царство небесне i пухкенький рай, i при тому так навпоминаються, що не тiльки живi, а й мертвi в гробах починають обнiматися, та цiлуватися, та христосуватись, i скiнчиться все то на: "Ой, чарочко медовая" та iнших ©м подiбних, що аж лунадовкола цвинтаря розляга╨ться. I нема тодi грiха, i нема смутку. "I друг друга об'iмем i тако возопi╨м" - спiва╨ться у святiй пiснi, а дiвчата аж ви-вискують вiд христосувань, що ©м подай тiльки, така сила тi╨© святочно© радостi. Не дуже спiвала i не дуже тiшилась родина Матвi╨ва. Зiбрались разом уся рiдня i присiли на травi у семiнарському саду. Кружляла як слiд чарка, гуторили весело, а Матвiй, просить на завтра всiх "на пiдводу", усiх - як рiдних, так i тих, що купили в нього землю. Просить усiх прибути завтра раненько, щоб скорше ви©хати, бо воно хоч того майна i не дуже, а все-таки на тузин возикiв набереться гарабурдя; поки вкладемось, поки те, поки се, а хотiлося б, як то кажуть, за раннього сонця. На щастя, погода, зда╨ться, зовсiм сприя╨, дякувати Богу. Вечором на роздорiжжi довге, слiзне, гамiрне прощання, так що Матвiй аж прикрикнув на Настю: - Ну вже, ну... Ще менi розiлл╨шся. Досить того. Не на смерть же ©демо! I там ╨ люди такi ж, як i ми. Нiч довга, турботна... Остання на хуторi. Усi в напруженнi. Настя зморена сидить на лавi, нiщо ©© не цiкавить. Дума╨ i дума╨. Завтра тут нас не буде... Зiстануть самi голi стiни, i буде поле, i лiс, i луг, i рiчка, а ми все покинемо, полетимо, мов тi лелеки, що ото на стрiсi. Але тi вiдлетять i вернуться, а ми нiколи. Першим заснув Матвiй - завтра повнi руки роботи i йому нiколи думати. За ним заснули дiти. Володько довше не мiг забутися, все i все приходило щось дивне на думку. Усе-таки дуже дивно, що вони ось так вибираються звiдсiль i кудись ©дуть. Йому трохи шкода матерi, що так дуже побиваються. Вiн не розумi╨, чому вони так дуже вже плачуть, але все-таки йому шкода. А мати сидить i сидить перед колискою, у колисцi Василинка, нога на поножi, колиска потиху хита╨ться. Володько привстав, пiдсунувся до матерi i пошепки пита╨: - Мамо? - Що тобi, дитино? Чому не спиш? - А чому ви не спите? - Не можу, дитино, не можу! Куди ми по©демо? Що нас там чека╨? Володько щось хотiв ©й сказати, та не знаходив слiв. Чув серцем свою матiр, щось у нiй було таке дивне, таке величне i таке святе. I хотiлось йому до не© молитися. Нiч. Чорна, весняна, як оксамит, нiч. Спить родина глибоким сном, сплять дорослi, сплять дiти. Ледве помiтний огник блима╨ на коминку. Настя, не роздягаючись, похилилась на краю полу бiля колиски i також здрiмнула. А нiч iде, ступа╨ невмолимо, остання на тому мiсцi, де горiло огнище оцього маленького, далеко на край свiта закинутого, гурточка людей; де цвiло ©х щастя, де болiло ©х горе... Тi чеснi, здоровi, повнi сокiв життя люди, тi борцi за поступ i володiння, тi вузли, що в'яжуть народ i землю во╨дино. Нiч. Чудесна, свiжа, пахуча нiч! Весна диха╨ пристрасним диханням, шумить лугом вода, а горою сосни. Зорi в небi жарiють... Земля набряка╨, мов жила, що налива╨ться свiжою кров'ю... Росте нечутно трава. "ЗАПАДЕННА ПИЛЯВКА" _ Спочатку долиною, помiж заставською сосниною та лебедським зрубом, повiльно хвилею котився перший, легкий, весняний туман. Потiм небо над лебедським пригiрком легко зарожевiлося. Кущ вiльх, що над криницею з кадубцем, звiдки Матвi╨ва родина черпала воду, чiтко зарисувався на рожевому тлi. Запищала якась пташина. Лугом повiйнув вiтрець, похитнув купками жовтих, болотяних квiтiв i шпичаками прибережних очеретiв. Хутiр Матвi©в спить. Довгий будинок хати разом з хлiвом для худоби. Навпроти тако© ж довжини, рiвнобiжне вад дорогою клуня на мурованих з каменю стовпах. Упоперек вiд городу свинюшник, дровiтня i хижка. Дверi клунi наростiж вiдчиненi. Серед двору сто©ть надовго розворений вiз. На подвiр'© розтрушено солому. Першою прокинулась Настя. Вона одразу збагнула, що всьому кiнець i що зайво далi перечити. Вона це зна╨ вже давно, але ще вчора здавалось, що ще не все страчено. Устала i вийшла надвiр. Ах, ранок! Який ранок! Сонце, скрiзь сонце, по всiх верхах, по вербах, по вiльхах, по соснах, по дубах. Свiт - храм, а в нiм засвiчено всi свiчi. Настя голосно молиться до сходу. Устав i Матвiй. Пiдiйшов одразу до цебра, вилив на обличчя кварту степлiло© за нiч води, гукнув на дiтей уставати i пiшов кормити худобу. На хуторi рух. В'©жджають одна за одною замовленi пiдводи - брати, швагри, сусiди. При©хав i Клим Юхимiв, а з ним Катерина. Ця вже не верта╨ться бiльше до дiда, а ще з Матвi╨м до Тилявки. Юхим привiз ©© скриню, ©© вiно, ©© корову. Не гаючи анi хвилинки, взялись до роботи. Розворювали[8] вози, кормили конi. Василь кожнiй парi коней сипав по два гарнцi вiвса до опалок. Виносили "добро" - з хати, з комори, з горища, з повiтки, з клунi. Кадуби з борошном, бодню з салом, дiжки з капустою, огiрками, столи, стiльцi, лави. Iншi в'язали свиней i вкладали до возiв, тi гули, мов