лася з мiсця i, плещучи в долошки, забiгала по всiх хатах. - Боже, боже! - гукала вона. - Приспи мене на всю осiнь i зиму, щоб я i незчулася, коли весна настане. Щоб прокинулася я - а надворi весна. Або поверни осiнь у весну. А то ще довго так дожидати. Господи, як довго. Пiдуть дощi осiннi, розквасять усю землю. Туман опови╨ увесь свiт - дихати нiчим. Сиди в хатi та скнiй. А там ще зима: снiг, морози. I знову сиди в хатi, не потикай носа надвiр, бо вiдморозиш. I тодi тiльки весна. О господи, як довго! - Дурочко моя! Бiльше ждали - менше зосталося. - Де ж той рай? Як вiн зветься? - попитала, заспокоюючись, Христя. - Веселий Кут зоветься. - Веселий Кут? Веселий Кут. Це бiля Мар'янiвки? - Вiн самий. Зна╨ш? - Чула про його. Там палац е. У Мар'янiвцi такого страховища нагово^ рили про той палац. - Чого не набрешуть. Звiсно, пусту╨ дворище. Без призору валиться. - Ти мене i в Мар'янiвку повезеш? - Повезу, доню. - Яв церкву туди по©ду. У церквi застану усiх сво©х знайомих. Вони не пiзнають мене. А я кожного пiзнаю. Ото буде радiсть! А що, як твоя жiнка та при©де туди i накри╨ мене з тобою? Чого ти, скаже, сяка-така? Та й остриже мою голову, оцi кучерi шовковi? - I пригаду╨ш ти все таке нелюдське. Не при©де вона без мого дозволу. Не посмi╨. Заживемо ми з тобою там, як першi люди жили. Зна╨ш, як Адам з ╙вою? Голiсiнькi... - I в Колiсника, як угiль, загорiлися очi. - О-о, старi, старi, з вас усе лихо вста╨! - лукаво посварилася Христя. Колiсник притис ©© до себе i сво©ми товстими губами смачно цмокнув в почервонiлу щiчку... Настала осiнь: дощi, тумани, калюка невилазна. Христя за всю осiнь з хати не виходила: сидiла та вiд нудьги вишивала сорочки. Намережала та нацяцькувала i собi, i Колiсниковi. Та хоч би тобi прийшов хто, обiзвався живим словом. Якось раз забiг Проценко до Колiсника по дiлу. Христя сховалася. Вони довго об чомусь балакали. Проценко навiть аж гарячився. "Вiн, зда╨ться, ще бiльше покращав", - думала Христя, дивлячись крiзь дверi у щiлинку. Увечерi до чаю вийшла i Христя, сам Колiсник покликав. Чай пили купно. За ча╨м Проценко розбрехався - все такi смiшнi побрехеньки вигадував: Христя так реготалася, а Колiсник тiльки понуро поглядав на не©. - Ти щось дуже сьогоднi реготалася, - сказав вiн ©й, коли пiшов Проценко. - А що? - Нiчого. Чи не захотiлося старого замiнити молодим? То гляди! Христя нiчого на те не одказала, тiльки дала собi слово бiльше не виходити нiколи, коли Проценко буде. Так вона i робила. Раз Колiсник сам кликав, та вона не вийшла, сказала - недужа. Колiсник радiв. "Видно, молодчики далися узнаки", - думав вiн. Христя дiждала недiлi, убралася якнайкраще i пiшла. Там на улицях люду-народу, як черва, та так i в'╨ться, так i сну╨. Христя надiла чорну сукню, оторочену сивим смушком, сиву смушеву шапочку. Мороз зарум'янив i без того свiже ©© лице, видавив, наче маляр вивiв, круглi викраски на пухких щоках. Така Христя хороша, пишна та свiжа, наче червона ягiдка серед бiлого квiту. Хто не йде - задивля╨ться на не©. - А це хто така? Хто ця невiдома? - щораз почувалася вона, коли переходила повз купу людей. - Та це ж содержанка Колiсникова. - Оце вона? О-вва-а! Та й важна, враг його матерi! Мiж чималою купою панянок та молоденьких панiйок вона запримiтила Проценка. "Ану, призна╨?" - подумала i напрямилася прямо на його, Проценко iшов посерединi i щось щебетав, i регiт молодих панянок весело роздавався навкруги i пiдохочував його до нових переказiв. Христя наближалася все ближче та ближче, уже скiльки цiкавих очей з-пiд чорних брiв уставилися у не©. "Хто се?" - донеслося до не© та╨мне шептання. У ту хвилину Проценко глянув на не©. Зда╨ться, грiм би так не злякав його бистрого погляду i не обiрвав весело© розмови, як та несподiвана стрiча. Погляд його, як стрiла, пробiг i зникнув. - Ти змерзла? - обернувся вiн до бiляво© панiйки, що йшла з ним пiд руку. Панi та щось пропищала, вони розминулися. Христя пройшлася ген вподовж улицi i, повернувши на другу, попливла тихо додому. Надворi смеркалося, мороз дужчав, загорялися яснi зорi у темно-зеленому небi, свiтилися лiхтарнi по улицях. Гомiн потроху стихав, по улицях носилися швидкi скрики поспiшаючих додому. Христя iшла тихо, повагом, ©й було досадно. Бач, дома готовий руки лизати, а на вулицi стрiне - одверта╨ться. Де ж пак: вiн з панянками гуля╨, а я що?.. Содержанка Колiсникова, та й годi... Вiд туги у не© аж серце стиснуло. Похнюпивши голову, вона, наче що загубила, сумно плелася додому. Коли се: - Здрастуйте! Гуля╨те? - i перед нею, наче з-пiд землi, вирiс Проценко. Вона мовчала. - А Костянтин Петрович дома? - попитався знову Проценко. Христя гнiвно глянула на його. - Чого ви лiзете до мене на самотi? Чого вам вiд мене треба? - неласкаво обернулася вона до його. - Хiба вам мало було мого дiвоцького вiку? - Ви сердитесь, що я не поздоровкався з вами на вулицi? Там жiнка моя була. А з вами я стрiвся так