гадував усiлякi витiвки з монахами, якось у Печорськiй обителi вiн так налякав ченцiв, що кадили вони в церквi по тому цiлий мiсяць i читали покаяннi й очиснi молитви, а згодом про ту загадкову подiю записано було навiть у Печорський патерик, мовляв, пiд час всенощного бдiння багатьох недбайливих ченцiв хилило до сну. Один старець побачив, що то бiс в образi маленького ляшка в золоченiй одежi ходить по церквi й кидав з-за пазухи квiтки, званi "лiпками" або "смолками". До кого прилипа╨ ця квiтка, той запада╨ в сон. Той свiт, простий i довiрливий, утрачений тепер був для ╙впраксi© назавжди й безнадiйно. Тут не знали жартiв, окрiм найгрубiших, вiра не мала нiчого спiльного з довiрливiстю. Абатиса Адельгейда, висока, уся в чорному, стара й молода водночас, бо лiт мала вже над сорок, а обличчя нiби в дiвчини, привiтала ╙впраксiю, як рiвну, називала лише княжною, сказала, що для успiшного поводження княжнi треба оволодiти нiмецькою i латиною, читати Вергiлiя i Горацiя, знайомитися зi старими кодексами й хронiками, головне ж: призвичаюватися до вмiння володарювати, яке германськими iмператорами i ©хнiми князями доведено до найвищо© досконалостi. - А навiщо? - спитала ╙впраксiя i не отримала вiдповiдi, лише погiрдливий усмiх високо© жiнки, яка щохвилини пам'ятала, що в не© брат - iмператор Генрiх, могутнiй володар, який залiзною рукою пiдкорив саксонських баронiв, виступив проти самого папи римського, всесильного Гiльдебранда. Та все те для мало© ╙впраксi© не могло мати нi значення, нi звичайно© цiкавостi. Хiба що вражена вона була в саме серце грубiстю всiх цих людей, брутальнiстю й зневагою, яких зазнала вже вiд свого мужа Генрiха, а тепер спостерiгала в Кведлiнбурзi, де товклося щодня безлiч осiб свiтських i духовних, власне, людей непростих, зi значенням, але всi вони нагадували ©й маркграфа, нагадували отого мордатого кнехта Хундертхемде, що мозолив очi вiд самого Ки╨ва, простi кнехти нагадували розбiйникiв, барони налiтали зi сво©ми поплiчниками на абатство, мов на ворожу твердиню: ╨пископ, що раз на тиждень мав чинити вiдправу в церквi святого Серватiуса, був такий завзятий ловець, що виголошував казання в ловецькому стро©, а його служки тримали напоготовi тут же в церквi псiв i соколiв. Душа ╙впраксi© змалiла, мов зерня, дiвчинка западала щодалi в глибший сум, лякалася грубих голосiв, iржання коней, церковних дзвонiв, лякала ©© Адельгейда, що з'являлася завжди несподiвано, в урочисто-чорних сво©х шатах, висока, горда, сповнена пихи iмператорського походження, перевчена i мовби пересичена життям. Журина втiшала дитину, щодня розповiдала ©й, як ведеться дружинникам, як прилаштувалися вони, аби не нудьгувати, за монастирських дроворубiв, показувала смiшного чоловiчка, званого калефактором, попросту пiчкуром, бо топив усi монастирськi печi, пробувала нагадувати про чеберяйчикiв, та ╙впраксiя сприймала все те байдуже. Iнодi несподiвано питала Журину: - Ти чула про святу Макрину? - Бог з тобою, моя дитино,- лякливо дивилася на не© жiнка.- Де б же я про не© чула? - А правда, нiби Макрина вже в дванадцять рокiв потрясла усiх сво╨ю красою? - допитувалася княжна. - Спитай абатису,- радила Журина. - Це ж вона менi й сказала. Осiнь не мала тут, здавалося, кiнця. Була осiнь при©зду ╙впраксi© до Саксонi©, осiнь ©© нещасного шлюбу, осiнь криваво© виправи маркграфа Генрiха на лютичiв i вiдплати йому за те, осiнь у Кведлiнбурзi, сповненому спогадiв про минулу велич, про бучнi iмператорськi на©зди, про прийоми iноземних володарiв, про найвищi святощi. Тут жили спогадами i новими сподiваннями величi. Осiнь пахла дощами, прив'ялим листям, гнилизною болiт, кислими кожухами, дикою звiриною, яко© бито цiлi купи для iмператорських запасiв, бо iмператор мiг повернутися з Iталi© i завiтати для спочинку саме сюди, до сво╨© сестри Адельгейди. Iнодi ╙впраксiя пробувала ходити на молитви до каплицi Вiперта, але ©© лякала похмурiсть пiдземелля, камiнь давив i гнiтив; круглi свiтильники горiли з якоюсь похмурою несамовитiстю, коли нагорi свiт вражав сво╨ю жорстокiстю, то тут, унизу, у цих вiкових святощах вiн убивав у тобi останнi надi©. Абат Бодо, який при©хав до Кведлiнбурга, щоб виконувати обов'язки тлумача й сповiдника ╙впраксi©, присилав ©й книги грецькi, латинськi, з гарними мiнiатюрами, книги дорогi, розкiшнi, дарованi абатству впродовж цiлого столiття iмператорами i ╨пископами. Читати не хотiлося, цiлими днями сидiла за пюпiтром, розглядала барвистi мiнiатюри богiв, янголiв, iмператорiв, рицарiв, усе було пишне, святкове, навiть муки Христовi зображено в такому розкошуваннi тонiв золотих, червоних, небесно-синiх, що видавалося все те й не муками, а мовби великим, неземним святом. Подобалися ©й мiнiатюри з псалтиря. До сiмдесят шостого псалма додавалося зображення виходу з ╙гипту, коло сiмдесят сьомого намальовано зображення чудес i язв ╨гипетських, а до сто двадцять шостого йшло стовпотворiння