не втрачала надi©. На третiй день кульгавий з побратимами зiбралися рушати назад i прийшли до монастирсько© брами попрощатися з панною. Дарина вийшла до них i попросила кульгавого переказати лицаревi, який прислав ©й подарунок, що вона дяку╨ йому вiд щирого серця i що за його бажанням прибула в монастир, щоб вiн знав це й пам'ятав... - Та ще ось що перекажи: над цим монастирем нависло лихо, i кожно© хвилини над беззахисними черницями можуть вчинити звiряче насильство. - Це правда, - хитнув головою кульгавий. - Сторож нам такого наговорив, що аж серце похололо!.. - Ну, отак i передай, що панна чека╨.. - закiнчила Дарина. - I що без охорони ©й страшно вертатися, що вона, мовляв, рада, дяку╨ i чека╨. Тихо потекло життя Дарини в схованому вiд житейських бур i хвилювань монастирi. День проходив у молитвах, церковному спiвi й побожних розмовах. Розкiшна природа й молитовний настрiй го©ли душевнi болi, гасили вогонь у кровi й наповнювали серце дiвчини лагiдним, примирливим почуттям. Та коли вночi монастир поринав у тихий сон i в тiснiй келi©, освiтленiй тiльки тремтливим вогником лампади, западала насторожена тиша, тодi прокидалися в головi Дарини бентежнi думи й летiли далеко-далеко за стiни монастиря, через лiси, до ©© найдорожчого друга, до дивного лицаря, який уявлявся ©й в ореолi слави, з булавою в руцi. До нього простягалися з вдячним захопленням тисячi рук, звiльнених од тяжких кайданiв... А вона, вона стояла там, не зводячи з нього очей, i палала вiд щастя... I серед незлiченного натовпу лицар впiзнавав ©©, i йшов до не©, i говорив голосом, що тремтiв од хвилювання: "Ось вона, обраниця мого серця, дружина моя на все життя!" Але свiтлi картини часто змiнювалися похмурими, уява малювала Даринi ©© героя порубаним, умираючим десь серед поля чи скривавленим i розтерзаним катами на тортурах. Тодi вона схоплювалася з постелi й кидалась iз палкою молитвою до розп'ятого бога... Тiльки коли лунали удари дзвона, що сповiщав про пiвнiч, i нiчний сторож клепалом починав будити луну, тiльки тодi влягалися сполоханi Дарининi думки, i вона склепляла стомленi очi. Та чим бiльше минало днiв, тим сумнiше ставало дiвчинi. Болюче питання - де Найда, що тепер з ним, чи вiн очiку╨ слушного часу, чи вже кинувся у вир криваво© розплати, - невiдступне стояло перед нею не тiльки в нiчнiй тишi, але й пiд час спiльного молiння в храмi; а замкнуте життя в цих глухих стiнах, схованих у глибокiй долинi за неозорими лiсами, не давало на те запитання нiяко© вiдповiдi. Минув тиждень; вiн не принiс сюди iз зовнiшнього свiту нi звiсточки, нi листа, нi живо© людсько© душi. Це починало гнiтити й тривожити Дарину; адже вона вирвалася з Ки╨ва для того, щоб стати ближче до народно© боротьби, стежити за ©© розвитком, жити ©© тривогами, навiть брати в нiй участь, - i раптом потрапила в таке мiсце, куди зовсiм не доходили звуки життя i звiдки вибратися було майже неможливо. Досада почала заповзати в Даринине серце, досада, яка межувала з вiдча╨м. Невже вся ©© мiсiя обмежиться цим монастирем? Велична iдея визволення Правобережно© Укра©ни й возз'╨днання ©© з другою половиною, для створення великого цiлого, - ось що цiлком полонило дiвчину. I раптом вона виявиться вiдрiзаною од боротьби, замкненою на нiмому кладовищi безцiльно й даремно, бо вплив ©© на двох непевних сестер зда╨ться сумнiвним, а в разi прямого насильства i розбою хiба могли б принести якусь користь ©© кволi руки... Дарина сказала матушцi Серафимi, що ©й вкрай потрiбно якомога швидше повернутися додому чи принаймнi в Мотронинський монастир, звiдки жвавiшими були зносини з Ки╨вом; але стара рiшуче не пускала дiвчину саму без належно© охорони, побоюючись нападу польських розбiйницьких ватаг, яких з кожним днем ставало бiльше. Сторож, котрий мав зв'язок з сусiднiми висiлками й хуторами, щодня доповiдав iгуменi про новi кривавi вiстi, якi долiтали в його хату з лiсових околиць. Нарештi iгуменя вирiшила послати в Мотронин до отця Мельхiседека гiнця з листом. В листi Дарина просила його превелебнiсть прислати за нею, якщо знайдуться в монастирi чи його околицях вiльнi люди, хоча б чоловiк iз десять охорони, а iгуменя повiдомляла, що довкола Лебединського монастиря нишпорять конфедерати i якщо не буде прислано озбро╨но© допомоги, то нападу можна чекати кожно© хвилини. Минуло кiлька днiв, а з Мотронина не було вiдповiдi, й сам посланець пропав безвiсти; вирiшили, що вiн потрапив до рук полякiв i, певно, загинув. Коли це й справдi так сталося, то небезпека, яка загрожувала затворницям, ще збiльшувалася: адже вiдiбранi листи виказували ©хню цiлковиту безпораднiсть i беззахиснiсть, а прохання прислати озбро╨ну охорону могло тiльки спонукати ворогiв до нападу... Та поки що в монастирi було тихо, глухо, тоскно. До Дарини почав пiдкрадатися розпач... Якось пiзнiм вечором, коли черницi виходили з церкви i останнiй звук дзвона, хвилюючись, летiв