ним же декотрi так упадають! Якась, кажуть, психопатка, що њњ брали статисткою, тепер щоразу пiдстерiгаЇ його бiля студiњ, полюЇ, засипаЇ листами, на профком подала заяву, що вiн чорнокнижник, ваш Колосовський. Приходить до нењ вночi в образi пекельника i спокушаЇ, бо заради успiху свого фiльму нiбито уклав угоду з самим дияволом, як зроби к це колись доктор Фауст. Щось таке Сергiй уже чув, це його розважало: - Не знаю, як щодо тих спокушань, а от заради фiльму... То хто з нас не пiшов би на угоду навiть iз самим сатаною... Щоб тiльки впiймати мить... Впiймати справдi генiальний кадр! - Всi, ви такi. Одержимi. Хiба для вас щось iснуЇ, крiм фiльмiв? I ваш отой... може, вiн чорнокнижник i Ї? Чого вiн такий похмурий у вас? Непiдступний, суворий. Все iстину шукаЇ? Скажiть йому, що всi iстини давно знайденi. - О нi! Шукати й шукати - цього па всiх вистачить... - Шукайте жiночих усмiшок, Сергiю! I йому це порадьте. - Якби йому на вибiр: усмiшку Лоллобрiджiди чи зблиск iстини - вiн, мабуть би, вибрав останнЇ... Одоржимии - це вiрно. Людина, яких у пас на студiњ небагато. Я почуваю просто гордiсть, що працюватиму з ним. - От вiзьмiть i мене до групи. Наполяжте. Зрештою, ви це можете поставити йому як свою неодмiнну умову. Вiн змушений буде... Хiба я гiрша за ту вашу захiднячгку? Не розумiщ, чим вона всiх вас вчаровуЇ? Що з Гуцулiњ, що мамалигу з дитинства њла? - Здасться, Ярослава якраз не з гуцулiв, а з бойкiв... Бойкiвна! - Один чорт! На кожному кроцi хизуЇться, кокетуЇ своњм походженням, вона, бачте, iз роду лiсорубiв та рiзьбярiв... Куди ж пак! Франко до њњ дiдуня в хату заходив. - Будьмо ж справедливi, Агнесо. - От i будьмо. Я теж хочу вийти на екран, поки зморшки не вкрили... Я ж знiмалася. Подивiться мене у фiльмi, хоч у тому короткому епiзодi... "Я вже дививсь, - так мусив би њй вiдповiсти. - Бачив, як ти посилала з екрана своњ робленi усмiшки, весь час манiрилась-пiд свiтлом юпiтера, не могла не думати про те, що тобою мусять милуватись, що ти мусиш подобатись... I як менi боляче було вiд твоњх фальшивих жестiв, вiд того, що ти дерев'яна, роблена, що ти не артистка. За один кадр можна полюбити i... розлюбити можна за один кадр, люба моя!.." Але вiн цього њй не сказав, вiн не хотiв ранити њњ самолюбство, розвiювати њњ самообман. Бо хоч вона й не артистка, i нiколи не буде, проте вона не переставала хвилювати його й пробуджувати в ньому жагу близькостi. СсргiЇву мовчазну ухильнiсть Агнсга витрактувала на свiй лад: - Чи ти теж вiддаЇш перевагу Ярославi? Теж заполоронпй, заслiплений нею? Всi ви побожеволiли там... - Проби показали: Ярослава саме та! Артистка милiстю небес... - А для чого ж тодi я тобi? - њњ очi примружились хiiжувато i голос став холодний. - Для корчми? Для розваги? На одну нiч? Нi, вибачай... Згадуючи пiзнiше цю сцену, Сергiй вiддавав належне Агнесi: вона таки здорово в нiй зiграла! З щирим пафосом, з благородним обуренням!.. Навiть отi богемнi вульгаризми додавали пiкантностi! - Я не з тих, що на одну нiч! Вибирай мiж нею i мною. Такими були њњ завершальнi слова. Не прийняв њњ ультиматуму. Йдучи на це побачення, ладен був - i це не перебiльшення - пожертвувати ради нењ своњм життям, але пожертвувати мистецтвом... Нi, цього вiн не мiг. Виявилось, що такий вiн у цих речах. - То хто ж гратиме? - Гратиме Ярослава. - I це остаточно? - Так. СвоЇю вимогливiстю, категоричнiстю Агнеса мовби сама зруйнувала себе в його очах, змусила протверезитись, прозрiти. Оператор був майже радий своЇму тяжкому розчаруванню. При всiй гiркотi, воно все ж повертало йому свободу, давало сили й можливiсть знову з головою пiрнути у творчiсть, прагнучи бути тим, ким вiн найбiльше бути хотiв билицарем мистецтва. Як кожен закоханий, я жив тодi в iрреальному свiтi, - думав вiн пiзнiше. Буря фантазiй несла мене, сп'янiлого й запамороченого жiночими звабами, аж поки пiд холодним ударом њњ слiв чари зiйшли, злетiли, i ти вiдчув голос њњ справдiшнiй, з зарядом недоброњ практичностi, корисливого розрахунку, голос, що чогось вимагав, ставив якiсь умови... Не так навiть тi умови були страшнi, як скалки прицiнювання в очах, отой холодок практицизму й душевноњ черствостi, що враз усе зруйнував, розвiяв, оголив у неприкритостi, i ти вгледiв, змоторошнiвши, що кохав лише витвiр власноњ уяви, вмирав за iлюзорний iдеал жiнки, що його так буйно й самозабутньо, самим лише поривом душi витворила твоя фантазiя. Пережита драма не пройшла для нього безслiдно. I якщо його дух не занепав, якщо сам вiн не опустивсь, то, може, ще й тому, що його мовби оздоровлювала сама творча атмосфера групи i отой високий взiрець двох закоханих, що њх вiн мав фiльмувати, на плiвцi мав вiдтворити њхнЇ чисiе, мов яблуневий цвiт, кохання. В найтяжчi хвилини Сергiй знаходив у ньому для себе моральний еталон, взiрець-емоцiйноњ шляхетностi. VII Вдосвiта прибули машини. Двожильнi студiйнi водiњ пригнали майже форсованим маршем фургони iз спорядженням, привезли бутафорiю, тонваген, лiхтваген, - Ягуар Ягуарович волiв мати свою тут пересувну електростанцiю Доки Ярослава неприкаянно блукала цiлу нiч, розтерзувана сумнiвами - грати чи не грати, йти па майданчик чи таки вiдмовитись, - машини тим часом десь рухались нiчною колоною, кiновиробництво владно насувалось своњми планами, вимогливiстю, неминучiстю, воно не хотiло знатп Ярославиних сумнiвiв та вагань планами студiњ вагання твоњ не передбаченi! Технiки по апаратурi, освiтлювачi, гримери, костюмери, бутафори... Колектив людей, якi все вмiють, майстри на всi руки, людей, якi не шкодують себе, не рахуються з часом, коли наступаЇ спека кiножшiв. Колосовський i Сергiй-оператор були задоволенi своњм здруженим, квалiфiкованим колективом, Ярославi теж приЇмною була перспектива працювати з такими людьми. Привезли купу студiйних новин. В цеху друкування те, а в монтажному те, того "пробили", а тому довелось перезнiмати триста метрiв, а того, здаЇться, покладуть "на полицю"... I ще новина: був процес. Вiдбувся нарештi суд над тим студiйним типом, що погнав Iванну в огонь, погнав њњ за п'ятим чи десятим дублем для свого бездарного фiльму пi'д претензiйною назвою: "Ми проти тебе, Прометею"... Винуватець дiстав належне, i нiхто йому зараз тут не спiвчував: загиблу актрису на студiњ любили. З прибуттям тилiв експедицiя закипала життям, дiставала змогу розгорнутися силами. Щоправда, час найсуворiпњого режиму ще попереду, коли не буде для них нi дня, нi ночi, коли зганятимуть всiх о 5-й ранку, а за найменше запiзнення Ягуар Ягуарович не даватиме нiкому пощади. Ще попереду тi хвилини священнодiйства, коли режисер на майданчику при нiби ритуальнiй затихлостi всiх вiдкличе актрису вбiк, щось шепне њй, майже iнтимно, як напуття перед польотом, i вона кивне на знай згоди:зрозумiла, мовляв, а потiм, внутрiшньо перетворюючись, вона нiйдо и свiтло, в те силове коло камер та юпiторiп, i оператор, що часто перед тим ходив нiби сонний, якийсь нiбп закупялий на ходу в своњх думках, тепер з виглядом Чапая на полi бою, в дикiй своњй розкудланостi випростаЇться, зиркие сюди, глянс туди, миттю оцiнить все. "Промiнь лiвiше, промiнь правiше!" - чутимуть освiтлювачi владнi його команди i викопуватимуть њх швидко, умiло, з готовнiстю. Завтра-почнеться битва за те, що зараз поки що перебуваЇ в стадiњ становления, ще майже безформне, подiбне до тiЇњ первопочатковоњ глини, з якоњ праотець колись щось там .вилiпив, сформував... Iз пошукiв, iз дискусiй, з палких вiзiй, доробок, переробок, iз хаосу готувань i виношувань! мусите витворити той свiт, що з монтажного цеху вийде потiм на екрани, до людей. А поки що Ягуар Ягуарович, вiрний принципам гуманностi, даЇ людям можливiсть перепочити з дороги, i Сергiњв друг - чудовий бутафор шостого розряду - поспiшаЇ до рiчки iз спiнiнгом, допитуючись, де тут мiсця риб неполоханих... Сергiй-оператор, голий до пояса, кинувши рушник через плече, теж прямуЇ .до рiчки, до того свого улюбленого каменя, куди вiн щоранку ходить зарядитись бадьорiстю. Видно, що оператор в доброму гуморi, бо, йдучи, наспiвуЇ щось латинське, з усього можна розiбрати одне лише "аве", повторюване на рiзних регiстрах. Очевидно, цим "аве" хлопець спiваЇ хвалу чудовому лiтньому ранковi, рiчцi i рожевому сонцю, небесному цьому рефлекторовi, який даЇ таку повноту освiтлення всього довколишнього - не зрiвняти iз тим, що дають дiги... Рiчка шумить, як i всю нiч шумiла, рiвно, спiвучо, Ї в њњ шумi своя водяна музика. Попiд кущами оливково-темна миготливiсть води. Шум течiњ заспокiйливий. З музикою води не дисонуЇ вiддалений щебiт дитячих таборiв, розкиданих по берегу, де смаглявiють школярi та дошкiльнята, вивезенi сюди з рiзних пiдприЇмств району. Хто в наметах, а хто влегких дощатих будиночках, оздоблених вiзерунчато-бiлими наличниками. Вище по течiњ ще один табiр будуЇ вагоноремонтний завод, будiвництво почали з того, що поставили величезну арку, крiзь яку могли б пройти римськi легiони з усiма своњми гладiаторами... З таборiв часом з'являються стихiйнi делегацiњ пiонерчат: "Дядю, що ви будете знiмати?" - "Знiматимем рiчку". - "Оцю рiчку? А чим вона знаменита?" - "А тим, що в нiй точе мудра, жива вода з гiр... I що з поњ оленятка пили, в пiй њхнi мордочки вiддзеркалились... Хiба ви њњ помiтили?" Камiння пiсля ночi холодне, вода наскрiзi прозора, оператор забродить у нењ по колiна; нахилiњвшiњсь, обхлюпуЇ себе до пояса, насолоджуЇться, - його бадьорить ця вранiшня крижана купiль. - Слава Йсу! Це товариш Пищик, редактор фiльму, наблизившись з рушником, милом, зубною щiткою, так жартома вiтаЇться до оператора за мiсцевим звичаЇм. - Навiки слава! - вiдповiда Сергiй своЇму колезi - реально iснуючому редакторовi ще неiснуючого фiльму. Натоптуватий симпатичний товстунець, геть облисiлий на чеснiй студiйнiй службi. До блиску