з загостреним носом здавалося, в порiвняннi з срiблистим волоссям, майже чорним. По зведених бровах з глибокою складкою посерединi, по запечених, вкритих смагою губах можна було догадатися про страждання, якi терпiв умираючий, але вiн ©х не виявляв нi стогоном, нi скаргами; тiльки глибокi зiтхання, якi зрiдка пiдiймали плесковатi, запалi груди, показували, що життя iще тлiло в цьому худому, змученому тiлi. Бiля узголiв'я на низенькому ослiнчику с дiла, зiгнувшись, друга постать, але вона вся була повита мороком, i лише з деяких рухiв цi╨© чорно© тiнi можна було догадатися, що той, хто сидiв, мовчки молився. Хворий повернув голову до того, що молився, й, напiврозплющивши очi, спинив на ньому довгий, вдячний погляд. - Брате мiй у Христi, друже мiй! - прошепотiв ледве чутно хворий. - Ти все, мене ради, не спиш, тiло сво╨ томиш, серце сво╨ журиш... За чим тужити й сумувати? Тобi ж, служителю олтаря, вiдомо, що не впаде й волосина без волi отця нашого небесного, а якщо була на те його воля свята, то нам, грiшним, не годиться ремствувати й сумувати. - Я не ремствую, отче страднику, що прийняв терновий вiнок, я не ремствую... я молюся тiльки йому, розп'ятому, за полегшення тво©х страждань... Але душа моя немiчна й болить за тебе... за нещасний народ, приречений на загибель... О, перед таким горем затуманю╨ться мiй розум i журба душу роздира╨. - Ох, духу засмучення не даждь мi! - тихо зiтхнув хворий i замовк од знемоги. - Як же тобi, отче? - пiсля хвилi мовчання спитав старий священик лисянсько© церкви. Вiн з тривогою дивився в розплющенi очi страдника i з завмиранням серця стежив за тим, як ледве помiтно пiдiймалися його запалi груди. - Менi легше... Бiль втиха╨... На серцi таке солодке заспоко╨ння, душа тремтить вiд радостi... Не треба бентежитись... - тихо говорив умираючий, майже не ворушачи губами, так що звуки його голосу нагадували легкий шелест колосся пiд повiвом сонного вiтерця. - Боже всесильний! Хай нашi молитви долинуть до тебе! - промовив отець Хома i похилив голову на груди. Знову запала глуха, важка тиша. Хворий лежав нерухомо, а поруч нього застиг лисянський священик, пригнiчений безнадiйною скорботою. Трохи згодом почулася з вулицi кваплива хода й долинув стриманий гомiн. За хвилину тихо одчинилися дверi в сiни, а потiм i в другу половину хати: сiни роздiляли двi свiтлицi - батющину й титареву. - Тату! Люди вас просять! - тихо промовила Прiся. - А що там, доню? - обiзвався титар стурбовано. - Сара вирвалась од жидiв, вона пiдслухала, що ©© батько збира╨ться розказати губернаторовi, нiби в нас гайдамаки ховаються, i наведе сюди з мiстечка команду. - Ой господи, що ж нам робити? - Я ж i закликала на раду Ляща, Качура, Довгоноса... Петра теж. - Iду, iду... Ох... не життя це, доню!.. Вже краще б, зда╨ться, смерть одразу, - бурчав титар, пробираючись навпомацки до дверей. - Сюди, сюди, татусю, - й Прiся одчинила ширше дверi, а коли титар пiдiйшов, то, взявши його за руку, додала: - Треба б пана полковника сповiстити, щоб прибув на допомогу... Вiн обiцяв, - все це вона промовила одним духом i вiдчула, нiби щось стиснуло ©© серце й гаряча хвиля залила все обличчя. - Шукай вiтра в полi, - кинув титар i мовчки почав вiтатися з прибулими гостями. Усi посiдали на призьбi титарево© половини, щоб не турбувати хворого, й, поспиравшись на цiпки, мовчали. Петро стояв, спершись лiктями на стовп з кiлькома забитими в нього кiлочками, на якi вiшали горщики, макiтерки та глечики. Сара й Прiся вiдiйшли трохи вбiк, у затiнок дерев. Нарештi Петро порушив мовчанку й розказав присутнiм те, що розповiла Сара, про неминучi наслiдки доносу. - Мало того, що не залишать цi дияволи в нас каменя на каменi, - говорив Петро, - мало того, що винищать тих, хто не зможе втекти в лiси, на край свiту вiд пекла, - вони ще кинуться шукати гайдамакiв по всiх околицях i почнуть грабувати, палити й вирiзувати села й хутори... Ось яке лихо висить над нами, панове, то яка буде на те ваша рада? Довго мовчали запрошенi на раду, понуро дивлячись на кiнцi сво©х цiпкiв; нарештi заговорив широкоплечий Лящ: - Що ж, братчики, важко нам захиститися вiд польсько© команди; поки не з'являться тут справжнi гайдамацькi загони, селяни побояться повстати... то хiба дати знать зараз... ось Петро зна╨, куди й кому... це моя перша рада. - Так-то воно так, панове громадо, - зiтхнув титар, - але полковник говорив, щоб до слушного часу готувалися, змовлялись, а сидiли б тихо, як бджоли у вулику зимою... Може, Москва сво© вiйська на ляхiв вишле, - от що!. - Чували й ми це... поголоска йде, - обiзвався Довгонос, високий i тонкий, мов голобля, з невеликим, зовсiм приплесканим носом. - Чули, що православна Москва захистить нашу вiру й нас вiд напасникiв та й забере край пiд свою руку... Тiльки коли те буде? - Це ж саме i я кажу: на iнших покладайся, а сво©х рук не складай! - знову подав голос Лящ. - Так ось яка друга моя рада: поки