иле Максимовичу, дасте! Ще й зрадi╨те, що дасте, бо такий час! - Ти всiм гендлював, то не гендлюй часом: вiн ще помститься за себе. - Це ми побачимо, кому вiн помститься! То нiяк не дасте? - Нi! - Тодi наше вам! - Навiть торкнувся рукою кашкета i позадкував до порога. - Ви ще не раз згада╨те цю годину! Я вирву собi свiй завтрашнiй день, та не знаю, де опиниться ваше завтра! - I Стьопочка хряпнув дверима. Данило зиркнув на старого: - Бачили такого виривача? I як цього тхора могла полюбити Катруся? Сгарий похитав головою: - Любов спочатку любить, а роздивля╨ться пiзнiш. Ти ж куди? - До жита, до пшеницi, до зiрок, до вiтряка. - Ех i доля в тебе... - Нiчого, дiду. Нашу долю, хоч i нелегко ©й, Ступач не заб'в цвяхами! XVII На синiх долонях вечора темним смутком горбатився старий вiтряк i в благаннi простягав завмерлi руки чи то до неба, чи то до людей: звикши до драпi, до гурту, вiн нiмотно карався без них, i тихi сльози скапували з його крил, що вбрали в себе дух борошна, дух степу, материнки, усiх чотирьох бродiв i чотирьох вiтрiв. Скiльки приходило i скiльки вiдходило людей од цих крил?! А як славяо пiд ними пiдiймались i вихрили пшеничнi коси Мирослави! Згадавши той вечiр з вечорiв i тi коси, що назбирували ще ранн╨ мiсячне промiння, i вологi з довiрою, з тривогою й очiкуваииям очi, i того джмеля, що забринiв ©м на довгi роки, Данило нодобрiшав i вiд крил пiшов до висячого ганку вiтряка. Ось вiн: зараз вивiльнить зацвяховацi дверi, скине гальма, засипле кiш i хоч на якусь часину стане мельником - добре, що знав й любить усi тi роботи, якi починаються з зерна й закiнчуються зерном. Напевне, йому для душi треба було стати мельником. Та, окрiм сво╨© душi, в обов'язок перед людьми, перед землею i перед тим, що зветься часом. На схiдцях ганку темнiло кiлька мiшкiв: видно, привезли хлiбороби зерно, покружляли бiля мовчазного вiтряка та й у надi©, що розум переважить дурiсть, залишили свою працю на скрипучих, iз слiдами нiг схiдцях. Ще, зда╨ться, так недавно по цих схiдцях вiн, малий, пiдiймався з матiр'ю, яка несла на плечах свою вдовину ношу. Iз сонцем на плечi змалювати б ©©. Iз сонцем, а не з вдовиною ношею... Був собi журавель та журавка... I не стало ©х. А тобi дiсталася iнша ноша. Тiльки б не зiгнутися, не впасти пiд нею. Неждано бiля самих дверей вiтряка щось заворушилось, а потiм звелася постать людини, i по-старечому заскрипiло, на щось поскаржилось дерево ганку. - Миколо Костянтиновичу, це ви? - вражено знизу запитав Данило. - А хто ж iще може тут човпiти? - журбою поскрипу╨ голос старого мiрошника. - Оце на ганку серед мiшкiв i ночувати зiбрався. - Чому ж не вдома? - Треба ж комусь бути i тут - бiля хлiба, бiля людсько© працi. Та й не можу я без вiтряка, нiяк не можу - вiн менi в усiх снах шуга╨ крилами. Я, чусш, навiть раю пе хочу без вiтряка. - Ой дядьку Миколо! - Данило вибiг на ганок, навхрест обняв старого, i той притулився до нього, нiмотно прохаючи захисту. - Мiцно ж забив дверi Ступач? - Та нi, - мельник навпомацки вiдшукав долонею отi гнiздечка, якi пробили цвяхи, - бо дерево крихке, старе, як мо© кiсточки, потягнеш до себе - то й повискаку╨ залiзо. - А ви вже торгали дверi? - посмiхнувся Данило. - Потроху торгав, а крепко - сумнiвався, бо нема в руках влади, - уже лукавить мiрошяик i скоса погляда╨ на Данила. - Хитру╨те чи пiдсмiю╨тесь? - Та нi, бiльше журюся, - зiтхнув старий. - Давно нiхто не гримав на мене, поважаючи мою працю й старiсть. А сьогоднi Ступач котив на мене i громи, i блискавки, i все страхав, що я вiдриваю вiд працi робочi руки. Чи ж зна╨ невiглас, скiльки вiн, коли зупиниться вiтряк, озлобить рук на жорнах? Як не ма╨ людина чим думати, то дума╨ сiдалом, заздрiстю та злобою. Слухаючи мельника, Данило втиснув пальцi обох рук у щiлину мiж обшивкою i дверима, потягнув ©х до себе раз i вдру©е; шорстке дерево вп'ялось у тiло, вигнулось, вiдскочило вiд обшивки, i в теменi вiтряка забовванiв старезний король. - Ось i ма╨мо радiсть чи параграф, - знову зiтхнув мельник. - Життя! Так що тепер: посто©мо перед порогом чи пiдемо до крил? - До крил!.. I от у щем i невпокiй приходить радiсть чи подоба ©©: поволеньки, ще вiрячи й не вiрячи собi, заскрипiли крила, заскрипiв король, задзвенiло зерно на стiнах ковша i зашелестiв несмiлий теплий струмочок борошна, на якому трима╨ться хлiборобська доля. Мельник пiдставив пiд нього руку й сам собi сказав: - Життя! "Таки життя, яке воно не ╨", - в думцi вiдповiв йому Данило. Та не встиг мiрошник ще взятися за дерев'яну згрiбачку, як знизу, на схiдцях ганку, швидко загупали чи©сь нетерплячi крокм й незабаром на синiм отворi дверей чорним хрестом розiп'явся захеканий Ступач. Певне, вiд обурення на ньому ворушились торбннп галiфе. Вiдхекавшись, вiн витрiщився на мельника: - Дiду, як ви посмiли? Пiд суд захотiлося? Хто дозволив пускати вiтряк? Хто?! Чого мовчите! - А коли я не хочу говорити з