аска валялася бiля ©© нiг. Жiнка з клубком ниток плеснула в долонi, i до не© зi смiхом злетiлися хлопцi й дiвчата. Тримала нитки у витягнутiй руцi, а молодята похапали нитки вустами. Тодi розтислася долоня, i весь гурт виявився зв'язаний попарно. Пари бралися за руки й дивилися одне на одного, сходилися повiльно, обiймалися, притискалися щiльно i вклеювали вуста в уста. Тiльки очi дивилися пильно й серйозно, вiдбиваючи в чорних зорках круглих i потворних чоловiчкiв. Парубки, що грали в перстенець, посiдали один на одного: один ставав конем, а другий вершником. Конi брикали, а вершники летiли опромiть головою. Пiсля того вершник ставав конем, а кiнь вершником - ©хала з одного кутка зали в iнший чудна кiннота... Ходила з зав'язаними очима дiвчина Марiя, витягувала вперед тендiтнi долоньки i розводила ними в повiтрi. Вiд ©© рук увихалися юрливi чоловiчi й жiночi постатi; Марiя раптом спинилася серед зали i зiрвала з очей пов'язку. - Господи! - сказала вона тихо. - Задихнутись можна!.. Король ходив по залi, свiтячи бiлками очей. Закладав у лучок патички з реп'яшими головками i стрiляв ними у волосся дiвчат. Дiвчата зверескували й починали виривати реп'яхи, король при цьому зупинявся й розводив у беззвучному реготi рота. - А де наша Смерть? - спитав раптом вiн. Тодi, мов на команду, розчинилися дверi, i стала в них висока бiла постать зi свiтлим волоссям i в бiлiй масцi. Ясна одежа ©© заструмувала в такт ходi, а в руцi затиснуто бiлого сувоя. Дивна тиша зависла в залi. Чути стало, як трiщать свiчки i як листа╨ книгу попик. Зрештою, вiн склав ©©, звiвся, наклав на голову бриля i неквапно рушив до виходу. Тодi й прокотився по залi мелодiйний голосок: - Степане, Iване, Марi╨, Панасе, Галино, Ельжбето, Ра©но, Северине! Приреченi вийшли з юрби i стали, свiтячи очима й усмiшками. - Ви мертвi! - проказав дзвенячий голосок. Хлопцi й дiвчата падали. Кумедно махали руками й ногами i пирскали при тому смiхом... Попик iшов через юрбу, i йому мимохiть давали дорогу. - Павле, Петре, Никодиме, Сильвестре, Оксано, Ганно, Зiнько, Параско! Вийшло ще восьмеро, i нiжна ручка махнула перстом: - Ви мертвi! Приреченi попадали невперемiш iз лежачими... Попик iшов важкою, втомленою ходою. Обличчя його посiрiло, а очi стали як каламутна вода. - Дай-но, дочко, я вийду звiдсiля, - сказав вiн Смертi самими вустами. - Не пускай його, не пускай! - закричали звiдусiль веселi голоси. Але Смерть вiдступила. Старий зирнув на не©, i на мент його очi знову чудовно зацвiли. Тодi Смерть зiрвала з лиця бiлу маску, i попик уразився, яке чудове i яке перестрашене обличчя на нього подивилося. - Менi страшно, отче, - прошепотiла дiвчина. - Може, нам не гратись у цю гру? - Свiчення ваше, - сказав попик. - I ви ма╨те його вершити!.. Вiн вийшов у двiр, де горiли ватри i сидiли довкола них чоловiки. Розмовляли про щось поважно, розмiрене похитуючи головами, i ©хнi велетенськi тiнi гойдалися на прямовисних безвiконних стiнах. Попик iшов помiж тих вогнищ, маленький i бiлий, у свiтлiй полотнянiй рясi, його рудi чоботи човгали по кам'яних плитах, що ними було вимощено подвiр'я, червоне сяйво обливало зусiбiч цю чудну постать у потрiпаному брилi, i метелики на тому брилi раптом змiнили барву: стали червонi, як жар. Почервонiла й попикова одежа, чоботи його й обличчя - тiльки очi сяяли синiм вогнем, був той вогонь терплячий i милостивий. До нього пiдiйшла висока жiнка в брунатнiй одежi. Перехилила штофик i налила чарку. - Не погребуйте, панотче, - сказала спокiйно. - Призволiться, коли ваша ласка! Попик спинився. Узяв чарку i ковтнув те, що було в нiй. - Це, отче, за вас, - проголосила жiнка. - А тепер випийте ще за нас!.. Цю чарку попик пив повiльно. Ледь-ледь цiдив крiзь зуби i дивився пильно на жiнку. - Як довго ви за нас п'╨те! - засмiялася вона. Попик, однак, не поспiшав. Пив i дивився: чоловiки коло ватр також пили. Пили й жiнки, що збились вiддалiк купкою. Цiдив горiлку крапля за краплею, жiнка бiля нього перестала всмiхатися i дивилася на нього печально; з лiво© руки вiн побачив чорнi лахматi тiнi, що ковзались по голих цегляних стiнах, з право© руки темнiли вiдчиненi дверi, а в них, далеко в глибинi, свiтилася, осяяна вогнем свiчок, дiвоча постать iз суво╨м у руках. До нього долинув мелодiйний, як золотий дзвоник, голосок, що вилiчував iмена, чулося гупання мертвих тiл, а вiн усе пив i пив. - Так ви, отче, до ранку питимете! - сказала жiнка. Але вiн iще пив. Червонi метелики встигли за цей час облетiти увесь двiр i повернулися назад на бриль, очi старого дивилися повз жiнку i поза цi стiни - там, у небi, побачив вiн тонко засвiчену хмарку. Вже й справдi свiтало: прозорий, як дим, сутiнок спадав на мiсто i цих людей. Тодi попик допив чарку. Мовчки повернув жiнцi й рушив далi. Жiнка, однак, не задовольнилася. Наздогнала й зачепила його. - Отче, га? Подивився на не©, не зупиняючись. - Чого ви так довго пили, отче? - Багато