хоч гарматний грiм? Та замiсть нього здалеку чують свинячий вереск. - Теж хтось у мiстечко базарювати ©де, - каже Ромашов. Вiн зупинився, для чогось оглянувся, i гарна посмiшка затремтiла на його потрiсканих устах. - Кого ж це згадуб хлопчак? - добродушно шпига╨ Кириленко. - ©© чи навождення? - Навождення. - Славна доля комусь росте, як не обездолить ©© час..., I неждано, минаючи похилу хвилю високих сонййiникiв, вони натикаються на нiмцiв, що примостили машину бiля стiни соняхiв. Дво╨ з них весело пораються бiля забитого пiдсвинка, а третiй, з автоматом на ши©, розстеля╨ рябий брезент, який ма╨ правити за стiл. Це так було несподiвано, що на якусь мить усi закам'янiли. Потiм Данило i автоматник одночасно схопилися за зброю, одинокий пострiл злився з чергою, i нiмець, застогнавши, випустив автомата з рук, упав на брезент, а Данило, iще чуючи над самою соловою посвист черги, люто дослав у патронник патрон. В рiзнi боки шарпнулись тi, що порались бiля пiдсвинка, i попадали на землю. Все це сталося за таку хвильку, що iз гвинтiвок не встигли розвiятися сизi димки. - От i все! - наче не вiрячи собi, сказав Кириленко, уста його ще тiпались, нiби ©х била лихоманка; ловлячи ©х, вiн пiдiйшов до брезента i пiдняв автомат. - А тепер дай боже заячi ноги. I, пригинаючись, притримуючи зброю, вони побiгли вiд тих сумирних, з бджолою соняшникiв, пiд якими могли б залишитися назавжди. Уже на другiй дорозi лейтенант поклав руку на плече Данила, прищулив око: - А ти, голово, молодецьi - Це чого ж? - Данило ще чу╨, як дрож ходить по його тiлi, ще чу╨ над головою посвист черги. - Не розгубився. - I, нiби винячись, додав: - Обманув мене той поросячий виск - свиню пiдклав. Як довго тягнеться жнив'яний день у степах. Важчають ноги, важча╨ все тiло, трiскаються од спраги уста, а в голову заходить шерех колоскiв, нiби й там осипаються вони. Оце б дiйти до рiчки, припасти до води, змити задуху, що вже вичавлю╨ з тiла не пiт, а сiль. Але нема рiчки - е жито, пшениця, овес, соняшники, горох, картопля, все те, чим завжди тiшилась душа хлiбороба. ╙ й села, та в них тепер удень страшнiше заходити, нiж уночi. Нарештi з сонця осипа╨ться вiнок, воно мiцним щитом вгруза╨ в хлiба i на чи╨сь весiлля чи поминки переда╨ небу багрецем витканi рушники. - А он i хуторець тополi викинув, - жвавiша╨ голос Ромашова. - До пiзнього смерку доберемся. - Коли б там чужих не було. - I щоб рiчечка та криниченька були. - I Кириленко гарно вивiв початок пiснi про криниченьку на чотири зводи i зразу ж обiрвав ©©... - Здержуйте ноги та нашорошуйте вуха... Звичайний собi хуторець у степу, тополина сторожа, вишневий сон навколо бiлих хат, мiсяць над хатами i дрiмота дерев'яних журавлiв. Хоч би тобi якийсь голос озвався, чи дитина заплакала, чи дим пiднявся над комином. Нiби вимерли оселi, тiльки мiсяць ставить на вiкна сво© печатi. Тихо-тихо зi збро╨ю напоготовi входять вони у вишневий сон, вупиняються бiля плетеного перелазу, i несподiвано перелякане: - О майн готi - А далi: - Хальт! Хальт! I вмить пропав вишневий сон. Данило вiдчув, як противний холод пропiк його. Майже не цiлячись, вiн вистрелив у вартового, застрочив з автомата лейтенант. За хатою загупали чи©сь кроки, зашелестiла ракета, i в мертвотному потойбiчному свiтлi окреслився увесь хуторець, а в ньому заколивалися чи то тiнi, чи люди. Данило ще вистрелив у босого напiвроздягяеного з автоматом солдата, що припав до ворiт, i враз якась страшна сила вдарила в груди, обдала ©х вогнем. Хуторець, i журавлi, i мiсяць над ним пiшли шкереберть, а з-пiд нiг почала вибиватись, втiкати земля. Вiн пада╨ на ©© гаряче лоно, на ©© гарячi пшеницi, па гаряче марево, а перед самими очима його ворушиться кривава пелена. "Невже так i приходить невiдворотне?.." I на межi, де сходиться життя i небуття, вiн чу╨ розпачливе ревiння волiв чи то на хуторi, чи бiля тi╨© пшеницi, яку рятували Дiди. Якась незрозумiла безкрая темiнь i млосна кволiсть, а звiдти озива╨ться зiтхання хвилi. З якого ж вона броду: з татарського, козацького, журавлиного чи дiвочого? I де вiн, i що робиться з ним? Наче вiн ╨ i наче його нема. Хоч би трохи розгорнути цю темiнь, яка нiби розметала тiло i чавить голову. Вiн так знесилiв, що не може пiдняти руки. Це, певне, сон, поганий сон. Ось вийде iз нього i знову побачить... Щи роба'iить?.. Темiнь не дала додумати, причавила i його, i думки. А потiм знову, нiби з глибини, виборсався iз не© й почув два голоси - дiвочий i старечий. Аж посмiхнутись захотiлось, бо так давно не чув людських голосiв, тiльки вiдчував гарячi й холоднi хвилi темряви. З великим зусиллям розплющу╨ важкi, мов кимось склепанi, повiки, - i мерехтiння дня омива╨ ©х, заходить в очi, в пам'ять. На бiлiй стелi дрiма╨ кетяжина сонячних зайчикiв, як давнодавно дрiмала в дитинствi, коли його розпареним зерном лiкувала мати... Тiльки вишня та хрест в узголов'© залишились од