ж женитесь?
   - Та на Маринi ж! Проценко тiльки очi витрiщив.
   - Як на Маринi? Марина ж на селi.
   - Була на селi, а тепер тута.
   - Як? яким побитом?
   - Шкода стало гаспидсько© дiвки. Отак пропаде  десь,  думаю.  Так  я  й
виписав.
   - Коли ж весiлля?
   - А от пiсля свят. Як вода одсвятиться, так i весiлля.
   - Дивно!.. - загадавшись, промовив Проценко.
   - Диву╨тесь? Усi  дивуються,  кому  не  скажу,  "Пропав,  -  кажуть,  -
чоловiк! Отак учився-учивсь, на дорогу вийшов, жити 6 та бога хвалити, нiт
же, пiшов та й утопився..." Чуднi люди! - глухо промовив Довбня,  з  усi╨©
сили потяг цигарку й запив чималим ковтком чаю;  не  швидко  вiн  випустив
цiлий оберемок диму i, наче хмарою, покрився ним.
   - Я сказав: чуднi? - почулося з тi©  хмари.  -  Нi,  лукавi!  подлi!  -
загукав далi Довбня. - Вони знають, що значить чесно  думати,  жити  -  не
лукавити?.. Наробили якихось перегородок, помежували людей та й душаться у
тих тiсних суточках; морочать свою голову, нiвечать серце;  з  наймилiшими
бажаннями криються-ховаються; не живуть - мучаться, скнiють  та  й  зовуть
оце життям! Пiди тiльки проти ©х, зроби що таке,  що  не  в'яжеться  з  ©х
навiженими звичаями, так i загукають: не можна! не  годиться!  А  чому  не
можна? чого не годиться? Тому, що нiхто ще досi сього не робив, того, що у
©х гуртi не прийнято... Брехня! плювати на все! Все можна,  все  годиться,
що тiльки да╨ щастя чоловiковi, все,  що  його  робить  кращим,  становить
вище! Он що значить чесно думати, чесно жити, не лукавити з собою! А вони:
пропав! Та хоч би й пропав, - сердито гукав Довбня, - кому яке дiло?  Вони
гонобили мо© найкращi думки? Вони пiддержували мо© чеснi замiри?  Подлi!..
Вони не бачили,  як  я  душею  болiв,  як  мо╨  серце  розривалося,  як  я
хитався-хилявся. Вони пiддержали мене, щоб я не впав?  Нi?  То  яке  ж  ви
ма╨те право судити мене - добре я роблю чи погано я роблю? Ще  б  ви  мали
право, якби я  проти  громадсько©  користi  йшов,  з  ваших  кишень  грошi
витягав, душi заножував... А то ви - самi собi, я - сам собi. Я  бажаю  не
вам, а собi гнiздо звести, щоб було де  голову  приткнути  пiд  час  лихо©
години... Ви кажете: бери благородну задля сього, стрижися у попи. Плювати
менi й на ваших благородних, i на ваших попiв, що  високу  Христову  науку
повернули у ремесло!.. Плювати хотiв, плюю й  буду  плювати!  Заведу  сво╨
щастя, як сам знаю, а не як вам хочеться! - гукав Довбня,  все  бiльше  та
бiльше розпалюючись.
   Проценко усмiхнувся.
   - Та постiйте, - сказав вiн Довбнi. - З ким ви вою╨те? Зо мною, чи що?
   - З вами? Нi, я знаю, що ви  сто©те  вище  вiд  тих  перекупок,  що  на
кожному перехрестi готовi засудити чоловiка. Якби ви були такий, то я б не
сказав сього, що досi говорив.
   - То чого ж ви гука╨те? Чого ви сердитесь?
   - Та досадно, матерi його бiс!  Усiм  дiло  до  мене,  усiм  я  у  зуби
застряв... "Ви женитесь на Маринi? Ви женитесь на простiй дiвцi?" А хоч би
й женився? Ну то що?  Кому-небудь  я  став  впоперек  дороги?  Кому-небудь
перечу брати панночку?.. Пiшов сьогоднi до попа... до отця Миколая...  Ба!
кланя╨ться вам попадька. "Як побачите, - каже, - скажiть: що за  знак,  що
одцурався, не ходе?"
   - Та так, то недужиться, то нiколи, - одказав Проценко, морщачись.
   - Та для мене все одно! - махнув рукою  Довбня.  -  Я  думав,  що  воно
справдi що путн╨... так попадька - кукла, та й годi!
   Проценко мав був щось сказати. Довбня рукою зостановив його.
   - Постiйте! Я все докажу вам. Приходжу сьогоднi  до  його,  щоб  узявся
повiнчати. З ним ми  недовго  вовтузилися,  тiльки  по-товариськи  заломив
двадцять п'ять рублiв за вiнчання..  Чи  двадцять  п'ять,  то  й  двадцять
п'ять, думаю. Кат його бери! I йому треба з чогось  жити.  А  тут  i  вона
встряла. "То ви женитесь?" - "Женюся", - кажу. "На кому?"  -  "Та  так,  -
одказую, - дiвку одну беру". - "Яку дiвку? Просту дiвку?"  -  "Просту",  -
кажу. "Як? ви на простiй? ви на  мужичцi  женитесь?"  -  "На  простiй,  на
мужичцi..." - веду далi. Дивлюся - нiс закопилився, скривився,  немов  пiд
його що гидке пiднесли. Подивився я на не©, подивився та й кажу:  "Куколка
ви, куколка! А вам тепло у вашому гнiздечку живеться?.." Затiм i вона.  "А
все ж, - каже, - не промiняю я свого життя  на  життя  мужиче".  -  "Ну  й
живiть же ви посво╨му. Чого ж ви не да╨те другому жити по-сво╨му?" - "Та я
нiчого, - каже. - Тiльки, - каже, - ви  учились,  ви  привикли  до  других
звича©в, а вона?.. Вона... все-таки мужичка..."  Я  тiльки  махнув  рукою:
горбатого могила виправить! слiпородий - нiколи не побаче свiту!.. i от  з
того часу за цiлий день не прийду у себе, - похнюпившись, скiнчив Довбня.
   - I варт? Ви ж зна╨те, що вона губернська баришня. Ну, i плюйте!
