в самому Голивудi, найзаможнiшi зорi екрану, заповняють сво© коштовнi вiлли старим фармарським крамом, я бачив iлюстрацiю скульптур якогось француза, зложених зi старих, розбитих авт, я читав про одного калiфорнiйця, який збудував велетенську вежу з пляшок зiбраних на смiтниках. Менi казали, шо все це звучить трохи песимiстично, що фiлософське це висловлю╨ "тугу" за невiдомо чим в стилi людей зi сердитими бородами i нечесаним довгим волоссям, а iншi знов твердили, що в цьому багато примхи "пересичених буржуа" i взагалi весь той позолочений культ найкраще вигляда╨ у таких мiсцях, як замки герцогiв, вiлли голивуд-ських магнатiв, оселi швайцарськпх вигнанцiв типу Чарлi Чаплiна. Я не мав зеленого поняття, в чому саме виявля╨ться естетика скульптури зi старих позбитих авт, але коли вона така справдi iсну╨, i знаходяться компетентнi знавцi й адоратори цього стилю, то чому i менi не скориста тися з цi╨© дешево© нагоди i не спробувати потрапити, без великих труднощiв, у "великi забiяки". Тим бiльше, що я випадково мав стiльки до вибору, просторий буди нок панi Сомерсет був переповнений скарбами, якi стягалися сюди десятилiттями зi всiх кiнцiв свiту i були позбавленi елементарно©, не кажу вже пошани, але й уваги мо╨© шановно© сусiдки. Навпаки. Здавалось, вона це пристрасно ненавидiла. - Тейк iт! викрикувала вона i вдаряла сво©м розiпляпаним черевиком старовинну вазочку, можливо справжньо© китайсько© порцеляни, що валялася в купi мотлоху на горищi. - Забирайте те смiття! воно мене душить! Я хочу звiльнитися! - Я не зовсiм ©© розумiв, вiд чого вона хоче звiльнитися, що ©© душить. Я намагався казати, що це можуть бути дуже вартiснi речi, що ╨... - Нiякi вартiснi! Генрих настягав того... За центи! Забирайте, забирайте, забирайте! - сердито перебила вона мене. О, мiй Боже! Що мав робити. I в наслiдок цього безраддя, у мо©х античних сальонах появилося чимало всiлякого добра, як тi самi китайськi вазочки, виразни ки якогось культу бронзовi iндiйськi коники, старо╨гипетськi кадильницi з дивовижного перегорiлого металу, староримськi вовчицi з Ремом i Ромулем з вульканiчно© лави i пречудова, трохи надбита, гiпсова копiя чарiвно© фараоншi Нефретете, жiнки Тхнатона фараона вiсiмнадцято© династi© з налiпкою якогось олександрiйського книгаря Волтазара. До речi, та сама Нефретете... ╞©, на довгiй ши©, делiкатна, як тюльпан, голiвка з тим дивовижним клобуком, чимось нагадувала менi . . чи не... молоденьку Одрей Гепборн i навiть мою Лену. Вибачте, вибачте! Можливо це звучить, як сервiлiзм, але справа тут не в подiбностi зовнiшньо© статури, а в тiй невловнiй для слова, зневажливiй i мiмозно вражливiй красi, так переборщено-щедро вложенiй у один фокус розмiру. Я цiкавий, як могли звичайнi механiчнi атоми зложитися у таке вишукане, живе. зорове враження. - Чи ви розумi╨те, що це значить жити в такому музе© тридцять рокiв? - питала мене панi Сомерсет. - Ви станете мумi╨ю. Я ще не стара, але я вже мумiя. Мене не зворушують навiть любовники. Можливо, можливо, але я мав на це сво© погляди i сво© пляни. По перше, в мо©х очах, вона нiяка мумiя, а цiкава, трохи втомлена достатком i можливо затро╨на алькоголем i нiкотином людина, а щодо речей, то я не вбачаю в цьому музею, а лишень невiд'╨мну конечнiсть щоденного вжитку, як сонце й повiтря, вони менi потрiбнi, я заповняю ними свою порожнечу, я потребую грунту, я впускаю до нього корiння. Он та широка, мiцна, нiби з бронзи шкiряна канапа виточена з найкращого ╨вропейського дуба, це не музей. Це мебля. На нiй можна не тiльки сiдати, але танцювати аркана або той монументальний, як стара фортеця, фотель, всi цi бронзовi витребеньки, це не тiльки речi, це спiвчинники i спiвтворцi мого многогранного дiяння. Я мав фотелi, я мав скунксiв, я мав Нефретете, я мав... багато. За вийнятком долярiв. Мо© борги лежали на мо©й душi олив'яним гнетом, половина мого стандартного зарiбку вiдходила на його погашення, для мене лишалися крихти i, як що не знайду iнших джерел прибутку, це може заморозити мое iснування в такому виглядi на багато рокiв. Я мушу щось зробити i мушу знайти вихiд, менi iмпону╨ моя лiтня операцiя, за тi пару мiсяцiв я зробив бiльше готiвки, нiж за рiк працi у "Равн-трi". Нiчого не лишалося, як знов вдатися до Снилика. Будинки! Цi пречудовi споруди нашо© надмiрности в просторi. Для зору, для тiла. для духа i для... банкового конта. Щось набути, привести до порядку, пустити на ринок... Недавно менi оповiв "Рiдер Дайджест", як один iрлянд╨ць з Бостону зробив на цiй справi триста мiльйонiв. Чому б не зробити менi бодай триста тисяч? I хтось менi ще сказав: щоб позбутися боргу, наперед треба його подво©ти. Математика любить курйози. По новому роцi мушу це випробувати. II Мо╨ перше Рiздво на цьому новому анахоретському мiсцi пройшло тихо, осамотнено, скромно. Нiяких ялинок, нiяких дiдiв Морозiв, нiяких навiть привiтань. Мо© знайомi були збитi з пантелику мо©ми змiнами адреси i ви©зду на цю