хайла Максимовича... Дмухнув на свiчку, що зачадiла, i темрява накрила хвилею. Шукав рятунку в споминах, у тих далеких, прожитих днях, що вкарбувалися в його буття назавжди i стали, власне, вже ним самим, його живою суттю. Чомусь тепер, - вiдколи з'явився бiль у грудях, - щоночi важко переступити порiг мiж сном i мисленням. Так нiби жаль втрачати шматки життя, якого й так чимало пiшло намарно, вiддано на казна-що. А ще - чомусь боявся сну. Здавалося, що порина╨ у небуття, у ту безмежну вiчнiсть, з яко©, може, вирине, а може, й нi... У нього ще стiльки дiла на цiй землi, вiн ще не звершив того, заради чого прийшов на свiт. Нещасна його Вкра©на... З якою радiстю вiн поспiшав на зустрiч з нею пiсля печальних солдатських днiв за Каспi╨м i петербурзьких веселих днiв! Закоханий так не летить до мило©!.. Вона ж зустрiла, як i колись, добром i злом, красою i потворнiстю, плачем i нiжним усмiхом... Любов його ╨дина, його сльоза!.. ...По-справжньому вiдчув, що вже на Укра©нi, вдома, коли зi шляху з пагорба вiдкрилася долина Альти та Трубежа i серед не© вихопився з блакитi й зела сам Переяслав. Аж дух йому перехопило й з очей на вуса впали невольнi сльози щастя... Вiн знову тут, на рiднiй сво©й землi, пiд цим високим, чистим, залитим сонцем небом!.. Вiн знову п'╨ пахучий лiтнiй ранок, вбира╨ серцем милу цю благодать, яка ввижалася дванадцять лiт розлуки!.. Як довго, боже праведний, вiн був позбавлений того, що ма╨ кожний i що вважа╨ звичним, як хлiба шмат або ковток води!.. Дiстав з кишенi хусточку, яку подарували в Лихвинi пани Хрущови, й нишком став утирати сльози. Старий уже, а серце, мов у дитини... Серце... Душа людська... Велика вiчна загадка!.. Там, у степах киргизьких, здавалось iнодi, що в ньому вбили душу, що вже вона нiколи не одозветься болем за рiд людський, за гнаних та упослiджених, i раптом, наче усе живе напровеснi, його душа оновлювалася, ставала ще вразливiшою i вимагала дi© або хоча б нових рядкiв поезi©. Сьогоднi вiн так поспiшав на цю прекрасну зустрiч, що всю дорогу не дав спокою нi кучеру, анi поштовим коням. Душа взялась тривогою. Хтозна-чого зробилось страшно за свiй при©зд, ба навiть за Переяслав i Козачковського, що в нiм живе... Тепер, коли побачив старе козацьке мiсто, вже мiг би трохи i заспоко©тися, проте щось муляло й не дозволяло радостi розправить крила. Може, боявся змiн, що сталися за час його вiдсутностi (на добрi вiн не сподiвався!), а може, щось передчував, як те бувало уже не раз... Мiг бути й звичайний страх за те ж таки вразливе серце, якому з кожним роком ста╨ все важче й важче спостерiгати людську бiду й неволю, жорстокiсть панства, тупiсть й одверте здирство чиновникiв та духiвництва... - Пане, куди вам? - боязко опитав тим часом кучер. - До Козачковського. Бiля базару. - Мабуть, це той, що лiкар? - Iстинно! Злетiв батiг, рвонули конi швидше, й назувтрiч скоро вибiгли веселi бiлi хати в хустках садiв. Андрi©в дiм упiзнав по в'язу, що рiс i нинi бiля ворiт. Подальший шлях про©хав немов у снi. З ним сталося незнане щось. Торговиця, яка шумiла неподалiк, хати, дерева, небо поблякли раптом, втратили чiткi знайомi обриси... Щось промовляв до нього кучер, хтось привiтався, а вiн не чув. Отерпши, сидiв i бачив того в'язка, що нiби рiс у нього перед очима, високий ганок, квiти й паркан, якого тут не було тринадцять рокiв тому... Коли вiзок спинився, на ганок вийшов господар дому, скинув високо брови й мовчки спустився вниз, намацуючи ногами сходинки, немов слiпий. Тарас стрибнув на землю i теж без слiв, - ба навiть без жодно© сльози в очах, - обняв товариша й поцiлував. Так само мовчки вiн привiтався iз господинею, що вийшла саме з хати, обняв дiтей, згадавши й тих, що вмерли за час його нежитiя в пустелi... Отямився аж у кiмнатi. - Зна╨ш, - сказав Андрi╨вi, що мовчки плакав, - я довго так цi╨ю миттю марив... Аж сам не свiй... Сьогоднi що, базарний день? - Так... п'ятниця... - Ходiмо, друже, глянемо, - ожив ураз. - Для мене це мов одкровення, мов божий дар!.. - Я тiльки трохи вмиюся, - сказав Андрiй, всмiхнувшись, як те дитя, крiзь сльози. - Тобi також з дороги... Небавом вийшли з дому. Все ще були обо╨ якiсь немов напiвчужi, так нiби роки розлуки пройшли мiж них розорою чи навiть ровом. Зиркали один на одного i полохливо ховали очi, наче було у тому вивченнi недобре щось. Час марно не пролетiв, на кожному лишив свiй слiд... Нещадний слiд!.. - Ти сивий став... - зiтхнув Тарас. - А ти хiба не сивий? Примовкли знов. Тарас дивився на ярмарковий рухливий люд, на речi, якими тут торгували, а з думки в нього не йшла реформа царська, що мала дати волю. Якусь-то панську, вдiлену од ©х "щедрот"!.. Пани самi вирiшували, як вiдпускати. Голих, в однiй сорочцi? А чи з землею? Скiльки вiддать землi й по скiльки здерти викупу?.. Хрущов, з яким вiн ©хав з Москви до Лихвина, про це лише й говорить. Як посланець вiд Харкiвщини возив