спалахнуло вогнище, бо головi й тiлу стало тепло й гарно. Подивився навколо, й товариство гукнуло: "Згода!" Вiн сам ревнув оте "Згода!" й побачив, що в його руцi знову повний келих. Випив уже не роздумуючи й уздрiв зеленi змiйки, що поповзли до нього з усiх куткiв. Потiм вiн зрозумiв, що то не змiйки, а повзе до нього трава й зiлля. I почав угадувати, яка це трава й зiлля. На нього повзли хмiль i березки, пiшов, випнувши груди, звiробiй, а за ним, як нiч, - глуха кропива. Там далi витиналися оман i стародуб, ще далi притулилося вонюче зiллячко, i вiн позирнув на нього з пiдозрою. Але заусмiхалися калачики, захитали голiвками ромашки; вiн уже хотiв встати й пiти, коли помiтив буркун i вдихнув його солодощi. Тодi в руцi знову опинився налитий келих, хтось зареготав, хтось закричав, а вiн узяв i випив. До нього посунули якiсь обличчя, дивнi й незнайомi, бо корчили гримаси, тицяли роздутими, як колоди, пальцями, плювались i роздимали нiздрi. Але йому пахло м'ятою, i вiн вибачив цi крики й плювання - в головi повiльно почали крутитися обручi. Один, другий, третiй, вони сплiталися помiж себе й крутилися, наче кола, яким нiколи не розiмкнутися. Вiн подумав: "Треба йти додому!" Але йому здалося, що чу╨ сотникiв регiт, крiм того, його стусонули; навколо дивнi звiрi, дуже багато звiрiв: людськi тiла i звiрячi голови. Всi вони нявчали, кричали й галакали, всi вони немов показилися - Iвана вже добряче стусонули пiд ребра. Впало ще кiлька ударiв, i вiн раптом розлютився. Скочив на рiвнi й урiзав комусь так, що перед ним засвiтилося червоне марево. - Облиште, - почув вiн владний сотниковий голос. - Хай вип'╨ ще! Йому тицьнули до рук ще кухля - випив його з жадобою. А тодi на мозок поклалося кiлька каменюк, i вiн уже зовсiм перестав розрiзняти, де вiн i що з ним ко©ться. Сотник вiдчував пiднесення. Довго жив передчуттям цi╨© хвилини, i ось вона прийшла. Малий хробачок уже не давав спокою, аж доки не спала йому до голови оця думка. I вiн привiв цього кметя сюди, викликавши тим немалий iнтерес. Але хай усе зроблять вони, думав вiн, головне напо©ти й натро©ти. Пан сотник навiть вирiшив труснути калиткою - людям це подоба╨ться, кому не хочеться випити дармового? Вiн пив i сам, а тодi почав горлати якiсь дурницi, що мали б розпалити гультя©в. I гультя© пiддавалися його покликам, ставали веселi й розгнузданi. Iван пив покiрно й охоче, пан сотник задоволене стежив, як соловiють його очi, як сивiють i несамовитiють. Вiн пiдливав ще i ще, шинкарка моталася, немов учадiла, а люди вже червонiли на виду, вже починалися п'янi розмови, сварки й крики. Цього моменту не можна було пропустити, i вiн з кухликом у руцi обходив усiх. Моргав, шепотiв, кивав на Iвана, пiджукував. Всi вже дивилися на велетня налитими кров'ю очима; хай iще не час, але вони вже починали звiрiти. Вже пiдлазили до нього i навiть стусали, але так, щоб той не помiтив. Це викликало хвилю добрячого реготу. Сотник знову всунув Iвановi келиха, а коли той випив, всi затюкали й зареготали. Пiдходили до нього, кривилися й плювали. Смикали за одежу, а один вiдчайдух налив йому за комiр пива. Повiтря схитнулося од реготу, а сотник, ставши в кутку, задоволене похихикував. Iван сидiв за столом i немов не бачив того всього. Його очi посивiли, волосся спадало на плечi брудним вiялом, - дурнувато всмiхався. I сотниковi ще бiльше сколошматилось у грудях, особливо через те волосся. - Гей, ти! - гукнув вiн якомусь парубчаковi. - Ану-но бацни його! Парубчак пiдiйшов до Iвана i вдарив. На те велетень звiвся i став такий страшний, що на мить у шинку стих галас. Його обличчя запалало, i парубчак полетiв сторчака. В нього зацебенiла з носа кров, обiллявши рот i сорочку. - Ага, ти так! - загорлали звiдусiль. - Бийте його! - Облиште! - закричав сотник. - Облиште його! Хай вип'╨ ще! Скочив до Iвана i тицьнув йому до рук келиха. Той одразу ж заспоко©вся i одним ковтком випив трунок до дна. А тодi сiв i замотав головою. Потiм звiвся й захитався. Хотiв iти, але його похилило до стiни. - Га-га-га! - зареготали зусiбiч. - Бийте його! - Хай вийде надвiр! - закричав сотник. - Надворi способнiше! Iван i справдi прямкував надвiр. Всi з'юрмилися за його спиною, i сотник побачив, як яро поблискують у всiх очi. Парубчак обтер уже кров, кинувся вперед i, коли Iван став на ганку, вдарив його ногою. Велетень захитався i гримнув з ганку. На нього кинулися, як на звiра, й затусали руками й ногами. Кiлька чоловiк тягло палицi й ломаки, i на розпластане тiло посипалася хмара ударiв. Тодi сотник сказився. Вiн закричав, аж звiвся навшпиньки: - Патли! Рiжте йому патли! Його пiдмивала ярiсть, весь вiн був немов згусток виплеснуто© лютi, метушився, кричав, але сам не бив. Люди вже озвiрiли й без того. Рiзали ножами патли й виривали iз голови разом зi шкiрою. Iван важко застогнав i заворушився. Люди посипалися з нього, як мурашва, а вiн iз закривавленим побитим лицем лише поводив