усе те, що вкладалося на вози, не загубилося по дорозi i не потовклося, i кожна господарська рiч, така, як вила, граблi, лопата, сокира, ящичок iз цвяхами, брус, тиква для води, прядка, витушка, веретено, бриль, стара свитка, "дiдок" для коси, пилка, дiжка з квасом, - усе це ув'язувалося, бичувалося, обмощувалось, щоб нiде нiщо не стукнулося по дорозi, не схитнулося, не розплескалося, не потрощилося. Хуторяни, бачачи сумлiннiсть троянчан, вже не глипали на них спiдлоба, а працювали разом. Навантаженi деревом пiдводи негайно ©хали на Троянiвку, i за кожною з них слiдував господар, вимiрковуючи, яку ж то йому примiряють садибу. Опiвднi сонце пригрiло так, що в степу, за сторожовою могилою, заструмувало марево, нiби там, на обрi©, пастухи варили кулiш у здоровенному казанi i пара, що виходила з нього, нiжно слалася над землею. Небо було високе, iз слiпучою голубiнню, без жодно© хмаринки. Iз степу долiтав у хутiр теплий душок розпарено© землi, змiшаний iз чадним запахом торiшнiх полинiв. На вiдсоннi, де-небудь за хлiвом або за купою гною, вiдволожена вранiшньою росою земля була чорна i парувала так, нiби ©© тiльки що полили гарячим окропом; на конях, припечена сонцем, парувала шерсть; пiвнi, зачувши весняне привiлля, в ревнивiм осатанiннi розкльовували один одному до червоно© юшки шишкастi гребенi, потiм злiтали на тини i, стiкаючи кров'ю, посилали сонцю свiй бойовий клич; худоба бродила по вигону, пощипуючи молодесеньку травичку, зелений сiк мазав морди i ратицi. Люди працювали, пороздягавшись до сорочок, спини ©х мокрiли вiд поту, а пилки та сокири разюче спалахували на сонцi i слiпили очi. Тимко розбирав хату разом iз Охрiмом i ще двома залужанами. ©м допомагав господар, мовчакуватий, здоровенний чоловiк, зарослий по самi очi чорною бородою, iз звiрячим поглядом чорних страшних очей. Плечi в нього були широкi, руки довгi, голос приглушеного чавунного дзвону. За весь час вiн нi до кого не обiзвався й словом, а взявши сокиру, пiшов у сарайчик i щось там стукав, клепав, стугонiв, майже не визираючи на подвiр'я. Iз сiм'© у нього були жiнка i дочка. Жiнка робила враження затуркано©, забито© iстоти, що, мабуть, на другий день пiсля весiлля вже була вiддана пiд владу свого чоловiка, якого вона, по всьому видно, боялася i намагалася в усьому догодити. Вражало в нiй хворобливе жовте лице i зляканi сухi очi з лихоманковим блиском. Донька ж, яку Тимко вже давно примiтив, була степова красуня. Вона мала дикi, чорнi, як у батька, очi i недоступне, купане в любистковi, лице царiвни, щоки так i палахкотiли рум'янцями i пахли трояндами. Ходила швидко, легко, голову тримала рiвно: постав на не© глек iз водою - i то не схлюпнеться, при зустрiчi з Тимком одвертала голову i прикривала очi довгими вiями. Тимко слiдкував за нею вовчим оком i снував по двору, щоб застукати ©© де-небудь один на один та хоч обняти по-парубоцькому. Але вона, мабуть, була дiвка з догадливих i ходила так, що ©хнi стежки не схрещувалися. Тимко знав багатьох хутiрських дiвчат, якi часто, особливо зимою, приходили до Троянiвки цiлими вервечками, щоб накупити в магазинi рiзного господарського потребу: гасу, мила, сiрникiв, солi. I вони завжди дивували сво╨ю особливою степовою красою: всi були грудастi, тугi, сильнi i дикоокi, з густим вишневим розливом на щоках. Закупивши крам, йшли до себе на хутiр, як зграйка горличок, з високо пiднятими головами, байдужi, зневажливо-презирливi до кинджального вогню залицяльник поглядiв троянiвсько паруботи. Але цi╨© дiвчини Тимко мiж ними нiколи не бачив, i вона все дужче й дужче зацiкавлювала його. З самого ранку вiн крутив за нею головою, як соняшник за сонцем, та шукав зустрiчi хоч на хвилиночку, забуваючи навiть про свою роботу, так що навiть Охрiм це помiтив i зробив наганяй. - Таке дiло нi к чорту не годитьсяi - лаявся вiн. - Тут сорочку хоч викручуй, а на ньому нi росиночки. Ти що, мене за дурника вважа╨ш? - А тобi що! Роби сво╨ дiло. - Ось розкажу Гнатовi, як ти працю╨ш... Тимко мовчки звалив на плечi кiлька лат i, пружинячи ногами, понiс до воза. В цей час молода господиня пройшла по двору. Чорна, блискуча, довга, важка коса ©© непорушне лежала на спинi. Дiвчина зайшла в погрiбничок, потiм виглянула iз дверей i помахала рукою. Тимко кинув лати i, злодiйкувато озирнувшись, пiшов до погрiбничка. - Чого тобi? - запитав вiн, пiдiйшовши. - Допоможи дiжку з капустою витягти. - Дiвчина стояла на драбинi по груди в льоху, смуглявими руками трималася за ляду. - Ну? Чого витрiщився? Тимко слiдом за нею полiз у льох. Там було волого i темно. Вiн об щось спiткнувся i налетiв на не© грудьми. - Причинуватий! - вiдштовхнула його дiвчина. - Темно менi. Нiчого не бачу. - Iди сюди. В куток. Вона взяла його за рукав i потягла кудись, як у нору. Вдвох вони намацали дiжку, сапаючи, потягли до драбини. В темрявi бачив Тимко, як виблискують ©© очi, чув, як вона диха╨, його обдавало вогнем ©© молодого тiла, бо вона ж була зовсiм близько, i вiн про-стяг руки, щоб обiйняти ©©. Вона спокiйно, з вiдтiнком бридливостi, вiдвела його руку. - Не бiйсь, у самого в селi ╨ дiвчина, а до мене лiзеш? - То й що? - А те, що грiх. - Аби не мiх, а трiшки можна. Як тебе звати? - Звуть, звуть, ще й покличуть. - Чого ти з хутiрськими дiвчатами до нас нiколи в село не приходиш? - А чого ходить? Ти он угору лiзь, дiжку тягни. Тимко знову простяг до не© руки. - Вгомонися, бо батька покличу. Тимко стис ©© в обiймах, гарячив сво©м диханням. - Тату! - закричала дiвчина. - Та кинь ©© геть, сама не витягнеш! - почувся раптом згори жiночий голос, i в льоху зробилося темнiше, бо хтось став на дверях. Тимко метнувся в куток i притих, даючи дiвчинi знаки, щоб вона мовчала, але вона гордо повела головою i голосно крикнула: - Витягну! У мене тут помiчник ╨. - Де ж вiн, що я не бачу? - запитала мати i нахилилася над дiжкою. Тимко виступив iз кутка, дурнувато посмiхнувся. - Ти що, троянiвський? - Умгу. - А чий же будеш? - Вихорiв. - Чи не Улянин син? - Вiн самий. - Як же. Знаю. Ми ще з нею дiвували разом. Ну що ж, витягайте, дiтки, та не пiдiрвiться, бо вона таки до бiса важка, - поспiвчувала мати i пошкрьобала до хати. Коли дiжка була пiднята нагору, обо╨ сидiли на кульках околоту, одне проти одного. Пiсля холодного льоху тепле повiтря обливало ©х, як лiтеплом. В дворi було тихо. За погрiбничком ходила квочка з курчатами, i було чути, як вона стиха поквокту╨, гребеться в землi i шарудить соломою. - Жаль покидати хутiр?-запитав Тимко, глянувши дiвчинi в очi. - А тобi що до того? Ти йди роби сво╨. Погромщик. Вона встала i, бiльше не перемовившись iз ним жодним словом, вийшла iз погрiбничка. Пiсля обiду дядьки прилягли посеред двору на теплих вiд сонця парках i зараз же поснули. Один Тимко сидiв бiля воза, обпершись спиною об колесо, роздумував над долею людей, що перебираються ось на його очах iз одного мiсця на друге. "Де корiнець пустив, там i серце залишив. Вiдай, не одному хутiр снитиметься". Iз хлiва, солодко примружуючись i облизуючи губи, вийшов Охрiм. Розiклавши парки, лiг бiля Тимка. - Чого це ти облизу╨шся, нiби з причастя? Гороб'ячих я╨ць об'©вся? - запитав Тимко. J - А вже ж язик у тебе, парубче, ну, чисто як помело! - буркнув Охрiм i, накривши картузом обличчя, лiг на парки. Тимко також лежав iз закритими очима, але не спав, прислухаючись до навколишнiх хутiрських шумiв. Десь надсадно, як на зарiз, ревiло теля, очевидно, загубивши матку; на вигонi гралася у "квача" дiтвора, i тоненькi дитячi голоси гучно вiдлунювалися в пустих подвiр'ях. "Ось кому все одно, ©м хоч на край - свiту ©дь", -крiзь солодку дрiмоту подумав Тимко, i повернув лице вiд сонця в холодок. Раптом вiдчув, як з вигону запахло споришем: то тихий вiтер, пролiтаючи хутором, принiс його. Вiд землi теж пахло рiдним, болючим i знайомим з дитинства, i цей запах, ця тиша над хутором, тоскне ревiння телятка, веснянi лункi голоси дiтей - все це було рiдним, милим, знайомим, навiвало на нього сон, i вiн, лежачи на животi, уткнувши голову мiж руки, живлячись духом тепло© землi i жадiбно вдихаючи його, непомiтно заснув. Вiн не знав, довго спав чи, може, тiльки одну секунду, як раптом вiдчув, що його хтось штовха╨. Пiдняв голову i здивовано заклiпав очима: перед ним стояла хазяйська донька. - Iди. Тато кличуть... - сказала вона i вiдвернулася. В Тимка похололо пiд ложечкою. - Це не по якому дiлу? Дiвчина не вiдповiла i, гордо закинувши назад голову, пiшла до хати. "Може, вiдносно сватання?" - лiзли веселi думки в Тимкову голову, коли вiн крокував подвiр'ям слiд в слiд за дiвчиною, промацуючи поглядом ©© смуглу, в блискучих кiльцях волосся, шию. В сiнях вiн ущипнув ©© за бiк, вона вiдштовхнула його так гнiвно i так сильно, що вiн поточився, раптово вiдкрила перед ним хатнi дверi. - Здрастуйте! - з ходу прокукурiкав Тимко, зупинившись бiля мисника. Батько,, що сидiв спиною до дверей i м'яв у коритi якесь шкураття, повернувся, страшними чорними очищами глянув на Тимка i, не вiдповiвши на його привiтання, одвернувся знову, продовжуючи свою роботу. Господиня поралася бiля печi, теж не звертаючи уваги на прийшлого. Донька, побрязкуючи намистом, мела косою долiвку, складаючи пухкi, в квiчастих наволочках подушки у широчезне рядно. "Щось тут дуже смаленим запахло", - усмiхнувся про себе Тимко i першим порушив мовчанку: - Що ви менi, дядьку, сказати хотiли? Дядько лiниво повернув волячою ши╨ю, спiдлоба глянув на Тимка. "Такий якби з-пiд мосту виглянув, то не тiльки б грошi, а й голову з картузом забрав би у нещасного подорожнього", - подумав Тимко. - Значить, вам, блудяги, мало того, що ви мене з хати пiд чисте небо викурю╨те, так ви ще й на крадiжку пiшли? Чорна борода його загрозливо заворушилася, iз волохатих, сильних, голих по лiкоть рук краплями стiкала вода. - На яку крадiжку? - здивувався Тимко, потискуючи плечима. - Нiби