обличчi, на лiплених дугах брiв, на припухлих губах, що Роман спересердя пропiк сестру поглядом, чортихнувся. Тодi Яринка негадане пiдiйшла до нього, а в голосi ©© забринiли сльози: - Романочку, не злися, не чортихайся, хiба ж я в тебе така погана? А без вас я не можу... - Вигрiбай, дiвко, з себе жар, бо i нас спалиш, - не знайшов чого кращого сказати Роман i посмiхнувся "язичницi". - А тепер до коней. Перевiрте сiдла! Вiд коней усi навзгинцi зi збро╨ю в руках почали скрадатись ближче до шляху i в чеканнi застигли пiд старими деревами. З долини накочувався i накочувався густий гул моторiв. Ось i фари зблиснули, прострелили придорожнi дерева. - Колона йде, - невдоволено прошепотiв Роман. - Чом би долi не послати якусь однiсiньку легковушку? Яринко, ноги не дрижать? - Ноги нi, а руки тремтять - не звикли до карабiна. - Карабiн - не рогач. I не здумайте без команди стрелити. - Не здума╨м, - вiдповiла Яринка, бажаючи якось пiддобритись до брата. А холод i жар ходили по ©© тiлi, як ©м хотiлося. "Чого вам треба вiд мене?" Вгамовувала ©х i вгамувати не могла. Гул усе наростав, по шляху, схрестившись iз мiсячним смутком, уже пританцьовувало мертвотне свiтло фар, а в ньому борсались i гинули кущi вiдпару й туману. Якось одразу збiльшилось громаддя вантажних, критих брезентом, машин; обдавши партизанiв пивом' i чадом, важеннi "хеншелi" проскочили мимо них, i вирiвнялись п'янi, переламанi тiнi, i заремствував листям на©юяоХавин лiс. - От i все, - зiтхнув Роман. Вiн мiг би вгатити чергу в якусь машину, але зараз iз ним була сестра, оте створiннячко, над яким весь час то вiн насмiхався, то вона в'©далася в нього. I така нi така любов. З©тхнув i Василь, який, мабуть, мав бiльше лiрики в душi, а_Роман, i, звертаючись до машин, що даленiли, запитав сам питав: - Доля, де ти? Доля, напевне, почула партизана, бо узлiсся знову озвалося дадним, з прихекуванням бурчанням. Але це вже йшла не на, а самотня машина, що чогось вiдбилася вiд свого руна. - Наша! - прошепотiв Роман. - Ми з Яриною б'╨мо в мотор, ©силь по кабiнi. Яринко, в тебе запалювальнi? - запитав, щоб юко©тн сестру, бо вiдчував, як тривожилась вона. - Запалювальнi, Романочку. - Тодi в бак стрiляй. Зна╨ш, де вiн? - Знаю. I вони завмерли бiля дерев, наче. вросли в них, а руки вросли в зброю. Ось свiтло загойдалось по шляху, знову наламало тiней, вдарило в очi, i водночас вдарили черги автоматiв. Машина затремтiла, зойкнула, крутнулась, посунула в лiс на партизанiв, на нiй i пiд нею загадючились зеленi вогники; не перескочивши придорожнiй рiв, хряснула, завалилась набiк i вибухнула; розiрвалася нiч, полум'я шматками югнуло аж на гiлля дерев. Яринка скрикнула. - То бензобак розлетiвся, - заспоко©в ©© Роман. На шляху знову зблиснули фари. - Скорiше до коней! - вже вискочивши на свого червоногривого красеня, Роман побачив на вiях у Яринки сльози i з спiвчуттям запитав: - Злякалась, маленька? - Еге ж... - I коли саме? - Як машина посунула на нас. Таке громаддя! Здавалося, усе потрощить. I його страшно, i втiкати боюсь, щоб ти потiм не в'©дався. - У таку годину смiливо позичай у зайця ноги, - великодушно дозволив Роман. На цьому не закiнчились нiчнi пригоди близнят. Коли вони, махнувши руками Яринцi, пiд'©хали до штабно© землянки, ©х першим зустрiв Iван Бересклет, що саме стояв на вартi. - Як воно, хлопцi? - запитав з надi╨ю, бо дуже нетерпеливилось вийти на залiзницю i наробити там шелесту. - ╙ порядок у партизанських вiйськах! - весело вiдповiв Роман. - А як у вас? - Багатi╨мо, грошi лiчимо тiльки тисячами, - засмiявся Iван. - Якi грошi? - Пiд вечiр до нас прибився начфiн дивiзi© з двома бiйцями i принесли аж два ранцi, набитi грошвою. - Бреши побiльше, - зневажливо махнув рукою Василь i постукав у дверi землянки. Незабаром ©х вiдчинив старий Чигирин. Хлопцi поштиво вклонились йому. - Заходьте! - А-а-а, брати Кирило i Мефодiй! - пiдвiвся з-за столу Сагайдак. За ним устав худорлявий вiйськовий. На петлицi його гiмнастерки видiлялись кубики старшого лейтенанта. Вiн приязно посмiхнувся близнюкам. - Хто ж iз вас, просвiтителiв, Кирило, а хто Мефодiй? - Тепер я буду Кпрплолг, а вiн Мофодi╨м, - не розгубiте, Роман. Сагайдак i Чигирин засмiялись. Старiшiй лейтенант здивувався. - Як це розумiти, що ви тепер Кирило? - Бо ми такi схожi, що часто й батько плута╨ нас, а ми тiльки iнодi збива╨мось, - шельмувато дивиться то на старшого лейтенанта, то на стiл, завалений грiшми. - Невгамовний! - смi╨ться Сагайдак. - Вiн i родився не з плачем, а з жартом. - I вже серйозно: - Як на залiзницi? - Спокiйно, наче в пазусi. Варта зовсiм зледащiла, i по©зд павiть вранцi можна скинути з копит, - i зирить на стiл. - А грошей набереться з мiльйон? - Трохи менше. - От жаль. Хоч би раз у життi побачити мiльйон, щоб було чим похвалитись. То я до цих грошей трохи прибавлю сво©х. - Справдi отряха, - тепер почина╨ смiятися старший лейтенант. - Ще