му роду-племенi. Ясна рiч, що, полюючи сiкача, можна мимохiдь з десяток менших кабанiв чи свиней настрiляти, але головна ваша мета - сiкач. Поросят не бийте. Убити порося - це все'дно, що встрелити на озерi каченя, що ще й у колодочки не вбилось. Це - шокiнг для справжнього мисливця. Сiкач, незважаючи на свою чималу вагу й короткi ноги, дуже прудко бiга╨. Розповiдав менi якось приятель-охотник, дуже досвiдчений мисливець i на птицю, i на звiра, як сiкач бiга╨. Кузьма Дем'янович - мого приятеля звуть. - Полювали ми кумпанi╨ю у Баб'ячiй балцi, - почав Кузьма Дем'янович... - А Баб'яча балка пiдходить з того краю до глибоченького провалля... Понад балкою - лiс. За проваллям почина╨ться болото, поросле очеретами, а далi - рiчка. Полювали ми зайцi, лисички, - що трапиться, одне слово. Був з нами й мiсцевий дiдок-охот-ник. Пройшли ми балку, пiдiйшли до провалля, сiли па горбочку, закурили, вiдпочива╨мо. Краса ж яка, куди оком кинеш! Очерети, мiж ними де-не-де озеречка, а за очеретами срiбно-голуба стрiчка рiчки... По той бiк рiчки - лiсочок... Бiля лiсочка - хутiрець на три хати... На узгiр'© бiля хутора овечки пасуться... Чутно, як у хуторi дiвчата "Чорноморця" виводять: Вивiв мене босую, Та й пита╨. - Чи ╨ мороз, дiвчино, Чи не-ма-а-а-╨-╨-╨? Дивився б i не передивився... Слухав би i не переслухав... Сидiли, слухали, з кра╨виду милувалися. Аж ось мiсцевий дiдок i каже: - А в цьому, - каже, - болотi табун диких свиней ╨! I сiкач тут здоровенний бродить. - Ми всi, - каже Кузьма Дем'янович, - аж попiдскакували! - Де? - Та отут у болотi! - Та невже? - ми до нього. - А чи бачив ©х тут хто-небудь? - А чому ж не бачить? Бачили! А скiльки вони в нас городини та бурякiв перенищили... Я сам сiкача бачив, - пудiв на п'ятнадцять, якщо не бiльше! Страшний звiр! - Ну, ви ж розумi╨те, - вiв далi Кузьма Дем'янович, - що ми зразу ж рiшили пройти болото, може ж таки пощастить наткнуться на табун свиней. Було нас шiсть чоловiк. Рiшили так: я, як найстарший, - менi вже тодi п'ятдесят шостий пiшов, - так я пройду од провалля углиб в очерет та тут буду собi чекати, а решта - з того боку зайде i йтиме до мене один од одного метрiв на тридцять-сорок. Загонщикiв у нас, як бачите, не було, - ми самi, мовляв, i за загонщикiв, i за стрiльцiв. Дiдок не схотiв з нами йти: "Боюсь!" - каже. Пiшли ми в очерет, а дiдок спустився в балку: "Мо' - каже, - де зайчика наполохаю". Увiйшов я в очерет, пройшов трохи, став, обдивляюсь. Справдi, нiби стежки якiсь в очеретi - сюди й туди йдуть. Не брехав, видать, дiдок, - сам я собi подумав... Пройшов ще трохи далi в очерет, вибрав таку собi невеличку вродi галявинку, став, прислухаюсь... Не чуть нiчого... Шелестить тiльки очерет, та iнодi десь iзбоку зашарудить болотний щур. I знову тихо. Довгенько я стояв, уже час би й товаришам пiдiйти, а ©х нема та й нема. Я, сказати правду, задрiмав трохи. Стою, дрiмаю! Коли воно щось нiби як шелесне очеретом, та як хрокне, - так я як пiдстрибну! Пiдстрибнув - i крутюсь на мiсцi, не знаю, куди тiкать! А воно вдруге - як хрокне! Так я як прянув з очерету й вискочив якраз навпроти провалля... Почув тiльки, що й од мене щось шелеснуло й подалося в напрямку до рiчки! Та де там було думати, що воно... Я вискочив з очерету й помчав прямо на провалля. З провалля вилетiв, як хорт, добiг до лiсу, й на грушу. Сiв, звiв курка, чекаю. Довго сидiв, нема нiчого. Аж ось чую, гукають: - Кузьма Дем'янович! Кузьма Дем'янович! Агов! Де ви? Агов-гов-гов! - Я тут! - кричу. - На сiкача засiв! На грушi! - Зла-га-га-газьте! - Не злiзу! - кричу. А воно й справдi, я й сунувся, був, iз грушi злазити, - не злiзу. Груша висока, стара груша, i аж до половини нi сучкiв, нi вiття - самий стовбур! Як я на не© видерся, вбийте мене, й досi недопойму... Пiдiйшли товаришi. Зняли мене з грушi. - Бачили що-небудь? - питаю я ©х. - Анiчогiсiнько не бачили! - Та як же ж, - кажу, - не бачили, коли ж щось хрокнуло, та не раз, а аж двiчi. I шелеснуло щось од мене! Я вiд нього, а воно вiд мене. А що хрокнуло, хай мене бог поб'╨, - кажу, - сво©ми вухами чув! - Так то ви, значить, - пита╨ мене Iван Петрович, - на провалля прянули? - Я ж, - кажу, - я! Воно як хрокне, - я думав, що сiкач, i з очерету! - Та то я висякався! - каже Iван Петрович. - Тiльки я сякнувся, воно щось як шелесне бiля мене, а я думав, що сiкач, та й собi од нього до рiчки! Аж ось дiдок пiдходить. Ми на нього: - Де ж вашi свинi? Де ваш сiкач? - Нема хiба? - здивувався дiдок. - I слiду нема, - кажемо. Виходить, пiрнули! - Куди пiрнули? - Пiд воду! Куди ж! - Та хiба ж дикi свинi пiрнають? - Не знаю, як де, а в нас пiрнають! - каже дiдок. - А що ви гада╨те, - мiрку╨ Кузьма Дем'янович, - могло бути! ╙сть же ж морськi свинi, могло буть, що й рiчнi ╨! - Так отаке-то трапилося з нами на полюваннi кабанiв. Я й досi нiяк недопойму, як я з провалля вискочив, як я на грушу видерся?! П'ятдесят