вавiлонське, яке можна було розглядати хоч i цiлий день. Абат Бодо суворо пояснював молодiй маркграфинi: - У псалмах одкровення майбутнього, повiстування про минуле, правила життя i душевне заспоко╨ння, це посередники миру й вiчна помiч у нiчних жахах, головне ж - псалми мiстять у собi все богослiв'я. ╙впраксi© смiшний був цар Давид, зображеннями якого наповнено було псалтир. Переляканий, бородатий царьок молився, каявся, ласим оком позирав на чужу жону, сполохано дивився на зрадливого сина свого Авесалома. А то натрапляла вона й геть на дивнi зображення. Христос на горi, яку обступили воли несамовитi. Або ╨динорог, який переслiду╨ чоловiка. Чоловiк ряту╨ться на деревi. Двi мишi, чорна й бiла, себто нiч i день, гризуть дерево, а дракон жде, коли ж чоловiк упаде. Що б то мало значити? Тодi приходив ки©вський ©© сповiдник отець Северiан, бородатий i забрьоханий, лихий на абата Бодо, який чинив усiлякi перешкоди, не допускаючи його до княжни, сiдав у кутку велико© бiло© келi©, бубонiв: - То нагадування про су╨тнiсть i ницiсть людського життя. Бо що е чоловiк? Чоловiк ╨ цвiт одноденний, тiнь бiгуча, образ божий i тварь. - А чому при воскресiннi мертвi встають iз могил i савани ©хнi барвистi, як весiльнi шати в невiст? - допитувалася ╙впраксiя. Отець Северiан тяжко вiдсапувався, гпiвно потрясав бородою, видно, посилаючи прокльони невiдомому художниковi, пояснити ж до пуття не мiг. Та й як пояснити те, про що пита╨ дитя? Вiдомо ж, устами младенця глаголе коли й не iстина, то невиннiсть свiту сущого. Навiть точний розум абата Бодо був безсилий перед чистотою ╙впраксi©. Чому цар Навуходоносор зображений ведмедем? Чому звуть блудницею Фамар, яка спокусила свекра, а свекра називають блаженним? Для ╙впраксi© вiдведено було доволi помешкань. Там був навiть невеликий рефектар, де могли обiдати гостi, були келi© для читання, для зберiгання книг, для припасiв, одягу, коштовностей. Як iще кiлька багатих молодих жiнок, що виховувалися в монастирi, ╙впраксiя не мала пiдлягати суворим монастирським регулам, однак навiть кведлiнбурзькi черницi сво©м грубим чорним шатам надавали такого крою, аби якомога випуклiше вимальовувалися ©хнi кшталти. Сво╨ю свободою вiд родинних зв'язкiв вони користалися лише для зручнiшого вдоволення грiховних пристрастей, про що ╙впраксiя попервах ще не вiдала нiчого, лише дивувалася вельми з того, що в абатствi завжди чомусь товчеться бiльше чоловiкiв, анiж перебува╨ там жiноцтва. Отця Северiана пiд усiлякими приводами до ╙впраксi© не пускано, видно, потурбувався про те абат Бодо, який ставився до свого ки©вського спiвбрата з неприхованою ворожнечею. Северiан же навмисне пiдкреслював свою несхожiсть на цих голених абатiв, лякав усiх сво╨ю боро-дищею, рудими старими чобiтьми, зношеними дощенту, вицвiлими шатами, важучим золотим хрестом, з якого можна б зробити з десяток отих худорлявих хрестикiв, що телiпаються на запалих грудях абата Бодо. Вiн прокрадався до княжни в найнесподiванiший час, iнодi заставав у сво╨© духовно© доньки супротивника, тодi вони обидва забували про малу княжну, вона могла собi розглядати мiнiатюри, могла йти в монастирськi сади, могла лягти спати, а вони зчiплялися в сво©х безглуздих суперечках за вiру, око в око, лоб у лоб, гримiли звинуваченнями, обмiнювалися прокльонами, лайками, мало не плювалися, дати б ©м мечi - то й не знати, чи не порубали б один одного. - Погрязли-бо суть у заблудах! - потрясав величезними кулаками перед маленьким сухим личком Бодо отецьСеверiан. - Вжива╨те опрiсноки, ╨же явi есть жидiвського служiння вiрi i вiд многi ╨ресi начаток i корiнь прият. Не дотриму╨те посту в першу недiлю чотиридесятницi, не дозволя╨те священикам брати шлюб, забороня╨те священикам творити та©нство миропомазання, дода╨те до символу вiри "I вiд сина", а то ╨ресь i всiх злих верх. - А ви прода╨те дари божi, як симонiани,- вилiчував грiхи грецько© церкви абат Бодо,- робите ╨внухами пришельцiв, як валезiани, i поставля╨те ©х не тiльки в клiрики, а й в ╨пископи. Подiбно до нечестивих арiан, ви перехрещу╨те християн, хрещених в iм'я свято© тройцi. Мов донатисти, ви стверджу╨те, нiби нема╨ iншо© церкви, окрiм вашо©. Подiбно до нiкола©тiв, дозволя╨те шлюб служителям вiвтаря. Мов северiани, порицаете закон Мойсея. Як духобори й богоборцi, виключили з символу, що дух святий iсходить i вiд сина. З манiхеями ви кажете, що все квасне одушевлене. Подiбно до назоре©в, дотриму╨теся жидiвських очищень, ранiше восьми днiв не дозволя╨те хрестити младенцiв, хоч би вони й умирали нехрещеними, не да╨те причастя родильницям i не допуска╨те до свого спiлкування тих, хто стриже волосся й бороду за звича╨м римсько© церкви! Тодi отець Северiан вмить вилiчував усi ╨ресi, якi вiн знаходив у латинян: савелiанство, жидiвство, македонiанство, аполiнаризм, армянство, монофелiтство, монофiзитство, арiанство, несторiанство, iконоборство. ╙впраксiя навiть у гадцi