нам пригода трапилась, - дивиться на командира i дивитись побою╨ться Роман, але ж i сказати треба, та й похвалитись хочеться. - Ненароком спалили фашистську машину, ©йправо, ненароком. - Як це ненароком? - одразу нахмурився Сагайдак. : - Душа не витримала, - розвiв руками Роман. - Це вже пiсля розвiдки на залiзницi. Я вам що казав?! Не ув'язуватися... А ви що? Так ми ж i не ув'язувались, поки не зiбрали данi, - нiби присоромлено промимрив Роман. - Три днi будете молоти на жорнах, щоб усi бачили, якi ви ╨... - А що будем молоти: жито чи гречку? - дiловито лукавить Роман. - Яке це ма╨ значення? - Велике. Бiля гречки, знаючи, що вона пiде на млинцi, не перевтомишся. Сагайдак тiльки руками розвiв i вiями приховав усмiшку. - Отож спалили машину. А далi що? - Утiкали, аж у коней пiдкови димiли. Почувши таку вiдповiдь, командир розреготався, а в Романа на всьому виду заворушилось хитрування: - То, може, ми свою норму змелемо не на жорнах, а на вiтряку? Бо ж вiн ма╨ перевагу над людиною. - _Яка це в нього перевага? - здивувався Чигирин. - Сама звичайнiсiнька: вiтряк ма╨ чотири крила, а людина тiльки два, i то - не кожна. На цю вiдповiдь Сагайдак так розреготався, що аж сльози виступили на очах i вiях, а близнята хоч i нiтились, та вже знали, що гроза оминула ©хнi чубатi голови... I знову надвечiрнiй лiс, i тiнi дерев на колiях, i партизани бiля залiзничного полотна, що ворушаться, мов тiнi. Тепер Василь i Роман прича©лися в засiдцi ближче до станцi©, а на iюлотнi бiля стикiв рейок орудують старий Чигирин та Iван Бересклет. Вивернувши гвинти з накладок, якi з'╨днують рейки, вони сповзають iз насипу, а на полотно з лапами пiдiймаються Петро Саламаха i Григорiй Чигирин. "Ей, ухнем", - тихо каже Саламаха i лапою пiдважу╨ залiзо. В нього костилi вискакують, як гриби, i вiн зрiдка насмiшкувато зирить на Григорiя, який почина╨ хекати. - Хлопче, може, помiня╨мось мiсцями, бо в тебе дерево твердiше? - Обiйдеться. От вiдхекаюсь i наздожену хвалька. Вдивляючись у далину, хвилю╨ться Сагайдак, жмака╨ губи, а на пам'ять - не знати чого - сплива╨ тiльки дво╨ слiв: "Хвилино, стiй. Хвилино, стiй". Це в тому розумiннi, щоб усе зупинилося, що може завадити ©м. На станцi© озвався гудок паровоза. Невже наш? Невже наш? Сагайдак, пригнувшись, пiдiйма╨ться на насип, показу╨ Саламасi i Чигирину, наскiльки треба вiдсунути кiнцi рейок. Партизани пiдважили ©х лапами - от i вся технiка. От i вся. Навiть думки лягають пiд ритм ще невидимого по©зда. А тепер - у лiси. Бiжить рейками дрож, нервово, наввипередки стрибають на них промiнцi, i уже, чмихаючи паром, розбризкуючи iскри, насува╨ться темне громаддя. I враз, з розгону, осiда╨ паровоз, шалено вгриза╨ться в насип, чортзна по якому переверта╨ться, а на нього з несамовитим трiском, скреготом, вищанням налiтають, трощаться i злiтають вагони. З ©хнiх розвержених нутрощiв клубками вибуха╨ бiла хмара. - Гази! Гази! - перелякано крикнув Iван Бересклет i загупав сво©ми чоботиськами в глибiнь лiсу. За ним кинулись кiлька партизанiв, схопився з землi i Василь, та Роман владно притримав його рукою. - Не бiжи, брате. Як умирати, то не страхополохом. У лiсi, видно, хтось зупинив Бересклета, бо той знову завiв сво╨©: - То ж гази! Напевне, балони полопались. - Тю на тебе, дурню! - спокiйно озвався старий Чигирин. - Це не гази, а борошно. Завтра з нього коржiв напечемо. - I знову коржiв! - з жалем сказав мовчазний Саламаха. I регiт вкрив його слова. XVI Порадившись iз Сагайдаком, Чигирин вранцi почав збиратися в монастирський лiс, який ще звався Синявою, бо i влiтку, i взимку стояв у таких блаватах, наче ©х у добру годину струснуло барвiнкове небо. Змастивши коломаззю колеса, Чигирин кинув на воза торбинку з коржем, збиту косу, граблi i почав запрягати конi. Недалеко на дубi стогнали дикi голуби, нагадуючи йому далекi лiта, що теж минули в лiсах. - Дядьку Михаиле, куди це ви зiбралися косити? - посмiхаючись, пiдiйшли до нього напатланi близнята Гримичi, якi любили похизуватися сво©ми кучмами i навiть у лiсах, незважаючи нанасмiшки, мили ©х митлем з м'ятою. - Хiба вам тут мало трави? - Дядьковi Михайловi шовково© треба пiд боки: його ж пiдважив снаряд i на, цупкiй травi не влежиш тепер, - нiби поясню╨ Роман, а Василь почина╨ пирскати. Чигирин заскалю╨ око i весело пита╨ "старих парубкiв": - У вас, чуприндирi, на чому працюють язики: на шарнiрах чи на шарикопiдшипниках? - Мати казали, що на коловоротах, - гигика╨ Роман i пальцем тиче в полудрабок. - Чого вам ©хати на цих ребрах? Перебазовуйтесь iз вашо© таратайки на нашу тачанку, ми задурно проката╨мо вас iз кулеметною музикою i вiтром. - З отим вiтром, що з ваших голiв не витрусився? - I його не пожалi╨м для добро© людини, - великодушно Каже Роман i бавиться гранатами, причепленими до пояса. Це саме почина╨ робити й Василь. Чигирин дивиться на близнят i диву╨ться: - I де ви такi, нагойданi, взялися? - Мати