страшно очима. Тодi вдарено його ззаду ломакою, i вiн знову звалився долi. - Очi! - закричав сотник. - Виколiть йому очi! Чоловiк з ножем метнувся до Iвана, i над мiстечком пронiсся рев. Iван знову звiвся, хоч поприлипали до нього, як гончаки до ведмедя, гультiпаки, i став на повен зрiст. По обличчю вiд очей юшила йому кров, i вiн ревiв. Ревiв, мов зранений звiр, i безсило махав руками. Люди вже почали розтiкатися по майдану. Тiкали, хто куди, тiкав i сотник, аж доки на майданi не залишилося нi душi, хiба що писар, який сидiв на ганку канцелярi© i спокiйнiсiнько кушпелив свою череп'яну люлечку. Спершу велетень бiг. Хмiль наче спав з його тiла, вiн натикався на паркани, бився об дерева, але бiг. Над ним погасло сонце, чорна нiч окутала зусiбiч, чорнi хмари спускалися на землю, чорний бiль пронизував йому голову, виростали чорнi квiти й пахли кров'ю. Вiн бiг, хоч насправдi ледве переступав ногами, а коли впав у порох, здавалося, нiби все ще бiжить. Над ним розверзалися неозорими чорними кугавами небеса, а вiн уповзав у якесь безконечне i безнадiйне провалля, де холодно дихало камiння, де гинуло все живе, яскраве й чисте. Плавав у величезнiй калюжi, в якiй теж не було нi барв, нi свiтла, - обличчя йому засипало попелом, а вiн у тому попелi чув iржавий бiль, що ©в обличчя. Все тiло дерев'янiло, а вiн бiг, бо вже не мав сили спинитися. Не було вже й тепла, треба було бiгти - ╨дине, що знав i розумiв. Насправдi ж повз, наче внурювався в неозначену порожнечу, в незвiданий бiль, котрому нема╨ нi початку, нi кiнця. Гостро натикався на будячиння, колючки й лопухи, гостро пахла курява дороги, а вiн повз чи бiг, лiз чи мчав, iшов чи купавсь у сiрому попелi. В калюжi без дна, початку й кра©в, бо йому знову болiло, знову скiмлило й. нило; душа його теж була немов калюжа, наче в нiй не жило бiльше нiчого, крiм цього болю. Тiло його гойдалося, його вiшано, прив'язувано до хмари, а хмара та зовсiм лягла на дорогу й на мозок. Бо й мозок ставав хмарою, весь спопелiлий i перетрухлий; з нутра рвалася нудота, i вiн, закручений зовсiм, поламавши всi припони, якi ще тримали його бiля землi, покотився, нiби чорне перекотиполе, б'ючись об грудки й доганяючи себе самого. Потiм його знудило, вiн виблював прямо на чорну землю, по якiй котився перекотиполем, прямо в калюжу, яко© так i не змiг подолати; все спалахнуло так яскраво, що вiн зупинився. Зупинився, вдивився в те палахкотiння, а тодi зваливсь у траву, гублячи рештки свiдомостi й останнi iскри сьогоднiшнього дня. Отямився вiд холоду. Йому здалося, що хтось змочу╨ йому голову. Це було при╨мно й непри╨мно водночас, i вiн, зворухнувшись, застогнав. Потiм захотiв розплющитись, але глухий бiль нагадав йому все, i вiн уперше в життi пiзнав вiдчай. Не знав, куди втрапив, не вiдав, що чинити й куди йти. Голова покрилася глухою темрявою - вiдчув це по-справжньому тiльки зараз; хотiв пiднести руку до очей, коли ж зустрiвся з чи╨юсь рукою. Аж здригнувся й глухо запитав, хто то. Йому вiдповiв дитячий голос, вiн навiть подумав, що десь чув той голос i що вiн дуже приязно звучить. - Це ти, Мотре? - запитав вiн. Але це був якийсь сирота, котрий утiк зi школи. Вiн бачив усе, що сталося, i хоче йому допомогти. Хлопченя, певне, плакало, бо шмигало носом. - Чого ти плачеш, малий? - наскiлькимога лагiднiше запитав вiн. - На вас страшно дивитися, дядьку, - вже по-справжньому заплакав хлопчик. - Коли була нiч, то ще нiчого, а зараз, а зараз... - То зараз не нiч? - запитав вiн iз нутровою тривогою в голосi. - Уже ранок, - сказало хлопченя. - А я сиджу тут, бiля вас, цiлу нiч. Ви все порива╨теся до очей... Вiн запитав, що з його очима. Врештi, про це й питати було годi, але вiн спитав i напружився, щоб вислухати правду. Але хлопченя мовчало. - Ну, чого ти мовчиш? - з мукою спитав вiн, i хлопченя заплакало ридма. - Гаразд, - пробурмотiв вiн. - Зна╨ш, де моя домiвка? Хлопченя знало, i вiн спробував сiсти. Тiло йому ломило, було важко й пальцем кивнути, але вiн звiвся й сiв. - Ну от, - сказав, - а тепер добиратимемося додому. Його знудило, вiдчув, як усерединi все палиться, i знову ледве не виблював. Лоб у нього був мокрий, певне, хлопченя мочило водою. Лапнув за волосся й натрапив на щось чудне. Волосся в нього майже не було, хiба кущаки, об якi вiн аж руку поколов. - Не чiпайте, дядьку, - сказало хлопченя. - Там у вас також рани. Вiн сидiв, важкий i безсилий, кривавi бiльма його свiтили назустрiч ранковi, а побите обличчя було аж сизе. - Ну не плач, - сказав вiн лагiдно. - Чи далеко ми вiд мо╨© домiвки? - Полем навпрошки, - вiдповiло, плачучи, хлопченя. - Я не знайду, - хрипко пробурмотiв вiн, - а коли ти не перестанеш плакати, то не зможеш мене провести. - Менi страшно, - сказало хлопченя. Вiн знову вiдчув бiль там, де були колись у нього очi. - Зав'яжи менi, - попросив i вирвав шматок сорочки. Руки в нього тремтiли, i вiд зусилля, з яким рвав сорочку, на лобi виросився