"А що, як то правда?" - думав Федiр, i та його думка наче цiпом по головi молотила, серце наче ралом драла. "Куди ж ти втечеш вiд тi╨© думки? Нема╨ на свiтi вiд не© другого втьоку, як на той свiт; нема╨ iншого захисту, як пiд землею!" - думав Федiр. "Нi, брехня! - втiшав вiн себе, позираючи на пляшку, - ╨ залити-втопити!" I Федiр заливав, щоб забити собi памороки. Певно, що вiн би таки ©х забив, якби сама доля не допомогла йому ©х збутись iншим побитом. Через тиждень пiсля того, як пан нахвалявся з ним розкуматися, бариня вперше пiсля родин зволоклася з постелi. Суха та замлiла пiсля недугу, вона аж свiтилася i, обпершись на руку покойово© Хвеньки, пiшла проходитись по господi. - Мамка? А где Пьер? - спитала вона про сина, зустрiвши мамку. - Нянька панича понесла гуляти. - На двор?.. Как бы не простудила маленького! - Нi, бариня, по хатах, - вiдказала мамка. Бариня пiшла далi. Пройшла гостинну й залу. Все кругом не© блищить та ся╨, все веселить очi. - Кажись, все в порядке, - шепоче вона, простуючи до кабiнету. - Отвори, - стиха наказу╨ Хвеньцi. Хвенька вiдчинила дверi. Бариня ступила на порiг та так опукою й посунулася додолу. Зачепилася вона чи вiд чого - мов два зняло! - впала додолу... Олексiй Iванович мерщiй пiдбiг до не©, пiдняв з долiвки, положив на кресло, щось пiднiс у пляшечцi, давав нюхати, натирав виски. - Вон! Вон! - обмираючи, шепотiла бариня. Потiм почалися сльози, посипалися прокльони. До тих слiз i прокльонiв додав свого репету й Петрусь iз кресла, де лежав вiн, вимахуючи голими червоненькими нiжками. Прибiгла мамка й мерщiй винесла Петруся, а бариню перенесли в спальню й знову вложили в постелю. Через годину пiсля того Олексiй Iванович ви©хав з двору шляхом на город, а через другу - серед двору проти вiкон баринино© спальнi вивели Марину в дранiй ряднянiй сорочцi з зав'язаними на спинi рукавами, посадили на набиту смiттям пiдрешiтку, почали стригти довгу косу, мазати голову дьогтем, натикати пiр'ям, а барининi покойовi по однiй пiдходили до не© й плювали ©й у вiчi. За що? Через вiщо? Що зробила вона таке? Нiхто нiчого не знав. Так бариня наказала, та й годi! Одначе Хвенька шептала жiнкам та дiвчатам, що тiльки вона одхилила дверi в кабiнетi, як звiдти, мов стрiла, вискочила розхристана Марина, зачепилася за бариню та так ©© на долiвку й повалила. - Чого ж вона там була в кабiнетi? А пан же де був? - допитувались жiнки. - Та й пангже там - з нею! - Он воно що! - рiшали молодицi, а дiвчата, похнюпившись, лукаво всмiхалися... Федiр спав п'яний, як нестямний грюк у вiкно збудив його. - Хто там? Чого? - Федоре, панiв куме! Iди подивися, до якого шлюбу твою дочку наряджають! - гукала на весь садок прикажчикова жiнка, що з першого разу зненавидiла Федора. У хату вскочили два лаке© й, схопивши Федора пiд руки, не дали, як кажуть, i вгору глянути, - повели в двiр. Федiр, закустраний та заспаний, хилився помiж лакеями то на той, то на другий бiк. - Аж ось i архiрея ведуть! - хтось гукнув з купи, що кругом обступила Марину. Купа зареготалася. - Розступiться! Розступiться! - гукали лаке©, пiдводячи до купи Федора. Народ роздався. П'яного та заспаного Федора пiдвели до дочки й поставили проти не©. - Подивися на свою кралю!.. Бач, як ©© нарядили! - зло гукала прикажчикова жiнка. - Марино-о! - тiльки й змiг вимовити Федiр, захитався й, як енiп, повалився ©й пiд ноги. - Бач, як батько кланя╨ться низенько сво©й чеснiй дочцi, -базiкала прикажчикова жiнка. Другi всi мовчали та якось понуро дивились... Се сразу щось як свисне, лясне!.. Марина нестямно скрикнула, схопилася й, мов навiсна, кинулася з двору. Баринин кучер Самiйло з гострим батогом гнався за нею й чесав по чiм попало. Марина в дранiй ряднянiй сорочцi, що кругом не© так i майтолалася сво©м дрантям, мов вiтер, мчала з двору в поле. Люди навзирцi ©© проводжали. - Ач, як вивiрчу╨!.. - гукала, заливаючись реготом, прикажчикова жiнка. Та народ уже не реготався. Дехто з повними слiз очима поглядав у поле, як Марина, нестямно лементуючи, тiкала; другi боязко озиралися назад, де серед двору лежав блiдий як смерть Федiр. Усiм стало якось моторошно, страшноЯк загнав Самiйло Марину аж геть за могили, що вже ©© стало не видко, й вернувся у двiр, то й Федора прибрали з-перед, барининих вiкон. Його понесли до того ж таки Самiйла на конюшню. Навiщо? Прочуматися? Похмелитися? Нi, щоб проспався... Бариня на другий день звелiла задля батька iнше похмiлля готувати. Самiйло хвалився, що аж три канчуки звелено в сирiвцi намочити. Та, видно, Федiр, хоч i обмерший був, а про те догадався. На ранок його вже не було в конюшнi; шукали по всьому двору й садку, та нiгде не знаходили. Кинулись у нову хату - аж Федiр висить безпечно собi на трямку в сiнях... Одрадяни, почувши про те, наче потетерiли... Та кара над Мариною, що придумала ©й бариня, та нагла смерть Федорова, мов страховище яке, стояли перед ©х очима, а в серцi, на