ж не десь, а в човнi народила, тому й досi нас поТОддуе, - показу╨ всi зуби Роман. - Знову брешеш? - Нi, дядьку Михаиле, що правда, то правда, - серйознiша╨ парубок, - Таки на човнi в татарському бродi ми народились. Iе до©хала мати впору до хати з загонцю, де жала. Отой човен твiй лежить у нас догори дном на льоху. Гарну мали першу иску? - Та по вас видно - гарну, - похиту╨ головою Чигприн. - Ви ж, хлопцi, прикрильте мого Григорiя, бо вiн ще не зна╨, що таке лiсове життя. - За нами дiло не стане. А ви, по секрету, далеко розiгналися на сво©х одрах? Чигирин мружиться: - Би ж угадали - шовкову траву косити iiiд бики. - Суду все ясно, - регочуть шибайголови i делiкатно шiiiiгають дядька Михайла: - Коли по господарчiй лiнi© женете копi, то прихопiть десь дiжку з розчиною, щоб i ми розжились па хлiб, бо через цi коржi вже i мiсяць зда╨ться коржем. - Ви ще не бачили смаленого вовка, - супиться Чигирин. - Бач, ©м коржi не вгодили. Ось вам поки що ножицi - вкоротiть махновськi патли хоч на сiмдесят п'ять процентiв. - А що ж у нас лишилося, крiм патлiв? Нi тобi бiляво©, нi чорняво©, нi вечiрнього стрiчаннячка, нi ранкового прощапнячка. Хоч би раз отут дiвочi нiжки по травицi пролопотiли, - нiби зiтхнув Роман, а в очах аж стрибають бiсики. Що то молодiсть! I Чигирин мимоволi залюбувався отряхами, вiд яких нiхто нi разу не почув кислого слова. Адже й вiн колись був такий. Вiд лiсово© дороги щодуху бiжить оброшений Iван Бересклет, пiт залива╨ йому циганкуватий вид, що аж пашить радiстю. - Михаиле Iвановичу, де товариш командир? - хекаючи, зупиня╨ться бiля вiкна. - Що там у вас у дозорi? Знову гази чи щось хороше? - Таки хороше! Перепинили чотирьох оточенцiв, вони прочули, що ми побили карателiв, й одразу почали розшукувати нас! Як ви на це? - Звiстка нiби добра, - спокiйно каже Чигирин i швидко йде до штабно© землянки, в якiй ще нема╨ начальника штабу. Та буде й вiн, i сила, i все буде, коли по-справжньому почнемо бити ворога. Ось i штабна землянка. Невеликий стiл, застелений картою-триверсткою, звичайний з дощок пiл, кабиця, одне вузеньке вiконце та два автомати на стiнi. - Що там, Михаиле Iвановичу? - пiдводиться з-за столу Сагайдак. - Перше поповнення прийшло. - От i дочекались! - Сагайдак узяв автомат i пiшов iз землянки. Незабаром вiн i Чигирин пiдiйшли до сво©х дозорцiв, що розмовляли з чотирма зарослими, вчорнiлими, змученими бiйцями, дво╨ з них були з гвинтiвками, а дво╨ без збро©. Побачивши майора, червоноармiйцi виструнчились, поправили гiмнастерки. - Добрiш день, товаришi, - привiтався Сагайдак. - До нас прийшли? - До вас, товаришу майор, - вiдповiда╨ невисокий широкоплечий бо╨ць iз шрамом на щоцi. Його незалежний вигляд одразу справив враження на Сагайдака. - Хто ж ви будете? - Ми тро╨ гармашiв. Воювати почали бiля самого кордону. Далi потрапили в оточення, пробивалися до сво©х, та не пробилися. По дорозi до нас при╨днався бо╨ць Антоненко, - показав очима на високого пухлогубого солдата без збро©. - Вчора ми почули, як ви поколошматили карателiв, i почали шукати вас. Приймiть у загiн. - Документи ╨? - ╙, - i перший вийма╨ з кишенi партквиток. Сагайдак розгорта╨ його, скида╨ очi з фото на бiйця i приязно посмiха╨ться: - Отож, товаришу Грицай, бити фашиста?! - Тiльки бити! - твердо кида╨ Грицай i полегшено зiтха╨: видно, немало довелось пережити на дорогах вiйни. - А у вас, товаришу Антоненко, в зброя? - Нема╨, - безпорадно розводить довгими руками високий бо╨ць. - Де ж ви ©© подiли? I чи вам вiдомо, що в нас цейхгаузу нема? Антоненко червонi╨, клiпа╨ довгими дiвочими вiями. - Так воно вже вийшло, товаришу майор, бо ми одразу попали в пекло. Але одну штукенцiю я винiс. - Що ж це за штукенцiя? - Сурма, товаришу майор. - Яка сурма? - диву╨ться Сагайдак: чи це насмiшка, чи у хлопця не густо на розум. - Ось я зараз, - Антоненко похапцем пiдходить до старо©, напiвзотлiло© осики, здiйма╨ з сучка мiдну сурму, на якiй вибухають спалахи ранку. - От мiй iнструмент. Я, товаришу майор, сякий-такий музика. Ще з дитинства з батьком i братами грав да хрестинах, весiллях i рiзних святах, тому й губи у мене роз╞iюшенi, наче постоли. Сагайдак мимоволi посмiхнувся, придивляючись до повних музики, зиркнув на Чигирина. - Такий iнструмент у загонi згодиться, - тихо сказав той. - ж сурма! - Що ж, товаришу Антопспко, доведеться прийняти вас до ону i з такою збро╨ю. Збережiть ©© до нашо© перемоги - i тодi игiть на весь свiт! - Я буду старатись, щоб на весь свiт! - На радощах Антоненко пiдняв сурму вгору, приклав мундштук до спухлих уст - Гурочиста мелодiя порушила тишу, пiдняла вгору диких голубiв, що до цього стогнали i стогнали у кронах могутнього дуба. Бiля землянки Чигирин попрощався з Сагайдаком, Григорi╨м i близнюками, поправив упряж, сiв на воза, вйокнув i зразу став собi звичайнiсiньким, прибитим лiтами i недолею дiдом. - Артист! - невесело посмiхнувся Сагайдак. - Ким