о© хлопцi доводять.
   - Це назива╨ться - наводять порядки в партизанському районi.
   - Не дуже вони, цi порядки, тiшать мене, - похитав головою Жолудь.
   - А меду дуже хочеться?
   - Полюбляю таку штуку, - аж губами повiв Пантелiй.
   - Ну, добре. Дам вам записку до пасiчника - вiдпустить на загiн.
   - Ой, не вiдпустить... Вредний дiд!
   - Вiдпустить! - приклав блокнот до колiна...
   I незабаром авто, пiднiмаючись на  Великий  шлях,  зникло  в  м'яких  i
чистих сутiнках.
   Яким дивом, хвилюючим i радiсним, розкидалось  перед  командиром  село,
городи, левади, велетенська  перегрiта  пила  далекого  лiсу  i  небо,  що
опускалося аж за лiс.
   Трах-тах! Трах-тах! - ударило на левадi, i Дмитро аж за зброю схопився.
Та зразу з неприхованою радiстю зрозумiв помилку: то не пострiли  були,  а
якась жiнка праником лунко вибивала шмаття.
   Вечiрнi барви тихо облягали село; над Великим шляхом трiпнулась зоря, i
десь  далеко-далеко  запечалилась  пiсня.  I  свiт  був  такий  урочистий,
дорогий, що варто було за нього боротися, варто йти в новi бо©, щоб  знову
кувати щастя  на  землi,  бачити  голубу  i  зелену  весну,  почути  пiсню
солов'©ну, i вiковiчний шум  широко©  дороги,  i  велику  радiсть  вiльно©
землi.



   XXI

   Пiсля вiдпочинку Дмитро знову по©хав у лiс. По  селах  залишилися  лише
загони самооборони, коменданти та дозори, що охороняли партизанський  край
i водночас стежили, пробиваючись у  глиб  Подiлля,  за  дiями  ворога.  До
кожного  загону  чи   групи   самооборони   пiдпiльний   райком   i   штаб
партизанського   з'╨днання    прикрiпили    полiтичного    працiвника    i
партизана-iнструктора, щоб через  деякий  час  цi  загони  стали  бойовими
одиницями, якi зможуть виконувати й тактичнi завдання.
   На  правому  березi  Бугу  були  розвiдники  Дмитра  пiд  командуванням
завзятого Симона Гоглiдзе. Якийсь  особливий  розвiдницький  нюх  мав  цей
стрункий, пiдтягнутий вояка. В  дощi,  метелицi,  непроглядну  темiнь  вiн
знаходив  шляхи  до  ворожих  гнiзд  i  зовсiм  iншими  дорогами   виводив
партизанiв з небезпеки.
   - У партизана тисяча дорiг, у фашиста тiльки двi: одна  -  у  землю,  в
могилу, друга - на небо, до чортiв. Вибирай йому чи ту, чи iншу  дорогу  -
обидвi хорошi, - пояснював сво©м бойовим побратимам.
   Вразливий i довiрливий, як дитина, швидко  мiг  розсердитися  одначе  i
розвеселити  його  було  легко.  А  в  бою  вiн   брав   таким   натиском,
несподiваним, рiшучим, що навiть хлопцi, якi бачили види, дивувались  i  з
опаскою косилися на начальника розвiдки.
   Одного разу минуло© зими диверсiйна група Григорiя Ладижця опинилася  в
оточеннi. Фашисти, висипавши iз  великого  ста.  облягли  ©©  кiльцем,  на
околицi залязгали танки, у спину вдарили кулемети. I тодi Гоглiдзе  взявся
провести партизанiв прямо через село.
   - Ти сказився? - насiвся на нього Ладижець. - Там же вся сила нiмецька.
   - Знаю. Тут, - показав навкруги, - менша сила, але вона  в  дi©  i  жде
нас. Там, в селi, велика сила, але вона не лежить за кулеметами i не чека╨
нас. Таку силу ми проб'╨мо - i гайда в лiс.
   I партизанський удар по селу був  таким  несподiваним,  що  |  фашисти,
залишаючи на снiгу чорнi купини вбитих, почали розбiгатися хто куди...
   Прощаючись iз Гоглiдзе, Дмитро знову нагадав:
   - Дивись, Симоне, щоб кулемети нам хоч з-пiд землi, а дiстали.
   - Пiд землею будуть - дiстанемо. На землi будуть - дiстанемо.  На  небi
з'являться - теж дiстанемо, - вiдповiв Гоглiдзе, який любив пишнi вислови.
   - Ну, бувай, кацо, - по-простому обнялись, поцiлувались.  -  Зв'язкових
двiчi на день присилай, щоб не печалив мене мовчанкою.
   - Гаразд, товаришу командире, - усмiхнувся  чистою  дитячою  посмiшкою,
вскочив на мотоцикл i подався до сво©х розвiдникiв.
   Говорив Дмитро про кулемети недаремно - хотiлося, щоб сила його  загону
змiцнiла вогневою наснагою, мрiяв, щоб у кожному взводi на два  стрiлецькi
пiдроздiли припадав третiй - кулеметний.
   Всi останнi днi, радiснi, неначе сон, поглинула  робота  по  формуванню
нових взводiв, складання докладних  звiтiв  за  останнiй  час,  пiдготовка
нагородних матерiалiв на кращих партизанiв i короткi вiдвiдини сiм'©.
   Знову Андрiй, уже чотирнадцятилiтнiй ставний  пiдпарубчак,  попросився,
щоб батько забрав його iз собою. Але Дмитро вiдмовив навiдрiз.
   Тодi хлопець, кусаючи губи од досади, образи, з серцем випалив:
   - Ви все мене бережете. Дума╨те, маленький... Ми з Степаном Синицею вже
шiсть машин зiрвали, вiсiмнадцять фашистiв знищили.  Нема  у  вас  правди,
тату!
   - Де зiрвали? - схвильовано i зворушено впився очима в  хлопчака.  "Так
от який у мене син", - вслухався  в  переривчасту  мову  Андрiя.  Хотiлося
пiдiйти, обняти, поцiлувати його, але  це  значило  вже  дати  згоду,  щоб
хлопець iшов у загiн. Отож перебiльшено нахмурив брови.
   - Так вiзьмете, батьку?
   - Пiзнiше побачу. Зараз без тебе роботи вистача╨.
   - Ну, вiзьмiть мене хоч вашим ординарцем, - настоював хлопець.
   - Яке вигадав! - засмiявся. - Тебе ординарцем, маму  пiдривником,  бабу
куховаркою, - i цiлий загiн буде iз нашо© сiм'©.
   Пiзнiше прибiг Степан  Синиця.  Бачачи,  що  Андрiй  мирно  бесiду╨  iз
батьком, весело запитав:
   - Що? Уже прийняли тебе в партизани, Андрiю?
   - Нi, - вiдповiв похмуро i знову закусив губу.
   - Куди тобi. Iще кашi мало з'©в Пiдрости трохи, - утiшив.  -  А  я  уже
завтра йду в лiси. Пiдривником стаю.
   - Тату, - потянув сво╨.
   - Сказав - почекай!
   Встав з-за столу i пiшов у другу хату.
   - От у мене батько, - сумовито поглянув на Степана. - I не  упросиш,  i
не вблага╨ш.
   - Всi вони одним миром мазанi, - безапеляцiйно промовив Степан. -  Хiба
вони розумiють дiтей? ©м усе зда╨ться, що ми маленькi. На що вже я парубок
не з останнiх, - не без хизування пройшовся по хатi, - а як тiльки  сказав
матерi, що йду в лiси, вона в сльози: "Ой, куди ти, дитинонько моя. А куди
ти вiд'©жджа╨ш, а на кого мене покида╨ш", - по-жiночому  приклав  руку  до
лиця i засмiявся. - Бач, я ©й i досi ще дитинка. У мене вже,  повiр,  вуса
виростуть, а матерi все я буду дитинкою. Старi завжди вiдстають вiд жизнi.
   - Це ти правду говориш, - погодився Андрiй. - Прийдеться менi втiкати в
другий загiн. А хотiлося б з батьком побути.
   - Вiд нього не втечеш - найде. Твiй такий, що безпремiнно найде...  Ех,
i дiла, Андрiю, неважнецькi тво©, - заговорив з перебiльшеною зверхнiстю i
повагою до себе. - А менi тепер море по колiна. Пiдриватиму по©зди, аж гай
шумiтиме. Пiсля вiйни по©ду вчитися у вiйськову академiю. Нам, партизанам,
тiльки на командирiв треба вчитися... А ще як ордена зароблю! От жаль,  що
ти таким малим удався, по лiтах, звичайно.  Це  б  разом  по©зди  зривали,
разом у Москву по©хали. Сталiна на парадi побачили б. Що не кажи,  Андрiю,
а добре бути дорослим, таким, як я!.. О, в тебе i сльози уже заблищали. Це
недобре, д╨тко! Хто ж тебе такого в партизани прийме?
   - Замовч ти нарештi, - вiдвернувся вiд Степана...



