юки, на щоках вiдросла густа щетина... Вершник поспiшав, хоч знав: Стамбул жорстоко кара╨ тих, що приносять лихi вiстi. Та все одно поспiшав, сподiваючись: його мусять помилувати... Це був джасус Кемаль, прозваний Сусом, один з найдосвiдченiших шпигунiв Туреччини. Вiн здiйснив чимало хитромудрих iнтриг, завдяки йому було вбито чимало високоповажних ворогiв Туреччини, але на цей раз усе зiрвалося. "Нi, нi, нi, Кемалю, - говорив сам до себе, пiдганяючи коня. - Ти зазнався, ти налякався, тому в тебе нiчого не вийшло з Ях'╨ю. Ти мусив врахувати, що Олександра неможливо вбити серед козакiв - вони бережуть його. Тобi могло пощастити, але за це ти заплатив би життям. Ти не зробив цього - зрозумiло чому... Отже, треба було шукати ще якогось шляху. Ти його не знайшов... Ти постарiв, Кемалю, ти став базiкою й товстуном..." Вiн люто поганяв коня, якого ще вранцi добув, роззбро©вши й пограбувавши одного сипаха. Хай дяку╨ долi, що лишився живий... А кiнь i його одяг потрiбнi людинi, що викону╨ завдання державно© ваги. "Що я скажу великому вiзировi? - мучився Кемаль. - Що нi в якому разi не можна посилати флот до Синопа й Трапезонта, а слiд тримати його при Стамбулi? Великий вiзир, напевне, зна╨ це не згiрш за мене. Я маю сказати iнше - як знищити Олександра. А я цього не знаю... Правда, ╨ один план. Ризикований, але... Але якщо цей план удасться - Олександра не буде..." Недавнiй сеньйор Гасперонi пiдганяв коня. Вiн знав, Стамбул буде незадоволений, але навiть отi данi про Ях'ю, якi подасть Кемаль, стануть у пригодi в боротьбi проти запеклого ворога iмперi©. Думки його нараз перескочили на Яремка. "Чортове щеня! Весь час не давав менi й дихнути... Якби не вiн, Олександр був би за другим пострiлом мертвий... Жаль, що ти втопився, а то б я тебе й пiд землею знайшов... Я б тобi вигадав таку кару!.." Ода-башi Селiм наказав вивести свою яничарську орту в двiр батури. Коли всi вишикувалися. Селiм сказав: - Яничари! Ви славно робите свою справу. Я нагороджу вас цiлою чашею золотих дукатiв... Роздiлiть порiвну... Тепер ще одне. Зараз я i десять найкращих во©нiв, яких я сам виберу, мусимо негайно ви©хати до Стамбула - для важливо© справи. Замiсть мене буде вам ода-башею Урхан Сирик. Слухайтеся його, як мене самого. Я думаю, що через мiсяць-два ми всi повернемося назад... Яничари мовчки слухали промову свого ода-башi. Вони заздрили йому. Щасливий - незабаром побачить Стамбул! Вони не знали, що шлях ода-башi лежить не до Стамбула, а в далеку Чорногорiю. Сам ода-башi не мiг би пояснити, яка сила тягне його шукати невiдому жiнку, що колись народила його. Але та сила була могутня... Вiн знав про ту жiнку тiльки, що звуть ©© Устя i що живе вона десь у Цетинському монастирi. Навiщо вiн ©хав до не©? Що вiн мав ©й сказати? Ода-башi наказав яничарам розiйтися. Вибранi ним супутники вже чекали. Селiмовi пiдвели коня. Вiн скочив у сiдло й помчав до брами... Загуркотiли ворота... Потiм копита протупотiли по дошках мосту... Бездомнi пси бiгали ночами бiля Пiщаних ворiт. Вартовi ©х не вiдганяли - все ж iз ними не так моторошно, як ото стояти сам на сам з нiччю, мiсяцем, бiлим, як