ьки там - вiчне! - гучним, урочистим голосом закiнчив отець Хома, указавши перстом на глибоке блакитне небо. Спокiй й мужнi його слова так розлютили улана, що вiн позеленiв, задихнувся i якусь мить не мiг вимовити й слова. - То ти не приста╨ш до унi©? - просичав довудца, на©жджаючи конем на священика. - Нi, - рiшуче вiдповiв батюшка. - Чому? - Бо не хочу зрадити вiри мого народу, вiри батькiв мо©х. - Ключi вiд церкви! - крикнув довудца. - У мене ©х нема╨! - тихо вiдповiв священик. - Ключi! - несамовито заревiв шляхтич. - Присягаюсь... У мене ©х нема╨... та я б i не дав... Хоч би якi ти муки вигадав... я ©х за благо прийму: вони стануть менi блаженством... - Повiсити його! - Благослови тебе, господи, сину мiй! - пiдняв угору руки священик. - Яке щастя, що ти прискорю╨ш менi путь до Христа й встеля╨ш його спокутною мукою... А в церквi, пiсля того, як пiшов батюшка, титар з дiдами кинулись у вiвтар i ризницю, щоб винести священнi речi й надiйно сховати ©х. Усi церковнi облачения, срiбнi й кипарисовi хрести, плащаниця, срiбнi канделябри, лампади й iкони в окладах виносилися з вiвтаря i з само© церкви, передавалися парафiянам, а тi розносили священнi речi по селу й ховали, а срiбло закопували в землю. Та зосталися на жертовнику чаша й потир з ложицею, а на престолi ковчег iз освяченими дарами. Торкнутися цi╨© святинi нiхто не зважувався, а тим часом найпекучiша потреба була саме в тому, щоб винести й сховати ©© вiд напасникiв-унiатiв, тому що без цi╨© святинi ксьондз не мiг служити мшу, а отже, й фактично перетворити православний храм в унiатський костьол. Час минав. До церкви, дедалi наростаючи, долинали з вулицi крики й тривожний гомiн. Били на сполох... Сумнi, мiрнi звуки дзвона пливли важкими хвилями й розносили по околицях тривожну звiстку. - Боже! Що ж робити? - у вiдча© заволав титар. - Ось-ось увiрвуться вороги... Я вже чую тупiт... I тодi все загинуло... Дiду, ви старший... Вiзьмiть он ту шовкову хустку, що покрива╨ чашу й потир, i загорнiть у не© дари. - Недостойний, недостойний я, грiшний, i торкнутися, - застогнав дiд. - Може б, ви, Охрiме? - звернувся вiн до свого товариша. Але той покрутив головою i перелякано замахав руками: - Ой на бога! Що ви? Адже менi з мо╨ю скверною... i пiдступитися грiх! Нiкому це зробити, пане титарю, опрiч вас... - Oй що ж дiяти, що чинити? Якщо захоплять дари, храм загинув. А я, грiшний... недостойний... оскверню сво©ми руками... Не за себе я боюся... Хай би мене й грiм небесний за мо╨ зухвальство убив. тiльки б урятувати храм... Але осквернити святиню... Не смiю, не смiю!! В цю мить бiля само© церковно© огради пролунав кiнський тупiт. - Рятуйте дари! Замкнiть церкву! - крикнули обидва дiди, беручи на засув вхiднi дверi. Титар розгубився: вiн кинувся був до малого притвору, щоб замкнути дверi, та потiм мерщiй повернувся у вiвтар i впав на колiна перед запрестольним образом: - Милосердний, ласкавий боже!.. Карай мене, але допусти врятувати дари! Мати божа! Вiн пiдвiвся блiдий, тремтячий, з розчуленим поглядом; похапцем обмотавши руки шовковою хусткою, що лежала на жертовнику, титар, з трепетом священного жаху, взяв iз жертовника чашу й потир, накинув на них другу хустку i з належною обережнiстю зав'язав. Перед ковчегом вiн упав був ницьма, але дiди квапили, бо зовнi посилився гомiн. З таким же трепетом i благоговiнням зняв титар з престолу ковчег i загорнув його в ту саму хустку; взявши обома руками дорогоцiнну ношу й тримаючи ©© перед собою так, щоб вона не доторкалася його одежi, титар обережно вийшов у сiнцi й попросив дiда виглянути, чи нема╨ поблизу ляхiв. На щастя, виявилося, що стукiт i гомiн зчинились од возiв, на яких селяни поверталися з поля. Господарi зупиняли коней бiля церковно© огради, а самi бiгли до сво©х хат, щоб дiзнатись, чи не сталося чого з ©хнiми сiм'ями. Таких возiв стояло вже чотири, пiд'©жджав п'ятий. - Поспiшай, пане титарю! - сказав дiд. - Хвалити бога - це сво©, можна пройти. - Замкни ж дверi на засув i на замок... Ключi забери... I мерщiй за мною! - сказав титар i квапливою ходою, крадькома, прошмигнув у бiчну хвiртку, а звiдти в провулок i зник iз дiдом у буйнiй гущавинi левад... Тим часом звiстка про на©зд докотилася на царину; найближчi встигли при©хати, деякi пiшки бiгли в село, сповiщаючи зустрiчних хуторян про наглу бiду, а iншi, щоб повiдомити односельцiв, подалися на сiножатi й дальнi ниви... На лихо, новий пан був десь на хуторах, i дво╨ верхiвцiв помчали його розшукувати. Тiльки-но титар з дiдом сховалися в провулку, як до церковно© огради пiдскакав пан довудца. Там уже стояло вряд шiсть розпряжених возiв, бо на конях в усiх напрямах помчали хлопцi й дiвчата. На цвинтарi бiля замкнених дверей церкви юрмилося чоловiк дванадцять лiтнiх статечних господарiв. З найближчо© вулицi й з поля поспiшали люди. - Вiдiмкнiть церкву! - крикнув довудца селянам, якi сидiли на папертi. Тi встали, скинули