самому днi збентежено© душi, ворушилось гiрке почування, що то з кожним може таке статися i нiщо в свiтi не боронить ©х вiд того... Пригадали вони тодi, як дiд Улас плескав, як вони завидували Федоровому покуманню... Недаром вiн тодi казав: "Тодi скажеш - гоц, як вискочиш!.." Недаром!.. О, той дiд iз нюхом!.. А тут ще пiсля того через два днi й Самiйло повiсився в конюшнi. Любимий баринин жеребець пропав. Бариня кликала до себе Самiйла, допитувалася, вiд чого? Покойова Хвенька хвалилася, що бариня дуже гнiвалася, наказувала Самiйловi, щоб вiй пам'ятав, що вона йому жеребця не забуде. Самiйло вийшов од баринi дуже похмурий, а на другий день взяв та й повiсився. Самiйлова смерть так бариню чогось налякала, що вона з ляку трохи не вмерла. Цiлих два тижнi лiкарi не одходили од постелi недужо©; гонцi за гонцями раз по раз лiтали верхи то в город, то в Одраду. Як трохи ©й полегшало, болящу перевезли в город, а на зиму вона з сином по©хала за границю та вже бiльше й не верталася звiдти. Не вертався в Одраду й Олексiй Iванович. Дiм звелено було забити, прислужникiв розпустити. Спустiло зовсiм дворище, у ньому тiльки прикажчик зостався, та й той хвалився, що в дворi небезпечно... Люди гомонiли, що кожно© ночi якась бiла тiнь виходила з Федорово© хати й прямувала до панського будинку, пiд барининими вiкнами жалiбно вила i все неначе когось викликала. А в садку десь набралися сичi та сови i в самiй гущавинi сумно-сумно перекликалися... Де ж Марина дiлася?.. Марина безслiдно зникла, про пала. Однi казали, що, мабуть, вона себе в глибокому ставку або в колодязi поховала; другi догадувались, чи не подалась, бува, на вiльнi степи, бо де-небудь би проявилася, а то нiхто нiгде ©© не бачив, нiчого про не© не чув, наче ©© земля проглинула... Одрадяни тому не дивувалися. Хiба мало ©м доводилося бачити всякого дива на сво©м вiку? Спершу погомонiли трохи, а потiм i забули. Одно тiльки ©х дивувало: чого се дiд Улас став такий бадьорий та жартовливий? То, було, коли-не-коли хiба за хлiбом присуне в село, та смутний, та сердитий: i того ла╨, i другого костить. А то трохи не щодня плента╨ться по селу. Пiдмогоричив бабу-шептуху аж тричi на тиждень пекти йому буханцi. - Надолужила менi лемiшка з бриндзою! Осточортiла й каша з салом! - скаржився Улас. - Буханця, дiду, закортiло? - питались люди. - Атож... Хоч злиднi, та з перцем! Не хоче кишка простого хлiба - буханця ©й подавай! - жарту╨ дiд. А се чутно, що Улас збира╨ться зимувати в степу. Клопочеться про харчi на всю зиму, щоб доставили йому не' на старе становище бiля'села, а на лiтн╨ - в степ, верстов за двадцять або й того бiльше. - Чого ее так у степу заманулося зимувати? - пита прикажчик. - Повiтря там просторiше, для отари здоровiше... Тут, бiля села, - лiси та яри, звiр шкодить; а там, як у бога за пазухою! - одказу╨ Улас. - Та з тебе ж, дiду, там дудка буде! - регочуть люди. - А як буде, то хтось загра╨! - жарту╨ Улас. - Ак же ти, дiду, будеш сам зимувати? - Чого сам? - А з ким же? - З самицею! - регоче дiд. - Ото! Чи бач, чого забандюрилося старому? - кажуть жiнки. На старiсть воно так завжди: сивина в бороду, а чорт у ребро! - одно жарту╨ Улас. - Гляди, дiду, щоб вiн тобi не проломив його! - Стара кiстка й чортовi не подасться! Регочуть люди з смiшних дiдових вигадок, i дiд регоче та все збира╨ться у степ зимувати. Набрав собi борошна, бурякiв, капусти, картоплi й подався з села на всю зиму. На весну вiн знов перекочував до села, тiльки вже не сам, а з помiчницею. За його отарою приплелася якась чорнява огрядна молодиця з невеличкою дiвчинкою на руках. - Що се, дiду, за молодиця з тобою?- питають люди. - А вам що за дiло?.. Молодиця, та й годi! - суворо вiдказу╨ дiд. - От ти й знай: iшов сам зимувати, а вернувся з самицею та ще й з саменятком! - поривалися жартувати жiнки. Дiд мовчав. Помiж людьми ж ходила чутка, що молодиця - його небога, сестрина дочка, з далекого села, зветься Прiською; була замужем, та чоловiк умер, - ото дiд i взяв ©© до себе за помiчницю. II Вийшла воля - й дивне диво: одних до домiвки привела, других з домiвки повела. Скiльки-то панiв не пережило ©© - померло! Зате багато крiпакiв, пропащих та померших, знову найшлося, ожило! Мов тi козачки повеснi, що, як сонечко ясне пригрi╨, вилазять з непримiтних щiлинок, так вони, не знать звiдки, поналазили в села та хутори. Старий Башкир теж не пережив волi - помер; зате з дiдово© небоги Прiськи та стала Проценкова Марина. Так в один день взяла Марина та й переродилася з Прiськи! "Я, - каже, - не Прiська, а Марина! - й одрадяни зразу признали ©©. Хоч Марина постарiла й понiкчемнiла трохи, отже всi признали ©© за панову куму. Дехто хвалився, що давно ©© пiзнав, ще тодi, як дiд Улас перевiв ©© в село до баби-шептухи, та, знаючи, якого лиха довелося ©й запобiгти, мовчав. Може, то була й брехня, тiльки з того часу нiхто ©© не звав Прiською, а Мариною, а найбiльш - пановою кумою. Згадали одрадяни те чудне покумання, а ще чуднiше розкумання. Сама Марина ©м повiдала, як вона, тiкаючи свiт за очi, набрела на панську отару. Видно, вона була дуже страшна тодi, бо всi вiвцi так урозтiч i кинулися; однi собаки не злякалися; вони обступили ©© кругом i, не налучись на той час дiд Улас, певно, розiрвали б. Що далi було, вона не пригада╨. Зна╨ тiльки, як вона опам'яталася. Була тодi нiч темна та невидна; дощ, як iз вiдра, лив; грiм на весь свiт гукав, блискавицi безперестанку свiтили. Де вона була - не знала: пiд нею солома шелестiла, на нiй рядно лежало... То, певно, був якийсь захист, бо чутно, як дощ шумiв, а кругом не© було сухо. Се, разказувала вона, щось замурчало, а далi закашлялося. - Хто то? - спитала Марина. - Заговорила!.. Слава богу, заговорила! - почула вона чийсь голос. Як уже розвиднiлось, пiзнала вона дiда Уласа. Вiн бiля не©, мов коло мало© дитини, ходив, iз сво©х рук годував i напував, поки вона зовсiм очуняла. На зиму в степ перевiв, у землянцi цiлу зиму держав, на свiт не показував, поки в не© коси не одросли. На весну, як знайшлася в не© дочка Килина, вiн перекочував з ними до Одради, ще цiле лiто при собi держав та вже восени поселив у баби-шептухи, наказавши, щоб вона себе видавала за його небогу Прiську. Отак розказувала одрадянам Марина, й люди, слухаючи ©© сумну приповiстку, йняли тому вiри. - Слава богу, - казали вони, - вже такого далi не буде. Минулися нашим ворогам ©х розкошi, увiрвала свята воля того налигача, що в'язав нас; охляне тепер несита пелька, що нас по©дом ©ла, та ще й як охляне, як разом iз людьми та й землю одберуть! - гомонiли люди, важко зiтхаючи та заздро поглядаючи на степи безкра©, лани широкополi та лiси темно-сизi... - Все то наше буде! От тiльки треба слушного часу пiдождати. Що вони нам надiли тi, мов на смiх, тичуть? Та ще кажуть- i за те плати! Яка плата, коли воно наше, нашими слiзьми та кров'ю полите, нашим потом та руками здобуте? Брехня то все, вигадки панськi!.. Не брати надiлiв, не брати! До слушного часу пiдождемо - все вiддадуть, дарма вiддадуть!.. До слушного часу, братця, до слушного часу!.. По всiх сторонах, з одного краю до другого... заходив крiпацький викрик: "До слушного часу", збентежив крiпацькi надi©, заморочив ©х задуренi голови. Всi в одну шкуру затялися: - Не хочемо надiлiв! До слушного часу пiдождемо!.. А найбiльше всiх башкиряни: - Луснула стара собака, а щеняти не страшно! - гукали вони. За другими - й одрадяни. Ви©здив до них становий, справник; мировий при©здив з опiкуном, сам панич завернув, молодий та бравий, як дуб рослий. - Хлопцi! Раю вам надiли брати, бо вам же гiрше буде, - казав вiн, виступаючи поперед опiкуна. - Чули ми се не од тебе одного! Ти краще свою хрещену матiр надiли за те, що тебе он якого виняньчила! Ось приведiть лишень сюди Марину, хай подивиться на свого хрещеника. Якби була знала, то малого б у колисцi придушила, щоб i свiту не паскудив! - одказували паничевi одрадяни. Утiк Башкиренко вiд сво©х колись тихих та покiрних одрадян, наслухавшись вiд них глузу та посмiхiв. А че рез тиждень в Одраду москалi найшли рiзками накидати панськi надiли. Та не такi одрадяни стали, щоб послухатись: вони й березову кашу по©ли, а од надiлiв всетаки одкинулася. Дехто й в царському домi, де великi вiкна, посидiв, казенного хлiба чимало пере©в, а надiлiв не схотiв брати. - Огороди та хати - хай за нами, а надiлiв не хоче мо! - в одну шкуру плескали одрадяни. На тому уперлися - так по них i сталося. Через пiвроку вийшло, що панич ©м огороди дару╨, аби тiльки пiдписали викуп. Спершу й на тому затялися: - Якi там подарунки, коли воно наше? Споконвiку там жили, дiди та прадiди нашi на тому пробували - що ж там дарувати й що пiдписувати? Ми люди темнi; може, там такого напингуть, що й знову неволi бути... Не хочемо пiдписуватись!.. Та сво© дiди збили: - Берiть, дурнi, якщо дарують, дарованому коневi в зуби не дивляться! Пишiться, що городи беремо; на надiли тiльки не пишiться. Надiли й так не втечуть вiд нас, - раяли дiди. Так написали, пiдписали й втихомирилися. Помiж другими достався огород i дiдовi Уласовi. Хоч на самому кра© села, аж за майданом бiля зимнього колись Уласового становища, отже огород чималий, а найкраще на ньому - хата; нова, простора, з великими вiкнами. Старий Башкир рокiв за три перед волею вибудував ©© задля чередникiв та вiвчарiв. Тiльки недовго довелося ©м користуватись тi╨ю хатою. Як умер старий, то череду й отари розпродано, а хата зосталася пусткою, поки ото не досталася дiдовi Уласовi. - Добра хата, хоч конем грай! Не такому б бовкуновi, як дiд Улас, вона личить; отже хай i вiн попотовчеться. Вiн звик на просторi, - казали одрадяни, та не вгадали. - Не звик я в чотирьох стiнах топтатись та хатнiх клопотiв слухати, - казав дiд Улад Маринi, перевiвши ©© в свою хату вiд баби-шептухи. - Пiду на степи. Може, де задержалася