не зна╨ш? А бочонок з медом хто вкрав? Тимко зодяг картуз, крутнувся до дверей. Дiвчина кинулась йому навперейми. Вiн вiдштовхнув ©© i вискочив надвiр. В двадцять стрибкiв опинився бiля воза, схопив сонного Охрiма за петельки, рвонув на себе; той махнув головою, витрiщив очi. - Де мед? - коротко запитав Тимко. Охрiм витер рукавом сонну слинку, заклiпав вiями: - Який мед? Не випускаючи Охрiма з рук i не даючи йому встати, Тимко поволiк злодiя до хлiва. З хати вибiг розпатланий господар, кричав, розмахуючи руками: - Пусти! Що ти робиш? Пусти! Але Тимко не чув того крику, волочив Охрiма далi, тяжко сапаючи, лице його було озвiрiлим i страшним. За господарем вискочила донька, пiдбiгши, схопила парубка за рукав, але Тимко так глянув на не©, що вона вiдсахнулася, як вiд вогню. Прискочили заспанi троянiвцi i з криком: "Чи ви не показалися?!" -стали розтягати ©х. Тимко водив безтямними очима навколо себе, крутився, як в'юн, намагаючись вирватися iз дужих дядькiвських рук. Охрiм стояв, злiсно посмiхаючись, витирав долонею розбиту губу. - Чого пристали, дурнi? - деренькотiв вiн зляканим голосом. - Ну, знайшов бочонок меду, поласував трiшки. Вiн пiшов у хлiв i принiс звiдти загорнутий у солому i рiзне тряп'я бочонок, видимо, вже пiдготовлений для перевезення до Троянiвки. Господар взяв бочонок i перед тим, як iти в хату, сказав таким голосом, нiби вибачався перед Охрiмом: - Ще якби хоч попросив, а то... - i, не договоривши, поплентався до хати. Троянчани теж розiйшлися до свого дiла, але не дивилися один одному у вiчi i не розмовляли мiж со-. бою. Увечерi, коли навантаженi вози рушили в дорогу, хутiрська красуня догнала Тимка аж за цариною, сунула йому в руки щось тверде, замотане в чистеньку ганчiрку, опустивши очi, сказала: - Чи ще при©деш? - Не знаю. Як пришлють, то при©ду. У не© ревниво блиснули очi: - До сво╨© селючки рвешся? - А хоч би й так... Вона круто повернулася i, опустивши голову, пiшла в хутiр. Тимко теж побiг наздоганяти свою пiдводу. Наздогнавши ©©, озирнувся. Степова красуня стояла на дорозi iз якоюсь хутiрською дiвчиною i щось говорила з нею. Потiм вони обидвi обернулися, глянули Тимковi вслiд, голосно засмiялися i повагом пiшли до хутора. I потiм, скiльки Тимко не озирався назад, нi одна з них не подивилася в його бiк. Вони розмовляли про щось сво╨, хутiрське, яке ©м було дiло до приблудного парубка, що при©хав руйнувати ©хнi хати? "От i зрозумiй. цих дiвчат, - гiрко думав Тимко. - То листочком припала, то бурлить, немов вода. Напевно, вони тiльки для того й народженi на свiт божий, щоб свiй характер паскудний показувати". Тимко розгорнув ганчiрку: в нiй лежала грудка iскристого меду. Вiн лизнув ©© язиком i замружився вiд солодко© розкошi. "Точно, як Орисинi губи, солодкi", - подумав вiн i враз вiдчув, як пiд серцем ворухнулася дрiмаюча туга i боляче вкусила його, i вiн тяжко зiтхнув i зупинився на хвильку посеред шляху, щоб згорнути цигарку. Пiзно вночi останнiм iз хутора ви©хав Гнат Рева. Вiн ©хав трохи п'яненький, бо його пiдпо©ли хуторяни в надi©, щоб декого з них переселив пiзнiше: часом зупинявся бiля розiбраних хат i довго дивився на чорнi купи сухих парок, що валялися на подвiр'ях. Свiтло в хатах уже погасло, i весь хутiр поринув у густу темряву тепло© весняно© ночi. Над хутором залягла тиша, тiльки десь далеко у степу, чути було, погуркував трактор. "Передам у зведеннi, що половину хутора вже переселив, а завтра нажму, щоб i останнiх перевезти", - вирiшив Гнат i, стьобнувши коня, поскакав сонним хутором. В нiчнiй тишi тупiт кiнських копит вiддавався лунко i виразно. Незабаром вiн ви©хав на степову дорогу, що вела до Троянiвки, i пустив коня тихiше. Гнат був у тому мирному воркуючому настро©, який завжди охоплював його тодi, коли справи iшли добре, i, ©дучи, насвистував пiсеньок. Але втома i легке сп'янiння все дужче налягали на нього, i часом вiн дрiмав, опустивши повiддя. Навколо в обiймах степово© тишi нiжилася земля, як приласкана коханим дiвчина: вона дихала i сходила парою, i якби людина захотiла припасти до не© щокою, т^) почула б, яка вона тепла, i спiймала б тонкий, нi з чим, не зрiвняний запах нiжного дихання, в якому особливо вiдчувався гiркуватий трунок зрiзаних плугом корiнцiв. На полях, що розстилалися обабiч дороги, чулися невиразнi шерехи: то трiск сухого бур'яну пiд чи©мись обережними кроками, то прича╨не шарудiння, то стриманий писк. Може, то гуляли бiля сво©х нiрок ховрашки, а може, поверталися iз невдалого полювання лисицi. Iнодi в повiтрi шумiли пташинi крила: то пролiтав ворон, а може, летюча миша. Iнодi iз степово© пустелi линув тужливий людський крик, не залишаючи пiсля себе нi луни, нi вiдголосу: то кричала сова. Вiд того крику робилося страшно i моторошно, так, що навiть Гнат прокидався вiд нього, сполохано озираючись навколо. Одного разу вiн, прокинувшись вiд дрiмоти, на хвилину зупинив коня, постояв, прислухався i