не©. Як же це вiн, iдучи на вiйну, не попрощався з ними, з нею?.. А де ж подiвалися голоси - дiвочий i старечий? I як вiн опинився тут? Раптом пам'ять, немов на спалахах блискавок, висвiтила вечiрнiй хуторець, i вишневий сон навколо бiлих хат, i як вiн стрiляв, як у нього стрiляли, i як хуторець, i журавлi, i мiсяць пiшли шкереберть. Де ж вiн тепер: у чужих чи сво©х? Данило ворухнувся, застогнав, а поруч тихо, наче журавель над криницею, заскрипiв старечий голос: - От i гаразд, хлопче, що видряпався з того свiту. Тепер будеш жити, як не помреш, - i над ним лагiдно посмiха╨ться старече обличчя iз сивими острiшками брiв i сивою жменькою борiдки. - Хто ви? - хоче ворухнутися, та його одразу пропiка╨ бiль. - Лежи тихенько. А коли тебе цiкавлять анкетнi данi, то я сiльський лiкар Приходько. - Де я? - У добрих людей. Ось твоя господинька - Ганнуся Ворожба. До нього пiдiйшла худенька, мов горсточка матiрки, дiвчина рокiв шiстнадцяти. Пiд чорними лiпленими дугами брiв зорiють i печаляться великi, пiдведеш синiм карi очi, печаляться i вуста, що трепетно куточками пiдiймаються угору, а бiля пiдборiддя самотi╨ крихiтна ямочка, яка десь загубила свою пару. Даниловi легше стало, коли глянув на цю довiрливiсть, на це вболiвання, ца цю красу. Кого ж ти приворожиш, Ганнусю Ворожба? Господинька посмiхнулася, зiтхнула, i на ©© грудях поворухнулась коса. - А тепер вiдпочивай, хлопче, i нi слова, бо вже гаснеш на лицi, - грiзнiшають острiшки брiв. Лiкар вiдходить од лiжка i десь зника╨. Гаинуся обережно поправляв лiжко пораненого, який ще хоче щось запитати, але знесилля сплющу╨ повiки i вводить його в темiнь. Прокида╨ться вiн раннiм смерком вiд шуму вiтру i реву корiв, якi йдуть iз череди. В таку пору корови, що пасуться в лiсах, пахнуть суницями, i молоком теж. Данило виразно чу╨ пахощi суниць. Ага, то на стiльчику, застеленому полотняною скатертиною, стоять у полушiску лiсовi ягоди. Чи пе Ганнуся збирала ©х? А за вiкнамр в кущах калини розшумову╨ться i розшумову╨ться вiтер, i червонi кетяги стукають у шибки. Калиновий вiтер! Як вiн любив з Мирославом прислухатись до нього бiля татарського броду. Блиснула блискавка, i на калиновий вiтер упали першi краплини дощу. Данило хотiв пiдвестися, але зi стогоном упав на постiль. У цей час вiдчинилися дверi, i до кiмнати, згортаючи долонею з вiй дощовi краплi, увiйшла Ганнуся. - Як ви? - несе йому ласкаву жалостинку. - Ось я зараз ви; дою корову i принесу вам парного молока. Будете пити? - Ганнусенько, дiвчинко, я зараз навiть коня з копитами в'©в би. - Таке скажете! - береться посмiшкою увесь вид дiвчини. - Зда╨ться, нiколи не був таким голодним. - Бо стiльки постите. - А скiльки? - Вже другий тиждень пiшов. - Другий тиждень? - здивувався, не повiрив Данило. - Еге ж, бо з вас дуже багато кровi витекло. Але все минеть це так наш лiкар сказав. А вiн людина знаюча. - Гарний ваш лiкар? - Дуже гарниi. Вже сорок рокiв у нашому селi лiкув людей I_ трохи химерув, - дiвтана поправляв косу, що пахие дощем, i прислуха╨ться, як за вiкнами шаленiв негода. - Як же вiн химеру╨? - Завждиз само© раяньо© весни i до снiгу ходить тiльки босий. Толстовепь. I все чогось ранiше бурчав на владу. А тепер, як прийшли фашисти, то iншо© каже: - Радянська влада - це люди! Ганнусю, як я потрапив до вас? Годi вже говорити - ще завтра буде день. Тiльки це скажи. Вас пораненого принесли дво╨ вiйськових до мо©х родичiв, тi привезли до мене, бо я зараз сама-самiсiнька. А зараз мовь, - приклала палець до вуст, вiйнула косого, вiйнула блакит" спiдничкою i легко зашурхотiла босими ноженятами по дощi. "Як сама молодiсть", - подумав Данило, згадав свою Мирославу ву почав прислухатись до дощу i калинового вiтру. XIV День склав сво© бiлi крила, а чi вечiр пiдняв чорнi й послав на землю сон. Колись вiн ходив по вуличцi в полотнянiй кошулечпi, а тепер на вулицi, як сич, стовбичить полiцай. Тому й оминав вулицi i вулички свого села Михайло Чигирин. Низодолом та левадками, де сива трава диха╨ туманом, вiн випетлю╨ на городи i помiж стiнами кукурудзи та конопель, помiж картоплею, просом i лапатим гарбузинням сторожко добива╨ться до сво╨© оселi, що виглядала його i в громадянську вiйну, вигляда╨ i тепер. Тодi його ноги носили, наче в них днював i ночував вiтер, а тепер поважчали, i руки поважчали, напевно тому, що стiльки жил повибивалось на них - хоч мотуззя плети. Лiта! Ось вiн пiрна╨ у хвилi пахучо© матiрки i зупиня╨ться бiля вориння, що вiддiля╨ город вiд подвiр'я. Нiби нiчого не змiнилося тут. Так само над вулицею спинаються в небо високi ясени, так само вишнi обсiли постарiлi плечi його хати-бiлянки, так само у вiкна ©© заглядають безсоннi рожi i зорi. I як водночас змiнилося все. Навiть у цю тиху хату з чужих дорiг уже прилiтало гайвороння видирати його постарiлу душу. Скiльки знову намучилась та ще й намучиться Марина. От чи©й долi нiяк не позавиду╨ш. I