вас, - сказав попик. - Дуже багато... Iшов залитими тремкуватим свiтлом вулицями; були це ще сутiнки, що розпадалися, як порiзанi нитки. М'яка прохолода струмувала вiд широкого неба, що розлилося над головою i ще ледь поблимувало трепетними зорями. Висiв там рогатий мiсяць, виблiдлий i втомлений вiд цiлонiчно© роботи; вулиця, по якiй iшов, була порожня, i кроки його, як повiльно вiн не ступав, розлунювалися навкруги. Курява була прибита щедрою росою, що впала з того-таки вологого неба, i виткi рослини, що пообплiтали стiни будiвель, вогко свiтились у ненадiйному свiтлi. Свiжий легiт ворушив листя, i здавалося, що стiни монотонне похитуються. Червонi метелики на брилi мiцно спали, а звiддалiк, куди вiн i простував, чувся одноманiтний дружний тупiт, начебто бiг у степ зморений од нiчного попасу кiнський табун. Попик змерз i почав на ходу терти руку об руку, зорi в нього над головою тихо гасли. Тодi спинився вiн серед вулицi, задер голову туди, де вже зовсiм синьо свiтилося небо, аж бриль йому зсунувся з голови. Пiдхопив того бриля, поклав на землю, а сам знову задер голову, тiльки вже стоячи навколiшках. Ловив дрижаки, i його вуста ворушилися, вiяв на нього легiт, а руки зводилися. Потому ударив попик поклiн, один i другий, притисся лобом до каменю й так завмер на хвилю. Потiм устав i струсив порох з колiн. Десь далеко в просторi тужливо заiржав кiнь, i це самотн╨ iржання, розбите на тисячки лун, довго вiдгукувалося чи з одного, чи з другого боку. Тодi попик утер сльозу, що йому вибив на око вiтер, i, наклавши бриля, пiшов швидше. За хвилю вiн уже бiг пiдтюпцем, важко бухаючи чобiтьми, з грудей йому виривався сипкий вiддих, як хрип, рот його був розкритий, а очi широко розплющенi. Вiн бiг так доти, доки не закiнчилася вулиця i не лiг йому перед очi великий, залитий вогким туманом майдан. Люди пiдстрибували, махали руками, а коли напружив попик очi, побачив, що вони й одягненi однаково: синiй каптан i зеленi штани, жiнки мали синi, як i туман той, корсетки i зеленi сукнi. Грали музики: один на скрипку, другий на лютню, а третiй дзвонив бубонцем. Жiнки скакали, пiдiймаючи над землею пучками важку тканину спiдниць, а чоловiки крутились навколо них, наче бджоли коло стiльникiв. Притупували всi водночас i знову кидались у вихиляси. Жiнки наче одмахувались од партнерiв, збиваючись у гурт, але чоловiки прискакували з притупцем i розбирали цей гудливий, збитий докупи жiночий рiй. Знову вихилялися парами, крутилися синьо-зеленi корсетки та сукнi - в рухах людей вгадувалася трохи неприродна завченiсть. Попик обходив майдан по крайцi, що лишалася мiж ямою й будинками, з-пiд нiг йому осипалася земля, i вiн, щоб не впасти, хапався за виткi рослини на стiнах. Ламалися пiд пальцями, як гарбузяччя, зрештою, росли тут i гарбузи, великi, смугастi i дивовижно роздутi. Кiлька з них зiрвалося й покотилось у яму, збивши з ритму кiлька пар. Попик став, розiп'ятий на стiнi, тримався за крихке бадиляччя, i очi його з синiх стали чорнi. Вуста його ворушилися, а борода тремтiла. На нього, однак, нiхто не зважав, тодi вiн закричав туди, вниз, де безнастанно крутилася й товклася юрба: - Гей, люди! Це я вам кажу: зупинiться! Розкажiте один одному про лихi вчинки вашi й покайтеся. Сущий послав мене до вас. Я пiзнав печаль вашу вiковiчну, а коли ви зупинитеся, спробую вивести вас звiдсiля. Я поведу вас у землю гарну й простору, де тече рiками молоко i мед. Вона недалеко, ця земля, отут за стiнами вашими. Там, люди, степ широкий та безмiрний, i ви здола╨те розорати той степ. Набуду╨те iнших мiст i iнших сiл - житимете там, як добрим людям подоба╨. Любов'ю житимете до свiту цього й людей!.. Юрба, однак, танцювала. Захлиналася скрипка, дзвонила невгавуще лютня й захлинався, мов шалений, бубонець. Глухо стогнала земля, i яма на очах у попика западала все глибше й глибше. Тодi старий знову почав пробиратися по крайцi мiж ямою та стiнами. Бриль його зачепився за бадилля й покотився вниз, ноги танцюристiв миттю його пiдтоптали, вмiсили в землю, i з-пiд нiг ледве вирвалося дво╨ червоних метеликiв. Закружляли вони швидко-швидко над юрбою, замахали крильцями i, стаючи все меншi й меншi, повiльно розчинилися в уже зовсiм голубому небi. Виходив у розчиненi навстiж ворота й озирався. За ним не йшов нiхто, бiгло тiльки мале лахмате цуценя. Небо вже остаточно погасило зiрки, тiльки блiдий серпик мiсяця ще тремтiв, наче переляканий. Трава, через яку пiшов старий, вiдразу ж змочила йому чоботи й рясу, i мокра тканина плескалась об шкiру. Попик iшов все швидше. Звiв обличчя, задерши бороду, i, здавалося, не бачив перед собою нi свiту, нi дороги. Схiд уже свiтився. Кiлька червоних хмар, схожих на велетенських метеликiв, махали там, бiля сонця, легкими крильми. Небо ояснювалося од чудово© пожежi, i цей вогонь спалив остаточно такий недоладний у цьому небi мiсяць. Попик iшов не озираючись. Це була та ж таки заросла травою