   - Плювати?! -скрикнув Довбня. - Коли 6 же вона  одна,  а  то  всi,  всi
такi! А менi ж треба з ними жити, з ними поводитись.  Не  каторжнi  ж  ми,
прости господи, щоб запертися у чотирьох стiнах та й сидiти. Треба ж i  до
людей часом пiти i ©х до себе зазвати. Як же  з  ними  жити  пiсля  сього,
скажiть,  пожалуста?  Вони  тобою  гордуватимуть,  над  тобою  насмiхатися
будуть, вони - що i нiгтя з мiзинця пальця на мо©й нозi не стоять!  Не  те
страшно, що я сам не зумiю залучити до себе щастя, а  те,  що  вони  першi
стануть навперейми шляху твого, отруять  його,  -  упавшим  голосом  мовив
Довбня. - А все-таки оженюся! Матерi  ©х  дуля!  -  гукнув  вiн,  махнувши
рукою. - Давайте лиш чаю.
   - Христе, чаю! - гукнув Проценко.
   Христя увiйшла i, похнюпившись, почала наливати чай.
   Довбня зиркнув на не©.
   - Ти, бачу, й досi сердишся? Я не  знав,  що  ти  така  образлива.  Ну,
вибач. Вибач та послухай, що я скажу тобi. Ти  зна╨ш  Марину?  Вона  тобi,
зда╨ться, товаришка? Зямiж виходе. От приходь на весiлля.
   Христя, сопучи, налила чай, подивилася, що Проценко не допив  ще  свого
стакана, i мовчки пiшла з хати.
   - Мовчиш... Сердишся? Ну i сердься, господь з тобою! - сказав Довбня  i
знову прийнявся за цигарку.
   Допивши чаю, вiн зразу знявся.
   - Прощайте.
   - Куди ж се?
   - Треба. Одна сидить на квартирi, скуча╨... Так не забудете, прийдете?
   - А коли?
   - У першу недiлю пiсля водосвяття... Приходьте.
   - Спасибi, прийду. Довбня пiшов.
   - А ти, дурочко, розсердилася, - провiвши Довбню, повернувся до Хрис-гi
Проценко. - I чаю не схотiла пити!
   - Чого ж вiн плеще таке? Як ще п'яний не увалився?!
   - Ось жениться - оханеться.
   - Хто жениться? вiн? Яка дурна за його пiде?
   - Як яка? Марина!.. Вiн же прохав тебе на весiлля до не©.
   - Та вiн ожениться на Маринi?-аж скрикнула Хрястя. Годi - дурите!
   - Справдi казав, що жениться. Прохав на весiлля.
   - Що ж, ви пiдете?
   - Обiцяв.
   - Хм... - дивувалась сама собi Христя.
   П'ючи чай, вона разiв з десять все допитувалась у Проценка, чи  справдi
то Довбня жениться на Маринi. I все ©й  якось  не  вiрилося,  не  хотiлося
вiрити. Проценко казав, що не став би ж Довбня клепати сам на себе. Се так
©© здивувало, що вона забула про свою недавню образу, про недавнi  сльози.
Довбня тепер стримiв гвiздком у ©© головi, стояв перед  очима.  Вiн  тепер
здавався ©й якимсь кращим, якимсь вищим.
   - Якщо не бреше Довбня та справдi жениться на Маринi, то добре зробить,
- сказала вона. подумавши.
   - А що?
   - Так. Не пропаде дурно дiвка. Та i його пригляне.
   - Не вiриться щось менi, щоб Марина  його  глядiла.  Не  така  вона!  -
одказав Проценко.
   - Що ж, вона не така людина, як i всi? не таке серце ма╨?  -  образливо
запитала Христя.
   Проценко на те нiчого не одказав. Вiн пiшов у  свою  хату  почитати;  а
вона, перемиваючи стакани, все думала про Марину та про  Довбню...  Марина
виходить замiж... Довбня жениться на Маринi...  Хто  така  Марина?  Проста
дiвка з села... Хто такий Довбня? Панич, хоч i  зламаний...  Гриць  навiть
одмiчуе його, як розумного чоловiка... I  от  вiн  жениться,  жениться  на
Маринi... Чудно, дивно... Що ж тут дивного? Подобалася йому Марина, а  вiн
Маринi, ну й поженяться. I нема нiчого чудного. Що панич? Так хiба, як вiн
панич, то йому i можна простих дiвчат дурити, з ума зводити?.. Це от  якби
i Гриць оженився на менi... Хiба б я його не любила,  хiба  б  я  його  не
берегла? А що, як Гриць жениться на менi?  I  я  тодi  з  робiтницi  стану
панiею, одiнуся по-панськiй - i не пiзнати мене... А  вже  ж  i  любитиму.
Матiнко моя! - аж скрикнула  Христя,  затулилася  долонями  i  з  нестямки
цiлувала сво© руки, думаючи, що то Гриця цiлу╨...
   Минуло свято. Прийшла i ордань i пройшла. Вона впала якраз в четвер,  а
в недiлю Довбня буде брати шлюб з Мариною.
   - I ви пiдете-таки? - спитала Пистина Iванiвна у Проценка.
   - А що ж? Обiцяв. Треба пiти.
   Пистина Iванiвна усмiхнулася, потiм скривилася i нiчого не одказала.  У
недiлю вiн справдi пiшов. Зараз пiсля обiду одiвся i  пiшов,  бо  вiнчання
загадане було надвечiр. Христя могла  б  -  летiла  за  ним.  ©й  хотiлося
подивитися на Марину, побачити, як вона удiта, як стоятиме  у  церквi,  чи
пiд пару Довбнi? Боже, як хотiлося!.. Та ба -  не  можна:  щоденна  робота
роботою, а то ще на понедiлок панi загадала другу роботу: пекти булочки до
чаю, бо на вiвторок напрошено гостей. Треба заранi все  наготувати,  та  й
доглянути, щоб до ладу було. Зивчора пiд процiдити, до свiту учинити,  щоб
на ранок усе готове було... Христя утира╨ пiд,  панi  сто©ть  над  нею  та
дивиться, а в Христi перед очима церква,  вiнчання...  Нiяк  з  голови  не
йде!.. "Та вже ж хоч цiлу нiч не спатиму, дiжду Гриця; прийде, розкаже, як
там було. Вiн обiцяв не баритися", - утiша сама себе Христя, бовтаючи  цiд
у макортетi.
   - Буде уже. Процiди, - каже панi. Процiдила.
   - Постав же на пiч, хай висто©ться. Та й спати заранi  лягай.  Упiвночi
треба цiд завдати, щоб к свiту поспiло... I я встану, - наказу╨ панi.
   Заранi полягали усi; лягла i Христя. Та ©й  не  спиться:  i  весiлля  з
думки не йде, i панича дожида╨, щоб стрiнути... Боже!  як  довго  час  той
iде, зда╨ться, кiнця йому нема╨!
   Не швидко почула Христя стук у вiкно... "Вiн, вiн, Гриць! От  коли  усе
розкаже..." Як навiжена, Христя мерщiй кинулася сiнешнi дверi одчиняти.
