одного, щоб ти не зневiрився в людях i сам нiколи не втрачав людяностi. - Спасибi тобi, спасибi, - розчулено дивиться на жiнку й дитя. - За що? - диву╨ться вона. - За пiдтримку, за душевнiсть. - Вiн розчулено пригорта╨ Мавру, цiлу╨ ©© в щоку, ловить сполохане "ой" i швидко виходить на дорогу... Наступного дня Марко добрався до тi╨© мiсцевостi, де майже голiруч зчепився з самою смертю. Нелегкi думи навiяла на нього ветха, казенного стилю, з похиленим хрестом церковиця. Вiн пiшов на цвинтар, де чимало його друзiв знайшли свiй останнiй притулок. Тут, над хрестами i дубовими обелiсками, крислатились обтяженi плодами яблунi та грушi i злiтали увись стрункi черехи, на прив'ялих плодах яких гарячими сережками висiли оси. Марко, бережно зiрвав одне червонобоке, з осiнньою росинкою яблуко, бiля корiнця якого, шукаючи тепла, притулилося дрiбненьке сонечко. В глибинi цвинтаря з дерев обзивались мелодiйнi голоси: то жiнки обривали плоди. На бiлiй дорозi спокiйно попасалась пара коней, запряжених в наповнений яблуками вiз, i пiдкучерявлене бiленьке лоша солодко припадало до вим'я великооко© матерi. На папертi, з щiлин яко© буйно проросла трава, сидiв старий засушений панотець, тiнi смертi ворушилися в його очах, вiд нього пахло задавненим воском i тлiнню. Вiн довго-довго придивлявся до Марка, а потiм на вiджилих щоках ворухнулися зморшки: - Я десь бачив тебе, чадо, живого чи мертвого... Але де? - Не знаю, панотче. - I я не знаю, - скорбно похитав головою, на якiй пухом кульбаби тремтiло останн╨ волосся. - Що в дитинствi було - пам ятаю, а що пiзнiше - все повитрушувалося з голови. Бачиш, яблука доспiли, але я ©х уже не ©стиму, - i жовтi, восковi сльози поволi покотилися по його висушених щоках. А з обнизаних плодами дерев тихенько i доладно струшувалась пiсня - не про небесне життя, а про ясний мiсяць, ще яснiшу зiрку i вiрне кохання. За тихою рiчечкою, де вiн колись лежав у окопi, стояло кiлька тяжких танкiв. Короста iржi роз'©дала ©хнi покорченi останки, i тупо дивилися в землю мертвi жерла гармат. На одному скалiченому колесi вiн раптом побачив живу краплину кровi. Марко з несподiванки аж здригнувся i ближче пiдiйшов до танка. Нi, то не кров, то запiзнiла червона квiтка гороху цвiла на тому, що колись несло смерть. Тiльки це тепер i нагадувало страхiття вiйни. Вечорiло, зеленi поля бралися туманом, а дiброви сизою синню. Над свiтом стояла така благословенна тиша, що було чути,, як кущики жита ронили краплi роси. Минуле i теперiшн╨ зiйшлися разом i втихомирили Маркове серце; вiн поволi пiшов до тих пагорбiв, на яких, немов на малюнку, розкинулось невелике, рiчечкою пiдперезане село. Крайня хата-бiлянка з червоним пiдведенням була такою свiжою, що крiзь бiлення попробивалися янтарнi незасохлi грудочки живицi. Коло хати смiлоока, в барвистiй хустинi Молодиця красиво, як у театрi, шеретувала пшеницю i поглядала на причеплену до шовковицi колиску, де агукало. i бавилось сво©ми ноженятами немовля. Марко поздоровкався з молодицею, запитав, чи можна буде переночувати, i вона, не припиняючи роботи, озвалась артистичним оксамитним голосом: - Коли добрий чоловiк, то можна. Який же ви будете чоловiк? Марко одвiв голову до плеча й посмiхнувся: - Наче добрий. - Побачимо. - Жiнка висипала пшеницю в мiшок, грайливо накинула решето на голову, пiдхопила з колиски дитя й повела Марка до хати. Тут, у темрявi, густо пахло чорнобривцями, васильками i влежаною антонiвкою. Молодиця ввiмкнула свiтло. Марко оглянув простору й охайну хату i з доброго дива аж поточився назад: лiворуч, бiля божницi, на нього дивилося його ж фото - вусатий солдат у пiлотцi, при трьох орденах i гвардiйському значку. Ця несподiванка приголомшила Марка. Вiн ще раз подивився на фото, знизав плечима, нiчого не розумiючи, перевiв погляд на жiнку, яка вже щось наспiвувала дитинi i одночасно прибирала на лавi, пiдвiв руку вгору й наче байдуже запитав: - То хто у вас? Жiнка обiрвала сво© "люлi, налетiли гулi", зиркнула на стiну i сказала тiльки одне слово: - Спаситель. - Нi, не в божницi, а лiворуч. - Я ж i кажу: наш спаситель. Пiд час вiйни цей чоловiк врятував наше село. Марко вiдчув, що смага почала перепалювати йому губи. Хвилюючись i поглядаючи на стiну, тихо-почав допитуватись: - Як же вiн врятував село? Жiнка зiтхнула, поклала дитя на постелю, поправила хустку й повернулась до вiкна: - То, чоловiче добрий, страшне дiялось тодi. Фашисти, як навiженi, танками i всi╨ю машинерi╨ю поперли на наше село. Вся земля тутечки була начинена свинцем. I досi вирива╨м його з поля, наче дике м'ясо. I от у цьому бою найбiльше показав себе один солдат, Марком Безсмертним , звали його. Повiрите, вiн у тi пекельнi часи повернув танки назад, а сам, бiдолашний, помер десь у шпиталi. Нашi люди в тому окопi, де вiн бився, найшли тiльки його документи i фотографiю. Ось тепер вiн i живе в кожнiй нашiй хатi. - Хiба? - вражений, мов спросоння, запитав Марко. - Атож, - гордовито сказала жiнка. - А хто не шанував би такого чоловiка? Тiльки подумати: сам-самiсiнький вiсiм танкiв пiдбив! -Не вiсiм, а тiльки чотири, - поправив Марко. У жiнки одразу вiд лихого подиву й гнiву скосилися очi, вона з обуренням дапитала: - Коли це ви встигли ©х полiчити? - Був такий час, - невиразно вiдповiв Марко. - А де ви тодi облiковцем сидiли? - наливалося жаром обличчя молодицi. - Усе село, уся армiя зна╨, що вiн пiдбив аж вiсiм танкiв. - То перебiльшення... Але жiнка не дала йому договорити. Вона люто вдарила кулаком у кулак, i вже не оксамит, а грiм обiзвався у ©© голосi: - Оце послав нечистий менi гостя проти ночi! Ти при©хав наводити тiнь на героя!? А що ти будеш за одно!? I де ти був, коли цей чоловiк спасав наше село!? Any, вимiтайся з мо╨© хати! - Жiнко добра, - хотiв i© утихомирити Марко, але вона не дала договорити, з кулаками посунула на нього. - Нi, для тебе я не маю доброти! Геть, поки сусiдiв не покликала, а вони тобi швидко усi боки обiб'ють. - Та послухайте... - Вимiтайся, вимiтайся, поки не пiзно. Марко вискочив з хати, а навздогiн йому з порога iще гримiв розгнiваний голос молодицi: - I не подумай десь отут ночувати... Я зараз же розпущу славу про тебе на все село. Iч, при©хало, якого давно не бачили в наших краях. - Кого ти, Зiнько, так чихвостиш? - обiзвався збоку чоловiчий голос. - Та одного зайду. Прибився оце до мене i, тiльки подумайте, почав наводити тiнь на Марка Безсмертного. Позавидував, що той стiльки пiдбив танкiв. - Де вiн, лобуряка!? - позлiшав голос у чоловiка. - Подався кудись у тумани. I де тiльки беруться такi заздрiснi та чорноротi? А Марко в цей час, притулившись спиною до тремтливо© дико© грушi, беззвучно смiявся i витирав долонею радiснi сльози. "Дорогi мо©, добрi люди", - звертався до тих, якi й далi кобенили його. Знов у грудях чоловiка стрепенулась велика сила любовi, а в руках - жага до працi, дiяння; дрiб'язкове ж зникало, наче полова за вiтром. XLIII Пiзнiм зоряним вечором Марко повертався додому. Достиглi зорi випадали з небесного Я©иття, не досягнувши земного, i, можливо, звичайний осiннiй листок був щасливiший за них: вiн золотим човником падав на п'янку землю, щоб стати землею i дати комусь життя. Тихо-тихо шелестить листя вгорi i пiд ногами, а ще тихше, тiльки для сво╨© душi, Марко наспiву╨ пiсню: Он не знав козак, та й не знав Супрун, А як славоньки зажити. - Це ти, сину? - з темряви назустрiч йому виходить мати, i слова ©© шелестять сумом, як осiнн╨ листя. - А чого, мамо, ви такi? - недобре передчуття кiгтями впива╨ться в душу чоловiка. - Та... iди ж додому. Скучили всi за тобою, - щось прихову╨ мати. Марко в тривозi охоплю╨ матiр обома руками, загляда╨ у вiчi: - Кажiть, не та©ться... - Скажу, скажу, сину, - тяжко зiтха╨, i зiтха╨ дерево над нею. - Правда спiва╨ться у цiй пiснi, що не знав козак, як славоньки зажити. Як мiг, здобував славу твiй товариш Григорiй, i люди його любили, i жiнку його поважали, i дiток, а виходить, що вiн ворог. - Що ви, мамо!? - аж зойкнув Марко. - Що чу╨ш. Заарештували нашого вчителя. Ордени позривали з нього, начеб вiн ©х не кров'ю заробляв, а так дурничкою десь виколупав. Виходить, аби не воював чоловiк з фашистами, а зашився у закуток, як хробак пiд кору. то й жив би собi лихо-тихо i не було б що здирати з нього... Як, сину, тяжко окривдили чоловiка. Його Катерина оце вмирала в нашiй землянцi, кiлька разiв на долiвку падала. вставала i знову падала, а попiдвiконню голосили ©© дiтки. Нiколи, Марку, не повiрю, що такий чоловiк мiг ворогом стати. I чи не правду каже дiд ╙вмен: е хтось такий, що черв'яком залiз у яблуко i вигриза╨ рiзнi ходи... Куди ж ти, Марку? Почекай! - Я йду, мамо! - Куди,сину? - Ще й сам не знаю. Але треба кудись iти, щось робити... I вiн iде сонним селом, i чу╨ стукiт свого болючого серця, i бачить, як попереду випадають зорi з небесного життя, не досягнувши земного... Хто ж брудними руками вчепився в твою душу i в твою бiографiю, Григорiю, хто пiд корiнь б'╨ ножем нашу святiсть i найкращi поривання? Поцiлуйки, тiльки поцiлуйки, будьте, ви проклятi навiки! Невже чиста людська кров проливалась для того, щоб ви iржею почали роз'©дати i любов, i вiрнiсть, i правду? Нi, ви брешете, змi© пiдколоднi, доберемось i до вас. Марко пiдходить до подвiр'я Заднiпровського, вiд хвилювання довго не може