хоч невеличка отара. Дурно за вiвчаря стану, аби бiля овець, бо вiвця смирна собi, лиха тобi нiякого не заподi╨, - одно плескав усю аиму дiд Улас, а на весну зiбрався й подавсь кудись iз села, кинувши на догляд Маринi свою кату з огородом. - Хай вона тобi буде... Он у тебе дочка мала, а в мене - нiкого. Як вернуся та вмру - похова╨ш, а не вернуся - живи собi! - додав, прощаючись. Пiдписавши вмову з одрадянами, Башкиренко, як тiльки заполучив викуп, зразу й майнув за границю, а одрадяни засiли на сво©х огородах. Хто мав який-небудь шматочок свого поля, сяк-так його шкрябав, засiвав; а хто не мав - приставав за половинщика до того, в кого було поля багато; папська ж земля зоставалася неорана, невiяна. По широких ланах, де колись жито та пшениця буяли, бур'яни поросли та будяки красувалися, а по незораних степах - чистий пирiй посикав на корню, хiба хто з крiпакiв задля сво╨© потреби невеличкий шматочок викосить. Страшенною пустинею все те оддавало, розором та занепадом одгонило. Й справдi, то був занепадок. Пани не знали, що з землею робити, як i кому ©© збути; ма╨тки пустiли, нищилися, височеннi палаци по селах стояли з розбитими вiкнами, забитими дверима, дiрчавою покрiвлею й дожидалися, коли ©х негода повалить. На той час жиди налучилися. То таке зiлля, що заздалегiдь поживу чу╨, як те гайвороння на стерво налiта╨... Так i вони налетiли. Не знать звiдки взялись, на©хали й позабирали панськi землi пiд оренду, - звiсно, за ту цiну, яку самi призначили. Пани й тому радi: краще щонебудь, нiж нiчого. Мерщiй здали землю в оренду, а самi врозтiч: хто в город на службу подався, хто в губерню та столицю на веселе життя по©хав. - ╞дьте, ©дьте собi, та назад не вертайтесь: нам просторiше буде! - проводжали ©х крiпаки, радiючи, що панськi добра пустошаться й що незабаром усе те буде ©х. От тiльки прийде слушний час, - усе нам верне. А жиди тим часом сво╨ дiло робили: по селах шинки позаводили, за горiлку й робочих наймали, i всяку всячину мiняли: курей, гусей, яйця, сукна, полотна - все, що земля родила й на собi носила, i все те, що людськi руки виробляли. Минув рiк-другий - i знову панськi лани заколосилися житом-пшеницею; панськi степи окривалися наймитською косарською пiснею - не вiльною та веселою, а зачмеленою жидiвською горiлкою. А пiсля того незабаром почалося й межування: панськi землi докупи зводили, кругом села, мов залiзним путом, обгортали. Оренда пiшла вгору, земля подорожчала, а "слушний час" не приходив та й не приходив... Не раз i не два доводилося глибоко чухати потилицi тим, хто вiдкинувся надiлiв. Та нiкому то так не далося взнаки, як одрадянам. Кругом села - оскiльки оком не скинь - панськi лани та луки; став, що з нього за крiпацтва нiхто не боронив води брати та скотину напувати, одiйшов до панського садка, його тепер валом обнесли, од села одгородили - водопою нема; колодязi господарськi та й то де-не-де. Прийшлось одрадянам хоч пропадати! Кожна курка, гуска оплачена й переплачена за ту потраву; свиней на прикорнях держали, скотину зовсiм звели. - Навiщо та скотина, коли за не© тiльки плати, а робити нею нiчого та й нi на чому? - казали одрадяни й жалкували, що послухалися наговору про "слушний час" та вiдкинулися вiд надiлiв. Тепер би й назад, та не можна. Добивалися Одрадiвщину хоча в оренду взяти, давали паничевi дорожчу плату, нiж жид давав, та панич не схотiв. Вiн iз заграницi вправителя-нiмця прислав, а нiмець i ровами обкопався, й огорожею одгородився. Одрадяни все далi та далi нищiли-пустошилися: тини осувалися - нiчим ©х городити, хати старiли-кривилися - нiчим полагодити, оселi дiрчавiли, осувалися... То старцi немiчнi жили, а не колись заможнi хазя©ни господарювали. Тiльки й надi©, що на заробiток у того ж таки нiмця. А чи багато ж то в нього заробиш? Вiн про те тiльки й дба╨, як би найменшу плату дати; вiн про те тiльки й мислить, як би без людей обiйтись... Усе якiсь новини заводить, машини випису╨. От i сього року: вповали та розкладали одрадяни на жнива. У панича такi жито та пшениця поросли густi та високi - благодать божа! Буде паничевi, та достанеться й женцям. Одрадяни вже лiчили, скiльки то заробiтку спаде на ©х долю, що треба зоставити на харч, а що - продати. Нiкого не заманювала думка на вiльнi степи, на далекi сторони. Чого його з мiсця зриватися та втрачатися, коли тут i на нашу долю буде?.. Сидiли одрадяни по сво©х хатах та дожидалися, коли ©х покличуть на жнива. От уже й пора наставала. З других економiй при©здили рядчики наймати одрадян, давали плату немалу. - Чого нам забиваться? У нас жнива пiд носом! - одкинулись одрадяни. Ждуть-пождуть, а ©х все-таки на жнива не кличуть. Коли се дивляться - торохтить шляхом з города через село якась машина, блищать на сонцi ©© залiзнi зуб'я та снастi, червонiють викрашенi бильця, колеса; сама низька, розкарякувата. - Що то? - питаються одрадяни вожчикiв. - Хiба не бачите? Машина! - одказують