проект реформи до Петербурга... Заворушилося собаче кодло! I жаль пускать, i хочеться побiльше мати вигоди... - Ну, як у вас iз волею? - спитав Андрiя. - Балака╨мо, проекти власнi шлемо... - знизав Андрiй плечима i спохмурнiв. - Ох, знали б ви, як тяжко ©© чекати, волi! - Не так воно все просто... - Вiддав, що взяв - i всi дiла! - А як же ми, помiщики? - Лишити й вам на потребу поля. - Потреба в нас та у селян... - Ви лiпшi? Ви бiла кiсть? Блакитна кров? - Скажи, з яко© речi я мушу все вiддати тому, хто, може, мо╨ добро проп'╨ узавтра в шинку? - спитав Андрiй похмуро. - I хто робитиме на тiй землi, яка менi залишиться? Тобi казати легко... - А ти звiльни сво©х селян, вiддай ©м ©хню землю i станеш також вiльним! - У мене жiнка, дiти... - сердито сказав Андрiй. Торговиця ©х закрутила в сво╨му вирi. То розвела, то знову зблизила помiж возiв iз глечиками, мисками, шлеями та рiзним iншим селянським скарбом. Довкола чулася солодкозвука, до слiз, до болю рiдна спiвуча мова. Сипалися, мов iз мiшка, дотепнi жарти, приказки. А скiльки тут було красунь! Якi обличчя, постава, рухи чоловiкiв!.. I це раби, тi чорнi, темнi люди, якими так горду╨ панство? - Тарасе, я стомився, - спiймав-таки його Андрiй. - Ходiмо вже обiдати. - Поглянь, поглянь, Андрiю, на цих людей, на цей народ! - прошепотiв йому Тарас схвильовано. - Оце з В'юнищ... Це з Андрушiв... А тi он люди з Козинцiв... - Для мене - всi з Укра©ни! - рiзко спинив Тарас товариша. - Мо© брати. Андрiй притих. Iшли базаром мовчки, заглибленi в сво© думки. Тарас вiдчув, що знову його вгорта╨ ота терпка вiдчуженiсть, яка було прибила йому велику радiсть повернення до Переяслава. - А буде, буде воля? - спинив Андрiя, мовби вiд нього все залежало. - Чи, може, знову все це лише обман? - Сам iмператор!.. Що ти! - А Олександр, Миколин батько, не обiцяв, не загравав з народом i тими, хто вважав ганьбою крiпацьке рабство? Менi колись розказували у Р╨пнiних. - Не встиг, напевно... - Може, i Катерина Друга часу не мала звершити сво© прожекти в дусi Дiдро, Вольтера i Монтеск'╨? Одна рука ©© листи писала до вiльнодумцiв, а другою вона ж таки, Мiнерва в образi iмператрицi, додушувала козацьку волю на Укра©нi, стирала з лиця землi ©© останнiй сховок - Сiч Запорозьку! - Правда... - зiтхнув Андрiй. Обiдали - мов одбували. Мабуть, щось зруйнував у ©хнiх душах всевладний час, порушив ту колишню приязнь, що зовнi нiби й витримала випробування долею. А може, ©м зiпсувала зустрiч розмова про майбутню волю для крiпакiв? Андрiй у цьому дiлi... Та й що ти хочеш - власник крiпацьких душ, землi, з якою тяжко так розлучатися!.. - Мо', ще по чарцi? - в'яло спитав господар. - Досить, - сказав Тарас. - Ти ж мiг колись добряче... - Був кiнь, та з'©здився. - Нелегко тобi пришилося у тiй солдатчинi? - Пекельнiшого чогось придумати не мiг би й сам сатана... Порфирородний, чадолюбивий убивця, кат! - Тихiше!.. Жiнка, дiти... Тарас роздер ту сутiнь, що напливла йому на очi, й перемiнив розмову на веселiше: - По©ду в Прохорiвку, до Максимовичiв, та й оженюсь! Марiя пообiцяла знайти менi хорошу бiдну дiвчину... - Що ж, бог у помiч. Добре надумав дiло, брате, - сказав Андрiй статечно, неначе сват. - Коли гукнеш, при©демо тебе вiтати. - Дякую... Хто зна╨, як воно там буде... Андрiй примружив очi й отак, ледь-ледь усмiхнений, озвався вiршем: Не женися на багатiй, Бо вижене з хати, Не женися на убогiй, Бо не будеш спати... Тарас згадав, що чув цей вiрш, що знав його. - Не впiзна╨ш? - спитав Андрiй. Задумавшись, наморщив лоба й додав iще: Оженись на вольнiй волi, На козацькiй долi... - Братику, - гукнув Тарас, - це ж мiй давно загублений, забутий вiрш! Ти, може, й iншi зна╨ш? Андрiй розплився в усмiшцi, захвилювався, наче перед екзаменом. I став таким Андрi╨м, як був колись, до бiд, якi звалилися тодi на ©хнi голови... Пiсля обiду вирiшили сьогоднi ж, зараз же по©хати на тi мiсця, з яких Тарас побачив би й старий Днiпро, i кручi. Цей намiр так розхвилював Тараса, що вiн не мiг дiждатися, коли зберуть, що треба, й позапрягають коней, i рушив пiшки. Господи, як вiн чекав оцих хвилин, як довго й трудно до них iшов! Бувало, там, за Каспi╨м i за Уралом, вiн плакав, згадуючи Трубiж, церкви, заплави бiля В'юнищ та Андрушiв... Найглибше i найяскравiше йому запали в пам'ять картина круч Трахтемирова й Монастирка та вид iз них на Переяслав i Заднiпров'я! Вiн марив ними, снив наяву, i ось вiн тут. За кiлька верст вiн знову взрить цю благодать, цей божий рай, i впевниться, що ╨ вона на свiтi, що вiн таки дожив до щастя стати на цiй великiй твердi, над цим безкра©м обширом, пiд цим високим, нiби душа його народу, пречистим небом!.. Дивно, проте насправжня зустрiч iз рiдним кра╨м була простiша й стриманiша, нiж вiн ©© собi намислив. I водночас схвильованiша. Дорога, верби, поле, яким котив зеленi хвилi вiтер, i диво-пiсня жайворонка - все вiдзивалося в його