ми ланцями аж тро╨ здоровенних псiв, але не загавкали, а стали здивовано й засвiтили очима. - Бачите, дядьку, - сказав хлопчик, - вони навiть не гавкають на вас. Iван спинився на порозi, перш нiж переступити його. Болюща, залiзна рука зчавила йому серце, i повернувся вiн рiзко, щоб побачити ту сiру вулицю, яку тiльки-но пройшов. Вiдтак сталося ще одне з див, яке випада╨ уздрiти тiльки перед великоднем: вулиця засвiтилася до нього яскраво-бiлими стiнами. Сонце падало на тi стiни, i вони так сяяли, що аж примружився. В кiнцi вулицi побачив i власну господу. Коло не© стояла, вдягнена в бiле й червоне, його жiнка. Тримала на руках дитя, а стiни ©хньо© хати палали чи не найяскравiше. Вiн подумав про те, що поснiдали вони з тою жiнкою пiсною кашею, i захотiлося раптом заради не© й дитини прихилити до землi яскраво-син╨ небо. Захотiлося хоч трохи того золота, що так вилиску╨ вгорi, - цього стало б, щоб жiнка бiля яскраво-бiло© стiни розсвiтила засмучене обличчя. Так, вiн хотiв, щоб засмiялася вона щасливо, тодi повернеться до них ©хн╨ молодече щастя, а вiн знову захоче любовi й дiтей. Стояв на ганку, а хлопченя смикало й смикало його за штани, воно вже пхинькало й просило, щоб не гайнував вiн часу, а таки поспiшив до його тата, котрому нiчим уже дихати, хоч лежав вiн у великiй, пишнiй, повнiй достатку хатi. Зайшов у свiтлицю, вiкно було притемнено ряднами, i через це панувала там сутiнь. Уздовж стiн сидiли, наче тiнi, отамановi родичi, засумованi й виблiдлi, а коли говорили, то шелестiли, наче дерева пiд вiтром. Посерединi стояло велике ложе, на якому важко дихав отаман, а в головах у нього на ослонi темнiла загорьована жiнка. Повернула до нього блiде, неживе лице й подивилася великими чорними очима. - Добридень вам у хату! - сказав Iван. - Здоров, куме, - озвалася та темна, що сидiла отаману в головах. - Хочеш його вирятувати? - Не знаю, - сказав Iван. - Вiн мо╨му батьку велику кривду заподiяв. Забрав гвалтовно млина, а самих побив так, що вони й на той свiт пiшли. - Я це знаю, - сказала чорна кума. - Сама при тому була. Чого ж ти прийшов? Вiн наче отямився. Стояла перед ним у чорному отаманиха i оце випитувала все у нього. - Запрошено мене, - сказав вiн. - Хто ж тебе запросив? - Я, матiнко, - сказало звiдкiлясь од пiдлоги мале сонечко. - Вони вилiкують батька. - Це вже й ти знахарю╨ш? Але вiн ступив владно в свiтлицю й показав рукою тим, що сидiли в хатi, на дверi. Тодi почали вставати тiнi, одна за одною попливли до дверей, лишилися тiльки та, котра печально сидiла в отамана в головах, хлопченя й песик, адже й вiн сюди заскочив непомiтно. - Скажи, хай мати вогонь запалить! - сказав вiн хлопченятi. - Вирiшив його врятувати? - звела голову чорна кума. - Хочу, щоб вiн менi млина повернув, - жорстко сказав Iван. - Млина вiн поверне, - мовила чорна кума. - Але про одне забула тобi сказати. Невеселе буде тво╨ лiкарювання. - А ма╨ток я поверну? - Ще й надба╨ш до нього. Але не тiльки здобуватимеш. Твоя трата стане менi заплатою. - Що ж я тратитиму? - Не так уже й багато. Те, що не вiзьмеш у жменю! Вiн засмiявся, бо щось таке незрозумiле вона йому сказала. Собаченя пiдiйшло до чорно© куми й писнуло: - Зроби мене людиною! - Ти занадто добрий до свiту, - роздратовано сказала чорна кума. - Навiщо це тобi? - Хочу застерегти його, - сказало собаченя. - Хочу попередити, що i я колись пiддався на таке саме! Iван схилився над лiжком. Отаман прийшов до тями й розплющився. - Чого тобi вiд мене треба? - спитав натужно. - Можу вас урятувати, - сказав Iван. - Маю до того спосiб. - Що за те хочеш? - Батькiв млин. - Я тобi поверну того млина. Iван дивився пильно на отамана, аж той зайорзався. - Чого ще? - Спитати про одне, - хрипко сказав Iван. - Ви стiльки зла на землi содiяли. I от, дивлячись смертi у вiчi, чи не сум'ятиться ваша душа? Очi отамановi покруглiшали й затремтiли. Але не сказав нiчого, тiльки облизав зашерхлi губи. - В нього душа не сум'ятиться, - сказала спокiйно чорна кума. - Я вже до не© добряче придивилася. Вважа╨, що не чинив вiн зла! Iван повернувся до куми, аж хрупнули його шийнi хребцi. - Чого диву╨шся? - сказала вона. - Пан отаман уважав, що те, що вiн чинить, - добро. Подивися, яка велика й свiтла у нього хата, скiльки добра в нього, як пишно одягнена його жiнка i яку пишну одежу носить вiн сам. - То на сльозах людських побудовано, - сказав песик. - Цiлий свiт на сльозах сто©ть, - всмiхнулася до Iвана кума. - Хто хоче добра собi надбати, той ма╨ чинити зло. Хто ж хоче вiд зла втекти, той убожi╨ i таким, як ти, нетiпахою ста╨. Отож вибирай: або проси в нього ще одного млина, або йди звiдсiля... Тодi заскавучав жалiбно песик i стрибнув лапками на колiна чорнiй кумi. - Дозволь менi його застерегти? - попросив вiн. - Я задихаюся, - сказав отаман. - Лiкуй мене, бога ради! Я тобi вiддам ще одного млина. Iван завмер на хвилину, наче роздумував чи зважувався. Насправдi вiн подивився у пiвзаслонене