дорога, якою при©хав вiн сюди; крок старого став сягнистий, часом вiн i пiдбiгав, а за ним котилася кругла й моторна грудочка собачати. Двi сльозини скотилися iз синiх, як цей ранок, очей. Застигли двома голубими кришталиками в зморшках старого, i, коли сонце осяяло свiт, у кришталиках тих заграли маленькi веселочки. Лише тодi попик озирнувся. Побачив раптом у тому мiсцi, де тiльки-но було мiсто, озеро серед степу. Купалось у тому озерi ясне сонце, наче хто мив у ньому золоту мису, i лiтала над водою самотня бiла мева. Кричала тужливо й падала грудьми на воду. Тодi знову зринала догори i там, серед невимiрно© голубiнi, спалювалася яскраво-бiлим непорочним вогнем. Бiлий, як лунь, чоловiчок стояв на зарослiй травою дорозi. Синi його очi, окресленi сивими бровами, спокiйно зорили на те видиво, що хиталося попереду, легенький вiтерець ворушив бiлим i рiдким волоссям. Глуха навколо безлюдь, тiльки невгамовнi жайворонки били в сво© дзвiнки, i тиша стояла первiсна - тиша, як тканина блаватна. Бiлi вi© чоловiчка поклiпували, а коло його ноги лащилося, повискуючи, мокре од роси i змерзле бiле собача. ЧОРНА КУМА Iшов по дорозi, загорнений iз нiг до голови в туман, i вiд того йому зовсiм не було тепло. За ним бiг, майже розтоплюючись у сивому молоцi, малий песик, якому так само було холодно, як i господаревi. - Чи ж будемо сьогоднi ©сти? - спитав песик захекано. - Одне тобi на думцi, - сказав Iван. - А менi сьогоднi iнше в головi. - Ви, люди, вигаду╨те собi клопiт, - сказав песик i аж задихнувся од туману. - Кому вони потрiбнi, отi куми й хрестини, коли на стiл нiчого поставити? - Через це люди й не хочуть до мене йти, - сказав Iван. - Сам бачив, обiйшов я цiлу вулицю, i всi вiд мене кирпу вернуть. Ось ти, такий мудрий, що й говорити по-людському вмi╨ш, порадив би менi, де знайти тих кумiв. Хочу я жити по закону... Песик мовчав. Вiн подумав, що вчора поживився тiльки сухарем та кiсткою, яку знайшов, коли лазив по вулицi. А ще вiн подумав, що коли було б над землею сонце, а не цей клятий туман, то й голодному стало б веселiше. - Мовчиш, - сказав Iван, - а чого? Нема╨ в тебе слiв на мiй клопiт, нема╨ ©х i в мене... Спинився й подивився перед собою. I побачив клубасту кулю, всерединi яко© горiв кволий вогник. Той вогник не освiтлював нiчого, а тiльки цвiв, як золота квiтка. - От ми й додому прийшли, - сказав Iван, переступаючи перелаз. - А помiг би знайти менi кума й куму, то по©в би сьогоднi гаразд. Хрестини - то велике свято в людей... Песик гавкнув. Печально й дзвiнко - вiд голоду вiн уже й по-людському говорити не мiг. Чоловiк тим часом одчинив дверi, якi зарипiли голосно й iржаво: там, де горiв вогник iз золотою шапкою, лежала пiсля пологiв його жiнка. - Таки не привiв ти людей? - спитала вона. - Нiхто не хоче. Ходив по них i вчора, i ниньки, i нiхто не йде... - Пiди до Стрижiв, - сказала жiнка. Пропадала зовсiм у сутiнi, адже вогник на столi зовсiм не свiтив; Iван тiльки бачив, як поблискують ©© очi. - Не палила б даремно свiтла! - сказав. - Коли ж боюся без свiтла, - вiдповiла вона, - Щось тодi по кутках пищить та голосить! - Вона знову подивилася на нього iз сутiнi, i вiн побачив ©© сльози. - Пiди-но, чоловiче, в Стрижi, може, хоч звiдтам кого приведеш. А нi, то, може, дiда по дорозi здиблеш чи кого, щоб дитина не лишалася без хреста. - Я увесь вимок, - сказав вiн. - Рiчка онде вiд мене тече! Вона подивилася й побачила: вiд нього й справдi тече рiчка. Тече й пропада╨ в туманi, що вже й вечором став, i таки жаль ©й стало посилати його в ту неоглядну тьму. На серцi в не© свiтлiв вогник, майже такий, як i той, на столi, i цей вогник було запалено зовсiм недавно. Iван тодi торкнувся ©© серця i засвiтив його, оце вiд того й дитина в них знайшлася. Вона так любила ту дитину, що не могла сидiти в теменi, а даремно палила свiтло, i це неправду вона сказала, що бо©ться, - хотiла на сина дивитися. Той же, котрий дав ©й оце щастя, стояв стовбуром у дверях, печальний i мокрий, текла вiд нього й пропадала в темрявi сива рiка, i по нiй пливли, мов яснi пухнастi кульки, ©хнi пережитi разом днi. - А воно й справдi, - озвалася вона. - Чи наш це грiх, що ми нiчого не ма╨мо? Пiдеш у Стрижi завтра. Але вiн уже переступив порiг, бо набрався тут, у сухiй хатi й бiля свiтла, сили, ковтнув того свiтла на повнi груди, i висохла вiдразу ж на його плечах одежа; вже знав, що, вийшовши надвiр, не побачить бiльше туману, а буде на небi чисто й зоряно, i вiн рушить по тiй рiчцi-дорозi, що сам ©© створив. Жiнка його зiтхнула важко в хатi, але пiд ©© боком заплакало щось кволеньке й запхинькало, i вона мусила забути про чоловiка, котрий знову пропав iз хати, а оголила i вклала в малий роток повне, набрякле персо. Надворi туману й справдi не було, а ясна зоряна нiч; Iван стояв, дихаючи на повнi груди, й дивувався. З буди вибiг песик, замахав хвостом i притулився до господарево© ноги. - Ти вже тут