и виринули. I виринули одразу, цiлою масою, - i спокiй пропав. Тисячi питань заворушили мозок Iзра©ля, непевнiсть звила гнiздо в грудях його й вивела пташат, iм'я котрим - страх. I цi почварнi нiчнi птицi розлетiлися сонмом, прилетiли до кожно© кущi, збентежили спокiй домашнього вогню. Шум крил ©х наповняв увесь простiр табору Iзра©левого й мiшався з гомоном стривожених, очманiлих людей. - А ти гада╨ш, Мо©сей - хто? Може, ти дума╨ш, що в жилах його не тече кров i що тiло його не бо©ться вiспи? - Правда, правда! Вiн такий же чоловiк, як i всi ми, i так само може вмерти кожно© хвилини. - А може, вже й умер, - завше додавав хтось невiдомий i замовкав. Довго шукали всi очима, хто це сказав, але нiколи не могли знайти, бо це говорила кожна душа сама собi. I вiд слiв того невидимого завше ставало страшно, хоч вiн, власне, нiчого нового не сказав. А раз попавши на стежку жахiв, люди вже боялися навiть звернути з не© й починали собi намальовувати всякi найнеможливiшi пригоди, що могли зустрiнути Мо©сея там, на горi. Хтось невдало й незграбно пробував боронити: - Того не може бути... Бо коли вiн з самим Богом мiг говорити... - То тим гiрше! Власне, тим гiрше! - викрикував хтось iнший, мов навiть зрадiвши. - Аякже! От я тобi скажу, що знав я у ╙гиптi одного чужоземця, котрий умiв говорити з львами пустинi. I нiколи ©х не боявся, ходив на мiсце ©х ©жi, котру видирав ©м навiть з рота, спав з ними в ©х логовах. Але що ж? Однаково кiнчилося на тiм, що леви розiрвали його. Бо з усiх слiв, якi вiн знав, вiн забув одне, маленьке... - Так, так... Хто все лазить на високе дерево, мусить колись упасти з нього, як вiд старостi чи перевтоми ослабнуть руки. Сонце заходило криваво, - i це яскраве жорстоке свiтло мов ще бiльше дратувало умисли людей, велiло ©м наближатися до краю пропастi. Люди починали говорити про найстрашнiшi речi, - i те, що вони говорили про найстрашнiшi речi, ще бiльше додавало ©м боязко© смiливостi, робило ©х зухвалими, велiло ©м ще свавiльнiше сягати навiть на покров божо© тайни, кощунственно зриваючи його перед собою. А потiм знов дивилися на захiд, чули, що от скоро, зараз навiть, настане нiч, розмови стануть ще страшнiшими, i голос ще бiльше задрижить. - Чому всi люди бачать сво©х богiв? - умисно голосно говорила висока юдейка. У не© був великий рот, i це показувало на сильний, рiшучий характер. - Чому всi люди бачили сво©х богiв, а лише ми - нi? - ще вище пiдiймала вона голос, а волосся вибилося з-пiд покривала й незграбними космами бовталося по виду. - Я таки бачила дещо на сво©м вiку й знаю, що всi люди повиннi мати сво©х богiв, i мають ©х. I кажуть нам, що й ми ма╨мо, - але де ж? Де ж вiн ╨? Покажiть менi його? Я бачила Озiрiса, я бачила бога Фта, я бачила Iзiду пiд чорним ©© покровом, але я нiколи не бачила ╙гови. Нам говорить Мо©сей, що нiби вiн бачив... - Нi! Вiн нiколи того не говорив! - перебив хтось. - Як не говорив? Говорив! Я сам те чув! I не раз! - Не мiг ти того чути, бо вiн того не говорив нiколи. Починалася суперечка, котрiй кожен був вдячний, бо вона хоч на хвилину вiдривала його вiд страшно© теми. Зчинявся гвалт, пiсля котрого вже нiхто не був в силi сказати напевне: чи таки говорив Мо©сей, що бачив Бога, чи нi. - Але що менi з того, що вiн бачив? Коли я не бачив! - А де вiн сам, той, що бачив? - Може, вже бiлiють його костi там десь мiж камiнням... А ми сидимо тут, як отара, i ждемо. - Завiв нас у пустиню й кинув. Куди нам тепер? - Вiн нас вiв. Вiн хвалив ту землю, котро© ми не зна╨мо. О, навiщо ми послухали його i вийшли з ╙гипту? Чи не лiпше було робити на ╨гиптян, нiж умирати тут в пiсках лютою смертю? Де наш шлях i де надiя наша? Ми не зна╨мо, що будемо ©сти завтра. В ╙гиптi ми гiрко працювали, але сидiли над казанами, повними м'яса, i хлiбiв ©ли досхочу, а тут голодна смерть погрожу╨ нам i дiтям нашим. Вiн пiшов, вiн пропав, вiн умер там десь, - i Бог його покинув нас. I не ма╨мо ми тепер Бога, i нема кому вести нас. Чому всi люди мають Бога, лиш у нас не було його нiколи? Зробiмо ж Бога собi! Поклонiмося йому! Нехай веде вiн нас куди хоче, а ми послi ду╨мо за ним! I даремне розважнiшi, богобоязливiшi силкувалися заспоко©ти нарiд, погрожували, нагадували, - нiщо не помагало. На людей напав якийсь жах. Мов почули вони себе нараз виснущими над безоднею й хапалися за гостре камiння. I в криках людей чулося щось тривожне, i переляканi були всi рухи ©х, i гомiн ©х вражав неспоко╨м, i болючий був плач ©х жiнок. Здавалося: не знайди вони Бога собi зараз же, в цю хвилину, - i всi збожеволiють, бо все пропало, всюди загибель... I приходила нiч, i нiкого не заспокоювала. Довго тяглася, потiм кiнчалася, i знов наставав день ще гарячiший, ще тривожнiший; сонце розпалювало серця... А мiж тими всiма товпами напiвшалених людей самiтно й сиротливо товкся один - Авiрон, i душа йому краялася. Падала слава Мо©сейова! Падала вiра! Руйнувався божий чертог! - Та прийди ж ти, прийди, о