шапки й, перезирнувшись помiж себе, нiчого не вiдповiли. - Вiдiмкнiть! - ще голоснiше крикнув шляхтич. - А нi - всiх посаджу на палю... - Змилуйся, пане, - вiдповiв статечний господар, що стояв попереду, - чим же ми вiдiмкнемо, коли в нас ключiв нема╨? - Ага! У вас ключiв нема╨? Де ж вони? У кого? У кого? - лютував довудца, на©жджаючи конем на людей. - Не зна╨мо, пане, в панотця або в титаря... - Ведiть титаря! Селяни переступали з ноги на ногу, але нiхто не рушав з мiсця. - Сокир! Рубайте дверi! Чу╨те? Зараз же менi рубайте дверi!.. Чого ж ви сто©те, хами? Я ©х висаджу сам!.. - i вiн, стиснувши коня, помчав до дверей. Селяни зiмкнулись i заступили дорогу, замахнувшись на коня цiпками. Кiнь рвонувся вбiк i мало не скинув з сiдла завзятого улана. - Церкви не дамо! - глухо обiзвалися з натовпу. - Не дасте, пся крев?! - зарепетував, скажено блискаючи очима, розлючений довудца. - Та я вас на капусту посiчу! - i вiн, повернувши коня, вихопив шаблю й кинувся був на селян; та зваживши, що ©х стало бiльше й що вони зiмкнулися щiльною лавою, миттю повернув до ворiт i крикнув на все горло: - Гей, сюди! До збро©! На цей крик до нього пiдскакав гусар. - Гвалт! Рятуйте! - закричали селяни й всi, як один, кинулися до титаревого двору. Довудца й гусар шарахнули вiд натовпу вбiк, гукнувши на допомогу команду, що саме наближалась до церкви. Шлях був вiльний, i селяни, не звертаючи уваги на гусарiв, кинулись прямо до титаря. Вони не помiтили навiть, що з протилежного боку майдану мчав .новий загiн, чоловiк з двадцять драгунiв, на чолi з осавулом полковника Стемпковського; осавул повiдомив довудцовi, що губернатор уже ви©хав iз замку в супроводi сотнi команди й прибуде сюди через пiвгодини найпiзнiше. До прибуття драгунiв довудца не тiльки не мав намiру чiпати розлючених селян, але й подумував уже про вiдступ; та й тепер, хоч i прибула пiдмога, вiн не зважувався атакувати чималий натовп, який показав, що зможе дати вiдсiч: адже довудца розраховував, що матиме справу з беззахисними вiвцями. "А коли це не вiвцi, а вовки... то лiпше, поки нема╨ явно© переваги, не рискувати, - думав губернаторiв небiж. - Тим бiльше, що його основне завдання - вiдiмкнути й приготувати церкву, отже, на не© i треба вдарити, добре, що хлопи залишили ©© без захисту". I вiн наказав драгунам оточити церкву, а сам з гусарами в'©хав в ограду. Спiшившись, гусари кинулись до дверей, але всi дверi були взятi на засув i дуже мiцнi - дубовi й кованi залiзом; висадити ©х не вдавалося... Довудца пiдбiгав то до одних, то до других, але, бачачи, що всi зусилля марнi, дедалi бiльше лютився. Час летiв, щохвилини мiг над'©хати губернатор, а довудца, посланий його ясною мосцю, й досi не виконав доручення та ще поквапився стратити священика, який знадобився б губернатору i для допиту, i для кари... Головне ж, згаяв час: коли вiн прибув, у селi було порожньо, а зараз з усiх кiнцiв збiгаються бунтiвники. А тут цей дзвiн... б'╨ на сполох, склика╨... Ще, чого доброго, з'являться й гайдамаки. А дзвонар, побачивши, що жовнiри ламають церковнi дверi, та помiтивши вдалинi загiн вершникiв, почав дзвонити швидше: мiдний стогiн, що жалiбно лунав з дзвiницi, хвилями котився на всi чотири сторони, наче волаючи про страшне лихо й закликаючи все живе на допомогу. - Це вiн, пся крев, збунтував усiх! - немовби зрадiв довудца, що нарештi знайшов винуватця сво©х невдач. А дзвонар' тим часом, вигинаючись то в той, то в другий бiк, розгойдував, що було сили, важке серце великого дзвона. - Зняти його, шельму! На палю! - гаркнув на гусарiв довудца. Тро╨ з них кинулось шукати драбину... - Слухай-но, ти, шельмо! - крикнув дзвонаревi пан довудца. - Якщо ти зараз же не перестанеш дзвонити, то я на тво©х очах усю твою сiм'ю спечу на повiльному вогнi, а тебе посаджу на палю... Якщо ж перестанеш - усiм дарую життя. Дзвонар почув цей ультиматум i на мить був задумався... Та ось дзвiн знову судорожно застогнав. - Подихай же! - несамовито загорлав довудца й, вихопивши пiстоль, вистрелив у дзвонаря; але куля, не влучивши в нього, зачепила маленький дзвоник, i той жалiбно зойкнув, наче вiд болю. У цей час до пана довудци пiдбiг один iз гусарiв i повiдомив, що маленькi заднi дверi вибито. Довудца поспiшив за ним i через вiвтар зайшов до церкви, де гусари вже ламали дверi на дзвiницю. Вдершись туди, вони скинули дзвонаря вниз. Упавши, нещасний зламав ногу, а руку йому одразу вiдрубав розлючений пан довудца. А з гори тим часом спускалася в Лисянку величезна каруца, запряжена восьмериком вороних коней цугом. За нею в хмарi густо© куряви мелькали конфедератки, каски, черкеськi папахи й козацькi шлики конвойного загону. У каруцi сидiли старий Кшемуський з Мокрицьким, а проти них примостилися плебан базилiанського монастиря й полковник Стемпковський, запеклий ненависник схизматського бидла. - Я за всi села й мiстечка ясновельможного пана губернатора спокiйний, - сказав