яжка блиснула сковзаючи. - Не дурiйте, папашо! - поспiшив Фiцачок, так i не вiдаючи - жарту╨ дiд Ребричка чи направдi. Каламар тицьнув пальцем до склянки: - Пий, дiду!.. Аби ти знав, що на свiтi добрi люди ще живi. Ребричка поступливо скосив прижмуреними очима, махнув рукою, повернувся, далi плюнув. Тiльки замусолена заслона гойднулася за ним. - Старий падеться тобi ще якимось i родаком? - Вуйком... По першiй жiнцi... - Каламар схилив голову на груди, бо вiдчув бiль. У вухах Iвана гуло. Увесь був тепер на Красному грунi то© ранньо© зелено© весни, коли тiльки-тiльки вибрався з першою жоною Марiйкою ярювати. Од батька дiстала в посаг на корову сiна, лiсок i толоку. Вперше газдували собi. Лiтувка була понiвечена вiтрами та негодами. Вiн латав дранкою дах, вона замащувала полупанi стiни, бiлила глинкою для чистоти i привiтностi. Потiм зносили докупи рiща, розпалювали ватри. Перекопували паленища, сiяли овес i ячмiнь, по кошарах садили картоплю. Намозолений денною працею, Iван увечерi прилягав на галявинцi обiч халупи й дивився, як вогники блимають у далекiй Забережi, у долинi Тересви. По легкому вiтрику листом шептали дерева, з ущелини-урвища примовляв потiчок, дзвоником подзенькувала корова на палi. З халупи озивалася Марiйка - кликала до вечерi. Заходив тодi, коли ватра осявала засмагле Марiйчине лице, - молодиця доладне поралася коло плити: мiшала у горщику-залiзняку токан, смажила я╨чню... Iван ще хапав вiдра й схилом бiг до джерела по студену воду. Хвильку перед криницею застигав, бо широкий мiсяць уже не висiв над густим темним лiсом, а мив лице у водi. Щоб не збити каламуть, Iван обережно зануряв вiдро, мiсяць гойдався над вiнцями, поки не вихапував його й не нiс до хижi. Тихо вечеряли, потiм двiйко лежали собi на сiнi. ╞м небо свiтило зорями, мiсяць щедро кидав сяйва до лiтувки. Чули, як полонинський вiтер гуде у зрубi, а незабаром Марiйка засинала - натомлепий сон склепляв повiки хутко. Тулився до не©, чув, як диха╨ i пахне зеленим полем, проростаючим лiсом i теплим молоком... "Я... Я сам убив ©©!"- ворушилося у нього, бо перед очима було те надвечiр'я, коли одного разу з села Марiйка вернулася нечекано-негадано скоро. Вiн був сам не свiй. Хтось з Марiйкою прийшов по хустку для весiльно© корогви - жiнка мала велику, з рясними ружами i трояндами, з довгими шовковими торочками. Молодиця вiдчинила скриню, а там - Клебанюкова Парася, Iванова любаска. Обiмлiла господиня в страху, а великий жаль обернувся потiм недугою до не© - через рiк небога сконала. - Я сам винен!.. Чу╨ш, Петре! - Каламар вчепився за чорного чуба лiвою рукою, правою ж розстiбав комiр, бо його тепер щось холодне брало за карк. - Що ти, що ти, Iване! Не будь дурень! Твоя Марiйка померла природною смертю, на сухоти! - розраджував Петро побратима, бо не вперше за столом при горiлцi бачив його таким. - А правду кажеш?- нiби за щось хапався Каламар. - На мою грiшну душу, що кажу правду! Аби я так рана дожив! - витверджував Фiцачок i розводив руками перед порожнiми склянками, перед тарiлкою з шматком пшеничного хлiба i дотлiлим, пальцями розчалапаним недопалком. - Коли кажеш правду, коли ти чесний, тепер пiдеш зi мною до не©! - процiджував крiзь великi бiлi зубища Каламар i вже дзенькав виделкою по тарiлцi так, що аж пiдскакували на столi. - Як?.. До не©? - видивився Фiцачок, а Iван нiчого не чув, вже нi на що не вiдповiдав. Мерщiй перед побратимами стала жiнка в бiлому фартушку i легко зiбранiй на потилицi зав'язанiй хустцi. - Два рази по сто? -слухняно спитала. - Чекай, чекай, неборанько! Не горить, встигнеш! - витягнув руку Каламар. Принеси менi одну "московку", банку грибкiв, буханку i кусень сала!.. Раз, два! - Що просите, Iване Iвановичу? - Що чу╨ш!.. Духом неси! - Скiльки сала? - На двох! Чотириста грамiв. Повернулася йти, а вiн: - Два рази по двiстi! Причеп не забудь! - Iване, що ти! Ми вже i так чу╨мо в головi дурня! А коли по двiстi, довбнею ударить! - Най б'╨ так, аби лоб трiщав! А коли ти ма╨ш мене за чоловiка, коли ти менi камарад, коли ти чоловiк, а не пуста онуча,- вип'╨ш! Бо я нинi маю дяку випити на ©© честь, на ©© вiчну пам'ять i блаженний покой! Бо доки вона була менi жiнкою, я був собi чоловiком!.. Бо 'м ©© любив твердо... Та був я дурний, як цап, i все менi пiшло з полудня!.. - Не гризи та не ©ж себе, побратиме! Не завдавай собi жалю! ╞й, небозi, трава на гробi зеленi╨, а ти живий та й про живе мусиш думати!.. - Ага! Драстуй, моя люба "московочко"! - Каламар погладив пляшку, коли офiцiантка поставила паленку на стiл. Дзенькнули i склянки. Побратими переглянулися, потiм руками до питва потяглися. Не поспiшаючи, повiльно, мов ступити мали до холодного броду. Петром трусонуло, аж обм'як, та Каламар уже простягав сво©м добром до нього... Виходили на вулицю. Кишеня Каламаря вiдвисала пiд пляшкою й побулькувала, як жива. Iван тулубом налягав то на праву, то на лiву, злегка ними