не рухне, ногою не ступить на тебе, моя земленько!.. Сиротою ти зостанешся недоглянутою, а ми без хлiба святого... I буйнi сльози котилися в його по обличчю... Треба щось же йому думати,так же не можна. Прохав дiда, щоб той найняв наймита: удвох iз наймитом хоч трохи впорали б землi. Дiд казав: "Добре! Добре!" - а наймита Зiнько так-таки й не бачив, от уже три днi, а все нема. Увечерi Зiньковi так полегшало, що вiн уже сидiв на лiжковi з закладеною за спину подушкою. На столi блимала лампочка, а бiля нењ, з шитвом у руках, сидiла Гањнка. Зiньковi виразно було видко њњ схилене до роботи обличчя, поблiдле за турботами та за безсонними ночами. - Як ти змарнiла, Гањночко! - промовив Зiнько. - Мовчи вже! Сам гарний! - вiдказувала вона жартом, удивляючись у знеможене Зiнькове обличчя, що здавалось iще страшнiшим у темнiшому куточку.- Сам гарний: жовтий, як вiск, а худий, як скiпка, ще й очi позатягало, а пiд њми мов хто чорним попiдводив. - Може, ти? - шуткував Зiнько.- Ти ж примазувала оце колись. - От, не мала б чого робити!.. Он треба тобi сорочку к великодню пошити, щоб ти не був такий сердитий, як вiтер, що як йому мати дасть товсту сорочку, то вiн зараз розпустить губи та й почне з серця вiяти, що аж дерева стогнуть... Стривай, он хтось iде! В сiнях справдi щось тупало. Дверi вiдчинилися, i в хату вступили Карпо та Васюта, а за њми дiд Дорош. - Здоров, брате! Ще не спиш? О, та ти вже сидиш! Пiшли нашi вгору, як той циган! - вигадував Васюта. - Сиджу... Сiдайте й ви!.. - Спасибi... Таки тобi полегшало, Зiньку? - питався Карпо. - Полегшало... - Дай боже, щоб i встав швидко! Тодi зараз можна буде позивати тих, хто побив тебе. Зiнько махнув рукою: - Про iдо думати!.. Хо-i би одужати!.. Та й на кого я жалiтимусь? Хiба я апаю, хто це зробив? Я ж нiкого не пiзнав. - Повинен урядник iзкаити!.. А коли не знайде, то в город жалiтися. Не можна ж так лиходiям безбожник; попускати, не послухали тодi слова мого, а iстинно воно було, кари на њх великоњ треба: хоч би й смертi завдати лютим, то й того вони заробили грiхами своњми. - Годi-бо. Карпи, облишмо це! - прохав Зiнько. Йому було тяжко тепер про це говорити. - I справдi, хай йому, Карпе, - сказав Васюта.- Говорiмо краще, чого прийшли. Адже ми до тебе за дiлом. - Скажете. - То видавай лиш нам зерно! - Яке зерно? Нащо? - Ото - нащо! А iце хазяњн! Щоб сiяти, хiба ж нащо? - Та де ж його сiяти? - На твоњй нивi. Ми вчора та й сьогоднi ще орали. - Як то? - Чи ти не знаЇш, як орють? За чепiги руками та й гей-соб, мурий!.. Карпе та Дмитро, та з Савкою Михайло-помагайло, та оцей Васюта, що говорить тута, та оцей дiдусь Дорош, що над њми командував, та заходилися орати та й виорали, а ти, пане господарю, добре тепер дбай та њм порядок, давай - де та що сiяти! Зiнько похилив мовчки голову, i сльози забрищли в його на очах. - Ну, от i похнюпився! Та ну бо, глянь веселенько та розкажи нам гарненько, що робити! - Братики моњ рiднi, спасибi вам за велику ласку! Поки живий буду, не забуду њњ!.. I вам, i дiдовi. - От гляньте ви на його! - засмiявся Васюта.- Наговорив сiм мiшкiв гречаноњ вовни, а все пiвтора людського, що й купи не держиться! Ти йому про дiло - Про зерно, а вiн тобi про ласку! Та нам не треба нiякоњ ласки,- нам треба твого зерна. - Ви, братчики, мов удруге мене на свiт оце народжуЇте!..- казав Зiнько.- Бо тепер менi легше й на сонце дивитися за таким щирим приятельством. - А як же тиЇ си думав собi? - загомонiв Карпо.