вало роздратування. Коли Оксен прийшов на подвiр'я - все ще спало. Конюшня була закрита, i вiн постукав кулаком у дверi, але нiхто не вiдзивався. Тодi вiн натиснув дверi плечем, i вони з сухим скрипом вiдкрилися, i в лице вдарило теплим духом кiнського стiйла. Посеред конюшнi на стовпi висiв лiхтар, вiд нього падало на землю оранжеве кружальце свiтла. Оксен вiдкрив комiрчину, де ,спали конюхи, звiдти розламаною гарбою викотилося хропiння. - Хлопцi, коней напували? Гарба продовжу╨ котитися i скрипiти далi. - Коней напували, питаю? З постелi звелася заспана постать, надiла на голову картуз. - Це ти, Мусiю? - запитала вона i звiсила додолу ноги в чоботях. - А менi приснилося, наче я в кума на хрестинах гуляю, наче подали свiжо© ковбаси, а я... - Видно, що хорошi сни сняться, бо сплять - хоч за ноги витягай. - А-а, це ви, товаришу голова? А'ми держались-держались, та таки перед свiтом поборов нас сон. Ничипоре, вставай коней напувати, - розштовхував конюх свого сусiда. Оксен вийшов iз конюшнi i попрямував до свинарника. Бiля скирти соломи, що чорнiла в темрявi, немов той .хлiв, чувся обережний шелест, який то затихав, то появлявся знову. Коли Оксен пiдiйшов ближче, то побачив низенького чоловiка, що нагрiбав у носилки солому. Вони, мабуть, були важкенькi, бо вiн, стягши ©х мотузком, нiяк не мiг взяти на плечi. - Може, пiдсобити? Га? - виступив iз темряви Оксен. Чоловiк кинув носилки на землю. - Нiчого, я й сам... Це був сiльський балагур i полiтикан Кузько Соро-котяга. - Крадеш помаленьку? Кузь висякався, витер пальцi об штани. - Заповсiгда, Оксене, ти вигада╨ш що-небудь. У тебе виходить: набрав чоловiк соломи у сво╨му хлiвi - вже вкрав. А яка ж це крадiжка? Я беру сво╨, зароблене. - Ану витрушуй. Кузь вивернув солому, а носилки вiдкинув геть. Вони впали на землю, клацнувши вербовими дугами. - А тепер що, в мiлiцiю поведеш? - I поведу. А ти думав як? Люди по соломинцi . збирали, а ти носилками розносиш? А худобу чим годувати будемо? Ти про це думав? - Хе-хе, - засмiявся Кузь. - Ти так мiрку╨ш, нiби це не наша артiль, а твоя економiя. Ти, значить, усерединi сто©ш, а ми по боках, ти мене уперед ведеш, а я опинаюся, не хочу йти, бо несвiдомий. Виходить, артiль для тебе органiзовували, а не для нас. - Язик у тебе довгий, знаю, тiльки сьогоднi менi нема часу на розмову, то я тобi скажу коротко: забирай носилки i бiльше з ними в артiльний двiр не приходь. Спiймаю ще раз - передам у суд. Там за розкрадання колгоспно© власностi тобi припечуть, що слiду╨. - Гарненьке спасибi! А що в мене в хатi нiчим ©сти зварити, тобi однаково? Дровець трохи ╨, але тримаю на зиму, а зараз сим-тим баба прокурить, аби ©сти зварилося. Якби дали менi соломи на трудоднi - не крався б я з носилками до артiльного двору. Я за все сво╨ життя з чужого двору хворостинки не принiс... - Ти, Кузьку, не ображайся, - вже м'якше сказав Оксен, - але я тобi скажу так, що, крiм свого носа i живота, ти нiчого не бачиш. Як би ми з тобою не говорили, все рiвно не зрозумi╨мо один одного, бо говоримо на рiзних мовах. Ти хочеш, щоб у тебе було повне горище хлiба i чотири пари чобiт, а я хочу, щоб до всього цього в нас ще росла й чорна металургiя. Бо, як нападуть на нас кра©ни капiталу, тво©ми чобiтьми i пампухами не вiдiб'╨шся, треба буде чогось iншого. Крiм того, ти заздриш дуже робiтниковi, що вiн пiде в магазин i все, що захоче, купить за грошi... А хто ж тобi не да╨ стати робiтником? ©дь на шахти, працюй, будь ласка. Ти скаржився: робiтничому класу земний рай, а тобi пекло - пiвдня ореш, пiвдня пiд возом, спиш... - Ти менi зубiв не замовляй. Дума╨ш, що коли я малограмотний, так, значиться, нiчого й не розумiю. От ти менi стiльки раз докоряв, що я до куркулiв жалiсть мав, а Гнат, той мене просто пiдкуркульником i досi хрестить... А воно зовсiм не так. Ви куркуля вчилися по книжках ненавидiти, а мене - саме життя вчило. Так хто ж тодi сильнiше ©х ненавидiв: ви чи я? Кузько запалив загаслу цигарку, пiдсунув на потилицю порваний картузик, голубi, як весняне небочко, очi налилися собачою тугою. - Було нас у сiм'© четверо, старшi ходили по наймах, а я при батьках перебував. Але коли трохи пiдрiс, повела i мене мати мiж чужих людей. Пам'ятаю: вийшли ми з нею за село, вона плаче, а я так собi, не плачу, тiльки серденько в мене болить, як у молодесенького телятка-сосунчика, якого налигали й ведуть продавать на ярмарок. На Бе╨вiй горi довго стояли мовчки. Розшукав я очима свою хату, думаю:, оце хлопцi на вигонi в "лози" граються, пищики майструють, а мене ведуть хтозна й куди. Потiм мати каже: "Помолися, сину, богу, i вiн тобi щастя в дорозi пошле". Помолився я. Пiшли. Скинув я старенькi ботиночки, повiсив через плече, iду. Сонце пече, дорога тверда, мов камiнь, аж водянки на ногах набiгають. Йшли два днi, в степу ночували, на третiй день приходимо в хутiр. Посеред хутора - дiм пiд залiзом, клунi, повiтки, на воротях чирва