посмутнiв чоловiк, думаючи про свою вiрну дружину, з якою за вiк навiть посваритися не зумiв. А скiльки ж через нього довелось нагорюватись ©й? Як тiльки вона терпiла його? Пройшовши трохи понад воринням, на якому ще не засохла живиця, вiн бачить бiля рiжка хати стовп з навкiс забитими кiлками, на них начiплялося з пiвдесятка глечикiв, i чоловiк полегшено переводить подих: отже, в домiвцi нема╨ чужих. Тодi тихенько до причiлка, що острiшками нависа╨ на город. Тут Чигирин розгорнув руками рожi, струснув з ©хнiх келихiв росу, розбудив джмеля, стукнув у заволожене нiччю перехрестя рами i завмер з непевною посмiшкою, що завжди пересмикувала його вуста, коли отак стрiчався зi сво╨ю кароокою Мариною. Певне, сама доля послала йому таку жiнку, люблячу, щиру, з отим привiтним смаглявим обличчям, на якому гарно переважуються брови, усмiшка i насмiшка. Через якусь хвильку до вiкна пiдiйшла Марина. Навiть спросоння вона встигла накинути на голову темну хустину. Чого ж темну? Жiнка припала до шибок i враз, чого нiколи не бувало, сахнулася, тихо зойкнула, майнула рукавами, зникла в темрявi, та згодом знову з явилася, сперлась на пiдвiконня, придивляючись до нього. Що ж це сталося з нею чи, може, з ним? Чого так злякалася вона? Чигирин про всяк випадок хапаеться за автомат i так прислуха╨ться до тишi, що вона почина╨ йому бити у дзвони. А Марина тим часом стала марудитися бiля вiкна, не можучи розчинити його. Прогоничi, певно, за©ло? Нарештi вiдчинила, ще якось дивно приглядаючись до нього. Не пiзна╨, чи як? - Це ти, Михаиле? - нарештi запитала невпевнено, не голосом - самим болем. - Хiба я тепер на когось iншого схожий? - прошепотiв вiн, пiдходячи до само© призьби. - Ой Михаиле, це ж ти!.. - нiби нарештi впiзнала, i плач затiпав ©© плечима. - Та що з тобою? - торкнувся руками ©© чорно© хустки, яку Марина носила в днi жалоби. - Нiчого, нiчого. - Жiнка темними квiтами рукава витирав сльози i вже нiби спокiйнiше пита╨: - Прийшов? Отак питають матерi дiтей, що дуже провинились. - Прийшов, - схиля╨ сиву голову, бо хiба ж вiн не винен перед нею? Через нього не було ©й життя нi в економi©, нi в вiйну В нiмцями, нi за скоропадчикiв, нi за денiкiнцiв, нi за бандитизму. Стрiляли ночами в нього, стрiляли i в не©; не знаходили його, то допитували ©©. I досi вона на плечах носить синi пасма шомполiв, що заодно рвали на шмаття i сорочку, i тiло. Ото тiльки, як вiдстрелювався вiн iз хати, то вона не допомагала, а шепотiла свою молитву, в якiй благала бога отця, i сина, i божу матiр захистити нерозумну голову ©© чоловiка. Про нього вона бiльше думала, нiж про себе. А йому хоч би що. Тiльки вискочить iз бiди i вже почина╨ пiдсмiюватись: "Не треба, жiнко, стiльки плакати, бо тво©ми сльозами можна всю iсторiю описати". I тулився головою до ©© плечей, до ©© пазухи, ще й утiшав, що вони iз самим щастям зустрiнуться. - Дури, дури менi голову, - зiтхала Марина. - Хоч би дитина залишилась живою, а менi не завдовiти. Оце б i все було наше щаетя, - i пiдходила до вербово© колиски, яку так гарно умiла заколисувати ногою, а руками випрядати нескiнченну нитку. ' © Як зламали вiйну, то почали йому погрожувати рiзнi недобитки. А далi вже пiшли колективiзацiя, боротьба за хлiб, за врожай, будови й перебудови, щоб потiм зустрiтися з самим щастям. Якось при гостях, коли вiн уже був головою колгоспу, Марина доркнулася чоловiкового чуба i журно сказала: - _От i не помiтила, як ти посивiв, бо завжди затемна йшов на ╦рсi роботи, а опiвночi повертався. - Еге ж, у роботi вiн нiколи не жалiв себе, бо, як теревенили суди, родився двожильним - доводилось i в плуга, i в борони запрягатися пiсля громадянсько©. Нелегким був хлiб його, та легкого вiн i не шукав, навiть коли сяким-таким начальником обрали. - А коли ж ми з самiм щастям зустрiнемося? - iнодi з докором питала його, як вiн за рiзними роботами i до хати не загяядав. - Почекай трохи, Марино. Бiльше чекали. Щастя ще росте, мов дiвчина. - I знаю, що знову дуриш голову, а вiрю, - поведе нерiвними бровами, наче крилами, вибачливо усмiхнеться, i всi докори вiдходили вiд його засмикано© макiтри. Зда╨ться, вiдтодi минув цiлий вiк... - Ти ж не йди до дверей - у вiкно лiзь, - i Марина бере з його руки чужинську погорбатiлу зброю. Яко© тiльки ©© не пройшло через Михайловi руки? I англiйсько©, i французько©, i австрiйсько©, i нiмецько©, i нашо© - царсько©. Та не за збро╨ю, а за чорноземом, за зерном сумувала душа ©© чоловiка. Кращого сiяча, певне, не було в селi. А як вiн любив поратись бiля бджiл та родючого дерева! Навiть дички щеплював у лiсах, щоб чимсь порадувати чи здивувати людину. Через якусь хвильку Михайло, пiдсмiюючись сам над собою, влахять у хату, пригорта╨ свою Марину i, як може, заспокою╨ ©© i порухом рук, i шепотом, i поцiлунками. - Люба моя, яюба... - Господи, таки ти, - знову нiби вiрить i нiби не вiрить вона. - Що це з тобою сьогоднi? Тл