примара, i слухати стогiн почепленого на гак Спиридона... Софiю було втоплено, а Спиридон конав на гаку й не мiг померти. Вiн висiв i хрипiв: - Убийте!.. Убийте!.. I кров капала з рани на помiст, i собаки з на©жаченою шерстю злизували ©©. - Убийте!.. Убийте!.. Мiсяць котився по небу, чорнi тiнi рiзали землю. Походжали мовчки вартовi, вили собаки, хрипiв Спиридон. З-за дерева висунулась якась тiнь. Спиридон розплющив очi й побачив ©©. Прохрипiв з благанням i надi╨ю: - Убийте!.. Широко вiдкритими очима вiн бачив, як тiнь навела на нього пiстоль. Нарештi, нарештi кiнець його мукам... Вiн хотiв шепотiти якусь молитву, але тiльки прохрипiв: - Спасибi... I в цю мить гримнув пострiл... Вартовi довго гналися за тим, хто прострелив голову почепленому на гак злочинцевi й тим самим урятував його вiд заслужених мук. Але наздогнати порушника порядку не вдалося. ...Мiмар Муса витер пiт з чола. Руки його тремтiли. Не було чим дихати. Вiн сiв за стiл i обхопив голову руками. Потiм забрав руки й при свiтлi свiчки подивився на них. Йому здавалося, що на них - Спиридонова кров... Погляд упав на креслення. Нова мечеть видiлася йому крiзь тонкi лiнi©, рвалася в небеса. - А х-х-хто м-ме-н-н-не п-п-позб-бав-вить од мук? - запитав сам себе. Десь далеко вили собаки. Погасив свiчку й довго дивився в небо, по якому котився мiсяць. Було моторошно. Розпачливо стукотiло серце. I чувся Спиридонiв хрип: - Убийте... Убийте... Галя стояла на колiнах бiля матерi, а мати ридала. Ридала тяжко, аж заходилася, наче ховала доньку живою. Мати була ще молода, та пiсля цi╨© зими стала схожа на бабу. Зовсiм побiлiв i батько. - Мамочко! - блiда й розгублена благала Галя. - Мамочко, я пiду до монастиря! Я велика грiшниця! Я мушу замолити свiй грiх! - Господи! - ридала мати. - Навiщо ж ти так кара╨ш нашу родину? За що? - Я без хреста прийшла додому, мамо! - Тебе силою, донько, силою змусили! - Все одно: грiх! Все одно: грiх! - Тебе - силою... - Не силою, мамо! Я - сама! Я сама потоптала хрест й згубила свою душу! - Ти врятувала iнших, - кашлянув батько суворо. - Ти зробила, як свята... - Не свята я, тату! Я - грiшниця! Пустiть мене в монастир - я вiдмолю всi сво© грiхи! Я черницею стану... - А ми, доню, так хотiли онукiв сво©х бавити... Навiщо ж ти наш рiд отак зневажа╨ш? Що бог скаже? - Пустiть мене! - закричала Галя й вибiгла з хати... ...Розтрiпана, заплакана, вона бiгла через Сугаки на гору, до старезного береста. Вiн ще не розбрунькувався, але якась, ще не помiтна оковi, тiльки вiдчутна зеленiсть з'явилася в повiтрi навколо нього... Коли вийшла на гору, вiдчула, як усю ©© обвiяло вiтром - таким чистим i юним, аж серце зайшлося. I пахло мокрою землею, i зелом пахло, i синiм-синiм небом. А трохи збоку побачила високу могилу. Галя пiшла до не©. Вона йшла i плакала, а назустрiч ©й бiг безрукий чоловiк i щось гукав, вимахуючи сво©ми обрубками... ЕПIЛОГ, _ який, власне, е не епiлогом, а початком розповiдi про те, _ що ма╨ вiдбутися далi... _ Двi приголомшливi перемоги об'╨днаного флоту запорозьких та донських козакiв - перемоги, здобутi при Трапезонтi й Синопi, - стрясли Османську iмперiю. Мов