навiщiдьк повернув на глуху дорогу, об'©здом, але не про©хав i де? сяти метрiв, як знову повернув назад. Коли б його запи-. тали, навiщо вiн так робить, вiн би не мiг вiдповiсти. Кiнь, зачувши пiд ногами знайому дорогу, пiшов охот-нiше, але бiля троянiвського яру затупцювався i, тремтячи шкiрою i поводячи вухами, закляк на мiсцi, не бажаючи йти далi. Гнат боляче вдарив його канчуком попiд пузом. Кiнь пiшов, але все рiвно неохоче, обережно промацуючи тонкими ногами грунт i ще бiльше тремтячи шкiрою. Стали спускатися в темний яр, звiдки повiяло холодом i проваллям. За кущами терну почувся тихий шелест. - Хто там? - голосно крикнув Гнат, мацаючи в кишенi рублену ручку револьвера. Темрява мовчала. Тодi Гнат рушив далi i став пере©жджати струмочок, що дзюркотiв унизу. В один стрибок кiнь перелетiв його i, напружившись, понiс вершника на крутий схил. I тут Гнат почув, що ззаду нього щось ляснуло. Вiн припинив коня i озирнувся, щоб глянути, що там таке, але в ту ж саму хвилю з яру бабахнуло ще два рази i кулi просвистiли десь зовсiм близько. Гнат зрозумiв, що то по ньому стрiляють, i, припавши до гриви коня, погнав селом. Скаженим чвалом пролетiв усю Троянiвку i зупинився лише тодi, коли добiг до Бе╨во© гори. "Що ж це я? Куди це я? Я ж про©хав сiльраду". Вiн крутнув коня назад i раптом вiдчув, що в нього помiж пальцями тече щось тепле i що повiддя в лiвiй руцi зробилося слизьким. "Мабуть, руку об сiдло розбив". Вiн труснув рукою i тихо застогнав вiд болю, i тiльки тодi зрозумiв, що поранений. "Треба перев'язатися, а то кров'ю зiйду", - майнула в головi думка, вiн тихiше по©хав до сiльради. Кинувши бiля порога коня, розбудив виконавця i послав його за фельдшером. Той прибiг, переляканий, i при свiтлi сiльрадiвсько© лампи став робити перев'язку. За його словами, рана була пустяшною: куля пройшла через м'якi тканини, так що через тиждень заживе. Коли перев'язка була закiнчена, Гнат взяв з нього слово, що вiн нiкому не скаже, що трапилося з головою сiльради, i вiдпустив його додому, а сам подзвонив у район i викликав мiлiцiю. Зробивши це, Гнат сiв за стiл i став чекати Дороша i Оксена, за якими було послано виконавця. Дорош i Оксен увiйшли, стривоженi i збудженi: дорогою язикатий виконавець розказав ©м, що "голову ранено, i хто зна, чи до ранку доживе. Там кровищi натекло - повна сiльрада!" - Що сталося? - запитав Оксен, витираючи спiтнiлого лоба. Гнат ворухнув рукою на перев'язi, зморщився вiд болю. - Якась зараза стрiляла по менi iз троянiвського яру. - Коли? - Годину назад. Я викликав мiлiцiю. Вранцi розпочнемо слiдство. - От тобi гiркий доказ того, що прита╨ний ворог ще не перевiвся по наших селах, - нервово посмикуючи ши╨ю, обiзвався Дорош. - Ну, знаеш-понiма╨ш, про теорiю потiм будеш говорити. - Гнат узяв у здорову руку олiвець. - Давайте розберемо, хто в нас ╨ такий на прикметi, щоб накрити, доки вiн нам п'яток не показав. "Що ж тут? Особиста помста чи полiтична акцiя? Як би там не було, а могли б Гнатовi голову продiрявити, i тодi думай, як хочеш. Ясно одне: який би там Гнат не був, якi б у нього не були помилки, а вiн - Радянська влада на селi, i раз по ньому стрiляли, значить, комусь ця влада кiстю в горлi сто©ть. Ось якi справи творяться в тихiй Троянiвцi", -роздумував Дорош, мерзлякувато струшуючи плечима i щiльнiше загортаючись у шинелю. - Це хтось iз хуторян жахнув, - обiзвався пiсля довго© мовчанки Оксен. Вiд пережитого страху у нього покруглiшали очi i тихо посмикувалися вибiленi тривогою губи. - Я ваших людей не знаю, - вставив Дорош. - Але менi зда╨ться, що без Джмелика тут не обiйшлося. - Трудно вгадувати. Може, якраз Джмелик тут i нi при чому. Хоча... звичайно, вiн наволоч. Про це всi знають, - в тяжкiй задумi опустив голову Оксен. - А в мене ╨ другий на примiтi, - загадково примружився Гнат, - Улас Хомутенко. Дорош пильно подивився в очi Гната, ламаючи його гостро вiдточений погляд. - Ну, ти пiд цей шумок чесного хлопця не заплутуй. Я за нього ручаюсь. - Ти менi не вказуй! - закричав Гнат i стукнув здоровою рукою по столу, аж перекинулася чорнильниця. Чорна, як дьоготь, пляма розповзлася по чистому аркушевi паперу. - Я, зна╨ш-понiма╨ш, в жизнь, як в орлянку, граюсь, а ти всяких гадiв покривати будеш? - Замовчи! - спалахнув Дорош, гнiвно блиснувши окулярами. Шия його вже не смикалася, а витяглася i задубiла, очi застигли, мов склянi, рот судорожно зiвав, не в силi виштовхнути слово, а права рука, з великим зусиллям розжимаючи пальцi, тяглася за стаканом iз водою. Оксен швидко налив йому води, подав у руку. Дорош зараз же взяв ©©, але пити не мiг: йому мов клiщами перехопило горло, i вiн задихав швидко, iз перехватами. Поставив стакан на стiл i опустився на стiлець, весь покрившись дрiбним, як роса, потом. - Не можна брати всiх пiдряд, - сказав вiн через кiлька хвилин, коли трохи опанував себе i заспоко©вся настiльки, що мiг говорити. - Пiд цю крученицю