роя е? - запитав плечистий i так глянув,  що  в  Йоньки  затiпалися
колiна.
   - Чубук... чубучок... - скривився  Йонька,  задихаючись  вiд  страшного
болю в животi. - Менi якби кущик, на одну хвилину.
   - Ну, ти хоч i старий, а обдурити нас не обдуриш, -  сказав  плечистий,
але, побачивши скалiчене обличчя старого, пом'якшав. - Ну, йди, тiльки  не
думай тiкати.
   Йоньку як вiтром здуло. З-за кущiв появився мучеником, якого  тiльки-но
зняли з хреста.
   - Корову спасаю, самi зна╨те, яке наше життя: все забира╨ нiмець.  Голi
й босi, хоч лягай та помирай.
   - Ну, ти ось що, дiду, не хлюпай, а, як на сповiдi,  розкажи,  що  тебе
будуть питати. Як тiльки хоч одне слово збрешеш, так i знай  -  в  запiчку
замурованого знайдемо, i хай твоя баба, не просить i не молить...
   - Все розкажу, голубчики, все розкажу...
   - От i добре. - Плечистий пiдiйшов до бороданя, що сидiв на  пеньку,  i
щось йому сказав. Йонька зрозумiв, що бородань не проста птиця  i  що  вiд
нього тепер залежить, вiдпустять Йоньку чи нi.  Йонька  не  чув,  що  вони
говорили, але по тому, як плечистий махав рукою i робив нетерплячий порух,
здогадувався, що вони говорять  про  щось  дуже  важливе.  Парубок,  рокiв
двадцяти п'яти, що охороняв Йоньку, теж нетерпляче позирав  у  ©хнiй  бiк,
зрiдка посмикуючи самокрутку, що димiла в нього помiж пальцями.
   "Розстрiляють i корову вiдберуть. Ото вже i суд роблять", -  бантурився
душею Йонька.
   Плечистий закiнчив розмову i, обернувшись, кивнув головою на  того,  що
охороняв Йоньку. Вони пiшли помiж дерев,  i  листя  шелестiло  пiд  ©хньою
ходою.
   "Будуть мене ваку©рувати в царство небесне. Прийми ж, небо, мою душу, а
ти, земле, тiло".
   Бородатий сидiв, похнюпившись, у гiркiй  задумi.  Зодягнений  у  зелену
ватянку, на ногах кирзовi чоботи, на  головi  шапка-вушанка  з  бумазе╨вим
зеленим верхом, при поясi гранати, а на грудях - нiмецький автомат.
   "Так ось хто мене на той свiт переставлятиме", - сумно подумав Йонька i
пiдiйшов ближче. Ноги не слухалися  старого,  i  вiн  iшов,  хапаючись  аа
стовбури молоденьких осик.  Бородань,  зачувши  шелест,  пiдняв  голову  i
швидкими чорними блискучими очима, з яких ще не зiйшла задума,  глянув  на
Йоньку.
   - Що? Не пiзна╨те? - запитав вiн,  i  в  чорнiй  бородi  його  слiпучим
блиском сяйнули зуби.
   Йонька аж здригнув  вiд  цього  голосу,  все  пильнiше  приглядався  до
незнайомця, очi якого потеплiшали i дивилися лагiднiше.
   - Боже мiй! Оксен?
   Старий кинувся як навiжений i, схопивши руку односельчанина, затряс  ©©
з усi╨© сили, розглядаючи Оксена з усiх бокiв, похитуючи головою.
   - Та чи ж я сподiвався, чи ж  надiявся?!  -  плакав  вiн,  пiдсьорбуючи
носом i тремтячи губами. - Думав уже, що й на свiтi нема╨. А воно таки хоч
пiвбога, та все ж ╨ на небi. Ох ти ж, горенько, спаси Христос мою душу,  -
нiяк не мiг вгомонитися старий, набиваючи в люльку тютюн.
   Оксен, бачачи його мордування,  витяг  пачку  цигарок  "Новий  Харкiв",
подав старому:
   - Курiть мо©.
   Йонька жадiбно згрiб цигарку, довго крутив у пальцях,  розглядаючи,  як
заморське диво:
   - Хе... Де ж ви дiста╨те таку розкiш? Чи не з неба кидають?  -  запитав
вiн, весело i хитрувато примруживши око.
   - Дiста╨мо помаленьку, - ухильно вiдповiв Оксен, затягуючись  запашний?
димом i пускаючи його повз вухо. - Розказуйте, що нового в Троянiвцi.
   - А що нового? Нiмцiв повно, полiца©в.  Спочатку,  як  при©хали,  курей
брали, а це вже до корiвок та свиней добираються.
   - А що люди говорять?
   - Та воно, сам зна╨ш, народ рiзний, однi зуби цiплять, другi - нi  сюди
нi туди, а третi кажуть, однаково на кого робити, аби ©сти давали.
   - Нiчого, ось нагодують нiмцi плетюгами, тодi по-iншому заговорять.  Що
зробили з артiльним добром?
   - Розгягли. Хто що в руки злапав. Там таке творилося, що  не  доведи  й
бачити. Народ як озвiрiв. "Ми,  -  кричать,  -  сюди  все  зносили,  ми  й
рознесемо".
   Оксен слухав нехитру розповiдь Ионьки  i  все  нижче  та  нижче  схиляв
засмучену голову.
   "Ага, повернулися Джмелики. Значить, не вберегли ми ©х, не вберегли. За
лабi грати посадили, треба було за мiцнiшi. I тут Дорош говорив правду,  i
тут правду говорив. Тадей Шамрай? Котрий це? Оте  мале  вовченя,  що  його
кинули були в сани i направили в Сибiр? Тепер воно повернулося? Старостою?
Ото© I мiсце собi зна-йшоа вiдповiдне. Ну, вiд них помилування  не  чекай!
Так от, значить, як вийшло. Нас запроторили в лiси та смердючi ями, а самi
сiли правити! Ну що ж, правте. Тiльки ми вам не дамо спокiйно сидiти анi в
днину, анi в нiч".
   Оксен торкнув на грудях автомат, що зняв його  iз  забитого  нiмецького
мотоциклiста.
   "А добро, як прийдуть нашi, зберемо, все до вiничка, до  мiтелочки.  Не
думайте, що так пропаде задаром".
   Оксен знову вийняв цигарку, запитав тихо, дивлячись кудись убiк:
   - Ну, а як же моя сiм'я? Дiти? - i затих в очiкуваннi, обвиваючи голову
сивою чалмою диму.
   - Олену били пльотками. Гнатиху також. Ну, твоя жiнка  нiчого  собi,  а
Гнатиха померла. Дуже ©© пiд серце чобiтьми били.
   Йонька непомiтно глянув на Оксена, у того сiпнулось щось пiд бородою.
   - Та-а-ак, - передихнув вiн, повiвши плечима, як вiд морозу. - А дiти?