вiдполiрована голова, чорненькi вусята, губки рожевим пуп'янком - це i Ї товариш Пищик, або Малюпусiнький, як його в сентиментальнi хвилини голубливе називаЇ Сергiй. Малюпусiнький буде њх тут редагувати. ЖиттЇлюб, ерудит, сто штанiв протер на студiйних стiльцях, сто директорiв пережив, ця людина знаЇ якiсь секрети студiйного довголiття. Редактор дивиться на воду розчулено. - Так оце, Сергiю, вона i Ї, ота фiлософська вода, в яку не можна двiчi вступити? - Вона самiсiнька. Якраз з оцього каменя помiтили колись, що все на свiтi тече, все мiняЇться. Пищик, присiвши на гранiтовiй брилi, пробув зачерпнути водицi в пригорщу, але це йому не одразу даЇться - пузце заважав. Сергiй гримаЇ басовито: - Лiзь у воду! - О нi... - Пушкiн крижанi ванни приймав. Пiсля того йому добре писалось. - В цьому ми не схожi з Пушкiним: де для нього поезiя, там для мене - нежить. Хронiчний катар. А редактор мусить берегти себе, щоб не посиротити вас на самому початку сходження до вершин. Пищик, бавлячись, торкаЇ воду пальцем i одразу ж вiдсмикуЇ, рожевi пуп'янки губенят в'яжуться в тиху усмiшку: - Яка прозорiсть... Ось про кого я з певнiстю мiг би сказати: як редактор, я тебе наскрiзь бачу. Читаю твiй текст i пiдтекст. Он аж iз дна просвiчують камiнцi. Сергiй, натершись до червоного рушником, теж присiв бiля нього. - I ти справдi певен, що бачиш њњ наскрiзь? Оцю античну воду, в яку всi мудрецi дивились i тiльки й дiйшли до висновку, що "я знаю те, що нiчого не знаю"? Справдi, яка красива вода! Люблю саму фактуру води... Оцей њњ шум гармонiйний, њњ вранiшнi блiки... А веснянi потоки ти бачив? Коли йде сила весни, наливаЇ, заповнюЇ всi виямки, вирiвнюЇ всi кривизни, наближаЇ все до iдеальних форм... ПiдкрадаЇться непомiтно, де вузьке мiсце - з'являЇться бистрiнь... Об щось зачепилась - пеньок чи гiлка - i вже там iскриться, вирчик зробивсь, мерехтить прискорена течiя... До вчора був бережок - в ньому торiшнЇ пiд водою рiзьблене листя дубiв. Залiзне. I з-пiд нього травиця жива, золенюсiнвка, водичка њњ ворушить... А вода росте, росте! Уже розлилась, паруЇ... Тiнi дерев стоять у водянiй тишi... Пахне життям! - Просто панегiрик на честь аш-два-о! - Ти ж тiльки вдивись... Це не просто аш-два-о... Яка енергiя потоку! Цей його вiчний плин, сповнений iдеальноњ пластики, хвильова динамiка свiтла, що в своњх блiкахпереблпскуваннях несе зараз саму чистоту i свiжiсть життя... Сергiй ще раз шугнув у воду, обдав нею себе, забризкав редактора, аж той вiдскочив, ойкнувши. Оператор, вибравшись iз потоку, став на каменi, ще раз мiцно терпужить себе рушником, тiло горить, Пищик зауважуЇ похвально: - А ти моцний, Сергiю. З задатками атлета середньоњ ваги... Я гадав, на тобi значно бiльше накопичень... - Саме залiзо м'язiв, - Сергiй, згинаючи руку, демонструЇ бiцепси. - Апаратура даЇ. Хочеш; вiзьму тебе апаратуру тягати? Всебiчно корисне заняття. - А хто ж редагуватиме вас? - Ах так, я про це й не подумав. Без вашого ж.брата мп пропали... Слухай, який у тебе стаж? По-моЇму, ти редактор iз сповитка. Виник, мабуть, ранiше, нiж студiя? - Вiдколи народилась вона, вiдтодi виник i я. I вовiки перебудемо так, нерозлучнi. Ти i я. Як позитивний i негативний заряд, що iснують тiльки в Їдностi, поокремо њх природа не знаЇ. - Ти, звичайно, позитивний? - Чув, як орнiтологи класифiкують птахiв? ™ кориснi, Ї шкiдливi. Ще Ї шкiдливо-кориснi i корисно-шкiдливi... Так от я, здаЇться, належу до останнiх: згодься, що вiд моiiе таки бiльше користi, анiж некористi. - За це тебе й любимо. - Що б пак! Якби могла ваша вдiкiвська мафiя, вона б мене в оцiй рiчечцi мiлководнiй втопила. Я для вас "персона нон грата". Але що ви без мене? Пусти вас на волю стихiњ, ви б нiколи б не закiнчили фiльм. З'њдали б самi себе в дискусiях, сто разiв на день переробляли б, мiняли та викидали i знову вставляли... - А може, це i Ї творчiсть?.. Вирування оце, пошуки безкiнечнi... Ти помiтив: навiть робiтник-декоратор iнодi, працюючи без ескiзiв, вносить щось своЇ, оригiнальне... - Багато галасу даремно - ось що у вас без мене було б... Бо ви ж як дiти. Люди настрою, хвилинних реакцiй, миттЇвих спалахiв... - Ясно: ти Їдиний мiж нас втiлюЇш тверезий голос розсудку. - Мислення ваше iмпульсивне, хапливе, вам нема коли зосередитись... Що побачив, що його вразило, - уже цим заслiплений, уже захмелiв; що досi було - те не так, те все до дiдька, давай новий епiзод, нову сцену, вiн уже й забув про те, куди мусить вести всiх вас надiйна, тверда i затверджена сценарна дорога. - Але ж наш Головний - людина цiлеспрямована, цього, сподiваюсь, ти не станеш заперечувати? - Цiлеспрямованiсть його визнаю. Особливо, коли стаЇ до монтажного стола... - Так, у монтажi вiн - бог. З нашого брата не кожен, на жаль, пам'ятаЇ, що монтаж - це не просто склеювання, що з безлiчi можливих варiантiв мусиш знайти один найвiрнiший - непохибний удар пензля художника! Крiм знання, тут потрiбна iнтуњцiя, дар передбачення, дар ясновидця. Саме тут i розкриваЇться, хто ти: митець чи ремiсник. Ставиш поруч два кадри, вiддаленi простором i часом, визначаЇш .