же шостий менi... Пал ото такий, виходить, охотницький! Так отак сiкачi бiгають! Прудкий звiр, - додав Кузьма Дем'янович. Полюють дикого кабана з собаками-гончаками чи спецiально на таку охоту натасканими псами, але здебiльша i найчастiше полюють його з загонщиками. Коли на вас вискочить дикий вепр, ви не встигли втекти, ви вже тодi його, ясна рiч, стрiля╨те. Стрiляти треба обов'язково кулею, цiлитись у голову або в серце, бити треба наповал, бо поранений кабан - звiр страшно лютий, вiн кида╨ться на охотника, з розгону всаджу╨ йому сво╨ страшне iкло прямо в пуп i з криком "Ага, попавсь!" поре мисливця по черевнiй бiлiй лiнi© од пупа вгору до грудей. Коли вiн сам смертельно поранений, - вiн ляга╨ тут же, поруч охотника. I обидва вони потихеньку вiддають душу боговi. Потiм уже сходяться охотники, лаштають носилки i несуть i свого загиблого товариша, i дикого кабана до машини чи до залiзнично© станцi©. Тi, що несуть загиблого товариша, - дуже сумнi, бо, ©м дуже жалко хороброго мисливця, що впав жертвою благородно© спортивно© сво╨© страстi. А тi, що несуть забитого кабана, - дуже веселi, бо "такий мисливський трофей трапля╨ться не дуже часто. Коли ви йдете болотом, де обов'язково ╨ цiлий табун диких свиней i де бродить величезний сiкач, не менш як пудiв на п'ятнадцять вагою, дуже корисно проказувати таку нiби молитву, що за сиво© давнини дуже допомагала на охотi нашим предкам-мисливцям (мiж iншим, молитва ця корисна не тiльки при полюваннi кабанiв, а корисна вона й при охотi на всякого звiра). Така молитва: Ви зорi-зiрницi, Нiч темна темниця, Замика╨ш ти i церкви, i хати Ще й царськi палати. Замкни звiрю вуха й очi, Щоб я пiдiйшов i не промахнувся... Коли ви таку молитву прочита╨те з вiрою, то, безперечно, зможете пiдiйти до кабана, незважаючи на те, що вiн звiр дуже обережний, i слух у нього, як у найталановитiшого диригента симфонiчного оркестру. З вищенаведеною молитвою можна й треба полювати дикого кабана навiть самому, продираючись заплутаними стежками й перескакуючи з купини на купину в очеретяному болотi. А взагалi, ще раз кажемо, полюють кабана iз загонщикамн. Трапля╨ться, i дуже часто трапля╨ться, що кабан, почувши чи довiдавшись, що спереду стоять на номерах мисливцi з жаканiвськими в рушницях кулями, i бувши не зовсiм певний, що всi вони прянуть на грушi, - поверта╨ться i йде на загонщикiв. Бо вiн звiр хитрий, - вiн зна╨, що у загонщикiв, крiм кiлкiв та одчайдушного галасу, в руках нiчого нема╨. Випадки такi кiнчаються бiльш-менш щасливо, кiнчаються вони переляком, бо кабан поре людину тiльки тодi, коли його поранено, а так вiн пiдбiжить, хрокне, наляка╨ й, смiючись, побiжить далi. Було таке й з нами на полюваннi кабанiв, було, було! Брехати не буду - було! Пiдняли загонщики в очеретi на болотi кiлька диких свиней i кабанiв. Пiшли вони на охотникiв. Почулося там бах, там бах! Виткнувся на них i один чималенький, так пудiв на десять, вепр. Чи там у нього стрiляли, чи не стрiляли, я вже не скажу, бо дехто з охотникiв, щоб виднiше було, сидiв на грушi, а тiльки ж вiн крутонувся й помчав на загонщикiв. На всьому скаку пiдбiг до одного парубчака-загонщика, той i "рятуйте, хто в бога вiру╨!" не встиг пролящати, як вiн його тиць рилом у пуп! Перекинув, перестрибнув через нього, хрокнув, загигикав i помчав далi. Пiдбiгли ми всi до того парубчака: сто©ть блiдий-блIдий, губи бiлi й трусяться, i нiчого бiльше вимовити не може, тiльки: - Хрокнуло й побiгло! Хрокнуло й побiгло! Нарештi трохи опам'ятався. Ми до нього: - Ну, що, - дуже злякався? - Злякався, тiльки не зовсiм до кiнця злякався! Можна дужче злякатися! - промовив вiн i подавсь у кущi. Так що й загонщикам, як бачите, треба бути пильними. Убили ви дикого кабана. I отодi наста╨ найтяжчий момент полювання диких свиней. Це - коли вже зберуться на дикого кабана до вас приятелi i вам треба переконати ©х, що це iменно кабан не простий, а дикий. Ви ©м розказу╨те про ваше полювання, не пропускаючи найдрiбнiших деталей: i як збиралися ви на охоту, i як ©хали, i як до©хали, як до болота чи до лiсу дiйшли, де стали, скiльки було загонщикiв, як кабан вискочив, як ви не розгубилися, як бахнули, як вiн ткнувся рилом у землю, а потiм знову встав i побiг, а ви його вдруге... В процесi розповiдi ви й свiдкiв назива╨те i розплющену кулю калiбра вашо© рушницi показу╨те... Ну, всi докази за те, що ви власноручно вбили дикого кабана. I бачите, що нiщо не допомага╨: ©дять i хвалять кабана, а не вас! I ви прекрасно зна╨те, що, йдучи додому, вони, похитуючись, будуть реготатися: - Дикий кабан! Найшов дурних! А, до речi, почiм свинина тепер? Отакi люди! Невдячнi люди! З'©ли цiлого кабана, випили геть чисто все, до того випили, що на ранок хазяйка iстерично верещить: - Ну, яка це дендя (хазяйка трохи знала по-англiйськи) пiвлiтри карасини випила? Ну, гостi?! Щоб ти менi бiльше диких кабанiв не стрiляв! А вони, приятелi, iдуть ситi й п'янi додому та ще й насмiхаються! Нехорошо! 