тобою? - несподiвано вiдрiзав сумирний мiрошник. - Бо що ти менi i людям? Ти вже скоро не тiльки з людьми, а й з богом будеш позиватися { все, навiть йемлю, на безплiднiсть зведеш. Ступач отетерiв, i навiть у сутiнках було видно, як осiнньою водою гусли його очi. А Данило раптом почув у вiтряку жалiсивгудiння бджоли. Чи то заблукала вона сюди, чи, вiдробивши сво╨, забилася на останнiй спочинок. - Дiду, iще раз питаю: хто дозволив тобi молоти? - вже лиховiсним сичанням запитав Ступач. - Господар. - Який господар, коли я наказав?! - Це я дозволив, - спокiйно обiзвався вiд коша Данило i почав сходити вниз. - Ти?! - Ступач на мить оторопiв. - Для чого? - Щоб декому нагадати: вiтряк ма╨ крила, людина - теж. - Знову за сво╨? - трохи притих Ступач. - Залiзти б рукою в твою душу. - Залазити в чиюсь душу - це таке ж злодiйство, як залазити в чужу комору. - Тобi ще мало було в районi?! Тебе ще мало вчили розуму за цi днi? - Щось я не помiтив розуму в одного iз сво©х навчителiв. - Так скоро помiтиш! - скипiв Ступач. - Досить уже панькатись iз тобою, бо ти надто зарвався. В печiнках сидять тво© пiдозрiлi дi©! - Орати, сiяти, жати - це пiдозрiлi дi©?! - не витримав тону Данило, безрозсудство прорвалось у його слово, i вiн, як ножем полоснув по живому: - А як зрозумiти дi© декого, хто ©сть наш хлiб-сiль i толочить нашi душi? У Ступача затремтiли губи й важке пiдборiддя. - Конкретно: це про мене?! - Вгадали. - Чим я толочу ©х? Чим?! - Сво╨ю абсурдною пiдозрiливiстю i примiтивiзмом виконавця. Землi виконавця мало. Селяниновi - забагато. - Он як!.. - на якусь мить розгубився Ступач, зиркнув на мельника, потiм на Данила. - Вийдемо звiдси. Киплячи обо╨, вони вийшли з вiтряка, i синя чаша вечiрнього степу облягла ©х пахощами лiта i шуганням крил. Чи це крила вiтряка, чи недосяжнi пташинi крила, що пролiтають над нашим вiком? Помовчати б у цю тиху годину, подумати б про життя. - То я, по-тво╨му, лише виконавець? - клекочучи вiд обурення, запитав Ступач. Ну, щоб на цю хвилю прикусити, проковнути язика чи якось схитрувати у словi! Та ба, нiяко© тобi хитростi, обережностi. - Не просто примiтивiст, а ще й гiрше, - Бондаренко поверх Ступача глянув на край свiту, що саме з-пiд землi видобував першу скибку мiсяця. - Ще й гiрше?! "Ось коли ворог обiзвався". Який я ще маю злочин? - запитав нiби глумливо, хоча весь аж тiпався вiд злостi. - Один з найбiльших: ви сво╨ю пiдозрою четверту╨те вiру в людину. Ще в першi днi революцi© великий поет сказав, що вiй хоче слухати музику революцi©. А ви все дума╨те не про життя, не про музику, а про подзвiння над людиною. - Йому ще вiри й музики захотiлося в такий час! - ©в грудях Ступача забракло повiтря. - Оце ти, враже, i скажеш на сво╨му судi! - видихнув задуху. - Навiть на страшному. - А вiн i буде страшним! - ошалiвши, вигукнув Ступач погрозу. - Я тебе, розумнику, нагодую кров'ю! - Хлiбом, хлiбом треба годувати людей, бузувiре! - обернувся Данило й навмання пiшов у луги. Ступач схаменувся: "Що я сказав? Що?! Невже це ослiплення розуму?.. А коли не ворог вiн? Але чого так багато папiрцiв на нього i чого вiн сам такий? Певне, й дiдько не розбереться в цiй круговертi". I в цей час хтось обережненько торкнувся його рукава. - Стьопочка?! - Еге ж, Прокопе Iвановичу, це я. За вами прийшла машина з району, то я й мотнувся шукати вас... От чули, що Бондаренки сказав у вiчi! А знали б, яке позаочi говорить! I найбiльше, що ваша посада вища за ваш розум! Ох, як я боюся ситуацi©: коли не ви його, а вiн вас... А як я залишуся без вас? - Стьопочко, ти набрiху╨ш на Бондаренка? - I Ступач схопив нашiптувача за груди. - Отако©! - ображено похитав головою Стьопочка, ображено поклiпав вiями. - Вiн теж мене i улещав, i хапав за груди, коли я приходив по характеристику. Все хотiв, щоб я подав голос проти вас. - Це правда? - А який Стьопочцi iнтерес говорити неправду? Проявляйте, Прокопе Iвановичу, iнiцiативу сьогоднi, бо хтось проявить ©© завтра, то й спiзнитесь на свiй по©зд. Ступач здригнувся i, не прощаючись, швидко пiшов до села. - Оце так. Наче ошпарений пiвень побiг, - знизав плечима Стьопочка i задумався. - А чого вiн сам так пiзно бродить, по лугах та полях? Це, про всякий випадок, теж треба взяти на замiточку, бо що буде, як не вiн Бондаренка, а Бондаренко його сколупне? I гарний чоловiк, а все може бути... - I Магазаник полiз до кишенi по записника. "Хiба ж ти людина? Бузувiр, та й бiльш нiчого, - в який уже раз повторив у думцi Данило. - Та не один мовчить, i гнеться перед тобою, i годить тобi, неначе лихiй болячцi. Ну, не всякий може собi наплювати в душу. Коли ма╨ш скидати шапку, то скидай перед богами, та й то з власно© охоти. Добре так думати, а вже твоя душа, напевне, шерету╨ться на папiрцях цього самодура". Безмiрна туга налягла на чоловiка, вiн похилив голову i нiби поменшав. - Вечiр добрий, Данило Максимовичу! - тихенько вiд лугових верб