вiдчинити хвiртку i мало не виважу╨ ©© з петель. На нього наплива╨ перша зустрiч у церквi. потiм вiн бачить Катерину, дiтей i, вiдчуваючи обабiч ©хнi тiнi, зупиня╨ться перед омертвiлою землянкою, де лежить забута, з розплющеними очима дитяча лялька. Марко пiднiма╨ п, i лялька, лякаючи його, безпомiчно вимовля╨: "Мамо". Вiн, як дитину, пригорта╨ до себе нахололу, росою зволожену ляльку, опуска╨ться по схiдцях i тихо стука╨ в дверi. В землянцi щось зашарудiло, i згодом обiзвався зляканий жiночий голос: - Хто там? I навiть тепер Марко здивувався: як змiнився Катеринин голос, ну, нiчогiсiнько не залишилось од його спiвучого клекоту. Зда╨ться, вiн навiть помолодшав. Але як вiн мiг помолодшати в такий час?.. Нiсенiтниця, та й годi. - Це я, Катерино Павлiвно. - Хто ви? - знов озива╨ться не Катеринин голос, i щось таке знайоме й далеке-далеке забринiло в ньому. - Не пiзнали? Марко Безсмертний. - Ой! - зойкнуло в землянцi. - Почекайте, я зараз.Через хвилину навстiж розчинилися дверi, i не Катерину, а iншу жiнку побачив Марко. Тонка й невисока, стояла вона посеред землянки, притуливши сплетенi руки до грудей. Тепер уже Марко, хвилюючись, запитав ©©: - Хто ви? Жiнка, не спускаючи з нього погляду, нiчого не говорить, тiльки дужче притиску╨ вузол рук до грудей. Вiн пiдходить до не© i не вiрить собi. Лихоманка б'╨ його тiло. Чи це омана, чи шматок сну, чи шматок його молодостi? - Степанидо, невже ти? - напiвшепотом пита╨ ©© i бо©ться, що вiд його голосу зникне це видiння. Але воно не зника╨. - Я, Марку Трохимовичу, - теж напiвшепотом вiдповiда╨ жiнка. Лялька випада╨ з його рук i жалiбно витягу╨: "Мамо". - Значить, жива? - вирвались зовсiм не тi слова. - Жива, - зiтхаючи вiдповiда╨ вона, нiби не рада, що залишилась живою. Вiн бере в руки вузол ©© рук, напiвроз'едну╨ його, притуля╨ до себе i чу╨ дрож i тепло ©© тiла. - Невже це ти? - знову з мукою перепиту╨. - Яким же чудом, яким дивом? I Степанида, наче виходячи з туману, легенько звiльнила сво© руки i заговорила крiзь сльози: - Я зведена сестра Григорiя... Телеграму Катерина прислала. Я сюди, а вона по©хала з дiтьми виплакувати Григорi╨ву долю... Розминулись ми... - I ми розминулись, - тiльки про сво╨ сказав. - На два десятки рокiв, на цiле життя розминулись... - Вiн зна╨, що зараз треба говорити, думати тiльки про Григорiя, але все минуле так наплива╨ на нього, що вiн тягнеться руками до плечей Степаниди. Вiн вiдчува╨ на ©© полотнянiй сорочцi вишитi квiти, може, такi самi, якi лежали на ©© плечах двадцять рокiв тому. - Як же ти живеш? - Живу, - зiтхнула вона. - Дiтей учу. - А сво©х ма╨ш? - Мала доньку... В евакуацiю, пiсля смертi мужа, поховала. Я тiльки при©хала на пiвнiч, нiкого не знала... З одним дiдом на санчатах повезли ©© на кладовище. Присипали землею з снiгом навпiл, дiд тут же, бiля могилки, випив четвертушку - i все... - Горенько ти мов. - Марко пригорта╨ Степаниду i цiлу╨ ©© руку. Вiн не зна╨, що робиться з ним: ©хня молодiсть, i любов, i розлука, i зустрiч, i судьба Григорiя - все сплелося водно, в шаленiй круговертi закружляло перед ним. I не може чоловiк передати навiть сото© долi сво©х' думок, почуттiв. Далеко в безоднi ночi випада╨ зiрка, але Григорiй не може випасти з життя. - Ти будеш тут, Степанидо? - вже випросту╨ться вiн, як випростуються всi перед далекою дорогою. - Чекатиму Катерину... Ви далеко? - Далеко. В ЦК. - Викликають? - Совiсть кличе. - Спасибi вам, - розумi╨ все i проводить його до ворiт, ледь-ледь торкаючись наполоханими руками його плечей. Зоряне доспiле небо крутиться в ©© очах. В душi вдови зовсiм недоречно обiзвалась давня веснянка, а на очi набiгли сльози. XLIV "Якщо сiда╨ш у директорське крiсло, поторгай, чи нема в тебе хвоста". Цi слова зовсiм недоречно спали на думку в хвилини пожадливо© радостi, коли Поцiлуйко на самотi опинився в кабiнетi директора маслозаводу, де встоялись пахощi вершкiв, масла i спиртного. Поцiлуйко аж рукою нагнав дурний вислiв, пiдвiвся з крiсла i самовпевнено, як подоба╨ директору, пiдiйшов до вiкна, на якому чорною грудкою вигрiвалась вгодована муха-червивка. Вiн махнув на не©, i вона, тяжко пiдiймаючи свою вагу, ображено задзижчала, полетiла в глибину кабiнету i, сiвши на щось, ще виявляла невдоволення. За вiкном у синi тихого осiннього дня, наче водомiрки на водi, тремтiли, розщеплювались i гасли крихiтки сонця, мiж ними пропливали нитi бабиного лiта. Але и вони не порадували Поцiлуйка: пам'ять вискiпала з якогось закапелка, що саме в такий день бабиного лiта вiн колись прибився на хутiр до вдови, в яко© навколо рота майже завжди тремтiла прекрасна жiноча жалостинка. Морщачись, Поцiлуйко