пiт. Хлопченя в'язало йому очi, i вiн вiдчував малi й трiпотливi пальцi на потилицi. Об тiм'я йому вдарилося кiлька сльозин i опекло. - Тепер треба встати, - сказав вiн. - Чи нема близько палицi? - Нема, - вiдповiло хлопченя, - але я можу збiгати. Йому стало раптом страшно, що опиниться тут сам. - Не треба, - хрипко сказав. - Допоможеш дiстатися домiвки. Захотiв устати, вiдчув, як його вхопили за поперек малi рученята, як натужно допомагали йому, й глибока сiра печаль пойняла його душу. Став навкарачки i спробував вклякнути. Це йому вдалося, i вiн вiдчув на обличчi тепло. Сонце стояло якраз перед ним i лило на нього тепле ранiшн╨ промiння. I вiн завмер, вслухаючись у це тепло. Його душа схвилювалася, а печаль уже виростала в бiле кудлате дерево. I вiн пiзнав нову силу, що з'явилась у глибинi його ╨ства, в глибинi цього ранку й сонця. Натужно звiвся, а потiм важко дихав, хитаючись на всi боки. Хлопченя пiдпирало його, i вiн зрозумiв, що це йому допомага╨. Що тепер вiн зможе навiть пiти. Але навколо стояла глупа тьма, i вiн не знав, куди ступити. Немов висiв у повiтрi i боявся втратити рiвновагу. Бо коли втратить рiвновагу, може нiколи не звестися. - Ти таки побiжиш за палицею, - сказав вiн. - Бо так я не дiйду. Почув, як вiдiрвалось од нього хлопченя i як швидко полопотiли по дорозi босi ноги. - Що це за шлях? - спитав вiн, але згадати не мiг. Та й не було сили. Сидiв i слухав, як дзвонять у вишинi жайворони. Це був теплий мелодiйний дзвiн, так само милий, як ранiшн╨ сонячне тепло. Вiтерець вiйнув на нього й принiс запахiв зела. Навiть розрiзняв, що як пахне, i це дало йому сяку-таку розраду. Намагався згадати вчорашнiй день i те, що з ним сталося. Але вiд таких думок болiло, i вiн знову слухав жайворонкiв. Сидiв так довго, зацiпенiв i наче перетворювавсь у камiнь. Важкий, хворий камiнь, який живе тiльки цим дзвоном i ранiшнiм теплом. А ще запахами зела. - Я вже принiс! - почув вiн над собою голосок. Йому всовувалася в руки палиця, i вiн, спираючись на не©, звiвся. - То куди ж iти? - несмiливо й наче нiяково спитав. - А просто! - хлопченя важко дихало вiд бiгу. Вiн перекинув палицю в праву руку i ступив перший крок. Його замло©ло, i закрутилася пiд ним земля. Але стиснув губу й пiшов. Сонце грiло на них ззаду - йшло двi чудернацькi постатi: одна величезна, розкарячена й важка, що налягала на палицю й ледве волочила ноги, а друга мала, що стрибала бiля велико©, як пташеня. Вони похитувалися в теплому жовтому свiтлi, наче гойдав ©х ранок i наче пливли вони по зеленому неозорому морю... Вiдтодi почали ходити по Орiльщинi новi жебраки. Мале метке хлопченя водило величезного слiпця з пошрамленим обличчям - вiн був такий великий, а хлопченя таке мале, що хто бачив ©х, не мiг стримати жалю. Бо вiд здорованя вiяло дивною силою, що примушувало забувати про його калiцтво, а вiд хлопченяти - самою печаллю. Кволе й тендiтне, мов дiвчинка, з худим, виснаженим личком, воно пiдскакувало до якогось двору, залишивши свого велетня на вулицi, й починало виспiвувати, танцювати а чи жалiбно спiвати. I люди виходили з дому, щоб послухати малого й подивитися на чудного слiпця, що немiчно стояв серед вулицi й покiрно чекав, доки зробить хлопченя сво╨ дiло. А воно заливалося, i люди, слухаючи чудовий голосок, витирали сльози, що самi напливали на очi. - Бiда ж менi на чужинi, - спiвало мале, - не так же тiй сиротинi, як бiднiй головоньцi, що не маю я з ким приязнi, туги розлучити, тiльки звик я безпрестанку на чужинi жити. Ходжу, блуджу по юлоньцi, тяженько зiтхаю, що на чужинi я, бiдний, родини не маю... Вiн спiвав таким високим та ясним голоском, так чисто й гарно свiтилося його личко, що люди не жалiли милостинi. Вони звертали вiд села в поле, а тодi йшли, доки зморювалося хлопченя. Тодi Iван брав малого на руки, i вони знову йшли - малий пiдказував, де баюрина, а де яма, куди повертати i де йти обережно, - в тому ©хньому ходi було щось таке, що забували про сво╨ жебрацтво. Вибирали затишне мiсце й сiдали розкласти вогонь. ╞ли, що бог послав, а тодi знову йшли. На нiч спинялися на якомусь хуторi чи просто в полi; тодi Iван розповiдав малому казки, i той, скулившись пiд рукою у свого велетня, слухав з такою цiкавiстю, що велика, кострубата рука слiпця клалася йому на голову й починала тихенько гладити. Так вiн i засинав. Тодi вiдчував Iван, що йому ста╨ затишно на душi. Бо решту часу вiн жив самою напругою. Бачив звiрiв, що наступали на нього й хапали розчепiреними лапами, - думав про це так багато, що почав забувати справжнi обличчя, якi колись знав, - ставав лихий. Гризла його ураза, спалахував бiль - в такi хвилi розмотував голову й обмацував: заростала повiльно, але все ж заростала. В Новий Орiль вони вiдтодi не заходили, i вiн намагався не думати про те. Так само, як не думав про свою хату й про Мотрю. Хiба iнколи запалювався смуток, приходили до нього веселi, залитi сонцем поля i золотий лев, з