   - Дiтей не зачiпали. Тiльки Гнатову дiвчину згвалтували.
   Оксен кинувся, як на пружинах. Сперся спиною об дерево. Затих. В чорнiй
бородi ворушилися жовна. Одною рукою стискував рукоятку  автомата,  другою
дуло. Губи ворухнулися в страшному оскалi:
   - Ну що ж. Спасибi тобi,  земляче,  за  новини.  Пiдiйшов  Василь  Кир,
звалив на Йоньку важкий погляд.
   - А, це той, що артiль грабував та бiгав до  нiмцiв  аемельку  просити.
Товаришу командир, - звернувся вiн до Оксена. - Позволь менi одвести  його
за кущi. Я йому артiльний статут прочитаю.
   - Що ви, хлопцi, - злякано захлипав Ионька. -∙ Я тутечки нi при чiм.
   Василь Кир цапнув Йоньку за плече, притяг до себе:
   - Ти чув, як сьогоднi вночi гупнуло так, що пiвнеба зайнялося?
   Очi Кира рвонули Йоньку за душу i погнали страх в грудей аж у п'яти.
   - Чув...
   - То ми ешелон iз нiмаками в царство небесне пустили. То, може, й ти до
них просишся? Так я тобi таку штуку присобачу  до  штанiв,  що  смикну  за
шнурок - i полетиш до архангелiв овець пасти.
   - Залиш його, Кир, - нахмурився Оксен. За кущами почувся шелест, i  два
партизани внесли  на  прутяних  носилках  раненого.  Вiн  лежав,  покритий
шинеллю, i тихо стогнав.
   - Ну, як вiн? -  запитав  Оксен  у  лiтнього  чоловiка  з  медицинською
сумочкою через плече.
   - Погано, товаришу командир. Спокiй йому треба.
   - Розвiдники ще не вернулися?
   - Не чути.
   - Зозуля!
   - ╙сть!
   - Розстав вартових. Днювати будемо.
   - ╙сть.
   Люди розташовувались на вiдпочинок i про Йоньку забули. Вiн  сидiв  пiд
дубом, зляканий, голодний, без курива  i  без  корови:  ©©  кудись  повели
партизани, може, рiзати, а може, й до©ть, хiба вони йому доповiдали.
   "Говорили дурневi: сиди дома. Так поперся. От  тобi  i  вскочив.  А  як
зараз нападуть нiмцi, що я робитиму? В партизан оружiя,  а  в  мене?  Хiба
торбою кидатись буду? Нi, це таки вскочив...  -  журився  Вонька,  жадiбно
нюхаючи дим вiд партизанських самокруток. - Анi ©сти, анi закурити",  -  i
Ионька вiдчув себе полоненим.
   Люди розмовляють стиха, покашлюють, а Йоньку такий бере iнтерес,  що  й
про куриво забув: он стiльки ©х, купочка, а нiмцiв не  бояться...  "Що  ©х
трима╨? Вiра? Яка вiра, коли наших не чути i не видно, а  цих  перетовчуть
по одному, та й дiлу кiнець. Нещаснi люди. Приреченi.  Мiй  хоч  з  армi╨ю
вiдступив".
   Ионька не витримав i попросив  у  одного  з  партизанiв  закурити.  Той
засмiявся, потрусив кисетом:
   - Кури, дiду, на здоров'я.
   Ионька згорнув цигарку, повеселiв очима. Он Оксен ходить. При оружi©  i
на шапцi зiрка, ©хнiй Оксен, iз Торянiвки. Йонька аж  очима  заморгав:  не
вiриться... Аж пiдвечiр його розбудив Василь Кир i  повiв  на  кухню.  Там
Ионька  оперезав  котелок  партизансько©  кулешi  i  зараз  же   виклянчив
закурити. Оксен дав йому пачку цигарок, коробку сiрникiв, вiдвiв у кущики.
   - Партизанськi харчi  треба  вiдробити,  дiду,  -  усмiхнувся  Оксен  у
бороду. - Як зовсiм звечорi╨, я дам вам пiдводу, i ви вiдвезете пораненого
на Голубiв хутiр, до сво©х родичiв.
   Йонька поперхнувся димом.
   - Влашту╨те пораненого так, щоб йому було якнайкраще i щоб  жодна  душа
не знала, що вiн там ╨. Як тiльки з ним трапиться щось недобре  -  тебе  i
твою рiдню вiддамо пiд суд. А доглянете - вiд Радянсько©  влади  вам  буде
велика подяка. З'явишся в Троянiвку - рот на замок. Ну, йди, старий. А щоб
тобi не страшно було, даю охорону - Василя Кира.
   - Дай менi, Оксюшо, когось iншого, - зашепотiв Йонька. - Бо це ж такий,
що слово впоперек скажеш - i задушить на дорозi. Заповзявся вiн  на  мене.
Грозить таке до штанiв прив'язати, щоб аж  у  небо  мене  вознесло.  Вгору
летiти - сяк-так, а вниз падати? Це ж вiрна погибель.
   - А ти змовчуй - i все буде добре. I ще  скажу  тобi  на  прощання:  не
лiзь, дiду, до хлiборобiв-собственни-кiв. В тебе два сини в Червонiй Армi©
служать. Вернуться - як ©м у вiчi глянеш? За Федота  не  знаю,  може,  вiн
тебе i не зачепить, а за Тимка ручуся: той наставить латок на тво©м заду.
   - Це ти, ©й-право, як у воду дивишся.
   - Отож...
   На Голубiв хутiр ви©хали, як зайшло сонце. Поранений  тривожно  позирав
на небо, вимолював  темряви  i,  коли  вона  густо  спустилася  на  землю,
заспоко©вся - тепер ©х нiхто  не  побачить.  Кир  iшов  попереду,  чорний,
сильний, зiтканий iз ночi.
   - Отамечки наче щось зата©лося, - прошепотiв Ионька.
   Кир зупинив пiдводу, пiшов розвiдати. Повернувся назад, лаючись. Нiкого
нема. То соняшники стоять над дорогою. Про©хали ще  кiлометрiв  п'ять.  За
вибалком уже хутiр. Ионька пiдбадьорився, кiлька раз збiгав  у  соняшники,
бряжчав на ходу пряжкою.
   - Як ти гада╨ш, Василько, прийняли б мене в партизани?
   Кир досмоктав цигарку у коноплi:
   - Тiльки з мiшком...
   - А це ж для чого?
   - Щоб ти сво©х запасiв по соняшниках не розносив, а при собi тримав...
   Ионька ображено засопiв, але змовчав. У вибалку зупинили  пiдводу.  Кир
узяв пораненого на плечi:
   - Ну, куди нести?
   - За мною, Васю, за мною.