рядном вiкно, в свiтлий i ясний просвiт. Там побачив вiн свою хату й жiнку, з якою снiдав сьогоднi пiсною кашею. Побачив коло не© ще якихось дiтей: було ©х не два i не три. Помiтив, що обличчя жiнчине сiре од утоми й важко© роботи, хоч ще недавно було юне й гарне. Стис губи, звiв голову, й очi його запалали холодним сухим вогнем. Вiдтак почала мiнитися на ньому й одежа: з сiрого полотна ╨дваб i парча витворялися, з сорочки - жупан, а поверх нього - розкiшний кунтуш. Сiрi од куряви чоботи новими стали, а в руцi мнув шапку з дорогих смушкiв. На обличчя його поклалася повага, вiн поворушив довгими вусами, що торкалися грудей, i сказав хлопченятi, яке стало на порозi й повiдомило, що вогонь уже горить. - Поставте воду. Я таки варитиму для твого батька зiлля! ГОЛОС ТРАВИ Вона почула голос трави, i це не цвiркун спiвав пiд ногами. Не був це голос нi птаха, нi звiра, нi людини, нi комахи - так могла говорити тiльки трава. Iшов той голос приглушено, мов шепiт, але вона його розумiла. Знову-таки не так, як розумiють людську мову чи твариннi поклики, - був то iнший вимiр, i вона не могла розказати який. Не могла б перекласти той говiр на мову людини, бо й не потрiбно це. Не так розумiла, як вiдчувала той голос, бо його й не можна сприйняти iнакше. Сидiла на призьбi й бачила перед собою тин з перелазом, за яким виднiвся клапоть дороги з калюжею та трьома качками у нiй. Трохи далi виднiвся зелений, аж очi слiпив, вигiн, i пастушки на ньому палили вогнище, хоч не було холодно i свiтив ясний день. Червоний вогонь мiнився й палахкотiв, а високо над ним здiймалася сива хмара диму. "Такий малий вогонь i такий дим", - подумала вона, i ©й здалося, що в тiй хмарi щось плава╨ й купа╨ться. Бачила молоде тiло, голе й лискуче, що задоволене плескалось посеред диму, й пiзнала у тiй купальницi Варку Морозiвну, саме ту, яка наснилася ©й цi╨© ночi. - Що ти вiд мене хочеш, Варко? - спитала голосно, але Варка у хмарi диму, що звивався вiд невеликого вогню, тiльки засмiялася. - А звiсно, - сказала стара й очi потупила. - Смi╨шся з мене, бо де вже менi до тебе?.. Знову дивилася собi пiд ноги й бачила траву. Тихий голос вiдчувала, i щось таке дивне й сумне в ньому бринiло. Щось наче зелений плач чи жалiння якесь, а може, пiсня. "Радше пiсня, - подумала вона, - але спiва╨ ©© хтось не вельми веселий". Той хтось не вельми веселий, зда╨ться, пiдiйшов до не© i став поруч. Хтось не мав тiла, але вiн був. Вiдчувала, що диха╨ й дивиться на не©. Дивиться, наче очiку╨, щоб вона щось одповiла. - Це ти бiля мене. Варко? - спитала, але то була не Варка. То був той-таки голос трави... До хлопчакiв на вигiн мчав вершник, i кiнь весело розбивав землю. Вершник з розгону спинився i щось крикнув хлопчакам. Обернувся й показав пальцем, i стара на ганку побачила, що хмара з диму заступила пiвнеба. В нiй уже не купалася легковажна Варка, а ©хав на грiмкiй колiсницi хтось сердитий i палахкий. Вiтер дув, однак, не вiд хмари, а на не©, i стара лишилася спокiйна. - Чи потрiбен тобi дощ? - спитала вона, й голови не повертаючи туди, де стояв i дивився на не© отой Хтось. - Авжеж, авжеж, - прихитнула головою. - Земля напилася доста. Зерно вже зiйшло i добре росте. Трава росте ще буйнiше, га? Слухала, що скаже ©й трава. Вiдповiла те, що ©й хотiлося. Тодi стара заплющилась i всмiхнулася. Таке добре й погiдне обличчя стало в не©, що сонце таки визирнуло з-за хмари й облило весь край. Вiдтак побачила стара сердите Варчине лице i засмiялася тихенько. - Кров у тобi бушу╨, Варко! Того голосу ти тiльки й слуха╨ш. А я н╨, Варко, я вже гой яка мудрiша! Але я вже ветха деньми, Варко. I слухаю я, Варко, голосу трави, а не кровi... Але в цей час, коли сидiла стара чарiвниця отак заплющившись, щось сталося, чого вона не сподiвалася. Це щось вона теж не прочула вухом i не побачила оком. Зда╨ться, то був запах, якого ранiше бiля не© не було, а може, тiльки подих леготу. Мимоволi насторожилася, i ©© очi запалали холодним свiтлом. Просто не© ступав через перелаз хлопець, тонкий, як жердина, а бiла полотняна одежа бовталася на ньому. Обличчя його було мовби молоком умите - надто вже юний! Ноги мав чорнi й репанi, а в руцi тримав благенького вузлика. - Ти чого це сюди залiз? - тонко скрикнула стара. Хлопець став i подивився на не© трохи здивовано, а трохи й перелякано. Так вони оглядали одне одного, i було в тому щось таке, що стара перестала сердитися, а вiн лякатися, бiльше того, ©© очi повужчали i щось тепле блиснуло в них. - Це вже ти прийшов, - сказала вона вмиротворено. - Але я ще тебе не кликала. - Хiба мали ви мене кликати? - спитав хлопець i пiдiйшов ближче. - Таж певне, - тихо засмiялася вона i захотiла подивитися кудись повз нього, щоб дати спочинок очам. Але вiн стояв надто близько вiд не© i заступав ©й цiлий свiт, стара нахмурилася вiд того. - Скажiть, чи ви та, котру звуть Жабунихою? - урочисто спитав хлопець. - Жабунихою мене не звуть, а прозивають, - вiдповiла