фабричнi гудки. Бiгали по городi за курми i запихали ©х до клiток. Виводили з хлiва корiв, теличку... Володько дивився на цiлу ту руйнацiю, на заплакану матiр, на заклопотаного, в однiй сорочцi, батька, що з нього лився цюрком пiт, на дядькiв, що старанно кожний вантажив свого , воза, i йому було весело. Нiяково було радiти одверто, вони ж кидають старе гнiздо i "волочуться, мов цигани, у свiт", але хiба це не при╨мнiсть усе то лишити i ©хати валкою возiв кудись "у свiт", бачити новi мiсця, iншi лiси, iншi рiчки, iнших людей. При©дуть на якесь нове мiсце, там напевно знайдеться багато дiтвори, можливо, знайде собi приятеля. Йому лише прикро, що все то, як звичайно, тягнеться надто довго i що весь час так дуже побива╨ться мати. I щоб усе то якось приспiшити, вiн рiша╨ й собi помагати. Лiзе на горище, вишуку╨ там рiзнi старi речi, якiсь чоботи, якесь ганчiр'я i все то несе оберемком до воза. - Тату! Тату! - зверта╨ться до батька. Той саме двига╨ щось тяжке, якогось кадуба з борошном i зовсiм не зважа╨ на малого. - Чого ти хоч? - кричить спересердя. -А куди з цим? Батько мигцем огляда╨ться: - А, кинь там куди-небудь! Але куди його кинути, скрiзь повно, все завантажено, i Володько носиться зi сво©м крамом i кожного, з дуже поважним виразом, пита╨: куди то покласти. З нього посмiхаються, з ним жартують, але вiн не зважа╨. Не такий час. А сонце заповiда╨ гарний день, тепло, свiжо, при╨мно. 'Високо в блакитi кружляють лелеки "на погоду". Нарештi все готово. - Все, зда╨ться,- сказав Матвiй, пiшов ще раз до хати, до хлiва. Хата порохня, з брудними стiнами зi знаками, де були образи. Нi стола, нi лавиць, лише мiсце, де вони так довго стояли. Став на хвилинку, i щось зворушливе пройняло його. Труснув головою i вийшов. Скрiзь порожньо. У хлiвi, у клунi. I вичував у серцi смуток. А найгiрше той садок, тi рядочки щеп. Нiяк не вiрив, що все то отак на поспас лиша╨ться. Вернувся до пiдвiд. На подвiр'© все готове, опалки знятi, конi загнузданi, вiзники чекають. - Ну, так! - вирвалось у нього.- 3 Богом! Помолимось, люди, на дорогу! - i зняв мокрого вiд поту кашкета. У той час Настя голосно викрикнула, припала до землi устами, цiлувала ©©, рвала пальцями молодий шпориш: - Земле моя! I як тебе покинути? Боже, поможи менi! Усiма пройшло зворушення, стояли без шапок до сходу лицями, хрестилися. Матвiй читав голосно "Отче наш". По молитвi валка возiв рушила. Наперед Василь i Катерина гнали корови i телицю, за ними пiшли вози. Завйокали, зацмокали, загойкали пiдводчики, заскрипiли вози, один за одним, поволi i обережно, ви©жджали на дорогу. Настя залишила подвiр'я останньою, вiдходячи повернулася, похрестила все на всi чотири боки i пiшла. Сльози тихо текли по ©© щоках. - Ну, що ж, кумо,- гуторили дядьки.- Не побивайтеся. Звикнеться й там. Не в Туреччину ж iдете. Настя мовчала, вона й сама це зна╨, що не в Туреччину, та що ж, коли серце так болить, а сльози самi з очей бринять. Поволi тягнеться валка, минають город, останню межу, минають дерево-трепеток, що самiтн╨ росте на межi Григорчукового поля i що правило хуторянам за якусь межу ©х простору... Ось i до млина повертають, на греблi чужi люди, мельник. - Щасливо©, Матвiю, дороги! -Спасибi! - Дай Боже i на новому мiсцi зажити! - Дай Боже, дай Боже! I ви здоровi зiставайтесь! Не згадуйте лихом! Якщо зробив недобре - простiть! - А, хай Бог боронить, Матвiю! Не робили ви вам нiяко© кривди. Хотiли б завжди таких, як ви, сусiдiв мати. Мельник, мельничиха, ©х дiти. Прощаються як з рiдними i проводять геть далеко на гору. Згори Володько востанн╨ глянув на свiй хутiр, на луг, на рiчку, на тi верби, що по них лазив, на того млина, де стiльки вислухав казок, на став, на стависько. -Так ©деш уже? - пита╨ його Пепiк мельникiв. - ╞ду,- каже Володько. - А при©деш ще коли? - Не знаю. Ми ©демо далеко. П'ятдесят верстов. - Ого,диву╨ться Пепiк.- Але ти все-таки при©дь. При©дь! - Колись при©ду,- обiця╨ Володько i вони розстаються, Валка возiв поволi тягнеться глибокою, ви©ждженою, немощеною дорогою з пригiрка на пригiрок через заставське поле, попри монастирський млин, через Городн╨, в'©жджа╨ "бiля Лисiв" до села. Гавкають собаки, виходять на дорогу святочнi люди, вiтають Матвiя, деякi проводять валку, бажають щастя на новому мiсцi, деякi навiть виймають пляшку i на ходу частують "на колеса", жiнки дарують на згадку крашанки. Настя вже лише сидить з дитиною на возi, вона так зморилася, що йти вже не може. ©дуть побiля монастиря, побiля приходсько© церкви. Тут скрiзь повно людей. Усi ще святкують. Настя знов у плач. Поволi, поволi i по часi ви©жджають за село з другого боку. ╞дуть горою, звiдки дуже добре видно цiлу запорозьку долину зi стосами каменю i саме Запорожжя на горi з другого боку долини. Видно бiлу, нову, криту чорною бляхою хату дядька ╙лисея, збудовану минулого лiта, видно клунi, сади. Усе то до болю дорогi, близькi i знанi мiсця, i навiть сам Матвiй