чу, я вам свою гречку покажу. Теж зерно, хоч на виставку вези. - Гречку? - насторожився i зацiкавився. - А де вона? - Дома. Я з лiкарнi. - Дома? - недовiрливо поглянув на Дмитра. - Ага! А мо╨ жито в Юрiя. Вiн з ним найбiльше дiло ма╨. Бригадир! Та ще який бригадир! У Москву, дума╨те, даремно на Другий Всесоюзний з'©зд колгоспникiв-ударникiв ©здив? - почав розхвалювати сина, щоб якось змiнити напрямок розмови. - Бригадир? - уже шаленi╨ Дмитро. - I зерно хова╨ од вас? Чи ви заховали це жито вiд людського ока? Як одноосiбник, заховали! - Це ти про мене!.. Це я тобi одноосiбник?! - вiдхилився назад Навроцький, i його землисте обличчя поплямилось рум'янцем. А потiм почало блiднути. - Ну, не одноосiбник, а ворсинки поганенькi ╨, - пригадав давнi слова Вiктора Снiженка. - У мене ворсинки? Поганенькi? - задихався од обурення Навроцький, а очi його, мов два буравчики, презирливо свердлили Дмитра. - Коли б не було, не загратувалися б сво©ми дiляночками. Велике дiло квоктати над цими мисочками, як курка над гнiздом, - покосився на мережанi полив'янi полумиски. - Це я над мисочками квокчу? Ти, ти, товаришу... ти... вульгарний механiст! Дмитро здивовано глянув на старого i несподiвано розсмiявся, але тому було не до смiху. - Вiн мене мисочками попрiка╨! Я цiлий бiй витримав з бабою, поки вона сво╨ добро пiд мо© дослiди вiддала. А в тебе, знаю, всi черепки на миснику красуються... Бач, одноосiбника, iндивiдуальника, сучий син, знайшов. А що ти за один будеш? Чому ти менi свою гречку не показу╨ш? При©хав розуму випитувати в старого? Об'©хати хочеш? Останн╨ забрати хочеш? Зна╨мо ми таких хитрих! Не вперше бачимо! Не подобаються мо© мисочки - скатертю дорiжка! Аякже! Плакати буду за ним! - застрибав по хатi Данило Петрович, театрально вимахуючи дрiбними кулачками. - Стара! Покинь там поратися. Гостi у нас обiдати не будуть, ©м спiшити треба! На сво© мисочки! В цей час широко вiдчинилися дверi i, наздоганяючи клуби морозу, в свiтлицю радiсно вскочив сизий вiд холоду Варивон Очерет. - Даниловi Петровичу низький уклiн,- вклонився i шанобливо пiдiйшов до старого.- Сердечне радий вас бачити. Дуже радий! Навроцький щось забурмотiв, висмикнув руку з мiцних пальцiв Варивона, притих. - А тут наче наукова дискусiя почалася? - Та... почалася. Уже й закiнчилася, - промовив Навроцький, не можучи знайти собi мiсця. - О, та у вас вiдомий бригадир Горицвiт гостю╨! - здивовано скрикнув Варивон, наче тiльки тепер помiтив Дмитра. - Що то значить новатор новатора почув. Ви зна╨те, яку вiн гречку вивiв? Одначе до вас учитися при©хав! - Та... при©хав... А ви хто будете? - Бригадир Варивон Iванович Очерет. Спецiалiзуюсь i росту на просi. I непогано виходить - каша родить! - Очерет? Це той, що взимку отаву косив? - повеселiшав Навроцький. - Той самий! - закивав головою Варивон i насмiшкувато поглянув на Дмитра. - До мене теж по зерно при©хав? - строго запитав Навроцький Варивона. - Що ви, Даниле Петровичу, - промовив iз здивованням. - I в помислах таке не ворухнулося. Навiщо зобижати чоловiка: знаю - мало у вас зерна. - Це ти правду кажеш, - схвально закивав головою. - Але хiба це iншi розумiють? Вони мене зразу в одноосiбники записали. Я самий перший в тридцятому роцi вступив у колгосп. Куркульня усi мо© вiкна перестрiляла. Раз, не застукавши мене дома, сполосувала жiнку ножами. А мене одноосiбником... Та я за нове життя живцем серце iз грудей вийму! - з кожним словом пiдвищував голос, завзятiше воював проти удаваних ворогiв i сам кращав у сво©х очах. Але розмити почуття досади не мiг. - ╙ несвiдомi елементи, - спiвчутливо пiддакнув Варивон, ледве стримуючи смiх: усю пересварку Навроцького з Дмитром вiн почув ще знадвору. - Помогти чоловiковi не поможуть, а настрiй зiпсувати - категорично зiпсують. Я вам, Даниле Петровичу, подарунок привiз - одну книжку дiстав. - Про сiльське господарство? Наукову? - Наукову, - витримав паузу Варивон. - Це ти молодця, Варивоне Iвановичу. Молодця. Яка ж у тебе книга? - Про вiддалену гiбридизацiю. - Варивоне Iвановичу, це правда? - вражено застиг на мiсцi Навроцький, i куточки його уст затремтiли радiсно i -якось жалiсно, по-жiночому. Аж Дмитро здивувався. - Чиста правда! - ефектно вийняв iз внутрiшньо© кишенi пальта невелику, в зелених берегах, книгу. - Варивоне Iвановичу, голубчику! - зовсiм обм'як од радостi чоловiк. - Це ж не книжка, а мрiя! Мрiя моя! Я теж про гiбридизацiю думаю, - ухопився обома руками за подарунок i притис його до грудей. А Дмитро у подивi нахилився вперед: в тремтливих од хвилювання пальцях Данила Петровича вiн пiзнав свою книгу. - Спасибi, спасибi, Варивоне Iвановичу, - забiгав по хатi Навроцький i кудись непомiтно сунув подарунок. - Скiльки я розшукував ©©. Хотiв уже до Ки╨ва ©хати - засiсти в бiблiотецi i переписати вiд палiтурки до палiтурки. От удружив, так удружив! Чим же я тобi вiддячу?.. Варнвоне Iвановичу! - раптом рiшуче