яким змагався. Тодi клалася йому на вуста усмiшка, обличчя губило замкненiсть, i хлопченя, бачачи це, радiло. Воно спiвало в такi днi веселiших пiсень, веселiше пританцьовувало й удавалося до довших вiршiв, якi залюбки слухав й Iван, та й люди смiялися, аж за боки бралися. Потiм вони знову йшли, i знову брав Iван на руки свого проводиря, а той, обхопивши його за шию тоненькою рукою, мудро показував шлях. Але прийшла ця осiнь, коли Iван прокинувся одного ранку й довго слухав щiмкий бiль, що раптом озвавсь у ньому. - Це ж яка пора? - спитав вiн, i хлопченя, яке вилiзло з копицi сiна, де ночували, сказало, що вже ранок. - Я не про те, - Iван сiв на сiнi й пошукав обличчям сонця в небi. Але сонця не було, i вiн зрозумiв, що ма╨ пiти дощ. Ще настороженiше витяг до неба обличчя: - Я питаю, чи вже осiнь, чи ще лiто? - Вересень, - сказало хлопченя. Тодi вiн зрозумiв, що його тривожило. На нього повiяло тлiном леглого листя, холодним продувом i мертвим духом порожнього поля. - Тобi не холодно? - спитав вiн, але хлопченя не вiдповiло йому. - Так, тобi холодно! - сказав вiн. - Може, повернешся в школу? - Не проганяйте мене, - жалiбно сказало хлопченя. - Я не хочу повертатись у школу. - Та от бачиш! - понуро сказав Iван. - Не можу я бути жебраком. - Це я проситиму, - так само жалiбно сказало хлопченя. - Ви стоятимете на вулицi, а я проситиму. - Чи ╨ тут близько лiс? - спитав вiн. - Близько, - дихнуло на нього хлопченя. - Ми пiдемо в лiс. Вiн звiвся, струснув одежу, i хлопченя раптом злякалося його. Бо вiд нього заструмувало такою силою, яко© вiн не знав. - Що ви хочете зробити? - спитав вiн, але Iван уже рушив. - Ви не туди iдете, - крикнуло хлопченя, все ще сидячи на сiнi, - треба праворуч! Вiн повернув праворуч, а хлопченя побiгло слiдом. Взялося за шворку, прив'язану до Iванового очкура, й повело його. На них дихнув сумний лiс, легле листя, холодок осiннього ранку, прив'яле де-не-де зiлля. Зашумiв вiтер, i хлопченя почало стрибати, щоб зiгрiтися. Iван iшов швидко й упевнено. Його тягло до себе накописько дерев, лiс кликав його дивним голосом, i вiн зрозумiв, що то знову виходить на дорогу лев. Вже мiг його побачити, почув його дихання й тепло його шкiри. Лев iшов разом iз ним, вони мали увiйти мiж жовтi сосновi стовбури, i велетень почав пригадувати, який то жовтий колiр. "Колiр тепла", - подумалося йому, i вiн усмiхнувся сво╨му левовi. Лев був смутний. Добре бачив, що той був смутний i невеселий, що йому гiрко так само, що гiрко на душi й хлопченятi, бо тягло за шворку, наче вола. Але вiн знав, що не може зупинити цього ходу i не зможе позбавити хлопченя його гiркоти. Там, де почнуться дерева, вiн знову вiзьметься з левом уручки. - Бачиш того лева? - спитав вiн, i хлопченя заплакало. - Я не бачу нiякого лева, - сказало воно. - Лiс далеко? - запитав вiн. - Вже поруч. Врештi, знав це й сам, бо полем уже не пахло. Тiльки жовтими стовбурами й жовтою шкiрою лева. Вiн згадав раптом про мед, що його ©в iз лев'ячо© голови, й подумав, що йому вже не ©сти такого меду - восени може бути тiльки гiркий мед. Гiркий запах, гiркi стовбури i гiркий лев. Той iшов попереду, вихляв тiлом i начебто тiкав. Iван пришвидшив ходу - не хотiв, щоб той утiк. Над ним уже зашумiли дерева. Тодi вiн зупинився. - Листя вже впало? - запитав, i хлопченя вже зовсiм розревiлося. - Тут нема╨ листя, - сказало воно. - Тут сосна. Але вiн не вiдчував сосни, а тiльки запах леглого листя. Врештi, вiн згадав той жовтий колiр - запах листя, цих дерев i лева. Лев повернув до нього голову. Його морда була все ще сумна. Сумна й добра, бо вiн сам був сумний i добрий. Але не мiг бути добрий зараз, бо навколо затанцювали звiринi морди. Всi вони занявчали, загарчали й загалакали. Всi вони наче показилися, i вiн вiдчув добрячого стусана. - Обережно, - сказало хлопченя. - Тут скрiзь дерева. Вiн побачив, що навколо нього почина╨ танцювати зiлля. До нього поповзли хмiль i березка, пiшов, вигнувши груди, звiробiй, а за ним стiною стала глуха кропива. Там, за нею, - оман i стародуб, а ще далi притулилося вонюче зiллячко. Вiн упiзнав вiдразу те вонюче зiллячко - повiяло на нього трутизною й цвiллю. Кисло запахла шандра, i вiн здригнувся - зiлля почало заплiтати йому ноги. На облитiй сонцем галявинi все ще стояв лев, бiля нього лежала левиця й гралося кiлька левенят. I вiн зрозумiв, що йому вже не добратися до тi╨© галявини, адже тут стiльки цього зiлля й так пахне трутизною! Тодi вiн розмотав свою голову, й волосся сипнуло йому на плечi - воно виросло! Вже зовсiм виросло, хоч недавно були ще самi кущаки. - Дивись, - сказав вiн, - волосся мо╨ вже виросло. Хлопченя плакало. - Ну, чого ти плачеш, дурне? - Я не хочу цього, я хочу ходити з вами по дорогах i так здобувати хлiб. Вiн подивився на лева там, на галявинi, й сумно всмiхнувся. - Тобi доведеться повернутися до школи, - сказав вiн. - Ти дуже славне хлопченя, але я не можу жебракувати. Хлопченя плакало, а вiн почав мацати довкола себе. - Де тут дерево? - спитав вiн. Хлопченя взяло його за руку й пiдвело до молодо© сосни. Вiн обмацав руками сосну й вiдштовхнувся. - А бiльше дерево тут ╨? - спитав вiн, а коли хлопченя пiдвело його до бiльшого, сторожко обмацав його долонями. - Стань за мною! - наказав вiн i раптом уперся об дерево. Над ними захиталася корона, i велетень упiзнав це почуття: шелестить корона, врештi, вiн сам - дерево; зирнув на галявину, де все ще стояв лев. Лев дивився на нього незмигно й сумно, а Йван повернувся до нього спиною. - Тепер ми пiдемо туди, - сказав вiн. - Чи ╨ зараз якiсь свята? - Здвиження, - пошепки сказало хлопченя. - От i добре, - мовив Iван. - Я вже давно чекаю цього здвиження. Iшли довго, хлопченя притомилося, i вiн узяв його на руки. Мале кволе тiло тулилося до нього, i вiн хвилювався, чуючи це тепло. Але над ним шумiли корони дерев, хай давно вони вийшли з лiсу, i йшов за ними той-таки лев. Пiзнавав його сторожку ходу, але не обертався. Кликала його дорога, i вiн поспiшав. Кликав незнайомий голос, i вiй пiддався йому безоглядно - йшов усе швидше й швидше. Хлопченя втомилося плакати, вказувало втомленим голосом дорогу, i вiн м'яко пригортав його до себе. - Там мене знову битимуть, - несподiвано сказало хлопченя, i вiн ще нiжнiше пригорнув його до себе. Навколо пахло травами й зiллям; коли вони переходили порожнi поля, пахтiло стернею й волошками. Вiн вiдчував: стерня - темна, а волошки - блiдо-синi. Над ними таке ж небо: хмари, мов стерня, а небо волошкове. Вiн подумав, що блiдо-син╨ - це вiдчуття цi╨© осенi, ©© вогкий та привiльний дух. ╞© тепло й павутиння, яке летить i летить. I обвива╨ волосся, як дороге прядиво. Волосся знову вi╨ться за ним, як хоругва, бо йде вiн швидко. I сила в нього знову така, як колись. - Глянь-но, - сказав вiн. - За нами нiхто не йде? За ними нiхто не йшов, але вiн вибачив хлопченятi його слiпоту. Бо виразно чув сквапнi кроки, чув солодко-гiркий смак та запах: в душу йому все бiльше наливалося суму й нудьги. Був то майже той-таки сум, який вiдчував, коли ходив до Мотрi. I вiн уперше за довгий час подумав про Мотрю. Запахло йому конем-дiвчиною, запахло теплим молоком, явилася боязка всмiшка. Але це був тiльки спалах, зовсiм кволий серед цi╨© гiркоти й смутку. Вiн повернув голову, хоч хлопченя обхопило йоголiию руками, i спробував зирнути назад. Позаду була чорна пустеля, по якiй украдливо ступав золоторунний лев. Лев дивився на нього так само незмигно, i його добродушна морда ще бiльше нагадала йому про сонячну дорогу до Мотрi. Йому раптом захотiлося прогнати лева, хай би йшов до сво╨© левицi й левенят, але не мав сили, бо хлопченя обвило його руками й засинало. Воно щось бурмотiло, i вiн прислухався. - Мене там битимуть, - сказало воно. - Ма╨ш потерпiти! - прошепотiв вiн, намагаючись не збудити хлопченяти. Але коли воно зовсiм заснуло, вiн зупинився. Бо раптово зрозумiв, що не зна╨, куди йти. Кiлька разiв спiткнувся й ледве не впав. Тодi вiн поклав долоню на обличчя хлопченятi. Воно прокинулось i засмiялося. - Ми звернули з дороги, - сказало воно, - й iдемо полем. Вiн i справдi вiдчув стерню, що колола ноги. За ними спинився лев, лiг на стерню i спочивав. - Чи далеко ще до Нового Орiля? - спитав вiн, сторожко виставляючи обличчя. До нього приплив дух житла. Запах диму й горiлих бур'янiв. - А ми вже майже прийшли, - сказало хлопченя. - Ось мiськi паркани. Iван почув, як ударив церковний дзвiн. Круглий, соковитий звук повис, наче куля, мiж небом та землею i довго не хотiв розпадатися. Але розпався на безлiч вiдголоскiв i вмер. Тодi з'явився другий звук. - Ти проведеш мене до церкви, - сказав Iван. - До то©, найбiльшо©! Хлопченя подивилося на нього, обличчя Йванове було залите смутком. - А що моя хата, - запитав вiн, - видно ©©? - Видно, - пошепки вiдказало хлопченя. - Але звiдти виходять якiсь люди. - Якi в них обличчя? - схвильовано спитав Iван. - Подивився, якi в них обличчя? - Менi не видно ©хнiх облич, - сказало хлопченя. - Це далеко. - Гаразд, - видихнув вiн i прислухався, чи йде за ним лев. Лев iшов. Iван знову дихнув запаху людських осель i диму вiд горiлих бур'янiв. - Веди мене до тi╨© церкви! - наказав вiн. Вони пiдiйшли до паркану, i велетень вiдчув, що дорожнiй порох холодний. - Люди вже йдуть до церкви? - спитав вiн. - Iдуть! - Давай спочинемо. Вони сiли на узбiччя, i вiн вловив запах деревiю. Сидiли бiля дороги покiрнi й похнюпленi, i повз них проходили люди. Виразно вiдчував ©хню ходу, дехто спинявся й кидав ©м дрiбний грiш. Хлопченя брало грошi, а Йван вдихав у себе знайомий запах деревiю. Був солодкий i рiдний - все тут жило й дихало, мов удома, все нiби сонцем налилося. I вiн зрозумiв, що сонце таки грi╨. Ненадiйним гiрким теплом. Стало тихо. Зовсiм тихо. Хiба десь сокотав пiвень чи погавкували собаки. - Люди вже пiшли? - спитав, мов пробудився, Iван. - Пiшли, - вiдповiло хлопченя. - Заведеш