   Довго петляли по бур'янах, сопли по густих, як вода, коноплях.  Нарештi
Кир не витримав:
   - Ти - ковадло, а не провiдник. Куди мене завiв?
   - Так ми ж iз городiв зайшли. Бур'яни - хат не видно.
   - То, може, тобi очi прочистить? - сердито хекав Кир у спину Йоньцi.
   - Мниться, що  вже  знайшов.  Оце  ж  братова  кри-кичка.  Тепер  сюди,
стежечкою.
   Пораненого поклали в садку бiля копички сiна. Кир залишився  на  вартi.
Ионька  пiшов  добиватися  в  хату.  Його  не  було  так  довго,  що   Кир
занепоко©вся i пiшов до хати сам. Бiля колодязя пiд вербою двi постатi.
   - Не можу я, Ионько. I хутiр, i мене спалять, i всю сiм'ю замордують.
   - А вони там не мордуються по лiсах та болотах?
   - Не можу я...
   - Дам тобi на двi пари чобiт...
   - Хоч i на десять...
   - Мiшок солi...
   - I хутiр, i мене спалять...
   - Та втям собi, дурна твоя голова, що як  прийде  такий  случай,  то  i
хутiр, i тебе i так спалять к чорту.
   - Дiзнаються сусiди, донесуть полiцi©.
   - Дурень ти, брате, - сплюнув сердито Ионька. - Нам i так нема  виходу.
Не вбережемо того чоловiка - нас усiх перестрiляють. Сво© перестрiляють. Я
був там у них у лiсi, то пойняв, що кособочити не вдасться. Мо©  два  сини
на тiй сторонi, та i твiй там вою╨. Так до кого ж тодi нам горнутися? Он я
чув у лiсi радiо, так то брехня, що Красна Армiя розбита. Чув я  голос  iз
Москви: б'ються нашi i фронт держать.
   - ╞м держать можна, а ми?.. Покинули, живи, як прийдеться...
   - Ну, ти придумав що чи нi? - уже лютiючи, зашипiв Йонька. - Бо я зараз
сам пiду i спалю тобi хату к чорту.
   Вiн вихопив iз кишенi сiрники i заторохтiв ними. Кир потихеньку пiшов у
садок. "Напира╨ на брата, бо самому викруту нема", - усмiхнувся в  темрявi
Кир.
   Через хвилю брати пiдiйшли, але торг не припинявся :
   - А чим же я його содержать буду?
   - Чим найкращим: молоком, медом, маслом, - наказав Кир.
   - А де його взять?
   - Я тут з вами довго буду торгуватися? - аж заклекотiв Кир.
   - А дохтора де взяти?
   - Це не твоя турбота...
   Пораненого поклали в повiтцi. Кир залишився з ним наодинцi.
   - Ну, як тобi, Левко?
   - Намучився i спати хочеться.
   - Довiря╨шся ©м? Левко задумався:
   - Поживемо - побачимо. Думаю, що до мене вони звикнуть i ©м буде не так
страшно, як тепер. Упевнений, що мене тут не викажуть.  Дядько  зна╨ш,  як
дума╨: я-то нiкому не скажу, аби другий не проговорився. А все ж  таки  на
всякий випадок додай менi патронiв до пiстолета.
   Кир пiдсипав iз кишенi набо©в, потиснув гарячу руку Левковi:
   - Лiкаря ми будемо присилати час вiд часу. Ок.сен  обiцяв,  а  ти  його
зна╨ш.
   Левко усмiхнувся.
   - Жаль, що я не бiля вас...
   Вони помовчали, попрощалися, i Василь вийшов iз повiтки.
   На другий день Йонька набрав  у  брата  харчiв  i  вирушив  додому.  За
хутором шмигнув у кукурудзу  i  сидiв,  доки  дочекався:  якась  старенька
бабуся вела корiвчину пасти. Вискочив Йонька, мов ярковий вовцюра,  вiдняв
у бабусi налигач i повiв корову на Троянiвку.
   - Святий  Миколо-угоднику,  заступнику  роду  християнського,  возверни
утрату мою, я ж тiльки молочком на свiтi й жила, тiльки ним i  годувалася,
- голосила йабуся на весь рот i заламувала руки.
   - Хвали бога, що кусок хлiба ╨, а ти ще й  молока  просиш,  ласуха  яка
виськалася... тудить твою... - лаявся Йонька,  злодiйкувато  позираючи  на
всi боки.
   - Душогуб! Щоб тобi руки повикручувало, а ноги каменем потрощило.
   - Ти довше погавкай, то я тобi й без каменя потрощу.  Сказано:  у  мене
сiм'я дванадцять душ, повинен я ©© чимось годувати чи не повинен?
   Баба дибала за Йонькою кiлометрiв шiсть, а потiм вiдстала. Вiн  зiтхнув
з полегшенням.
   "Слава богу, вiдчепилася. А ця, може, й не така дiйна, а все  ж  молоко
буде", - радiв Йонька.
   Але  радiсть  його  була  передчасною.  Корова  здумала  про   домiвку,
вирвалась i подрочилася на хутори, так що Йонька тiльки плюнув ©й услiд  i
потяг на Троянiвку.



        Х

   Там, де колись була сiльська лiкарня, тепер  казино.  Вечорами  музика,
веселi, з пiдвиванням "тiрольськi пiснi, нудне терликання губно© гармошки.
   З офiцерами гарнiзону вечеря╨ i  обiда╨  комендант.  Кожного  разу  вiн
заходить  у  супроводi  денщика,  вертлявого  i  меткого  ельзасця,   який
прислужу╨ йому  за  столом.  Отто  Штаубе  заходить  у  мундирi,  лайкових
рукавичках i наваксованих чоботях. Рукавицi, кашкет,  як  велить  порядок,
залиша╨ в передпоко©,  огляда╨  в  дзеркальце  сухе,  медальне  обличчя  з
дрiбними крапельками ластовиння на горбатому носi i верхнiй губi.
   Деяку секунду суворо дивиться  на  денщика.  Денщик  говорить,  що  пан
комендант з дня на день молодi╨ - клiмат Росi© сприя╨ його здоров'ю.  Отто
Штаубе кида╨ на нього поблажливий погляд i  з  суворою  мiною  на  обличчi
заходить в товариство офiцерiв.
   Офiцери знають, що коли Отто почина╨ розповiдати про  молочницю  Ельзу,
значить, вiн п'яний; коли ж  вiн  вийма╨  iз  боково©  кишенi  портмоне  i
почина╨ шукати ©© фотографi©, - дуже п'яний;  почина╨  цiлувати  пляшки  -
смертельно п'яний. Тодi вiд нього нiчого  веселого  не  доб'╨шся.  Офiцери
тодi кивали денщиковi, вiн брав вана попiд руки i волiк iз  залу  в  другу
кiмнату. Завжди Отто заходив у зал твердим кроком i, витягши руку, кричав:
"Хайль Гiтлер!" Але на цей раз вiн зайшов iнакше, тобто вiн i  привiтався,
i посмiхнувся, але всi помiтили, що з ним трапилось щось незвичайне.