блиснули очi в Навроцького. - Вдiлю тобi кiлька зернин свого жита. - Та не треба, Даниле Петровичу. Не хочу вас зобижати... Дмитро ледве не застогнав, позеленiв, нетерпляче подався вперед до Варивона, але той застережливо i грiзно покосився на нього. - Нi, нi! Ти не зобидиш, а пораду╨ш мене. Знаю, в якi руки зерно йде! Все знаю! В таких руках воно не розтечеться, як вода у жменi. - Воно то вiрно - не розтечеться. Але ж... - шанобливо ламався Варивон. - Без усяких "але ж!" - вигинаючись помiж ящиками i мисками, проворно попрямував до шафи. Але, щось згадавши, зупинився: - Тiльки куди ж це Юрiй заховав зерно? Дмитро аж захитався i обм'як. - Нi, таки у шафi, - сказав переконливо Данило Петрович i зашарудiв, задзвонив руками, перебираючи якiсь пакуночки i сло©ки. Через хвилину, урiвноважений i прояснений, вiн гордовито пiдiйшов до Варивона: - Вiзьми мою працю, бригадире. Хай вона тобi щастя принесе. Останнi зерна вiддаю, бо вiрю тобi. Пучка великих iскристих, з найнiжнiшим пушком зернин лягла на широку долоню Варивона, i чотири голови схилились над нею, наче над золотим розсипом. Першим опам'ятався Данило Петрович. Вологими, мрiйними очима оглянув усiх сво©х гостей, обережно позадкував назад, трохи вiдхилив дверi у другу кiмнату i тихо, щоб не сполохати людей, напався на жiнку: - Стара, що ти собi дума╨ш? Давай скорiше обiдати. Скоро усiх голодом замориш. Вiчно ти, як почнеш возитися... Сливняк там у тебе якийсь знайдеться? Iз зимостiйких слив? - Усе знайдеться. Тiльки ти вже не йди до гостей, поки я ©х не посадовлю за стiл. - А то чому? - Тобi ж довго команду змiнити? Знову зарепету╨ш на всю хату: гостi у нас обiдати не будуть! - Так уже i зарепетую, - промовив примирливо. - Ти ще не зна╨ш, якi люди у мене. Один Варивон Iванович чого варт. Зна╨ш, що вiн менi привiз? - Певне, якесь зерно? Знову пiддобрю╨шся, щоб останнi миски вициганити? Скоро доведеться нам iз горшкiв ©сти, - похитала головою i усмiхнулася. За обiдом Данило Петрович майже нiчого не ©в. Легко перехилить чарку густого сливняку, щипне шматок хлiба, i знову очi розбiгаються по сторiнках книги. - Це тiльки подумати! - з подивом, з захватом i зiтханням вириваються слова про гiбридну пшеницю. - Багатолiтня! Багатолiтня, товаришi! - Як людина, - пiддаку╨ Варивон. - Ну, то вже ти занадто, Варивоне Iвановичу, - обережно поправля╨ Навроцький i, знову косуючи оком на книгу, вигуку╨: - Скiльки простору перед нами, аж рукам i серцю радiсно! Що з природою робиться. - Радянська наука робить, - делiкатно поправля╨ Варивон. - Радянська! Сталiнська! Бач, що товариш Сталiн сказав: "Смiливiше експериментуйте, ми вас пiдтрима╨мо..." Це, дума╨ш, одному вченому сказано? Це менi, тобi i... - поглянув на Дмитра, - нам усiм сказано. Що б ми не робили, треба робити смiливо, з радiсною душею. Ех, скорiше б весни дочекатися... Зробиш щось путяще - i iдеш сво╨ю землею такий щасливий... як у першi днi кохання. Навiть сонця не помiча╨ш. - Сказився старий, - презирливо зiбрала бляклi уста дружина. Данило Петрович поглянув на не© i знову звернувся до Варивона: - Ох, i порадував ти мене... Вiддалена гiбридизацiя. У мене тут ╨ сво© мiркування. Вiд практики домисли йдуть... - набiгла свiжа думка... - А скажи: звiдки ти дiзнався, що менi саме тако© книги браку╨? - На ярмарку з вашими колгоспниками гомонiв... Навiть знаю, що вас чорнокнижником називали. - То дiло давн╨ було, - обiзвався з неохотою i раптом Пожвавiшав: - Давайте разом напишемо Трохиму Денисовичу задушевного листа i попросимо, щоб вiн надiслав нам трошки свого чудодiйного зерна... Дмитро, примружившись, лукаво подивився на Данила .Петровича. Той зрозумiв його погляд i осiкся. - Багато до нього таких листiв надходить, - завагався Варивон. - Багато?.. А ми вiд iменi двох колгоспiв пошлемо. Вiд Вашого i нашого. З усiма пiдписами i печатками. Неодмiнно уважить нам Трохим Денисович. Варивоне Iвановичу, ти легку до письма руку ма╨ш? - Аякже! - вiдповiв завзято i з надi╨ю глянув на Дмитра. Той схвально кивнув головою i витер з чола краплини млосного поту. - Та ти хоч людям по©сти дай. Одна нетерплячка, а не чоловiк, - втрутилася дружина... Уже довгi тiнi повибiгали з усiх закуткiв, коли Варивон, Дмитро i Сергiй розпрощалися з Данилом Петровичем. - Варивоне Iвановичу, ти ж пiдписи пiслязавтра притаскай, щоб дiло скорiше проростало. Тiльки рушила машина, Варивон зразу ж обуренням накинувся на Дмитра: - Якi тебе чорти з лiкарнi погнали? А тепер уже гориш увесь! - Щось трохи гуде, - погодився. - Може вiд сливняку? - Вiд великого розуму. Теж менi оратор знайшовся! Ледве всi╨© справи не зiпсував. I чого я зв'язався з тобою, ведмедю нещасний. Сам дивуюся! Ти, видно, сам собi не подоба╨шся! - То, Варивоне, дуже погано, коли хтось сам собi подоба╨ться. - О, вже мислитель знайшов зачiпку. Ну. та дiдько з тобою - бери! - обережно витягнув загорнутi в хустину зерна. - Щастя вирощуй. Усi