мене до тi╨© церкви, - сказав Iван. Вони встали й повiльно, зморено пiшли. Лев теж пiдвiвся й тихо поволiкся слiдом. Зайшли до церкви. Вiдразу вiдчув це: запах горiлих свiчок, дихання людей, бурмотiння попа i спiв, що раптово злинув згори й покрив усе м'якою печаллю. Iван немовби пив той спiв, глибокий i спокiйний, сумний i чистий. Запахло димком од ладану, пахло навiть малювання зi стiн - церкву, певне, недавно обновляли. Вiн стояв позаду людей, але його помiтили. Немов пройшовся вiтер, нi, то шумiли корони дерев. Дерев, що здiймаються вгору й губляться десь там, у небi. Можливо, було там i листя. Вiн схилився до хлопчати: - Пiдведи мене до стовпа! Хлопченя взяло його за руку, i вiн обмацав долонями шкарубкий стовбур. Тiльки зараз упiзнав, що це й справдi була сосна. Ззаду стояв лев, звiв голову i сторожко прислухався. I вiн зрозумiв, що гiркота зовсiм пойняла йому душу. Спiв i голоси людей, шепiт i шелест, дихання й запах ладану - все нiби знялося вгору й розтало там, бiля бань. Бiля хмар, як стерня, i волошкового неба. На нього дихала осiнь i дивився лев. I вiн знову здригнувся, його струснула раптом хвиля реготу. До нього поповз хмiль i березка. Пiшов, випнувши груди, деревiй i темно зашумiла глуха кропива. Там далi витинався оман i стародуб, а за ними притулилося вонюче зiллячко. Зiллячко розлило свою трутизну i цвiль. Кисло запахла шандра, i вiн вiдчув, як зiлля заплiта╨ йому ноги. Тодi пригладив волосся, що буйною гривою спадало на плечi. I пригадав смак меду, якого довелося йому покуштувати ще там, на дорозi. Той смак був далекий, як запах тлiнного листу, - з'явилося тепле видиво дiвчини-коня i ©© солодкий дух. Але знову плюснуло хвилею реготу. До нього наближалися якiсь обличчя. Були дивнi, бо корчили гримаси, показували роздутими, як колоди, пальцями, плювалися й вискотiли. В головi в нього закрутилися обручi. Один, другий, третiй - посплiталися мiж собою й крутилися, наче спiралi. Дивнi звiрi обходили його звiдусiль. У них були людськi тiла i звiрячi голови. Всi вони нявчали, кричали й галакали, неначе показалися, i вiн вiдчув, що ось-ось почнеться розправа. Схилився до хлопченяти й поцiлував його. - Тепер бiжи! - прошепотiв вiн. Хлопченя плакало, але вiн став раптом такий лютий, що закричав щосили: - Бiжи, я тобi сказав! Хлопченя й справдi перелякалося, дивилося на нього повними жаху очима й поволi задкувало. Люди обернулися до них, пройшов шепiт, корони дерев там, бiля неба, захиталися й почали губити листя. I велетень глибоко вдихнув повiтря. Натис спиною на стовбур, i все раптом закрутилося. Почувся трiск, закричали люди, закричали звiрi, звiдкiлясь iз темряви виринув перестрашений тхiр. Теж щось закричав - все пiшло колесом, все перетворювалось у кисiль, та й крик цей застиг - церква захиталася. Вiн вiдчув гiркоту, цiлi хвилi полинового духу ринули на нього згори й обкутали його. Знову напружився, аж прилила йому до обличчя кров, аж задерев'янiли м'язи й зацiпенiло тiло. Хвилi полину покотилися ще густiше - вже не було нiчого, крiм полину та вiдчаю, крiм гiркоти i лева, що швидко пiшов йому назустрiч. "Ну от, - встигла мигнути йому думка, - ми знову вiзьмемося з ним уручки". Лев стрибнув на нього, й вони покотилися по тому полину, яким заросла церква, а на них iз гуркотом звалилася темна лавина чи хмар, чи поламаних дерев. СВIЧЕННЯ Маленький попик, бiлий наче лунь, трюхикав на малому возi. I вiн, i його так само бiлий коник посхиляли голови, а дорога, якою вони ©хали, блiдо сяяла вiд перетерто© на нiй куряви. Пообабiч тяглися хлiба, i бринiли вони важким золотом - ось-ось мала надiйти пора жнив. Попик звiв синi, окресленi сивими бровами, очi - дивився на той щедрий, колосистий розлив. Побачив навiть ряди женцiв i почув пiсню, що злетiла над полем, уздрiв також полукiпки й боцюна, котрий спустився на один iз таких полукiпкiв. "Веселi могили, - подумав вiн, - веселi могили цi полукiпки!" Помахував перед його очима кiнський хвiст, ступали чотири сивi ноги - на заднiй лiвiй копито було збито, i коник ледь-ледь накульгував. Старий озирнувся несамохiть - висiла за возом хмара куряви й затуляла весь шлях: попик на мент забув, звiдкiля вiн ©де й куди. Потiм хлiба закiнчилися, i трюхикав вiн по дорозi, зарослiй пообабiч тирсою. З одного й другого боку витиналися двi стiни трави, i вiн майже ховався зi сво©м конем у тому морi. Вигиналися сiро-зеленi хвилi, котилися аж ген далеко попереду, клалися плавко й погiдно - гуляв по тому трав'яному полi вiтер. Вiз стояв на горбi, що трохи вивищувався над степом: кiнь i попик пильно вдивлялися перед себе. Боки Сивка втомлено ходили, а попик намагався пригадати, куди вони вибралися. Глухла навколо тиша, тiльки жайворонки невтомно били в сво© дзвiнки - була ця тиша, як тканина, блаватна. Бiлi вi© попика поклiпували, вицвiлi очi його дивилися на свiт спокiйно, позаду за ним повiльно осiдала курява, знята возом, - там, у