пророче! - з стогоном простягав вiн руки й поривався бiгти туди, на гору, в ту страшну чорну хмару, що не зiходить з вершини. Знайти там Мо©сея, розказати йому, що гине все, щоб вернувся вiн, будiвничий, i знову скрiпив сво©м словом свавiльнi одиницi. Уже знову пiднявся Iзра©ль на Бога свого, i глас молитви воплем бiсноватого замiнив. I сквернить святая, i путь Господа небреже. Вернися, праведнику! Ти ╨диний можеш умолити передвiчного й вiдхилити десницю кари. Вернися! Але що мiг зробити вiн, хлопець? Чи схотiв би ще з ним говорити Мо©сей, коли б навiть довелося його там знайти? Чи повiрив би? А чи не спалила б гора дерзновенного, чи не вбив би камiнь, як того пса?.. I лиш безсилими сльозами кропив Авiрон крик сво╨© душi. V А одного дня мов пiрвало що людей. Всi прокинулися рано, неначе з готовим уже рiшенням. Не змовляючися й не радячися, великою гурмою зiйшлися разом i, наповнивши повiтря криками, сунули до кущi Ароново©. Рухи ©х були дикi, i обличчя ©х були обличчями тих, що топчуть iм'я Бога свого. Мов криком сво©м i поблисками очей хотiли вони задушити докори сумлiння й забутися в свавiльних рухах та божевiльних словах. I йшла товпа, i росла по дорозi; жiнки й дiти вибiгали наперед. Найпри╨мнiше було дiтям: вони лiтали помiж кущами, збиваючи таку страшенну куряву, що нiчого не було видно, пiдхоплювали уривки розмов старших i вигукували ©х потiм, як необорнi iстини; а дорослi, чуючи сво© думки повтореними в повiтрi тисячу разiв, набиралися переконання, що й справдi сказали щось велике. I обидвi сторони були задоволенi. От i куща Аронова. Стала товпа, i крик змiцнiв, виростаючи до якогось шалу, до потреби кричати. Заступник Мо©сея вийшов блiдий, тремтячи, i довго не мiг сказати нi слова за шумом товпи. I лиш як вона затихла, сказав, але сказав таке звичайне, таке вбоге слово... О, чи те сказав би Мо©сей!.. - Чого хоче вiд мене Iзра©ль? - так, тiльки так сказав Арон. Голос його тремтiв, i рука нервово куйовдила бороду. Диким покриком вiдповiла пан-товпа, святкуючи свою силу й смирення ватажка свого. Нiчого не можна було розiбрати. I просив Арон, щоб хтось один або бодай кiлька чоловiкiв вийшли наперед i сказали бажання народу, але нiчого не помагало - говорили всi. I вимахували палицями перед лицем самого Арона, i жiнки кричали йому майже в ухо: - Зроби Бога нам! Досить нас дурити! Ми хочемо мати Бога, як i всi люди. А другi ще голоснiше кричали: - Де твiй Мо©сей? Де той сладкогласець, що так багато набрехав нам про якусь землю? Дай нам його, щоб ми розiрвали його тут на шмаття й кров'ю його напо©ли пiсок пустинi, може, хоч цим умилостивимо тутешнiх богiв, i вони не вб'ють нас тут голодом, i спрагою, i стрiлами ворогiв. - Та вiн уже здох, той Мо©сей, там десь на горi, - кричали третi. - Хiба ми не зна╨мо? - Ти тут замiсть нього! То давай нам Бога, а то ми тебе самого вб'╨мо замiсть брата. I перелякався Арон до краю. Вiн сам уже в душi почав сумнiватися - може, й справдi погинув Мо©сей? От уже скоро пiвтора мiсяця добiга╨, як вiн пiшов, - i про нього нi чутки. I Арон уявляв уже себе на чолi цього дикого, свавiльного народу, i тремтiла душа його: "Що я з ними зроблю, з цими людьми жорстоковийними? Зле зробив брат, що власне мене випхнув на це тяжке становисько..." I безрадний, несмiлий Арон готов був хоч зараз же вiддати важке берло влади над iзра©льським народом, аби було кому взяти його. От i тепер: вiн i не пробував навiть обстоювати за законом, братом поставленим, i не потикався спам'ятати нарiд, бо сам чув, що нiчого з того не вийде. А тiльки просив жiнок, щоб дали сво© сережки, й перснi, й всякi iншi золотi прикраси на Бога: на©вний дiд гадав, що жаль стане жiнкам iзра©льським сво©х дорогоцiнностей, що вони зарепетують i вплинуть заспокоююче на сво©х чоловiкiв. Але не вмiв оцiнювати Арон того, що назива╨ться запалом людей. Як тiльки сказав вiн слово про золото, почали зривати з себе жiнки все, що було на них золотого, чоловiки кидали на купу золота й сво© нашийники, i нагрудники, i пояси з золотими бляхами, i обручi; тi, хто не мав при собi золота, побiгли по кущах, витягали з схованок сво╨ добро; i не минуло, може, двох годин, як перед кущею Арона наскидалася велика купа рiзного золота. I побачив Арон рiшучiсть Iзра©ля й смiлiсть, з якою поривав вiн з Мо©сейовим законом. Думав ще просто вiдтягатися; говорив, що от, мовляв, треба багато приготувань робити, довго лiпити форму, робити всякi порошки й т. iн. - словом, що це зовсiм не така проста рiч, якщо може собi дехто уявля╨. Але товпа випхала наперед старого й славнозвiсного майстра Веселi©ла й кричала на нього, щоби вiн взявся за роботу. - Цей зробить скоро! - Ого! Ще й як!.. До нього навiть ╨гиптяни вдавалися, коли ©м треба було лити ©х богiв. - Ей ти, старий п'яничко! Ану, покажи Ароновi, як ти вмi╨ш! Веселi iл мусiв голосно приректи всьому сонмовi згоду, i лише пiсля того, як завiрив сво©м словом, що завтра або, найдальше, позавтра Бог