провiнцiю, а я, звичайно, не придавав цьому великого значення. I, розумi╨ться, я думав про Лену. Минулими роками ми мiнялися привiтаннями, я висилав ©й щось вишукане з iлюстрованих журналiв i скомпоноване у певну цiлiсть з кiлькох iлюстрацiй на тему Рiздва. Переважно це були картини загостреного чутт╨вого вислову, якi мали б характеризувати мо© до не© вiдчування на тлi наших вза╨мних стосункiв. Вона ж, звичайно, присилала менi пречудовi, абстрактнi зарисовання власно© композицi© з улюбленою ©© тематикою народження в релiгiйних версiях. Але на цeй раз мiж нами запанувала глибока мовчанка. I з мо╨© вини. Я просив ©© не висилати святочних привiтань... Просто тому, що не маючи нiяких iнших контактiв, таке привiтання прозвучало б банально i лишень ображало б мо© по чуття. Але я багато, без перерви, наполегливо про не© думав. Я мав три днi вiльних, у мо©й хатi було тепло, нiякi зовнiшнi витiвки зими не мали до мене доступу, я лежав у пiжамi i домашньому халатi на канапi i пiд шум вiтру за вiкном намагався читати Томаса Волфа "Поглянь до дому, янголе", що у мене не виходило, бо на перешкодi була Лена. Наше знайомство, наше Сiмко, нашi пригоди, нашi бiльшi i меншi зустрiчi, епiзоди, деталi, i чим бiльше про це думав, все бiльше i бiльше жалiв, що ©i нема╨ зо мною у цiй затишнiй хатинi. Яка це була б iдеальна, неповторна комбiнацiя таких двох вийнятково загострених течiй чуття. Вiд цi╨© уяви у мене крутилась голова i не хватало уяви. Я впирався поглядом у голiвку Нефретете. або зривався, хапав то тографiю, що стояла на мо╨му нiчному столику, ту саму, яку я зробив одного разу, ще коли Лена мешкала при вулицi Шша, у домашньому робочому халатi, у стоптаних виступцях, з рукою пiднятою догори, якою нона притримувала розпатлано вiтром волосся. Вона була так близько, так близько, ось вона на тому клаптику паперу, ©© приплющенi, не звиклi до гострого сонця, сiрi, плятиновi очi. I той ©© гнучкий, високий, довгий стан, що так чарiвно умiв вигинатися у ритм музики чи любови... I в такий час менi здавалося, що наш розрив не реальний, що вiн неможливий, що ми не розiйшлися, а лиш розiрвалися, я був чомусь переконаний, що саме у цей час вона так само, як i я у тонi i ритмi тих самих думок i уявлень. А коли я намагався уявити ©© подружжя i ©© чоловiка, невiдомо чому був переконаний, що це не подружжя, а примха, фарс, насильство. Це був мiй культ - дуже живий i дуже переконливий; вiн виповняв всi мо© атоми i всi мислi. Вона мешкала у тiй другiй золотiй кiмнатцi, де на стiнах висiли три ©© мальованi гострими мазками кольоровi вiзi©, до яких я iнодi торкався пальцями, щоб вiдчутi© напруження ©© думки. Не мав я рухливiших контактiв i з панi Сомерсет. За нашими правилами, це свято було iнтимним святом родини, ще перед тим, вона переслала менi, як звичайно, Катрусею, шматок дуже солодкого родзинкового печива, а я натомiсть вислав ©й дуже пишну осрiблену, з кра╨видом романтично© зими, картку. У день Рiздва на ©© подвiр'© i в ©© домi було також тихо, вiд полудня почав падати традицiйний, рiздвяний, лапатий снiг i широке гiлля наших чудових сосон почало одягатися у бiлi, ватовi рукави. Було тихо, справдi тихо, божесько тихо. I коли пролiтав десь там далеко вечiрнiй потяг, цiла долина здовж озера гримiла громами, нiби у цiй тишi про©жджав по сiрому небi сам творець грому i блискавки у всiй сво©й громотворчiй подобi i могутностi. Зате Новий рiк видався у мене на причуд бурхливим, сво╨вiльно-розгульним i безконечно радiсним. Сам не вiрив, що у мо©й господi може таке статися. Я запросив Боярiв - Михайла i Марту, я запросив молоду пару, яка пере©хала недавно сюди аж з Едмонтону i яких я знав з нашого табору в Европi, а також, розумi╨ться, я запросив Снилика, але на цей раз не самого, а з його нареченою. Зi Сниликом не була легка справа, вiн наполегливо кликав мене на забаву до клюбу торгiвцiв, що недавно заснувався, але я вперся i це вирiшило. До цього часу я лиш мiж iншим догадувався, що мiй приятель, цей добрий торгiвець реальностей, ма╨ також цiкаву, повненьку, рожевощоку чорнявку з далеких прерiй Саскачеванщини, яка прибула до наших берегiв, як i ми самi, шукаючи фортуни, i зачiпилася за такого солiдного кита торговельного царства, яким без сумнiву ╨ наш шановний друг. Взагалi Снилик розцiнювався на бiржi наречених дуже високо i не мало наших чудових емiгранток попекло сво© пальчики на цiй операцi©, але чорнявка з далеко© Саскачеванщини мала бiльше щастя i можливо тому, що за нею дось там за обрiями лежало двi секцi© фармарського лану, вкритого золотою пшеницею, якого вона була ╨диною спадко╨мницею. Зрештою, це могло бути лишень невиправдане припущення, бо ж Снилпк, як i бiльшiсть наших чесних таборян ДiПi. на початку прибув не просто до столицi цi╨© нашо© провiнцi©, а до славетньо© метрополi© свiтового фармарства Вiннiпегу, де вiн ще не був "Снилик i Ко" i де вiн пiзнав свою чорнявку на якомусь балi чи не з приводу одного з'©зду