! - переконано й навiть урочисто каже старий i в усьому бiлому виходить з очеретiв. - Гарне цього року лiто, i зерном, i погодою гарне. Шкода тiльки, що в мо© кiсточки заходить осiнь. - Та нащо ж вам бродити по водi? Рибалка зiтхнув: - Коли я в мо© лiта почну думати тiльки про старiсть, то це вже не життя, а синiй смуток. Купатимешся? - Почекаю, поки ви впiйма╨те свою золоту рибку, - мружиться Данило. - Золото© вже не спiймаю - не тi ро©ш. От карася чи липка, напевне, добуду. А коли ж ми з тобою вловимо пiвпудового коропа? - Аж шудороги? Це 'гриба iiочекати. Двохсотграмового вже ма╨мо. - Люблю, коли вода багата рибою, а не п'явкою, - старий обережно занурю╨ сака в ставок, пiдводить ближче до берега, натиску╨ долонею на дужку, а ногою iз грузького дна колошка╨ рибу, потiм проворно вийма╨ свою снасть, виходить iз нею на берег i витрушу╨ все, що ╨ в нiй, на траву. - Тепер дивись! У куширi зблиснули, дрiбно затрiпотiли два карасi з долоню завбiльшки. - Не густо, але й не пусто, - каже старий. - А було ж колись отут i води, i риби! Ставочки один за одним, як намисто, блищали. Та поменшало звiра в лiсi, птицi в небi, риби у водi, а бджоли пiд ногою вже й зовсiм не знайдеш. - Хай прийдемо до тями з хлiбом, тодi й за бджоли та ставки вiзьмемось - не все зразу, - розважливо вiдповiда╨ Данило. - Поки в баби спечуться кпишi, - в дiда по етапе душi. Оцей же ставочок i силянку ставочкiв за ним колись я доглядав. Тодi чирята i качки до мо©х нiг пiдпливали, а зараз без пам'ятi летять од людини. Зараз птицi до мене тiльки у снах пiдпливають. I чого ми такi немилосерднi стали до птицi чи того зайця? Дiтям про нього казочки розповiда╨мо, а самi вибива╨мо його впень. Завтра прийдеш до мене на рибку? - Навряд, дiду. Жнива! - Тодi я тобi на поле принесу. Все у вас нема╨ часу. А от у нас було й часу бiльше, i нервiв менше. Iнколи дивишся: таке молоде, таке ще зелене, а в нього i се болить, i те болить, там кривить, а там муля╨, ще й нерви мота╨ собi i комусь. Ми щось про цi нерви й не чули. - Ви так говорите, дiду, нiби у вас нiчого не болiло. Старий задумався, щось згадуючи. - Та болiло, сину, одного разу й в мене. Живота впоперек схопило. - I вiд чого той бiль узявся? - Панський жеребець ударив копитом. А в нього ж, клятого, копито вiдерковйм було, Данило розсмiявся: - Дiду, це ви правду кажете чи вигаду╨те? - Сущу правду. Колись був я здоровий, як лут, а ось тепер осiнь заходить у костi, в очi - уже й нитку не аасилю в голку, Лiта, лiта, - та й знову поволi, статечно, в усьому полотняному, побрiв у воду, нагнувся над саком, щось зашепотiв йому, чи очерету, чи рибi... М'якою луговою стсжпiюю Данило вийшов па степову дорогу й попрямував не в село, а до вiтряка, силует якого так гарно вписуваисн в довколишнiй свiт. Там пiд гуркiт жорен, поскрипування снастi й теплий шерех муки його прихопить короткий степовий сон. ╙ ж розкiш у свiтi! Тiльки треба розумiти ©©! А хiба не розкiш, як мiж крилами вiтряка пiдводиться мiсяць i знову, вибиваючись iз темряви, та╨мниче ожива╨, куриться степ? Висячими схiдцями, якi скрипом перелiчують кожен крок, Данило пiдiйма╨ться на ганочок, що сто©ть пiд двосхилим дашком, i заходить у вiтряк. Вiд коша оберта╨ться старий похилий мельник, чуб його, наволохаченi джмелi брiв вуса i навiть зморшки на обличчi присипанi пилком свiжого пшеничного борошна. - Де ж, Миколо Костянтиновичу, люди? - А люди вiдпочивають собi, бо коротка нiчка-петрiвочка, - всiма зморшками посмiха╨ться мельник, i вони осипають борошно. - I ви оце самi засипа╨те, самi й мелете? - Атож! Це мiй час - жнива! - Старий теплим поглядом обводить мiшки, що нiчлiжанами полягали навкруг мучника. - Заночу╨ш у мене? - Заночую, коли не надокучив. - I не кажи такого, - посмутнiшав мельник. - Сини мо© роз'©хались по морях-океанах, i ©м уже не до старого вiтряка, не до старого батька. Навiть листи лiнуються писати - усе б'ють телеграми. А я чогось цих телеграм i досi боюсь - хтозна, що вони можуть принести. Ти ж чув, що мiй старшенький аж теплохiд водить? - Чув, Миколо Костянтиновичу. - На тому теплоходi, розказував, може вмiститися усеньке наше село, навiть з хуторами й присiлками. Просив при©хати до нього на море, та я нiяк не можу покинути свого вiтряка: врiс у нього тiлом i душею, та й годi. У мене в диня-качанка, може, покушту╨ш? Медом пахне. Що то лiтечко! - Старий пiдiйшов до сипанки, вийняв звiдти диню, черкнув по нiй ножем - i медвянi пахощi одразу забили пахощi борошна. - Лiтечко! - знову повторив мельник, поставив догори дном сипанку, поклав на не© диню. - Це не те, що зимова цибулина, - потiм вигрiб борошно з мучника, зав'язав матроським вузлом мiшок i поплескав його, як любовно плескають рукою дiтей. Отак i живе чоловiк на свiтi бiля крил - у роботi, в любовi до хлiба насущного, до людини, до слова людяного, i ╨ щось святе в його руках, коли вiн по схiдцях пiдiйма╨ться до коша й засипав зерно