буде готовий, люди заспоко©лися й розiйшлися з пiснями та криками радостi по кущах. - От тепер i в нас буде справжнiй Бог. - Нехай вiн веде нас далi, - доки ж ми будемо тут стояти! - Пощо далi? Хай вiн верне нас назад до ╙гипту: тепер ╨гиптяни стратили нас, то пiзнали нам цiну i вже iнакше будуть поводитися. ...I чув все те Авiрон i ломив собi руки... А на другий день надвечiр Бог, в образi тельця, уже був готовий. Нетерпеливий Iзра©ль носив дрова, жарко палив у печах, i скорiше енергi╨ю народа, нiж умiнням майстрiв, повстав телець. I не дiждалися люди, поки вiн застигне навiть, i розбили форму вже тодi, як вiн ледве-ледве ще тримався i був такий гарячий, що одна женщина, котра в безумствi хотiла його поцiлувати, попекла собi губи i, виючи, бiгала потiм пустинею. А люди смiялися з не© вдоволеним смiхом осягших i радiли, що такий сердитий ©х Бог. - От Бог, так Бог! - кричав нарiд. - Це вiн вивiв нас iз ╙гипту, а не Мо©сей! - Так, так, - кивали головами старi юде©, - Бог повинен бути тельцем, бо це найблагороднiша тварина. - А я сказав би навiть... овном повинен бути Бог, бо що таке чоловiк без баранiв i овець? I взяли великий-великий камiнь iз свято© гори, котро© нiхто вже не боявся, бодай внизу, i поставили високо на пригорку; Ароновi ж звелiли зробити вiвтар перед Богом i спалити на нiм жертву всесожжения й спасiння. I лиш тому, що наступила вже нiч, вiдложили свято на завтра й розiйшлися, радуючися, по кущах сво©х. А тi, що зосталися вiрними заповiтам Мо©сея, не виходили навiть з шатрiв; було то колiно Левi©но i деякi роди з других колiн. VI I був уже сороковий день. Тридцять дев'ять днiв i стiльки ж ночей минуло з того часу, як хмара покрила сво╨ю чорнотою Мо©сея на верху гори Синай. О, якби знали люди, навiть якби знав один хто-будь з усього великого сонму людей, що власне сьогоднi прийде Мо©сей, - не було б тельця, не було б грiха перед Богом невидимим, i не було б велико© немилостиво© кари його. Але нiхто того не знав, - i рано зiбралися люди на жертву перед постаттю нового Бога. Жiнки були убранi в усе найдорожче сво╨, обличчя мужчин сяли радiстю, i волосся дiтей було добре умащене. Арон приносив жертву. Вiн усе робив так, як Мо©сей, - i людям при╨мно було, що от ©х ритуал вiдправля╨ться не перед порожнiм мiсцем, а перед справжнiм Богом, якого можна бачити й мацати, не боячись кари за це. ©х душi спочивали пiсля того страху, який наганяв на них Мо©сей iменем свого невидимого Бога й та╨мнiстю обличчя його. I ©х радiсть була справжня, ©х веселощi непiдробленi, ©х пiсня свобiдна: всiм серцем вони вiдчували, що дiйсно кланяються сво╨му Боговi, котрому нащадки ©х будуть служити до кiнця вiкiв. I взялися всi за руки, i чоловiки й жiнки, i почали швидко крутитися довкола Бога й спiвати йому. А тi, що не попали в круг, теж кричали собi якiсь веселi слова, й плескали в долонi, i били в сво© казани, i трубили в труби. I галас такий повстав у сонмi, що можна було подумати, немов знову проклятий Амалiк напав несподiвано, та оце недорiзанi люди кричать сво©м передсмертним криком. А як дiйшов уже шал найвищого напруження, i завертiлися всi, як безумнi, i крик перейшов уже в звiряче якесь нерозумiле виття, - нараз... Щось сталося з товпою. Ще один крик, але ╨динодушний, мов з одних грудей, мов пустиня сама крикнула, перервав дику оргiю. Люди всi впали навколiшки, i очi всiх обернулися в одне мiсце... З гори сходив Мо©сей. Вiн нiс якесь камiння тесане в руках, а довкола голови його мов свiтло сяло. I здалека побачив вiн тельця i танець Iзра©ля i побiг з гори, як молодий хлопець. I вихром свистячим, бурею пронiсся крiзь завмерлу товпу - i став перед тельцем... I хвилину стояв лиш з дико виряченими очима, а потiм закляв страшним прокляттям, пiдняв сво╨ тесане камiння догори й ударив ним з усi╨© сили об землю. I розлетiлися скрижалi на куснi, а Моiсей топтав ©х ногами й кричав, страшно кричав, рвучи на собi сиве волосся: - О, що ж ти наробив, Iзра©лю! Люди жорстоковийнi, пощо прогнiвили ви Бога помсти! Таж поразить вiн вас, поразить страшно, i на дiти вашi положить руку свою аж до дев'ятого колiна! О Iзра©лю, Iзра©лю, що ти наробив!.. - I кричав потiм до брата, бризкаючи слиною: - Ти!.. Ти, дурню старий! Що зробили тобi люди цi, що навiв ти на них такий грiх великий? Як же ти смiв забути слово мо╨ й Господа нашого слово, дурню ти старий i малоумче! Арон безсило виправдувався: - Зна╨ш же ти людей цих... Хiба мiг я ©м супротивити-ся, коли вони прийшли цiлим сонмом до мене й почали кричати: "Зроби нам Бога! Зроби нам Бога, щоб iшов перед нами! Чому в усiх людей такi Боги, що можна бачити ©х очима, лише ми не ма╨мо кому покланятися!" I загрожували вбити мене й уже приступали до мене... Але Мо©сей не дослухав... Нараз, завивши по-звiриному, побiг вiн до кущi сво╨©, заклинаючи на бiгу якимись незрозумiлими словами. I пронизав жах серця всiх людей, - страшно було дивитися, як бiжить перед ними й ви╨ високий