СУС, не конче орi╨нтуючись, якi саме лани пшеницi супроводжували ©© призначення. А тому дуже можливо, що в цiй судьбоноснiй пригодi головну ролю вiдограла не так фарма, як невмолимий фатум спорiднення сердець, якi зiйшлися з двох кiнцiв земно© кулi у Вiннiпегу на вулицi Мейн, щоб створити цю мiстерiю i розiгрувати ©© на романтичних берегах блакитного Онтарiо. Друга пара - новi торонтцi, молодий, русявий iнженер-будiвельник Iван Медик, старий приятель Бояра, абсольвент вiдомо© полiтехнiки передво╨нного Дан-цiгу i молода його, колишня учителька i прiмадона таборових театрiв Ярошевича, чорнява панi Iрина - подружжя епохи ДiПi, якi так само, як багато iнших, об'©хали половину нашо© плянети, щоб трохи спiзнено, шукати мiсця пiд сонцем тут мiж нами. Я познайомився з Медиком ще давнiше i запросив його не випадково, як також не випадково було продумане цiле це мо╨ бурхливо пiдпри╨мство, про що буде мова пiзнiше. Вони прибули двома машинами, знайомим старим приятелем, темно-синiм Шевролетом Боярiв i не менш знайомим темно-зеленим Фордом Снилика, хоч до©хати пiд саму мою резиденцiю ©м не пощастило, просто тому, що менi не пощастило прочистити вiд снiгу весь до©зд вiд але© Матiяса до мо╨© господи. А через те, вони були примушенi залишити сво© люксусовi засоби модерно© комунiкацi© зараз при в'©здi до мо╨© садиби i вже далi пробиватися довгою, глибокою стежкою, що мо©м гостям, особливо паням, на диво сподобалось. - Зовсiм, як на селi! А тут справдi чудово! А якi сосни! А яблунi! - Самi захопленi оклики... I менi було при╨мно ©х чути. Здавалося, що я в якiйсь мiрi до цього спричинився. Снилик рiшуче не пiзнав мо╨© антикварiяльно© резиденцi©, а Медик, з виглядом знавця, старанно оглянув i належно оцiнив ©© внутрiшнiй змiст. Панi Марта у першу чергу глянула на малюнки Лени i голосно заявила, що модерного мистецтва вона не визна╨ i вважа╨ його за звироднiння, натомiсть панi Iрина, дуже демонстративно виявляла сво╨ захоплення цим мистецтвом i охами та ахами не могла ним нахвалитися. Трохи збоку лишалася мовчазна i скромна фармерка панна Ольга у своему пишному мiнковому хутрi, хоча можна було приблизно догадатися, що цiле це мо╨ латане пiдпри╨мство ©й не особливо iмпонувало. А взагалi мiй дiм - моя фортеця, заповнився рухом, шумом, блиском, засвiтилися свiтла, загомонiв "Фiлiпс". Я вперше за сво╨ життя зважився на таке патетичне пiдпри╨мство, всi тро╨ пань, на чолi з Мартою, завзято менi помагали, вони окупували мою маленьку кухню i старанно почали готовити всiлякi сендвiчi, в той час, як ©х достойнi мужi, озбро©вшись цигарками, заповняли мiй сальон тютюновим димом i авторитетно рiшали долю теперiшнього свiту. Вiйна в Коре©, наближення виборiв у США, заколоти советських сателiтiв, виступ на свiтову арену полiтики динамiчного дядька Хрущова - все це невичерпальна криниця невичерпальних комбiнацiй i можливостей. Я тримав дiловий контакт мiж сальоном i кухнею i був трохи збитий з пантелику, бо отримав через Боярiв, несподiване привiтання вiд Лени з пречудовою лiнографi╨ю "Сидяча дiвчина", яку я колись бачив у не© i яка менi тодi дуже подобалась. Отже я мав причину дiстати добрий, гомiнкий настрiй, на що гостро реагувала Марта, безнастанно атакуючи мене в'©дливими заувагами. Я був для не© нечемним господарем, в мо©й кухнi вiдгонило мишами, я накупив не тi╨© ковбаси, мо© сардинки зiпсутi. Я натомiсть засипав ©© щедро нещирими комплiментами про ©© надмiрнi господарськi здiбностi, ©© почуття дотепу, гумору, краси, на що Iрина i Ольга, з блискучими очима, висловлювали також сво© претенсi©, що ©х занедбу╨ться в користь Марти. Марта, натомiсть, не зважаючи на цей жарт, поблискувала, як вовчиця, сво©ми великими котячими очима, злорадно заявляла, що коли когось тут занедбують, то нiяк не на користь ©©, а тi╨© он примадонни, що ©© фотографi© розтавленi по всiх вiвтарях. - А вона справдi гарна, - вирвалося спонтанно у Iрини. Марта затискала зуби, щоб не вибухнути остаточно, а я, щоб вiддячитись усiм, поспiшно розливав у старi, кришталевi, великi i малi чарки iскристу, червону, французьку малягу для пань i не менш iскристi "рай-вiски" "олд ведiнг" з джiкджерелом i льодом, для панiв. В запасi на мо╨му столику стояло ще кiлька пляшок, мiж якими спонтанно видiлялася барвиста голiвка бiло© смiрновки i кiлька золотих голiвок мiсцевого шампанського, яке трималося на дванадцяту годину. Я розносив тацу з чарками, Снилик з великою цигарою в руцi, брав вiски i намагався щось сказати... Панi i панове! Панi i панове! Та слухайте! Гей там! Кухня! - Кухня не слухала, вона мала сво© проблеми. Марта саме входила в ролю. Вона вiдмовилась вiд вина, налила собi смiрновки i, тримаючи високо перед собою прозору, велику чарку, незалежно проголошувала: - За нашого анахорета! - ╞© пiдтримали Iрина i Ольга. - За великого парубка! За залiзного холостяка! - Панове в цей час вже встигли випити i Снилик, всiдаючись назад до фотеля i затягаючись цигарою, почав говорити