оди, був радий, вийшовши iз лiкарнi, виручити Якi-не-Якi, а грошi за
майно Яке раптом втратило длЯ нього усЯку побутову вартiсть. ‚iн же ж i
гадки не мав, звiдки йому таке щастЯ присунуло, i не здогадувавсЯ, що за
кiлька днiв до того “от надибав на березi морЯ черевик, шкарубкий i
розбухлий вiд води, але цiлком ще годЯщий, цiлком.
–ей черевик i цей ботинок так пасували один одному за кольором i були
та надiйно прикритi зверху, по-перше, штанЯми, а по-друге, пальтом, що здалЯ
їх можна було б прийнЯти не за, з одного боку, черевик i, з другого,
ботинок, а достеменно за пару ботинок або черевикiв, Якби лише ботинок не
був такий тупоносий, а черевик такий гостроносий.
‚зуваючи цей ботинок, дванадцЯтого розмiру, i цей черевик, десЯтого,
“от, Який мав ноги одинадцЯтого розмiру, зазнавав Якщо не тортури, то
принаймнi гострий бiль, i кожна з його нiг залюбки влiзла б у сусiдню
взувку, щоби бодай на Якусь хвильку здихатисЯ осоружного вiдчуттЯ. ЋдЯгаючи
пiд ту взувку, Яка йому тисла, не одну шкарпетку (з тiєї пари, Яку вiн мав),
а обидвi, а пiд ту, що телiпаласЯ i спадала з ноги, жодної, “от у такий
спосiб намагавсЯ, хоча й марно, виправити очевидну асиметрiю. Ђле логiка
була на його боцi, тому хоч де i коли вiн рушав, то одЯгав шкарпетки саме
так, а не трьома iншими можливими способами.
Џро “отовi пiджак, камiзельку, сорочку, майку й кальсони теж можна було
б написати багато вельми цiкавого i вагомо-можливого. Љальсони зокрема -
дуже суттєва деталь одЯгу, i не з Якоїсь однiєї, а з кiлькох точок зору. Ђле
всi вони - i пiджак, i камiзелька, й сорочка, i спiднЯ бiлизна, всi вони
були надiйно прихованi вiд стороннього ока.
“от не носив нi краватки, нi комiрцЯ. џкби на його сорочцi був
комiрець, вiн би пiдiбрав би собi вiдповiдну краватку. Ђ Якби вiн, навпаки,
мав краватку, то, Як знати, може б, i збивсЯ на комiрець. Ђле позаЯк вiн не
мав нi краватки, нi комiрцЯ, в нього не було нi комiрцЯ, нi краватки.
‚браний саме так, а не iнакше, i тримаючи в кожнiй руцi по валiзi, “от
стоЯв посеред кухнi i обличчЯ його поступово набувало такого
вiдсутньо-порожнього виразу, що Њiкс пiдвiвсЯ на ноги, схопивсЯ здивованою
рукою за приголомшений роззЯвлений рот, вiдсахнувсЯ до стiни i стоЯв так,
зiгнутий у баранЯчий рiг, мало не припадаючи до землi, притискавсЯ спиною до
стiни, долоню однiєї руки притискав до своїх широко розкритих губiв, а
другою тиснув на iнший бiк першої.
•оча може щось iнше спонукало Њiкса вiдсахнутисЯ до самої стiни,
зiгнутисЯ в три погибелi i схопитисЯ руками за обличчЯ (саме так, а не
iнакше), може, i не вираз “отового обличчЯ, а щось iнше. Ѓо важко повiрити,
щоб “отове обличчЯ, попри всю його тодiшню бридкiсть, могло спонукати Њiкса,
чоловiка тiлистого i флегматичного, вiдсахнутисЯ до стiни, схопитисЯ руками
за обличчЯ, немов захищаючись вiд удару або заганЯючи зойк назад у
розчахнену пельку, i не те щоби зблiднути, а прЯмо-таки пополотнiти. Ѓо
“отове обличчЯ, попри всю свою природну бридкiсть, особливо коли воно
прибирало цього виразу, наврЯд чи зробилосЯ б менш бридким, Якби зовсiм
позбулосЯ цiєї бридкостi. ’а й Њiкс не був нi маленькою дiвчинкою, нi
хлопчиком iз церковного хору, нi в Якому разi, бо то був дебелий вайло,
бувалий у бувальцЯх, Який i по свiтах попоїздив, i рiзних країв i чудес
набачивсЯ. ™о ж тодi, Як не “отове обличчЯ, i могло так схарапудити Њiкса i
так знебарвити його щоки, що з них умить щезли Як кров, так i молоко? Џальто
його? Љапелюх? —еревик iз ботинком? ’ак, не i iнакше, Як черевик iз
ботинком, поставленi поруч, такi коричневi, такi шкарубкi, такi тупо- та
гостроносi, з такими соромiцьки скошеними пiдборами, такi коричневi, такi
бурi, що гай-гай. Ђ що, Як його наполохав не сам “от, не щось в “отi, а щось
поза “ота, обабiч “ота, чи перед “отом, чи пiд “отом, чи над “отом, чи бiлЯ
“ота, Якась, припустимо, кимось не кинута тiнь, або непролите свiтло, або
сiрувате повiтрЯ, Яке нуртує вiд переповнi непевних фiлософських ентелехiй?
Ђле нехай рот “ота i був вiдкритий, щелепа вiльно висiла, очi безтЯмно
блищали, немов двi склЯнi намистини, голова похилиласЯ, колiна зiгнулисЯ,
спина згорбиласЯ, але розум його бадьоро працював, метикуючи, що йому слiд
зробити - зачинити дверi, з Яких йому дме в саму потилицю, в самий поперек,
поставити валiзи на пiдлогу i сiсти, чи зачинити дверi, поставити валiзи,
але не сiдати, чи зачинити дверi, сiсти, але валiз не ставити, чи поставити
валiзи, сiсти, але дверей не зачинЯти, чи зачинити дверi, з Яких тЯгне так,
що видуває геть весь його поперек i всю потилицю, але валiз не ставити, чи
взЯти й сiсти, чи поставити валiзи, а на дверi наплювати, чи взЯти й сiсти,
чи сiсти, а на валiзи наплювати, чи взЯти й зачинити дверi, чи нiчого не
мiнЯти, хай собi валiзи обтЯжують руки, пiдлога тисне на ноги, повiтрЯ
струменить крiзь дверi i дме на поперек i в потилицю. І в результатi усiх
своїх мiркувань “от дiйшов висновку, що, Якби було варто робити щось одне iз
того, про що вiн метикував, то варто було б робити й усе iнше, але, оскiльки
нiчого не варто було робити, ну геть зовсiм нiчого, то i загалом за все без
винЯтку краще було не братисЯ. Ѓо вiн однаково не матиме часу на те, щоб до
путтЯ вiдпочити i зiгрiтисЯ. Ѓо не встигнеш сiсти, Як треба знову вставати,
тiльки поставиш вантаж, Як надходить час пiднiмати iнший, тiльки-но зачиниш
дверi, Як треба вiдчинЯти iншi, не встиг видихнути, Як на часi вдихати
знову, що попереднє не вiдгуло, Як суне наступне, Яке, скорiше за все, теж.