повернеться з лiсу Петро, часу гаяти не слiд: вдома збирати й ховати збiжжя, добро, худобу вигонити, хворим i дiтям знайти заранi сховок, а самим готувати ножi, та списи, та шаблi й рушницi, в кого що знайдеться... Сповiстити про все по сусiдству надiйних людей, щоб теж були напоготовi... Коли пiдоспi╨ загiн, тодi дати одкоша замковим командам. Сухорлявий, але ставний i мiцний тiлом Качур, що весь час мовчав, схвально крекнув i пересунув кивком голови шапку; мiсячне свiтло впало на його праву щоку й осяяло зяючу яму вибитого ока, вiд котрого йшов синiй шрам по щоцi до самого вуха. - Добра твоя рада, Ляще, - сказав титар, - тiльки от замок руйнувати без гасла, без наказу пана полковника не слiд, не годиться свавiльно, для власно© потiхи: цим можна пошкодити загальнiй справi. - Так побити команду, а самим пiти в лiс до загонiв або розсипатися по всiх селах з добрим словом - ось моя третя рада. Почулися схвальнi не то зiтхання, не то гомiн. - Добра твоя рада, - промовив, пiсля короткого мовчання, титар. - Господь умудрив тебе розумом i надiлив серцем козачим, лицарським: тiльки от, не одкидаючи тво©х порад, чи не можна було б придумати чогось, щоб не дати Гершковi брехати на нас... Це було б найкраще: ми б готувалися, i ляхи б сидiли... до слушного часу. Ех, якби вдержати Гершка! - Це найпростiше, - обiзвався нарештi Качур, - пiти й зарiзати його, як барана! - Хе, пане дядьку! - вiдповiв Петро. - I я так попервах подумав,.та не виходить дiло. Гершко ж сказав усьому кагаловi про гайдамакiв. Раз Гершка буде вбито, то всi жиди кинуться до замку й роздзвонять про нас i про гайдамакiв: на другий же день у нас будуть замковi гостi. - То всiх перерiзати й корчму спалити, - запропонував Качур. - Теж не гаразд, - засмiявся Петро. - На пожежу злетяться з мiстечка, довiдаються, в чому рiч, й заварять тут червоне пиво. - Якщо нам i три днi мало для порятунку, то однi╨© ночi, та ще й коротко©, то вже й зовсiм буде мало. Дозвольте, панове, i менi ще сказати слово... Молоде воно, щоправда, але од серця, а ви його змiцнiть сивим розумом, то, може, воно й пригодиться. Три днi, ось дiвчина Сара каже, Гершко нас не зачепить: цадика виряджатиме, укладатиме сво© речi... Адже так, Саро? - Так, так!.. - поривчасто вiдповiла Сара, ледве вимовляючи слова вiд хвилювання. - Щонайменше ©м треба три днi на сво© справунки. Тiльки на четвертий день... i то навряд чи можна зiбратися. - Отже, нам за цi три днi, - провадив Петро, - слiд зробити все те, що радив Лящ, тiльки, додам я, треба стежити за Гершком, не спускати з нього ока, стерегти й тiнь його, а на четвертий день, як вiн вибереться звiдси й подасться в мiстечко, то перейняти його й... - Посадити на палю, - перебив Качур. Сара скрикнула, Прiся поспiшила забрати ©© в сiни. - Перелякав, пане-брате, дiвчину, - зауважив титар. - Вона, як сестра, прибiгла сповiстити нас, а ми ©© батька на палю! - Еге ж, тату! - говорив далi Петро. - Я теж ©й заприсягся, що батька ©© не вб'╨мо, але й не випустимо з рук. На мою думку, Гершка треба зв'язати й запакувати в лiсi, а для певностi - хоч викопати для нього яму, як на пашню, та там i держати; його язик нам пригодиться, та й дукати... - Сину мiй! Радiсть моя! - вигукнув зворушений титар. - Що, панове, дума╨те? - звернувся вiн до всiх. - Як його думка? - Та пошли, боже, й нам на старiсть таку, - промовив Довгонос. - Звичайно, дiло говорить. - Воно так, - погодився й Качур, - а все б краще порiшити його, - почухав вiн потилицю пiд шапкою. - Та не вискочить вiн, пане дядьку, з пашенно© ями, - посмiхнувшись, з певнiстю сказав Петро. - Головою ручуся - не вискочить. А от як доведеться брати замок, то вiн нам i пригодиться: вiн, шельма, зна╨ там усi ходи й виходи... та, крiм того, може пiдкупити й жида замкового. - Ну, то поки що х й йому дiдько! - згодився Качур. Усi якось пiдбадьорилися й повеселiшали, але вибiгла з сiней Прiся й збентежила всiх несподiваною звiсткою. - Тату! - заговорила вона тремтячим од слiз голосом. - Панотець кличуть... Батюшка вiдходять... - Господи! - скрикнув приголомшений звiсткою титар, звiвши руки до неба. - Твоя воля! Усi, поскидавши шапки, побожно перехрестилися. - Панотець усiх просять, щоб зайшли попрощатися, - додала Прiся й, не маючи сили стримати плачу, вибiгла в сiни. Титар теж поспiшив слiдом за дочкою, а за титарем рушили й усi. Освiтленi мiсячним сяйвом, пiдходили постатi до дверей i поринали в чорну млу, неначе зривалися з порога в якесь провалля. Запрошенi боязко ввiйшли до свiтлицi й, перехрестившись, спинилися пiвколом бiля дверей. Перед ©хнiми очима постала така картина: на полу лежав умираючий; обличчя його, виснажене стражданнями, було зовсiм спокiйне; якась невиразна усмiшка блукала коло зiмкнутих уст; напiврозплющенi очi були спрямованi на тих, що ввiйшли. В головах отця ╞ларiона стояв мiсцевий священик i шепотiв одходну молитву. - Нашого молiльника й заступника кличе до себе