чи коли прислуха╨ться до теплого шепоту муки та до шугання крил. Бiля вiтряка загуркотiли колеса, потiм почувся веселий дiвочий смiх. Мельник повiв сивою од рокiв i борошна головою на розчиненi дверi: - Що хтось молоти пiд'©хав. I почi по заспав. Незабаром на порозi з'явилися Ярппа i Мирослава. - Добрий вечiр, дiдусю! Ви прямо наче з кiно зiйшли! Як вам ту© ведеться? Не застудились на всiх протягах? - зразу ж заторохтiла Ярина. - Не знаю, хто метля╨ться на всiх протягах, - ласкаво дивиться старiсть на молодiсть. - Змелете менi? - Якщо на весiльний коровай, то не тiльки змелю, а й спетлюю. - О, таке ви, дiдусю, скажете! Менi треба на галушки змолоти. - А коли, Яринко, на коровай? Дуриш, дуриш хлопцям голови, а весiлля все вiдклада╨ш. Ярина зашарiлась, потiм лукаво повела бровами, пiдвелася навшпиньки, щось зашепотiла старому на вухо, й обо╨ розреготались. А Мирослава, дивуючись, побачила в тiнях вiтряка Данила. - I ви тут? - I я тут, товаришко агроном. - Данило Максимович дуже любить вiтряк i його господаря, - защебетала Яринка, вже несучи зерпо до коша. - Вони, вiдцурапшися на все лiто сво╨© хати, навiть ночують тут: кинуть па тапчан яко©сь трушеницi i не журяться. - Справдi? - не повiрила Мирослава. Вона, погойдуючись, стояла в дверях вiтряка й назбирувала на коси ще ранн╨ мiсячне промiння. - Як же в такому гуркотi можна заснути? Данило приязно глянув на дiвчину: - Цей гармидер я полюбив з дитинства. Так славно було, ще з мамою, прийти на вiтряк, обнишпорити всi його закутки, притулитися вухом до короля чи стати бiля самих крил, щоб вони пiдiймали вгору твого чуба, а думки до неба. Посмiшка лягла на дiвочi вуста: - Ви так це сказали, що й менi хочеться притулитися до короля, - вона руками i станом притулилась до того див-дерева, що тримало на собi увесь вiтряк. - Як воно? - Гуде, мов неспокiйна доля. - А нам час не дав тихо© долi. Мирослава здивовано пгдвела вi©, а вухом ще тiснiше притулилась до короля. - Гуде! Наче сердиться на мене? - На добрих людей нiколи не сердиться душа вiтряка, - обiзвався згори Микола Костянтинович. - Це я знаю, бо звiкував бiля крил. - Може, пiдемо до крил, бiля яких нишпорять вiтри? Мирослава допитливо подивилась на Данила: чи не пiдсмiю╨ться над ©© довiрливiстю? - Ходiмо! Дiвчина обережно, наче в холодну воду, спускалася по скрипливих схiдцях, а мiсяць i тiш грали па ©© обличчi, на косах i легенькiй сукнi, що встигла увiбрати пахощi вiтряка. Даниловi здалося, що вiн уже давно-давно зна╨ Мирославу, ©© мiсячнi коси, ©© характерну дiвочу ходу, яка ча©ть у собi щось нерозгадане, жiноче. Коли пiдiйшли до крил, вiтер знизу иiдхоиив дiвочi коси, i вони золотим снопом пiднялися вгору. - Ой! - спочатку злякалася Мирослава, вхопилася обома руками за коси, щоб не занесло ©х кудись, потiм засмiялася й вiдступила од вiтряка, що намотував i намотував на сво© крила мiсячне ткання. - Невже, Данило Максимовичу, можна цiлий вiк прожити бiля крил вiтряка? - То було б щастям: прожити вiк бiля крил! Мирослава пильно глянула на Данила: - Це вже лiтература? - Нi, переконання. Хiба погано звiкував наш мельник? Без метушнi, без галасу, без житейсько© мiзерi© вiн усе життя стара╨гься людям на теплий, як душа, хлiб, i всi мають до старого тiльки любов. I коли ти десь вичита╨ш про бiблiйних пророкiв, то згадай доброго сивого мельника бiля посивiлих крил. - Це, може, й так. Але вже скоро не буде вiтрякiв i отаких, схожих на пророкiв, мельникiв. - Тодi, напевне, сумнiшими стануть нашi степи, а може, й душi, - задумався Данило. - Не скрiзь повинен брати гору практицизм, особливо той, що висоту╨ з нас душевнiсть. I все одно на кожнiй роботi ми повиннi думати про крила, бо iнакше сiренько, осiннiм туманцем, стече наше життя. Як тобi? Не нудно в нас? - Бiля чорнозему та бiля зерна не занудьгу╨ш, - щиро сказала Мирослава й знову вхопилася руками за свiй снiп, що не май спокою бiля крил. Данило посмiхнувся: - Багато ж у тебе куделi. - У мо╨© матерi було ще бiльше, - й сумнi згадки скували Мирославинi очi. - Ви теж без матерi? - Маю тiльки вишню на цвинтарi замiсть матерi, - повернув голову до невидимого кладовища. - Звiдки б i коли не приходив я, вона завжди вiдчиняла менi дверi. А тепер нема╨ кому ©х вiдчиняти. Вони ще мовчки постояли бiля вiтряка, що стугонiв зсередини, стараючись людям на добрий хлiб, а тут поривався й поривався вгору, наметуючи на крила вiтер i нiч. Несподiвано бiля них низько прогудiв джмiль i впав на конюшину, що росла бiля вiтряка. - Бачиш, який роботящий! - Данило понишпорив очима по конюшинi. - А ви чули, що джмелi навiть у приморозки, коли бджоли вже давно вiдпочивають, збирають мед? - Нi, цього не чув, - i потягнувся до дiвочих очей, до ©© снопа кiс, до тоненького стану, що й зараз бiля неспокiйного шугання крил ледь-ледь погойдувався собi i мав у тому погойдуваннi иринаду i звабу. - Джмелiв треба берегти, - сказала крилам, що так i норовили