колгоспи порадуй ним. - Варивоне!.. Дружок! Спасибi, Варивоне, - обома руками вхопився Дмитро за хустину i засмiявся: - це зерно не дасть менi захворiти! - Коли б то так, - пробурмотiв Варивон. - Привiз би його декому без тво©х роз'©здiв. - Варивоне, i ти думав про мене? - А про кого ж! Не бачив, якi бiсiвськi вогники загорiлися в тебе, коли в лiкарнi сказав про жито. Тодi й подумав я: дiстану зерна для друга - звеселю його... А вiн старими словами Навроцького на переляк бере. Словом ти... вульгарний механiст! I всi тро╨ весело розсмiялися. IV В здибленому рухливому небi проривалися блакитнi рiки, i журавлина пiсня, пролiтаючи над селом, торкалася серця. Надвечiрня година втихомирила вiтри. На греблi прозоро-жовтi, по-весняному димчастi дерева живими верхами врiзались в голубiнь, в червоний одсвiт заходу, i свiжi барви мiж ними струмували, мiнились, як на бистрi. Протоптаною, ще податливою стежкою поверталася Докiя з невiсткою з широкого обвiтреного поля. Весняна смага обпалила i налила жаром обличчя Югини. Тому стали непомiтними рожевi веснянки бiля перенiсся, а привiтний блиск ©© очей здавався темним, як в утомлених людей. Одначе нi утоми, нi тi╨© добро© млосностi, що навеснi обтяжу╨ ноги, мiцнiше притиска╨ ©х до землi, не чула молодиця. Iшлося легко, начебто нi роки, нi дiти, нi щоденнi турботи не торкнулися ©© невисоко© постатi, проясненого чола. На Великому шляху, тепер вкритому лиснючим синюватим асфальтом, зацокали копита, i згодом мiцний гуртовий спiв, зближаючись, перехлюпнувся через греблю, залив широку вулицю, почав з долини розтiкатись селом, як розтiка╨ться тихими вiтрами пахучий березневий вiдпар. Ой, сяду я край вiконця Виглядати чорноморця. Чорноморець ©де, ©де... - Орачi повертаються. - Як славно спiвають, - оглянулася назад Докiя, i ©© строго окреслене, темне обличчя подобрiшало, м'яка тiнь перебiгла по зморшках. Неквапним помахом руки поправила чорне, заткане сивиною пасмо волосся, i тiльки одна незахована павутинка тремтiла над чолом, неначе нескошена стеблина пiд вiтром. А вулиця дедалi сильнiше шумувала, розгулювалась, подавалася вшир, i високi паркани почали потрiскувати, як тiснувата сорочка на кремезних парубочих плечах. А вiн ©де аж до гаю, Аж до тихого Дунаю, гей... ...I хто б мiг подумати, що й справдi через роки не один орач грозовими дорогами до©де, пiшки дiйде, на танках примчить до того оспiваного, та не тихого Дунаю... В зеленоблакитному серпанку верхи поверталися з поля колгоспники. Пiсня задумою оповила ©хнi смаглявi обличчя. Вершники, здавалось, зрослися з пiдiбраними грудастими кiньми. А над орачами недовершеним склепiнням нахилились розлогi велетенськi дерева, що входили в небо, i тому рiзко окресленi обриси людей та коней видавались масивними i збiльшеними, як в картинi. Сумовитим плеском обiрвалася пiсня. Iще хвилинка тишi - i рiзнобiйний гамiр, жарти, смiх вдарились у паркани, вилясками обiзвались за городами. - Петре, кива╨! - Хто? - Гнiдий обрiзаним хвостом. - Тебе пiзнав. Нащо худоба i та зна╨, хто найбiльше огрiхiв робить. Мiй гнiдий, як iнспектор якостi, все помiча╨. - А до яко© ти дiвчини ходиш теж помiча╨? - Добрий вечiр, Докi╨ Петрiвно, Югино Iванiвно! Суперфосфат уже привезли? - Привезли. Машиною до Вiнницi на завод ©здили. - Будуть буряки? - Побачимо. Кажуть люди, як посi╨ш - щось буде, а на несiяному навряд чи вродить. Позаду сильно зацокотiли пiдкови. Стоячи на весь зрiст на конi, заплiвши в повiд лiву руку, галопом мчав невисокий бiлявий Леонiд Сергi╨нко. Русявий чуб двома крильми пiдiймався над його головою, потiм опускався донизу, обмiтав понад самими бровами високе чоло i знову злiтав вгору. В невеликих очах Леонiда свiтилась насолода i радiсна упертiсть, а сатинова синя сорочка розгойданим дзвоном коливалась за парубком. - От шибеник. Упаде - розтовчеться, мов крашанка, - сплеснула руками Докiя, не зводячи очей з туго збито©, трохи нахилено© вперед постатi Леонiда. - Не шибеник, а ворошиловський вершник, - обiзвався позаду Степан Кушнiр. - I не впаде - такi не падають. Ви ще не бачили, що вiн на змаганнях виробляв. Вечiр добрий, Докi╨ Петрiвно. - Добрий вечiр, Степане, - неприязно поглянула на голову колгоспу, що порiвнявся iз нею i поволi пiшов поруч, скоса поглядаючи то на Югину, то на Докiю. Чула на собi допитливий погляд, але рiвно i гордовито несла голову, не обертаючись на Кушнiра. - Ще й досi на мене сердитесь, Докi╨ Петрiвно? Сердитесь? - Серджусь, Степане. - Да, - нiяково протягнув, збираючи зморшки бiля очей. - Бiда з вами - не догодиш усiм. Не догодиш. Таке дiло. - А для чого тобi всiм годити? Надiйсь, не нянька, а господар. Тому i робити по-хазяйськи повинен. - Стараюсь, Докi╨ Петрiвно. Стараюсь. - Та вже видно це старання. Тобi людей, передових людей, пiднiмати треба, а ти ©х назад за полу смика╨ш: не випинайтесь, мовляв. Ти скажи: коли у тебе помiж щеп одна-двi зацвiтуть ранiше - радi╨ш чи нi? - Аякже. Аякже! Не раз любовним оком оглянеш, жiнцi, дiтям покажеш. - Отож бо й ╨. А як у тебе вийшло? Тiльки ланки мо╨© Югини i Софi© Шевчик вискочили на перше мiсце - ти зараз ©м тицьнув гiршу землю! Тепер хочеш, щоб ми ласкаво усмiхались тобi? Не за те досадно, що менше перепаде нам, а за те, що всi у нас хочуть тепер мiж людьми бути людьми i з кращими за одним столом сидiти, а не тулитись десь бiдними родичами. Не гiршi ми за iнших. Ти гордостi людсько© не втямив собi. Поганий з тебе хазя©н, Степане. За худобою бiльше трясешся, чим за людиною. От i все мо╨ слово, i, хоч сердься, хоч нi, про це я сказала тво©й Ользi, - незадоволено поглянула на свого голову колгоспу, якого останнi слова явно збентежили. В Степана Кушнiра, коли вiн став головою колгоспу, з великою силою проявилась господарська дiловитiсть i неймовiрна скареднiсть. В правлiннi колгоспу його можна було найти тiльки вранцi i пiзнього вечора: цiлi днi пропадав чоловiк на полi, в лiсi, на фермах, в млинi, навiть по ночах обходив сво© володiння, перевiряв, сторожiв, конюхiв, воловикiв. I горе було тому недбайлицi, що попадав на в'©дливий язик голови колгоспу - умiв з примовками i приказками, начебто незлостивими, так вiдчитати пiд загальний регiт на зборах, що хоч крiзь землю провалися. I дивнiше всього було, що й сам Кушнiр найбiльше боявся осудливо© мови начальства, завжди слухався його без заперечень, хоча в думцi мiг i не з усiм погоджуватися. Побоюючись начальства, вiн терпiти не мiг працiвникiв редакцi© i завжди, розпливаючись в усмiшцi, стрiчав ©х з глибоко прихованою недоброзичливiстю. - От, розумi╨ш, непогано тепер дiла йдуть. Непогано. А серед цих перешкрябiв почува╨ш, наче тебе догола роздягають серед бiлого дня. Догола! Вони тобi вiд короварнi зразу ж в душу вскочать i такого там понаходять, що сам себе не пiзна╨ш. I то, все вони дуже швидко, швидко хочуть знати, щоб за годину ©м i конi були готовi. Проте навiть i кореспондентам важко було випросити в Кушнiра коней: завжди ви©знi на той час чогось хворiли або були в роз'©здi. Любов до коней, а пiзнiше до машин, в нього була надзвичайна, i добре перепало Полiкарпу Сергi╨нковi, що раз осмiлився назвати по-сво╨му лоша, коли голова колгоспу був у областi на нарадi. При©хавши в село, Кушнiр зразу ж напався на конюха: - Видумав, видумав! Не iм'я, а якийсь приший кобилi хвiст. Ти почува╨ш, що таке кiнь? Це сила, краса, це хлiб наш. Ти подивись, як вiн голову трима╨! Ти зна╨ш, що про коня товариш Ворошилов i товариш Будьонний писали?.. Тому колгоспнi конi завжди носили гучнi i спiвучi клички. А машини сяяли кожною деталлю. Свинарки й собi, знаючи слабiсть свого голови, раз звернулися до нього, щоб дав кiлька кличок поросятам. Але Кушнiр чомусь зрозумiв, що з нього вирiшили насмiятися, i не в жарт розсердився: - Придумали мудриголови чорт батька зна╨ що. Це буду я всяким добчинським-бобчинським назвиська пiдшукувати. Бач, як розледащiлись на фермi. Я вам так пiдкручу всi гвинтики i гайки, що швидко насмiшки витрусяться з голови. З сво©х женишкiв, чортовi кукли, насмiхайтесь. Свинарки так з нiчим i пiшли, але збiрне назвисько добчинськi-бобчинськi блискавично прилипло до поросят i пiшло гуляти по всьому селi. Навiть i в колгоспi, коли хтось що не так зробив, можна було почути: - Ех ти, Добчинський-Бобчинський. - I це вважалося одною з найпаскуднiших лайок. Вирвати ж зайву копiйку в Кушнiра - це була марна i непосильна праця. - Я не банк i не фiлiя банку. Не фiлiя. Грошi в мене державнi, а вони не люблять недержавного пiдходу. Так не люблять, як нива бур'янiв. I Кушнiр при гарячiй пiдтримцi Григорiя Шевчика швидко розправився з усiма так званими активiстами, що крутилися бiля колгоспу в гонитвi за легкою копiйкою i доброю чаркою. - Це не актив, а лежнi чортовi, ненаситна утроба. I поки вони будуть вертiтися i обжиратися бiля колгоспу - добра не жди. Роз'©дять, проп'ють, розкрадуть, згноять нашу кривавицю. Одначе, пильно дбаючи за колгоспне господарство, не раз допускався i помилок. Так i зараз; вiн дав розпорядження вiддати краще виробленi землi передовикiв вiдсталим ланкам. Думалось - передовики i гiршу землю доведуть до пуття. Це розпорядження обурило кращi ланки, i Кушнiревi немало коштувало сил, щоб втихомирити незадоволення... - А ти що скажеш? - роздумливо похитав головою пiсля непривiтно© мови Докi©. - Самi зна╨те, Степане Михайловичу, - захвилювалась Югина, аж краска зiйшла з лиця i на ньому затремтiли вигнутi сердечком ямки. - Нелегко, та радiсно високi врожа© дiстаються. Добира╨шся до них, як до найдорожчого скарбу. Мозолем i потом, i серцем пiдiйма╨ш той буряк. Цiле лiто кланя╨шся сапцi, сонце опереджу╨ш в полi. I коли пiдтримують, допомагають, цiкавляться тобою - ще краще хочеться зробити. От вiзьму я колишн╨ - сво╨ господарство. Добре ми всi працювали, а тако© вiдради, як тепер, нiколи не знала: про тебе