можемо нахапати таких, що нi в чому не виннi. - У нас ╨ органи. Вони розберуться, - огризався Гнат, проте вже не так палко, як напочатку. Вiн розумiв i вiдчував, що Дорош уже зна╨ бiльше, нiж треба, i не попустить йому i не помилу╨. - А ми ж навiщо? Ми сво©х людей повиннi краще знати, чим любi органи. - Ну, наговорилися. Тепер пiшли Джмелика брати, - сказав понуро Гнат, при допомозi Оксена накинувши на себе шкiрянку. - Тiльки без всяких порушень, - попередив його Дорош, застiбаючи шинелю. - Затримувати ми, фактично, не ма╨мо права. На це ╨ прокуратура, що вида╨ ордери на арешт. Ми робимо це тiльки для того, щоб полегшити роботу нашим органам. - Там видно буде, - понуро буркнув Гнат. - Такому, як Джмелик, i в морду не грiх дати. Вийшли iз сiльради. Надворi було темно i тепло. Над Бе╨вою горою ледь-ледь свiтлiло небо. Меркли, туманились зорi. На луках, понад Ташанню, густими хвилями перекочувався туман. Грузнучи по щиколотки в сипучому, трохи вологому пiску, всi тро╨ вузенькими провулочками спустилися вниз до Ташанi. Через лiщиновi ворiтця зайшли в двiр. У густих вербах прича©лася, огорнута темрявою, маленька хатинка. Гнат пiдходить до не© i довго стука╨ в шибку. Незабаром за дверима чу╨ться притишений шелест i заспаний старечий голос пита╨: - Хто там? - Iменем Радянсько© влади, вiдкривайте. Дверi вiдхиляються. Гнат мнеться, обтупуючи з чобiт пiсок. Перший заходить Дорош, а за ним Оксен. Стара метушиться в темрявi, як миша в пастцi, нiяк не може намацати на карнизi сiрникiв. Нарештi вона засвiчу╨ каганчик, тремтячою рукою ставить на припiчок. З лави пiдводиться постать у бiлому, жмурячи на свiтло очi, пригляда╨ться до при-i йшлих. - По мою душу з'явилися? - Одягайся. Джмелик бере iз лави штани, спокiйно одяга╨ ©х, твердо стоячи на однiй нозi. Потiм, вiдкривши скриню, вийма╨ свою синю з бiлими гудзиками парубоцьку сорочку, натяга╨ малесенькi чепурнi чобiтки, вийнявши з кишенi кавалерiйсько© куртки роговий гребiнчик, розчiсу╨ сво© буйнi, скуйовдженi ввi снi кучерi. Все це вiн робить поволi, розважливо, так, нiби йде не пiд арешт, а на хутiрське грище. Потiм бере торбину, кида╨ туди шматок сала i окра╨ць хлiба, по-господарськи ув'язу╨ ©© мотузкою. - Швидше, - говорить йому Дорош. - А-а, i камiсар тут?! - радiсно вигуку╨ Джмелик, так, нiби вперше його бачить. - Здоровенькi були в мо©й хатi! Дорош показу╨ на прострелену руку Гната: - Твоя робота? - Нi, не моя, - смi╨ться Джмелик i заперечливо крутить кучерявою, попишнiлою вiд гребiнця головою. - Коли б я з ним покумався, вiн би вже сюди не прийшов. - Ну, досить. Виходь. Джмелик накида╨ на плечi куртку, ступа╨ до дверей. - Куди ж ти, сину? Вiн зупиня╨ться вiд того крику зненацька, просто в дверях. - Щаслива ти, мамо, - говорить вiн, не повертаючи голови. - Чоловiка забрали, а тепер сина мотуз ують. Зоставайся здорова! - I, гримнувши дверима, виходить надвiр. Свiтанкова iмла огорта╨ чотири постатi, що вiддаляються вiд хати по бiлому пiску, i п'яту, яка заклякла бiля лiщинових ворiтець чорною примарою. Бiля школи Джмелик несподiвано рвонувся i побiг у верби. - Стiй! - закричали всi тро╨. - Стiй! Стрiлять будуi - загорланив Гнат, добуваючи з кишенi револьвер. Джмелик зупинився, почекав, доки до нього пiдбiжать конво©ри, засмiявся, блискаючи зубами в темрявi: - Хоч би пукалку iз собою яку-небудь узяли, а то втiк би - чим переймали б? Гнат, задихавшись, пiдбiг до Джмелика, помахав йому попiд носом вороною цiвочкою: - А оце бачив? - О! Це друге дiло, - зареготав Джмелик. - Тепер пiду, як овечка, i тiкати не буду. Так що заховайте бандуру в кишеню. Коли зайшли ,до сiльради, там уже були оперупов-новажений i слiдчий. Гнат коротко розповiв ©м про все, що трапилося. Уповноважений записав свiдчення в протокол i розпорядився вiдносно Джмелика, якого тимчасово заперли в сiльрадiвський сарай i поставили як охорону одноокого Кузьму з гвинтiвкою. - Дядьку Кузьмо, ви, глядiть, не приспособте дуло до плеча та не застрельте мене отут у сара©, - настрашеним голосом просив Джмелик. - Щитай, що й пристрелю, коли будеш отак шка-барчати. Тобi сказано, що ти як арештант не должен розговарювать, так i замовкни, - погрожував Кузьма. Слiдство закiнчилося тим, що по справi Гната, крiм Джмелика, було заарештовано чоловiк вiсiм хуторян, яких через тиждень, за вiдсутнiстю доказiв, випустили, а Джмелика тримали далi. На слiдствi вiн брехав, на чiм свiт сто©ть, мiняв показання, плутав, викручувався, нарештi вiдверто сказав слiдчому: - Ось що, лягашики, в Гната я не стрiляв, бо не було з чого. I ви мене бiльше не морочте, а засилайте скорiше в Сибiр, бо тут пропаду з нудьги. Але його висилати не поспiшали, i вiн сидiв у районнiй пересилцi. Коли його випускали на прогулянку, вiн занудьгованим, повним туги поглядом шниряв по чистому весняному небу, проводжаючи сумними очима голубiв i всяку перелiтну птицю, а по ночах йому снилася Троянiвка з ©© зеленими левадами