не мала, що на свiтi може iснувати стiльки незрозумiлих i, як на те пiшло, геть непотрiбних, безглуздих, дурних слiв. ╞й хотiлося смiятися з отих двох старих, одурiлих вiд вза╨мних звинувачень чоловiкiв, а тi тим часом розпалювалися ще бiльше, забували про сво© святощi, ставали схожими чи то на п'яних кнехтiв, чи просто на шаленцiв. - Ти забув про сво© обов'язки,гримiв абат Бодо на Северiана,- i, водимий невгамовною хтивiстю, будучи глухiшим за осла, страшно гавка╨ш на святу римську апостольську церкву. Ти не пресвiтер, а застарiлий во злi, проклятий столiтнiй мул! Тебе можна швидше прийняти за поганого Епiкура, нiж за священика, не в iмператорському монастирi тобi перебувати, а в амфiтеатрi коло звiрiв або ж у лупанарi©! - Замовкни,- огризався отець Северiан,- прикуси, нечестивцю, свiй собачий язик! Не розумi╨ш, що кажеш i що стверджу╨ш! Ти дурний, а вважа╨ш себе розумнiшим за сiм мудрецiв. Навчись же хоч мовчати, коли й досi не навчився говорити, а лиш гавка╨ш, мов шолудивий пес! ╙впраксiя ляскала в долонi вiд захвату такими добiрними словами, тодi дзвонила в срiбний бубонець, кликала Журину й велiла дати отцям святим пива. За пивом пристрастi вмовкали, сповiдники позирали один на одного з-за кухлiв, душi ©хнi, пом'якшенi мiцним напо╨м, готовi були до замирення, обидва згадували й про ╙впраксiю, знiяковiло всмiхалися до княжни, а вона виходила вiд них, випрямлена, холодна, неприступна, щоб за дверима впасти на руки Журини, зайтися дитячими слiзьми, здригатися невтiшно всiм тiлом. Нащо це ©й усе? I скiльки триватиме? То пробуджувалася в нiй жадоба життя, перемiрювала вбрання, милувалася сво©ми прикрасами, перебирала коштовностi, тодi знов падала у вiдчай, кликала Журину, плакала перед нею: "Навiщо все це?" Так, нiби та знала. Була простою жiнкою, мала сво© болi (син Журило навiки зостався вiдiрваний од матерi, а такий же, як ╙впраксiя,дванадцятилiтнiй), в абатствi повно було в не© клопотiв: топила печi, готувала лампади, свiчки, вимiтала смiття, чистила овочi, варила ©жу, слугувала в трапезнiй. Про те, що й вона жiнка, якось забували всi, вона ж - найперше, мабуть. Коли б лишалася довше в замку маркграфа, не знати, як воно було б, а тут - схована вiд усiх, заклопотана, прив'язана до мало© княжни, повинна була вiдректися вiд усього, що судилося б ще ©й, жiнцi достоту привабливiй, досвiдченiй, умiлiй. Час тягнувся повiльно й тяжко. Сiм разiв на добу монастирський дзвiн вiдбивав канойiчнi години для молитов. Свiчками доба дiлилася на двадцять часiв: згорало двадцять свiчок бiлого воску. В баронських доньок свiчок горiло тiльки по сiм. Для ощадливостi й для приховування того, що доводиться приховувати. У ╙впраксi© горiли всi двадцять - удень i вночi. Щоб темряви не було нiколи. Бо можуть обидити дитину. Бо ж у свiтi пану╨ великий блуд, панують мечi й сокири, бурi й вовки, а люди - теж як вовки. В абатствi було багато молитов, але вони плавали зверху, не прорипали нi в душi, нi в побут, та ще молитви чужi, малозрозумiлi. ╙впраксiя ними не переймалася. Журина й геть зненавидiла. IIопинiв бачила мало не щодня, а дружинникiв сво©х лиш випадком. Питала Кирпу спiвчутливо i ласкаво: - Як тобi? - Живу! - пересмикував той косими плечима.- Нi пес, нi видра. Сказати ©й бiльше не наважувався. А хотiлося сказати ще од Ки╨ва. Таке вже дружинницьке життя. То бiга╨ш зi сво©м князем, то кида╨ тебе князь i ти бiга╨ш сам. Нi пес, нi видра. Нiколи нiхто якось не мiг вiрити, нiби Кирпа вмi╨ рубнути мечем i розсадити чоловiка на двi половини. А яка б жiнка побачила в косоплечему любов? Його дружинники сумували за Ки╨вом. Сумувати за цiлим городом чоловiк не може. А згадати те чи се - ось тобi й сум. Один згаду╨ жону, другий пса, третiй чоботи, якi зносив уже давно в Ки╨вi, а в того було точильне для меча, ох же ж i точильне було, тут такого не знайдеш, хоч каменю гибiль. Головне ж, у Ки╨вi - люд свiй, нелiчений, а тут ©х восьмеро всього та дев'ятий во╨вода Кирпа. I всiм видно, що життя нема╨. Ще було в Ки╨вi чисте поле, а де воно тут? Куди по©деш? Треба сидiти й ждати, аж княжна завчить усi мови й розмови. Завчить, а тодi? Журина спiвала таке: "Ой по©дьмо, брате, свiчок купувати. Щоб перва горiла, як я заболiла, а друга палала, як я умирала". ╙впраксiя вiдчувала, як у нiй завмира╨ мова. Ось була вона в нiй до дванадцяти лiт, тепер пропала. Та мова була молода, як вона сама. Латина ж стара, як свiт або камiнь. I головне в нiй i не слова, а той дрiб'язок, що помiж ними. Завчиш дрiб'язок - i все сказане розумiтимеш. Те саме й з мовою германцiв. Там самий дрiб'язок лише й помiчався. Бо мова в кожного була своя. У баронiв одна, у абатiв друга, у кнехтiв третя, в селян ще не така. Нiхто нiкого й не розумiв до пуття. А ╙впраксi© легко вiдкривалося все сказане. Бо схоплювала оте, що розставлене помiж словами. Радiла сво©й умiлостi, тодi чула спiв мамки Журини. "А друга палала, як я умирала..." Була