сивий дiд. Усi мов повростали в землю. А Мо©сей вбiг до сво╨© кущi, i схопив там вiйськову трубу, i вибiг, i затрубив. I кричав дивним i страшним голосом: - Хто господень, нехай iде до мене! Хто зостався вiрним Господу, нехай iде до мене! - I знов трубив, напружуючися, в бойову трубу. I, чуючи голос вiйни, почали збiгатися до нього вiрнi, пiдперезуючися на бiгу мечами. I прибiгло колiно Левi©но й вiрнi з iнших колiн. I Авiрон пiдперезав свiй меч. I ще, i ще, i ще збiгалися озбро╨нi люди, а Мо©сей все трубив i трубив, аж поки не покрилася просторiнь довкола кущi його сяйливими мечами й розбурханими людьми. Те, що вони зосталися вiрними серед такого захитання, це наповняло ©х груди гордiстю й рiшучiстю, а серця ©х тривожно билися, передчуваючи, що нинi велика жертва буде Боговi, i не дурно мечi будуть виснути коло пояса, i м'язнi не спочинуть. А коли вони дивилися на Мо©сея, який вiн був запiнений, розпатланий, розшарпаний, коли передавалося ©м вiд нього те, чим горiла душа пророка, - о, тодi буря якась повставала в ©х грудях, зростала якась безплотна ненависть, i криками вони тривожили один одного. А Мо©сей кинув нараз трубою об землю, скочив на камiнь i крикнув, але таким нелюдським голосом, що у тих, хто був поблизу нього, затремтiли ноги: - Господь!.. Це глаголить до вас Господь, Бог Iзра©ля!.. Горе вам!.. Горе вам! Руку мою наведу на вас i розвiю вас, як пiсок, i хлiб печалi вам дам i воду тiсну!.. Це глаголить до вас Господь: крiпко пiдпережiть мечi сво© i, обнаживши ©х, пройдiть крiзь стан вiд одних ворiт i до других. I убийте кожний брата свого, кожний ближнього свого i кожний сусiду свого!.. ...Щось страшне почалося... Мов дикi звiрi, що вiд кровi п'янiють i гублять розум, кинулося колiно Левi©но на братiв сво©х. Забули левiти, що це не ворог, що це рiдний же Iзра©ль, з котрим пили i ©ли вони вчора. Забули, що тут тi, котрих вони поважали, любили, у котрих питалися поради. Все забули левiти. Те, що Мо©сей помiтно вiдрiзняв ©х вiд iнших; те, що ©х вибирав вiн завжди для жертвоприношень, давав ©м до рук трiшки яко©сь влади, - те вiддiлило вже ©х вiд братiв тонкою, ледве помiтною якоюсь перегородкою, вони чулися чимсь вищим, трiшки чужим. I тому тепер забули вони серце в грудях, забули, що й вони такi ж самi юде©, як-тi, що тiкають перед ними, - i били, i рубали, i рiзали, мов увiрвалися в дiм запеклого й давнього ворога i мстять невиннiсть суджено© сво╨©. Якась та╨мна й страшна сила тягла ©х уперед, i без думки, без вагання корилися вони ©й, пам'ятаючи лиш одне, - треба пройти до ворiт i вернутися назад, убиваючи. I вони вбивали... Ганялися за тими, хто тiкав, розрубували голови тим, хто, ставши на колiна, благав про помилування. Коли мати затуляла собою дитину - вбивали й матiр i дитя; коли мати, кричачи несамовито, витягала немовлятко перед собою - вбивали й дитину, i матiр. Хлопчик термосив труп батька - меч перетинав хлопчика; дво╨ дiвчаток тулилися одна до одно© - обидвi вмирали. I не було тут людей, тут були тiльки - меч i жертва. I Авiрон, молодий, чутливий, з нiжною душею, теж бiг у товпi синiв Левi©них i зросив меч свiй кров'ю. Вiн не пам'ятав нiчого, бiг у кривавому млосному забуттю, i навiть iм'я, дороге iм'я Асхи нi разу не прийшло йому до думки. Щезла свiдомiсть, щезла душа, - зостався один iнстинкт, дикий, обнажений, загiпнотизований iнстинкт. I тiльки вже потiм, коли всi вони, убiйники, задиханi, забризканi людською кров'ю, з блуждаючими п'яними очима, вернулися до кущi Мо©сея i пророк дякував ©м в iменi Господа, призиваючи всякi благодатi на ©х голови, - тiльки вiд то© хвилi почала вертатися притомнiсть до вiрона, але ще так поволi, що вiн, запаморочений, ледве розбирав слова Мо©сея. - Благословення дасться на вас, - звiдкiлясь, мов здалеку-здалеку, чувся придушений, але знайомий голос... А сини Левi©ни стояли, похиливши сво© голови, й усмiшка щастя, щастя сповнення обов'язку, щастя майбутнiх благ, розцвiтала на ©х закривавлених обличчях. Вчора рiзали вони овнiв, сьогоднi людей, але все те однаково - для Бога, во славу його. А ззаду стогнав ранений сонм. Безсилi, побитi люди скавучали й лише проклинати вмiли. I проклинали. I цi прокляття важкою удушливою хмарою зп'ялися над табором та, зливаючися з риданнями жiнок, линули... теж - до Бога. VII Ой, як заболiла душа в Авiрона!.. Як тяжко стало йому, як хотiлося б спомин самий вирвати з серця, забути свiй кривавий меч i кривавий день... Кругом, кругом, всюди кругом, де глянуло око, де вчуло вухо - всюди стогiн, i плач, i прокляття. Авiрон не мiг собi навiть уявити, що людський язик може так страшно проклинати, що людський мозок може вигадати такi лютi кари. З кожно© кущi, з кожного шатра нiсся плач, i ридання, i безумнi, тяжкi прокльони. От чи╨сь бiдне полатане шатро. Крiпко зав'язанi дверi його, а всерединi, б'ючись над чи©мсь трупом, тяжко кле-нуть Мо©сея жiночi уста. - О, нехай би вогонь спалив черево те, що носило тебе, i