   Вона не помилилася. То був справдi Проценко. Тiльки що  вона  одсунула,
впустила, як вiн зразу i учепився за не©.
   - Ходiмо, серце, до мене, - шепче, гаряче обдаючи поцiлунками, i Христя
чу╨, як вiд його несе потроху хмелем.
   - Панi швидко встане, - одказу╨ Христя.
   - Чого?
   - На завтра булочки завдали.
   - Гаспидськi булочки! - гукнув вiн.
   - Як! то ж хлiб святий!
   - Який там вiн святий! I свиня, по-тво╨му, свята, що чоловiк ©© ©сть?
   - То ж свиня, а то хлiб.
   - Ну, хай, по-тво╨му, i святий. Тiльки ходiмо, серце. Оце тiльки  що  З
весiлля.  Присилували  чарку  тi©  гаспидсько©  горiлки  випити.   Ходiмо,
голубочко! Ти ж у мене одна найкраща. Там усе шваль, твого одного  мiзинця
на нозi не стоять! - I вiн, не давши i  дверей  зачинити,  поволiк  ©©  за
собою. Вона, одначе, i не противилася, ©й так хотiлося скорiше почути,  як
було на весiллi, та хто був, та яка Марина, чи не перемiнилася.
   - Марина? Марина яка була, такою i зосталася - хльорка, та  й  годi!  -
сказав вiн. - Довбня нещасний з нею буде.
   - От уже i нещасний! Чого? Ви самi казали, що щастя,  як  трясця:  кого
схоче, того й нападе.
   - Тiльки не з Мариною. Воно од не©, як од того лихого, тiка╨.  Ну,  яке
щастя з хльоркою?
   - А хто винуватий? Ви ж i винуватi: зав'яжете свiт  дiвцi,  та  тодi  i
хльорка.
   - Не в тiм рiч. А хльорка, та й годi. Отже й ти... та не то. Я б  i  на
порiг ©© не пустив, а тебе i в лобок варто поцiлувати, - i вiн  приложився
сво©ми гарячими устами до ©© бiлого чола.
   Христю  той  поцiлунок  наче  залоскотав.   Гарячий   струмок   заграв,
заклекотав бiля ©© серця i розлився огненною рiчкою по жилах.
   - Грицю! мiй любий, мiй ╨диний! -  припадаючи  до  його,  мовила  вона,
забуваючи про все на свiтi - i про Марину з Довбнею, i про цiд на печi.
   А тим часом панi, заснувши перший сон, кинулася. Вона мерщiй  засвiтила
свiтло i вискочила у кухню.  Видно,  ©©  не  мало  турбували  булочки,  бо
неодiта, З свiчкою у руках, вона  так  i  подралася  на  пiч...  "Макортет
сто©ть серед печi, накритий... все як слiд... Де  ж  Христя?  ©©  на  печi
нема╨; чи не на  полу?"  -  дума╨  панi.  Пiдiйма  свiчку  поверх  голови,
поверта╨ться лицем до полу, дивиться - i  на  полу  не  видко...  "Надвiр,
видно, пiшла, бо сiнешнi дверi не щiльно причиненi. Ну, хай же увiйде",  -
каже сама собi панi  i,  одкривши  макортет,  загляда╨  усередину.  "Пора,
пора..." - шепче. Закрила макортет, жде... Не чутно Христi. "Що  за  бiсiв
батько?" - подумала. Скочила  з  припiчка,  побiгла  до  сiнешнiх  дверей,
одхилила ©х, заглянула у сiни - надвiрнi дверi засуненi.
   - Де ж се вона? - здвигнувши плечима,  мовила  сама  до  себе  панi.  -
Дивно! I злодiя не було, i батька вкрадено!..  Христе!  -  гукнула  стиха.
Голос ©© глухо роздався по хатi. - Нема╨!.. - диву╨ться панi.
   А Христя давно вже сто©ть коло кухонних дверей i жде не дiждеться,  щоб
панi пiшла у сво© хати, щоб ©й як-небудь вискочити. "Оце  долежалась!  Оце
дослужилась! оце  так!"  -  дума╨  Христя,  а  серце  ©©,  неначе  пташка,
б'╨тьсяколотиться, як не вискочить з грудей.
   - Та де це вона,  справдi?  -  гукнула  вже  з  серцем  панi  i  почала
перекидати одежу на полу... Глянула i пiд пiл, глянула i пiд пiч - нема╨.
   - Тепер же я знаю, де вона!  -  догадалася  панi  i,  вся  тiпаючись  i
мiняючись на лицi, мерщiй напрямилася за пiч, буцiм у горницi.
   "О-о, пiшла-таки", - подумала Христя i стиха вiдчиня дверi i  ще  тихше
виходить.
   Не встигла вона причинити дверей за  собою,  як  з-за  печi  показалася
панi. Обличчя ©© бiлiше вiд сорочки, тiльки очi, мов двi  роздутi  углини,
горять-палають.
   - Де ти була? - гукнула вона  не  сво©м  голосом.  Христя  похнюпилась,
мовчала.
   - Де ти була,  питаю?  -  ще  дужче  крикнула  вона  i  похлинулася.  -
Безстидни-це! сра-мотни-це! - почала далi нарозтяг. - До паничiв ходити?..
Оцето та тиха, оце-то та смирна, недотрога... Не  займайте  мене,  я  сама
прийду! - знову задрiботала панi.
   Христя, мов нiма, похнюпившись, стояла. Серце ©©  все  дужче  та  дужче
билося, лайка панi все бiльше  та  бiльше  його  пiдкидала.  А  панi  одно
ганить:
   - То-то я примiчаю, що вiн такий голiнний до гостей був, дома нiколи не
побачиш, а то з дому i не виволочиш...  Голова  болить,  недужиться...  Он
воно чого голова болить! он  чого  недужиться!..  А  ти?  а  ти?..  подла!
подла!.. - аж сичить панi бiля Христi.
   Христя пiдняла голову, розправилася. Обличчя ©©, мов стiна, бiле,  уста
тремтять.
   - Чого ж я подла? - спитала вона.
   - Ще не подла? ще не подла? - пороснула панi на всю кухню. - До паничiв
ходити?!
   - А ви? а ви? - тихо, мов суха трава зашелестiла, спитала Христя. Панi,
наче опечена, кинулась.
   - Що я? Ну, що я?.. говори! говори!
   - Ви ж самi давали йому руку цiлувати, - сказала Христя.
   - Шкури-и-ще! - не сво©м  голосом  скрикнула  панi,  високо  пiднiмаючи
угору руку... Нестямний вiдляск роздався по хатi, а за ним рiзучий крик...