колись виЯвитьсЯ тЯжкою надсадою, а не вiдпочинком. Ђ ще вiн сказав, немов
роблЯчи висновок з усього вищемовленого, що, навiть Якби вiн мав у своєму
розпорЯдженнi усю нiч, щоби Як слiд вiдпочити i зiгрiтисЯ на стiльцi посеред
кухнi, то i тодi це був би неспокiйний вiдпочинок i холодне зiгрiваннЯ,
порiвнЯно з тим вiдпочинком i тiєю теплотою, Якi вiн ще пам'Ятав i на Якi
так чекав, кепський вiдпочинок, жалюгiдне зiгрiваннЯ, у кожному разi, не
втiха, а роздратуваннЯ, Як тепер, так i в майбутньому. Ђле вiн був такий
виснажений пiд кiнець усього довгого днЯ, так давно не спав i, вiдповiдно,
так палко прагнув вiдпочинку i так пристрасно жадав зiгрiтисЯ, що вiн добре
зiгнувсЯ длЯ того, скорiше за все, щоб поставити валiзи на пiдлогу i
зачинити дверi, i сiсти до столу, i покласти руки на стiл, i схилити на них
свою голову, так, так! І Як знати, може, тут-таки, без вагань поринути з
головою бентежний сон, в Якому вiн обриваєтьсЯ з височенного бескида, мчить
сторчголовою на гострi скелi, що хижо стирчать iз пiнистої води, а численна
публiка бачить усе це - i нiчичирк. ’ак от, вiн похиливсЯ, але не дуже
низько, бо ледве вiн почав згинатисЯ, Як одразу ж спинивсЯ, i ледве розпочав
свiй запланований вiдпочинок, тЯжкий вiдпочинок, Як зразу ж скасував його i
заклЯк у цiй загостренiй напiвстоЯчiй поставi, поставi настiльки, до
прикростi, незручнiй, що вiн сам не зрозумiв, i, либонь, посмiхнувсЯ б, Якби
вiн не був такий вкрай виснажений, а то й засмiЯвсЯ б на все горло, Якби
десь позичив хоч трошки снаги. Ђле небавом вiн на щось вiдволiксЯ, i душа
його бiльше не переймаласЯ нiЯким клопотом, але вона, певна рiч, була б ще
безтурботнiшою, Якби вiн мав силу, щоб усмiхнутисЯ, або здорове горло, щоб
реготати.
Џокинувши будинок, але ще не дiйшовши до дороги, “от пригадав, що вiн
же ж не попрощавсЯ з Њiксом i почав картати себе. Ќу чому було на прощаннЯ
не сказати кiлька простих слiв, Якi так багато важать длЯ того, хто
лишаєтьсЯ, i длЯ того, хто йде, елементарна, здавалосЯ б, чемнiсть, нi,
пiшов, i нi пари з вуст. ‚iн зупинивсЯ, охоплений наглим бажаннЯм вернутисЯ
i виправити свою похибку. ‚тiм стоЯв вiн не довго i вже через Якусь хвильку
був бiлЯ ворiт, а тодi й зовсiм вийшов на дорогу. І добре вчинив, бо Њiкс
вийшов з кухнi ще ранiше, нiж “от. Ђле “от же ж не вiдав того, що Њiкс
вийшов з кухнi ще ранiше за нього, i збагнув це набагато пiзнiше, у
свинЯчий, можна сказати, голос, тому, плентаючись до ворiт i виходЯчи на
дорогу, вiн щиро картавсЯ i шкодував, що Як слiд не попрощавсЯ з Њiксом,
хоча й переймавсЯ цим каЯттЯм не занадто довго.
Ќiч тодi видалась напрочуд гарна. ЊiсЯць, хоча i не вповнi, мав ось-ось
повнiстю округлитисЯ, десь за день-два, не бiльше, щоб потiм податись у
зворотний бiк i, гублЯчи своє сЯйне тiло, зменшитисЯ до розмiрiв молодика,
Якого дехто з письменникiв полюблЯє порiвнювати то з серпом, то з
пiвмiсЯцем. ђешта небесних тiл, хоч Як далеко вони розкиданi одне вiд
одного, у свою чергу, теж обливали “ота i всi довколишнi городньо-садовi
принади, Якi вiн проминав, охоплений гризотами i каЯттЯм за свою неуважнiсть
до Њiкса, таким потужним, таким чистим, таким невпинно-бiлим свiтлом, що
весь “отiв рух, хай болiсний i непевний, виЯвивсЯ не таким уже й болючим i
набагато певнiшим, нiж вiн собi з жахом уЯвлЯв, вирушаючи в путь.
“оту завжди щастило з погодою.
—имчикуючи, вiн вибирав такi мiсцЯ, де обабiч дороги росла трава, бо не
любив, коли пiд ногами трiщала жорства, а от коли квiти чи стебла трави, чи
гiлочки кущiв, чи дерев чiплЯлисЯ за холошi, це все було йому аж нiЯк не
неприємно, а навпаки. ‡онтикоподiбна гiлка, сучок чи Якась iнша висЯчо-
стирчача парость хвицьнула по верху його капелюха так нiжно, так дружньо, що
“от аж затремтiв вiд задоволеннЯ. Ќе пройшовши й десЯти крокiв, вiн
розвернувсЯ, повернувсЯ на те саме мiсце, зупинивсЯ пiд тiєю ж гiлкою,
зробив кiлька крокiв узад-вперед, так, щоб верх капелюха мiг знову потертисЯ
об гiлку, а сам слухав i слухав, милуючись дивними звуками.
‚iн помiтив, що вiтру не було зовсiм, нi подиху, нi подмуху. Ђле,
стоЯчи на кухнi, йому добре шпувало холодним протЯгом у потилицю й поперек.
Љоли вiн чимчикував дорогою, його наздогнала й охопила миттєва
слабкiсть. Ђле вона швидко минуласЯ, i вiн тюпав собi далi у бiк залiзничної
станцiї.
Ішов вiн посеред дороги, тому що стежка була щiльно вкрита фруктовими
кiсточками.