туманi вiд куряви, стелився той-таки кра╨вид - вигинливi й зеленi хвилi. Попик зiскочив на землю i став ще менший, наче хлопчик сивоголовий. Вiдпустив коневi вудило, i той почав хапати траву. Попик дiстав iз воза торбу з харчем, сiв тут-таки, на узбiччi, й почав з натугою розминати подуплавiлими зубами засохлий хлiб. Синiй метелик прилетiв i сiв на покладену бiля колiна руку старого, - тихо дивився на непроханого гостя. М'яв хлiб, смоктав його неквапно, кiнь скубав траву i вряди-годи форкав. Метелик сидiв на руцi й тремтiв од власного зухвальства. Над головою незрушно стояв коршак, i тiнь од нього лежала зовсiм поруч на дорозi. Метелик перелетiв iз попиково© руки на його бриль i сiв там, наче квiтка. Тодi зворухнувся старий, устав i стягнув шворку на торбi. Ковтнув востанн╨ й кинув торбу на воза. Пiшов опорядити коня, а метелик не злiтав йому з бриля. Махав тремтливими крильцями, немов до льоту поривався, але й гадки не мав злiтати. Десь далеко в степу заiржав чи заплакав дикий степовий кiнь, i це iржання розлупилося, розплескалося в безмiрному просторi. Почув тупiт копит за спиною, але не обернувся. Так само трюхикав його коник, i так само, понурившись, ©хав i вiн. Вже пара синiх метеликiв сидiла на його брилi й наче балакала помiж себе, - миготiв крильцями спершу один, а тодi другий. Наздоганяв воза тiльки один вершник, i копита чiтко дзвонили в степовiй тишi. Лiтн╨ закiптюжене обличчя, чорнi палкi очi, вуса, закладенi за вуха, а на макiвцi, пiднятий вiтром, наче пiвнячий гребiнь, чуб - вершник нiчим не рiзнився од посельцiв цих кра©в. Кiнь його заiржав, далеко попереду зойкнула луна, тонко охнула i пропала в просторi; попиковий кiнь наче щось пригадав, звiв голову й прислухався, хоч уже з десять рокiв вiн глухий. Однак нiздрi його заворушилися: той погук, що несподiвано пролунав за спиною, мав свiй запах. Попик, однак, лишився непорушний. Дивився перед себе й не бачив нi дороги, нi степу навколо. Бачив тiльки тiнь коршака, яка пливла перед возом, наче дороговказ. Тiнь мала голову й крила - пташка хитлива й темна. Здавалося, раз i другий, - кiнь наздожене ©©, але завше виривалася з-пiд копит i вiдскакувала на косовий сажень. Вершник уже наздогнав воза: метелики з попового брилика зiрвалися й полетiли мiж тирсу. Войовничий вершниковий чуб лiг на пiдбриту голову, i вiд того обличчя його змiнилося, стало втомлене i прихильне. - Чи не до Степана Носа ©дете, панотче? - гукнув. Попик повернув спокiйне лице й дивився якийсь час на вершника. Нiчого не вiдповiв, тiльки вiдвiв очi i знову задивився на стрибливу пташину тiнь. - Мене вислано вас зустрiти! - говорив вершник, перебиваючи голосом стукiт копит. - Степан Нiс - мiй прапрадiд, вiн мене й послав, але я, певне, розминувся з вами, коли завернув на малий путiвець. Це я з могили застерiг ваш повiз. Чи не ви отой пiп, що вам сто рокiв? - Вершник заблискотiв усмiшкою, але старий i пальцем не кивнув. Зiгнувся на передку воза й помахував батiжком. Синiй метелик повернувся i знову сiв на сво╨ мiсце, i вершник почудувався на цю напрочуд нiжну квiтку. - Ви такий мовчазний, отче, - балакав безперестанку вершник, - а я от люблю потеревенити. Там, у нашому хуторi, я свинар, але не думайте, що темний. Я, отче, знайшов серед прапрадiдового майна скриню книг, навчився самотужки читати, хоч всi вони, тi книги, написанi незрозумiлою мовою... Старий вiдiрвав погляд од тiнi птаха на дорозi. Знову десь далеко заiржав дикий степовий кiнь, i вiдгукнулися до нього Сивко й кiнь вершниковий, скинули важко головами - вмирала в глибинi цього свiту далека луна. Тодi повернувся на бриль i другий метелик, а над головою попика задзвонили, мов прокинулися, жайворони. Попереду перебiг дорогу прудкий сайгак, миттю сховавшись у неозорiй травi. Попикове обличчя розтануло, немов прокинувся вiн, вуста його зарухалися - зашепотiли молитву, а очi стали двома шматками синього неба. Зрештою старий перевiв очi на свого провiдника: - То куди це ми ©демо, хлопче, мо', розкажеш? Мiсто випiрнуло, наче з-пiд землi. Дерев'янi, обмазанi жовтою глиною стiни, рiв iз стоячою цвiлою водою, густо засипаною ряскою, i порослий густим бур'яном вал. По стiнах повзли пагони витких рослин iз плодами, схожими на шишки дурману, в деяких мiсцях ©х зiбралося так густо, що стiна робилася зовсiм зелена. Дорога, якою вони ©хали, була польовим, мало збитим путiвцем: колеса лишали двi зеленi колi© притоптаного зiлля. - Оце i ╨ наш хутiр, - сказав вершник i раптом ударив коня. Обiгнав воза й подався з гори в падолину, де й лежало оте незвично зелене мiсто. Метелики зiрвалися з попикового бриля i замахали синiми крильцями; коршакова тiнь раптом пропала, i попик мимохiть глянув угору. Не було в небi нi хмарини, анi птаха, не дзвонили й жайворони, тiльки лежало, як мiдна миса, незвично велике й жовте сонце. Вершник щось закричав там, бiля ворiт, з вежi визирнуло вусате обличчя, загримотiли ланцюги, i над