1946 ГАГАРА Одного разу вiдпочивали ми кумпанi╨ю пiсля ранково© зорьки й пiдраховували, скiльки хто з нас не знайшов бито© смертельно качки. П'ятеро нас було дуже досвiдчених охотникiв-влучакiв, дуже цiлких стрiльцiв, що ото: - Ану, пiдкинь картуза! Ану, пiдкинь! Побачиш, як я стрiляю, та до того ж побачиш як у мене ружжо б'╨! Пiдкинь! Картуза нiхто не наважувався пiдкидати, бо картуза шкода, а пляшки ставляли. Правди нема куди дiти, - ставляли! Що ставляли, то ставляли... Найцiлкiший iз нас отой що: - Та що менi картуз?! П'ятака пiдкинь! Пiр'я з твого п'ятака посиплеться! Так оцей, найцiлкiший, у чвертку на п'ятдесят крокiв промазав. Та це так, мiж iншим, бо всi ж мисливцi знають, що нiколи на охотi нiхто в порожнi (порожнi, порожнi пляшки! Не вповнi! Нi!) пляшки не стрiля╨, такого звичаю в охотникiв не було, нема й не буде! Боже борони! Та й де тi пляшки на охотi вiзьмуться? Так що те, що ми оту чвертку за мiшень поставили, то просто випадок, може, ╨диний за всю iсторiю охоти. Так... Пiдраховували ми, значить, хто скiльки з нас не знайшов бито© смертельно качки... Якось так трапилося, що пiдiйшли ми пiсля ранково© зорьки до ожереду, i нi в кого з нас не було нi пера, нi пуху. В таких випадках ми ж зна╨мо, що всi охотники це роблять: пiдраховують незнайденi качки. Така вже в них традицiя. Кожний iз нас не знайшов щонайменше п'ять-шiсть крижнiв, штук по тро╨ чирят та по однiй широко-носцi... Всi ж на одному озерi полювали, тому й випадки були подiбнi один до одного: - Вдарив, зна╨те, - ну, вона грудкою на землю i недалечко й упала! Шукав-шукав, шукав-шукав - нема! Трава густа, висока! Нiчого не зробиш! Собаки нема! Якби був собачка - був би оце я i з пером, i з пухом! Та ще з яким! Нi одного промаху! Ех! i так кожний. Ну, посумували, позiтхали, та що поробиш. ╙сть iще ж вечiрня зорька, може ж, вона щасливiша буде. Лежимо пiд ожередом, розмовля╨мо. Хтось iз нас, - не знаю вже з якого приводу, - згадав, як вiн колись гагару стрiляв. Дiдок один, - хто й зна звiдкiля вiн до нашо© кумпанi© прибився, - i собi встряв у розмову: - Стрiляв, - каже, - i я колись гагару! Стрiляв, стрiляв! Жив я ще тодi у Вовчанському в'╨здi! Ой, звiр, ой, звiр - гагара! Собака в мене був, ох, i собака, гончий собака! Так вiн як ув'язався за гагарою! Гонить i гонить, гонить i гонить! А я на горбочку стою i все бачу! Вона не дуже й тiкала. Стане, собака до не© пiдбiжить, а вона тiльки зубами - клац! Собака й одскочить! А собака був! Ох, i собака! На вовка верхи сiдав! А гагари не бере! Нагнав-таки на мене, я вистрiлив, з не© вродi дим пiшов, а не впала, подалась далi й зникла... А собака все по слiдах гонить! Насилу я його впiймав! Гагара, так воно таке - нiби й лисиця, нiби й вовк. Я пановi розказував, - а пан учений у нас був, - у предводителях ходив, - так вiн казав, що то вона забiгла до нас iз то© землi, - як пак вона? - та ота, що там Ярусалим-город сто©ть! Та, боже мiй, iще ж жiнка Каленика Тимофiйовича Триндипляшки, що парова машина в нього була, - так вона туди ©здила, та й розказувала, як та мiсцевiсть зветься. А я й забув... Стрiляв, стрiляв i я гагару! Чудний звiр, на наших не схожий. Що нi, то нi! Посмiялися ми з дiдово© гагари. Але нiхто з нас iз ним не сперечався! Навiщо, скажiть, сперечатися, навiщо розчаровувати симпатичного дiдуся, який, може, вже рокiв iз сорок розповiда╨ в кумпанi©, як вiн гагару стрiляв. Ну, доводитимете ви йому, що гагара не звiр, а птиця, та навряд чи вiн вам повiрить. Та, може, й краще, що не повiрить: ще десь розповiдатиме, ще десь, значить, кумпанiя буде весело реготатися... Хай розказу╨! Чимало таких "гагар" трапля╨ться в цiкавiм романтично-пригодницькiм мисливськiм життi-буттi. Гагара, розумi╨ться, птиця. Та цього ще мало, - птиця то вона птиця, та цiкаво не те, що вона птиця, а цiкаво те, що вона цiкава птиця. I цiкава iменно для запального охотника, а особливо для запального та ще й молодого охотника. Охотника-початкiвця. А який молодий охотник, охотник-початкiвець, не запальний? Нема таких! А напевно ж ╨ такi мисливцi, що не знають, що таке гагара, а знати ©м це конче потрiбно, бо в противному разi втеряють вони чимало дуже iнтересних моментiв з мисливського життя. Гагара - птиця, що плодиться не в нас, а на пiвночi. На наших озерах ми ©© бачимо на початку вересня й пiзнiше, коли вона мандру╨ з пiвночi на пiвдень. По-латинi вона зветься Colymbus (Колiмбус). Завдовжки вона 65-75 сантиметрiв, крило в не© - 38 сантиметрiв, хвiст - 6 сантиметрiв. Шия в не© довга, дзьоб - прямий, гострий. Восени вона вся зверху темно-бура, а голова й шия теж зверху - сiрi. Знизу вона вся бiла. Як побачите, що така птиця на озерi плава╨ - пiдiйдiть i прикиньте хоча б приблизно: як ма╨ вона завдовжки 65-75 сантиметрiв, а крило - 38 сантиметрiв, а хвiст - 6 