   XXII

   Перше  донесення  Симона  Гоглiдзе  розсмiшило  увесь  штаб.   "Дорогий
товаришу командир, -  писав  начальник  розвiдки.  -  На  дiльницях  Орел,
Соловей, Сокiл, Перепiлка усе спокiйно. Iз Курiпки фашисти евакуюють добро
i худобу подалi вiд сво©х сусiдiв - партизанiв.  Ми  розсердились  на  цих
табунщикiв за недобросусiдське життя. Вночi напали на них,  одних  побили,
iнших взяли в полон,  третi  розбiглися.  Кулеметiв  поки  не  дiстали,  а
дiстали п'ять  тисяч  овець.  Посилаю  вам  ©х  iз  донесенням.  Неодмiнно
оповiстiть, коли приготовите шашлик. Вiвцi жирнi, шашлик добрий буде".
   - Бач, яка спасенна душа - проситься на шашлик при©хати.  Знаю  його  -
сидить тепер десь бiля вогнища i цiлого, барана на  залiзяцi  покручу╨,  -
похитуючи головою, смiявся скупий Вiктор Гаценко, радiючи, що  тепер  йому
нема чого сушити голову над "проблемою з м'ясом та без м'яса".
   - Або барана крутить, або фашистовi голову скручу╨, - промовив Созiнов,
одриваючись вiд шифровано© карти, де кожен квадрат був позначений  птичими
назвами. - Вiкторе Михайловичу, а проти шашлика, як сказав би Гоглiдзе, не
маю нiяких грунтовних заперечень.
   Дмитро iз Туром пiшов на галявину до партизанiв останнього  поповнення.
Навкруги цюкали сокири, спiвали пили, брязкали  лопати.  Пiд  керiвництвом
iнженера Токарева  за  планом,  в  шаховому  порядку,  будували  землянки,
прорубували дорiжки, обладнували свiй лiсоград.
   Соромлячись  i  червонiючи,  до  них  пiдiйшла  Соломiя.  I   Тур   теж
почервонiв, не спускаючи очей iз дiвчини.
   - Що, знову прийшла проситися на завдання? Так i знай - зараз не  пущу:
батько без тебе мiсця знайти не може. Утiш його старiсть, поки можна.
   -  Так  я  тепер,  Дмитре  Тимофiйовичу,  щодня  в  нього  буваю,  -  i
переглянулась iз Туром.
   - Тут таке дiло, - нiяковiючи, заговорив i зам'явся Тур,  i  Дмитро  не
пiзнав голосу свого комiсара.  Слово  якось  вiдскакувало  вiд  слова,  не
трималось купи.
   - Туре, не пiзнаю тебе, - поглянув на Тура, потiм  на  Соломiю,  що  аж
голову нагнула, щоб заховати рум'янець на щоках.
   Зрештою i Тур почав сердитись на себе i вже яснiше заговорив:
   - Дмитре Тимофiйовичу! Вiйна ╨ вiйною, але вона  не  виключа╨  людських
почуттiв. На вiйнi вони ще бiльше мiцнiють.
   "Пiшла лекцiя", - осмiхнувся в думцi Дмитро, зрозумiвши все.
   - Ну  от,  нашi  почуття,  себто  мо©  i  Соломi©...  -  i  аж  сплюнув
спересердя, що на язик нав'язли заялозенi слова...
   - Вiтаю вас на сьогоднiшнiй день, i на завтрашнiй, i на  все  життя!  -
Дмитро з'╨днав руки Тура i Соломi©. - Ви це хотiли сказати? -  поглянув  у
очi обом.
   - Це, - майже одночасово промовили i Тур, i Соломiя.
   - От i добре. В тяжкий час по╨дналися вашi серця. Значить дружба, любов
буде мiцнiшою. Щасти вам доля. А день весiлля обирайте самi - усiм загоном
будемо справляти, - поцiлував Соломiю, а потiм Тура.
   Дмитро довго мiркував, як  сказати  Михайловi,  що  Тур  одружу╨ться  з
Соломi╨ю. I вночi, прокинувшись, не мiг  заснути,  думаючи,  як  притишити
бiль Созiнову. Вiн бачив, як тяжко було на душi хлопцевi,  бачив,  як  той
стримував себе, вперто працюючи над книгами  i  планами,  запроваджуючи  в
загонi рiзнi новинки i хитрощi, найбiльше придатнi в  лiсовiй  боротьбi  з
ворогом. Дмитро так i не змiг придумати щось путяще:  тяжко  втручатися  в
чужi iнтимнi справи.
   Другого дня пiсля полiтiнформацi©, яку провадив  Тур,  Дмитро  зiбрався
©хати додому; до нього пiдiйшов Созiнов.
   - Дмитре Тимофiйовичу, вiзьмiть iз собою.
   - ╞дь, будеш дорогим гостем у мене.
   - Та я не до вас думаю, - зам'явся.
   - До кого ж?
   - До Марта Сафронiвни заскочу. Лiкувала ж  вона  мене,  -  додав,  нiби
виправдуючись.
   - Щось ти зачастив у той двiр. Як вона живе?
   - Нiчого. Вам привiт передавала. Тодi, як ми за©хали вперше в  село,  -
пожвавiшав, - я сказав ©й про вас, так мало не зомлiла вона.
   - Он як, - задумавсь Дмитро i тихо додав: - Колись ми любились iз  нею.
Давно це було. I залишилися друзями на все життя. Шаную ©©  i  за  минуле,
шаную i за те, що нiколи святим словом "матiр" не злегковажила, шаную i за
те, що тепер, в тяжкi днi,  переховувала  у  себе  поранених,  чим  могла,
допомагала ©м, i нам, партизанам, не раз ©© слова допомагали.
   Созiнов  вiдчув  хвилювання  Дмитра,  зрозумiв,  що  той  у  найглибших
потайниках сво╨© душi зберiга╨ образ Марти. I це так зворушило його, що не
витримав - признався:
   - А я, Дмитре Тимофiйовичу, iще шаную Марту Сафронiвну за те,  що  вона
таку дочку викохала.
   - Хорошу?
   - Дуже... Я й сказати не можу. Якась  така  у  не©  принаднiсть,  що  й
пояснити не можна. Ну, от як пахощi цi╨© квiтки, -  махнув  рукою  на  кущ
шипшини. - Не опишеш ©х, а чути  -  всюди  чу╨ш.  Iнодi  бува╨  дiвчина  i
скромна, i роботяща, i красива, однак,  мов  тiнь,  та©ться  в  нiй  якась
нарочитiсть, прихована закоханiсть у себе чи щось iнше. А  в  Нiни  нiчого
цього нема. Тому i зда╨ться: усе, що вона робить, говорить, - мусить  бути
тiльки так, а не iнакше.
   Дмитро  з  неприхованою   цiкавiстю   слухав   Созiнова,   все   бiльше
упевняючись, що його любов до Соломi© пригасило нове почуття.
   - Сподобалась тобi дiвчина?
   - Дуже, - признався гаряче i щиро.
   - Ну, i ти ©й подоба╨шся. Такi не можуть  не  подобатися.  I  довго  ще
Созiнов розпитував про життя Марти Сафронiвни, одначе Дмитро  розумiв,  що
не так його цiкавило життя молодицi, як  бажалося  поговорити,  подiлитися
сво©ми  думками,  iще  раз  згадати  дiвчину,  що   так   неждано-негадано
причарувала його.