ровом повiльно опустився звiдний мiст. Старий по©хав просто на той мiст i на розчиненi ворота. Бiлi брови його ледь звелися - побачив вiн раптом ущерть забитi людьми вулицi. Люди там, за ворiтьми, пiдстрибували, махали руками, але не це вразило попика. Були одягненi вони в однакову одежу: синiй каптан i зеленi штани, жiнки мали зеленi сукнi i синi корсетки, а всi чоловiки були однаково стриженi: з чубом, що розпадався вiд тiменi на всi боки, й голомозi. Попик аж рота розтулив вiд здивування, показуючи жовтi пеньки зубiв, але очi його були так само спокiйнi. За мить стулився йому й рот, i вiн затрюхав просто на тi ворота, що гостинно розчинилися перед ним, i на тих синьо-зелених людей, котрi жваво вигецували на майданi якийсь надто бадьорий танок. Грало тро╨ музик, один на лютню, один на скрипку, а третiй бив у бубонець, обличчя ©хнi були урочистi, i звуки весело роздзвонювалися навкруги. Жiнки скакали, пiдiймаючи пучками над землею важку тканину сво©х суконь, а чоловiки крутилися навколо них, наче бджоли коло меду. Притупували всi водночас i знову кидались у вихиляси: жiнки наче вiдмахувалися, збиваючись у гурт, вiд партнерiв, а чоловiки прискакували до них з притупцем i розривали густий, збитий докупи жiночий рiй. Знову вихилялися парами, крутилися синi корсетки й зеленi сукнi: всi були поважнi й надихнутi, як i музики, а в ©хнiх рухах прочувалася трохи неприродна завченiсть. Панотець спинив коня: юрба перепиняла йому шлях. Мовчки дивився на цi веселощi, i жоден м'яз не здригнувся на його лицi. Зняв капелюха, наче хотiв пересвiдчитися, чи й справдi покинули його метелики, i вiтерець, що повiяв iз глибини мiських вулиць, лагiдно звiяв його бiле волосся. Через юрбу ©хав, махаючи пугою, недавнiй супровiдник. Голоснi виляси били повiтря, i танцiвники мимохiть розсувалися, даючи попиковi дорогу. В просвiт побачив старий залитi сонцем порожнi вулицi, по однiй iз них бiг черво-ношерстий собака, по другiй ганялося одне за одним кiлька кошенят, а третя зяяла пусткою. Попик торкнув коня й по©хав через юрбу, що продовжувала танцювати. Змигували навколо нього обличчя, спалахували очi й зуби, роздималися нiздрi - цi люди все-таки веселилися. Тупали ногами й крутилися, i, хоч жоден з них не усмiхався, були вони задоволенi. Коник трюхикав так само спокiйно й монотонне, як i серед степу. Впустив голову й думав свою конячу думу; старий погасив недоречну серед цього серйозного люду всмiшку. Треба було скерувати воза в одну iз вулиць, i вiн вибрав ту, яка свiтилася пусткою. Здалося йому, що за спиною зачинилася глуха брама, бо звуки музики, важкого дихання й сопiння, шерех пiдошов i шурхiт тканини - все це раптом зникло, лишилася тiльки ця порожня вулиця з двома рядами будинкiв i самiтний вiз, що гримотiв по кам'яному бруцi. Будинки навколо обплелись, як i все в цьому мiстi, виткими рослинами, й попик по©хав мiж двох зелених кучерявих стiн. Витяг iз торби з харчами черству шкуринку, поклав у рота й посмоктав, злегка похитуючись. Звiв очi вгору: так само безхмарно висiло небо i так само цвiло сонце. Над головою в нього задзижчало кiлька гедзiв, i ©хн╨ гудiння здалося заголосне в цiй тишi. Шкуринка в ротi розмокла до решти, i попик задоволене проковтнув ╞©. Це пiдкрiпило його, i вiн спинив коня, щоб злiзти й розiмнути закляклi ноги. Злазив, постогнуючи й крекчучи, тодi взяв у руки вiжки, i коник знову рушив. Отак вони й iшли по тiй довгiй зеленiй вулицi: старий кiнь i старий, аж пiсок з нього сипався, чоловiк. З'явилися попереду на гладких гнiдих конях три вершники, i вулиця раптом заповнилася голосним цокотом копит. Старий iшов, дивлячись собi пiд ноги, метлялася благенька його ряса i стоптанi, аж рудi чоботи. Бiла борода його звiювалася набiк, i вiдслонювався з-пiд навислого чуба високий i крутий лоб. Вершники прискочили до воза й одночасно злетiли з коней. Конi заiржали й закрутилися, вiдгукнувся до них i Сивко, а попик зирнув на пришельцiв спокiйними синiми очима. Пiдходили до нього за благословенням: важкi, ситi й здоровi чоловiки, нагиналися низько i чоломкали простягнену руку. Попик махнув пучкою над ©хнiми червоними шиями, i вони покiрно один за одним вiдходила набiк. - Нас послано, - сказав один iз них, - провести вашу милiсть. Попик хитнув головою, не сказавши, однак, i пiвслова, i незграбно полiз на пiдводу. Три пари рук одночасно пiдхопили старого й шанобливо всадили його на сидiннi. ©хали помалу, тро╨ супровiдникiв на ситих конях з червоними шиями й голомозими головами, ©хнi сiдницi просторо розкладалися на крупах, а ззаду все так само трюхала маленька сива конячка, тягнучи малий вiз i в ньому, наче хлопчика, спокiйного й незворушного старчика. Над ними висiв розпечений казан сонця, чисте небо розгорнуло син╨ шатро, i не було там нi тiнi. Сипалося на вулицю й будинки син╨ сяйво, i повiтря од того здавалося живе й драглисте. Драглисто-зеленими бачилися будинки пообабiч дороги i нав