њхнЇ художнЇ сусiдство i мусиш безпомильно, отим надчуттям вiдгадати, якi асоцiацiњ це сусiдство викличе, якщо викличе взагалi... Навiть добрий кадр тут може вмерти або подесятеритися силою... Тут ти композитор, i вiд тебе залежить, чи бурю викличуть твоњ кадри, чи промайнуть як непомiтнiсть, нiкого з глядачiв не торкнувши, пропливуть сiризною слiпоњ холодноњ стрiчки... - Сподiваюсь, наша стрiчка такою не буде. МаЇм добротну сценарну канву, хоча... - Що - хоча? Ще якiсь привiз зауваження? - Запам'ятай, Сергiю: немаЇ на свiтi сценарiю, до якого б редактор не зумiв пiдшукати бодай кiлькох - до того я: слушних - зауважень. Iнакше який був би сенс мого iЇну ванпя? До навiть вдало, пораджу зробити що краще. Вдо сконаленню немаЇ меж. - Що ж ти порадиш нам цього разу? - Головний до мене, на жаль, но дужо дослухаЇться. А я порадив би йому викинути один епiзодичннй персонаж. Ну, скажи, навiщо йому отой Верещака? Тiш давно розвiнчаний i висмiяний нагниЇ кiно, вiдпрацьовашiй, зашрпиi... Так затявся ж, i хоч ти йому що... А я ж iз приязнi зауважую, щораз намагаюсь бути тактовним... - Такт за тобою визнаю... I все ж Верещака не .зайвий для фiльму персонаж. - Но зовсiм су'iасна природа конфлiкту. А вам треба наголосити iна основнiй конфронтацiњ сил, адже ие лiрична лiнiя, а головна боротьба незмиренностей - це контрапункт фiльму, його рушiй, його двигун. Ви ж па переднiй план весь час Шамiля та Прiсю... Хоча як для мене... Ну, ще одна пара з безлiчi рiзних Ромео i Джульетт, що зараз по всьому свiту блукають з екрана на екран. Оператор дивився на Пищика iз смутком здивування, майже iз жалем: - Людино, невже душа твоя оббита звуконепроникною ватою? Невже ця трагiчна iсторiя двох закоханих анiскiльки не торкнула тебе? - Я не сказав цього, не перебiльшуй. - Скiльки на свiтi емоцiйно приглухуватих чп й зовсiм глухих, i ти, о святе мистецтво, не можепњ достукатись в бетоновi бункери њхнiх душ... Контрапункт! Конфронтацiя! I це ти будеш редагувати життя, кимось пережите, i моЇ сприйняття ного?! Справдi б утопити тебе в оцих музикальних водах... - Не вийде. Редактори не тонуть. А що ти, такий нспостiйливий, досi ие розчарувався у вашому задумi - це на тебе навiть не схоже... Радий буду, якщо добудеш iскру з попелу минувшини. - Те, що було, нiколи не стане для мене попелом минувшини. То все чињсь муки и страждання. - Але ж тiњ дитя iншого часу... - Так, я людина, iншого часу, при менi земний житель вперше побачив свою планету з космiчного льоту, побачив збоку, майже вiдчужено, боготворно, у вiнку голубого сяйва... Це щось попе, i я вже не можу мислити старими категорiями, вдавати, нiби не сталося змiн у моњй психiцi. Я асам часом немов бачу свою планету з польоту, дивлюся на вiзерунки њњ материкiв i океанiв i при цьому вiдчуваю щось прекрасне до смутку, рiдне до щему... i коли дивлюсь, щоразу не можу не думати про те, що було i що буде. - За тi труднi думки вам понаднормова оплата? - Жарт недоречний. Мiщанськоњ дешевизни жарт. Я справдi прийшов у кiно для того, щоб мислити, а по тiльки щоб покрикувати: "Стоп! Мотор!" Мистецтво - це роздум про людину, роздум насамперед, iнакше воно позбавлене глузду. - Та не тiльки ж це. - Звичайно, в цьому лише одна з його якостей, хоча й дуже важлива, може, корiнна. Можна глянути ще й пiд iншим кутом зору. Сьогоднi вночi питаю одного теоретика мистецтва: "Як, по-вашому, для чого воно, мистецтво?" - "А для чого дерево цвiте?" - так вiн менi вiдповiв. По-моЇму, генiально! - Хто ж цей теоретик? - Сторож сiльський. - Один з отих кiнематографiчних дiдiв? - "Для чого дерево цвiте"... Здорово. Вхопив саму суть мистецтва... Виквiт життя, цвiтiння життя, i роздум пiд його кроною, i хвала йому - все тут синтезом, i вiн маЇ знайти належний вияв у фiльмi... Так, хотiв би й себе висловити в отих полонянках та полонених, в њх незмиренностi, в њх солiдарностi, в самому мотивi кохання, що виквiтло навiть перед лицем зла... В усьому цьому хай буде наша полемiка з тим мистецтвом, яке втрачаЇ вiдчуття кореня й цвiту, втрачаЇ смак до вiдтворення людини, перестаЇ бути поетом людського... - О-о! Тут я згоден, це менi iмпонуЇ... Тисiгу руку! - Це бiльше стосуЇться Головного. Його думки. - I його в цiм пунктi обiймаю... - Фiнал фiльму я дам крупним планом: взаЇмнi обiйми режисера й редактора... Це буде нечуваний "хепi енд"! Ав'тор i редактор цiлуються пiд завiсу, доводять до слiз розчулених глядачiв. - Давай, давай, не заперечую, - засмiявся Пищик, зручнiше виставивши до сонця своЇ пузце: дискутуючи, вiн не втрачав моменту вловити певну дозу вранiшнiх ультрафiолетiв. Незчувся, як навшпиньках пiдкралася iз-за спини Ярослава, смiючись, вона погладила своЇю красивою