квадратi мiнус у, Якщо приймати їх за у. Ђле
поступово, пара за парою їхнi очi знову почали випромiнювати зацiкавленi
поглЯди, спершу в напрЯмку мiстера Ќакiбала, а потiм у бiк ‹уїта, Який,
пiдбадьорений цим, провадив: екземплЯр, Який ви бачите перед собою, має
великi ноги i пласкi ступнi, i так далi, дуже докладно i повагом, аж поки
дiйшов до голови, про Яку, Як i про все iнше, сказав багато гарного,
справедливого, дуже гарного, дуже поганого i просто блискучого. Џотiм мiстер
”iцвайн спитав: але у Якому станi його зд-зд-здоров'Я? —и здатен цей чоловiк
самотужки переставлЯти ноги? —и може без сторонньої допомоги сiдати, сидiти,
пiдводитисЯ, стоЯти, їсти, пити, лЯгати спати, спати, вставати й справлЯти
природнi потреби? Ћ, безумовно, сказав ‹уїт, не тiльки маленьку, але i
велику потребу, виключно власними силами. –е вельми цiкаво, сказав мiстер
”iцвайн. І додав, а Як у нього зi статевим життЯм, Якщо вже тут мова зайшла
про вiдправленнЯ органiзму? ’обто в такого бридкого i самотнього
злидарЯ-старигана, скакав ‹уїт, ви ж на це натЯкаєте, без будь-Якого, Я
певен, лихого замiру, так? „аруйте, Якщо Я когось несамохiть образив, сказав
мiстер Њакстерн. ’а ще й косоокого, сказав ‹уїт. Ќам, сказав мiстер ”iцвайн,
завжди приємно, тобто менi, з мого боку, й моїм колегам, з iнших бокiв,
вiдповiдно, приємно познайомитисЯ з придурком, Який належить до iншого, так
би мовити, соцiального прошарку, докорiнно вiдмiнного Як вiд мого, так i вiд
їхнього прошаркiв. І з цього поглЯду ми, Я гадаю, вам дуже вдЯчнi, мiстере
‹уїт. Ђле ми Якось не зовсiм збагнули, тобто Як Я особисто, так i мої, Я
певен, украй спантеличенi колеги, Яке вiдношеннЯ має цей джентльмен до теми
вашого наукового вiдрЯдженнЯ, мiстере ‹уїт, дуже короткого, i, вибачайте на
словi, марнотратного вiдрЯдженнЯ до захiдних областей. “ вiдповiдь ‹уїт
випростав праву руку i потЯгнувсЯ назад, щоб узЯти мiстера Ќакiбала за лiву
руку, бо коли вiн востаннє дививсЯ на Ќакiбала, той тихо й сумирно сидiв по
праву руку вiд нього i так трохи позад. џ так докладно розповiдаю про все
це, мiстере ѓрейвз, не тому, що, повiрте менi, хочу або можу, а тому що,
хочте вiрте, хочте нi, але щиру правду кажу вам, просто не можу iнакше.
„еталi, мiстере ѓрейвз, Я їх, деталi цi, зневажаю й ненавиджу не менше, нiж
ви, садiвники. Љоли ви садите горох чи квасолю, чи картоплю, чи моркву, чи
ту ж саму рiпу, чи Якi iншi коренеплоди, то чи завжди ви дотримуєтесь усiх
правил, зазначених у iнструкцiї? Ќi, ви похапцем риєте канавку, швидкуруч
скопуєте рЯдок, не те щоб прЯмий, i не дуже кривенький, а не рЯдок, так,
кiльканадцЯть Ямок, на такiй вiдстанi одна вiд одної, щоб вони не надто, а
тiльки на Якусь мить стомлювали ваше й без того зморене старе око, доки ви,
безтЯмно дивлЯчись просто себе, кинете в Яму насiнину (так свЯщеник сипле у
розриту могилу пил чи попiл) i загорнете її землею, скорiше за все носаком
свого черевика, бо наперед знаєте, що коли пiд сприЯтливу годину насiнню
цьому судилосЯ прорости i збiльшитисЯ удесЯтеро, у п'ЯтнадцЯть разiв, у
двадцЯть, у двадцЯть п'Ять, у тридцЯть, у тридцЯть п'Ять, у сорок, у сорок
п'Ять, а то й у п'ЯтдеЯт разiв, то воно це зробить i без вашої допомоги, а
Як не судилосЯ, то туди йому i дорога. ‡амолоду, мiстере ѓрейвз, ви,
безумовно, натЯгували мотузочку, вимiрЯли все лiнiєчкою, анiкроку вiд
нiвелiра, та без грузила, i в кожну лунку клали рiвно по чотири, п'Ять,
шiсть або сiм горошинок, квасолинок, зернинок чи сочевиць, а на те, щоб сюди
чотири, а другу лунку - п'Ять, у третю - шiсть, а в четверту - сiм, нi н
Якому разi, а саме, щоб у кожну лунку по чотири, п'Ять, шiсть або сiм,
припустимо, горошинок, i щоб кожна картоплина лежала догори росточком, i щоб
довкола кожного насiннЯ моркви, рiпи, редьки чи пастернака обов'Язково було
трохи пiску чи попiлу. Ђ зараз! Ђ цiкаво, коли ви, мiстере ѓрейвз, покинули
використовувати мотузку, лiнiйку, нiвелiр та грузило? “ Якому вiцi, мiстере
ѓрейвз, i за Яких обставин? І чи одразу ви, мiстере ѓрейвз, зрiклисЯ
лiнiйки, мотузки, нiвелiра, грузила та усього iншого механiчного причандаллЯ
i усiх iнших агрономiчних хитрощiв чи спочатку вiдпала потреба в мотузцi,
тодi трохи згодом у лiнiйцi, тодi в нiвелiрi (хоча, клЯнусЯ, Я й досi не
розумiю, Яка користь вiд того нiвелiра), а за нiвелiром - i в грузилi, а
потiм ви взагалi покинули замiрЯти вiдстань мiж лунками, а вiдтак махнули
рукою на добрива. —и всi цi знарЯддЯ вiдпали по два - по три, мiстере
ѓрейвз, аж доки ви помалу досЯгли нинiшнього стану повної незалежностi вiд
них, свободи, тобто того стану, коли вам потрiбно лише насiннЯ, землЯ,
екскременти, вода i палицЯ? Ђле Як лiва, так i права рука мiстера Ќакiбала
були зайнЯтi, бо першою вiн пiдтримував своє тiло, Яке добре перехилилосЯ i
щомитi могло впасти, а другою, захованою пiд спiдницею, вiн добре
вiдпрацьованими, м'Якими, i разом з тим вiдчутними рухами чухав свої бувалi
в бувальцЯх, але все ще теплi зимовi кальсони - набуток давньої, мало не з
пелюшок, болЯчки: анальногенiтальної сверблЯчки, Яку могли спричинити
глисти, нерви, геморой i ще бозна-Яка холера. ‘еред тишi було добре чути, Як
об щось терласЯ долонЯ старцЯ, i видно було, Як рiвномiрно соваласЯ вона
туди-сюди, потiм знову сюди-туди, i Як налилосЯ бентегою й передчуттЯм
блаженства його стражденне тiло, а зашкарубле обличчЯ чесно передавало всi
його почуттЯ,- надлюдську зосередженiсть, потаєнну радiсть, перелЯк i
чеканнЯ.