заговорили, твоя праця в кiнокартинах людей веселить i життя веселить. Хай iще ми небагато того дiла зробили, але вже i нам щасно на душi. Ранiше одна радiсть була: ти зiбрав гарний врожай. А тепер до не© ще й ширша добавилась: увесь народ тебе, як мати дитину, прямо на руках пiдносить, любить, допомага╨ та й тво╨© поради дослуха╨ться. I треба бути пiчкурем чи безпросвiтним сиднем, щоб не зрозумiти цього... Спасибi, що так свого голову возвеличила, - усмiхнувся Кушнiр, хоча й добре розумiв, що останнi слова не його стосуються. - Ой, нi! Це не про вас таке говориться. Хто ж не зна╨, що ви день i нiч працю╨те в колгоспi, справно працю╨те. Тiльки те, що нашим ланкам надiлили не ту землю, зобидили нас. Ну, а. досада не проходить зразу, особливо у нас, у жiнок, - всмiхнулась так, як часто умiла: неначе зверхньо глузувала сама iз себе. I цi слова розвеселили Кушнiра. - Так. Винен я, - погодився. - Тепер усiм, чим зможу, пособлятиму вам. Добрива трохи бiльше вiдпущу, не постидаюсь передати... Дуже вiрно ти, Югино, про людську радiсть сказала. Це таке дiло. Коли били мене за вiдставання колгоспу, ну, сидiв, прямо тобi, як у дерево защемлений. Голову в плечi вбереш, таким маленьким-маленьким, як горобеня, хочеш зробитися, щоб зовсiм не бачили тебе. Не бачили. А тепер, коли почали спинатись на ноги, по-iнакшому, веселiше на свiт, на людей дивишся. I голос в тебе впевненiшим ста╨, наче в диктора, що першим день почина╨. I хода твердiша. Вже й посмiятись з когось iз легкою душею можеш, i гримнути на когось не побо©шся... Що вам зараз потрiбно? Що? - Треба завтра чи пiслязавтра на торiшнi бурячища вивезти курей. - Хто так порадив? - ╞здила до старшого агронома. - До Василь╨ва? - зразу прояснiв Степан Кушнiр. - Хороший агроном. Душа-чоловiк. - Дуже порядна людина, - кивнула головою Югина. - Все мiрку╨, як би йому лише в одному колгоспi працювати. "Квiтучий сад тодi з села зробив би" - каже. Вам привiт передавав i лаявся, що з шлейфуванням спiзню╨тесь. - Шарпають його на всi боки. Напевне, i тепер очi од безсоння розпухли i стали червоними, як у кролика. Нелегкий хлiб у чоловiка, - розважливо промовила Докiя. - Це тiльки об'©здити всi колгоспи, та й то скiльки днiв потратиш. А вiн не : такий, що лише з брички на поля погляда╨ та в правлiння телефоном дзенька╨, зведення вичиту╨... Роботяща людина. - Чому ж вiн радить так рано вивозити курей? - Каже, що це поможе знищити розсадники довгоносика, i потiм кури вже не будуть зривати молодих листкiв буряка, а лише шукати шкiдникiв. - Добре. Завтра ж пошлю майстрiв полагодити торiшнi курники, а пiслязавтра вивозьте птицю на поле. Для вас, як добрий зять тещi, на всi поступки пiду. На всi! - Теж менi добрий зять, - усмiхнулась Докiя, знаючи скупiсть Кушнiра. - Тiльки годi вже сердитися. Годi. Об'являю перемир'я. Не так-то легко менi за всiм допильнувати. А ще коли сво© починають довбати, зобижатись... Всього доброго вам, - попрощався з жiнками i пiшов до правлiння колгоспу. - Чи не наш Андрiй городами чеше? - зупинилась Докiя. - Так i ╨. От шалений хлопчисько. Знову, певне, до батька бiгав. - Покрученою стежкою, помiж високо зжатим бадиллям кукурудзи, швидко бiг невеликий проворний хлопчик, i Югина радiсно пiшла назустрiч сво©й дитинi. - Мамо! Наш тато не скоро повернеться додому. З дядьком Варивоном пiдуть на Буг бити остями рибу. - От невгомоннi. I не вiдпочинуть пiсля роботи. Яка там тепер у повiдь риба? - ╞© багато в цьому роцi рибалки б'ють, - довгасте, бiляве, уже пропечене сонцем i вiтрами обличчя хлопчика було зосереджене, i в чорних очах, так само як у Дмитра, приховувалась стримана радiсть, а батькiвський з горбинкою нiс трепетав рожевими, трохи пiдрiзаними посерединi нiздрями. - Як тобi не совiсно, Андрiю. Це ти цiлий день по полях гасав! Помовчав хлопець. Обличчя стало ще бiльш зосередженим. - Нi, мамо, я тiльки пiсля пiзнього обiду пiшов, - поглянув на матiр. I в очах погасли свiтлi горошинки. - А за Ольгу забув? - Нi, не забув. Якого свистуна iз верболозу вирiзав, - усмiхнувся хлопець, виймаючи з кишенi двобiчного свистка. - Тепер повна хата в нас музики буде. От жаль, що мене тато на рибалку не взяли. - Ех ти, рибалко. З миски тобi ще рибу ловити, - любовно охопила мати рукою сина, i той поважно вiдхилився назад, оглянувся, чи не побачив хто - пригортають, наче маленького. А шо вiн уже був не маленьким, а поважним i шануючим себе господарем - це, крiм матерi, знали усi: i школярi, i вчителi, i рибалки, i, особливо, шофери. Пiдсвiдоме наслiдуючи батька, вiн мiг з таким гордовитим виглядом пройти по селу, що й найзапеклiшi забiяки не наважувалися зчепитися з ним. Андрiй навiть з батьком часто говорив незалежним, розсудливим тоном. Помiтивши пристрасть сина до машин, Дмитро зайшов у школу, запитав учителя, як учиться його школяр. - Прекрасно, Дмитре Тимофiйовичу. Блискуча пам'ять у хлопця. Тiльки зосереджений не