рукою редакторське вiдполiроване тiм'я: - Малюпусiнький! О мой, мой! Дози сонця приймаЇш? Пищик розцвiв. Це дiвча вмiЇ пожартувати приЇмно. З неприхованим захватом дивився товстунець на Ярославу, на гнучкостанну усмiхнену музу в махровiм куценькiм халатику. Ранковою свiжiстю, веселою доброзичливiстю вiЇ, вiд нењ. Сама присутнiсть цього юного, досконалого створiння мовби робить тебе молодшим, вiдроджуЇ в тобi бажання кому-небудь па свiтi таки сподобатись хоч трiшечки! Це ж просто щастя, що на студiњ в сузiр'њ кiноактрис з'явилась вона, дочка гiр, що маЇ не лише зовнiшнi данi, оцi iдеальнi пропорцiњ нiг, iалiњ, шињ, а й душею приваблюЇ теж... Пiсля того, як той дикун спалив на дублях загальну улюбленицю, одну з найяскравiших зiрок екрана, деякий час було нiбiњ порожньо в павiльйонах студiњ, i тепер ось землячка њњ приходить на змiну загиблiй подрузi... Редактор з заяснiлим обличчям дивився на Ярославу, i погляд його теплiшав, мовби зiгрiтий промiнчиками њњ веселоњ доброзичливостi. - Гляди ж не перегрiйся, Малюпусiнький... Бо й незчусшся, як обгориш, шкура облiзе, а в новiй... чи будеш ти такий великодушний? Сергiй обiрвав цю лiрику, хмуркувато звернувшись до Ярослави: - Малюпусiнький каже, що тебе треба пiдредагувати. - О! В чому саме?-Дiвчина грайливо оглянула. себе, струнконогу. - Неправдоподiбно великi очi. I неправдоподiбно блакитнi. - Дякую за ранковий комплiмент. Я так њх рiдко чую вiд тебе, Сергiйку. - Не комплiмент, а лиш робоче уточнення. Помiчено неправдоподiбнiсть. Вiдхилення вiд норми. - Не знаЇш чому? Спецiально для твоњх крупних планiв... Хочеш, пiсля снiданку пiдем на луки? Там, кажуть, з'явилось коняче поповнення завдяки турботам Ягуара Ягуаровича. - Ягуар... Ну й прозвиська ж ти людям влiплюЇш, - глянувши на Сергiя, зауважив Пищик. - I дивно, що Ягуар пасi i не ображаЇться. - Бо мислитель, - сказав Сергiй. - По-моЇму, вiн замаскований генiй. Це ж вiн недавно видав афоризм, який я викарбував би на воротях нашоњ студiњ: "Круглi колоди носимо, а квадратнi качаемо"... Пiдiйшов до рiчки ще цiлий гурт фiльмотворцiв на чолi з Головним, якому Ягуар Ягуарович саме щось запальне доповiдав на ходу, тягнучись через плече аж до вуха. Ярослава не могла стримати усмiшки, дивлячись, як виказуЇ темперамент цей милий њхнiй Ягуар Ягуарович, годувальник i дiставальник, людина, для якоњ не iснуЇ в життi неможливого. Вiн, здаЇться, тiльки тим i живе, щоб кинути себе на якесь завдання, щоб роздобути з-пiд землi, щоб i з свого боку в будь-який спосiб, а теж прислужитися високому мистецтву. Скажiть, що потрiбен для фiльму слон, - i назавтра побачите бенгальського слона, що пасеться отам понад Бистрицею. - Якщо треба, можу домовитись додатково про коней iз цирку, - говорив Ягуар Ягуарович до Колосовського. - Розумнi, дресированi, все вмiють: лягати, вставати. - Менi таких не треба, - вiдсмiювавсь Колосовський. - Досить оцих, що ви добули: звичайних, працею затяганих шкап. - Мав клопоту... Зараз легше дiстати гладких, циркових або iподромних, анiж лазаретних... I взагалi коня витискаЇ технiка. А ми допускаЇмо, що вiн мовчки, не оцiнений сходить зi сцени життя. - МаЇте рацiю, Ягуаре Ягуаровичу! - гаряче пiдтримав його Сергiй. - Якого друга втрачаЇ людина! Сама приручила, сама виховала, i тепер... З усiх створiнь природи - вiрнiш, природи й розуму людського - кiнь створiння, по-моЇму, найкрасивiше. Не кажу вже про роль конячоњ особи в iсторiњ. Чого вартi всi вашi тамерлани та наполеони без коня? Вiн законний спiвавтор усiх њхнiх подвигiв, для мене, правда, сумнiвних... Кiнь був вiрним товаришем i козаковi в походi, i якому-небудь iдальго iспанському, що пiд сталевими латами нiс образ своЇњ прекрасноњ дами серця!.. Анаша червона кiннота! Отi тупоти в степах! Я певен, що кiнь знаЇ'хвилини натхнення. Скiльки в ньому пластики, артистизму! Скiльки дужоњ грацiњ, коли повiтря рве на льоту копитом, а груди та стегна м'язами грають... - Одне слово, генiальне створiння, - пiдкольпула Ярослава Сергiя. - А що? Побачиш, крiм твоњх вiй, я дам на весь екран також прекраснi кiнськi очi у њхньому розумi, у вiдданостi людинi. Хай побачать сноби... Хай подумаЇ господар планети: кого я втрачаю... Всi задивились на рiчку, вже денну, сонячну. Шумить вода, хвиля свiтла мерехтить, виграЇ течiя. Луки рутвяно зеленiють. Небо велике. Ярослава, розчулившись, поклала Пищиковi руку на плече: - Редакторику, любий, не скорочуй тiльки небо оце! 1 рiчку не редагуй, i луки... - Редагують уже, - буркнув Сергiй i, звертаючись до художника-декоратора, кивнув на розкинутий перед ними ландшафт: - Хiба ж не в станi натхнення природа була, коли творила нам вiчну оцю декорацiю свiту? Ярослава, пеквањюм ступаючи з каменя па камiнь, пiшла вздовж течiњ донизу i, не доходячи мiстка, зупинилась, i Сергiй, мабуть, пошкодував, що нема з ньому камери: так виграшно стоњть освiтлена сонцем дiвоча