   XXIII

   Хвилююча звiстка облетiла всi загони, усi землянки. Тiльки й мови тепер
було: iз Москви прилетить самольот. Привезе зброю.
   - Хоч би кра╨чком ока побачити людей з  Велико©  землi,  хоч  би  одним
словом перемовитися, - зiтхав, лежачи на травi, маленький, рухливий Кирило
Дуденко.
   - Ти ж поезi© перепиши, - пошлеш  у  столицю,  -  наказував  Слюсар.  -
Гляди,  ше  й  попадеш  заочно  в  письменницьку  сiм'ю.  Пiснi   у   тебе
правильнi...
   - Чи годяться вони куди? - задумався молодий поет.
   - Годяться. Це поезi© про  наше  життя.  I  так  за  серце  беруть,  що
гвинтiвку мiцнiше стиску╨ш, -  переконував  Олекса  Слюсар.  -  Скорiше  б
самольот прилiтав.
   - Сталiн нам допомогу посила╨. Не забув сво©х дiтей,  -прорвало  навiть
мовчазного  Лазорка  Iванця.  Вiн  лiг  на   землю,   головою   уперся   в
високозрубаний з ви©мкою пень, мрiйно задивився на небо, мовби  слiдкував,
чи не з'явиться де крилатий вiсник.
   Хвилювався i Дмитро. Кiлька  разiв  ходив  дивитися  на  давно  висохле
болото помiж двома лiсами, де партизани влаштували майданчик для лiтака.
   Лише  один  Пантелiй  Жолудь  в  цей  час  виявив  великий   спокiй   i
хазяйновитiсть. Вiн кiлька разiв мотнувся на села, дiстав  сала,  масла  i
все це ретельно загорнув у чисте полотно та поскладав у сво©й землянцi.
   - Пантелiю, чи ти  не  дума╨ш  продсклад  вiдкрити?  -  смiявся  Олекса
Слюсар. - Може  помiчником  Гаценка  збира╨шся  стати?  Вiн  тебе  навчить
труситися над кожним мотузочком.
   - I чого ти прилип, як шевська смола? Iди вже собi кудись, бо вiд тебе,
як вiд перцю, чхати хочеться, - незадоволено бурмотiв хлопець. - Тiльки  ж
коли хто до мiшка полiзе - в'язи скручу, голову вiдiрву, тодi вам  Гаценко
проти мене самим найм'якшим лiбералом  здасться.  -  I  для  бiльшо©  ваги
додавав: - Це для гостей подарунок. Понятно?
   Нарештi штаб партизанського з'╨днання  дав  Дмитровi  завдання  зайняти
подвiйну кругову оборону  по  шляхах  i  навколо  посадкового  майданчика,
приготувати ракетнi шашки для сигналiзацi©.
   Погожого весняного вечора, недалеко  вiд  галявини,  зiбралося  в  лiсi
партизанське  командування.  Радiсть,  хвилювання  i  урочистiсть  були  в
кожного на обличчi. Навiть пораненi, привезенi для  евакуацi©  в  глибокий
тил, не порушували стогоном дивно© лiсово© задуми.
   -  Дождалися,  Дмитре  Тимофiйовичу,  -  торкнувся  його   плеча   Iван
Васильович. I в тому  одному  словi  "дождалися"  було  все:  i  щастя,  i
вдячнiсть Великiй землi.
   - Дождалися, Iване Васильовичу, - вiдповiв пошепки, вiрячи й не вiрячи,
що прилетить лiтак. Зрiдка у лiсi трiсне суха галузка,  зашерехтить  чиясь
хода i зразу  затихне.  Тiльки  Дмитро  вiдчував,  що  за  кожним  деревом
прича©вся партизан, щоб хоч одним оком побачити вiсника рiдно© столицi.
   I от далеко-далеко у повiтрi неясно заспiвали мотори. I кожен  партизан
в напруженнi потягнувся усiм тiлом до того  гулу,  неначе  до  найдорожчо©
пiснi,  яку  колись  в  дитинствi  спiвала  мати.  А   рокiт   наближався,
наближався, стояв у небi i на землi, бо серце в кожного  билося  разом  iз
мотором. Нарештi помiж зорями з'явилася летюча зоря,  понад  лiсом  вiйнув
ширококрилий птах. Зелено, червоно, бiло мигнули  крила  i  хвiст  лiтака.
Раз, i вдруге, i втрет╨.
   I у вiдповiдь з землi пiднялися три ракети: червона,  зелена  i  жовта.
Потiм на майданчику спалахнули ракетнi шашки, i самольот  низько  пролетiв
над лiсом, застрибав по землi. А з усiх усюдiв  кинулись  до  нього  люди.
Навiть частина охорони не витримала - побiгла до довгождано© птицi.
   Коли б не присутнiсть Iвана Васильовича, Дмитро, певне, теж  побiг  би,
як нетерплячий хлопчик.
   Не  виключаючи  моторiв,  зупинився  лiтак,  i  з  нього  з   автоматом
напоготовi вискочив представник штабу партизанського руху.
   - З'╨днання iменi Сталiна? - запитав схвильовано i голосно.
   - З'╨днання iменi Сталiна, - вiдповiв Кошовий.
   - Iван Васильович?
   - Я...
   Коли iз самольота вийшли пiлот, представник штабу партизанського руху i