То Христя скрикнула, ухопившись за щоку, що зразу, наче  кармазин,  у  не©
загорiлася вiд панiевого привiту.
   - Докажи, шкур-р-о, докажи, сучко! - гукнула панi, ухопивши  Христю  за
коси.
   Христя, наче снiп, повалилася додолу.
   - Що тут таке? - ускакуючи у кухню, спитався пан.
   - Вон!.. вон! - гукала панi, штовхаючи ногою у боки Христi.
   - Та господь з тобою! Що се ти робиш? Оханися!.. - кинувся пан до панi©
i насилу одiрвав ©© вiд Христi.
   - Вона... вона... - пручаючись у руках у пана, гукала панi.  -  Погань!
смiття! До  паничiв  ходе...  Та  смiв...  Помiшала,  бач,  вилежатися  на
паничевих подушках... Таке...  казати...  -  I,  закриваючи  лице  руками,
Пистина Iванiвна заголосила. Дiтвора, почувши материн плач,  собi  пiдняла
ревище... Збився такий гвалт, гомiн!
   А що ж Проценко?
   Проценко лежав у себе на постелi i чув усе те; чув, як Пистина Iванiвна
лаяла Христю, як дала ©й страшенного ляса. Його неначе хто ножем  у  серце
ударив, так воно зразу заболiло, i вiн був скочив з  постелi.  Теплi  його
ноги черкнулись холодного долу. "От iще нежить через  проклятих  буде!"  -
сердито вiн мовив сам до себе, побрався знову  на  постелю,  загорнувся  в
одiяло, закрив голову подушкою i усилковувався заснути.
   До самого бiлого  свiту  не  втихала  колотнеча.  Пистина  Iванiвна  то
замирала, то оживала i страшенно гукала на всi  хати.  А  Христя,  як  усi
вийшли з кухнi, пiдвелася, злiзла на пiл i, устромивши голову  в  подушку,
неутiшно плакала.
   Свiтом пан пiшов на базар сам, та недовго i  ходив.  Швидко  звернувся,
ведучи за собою якусь чорну молодицю.
   - Годi тобi вилежуватись, - гукнув вiн Христi. - На твою плату  та  йди
вiд нас. Менi таких, як ти, не треба. - I, щось  кинувши  на  Христю,  вiн
одiйшов.
   - А ти дивись, щоб вона нашо© одежi  не  занесла,  -  промовив  вiн  до
молодицi. - Ото, що на ©й, - наше. Хай у сво╨ одяга╨ться та йде.
   Христя пiдвелася, коли пан  скрився  у  горницi.  Двi  зелених  бумажки
лежали бiля не©. Вона ©х ухопила у руку, здавила, як тiльки можна  мiцнiше
здавити, i скрикнула:
   - Куди ж тепер пiду я? Де дiнуся?
   - На вулицю, уже ж не куди! -  гугнявим  голосом  мовила  ©й  молодиця.
Христя глянула на не©, прикро подивилася, i сльози у  не©  зразу  висохли.
Щось чуже та нерiдне черкнулося ©© уха, щось гiрке та холодне  обняло  усю
душу, невиразна досада учепилася за серце. Вона почула, що жалю до не©  нi
вiд  кого  ©й  дожидати.  Як  тума  та,  устала  вона,   переодяглася   i,
поточуючись, наче п'яна, пiшла з хати.
   Пистина Iванiвна занедужала. Так у вiвторок гостей  у  ©х  i  не  було:
декому  послали  сказати,  другi  почули  -  не  прийшли.  Проценко  нажив
страшенний нежить i цiлими днями не виходив з хати.  Туди  йому  носили  i
чай, i обiд, аж поки не скiнчився  мiсяць  i  вiн  не  перейшов  на  другу
кватирю.
   ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
   ПО ВСIХ УСЮДАХ
   I
   Минуло п'ять лiт. Стояла перша осiння  доба  з  сухими  покороткуватими
днями. Сонце вже не котиться горою, як лiтом, не сто©ть над самою  головою
i не прище палом,  а  береться  низом,  понад  горою,  привiтно  свiте  та
пригрiва╨ пiсля довго© холодно© ночi та ущипливого рожевого ранку. Пройшли
жнива; скiнчилася i возовиця; хiба де в степу, далеко вiд людсько©  оселi,
ще бовванiють недовоженi копи, а то всюди - тiльки чорнi╨  нив'я  поораною
рiллею та жовтiють лани збитою стернею... Пусто серед степу,  та  сумно  и
серед лiсу: вiтри-суховi© обголили його  ряснi  вiти,  а  раннi  заморозки
пожовтили та почервонили лист зелений; пташки щебетливi одлетiли у  вирiй.
Життя утiкало з степiв та лiсiв; ховалося по людських оселях та по  теплих
краях. По селах вiд бiлого свiту i до темно© ночi, знай,  гупали  неугавно
цiпи, доводячи до розуму те добро, яким за лiто  надiлила  земля-мати.  За
годинки поспiшали люди з роботою, щоб було що i самому  кусати  i  вивезти
лишн╨  на  продаж.  По  городах  теж  була  немала  клопотнеча:  мазались,
бiлились, чепурились та прибиралися, збираючись уже на зиму.
   Найбiльше припала до того губернiя. Та  й  не  дивно:  вона  недавнечко
вiдбула свою мiсячну ярмарку, закурилася та замурзалася, ярмарковим  духом
тхнула.  Треба  було  почиститись  та  побiлитися,  бо  дезабаром  ждалися
дворянськi вибори, а разом з ними  i  губернський  земський  з'©зд.  Усюди
робота кипiла, а по гостиницях та по за©жджих дворах вона  й  не  вгавала.
Вiд ранку й до ранку -  стук,  грюк,  хлюпанина;  метуть,  бiлять,  миють,
краскою криють... Треба як личить стрiнути  дорогих  гостей!  Це  тобi  не
ярмаркове купецтво та крамарство, що в одну хату  по  п'ять  душ  влазить;
спить - де не впаде; ©сть - що не даси; одного чаю випива╨ вiдрами... А це
тобi дворянство, та ще саме спинкове, - чисте чоло з дворянського роду, що
змалку звикло широко жити, солодко ©сти, пишно поводитись.