йому не доводилось бути - i артистом теж, - посмутнiв Григорiй, проводжаючи поглядом батька. Лiсами та перелiсками, ярами i забутими дорогами добира╨ться Чигирин до Синяви, де ще пiдлiтком з батьком розчищав, пиляв i складав у сажнi графський лiс. За це вiн мав у день п'ятнадцать-двадцять копiйок. А коли почав шпунтувати гонту, то вже i полтиника виробляв. У цих же лiсах вiн i стрiв свою долю - свою з нерiвними бровами Марину, i привернув ©© до себе чи то щирим словом, чи тими нерозщiбнутими пiдснiжниками, якi йому i досi здаються найкращими квiтами на землi. Це ж тiльки подумати: ще приморозки потрiскують у лiсах, ще нiздрюватий снiг скрипить, як сорока, а ця квiтка самою нiжнiстю витика╨ться на свiт i по-дiвочи зворушливо дивиться у вiчi людинi - з березнем, з весною тебе! Дорогою незворушнi, як механiзованi iдоли, мчать на мотоциклах жандарми, на ©хнiх грудях коливаються i поблискують пiвмiсяцi блях. Наче по командi вони повернули голови, обмацали поглядами дiда i гайнули далi. Невже це не сон? I застогнала душа в чоловiка. Та що нашi жалi в часи лихолiття? Чигирин в'©жджа╨ в лiси, мина╨ стару загату, яку пiдмива╨ томна вiд торфу вода, бере до колишньо© парнi, в якiй господаровитий управитель графа одразу закладав чотириста шпон на колеса. Наклали тодi головами усi ясени, усi берести, а далi пропали й дуби. Тепер черево парнi i ©© обваленi боки поросли плетеницею ожинника та чагарником, а там, де стояли круги, на яких запряженi в мотуззя робiтники гнули обiддя, вирiс густий дубняк. Наче по пам'ятi рокiв пере©жджа╨ i пере©жджа╨ Чигирин з одного урочища на друге - i нiде нiкого, тiльки сонце пригорщами пересiва╨ крiзь листву золоту дрiмоту. А ось i садок, i хата лiсника Мирона Козуба, який був у нього боярином на весiллi. Де ж тепер Мирон: чи в лiсах, чи перебрався в село? На травi лежить свiжий слiд од колiс - виходить, хтось тут живе. Коли чужий, то скаже, що при©хав до Мирона вкосити якусь копичку сiна. Чигирин зупинив конi перед ворiтьми, що взялися грибами i печатями лишайникiв, скочив з воза, заглянув на заросле травою i ромашкою подвiр'я. Тут стоять ошатнi пiдгонистi стоги лiсового сiна, а в затiнку бiля них кубляться знесиленi вiд спеки кури. Виходить, нiмцi ще не добрались сюди. I зовсiм негадано вiд лiсу його покликали. - Михаиле! Аж здригнувся з несподiванки, зиркнув убiк: - Мироне? - Хто б iще тепер бродив у цих лiсах? - пiдходить осадкуватий лiсник, на головi в нього вже буя╨ бiлий цвiт, а вуса розпухнатилися сивою степовою тирсою. Мирон обiйма╨ Михайла, тягне до оселi, все диву╨ться, яким вiн робом опинився тут. - Та при©хав провiдати тебе, трави лiсово© накосити. - Говори-балакай, так я й повiрю тво╨му лукавому слову, - пiдсмiю╨ться Мирон, пiдсмiюються i горбкуватi щоки, мiж якими, мов у засiдцi, прича©вся лисячий нiс. - Щось припекло? - Кого зараз не пече? Таке врем'я настало. Кому тепер служиш, Мироне? - Лiсник завжди служить трохи людям, трохи собi, а ще бiльше худобi: коням, коровам i навiть зайцям та косулям, - хитрув лiсник, - Ось i ти, бачу, про худiбку дума╨ш, - з косою, з граблями при©хав до мене. Та заходь до хати, гостем будеш. Отак воно виходить: люди подейкують, що Михайло Чигирин партизанить, а вiн собi на сiно стара╨ться, - i смi╨ться тими очима, що бачать людину наскрiзь. - Мироне, може б, ти не дурив голову? Чи вже й менi не вiриш? - Тобi, Михаиле, вiрю, - серйознiшав лiсник i вiдчиняв дверi. - Заходь, сiдай, я зараз щось скупорощу! Як воно вже вийде в меве - пробачав, бо жiнка тепер в е верта╨ться в лiси, без не© i кури здичавiли, але поки що яйця несуть. Засмалити якогось пiвника? - Можна й пiвника. Саме для цього я й при©хав. Мирон поглядом прострелюв гостя: - То хто кому дурить голову? Кажи, що в тебе! . - I в нас пройшли чутки, що в тво©й Синявi партизанить Левко Вiденко, - iз надi╨ю подивився на лiсника, - Не бачив його? - Нi, не бачив, - клiпнув зморшкуватими повiками Мирон, очi його посмутнiли i теж пiшли у засiдку. - В тебе i це може бути, - з недовiрою вивча╨ вид, що заiа╨ться од нього. - То не бачив i навiть не чув? - Лiс великий - усього навiть лiсник не побачить. А чувати t Левка - чував. - А може, й видав? Не грiши, чоловiче. - Кажу: чував, - зовсiм пiдкиса╨ господар. - Тобi стрiтися з ним треба? - Дуже. I невже нiхто з його хлопцiв не навiдувався до тебе? - Та було, - неохоче цiдить лiсник. - Прийшли якось уночi, взяли трохи харчiв, тютюну та й пiшли. А куди - вони не казали, я не питав, - i глянув у вiкйо. - Бач, конi й досi стоять, наче на виставцi. Заведу ©х у стодолу i пiду ловити пiвника. Чигирин насупився, пiдвiвся з лави. - Не буду ласитись на твого пiвника, хай ще росте, може, виросте таким хитрi╨м, як його господар, то й будете один одному забивати баки. На цьому словi - бувай. На щоках присоромленого лiсника одразу стало тiсно рум'янцям. - Чого ти, Михаиле, отак? Хiба я що? - Тепер