   - Панове, - крикнув вiн, вимагаючи тишi, - сьогоднi я покажу  вам  щось
надзвичайне.
   Всi перестали  ©сти  i  пити  i  з  увагою  застигли  за  столами.  Вiн
потихеньку вiдкрив дверi в передпокiй i  щось  крикнув  денщиковi.  Денщик
пiдiйшов до Юлi, що стояла в куточку, i злегенька пiдштовхнув ©© в  спину.
Вона чула гул голосiв, дзенькiт посуду, чужу гаркаву вдову i розумiла,  що
там сидить багато людей. Денщик ще раз пiдштовхнув ©©.
   - Панове! Перед вами жiнка росiйського офiцера.  -  Отто  рiзким  рухом
зiрвав з не© плащ.
   Офiцери ахнули: перед ними в обiрваних чорних шовках  стояла  росiйська
жiнка небачено© краси, i ця краса заслiпила усiх, як блискавка. Вологе вiд
дощу волосся рiзко вiдтiняло блiде обличчя, великi ╨гипетськi очi дивилися
рiзко, з холодним полиском. Юля посмiхнулася, закриваючи лахмiттям груди i
колiна. I  ця  посмiшка  гарячим  струмом  пройшла  по  офiцерах  -  вони,
завойовники всi╨© ╙вропи, вперше побачили таку посмiшку, в якiй не було нi
кокетства, нi приниження, в нiй було нiчим не замасковане глузування.
   "Так як же, - говорили та посмiшка i тi очi, - ви дивитеся на мене,  на
беззахисну жiнку, i вам не вилазять вiд сорому очi? Так оце тi офiцери,  у
яких ╨ поняття про честь? Нi, наш радянський командир не змiг би  дивитися
на нiмецьку жiнку, яка була б у такому. станi, як я". Вона посмiхнулася ще
глузливiше i вiдвела очi. В чужих, остовпiлих очах вона не знайшла  честi.
З кожно© пари очей холодними змiями впиналася в ©© класичне тiло твариняча
пристрасть.
   - Шьон,  шьон,  -  зацмакали  офiцери  язиками,  поблискуючи  очима.  -
Шампанського для панiнки! - викрикнув один iз офiцерiв i простяг  руку  до
невiдкрито© пляшки.
   Молодий офiцер-пруссак в чорнiй есесiвськiй формi i з  шрамом  на  щоцi
притримав його руку i, лютiючи . очима,  вилiз  з-за  столу.  Вiн  обiйшов
навколо Юлi, розглядаючи ©© з нiг до голови,  вирвав  у  коменданта  стек,
поторкав ним шмаття одягу, кривлячись у сардонiчнiй посмiшцi. Потiм  кра╨м
стека пiдвiв Юлине пiдборiддя i глянув  на  не©  сво©ми  холодними  сiрими
очима, в яких закипала  скажена  злоба.  Юля,  ледь-ледь  примружившись  i
усмiхаючись, дивилася на нього спокiйно, тiльки жилка  на  ши©  пульсувала
швидше. Вiн зрозумiв  значення  ©©  погляду  i,  насупивши  брови,  грубо,
по-солдафонськи штовхнув ©© стеком у живiт. Вона вiдсторонилась вiд нього,
але продовжувала усмiхатись. Очi ©© говорили: "Так оце я  бачу  на  власнi
очi iстинний дух ╨вропейського рицарства? "
   - Панове, ця дiвиця була б доброю  дояркою  на  фермi  мого  батька,  -
сказав  вiн  нарештi,  i  всi  засмiялися  вiд  його  слiв,  а  найгучнiше
комендант.
   - Панове! - пiдняв вiн руку,  перекриваючи  сво©м  голосом  офiцерський
гамiр. - Дiзе метхен може працювати не тiльки на фермi пана Хiльберта, але
й офiцiанткою в нашому казино. Коли вона прислужувала росiйським офiцерам,
то чому не може прислужити нiмецьким? Правду я кажу?
   - О! Чистiсiнька правда! Гох!
   Офiцери пiдняли бокали i випили, бiльше  не  звертаючи  уваги  на  Юлю.
Комендант глянув на не© i, зробивши рукою енергiйний жест,  засвистiв,  як
на собачку, яко© господар бiльше не хоче бачити.
   Товмач провiв Юлю довгим широким коридором i, вiдкривши дверi,  показав
©й кiмнату, додавши, що-за  наказом  коменданта  оце  тут  ©й  вiдводиться
мешкання i що про не© не забудуть i по можливостi робитимуть усе для того,
щоб ©й було не скучно. При останньому словi вiн усмiхнувся i закрив  дверi
на ключ.
   Юля залишилася сама. Кiмната, в яку  вона  зайщла,  була  невеличка,  з
двома вiкнами, що виходили на Та-шань. В нiй смердiло солодкувато-нудотним
запахом, i цей сморiд викликав у Юлi  приплив  нудоти.  Вона  пiдiйшла  до
загратованого вiкна i  пальцями  вiдчинила  його.  Свiже  повiтря  вдихала
жадiбно, захльобом, вiдчуваючи, як нудота вiдступа╨  вiд  горла  i  голова
свiжi╨.
   Залишивши вiкно вiдчиненим, Юля скинула черевики i, пiдiбравши пiд себе
ноги, сiла на пiдлогу. Надворi була темна осiння нiч iз чорними хмарами  i
холодною мжею, що залiтала у вiкно i осiдала на руки  i  обличчя  дрiбними
бризками.
   Десь понад Ташанню у вербах шумiв вiтер i глухо  ╦  клекотiла  вода;  з
рiчки тягло  болотною  iржею,  гiрку  ватою  задухою  конопляних  помокiв.
Доносило нескiнченний  жерстяний  шелест  -  то  шумiв  у  плавнях  вiтер.
Здавалося, в  темрявi  вiд  шаленого  бiгу  сапають  табуни  диких  коней,
витрiпуючи мокрi гриви, i через те й летять у  хату  холоднi  бризки.  Мiж
небом i землею каламуть: то кiнськi копита розляпують багнюку. I  темрява,
така темрява, що в людини жахнi╨ серце i робиться моторошно  вiд  слизьких
язикiв холодно© мжi, що лижуть тобi лице i руки. Юля гидливо здрига╨ться i
зачиня╨ вiкно, а язики вже з рипом лижуть шибки i вигинаються там, довгi i
в'юнкi, як гадюки. Юля вiдверта╨ться вiд вiкна i, загорнувшись у лахмiття,
сидить, обхопивши колiна руками. Язики вже тягнуться до ╞╞ спини,  i  вона
геть зовсiм вiдсува╨ться вiд вiкна.