   Заради того на©зду i жид,  що  держав  у  орендi  невеличкий  садок  на
главнiй улицi, хвалився, що до жидiвсько© музики найняв ще й  полкову,  та
до того ще й арф'янок виписав. Тiльки не таких, якi були на ярмарку... "То
- смiття, котре вимiтали з  великих  городiв;  гайвороння,  що  злiталося,
зачувши падаль! А на цих глянеш - пальчики оближеш, послуха╨ш  -  ©сти  не
схочеш! Що то За молодi та вродливi!  що  за  повногрудi  та  ясноокi!  Не
гуртом охриплим голосом пiсню гудуть; не "в'юшки" або "Москви"  затинають;
а як заведе одна яку-небудь, то не то що голосом  виводе,  а  ще  й  очима
говоре, руками розказу╨, на собi показу╨!.. А нарештi усi  як  пiдхоплять,
то наче у великi дзвони задзвонять, морозом поза спиною так i посипле!.. У
Харковi в гостиницi як спiвали, то й долiвку в гостиницi провалили -  така
сила народу набралася ©х дивитися!" - вихвалявся жид.
   Городяни дожидали того дива, як чуда. Про арф'янок тiльки й розмови.
   - Хоч би вже швидше дворяни з'©здилися. Побачимо, що за диво покаже нам
жидюга, - гомонiли нетерплячi.
   - О-о! та вiн нюх ма╨: зна, шо кому треба; догодить  всякому  зможе,  -
казали другi.
   - Жид з нюхом: умi╨ лицем показати! - пiддрочували третi.
   - Та й собi, небiйсь, охулки на руку не положе!
   - То вже як пить дать. На те й жид,  щоб  вивертать  чужi  кишенi!..  А
проте вже як що скаже, то не збреше; як за що  вiзьметься,  то  втне  всiм
надивовижу!.. Смак такий е, нюх такий ма╨!
   - Та кат його бери, з його нюхом! Тут аби швидше.
   - Нетерплячка бере?
   - Авжеж. Того й жди, що негода настане; на те осiнь надворi.
   - Та не зразу ж вона й  насуне?  Пiдождемо.  Бiльше  доводилося  ждати,
тепер менше зосталося.
   Отак гомонiли помiж собою городяни, дожидаючи того дива, що  приберiгав
жид задля дворянського на©зду.
   Аж ось почали у город четвернею ридвани  в'©жджати;  гладкi  та  високi
конi важко гупали сво©ми копитами об суху землю, здiймаючи кiптягу  угору;
кресали ясними пiдковами об  кам'яну  мостову  i  всiвали  ©©  невеличкими
iскорками; високi колеса гули-гуркотiли; неугавно клекотiли насади, злегка
хитаючи ридвани, наче тую колиску. Все  то  мчалося  в  город  якнайдужче;
простувало в саму його середину, до найпершо© гостиницi,  що  завжди  радо
стрiвала дорогих гостей. Там, коло не©, стояв наче ярмарок:  однi  ридвани
вiд'©здили вiд високого ганку,  а  другi  -  над'©здили;  коло  розчинених
дверей стояв високий бородатий швейцар у картузi  з  золотою  кальонкою  i
широким позументом через плече. Вiн радо усмiхався до знайомих  панiв,  що
його признавали i з ним здоровкалися, а з незнайомими поводився, дивлячись
на чоловiка: як хто поважно виступав та згорда  дивився,  то  вiн,  як  та
верства, витягався i прикро слiдкував сво©ми бистрими очима,  чи  треба  в
чому-небудь прислужитись; а як бачив  якого  плохуту  або  в  потертiй  та
зношенiй одежi, то, наче заклопотаний, не примiчаючи, пропускав повз себе,
а то i зупиняв,  допитуючись,  чого  йому  або  кого  треба?..  У  великих
присiнках - тиск, гармидер: пани вигукували, а  лакузи,  як  тi  швигалки,
носилися перед ними, поспiшаючи один перед другим порозводити при©жджих по
номерах. До самого смерку не втихав той гармидер коло гостиницi, стрiваючи
та приймаючи все нових та нових при©жджих, а як смеркалося, то ще  бiльший
гармидер настав у  самiй  гостиницi:  кожне  вiкно  довгого  трьохярусного
будинку освiтилося, знадвору серед темноти видно було, як  там  метушилися
люди, як вiд ©х тiнь снувала  по  вiкну,  перебiгаючи  з  одного  боку  на
другий; а всерединi стояв гук  неугавний,  деренчали  дзвiнки  несамовито,
рипали та стукали дверi безперестанно, бiгали лакузи то взад,  то  вперед,
брязкав та торохтiв усякий посуд. То при©жджi  задовольняли  сво©  потреби
всякою всячиною: хто гарячим ча╨м чи кофi╨м, а хто смачною стравою. Тiльки
геть вже за пiвнiч поодинцю почало гаснути свiтло у вiкнах, даючи  ознаку,
що на©жджi гостi укладалися спати.
   На другий день, як уже високо пiдбилося  сонце,  у  ранню  обiдню  пору
почало купами виходити з гостиницi на©ждже панство, щоб обдивитися  город,
i розтеклося по всiх вулицях. Яких тiльки там не було?  Товстi  i  високi,
низькi i пузатi, кругловидi i довгобразi,  чорнявi  i  бiлявi,  молодi  та
жвавi, а часом i такi старi, ╝о ледве ноги волочили.
   Поважно, невеличкими купами походжали вони по  улицях  у  сво©х  довгих
балахонах, розглядаючи на всi боки i зупиняючись обдивитися то який-небудь
будинок витiюватий, то церкву аж  пiд  небо  високу,  то  великi  вiкна  в
крамницях, де були виставленi  напоказ  всякi  дива:  мистецькi  вироби  з
дерева та каменю, золотi та срiбнi дзигарi з усяким причандалом, перснi  й
намиста блискучi,  штучнi  каблучки  на  руки,  дорогi  сукна  та  шовковi
тканини... Все те так i сяло та грало, все так i било у вiчi!
   Як на те i день видався тихий, ясний та погожий; на небi - нi хмарочки,
чисте, син╨ та глибоке, спускалося воно сво©м широким шатром над  городом"
наче  очiпком  з  блакитного  серпанку  його  прикривало;  блискуче  сонце
котилось горою по небу, ясно сяючи та обсипаючи увесь город сво©м  золотим
промiнням; залiзнi покрiвлi аж лиснiли зеленою, як рута,  краскою;  високi
бiлi стiни, наче снiг, виблимували вiд сонячного промiння, вiдкидали  його
геть вiд себе через широкi улицi на гонкi тополi та кучерявi  осокори,  що
виставилися по улицях, наче сторожi, з того i  другого  боку,  i  пишалися
сво©м деде пожовклим листом серед сонячного ся╨ва; каменем висланi  улицi,
зранку политi, щоб не  курiли,  вилискувались  на  сонцi  широкими  сiрими
кругляками; де-не-де в рiвчачках помiж ними стиха парувала водиця,  що  не
встигла висохнути пiсля поливання. Було  тепло,  та  не  задушно;  повiтря
чисте та свiже; дихалось легко та  вiльно;  почувалося  щось  бадьорне  та
радiсне, як почува╨ться тiльки або ранньою весною, або в  ясний  та  тихий
осiннiй день.