два радисти, всi кинулись цiлувати ©х. Плакали дiвчата-партизанки, плакали
од радостi i зворушення бувалi во©ни, що не раз вiч-на-вiч  стрiчалися  зi
смертю, та й Дмитро якось незручно рубом велико© долонi провiв по очах.
   - Привiт славним народним месникам од всi╨© Велико© землi, од  червоно©
столицi Москви, - привiтався представник ; партизанського руху, i  лiс  аж
здригнувся вiд стоголосого "ура"...
   Гостi  поспiшали.  До  ранку  треба  було  повернутись.  Швидко  почали
вивантажувати  бо╨припаси,  новенькi  автомати,   мiни   Старiкова,   тол,
капсулi-зривачi, бiкфордовi i детонуючi шнури, радiоприймачi та батаре© до
них, свiжi газети.
   Жолудь,  що  перший  опинився  бiля  самольота,  уже  успiв  установити
"контакт" iз пiлотом.
   - Це вiд нашого партизанського загону, - пiднiс подарунок. -  Хлопцi  у
нас усi бойовi, як орли. Ви ще  не  зна╨те  нас...  Тiльки  фашиста  iнодi
навiть руками душити доводиться.
   - Як руками? - аж одхилився назад пiлот.
   - Ну, як? Просто руками, i годi. Пiдстерiга╨ш його, гада,  день  i  нiч
пiдстерiга╨ш, а  потiм  накида╨шся  -  i  за  горлянку.  Отак  i  добува╨ш
вооруженi╨. А скiльки через  це  дурно-пусто  хлопцiв  загинуло!  Та  яких
хлопцiв! Що ж, без iнструмента тiльки блох ловлять. Коли б ти нам, дорогий
чоловiче, трохи дав автоматiв, усе життя дякували б.
   - Це ж усi для вас привезли.
   - Ну, зна╨ш,  це  сльоза  для  нас  усiх.  Ними  тiльки  премiюватимуть
найкращих партизанок. Жiнкам усюди везе: i празник восьмого березня мають,
i автомати будуть мати. А ми уже скоро два роки як партизанимо  i  нам  не
дадуть, повiр, не дадуть. Скажуть: ви, хлопцi, метикованi,  без  автоматiв
обiйдетеся. А хлопцi ж якi у нас!..  Ви  ще  не  зна╨те  нас.  Тiльки  без
iнструмента... - i Пантелiй так розжалобив довiрливого пiлота, що той  уже
хотiв йому витягнути зо два автомати.
   Дмитро помiтив цю гру, пiдкликав Пантелiя.
   - Ти що витворя╨ш?
   - Я? Нiчого, товаришу командире, - зробив здивований вигляд.  -  Просто
iз сво©м дружком зустрiвся. Потолкував задушевно.
   - А як прiзвище твого дружка?
   - Прiзвище?.. Забувся, товаришу командире, трудне дуже. От мо╨ - всякий
запам'ята╨. А звати його Василем. Красиве iм'я i хлопець пiдходящий. Прямо
тобi  справжнiй  орел-партизан.  -  I,  задоволений   сво©м   порiвнянням,
подивився на Дмитра, думаючи, що його слова i командира проймуть.
   - Скiльки ж ти автоматiв хотiв вициганити?
   - Для хлопцiв п'ять, вам шостий, собi сьомий... Не спiдручно ж  вам  iз
таким старим  автоматом  ходити,  -  i,  вважаючи,  що  вiн  цими  словами
роздобрив командира, уже дiловито додав: - Хлопцям не завадило б  iз  пару
баранiв притаскати. Хай везуть та нас не забувають.
   - А за пару баранiв скiльки автоматiв дума╨ш узяти?
   - Нiчого, товаришу командире. - А  потiм  завагався:  -  Ну,  тут  дiло
полюбовне. Можна нiчого, можна i щось ..  Нi,  навiть  словом  про  це  не
обмовлюсь. А то подумають, що ми зовсiм без збро©.
   - Так от, про автомати забудь. А зараз  бiжи  до  свого  друга,  тiльки
прiзвище запам'ятай його, i спитай, чи хватить мiсця для живого грузу.
   - Бiжу, товаришу командире, -- легко метнувся до самольота.
   В лiтак поклали двадцять  поранених  партизанiв,  двi  вагiтних  жiнки.
Представник Укра©нського партизанського штабу взяв особистi справи кожного
партизана, звiти загонiв, нагороднi матерiали, а Iвану Васильовичу  вручив
акуратний пакунок.
   Жолудь зi сво©ми хлопцями встиг до вiдльоту доставити п'ять овець,  але
для них, на превеликий жаль Пантелiя, не знайшлося мiсця.
   - Дуже славна машина, тiльки чого б було конструкторовi не збiльшити ©©
на якусь пару метрiв, - щиро пожалкував завзятий партизан.
   Загурчали мотори, колихнувся лiтак, пiдстрибуючи, побiг  по  довгастому
майданчику, а за ним помчали  партизани  Ось  уже  самольот  одiрвався  од
землi, мiж зорями заворушилася червона цятка, згодом зникла, а схвильованi
во©ни ще довго слiдкували за небом, не розходячись з галявини.
   Вранцi  штабнi  радисти  прийняли  радiограму,  що   самольот   щасливо
приземлився на московському аеродромi.