побавитись дiвочими косами. "I тебе, русалко, теж треба берегти", - подумав Данило трохи зi спiвчуттям, трохи з доброю насмiшкою, бо саме згадався отой ставочок, де ввечерi купаються дiвчата й зорi, а вночi - самi русалки. А нiч i далi брела заколисаним степом, згори обсiвала його росою, а знизу дзвенiла стотисячним стрекотом коникiв. За конюшиною бiлою повiнню стояли гречки, над ними в удовинiй самотинi сумувала груша-дичка, а бiля не© перепiлка розпачливим голосом скликала сво©х дiток, яких порозгублювала на зжатому полi. Таке життя: то матiр розгублю╨ дiтей, то дiти залишаються без матерiв. I все одно хтось нам повинен вiдчиняти дверi. Але хто? Чи не ця рука, що пiд крилами притриму╨ коси? Що ж у тобi, дiвчино? Довiра навпiл з тривогою, та вологi очi, та шерхлi вуста, що бояться любовi, що прагнуть любовi, i досвiтн╨ завзяття до свого дiлечка. I найбiльше ©й хочеться сiяти. Ось зараз вхопилася за люцерну. Вже й пiдрахувала йому, скiльки пожнивний укiс дасть ©м трави. Така, певне, й на полюсi почне щось сiяти чи садити. Тепла хвиля пiдкотилася Данилу до серця, i гарно стало йому з оцим старим вiтряком, з мельником у ньому, з людьми, що ввечерi при©жджають сюди, а вдень жнивують, i з оцi╨ю золотокосою грудочкою селянсько© долi, в яко© руки, коли вона хапа╨ться за коси, стають схожими на голубiв. Куди ж вони залетять, цi голуби, i хто ©х буде шанувати чи кривдити? - А зна╨те, славно! - раптом озвалася Мирослава. - Що славно? - Оцей степ, оцей вiтряк, оцi крила, що аж просяться в музику, в душу! Чого я ранiше не розумiла ©х? З вiтряка вийшла Ярина, на плечах ©© лежав мiшок, на грудях коса. - Менi вже треба додому, - сказала Мирослава. Данило пiдiйшов до Ярини, зняв з ©© плечей мiшок: - Пiдiрвешся, дiвко. Не можеш пiдводи почекати? - Так я хочу ще сьогоднi наварити вам галушок, - злукавила вража дiвчина. - I не полiну╨шся варити вночi? - Чари завжди варять вночi, - кинула одним оком па Данила, другим на Мирославу. Щи ти скажеш такiй беажурi? Данили помовчав, iще iiигляиув на вiтряк, який намотував на крила куделю мiсяця i час. Що тiльки вiн готу╨ нам?.. Враз десь аж на дальнiх дорогах, що збiгали до старого лiсу, гарно злетiла парубоча пiсня: Ой у полi криниченька, Там холодна водиченька, Там холодна, ще й погожа, Там дiвчина так, як рожа. Ярина стала посеред дороги, поклала руку на плече Мирославi. - Це наш Роман i Василь виводять, ©дуть на конях та й спiвають усiм степам i бродам. Такi вони завзятцi у нас. - Як славно йде пiсня над степом, - зачудувалась Мирослава. А Ярина приклала долонi до обличчя i щосили гукнула в степ: - Романе! Василю! Гов-гов! Пiсня обiрвалася, за мить стрельнули кiнськi копита, i незабаром з опiвнiчного мрева вилетiли два вершники. Данило, Ярина i Мирослава зiйшли з дороги, а вершники, домчавши до них, здибили конi i засмiялись. - Опришки! Вiтрогони! - гримнула на них сестра. - Яриночко, не сердься, бо сердитi скоро старiють. Добрий вечiр, Даниле Максимовичу! А чия це дiвчина? - вдають, що не впiзнали Мирослави. - Чи не з нашо© пiснi вийшла: погожа, як та рожа? - Замололи, загалакали, - ще гнiва╨ться чи вда╨, що гнiва╨ться, на братiв Ярина. - Он краще муку вiзьмiть. - Та ми й вас можемо взяти на конi, - Роман, пригнувшись, пiдхопив Ярину, та верескнула й вирвалася з братових рук. - Навiжений! Недарма вас навiть мама так прозива╨. - Тож люблячи, Яринко. Мама i тата обзива╨ то прудивусом, то очманою, а сама й досi аж сохне за ним. Правда ж, дiвчино мила? - Горбоносi красенi трiпнули буйними чубами i подивились на Мирославу. - Опришки! - посмiхнулась ©м дiвчина. - Краще заспiвайте. - А яко©? - зiскочили хлопцi з коней. - У нас найбiльше люблять про кохання. Ви ось цю зна╨те? - Роман притулився плечем до братового плеча i щиросердним голосом запитав далини: Червоная калинонька, А бiле деревце, Чом не ходиш, не говориш, Мо╨ любе серце?.. I притихло все у стопу перед чарами голосу, перед белом чийогось серця. Коли Роман обiрвав пiсню, Ярина вдавано зiтхнула, зиркнула на брата i прошепотiла одне слово: - Артист. - Цить, пащекувата! - Роман грiзно витрiщився на сестру, а Василь посмiхнувся, пiдвiв брову точнiсiнько так, як батько. Мирослава догадалась, що Яринка натякнула на якусь кумедну iсторiю, одну з тих, якi, зда╨ться, нiколи не переводилися в оселi Гримичiв. - З чим це ви кри╨тесь, Романе? - Еге, так вiн i скаже, - пирснула Ярина. - Кому хочеться свою парсуну виставляти на посмiховище. - Так тодi ж Роман ще дитиною був, - примирливо сказав Василь. - Розкажи, брате. - Мабуть, доведеться, - подобрiшав парубок i глиппув па сестру, - Бо як не розповiси сам, то це зiллячко прибреше, паче циганка на ярмарку... - Еге ж, еге ж, - нiби погодилася Ярина i пiдперла долонею щоку, - Говори вже, коли язик не присох до зубiв. - Оце ж рокiв з вiсiм тому наш драмгурток ставив агiтку "Урожай за царiв i за влади селян та робiтникiв". Щоб усiм було ясно, як