творець милосердний, розлуча╨ нас... Його свята воля! Попрощайтеся! - сказав отець Хома, закiнчивши молитву; голос його тремтiв вiд скорботи, рвався вiд жалю. Усi перехрестилися, зворушенi тяжкою хвилиною, i безнадiйно посхиляли на груди голови. Тяжке зiтхання повисло безсилим стогоном у низькiй i похмурiй свiтлицi. - Як же ©х щадити, наших мучителiв i катiв? - пролунав серед цi╨© гнiтючо© тишi якимсь дисонансом сповнений обурення й протесту голос Качура. - Як же щадити? Дивiться - це ж дiло ©хнiх рук! Хто не знав дорогого нам панотця? Коли в нуждi хто - вiн останнiй свiй шаг несе, останнiй свiй шматок переломить! Скривдять кого - iде, заступа╨ться... до диких звiрiв iде... i ось розтерзали за нас нашого батька!.. Ось вiн, наш милостивець, наш заступник, лежить нерухомо, а ми, сироти, сто©мо склавши руки й тiльки зiтха╨мо! - говорив збуджено й дедалi голоснiше Качур. - Сто©мо й зiтха╨мо, - пiдвищив вiн голос, - а кати, глита© бенкетують i смiються з нас! Як же нам ©х щадити? О, присягаюся перед цi╨ю святою страдницькою душею помститися за все, за все i за цього мученика! Слова Качура схвилювали всiх: багато хто плакав, але й зрошенi слiзьми очi загорялися мстивим, похмурим вогнем. Умираючий чув цю надгробну промову, i вона, як видно, справила на нього враження: спершу засвiтилася в старого усмiшка в пригаслих очах, а потiм по обличчю заходили якiсь тiнi. Помiтно було, що страдник силкувався зiбрати останнi, майже згаслi сили, щоб промовити прощальне слово. - Сину мiй! - заговорив мiсцевий священик. - Не нам, грiшним, судити братiв сво©х, не нам воздавати за дiяння ©хнi. ╙ над усiма нами, вище за зорi небеснi, господь. 'Хiба може бути справедливий суд людський? Хiба серця нашi можуть бути сповненi милостi й любовi? Ось i тепер гонителiв наших обуяли темнi, нечистi сили. Нам би сумувати й молитися за них, а ми горимо люттю й помстою. Не будемо ж бентежити душу, яка вiдходить вiд нас, грiховними помислами й бажаннями: вона вже вiдстраждала й, радiсна, прагне до джерела свiтла й джерела вiчно© любовi. Присоромленi словом свого улюбленого священика, присутнi ще нижче похилили чубатi голови; в тяжких зiтханнях ©хнiх чулася марна туга, безпросвiтна журба. Прiся, припавши до одвiрка, голосно ридала, а Сара, виступивши вперед i мiцно стиснувши руки, ловила кожне слово священика. Умираючий розплющив широко очi, повiльно обвiв присутнiх поглядом i ворухнув рукою. Усi зата©ли подих, Сара пiдступила ще ближче, майже до самого полу. I нараз страдник заговорив тихо, майже беззвучно, але виразно: - Не вболiвайте, не тужiть за мною, любi мо©... Я щасливий: у душi мо©й нема╨ нiкому докору... За вас вона молитиме бога любовi... i я вiрую... я бачу, що милосердний заступиться: все буде зважено, й ваша доля оновиться пiд могутньою рукою. Простiть мене, якщо словом, чи дiлом, чи помислом... простiть! Тiльки себе жалiйте, а мо©х мучителiв... Христос усiх прощав. - Йому й вашому боговi вiрю я! - несподiвано скрикнула Сара, охоплена релiгiйним екстазом, зворушена до самозабуття. - Йому поклоняюся... До нього припадаю!.. А ви, слуги розп'ятого, - святi, святi! До вас порива╨ться моя душа! Ви вчите любити всiх, жалiти всiх, з усiма дiлитися останнiм, ви навча╨те прощати кривдникiв, ви молитесь за ворогiв... О, приймiть же мене на сво╨ лоно! - I вона, обливаючись слiзьми, впала на колiна й притислася до руки вмираючого. - Ти вiднайшла вже душею Христа, дочко моя, - сказав зворушений священик i поклав Сарi на голову свою руку. - Незабаром i церква наша прийме тебе: будь же благословенна в серцi сво╨му i хай не оскудi╨ твоя вiра довiку! Умираючий глянув з усмiшкою на Сару й, ворухнувши рукою, благословив ©©. Потiм ще раз обвiв поглядом присутнiх i промовив останн╨ слово: - Простiть, молiтеся... - Одходить, - сказав священик i почав тихо молитися. Усi мовчки стали навколiшки... VI У той час, коли на Правобережнiй Укра©нi напружувалась у всiх верствах суспiльства житт╨ва боротьба, а в повiтрi чути було запах кровi й пороху, в той самий час на лiвому березi Днiпра було цiлком спокiйно. Звичайно, внутрiшнiй зв'язок мiж двома половинами одного й того самого народу не переривався, традицiйне прагнення до возз'╨днання братiв зростало, та проте зовнiшн╨ спiлкування було послаблене. Заборона польсько© Корони переходити пiдданцям на другий берег Днiпра i суворий прикордонний нагляд хоч i не припинили емiграцi©, але все ж таки ©© утруднили; незважаючи на це, втiкачi проривалися й розповiдали про страхiття панського гнiту, про жорстокiсть орендарiв, панiв i ксьондзiв i про зусилля всiх католикiв та ╨зу©тiв придушити й зовсiм знищити православну вiру. Цi розповiдi обурювали всiх - i шляхту, i козакiв, i поспiльство, - всi вони, спiвчуваючи горю й бiдi братiв, потiшали ©х надi╨ю, що цариця захистить вiру i ©х, скривджених, вiзьме пiд свою опiку; сподiванки цi, передаючись з уст в уста, прикрашалися авторськими додатками