   * * *

   А це вже було несподiванкою для всiх -  опiвднi  другого  дня  в  ©хнiй
загiн при©хали Iван Васильович i Генадiй Павлович вручати нагороди.
   Поприбиралися партизани в  краще  вбрання,  причепурилися  i  повзводне
вишикувалися  на  лiсовiй  прогалинi.  Коротку,  але   задушевну   промову
виголосив Iоан Васильович, а потiм почав вручати бойовi ордени та медалi.
   - Горицвiт Дмитро Тимофiйович!
   I вперше за пiвтора року партизанського життя пiшла обертом земля i пiд
ногами i в очах командира, його нагороджувала Батькiвщина! Вона не  забула
колишнього простого хлiбороба.
   I тепер, коли прийшла його пора, вiн знову в  якусь  мить  побачив  усе
сво╨  життя,  усе  привiлля,  яке  сходив  сво©ми  ногами,  усе  небо,  що
перегойдувалось над ним. I схотiлося стати кращим, бiльше  зробити  добра,
мiцнiше пригорнути до себе дивний свiт та бити, бити ворога, аж поки знову
не заспiва╨ уся земля i колосом, i сонцем, i пiснями...
   - Нагороджу╨ться орденом Ленiна.
   Неначе крiзь сон, вiн чу╨ вигуки "ура", бачить, як полетiли вгору шапки
партизанiв в честь свого командира, бачить  обличчя  Iвана  Васильовича  i
шматок голубого слiпучого неба, що пробива╨ться помiж деревами, як степове
озеречко, його цiлують терпкi  губи  Кошового,  i  вiн  невмiло,  невпопад
вiдповiда╨  на  поцiлунок  i  вже  бачить  дорогий  профiль   в   золотому
колосистому обiдку.
   Дмитро поверта╨ться до сво©х партизанiв i раптом приходить до  пам'ятi,
помiчаючи ©хнi добрi очi, радiсть на шорстких  обвiтрених  обличчях.  Уже,
усмiхаючись в душi, бачить  iз  новим  автоматом  Пантелiя  Жолудя,  що  з
захопленням i вiдданiстю стежить  за  сво©м  командиром,  бачить  Соломiю,
спокiйного Лазорка Iванця, жвавого Кирила Дуденка,  Ольгу  Вiкторiвну.  От
вона, вiрна кров землi - його велика бiльшовицька рiдня.
   Що ж йому сказати? Усi слова розбiгаються вiд тиску  почуттiв.  А  його
слова  чекають  во©ни  -  це  вiн  вiдчува╨  кожною  сво╨ю  клiтиною.   I,
заглибившись у себе, бачить контури шеренг, не помiчаючи окремих облич.
   - Товаришi партизани! ╙дина мета у нашiм життi: жити вiльно i  щасливо,
по-братерськи жити з братами, з великою рiднею всi╨© нашо© землi. А  ключi
вiд щастя у наших руках. Зараз строгi цi ключi: один -  на  п'ять  набо©в,
другий - на десять, третiй - на сорок сiм. I всi вони  дуже  хорошi,  коли
ворога б'ють. Биймо ж його так, щоб аж чортам у пеклi було завидно... Рука
моя не дрогне в боях, бо  б'╨мося  ми  за  сво╨  щастя,  за  сво©х  дiтей,
матерiв, за свою радянську владу,  за  свою  рiдну  Вiтчизну.  Спасибi  за
нагороду нашому великому народу, спасибi тiй людинi, що все сво╨  життя  i
сили вiдда╨ за нас, простих труженикiв, - великому Сталiну спасибi!
   I знову "ура" прокотилося лiсом. Схвильований Дмитро пiдiйшов до  сво©х
во©нiв.
   Були нагородженi орденами i Тур, i Созiнов, i  Гоглiдзе,  i  Жолудь,  i
Дуденко, i Iванець, i Соломiя, i Слюсар, i Ольга Вiкторiвна, i  всi  старi
партизани, що вiдзначились у боях. Одначе здивованню Дмитра не було  краю,
коли Iван Васильович прочитав,  що  орденами  Червоно©  Зiрки  нагороджено
Степана Синицю i Андрiя Горицвiта.
   "Син", - не стримуючи  усмiшки,  побачив  перед  собою  струнку,  трохи
сухорляву постать Андрiя, обняв хлопця, поцiлував.
   - Звiдки ж такi вiдомостi були про них? - запитав Кошового пiсля  того,
як були врученi нагороди.
   - Ну, зна╨ш, ми не ма╨мо щастя бути батьками нагороджених дiтей, а тому
бiльше зна╨мо, чим, не вказуючи пальцем, деякi батьки.
   - Товаришу командире! -  пiдiйшов  до  Дмитра  Пантелiй  Жолудь,  сяючи
орденом Червоного Прапора. - Вiдпустiть до завтрашнього дня додому. Матiр,
сестричку хочу провiдати.
   - Аж коли про них згадав. А насправдi?
   - Матiр, сестричку i ще одну сестру.
   - Двоюрiдну?
   - Так, зда╨ться.
   - ╞дь, тiльки щоб завтра увечерi був.
   - Як iз пушки буду. Ви ще не зна╨те мене!..  А  деньок  який  сьогоднi,
товаришу командире! Пiвжиття вiддай - i мало!
   - Хороший деньок, - i заслухавсь, як на прогалинi,  зiмкнувшися  тiсним
колом, спираючись на  зброю,  заспiвали  партизани.  Переливчастий  мiцний
тенор неспiшне i  привiльне  вивiв  першi  слова  велично©  пiснi,  i  всi
пiдхопили ©© мiцними, по-степовому широкими голосами.
   Безмежне роздолля, що не  зна╨  кiнця-краю,  i  роздум,  i  вiдвага,  i
глибинний сум так переплелися у пiснi, що Дмитро не витримав - пiдiйшов до
спiвакiв, сiв бiля них, увiйшов i чуттям, i думою, i голосом в пiсню.  "От
де вона - вiрна кров народна", - задуманими очима оглядав сво©х  товаришiв
по збро©.
   Та недовго довелося спiвати: пiдiйшов Тур, i вони  обо╨  попрямували  в
штаб з'╨днання, де мало розглядатись питання про  масово-полiтичну  роботу
серед населення партизанського краю.



