Дiду, а дядько Себастiян скоро прийдуть? - Вiн сьогоднi, мабуть, не прийде, бо цiлий день ганявся в лiсах Кипорового яру за бандитами. I пораненого коня вiд них привiв. - Гарного? - Аж очi вбира╨! Прямо, як в Георгiя Победоносця був! Везе ж чоловiку! -Везе! На нього ще нi разу доля не насварилася пальцем, - пiдсмiюючись, фасоновито переступа╨ порiг довгий i гнучкий, наче навсторч поставлений вуж, Юхрим Бабенко. Маленький картузик прикрива╨ йому маленьку голову, в якiй не було де розгулятись добрим думкам. А очi в Юхрима такi, що в них i смiх не може засклити пота╨мно© злоби. - Мовчи, баламутний! - одразу накостричу╨ться вид i чуприна старого. - Не бачу в цьому нi резону, нi полiтики, нi параграфу. Ми триста рокiв фактично мовчали, нам треба виговоритись за триста рокiв. Резон iсторичний? - так само зверхньо пiдсмiю╨ться Бабенко, скида╨ картуза i здмуху╨ з нього невидиму пилинку. - Я вам, дiду, якимсь параграфом не вгодив перед генеральним прибиранням комбiду? - Слизькоязиким патяканням. На пiдбiрчастих губах Бабенка розiрвалась i знов стулилась посмiшка. - Ай-ай-ай, якi ви несовмiстимi стали в комбiдi. Я знаю, що ви зi сво╨ю мiтлою, натурально, пiдвладнi Себастiяну, але це не резон, щоб не мати про нього сво╨© мислi i сображенiя розуму. I що я сказав? Фактичну справочку: доля не сварилась на нього пальцем. - Так, смертю, смертю сварилась! - Це для бiографi© при новiй владi iнтересно i навiть вигiдно. - Та чи тямиш ти, посмiтнику, що, аби позбирати всi кулi, якi решетили Себастiяна, можна було б галушок наварити? - Галушок? - спочатку диву╨ться Бабенко, а потiм спокiйнiсiнько любу╨ться картузом. - Це ще не факт. - А що тодi факт? - зовсiм розлютився старий i хмарою посунув на незворушного в сво╨му френчi i галiфе Бабенка. - Може, те, що ти проколов собi пальця, вiдкрутився вiд фронту ще й iнвалiднiсть вiдхопив та й дуриш сво©ми мартоплясiвськими соображенiями голови молодицям. Смiх зiскаку╨ з очей Бабенка, вони викруглюються, мов гудзики, i вже з ненавистю впиваються в старого: - Глядiть, щоб i ваша вельми розумна голова не задурилась: мiтла i для не© знайдеться. - За мою голову не журись - за свою богу молись: хитрiстю i дурисвiтством тепер не звiку╨ш. Чого вибалушив очища? Не чекав на такий параграф? - А ви зна╨те, що я сiлькор? - вихоплю╨ться в Бабенка, i вiн так пiдiйма╨ руки, наче в них трима╨ газету. Але й це не страха╨ старого: - Я знаю одне: в тебе не вистачило часу стати людиною. - Це я не став людиною? - Ти. I який ти сiлькор? У тебе в руках не перо, а лопата копати ями для добрих людей... Юхрим хотiв чимсь упекти старого, але в цей час, пересмiюючись, зайшли обвiшанi збро╨ю рослi веселоокi полiсовщики Артем i Сергiй. В широких, пропахлих лiсом i вiтрами киреях з гостроверхими, ременем обшитими вiдлогами, що лежали на плечах, вони нагадували запорiзьких лицарiв, перед ними одразу померх франтуватий одяг Бабенка i сам вiн став мiзерним i дрiбним. - Що, Юхриме, перчить свята правда? На викрутасах, видать, не протрима╨шся все життя? Отож-бо й ╨, - смiються полiсовщики, а на ©хнiх плечах похитуються аж сiм рушниць, а на ©хнiх поясах гойдаються рiзномастi бомби i гранати. -Ого, скiльки натрусили добра! - оживають Шевковi очi. - Де розжились на нього? - На хуторах! - Полiсовщики недбало скидають на пiдлогу рушницi i починають немилосердно жбурляти в куток бомби i гранати. - Що ви робите!? - жаха╨ться Бабенко, i в нього уста стають бiлими, як i ©хня окантовка. - Ще вибухне яка! - Ну й що, як вибухне? Все одно тво©х мудрувань i хитрувань не виб'╨ з тебе. - Сергiй, нiби м'яч, кида╨ в куток лимонку, а новоспечений сiлькор, скулившись, зайцем вискаку╨ з примiщення. За ним да╨ дьору Шевко, але бiля дверей його хапа╨ могутня Артемова рука i поверта╨ на старе мiсце. - Пожди, чоловiче, спочатку запиши, скiльки принесли цього непотребу, а потiм уже тiкай. Страх i благання зменшують i так невелику постать Шевка, а обличчя його ста╨ таким, наче на нього дихнула смерть. - Та я ще, хлопцi, хочу якийсь день прожити. - Проживеш, проживеш, нiкуди не дiнешся, - Сергiй для переконливостi кладе на стiл аршинну бомбу i шельмувато зирка╨ на Шевка. А той, витираючи рукою пiт з чола, скоцюрблю╨ться в клубок, вiдсову╨ться на самий рiжок столу, похапцем щось пише i вiдда╨ папiрець Сергiю. Сергiй догори дригом переверта╨ аркушик i зi знанням справи дивиться на нього. - Усе записав? - Усе, усе! - Тепер, може, посидиш з нами? - Сергiй чоботом поправля╨ репану гранату, що вiдкотилась iз кутка. - Про життя погомонимо. - Нема, нема коли, - Шевко аж колотиться, зиркаючи на гранату, миттю вимiта╨ться, а навздогiн йому луна╨ розгонистий смiх. Я захоплено дивлюсь на полiсовщикiв, i менi теж хочеться бути таким завзятим i так добряче i щиро смiятися, як i вони. Сторож оберемком виносить зброю в холодну, де колись тримали арештантiв, а полiсовщики запалюють довжелезнi самокрутки i пiдходять до