й доходили вже у фантастичнiй формi до лiсiв i байракiв, де ховалися месники за вiкову образу й кривду. Ки©в, що одiйшов iще за Андрусiвською угодою до Росiйсько© iмперi©, з невеликою лише смужкою землi, хоч i стояв на самому кордонi з Польщею, яка вирувала пристрастями, але тяжiв уже бiльше до сво╨© метрополi©. Щоправда, вiн придивлявся до хмари, що пiдiймалася праворуч, i прислухався до глухих ударiв грому, але безпосередньо© участi в подiях, якi грiзно насувалися, не брав i тiльки обхiдними шляхами намагався дати ©м бажаний напрямок. За Печерами, на вiдстанi п'яти-шести верст за течi╨ю Днiпра, на правому високому березi його темнiв кошлатими деревами непрохiдний лiс; меж його не було видно, вiн то пiдiймався зеленими схилами, наче висока стiна, то спускався м'якими хвилями в широкi й глибокi улоговини й, розширюючись, захоплюючи пiвобрiю, бiг у далечiнь сизим серпанком. Тут, у цьому чудовому куточку, де й нинi сто©ть Кита©вська пустинь, а до князя Володимира було сторожове укрiплення Китайгород, тут у тi часи стояла садиба генерального обозного, оточена господарськими будiвлями й десятком хат. Одноповерховий, досить довгий будинок, критий червоною черепицею, виглядав iз зеленi саду надзвичайно привабливо: широкий рундук, пiдтримуваний точеними й строкато розмальованими колонами, дивився привiтно з височини на велику улоговину з блискотливим ставом, за яким високою горою пiдiймався лiс. На фонi цi╨© темно© зеленi блищали позолоченi банi монастиря й вiдбивалися перекинутими в ставку. Лiворуч видно було синю, з срiблистими переливами стрiчку Днiпра, за якою розстилалася безмежна рiвнина Лiвобережно© Укра©ни, облямована сизою крайкою бору, а прямо, в прозорiй далинi, виступали з мли ясними хмарами силуети приднiпровських гiр. Взагалi кра╨вид був i розгонистий, i привiльний, i сповнений невимовного чару. Повiтря, пом'якшене великою кiлькiстю води й напо╨не ароматами лук i лiсiв, було таке чисте й живодайне, що кожен новий одвiдувач не мiг надихатися ним i п'янiв вiд достатку кисню й пахощiв. Тiльки пересиченi груди й стомлене око могли бути байдужi до тако© благодатi. У тi часи Кита©вськi пущi зливалися з лiсами, якi тяглися за Василькiв до Таращi й Сквири, i були прекрасним шляхом утiкачам до Ки╨ва, а звiдти й на лiвий берег Днiпра; крiм того, по тих лiсах знаходили притулок i борцi за волю, гайдамаки, котрi орлами налiтали на панськi ма╨тки й замки, щоб поквитатися з сво©ми гнобителями, а тому панам i економам було вкрай небезпечно селитися поблизу густих i диких лiсiв: такi необачнi поселенцi щохвилини могли чекати непроханих i несподiваних гостей, одвiдини яких обходилися занадто дорого. Але пан обозний, очевидьки, зневажив такi мiркування й оселився пiд лiсом, за двi милi вiд польського кордону. Правда, вiн, бувши православним i пiдданцем Росiйсько© держави, мiг розраховувати, що гнанi поляками не будуть помщатися на ньому; та проте голод i нужда могли завжди штовхнути втiкачiв на звичайний грабунок i розбiй, тим паче, що сам хутiр не мав нiякого захисту й укрiплень, за винятком частоколу, що його оточував. З огляду на заворушення й небезпеку пан обозний пропонував дочцi на час його вiдсутностi ви©жджати до одного з ©хнiх заднiпровських ма╨ткiв, але Дарина завжди вiдмовлялася й заспокоювала батька тим, що пiд охороною свято© обителi вона буде в цiлковитiй безпецi. Та й чого ©й було боятися? Лiсових гостей вона жалiла, допомагала ©м i давала притулок, а ©хньому протесту спiвчувала всiм серцем: душа ©© горiла високою любов'ю до рiдного народу. Чутку про добродiйну панну Дарину лiсовi блукачi передавали з уст в уста, й популярнiсть ©© росла й перебiгала з одного лiсистого терену на iнший, проникаючи до пота╨мних ям i яруг. Зрештою, цi небезпечнi для кожного мешканцi нетрищ були панночцi вiрнi й вiдданi слуги, найкращi охоронцi ©© спокою. Був тихий i теплий травневий вечiр. Сонце, заходячи, кидало червоне промiння на порослi лiсом кручi по той бiк ставу, клало м'якi тiнi на западини й схили, ефектно вихоплювало пiдвищення, запалювало то в одному, то в другому мiсцi червоним полум'ям став i пiдсвiчувало рожевий серпанок далини. На ганку сидiла знайома нам панна Дарина i, видно, не звертала нiяко© уваги нi на чудовий ласкавий вечiр, нi на чарiвну картину бiля сво©х нiг, нi на прегарну панораму околиць: ©© задумливий погляд тонув у туманному виступi Печорсько© гори, за якою звiдсiля не видно було Лаври. Пiсля того, як Дарина побувала напровеснi з сво©м батьком у Печерах, де вони трапезували в настоятеля монастиря з полковником Залiзняком, вельможний пан обозний по©хав на лiвий берег; його кликали й сво© справи - по господарству великих ма╨ткiв, i службовi - побачення де з ким, а особливо з ╨пископом переяславським. Треба було повiдомити в столицю про настро© на Лiвобережнiй Укра©нi, про впливи на не© глухобунтiвливо© сусiдки - Польщi, а також про стан хлiбних запасiв, на