невзначай, бо поки надумався поздоровкатись - ми вже розiйшлися. - Та я одного тiльки хочу знати: навiщо я вам нужна? Проценко щось замолов про давн╨, таке хороше та так швидко минуле. Христя рада була, що недалеко се було квартири. Вона мерщiй скочила на рундук i з усi╨© сили дьорнула за дзвоник, ©й вiдчиняти вибiг сам Колiсник. - Костянтину Петровичу мо╨ шанування! - любенько замовив Проценко. - А, це ви? - Проводив ось ©х, - сказав Проценко, указуючи рукою на Христю, що не пiшла, а побiгла по схiдцях нагору. - А тепер iду додому. До зобачення. - К бiсу! - тихо прогув Колiсник, замикаючи перед ним дверi. - Де се ти пiдхопила сього жевжика? - суворо поспитався вiн у Христi, увiйшовши в хату. - А я знаю, чого вiн ув'яз? - не менше гнiвно одказала та. Колiсник, стиснувши брови, подивився у вид ©й i прогув: - Гляди лиш! не дуже з жевжиками водися, бо як раз та два - загурчиш З хати! Увесь вечiр Колiсник був такий неласкавий та неговiркий. Христя теж мовчала. Чорна кiшка пробiгла помiж ними i сполохнула той лад, який досi був до ©©, той щасний покiй, якого вже давно не мала Христя. А ©й найбiльше усього бажалося i ладу, i покою в життi. Коли вона здумала про сво╨ прошле, що ганяло ©© по всьому свiтi, як той одiрваний листок од гiлки, у не© на серцi похолонуло вiд тi© сварки Колiсниково©. - Татусю! Ти сердишся на мене? Який ти сердитий! - пестливо заговорила вона до його, коли потушили свiтло. I вона розказала йому все, що ©й случилося того дня. Як стрiлася з Проценком, як той не поклонився ©й i як знову стрiв ©© бiля квартири. - Гляди, не бреши! - ласкаво одказав Колiсник, горнучи ©© до свого товстого тiла. Пiсля того Христя дала собi зарiк бiльше не йти на гулянки. Вона сидiла у хатi i дожидала весни, коли земля уквiтча╨ться квiтом, а дерева - листом. Того року весна, як на те, забарилася. Уже й паска не за горами, а снiг i не познача╨ться, i днi такi яснi та сонячнi, а морози беруть сво╨. Аж пiсля паски пiшли дощi та настало тепло. Неначе помелом, за три днi змело снiг, З землi показалася перша зелень - пролiски, фiалочки. Тi першi квiти ранньо© весни так радують серце, наче п'яним трунком сповнюють душу. Перевитi журбою думки облягають голову, заносять кудись далеко, у тi радiснi свiта, у тi жаданi сторони, якi малю╨ тiльки одна думка i яких чоловiковi довiку не доведеться бачити. Задумувалася i Христя про свою по©здку в Веселий Кут. Хата ©й здавалась такою тiсною та душною, город - курним та непривiтним, ©й хотiлося на простiр, на безкра╨ поле, над яким тiльки вiтер гра╨ та сонце пересипа золоти-,i промiнням, на широкi луки, що вкрила трава ©х, наче шовковим килимом, у темнi кучерявi га©, у непрохiднi ще темнiшi лiси, що здалека здаються такими синiми. Там, на тiм просторi, серед польового чистого повiтря, вона погуляла б, як пташка вiльна, пiд привiтною тiнню зеленого гаю спочила, набираючи сил на нову гулянку. А Мар'янiвка? Рiдна хатина, де вона виростала... що з нею сталося? А подруги, з якими вона дiлила i радiсть i горе, де дiлися?.. У Христi дух захоплювало у грудях, коли вона про те згадувала... "Все, боже, перенесу, перетерплю, тiльки перенеси мене у той рай щонайскорiше!" - молилася Христя i встаючи i лягаючи. Днi минали за днями, спершу теплi та привiтнi, а далi жаркi та душнi. - Татусю! та коли ж ми по©демо? - Скоро, скоро, - казав той. З весною у його почалася бiганина по службi, коли не в канцелярi© сидить, то по повiтах ганя╨. Було так, що Христя сама, як навiсна, по тижню просиджувала у хатi. Прийшлося ви©хати аж у ма©. Колiсниковi треба було ©хати у N повiт мiстки лагодити та греблi гатити. Стояла дощова година. - Хочеш, по©демо? - Хочу, хочу! - кричала рада Христя. I на другий день ранком вони зiбралися. Яка була щаслива Христя, уздрiвши пiсля скiлькох лiт безкра© поля, переписанi i вподовж, i вшир довгими ланами, невеличкi кучерявi га©, села, все одинаковi села, такi схожi з ©© Мар'янiвкою, що вона за кожним разом все допитувалася: чи се не вона? - Ще довго до не©! Надолуже трястися, поки доберемося, - одказав Колiсник. Тiльки другого дня пiд вечiр добралися вони до Мар'янiвки, та й то Христi не довелося ©© побачити. Поки про©жджали село, Христя, знемiгши, спала. Ген уже недалеко вiд Кута вона прокинулась. - Ось тобi i Кут зараз, - сказав Колiсник, указуючи на ряд хаток, що, наче поясом, оповив круту гору. - А Мар'янiвка? - Чого ж ти спала? Проспала, галочко. - I не збудить мене? Господи! - з жалем вимовила Христя. - Побачиш ще. Не за горами. Краще полюбуйся Кутом. - I вiн вказав рукою на гору. Сонце сiдало i з-за гори червоним свiтом обливало колись панське дворище. Червонiв посеред гори палац, палаючи рожевим огнем, бiлiли хатки унизу пiд горою, купою огнища вiдбивав ставок нижче ©х. Вiд палацу по другий бiк гори хвостом униз збiгав садок, за садком по долинi послався темний, аж чорний лiс ген далеко-далеко, що й оком не скинеш, тiльки його столiтн╨ дерево обпира╨ться у край темно-синього неба. Шлях, наче гадюка, повився на гору. Потомленi конi i без того не бiгли, а на гору ледве тягли вiз помалу. I чим вище вони пiднiмалися, тим все краща та краща картина вистилалася перед Христиними очима. Сонце, наче дiжа, котилося аж по землi, розстилаючи навкруги пучки щирозлотого промiння, здавалося - земля горiла i яснi язики тi© пожежi вiялися понад нею, сягаючи аж до неба. Яри та долини чорними купинами островiв здiймалися серед того огнистого озера, ставок, наче дзеркало, вiдбивав у сво©х тихих водах усю гору з слободою, а на праву руч темний лiс, мов велетень, мостився спочивати. З слободи доносився крик людський, заводи скотини, а в лiсi, аж розлягалися, щебетали солов'©. Христя не одривала очей вiд тi╨© чудовно© краси, ©й здавалося, вона тихо пiднiма╨ться у якесь зачароване царство. - А гарно тут як! - скрикнула вона, сплеснувши в долошки. - Стiйте, стiйте! Я пiду пiшки, я пташкою полину на ту гору. I, вискочивши з воза, вона чимдуж подрала не шляхом, а напрямець. Гора така крута, так i сунуться ноги. Христя хапа╨ться за торiшнiй бур'ян руками, карабка╨ться, мов по драбинi. З'пiд нiг з грюком сунуться чималi шматки глини... а вона одно чеше, одно чеше, тiльки ©© червона сукня майорить у вечiрньому посутенiлому повiтрi. - От дивись, здурiла зовсiм з радощiв! - сказав Колiсник, не спускаючи очей з Христi. Поти вiн з'©хав на гору, Христя уже стояла там на самому кра© зеленого морiжка i обдивлялася околицю. Сонце зовсiм сiло. Над тим мiсцем, де воно спустилося, стояв тiльки рожевий стовп свiту - так бува╨, коли занесеш свiтло за стiну: огню зовсiм не видно, тiльки сяйво вiд його ясним хвостом вi╨ться над тим мiсцем. Увесь захiд, мов сором'язлива дiвчина, загорiвся рожевою краскою. Над землею лягла легенька тiнь вечора. Потемнiв i ставок, посутенiла слобода, виблискуючи бiлими хатками, здавалося - все те тихо тонуло у якомусь рiдкому туманi, з другого боку тiльки садок з лiсом чорнiв, здаючись безоднiм темним яром, Поза спиною у Христi пробiг легенький мороз. - Господи! Який хороший свiт, який красний! - зiтхнувши, мовила вона i пiшла до ворiт настрiчу Колiсниковi. - Заморилася, дурочко? - спитався той, висовуючись з халабуди. - Нi, не заморилася, - весело щебетала та. - Вiд чого? Серце тiльки дуже б'╨ться. - То-то: не вмер Данило - болячка вдавила, - зареготався Колiсник. - Здоровi, панотче! - роздалося коло ©х, i Христя, озирнувшись, побачила коло себе низеньку при землi бабусю. - Здорова, Оришко. Чи це ти ще? - Та ще, слава богу, паночку. Все вас ждемо. Наказували з мiста - будете учора. Цiлий день ждали, а вас нема╨. Думка, може, роздумали уже й не при©дете. - А я от узяв та й при©хав. Та ще й не сам. Он подивися, яку кралю до тебе на поправку привiз. - А це ж хто такий? - спитала бабуся, пiдступаючи до Христi i заглядаючи прямо ©й у вiчi. - Яка хороша паняночка, - мовила, усмiхаючись. - Позвольте менi вашу рученьку поцiлувати. - I не вспiла Христя похопитися, як Оришка сво©ми жорсткими устами торкнулася ©© пухко© руки. Христя так i зайнялася уся вогнем вiд того поцiлунку, ©й стало так соромно, так соромно! - А Кирило де? - спитався Колiсник. - Кирило, паноченьку? Ждав-ждав цiлий день вас, а се пiд вечiр пiшов чогось на слободу. - Чого ж ти нас держиш надворi? Веди вже в хату. Показуй, якi горницi наготовила ти сiй панянцi. - Тьфу! дурна я. Розбазiкалася тут з вами i забула, що на те хата е, - промовила бабуся, повернулася i, як пiдстрелена утка, коливаючись з сторони на сторону, посунула уперед. - Для паняночки я таку горничку прибрала, що за чудо: уранцi сонечко прийде - поздоровка╨ться, а ввечерi, одходячи до спокою, попроща╨ться. Горничка як гнiздечко: i тиха, i спокiйна, i весела. З вiкон усе навкруги видно, мов на долонi. Ось побачите, моя паняночко! - повернулася до не© i шурхнула в темну темноту сiней. Коли засвiтили свiтло, Христя глянула на Оришку: низенька та мала на Зрiст, лице неначе вив'ялене та висушене, рот увалився, пiдборiддя угору задралося, нiс униз похнюпився; однi очi жеврiли спiдлоба в глибоких ямах, мов хто туди по жаринi укинув. Не будь тих очей, такою страшною Оришка виглядала, мов засушена жаба, скорючивши сво© нiжки. Однi очi весело грали i приязно освiчували некрасиве обличчя. Задивилася Христя на Оришку, та не менше i Оришка задивилася на Христю. - От i хороша ж ти, моя панночко, - зашамкала вона беззубим ротом, - личко твое - як яблучко наливчате, очi - як зiрочки у небi, брiвоньки над очима, мов веселки над землею нависли. Щасливi тво© батько та мати, породивши на свiт таку красуню. - Нема в мене, бабусю, нi батька, нi матерi, - не знаючи, що ©й казати, промовила Христя. - Нема╨? То ти сирiтка, моя рiдная? Ох! гiрка сирiтська доля! Та хране тебе, видно, господь, - торохтiла стара i, пiдскочивши, ткнула носом у Христину руку. - Не цiлуйте мо©х рук, бабусю, - попрохала Христя, струснувшись, мов