вiкна. До землi вже прихилився зоряний вечiр, з городiв запахло чорнобривцями, соняшниками, прив'ялими нагiдками. Полiсовщики дивляться на небо, перекидаються скупими, багатозначними словами. - Було ж сьогоднi... - задумано згаду╨ Сергiй. - А було, - зiтха╨ Артем. - Бiля скитка могли б вкоротити голову... - А чого ж... - Кажуть, знову банда Гальчевського об'явилася. - Усе до нашого берега... - От iнтересно, чи живе хтось на небi? - Живе. - Хм... А ти звiдки зна╨ш? - Коли б не жили, то хто б там свiтив? - Хiба то люди свiтять? - Вони. Звiдки без них взялись би вогники? - Чи й там, на небi, така тiснота, як у нас? - Видать, така. Сам подумай: чого на мiсяцi Ка©н взяв Авеля на вила? Все через тiсноту. Дивуючись з таких мiркувань, я тихо виходжу на вулицю. Вже, може, й запiзно йти до дядька Себастiяна, але ╨ й iнша причина: побачити вiдбитого в бандитiв коня. Я розумiю, що хитрую сам iз собою, та, повагавшись, бiжу до греблi, над якою тихо шумлять розсунутi в боки верби. За греблею дорога бере праворуч понад ставом, а за ним i дядько Себастiян живе. На конях про©хали полiсовщики, пiзнали мене, засмiялись, i знову така тиша довкола, хоч мак сiй. Ось i хатка дядька Себастiяна, на нiй темнi╨ кустрате велике гнiздо, зверху в ньому живуть лелеки, пiд низом - горобцi. На подвiр'© стоять ув'язанi до плоту конi, а з розчинених дверей я чую голоси полiсовщикiв i дядька Себастiяна. - Та хiба це зброя, - презирливо каже Сергiй. От минулого року було ж ©©, як гною. Тридцять пiдвiд витрусили з села. - Було таке, - смi╨ться дядько Себастiян. - Бувало, бешкетна парубота одного кутка посвариться з другим та й пуска╨ в хiд не тiльки рушницi, але й кулемети. - Багато залiза наробили, а орати нiчим, - зiтхнув дядько Артем. Я обережно з сiней всовуюсь до хати i притуляюсь до одвiрка. Дядько Сергiй першим помiча╨ мене i тиця╨ пальцем у мiй бiк: - От i гостя ма╨мо! Тебе де не посiй, то вродишся. - А чого ж, - бурмочу собi, хоча i розумiю, що смiються надi мною добродушно. - Добрий вечiр вам. - I тобi, парубче, добрий, - статечно вiдповiда╨ дядько Себастiян, трохи з подивом, але привiтно оглядаючи мене. - Сiдай. - Я i постою, бiльшим виросту, - трохи нiяковiю од тако© уваги до себе. - Сiдай, сiдай, лави не пересидиш, - голова комнезаму пiдводиться з-за столу, високий, красивий, статурний, щоки його полатанi вiтряними лишаями, а чуб такий.наче його з полум'я вихопили. - То як тво© дiла, парубче? - Вiн так гарно, без крихiтки насмiшки говорить "парубче", що менi зда╨ться, нiби я за сьогоднi пiдрiс i для себе i для людей. - Нiчого йдуть собi дiла, дядьку Себастiяне, - з гiднiстю вiдповiдаю йому, а полiсовщики вже назбирують на обличчя зморшки, щоб засмiятися. - Батько пише? - Пишуть i знову передавали вам поклон. - Спасибi, спасибi. Скоро при©де? - Напевне, скоро, коли буде тихо в свiтi. Полiсовщики одночасно гигикнули, дядько Себастiян примружився, i на них поглянули лише його вi©. Але й од цього лiсовики втихомирились, повернули голови до маленького жовтозубого пiанiно, того самого, про яке зна╨ у селi й мале й старе. Коли настала революцiя, селяни давали розщот панам - забирали в них i землю i що на землi вони мали. А дядько Себастiян не розжився в економi© нi коня, нi корiвчини, нi плуга, а привiз пiанiно i цим розвеселив не лише сво╨ село, а й увесь повiт: хто тiльки не смiявся й не глузував з цього дива. Навiть рiдний батько не витримав тако© дивоглядi© i пришкутильгав, щоб патерицею вчити сво╨ чадо. - Трясця тво©й матерi! - закричав старий iще з вулицi, побачивши сина. - А-а-а, це ви? - засмiявся Себастiян. - Добрий день, тату. - Ти ще й регочеш, вилупку? - пiдняв патерицю старий. - А що ж, плакати? - скинув картуза син. - Краще б заплакав, дурноверхий, коли розгубив обручi вiд макiтри. Чи ти нiмицi об'©вся, чи з великого розуму пришелепуватим став? Коли це i хто це на всьому бiлому свiтi бачив у нашого мужика пiанiну? - То ще побачать, тату. ╙ час! Вам ворота вiдчинити? - Ой, не вiдчиняй, сучий сину, бо поб'ю на тобi усю патерицю! - попелом тряслася на головi старого наморозь, гасячи останнiй вогонь чуприни. - I чого вас тiльки вчать бiльшовики? - Та чогось учать. - Воно й видно по тобi. Хiба нам до музики? Мужицька музика - цiп i коса! Себастiян уперто трiпонув сво©м густим, з полум'я вихопленим чубом: - Я, тату, з чотирнадцятого року i по нинiшнiй день стiльки наслухався пекельно© музики, що менi ця буде як лiки. - Лiки! - перекривив батько. - Тво© лiки тепер - сало чи смалець. Хоч би зачуханого кабанчика з економi© приволiк. Еж нi, не вистачило на це голови. Усе ж село смi╨ться i з мене, i з тебе. - Та це добре, коли смi╨ться, аби не голосило. Може, послуха╨те трохи музики? - кивнув головою на хату. Старий озирнувся навкруги i почав потроху втихомирюватися. - I що, оглашенний, таки навчився хоч трохи бринькати якусь бариню-судариню ? - Нащо нам такий непотрiб? - I щось таки