косив, тому тепер здавався клишоногим. Часом перетинав вулицю аж упоперек, брався до ярка, та тiльки опинявся на кра╨чку, як знову напружував увагу й чалапав прямо. З-пiд пахи Фiцачка бiлiв згорток, пiджак стовбурчило пляшками. Петро тут, там брав побратима пiд руку, той не давався й казав, що добре зна╨ дорогу сам, сварився й доводив, нiби розумi╨ i те, скiльки одному порядному чоловiку випити можна, а скiльки паленки випивати не слiд... Поволi сонце хилилося в тихе надвечiр'я. Овид над Забережжю то спинався в небо ломленими велетенськими горбами, то круто западав глибокими ущелинами, а ген-ген тягнувся рiвною смугою-сiдловиною й кам'янiв холодними хвилями. Вiд давнього ╨врейського кладовища з замшiлим тесаним камiнням по могилах на рiвному пагорку кручi, що безладно поросла вiльшаником i верболозом, дорога вгору повела схилом до цвинтаря з хрестами на широкiй долинi, густо обсадженiй ялинами, що в надвечiрню пору розхристано чорнiли кострубатими чорними прапорами. Ветхi ворота при входi почеплено на дубових стовпцях гужовками замiсть петель. Вiйне вiтер - гужовки жалiбно риплять, воротами колише... Тут-там у живоплотi ще завалялося на колах по нитцi iржавого дроту - мало хто в селi вже i пам'ята╨, при якому старостi парубки ходили на полонину Чорну, збирали дрiт - залишався од першо© свiтово© вiйни. Потiм громадою обводили iржавим i колючим цвинтар, щоб корови не топтали могил, а кози не нiвечили посаджених щеп. Побратими часом зупинялися й поглядали в долину. Вiддихувалися. Потiм знову силомiць долали крутогiр i вибиралися на кладовище з такими потугами, що ©х, зда╨ться, досить було б для повалення не одного бука. Вже ©м у пiднiжжi гори темною смугою чорнiла рiка, тут-там бiлiли хати новими дранковими дахами, над хатами звивалися сизi димки - жiноцтво перед Великоднем палило печi, пекло... На узбiччi великими погаслими свiчками бовванiли надгробнi тесанi плити, а небо опускалося все нижче й нижче густiючою блакиттю. - А к-кажи, п-ппобратиме! Ци видиш м-мою хи-хижу звiдси? - озвався розморений Каламар до Фiцачка. Так, наче не знати про яку хитромудрiсть велося. Фiцачок довго никав зором, брiв очима по вулицях, поки нарештi метикнув, а де той куток села з садибою Iвана. - А т-тепер, брате, коли ти т-такий р-розумний, к-кажи: де я д-довше буду - т-там ци-ци-ци тут? - Каламар од сво╨© хати повернувся до цвинтаря лицем i запитально застиг рукою у повiтрi. - Тут, побратиме! Тут! Бо сюди нам усiм дорога.- Петро недовго думав. - Розумний ти! А хтось казав, що ти дурень! - Де вiн ╨, най йому зуби виб'ю! Най йому дам так, аби яснi звiзди на небi увидiв! - Не треба, не треба!.. - Каламар поступливо вхопив Фiцачка пiд паху, поволiк за собою на цвинтар. Пленталися мовчки. З Ясенови подув лагiдний вiтрик. Гора димiла легким туманом, що спливав поволi з ущелин у надвечiр'я. Каламар ступав мiж могил - насипаних недавно i ще не порослих дерном, iшов помiж прадавнiх замшiлих хрестiв з раменами i без рамен, похилених i скособочених, обвiяних вiтрами i обмитих дощами. Iван брався на праве цвинтарне крило - звiдти цiлу Забереж було видно як на долонi, i там була похована небiжка Марiйка. - Добрий вечiр, Марiйко! - Каламар пригнувся над могилою з цупким дубовим хрестом й упав на колiна. Великими руками розкинув, горнучи до себе зелений облiг i розпучливо похитуючи головою. Здригнувся важкими раменами, й ураз почулося уривчасте ридання... Петро Фiцачок стояв над побратимом i не знав, що ма╨ тепер йому сказати для розради й потiхи. Тримаючись розведеними хрестом руками зелено© могили, Iван ницьма коцюрбився, клячав i плакав. - Годi, годi! Ти ©© уже не воскресиш! Не плачi - тiльки всього й знайшов Петро. Iван вийняв з кишенi ту ж бiлу пляшку й гепнув денцем по могилi - вибив заглибину, щоб пляшка бува не перевернулася. Сягнув рукою до Петра, аби той подав усе припасене. Хлiб, солонина, склянки i банка маринованих грибiв мерщiй були розкладенi на горбочку. Наче з-пiд само© землi, миттю виросла ще одна пляшка - ©© з кишенi непомiтно добув Петро. - Молодець! Молодчина! - неначе зрадiв Каламар, якось дивно розсмiявся й ляскав долонищею Фiцачка на похвалу. Бульбулькнула паленка до трьох склянок. - Бери пий! Аби нам вiк продовжився тут, а там як уже буде!..- ткнув Каламар сво╨ю склянкою в небо, потiм сягнув до Фiцачка. - Пиймо, братку! Бо на тiм свiтi нам уже не дадуть! - примовив Фiцачок i посмiхнувся до Каламаря. Одним махом питво гулькнуло до безоднi. - О, коби ти, небого Марiчко, знала, яка вона гiрка!.. Яка вона гидка! Пий з нами! Видиш, ми ©©, сараку, мусимо пити! - Каламар третьою склянкою бризнув по могилi.