змiя виссала груди, що годували тебе. О, нехай би черв ненаситний вселився в утробу твою i гриз би тебе день i нiч, аж поки не згинеш ти мiж шатрiв, i пес прокажений вiдкине сво╨ на лице тобi, i щоб тiло тво╨ зосталося одно серед пустинi, i щоб гi╨ни й шакали бридилися ©сти його, i щоб вiтер, пролiтаючи, оминав би тебе, боячись запаскудити хвилю свою, боячись мимовiльно занести затру╨ний подих до джерела чисто© води, до смоковницi. Бо вiд смороду тiла твого висхне вода i смоковниця згорить, плачучи до небес i жалiючись: о небо! невже ти не могло послати менi лiпшо© смертi?.. I вила жiнка, i чутно, як била себе в груди, а потiм, ухопившися за волосся, рвала його на собi й ламала руки, вся витягуючися. I не мiг того чути Авiрон... "О пророче, пророче, що ж ти наробив?" - хлипаючи, говорив вiн кiлька разiв i бiг, бiг геть iз стану, щоб утекти, щоб не чути. А навздогiн за ним з тисяч кущ, з тисяч уст неслися стогони, прокляття, море проклять. Вiн бiг, а йому здавалося, що всi знають, що всi бачили, як вiн рубав мечем, що от зараз з то© кущi вибiжить жiнка й закричить: "Не пускайте його! Не пускайте його, вiн хоче втекти... Це вiн убив мого брата, не пускайте його!" I, все прискорюючи бiг, вискочив Авiрон за ворота, i ще довго не зупинявся, ганяючи порожньою пустинею без цiлi, без напрямку, бо хотiв тiльки одного - зайти так далеко, щоб не чути гомону стану та отих божевiльних прокльонiв. От вiн уже тут, вiн уже далеко. Тут уже спокiй. Мовчання пустинi поглинуло все, навiть той лемент юдейський. Спустилося небо мiж станом i тим мiсцем, де був молодий хлопець; пiсок засипав слiди, i всякий, здавалося, зв'язок загубився. Авiрон сiв i взяв голову в руки... Далеко-далеко, повита туманом, виднiлася гора Синай-ська, - i ще яскравiше вирiзувалася на синьому небi та чорна хмара, що з не© говорив колись Бог. Десь трiщала цикада, щось живе проповзало кругом, але Авiрон не бачив нiчого й не чув. Вiн думав, i думи його були такi пригнобленi, так жорстокi, що роздирали серце. Хто тепер плаче там вiд.його, Авiронового меча?.. Неясно пригадуються тi хвилини шалу, але щось так нiби мерещиться Авiроновi якийсь бородатий чоловiк. Вiн, певно, був кривий, бо так незграбно коливався, тiпаючи всiм тiлом. А коли почув, що молодi ноги доганяють, догнали його, - обернувся. На одну мить побачив Авiрон перекривлене страхом, обезсилене лице, слину на бородi... а потiм уже нiчого не пам'ятав, бо вдарив мечем прямо в лице. I ще пам ятав ту мить, те дивне почуття, коли меч, вiльно розсiкаючи повiтря, нараз стрепенувся на одну непомiтну хвилечку в руцi, в'©даючися в тверду кiсть i розбризкуючи кров у повiтря... " О-о-о!.." "Невже це було? Невже це могло бути?.. За що, за що я його вбив?.." "Вiн согрiшив перед Богом..." "А як я знаю, що вiн согрiшив? Може, вiн i не кланявся тельцевi, може, вiн пiшов лише так, подивитися... А як i согрiшив, то що?.. Що таке грiх?.." "Грiх - це те, коли я зроблю не так, як приказав менi Моiсей... Боже!.. Та й тiльки?.. Менi приказав раз батько поставити кущу на певнiм мiсцi, а я побачив там нечистоту й поставив на другiм, - то я вже согрiшив i за це маю вмирати?.. Ой, що ж це я нiчого не розберу... Поможiть менi хтось! Дайте менi зрозумiти, що не вбивство я зробив, а виповнив святий свiй обов'язок. Покажiть менi грiх в усiм його страху, в усiй його остогидi великiй, щоб я мiг переконатися i бачити, ясно бачити, що за нього треба було вбити того бородатого юдея й усiх, забитих сьогоднi!.." I вiн стогнав, i не мiг сидiти на мiсцi. Встав, ходив пустинею, не находячи собi спокою. Саме поняття грiха якось так здрiбнiло в його очах, що вiн не мiг вiднайти рiзницi мiж простим непослухом i грiхом проти Бога, - це здавалося йому однаковим. I вiн далi й далi тривожив себе питаннями, мучився, не маючи сили розв'язати ©х: вони невпинною палючою низкою проходили через його мозок i лишали кривавий слiд по собi. "Моiсей велiв тобi вбивати "брата свого, ближнього свого й сусiду свого"... Ну, а що, якби справдi ти зустрiв сусiду свого, старенького доброго Ефуда, що тебе хлопчиком ще маленьким чукикав а колiнах i приспiвував жартiвливу пiсеньку? Ти вдарив би i його в лице мечем?" "...Не знаю... не знаю..." "А якби брат твiй стрiнувся тобi, брат твiй Датан? Ти ж напевне зна╨ш, iцо вiн згрiшив, що вiн був коло тельця разом з Коре╨м i кланявся новому Богу, хоч, може, так само нещиро, як i старому. Вiн теж пiдбурював людей проти Моiсея, але ти разом iз ним купався в Нiлю i ©здив на одному ослi, - чи ти вбив би брата свого?" "...Не знаю... не знаю..." "А якби батько твiй i мати твоя, люба печальна матуся, тiкали б перед тобою, тримаючися за руки, i оглядалися б такими ж обезсмисленими обличчями - хто наздоганя╨ ©х, дзвонячи мечем, i, побачивши, що це син ©х, любий Авiрон, з криком радостi зупинилися б, - ти поразив би ©х в iм'я боже?" "...