постать на каменi, дивиться на воду в задумi, наче нитаЇ: "Що ж всетаки закодовано в тобi, в твоЇму мигтючому бистроплинному свiтлi?" VIII ДвоЇ луками йшли, як дiти цього неба й цього рутвянолеленого пiдбескидського лiта. Метелик синiй летiв, мов трансатлантичний лайнер: рiвно, спокiйно - понад своњм океаном квiтучим. - Кожна нова книга повинна бути як сповiдь, - казав вiн до нењ. - Кожен новий фiльм - як заповiт... Вкладай себе до кiнця, до вичерпу... По-моЇму, в цьому вся суть... Квiтують луги! I конi, що вночi, здавалось, були всi однаково темноњ мастi, тепер, пiд рефлектором сонця, стали гнiдими, вороними,' буланими... Деякi для зйомок уже не згодяться: вiднаслись, стегна лисняться, перекочуються м'язи пiд шкiрою. Треба буде вибракувати гладких - вони не для фiльму. Iнших доведеться пiдмалювати. Накласти конячий грим. Щоб були дохляки. Закошлатiлi, худоребрi. Щоб рани гноњлися, як у т и х... Подiставали, поназганяли звiдусiль њх, щоб був лазарет. Рiзнi вдачею: ласкавi в, довiрливi. ™ хитрi. Пiдходиш, а воно прищулюЇ вуха, i око, звузившись, блиснуло бiлком - сердиться. Iнше, старечо вгнувшись хребтиною, стоњть у своњй конячiй зажурi, i очi сумовито дивляться па тебе: зовсiм бузковi!.. I всi чомусь попутанi, хоча куди њм звiдси тiкати? Пута - з фабричноњ брезентовоњ стрiчки... Художники-декоратори спорудж'ують курiнь для знiмань. Загалом непогано виходить. Сiном укритий. Тiльки в сiно квiточок багато навтикали штучних, що њх зi студiњ привезли; один з декораторiв просить њх берегти, бо вiн несе за них матерiальну вiдповiдальнiсть. Дiти з таборiв iдилiчними зграйками розбрелись по луках, щебечуть то тут, то там. З сачками за чимось ганяються - синього метелика ловлять... Оператор ще раз оглядаЇ берег, зважуючи, що зайве. Оцi iдилiчнi гуртики дiтей в щасливому щебетi серед ласкавостi лiта i ряди пiонерських будиночкiв, що вишикувались понад рiчкою, в зелене фарбованi, бiлiють вiзерунками наличникiв, - њх треба остерiгатися: дивись, щоб не потрапили в кадр, не внесли фактуру iншого життя, прикмети iншого часу. I далi йдуть. - Так, хай мислення моЇ iмпульсивне i вiдповiдно цьому сприйняття свiту, але хiба ж не властива ця iмпульсивнiсть якраз самому нашому мистецтву, що в силу своЇњ специфiки i даЇ життя розкадроване,в динамiчних частковостях... Не хто iнший, як саме цей буйний нервовий вiк, i став батьком такого бурхливого мистецтва десятоњ музи! Воно - наймолодше з мистецтв, але й воно лише переддень з'явлення якогось ще новiшого, ще несподiванiшого мистецтва, яким дивуватимуть людей амфiтеатри майбутнього... Вони будуть антично вiдкритi i спорудженi будуть серед океану... - Дожити б, - усмiхнулася Ярослава, а Сергiй, бредучи в травi, вiв далi: - Чудо кiнематографа з'явилось пiсля тривалого затишшя, пiсля столiть генетичноњ стабiльностi в усiх давнiшнiх мистецтвах, якi хоча й знали оновлення, але не витворювали нового виду. I ось зродилося диво екрана, зродилось, звичайно, з блискучих досягнень технiки, але не лише завдяки њй: була потреба духу, потреба часу, i якщо брати фiльмову творчiсть в њњ кращих виявах, то це ж таки справжнЇ мистецтво з усiма притаманними лише мистецтву властивостями. Воно навчилось творити поезiю екрана, мислити каскадами образiв, воно здатне одухотворювати людей... Людське обличчя в безкiнечних можливостях його емоцiйних виявiв, найтонших нюансiв, сила слова, свiтла, музики, кольорiв - все поЇдналось тут пiд верховною владою митця... Могутню владу даЇ тобi екран, але ж вiн i диктуЇ. Володарi, творцi, ми водночас i пiдлеглi свого мистецтва, бо художнi закони його для нас понад усе. Ярослава iшла нiби й весела, i в той же час вiн помiчав: невесела. Збирала дзвiночки, складаючи њх один на одного. I оператор догадуЇться, для кого вона збираЇ цей пасторальний букетик... Понесе i поставить йому в склянцi з водою на вiкнi. - Дивно, що коли принесеш њх додому, щоразу помiчаЇш, що зовсiм вони там стають не такi, як тут серед трав... I не Х тому, що прив'януть, a будто, мабуть, том, що вони ростуть тут в самiй природi своњй, живуть в њњ настроњ i, зiрванi, вже не повернуться в цю просторiнь, в цей день. Трохи сумно, що нiщо не повернеться: нi цей день, нi дзвiночки, нi променi на травi... Все, все в однiм змигку життя, дублiв нема, дублiв життя не знаЇ!.. Йдучи поруч iз СергiЇм, вона усмiхаЇться - очима, устами, i почуваЇ вiн, що всмiхаЇться не йому, уявляЇ зараз того, iншого бiля себе... Але веселiсть њњ чомусь сумна. Чи помiчали ви, що в поглядi дiвчини, коли вона з нiжнiстю дивился на свого коханого чи думаЇ про нього, завжди Ї щось скорботне? - Кажуть, що людина, яка була на фронтi, стрiляла, вбивала, - це зовсiм не та, якiй не довелось зазнати цього, як ти гадаЇш, Сергiю? Мiж такими людьми буде колосальна рiзниця у психiцi? - Не знаю. - Вiйна, певне, полишаЇ невитравний слiд у душi. В очах у декого з них - ти