- А вона, небога, моя Марiйка, не любила це© отру©! В рот не брала!.. Одного разу, пам'ятаю, ©© заболiло в струнку, а баби кажуть: "Випий, Марiко, поможе!" А вона - нi та й нi! - похиту╨ задумливо головою Каламар, а Петро Фiцачок за©да╨ бiлими грибками. - А ти зна╨ш!.. Нема гiршо© бiди, як коли жiнка вiзьметься пити!.. Чоловiк ще сяк-так i вип'╨, i щось д' хижi принесе!.. А жiнка коли вже п'╨, то останн╨ вiдтягне за брагу! - пустився в бесiду Фiцачок, а Каламар уже пригадував бабусю Марисю - колись була газдинею, а дiйшла до того, що, небога, валялася попiд тини на смiх та огуду цiлому селу, бо в паленцi сподiвалася знайти загублене. Побратими пили ще i ще. Залишати в пляшках було нiчого та й забирати з собою не мали що. Пiд високим хрестом, що розвiв рамена, як могутнiй велет розводить дебелi руки, ген-ген у вишньому кiнцi цвинтаря клячали лiтнi жiнки малими чорними громадками. Каламар i Фiцачок ©х не бачили, бо вже словом оберталися довкола того, яка натура несправедлива - якiйсь сiрiй воронi дала для життя пiд небом лiт аж триста, а чоловiку - вiк короткий... Iван уже бачив, як чорнi ялини довкола цвинтаря iдуть у химерний танок, як хтось на них позапалював великi зеленi лiхтарi, як захiд палахнув червоним вогнем - за горою Делуц гасло сонце. - А нам би тепер солонинки з рожна... за©сти! Ачей дурень нас лишив би! - Каламар кректiв, мружив брови й вигрiбав у могилi небiжки ямку. - Бери ©ж, небого, аби ти менi не казала, як стрiнемося, що я для тебе скупився! - Iван тут вигортав гриби до лунки й оглядався довкола по цвинтарю. - Ой, куме! Що нас тут холодом узяло! Смажено© на ватрi солонинки i я з'©в би! - Фiцачок ласо потирав руки й вайдувато пострибував на мiсцi, щоб так погрiтися. Околиця поволi бралася сутiнями, й з гiр уже подувало вiтром. - Ти принеси рожни i рiща! А мо╨ дiло - дрова! - велiв Iван. Фiцачок ще постояв, нiби чекав дальшого наказу, потiм поволi почвалав до недалеких чагарiв за цвинтарною огорожею. Тут же потрiскував сушняк, чулася бесiда - Петро сам з собою про щось мимрив, наче ураз сварився. Iван Каламар, не барячись, пiшов i собi цвинтарем. На тому мiсцi, де починалися похилi, у лiтах, з раменами i без рамен, вивiтренi хвищами i обмитi дощами продовж багатьох рокiв, дубовi i смерековi, сливовi i ясеновi хрести, зупинився. Хилитнувся миттю дозаду так, наче од когось дiстав позаушника, тут же схопився й почав талапати розтоптаними ступнями по могилах. Хрести хрускотiли сухими кiстьми й лицарями падали на зелений весняний морiг. Перед Iваном повзла довга чорна тiнь - останнi променi гасли, бо верховинське сонце ховалося за насуплений похмурий овид. Пройшовши геть далеко, Iван повернувся назад i почав збирати поламанi хрести, як збирають скресаючими каламутними водами принесенi i викинутi на зарiнок дрова. - Ку-ку-куме! Що ти нако©в? - гикаючи i затинаючись, здивувався Петро Фiцачок, коли став з рiщам над громадою хрестiв. - Пе-пе-ппережиток! - Каламар видавив з себе i ткнув рукою в кiнець цвинтаря, де високо пiднiмався й. розводив рамена стародавнiй хрест. - Ку-куме! - тiльки хотiв щось сказати Петро, коли над ним велетенською громадою повис Каламар. - Пали ватру! Уб-б'ю! - Iван замахнувся стовпцем. Петро заслонив обличчя лiктем, бо над самою головою побачив довжелезного iржавого цвяха - стирчав iз зарубини, де колись було прибите поперечне рамено. ...Цвинтарем лiниво стелився дим. ...багаття дотлiвало Iван Стах зарубував ручною пилкою зубцi в дошках - майстрував вулики для ро©в. Сонце пригрiвало весняно, тому до рамен вiдпущене волосся жмутком зiбрав на макiвцi, шворкою зв'язав i притиснув ковпаком, що його сам пошив собi з ветхо© солом'янки. Вiд бджiльника, що стояв недалеко плетено© з фашиння огорожi, пахло вощиною. Повiтря повнилося легким i лагiдним гомоном пори, коли мошва почула силу життя й виро©лася. Робота пилкою Стаху давалася нелегко. Важкi руки склав на колiнах, глибоко вiддихався. У грудях давило, стискало, а мiж лопатками так нило, якби хтось холодною кригою припiкав. - Сило праведна!.. - зiтхнув i зором застиг на дощаному бджiльнику, на вуликах - щiлки-льотки на них були рясно облiпленi бджiлками. - ©х нiхто не вчив... ©м нiхто по радив, як, та коли, та з якого квiту, а вони, небожатка, трудяться... Таке мале та роботяще - чоловiку приклад i наука!..- говорив Стах сам з собою, бо вiдколи завiвся у бджоли, чим ближче ©х пiзнавав, все бiльше дивувався гармонi© i тим строгим закономiрностям, що були правилом ©хнього життя.