найвище мiсце над Онгулом, звiдси Каломела бачитиме щоденнi свiтання, народження умитого росами сонця за Широкою рiкою i стопи сво© вiд краю до краю. Були стараннi i, як нiколи, услужливi хановi. Та водночас i пильнi (хай милу╨ Тангра за недоречну iстину, одначе куди подiнешся, коли вона - iстина: челядники завжди пильнiшi й уважнiшi до сво©х вельмож, анiж вельможi до челядникiв). I тодi, як розмотузокували ха©шiу, i коли розмотузували, бачили: хан не може дивитися па не©. Чи то вид Каломелин, такий по-молодечому знадний колись i такий спотворений смертю, жахав його, чи ще щось, - кидав скрадливий позирк очей сво©х i одвертався, не знав, куди себе дiти, аж поки по згадав: пора ж копати яму, i не взявся за заступ. Що думав, копаючи, лише вiн, певно, й вiдав. В усякiм разi, щось думав i бентежився неабияк, бо заступа вганяв у землю дужо, так дужо, що зламав одного, примушував гнутися й другого. А небо палало вже над степом, з рожево-голубого робилося незвично багряним, схоже, що там, за Широкою рiкою, роздмухував та й роздмухував хтось потужне, на все крайнебо багаття. - До бурi йдеться, хане, - кивнув у той бiк один iз челядникiв. - А так, буде буря, буде й кривавиця, i саме там, за Широкою рiкою. Викидав зрушену заступом землю, обмiряв для певностi яму i вже потiм, як вилiз iз не©, звелiв челядникам: - Нарвiть м'яко© трави, вистелiть ханшi ложе та й кладiть на вiчний спочинок. Iм'я ©©, як i пам'ять про не©, увiчнимо згодом, коли поквита╨мося з утигурами. Повернемося всiма тисячами й насиплемо на цiм мiсцi високу могилу - таку, щоб далеко видно було, щоб i через вiки нагадувала людям: була у хана Завергана жона прелiпо слюбна i була кривава мста за ©© страдницьку смерть. XV Тепер знав, що вдi╨, аби вернути собi передану вiтцсм i набуту за Дуна╨м славу: доки в родах горять ненавистю серця, доки сам вiн пала╨ жаданням мсти, поведе кутригурiв за Широку рiку, а вже як поведе, вчинить так, щоб не тiльки земля, небо палало вогнивом. Кметi вiдiйдуть там серцем, а вiдiйдуть - знову стануть покiрними i прихильними до хана, ладними слухатись всякого, що зiйде з його уст, повелiння. З чого ж почне? Скличе всiх i покаже кобилицю, на якiй повернулася Каломела, чи ута╨мничить ©© повернення до пори до часу, обмежиться тим, що скаже: "Я вволив вашу волю, настав час уволити мою"? Мабуть, що так: спершу покличе всiх у похiд i утiшить мстою, а вже потiм, як утiшаться i стануть чулiшими до чужого бсзлiття, приведе псiх па то мiсцг, ди поховай жону сiюю, i ск;цни: "Якщо иже Каломела i мертвою повернулася до нас, вона таки не винна. Чу╨ш, роде мiй клятий, воздай належне ©й бодай по смертi, коли не вмiв воздати за життя!" : Гiнцi його не барилися гнати комоней у степ, i кметi теж не забарилися вiдгукнутися на ханiв клич. Прибули я мужами, отроками, ба навiть старцiв прихопили, - всiх, кого ще мiг видiлити рiд, хто був спроможний помститися за вчиненi родовi кривди. Бачачи те, Заверган не став усамiтнюватися з кметями i радитись-напучувати кметiв. Ви©хав у супроводi чiльних мужiв наперед примовкло© враз ратi й звернувся до не© з речницею: - Кутригури! Вiльнi сини вiльного степу! До вас буде слово мо╨. Усi ви вiда╨те, якою славою покрили себе во© нашi за Дуна╨м i який хосен мали б iз того, коли б не злi сусiди. Не тiльки багату здобич, ситу землю здобули б, ту, що одкрила б нам путь у царство достатку i благодатi. Та ба, сталося непередбачене: утигури скористалися вiдсутнiстю найхоробрiших iз нас i вломилися, яко найпiдступнiшi татi, у землю нашу. Пiшли за димом стiйбища, упали мертвими чи взятi в ганебний полон родаки вашi, не стало й витокiв достатку в кутригурських родах - табунiв комоней, черiд корiв, отар овець. Нас лишили голими й голодними, кутригури, нанесли непоправного урону! Дiди й прадiди такого не прощали. Нiкому й нiколи! Що скажете ви, нащадки ©хнi? Схилите перед лихолiттям голови i ждатимете слушно© нагоди чи зберетеся з силою i поквита╨теся з татями, утигурами iменованими? - Чого ма╨мо ждати? Нем!! Доки гарячi рани, доки пала╨ жаданням помсти кров, веди, хане, на утигурiв. Кара i смерть ©м! Кара i смерть!! - Зараз саме час! - силився перекричати тисячi. - В степах давно окотилися i встигли випастись на дозвiллi вiвцi, розтелились корови, ожеребилися кобилицi, ©хнi, утигурськi, i тi, що взяли у нас. Дозрiла й засiяна утигурами нива. Тож i кажу: саме час. Отари, череди, табуни зженемо до Широко© рiки й переправимо на свiй бiк, ниви та стiйбища пустимо за димом. Лiпшо© нагоди помститися не буде. А сила в нас ╨, жадання помсти родам кутригурським, гадаю, не треба позичати. - А так! Веди, хане, па утигурiв, i хай торжеству╨ мста! - Хай торжеству╨ мста! Вони дотримали даного хановi слова. Йшли, як i за Дунай, десятьма тисячами, хоча переправлялися й не купно - в трьох мiсцях. А вже як переправилися через IПироку рiку, розбилися на сотнi й пiшли лавами по всiй Утигурi©. Палили, як