   Пiд таку годину трохи не все мiсто висипа╨ на улицю.  Тiльки  тi,  кого
лиха хвороба прикову╨ до лiжка або нагальна робота припиня╨ коло  печi  та
коло прибирання, зостаються у хатах; а то  всi,  хто  ма╨  хоч  хвилиночку
зайву, мерщiй сунуть  на  улицю  дихнути  повiтрям  вiльним,  помилуватися
свiтом ясним, погрiтися сонечком теплим. По улицях - наче  плав  пливе!  -
кишить по ©х народу всякого: i старi, i малi, i той, хто пожив уже або  ще
жить почина╨; багатий i убогий, пишно наряджений чи латками вкритий -  всi
перемiшалися мiж собою, збилися вкупу, сказати б -  порiвнялися...  бо  на
всiх ©х однаково сонечко свiте, усiх ©х однаково  тихий  вiтерок  обвiва╨,
усiм однаково хочеться дихати, жити. А проте, як неоднакова до людей доля,
то таке помiж ними i ╨днання. Бийся, кажуть, кiнь з конем, а вiл з  волом!
Отак i тут: не, дивлячись на те, що всi збились вкупу,  ходили  одно  бiля
одного, плече з плечем, а проте кожний вишукував товариша по сво╨му пiр'ю:
пани вiталися тiльки до панiв, купцi - до купцiв, заможнi -  до  заможних,
убогi - до убогих. Однi тiльки старцi вiталися до всiх, хоч ©х i нiхто  не
вiтав, та мала дiтвора радо обзивалась до всякого, хто ©й кидався  в  вiчi
або чим-небудь вражав,  не  дивлячись  на  те,  чи  то  був  знайомий,  чи
незнайомий, багатий чи убогий, рiвня чи нерiвня... Оже на те вона  й  була
дiтвора, щоб не потурати нi на що, через  те  ©©  й  зупиняли  старшi,  що
ходили бiля не© за провожатих.
   Серед того невпинного людського плаву  геть  одсторонь  собi  походжали
на©жджi пани невеличкими гуртами, ведучи помiж себе тиху розмову, ©м треба
багато де про що помiж себе побалакати - дiла на з'©здi чимало, а тут,  як
на те, ше й особливе дiло, важне дiло, бо давно вже клопоче ©х голову,  не
да╨ спокiйно спати, наважу╨ться, хоч i не  зовсiм,  одтерти  вiд  земсько©
справи, а все ж  не  перед  вести,  не  першу  постать  зайняти...  Он  на
повiтових З'©здах гласних з сiрого мужиччя бiльша половина,  а  по  деяких
повiтах тiльки третя частина справжнього спинкового панства, а то  мужиччя
та ученi молодi верховоди, що за мужиччя руку тягнуть, меншими братами  ©х
взивають; злигалися помiж  себе  та  що  хотять,  те  й  роблять,  важкими
печатками обкладають, до управи сво©х вибирають. ╙ чимало повiтових управа
де за старших колишнi голови та писарi засiли, а що вже  члени,  то  кожна
управа не менше як одного у себе ма╨. На що губернська  -  i  та  собi  за
члена рiзйика одiбрала!.. Невже воно так повинно бути? Невже  ми  -  чисте
зерно помiж збо©ною та метлицею - повиннi змiшатися з  нею  i  запропасти?
Невже ми не виб'╨мося на сам перед, де колись-то стояли, ближче до  трону?
Не заряту╨мо тих порядкiв у царствi, що ©х нашi голови та руки складали  i
мiцi©& боронили вiд усяко© лихо© напастi?.. Невже ми попустимо завести
його у ту безодню, в яку ведуть очевидячки  всякi  вискочки-верховоди?  То
буде  сором  дворянськiй  честi!  Всесвiтнiй  сором  впаде  i  поб'╨  нашi
голови!.. Нi, се не може бути, се не повинно статися! Гукнемо гук  на  все
царство, на весь свiт великий: мерщiй до рятунку! до збро©!
   Найбiльше клопотався про це губернський  маршал  Лошаков.  Хоч  вiн  не
крився нi вiд кого, що сам  вийшов  з  давнього  козачого  роду,  що  його
прапрадiд Лошак служив колись за бунчукового товариша у  якомусь  козачому
полку, - оже  тепер  вiн  не  змiг  себе  прилучати  до  того  темного  та
неосвiченого гурту во з козацтва викопала його доля. "Всякому часу довл╨╨т
його злоба", - казав вiн тим молодим верховодам, що  iнодi  натякали  йому
про його породу i  про  те,  що  йому,  "козачому  синовi",  не  личйло  б
зрiкатися свого роду. "Я не зрiкаюсь його, - вихвалявся вiн,  -  я  низько
уклоняюся перед усiм тим, що козацтво доброго зробило, з  якою  завзятiстю
свою вiру i свiй край боронило. Так за тi часи i треба було робити. Тiльки
як часи: перемiнилися, то треба було i самим слiдкувати за часом,  iти  за
вiком, а не стояти на одному мiсцi Хто не  йде  вперед,  той  поступа╨ться
назад! Наше козацтво так i зробило: одстоюючи  тiльки  сво©  вольностi  та
права, воно не  схотiло  йти  за  вiком,  одсторонилося  того  культурного
напряму, до якого вела iсторична доля, i через те зосталося заднiх  пасти.
Ну, а я тому, що вже вмерло, що повинно було умерти, уклонятися  не  буду.
Треба уперед йти, а не назад рачкувати!"
   I от тепер правнук козака Лошака маршал Лошаков,  довiдавшись,  що  вiд
Земсько© справи одтираються освiченi люди темним мужиччям, а все через те,
що козаки не порiвнянi в виборних правах  з  крестянами,  а  прилученi  до
разночинцiв, котрим закон да╨ право кожному, хто ма╨ десять десятин землi,
вибирати уполномоченого, а з двадцятка таких господарiв - одного гласного,
- довiдавшись про оце все, маршал  Лошаков  пiдняв  баталiю  проти  такого
козачого права. Звон про земськi справи нiчого про  се  ясно  не  каже,  а
закон про сословнi права усiм ясу╨, що  козаки  прилучаються  до  крестян,
одбуваючи всякi одбутки, i  користуються  усiм  тим,  чим  користуються  i
крестяни. От через це i не слiд ©х прилучати до разночинцiв,  а  хай  вони
вибирають гласних на сво©х  волосних  сходах,  скiльки  на  кожну  волость
призначено.