сантиметрiв, значить - вона, гагара! Але треба все-таки пильненько придивлятись, може бути i довжина ©© 65-75 сантиметрiв, i крило -- 38 сантиметрiв, а хвiст, примiром, не 6 сантиметрiв, а 5 або 7. Так i знайте, що то вже не гагара. Бува╨ й навпаки: хвiст рiвно 6 сантиметрiв, а крило 37 або 39. Знову не гагара, а щось iнше. А вам треба обов'язково гагару, iнакше не будете мати нiяко© насолоди з полювання на негагару. Бахнете - птиця й полетить. А гагара - нирець, ниркова птиця, через те охота на не© ма╨ сво© особливостi й свою принаднiсть. А от, коли всi вимiри (65-75Х38Х6) ви зробили правильно i пересвiдчилися, що по-латинi вона зветься Колiмбус, - отодi вже можна ©© й полювати. В чому ж поляга╨ принаднiсть охоти на гагару? Ось у чому: 1. Коли ви полю╨те на озерi гагару, ви цiлiсiнький день перебува╨те пiд враженням, що кожно© хвилини ви ма╨те перед собою дичину. Ви не гуля╨те, шукаючи качки, - вона цiлий день перед вами. 2. Гагара розвива╨ у вас три види спорту: мисливський, стрiлецький i легкоатлетичний. 3. Гагара полегшу╨ вам подорож з полювання додому. От при©здите ви на село. Iз дому ви берете з собою пiвтори-двi сотнi набо©в, менше брати не можна, бо, ви©здячи на охоту, завжди треба мати на увазi, що ви можете потрапити на такий перельот, чи на таке на болотi скупчення качви, що тiльки те й робитимете, що бахкатимете. I от уявiть собi, що у вас не вистачило набо©в?! Та ви лiктi собi кусатимете, коли качки вам просто на мушку сiдають, а ви нiчого зробити не можете! Завжди мисливець повинен мати добрий запас набо©в. При©хали ви, значить, на село з добрим запасом набо©в. Тягти з собою зразу всi набо© на болото чи на озеро нема нiяко© рацi© - ви ©х залиша╨те в хатi у того селянина, де зупиня╨тесь. А зупиня╨тесь ви, ясно, в селянина, що живе недалечко вiд озера чи вiд болота. Виходячи на озеро, берете ви тридцять-сорок набо©в. Ранкова зорька була невдала: стрiляли ви мало, набо© у вас цiлi... Вiдпочивши трохи пiсля ранково© зорьки та як слiд поснiдавши, ви йдете до озера, - може ж, де назирите якусь на озерi дичину. На озерi плава╨ якась птиця. Прикинули - гагара... Ви смiливо йдiть до озера, бо хоч гагара й сторожка птиця, проте i вона не вiд того, щоб погратися з вами у полювання. Ви пiдходите - нацiля╨тесь! - Бах! - i нема гагари! У той самий момент, коли ви сiпа╨те "собачку", гагара пiрна╨! Шрiт робить на тiм мiсцi на водi цiлу бурю, - й гагари нема! Хвилинка, i крокiв за три вiд того мiсця, де шаленiв на водi ваш шрiт, витика╨ться гагаряча голiвка. Ви за лiву "собачку" - сiп. - Бабах! - i нема гагари... Поки ви швиденько перезарядите рушницю, перед вами знову гагара. Прекрасна вона на водi, струнка, довгошия i слiпучо-бiла, коли поверта╨ться до вас грудьми сво©ми... - Бабах! - i нема гагари! Хвилина - i ╨ гагара. - Бабах з лiво©! - i нема гагари. Вашi тридцять патронiв вилiтають за тридцять-сорок хвилин! Але хiба ж ви вiдступитесь од бажання добути гагару?! Та нiколи в свiтi! Щоб ото вiдмовитися мати в себе в кабiнетi таке прекрасне чучело? А хiба не при╨мно буде вам подарувати дружинi шкурку з гагари? Убити двiстi-триста гагар, зняти з них шкурки (у гагар дуже мiцна шкура й густий-прегустий пух!) - таке вийде оригiнальне тепле пальто, що нi в кого в свiтi такого не буде! I я можу навiть побожитися, що нi в кого в свiтi такого пальта не було й не буде! Вистрiлявши всi сво© тридцять набо©в, ви бiгом до хати, до свого запасу. Прибiгли - набили патронташа, взяли два десятки в кишенi - знову бiгом на озеро. Хазяйка до вас: - Мо'б пообiдали! Я борщу з карасями наварила! - Потiм... Потiм! - кида╨те ви. - Гагара! Пiдбiга╨те до озера, а гагара, голубочка, плава╨ собi та хлюпочеться, пiр'ячко сво╨ дзьобом перебираючи. Подивиться на вас i нiби ось-ось скаже: - Приготувались! Почали! Вона вже вiдпочила й готова знову гратися з вами в полювання. Почина╨ться знову: - Бабах з право©! - нема гагари. - Бабах з лiво©! - нема гагари. Вистрiливши другу порцiю набо©в, знову бiжите до хати, знову берете набо©... Взяти зразу всi набо© до озера - нiколи ви ©х не вiзьмете, бо ви твердо переконанi, що ось оцим уже пострiлом ви обов'язково гагару встрелите! Можна навiть антракт зробити - i ви вiдпочинете, i гагара вiдпочине. Так ото, сюди-туди бiгаючи та в гагару стрiляючи, ви й проводите цiлий день у мисливському запалi й напруженнi. А крiм того, ©хатимете додому без тягаря, легеньким i веселеньким... Сумувати з того, що ви не встрелили гагари, - не сумуйте, i на той рiк вона ще прилетить i ще дасть вам один, а коли захочете, то й кiлька днiв напруженого й запального полювання! Та ще майте на увазi, що ви воднораз перевiря╨те при цьому, як ви стрiля╨те. Ви чудовий стрiлець, бо весь шрiт ляга╨ якраз саме на тiм мiсцi, де тiльки-но була гагара. Ви не промазали! А це теж чого-небудь та варт! А чи можна взагалi встрелити гагару? Можна! Ну, добре, - я вже вам