здогадуюсь, що ти. Досi вiрив тобi, тому й при©хав у нелегку годину, та, бачу, помилився. Був ти у мене колись боярином, а ким став зараз - не знаю. I колись я ненавидiв хитрунiв та брехунiв, а тепер - тричi ненавиджу, - i пiшов до дверей. Мирон розгублено кинувся до гостя, притримав його руками._ - Не чiпляйся, - взявся за клямку Чигирин._ - Богом прошу, Михайле,,залишися.. Зкадтено хоч вашу молодiсть, коли тепер нема чого згадати. I не клади гнiву нi на мене, нi на мого пiвника. Посидь трохи сам або розклади вогонь у печi, - i лiсник прожогом вискочив з хати. "Таки допекло". Згодом озвалося торохкотiння колiс i стихло. Чигирин позирив, позирив у вiкно, але не побачив Мирона i знiчев'я почав поратись бiля печi, а думки його крутились i крутились навколо лiсника i тих, що все життя бредуть по калюжах хитрувань, толочать усе чесне, ще_ й вважають_ себе за дуже розумних. Для такого бiсового зiлля Михайло в 'колгоспi завжди_ знаходив одну роботу - сторожа. Ось на цiй посадi хай i доказують_ одна одному сво© таланти. Коли вже вогонь гарячими пiвнями забився у челюстях, до хати з щiльником i гладущиком увiйшов Мирон, косуючи, вiн нiяково розвiв руками: - От халепа - нiяк не мiг зловити пiвника, порозбiгалося бiсове птаство iз задвiрка в лiси. То ми зваримо молоденьку бараболю, спряжемо я╨чню, а липець - на за©док. Що ти на це╨? - Буду придивлятися, як ти далi хитруватимеш, - буркнув Чигирин. - Це в тебе виходить. Лiсник тiльки покрутив голвою, потiм розсохачем поправив дрова в печi й почав старатися бiля картоплi, а коли поставив горщик до вогню, метнувся в комiрчину за сяким-таким запасцем. Невеселим був обiд давнiх друзiв. Чигирин навiть не пригубив чарки, бiльше нiчого не говорив i не питав Мирона. В лiсника ж - нема-нема, та й застрибають пiд вiями бiсiвськi вогники. Чого б це? Що вiн був хитруном, це всякий знав, а тепер, може, i на крутiя перешерстився? От хто б сподiвався, що затурканий Рогиня, який найбiльше цiкавився тим, що було кiлька тисяч рокiв тому, зараз стане крайсагрономом? А на яку посаду важить Мирон? Може, на лiсничого? Знадвору скрадливо клямцнула клямка. - Õòî öå?! Лiсник здвигнув плечима, а Чигирин вискочив з-за столу й вихопив з кишенi браунiнга. - Що ти, Михаиле! - зблiд Мирон.- Це сво©. Чужi не так вриваються. - Вiдiйди! Вiдчинилися хатнi дверi, i в рамi одвiркiв, посмiхаючись, став плечистий, оцупкуватий Левко бiя╨йко. Вiн глянув на Чигирина, на його зброю, поплескав п'ятiрнею по кишенi, де, певно, теж таке добро лежало, i розсипав на порозi смiх. - Ось так тепер стрiчаються голови передових колгоспiв. - Бо твiй пiдпомагач хитрував зi мною, як циган на ярмарку,- насварився Чигирин браунiнгом на лiсника. - Тю на тебе,- присiв лiсник.- Ще твоя цяцька зi злостi гахне. Колишнi голови обнялись, пбчолоявкйлись i весело сiли за_ стiл. - Тепер i по чарцi можиа! - радiв Козуб i_ бiсиками ощасливлював Чигирина.Жаль,_ що пiвник утiк. - Здалеку лисячий дух учув,- шпигонув Чигирин. - Пiду я_ щось коням кину,- делiкатно залишав ©х лiсник. I тiльки вiн переступив порiг, волоокий Бiленко допитливо поглянув на Чигирина: - Що у вас, Михаиле Iвановичу? Партизанськi чи якiсь iншi справи? - Партизанськi. Тепер з дрiбними сором iти до людей. Як тобi ведеться? - Тяжко, Михаиле Iвановичу,посмутнiв Левко. - З пiдпiльним райкомом чи_ обкомом в якiсь зв'язки? - Аби ж то були. А як у вас? - Теж невесело. Ти Сагайдака зна╨ш? - Чому не знати? Не раз в областi по президiях сидiли, був такий час. Це ви карателiв колошматили? Кажуть, бiльше сотнi ©х полягло кiстьми? - То вже люди перебiльшили, але було i крику, i тиску, i писку. А як у вас?- Ще нема чим хвалитися. Тiльки полiца©в у одному селi втихомирили. Сили поки що малi. - От, щоб збiльшити ©х, Сагайдак пропону╨ об'╨днатися з нами. Левко мерзлякувато повiв плечима й одразу насупився, сiрi очi його потвердiли, потвердiли й уста, замкнувши слово. - Чого ж ти мовчиш? Командир заперечливо повiв головою i, не дивлячись на Чигирина, глухо сказав: - Передасте Сагайдаку, що ми нi з ким об'╨днуватися не будемо. Ви партизани одного району, ми - другого, i кожен ма╨ думати про сво╨. Чигирин оторопiв. - А чи не зда╨ться тобi, Левку, що ми всi i кожен тепер ма╨мо думати не про сво╨, а про наше, про всенародне? Левко уперто втупився в Чигирина. - Коли я думаю про сво╨, тобто про справи свого району, то я думаю i про народне. - Невже це тво╨ останн╨ слово? - Останн╨, - твердо сказав Бiленко. Чигирин, i обурюючись, i дивуючись, запитав: - Чого ж ти бо©шся? Командирську славу чи свiй гонор втратити? - Не це, Михаиле Iвановичу, - поморщився Левко. - Боюся одного: зради. Хiба ви з iсторi© не зна╨те, скiльки загинуло найкращих людей через зраду? Та й випадок з Кундриком дещо говорить про це. Тому я нi до кого не пiду i нiкого до себе не прийму, якщо вiн неперевiрений, себто якщо вiн не нашого району. Чигирин пiдвiвся з-за столу, гнiвно