родило за царiв i як родить тепер, - на кожну культуру чоловiчого роду брали хлопчика i парубка, а на жiночого роду - дiвчинку i дiвчину, малечу втискали в мiшечок, дорослих у чувал, гузир в'язали пiд самим горлом, а в чуби i коси втикали колоски жита, пшеницi чи iншо© пашницi. На мою долю випало грати дореволюцiйний ячмiвь. Зв'язали мене в мiшечку, поставили поруч з дебелим Володимиром Клименком i наказали мовчати до кiнця вистави. Стою я, стоять зав'язанi всi дореволюцiйнi i теперiшнi культури, а керiвник драмгуртка тиця╨ в нас паличкою i, якi треба, цифри назива╨. Застоявсь я пiд цi цифри i все потерпаю, щоб не засмiятися, бо з передньо© лави то мати пиша╨ться мною, то батько вусом пiдморгу╨, то школярi тицяють пальцями на тебе, наче ©й з мiсяця звалився. Переступаю, переступаю з ноги на ногу, аж дивлюся, Клименко задрiмав у сво╨му кулi. З цього дива я й засмiявся тихенько. А тут, як на грiх, у цю саме хвилю замовк керiвник i всi почули мо╨ неподобство. От i пiшов гуляти по лавах смiх. А що вже батько з матiр'ю реготали, то ж не питайте. Пiсля вистави посходились ми в хатi, посiдали за стiл, а тато так приязно дивиться на мене й каже: - Не сподiвався, сину, що в тебе такий хист грати на сценi. - Який там хист, - вiднiкуюсь я, а в душi щось i тенькнуло. - Менi ж i слова не дали сказати. - Що там слово, коли ти стояв найкраще за всiх i справдi був схожий на ячмiнь. - Та хто ж мене бачив за тим мiшком? - вiрю i не вiрю я. - Усi бачили! От хай наша мама скаже. - Авжеж, авжеж! - лагiдно озива╨ться од печi мама, i тiльки Ярипа кривить i придушу╨ рукою варги. - А вже як ти розсмiявся, то всiх розвеселив, - продовжу╨ батько. - Сказано, талант! - Ой тату... - ще якось вiднiкуюсь, а в головi на радощах метелики кружляють. - От сам помiркуй: чи хтось хоч раз засмiявся, коли твiй керiвник усi слова казав i в усiх тицяв паличкою? Тобi ж досить було пирснути, - i всiх розвеселив. А коли б ще заспiвав? В тебе ж он який голос! Так що, сину, пряма тобi дорога в артисти. - I отим словом батько доконав мене, бо нам усiм мамина колиска i степ голоси наколихали. Пiсля вечерi тато зi мною пiшов спати па сiно, i там на самотi я наважився спитати: - А що треба, щоб стати артистом? Батько, недовго думаючи, вiдповiв: - По©хати в Ки©в до нашого дядька Миколи, який у театрi гра╨ кумедi©, вiн тебе й опредiлить в артисти. - Як же, тату, по©хати до того Ки╨ва? - От чого не знаю, того не знаю, бо в нас зараз не гурт грошей, - сказав тато i пiрнув у сон. Менi ж за тим театром не спалося до третiх пiвнiв. Через кiлька днiв вирiшив я зайцем податися до дядька Миколи. Аж у Вiнницi на станцi© батько перехопив мене. А ця язичниця, - насварився поглядом на Яринку, - i досi дражнить мене артистом... - I дуже сварив тато вас? - посмiхнулася Мирослава. - Та нi. Пригорнув до себе i каже: "Хiба ж можна, сину, ©хати босим в артисти? Та й Ки©в - не село, там ноги об камiння прочовга╨ш. Як розстара╨мось тобi на хромовi з рипом чоботи, щоб усi навiть по чоботях чули тебе, тодi щось придума╨м". - Такий у нас батько уже добрий, що й у свiтi не знайдеш, - з почуттям сказала Ярипа. - Навiть мене нiколи не сварив. - А жаль, - вколов ©© Роман. - От за ким березова каша суму╨. Близнята вискочили на коней, по©хали, i небавом над степом знялися два голоси, виливаючи тугу про отих двох голубiв, що пили воду коло млина, коло броду. - Чом не красенi! - неждано вихопилось у Ярини, яка проводжала поглядом братiв. - Гарно ж як у свiтi! - I Мирослава притулилась до Ярини. XIV Земля вiддала людям, що могла вiддати, i, чи то з жалю до себе, чи з жалю до людей, заплакала осiнньою сльозою i неспокiйно ввiйшла в зимовий сон. Ох як люто, на шаленiй коловертi вiтрiв, зачинався цей сон: спочатку вiтровiям i снiговицi хотiлося пiдважити, вирвати з насиджених мiсць переляканi хати, розметати золото скирт i вдарити на сполох спiвучою мiддю дзвонiв. А потiм вони втихомирились, поскочувались, прищулились у яругах, i тепер люди по колiна бредуть у снiгу, що вечорами шерету╨ крихти срiбла та виколиху╨ блакитнi дими й волошкове цвiтiння. Як гарно зараз довкола! Ошатнi, в бiлих свитках хати притихли, немов дiвчата перед весiльним танцем; ось ударить бубон мiсяця, цьвохне смичком вiтрець, i вони поведуть свiй танок зачарованими долинками, левадами, садками i виведуть його - усе вгору та вгору - аж на той шлях, по якому минулий вiк проскрипiв чумацькими мажами, а -цей вiк, як блискавками, спалахнув козацькими шаблями Котовського i Примакова. А що тепер робить червоний козак Терентiй Iванович Шульга? I Данило, згадавши недавню бувальщину, мимоволi зупинився бiля придорожньо© верби, погладив рукою намерзлий стовбур. А той згори струсив на нього дим паморозi, а знизу озвався гучанням - то вiтрець прокинувся в дуплi й знову задрiмав, як маля. А он хтось мiж вербами мрi╨, вискрипу╨ чоботятами i ронить на снiг шматки пiснi. Чия ж це така