одкрию цей секрет. Бачите, в чiм рiч: гагара дуже спостережлива птиця. I дуже гостроока, - бачить вона крокiв на сто так, як не можна бачить у найудосконаленiший бiнокль. От вона плава╨ i нiби зовсiм на вас не зверта╨ жодно© уваги... А насправдi одним оком аж просвердлю╨ вас, всi вашi найменшi рухи. I особливо пильно стежить за вашим пальцем, що на "собачцi" лежить. I тiльки вiн натиску╨, - навiть ще тiльки ворухнеться, щоб натиснути "собачку", вона - хоп! i вже пiд водою. А порина╨ вона, як блискавка! Основне ваше завдання, щоб устрелить гагару, не дати ©й помiтити, коли саме ви натиску╨те "собачку". Як це зробити? Накрити курки картузом - не бачитимете мушки. Робиться це так: ви становитесь до гагари спиною, нiби зовсiм не звертаючи на не© уваги, рушниця лежить у вас через плече, в лiвiй руцi у вас невеличке дзеркальце i ви через це дзеркальце нацiля╨тесь. Гагара дума╨, що ви пудритесь, чи взагалi туалетитесь. А ви, через дзеркальце прицiлившись, - бабах! - I ╨сть гагара! Яка ж радiсть, що у вас в руках справжнiй Colymbus (Колiмбус), 75 сантиметрiв завдовжки, крило в нього 38 сантиметрiв, а хвiст - 6 сантиметрiв. Ви зразу знiмайте з нього шкурку. ╞сти його не можна, бо вiн рибою сильно одгонить! Але ж нiде так, як у гагарячiй шкурцi, не розплоджу╨ться мiль! ЕКIПIРОВКА МИСЛИВЦЯ "Без пристрою, - як каже народне прислiв'я, - й блохи не вб'╨ш". Мисливець, як ми зна╨мо, блiх не полю╨, мисливець, коли вiн ╨ справжнiй мисливець, - вiн полю╨ левiв, перепiлок, тигрiв, зайцiв, бiлок, носорогiв, бекасiв, жирафiв, дупелiв, бiзонiв, качок, ведмедiв, гусей, тегерукiв i iнших звiрiв та птиць, ризикуючи в окремих випадках заполювати крокодила або слона. Спробуйте забити слона або гiпопотама (вiн же бегемот) голими руками! В нашiй коротенькiй розвiдцi ми не будемо говорити про те, як повинен екiпiруватися мисливець на слона або на крокодила, - це дуже складна штука, та й практично не дуже для нас потрiбна, бо слони й крокодили плодяться на "дуже суверенних" територiях, звiдки ось уже кiлька столiть виводяться iноземнi вiйська. Поради нашi стосуватимуться мисливцiв, що полюють на територi© "вiд Кавказу до Алтаю, вiд Амуру до Днiпра..." Два принципи повиннi керувати нами, коли ми екiпiру╨мось на полювання: П е р ш и й: ©деш на день, бери хлiба на тиждень. Д р у г и й: на величезнiй нашiй територi© сила рiзного звiра може трапитись, - вiд нiжно© перепiлочки до страшного бурого ведмедя чи уссурiйського тигра. До всього треба бути готовим, бо незручно буде, зустрiвши уссурiйського тигра, говорити йому: - Не ©ж мене, голубчику, бо забув я з собою взяти жаканiвську кулю, я вийшов тiльки на качок i найбiльший у мене шрiт номер четвертий! Тепер уже, як ©хатиму, вiзьму й кулi на тебе, а сьогоднi не бий люто хвостом, а йди собi з богом, пошукай краще марала! Маралом, голубчику, i поснiда╨ш! Тигр може не послухати вас i вами поснiдати. Ще раз пiдкреслю╨мо: на полюваннi треба бути готовим до всього, щоб потiм не жалкувати. Приготувавши рушницю з твердим футляром, бо в м'якому ©© можна в дорозi пошкодити, ви, розумi╨ться, одклада╨те набо©, набитi рiзнокалiберним шротом, щоб було чим бити i бекаса, i тигра. Двадцять чотири набо© ви кладете в патронташ (не забудьте, отже, патронташа), а решту, штук так 500 - 600, ви склада╨те в спецiальний для набо©в ящик, оббитий непромокальним брезентом або шкiрою. Без шомпола з рiзними щiточками й ганчiрочками (чистити рушницю), флаконом рушничного масла (мастити рушницю) ви©здити не можна, бо рушницю пiсля пострiлу обов'язково треба чистити. Покладiть обов'язково екстрактора, бо набiй у стволi може застряти, i без екстрактора ви його не витягнете. Ну, з рушницею, зда╨ться, все... Да, - бiнокль не забудьте, щоб можна було здалека наглядiти дичину, i компас, щоб не заблудитися. Що треба мисливцевi брати для транспортування додому забито© дичини? Коли ви ©дете полювати птицю, берiть для не© сiтку (це-для бекасiв). Сiтка - це та ж сама широко розповсюджена серед населення "авоська", тiльки вiдповiдним способом реконструйована. Для качок потрiбнi - тороки чи, як ©х iще називають, "удавки" - коротенькi ремiнчики з кiльцем на кiнцi - робити петлю. В ту петлю просува╨ться качача голова, петля зашморгу╨ться, й качка гордо висить у вас бiля пояса. На вовка ви берете з собою тачку, краще з колесами на шарикопiдшипниках - легше везти. Для ведмедя чи лося - тритонку. Цi всi речi для дичини ви берете, коли ©дете полювати па день-два... Коли ж передбача╨ться полювання тривале - два тижнi чи мiсяць, - обов'язково берiть з собою невеличкий льодник, де зберiгатимете дичину до того часу, коли будете ©© вже чи солити, чи коптити. Отже, значить, не забудьте взяти з собою бочку для солоно© дичини i кiлька ящикiв для копчено©. Як солити й коптити дичину, - прочитайте про це перед полюванням у вiдповiдних пiдручниках, бо це в план нашо© розвiдки не