вирiзана, червоною фарбою викрашена. "Оце, - каже мати, - тут твiй хазя©н живе". Зайшли в двiр. Собаки на цепах так i рвуться на нас, шерсть на них як на добрiй вiвцi. На ганку чоловiк сто©ть, одягнений у погане, та ще й латане. "Кланяйся, - шепче мати, - це твiй хазя©н". Я аж рота роззявив. Оце хозя©н? Та вiн же на дурного Iлька схожий, що в ярмарковi днi на гатках сто©ть, ©дуть люди на ярмарок, кинуть йому копiйку: "Ану ж, затанцюй, Iльку". Вiн полотнянi штани пiдсмикне, соплi витре й як ушкварить навпри- ' сядки, то таку пилюку здiйме, нiби два табори циган на батогах б'ються. Так Iлько хоч без музики людей веселить, а мiй хазя©н наканцюпився, наче ось-ось розпочне мене ©сти. Подивився-подивився i каже: - Наймаю до осенi. Харчi мо©, а за грошi й не балакайте. Одежу, яку там треба, справлю, а за грошi й не говорiть... Мати й тому рада. "Слухай, - наказу╨ менi, - почитай свого хазя©на", та з тим i пiшла додому. Зостався я сам, як той листочок, вiд гiлляки вiдiрваний. Повели мене до хлiва, кажуть, що оце тут наймити сплять i ти з ними спатимеш. Ввечерi приходять стро-ковики. "Новачок?" - питають. "Новачок", - вiдповiдаю я. "Ну що ж, - кажуть, - сiдай iз нами, хазяйських галушок попробуй". Сiв я за стiл, перехрестився, наколов спичкою галушку, а вона наполовину а висiвок, видно, як i остюки стримлять. Оце так, думаю, в нас мати дома i то кращi варить. Полягали ми спати. Уночi як схопило мене за живiт, боже мiй, як наче хто ножем рiжеi Цiлу нiч бiгав надвiр. Пiдпасич Iванко, мiй новий приятель, шепче менi на вухо: "Це ще нiчого. От як дядько Бавило тебе батурою одшмагають, отодi знатимеш!" - "За що ж вiн битиме?" - питаю. "Вiн знайде за що". На другий день погнав я пасти. Хлопцi полягали спати на толоцi, а мене заставили скот завертати. Вони собi спочивають, а я стримлю з герлигою бiля худоби. Сонце пече, трава пахне, рай, та й годi. Присiв я на травичку та незчувся, як i заснув. Як опече мене щось по спинi, я так i скрутився, як листочок на вогнi. Глядь - хазя©н з батурою сто©ть, зуби шкiрить: "Оце так догляда╨ш хазяйське добро? Отак пасеш?" Та батогом, по ногах, по ногах, так п'явками й беруться. Упав я на эемлю, прошусь: "Дядечку, не бийте, я бiльше не буду!.." А вiн осатанiв, нiчого не чу╨, батурою чистить, аж менi в очах все переверта╨ться, як млинок. Порвав на менi штанцi, сорочку пошматував разом iз тiлом, кинув на толоцi, мов цуценя. До самого вечора лежав я, гiрко плачучи. Пiдходили до мене пастушки, щось говорили, але я до них не обзивався. Звечорiло. Погнали худобу, а я лежу один посеред степу, i тiльки сира земля менi рани студить. То грудьми на нiй полежу, то на спину перевернуся - i легше менi зробиться, малому, не так болить побите тiло. Лежав я, лежав, потiм устав i побрiв до хутора, мов калiка безнога. Iду, а сонце вже зайшло, небо червоне, а по ньому бiлi голуби лiтають. Як заплачу я, як закричу. Був би, думаю, i я. голубом, полетiв би матерi прохати, щоб забрала мене звiдси... А ти кажеш, я за куркулями жалiю. Хай за ними чорна яма жалi╨! Кузько зробив судорожний рух кадиком, якось по-гусячому повернув шию. - Проте й куркулi теж бувають рiзнi, - продовжував вiн далi. - Викурили ми iз Троянiвки Василя Гончаренка. Скажи менi, який iз нього куркуль? Наймитiв не тримав, землi на слабенького середняка, в полiтику не лiз. Так ми його за штани i в конверт. А справжнi куркулi по Казахстанах та по Середнiх Азiях живуть, пасiки порозводили, чай з медочком попивають... - Ну, сам зна╨ш, лiс рубають - трiски летять. - Отож. Я й говорю - до людей пiдхiд треба мати. Спiймав мене ти з носилками - i зараз грозиш пiд суд вiддати. А, бач, того й не подумав, чого я сюди з цими проклятими носилками прийшов? Отож, щоб трiски не летiли, треба подумати, а не так, з тень-те-лепень. Кузь забрав пустi носилки, пiшов двором. Оксен довго дивився йому вслiд; хотiв завернути назад i сказати, щоб Кузь забрав солому, але потiм роздумав: "Як не е, вiн злодiй, а злодi©в жалiти нiчого", - i, затоптавши цигарку, пiшов до контори. Вiн зайшов у свою кiмнату-кабiнет i, не роздягаючись, а тiльки повiсивши на цвяшок шапку, сiв за стiл з тим почуттям заклопотаностi i вiдповiдальностi, яке охоплювало його кожного разу, коли вiн поринав у турботи дня. Проглянувши свою записну книжечку, що лежала на столi, Оксен подумав, що сьогоднi вранiшнього наряду не буде давати, бо вiн був даний учора ввечерi, i це було зроблено для того, щоб мати можливiсть сьогоднi вранцi ви©хати на Власiвку за будiвельним матерiалом. "Так, але за що вiн менi наплював у душу? - пригадав вiн розмову з Кузем. - Якщо в мене й були якiсь помилки, то я ©х робив не тому, що хотiв, а тому, що не знав, як робити так, щоб тих помилок не було. I за це мене не ма╨ права нiхто судити. Да. Не ма╨. Так чого тодi Кузь дорiка╨? А тому вiн дорiка╨, що спiймався на гарячому i хоче знайти для себе якесь виправдання. Так. Натурально. А