–е видовище повнiстю спантеличило всю раду i почулисЯ вигуки: ви
подивiтьсЯ Який життєлюб! “ такому вiцi! Ћт що значить жити на свiжiм
повiтрi! –е - результат самотностi! … go autem![8] (ђеплiка мiстера
Њакстерна.) Ђле тут мiстер Ќакiбал, вiдчувши, нарештi, жадану полегкiсть,
пiдвiвсЯ, видобув праву руку з-пiд своєї спiдницi, пiднiс долоню пiд нiс i
характерним жестом кiлька разiв почухав кiнчик носа. Џотiм вiн прийнЯв свою
попередню цiлком пристойну поставу, з Якої його вивiв раптовий напад
застарiлої болЯчки,- тобто поклав руки на колiна, свої старi, рЯбi,
волохатi, вузлуватi руки на свої голi, старi, кiстлЯвi, посинiлi колiна,
праву стару, волохату, рЯбу руку на кiстлЯве праве, голе, старе колiно, а
лiву, стару, вузлувату, рЯбу руку на лiве старе, посинiле, старе, кiстлЯве
колiно i спрЯмував свiй склЯний, пильний поглЯд на щось добре i давно
вiдоме, або щось ну зовсiм нецiкаве, за вiкном, на небо, Яке пiдпирали то
банЯ собору, то дах, шпиль, вежа то макiвка дерева. І тут настала така мить,
коли ‹уїт пiдвiв мiстера Ќакiбала до пiднiжжЯ помосту, на Якому сидiли члени
ради, i, дивлЯчись йому прЯмо в обличчЯ сповненим приЯзнi поглЯдом, точнiше
не зовсiм прЯмо, а трошечки десь на чверть криво, себто сповнений приЯзнi
поглЯд поцiлив у саме вухо, бо чим наполегливiше ‹уїт нахилЯв обличчЯ, своє
по вiнцЯ налите приЯзню обличчЯ, у бiк мiстера Ќакiбала, тим бiльше мiстер
Ќакiбал вiдхилЯв своє бурЯкове, старе, волохате обличчЯ у протилежний бiк, i
сказав, урочисто i голосно вимовлЯючи кожен звук, чотириста вiсiм тисЯч сто
вiсiмдесЯть чотири. І тут мiстер Ќакiбал, на превеликий подив усього загалу,
опустив очi з неба, свої розумнi, тупi, зволоженi, мов вирЯченi очi, i
втупивсЯ ними у мiстера ”iцвайна, Який хвильку подумаши, раптом ще бiльше
дивуючи i без того отетерiлий загал, вигукнув: ѓазель! ‚iвцЯ! ‘тара вiвцЯ!
Њiстере „ебейкер, сер, сказав ‹уїт, чи не могли б ви зробити, не в службу, а
в дружбу, менi таку ласку i достеменно занотувати все, що Я i мiй друг
казатимемо тут далi? —ому ж нi, мiстере ‹уїт, звичайно, сказав мiстер
„ебейкер. џ дуже вам вдЯчний, мiстере „ебейкер, сказав ‹уїт. Џрошу, прошу,
мiстере ‹уїт, i нема за що, сказав мiстер „ебейкер. “ такому разi, Я можу на
вас покластисЯ, мiстере „ебейкер, сказав ‹уїт. Џевна рiч, мiстере ‹уїт,
сказав „ебейкер. ‚и занадто покладливi, мiстере „ебейкер, сказав ‹уїт. ’а
де, хiба, мiстере ‹уїт, хiба, сказав мiстер „ебейкер. Љозел! ‘тарий бевзь!
заволав мiстер ”iцвайн. ‚и мене так заспокоїли, мiстере „ебейкер, сказав
‹уїт. Ќi слова бiльше, мiстере ‹уїт, сказав мiстер „ебейкер, бiльше нi
слова. І водночас, мiстере „ебейкер, спекатисЯ такого тЯгарЯ, сказав ‹уїт.
‰ого очi сЯгають до денцЯ моєї душi, сказав мiстер ”iцвайн. „о денцЯ чого?
‘казав мiстер Ћ'Њельдон. „о денцЯ його душi, сказав мiстер Њагершон. •ай Ѓог
милує! о ж то було! вигукнув мiстер Њакстерн. џк ви гадаєте, що то було?
Њолитва до Ѓожої матерi? сказав мiстер „ебейкер. •iба серед грiшних людей
таке траплЯєтьсЯ? сказав мiстер Њагершон. ЏоглЯд, принаймнi, був цiлком
щирий, сказав мiстер Ћ'Њельдон. ’одi дозвольте менi продовжити, мiстере
„ебейкер, сказав ‹уїт. џ особисто нiчого проти цього не маю, продовжуйте,
мiстере ‹уїт, сказав мiстер „ебейкер. Џрив'Яжiть його, так само, Як
прив'Язують вогкими стрiчками, сказав мiстер ”iцвайн. Џомагай вам Ѓоже,
мiстере „ебейкер, сказав ‹уїт. І вам, мiстере ‹уїт, сказав „ебейкер. Ќi, нi,
саме вам, мiстере „ебейкер, вам, сказав ‹уїт. І чому саме менi, мiстере
‹уїт, хоча добре, Якщо ви вже гак наполЯгаєте, але вам також, сказав мiстер
„ебейкер. ’обто хай нам обом вiн помагає, ви ж це хочете сказати, мiстере
„ебейкер? сказав ‹уїт. „'Ябльо, сказав мiстер „ебейкер (французький вираз).
Њенi знайоме його обличчЯ, сказав мiстер ”iцвайн. ’оме! гукнув ‹уїт. Њiстер
Ќакiбал обернувсЯ на оклик i ‹уїт побачив, що той дуже чимось стурбований.
Ћвва! сказав ‹уїт, ще трохи, й наступить вирiшальний момент, i голосно
оголосив: триста вiсiмдесЯт дев'Ять ти... Њенi, Як би воно не вийшло, сказав
мiстер ”iцвайн. ’риста вiсiмдесЯт дев'Ять тисЯч сiмнадцЯть, загорлав ‹уїт.
ѓа? сказав мiстер Ќакiбал. ‚и це записали, мiстере „ебейкер, сказав ‹уїт.
’ак, мiстере ‹уїт, сказав мiстер „ебейкер. Ђ ви не змогли б повторити,
мiстере „ебейкер, сказав ‹уїт. Ѓезумовно, мiстере ‹уїт. џ повторюю, мiстер
‹уїт: триста вiсiмдесЯт дев'Ять тисЯч сiмдесЯт. Њiстер Њак... ’риста
вiсiмдесЯт дев'Ять тисЯч сiмнадцЯть, сказав ‹уїт, не сiмдесЯт, а сiмнадцЯть.
Ћ, перепрошую, мiстере ‹уїт, менi почулосЯ, сiмдесЯт, сказав мiстер
„ебейкер. џ сказав "сiмнадцЯть", мiстере „ебейкер, сказав ‹уїт, бо так Я i
подумав, чiтко i Ясно. –е неймовiрно, сказав мiстер „ебейкер, Я чiтко i Ясно
чув "сiмдесЯт". Ђ ви, мiстере Њакстерн, що ви почули? џ почув "сiмнадцЯть",
надзвичайно чiтко почув, сказав мiстер Њакстерн. Џравда, сказав мiстер
„ебейкер, так i почули. –i "надцЯть" i досi бринЯть у моєму вусi, сказав
мiстер Њакстерн. Ђ ви, мiстере Ћ'Њельдон, сказав мiстер „ебейкер. ™о "а ви"?