душi, притлумлювало прогiрклий бiль. Оця трава медунка, цей бiлий цвiт ромашки, цей дрiбнолистий терен... Лiг на траву, незрячо вткнувся в пахощi землi та зела й слухав, як струменi╨ нiжне земне тепло до тiла, як зажива, вигою╨ться його душа... - Диви, заснув... А може, вмер?.. - долинуло пiд стук колiс. - Знемiгся, бiдний, вистраждався... - сказав Андрiй. Всмiхнувся, нишком витер вологi очi й звiвся. - Чого б я ото вмирав... На волi, в такiй красi! - Знайомтесь, - кивнув Андрiй на чоловiка, який сидiв на возi. - Це Тарасович. Кирило, теж Григорович. Сусiд i щирий приятель. А це - Тарас Шевченко. Кирило скочив з воза й подав велику руку. - Я ваш палкий прихильник! - Мiй? Чи мо©х поезiй? - А це хiба не все ╨дино? - Iстинно... - сказав Тарас, подумавши. - Мене ж таки за вiршi вiддав сам цар в солдати... Й заборонив писати ©х! - I не писали? - Де там! Хiба утерпиш... Весело стрибнув на вiз. Як молодий. Ще й ноги звiсив. Гарно!.. - Паняй, Андрiю! Як там старий Самойлов, варить щербу козацьку? - Варить... на тому свiтi. - Добрий був чоловiк... Хай царству╨! Веселий настрiй змiнила тиха, вдумлива якась журба. Смерть не дрiма╨ - косить, кладе людей в покоси - аж свист сто©ть... Шурх, шурх!.. - А де тепер Сошенко? Не чув, бува? - спитав Андрiя. - Мабуть, i досi в Нiжинi... - Цей чоловiк мене знайшов у Пiтерi, з неволi мудро визволив, - сказав уже Кириловi. - Зрадi╨, як побачимося!.. - Вам тут усi радiтимуть. - Не всi, - заскалив око. - ╙ люди... - Хто? - Жандарми, ©хнi нишпорки... - Зрадiють теж, - сказав Андрiй, торкнувши коней вiжками. - Така нагода вислужитися!.. - А я про це i не подумав, - тихо сказав Тарас. - Будь обережний - Треба... ©х розвелося мов сарани. Куди не плюнь, то попадеш у нишпорку або жандарма!.. А ви не з них? - спитав рiшуче у Тарасевича. - Я?.. - спалахнув. - Ось скаже нехай Андрiй!.. - Пробачте... Я став такий... Усiх би ©х!.. Попритихали. Крiзь стук копит раз по раз чувся високий голос жайворонка... Удалинi, за ще не видимою рiкою, знялись у небо кручi Правобережжя. Пiдсвiченi вже надвечiрнiм сонцем, вони, здавалося, сягали хмар... - Ти не забув ту риболовлю нашу за Андрушами? - тихо спитав Андрiя Осиповича. - I ту картину-пiсню, яка постала з Монастирища... Всi десять рокiв муштри в незамкненiй мо©й тюрмi я жив тим дивним вечором i тим духовним злетом, що стався з нами на цих... на цих святих окрадених козацьких горах!.. - Я пам'ятаю... - озвався друг. - Не мiг, було, дивитися, щоб не заплакати... Затихли знову. Сокiл, - як i тодi! - кружляв привiльне в небi... Пливли хмарки... Залитi скiсно променями, свiтились верби... Й не спостерiг, як став читати давнi сво© рядки про диво, що тримало його на свiтi й вело сюди, манило, як труби в рай... Молюсь тобi, боже милий, Господи великий! Що не дав менi загинуть, Небесний владико, Що дав менi добру силу Пересидить горе I привiв мене, старого, На сi святi гори Одинокий вiк дожити, Тебе восхвалити I тво╨ю красотою Серце веселити... I поховать побите╨ Грiхами людськими На горах оцих високих, I витать над ними... - Експромт? - спитав Кирило, як вiн замовк. - Нi. Орський сон... - Напевно, з тих, якi писались пiд забороною? - Заборонити тирани можуть усе, окрiм душi, думок. А вiршi - це моя душа, мо© думки. Вони пiдвладнi лише менi! - Отже, поет за будь-яких обставин вiльний? - Якщо вiн служить людям, а не собi. Якщо страждав болем усiх людей... - Тпру-у! - натягнув тим часом вiжки Козачковський. - Отут, панове, й станемо. Пiд'©хали аж до Днiпра. На морiжку - геть бiлому вiд конюшинки - порозпрягали коней, пустили пастись. Хвилi з легким при╨мним шерхотом то пiдступали, то знов одкочувалися, перевертаючи округлi мушлi равликiв, шматки якогось дерева та рогозу... Ген далi вони були розлогiшi й уже безмовнi, сповненi снагою, мiццю, силою, що не була впокорена спокiйним днем... Над тим хитливим полем лiтали вiльно чайки й стояло син╨ небо... Днiпро-Славутич!.. Справдi вiн перед ним чи знов йому наснився в казармi чи камiнно-сiрому Санкт-Петербурзi?.. Сльози поволi виповнили Тарасу очi, впали... Щоб не побачило ©х товариство, ступив наослiп аж до води, набрав у пригорщ, хлюпнув собi в лице, напився. Вода була м'яка й солодка... Свята вода!.. Андрiй з Кирилом мовчки взялись ловити рибу, йому ж дали можливiсть помилуватись вечором, що вже заходив червоно й зливав у сутiнь тiнi. Оскiльки вiн до риби був не мастак, побрiв пiщаним берегом. Земля була волога й пружна... Рiдна його земля!.. Схвильованiсть, що пiдступила йому до горла терпким клубком, не дозволяла глянути на все довкiл очима митця, художника, вловить штрихи, вiдтiнки... Вiн довго так i так болюче марив цi╨ю зустрiччю, що вже не мiг спокiйно спостерiгати казку, що раптом стала дiйснiстю... Стояв, залитий сонцем, у шелюзi й невтiшно мовчки плакав... Дванадцять лiт!.. Нерони лютi, виродки, кати бездушнi!. Нiвечити, топтать ногами душу