удалину, де згасав у сизiй iмлi, хтось енергiйно постукав у браму. Пiзнiй нетерплячий гiсть у такий неспокiйний час усiх стривожив. Дехто поспiшив до iгуменi, щоб сповiстити ©й про прибуття невiдомо© особи, iншi кинулися до брами. З переговорiв через замкненi кованi ворота з'ясувалося, що пiд захист монастиря, вирвавшись з рук мерзенних убивць, якi розгромили дальнiй виселок, прибiгли двi жiнки: плачучи й стогнучи, благали бiдолашнi впустити ©х якомога швидше в монастир, бо вони помирають од ран, виснаження, спраги й бояться погонi... Дарина перша почала просити матiр iгуменю, щоб вона звiльнила сердешних од зайвих розпитувань i дозволила вiдчинити браму, хоч сонце вже й зайшло. Врештi браму вiдчинили. Жертвами польсько© сваволi виявилися двi ще молодi жiнки, мiцно© статури й високi на зрiст. Сво©м виглядом вони справили на всiх гнiтюче враження: скривавленi обличчя були закутанi в хустки, крiзь дiри подерто© одежi виднiлися синцi й почорнiлi рани. Нещасних оточили зворушливим пiклуванням: та особливе спiвчуття виявила до них сестра ╙влалiя: вона попросила матiр iгуменю дозволити ©й прихистити жiнок у сво©й келi©, взявшись обмити й перев'язати ©м рани i доглядати ©х, поки вони не одужають. Цей порив спiвчуття запiдозрено© у зрадi сестри, спiвчуття, яке вона виявила до православних селянок, потерпiлих вiд унiатiв, переконливо свiдчив, що напрям ©© думок змiнився, що колишнi симпатi© повернулися. Мати iгуменя була врадувана такою змiною, приписавши ©© впливу Дарини, й охоче погодилась на просьбу ╙влалi©. Селянки ввiйшли до ©© келi© i, озирнувшись довкола, якось особливо перехрестилися. - Iменем найсвятiшого Iсуса, - промовила, стишивши голос, одна з них. - Вся побiдиши, - вiдповiла ╙влалiя. - А чи ╨ добре зiлля? - спитала друга. - Загубив ранковий вiтер... - i черниця показала рукою на схiд сонця. - А нiч оживить! - усмiхнулася перша. Жалiслива черниця заговорила iз сво©ми гостями пошепки. Через кiлька хвилин до келi© ввiйшла Дарина. Вона висловила подив, що ╙влалiя ще й не бралася перев'язувати рани. Та збентежилась. - Не утруднюй себе й сестри, вельможна панно, - поспiшила загладити розгубленiсть черницi одна з селянок, - ми самi вiдмовились. Вiддирати од ран ганчiр'я - це така мука, що краще зробити це завтра. А тепер у нас одне бажання - вiдпочити; ниють костi, а вiд утоми й руки не пiдiймаються. - Все-таки лiпше, - порадила Дарина, - перев'язати рани зараз, нiж лишати до ранку, а то ще прикинеться огневиця й вони запаляться... Але селянки жалiбно застогнали. - Змилуйтеся, панно, ми люди простi... хлопи... на хлопськiй шкурi й так заго©ться, присохне, як на собацi... Дiвчину прикро вразили цi грубi й презирливi слова селянок про самих себе, а особливо оте "хлопи". - Нащо ж ви назива╨те себе пiдлим лядським прiзвиськом? - обурилася вона. - Ви такi ж люди, як i вони; це пани, захопивши наш край, перетворили вiльних людей на сво©х рабiв. Одна з селянок, та, що голоснiше стогнала, притихла й обпекла Дарину лютим поглядом з-пiд насунуто© хустки, а друга, навпаки, збуджено пiдхопила ©© слова: - Ох, так, так! Клятi, каторжнi ляхи i вiра ©хня клята... Щоб ©м добра не було! Щоб вони щезли навiки! Це вони, клятi, прозвали нас хлопами й бидлом... Це вони завзялися усiх нас винищити: ой, коли ж до нас прибуде допомога вiд московсько© царицi, коли вона перевiша╨ всiх ляхiв? Ми чули, що вiйська ©© вже тут, пiд лiсом! Кволий голос жiнки раптом змiцнiв i лунав тепер сильно й твердо. Це здивувало дiвчину. - Нi, вiйська iмператрицi поки що пiд Ки╨вом, - зауважила вона, - i цариця пошле ©х тiльки тодi, коли сейм вiдмовить ©й у всiх ©© клопотаннях. Та селянка, яка було притихла, закашлялась i знов почала стогнати. - Ну, сестро ╙влалi╨, - спроквола мовила Дарина, пильнiше придивляючись до жiнок, що сидiли на лавi, - якщо бiдолашнi мученицi так стомилися, то треба ©м якомога швидше приготувати постiль... Трьом у цiй келi© тiсно... Нехай хтось iде до мене. - Спасибi, милостива панно, - вiдказала та, котра щойно стогнала, й перезирну-лася з сво╨ю товаришкою, - ми не гiднi тако© честi... Турбувати ясновельможну... Можливо, посланницю царицi... Задля пiдлого люду... - Що за дурницi! - обурилась Дарина. - Я не царська посланниця, а руський люд не пiдлий... Щось ви занадто вже себе принижу╨те. - То я збiгаю до сестри Веронiки за коберцем, - перебила дiвчину ╙вла-лiя i, не дочекавшись вiдповiдi, швидко вислизнула з келi©. Дарина мовчки провела ©© очима, а потiм почала приглядатися до втiкачок; та вони сидiли похнюпившись, а свiтло лампади було надто тьмяне. У серцi дiвчини заворушилась якась невиразна пiдозра. - Де ваш хутiр? - спитала вона. - Там, далеко... Бiля Мотронина... - вiдповiла селянка, що лаяла ляхiв, а друга почала знову стогнати. - Бiля Мотронина? А що там чувати? - пожвавiшала Дарина. - Чули, що гайдамакiв перебили, тамтешнього iгумена схопили, а монастир пристав на