страшна луна, котилася по iмперi© моторошна звiстка про знищення великих гарнiзонiв у цих мiстах, про визволення тисяч бранцiв, про потоплення багатьох десяткiв кораблiв. У Стамбулi поширилась чутка, що козаки висадились у Синопi й тепер, визволяючи та озброюючи бранцiв, простують сушею на столицю. Це викликало неймовiрну панiку. Турки й досi пам'ятали, як сторiччя тому козаки, здiйснюючи свiй похiд навколо Чорного моря, пройшли з боями по кавказькому узбережжю, по пiвнiчнiй Анатолi©, по схiднiй Болгарi© - i нiяка сила ©х не могла тодi спинити. А що може спинити ©х зараз, коли гяури стали такими дужими? Та чутка не пiдтвердилась. Розгромивши туркiв при Трапезонтi й Синопi, козаки пiшли у вiдкрите море i зникли з турецький очей. Турецька ескадра кiлька днiв та ночей плавала на пiвнiч вiд Босфору - стерегла, пильнувала, чекала козакiв перед Стамбулом. Та минав день за днем, минала тривожна нiч за нiччю, а козаки не з'являлися. Мовби вийшли в море - i там геть усiх поглинули хвилi. Ось уже й тиждень минув. Пригрiвало весняне сонце, повiвав ласкавий вiтерець. В цей день повз турецьку ескадру пройшло на Стамбул два поштових суденця - одне з Кафи, друге - з Ячакова. Повiдомили - у Кафi повний спокiй, про козакiв нiчого не чути, але гарнiзон, звичайно, пильну╨, i, якщо гяури спробують напасти, то ©м же буде зле. В Ячаковi - тихо теж. Шакiр-ре©с, прогавивши козакiв, коли вони виходили з Днiпра у море, тепер у всеозбро╨ннi чека╨ ©хнього повернення. Тепер ©м не проскочити!.. Козакiв - нi слуху, нi духу. А в Стамбулi було тривожно. Спiшно ремонтували укрiплення вздовж обох берегiв Босфору, пристрiлювали гармати, поповнювали запаси пороху та ядер. Знову натягували велетенський ланцюг через протоку - вiн колись не зупинив чайок Сагайдачного, але, може, зупинить Ях'ю... А козакiв не було й не було. Проте щоденно у мечетях лунали молитви до аллаха, молитви слiзнi, благальнi: врятуй, аллах, нас, зглянься, пошли бурю, мор, смерть гяурам! Бурi не було. Повiвав з пiвнiчного сходу веселий легiт. ...А козаки тим часом дрейфували бiля кавказьких берегiв. Був ранок. Сонце тiльки наполовину визирнуло з води. Олександр стояв на носi байдака й дивився на захiд. Десь там прича©лася Кафа. Вiн вирiшив остаточно - спочатку на Кафу. Хай козаки вiдпочинуть, одiспляться, залiкують трохи рани, а турки втомляться чекати, - отодi й упасти на них, як снiг на голову. Взяти Кафу, зруйнувати порт, спалити кораблi, повизволяти бранцiв, поповнити ними сво© порiдiлi ряди - i вже затим рушити на Стамбул. Приголомшенi страшними звiстками, якi надходитимуть з рiзних кiнцiв, турки розгубляться, вони не зможуть чинити великого опору. I Стамбул упаде пiд йоги Олександровi Чорногорському - султановi Ях'©. Бiла чайка, осяяна сонцем, летiла над хвилями. Вона була червоною од ранкового сонця. I здавалося Олександровi, що то летить якась дивовижна гаряча iскра. Вона летить на пiвдень, на Стамбул... Летiла над ранковим тривожним морем. Очi Олександра-Ях'© летiли за нею... Кiнець першо© книги [1] Досить (тур.)._ [2] Вояки з кiнних загонiв турецького вiйська. [3] ╙гипет (тур.)._ [4] Собака (тур.)