у лихоманцi. - Не любиш? Не буду. Де вже? Стара, незугарна i поцiлувати. Молодчика 6 сюди молодого... - i стара якось чудно запищала. Пiдборiддя ©© захиталося, нiс пiднявся. Христя побачила тонкi, мов засохлi, губи i чорну прогалину беззубого рота. Боже! зроду-вiку вона нiчого страшнiшого не бачила. Вiдьма! - ударило ©й у голову, i, тремтячи, вона геть поступилася. А Оришка одно сто©ть, утопивши у не© гострi очi, не стуляючи рота... регоче то вона? чи проглинути ©© намiря╨ться? Це зразу, перевiвши погляд на товстого та Заплившого потом Колiсника, що тута стояв i, як кiт на мишу, собi дивився на Христю, стара почала швидко-швидко: Страх менi не хочеться З старим дiдом морочиться... Якби таки молодий, молодий, То по хатi б поводив, поводив. Наче хмара насунула на ясне обличчя Колiсникове: брови стиснулися, а очi, як шила, угородилися в непоказне обличчя старо©. - Слухай, стара. Коли з розуму вижила, то держи i язик за зубами, - суворо почав вiн. - Нема╨ ©х у мене, паноченьку, - весело замовила Оришка, - те тридцятого року повипадали. А коли я що лишне сказала - вибачте. Стара - дурна. - То-то ж. Сама добре зна╨ш, то й не базiкай. А краще нам самовар постав. - Добре, паноченьку. Це не велике дiло. Зараз поставлю. Вибачте мене. - I з поклоном, мов та жаба, поплигала з хати. - Ти не слухай дурно© баби, що вона знiчев'я плеще, - повернувся до Христi Колiсник. - Стара вiдьма, видно, за зводнi зубiв позбулася, а все зводня не злазе з язика. - Та нехай ©й всячина. Вона така страшна, що я ©© аж боюся. - Боятися ©© нiчого. Та й слухати не треба. Люди кажуть, що вона вiдьма, а по-моему - з ума вижила, та й годi... - Вона одна на все дворище? - Нi, з чоловiком. - Та з жiнок - одна? - Одна. - Яз нею однi╨ю не буду. ©й-богу - я ©© боюся. - Боятимешся - вiзьмеш з слободи дiвчину, - сказав Колiсник, позiхаючи. - Оже менi щось спати хочеться, - додав, ще раз зiхнувши. - З дороги. Перебився. Мене всю мов хто хита╨. - Коли б самовар давала мерщiй - та й спати. Завтра вже повидному обдивимося. Прости, господи, i помилуй! - утрет╨ зiтхнувши i хрестячи рота, сказав Колiсник. Самовар не забарився поспiти, не забарилася Христя i чаю заварить. Колiсник пiсля чаю мерщiй пiшов у кiмнату спати, Христя зосталася у свiтлицi сама. Вона начала обдивлятися сво╨ гнiздо. Свiтлиця - висока простора хата, рiвно вибiлена; шестеро вiкон, по дво╨ у кожнiй стiнi, видно, гаразд освiчували ©© удень. Тепер вони всi повiдчиненi, i вечiрня прохолода з темнотою ночi уривалася в хату, не зовсiм ясно освiчену лойовою свiчкою. У передньому кутку божниця, коло не© стiл, всюди пiд стiнами плетенi стульцi. За грубою, що виходе з кiмнати в свiтлицю, пiд глухою стiною, сто©ть лiжко з пухкими перинами, з бiлими подушками. Вiд столу, де Христя сидiла, воно тiльки-тiльки манячило з-за груби. "А справдi, гарна хата, весела", - подумала вона i кинула погляд на дверi, що вели з сiней у свiтлицю. Вони були розчиненi, чорна прогалина ©х, як сажа, чорнiла. При нагорiлiй свiчцi Христi здалося, наче в тiй темнiй сутанинi щось ворушиться сiре. - Хто то? - скрикнула вона i схопилася. - Се я, панночко! - обiзвалася Оришка уже бiля не©. - Здякалися? - усмiхаючись сво╨ю чорною прогалиною замiсть рота, попитала вона, заглядаючи Христi у самi очi. - Се ви, бабусю. А я думала - чужий хто, - одходячи з жаху, одказала Христя. - Се я, я. Не лякайтеся. За самоваром прийшла. Може, там i менi чайку зосталося? Люблю я чайок, - торохтiла вона, зазираючи бiльше носом, нiж очима, у розчинений чайник. - ╙, ╨ там чай. Берiть, бабусю, та й пийте. Оце вам i сахар. Стара ухопила однi╨ю рукою самовар i, поставивши його пiд плече, другою потяглася за сахаром. Христi здалося - то не рука людська, то жаб'яча лапа, така чорна та в зморшках, а пазури, наче в кота, гострi. Загарбавши сво©ми кiгтями чимало грудок, вона зникла у темнотi сiней. Не вспiла Христя перевести духа, як Оришка знову бiля не©, бере чайник, стакани. - Може, вам переслати постельку? - пита╨, усмiхаючись. - Спасибi, бабусю. Не треба. Я вже сама. Оришка повернулася йти. - I нiчого не треба? - Нiчого, бабусю. Iдiть спать, i я зараз ляжу. - Гаразд. Тiльки ось що. Нащо ви мене бабусею зовете? Яка я вам бабуся? Пупа я вам не рiзала. Що стара я здаюся, то ви лишень гляньте, - i, се кажучи, вона провела сво╨ю чорною рукою по виду. Христю наче хто у груди пхнув, по головi вдарив, свiт перед очима потемнiв, i тiльки одна iскорка десь далеко-далеко жеврiла. У тому мороцi, ©й зда╨ться, сто©ть бiля не© невеличка дiвчинка, личенько як кулачок, а очi як зiрочки, i так вона смi╨ться до не© ними приятно. Христя скрикнула, i знову замiсть дiвчини стояла перед нею та ж сама баба Оришка, похитуючись з реготу. - А що, бачила, яка я баба? Не зовiть же мене бабусею, зовiть мене Ориною, як покiйник пан звав. Христя незчулася, коли вона i з хати вийшла, так перелякалася. "О господи! Вона справжня вiдьма", - промовила, приходячи