довкола нудьга, а жити хотiлося. Днi були неоднаковi: то прозорi, то пойнятi смерком, притемненi, похмурi, то знов лагiднi, пронизанi золотим блиском, такi прекраснi, що життя б цiле готова була вiддати за один лиш з них. Десь був Ки©в, десь були чеберяйчики, тепер вони зрiвнялися в сво©й невидимостi й незбагненностi з Ки╨вом. Ще мала вона десь мужа маркграфа, що вмирав у безсилiй злостi, чужий i ворожий чоловiк. Абатиса Адельгейда щоразу, як зустрiчалася з руською княжною, заповiдала при©зд свого брата iмператора до Кведлiнбурга, про саму ж Адельгейду розповiдали: ходить ночами до юнакiв,яких уподобала. Темними ночами приходить гаряча й несамовита, як диявол, а лице ма╨ янгольське. Мовляв, така кров iмператорська. I в сестри, i в брата. Iнодi ╙впраксi© ставало цiкаво: який же той iмператор? Ал╨ вiн не ©хав до Кведлiнбурга. ЛIТОПИС IМПЕРАТОРСЬКИЙ Про Генрiха сказано: "Став iмператором, коли ще тiм'я не заросло". Його батько, iмператор Генрiх III, помер, виснажений безкiнечними походами проти непокiрливих iталiйцiв, в Iталi© втратив першу свою жону i сина вiд не©, в Iталi© переживав невдачi, ганьбу, приниження, в Пармi довелося втiкати йому. Вистрибуючи з вiкна, поламав ногу й прозваний був мстивими iталiйцями "Калiкою", з другою жоною Агнесою з Савойського дому прожив заледве що п'ять рокiв i помер все в тiй же Iталi©, на яку витратив усе сво╨ життя. Генрiха III звано Linea justitiae - путь правди. Ще звано Чорним, а також Калiкою. Для кого що зробив, той так i називав iмператора. Так ведеться здавен. Смерть володаря завжди несподiвана. Наста╨ короткочасна розгубленiсть, тодi всi враз кидаються на те, що зветься владою. Адам Бременський так писав про цi подi©: "Управлiння державою, за правом спадко╨мства, перейшло на велику шкоду для всiх до рук жiнки й дитяти. Князi, вiдкидаючи з обуренням правлiння жiнки i владу дитяти, попервах, щоб не лишитися пiд гнiтом такого рабства, повернули собi давнi вольностi, а тодi почали мiж собою суперечку, хто з них могутнiший, i нарештi пiдняли зброю проти сiюго государя з намiром скинути його з престолу. Все це легше було бачити очима, нiж тепер описати пером". Усе скiнчилося тим, що наймогутнiшi духовнi владики германськi архi╨пископи Адальберт Бременський i Ганно Кельнський були проголошенi правителями, якi мали опiкуватися малолiтнiм королем. "Хоча на словах,- як зазнача╨ хронiст,- вони були миролюбнi, серця ©хнi билися смертельною ненавистю один до одного". Обидва вони, забуваючи про сво© духовнi обов'язки, вiдзначалися передовсiм не святощами, а любов'ю до су╨ти, цi╨© служницi знатних людей. Обидва, як то сказано колись було про Ксеркса, замрiяли перейти море i перепливти землю. Кожен розумiв, що перевищити свого спiвправителя можна тiльки одним способом: захопити владу над малолiтнiм iмператором. I ось, забувши про свiй сан, викрада╨ Генрiха спершу Ганно, ховаючи його i вiд матерi й вiд свого суперника, згодом те саме робить Адальберт. Ганно намагався впливати на малого iмператора суворiстю, Адальберт, навпаки, поступливiстю. Той пригнiчував душу недорослому правителевi, викохуючи в ньому звiра, iнший розбещував його молоду душу i теж пробуджував у нiй все звiряче. Магдебурзький клiрик Бруно, який не належав до прихильникiв iмператора, склав житт╨пис ного дитинства i юностi i вимушений був вдатися до слiв прикрих. Мовляв, Генрiх зiпсований був уже самим сво©м народженням, бо людина може зробитися iмператором i це лiпше, нiж тодi, коли вона вже народжу╨ться ним. Малий iмператор бiльше чванився сво©ми високими володарськими гiдностями, нiж намагався досягти успiхiв у мудростi перед богом i людьми. Ганно занадто круто взявся за виховання короля, керуючись словами писання про те, що цар непокараний погубить люди своя. Та коли Генрiх, як пише хронiст, "переступив вiк простодушного дитинства i досягнув юностi, яка ма╨ такий простiр для всього поганого, i коли, таким чином, побачив себе в тiм пунктi, де самоська буква розходиться в два боки, вiн, полишаючи без уваги ©© праву тiсну i круту лiнiю, вибрав собi лiву дорогу, широку й зручну, ухилився рiшуче вiд стезi доброчинства i вознамiрився всецiло вiддатися сво©м пристрастям". Самоською буквою звалося грецьке iпсилон, з яким самосець Пiфагор зрiвнював дорогу людського життя: спершу загальна дорога життя, згодом правобiч тонка i вузька лiнiя добра, а лiворуч - широка путь зла. Як бачимо, простi клiрики в тi часи вже полюбляли пишнi вислови, надто ж коли вели мову про вищi особистостi держави. Не занедбувано й звичайного анекдота. Так, коли Адальберт Бременський на розкiшнi страви для малого iмператора витратив усi запаси i стольник не мав за що зготувати обiд, архi╨пископ, як розповiда╨ Бруно, просто собi сховався в капелi й удав, що ревно молиться. Стольник став стукати в дверi. Тодi архi╨пископ упав на пiдлогу, мовби для ще запальнiшо© молитви. Стольник, увiйшовши до капели, став