- I кажи, що без промислу Всевишнього... - витверджував тепер старий, бо у всьому хотiв бачити приналежнiсть i то© сили, що для не© змарнував цiле сво╨ довге життя. Замилувався цупкими саджанцями в городцi - деревцята плекав, щепив i гордився тим сортом яблук, що його сам вивiв: яблуня навеснi пiзно зацвiтала, i ©й уже не страшнi були приморозки. Плоди достигали швидше й зберiгали добрий смак до самого великодня. Либонь, саме тому Стах i хотiв назвати садiвничий здобуток "Христове яблуко". Досi не вiдав, а чого це не подав документа, щоб селекцiю визнали за ним. Певно, тому, що до нього прискiпався якийсь агроном-невдаха, обiцявся все вилагодити, навiть брався про Стаховi дослiди написати популярну брошуру, тiльки просив, аби той з ним авторством подiлився. Стах на зговiр видався досить крутим, тому й мусив вдовольнитися, щоб яблунi цвiли i родили по садах забережан без паспорта, полюбляли ©х i в навколишнiх близьких та й досить далеких селах пiд скромною назвою "Скоростигле забережанське". "Чекайте, батьку! Розгазду╨мося, задужi╨мо, ми вам у колгоспi цiлу школку вiдведемо! Отам ви вже на свiй смак i розсуд для кожного святого по сорту виведете!.. А ми ©х собi поiмену╨мо iменами найвродливiших забережан! Так вони i пiдуть по бiлому свiту!" - Iван Стах пригаду╨ тепер, що говорив одно© весни його син Iван незабаром пiсля органiзацi© колгоспу в Забережi. Стах тепер уже бачить сади по схилах довкола села. Дерева квiтнуть у ту пору весни, коли небезпека приморозкiв минула; в садах багато сортiв, що ©х вiн i вивiв. Нi, вже не цей самий, нинiшнiй отець Стах, бо попiвськi одяги скинув, бо вiн уже просто садiвник у колгоспi - пора╨ться в шкiлцi, садить i щепить, вирощу╨... Вчить iнших, як вирощувати, бо треба садами засадити цiлi великi околицi. I не лише в долинi Тересви... - Боже, боже! Не май зла до мене, грiшного, але я тобi скажу правду! Бо я тобi, господи, давно збираюсь повiсти тiльки одну чисту i святу правдицю! Ти ╨си несправедливий i злий бог! Усе життя нидiю, костенiю i заклякаю на службi у тебе, а ти од мо©х онукiв батька, а ти од мене сина забрав!.. I вже не буде кiнця, i вже не буде краю мо©й великiй печалi! Хто мене розрадить, хто мене потiшить у нiй?.. Iван Стах довго-довго дивиться на цвинтар. Уявою вiн тепер бачить бiлу огорожу зi смерекових штахетин довкола могили сина. На могилi дощаний стовпець, суриком пофарбований, нашвидкуруч збитий великими цвяхами. На могилi i трираменний хрест з дубка-польовика - поставив його вiн на сороковину пiсля похорону сина. Зорить вицвiлими очима по групку з рядком чорних ялин на межi доти, доки пекуча сльоза не набiга╨, краплею не нависа╨, не котиться лицем. - Господи! Я мiг орати землю i плекати сади!.. Я мiг бути пасiчником i столяром!.. Чого ти пустив на мене тяжку кару i звалив на плечi тягар служiння тобi скрiзь i всюди?.. - ремству╨ отець Стах, бо тепер чу╨ свою немилосердну самотнiсть, як нiколи досi. З Лужка озвався довгим пронизливим гудком паровоз вузькоколiйки. Стах зна╨, що зараз рiвно одинадцята година, й уже чека╨, коли перед садибою пропливуть вагони з великими вiкнами i обличчями в них. Не мина╨ десяти хвилин, як стукiт колiс тоне в стогонi двигтiння паровозно© тяги - на пiдйомi машина вида╨ останнi сили, щоб раптом не зупинитися... Як учора, як позавчора, як рiк i два роки тому, вагони з людьми вриваються в будення Iвана Стаха крихтою рiзноманiтностi i дивно© забави. - О! То i ви, отче, умi╨те щось майструвати? - Iван Каламар несподiвано рушив повiльний плин думок Iвана Стаха. Старий схаменувся, взяв пилку, нiби саме тепер хотiв показати, що вiн зна╨ i що вiн може. Потягнувся за дошкою з накресленими в кiнцях зубцями - ©х мав повирубувати. Притиснув дошку колiном до колоди, мiцно iмив за край лiвою, в правiй же тримав знаряддя. Пилка протяжне задзвенiла срiбною луною крицi, що втиналася в бiле тiло смеречини нагостреним полотном легко i рiвно, як цього бажа╨ собi добрий майстер. - Ого-го! То ви, отче, справдi умi╨те i щось таки можете! А я думав, що ви всього жарту╨те! - Каламар пустився смiхом, дарма що добре знав невсипущу натуру Iвана Стаха. - Стiй! Дивися, щось увидиш! - мирно мовив старий, бо все ще не мiг збагнути вiдвiдин учорашнього гостя. - Ого-гов! Стояти у нас нема часу! - Час - не вовк, до лiсу не втече! - з легкою посмiшкою кинув Стах, i тут бiлим струмком тирса полетiла, а пилка слухняно в'©далася в дошку. - Стояти не будемо!.. Я прийшов на два слова!.. Я прийшов, аби ви мене висповiдали i причастили! Правда, я нинi уже i ©в, i пив... - Коли так, тебе можна без сповiдi причастити по хребту буком. - Та не жартуйте!.. Ви мене якось так... як великого грiшника. - А хiба ти у грiх вiриш? - Гм... Я не вiрю анi в грiх, анi в чорта, анi в бога!.. Але грiхи, як видите, роблю! - Знаю, знаю, що робиш... Тут Iван Стах сподiвався, що Каламар вiдчепиться, пiде собi дорогою. Тодi вiн зможе спокiйно майструвати далi. Та нi! Каламар знову: - Висповiдайте мене i причастiть, отче преподобний! Стах зняв з голови клобука, торкнувся долонею бiлого волосся. На цьому губи його затремтiли, щось вхопило за горло, тому голос зсередини вирвався не вiдразу. Прудко старий заклiпав очима: - Можеш, Iване Iвановичу, не мати честi до мо╨© служби!.. Не можу примусити, щоб ти ходив до сповiдi i ставав до причастя. Ти ма╨ш свiй розум! Але ти не ма╨ш права кепкувати над мо©м бiлим волоссям. Бо то вже дiло i мо╨, i твого батька, i кожного в таких лiтах, як мо©!.. Пам'ятай, що старiсть, коли собi ©© заслужиш, прийде й до тебе... А ще одне скажу тобi i дам тобi одну пораду: нiчим себе так не обруба╨ш, не покалiчиш, як