проспiвав дiвочий голосок. - Чому в присiлок не йдете? - Псрод цим з граблями за плечима зупинилася смаглолиця Катря Лебеденко, мiсяць тепло грав на ©© зiницях, на вогких довiрливих устах i косi. - Ще встигну, дiвчино. - Устигнете? А хтось когось чека╨ - дочекатися не може, - наспiвне струмком жебонить дiвочий голосок, та i в цьому наспiвi вчува╨ться смуток. - Може, i тебе хтось не може дочекатись, - приязно, з невеселою усмiшкою оглянув доладну постать, наче вихоплену з вечорово© iмли. - Мене вже не чека╨, - здригнулася дiвчина, i мiсяць погас у ©© зiницях. - Чому? - насторожився Данило. - Кажи - щось трапилось у тебе? Катруся похнюпилась, махнула рукою, пiд навскiсними стрiлками бровенят залягла печаль: - Ет, краще не треба. - Чому ж не треба? Може, чимось пособлю. - Тут, надiйсь, запомочi нiде шукати, - тополькою затремтiла дiвчина. - Говори, Катре! - вже наказу╨ Данило. - Ви ж зна╨те, цими днями трапилось лихо з мо©м рiдним дядьком, - болем i довiром глянула на нього. - То й що з того? - А Стьопочка пiсля цього вiдразу й вiдкинувся од мене... Бо вiн оце в район вискочив... Дума╨ ще й далi пiти, то й говорить, що дружба зi мною йому на характеристику ляже. - А на серце йому нiчого не ляже? - врiзалась лиха складка в мiжбрiв'я Данила. - Про серце в характеристицi не пишуть, там тiльки данi треба... - Тодi, Катре, добре, що вiн зарання вiдкинувся од тебе. Не запаршивлений за╨ць, а справжнiй орел знайде свою Катрю. Але як ще прийде Стьопочка до тебе, жени його чим попало: дрючком, кочергою, качалкою, що пiд руку попаде© Ти ж у нас як зiронька, а вiн каплун недорiкуватий, i вообче... - перекривив Стьопочку. Катря з подивом i вдячнiстю глянула на голову. - А ми каплуном Ступача прозвали. - Ступача? I за що його так прозвали? - аж повеселiшало чоловiковi. - За безугавний крик. Тiльки ви, Даниле Максимовичу, не за©дайтеся з ним - недобрий вiн чоловiк. Це такий, що злобу i в могилу забере. Не рубайте йому все з плеча, бо не з його, а з вашого плеча кровця потече. А ви дуже потрiбнi нам. Так усi кажуть у селi i бояться за вас. - Спасибi, серденько, - обома руками притримав дiвочу руку. - Як ти гарно мiсяцем пiдвела сво© уста. - Ой, таке й скажете, - Катря соромливо посмiхнулась, потiм стулила уста i, несучи в сво©й чистiй душi першi дiвочi страждання, пiшла в срiблясто-зеленаву синь вечора. "Чом тобi не царiвна?!" - подумав Данило i, минаючи копицi, почвалав у поля. Над притомленим завороженим степом стояла така тиша, що було чути, як знизу диха╨ колос, а згори випадають роси i мiсячна обнiж. З настою одволоженого полину i жита гнiздами пробивався дух заспуло© березки, в ©© медвяну пiжнiсть вплiталася пряна гiркуватiсть глухих ланiв. Данило зупинився на гiннiй дорозi, де сходилась сивина жита i перша, тьмяна при мiсяцi, золотiнь пшеницi, одiрвав од колоса одвислу квiтку березки. На долонi ©© скручене, в рожевiй одяганцi, тiльце пiдпливло сльозами, i така невтiшнiсть була в кожнiй ©© складцi, що знову подумалось про людське горе. Заворушились клятi питання, клятi думки i болi; вони звiдусiль лiзли в голову, справляли там i похорони, i поминки. I вже очей i серця не тiшив нi дитячий шепiт колоса, нi тихий зоряний пил, нi мiсячне марево. А воно сiялось i сiялось на срiбно-димчастi поля, на далекi хати, присипляло людей, яким не спалося, заспокоювало землю, коли мучилась вона... "Бач, вiн мене кров'ю нагоду╨, бо я не пригнув сво╨© душ" до його нiг", - побачив ненавистю начиненi очi, i недобрi передчуття зворушились бiля серця. Стиснути б його, одiрвати рукою всi болi. Та не тi ткачi ╞х ткали, ох, не тi! У житах щось зашарудiло, i незабаром на дорогу викотився ©жак. На його оброшених голках дробилися мiсячнi скалки. На мить вiн зупинився бiля людсько© тiнi, засопiв, принюхався, оббiг ©© i зник у пшеницях. "Ти, ©жаче, ма╨ш сотнi голок од гадюки, а як рятуватись людинi од сво╨© напастi? Навiть коли трапиться зi мною лихо, про нього заговорять, озираючись на всi боки... Еге, а дiд Корнiй не озира╨ться". Спробував Ступач настрахати й дiда, викликав його до сiльради, поставив перед собою, а сам, сидячи, повiв допит. Старий слухав-слухав, хитав головою, а далi й сам заговорив, наче суддя: "Чого ти, чу╨пт, розсiвся перед мо©ми лiтами, перед мо©м смутком i сивиною? Хiба для цього тебе вченi вчили, а держава на посадi витриму╨? I де ти тако© непоштивостi до людей нахапався? Дума╨ш, усе почина╨ться з тебе, з тво╨© недоумкуватостi, яку ти хочеш поверх розуму поставити? З недоумкуватiстю та непоштивiстю можна Йти не до людини, а в свинушник. Що? не подоба╨ться мо╨ слово? А кому ж тво╨, залякуванням начинене, подоба╨ться? I чому воно оплачу╨ться нашими грiшми i сльозами? Але це до недалеко© пори, до недалекого часу..." Згадав про це Данило i охопив голову руками. На розтоцi, де закiнчувалися землi його села, зачорнiв старий хрест, поставлений ще в двадцятому роцi, коли тиф