вона. - Насправдi iм'я в мене iнше... - Я знаю, Iваниха Галайдиха, - сказав хлопець. - Сiдай посидиш, - запросила вона, бо конче хотiла, щоб зiйшов ©й з очей. Вiн сiв бiля не© на призьбi, i вони зробилися, як баба з онуком за бесiдою. Знову побачила вона простiр: хмари на небi й помину не було, так само не було на левадi нi пастушкiв, нi ©хньо© худоби, хiба що ген далеко мчав, пригнувшись коневi до ши©, вершник, ©й здалося, що повернув до не© бiле як стiна обличчя й засмiявся, показуючи вишкiренi зуби. За мить сiра курява покрила вершника, i зник вiн з очей, немов у землю запався. Хлопець бiля не© сидiв мовчки. - Здорожився, мабуть, що так важко диха╨ш? - спитала Жабуниха. - Авжеж, - вiдповiв вiн спокiйно. - Цiлий тиждень до вас iшов. Сам я з Калинiвки... - Довго йшов, коли з Калинiвки. - А я всi села обходив. Треба було менi розпитатися. - Про що ж таке розпитував? - Та самi, мабуть, зна╨те. Чекали ж бо на мене... - Чи я чекала на тебе? - вигукнула Iваниха Галайдиха. - А то ж як! - сказав хлопець. - Прокинувся я одного разу, i до мене пiвень пiдiйшов. Iди, каже, бо тобi пора. Кличе вона тебе... - Пiвень - птиця свята, - сказала вона. - Чи справдi до тебе пiдходив? - А що ж мене до вас привело? - спитав хлопець трохи зарозумiло. Iваниха скосила до нього око й спокiйно роздивилася. Його лице майже не було загорiле, а матово свiтилося. Малi гострi очi видавалися круглi, а на вустах грала легка всмiшка. - А чорна кiшка до тебе не приходила? - спитала Жабуниха. - Чорно© кiшки не бачив, - вiдповiв неквапно. - Навiть бiлий хорт не прибiгав, тiльки пiвень. Був такий червоний як вогонь... "Мов оте вогнище на вигонi", - подумала стара й пошукала очима мiсця, де нещодавно палахкотiло багаття. Але не було там нiчого, навiть слiду. Вона здивувалася, i, може, вiд того зарипiла навколо не© трава. Зарипiло листя, наче дерев'яне поставало, а кра╨чок тiнi вiд липи, що росла на вулицi, майже дотягся до ©© нiг. Подивилася на ту тiнь, що кащувато наповзала на не©, й аж посунулася. Хлопець бiля не© сидiв непорушне, блукала тiльки на його обличчi та ж таки загадкова усмiшка. Iванисi захотiлося знову залишитися самою, щоб спокiйно прислухатися до мови рослин, неба й землi, - щось би напевне мала почути чи ж вiдчути. Цей дiтвак iз зарозумiлою посмiшкою зараз заважав ©й - була при ньому глуха й слiпа. Але не могла прогнати його вiд себе, адже сидiв бiля не© спокiйно, та й бесiда ©хня тiльки починалася. Через це вирiшила втекти вiд нього в iнший спосiб: очi ©© сховалися за капшуками повiк, рот стулився, руки втопились у рукави сiряка, а ноги пiдiбрала так, що й пальцi не визирали з-пiд спiдниць. Вiдiйшла вона вiд свiту зовсiм, немов заснула: була кругла, як клубок, а може, це й був клубок. - Я, бабо, прийшов до вас недаремно, - сказав хлопець голосно. - Ви чу╨те мене? Приснився менi перед кiлькома днями, як вирушив до вас, сон. У тому снi приходили ви до мене зовсiм така, як оце зараз сидите, i сказали: приходь, навчу тебе. А ще ви спитали, чи ╨ в мене родимий знак на лiвiй руцi. Я вам показав отой знак. Ви сказали, що саме мене вам треба для науки. Я не повiрив тому сну. Але коли заговорив про це пiвень, то я перестав сумнiватися. - А Варку Морозiвну ти не зна╨ш? - спитала раптом, наче прокинулася, Галайдиха. - Не чув часом про таку? - Про Варку Морозiвну я нiчого не знаю, - вiдповiв спокiйно хлопець. - Хоч нi, люди говорили менi й про не©. Казали, що ╨ двi славнi чарiвницi на весь наш край: одна - ви, а друга начебто Варка. Але у сон до мене ви приходили, а не вона. - Чого ж ти хочеш од мене? - запитала трохи зимно. - Це ви повиннi знати, чого я хочу. За тиждень перед тим, як рушити до вас, я нiчого не хотiв. - Коли так, то посидь бiля мене мовчки, - сказала трохи нетерпляче. - Щоб менi й пальцем не кивнув... - А для чого це? - Подумати хочу, - мовила вона протягло. - А може, й пригадати. Знову стала клубком ниток, i таке мертве в не© було лице, що не посмiв вiн далi ©© турбувати, а тiльки сидiв i дивився на кра╨вид, що вiдслонювався звiдси. Бачив шмат дороги, трохи далi свiтився зелений вигiн, i на ньому палили пастушки вогнище, хоч не було холодно i свiтив ясний день. Розганялися й перестрибували через багаття, i, певне, було ©м од того дуже весело, бо задивився на них хлопець i навiть думати забув про стару, бiля яко© сидiв. А вона й справдi була в цю хвилину нежива, бо не перебувала на цей час у власному тiлi, а повiльно брела вузькою та слизькою стежкою, що вела в минулi днi. Стежка була пiднята над землею, як стрiчка, й тяглась у синiй морок, якому не було кiнця. Обережно ступала босими ногами, а навколо пропливали змiщенi й трохи спотворенi обличчя й речi: бачила вона всiх, кого зустрiчала в той день, i всi речi, до яких торкалася рукою чи поглядом. Жили тут рослини й тварини, росли й дерева, листя яких - всi вимовленi в той день слова. Вона читала ©х, як письмо, хоч i не була письменна, - в