сво©м язиком! Язик теж приводить до грiха!.. - Видно, з вами вже i пожартувати не можна! - Я не твiй ровесник! Жартуй з такими, як сам!.. Дарма Стах говорив спокiйно, розважливо. Каламар вiдчув, як щось вогнем струменить од його серця й розпалю╨ обличчя. Розпашiлий, не витримав: - Кажете, що таких, як я, треба причащати буком? - Буком! Тут Каламар, тепер уже в уявi, пригадував, як Iван Стах здалека йому кланявся. Правда, це тодi було, коли вiн, Iван Каламар, ходив по селу з печаткою голови сiльради. Так було ще й тодi, коли Каламар головував у сiльському споживчому товариствi... - А ви до мене кланялися! - Кланявся? Може, i кланявся... Та коли це було? - Як я був головою сiльсько© Ради. - А ще коли? - Ще тодi, коли я був головою есесте... - Не кажу нiчого, може, кланявся i тодi. Але признаюся тобi, Iване... Гоп, Iване Iвановичу, я кланявся тiй печатцi, що у тебе була... То була моя хиба. - Тепер я, правда, не на горi! Тепер я йду з гори! I на вас дивлюся всього з долини завiдуючого громадським харчуванням Забережi... Подума╨ш, начальник! Завiду╨ буфетами... Чайною... - смiявся уже сам над собою Каламар. - Хто на яку гору може, на таку пiднiма╨ться. Бува╨, що на горi пiдпирають з усiх бокiв пiдпорами, аби неборака вiтром не здуло... Але хто якими дорогами може i вмi╨, такими ходить... Дороги призначенi кожному... Та повiр менi, Iване Iвановичу, що я радiв би, коли б кланявся не тiльки печатцi! - Ви кланялися печатцi, що була довiрена менi? - Ти мене, Iване Iвановичу, научив печатцi не кланятися! I я перед усiм чесним свiтом кажу: буду кланятися людям!.. Тiльки людям!.. - Хе-хе-хе, - Каламаря розiбрав смiх. Вiн втупив похмурi очi на ковпак з солом'янки - був посунутий набакир, з-пiд нього вибивалося бiле пасмо. - Ти, синку, не смiйся й не думай, що я в життi робив усе тiльки погане... - А що ви вчинили, що ви чинили доброго? - Я до тво©х горщикiв не заглядав. Там, де тво╨ мололося, я свого мiха не пiдставляв! - рiшуче карбував од природи м'який i лагiдний Стах. Та сказано було ще далеко не все. Старий схопився з колоди й став перед Каламарем.- А повiм тобi, синку: те, що тобi давалося, - печатка голови сiльради з усiма законами, правами i правдами, з усiма поклонами i почестями, печать голови сiльського споживчого товариства з усiма повноваженнями i повновладдями, довiреностями i передовiрами, - усе-усе тобi давалося на вiру, у борг, з надi╨ю на тебе... I зна╨ш, яка бiда тепер сталася? - Яка? - схопився Каламар, хоч сам досi не второпав i частини з того, про що повiдав Стах. - Сталася бiда! Ти не змiг повернути боргу! I тепер ходиш великим боржником... - Ха-ха-ха! Отче преподобний! Про якi такi борги ви менi тут мелете? Ще скажете, що я i вам довжен? Може, i вашому Iвановi, прощун би, чимось довгую? То кажiть, прошу вас ласкаво, най вiддам усе, доки я живий i здоровий! - Мо╨му синовi дай покiй! Най миром спочивав! А менi не вiддаси нiчим нiколи. Бо не вiддаси i тисячам тих, вiд кого брав довiр'я в кредит!.. Вiд iменi кого тобi давали довiр'я в кредит. - Про який кредит ви кажете? - дивувався Каламар. - На виборах! Про той, що його тобi давали люди на виборах. - Так-от! Щоб я не був кредитором, вам наказую вдруге: паски святити не смi╨те! Бо коли наказ порушите, будете суворо вiдповiдати! Не смi╨те бiльш дурити людей кропилом. - Тебе слухати не буду! - Чому? - Бо ти менi - не закон. - Я вам не закон? Iван Iванович вам не закон? Люди добрi! Чу╨те, що вiн каже? Iван Стах задивився па розсердженого Iвана Каламаря й не знав, що з гостем ураз ко©ться. Каламар стулив кулаки, нiби готовий був ними датися до погрози. Очима не клiпав, змiряв старого од нiг до голови, од голови до нiг. Господар приступився до Каламаря, добродушно, по-батькiвськи взяв його за ручища й трусонув легко, жартiвно! - Iди виспися, синку мiй! Прийде новий день, прийде з ним i бiльше розуму. А тодi i все буде добре. - Коли спати, знаю i сам! А кажу вам останнiй раз: посвятите паски - дасте вiдповiдь! - Перед ким? - Ви не зна╨те, перед ким? О, ви менi не кажiть, що не зна╨те перед ким! Ну, хоч би й передi мною! Та отець Стах уже притискав колiном дошку до колоди й зарубував зубцi. Легку тирсу, що полетiла смужкою бiло© порошi, пiдхапував i розносив без слiду вiтер. Каламар постояв ще, хотiв було промовити слово, та на нього вже Стах не дивився. Мугикнувши iще щось, похмурив брови й рушив з двору. Латка синього неба Лежав горiлиць, i лишень латка високого неба у вiкнi йому синiла... Лихо ско©лося так негадане, що досi не може прийти до себе. Котрий раз перебирав у пам'ятi все до останнього моменту! Перед ним Iван Стах, коли йому да╨ наказа й погрожу╨ вiдповiддю. Потiм бачить веломашину пiд воротами й береться на не© сiдати, бо ма╨ ©хати до села. Уже ©де. Голова каменем, у вухах дзвенить, у ротi гiрко, в горлi сухо, а в струнку - нiби з нього хтось вирвав чи випоров щось. Усе од вчорашнього перепою