випадок, коли б довелося послати сюди вiйська. I от уже минуло бiльше мiсяця, а батько не тiльки не повертався додому, але не присилав навiть про себе нiяких звiсток. Це починало турбувати Дарину, i вона з цього приводу двiчi ©здила в Печери, але нiяких новин про батька не дiзналася. Настоятель сказав, що вiн мав тiльки послання вiд превелебного отця Гервасiя, в якому згадувалося й про пана обозного, який одвiдав його; але куди вiн потiм подався, було невiдомо. Святитель тим часом благав, щоб усi iстинно вiруючi звернули сво© погляди на православну церкву в Польщi, яка загибала вiд напастi латинян, i на сво©х братiв, що там знемагали. Пiд час першо© подорожi Дарина, бувши в Лаврi на службi, бачила знову в храмi ченця Найду; вiн дивився на не© неодривним, полум'яним поглядом, вогонь якого доходив до ©© серця й заважав молитися. Панна мимохiть оберталася в той бiк, де стояв чернець, зустрiчалася поглядом з його очима й знiяковiло опускала вi©. А втiм, перед закiнченням вiдправи Найда зник, i, незважаючи на зата╨не бажання побачити його знову й поговорити про його настрiй, панна не знайшла ченця нi в лаврському дворi, нi в архiмандрита; послати ж навмисне по нього ©й було незручно. За другим при©здом до Лаври вона, на превеликий свiй жаль, не зустрiла вже нiде загадкового запорожця-ченця. Сьогоднi панна Дарина була в гостях у i╨ромонаха Кита©всько© пустинi отця Пафнутiя; вiн, мiж iншим, повiдомив ©й при╨мну новину, що одержано звiстку вiд отця Мельхiседека: iмператриця прийняла його вельми ласкаво, журилася лихом i православного люду, i православно© церкви в Польщi. Вiд цi╨© звiстки Дарина, вiддана до ентузiазму справi вiри й долi братiв, якi загибають у тяжкiй польськiй неволi, страшенно зрадiла; пiд впливом свiтлих надiй вона цiлий день була в надзвичайному збудженнi, але надвечiр ©© охопила якась туга, подруга сердечно© самотностi. Спершись рукою на поренчата балюстради, Дарина думками поринула в недавн╨ минуле, мимовiльно переносячись вiд однi╨© картини до друго©. Настрiй у не© був журливий, i смуток пiдкрадався до ©© серця якимсь тяжким передчуттям. Нарештi ©© думки почали кружляти коло Переяслава й перенесли ©© туди цiлком, ©й пригадався той час, коли вони жили в тому мiстi, i нараз вона вiдчула в сво╨му серцi приплив гострого жалю за тими хвилинами, що вiдлетiли у вiчнiсть... Вона не могла дати собi вiдповiдi, чого саме ©й було жаль, але почувала, що було жаль... Перед ©© очима воскрес при©зд до батька з Запорожжя молодого посла. Його гарне, енергiйне обличчя, ставна, атлетична постать, а головне - палкi слова, в яких iскрилася i самовiддана любов до пригнiчено© батькiвщини, i прагнення з молодою вiдвагою боротися за не© до останньо© краплини кровi, - привернули ©© увагу й викликали спiвчуття. Вона пригадала жвавi з ним бесiди, в яких юнак малював ©й картини страхiть i мук; вiн говорив, що стогiн сто©ть за Днiпром i лине по всiй руськiй землi. Звичайно, вона чула й ранiше про пригноблення правослаэного люду в Польщi, але намальованi вогненним словом запорожця картини пiдiймали в ©© серцi почуття кривди й викликали в ньому новi, не вiдомi ранiше пориви - пiти на допомогу страдникам i послужити батькiвщинi. Само собою зрозумiло, що й запорожець в ©© очах був геро╨м, який прагнув великого подвигу, а тому й прихиляв до себе ©© душу: а втiм, ©хн╨ сердечне зближення було перерване його раптовим вiд'©здом, а незабаром вона з батьком пере©хала в пiдмiський хутiр Кита©в, бо обозному треба було часто бувати в Ки╨вi у службових справах. Минуло два роки... I ось вона несподiвано зустрiла того завзятого запорожця в чернечiй рясi, збайдужiлого до iнтересiв життя... Авжеж... у не© саме вiд того й щемить серце: хто ж поряту╨ конаючий народ, коли найкращi сини Укра©ни одiйдуть вiд боротьби й поховаються - чи по хуторах, чи в похмурих монастирях?.. О, як ©й шкода цi╨© молодо© сили, що гине марно в найпотрiбнiший час... "Що примусило його вiдмовитися вiд славного подвигу? Хто вирвав з його серця любов до батькiвщини? Хто погасив полум'я, яке палахкотiло в ньому?" - цi питання давно мучили дiвчину, а тепер з новою непереборною впертiстю точили ©й душу. "Та чи погасло воно?" - закрадався сумнiв, i перед ©© очима, нiби живий, постав чернець; гарне обличчя його, опушене невеликою борiдкою, зда╨ться вiд чорного покривала особливо блiдим, але в кожнiй рисочцi його тремтить життя; рiвний з маленьким горбиком нiс i смiливо окресленi брови надають йому особливо© виразностi, а блискучий погляд... "Нi, полум'я в ньому не згасло, воно тiльки та©ться й бризка╨ iскрами, але може кожно© митi спалахнути страшним вогнем... Нi, пiд цi╨ю рясою б'╨ться вiдважне серце, але в глибинi його кри╨ться якась незбагненна та╨мниця!" - Дарина зiтхнула й провела рукою по холодному лобi, немов стираючи з нього надокучливу, настирливу думку... У цей час на порозi дверей, що вели до внутрiшнiх кiмнат, з'явилася дiвчина й сказала