покашлювати, аби звернути на себе увагу. Все намарно. Тодi стольник i собi розпростерся поряд з Адальбертом i став шепотiти йому на вухо: "Помолiться, щоб вам було що сьогоднi попо©сти, бо досi нiчого нема╨, що б можна з честю поставити на ваш стiл". Адальберт скочив на ноги. "Дурню! Що ти наробив! Ти перервав мою бесiду з богом! Коли б ти бачив хоч раз мою бесiду з янголами, як того сподобився мiй живописець Трансмунд, ти б нiколи не насмiлився наближатися до мене в час молитви!.." Клiрик Бруно не знаходить для Генрiха жодного спiвчутливого слова. "До чого звик чоловiк у дитинствi,наводить вiн слова царя Соломона,- того не покине i в старостi!" Люттiхський ╨пископ Отберт написав iсторiю життя Генрiха, можна б сказати, всупереч озлобленостi канонiка Бруно. Лише говорячи про архi╨пископiв Адальберта й Ганно, вiн згоджу╨ться з клiриком: "Найгiрше, що вони давали повну волю юнацьким захопленням Генрiха, замiсть зберiгати його, як за печаттю". Однак тут же Отберт квапливо дода╨: "Ставши самостiйним, Генрiх засудив багато зi свого минулого i виправив те, що було можливе. Став переслiдувати ворожнечу, насильство, хижацтво". I вже далi про iмператора тiльки таке: "Вiн володiв свiтом, бiднi володiли ним, йому слугував свiт, а вiн - бiдним". Або: "У натовпi князiв вiн видимо видавався над усiма й здавався вищим, а в грiзних рисах обличчя проглядало якесь досто©нство". I ще: "Biн бачив мовби очима рисi, у кого на серцi до нього любов, у кого - ненависть". Не забуто й таке: "Генрiх уважно слухав чужу мову, але сам говорив мало i, лиш виждавши думку iнших, висловлював свою". При ньому, мовляв: "Правда мала силу i влада - право". Через дев'ятсот рокiв важко судити, хто ж мав слушнiсть, де iстина, який насправдi був iмператор? Однак не слiд квапитися з висновками, бо той же Отберт, що такими високими словами розпочина╨ свою iсторiю життя Ген-рiхового, далi пише: "На цьому я хотiв би урвати мову, бо тепер доводиться торкнутися чвар, пiдступностi, злодiянь, про якi писати правду небезпечно, а брехати злочинно". Тут почина╨ться суцiльна заплутанiсть i, сказати б, уривчастiсть як у долi самого Генрiха, так i в його думках. Життя його сповнене було таких пригод, що ©х вистачило б для сотнi, а то й тисячi iмператорiв. Однак прiзвиська нiякого вiн не отримав нi вiд сучасних, нi вiд потомних. Не змiг вiн окреслити сво©х намiрiв i, може, саме завдяки тому й уберiгся вiд прiзвиська, яке переда╨ завжди суть чоловiка дiяльного, але неминуче обмеженого в сво©х дiяннях. Обмеженiсть ще можна б назвати визначенiстю. Цим Генрiх не прославився. Змiнювався впродовж цiлого свого життя. Скiльки разiв - не згадав й сам. Гадюка скида╨ з себе стару шкуру он як часто. Щоб скинути, треба щоразу за щось зачепитися. За тверду бадилину, за палицю, за камiнь. Боляче, а треба тертися й обдиратися; Не вийшло за одним замахом, ще й ще. Вiн був усяким, а тяжiло над ним вiд самого народження одне слово: iмператор. Кидався в примхи, в безчинства, в розпусту, в жорстокiсть i звiрства. Тодi ставав хитрим, обережним, обачливим. Не витерпiв довго. Понесло його, закрутило, захотiлося безмежно© волi для самого себе, щедрот i благородства для люду. Надовго? Поки поконав ворога найстрашнiшого i наймогутнiшого в усi часи: самого римського папу. Знесилився, виснажився, отримав назавжди слово, яке знамену╨ найвищу ступiнь людського упокорення: Каносса. Тисячу рокiв потiм казатимуть "Iти в Каноссу". А то вiн ходив - iмператор Генрiх. З ким ходив? З жоною, з малолiтнiм сином i iз Заубушем. Про Заубуша нiде нiчого не сказано. Бо що таке Заубуш? Барон без пiдданих, чоловiк без значення, обрубана тiнь iмператора Генрiха. ШЕСТИЛIТТЯ _(продовження)_ Кведлiнбурзьке абатство намагалося зрiвнятися сво©ми садами зi славетним абатством Рейхенау, щодо городiв, то тут йому не могло бути нiде рiвних, надто ж коли з'явилася в абатствi Журина. Вiд весни й до пiзньо© осенi вона не вiдривалася вiд тепло© землi, i хоч земля не була така щедра, як у Ки╨вi, все ж старання й дбання не могли пропасти намарно; маленькi клаптики монастирських городiв, порозкидуванi мiж ставками й садами, приголомшували кожного своею язичеською буйнiстю, там кущилося, збивалося в зеленi гущавини, дивувало соковитiстю, первозданнiстю барв, нiжнiстю й неповторнiстю, там не стачало вже мiсця для отих щедрот земних, доводилося ставити пiдпори й тички, пускати виткi рослинп вгору, тим самим мовби пiднiмаючи городи в повiтря, i тодi огiрки росли десь над землею, огудиння п'ялося до сонця, творячи прозорозеленi стiни. Найбiльшу ж утiху давала Журинi квасоля, найхимернiша рослина, яка закудлювалася, обплiталася довкола густо поставлених дерев'яних тичок i пiдпорок, розпростувала на всi боки виткi батоги сво©х стебел, квасоля нагадувала знайомий ще з дитинства лiсовий хмiль, однак без то© шорсткостi листя й стебел, була нiжно-оксамитова, мов дотики дитячих пальчикiв, закрученими