гра╨ш? - З горем пополам. - Хто ж тебе навчив? - Революцiя! - Революцiя?.. - задумався старий. - Що ж, вона може. Ну, йди, заграй. - А чого ж ви до хати не зайдете? Старий покосував на вулицю: - Щоб ракiв не пекти. Ти заграй, а я на призьбi сяду i сваритись на тебе буду: хай насмiшники бачать, що я крепко проти тво╨© дуростi йду. Старий, спираючись на патерицю, сiв на призьбi. А з хати небавом пробилися музика i спiв про тi василечки, що сходять на горi, про той барвiнок, що послався пiд горою. I угледiв старий крiзь притуманенi роки сво© далекi-далекi© василечки, i той барвiнок, i молоду жiнку, яких тiльки в молодостi бачив... Гай-гай, який голос у його сина, за нього можна навiть без пiанiно в театрах щось платити. А от чи довго вiн протягне без кабанця та корiвчини? Аби ось так на вiйнах i в революцiю порешетили не його дитину, а безчуственне залiзо, то крiзь нього можна було б шеретувати зерно... А йому i досi василечки сходять, барвiнок стелиться... Дивовижними стають тепер люди: дивишся - вчорашнiй мужик, а сьогоднi вже й не мужик... Що воно тiльки далi з цього буде? Кажуть, знов усi загряницi на нас вiйсько збирають, i тодi знову покотяться по шляхах i дорогах голови синiв, а по селах затужать похороннi дзвони i вдови... Полiсовщики прощаються з дядьком Себастiяном, i вiн аж тепер пита╨, чого я прийшов. - Та... коли можна, хочу подивитися на того коня, якого ви у бандитiв вiдбили. - Вже прочув? - смi╨ться чоловiк. - Прочув. Кажуть, такий кiнь тiльки в Георгiя Поб╨доносця був. - Славний. Жаль одного: пiд убивцями ходив. Ну, тепер походить у плузi. От видужа╨ - тебе прокатаю на ньому. Хочеш? - Ой, хочу, дядьку. Ми виходимо з хати i понад призьбою пряму╨мо у маленький садочок, де темною купиною лежить поранений кiнь. Почувши людську ходу, вiн тихо i болiсно заiржав. Шия в нього була перев'язана вишитим рушником. Дядько Себастiян погладив коня, сказав йому кiлька слiв i витер сльози з очей. - Плаче, бiдний, од болю, - мовив iз спiвчуттям. - Чу╨ш, Михайле, це такий розумний кiнь, що, зда╨ться, от-от заговорить. I я вiрю кожному слову дядька Себастiяна. Коли б вiн сказав, що чув, як говорить худоба, теж повiрив би. - Що ж, Михайле, час тобi додому. Там уже мати, мабуть, не дочека╨ться тебе. Провести? - Не треба, я сам. - Не бо©шся? - Не боюся... Я ще буду просити, щоб ви менi хоч трохи розтолкували одну книгу. - Зараз? - Коли можна, зараз. - Якщо це дiло дуже пильне, - посмiю╨ться голова, то ходiмо до свiтла. В хатi вiн розгорта╨ книжку, спочатку диву╨ться, потiм зосереджу╨ться, насуплю╨ться, насурмоню╨ться, i на його щоках з'являються горбаки. - Ти де ©© взяв, таку розумну? - У попа, - розказую, як було дiло. - Ага! - зловтiшне говорить дядько, а його обличчя так червонi╨, що навiть зникають латки лиша©в. Вiн перегорта╨ кiлька сторiнок, знов учиту╨ться, нарештi, вста╨ з-за столу i, дивлячись менi у вiчi, говорить: -Михайле, це книга про небо! Та нам зараз головне - знати землю, знати i дiлити ©© бiдним людям. А потiм уже будемо добиратися до неба. Завтра занеси книгу поповi i перекажи йому, що я просив давати тобi тi книги, якi зараз можеш вчитати. Ще скажеш, що я загляну до нього, i завтра ввечерi знов приходь до мене. Зрозумiв? - Зрозумiв. - То й будь здоров, - прощаючись, подав велику, обплетену жилами руку... Скiльки рокiв минуло вiдтодi. Я вже, було, й забувати почав цю химерну iсторiю з космографi╨ю, коли з невеликого розуму хотiли насмiятися з мало© селянсько© дитини. Але все це, як з води, пiднялося того дня, коли селянський син нашо© рiдно© землi вперше в iсторi© людства пiднявся у космос... Справдi, добре смi╨ться той, хто смi╨ться останнiм! РОЗДIЛ П'ЯТИЙ - Михайле, вставай! Чу╨ш! - Дi-i-ду, iще тро-о-шечки... - нiяк не можу розплющити обважнiлi повiки, а в цей час навколо мене трiска╨ться i, наче крига, розповза╨ться мiй добрий сон - з ранковими iмлистими полями, з набакиреними полукiпками по них, з долиною, ставочком i дуплавими вербами над ним. Менi все це хочеться з'╨днати, та руки мо© вчеплюються не в клаптi полiв, не в полукiпки, а в рядно, яке стягу╨ дiдусь. Голос у нього м'який, лагiдний, наче дiдусь теж сто©ть у снi. - Вставай, вставай, дитя, не будь вередою. За спання не купиш коня. - А я й не хочу купувати коня, - намарно вiдгетькуюсь од дiда. - Не хочу, та й годi. - То який же з тебе господар буде? - посмiю╨ться дiдусь. - Що ми вартi без худоби? Вставай. - Дiду, хоч крапелинку... - Нiчого тобi ця крапелинка не пособить. Уже зовсiм розвиднiлось, та й снiданок пару╨ на столi. Чу╨ш, як пахне? - витягу╨ мене зi сну. Я вдихаю повiтря, але не знаю, що це пахне: чи поля, що снились, чи набитий сiном мiшок, на якому я сплю, чи прив'яле зiлля на божницi, чи ©жа. Нарештi, мружачись, я пiдводжуся з вузенького ясенового тапчанчика, якого змайстрував для мене дiдусь. За вiкнами iще тремтить блакитнавий сон, пiд ним сизо росянi╨ спориш, а на сходi ширша╨ небесна прозелень, яку нiжно визолочу╨ i шафранить невидиме сонце. А в хатi по кутках ще старцями туляться тiнi. - Прочумався, нарештi? - спiвчутливо оберта╨ться од печi мати. На ©© обличчi мiняться гарячi полиски, а на рукавах сорочки оживають вишитi квiти. Хоч ми й бiднi, та ма╨мо квiти i в городi, i на коминi, i на полотнi, яке зодяга╨ нас. - Що тобi снилось, дитино? - Забув, - насилу видобуваю з себе одне слово. Спросоння i язик, i губи не розчиняються. То вдень - друге дiло: тодi мати каже, що менi треба дратвою зашити варги, наче нема на що iнше тратити дратву. - Вмивайся, вмивайся, хлопче, - квапить мене дiд. - Час вести коняку. Вода i рушник стирають з мене останнi клаптi сну, i тепер я чую, як на всю хату прокислим хмелем пахне тiсто, свiжозварена розсипчаста картопля i пiдпалок * (* Перепiчка.). Дiдусь зна╨, що я дуже люблю гарячий пiдпалок, вiн бере його прямо з чорно© пательнi, ломить на чотири шматки i одну четвертину, що аж димить, пода╨ менi: - Бери, часнич, ©ж та рости великим! Еге, коли б це збулися дiдовi слова, то, може, не крутили б тобою по-всякому. Щось тiльки скажеш чи зробиш не так, зараз i соромлять: "Такий великий, а що витворя╨. Чи ти сорому i клепки заодно позбувся?" А щось попросиш собi, то вже зовсiм iншо© спiвають: "Ти ще малий. От коли пiдбiльша╨ш..." Але люди чогось не так швидко ростуть, як би ©м хотiлося. То тiльки гриби пiсля дощу за нiч повискакують з землi та й один перед одним похваляються шапками. Згадавши це, я трохи розпогоджуюсь i починаю посмiхатись. Дiдусь це помiча╨ i добряче мружиться менi: - Бачиш, якi смачнi у нас пiдпалки, а ти нiяк вставати не хотiв. - Дiду, може, повести коняку в га©? - Можна й у га©, там зараз така любота! - охоче погоджу╨ться дiдусь, душа якого змалку зрiднилася з лiсом. - Тiльки далеко не за©жджай. - I торбу менi дайте трохи бiльшу: може, якраз на опеньки нападу. - От i добре, - згоджу╨ться мати. - Все якийсь приварок у хатi буде. - Вона пiдiйма╨ важку ляду скринi i пода╨ менi торбу, пошиту з широкого рукава сорочки, на нiй i досi червонiють квiти ©© дiвування. Надворi вже пофорку╨ i нетерпляче б'╨ копитом наша лукавоока хитрюга. Побачивши мене, вона привiтно мотнула головою: сiдай, мовляв, скорiше, бо менi теж пора снiдати. Зна╨мо твою вдачу: коли голодна - покiрна, а напасешся - не пiдступись, тодi навiть на сво© оксамитнi губи назбиру╨ш злiсть. Сива, шкiрячи зеленкуватi зуби, пiдходить до порога i почина╨ ши╨ю тертися об мо╨ плече. Iч, як пiддобрю╨ться зранку. Я вичитую, яка вона паршива, неслухняна й пiдступна. А ©й хоча б що: знову зачiпа╨ мо╨ плече i квапить на ту пашу, в якiй заплутались роси i клаптi туману. От i сонце викотилося з-за чумацького шляху й повисло мiж крилами вiтряка. Дiдусь широко вiдчиня╨ ворота, а я, випростуючи плечi, на якi вже всiвся холодок, ви©жджаю з подвiр'я. I враз радiсно-радiсно ста╨ менi на душi; згадалася вчорашня розмова з дядьком Себастiяном, згадав, що маю сьогоднi говорити з попом, узяти в нього книжку, - i од усього цього не втримався, щоб не засмiятись. - Ти чого, шибенику, регочеш? - несподiвано обiзвався збоку дядько Микола; за плечима у нього погойдуються грабки, за поясом - кушка, з яко© виглядають брус i мантачка. - Хiба, дядьку, не можна? - смiючись, зупиняю перед ним коняку. - В пiсний день не можна. -А я вже сьогоднi скоромину ©в. - Осквернив себе м'ясо©дженням? - погрiзнiшали в дядька обличчя й серпистi вуса. - Осквернив, - смиренно кажу, одразу догадавшись, що дядько Микола тiльки вда╨ з себе сердитого. - Я ж бачу, що в тебе, хлопче, аж блищать мако©ди, - покрутив пальцем навколо сво╨© щоки дядько Микола. - I що ж ти наминав iз скоромини? Знаючи вдачу дядька Миколи, я теж починаю немилосердно пiдбрiхувати: - Та оце ласували вепрятиною з пiдпалком, натертим часником. Мама сьогоднi саме хлiб печуть... Але дядька вже не цiкавить, що пече мати. Вiн скоса зирка╨ на мене i перепиту╨: - Вепрятину? А чи часом не того... не брешеш? - О, таке й скажете, - я зовнi ображаюсь, а всерединi смiюсь, як це часто робить дядько Микола, - в нього ж цю науку проходив. - I яка на смак вона? - обережно допиту╨ться чоловiк. - Та яка: сало як сало, тiльки трохи дубувате i жолудями пахне. Це перекону╨ дядька Миколу: - I де ж ви ©© доп'яли? - дивуються його очi, нiс, уста i зморшки на чолi. - Де - я, пригадуючи оповiдання нашого полiсовщика, одчайдушно пускаюся берега: - До нашо© свинки унадився веприк. Тiльки звечорi╨, а вiн уже - хвiст бубликом - i чеше з лiсу на наше подвiр'я: добрий вечiр вам... - Ах ти шибайголова! - розреготався дядько Микола. - А я, старий, i вуха розвiсив-мало не повiрив баламутству. В кого ти тiльки вдався? - В кого? Це ви поспитайте в мо╨© матерi, - смiюся i я. - Вона часом каже, що не тiльки в дiдька i оглашенного, а навiть у вас. Це ще бiльше розвеселило дядька Миколу. Вiн полiз рукою спочатку до очей, потiм до вусiв, похитав головою