сказав мiстер Ћ'Њельдон. ‚и що почули, сiмнадцЯть чи сiмдесЯт? сказав мiстер
„ебейкер. Ђ ви що почули, мiстере „ебейкер? сказав мiстер Ћ'Њельдон.
"‘iмдесЯт", сказав мiстер „ебейкер. І сiм що? сказав мiстер Ћ'Њельдон. І
сiм-де-сссЯть, сказав мiстер „ебейкер. Ѓезумовно, сказав мiстер Ћ'Њельдон.
•а, сказав мiстер „ебейкер. Ђ Я сказав "сiмнадцЯть", сказав ‹уїт. І що?
сказав мiстер Њагершон. І сiм-на-дд-цЯть, сказав ‹уїт. џ так i думав, сказав
мiстер Њагершон. Ђ ми нiЯк не можемо дiйти згоди, сказав мiстер „ебейкер. Ђ
Як же, сказав мiстер Њагершон. Ђ ви, пане президент, сказав мiстер „ебейкер.
ѓе? сказав мiстер ”iцвайн. џ кажу, мiстере президент, сказав мiстер
„ебейкер. Ќе розумiю вас, мiстере „ебейкер, сказав мiстер ”iцвайн. џк ви
почули, сiмнадцЯть чи сiмдесЯт, сказав мiстер „ебейкер. Њенi почулось сорок
шiсть, сказав мiстер ”iцвайн. џ сказав "i сiмнадцЯть", сказав ‹уїт. Њи вам
вiримо, мiстере ‹уїт, вiримо вам, сказав мiстер Њагершон. ’одi занесiть це,
будь ласка, до протоколу, мiстере „ебейкер. ‡вичайно, з задоволеннЯм,
мiстере ‹уїт, сказав мiстер „ебейкер. ™иро вам дЯкую, мiстере „ебейкер,
сказав ‹уїт. Ќема за що, нема за що. сказав мiстер „ебейкер. І Як воно
звучить тепер? сказав ‹уїт. ’епер, сказав мiстер „ебейкер, воно звучить так,
мiстере ‹уїт: триста вiсiмдесЯт дев'Ять тисЯч сiмнадцЯть. Њiстер Ќакiбал:
га? —и не дозволить шановна рада йому сiсти? сказав ‹уїт. Љому саме наша
рада має дозволити сiсти? сказав мiстер Њагершон. ‚iн стомивсЯ стоЯти,
сказав ‹уїт. „е ж Я бачив це обличчЯ? сказав мiстер ”iцвайн. ‘кiльки ще це
все триватиме? сказав мiстер Њакстерн. ’о можна йти? сказав мiстер Њагершон.
Љоли вiн сидить, то краще чує, сказав ‹уїт. Ќехай лЯже, Якщо вiн так хоче,
сказав мiстер ”iцвайн. ‹уїт допомiг мiстеровi Ќакiбалу лЯгти, став на колiна
й схиливсЯ над ним. ’оме, закричав вiн, ти мене чуєш? ’ак, сер, сказав
мiстер Ќакiбал. ’риста вiсiмдесЯт дев'Ять тисЯч сiмнадцЯть, закричав ‹уїт.
•вилинку, сказав мiстер „ебейкер, Я зараз занесу це у протокол. •вилина
минула. Џродовжуйте, сказав мiстер „ебейкер. ‚iдповiдай, закричав ‹уїт.
‘iмсЯт - тре, сказав мiстер Ќакiбал. ‘iмсЯт - тре? сказав мiстер „ебейкер.
Ћчевидно, вiн мав на увазi сiмдесЯт три, сказав мiстер Ћ'Њельдон. ‚iн мав на
увазi сiмдесЯт три? сказав мiстер ”iцвайн. ‚iн сказав "сiмдесЯт три". ‘казав
‹уїт. •iба, сказав мiстер „ебейкер. Ћ Ѓоже, сказав мiстер Њакстерн. Ћ що?
сказав мiстер Ћ'Њельдон. Ћ Ѓоже! сказав мiстер Њагершон. Њiстере „ебейкер,
сказав ‹уїт, будьте ласкавi, оголосiть те, що у вас там є. „е саме? сказав
мiстер „ебейкер. “ протоколi, щоб пересвiдчитисЯ, що воно вiдповiдає
дiйсностi. џкий ви все-таки недовiрливий, мiстере ‹уїт, сказав мiстер
„ебейкер. Ѓагато що залежить вiд точностi фiксацiї факту, сказав ‹уїт. ‚iн
має рацiю, сказав мiстер Њакстерн. ‡ чого почати? сказав мiстер „ебейкер. ‡
моїх слiв i зi слiв мого друга, сказав ‹уїт. Ѓiльше вас нiчого не цiкавить,
сказав мiстер „ебейкер. Ќi, сказав ‹уїт. Њiстер „ебейкер заходивсЯ
переглЯдати свої записи i сказав, Я бачу таке: Њiстер ‹уїт: ’оме, ти мене
чуєш? Њiстер Ќакiбал: так сер. Њiстер ‹уїт: триста вiсiмдесЯт дев'Ять тисЯч
сiмдесЯт. Њiстер Ќак... ‘iмнадцЯть, сказав ‹уїт. Ђ й справдi, мiстере
„ебейкер, сказав мiстер ”iцвайн. ‘кiльки разiв вам ще можна казати? сказав
мiстер Ћ'Њельдон. ‡гадайте свої сiмнадцЯть рокiв, сказав мiстер Њагершон.
•а, ха, чудова думка, сказав мiстер „ебейкер. Њiстер Њагершон сказав, чи не
краще було б, зважаючи на те, що такi надзвичайно великi числа - е... пiшли
в дiло, щоби наш скарбник погодивсЯ взЯти на себе складаннЯ протоколу,
тiльки на сьогоднi? џ анiскiльки не збираюсЯ зневажати цим нашого шановного
секретарЯ, Якого усi ми знаємо з найкращого боку, але, позаЯк тут iдетьсЯ
про нечувано складнi числа, то бодай сьогоднi... Ќi, нi, нi в Якому разi,
сказав мiстер ”iцвайн. Њiстер Њакстерн сказав, може, Якщо б наш шановний
секретар зголосивсЯ записувати числа не цифрами, а словами. ’ак, так, Як ви
на це дивитесь? сказав мiстер ”iцвайн. Ђ Яка рiзницЯ? сказав мiстер
Ћ'Њельдон. Њiстер Њакстерн вiдповiв: ну Як же, вiн тодi записував би всi
почутi слова, а не переводив би їх у числовi еквiваленти, що вже саме по
собi вимагає тривалої практики, особливо коли йдетьсЯ про числа, Якi
складаютьсЯ з п'Яти-шести лiтер, даруйте, цифр. ™о ж, Як на мене, то це -
блискуча iдеЯ, сказав мiстер Њагершон. ‚и могли б так зробити, мiстере
„ебейкер? ‘казав мiстер ”iцвайн. Ђле ж Я так завжди роблю, сказав мiстер
„ебейкер. џ у цьому не сумнiваюсЯ, сказав мiстер ”iцвайн. ’одi Я не знаю, що
тут можна зробити, сказав мiстер Њагершон. •то з нас не помилЯєтьсЯ, сказав
‹уїт. „Якую, мiстере ‹уїт, сказав мiстер „ебейкер. Ќа здоров'Я, мiстере
„ебейкер, сказав ‹уїт. Ћт i прекрасно, от i чудово, вигукнув мiстер
Ћ'Њельдон. ™о саме прекрасно i чудово? сказав мiстер Њакстерн. –i двi цифри
спiввiдносЯтьсЯ, сказав мiстер Ћ'Њельдон, Як кум до свого кобелЯ. Љум до
свого що? сказав мiстер ”iцвайн. ‚iн мав на увазi куб до свого коренЯ,
сказав мiстер Њакстерн. Ђ Я Як сказав? сказав мiстер Ћ'Њельдон. Љум до свого
кобелЯ, ха-ха, сказав мiстер „ебейкер. Ђ що це означає, куб до свого коренЯ,
сказав мiстер ”iцвайн. Ќiчого не означає, сказав мiстер Њакстерн. џк це так?