входить. О д е ж а. Штани й куртка, кепка чи капелюха - це зрозумiло. Чоботи - двi пари: однi чоботи шкiрянi - ходити по сухому, другi чоботи гумовi - ходити по мокрому. Взимку до двох пар чобiт беруться ще й повстяники. Плащ-палатка. Для полювання взимку - бiлий халат, для полювання влiтку - зелений халат, для полювання восени - кiлька халатiв рiзного кольору, залежно вiд того, де полюватимете, чи на полi, чи в лiсi, чи на лузi. Все це, як ви вже й самi догаду╨тесь, потрiбно для маскування. Спальний мiшок - спати. Рукавицi, щоб руки не мерзли. Накомарник, щоб комарi не кусали. Коли ж ви не побажа╨те тягти з собою спальний мiшок та накомарник, вiзьмiть iз собою невеличкий розбiрний мисливський будиночок, з розкладним лiжком - дуже зручна штука: i виспатись ╨сть де, i негоду перебути ╨сть де. Щоправда, можна збудувати замiсть розбiрного будиночка звичайнiсiнький курiнь, але тодi вiзьмiть iз собою метрiв з десяток непромокально© матерi© покрити зверху курiнь, щоб пiд час дощу курiнь не протiкав. Мисливець, як вiдомо, весь час ходить, - бережiть ноги, щоб не намуляти ©х. Найкраще вiд намуляння нiг - частiше мити ноги. Для цього ви берете з собою емальовану велику миску, мило й рушника. Помили ноги - намастiть ©х вазелiном, або ланолiном, або кремом "Снiжинка". Потiм припудрiть тальком: всi цi "антинамульники" повиннi бути у вас пiд рукою. Взимку, щоб ноги не мерзли, поверх шкарпеток та онуч обгортайте ноги газетами чи журналами. ╞ ж а м и с л и в с ь к а. Полювання - процес не легкий, - весь час напруження, багато ходити, чимало на собi носити, - все це до певно© мiри людину виснажу╨, отже, треба добре пiд час полювання ©сти й пити. Не будемо рекомендувати, що саме з ©жi ма╨ брати кожний мисливець: у всякого, - як то кажуть, - своя доля i свiй шлях широкий, - сво©, тобто, уподобання. Любите сало - берiть сало, любите ковбасу - берiть ковбасу, любите охотницькi сосиски - берiть сосиски, яйця, консерви, шинку, овочi, фрукти, - берiть, словом, все, що вам бiльше до вподоби, але обов'язково берiть багато. Нi, не багато берiть, а берiть ще бiльше, бо обов'язково буде мало. Це перевiрено вiковим досвiдом, - хоч скiльки б ви взяли на полювання харчiв, все'дно - мало! Вони, харчi, очевидно, пiд час ходьби втрушуються. Для харчiв - рюкзак, торба, сiтка. Для чаю чи кави - термос. Погано в нас те, що термоси виробляють малi, найбiльший - на лiтр. ╙ чутки, що незабаром вироблятимуть спецiальний мисливський термос на цеберку чаю чи кави... Тодi буде самий раз! Двi фляги. Одна - для води, друга для того, хто що любить. - А що у вас у другiй флязi? - запиту╨те ви свого товариша. - Боржом! - Збiльшена кислотнiсть? - Збiльшена! А у вас? - ╙сентуки N 17! - Зменшена кислотнiсть? - Зменшена! - Кiльки взяли? - Взяв! А ви? - Я - шпроти! - Ну, як питимемо боржом, ви менi шпрота дасте, а я до ваших ╙сентукiв N 17 - кiльку. Гаразд? - Гаразд! З флягами в нас теж не дуже добре. Для води фляга нiчого, пiдходяща; для боржому чи ╨сентукiв - замала: треба збiльшити. Розумi╨ться, що ви на полювання берете з собою казанок, кухоль, ложку, нiж, виделку, сiль, перець, лавровий лист, сиру картоплю, пшоно, моркву, петрушку, топiрець (дрова рубати) i брусок (топiрця гострити). Ви вже, ясна рiч, догадались, що все це береться для того, щоб iзварити чудесну польову кашу, - i то кашу не з куркою, чи з iндиком, чи з бараниною, а кашу з чирям, або з крижнем, або з широконоскою. Ох, i каша! Ох, i каша! Тiльки одне в тiй кашi недобре: казанки замалi! Для швидшого розпалювання вогню (багаття) берiть iз собою сухий спирт. Пiдкреслю╨мо - сухий спирт, а не мокрий. Вiд мокрого - слiпнуть. Н а в с я к в и п а д о к. Поводитися на полюваннi треба обережно. Стрiляти тiльки туди, де ви напевно зна╨те, що не сто©ть ваш товариш, iнакше можете замiсть крижня влiпити заряд шроту в спину або й нижче, в симпатичного Iвана Iвановича. От для таких випадкiв кожний мисливець повинен мати бинт, вату, йод, стрептоцид, пенiцилiн, шприц, голку для шприца, спирт (медицинський, а не якийсь iнший) i камфору в ампулах... Найкраще напарником по полюванню мати досвiдченого лiкаря, не гiнеколога, а хiрурга. Запасливий мисливець бере з собою iз лiкiв: аспiрин, пiрамiдон з кофе©ном, сульфатiазол, складану кружку або, краще, гумову грiлку з довгою гумовою трубкою з наконечником, яка (грiлка) замiня╨ собою кружку. Непогано (хоч це й дуже складно!) мати з собою невеличку карету "швидко© допомоги", а ще краще - санiтарний самольот. Полю╨те, розумi╨ться, ви з с о б а к о ю, - лягавим улiтку, i з собаками - гончаками восени i взимку. Для собак берiть харчi, миску, свисток, сурму (для гончакiв), поводок i нагая... Зда╨ться, все! Екiпiруйтеся, дорогi товаришi мисливцi! Не забувайте нiчого, бо в лiсi, чи на озерi, чи на лузi - нiде нiчого не дiстанете: все треба мати з собою! Нi пера вам нi пуху! 1947 З КРЯКУХОЮ НА ОЗЕРI I Ох, i