людську за те, що прагне волi й долi сво©й землi, народовi!.. Ви славите Христа ╨дино, що постраждав за людство, самi ж тим часом множите нових страждальцiв iстини. Iсуса б ви розп'яли без слiдства й суду!.. Може, це й не найгiрша кара - смерть на хрестi... Одмучився добу чи двi... Та це ж не десять рокiв, це ж не чотири тисячi солдатських дiб!.. В туманi бачив кручi на тому боцi. Церкви, яка тодi стояла пусткою, вже не було. Призахiдне багрове сонце полум'ям лягло на гори... Нiби козацька кров повиступала з сумних могил i розлилася полем... В ярах вона чорнiла... Забута кров! Зневажена, немов чужа!.. Згадав, як слухав пiсню на тiй горi, як слалася вона водою... Та яром, яром за товаром... Пiсня також пропала, стихла в бiдi крiпацькiй. Нiмо котив Днiпро свою могуть до моря, вливав ©© в байдужi його солонi хвилi... Чи море Чорне посолонiло вiд наших слiз?.. Почув, що вже його гукають. Гори з червоних стали чорними. Густа пiтьма стелилася понад Днiпром, виповнювала вербовий гай, з якого вiн дивився на правий берег... Гори мо© високi©, Не так i високi, Як хорошi, хорошi©!.. - А ми вже думали, що заблукав! - зрадiв Андрiй його появi. - Кличемо, а ти нi звуку... - Добре, що й так почув, - признався. - Коли думки обсядуть, то й грiм менi - як комариний писк. Ну й пахощi!.. - Щерба готова. Справдi, у казанку над вогнищем кипiла смачно юшка, а на попонi, прикритiй бiлим обрусом, стояла пляшка з чаркою, лежали ложки, сало, цибуля з пiр'ям, нарiзаний скибками хлiб... - Благословляй, Тарасе, трапезу! - сказав Андрiй, знiмаючи з вогню щербу. - Я ж вам не батюшка... - Ти теж духовний пастир. Поет! - Найбiльший на Укра©нi! - додав Кирило палко. - За цi роки мене забули, певно... - Нi, нi! Ви стали нiби думою, легендою нових часiв! - Я дiдом став, - сказав Тарас, щоб збити Кирилiв пафос. Андрiй прийшов на допомогу: - Други, прошу до столу, сирiч до скатертини! Вони лягли, як стародавнi еллiни, довкола миски й пляшки. Андрiй наповнив чарку й подав, як личить, гостевi. - За волю! - мовив коротко й одразу ж випив. Бачив, як спалахнули очi у наймолодшого мiж них Кирила, як усмiхнувся гiрко на те Андрiй. - Бери, що ╨, закушуй. Мiцна ж така... Кирило пив за гостя. Андрiй також. - Я тут не гiсть! - гукнув Тарас, хмелiючи. - Я вдома тут! Ось оженюсь, поставлю хату й житиму на Укра©нi. Не проженете? - Що ти! Побiйся бога, брате! - Коли б я мав у гарнiм мiсцi землю... - зiтхнув Кирило. - Дякую, - сказав Тарас схвильовано. - Як вийде книжка, землю я сам куплю. Для хати та для садка... - А скоро вийде? - Хтозна... В цензурi десь. Вже бiльше, як пiвроку. Помовчали. Вслухалися у теплий лiтнiй вечiр, де тiльки конi, форкаючи й переступаючи, порушували правiчну тишу. Iнодi, - немов живий, наморений, - зiтхав Днiпро й вiтрець проходив мiж шелюгою... - Ви, певно, все це впишете в сво© майбутнi вiршi? - тихо спитав Кирило. - Може... Поет так само, як i земля, те родить, що в нього впало, висiяно життям. - Щасливi ви - творцi краси... - Ай справдi, - спитав Андрiй, - щасливий ти як поет? Тарас не зразу знайшов правдиву вiдповiдь. - Поетом гарно бути... Якби лише поетом i не в такiй же мiрi громадянином... А втiм, поет не може бути не громадянином. Це нiсенiтниця! - ╙ ж i такi... - несмiливо сказав Кирило. - То вiршомази. Знову запала тиша. Вогнище вже ледве-ледве жеврiло, й вiд того ще яскравiшими здавались зорi. А ©х же - милий свiте! - сьогоднi висипало на небi стiльки, неначе й справдi кожна - жива душа... - Ти ще спiва╨ш "Зiроньку"? - спитав Андрiй. - То, може б... - Я вам лiпше згадаю вiрш, написаний давно колись у Орську про цi мiсця... Хоч трохи... що не забулося... - Той самий вiрш, що вже сьогоднi слухали? - схопивсь Кирило. - Правда... Як подивився на гори тi та на Днiпро... ...I Запорожжя, i село... I монастир святий, скарбниця, - Все, все неситi рознесли!.. А ви? ви, гори, оддали!! Бодай нiколи не дивиться На вас, проклятi©!! Нi, нi... Не ви проклятi... а гетьмани, Усобники, ляхи поганi!! Простiть, високi©, менi! Високi©! i голубi©! Найкращi в свiтi! найсвятi©! Простiть!.. Я богу помолюсь... Я так ©©, я так люблю Мою Укра©ну убогу, Що проклену святого бога, За не© душу погублю!.. Сидiли скорбнi, зболенi. Пiд зоряним, високим рiдним небом... На споконвiку рiднiй сво©й землi... В пiтьмi зiтхав i схлипував старий Днiпро... А може, й справдi море посолонiло вiд слiз, якi Славута щодня вливав в нього впродовж столiть!.. ...