унiю... - Не вiрю! Не такi нинi гайдамаки! А про монастир - брехня, мерзенна брехня! - вигукнула обурена панна. - Поки й свiт сто©ть, руськi не зрадять сво╨© вiри! Розбiйники ляхи можуть вирiзати благочестивих, спалити храми, та нема╨ в свiтi сили, яка б змусила нас зрадити свiй народ i перевернутися на пiдлих латинян. Обидвi жiнки, що, згорбившись, сидiли на лавi, вiд останнiх слiв Дарини пересмикнули плечима й схопилися з мiсця. Почувся шепiт, i дiвчина вловила в ньому щось дуже схоже на "пся крев". Та через мить жiнки знову впали в апатiю. - Що з вами? - пiдозрiливе спитала Дарина. - Ох, морозить i трусить... Зовсiм погано! - застогнала одна з селянок. - Чи не огневиця, бува? - Не гнiвайся на нас, ясна панно, - додала, стогнучи, друга. - За що купили, за те й прода╨мо... Люди брешуть, то й ми брешемо... А звiсно, руський люд благочестивий, не те що католики... Та я б сам... - тут селянка, наче подавшись, закашлялась. Дарина встала. В цю мить до келi© ввiйшли сестри ╙влалiя i Веронiка з ковдрами й подушками в руках. - Я до себе вiзьму одну хвору, - промовила Веронiка. - От i добре, - всмiхнулася Дарина й вийшла з келi©. Нiчна прохолода, напо╨на тонкими пахощами й вологою, остудила ©© розпашiле обличчя й дала полегкiсть грудям. Дiвчина зупинилася, щоб надихатись живлющим повiтрям i обмiркувати, що дiяти далi. Цi втiкачки сво╨ю поведiнкою i розмовами одразу збудили в не© пiдозру, а тепер ця пiдозра перейшла в упевненiсть, що вони зовсiм не селянки, а тiльки прикидаються й брешуть, i що навiть, можливо, вони й не жiнки... А коли так, то це - вороги! В цю мить хтось виглянув крадькома з келi© i вiдразу ж зник. Гаятись далi було годi, й Дарина швидко пiшла до матерi iгуменi, щоб повiдомити ©© про небезпеку й вжити завчасу якихось заходiв. Стара була ще на молитвi. Коли дiвчина сказала ©й про сво© пiдозри, вона жахнулась. Негайно розбудили матiр економку i матiр казначею. На короткiй радi вирiшили негайно розвести селянок по iнших келiях, приставити до них сторожу, попередити воротаря й послати його сина в сусiднiй виселок, щоб звiдти ще вночi прибула допомога. Спершу пiшли до ╙влалi©... Та як же всi здивувалися, коли, вiдчинивши дверi, побачили, що келiя порожня; мати економка кинулась в сусiдню келiю до Веронiки, але й там не було нiкого... - Бийте на сполох! - звелiла iгуменя. - Бiжiть до брами, щоб нiкого не пропускали! Дарина побiгла до брами. Вона була напiввiдчинена; а коло не© лежали воротар i його жiнка... Дiвчина нахилилася, щоб розбудити ©х, i потрапила рукою в теплу липку рiдину: воротар i його жiнка лежали мертвi в теплiй iще калюжi кровi. На страшний Даринин крик iгуменя з ключницею кинулись до брами, а сполоханi дзвоном чернички спросоння заметушилися, не розумiючи, що трапилось, де небезпека, i шукали очима вогню... - Господи, спасе наш! Що сталося? - волала перелякана iгуменя, пiдбiгаючи до Дарини. - Рятуйте! - кричала та в нестямi, пiднявши вгору руки. До брами почали збiгатися чернички. Одна наблизилася з лiхтарем i освiтила панну. Усi побачили, що в не© руки в кровi. - Зарiзали! Брама! - не вгавала Дарина, показуючи рукою на прочиненi ворота. Черницi перелякано закричали, але всi спершу подумали, що лиходi© поранили панну. - На бога! Хто тебе поранив, дитино моя? - кинулась до дiвчини iгуменя. - Не мене!.. Воротар... жiнка... зарiзанi... Брама вiдчинена! Тiльки зараз усi побачили трупи, що плавали в кровi, й зацiпенiли вiд жаху - Замкнути ворота! - першою опам'яталася мати iгуменя й сама пiдбiгла до брами, щоб допомогти черничкам у цiй незвичнiй для них роботi. Слiдом за iгуменею кинулася до важких ворiт i Дарина. Та було вже пiзно. Греблею мчали до брами озбро╨нi вершники. За мить дужi руки налягли зокола на ворота, й вони розчинились, примусивши кiлькох черничок вiдскочити вбiк. - За мною, дiти, в трапезну! - твердим голосом промовила мати Серафима, звертаючись до закам'янiлих черничок. - Там помолимося... На все божа воля! Без не© жодна волосина не впаде з голiв наших! Усi пожилицi монастиря, i старi i молодi, кинулися до трапезно©. Iз спотвореними жахом обличчями, заламуючи руки й б'ючи себе в груди, юрмилися вони навколо сво╨© матерi; зойки, стогiн та iстеричнi ридання нещасних черниць лунали пiд темним склепiнням, освiтленим лише однi╨ю лампадою. - Змiцнiться духом, дiти мо©! Настав-бо час постояти за нашу благочестиву вiру та послужити вiдважно й твердо розп'ятому боговi! Погляньте на цього божественного страдника, - iгуменя показала рукою на образ спасителя в багряницi й терновому вiнку. - Погляньте, з якою усмiшкою високо© любовi гряде вiн на хрест за грiхи нашi, за спасiння наше" То чому ж тут лунають стогiн i плач? Не ридати, а втiшатися душею треба, благоговiти серцем, що господь сподобив нас постраждати в його iм'я: хiба може бути бiльше щастя, вище блаженство на свiтi? Розбiйник, який увiрував у Христа в годи'ну