"Ќiчого не означає"? сказав мiстер Ћ'Њельдон. Њiстер Њакстерн вiдповiв, до
свого Якого коренЯ? Њожна мати безлiч коренiв. ‚зЯти хоча б довгий кубiчний
огiрок сорту "’урецький", сказав мiстер ”iцвайн. Ќе всi куби, сказав мiстер
Ћ'Њельдон. Ђ хто каже про всi куби? сказав мiстер Њакстерн. І не про цей
куб, сказав мiстер Ћ'Њельдон. џ про це нiчого не знаю, сказав мiстер
Њакстерн. џ в ньому нiчого не петраю, сказав мiстер ”iцвайн. џ також, сказав
мiстер Њагершон. ™о саме прекрасне i чудове? сказав мiстер ”iцвайн. Њiстер
Ћ'Њельдон вiдповiв, а те, що мiстер Ѓелiнакс... Њiстер Ќакiбал, сказав ‹уїт.
Њiстер Ћ'Њельдон сказав, що мiстер Ќакiбал подумки за Якiсь тридцЯть п'Ять
чи сорок секунд видобув кубiчний корiнь iз шестизначного числа. Њiстер
Њакстерн сказав, сорок секунд! Џринаймнi п'Ять хвилин минуло з того часу, Як
було оголошено цю цифру. ™о ж тут дивного? сказав мiстер ”iцвайн. Њабуть,
наш президент забув, сказав мiстер Њакстерн. „ва є кубiчним коренем з
восьми, сказав мiстер Ћ'Њельдон. Ђ й справдi, сказав мiстер ”iцвайн. ’ак,
двiчi двадцЯть чотири, а двiчi чотири - вiсiм, сказав мiстер Ћ'Њельдон.
Ћтже, два є кубiчним коренем iз восьми, сказав мiстер ”iцвайн. ’ак, i вiсiм,
це є два у кубi, сказав мiстер Ћ'Њельдон. ‚iсiм це є два у кубi, сказав
мiстер ”iцвайн. ’ак, сказав мiстер Ћ'Њельдон. Ќу то й що ж тут дивного?
сказав мiстер ”iцвайн. Њiстер Ћ'Њельдон вiдповiв: ’е, що два є кубiчним
коренем iз восьми, а вiсiм є двiйкою в кубi, давно вже нiкого не дивує. Њене
дивує те, що мiстер Ќаллiбек подумки за такий короткий час видобуває
кубiчний корiнь iз шестизначного числа. Ћ, казав мiстер ”iцвайн. Ђ це так
важко? сказав мiстер Њагершон. Ќеймовiрно, сказав мiстер Њакстерн. Ќу-ну,
сказав мiстер ”iцвайн. †одна людина ще не спромогласЯ на такий подвиг, лише
одного разу на таке збивсЯ кiнь, сказав мiстер Ћ'Њельдон. Љiнь! вигукнув
мiстер ”iцвайн. –ей випадок описано у "Kulturkampf", сказав мiстер
Ћ'Њельдон. ’ак от воно що, сказав мiстер ”iцвайн. ‹уїт не приховував свого
задоволеннЯ. Њiстер Ќакiбал перекинувсЯ на бiк i, очевидно, спав. Ђле ж
мiстер Љанiбал не кiнь, сказав мiстер ”iцвайн. ‡овсiм не схожий, сказав
мiстер Ћ'Њельдон. Ђ ви певнi в тому, що це ваше припущеннЯ с цiлком слушним?
сказав мiстер Њагершон. Ќi, сказав мiстер Ћ'Њельдон. “ всьому цьому є щось
слизьке, сказав мiстер Њакстерн. Ќе кiнське, а слизьке, ха-ха, дуже смiшно,
сказав мiстер „ебейкер. џ протестую, сказав ‹уїт. Џроти чого? сказав мiстер
”iцвайн. Џроти слова "слизьке", сказав ‹уїт. ‡анесiть це до протоколу,
мiстере „ебейкер, сказав мiстер ”iцвайн. ‹уїт дiстав з кишенi аркуш паперу i
передав його мiстеровi Ћ'Њельдону. Ђ це ще що таке, мiстере ‹уїт? сказав
мiстер Ћ'Њельдон. –е - перелiк шестизначних чисел, їх тут дев'Яносто
дев'Ять, Якi є точними кубами iнших чисел, що теж подаютьсЯ. І що Я мушу з
ними робити, мiстере ‹уїт? сказав мiстер Ћ'Њельдон. Џеревiрте мого друга,
сказав ‹уїт. Ћ, сказав мiстер ”iцвайн. Ђ Я вийду, поскiльки на карту
поставлена моЯ наукова сумлiннiсть, сказав ‹уїт. ѓодi-бо, заспокойтесь,
мiстере ‹уїт, сказав мiстер Њагершон. ђоздЯгнiть його догола, зав'Яжiть йому
очi, а мене виведiть геть, сказв ‹уїт. Ђ Як щодо телепатiї або ж передачi
думок на вiдстанi, сказав мiстер Њакстерн. ‹уїт сказав; а ви, Як питатимете
про пiднесеннЯ в куб, то закрийте чим-небудь куби, а Як треба видобути
корiнь кубiчний, то закрийте графу, де позначенi коренi. Ђ що вiд того
змiнитьсЯ? сказав пан Ћ'Њельдон. Ђ ви самi не знатимете вiдповiдi, сказав
‹уїт. Џан ”iцвайн вийшов з кiмнати, слiдом за ним подалисЯ i iншi члени
ради. ‹уїт розштовхав мiстера Ќакiбала i допомiг йому пiдвестисЯ. „о кiмнати
повернувсЯ мiстер Ћ'Њельдон, в руцi вiн тримав папiр, Який дав йому ‹уїт. џ
можу це взЯти з собою, мiстере ‹уїт, сказав вiн. ‡вичайно, сказав ‹уїт.