вiдмахнувся од непри╨мних споминiв, але вони сьогоднi, мов найнялись, шарпали i розкльовували його радiсть; нечиста совiсть, як могла, боролася з ними i слимаком щулилась од них. Що це? Передчуття?.. Нi, нерви. Не жалiючи, вимотував ©х i себе, поки притьопав до свого директорського берега. Освоюсь трохи з роботою та й гайну на берег Чорного моря. Там нерви знову стануть мотузками i не рипiтимуть, як погана снасть у вiтряку. "Отак, дорогенькi!" - це вже сказав у думцi сво©м ворогам i, мов хлопчисько, мало не показав ©м язика. У дверi постукали. Поцiлуйко здригнувся. - Заходьте! До кабiнету увiйшов зашмарований вайлуватий шофер, руки його були заскорузлими, одежа лискучою, погляд похмурим, уста накопиленi. - Як воно, Сергiю? - А нех воно горить! - невдоволено вибубню╨ шофер. - Бачите, вилiз, як чорт iз попелу. - Не полагодив? - Полатав, пiдлiпив якось. - Так чого ти? - Боюсь, щоб дорогою наша антилопа не вiдкинула копита. Пiшодрала менше матимеш клопоту, нiж на цiй машинi. - Почекай, Сергiю, розживемось на щось краще, - заспоко©в шофера Поцiлуйко i в уявi побачив персональну новеньку машину, якою можна буде хизуватися перед рiзними невдахами. - Вчорашнiй директор цим самим утiшав мене, поки не погорiв, -безнадiйно махнув рукою Сергiй. -То по©демо? - По©демо. - Поцiлуйко пiдiйшов до вiшалки, з його новенького, щойно принесеного вiд кравця плаща з гудiнням зiрвалася та сама вгодована муха-червивка i впала на опустiле директорське крiсло. Дарма, що стара, м'ята i латана машина скрипiла всiма сво©ми кiсточками, все-таки вона приносила якесь вдоволення. Коли Поцiлуйко пiд'©жджав до спокiйно© куширувато© рiчечки i лiворуч на ©© рукавi побачив млин, мимоволi згадав сво╨ дитинство i вислобокi коненята, на яких вiн зi сво©м батечком ©здив молоти зерно. Як тодi його радувала тепла мука, що трусилась i трусилася з мучника на розчепiренi пальцi. А потiм йому привiз муку нiчний гiсть за ту довiдочку, з яко© ображеним оком дивилась печатка... - Тьху!.. - Чого ви, Гнате Родiоновичу? - незрозумiле покосував на нього шофер. - Нiчого, то сво╨, - роздратовано i болiсно примружився, не можучи вiдiрвати од себе думок про те страшне борошно, що набилось йому в самi печiнки. I чого наплива╨ всяке неподобство в такий радiсний для нього день?.. У мiстi Поцiлуйко насамперед за©хав до Чорноволенка, який горою стояв за нього i, по сутi, винiс його на директорський берег. Коли машина зупинилась перед будинком, де жив слiдчий, Поцiлуйко сам витягнув ящик свiжого масла i понiс його поперед себе. Аж захекався директор, поки вилiз на п'ятий поверх. Посмiхаючись i притримуючи масло колiном, натиснув на дзвiнок. Дверi вiдчинила немолода, в присмаленiй блузцi домробiтниця, яку всi за характером звали Морозихою. Жiнка з такою насмiшкою змiряла поглядом ящик з маслом i захеканого Поцiлуйка, начеб вона була принаймнi директором маслокомбiнату, а вiн ледачим поденщиком. Цей погляд одразу' ж розiзлив Поцiлуйка: теж менi знайшовся контроль! - Господар дома? - сухо пита╨ Морозиху. - Нема ©х дома. А ви з приношенi╨м? - уже пече його словами. - Не з приношенi╨м, а з дiлами! - грiзно насупився Поцiлуйко. - Воно й видно, з якими дiлами, - чмихнула й зневажливо взялася в боки жiнка. - Прищебнiть хоч трохи свого язика, бо хтось прищебне його. Де ж господар? Морозиха вдавано зiтхнула: - Вiн, бiдненький, аж свого персонального язика висолопив, усе нишпорить, усе вишуку╨ чийогось лиха, поки свого не зустрiне. Тодi й вам якось гикнеться, та ще як гикнеться! Буде каяття, та не буде вороття. Поцiлуйко нахмурився i вiдчув, що переляк заворушився аж десь бiля живота, якого муляв ящик iз маслом. - Не подоба╨ться вищесказане? Ще й не таке почу╨те. - з очей Морозихи щедро посипались лихi iскри, i Поцiлуйко мимоволi подумав: чи не вони пропалили ©© блузку. - Ящик з маслом тут залишите чи назад попрете? - Щоб i воно на ваш язик попало? Ось повернеться господар, то з вас олiя потече. Поцiлуйко мовчки обернувся i почав спускатися вниз. Увечерi вiн пiд'©хав до темного директорського кабiнету. Вiдчинив дверi, увiмкнув свiтло, i воно занепоко©ло самотню муху-червивку... - Куди масло занести? - запитав шофер. - Куди? - невидющими очима поглянув на нього Поцiлуйко. Забобон пiдказав йому, що в такий час треба не поскупитись на добре дiло, щоб пiдмазати чи приспати лихо, - Забери його, Сергiю, собi. В тебе ж дiти... - Нi, я такими дiлами поки що не займався, хоча й маю виводок немалий, - похитав головою шофер. "Що це - чеснiсть чи туполобство?." - спаленiв Поцiлуйко i вже вирiшив, що Сергiй бiльше не буде шоферувати у нього. Але одразу й передумав: не треба з першого дня