погляда╨ туди з виразом зата╨ного смутку. Валка тягнеться далi полями. Жайворонки заливаються, ниви криються зеленню, злiва виднi╨ багата чеська колонiя Борщiвка, справа на обрi© манячить та сама черешенька, що бiля не© "водило не одного", а в тому i покiйного Ровiцького, навпрост на перехрестi та сама корчма "Веселка", де то попивав покiйний Ровiцький з добрячим чехом Шалтою. Володько ще не був тут i тому все то дуже цiкаве. Гарнi будинки, гарнi Сади, пишнi хмельницi, рiвнi дороги. Спереду на пiвдень сто©ть стiною густий, старий, мiшаний лiс i просто на нього тягнеться валка. Бiля "Веселки" валка зупиня╨ться; дехто бере пиво, чута жарти, смiх. Находяться знайомi чехи. - А! Матвiй! ╙дете? Ано, ано! Шаст пан Буг! Добже д╨лате! Матвiй завжди добре жив iз чехами, ставив ©х за взiрець господарiв, брав з них приклад, але чехи i його любили. Постояли хвилинку i далi. Нема часу довго бавитись, попереду далека дорога. По часi в'©жджають, нiби до тунелю, до старого, темного, мiшаного лiсу. Дорога тут погана, з вибоями, ще не висохла весняна грязюка, пiдводи тягнуться поволi, мiсцями дядьки пiдтримують сво© вози, щоб не перекинутись. Володько не може всидiти на возi - стiльки тут цiкавого. Злазить i бiжить лiсом край дороги. Хведотовi також дуже кортить так побiгти, але йому не можна. Ще забiжить куди, а тут нема кому за ним дивитися. А тут такi величезнi, значно бiльшi, нiж у Лебедщинi, рiзнi дерева, що саме розвиваються, сонце ледве продира╨ться крiзь ©х вiття, безлiч усiлякого птаства гармидерить угорi i безлiч усiлякого рясту росте пiд ногами. Володько радiсно, раз-у-раз викрику╨, луна пiдхоплю╨ його голос i несе кудись у хащовиння. Потiм вiн нарива╨ цiлий оберемок рiзного квiття i несе матерi. Вiд квiтiв пахне мiцною свiжiстю лiсу, вони дуже нiжнi, i особливо подобаються Володьковi тi на високих стебельцях, що подiбнi на сережки якогось ясно-бузового кольору, бо вони не такi, як бiлий ряст чи синi фiялки, i трапляються вони не так часто. Далi дорога спуска╨ться круто вниз i ста╨ такою глибокою, що валка, ранiш нiж до не© в'©хати, зупиня╨ться, гальмують колеса i дядьки вигукують: "Агой-агой!" - чи не ©де там хто знизу, бо на такiй дорозi годi розминутися. Унизу лiс раптово урива╨ться, несподiвано вирина╨ долина з рiчкою, iз селом i млином. Кра╨вид трохи також мiня╨ться, земля пiскова, зовсiм нема садiв i будинки лише з дерева. ╞дуть селом, до©жджають до великого, мурованого млина i тут зупиняються. ╙ то знаний млин, що про нього не раз згадував Матвiй, з великим ставом i стависьком. Вода в ставу дуже чиста, майже прозора, i дуже добре видно в нiй цiлi згра© рибок, що пливуть у рiзних напрямках, а також як повзають по бiлому, крейдовому днi всiлякi рачки. Стависько густо заросле очеретом, шуваром, лепехою, по краях широким листом водяних лiлей. Починають по©ти у ставу коней i худобу, пiдвiшують до дишлiв опалки з обороком, попасають корови. Люди снiдають. Появляються великi куснi паски, кiльця ковбаси, миски холодцю. З'явля╨ться i пляшка оковито© - дай-бо здоровля! Згадали i "Христос воскрес", стало знов гамiрно. Володько з Хведотом беруть по кусневi паски, по крашанцi, лишають усiх i йдуть на греблю. Мати гука╨ за ними, щоб "дивилися". Хлопцям тут дуже подоба╨ться, у прозорiй водi плавають рибки, вони кидають ©м шматки паски. По снiданку рушають далi. Одразу за селом знов почина╨ться лiс. На цей раз лише сосновий. Височезнi, рiвнi, стрункi, мов восковi свiчi, дерева, що, зда╨ться, ©м тяжко стояти i вони ось-ось зiгнуться. Деякi з них таки злегка погнутi. Такого лiсу Володько ще нiколи не бачив. А яке чисте й пахуче повiтря. - То лiсок! - розважають дядьки.- З тако© сосонки платiвка вийшла б, що? Аршинiв тридцять-сорок. - А лiсок, рiзал'-ма, нiчого. Кажуть, на кораблi зрубати хочуть... кiсь хранцузи чи мараканцi... - Усе тi хранцузи та хранцузи,- озива╨ться ззаду Клим. - Та... Що ж... Капиталу треба. Без капиталу, скажу вам, нiчого не втнеш,- зазначу╨ Макар Улiянiв. - Хiба в Рос╨© мало тих лiсов,- чути голос Кальчука.- Када служив на Уралi, дак там отакий лiс просто випалювали. - Випалювали? - дивуються дядьки. - Не може бути! - зазначують iншi. - А от випалили,- продовжу╨ Кальчук.- Ще кращий, нiж цей. - Звiсно! Рос╨я! - докида╨ Макар. - Ах, Боже, Боже! - тошнi╨ про сво╨ Настя.- ©демо, ©демо, а кiнця й краю не видно. Завезе нас десь на край свiта. - Ха-ха-ха! - регоче Кальчук.