мученицько© смертi, зазнав серцем раю, i душу його осяяла радiсть... Невже ж ми, сповiдуючи благочестя, люблячи вiтчизну свою, покажемо малодушнiсть перед мучителями, перед ляхами, панами, ксьондзами, якi ненавидять нас?.. Наш страх i зневiра впадуть на нашi голови довiчною ганьбою i будуть зустрiнутi презирливим смiхом ворога, а наша твердiсть i стiйкiсть викличуть у насильника-супостата повагу... Заклинаю ж вас в iм'я господа сил... Станьмо крiпко i з непохитною вiрою, без страху перетерпiмо за святу велику справу! Будь-яка мука, будь-яка ганьба, прийнятi за Христа, ╨ чистим, променистим сяйвом вiнця мученицького... Натхненне слово матерi iгуменi, сказане твердим голосом, справило враження: голосiння i стогiн одразу стихли; черницi пiдбадьорились, ©хнi очi загорiлися завзяттям i жагою подвигу. - Сестри мо©! - в екстазi заговорила Дарина. - Перетерпимо, але не марно! Вiдкиньмо i дiвочу боязкiсть, i лагiднiсть жiночо© душi... Дорого продаймо сво╨ життя лютим звiрам! Ми беззбройнi й безсилi... Але проти наших катiв ми знайдемо в собi й хитрощi лисицi, й пiдступнiсть змi©. Згадаймо, сестри мо©, Юдiф! Ця жiнка славним подвигом врятувала свiй рiдний народ: вона пiшла у ворожий стан до азiата, пiшла, озбро╨на тiльки сво╨ю вродою та залiзним серцем, i за свою ганьбу вiдтяла голову супостатовi... Будьмо ж, мо© любi подруги, такими, як Юдiф! - Благословення боже над усiма вами! - закiнчила iгуменя, перехрестивши всiх навколо. Тим часом конфедерати, вдершись у монастир, розставили всюди сторожу, i ватажок банди з десятком шляхтичiв-гусарiв та челяддю кинувся до церкви; оточивши ©© жовнiрами, вiн звелiв привести до себе схизматського попа й iгуменю, а потiм i всiх черниць. Це був той самий хорунжий iз команди Младановича Фелiкс Голембицький, який нещодавно ганебно втiк з Турово© i в жалюгiдному виглядi прибув на раду до Уманi. Нинi вiн, перед беззахисними жiнками, хизувався пихатою вiдвагою i горiв диким бажанням помститися на нещасних за сво╨ ганебне боягузтво в сутичцi з гайдамаками, а також прагнув довести Мокрицькому, що вiн швидше й лiпше за нього оберта╨ хлопськi хлiви на католицькi кляштори й костьоли. Тепер Голембицький був невблаганний i лютий; здавалося, що нiякий зойк страждання не може зворушити його серця. Незабаром два жовнiри привели до хорунжого худенького, маленького, згорбленого священика з рiденькою бiлою борiдкою, майже лисого. Ряса на ньому була подерта; запалi, кiстлявi груди ходили ходором. Вiд хвилювання й переляку вiн тремтiв, як осиковий листок. - Давай ключi, лайдаку! - гримнув на нього ватажок загону. Священик мовчав. - Ключi давай, шельмо! - крикнув хорунжий ще лютiше й з такою силою смикнув старого за бороду, що в руцi залишилося пасмо срiблястого волосся. На пiдборiддi священика виступила кров. До вхiдних дверей принесли два смолоскипи; ©хн╨ миготливе криваве свiтло впало на спотворене скаженою люттю обличчя хорунжого - вродливий пан Фелiкс скидався зараз на розлюченого вепра. Перед ним стояв з пiднятою головою священик; його худе, маленьке, майже дитяче обличчя було надзвичайно блiде, але очi палали вогнем. - Ключi! - несамовито зарепетував пан довудца'. - Ключi вiд храму мого господа я'вiддам тiльки тому, хто менi вручив ©х, - тихим, але твердим голосом вiдповiв батюшка. Хорунжий розмахнувся i що було сили вдарив служителя вiвтаря по обличчю. В нiчнiй тишi дзвiнко пролунав ляпас. Немiчний старий не встояв на ногах i навзнак упав додолу. - Досконале! - крикнув хтось. Вигук був пiдтриманий схвальним реготом конфедератiв. - Пiдвести його! - скомандував шляхетний лицар. Жовнiри кинулись i пiдвели старого. На лiвiй щоцi в нього червонiв слiд вiд пансько© п'ятiрнi, з розбито© губи текла кров. - За що б'╨ш? - тихо спитав священик. - Чи за те, що я виконую свiй обов'язок? - За що, пся крев? Ключi!!! - довудца крикнув так, що голос йому урвався i вiн, пополотнiвши вiд лютi й натуги, вибухнув задушливим кашлем. - Це бидло не варте гнiву вельможного пана, - звернувся до Голембицького молодий ксьондз, нещодавно висвячений в Уманi, той самий, що виявив на бенкетi у губернатора Младановича такий дикий фанатизм. - I без його ключiв увiйдемо: цi дверi замкнено зсередини залiзним засувом, тому ©х важко висадити, але ╨ ще хiд з притвору, i там лише висячий замок... Добрячий удар ломом, i вiн розлетиться в друзки. - Господи! Не допусти амонитян у храм твiй, захисти святиню вiд наруги! - звiвши до неба повнi слiз очi, вигукнув скривавлений священик. - Вибити дверi! - наказав Голембицький. - Правда ваша, що через бидло не варто псувати кровi, але я все-таки без зайво© турбацi© накажу вирвати в нього обценьками язика й просвердлити свердлом очi... - Спасибi скажу, якщо не даси менi узрiти наруги! - Нi! Наругу ти побачиш, налюбу╨шся нею доволi. Ось що, велебний отче, - звернувся Голембицький до ксьондза, - сьогоднi ти не служи в цьому хлiвi свято© мшi, сьогоднi ми