обiцяли, поля, палили й стiйбища, займали отари овець, табуни комоней, череди корiв i гнали до Широко© рiки. Не було, ясна рiч, пощади й утигурам, надто тим, що потрапляли пiд руку першими. Утинали голови й приказували: "Це за нашi рани, це за нашу кров!" Накидали молодшим аркани на ши© i знов приказували: "Будете, пiдлi зрадники, рабами, коли не захотiли бути родаками i добрими сусiдами". Тим, що стояли стiйбищами над Широкою рiкою чи випасали череди корiв поблизу рiки, дiсталося найбiльше, а все ж дiсталося не всiм. На те вони, утигури, жили на обводах, аби знати, як дiяти, коли вторгаються татi, а коли - нацiленi на поголовне винищення супостати. Поскакали гiнцi у сво©, поскакали й у сусiднi стiйбища, а з тих сусiднiх - ще в сусiднi; стiйбища знiмалися, з чим могли знятись, i втiкали в степ, дiждалися ночi й дали по всьому степу вижу: палили вогонь на вежах, палпли торiшн╨ чи позаторiшн╨ сiно, усе, що пiддавалося вогню. Та й кутриlyjiii тим самим нагадували про себе. Багаття ©хньо© каримсти йшли не лише iiо землi, сягали неба й казали тим кого не посягли ще: йде страшна вiдплата-згуба. Тож i сталося те, що не раз уже було. ╙диний досi рiд без будьчiiс© спонуки дiлився на два: тi, що могли тримати в руках моча i лука, збиралися в десятки, а десятки - в сотнi й поспiшали назустрiч непроханим сусiдам, що стали вiднинi супостатами, тi, що могли лиш правити комонями та давати серед родакiв такий-сякий лад, вiдходили до Бiло© рiки й одразу ж, не чекаючи чи╨©сь згоди, переправлялися за рiку. Бо вiдали: коли супостат вторга╨ться у ©хню землю з заходу сонця, далi захiдного берега рiки Бiло© не пiде, коли зi сходу сонця - далi схiдного берега не пiде. На супротивнiм боцi стоятиме вже хан iз воями, а з ханом у супостата буде не та розмова, що з перепудженими стiйбищапами, навiть коли вони об'╨днанi в сотнi й стають мiж утiкаючими родаками i супостатом iз чужкраю, яко прикриття. Траплялось, ясна рiч, усяке. Стiйбищ мiж Бiлою i Широкою рiкою он скiльки. Однi вводили в оману кутригурiв i досягали рятiвного берега, iншим кутригури перетинали до нього путь, i тодi нiхто вже не мiг стати на помiч. Вдень гасали по степу вершники - у один, у другий i третiй кiнець, зупинялися на мить на узвилинi чи могилi, приглядалися до околiй i знову гнали, мов напiженi, комоней, настигали втiкачiв чи стиналися з прикриттям, вночi палало все, що брав вогонь. Покарана, як i та, що ждала кари, земля доволi-таки вiдчутно чула ©© на собi й волала до неба про помiч. Там ревом непо╨но© чи недо╨но© худоби, там - криком конаючих чи тих, що схрестили мечi не на життя - на смерть. Хан Сандiл - муж лiтнiй i во©н бувалiший, нiж Заверган. Не жахався, чуючи крики нажаханих, i не зневiрювався, слухаючи зневiрених. Одне знав: питав усякого, хто прибував з-за Бiло© рiки, де кутригури, скiльки кутригурiв, що роблять з родами ©хнiми i товаром ©хнiм тi, iцо порядкують уже на сплюндрованiй землi, а що - кинутi в переднi лави, i тут-таки кликав кметiв, що стояли на чолi тисяч, i повелiвав, куди кому правитися, що дiяти доправившись. Хто тямив у ратнiм дiлi, тому неважко було спостерегти: хан вiда╨, що робить. Хай небагато там, за Бiлою рiкою, сотень, хай розпорошенi вони, все ж здатнi вiдчутно пошарпати супостата i тим збити з пантелику. А збитого з пантелику Завергана легше було заманити в пастку i накрити в пастцi. На що вiн поклада╨ться, той задерикуватий зятьок? На тi недобитi тисячi, що привiв iз-за Дунаю? Видить Небо, зовсiм утратив розум зi злостi. Та в нього ж, Сандiла, мало не вдвiчi бiльше ©х! Мусив би знати, перш нiж iти на утигурiв, мав би вiдати, хлопак, що утигури не самотнi. На ©хнiм боцi Вiзантiя, а з ким Вiзантiя, з тим i сусiднi обри. Усе передбачено, Завергане, на все ╨ домовленiсть через ту ж Вiзантiю, iменем iмператора вiзантiйського. Досить вдатися з чолобитною - i обри будуть тут як тут. Та вiн, Сандiл, не упова╨ на чиюсь помiч, вiн i сам упора╨ться з кутригурами. А упора╨ться та прибере до рук - iнакше заговорить i з ними, сво©ми хитромудрими сусiдами. - Хане! - об'явився один, об'явився й другий гiнець. - Кутригури, що тримали путь на горiшнi витоки нашо© рiки, круто звернули на полудень, схоже, що йдуть на з'╨днання з самим Заверганом. - А тi, що йшли ближче до моря, де зараз? - Переднi сотнi вийшли на Овечий Брiд, схоже, нiби ждуть всiх iнших. Хан втiшено похиту╨ головою. - Минавре! - кличе одного з мужiв.