дядька жадно очима дивився: - Ви ж знаЇте - де. Ходiмте-бо! Чоловiк рукою гребнув розкуйовджене волосся й замислився. Дививсь похмуро в землю. Враз пiдвiв голову й кинув пошепки: - Зараз. А сам побiг до конюшнi й вивiв кобилу. За ворiтьми пильно оглянувся i, скочивши на нењ, зiрвався вихором - понiсся вулицею. Простоволосий i весь у бiлому. А Пилипко за ним плигав, цупко вчепiрившися руками в гриву. За селом знов шелестiли хлiба й пахло полином. Бiгли скочки. Пiд вербами раптом стишились i звернули лiворуч, спустилися в долину, просто в сивий туман. А в ньому химернi плями якихось кущiв, дерев. Зачiпали вiттям за ноги, в обличчя стьобали... Так було довго. Аж до само? рiчки. Бiля мосту ж њх раптом перестрiли три чоловiки в свитках, озброЇнi i теж на конях. Зупинили - почали розпитувати. Дядько все њм розповiдав. Iнодi й Пилипко вкидав яке слово в балачку. Тi захвилювались. З-пiд нахмурених брiв грiзно кресали очi. Перегнувшись з коней, жадiбно вслухалися вони в сумне оповiдання й iнодi в погрозi здiймали руки. Один, що в шапцi чорнiй, придивлявся до Пилипка довго. Потiм спитав: - Ти з Михнiвки й Ї? - Ну да. Явтухiв я. - I це аж сюди прибiг звiстити? - Блиснув очима й коня за поводи смикнув, аж той цапа став. Враз нагаЇм увiрвав i шарапнувся, лиш кинув назад: - За мною! Загуркотiв мiст пiд копитами. Влетiли в лiс. В гущавинi помiж дерев гасли вогнища. Бiля одного сидiла купка партизанiв, курили й грiлися. Пiдбiгли до них. Конi злякано захропли на вогонь. А партизан, той, що в шапцi чорнiй, пiдвiвсь на стременах i враз - бах! бах! - угору. -Встава-ай!-пручнувся крик його, залунав по лiсi. Кинулись мерщiй люди, i лiс зашумiв... Ах, скiльки њх було - партизанiв! Збилися круг командира свого завзятого, i залопотiв гомiн у натовпi: - Що? - Що трапилось? - Що таке?.. Командир знов пiдвiвся на стременах i кинув у товпу: - Гайдамаки в Михнiвцi!.. Товпа онiмiла. А вiн говорив далi: - Це ось хлопчина прилетiв, звiстку нам принiс. Вiн бачив, як катували бiднякiв, як розстрiлювали на вигонi полонених... I всiх селян те жде, як ми, партизани, до свiту не виб'Їмо нiмцiв! Змовк. А товпа ревнула, руками нащетинилась i гiзно замахала з криками: - Веди нас!.. - Ходiм!.. - Ми њм покажемо, як знущатися з нас! - Ходiм!.. Командир пiднiс руку - поволi стихло. А вiн гукнув. - По конях! Товпа кинулась, забiгала. Сiдали на коней i лаштувалися. А за кiлька хвилин, проњхавши помiж дерев через мiст, неслися щодуху пiд гору - в степ... Свiтало, як проњздили Вiтрову Балку - спiвали пiвнi й де-не-де з-за тинiв чи крiзь шибки дивились очi на копитами столочену вулицю. За селом стишились, щоб не стомитися до бою. Пилипко њхав поруч iз командиром, i той усе його розпитував: чи багацько нiмцiв, де стоять. Хлопець розказував. А очима тривожно вдивлявся вдалину, де вже червонiв схiд. "Хоча б не спiзнитися!" Як порiвнялися з Розкопаною могилою, стали. Розсипались на боки од шляху просто хлiбами й рушили. Пилипковi звелiли вiдстати. Та вiн хоч i од'њхав назад, усе ж не послухав, рушив i собi слiдом. Сперш поволi бiгли, а як замаячили вже вiтряки, - зiрвалися скочки. Мовчазнi. Лише гул од копит степом котився та хлiба шелестiли... Враз од села - пострiл, i кулемет застрочив. А iз сотнi грудей, у ту ж мить шарпнувся крик i летiв iз ними - з оголеними шаблями над головами... Пилипко нiсся слiдом i теж кричав. Хоч сам не тямив того, хоч не чув i сам свого крику. Ураз - опекло щось, аж похитнувся вiн. У ту ж мить ударило щось у голову, а перед очима мигнули копита. Зникли. А замiсть њх колоски схилилися й гойдалися тихо, i синi волошки дивилися в очi. А шум рiс, рiс. Ось налетiла хвиля червона, вдарила й залила - i волошки, i колоски, i його... Вибили нiмцiв iз села. Вранцi, як сонце з-за левад глянуло, воно було вiльне. Хоч i плямiли розкиданi тут i там помiж синiх трупiв нiмцiв i нашi - в свитках i сiрих