будити лихо, i якомога спокiйнiше сказав: - Тодi завези менi на квартиру. - Це iнша рiч. Коли за вiкнами забурчала машина, Поцiлуйко по дiагоналi почав мiряти кабiнет. У дверi хтось постукав. I знову здригнувся Поцiлуйко. Чого йому так лячно, коли до нього стукають люди? Перемагаючи страх, вiн силувано бадьорим голосом говорить: - Прошу, прошу! До кабiнету ввiйшли лейтенант у формi артилериста i невисокий бiлочубий чоловiк у благенькому пiджачку. Двi пари очей гостро схрестились на Поцiлуйковi, i в них вiн прочитав свiй присуд. - Хто ви?! Чого ви!? - пiдленька душа страхопуда затрясла його тiлом. Лейтенант, наче тiнь, в одну мить опинився позаду Поцiлуйка, схопив його за руки i ввiчливо сказав: - Спокiйно, громадянине Поцiлуйко! Ви заарештованi... А бiлочубий обома руками почав вивертати кишенi новоспеченого директора. Ось вiн щось витягнув, i Поцiлуйко, нахиляючи голову, побачив, як на нього ненависним оком подивилась звичайна печатка... На слiдствi Поцiлуйко заперечував усi обвинувачення. Почорнiлий i жалюгiдний, вiн тремтiв i плакав перед слiдчим Комiтету державно© безпеки, знову паскудив доносами чесних людей i журився над судьбою Василини Вакуленко, до яко© вiн мав, як до кришталево чисто© людини, велику повагу i навiть любив ©©. Хто тiльки так тяжко мiг окривдити його? Вiн просить очно© ставки з обмовником... I сьогоднi знову почалось з цього ж. - Значить, ви не видавали Василини Вакуленко полiцi©? - спокiйно допитувався слiдчий, але навiть Поцiлуйко бачив, що за цим споко╨м клекотiло обурення. - Я щиросерде все говорив, повiрте менi, тiльки щиро-сердо. Образ Василини Вакуленко - це моя святиня: вона ж врятувала мене... -почав довго просторiкувати Поцiлуйко, ще надiючись вискочити на сухе. - Аби вона тiльки була жива:, усi непорозумiння розвiялися б туманом. - Ви так дума╨те? - гостро запитав слiдчий, пiдняв телефонну трубку, щось тихо сказав. - Тут i думати нема над чим i врятувала вона мене раз, врятувала б i вдруге. У дверi постукали. - Заходьте! - гукнув слiдчий. Дверi поволi прочинилися, Поцiлуйко оглянувся i затремтiв од жаху: наче в туманi, вiн побачив Василину Вакуленко. Йому здалось, що вiд не© навiть повiяло пахощами осiнньо© калини. Але зараз не прекрасна жiноча жалостинка, а презирство й огида ворушились навколо рота вдови. - Ти!? - так само вирвалось у нього, як i тодi в осiннiй вечiр, коли вiн побачив ©© розiп'яте плаття, яке зривав з металевих прищiпок холодний вiтер. Василина одвела звужений погляд од Поцiлуйка, гордовитою ходою пiдiйшла до столу слiдчого i коротко розповiла, як вона потрапила в лапища гестапо, а потiм у концтабiр. - Вона обмовля╨ мене, товаришу слiдчий! Хтось увiв ©© в тяжку оману! - заволав не сво©м голосом Поцiлуйко. - Василино, ви ж добра i справедлива людина. Нащо вам топити мене, безневинного? Хто вам такого наговорив, набрехав на мене? - Сам Крижак! - як довбнею, б'╨ по головi Поцiлуйка. Вiн здрига╨ться, але й тепер сто©ть на сво╨му. - Крижак? Вiн же провокатор. Вiн провокував вас. Че все кривда!.. - Нi, це правда, якою дехто нiколи не жив. То хай вiн пожина╨ сво╨, кривдою виплоджене жниво, - безжально Удивилась на нього вдова i гордо вийшла з кабiнету слiдчого. Болючим вигаслим поглядом проводить ©© Поцiлуйко, вiн знову чу╨ пахощi осiнньо© калини i гарячкове прикида╨, но йому далi говорити, бо зна╨, що один свiдок - це ще не свiдок, а другого нiде взяти. Ще на цьому ого-го як можна вискочити. Що ж зараз йому говорити про Василину? Кинути припущення, що за цi роки ©© душа набралася чужого намулу?.. I враз, оброшуючись потом, вiн почина╨ надломлюватися, наче з нього хтось почав виймати хребет: поперед вартового в кабiнет знiчено входив сам Крижак. Мливо проклято© довiдочки домелювалося до кiнця... XLV Зразу ж за мурами тюрми Григорiй Стратонович потрапля╨ Марковi в обiйми. Вони мiцно, по-ведмежи, стискають один одного, тричi навхрест чоломкаються i одночасно зiтхають. На вi© Григорiя набiгають двi сльозини, вiн чавить ©х пальцями, а Марко, мружачись, говорить, що не треба переводити вологу - хай пада╨ на землю. Григорiй б'╨ його долонею по плечах i щасливо посмiха╨ться. Бiля них зупинилась чорнява цiкаволиця жiнка, для яко©, напевне, будь-якi видовища ставали святом душi. Вона поправила хустку, зi спiвчуттям поглянула на чоловiкiв, На ©© обличчi метеликами затремтiли подвiйнi ямки. - Брати? -тихенько запитала, прикладаючи руки до грудей. Марко i Григорiй перезирнулись: - Брати! - I як не схожi! Нi на крапелиночку, нi на дрiбне маленя, - приглядаючись, диву╨ться жiнка i дивуються Крильця ©© ямок. - Може, ви не одного батька? - Зате однi╨© матерi! - весело