кинув Левковi: - Не знав я, що голова колгоспу так швидко може стати одноосiбником. Левко теж спалахнув: - Думайте собi, як хочете. - Я то думаю. А як ти будеш тримати слово перед партi╨ю, перед народом? - Це вже покаже час, - Бiленко пiдвiвся, глянув на лiс, на сонце, що з гiлки на гiлку опускалося в надвечiр'я. - Зрештою, Левку, на якусь операцiю ми зможемо об'╨днатись? Наприклад, у слушну годину напасти на район? - I на операцiю не будемо об'╨днуватись. Живiть ви самi по собi, а ми самi по собi. "Пропащий день", - тоскно подумав Чигирин. Жаль було змарнованого часу, жаль було i цього красеня без однi╨© клепки, який сам собi готу╨ поразку. Недарма ж його за вперту вдачу колись прозвали дундуком. Пiсля довго© мовчанки запитав: - Неiiже в тебе i партизани думають отак, як ©хнiй командир? - Точнiсiнько так! - трусонув чубом Левко. - У нас демократiя. - Демократи навиворiт, може, й голосу╨те, чи йти, чи не йти на якесь завдання? - Таки голосу╨мо. А що ж тут таке? - Дивись, щоб такою демократi╨ю загiн не розвалив. - Не розвалю, - пообiцяв Левко. Похмуро попрощалися колишнi голови. Бiленко, уникаючи погляду Чигирина, зiбрав докупи серпики брiв, у роздумах вийшов на подвiр'я, щось сказав Мироновi, який крутився мiж стогами i ворiтьми, та й зник у лiсах. Через якусь хвилину до оселi нiяково зайшов лiсник, вiн з жалем розвiв руками: що, мовляв, поробиш iз отим Левком, i каже ТIЛЬКИ ОДнО СЛОВО: - Бува╨. - Та бува╨. - Вiн що набереться розуму. - Будемо надiятись. Тiльки цей розум треба з нижчеспипня до голови перегнати. На горбкуватих щоках Козуба заколивалась посмiшка. - Час пережене. Може, тобi, Михаиле, кiлька пiвникiв кинути на дорогу? Тобi буде молодий спiв, а менi старий крик вiд баби. То як? - Якщо зловиш, не вiдмовлюсь од тако© розкошi. Нам i старий пiвень не завадив би, щоб проганяти ночi. А найкраще було б, якби ти дав дiжу з розчиною. - Дiжу? - здивувався Мирон, i його лисячий нiс обсiяла лууава дрiбнота зморщок. - Чого я тiльки не крав у сво╨© жiнки, от дiжки не крав. Дякуючи тобi, доведеться i цю практику пройти... XVII Куди ж ви такi, псздужалi тa перебiнтовапi? Перебудьте у нас ще якусь днину, - жалiсно затремтiли дiвочi вi©. - Чу╨те? - Спасибi, Ганнусю. Якось уже побреду, а коли не побреду, то поклешняю, наче рак-неборак. - Данило пальцями показав, як вiн ма╨ клешняти, i Ганнуся посмiхнулася, а потiм зажурилась. - Чого ти, донечко? Чого, мала? Чого, ласкавочко? - Жаль менi буде без вас, - похнюпилась дiвчина. - Чого ж, Ганнусю? - Батько пiшов на вiйну, ось i ви пiдете, а я знов залишусь сама-самiсiпька на свiтi. - Чого ж сама? А човник на рiчцi? - От хiба що човник i весло. Та й то тепер далеко не за©деш, бо полiцiя. Зараз хочете йти? - Зараз, бо вже ноги самi просяться в дорогу. - Не так ноги, як душа, - розважливо похитала головою, далi пiшла до скринi, вiдкинула важку дубову ляду, дiстала з-пiд якихось одяганок бобрикове пальто. - Тодi ось вiзьмiть батькове. - Чим тобi вiддячити? - Як живi будете, то хоч напишете. Тiльки неодмiнно лишайтесь живими! - Постараюсь, Ганнусю, - Данило мимоволi пригорнув дiвчину, погладив ©© голiвку, товсту косу, як гладять дiтей. Невимовний жаль охопив його за долю цi╨© довiри i вроди, що мовчки стояла бiля нього, вже не сподiваючись на сво╨ щастя. Закiнчилася б вiйна, повернувся б тато - от i все ©© щастя. Та чи буде таке? Ганнуся раптом сторожко потягнулася очима до вiкна. - Що там? - Зда╨ться, хтось ворiтьми скрипнув. Таки морду╨ когось - до ганку йде. Ховайтесь у комiрчину. Данило скрадливо вийшов iз хати у комiрчину, а в цей час по-старечому закректала, заскрипiла перестояна шалiвка ганку i хтось тихо постукав у дверi. - Хто там?! - сполохано обiзвалася Ганнуся. Знадвору почувся притишений смiх: - А це я. Нe пiзна╨ш? - Юрiй? - Авжеж вiн! Навiжений! Чого ти по ночах швендя╨ш i ляка╨ш людей? "Навiжений" знову засмiявся: - Вiдчинi, Ганнусю, тодi скажу на вухо, - Его, так i вiдчиню комусь! - А я думав, тобi зi мною веселiше буде, - Чогось но в пору ти веселим став. - Ганнусю, хiба вже тобi не пора дiвувати? Чи ти, може, приймака прийняла? - Звiсно, прийняла - не чекати ж тебе. Але Юрко i таким не журиться: - Дай хоч погляну на цього приблуду. - Завтра прийдеш. I завтра я розкажу тво©м батькам, як ти людям спати не да╨ш. - Нe будь, Ганнусю, коверзухою i вiдьмочкою заодно, бо тобi, як побiльша╨ш, що треба замiж вийти. От краще вiдчини. - Як вийдеш за ворота, тодi вiдчиню. - А хто ж мене сво©м приворотом привернув? - Iди, хлопче, не баламуть голови. Юрiй, щось новдоволено бурмочучи, потупцяв на ганку i пiшов од дверей. Дiвчина згодом вiдчинила ©х, подивилася на оболонь, виглянула на вулицю, а потiм випустила з комiрчини Данила. - Це ж, Ганнусю, хто залиця╨ться до тебе? Дiвчина вiдмахнулась рукою: - ╙ такий гонивiтер на нашiй вулицi - один утопленик. - Що, що?! - Утопленик, кажу. Плавати не вмi╨, хоч i коло