шинелях, ген бiля маЇтку, на вигонi. А скiльки згасло њх, як iскри в степу, в житах пiд тихе шелестiння колоскiв!.. За левадами на луках клекотiв бiй. А товпа аж за млин вилилась. Дивились - ждали з завмерлим серцем: хто подола? Збили. Кiнний полк червоних iз-за горба вихором налетiв, порвав њх цеп, заплутав i степом покотив. Далi, далi... Радiсний подих пронiсся в натовпi. Заговорили. Хтось усмiхнувсь. А бабуся старенька пiдiйшла до чоловiкiв, зашамкала старечо губами. Явтух, Пилипкiв батько, блiдий i обличчя в синяках, усмiхнувсь до нењ стиха: - Наша, наша, бабусю, бере, -сказав, - ач, як погнали. Бабуся перехрестилася й очима пiдслiпкуватими глянула туди - в степ. Од левад з криками неслися хлопцi - малеча. Пiдбiгли. - Одступили! - Ой, дали ж нашi! - кричали радi, i оченята горiли в них. А один тернув рукавом носа й головою хитнув: - Ой, набили ж нiмотi! А наших - Карпа убито й Скаленка, ще якихось. Пiд вербами отам... А партизани сюди вертаються. З левад дiйсно виткнулись - поверталися партизани помалу, зморенi, на вiдпочинок. Конi пiд ними мов скупанiу i в яких гриви заляпанi кров'ю. I кров на свитках, на шинелях партизанiв. А обличчя пилом припали, I в очах - iскра. Товпа оточила њх. З радiсними криками, з блискучими очима тиснулись люди до них. Гладили шињ коням, до стремен тулилися. Микита, блiдий, побитий гайдамаками, протиснувсь до них. - Ну, й молодцi ж хлопцi! - сказав i тепло усмiхнувся обличчям у синяках. - Думали - пропадати вже. Аж ви, як грiм iз неба... Схвильований дивився на молодi обличчя хлопцiв на змилених конях. А товпа зашумiла, загула... - Збавителi ви нашi... - Уже й не думали, що живi будемо... Один iз партизанiв пiдвiвся на стременах i руку пiднiс. Товпа враз притихла. А вiн сказав: - Та наробили були б кати проклятi, якби не ваш хлопчина якийсь. Прибiгло опiвночi до нас аж у лiс: "Нiмцi в нас. Рятуйте!". Ми так i кинулись... Очима вiн пробiг по товпi, мiж дiтвору, мабуть, одшукував того хлопця. А в товпi загомонiли - дивувались, допитувались: хто ж це? Чий воно хлопець? Враз притихли. Вулицею бiгла Явтухова жiнка. Обличчя заплакане, а з-пiд хустки вибилось пасмами волосся. Пiдбiгла й затужила. А Явтух вийшов iз товпи схвильований: - Що таке? Що трапилось? - Хлопця немаЇ... Пилипка!.. Жiнка знов заголосила. Чути було лише: - Уночi ще не стало. Я вранцi - до конюшнi, аж i коня немаЇ. Ну, думаю - пасти повiв. Коли ж уранцi, як уже нiмцi одступили, прибiг кiнь, мокрий увесь i грива вся в кровi... Убито ж його, синочка мого... Убито!.. Мати забилася з розпачу, а жiнки обступили њњ - тiшили. I щось похмуро говорили чоловiки. Партизан перехилився з сiдла. - Та як, як звуть? Пилипко? Це ж вiн i Ї. До Розкопаноњ могили ще њхав з нами, а як в атаку кинулись, мабуть, тодi i забито його. Вiн гукнув на хлопцiв i, вдаривши коня, понiсся з ними за село в степ шукати. А мати за ними з тужiнням кинулась, i батько, блiдий, побитий, тихо слiдом пiшов. Юрба й собi полилася за ними аж за село... Стали. А перед очима хлiба зеленi хвилями котились-котились, аж об ноги хлюпались. По них, спотикаючись, бiгла мати Пилипкова, i ген далi-далi партизани на конях цепом розсипались. Ось зупинився один, рукою замахав. I до нього кинулись iншi. З коней устали - нагнулись. Не видко в житi. - Знайшли! - загомонiли в товпi. - Диви, диви - на руки взяли. ДвоЇ партизанiв пiдвелися в житi й помалу несли щось. А за ними вели коней iншi по межi. Пiдбiгла мати й припала до дитини. А вiтер нiс понад житами уривки тужiння. Ближче, ближче... Товпа зашумiла схвильована: - Ну що? Що? - Живий? - Живий! У голову поранений. Зiтхнули десятки грудей. Навшпиньки спинаючись, очима великими кинулись до хлопця, що на руках несли. I дихання затањли. I на них глянули синi очi, наче волошки в житi. Волосся - житнi колоски бiлявi, i по ньому стiкала кров на обличчя блiде, на сорочку полатану. 1928