в дiйсностi Кузь, може, хоч i не злодiй, але й не такий, щоб рахуватися з його думкою. Да. Вiн вiчно чимось незадоволений i все чогось шука╨... Так, Чернеччину ми пустимо пiдсоняшники, - перевiв сво© думки Оксен на господарськi клонети. - Олi© також треба. Натурально. Добре було б прикупити роменських овець. На них шерсть хоч i груба, зате швидко нароста╨ м'ясо". Мимо хтось повiльно проплив на конi. Оксен, глянувши у вiкно, побачив голову сiльради Гната Реву, який прив'язав до яблунi жеребця, розiм'яв собi ноги i, поляскуючи нага╨м по чоботях, пiшов до контори. Скоро почулися кроки на ганку, в коридорi, нарештi дверi вiдчинилися, i появився Гнат: шкiрянка розстебнута, чоботи забризканi багнюкою, на галiфе на колiнах i ззаду блищить нашита i вичовгана, мов бубон, шкiра. Сам червоний, збуджений ©здою, губи зведенi в дудочку: вiчно Гнат щось насвисту╨. - Здоров, - каже вiн, i золотий переднiй зуб сi╨ по хатi самоварний блиск. Потiм вiн сiда╨ на стiлець i розвалю╨ться на ньому, як датський принц, i то зводить ножицями, то розводить замлiлi вiд ©зди ноги. Гнат нiколи не ходить пiшки, вiн або ©здить iз кучером Кузьмою лiнiйкою, або верхи на сiльрадiвському жеребцi Дуна©, осiдланому старим горiховим сiдлом, що взяте не менше як на двадцять мiдних заклепок. Сiдло це Гнат конфiскував у куркуля на хуторах i розповiдав про нього цiлi легенди, що буцiмто на ньому ©здила на прогулянки сама донька степового магната Бразуля, Марiя Бра-ауль, що воно перейшло ©й у спадок вiд старинного козацького роду, а той рiд вiдбив те сiдло в татар. - А чому воно на заклепках? - питали дядьки. - Бо в тi© Бразулихи було таке озаддя, що як сяде, то сiдло - хруп напополам i розколеться. Так його через те й на шпуги взяли. А позаддя таке було здорове через те, що Марiя, зна╨ш-понiма╨ш, багато овечого лою пила, - пояснював дядькам Гнат. Посидiвши хвилину на стiльцi, Гнат обiрвав свист, тупнув ногами об пiдлогу, оббиваючи грязюку. - З хуторiв ©ду, - хрипко сказав вiн. - Воно й видно: так брагою вiд тебе й несе. Гнат байдуже лупнув очима, губи його знову склалися в дудочку. - Перестань свистiти, це тобi не в конюшнi! Гнат обiрвав свист, ляснув нага╨м по халявах: - По заготовках ©здив. З м'ясом, зна╨ш-понiма╨ш, ще не так, а з яйцями бiда. Зривають план. У тебе теж, зда╨ться, недовиконано. Гнат вийняв засмальцьований блокнотик, розгорнув його, з-помiж листочкiв посипалися крихти i тютюнова потеруха. - Точно. Недовиконання плану. Якi ж ти заходи будеш вживати? - Посаджу все правлiння на гнiзда - хай несеться. - Ти, зна╨ш-понiма╨ш, зубiв не скаль! ╙ решенiв за порушення строкiв виносити догани, так що гляди, щоб i ти не доплигався. - У мене зараз сiвба. Так що не до я╨ць. А що в бiса ви з уповмiнзагом робите? - Не тво╨ дiло. Ми тобi не пiдотчотнi. - Ми тобi також... Гнат порипiв шкiрянкою, посвистiв, похвоськав себе нагайкою по халявах i, бачачи, що Оксен з ним говорити не хоче, вийшов надвiр. Оксен знову зупинився бiля вiкна i задумався. "Да, треба будувати новi конюшнi, бо старi вже зовсiм валяться. Та як ©м i не валитися, коли в них ще стояли конi пана Горонецького. А коли це було?.. А Кузько неправий. Вiн дивиться на життя, як пiвень на тiк: можна дзьобнути зернинку на дурничку - добре. Не можна - треба йти в iнше мiсце. Натурально..." Думки в Оксена обiрвалися: в кабiнет зайшов завгосп артiлi Григiр Тетеря. - Пiдводи готовi. Можна ©хати, - сказав вiн i сiв на стiлець. Говорив смирним, тихим голосом, як паламар у церквi. Якусь мить вiн мовчав, потiм розправив долонею вуса, i лице зробилося змовницьким: - У Власiвцi лiс хороший, та тiльки як би нам не переплатити. Коли б сво© грошi, то нiчого, а то ж людськi. Оксен усмiхнувся i заспоко©в старого, що переплатити не повиннi, тому що по других мiсцях ще дорожче. Григiр нiби заспоко©вся, але ще довго прикида╨ в умi, скiльки воно буде коштувати отой лiс на конюшню. Скнарiсть Григора як завгоспа була всезвiсною не тiльки в Троянiвцi, а й по навколишнiх селах та хуторах; не раз траплялося так, що Григiр вичитував хуторянам, якi ©хали через Троянiвку на базар до Зiнькова, за всякi дрiбницi: за дьоготь, що по-безгоспо-дарському плюхав з мазницi, за те, що коняка не так запряжена i вже, напевно, ©й натерло холку хомутом i т.д. i т.