очеретяна ж рiчка Оскiл! Ох, i рибна ж вона, ох же ж i вутяна! I вутяна, i дупеляча, i бекасинна! А яка вода в Осколi! Лагiдна, ласкава, м'яко-шовкова! Як попливти з мiста, з Куп'янки, Осколом за течi╨ю, кiлометрiв за 20, на узгiр'© розляглося село Сенькiв... Пiд Сеньковом Оскiл-рiчка дiлиться на три рукави-рiчища; а помiж тими, помiж рукавами-рiчищами, - острови, буйним очеретом закучерявленi; очеретом, кугою, осокою, дикою м'ятою... "Ой, шумить очерет та й лепехуватий", щось сво╨ шарудить-говорить ясно-зелена куга i пахне, - аж пашить - так пахне, - дика м'ята-рута! Серед очеретiв тих густо-буйних озера-свiчада, а на озерах латаття, а на озерах бiлi лiле© i килими-килими-килими з темно-зелено© ряски... А серед озера - плеса, де скидаються щуки, як ночви, де пускають бульбашки золотавi карасi - "Ну, ©й-богу, як лопата", i лини - "Ох, i лини, ви зроду не повiрите!"... I падають на тi озера чирята, падають крижнi й широконоски... I скрiзь, скрiзь, помiж очеретами рiчок наших, - невеличких i величких, - ╨ обов'язково "бiле" озеро i обов'язково "комишувате". А потiм уже назви озер-свiчад пiшли чи вiд прiзвища колишьного хазя©на, чи вiд яко©сь подi©, що ©© свiдком були тi свiчада-озера... Може, сiча там була з турками чи з татарами, може, якась буйна чи сумирна голiвонька смерть у тому озерi прийняла, то й буде тодi "татарське" альбо "турецьке" озеро, "Марусине", "Iванове" озеро... А чи, може, князь якийсь древнiй над озером шатро сво╨ розкидав, як на печенiгiв походом iшов - тодi його аж iз прадавнiх-давен прозивають "князь-озеро"... А правнуки нашi прозиватимуть озера на рiчках на наших, де страшнi сiчi з гiтлерiвцями вiдбувалися, - "Ковпак-озеро", "Молодчий-озеро", i взагалi "Герой-озеро"... ...А бiля села Сенькова, пiд горою, де закучерявився "Рiжок"-лiс, ╨ озеро Сердюкове i ╨ озеро Кирмасове... I на Сердюковому озерi, i на Кирмасовому - ряска i латаття, i лiле©, i м'ятний пах, i очеретяний шум, i карасi, i щуки, i соми... - Ви на Кирмасовому були? - Нi! - Ой! Та там же качви то©, як гною! II Ви коли-небудь полювали з крякухою? I взагалi ви зна╨те, що таке ╨сть крякуха? Не зна╨те? Ай-ай-ай-ай! Як же це так, що ви не зна╨те, що таке кр-якуха?! Крякуха, або як ©© ще звуть - "пiдсадна" качка, така нiби собi звичайнiсiнька зовнi вуточка, менша вiд свiйсько©, менша вiд крижня, але бiльша за чиря. Дехто запевня╨, що крякуха - це ╨ помiсь дико© й свiйсько© качки, що для того, мовляв, щоб добути качок-крякух, треба навеснi пустити свiйську качку на озеро, щоб ©© там "потоптав" дикий селезень, i тодi, з таким от способом заплiднених я╨ць свiйсько© качки, вилупляться крякушенята... А виходить, що зовсiм воно не так. Крякухи, особлива порода качки, виведенi, як нам розповiдали, давненько вже в Тульськiй нiби губернi©, звiдки вони й розповсюдилися по всiй кра©нi. Крякуха сiренька, забарвленням пiр'я скида╨ться на крижня, але менша, як говорено вже, вiд крижня. Характерна ©© особливiсть та, що коли вона бачить чи чу╨ навiть у повiтрi льот чи то поодиноко© качки, чи качино© згра©, вона "кричить", "кряка╨", закликаючи лiтаючих сво©х родичiв присiсти до не© познайомитися. - Ках! Ках! Ках! Пожалуйте до мене! Ках! Ках! Ках! Дуже вас прошу! Ках! Ках! Ото, значить, i править крякуха за принаду для диких качок. Хочете знати "технiку", тобто, як крякуху пускати на озеро, чи на рiчку, щоб вона вам качок пiдманювала? Дуже просто. На одну лапку в крякухи нашива╨ться панчiшка така шкiряна, а до то© панчiшки кiльце невеличке прикрiплене. На довгому шнурковi, що прив'язу╨ться до кiльця на крякушинiй лапцi, прикрiплю╨ться "грузило" - чи то гирка, чи просто собi важкенький камiнь, який порина╨ на дно в озерi, а на шнурку плава╨ прив'язана крякуха, мов на котвi, на якорi. Да╨те ©й невеличку площу, ну так чотири-п'ять квадратних метрiв плеса, де вона, купаючись та тихенько кахкаючи, плава╨. А ви на човнi забира╨тесь у густу кугу чи в очерет, замаскову╨тесь, сидите й чека╨те... Та, сидячи, вiд скуки перемовля╨ться з крякухою: - Тась! Тась! Тась! А вона вам на вiдповiдь тихенько й лагiдно: - Ках! Ках! Ках! Аж ось крякуха рiзко й тривожно, аж нiби захлинаючись: - Ках-ках-ках! Ках-ках-ках! В голосi тривога, неспокiй, iстерика, i сама вона аж нiби пiрнути в воду збира╨ться. Стежте! То шулiка-яструб наглядiв вашу крякуху й кружля╨ над нею! Не ловiть гав! Бо стрiлою впаде яструб, i не матимете ви крякухи... Пильненько вдивляйтеся, чи не промайне у водi чи на очеретi тiнь вiд крякушиного погубителя... I не вагайтесь, як помiтите його: - Бах! Встрелили ви яструба чи не встрелили, а проте одiгнали; вдруге навряд чи заманеться йому поласувати вашою крякухою... Заспоко©лась крякуха, заспоко©лись ви... Чу╨те знову: - Ках! Ках! Ках! Але це "ках" якесь непевне, байдуже... То птичка пурхнула через озеро; може, очеретянка, може, бугайчик, а може, по рясцi пробiгла чорнявенька дика