вiдповiв Марко. - I цього нiколи i нiяк не сказала б... - Ми гiбриднi, тому й не зовсiм схожi, - заспоко©в ©© Григорiй, i всi тро╨ починають смiятись. - Громадяни, чи не можна для театру вiдiйти трохи Подалi? - однотонно говорить бiля тюремно© брами вартовий, хоча й йому хочеться посмiхнутись. I громадяни, смiючись, iдуть далi - жiнка в мiсто, а Марко i Григорiй до машини. На холоднувату лискучу вiскознiсть голубого неба налягають вечоровi тiнi, надходить та пора, коли от-от мають проклюнутись зорi, доброю та╨мничiстю взятись дороги, поглибшати людськi голоси i казково ожити вiтряки. На молоденьких тополях ще трима╨ться лист, i Григорiй Стратонович вiта╨ться з деревцями, неначе з дiтворою, а перед очима проходить Катерина й малеча. Як хочеться скорiше притулитись до них, пригорнути ©х до себе, вiдчути пахощi Катерининих кiс i уст. Недалеко вiд машини його уклоном вiта╨ Галина Кушнiренко. Широко розводяться трепетнi береги дiвочих вiй, щастям i красою свiтяться ©© димчасто-сизi очi. - Якою ти гарною стала! - мимоволi вирвалось у Григорiя Стратоновича. - Наречена! На тiй недiлi справля╨м весiлля, - обiзвався Марко i подумав про Степаниду. - Справдi на тiй недiлi весiлля? - диву╨ться Григорiй Стратонович. - Справдi. - Ще нижче уклонилась дiвчина, приклала руку до серця i спiвуче сказала: - Мама просили i я вас прошу на весiлля. - Спасибi, спасибi, голубко, - розчулено подивився на дiвчину вчитель. - I гарний твiй милий? Молода опустила вi© i крiзь них добряче поглянула вдалину. - Найкращий у свiтi. - У нього теж вi© неначе млинки! - засмiявся Марко. - Таке ви скажете, - посмiхнулась молода i царiвною пiшла до машини. Побратими вискакують на кузов, i грузовик мчить ©х у чистi глибини вечора, в яких щойно народилась вечiрня зоря. - Ти любиш вечiрню зорю? - пита╨ Григорiй Стратонович. - I вечiрню, i досвiтню... - Я часто ©© згадував у тюрмi... Там знайшов на стiнi i твою свiчку. - Невже роки не стерли ©©? - Нi. Очевидно, хтось ще глибше викарбував цей малюнок... Як це вiрно: i згораючи, людина повинна свiтити людям! Спасибi тобi. - Не менi, Григорiю, треба дякувати, - задумано сказав Марко, - а тiльки сво©й рiднiй землi, сво©м добрим людям. Для них i з ними живемо... Крила осiнньо© дiброви охопили друзiв, обтрушуючи темряву й сумовитий шелест. Марко постукав у вiконце, й машина зупинилась. - Ти чого? - здивовано запитав Григорiй. - Пройдемося трохи лiсом. Ти. любиш, як пiд ногами шелестить листя? - Дуже. - Я теж. I люблю, коли в таку пору пахне опеньками. Вродило ©х у цьому роцi! Хочеш, зараз знайдемо? - У темрявi? - У темрявi. - Марко вiдходить од доррги, нагина╨ться, шарудить руками в листi, що водночас пахне i хмелем, i димом. - Ще гадюку схопиш... - Час гадюк уже мина╨... Тепер надходить пора чисто© краси i великих зiрок. . - Як ти добре сказав! - вражено зупинився Григорiй. думаючи про сво╨. - Цей образ я використаю в сво©й книзi: надходить пора чисто© краси i великих зiрок. Дозволя╨ш? - Нi, не треба так, бо деякi рецензенти скажуть, що це красивiсть. А ти любиш час великих зiрок? - Люблю. I тебе теж. - Дивина! - чмихнув Марко i радiсно вигукнув: - От i знайшов! На трухлявому пнi виросли! - Вiн простяга╨ Григорi╨вi зворушливе, щiльно стулене сiмейство опеньок, ©хнi ноженята були окутанi мохом, на пришерхлих голiвках вiдпочивала роса. - Житт╨! - Григорiй любу╨ться живою грудочкою природи i знову згаду╨ дiтей та Катерину. З дуба, вистукуючи по гiлках, опада╨ запiзнiлий жолудь, б'╨ться об кореневище i пада╨ бiля Маркових нiг. Вiн пiдiйма╨ це лискуче нахололе тiльце, ломачкою витиску╨ дiрочку i садовить у землю, що пахне молодим, у бродiннi вином. На небi все бiльша╨ зiрок, густiшою ста╨ дiброва, а Галина вже зда╨ться не просто дiвчиною, а чарiвницею. "Як чудесно жити на свiтi! - чита╨ Григорiй в очах Марка. - I це справдi так, дорога людино..." Пiзнього вечора вони пiд'©жджають до землянки Григорiя Стратоновича. Машина йде на колгоспне подвiр'я, а Марко проводить Григорiя до самих дверей землянки. Тут побратими знов обiймаються. - Може, зайдеш? - тихй пита╨ Григорiй Стратонович. - Не буду колошкати дiтей уночi, - теж пошепки вiдповiда╨ Марко, на душi його ста╨ тоскно: а що, коли Степанида й досi чека╨ брата, i... може, його? - То завтра вранцi приходь. - Приплентаюсь... Будь здоров, брате. Хай у всьому, у всьому щастить тобi. Григорiй навхрест обiйма╨ Марка i, задихаючись од хвилювання, од радостi i солодкого щему, наче сновида, навшпиньки входить у землянку. Бiля столу, схиливши голову на руки, спить Степанида, на плечах ©© полотняно© сорочки темнiють вишитi квiти. Крiзь сон зiтхнула Катерина. Григорiй