Ќа своєму шлЯху вiн не зустрiв жодної людини. џкийсь приблудний вiслюк,
чи то цап, що лежав у канавi, не освiтлений нi зiрками, нi мiсЯцем, почувши
його кроки, пiдвiв морду. “от не побачив вiслюка, чи то цапа, а цап, вiн же
вiслюк, “ота побачив. І не зводив iз нього очей, доки вiн крок за кроком щез
з його полЯ зору. Њоже, вiн гадав, що у валiзах у того було щось поживне.
Љоли ж валiз не стало, вiн знову похнюпив голову i голова його одразу зникла
у заростЯх кропиви.
Љоли “от дiйшов до станцiї, то побачив, що дверi зачинено. ‚они були
зачиненi не щойно, не перед самим його приходом, але коли вiн дiставсЯ до
станцiї, вони все ще не вiдчинилисЯ. Ѓо було десь мiж першою i другою ночi,
i останнiй нiчний поїзд вирушив звiдси мiж одинадцЯтою i опiвнiччю, а
наступний мусив прибути десь мiж п'Ятою i шостою ранку. Ћтже цЯ залiзнична
станцiЯ зачинЯласЯ не пiзнiше дванадцЯтої ночi i вiдчинЯласЯ не ранiше
п'Ятої ранку. Ђ позаЯк зараз було десь мiж першою i другою годинами ночi,
залiзнична станцiЯ стоЯла зачинена.
“от видрЯпавсЯ кам'Яними сходинками до хвiртки, припав до грат i почав
роздивлЯтисЯ. ‚iн не мiг вiдiрвати зачарованих очей вiд спокiйної, рiвної
лiнiї обрiю, що стелиласЯ в мiсЯчному та зорЯному сЯйвi по обидва боки вiд
нього, скiльки сЯгало око, “отове око, Якби воно було по той бiк хвiртки,
всерединi залiзничної станцiї. ‚iн також замрiЯно споглЯдав, Як долина
стрiмко западає в улоговину, на протилежному боцi вiльно, без витребеньок та
витiвок пiдноситьсЯ вгору i сама стає горами, котрi виблискують,
переливаютьсЯ темно-коричневими барвами. Ћзираючи виднокруг, Який здiймавсЯ
все вище та вище, вiн утупивсЯ в небо, Яке вiдбивало те, що лежало долi i
блимало усiма своїми чорно-синiми голомозинами й не до кiнцЯ окресленими
сузiр'Ями, i нарештi зiткнувсЯ з iншим поглЯдом, Який був немов твердь
посеред води, хоч iнколи i затьмарювавсЯ повiтрЯними брижами, все ж зорив на
“ота пильно й незмигно. Ќарештi вiн перевiв очi на хвiртку.
“от перелiз через хвiртку i опинивсЯ на платформi разом зi своїми
валiзами. Ѓо перш, нiж дрЯпатисЯ через хвiртку, вiн, прозираючи у майбутнє,
задумав перетЯгнути через ту саму перешкоду свої валiзи i дати їм змогу
впасти на землю, але вже по той бiк. ЏерехопившисЯ через хвiртку, не клЯтий,
не м'Ятий, та ще й зi своїми валiзами, теж не подрЯпаними i не заплЯмленими,
“от першим дiлом обернувсЯ й подививсЯ через грати, туди, звiдки щойно
прийшов.
‡ багатьох зворушливих картин, Якi вiдкрилисЯ його зору, жодна не
зворушила його глибше, нiж вид дороги, Яка зараз здаваласЯ ще бiлiшою, нiж
удень, а мiж живоплотом i баюрою взагалi, нiби хто її пофарбував у бiлий
колiр. „орога цЯ досить довго тЯгласЯ прЯмо й рiвно, а тодi раптом стрiмко
пiрнала вниз i губиласЯ серед рослинностi, Яка безладно пнуласЯ вгору i
псувала весь пейзаж.
„имарiв будинку мiстера Ќота не було видно, попри те, що повiтрЯ було
прозоре i видимiсть була на диво чудова. ‡а гарної днини їх можна було
помiтити аж iз станцiї. Ђ от за гарної ночi, виЯвлЯєтьсЯ, нi. Ѓо “отовi очi,
коли вiн напружувавсЯ i Як слiд їх вилуплював, були не менш видючими, нiж у
будь-кого, навiть за такої пiзньої години, а зараз нiч була напрочуд гарною,
навiть, Як длЯ цього краю, i без того вславленого своїми напрочуд гарними
ночами.
‡ погодою “оту завжди щастило.
“оту уже трохи набридло совати очима вздовж шлЯху, коли його приспану
увагу привернула i пожвавила фiгура, очевидЯчки людського походженнЯ, що
рухаласЯ гребенем дороги в його бiк. “от перш за все вирiшив, що цЯ iстота
або пiдвеласЯ з-пiд землi, або впала з неба. Џо-друге, через п'ЯтнадцЯть, а
то й двадцЯть хвилин вiн вирiшив, що проЯва цЯ перш нiж вигулькнути певно
десь ховалась за огорожею чи в баюрi. “от не мав певностi вiдносно того,
чоловiк це чи жiнка, свЯщеник чи черницЯ. ђозмiрами своїми, Як здавалосЯ
“оту, фiгура цЯ не скидаласЯ нi на хлопчика, нi на дiвчинку. Ђле визначити,
чоловiк це був, жiнка, свЯщеник чи черницЯ вiн не мав нiЯкої спромоги,
скiльки б не напружував свої очi. џкщо ж то був хлопчик або черницЯ, то та
черницЯ була жiнка надзвичайно дебела, навiть Як длЯ цiєї мiсцевостi,
вславленої своїми дебелими жiнками, а особливо черницЯми. Ђле “от добре
знавсЯ на тому, Яких розмiрiв можуть набувати деЯкi жiнки i певнi черницi,
тому, подивившисЯ на цю постать нiчного подорожнього, зробив висновки, що то
не є нi жiнка, нi черницЯ, а достеменно або чоловiк Якийсь, або свЯщеник. ™о
стосуєтьсЯ одЯгу цiєї проЯви, то при такому освiтленнi i на такiй вiдстанi
не було Ясно, складаєтьсЯ вiн iз простирадла, мiшка, ковдри чи хламиди, отже
одЯг також не додавав нiЯкої певностi. Ѓо вбраннЯ подорожнього, наскiльки
мiг бачити “от, а його очi, навiть посеред ночi, були не гiршi нiж у
будь-кого iншого, треба було тiльки зосередити їх на чомусь одному,
починалосЯ бiлЯ голови i кiнчалосЯ бiлЯ п'Ят, в той час зверху громадилосЯ
щось капелюхоподiбне, непевної статi, що скидалосЯ, на, м'Яко кажучи,
пожовклий вiд довгого вжитку, перегорнутий догори дном нiчний горщик. џкщо ж
то була таки жiнка або надзвичайно дебела черницЯ, то та жiнка або черницЯ,
попри свою дебелiсть, вирiзнЯласЯ ще й неабиЯкою незграбнiстю. Ђ
жiнки-велети, Як знав “от iз власного досвiду, часто-густо виЯвлЯлисЯ
нетiпахами, i велетенськi черницi також. Їхнi руки не кiнчалисЯ пальцЯми
десь бiлЯ стегна, а тЯглисЯ незбагненним длЯ “ота чином до самої землi. Ќоги
рвучко мотилЯлисЯ одна за одною, права - у правий бiк, лiва -у лiвий, не
стiльки вперед, скiльки в рiзнi боки, i в результатi iз трьох футiв
подоланих за кожним кроком, тiлу вдалосЯ просунутисЯ вперед лише на один –е
надавало всiй ходi своєрiдної кайданної вишуканостi, споглЯдати Яку було
дуже болiсно. “оту здалосЯ, нiби раптом у темрЯву випурхнули, спалахнули i
розлетiлисЯ назад у морок слова: єдинi лiки - дiєта.