тi. - Бачимо, що машина. То яка? - Хлiб жати. У одрадян кольнуло в серце. - Як се - хлiб жати? Що се ви? Хiба ╨ така машина? - А кат його зна╨! Видно, що ╨; бачте ж - веземо! Одрадяни вiрили й не вiрили... Вони зроду-звiку не чули, щоб машинами можна було хлiб жати. Коли скрут та невправка - кинеш серп, за косу вiзьмешся, а щоб машиною?.. - Та то нас дурять, щоб цiну збити! - втiшали старi люди. - А лихий зна╨ тих нiмцiв! Може, вони на нашу погибель i таку машину вигадали. Бачте - торiк же привезли молотилку, - толкувались молодшi. Тая чутка збентежила все село... А що, як справдi? I тут не стали, i в других втеряли... Що ж прийдеться зимою кусати? Надвечiр у село прийшов прикажчик до машини хлопцiв наймати. - По два семигривеники в день - хто ста╨? - Тю-тю! Ви подурiли!.. Як се можна по два семигривеники на жнива ставати? Малий, бач, день - його i в рубля не вбереш, а вони - по два семигривеники! - Бiльше не велено давати. Та се не на жнива, се до машини. - А багато до не© треба? - Нащо багато? Всього трьох чоловiка та в'язальникiв з десяток. - Та що се ви - подурiли? Таку силу поля тринадцятьма душами пiдняти? - То не наше дiло: нам так велено. Хочете - йдiть, а. не хочете -- з другого села вiзьмемо. - Берiть! Управляйтесь! Одрадяни одкинулися, думаючи, що то нiмецькi крутнi, щоб цiну збивати. - Нехай собi з другого села беруть, а ми подивимося та пiдождемо. Бiльше ждали! Ще буде так, що нiмець сам до нас прийде кланятись... Пiдождали одрадяни до вечора - не йде нiмець та й посланцiв не засила╨. На ранок вони побачили, що посланцi верхами кинулися з двору в рiзнi сторони. - По©хали дурнiв шукати! ©дьте! - смiються одрадяни. Той день призначався задля зажону. Отже через те, що одрадяни не схотiли до машини ставати, зажону не було. Нiмець бiгав по двору, гукав, лаявся, а одрадяни, слухаючи те через яр, реготалися. - Чи бач, яка його гарячка б'╨? Аж пiна з рота скаче! - Ми-то тепер регочемо, а чи не доведеться нам на кутнi зареготатись, як нiмець справдi машиною весь хлiб пiднiме? - спитав хтось. - Та то дурять нас! Не вiр! - забили баки неймовiрному. Того ж таки вечора йшло через село дванадцять чужих парубкiв i допитувалися шляху до економi©. - Навiщо вам економiя? - До машини найнято- хлiб жати. Одрадяни похнюпилися. Цiлу нiч вони погано спали, а на ранок, ще до сонця, пiднялися й якось боязко позирали на панський двiр. Аж ось почало й сонце зiходити, з двору донiсся гомiн. Незабаром ви©хала звiдти парою кiньми машина й подалася на поле; за нею йшло дванадцять парубкiв, нiмець, прикажчик. - - Бач, яку червону шкуру потягли! Ану, ходiмо та подивимося, як вона буде шкобертати, - казали одрадяни й собi за машиною сипнули в поле. Ось коней зостановили бiля ниви. Нiмець сказав щось прикажчиковi, той з усiх нiг помчався у двiр. Поки одрадяни перейшли через яр i наблизилися до машини, прикажчик уже бiг з двору, несучи на плечах косу з грабками. - Нащо то? Машинi помагати? - хтось спитався, i всi зареготалися. - То шлях для машини прокосити, - одгадував Другий, - Велика, бач, панi, щоб не заросилася! Регiт та жарти не стихали, аж поки прикажчик не прокосив уподовж усi╨© ниви дороги. - Сiдай на козли, поганяй! - скрикнув нiмець, беручи ззаду за бильця машину. Один парубок сiв; конi сiпнули, пiшли по нивi, а слiдом за ними зашкобертала машина; тi зубчатi коси заходили-загарчали. Аж ось вона черкнулась жита, вхопила, наче рукою, чималий кущ, нахилила... ж-ж-ж! - й вивернула на землю зовсiм готовий снiп, тiльки взяти та перевеслом перев'язати. Далi за першим - другий, за другим - третiй, так рядком i вистила╨ ниву. Одрадяни як побачили оте, то й дух у ©х грудях сперло. Всi наче померли - затихли, одними тiльки очима слiдкуючи за машиною. А вона вже геть подалася, червонiючи полем та валяючи снопи за снопами. Одрадянам здалося, що то не снопи, а то ©х голови стеляться по рiвному полю... Нiщо на свiтi так не вразило ©х серця, як та машина! "Нащо вона? Споконвiку, з дiдiв - з прадiдiв так велося, щоб хлiб руками збирали... I всiм було, всiм доставало, на всiх мати сира земля родила, всiх годувала... А тепер от зразу стало мало... Для одного мало оцих ланiв, степiв безкра©х? Господи! Ну, та й лукавий же та ненажерливий тво╨ сотворiння - чоловiк!" - думають одрадяни, вертаючись додому. Що тепер ©м зосталося робити? З самого малу ©х пристановлено до землi; з давнiх лiт вони тiльки й знали - бiля не© ходити,'хлiб пахати... А от тепер - нi землi, нi хлiба! Куди ж ©м повернути? Де себе подiти? Голодна смерть чорним круком носилася над ©х головами, гнула додолу. Неначе тiнi, нiмi, мовчазнi, ходили вони один бiля одного, соромились один на одного глянути, боялися один одному слово сказати... Замiсто них так голосно деренчала машина з поля. -_ Iч, як спiва╨! Що то вона каже? - спитався невеличкий хлопчик у другого. - То вона стогне, що людям нiчого буде ©сти! - одказав