ясновельможнiй паннi, що якiсь старцi просяться на нiч, то чи пустити. - Старцi? Жебраки? - стрепенулася вiд задумливостi Дарина. - Звiдки? - Не питала! - вiдповiла служниця. - Прийми, прийми ©х, - пожвавiшала панна. - Дай ©м мiсце в великiй хатi, що бiля пекарнi... та зараз же нагодуй: вони, мабуть, голоднi... може, кiлька днiв i крихти в ротi не мали. - На те вони й жебраки... всякому сво╨. - Тож бiжи та скажи ще тiтцi Мотрi, щоб налила ©м корцiв зо два пива i по чарцi оковито© дала... А я потiм зайду розпитаю ©х. Коли через пiвгодини панна Дарина ввiйшла до велико© хати, старцi, пiдкрiпившись уже доброю вечерею та оковитою, вiдпочивали, попиваючи пивце. Тро╨ сидiло за столом, а дво╨ розляглося на лавах. Засмаглi, обвiтренi обличчя ©хнi, змарнiлi вiд утоми й голодування, зовсiм не нагадували зморщених облич старцiв; вiдрослi бороди й чуприни не свiтилися сивиною, а очi дивились пильно й часом спалахували похмурим вогнем. Стрункi постатi ©хнi були гнучкi, а крiзь дiрки в лахмiттi видно було залiзнi м'язи, що свiдчили про фiзичну силу. Серед цих лiсових гостей був i той високий старець, який стояв коло папертi Лаври на дерев'янцi, без ноги, з викрученою рукою. Тепер вiн стояв посеред хати на двох довгих i мiцних ногах, потираючи здоровi руки, й пахкав люлькою. При появi панни Дарини всi посхоплювалися з сво©х мiсць i, низько вклонившись, почали вiтати й дякувати ©й за хлiб, за сiль, за ласку, ©хнi темно-бронзовi, суворi обличчя свiтилися щирою усмiшкою, а голоси навiть тремтiли вiд розчулення, коли вони висловлювали паннi сердечне спасибi й усякi побажання, закликаючи на не© ласку господню. - Не менi, браття, дякуйте, а милосердному боговi, - вiдхилила вiд себе подяку Дарина. - Ну, та чого ж ви сто©те? Потомилися, здорожилися? Сiдайте, сiдайте, i я сяду та й поговоримо щиро: ви зна╨те, що хата моя - покришка. - Зна╨мо, зна╨мо, вельможна панно! - весело загомонiли всi. - Не тiльки ми зна╨мо тебе, панно, добродiйнице наша! Кожен iде до тебе, як до сестри чи до янгола! - Саме як до янгола, - пiдхопили iншi. - Що ви, панове? - спалахнула й зашарiлась Дарина. - Грiх величати мене, грiшну, таким словом! Скажiть краще, звiдки ви й куди? - Та ми з рiзних мiсць, - вiдповiв високий жебрак, який бував уже в Ки╨вi не раз. - Оцей кирпатий з-пiд Бара, з нього, чисту правду сказавши, п'ятнадцять шкур здерли - полюбився, видно, економовi й орендаревi-жидовi... За п'ятнадцятим разом таки надумався: пустив ©м червоного пiвня та й до нас у лiси та байраки на прохолоду подався. - А цей ось - теж з Подiлля, - провадив далi ки©вський жебрак, показуючи на iншого прочанина. - Служив у Немировi, в княжого економа, пана Лемкiвського; той економ, жонатий уже, навiть двох дiтей мав, - накинув оком на його молоду жiнку та й одняв! Ну, це йому не сподобалося, взяв вiн панського доброго, у срiбнiй оправi, ножа й зарiзав економа, а потiм йому стало жаль молодо© вдови й сирiток, то вiн од доброго серця i ©х порiшив... - А його молода дружина? - спитала Дарина. - Дружина повiсилась того ж дня... трохи ранiше, - похмуро вiдповiв прочанин з Немирова й одвернувся. - А ось вони з Вишнякiв, що за Вiнницею, пан диякон... - Що? - здивувалася Дарина, переводячи погляд на прочанина атлетично© будови: кошлата, вогненного кольору борода й таке ж настовбурчене в усi боки волосся обрамляли його рябе з широким носом обличчя, надаючи йому звiрячого виразу; але синi лагiднi очi суперечили всьому його вигляду й пом'якшували враження. - Воiстину, ясновельможна панно, - вiдповiв низьким басом, що виявляв оксамитну октаву, атлет, який стояв у кутку, освiтлений промiнням вечiрнього сонця. - Я колишнiй служитель вiвтаря, диякон Воскресенський; губернатор вiнницький одняв у добродiйника мого, отця Антонiя, церковну руту, а ╨гда ж той почав обстоювати землю, то звелiв зацькувати його псами... Пошматували смердючi пси чесного отця, а губернатор при©хав з ксьондзами повернути нашу православну церкву на костьол... Ну, я не дав ©м чинити наругу над нашою святинею: замкнув тих панiв i ксьондзiв у церквi i пiдпалив ©©. Гаразд, що збiглися нашi селяни й допомогли, нанесли соломи. Церква горiла, як свiчка, i вкупi з вогнем несла до неба нашi останнi молитви. - Годi© - спинила його вражена до глибини душi панна. Вона була надзвичайно блiда, а очi ©© блищали сльозою. - Годi про цi страхiття; розповiдi про них падають на мо╨ серце вогнем. А як же ©х бачити чи пережити душею! Бiднi ви, бiднi страдники! У вас усi втiхи вiднято, й лишилася замiсть них сама помста. Та чи радiсть вона, друзi? Нi! Зойк знiвеченого життя, крик останньо© боротьби! Ох, братове мо©, не пiддавайтеся ви цiй утiсi, вона п'янить, але не да╨ сили й стiйкостi в боротьбi!.. Треба всiм з'╨днатися й дiяти спiльно, щоб визволяти себе з лядсько© неволi й захистити вiд латинян святу православну церкву. - Слова тво©, ясновельможна панно, сама iстина! - зарокотав октавою диякон i