залишайся, - сказав Iван, - а я таки в Стрижi подамся. Доки прийду, то й ранок настане. - З тобою пiду, - сказав песик. - 3 ким iнакше розмовишся? Чоловiк знову переступив перелаз, а песик той перелаз перестрибнув. I лягла перед ними зовсiм срiбна дорога, наче й справдi рiчка текла, - окрiм зiр, засвiтив на небi ще й мiсяць. Вони пiшли по тiй дорозi, наче в човнi попливли, а коли озирався вiн, то не бачив уже нi сво╨© хати, нi мiстечка, а тiльки клубастi кулi, в яких проступали тiнi його сусiдiв, та й то©, котра йому вже й дитину народила. Вiн побачив, а може, вiдчув красу ©© велику i той тихий смiх почув, що ним вона смiялася, коли була повна його ласки й поцiлункiв. Побачив вiн i вербу, облиту мiсячним промiнням, i почув запах роси, а роса пахне тiльки для тих, котрi серед не© щиро любляться. Вiд того пролетiв до нього безшумно кажан i впав на руку, яку вiн виставив до мiсяця, розгорнув крила й затремтiв. "Оце я так сумую, - подумав Iван, - а чого?" - Чого менi сумувати, - сказав вiн, - коли радiсть у мене велика, чу╨ш, песику? Маю-бо танцювати й радiти пiд цим мiсяцем i ясним небом. Чи не так, песику? - Дивний ти, дивний, - сказав песик. - А пасок чого он так сильно затягнув? - Це для того, песику, щоб легше менi танцювалося. Адже син у мене народився, чу╨ш, песику, син! - Не знаю, на що тут радiти! - мовив песик, а казав вiн так через те, що надмiрно туману напився i той туман ще жив у ньому всерединi, наче сiра повсть. Сам вiн теж був сiрий, наче iз сiро© повстi пошитий, тiльки очi його блищали, мов срiбнi. Тодi зиркнув Iван на золоте око серед неба i на ще тисячi, а може, бозна-скiльки iнших оченят; здалося йому, що от-от вони погаснуть - тихе, блiдо-син╨ свiтло розливалося навкруги. I розливалося аж надто швидко, мовби десь було розламано греблю й полилося воно на землю, наче вода; вiдтак затремтiло над головою в них небо й поховало перелякано зорi, а може, тiльки заплющило ©х зi страху? Та й мiсяць десь подiвся, хоч на небi нi хмарини не було, начебто ╨ на свiтi такi чорти, котрi крадуть з неба тi мiсяцi. Насправдi свiтло ранкове ©х по©да╨, як дитина скибку доброго хлiба, а крихти по небу розкида; i нiколи такого не бува╨, оповiв йому в ту свiтанкову годину песик, щоб один i той же мiсяць двiчi на небо виходив. Увечерi прийде зовсiм iнший мiсяць, а було ©х уже з'©дено на цьому свiтi, скiльки ото зiр у небi, адже зорi i ╨ крихти й недогризки тих мiсяцiв. - От бачиш, - сказав Iван, викрешуючи вогню до люльки. - Ти мене дивним назвав, а насправдi дивний ти. Такi смiшнi казки оповiда╨ш... - Це тому, що я голодний, - сказав, проковтнувши слину, песик. - I я сам iз задоволенням з'©в би таку скибку доброго хлiба... Тодi вони й побачили ту жiнку. Йшла не до них, а вiд них, мабуть, звернула з узбiчно© стежки. Мала на собi чорну одежу, й Iван подумав спершу, що то нiч вiдходить iз землi. Довга й чорна сукня стелилася по землi й мела порох - йшла жiнка надто повiльно й урочисто. - Якась панi йде, - сказав песик. - Не треба ©© зачiпати. - Вона перша нам по дорозi зустрiлася, - заперечив Iван. - А ти ж зна╨ш звичай?.. - Не знаю ваших звича©в, - сказав песик, - але цю жiнку я обминув би десятою дорогою. - Тут одна тiльки дорога, - вiдповiв Iван. - А звичай велить, щоб запросити в куми першого стрiчного. Тодi песик знову забув людську мову i гавкнув дзвiнко й сумно, а хвостика свого мiцно забив мiж ноги, i шерстина на ньому стала дибцi; загарчав вiн, показуючи зубенята, i почав одступати. Iван же не вiдчував страху, хiба що смуток нерозбiрливий, бо та постать у чорному все-таки нагадувала нiч, яку вони оце пережили, а було в нiй сумного забагато. Вiн дихнув на повнi груди й зiбрався на силi, щоб гукнути на ту жiнку, котра йшла не до нього, а вiд нього; коли ж повернулася вона раптом, Iван побачив, що очi в не© великi й темнi, лице бiле й панське, а вуста червонi, наче фарбою пiдмазанi. - Де ти йдеш, чоловiче? - спитала, i, хоч була далеко вiд нього, добре ©© почув. - Дав менi, панi, бог гаразд, - сказав, знiмаючи шапку, - i вже другий день дитина нехрещена, нiхто не хоче йти за кума... Песик уже мчав дорогою на всi заставки, гнав його звiдси страх несвiтський. Однак Iван i досi не боявся, хоч нiколи на сво╨му вiку не зустрiчав вiн таких жiнок. - Вернися, - сказала вона, напiвобертаючись до нього. - Я тобi буду сама за куму... - А кум? - спитав вiн, вже й собi починаючи трохи боятися. - Кума ми по дорозi зустрiнемо, - сказала жiнка й швидко пiшла в його бiк. Тодi побачив вiн, що свiтло довкола нього ще дуже рiдке, що ранок, накотивши на землю першi свiтанковi хвилi, наче завмер - стояв i надчiкував свою куму, оту панi чорну, як нiч. Але то не була нiч, та й не панi, бо коли пiдiйшла ближче, побачив вiн немолоду селянку в темнiй кере©, а з-пiд хустки в не© вибивалося сиве пасмо. - А я вас за панi прийняв, тiтко, - сказав Iван. - Таке менi чудне здаля замерехтiло... - Що тобi