цiй мандрiвцi у вчорашн╨ живi навички нi до чого. Повертала тож усi слова, часини, усi днi й ночi, переглядала ©х, як книгу, але не мала та книга сторiнок, тiльки яви. Тих яв було надто багато, тож вiдгорнула ©х, як перебрану крупу, залишивши тiльки те, що вiдбувалось уночi. Темрява довкола ще бiльше згустилася, стежка, по якiй ступала, стала ще тонша, i стара не так iшла, як летiла, бо щоночi летiла отак понад гай та кручу й туди, вище; вдивлялась у тоскне, кругле деко мiсяця, ©й од того гiрко пекло в ротi, як i тодi, коли хапала гострий i пекучий промiнь, що його звiшувала долi кожна зiрка, й тягла ©©; але нi, вона давно вже цим не займалася - нiчого iз зiрками i нiчого з дощем. Останнiм часом думала все бiльше про землю. Так, всi ночi, якi тяглися вiд сьогоднi аж туди, куди вже добиратися перестала, були повнi тiльки цього - слухання. Слухала землю й чула голос трави. Знала, як нема людини з однаковим голосом, так само неоднаковi й рослини. Кожна говорила по-сво╨му i про сво╨. I скiльки мов iсну╨ у свiтi людських, стiльки iсну╨ ©х i в рослин. Зiлля говорить iнакше, як трава, а дерева ще iнакше. Дерева не розумiють траву, зате розумiють кущi. Кущi розумiють бадилля, а бадилля траву. Вкупi зiйшовшись, вони можуть перемовитися, але не одне з одним. Так само люблять i ненавидять одне одного, однi можуть рости поруч, а iншi гинуть. Так само воюють за землю, i через це в одному мiсцi перемагають однi, а в iншому iншi. Коли ж ростуть змiшано - це значить, що в цьому мiсцi iде вiйна: одне ста╨ паном, а iнше гине. "Чи могла я, - думала стара, - так сильно зайнята, мандрувати ще й у чи©сь сни? Скажи-но, зело, чи може людина, чинячи дiло, не знати, що вона його чинить?" Прислухалася, але нiхто ©й не вiдповiв. Зрештою, це й зрозумiло: хто б ©й вiдповiв, коли поруч сидить хлопець. Без самоти нiчого сокровенного й бути не може. Вже хотiла розтулити вуста й сказати, що таки не приходила до хлопця в сон, коли ж раптом iз тьми, по якiй блукала, iз того накописька облич, речей, тварин та рослин, що роздуто плавали навколо, дiйшов до не© ще один голос. Зовсiм тихий, як порух змертвiлих вуст, але вона почула його. Почула й насторожилася. Той голос сказав ©й щось таке несподiване, давно забуте; хоч нi, вона того таки не забувала, як не забува╨, що живе. Оте Щось завжди сидiло в нiй заховано-приспале i от раптом пробудилося: вона подумки почала лiчити сво© лiта. А що ©х було бiльше, нiж знала вона чисел, то й покинула те рахування. "Мав би бути знак на те пришестя", - змiркувала вона й подумала, а чи не ╨ знаком саме пришестя? "Еге, - сказала ледве не вголос, - це i ╨ знак!" - Скiльки тобi рокiв, хлопче? - спитала. - Тринадцять, - обiзвався вiн. - Вигляда╨ш на всi шiстнадцять. - Це тому, що високий я. I батько мiй був високий, та й дiд. Але кiсткою ми тонкi. Ось погляньте! Простяг худу й довгу руку, але Жабуниха не дивилася на не©. Тiльки на вигiн, на якому знову горiло вогнище i знову паслася худоба. - То ви кликали мене чи нi? - спитав хлопець, зводячись. Стара мовчала. У куточку ©© ока з'явилася раптом сльоза. - Такi ви чуднi, бабо! - сказав хлопець. - Зрештою, коли нi, то я пiду... Стояв перед нею з вузликом у руцi i раптом пiдшморгнув носом, як роблять це дiти. - Стривай, - сказала хрипко стара. - Чого мене квапиш? Сам зна╨ш, не для простого дiла прийшов... - Еге ж, для науки, - коротко й трохи жорстко сказав хлопець. - А зна╨ш, що станеться зi мною, коли тебе навчу? Повернув до не© запитальнi очi й дивився. Вона не змогла витримати того погляду. Дивилася на траву в себе пiд ногами, але то була нежива трава. I не чула вiд не© нiякого голосу - зiлля, яке тiльки для того i ╨, щоб його топтати. Хата була приперта до горба, по якому знизу доверху цвiли бузки. Хвилi цвiту кучеряво вкривали зеленi кущi, ввечерi на цих бузках несамовитiли солов'©, лящали, плакали й дзвонили, наче коси клепали. Вечорами в тих бузках iшло та╨мне життя: хтось шепотiв, смiявся й шарудiв. Хтось сипко дихав, а хтось тонко зойкав, немов наслiдував солов'я. Ранiше стара слухала тi звуки, зазнаючи вiд того немало© втiхи, - була певна, що це вона населя╨ так чарiвливо ту гору. Сьогоднi ж чула тiльки солов'©в, тож зирнула на хлопця, обличчя якого загусло в сутiнках. - Любиш слухати солов'©в? - спитала. - Чи ж вони менi тра, цi солов'©? - поважним баском одказав хлопець. - Коли не тра, то й чарувати вчитись непотрiбно, - мовила Жабуниха i аж витяглася вся туди, де стукотiли, свистiли й виляскували найславнiшi iз птахiв. - Не сердiться, бабо, - блиснув до не© поглядом хлопець. - Коли тра, то хай! Але вона поймалася почуттям, до якого йому не було приступу. Так повторювалося щовечора, i так повторилося й сьогоднi. Бузки немов спливали долi й заливали цiлу долину фiолетовим смерком, був вiн не лише в повiтрi, але й у нутрi всякого живого - повнилися ним серце й душа. Очi Iванихи погасли, бо нiкуди було ©й дивитися - знову завмирала