невiдомо до кого, що, мовляв, жарт-жартом, а "ми мусимо його зламати". Вiн мав на увазi мене, або краще мо╨ парубоцтво. Ця тема всiм подобалась i панi навипередки пiдходили до мене зi сво©ми чарками i "випивали" за... iтд, iтд... Тобто скоре мо╨ одруження, невiдомо навiть з ким. Всi мо© кiмнати наповнились шумом, зчинився гармiдер, настрiй скоро пiдносився, ми вже пробували танцювати пiд звуки "Фiлiпса", нiхто нiкого не слухав, всi говорили, вiдчувалось, як вгина╨ться старий помiст вiд надмiрно© намаги танцюючих, i саме в запалi цi╨© прекрасно© метушнi, десь перед одинадцятою годиною, до мо©х дверей хтось постукав i коли я вiдчинив, на порозi, на снiгу стояв високий лисий добродiй у фраку, який старанно вибачався за турботи i куртуазiйно передав усне запрошення шановно© ледi Сомерсет, щоб ми всi цiлою нашою ватагою, загостили до не© i зустрiли разом з нею Новий рiк. Ця незвична подiя мене при╨мно заскочила, я запросив добродiя у фраку до середини, в його руцi миттю опинилась склянка вiски, ми обступили його колом i дуже шумно "гiп-гiп" випили за його здоров'я. Виявилось, що цього не досить. Снилик висловив ще одну думку. За здоров'я панi Сомерсет! Ще раз "гiп, гiп" i iце раз випито. Пiсля того" всi ми "вирiшили" дуже справдi шумною ватагою переселитися до мо╨© сусiдки це була винятково цiкава пригода, коли ми, не тримаючись стежки, хто, як мiг, не вiдчуваючи нiякого впливу температури, брели по колiна снiгом, при чому жiнки у сво©х назувках, постiйно вимагали якогось втручання, а коли я намагався помогти Мартi, яка вiдстала вiд нас i мало що не загрузла в снiгу, вона просто кинулась менi на шию i притискаючись гарячою щокою до мо╨© щоки, пристрасно шептала: - Ти, ти, ти! Я знаю! Я знаю! - Я намагався визволити ©© з ©© негоди, але вона впиралася, так що я мусiв ©© майже нести, при чому до мо©х черевик вже набилося багато снiгу i я плутався помiж засипаним снiгом бур'яном, готовий що-хвилини повалитись у якусь кучугуру. I коли ми виплутались пiд будинок панi Сомерсет, який весь привабливо свiтився i на подвiр'ю якого стояло з пiв тузина авт, ми були обснiженi i пом'ятi, цiле наше товариство гармiдерно увалювалось до розкритих дверей, не зважаючи на нiякi правила поведiнки, де нас зустрiчала сама панi Сомерсет у гарнiй, моднiй, попелястiй сукнi, як звичайно пiд впливом алькоголю з розкритими обiймами. Вона всiх нас гарно вiтала, а Снилика i мене обняла i оздобила нашi щоки рожевими вiдбитками сво©х уст. ╞© просторий, затишний, з великим ватраном, мiцно натоплений сальон, а далi за ним велика старомодна ©дальня, по╨днана ще далi з кухнею, були заповненi людськими постаттями рiзних статей i кольорiв, якi в мо©х п'яних очах видавалися iлюзiйними привидами, що без-цiлево снувалися у задимленому просторi. Панi Самерсет намагалася нас знайомити, я вислухав з десяток прiзвищ, нi одного з них не затямив, всi мiшалися у одну масу, Катруся, у дуже елегантному фартушку, пiдносила нам чарки якихось напо©в, ми механiчно ©х брали i механiчно випивали без нiяких церемонiй, бiля мене весь час трималася Марта, а я, пригадую, був вражений великим портретом над ватраном якогось елегантного молодого пана у фраку, якого я вже не раз мав нагоду бачити, але який аж тепер вразив мене сво╨ю самопевною, гордою поставою. Не знаю, яким чином це помiтила панi Сомерсет, яка iз-за мого плеча делiкатно пояснила, що це ©© Генрi, я стояв i дивився мовчазно зi склянкою в руцi, в ватранi догоряли кiлька великих полiн дров i крiзь мою затуманену уяву поставала картина великого минулого. - Чудовий! - вирвалось у мене. - Чудовий: Скiльки вiн мав рокiв? - Тридцять п'ять, - почув я вiдповiдь. Я струснув головою, не вiдставляючи склянки, обняв за плечi Марту i панi Сомерсет i ми вiдiйшли в напрямку ©дальнi, де на широкому столi було розложено багато всiлякого ©стивного. Тут вже були всi нашi, Снилик i Михайло за©дали збоку настоянки з тарiлок, якi вони незграбно тримали в руках, панi Iрина накладала на тарiлку шматки iндика., а побачивши мене, передала це менi - Дозвольте i менi за вас подбати, - казала вона, на що я великодушно погодився i в мо©х руках опинилася тарiлка, повна всiляко© мiшаними, з якою я не мiг легко впоратись. Довкруги було багато рейваху, гомону, приходили i вiдходили рiзнi постатi, мiнялися словами, набирали ©жу, наливали склянки, нiхто нiким не цiкавився довше, всi були разом i кожний зокрема, спонтанно десь в кутi за ватраном заграло радiо, в коридорi почався танець, який передався до сальону i я навiть не зчувся, як почав танцювати з Мартою, яка дивилася менi у вiчi впертим темно-заразливим поглядом, а я помiтив якраз Михайла з червоним обличчям з цигарою, якого напевно надiлив його Снилик, який дивився в наш бiк i чогось дуже смiявся. - Ви мене не пiзна╨те, - казала Марта. - Все одно ©© тут нема, - додала вона, ще поки я знайшов вiдповiдь. Я щось буркнув невиразно. - Я з вами танцюю вперше, - казала вона далi. - Вперше? Не