кiнчиками сво©х батiжкiв лоскотала тебе за вухом, то грайливо торкалася ши©, то пустотливо пробиралася й за пазуху, i тодi Журина мимоволi пашiла лицем, притискувала схрещенi руки до вирiзу сорочки, лякливо озиралася довкола, так нiби була й не жона зрiла, а дiвчинка, поставлена вiдразу перед сотнею безсоромних очей. Квасоля була пожадливо неспинна в сво©м розростаннi, ©© шовковисто-зеленi заростi творили в городах сво© вулички, якiсь пота╨мнi сховки, неприступнi для стороннього ока втечища. Щоразу виникала потреба ставити новi тички для квасолi, i тодi Журина кликала во╨воду Кирпу, просила його помочi, питала за звичкою: - Як ся ма╨ш. Кирпо? - Нi пес, нi видра! - вiджартовувався Кирпа, тупцювався коло квасолi, зазирав ув отi вулички, в оту зата╨нiсть i затiненiсть, тодi кидав погляд на Журину, погляд мовби й звичайний, випадковий, але жiнцi ставало млосно вiд отого митт╨вого шмугляння по нiй пильних во╨водиних очей, вона квапилася вiдвернути його вiд того, про що вiн мiг би заговорити або хоч подумати, казала: - Дивись - квасоля. Правда ж, як наша? - А ми чи©? Вона змовчувала. Сама не належала собi. Чия? Нiчия. Та чи й буде вже чиясь? Кирпа вмiло ставив тички. Вiн, правда, все на свiтi робив умiло, швидко й охоче. Земля була м'яка, тепла, тепло панувало вже он який час, навiть не було набридливих дощiв, од яких у чоловiка розмокають тут навiки маслаки. Кирпа якось мовби розм'якав од тепла й од такого буденного заняття, в ньому нiчого не зоставалося вiд во©на, пропадала шорстка косоплечiсть, вiн стояв у довгiй сорочцi, у зношених портах, босий, простоволосий, був якийсь зовсiм домашнiй. Раз не витримав. Чи пожартував, як завжди, чи й справдi? Сказав з якоюсь безнадiйною гiркотою: - Прийшла б ти сюди вночi, в оцi гущавини. Вона вдала, нiби не розумi╨: - Вже я тут, нащо вночi приходити? - Тодi б i я, може, прийшов... - I ти вже тут. - Вже тут, а ще й не тут... Вона промовчала. Билася жилка на ши©, млость поймала всю, солодка байдужiсть запанувала в усьому тiлi. Хай станеться, як ма╨ статись i що мав статись. Але Кирпа взявся до роботи, вправно вбивав гострi тички в м'яку землю i виходило так, нiби вiддаля╨ться з кожною забитою тичкою вiд Журини. Коли вбив останню, трохи постояв, не озираючись, глухо спитав: - То як? Прийдеш? - Про вiщо ти, Кирпо? - перепитала, вiдразу й пошкодувала, але вiн обернувся до не©, показав в усмiховi сво© слiпучi зуби: - Ну, не при сонцi будь сказано... I, замахнувшись так самiсiнько, як для рубання_ _мечем, косоплечо посунувся на не©, i вона опинилася в його обiймах, вдарилася об нього тiлом, сорочка на сорочку, груди на груди. - Господи, сором же ж! Вiн не мiг вiдiрватися вiд не©, та й вона так само не мала тако© сили, але в жiнцi завжди живе сором'язливiсть, страх i нерiшучiсть. - Побачать же! Що ти робиш, Кирпо! Вiн вiдчахнувся од не©, сп'янiло вiдсунувся, перекосило його ще бiльше, нiж звичайно, сказав твердо: - Жду тебе тут, як стемнi╨. Мовчазну згоду вичитав у великих ©© очах. Так само мовчки й покрадьки зiйшлися вночi, вiдразу вiдшукали одне одного, забилися в глибини зелених нетрiв, м'яка земля ласкаво прийняла_ _©х_;_ вони доторкувалися одне до одного з пожадливiстю слiпих, що спiткалися пiсля довгих блукань у безлюднiй пустелi, мова перейшла в пальцi, в руки, слова стали дотиками, вони впiзнавали одне одного й не впiзнавали, задихалися вiд нiжностi, тонули в нiй, стогнали, вiдчуваючи, що ось-ось загинуть. Чом так пiзно зустрiлися, чом так довго не могли знайти одне одного, чом, чом, чом? Довгi коси Журини розсипалися по землi, обплiтали во╨воду, були неначе живi, з них мовби вилiтали iскри, ©хнiй зелений сховок осяював-ся якимсь дивним свiтлом, тиша панувала довкола така, нiби все на свiтi вмерло, тiльки вони живуть, бо тiльки вони справдi живуть, а бiльше нiхто. Земля була м'яка, клаптик землi, накритий густим безшелесним зеленим свiтом добро© до них квасолi, тако© ж само©, як у далекому Ки╨вi, i земля в темрявi нагадувала мовби щось ки©вське, хоч вiд згадувань вони обо╨ були далекi, бо й навiщо? Нiчого тепер не поможе, позаду нема╨ нiчого, вони тут, нинi й прiсно i вовiки вiкiв, нинi, нинi, нинi! Кирпа обводив долонями Журину, те мiсце, де вона лежала, той клапоть землi, що був пiд нею. - Ось. Б'ються люди за землю. А землi кожному - аби вмiстилася на нiй кохана жiнка. Бiльше й не треба. Журина тихо засмiялася. - А квасоля? - Квасоля хай росте вгорi. Як грушi. Журинi хотiлося плакати. Ну, чому вони так довго не могли знайти одне одного, чому? Таке коротке життя i таке жорстоке. Б'ються люди. Моляться. Страждають. Князь сто©ть над усiма, платить тим, хто вбивав, i тим, хто лiку╨. Що може бути безглуздiше й страшнiше? А життя ж коротке... Вона лежала на спинi, дивилася в темряву, чомусь гадалося, що не квасоля росте десь у темрявi довкола, а молодо шумить весняна пуща, був у ©© очах рух дерев, шепотiння листя, спiв птахiв, якi