пiзня?.. I давн╨ очiкування, сподiвання чи передчуття озвалися в ньому, i десь чи з паморозi, чи з ночi затремтiли тi вi©, за якими ча©вся синiй вечiр. У дуплi знову шеберхнув вiтрець, а на шляху стихла пiсня. Де ж те дiвча, що наче йшло назустрiч? Данило подався далi шляхом, та вже на ньому не було нi дiвочо© постатi, нi пiснi. Отак i виходить воно на тво╨му шляху. Неждано внизу, на крихiтнiй левадi, що пiдбiгла до само© дороги, вiн почув характерне шипiння, зирнув i не повiрив сво©м очам: на виковзанiй смужцi льоду, яка аж палахкотiла холодним сяйвом, самотиною, в кожушку нарозхрист ковзалась знайома постать. Ось вона з ковзанки вилетiла на снiг, мало не впала, вивинулась уже од само© землi, засмiялася сама собi i, вигинаючись тонким станом та граючи розведеними руками, легковажно зашурхотiла по крижанiй стежцi, видобуваючи з не© шарудiння й нiжний посвист; за плечима дiвчини погойдувався, вигравав мiсяцем снiп пшеничного волосся, що так i дихнув йому минулим лiтом. Данило, притулившись до пригорблоно© верби, з захопленням стежив за дiвчиною: iч, що витворя╨, наче маленька. А вiн усе думав, що вона не по-дiвочи серйозна чи то вiд iнститутсько© науки, чи зроду. Не раз намагався якось порозумiтися з нею, та дiвчина в такi хвилини вiдразу натягувалась, немов струна, i полохливо сторонилася його. А коли вiн хотiв провести ©© пiсля свята врожаю, то побачив, як одразу взялося тiнями, замкнулось ©© обличчя, а на шерхлих, замкнених устах прочитав: "Безсовiсний". Це тодi ошелешило його: чого вона така? Напевне, перше кохання чи захоплення прибило ©© i тому уника╨ чийогось погляду, чи╨©сь прихильностi. А ось тут, на безлюддi, в зимовому снi, на якусь часину вона стала сама собою. Ось дiвчина вилетiла з криги на снiг, зойкнула, упала, лежачи поправила спiдничку, засмiялася, потiм скочила на ноги та й почала весело обтрушувати одежу й коси. Скiльки ж у не© дитячо© i дiвочо© принади. От тобi й строгий товариш агроном, що все з чимось сiкався до нього i навiть розкидався такими словами, як хуторянство, консерватизм, тупцювання агромислi. А якi тепер мислi грають пiд отим пшеничним снопом, що аж iскриться проти мiсяця? I ввiйде вiн у чиюсь оселю сонячним ранком, а фiалковi очi заграють доброю довiрою. Данило ловить себе на тому, що матиме жаль, коли цей ранок з вечориною оминуть його душу, його хату. Що це?.. Зимова казка... чи судьба? I так славно згадався той вечiр бiля вiтряка i тi крила, що пiдiймали вгору ©© коси. Чим вони пахнуть тепер? Тодi од них iшли пахощi вiтряка i смуток матiоли. А як би вiн хотiв, щоб вони повiяли чорнобривцями його занедбаного двору, чорнобривцями його матерi, яку вiн стрiча╨ тiльки в спогадах i снах. Данило, тримаючись за вербу, обережно спуска╨ться з шляху на левадку, а Мирослава знову шерехтить чоботятами по ковзанцi i набира╨, i струшу╨ зi свого пшеничного снопа мiсячний чар. Ось ©й не тiльки ковзатися, а й танцювати заманулося; приспiвуючи собi "метелицю", вона закружляла по снiгу, а потiм по-хлоп'ячому, на пiдкiвках, вилетiла на ковзанку i знову закружляла, розколисуючи дзвоном спiдничину. - I що це наш товариш агроном витворя╨ вночi? - Ой мамо! Ой! - злякано задзвенiв голос дiвчини, вона обiрвала танок, обернулась до нього, i сором'язливiсть проступила рум'янцями на ©© обличчi. - Так що ти витворя╨ш, дiвчино? - пiдходить до не©, а вона закрива╨ обличчя руками й зiтха╨. - Ти не мовчи .менi, а щось вiдповiдай, коли старшi питають. Не протерла на ковзанцi чоботята? - Поки що не протерла, - нарештi випуска╨ з-пiд рук слово. Данило бережно кладе сво© долонi па ©©, вiдривав ©х вiд обличчя i вражено застига╨: тепер не знiченiсть, не сором'язливiсть, а саме лукавство бiсенятами глянуло на нього й кинулося врозтiч. Де вона тiльки прихопила його? А лукавство знов повернулося до не©, ще й забринiло насмiшкою: - А ви, товаришу голово, не хочете поковзатись пiд мiсяцем? Це так славно... - I коли пада╨ш - теж славне? - Теж гарно, бо тодi iскри i зорi кружляють в очах. - Ти вже докружлялась, що й руки задубiли, Де тво© рукавички? - Рукавички?.. У дорозi, - вiдповiла непевно i чогось глянула ва шлях. Вiн скинув сво©: - Може, цi нагрiють? Мирослава пирхнула: - У таку рукавицю ягня влiзе. Хто це вам виплiтав ©х? - Дiд Гримич.