в ньому досхочу натiшимось... А завтра очистиш його вiд усяко© скверни й освятиш на кармелiтський кляштор. - Вельможний пан ма╨ рацiю, - погодився ксьондз, - iз схизматськими iконами його й освятити неможливо. Тим часом замок був вiдбитий; жовнiри з лайкою вдерлися через вiвтар до церкви й, вiдсунувши засув, навстiж розчинили головнi дверi. Вельможний довудца конфедератiв, разом iз сво©ми товаришами, переможно ввiйшов до храму i, зупинившись перед вiвтарем, тричi плюнув. Священика теж ввели. - Братi╨! - тремтячим вiд глухих ридань голосом заговорив старий. - Чи не ╨диному богу ми молимося, чи не ╨диного вседержителя славимо? Не оскверняйте його святилища, не слухайте безумного злобителя, який штовха╨ вас на страшний, незамолимий грiх. Присягаюсь вам сивиною сво╨ю, що бог всемогутнiй i що, може, ще нинi гнiв його впаде на вашi голови. - Зiрвати iкони! Вирвати йому язика! - знову заревiв довудца, не стримуючи вже свого гнiву. Жовнiри, якi було завагалися, збентеженi пророчим голосом священика, кинулися з ломами й сокирами до образiв; у церквi лунко загупали удари... Затрiщало дерево... - Боже! Всемогутнiй, всесильний! - вигукнув, знявши вгору руки, батюшка. - Яви нам ласку твою! Захисти вiд цих лиходi©в i осквернителiв святинi чесного храму нашого! Не дай менi узрiти... - Узрiв, одначе... - з пiною на губах просичав Голембицький, коли двi iкони були вирванi ломами з сво©х гнiзд i впали спершу на решiтку перед вiвтарем, а потiм на пiдлогу. - Узрiв... А тепер годi! - Повiсити його! - наказав вiн. Кiлька жовнiрiв, якi, стоячи на складанiй драбинi, засвiчували зеленi восковi свiчки, кинулися до батюшки, кваплячись виконати наказ свого ватажка. Тим часом освiтили всю церкву, наче у велике рокове свято. Коли до храму ввiйшла мати iгуменя з казначе╨ю i побачила це жахливе блюзнiрство й насильство, вона гнiвно закричала: - Кровопивцi, душогуби! За що ви замучили праведного старця? Цей мерзенний вчинок вола╨ до самого неба... О, кара впаде на вашi голови, впаде вона й на ваших дiтей... Ви кати, а не лицарi, ви ненависники бога, виплодки злоби, а не сини католицько© церкви, ви... Але лютий i на самого себе, i на всiх Голембицький не дав ©й скiнчити. Знавiснiвши вiд лиховiсних пророцтв, вiн вихопив шаблю i вдарив нею навiдлiг по обличчю старо©: шабля iз свистом навскiс упала на чоло й разом з клобуком знесла верхню частину черепа. Без крику й стогону впала мати iгуменя до нiг ката-лицаря. - Прийми, господи, душу раби тво╨© Серафими й прости ©й грiхи вiльнi й невiльнi! - зворушливо промовила матiр казначея, молитовне склавши руки. - Що ж це? Забава, а не дiло! - заговорив один шляхтич, який був невдо-волений i розправою над священиком. - I пiп, i ця вiдьма потрiбнi були для допиту, а тепер вiд них яка користь... А про монастирськi скарби нам же нiчого не вiдомо. - Згоден, - закусивши губу, вiдказав Голембицький, - що нам скарби потрiбнi, але, проше пана, скарбами завiду╨ й береже ©х не пiп i не iгуменя, а ось ця погань, - показав вiн на казначею, - та ще ключниця... Де вона? Привести! - кинув вiн мимохiдь осавуловi. - Це по-перше, а по-друге - мiй шляхетний гонор не мiг знести зухвало© мови бидла, по-трет╨ - я, пане, довудца i маю право вершити суд над цим падлом... Чи пановi шкода цих собак? - Про мене, хоч би й усiх ©х перевiшати, нам тiльки б грошi й схизматськi скарби. - Шляхтич поспiшив одвести вiд себе навiть тiнь пiдозри у спiвчуттi до хлопiв. - Я давно кажу, що цих гадюк треба винищувати, та й годi, а не обертати в унiатiв!.. Мене цiкавлять лише грошi й скарби. - Щодо цього хай пан заспоко©ться, - поблажливо усмiхнувся Голембицький. - Я доручаю пановi вчинити про все це допит, використовуючи для того будь-якi засоби, а тому передаю до панських рук, крiм казначе© та ключницi, усiх старих вiдьом... Отже, ось мiй наказ: усе, що тiльки знайдете цiнного в скринях i келiях черниць, тягнiть сюди... Срiбнi лампади, ставники, посуд, ризи з iкон - усе сюди! Розшук пеньондз' i всiляких скарбiв доручаю пановi ротмiстру... Помiчницею при допитi може бути ще черничка ╙влалiя, яка перекинулася до нас, а друга, на жаль, утекла... Голембицький наказав, щоб iз льохiв принесли в церкву найкращi вина, меди й ратафi©, а з комор усе ©стiвне... Жовнiри кинулися виконувати наказ - хто в льохи, хто в комори, хто грабувати по келiях для шляхти й красти для себе; у церквi залишилися тiльки пан Голембицький з двома товаришами та кiлька жовнiрiв, якi почали здирати з iкон срiбнi ризи, золотi вiнцi, хрести й пiдвiски; усе це кидали на одну купу, а священнi чашi та iншi коштовнi речi складали окремо. До церкви ввели нарештi й молодих черниць. Попереду ©х з блiдим обличчям i палаючими очима гордо виступала панна Дарина. Голембицький одразу звернув на не© увагу. - Що це? Черничка в свiтському одязi? - здивовано вигукнув вiн, не одриваючи очей вiд гарного, сповненого благородства обличчя