перед хлопцевими очима. Йому захотiлося торкнути ©© й розбудити, бо й сам почав перейматися цим вечором, - щось дивне й чудовне сколихнулось у його грудях, вiн аж дихнув iз особливим прихлипом. - Не думай, що я тебе вже взяла в науку, - сказала Iваниха Галайдиха. - Не кожному вона дасться, бо не кожен народився до того. - Я до того народився, бабо Жабунихо, - сказав хлопець, присуваючись ближче. - Це ти так вважа╨ш, - сказала стара, ледве ворухаючи язиком, - а от про солов'©в погано сказав. Земля, сину, - це клубок, сплетений сiткою. Нема╨ в ньому нiчого даремного й марного, але не кожному дано це зрозумiти. - Коли так, то звiрте мене, - сказав хлопець i вiдчув, що в нього зовсiм пересохли губи. Стара сидiла в сутiнi й начебто не дихала. Темна й нерушна, з головою, накритою чорною хусткою, з руками, схованими в сiрiй свитинi, - темне ©© обличчя розчинялось у мороцi, i тiльки очi ледь-ледь поблимували. Слухала те, що розливалося по нiй: тепле воно чи холодне? Стало ©й пекуче-печально, а в цей час десь зовсiм поруч спалахнув спiвом соловей, щось заворушилось у бузках i зiтхнуло. - Навiщо воно тобi, те чарiвництво? - спитала нараз. - Хочеш стати сильнiший iнших i тим добра собi набути? Хлопець уже й собi прислухався до солов'©в. Пахли бузки, й тихий смерк наливався йому в груди. - Я про те не думав, - сказав вiн. - Почув голос та й пiшов. - Це ти добре вiдповiв, - мовила вона пiсля мовчанки. - Тодi скажи ще й таке... Чарiвництво на добре чи на зле да╨ться? Хлопець здригнувся. Здалося йому, що в ногах його заворушилася трава. Але то тiльки роса впала, бо коли торкнувся пальцями, стали зовсiм мокрi. - А ви його на добро чи на зло мали? - спитав, i голос його прозвучав дзвiнко. - Тiльки на добро, - сказала Iваниха. Але не завше людина може додержати обiту. Через це я, як i всi у свiтi, жила: i добре творила, й лихе... Знову сидiли якийсь час непорушно. Не було мiж ними великого злиття, але щось уже з'явилося. Одна чи двi нитки з'╨днали ©х, i до них притекли одна сила i спiльний настрiй. Це й був смерк i наливав ©х, як порожнi глеки. Але хлопець жив i в iншому свiтi. - Це саме й люди менi оповiдали, - сказав вiн. - Не лиха ви, казали, але спортити можете... Можете одному допомогти, а в iншого забрати. Казали, що й хвороби в одних забира╨те, а iншим насила╨те... - Атож! - сказала коротко. - Бо нема╨ у свiтi чогось одного. Все надво╨ роздiлено... - Про це я й сам думав, - мовив хлопець i легко всмiхнувся. - Я, бабо, нi до якого дiла не годен. Нi за плугом ходити, нi з шаблею на конi басувати. Вчивсь у дяка, але й наука та дякiвська не пiшла менi в голову. Я i з хлопцями не дуже гуляв, бо нецiкаво менi. Отак сяду й думаю, i чуднi бувають у мене думки. - Про що ж таке дума╨ш? - Про всяке. Про зiлля й про землю, хiба я знаю? Часом про небо думаю i про те, що там дi╨ться. Але нiхто не взна╨, що там дi╨ться! Темний я ще, бабо!.. - Та вже ж, темний, - сказала вона й знову засумувала, сторожко вслухаючись у побиту солов'©ним дзвоном тишу. Вiн засмутився й собi, i вже зовсiм роздiлилися вони в сутiнi бiля цих бузкiв. - Чарiвник не повинен думати про лихе, - сказала вона раптом, - бо тодi не виживе мiж людей. Не легке це дiло, хлопче, бути поставленим перед людськi очi! Кожен може каменем у тебе кинути, i кожен може проклясти. Зло чарiвник чинить мимовiльно: одного надiля╨, iншого вiн кривдить. Окрiм того, вiд людсько© заздростi мусить захисток мати, а коли так, то люди боятися його мають. Без страху розтопчуть тебе пiсля першого нещасливого граду чи хвороби. Припишуть тобi всi нещастя, якi посила╨ людям господь у кару. Грiшник себе не осуджу╨, хлопче, а тiльки благий. Благим же бути - свiт оцей покинути, а покинувши його, не живе людина. Чарiвник не може сердитися чи ненавидiти, вiн ма╨ тiльки любити. Але любов у свiтi не тiльки любов породжу╨, але й усi бiди. Через це чарiвник цiле життя живе як палець i нема╨ йому рятунку вiд самоти. Ряту╨ свiт, але вiн не йде йому на вiдпуст. Ця мова вилилася з не© ╨диним, бурливим потоком й обiрвалася так само раптово, як i почалася. Зависла навколо тиша, солов'© уже не спiвали, зда╨ться, не пахли бузки, бо темна нiч наклалася на землю. Тiльки трава зiтхнула в них пiд ногами, i те дихання пiшло в глибину теменi. - Подумай три днi й три ночi над тим, що я тобi сказала, - мовила Жабуниха бляшаним голосом. - Тодi прийдеш i скажеш менi, чи не передумав. Я б хотiла, - вона повернулася до хлопця, - щоб таки передумав!.. Не могла спати, була надто зворушена. Тож пiдiйшла до лави, де заснув хлопець, i покропила його рiдиною з горнятка. I хлопець завмер на цю нiч, не мiг ©й завадити, а коли це сталося, заголосила вона й застогнала. Рвала на собi одежу й билась об долiвку, плакала, й сльози обпiкали лице, розпустила волосся i вряди-годи запускала в нього кощавi пальцi. - Ти, боже, чи ти, дияволе, хто з вас наслав на мене це прокляття! Котрий iз вас послав менi це лихо, щоб я