п. А в артiлi вiн був ще вибагливiший, ще нещаднiший: скiпався до свинарiв, що не бережуть вiдер, корит, що на тому, мовляв, тижневi зроблено десять нових корит, а де вони тепер? Порозбиванi лежать, бо нiхто за ними не дивиться, нiкому вони не потрiбнi. До конюхiв вiн присiкувався, що в них "збруя горить, як у тих циган". Учора посадив двох лимарiв, так розказують, що ремiння вже к лихiй годинi перетлiло. Ще б пакi Як вони хомути порозкидають по степу, хай дощ на них пiрчить. Особливо похмурий та незадоволений ходив Григiр у жнива. Бозна-коли вiн тодi ©в i коли спав. Кожного ранку, схиливши набiк заклопотану голову, являвся до Оксена i, вийнявши з кишенi жменю зерна, скаржився: - Оце за комбайном назбирав. Де ж таке видано, щоб отак хлiб марнувати? Нi, ти звiльни мене вiд завгоспа, бо не видержу я: печiнка розiрветься, на отаке дивлячись. Або приходив i заявляв: - Кавунiв молотникам не даватиму. - Чому? - дивувався Оксен. - А того, що вiд самiсiнького табору i до Троянiвки - скрiзь по степу жеврiв. - Що жеврi╨? - нiяк не мiг второпати Оксен. - Скибки жеврiють. Якби ж вигризали так як слiд, то не жеврiло б, а то раз-два вкусить - кидав на дорогу. Денис Кошара - то не хлопець, а якась, прости господи, прiрва: вiд Крикливо© балки i до Вишневого - все його скибки валяються. - А звiдки ти зна╨ш, що то його, а не чи©сь iншi? - У нього зуби рiдкi, як на пилцi, - прооре ними, вiдразу видно, чия робота. - Ет, дурницi, - вiдмахувався Оксен. - На скибках грошей не зекономиш. -Я не за скибки, а за людську працю печуся. Кавун - то наш пiт i наша праця, а вiн вибере, сучий син, якнайбiльшого, хряп об колiно, середину ви©сть, а решту в бур'ян. Хоч би товаришу вiддав, як сам не подужа╨. У контору Григiр нiколи не приходив iз пустими кишенями; в них завжди щось бряжчало i подзенькувало: або гайки, знайденi десь на подвiр'©, або гвiздки, або якiсь iржавi старi ключi. Сказавши тепер Оксеновi, що пiдводи вже стоять готовi до ви©зду, Григiр вийняв з кишенi якесь мотуззя i, доки Оксен закривав шафу та вкладав папери, заходився в'язати його. - Хiба нема╨ нових вiрьовок, що ти дрантя докупи в'яжеш? - Авжеж, що нема. - Та слiпий Вихтiр сукав цiлу зимуi Порвали, чи що? - Не порвали, а на лiто держу. Прийде косовиця - рубля притягнути нiчим буде. Вийшли з контори. Надворi повно сонця i голубого неба. Над пiдметами кружля╨ гайвороння, очманiлi вiд тепла горобцi лiзуть прямо пiд ноги, так i хочеться накрити якого-небудь картузом. Бiля колодязя - велика калюжа. Дурнi телята нахиляють голови i нюхають, чим пахне, потiм, задравши хвости, мчать наослiп, розкидаючи ратичками теплу грязюку. IV Тимко пiд'©хав до артiльного двору, коли вже зовсiм звечорiло i чередник гнав з поля овець. Мекаючи на всi лади, вони запрудили ворота, i Тимко притисся з конем до паркана, перечiкуючи, доки схлине овеча рiка. За плечима в хлопця висiла торба з лемешами, якi вiн привiз до кузнi. Коли вовниста хвиля нарештi покотилася двором, Тимко по©хав до кузнi. Назустрiч йому вiд колодязя з двома вiдрами в руках iшла огрядна присадкувата дiвчина з випнутими вперед, не по росту великими грудьми, якi, здавалося, ©й так же важко нести, як i вiдра з водою. Побачивши Тимка, вона здивовано зупинилася i зареготалася. - Оце так козак! - вигукнула вона, насмiшкувато оглядаючи мотузяну збрую, що прикрашала коня. Тимко ворухнув босими ногами, що були запетльованi в посторонки, про©хав, не вiдповiдаючи на ©© регiт. У кузнi Василь Кир, чорний таранкуватий чоловiк рокiв сорока, бив молотком розпечену залiзяку так, що вiд не© розпирскувалися iскри, як золотий дощ. Тимко виклав перед ним лемешi, присiв на пустий ящик. Призвича©вшись до напiвтемряви, що затопляла кузню, Тимко розгледiв що одну людину, що сидiла в куточку, примостившись на купi залiзяччя. Тимко вiдвернувся, аж шия хруснула: то був його ворог по парубоцтву Сергiй Золотаренко. Тепер ©хнi стежечки сходилися бiля Орисиного двору, i хлопцi не здоровкалися i не говорили один з одним. Але сьогоднi в Тимка був такий настрiй, що йому хотiлося придиратися за дрiбницi, i вiн вирiшив зачепити Сергiя, щоб зiгнати на ньому сво╨ зло. - О, та у вас тут i помiчники ╨! Правда ж, дядьку Кир? Тiльки чого це вiн сидить як пеньок? Узяв би молот, грюкнув раз та два - все б легше було на руки ковалевi. Та, правда, як вiн тим молотом грюкатиме, коли в нього сили, як у горобця? Сергiй заворушився в темрявi, кинув цигарку, але промовчав. - Дядьку! Чого це вiн ворушиться, а не вста╨? Може, в нього штани до залiза прикипiли? То я вiзьму жигало та одлiплю? - Звiсне дiло - баришник... Звик на крадених конях тавра випiкати i до людей лiзе, - обiзвався Сергiй. - Е, стрючки© Замовчiть, а то вас обох угомоню. На деякий час запала мовчанка, яка обiцяла ще бiльшу сварку. Тимко сидiв згорбившись, пiдшукував ущипливi слова. - Ходи, Серьожко, я тебе раз по ши© лясну. - Ти сво╨ю силою не задавайся, а то був один такий, та без печiнок залишився. - Ану, геть з кузнi! - визвiрився на них Кир. - Нi, так ви, дядьку, послухайте, що вiн каже, - не зважав нi на якi гальма Тимко. - Отаке миршаве, як зiнське щеня, а й воно нахваля╨ться. Ну, от ми з тобою один на один. Засукуй рукава. Шдходь ближче. Тимко встав, розправив плечi, мiцно вперся ногами в землю. Сергiй застебнув пiджачок, ступнув до дверей. - Тiка╨ш? Трясучка напала? -' Нi, пiду в луг хорошого бича. шукати, - вiджар-тувався Сергiй i вийшов iз кузнi. Тiльки-но вiя вийшов, як у дверях появилася Лукерка. - Здрастуйте, ковалики, - проспiвала вона, розiп'явшись у двернiй .