в себе. I мерщiй кинулася, позачиняла й позащiпала вiкна, зачинила дверi з сiней. Мала була й закрутити, та не знайшла ломаки. Непокiйна, з похолодiлою душею, вона хутко роздiлася, вихопила коц з-пiд подушок, дмухнула на свiтло i мерщiй стрибнула на лiжко, покрившись коцом з головою. Тихо, темно... I пiд землею темнiше не буде. А Христя ще дужче зарива╨ться у подушки, ще бiльше загорта╨ться коцом. Не дивлячись на лiтню теплоту, ©© мов лихорадка б'╨, змерзла вона, тремтить уся. Перед очима жовте кружля╨ колiсце, яснi iскорки скачуть. Вона дужче жмурить очi, а iскри, мов хто роздима╨ горно, так i лiтають на всi боки... Морозом сипнуло з-за спини, у душi, мов у льоху, похолонуло. Чу╨ться голос Оришки: "А що, будеш звати мене бабою? Яка я баба?.." Увиджуеться невеличка дiвчинка... Христя умира З ляку i, сама не примiчаючи коли i як, розкрилася. У хатi, мов кiшка, бiгала по стiнi ясна пляма. От хоче добратися до долiвки i стрибне на стула, потремтить, потруситься на йому та й знову побереться назад. "Що воно? де воно взялося? Невже то мiсяць зiйшов? Так, так. То вiн, то його iграшки-забави. Iч, хитрий, з-за стiни хотiв мене злякати. Постiй же, я встану, доберуся до вiкна". I ©й зда╨ться, що вона вже бiля вiкна сто©ть... Унизу по долинi чорнi╨ лiс, З-за гори хмарою суне сiрий туман i стелеться помiж деревом, мов дим той, обгорта вiн кожну деревину. Курiе земля, а мiсяць, виставивши половину свого кола, регоче. "Ну, ну, - каже вiн, - стелися i вкривайся. Настав твiй час покою. Дай i менi позирнути. От i мене ждуть не дiждуться". - "Хто там жде тебе, переполовиненого?" - чу╨ться голос унизу. "Он глянь на палац. Та й спи собi, не ворушися", - одказу╨ мiсяць i зразу на пiв-аршина стрибнув угору. Вся долина укрилася, наче рядном, густим туманом. Туман досягав аж до вiкна. Зате поверх його так стало ясно та видно. Христя зиркнула на палац. Там на самому рiжку оселi, на страшеннiй висотi, стояло щось бiле i тягнулося руками до мiсяця. Христя придивилася: се ж баба Оришка. Вона, вона. Ув однiй сорочцi, розпатлана. "Ну лишень скорiше iди. Чого сьогоднi так барився?" - пита╨ Оришка. "Та лиха ©х година зна╨, - каже мiсяць, стрибнувши цiлi пiв-аршина вгору. - Як начали тертись та м'ятись, поти випустили. I знають, що нiчка мала, треба колись-то оббiгати усю землю, нiт же, завели бенкет. Сидять, п'ють та гуляють". "Хто ж там такий?" Мiсяць якiсь такi сказав чуднi назви, що Христя аж здивувалася. Вона Зроду таких не чула, то й виговорити ©х чоловiковi - скорiше язика зломиш, чим виговориш. "О-о, то звiсний гуляка! - одказала баба на мiсяцевi доводи. - А i в нас новина". "Приiхав-таки". "А ти почiм зна╨ш?" "Хiба не видно слiду? Я тiльки виткнувся, то зараз забачив колi©, а в дворi коло хати сiна натрушено, конi нагно©ли". "При©хав то при©хав. Та вгадай з ким?" "З жiнкою", - одказав мiсяць. "Якби з жiнкою, то б i не диво. А то таку панянку десь пiдхопив, що не йому, старому б, залицятися". "Молоду, гожу?" - скрикнув мiсяць. "Саме в соку". "I дiй його честi! Хоч би собi хоч одним оком скинути!" - скрикнув мiсяць i, наче дзига, на одному мiсцi разiв зо сто покрутився. У Христi аж у вiччю замиготiло. "Ну-ну! Я тобi дам! - посварилася на його сво©м скрюченим пальцем баба. - Ви всi, бачу, шибеники однаковi. Сьогоднi, дивлячись на не©, проспiвала на догад бурякiв, щоб дали капусти, пiсеньку, що не такому б старому горнутися до тако© кралi. Так де тобi? Так розприндився, що ну. Зяякалася я його! Хiба вiн не знав, що тiльки примчу жiнку, то не буде мiсця не тiльки кралi, а й йому". "О-о, ти завзята! Я тебе знаю по зiрницi. Перетяла ж мене надво╨". "А що ж ти пак щоночi унадився? Вашого брата тiльки не здержуй, то заведе таке, що й свiту вiдцуратися треба". "Що ж вони, умiстi й спати полягали?" - помовчавши, спитав мiсяць. "Нi, нарiзно. Вiн, бач, не вида╨. Сам лiг у кiмнатi, а ©й вiддав свiтлицю". "То, може, можна i зирнути на не©?" - лукаво моргнувши одним оком, поспитав мiсяць. "Зирни, про мене. Тiльки цур, не лабузнитись, а то i ту половину пики стовчу, як цибулину у салатовцi". Мiсяць крутнувся на мiсцi i стрибнув угору. Удруге, втрет╨... Зразу опинився у самому вiкнi. У свiтлицi стало видно, хоч голки збирай. Це, чу╨ Христя, тягнеться ясна стяга до ©© щоки. Гляне, погляне - то ж не стяга, то устоньки блiднi з чорними вусами. Цмок! "Бачив! бачив!" - крикнув мiсяць, стрибнувши з вiкна, i стрiлою помчався до баби. "А не витерпiв-таки! Хоч раз цмокнув", - загарчала та та цап його за роги! Стриб з оселi! - i пiшла вистрибом поверх туману. Мов на ковзалцi молода дiвчина крутиться-ковза╨ться, так баба-вiдьма, держачи за рiг мiсяця, пiшла поверх туману. То як стрiла промчиться вподовж, то пiде навприсядки, то крутнеться, мов вихор, на одному мiсцi, то пурне у сiру безодню, то знову вирне, зарегочеться i пiде-пiде... Волосся ©© все довша╨, бiльша╨, чорнiша╨... Лице червонi╨, налива╨ться