„Якую, мiстере ‹уїт, сказав мiстер Ћ'Њельдон. Ќема за що, мiстере Ћ'Њельдон,
сказав ‹уїт. „о побаченнЯ, джентльмени, сказав мiстер Ћ'Њельдон. ‹уїт
сказав, до побаченнЯ, мiстере Ћ'Њельдон. ЏопрощайсЯ з мiстером Ћ'Њельдоном,
’оме, покажи, Який ти в нас чемний, скажи, до побаченнЯ, мiстере Ћ'Њельдон.
„огобач, сказав мiстер Ќакiбал. „уже мило, дуже мило, сказав мiстер
Ћ'Њельдон. Њiстер Ћ'Њельдон вийшов з кiмнати. Ќевдовзi ‹уїт i мiстер
Ќакiбал, взЯвшисЯ за руки, зробили те саме. Ђ ще трохи згодом спорожнiлу
кiмнату заповнили сiрi тiнi. ‡айшов служник, повимикав свiтло, порозставлЯв
стiльцi, оглЯнув кiмнату, подививсЯ, чи все гаразд, i вийшов. Џотiм усЯ цЯ
простора кiмната поринула у пiтьму, бо запала нiч, ще одна нiч. Ќу i от,
мiстере ѓрейвз, наступного днЯ, хочете вiрте, хочете - нi, о тiй самiй порi,
на тому самому мiсцi, посеред залитої свiтлом просторої зали з височенною
стелею зiбралисЯ тi самi добродiї, ретельно перевiрили, Як мiстер Ќакiбал
пiдносить у куб рiзнi числа i видобуває з них корiнь кубiчний. ђада
скористаласЯ з запропонованих ‹уїтом запобiжних iаходiв, хоча й не стала
виводити ‹уїта iз кiмнати, а запропонувала йому стати спиною до ради,
обличчЯм до вiдчиненого вiкна i дозволила мiстеровi Ќакiбалу не скидати дещо
зi своєї бiлизни. Њiстер Ќакiбал з честю витримав це суворе випробуваннЯ;
коли вiн пiдносив у куб рiзнi числа загальною кiлькiстю сорок шiсть, то
зробив лише двадцЯть п'Ять дрiбних помилок, а коли видобував корiнь кубiчний
iз п'ЯтидесЯти трьох чисел, то ледь схибив лише у чотирьох випадках!
‚iдстань мiж. питаннЯм i вiдповiддю, iнколи незначна, а часом завдовжки у
хвилину, дорiвнювала у середньому тридцЯти чотирьом - тридцЯти п'Яти
секундам, Якщо вiрити мiстеровi Ћ'Њельдону, Який прийшов на засiданнЯ зi
своїм секундомiром. Ќа одне запитаннЯ мiстер Ќакiбал зовсiм не вiдповiв. ’о
був досить неприємний момент. Њiстер Ћ'Њельдон, не пiдводЯчи очей вiд
аркуша, оголосив п'Ятсот i дев'ЯтнадцЯть тисЯч триста тринадцЯть. Њинула
хвилина, хвилина з чвертю, хвилина з половиною, хвилина i три чвертi, двi
хвилини, двi хвилини з чвертю, двi хвилини з половиною, двi хвилини i три
чвертi, три хвилини, три хвилини i чверть, три хвилини з половиною, три
хвилини i три чвертi, а мiстер Ќакiбал все не вiдповiдав! Џрошу вас, сер, ну
що ж ви, скачав мiстер Ћ'Њельдон рiзко, п'Ятсот дев'ЯтнадцЯть тисЯч, триста
тринадцЯть. Ђле мiстер Ќакiбал не вiдповiдав! ‚iн або знає або не знає,
сказав мiстер Њагершон. І тут мiстер „ебейкер, так зайшовсЯ смiхом, що
заливсЯ сльозами. Њiстер ”iцвайн сказав, Якщо ви не чуєте, то так i скажiть:
Я не чую. џкщо ви не знаєте, то так i скажiть: Я не знаю. Ђ то що ж нам тут,
до ночi чекати, чи що? ‹уїт обернувсЯ i сказав, а хiба це число, хiба воно є
у перелiку? Џомовчте, мiстере ‹уїт, сказав мiстер ”iцвайн. Ђ хiба це число є
у перелiку? гримнув ‹уїт на науковцiв i рiшуче пiдступив до них, спершу
позеленiвши, потiм зблiднувши вiд обуреннЯ. џ звинувачую скарбника, сказав
‹уїт i направив на того перст, наче в кiмнатi було два, чи три, чи чотири,
чи п'Ять, чи навiть шiсть скарбникiв, а не лише один, у виголошеннi числа,
Якого немає у перелiку, iз Якого можна видобути такий саме корiнь кубiчний,
Як iз моєї сраки. Њiстере ‹уїт, закричав мiстер ”iцвайн. ‡ його що? сказав
мiстер Ћ'Њельдон. Із його сраки, сказав мiстер Њагершон. џ звинувачую його,
сказав ‹уїт, у зловорожостi, недоброзичливостi i пiдступностi, у ретельно
продуманiй спробi зацькувати, заплутати i збити з пантелику старого
чоловiка, Який iз приЯзнi до мене не шкодує своїх сил, щоб... щоб... щоб...
Який не шкодує сил. Њене обурила i роздратувала цЯ вихватка, додав ‹уїт, Яку
Я вважаю ..., ..., ..., ..., ..., ..., ..., ..., ..., i тут усi почули
каскад таких мiцних виразiв, що Якби пан Ћ'Њельдон не був людиною м'Якою i
згiдливою, вiн неодмiнно обуривсЯ б, настiльки каскадними i мiцними були
почутi ним слова. Ђле мiстер Ћ'Њельдон був людиною настiльки м'Якою i
згiдливою, що коли мiстер ”iцвайн пiдвiвсЯ i сповненими обуреннЯ словами
почав закривати засiданнЯ, то вiн пiдвiвсЯ i заспокоїв мiстера ”iцвайна,
поЯснивши йому, що саме вiн, мiстер Ћ'Њельдон, у всьому винен, бо вiн,
недобачивши, прийнЯв нуль не за нуль, а за одиницю. Ђле ж воно у вас вийшло
не са-са-самохiть, без усЯкого лихого намiру, сказав мiстер ”iцвайн. Џотiм
запала мовчанка, Яка тривала доти, доки мiстер Ћ'Њельдон, звiсивши голову i
плавно телiпаючи нею з боку на бiк, переносив вагу свого тiла з ноги на ногу
i повторював, о нi, нi, нi, нi, ѓосподь не дасть збрехати, нiколи. ‚ такому
випадку Я мушу попросити, щоб мiстер ‹iнгард вибачивсЯ перед вами, сказав
мiстер ”iцвайн. Ћ нi, нi, нi, нi, нi, нiЯкого вибаченнЯ, скрикнув мiстер
Ћ'Њельдон. Њiстер ‹iнгард? сказав мiстер Њагершон. џ сказав "мiстер
‹iнгард?" сказав мiстер ”iцвайн. ‡вичайно сказали, сказав мiстер Њагершон.