дiвчини й стрункого ©© стану. - Присягаюся богинею насолоди, що кращого подарунка вона менi не могла послати. - Та й гарна ж достобiса! Га! - товаришi пiдтримали пана Фелiкса, милуючись Дариною. - Хто ти, красуне? - спитав дiвчину пан Фелiкс, простягаючи до ©© пiдборiддя свою замазану кров'ю руку. - Я росiйська пiддана, - вiдсахнулась од нахаби Дарина. - Донька генерального обозного з Ки╨ва, i прошу пана, в iм'я лицарсько© доблестi, поставитися з повагою як до мене, так i до нещасних, нi в чому не винних сестер мо©х по народностi й по вiрi. - Ага! Он ти хто! - пiдскочив, наче вжалений, Голембицький, знову наливаючись люттю. - Росiя ставить нам королiв i хоче разом з ними загнуздати наше вiльне, благородне лицарство? О, сто перунiв! Не буде цього повiк! Як бога кохам, ми самi крулi! Конфедерати це доведуть i зiтруть на порох схизму... Плювати ми хотiли на унiверсали!.. А може, ти шпиг московський, га?! Ось я тобi покажу, як iз шпигами розправляються! Канчукiв! Тро╨ жовнiрiв кинулися до панни. Вона зблiдла й випросталась. - Зупини, пане, катiв! - пiдвищила Дарина голос. - Ти свавiллям i розбо╨м губиш свою вiтчизну... Пiд Ки╨вом сто©ть п'ятдесят тисяч грiзного вiйська... Вони чекають тiльки приводу, щоб ринутись на вас... А який же кращий привiд, як не ця нечувана наруга, - вказала дiвчина рукою на зруйнований вiвтар, на скинутi iкони й на трупи, - який кращий привiд, як не цей ганебний гвалт над беззахисними, який кращий привiд, як не образливi проти могутньо© монархi© слова?.. Адже коли рушать сюди вiйська, - а ви ©х бешкетами накличете, - то шляхта на вiки вiчнi попроща╨ться iз сво╨ю волею i долею! Смiлива мова дочки обозного справила враження. ╞© слова про вiйська, що стоять на кордонi, примусили всiх боязко озирнутися, а ксьондза навiть присiсти; та Голембицький, який злякався бiльше за iнших, не хотiв цього показати... - Ще смi╨ш погрожувати? - скажено затупотiв вiн ногами. - Канчукiв! - Геть! - крикнула панна, вихопивши кинджал. - Живою нiкому не дамся на наругу! - i вона замахнулася кинджалом, нацiливши вiстря собi в груди. Жовнiр вiдскочив. Та улан в латах, що стояв поруч панни, встиг схопити ©© за руку й зупинити смертоносний удар. - Бач, гадюка! - мовив уже стриманiше довудца. - Прив'яжiть ©© до тi╨© колони й лишiть - хай охолоне... А ми поки що займемося черничками. Перш за все скиньте з них цi потворнi ковпаки, бо не можна до ладу роздивитися красунь, - грайливо додав шляхетний лицар. Скуфiйки й клобуки вмить були зiрванi. Незаплетене в коси, пiдстрижене волосся розсипалося по дiвочих плечах, блiдi личка вiд чорного одягу здавалися ще блiдiшими. - Непоганi на вроду! - Голембицький обвiв сво© жертви задоволеним поглядом. - Бiленькi, пухкенькi, - захихикав улан. - Он у тi╨© якi губки - розкiш! - безцеремонно розглядав черничок третiй, уже ожирiлий шляхтич. - А ось у цi╨© оченята, наче в газелi, а носик, як виточений... - Роздягти б ©х, обшукати... - запропонував хтось. - Якщо це не збентежить його велебну мосць, - ощирився в посмiшцi Го-лембицький, кинувши улесливий погляд на ксьондза. - Не соромтеся, панове, - вiдповiв той, опустивши скромно очi, - справа вiйськова... безпека того вимага╨... - Так, велебний отче, справдi так, - загорлали i шляхта, i челядь, i жовнiри. - В такому разi, роздягти ©х! - потираючи руки, наказав довудца. - На бога! Згляньтеся! - з плачем попадали на колiна приреченi на ганьбу дiвчата. - Не застудитесь! - заспокоював ©х опасистий шляхтич. - Нiч тепла. - I нiчого з вами не станеться, не зурочимо, - зауважив довудца. - Краще вбийте! - голосили чернички. - Роздягти! - сухо скомандував довудца. Челядь, регочучи, кинулась виконувати наказ свого ватажка. XVI Вечiрн╨ сонце наближалося до заходу, коли до безлюдного берега рiчки Саксаганки пiд'©хали два вершники. Обидва вони були добре озбро╨нi й одягненi в козацькi стро©, обидва були високi на зрiст, мiцно© статури, тiльки смагляве обличчя одного з них облямовувала густа кучерява чорна борiдка та з-пiд шапки виглядали пасма довгого чорного волосся. Обидва тримали на поводi ще по одному нав'юченому коневi. Це свiдчило, що вершники вирядились у далеку дорогу. В'©хавши у рiчку й попустивши поводи, щоб розгаряченi конi могли напитися, вершники озирнулися навколо. Скiльки сягало око, лежав степ, широкий, безлюдний, що на обрi© сво©ми квiтучими берегами зливався з велетенським шатром неба. Рiчка, серед яко© стояли вершники, звивалася по степу срiблястою змiйкою i губилася за обрi╨м. Крiм цi╨© срiблясто© стрiчки, нiщо не порушувало одноманiтностi квiтучого степу... Тiльки птахи, що з голосними криками шугали в повiтрi, сповнювали гомоном цей зачарований свiт. - Ну й простiр! - мимохiть вигукнув бородатий вершник, вдихаючи на повнi груди розкiшне степове повiтря. - Ще наш, iще не вiдiбрали! Нiхто не впiзнав би в цих могутнiх козаках i╨родиякона Мотронинського монастиря Аркадiя та ченця