._ [5] Намiсник султана, правитель областi в Туреччинi. [6] Замiжня жiнка (тур.)._ [7] Iм'я (тур.)._ [8] Звiдки? (тур.)._ [9] Спецiальне турецьке вiйсько, набране з юнакiв рiзних нетурецьких нацiональностей (сербiв, болгарiв, грекiв, ╨вре©в, грузинiв, укра©нцiв, полякiв та iн.), яких омусульманювали й потурчували. Яничари (╨нi черi - нове вiйсько) були основною i найхоробрiшою частиною турецько© армi©. [10] Китаю (тур.)._ [11] Змiя (тур.)._ [12] Гримуча змiя (тур.)._ [13] Нiкчемна жiнка (тур.)._ [14] Нагайка (тур.)._ [15] Молода мати (болг.)._ [16] ╙внух (тур.)._ [17] Вельми значна жiнка (тур.)._ [18] Мучитель (тур.)._ [19] Рiд турецького вiйська - важка кiннота.._ [20] Мама (тур.)_ [21] Тварина (тур.). _ [22] Нечистоти (тур.)._ [23] Майстер (тур.)._ [24] Ваша значнiсть (тур.)._ [25] Османли (османець) - так називали себе турки, мешканцi Османсько© iмперi©. [26] Сулейман Законодавець (Канунi) - наймогутнiший турецький султан, що правив у XVI сторiччi. Його дружина Роксолана (укра©нка Настя Лiсовська) мала на нього великий вплив. Вiйсько Сулеймана, остерiгаючись запорозьких козакiв, якi успiшно вiдбивали напади, i справдi в тi роки не робило значних наскокiв на Укра©ну. [27] Висока Брама (араб.)._ Так називали канцелярiю султана, а iнодi також i всю iмперiю. [28] Так у старовину мусульмани називали весь свiт. Сiм кiшварiв - сiм клiматiв, сiм частин свiту - за уявленням мусульманських учених. [29] Султанський указ (тур.)._ [30] Тюрма (тур.)._ [31] Швидкохiдне парусне судно. [32] Капiтан. [33] Свято Iллi. [34] Кафа (тепер Феодосiя) - мiсто в Криму, один з найбiльших центрiв работоргiвлi в середнi вiки. [35] Хаджi - той, хто здiйснив подорож (хадж) до Мекки; вельми шанована на мусульманському Сходi людина. [36] Загони (тур.). _ [37] Нема╨ бога, окрiм аллаха, i Мухаммед його пророк (араб.)._ [38] Мусульманський монах. [39] "Кiнський майдан", на якому збиралися яничари, коли пiдiймали повстання. [40] Заколот (тур.)._ [41] ╞жа (юшка), що варилася в яничарських казанах на цiлу орту - роту. [42] Мухаммед II Завойовник. [43] Селiм I Грiзний. [44] Селiм II П'яниця. [45] Казарми (тур.)_ [46] Вiслюк (тур.). _ [47] Грiх (тур.)._ [48] Командир яничарсько© сотнi (тур.)._ [49] Товстогубий (тур.)._ [50] Пащека (тур.)._ [51] Падлюка (тур.). _ [52] Рукоятка кинджала (тур.)._ [53] Довга палиця (тур.)._ [54] Паля (тур.)._ [55] Бунтiвник (тур.)._ [56] Вояк з корпусу важко© кiнноти. [57] Двiрцева охорона (тур.)._ [58] Десятник у яничарiв. [59] Штурм (тур.)._ [60] Бойовий вигук на зразок "ура!" (тур.)._ [61] Боже, поможи! (тур.)._ [62] Посудина для збирання слiз, якi проливали дружини, коли ©хнi чоловiки були в походi. [63] Хай живе заколот! (тур.)._ [64] Начальник охорони (тур.). _ [65] Слуги (тур.)._ [66] Нужник (тур.)._ [67] Шпигун (тур.)._ [68] Нема╨ бога, окрiм аллаха... (араб.)._ [69] Днiстер (тур.)._ [70] Кодряну молдавською мовою означа╨ - лiсовий чоловiк. [71] Спасибi (молд.)._ [72] Тиф (тур.)._ [73] Добрий вечiр (тур.)._ [74] Добрий вечiр! Гостинно просимо! (тур.)._ [75] Олександр граф Чорногорський (iтал.)._ [76] Так тодi часто називали Молдавiю. [77] На добранiч (╨вр.)