- Одно в нас товариство, одним дишемо духом, та чи покинемо ж товариша в притузi великiй? Не треба було б i товариства нiякого, коли б ми в помочi не ставали один одному, про себе самих тiльки дбаючи. - Правду, Зiньку, хлопцi кажуть! - озвався дiд Дорош. - Отак i треба по-людському, а не то що дери з кого попадя без нiякого жалю! От, њй-бо, веселiше й жити на старiсть стая, таких добрих людей бачивши, як оцi хлопцi! - Хлопцi та й хлопцi! - гукнув Васюта.- Що цс за напасть така, що все на хлопцiв? Наче я дурно робив Зiньковi, чи що? А нi же! Ось нехай лиш устане, а мене тим часом поб'ють,бо вже вдруге каменюкою хтось кидаЇ,- то буде вiн робити на мене, аж кректатиме! От побачите!.. Я його запряжу!.. Всi засмiялись, а Васюта сидiв поважно й щипав свого бiлявого вусика. - Моњ ж ви добрi! - казав Зiнько з блискучими ще вiд слiз очима.- Нехай вам так бог допоможе, як ви менi допомогли. Як би ви знали!.. Ви менi й душу немов оживили!.. От присягаюся: поки вiку мого, поти з вами!.. Будемо своЇ робити, як бог велить, нехай i повбивають нас! Ми своњм не поступимося... Що бог дасть!.. - Не iюступимся нi ввiк! - промовив Карпо мiцним поважним голосом. Стихли враз, тiльки у всiх блищяли очi, променiючи одним почуванням. А Гањнка чула, як њй поза спиною сипнуло морозом, i њй стало так,: дивно i так страшно, як у церквi перед сповiддю. Кiлька хвилин було тихо, аж поки озвався дiд Дорош. - Дасть бог, усе буде гаразд! Може й нiчого страшного не буде,- хiба ж таки все кривди нам терпiти! Дай, боже, щоб далi легше та веселiше жилося! - От святе слово! - скрикнув Васюта.-Дай, боже, веселiше жити! I справдi всi повеселiшали за тим словом i довго iде гомонiли. Довго й Зiнько не мiг тiЇњ ночi заснути. Думка думку наздоганяла. Найбiльше на себе ремствував. Хiба ж не зогрiшив вiн, думаючи облишити все, покинути всю справу? А товариство його дяк не покинуло! Себе жалчiше йому зробилося, а не правди. А забув праведних людей,- вони ж i муки терпiли, њх несвiтським катуванням мордовано, на вогню палено... Його тiльки побито, а вини вмирала, а своЇю правдою не поступалися. Знали, що хоч самi помруть, так њх смерть iнших до правди прихилить i таки направить людей куди треба... Де ж вона, та й правда, вiзьметься, коли кожен зрiкатиметься за нењ обставати? I як це вiн чудно думав жити, нiкого не займаючи, щоб i його не займано! Хiба ж кривда чiпляЇться через те, що њњ займають? Вона сама хоче заняти чоловiка, пiд себе його пiдгорнути, забрати собi його силу. Хоч як ховайся, як обминай њњ,- вона сама тебе знайде! Нi, не можна так прожити. Треба з нею змагатися, а там... а там - що бог дасть!.. VI. ЛIКИ Зiнько наче й одужував, але вельми помалу. Кашляв i казав, що болять груди. Чапав iнодi по хатi, бiльше то за стiни, то за комин держачися; вибирався на призьбу, сiдав на сонечку... посидiвши трохи, казав, що йому вже важко, i вертався на лiжко. Тяжко, помалу верталося здоров'я. Васюта њздив раз у Чорновус, привiз ще лiкiв, та вони щось мало пособляли. Сам лiкар бiльше не зањздив. Дiдовi Дорошевi лiкар дуже не вподобався. I не через те, що був непривiтний,- от, як на дiдову думку, то всi пани такi, що нiколи по-людському, тихенько-лагiдненько слова не скажуть, а все з криком та з гуком,- то це не дивина була, що й лiкар такий. А оце дiдовi не вподобалося, що скiльки вiн уже