той, зiтхнувши. Та розмова невеличких хлоп'ят зразу всiх дорослих розбудила. Всi вони голосно заговорили. - То все отой нiмець! То вiн на нашi голови наклада╨. Убиймо невiру, як собаку!.. - Що се ви мовите, нерозумнi голови? - почали гарячих охолоджувати старi дiди. - Якого грiха на свою душу хочете взяти? - Та за такого й бог не каратиме, люди не осудять! - гукають молодшi. - Який там грiх - собаку задавити?.. Не пропадати ж нам всiм через одного? - Гай-гай! Та й дурнi ж ви та нерозсудливi! - одно охолоджують дiди. - Що з того, що нiмця вб'╨те? Його влежите-другий буде: не буде Галя-буде другая!.. - Що ж нам робити? Що нам казати? Як його в свiтоньку з малими дiточками прожити? - Що робити? Треба за розум взятись - он що треба робити! Треба прирозумiти, як ту бiсову машину скасувати. У нiй однiй усе наше лихо, вiд не© наше горе... - А не один, бач, бiс - що машина, що нiмець? Одну скасу╨мо - друга буде! - гукають молодшi. - Все, та не все: поки-то другу достануть, а хлiб треба вбирати! - розжовують дiди. Повеселiшали трохи одрадяни. Справдi, що треба машину скасувати! Тiльки як то його? Та й хто за те вiзьметься? Хоч би не були дурнями та не одкидалкся од наймiв. А то тепер чужi стали. Сво╨му безпечнiше можна б було шепнути, а чужий ще видасть!.. Надiя, що на хвилину звеселила була ©х засмученi голови, почала знову меркнути-зникати. Перед очима знову вставала голодна смерть. Цiлий день тупцювалися та толкували одрадяни, не знаючи, що ©м робити, як виплутатись з тi© бiди, що негадано-несподiвано ско©лася над ©х головами. Що машину скасувати, то вже й бог велiв. Одно: як його й кому? Прохали коваля. Вiн бiля залiза ходить, краще зна╨. Так i коваль одкинувсь. - Як я, - каже, -©© скасую, не бачивши зроду, що воно таке? Може, то така сатана, що й тебе натро╨ перерiже? Щоб машину скасувати, треба розуму, та ще й неабиякого. - То ти пiди подивися! - Дивися, коли там нiчого не видко! Треба знати, як ©© зробити, то тодi знатимеш, як ©© розтиряти, - одказав коваль. Отже одрадяни все-таки послали коваля до машини. Пiшов той та й вернувся нi з чим. - Там треба розуму, та ще й розуму! - одно плеще. Коли трохи перегодом доноситься з поля крик-гук. Хлоп'ята, що цiлий день бiгали черiдкою за машиною, не бачивши зроду такого дива, тепер, як вiтер, неслися в село, тiльки курява шляхом вставала. - Що там таке трапилося? Женуть вас геть, чи що? - допитувалися одрадяни хлоп'ят. - Машина пропала! Машина пропала! - гукають тi. - Як пропала? - Поламалась к лихiй годинi. - Чого? - Та Iвась Кабанцiв палицю пiдставив. Вона ту палицю як пiдхопила, як черконе! Так к лихiй годинi всi зуб'я й сплескалися! Тепер тiльки смиче, а не рiже. Одлягло одрадянам. Вони знову кинулися до коваля. - Ой та й митець! Розуму, кажеш, треба, розуму! А он невеличкий хлопець i без твого розуму ©© скасував. А ще ковалем зветься! Смичуть коваля хто за рукав, хто за сорочку, а хтось пiдбiг та зразу насунув йому шапку аж на очi. Зовсiм подурiли з радощiв! Насилу коваль вирвався вiд них та втiк. Кабанцевого Йвася всi трохи на руках не носять. - Ось хто наш спаситель! Ось хто порятував нас вiд голодно© смертi. Як будемо восени в городi на ярмарку, цiлою громадою тобi свистуна купимо, - жартують батьки. Iвась, спершу боячись, щоб батько прочухана не дав за те, що тако© шкоди наробив, тепер почав хвастати та вихвалятись. - Я, - каже, - назнарошне так зробив. Загородив пужално та ще й повернув! - Молодець, Iвась, молодець! - вихваляють ботьки. - Змалку призвичайся свого эахищалпн! Так ©м, бiсовим панам, усе й роби шкоду! Не милують вони нас - i ти ©х не жалуй! Аж ось вглядiли одрадяни, що машину повезено у двiр. Побiгли до шляху, чтгмдуж гукають: - Нажерлася, ненажера, що й зуби поламала! Так i треба вам, клятим! Хотiли, бач, бога перемудрити. А вiн, милосердний, не попустив того, щоб святий хлiб його отак нехтувати та збавляти! Радiють, неначе малi дiти. Дехто й до шинку навiдався, восьмуху задавив на радощах. - Тепер же, братця, як будуть на жнива наймати, цiни держiться!.. Гострив на нас нiмець зуби, хай же тепер попоцока ними! Радяться, почому ставати. Говорять таку плату, мов справдi ©х хто найма╨ та ще й просить, наймаючи. А тут уже й вечорiти стало. Радi та веселi порозходились одрадяни вечеряти та лягати спати, дехто сподiваючись, що на завтра прийдеться на жнива ставати, i серп позубив, косу нагострив. Заходило одрадянам звечора сонце ясно, а на ранок вставало в хмарах та негодi!.. Так ©м здавалося, сонце ж по-вчорашньому свiтило й грiло, та одрадяни того не примiчали, бо кляту машину знов поволокли з двору на поле, знов вона загарчала, валячи та вивертаючи снопи за снопами. - А що, не я вам казав, що треба розуму та ще й розуму! - реготався тепер коваль над учорашнiми глумильниками. - Йди собi к бiсовому батьковi з сво©м розумом! - уже навсправжки лаялися селяни. ╞м було досадно. Вони дiзналися, що