   XXIV

   Вночi  розвiдники  Гоглiдзе  привели  до  свого  командира   оброслого,
сухорлявого чоловiка. В його помутнiлих до жовтизни очах горiв хворобливий
блиск. Рука була обмотана  закривавленим  чорним  ганчiр'ям  i  пiдв'язана
грубим  полотняним  рушником  до  ши©.  Розбитi  черевики  порозбухали  од
вогкостi, вся одiж, пошматована  i  пошарпана,  пахла  болотом.  Утома  аж
перехитувала його, опускала  набряклi  i  посинiлi  повiки,  тiльки  рiзко
окресленi складки бiля рота говорили про шалену впертiсть та бiль.
   - Сiдай! - показав рукою на стiлець Гоглiдзе, коли  заспаний  бородатий
хазя©н хати поставив на столi мiдний, приплюснутий бiля гноту, каганець iз
гiльзи снаряда.
   - Хто ви будете? Партизани, бандерiвцi? - в очах блиснули стиснутi одна
до одно© вогкi iскорки.
   - Допиту╨м ми тебе, а  не  ти  нас,  -  вивчаючи,  подивився  на  нього
розвiдник.
   - Тодi бiльше не почу╨те вiд мене нi  слова,  -  скам'янiв  i  прикусив
уста.
   Гоглiдзе зрозумiв, що в такого i обценьками слова  не  вирвеш.  Не  раз
допитуючи  фашистiв  i  рiзних  непевних  осiб,  навчився  зразу,  чуттям,
пiзнавати, чого кожен вартий, як буде поводитися, говорити -  чи  плакати,
благати, чи затнеться, мов камiнь.
   - Партизани ми, - вiдповiв тихо, не спускаючи погляду з невiдомого, i
   - Чим доведете? - навколо невеликого,  пригнутого  донизу  рота  рiзко,
двома пiвколами, окреслились зморшки.
   - Чим? - встав iз-за столу командир. - Ось чим. Дивись! - i показав  на
стiнi  невелику  вирiзку,  очевидно,  з  школярсько©  книги:  на  лавочцi,
всмiхаючись, сидiли Ленiн i Сталiн.
   I зразу ж обличчя невiдомого подобрiшало, пом'якшали складки бiля рота,
i вiн у здивованнi, ще не зовсiм вiрячи  собi,  ступив  крок  до  стiни  i
похитнувся. На якусь хвилину обм'якла вся напруга, що так жорстко  тримала
його, низько опустилися плечi, але то було тiльки на хвилину. Збираючи всю
силу, вiн випростався, рiвно сiв на стiлець i, притримуючи здоровою  рукою
перев'язану, пом'якшеним, спiвучим голосом, що нiяк не  в'язався  з  усi╨ю
його поставою, заговорив:
   - Я, товаришу командире, партизан  iз  загону  iменi  Тараса  Шевченка,
Микола Кондратюк. Рiвно  двадцять  днiв  тому  на  нас  напала  i  оточила
есесiвська дивiзiя "Вiкiнг". Сiмнадцять днiв ми билися в лiсах.  Гранатами
i собою пiдривали танки, нищили фашистського  гада.  Основнi  сили  загону
прорвалися i пiшли рейдом у Захiдну Укра©ну, а ми, прикриття, витримали на
собi усю навалу i пiсля форсування рiки наскочили на бандерiвцiв.  Вдарили
в спину, сучi дiти, i не довелося нам прорватись до сво©х.  Тепер  дивiзiя
"Вiкiнг" спiшно перекида╨ сили на боротьбу проти партизанського з'╨днання.
Очевидно, вашого. Я все сказав.
   - Документи якi-небудь ╨?
   - Документи? Нi. А може це пригодиться? - поклав здорову руку на  стiл.
Нi на одному пальцi не  було  нiгтiв,  лише  почорнiле,  потрiскане  м'ясо
нерiвно, сухими  грудочками  затягнуло  довгастi  вiчка  на  кiнцiвках.  -
Гестапо видало такий документ.
   Гоглiдзе, примружившись од внутрiшньо©  дрожi,  пiшов  у  кiмнату,  щоб
чимсь почастувати гостя. Коли вiн повернувся iз хлiбом i холодним  м'ясом.
Кондратюк, нерiвне, з присвистом вдихаючи повiтря,  уже  спав,  опираючись
головою об стiл.
   З запiзненням принiс недобрi вiстi у штаб  партизанського  з'╨днання  i
Степан Русов  -  перекладач  вiйськового  коменданта  залiзничного  вузла.
Русов, працюючи  з  доручення  партизанського  штабу,  доповiдав  про  всi
важливi подi©. Тепер у мiсто прибула каральна експедицiя  в  складi  п'яти
тисяч нiмцiв, що ©хали на фронт, i трьох тисяч мадьярiв.  На  допомогу  ©м
iшла дивiзiя "Вiкiнг". Усе лiсове привiлля ворог  брав  у  широке  кiльце.
Одним ударом фашисти хотiли знищити партизанський рух в навколишнiх  селах
i лiсах.