-Вiн усе на вирiст робить, - невмiло почав надiвати ва ©© ручата сво© рукавицi, i дивпо, дiвчина не пручалась, " притихла, тiльки дрож пройшовся по ©© тiлi. - Ти ж зовсiм замерзла. - А для чого тодi зяма? - Та вже ж не для того, щоб пiсля ковзанки бухикати на печi. Зараз же ходiмо до мене, хоч якимсь ча╨м напою. - Ви навiть чай умi╨те варити? - знову самим лукавством змiряла його. Данило здивовано повiв бровами: - Де ти замiсть слiв нахапалася шершнiв? Чи це тiльки для мене? - Ой, нi, - хитнула Мирослава головою i сво©м снопом, пiдняла руки i посмiхнулась рукавицям, - Стирчать, як глеки на кiлках. - То ходiмо. - А як хтось побачить? - Враз уся гра аiвшла в дiвочого обличчя, i тепер на иьому вибились розгубленiсть та занепококо╨нвя. - Коли хтось i побачить, то тiльки позаздрить менi, - з доброго дива бовкнув. - Хоч на мою хату подивишся. Вона в мене цiлий рiк чорнобривцями пахне. - То... нам'ять любовi? - зненацька спитана Мирослава. - Пам'ять любовi до матерi. Як ручата? Вiдiйшли трохи? - Ще нi. - Ходiмо? - Менi боязко, - правдиво глянула, збентежила © порадувала його. - Чого ж тобi боязко? - Це ви повиннi бiльше знати... Так же не можна. - Чому не можна? Ти. ж не iiйршшi деиъ аиаьш мене. - Краще ходiм до татарського броду, до Гримичiв. - Нi, до мене. Я не хочу завтра гнати конi по лiкаря, I дiвчина обпекла його: - Так дуже шкода коней? - I тебе трохи, - вiн поклав руки на дiвочi плечi, обернув ©© до мiсяця. - Ось там i сто©ть моя хата, а ворота бiля не© кигикають чайкою. Мирослава з-за плеча пильно глянула на нього: - А чиясь дiвоча доля од вас не кигикала чайкою? Вiн зрозумiв ©© побоювання. - Такого, дiвчино, не було. I коли ма╨ш до мене довiру - не називай на "ви", - вiн узяв ©© притихлу руку, й вони з левади повернули на Ту вуличку, де плетенi тини i верби-пiдлiтки бiля них вели до напiвзабуто© оселi. Iшов i милувався дiвчиною, ╞.╞ снопом, ©© ходою - легкою i красивою. Зведки ж ти взялася? З якого поля, з яко© пiспi? I здавалось, що в цього вже був такий вечiр надiй i притихле вiд сполоху дiвча бiля нього, яке не зна╨, за що триматись рукою - за тендiтнi в паморозi верби чи за серце. Ось i його ворота. Мирослава, випереджаючи Данила, поторгала ©х, i вони справдi кигикнули чайкою. - Наче в казцi, - здивувалась i чомусь зрадiла дiвчина. Пiдiйшовши до вiкна, на якому клубочками дрiмала мiсячна сновiйнiсть, Данило постукав у шибку. - У вас хтось живе? - пройшовся переляк по обличчi Мирослави. - Нi. - А чого ж ви стука╨те? - Згадую свою матiр. Вона завжди на стук вiдчиняла менi дверi. А тепер нема кому. - I це тяжко, Даниле? - сама не помiтила, як назвала його на iмення. - Тяжко, Мирославе. А ключ у мене завше лежить на призьбi пiд вербовою дощечкою, пiд тi╨ю, про яку дiвчата весною спiвають: "Вербовая дощечка, дощечка, там ходила Настечка, Настечка", - i знову згадав не вербову дощечку, а вербову ногу Шульги. Це ж треба навiдатись до нього i Дiденка, якогось гостинця завезти. Даияло вiдчинив сiнешнi й хатнi дверi, Мирослава все ще з опаскою ступила в темряву хати. - Справдi, тут вереснем i чорнобривцями пахне. Ви любите ©х? - Дуже. I люблю, коли дiвочi коси вiють чорнобривцями, - нечутно торкнувся ©© снопа. - Уявля╨ш: снiг i чорнобривцi! - Вiн засвiтив свiтло, i гостя одразу ж пiдiйшла до фою матерi, пород яким свiтився снiп жита. - Це ваша мати? - Матiр. Мирослава посмутнiла. - I в мо╨© такi добрi очi були. I звала вона мене чогось Журавкою. - А моя часто спiвала про журавку... Щось незвичне було в ©© вдачi. Як вона тiльки, вже з рiздва, виглядала весну, як тiшилась першим пiдснiжником, як прислухалась до спiву зерна, до шелесту макiвок, до всi╨© землi. I до колоса, i до трави, i до деревця у не© була своя любляча мова, пiсня. Найбiльше я; наспiвувала на луках, бо там стiльки птаства знаходило притулок i в травi, i в березi, i на водi. Бувало, гляне на якусь чубату ча╨чку або на виводок диких качат, що пливуть за качкою, i зiтхне: "Боже, як то славно, коли е крила", - та й тихенько заспiва╨ травi чи копичкам: А журавка ходить Та пiр'ячко ронить... А ти, малий, одразу й побачиш: i журавля в журавлиному бродi, i журавочку, i ©© двiйко цибатих дiток. Мати не раз втiшала мене, що. в мою подушку зашила журавлинi пера. Це щоб у сон приходило птаство, травиця, поля, а не рiзна погань. - Це ж треба, - аж зiтхнула Мирослава. - Добра i тиха матiр. - Що добра, то добра, а от чи тиха - не знаю. Одного разу вона здивувала усiх односельцiв. Це сталося у двадцятому роцi. Бiля самого села партизани на шаблях врубалися в банду Гальчевського. То була до зубiв озбро╨на зграя, а отаманив у нiй вчений жорстокосердець, що нахвалявся вирiзали бiльшовикiв до сьомого колiна. Як побiгли городами i вулицями без вершникiв конi, я з мамою вийшов у двiр. Аж до нас на змиленому конi пiдлiтав розпашiлий од битви партизан Михайло Чигирин. Ти зна╨ш його - вiн тепер головою колгоспу працю╨. Ще з вулицi гукнув матерi: - Ганно, допоможи пораненим - винеси полотна перев'язати рани, - i зiскаку╨ зi свого воронця, веде його на подвiр'я. А кiнь аж хита╨ться од утоми. - Де ж я того полотна вiзьму? - одразу пожалiснiла матiр. - Усе повiддавала то за оранку, то за хлiб. - А може, щось завалялось? Бiда хлопцям: лежать на бiлих гречках, а гречки вже червоними стали. В оселi кинулась мати до скринi, та хiба знайдеш те, чого нема? - Що ж, таке дiло, - похилив голову Чигирин. - Доведеться багатi©в потрусити. А так не хочеться, щоб на такому полотнi були чужi лайки та нарiкання. - Почекай, Михайло, - враз стрепенулася мати, застигла на якусь