рамi. - Чи не допоможе менi хто-небудь iз вас сепаратор покрутити? Молока навезли, а крутити нiкому. - А що нам за те буде? - торгувався Кир. - Уже куплю вам четвертушку. - Та й годi? - А чого ж вам ще треба? - Здорова дiвка, а не догаду╨ться. - Ги, отакi старi, i вони до молодихi Ходiмо, Ти-мусю, бо з дядьком добалака╨шся... - Ти б Сергiя взяла в придачу... - Нiчого, Тимко й за нього справиться, - зареготала за кузнею Лукерка. Тимко обняв дiвчину, притяг до себе, зашептав на вухо: - Менi четвертушечки не треба, натурою хочу... Дiвчина вирвалася з обiймiв, вiдштовхнула вiд себе парубка. - Ну, ти не дужеi Такого уговору не було. Тимко ще раз хотiв обняти дiвчину, озирнувся, чи нiхто не бачить. Бiля кузнi чорним привидом стояв Сергiй. "Побiжить зараз, усе Орисi роздзвонить. Ну й що ж. То не парубок, що лише одну дiвчину ма╨", - вирiшив Тимко, iдучи вслiд за Лукеркою. В кiмнатi, куди вiн зайшов, пахло молоком, на вiкнах висiли марлевi занавiски; на столi горiла лампа, кидаючи вiдсвiти на блискучий сепаратор. - Ти крути, а я буду наливати, - розпорядилася Лукерка. Залишившись iз Тимком наодинцi, дiвчина вiдразу перемiнилася: iз балакучо© та весело© зробилася мовчазна i насторожена, ходила з опущеними очима, нi разу не глянула на Тимка. Тимко уважно слiдкував за дiвчиною i кiлька раз ловив дивний блиск ©© очей, який вона вiдразу ж гасила сво©ми вiями. Цей блиск збуджував Тимка, i парубок ясно вiдчував, як це збудження щохвилi нароста╨. Лукерка не пiднiмала на парубка очей, але вiдчувала, що вiн дивиться на не©, i палахкотiла лицем. Закiнчивши роботу, Лукерка, не говорячи нi слова, повела Тимка.вдвою комiрчину, де вона iнодi, як було багато роботи, залишалася спати, i, завiсивши вiкна та поставивши на стiл лампу, вийшла в сепараторну. Тимко сiв на стiлець, горiв, як у вогнi. "Сама заманила. Оце дiвчина©" - било йому в гарячий мозок. Лукерка внесла шматок хлiба i бляшаний кухоль сметани, подала Тимковi. - Ти, мабуть, втомився. По©ж трохи. Бач, як тебе в пiт кинуло! Вона смiло пiдiйшла до нього i, закотивши фартушок, який пах молоком i ©© тiлом, витерла йому з лоба рясний пiт. Потiм сiла на лiжко, зняла кофточку i повiсила на бильце. - Чогось менi жарко зробилося, - пошепки сказала вона i знiчено посмiхнулася. Тимко вiдсунув бляшаний кухоль iз сметаною, дихнув на лампу. - Лукерко, ягiдко моя!.. Запах ©© сильного тiла туманив йому голову. Вона давалася себе пестити, благала тихим шепотом: - Заспокойся, Тимко. Не треба. ╞© сильнi руки перечили настирливо i непiдкупно. - Тимоньку, хороший, слухай, що я тобi скажу. Слухай же! Але вiн не хотiв слухати. Тодi вона з силою вiдштовхнула його вiд себе, вiн глухо вдарився об стiну головою, притих. Вона пiдiйшла до нього, трохи не плачучи, стала мацати за голову: - Дуже вдарився? Ну, прости. Прости. - Нецiлованою прикида╨шся? - Тимко тихо, але злорадно засмiявся. - А цноту, мабуть, ще пастушкою загубила? Лукерка кинула на плечi хустку i деяку мить стояла, посiпуючи плечима, так, нiби по нiй раптом вдарив струмiнь холоду, потiм ривком вiдкрила дверi: - Iди спати, Тимоньку!.. Не сказавши бiльше нi слова, вийшла надвiр, пiд зоряне небо. Тимко, посидiвши ще деякий час один, теж вийшов... Чорна, загорнута в шаль постать Лукер-ки бовванiла пiд берестом. Вiн пiдiйшов до не©, взяв за руку. Вона не виривала руки, але обличчя вiдвернула i закрила шаллю очi. - Лукерко... Вона мовчала. Тодi вiн узяв ©© грубi, негнучкi пальцi, тихо стис у сво©й долонi i, спотикаючись, пiшов до коня, що був прив'язаний бiля кузнi. "Як по-дурному все вийшло", - подумав вiн, неслухняними пальцями розмотуючи вуздечку. "Стiй, чорт!" - впiвголоса лаяв Тимко коня. Потiм чiпко схопив за гриву, вiдштовхнувся сильними ногами вiд землi, сiв на теплу кiнську спину i озирнувся назад. Пiд берестом, як i ранiше, стояла Лукерка. Вона стояла, повернувши голову до лугiв, вiд яких несло вологою, потiм не то схлипнула, не то зiтхнула i тихою ходою пiшла в хату. Тимко ще трохи чекав, гадаючи, що, може, вона вийде, але вона не виходила. Тодi вiн розiбрав повiддя i також тихо, повiльно по©хав до конюшнi. Здавши коня конюхам, вийшов за ворота артiлi i довго стояв пiд парканом, думаючи, що йому тепер робити i куди йти. Спочатку в нього була думка йти додому i добре виспатися, але чим довше вiн стояв i чим довше дивився на чудову весняну нiч, що моргала до нього зорями i вiяла свiжiстю лук i лугiв, тим бiльше i тим швидше починала шумувати в нього парубоцька кров, забиваючи навiть те тяжке почуття, яке вiн винiс пiсля зустрiчi з Лукеркою, - почуття сорому i парубоцько© невдачi. Йому було якось не по собi, i Тимко знав, що коли вiн ляже спати, то це тяжке почуття буде мучити його ще дуже довго, i тому вiн хотiв зараз якнайшвидше заглушити його, хоча й не знав чим. Найбiльше в нього надi© було на те, що вiн зустрiнеться з кимось iз сiльських хлопцiв, пiдуть балачки, смiхи-пересмiхи i все забудеться, тому