помiчав? - смуток, що нiби скипiвся. Вугiль, що став антрацитом. Так iнодi хочеться пiдiйти й запитати: оцей iнiй, що срiблиться па скронях... з яких вiн зим? Сергiя вона нi про що не питаЇ. Вiддалено чула про його нещасливе кохання, але причиною розриву нi разу не поцiкавилась. Може, з делiкатностi: адже в цiй сферi нiхто не може бути суддею, зона заборонена. I вiн теж, звичайно, не розповiв њй, як захищав Ярославу перед претенденткою на њњ роль, якою цiною вiдстояв святий для нього принцип , мистецтва. Рану ту нiби вдалося загоњти, але чи не з'явилась натомiсть iнша? Сергiй навiть перед собою соромився думати, що в нього може спалахнути почуття до провiдноњ актриси фiльму, що й тут ще дiстане одкоша, опечеться, одначе щодалi частiше йому хтось нiби глумливо нашiптував уночi: "Закохавсь!" Ще вiдтодi, як знiмавњњ на пробах, в тiй сценi, де вона латаЇ сорочку Шамiлевi, а потiм невiдривно дивиться на нього, поглядом питаючи: хто ти i звiдки? Мабуть, тiльки в особливих натур буваЇ стiльки ласкавостi - в очах, на устах, в голосi такого теплого тембру... То були прекраснi кадри. Коли Сергiй переглядав ѓх, його не полишав настрiй святковостi, жадiбно вивчав вирази њњ обличчя, цятки свiтла на очах, i в њхнiх переливах читав самi порухи душi, глибокоњ, щедроњ. - Ось завтра почнемо знiмати, Славо, тебе... Це добре, що вiн вирiшив розпочати зйомки сценою на островi. - Боюся цiЇњ сцени. I отих обiймiв, i тих розиущених кiс... - На цiй деталi якраз я наполiг. Саме така ти мусиш бути серед тих розполоханих сарн, що за ними ганяються шуцмани по всiй окрузi... - Боюсь. - Неправдою було б сказати, що, беручись за створення фiльму, lie мрiЇмо про успiх, про славу, про гран-прi в яких-небудь Каннах... Але ж не тiльки це? IснуЇ щось набагато пише цього. - АЇ. Може, тому й тривоги? - Ввiйди в настрiй, в ситуацiю, будь сама собою вiд тебе нiчого не вимагаЇться... - Хочу бути правдивою. - А це головне! Адже в мистецтвi пi вiд чого по сховатися, воно пайнещаднiший проявник, з хiмiчною точнiстю проявить тебе, хто ти Ї насправдi. Якщо дрiбна душа, так i постане - дрiбна. Себелюбець, егоњст, самозакоханий? Не сховаЇшся. А якщо ти вартий чогось, здатен вболiвати за пiших, не лише за себе, то в найпростiшому, навiть у паузi мимовiльнiй розкриЇшся своЇю справжнiстю. - А яка ж я? - Ти... Якось тобi вдаЇться, що тебе всi люблять... Майже всi. Злагiдлива, вмiЇш лисицею до кожного пiдкотитися, медовим словом внести дух миротворенпя... Ну, та це пе гандж, скорiш - навпаки... Тiльки оце, що власноњ ролi полохаЇшся... - Валерiй теж переживаЇ (Валерiй - молдаванин, артист, що гратиме Шамiля). "Я, - каже, - про фронтову людину знай не бiльше, нiж про людину снiгову, гiмалайську..." - Але ж на те ти й артист, на те й творець, щоб видобути з небуття всi отi iндивiдуальностi, що палахкотiли пристрастями, iнтелекти, що кожен iз них носив у собi макрокосм! - Вiд дiтей чула, що десь тут геологи ходять, i серед них жiнка одна... П'ятизначний номер у нењ витатуйований па руцi. Я б хотiла з нею познайомитись... ЗдаЇться, всi цiкавлять њњ, крiм нього одного. Спитала б:? "Що то за драма, яку ти пережив, якi рани, що, свiжi ще,' носиш у собi?" Ти ж прониклива, чутлива, топка патура^ Чому ж тут пiн не почуЇ вiд тебе оте незрiвнянне ранкове:^ "О мой, мой"? Ти ж його вмiЇш вимовляти якось особливо,. з якимось солодким внутрiшнiм виспiвом, воно нiби й жартiвливе в твоњх устах, i в той же час будить почуття, серйозне... - Мрiйливiсть часом находить, - це, здаЇться, погано? Хотiла б, щоб зняв хто-небудь мене у фiльмi дитячоњ чистоти, де гудуть менi дзвони великоднi, а я маленька, i садки цвiтуть, i трава блищить у водi зелена-зелена. А все повiтря ряхтить, вiбруЇ тихим розлунням тих дзвонiв, i все небо ними граЇ, спiва... Знав вiн багато про нењ, до яскравих реальностей уявляв њњ дитинство: виростала в стихiњ творчостi, сказати б, в атмосферi народного артистизму, де робилось усе прекрасне. Вишивалось. Рiзьбилось. Пензликом но воску малювалось... Яйцо сталало писанкою. Нездупше дерево набувало людських форм, оживало в образах пташиноњ чiт звiриноњ подобнiни, в речах ужиткових проймалося настроЇнi гумору чи трагiзму. Батько, здаЇться, вже не рiзьбить, фахом вiн - шляховик, прокладаЇ дороги в горах для лiсовозiв, то в долинах ррмоптуЇ траси, будуЇ мости, а дiдуньо в Ярослави й попит не кидаЇ рукомисла, вiн у нењ знаменитий майстер: художнi вироби його побували на великих виставках... - Радiють вашi, що Славця њхня - артистка? - Йой! Вся рiдня за мене переживаЇ - i тут, i за океанам... I за все я вдячна... ти знаЇш кому... з вами по-справжньому повiрила в себе, вiдчула, що здатна таки на щось... "Ти вiдчула владу своЇњ краси, силу таланту вiдчула... Ось що таке любов!" - Як ти гадаЇш, Славцто: чи може людина жити без кохання? - Мабуть, що так. Але певна, що свiт при цьому щось особливо втрачаЇ i не е вже