перетягував людське життя на кладовище. I зразу ж у долинi за хрестом тихо-тихо жебонiла-завмирала степова криничка, ©© теж у двадцятому роцi, зразу пiсля бою, викопав партизан Михайло Чигирин. Скiльки про його вiдчайдушнiсть було складено билиць i небилиць, навiть таких, що вiн знався з нечистою силою i тому був заворожений вiд кулi та шаблi. Веселоокий Чигирин не дуже й журився такими вигадками, а коли його страхопуди питали про це, вiн, похитуючи головою, насочувався та╨мничiстю i лише коли-не-коли нiби знехотя кидав: - На нечистих можна i нечистого випускати, щоб свiй свого боявся... Добувши живого ключа, Михайло Чигирин почекав, поки перечиститься вода, набрав ©© у брезентове вiдро, пiдхопив його списом, скочив на коня i гордовито по©хав полями до вiтряка, де пiсля шалу битви пiд крилами спочивали його побратими... Тепер постарiлий Чигирин справно голову╨ в сусiдньому селi, iнколи, хитро примруживши око, ганить Данила за непотрiбний запал i прямолiнiйнiсть, бо ж деколи треба пожалiти розумного лоба, щоб не вiдповiдало дурне нижчеспиння. Це повчання так гарно виходило в нього, що Данило, забувши сво© прикростi, починав розпогоджуватись чи й смiятися, i вони разом ©хали в поле або до партизансько© кринички, за якою тепер потроху догляда╨ дiд Корнiй. Вiн задернив ©©, викохав над нею плакучу вербу, а бiля не© приладнав на двох стовпчиках ослона, по боках якого вниз головами звисали дерев'янi черпаки. Вiдрадно було старому дивитись, як б'╨ться серце ключа, як нерiвно дихав вся криничка i наспiвно перечища╨ води. Тодi приходили на пам'ять рiзнi роки, навiть такi, що були чи й не були, i гори Болгарi©, на яких вiн пiдтiкав кров'ю, i його Меланка, що вiдiйшла вiд нього. "Життя..." Данило пiдiйшов до забутого хреста. Давно вже на ньому нiчого не було, окрiм сiрих печаток лишайникiв. А тепер тут вiн помiтив рушника з вишитими голубами. Чия змучена душа принесла його на перехрестя глухих дорiг?.. - Не спиться, сину? - обiзвався позаду глухий, iз тютюновим хрипом i з задавненою простудою голос. Од партизансько© iфнппчкп до нього, похитуючись од ваги рокiв, пiдiйшов дiд Корнiй. Вiн подав головi обплетену жилами i до блиску протерту чепiгами та мотуззям дзвонiв руку. - Не спиться, - вклонився старому. Дiд Корнiй одним смутком глянув на рушника, потiм на Данила. - Звiдки ж, дитино, така зловiснiсть упала на нас? Ти не думав над цим? Чи за планами заготiвель, виконання i перевиконання не було часу думати? - Ох думав, дiду, вже думки й голови не тримаються. - А хтось, певне, не дуже болiючи i думаючи, вхопився за чорнi папiрцi, за крик, за мiтлу залiзну й заробля╨ на цьому видвиженi╨. А дурiсть на видвиженi© наробить нам достогибелi лиха: одних людей причавить, других поверне до бога, третiх - до злоби, розумним пригасить розум, i вони замовкнуть у журбi, а нахабним примножить нахабства, i вони пiдуть красуватись, як мухомори. То чи ж прийде, сину, через таку скруту справжня мудрiсть до нас? - Неодмiнно прийде, дiду Корнiю, неодмiнно© Iнакше не може бути, - з вiрою i мукою глянув на старого... - От побачите! Дiд сумно похитав головою. - Може, й так, може, й так, вам, молодим, виднiше. Це менi i Михайло Чигирин казав. А я, чу╨ш, уже духом надломився - людина ╨смь, стара людина. Думаю i журюся: чого ж те добро ма╨ йти по наших смутках? I на це Данило нiчого не змiг вiдповiсти. Мимоволi потягнувся до старого, обняв його i, боячись зрадливо© сльози, швидко пiшов до сво╨© Мирослави. А старий ще довго, похитуючи головою, дивився йому вслiд, потiм глянув на рушника, перехрестився на голуби кохання та й почав думати i про житейське, i про те, що вже зазирнуло йому в притомленi мудрi очi, кликало в останню дорогу. "I напрацювались, i надзвонились ви на вiку, - поглянув на сво© роками пiдсушенi долонi. - Час, щоб i над вами хтось задзвонив. Тiльки хто? Не всякий тобi розумi╨ тужливу душу дзвонiв. Чи не пора сходити до вербiвського дзвонаря? Напевне пора... Далекi свiти, i зорi, i мiсяць, i рухливi поля, i луки з копичками сiна, i дзвiниця пiдступили до старого; прислухаючись до нерiвного подиху землi, у думах, у тривогах, у гiрких сподiваннях поволi пiшов верстати свою останню путь дiд Корнiй. Ось вiн вузенькою стежиною увiйшов у безгомiння червоних пшениць, стебла яких тримали на собi i вбирали в себе iмлавiсть петрiвчаиського сну. До старого звiдусiль потяглися золотi сережки одволоженого колоса, потяглася i дрiмота, i в тiло поволiповолi почала всотуватись пряжа далеких-далеких рокiв. Аж оглянувся довкола, чи не побачить ©х. Та побачив тiльки тiнi, що крадькома переходили з поля на поле. Хiба ж не цими полями жнив'яно© пори вiн повертався додому зi сво╨ю проворною чорнобривою дружиною, на руках яко© то плакав, то агукав, то спокiйним снопиком засинав бiленький вузлик? I тодi не треба йому було нi маминих грудей, нi мамино© колисково©, бо ©© шепотiло колосся, шепотiв