курочка. I знову тихо... I от вам призивне: - Ках! Ках! Ках! Ках! Ках! Скiльки нiжностi й кокетства лукавого в голосi... - Я тут! Я тут! До мене, друзi!.. Ви дивитесь угору - проплива╨ зграйка чирят... Не всi обов'язково сiдають на крякушин заклик, але часто-густо все-таки сiдають... III Ну, ходiмте з вами на озеро Кирмасове. Воно недалечке вiд села - ну, може, за кiлометр... Там, у Кирмасовому озерi, дiд Кирило карасi ловить, там в очеретi сто©ть його човен, а понад очеретом сохнуть розiп'ятi ятери... - А чи ж потрапите ви в озеро? - пита╨ дiд Кирило. - Я взавтра ятери не ставлятиму, пiдiть, посидьте з крякухою. Вчора я, як у©здив в озеро, таких крижнiв iзнялося, - штук, мать, iз дев'ятнадцять! I чирята були... Тiльки ж чи потрапите ви в озеро, бо стежка туди осокою, ледь-ледь помiтна? А само воно, озеро, густим очеретом обросло. З дороги нiколи не скажете, що там ╨ озеро. Може, пiдiйти до вас та провести? - пропону╨ сво© послуги дiд Кирило. - Нi, дiду, ви розкажiть, якi прикмети ╨ до того озера, де повертати на стежку через осоку! Я сам утраплю, а ви поспiть, бо пiду я раненько, вдосвiта! - Так, ви отак, - повча╨ дiд Кирило, - пiдете оцi╨ю дорогою понад Осколом, до лiсу "Рiжка"... Iтимете, лiворуч пiд горою побачите стiжки сiна. Один стiжок, другий. третiй. Як уже нараху╨те три стiжки, трохи пройдiть далi й дивiться праворуч. Будуть над дорогою берестки. Так дiйдiть ви до самого останнього берестка, вiн найтовший, отам уже й дивiться на осоку. Берег там геть увесь ув осоцi. Там ви запримiтите таку через осоку нiби стежку. Вона, власне, не стежка, а так нiби осока трохи прим'ята, бо нiхто туди в озеро не входить, крiм мене. Ви й прямуйте тi╨ю стежкою до очерету. Там побачите в очеретi нiби такi "ворота", як пiдiйдете близько до очерету, бо здаля тих ворiт не видко. Коли доходитимете до очерету, буде вода, але ©©, води то©, не глибоко, в чоботи не наберете: йдiть смiливо. Як увiйдете в очеретянi "ворота", побачите мого човна. Човен, сказати правду, плохенький, тече, та там коряк лежить, - будете вихлюпувати. Потiк гемонський човен! Це вже третiй рiк, як вiн тече: нiяк не зберуся законопатити й засмолити. Та то нiчого, вiн видержить, частiше тiльки воду вихлюпуйте. Весельце з собою вiзьмiть, бо я без весла ятери становлю, я з дрючком. Пливiть протокою мiж двома стiнами з очерету, протока хоч i вузенька, та проте човен пролiзе, - вона вас i виведе в озеро. Тiльки ж глядiть, не зачепiть та не поваляйте мо©х ятерiв. Як ви©дете в озеро, прямуйте на той його край, там бiльше качки сiдають. Там i плесо пiдходяще, де крякуху пустить, i кущi куги, де дуже добре можна заховатися, - качка й не помiтить... ...Раненько вдосвiта ви берете рушницю, весло, кошика, де покахку╨ крякуха, i йдете на Кирмасове озеро... Темно. Кукурiкають пiвнi... Ви минули останню на селi хату. Спереду вдалинi темнi╨ лiс "Рiжок". Праворуч блищить Оскiл, потихеньку шумлять очерети. Отут запроектовано колгоспну гiдроелектростанцiю. Ви пильно вдивля╨тесь лiворуч, де мають бути стiжки сiна. Починаються кущi... Ось i перший стiжок, ось i другий, i третiй... А де ж останнiй бересток? Найтовщий? Ага! Ось i останнiй, найтовщий бересток! А де ж стежка через осоку? Ви довгенько ходите понад осокою, вдивля╨тесь, шука╨те, де прим'ята осока... Ось вона! Ви впевнено йдете "прим'ятою" осокою, доходите до очерету. "Ворiт" в очеретi нема. Перед вами стiна густо-го-прегустого комишу, який нiби насмiха╨ться з вас: - Ну що - знайшов? Ш-ш-ш! - кепкуючи, шарудить очерет. Ви поверта╨тесь на берег i знову шука╨те "прим'яту" осоку. Шука╨те, шука╨те i зовсiм несвiдомо мимрите: В нашем саде, В самом заде - Травушка помятая, - Не работа меня сушнт, А любовь проклятая. Ви ловите себе на цих несвiдомих спiвах i ла╨тесь: - А справдi-таки - не робота тебе сушить, а любов... тiльки не "проклятая", а таки справжня любов до природи, - до свiчада-озера, до тихих плесiв, до посвисту качиних крил... - Нi, таки оце та стежка, оце "прим'ята" осока! Ви бредете знову до очерету. Ось i вода... Чавкають чоботи, якi ви з трудом витяга╨те з баговиння, видира╨тесь на купину, i потiм, з купини на купину перестрибуючи, наближа╨теся до очерету... - Нi, таки - ось щось таке, нiби "ворота"! Човпа╨те багнищем у ворота! Ось i човен! Над очеретом стрiлою метнулося чиря. Крякуха ваша в кошику, почувши шум чирячих крил, зразу: - Ках! Ках! Ках! А ви ©й: - Тась! Тась! Тась! Не кричи, голубочко, зараз ви©демо на озеро, плаватимеш на плесi, тодi вже й кричатимеш! Виштовхавши човна на глибоченьке мiсце, ви сiда╨те i праву╨те на озеро... - Човен - непокiрний... Вiн обов'язково хоче носом у©хати в дiдiв Кирилiв ятiр... Ви його вирулю╨те на середину протоки, нiс ятера не зачепив, а зачепили ви його, того ятера, веслом, ятiр пада╨ на вас якраз сво©м гузирем, голова ваша проскаку╨ в гузир, i ви вже нiби карась... Та проте, кiнець кiнцем