- Тобi, Насте, лише на печi сидiти. Плужимось пiвдня пiском, а вона - кiнець свiта. Рос╨я широка! - Широка, а мiсця брак,- розважа╨ Матвiй. А день ясний, мов око. Сосни стоять сливе непорушне, Часом якась людина по дорозi зустрiнеться. - Дзiнь добрий! - вiтаються тi люди. - Чого вони, тату, дзiнькають? - пита╨ Володько у батька. - Та ж то ляшки. Хiба не зна╨ш? По цих-о лiсах самi ляшки. Голота. Сама бiда. Дядьки i на це мають свою думку: - Польськi, кажуть, пани насадили ©х тут. То, кажуть, пiсля польського повстання хотiв цар забрати панам землю. Так вони взяли та й сво©м вiддали, насадили чиншовикiв. Але кепсько ©м на цих пiсках ведеться. Подивiться на ©х життя. - А докеди, люди добрi, ╨д╨ц╨? - питають iнколи пiдвiдчикiв. - У свiт,вiдповiдають тi. - Свiт великий. - Кому великий, а кому малий. Дума╨мо, що вам у тих лiсах не дуже вiн великий. Не по©дять вас тут вовки часом? - А! Ми самi, як вовки. Коби тiльки взявся звiдки. А пiсок дiйсно грузький та сипкий, вози тягнуться поволi, деякi розтягнулися. Помiтна вже втома, особливо не дуже охоче йдуть корови. Минають кiлька лiсових хуторiв, минають зовсiм заборсане в хащовинах село Зелений Дуб, вози тягнуться то нагору, то знов згори. Природа рiзноманiтна, мiсцями видно свiжi зруби, стоять стоси дерева, безлiч хворосту... Василь видобув свою губну гармонiку i заграв щось там далi спереду. Конi помахують хвостами, пирхають, риплять вози. У невеликому селi, також над рiчкою, знов зупинка. Поять i попасають тягло i самi полуднають. Тут нагнали ще одну валку переселенцiв - Миколу Гнидку iз сiм'╨ю. Радiсне вiтання. У Миколи нема стiльки майна, що у Матвiя - всього чотири пiдводи. Полуднають спiльно, розстелили на зеленiй травi настiльники, накраяли пасок, хлiба, ковбаси, печенi, сиру, масла. Знов появилася пляшка, закружляла чарка - на одну, на другу, за святу трiйцю, за чотири вугли хати. Дехто затяга╨ "Христос воскрес iз мертвих". Жiнок збiльшилось. Була лише Настя та Катерина, а тепер добавилась ще й Марта зi сво╨ю молодою племiнницею Ганною. Василь заграв якогось гопака. Клим схопив Ганну, i пiшли в танець. За ними пiшли iншi. Довкруги лiс, зелень, сонце. Всi веселяться, одна тiльки Настя нiяк не може розворушитися. Дуже вже ©©, чу╨те, пройняло. З полудня ви©хали на шлях бiля Шумська. ╞хали дуже болотяною дорогою через Васькiвцi, потiм звернули до Рохманова. Коли вибрались на рiвне, конi ледве ступали. Для Володька нове видовисько. Злiва .видно великий став, велику рiчку, мости через не©, далi мiстечко, будинки критi черепом, високi вежi якихось церков, сонце все то скiсно освiтлю╨. Дуже тут гарно, даремно мама так нарiкають. I десь надвечiр нарештi Жолобки, нарештi той лiс останнiй i нарештi тилявецькi поля. - Тилявка! Тилявка! - гука╨ перший пiдвiдчик. - Боже! Тилявка! Так от де вона! - дивуються iншi. Велетенське сонце спадало над нею, назустрiч линули дзвони. То ж це ще Великдень, то ж на Великдень без перерви б'ють в усi дзвони, але мандрiвцям здавалось, що те сонце i тi дзвони лише для них, що це ©х так вiта╨ ця нова земля. Настя розглядалась на всi боки, бажаючи до чогось недоброго причепитись, але нiчого не знаходила. А дядьки, мов на те, вихваляють: - То, чу╨те, куме Матвiю, що поле то поле! - Поле неплохе! - А ©й-бо, неплохе! - Таке поле хоч би кому. - Я вже шкодую, що й собi не пристав до кумпанi©. Довга валка возiв тягнулась поволi рiвною, простою дорогою назустрiч сонцю. Виднiлись будови, двiр, огорожа. Усе то наближалось i наближалось. Зустрiчалися чужi люди, що цiкаво оглядали прибульцiв. I ось при заходi сонця валка в'©хала на широке подвiр'я двору. Подвiр'я дiйсно просторе, збоку великий, бiлий, але критий соломою, будинок, довкруги чотирикутником маказин, клуня, далi стайня й короварня. Перед короварнею калюжа, що показалась Володьковi цiлим ставом. Одразу з мiсця почали розвантажуватись, бо деякi дядьки бажають на цiлу нiч ©хати назад. Усе зносили до одно© кiмнати у великому домi, що ©© резервував Матвiй для себе. Кiмната не дуже велика, дво╨ вiкон, хiд через кухню i через iншу кiмнату, що ©© зайняв Титко. У цiлому будинку таких кiмнат чотири i одна кухня, i в кожнiй з них по родинi. На кухнi примiстився Микола Гнидка. Всi новосельцi вже попри©жджали, за винятком Тараса Здорова. Вони, розумi╨ться, не могли всi тут змiститися, i друга ©х половина поселилася в iншiй хатi, що була призначена для батракiв. Коли Матвi╨ва валка в'©хала на подвiр'я, сюди негайно висипали всi новосельцi, а до того найшло ще людей iз села. Почалось вiтання, посипались запити, дехто помагав зносити речi. Настя, як побачила "гой ярмарок", серце ©© не видержало, i знов заголосила: - I що я тут, людоньки, робитиму? I де ми тут усi змiстимось? I куди вiн мене ото привiз? А там же було простору стiльки, i такий спокiй, i така краса... Володько був надутий, якась незвичайна пиха розпирала його, здавалося, що вiн тут найбiльший пан. Вiн носив що мiг до сво╨© кiмнати i з-пiд лоба позирав то на тю, то на iнших, а особливо звертав увагу на таких, як i сам, але ©х тут було стiльки, що не мiг усiх затямити. Запам'ятався йому лише якийсь хлопчисько у доморобних, барвлених, позакачуваних штанях, босий, без шапки i дуже залиша╨ний. Видно було з мiсця, що це не дерманський хлопець, бо в Дерманi таких крашених штанiв не носять. Кiмната, призначена для Матвi╨во© родини, скоро заповнилась по береги. Не було де нi стати, нi сiсти, а про лягти i не думай. Деякi речi