Найду. Аркадiй скинув шапку i обмахнув нею сво╨ розпашiле обличчя. Волосся густою хвилею розсипалося по плечах i виказало його чернечий сан. - Ще наш, не вiдiбрали! - з саркастичною посмiшкою вiдказав Найда. Вiн уже мав вигляд справжнього козака: волосся було пiдстрижене за козацьким звича╨м, над рiзко окресленими губами чорнiли вуса. - Окра©ни вже захопили, незабаром доберуться й до самого серця. - Не доберуться: зуби поламають. - Правда твоя! Впадати у вiдчай нам iще не слiд. - Отож-бо й воно! А тепер за дiло, ондечки й вона сама, Саксаганка. Хвалити бога, до©хали. Де ж, по-тво╨му, Суха Комiсарiвка? - А он, дивись! - Найда приклав руку до очей i показав на пiвнiч. - Бачиш, на самому обрi© бовванi╨ щось?.. - Ну, бачу... - То це i ╨ Савур-могила, а вiд тi╨© могили вже недалеко й Комiсарiвка: ще до ночi можна дiстатися туди. - Овва, чи не помиля╨шся? - Я?! Та цим же шляхом, щоб обдурити сторожу, повз Комiсарiвку i Савур-могилу запорожцi завжди в польську Укра©ну пробираються. Не раз я мiряв цей шлях. Не будь я Найда, коли перед нами не Савур-могила! - Ну, виходить, нам пощастило, я вже думав, що ми, звернувши од тих клятих татар на пiвдень, зiб'╨мося з дороги, а воно, бач, саме на потрiбне мiсце й трапили. Отже, ©х нам бог на помiч прислав. - То з богом i в дорогу! Адже Петро-Павло не за горами, а через цих бусурманiв i так два зайвих днi у степу проблукали. Мало з дороги не збилися. - Тепер уже не запiзнимося. До ночi на березi Комiсарiвки будемо, а вдосвiта вирушимо в дорогу. У записцi сказано, що на те мiсце, де закопано скарб, прибудеш другого дня, а в нас iще цiлий тиждень у запасi. Нумо ж, з богом! Товаришi потягли коней за поводи, конi форкнули i, чалапаючи ногами по грузькому дну, вийшли на берег. Вершники стисли ©х острогами й помчали вздовж звивистого берега рiчки до могили, що ледь чорнiла вдалинi. Якийсь час обидва мовчали, зачарованi величчю навколишньо© природи. Захiд уже починав лелiти золотисто-рожевою млою; повiвало вечiрньою прохолодою. Серед цi╨© квiтучо© безлюдно© рiвнини, що потонула в розтопленому золотi вечiрнього сонця, якось дивно озивався глухий тупiт кiнських копит. Нарештi Аркадiй порушив мовчанку, звернувшись до Найди: - Зна╨ш, брате Iване, от я все думаю, хто б мiг бути цей невiдомий доброчинець, що повiдомив тебе про скарб? I сяк i так гадаю... А iнодi западе й така думка: чи не лях це якийсь або ╨зу©т вигадав таке, щоб хитромудре виманити якнайбiльше наших ченцiв i, скориставшись з ©хньо© вiдсутностi, напасти на монастир? Вiн i подумати не мiг, що ми вирушимо за скарбом тiльки вдвох! - Нi, друже! - вiдказав Найда. - Я твердо вiрю, що все написане в цiй записцi - щира правда. А я тобi ще ось що скажу: важко повiрити, але мене вже кiлька рокiв невiдступне супроводить якийсь незримий хранитель. Я певен, що вiн зна╨ й про цю записку, i коли б тут був обман, вiн попередив би мене. Чи вскочу я в якусь халепу - вiн мене вируча╨, чи нацiлить татарин у мо© груди списа - вiн закрива╨ мене сво©м щитом, чи охопить мою душу вiдчай - вiн посила╨ менi втiху... Але хто вiн, навiщо знадобилося йому мо╨ життя? Навiщо вiн оберiга╨ його? Я цього не знаю. Аркадiй обернувся до Найди. - Та як же вiн рятував тебе? Коли? - Багато разiв, i те, що робив вiн, не могло бути у владi людини... Я пам'ятаю одну нiч. Страшну нiч на Трубежi... - Найда провiв рукою по чолу й заговорив з глухим, тамованим хвилюванням: - Тi╨© ночi душа моя краялася на шматки, в нiй не було найменшого просвiтку... Нiч смертi, духовно© смертi застилала ©© непрозiрною пеленою, i довкола мене чорнiла така ж сама безпробудна нiч. Я сидiв на березi Трубежу, на зеленому горбi... Кругом було тихо, мертво й безлюдно; менi здавалося, що душа моя вже вiддiлилась од тiла й полинула в якийсь iнший свiт. Земля i небо злилися пiд чорним саваном ночi, у мертвiй тишi не чутно було й шелесту трави, тiльки внизу сумовито хлюпотiв Трубiж. Я сидiв нерухомо, не чуючи и не бачачи нiчого, погребаючи в цiй темрявi свою змучену душу... Аж раптом надi мною щось свиснуло в повiтрi й навколо ши© обвився аркан, я хотiв скинути його, але аркан затягнувся й поволiк мене... Очi мо© налилися кров'ю, голова запаморочилась, я вже втрачав свiдомiсть... Та ось аркан лопнув... I невидима рука зняла з мо╨© ши© зашморг... - Ну, ну... Хто ж то був? - жваво мовив Аркадiй. - Цього я не бачив, бо в очах мо©х усе потемнiло... Коли я нарештi опам'ятався, уже горiв день, а бiля мене лежав перерубаний аркан i дво╨ мертвих татар. - Незбагненне! - розвiв руками Аркадiй. - А куди ж подiвся той, хто врятував тебе? - Його вже не було... Я довго блукав степом, шукаючи хоча б його слiд, але не знайшов... Незабаром я пiшов на Правобережну Укра©ну в Печери, i нiхто не знав, що трапилося зi мною тi╨© ночi. Аж раптом нинiшньо© весни зустрiв я циганку: потворна, сива... Ще й зараз завмира╨ серце, коли згадаю ©©; вона розповiла менi про