i бiлими гусьми на тихих ташанських плесах. XIX - Ну, як ви гада╨те, вистачить сiна на зиму? - запитав Дорош, показуючи на зеленi луки, що вже просили коси. Кузь, що пас на трясовинi колгоспну худобу, перестав стругати ножиком вербову палицю, прикинув оком: - Як з умом, то вистачить, а без ума, то ще й мало буде. Вiн розстебнув чорну, порвану на плечi сорочку i насунув на очi картузика. Слiпучi "зайчики" сонця, що танцювали на Ташанi, химерними тiнями ворушилися в нього на обличчi. - Та-ак, - зiтхнув Дорош. - Все можуть зробити людськi руки, коли захочуть. - Пiд вашим керiвництвом ми... - Навiщо ти так говориш? - сердито перебив його Дорош. - Адже добре зна╨ш, що як би я не керував, а без людей нiчого не мiг би зробити. Завтра переганяйте корiв на Грузьку. Тут уже пасовиська витир-лували. Обiйшовши сво╨ товарове господарство, Дорош десь пiсля снiданку з'явився в контору. Оксен мовчки подав йому листа. Дорош узяв блакитний конвертик i похапцем розiрвав. На маленькому аркушику було надруковано всього кiлька рядкiв, у правому кутику вгорi стояв напис: "Суворо та╨мно", Дорош прочитав записку, згорнув ©© вчетверо i поклав у нагрудну кишеню. Пiдiйшовши до вiкна, довго стояв, замрiявшись, i тихий сум огортав його душу. - Чого це ти надувся? - весело загомонiв Оксен, що, сидячи за столом, клацав на рахiвницi, пiдраховуючи, який приблизно урожай сiна буде в цьому роцi. На лiто вiн завжди голив голову i сидiв, як татарський мурза. Дорош не мiг дивитися на нього без посмiшки. - В район мене викликають, - гасячи посмiшку, вiдповiв Дорош. - Чого це ©м припекло? Зараз роботи по горло. - Сам не знаю. Там скажуть... - Ну, коли так, то ©дь, тiльки не барися: сам бачиш - пора така, що день рiк году╨. Я думаю завтра вже почать косовицю. За Ташанню вже сiна готовi. Тобi який транспорт треба? Лiнiйку запрягти? Не хочеш? Ну, тодi я звелю засiдлати Ластiвку. Конина смирна, якраз для такого кiннотника, як ти. Через пiвгодини Дорош, горблячись у сiдлi i гуцаючи тiлом не в лад конячiй ступi, про©хав мимо Оксена, що стояв на ганку. - Попускай повiддя, тодi вона вiльнiше пiде. Пiхтура! - крикнув, усмiхаючись, Оксен. Дорош картинно, по-гусарському, випрямився в сiдлi, садонув кобилицю каблуками пiд боки i, трохи не злетiвши з сiдла, зник за ворiтьми. Орися, що несла через дорогу на коромислi вiдра з водою, забачивши дивного вершника, лукаво заграла бровами, голосно засмiялася. - Вам пощастить. З повними перейшла! - крикнула вона Дорошевi вслiд. - По-о-ба-чи-мо, - вiдповiв Дорош, якого трясло, i тому голос його рвався. Блискуче, омите недавнiм дощем вiття придорожнiх верб нiжно постьобувало його по грудях i картузi, бризкало теплою росою на лице i руки. На узбiччi дороги виладувалася верхи на палицях дiтвора, завидь-кувато глядiла Дорошевi вслiд. "Iч, кiннота", -пiдморгував ©м Дорош. Вони притихли, доки вiн про©хав, а потiм з гиканням та iржанням понеслися по дорозi, вибасовуючи та прикевкуючи, як справжнi жеребчики. Зiбравшись на Бе╨ву гору, Дорош погнав Ластiвку швидше i пополуднi був у Зiньковi. Мiстечко лежало на горi, припечене сонцем. Дощ тут випав менший, так що ледве прибив пилюку, яка пахла пiсля дощу так, як пахне змазана глиною черiнь печi. Про©хавши мимо мiського парку, Дорош завернув у вузеньку тiнисту вулицю, обсаджену осокорами, i добрався до вiйськкомату. На задньому дворi прив'язав до конов'язi кобилицю, витрусив iз гiмнастьорки та картуза дорожню пилюку, застебнувся на всi гудзики, пiдтягнув ремiнь. Наламавши в дворi полину, зробив з нього вiничок, обмiв ним сво© закуренi чоботи i тiльки тодi зайшов до примiщення. У темному коридорчику штовхалося чоловiк тридцять людей. Деякi з них сидiли на лавах, деякi стояли, iншi попримощувалися навпочiпки попiд стiнами. Дорош запитав одного, навiщо ©х сюди викликано i що тут взагалi робиться, той вiдповiв, що нiхто нiчого не зна╨, бо тi, що виходять "он з тих дверей, нi про що не розказують". Сухорлявий, приблизно Дорошевого вiку громадянин у гiмнастьорцi iз слiдами трьох кубикiв на петлицях встряв у розмову i висловив припущення, що сюди викликано переважно середнiй комсклад i що ©х заберуть на лiто на перепiдготовку. - Або в Яреськи, або в Охтирку. Кожного ж лiта ©здимо, - додав вiн. У вiйськкоматi мiж тим був рух i пожвавлення. Молодесенька машинiстка iз занепоко╨ним личком бiгала по коридору i зазирала то в тi, то в iншi дверi, шукаючи якогось капiтана Профатiлова. Кiлька разiв iз дверей кабiнету виходив середнiх лiт майор i, димлячи цигаркою, впiвголоса ввiчливо вичитував маши-нiстцi за те, що вона неуважна i знову переплутала списки. Машинiстка червонiла, просила пробачення, притискувала до грудей зелену папку i, ображено задравши голову, топала каблучками по коридору, поширюючи пiсля себе при╨мний запах гострих духiв. Цей же самий майор часто висилав за дверi молодшого лейтенанта-пiхотинця, виголеного, пiдтягнутого, з новою