прийшлося поставити на горищi, а дещо в присiнку перед кухнею. Там також помiстили бодию iз салом. Конi, корови, свинi i дрiб дали до спiльних хлiвiв, вiз залиша╨ться на подвiр'©. I коли все розвантажили, пiдвiдчики пiдкормлювали лише конi, приходили прощатися i один за одним, вже порожняком, трусилися до себе. Новосiльцi лишилися. Настя стогнала: нема де навiть колиски повiсити, нема де голову прихилити. Але всi були такi втомленi, що не дуже-то перебирали мiсцем. Чи хто що з'©в i де тiльки знайшов яке мiсце, там i клався. Володько з Хведотом заснули на двох розстелених мiхах-кропивияниках, що в них везли коням обрiк. I спали добре. I нiчого ©м не снилося. I спали всi, навiть Настя. Лише Василинка щось скiмлила у сво©й колисцi. Мабуть, була голодна. Сварня мiж новосельцями розпочалася з першого дня. Розумi╨ться,- першенство бабам. Котрась котрусь обiзвала позаочi, тiй донесли, та вiдповiла, обiзвалась у вiчi, а там недалеко й до кiс. Причин для цього бiльше, нiж треба. По-перше - те дiлення всього панського: i дорослi, i дiти, кожному бiльше i бiльше хочеться - iдуть, рвуть, розносять. Один хiба Матвiй наказав сво©м "нiчого менi не рушити", але Володько все-таки ма╨ свiй склад в однiй з порожнiх бодень, де повно всiлякого панського майна, знайденого по горищах та по рiзних смiтниках. По-друге: Мотринина курка десь "губить покладки", Мотря каже, що ©© приманила Параска до свого гнiзда. Параска божиться i клянеться, що Мотря бреше. Однi за Мотрею, iншi за Параскою, i гамору повний двiр. Зiнчин Хведорцьо потовк носа Лiкерииiй Улянцi. Улянка до мами, мама до Хведорця, Хведорцю до сво╨© мами, а потiм Зiнька й Кiкера стоять, попiдтиканi вище колiй, на сво©х ганках i на цiле село обмiнюються прозвиськами. При цьому завзятюще орудують язиками, дулями, а як забракне аргументiв - лiзуть одна однiй до кiс або частують одна одну кра╨видами заднiх сво©х частин, завзятюще конкуруючи докладнiстю процедури. Клуня на всiх одна, у клунi сiно, солома, мiшки, збiжжя, картопля - i Настя майже переконана, що Миколина Марта вчаща╨ до ©© картоплi, бо де вона бере тi продукти, коли сво©х не привезла, а картопля ©© зовсiм подiбна до Настино©, а Марта до того звiсна давно сво╨ю поведiнкою. Недурно вона вийшла за того злодiяку Гнидка. Марта довiдалась, i коли Настi треба спекти чи зварити, дверi кухнi, де живе Марта, перед нею закритi. До справи втруча╨ться Матвiй, за Матвi╨м iншi чоловiки. Мiж цими останнiми також не краще. Дiлять будинки, цеглу, паркани, дошки, гнiй, солому, полову. Галасу безлiч. Кожному вида╨ться, що вiн дiстав гiрше, а його сусiд лiпше. Почина╨ться зi слiв, а кiнча╨ться цурупалком по головi, а тому Матвiй може часто чути з уст сво©х сусiдiв ось такi, для себе, побажання: - А бодай його звело з розуму, як вiн звiв нас осюди на муки! А бодай йому так ноги покрутило, як вiн покрутив наше життя! А бодай його так свята земля цуралася, як ми тепер одно одного цура╨мося! А чи нам там дома ,чого бракувало, а чи не жилось нам, як у Бога за пазухою? Винахiдливiсть тiток у цьому напрямку не ма╨ меж, i Матвiй це чу╨, i сливе кожного ранку, але вiн на таке не зважа╨. У нього повнi руки важливiшо© працi, та й усi не дармують, кожному хочеться вийти скорше "з того западенного гайдеру", а що вже до Настi, так та ©дьмом "його" ©сть, що вiн виволiк ©© осюди на муки пекельнi. А тому на нововизначених десятинах городiв, уздовж, по обох боках шляху, зазеленiли грядки, зiйшла городина, копалися рови на фундаменти, зводились мури. Будинки ростуть не днями, а годинами, а до того оранка, сiянка, кошанка, рубання дерева, тесання, воження гною... Матвi╨ва родина вся як ╨ вiд свiтання до смеркання в роботi. Навiть Хведот не дарму╨, навiть i його заставляють пильнувати отам грядки, щоб ворони сiянки не видзьобали, та курчат, щоб бува шуляк не забрав. Василь же, Катерина i Володько в роботi, мов у запряжi, вiчно. А Матвiй вирiшив будуватись не на тому занедбаному городi пiд самим селом, що його вимiняв у Титка, не буде вiн тиснутись на тiй десятинцi i все з усього поля туди звозити, краще вiн побуду╨ться на головному сво╨му "участку" посерединi, над шляхом. До речi, i не ╨ то так далеко вiд решти сусiдiв, але що йому тi сусiди, от хiба до води трохи далi, бо треба ©здити за нею аж у долину села. Одначе на майбутн╨ Матвiй i з цим собi дасть раду. Викопа╨ отам в долинi колодязя i буде вода. I почав вiн одразу звозити туди дерево, камiнь та цеглу, i почав копати фундамент вiсiмнадцять аршинiв довгий та вiсiм широкий з намiром наперед хлiв звести, щоб у першу чергу худобу пiд стрiху взяти, а потiм щось i для себе злабудати. Матвiй як Матвiй, чоло його не висиха╨ вiд поту, руки його нагадують гаки яко©сь машини, сорочка на його плечах цiла, як купа багна,- вiд поту, куряви та глини. Треба лише бачити його при сходi сонця, як вiн вешта╨ться на тiй сво©й дiлянцi, як вiн знов садить тi щепи (дещо привiз з Лебедщини), як