плебан при в'©здi в село. - Тут хлопи не опиратимуться; але далi до Турово© - iнша рiч: там лiси й лiси, а вони кишать гайдамаками, та ще ми одержали вiдомостi, що до цих волоцюг прориваються розбiйницькi банди з гадючого гнiзда - Запорожжя. - Нинi цi вовки беззубi, й триста дияволiв та вдво╨ бiльше вiдьом, якщо я ©х не знищу! - вигукнув Стемпковський. - Хай тiльки уповноважать, то я з ©хнього гнiзда зроблю мiсиво, далебi, мiсиво - з вугiлля, попелу й кровi! - Нiхто не сумнiва╨ться! Пан полковник - вiдомий лицар, слава Корони! - люб'язно мовив Кшемуський. Каруца зупинилася бiля церкви. Молодий довудца ту ж мить пiдскочив до не© й доповiв сво╨му дядечковi, що церкву вiдчинено, що титар, який чинив опiр, заарештований (вiн справдi, сховавши священнi речi, повернувся на цвинтар i був схоплений гусарами), а пiп нагло помер; дзвонар же, котрий скликав хлопiв на бунт, з вiдрубаною правою рукою лежить бiля церкви. - То цей пiп не схотiв схилити сво╨© парафi© до послушенства й прирiк ©© на загибель? - поспитав, пiдводячись iз свого мiсця, Кшемуський. - Бiльше того, мiй найяснiший дядечку, вiн пiдбурював парафiян на бунт i велiв бити на сполох, - вiдповiв небiж, допомагаючи ясновельможному вилiзти з каруци. - Гадюка! Шкода, що помер так швидко... Я б з ним побалакав... Ну, та залишилося ще двi гадини й цiла отара... Грядiть же, превелебний отче, до церкви й перетворiть ©© святою мшею в костьол. - Во славу божу i в торжество вiчне католицько© вiри! - урочисто промовив Мокрицький, а плебан склав руки на грудях i звiв очi до неба. А натовп на титаревiй вулицi зростав i зростав; з найближчих висiлкiв через леваду пiдходили все новi люди; у дворi теж було повно... Скорботний настрiй селян поступився тепер мiсцем почуттю'обурення, що наростало з кожною хвилиною: чулось глухе ремство, очi блищали похмурим вогнем, внутрiшн╨ хвилювання пробивалося назовнi... - Ех, не послухали диякона! Повiрили пановi! - лунало в одному кутку. - Та де ж цей новий володар, який обiцяв захищати i нас, i нашу церкву? - ремствували в iншому. - Усi вони гаспиди! Усе брехня! - котилося вiд гурту до гурту. - Душогуби! Грабiжники! Кровопивцi! Отепер би на них диякона! - Що ж це? Погибель? Кiнець? - голоснi розмови й запальнi вигуки зливалися в похмурий гомiн, що, посилюючись, нагадував рокотання бурi. Нараз серед цього гомону людських голосiв рiзко пролунав один крик, немовби вiдчайдушний зойк людини, що гинула. Усiх пройняв дрож, i кожен обернувся на той крик. Бiля трупа отця Хоми, якого зняли з шибеницi й поклали посеред двору, стояла середнього вiку ставна жiнка. Виразисте обличчя вiдбивало душевну бурю, що охопила всю iстоту молодицi, очi ©© виблискували зловiсним вогнем, розлючена, простоволоса, з розпущеними косами, якi розвiвав вiтер, вона була живим втiленням Не-мезiди. - Що ж ви сто©те над небiжчиком i чуха╨те потилицi? - кричала жiнка, розмахуючи руками, i голос ©© краяв серце. - Захистили свого заступника, батька нашого ╨диного? Захистили? Ось вiн лежить, розтерзаний, i наче молиться за вас... А ви вмi╨те тiльки скиглити над святим мучеником... Ех, люди, ви, люди! Кожен звiр захища╨ сво╨ лiгво! Вовчиця боронить дiтей, не боячись смертi... Навiть голуб метиться за голубку... А ви? Ха-ха-ха! Вашi ж батьки вiльними козаками були, а вас пани обернули в бидло, i ви живете й терпите! Та на дiдька вам таке життя? Нащо вам це ярмо? Чу╨те ви чи нi? А нам? А нам, жiнкам, уже несила, несила!.. - несамовито кричала молодиця, рвучи на собi коси й б'ючи себе в груди. - Нема╨ вже нашого заступника, нема╨ нашого молiльника, нема╨ нашого сонця праведного! А вбивцi, розбiйники й кати знущаються над нашою вiрою, руйнують церкву... То не варто i нам жити! Дiтей сво©х задушу цими руками, батька зарiжу... На смерть! На погибель! Хай у кровi сама захлинуся, а задушу-таки хоч одного недолюдка, ката! За мною! - i жiнка рвучко кинулася вперед. Палке слово молодицi так вразило натовп, що вiн спершу онiмiв, а потiм вибухнув страхiтливим ураганом крикiв. Неначе удари грому, лунали вигуки: - Бий ©х, на смерть, на погибель! I багатоголове чудовисько стрепенулося, на©жачилось, немов щетиною, списами, косами й кинулося шаленим, клекочучим валом за войовничою жiнкою... XIX Прискакавши з Лисянки в Мотронинський монастир. Залiзняк застав там Аркадiя i Найду, повернення яких вiн нетерпляче чекав. Напередоднi вони прибули з Запорозько© Сiчi й привезли важливi вiстi. ╞хня по©здка на Запорожжя увiнчалася цiлковитим успiхом. Запорожцi одностайно вирiшили допомагати, наскiльки буде можливо, гайдамакам, тим бiльше що кошовий сказав, що на цю допомогу росiйський уряд да╨ хоча й неофiцiйну, але цiлком певну згоду. З Найдою прибуло рiзними шляхами п'ятсот запорожцiв, а з дня на день мало прибути ще двi тисячi. Кошовий отаман вiдправив посланцiв i на Дiн, щоб кликали вiльних людей на допомогу повстанцям. У татар i туркiв закупили