разом з машиною привезено декiлька зайвих кiс, що ото ©х уставлено новi, а позубленi вiддали в поправку. Та вже, видно, одрадянам сама доля служила! Опiвднi знову поволокли машину в двiр. Погонич якось задивився й не доглядiв, як машина смикнула батiг з його рук, пiдвернула пiд себе, й знову об пужално коси посклiпувалися. Нiмець розлютувався, гука╨ на наймитiв, збавля╨ всiм плату на поправку машини. - Як то се? А ми чим виннi! - гукають у свою чергу наймити, - Ну й вивертай з винуватого, а з усiх - за вiщо? Нiмець i слухати не хоче. Наймити погомонiли, погомонiли мiж собою, плюнули на свою зароблену за пiвтора днi плату та й потягли нi з чим ланами додому. Зостався нiмець без робочих з поламаною машиною. Знов прикажчик забiгав по Одрадi, вигукуючи: - Хто хоче стати по два семигривеники на жнива? Тепер уже одрадяни не одкидалися. Вони тiльки злегка докоряли: - Набрали чужих, а тепер знов до сво©х!.. Звечора радилися - кому йти; цiлою громадою вибрали й щось шепталися. На ранок виставили дванадцять чоловiк, та все здорових. Закипiла робота - аж горить! День пройшов благополучно, й нiмець, радий, пообiцяв ще гривеника накинути на чоловiка, коли й далi так щиро робитимуть. На другий день не пощасливило: машина переломила косу об здоровенний дрюк, що непримiтне десь серед поля взявся. Отже нiчого - нову косу вставили й знов поволокли. - Воно й добре сi╨ю машиною хлiб брати, та то не гаразд, що вона так часто лама╨ться! - казали одрадяни нiмцевi... На третiй день знову благополучно, а на четвертий, виряджаючи на ранок хлопцiв до машини, одрадяни щось ©м та╨мно шептали... - Глядiть же - на ямцi, на ямцi... Та не спиняйте коней!.. Ви©хали хлопцi на поле з машиною; чи протягли, чи не протягли ©© разiв зо три вподовж поля, як бiжить один у село. - Чого? Забув що? - Де там забув!.. Нещастя!.. - Яке нещастя? - Зовсiм к лихiй годинi вкрутили в'язи машинi! - Як саме? - А так! Якраз на ямцi - видно, вже назло - хтось набив у землю прикорнiв та ще серед них i залiзяку завтовшки в руку встромив. Ми, звiсно, про те байдуже. Та й кому в голову зiйде думка, що там небезпечно? Жнемо собi; Грицько коней поганя╨, машина добре бере. Добира╨мось до ямки. Грицько коней дужче пустив, щоб разом вихопитись з ямки; машина аж гуде та рiже. Коли се як загарчить, як зашкоберта╨!.. Дивимось - одна залiзяка, що нагина╨ до машини пашню, летить к бiсовому батьковi; далi спiдня зубчаста коса, а там i верхня - мов хто руками бере ©х та геть одкида╨! Не встигли й оглянутися, як машина скакнула в ямку та так шкереберть i перевернулася... зупинили коней. Поглянемо - аж отакенна завтовшки залiзяка у нiй застряла й не тiльки тобi коси, а все поламала! Кружало так i трiснуло; залiзну примостку, що на нiй снопи клалися, вдво╨ зiгнуло, в землю вгородило; на що вiсь товста та залiзна - так i перегорiла!.. Одно колесо вiд не© аж геть-геть од котилося! - Нажали, значить? - не то з радостi, не то з докором вимовляли одрадяни. - Нажали! - одказав парубок. - Там нiмець - як не плаче... Нас винуватить... Машина, каже, п'ятсот рублiв кошту╨, а ви ©© не доглядiли... А чим ми винуватi? Як ти ©© доглянеш, коли хтось у ямку прикорнiв набив та ще й залiзяку встромив? Не йти ж нам поперед не© та не доглядатися, чи нема там чого-небудь!.. Одрадяни мовчали. Дехто пiшов на поле подивитися, що сталося з машиною; дехто, махнувши рукою, промовив: "Хай винуватить!" - i пiшов до хати. Опiвднi прикажчик ганяв по селу та вигукував: - Бога ви не бо©теся, отако© шкоди наробити!.. Усiм селом тепер одвiчати будете. Одрадяни й слухати про те не хотiли. - Чого нас до тi╨© шкоди тулити?.. Наприймали спершу чужих, не дали ©м зароблено© плати - от i вiдайтеся з ними! А до нас нiчого чiплятись, - одказували вони на те. Отак дошукувались, дошукувались винуватого та й плюнули. А тим часом хлiб треба вбирати, та ще й не гаючись, бо не тiльки жито й пшениця поспiла, а ячмiнь аж покляк. Прибiг знов прикажчик. - Ставайте на косовицю за плату! - Не хочемо за грошi. З копи давай! - одказують одрадяни. Нiчого нiмцевi робити, прийшлося вiддати з копи. Одрадяни трохи не всiм селом вийшли в поле: чоловiки та парубки з грабками, а жiнки та дiвчата снопiв в'язати. - Отак буде краще: по-божому та по-давньому, як i за батькiв робилося! А то вигадали - машину: й другим лихо, й собi не на прибуток, - казали одрадяни, шпарко беручись за роботу. Скiнчилися жнива; почалося порядкування та вбирання того, що сира земля зародила. Загупали цiпи по Одрадi з ранку до пiзньо© ночi; закурiли кiптягою токи, де перевiвали купи намолочено© пашнi. Загула-засвистала i в панському току молотилка, невеличкою галкою чорнiючи коло страшенних стогiв, що бiля не©, мов вавiлони, здiймалися. Все то вона намiрилася пожерти за який-иебудь мiсяць! - I не подавиться, клята! - казали одрадяни, слухаючи про те, що вона за день по сто кiп збива╨. Хай збива╨! ©м до того нiколи встрявати: треба мерщiй за сво╨ хапатися, бiля свого порядкувати. Гiрка нужда вже гомонiла по хатах, а тут ще й за подушне надавили. Одрадяни крутилися, як мухи в окропi. Мерщiй хлiб прибирали та вивозили на продаж, не заглядаючи вперед, чи надовго-то його стане, - аби мерщiй дiрки залатати та прорiхи позапихати. Урожай того року не густий вдався, всiх обдур-ив: з копти ледве-ледве по три мiрки вибивали. Як полiчили одрадяни, то хлiба не то що до нового, а хоч би до рiздва стало. А проте не дуже в тугу вдарялися. - Слава богу й за те, що ╨, а там побачимо, що ще буде. Може, пошле милосердний, що горлата ненажера втомиться, як i косарка, тодi ще трохи замолотом придба╨мо. То сим, то тим боком зиму перебудемо. Аби через зиму, а там, як люди кажуть, вовка самi ноги годують! - казали одрадяни, сподiваючись на панськi стоги та на те, що, може, подавиться молотилка-ненажера. А "ненажера" тим часом не тiльки не давилася, а ще бiльше зiтхала та дерла свого рота: не тiльки вiд ранку й до вечора гула та свистала, аще й нiччю торохтiла на всю Одраду. Та й доторохтiлася!.. Вихопилась якось пiд вiтер iскра з високого димаря, мала-невеличка сама, а велико© шкоди наробила: разом пожежею весь тiк обхопила. Таке огнище розвела, немов серед пекла: по землi густий дим стеле, до хмар жарке полум'я засила╨... Вночi страшно було глянути на те: чорне небо, як розпечене залiзо, червонi╨; криваве зарево на всю округу свiтить та ся╨; панський двiр i Одрада сумно позирають на те вогненне море, бездужнi що-небудь зробити, як-небудь запомогти горю; собаки глухо виють, наляканi невиданим дивом, i ©х глухi заводи сумом та жалощами розносяться по всiх усюдах. Моторошно й страшно!.. Три днi й три ночi, не втихаючи, палало; на четвертий день випав дощ i загасив пожежу. Чого не знехтував пекельний вогонь, то те докiнчила дощова вода: величезнi стоги розлiзлися, розпалися; замiсть них страшеннi купи попелу та недогар'я чорнiють. Одрадяни якось сумно на те дивилися. Не то щоб ©м було жалко, а досада бiльше дiймала ©х. - Скiльки-то добра за одним разом пропало!.. А все через жаднiсть та ненажерливiсть людську. Вигадали машинами молотити - вогню до соломи пiдкладати, на те тiльки, щоб бiдному чоловiковi не дати заробити шматка хлiба. От i не дали!.. Самi пожили? Нi людям, нi собi! Настала осiнь з ©© негодою, пiшли дощi дрiбнi та безперестаннi з сивими непроглядними туманами, й лихо прийшло з ними в Одраду. Один бiдка╨ться, що хлiба обмаль; другий плачеться, що вже не ста╨, третiй стогне - i послiдн╨ з засiка вишкрябав... По хатах крик та плач сто©ть, дiтвора репету╨: "╞сти хочеться", - а матерi гукають: "Черви б вас по©ли, клятi!" - й годують дiтвору духопеликами. По вгородах чоловiки сновигають, не знаючи, куди б його забiгти, де сховатися вiд того пекла, що по хатах позаводилося. Зате в хатi, де жила Марина, тихо. Як дiд Улас пiшов вiд них, зосталася Марина одна з дочкою малою. Треба було ©й самiй про все думати-гадати: й одежу дбати й про харч старатися. Де ж ти всього того одними руками захопиш? Без хазя©на, кажуть, i худоба плаче. Хоч у Марини й не було худоби - нiкому було плакати! - зате сама Марина не раз i не два вмивалася рясними, як надавлять ©© злиднi та недостачi. А коли ж було таке, щоб вони ©© не давили? Гiрко та трудно ©й приходилося жити. А проте вона, хоч i скрипiла, та все не подавалася - турбувалася й про себе, й про дочку. Тепер Килина давно вже на порi стала, давно дiву╨. I ростом вийшла - висока та брава, й красою взяла - наче квiтка та, що ранком розцвiта╨. Одно тiльки - сумна завжди. Та як його не сумувати, коли злиднi та недостачi в печiнки в'©лися; як його веселою бути, коли дрантя та лаття покрива╨ молоде тiло?.. Не дивно, що сумна Килина вдалася. А пiд сей рiк i Марина мовчанки справля╨. Що ©й i про вiщо говорити, коли ще до жнив вона позичками жила, а в жнива хоч i заробила з дочкою кiп з десять, та треба було молотника наймати, позички вiддати. Глухо й нiмо в Марини в хатi; високо стiни морок окрива╨; у побитi вiкна не свiт загляда╨, а на свiт витрищiлося ганчiр'я з вiкон; у хатi холод пану╨, а голод нiмоту справля╨; сама хата, колись висока, тепер понижчалаприсiла; дверi покривилися, не пристають щiльно; оселя подiрчавiла, осунулася; зокола стiни не рiвнi та бiлi, а бруднi - аж чорнi, пошпугованi дощами та полупанi з негодою. -_ Дочко! Ти б, може, де найнялася, до кого-небудь, на зиму стала? Сама б я сяк-так перебилася, - казала Килинi з осенi Марина, коли ще було в не© пiвклунка борошна. - До кого ж я стану, мамо?.. Наймiть, я з радiстю, - сумно одказала дочка. "Наймiть! наймiть! - наче молоточком гамселить Марину в голову. - Кому його найняти? Хто найме? У селi заможнi господарi сво©х у город збувають. У них хоч е у вiщо одягтися, ╨ чим туди доставитись. А Килину - голу-босу i простоволосу - як пустити? Хто ©© таку найме?" Мовчить Марина, до©да сво© пiвклунка. Незабаром i