хвилю, а далi метнулася до божницi, стала на лаву й почала здiймати рушники з образiв. - Ти що, жiнко добра? - здивувався, не повiрив собi Чигирин. - Нiчого, нiчого, - заспоко©ла його матiр. - На цьому полотнi не буде нi лайок, нi нарiкань - воно святих сповивало... - Оце так... - широко розкрила очi Мирослава: в них входили далекi видiння. - А що ж далi? Данило зiтхнув: - Далi вона все ждала батька, ждала навiть пiсля того, як дiйшли чутки, що його вбито. А голос ©© з кожним роком смутнiв i смутнiв. Незадовго до смертi вона якось попрохала мене: - Данилку, заспiвай менi про журавку, що ходить та пiр'ячко ронить, бо я чогось нинi не можу... Останню дорогу матерi люди вiд хати до цвинтаря встелили цвiтом. А над ©© хрестом завжди висить рушник i взимку, i влiтку ма╨ сво©ми крилами... - От i думай собi, що таке життя... - зажурилась дiвчина. - А чого ви перед образом матерi поставили жито? Данило журно глянув на. Мирославу. - Бо все життя мо╨© матерi пройшло в житах чи бiля жита, бiля чорного хлiба i на безхлiб'©. Отак, напевне, бiля житечка, на оранцi, на сiвбi, на жнивах пройдуть i мо©, i тво© роки, якщо контри чи замiжжя не заберуть тебе вiд ниви та перепiлки в нiй. - Надiюсь, не заберуть! - переконано сказала дiвчина i допитливо подивилась на Данила: - А що для вас головне в життi - жито, перепiлка в ньому та жайворонок над ним? - Селянська доля! - задумливо вiдповiв Данило i на нiмотний погляд Мирослави невесело посмiхнувся: - Це ж може здатися нудним чи обмеженим, як визначив великий знавець параграфiв i планiв Ступач. - Розкажiть! - пошепки звелiла Мирослава i стала ближче до снопа. - З чого тiльки й почати? Менi й досi зда╨ться i, напевне, завжди буде здаватися, що крiзь мою душу, крiзь мо© очi, крiзь мо© болi та сподiвання пройшла iсторiя селянсько© долi i смуток житечка, яке й досi не може нагодувати людей. Це, певне, тому, що не встиг огрубiти, хоча й не мало бачив грубого, навiть жорстокого в селi. Так-от про селянську долю, про селянськi сподiвання. Убогими, стражденними, причавленими були вони. Щоденно серце хлiбороба обкiльцьовував страх i перед податками, i перед злиднями, i перед силами природи. I тiльки в пiснях пробивався не такий уже й великий свiт надiй, що в самого бога можна випрохати щастя: жита на хлiб, пшеницi на паляницi, а ще гречки на варенички. Як бачиш, не дуже й багато просили хлiбороби в бога. А тепер ми самi повиннi ставати тими богами, що змiнюють селянську долю, виводять хлiбороба у свiт великих надiй, у свiт великого врожаю i душевностi. Ти не раз, певне, сумувала, слухаючи пiсню про бiдну вдову, що засiяла сво╨ поле, зволочила i сльозами примочила. То хiба не варто присвятити свiй вiк тому, щоб нi сльозо, вi злиднi, нi безхлiб'я не ломили нi вдову, нi сироту, нi всю селянську долю? Так я розумiю турботи нашо© держави, так я розумiю i свою непоказну, але ревну працю, - Данило занепоко╨но глянув на дiвчину: чи ве подума╨, що вiн якесь патякало, i вже, глузуючи над собою, закiнчив: - Тому, зважаючи на вищесказане, не доведеться менi шкаповi селянськi чоботи мiняти на модельне взуття. - Гарно сказали ви про все, окрiм модельного взуття. Про щось подiбне думала i я. Тiльки чи всi зрозумiють вас, романтику вашу? Недовiрливий ще наш селянин, ох який недовiрливий. - Не все, Мирославе, зразу приходить. Буде правда - прийде i вiра! Хто б iще кiлька рокiв тому з селян повiрив, що ©хнi дiти прямо в полотняному одязi, в летчиках чи а босонiж пiдуть у високу науку? Будь моя воля, я з щирого аоиота поставив би пам'ятник тим людям, тобто бiльшовикам, що здогадалися за розкладкою комiтетiв незаможних селян посилати вчитися малописьменну моходь у робiтфаки, а потiм i в iнститути. Там, як цiлину орали, - важко давалася нам наука, але мужицькою впертiстю, безсонням долали ©© i виходили в люди. Такого нi в яких Кембрiджах i Овсфордах не 'було. Ти ж не можеш уявити, щоб порiг Оксфордського унiверситету переступив парубiйко в батькiвськiй ки-. ре© i постолах! Мирослава глипнула десь у далину, засмiялась: - Теж гарно! А ма╨те ж ви самi радiсть од сво╨© щоденно© празвi? Чи тягнете ©©, бо звикли тягнути? - Пита╨ш, чи не чорний я вiл, що тягне свое ярмо? Ця мiрка не для мене, бо маю в руках жагу працi, зда╨ться, розумiю i радiсть поля, i радiсть хлiба, не хуторянську, де навiть безсмертне зерно охороня╨ться пiвпудовими колодками i собаками, а ту, вiд яко© яснiють людськi очi i ширшають, надi©. Ти, ввiсио, чула старовинну легенду про ╨вшан-зiлля, про безмiрну любов до сво╨© землi. То я маю в собi це ╨вшан-зiлля. Оцю любов, од яко© на плечах крила сорочку рвуть! А ти про пiд'яремного вола подумала, - i щиро, по-хлоп'ячи засмiявся. Засмiялась i Мирослава. - Говорiть, говорiть, Даниле. - Що ж тобi iще?.. I, крiм дуже великого, маю меншi, тiльки сво© радощi: це коли тиховiйна сi╨ться зерно i пробива╨ться прорiст, коли маленькими корабликами пливе полями