загубила сво╨ життя! Чому так рано привели до мене цього вiсника, чому забрали в мене молодiсть та красу?! Чому, замiсть пестити дiти, полюбила я зiлля, чому, замiсть чоловiка, мушу вiддаватися я темнiй ночi? Не боюся суду божого, бо не лихо я сiяла на землi, а допомагала людям. Людський суд, може, мене осудить, але перед божим я годна стати... Хрипiла цими словами, аж доки не вимовила ©х усi. Тодi вийшла на ганок i стала лицем до лиця з мiсяцем. Стояла так довго й слухала. Знову заспiвали солов'©, мiсячне свiтло наливалось у не©, тож вiдчула, що ста╨ прозорою й легкою. Що ноги ©© вiдрива╨ од ганку i зараз вона знiметься в засiяне зорями небо. Тiло ©© продовжувало стояти на ганку, а те прозоре, що народилось у нiй, вiддiлилося й таки справдi полетiло. Вона дихала на повнi груди прохолодним вiльжистим повiтрям й вiдчувала той захват, який знала завжди при лiтаннi. Зорi над головою стали великi, як золотi гарбузи, i Жабуниха iнколи торкалася ©х. Тодi дзвенiли вони, а вiд ©© пучки розiскрювалися снопики. Крутнулась у повiтрi й затанцювала, закрутилася, як вихор. Впала плазом на землю й схопила мiцними пальцями чорного, як нiч, кота. Понесла його в небо, де зорi й мiсяць, щоб залишити його там навiки. - Я вiдчула, Варко Морозiвно, що ти хочеш зi мною змагатися, - сказала вона. Вони летiли поруч у ясному свiтляному етерi. - Хiба мiж нами такого не повинно бути? - спитала Варка. - Ви старi, а я молода... - Я стара, але ще подужаю десятьох, як ти, - сказала Жабуниха. - То й дужайте на здоров'я, - засмiялася легковажно Варка. - Чи ж я бороню? Випливла з ©© рук, як свiтло, i стара безсило стисла кулаки. Ця ©© знесила зродила iншу, й та поселилась у грудях щемливим болем. Сiре кошеня зайшло ©й у душу i згорнулось у клубок. Знову побачила навпроти себе засмiяне Варчине лице. - Ви начебто забули: така в нас, чарiвниць, гра, - сказала молода. - Коли комусь iз нас нудно, почина╨мо бавитися. Хiба ви того не хочете? Жабуниха мовчала. Те прозоре в нiй, що вiддiлилося й стало наче мiсячне свiтло, знову повернулось у тiло, котре стояло на ганку. Тiло вiд того ожило, а очi тихо заплакали. Вiдтак знову почула Iваниха Галайдиха голос трави, i це не цвiркун спiвав пiд ногами. Почула й зрозумiла його - то був iнший вимiр, не могла розказати який. Думка ©© знову рушила в синю темiнь, у якiй простягнено було срiбну стежку, ступала по нiй неквапно, бо йти ©й цього разу вимiряно далеко. Тож усю решту ночi йшла вона й iшла - мала сягнути аж у глибину власно© юностi, коли ще була така, як цей хлопець, i так само прийшла на науку до вiдунки Мокрини. Що ©й тодi сказала Мокрина? Виловлювала тi слова iз синього мороку й читала ©х, хоч i не знала грамоти. Вуста ©© шепотiли, ледь-ледь розтуляючись, - бажала з'╨днати слова. - Коли прийде вiстун, - сказала Мокрина, - не сперечайся. Будь йому покiрна, й тобi за це вiддасться котрийсь iз мимовiльних грiхiв... Спiвали солов'©, й пахли бузки. Пахла земля, а в груди старо© входив спокiй. Хотiла уявити засмiяне Варчине обличчя, але не змогла. Не могла викресати в грудях собi озлостi супроти суперницi, що запалило б стару чарiвницю на чин i змагання. Була спокiйна, а вiдтак не могла боротися. "Вони прийшли майже одночасно. Варка й отой хлопець, - подумала, заходячи в хату. -Хто ж iз них той вiстун?" Сiла бiля залито© мiсяцем лави, на якiй спав хлопець. Обличчя його було крейдяне - хлопець не дихав. Довго дивилася на те обличчя, i в грудях у не© був жаль. Здалося ©й, що це власний ©© син спить перед нею, тож турботливо запнула на вiкнi фiранку. Крейдяне обличчя посiрiло, i вона, схилившись, поцiлувала холодний, майже крижаний лоб. Маленька сльозина скотилася з ©© повiки й упала на те чоло. Хлопець заворушився й перевернувся на бiк. Заплямкав увi снi губами й тихо застогнав - щось лихе йому привидiлося. Iваниха Галайдиха повернулась у свiй дiм через три днi. Переступила перелаза й вiдразу ж побачила хлопця, який спокiйно сидiв на призьбi. - Ти ще тут? - спитала буденно. - Не помер iз голоду? - Та вже на вашому хлiбi сидiв, - вiдказав хлопець. - Ну, то й гаразд, - мовила вона, сiдаючи бiля нього. - Не передумав? - Чого б то я мав передумувати? - вiдказав хлопець. - Коли вже мене покликано на це дiло, то де дiтися? - А може, це облудний голос? - Облудний голос я взнаю, - мовив хлопець. - Ну, дивись! - озвалася вона трохи невдоволено. - На три приступки треба буде тобi ступити: щоб не бiдувати, мати захист од свiту i хвороби пiзнавати. - Я готовий, - сказав вiн твердо. - Ти готовий, - озвалася вона непевно, - а мене-от сумнiв бере... I побачила вона той Сумнiв як живу iстоту. Дивна й несвiтська була це проява. Така тонка, як високо виросла у степу тирсина, а голiвка у не© - як у квiтки. Великi жовтi очi дивилися з то© голiвки, а вуста кривилися чи до смiху, чи до плачу. Тонкi руки - наче променi, а може, й гострiшi: коли торкала ними людськi груди, простромлювала, немовби голка. Нiмi