Џро кого ж це Я думав? сказав мiстер ”iцвайн. „iвоче прiзвище моєї матерi -
‹iнгард, сказав пан Њакстерн. Ќу, Як же, Як же, добре її пам'Ятаю, чудова
була жiнка, сказав мiстер ”iцвайн. ‚она померла при пологах, народила мене i
померла, сказав мiстер Њакстерн. џ вам вiрю, сказав мiстер „ебейкер. —удова,
прекрасна жiнка, сказав мiстер ”iцвайн. Џо закiнченнi iспитiв настав час длЯ
запитань i вiдповiдей. —ерез схiднi вiкна просторої зали струменiло червоне
зимове сонце, воно, сердито прощаючись iз землею, пронизувало своїм сЯйвом
застiйне кiмнатне повiтрЯ, i в той самий час на протилежному боцi крiзь
вибагливi, зробленi в орiєнтальному стилi прорiзи вже чулосЯ спершу квола,
але чим далi гомiнкiша мелодiЯ, що її вигравали мiльйони сопiлочок ночi.
Ќастав час длЯ запитань i вiдповiдей. Њiстер ”iцвайн спитав: а видобувати
квадратний корiнь вiн теж умiє? Њiстер Ћ'Њельдон сказав, Якщо вже вiн може
пiдносити в куб, то в квадрат i поготiв, i Якщо вже вiн умiє видобувати
корiнь кубiчний, то з квадратним i поготiв упораєтьсЯ. џ питаю мiстера
‹уїта, сказав мiстер ”iцвайн. ’ут iдетьсЯ не про те, щоби зводити в куб чи в
квадрат, сказав ‹уїт. џк це так? сказав пан ”iцвайн. ‹уїт вiдповiв, людина з
багатою уЯвою здатна пiдносити i в куб i в квадрат подумки, числа нiби самi
з'ЯвлЯютьсЯ перед її внутрiшнiм зором. ’обто ви виступаєте за викорiненнЯ
коренiв? сказав мiстер ”iцвайн. Ќе всiх, сказав ‹уїт, а тiльки кубiчних. Ђ
Як бути з квадратними? сказав мiстер ”iцвайн. Ќе чiпати їх, сказав ‹уїт. џк
це так? сказав мiстер ”iцвайн. ‹юдина з багатою уЯвою здатна видобувати
квадратний корiнь подумки, сказав ‹уїт, так само Як i з допомогою аркуша
паперу i олiвцЯ. Ђ корiнь кубiчний? сказав мiстер ”iцвайн. ‹уїт нiчого не
вiдповiв, та й що йому було казати? Ђ корiнь четвертого ступенЯ? сказав
мiстер Ћ'Њельдон. ’о є, власне, квадратний корiнь у квадратi, сказав ‹уїт. Ђ
корiнь п'Ятого ступенЯ? сказав мiстер ”iцвайн. ’а хiба ж ѓосподь наш воскрес
на другий день? сказав ‹уїт. Ђ корiнь шостого ступенЯ? сказав мiстер
„ебейкер. ’о є квадратний корiнь у кубi або кубiчний у квадратi, сказав
‹уїт. Ђ корiнь сьомого ступенЯ? сказав мiстер Њакстерн. Ђ ходити по водi Яко
по суху? сказав ‹уїт. Ђ корiнь восьмого ступенЯ? сказав мiстер Ћ'Њельдон.
Љвадратний квадратного коренЯ у квадратi, сказав ‹уїт. Ќастав час длЯ
запитань i вiдповiдей. ђадiсть i туга, здрастуй i прощавай, удар i вiдсiч,
програв i перемiг, перемiг i програв - усе змiшалосЯ у цiй великiй, до
всього байдужiй залi. Ђ корiнь дев'Ятого ступенЯ? сказав мiстер ”iцвайн. ’о
є кубiчний корiнь у кубi, сказав ‹уїт. Ђ корiнь десЯтого ступенЯ? сказав
мiстер „ебейкер. Ќе може iснувати без п'Ятого ступенЯ, сказав ‹уїт. Ђ корiнь
одинадцЯтого ступенЯ? сказав мiстер Њакстерн. џкщо його у вiскi встромити?
сказав ‹уїт. Ђ корiнь дванадцЯтого ступенЯ? сказав мiстер Ћ'Њельдон. ’о є
корiнь квадратний кубiчного коренЯ у квадратi або корiнь кубовий квадратний
коренЯ у квадратi, або корiнь квадратний квадратного коренЯ в кубi, сказав
‹уїт. Ђ корiнь тринадцЯтого ступенЯ? сказав мiстер ”iцвайн. ѓодi! зайшовсЯ
криком мiстер Њагершон. ’обто? сказав мiстер ”iцвайн. ѓодi! сказав мiстер
Њагершон. џке ви маєте право казати "годi"? сказав мiстер ”iцвайн.
„жентльмени, джентльмени, сказав мiстер Њакстерн. Њiстере ‹уїт, сказав
мiстер Ћ'Њельдон. ‘лухаю вас, сер, сказав ‹уїт. Ћсь передi мною сьогоднi на
аркушi було два стовпчики чисел, сказав мiстер Ћ'Њельдон, в одному, там, де
позначалисЯ коренi, стоЯли лише двозначнi числа, в iншому, там, де був
стовпчик з кубами, стоЯли лише шестизначнi числа. ‘товпчик з кубами!
вигукнув мiстер Њакстерн. ™о таке? ‚ чому там справа? сказав мiстер ”iцвайн.
џка краса, сказав мiстер Њакстерн. Ђ й справдi, мiстере ‹уїт, Як ви гадаєте?
сказав мiстер Ћ'Њельдон. џ до музики не вдатний, сказав ‹уїт. џ не це мав на
увазi, сказав мiстер Ћ'Њельдон. Ђ що ви маєте на увазi? сказав мiстер
”iцвайн. џ маю на увазi, сказав мiстер Ћ'Њельдон, з одного боку, те, що в
одному iз стовпчикiв, тобто у стовпчику коренiв, знаходимо лише двозначнi
числа, а з iншого, тобто у стовпчику кубiв, знаходимо лише шестизначнi
числа. џ ж правду кажу, мiстере ‹уїт? ‘писок - перед вами, сказав ‹уїт. Ђ
стовпчик iз коренЯми також дуже симпатичний, Як на мене, сказав мiстер
„ебейкер. ’ак, але до стовпчика з кубами йому i не братисЯ, сказав мiстер
Њакстерн. Ќу, може, й не зовсiм так, але й не те, щоб зовсiм не так, сказав
мiстер „ебейкер. І тут вiн заспiвав:

‘товпчик кубiв зустрiв стовп коренiв
І питає, що той буде пити?
‘товпчик кубiв зустрiв стовп коренiв
І питає, що той буде пити?
‘товпчик кубiв зустрiв стовп коренiв
І питає, що той буде пити?
‘клЯнку добрих чорнил, каже стовп коренiв,
‡ вiрним стовпчиком рiдних, братерських кубiв
‡авжди ладен Я перехилити.

•а-ха-ха-ха, ха-ха, ха, гм, сказав мiстер „ебейкер. —и будуть ще Якiсь
питаннЯ, перш нiж Я пiду додому, сказав мiстер ”iцвайн. џ саме пiднЯв дуже
важливе питаннЯ, сказав мiстер Ћ'Њельдон, але мене перебили. ’о хай вiн
продовжить з того мiсцЯ, де зупинивсЯ, сказав мiстер Њагершон. ’е важливе
питаннЯ, Яке Я пiднiмав, сказав мiстер Ћ'Њельдон, коли мене перебили,
полЯгало ось у чому: iз двох стовпчикiв чисел, Якi бачив сьогоднi, один, а
саме... ‚iн уже двiчi про це говорив, сказав мiстер Њакстерн, продовжуйте не
з того мiсцЯ, де ви почали, а з того, де вас урвали. —и ви хочете повторити
помилку дарвiнiвської гусенi? „арвiнiвської кого? сказав мiстер „ебейкер.