вiн нiкуди не йшов i пильно прислухався, чи не обiзветься де-небудь парубочий голос, чи не почу╨ться парубоцька пiсня, хай хоч i на Залужжi, кат його бери. Вiн ладен був зараз тюпашити куди завгодно, аби розвiяти свою нудьгу i непри╨мно смокчуче почуття, що давило його за , серце. Але всюди було тихо. З Ташанi валувала пара, заволiкаючи придорожнi верби, що здаля були схожi на величезнi ожереди сiна, криючи дорогу, ташанський мiст. Десь за рiчкою гув болотяний бугай, в осоках покахкувала час вiд часу дика качка, в сазi одноманiтно, безконечно кричали деркачi. I раптом хтось тюгук-нув, та так тюгукнув, що аж по водi ляснуло, аж в очеретах шелеснуло - i покотилося левадами, лугами та байраками, i загубилося десь у глибоких ярах. "Eret" - зрадiв Тимко i щодуху побiг на той окрик i незабаром зустрiв на мосту Гараська Сича, якого вважали в селi трохи придуркуватим. - Ти тюгукав? - Я. - Хлопцiв або дiвчат нiде не бачив? - На картинi всi вони. "I справдi, сьогоднi ж кiно© Як же я про це забув?" Кiно в життi села було видатною подi╨ю, до не© готувалися ще загодя, особливо молодь. Хлопцi, тi говорили один одному на роботi: "Не забувай же. Пiсля-завтрього картина". А дiвчата вимивали коси в та-шанськiй водi, прали блузочки, пахтилися одеколоном "Сирень" i приходили до хати-читальнi чистiсiнькi, напахченi, соромливi i настороженi: а може, й проведе ©© який-небудь кучерявий тракторист iз кiно додому, поцiлу╨ пiд вербами в пахучi коси, пригорне, приголубить, найкращою в свiтi назве, - i тодi вона йому серце, мов квiтку, розкри╨, бо ©й уже давно хочеться любити... Кiно показували в хатi-читальнi тiльки зимою, а лiтом крутили прямо надворi, в садку. Глядачi розлягалися прямiсiнько на травi, а подi© всi розгорталися на бiлiй стiнi: там билися, вмирали, цiлувалися, спiвали, витанцьовували, а раз, коли демонструвався кiнофiльм "Путевка в жизнь", то таке виробляли, що дiльничний мiлiцiонер не витримав i кричав, щоб припинили картину. Оскiльки електромотора не було, то динамку крутили руками. Найчастiше це робив Денис, для загального добра вiн сили не шкодував i викручував сам по п'ять, а то й шiсть частин. Але це траплялося тiльки тодi, коли йшли фiльми любовнi або революцiйнi, в противному разi Денис кидав ручку, свiтло гасло i збудженi глядачi кричали: "Давайте крутiяi" Довго торгувалися, бо нiхто крутити не хотiв, а дивитися хотiли всi, i розшукували Дениса, але вiн на ©х крики не зважав, i розшукати його було не так-то легко: садок великий, дiвчат багато, попробуй знайди його серед темно© ночi. Раз виявив бажання ближче познайомитися iз технiкою Павло. Поплював у руки i крутонув так, що динамка заскреготiла як скажена i поперегорали лампочки. Павла висварили i бiльше до технiки не пускали. ' Тимко спочатку був розiгнався до хати-читальнi, але потiм вiдкинув свiй замiр, бо вже було пiзненько кiно, мабуть, уже давно закiнчилося. Мовчки вiн пiшов пустою сiльською вулицею. - Ги-ги, - засмiявся Гарасько, показуючи кудись у темряву рукою. - Диви, як прижимаються. Пiд чорним стовбуром верби заворушилися двi постатi. - Матвiю, не лiзь, бо вдарю. Матвiю! Ну, що тобi за iнтерес? - тихо гомонiла дiвчина. - А що я роблю? -дивувався парубок. Тимко, не збавляючи кроку, пiшов далi. Але Гарасько йти не хотiв i все просив Тимка залишитися, щоб пiдслiдити, що воно буде далi пiд тихими вербами. - Я одного разу пiдзирав за одною парою, так цiлувалися, - хихикаючи, розповiдав вiн. - А я як закричу: "Ай-я, як вам не соромно", - а вони й порозбiгалися... - I нiхто тебе не трiснув по гамалику? - Нi... Ги-ги. - Не нарвався ти на мене. Я б тебе вiдсупонив... Гарасько урвав смiх, мовчки плуганився за Тим ком, загрiбаючи пiсок сво©ми босими клешнюватими ногами. Так вони ще трохи пройшли селом i завернули на Притулiвку - бiчну вулицю, що йшла пiсками понад Ташанню. Незабаром вони натрапили на громаду i хлопцiв, що сидiли в соснi на пiску. - От i каже капiтан Немо, - чулося звiдти: - "Поховайте мене на золотому морському днi разом iз мо©м човном". Прийшли до нього матроси, стали на колiна i присяглися на вiчну вiрнiсть. I не було нi одного з них, щоб не плакав: так ©м було жаль розлучатися iз сво©м капiтаном. Зодягли вони скафандри, випливли на поверхню моря, глянули, а з морського дна, з чорно© прiрви, жеврi╨ свiтло - то блисне, то згасне. То блисне, то згасне. То капiтан Немо шле сво©й бойовiй командi останн╨ "прощай". - Хомутенкiр студент бреше, - зашепотiв Гарасько. - З унiверситету вигнали, так вiн тепер хлопцiв туманить. - Мовчи, довбня. Пiдiйшли до гурту. Улас продовжував далi: - Так що в кожнiй фантазi© ╨ доля iстини. I настане такий час, що зроблять такого човна, а може, вже й зробили, що вiн буде i плавати, i лiтати. - А правда, що на Марсi живуть також люди, тiльки не такi, як у нас, а з двома головами? - обiзвався з гурту хлопець, i Тимко пiзнав по голосу Марка. - Наука доводить, що життя на