i пiдбадьорив мене: - Отак i живи, хлопче, з радiстю! I навiть, коли прибрешеш для смiху, не бiда. А кислi╨м усякий може бути. То й будь здоров! - i вiн, завзятий, веселогубий, рiвно iде з косою по землi, щоб до останнього свого дня розкидати по нiй сонячну щедроту душi. Менi пiсля розмови з дядьком Миколою усе повеселiшало навкруги: i перехрестя вулиць з iще не розтоптаною росою, i розчиненi хати, i жiнки в очiпках, що вибiгали з вiдрами по воду, i дiвчата в хустинах, якi гнали до череди худобу, i рибалки, що йшли стежиною - один з саком, а другий з довжелезним бовтом, - i дзвiн коси, яку хтось клепав у саду, i голос мiстка пiд копитами коня, i он клапоть туману, що зачепився за городнi ворота i не зна╨ куди податися: чи принишкнути до землi, чи пiднятися вгору. Я про©жджаю село, старий зруб, що став сiножаттю, Богачiв хутiр, круглик - синю латочку лiсу в полях - i опиняюся в дiбровi, що зверху кута╨ться небом, а знизу туманцем. А як гарно тут блакитнi╨ помiж кленами! А самi клени зараз такими наполоханими стали, - от-от кинуться навтiки або ще, гляди, й полетять за перелiтними птахами, бiля ©хнiх нiг схлипу╨ i схлипу╨ джерельце, а якась пташина розважа╨ його; вона перескаку╨ з листка на листок, виспiву╨ собi i нiчутiнку не турбу╨ться, що десь за лiсами синi╨ холод. Вiн уже погнав на пiвдень щурикiв, журавлiв i лебедiв, а гуси й качки тiльки починають перелiт. Та найбiльше менi шкода лебедiв i того сумного дзвону, що натрусили вони менi в душу. I шкода, що осiнь моя мина╨ в полях, у дiбровах, а не в школi. ╙дина лишилась надiя на батька - от, може, вiн скоро повернеться i вийме з мiшка менi чобiтки... Думки на сво©х крилах несуть та й несуть мене до батька, до зустрiчi з ним, а тим часом лукава коняга вже пощипу╨ траву i намiря╨ться скинути мене. Я зiскакую на землю, путаю Обмiнну й розмiрковую, куди ж гайнути по гриби: в березину чи в загороду Костюкiв, де весною бувають сморжi, влiтку - суницi, а восени - опеньки. Та опеньки в нас це не гриби, а пiвгриби, ©х, коли вони ╨, i п'ятилiтнiй малюк назбира╨. Iнша справа знайти боровика! Вiн так умi╨ прита©тися, що не кожний, навiть зiркоокий, побачить його. Для мене зустрiч з боровиком чи бiльш безпечним красноголовцем, який дуже полюбля╨ хвалитися сво╨ю шапкою, завжди бува╨ несподiваною i радiсною. I я не можу, як iншi, одразу хапати гриба; менi треба придивитися, присiсти, погомонiти з ним, а потiм уже орудувати кiскою. Я пускаю низом пiсню, а менi за дорогою грубше обзива╨ться луна - ©й теж хочеться спiвати. Ой диби, диби, диби - Пiшов дiд по гриби, Баба по опеньки. Дiд сво© посушив, Бабинi - сиренькi. А чого б ©й теж було не посушити? Все б мала собi що кидати взимку в борщ. Та й квашенi опеньки смачнi, коли ©х полляти олi╨ю. А вiд пирогiв з опеньками хто вiдмовиться! I хоч я лише з пiсеньки знаю цю бабу, що полiнувалась сушити опеньки, але гуджу ©©, несхвально похитую головою, а далi подаю голос на другi гони. I знову до мене обзива╨ться луна. Збиваючи росу, я iду до не©, а очима так i пантрую на всi боки. Он бiля пенька розпухирилась маремуха, червона шапка ©© блищить, нiби смальцем помащена, а в не© вп'ялися бiлi крапинки: трохи далi синiють крихкi сиро©жки. Але я ©х не беру, бо, поки до©деш додому, вони перетруться на смiття. Ой гайку,гайку, Дай менi бабку. I, гай, не довго думаючи, да╨ менi бабку. Вона примостилася пiд розтрiсканим кореневищем берези, нiжка на нiй темна, лусковита, верх сiренький, а низ оксамитно-бiлий ще й просвiчу╨ться рожево. Але це мiсце не грибне. Пiдем далi, де небо аж лл╨ться в лiси i струшу╨ з них листя. I от уже низом стало срiбно-срiбно, вище - золотаво, а вгорi - блакитно. Це березняк, що побратався з полохливою осичиною. Чи ╨ вiтер, чи нема його, а вона, позеленiвши, тремтить i тремтить, наче холод i переляк увiйшли в кожний ©© листок. Ось тут я вже пильную: це ж таке мiсце, де не тiльки земля, але й дерево пахне грибами. Я присiдаю навпочiпки i тихенько придивляюсь, що робиться довкола. Тут галасувати не можна, бо гриб зляка╨ться людського голосу i пiде в землю. Раптом мо╨ серце тенькнуло, опустилось трохи вниз i радiсно завмерло: невдалiк од отруйного стебла "воронячого ока" красовито стоять два близнюки-червоноголовцi. Вони такi молоденькi, що ©хнi зрошенi туманом картузики не встигли вiдлiпитись од мiцних товстеньких нiжок. - Добрий день, хлопцi-красноголовцi! - кажу я до них, а вони мовчать. Еге, а що тiльки робиться за ними! На зарослiй зозулиним льоном купинцi сто©ть отакенне красноголовище! Шапка на ньому перебакирилась, завбiльшки вона буде не менше полумиска, а нiжка завтовшки з мою руку. Спочатку я його називаю старостою, а далi отаманом над красноголовцями. Такого ще нiколи не бачив! Я пiдбiгаю до нього, примiряюся з усiх бокiв, милуюся, далi бережно зрiзаю i кладу на бриль, бо в бриль його шапка не влазить. Буде тепер чим похвалитися дома! А он тiль-тiль