все, що було зi мною, нагадала й ту страшну нiч. Вона прочитала в мо©й душi най-пота╨мнiшi мо© думки, навiть тi, якi я сам гнав вiд себе. - Ну й що ж циганка напророкувала тобi? - Вона не пророкувала нiчого, вона наказала менi скинути рясу й пiдняти меч на захист народу й вiри, не гаючи жодно© хвилини з того дня, як моя патериця перетвориться на спис, а чотки на кулi. - Господь не раз сповiщав свою волю через пророчиць! - прошепотiв здивований Аркадiй. - Ну, й що ж далi? - Тi╨© ночi, коли я знайшов у проскурi записку, мо© чотки перетворилися на кулi, а патериця на спис. Диякон iз забобонним жахом вiдсахнувся од товариша. Якусь мить обидва мовчали. - Се чудо, брате Iване, звершилося над тобою, - виходить, господь вiдзначив тебе i обрав визволителем нашим, - промовив Аркадiй. - Чого ж ти не розповiв про все це владицi? - Навiщо менi було турбувати його бриднею старо© циганки?.. Хiба я думав, що це чудо воiстину звершиться? - Однак воно звершилося! - Владика поспiшно ви©хав того ранку до Варшави. - Шкода! Вiн би роз'яснив нам се, але й без нього я скажу тобi, брате: якщо господь послав тобi такого незримого хранителя, значить, вiн обрав тебе для вищо© мети, - не супереч: не токмо серед пастирiв, а й серед пастви шука╨ господь сво©х обранцiв... - О, коли б це було так, коли б господь зглянувся над нами!.. Я б життя сво╨ вiддав за батькiвщину, тiльки б урятувати ©©. - I ти вряту╨ш ©©! Тiльки молись i слухайся волi божо©. Твiй незримий хранитель ╨ не хто iнший, як слуга господнiй, - iз запалом провадив далi Аркадiй. - Це вiд наших пралiсiв i обителi чернечо© возсiя╨ слава церкви Христово© i спасiння вiтчизни. Хай же буде благословенне iм'я господа, який сказав: "Пiднесу слабосилих, поражу сильних, i нерозумнi хай поразять розумних!" - Амiнь! - схвильовано промовив Найда, скинувши шапку й побожно перехрестившись. - Досi, брате Аркадiю, я не думав зрiкатися послушницького сану, але, побачивши се знамення, вирiшив скоритися тiй волi, яка спрямову╨ мене на цю путь. - I благо сотворив. То була воля господня. Я бачу ©© i вiрю тепер у наше спасiння... Але скажи, чи давно ти почав помiчати бiля себе такi та╨мничi знамення? - Уже кiлька рокiв... - Незбагненне, незбагненно© - пошепки сказав Аркадiй. - Знову ж i записка про скарб, це так дивно, так чудодiйно! Тим-то я й вiрю ©й - усе вiщу╨ нам удачу. - Так, так... Тiльки знайдемо скарб, одразу ж на Запорожжя. Господь поможе, все щасливо скiнчиться, - з грiшми справа пiде швидше. А згодом Залiзняк об'╨дна╨ всю Укра©ну, грамота державно© царицi в нього. - Так-то воно так, але мене тривожить доля нашого монастиря. Не в пору ви©хав владика... От i я вiдлучився, залишився тiльки отець ╙лпiдифор... Коли б не наскочили ляхи та унiати й... - А брат Антонiй? Коли що ско©ться, вiн одразу ж сповiстить Залiзняка або когось iз його пiдручних, а лiс наш увесь кишить гайдамаками. Нi, брате Аркадiю, треба надiятись на бога. Вiн не захоче падiння свято© обителi нашо©! У такiй жвавiй розмовi подорожнi непомiтно до©хали до могили i, залишивши коней унизу, зiйшли на ©© вершину. Сонце вже стояло над самим обрi╨м, торкаючись сво©м розпеченим червоним диском землi. Увесь степ курився золотисто-рожевою iмлою, рiчка подекуди виблискувала, немовби була вкрита яхонтовою лускою, а подекуди лежала нерухомим дзеркалом, у якому нiжно розпливалися обриси рожевих хмарок... - Ну, а де ж Комiсарiвка? - спитав Аркадiй у Найди, котрий мимохiть зами-лувався чудовим кра╨видом. - А он дивися туди, на пiвнiч! Аркадiй, приклавши руку до очей, пильно поглянув в тому напрямi, куди показував товариш; крiзь нiжну iмлу, що застилала степ, вдалинi блиснула тонка срiбна нитка. - ╙! -радiсно промовив вiн. - Ну, то з богом i в дорогу! - Куди? Проти ночi? Нi, це вже ми вiдкладемо на завтра, треба дати вiдпочинок i коням! Аркадiй погодився з Найдою. Вони зiйшли з могили, розсiдлали коней i пустили ©х пастися, а самi нашвидку повечеряли, помолилися на схiд сонця i полягали бiля пiднiжжя могили на шовковистiй травi. Вогнища не запалювали, побоюючись привернути увагу степових волоцюг. Аркадiй одразу ж поринув у мiцний сон, а Найда ще довго не мiг заснути, линучи думкою далеко-далеко, до сивих берегiв батька Днiпра... Рано-вранцi, як тiльки благословилося на свiт, приятелi повставали, осiдлали коней i рушили в дорогу. За годину- не бiльше - вони досягли того мiсця, де в Саксаганку впадала невелика рiчка, що протiкала в низьких, болотистих берегах. - Ну, оце ж i вона! - трiумфуючим голосом промовив Найда й показав на рiчку. Приятелi розташувалися на березi Саксаганки, поснiдали, вiдпочили й по©хали далi. День минув без будь-яких пригод. Пiсля коротко© ночiвлi, ледве тiльки розвиднiлося, вони знову осiдлали коней i подалися лiвим берегом рiчки. Чим ближче пiдходив час, коли, за словами записки, подорожнi повиннi були побачити кручу й на нiй дивний камiнь, тим бiльше охоплювало