зупинився. - Та плоть немiчна й прагне воздати кожному по дiлах його... - А що ж, братове, нового нiчого нема╨? - заговорила знову пiсля короткого мовчання Дарина. - Чи не вгамовуються в сво©х звiрствах ляхи, чи не соромляться свого блюзнiрства латиняни? - Де там соромляться! - мотнув головою диякон. - 3 кожним днем гвалт над простим людом росте... Що виробля╨ канiвський Потоцький, то й пекло не нахвалиться... А губернатор лисянський прагне самого Потоцького за пояс заткнути. Тепер пани вирiшили викоренити гайдамакiв, а понеже в кожному хлоповi вони гайдамаку вбачають, то вони замислили винищити й хлопiв. - Ой, останнi часи надходять! - зiтхнув один iз старiших селян, що сидiв у кутку. - Пропадемо всi, коли нiхто не подасть допомоги! - заговорив другий. - Он у нас, у Барi, зiбралося шляхетне панство... конфедератами себе велича╨: пани ©здять iз псарями, п'ють, бенкетують i гвалтують... - Тепер що не день, то й чутка йде про грабунки та розбо©... а про церкви й казати нема чого: з конфедератами ©здять ксьондзи, - старенькi церкви просто палять, а кращi повертають на костьоли, - пiдтвердив перший. - Плач сто©ть на рiках вавiлонських: рида╨ мати невтiшно за дочкою i роздира╨ ризи сво© родитель за загиблим сином, - обiзвався диякон. - Ох, багато нещасного люду по лiсах та яругах i тепер з голоду пухне... а що буде взимку? Одним вовкам-сiроманцям пожива, - докинув ки©вський жебрак. - Господи, не попусти! - сплеснула руками Дарина, схвильована й збентежена до слiз. - Слухайте, братове, - почала вона, опанувавши себе. - Я вас порадую добрими вiстями: отець Мельхiседек, настоятель Мотронинського монастиря, по©хав до царицi просити ©© пресвiтлу милость подати вам, нашим братам ╨диновiрним, оружну допомогу i вирвати святi православнi храми з рук латинян. Поки що сам владика ще не повернувся, але написав уже його превелебнiй мосцi, отцевi iгуменовi Лаври, що цариця прийняла його ласкаво й обiцяла всякi милостi. - Хай не зайде сонце в ©© державi i хай укриються славою днi ©© на многi лiта! - проголосив диякон. Усi пiдбадьорилися й повеселiшали. - Пошли ©й, господи, всякого щастя! - Дай, боже, ©й вiку довгого! - Ех, якби вона й нас забрала од ляхiв! - Одна в нас думка, щоб бути всiм укупi, як колись! - посипались з усiх бокiв побажання. - Тут ось що, - заговорив ки©вський жебрак. - Питала твоя милость, куди ми пряму╨мо. А просто в Печери. А спитай, панно, тепер, чого? А ось воно яка справа. По всiх лiсах i байраках, по всiх степах i ру©нах, по всiх селах i мiстечках пiшла одна поголоска, а занiс ©© в край чернець з Афонсько© гори, що сто©ть посеред моря-кияна. То з-пiд то© гори чернець, виходить, переплив море-киян i прибився до нашого краю та й пророчить, що нiбито славний лицар Богун, який ще за Богдана Хмельницького воював, не вмер, а замурований у Печерах ченцем пiд прiзвиськом Найда... i що як знайдуть його, то вiн знову вiзьме в руки меча й визволить увесь край i вiру од лядсько© неволi! То ось ми i йдемо розшукувати там славного лицаря. Дарина слухала мiстичну розповiдь жебрака, створену народною фантазi╨ю, та при словi "Найда" вона здригнулась i вiдчула, що в не© само© з цим iменем ╨ якийсь та╨мничий зв'язок. Але ж не про нього, молодого юнака, йде мова, - цей мiф пов'язаний з Хмельницьким, мабуть, народ тiльки й може ждати визволення вiд таких, як вiн, геро©в, що давно зiйшли в могилу... - Ну, вiдпочивайте ж, - сказала панна й пiдвелася, привiтно вклонившись. - Потомилися ви, намучилися, то спочиньте... Якщо схочете, то перебудьте в мене денькiв зо два, а то й зо три. А потiм i я по©ду в Печери, разом шукатимемо того Найду... - Пошли, господи, тобi, милостивице наша, заступнице наша, всього, всього, чого тiльки душа твоя бажа╨, - загомонiли зворушено потайнi гостi. Дарина вийшла з хати, але, поминувши будинок, попрямувала в сад. Вечiр уже зовсiм догоряв; на небi боязко засвiчувалися зiрочки; лiс чорнiв темною безформною масою, а внизу, серед клубiв мороку, вiдбивалися в ставу два блiдi червонуватi вогники, неначе дво╨ очей страховища, яке виринуло з глибини й прича©лося, чекаючи здобичi. Улоговина здавалася тепер безмежною темною безоднею... Вiд не© вiяло холодною вогкiстю. Дарина пройшлася разiв зо два темною але╨ю, щоб остудити нiчною прохолодою схвильованi груди i втишити тривожне калатання серця; але якийсь внутрiшнiй жар i наркотичний аромат, що линув од квiтникiв, дратували ©й нерви. Уривки картин тортур i страхiть, якi розлилися по краю широкою хвилею, вир мiнливих вiдчуттiв, рiй несподiваних думок... i серед цього хаосу - образ Найди, що стояв перед нею, мов загадковий сфiнкс, - все це хвилювало й збуджувало молоду кров. Дарина сiла на лавi пiд широколистим кленом i задумалась над сво©м життям. Майже з раннього дитинства вона втягнута була у вир громадського життя й, закрутившись у ньому, забула, або, лiпше сказати, не зазнала зовсiм особистих тихих радощiв i мирних утiх. Рано