ще спиш на пнi або всерединi? - почина╨ кепкувати чоловiк. - Невже й досi сумлiвавшся, що мене прийма╨ш? - I ти б засумлiвався... - У голосi дружини знову озвалися сльози. - Позавчора ж по тво©й душi заупокiйний дзвiн дзвонив. - Це з яко© радостi?! - обурився вiн. - Комусь у дурнiй головi бомкало? - Бо передали люди: убито Чигирина - снаряд пiдважив у лiсах. Обголосида я тебе, запухла вiд горя i слiз. - А я за цей час схуд на безхлiб'©, - вiн за звичкою починав пiдсмiюватися над нею, i вiд цього в дружини потроху починають вiдходити сльози. - То якось обiйшлося, Михаиле? - I торка╨ться його чола i бороди, в якiй утопитись можна. - Виходить, обiйшлося, хоча й нелегко було, - чогось не доказу╨, бо не любить усе витрушувати про себе. Марина зна╨ про це i не квапиться розпитувати: при нагодi сам розкаже, ще й почяе пiдсмiюватись над собою, нiби якась пригода була не з ним, а з кимось. - Ти вже з автоматом прийшов? - З автоматом. - Скоро, мабуть, i з гарматою притьопа╨ш? - З гарматою навряд, - заспоко©в ©© чоловiк. - То вже наш Григорiй десь iз нею дню╨ й ночу╨. - Хоч би живим повернувся, - i всi материнськi жалi-тривоги прокинулись у душi Марини. I нема чим заспоко©ти ©©: правди не зна╨ш, а брехати не станеш. Чигирин, як у давнi роки, торка╨ться устами ©© брiв, ©© вiй, а руками заспокою╨ звуглiлi плечi, що всього витримали на собi i почали згинатись. - Не треба, жiнко, не треба. - Вiн же у нас одинець. - I ти у мене одна-однiсiнька з першого i до останнього дня. Пам'ята╨ш, як ми напровеснi зустрiлися в панському лiсi? Тодi 'саме прокльовувались пiдснiжники. Я тобi заплiв пару в косу... Як марево, десь край землi, заколивалася давнина з нерозщiбнугими пiдснiжниками, що таки цвiли для них i в пам'ятi не осипались. - Не забув ©х? - I Марина ада наче увiйшла в той туманний ∙дi╨, де стрiлася ©хня молодiсть. - Не забув, бо вони, вважай, були тво©ми чарами, - пiдсмiю╨ться чоловiк. - Господи, як це давно минулося: i молодiсть, i пiдснiжники, i твое лукаве слово, що я найкраща. - I досi найкраща менi, хоч i до сьогоднi не вирiвняла брови. У тебе, як не сердишся, жодно© зморщечки не знайдеш, а я вже увесь сивий, наче Дiд Мороз. Так иене тепер i прозивають партизяни._ - Що ж це агояувати моему Дiду Морозу? - Маринин голос узяв отi оксамитовi ноти, якi вiн дуже любив. - Нiчого не готуй, бо вже скоро йти. - Ти за чимсь прийшов? Чигирин гмикнув: - Щоб тебе побачити... - I щось узяти, - насмiшкувато пiдказала Марина, бо ж хiба н_е зна╨ свого мужа? - I щось узяти, - погоджу╨ться вiн. - Та головне - це на iбе подивитися. От нiколи, навiть у молодостi, не скучав за тобою, хелер. - _Бреши, бреши. Хiба менi вперше таке чути? Щось би iнше гадав, - ще бiльше заспокою╨ться жiнка, бо ж хiба ©© лукавий довiк не зна╨, чим заспоко©ти? - Що тобi треба? - Хлiба нема в нас, а в тебе, чую, свiжим пахне. 'I Марина знову зажурилась. - Випекла ж вам печиво, з сльозами випекла. Думаю: тебе ;е нема, а хтось iз партизанiв все одно навiда╨ться. I свiчечку запалила па тво╨му хлiбi... Це ж ви пiдбили машину з отим бароном, що при©хав землю собi намiряти? - Виходить, ми. - I нiчого вам пiсля цього? - Пiсля цього посунули в лiси карателi на чотирьох машинах i з двома гарматами. - I як же? - зата©вши подих, притулилась до свого такого рiдного i такого химерного чоловiка. Хiба ж вона нажилась за ним? От нагорюватись - нагорювалась донесхочу. - Зустрiли ©х як треба. Повертались вони уже на однiй машинi. - Багато в них машинерi©, багато, - i перед очима проходить те чуже залiзо, що несе тiльки смерть. - Дарма, скоро поменша╨ i машинерi©в, i ще чогось, бо, коли йдеш по чужу голову, неси i свою. I замовкли. Вiн ще раз побачив останню сутичку з карателями, ще раз прикинув у думцi: де i як дiстати вибухiвку, детонаторiв. А Марина сумно думала про нього: розмiняв чоловiк шостий десяток, та не мав навiть тижня спокою. Iншi, дивись, молодi, здоровi, вiдлежують боки в рiзних закапелках, а цей нiде не зiгрi╨ собi мiсця. - Ще ж тобi ©сти дати? - Якогось борщу, хоч оскомовитого, пiдiгрiй, а я на хвильку гайну до Володимира. Як вiн тепер? - Досi в кузнi марудиться. Тiльки чого тобi вночi колотитися i людей колошкати? - Справа ╨. Я хутенько. Готуй борщ i не журись, - пiдiйшов до вiкна та й, покректуючи, почав вибиратися з хати. Що ти зробиш з оглашенним? Подвiр'я молодшого брата Володимира було поруч з його двором. Отож, не виходячи на вулицю, чоловiк перелiз через тин i городом добрався до ошатно©, в бiленькiй сорочцi хати. Спросоння гавкнув Рябко, та, пiзнавши голос Чигирина, замовк, ударив хвостом в пересохлу цюпу. Навстiж розчинилось вiкно. - Хто там ночами вешта╨ться? - густим басом запитав Володимир, який, видно, i досi не спав. - Це я. - Ти? - здивувався брат, висунув у вiкно не меншу, анiж у Михайла, бороду i вже радiсно: - Воскрес? - Як бачиш. - То заходь скорiше. Ще на порозi Володимир