цiлий обоз збро©, i вiн незабаром мав прибути в Мотронинський монастир. Та найважливiша звiстка була та, що кошовий отаман, а з ним i все Запорожжя вiдправили хитрих послiв у Туреччину, щоб спонукати цю державу якнайшвидше оголосити вiйну Росi©: оскiльки Польща була союзницею Туреччини, то ця обставина пiдняла б проти Польщi Росiю. Запорожцi добре знали, де знаходяться головнi пружини турецько© державно© машини, а що Найда дав послам ще й величезну суму грошей, то, беручи до уваги полiтичнi непорозумiння, якi виникли серед супротивних держав, цiлком можливо було розраховувати на успiх цi╨© справи. З такою ж метою були вiдрядженi посли з багатими подарунками й до татарських мурз, i до хана. Кошовий вiрно розрахував, що пiд час вiйни Запорожжя дiстане можливiсть вiльнiше дiяти, а також одержить дозвiл збiльшити кiлькiсть свого вiйська. Саме це вiн i сподiвався використати для визволення Укра©ни. Про та╨мний план кошового й запорожцiв Найда розповiв тiльки Залiзняковi, i ця звiстка так врадувала полковника, що вiн мимоволi просльозився. - Ех, серце ж у нашого кошового та в братiв-орлiв! - вигукнув Залiзняк, сердито змахуючи непрохану сльозу. - Хоч i не дала доля рiднiй кра©нi щастя, зате вже серця... Ех! Не шкода й головою накласти! Бiльшу частину скарбу Найда й Аркадiй привезли в монастир. Розповiдь Найди про чудесне здобуття скарбу остаточно оточила його особу i в очах братi©, i в очах народу якимось незвичайним ореолом та ще бiльше змiцнила в ©хнiх серцях надiю на успiх задуманого. Звiстка про мученицьку смерть лисянського священика, отця Хоми, блискавкою облетiла Укра©ну, i все довкола сколихнулося. Це страхiтливе, нечуване звiрство було останньою краплиною, що переповнила чашу терпiння народного! А тим часом конфедерати й унiати, ще не розумiючи того, що пiднiма╨ться навколо, чинили й далi сво© буйнi на©зди й кривавi розправи; щодня приходили звiстки про новi звiрства, новi тортури... Запорожцi, кинувши сво© села й хутори, ринули з усiх усюд у польську Укра©ну i незабаром утворили сотнi невеликих загонiв. За короткий час становище на Укра©нi змiнилося: ще недавно по селах i хуторах бешкетували ватаги конфедератiв, чути було стогiн i зойки катованих людей та зухвалi вигуки сп'янiлих од кровi шляхтичiв, тепер же там стало тихо; скрiзь побiля церков збиралися юрби селян, якi кинули косовицю й жнива, що вже почалися подекуди, й економи не зважувалися виганяти "бидло" на лани... У повiтрi запахло порохом. ╙вре© з гарячковою поспiшнiстю тiкали в найближчi мiста, прихопивши з собою тiльки найцiннiше з свого майна. - Хлопи бунтують! - прокотилося по Укра©нi. Окремi загони в рiзних мiсцях уже почали страшну помсту. Народне повстання загрожувало перейти в страхiтливу рiзню, якби не з'явилася людина, котра об'╨днала пiд сво©м стягом усi сили й очолила ©х. Залiзняк зрозумiв, що настав час або пiднятися на гребенi народно© хвилi, або залишитися осторонь вiд руху. Iм'я Залiзнякове мало таку популярнiсть по всiй Укра©нi, що досить було б йому вiдкрито пiдняти свiй стяг, як усi ринули б до нього. Та цього було замало. Дiстати визнання повстанцiв - це ще не все, головне - щоб уся Укра©на визнала його гетьманом i пiшла за ним; треба було, щоб до цього руху i лiвобережне козацтво, i сусiднi держави поставилися не як до бунту хлопiв, а як до великого народного повстання. Але хто мiг настановити його гетьманом, хто мiг освятити такий рух, надати йому характеру хрестового походу? В часи Богдана це зробила Запорозька Сiч, тому що вона була святинею для укра©нцiв i виразницею народних iдеалiв, захисницею народних iнтересiв. Та нинi Правобережна Укра©на була вже давно вiдiрвана од Сiчi; нi гетьмана, нi власного уряду не залишилося в не©, вона не мала навiть вищого духiвництва, i не було ©й звiдки почути рiшуче слово; ╨диною зорею нещасному народовi сяяв ще Мотронинсь-кий монастир. Туди стiкався люд з усiх кiнцiв Укра©ни. Загальна жадоба помсти була така велика, що навiть ченцi й священики ладнi були кинутися в бiй. Незважаючи на те, що, здавалося, всi сусiди мовчки погодились на поголовне винищення православного люду в Польщi, серед селян уперто трималася чутка про золоту грамоту, видану росiйською царицею Мельхiседековi. Безперервно новi й новi юрби збуджених людей прибували до стiн Мотронинсько-го монастиря. Багато хто знав про те, що Залiзняк призначив тут збiр, а бiльшiсть несвiдомо горнулася до цього останнього оплоту православ'я, шукаючи тут поради й порятунку. I ось Залiзняк вирiшив, що монастир повинен освятити ©хн╨ повстання. В глупу пiвнiч скликали вони з Найдою у колишню Мельхiседекову келiю старшу монастирську братiю й оголосили ©й про свiй намiр. Усi одностайно схвалили пропозицiю Залiзняка й Найди; вирiшено було першого серпня, на Маковiя, вiдслужити урочисту вiдправу й освятити з усi╨ю сумною пишнiстю зброю козакiв, якi поклялися вiддати життя за святий хрест. У монастирi