   * * *

   Партизани почали  гарячковите  готуватися  до  нових  бо©в.  Перевiряли
зброю, мiнували дороги, посилювали розвiдку i охорону. Вони повiдомили про
наближення велико© навали усi села партизанського району.
   I потягнулися в лiси пiдводи, худоба; люди  iшли  гуртками,  сiм'ями  i
поодинцi, несучи в клуночках  трохи  одежi  й  харчiв.  А  решту  пожиткiв
вiддавали  партизанам,  закопували  у  землю,  щоб  нiчого  не   дiсталося
вороговi. Усi партизанськi  родини  перебралися  в  лiси.  Iшла  бiльшiсть
населення, що мала якiсь засоби пересування або надiялась на сво©  сили  i
ноги. За  яких-небудь  два  днi  опустiли  села:  тiльки  старi  та  хворi
залишилися в осиротiлих будiвлях.
   З тяжкою тривогою прощалися сивi батьки зi сво©ми  дiтьми,  рiдними  та
кревними. I була у тому прощаннi така скорбота, такi  сльози,  начеб  люди
залишалися не в сво©х домiвках, а в заранi вготованих домовинах...
   Та так воно й було - передчуття не обманювало. Тi, хто зiбрався  дiлити
хлiб i сiль i вагу нелегких дорiг iз партизанами, мав невмирущi  надi©,  а
яка ж могла бути надiя в тих, що залишалися  на  поталу  вороговi!  Навiть
худоба, чуючи лихо, важко ревла по закурених дорогах, сумовито вили собаки
на подвiр'ях i не гавкали, коли входив хтось чужий.
   - Тварина чу╨ бiду, - розсудливо говорили  старi  люди  j  затуманеними
очима, по-новому, так, як пiсля тяжко© хвороби оглядались навкруги.
   Нiяк не виходила з пам'ятi Дмитра звичайна картина тих днiв. Бiля Бугу,
потьмареного надвечiр'ям, люди  переправлялися  на  той  берег  невеличким
паромом i на човнах. Святковий одяг нiяк не пасував до сумовитих облич. На
лiтнiх жiнках красувалося старовинне, пропахле роками i скринею,  ще  може
дiвоче, вбрання. На грудях подзвонювали  червонi  корали.  Ось  зупинилася
бiля берега невисока, з добрим, засмученим обличчям молодиця, вгорнувши  в
поли пальта невеликого хлопчика. Великi виразнi очi зверху i знизу пiдвела
темiнь, i така  в  них  ниюча  туга,  що  аж  дивитися  страшно.  До  не©,
спираючись на палицю, пiдiйшов увесь сивий, як туман, дiд.
   До пiщаного виступу, з шипiнням розводячи воду, похитуючись на  хвилях,
наближався човен. Молодиця подивилася в очi  старому.  Потiм,  притримуючи
однi╨ю  рукою  дитину,  другою  охопила  посiчену  зморшками   шию   дiда,
поцiлувала його в уста i вiдхилилась назад.
   - Простiть мене, тату, - задрижав пройнятий сльозою голос.
   - Нехай люди простять, доню, - урочисто i твердо промовив. - Шкода,  що
не можу з вами пiти - вiдходилось мо╨. Синка ж  бережи.  Може  й  чоловiка
вбито, так рiд увесь на дитину перейде. Крiпко сина бережи, - i  незграбно
подав жiнцi червону пiонерську краватку. - Це нашого Iвана... Приберiг...
   Молодиця, похиливши голову, застигла нерухомо  на  човнi.  Все  ширшала
смуга мiж нею та берегом, на якому з простягнутими руками  нерухомо  стояв
батько. Вiтер перебирав на його високому  жовтавому  чолi  сиве  покручене
волосся, а з очей старого  тихо  падали  сльози,  i  пiсок  бiля  нiг  був
посiчений дрiбними вогкими шротинками.
   Хвора Марiя Бондар з сльозами на очах попрощалася з Дмитром,  Югиною  i
внучатами, а сама навiдрiз вiдмовилася пiти у загiн.
   - Де родилася, там i помру. Не мо©й старостi ходити по лiсах.
   Iдучи iз. сiм'╨ю в Городище, Дмитро пригадав, як вiн ночував у сирiт  в
Супрунiвцi i, пiдiзвавши до себе Пантелiя Жолудя, наказав:
   - Тобi треба привезти в наш табiр Iвана i Ганю... Пам'ята╨ш дiтей?
   - Пам'ятаю, товаришу командир, - засвiтилися ласкавим усмiхом  димчастi
очi партизана. - Зараз можна по©хати?
   - Зараз. I передай ©х на догляд якiйсь хорошiй матерi.
   - Добре, товаришу командире! - 3 мiсця, пригинаючись,  пустив  у  галоп
свого любимого тонконогого Шпака, веселого i розумного коня, що по  голосу
i свисту всюди пiзнавав свого хазя©на.
   ...З нового партизанського поповнення  не  утворювали  окремих  бойових
одиниць: наближались грiзнi бо©,  а  тому  всiх,  хто  мiг  носити  зброю,
розбили по ранiше сформованих ротах i взводах. Кожна рота мала  "патронат"
- так партизани прозвали сво© родини.
   - Тату, вiзьмiть мене з собою, - знову попросився Андрiй,  коли  Дмитро
при©хав на Бiле озеро - зовсiм висохле i заросле  чагарниками  болото,  де
розташувались люди його села.
   - Пiзнiше, Андрiю. Тiльки вискочимо з цього кiльця - вiзьму до себе.
   I хлопець сумовито замовк.
   Бiля лiсово© дороги Дмитро зустрiв Марту, що  йшла  з  Нiною  вузенькою
стежкою. Поздоровкалися, зупинив коня.
   - Як живеться, Марто Сафронiвно?
   - Як люди, так i ми, - вiдповiла стримано i зiтхнула. За  останнiй  час
жiнка  схудла,  змарнiла,  з'явилися  густiше  зморшки,  але  вони  тiльки
пiдкреслювали ©© задуману красу, як пожовтiлi береги пiдкреслюють спокiйне
осiнн╨ озеро. А поруч з  Мартою,  неначе  прояснена  картина  того  самого
майстра, стояла  ставна  дiвчина,  усiм  схожа  на  ту  дiвчину,  яку  вiн
давно-давно зустрiв колись бiля трьох ставкiв. Тiльки обличчя у Нiни  було
трохи подовжене, i тому воно здавалося бiльш строгим,  анiж  колись  в  ©©
матерi.
   До Дмитра пiд'©хали Гаценко i Жолудь.
   - В Лазорка Iванця свято. Марiя дитину народила, - задоволено повiдомив
Пантелiй.
   - Син?
   - Партизан!.. I вже  три  рази  чхнув.  Лазорко  аж  ся╨  вiд  щастя  i
перекону╨ всiх, що це вiн чхнув собi на здоров'я, а ворогам на страх.
   - Треба Марi© на плаття парашутного шовку занести.
   - Три з половиною метра? - зразу ж прикинув скупий Гаценко.
   - Бiльш треба.
   - Вистачить на плаття.
   - А дитинi на пелюшки? Хай чха╨ ворогам на страх.
   - Та хай!.. Життя! - строго вiдповiда╨ Гаценко.
   - Життя! - Пантелiй з робленим спiвчуттям дивиться на нього i  смi╨ться
самими очима.



   XXV

   Можна було б вiдступити, увiйти одразу в лiси,  але  заговорила  кипуча
вдача, закипiло молоде чуття вдарити з одчайдушною хоробрiстю  на  ворога,
насмiятись iз нього.  Зiбрав  Симон  Гоглiдзе  сво©х  розвiдникiв,  сказав
коротке слово:
   - Передова група фашистiв iде на нас. Корнi╨нко  не  полiчив  ©х  усiх.
Багато, каже. I нас багато: один партизан - це партизан, два  партизани  -
це дружба плечем  до  плеча,  три  партизани  -  кругова  оборона,  чотири
партизани - штурм i перемога. Наш великий поет Чавчавадзе  сказав:  "Нехай
солодке молоко матерi стане отрутою для того, кому тяжко  вмерти  за  свою
Вiтчизну". За свою землю нам не тяжко вмирати. Але хай краще ворог умира╨.
Тому наказую вiддiлковi Корнi╨нка  вiдправитися  в  тил  ворога.  Коли  ми
зав'яжемо бiй - стрiляти ззаду з автоматiв i пускати ракети. I тiльки  так
робiть, щоб там вас багато було, маса була, щоб кругом оточували ворога.
   А в штаб загону Гоглiдзе послав донесення:
   "Першi групи комах з'явилися в  районi  Перепiлки  i  Орла.  ╙  залiзнi
коробки. Слiдку╨мо за просуненням гусеницi..."
   План Гоглiдзе удався: пiсля жорстокого нiчного бою фашисти почули позад
себе стрiлянину, побачили ракетнi спалахи i подумали, що ©х оточу╨  велика
партизанська сила. Кинулись у плавнi, лишаючи  поранених  i  вбитих.  Одна
бронемашина загрузла в болотi, фашисти не встигли ©© знищити. I на  другий
день сам Гоглiдзе при©хав на нiй у свiй загiн.
   -  Хороша   машина,   -   похвалився   Симон.   -   Гарматка   хоча   i
двадцятидвохмiлiметрова, а танки пробива╨. Тiльки не вiддавайте ©© у  штаб
з'╨днання. Наш трофей - ми вою╨мо ним. Хто на нiй буде воювати? -  запитав
Созiнова.
   - Гарматчик Пiдвисоцький, - вiдповiв той, оглядаючи броневичок.