могутнiми ручищами молотобiйця стиснув в обiймах брата, поцiлував i поволiк до оселi, де в темрявi, одягаючись, туманiла його дружина. - Жiнко, чу╨ш: Михайло знову обдурив костомаху! - I до брата: - Це ж у який раз ти воскреса╨ш? - А я не лiчив, - посмiхнувся Чигирин, знаючи братову вдачу. - Либонь, п'ятий? Ось давай нагадаю, коди ти забув. - Що ти мелеш, чоловiче! - обурилась Христина. Одягнувшись, вона пiдiйшла до дiвера, притулилась до-нього, витираючи рукою вi©. - Що вже ми з Мариною наплакались i в тво©й, i в мо©й хатi... Ой Михаиле, Михаиле... - Ще й досi у не© пiд очима патьоки не висохли, - в'©в Володимир i почав роздмухувати в печi вогонь. - Вечеряти будеш? - Спасибi. - Так чого ж тодi прийшов уночi вирипувати хату? Аби тiльки розбудити нас? - Володимире, як тобi не совiсно, - аж застогнала Христина. Вона й досi не могла звикнути до таких розмов братiв. - Не слухай, жiнко, його, а зараз же смаж я╨чню з цiлого яйця. - Що не слово, то золото. От за ким кiно плаче дрiбними сльозами. - Христина поставила каганчик на стiл i почала поправляти ковдри на вiкнах. Потiм зажурено стала проти дiвера. - Як же тобi, Михаиле, в таке врем'я? - Часом з квасом, порою з водою. - А найбiльше з бiдою, - зажурився ©© добрий вид, ©© добрi очi. - Вою╨ш? - А вiн iнакше не може, щоб не вмирати i не воскресати, - знову не витримав Володимир. - Христос раз воскресав, а вiн п'ять разiв, бо технiка тепер iнша. Став, жiнко, сулiю на стiл. - Не треба, Володимире, бо менi скоро йти. - Тодi чого було приходити? - нiби жарту╨, а насправдi печалиться чоловiк. - Щоб ти менi скував одну штуковину. Такого ж коваля, як ти, треба пошукати. - Коли зумiю, скую, - садовить брата за стiл. - Залiза тепер вистачав. Що воно в тебе? - Треба змайструвати таку лапу, щоб витягати на залiзницi костилi. Зна╨ш яку? - Чому не знати? - I Володимир присунувся ближче до брата, стишив голос: - Невже ти вiриш, що нашi переможуть фашистiв з усi╨ю ©хньою технiкою? Чигирин, зда╨ться, глянув не в очi, а в душу брата. - Переможемо! Неодмiнно переможемо. Зломимо i триклятий фашизм, i його кляту машинерiю. - А я, брате, не вiрю в це... Сам подумай: що ваша лапа проти тако© страшно© сили? Та й нiмцi вже трублять, що вони пiд саму Москву допхалися. - Притримуючи бороду рукою, вiн нiдвiвся, вийшов з хати i через якусь хвилину повернувся з двома уважистими саморобними лапами. - Тобi це треба? Михайло здивувався: - Де ти ©х, таких гарних, доп'яв? - Спасибi, що похвалив. Приходили ж такi орударi, як i ти, з сусiднього району. Левка Бiленка пам'ята╨ш? - Пам'ятаю. - От вiн якось i прибився з напарником до мене. Теж партизанять. - А де? - аж потягнувся в надi© до брата. - Хiба вiн це скаже? Але, гадаю, в монастирському лiсi, бо прохопились словом про парню. Вона ж там стояла. Скував я ©м двi лапи, а потiм ще двi, бо ж, думаю, може, i моему старшому брату вони на щось знадобляться. Старший похитав головою: - Так ти ж не вiриш, що ми переможемо. I тодi Володимир вiдказав строго: - Вiрити - не вiрю, це правда, а жити маю чесно i вмерти маю чесно. Михайло обняв брата, потiм братову i тихо вийшов з ©хньо© хати. Марина вже чекала чоловiка бiля ясенiв. Почувши його кроки, зiтхнула, вiдчинила дверi. - Iди, бо вже й борщ прочах. А ти на якесь залiзяччя розжився? - Та розжився. I тiльки вони сiли за стiл, як хтось обережно стукнув у вiкно. - Ой лишенько! - зойкнула Марина, а Михайло схопився за автомат. - Що ж робити? - Почекай трохи, - заспоко©в ©© чоловiк. - Може, це Володимир ще якусь залiзяку несе. I знову стукiт у шибку. Михайло ступив крок до вiкна, але Марина рвучко стала насупроти нього. - Не йди! Краще я гляну, бо я жiнка, - вова пiдiйшла до вiкна, вдивляючись у темiнь, нахилилась до пiдвiконня i раптом застогнала. - Що там? - Михайло приклав до плеча автомата. - Ой, Григорiй! - Який Григорiй? - не може спочатку второяати вiн. - Наш! - Марина не йде - бiжить у фате,_ вiдчиняв надвiрнi дверi, схлипу╨ i вже заходить до хати, нряиадагочи до плеча Григорiя. - Ой синку, дитино моя. Як яке ти? - Ось бачите: живим добрався до вас. - Григорiй зняв з плеча гвинтiвку, поставив у куток i, як батько, попрохав: - Не плачте, не треба. Хвилюючись, Чигирин ступив крок уперед. - Здоров, сину. - О, i тато наш ╨! - А чого б це менi не бути? - обiйма╨ться i чоломка╨ться з сином. - Бо думалось, що ви або в евакуацi©, або, скорiше, в партизанах. - Вiн i ╨ в партизанах, - уже з гордiстю сказала Марина. - Оце з лiсу прийшов по харчi. Усе ж витаскав до макового зерна, спом'янеш мо╨ слово. - От макового зерна i не зачеплю. А як ти, сину? Тiкав, аж п'яти виблискували? - Не тiкав, тату, - серйозно каже Григорiй. - Бився, як ви мене иавчили, до останнього. Мою гармату при вiдступi залишили зупиняти нiмцiв. I ми зупиняли ©х, аж поки з не© не полетiло шмаття, аж поки з накатника не брязнув останнiй дух. Так що, батьку, не насмiхайся. - Тож