кров'ю, сорочка рожевi╨, само тiло почина свiтитися, мов папiр крiзь свiтло, очi, як iскорки, горять. Це зразу, пустивши мiсяця з рук, вся огнем запалала. Мiсяць, блiдний-блiдний, як куля, помчався через усе небо i став навпроти, мiниться та труситься... Христя скрикнула i прокинулась. Сонце саме сходило. Рожева зоря зайнялася над землею, зверху ©© простяглася чорна хмара, i вiд того вона здавалася ще червонiша. Рожевий свiт укривав усю свiтлицю, по сволоках стрибали невеличкi зайчики, по кутках, куди свiт не заходив, трусилася темнота. У хатi було душно. "Сон се чи проява?" - подумала, потягаючись, Христя i, як ласочка, скочила з лiжка додолу i в одну мить опинилася бiля вiкна. Стукнула защiпка, i в розчинене вiкно полилася на не© рання прохолода. Христя була розхристана i аж струснулася, як раннiй вiтерок, мов жартiвливий хлопчик, покрався ©й поза сорочкою. Край ясного сонця саме виткнувся з-за землi, i пучок золотого променя в одну мить опинився бiля не©. Стрибнув на личко, цмокнув у жаркi устоньки i розсипався iскорками по ©© повному i, як снiг, бiлому лону. Христi почулося, мов ©© хто скропнув теплим дощиком, легенький лоскiт пробiг по всьому тiлу. Христя глянула у вiкно: густий туман сiрими хмарами клуботався попiд горою. Он його цiлий оберемок одiрвався i шугояув угору... крутнувся, похитався i довгою-довгою вервечкою розтягся в рожевому повiтрi. Сонечко пiднялося ще вище: заграла роса на травi по горi, загорiлися верхiв'я лiсового дерева зеленим вiттям. Обiзвалися пташки: десь цьомкала кропив'янка, закувала вiщуня-зозуля, в кущi бiля самого вiкна защебетав соловейко, а там, а там в туманi, мов скрипочка заграла, на рiзнi лади та голоси заспiвали сотнi тисяч пташок. Все те з ранковою прохолодою мчалося прямо назустрiч до Христi, вiтало, пестило. - О боже, як же гарно тут! - уголос подумала Христя i скинула очi на палац. Вся сторона, що вiд сонця, горiла рожевим свiтом - здавалося, вона була викрашена такою краскою, зате задня туманiла в тiнi. Поламленi карнизи, побитi вiкна, пошпугована мазка, облупленi стовпи - все виглядало непривiтним та страшним, мов то не житво було колись людське, а темнi кам'яницi, в яких спокутували грiшнi душi. Тепер, кинутi, вони повернулися в запущенi ру©ни. Лопухи та чорнобиль позарощували слiди до входiв, по рундуках поросло моху, по вiкнах дралася колюча березка i ще бiльше глушила глухi мовчазнi мури. Христя мерщiй одвернулася на другий бiк. Там у туманi крилася слобода. Над ставком носилися густi пари, мов хто пiдогрiв знизу воду i вона несамовито парувала. Понад ставом бiлiлися крiзь туман хатки, ген угору вiд ©х зеленiли городи. Соняшники високо попiднiмали сво© жовтi голови, мов становилися навспинячки, щоб мерщiй погрiтися на сонцi, котре дугою свiту збiгало через гору i осiдало золотим пiском аж ген за ставом на луках. Вони наче смiялися, обiгрiваючись пiсля нiчно© прохолоди, куталися та вибiлялися у свiтовiй хвилi, мiняючи свiй колiр з зеленого на жовтогарячий або на червоно-сизий. За луками, трохи нагору, картатими плахтами виставились лани, мов хто цвiтнi дорiжки вислав по долинi, рiвнi та довгi, вони не знать куди тяглися, зникаючи у сизому просторi безкрайо© далекостi. Христя так задивилася на те освiчене сонцем поле, що забула про все на свiтi. Там так гарно та любо, хоч покотися. Он в сторонi тiльки щось миготить, а то пiд самим небом що чорнi╨? Мов легка хмарка колишеться над землею, поверх не© огнем горить щось ясне. Та то ж хрест на церквi. Так, так, а то село чорнi╨. Та се ж Мар'янiвка! Вона. Ось звiдки видно ©© рiдну сторону. - Моя матiнко рiдная! Я думала, ви спите, а ви вже устали! - почула Христя позаду себе голос. Оберта╨ться - перед нею сто©ть Оришка. Така ж низенька i засушена, як i вчора була. На обличчi тiльки якось перемiнилася. Правда, пiдборiддя ©© дуже виткнулося вперед i нiс насунувся на самi губи, тiльки не така жовта, як учора була, i капельки не страшна, а бiльше ввiчлива та привiтна. Очi ©© такi веселi та добрi, мов вона ними принесла якусь хорошу звiстку. Лоб високий з невеличкими зморшками, голова глухо пов'язана чорною хусткою, i тiльки на висках крайки начосiв бiлiють. - Се ви, ба... - мала була казати Христя "бабо", та похопилася: - Орино? - А ви таки не забули мого учорашнього наказу? - усмiхаючись, питав Оришка. - Ох, паняночко! Зовiть мене хоч перебабою, уже менi не молодiти. Я учора жартувала, а ви дума╨те справдi? Вчора ви чи з дороги, чи, може, недужалося вам, такою виглядали сумною та невеселою. А я, знаючи сама добре, який той сум, мала була розговорити. - Учора я була, кажете, сумна, а сьогоднi яка? - Сьогоднi? Сьогоднi - як ота зоря рожева та як сонечко ясна. - Ого, яка я, - пестливо одказала Христя. - Така, моя галочко. Коли б ви знали, яка я рада, що це ви до нас при©хали. Така рада, така рада, мовби свою рiдну дочку уздрiла. - А в вас, бабусю, була дочка? - Була, панночко, була. Така