   Вона пригаду╨ те, що  сьогоднi  бачила:  скривавлене  обличчя  Гнатово©
дружини, збите чобiтьми i розквашене на м'ясо, ©© нерухоме, немiчне  тiло,
яке волочать по двору i кидають на землю; тремтливий потиск Олени, що  йде
поруч i просить, щоб Юля закривала голову руками,  коли  ©©  будуть  бити;
мерзотний сморiд чужого тiла бiля  себе  i  простягнутi  до  не©  грубi  i
сильнi, як у ката, руки, що  тягнуться,  ворушаться  i  жахають  насиллям;
потiм вона бачить перед собою звiруватого  офiцера;  що  тика╨  палицею  в
живiт i поводиться з нею не як iз жiнкою, а як з твариною,  яку  виставили
на ярмарку. Щоки ©© горять, нiби  вона  сидить  бiля  полум'я,  i  почуття
страшного приниження пече ©© всю, як на жару.
   Вона дуже добре розумi╨, навiщо ©© привели сюди, i яка доля ©© чека╨, i
чому не пошматовано ©© спини батогами,. як iншим жiнкам, бо  вiдчувала  на
собi  обережне  промацування  офiцерських  очей,  двадцяти  пар  жадiбних,
здивованих, насторожених. Вона не раз зустрiчалася поглядом iз комендантом
i теж розумiла його без слiв, i тодi ©й хотiлося розiрвати на собi останн╨
шмаття i закричати: "Бийте мене, як тих, аби тiльки не те, не те!.."
   Вона знову вiдчинила вiкно. Надворi дощить, i холодна темрява  роз'©да╨
очi. Юля дивиться в одну точку погаслими очима, без почуттiв, без  бажань,
байдужа до всього. На якийсь час з не© нiби вийняли душу i  залишили  одне
тiло, i воно чапiло величаво-гарне i мармурово-холодне. Непорушне i чорне,
як бронзова печаль надгробного пам'ятника. В холодних, як  осiннiй  туман,
мареннях, в далеких вiгдiннях пропливало ©© життя, i вся ©© житт╨ва дорога
була свiтлою, осяяною сонцем. З тих пiр, як  ©©  батьки  -  лiкарi  одного
районного мiстечка - навчили ©© ходити, вона жила в розкошах i достатках i
була переконана, що вона дiвчинка  не  звичайна,  а  красуня,  що  ©й  усе
пробача╨ться, усе дозволя╨ться аа один ©© порух очей i вередливу посмiшку.
Знайомi лестили i запобiгали кожному бажанню, батьки молилися,  як  святiй
мадоннi, i не шкодували грошей на вбрання, так  що  з  чотирнадцяти  рокiв
вона  навчилася  грайливо   вицокувати   високими   каблучками   модельних
черевичок, пускало бiсишi на хлопчакiв i одягала бiлi  прозорi  платтячка.
Клiтку,  безсоромно  випинаючи  груди  через  купальничок,   тинялася   на
днiпровських пляжах, i коли дорослi чоловiки iз виразним натяком кидали ©й
услiд соромiцьку фразу i  хтиво  висвiчували  очима,  вона  не  загорялася
полум'ям сорому i не спотикалася на рiвному, а  проходила  мимо  величавою
ходою, вихитуючи тоненькими лiнiями ще дитячого стану. У п'ятнадцять рокiв
бiгала на  побачення  iз  одним  хлопчиськом,  сином  звичайного  рибалки,
зустрiчалася з ним на пiщанiй косi за човнами, проявляючи над ним  страшну
i жорстоку владу: заставляла на останнi копiйки, якi вiн  виторговував  за
рибу, купувати морожене, водити в кiно, слiдувати за нею по п'ятах, куди б
вона  не  йшла.  Навiть  змушувала  красти  з   вуличних   кiоскiв   рiзнi
витребеньки: стрiчки, скляне намисто, мiднi псрстеньки,  сережки  i  всяку
всячину. Хлопчик був закохашiй першою любов'ю, молився на  не©  i  втрачав
над собою всю владу, як тiльки ©© жагучi очi дивилися на нього.
   Одного разу за ©© наказом вiн перевiз ©© на другий берег Днiпра i,  хоч
йому  було  тяжко  для  рук,  перехопив  ©©  одним  духом,  вона  ж   була
незадоволена, хмурилась i не розмовляла. Вони посiдали  на  пiску,  i  вiн
став розповiдати, як йому сьогоднi пощастило: вiн зловив такого  сома,  що
коли його продати, то вистачить ходити в кiно хтозна й поки.  Вона  гнiвно
перебила його i спитала таке, що в нього забило дух i полiзли очi на лоба:
   - Ти зна╨ш, чого дорослi ©здять на човнах за Днiпро?
   - Гуляти, - висловився недогадливий рибалка.
   -  Цiлуватися,  дурень.  Цiлуватисяi   Цiлуватися!   -   i   вона,   як
збожеволiвши, хлестала його тюбетейкою по обличчi, i очi ©© горiли,  як  у
молоденького тигреняти, а гострi зуби шкiрилися, щоб укусити.
   Вiдхлеставши, як хотiла, вскочила в човен i загребла на  той  берег.  I
скiльки вiн не просив, щоб забрала його  з  пустельного  берега,  вона  не
тiльки не вернулася, а й не глянула в той  бiк,  i  ще  довго  на  голубiй
днiпровськiй хвилi червонiла, як макiвка, ©© тюбете╨чка.
   З того часу вона перестала зустрiчатися  з  рибалкою  i  почала  шукати
знайомства  з  дорослими.  Уже  у  восьмому  класi  вiддалася  моряковi  i
завагiтнiла.  Батько  i  мати  зробили  ©й  аборт  i   ночами   сварилися,
звинувачуючи одне одного в поганому вихованнi сво╨© доньки.
   З великою натугою Юля закiнчила десять класiв i на  запитання  батькiв,
чи хоче вчитися, вiдповiла, що жада╨  на  вокзалi  торгувати  сельтерською
водою, бо "там весело i багато при©жджих". Пiсля тако© заяви батько  витяг
iз шафи пiдручник  психологi©  i  прочитав  роздiл  "Психологiя  юнацтва".
Кiлька днiв приглядався до доньки,  вишукуючи  симптомiв  розладу,  i,  не
знайшовши таких, викликав до себе в кабiнет i сказав уже не як лiкар, а як
батько, що коли вона не пiде вчитися, то вiн, незважаючи на ©© повнолiття,
поб'╨ на нiй ременяку до пряжки.  Вигляд  у  батька  був  рiшучий,  i  Юля
вiдiслала документи в медичний iнститут.