вiрю, - вiдповiдав я. - Сьогоднi вперше... - Но-но-но! Ми ще десь... напевно... А коли ж вперше... Ви гарна жiнка... Я вас люблю, - мимрив я незучаснено. Це була безладна мiшанина слiв серед безладного руху i звукiв, до яких долучились якiсь звiдкiльсь спiви, i менi видалось, що це там далi спiвала панi Iрина. Коли i як прийшла дванадцята година i хто налив чари шампанським - годi сказати. Правдоподiбно це була Катруся, яка, можливо, ╨дина не затратила свiдомости порядку, я за цей час лиш раз зустрiвся з нею, вона кокетливо посмiхнулася, але нiяких виявiв особливо© уваги мiж нами не сталося. За Новий рiк пили крикливо, розбилось кiлька склянок, пiсля всi безпорядно в перемiшку цiлувалися i менi з того затямилась одна висока, струнка панi на iм'я Лiль, яка вкусила мене за губу. Опiсля знов всi в перемiшку танцювали i я не помiтив, де дiлась наша господиня i лишень пiзнiше я довiдався, що ©й сталось недобре i Катруся непомiтно вiдвела ©© нагору. Це тривало до третьо© години ранку, всi кiмнати були засмiченi, всi меблi переставленi, килими затоптанi, скрiзь, де тiльки було якесь мiсце - стояли бруднi тарiлки, порожнi чи недопитi склянки й пляшки, заповненi попiльницi, розкиданi i потоптанi грамофоннi платiвки, гостi поволi, здебiльшого не прощаючись, зникали, мо© власнi гостi, розумi╨ться, не були спроможнi вертатися до Торонта, тому ми ще раз голосною ордою, зi спiвами i танцями, мандрували через снiгову пустелю до мос© господи, при чому зупинялися, бралися всi за руки i танцювали в коло гопака, вальця, або коломийку на одну й ту саму музику, яку самi собi, хто як мiг, робили. А пiсля втомленi, мокрi, пом'ятi увалювалися до мо╨© маленько© хати, ще довго й без-причинно реготалися, не могли позбутися бурхливого настрою i аж пiд ранок, з рiзними коментарями про мо╨ холостяцьке хазяйство, мою бiляву сусiдку Катрусю, розмiщалися, хто де мiг, не виключаючи звичайно© пiдлоги, для вiдпочинку, який дуже скоро обернувся у загальне мертве побо╨вище, вкрите рiзноманiтними, барвистими трупами. Не зважаючи на нiякi невигоди, всi спали до обiду наступного дня, який видався сонячним i бiлим, бо ми навiть не помiтили, що над ранок випав свiжий снiг, що закрив всi слiди наших нiчних пригод. Вставали з не меншим галасом, як i лягали, всiм хотiлося висловитись, минула нiч залишила безлiч вражiнь, при цьому, розумi╨ться, вiдсвiжалися, похмелялися, невтомно вертiлися по всiх кiмнатах i нарештi, пiд вечiр, бурхливо й патетично прощалися з безлiччю похвал про нашу чудову зустрiч з Новим роком. Я знов залишився сам. Мав повний, дужий, соковитий настрiй. Гострий, бiлий, холодний день кiнчався. Пролiтав з грюкотом потяг. Над далекими деревами друго© але© сiдало жовте сонце. Моя господа була збурена, сильний запах тютюну й алькоголю виповняв простiр. Я ходив з кiмнати до кiмнати i все зупинявся перед картиною, яку передала Лена. ╞© присутнiсть у цьому хаосi вичувалася дошкульно. Хотiлося сiсти й писати; а разом не знаходив слiв. Я був переповнений, перелитий, розiрваний. I все таки щасливий. Була зима, був снiг, були морози. Моя хата ледве видержувала таке навантаження, ©© природа, ©© вiк творили проти цього спротив. Я вертався з роботи i знаходив в ©© просторi "собачий холод" i "могильну тишу". Це i друге змушували до акцi©, я апелював до сво╨© довiрено© печi, я вимагав тепла, затишку, я накладав у ©© пащеку сухi, великi, дубовi полiна, якi загорялися, розгорялися, заставляли метал червонiти, я скидав светра, я читав, я куняв, я мрiяв i в центрi цього методичного виру завжди була Лена. ╞© нова картина у вузькiй золоченiй рамцi, здобула основне мiсце мого сальону i творила гостру опозицiю до мо©х антикварних дорогоцiнностей, включаючи сюди й фараоншу Нефретете. На ©© новорiчне привiтання я вiдповiв драматично стриманою сентенцi╨ю, кожне слово важилось i шлiфувалось, але було позбавлене правди. Мо╨ наставления не було таке холодне i, можливо, вона це розумiла. Мо© зовнiшнi дверi ганку звичайно обмерзали бiлим, iскристим iне╨м, а коли розгорялася грубка i я вiдчиняв кухоннi дверi, iней розмерзав, стiкав до землi потьоками, а самi дверi блищали чорним блиском, як мокрий тюлень. Цими днями до них мало хто заходив, за вийнятком хiба Катрусi, звичайно на доручення панi Сомерсет. ╞© вiзити були короткi, дiловi, формальнi. I я не виявляв зусиль змiнити ©х характер. Але останнього сiчня, не пригадую якого дня, коли був на дворi великий мороз, вечiрньою годиною, до заморожених дверей застукано. Я одразу пiзнав Катрусю, на мо╨ "прошу" вона увiйшла обережно i мала стурбований вигляд. - Що сталося, Катрусю? - запитав я, - Ой, пане Павле! Панi захворiла! I ми покликали амбулянс. Чи не могли б ви зайти на хвилинку? - Розумi╨ться, я негайно одягнув свiй ловецький кожушок i пiшов з Катрусею. Панi Сомерсет чекала на нас у сво©й спальнi, у лiжку, мала втомлене, блiде обличчя. - Менi зле, - казала вона. - Зараз при©де доктор. Мушу вiд'©хати