не мають печалi, бо невiдомi ©м болi й страждання людськi. Кирпа мовби вгадав ©© думки, гладив ©© тихо, гладив обережно, несхожим якимсь голосом казав: - Не можу в каменi... Тягне мене до лiсу, аби там лягти пiд деревом по-звiрячому i слухати, як шелестить жито на узлiссi... Вона хотiла сказати: "Слухай квасолю", а подумалось: "Слухай мене". Сама ж слухала його. Ось тобi й косоплечий! Ось тобi й зубатий та розсмiяний! Так почалося мiж ними. Удень усе звичне, лише ждання ночi нетерпляче, гарячкове, лякливе, так нiби могла знайтися якась невiдома сила i прибрати ночi з-над абатства. - Я думала, черницi такi дурнi. Бо хто ж розумний замкнеться на цiле життя в цей камiнь? А тепер i сама б звiдси нiкуди не рвалася. - Ми ж з тобою не в каменi - у квасолi. - Цей сховок для нас мiцнiший за камiнь. - У квасолi - й таке щастя! А я казав: нi пес, нi видра. - Урвав ти менi корiння серця... - Проберу ось прозирку в квасолi, вгадай, що побачиш? - Не знаю. - Зiрку. Та ще таку низьку, хоч простягай руки й бери. - Зорi - то для нас. А зiйде мiсяць - то вже для абатиси. - Правда, нiби вона при мiсяцевi ходить гола довкола ставiв? - Не кажи так: грiх. - А що то таке? - Нiхто не бачив, чи ходить Адельгейда, чи нi. - Не треба й бачити - можна здогадатися. - Вона ж не заважа╨ нам. - Сама кажеш: заважатиме мiсяць. - Ну, так, вiн ворожий до нас. - Прокрадатимемось i пiд мiсяцем. - Мовчи! Накличеш. Сови кричать над абатством... - А що нам сови! Вiн був безжурний i вiдважний. А що нам сови! А сови кричали над абатством, старi, сивi, слiпi. Не вiщували щастя нiкому, нагадували про темряву й нещастя на свiтi, нагадували про смертi, про вбивання, про вiйни. Iмператор не повертався з Iталi©, iмператор вiв сво© вiйни проти папи, проти графiв, проти гiр i рiвнин, проти людей простих, проти батькiв дiтей убитих i дiтей ще не вбитих, а тодi брався й за дiтей. Вiйна не мала кiнця, бо батьки, що втратили сво©х дiтей, хотiли, щоб iншi батьки так само втратили сво©х дiтей, iнакше не мислили собi справедливостi. Вiйна була мовби безперервне, вiчне вiдомщення не знати й кого, не знати кому. Але нарештi iмператор дочекався смертi свого найлютiшого ворога папи Григорiя. Вигнаний з Риму, без влади й без впливу, власне, полонений Рожером Сiцiлiйським, чоловiк, який десять рокiв потрясав цiлими iмперiями, поклав початок, може, й тисячолiтньому розколу ╙вропи, бiльше не жив, можна було заспоко©тися на час, спочити вiд трудiв великих. Iмператор повертався з пiвдня, нiхто не знав, де вiн з'явиться перше: у Госларi, улюбленiй столицi його батька, який вибудував цей город на мiсцi водяного млина, чи у Вормсi, чи в Майнцi, чи в старовиннiй столицi германськiй Бамберзi, а чи й у Кведлiнбурзi, де не треба сидiти в незатишному iмператорському палацi, а можна сховатися вiд трудiв i клопотiв у тихому абатствi сестри Адельгейди. У Кведлiнбурзi кололи свиней, наготовляли ковбас i копченостей, ловили перепiлок, бо перепiлки по-кведлiнбурзьки були улюбленою стравою Генрiха, все жило очiкуванням високо© хвилини, коли розчиниться брама, загримлять мостовi ланцюги, ударять котли, заграють лютнi, задзвенить зброя, замайорять стяги iмператорськi, зася╨ золото, загримить звитяжне залiзо. Коли прийшла звiстка про смерть маркграфа Штаденського, ╙впраксiя надягла жалобу. В усьому чорному стала ще тонша, гiнкiша, кiлькох лiт, проведених в абатствi, й не помiчалося на нiй, така сама дитина, хоч уже й удова, хоч i в жалобi, хоч i... Зрiвнялася долею сво╨ю з сестрою Янкою в Ки╨вi. Тiй отець спорудив монастир, зiбрала вона туди дiвчат з багатих родин, хотiла навчити всiляких наук, мабуть, усе про бога хотiла навчити, а ╙впраксiя? Що мала тепер робити? Залишатися навiки у монастирi? Повернувся до не© багатий ©© посаг, привезений з Ки╨ва, мала коло себе Журину, отця Северiана-сповiдника, кiлькох дружинникiв з Кирпою. Нi землi, нi притулку. Вози, конi, верблюди, колеса. Втiшала Адельгейда: - Ось при©де iмператор. А що ©й iмператор? За вiком, зда╨ться, такий, як князь Всеволод. За значенням? А що ©й чи╨сь значення? Вiд великого князя з Ки╨ва не мала нiчого: нi вiстей, нi порад, нi спiвчуття. Iмператор не знав ©©, вона не знала iмператора. Чула про нього - ото й усе. Тодi почула ще: в iмператора вмерла жона Берта. Лишила двох синiв Генрiховi. Конрад - такий, як ╙впраксiя. Другий -Генрiх, менший. Адельгейда казала: - В iмператора нема╨ дiтей. - А хто ж то? - питала ╙впраксiя. - Спадко╨мцi. В нього й жони не було. - Хто ж? - Iмператриця. Ненавидiв ©©. - Вiн усiх ненавидiв? Адельгейда не вiдповiла. Знала про брата бiльше, нiж будь-хто. Ще коли мав сiмнадцять лiт, у сво©х безчинствах сягнув так далеко, що пiдмовив гидкого свого напарника в усьому злому Заубуша (досi не могла згадувати цього без жаху й огиди) згвалтувати вже не якусь просту дiвчину чи жону чужу, а ©©, iмператорську доньку, абатису Кведлiнбурзьку Адельгейду. Влiтку, вночi, коло