“от нетерплЯче чекав, поки цей чоловiк, Якщо це був чоловiк, чи жiнка,
Якщо то була жiнка, чи свЯщеник, Якщо то був саме вiн, чи черницЯ, Якщо це
була черницЯ, наблизЯтьсЯ i дадуть його головi чистий спокiй. ‚iн не жадав
нi розмови, нi гарного товариства, нi втiхи, нi задоволеннЯ своєї хiтi, де
там! вiн лише прагнув позбутисЯ цiєї непевностi i бiльше нiчого.
‚iн не розумiв, чому йому раптом закортiло дiзнатисЯ, що то таке суне
шлЯхом. ‚iн не тЯмив, добра iстота iде до нього чи зла. ‰ому здавалосЯ, що,
вiдкинувши геть почуттЯ суму чи задоволеннЯ, треба лише шкодувати про те, що
вiн цим так переймаєтьсЯ, що йому не байдуже, що то за проЯва суне шлЯхом,
шкодувати i шкодувати.
‚iн збагнув, що йому не до вподоби те, що цЯ постать наближаєтьсЯ до
нього, ой не до вподоби, вiн вважав, що вона мусить наблизитисЯ зовсiм
близько, майже впритул до нього. Ѓо Якщо вона просто наблизитьсЯ до нього,
але не так, щоб зовсiм близько, не майже впритул, то Як же вiн тодi
дiзнаєтьсЯ, чоловiк то чи жiнка, свЯщеник або черницЯ, вбрана немов чоловiк?
Ђ, з iншого боку, Якщо то є жiнка, то Як вiн тодi дiзнаєтьсЯ, що то не
чоловiк, не свЯщеник або не черницЯ, вбрана немов жiнка? Ђбо, Якщо то є
свЯщеник, Як йому тодi упевнитисЯ, що то не є чоловiк, або жiнка, або
черницЯ, вбрана немов свЯщеник? Ђбо, Якщо то є черницЯ, Як же вiн тодi
побачить, що то не чоловiк, не жiнка i не свЯщеник, вбраний немов черницЯ?
’ому “от стоЯв i напружено чекав, коли постать наблизитьсЯ зовсiм близько до
нього.
І тут, чекаючи, щоби постать наблизиласЯ зовсiм близько до нього, “от
збагнув, що зовсiм не обов'Язково, щоб постать наблизиласЯ зовсiм близько до
нього, нi в Якому разi, що певної, не дуже далекої, але й не занадто
близької вiдстанi буде достатньо. Ѓо зрештою “ота цiкавила, i його
зацiкавленiсть була цiлком щирою, не сама постать, тобто, Яка вона була
насправдi, а лише її зовнiшнiй виглЯд, Яким вiн насправдi здававсЯ. Ѓо
вiдколи це “от став цiкавитисЯ справжньою суттю речей? Ћтак вiн знов укотре
вже припустивсЯ своєї одвiчної помилки, старої i непозбувної, Яка полЯгала в
тому, що, гнаний своєю невситимою цiкавiстю, вiн мiг дiстатисЯ до самої
сутностi, а тодi через Якусь дрiбницю впасти у смуток i спотикнутисЯ. ‚се це
“ота вельми засмучувало i ображало. ’ому вiн стоЯв i чекав, нетерплЯче
визирав, коли вже та постать, нарештi, наблизитьсЯ.
‚iн чекав i чекав, обхопивши пальцЯми залiзнi прути хвiртки, так що
нiгтi врiзалисЯ в долонi, спиравсЯ ногами на свої валiзи, пильно зорив крiзь
грати на те незрозумiле опудало, мучивсЯ i страждав, вiдчуваючи, що терпець
його має ось-ось урватисЯ. Ќарештi його збудженнЯ перелилосЯ через край i
вiн заходивсЯ щосили трЯсти хвiртку.
™о ж так розбурхало “ота? Ђ те, що за тi десЯть хвилин, ба навiть
пiвгодини, Якi минули звiдколи вiн помiтив фiгуру, що чимчикувала шлЯхом
убiк станцiї, фiгура цЯ не стала нi вищою, нi ширшою, нi чiткiше окресленою.
Ќевпинно просуваючись все ближче i ближче до станцiї, нi на мить не
збавлЯючи своєї кульгавої ходи, цЯ постать, мiж тим, подiбно, скажiмо, до
млинового колеса, що крутитьсЯ, не зрушила з мiсцЯ нi на крок.
“от саме мiркував над природою цього Явища, коли постать, не спинЯючись
i не гальмуючи свого руху, стала втрачати свої обриси, поки, нарештi, зникла
з очей.
Ќевiдомо, з Якої саме вкритої мороком причини “от саме цiй галюцинацiї
надав особливого значеннЯ, але що було, те було.
“от пiднЯв свої валiзи i, зайшовши за край будинку, опинивсЯ на
платформi. ‚серединi сигнальної будки блимав вогник.
‘трiлочник, лiтнiй вже чоловiк на йменнЯ Љейс, Як i завжди сидiв у
своїй будцi, вiн це робив щоночi, крiм, Як це не дивно, ночi з недiлi на
понедiлок, i чекав, поки експрес з гуркотом i без пригод промчить через
станцiю. Џотiм вiн мав встановити вiдповiднi сигнали, рушити додому до своєї
самотньої жiнки i залишити зовсiм порожню станцiю.