проклюнувся грибочок, у нього ще й нiжки нема, а шапочка навiть не встигла почервонiти. Ну, це маля хай ще росте i розуму, й тiла набира╨ться. За ним можна прийти й завтра. Ох, i вдався ж ранок сьогоднi! Я назбирав повнiсiньку торбу ще й бриль красноголовцiв. Навiть сива, зда╨ться, дивувалась таким збором. В село ©хав, наче переможець. I хто тiльки не бачив мо© красноголовцi, пiдхвалював мене i питався, де набрав ©х. Я посмiхався собi в душi, а з мiсцем грибним не та©вся. Зустрiв мене i Юхрим Бабенко, який любив не так працювати, як просторiкувати i добре попо©сти. - Оце сам аж стiльки назбирав красноголовцiв? - недовiрливо округлив сво© хитрi очi. - А за що б я найняв помiчникiв? - запитав i я, гордо тримаючись на сво©й коняцi. - Ти ба, як пофортунило, - Юхрим притримав коняку i полiз до мого бриля, потiм одним оком пильно заглянув у торбу, щоб пересвiдчитися, чи нема в грибах червлятини. "Еге, попошукай, попошукай", - зверхньо поглянув на парубка. Я не забув, як вiн пожалiв дати менi хоч на один день "Пригоди Тома Сой╨ра". - Славнi гриби, нiчого не скажеш, - з заздрiстю промовив старий парубок. - То й не кажiть, - загордився я так, що й Юхрим помiтив. - Чогось пишним ти сьогоднi став. - А чого ж, - поважно вiдповiв я. - Ще рано тобi комизитись, - Юхрим оглянувся на всi боки i стишив голос: - Може, тепер будемо сватами? - Це ж як? - не зрозумiв я. - Товар за товар: ти да╨ш менi красноголовцi, а я тобi - книжку. - О? - здивувався i не повiрив я в Юхримову щедрiсть: хто не зна╨ його дурисвiтство? - Правду кажу. За цi гриби, коли хочеш, дам тобi почитати аж "Пригоди Тома Сой╨ра". Еге, он яку щедрiсть ма╨ гороб'яче опудало. - Тiльки прочитати? - А ти ж думав як? - здивувався Юхрим. - Що я, гада╨ш, сам не можу назбирати грибiв? - Тодi й збирайте самi! - вiдрiзав, бо в головi в мене майнула iнша думка. - Почекай, ще прийде коза до воза. В усьому селi "Тома Сой╨ра" нема, - обiзвався Юхрим, коли я од'©хав од нього. Менi хотiлося показати йому язика, але iнколи я теж можу бути статечним. Це я зараз i зробив - обернувся до Юхрима, докiрливо похитав головою: мовляв, хоч i високий ти до неба, та дурний, як не треба. Повернув праворуч i покрученими вуличками та завулками добрався до подвiр'я дядька Себастiяна. Скочивши з коня, я пiдiйшов до порога i перед ним довго морщив чоло, думаючи, що ж менi таке сказати головi, а потiм зайшов у хату. Одначе тут нiкого не було. То це й краще зараз для мене! Я пiдiйшов до пiанiно, пiдняв чорне вiко, але вдарити по тих жовтих зубах, що тримають у собi чи пiд собою музику, не наважився. А напевне ж, ╨ такi щасливцi у свiтi, що й змалку можуть грати на .такому дивi? Зiтхнувши, бережно зачинив вiко, висипав на лаву гриби з бриля, надсипав ще трохи з торби, i так менi чогось добре стало на душi, що й не кажiть... Пiсля обiду, коли мама й бабуня пiшли на город, а дiд у катрагу, я взяв космографiю i тихенько вислизнув з двору. Попiвськi гончаки i старий пес зустрiли мене точнiсiнько, як i вчора. Але сьогоднi до ворiт вийшла не Мар'яна, а фурман Антон, якого прозивали Недола-маним. Вiд любовi до ©зди на конях-неуках у нього були поламанi ребра, руки, ноги й нiс. Не знаю, що в нього залишилось недоламаним, що так прозвали його? Але й зараз дядько Антон, кульгаючи та бокуючи, мiг вискочити на будь-якого жереба, клiщем вп'ястись у нього та й переганяти худоб'ячу злiсть на пiну. - Ну, i що ти скажеш? - замiсть вiтання пита╨ться з-за хвiртки дядько Антон. - А що саме вам треба? - не лiзу я за словом нi до кишенi, нi до потилицi. - Еге, чого менi тiльки не треба, а головне - мати свою пару коней. - От чого-чого, а цього я поки що вам не можу дати. Моя вiдповiдь подоба╨ться Антоновi, бо вiн широко посмiха╨ться i згаду╨ "Iнтернацiонал": - Да, нiхто не дасть нам iзбавл╨нья... Ти до попа? - Еге. - I яке в тебе до нього дiло? - Хочу книжку йому вiддати. - Тодi ходи за мною. Я iду за дядьком Антоном, але з мо©ми ногами щось почина╨ дiятися : з кожним кроком вони все бiльше дерев'янiють, а в душу заповза╨ несмiливiсть, i все згаду╨ться вчорашн╨. Отi проклятi раки, якi я вчора пiк у попiвськiй свiтлицi, i зараз починають ворушитися клешнями на мо©х щоках. Коли б це було де брати книги, то хто б мене побачив отут? Дядько Антон, шанобливо пригинаючись, стука╨ у дверi свiтлицi, далi шарпа╨ ©х до себе, i менi вiд цигаркового диму ста╨ сизо в очах. За столом насупились над шахами пiп i його син, а тютюновий чад заволiка╨ не тiльки ©х, а й золотошату богоматiр з дитям, що висить пiд самою стелею. Не чуючи свого голосу, я здоровкаюся, пiп, не обертаючись, кива╨ менi патлами, а панич весело вигуку╨: - От i вчений муж зволили до нас прийти! Я вислухую насмiшку i мовчу, але паничевi не терпиться поговорити зi мною, i вiн, косуючи одним оком, запиту╨: - Ти, може, i в шахи вмi╨ш грати? - А чого ж - умiю. - Що-що!? - аж долоню наставля╨ до вуха панич. Чи йому воно в цей час