._ [78] Ланцюг, кайдани (тур.)._ [79] Коники (тур.)._ [80] Зодчi (тур.)._ [81] Хто там? (тур.). _ [82] Допоможiть (тур,)._ [83] Ми ©мо, аби жити, а не живемо, аби ©сти (лат.)._ [84] Геть звiдси! (тур.)._ [85] Фернандо Магеллану. [86] Iсторiя - навчителька життя (лат.)._ [87] Хто добре слуха╨ - добре вчиться (лат)._ [88] Хто це? (тур.)._ [89] Хто тут? (тур.)._ [90] Дядько (молд.)._ [91] Носиться по хвилях [92] Жiнка в гаремi (тур.)._ [93] ╙вропа. [94] Цейлон. [95] На картах турецького адмiрала Пiрi-ре©са показано було навiть Антарктиду (ще до того, як ©© вiдкрили Лазарев та Беллiнсгаузен.) [96] Кучер (польськ.)._ [97] Добридень (тур.)._ [98] Кайдани (тур.)._ [99] Об'╨днання православно© i католицько© церков пiд зверхнiстю римського папи. Тут ма╨ться на увазi Брестська церковна унiя 1596 р. [100] Iноземець (фр.)._ [101] Любов (фр.)._ [102] Йдеться про великого поета Узбекистану i всього Сходу Алiшера Наво© (1441 - 1501 pp.). Наво© в перекладi на укра©нську мову означа╨ "Спiвучий". [103] До побачення (iтал.)._ [104] Шукати рятунку у втечi (лат.)._ [105] ╞хати конем (лат.)._ [106] Дуже добре (молд.)._ [107] Острiв Крiт. [108] Очакiв (тур.)._ [109] Фортеця. [110] Суддя (тур.)._ [111] Цар Агесiлай кульгав на одну ногу (лат.)._ [112] Страшно сказати (лат.)._ [113] Тяжко дивитися (лат.)._ [114] Доблесть достойна запозичення, а не заздрощiв (лат.)._ [115] Найкращий зi_ всiх (лат.)._ [116] Не тiльки на землi, але й у водi ╨ тварини (лат)._ [117] О той, що прагне слави, що пам'ята╨ добро, що не ма╨ захисту. людина, що ма╨ вельми значний досвiд у вiйськових справах, що вмi╨ грати на кiфарi (лат.)._ [118] За звича╨м предкiв (лат.)._ [119] 1623 рiк за християнським лiточисленням. [120] Кримчак (лат.)._ [121] Керченська протока. 2 [122] Перекоп (тат.)._ [123] Розбiйник (тат.)._ [124] Нужника (польськ.)_ [125] Ада - острiв. Кримськi татари часто називали весь Крим Кирим-адаси (Рiв-острiв) чи просто "Ада". [126] Асан Росiянин (тат )._ [127] Турецько-арабський вислiв, що означа╨ побажання щастя; дослiвно переклада╨ться так: якщо бог забажа╨. [128] Турецька кiннота. [129] Спасибi (тур.)._ [130] Брудний собако! (польськ.)._ [131] Фарисей (польськ.)._ [132] Ось тобi плата! (польськ.)._ [133] Гарматний двiр (тур.)._ [134] Тобто два а половиною мiльйони. [135] Найбiльшi мусульманськi свята. Рамазан-байрам вiдбува╨ться на початку мiсяця Шеввеля (десятий мiсяць), а курбан-байрам - через 63 днi (у мiсяцi Зiльхиджi). [136] Дрiбна турецька монета. [137] Дiвчина (тур.)._ [138] Безправний селянин. [139] Полоненi люди на продаж. [140] Податок за вiру. [141] Султанський палац. [142] Солдати двiрцево© охорони султана. [143] Канцелярiя (тур.)._ [144] Начальник капиджiв (тур.)._ [145] Перекладач. [146] Хай не вистача╨ сили, але вже саме бажання заслугову╨ на похвалу (лат.)._ [147] Одна, двi, три (лат.)._ [148] Маяк (грецьк.). [149] Удосконалений ╨вропейський лук, що мав пристро© для прицiлювання та доброго натягування тятиви. [150] Чортiв сину (молд.)._ [151] Пороховий погрiб. [152] Зенiт (араб.)._ [153] Католицька молитва "Тебе, боже, хвалимо..." (лат.)._ [154] Нi (тур.).