вона зосталася сиротою, ледве пам'ята╨ нiжнi материнi пестощi, в родинi ©хнiй не було нiяко© близько© родички, котра могла б заступити сиротi матiр, а тому Дарина й зосталася коло батька подiляти з ним його бурхливе життя: доля ©х кидала i в Варшаву з дорученнями вiд Малоросiйсько© колегi©, i на Запорожжя з наказами вiд генерал-губернатора... Вiд цих мандрiв, сповнених тривог i прикростей, вона останнiм часом стомилася, вiдчула потяг до тихого життя в мирних клопотах i зворушливих молитвах; коли вони пере©хали до Ки╨ва, вона упрохала батька оселитися в Кита©вському хуторi, ближче до свято© обителi, але, на диво, знову потрапила не в смугу тишi й особистих душевних радощiв, а на рубiж розбурханих стихiй, що ось-ось вибухнуть страшною бурею. - Ясновельможна панно! Панно Дарино, де ви? - хтось гукав ©© в саду. Дарина здригнулась, i якась незрозумiла тривога стиснула ©й серце. - Що там? Я тут! - обiзвалася вона голосно й квапливо пiшла на поклик. За поворотом дорiжки зустрiла ©© дiвчина-поко©вка i сказала, що якийсь посланець привiз паннi листа вiд його високопревелебно© мосцi отця архiмандрита. - Де ж той лист? - стурбувалася Дарина й знову вiдчула, як у ©© серце вп'ялося холодне жало. - Ось! - i поко©вка подала ©й великий пакет. Дарина, охоплена якимсь лиховiсним передчуттям, майже прибiгла у велику свiтлицю, де горiли на столi двi восковi свiчки, а в кутку, перед кiотами, мерехтiли три високi лампади; вона зiрвала з пакета печать i почала читати послання, написане тремтячою, старечою рукою. Спершу Дарина була зацiпенiла вiд жаху, гадаючи, що лист сповiща╨ про нещастя з ©© батьком, а може, й про його смерть; але, похапцем прочитавши послання, вона не знайшла в ньому iменi свого батька, а в приписцi стояло, що нi з столицi, нi з Переяслава нiчого нового поки що нема╨. Дарина почала спокiйнiше, слово по слову, розбирати писання. Архiмандрит сповiщав, що вiн одержав скорботного листа вiд iгуменi жiночого Пречистенського монастиря, од чесно© матерi Серафими: пише, що пани й ксьондзи грабують i вже роблять спроби заволодiти монастирем i повернути його на латинський кляштор, що вони пробують пiдкупити ©©, матiр iгуменю, та матiр економку i панотця i╨ромонаха, обiцяють вiдпустити всiх черниць з миром i дозволяють навiть забрати з собою православнi святинi; але якщо монастир у сво╨му дикому безумствi опиратиметься, то погрожують забрати все гвалтом i не помилувати вже тодi нiкого. "Внаслiдок цього, - дода╨ iгуменя, - iде в обителi вагання, бентежиться дух i нема╨ жодно© сильно© душi, яка б укрiпила переполоханi тут нашi душi". У сво╨му листi архiмандрит просив Дарину, щоб вона по©хала в монастир, передала од нього послання iгуменi, при цьому додане, i сама сво©м палким, пройнятим вiрою словом змiцнила в них надiю на господню ласку. Вiн же, з свого боку, напише i найяснiшiй царицi, щоб заступилася за одновiрцiв i не попустила б храму святого на розтерзання, а також дасть знати i ©© батьковi, щоб поспiшив до не© в монастир. Усе це Дарина прочитала не одразу: тремтячий почерк i слов'янський правопис страшенно утруднювали читання й примушували ©© замислюватись i напружувати думку майже на кожному словi. Прочитавши вдруге листа, Дарина звернула увагу на таку фразу: "Сi╨ послання мо╨ барзо розумному чорноризцю доручаю; оний же посланець розповiсть тобi, вельможна панно, ширше й про стогiн нещасних черниць, i про мо╨ молiння". Дарина звелiла зараз же ввести цього посланця од владики, а сама вся поринула в послання, яке зняло в нiй цiлу бурю почуттiв. Тихо рипнули дверi, i хтось несмiливо ввiйшов до свiтлицi; але Дарина, заглибившись у читання, нiчого не чула... Нарештi прибулий ненароком чи з намiром кашлянув. Панна здригнулась i, обернувши до вхiдних дверей обличчя, побачила чорну постать коло одвiрка... Нараз вона тихо скрикнула й вiдсахнулася вiд несподiванки: перед нею стояв Найда! - Ти? - радiсно вирвалося в Дарини; вона швидко пiдвелася з мiсця й мимоволi подалася вперед. - Звiдки? Як? - Дихання спинилося в ©© грудях, обличчя зашарiлось, i вона стала посеред кiмнати, розгублена, збентежена, з листом iгумена в руках. - Мене прислав до тво╨© милостi, ясновельможна панно, превелебний отець i молiльник наш iгумен печорський, - вiдповiв, шанобливо вклонившись. Найда. - Справдi... так... Вiн пише про це... - отямилась дiвчина й почервонiла ще дужче. - Але я не сподiвалася побачити... Я гадала, що тебе вже нема╨ тут... ми були з батьком ще раз у Печерах... i не бачила тебе... - Я нiколи не виходжу з сво╨© келi©... ранiше я стояв коло ящика з свiчками, а тепер попросив, щоб мене увiльнили вiд цього послуху... Я сьогоднi вперше ви©хав... Але де ясновельможний пан, батько твiй? Отець iгумен наказав передати йому уклiн... - Батька нема╨... вiн по©хав у справах вiйськових на лiвий берег i досi ще не повернувся. - То ти тут сама? - Сама з думами сво©ми, - додала тихо Дарина, й голос ©© прозвучав