О, не знаю... не знаю..." "А якби Асха, прекрасна молода Асха, нараз, схрестивши руки на грудях, станула б i сво©ми очима, великими, як повний мiсяць, глянула б на тебе, чи пiдняв би й на не© руку i вдарив би в бiлi груди мечем?.." "...О Асхо, Асхо!.. Я не вбив тебе, але, може, вбив тебе той, хто бiг обiч мене... Може, й над тобою тепер кричить мати так само, як та юдейка в шатрi... А може, тiло тво╨ лежить у ровi смороду, i пси лижуть мертве лице тво╨?!" I холод обняв усе тiло Авiронове, мов серце саме обернулося в шматок криги. Щось мов прорiзало його мозок i погнало, погнало назад до табору. I бiг вiн, як розсерджений тигр, за кiлька хвилин пробiг ту путь, що ©© йшов годинами, i, задиханий, спiтнiлий, вбiг до табору, але наткнувся на товпу: Мо©сей знов зiбрав сонм юдейський i знов щось робив перед народом. Мимоволi з уст Авiрона зiрвалося лайливе слово... Протискаючися помiж людей, випадково побачив Авiрон одного юдея, що мешкав у близькiм сусiдствi батькiв Асхи. Зрадiв йому, як рiдному батьковi, i питався, чи всi живi в сiм'© Йонатана. Той вiдповiв, що всi, - це заспоко©ло Авiрона одразу. Лише така втома напала на нього, що вiн тут же сiв на якийсь камiнь, хоч довкола всi стояли. Навiть не був цiкавий розпитати, що там робиться напередi, на яку таку бiду знов зiбрав людей той Мо©сей. I лише як нарiд сунувся до води й потяг його за собою, спитав Авiрон: "Куди це ми йдемо?" Йому розповiли, що це Мо©сей палив золотого тельця. Посипав його якимсь порошком, розвiв довкола сильний вогонь, - i на очах у людей блискучий, сяйливий Бог розсипався на сiрий, трiшки червонуватий порох. Скiльки золота пропало!.. А потiм зiбрав Мо©сей той порох, розтрусив по водi й велiв потiм усiм пити ту воду. I всi, як барани, товпилися, вiддавлюючи один одному ноги, й пили. За нiч велiв поховати Мо©сей усiх мертвих, а рано, ранiш нiж сонце заблисне, всiм зiбратися й рушити геть iз цього оскверненого iдолопоклонством мiсця i станути там, де побачать кущу його, Мо©сея. Лише отаборюватися далеко вiд не©, бо вона буде вiд цього часу зватися "скинi╨ю свидiння" i до не© вже не буде мати права наближатися будь-хто, а прийде лише той, що шука╨ Господа. I одягли люди жалiбнi одежi, i стогони та плач разом з нiччю покрили ввесь табiр. Засвiтилися в усiх кiнцях вогнi, i страшнi вiдблиски кидав полумiнь на страшну роботу людей. По землi розпростерлися довгi тiнi, i кiнцi ©х губилися десь в темнотi, далеко, далеко... От великий спiльний костер кiлькох родин. Могутн╨ зарево кинув вiн вiд себе в чорнi небеса, i кривавi плями свiтла танцюють по землi, по шатрах, по людях... I ходять люди в цьому криваво-червоному морi й ворушаться, а як пiдiймають руки - руки здаються безконечно довгими. Риють землю, обвивають мерцiв бiлими тканями, кладуть i закопують. I силою вiдтягують жiнку, що мов клiщами впилася в труп свого ╨диного сина, кричить, кричить... I громадкою сивi дiди стоять над могилами, й читають молитви, i сповняють скорочений, покалiчений похоронний ритуал... А там далi виносять iз кущi рiчi, i в'яжуть ©х, i скручують шатри, i б'ють ослiв. А там розстелила мати дещо так просто на сухому пiску пустинi й положила спати дитину; i спить воно пiд той дивний гамiр стогону й плачу су╨тливих людей, i сняться йому тихi, ласкавi сни... Авiрон не спав цiлу нiч, ходив вiд кущi до кущi, i де бачив мало рук, додавав двох сво©х, молодих та дужих. Вiн робив усю найтяжчу роботу в похороннiм обрядi i хотiв лише одного - щоб йому показали лице того, кого вiн хова╨... Думав знайти рану на бородатiм обличчi... Так ходив вiд кущi до кущi, вiд трупа до трупа, рив могилу за могилою, а того не знаходив, та й трудно було знайти: убитих було три тисячi... Жiночi уста дякували Авiроновi за помiч, призивали на нього благословення Бога, а йому здавалося те благословення прихованим прокляттям, i вiн скорше переходив далi. I так не знайшов за цiлу нiч. Лише змучився до того, що як над ранок доплентався додому, то впав, не роздивляючись куди, i заснув кам'яним сн'ом. Його збудив брат. - Вставай, убiйнику, вставай! Ану, признавайся, скiльки ти душ убив учора во славу божу? Авiрон сiв i протирав очi. Слова брата одразу вернули йому притомнiсть, мовби облив його хто зимною водою. Вiн не знаходив, що казати, лише жалiбно просив: - Не говори... Не говори менi нiчого... - Ага! Тепер "не говори"? А вчора хто побiг, як шалений, з мечем ради одного слова того звiра кровожадного? О, та коли ж вiн уже нап'╨ться досита нашо© кровi, щоб перестав уже бiльше ©© пити? Знущався над нами ╙гипет, але там ми бодай знали, що це наш господин, а ми раби, i що в нас ╨ право бунту. А тут? Вiн переконав нас, що робить волю Бога, що сам вiн нiчого... все Бог. Велить iти вперед, каже, що то Бог йому явився й велiв iти; велить стати - знов Бог вибрав це мiсце. I навiть убивати людей - Бог йому приказав. О, ви дурнi, дурнi© Проклене вас народ iзра©льський разом iз вашим кровожадним повелителем, бо ви викону╨те кривавий приказ, а не да╨те собi труда навiть подумати над ним. Чи