в чайнiй, потiм на цвинтарi. Чу╨, як кида╨, б'╨ заднiм колесом по камiнню - вибира╨ться з баюристо© вулички од церковно© садиби на рiвний широкий шлях. Несподiвано з-за вигину показалася вантажна машина. Кермом мерщiй крутнув до пiшохiдно© обочини, а навпроти, як з-пiд само© праведно© землi, вирiс у чорному довгому плащi, в чорному капелюсi дебелий чолов'яга. Страх напав, що трапить пiд машину, тому рвучко загальмував. Сидiння з-пiд нього вирвалося, телеснув собою на брук. Почув такий бiль у лiвiй нозi нижче колiна, якби хтось залiзною жердиною хряснув по кiстцi. Стрибнув набiк i тут же впав: бiль вiд ноги зiв'ялив, потлумив усього. За машиною пороша никла на вiтрику по нивах i полях. А вiн лежав, стогнав i оглядався, а де той невiдомий у чорному плащi, чи нема кого, хто б зарадив у бiдi. Схопився вставати й сперся на лiкоть, щоб не впасти. Потiм якось звiвся на правiй нозi й обережно торкнувся лiвою грунту - хотiв ступити. Та тiльки частину ваги опустив на ногу, коли засiкло-закололо такими страшенними болями, що аж памороки взяли й пiт холодний виступив. Не пам'ятав того, як, коли, хто привiз його до лiкарнi. Не пам'ятав i того, як перев'язували калiку-ногу... Латка густого синього неба на нього дивилася пусткою i невiдомiстю. Безглуздя калiцтва, що впало раптом, видавалося таким недоречним - ладен був кричати. Та не знав, на кого вилити лють,- у палатi чотири порожнi лiжка були охайно застеленi гладенькими покривалами й чогось нагадували йому тепер чотири снiговi могили-намети. Тiльки на п'ятому, в кутку, коцюрбився калачиком дiд Петро Ясенова - колись перший скрипаль на цiлiй околицi. Старому спирало дихання, тому раз од разу, сарака, заходився таким голосним кашлем, якби хтось гупотiв у сто бубнiв. У хвилини, коли кашель минав, хворому легшало. Вiн про щось довго собi шепотiв, окремi слова вимовляв голосно, потiм замовкав, думав, поки знову не починав говорити сам з собою. Потiшним видався хворий дiд Каламаревi одразу. Тому вiн прислухався, чи, бува, щось не зрозумi╨. Та швидко докучили дiдовi примовки i перемови... Цiлу нiч Iван пролежав. Нога начебто не болiла - тiльки ворухнути нею не смiв. Чоло вкривалося холодним потом, застиглi очi тримав на вiкнi, що йому темнiло великою чорною плямою. Нарештi недiльний досвiт з-за Красного груня являвся на землю яснiючим пругом. Од темного тла високо© гори синява вiддалялася спершу несмiливо, а далi все певнiше, певнiше, аж поки не блиснуло, не розсвiтилося радiсним ранковим ся╨вом. Тiльки тепер, змучений думками i виснажений безсонням, Каламар склепив повiки. Та сон його був короткий. Пробудився, нiби iз гарячки вихопився. А можливо, Iвана зi спанку рушив Ясенова? Старий встав, коли на ранок благословлялося. Одягнув припасенi для великодня святковi домашнi ногавицi, рясно мережану i бiлим шовком гаптовану чисту сорочку, розчесав бiле волосся, пробрав серед голови рiвний продiл i розпустив косми пишним прядивом до самих плечей. Тiльки промiнь блиснув розквiтаючою черешнею бiля самого будинку, Ясенова покiрно став лицем до сходу. "Христос воскресе iз мертвих, смертiю смерть поправ..." - неначе комусь вiщаючи радiсне i незвичне, старий голосно поспiшив у молитвi. Вiн далi слова уже ковтав, губив, додавав од себе таких, що зовсiм не в'язалися купи у молитовнiм плетивi, бо тими словами Ясенова тепер не молився, а од когось, лишень йому вiдомого, просив благодатi, спокою, миру та щастя скрiзь i всюди. Над лiжком Ясенови у кутку висiла скрипка на вбитому до стiни цвяшку. Iван забачив ©© вчора, хотiв спитати старого, яким чином скрипка примандрувала до лiкарнi, а потiм медсестра сама сказала про все: часом сiльський музика брав вiрну подругу давнiх лiт i грав на нiй. Хворi слухали, а вiн вигравав, поки не втомлювався... - А ти, дiд, можеш менi яко©сь затягнути?.. - зненацька Каламар озвався, бо надумалося вирвати Ясенову з тих свiтiв, де вiн тепер перебував. Даремно! Прохання послати "лiтечко тепле, порятунок худобицi од дикого звiра i мору, а людям спокою, миру i щастя скрiзь, усюди" Ясенову захопили так, що вiн уже нiкого й нiчого не чув. - Христос воскрес, синку! - нарештi дiд повернувся до Каламаря. - Драстуйте, дiду! - голосно гукнув Iван, хоч добре знав прадавню звичку на Верховинi - у лiтнiх ще трималася - на Великдень, якийсь час по великодню тут один до одного кланявся не як в iншi днi року. Дiд помовчав. Сiв на лiжко, склав руки на колiнах i хитрувато прищурив клiпки-повiки ясних очей. - А чого ти, д╨д, молишся? - Каламар застиг повернутою боком головою i занипав очима. - На землi, синку, все живе молиться, бо свiй порядок ма╨. Коли ясне сонечко ще спить, моляться соловiй у верболозi; моляться трави i дерева до неба, моляться корiвка й овечка, коли лягають спати; ще i цвiркун уночi цвiрiнчить, бо i вiн, небожатко, хоче ясно© днини в здоров'© дiждатися... - Я, дiду, не про усяку твар, не про мiзерних хробакiв хочу знати!.. - не дав договорити Каламар.