до лiкарнi. Катрен сама. Прошу, Павле, за нею доглянути, Нi-нi-нi! Нiчого страшного. Звичайна простуда. I я скоро вернуся. - Я просив ©© не турбуватися нiчим iншим. Все буде зроблене. - Я вам вiрю, - казала вона. Незабаром при©хав доктор, а також амбулянс. Було напружено i рухливо. Ми з Катрусею вiдпровадили ©© до само© лiкарнi в Оквiлi, довiдалися, що в не© не простуда, а серце, що вона мусить залишитися пiд доглядом лiкарiв, пробули там пiв години, попрощалися i вiд'©хали до дому. Панi Сомерсет намагалася посмiхнутися нам на прощаня i ще раз запевнила, що скоро вернеться. Ми верталися таксiскою, яких три милi дороги, переважно мовчали, Катруся лиш зiдхала, була пригнiчена, а коли при©хали, я зайшов до не©, щоб розрадити ©© самотнiсть. Мила, порядна, поважна дiвчина, прив'язана обов'язками до чужого дому, який став ©й рiдним. Вона перебува╨ тут ось скоро п'ятий рiк, походить з Укра©ни, з Карпат, з Гуцульщини, з маленького мiстечка Ясiня, була в таборi ДiПi в Нiмеччинi в Авгсбурзi, ви©хала до Канади, як прибиральниця, потрапила до цього дому i знайшла тут сво╨ мiсце. До речi, ©© батько був, як i мiй, учитель, скiнчила таборову гiмназiю i говорить по-укра©нськи, англiйськи, нiмецьки i мадярськи. Ми сидiли з нею у затишнiй, теплiй, бiлiй кухнi i пiд цокання старовинного годинника за дверима в ©дальнi, пили добру, пахучу каву зi свiжими, доморобними тiстечками i розмовляли про ©© господиню. Я довiдався, що панi Сомерсет взагалi хворi╨ на серце, що вона забагато п'╨ i курить, що мала вже припадки... Що вона дуже нервова, часто нестримана, дуже вибухова... Що ма╨ далеку рiдню i не тiльки далеку за спорiдненням, але й за вiддаллю, бо аж у Ванкуверi, а тут ма╨ лишень старих приятелiв, переважно з часiв ©© чоловiка, який був директором банку... По смертi чоловiка, вона мала одружитися з якимсь артистом, якого вона дуже любила, але який одного разу ви©хав з Канади i назад не вернувся. Вона ©здила за ним до Англi©, до ╙гипту, до Сингапуру, але вернулася сама з розбитим серцем. Багато рокiв прожила одиноко, ма╨ приятелiв, якi за©жджають переважно, щоб випити, а оце четвертий рiк живе з Катрусею. Невесела iсторiя, я вислухав ©© з тяжким серцем, бо за цей короткий час, вiд коли я знаю цю панi, вона вийнятково менi подобалась. У нiй було щось вийнятково порядне, людське, добро й вона так щиро вiднеслася до мене. На жаль, я нiчим не мiг ©й вiддячитись, вона нiчого не потребувала i це бентежливе почуття мене непоко©ло. ╙дине, що я завжди терпеливо вислухував ©© оповiдання, без огляду на час i погоду, вона розпачливо потребувала висказатись, не мала перед ким, ©© земляки були переважно люди замкнутi i вона схопилася за нас. Ми люди сходу, вiдкритого серця:, простi й не скомплiкованi, пiдходили до вимог ©© власного буття дуже добре, а тому мiж нами дуже скоро утворився духовий контакт. Дарма що вона про мене нiчого не знала, а я не мiг i не бажав нiчого про себе сказати, бо нашi iсторi© були б для не© зовсiм не зрозумiлi. Що я мiг ©й сказати про свого батька, якого за iцось i чомусь кудись вивезли, за матiр, яка згинула з голоду. Хто в це повiрить? Кому це щось скаже? Що це таке революцiя, комунiзм, фашизм, що в iм'я ©х ще можна нищити мiльйони зовсiм невинних людей. I людинi стажу панi Сомерсет, з ©© зосередженням культур, епох, цивiлiзацi©, з ©© безконечним переходом вiд добра до добра, вiд берега до беррга, вiд континенту до континенту, з ©© високими мiрилами клiматiв серця i духа, нашi на©внi погонi за "iдеалами" чарiвних доктрин видалися б дитячими забаганками. ╞© перевантажена культурами iстота дiйшла краю висот нашого циклю людського дiяння, ©© тiло не видержу╨ цього навантаження, вона хапа╨ться за порожнечу, за наркоз, за дим... I в цьому також за нас сирих, недороблених, забобонних... Тепер вона була на краю ру©ни. Вона вмирала. Але вмирала не лишень вона, вмирала ©© орбiта, сузiр'я, квiти, речi, повiтря, атоми. Вмирала ©© золота, слiпуча середина, ©© соняшнi спектри, ©© сни i вiзi©. Вона була тяжко хвора хворобою епох, довголiттям, наверствуванням давности, надмiрним розширенням мозкових функцiй, згоранням пульсу й крови... Але саме це ©© наблизило до мене. Вичуваю, що я мушу бути з нею, що це мiй обов'язок i мо╨ призначення. Первороднiсть людського i мого власного початку вимага╨ вiд мене цi╨© чудово© жертви, ми плюс i мiнус тi╨© ж долi. Цього вечора я пробув у Катрусi найдовше - цiлу годину, а вiдходячи просив ©© звертатися до мене за кожною потребою. Вона ж обережно питала, чи не дозволив би я ©й робити у мене порядки. Розумi╨ться, я рiшуче вiдмовився вiд таких послуг, нащо вона вiдповiла тим самим. Зуб за зуб. При цьому ©© очi iскристо смiялися, а я був змушений мовчазно признати поразку. Мiж нами постав неписаний договiр спiвдi© i за цю одну годину ми вирiшили можливо одну з найголовнiших проблем нашого життя. I признаюсь заздалегiдь, що ця дiвчина менi подобалась, i не лишень як землячка, людина, але