   "Оцим рахунком, коли його ствердять у столицi,  зразу  переполовиниться
гласних вiд мужикiв.  А  як  ©х  зменшиться,  то  тодi  i  нашому  братовi
дворяниновi, - казав Лошаков, - буде бiльший простiр у  земських  справах;
тодi ми i всяким верховодам мусимо утерти носа. А що це ствердять - то  як
пить дать! Бо дуже вже отi верховоди, злигавшись з мужиччям,  залили  усiм
за шкуру сала. Треба про се не мовчати, а бiльше гомонiти;  треба  про  се
пiдняти питання i на дворянському, i на земському з'©здах.  Не  вигоре  на
одному - вигоре на другому!  А  так,  мовчки,  зложивши  руки,  сидiти  не
годиться. Треба пробi гукати на увесь свiт, на все царство!"
   Усi дворяни згоджувались на це з сво©м маршалом. "Що не кажи, а  голова
у його на в'язах неабияка. Кепсько мудрий удався, мудрий, та ще й завзятий
- за що не вiзьметься, то вже доведе його до краю. Одно йому браку╨ - дуже
безпутний у життi: з жiнкою не живе, вона десь по  заграницях  вi╨ться,  а
вiн тут. Нема тi© вродливо© панi© або й просто© дiвки, щоб вiн  не  упадав
бiля не©. Ну, та се вже наш давнiй грiх. Хто у цьому  не  винний?  А  щодо
громадських справ, то вiн за ©х перший оборонець. Йому б не маршалом бути,
а губернатором або й самим мiнiстром. Голова, розумом натоптувана голова!"
   Отак розмовляли помiж собою на©жджi пани, гуляючи  невеличкими  гуртами
по мiсту.
   Осiннiй день брався уже до вечора. Сонце, червоно граючи, сiдало; захiд
палав, наче пожежею. У тому вечiрньому червоному свiту  красувався  город:
високi та бiлi будинки злегка червонiли  бiлими  стiнами,  мов  вони  були
викрашенi червоною краскою; залiзна ©х  покрiвля  палала  зеленим  вогнем;
шибки у вiкнах грали, вiдкидаючи вiд  себе  через  улицi  снопи  червоного
огню; церкви, сяючи сво©ми банями та золотими хрестами, зда╨ться, ще  вище
здiймали ©х угору,  заглядали  у  темно-синю  блакить  неба,  що  безмiрно
широким колом розпросторилось над землею. Зате  тiнь  довшала,  темнiшала;
високе дерево наче збiгалося докупи, щоб не розгубитися за нiч; довга тiнь
вiд його падала через усю улицю, i пiд нею було якось  моторошно.  Прохожi
мерщiй минали тi темнi мiсцини,  пробирались  на  свiт,  де  стояв  якийсь
глухий гомiн... Аж ось зразу Десь бухнуло, щось  охнуло!  Усi  кинулися...
Незабаром понад городом понеслися голоснi хвилi полково© музики.
   - Музика! Музика! У садок! Мерщiй у  садок!  -  загукали,  заметушилися
люди по улицях.
   - Ми ще чаю не пили. Пiдемо додому чаю пити, - щебетали весело  панянки
до молодих паничiв, що, мов журавлi, обступили грядку квiток.
   - I варт  забиватися  задля  чаю  додому?  Хiба  його  у  садку  нема╨?
Нап'╨мося у садку, - пiдмовляли паничi.
   - А справдi? - згодилася одна.
   - А що ж? Чи в садок, то i  в  садок!  -  пiддержали  другi.  -  Музики
послуха╨мо, на арф'янок подивимося.
   I чималий гурт паничiв з панянками мерщiй потягли улицею до  садка,  де
так голосно на увесь город затинала музика.
   Коло садка тиск, давка. У церквi, на великих  процесiях  так  тiсно  не
бува╨, як коло садово© будочки, куди зносили городяни  семигривеники,  щоб
увiйти в садок. Жид з жидiвкою не поспiшаться видавати бiлети, такий зразу
пук рук потяглося туди.
   - Два бiлети!.. Три!.. П'ять!.. - гукали то з того, то з другого  боку.
Грошi бряжчали; жид з жидiвкою металися, як мухи в окропi.
   Аж ось чимала  купа,  забравши  бiлети,  посунула  проходом  мiж  двома
височенними домами у садок. Над тим проходом на  довгому  дротi  колихався
цiлий оберемок цвiтних лiхтарiв, немов веселка довгою  дугою  повисла  над
проходом. А там - далi за нею - огню-огню!  свiту-свiту!  Трохи  не  кожна
гiлка убогого садового дерева горiла  сво©м  вогнем;  над  кожною  стежкою
висiла цвiтна дуга.
   - А гарно як! О, гарно  як!  Бiсiв  Штемберг!  Вiн  таки  ма╨  смак!  -
дивувалися вхожi.
   Справдi, там було гарно: стежечки, що  звивалися  змi╨ю  помiж  кругами
цвiтникiв, були свiжо усипанi сiяним пiском; рожа©стi  грушi,  дрiбнолистi
акацi© та  широколистi  молодi  осокори  та  кленки  висвiчували  цвiтними
шкаликами,  Здалека  здавалося,  немов  то  така  овощ  на   ©х   гiллячку
гойда╨ться;  все  залишне  гiлля,  що  виставлялося  над  стежками,   було
пiдрiзане, пiдстрижене, щоб не лiзло  незнарошне  у  вiчi,  не  забороняло
гуляти; вiд цвiтних шкаликiв падали на бiлий пiсок i  синi,  i  зеленi,  i
жовтi, i червоно-гарячi кружала свiту, i здавалося, що то стежки оздобленi
цвiтними камiнцями, по яких  злегка  шамотiли  шовковi  хвости  панянських
спiдниць та вискрипували лаковi чобiтки паничiв. То все  було  на  бокових
ходах. А на головному? Цiла метка невеличких халабуд, густо обвитих  диким
виноградом, чорнiлася сво©ми входами, немов чорнi печери пороззявляли сво©
роти, дивуючись на рiзноцвiтне сяево. По  тих  халабудах  тiльки  де-не-де
горiли  свiчечки  i  метушились  якiсь  непримiтнi  тiнi,  немов  мертвяки
повилазили з того свiту i з-за зелено© засади любувалися на  гульбище,  що
широкою рiчкою розливалося коло самого вокзалу. Там все диво i  все  чудо,
яке пригадали зробити з огню i свiту людськi голови. Он  величезнi  склянi
баньки,  немов  три  сонця,  висять  над  трьома  вокзальними  дверима   i
вiдкидають вiд себе жовто-молочний свiт; коло ©х цiла довга низка  цвiтних
лiхтарикiв гра╨, мов та веселка, усiма цвiтами; там коло високих  стовпiв,
що пiддержували широкi пiддашки вокзалу, гойда╨ться довга  вервечка  малих
непримiтних каганчикiв, немов зiрочки спустилися з темного неба i  унизали
собою отi високi стовпи. Пiд пiддашками безлiч стульцiв,  ослонiв,  штучно
виплетених з лози диванчикiв, у вокзалi - столiв, то довгих-предовгих,  то
круглих невеличких, то чотиригранних задля карт,  на  довгих  столах  цiлi
оберемки огню-свiту у  широких  посвiтниках,  круглих  лампах,  високих  i
низьких пiдставах; цiлi купи усяких на©дкiв та напиткiв;  вистави  штучних
виробок з скла, по яких перелива╨ться увесь той  свiт  рiзними  кольорами,
сипле цвiтними Iскорками. А там, з боку вокзалу, висока каплиця з  круглою
оселею, густо З бокiв оповита виноградовим хмелем.  Там,  у  тiй  каплицi,
примостилася  полкова  музика,  i  ©©  зичний  поклик  та  голоснi  заводи
розходилися по всьому садку.