™об Якось згаЯти час i, разом з тим, збагатитисЯ розумово, мiстер Љейс
читав книжку "‚еди нас, пiсне", написану „жорджем ђасселом (Ђ. ….). Њiстер
Љейс вiдкинув назад голову, випростав руку з книжкою i поринув у читаннЯ. Ђ
Як на стрiлочника, то мiстер Љейс пречудово знавсЯ на письменствi.
Њiстер Љейс читав:
?
‚ажкi моржовi вуса мiстера Љейса, немов вiрна, слухнЯна жiнка, що
робить, Як її чоловiк, повторювали кожен рух його губiв, Якi то витЯгалисЯ
вперед, то вiдкочувалисЯ назад, вiдтворюючи всю звукову лiпоту, Яка
мiстиласЯ у надрукованих словах. Ќiс його теж не лишавсЯ осторонь, допомагав
Як мiг i нiздрЯми, й масним кiнчиком. ‹юлька його гасала то вниз, то вгору,
а з рота, з самого куточка необачно виповзла й випала на вельветову
камiзельку дебела краплЯ слини.
“от зайшов у примiщеннЯ i стоЯв у тiй самiй поставi, що й перед тим на
кухнi, тримавсЯ за валiзи, безтЯмно дививсЯ перед собою, а дверей не
зачинив. Њiстер Љейс колись бачив його, через вiконце своєї будки, того
вечора, коли “от прибув на станцiю. Ћтже “отова зовнiшнiсть була йому добре
вiдома. І це йому тепер стало в пригодi.
‚и не могли б сказати менi, котра зараз година, сказав “от.
’ак вiн i думав, цього й боЯвсЯ. –е ж треба, в таку рань припхатисЯ!
‚и не могли б пустити мене до зали чеканнЯ, сказав “от.
Ћце то заковика. Ѓо мiстер Љейс не мав права залишати свою будку доти,
аж доки вiн залишить її, щоб iти додому, до своєї нетерплЯчої дружини. ’а й
не мiг вiн отак витЯгти з низки ключiв один, передати його “отовi i сказати:
Ћсь вам, сер, ключ вiд зали чеканнЯ, Як iтиму додому, заскочу й вiзьму його
у вас. Ѓо з зали чеканнЯ можна було пробратисЯ до каси, а щоб дiстатисЯ до
зали —еканнЯ треба було пройти через касу. Ђ ключ вiд дверей зали чеканнЯ не
пiдходив до дверей каси. ’а й не мiг вiн отак взЯти й знЯти два ключа з
в'Язки, вiддати їх “оту й сказати: Ћсь вам, сер, ключ вiд вашої зали
вiдпочинку, а осьо-сьо вiд каси. џк iтиму додому, заскочу й вiзьму їх у вас.
Ќi. Ѓо каса таким чином сполучаласЯ з кабiнетом самого начальника станцiї,
що потрапити до кабiнету начальника станцiї можна було лише перетнувши касу.
Ђ ключ вiд дверей каси вiдчинЯв дверi кабiнету начальника станцiї у такий
спосiб, що цi двоє дверей були представленi на кожнiй iз низок станцiйних
ключiв - на низцi начальника станцiї, мiстера ѓормана, на низцi стрiлочника,
мiстера Љейса, i на низцi носiЯ, мiстера Ќолана,- не двома ключами, а лише
одним.
’аким робом їм удалосЯ заощадити не менше, Як три ключi, i саме мiстер
ѓорман, начальник станцiї, здогадавсЯ ще зменшити кiлькiсть станцiйних
ключiв, приладнавши найближчим же часом за рахунок компанiї до дверей зали
чеканнЯ замок, подiбний до вже подiбних мiж собою замкiв на дверЯх каси та
його особистого кабiнету. Џро цей свiй задум вiн повiдав пiд час останньої
наради Як мiстеровi Љейсу, так i мiстеровi Ќолану, i нi мiстер Љейс, нi
мiстер Ќолан не висловили жодного запереченнЯ. Ђле нi мiстеровi Љейсу, нi
мiстеровi Ќолану вiн не зiзнавсЯ в тому, що вирiшив Якомога скорiше
потихеньку-помаленьку, за рахунок компанiї приладнати до хвiртки, до дверей
будки стрiлочника, до носiєвого ванкiрчика, до камери схову, до чоловiчої та
жiночої вбиралень замки, Якi б вiдмикалисЯ просто i легко, без будь-Яких
зусиль i труднощiв, так само, Як i дверi каси, i дверi кабiнету начальника
станцiї, без будь-Яких труднощiв i зусиль, так само, Як i дверi зали
чеканнЯ, Як i всi iншi дверi по черзi однi за iншими, коли прийде
вiдповiдний час. ’аким робом у пенсiйну годину, Якщо вiн до того не помре,
або в момент смертi, Якщо вiн до того не пiде на пенсiю, вiн залишить
станцiю в унiкальному, бодай у цьому вiдношеннi, а може, й ще у Якомусь,
станi, зробить її винЯтковою з-помiж усiх iнших станцiй цiєї гiлки.
Љлючi ж вiд станцiйної каси, Якi зберiгалисЯ в окремiй шухлЯдi, тобто
тi ключi, що їх мiстер ѓорман тримав на одному з годинникових ланцюжкiв, щоб
вони, бува, не провалилисЯ крiзь ними ж протерту дiрочку у кишенi його
штанiв на те вони й кишенi, а також зовсiм незначнi ключики, котрi можна
десь, не помiтивши, висипати разом iз дрiбнЯками, не кажучи уже про те, що
можна загубити й сам ланцюжок або його можуть поцупити прЯмо з кишенi
штанiв, так оцi всi ключi мiстер ѓорман навiть не вважав станцiйними. ’а й
дiйсно, хiба ж ключi вiд станцiйної каси можна вважати станцiйними в повному
значеннi цього слова. Ѓо станцiйна каса, на вiдмiну вiд станцiйних дверей,
перебувала на територiї станцiї не цiлоденно й не цiлонiчна, а залишала її
разом з мiстером ѓарманом, коли ввечерi вiн iшов додому, i поверталасЯ туди
лише наступного ранку, коли мiстер ѓорман повертавсЯ на роботу.