- - Бери свою тисячу i не дай тим, що вийдуть до Овечого Броду, перейти Бiлу. Коли ж захочуть з'╨днатися iз Завергапом, тежж стань на путi i не пусти до Завергана. - Всього лиш тисячу да╨ш, бате? - Там е вже сотнi, вiзьмеш ©х пiд свою руку, як i тих що переправляться з супротивного берега чи ратиборствуватимуть неподалiк Броду на супротивному березi. З ними, гадаю, упора╨шся з повиннiстю, що ©© покладаю на тебе. Помислив, зважуючись чи виважуючи щось у мислях, i вже по тому додав, звертаючись до iншого мужа: - Тi двi-три тисячi, що йдуть з полуночi, доручаю тобi, Благою. Бери тридцять сотень комонникiв, переправляйся через Бiлу i зроби все, аби спинити ©х чи погромити - то вже як складеться. Одного не дозволяю - дати ©м бодай якусь спроможнiсть об'╨днатися з ханом кутригурiв. Ну, а хана я вiзьму на себе. ...Iржали язвленi чи перепудженi сiчею комонi, дзвенiли, викрешуючи iскри, мечi, хай iнодi, все ж чулися ревнi гехкання тих, що присмачували удари меча словом. Не чути було лиш крику потятих та уражених в сiчi. Однi не встигали зронити його, iншi безсилi були перекричати гамiр боролища, а надто голоси погроз та проклять, що на них не скупилися як утигури, так i кутригури. Ненависть iшла на ненависть, а гнiв - на гнiв. I не було мiсця для стриму, як не було його й для пощади. Бо зiйшлися не на життя - на смерть. Серця кутригурiв жадали помсти за вчинену наругу, утигурiв же допiкала зухвалiсть кутригурiв, здавалось, повержених уже, i повержених упрах. Тож i зчепилися та завихрились у велетенськiй, ледве примiтнiй для ока улоговинi мiж Широкою i Бiлою рiкою, а зчепившись, не опускали вже мечiв i не шкодували стрiл. Люто налiтали один на одного, як i сотня на сотню, видзвонювали мечами о мечi, падали, потятi чи ураженi, комоням пiд ноги, вихоплювалися з круговертi тi, що вцiлiли, i знову завихрювались. - Смерть запроданцям i конокрадам! - кричав котрийсь iз Заверганових тисяч i, зiбравши довкола себе розпорошених сiчею во©в, вiв ©х туди, де, бачив, скрутнiше його сородичам - кутригурам. - Смерть татям-убивцям! - пiдхоплював його клич iнший, i там, де чувся вiн, посилювався брязкiт мечiв, тiснiшими ставали кутригурськi лави, не просто напирали - потужно вломлювалися в утигурськi й примушували ©х вiдступати чи й розступатись. Улоговина густiше й густiше вкривалася трупом, i комоням все важче та важче було коритися волi живих i не наступити на потятих. А все ж вони умудрялися робити те. I перли, що було притi, вперед - перескакували, i ставали, стримуванi, цапки та вигарцьовували на двох - не торкалися, i вертiлись, спонукуванi удилами та язвленi острогами, в герцi - обминали. Хропли лиш та насторожували ушi, кидали в усебiч пiною та iржали так надривно i дужо, що в того, хто заносив над ними меча, здригалася рука i надавала супостатовi можливiсть виграти жадану мить. Сандiл не ставав, подiбно Завергановi, на чолi тисяч i не йшов на сiчу разом iз тисячами. Возсiдав у сiдлi i стежив за бородищем, що вирувало в улоговинi. Бо не втрачав вiри, бо певен був: звитяга рано чи пiзно буде на його боцi. Тi тисячi, що мали пiдiйти у вирiшальну мить до Завергана i стати в помiч Завергановi, таки не пiдiйдуть: ©м заслонили путь, i надiйно, а пiд рукою в нього, хана Сандiла, чи не вдвiчi бiльше во©в, нiж у Завергана. Одне бентежило, власне, не так бентежило, як зворохоблювало нетерплячку: сiча трива╨ з самого ранку, а звитяги нема та й нема. Чому так i чи довго триватиме це? - Скачи на боролище, - обернувся до першого, хто об'явився пiд рукою, - й довiдайся, як довго дозволятимемо кутригурам топтати нашу землю? Чи не час ©м податися прiч? Перший гiнець повернувся й сказав: - Терпiння достойний. Ще трохи - i побiжать. Другий був стриманiший: - Велику лють мають на нас кутригури, тому пруть, яко дики, або ж стоять на смерть. "А ви?!" - хотiв було крикнути Сандiл, та його упередили: - Хан Заверган нагадував сво©м на бородищi: "Кутригурин! Коли ти не потяв трьох утигурiв, вважай, що ти не помстився за кров i сльози кровних". Вони й стараються. Наших, хане, удвiчi, коли не втричi ляга╨ бiльше, анiж ©хнiх. "Отак? - похолонув Сандiл. - Ну, то стривайте ж". Вiн оберта╨ться, аби переказати те, що намислив, виконавцям сво╨© волi, й помiча╨ нараз: на сiверськi обводи улоговини, в якiй стиналися ©хнi з Заверганом сили, вихопилися комонники. Вхопилися й спинилися чомусь, приглядаються до колотнечi, що котилася долом. "Благой? - пiднiсся духом Сандiл. - О радiсть! Невже встиг упоратися з кутригурами? А втiм, до чого цi сумнiви?" - Утигури! - обернувся до тих, що стояли позаду. - Нам прийшла помiч. Кметь Благой погромив татей що палили стiйбища в полуночних землях, i сто©ть он жде нашого повелiння. Клiiчтс тисячi вiрних i вперед, на кутригурiв. Здобич ваша i вся Кутрнгурiя по звитязi ваша! Сандiл оголив нарештi меча й пiшов у переднiх лавах. Те збадьорило утигурiв, додало ©м ратно© бу╨стi. - Хан з нами, - кричали, - i Небо за нас! Чули, Благой теж пiдiйшов. Смерть свинопасам! Кара i смерть! Стинались i не розглядалися, аж поки хтось iз утигурiв не завважив i не крикнув крайнiм, а тi - у звихрену круговерть боролища: - Обрi©! То не Благой, то обри обступають нас! Разять усiх пiдряд, утигурiв i кутригурiв! По╨днанi донедавна смертельними узами супостати розскочилися, яко наполоханi вовком отари, й тирлуються осiбне, а тирлуючись, силяться стримати обрiв, що насiдали звiдусiль i, певно, не одною