подумали ви над словами Мо©сея: "Бог приказу╨ вам через мене йти i вбивати людей". Коли це йому Бог приказав, га? Коли, вiдповiдай! Ну? Я питаю тебе. Тодi, як вiн був на горi? Так чому ж вiн не сказав того зараз же, як тiльки прибiг: "Гей ви, дурнi мо©! Був я на горi й там чув, як Бог велiв, щоб ви зараз же побрали мечi й убили три тисячi сво©х братiв"? Чому вiн так не сказав одразу, а почав розпитувати Арона та лаяти його, клясти нас усiх i тiльки потiм зiбрав вас, слiпих безумцiв, i казав вам рiзати?.. Значить, не говорив йому Бог нiчого там, на горi! А де ж вiн йому говорив? Тут, коло тельця? Так чому ж ми не чули голоса Бога? Таж люди всi мовчали, було тихо, можна було почути голос бджоли, не то Бога, - а нiхто нiчого не чув. Я був там, - але я нiчого не чув! Так, так!.. Я був там! Я кланявся тельцевi, - що ж ти менi зробиш? Може, знову вiзьмеш меч i уб'╨ш мене? Так бери, бери швидше, - я не боюся тебе!.. У, рабе слiпий, з прокаженою совiстю!.. I Датан, увесь червоний, термосив брата й трохи не плював йому в лице. Авiрон закрив очi руками i, коли б навiть бив його брат, не поворухнувся б оборонятись, а було б йому це тiльки при╨мно. Чужi слова мов ще гострiшi були, нiж власнi думи, i пекли, як поплавлений метал. - Одурманив вас Мо©сей! Ослiпив! - кричав Датан, забуваючи навiть те, що батько може почути цi богохульнi слова. - Виколов вам очi й скував душу й волю! I, як барани, слуха╨те ви всi його в усiм i диву╨теся його халдейським хитрощам! I тiльки як батько прийшов та насварив обох синiв, що всi вже довкола готовi, лише ©хня куща сто©ть, як стояла, - тiльки тодi взялися хлопцi до роботи, але Датан погорджував прислужнiстю Авiрона. VIII Не встигли люди отаборитися на новiм мiсцi, як знов затрубила труба Мо©се╨ва, скликаючи нарiд. Не один погадав собi - о, та коли ж вiн дасть уже нам спокiй! - але нiхто не видав i звуку, бо страх обняв усiх людей i замкнулися всi уста. I зiйшлися всi, i боязливо шепотiли, i не пiзнати було рухливого, свавiльного, балакучого Iзра©ля. Поглядали на кущу Мо©сея, що ген-ген далеко стояла вiд усiх, мов боячися помсти; коло не© видно було й самого Мо©сея. I всi бачили його - от так само, як кожний бачив брата свого. I бачили також молодого Iсуса, сина Навi нового, що стояв побiч пророка, - i обличчя ©х були однаковi: суворi, рiшучi. Не раз було Авiрон заздростив цьому молодому парубковi, що той так близько завжди може бути коло Мо©сея, i всюди ходить з ним, i слуха╨ пророчих розмов, але сьогоднi чомусь рiвнодушно поглядав Авiрон на того щасливця. I от так стояв Iзра©ль i дивився, не знаючи, пощо його сюди скликали, аж поки не почалися чудеса. А почалися вони з того, що ввiйшов у скинiю Iсус - i нiчого не сталося, а Мо©сей був на дворi. I от високо пiдняв руки Мо©сей i теж увiйшов до середини скинi©. I як тiльки закрились поли за ним - пiднявся з землi чи з неба зiйшов, - нiхто вже того докладно не вмiв сказати, - але всi бачили ясними, вiдкритими очима, як перед дверима скинi© став огненний стовп. Серед бiлого дня, при свiтлi сонця бачити великий стовп вогню, що сто©ть коло кущi й не палить ©©, - це ж таки було страшно. I тому не дивно, що люди всi як один упали на колiна, поклонилися до землi. Та так уже й зосталися, бо знову почули не ясний, але громовий голос Бога, а йому вiдповiдав тоненький, як ниточка, жалiбний голос Мо©сея. Потiм вийшов Мо©сей iз скинi© - i вогненний стовп кудись щез. А пророк пiдiйшов близько до народу i став говорити: - Iзра©лю безумний!.. Слухай, що говорить тобi Господь твiй! Великим согрiхом згрiшив ти, Iзра©лю, переступивши закон завiту, сотворивши тельця собi i принiсши жертву йому. Нема бiльшого грiха перед Богом, як забути iм'я його, як нема бiльшого грiха перед царем зловмишляти на життя його. I тому ярiстю лютою воз'ярився на вас Господь i так говорив менi: "Сини, що родив я ©х i возвищив, тi вiдкинулися вiд мене. Iзра©ль мене не пiзнав, i люди мо© мене не розумiють. О люди, наповненi грiхомi О насiння лукаве! Наведу руку мою на тебе й погублю!" I хотiв Господь усiх вас показнити карою великою, але я впав перед ним на колiна й благав: "Боже святий! Правда, наповнилася земля мерзостями дiл рук ©х, i поклонилися вони тому, що сами создали собi. Але змилуйся... Не бери гнiва твого на людей, ©х же сам вивiв ╨си з землi терпiння. Чи не ти ж клявся собою й говорив: "Умножу плем'я ваше, як зiрки небеснi, множеством i дам вам усю землю володiти нею вовiк", - а тепер хочеш потребити ввесь нарiд? Остави ©м, святий, грiх, а коли нi - зчеркни мене з книги тво╨©, що вписав ти в не© iм'я мо╨!" Так говорив я iстинному i змилосердився вiн на мо© слова i сказав: "Не викину з книги мо╨© iменi твого, бо лише тих, хто согрiшив передо мною, iм'я зчеркну я з книги навiк. Але грiха цих людей я не забуду, i прийде день, в онь же посiщу я ©х за жертву тельця. Тепер же скажи ©м так. Клявся я Авраму, й I саку, й Якову, глаголячи: "Сiменi вашому дам