Њiстер Љейс усе це обмiзкував, все, що здавалосЯ йому суттєвим i
слушним, не гарЯчкуючи, зважив усi "за" i "проти". Ђ тодi дiйшов висновку,
що на бiжучий мент вiн нiчого не ладен iз цим вдiЯти. Ћт Якби експрес
промчав нарештi повз станцiю i вiн звiльнивсЯ б, i мiг би пiти додому, до
своєї нетерплЯчої жiнки, от тодi б вiн мiг чимось допомогти “отовi, пустити
його до зали чеканнЯ i там залишити. Ђле тiльки-но вiн дiйшов того висновку,
що мiг би й зробити “оту таку ласку, Як збагнув, що не зможе цього зробити,
не замкнувши за собою дверi каси. Ѓо вiн не мiг пiти додому й залишити дверi
каси порожньої й сплЯчої залiзничної станцiї вiдчиненими. Ђле Якби “от
погодивсЯ, щоб мiстер Љейс замкнув його в касi, от тодi б мiстер Љейс мiг би
вчинити “оту таку ласку, попередньо дочекавшись, поки експрес промине
станцiю. Ђле ледве вiн вирiшив, що за такої умови мiг би вчинити “отовi
ласку, Як усвiдомив, що навiть за цiєї умови не зможе вчинити “отовi ласку,
Якщо той не погодитьсЯ, щоб його замкнули не тiльки в касi, але i в залi
чеканнЯ. Ѓо не могло бути й мови про те, щоб “оту вiльно було усю нiч
вештатисЯ порожньою сплЯчою станцiєю i заходити до передпокою кабiнету
самого начальника станцiї. Ћт Якби “от був не проти того, щоб його замкнули
до ранку не тiльки у касi, але й у залi чеканнЯ, тодi б пан Љейс не мав
нiчого проти того, щоби всю залу чеканнЯ вiддати у розпорЯдженнЯ “ота,
тiльки-но експрес з усiма його пасажирами i цiнним вантажем без пригоди
промине станцiю.
Њiстер Љейс розповiв “оту про своє рiшеннЯ вiдносно “отового проханнЯ
пустити його до громадської зали чеканнЯ. ‚iдносно причин саме такого, а
нiЯк не iншого рiшеннЯ мiстер Љейс делiкатно змовчав, щоб не завдавати “оту
жалю бо наврЯд чи щоб вiн вiд того зрадiв. Ђ зранку, сказав мiстер Љейс,
прийде Њiстер ѓорман або мiстер Ќолан, випустЯть вас i ви пiдете на всi
чотири, де схочете. “от сказав, що нетерпiннЯм спокiйно чекатиме усю нiч до
тiєї митi, коли вранцi його звiльнЯть мiстер ѓорман або мiстер Ќолан i вiн
матиме змогу податисЯ деiнде. Ђле, сказав мiстер Љейс, Якщо вам бiльше до
вподоби моЯ будка, то будь ласка, заходьте, зачинiть дверi, сiдайте на
стiлець, Я буду радий такому гостю. “от вiдповiв, що краще вiн перебуде цей
час назовнi, на платформi прогулюючись туди-сюди або примостившисЯ десь на
лавi.
“от лiг на лаву горiлиць, пiдклавши валiзи пiд голову i накривши
обличчЯ капелюхом. ’ак вiн до певної мiри змiг нейтралiзувати мiсЯць, низку
iнших менш мальовничих красот природи цiєї розкiшної ночi. ‡орову проблему,
на “отову думку, можна було вирiшити тiльки в один спосiб: витрiщивши очi i
вдивлЯючись у пiтьму. џкщо ж сидiти з заплющеними очима, то, Як йому
здавалосЯ не все можна було побачити. Џерш за все “от обмiзкував питаннЯ про
експрес, Який мав невдовзi на повнiй швидкостi прогуркотiти повз сонну
станцiю Њiркував вiн над цим ретельно, неквапно i зосереджено. Ђ тодi так
само зненацька Як був поринув у розмисли, “от узЯв i виринув з них.
‚iн лежав на лавi, без думок i без почуттiв, крiм хiба що холоду, Який
начебто вiдчувала одна з його нiг. “ головi його перешiптувалисЯ голоси, Якi
поспiшали одгомонiти свою щоденну вiдправу; неначе мишi, що снують у
запiчку, шкребуть стiни, гребутьсЯ лапками в попелi. •оча це також, власне
кажучи, можна занести до категорiї почуттiв.
Њiстер Љейс був змушений поЯснити причину своєї наполегливостi. Ђле
йому не довелосЯ довго розводитисЯ, кiлькох слiв було досить. Љiлька слiв
мiстера Љейса, i “от усе пригадав. “ руцi мiстер Љейс тримав важкий лiхтар.
“ лiхтарi блимав немiчний жовтЯвий вогник. Њiстер Љейс з професiйною пихою
розводивсЯ про нiчний поїзд. ‚iн вирушив, згiдно з розкладом, вчасно нас
промине i прибуде у пункт призначеннЯ теж, Як нiчого нiде його не затримає,
згiдно з розкладом.
‚iн так захопивсЯ цим поЯсненнЯм, що не на жарт розхвилювавсЯ.
Ђ “от мiж тим уже двi цiлiсiнькi години, Як не ходив до вiтру. І
потреби, хоч Як це дивно, нiЯкої не вiдчував, ну зовсiм нiЯкої. Ђнi краплi,
анi крапелиночки не вичавив би, мiзкував вiн так вiдсторонено, наче йшлосЯ
зовсiм не про нього, навiть Якби менi за це заплатили. І це вiн, котрий
щогодини, бувало, бiгав до вiтру i з насолодою позбувавсЯ зайвої вологи. Ћце
останнЯ мiцна мотузочка, Яка зв'Язувала його з навколишнiм свiтом (вiн мав
на увазi лише речi цiлком регулЯрнi, до Яких не заносив нi свої потужнi
випорожненнЯ, нi нiчнi видiленнЯ, що вiдбувалисЯ з ним двiчi на рiк, саме на
рiвноденнЯ), вiн Як наперед бачив, невдовзi вона ще бiльше попустить, а там
i зовсiм урветьсЯ. ’аке передбаченнЯ додало йому суму й радостi, що Якусь
хвильку з шаленою швидкiстю змiнЯли одне одне, аж поки у призначений на те
час потьмарилисЯ, замулилисЯ, зблiдли i остаточно не знати де щезли.
“от мiцно, немов на каменi, стоЯв на пiдлозi, тримаючи в руках валiзи,
i його вiрне тiло не падало, його чiпке, хапке й непослабне тiло не гнулосЯ
раптом у колiнах, не падало на куприк, а тодi лицем до пiдлоги, не
завалювалосЯ на спину, нi, воно тримало рiвновагу, так, Як колись його вчила
мати i Як було закрiплено юнацьким досвiдом.