рiчки живе, а купатися лiзе на глибоке. От i втопився був минулого року. Намучилась я, руки надiрвала, поки витягла його на берег Мало й мене не втопив. То й маю тепер мороку на свою голову. - А може, це любов? Ганнуся почервонiла: - Та вiн трубить про не©, навчився в когось. А хiба ж про любов трублять? То йдете? - Iду. Дiвчина що шурхнула до комiрчини i незабаром винесла звiдти зав'язану на вузол торбину, втиснула в руки Даниловi шерстяну почiпку. - Коли вже так надумались, то вiзьмiть оцього сидора - у дорозi згодиться. - Я, Ганнусю, стаю тво©м довiчним боржником. - I не говорiть такого... розумного. Вони мовчки виходять на подвiр'я, за яким спуска╨ться до рiчки некошена оболонь. Тут на передосiннiх травах лежали зорi, пiд травами, чекаючи досвiту, куняв туман. Тепер, коли пригасало життя корiння, гумап щоночi вилежувався на ньому, а потiм, шкутильгаючи, пiдiймав над землею холодок пiдкошено© м'яти i вологiсть затоплених лiлей... I лiлесю прозивали в дiвоцтiзi його Оксану. Як вона там?.. На темному полотнi вечора пам'ять почала висiкати жiiiочий образ, наближалися великi материнськi очi, пiдведенi передосiнньою жалостинкою. I дiти Оксанинi, i Мирослава, i Стах, i дядько Лаврiн з усi╨ю сiмейкою, i дiд Гримич, що так гарпо спiвав про Морозенка, одразу пiдступилися до нього. Чн живi? Чи живi? Вiн стояв перед зарошеною зорями оболонню, над якою серпик мiсяця випрядав срiбло, а в думках уже був бiля татарського броду, отам, де конi топтали яру руту й туман, а тепер новiтнi ординцi топчуть життя. Та пе витопчете, нелюди, зi сво©м бiснуватим фюрером. I в Данила самi по собi стиснулись кулаки. - Ви вже там, бiля сво©х? - торкнулася його руки Ганнуся. - Там, серденятко, там, ясочко. - I хтось отам чека╨ на вас? - Напевне чека╨, якщо вiйна не скосила. Дiвчина засмутилась, узяла весло, що лежало бiля огорожi, i вони, оброшуючись, пiшли оболонню до рiчки, яка тихо заколисувала берег, i човни на березi, i верби над берегом. Недалеко скинулась риба, це наполохало Данила. Отак тепер можна i риби, i хвилi злякатися. Пригнувшись, вiн опустив на воду вербовий човник - Ганнусине придане, як жартував ©© батько. - Сiдайте. Повезу вас по наших зорях, - зажурено сказала дiвчина. - Може, я повеслую? - Де перекинетесь на цiй душогубцi. - Ганнуся тихо гребнула веслом, i човник справдi пiшов по зорях, лякаючи i кришачи ©х. З ким вiн колись плив отак уночi? Ага, то матiр перевозила його, малого, через татарський брiд. Тодi в човнi у них лежало татарське зiлля i бузькiв огонь. А тепер не бузькiв, а пекельний огонь пiшов по всьому свiтi, i чи вийдеш з нього ти, чи вийде з нього це миловиде дiвча з журбою в очах i серцi в сво© сiмнадцять рокiв? Не поталанило йому в першi днi вiйни. А як поталанить тепер, до останку буде битися з недолею, щоб хоч трохи поменшало журби в людей. Чи ж почали в його районi партизани боротися з фашистами? Поринувши думками в сво╨ село, в сво© лiси, вiн уже не бачив, як на вiях дiвчини затремтiли двi сльозинки. Човен м'яко торкнувся берега, тут, обiйнявшись, як у пiснi, журились передосiнням три верби. Данило вискочив на вогкий пiсок, подав Ганнусi руку, i дiвчина легко стрибнула на берег. - Як ваша рана? Не озива╨ться? - Hi. - I нiтрохи не болить? - - Як же вона може болiти, коли ти лiкувала мене. Спасибi тобi, допечко, за все. Ганнуся схлипнула. - Ти чого? - Хто ж мене тепер донечкою назве? От скажете ви так, а я тата бачу. Вiн навiть схожий на вас, тiльки ви трохи вищий. Данило пригорнув дiвчину, вона стала навшпппьки, невмiло поцiлувала його, потiм обтерла вi©, а руки ©© впали мов неживi. Вiн узяв ©х у сво© i неждано вiдчув, що з кишенi Ганнусино© жакетки стовбурчиться якесь залiзяччя. - Що це в тебе? - Ой... - Кажи, дiвчино. - Бельгiйський браунiнг другий номер, - сказала бентежачись, вийняла зброю, зважила ©© на руцi. - Де ти взяла його?! - здивувався i зрадiв Данило. - Та... - не зна╨, що сказати, i збира╨ зморщечки на невисокому чолi. - Як не хочеш, то не кажи. - Один хлопець принiс... подарунок на iменини. - Гарнi тобi подарунки приносять. На це Ганнуся серйозно вiдказала: - Який час, такi й подарунки. - А той хлопець часом не Юрком зветься? - Юрком. - Де ж вiн його доп'яв? - Говорив, що трохи позлодiйкував у гiтлерiвцiв. - Ганнусю, подаруй цю зброю менi. Дiвчина сумно глянула на Данила: - Як вам так дуже треба - тодi вiзьмiть. Я ж знаю, що ви пiдете в партизани. - Звiдки це знаття? - З усього видно. А як станете командиром, тодi за©дете за иною. Я вашим партизанам ©сти варитиму. За©дете? - Неодмiнно. Дiвчина зiтхнула: - Все одно обманю╨те. - Чого ти, Ганнусю? I вже не погляд довiри, а погляд вiкового жiночого докору обпiка╨ його. - Бо чоловiки завжди обманюють нас. Данило вражено подивився на дiвчину. - - Звiдки ти зна╨ш? - Бо мо© тiтки так говорили. I дорослi дiвчата це кажуть... То за©дете? - Неодмiнно! От побачиш, доiiсчко! - Я буду чекати