вiн випиту╨ тебе. I зараз журився тобою. Сiдай, стау, вечеряти, - i Марина кинулася до мисника. - Як гарно повечеряти разом, - сiда╨ за стiл господар. - Гарно, чоловiче, - похитала головою Марина. I вперше за останнiй час вона несла радiсний пiвусмiх сво©й дитинi, сво╨му мужу, не знаючи, де ©х посадити, чим частувати. Та все одно за посмiшкою прокльовувались непевнiсть i страх, тому я прислухавться до всього знадвору. Пiсля вечерi старий Чигирин у прощаннi поклав руки на плечi дружинi, вiдвiв од ввi очi i сказав Григорiю: - Цiлуй, синку, матiр, та й будемо збиратися в лiс. Марина оторопiла, задихаючись, мов риба на березi, ковтнула повiтря, схопилась долонею за груди. - Що ти говориш?.. Як це в лiс? I чоловiк твердо вiдповiв: - Ногами, жiнко, ногами, бо машини поки що нема. Гарячi хвилi захугували в головi матерi, потекли по ©© виду i вiдбили на ньому досi не видимi зморшки. - Бездушний ти чоловiк! Я ж i надивитися не встигла на свою v_ - _дитину. - Ще надивишся, - невиразно пообiцяв Чигирин. - А зараз iй треба йти. - Хай хоч один день побуде зi мною, - з очей Марини бризнули сльози, якими можна було б i iсторiю описати. - Тiльки один дань благаю в тебе. - Не дав нам час i цього дня, - вже насупився старий. - Ще хтось увалиться до хати. - Тодi хай Григорiй до мо╨© мами зараз пiде, хоч день перебуде в не©. - Не жартуй, Марино, бо лихо не жарту╨. Жiнку засудомило. - Краще б ти, оглашенний, i не приходив сьогоднi. Та це не розсердило чоловiка, вiн тiльки плечима повiв: - Не знаю, хто з нас оглашенний. - I торкнувся рукою обличчя дружини. - Не треба, чу╨ш, не треба. - Таки справдi не треба, мамо, - нарештi озвався й Григорiй. - I ти тягнеш руку за цим басурманом? - За мо©м батьком i за вашим чоловiком, мамо, - славно посмiхнувся Григорiй. Марина припала до сина. - Ти ж дивися за собою i за ним, бо в нього й досi розум дитячий. - Коли жiнка добралась до розуму, то вже й справдi пора йти, - розважливо сказав Чигирин i почав упаковувати в торбу хлiб. - Iрод! - вiдрiзала Марина, пiшла в комiрчину i винесла сала на дорогу. - Поклади зверху. - Iрод сала не ©в, - буркнув у бороду чоловiк. - Ой Михаиле, Михаиле! - Почала зав'язувати торбу i вже зовсiм тихо: - Де ти взявся на мою голову зi сво©ми пiдснiжниками? I як я через тебе ще не побiлiла, як цi пiдснiжники? - Це я i твою сивину авансом забрав собi. I не дуже побивайся. Ми до тебе будемо навiдуватись. Незабаром батько i син вийшли з двору, пiрнули в терпку хвилю матiрки, а з вiдчиненого вiкна почули невтiшне схлипування. - Баби, - крекнув Чигирин. - Якби зiбрати ©хнi сльози, то всiх людожерiв можна було б утопити. XV Там, де надвечiрнiй лiс клав сво© тiнi пiд колеса чужих по©здiв, сторожко зупинились близнюки. Роман трима╨ в руках лопату, а Василь мiшечок, нiби з якимось начинням. Хлопцi зараз схожi на робiтникiв, що доглядають за колi╨ю. Але даремно так старалися вони: скiльки не кинеш оком - нiде нiкого, тiльки тiнi, як самовбивцi, лежать на полотнi та iнколи в лiсi, вмощуючись на нiч, писне пташина. Тиша i спокiй залягли тут, хоча звiдси до станцi© рукою подати. Ще жоден паровоз не зломив у цiй мiсцинi собi карка, ще жоден мiст не пiднiмав угору сво© нутрощi, ще жоден патруль, падаючи на рейки, не трощив об них каску чи голову. Тому чужi колеса безпечно рiжуть тiнi, а чужi вiкна вихлюпують з вагонiв музику, смiх i голоси самовпевнених правителiв. - Тут, зда╨ться, i вдень можна розшивати полотно, - примiря╨ться Роман до присмолених шпал i заiржавiлих костилiв. - Можна i вдень, тiльки не завжди, - мружиться Василь, бо саме на приколiйнiй стежинi помiтив жiночу постать. - Он, бачиш, хто йде? - Красунечка з вузликом або вiдьма з помелом, - скалить зуби Роман. - Схова╨мось у лiсi чи тут посто©мо? - Чого нам гарного спасатись? - Романовi кортить зустрiтися з дiвчиною, i вiн удавано зiтха╨. Парубок не стiльки любить задивлятися на дiвчат, скiльки теревенити про них. I от у легенькому квiтчастому платтячку, в невагомiй, кольору весняно© трави хустинцi до них пiдходить ставна бiлявка з чорними вiями чарiвницi, в ©© руцi погойду╨ться вузлик з череп'яними горшками-близнятами. - Борщ i каша? - посмiхаються брати. - Борщ i каша. Драстуйте, - наспiвне вiта╨ться дiвчина i з осудом погляда╨ на парубкiв. - Сама ж варила, ясочко? - прода╨ зуби Роман. - Сама... Стара╨тесь нiмцям дорогу справляти? Стара╨мось, зiронько. Гарний пайок за це ма╨те? Та ма╨мо. Або що? - Нiчого... От батько мiй вiдмовився вiд цього пайка, нездужалим став чи прикинувся. А вам, видно, сили не позичати i... розуму теж. - Що вже ма╨мо, то ма╨мо, - боячись пирснути, загадково каже Василь. Дiвчина ногою перебира╨ мiж шпалами камiнчики i невинно запиту╨: - Це ж ви на змiну Макогоненку прийшли? - Не зна╨мо. А що з Макогоненком? - Якiсь хлопцi добряче прохворостили його, щоб не дуже старався робити на чужих, - прикрива╨ очi затулами вiй i рiвно йде