замерехтiло, забудь! - сказала строго жiнка, i вiн уразився несамохiть: очi в не© були такi ж величезнi й несусвiтськi, як йому й привидiлося... Пiшли вони по дорозi, вiн оповiдав ©й тихим голосом про сво╨ лихо, а вона мовчала. Оповiдав про свою блуканину та й про дружину свою; йому стало радiсно, що таки надибав собi куму, хай i не зовсiм звичайну; тож, усмiхнувшись, оповiв вiн ©й про свого чудного песика, з яким блукав оцi днi. Той песик був приблуда, але розмовляв людською мовою i такi чуднi казки оповiдав. Про те, наприклад, що вiн вийшов з мiста, яке озером покрилося, - аж слухати все те було кумедно. - А оце, коли вас уздрiв, - сказав Iван, - таке чудне iз ним ско©лося!.. I вiн розказав про те чудне, що ско©лося з його песиком. - Забудь про нього! - сказала жiнка й хрипко кашлянула в наставлену долоню. Тодi вони побачили, що назустрiч ©м iде, похитуючись з боку на бiк, якесь мале чоловiченя. Шапки в нього на головi вже давно не було, чубик розколошкався, а свиту волочив по курявi. Здавалося, спiвало те чоловiченя, бо розтуляло щосили писка, але замiсть спiву виривалося щось наче цвiрiнькання пташине. Притопував вряди-годи босою ногою, тодi пiдiймалася неприбита росою курява, адже й роси сьогоднi не було! Курява й чоловiченя мов у клубок якийсь збивалися, часом виривався вiн iз того клубка, але тодi заносило його на узбiччя. Там сторчував вiн, але не падав, вiдтак повертався на дорогу i знову розтуляв, скiльки мiг, рота - видзенькувало щось схоже на жайворонковий спiв. - Оце тобi й кум буде, - сказала жiнка, i Йван повернувся до не©, щоб подивитися, чи не глузу╨ вона часом. Але вона не кпила, хiба що всмiхалася, однак тако© усмiшки не побажав би вiн бачити на устах сво╨© дружини - полином йому запахло, i вiн подумав, що полин пахне людинi зовсiм не тодi, коли ©й хочеться танцювати. - Ну, от i хрестини ми вiдбува╨мо! - сказав Iван, коли поверталися вони з церкви i простували вулицею мiстечка, де Iван знав кожного i кожен знав його. Той "кожен" пiд ту хвилю стояв бiля перелазу чи бiля дверей, бiля вiкна чи й виглядав iз-за повiтки; "кожен" бачив той чудний хiд - iшла серединою вулицi висока, вдягнена в чорне жiнка, вона несла на руках дитину, було три речi дивнi у нiй: перше, що нiхто ©© досi у вiчi не бачив; друге, що була надто висока, та й одiж мала якусь нетутешню; а трет╨, що очi мала несусвiтськi. Кожен, хто зустрiчав ©х на собi, вiдчував, що по шкiрi морозом йому продирало, через це "кожен" чекав, щоб минула його ця процесiя, а вже тодi можна й побалакати про ту чудасiю. Зрештою, не тiльки про цю жiнку хотiлося поговорити посельцям вулицi: побiч iз нею йшов Iван, начебто не на нього впало лихо i не гуляли по його засiках голi продуви; iшов вiн i тримав на обличчi зневагу до кожного, хто вiдмовився йому кумувати, i той "кожен", до кого звертався, подумував несамохiть, що вчинив не зовсiм обачно. Мiг би замiстити принаймнi отого хирлявого п'яничку, котрий шкандибав за цими двома на тоненьких нiжках, мав довгу й тонку iшло й хилитався з боку на бiк. I знову-таки кiлька дивних речей уздрiли Йвановi сусiди: перше, що нiхто досi й у вiчi не бачив того п'янички; друге, що вiн до смiшного малий; а трет╨, що не спiвав вiн, коли розтуляв рота, а, наче пташка, цвiрiнчав. Отож, поки йшли отi тро╨, глухо мовчала вулиця, навiть пси позабивались у буди, бо щось жахнюще вiдчули; жiнки дозволили собi з'╨днатися одна з одною хiба що поглядами i виказали отак нiме здивування - щось величне й неземне прочувалось у рухах чорно© жiнки, та й кирея покривала ©© постать надто загадково... - Ото ви заплатили замiсть мене, - казав тим часом Iван, - i менi так нiяково, так уже нiяково! Все-таки я господар, хай i гольтiпашний, i не хотiв би брати у вас за так. Але чи зможу повернути вам свiй борг? - Повернеш, - сказала, всмiхнувшись самими вустами, жiнка. - I знову-таки новий жаль мене ©сть, - казав Iван. - Йдемо хрестини справляти, а в мене в хатi тiльки жменька пшона. - Обiйдемося й пшоном, - вiдказала жiнка. Вони вже заходили в хату, першою - чорна кума з дитиною, другим - чоловiченя, для якого порiг виявився зависокий, аж господар змушений був пересадити його, п'яненького. - А що, - шепнуло чоловiченя, - може, впiзнав мене тим часом? - Та де ж бо я мав пiзнати? - сказав Iван, i собi переступаючи порiг. У глибинi хати вже чемно розмовляли Iваниха з кумою, а чоловiченя раптом запустило руку в глибоку кишеню штанiв i витягло звiдти чималу пляшку. - На! - сказало коротко й засмiялося, а швидше зацвiрiнчало, мов пташка. - Краще було б, щоб упiзнав мене, нiж бути менi таким, як оце зараз бачиш... Iван розтулив рота, щоб сказати, що чимось нагаду╨ йому чоловiченя його так несподiвано зниклого песика, але в цю мить гукнула на нього господиня, i вiн пiшов, тримаючи в руцi пляшку, а на обличчi усмiшку. - Чи бачила, жiнко, й горiлка в нас ╨! Справимо хрестини, як годиться. Кума вже сидiла бiля стiни на