чотирикутного ставу, виманивши ©© туди, напали вдвох, iмператор тримав сестру за руки, а той хапливо рвав на нiй одяг, м'яв ©© неторкане тiло, iз страху вже й не за себе, а за iмператора вона й не кричала, тiльки глухо стогнала, а Генрiх насмiхався i над нею i над гвалтiвником: - Заубуш, я триматиму тiльки руки. З ногами справляйся сам. Ноги в жiнки не надаються до оборони. Вони створенi природою для покiрливостi й для насолоди чоловiкам. Вона мала б проклясти Генрiха, а вийшло? Саксонськi князi, шукаючи приводiв для вiйни проти iмператора, двiчi збиралися для обговорення ганебного гвалту над рiдною сестрою. Адельгейда вiдмовилася оскаржувати брата. Вiдчувала: пада╨ туди, де кишать дияволи i де для тако©, як вона тепер, знайдеться мiсце, однак святощi iмператорського iменi були для не© вищi за все. Жертвувала собою i не для Генрiха - для само© iде© iмператорства, отож, якоюсь мiрою, i для само© себе. Генрiх схаменувся, може, й злякався свого вчинку. Покликав Заубуша до себе в Гарпбург. Той вирушив з Гослара навiть без збро╨носця, вважаючи, що йдеться про та╨мну раду в iмператора, i пишаючись, отже, високою довiрою. По дорозi в лiсi Заубуш помiтив засiдку i, хоч не подумав, що то проти нього, але на всяк випадок сховався в поблизькiй церквi. Бургграф Мейссенський Бурхард по©хав за ним i дав слово честi, що з Заубушем нiчого не станеться, коли вiн вийде з церкви. Заубуш не повiрив, але гаразд вiдав, що святiсть церкви не зупинить нападникiв, коли вони мають належнi велiння вiд самого iмператора, тому вийшов i вiддався Бурхарду. Його загнали в глухi хащi й посiкли мечами. Iмператор повiдомив сестрi, що вона вiдомщена, а тодi довiдався, що Заубуш вижив. Позбувся ноги, був увесь у рубцях, однак живий! Вищi сили оберiгали цього зiпсованого вкрай, але й дорогого водночас iмператоровi чоловiка. Генрiх провiдав ще недужого Заубуша, подарував йому баронський титул, щоправда, тим часом без землi й без пiдданих, наблизив до себе ще бiльше - вiдтодi цей чоловiк став найдовiренiшим слугою Генрiха. Втекти не мiг, бо одноногий, зрадити теж не мiг, бо й для кого? Покинути? Але ж не мав нiякого майна, всi домагання щось одержати давно вже припинив, бо iмператор щоразу смiявся: - Навiщо земля тому, кому належать всi свинячi жоровиська? Пiсля iмператора ти наймогутнiший чоловiк в iмперi©! _(Гра слiв. По-нiмецьки__ Saubusch__ означа╨: лiсовi хащi, де дикi кабани ©дять жолудi.)_ Щоразу, як при©здив до Кведлiнбурга, Генрiх зiштовхував Адельгейду з Заубушем. Вiн любив, коли люди ненавидять одне одного. Привозив Заубуша, щоб той ненавидiв Адельгейду зблизька. Жiнку можна ненавидiти лише зблизька. Адельгейда ненавидiла Заубуша охоче, добровiльно, без примусу. А що закохуються люди так само, то з часом нi вона, нi Заубуш вже й не могли розрiзнити, чи то мiж ними ворожнеча, чи любов? I ждала Адельгейда при©здiв iмператора до Кведлiнбурга i з острахом, i з ненавистю, а водночас i з зата╨ним нетерпiнням: бо ж з Генрiхом неминуче мав при©хати й Заубуш. Настала зима, не знати вже й яка зима на чужинi для ╙впраксi©. Пори року - повiльнi, однаково сумнi, мов плакучi верби, не приносили ©й нiчого, навiть звiстка про смерть маркграфа не здивувала, бо вмер вiн для не© ще тодi, першо© ночi, коли боролася з ним i у вiдча© хотiла покiнчити з собою. Днi сповненi були звичного безглуздя канонiчних суперечок отцiв Северiана й Бодо, стриманих розмов з Адель-гейдою, нудьгування, дратiвливостi, коли не хотiла нiкого бачити, навiть Журину гнала вiд себе, не читала книг, не згадувала нiяко© мови, нi нових - одно© та друго©, нi сво╨© дитячо©, бо й згадати тяжко: летюча тiнь вiд слiв лишилася - i бiльше нiчого. Ночами кричали над абатством сови, було страшно й самотньо, ждала нетерпляче снiв, бо то було ©© ╨дине багатство. ©© спи брели через рiки, прослизали попiд зеленим вiттям пущ, линули через долини, шукали Ки╨ва, прича╨ного в золотому смутку церков. Зимово© ночi приснився ©й бiлий япгол. I руки d пього свiтилися золотистим вогнем. Вiд радостi прокинулася й побачила Журину з свiчкою в руцi. - У мене вже горить одна,- сонно сказала ╙впраксiя. - Принесла ще одну. - Навiщо аж двi? - Кажуть, iмператор в'©хав у Кведлiнбург. Хай горить у тебе двi свiчки. Ти ж княжна. - Я вже забула про це. А iмператор де? - Не знаю. Не бачила його. Бачила безногого. - Хто це? - Не вiдаю, дитино. Страшно стало. Понесла тобi свiчку. - Ти не бiйся,- сказала ╙впраксiя. - Не боюся, а страшно. Про безногого обидвi вдавали, нiби нiчого не знають. А знали ж давно: одна вiд Адельгейди i баронських дочок, друга - вiд черниць. Та й очiкувано всi цi роки в Кведлiнбурзi чи то iмператора, чи, може, бiльше Заубуша. Адельгейда - зi змiшаним почуттям давньо© ненавистi й пiзнiшого захвату, жiноцтво - з лiнивою цiкавiстю. Чи ходитиме Адельгейда нагою коло ставiв? Надто ж коло того, чотирикутного. Але iмператор при©хав неочiкувано, серед зими, при©хав у жа