   Екзаменiв вона не склала, але батько з матiр'ю при©хали в  Ки©в  i  все
влаштували. Юля вчилася  нехотя,  цiлими  днями  бродила  з  подругами  по
парках, задив-ляючись на  вiйськових,  зустрiчалася  з  багатьма,  але  не
надовго  i  без  серйозних  намiрiв.  Потiм  вона  зустрiла  Федота,  який
тiльки-но вилущився з вiйськово© школи, i так його затуманила, що  за  три
вечори вiн вже благав стати його дружиною. Юля заплигала з радощiв i трохи
не кинула його кашкета в Днiпро. Наука  настобiсiла,  блукання  з  рiзними
кавалерами також, краще виходити замiж за командира, жити тихо i спокiйно,
не турбуючись нi за вбрання, нi за ©жу. Того ж вечора  вона  зiбрала  сво©
речi в гуртожитку i крикнула:
   - Д╨вочкi, я виходжу замiж, - i, вiдкривши  дверi,  показала  знiченого
Федота, що соромливо посмiхався, порипував чобiтьми.
   ...В залi знову заграла губна гармошка, але вже не  сумну  мелодiю,  як
ранiше, а маршову солдатську  пiсню  iз  веселим  приспiвом,  який  дружно
пiдхопили офiцери:

   Юля-ля-ля-ля-ля-ля-ля!
   Го-ля-ля-лягон-ля!
   Го-го! Ля-ля-ля! Го-го-го-го!

   Цi маршовi пiснi iз диким тевтонським приспiвом  розбурхали  хижу  кров
нацi©, i офiцери спiвали, вигукуючи та притупуючи ногами. Один з них  знав
смак джазово© музики i вистукував ложкою по  металевiй  тарелi,  вигукував
через два такти: "Оля-го!" -ще й притупував чоботом.
   Загальний бешкет i дика пiсня кидали есесiвця О. кута в кут,  очi  його
свiтилися, губи бiлiли i смикалися. Раптом вiн  зупинився  i,  збиваючи  в
куточках уст бiлу пiну, щось крикнув, тремтячими пальцями став  розстiбати
кобуру. Офiцери кинулись до нього, вiдняли зброю i наказали двом денщикам,
щоб вiднесли його в лiжко.
   Юля чула, як офiцери iз веселим  гамором,  збудженi  ромом  i  пiснями,
виходили iз казино. Хтось iз них, напевно пустуючи, вистрiлив  кiлька  раз
угору.
   - О Отто, це салют тво©й молочницi?
   - Панове, стрiляти бiльше не треба. Солдати подумають, що алярм.
   - Коли я подорожую вулицями Росi©, панове, я вiддаю перевагу  панiнкам,
а не пострiлам.
   Офiцери пiшли сонним селом, щiльнiше загортаючись у блискучi  плащi.  В
казино зробилося тихо. Чути тiльки було, як бродить  коридором  комендант,
шукаючи дверi сво╨© кiмнати.
   "Тiльки не це, тiльки не це", - гидливо труснула плечима Юля, i холоднi
язики лизнули спину.
   А кроки наближалися, а  Юля  дерла  плаття  на  стьожки  i,  плутаючись
пальцями, в'язала петлю. За дверима п'яне сапання, в замкову щiлину  тягне
солодкуватим духом. Линка на гратах, пальцi плутаються у волоссi, нiяк  не
натягнуть на шию петлю. Свiтло в очi - i  на  бiлiй  стiнi  чорнi  гевали:
комендант i денщик. Солдат ножем руба╨ чорний траур на гратах, а комендант
iрже, як жеребець:
   - Темперамент, вас? Шльон, абер савтра, савтра. Гойте я пахато трiнкен.
Я, я. Пахато трiнкен.
   Юля сто©ть на колiнах в шматтi чорних шовкiв, тiло як алебастр, з  очей
на груди скапу╨ злiсть.  У  свiтлi  лiхтаря  киплять  ©©  несльозенi  очi,
волосся розпущено по плечах, як у iспанки.
   - Цьом, - передав ©й повiтряний поцiлунок комендант i зачиня╨ дверi,  а
Юля рiже залiзом долонi, трясе  грати.  Мiсяць,  пробившись  крiзь  хмари,
гойда╨ться, як повiшений, i вистелю╨ кiмнату трупним свiтлом. Юля  страшна
у тому свiтлi бiля грат. Мiсяць закутався у бурку,  а  Юля  опустилася  на
пiдлогу. Вона так ослабла, що  мiшала  сон  iз  дiйснiстю.  Ввесь  час  ©й
ввижалися дракони, що лазять по стiнах. То були тiнi вiд дерев, але Юля не
могла того збагнути.
   Вранцi вона прокинулась вiд бентежного почуття, що вiдразу  облило  всю
©© iстоту, жахнуло серце, ©й приснилося, що вона бродить понад  прiрвою  i
завмира╨ вiд страху,  щоб  не  зiрватися.  Вона  намага╨ться  вiдiйти  вiд
прiрви, а ноги ковзають i наближають до смертi, i от уже один крок - i  ©©
нема. В цей час вона прокида╨ться.
   "Це тiльки увi снi нема виходу, - дума╨ Юля, - а в життi е. I я зроблю,
тiльки не те i не тут".
   Юля глянула на чорне мотуззя на гратах i здивувалася :
   "А, це ге, що вчора? I чого уночi так страшно? Вдень зовсiм не так. Усе
бачиш по-iншому". Вона зiрвала мотуззя i,  зiбгавши,  викинула  за  вiкно.
Коли вона вiдчинила вiкно, у кiмнату плеснуло сонце,  багато  сонця,  воно
заграло на пiдлозi, на шафi, на дверях, i все в кiмнатi заблищало, зажило,
зарухалося. Юля здивовано дивилася на все, що ©© оточувало,  i  вiдчувала,
що вона теж оновлю╨ться, заспокою╨ться i що все ста╨ на сво╨  мiсце.  Вона
iз подивом i торжеством, яке променiло в ©© очах, дивилася за  вiкно,  все
ширше i ширше розкриваючи очi, нiби  те,  що  вона  бачила  там,  побачила
вперше i не могла ранiше роздивитися, оцiнити його,  i  воно  вiдкривалося
перед нею новим, кликало до себе, вабило i  давало  мiсце  на  цiй  землi.
Нiчна буря пройшла, на Ташанi плюскотiла  дрiбненька  хвиля,  i  вiтерець,
легенький i лагiдний, ганяв по  нiй  голубенькi  жмурки,  i  було  на  нiй
стiльки  свiтла  i  сонця,  що  все  голубе  мiшалося  iз  свiтло-срiбним,
мерехтiло так, що вiд нього вiдскакувалисвiтлi iскри.