вiд них. Василь обернувся до брата, засмiявся: - Як тобi твоя ясочка? - Розумниця i красуня! - знову, але вже не вдавано зiтха╨ Роман. - А як вона гарно понесла квiти на сво╨му платтячку. - I коси теж. Зародили вони в не©, як жита в цьому роцi. - Зародили, - ще пильно озира╨ далину: чи не з'явиться хтось на полотнi. - Зна╨ш, брате, що люди кажуть про близнюкiв? - Говори - почую. - Подейкують, що ©м не дуже таланить у любовi, бо найчастiше закохуються в одну дiвчину, а це до добра не доводить. - Дурницi верзеш. - А може, й правду кажуть люди? - веде сво╨© Роман. - Бачиш, ми й досi нi за ким не сохли, а вже й прилипло до нас - "старi парубки". - То ж Яринка спересердя влiпила таке паскудне слiвце... Нелегко ©й з Мирославою в лiсах. - А ще тяжче нашiй матерi. Тепер щовечора вистою╨ бiля ворiт i все вигляда╨ сво©х дiтей. А татарський брiд озива╨ться i озива╨ться до не© та нагаду╨, як ми знайшлися на човнi. I тато журиться. Тiльки з дiвчат нема кому сумувати за нами, а жаль. Воно якось легше, коли зна╨ш, що хтось дума╨ про тебе. - Знайшов час для журби, - зiбрав уста в оборочку Василь, а самому зазорiли очi тi╨© дiвчини, якiй i слова не мовив, а тепер уже й не скажеш. Тiльки один раз вiн побачив ©© на весiллi, як вона вiхолою кружляла в танцi. То була перша вiхола в його життi. Та тут же на весiллi з жалем довiдався, що в не© вже в хлопець. Вiн стояв недалеко вiд наречено©, в цупкому кожусi - невисокий, теж цупкий i плювався гарбузовим насiнням. I невже ота вiхола впаде в його оцупкуватi руки?.. - Чого, брате, засумував? - Життя. - Зараз, можна сказати, не Життя, а пiвжиття, - придивля╨ться, як надвечiрок барвить блакитнi шати у синi: iще один день пройшов i почина╨ться робоча партизанська нiч. Над лiсом м'яко-м'яко майнула крилами сова, й одразу ж озвався розпачливий писк яко©сь пташини. - От i нема чийогось життя, - сумно похитав головою Василь, ще поглянув у далину, знов, як у туманi, побачив свою першу вiхолу. Була вона чи не була? На станцi© озвалася мiдь дзвона, а потiм загув по©зд. Брати зiйшли з насипу, про всяк випадок стали на узлiссi, притулилися до ялинок, що й досi пашiли густою теплiнню погожо© днини. Незабаром застугонiли рейки, блиснули роздутi очi паровоза, загуркотiли колеса, i з вагонiв, начинених солдатнею i офiцернею, знову вихлюпнулась чужа мова, чужа музика, чужа радiсть. Роман мало пе застогнав: - Оце б рвонути його, щоб i до Калинiвки не до©хав, не те що до Ки╨ва. - Якби нас учора послали в розвiдку, то сьогоднi б по ньому било подзвiння. А ти бачив у вiкнi тушу, розцяцьковану нагородами i позументами? На Герiнга схожа. - Напевне, генерал. - Були б у нас лапи, самi щось придумали б. Коли темрява проковтнула червонi вогники останнього вагона, Роман, щоб якось розважити себе i брата, з почуттям сказав: - Чужi вагони, чужi по©зди, а я тобi прочитаю про нашi. Нiхто в свiтi про це так гарно не написав, як Володимир Сосюра. - Гляньмо ще на залiзницю, а тодi читай. Вони пiднялися на насип - i знову нiде нiкого. I в тишi забринiв голос Романа: Коли потяг у даль загуркоче, Пригадаються знову менi Дзвiн гiтари у мiсячнi ночi, Поцiлунки й жоржини сумнi... - "Коли потяг у даль загуркоче", - повторив Василь. - А чи ми дочека╨мось, брате, сво©х по©здiв? Щоб отак сiсти у Вiнницi i прямо до Москви. А потiм до Владивостока, до Сахалiну i дорогою всiх наших пiсень добрим людям спiвати. Зна╨ш, з яко© б я почав? - З яко©? Ой у полi криниченька, Там холодна водиченька, Ой там Роман воли пасе, А дiвчина воду несе. - Може, наша дiвчина i донесе нам воду, якщо не пiдкосить ©© вiйна, - посмутнiв розбишакуватий Роман. - Думаймо, щоб донесла, думаймо про любов! - як заклинання, повторив Василь, трiпнув буйним чубом, поклав руку на плече брата. - То почалапали до коней? - Почека╨м: пiзня година нечисту силу виводить. IIа темно-синi оксамити неба викочу╨ться повнолиций мiсяць, i знову тiнi лiсу жертовно кладуть сво© голови па рейки. Ось вони прокинулись, i по них тихо, без вогнiв, проскочила дрезина, вiв ©© невiйськовий, а поруч з ним сидiв солдат з ручним кулеметом. - Пiзня година таки виводить нечисту силу, - повторив Василь братовi слова. А десь пiсля одинадцято© на полотнi зблиснув вогник, i в ньому окреслились двi голови в касках. То, закурюючи, зупинився патруль. Човгаючи важкими черевиками, вiн мовчки пройшов бiля близнят, а потiм з'явився десь хвилин через двадцять - двадцять п'ять. - Удень тут спокiйнiше, - шепче Василь. - А патрулiв хоч зараз голими руками бери. Чесонемо, брате? - Навiжений! Тодi Сагайдак нiколи не пустить нас у розвiдку. Ще почекали з пiвгодини, але патруль бiльше не з'являвся. - Пiшли вiдлежувати боки. Розпаскудились, наче в тещi. Що ж, i нам пора додому. Близнята, мов у дрiмотнi хвилi, пiрнають у лiс, на галявинцi знаходять сво©х червоногривих, вiдв'язують поводи i летом вскакують у сiдла. На дорозi застоянi конi