й як жiнка. Моя стриманiсть, це був вищий закон, можливо, найвищий, це була тiльки Лена. Але Катруся була на досяг руки, нiби сотворена для цi╨© драми, повна, розцвiла, соковита, здорова. З ©© великим почуттям порядку, побутово© стрункости i чистоти, вона давала сильну поживу фантазi© i було б грiшно заперечувати ©© принади. Я любив ©© мову, ©© стримане слово, делiкатний тон. Ми говорили не про книжки, чи мистецтво, чи полiтику, а про наше минуле, теперiшн╨, щоденне й буденне, про хлiб i сiль, про тепло i порядок. Другого вечора ми знов ©хали разом вiдвiдати панi Сомерсет. Але ми не могли ©© бачити. Нам сказали, що вона тимчасово не може приймати вiзитiв. Ми тiльки передали ©й китицю квiтiв з допискою побажання здоров'я i вiд'©хали. На цей раз автобусом. В дорозi Катруся глянула на мене нерiшуче i обережно запитала: - Чи ви не будете гнiватись, коли я вас щось попрошу? - Чи щось аж таке, iцоб гнiватись? - спитав я з ноткою кокетства. - Досить таке, - сказала вона. - Чи я мiг би гнiватись на вас взагалi? Вас щось бентежить? - питав я далi. Вона дивилася вниз i мовчала. - Бентежить i то досить, - вiдпорiла вона по хвилинi. - Отже я чекаю... Цiкавий... - казав я заохотливо. - Це може... Я знаю... Може це не добре... Я розумiю. Але минуло© ночi я так мучилась. Я там сама! Я боюсь! Я боюсь! Той дiм... Великий, старий... Стiльки речей. Я ©© розумiв. Вона мала причини для тако© мови. Будинок виглядав мiстерiйне, тиша, старi по стiнах портрети, екзотичнi маски, та╨мничi дверi. Нi, це не була якась гра, мене хвилювала правдива непiдробленiсть ©© збентеження, я розумiв глибоко ©© делiкатне становище i я лиш намагався не потрактувати його вульгарно. - Ви бо©тесь? - зводив я це на жарт. - Завжди, - казала вона. - I сама не знаю чого. I колись... Дома... Боюсь темноти. Менi пригадалося, що ми всi бо©мось темноти, що це безмежна порожнеча, надмiрна дiлянка небуття, домена демонiв i смерти. Цього вечора ми вечеряли з Катрусею разом, у тiй самiй яснiй, бiлiк, затишнiй кухнi. На цей раз Катруся оповiдала менi про сво© Карпати. Де це ╨? Я дiстав атляс i знайшов тi гори, це ©х пiвденний схил по рiчцi Тисi, маленьке мiстечко в зеленiй долинi. ╞© батько був там учителем. За Чехословаччини його вибрано послом до парляменту, за короткий час Укра©ни вiн був високим урядовцем шкiльництва, за мадярiв його було арештовано, але випущено на волю i вiн знов учителював. За сов╨тiв, його ще раз арештовано i вивезено в Сибiр... Звiдки вiн не вернувся. Вона ж з матiр'ю i меншим братом, через Будапешт i Вiдень тiка╨ до американцiв, по дорозi ©х переймають червонi партизани, вона випадково вирива╨ться з ©х полону, але тратить матiр i брата, про яких до цього часу нiчого не зна╨, що з ними сталося, залишилася сама, дiсталася до таборiв ДiПi iтд. Та сама шорстка дiя, одна з мiльйонiв, така знана i така зрозумiла. I ось ми тут, у цьому та╨мничому будинку, що його будували такi ж, як i ми несподiванi люди, якi мали сво© проблеми i прийшли з-за моря. Ми ╨ шматки родин, залишки бурi, жертви епохи. Хто i куди нас пiслав? На чий наказ? Цi╨© ночi я залишився тут нанiч. Мешканцi колишнiх таборiв, вiдвiдувачi бомбосховищ, пасажири переладованих потягiв, втiкацьких пунктiв, емiграцiйних кораблiв, ми не сприймали i цi╨© необхiдности аж дуже драматично. Скiльки разiв ми ©хали забитими темними потягами змiшаних у купу чоловiчих i жiночих живих тiл, скiльки разом валялися по рiзних розбомбованих станцiях без надi© на дальшi можливостi руху, скiльки вистояли, тiло-до-тiла, у глибоких, бетонових бункерах, пiд канонаду бомбардувань. Катруся, розумi╨ться, мала збентежений, знiяковiлий, розгублений вигляд, ©© очi злякано бiгали по всiх речах i не знаходили певно© точки опертя, але взагалi вона трималася стiйко i мене лиш дивувала ©© моральна сила i ©© незасмiчена чистота. Вона заклопотано показала менi гарно прибрану, простору з великим розстеленим лiжком, кiмнату, на стiнах яко© висiли старi гравюри в прекрасних орамованнях, зi старим, втоптаним килимом на помостi i високим вiкном, завiшеним тяжкою блiдо-жовтою заслоною. Я почував себе дуже звичайно, здавалося я дома, нiчого мене не непоко©ло. Ще коли ми проходили коридором верхнього поверху, я ще раз звернув увагу на солiднi, брунатнi дверi, за якими, я знав, була бiблiотека, яку менi дуже хотiлося бачити. Я дозволив собi запитати Катрусю, чи було б це можливо. Розумi╨ться! Чому нi. Вона вiдчинила тi дверi, засвiтила старовинного стилю люстру i перед мо©ми очима вiдкрилась незабутня картина - сливе три стiни вiд низу до верху заложенi книгами, картами, бюстами. Збоку стояв масивний, дубовий стiл з великим глобусом i два старi, тяжкi, шкiрянi фотелi. Я, мабуть, мав дуже здивований вигляд, коли Катруся запитала: - О! Вам подоба╨ться? - Навiть дуже, - вiдповiв я. - То я скажу панi i ви можете тут бувати частiше. - Дякую, - сказав я. Скористаюсь з нагоди. Тi╨© ночi, пригадую, менi навiть снились книги, дуже