   Якiсь жiнки полоскали на тiм березi бiлизну, i по ©хнiх ногах, руках  i
обличчях метушилися свiтлi  блiки.  Плавнi,  вiдбившись  у  водi  глиняною
стiною, стояли непорушне, як древнiй китайський мур, тiльки верхiв'я  ©хн╨
кивало гнiдим купинням i вiтер здмухував iз  нього  легкий  пух  i  нiжною
хмаркою гнав понад вбда-ми. Верби жовтiли i слали на блакить  води  золотi
ризи; кущi верболозу горiли жовтими люстрами, вузенькi  листочки  хиталися
язичками свiчок. Все ворушилося, шелестiло, мрiяло пiд  небом  про  життя,
про вiчне життя на землi.
   Юля вiдiйшла вiд вiкна, глянула у скло рами, як  у  дзеркало,  на  сво╨
розпатлане волосся i стала прибирати, вишукуючи на пiдлозi шпильки. В  цей
час у дверях появилася чисто зодягнена жiнка рокiв тридцяти i, глянувши на
Юлю суворими i змученими очима, тихо,як монахиня, сказала:
   - Пан комендант наказав, щоб ви йшли приймати ванну,  -  i  подала  Юлi
м'якi кiмнатнi пантофлi, шовковий строкатий халат i тонку шовкову сорочку.
   Юля взяла акуратно випрасуваний халат i сказала:
   "Добре". За чверть години, вимита, чиста, розрум'янена ванною, сидiла в
сво©й кiмнатi i вже закiнчувала туалет, коли зайшов Огто в мундирi  i  при
хрестах. Вiн запитав, як ©й спалося, але вона не розумiла  по-нi-мецьки  i
не  знала,  що  йому  сказати,  тiльки  подивилася   на   нього   свiтлими
╨гипетськими очима  i  усмiхнулася.  Вiн  зрозумiв  це  по-сво╨му  i  став
розстiбувати мундир, взяв ©© за тверду пахучу руку i хотiв вести до лiжка,
але вона вирвала руку i, гидливо поморщившись, сказала:
   - Не зараз. Я ще не звикла до вас.
   Вiн кивнув головою i вийшов.
   Юля деякий час сидiла непорушне, дивлячись витрiщеними очима на  стiну,
i раптом вiдчула огидно-нудотний солодкуватий сморiд i враз зрозумiла,  що
це запах нiмця, що, напевно, всi вони так смердять сво©м вонючим потом, i,
переборюючи приступ нудоти,  пiдiйшла  до  вiкна,  довго  сидiла,  глибоко
вдихаючи  запашне  повiтря  пiзньо©  осенi.  Потiм  покликала  служницю  i
наказала, щоб вона принесла з квартири всi Юлинi речi.
   - Тепер я буду жити тут, - сказала Юля, дивлячись  на  служницю  сухими
злими очима, i раптом обличчя ©© пересмикнулось, i вона тупнула ногою:
   Ну, чого ви©рiщилась?! Iди!
   Служниця, опустивши очi, тихо вийшла.



        XI

   Надвечiр'я було теплим. Сонце сiдало за верби у малинову млу. Коноплища
розливали над  оселями  цибу-лячий  дух,  на  городах  мервились  кучугури
соняшникових шапок. Вiтерець ртутними краплями ганяв на капустяних листках
росу.
   Уляна сидiла на пiддашшi i вилущувала квасолю в череп'яну миску. Йоньки
дома не було, пiшов ставити ятери на Ташань. Тепер  вiн  провадив  риб'ячу
комерцiю i весь улов продавав нiмцям за марки. Йому  давали  не  марки,  а
жалюгiднi шилiнги, а вiн i тому був радий: як не ╨, новi грошi, за них усе
купиш. Перший раз торг  закiнчився  невдало:  у  нього  вiдiбрали  рибу  i
виштовхнули втришия з казино.  Але  згодом  якийсь  офiцер  кинув  шилiнг.
Ионька розохотився i гибiв на рiчцi за щупаками.
   Уляна ненавидiла цю торгiвлю i не торкалася пальцями до чужих грошей.
   - Що це за грошi? - хмикнула вона, глянувши на шилiнг, що сиротою лежав
на  Йоньчинiй  долонi.  -  З  цинково©  жерстi  кружечок  вигризли,   орла
намалювали - i вже грошi. Тьфу. Яка вдасть - такi й грошi.
   Зате Йонька бiгав по селу i всiм показував шилiнг.
   - Кажуть, там за шилiнг можна коня купити, - вихвалявся вiн.
   Латочка оглянув монету, i очi в нього гнiвно засвiтилися:
   - А ти, блат, дiстань ще одну, то купиш паловоз...
   "Усi смiються з нього, як з дурня, а йому байдуже, - з гiркотою  думала
Уляна про свого чоловiка. - Боже, боже, як ти не дав розуму змалку, то  не
даси i на старiсть".
   У хлiвцi загуркотiв кабанчик, кидав рилом пусте корито.
   "Хазяйство розвiв, обжива╨ться, а кому воно потрiбне? Навiщо?  Е-хе-хе.
Краще бути бiдним, зате чесним".
   Уляна висипала  з  пелени  квасолю  i  вже  хотiла  йти  до  хати,  щоб
налаштувати ©жу кабанцевi, та й з мiсця не зрушилась: рипнувши хвiрткою, у
двiр увiйшла  Юля.  Чорний  светр  запружинив  тiло,  спiдничка  куценька,
волосся на головi  розшматоване,  черевички  на  високих  каблучках  тiсно
обжимають вузеньку ступню, видно, де й пальчики лежать рядочком. Змарнiла.
Над чорним гофрованим светром крейдяно-бiле обличчя i великi,  застиглi  в
печалi очi.
   - Здрастуйте, мамо.
   Шкарубкими пальцями Уляна вилущила двi квасолини i два слова:
   - Чого прийшла?
   Юля, змiвши сумочкою трав'яний натрусок i вiдгорнувши  спiдничку,  сiла
на схiдцi. Зачувши ©© голос, iз хати  вийшла  Орися.  Покрите  ластовинням
вагiтностi обличчя пустило по щоках рожевий трепет. Юля не зводила  з  не©
очей. М'яла в пальцях сумочку. Орисi важко було перегинатися, але вона все
ж таки дiстала кущик квасолi i, вже лущачи, спiдлоба глянула на Юлю, i  ще
бiльше погустiшав на щоках вишневий розлив: Юля дивилася на не© око в око.
Чуттям жiнки Орися збагнула, що вона заздрить ©© материнству. "Вона також,
мабуть, нещасна i нiкого не любила в свiтi.  Бо  якби  любила  так,  як  я
Тимка, то не пiшла б на пiдстилку нiмецьким офiцерам", - подумала Орися.
   Уляна перерубала ©хню змову поглядiв рiзким кивком очей:
   - Питаю тебе, чого прийшла?
   Юля затiнилась вiями, поклала сумочку на колiна:
   - Поговорити менi треба, мамо... Уляна блиснула на Орисю:
   - Iди до хати. Без тебе обiйдеться. Орися iще раз  зустрiлася  поглядом
iз Юлею, зачинила за собою сiнешнi дверi.