- Я хочу знати, чому ти молишся?.. - Я?..Ясенова дивився тепер проникливим оком. - Еге! - Я так... Бо 'м уже звик! - Жменю до вуха старий наставив човником. - То, дiду, поганий звичай! - Каламар гукнув сердито, бо здалося йому, що дiд його обходить хитрiстю. - Може, й поганий... Хто його, синку, знав... Та лiпше поганий, як нiякий. Мене такому навчили, коли я був малий. - Треба, дiду, переучуватися! - Пiзно, синку. - Треба хотiти, пiзно не буде. - Голова стара... Для мо╨© голови вже добре й так... На мiнiстра мене пани не покладуть! - А хто зна╨? Може, ще i покладуть! - пробував жартувати Каламар. - А ти чий будеш? - Ясенова наче тiльки тепер почав придивлятися, а хто з ним лежить у палатi. - Iван Каламар. Ви не зна╨те мене? - Чий? - Iвана Задiльського! Я - Каламар! - Ага! Задiльського? - А я думав, що ви мене добре зна╨те!.. - Отець iще робить? - Коло хижi... - А калiцтво, небоже, де тебе найшло? У бутинi? - На гладкiй дорозi...- помовчавши, перегодя вiдповiв. - То, синку, впала кара за якийсь грiх... - А за який грiх? - нiби виправдувався й дивувався Каламар, тут спохмурнiв i задумався. - Аще дiлом, аще словом, аще помишленi╨м... - Ясенова доводив спокiйно, з переконанням i певнiстю у кожнiм словi. - А ви, дiду, який такий грiх тут покуту╨те? Як виджу, богу молитеся, думаю, за невiстками уже не ходите. - Усяке зло, усяка бiда, усяка немiч на чоловiка паде за грiх! Мала - за малий, велика - за великий!..- Ясенова нiби й не почув злого жарту. Каламар подумав, що добереться до старого збоку, тому поспiшив: - А кажiть: у пiст, у великодню п'ятницю грiх на скрипцi грати? - Не грiх! - А коли грiх? - Коли п'яному такого куражу дода╨ш, що здоров'я губить... - Давнiй музика тепер чув за собою провину, бо по весiллях смиком так умiв виводити, що пiсля танцю-дроботанцю не одному доводилося сорочку викручувати... - Я чував, дiду, небилицю, як колись один музикант вiд цiло© череди вовкiв оборонився скрипкою.- Каламар був радий, що розмова од нього геть-геть далеко пiшла. Ясенова немовби щось ковтнув, схвально притакнув головою. Далi посмiхнувся: - Не знаю, як з чередою,- може, хтось i мав дiло... А я двом вовкам на скрипцi грав. - Як, коли, де?- ураз Iван взявся цiкавiстю й схопився на лiктях, чи, бува, дiд Ясенова не жарту╨. Старий жартувати не думав. - Було то© зими, коли горiхи в садах геть повимерзали, а дика звiрина з хащi в села спускалася за поживою. У М'ясницi мене i мого тезка - грав, прощун би, на цимбалах - попросили на друге село, до Терешева. Старий Федоран сина-одинця женив. Коли гостинськi розiйшлися, десь на третiй, а може на четвертий, день коло само© пiвночi я зiбрався додому i собi. "Ходiм та ходiм!" - кажу побратимовi. А вiн - нi та й нi! Мало випив i хоче укладатися спати. Та йому добре, бо нiяко© жури не ма╨, - дома у нього нема де горобцевi розгаздуватися, а у мене в хлiвi жеребна кобила на часi. Пiшов я сам. Iду скоро, бо мороз тисне, палить, та й на господарствi не знаю, що мене жде. На грунь дорога веде направець дебрями, йти нелегко, та весело i видно, бо довкола снiги бiлi-бiлi, небо чисте i звiздяне-звiздяне, а повний мiсяць свiтить так, як ясне сонце у днину. З груня у долину я побiг прудко до невеликого лiска - дорога лежала через лiсок. Раптом нi звiдси, нi звiдти, бо нi з неба не впали, нi з землi не явилися, негадано-нечекано на дорогу вибiгли два вовки. Стали собi - i нi вперед, нi назад. "Ну, - думаю, - тут добра гостина буде! Вже моя кобилка ожеребилася!" А по хребту чую, як мурашки лiзуть та лiзуть одна поперед одно©, а на головi волосся таке, як дрiт, - пiднiма╨ться i стирчить... Я стою, i вовки стоять. Я дивлюся на них, а вони дивляться на мене. Я рушаюся, i вони рушаються. "Будь-що будь! - думаю собi. - Так легко iз сього свiту не йду!" I взяв я скрипку та й заграв наостанок. I такий менi жаль учинився, що мушу молодий пропадати, а дома залишаються малi дiточки на жiнчину голову, що видиться менi - i моя скрипка уже гiренькими слiзками плаче. Не тямлю нинi уже, довго я грав чи не довго, пам'ятаю лишень, як вовкове голови до неба попiднiмали i жалiсно завили самi... А потiм взялися й зникли у гущавинi... ...