береться рукою за серце, i по його обличчi розповза╨ться добра й нiякова посмiшка. Вiн обережно йде до постелi i раптом завмира╨ бiля кра╨чка стола: Катерина заворушилась, застогнала i крiзь сон грудним болючим голосом промовила тiльки два слова: - Григорiю, любий... I це була його найщасливiша хвилина за останнi роки. На голос Катерини схопилася Степанида, вона спочатку перелякалась, вiдступила назад, а далi надривно скрикнула: - Григорiю, брате! - Що, сестро?.. - Повернувся? - водночас плаче i смi╨ться ©© душа. ' - Повернувся. - З Марком Трохимовичем? - З Марком. - А де ж вiн? - Напевне, додому пiшов. - Чого ж ти не запросив?.. ╞хнi голоси розбудили Катерину. - Григорiю! - клекотом, болем i радiстю обiзвався ©© голос, темною хвилею стрепенулись, зашарудiли коси, i вона пада╨ в обiйми чоловiка i руками, обличчям перевiря╨, чи це вiн. - Григорiю... - бiльше нiчого не може сказати, а вiн вiдчува╨ на ©© вiях сльози. "Двi коси, двi сльози", - повторю╨ в думцi, як вiрш, пригорта╨ дружину i навiть не чу╨, як iз землянки вибiга╨ напiвроздягнена Степанида. Спочатку тiльки далечiнь зоряного неба бачить вона, потiм пiд ним окреслю╨ться обрис самотнього вiтряка, що й досi трудиться для людей. Вона пiдбiга╨ до хвiртки, вiдчиня╨ ©©, ста╨ пiд врiзаним у темряву кленом i на другому краю вулицi бачить Марка i тiльки тепер лячно помiча╨, що вона не зодягнена, ©й ста╨ соромно, i вона всi╨ю рукою прикрива╨ розрiз сорочiй. - Добрий вечiр, Марку Трохимовичу... Марко посмiхнувся, мовчки пiдiйшов до Степаниди, вiн чу╨, як на його скронях молоточками вистуку╨ кров. - Чого ж ви не зайшли? - з докором пiдводяться ©© заокругленi брови. - Його чекали. А мене?.. - вiн бережно кладе руки на ©© плечi. Степанида здрига╨ться, одводить голову вiд його погляду, зiтха╨ i бо©ться промовити, що i його чекали. Бездонне осiнн╨ небо з пiзнiм мiсяцем, з усiма кущами, з усiма розсипами i голубою курявою зiрок ворухнулось, наче наблизилось, i гаряче закружляло навколо не©... Так от яке воно, те кроково╨ колесо, колесо птахiв, надiй, страждань i любовi. Краплина нахололо© осiнньо© роси зволожила ©© обличчя, як давно колись зволожував теплий плач надламано© гiлки. Далекi дiвочi голоси прибились до Степаниди, далекi роси колихнулись перед нею, дарма що вона стояла не перед тим юнаком, який колись був принiс ©й гiлочку вишневого цвiту. Давно осипався той вишневий цвiт, i, може, слiд його бiлi╨ на скронях Марка, якого всi-усi тепер зовуть Безсмертним... ЕПIЛОГ ╦Час пролiта╨ над нами, то мов чорна птиця, то як бiлоснiжний лебiдь; нетривке i скороминуче вiн замiта╨ снiгами, пилом забуття, а нерозвiйне пiдводить в новiй красi, що не ма╨ нi вимiру, нi кiнця-краю. Великi роки, роки неспокiйного сонця i життя пролетiли над землею. На п'╨дестали миру пiдвелися тi, що з свинцем у грудях покинули нас у вiйну, поруч з мадоннами стали в .музеях нашi милi дiвчата, i в нових оселях на вечiрнiх i раннiх зорях матерi народили синiв, можливо, тих, якi не знатимуть страхiть i завiрюх вiйни, не знатимуть кривди. Хай тiльки добрi завiрюхи цвiту осипаються в ©хнi колиски i на ©хнi шляхи". Ось таке думалось учителю i письменнику Григорiю Заднiпровському, коли за ворiтьми полiклiнiки Марко поклав йому на долоню двi грудочки свинцю, якi ще недавно ворушились бiля серця людини. Григорiй Стратонович довго зважував ©х на руцi, довго придивлявся до вишень у цвiту, крiзь якi просiвалися променi надвечiрнього сонця, а потiм нiяково запитав у Марка: - Останнi? - Останнi. - Напилися ж вони, Марку, кровi, аж дiрчастими стали i втемнiли од не©. - Народжене злобою нiколи не бува╨ свiтлим! Ну, як у селi? - А ти, бiдненький, наче й не зна╨ш? -примружився Григорiй Стратонович. - Та знаю п'яте через десяте, але хочу, щоб ти змалював картину, - посмiхнувся Марко. - В тебе це здорово iнодi виходить. - Пiдсмiю╨шся над мо©м писаниям? - насторожився Григорiй Стратонович. - Горджуся тво╨ю останньою книгою! - обняв побратима Марко. - ©© братиму iз собою в поле. - Справдi? - розчулено подивився в карi очi з тими золотистими обiдочками, в глибинах яких то ча©вся, то снувався легенький туманець. - Що ж у нiй дiшло до тебе? - Насамперед, Григорiю, правда! Хай вона часом i гiркою, i нелегкою, i напiвголодною була, але це правда. ©© дехто хотiв би в лiтературi i скрiзь бачити лише в пiдмальованих рум'янцях i паперових квiтах, дехто хотiв би витюрлюнькувати про медовi рiки з киселевими берегами i не бачити, що не в кожнiй оселi ╨ хлiб на столi. Ну, але тепер усюди наводиться порядок, усюди! Багатшими стають нашi серця, i щедрiше почина╨ родити земля. Зараз навiть чиновник, чиновник по