бiлочубий сон, шепотiли чотири броди, i припнутi, i неприпнутi човни на них, i верби над ними. - Ти тiльки поглянь, як воно спить! - щасливо оберталась до нього дружина, i вони обо╨ нахилялись над сном дитини. - Гарний буде орач, як знайдеться для нього земелька. Шестеро, немов сонцем перекупаних, красенiв-орачiв народила йому дружина то в полях, то в лузi бiля бродiв, то в хатi, у вiкна яко© завжди заглядали чи соняшники, чи сонце. Вiйни переполовинили ©хнiх синiв, а журба забрала дружину на цвинтар, i найбiльшою втiхою стали на старiсть йому дзвони та онуки. Добре, що хоч у них, поки малi, менше клопоту, анiж у синiв. I чи то далекi роки, чи колос, чи хата обiзвалися йому: Ой колишу колисочку, Ой колишу колисочку Яворову, Щоб у нiй росла, Щоб у аiй росла Дитина здорова. Вiн простягнув руку над полем так, неначе в нiй було зерно, i сказав далинi: "Ростiть, дiти, здоровi, ростiть гарнi, ростiть працьовитi й добрi". Ниви вбирали в себе тиху мову старого, як вбирали колись його посiв, i вбирали посiв мiсяця, i голос перепiлки, що комусь радила заснути на нiч, а йому назавше. Та хiба це страшно, коли ти чесно звiкував свiй вiк? Хлiбами старий вийшов до татарського броду, що спав i не спав пiд сплески хвилi i риби. Отут колись ординцi гнали ясир до Криму та й до одного загинули вiд вiйська Iвана Сiрка, як ма╨ гинути все жорстоке у свiтi. I досi в негоду стогнуть оцi береги, бо тяжкий час ходив по них i втиснув сво© слiди у пам'ятi землi. Од татарського броду Корнiй добрiз до дiвочого, де на лузi чи то стояли, чи то потроху ворушились ошатнi копицi сiна. А на плесi, немов дiди, сивiли й шш.шш за течi╨ю вiхтi туману. Ось у цьому бродi пiд новий рiк вiн перестрiв свою долго - свою Меланку, що поверталася вiд рiднi з присiлка. З несподiванки вона скрикнула, потiм засмiялась, наче срiбло розсипала на пiдсинене срiбло снiгiв. - Ти чого смi╨шся? - не знайшов кращого спитати, а в душi щось тенькнуло i зупинилося. - Бо тебе побачила, - такою посмiшкою окинула його, нiби весна стала поруч iз нею. - Такий я гарний тобi? - Як мiсяць молодий. - Умi╨ш ти сказати, - забурмотiв розгублено i взяв ©© за ручата, вони здригнулись, шарпнулись, а далi притихли в довiрi, в чеканнi. - Замерзли? - Замерзли, Корнiю. - Тодi я шапкою погрiю ©х, - скинув свого високу бирку. Дiвчина почала вiднiкуватись, та вiн втиснув ©© руки в шапку i пiшов кригою до берега. А в березi, бiля заснiжених вербичок, Меланка так славно заспiвала йому: Ой учора iзвечора Пасла Меланка два качора. Ой пасла, пасла - загубила, Пiшла шукати - заблудила. Ой вийшла у чисте╨ поле, А в полi Корнiй плужком оре. Ой оре вiн, оре ще й сiв, А за ним рiлля зеленiв... Наорався i насiявся вiн за свiй вiк. I чорнiла, i зеленiла, i сивiла перед ним i за ним рiлля, а тепер уже й вiн посивiв, як довгий вiк. То й пора прощатися зi свiтом. I очима прощання подивився на тi старi верби, що були вербичками, коли бiля них стояла його Меланка. "Спать пiдем, спать пiдем..." З шелестом ниви, з шелестом старих верб, зi спiвом перепiлки вiн дiйшов до села i попрямував до дзвiницi, в якiй i тепер дрiмали i святковi, i скорботнi голоси його дзвонiв. Корнiй вiдчинив дверi дзвiницi, i враз така слабiсть охопила його, що мусив, тримаючись ©а. варцаби, опуститися на схiдцi. Невже оце прийшло воно? Мiсяць падав йому па сиву голову i випадав з очей, в левадi озивався деркач, а над головою не дзвенiли, а шелестiли дзвони, та все одно ©хнi голоси почали заходити в тiло, i все воно озвалось гудiнням. Тодi скорiше, скорiше до внукiв, бо й попрощатися не поспееш.. Утомлений, спiтнiлий, вiн ледве дочапав до свого двору, а з двору до садочка, де, розкидавшись, спали бiлочубi внучата, як колись спали його сини. Надивившись на те, що звалося життям, вiн нахилився до дiтей, торкнувся до них устами, а дзвони, що затоплювали тiло, почали пiдiймати його вгору. Вiн випростався, рукою, паче землю, поблагословив онукiв: - Ростiть, дiти, здоровi, ростiть гарнi, ростiть красивi й добрi. Прокинулась його . наймолодша невiстка, що мала спокiйну, дрiмливу красу, глянула на батька, скрикнула: - Ой таточку, що з вами?! - Дрiмливiсть звiтрилась з ©© обличчя, продовгуватих очей i довгих вiй, а руки хрестом лягли на груди. - Нiчого, нiчого. Не тривожся, донечко. Це вже моя непевна година за деревами сто©ть, - i оглянувся, нiби мiг ©© побачити. - Не буди дiтей. Може, до ранку перебуду бiля них... Та дзвони, що були в ньому, зойкнули i почали згортати крила... XVIII За татарським бродом молода нiч темнила i висвiчувала присiлок. Уткнувшись у тепло пагорбiв i долинки, вiн спросоння погойдував пiдсиненi оселi, чорнi тополi i сизi од старостi журавлi. Бiля присiлка бiлояра пшениця була молода i вища, а гордi соняшники стояли, як слов'янськi во©, - щитами па схiд. У плесi ворушились затонулi тiнi хат, на них сторч головою дрiмали пiдгонистi лелеки. Десь у густих тiнях саду