Так поспiшав у Прохорiвку, що й не вернувся до Переяслава, аби забрати сво© пожитки. Дубом, який найняв таки в Козинцях, де ночували, поплив на зустрiч з новим, незнаним свiтом i, може, навiть з долею. Щось усесильно гнало його сюди, примушувало лишити друзiв, берег, який був милий i дорогий... Пливли униз, за течi╨ю, i по обiдi вткнулися в розмитий берег. Прохорiвка! Село внизу, а на горi, високо над тим селом, немов гнiздо орлине, бiлi╨ дiм... Це ж треба знайти таке чарiвне мiсце!.. Мабуть, вiн не шукав, дiсталося йому у спадок. I ця гора, й цi люди... Напевно ж, пан професор не мозолями добув собi цю благодать!.. Допоки зiйшов на гору, добряче впрiв. Чи поспiшав, чи серце вже застаре для молодечих таких поривiв... Оглянувся - i все забув. З гори вiдкрилася така краса, така велично дивна картина свiту, що вiн не смiв дихнути. Внизу в садках та вербах бiлiли хати, злiва чорнiв велично i та╨мниче порослий густо вiльхою старезний луг, а далi синьо-синьо, - залитий небом, сонцем, - лежав Днiпро з затоками та островами. На обрi© за ним здiймались гори й красуня Рось пiд ними сiяла в степ... Щось одiрвало нiби його вiд дива дивного й примусило зиркнуть назад, де мiж акацiй в бiлому як снiг цвiту стояв будинок. З ганку, немов з хмарини янгол, дивилася на нього жiнка в бiлому. Ковтнув судомно грудку, що пiдступила йому до горла, й прошепотiв: - Марiя... - Тарас Григорович! - метнулася до нього жiнка. Спинилася на пiвдорозi, мов завагавшись, а далi рвучко пробiгла вiдстань, що залишилася, схопила в руки голову й поцiлувала його в чоло. - Михайло!! - крикнула. - Поглянь, поглянь, кого нам бог послав! Професор вийшов, мружачись, одяг якiсь маленькi, немов дитячi, окуляри й розплився в радiй усмiшцi. - Оце-то гiсть!.. Нарештi... Вiн теж пiдбiг, - дрiбненько, мов куличок, - обняв Тараса Й тричi поцiлував. - Василiвно, проси до хати гостя!.. А ми собi й не думали, й не сподiвалися... - Не ми, а ти, - спинила його Марiя. - Я знала, що не сьогоднi-завтра вони при©дуть, будуть. Синиця вчора билася нам у вiкно, - сяйнула карим оком. - А я не мiг збагнути, чого мене так потягло у Прохорiвку... - спромiгся й гiсть на слово. - Аж то синиця винна! - Ти звiдкiля? - спитав Михайло Олександрович. - Iз Переяслава. Ловили рибу вчора пiд Козинцями, а вранцi я на дуба й притьмом сюди! Покинув там i чемодан, i погрiбець... - Пошлю когось сьогоднi ж, аби привiз. - Спасибi... У вас тут рай! Всi кажуть, - зiтхнув чомусь господар. - Ти зна╨ш, Гоголь тут написав свiй знаменитий "Чуден Днепр...", пiд тою он сосною, - вказав за яр, де розметало низькi могутнi рала старе гiллясте дерево. - Коли вiн тут побував? - спитав Тарас, подумавши, що так, на жаль, i не зустрiвся з Гоголем. - Вже десять лiт минуло... Хто мiг тодi подумати, що за два роки його не стане... - Хай буде пухом йому земля, - перехрестилася Марiя скорбно, й очi ©© взялись сльозою. - Великий, мудрий i вболiваючий за всiх стражденних Гоголь! - сказав Тарас. - Спасибi, ви так чудово мовили... - вклонилася йому Марiя. - Василiвно, проси до хати гостя! - заметушився знову старий професор-антикварiй, як записав Тарас про нього в "Щоденнику" при першiй зустрiчi пiсля повернення з пустельних мiсць. Його ввели до кабiнету, всуцiль заставленого книжками в шафах, скринях i просто в стосах, що височiли на лавах, крiслах, навiть на пiдвiконнях. - I скiльки ж тут цього добра? - спитав Тарас аж нiби трохи заздрiсно. - Двi тисячi томiв. - I всi тобою читанi? - Так. Майже всi. - То ось чого ти такий розумний, братику! - пожартував. - Тарасе, книги - ворота мудростi, - чи не вловив, чи не сприйняв професор жарту. Ввiйшла Марiя. Сiли, де хто знайшов хоч трохи вiльне мiсце, й Тарас спитав: - То як же тут моя княгиня? Чека╨ вже? Марiя глянула на нього журно й вiдповiла: - Аби був князь, княгиня швидко знайдеться... - Була б, як кажуть, шия... - промимрив пан професор. - Мiй чоловiк нiяк не може звикнутися з життям сiмейним, - перепинила його Марiя. - Жалку╨ все, що одружився. Хворi╨, нудить свiтом... - Марi╨, ти б!.. - Тарас Григорович свiй чоловiк, - не угавала. - Хоче сам одружитися. Чому б йому та й не послухати, як хтось живе!.. - Подбала б лiпше про обiд. - Доварю╨ться... Ну, як вам там, у Петербурзi? - звернулася вже до Тараса. - Добре, де нас нема╨, серденько... Та й де ще ╨ така краса, як тут, у нас на Укра©нi! - "Нема на свiтi Укра©ни, Нема╨ другого Днiпра"? - спитала його ж таки рядками. - Ви зна╨те мо╨ "Посланi╨"? - Менi з тво©ми вiршами та з нею добрий клопiт, - сказав професор. - Вивчила й чита╨ скрiзь, де можна i де не можна... - А я собi й не вiдаю, що ╨ у мене щира така прихильниця! - пожартував, хоча найменше йому хотiлося серйозну цю розмову псувати жартом. Ну й антикварiй! Старий, пiдслiпуватий, а видивився, знайшов собi перлину!.. - Це ще не все, - скуйовдив чуба Максимович. - Ждучи тебе, взялася до вишивання тобi сорочки. - Справдi? - спитав Тарас, розчулений. Вона кивнула, дивлячись кудись повз нього. Тараса так i поривало схопитися на рiвнi ноги, взяти ©© ледь-ледь присмаглу руку й поцiлувати. I тiльки тон, з яким Михайло розповiдав, утримав. Дивно, жiнки його поезiю збагнули тонше, глибше... А мо', вони щирiшi, сердечнiшi й чутливiшi до горя iнших, людства?.. Колись давно (в його буттi теперiшньому багато так колишнього!) Панько Кулiш зачудувався дiвчиною... - А Кулiшиха не ©хала разом iз вами? - мов прочитала думки Марiя. - То я не мiг, бо не пускали iз Петербурга, то потiм ©й щось перешкодило... - А правда, що пан Кулiш майнув за кимось аж до Нiмеччини? - Панько джигун над джигунами! - Бiдна дружина... I всi ми бiднi з вами, панове мудрагелi!.. - зiтхнула жiнка й г.