почали дiяльно готуватися до майбутнiх подiй: укрiплювали стiни, заготовляли провiант для вiйська. Охопленi ентузiазмом, монахи тягли в сво© льохи все, що тiльки можна, аби заготувати харч для вiйська й сотень жiнок та дiтей, котрi знайшли притулок бiля стiн монастиря. Залiзняк i Найда теж енергiйно готувалися до наступно© вiйни. Розумiючи, що на успiх справи можна розраховувати лише в тому разi, якщо зненацька ринутись на ляхiв i приголомшити ©х несподiваним ударом, вони вирiшили одразу ж пiсля освячення збро© роздiлити вiйсько на двi частини й кинутися на переповненi шляхтою мiста, а тому до всiх гайдамацьких загонiв розiслали гiнцiв з наказом збиратись у Мотронинському лiсi. Днi збiгали в гарячковiй роботi й необхiдних приготуваннях. Нарештi настав переддень призначено© вiдправи. На монастирському дворi панувало незвичайне пожвавлення. З комiр i льохiв виносили барила й мiшки, вантажили ©х на похiднi козацькi вози; по монастирських стiнах снували козаки, оглядаючи бiйницi й амбразури. Ченцi з хрестами й кропилами в руках обходили людей, що юрмилися бiля монастирських стiн. До брами раз у раз пiд'©жджали гiнцi i, скочивши з коней, заходили в двiр. Залiзняк i Найда походжали по двору, наглядаючи за всiма приготуваннями, вiддаючи накази й вислуховуючи донесення гiнцiв. - Ну, друже мiй, - сказав Залiзняк, зупиняючись бiля церковних дверей, - зда╨ться, зроблено уже все, тепер хоч i наскочать ляхи, то об цi стiни поламають зуби! - Та ©х тепер сюди й калачем не заманиш, - усмiхаючись, вiдповiв Найда. - Он знову прибули люди, кажуть, що ляхи, як мишi, тiкають iз сiл у мiста, добро сво╨ на дорогах кидають. - Воно-то правда, а все ж обережнiсть не завадить, - треба нам, друже, берегти цю святу обитель, як око в лобi. Поки вона цiла, доти й народ вiрить у благословення господн╨! Завтра вдосвiта ми виступимо звiдси, i хоч залишимо для захисту монастиря з сотню козакiв, проте мусимо передбачити все, - тому оглянь, друже, ще пота╨мний хiд, а я пiду подивлюся на стiни; та поспiши й приходь до мене: треба дати гасло й розставити вартових. Найда подався до старо© монастирсько© церкви, уже закрито© для богослужiння, й, вiдiмкнувши бiчнi дверi важким ключем, ввiйшов у ризницю; тут вiн насилу пiдняв одну з плит у пiдлозi, викресав вогню, засвiтив воскову свiчку й обережно спустився по крутих сходах у вузький пiдземний коридор, який закiнчувався замаскованим виходом у лiсову хащу. Все тут було справне. Вийшовши з церкви. Найда попрямував до Залiзняка, коли раптом його покликав чийсь голос: - Козаче, козаче, та почекай же, не чу╨ш чи що? Найда озирнувся: до нього поспiшав кульгавий жебрак, що при потребi вмiв добре ходити обома ногами. Це його Найда посилав з чотками до Дарини. Коли Найда побачив жебрака, серце його затремтiло вiд жагучого бажання якомога швидше розпитатись про Дарину. Чи жива вона, чи здорова? Вiн кинувся до жебрака й промовив з ледь прихованим нетерпiнням: - Ну, що? Знайшов? Побачив? - Знайшов, побачив, - вiдповiв жебрак. - I привiз... - Привiз? Кого? - Панну... - Панну? Доньку обозного? - вигукнув здивований Найда. - Авжеж, ©©! - Де ж вона? Тут? - Та нi! У Лебединському монастирi, велiла розшукати тебе й переказати, що пам'ята╨ тебе i жде. - Пам'ята╨ i жде, - мимохiть прошепотiв Найда. - Чого ж вона прибула туди... в такий час?.. Господи... адже все може трапитись!.. Радiсть i тривога охопили Найду вiд звiстки, принесено© жебраком. "Дарина тут, так близько вiд нього, прибула, не побоялася - козачка, королева! Вiн ©© просив чимось допомогти монастиревi, а вона сама при©хала туди! Авжеж, смiливий, вiдважний вчинок, але який ризикований!.. В цей час, коли всюди нишпорять конфедерати й унiати, вона в жiночому монастирi! О, не доведи господи! Щохвилини на не© чигають смерть, муки ще гiршi вiд смертi! - Найда замислився. - Що ж робити? Не можна залишити ©© там саму... По©хати, привезти сюди або вiдвезти додому, до батька?" Але козак одразу ж вiдкинув цю думку. Хоч би там що, а в цей час вiн не залишить вiйська нi на одну хвилину! Доля Укра©ни лежить на терезах, i якби зараз вiн почав думати про сво© почуття, самiй Даринi було б соромно за нього... Залиша╨ться одно: послати за нею невеликий загiн i прохати прибути сюди, в Мотронинський монастир. Поки що тут найбезпечнiше мiсце. Заспоко©вшись на цiй думцi, Найда пiшов до монастирських стiн, щоб разом з полковником вiддати останнi розпорядження. А тим часом Залiзняк, оглянувши монастирськi стiни, вийшов за ворота подивитися ще на вали й шанцi, спорудженi за його вказiвкою на деякiй вiдстанi довкола монастирських стiн. Тепер увесь простiр мiж стiнами й валами був заповнений людом, переважно жiнками й дiтьми. Дехто тулився на возах i пiд возами, iншi просто на землi - на розстелених свитах; бiля кожно© сiм'© лежали клунки - все, що люди встигли захопити з собою; до деяких возiв були прив'язанi воли, корови, а подекуди