переходять на галоп i розбуджують полохливу луну. - Чи тобi не сто©ть у очах завтра? - пита╨ться Роман. - Сто©ть. От аби якимсь дивом повернувся по©зд з отим генералом. Хотiв би я побачити, куди полетiли б його хрести. А ©сти хочеться. - Може, заманулося отого борщу i кашi, що дiвчина варила? - Мовчи, брате, бо в животi контрреволюцiя прокида╨ться i зменшу╨ сили партизана. От i мовчазна оселя Магазаника. Наче в похороннiй сорочцi, сто©ть мертва хата, не скапу╨ сльозою прикута залiзом до журавля баддя, не скрипнуть розчиненi ворота. Не чути й дихання худоби, тiльки на старих-старих дверях iз скитка, якi забули вивезти в село, самотi╨ потрiсканий постарiлий янгол. - Утiк чорт вiд янгола, - злiсно процiдив Роман i зупинив буланого бiля жолоба. - Напо©мо коней. Заскрипiв журавель, хлюппула вода в жолобi, i, зда╨ться, па мить прокинулося подвiр'я та й знову поринуло в сон. - Гнався чоловiк за живою копiйкою, а все стало мертвим, - входить Роман у садок, де колись стояла пасiка. Замiсть не© вiн у закутку побачив старий самотнiй вулик. - ╞дьмо вже до себе, - тихо каже Василь. - Зажди, погляну на вулик, - озвалася душа пасiчника. - Роман пiдходить до вулика, приклада╨ до нього вухо i диву╨ться: з середини ледь-ледь озива╨ться розпачливе дзижчання. Що ж воно таке, бо не так гомонить бджолина сiм'я. Партизан вихиту╨ дашок вулика, потiм бережно витягу╨ темну з'©дену рамку, на якiй ворушиться не ворушиться знесилена матка. - Бiсiв Магазаник! - Що там, Романе? - От скнара! Щоб мати бiльше меду, значить, щоб не сiялась у медозбiр дiтвора, вiн запакував у тюрягу маток i, видно, забув за них чи вже побоявся при©хати сюди. Цей захребетник не тiльки бджоляних маток засадить у тюрягу. - Роман розневолив вулика i з рамкою в руках швидко пiшов з бджоляника на подвiр'я, тут вiн поклав щiльник на косинець жолоба, i матка поволеньки закульгала до води. Негадано вони чують не то скрик, не то схлип, хапаються за зброю та й одразу ж скидають руки з не© - од ворiт, метляючи косами, бiжить-летить така знайома постать. - Навiжена! - диву╨ться i посмiха╨ться Василь. - Безклепка! - бурмоче Роман. А "безклепка", смiючись i ойкаючи, пада╨ спочатку в обiйми одного брата, а потiм другого. - Де ти взялася, розумнице? - О, спочатку безклепка, а далi - розумниця. То щось середн╨ знайдiть. - Яринка мружиться на радощах, поправля╨ карабiн, коси i однi╨ю любов'ю дивиться на братiв. - Лебiдонька наша, - торга╨ ©© вiльне плече Василь. - I язичниця заодно. - Змарнiла наша донечка, змарнiла. - Ой братики, як я скучила за вами, - горнеться Ярина до близнят. - Пiшли ви на ту залiзницю, а мо╨ серце хтось лещатами зчавив. Мiсця собi не знайду. - А потiм знайшла помело i не знати чого полетiла вночi. - Не вночi, а вдень, i не пащекуй, Романе, бо ж все одно любиш свою сестрицю. - Було б кого. I як той Iвась Лимаренко буде витримуваги любов з таким характером? Яринка одразу спалахнула, та стримала себе i повела ечима, певне, туди, де жив ©© Iвась. - Розкажи, Романе, як вам на залiзницi було. - Бачили там зiллячко, схоже па тебе. - Тiльки й того? - Та не тiльки це. - То завтра пiдем на залiзницю? - Напевне, пiдем. Ти ж, Яринко, не просись iз нами, - сумнiша╨ Роман. - Мама сльозами благала оберiгати тебе! Яка вже ти не б, а таки ж ясочка наша. - Ой Романе, - замлинкувала вiями Яринка. - Хiба ж я можу без вас залишитися? - Спробуй. Вечерю зготуй нашiй сiм'©, i як ти не побоялася вночi шукати нас? - А в кого ж я смiливостi позичала? У сво©х братiв-соколiв. - Така ти гарна сьогоднi, - Василь влiпив у щоку сестри поцiлунок. - Оце можна було б навiть ранiше зробити, - не розгубилася Яринка i пiдставила другу щоку Романовi. - Як мед, то й ложкою, - чмихнув той. - Зiллячко всюдисуще. А "зiллячко" ще раз глянуло в далину. - Давайте посiда╨мо зараз на конi i хоч на часиночку за©демо додому. - Чого захотiла? - похитав головою Василь. - У нас уже, напевне, починають цвiсти чорнобривцi. - I мати Яринку називають - мiй чорнобривець. А нам, бач, не пошкодували рудо© фарби. - Золото©, Романе! - пирхнула Ярина. - А тепер, братики, по конях... до калинового мосту... Коли то ми доб'╨мось до нього. - Доб'╨мось, сестро! - Романовi очi блиснули завзяттям, рука лягла на автомат. А Яринка косою притулилась до плеча брата. - Тихо в лiсах, аж чути, як роса випада╨. Аби ж так тихо було у свiтi. Враз Роман насторожився, застережливо пiдняв руку, потягнувся вухом до шляху. Biн перший почув бурчання моторiв, значуще перезирнувся з Василем, а Яринi наказав: - Сiдай, люба сестро, на свого коника i щодуху мчи до Андрi╨во© сторожки. Ми тебе наздоженемо. Ярина зблiдла, благальне подивилась на брата. - I не просись, i не молись. Мети до коня! В Яринки затiпались уста. - Без вас я нiкуди не по©ду. Нiкуди! - Я що, язичнице, сказав тобi?! - грiзно метнув бровами Роман. - Чула, може, повторити? - I така затятiсть застигла на ©© висiченiм