блискучою кобурою при боцi, видно, недавно випущеного з училища. Вийшовши за дверi, молодший лейтенант випрямлявся, з цоканням зводив докупи каблуки хромових чобiт i дзвiнким, срiбного тембру голосом викрикував прiзвище того, кого викликалося до кабiнету вiйськкома чи на комiсiю. Хто-небудь у темному коридорi говорив "╨сть" i проходив до дверей. Молоденький командир ввiчливо пропускав його поперед себе i, знову прицокнувши каблуками, акуратно i майже беззвучно закривав за собою дверi. "Iч, який щиглик! - в захопленнi дивився на нього Дорош, милуючись його вiйськовою виправкою. - Такий пiде далеко. При штабах подiбнi люди високо цiняться". Десь о четвертiй годинi дня викликали i Дброша. В першiй кiмнатi його заре╨стрували i послали на медогляд. У великiй кiмнатi сидiли лiкарi в бiлих халатах i оглядали запасникiв. Сива жiнка-терапевт, дещо збентежена худорлявiстю Дороша, покрутила його на всi боки, задала кiлька незначних питань, якi задаються майже всiма лiкарями свiту, знайшла його органiзм без особливих змiн i вiдiслала до невропатолога, веселого, добродушного дiда, який, дiзнавшись про те, що Дороша контузило, оглядав його причепливiше i уважнiше. Вiн посадив Дороша на табуретку, заставив хитати ногами, бив малесеньким молоточком по колiнах, розписував спину i груди червоними смугами, детально розпитував, чи не було в нього останнiм часом припадкiв, вiдтягав вi©, зазирав у очi, водив пальцем перед очима, заставляв присiдати, примушував стояти, закривши очi i витягши поперед себе руки, потiм сказав: "М-мда!" - поплескав Дороша по спинi пухкою, як подушечка, рукою i повiдомив, що огляд закiнчено. Дорош знову вийшов у ту саму кiмнату, де його ре╨стрували, i молоденький командир-пiхотинець провiв його через коридор до кабiнету вiйськкома. Кабiнет, у який зайшов Дорош, був маленький, але затишний при опущених шторах, що затiняли кiмнату вiд сонця. За столом сидiв маленький, рiзкий в рухах, енергiйний чоловiк у формi майора. Вiн привiтав Дороша кивком голови, швидко промовив, як вiн, мабуть, говорив сьогоднi всiм: - Двi пари бiлизни, дводенний запас харчiв. Явка без запiзнень. Можете йти. Дорош приклав руку до картуза, зробив поворот i пiшов до дверей. - Секундочку. Ви лейтенант Дорош? - Так точно! Вiйськком пошарив по столу руками i, знайшовши якийсь папiрець, пробiг його очима. - Зайдiть у райком. Вас там хочуть бачити. - ╙сть! - кивнув головою Дорош i вийшов iз кiмнати. У райкомi його прийняв перший секретар Корнi╨нко. - А, Дорош. Сiдай. Я зараз. Вiн щось записав у блокнот, кудись подзвонив, з кимось полаявся, потiм викликав секретарку, довiдався в не©, коли призначенi збори в продкомбiнатi, i деякий час сидiв за столом, задумавшись. Враз лице його зробилося холодним, губи суворо пiдiбгалися, I по тому, як вiн перекладав по столу з мiсця на мiсце якiсь папери i то вiдкидався на спинку стiльця, то знову займав сво╨ робоче положення, було видно, що вiн нерву╨ i намага╨ться стримати сво© нерви. - ╞деш в армiю? - нарештi запитав Корнi╨нко i пильно глянув на Дороша. - Тiльки що пройшов комiсiю. - Що ж. Знiмайся з облiку. Корнi╨нко деяку хвилю помовчав. - Твою особисту справу перешлемо у вiйськову частину, в якiй ти служитимеш... хоча хорошого в тво©й справi мало. - Це щось нове, - насторожився Дорош. Корнi╨нко почервонiв так, що обвислi щоки його зробилися сизими, одним ривком вiдшвиргонув од себе стiлець. - Так. Нове. Покрива╨ш сумнiвнi елементи на селi. Навiщо брав пiд захист Хомутенка, коли на нього повно компрометуючих матерiалiв? В селi роблять замахи на комунiста-активiста, а ти в народники лiзеш? Я тво© iнтелiгентськi теорiйки сво©м пролетарським духом давно чув. - Що значить "лiзеш"? - незвичайно тихо запитав Дорош. - Я служу народовi. Я за нього кров пролив... - Нащот кровi - бросьi Ти дума╨ш, у нас нема фактiв, що ти хотiв здатися фiннам у полон? Дорош тремтячою рукою витер iз лоба пiт. - Я? Вiн устав, блiднучи, плутаючи ногами, пiдiйшов до столу. Вiн нiчого не сказав, нiчого не спитав, вiн тiльки стояв, похитуючись, як п'яний, дивлячись просто Корнiенковi в очi, i погляд його був гострий, як лезо бритви, i Корнi╨нко не витримав, опустив голову. Дорош рвучко повернувся i, часто пересмикуючи худенькою ши╨ю, кроком смертельно зранено© людини вийшов iз райкому. Вiн сiв у скверi на лавцi i сидiв так довго, згорбившись, поклавши на колiна руки, вiдчуваючи, як щось м'яко давить його за горло i виклика╨ рiзь в очах. Потiм вiдв'язав Ластiвку i тихим кроком ви©хав з мiстечка. Йому треба було ©хати полтавським шляхом, але кобила звернула на манилiвську дорогу, i вiн не помiтив цього, не звернув на це уваги, не торкнувся рукою поводiв. Сонце схилилося на захiд i не пекло вже так дошкульно, як ранiше. Тихий вiтер подихав iз-за Бе╨во© гори, приносиш iз степу свiжий запах трав i денну прохолоду манилiвського лiсу, що зеленiв на горбах. Сивий полин i листатий подорожник кущилися