вуста ©© ворушилися, адже та iстота зовсiм без'язика. Тiльки й знала, що мову рук i пальцiв, але коли торкалася людини, хвора та ставала й квола. I як каламуть у рiцi вiд кинено© каменюки, знiмалися отак у головi в людини думки. Зрештою, всi три днi, якi проблукала стара в лiсi, не давали тi думки ©й спокою - Сумнiв отой плiвся за нею, немов кiт, i розтуляв писок, наче хотiв у чомусь застерегти. Часом стрибав ©й на плечi i затоплював у тiло пазурi. Пiсля того падав на землю, як мертвий. Знову ставав стеблом, а голову мав мов жовту квiтку i простромлював Iванисi груди пальцем-променем. "Гай-гай, - думала вона, - так сум'ятиться менi серце, а чого? Чи, може, вмерти боюся?" - Та Варка менi спокою не да╨, - сказала, бо думала вголос. - Виступила зi мною у змагання, а не хотiла я зараз того. Знаю, що ма╨ бути поруч, а де - не дiйму. Вже на карту я кидала й на решетi гадала - мовчить те усе. Коли б знала, що вона у цiй лободинi, вирвала б, а коли б у трiсцi, спалила б. Але вона - наче повiтря, - Жабуниха витягла руку i стисла пальцi. Вiдтак розтисла й подивилася на долоню. - Я того всього не знаю, - сказав хлопець. - Але сумнiв, що вас бере, чи не вона? - Га? - скрикнула вражено Iваниха Галайдиха i повернулася до хлопця. - Ти теж його бачиш? - Я його не бачу, бо ще не навчений, - вiдповiв хлопець. - Але, може, це вона, кажу?.. - Стривай, я тебе навчу, - сказала Жабуниха й простягла руку. - Зроби й ти так. Вiн виставив долоню. - Подивися на зап'ястя. Спусти пальцi. Тепер знову поверни долонею вгору. Пальцi розслаб. Дивися крiзь них. Що ти бачиш? - Щось тонке, як трава, - сказав хлопець. - Голова як квiтка, очi великi й жовтi. Руки як промiння. Ой, воно рушило до мене!.. - Вже почина╨ш бачити, - радiсно сказала Iваниха. - ╞х усiх можна отак уздрiти, треба знати тiльки, як повертати пальцi. Сум i Радiсть, Горе й Талан, Злиднi й Добробит - всi вони живi. Проста людина ©х не бачить, та й не потрiбно це ©й. Постав перед собою руку. Вiн поставив. - Переверни. Зiгни мiзинця й четвертого пальця. Що бачиш? Вiн побачив золоте яблуко, яке вкотилось у долоню. I запалилося йому на долонi вогнище, але зовсiм не пекло його, а тiльки грiло. Яблуко смiялося, перекочувалося - тепло потекло йому через руку в серце i теж почало ставати вогнистим яблуком. Дивна радiсть, легкiсть, веселiсть, навiть шал охопили хлопця. Вiн зiрвався з призьби й ударив босими ногами об траву й затанцював, засмикався, перекидаючи яблуко з руки в руку, наче було воно жаристе. Iваниха вiдкинулася до стiни й реготала, показуючи гниляки зубiв. - Досить, досить, замориш ти мене! - сказала й рукою махнула. На те слово спинився хлопець i пiшов до не©, свiтячи усмiшкою. - Що це воно було? - спитав задихано. - Сам здогадайся, - сказала Галайдиха. - Не плакав же, а танцював. Чи, може, й заплакати хочеш? - Я все хочу, - сказав хлопець. - Все, що вмi╨те й можете. - Отак уже все, - всмiхнулася стара. - Це дрiбницi, що я тобi показую. Але й таке ма╨ш знати. Бо вони таки живi: Гнiв та Озлiсть, Цнота й Блуд. Все в повiтрi живе й тече, немов вода. Зумiй загустити цю воду й побачиш, що накликав. - А воно не сердиться, коли його кличеш? - Ще й як! - сказала Жабуниха. - Через це не викликай часто й даремно, щоб у ворожнечу iз ним не ввiйшов. - А як увiйду, то що? Стара подивилася на нього iз прижмурцем, i такi були гострi й пильнi ©© очi, що вiн аж зайорзався. - Упирем станеш, - сказала вона. Вiн здригнувся, бо холодом на нього повiяло, хоч день навколо стояв сонячний i теплий. Вiддалiк, де розкинулося село, курiли з бовдурiв дими, i стояли вони прямовисне, немов повiтрянi драбини. На небi й хмарини не було - летiв неквапно бiля рiчки чорногуз. Сiв просто на воду i склав крила. На вигонi паслася худоба, пастушки зiбрались у купу i грались у крем'яхи. Жовтий пiсок вистеляв ложе рiчки i виповзав на обидва ©© береги, ©хав дорогою вiз, i дядько в ньому зазирнув через тин. Побачив стару i хлопця на призьбi - сидiли одне бiля одного, Жабуниха оповiдала щось, наче казку, а хлопець аж рота розтулив, такий уважний був. - Добридень! - гукнув ©м дядько, i стара вiдгукнулась до нього високим голосом. Курява з-пiд колiс випливла з-над тину i стала сiрою хмарою. - Витягни руку, - наказала стара. - Переверни. Зiгни вказiвний палець. Хлопець побачив сiрого, тлустого чоловiка, який iшов за возом. - Був прив'язаний налигачем i розвертав навсiбiч сiре, печальне обличчя з великими очима. Плакав, i сльози розмивали по лицi рiвчаки. Тiло його не було покрите одежею, але якесь начебто дерев'яне. - Що воно? - тихо спитав хлопець, опускаючи руку. - Бiда того чоловiка. Кожен з нас водить за собою на налигачi власну бiду. - То давайте скажемо йому. - А чи ж вiн просив? - спитала гостро стара. - Нiколи не роби того, чого тебе не просять. Не всi люблять, щоб ©м на ©хню Бiду показували. - А прогнати ту Бiду ви не можете? Але старо© вже начебто не було бiля нього. Десь заблукала в цьому