лавцi, було ©© обличчя в хатньому свiтлi блiде, випите й засмучене. Здавалося, дума╨ думу безконечну, тодi як чоловiченя вже вилiзало на високий ослiн бiля столу. - Що ж ми по©сти гостям подамо? - спитала з полу господиня. Мала оголене персо, i до нього вже присмокталися маленькi губенята й пили молоко, прицмокуючи. - Не клопочiться, - звела раптом очi кума. - Горiлку ма╨те, а ©жi вже я настачу. Вона встала й почала порядкувати в хатi, начебто не вперше тут гостювала, рухи в не© були неквапнi й упевненi. Розкладала полумиски й горщики, ринку й тарiль, i тiльки-но торкався посуд простеленого обруса, як у ньому з'являлася ©жа, та ще й неабияка: борщ м'ясний, наваристий i присмачена салом каша до нього, печенi качки, гречаники, вареники i сластьони. Iван аж бiлий став, дивлячись на те багатство, а чоловiченя знову зацвiрiнчало. - Почекайте, паньматко! - гукнуло воно. - А хiба до то© ©жi нам вистачить однi╨© пляшки? Воно зiскочило зi свого ослона i знову запустило руку в бездонну кишеню, витягши звiдти й поставивши на стiл ще двi пляшки. - Хочу впитися! - сказало чоловiченя. - На тво©х хрестинах це не запишеться менi за грiх. - Ось ма╨ш ©жу, - сказала чорна кума i знову сiла на лаву, спершись об стiну. - Одну тiльки умову поки що ставлю: до часу не вгадуй, хто ми такi. Тодi зустрiвся Iван очима з дружиною сво╨ю i побачив в ©© очах двi прозорi й прегарнi сльозини, вiд чого перестала вона виглядати так марно i знову стала такою ж, як була тодi, коли вибiгала до нього в темнi ночi чи коли зустрiчалася з ним бiля криницi. - Iване, Iване! - захиталася вона в плачi. - За що нам щастя таке удiлено? - Божа на те воля! - сказав Iван i, струснувши чубом, засмiявся зовсiм так, як смiялося нещодавно чоловiченя. Пiшов до столу, розводячи рукою, як статечний господар, i запрошуючи всiх покуштувати, що бог послав, адже все, що димувало й пахло у них на столi, i справдi звалилося ©м iз неба. Вулиця в цей час гомонiла. Вiд хати й до хати спершу йшов шепiт, й голоснiша мова залунала, а ще за якийсь час господинi перегукувалися, наче позагублювались у лiсi. Мiський отаман, сухий i високий, зiгнутий у карку, щоб применшити зросту, з вусами й пiдвусниками, через що вуса спадали йому до грудей, з очима, повними червонястих жилочок, i з бровами, наче стрiхи, пiшов до свого дому, а побiч рушив пiдстрибом його старший син, який не вдався анi норовом, анi зростом у батька i вже кiлька рокiв у пiвпарубках ходив. Отаман поважно хитав чоботами, на ньому був вишитий у велику квiтку жупан, а поверх накинуто кунтуш iз розрiзними рукавами. На головi сидiла бараняча шапка, а в ротi димiла череп'яна люлечка. Повернув злегка голову i слухав сина, котрий оповiдав йому про Iванових кумiв та й про Iвана, про те, що тут, напевне, нечистий руки погрiв, бо де б отак зразу розбагатiв Iван? Тодi повiв бровою отаман i побачив у себе бiля нiг ще одного сина, цього разу зовсiм дрiбненького, що його i вiд землi ледь видно було. Задер той син до батька личко, яке було пiд геть бiлявою кучкою волосся i на сонечко скидалося, i потирав брудною босою нiжкою об таку ж брудну й босу. - То чи ж вони таки гуляють? - спитав отаман, i хлопчик, пiдсмикнувши сiру сорочку, пiдскочив, наче хто його вколов. Ще мить, i вiн уже лопотiв п'ятами, трусячи патлами. Тодi зупинився отаман i пригладив задоволене вуса. - Добрi з нього люде вийдуть, - сказав повагом. Але хлопчик бiг недовго. Скоро вiн уже тiльки йшов. В руцi в нього знайшлася лозинка, i вiн почав цвьохати нею по поросi. Цвьохнув i свиню, яка лежала в калюжi серед дороги, вона рикнула й перелякано вихопилася з брудно© води. Тодi хлопчак задер голову й ослiп од яскравого сонця, що посипалося на нього. I може, вiд того сонця, чи ще вiд чого, стався нараз невидимий, аж спинилася здивовано свиня, яку було так немилосердно вигнано iз тепло© калюжi. Заклiпали здивовано повiками кiлька очей, якi стежили знiчев'я за хлопчаком, сам же малюк був уже за тином в Iвановому дворi i придивлявся, з якого боку йому лiпше приступити до вiкна. Вiн вирiшив зазирнути у те вiкно, в яке зазира╨ сонце, i то через те, що люди в хатi, помiтивши його, мали б подумати, що то зовсiм не вiн зазира╨ на пiдглядках, а те ж таки сонце - був конопатий i мав золоте волосся. Притулився до шибки, i його вiдразу ж побачило в тому вiкнi чоловiченя, що тримало в руцi глиняного дзбанка i неквапно цiдило з нього наливку. Чоловiченятi таки здалося, що це сонце зазира╨ до них у мешкання, а та золота голова аж затремтiла з цiкавостi, доглядаючи, що ж воно дi╨ться в тiй та╨мничiй хатi. А дiялося там от що. Грав на кобзi, аж прихилявся до не©, Iван, а чорна висока жiнка танцювала. В руцi тримала кухлик iз трунком, i виглядала вона весело нiвроку. Через мить ще бiльше диво побачив хлопчик. Господар дому, що до нього вiн зазирав, повiсив свою кобзу на кiлочку й подав чорнiй кумi руку. Вони пустилися удвох танцювати, в той час як