лянула, - мов облила зневагою, - на благовiрного, що втисся лячно в крiсло. Мабуть, такi фiлiппiки йому, сердезi, не первина. - Ходiть уже обiдати! - покликала огрядна лiтня куховарка, ледь прочинивши дверi до кабiнету. На другий день надвечiр, як привезли його добро, Тарас узяв, що треба, й подався в свiт вишукувати мiсця, достойнi пензля, ©х тут було так iусто, що довго вiн не мiг вiддати перевагу котромусь з них. Нарештi, добряче вже притомлений, сiв на пеньок неподалiк вiд гоголiвсько© сосни i задивився таки ж на милий серцю I "чудовий Днiпр", оспiваний великим Гоголем... Вiн теж любив нещасну рiдну землю, виводив ©© у свiт, мiж люди. доводячи сво©м чарiвним словом, що заслугову╨ його землi. - убога i прекрасна! - на кращу долю... Сонце слiпило очi й мдало вiд гiр на обрi© та верболозу на островах легкi, прозорi тiнi... Вода в затоцi чи рукавi внизу, одразу за селом, виб, шокувала, немовби скло... Тi гори, якi стоять мiж Кановом т i Пекарями i звiдси добре виднi, ще нiби вищi й кращi од Трахтемирiвських... Та, крайня, мабуть, Княжа... А та - Чернеча... Може, там пошукати мiсце? I гори, й степ, й Днiпро внизу, пiд самим, вважай, порогом... Спитати треба буде, чия земля... Те, певно, знають у Пекарях та Кановi. Якогось дуки, мабуть... А то ж чия!.. Узяв альбом i розгорнув. Накидав швидко гори та острови, рожевi вiд шелюги... Нi, слiвець безсилий зобразити таку красу, таку величну сцену Чуття природи, свiту!.. Як передати обшир i глибину, як вiдтворити тi безконечнi змiни тонiв, вiдтiнкiв та кольорiв... А смисл, що схований у кожнiй гiлцi дерева, в травi, квiтках, i,овiтрi, небi, сонцi!.. Вiчне i водночас мiнливе, живе... Це ж нас не буде, й iншi тямущi очi всотуватимуть цей дивосвiт, з якого, власне, вийшли i до якого, врештi, також повернутьря... Земля, коли задуматися, нас позича╨ тiльки... Кому?.. Душi, свiдомостi?.. Ат, хай собi тим перейма╨ться учений муж, професор Максимович! Природа, свiт, саме життя - його талан... Селяни он витягують з води важучi сiтi... Дивно, та вiн iще нiколи не бачив, як рибалки, - не для розваги, а на життя, - виловлюють iз тьми води свiй хлiб насушний - рибу... Закрив альбом i рушив просто кручею вниз до води. Прийшов, коли вже риба була на возi, в цебрах, а мокрi геть, проте вдоволенi й тому веселi, рибалки вiшали на жердки сiтi й дивилися, чи десь нема╨ дiрки. - Бог вам у помiч, люди! - гукнув Тарас. Один з рибалок гмикнув i запитав у другого, безвусого парубчака: - Арсене, а що казали ото боги? - "Щоб i ви помогли..." - одмовив той, Як видно, ця пара знала дiло, i на язик ©м краще не попадатися. Тарас поклав альбом, роззувся i зняв сурдук. - Показуйте, де треба вам пiдпомогти! Рибалки перезирнулися. Той, що озвався першим на привiтання, прискалив лiве око i поманив рукою, схожою на добру довбню: - Вчасно ви нагодилися... У нас тут з сiттю лихо... То, може б, ви, паночку, нам помогли розплутати всi цi вузли? Ось скiльки ©х! До ранку не порозв'язу╨мо... - Це можна... Це для нас пусте... - всмiхнувшись, сказав Тарас. - От тiльки треба усi вузли послинити... Ви слиньте, дядечку, а я услiд розв'язуватиму. - Я чув, що тут потрiбна собача слина, - не залишився в боргу рибалка. - I панська теж годиться, - пiдкинув iнший слово. - То ви пошлiть до пана, а я пошлю по кварту... - дiстав карбованця. - Бо всяке добре дiло кiнча╨ться могоричем. - Ну й пан! - гукнув Арсен захоплено. Дядьки чомусь нахмурилися. Напевно, ©х злякала його незвичнiсть. - Може, з вас хтось бував на тому боцi в Звенигородцi? - спитав уже нежартома. - Ну, я там був... - спiдлоба глянув Довбня. Тарас його так охрестив, не знаючи, як на iмення. - Й чув про село Кирилiвку? То я iз не©... - Мабуть, пан Флiорковський? - знову озвався Довбня. - Нi. Я Шевченко, хлопцi. Iз крiпакiв. - Тарас Шевченко? - Справдi? - Той, що Кобзар? - Вiн самий. - Кобзар, я чув, у москалях... - не вiрив Довбня. - Випустили. Позаторiк... Нi, щось ©м муля╨, чогось йому не довiряють цi трударi. - А можете щось проказать напам'ять iз "Кобзаря"? - спитав невинно Довбня. - Еге. Еге... Тарас вiдчув, що це останнiй iспит. - Що б вам таке?.. - задумався. - Хiба що це... Було колись - в Укра©нi Ревiли, гармати; Було колись - запорожцi Вмiли панувати. Панували, добували I славу, i волю; Минулося - осталися Могили на полi. Високi© тi могили, Де лягло спочити Козацьке╨ бiле тiло, В китайку повите. Високi© тi могили орнiють, як гори, Та про волю нишком в полi З вiтрами говорять... Не змiг читати далi. Побрiв пiском до рiчки. Як почало темнiти, вони вже всi по-дружньому сидiли