воркували молодята - любов, як i злочин, шука╨ темноти. У Шляхових скрадливо скрипнула хвiртка, насмiшкувато обiзвався дiвочий голос, i у вiдповiдь йому бадьоро пролунав надтрiснутий тенорець: - Наше вам! I ти - того, усяко© обмови на мене не слухай... Стьопочка не пiдведе - Стьопочка усю культуру понiма╨... - Показавши руками, ши╨ю i поглядом, як вiн розумi╨ всю культуру, Стьопочка хвацько вискочив па велосипед, для форсу дзенькнув дзвоником i гордовито ви©хав на вулицю. Побачивши Данила, вiн спочатку по-заячи пригнувся бiля руля, скособочив погляд, а потiм пiдняв руку i покивав нею i головою у стилi начальника сво╨© контори: - Наше вам, Даниле Максимовичу! I хоч як невесело було Бондаренковi, та вiн зупинив недалекого, але спритнуватого жовтодзьоба: - Ти, Стьопочко, не заблудився часом? - Я? Хi-хi... А чого менi? Вродi дороги не знаю, - опустив одну ногу на землю, розвiв по боках чижикувато-хитренькi очi. - Ти ж наче топтав стежку до Катерини Лебеденко. Стьопочка через плече обережно зирнув на хвiртку Шляхових, приклав палець до вуст i перейшов на шепiт: - Бачите, з Катериною, те╨, неув'язочка вийшла. Вона, Даниле Максимовичу, конешно, з якого боку не подивись - дiвчина, i на рiвнi щодо симпатичностi, i прочее. Але самi, як дiлове керiвництво, розумi╨те: вона може кинути тiнь на анкетку. А на даному етапi анкетка - неабияке дiло для мене, бо Стьопочка iдейним ста╨. - Уже прикинув, значить! - недобре подивився на округле, -насочене награним оптимiзмом обличчя Стьопочки. "Цей гно╨воз найсвятiшу iдею забруднить. I чим тiльки мiг вiн Ка©рi закрутити голову - нi виду, нi стиду!" - Ви не сумнiвайтесь, я правильно прикинув, - довiрливо заспокою╨ Стьопочка. - Тодi не буду сумнiватися, - примружився Данило. - IIу, а Шляховi, дума╨ш, не кинуть на твою анкетку тiнь? - Нi, тут усе перевiрено© - бадьоро, з чийогось голосу проспiвав Стьопочка. - Може, й так, а може, й нi. А ти часом не чув, як Шляхових по-вуличному звуть-величають? - По вуличному? Цар! Абощо? - В Стьопочки вiд яко©сь думки з обличчя враз зiскочила хитруватiсть, воно стало розгубленим. - Абощо? - вже злякано повторив. - Та нiчого, взагалi. Але пiшла чутка, що це пов'язане з династi╨ю Романових. - Невже ╨ такий слушок? - причмелено запитав Стьопочка i вже з недовiрою i острахом зирнув на хвiртку та й проволiк трохи далi од не© велосипед. - Гляди, а то ще в царенки вскочиш, пораду╨ш увесь закордон. Йому таких кандидатiв тiльки подавай. Стьопочка скривився, полiз рукою до потилицi, а Данило не витримав - розреготався. - Я так i анав, що ви жарту╨те, - ожив, догiдливе хiхiкнув Стьопочка. - Ната╨ вам! - i по©хав до татарського броду, роздумуючи, як i чим укусити просмiшника. О, на самотi Стьопочка так мiг вiдповiсти сво©м напасникам, що ©м i не снилося. Та й почерк у Стьопочки на щось пригодиться: жизнь на даному етапi - це боротьба, а не дурнi насмiшечки. Стьопочка гордо нажабився, губи його вiд злостi витягнулись i потоншали. На подвiр'© Мирослави дрiмають стiжки сiна. Бiля перелазу з чорних черешень одвисали важкi краплини ,роси, i земля озивалась на ©хнiй перестук. Скрипнули дверi, на порозi застигла гнучка дiвоча постать з косами русалки. - Данилку, чого так пiзно? - ображено i радiсно прошепотiла вона, погойдуючись на порозi, за нею погойдувались розплетенi коси. - Нiби скучила? - Безсовiсний, - вiдкопилила вуста, обернула голову до лутки дверей. - Справдi безсовiсний? - Скучила за тобою, так скучила, - з довiрою потягнулась до нього. I чи то вiд пережитого за щ днi, чи вiд чогось iншого - до грудей Данила пiдкотилася така хвиля вдячностi до дiвчини, до ©© вiри i любовi, що аж защемiло пiд повiками... Невже не розумi╨, що тiнь уже ляга╨ чи й лягла на ©хню любов... Чим воно тiльки закiнчиться?.. I дивився на свою дiвчину, як на свiтанкову зорю, а далi, немов шукаючи захисту, так пригорнув ©©, що Мирослава перелякалась: - Данилку, рiдний, що з тобою? Так перед смертю обiймають... Ой, що я, дурна, сказала? Налякав ти мене. Вiн задумано подивився в нiчну далечiнь i насилу стримав зiтхання. - Не говори про це, бо нiхто тепер не зна╨, що воно робиться! - Хтось, може, й зна╨, але хто? Ти вечеряв? - заспокiйливо поклала йому голову на груди, а вiн вплiв руку в ©© коси. - Вечеряв з косарями. - I знову галушки? - Галушки. Вони зайшли до хати, ©© долiвка димiлась мiсячною курявою. Данило легко пiдняв дiвчину на руки, бережно поклав на лiжко, застелене паеманистим рядном, i схилився над нею. - Як добре, коли ти в, такий дужий, такий славний, - посмiхнулась i зiтхнула Мирослава, i зiтхпулп ©© вузькуватi грудп. Вiн торкнувся до них рукою. А в цей час почулося гудiння машини. Чого воно так насторожило його? Гудiння наростало, у вiкна вдарило свiтло, i перехрестя рам, переломлюючись, злякано шугнуло на стiнах i столi. Данило скочив з лiжка. - Ти чого занепоко©вся? - здивувалась Мирослава. - Нiчого, нiчого, - тупо