Нарештi гелгiт у вухах Петра Ясенова ущух. Йому здавалося, нiби на голову треба накладати обручi,- розпадалася од того гомону, що ним палата наповнилася. Спершу коло Каламаря на лiжку сидiла жiнка - принесла i печеного, i смаженого, i вареного. Потiм ввалився голова ССТ - середнiй, червонощокий, кругленький чоловiчок. Цей собi розпитував, що, та як, та коли, та де, знову що та як, далi нищечком з-пiд цахи вийняв пляшку, й почалося вза╨мочастування. Було, хотiли пригостити i дiда, але той пiсля вiдвiдин онукiв вiдчув слабiсть, повернувся лицем до стiни й удав, що спить. Мабуть, сам голова ССТ пiдiйшов до Ясенови близько, а старий захропiв. Вiдвiдувач лишень рукою махнув: - Даймо йому покiй! Дiд уже сво╨ випив!.. Коли гутiрка хворого Iвана i його вiдвiдувачiв натомила, хтось забачив скрипку й забажав музики. - Д╨д! Ану бери свою подружку та потiш нас маленько! - гукнув Каламар. Марно! - Дивний дiд! Нi пити, нi на скрипцi грати не хоче! - кинув хтось. - Може, старий гра╨ лишень за грошi та дума╨, що у нас ©х нема! - хтось пустив сумнiв. Питво розiйшлося по тiлу, Каламар наче затерп. У невиспаного злипалися повiки, тому гостi поволi розходилися. Небо спливало вгору легкою блакиттю, що над овидом здавалася золотавою, бо сонце поволi хилилося на нiчний спочинок. Латка неба у вiкнi мрiла тихим споко╨м синього надвечiр'я. Петро Ясенова вiдчув полегкiсть i захотiв глянути надвiр. Йому здалося, що недуги од нього вiдiйшли остаточно, що вiн цього лiта ще вiзьме косу й вибереться на Прелуки, на Кичеру з косарями - давно не бував по цих кiсницях. Вiн уже чув, як його волосся розчiсують настоянi на травах i пахучих зелах полонинськi вiтри, прижмурював очi на слiпуче-ясному сонцi - таке свiтить тiльки в горах, вiдчував при╨мну ломоту од кринично© води з-пiд того предковiчного бука, що увесь порiс кудлатим лишайником та зеленим шовковистим мохом. В одну мить гори мовби покликали Ясенову гомоном чар, i вiн уже знiмав з цвяха скрипку. Спершу нiби несмiливо, пробуючи звуки по струнах, потiм певнiше, певнiше, й старий музика заграв. До палати саме збиралася входити дiвчина в бiлому халатi медично© сестри. Та вона тiльки iмилася за мосяжну клямку, дверей не вiдчинила, бо волiла слухати пiсню тут, перед порогом, - боялася ©© сполохати. Ранок i полудень, золоте надвечiр'я i та╨мничий вечiр у горах, чарiвливий шепiт ялин i богатирський гомiн букового лiсу, передзвiн овечо© отари на полонинi i далека луна трембiти, переливи флояри i нехитрий бренькiт дрямби, спiв колисково©, радiсть весiльно© i туга мандрiвницько© - мелодi© усiх пiсень тепер зiбралися в дiдовiй скрипцi й струменем виливалися... Коли скрипка замовкла, дiд почув раптову слабiсть. Вiн зрозумiв, що бiльше грати не зможе, тому дбайливо й охайно вклав ©© до чохла, далi турботливо почепив над сво©м лiжком. Пишним розчесаним прядивом на подушцi бiлiло волосся Ясенови. Прикритий теплою ковдрою, витягнувся на увесь зрiст так, наче тепер чув повноту спокою. Вечiр на лице старого упав присмерком, поховав карби й повивав у та╨мничий, нiким ще не розгаданий цвiт... Дума застигла на високому чолi глибокою печаттю, а двi руки Петра Ясенови тепер лежали, мов спочинок заслужили собi по закону i праву довгих лiт. - Д╨д! А д╨д! Вiзьми свою подружку i забав мене! Чу╨ш, д╨д! - прокинувся зi сну Каламар. - Д╨д, а д╨д!.. Коли ти не хотiв усiм, помузич менi одному! Чу╨ш, д╨д! - гукав-докликався Iван. - Д╨д! Слухай, д╨д! Не будь гордим!.. Плачу рубля! - Д╨д!.. Не дури!.. Плачу, скiльки хочеш! - Вуйку! Не дурiть! - скрикнув Каламар так голосно, що до палати вбiгла наполохана медична сестра. - Чого ви кричите, хворий? - стала коло дверей. - Еге... старий чиниться, що спить!..- Каламар тепер уже виправдувався. Сестра тихо приступилася до лiжка. Постояла над ним, потiм обережно взяла руку Ясенови. - Вiн уже не спить... На хвiртцi гуторили бабки... - Ой свашко люба та щира! Ви чули новину?.. - Яку? - Що, еге, Iвана Каламаря до шпиталю поклали без ноги... - Ой кумочко люба та солодка! I не кажiть нiчого, бо голова в мене розболю╨ться, як собi подумаю, що чоловiк пропада╨ нi в честь, нi в славу... Як до такого мiг дожитися?... - Коли святий богочко хоче покарати грiшника, розум вiдбере од нього... Кажуть, що Iван, неборак, цiлий страсний тиждень ходив, як збiсний. - Доки собi гiрку бiдку не найшов... - Ой свашко дорога! Коби лишень собi! Але то тягота старшинi, терпiти мусить небога, жiнка... Бо тепер у шпиталi лежати би, та й аж з цього мирно вийде, буде iще, сарака, щасливий! - Щаслива, свашко дорога, буде i жiнка, бо як ©й, небозi, коли чоловiк у немочi?.. А як з ним сталося. - Кажуть, що на дорозi йому явився чорний чоловiк... Та мав той чорний чоловiк таку силу, що як на Iвана лишень одним оком мигнув, то Iван репнув на землю! Та й уже на сво© ноги бiльше не став. - Ба що то був, люба свашечко, за чоловiк такий? Наш ци чужий? - Нi наш, нi чужий!.. То, люба свашко, був нечистий! - Чорт? - Самий чорт - Люципер, не мав би моцi, як жаба хвоста! - Аби, свашко, до чоловiка не мав моцi, треба богу святому молитися!.. - А Каламар над богом смiшкувався. - Та смiшкувався вiн, свашко, не просто над святим господом, а над грiшними людьми. А то вже, свашко, ╨ неспасенний грiх, i кара за нього - велика... - Ой велика, свашко, велика! Бо хто до людей з холодним серцем i непочтивiстю, вiд того i праведний господь лицем вiдверта╨ться! - Ма╨те правду!.. Еге, ще такого не було, аби господь когось палицею приходив бити за грiх. Одному на кару покажеться так, iншому - iнак... А Iван, бодай не снився, еге, якого допустився грiха! Пасочки праведнi заборон