по роках. Що гаса╨ по машинах - не бiда. Йому це навiть у користь: мiж людьми може говiркiшим ставатиме, - i розсмiявся. - Пригадав я, Дмитре Тимофiйовичу, одну пригоду в себе в класi. Пояснив якось новий урок i питаюся: - Дiти, зрозумiло? - Зрозумiло, - веселим хором вiдповiда╨ моя малеча. - А хто перекаже? I раптом тиша в класi. Завмерло все. - Так хто ж розкаже урок? - Я! - швидко пiднiма╨ руку синок Варивона Очерета. - Дивлюсь на нього, а на обличчi хлопця стiльки дитячо© радостi, смiхотливо© хитростi i яко©сь непевностi, що нiякий артист цього не передасть. I раптом мiй школяр, лукаво блиснувши очима, замiсть уроку випалю╨: "А мо© мама сьогоднi пекли пирiжки з ожиною. Смачнi, смачнi" - i швидко сiда╨ на мiсце. Ця вiдповiдь була такою несподiванкою для мене, що я ледве не покотився зi смiху. Та й в класi аж шибки затряслися. Пересмiялись усi. Бачу, Андрiйко пiдiйма╨ руку, нахмуривсь i каже серйозним-пресерйозним голосом: "Василь Очерет трохи неточно вiдповiдав". I розповiв увесь урок. Та як розповiв! З такими доповненнями, про якi я нi словом не обiзвався. - Ти ж звiдки це зна╨ш? - В мого тата книжки ╨... Раз пiсля закiнчення учбового кварталу Андрiй принiс кулька з цукерками i печивом. Усе розподiлив на п'ять частин i почав дiловито обдiляти домашнiх. - Андрiю, якi в тебе одмiтки? - поцiкавився Дмитро. - Одноманiтнi. - Як це так? - Усi - вiдмiнно. * * * Поспiшаючи до правлiння колгоспу, Степан Кушнiр побачив, як з бiчно© вулицi вийшла його дружина; зробивши вигляд, що не помiтив ©©, заклопотано попрямував у протилежний бiк: зараз нарватися "на домашнiй контроль" найменше, що бажалось. Може вiн i проскочив би в зелену, обсаджену тополями вуличку, але в цей час ©© затопив табун молодняка: телята, з по-осiнньому вогкими очима, погойдуючись, пливли i пливли нiжними золотистими хвилями. "Важний молодняк", - посторонившись на обочину, пильно слiдкував за живим коловоротом. - Любу╨шся, Степане? - пiдiйшла до нього Ольга Вiкторiвна, струнка чорноока молодиця. Важкi воронi коси вiдхиляли ©© голову трохи назад, i тому похiдка Ольги Вiкторiвни здавалась гордовитою, мiцною. - Любуюсь, жiнко... Гляди, рокiв через два у нас молочнi рiки попливуть. Молочнi. - Тiльки якi то будуть береги? - так сказала, що чоловiк зразу ж посторонивсь i заспiшив на ферму. - Ти, Ольго, йди додому, а я ще перевiрю одне дiло. Скоро повернуся. - Може, разом пiдемо? - Чого там разом? Якось i без головихи сьогоднi обiйдеться. Ти за цiлий день натомилася на буряках. Вiдпочинь, - великодушно пожалував. - Спасибi, чоловiче. Як ти менi даси кращу землю яко©сь ланки - бiльшого вiдпочинку й не попрошу, - промовила з насмiшкою i строго поглянула на Степана виразними заволоженими очима. - Та коли ви вже менi спокiй дасте? I дома нема тобi нiяко© пiдтримки, - загорячився Степан. - От нехай тебе оберуть головою, побачимо, як ти працюватимеш, яко© заспiва╨ш! - Та вже яко©сь заспiваю. Нi голосу, нi розуму, мабуть, не втеряю. А тебе тодi поставлю на ланку, на саму пирi©сту землю поставлю. - Зроби милiсть. Як будуть перевибори, сам твою кандидатуру виставлю. Сам виставлю. - Що ж, рекомендацiя не з кращих, але спасибi й за це - все-таки рiдня заступиться за рiдню, - усмiхнулась i притулилась до руки чоловiка. - Степане, прослiдкуй за одним трактористом, що бiля Бугу працю╨. Дуже хитро оре чоловiк: умi╨ мiлку оранку заличкувати для людського ока кiлькома глибокими скибами. - Це я зараз зроблю! - повеселiшало слово Степана: не сподiвався, що владна дружина так швидко закiнчить непри╨мну розмову. - А я на ферму загляну. Яке там у тебе важливе дiло було? - Та... - зам'явся Степан. - Тепер розумiю: ти просто тiкав од мене. Правда, Степане? - Правда, Ольго! - весело погодився, i обо╨ засмiялися. V Дмитро, дарма що став ширшим у плечах i наче побiльшав на зрiст, легко зiскочив на ще пругку землю i поклав руку на коротко обстрижену гриву. Кiнь, махнувши головою, вткнувся губами в плече бригадира i застиг на мiсцi, трохи пiднявши передню, в бiлiй панчосi, ногу. На розумне син╨ око золотою сiткою впала тiнь довго© вi©. Дмитро, примружуючись, любовно оглянув коня, i той легко вдарив його м'якими, темного оксамиту губами в ямку мiж плечем i грудьми. - Як гра╨ться з тобою, Дмитре Тимофiйовичу, а iншого й не пiдпустить до себе, - пiдiйшов вусатий старший конюх Василь Денисович Карпець. - Бо Дмитро Тимофiйович любить i шану╨ худобину. Його по голосу конi за кiлометр пiзнають, - вийшов зi стайнi Варивон Очерет. - Вони музикальний слух мають. - Знаю, знаю, - замахав руками Василь Денисович. - Ти б що-небудь новiше сказав. - Новiше? - з удаваною образою промовив Варивон. - Воно б i можна, та, значить, часу нема - на рибалку ©демо. - Так ти коротко обрисуй картину... Може, мого закупиш? У мене тютюнець як саме здоров'я, - пiддобрюючись, вийняв з кишенi новий портсигар. В очах зник хитруватий блиск, i все обличчя стало