Марсi iсну╨, але чи ╨сть там люди i якi вони, поки що невiдомо. Але прийде такий час, що та╨мницi всесвiту, - Улас показав рукою в небо, - будуть розгаданi. - Писалося ж у бiблi©, що лiтатимуть птицi i залiзними носами клюватимуть людей - от i в лiтаки. Нам колись на толоцi дiд Iнокеша розказував. - Тепер, коли наука так швидко пiшла вперед i довела закони, на яких трима╨ться всесвiт, бiблiя - це просто збiрник казок, розрахованих на старих дiдiв, яких мучить безсоння. Бiблiя давно вмерла, i коли б ви, хлопцi, бiльше читали книжок, ви б не слухали дiда Iнокешу i розумiли б, що життя - дуже цiкава штука i що жити - це значить учитися. - Еге, навчишся, - вставив сво╨ слово Марко. - Вiд рання й до ночi на рiллi так ухорка╨шся, що не тiльки за книжку, а й за ложку не вiзьмешся. А ╨ трохи вiльного часу - мати ганя╨, як цуцика. Дров нарубай, води принеси, в корови повичищай. Я так з дому тiкаю. Оце хоч на вулицi вiдпочину та послухаю, що розумнi люди говорять. - Навчiться розподiляти час, i вам вистачить його i на працю, i на читання книжок. Бувають такi днi, коли ви працю╨те менше, наприклад, зимою, отодi берiть у руки книжки i читайте. Великий пролетарський письменник Горький говорив, що все те, що в нього ╨ найкращого, вiн одержав завдяки книжкам. - Коли всi будуть дуже вченi, хто в землi порпатиметься? - сказав Тимко. - Всi в бiлих капелюхах ходити не будемо, треба комусь i в картузах. - У тебе зовсiм невiрне уявлення про iнтелiгенцiю. Ти дивишся на не© очима дореволюцiйного мужика. Ти нiяк не можеш зрозумiти, що без iнтелiгенцi©, без науки неможливий розвиток суспiльства. Люди розумово© працi винайшли трактор. Ти на ньому ореш, радi╨ш, що тобi полегшено працю, одначе забува╨ш подякувати вченим, що вигадали цю машину. - Говори, як хочеш, а я знаю сво╨. Ти от по©хав у мiсто, краватки носиш, а гнойку понюхати бо©шся, хоч сало любиш трiскати. Кожного разу, як у Харкiв ©деш, такого сидора шнуру╨ш, що конякою не пiдвезеш. А вивчишся, то яка нам з того користь буде? Адже тебе в село i цiпом не наженеш. Ти будеш тертися бiля вчених, де-небудь у великому мiстi, та грошi в кишенi гребтимеш, а побачиш у трамва© дядька з мiтком - сахатимешся, як вiд чуми, щоб вiн тобi чистенько© сорочечки не замазав. - Ти помиля╨шся. Я мрiю працювати на селi. - Не бреши© Багато з вас таких, що повивчалися, а на селi працюють? Порозбiгалися, що й чорт iз свiчкою не знайде. Iнтелiгенцiя. При©хав он Микола Шкурупiй до рiдно© матерi в гостi. Насипала вона борщу всiм в одну миску, а вiн носом крутить, уже не хоче з одно© миски ©сти. А мати перед усiма вихваля╨ться: "Слава богу, вивчився мiй Микола на лiкаря. Все ж таки не в колгоспi робити". Так що ж тодi по-вашому, по-iнтелiгентному, виходить? Що в колгоспi роблять однi дурнi? - У суспiльствi iсну╨ розподiл працi. Однi працюють лiкарями, iншi роблять у колгоспi, i нiхто з iнтелiгенцi© ще нiколи не дивився з презирством на людей фiзично© працi. Це твоя вигадка. - Вигадка не вигадка, а я розумiю так: будь ти вчений чи сто раз професор, а вiд простого народу не верни, раз вiн тебе в люди вивiв. - Цiлком вiрно... - А коли так, то чого ти не прийдеш до нас на поле та не скажеш: "Хлопцi, я зараз у вiдпустцi, давайте я разом iз вами в степу попрацюю, понюхаю, як земелька пахне". Адже ти бачиш, як мало в артiлi робочих рук. - Я думав... Я... навiть хотiв. I, чесне слово, я мав такий намiр. - Що нам з того намiру? Ти на дiлi покажи... Був у нашому селi, розказують люди, один дядько, Федiр Смик: двiстi колодок пасiки, п'ять пар волiв, п'ятнадцять десятин землi. Одне слово - багач. А сам тихий такий, смирний, iде селом i перед малою дитиною шапку здiйма╨. Прийдуть до нього селяни - зерна позичить, меду на кутю дасть, а прийдеться до вiддачi - десяту шкуру здере... - Ти що мене iз Смиком рiвня╨ш? - Я приклад наводжу, що в нього, може, теж добрi намiри були, та яке нам до них дiло? Ось ти тiльки що про небо говорив, про зорi. Воно, звичайно, наука. Але ти до неба лiзь, але й про землю не забувай. Ех, оце б тут i спав, - закiнчив свою балачку Тимко i простягся на пiску. - Денис он уже давно хропе. - Його голим на терниння поклади - i то спатиме. Воляча шкура. - Хлопцi, в кого ╨ закурить? У мене на цей раз табак вийшов, - зациганив Марко. - В тебе, як у Кузя, - вiчно кисет порваний. - А ти не шкодуй, i на той рiк уродить. Улас пiдвiвся, високий, гостроплечий, обтрусив од пiску штани. - Ну, ви сидiть, а мiй органiзм проситься на вiдпочинок. На добранiч. - Ходи здоров. У темрявi замелькали бiлi брезентовi черевики Уласа. - Двоногий органiзм, - засмiявся вслiд йому Га-расько. Хтось жартома штовхнув його, вiн поточився i наступив Денисовi на ногу. Денис сiв на пiску, витер рукавом сонну слинку згубiв. - А що, хлопцi, буде,.