глянув на вiкна, що деренчали вiд двигтiння машини. "Зупиниться чи нi? Пiшла далi. Що це зi мною?" Вiн знову схилявся над Мирославою, зазирнув у ©© напiвприплющенi очi. - Як добре, що й ти е на свiтi. Найкраща! - Так уже й найкраща?! - Вiд щастя у не© пробились тi низенькi звуки, якi завжди нагадували та╨мничiсть материнства i так хвилювали його. - Тiльки без цього! - вiдкинула парубочу руку. - Можна й без цього, - пробурмотiв, пригортаючи ©© до себе © задихаючись од пахощiв ©© кiс. - Чим вони пахнуть у тебе? - Степом, любий. - ╙вшан-зiллям теж? - Напевне. А в тебе чуб - столочене жито. - Аби тiльки столочений чуб... - Засни трохи. Вiн поклав руку на ©© перса, i вона не вiдкинула ©©, а знов повторила: - Засни, любий. - В ©© голосi озвались не любощi, а материнська турбота... Сон якось непомiтно вiддалив його вiд дiвчини,, перекинув у притемнiлий степ, у цвiтiння соняшникiв i в луги з свiжими копичками сiна. А Мирослава довго-довго дивилась i надивитись не могла на свого Данилка, який навiть у снi сердився на свою долю. З такими жалямц-думками й вона увiйшла в сон. I незчулися, як на подвiр'© м'яко загупали чи©сь кроки, як вникнули росами наполоханi черешнi, як зашипiла земля. Казка июбовi, молодостi i ночi приспала обох, бо зараз на бiлому свiтi, на чорнiй землi ©х було тiльки дво╨. Але ось на вiкно, як нiчна птиця, опуска╨ться чужа рука, перелякано дзенькнула шибка. - Ой, хто там? - скочила на долiвку Мирослава. За нею мiсячним промiнням метнулися коси. - У вас Данило Бондаренко? - чу╨ вiн знайомий голос i не розумi╨: чого вiн тепер забрiв сюди?.. Скочити у вiкно? Данило пiдняв фiранку. З вiкна бiла нiч насову╨ться на нього, наче вся хоче увiйти в його очi. Рука настирливiше дзьоба╨ шибку. - Громадянко Сердюк, у вас Данило Бондаренко? - Хто це? - злякано дивиться на Данила. - Напевно, з колгоспу хтось, - обдурю╨ ©©. - У мене, у мене, - полегшено зiтхнула Мирослава. - Хай вийде надвiр. - Що ж це, Данилку? - знову тривога вчепилась у дiвоче серце. - Нiчого, нiчого, - як мiг, заспокоював ©©, а в голову гупала та сама думка: "Як же це?.. Невже найкращий друг заарешту╨ його?" - Не йди, Данилку, я боюся! - Мирослава охопила його, коли вiн став на порiг. - Почекай, люба... Заспокойся, я зараз. Якесь дiло ╨ до мене. - Одiрвав од себе дiвчину. Вона, здригаючись, безсило притулилась до одвiрка, а вiн, чуючи, як його знекровлене серце пропо©iскують холоднi потоки, вийшов iз хати. В тiнi бiля порога насторожено стояв Гарматюк. Вiн, заскрипiвши новим ремiнням, ступив крок уперед i чужим, одерев'янiлим голосом прохромив йому груди: - Даниле, ти заарештований. Гойднулось, вибухнуло небо, i шалено захугувала перелякана зоряна метiль, вона з небом налягала на нього, налягали дерева, i стрiха, i тiнi. Вiн хоче руками притримати ©х, але це може здатися, що вiн пiдiйма╨ ©х угору; тому приклада╨ руку до серця, що опустилось донизу, але не чу╨ його, тiльки чув, що пусткою стала його душа. - За що? - пита╨ не голосом, а пусткою душi, що, зда╨ться, аж загудiла. - За що? - ╙ санкцiя Ступача. Навстiж розчахнулися дворi, i Мирослава упала на Данила. - Скажи, чого прийшли по тебе, чого? Гарматюк одвернувся. - Та заспокойся, Мирославе. Треба у мiсто по©хати, - навiть якось зумiв посмiхнутися ©й i покласти руки на коси. Чи вже вiйнуть вопи колись на нього пахучим дощом? - Уночi ©хати? - загляда╨ йому в очi, i вiн хова╨ ©х од по©. - Уночi. Пiсля Купала нiч переважа╨ день. Ти не замикай дверi - я скоро при©ду. Чу╨ш: не замикай дверi! - Справдi? - радiсть одразу висушила ©й сльози. - А я так чогось налякалась... - несе йому винувату посмiшку i поглядом, i устами... - То я буду ждати... - Жди, кохана... Кожному потрiбне чекання жiноче, - поклав руку на ©© мiжплiччя i легенько пiдштовхнув у сiни. На що вiн сподiвався? Коли за нею зачинилися дверi, зiтхнув i крiзь зуби сказав Гарматюку: - Ходiмо. Зразу ж аа хатою бринiла i солодко пахла росяна гречка, за нею, мов слов'янське вiйсько - щитами на схiд, - стояли соняшники, вони чекали сонця, i Данило позаздрив ©м; вiн уже перед собою не бачив сонця - воно було позад нього. Мовчки зупинились край дороги. Данило потягнувся рукою до соняшника. В його серцевинi вiдпочивав пiсля працi джмiль, з його прозорих крилець стiкала мiсячна роса. - Де ж твоя машина? - кусаючи уста, кусаючи душу, з презирством поглянув на вчорашнього друга. У того холодний пiт стягував обличчя, на скронi тiпалась i корчилась неспокiйна жилка. - Машина до тво╨© хати по©хала. - Мене там шукають? - Очiкують. - Чого ж ти?.. - Ет, не питай... Хiба так думалось... Даниле, скажи, як на духу: ти не зна╨ш, не догаду╨шся, за що тебе?.. - У вороги вписали? - рiзко пiдказав Данило. - Знаю, догадуюся. - Справдi? - ще бiльше спохмурнiв Гарматюк. - Ти можеш сказати? - А для чого це тобi? Веди вже до тих, що чекають на мою душу. Гарматюк зiтхнув: - Ще встигнемо, нема куди