стояли, збившись купою, вiвцi. Людський гомiн перемiшувався з меканням овець, ревiнням корiв i кукурiканням пiвнiв. Збоку можна було подумати, що навколо монастирських стiн розташувався велетенський ярмарок, якби обличчя людей, що сидiли гуртками, не були такi сумнi, якби в загальний гомiн не вривалися сльози й стогнання жiнок та дiтей. Коли до валiв пiд'©хав Залiзняк, усi, перешiптуючись, шанобливо поскидали шапки; полковник оглянув укрiплення й повернув назад. Бiля ворiт його зустрiв козак i повiдомив, що до пана полковника з дуже важливою звiсткою прибули ковалi. - Ну, то веди ©х сюди, в сторожку! - наказав Залiзняк i зайшов у невеличку келiйку монастирського сторожа. За хвилину туди ж увiйшли дво╨ високих на зрiст запорожцiв i, вклонившись Залiзняковi, гучно мовили: - Здоров був, батьку! - Доброго здоров'я, дiти! - приязно вiдповiв полковник. - Ну що, скiнчили роботу? - Скiнчили, все сховано недалечке, у Вовчому байрацi. - А скiльки? - Тисяча шабель, та ножiв з чотири тисячi, та наконечникiв до списiв тисячi двi. - Славно! Добре попрацювали, не грiх i по чарцi! - Зараз не треба, батьку: нап'╨мося в панських замках хмiльного пива. - Дай боже! А що ви iще скажете? - Пiймали двох шпигунiв польських. - Шпигунiв? - здивувався й стривожився Залiзняк. - Де ж, як? - Та в лiсi ж, - хотiли нас вистежити! - Ну й що ж? - Не вдалося, вартовий спiймав; ми хотiли ©х там самi рiшити, а потiм подумали, що, може, ти розпита╨ш ©х про що. - Добре... А хто ж вони? - Брехали багато... Ну, та сам побачиш - хлопець i дiвчина. - Хлопець i дiвчина? - перепитав Залiзняк. - Та ось вони тут з нами, зараз приведу! - мовив один iз запорожцiв i, вийшовши за дверi, повернувся з Прiсею й Петром. Коли Залiзняк побачив ©х, у нього мимохiть вирвався вигук здивування; вiн швидко пiдвiвся й, пiдiйшовши до дiвчини, взяв ©© за руки. Прiся дуже зблiдла й схудла за час свого полонення, та коли побачила полковника, ©© змарнiле личко зашарiлося нiжним рум'янцем, а очi засяяли незвичайним щастям. - То це шпигуни? - промовив Залiзняк, з любов'ю поглядаючи на Петра й Прiсю, i з посмiшкою озирнувся на запорожцiв. - Та як вам таке на думку спало? А ти, Петре, чого ж не сказав ©м про мене? - Та вони, либонь, казали, - знiяковiло зауважив старший запорожець. - Дiвчина й перстень твiй показувала, але ми не повiрили... За таких, бач, обставин попалися... Вночi пiдповзли до нашого яру, видивлялися, винюхували... - Гай-гай! - усмiхнувся Залiзняк. - Як можна було подумати на таку красуню, що вона шпигунка? Вiн ласкаво взяв Прiсю за пiдборiддя, i збентежена дiвчина спаленiла ще бiльше. - Ну, та слава богу, що хоч живими до мене привезли. I як це тобi, Петре, надало до них, - вiн пiдморгнув у бiк запорожцiв, - у гостi потрапити? - Заблудилися в лiсi з сестрою, - похмуро мовив Петро. - Ну, почули - гупа╨ молот, на те гупання й пiшли, але боялися вiдразу пiдходити... Спершу хотiли роздивитись... пiдповзли, ну й схопили нас. А батько й отець Хома не захотiли, пане полковнику, ©хати зi мною: сказали, що ©м належить захищати святу церкву. Залiзняк здивовано глянув на Петра: певно, бiдолашнi дiти ще нiчого не знали про смерть свого батька. Якусь хвилину полковник мовчав, немовби не наважуючись завдати ©м смертельного удару, та потiм сказав збентежено й сумно: - Вони свято виконали свiй обов'язок... Захищали церкву до останнього подиху... Уже в голосi, яким були промовленi цi слова, Петро й Прiся одразу вiдчули щось лиховiсне. - До останнього подиху? - тремтячим голосом перепитав парубок. - Ой мати божа! - скрикнула Прiся, звiвши на Залiзняка сповненi жаху очi. - Хiба ляхи вже напали на Лисянку? - тривожно допитувався Петро. - Авжеж, дiти... - I батько?.. - у вiдча© сплеснула руками Прiся. - Прийняв мученицький вiнець. Тихий зойк вирвався з Прiсиних грудей, i вона, наче пiдрiзана косою квiтка, похитнулась i впала на руки полковника, що пiдбiг до не©. Петро теж кинувся до сестри, по його щоках котилися сльози. Коли бiдолашну дiвчину привели до пам'ятi, вона тихо, безутiшно заридала. - Недолюдки, христопродавцi, гаспиди! - хрипiв Петро, притискуючи Прiсю до грудей. - Ех, чого ж мене не було там?.. Я або захистив би, або хоч натiшився б!.. - Батько ваш тепер у ясних оселях божих iз святими мучениками й праведниками; там йому краще, нiж тут, на землi. А ми вже справимо по ньому таку панахиду, яко© й свiт не бачив. Ти, Петре, залишишся з нами; знайдемо недолюдкiв, якi знущалися з твого батька... А ти, Прiсю, не журися, ми не кинемо тебе. Залiзняк ласкаво погладив дiвчину по голiвцi. У цей час дверi вiдчинилися, й до сторожки ввiйшов Найда. - Ну, панове, одведiть дiвчину до людей, - звернувся Залiзняк до запорожцiв. - Тут ╨ й лисянськi селяни, а до нас пришлiть Неживого. Ти ж, Петре, коли хочеш, залишайся з нами. - Берiть i життя мо╨! - з запалом вiдповiв Петро. Запорожцi з Прiсею вийшли, а через хвилину до сторожки ввiйшов Харко