в шинку й вели неквапну бесiду. Щоправда, та неквапнiсть була лише назовнi, а в глибинi... Тепер у всiх на думцi й на язицi, мов пташка, билась воля. Коли шинкарка вийшла, поставивши, що слiд було, Тарас налив чарки (вiн пригощав рибалок) i виголосив короткий тост: _ -_ За нашу волю! Випили. За©ли мовчки. Арсен спитав нарештi: - Дадуть ©© чи не дадуть? - Казав пан: кожух дам, - та слово його тепле. - Бог не допустить, може, щоб поманили тiльки, - озвався басом Довбня. Тарасовi недобре стислось серце. I знову бог... Ховаються за нього всi, як дiти за материн рясний подiл! - Самому дбати треба, - сказав похмуро, ловлячи очима погляд Довбнi. - Що я один... - Один - нiщо. А вкупi, гуртом, селом, народом? - Он бiля Корсуня чотири роки тому шукали правди й волi... А де вона? - Хто зна╨... Може, й та кров примусила царя та панство думати про звiльнення селян з крiпаччини... - нескоро сказав Тарас. - Збагнули, може, iроди, що лiпше дати волю, анiж дiждатися, коли ©© вiзьмуть самi... - А довго, дядьку, думатимуть? - спитав Арсен. - Якщо тихенько ждатимемо, то й до страшного суду. Притихли всi. - Нехай наступить нас мати божа, - глухо сказав поважний Довбня i осiнив себе хрестом. - Марiя не заступила сина свого Iсуса, а ви ждете... - Ай справдi! - гукнув Арсен здивовано. - Чого вона... - Iшов би ти, Арсене, спати, - промовив Довбня, глянувши на хлопця так, що той устав i мовчки покинув шинок. - Даремно ви... - сказав Тарас. - Теж бо©теся правди? - Правда - мов хлiб черствий, не кожен ©© ковтнути годен, - взяв чарку Довбня i рвучко випив. - Мотре! - гукнув зненацька. Мотря, - вертка шинкарка, - наче тут i вродилася. - Не притуляйся, Мотре, так щiльно вухом до дверей, бо приросте... Неси ще кварту лiпше! А до гори Михайлово© iшли веселим гуртом. Вже пiсля перших пiвнiв. Пiд яснолицим мiсяцем i мiрiадами ряхтливих зiр. Арсен, який чекав на них пiд шинком, затяг високим голосом: Тече вода з-пiд каменя, З-пiд зеленого гаю; Ходить козак по куреню, Запасу шукав... У Максимовичевiй не дуже панськiй хатi одне вiкно свiтилося. Там, видно, й досi виглядали з окiльних мандрiв гостя. ...За тиждень вiн наблукався Прохорiвкою, намилувався красою кра╨видiв, що вiдкривалися йому з гори, перезнайомився з мiсцевим людом i враз вiдчув, що мусить якнайшвидше ©хати в сво╨ село Кирилiвку, де вiн не був аж чотирнадцять рокiв, де ждуть його. - Сьогоднi, зараз же, я малюватиму твою парсуну, братику! - обняв Михайла Олександровича, коли ввiйшли до кабiнету опiсля скромного, але добряче-таки поживного обiду. - Ну-у що ти... що ти.. - знiяковiв учений муж, який одвик од слави i вiд уваги. - Змалюю вас з Марi╨ю, - сказав Тарас, - i ©хатиму... Марiя щось не квапиться шукать менi княгиню... Чи князь старий задуже, чи дiвоньки не на порi... - Вона знайде, - утiшив його Михайло. - Мо', сподiвалася, що сам накинеш оком... Лише зiтхнув печально i не сказав, що, мабуть, такий талан у нього: тi, що йому до серця, уже чужi. Колись Закревська Ганна... Вона йому стояла перед очима i там, у тiй пустелi, де вiн страждав... А нинi... Може, просто йому завидно! Глянув тодi, в Москвi, i серце впало в грудях... - Сiдай, - сказав рiшуче. - Отут, у крiсло... - Надовго? - Як сказати... - Читати можна? - Краще ми поговоримо. Коли-то знову випаде така нагода!.. Михайло сiв, зайорзав, не знаючи, яку набрати позу. - Ти почувайся вiльно, - сказав Тарас, дiстаючи з портфеля папiр та чорний iталiйський олiвець. - Забудь, що хтось тебе малю╨... - Еге... Пiд пильним зором?.. - Бо©шся, що я в тобi побачу не те, що слiд, не те, що бачать iншi? - пожартував. - Нi, навпаки... - Що не побачу бiльше од всiх людей, що не збагну твою високомудру, цнотливу, нiжну душу?! - Малюй уже... - по хвилi буркнув Максимович i весь чомусь зiщулився, немов хотiв, щоб змалювали тiльки його розумну голову. Ввiйшла Марiя. Сiла бiля вiкна, щоб видно було обох i щоб свiтлiше ©й вишивалося. Тарас накидав контур професорового обличчя i несподiвано спiймав себе на тому, що в цей летючий начерк став мимоволi вписувати ©© великi очi. Взяв швидко чистий аркуш, а той порвав. Якась мана!.. - Ви нас забули зовсiм... - почув Марi©н голос. - Усе в селi Та в полi... - Я вже покаявсь, рибонько... Михайло крекнув. - Вибач, що так назвав... Нема кому сказать ласкаве слово... - Марi╨, ти б його женила швидше! - подався з крiсла Максимович i знов пiрнув. - Як бог захоче, женимо... - озвалась тихо жiнка. - Вiн, мабуть, вже собi знайшов... Тарас промовчав. Господи, i треба ж ото йому на старiсть лiт це вогнище, що розгорiлося в його душi!.. При©хав, щоб одружитися, а сам спахнув, неначе степ напровеснi... Нi, слiд тiкати швидше!.. Михайло ж мудрий i спостережливий, вже, певно, все побачив i зрозумiв... Тим паче, що й Марiя... - Вiн бiльше iз мужиками водиться, - сказав професор з докором. - З людьми, з людьми, Михайле! То Укра©на