Љроки все даленiли й даленiли, i ось Якщо Якiсь дуже виразнi звуки i
долинали крiзь осиротiле повiтрЯ до “отового вуха, то, Як йому видавалось,
жоден з них не нагадував нiчиї кроки. ’ака музика припала йому особливо до
серцЯ i нагадала слугу, що безгучно зачинЯє дверi пiслЯ того, Як кроки та
всi iншi шерехи, стуки та рипи одзвучали своє. Ђле ось мiстер Љейс вийшов з
протилежного боку станцiйного будинку, i його кроки, чотири-п'Ять, не
бiльше, неначе зачулисЯ знову, немов залишений злодiєм ланцюжок, i досЯгли
“отових вух, Якi розлого стовбурчилисЯ по обидва боки його голови. ‘коро цi
кроки почує i мiсiс Љейс, вуха Якої давно вже стомилисЯ слухати рiзнi
позбавленi крокiв шерехи. Џотiм цi звуки стануть ще голоснiшими, ще дужчими
i нарештi досЯгнуть морiжка. Њало Якi звуки давали мiсiс Љейс бiльшу втiху,
нiж цi. Њабуть, що нiЯкi. ’о була дивна жiнка.
Ќа частину зали чеканнЯ падало тьмЯне свiтло знадвору. ђiзницЯ мiж
освiтленою i неосвiтленою частинами залу була такою разючою, що “от, Який
оце щойно покинув слухати, нiколи б не повiрив, що таке може бути, Якби на
власнi очi цього не побачив.
“ залi чеканнЯ, Як здалосЯ “оту, не було нi меблiв, нi будь-Яких iнших
речей. •iба що поза його спиною. могло щось стоЯти. –е не здалосЯ йому
дивним, хоча й чимось звичайним це йому теж не здалосЯ. Ѓо, коли вiн
зiгнувсЯ в дугу посеред зали чеканнЯ, то пересвiдчивсЯ, що цЯ зала - iз тих,
про Якi не можна з певнiстю сказати, дивна вона, звичайна, чи ще Якась.
І тут вiн почув шепiт, Якийсь рот, жiночi, тонкi, рухливi губи повiдали
йому, що примiщеннЯ цi, коли вони порожнi, то здатнi вмiстити бiльш людей,
нiж коли їх захаращено крiслами та канапами, i Як безглуздо сiдати чи лЯгати
тут, Якщо надворi нi дощу, нi сльоти, нi снiгу з вiтром або без вiтру, нi
сонцЯ, Як прЯмого, так i навскiсного. †iнку цю звали колись Џрайз i вона
була така худа, Як скибка i оце вже тридцЯть п'Ять рокiв, Як вона успiшно
долала всi загати, Якi зводив на її шлЯху клiмакс. “оту приємно було знову
почути її голос i знову побачити непозбувнi шмарклi пiд її старечим носом.
Ђле ще бiльшу приємнiсть вiн вiдчув, коли цей голос зник.
‡ала чеканнЯ була не така вже й порожнЯ, Як “оту спершу здалосЯ, бо вже
за два кроки вiд його носа, i на таку ж вiдстань по праву руку перебував, Як
йому здавалосЯ, Якийсь вельми суттєвий предмет. “от не мiг розiбрати, що
саме то було, i добре перехнЯбивсЯ у той бiк. ‡агадковий предмет не був нi
частиною стелi, нi частиною стiни, хоча й мав певне вiдношеннЯ до пiдлоги,
ось мабуть i все, що “от мiг би з певнiстю сказати про цей предмет, та й то
не беззастережно, а з певними пересторогами. Ђле й цього було достатньо,
самого припущеннЯ того, що тут, у цiй будi, може перебувати Якесь стороннє
тiло.
—ийсь чи Якийсь нестерпно гидкий i разом з тим неначе знайомий сморiд
наштовхнув “ота на думку, чи не лежить десь тут, помiж дошками, пiд його
ногами напiврозкладена туша Якогось дрiбного звiрка - собачки, кiшки, пацюка
або мишi. Ѓо пiдлога, хоча вона й здаласЯ “оту суцiльною каменюкою,
насправдi складаласЯ iз щiльно пiдiгнаних плиток. „ух цей був такий злий та
Ядушний, що “от змушений був поставити долi свої валiзи i видобути з кишенi
носовичок, а, точнiше, жмуток туалетного паперу. Ѓо “от, щоб не обтЯжувати
себе зайвим праннЯм i аби вбити двох зайцiв, Якщо й висЯкав носа, то робив
це здебiльшого напрЯму, за допомогою пальцiв, а Якщо ж обставини не сприЯли
такiй простотi, то послуговувавсЯ, досить скупенько, виключно туалетним
папером, кожен клаптик Якого, коли вiн просЯкувавсЯ рiдиною, ретельно
скатувавсЯ у маленьку кульку й викидавсЯ де подалi, а пальцi занурювалисЯ у
чуприну, вiд чого та робиласЯ лискучою i масною, або ж терлисЯ об пальцi
iншої руки до повного лиску.
‘морiд, однак, виЯвлЯєтьсЯ, мав зовсiм iнше походженнЯ, не те, Яке йому
приписував “от, бо дедалi слабшав, а там i зовсiм випарувавсЯ, чого не могло
бути, Якби “отова перша здогадка пiдтвердиласЯ.
Ђле дуже швидко той самий сморiд знову поширивсЯ по залi, але потiм, Як
ранiше, розвiЯвсЯ.
’ак вiн i циркулював ще кiлька годин.
І було в тому смородi щось таке, що було “оту дуже до вподоби, але коли
цей дух зникав, вiн анiтрохи не шкодував про те.
Џоступово темрЯва в залi чеканнЯ все густiшала. “же не було помiтно
рiзницi мiж його дуже темною i просто темною частинами, нi, нинi усе стало
темно-чорним i деЯкий час нiчого не мiнЯлосЯ. –Я вiдчутна змiна настала не
раптово, а немов маленькими непомiтними порцiЯми.
Љоли ж зала чеканнЯ зовсiм поринула в морок i побула у мороцi деЯкий
час, пiслЯ цього темрЯва стала поступово слабнути, непомiтно длЯ ока, весь
час набираючи оберти, аж доки в блiдому свiтлi проступили образи кожного
закутку, кожної речi, Яка була в кiмнатi.
’епер “от побачив, що поруч iз ним весь цей час перебував стiлець. ‚iн
стоЯв спинкою до “ота. Њало-помалу, в мiру того, Як розвиднювалосЯ, вiн
роздививсЯ стiлець i так добре, що пiд кiнець знав про нього бiльше, нiж про
будь-Який iнший стiлець, на Якому йому доводилосЯ сидiти або стоЯти, щоб
дотЯгнутисЯ до чогось високо розташованого, або зав'Язувати шнурiвку на
черевицi, або обрiзати нiгтi на ногах, або ложкою знiмати павутиннЯ.
’о був високий, вузький, чорний, дерев'Яний стiлець з бильцЯми длЯ рук
i з колiщатками на нiжках.
Ћдна з його нiжок крiпиласЯ до пiдлоги болтами за допомогою скоби. ‚сi
iншi нiжки, тобто всi, а не котрась одна, мали на кiнцi таку саму залiзЯку.