оглухло? - Жарту╨ш чи смi╨шся, хлопче? - Нi, не жартую i не смiюся. Тепер i пiп обернувся до мене, в його очах сивiла iмла рокiв. - Ти насправдi вмi╨ш грати в шахи? - А чого ж, - уже смiливiше кажу те саме. - Дуже хороша ця гра. - I вiн уже розбира╨ться, що хороше! - попович хмикнув, а далi здавив повiки i ткнув пальцем в чорну фiгурку, що вершилась бiлим гострячком: - Що це буде? - Нiби ви не зна╨те? - мало не пирхнув я, треба ж причмеленим бути, щоб таке питати. - Ми-то зна╨мо, - ╨хидно цiдить попович i настирливо тиця╨ в безневинну фiгуру. - То що це? - Король! - А це? - Хверзь. - Не хверзь, а ферзь! - строго поправив мене панич. - Хай буде по-вашому, - погоджуюсь я. - А як ходить кiнь? - По буквi "г". - Це прямо неймовiрно! - чогось непоко©ться попович, i на його обличчi прокида╨ться цiкавiсть до мене. - Хто ж тебе вчив грати? - Червонi козаки. Це тодi, коли вони стояли на нашiй вулицi. Моя вiдповiдь не дуже сподобалась поповi i його сину. Вони перезирнулись помiж собою, i попович вiд шахiв перейшов до книги. - Прочитав? - зиркнув на космографiю, в його темних з вологiстю очах знову заграла насмiшка. - Та нi. - Лiнувався? Чи, може, не сподобалась книга? - Теж не вгадали. Дядько Себастiян передав, щоб ви, коли схочете, давали менi такi книги, якi я зможу вчитати. Мо© слова враз ошелешили батька i сина. Вони багатозначно перезирнулись, схрестили погляди на менi й одночасно потягнулись до цигарок. - Так, так, виходить, ти до дядька Себастiяна ходив? - почина╨ допитуватися попович. - До начальства, значить... - Вiн для мене не начальство, а просто дядько С╨бастiян. - I що ж ти йому казав? - заворушились пiдозра i брезклiсть у куточках попових уст. - Може, скаржився? Тут мене почина╨ розбирати злiсть: iч, що ©м в голову прийшло! I з гiднiстю вiдповiдаю: - Я нiколи нi на кого не скаржився. Навiть коли дурно-пусто мене били, - бо я ж хлопець! - Он як?! - здивувався пiп, i в його iмлистих очах з'явилось щось подiбне до посмiшки. - I все-таки, що тебе погнало до голови комнезаму? - Я тiльки хотiв попросити, щоб вiн допомiг менi розiбратись у книзi. Дуже трудна... - Дарма, хлопче, дарма, - заспоко©в мене пiп i веселiше сказав : - Я зараз пiдшукаю тобi дуже iнтересну книгу, в нiй усе розбереш. - Не мала баба клопоту... - нi до кого не звертаючись, сказав попович i злегка вдарив кулаком по столi. Батько строго поглянув на сина, пiдiйшов до друго© шафи, вiдiмкнув ©© й почав там порпатись. Вiн, правда, ще не знайшовши книги, один раз обернувся до мене i сказав: - А ти, видно, хлопче, не промах. - Це як коли, - вiдповiв я так, як воно в мене виходило, а пiп посмiхнувся. Незабаром я вискочив з прокурених попiвських поко©в з "Тарасом Бульбою" в руках. Це, напевне, про когось iз наших, бо дядька Миколу по-вуличному теж прозивали Бульбою. Привiвши коняку в лiс, я думав ще назбирати грибiв, але, допавшись до книги, забувся i про гриби, i про коняку, i про лiс. Я не стямився, коли роса, а далi й вечiр упали на дiброви. Душа моя смiялася i летiла на Запорiжжя до славного козацтва. Ввечерi, пам'ятаючи слова дядька Себастiяна, я знову пiшов до комнезаму. Тепер тут було чимало людей, деякi поприходили прямо з роботи. Я тихенько зашився в куток, ждучи, коли дядько Себастiян закiнчить розмову з людьми. Менi дуже хотiлось похвалитися йому книгою. I от, коли останнiй комнезамiвець став на порiг, я з сiней вийшов назустрiч дядьку Себастiяну. - Здоров, парубче! - весело i так само без насмiшки вiта╨ться зi мною голова комнезаму ще й пода╨ руку. Хiба лише вiд цього не переймешся бiльшою повагою до чоловiка i не подума╨ш про себе, що й ти чогось варт? - Вже, бачу, дiстав нову книгу? - в обiдочках, що навколо вуст, ворухнулась посмiшка. - Дiстав. - I що воно, й до чого воно? - бере голова комнезаму книгу в руки. - "Тарас Бульба"! - кажу поважно. - Тарас Бульба? Хто вiн? - Козак... - дивуюсь я: невже дядько Себастiян не читав цi╨© книги? - А вiн, Тарас Бульба, за нас чи проти нас був? - За нас. Хiба ж ви такого не зна╨те? - Знаю! - розгорта╨ книгу дядько Себастiян. - Але хочу, щоб i ти в такий час знав, хто за кого сто©ть: за нас чи проти нас. Зрозумiв? - Зрозумiв. - Тодi повернись-но, синку, сiдай за стiл, i почита╨мо розумну книгу вдвох. - О! - вирива╨ться те саме "о", яке в мене то радi╨, то журиться, то не йме вiри, то вiднику╨ться, то диву╨ться. - Не "о", а сiдай, коли старшi кажуть. Я сiдаю за товстоногий графський стiл, а голова комбiду з шухляди дiста╨ червону китайку, розстелю╨ ©©, i в комнезамi i в мене на душi ста╨ одразу урочисто. Дядько Себастiян сiда╨ поруч зi мною, кладе менi руку на плече, i я мимоволi притискаюсь до нього. - Михайле, це ти менi сьогоднi принiс гриби? - несподiвано запитав голова комбiду. Я не знаю, що сказати, i мовчу. - Ти? - пiдводить на мене глибокi довгастi очi, в яких зараз стигне смуток. Я чогось починаю думати, що не так, як треба, зробив, i винувато