   - Хочу вам сказати, що я була поганою невiсткою.
   - Знаю. Далi що?
   - Що не любила вашого сина. Вiн як черв'як  на  дорозi.  Звива╨ться,  а
любити не вмi╨. Розтоптала його - не помiтила.  А  завтра  ви©жджаю.  Нова
дорога менi стелеться.
   - Аби ти зашкопиртала на тiй дорозi та й не  звелася.  Юля  передихнула
тiльки раз, светр стискав пружинами.
   - Може, й доведеться. Нiхто не зна╨ сьогоднi, що  а  йим  буде  завтра.
Хочу на кiмнатку глянути, де я була вашою невiсткою.
   Юля увiйшла до свiтлицi i зупинилася бiля порога. Нiчого'не  змiнилося:
при стiнi обкута мiддю скриня, роменськi рушники, портрет  Федота,  тiльки
не у вiйськовiй формi (той портрет Уляна заховала у скриню), а  в  пiджаку
та сивiй  шапцi,  парубком,  перед  вiдходом  до  армi©.  Юля  на  секунду
затримала погляд i вiдвернулась: не любила його нi живого, нi портретного.
Стiл вастелений чистою скатертиною, на лиштвах розбуявся зелений хмiль.  В
опiшнянському куманцi - м'ята i гвоздики.  Лiжко.  Високе,  в  подушках  -
червоних, бiлих, голубих, квiтчастих - трохи не  до  стелi.  Орисинi  руки
прибирають,  спушують,  складають,  та  спати  нiкому  -  хай...  Може  ж,
повернеться... Тодi... Зараз Орися спить на лавi. ╙ у не© скриня-сундучок,
на сподi кришки - фотографiя Тимка. Ходив iз хлопцями на ярмарок у Зiнькiв
та й "знявся" заради смiху: сидить Тимко в бешметi,  схрестивши  ноги,  на
розцяцькованому поясi - два кинджали, з-пiд кубанки чуб  кiльцю╨ться.  Очi
здивованi, напруженi, дивляться просто в об'╨ктив, а губи  сердитi,  чужi.
Сидить, обцюканий кинджалами, аж глянути страшно.  Орися  вiдкри╨  скриню,
подивиться та й замкне: "Сиди  ж  там  iз  сво©ми  ножами,  страшнюка",  -
поговорить,  горюючи,  i,  поклавши  голову  на  сундучок,  довго  гладить
берестову кришку. Юля не раз пiдглядала  Орисинi  обцiлунки  i,  дивлячись
тепер на сундучок, думала: "Вона замкнула там Тимкiв  дух  i  кожного  дня
молиться йому, а що я залишаю в цiй хатi?  Що  тут  для  мене  дороге?  Аж
нiчогiсiнько. Як приблуда-мандрiвниця. Переночувала -  та  й  далi.  Проте
була ж я тут невiсткою. Замужньою жiнкою. I щось тут вiд мене залишилось".
   Юля сiла на лаву:
   - Орисю, ходи сюди.
   - Зараз. Тiлечко пшоно водою заллю. I  вiд  того,  що  Орися  щось  там
робить, чимось клопочеться, а вона сидить згорнувши руки, Юля вiдчула себе
зовсiм чужою i непотрiбною в цiй хатi.
   Витираючи руки об фартушок. Орися присiла поряд iз Юлею.
   - Ще не б'╨ться? - усмiхнулася Юля, вказуючи очима на Орисин живiт.
   Орися опустила вочи.
   - Чого ти затуля╨шся? Чудна! Менi якби  такий  живiт,  я  б  його  всiм
показувала.
   - Ви й так показу╨те, - знущальне зауважила Орися,  i  нижня  губка  ©©
насмiшкувато пiдсмикнулася.
   Юля зрозумiла натяк i пояснила просто, без далеких об©здiв:
   - Нi. Не пускала i не допущу до себе нiмчукiв. Вони смердять псиною.
   - А кажуть, що комендант до вас кожну нiч ходить.
   - Ну, досить лобом горiхи розбивати. Он мати сердиться, що я ©© сина не
любила. А як любити, як не любиться? Ну що ж. Буду збиратися. Кращо©  долi
не вибалака╨ш, ©© робити треба.
   Юля  присiла  над  чемоданами,  перебирала  плаття,  черевики,  блузки,
бiлизну. Орися пiшла в  хатинку,  а  Юля  довго  сидiла  скулившись.  Тодi
встала, пройшлась по хатi i зупинилася бiля косинця, де валялися  заполоч,
нитки та всяка всячина. Раптом ©й кинулася в око картонна  коробочка.  Юля
жадiбно схопила ©© i  сховала  в  сумочку.  Озирнулась.  Орися  нiчого  не
бачила.
   "От i добре. Тепер я знатиму, що робити".
   Чемодани? Вони не цiкавили ©©. Ногою позапихала ©х пiд Орисине лiжко.
   "Головне - в сумочцi, а решта - дурницi".
   - Орисю, все мо╨ барахло - тобi. В цю хату я бiльше не вернуся.
   - Що з вами, ятрiвко? Подумайте! Я людина чесна, я не хочу  присвоювати
чужого добра.
   - А менi його теж нiкуди везти. Ну, прощай, Орисю.
   Юля нахилилася i поцiлувала Орисю в голову, щоки i губи.
   Нiжнiсть обмила серце Орисi.
   "Нещасна. Куди вона ©де?"
   Запахи парфумiв дихнули на Ориею, передавили горло жалем.  Орися  взяла
ятрiвку за руку, потягнула до себе, очi засльозилися благанням:
   - Куди ж ви, Юлю?
   -  Пiду  шукати  втраченi  стежки...  Юля  вийшла  на  пiддашшя.  Мати,
нагнувшись, лущила квасолю, бiлу хустку ©© зачорнювало вечiр'ян.
   - Прощайте, мамо, i простiть... - Юлiя пiдiбгала праву ногу  i  вигнула
каблукатий черевичок. Уляна пiдвелася рiзко, лице стужавiло:
   - Не буде тобi мого прощення, пойдо  нiмецька,  не  буде!  Ти  всi  мо©
жилочки випекла ганьбою. Геть з мого двору, хльондро! Геть!
   Юля клац-клац-клац каблучками по трьох дощаних схiдцях,  витяга╨  ногу,
як iз смоли. Пiшла двором похилена, чужа, вигнана. За ворiтьми озирнулась,
махнула на прощання рукою i щезла за осокорами.
   Орися вскочила в хату, захлипала в подушки.
   - За нею ревеш? - гримнула Уляна.
   - Бо нещасна вона. Нещасна.
   - Нещаснi, дочко, сльозами  давляться,  а  не  бiгають,  як  сучки,  за
германськими офiцерами! I щоб я iменi ©© не