поспiшати... Аби ж можна було на якомусь рентгенi просвiтити людську душу... То за що? - За те, що я не схотiв дворушничати нi перед крикливим Ступачем, нi перед мовчазною землею, за те, що я хочу, щоб люди землi ©ли хлiб, за те, що не кидаю зерно у мерзлу домовину, а жду тепла i зриваю графiк Ступачевi, бо люди ©дять не графiк, а хлiб. Та збайдужiлим, промерзлим серцям головне не суть людяностi, а криклива цифра. Ступачi ж знущаються над землею, видаючи оте знущання за новаторство. Не подумай, я теж за новаторство учених, а не вискочок, що зумiли на свою безплiднiсть i невiгластво натягти одяганку ортодоксальностi i модних фраз. Така лiва одяганка немало нам наробить лиха, поки люди не побачать, що королi були голi. А я хочу, щоб на землi хлiб рiс без людських слiз. Поглянь на мо╨ поле, то й побачиш мою душу. Хiба таку пшеницю, таке жито, таку гречку, такi соняшники могла викохати ворожа рука? Ти вiриш у це? Ти ж сам бiля землi ходив! Вiриш? - Не вiрю, Даниле, - тихо вiдповiв Гарматюк. Вiн гойднувся, обняв свого друга, притулився щокою до його щоки, але не поцiлував. - А тепер iди, Даниле. Iди, куди бачиш, куди зна╨ш... Ну, якщо спiйма╨шся, ма╨ш казати: не бачив мене. Ми розминулися. Не пiдведеш? - Та що ти? - розгубився Данило. - Хiба я тебе коли пiдводив... хiба що зараз... А як же ти? Гарматюк нахмурився, недобрий блиск майнув у його очах: - Може, викручусь. Може... Хай нiколи мiж нами не ляже братовбивство. Iди. - Подумай - голову заклада╨ш! Хлопець позлiшав: - Ет, помовч про голову... У село не заходь. I до Оксани теж, Iди, пора!.. Тiльки ж куди ти пiдеш? - До Ступача! - i стиснув кулаки. - Навiжений! - обурився Гарматюк. - Який уже ╨. - I що ти будеш з ним робити? - Витрушу мерзенну душу! - Хапайся за трохи розумнiшу думку. Да╨ш слово честi, що не пiдеш до Ступача? - Мушу дати, - похилив голову Данило. Гарматюк обняв його i тепер поцiлував у щоку. Вiрячи й не вiрячи, Данило, заточуючись, пiшов до татарського броду, в якому сторч головою зависли хати i лелеки на них. Бiля берега озирнувся. Коло соняшникiв уже не було його друга. XIX Нiхто пе зна╨, де його доля: попереду, позаду чи збоку. Вiн вiрив, що попереду - в роботi, в невсипущiй роботi, в любовi до землi, до колоса, до людини. До цього страшного вечора вiн мав дуже багато любовi: i до вiрних дiвочих очей, що ча©ли в собi знаду i чари, i до сиво© мудростi, в надбрiв'© яко© сходилося два вiки, i до материнства, що бiля персiв несе не бiлi вузлики, а наше майбутн╨, i до того далекого орача, що пiд обрi╨м iшов за плугом, i до тi╨© жницi, що тримала на руках снопи i лiто, i до тих лелек, якi вдосвiта будили його або вiн будив ©х. Данило любив, як, вигинаючись, б'ючи на сполох, аж до самого неба половiли ниви, i мав радiсть, коли червень клав сивину на жито, а золотiнь на пшеницю; вiн любив, коли вдосвiта липень клепав коси, коли серпень цiлими днями тиховiйне сiяв у рахманну землю зерно i надi©, а вересень стишував напiвсонну пiсню джмеля; вiн любив, як лiтнi вечори бринiли макiвками, а осiннi - тримали в пiдволохачених гнiздах зорi; вiн любив пахощi свiжого хлiба i золоту задуму соняшникiв; довiрливий i вразливий, вiн бентежно прислухався до чийогось життя, i до плину води, що жебонить i гра╨ у корiннi, i до всi╨© сво╨© хлiборобсько© сторони, що трималась на сивому житi i добрих спокiйних орачах. Ось i зараз заграла вода в корiннi, але вiн не зрадiв - здригнувся. Це все, що було його, - вже не його, i вже не господарем вiн iде по сво©й землi, а сполоханою тiнню, яку ляка╨ спiв води в корiннi i сплеск весла в татарському бродi. Гей, броде татарський... Два береги, два мiсяцi тут, а життя одне, та й те неповне... Велика образа, великий бiль i перша втома духу скволили його тiло, роз'ятрили серце, тьмарили мозок. От i ввiрвалась у твою молодiсть туга осенi, i не викинеш ©©, i не спека╨шся ©©. Жаль було себе, жаль було дiлечка i задумiв сво©х, жаль було свiта всього, па який ще й надивитись не встиг. Знав тiльки одно: за цей свiт, за рiдну землю зумiв би достойно вмерти. I на полi бою вiн був би косарем. Так чому ж Ступач робить його ворогом? Оте копито, що звикло вбивати сво© примiтиви в голови та цвяхи у вiтряки? Будь-що-будь, а вiн повiк не стане глиною в таких руках... Як же не станеш, коли тебе вирвали з землi, мов стеблину з лану, що тiльки-тiльки почав красуватися. Скошеними вiд болю очима, очима прощання вiн поглянув на татарський брiд, де горбкувата вода бавилась у пiжмурки iз мiсячним промiнням, на долину, за якою iмлилося болото. Ось туди йому, певне, мандрувати: якщо и буде погоня, навряд чи хто зважиться поткнутися в це гибле мiсце. А може, й справдi треба було не господарем, а потакачем тихо сидiти в сво╨му дуплi й усе робити з чужого голосу й наказу, хоч би яким вiн був. Нi, вiн не завинив нi перед людьми, нi перед державою. Оце тiльки й може бути його виправданням. Але як мало цього Ст