лiчить Зiнька, а полегкостi нiякоњ нема. Де ж таки! Це так як одужувати, дак без лiкiв швидше остербаЇш. Та як на дiдову думку, то всi лiкарi такi - нiякого з њх добра нема, хоч би њх i зовсiм не було. Нiчого вони не тямлять, тiльки людей псують. Дiд пам'ятав, як його одного разу, ще замолоду, побито... Дак тодi гоњв його Гарасим Савчук - ото був превеликий знахар! Зараз до ран ранника поприкладав, а пити дав такого зiлля... ну, й за тиждень вiн здоровий був,- от що! А то гоњть, гоњть от уже третiй тиждень, а нiчого помочi нема. Це так Зiнько й до осенi не вичуняЇ. Ге! Якби Гарасим Савчук живий був! Дiд Дорош зараз пiшов би до його, попрохав би того зiлля, дав би Зiньковi, дак уже давно б чоловiк ходив та робив. Дак же вмер Гарасим - от лихо! А тепер таких знахарiв i не чути щось. Хто ж би тепер? Панасенко? Куди!.. Баба Мокрина? Де там њй!.. Далеко куцому до зайця! Та й Радько... Нi, нема такого!. Хiба... От хiба глушкiвський Семенюк? Кажуть, добре знаЇться на зiллях... Та таки дiд i сам був одного разу в його,- пособилося... Може, в його й те зiлля Ї, .що вiд побитого? Хiба пiти до його та попитатися? Догнав - не догнав, а побiгти можна. I все думав дiд про глушкiвського Семенюка. Слухав, як Зiнько кахикаЇ, дивився, як вiн дибаЇ по хатi, i бачив, що неминуче коли не до Семенюка, то ще до якого, знаючiшого, знахаря вдаритися. Прийшла недiля. Дiд сказав, що пiде до родича, а сам махнув у Глушкiвку i вернувся геть пiзно ввечерi. Другого дня викликав Гањнку з Зiньковоњ хати в противну i показав њй пляшку: - Бачиш, унучко, це? - А що ж то? - Здоровля твоЇму Зiньковi. -_ Як то? - Дякуй дiдовi! Бито колись i мене замолоду, да я не кволився стiльки, як Зiнько. Бо мене лiчив не лiкар нетямущий, а на всю округу знахар, Гарасим Савчук. I дiд оповiв Гањнцi широко про Гарасима Савчука. - Як дав менi зiлля, як випив я раз, та двiчi, та тричi,- стрепенувся та й пiшов. - Дак, може ж, вас не дуже побито було, дiдусю? - ЗнаЇш ти,- не дуже!.. Може, ще й гiрше, нiж Зiнька!.. А якби мене такий паршивий лiкар лiчив, як його, то й менi б те було. Дак я оце дививсь-дививсь на його та тодi собi й думаю: добуду я й йому такого зiлля. Та й добув! - Де ж ви його добули? - Де добув, то добув. У Семенюка. Не такий знаючий, як Гарасим, а таки тямущий чоловiк. Тiльки сказав йому, чого менi треба,-так зараз: "Знаю-каже,- знаю! Цим я багато пособляю людям". Я йому тодi про Гарасима: "Якби,- кажу,- такого зiлля, як у Гарасима!" -"Дак оце ж воно й Ї! - каже.- Я,- каже - вiд Гарасима цього й навчився". Дак оце й налив пляшечку. - Зiнько не буде цього пити, дiдусю. - Хiба я твого Зiнька не знаю; такий мудрий, що й знахарям не вiрить, знаю, що не питиме, а ми зробимо, що таки вип'Ї. - Як же ви зробите? - А так: ото Васюта як новi лiки вiд лiкаря принесе, дак ти йому њх не давай, а цих чарочку всип та й скажи, що це вiд лiкаря, то вiн i вип'Ї. - Ой, боюсь, дiдусю!.. Якби шкоди не було! - Яка там шкода буде? Нiякогiсiнькоњ! Казав Семенюк: зразу одужувати почне. От сама побачиш! Як видужаЇ Зiнько та розкажемо йому, то ще й дякуватиме нам. I дiд усе впевняв Гањнку, а вона все не згоджувалася. Якби це вона хвора була, то зараз би хильнула,та й край,- i не думала б! А Зiнько... Вiн же њй завсiгди казав, що знахарськi лiки дурниця; як же њх йому давати? Але тодi й iншi думки поняли њй голову. Добре ж, як воно й без того пособиться, а як же