кажу: - Я, дядьку Себастiяне. - I нащо? - Нащо? - дрогнув мiй голос. - Бо я вас, дядьку Себастiяне, люблю. - Он як? - сумовито i якось розгублено посмiха╨ться чоловiк. - Ну, спасибi, Михайле, i за любов, i за гриби... Я тебе теж люблю, дитино. Та бiльше нiчого не принось менi. Оце вперше за сво╨ головування беру подарунок. Вiзьми й ти вiд мене, - вийма╨ з кишенi довгий в обгортцi з пацьорками цукерок, на якого я тiльки мiг дивитися в ярмарковi днi. - Спасибi, дядьку Себастiяне, - беру таку розкiш у руки. - Може, пополам? - Смокчи один, - засмiявсь чоловiк. - Ти спати ще не хочеш? - Нi. - Тодi читай. А втомишся, я почну. - Е, нi, - не погоджуюся я. - Може, ви почнете, бо я вже знаю свiй голос. - З нас, Михайле, ще нiхто не зна╨ свого голосу, - багатозначно говорить дядько Себастiян. I хоч я малий, але за його словами вiдчуваю щось незвичайне, хвилююче. - Про що ви, дядьку? - Про те подумалось, дитино, ким завтра чи позавтра можемо стати ми. Не завжди ж буде таке щодення, що насiяла вiйна. Сьогоднi ти дитя убогих, не ма╨ш навiть у чому до школи ходити, а перегодя, дивись, зможеш у науку пiти i навiть учителем стати, бо таке врем'я настало. Вiрячи й не вiрячи, я запам'ятовую тi самi слова про "таке врем'я", яке однi проклинають, а iншi живуть ним. А сам думаю: "Невже я колись зможу аж учителя доскочити?" - Дядьку Себастiяне, ви не те╨... не пiдсмiю╨тесь? - Ти про що? - голова комнезаму назбиру╨ навколо очей добрi зморшки. - Про те, що навiть я учителем зможу колись стати? - Не жартую, Михайле... От колись, як вивчишся, згада╨ш мо© слова, згада╨ш i мене, уже старого. I тодi в хату мою заглянеш- i мене чогось научиш. Не забудеш? - Хiба таке зможе забутися? - зiтхаю, знову ж таки вiрячи й не вiрячи в те, що, може, й збудеться в "таке врем'я". А розбурханi думки на сво©х свiжих крилах несуть та й несуть мене, малого, до тих рокiв, коли я вже вчителем стаю на порiг постарiлого дядька Себастiяна, коли принесу йому не гриби, а свою шанобу i вдячнiсть... Дядьку Себастiяне, мiй перший добрий пророче, моя радiсть i смуток! Вас уже давно нема╨ на свiтi, але й досi менi свiтять вашi глибокi очi, i досi ваша сердечнiсть ходить з людьми, що знали вас. I хай вам пам'ятником буде людська подяка i мо╨ слово... РОЗДIЛ ШОСТИЙ З того вечора я часто приходив у комбiд до дядька Себастiяна, i, коли вiн мав час, ми разом читали якусь книгу, газети чи гомонiли про всяку всячину, а найбiльше про те, що буде попереду, коли згине корiння й насiння во╨н, людсько© ворожнечi i злиднiв, коли не хурделиця свинцю, а заметiль цвiту буде огортати людину i добрий розум увiйде у кожну оселю. Дядько Себастiян перегортав перед собою i мною велич надiй, i на ©хнiх лебединих крилах летiла в майбутн╨ моя дитяча душа. - От i наговорились, i заговорились, а час iде, - вiн пiдходив до вiкна, поглядав на зорi, а далi висовував шухлядку з графського столу й виймав звiдти шматок чорного хлiба, головку часнику, а iнодi й сало, i тодi мали ми таке розкошування, якого, мабуть, не знали й царi. Тепер уже дядько Себастiян розповiдав усякi небилицi, глузував над панами, попами й королями, а я смiявся, не забуваючи свого - чи вийде, чи не вийде з мене учитель? I не раз я тодi бачив себе вчителем у крамнiй сорочцi i навiть у черевиках. Мати спершу сварилась, що я надокучаю головi комбiду, а потiм звикла i, коли я смерком навшпиньки тягся до свого картуза з переламаним козирком, посмiхаючись, питала: - Вже на вечорницi чешеш? - Нi, на всеношну, - весело показував зуби i вислизав з хати у тi вечори, що навiки залишили менi сво© зорi. Одного разу ми засидiлись над книгою i незчулись, як обережно рипнули дверi. На порозi став рослий, не знайомий менi чоловiк в розкудланiй баранячiй шапцi i з обрiзом пiд пахвою. Од несподiванки я зойкнув, а дядько Себастiян блискавично скочив з-за столу, схопився за сте╨р. Невiдомий якось невпевнено пiдняв ковшистими ручищами куцака i хрипко сказав: - Себастiяне, я прийшов не битись, а здаватися. Не хапайся за зброю. - А ти не брешеш? - рука дядька Себастiяна застигла бiля боку. - Дивись, - опустив свого втинка невiдомий i ступив ближче до нас. На його повiсповане чоло виступили бiль i утома, а над запалими тривожними очима в сполосi бились довгi вi©, наче хотiли одвiяти вiд себе поганi видiння. - Ну, що, Порфирiю, допомогли тобi тво© бандити, вся контрреволюцiя i дурна злоба? - гнiвно запитав дядько Себастiян, змiрюючи безжальним поглядом косарську постать бандита, з яко© хтось вибрав упевненiсть. - Не допомогли, Себастiяне, ой, не допомогли, а тiльки виломили мою долю. Того й прийшов до тебе, до вас... - понуро вiдповiв Порфирiй. Його закудлане обличчя було вимарнiлим, вiд одежi тхнуло кислятиною й димом, а простуджений голос клекотiв, кавчав i хрипiв усерединi. - Виломили, кажеш, долю? - теплiше блиснули очi дядька Себастiяна. - А ти ж вiд них, бандюг, iншого сподiвався? - махнув рук