багато книг i менi при цьому чомусь дуже пригадуються старi часи, наприклад, старий ╙гипет, обелiски обсипанi знаками, слова, врiзанi в камiнь, папiруси, заставленi думками. Пiдземнi i надземнi дороги, що вели i ведуть в простори вiкiв, скорочують плянету, вiдкривають новi простори. I в цьому засягу менi яснiша╨ моя власна мандрiвка по тих шляхах до цi╨© ось будови, над цим озером. Менi зда╨ться, що зi мною говорять мiльйонами слiв, на всiх мовах, минулi столiття з виразною вимогою йти далi. Коли земля i бiльйони iнших земель i сонць, i сузiр круклятимуть в просторах, то цей закон кружляння нiколи не став би зрозумiлим без цих маленьких, безтiлесних слiв, записаних тисячi рокiв колись на тих папiрусах. Рано я прокидався, як звичайно, о шостiй годинi, Катруся збиралася було мене будити, але я вже мився i голився в убиральнi. - Добрий ранок, Катрусе! - виталися ми через коридор, як вам спалося? - О, чудово! - казала вона. - Нiяких духiв? - О, нi! Нiяких! А як спали ви? - Також добре i також нiяких духiв, - вiдповiдав я. - Може iншим разом вони до вас зголосяться, - почув я несподiвану вiдповiдь. - Ви мене справдi лякакте, - вiдповiв я на це. - А ви й не знали, що я страшна... Було при╨мно, зiйшовши вниз, знайти в ©дальнi гарно приготований стiл - шинка, яйця, бекон, хлiб житнiй, хлiб пшеничний, грейпфрут i кава зi сметанкою. - Катрусе: - Що ви дума╨те! - викрикнув я. - А що сталося? - здивувалась вона. - Дума╨те, що я все це подужаю? - Невже не подужа╨те? О, не вiрю! Така сила! - жартувала вона. - Хiба, що ви менi поможете, - казав я. - Я вже снiдала. Чи не було вам холодно? Зiпсулось наше огрiвання. - Може вам помогти? - Дякую. Я вже дзвонила до гайдро. - Бачу - ви господиня. - Чому б нi? Коли верта╨тесь з роботи? О сьомiй? - Це мiй час. - Чи могла б просити ключ вiд вашого палацу? - Але ж. Катре! Бiйтеся Бога! Ма╨те стiльки свого... - Вибачте! Ми домовились. Не люблю несловних! Що мав робити? Ми погодились. Взагалi з нею виходило просто. Нiчого зайвого Що менi залишалося - встати, забрати сво© речi, поцiлувати ©© в щоку i сказати допобачення. Я так i зробив, за винятком цiлування в щоку. Замiсть того - мило подякував, сказав допобачення, вона мене провела до дверей й помахала рукою. На мене вiйнуло запахом подружжя, далебi це так зворушливо, така прониклива теплота i, можливо, це вперше я щось таке лiдчув. Коли я йшов до автобусу, менi було лекше, мороз пахнув бозом i син╨, високе небо розкривало обiйми для поцiлункiв. Мiй автобус бiг, як грайливiй пес, насупроти сидiла плятинова бльондинка у короткiй, кокетливiй жакетцi, а ©© довгi ноги викликали мене на двобiй. Коли ж вечором вернувся, моя хатина нагадувала аптекарську склянку, все шо могло блищати - блищало, моя завжди розбита постiль дбайливо застелена, у печi гомонiв вогонь, в повiтрi тепло на плитi готова, гаряча вечеря - мiцна, куряча юшка, теплi вiденськi ковбаски з тертою картоплею, тарiлка, нiж, виделка, ложка, склянки, салата. Все на мiсцi, нiчого не забуто. I навiть писулька: "Смачного, Павле !" Лишень само© авторки цi╨© паради нiде не було. Все зробилось само. Чарiвний гокус-покус. I як це все назвати i зрозумiти? Такий гвалтовний контраст до звичного мого ладу. Я звичайно приходив, був утомлений, розпалював пiч, ставив чай, ©в щось холодне, не вживав посуду, не тримався порядку. I враз цей свiжий дотик, i все так свавiльно ожило, я був на-правду здеформований, збитий, з дороги, побачив iнший напрям... Я насвистував карiоку i хотiв танцювати. На всiх мо©х, як казала Марта, вiвтарях стояли фото-iконки мо╨© Лени, звичайно в ©х очах я бачив ласку богинi, але тепер вони дивилися здивовано. Що, мовляв, сталося ? Що, мовляв, сталося - питалися також кiмнати зо всiма ©х антикварними атрибутами. Пiсля вчорашньо© мо╨© спальнi, вони раптом скорчились, я мiг торкатися рукою ©х стелi, з ©х стiн плаксиво стiкали потьоки сирости, з полатаних вiкон несло морозом. Особливо розпачливо виглядала моя збiрка кишенькових видань, яку я безсоромно величав бiблiотекою. Вибач Джоне Стейнбеку, вибач Джесимiн Вест, вибачте всi iншi. Я пролетар. Не можу дарувати старим римлянамi, що вони це слово видумали. Розумi╨ться, я знов "ночував у Катрусi" - преодiозне, зухвале положення, що наводило на безлiч розважань звичайно нiчим не виправданих, дарма що моя партнерка так блискуче вiдповiдала для цi╨© бiблiйно-райсько© ролi. Знов та пишна широка постiль, та патетична ©дальня, всi тi нашi розмови, блискучi синi очi i тонкi лебединi руки. Я довiдався, що панi Сомерсет все таки покращало, ©© стан не ╨ абсолютно загрозливий, що вона дяку╨ за квiти i надi╨ться скоро вернутися до дому. Це була гарна новина. Не знаю чому, але в цей час це була наппавду дуже гарна новина. Ми обо╨ мали найкращий настрiй, не дивлячись на одну прикрiсть, що я силою змусив Катрусю прийняти заплату за ©© снiданки. Менi було також особливо при╨мно направити одну клямку дверей вiдчинити кiлька вийнятков