однi╨ю настороженою увагою. Василь Денисович був поганим грамотi╨м: ледве сяк-так читав газету, але всiма новинами крiпко цiкавився. Чiпкий практичний розум швидко схоплював усе, як вiн казав, iз розумно© науки про найрозумнiших тварин. В тяжкi часи, коли ворожа рука потру©ла бiльшу половину колгоспних коней, Василь Денисович вперше виступив на колгоспних зборах. Скинув свою кудлату та велику, як стiжок, шапку i, важко переминаючись з ноги на ногу, сказав: - В життi не доводилося ту копiйчину в людей просити, а тепер не постидаюсь. Не постидаюсь, - повторив, начеб хто йому вже дорiкав. - Хто скiльки зможе - кидайте сюди.... Купцем стану. Конi куплятиму. Мовчки переглянулись колгоспники. Хто мав при собi грошi - кинув у пропахлу потом шапку, а бiльшiсть сказала, щоб прийшов завтра. I пiшов другого дня Василь Денисович з хати у хату, збираючи ту копiйчину, яка справжнього господаря тiльки могла навести на невеселi роздуми. Тодi ж куркульня i пустила ©дку насмiшку: "Карпець останнi копiйки : з злиднiв видряпу╨. Якраз на батiжок хватить". I от почав Василь Денисович ходити по ярмарках та скуповувати за безцiнь коростявих, шолудивих i запущених коней. Щоранку водив ©х купати до трьох ставкiв, вимивав зеленим милом, мазав креолiном i якимись мазями iз трав. I через деякий час виходив коней, як виходжу╨ мати хворих дiтей. Колгосп дiстав добре тягло, а Василь Денисович за один вечiр прогуляв iз конюхами i друзями свою премiю i мало не побив жiнку, коли та почала вичитувати йому. - Дурна ти баба. Що менi .грошi? То дiло нажитне. Ти сюди поглянь: твого чоловiка в газетi пропечатали. Дивись, яким геро╨м твiй чоловiк сто©ть на картинi. А можуть його i в московських газетах нарисувати. Ти розумi╨ш, про мене пишуть тепер, як перше про всяких царiв i мiнiстрiв. Ще й краще. Стiльки рокiв на свiтi прожила, а не понiма╨ш, що таке життя. Як можна було на радощах не випити. Ти зна╨ш, що до мене сам наркомзем ма╨ при©хати, - в запалi перехвалив себе. - Дума╨ш, брешу? Дурна ти баба. Гляди, щоб не розiйшовся з тобою на старостi лiт... Василь Денисович тепер пiдiйшов ближче до Варивона: - Ну, так розказуй. - Пояснюй вам, а хто за мене риби наб'╨? I за що, не розумiю, вам стiльки трудоднiв записують? Ще й на зборах хвалять. Книг не чита╨те, новинками не iнтересу╨тесь, - скоса поглянув на Карпця, знаючи, чим можна досадити чоловiковi. - Так уже i не цiкавимось, - не витримав, зачеплений за живе. - А на вашому фронтi, брат ти не мiй, що дi╨ться. Наука. - Да, наука не йде без дрюка. Наука - велике дiло, - погодився Василь Денисович i значущо покрутив цупкого, наче з мiдного дроту сплетеного вуса. - От i в тебе ця научна жилка пре, як дим iз комина. Тямовитий ти чоловiк. Жаль, що не конюхом у мене. Я б тобi навiть стригунцiв довiрив доглядати. Ти б справився, - дипломатично похвалив Варивона, щоб вивiдати яку новинку i потiм, уже з незалежним виглядом, поважно повчати сво©х конюхiв. Але Варивон таку похвалу взяв за насмiшку. - Так що ти вичитав, Варивоне? - Кому б iншому - словом, значить, не обмовився б. А вам, так вже й бути, розкажу. Дмитре, пiди здiйми з повiтки нашi рибальськi причандали. - Авжеж, кому i розказати, як не менi, - сiв Василь Денисович на оббiленiй колодцi. Iз заливних лугiв стiною насувались вечiрнi сутiнки, затемнюючи дальнiй лiс. На подвiр'я колгоспу в'©хала машина, навантажена бiлими мiшками, i в пахощi розбухлих свiжих бруньок нiжно вплiвся повiв ще теплого, солодкуватого борошна. - Так ото недавно я вам дав книжку, де писалось про штучне заплiднення худоби. - Еге ж, не без iнтересу книжечка. - А ще iнтереснiше в одному закордонному, значить, журналi писалось. - В закордонному? Ти сам вичитав? - покосився на Варивона, знаючи його вдачу. - Нi, переклали менi. - Переклали. Ну, ну, - присунувся ближче Василь Денисович, аж накрив крислатим брилем Варивонiв картуз. - Я вам краще завтра докажу. На посвiт запiзнюся. - Успi╨ш з козами на торг. Ну, так що в тому журналi? - Розмiркувала одна вчена голова, що дуже рiдко, значить, жеребляться матки - жди того приплоду аж одинадцять мiсяцiв. - I нiяк не менше. Так уже природа створила, що кiнь - не кролик. - I вирiшив вiн як-небудь скоротити строки. - Скоротити? - недовiрливо поглянув у звуженi очi Варивона, але той вчасно вiями погасив лукавi вогники в янтарних очах. - Скоротити. Що ж зробиш - наука, - розвiв руками Варивон. - Наука - таке дiло, - з легким зiтханням погоджу╨ться Карпець. - Ну й вигадав цей учений такий iнкубатор. - Iнкубатор? - насторожу╨ться старший конюх. - Не зовсiм iнкубатор, правда, а щось подiбне до того. Велике страхiття збудував, - i для переконливостi навiть широко в повiтрi руками окреслив коло. - Приспособив цей кiнський iнкубатор i, дивись тобi, через три тижнi висиджуються лошата, i то - всяких мастей. Прямо, як в банку йдуть. - Чи то й вони з я╨ць, як курчата, вилуплюються? - уже в'©дливо