тьмою. - Кругова порука! - чути дужий голос кутригурського хана. - Вiдходьте на захiд сонця й боронiться навсiбiч! Мужам, як i воям кутригурських родiв, видно, не вперше опинятися в такiй, як ця, пастцi. Пробивали собi путь до Широко© рiки, однак не забували й про тих, що насiдали на них зусiбiч. Мовби збита во╨дино лавипа, котилися улоговиною i не дозволяли супостатовi роз'╨днати ©х. Де подiлися утигури, не доглядалися. Тодi вже, як обри вдруге i надiйно заступили ©м путь у свою землю, зрештою ви©хали наперед i порадили не лити даремно кровi, спинилися й угледiли: утигури удосто╨нi тi╨© ж честi. - Ми йшли не до обрiв! - став перед речниками з супротивних лав Заверган. - Чого ©м треба вiд нас? - Коли ти i ╨ хан кутригурiв, - вiдповiли йому, - ходи до нашого привiдцi, вiн скаже, чого треба. - Хан не пiде, - поспiшили заперечити тi з кметiв, що були при Завергановi. - На розмову, коли вона конче потрiбна i неминуча, може пiти хтось iз мужiв його, таких же чiльних i довiрених, як i хан. Обрини не зловтiшалися з того. - Шкода, коли так, - сказали розважливо. - Баян волiв мати бесiду лише з ханом. Якщо ╨ страх i недовiра - додали по деякiм мовчаннi, - пришлемо заложникiв, теж мужiв чiльних. I сумнiвались, i досадували, i гнiвались не знати на кого, коли лишилисяся без свiдкiв, а чогось втiшнiшого, анiж то, що звелiли ©м, вигадати не могли. Обрiв, самi бачили, тисячi й тисячi, прорватися крiзь ©хнi лави годi й сподiватись. А коли так, iншо© ради нема╨: не комусь iншому, Завергановi доведеться йти на Баянiв клич i ставати перед ханом Баяном. Пiшов не сам, у супроводi двох кметiв i чотирьох отрокiв. Та й iти випало не якесь там поприще, - мало не всi десять здолали, доки добралися до намету хана Баяна. Одначе не те дивувало i обурювало всiх: коли наблизились i спинилися, бiля намету стояв уже й чекав запросин привiдцi обрiв хан Сандiл. - Старий шакал! - зцiпив зуби хан кутригурiв. - Що ти наробив? Яку узду накинув сво╨ю татьбою на роди нашi! Сандiл зиркнув спiдлоба, видно, мав намiр вiдповiсти Завергановi належно, та не встиг зiбратися з мислями: з намету вийшов той, кому велено було переказати привiдцям ворогуючих мiж собою сусiдiв, аби заходили вже й ставали перед очi повелителя великого племенi аварiв, iменованого в степах антського примор'я обрами. Мусили перенести освiдчення мiж собою на слушнiший час. Хан не сам був у наметi. По праву руч вiд нього сидiли три мужi, по лiву - жони (також три), без сумнiву - жони самого Баяна. Iншi два мужi тулилися бiля ханових нiг i значно нижче, нiж возсiдав хан i його прибiчники. Як пересвiдчилися згодом, то були товмачi. Лiтами Баян не набагато старший за Завергана. З виду, хай i суворого аж надто, йому можна дати не бiльше тридцяти. Одначе муж при тiлi, як i при силi, ясна рiч. По статурi його, по довгих i товстих руках не важко пересвiдчитись: коли пiдведеться, сягне мало не самого верхiв'я в наметi. Уда╨ тiльки, що гнiва╨ться, насправдi он який вдоволений. Тому i вирядився, либонь, у святкове, через те й волосся заплiв у новi кiсники. Якже, так легко, без найменших втрат i зусиль скорив двi ратi, слухняними поставив перед себе привiдцiв двох племен. Двох i одним заходом! Що то скаже, коли заговорить? - Хановi племенi утигурiв як i хановi племенi кутригурiв, - почули зрештою його голос, - не випада╨ аж надто гнiватись на мене i мо© турми. Пождав, доки товмачi вклали до вух обох ханiв сказане, i иже потiм додав: - Турми мо© змушенi були втрутитися у сiчу мiж вами бо бачили: ви не розiйдетеся, доки не витнете один одного до ноги. А того не треба нi вам, нi жонам та родам вашим як не треба й тiй повинностi, що поклада╨ться на всiх нас волею Неба. Перший одважився перечити Заверган. - Ми не просили об тiм хана, як i його турми. У нас сво© карби на утигурiв, i нiяка iнша повиннiсть не може примусити кутригурськi родi© забути про них. - Знаю. I все ж треба забути. - Утигури порушили покони предкiв: будучи нашими кревними i маючи ряд на мир та злагоду, скористалися вiдсутнiстю кутригурських во©в i пiшли у ©хню землю з татьбою, пролили кров наших родiв, пов'язали беззахисних i одвели ©х на сарацинськi торги. За таке розплачуються кров'ю i тiльки кров'ю! - За сим разом хан Сандiл розплатиться золотом - тим що взяв iз роме©в за удар сво©м сородичам у спину i тим, що виручив на торгах за розпродаж тих же copoдичiв. Сандiл вирячив з дива чи з ляку очi, певно, мав намiр перечити, та тi╨© митi заревiв, яко поранений бик, Заверган i, позбавлений бронi, кинувся на хана утигурiв голiруч. - Проклятий шакал! Задушу, яко полоза! - Стiй! - Баян пiднiс руку, i того було доста, аби на хана кутригурiв кинулося одразу чотири обрини. А з чотирма навiть Завергановi, молодому i дужому, годi було упоратись: - Утямте собi: вiднинi ви мо© данники. За злочини i провини чи©сь караю лиш я, за те, що захищатиму вас вiд меча i наруги iнших, платитимете дань ви. Коли приста╨те на