кобза не переставала грати, висячи на стiнi. Чоловiченя зi дзбанком смiялося, але то не смiх був, а радше цвiрiнчання - це почув хлопчик навiть iз-за шиби. Ще вiн побачив веселе обличчя господинi й сонну дитину в не© на руцi, - i нiчого не зрозумiв хлопчик iз того, що уздрiв, адже був iще малий i зовсiм дурненький. Тiльки три речi здивували його: жiнка в чорному, котра так завзято танцювала, не мала анi тiнi всмiшки, обличчя ©© було гарне, але й моторошне, а одежа ©© була нетутешня. Ще побачило хлопченя стiл, заставлений на©дками, i, хоч був вiн отаманською дитиною, такого столу не бачив вiн на сво╨му вiку. Через це набiгло йому повен рот слини, i вiн вiдiрвався од шибки, спустився вниз i сплюнув, попавши слиною на чорного жука, котрий плiвся собi мiж бур'яну. Хлопчик мрiйно приплющив очi, i його почало огрiвати сонце, але сонця того було замало, щоб не дати йому задрiмати. А коли прокинувся вiн, то й сонце вже не заглядало до вiкна, бiля якого сидiв, а пiдiйшло до iншого. Тодi пiдкрався вiн до того iншого й побачив, що тi, у хатi, ще й досi гуляють, що танцю╨ чорна кума, а коло не© ходить, заточуючись, чоловiченя. Iван знову сидiв iз кобзою й награвав, а дружина його годувала дитину - хлопчик зачудувався на величезне бiле персо, котре свiтилось у хатi, наче срiбне. Коли ж у Iвана стомилися пальцi грати на кобзi, бо й сама кобза стомилася, а одна струна на нiй трiсла, не витримало чоловiченя й п'яно покотилося пiд стiл, де вiдразу ж заснуло й захропло, начебто це великий дядько там просипався. Стало в хатi сонно й затишно, вiдтак заснула й Iваниха зi сво╨ю любою дитиною, - ситi всi були й умиротворенi. Iван сидiв за столом i куняв - самому вже не трималися повiки, тiльки кума була свiжа, не бралася ©© утома. - Загостилася я в тебе, - сказала вона. - Пора вже i честь знати... Подивилася на нього чорними очима, але вiн не звiв голови. - Гостюйте, скiльки хочете! - озвався нарештi й подивився на не© вдячно. - Не зич мого гостювання, - хрипко засмiялася вона. - Все одно! Так уже менi допомогли! Добра ви... - Добро мо╨ на два боки, - сказала жiнка. - Чи ж по знаку я тобi? - Велiли не впiзнавати вас, - сказав вiн хитро. - А ти й упiзнав, - усмiхнулася вона. - Упiзнав i мовчиш! Страшно тобi? - Та кому ж би не було страшно? - обiзвався вiн. - Не знав тiльки, що ви добро можете творити. - Нема нiчого в свiтi тiльки лихого чи тiльки доброго, - сказала чорна кума задумливо. - I хто зна, чи таке вже щастя дасть тобi мо╨ добро. Сидiв перед нею й дивився. В його очах було по iскрi болющiй, i не змогла вона витримати його погляду. - Ну, що ж, - звелася вона. - Тепер уже я, куме, мушу йти. Але я тебе зроблю великим лiкарем. Ти собi якогось зiлля накопай, якого будь, аби тiльки мав, а як прийду душу брати, то наперед будеш дивитися: коли буду хворому в головах, лiкуй тим зiллям. Вари його при людях, примовки вигадай, щоб за знахаря тебе мали. Кажи вiдтак, що той чоловiк з хвороби вийде, i на тво╨ поверне. Дивився на не© пильно й трохи пожадливо. Вона ж тiльки зирнула на нього i залишила на сво© вустах зовсiм тоненьку всмiшку. Отак крiзь оту всмiшку й доказала сво╨ повчання: - А як буду в ногах, кажи: шкода лiчити i всього, бо той чоловiк уже вмре. I щоби сто душ було у тiй хатi, - сказала вона, - я нiкому не покажуся, тiльки тобi! На тi слова заплющив вiн очi, щоб заспоко©лося йому розтрiпане в грудях серце i щоб одпочити вiд то© радостi, яко© раптом дiзнав. Наслуховував шелест ╨двабу, бо вiдходила вiд нього чорна кума, покидаючи самого в цьому сонному свiтi. I вже коли переступала порiг, знову вiн розплющився й гукнув до не© тихенько. - А того свого песика, - спитав, - я вже можу впiзнавати? Переговорили все, що могли, людськi язики, та й Iваниха встала з лежi. Поралася по хазяйству i дитину глядiла. Прибiгали до не© сусiдки, хоч ранiше й порога переступати не хотiли, й розпитувалися з полiтикою, що то вони за кумiв для сина надбали. Але вiдказувала ©м Iваниха щось таке гостре, що вилiтали з хати, забувши свою полiтику, наче громом битi, й червонiли, й заклиналися таки не переступати цього порога. Один тiльки молодший отаманiв син мiг оповiсти щось про тих незвичайних кумiв, але оповiдки його зовсiм на казки скидалися. Оповiдав вiн, що та чорна кума не мала на обличчi шкiри, а тiльки кiстку, а ще вiн казав, що той кум-п'яничка був насправдi пес, одягнутий у людську одежу. Люди похитували головами, бо на те воно й мале, щоб казки оповiдати, сам же отаман хмурив кострубатi брови й проголошував аж зовсiм мудро: - Може, бреше, а мо', й правду мовить! Аби з того лиха якогось не виросло! Звiв угору лице, й на нього посiявся раптом дрiбен дощик. Той дощ сiявся опiсля цiлий тиждень. Маленький i докучливий, довбав вiн стрiхи, калюжi й дворища, вiд нього й земля стала нiздрювата, а стрiхи, хоч якi були грубi, пропускали течу - дрiбнi краплини пробиралися мiж соломи, як черв'яки. Казали, що цей