Неживий з дванадцятьма надiйними козаками. - Доброго здоров'я, батьку! - привiталися козаки. - Що скажеш? - А ось що, брати, - вiдповiвши на' привiтання, заговорив Залiзняк. - Завтра опiвночi зберуться в Мотронинському лiсi всi козаки, запорожцi, гайдамаки й селяни - вся Укра©на; завтра опiвночi ми освятимо нашу зброю i заприсягнемося полягти всi, як один, за матiр Укра©ну i за хрест святий. Вiйська вже тут; та ще багато прибуде до завтрашнього вечора i козакiв, i селян, - тому вiзьмiть кожен з собою ще по кiлька душ i засядьте на всiх дорогах i стежках, якi ведуть до монастиря, щоб ляхи, довiдавшись про завтрашнiй день, не прорвалися крiзь лiс i не оточили нас зненацька. Бо тут буде серце Укра©ни, i якщо вони поразять його, тодi вже нiщо не воскресить трупа. - Розумi╨мо, батьку, мишi не пропустимо! - заговорили разом козаки. - З лiсу теж не випускати нiкого! - додав Найда. - Хiба що тiльки з нашим листом чи перначем, а в лiс тiльки тих, хто на запитання "Хто йде?" дасть вiдповiдь: "Лисянський титарi" - "Куди?" - "На прощу в монастир". А коли ©хатиме обоз, то гасло таке: "Хто йде?" - "Чумаки з Криму!" - "Що везете?" - "Сушену тараню!" - А якщо хто помiтить ляхiв i не зможе зупинити ©х, - вiв далi Залiзняк, - то хай тричi вистрелить iз мушкета, i кожен, хто почу╨ пострiли, хай повiдомить iншому, а той повинен негайно послати гiнця до нас. Розумi╨те, дiтки? - Розумi╨мо, батьку! Усе зробимо, як кажеш, будь певен! - Вiримо, друзi! - Найда i Залiзняк пiдвелися. - Нам i вам, однаково всiм, господь востанн╨ да╨ нагоду врятувати Укра©ну, востанн╨, бо часи мiняються: ви - останнi орли Укра©ни. Вiддамо ж, друзi, все, що ма╨мо, - i життя, i душу, щоб хоч цього разу вирвати батькiвщину з кайданiв! - Амiнь! - разом вiдповiли запорожцi. Усi мiцно обнялися, потисли один одному руки, й запорожцi вийшли. Залишилися тiльки Залiзняк i Найда. Обидва якусь мить мовчали. - Ну, друже, - глибоко зiтхнувши, сказав полковник. - Тепер уже все скiнчили, залишилося тiльки вирiшити нам помiж себе: на якi мiста зараз рушати? Перш нiж ми нападемо на Умань, треба взяти кiлька менших мiст, щоб наше вiйсько повiрило в сво© сили i щоб нагнати страху на ляхiв... У Чигиринi й Жаботинi зiбралося багато шляхти, то як ти гада╨ш, чи не податися нам щонайперше туди? - Згоден!.. Але ось що, друже: перш нiж ми гомонiтимемо про справи, я хотiв тобi сказати про одну приватну рiч! - Найда вiдкашлявся. - Пiдiйма╨ться буря, жiночий Лебединський монастир сто©ть без будь-якого захисту, а на нього давно гострять зуби ляхи... От я й вирiшив, що неодмiнно треба туди, про всяк випадок, послати сотню козакiв... Гiрко ж буде, коли й ця свята обитель загине, як iншi... - Ох, друже, шкода, що тобi так пiзно спало це на думку! - зiтхнув Залiзняк. - Чому пiзно? - стривожено спитав Найда. - Бо я щойно одержав звiстку. Ляхи, либонь, уже напали на Лебединський монастир i, очевидячки, перетворили його в кляштор!.. А що ж дiялося в нещаснiй Лисянцi пiсля вбивства доброго отця Хоми?.. Мокрицький i плебан у супроводi губернатора, полковника й чотирьох молодих офiцерiв увiйшли до церкви; найпревелебнiший офiцiал, пiдiйшовши до вiвтаря, зняв руки вгору й заспiвав фальцетом "Те deum laudamus" плебан, а за ним i всi присутнi рiзноголосе пiдхопили, й переможний гiмн верескливо i дико залунав пiд склепiнням гвалтом узято© церкви. Потiм Мокрицький увiйшов через царськi врата у вiвтар, а плебан через дияконський вхiд поспiшив у ризницю. За хвилину вони обидва вийшли з вiвтаря з перекошеними вiд гнiву обличчями: - Злочинство! Святотатство! Нечуване блюзнiрство! - зарепетував офiцiал, хапаючись руками за голову. - Мшi не можна вiдправити: всi шати забрано... Усi священнi речi вкрадено... I навiть ковчег i чашi зникли, - тремтячи вiд хвилювання, пояснив плебан. - Грiм i блискавка! Хто насмiлився? Роздеру на шматки! - закричав, синiючи вiд лютi, Кшемуський i витрiщився на небожа. - У всякому разi, найяснiший пане, не пiп, - вiдповiв переляканий шляхтич. - Я його захопив зненацька, й нiкого з ним не було, нiкому при менi передати ключiв вiн не мiг. Потiм розпочався допит... А коли пiп помер, я поквапився сюди; церква була замкнена, й нам довелося виламати дверi... Виходить, хтось iз бидла... - Який пекельний злочин! - жахався Мокрицький. - Наруга над богом у його святилищi... Осквернення "Secula seculorum"... О ╙зус-Марiя! - Блюзнiрство впаде на нашi голови! - вторив офiцiаловi плебан. - Знайти менi винного! - затупотiв ногами на небожа губернатор. - Або я не подивлюся, що ти шляхтич! Пан ╨ галган, а не довудца! - Проше найяснiшого пана дядю... - спробував був тремтячим голосом запротестувати шляхтич, але Кшемуський несамовито закричав на нього: - Тихо! Замовч! Ти повинен був одразу пiд'©хати до церкви, оточити ©© сторожею, а ти по городах тинявся... I не зна╨ш, хто був тут у той час, хто давав розпорядження, хто звелiв бити на сполох! - Я