це, кладiть до нiг покору та й будьте вiльнi, коли нi, iдiть до сво©х во©в i готуйте ©х до сiчi. Я й мо© турми братимемо це право мечем. Хани стояли мовчазнi й похнюпленi. Про те, щоб зiбрати зараз во©в i злютувати ©х у силу, здатну стятися з обрами, тим паче купно з сусiдами, годi й думати. А поодинцi анi утигурам, анi кутригурам не здолати обрiв. Помiркованiшим, як i личить старшому, виявився хан Сандiл. Ступив, осилюючи немiч, крок-другий уперед i тицьнувся Баяновi до нiг. Щось бурмотiв собi пiд нiс а Заверган тупо дивився па те i вiдмовчувався. - Я тодi лиш явлю покору, - пiдняв зрештою на Баяна очi, - коли знатиму, скiльки золота вiзьму з хана утиiурiв. - Третину того. що взяв вiн iз ром╨©в - тридцять тисяч золотих солiд. Ще тридцять пiде на наш стiл, решта - йому. Ну, а скiльки хан Сандiл виручив за розпродаж родакiв тво©в, вiн сам, гадаю, скаже. XVI В кiнцi того лiта, на великому зiбраннi чiльних мужiв усiх трьох племен хан Сандiл передав Завергановi усе, що належало йому i його племенi яко покараному татьбою, а раннього полiття обри перейшли через Широку рiку й затопили кутригурську землю як по один, так i по другий бiк Онгулу повозами сво©ми, комонями, чередами корiв, отарами овець. Бодай якось потiшений стягненою з утигурiв даниною люд стетерiв з того дива й поспiшив удатися до свого хана: як розумiти це нашестя, чи надовго воно? Заверган сам до пуття не знав, як надовго, а все ж силився заспоко©ти роди: хай потiсняться на час. Обри йдуть за Дунай. Коли полагодять з антами та забезпечать надiйнi переправи, до зими залишать ©хню землю. Зрештою, кутригурам самим слiд подумати, лишатись чи не лишатися в нiй. Давно-бо прагнуть сiсти на задунайських землях. Це чи не найсприятливiша нагода. Купно з обрами i перейдуть ту повноводу рiку, i сядуть за рiкою. Опiсля тако© нагоди може й не бути. - Опiсля - так, одначе чи ╨ потреба уповати на цю? Кметь, що брав пiд сумнiв Завергановi намiри, не ховався за iнших, виступив наперед i став ждати, що скаже хан. - Кажу ж, давно прагнули цього. - Прагнули тодi, як були вiльним, нiкому не пiдвладним племенем. А яка ╨ потреба йти за Дунай зараз, купно з обрами? Щоб бути конюхами в них? Заверган не одразу знайшовся, що сказати. "I це правда, - думав про себе. - Та чи ╨ потреба оглашати ©© при всiх?" - Я не неволю вас, - старався бути i угодним кметям, i не вельми щиросердним, - не кажу: пiдемо - i край. Одначе, коли таке жадання було та й зараз, знаю, ╨, чом не подумати i не зважитись подумавши. Кметi засперечалися. Однi казали: аби лиш пiти та сiсти, там побачать, хто в кого конюхом буде, iншi вимахували п'ястуками й кричали: нi i нi! Це слушна нагода одiрватися вiд обрiн. Не скористатися нею - глупство i тiльки. Заверган лиш посмiхався, чуючи те. "Хай посперечаються, - не став стримувати. - Хай сво©м розумом дiйдуть, як бути. Те, що станеться цього полiття, може зовсiм по-iншому вирiшити долю кутри гурiв". I вiн не помилився. Обри не залишилися мiж Широкою рiкою i Онгулом, пiшли далi за Онгул i спинилися лиш перед Днiстром та лиманом. А проте вони й не забули, що кутригури та утигури - ©хнi конюхи. Тодi, як спала в степу спекотнява, а сонце помiтнiше та й помiтнiше стало хилитися до небосхилу, каган покликав на Куялик, де стояв тепер його великоханський намет, усiх чiльних мужiв i серед них хана Завергана та хана Сандiла. - Iмператор Юстинiан, - сказав не без задоволення, - ласкаво запрошу╨ всiх нас, аварiв, утигурiв i кутригурiв, сiсти в його землях i стати другою Довгою стiною супроти слов'ян - як антiв, так i склавинiв. Хотiв би почути вiд мужiв сво©х, вiд ханiв утигурiв i кутригурiв, як ставляться вони до цього, чи пристають на запросини iмператора самi i чи пристануть ©хнi роди? Обри примiтне пожвавилися, видно було, вони ждали цих запросин, як i переселення в ромейськi землi. - Iмператор лише поселя╨ нас у себе, - спитали, - чи й платитиме нам за сторожову службу на обводах? - А то ж як, i платитиме. - Скiльки? - Сказав, не зобидить, - злукавив Баян, явно не бажаючи називати при утигурах та кутригурах визначену iмператором суму. Сандiл, яко бувалiший, збагнув те i зважився сказати сво╨ слово. - Хан утигурiв ма╨ спершу поговорити з родами сво©ми. Як скажуть роди, так i буде. - Я теж маю поговорити, - не став зволiкати з речницею-вiдповiддю й Заверган, та одразу ж передумав i додав: - Хоча майже певен: кутригури погодяться на переселення. Вони давно облюбували там собi землю-годувальницю i волiють сiсти на нiй. Баян вдоволено кивнув головою. - Земля там багата. Я так мислю: саме там, за Дуна╨м, ми знайдемо нарештi собi пристанище й сядемо не на лiта - на вiки. Вiн розщедрився на слово, i, може, як нiколи досi. Казан та й казав, де сядуть, перейшовши Дунай, якi вигоди матимуть вiд зим.