землю оцю", - i зроблю по слову сво╨му. I хiба вже не почав я робити? Хiба не вiдiбрав у вас рабства? Хiба не перевiв через Чермне море як посуху? Хiба в Мерi не зробив вам воду солодкою й не послав вам манни з небес, а в Хоривi не дав вам iз скелi напитися? Всюди було з вами чування мо╨, i десниця моя рiвняла шлях перед вами. А ви? Як пiднявся язик ваш на похулення iменi мого? О, прогнiвили ви мене тим до кiнця, i не хочу я бiльше йти з вами. I iдiть самi!" I чули люди цi слова Мо©сея, i плакали в жалiбних убраннях сво©х, i молили Моiсея знову привернути до них милiсть Бога. Страшно зоставатися самим у пустинi без божо© опiки... Хто поведе? Хто дасть перепелiв? Кому принести жертву? А Мо©сей сто©ть гнiвний, суворий, i мов камiнь були уста його, i мов скеля було серце його. Спокiйно дивиться вiн на плач i зойки людей, наче говорить сам собi: що таке сльози, й ридання, й навiть саме життя людей перед великою тою цiллю, до котро© веду я це стадо? А як трохи втихомирилося, знову почав Мо©сей: - Нi! Не пiду я з тобою, Iзра©лю, бо почав ╨си ходити ви╨ю високою. Не пiду я з тобою, Iзра©лю, щоб у гнiвi сво╨му не вбити тебе. Але й оставити тебе не хочу в жертву вороговi i в жертву пустинi. Тому посилаю янгола мого перед тобою, i вiн вижене Хананея, i Аморея, i Хетея, i Ферезея, i Гергесея, i Евея, i Евусея. i введе тебе в землю, що тече медом i молоком. Зiтхнули люди трохи вiльнiше, що хоч янгол Бога буде йти з ними в пустинi й помагатиме ©м. А Мо©сей казав далi: - I подякував я Господевi, говорячи: "Дякую тобi, всесильний, в iменi народу твого за янгола, провiдника невидимого. Але вислухай мене: може, ти й видимого провiдника iншого поставиш перед Iзра©лем, бо вже не слухають мене люди й переступають слово мо╨. Не хочу я влади - хочу спокою..." I вiдповiв менi Господь: "Ти знай, що в благость мою передi мною тебе знаю я паче всiх. I тiльки тобi я можу доручити вести нарiд мiй, i тебе нехай слуха╨ вiн, бо через тебе покажу я ще й не таку силу свою..." А я на те вiдповiв Господевi: "Милостивий!.. говориш, що я дiстав благость твою. То покажи ж менi, коли так, славу твою, покажи менi лице тво╨, щоб я бачив його й розказав Iзра©лю, бо не хоче Iзра©ль вiрити в Бога невидимого". А на те Господь сказав менi (тут голос Мо©сея пiднявся якнайвище, а розсiянi в товпi левiти зашепотiли: "Слухайте... слухайте!..") - на це Господь вiдповiв менi: "Не можеш нi ти й нiхто iнший iз смертних побачити лиця мого. Бо коли уздрить смертний лице мо╨ - не буде живим. Але щоб знав ти силу мою - слухай. ╙ мiсце в мене на горi Синай, - i там стань ти на каменi. I положу я тебе в розколину каменя того i покрию рукою мо╨ю над тобою, доки пройду мимо. А потiм пiднiму руку мою, i побачиш задняя моя... Лице ж мо╨ не явиться тобi..." Зiтхання пролинуло над сонмом усiм, i побожний настрiй освятив душi людей. Солодко було чути себе пiдданими такого сильного, такого могутнього Бога, що навiть пророковi сво╨му може показати вiн лиш задняя своя... О, будьмо лише вiрними йому, сповняймо лиш завiт його, а вже вiн зумi╨ скорити ворогiв. А Мо©сей, передихнувши, ще дужче закричав: - Чи бачиш хоч тепер, Iзра©лю, що грiх великий зробив ╨си? Хто хотiв бачити лице Бога, коли менi, навiть - менi, не може Господь показати його?.. Але милостивий вождь наш i великий! I це вiн повелiв менi зробити святиню, котру бачили б вашi очi, котру обiймали б вашi руки, котру цiлували б вашi уста. Iзра©лю, Iзра©лю!.. Ти вже мав святиню свою, коли б не согрiшив так тяжко, бо там, на горi, написав Бог на скрижалях iз каменя заповiдi сво©, - i це була б святиня твоя. Але в гнiвi сво©м я розбив тi скрижалi, - побачив-бо грiх людей й не знав, чи простить його Бог. Тепер же мушу знову йти на гору й бути там сорок день i сорок ночей, не вкушаючи хлiба й не п'ючи води, аж доки не напишу слiв господнiх на нових скрижалях. А потiм, як повернуся, зробимо золотий ковчег так, як розкаже менi Господь. I положимо туди скрижалi тi, - i буде це дiло рук господнiх iти перед нами, перед всiм сонмом, мовби сам Господь. На тiм закiнчив Мо©сей i вiдпустив нарiд. Заспоко╨нi, з просвiтленими душами, почали розходитися люди по кущах сво©х, тихо балакаючи мiж собою про несповiдимi путi божi. А на другий день рано вже не було Мо©сея в таборi. Така невтомнiсть дивувала людей, i пояснити ©© собi люди могли лише божою силою, благословенням. IX I так, як заповiв, перебув Мо©сей на горi сорок днiв i сорок ночей, але вже тепер люди, точно наперед знаючи день повороту, були спокiйнi й чекали. Та i як ©м не бути спокiйними, коли кожна сiм'я згадувала когось убитого, покалiченого. Ще текла кров з ран, ще стискалися серця мужiв, i ще заводили жiнки, одягненi в жалiбнi ризи. I, може, не одно прокляття задушилося страхом, не вирвавшися з уст: глухо, нечутно вилiтало воно з смертельно ображеного серця серед тихо© ночi в пустинi й никло безслiдно, як сльоза в пiску, як сполохана одiрвана зiрка в небозводi.