ось титаря... - Стiй! Я вже сам займуся допитом i карою... I слово гонору, що жахнеться пекло! - i Кшемуський, повернувшись спиною до небожа, вийшов розлючений на паперть. За губернатором рушили iншi. Неподалiк вiд папертi стояло кiлька зв'язаних полонених, захоплених жовнiрами, - три баби, слiпий дiд i титар. Тут же лежав, спливаючи кров'ю, дзвонар i тихо стогнав. Драгуни на конях оточили церкву, а решта команди, спiшившись, розташувалась на вiдпочинок по всьому цвинтарi й за оградою. - До свого десятка, пане, за ограду! - скомандував Кшемуський, i блiдий, похнюплений довудца, тремтячи вiд переляку, вийшов за ворота. - Слухайте ви, пси, гадюки! - звернувся до полонених губернатор. - Якщо зараз же на цьому мiсцi ви не назвете менi ту бестiю, котра забрала з церкви священнi речi, то не дожити менi до вечора, коли я не перерiжу усе ваше село, починаючи з щенят. - Не покладай гнiву на людей безневинних, найяснiший пане, - обiзвався титар. - Усi священнi речi iз церкви винiс з власно© волi, а не за чи©мось наказом, я. - Ти? Ха-ха! - зрадiв Кшемуський i потер вiд задоволення руки. - А де ж ти ©х, собако, подiв? - спитав вiн трохи м'якшим, навiть ласкавим голосом, втiшаючись збентеженням жертви. - Де я подiв ©х, найяснiший пане, то вiдомо ╨диному боговi й менi. - Але ти й нам скажеш, га? Правда, скажеш?.. I принесеш усе назад, якщо ми попросимо? - губернатор ставав дедалi нiжнiший i нiжнiший. - Не скажу й нiкому нiчого не вiддам! - твердим голосом вiдповiв титар. - Чи ти ба, який упертий! - здивувався Кшемуський i спокiйно додав: - А принесiте-но, панове, жару й всипте гарненько по пригорщi йому за халяви. Цей засiб дуже корисний i розв'язу╨ iнодi язики. Через десять хвилин на жаровнi було розпечено вугiлля. Прив'язаний до стовпа титар стояв блiдий як полотно, але цiлком спокiйний; очi в нього палали релiгiйним екстазом, уста шепотiли молитву. Кати насипали йому за халяви жару, i скоро юхта в багатьох мiсцях прогорiла; дим тремтливими пасмами пiднявся вгору й окутав обличчя, страдника. Але титар мовчав, навiть не застогнав. - Вельможний губернаторе! - сказав полковник Стемпковський. - Ця гадюка, зда╨ться, ма╨ лагiдне серце... I, певно, не стерпить мук сво©х ближнiх за себе... - Так, слушно, пане, - осмiхнувся Кшемуський. - А от спита╨мо цих свiдкiв!.. Тiльки бiдолахам холодно босонiж стояти на сирiй землi, то поставте ©х для зручностi на розпечене вугiлля!.. Слiпий дiд навiть не здригнувся: чи вiн недочув наказу губернатора поставити "бидло" на вогонь, чи йому було вже все байдуже. Так само мовчазно сприйняла наказ i одна з жiнок, але друга впала до нiг Кшемуського й почала голосити. - Вони не бачили... вони нiчого не знають, - тихо, через силу промовив титар. - Вiрю, - погодився Кшемуський, - але менi хочеться знати, наскiльки тверде тво╨ серце? Адже ти одним словом можеш врятувати ©х... Жiнко! Не мене проси, а пана титаря. Це в його волi... Титар застогнав, але швидше вiд морально© муки, нiж од фiзично©. - Простiть мене, грiшного, простiть, добрi люди!.. Але я не можу, бог бачить, не можу вiддати наших святинь i нашо© вiри на наругу латинянам... Перетерпiмо ж за Христа вiд катiв. Слуги виконали жорстокий наказ губернатора. - Та пiдведiть ще й цього дзвонаря, - додав Кшемуський. - На дябла йому валятися? Кiнчайте з ним швидше. Нехай дзвонить i склика╨ бунтiвне бидло на тому свiтi. У цей час бiля ворiт почувся стукiт колiс i тупiт кiлькох коней; гурт жовнiрiв, що стояв там з паном довудцою, розступився й пропустив в ограду нового володаря Мало© Лисянки пана Левандовського в супроводi кiлькох гайдукiв. - По якому праву на мою Лисянку вчинено на©зд? - напруженим вiд лютi голосом вигукнув Левандовський. - Хто смi╨ порушувати мо© власницькi права? - Я! - вiдповiв Кшемуський. - Пан губернатор? - здивувався Левандовський, спершу не помiтивши свого кривдника-ворога. - Поставлений вельможним дiдичем для того, щоб у княжих володiннях панувала справедливiсть i не порушувалось право? А вельможний пан сам скрiзь насаджу╨ насильство, грабунки й сваволю? Ха! Вiд такого управлiння не буде добра нi пановi, нi дiдичевi. - Цо-о? - посинiв губернатор i схопився за свою дамашiвку. - А те, що я не дозволю в сво╨му майонтку порушувати шляхетськi власницькi права! - i Левандовський видобув свою шаблю. - Ха! А хто ж пану дав цей майонтек? Я! Захочу й сьогоднi ж вiдберу! - Я знаю, що пан здатний на нечуване злочинство... Але цей майонтек дав менi найяснiший князь, з дiда-прадiда володар усiх тутешнiх ма╨ткiв... А що пан клопотався, то не по охотi, а тому, що задля примхи розорив мiй родовий хутiр!.. То це не подарунок менi, а тiльки сплата боргу. - А! Зухвальство? То я ж покажу пановi, хто я! Чому ще й досi не введено тут унiю й чому ця церква не перетворена на костьол? - Тому що я дозволив мо©м пiдданцям сповiдувати свою вiру... А пан, немов розбiйник, кату╨ чужих нi в чому не винних людей!..