тi, якi - вiд служби в багато© Вiзантi©, а Заверган слухав тi казання й своб думав: "Зна╨мо, якi щедрi бувають на обiцянки тi, кому конче потрiбнi чи©сь мечi. Побачимо, яко© заспiва╨ ромейський iмператор, коли настане час розплачуватися за пролиту на його обводах кров". Про себе хан Кутригурi© так поклав: нинi погоджуватиметься з Баяном, вдаватиме, нiби покiрний йому, а дiйде до переселення, iнакше вдi╨. Чи тiльки обрам дозволено бути хитрими змiями? Кутригури теж здатнi на те. А так, може, ще здатнiшi, нiж обри. Снував наперед мислi i тiшив себе ними, аж поки Баян не заговорив про iнше i не обiрвав ©х нагло. - Вiднинi, - сказав, - i, може, навiки найзапеклiшими супостатами нашими будуть слов'яни, i передусiм анти. Вони можуть стати нам на путi, коли йтимемо за Дунай, i вже напевно не захочуть миритися з нами, коли сядемо за Дуна╨м. Завважте, не хтось iнший - ми перетнемо ©м путь у благодатну Мiзiю i ще благодатнiшу Фракiю. Землi тi будуть яблуком розбрату мiж нами, таким видимо сущим, що про якесь замирення годi й думати. Тож повелiваю: похiд свiй за Дунай почнемо з нанесення вiдчутного удару по антах. Ти, Сумбате, - звернувся до одного з чiльних мужiв сво©х, - пiдеш купно з ханом утигурiв на уличiв, ти, Ателю, гуртуй лiпшi з лiпших турми, бери пiд свою руку турми кутригурiв i веди тоту з'╨днану силу на тиверцiв. Де-де, а в Подунав'© анти мають бути погромленi i вiдкинутi вiд рiки. Лише це й дозволить нам спокiйно переправитися на супротивний бiк, а ще бути ситими, переправившись. Усi бадьорилися, видно було, неабияк певнi в звитязi i неабиякi вдоволенi з того, що ╨ така сподiванка: узяти в антiв усе, що можна взяти мечем та сулицею, вiддiлитися вiд них широкою, гейби море, рiкою, i там, за рiкою, почувати себе ситими та вдоволеними з ситостi. Лише Завергана не тiшила Баянова обiцянка. Чув, що рече-повелiвас, i не вiрив тому, що чув. Невже це справдi станеться: вiн, що гостив нещодавно у князя Волота, був так обласкавшi князем i винагороджений за обiцянку жити в мирi та зла i одi он якою спроможнiстю - сходити без будь-якого урону i будь-яко© перепони за Дунай, - невже вiн поводе тепер тисячi на тиверцiв i ©хнього князя? То ж остання, що не ╨, ганьба, то, коли хочуть знати, найпiдлiша зрада! XVII Лодi© стояли при березi безладно, точнiсiнько так, як тодi, коли ©х викида╨ на берег хвиля. Якби не дим iз колиби та не розстеленi на пiску снастi, можна було б подумати, що на рибальськiй стоянцi тиверцiв анi лялечки. - Агов! - кличе комонник. - Чи ╨ тут тi, що живуть iз моря й нiкому не зичать горя? Вiд колиби, як i вiд лодiй, анi словечка. - Поснули чи мор вас узяв? - мiрку╨ вголос той, що над'©хав. Злiз iз огира й попростував до рибальського житла. - Питаюсь, чи ╨ хто? - заглянув у прорiз без дверей i, помiтивши - таки поворухнувся котрийсь на ложi, сказав тiльки рибалкам знане: - Рiд славен трудом. - I ратним подвигом. - вiдповiли з колиби. - Ти, Вую? - Я. А де ж решта, що не бачу? - Море не щедре на дари. Подалися за ними у степ. - Знайшли час. Чи зна╨ш бодай, де вони? - А то ж як. - То сiдай на мого огира i скачи до них. Скажи: Перун замоложу╨ небо хмарами, обiця╨ горобину нiч. Тi, що ловили на поду гусей, не забарилися повернутися до свого пристанища в побережжi, бо те, що переказав ©м Вуй, обiцяло не вольготнiсть - темiнь i блискавицi. - Це напевно? - запитали. - Чи й за сим разом лишень нахваляються? - Бiльше нiж напевно. Аварський хан повелiв одному з сво©х татей-привiдцiв iти з кутригурами на Тивер, другому з утигурами - на уличiв. Тi, другi, скажете, ударять вiд порогiв, бо так волi╨ утигурський хан. Рибалки швидко спорядили одну з трьох лодiй i пiдняли на нiй вiтрило. - Дме острiя, - сказали тим, що правилися до рiдних берегiв. - Скористайтеся нею i сьогоднi вже постарайтеся бути в Бiлгородi. - А то ж як. Рибалки дотримали слова. Одразу ж по ©х з'явi в пристанищi з Бiлгорода вихопилося кiлька комонних i погнали вздовж лиману на сiвер - однi в Тиверську, iншi в Улицьку землю - з тривожною вiстю: обри iдуть. I пiшла гуляти та вiсть вiд оседку до оседку, вiд весi до Весi. Тиверцi лише настраханi були обрами, а уличi й павналися вже ©х, надто тi, що сидiли ближче до Днiпра й сусiдили з обрами. Iшли в поле й доглядалися, чи нема╨ ©х по ярах та байраках, лягали спати - дослухалися, чи не скрадаються, прикриваючись темрявою, спали i тих же обрiв бачили. Бо таки часто навiдували ©хнi оселi. I напередлiттi, i серед лiта. Тепер ма╨ш: турмами iдуть. Боженьки! В такий час i в таку годину. Та поселянин же тiльки-но зiбрав на нивi збiжжя, перевiз його до овина й започаткував веректу. Що вдi╨ з ним i куди подiне його, коли йдуть обри? Община велить мужам сiдати на комоней i ©хати на обводи, старiйшини велять жонам та ©хнiм дiтям брати з собою все, що можна взяти, й правитися в дальнi, а дальнiми - в найглухiшi закутки землi. Що ж буде iз збiжжям, халупою, всiм, що покидають у халупi та на подвiр'©? Невже вiзьметься вогнем i пiде за димом? Йой боженьки! То ж буде погибель для всiх. Де тодi житимуть i з чого житимуть? I