сонячному днi i не знала, як вийти з то© безмежностi. Стежки заплутували ©© шлях, наче линви, - годi було ©х пiд ту хвилю розплутати. Тиха туга попливла з ©© очей i розплилася в синьому сонячному повiтрi. I з'явилася вiд того в небi перша хмара, така несмiлива й тендiтна, наче хтось вилив у небi кухоль молока. Ця хмара народила з себе бiлого птаха, який полетiв до землi, немов кинений камiнь, але раптом пропав, бо стара заворушилась i встала. Була рiшуча, а може, й сердита i не бажала вже балакати з хлопцем. Вiн же трохи злякався, чи не вразив ©© чимось недозволеним. Пiдхопився й собi, i стояли вони супроти, напруженi й настороженi. - Спиту╨ш мене, хлопче? - хрипко спитала стара. - Не дозволю, щоб опитував. Тодi хлопець зовсiм розгубився. Вiдвернувся й пiшов до перелазу. Спинився по дорозi i знову витяг перед себе руку. Вiз уже був далеко. Далеко була й хмара куряви, що той ©© волочив, - озирнувся до нього той голий, дерев'яний та сiрий чолов'яга i показав кругле заплакане лице. - ╙ один непереступний закон, - сказала з порога стара, i хоч говорила неголосно, кожне слово дiйшло до хлопця. - Ми, чарiвники, можемо багато бачити, але мало вдiяти. Не наша воля змiнювати свiт. - Але ж для чого тодi нам бачити? - спитав хлопець. - Щоб людям утiху давати, - сказала гордо стара. - Втiшенiй людинi легше у свiтi жити, хлопче! Хлопець знову повернувсь у двiр i сiв на призьбi. Бiля нього впустилася Жабуниха i зробилася така тиха, що й дихати начебто перестала. I ось вiн настав, цей момент: увiйшло хлопцевi в душу перше одкровення. Той птах, що його народила схожа на виплеснутий глек молока хмара, не впав iще на землю, а летiв i летiв, i мета того льоту - таки його, хлопцеве, серце, бо воно прочинилося раптом здивовано й наповнилося сонячним ранком. Це й було його захоплення, а разом з тим i страх перед власною знесилою та мiзернiстю; очi його в цей мент були повнi золотого промiння й синього неба - це в них мав улетiти бiлий птах, щоб поселитись у малому; адже птах iз молока - щось плитке й м'яке, наче вода, а може, ще м'якше й плиткiше - як вiдчуття. Водночас народжувавсь у ньому смуток, i не було йому причини й пояснення, це ж бо теж одвiчний житейський закон, який збагнув вiн серцем та очима: будь-яке придбання у цьому свiтi - знову-таки втрата, i нiколи, доки свiт свiтом, доки сонце сонцем, не буде iнакше. Оця втрата й була свiтом i птахом, одкровенням та смутком, його тiнню, бо на те i сонце, щоб освiтлювати рiч i творити ©© вiдбиття; на те й сонце, щоб з'являти у свiтi подобенства, якi може сприйняти лише золоте око. - Все у свiтi надво╨ роздiлене, - сказала урочисто стара. - Зрозумiй це i не вражайся. Але вiн ще й досi чекав, адже той птах летiв та й летiв, i вже знову бачили його вони обидва, хоч простому оку це звичайним миготiнням здавалося; зрештою, i з птахом сталося те, про що вiстила стара: розколовся вiн на два: бiлого й темного; свiтлий ударив ув очi хлопцевi, а темний ув очi старо©. Тодi скрикнула вона тонко й витягла перед собою руки, а хлопець здивовано видивився на них: були обидвi всохлi й покорченi. - Можеш радiти, - сказала Жабуниха, i обличчя ©© спотворилося з болю. - Перша та╨мниця менi коштувала рук... Але хлопцевi було нiколи перейматися прикрощами старо©, свiт перед ним став перламутровий. Заграли й заспiвали барви, трава у воду перетворювалася, а вода зливалася з повiтрям. I наповнювалося воно тi╨ю зеленою водою й тими барвами - щось заспiвало прегарно, наче благовiстило новий ранок, i то мав бути ранок у ранку. Вiдтак почали перелазити через тин двiйко чудних близнят. Були зрослi тiлами, але руки, ноги й голови мали сво©. Дибали, незручно переступаючи, а в руках тримали по вужу й по квiтцi. На головах у близнят сидiло по вiнку, а роти ©хнi одночасно стулялись i розтулялись - близнюки спiвали. - Хто вони, отi дво╨? - злякано гукнув хлопець. Жабуниха тулила до грудей скорченi руки й плакала. Але не текли ©й з очей сльози, були тi сухi й болющi, i палахкотiв у них чорний, як нiч, вогонь. Не могла спати вiд того болю, тож пiдiйшла до лави, на якiй згорнувсь у клубочок хлопець, i пирснула на нього рiдиною, яку набрала ротом з горнятка. Хлопець завмер на другу нiч i не мiг ©й завадити. А вона тонко заскiмлила й заплакала, бо не мала сили витримати того вiдчайного болю в руках. Але й це не допомогло ©й, тож подибала до печi й роздмухала жар, який ще там тлiв; кинула соломи й грiла воду. Потiм поклала у горщик трави, вириваючи ©© з пучки зубами, й чекала, доки насто©ться. Бiль став нестерпний, i вона впала на землю, кричала й тулила покорченi руки до землi. - Земле, земле! - стогнала вона, - як забира╨ш усе на свiтi, забери цей бiль i улекш менi муку! У круглiй шибочцi став мiсяць, а може, це шибочка стала отаким мiсяцем, - болiла, як i ©© руки, i Жабуниха завила на той мiсяць-шибку, як голодна i хвора вовчиця. Але й це не допомогло, тож подибала до печi й почала мочити ру