   Мала пташка, та що за краснi пiрця на собi ма╨:  невеличкий  садок,  та
скiльки туди народу назбиралося? I все те  нарядилося  пишно,  уквiтчалося
розкiшно, все шовки та сукнi, дорогi ╨дваби, срiбло  та  золото  ся╨!  Ось
чимала  купа  панянок  проходе,  -  перепеличка  не   зрiвня╨ться   з   ©х
дрiбненькими  виступцями!  На  ©х  плаття   пишнi,   збiрочками   унизанi,
складочками обвiшанi, немов рябесеньким пiр'ям заквiтчанi; зверху сукнi  -
влитi, а не пошитi, кожна впадина не крутим згiр'ям  спуска╨ться  униз,  а
положистою хвилею  збiга╨  туди,  щоб,  пiднявшись  угору,  якнайдоладнiше
облямувати круглi виступи на руках, на плечах, на  грудях;  ноги  взутi  у
невеличечкi ботинки з високими та гострими  закаблуками  -горе  тому,  хто
попаде пiд таку корку! Ручки туго позатягуванi у блискучi перчатки, так що
i пальцiв зiгнути не можна. Личка червонi - не знать  тiльки,  чи  то  вiд
краски, чи вiд гарячо© кровi, що ключем кипить  у  палкому  серцi,  завжди
охочому -хоч половину миру обняти, тiльки аби не  жiночу.  Очi  горять  та
сяють, як тi зорi на небi або дорогi камiнцi у золотих  сережках.  Мова  -
наче пiсня та - протяжна, спiвуча; так  i  тягне,  так  i  вабе  до  себе.
Недаром коло ©х велика купа панiв та паничiв зiбралася - i кругом оточила,
i в середину затесалася. У довгих i коротких бородах, у широких  балахонах
з брилями аж на потилицi, в'ються вони кругом панянок, як той  хмiль  коло
тичини, заглядаючи у ©х блискучi  очi,  вiльно  вимахують  руками,  ведуть
веселу жартiвливу розмову, стрiляють то  сюди,  то  туди  сво©ми  гострими
одмовами, викликають то справжнiй,  то  притворний  регiт...  Ось  дорiднi
жидiвки з сво©ми дочками, наче добрi ягницi з ягнятами, - повагом  сунуть,
кидаючись у вiчi сво©ми цвiтними уборами - то, як жар, червоними,  то,  як
луг, зеленими, то, як небо, блакитно-синiми або, як сонце,  жовтогарячими.
Призро вони позирають на всiх i на все, немов кажуть: що це? у нас в Адесi
далеко краще... За ними ©х дочки, дивлячись на "мамасу", собi дмуться.  Не
зменше надулись i ©х братики, iдучи геть одсторонь, позакладавши  руки  за
спину. Одначе деякi багатшi i проворнiшi з ©х iнодi пристають i до  "сво©х
барисень". Зате "папасi", зiбравшись юрмою якраз серед дороги, або пiдняли
лемент, серед котрого тiльки й  чутно  "кербель"  та  "дрей  копкен",  або
поважно  стоять  одсторонь  i  думають  якусь  велику  думу.  Чи  то  дума
безталанного, у котрого недавно тисячi помiж пальцями  упливли,  чи  гадка
щасливого, що вже половиною мiста володi╨, та  намiря╨ться  якнайшвидше  i
другу заграбастати? Хто зна╨? Хто вгада╨?.. Стоять вони, неначе скаменiли,
нi страшеннi гуки та забо© полково© музики, нi хвилi людського  гомону  та
реготу, нi бiганина прислужникiв, що поверх голов мчали усякi  напитки  та
на©дки, - нiщо ©х i трохи не чiпа╨, нiщо  не  розбурка  вiд  тi©  глибоко©
задуми - як кам'янi!.. Зате купцi та купецькi синки шумували... То не вода
повеснi, рвучи греблi та розносячи загати, гуде та клекоче, то  ©х  вигуки
здiймаються вгору серед неугавного людського гомону... "Наливай!  Приймай!
Иван Петрович! а нука-сь Ерофтевичем!.. Ах, волк тя  заешь!..  Давай:  как
пить, так пить!.. Уж пойдем, брат, к Анютке... Жги, шельма!  огнем  гори!"
-тiльки й чу╨ться З глухо© халабуди, що стояла якраз проти  вокзалу.  Коло
входу ©© метка прислужникiв, кругом народу - проткнути пальцем  не  можна.
"Наши владимирцы загуляли!"" - чу╨ться чийсь охриплий голос.  "А-а!  Петру
Кузьмичу! наше вам!.. Полынной хошь, брат, али аглицкой?"  Петро  Кузьмич,
поточуючись,  пiдводиться  i  береться  за  аглицьку...  "Ура-а!"  Брязкiт
посуди, бiй чарок!..
   У сад уже набралося чимало людей, а дедалi, то народ  усе  прибував  та
прибував. То все були сво©, городськi, а ось посунули i при©жджi.  Повагом
та згорда уступають дворянськi та земськi стовпи у садок,  зажмурюючи  очi
вiд того свiту, що лл╨ться на  ©х  зо  всiх  бокiв;  за  ними,  розкидаючи
здивованi погляди, дрiботять ©х прихильники та поклонники,  стрiваючись  з
давнi