вродлива, така тендiтна... панського роду. - Як панського роду? Де ж вона дiлася? - Панського, панського. Давно се було, ще я крiпачкою була... Пан узяв ©© до себе, та де дiв, куди завiз - господь його зна╨. Казав - до школи здам. З того часу i не чула i не бачила ©© нiколи. Може, вмерла вже, а може, пану╨. Господи! Що б дала я, коли б побачити ©© хоч перед смертю. Одна ж, одна, як те зернятко, та й ту одiрвали вiд матерi. - Баба так скривилася, мов ©© хто обценьками здавив, i двi гiрких сльозини покотилися по старому обличчю. - Отаке-то бува╨! - сказала вона, протираючи очi. - I от тепер, коли забачу кого, зараз i придивляюся, чи не моя, бува, кров, не моя утiха молодого вiку? Учора, як ви сказали, що нема нi батька, нi неньки, так i подумала: се ж вона, моя сирiтка. - Нi, бабусю. Я знаю свого батька i свою неньку. - Знаете. Хто ж вони були? Христя зам'ялася. - Багато, бабусю, казати. - А багато, то хай iншим разом - кращим часом. Ви ж до нас на все лiтечко прибули? - На все, бабусю. - Ну, то й слава богу. Вигулюйтеся в нас та викохуйтеся. Ви й так нiвроку вам, а в нас поживете, зразу почу╨те, як поздоровiли. В нас не то, що в городi - кушпiла тобi та смердота. В нас повiтря чисте, на груди таке цiлюще. Нащо я стара, поти в Мар'янiвцi жила, - село тут таке недалечке, щороку болiла, а тут стала, наче помолодiла; легко дишеться, веселiше на свiт дивишся. - Тут у вас справдi так гарно. - Тут? Та тут рай божий! Зимою, правда, коли вiхола ударить, то сумно самiй. А лiтечко настане - не зна╨ш, коли воно й перебiжить. Чу╨те, яку пташня джеркотняву завела? Отак же тобi щодня. Спiвайте, спiвайте, пташечки! Веселiть мою паняночку, щоб вона, було, не засмуткувала тута! - гукнула баба, заглядаючи через вiкно в садок. - Ось як трошки обiгрi╨, туман пiднiметься вгору, пiдете у садочок, у лiс. Там-то самий рай i ╨! Та що ж се я розбазiкалася? Базiкай, базiкай, дурна, а дiло хай само робиться. I Оришка кинулася до постелi. Дивно! Така стара та непоказна, а подушками, ще й не малими, мов тими куклами, гра╨ться. Пiдкида ©х угору, перебива╨ на руках i, пухкi та м'якi, бережно склада╨ одна на одну. За хвилину, як ту квiточку, прибрала постiлочку. - Умитися дати? Зараз свiжо© кринично© води принесу! - сказала Оришка i метнулася з хати. "Невже ж то сон був? - думала Христя, згадуючи про вчорашн╨. - Мабуть, що сон, бо менi увиджувалося - я стояла бiля вiкна, а прокинулася - лежу на постелi. А бабуся така увiчлива, балакуча. Ззрзз ©© попитаю, як принесе воду". Аж ось i та з водою тупа╨. - Чи знаете, бабусю, що ви менi всю нiч снилися. Та так кумедно - Зроду-вiку я такого сну не бачила, - стрiла ©© Христя. - Як же я вам, панночко, снилася? - Кумедно, кажу, так. Я бачила, як ви, стоячи он на тому розi, - i вона вказала на палац, - балакали з мiсяцем, а далi ще й танцювати з ним пiшли. Баба потупила очi i струснула плечима. - Сон... чого у тому снi не приверзеться? Видно, ви, моя рiдна, не гаразд спали. - Нi, спалося добре. - То молода кров грала, - не слухаючи Христi, сво╨ товче Оришка, - як лягали спати, то не так-голову положили: або дуже високо, або низько. Ото кров i прилила, та й наверзлося такого. - Може, й так. Тiльки менi усю нiч страшно було. - То що ви не звиклися... - А й ви вже, сороки-бiлобоки, заскреготали? - донiсся до ©х з кiмнати голос Колiсникiв. - А ви ще собi потяга╨тесь? - весело запитала його Христя. - Потяга╨мося, галочко, потяга╨мося. Бiсова баба, видно, сон-трави помостила: як упав - наче вмер, - гука Колiсник. - На здоров'я, паноченьку. Сон - не помiха; хто спить - той не грiшить! - обiзвалася баба. - I ти туди, стара карга! Нема того, щоб хазя©новi пiддобритися. Може, вiн переспав дуже, - не ке послати яку молоденьку дiвчину його розбудити. - I нащо дiвчину посилати? Такi тепер i дiвчата настали? I збудити не зугарнi. Нема й краще, як баба збуде - нi струсне, нi зляка╨. - То це така, як ти? - А хоч би й я? - усмiхаючись, одказу╨ Оришка. - Злякаю, може? - Та тебе сам чорт зляка╨ться, не тiльки чоловiк. Я не знаю, як досi Кирило не забiг вiд тебе безвiсти. - А ви все однаковий. Яким були, таким i зосталися, - крутнувши носом, каже Оришка. - Все жарти та смiхи... о, бодай вас! Може б, ще довго вони вели мiж собою жартiвливу мову, коли б знадвору не донiсся якийсь гомiн та гук. Христя зиркнула у вiкно - вiд палацу купкою прямували до хати щось за люди. Тут були i старi дiди, i молодi чоловiки, пожившi вдови, i молодицi з малими дiтьми у руках i на руках. Душ на двадцять набралося народу. Прийшовши до ганку, кружно обступили вони його, чоловiки поскидали шапки, жiнки похилились, дiти боязко поглядали по сторонах. Всi такi обiдранi та обшмаганi, загорiлi та закуренi, мов плащуватi цигани. На обличчю у всiх смуток, на очах - нужда та скорбота. Сонце так привiтно свiтило та грало, пташки утiшно щебетали, а вони, наче кам'янi, стояли, похилившись, вдавалося, повинну у