молодий горох, коли бринить цвiтом i музикою гречка, коли дiвочою рукою кличе когось до себе вояоття проса i коли сто©ть тихий дзвiн достжгао© ниви. Щоденно щось у широкополi мене хвилюв, радув, бо зрiсся, зрiднився з ним. Я нещодавно почув улюбленi слова нашого великого вченого про вчених: "Ми повиннi стояти на глобусi". От i селянство ваше так повинно стояти на глобусi, осiваючи свiт зерном життя. Отож, певне, догаду╨шся, що я маю чим жити. I романтика теж ма╨ чим жити, хоча i ©©, i селянство не милу╨ демагогiя та невiрство грамових дiячiв, - i нахмурився, згадавши щось сво╨, замовк. Нахмурилась i гостя, приклала руку до чола i тихо, не знати кого запитала: - Чого так часто дрiб'язковiсть, погроэа чи пiдшепiт прибивають велике? Ви не бо©тесь, що нашу високу романтику може вдушити занадто активний бюрократ? Для цього вiн i господарчими розрахунками козирне, i вiдповiдними цитатами блисне, i правдоподiбнiстю прикри╨ться. Данило невесело здивувався, невесело посмiхнувся. - Фiлософ мiй з золотими косами! Мирослава не розгубилась. - Якщо ви мене так велеречиво охрестили, то дайте вiдповiдь на одне приземлене питання. Хлопець уклонявся i жартiвливо, як iсаансьхi гранди в п'╨сах, провiв рукою бiля само© долiвки. - З охотою, синьйорино! - Тодi скажiть, вельмишановний товаришу голово, до якого вже залiтають гостi навiть з областi, чого у вашiй хатi i досi долiвка, а не пiдлога? Любов до старовини, патрiархальщини? - До вбогостi не може бути любовi. - Це не вiдповiдь, а вiдписка. - А тепер вiдповiдь, - уже серйозно сказав Данило; - Я постелю пахучу пiдлогу з живицею, з прожилками, з гнiздечками сучкiв, що так гарно дивляться на тебе, тодi, коли в селi не залишиться жодно© долiвки. Жодно©! - Он як! - насмiшкувато хмикнула Мирослава. - Тодi продовжуйте свою думку i про хату. - I продовжу. Ти зна╨ш вдову Галину Пастушенко? , - Оту, що ма╨ п'ятеро дiтей? - Так. - Яка гарна жiнка, - посмутнiла Мирослава, i вся гра зiйшла з ©© обличчя. - От коли ця гарна жiнка i всi нашi вдови вже будуть мати новi справжнi оселi, тодi я i подумаю про свою хату. - Довго вам, напевне, доведеться чекати. - Я терпеливий - дочекаюсь. - Не тiльки терпеливий, а й упертий, - пiд вiями дiвчини стрепенулась посмiшка. - А спите ви... на цвяхах? - Нi, на сiнi, - засмiявся Данило. - Сiно ж застеляю рядном - пасманистим або в гречечку. - I це вже добре, - дiвчина зирнула на те пасманисте рядно, пiдiйшла до стiни, перед якою стояла стара, з випаленими квiтами скриня. - Що це за дiвчинка? - глянула на фото, з якого пильно дивилось на не© милогубе дитинча. Сум обметав парубочi уста. - Це Оленка... - Ваша рiдня? - Якщо i рiдня, то, напевне, далека-далека. Мирослава пильно подивилась на Данила. - Чого ж напевне? - Як тобi сказати?.. - завагався. - Кажiть, як ╨! - вже нетерпеливилась дiвчина, а в голосi ©© забринiла пiдозра. - Не хочеться, щоб ти чула про грiхи чи грiховнiсть життя. - Яку грiховнiсть? - насторожилась Мирослава, а в душi почула, як там щось обрива╨ться... Чого б це? - Тодi слухай... Кiлька рокiв тому йшов я увечерi до сво╨© двоюрiдно© сестри Оксани. Тиша, тiнi i мiсячна гра пасманили i луги, i татарський брiд. Враз од берега цю тишу розкололо таке невтiшне схлипування, що менi моторошно стало. Бiгцем кинувся до броду i над бистрою, в кущах верболозу, побачив дiвчину, яка, очевидно, прощалася з життям. Вихопив безщасницю з води, винiс на берег, пiзнав ©© i, як що, почав утiшати. Сто©ть вона передi мною i ронить мовчазнi сльози на прибережний пiсок. Бачу, не заспокою Марiю - так звали цю дiвчину. Тодi посадив ©© на човен, пере©хав брiд - i до Оксани. Та вже якось вiдходила ©©. - Що ж то за iсторiя була? - зажурилась Мирослава. Данило враз обiзлився на когось. - Ота сама, споконвiчна, але, бач, нiяк не може остерегти надто довiрливих дiвчат. Звiв Магазаник поденщицю, яка працювала в його лiсах, а коли в не© пiд серцем забилося життя, погнав до знахарки. Дякуючи Оксанi, воно якось обiйшлося, i в Марi© з'явилася донечка, а в мене ось це фото, - вже посмiхнувся i дитпнi, i Мирославi. - А Марiя ж де? - глухо спитала Мирослава. - Вийшла замiж за доиру людину i пере©хала в сусiднiй район. Зрiдка пише Оксанi й менi... Ти чарочку дерецiнки вип'╨ш, щоб розiгрiтись? - Нi, - сумно похитала головою i для чогось зняла шапочку. - А тернiвки? - Хiба ж сьогоднi свято? Вiн зазирнув пiд ©© нерiвнi вi©, де нiяковiла ота зваба, яка вже цавно зачарувала його. - Для мене - свято. - I це правда? - спитала не голосом, а порухом уст. - Iстинна правда, - вiдповiв напiвпошепки i побачив на ©© куделi кiлька зернин пшеницi. - А це ж звiдки взялася пашниця? - Хiба ж ви забули, що я сьогоднi ©здила до селекцiонерiв? - I що вони? Мирослава удавано зiтхнула: - Тiльки на мо© гiркi сльози зважили: насипали свого чарiвного зерна в шапочку. Я тодi скинула рукавицi, щоб i в них сипнули, та не вийшло по-мо╨му. - Отам, у селекцiонерiв, i зал