тодi суцiльно прекрасним... Без кохання, мабуть, стаЇ вiн буднем звичайним... I день цей стане просто день, а сонце свiтитиме... нiби без променiв. "Сонце без променiв..." Який страшний i водночас точний образ..." - Ти, кажуть, пережив драму? Але ж, певно, знав i щастя, яке передуЇ драмам? - Мабуть, то щастя. Комусь це може здатись дрiбним, а для тебе той стан... Коли навiть збираючись телефонувати њй - мимовiль чепуришся... Якось ненароком вловив себе " на цьому: ось який ти, брате, сьогоднi! Вiчнiсть перед тим не смiявсь, а то, почуваЇш, усмiшка весь час губи лоскоче, сама бринить на устах, i ти вже не в змозi сховати њњ, невдаха нещасний, бо вона лише вiдблиск того, що робиться десь там, у надрах душi... Нањвняк, ще нiчого не знаЇш, iдеш в рожевих замрiяних своњх окулярах, вiдроджений, повен буйноњ сили, i легко ступати тобi по землi, i вiдчуваЇш за спиною крила отi, що њх колись класики описали... Та, здасться, тобi, Славцю, усе це знайоме? Вона зупинилась серед трави: - Що ти маЇш на увазi? Сергiй шваркнув рукою по стебелинi кiнського квасцю: - Вiн, здаЇться ж, у тебе закоханий? I ти - кохаЇш? Ярослава дивилась йому просто в вiчi: - Так. Вiн той, кого я хотiла б кохати. IX Рефлектор сонця змiнився нiчним свiтильником Ягуара Ягуаровича, горiшнi села, Золотий Тiк i дитячi табори понад рiчкою давно вже поринули в сон, а вони все знiмали й знiмали. Нiхто не скарживсь на втому, не посилавсь на трудове законодавство, тут працi вiддавались не згiрше, нiж десь у гарячiм цеху, - для цих людей характерна була самовiддача. Радiсно й дружно починався њхнiй перший ужинок, а це була добра прикмета (тут у прикмети вiрять, без розбитоњ яа щастя тарiлки не розпочнеться робота над фiльмом). Всi - вiд тих, якi священнодiйствували бiля апаратiв, i до тих, котрi, зробившiњ своЇ, стояли напоготовi осторонь, - почували, що ця робота не пiде намарне. Ягуар Ягуарович був просто щасливий, що освiтлювачi витрачають сьогоднi електроенергiю на щось справдi вартiсне, значне i хвилююче, i якщо виникнуть потiм труднощi, то хiба що при монтажi, коли вибиратимуть, який iз дублiв буде найкращий. В останнiй момент вирiшено було дещо змiстити подiњ; знiмали сцену побачення Прiсi та Шамiля. Видно було, що Шамiль-молдаванип впевнено входить у свою роль: рославий, бiлозубий, бравий у своњй полатанiй гiмнастьорцi, вiн знаходив вiрнi iнтонацiњ, тримався з природною гiднiстю, зовсiм натурально (як той Шамiль) блискав симпатичною широкою усмiшкою, а що ж до Ярослави, то вона, здаЇться, не грала - жила. Коли ввiйшла у свiтло, очi, й до того великi, тепер стали як вiнки. Два синi вiнки не блiдизнi схудлого, змученого обличчя. Вся група завмерла в хвилюваннi, слухаючи, як вона всiЇю правдивiстю почуття питала свого коханого: "З яких ти гiр? Як тебе звати насправдi? Яких пiсень тобi мама спiвала в дитинствi?" ЗдаЇться, ця воскресла Прiся зовсiм не почувала на собi свiтла юпiтерiв, не чула стрекоту апаратiв, вона жила в тiй недосяжнiй для iнших сферi свого кохання, яке робило њњ, перволюбку, i щасливою й нещасливою водночас, бо зародилось в неволi, де сувора, неприязна нiч могла в будь-яку мить задушити його. Нi, на таку актрису не треба було накладати багато гриму, не треба було зупиняти процес i поправляти, щось пiдказувати њй, саме почуття, юне й всесильне, вело Ярославу до тiЇњ простоњ й глибокоњ мистецькоњ iстини, що важливо не вдавати образ, важливо - бути ним! - Надбання! СправжнЇ надбання для студiњ! - шепотiв Пищик на вухо Ягуару Ягуаровичу, - Ось коли вона нарештi розкриваЇться. - Зiрка! Зiрка, i все! - аж захлинавсь вiд бурхливостей Ягуар Ягуарович. I якщо навiть були тут перебiльшення, то њх не обривали, вони не вважались грiхом в цiй атмосферi творчого пiднесення, де знахiдки з'являлись не раз при емоцiйнiй пiдтримцi всiх i загальновизнаним було, що праця маЇ'вестись па отих самих позитивних iмпульсах. Головного не покидала серйознiсть, брижi напруги не сходили iз зрошеного потом смаглявого чола, iскрився росою тiй на скронях. Почувалось, однак, що й Головний у душi вiддаЇ належне артистцi, яка в своњй грi, уже в початкових кадрах, зумiла взяти вiрний тон, з проникненням увiйти у внутрiшнiй свiт першообразу, воскрешаючи безоглядну в своњм почуттi Шамiлеву кохану. Коли ж нарештi юпiтери погасли i можна було дати волю своЇму збудженню, то навiть Сергiй-оператор, людина зовсiм не схильна роздавати похвали тим, кого вiн знiмаЇ, не втримався, глянув на Ярославу здивовано: - Ти знаЇш, що ти сьогоднi робила? - Ярославе, це було надзвичайно! - вигукнув редактор. - В тiм-то й рiч, що це було звичайно, - заперечив Сергiй, - звичайно до генiальностi. - О мой, мой! - втомлено мовила Ярослава i торкнулась своЇю ще загримованою щокою колючоњ операторськоњ щоки. - Ти добре затямив, що актори найкраще працюють на позитивних емоцiях... Дякую за всi перебiльшення! Однак оператор цього