великiй провинностi принесли вони з собою. - Що це за люди i чого вони понаходили сюди? - спиталася Христя. - Це з слободи по дiлу. - По якому дiлу? Оришка, мов не чула, мерщiй пiшла з хати. - А чого се ви прийшли? Що скажете? - почувся з ганку голос Колiсникiв. Вiн роздiтий, у розхристанiй сорочцi, в одному спiдньому бiллi - як спав та встав, так i вийшов до ©х. Всi низько поклонилися. Нерозумiючим дiтям матерi руками нахиляли голови, нашiптуючи: кланяйся пановi. - Доброго здоров'я, пане. З при©здом! - почулися з-пiд похилених голiв поодинокi голоси. - Ну, добре, добре. А що ж далi? - призро приймаючи те вiтання, пита Колiсник. Купка заколихалася, затупцювалася. Це зразу, мов ©© хто косою скосив, пала на колiна додолу. - Панночку! Змилосердися! - в один голос простогнала купа. - Ага! Це рибалки? - моргнув на ©х Колiсник. - Це тi, що самоправне рибу з ставка тягали, мов вона ©х. - Добродiю! - обiзвався старий дiд з бiлою, як лунь, бородою, що стояв найближче до ганку. - Так здавна було. 3а князiв ще було. Нiхто нiколи не боронив рибу ту ловити. Звiсно, вода... набiгла собi... ставок став... Риба завелася... Нiхто не заводив ©© - сама, а може, птиця занесла iкрою. Ми ж думали - на всякого долю господь плодить. - О-о, ви дума╨те!! Сiрi вовчики, надiли овечу шкуру та такi тихi стали... А тодi, як казали вам не ловити риби, то ви яко© спiвали? - Паночку! - почувся жiночий голос. - Невже ж та риба сто©ть того, що з нас присуджено? - А котра то канарейка защебетала? - шукаючи очима винувату, пита Колiсник. - Се я, панотче, кажу, - смiло виступила вперед ще молода молодиця З невеличкою дiвчинкою в руках. - Се ти? О, яка ж ти молода та розумна! Ще тiльки на ноги зiп'ялася, а вже й з дитиною носишся! Розумна! Чи не вiд москаля, бува, в придане добула? Та й розуму чи не вiд його позичила? Молодиця почервонiла, наче буряк, гнiвнi iскорки заграли у запалих очах, та зразу i стухли. - У мене чоловiк е, пане, - здавлюючи образу, одказала молодиця. - То се вiн тебе i наструнчив iти до мене з дитиною? О, розумний! А що б було, коли б я... - тут Колiсник таке сказав, що аж дiди витрiщили баньки, та вiн, не потураючи на те, ще допиту╨ться: - Яко© б заспiвав тодi твiй чоловiк? Адже ж, мабуть, на мiсцi приштрикнув мене вилами? Молодиця, як огонь, загорiлася. Образа всю кров погнала у ©© лице; зрачки наче iскрою зажеврiли. - Посоромтеся хоч старих людей, пане, - промовила та гнiвно i вiдступилася назад. - Ага, не злюбила правди? Заховалася. Правда у вiчi заколола, - все гнiвнiше i гнiвнiше почав Колiсник. - Бiси вашому батьковi! - уже далi прямо гукав вiн. - Ви всi такi. Усi однаковi. На чуже як собаки тi ласi. А кинься я до вашого? Адже ж ти перша б менi очi видрала. Так би сво©ми паскудними руками i впилася!.. Тепер ви тихi, як пiймалися менi до рук. Тепер ви от на колiнках у мене лазите, а тодi?.. Вон з мого двору, сякi-такi сини та дочки! - гукнув вiн, аж у хатах стiни задрижали. Купа заколихалася. Дiти з ляку залементували, за дiтьми почулося хлипання жiнок. - Чого ж ви мовчите? Чому нiчого не кажете, не просите... стоять навколiшках, мов понiмiлi, - з болем та слiзьми заговорили жiнки до чоловiкiв. - Паночку! Згляньтеся на нас, уже ж ми i так двiстi рублiв заплатили. Де ж нам ще три сотнi узяти? - почав дiд. - Про те вам знати... Я вам спершу казав: хлопцi, так не можна. Хочете у миру жити, от вам: городи, став... хоч топiться в йому, для мене все рiвно. За се тiльки окопайте менi лiс ровом. А ви менi на те що? Як тисячу даси, то й окопа╨мо. Чу╨те? Тисячу рублiв за те, що обнесете лiс сяким-таким ровом? Та за тисячу рублiв вас усiх з вашими нащадками купити можна! До городiв я прикидав ще сотню рублiв - не брали? I не нужно! Подавай назад городи! Не смiй у ставку ловити риби! Не хочете? I без вас знайдемо грабарiв. На те i грошики, що злуплю з вас, знайдуться такi, що окопають. Не хочете? Ще не те буде. Не те! Води з ставка не дам! Копай собi колодязi - та й май свою воду. Ставок мiй i вода моя! - Та вона, пане, божа, - хтось вирвався. - Божа? А ось побачите, чи божа, чи моя? Побачите, я покажу вам, чия вона! - Та що ж, уже бачили, - зiтхнувши, мовив дiд, устаючи з колiн. - Усе вже, що було, бачили... А що далi буде - то господь зна╨... Ходiмо, хлопцi! - i вiн повагом повернув вiд ганку. За ним, похнюпившись, повалили другi. Важке та тяжке зiтхання вихопилося з грудей чоловiкiв; жiнки пiдхопили його, поливаючи здавленими слiзьми, а дiтвора дойняла заливним лементом. Тихо та смутно сунула громада з Двору за старим дiдом, що, звiсивши голову, наче п'яний, ковиляв попереду. Так проводжають поважного покiйника або рiднi на смерть приговореного родича. Христя все стояла коло вiкна i дивилася на громаду. Вона чула образу i гiркий посмiх над молодою молодицею, вона бачила ще гiршу образу над цiлою громадою, ©© така важка туга пройняла, такий жаль увiйшов у саме серце, якого вона досi нiколи не