Ђле всi болти, що колись безумовно припинали цi нiжки до пiдлоги, хтось
люб'Язно повикручував. “ просвiток мiж стрункими вертикальними гратами на
спинцi стiльцЯ “от побачив окремi частини камiна, в Якому громадиласЯ купа
вуглин та попiл шлЯхетно сiрого кольору.
–ей стiлець, Який був з “отом весь час, коли той перебував у залi
чеканнЯ, весь перiод тьмЯного освiтленнЯ, у годину повної вiдсутностi свiтла
i в цю мить м'Якого свiтанку, все ще не покидав його. Ѓо можна було б
влаштувати так, щоб винести його звiдси i поставити в iншому мiсцi або
продати на аукцiонi, або комусь подарувати, або десь викинути, та й по
всьому. ’а й що таке, власне, цЯ зала, думав “от, оглЯдаючи примiщеннЯ, Як
не стiни, пiдлога та стелЯ.
„алi на стiнi, не кваплЯчись, проступили обриси великого кольорового
естампа, на Якому було зображено конЯ „жосса, у профiль, посеред полЯ. “от
розгледiв спочатку поле, далi просто конЯ, а тодi вже, завдЯки пiдпису
видатного художника (пiдпис нерозбiрливо), конЯ „жосса. –ей кiнь мiцно
спиравсЯ на землю чотирма своїми копитами, похилив голову i, здавалосЯ,
байдуже й пересичено втупивсЯ у траву. “от добре перехиливсЯ, щоб
роздивитисЯ, кiнь це, кобила чи мерин. Ђле всЯ цЯ цiкава iнформацiЯ ховалась
вiд допитливого глЯдача, була йому неприступна, затулЯласЯ недоречно
виставленою ногою та хвостом, довжина Якого була зумовлена не так породою,
Як пристойнiстю. Ќа картинi або сутенiло, або насуваласЯ бурЯ зi зливою й
блискавками, або i те i те. ’рава не могла похвалитисЯ нi щiльнiстю, нi
соковитiстю, i, Як помiтив “от, потерпала вiд навали куколю i мiтлицi.
Љiнь, здавалосЯ, ледве стоЯв на ногах i неодмiнно гепнувсЯ б, Якби
зваживсЯ десь побiгти.
…стамп цей також не завжди тут висiв i не завжди, очевидно, висiтиме.
Њухи, худi та зморенi, вiдчувши наближеннЯ чергового свiтанку,
заворушилисЯ, з новим завзЯттЯм вiдiрвалисЯ вiд звичних стiн, стелi, та й
навiть пiдлоги, збилисЯ у зграї i повалували до вiкна. ’ут, побившисЯ об
скло, пробитисЯ крiзь Яке їм так i не судилосЯ, вони будуть насолоджуватисЯ
свiтлом i теплотою довгої лiтньої днини.
’ут звiдкiльсь iздалека долинув веселий свист, i чим ближче вiн чувсЯ,
тим веселiшим ставав. Ѓо мiстер Ќолан, коли вiн зранку пiдходив до станцiї,
завжди вiдчував приплив високих почуттiв. Џрипливали вони i надвечiр, коли
вiн по роботi йшов додому. ’аким робом мiстер Ќолан був забезпечений двiчi
на день високими почуттЯми. І коли цi чуттЯ припливали до нього, то вiн був
не в змозi не свистiти, весело й безтурботно, Як жайворонок, що, злiтаючи в
небо, не може не спiвати.
Њiстер Ќолан мав звичку, розчахнувши усi станцiйнi дверi так, наче вiн
пiслЯ запеклого штурму увiрвавсЯ, нарештi, до казематiв, усамiтнюватисЯ у
своєму ванкiрчику, вихилЯти першу плЯшечку пива, на почин трудового днЯ, i
заглиблюватисЯ у вчорашню вечiрню газету. —итати вечiрню газету мiстер Ќолан
любив, полюблЯв таке дiло. ‚iн читав її п'Ять разiв, за чаєм, за вечерею, за
снiданком, вранцi, за пивком, i в обiд. “ час робочого днЯ, а мiстер Ќолан
був галантним кавалером, вiн заносив цю газету до жiночої вбиральнi i клав
десь на виднотi. Њало Яка дрiбницЯ приносила людЯм таку втiху й розраду, Як
Ќоланова вечiрнЯ газета.
‚iдчинивши хвiртку та дверi каси i добре хрЯснувши їх об одвiрок, вiн
наблизивсЯ до зали вiдпочинку. џкби вiн свистiв не так пронизливо й,
рухаючись, менше гупав i грюкав, то почув би, Як хтось за дверима щось
тривожно пiвголосом бубонить, нiби сам собi щось диктує, i просувавсЯ б
обережнiше. Ђле де там, вiн повернув ключ у замочнiй щiлинi i спересердЯ так
хвацько приклавсЯ носаком до дверей, що тi здригнулисЯ, вiдскочили вiд ноги
i на шаленiй швидкостi розчахнулисЯ.
‡вуковi хвилi, утворенi цим потужним i блискавичним копнЯком, не
завершилисЯ, Як це бувало щоранку до того, глухим ударом, Який мiстер Ќолан
так полюблЯв, нi, мiж дверима й стiною, об Яку вони мали гупнутисЯ, опинивсЯ
“от, що стоЯв собi, хилитавсЯ i щось мугикав.
Њiстер Ќолан знайшов мiстера ѓормана на ганку, коли той прощавсЯ зi
своєю матiр'ю.
Ћт Я й звiльнивсЯ, подумав “от, i можу тепер податисЯ, куди схочу
“сi фрiзи сходилисЯ до чотирьох кутiв, чотирьох добре освiтлених кутiв.
“от бачив стелю чiтко i Ясно. ‘телЯ була така бiла, що вiн дививсЯ i не йнЯв
вiри очам. Ћт Якби хтось йому про це сказав, тодi б вiн повiрив. ЏiслЯ стiни
то був вiдпочинок длЯ очей. І пiслЯ пiдлоги, теж вiдпочинок. ’акий
вiдпочинок пiслЯ стiни i пiслЯ пiдлоги, i пiслЯ стiльцЯ, i пiслЯ конЯ, i
пiслЯ мух, що “отовi очi заплющились, чого з ним вдень нiколи не бувало,
крiм хiба що випадкiв, коли це робилосЯ несамохiть, щоб не пересохнути.
Ѓiдолаха, сказав мiстер ѓорман, може, зателефонуємо до полiцiї.
Њiстер Ќолан всiлЯко пiдтримав цю iдею.
„опоможи йому пiдвестисЯ, сказав мiстер ѓорман, Як знати, може, у нього
пер