вiн копа╨ тi фундаменти, як вiн кремса╨ той камiнь, як вiн теше пiдвали, платви, крокви, стовпи, довба╨ канi, робить чопи, збива╨, ставить, рихту╨. I все самий, i завжди невпинно, бо де його тепер вiзьмеш робiтника та й за вiщо. Одних мулярiв мусiв узяти, бо ж сам такого муру не зведе за одно лiто. А Василь, а Катерина - як не у полi, то тут же глину мiсять, тачками камiнь пiдвозять, ями копають. Скорше, скорше з тi╨© "пансько© хати", скорше з того пекла, з отого бруду, крику й метушнi. Настя вже навiть не тошнi╨, у не© нема бiльше слiв, ©й тут нiчого не подоба╨ться - i повiтря смердить, i дощi повсякчас, i холоднеча неймовiрна, i церква якась маленька, дерев'яна, з одним попом i дяком, i криниця бозна-де, i що то, людоньки, за криниця - багно не криниця, до не© не дiйдеш, не до©деш, а треба по колiна в багнюку залiзти, доки тi╨© води набереш. А що вже клопоту з тими курми, та худобою, та пашею, та збiжжям - нема навiть слова, щоб виказати. Найблагiшу частину вибрав собi Володько i був з того цiлком вдоволений. Вiн пасе сво© "три хвостяки" отам на парининi, поки ще ©© не заорали,- Рябу, Гнiду i теличку - на росу i пополуднi, а в перервi обiднiй ма╨ свiй вiльний час, якщо його не пiшлють кудись грядки полоти або нести батьковi на будову воду та полуденок. Ма╨ вiн безлiч свого зайняття. По-перше, знайомство з усiма, як мати каже, з дiтворою, по-друге, обслiдування цiлого двору, будинкiв, горищ, льохiв, ста╨нь, повiток, старих бричок, паровика, що сто©ть серед двору, молотарки, нарештi городiв, сусiдських га©в, довколишнiх лiсiв. Ледве вста╨ сонце, а його вже будять. Нiхто його особливо не ми╨, нiхто не чеше, а самому йому також не дуже хочеться тим займатись, особливо тепер. I чи промимрив той "Отче наш", а чи й нi, i чи лемензнув що там, а чи й без того, зовсiм заспаний i розчухраний, жене вiн тi сво© хвостяки, а в головi у нього повно всiляко© всячини, хоча там ще сонний морок i хоча його босi, побитi, поколотi i попухлi ноги штикiльгають. Так. Вiн уже сну╨ черговi сво© плани, як його уникнути в полудень роботи i як би вирватися з дому та як перемогти отого здоровенного Ет-То╨вого нiмого Романа, з яким ось цiлий мiсяць веде завзятющу боротьбу, що робити зi сво©ми новими приятелями, двома жидочками, з якими пасе разом, i, нарештi, як добратися до отого далекого, що на обрi©, темного жолобецького лiсу, що так манить до себе i що про нього оповiдають дива-дивнi, нiбито вiн ще з тих лiсiв, коли то iшли козаки на Польщу. На полi просторо, але не для Володька. Володькiв простiр вiд межi Никифора Ет-Тоя до межi Iвана Кушки. Там овес i там овес, i туди не смi╨ залiзти корова, i туди не смi╨. А тут кортить i помрiяти, i поспiвати, i пострибати, i кудись вiдвинутись, i в озерцi з позакачуваними штанями польопатись, i багато iншого кортить, та гай-гай! Щастя ще тi жидочки - Мошко та Iцько, дуже славнi, спокiйнi, несмiливi хлопцi, що дуже пильно пасуть свою корову, один спереду, другий ззаду, хоча корова ©х дуже повiльна, тяжка, черевата, ма╨ обламанi ратицi i обидва роги, обiрваного хвоста i дуже обдряпана. Мошко й Iцько не мають свого пасовиська, вони пасуть сьогоднi там, завтра деiнде, ©х часто звiдкiльсь виганяють, але ось вони дiсталися на Матвi╨ве i тут зачепилися надовше. Тепер кожного ранку Володько, Мошко й Iцько сходяться разом, Мошко кожного разу пита╨ те саме: - Чи тво© тато нас не будуть бити? А Володько завжди те саме вiдповiда╨: - Паси, паси! Ми i так скоро будемо це заорювати... Хоч не можна це пояснити лише якоюсь самою Володьковою добротою, вiн ма╨ на це сво© розрахунки. Мошко завжди носиться з книжками, що ©х Володько ще не бачив, i це його дуже iнтригу╨. - Покажи-но ту свою книжку,- просить Володько. Мошко охоче i гордо показу╨. Володько листа╨ книжку, огляда╨ малюнки i пита╨: - Що ти тут учиш? - "Лiсiца i Ворона",- вiдповiда╨ Мошко. Володько знаходить "лiсiцу i ворону" i вголос, по складах, прочиту╨: - "Вороне гд╨-то Бог послал кусочек сиру. На ель ворона взгромоздясь, позавтракать, било, совсем уж собралась, да прiзадумалась". Володьковi байка подоба╨ться, i вiн швидко вивча╨ ©© напам'ять, щоб одного разу здивувати сво©х слухачiв у дворi. Володько, Мошко й Iцько - приятелi. Мошко розпиту╨ Володька про Дермань, а сам оповiда╨ про дуже велике мiстечко Шумське. Володько оповiда╨ так про Дермань, що вiн виходить ще бiльшим, нiж Шумське, бо там ╨ така велика церква i така велика школа, що нiде в свiтi, навiть в Острозi, нема бiльшо©. Мошко перехилить округлу, зi шрамом на чолi, голову, приплющить одне око i дуже уважно слуха╨, а менший, Iцько сто©ть на сво╨му мiсцi перед коровою i лише здалека позирку╨. I як тiльки сонце пiдiйметься отак, що треба за ним задирати голову, Володько зна╨, що вже можна гнати "товар з роси". I робить вiн це дуже охоче, значно охотнiше, нiж "гнати на росу". По-перше, йому вже захотiлося порядно ©сти i на його десь там чека╨ миска борщу щавлевого