„арвiнiвської гусенi? сказав мiстер Њагершон. Ђ що там iз ним сталосЯ?
сказав мiстер Њакстерн. Ђ сталосЯ iз ним те, сказав мiстер Њагершон, що,
коли вiн лежав у гамацi, то на нього раптом... Ђ ми хiба зiбралисЯ длЯ того,
щоб обговорювати гусiнь? сказав мiстер Ћ'Њельдон. ’а Ѓога ради, викладiть
нарештi своє питаннЯ, сказав мiстер ”iцвайн, i дайте менi спокiйно пiти
додому до моєї жiнки. І до дiтей, додав вiн. ЏитаннЯ, Яке Я збиравсЯ
викласти, сказав мiстер Ћ'Њельдон, коли мене так брутально урвали, полЯгало
ось у чому. џкщо у лiвому стовпчику, тобто стовпчику коренiв, замiсть
двозначних чисел траплЯютьсЯ i трьох, i чотирьохзначнi, не кажучи вже про
iншi, тодi у правому стовпчику, тобто у стовпчику кубiв, замiсть суто
шестизначних чисел мусили бути й семи-, восьми-, дев'Яти-, десЯти-,
одинадцЯти- i навiть дванадцЯтизначнi числа. ЏiслЯ цих слiв запала мовчанка.
—и не так? мiстере ‹уїт, сказав мiстер Ћ'Њельдон. Њоже бути, сказав ‹уїт. “
такому разi чому, сказав мiстер Ћ'Њельдон, перехнЯбивсЯ уперед i вдарив
кулаком по столу, чому їх тут немає? Љого там немає? сказав мiстер ”iцвайн.
’ого, про кого Я щойно казав, сказав мiстер Ћ'Њельдон. ’обто? сказав мiстер
”iцвайн. Њiстер Ћ'Њельдон вiдповiв: з одного боку, у першому стовпчику...
’обто стовпчику коренiв, сказав мiстер „ебейкер. Њiстер Ћ'Њельдон продовжив:
трьох i навiть чотирьохзначнi числа... Ќе кажучи про всi iншi, сказав мiстер
Њакстерн. Њiстер Ћ'Њельдон продовжив: а з iншого боку, в iншому... ’обто
стовпчику кубiв, сказав мiстер Њагершон. Њiстер Ћ'Њельдон продовжив:
семизначнi... ‚осьми... сказав мiстер „ебейкер. Ђбо дев'Яти, сказав мiстер
Њакстерн. Ђбо десЯти, сказав мiстер Њагершон. Ђбо одинадцЯти, сказав мiстер
„ебейкер. Ђбо навiть дванадцЯти, сказав мiстер Њакстерн. ‡начить, сказав
мiстер Њагершон. Ђ що їм там робити? сказав мiстер ”iцвайн. Џташка божаЯ не
знає нi турбот i нi... сказав ‹уїт. —и можу Я припустити, мiстере ‹уїт,
сказав мiстер Ћ'Њельдон, що, Якщо Я запитаю цього чоловiка i попрошу його
назвати кубiчний корiнь iз... вiн схиливсЯ над аркушем,- ну, скажiмо,
дев'Ятисот семидесЯти трьох мiльйонiв двохсот пЯтидесЯти двох тисЯч двохсот
семидесЯти двох, то чи зможе вiн вiдповiсти? ’iльки не сьогоднi, сказав
‹уїт. Ђбо, принаймнi, сказав мiстер Ћ'Њельдон, знову зазираючи у свiй аркуш,
iз дев'Ятсот дев'Яноста восьми мiльЯрдiв семисот мiльйонiв ста двадцЯти
дев'Яти тисЯч дев'Ятиста дев'Яноста дев'Яти? ‚ принципi так, але не зараз,
сказав ‹уїт. •а, сказав мiстер Ћ'Њельдон. ’о ви вже виклали своє питаннЯ,
мiстере Ћ'Њельдон, сказав мiстер ”iцвайн. ’ак, сказав мiстер Ћ'Њельдон. Њенi
приємно це чути, сказав мiстер ”iцвайн. ‚и про це нам пiзнiше розкажете,
сказав мiстер Њагершон. Ђле де ж Я бачив це обличчЯ, сказав мiстер ”iцвайн.
І ще один момент, сказав мiстер Њакстерн. ‘онце вже зайшло за захiдний
обрiй, сказав мiстер „ебейкер, вiн обернув голову i витЯгнув руку в тому
напрЯмку. ‚сi iншi теж обернулисЯ i не зводили поглЯду з того мiсцЯ, де
щойно було сонце. Ђле мiстер „ебейкер крутнувсЯ i, вказуючи в протилежний
бiк, сказав, а от на сходi сутенiє набагато швидше. Џотiм усi обернулисЯ i
прикипiли очима до вiкон, в Яких щось наче мерехтiло, i до темно-сiрого неба
понад самою землею i свiтло-сiрого трохи вище. Ѓо нiч, здавалосЯ, не стiльки
западала, скiльки пiднiмаласЯ знизу, немов новий день. Ђле, нарештi, немов
вiдходЯчи вiд могили, в Яку щойно поклали близьку вам людину, затЯмте мої
слова, мiстере ѓрейвз, в Яку щойно поклали близьку вам людину, їхнi тiла,
охаючи та ахаючи, повiльно знЯлисЯ зi своїх мiсць i рушили геть, а мiстер
”iцвайн мерщiй зiбрав усi папери, бо у призахiдному свiтлi вiн згадав, де
саме дуже давно вiн побачив це обличчЯ. І от вiн пiдвiвсЯ i похапцем вийшов
iз зали (немов можна було Якось вискочити iз зали не пiдводЯчись), слiдом за
ним потЯглисЯ, не дуже кваплЯчись, його помiчники у такому порЯдку, спершу
мiстер Ћ'Њельдон, тодi мiстер Њакстерн, тодi мiстер „ебейкер, а там i мiстер
Њагершон, випадково так вийшло, навмисно чи iще Якось Ѓог його знає. Џотiм
мiстера Ћ'Њельдона, поки вiн зупинЯвсЯ, щоб потиснути руку ‹уїту, погладити
мiстера Ќакiбала по головi i зразу непомiтним рухом витерти руку об штани,
наздогнали i залишили позаду спочатку мiстер Њакстерн, тодi мiстер „ебейкер,
а там i мiстер Њагершон. Ђ потiм i мiстер Њакстерн, поки вiн зупинивсЯ, щоб
висловити Якусь iз своїх думок, наздогнали i залишили позаду спочатку мiстер
„ебейкер, а там i мiстер Њагершон. Ђ потiм мiстера „ебейкера, коли той
нахиливсЯ, щоб зав'Язати шнурiвку на черевицi, Яка, Як завжди, розв'ЯзаласЯ,
обiйшов мiстер Њагершон, Який тихо й повiльно почвалав самотньо до дверей,
немов Якийсь iз персонажiв …дгара Џо, i ще трохи дiйшов би до них i пройшов
би крiзь них, Якби раптом Якась нагла думка не спинила його ходи i не
примусила його заклЯкнути, розкарЯчивши i без того кривi кiнцiвки, так що
вага всього його тiла мала розподiлитисЯ мiж лiвою ступнею та пальцЯми