   * * *

   ...Тринадцять тисяч  нiмцiв  i  три  тисячi  мадьярiв  були  кинутi  на
партизанський район. Вони широким кiльцем  охопили  зелений  край,  i  уся
земля затягнулася димами: спочатку бiлими, клубчастими, а  потiм  чорними,
з-пiд яких вибивалися поземнi смуги вогню.
   Запалали навколишнi села. Вночi до самого  верхiв'я  наливалася  густою
кров'ю купiль неба. Розтавали, як вiск, здибленi веснянi хмари,  гинули  в
червоному рухливому морi, i нiде, нiде не було навiть  клаптика  вiдрадно©
синi.
   Ланцюгом, на три метри солдат вiд солдата, пройшли по  селах  карателi,
вбиваючи жiнок, дiдiв, дiтей, забиваючи  трупом  криницi  i  силоснi  ями.
Розпеченими вiд пожарищ i кровi очима знаходили усе  живе  i  тут  же,  на
мiсцi, рiзали, палили, четвертували, реготались здичавiлим смiхом.
   Одна жiнка, коли  почула  наближення  смертi,  сховалася  з  дитиною  у
високому кадубi. Не помiтили ©©, пройшли. Вiддалялись пострiли,  тiльки-но
виглянула на свiт - засiрiв другий ланцюг. Може i врятувалася  б  жiнка  у
сво©й схованцi, та, зачувши  поблизу  чужинську  мову,  заплакала  дитина;
смiючись, так i перекосили чергами фашисти надво╨  i  кадуб,  i  жiнку,  i
дитину. Та що людей -  усiх  собак,  голубiв  побили,  мовляв,  через  них
здiйсню╨ться зв'язок з  партизанами.  Тiльки  врятувались  тi,  хто  встиг
заховатися  в  болота  та  в  такому  пiдземеллi,  що   навiть   здичавiле
закривавлене око карателя не помiтило...

   * * *

   Спочатку по дорогах навколо дiбров, стрiляючи з гармат, промчали танки,
потiм машини, набитi пiхотою. П'янi  пiснi  уривчасто  долiтали  до  лiсу,
опоясаного  партизанськими  постами.   Кожен   пост   складався   з   двох
кулеметникiв, спостерiгача i зв'язкiвця. Основнi ж партизанськi сили  були
в глибинi. Кожен загiн займав свiй сектор оборони. Роти,  що  ранiше  були
розкинутi одна вiд одно© на кiлька кiлометрiв, з'╨днали в ╨диний кулак.
   Першим вiдступив у глибину березини пост  Макаренка,  коли,  пiдминаючи
молодi дерева узлiсся i ригаючи вогнем,  посунуло  з  поля  п'ять  танкiв.
Ударив Макаренко по переднiй  '  потворi  з  двадцятизарядного  польського
кулемета; заляскотiли  кулi  по  бронi,  але  машина  вперто  продовжувала
просуватися вперед. Iз штабу загону назустрiч танкам вислали  бронемашину.
Одначе цього дня Пiдвисоцькому не довелось  показати  сво╨©  майстерностi:
середнiй танк наскочив на авiабомбу, перетворену  на  мiну,  i,  охоплений
полум'ям, пiдстрибнув, а потiм  важко  осiв  на  розвержену  землю.  Решта
танкiв повернула назад. Макаренко знову  зайняв  сво╨  мiсце  на  узлiссi,
вганяючи в гнiздо кулемета нову касету, набиту нiмецькими набоями.
   Дмитро з узлiсся добре  бачив  у  бiнокль,  як  поля  захрясали  сiрими
нiмецькими i жовтими мадьярськими мундирами,  як  встановлювалась  удалинi
полкова артилерiя, прибували автомашини, а сапери мiнували поле, щоб нiхто
з партизанiв не змiг вискочити iз смертельного  кола.  Прикидав  у  думцi,
звiдки ма╨ початися наступ, i  чув  у  душi  той  терпкий  неспокiй,  який
зника╨, коли вже весь втягнешся у бiй i нема тобi  часу  навiть  стерти  з
лоба докучливий ©дкий пiт.
   I не стiльки турбував його тепер самий бiй,  скiльки  беззахиснi  люди,
родини партизанiв, його сiм'я, - усi, що довiрили життя сво©м  захисникам.
Куди з ними дiтися? Опiвднi на його дiлянку пiшли мадьяри.
   - Товаришу командире, дозвольте нам провчити ©х,  -  пiдiйшов  Пантелiй
Жолудь, одягнений в жовту мадьярську форму i чорнi черевики. Позаду  нього
зупинився Янош Балог. - Тiльки накажiть нашим, щоб помилково не застрочили
по нас.
   Дiставши дозвiл, партизани метнулися вперед. Пантелiй змiнив у  патруля
свiй автомат на нiмецький i перший пiдповз до само© дороги.
   На  узлiссi  з'являються  мадьярськi  дозорцi.  До  Пантелiя  i   Яноша
наближа╨ться примхливо вигнутий живий ланцюг. З гвинтiвками  i  красивими,
неначе ляльковими, карабiнами йдуть мадьяри сво╨ю  характерною  журавлиною
ходою, присiдаючи i  витягаючи  ши©.  Так  само  по-журавлиному  пiдвiвся,
дибнув два рази Пантелiй, пальцем кивнув карателям i притулився до дерева.
Його  прийняли  за  розвiдника,  i  зразу,  стискаючись,  частина  ланцюга
попрямувала до хлопця.
   Доки ж вони будуть ©х пiдпускати до себе? - хвилювався  Дмитро,  чуючи,
як бiля нього шелестить трава - партизани  повзуть  до  узлiсся  назустрiч
мадьярам. Уже залишилося метрiв тридцять, двадцять п'ять... двадцять... До
Пантелiя заговорили. Чорт! Сам себе загубить!.. Уже  нерiшуче  зупиня╨ться
офiцер. Враз пiдкида╨ до плеча блискучий  буковий  карабiн.  Але  Пантелiй
випереджу╨ супротивника - прямо в упор проводить