з добрим куснем чорного хлiба, по-друге, сьогоднi в нього на порядку денному обслiдування отого темного гаю, що межу╨ з дерманськими хуторами i що саме так гарно зеленi╨ i цвiте. Можливо, там ╨ щось дуже цiкаве, а до того там цвiтуть дикi яблунi, черешнi, кущi калини, дерева черемхи. Там також розвиваються гарнi липи з молодими пагiнками, що з них можна дерти лико, плести нага©, робити свистуни, крутити трубки. I як тiльки Володько з'©в свiй борщ, i як тiльки мати вiдвинулася та не встигла сказати: "А вiднеси-но батьковi полуденок",- як вiн уже змився. Вiн уже женеться через двiр, знаходить десь там Хведота i обидва тягнуться до гаю. Ах, скiльки тут квiтiв - чорнобривцiв диких, та ромашок, та дзвiночкiв, та папоротi пiд кущами. Як тут свiжо та зелено. Як чудово пахне. I як при╨мно для нiг вичувати свiжу прохолоду, особливо там, у темних мiсцях, де найдовше трива╨ роса. Хлопцi довго тут вештаються, довго вирiзують рiзнi дубцi, довго топчуть траву, але нарештi i вертатись пора. Володько згадав i про матiр, вони там напевно його гукають, треба йти, бо хоча вони вже напевно самi вiднесли полуденок, але треба хоч щось там зробити. I, щоб задобрити матiр, Володько рiша╨ принести ©й оберемок квiтiв, мати, до речi, ©х дуже любить. Вiн рiша╨ принести ©й оберемок черемхи, що саме так буйно цвiте. Але не встиг вiн вилiзти на дерево, не встиг вiдламати пару галузок, як у кущах щось шумно зашерехтiло, Володько 2II встиг лише побачити, що Хведот нагло зiрвався i подер, мов опарений, отуди до городiв, а, глянувши вниз, вiн зненацька побачив пiд собою здоровенного, з рудою бородою, дядька, що грубим, хриплим голосом продубасив: - А куди то тебе, чортове дерманя, занесло? I при тому, Володько помiтив, дядько спустив попругу. Це не дуже добре вплинуло на Володька, i йому не залиша╨ться нiчого iншого, нiж сидiти тут i чекати. Але дядько не хоче чекати, вiн гримить далi: - Злазь! Чортовi заволоки! Налiзло вас сюди, мов сарання, i нiчого вiд вас не влежить на мiсцi. Володько дуже гарно розумi╨ бажання дядька, але злазити йому нiяк не випада╨. Дядько ж задер бороду i люту╨: - Злазь, бо шкiру з тебе спущу! Така обiцянка ще менше спонуку╨ Володька виконати того наказа, i вiн анi руш. - А, чортова хал╨ра! - вже цiлком поважно люту╨ дядько,- забрався на чуже i ще буде з тебе кпини робити! - Я не знав, що то ваше! - кида╨ згори Володько.- Я думав, що це наш лiс. - Ваш? Колька в ребра тво©й матерi! Я тобi зараз покажу - ваш! Володьковi непереливки, дядько виразно намiря╨ться лiзти за Володьком, його борода сердито мига╨, довгi руки лапають за гiлля. Володько чим скорше дряпа╨ться вище, i геть до самого верху, але дядько й собi не вiдста╨, а обличчя його, мов цегла, червоне, а очi, мов пси, злючi, а руки довгi та великi. Володько швидко шука╨ рятунку, побiч он росте граб, що його гiлля аж сюди сяга╨, i ╨ то те ╨дине, що простяга╨ йому Божа долоня, i, анi секунди не вагаючись, Володько, мов мавпа, стриба╨ на гiллю граба, його малi, жилавi руки швидко працюють, ноги телiпаються в повiтрi, але ось i вони схопились стовбура i вiн посунувся вниз животом по корi, обдерши лише дещо бiля пупа шкiру i сорочку. Але й дядько не такий, щоб дармувати, i вiн умi╨ дряпатись по деревах, до того вiн ма╨ довгi ноги - сягни лише i ти на грабi! I вiн схопився за ту ж гiллю, що й Володько, але гiлля розважила тягар, нагло звучно трiснула, а дядько вже летить iз гiлляччям униз. "Ух! Ух",- ухка╨ мов потопельник, розмаху╨ руками, намагаючись за щось схопитись, але все пiд ним лише трiщить, i саме тодi, коли Володько торкнувся ногами землi, дядько пролетiв, уже без перешкод, останню вiддаль i гепнув iз шелестом на траву. Що там далi творилося, Володько не тямить, бо, лише торкнувшись землi, вiн миттю зiрвався i так подер звiдсiль, нiби за ним гналося сто чортiв. Але це нiяк не значило, що пiсля цього Володько якось зрезигновано дивився на життя. Нiчого подiбного - анi краплi зневiри. Вiн про це анi довго й не дума╨. Тисяча iнших думок i проектiв ро©ться в його неспокiйнiй головi, i одною з найбiльших його турбот ╨ - як помиритися iз нiмим Романом. Останнiми часами Володько переконався, що той йому до болю потрiбен. З перших днiв знайомства завели вони отой бiй, але це тепер зовсiм зайве. А почалось з отих розшукiв по горищах та по смiтниках усiлякого старого залiзяччя, дiрявих залiзних горшкiв, якогось старого панського взуття. Нiмому все то потрiбне, вiн то носить сво╨му братовi ковалевi, але Навiщо воно Володьковi - вiн i сам не зна╨. А звели вони бiй за отi гвинти, що ©х старанно вишрубовували з велико© молотарки, що ото сто©ть перед клунею i чека╨, поки ©© не забере власник. Натягнули того кожний цiлу жменю, i треба дивуватися, як та машина ще держиться купи, але кого то обходить. Нiмий дуже зручно оруду╨ шрубаком, Володько далеко так не потрапить, тому в нiмого гвинтiв значно бiльше. Нiмий гордо показу╨ Володьковi свою здобич