лишатись та боронити добро сво╨ теж не випада╨. Чи вiд таких, як обри, оборонишся? Чи такою силою, як та, що матимуть роди, можна оборонитись? ╙дина надiя на ноги та на темнi лiси далi вiд торованих путей, а тут, в оселях та в подвiр'ях, - на щасливий випадок. Як не багато тих обрiв та утигурiв, не всi весi сплюндрують, десь та залишаться слов'янськi оселi непограбованими, а збiжжя - пригодним для веректи. - Не йдiть торованими путями, - надоумлю╨ стариня, - обминайте ©х, дiтки. А не можна буде обминути, прислухайтеся до матерi-землi. Вона, годувальниця, i там не полишить вас напризволяще, заздалегiдь дасть знати, ╨ погоня чи нема╨. - А ви, дiдуню? - Я берегтиму оселю. Куди менi в мо© лiта? I вмовляють, i плачуть умовляючи, - дарма. Хiба зважать на вмовляння, коли то правда: куди ©м у ©хнi лiта? Доки сидить по сво©х оседках, нiби й мало його, люду поселянського. А рушив, йой, нема╨ тому рушенню людському нi кiнця нi краю. Однi втiкають вiд обводiв, куди ось-ось прийде супостат, iншi йдуть при повнiй бронi на обводи, аби боронити ©х чи бути звiдунами княжими, давати тисяцьким вижi про наближення супостата. Бо гряде безлiття, бо нiкому не хочеться стати жертвою в круговертi, що ©© iменують чужинським вторгненням. Князi антськi не менш потривоженi тим, що дi╨ться на обводах ©хньо© землi, анiж поселяни. Бо дi╨ться невтiшне, тс, чого годi було сподiватися зараз. Он скiльки лiт живуть у мирi та злагодi з Вiзантi╨ю, уклали ряд i дотримуються ряду - не ходять через Дунай, не топчуть один одному комонями землю. Вони, апти, глдллiт, що iт далi так буде. А ромс©, виходить, не вiрять, що так буде, обрiв кличуть i саджають не де-небудь, супроти антiв - у Скiфi©. Так настраханi вторгненням склавинiв, певнi, коли пiдуть через Дунай ще й анти, не вистояти ©м у землях мiж Дуна╨м i Теплим морем, чи хтось обмовив антiв перед ромеями? Було чим тривожитись, чуючи вiстi з обводiв. Най то правда, що обри йдуть у ромейськi землi з добро© волi iмператора. Та чому вони прокладають собi путь через Антiю мечем i сулицею? З власних побуджень чи за повелiнням iмператора? Хiба не можна було домовитись i пiти за Дунай мирно? Чому зрештою цiляться на Задунав'я, а спрямували турми не лише на Днiстер, а й у землi уличiв? Тривога прискорювала час i гнала гiнцiв землями Тиверi, Уличi, на далекий Волин та Iскоростень, на Ки©в. Не розминулась вона i з тими, що були знанi серед росiв та уличiв як втiкачi з Тиверi, а то й просто втiкичi, як iменували деякi сусiди. Наймення те спершу обурювало переселенцiв - се з якого ж дива вони втiкичi? Та з часом звикли до того i вгомонилися. Полян та росiв теж не дiлять на одних i других. Уличi та тиверцi iменують росами, а дулiби ще iнакше - русами. Чи в iменi суть? Важить iнше: ©х, втiкачiв, не зовсiм обiйшла доля, мають землю-годувальницю i затишне пристанище серед свого, слов'янського люду. Хоч саме переселення i першi лiта по переселенню не завжди ╨ бажання згадувати. Ано, нелегко далося ©м тоте переселення, як i все, що мають на обжитiй за пiвтора десятка лiт землi. До кiнця вiку свого пам'ятатимуть: були часи, коли хотiлося заснути i не прокинутись. То тiльки за лiта марилося: коли вже пiшли з сво╨© землi, мають вiдшукати ще лiпшу - таку, що буде i годувальницею, i мироносицею. Що далi було до зими, то ненадiйнiшим ставало те марення. Довго, аж надто довго та зморно долали безпуття, що лежало мiж нижньою Тивер'ю та Россю, а прийшли в Полянську землю, власне, на ©© обводи по Росi, довелося стати й випасати худобу, доки князi перетрактовували та розмислювали, як бути вiдселенцям: iти далi чи доста вже. Минуло днiв та й днiв у тотих роздумах та перстрактацiях, надiйшла та пора, що казала всiм: коли не станете та не подба╨те про житло, не заготу╨те сiна комоням, всiй iншiй худобинi, що ма╨те при собi, можете i самi загинути, i товар погубити. Та й поляни не радили йти в радимичi, тим паче на Iльмень. - Доки доправитеся, - казали, - випадуть передзимнi дощi, розiллються рiки, i води ©хнi можуть перетнути путь вашу на Iльмень. А якщо й не перетнуть, то затримають до бiлих мух. Де схова╨теся вiд них, коли на Iльменi не виявиться схованок? Завважте, вас он скiльки, а тварi з вами ще бiльше. - Що ж дасть нам Ки©в, поляни пороськi, коли сядемо в обводах ©хньо© землi? Чи буде чим перезимувати i чи буде де перезимувати? - На все,чого хотiли б, уповати не випада╨, - була одповiдь тих, кого князь Острозор послав на розмову з вiдселенцями. - Одначе й напризволяще не полишимо. Перше, що обiцяв князь Ки╨ва, - дати землю, вiд яко© матимете опiсля добрий достаток. А ще обiця╨ прислати в помiч вам поселян сво©х, покладе на них повиннiсть спорудити до зими купно з вiдселенцями бодай кiлька придатних для зимiвлi i оборони городищ. Решта люду вашого пiде на зимiвлю, як i на прокорм, по весях полянських. На те також буде повелiння князя. Богданка поривало запитати, де ж буде та земля, що ©© обiця╨ князь вiдселенцям. А проте не хотiв виглядiти аж надто зацiкавленим. - За те велика дяка князевi вiд усiх нас, - зайшов здалеку. - Правдиво кажучи, чогось iншого ми й не бажа╨мо. Одне хочемо знати: яку повиннiсть поклада╨ на нас князь за сю щедрiсть? - Ту, що й на всiх поселян сво©х: обробляти землю, жити з землi й боронити ©©, коли посягне супостат з чужкраю. - Ну, а земля, якою винагороджу╨те пас, де вона? - В Зароссi. Богданко чи то не вiрив, чи не мiг втямити, де це, i змовк на довше, нiж личило б. - Там, де й нинi ми? - До певно© мiри. Коли точнiше, мiж росами i уличами. Будете в сусiдствi з нами i недалеко вiд родакiв сво©х, тиверцiв. Коли виникне потреба в помочi, за кiлька переходiв будете на Днiстрi. Лiпшого, здавалося, й сподiватися годi. Ано, скiльки думали про поселення в землi Полянськiй, стiльки й потерпали: коли й зроблять тану ласку, то поселять не iнакше як за Днiпром, ближче до степовикiв-асiйцiв i недолi-безлiття, що пiдстерiга╨ всякого, хто зважиться бути ©м сусiдою. А князь Острозор он як розмислив: не висува╨ ©х яко щит свiй на схiд, поселя╨ мiж росiв та уличiв i разом з тим не так уже й далеко вiд рiдно© Тиверi. - А що скажуть тi уличi i тi роси, - вдався до речникiв кпяжо© волi, - котрi, хай i рiдко, всо ж сидять па сiй землi? - То бiглий люд. Та й скiльки його? Житиме мiж вас, то муситиме й коритися вам. На тому стали, та тим не вичерпали свого безлiття. Князь Богданко - а вiд так i залишився князем для вiдселенцiв - почав iз того, що об'©хав iз привiдцями тисяч даровану Ки╨вом землю i визначив мiсця для забудов: передусiм - княжого дитинця, що започатку╨ стольний город, затим - городищ та сторожових веж. - Дiлю всю пущу, - сказав по тому, - на десять вервсй i посилаю в кожну з них по тисячi отрокiв i тисячi отроковиць. Кому яка випаде, визначить жереб. А вже як визначить, пiдете кожен у свою вервь i спорудите городище для вервi. Про все iнше дбатимете, обживаючи пущу. Вони й пiшли, спонукуванi сподiванками, та ще тим, що не самi йдуть, у помiч стають найближчi сусiди з полян - роси. Та що могли спорудити за коротке, мов заячий хвiст, передзим'я? ╙дине, на що спромоглися, - звели гридницi на мiсцi майбутнiх городищ, кiлька теремiв - для тисяцького, сотенних, сп'яли сякi-такi затишки для корiв та комоней. Далi пiшли передзимнi дощi, нагадав про себе морозко, i поселяни з надроських околiй сказали ©м, переселенцям: "Доста. Бiльше не можемо пособляти вам. Сво© дiти i своя худоба ╨". Воно нiби й так: зима ось-ось гряне. А все ж як бути ©м, бездомним? Те саме сказали й тисяцькi, зiбравши всiх на мале вiче: що вдi╨мо, содруги? В житлах, що спорудили, може пересидiти зиму лиш половина. Чули, не жити - пересидiти. Куди подiнемо решту? Пошлемо на постiй та прокорм до сусiдiв у надроських околiях чи покладемось на те, що не всi з нас сидiтимуть та грiтимуться бiля вогнища, й залишимося при купi? Завважте, доки однi вiдiгрiватимуться в гридницi, iншi мають поратися бiля худоби, ще iншi добувати для себе i всiх нас живнiсть у лiсi, стояти на чатах. Пай так i буде: зимуватимемо в тiснявi, зате при купi, чи пiдемо по чужих хижах i на чужий хлiб? Багатьом пригадалося тi╨© митi, як неохоче ставали роси в помiч, скiльки було нарiкань на князя свого за те, що силою посилав ©х за Рось, тож багатьох вiдвiдало й вагання: а чи не скажуть те саме, якщо не гiрше, роси, коли попросяться до них на постiй! Йой, то ж он яка мука i який сором - iти i проситися! ╙ ж бо не хтось там - дiти слов'янського роду, а в слов'ян вiддавна було за ганьбу заглядати в чужi руки, сподiватися вiд когось милостинi. - Не посилай нас, тисяцький! - першi вiдчули бiду й озвалися отроковицi. - Що буде, те й буде, най буде мiж сво©х. Младомладi-бо ╨ i дужi, якось перебудемо зиму. Князь та й тисяцькi не одразу пристали на те, а мусили. Бачили-бо: доки переселялися та терпiли купно муку на неходжених путях, багато хто з отрокiв обрав собi суджену, а отроковицi суджених. Як роз'╨днати тепер таких? На диби стануть, коли силувати, i хто вiда╨, чи скоряться. Сказати, най iдуть парно? А хто ходитиме за худобою, добуватиме живнiсть по пущах, заготовлятиме паливо i стоятиме на чатах? Тi, що залишаються? Немала повиннiсть ляже на них, i чи не зродиться по зимi ще одна веремiя. Тим, що повернуться з-за Росi, можуть сказати: вашого нема╨ тут, ви просидiли сво╨ по полянських куштах. Най, мабуть, буде, як хочуть. Коли загримить веригами Морозко, а ховатись не буде де, i серед зими споруджуватимуть якiсь халупи чи тулитимуться мiж комоней. Всього назналися тодi. I ©ли впроголодь, i тiснилися так, що дух спирало вiд задухи, i спати нерiдко доводилося просто неба, при одному лиш багаттi. Не раз i но двiчi доходили до того, що ладпi були заснути i не прокинутися. А все ж, прокинувшись, знову утверджувалися в мислi: добре вчинили, що не пiшли на постiй та прокорм мiж чужий люд. Роси, як i уличi, таки скоса погля