правої ноги i довго хиталасЯ мiж ними, не знаючи, де б їй, перелЯканiй,
знайти пришиб. ’епер порЯдок, згiдно з Яким вони рушили слiдом за мiстером
”iцвайном (вiн, до речi, на цей час уже їхав у одинадцЯтому трамваї),
докорiнно змiнивсЯ. ’обто перший колись тепер був останнiй, а останнiй тодi
- тепер перший, другий тодi - нинi третiй, а третiй - другий. І первiсний
порЯдок (спершу мiстер Ћ'Њельдон, далi мiстер Њакстерн, далi мiстер „ебейкер
i мiстер Њагершон) тепер внаслiдок обдумуваннЯ, нахилЯннЯ, мiркувань i
вiтаннЯ змiнивсЯ на iнший (спершу мiстер Њагершон, далi мiстер „ебейкер,
мiстер Њакстерн i мiстер Ћ'Њельдон). Ђле ледве мiстер Ћ'Њельдон, Як слiд
привiтавшисЯ, подавсЯ до мiстера Њакстерна, Як мiстер Њакстерн, Як слiд
замислившись, рушив, разом iз мiстером Ћ'Њельдоном до мiстера „ебейкера. Ђле
ледве мiстер Ћ'Њельдон i мiстер Њакстерн встигли, Як слiд, спершу мiстер
Ћ'Њельдон, тодi мiстер Њакстерн, перший - привiтатисЯ, другий - подумати i
разом рушити до мiстера „ебейкера, Як мiстер „ебейкер, Як слiд нахилившисЯ,
подавсЯ разом iз мiстером Ћ'Њельдоном i мiстером Њакстерном у бiк мiстера
Њагершона. Ђле ледве мiстер Ћ'Њельдон i мiстер Њакстерн, i мiстер „ебейкер
встигли, Як слiд, спершу мiстер Ћ'Њельдон, тодi мiстер Њакстерн, а вiдтак i
мiстер „ебейкер, перший - привiтатисЯ, другий - замислитисЯ, третiй -
нахилитисЯ i разом податисЯ до мiстера Њагершона, Як мiстер Њагершон, Як
слiд замислившисЯ, рушив, разом iз мiстером Ћ'Њельдоном, мiстером Њакстерном
i мiстером „ебейкером до дверей. І от iз дверей пiслЯ неодмiнного тупцЯннЯ,
обмiну надлишками нудної гречностi, пропусканнЯ один одного вперед,
вiдступаннЯ убiк, наступаннЯ на ноги i прориву на шлЯхетнi лункi сходи i
виходу на внутрiшнє подвiр'Я, Яке вже полонила чорна нiч, один за одним
вервечкою вийшли мiстер Њакстерн, мiстер Ћ'Њельдон, мiстер Њагершон i мiстер
„ебейкер, Яких саме так, а не iнакше розставив випадок чи Яка iнша
фанаберiЯ. Ћтже той, хто спершу був перший, а вдруге останнiм, тепер був
першим, а той, хто був спершу другим, а вдруге третiм, тепер був першим, а
той, хто був спершу третiм, а вдруге другим, тепер був останнiм, а той, хто
був спершу останнiй, а вдруге першим, тепер був третiм. Ђ одразу за ними,
накинувши верхнiй одЯг, подибав надвiр i мiстер Ќакiбал. Ђ одразу за ним
вийшов ‹уїт. І ‹уїт, спускаючись сходами, перестрiв старого, гiркого, бiлого
i мiцного сторожа Џауера, що саме пiднiмавсЯ нагору. Љоли вони порiвнЯлисЯ,
зовсiм сивий сторож скинув свого кашкета, а ‹уїт усмiхнувсЯ. І добре, що
кожен вчинив саме так. Ѓо Якби ‹уїт не всмiхнувсЯ, то i Џауер не скинув би
кашкета, а Якби Џауер не скинув кашкета, тодi ‹уїт не всмiхнувсЯ б, i так би
вони i проминули один одного, iдучи кожен своїм шлЯхом, ‹уїт униз, Џауер
нагору, перший з похмурим виразом другий у кашкетi. Ђ на другий день... Ђле
тут Ђртуровi не iнакше, Як набридла його iсторiЯ, бо вiн покинув мiстера
ѓрейвза i повернувсЯ до будинку. “от був йому вдЯчний за це, бо Ђртурова
iсторiЯ, Яку вiн сприймав не пропускаючи анi слова, вельми ‰ого виснажила й
занудила. ’ому вiн iз чистим сумлiннЯм мiг тепер казати, що вiн, до речi, й
робив, що з усього почутого i побаченого пiд час служби у мiстера Ќота,
нiчого вiн так Ясно не бачив i не чув, Як Ђртура та мiстера ѓрейвза, Якi
стоЯть на залитiй сонцем галЯвинi, i ‹уїта, i мiстера Ќакiбала, i мiстера
Ћ'Њельдона, i мiстера Њагершона, i мiстера ”iцвайна, i мiстера „ебейкера, i
мiстера Њакстерна, i всi їхнi вчинки й слова. ‡розумiв вiн усе достеменно,
хоча й не мiг поручитисЯ за точнiсть чисел, а перевiрЯти вiн їх не став, бо
до чисел вiн не мав кебети. Ђ слова, навiть Якщо вони й не були точною
цитатою, все ж передавали змiст того, що мовили Ђртур, ‹уїт, мiстер Ќакiбал
та iншi. ‘вого часу цей випадок вельми його потiшив i дуже довгий час нiчого
його бiльше не тiшило, i ще довший час спогади про ту пригоду були длЯ нього
джерелом постiйної втiхи. Ђле пiд кiнець усе це його дооре стомило, тодi вiн
зрадiв, коли Ђртур урвав свою розповiдь i пiшов до хати. ’одi “от злiз зi
свого горбка i подумав, шо не зле було б зараз опинитисЯ в затiнку
прохолодної оселi i перехилити склЯночку молока. Ђле вiн не наваживсЯ
залишити мiстера Ќота у садку на самотi, хоча не було нiЯких пiдстав гадати,
що, Якби вiн пiшов, щось вiд того змiнилосЯ б. ‚iдтак вiн побачив, що гiлки
на деревi затрiпотiли, бо за них чiплЯвсЯ мiстер Ќот, Який, Як здавалосЯ, не
минав жодної, коли спускавсЯ з верхiвки на саму землю. Џотiм мiстер Ќот
розвернувсЯ i пiшов до хати, а “от - за ним. ‚iн радiв, що так гарно провiв
цей ранок, сидЯчи на своєму горбочку, i передчував, Як ще трохи, й ковтатиме
холодне молоко у своєму темному прохолодному ванкiрчику. Ђ мiстер ѓрейвз
лишивсЯ один, стоЯв, опираючись на вила, посеред саду, а тiнi тим часом все
довшали i довшали. Џiзнiше “от дiзнавсЯ вiд Ђртура, що коли той розповiдав
усiм свою iсторiю перш нiж стомивсЯ, звичайно, то думкою линув геть вiд
господи мiстера Ќота,