на долонi, Володько показу╨ свою - i враз нiмий схопив Володьковi гвинти i пустився навтьоки. Володько за ним, дiгнав того на подвiр'©, плигнув йому на спину i обидва покотилися по болотi. Скiнчилося тим, що обидва мали зовсiм пошматованi сорочки i з носа кожному текло червоне. Пiсля того билися за все: за обламок коси, знайдений на горищi маказину, за випасання межi, за корови, за всiляку всячину. А одного разу нiмий мiцно вiддячився Володьковi, жбурнув на нього тверду брилу землi, попав у живiт i забив тому на кiлька секунд дихання. По тому Володько лише весь час плекав почуття солодко© помсти, чекав лише нагоди, нiмий старанно його оминав, але одного вечора вiн гнав свою корову попри Матвi╨ву будiвлю, Володько засiв за недокiнченим муром i вгатив нiмому кусень цегли в саму потилицю. Нiмий лише заскавулiв, мов пес, i схопився за голову. I тепер були б квити. Тепер би лише помиритися, i все гаразд. Тим бiльше, що на Володька чекають тепер значно бiльшi пiдпри╨мства, нiж до цього часу. На нього чекають отi лiси довкола, "наш", угорський, жолобецький, одерадiвський, але з ким туди пiдеш, коли бiля нього сама дрiбнота, самi малi i слинявi дiвчата, а тi пара лобурiв якiсь такi недотепи, що ©х нiяк не перекона╨ш, що можна так легко перекинутись з Володька на лицаря, на розбiйника, на шукача скарбiв, що в тому лiсi можна знайти стiльки цiкавого, не кажучи вже про всiлякi там воронячi гнiзда, але там також можна знайти мiж семи дубами i оту сплячу царiвну, що ©© заворожила вiдьма, i тi скарби що ©х замуровано великим розбiйником пiд одною з лип, i, чого доброго, навiть ту хату вiдьми на отих курячих нiжках. Але хiба тих Хведькiв та Iлькiв, та всю ту дiвч дрiбноту якось у тому перекона╨ш. Думав, було, про Мошка та Iцька, але тi виявились великими боягузами, бо вони хоч i вiрять, що в лiсi живу розбiйники, але саме тому вони нiколи туди не пiдуть. До того анi Мошко, анi Iцько не вмiють дряпатися по деревi вони бояться так високо, ©м крутиться голова. Нi, нi... Мошко й Iцько на таке не надаються. Залиша╨ться один нiмий, речi, Володько вже чудово з ним говорить - руками, ногам головою, вухами, очима i, як це не дивно, нiмий найкраще його розумi╨. Нi, помиритися конче треба, Володько мусить пiти якусь жертву, i вiн пiшов на таку. У Володьковому складi двiрських знахiдок була дуже вартiсна рiч - один, зовсiм добрий i зовсiм не дiрявий, залiзний, лудяний горщика яко©сь особливо© форми. Видно було одразу, що той гори призначений не на варення, а для чогось iншого - для чого, Володько не зна╨, то знали хiба пани, що його вживали, кажуть, що то якийсь нiчник, що Володька, зрештою мало - нiчник-ненiчник - цiкавить. Нiмий дуже заздростив Володьковi таку здобич, поривався навiть то вкрасти, але не вдалося. I от Володько рiшив вiддати того горщика нiмому добровiльно, що вiн негайно i зробив. Нiмий був утiшений неймовiрно, передав нега© горщик сво©й матерi, а завiв з Володьком таку дружбу, ©х тепер нiякою водою не розми╨ш. Цiлими полуднями зникають вони по отих довкруги лiс нi одне, хай найвище щуляче гнiздо не уникне ©х зору, дряпались на найвищi дуби, i чим вiн вищий, тим краще, i навiч спробували видерти з липи дикий рiй бджiл, i було б це удалося, але вони не мали потрiбного знаряддя i по певно часi обидва зовсiм стратили свою подобу, обернувшись якiсь округлi товкачi, без очей, без носа, без рота i мало без вух. Дома ©х пiзнали лише по неймовiрно пiдраних штанях i, замiсть спiвчуття, Володьковi дiсталось ще й кiлька засягiв батьково© попруги, що було винятково прикро. Пiсля того прийшлося Володьковi залишити на деякий час лiс, i тут не тiльки тi проклятi бджоли завинили, але i його штани, що дiйшли вже до такого краю, що хiба зiсталось ©х зовсiм скинути i ходити без них. Мати сказала виразно, що бiльше латати ©х не буде. А до того й погода змiнилася. Взагалi ця весна була мокрою, але ось перед Зеленими святами засльотило на цiлi два тижнi. Не було дня, щоб Володько так не накис у полi при худобi, що пiсля того йому було не до лiсу. Але i в цих сльотах була якась приваба. Всi озера повнi води, вся рослиннiсть яскраво-зелена. Пiвсонний спокiй заповняв, здавалось, усе повiтря. Вечорами молодь сходиться до хати Ониська, що живе в батрацькому будинку, Максим Стратонiв бере свою скрипку, Нестор Ониськiв бубенце, Василь Матвi©в гармонiйку, миттю прибiгають босi й захеканi три Ганни - Тарасова, Миколина й Кузьмина, за ними гналися iншi i танець починався. Максим дуже зручно нарiзував польочку "Свинi в рiпi, свинi в рiпi, ой, годино моя", а дiвчатка дрiбненько точились довкруги сво©ми босими, в "калошах" з грязюки, ногами, i було шумно, i весело, прибiгали i з села, напихалось дiтвори, стирчав тут i Володько, i це тривало геть за пiвнiч, а потiм усi розходились зi спiвами i свистами, незважаючи на нiяку погоду. Володько весь перейнявся новою думкою: конче захотiлося й собi грати на скрипцi. Але як, але