па вас. Не забудьте... I така була в нiй вiра, що грiх було б хоч чимось скривдити дiвчину. На рiчцi бухикнуло весло раз i вдруге. Данило насторожився: - Хто б це мiг бути? - Юрко! - впевнено вiдповiла дiвчина, i в куточках ©© вуст вибилася зверхнiсть. - Звiдки ти зна╨ш? - А вiн тихачем не вмi╨ - так веслу╨, наче лантухи кида╨: не зпа╨, куди силу дiвати. - Вiд того берега зринав човен, ось вiн виплив на середину рiчки, i Ганнуся запитала: - Юрiю, це ти? - А як ти мене впiзнала? - радiсно озвався ламкий голос. - Орлиний клекiт навiть з-пiд хмари чути, - насмiшкувато вiдповiла дiвчина. - Не будь, Ганнусю, вiдьмочкою, - Юрiй знову гребнув, як лантух кинув у воду, i незабаром його човник з розгону вискочив на берег. Тепер Ганнуся гордо виструнчилась i стала однi╨ю недоступнiстю. Звiдки це взялося в не©? А парубчак, шарудячи отавою, вже сторожко пiдходив до них. Поздоровкавшись, вiн удавано веселим голосом заговорив до Ганнусi: - От не думалось зустрiти тебе з кимсь. - Як ти догадався при©хати сюди? - Подивився, що нема твого човника, та й стривожився. - Ти навiть стривожитися можеш? - насмiшкою дойма╨ хлопця. - Таки стривожився, хоча й не було за ким, - не залиша╨ться в боргу Юрiй. - Я й догадувався, що в тебе хтось ╨, бо одного вечора бачив, як iшов з того подвiр'я лiкар. - Який ти догадливий у нас. I що з тебе буде, коли пiдростеш? Данило з подивом прислухався до ©хньо© пересварки i все бiльше впевнявся, що Юрiй по самi вуха закоханий у Ганнусю. Та й вона, либонь, прихиля╨ться до нього душею. Але коверзу╨, як умiють коверзувати дiвчата, коли вiдчувають свою зверхнiсть. Тiльки де ж i коли таке могло взятися в оцi╨© лозинки, що самою правдивiстю дивиться на свiт? Ох цi дiвчата та жiнки, ох це ╙вине сластi╨, як казав про жiнок один дяк-заброда. - Ганнусенько, то я пiшов. - А я вас проведу з Юрком, бо ми зна╨мо тут усi стежки. - Авжеж, проведем, - голубом забуркотiв парубчак i радiсно подивився па Ганнусю - на свою любов i вiдьмочку заодно. XVIII Данило, напевно, пройшов кiлометрiв з п'ятнадцять, i така кволiсть охопила його, що з-пiд нiг стала втiкати земля, а з очей випадати зорi. Грудям не вистачало повiтря, у пих почали боляче орудувати ковальськi мiхи. Невже навiк забрав здоров'я паршивий шматок металу? Дурницi! Усе, i здоров'я, повернеться до нього, бо треба ворога бити, бо треба ламати недолю. Обважнiлою долонею вiн витер пiт з чола, подивився на небо, на обрiй, знайшов пiд ним у полi два темнi обриси ожередiв i пересохлою стернею пiшов до них. Навколо тихо шурхотiла висока пшенична стерня, тримаючи на сво©х зрiзах хиткий вiдблиск зiрок. Щось заворушилося бiля ожередiв, налякало його, але одразу ж збагнув, що не було чого полохатись. Данило ступив ще кiлька крокiв, почув сполохано "скiргик", - i вгору з хурчанням бризнув табунець птахiв. Вiн полетiв вище ожереду i знову упав на стернi. Та це ж курiпки - добра птиця його дитинства, що й, узимку не покида╨ нас, ночуючи не в гнiздах, а прямо в снiгових ямках, де заставали ©х сутiнки чи негода. Данило не раз знаходив курiпок на заснiженiй озиминi. А якось i додому принiс охлялих, замерзлих птахiв, вiдходив у теплi, поклав у мiшок та й завiз па озимину. Тодi довго пiдсмiювався Семен Магазаник: "Навiть курiпчине м'ясо не вгодило нашому головi". Де вiн тепер i яке м'ясо спожива╨? Тьху, знайшов чим журитися. Краще турбуйся, як теперiшнiй день перебути. Ожереди виросли перед ним, наче темнi пароплави. Десь iз самого низу писнула миша, повiяло прiллю, бо снопи не по-господарськи лежали на житнищi, не на солом'янiй пiдстилцi. О, таки озвались запiзнiлi клопоти голови! Данило, прислухаючись до свiтання, пiшов уздовж ожереду, чи не прича©лась i тут якась напасть, знову сполохав курiпок, що вже розбивали крилами темiнь. Попереду, як па запiтнiлому склi, почали виростати дерева, чи не верби, а за ними, певне, протiка╨ рiчка, бо звiдти тягне ра-нковою прохолодою. А де ж тепер Ганнуся, ©© човник i весло? I де отой отряхуватий парубiйко, який хоч i назива╨ дiвчину вiдьмочкою, та все одно побою╨ться ©©. Щось i вiн собi мiрку╨ в цей час, бо ж хiба не бачив, як i в нього в кишенi вiдстовбурчувалась зброя. Обкружлявши скирти, Данило про всякий випадок сховав браунiнга у снiп, ще обвiв поглядом свiтанок i, тривожачись, влiгся на спочинок. Тепер у вуха його йшли i спадали шерехи - то вiд стернi, то з скирти, то з неба. Вiн ще почув, як над ним, посвистуючи крильми, пролетiли чирки, посмiхнувся ©м i з ними увiйшов у неспокiйний сон, де була мiсячна нiч, болотяне плесо i отi лисухи, що ногами й крилами вiдривались i вiдiрватись по могли вiд води... Хтось обережно торкнувся його плеча. Невже знову Стьопочка? Вiн, чуючи бiль у грудях, зрива╨ться з землi, ловить очима свiтанок i незнайому жiночу постать, а рука сама шука╨ того снопа, де лежить зброя. - Не полохайся, сину, - чу╨ такий добрий голос, наче вiн iшов з його дитинства.