допиту╨ться Василь Денисович. - От цього вже не знаю, а чого не знаю, так i говорити не буду. А що лошат виводять в таких iнкубаторах - це так. - Може й так, - похитуючи головою, згоджу╨ться Карпець. - Тiльки от, подумати, брехунiв i в iнкубатор не закладають, а вони самi вилуплюються. - Чого б це я нападався, - ледве здушу╨ смiх. - Я ж вам зразу сказав, що це в закордонному журналi писалось. Так що ж ви звiдти, з-за кордону, правду вичита╨те? Там ще не таке пишеться. - Це ти вiрно кажеш. Там понаписують... А що-небудь у тебе з наших журналiв ╨? - Завтра вам принесу нову книгу. Ще й сам прочитати не встиг. - Гляди ж. А то до стайнi на гарматний пострiл не допущу. Драпаком нажену з двору. Про що ж там пишеться? - Про досвiд кращих конюхiв Укра©ни. - О, це дуже пiдходяща книга для мене. З остям, веслом i лiхтарем до них пiдходить Дмитро, i Варивон швидко проща╨ться iз старшим конюхом. - Нi пуху вам, нi пера. Рибки ж принеси, iнкубаторнику. Обидва бригадири виходять в син╨ поле, а Василь Денисович пряму╨ до стайнi, що наскрiзь пропахла мiцним амонi╨м i потом. Полiкарп Сергi╨нко засвiчу╨ лiхтарi, i тiнi тихо перегойдуються в довгiй i широкiй стайнi. - Оце книжку сьогоднi прочитав, - зупиня╨ться Карпець бiля Сергi╨нка. - Про досвiд кращих конюхiв пишеться. Iнтересна. - Розкажи, Василю. - Нема часу сьогоднi розказувати. Треба додому йти, - заклопотано пряму╨ до брами, але на дворi бiля ворiт сердито зупиня╨ться: пiд ногами лежить недбало кимсь кинута оброть. Розгнiваний, швидко поверта╨ться до стайнi i вражено зупиня╨ться, почувши, як Полiкарп повча╨ молодшого конюха, який нещодавно прийшов на нiчну змiну: - Вiд лiтератури тобi, хлопче, не треба вiдставати. Що б то за якоюсь книгою просидiти. А то тiльки бiля дiвчат штанцi протира╨ш та всякi вiршики ©м нашiпту╨ш. Ось сьогоднi я i Василь Денисович прочитали, як кращi конюхи доглядають худобу. Повчальна книга. "Як неправду чоловiк чеше. I стиду нема нiякого.", - диву╨ться Карпець, зовсiм забувши сво© слова. - Так я цю книжку теж сьогоднi прочитав, ©© аж три примiрники привезли в нашу бiблiотеку. - Ага. Молодчина. Люблю за це. Виходить, будуть iз тебе люди, - похвалив Полiкарп. - Там i про нашого Василя Денисовича згаду╨ться. - Та ну!? - майже водночас скрикують Сергi╨нко i Карпець. I хлопець здивовано дивиться на обох конюхiв. - Як же це ви так читали? - незрозумiле стиску╨ плечима. - Я тiльки кiлька сторiнок розiбрав. Що ж там про мене пишуть? - Якраз на перших сторiнках i згадують про вас, - уже догаду╨ться про все хлопець i в очi смi╨ться конюхам. - Так що там пишуть? - знову перепиту╨ Карпець. - Давню iсторiю. Як ви поставили на ноги напiвживе тягло... VI Дмитро i Варивон вогкими лугами пiдiйшли до напiвсонно© рiки. Хвиля тихо лащилась до молодих пагiнцiв, гребенi ©© були червонi, а западини - темносинi, тiльки бистрiнь iще й досi притишено переливалась кiлькома барвами. Берег тонко пахнув прiсним, нагрiтим за день пiском i солодкувато-гiрким плавом. З легким свистом над головою пролетiло кiлька чирят, в плавнях обiзвалося господаровите простуджене кахикання крижня. Посеред рiчки плеснула риба, i кола, розкручуючись, уткнулись у самий берег. Вiд невеликого острова вiддiлилась плоскодонка. Дмитро пiзнав на нiй Григорiя Шевчика. Варивон вiдiмкнув прип'ятий до старого вузлатого пня човен. Над водою тихо заколивалося свiтло лiхтаря, i весло лунко бухикнуло за кормою. Вечiр з кожною хвилиною густiшав, налягав на рiку, i човен уже розбивав хмари i зорi, а за веслом довго перегойдувалися червонi нитки пряжi. Ви©хали в старе русло i довго вибиралися з гомiнко© заростi напiвзатоплених верб. Тут, над самою шелюгою, стiною перехилився лiс i вода бiля берега зачорнiла, як смола. - Дмитре, ти дума╨ш тепер в лiсах для себе яку латку посiяти? - слова Варивона, пiдсиленi рiкою, здалися несподiвано голосними i аж луною вiддалися в лiсi. - Нi, не думаю, - пiсля мовчанки поволi вiдповiв Дмитро, глянув у обличчя Варивона, тьмяно освiтлене сяйвом зорi i блищиком цигарки. - Заради обережностi не завадило б, - сказав з перебiльшеною серйознiстю. Але Дмитро зрозумiв у©дливий натяк i так подивився на Варивона, що той зразу ж примирливо заговорив: - Може ж бути, що в цьому роцi менше перепаде на трудодень. - Ат, покинь сво© витребеньки. Бачу тебе наскрiзь... Зна╨ш добре: заробимо i на хлiб, i до хлiба, тому i не треба кланятись лiсовикам, ходити по ©хнiх п'ятах, пiдмогоричувати... Мало радостi в такому заняттi: i перед собою, i перед всiма якусь провину чу╨ш. Везеш той снiп i очi перед зустрiчними опуска╨ш, неначе з краденим ©деш... А тепер, подивись, як виросли ми! Сила колгоспна вивела нашу долю на берег щастя. - Вiрно, Дмитре! - аж зупинився Варивон. - Без колгоспу розтеклося б наше життя по чужих руках. Це на власнiй шкурi вiдчув, коли наймитував... Вибились тепер в люди... Ти знову, кажуть, iз Крамовим зчепився? - Ну його.