справжня, глибинна, вiчна! - Простi, забитi люди... - Е-е, не скажи. То тiльки нам зда╨ться, що ми сягнули вершин науки, мислi деiнде, в iнших сферах; насправдi ж все а народу, вiд душ оцих забитих, простих людей... Це ж тiльки здумати: у рабствi, в злиднях вистояти, не розгубити сво©х скарбiв духовних, не втратити свого лиця! Коли б ще ©х звiльнити!.. - То що було б? - Була б, Михайле, воля! А воля - все! Без волi, - ти не зна╨ш, - нема життя. Без волi - як без сонця!.. - Чи й знатимуть, що ©м робити з нею, отi тво© рибалки, плугатарi... - Не будь смiшним, - нахмурився Тарас. Пiдправив довгого, на дзьоба схожого, худого носа... Ти ©х звiльни, та дай ©м поля, лiсу!.. - За поле ма╨ бути достатнiй викуп... - Викуп? - спахнув Тарас. - А ви купляли землю? Вам так дали! За вiщо ж люди будуть платити вам? За те, що ви тягли iз них столiття i пiт, i кров? - На те ╨ воля божа, - зiтхнув Михайло. - Божа? А може, панська, царська? Попи iз вами купно вбивають народу в голову, що вас господь помазав на привiлей, i ти ще хочеш, щоб я цiй байцi вiрив? - Я чув, що ти назвав десь матiр божу покриткою... Подумав: наклеп... Нинi ж... - зсудомився в сво╨му крiслi Максимович. - Не переконуй мене, Михайле, що ти, професор-натуралiст, беззастережно вiриш у непорочне зачаття в лонi... - Вийди, Марi╨, звiдси, - вихопився на божий свiт Михайло. - Я ж не панянка, можу побути й тут, - рiшуче вiдповiла Марiя. Михайло влiз у мушлю крiсла й там прита©вся. В хатi зробилось тихо, наче перед грозою в лiсi. Ще й потемнiло... Вечiр? Запрацювався та забалакався i не помiтив, як день пригас... Портрет, вважай, готовий... Торкнути комiр крейдою... Тут олiвцем, намiтити плече, рукав... Поставити рiк, день та мiсяць... Пiдпис... Завтра погляне ще раз, виправить, де щось не так... - Завечорiло, - поклав папiр та олiвець. - Я прогуляюсь парком... Йому нiхто не вiдповiв. Надворi вже заходила чарiвна нiч. Мiсяць ще не зiйшов, i зорi ясно сiялися по чорнiм полi неба. Його, вкра©нськi зорi, що ними вiн так часто марив на берегах Уралу й Каспiю, що видавалися йому в пустелi очима рiдних далеких душ!.. З гори ще видно було на тому березi пiдсвiченi десь з того боку гори й Днiпро, яким поволi плинули вогнi плотiв... Спiвали внизу в селi дiвчата з дитинства знану пiсню про греблю, верби й милого, який по©хав колись за Десну... Плачте, очi, плачте, карi; Така ваша доля... Якi-то досi верби бiля ставка в Кирилiвцi?.. А небожата? Мабуть, уже дiвують та парубкують... Хрещеник теж, напевно, уже нiвроку... Оксана там... I Феодосiя, дочка отця Григорiя... А от i добре, що не вiддав тодi ©© за нього!.. Йому було б ще тяжче, коли б вона солдаткою поневiрялася безжальним бiлим свiтом; та ще, гляди, i не сама... Яке ж то воно було б, оте дитя, його живе продовження на цiй землi?.. Сосна на тлi води i неба здалася криком, воланням болю, вiдчаю... А може, то ©й хочеться повiдать людям, зорям якусь бiду, трагедiю?.. Чи пам'ята╨ вона Миколу Гоголя, чи зна╨, що його, сердешного, давно нема на свiтi?.. А раптом це його душа!.. Сто©ть отут, простерши вiти-руки до обширу Днiпра, степiв... i молить нiмо спокою, вiдпущення грiха утечi... Зачах душею, бiдний, i лiг в чужу, холодну землю... Господи! Не допусти, щоб вiн також зламався, поник, упав дочасно!.. Наддав ходи й минув сосну. Галявина, якою брiв, пахтiла травою, цвiтом, сонцем, назбираним за довгий день... Чи то йому здалося, чи й справдi хтось стояв пiд дубом, якого вiн любив найдужче i пiд яким останнi днi обдумував свою нову поему. Чим меншою ставала вiдстань, тим бiльше вiн упевнювався, що там його чекають. По тому, як забилось серце в грудях, мiг угадати... Мовчки, затамувавши подих, негоден щось з собою вдiяти, iшов, немов сновида, на той могутнiй поклик... Небавом теплi руки лягли йому на плечi, вгорнули нiжно голову й пухкi вологi губи знайшли так спрагло й гаряче його вуста, що вiн не змiг вiд того оборонитися, хоч знав, що грiх, що так не слiд вiддячувати за щиру дружбу й приязнь... ...Щось ╨ у зустрiчi з селом, iз рiдним кра╨м непiзнане i та╨мниче. Здавалося б, така ж земля, такi ж хати, як всюди, а серце б'╨ться в грудях, - ледь-ледь не вирветься, - i сльози нiжно й терпко виповнюють усе ╨ство, мов сiк весняний дерево, й готовi бризнуть, вилитися од будь-якого доторку. А ще коли при©зд сюди для тебе був заказаний, коли тебе, прикутого в чужому кра©, довбали довго муштрою i самотою!.. Крiзь отакий, невидимий, серпанок слiз Тарас дивився на вже напiвзабутi га©, садки, левади, що обрамляли милу його Кирилiвку, на косарiв, що йшли ключем пташиним по сiножатi, на бiлi стiни хаток, i так йому було шкода прожитих лiт не в цiй красi. На мить забувся навiть, що тут неволя панська, що тут бiда, що в цьому ра© пекло на панський лад, де мучаться невиннi, чистi душi, а грiшнi п'ють амброзiю, добутую з тi╨© муки... - Ви звiдси родом, пане? - спитав вiзниця, вгледiвши, як вiн при