обабiч дороги, злегенька припорошенi пилом. Зеленi хлiба котили хвилi з горба на горб, з горба на горб, як море в легкий бриз. Незважаючи на малесенький вiтерець, парило i робилося душно. Ластiвки лiтали понад самою землею, мовчки, без щебету; шулiка, розпластавши крила, висiв непорушне у синiм небi. Ластiвка жадiбно тяглася губами до зелено© травички i нарештi запаслася. Дорош сплигнув iз сiдла, розминаючи замлiлi вiд незвично© ©зди ноги, пiшов до могутнього береста, що рiс недалеко вiд лiсу над дорогою, i, розстебнувши на грудях гiмнастьорку, лiг на траву. Земля нiжно холодила його розпаленiле тiло, вiн з при╨мнiстю вiдчував це i кiлька раз вдихнув на повнi груди пахуче лiсове повiтря. Ластiвка паслася зовсiм близько, i було виразно чути, як вона щипав траву. Тихий шум лiсу, синява високого неба, запах зелених трав - все це зливалося з гомоном потривожено© кровi i наповняло серце Дороша невтiшним болем. I вiн вiдчував, що серце його там, у грудях, кровоточить i пече, пече нестерпно. Вiн повернувся грудьми вниз, до землi, гадаючи, що так йому буде легше, i, поклавши голову на руки, закрив очi. I як тiльки вiн ©х закрив i полежав так хвилину, другу, звiдкiлясь, iз самого дна його душi, став просочуватися ще гострiший бiль I потихеньку, але настирливо, з якоюсь злорадною втiхою поколював голочкою серце: пiдступить, кольне i затихне, пiдступить, кольне i затихне. Вiн, постогнуючи, згрiб рукою за лiву сторону грудей, тихесенько стяс ©©. I бiль нiби злякався його i теж затих, але замiсть того в голову настирливо лiзли спогади, не менш болючi, як i ота печiя пiд серцем. I згаду╨ться Дорошевi. Нiч. Мороз. Снiг. Глухий, як осипи з пiщаних барханiв, шум сосен. По снiгу бредуть бiйцi. Мовчки, насторожено, тихо, безшумно. Помiж деревами промелькне заморожений до скону, як льодяна кулька, мiсяць, освiтить обличчя людей, кине на них синю мертвяну тiнь i знову щезне за хмарами. Там, за валунами, що чорнiють попереду, фiнський дзот. Його треба взяти. Дорош iде разом з бiйцями в полушубку i бiлому маскхалатi. В горлi у нього сохне, дихання перерива╨ться, в головi молотить кров. Йому зда╨ться, що на нього цiлиться смертю кожна соснова гiлка, кожний камiнь i хитро пiдпускав по-ближче, щоб обрушитися свинцевим гарячим дощем. Йому не страшно, тiльки ноги робляться такi тяжкi, що без фiзичних зусиль ©х не можна переставляти. Дорош виразно чу╨, як поряд iз ним тяжко сапа╨ бо╨ць, i Дорош пошепки погрожу╨, щоб вiн дихав тихiше, бо йому зда╨ться, що там, у кам'яному черевi, ворог уже чу╨ те сапання i вже бере ©х на прицiл. Вони вже бачать похмуру груднину дзота, уже чують, як звiдти несе чужим духом. I раптом все змiшу╨ться. Вiн уже не бачить того бiйця, що йшов з ним поряд, нi валунiв попереду, а тiльки чу╨, як по лiсу гучно ляскають кулеметнi черги, з дерев сиплеться снiг i бiлою млою застила╨ свiт. Дорош плута╨ться в тiй млi, як у саванi, i нiяк не може розiбрати, де ж той дзот, потiм його обда╨ гарячими газами вiд вибухлого снаряда, вiн хапа╨ться руками за сосну, але втриматися не може i пада╨ обличчям у снiг. Йому хочеться перевернутись на спину, але в нього не вистача╨ сили, i вiн кричить : "Товаришi! Товаришi!" Його нiхто не чу╨, тому що навколо пекло, дерева горять, як свiчки, чорний дим сажею осiда╨ на бiлий снiг. Вiн приходить до свiдомостi в санбатi, але нiяк не може зрозумiти, де вiн i що з ним. В ленiнградському госпiталi вiн здивовано дивиться на людей у бiлих халатах, що схиляються над ним i, замiсть того, щоб говорити, тiльки ворушать губами. Вiн також хоче щось сказати, але вiдчува╨, що з ним щось таке трапилося, тому що хоч вiн i говорить, але не чу╨ свого голосу. Вiн лежить напружений, здивований, зляканий i почина╨ розумiти, що вiн оглух i що вiн не може говорити, бо по обличчях людей, якi понахилялися над ним, вiн бачить, що вони його не розумiють. Позбавлений можливостi говорити з людьми, Дорош в стократ сильнiше переживав свою трагедiю. Тримався вiн одинаком, вiдчайдушне бився над питанням, яке так невiдступно i немилосердно пригнiчувало його: в чiм тепер поляга╨ смисл його життя? Цiлими годинами вiн простоював бiля вiкна в госпiтальному коридорi за крислатими пальмами, в тихiй задумi дивився на госпiтальне подвiр'я, де вирувало сво╨ життя: санiтарнi машини привозили поранених i обморожених бiйцiв. Старенький, але ще дебелий дiдусь, впрягшись у саночки, никав по двору, вишукуючи смiття та вивозячи його в яму. Iнодi вiн кидав це заняття i, взявши сокиру, цiлими годинами на морозi рубав дрова. Працездатнiсть цього дiда вражала До-роша, i перший раз в один iз вечорiв, милуючись старим, Дорош подумав, що, крiм нього, Дороша, на землi iснують люди, в яких ╨ також i горе, i нещастя, i що, незважаючи на це, вони працюють i ламають лиху долю, що зустрiла ©х на житт╨вiй дорозi. "Хто зна╨, - мiркував Дорош, дивлячись на клопiтливого старого, - \ може, вiн також глухий i