-як телиця сниться? - запитав вiн басом. - На свiжину десь натрапиш, - засмiявся Гарасько. Денис не зрозумiв його натяку, хоч всi останнi зрозумiли i засмiялися. - Хлопцi, - притишено загомонiв Денис. - Я назнав у одному мiсцi свiжу сметану. У старо© баби Про-копихи повна макiтра назбирана. - У них собака бiля погреба прив'язаний. Трудно. Денис устав, розвалькувате пiшов у темряву. Незабаром почувся шум, трiск i вiн повернувся назад з колякою в руцi, вiд яко© пахло живицею. - Це од собаки. Як загилю, так i не писне. Пiшли. Тимко вибiг наперед, зупинив ватагу. - Хлопцi, уговор такий: що б там не трапилося, один на одного не гавкать. А то прошлий раз ходили на Залужжя курей полохати, всi з води сухими вийшли, а Гараська в сiльраду викликали. Попадемося - усiм мовчать i один одного не видавати. Згода? - Згода. - Тепер я скажу, - виступив i собi Марко. - Дениса за сметаною не посилати. Того разу, як були на Хрипках, вiн, доки вилiз iз погреба, пiвмакiтри випив. Рушили сонним селом. Тiльки хотiли переходити ташанський мiст, як у темрявi загуркотiли пiдводи. Зустрiч з ними була небажаною, тому вся ватага принишкла в рiвчаку, чекаючи, доки вони про©дуть. По мосту повiльно сунули плетенi iз лози величезнi кучi, повнi горшкiв: то ©хали в Зiнькiв на базар опiшнянськi гончарi. В темрявi виднiлася передня коняка з коротким тулубом, чути було, як тихо подзеньку╨ причеплене пiд возом пусте вiдро. Запахло дьогтем i кiнською спiтнiлою шерстю; потiм на однiй кучi пiдвелася голова в смушевiй шапцi i голосно крикнула назад, де чорнiла, наближаючись, друга пiдвода: - Iване, ти спиш? - Сплю. - I я сплю. Кучi, поскрипуючи, пропливали мимо, але ще довго пiсля того в повiтрi пахло дьогтем, кiнським потом i житньою половою, якою було обмощено горшки, щоб не потовклися в дорозi. - Пiшли берегами, - зашепотiв Марко. - Бо тут то з горщечниками, то з циганами христосатися будемо. Уже й так скоро розвидниться. Спустилися з гатки один за одним, крок в крок, як зграя вовчикiв-братикiв. Попереду Тимко, за ним Денис iз герлигою, далi зiщулений, обережний Марко, а за ними всi останнi. Бiля двору Прокопихи зупинилися. З берега ледве видно хатку в тополях, малесенький погрiбничок. - Ну, чого стали? - сердито зашепотiв Тимко. Денис перший полiз через тин, зачепився холошею за кiлок, впав у бур'яниння. Всi попадали на землю, прита©ли дух. Нарештi Денис поповзом пошелестiв у темряву i довго не повертався. Потiм приповз i повiдомив, що на возi пiд повiткою спить Матвiй Глек. - А зна╨те що? Давайте його викотимо разом з возом iз двору, щоб не заважав, - порадив Марко. - Оце дiло! Забули i про сметану, i про небезпеку, чорними тiнями обережно стали пiдкрадатися до повiтки. Матвiй Глек був ╨диний чоловiк у Троянiвцi, який i досi жив iндивiдуально. Славився вiн впертiстю i незгiдливiстю свого характеру. Наприклад, йому говорили: - Сьогоднi у Власiвцi випав дощ... Вiн зараз же йшов на заперечення: - Е, нi, нi, у Власiвцi дощу не було! Це ти брешеш. - Як же так не було? - доказували йому. - Я сам тiльки що звiдти при©хав, ще й одежа не встигла висохнути. - Е, нi, нi. Хмара стояла зовсiм не над Власiвкою, а над Дейкалiвкою. Або йому говорили: - У морi вода солона. - Е, нi, нi, - зараз же заперечував Матвiй. - Якби в морi була солона вода, то там риба не водилася б. До цього домiшувалася його страшна, просто нелюдська заздрiсть i бажання похвастати. - Я, коли сплю, - все на свiтi чую, - не раз вихвалявся вiн помiж селянами. - Учора один чоловiк нiс мiшок iз ноля. Так i знай - пшеницi вкрав на току. А позавчора Вихорiв Тимко iз Тетериною Орисею в степ пiд ручку ходили. Вони таки доходяться... За все це сiльська парубота була на нього давно сердита i весь час шукала приводу насолити старому. От чому всi хлопцi так радо рушили на його подвiр'я. Обережно пiдкралися до повiтки, взялися за роботу. Денис упрягся в голоблi, Марко побiг вiдчиняти ворота, а Тимко знайшов посеред двору якийсь цурупалок, пiшов за-пручувати хатнi дверi, щоб стара Прокопиха, зачувши в дворi метушню, не могла вийти з хати. У воротях Денис несподiвано рвонув "соб", колесо глухо стукнуло об вушак i зачепилося за нього. Хропiння на возi затихло. Хлопцi, як по командi, кинулися навдьори. Денисовi уже тiкати було нiкуди, i вiн присiв помiж голоблями. Пройшла хвилина, друга. На возi знову почулося хропiння. Тимко прибiг iз темряви, тихо спитав, де хлопцi. - Порозбiгалися... - Повезли вдвох. Викотили воза на вулицю, потягли по пiску помiж тинами. Денис хекав, як бик у плузi, раптом кинув на землю голоблi, шугнув у темряву. - Ти куди? - зашипiв на нього Тимко. - Хлопцiв шукати... - Я тебе нашукаю! Ану йди тягни. Денис поплював у руки, впрiгся i поволiк воза далi. На поворотi дороги iз-за верб один по одному вийшли хлопцi. - Свистуни, - лаяв ©х Тимко. Тi винувато пiдiйшли до воза, мовчки стали допомагати везти далi. В тихiй жалобi, як похоронна процесiя, прослiдували сонним селом, бiля ви©зду на полтавський шлях зупинилися, тихо стали радитися, куди везти. Тимко наполягав, щоб на мiст, Ма