дощ поробив друшляки з горщикiв, що ©х завжди забувала внести в хату одна з господинь; цей дощ напав був, як бджоли, на мiського отамана, коли вiн ©здив до сотенно© канцелярi©. Вiн ©хав тодi по пустельнiй дорозi, i здалося йому, що тисячi пекучих мух кружляють довкола нього. Спинився кiнь i став, мов солом'яний бичок, вiдтак схопив отаман з п'яно© голови шапку й замахав нею в той час, як з вуст його вирвалася чи пiсня, чи молитва. Дощ тим часом дзьобав i дзьобав йому лису голову, начебто пташка сiла на тiм'я i заповзялася додзьобатися до мозку. Тодi отямився отаман i знову натягнув шапку на голову, цвьохнув на коня, але кiнь тiльки захитався - не мiг зрушити з мiсця. Злiз отаман з воза й побачив, що зовсiм засiв у багнюцi. Тодi запекло йому в тiм'я, i почув вiн печiю в ротi, через що покинув коня й воза й побрався узбiччям дороги до мiстечка, в якому жив i отаманував. Кiнь же i вiз навiки загинули пiд тим дощем: кiнь був прорешечений, наче хто шротом його обстрiляв, а воза немов шашiль поточив. Священик мiсцево© церкви свято© Параскеви записав про той дощ на чистому аркушi "Пролога", i в тому записi було всього потроху: про горщики, якi стали друшляками, i про самого пана отамана. До попа прийшли тодi люди, принiсши я╨ць, курку i скинувшись по шагу, i слуга божий здолав страх перед дощем i почав молити небо змилуватися над людськими грiхами. "Бог мене послухав, - записав на чистому аркушi "Пролога" панотець, - i сподобив нас тi╨ю ласкою, що сiчний дощ, зрештою, перестав". Пiсля того дощу люди мусили наново обмазувати хати, бо з бiлих вони стали рябi, i це було всiм напрочуд, адже звикли бiлити хати перед великоднем. Хто мав дерев'яну стрiху, той мусив перекривати хату, з дощок-бо стало решето, солом'янi стрiхи перед лихим дощем вистояли. Сам мiський отаман хоч i доплуганився додому, запав у тяжку недугу: йому пекло в тiм'я, трусила лихоманка i не мав вiн чим дихати. Приходив один i другий знахар, шептав i по©в отамана зiллям, але нi шепти, нi зiлля не допомагали. - Пошлiть за Iльком Борзяком, - прошепотiв отаман, обличчя його було вкрите потом, а вуста сухi й бiлi. До Iлька Борзяка по©хав старший отаманчук. - Усiх я лiкую, - сказав Iлько Борзяк, - тiльки твого батька не буду. I зна╨ш чому? Отаманчук схилив голову. - За пасiку, дiду, що ©х у вас батько вiдiбрали... - Таж за пасiку, - сказав Iлько Борзяк i висмоктав з люльки синю хмару. I крiзь ту хмару побачив отаманчук кам'яне непорушне обличчя знахаря, зiтхнув i скочив на коня. - А коли вам батько ту пасiку поверне? - несмiливо запитав вiн. Iлько Борзяк заперечно похитав головою. - То хай батько помирають? - спитав пiвпарубок жалiбно. - Це його бог кара! - вiдмовив, не випускаючи iз зубiв люльки, Iлько Борзяк. - Чи ж можу я, хлопче, у волю господню втручатися?.. Свiтило сонце, а люди бiлили хати. Стiни вогко сiрiли з одного й другого боку вулицi, а мiж тих стiн снували моторнi жiночi постатi. Дзвiнко перегукувалися одна з одною й сипали жартами. Iван iшов вулицею в сiрiй полотнянiй сорочцi i в таких самих штанях. На головi в нього був солом'яний бриль, i йшов вiн так повiльно, що песик, який супроводжував господаря, встигав обнюхати всi тини. Жiнки вiталися до Iвана, а вiн ледве кивав на вiдповiдь: очi його були примруженi й холоднi. I жило в його обличчi щось таке, що спиняли жiнки сво© невгомоннi квачi й застигали, дивлячись йому вслiд. Вiн же черпав чобiтьми куряву, бо сонце пiсля того дощу так пекло, що повисушувало все багно й розсипало його в порох. Навiть калюжi всi повипивало, тож свинi, не маючи прохолоди, зовсiм забули про теплi вуличнi калабанi. Вони збиралися тепер на левадi й радили там свою раду, бо тiльки там ще було мокро. Iван спинився. Перед ним була отаманова хата, i тiльки ця хата не бiлилася. Була обдзьобана й ряба, а на тинi, наче горобеня, сидiв хлопчик, обличчя якого аж зовсiм скидалося на сонечко, тiльки було те сонечко смутне, похилялося на стиснутий кулачок i тужило. Синi оченята майже приплющилися, а на щоках блищало кiлька непросохлих краплин. - Чого це ви хати не бiлите? - спитав Iван, а собаченя звело голiвку й тявкнуло весело на хлопчика-сонечко. - Де ж його бiлити, коли тато помирають, - сказало мале. - Вiд чого ж вiн помира╨? - Лихий дощ ©х подзьобав. Там i коняка наша пропала, й вiз... - А просили до нього знахарiв? - Авжеж! - шмигнуло носом хлопченя. - Не допомагають вони йому. Може б, ви помогли, дядьку? - Гада╨ш, я лiпший за знахарiв? - Звiсно, лiпшi, - сказало хлопченя. -Я зазирав до вас у хату, коли дитину ви хрестили... - I що ж побачив? - нахмурився Iван. - А те, що чарiвник ви великий. I засвiтилося до нього двiйко таких синiх очей, що вiдчув раптом Iван, як здригнулося щось у нього на серцi й полагiднiло. - Твiй батько багато менi лиха нако©в, - сказав понуро. - Але я подивлюся на нього... Вiн переступив через перелаз, а собаченя той перелаз перестрибнуло. Тодi загримiло важки