чину i натурi, замислю╨ться, як йому "на даному етапi" вхитритися, щоб i грiм пересидiти, i сухим до комунiзму хоч боком притертися: розумi╨, що останнi осколки вийма╨мо з нашого життя. Побратими пiдiйшли до вiдкритого, припалого пилом i пилком кленового цвiту газика, Григорiй Стратонович сiв за баранку i з перебiльшеною шанобою вклонився Марковi: - Прошу сiдати того, хто вже в бронзi сто©ть на майданi! - А ти й радий позлословити! - зневажливо скривився Безсмертний. - Читав твою замiтку про цю персональну бронзу i так лаяв тебе останнiми словами, що навiть температура пiдскочила вгору. - За що?! - щиросерде здивувався Григорiй Стратонович. - За те, що прилизав мене з усiх бокiв, i вийшов я в тебе прямо славним, сильним i лубочним ╙русланом Лазаревичем, який ©де на чудо-юдо велике - на змiя о трьох главах, а прекрасна царiвна Анастасiя Вахроме©вна зустрiча╨ його. Тьху!.. Словом, перевели деякi дiячi державну бронзу ще й радiють з цього. - Цить, не старуй, буркотуне, це вже не твого розуму дiло. Не треба було знову вискакувати у Геро©, - засмiявся Григорiй Стратонович. - Вiн ще й регоче. - Бо ╨ чого... Позавчора увечерi бiля твого монумента застав Безбородька... - А вiн повернувся в село.пiсля всiх служб? - пожвавiшав Марко. - Не знаю, чи повернувся, чи повернули, але розшуку╨ нову роботу - не бий лежачого. - Керiвну? - А яку ж iнакше?.. Друзi ви©хали на околицю мiста. Навколо пiд бiлими хмарами буйно квiтували сади, придорожнi клени осипали останнiй пилок, на узбiччях шляху по-дитячи зворушливо засинала кульбаба, i тiльки без живого цвiту похмуро сiрiла стара в'язниця. Раптом з ©© навстiж розчинено© брами вискочило кiлька чоловiк i побiгло до шляху, де стояла невеличка горба з лопатами в руках. Григорiй Стратонович у подивi зупинив машину. В цей час, наче в нiмому кiно, незграбно заворушилась, скособочилась в'язниця; розпухаючи, вона зсередини загримiла громом i вмить забiснувалася. курною хмарою, вивертаючи з свого нутра цеглу й камiння. - От i все! - схвильовано обiзвався чийсь голос. Марко скочив з машини i швидко пiдiйшов до людей, якi весело придивлялись до того темного клубочiння, що до цi╨© митi звалось тюрмою. Кореспондент обласно© газети впiзнав Марка, заклопотано привiтався i опустився на колiно дописувати нотатки про знищення того, що вiджило. - Що буде замiсть не©? - запитав його Марко. - Мiський сад, - вiдiрвався кореспондент од свого писання, i раптом його обличчя стало мрiйним. - I зна╨те, яких найбiльше посадимо тут дерев? - Нi, не знаю. - Черешень! Щоб люди i цвiтом любувалися, i, вiдпочиваючи, могли собi ягоду зiрвати. Бiжу! - i вiн справдi побiг до того мiсця, над яким осiдав останнiй пил давнiх часiв... Iз-за садкiв, неначе з хмар, виплив повновидий мiсяць, у листвi зашарудiла роса, неподалiк обiзвався соловей, кличучи до себе солов'©ху: навiть вибух сотень кiлограмiв толу не приголомшив пташине щебетання i любов. Побратими пiзно вночi при©хали в село. Григорiй Стратонович зупинив газик на майданi, неподалiк од погруддя Безсмертному, i кивнув головою на нього: - Подивимось, чоловiче, на цього вусатого дядька? - Можна й . подивитись, - зовсiм спвкiйно сказав Марко. - Ну й витримка в тебе! - похитав головою Григорiй Стратонович. Вони пiдiйшли до монумента i зупинились бiля низенько© огорожi, за якою кущувалась яра пшениця. I тiльки тут, коли Марко поглянув у вiчi сво╨му образу, вiдчув i хвилювання, i глибiнь прожитого, i неймовiрнiсть здiяного навколо i всюди за останнi роки. На якусь мить здалося, що i ця нiч, i просiяне мiсячне промiння, що легко тремтiло над землею, i мовчазний бронзовий чолов'яга напроти нього були тiльки сном. - Ну як, Марку? - не терпiлося Григорi╨вi Стратоновичу. Але Марко заговорив не до побратима, а до свого образу: - Красивим тебе тут зробили, бiльш показним, i спокiйнiшим, i молодшим. Видать, на зморшки матерiалу не вистачило... - А щоб тебе!.. - обурився Григорiй Стратонович, але, придивляючись до нiби скам'янiлого Марка, затих, ступнув кiлька крокiв назад i тихенько пiшов на другий край майдану. Марко, зда╨ться, й не помiтив цього i пiсля довго© мовчанки знову тихо заговорив до свого бронзового образу: - Отак воно й бува╨... Ну, коли вже тобi випало стояти i днями i ночами, то стiй, дивись, щоб iз темряви не виповзла кривда чи якась погань, а нам треба дiло робити - орати, сiяти... Вiн поправив свiй сонцем перепечений картуз, поглянув на далекi, накупанi нiжною мiсячною курявою ниви, на потемнiлий од негод вiтряк, на притьмаренi напiвпрозорим туманцем луки i неквапливо пiшов у досвiтнi поля, що породили його. Ки©в - Iрпiнь - Дякiвцi. 1959-1961 pp.