нi? Лiкаревi лiки не дуже пособляють... не самому Зiньковi, а й так, як хто лiчиться в лiкаря, то мало помочi... Зiнько говорить, нiби це через те, що лiкарi неприхильнi до людей, то й роблять так, аби швидше, а якби схотiли, то могли б дуже добре помагати. Ну, дак коли ж не хочуть! Однак нiчого й не буде. А вже як знахар, то пособить, а надто цi лiки: про њх уже й дiдусь знаЇ, що помагають,- на собi досвiдчився. I мати кажуть. Звiсно, Зiнько њх не схотiв би... ну, а як йому не полегшаЇ та вiн умре, то тодi як же? Чи не винна ж вона буде сама, не давши йому зiлля, що здоровля б йому вернуло? I вона боязко, турботно придивлялася до Зiнька - як йому: чи легшаЇ? чи видужуЇ? А вiн усе кволився, все нидiв. Минав день, другий, третiй - йому не легшало. Четвертий день був дуже сонячний, веселий. I Зiнько побадьорiшав: сам, не держачись навiть, почапав по хатi i вийшов на призьбу. Гањнка й собi сiла бiля його. Сонце весело смiялося з неба золотим смiхом. Бiленькi хмарки пливли по блакитному морю, купаючися в теплому свiтлi. Деякi дерева, заспавшися за довгу зиму, ще чорнiли проти неба голим гiллям, але верба вже розбуркалася i скрiзь простягала до сонця блiдо-зелене листячко. По горбочках та по шпиликах густа трава й собi пiднiмала маленькi головки вгору. Горобцi на хатi й по тинах цвiрiнькали так весело й моторно, мов хотiли сказати, що й вони знають, коли весна. З високого двору Сивашевого видко було пiвсела. По городах скрiзь метушилася, порплилася жiнота, вулицями њхали люди з боронами й мiшками зерна на возах. Зiнько дивився на все те, i йому дедалi все ставало сумнiше й сумнiше. - Боже! Все оживаЇ, все робить, тiльки я, мов камiнь, лежу, ворухнутися не здолiю! - промовив вiн гiрко. -- Не журись, Зiнечку i..- розважала Гањнка.- От скоро-скоро й ти все робитимеш - i дома, й на полi... от побачиш!.. Вона його розважала, а в самоњ щемiло серце, а сама думала: чи правду ж вона каже? - Дерева вже розпукуються,- казав Зiнько, дивлячись на свiй садок,- а я ж цiЇњ весни нi одного деревця не посаджу! - Восени посадиш чи на ту весну,- не журись! Такий сад, Зiнечку, посадимо, що як гай буде!.. А ти в йому як сокiл будеш лiтати. - Атож, лiтатиму! - промовив гiрко Зiнько, дивлячися, як, поблискуючи крилами проти сонця, линули кудись у повiтрi пташки - легенькi та вiльнi. I вiн додав думкою: "От так жити б хотiлося, так вiльно, легко!.. Полинути б, кинутися до дiла!" Вiн поворухнувся,груди заболiли дужче. Безмiрна журба, туга за втраченою силою обняла його... - Гањнко! Поможи менi в хату... не хочу я тут... Вона пособила йому встати, ввiйти в хату, дiйти до лiжка. Вiн лiг i заплющив очi. Чорнi круги попiд ними визначилися ще виразнiше; обличчя робилося таке блiде, мов уся кров його покинула. Спершу дихав важко, потiм заспокоњвся, дихання ставало все рiвнiше, тихше... ледве чути... I Гањнцi здалось, що вона вже його зовсiм не чуЇ, що вже смерть визираЇ з того блiдого обличчя... що Зiнько вже зовсiм як мрець. Кинулась до його, вхопила за руку: - Зiньку! Вiн iздригнувся, розплющив очi. - Що тобi, серце? - Нiчого, нiчого... Це я так... Я тебе збудила... Спи, серденько! - Нi, я не спатиму... Але знов заплющив очi i знов лежав, як мрець. "Нi, не пособить лiкареве гоњння! - думала Гањнка.Треба послухатися дiда, бо вже.. страшно, страшно й здумати!.." I вона зважилася... Того ж вечора Васюта привiз iз Чорновуса лiки. Вона не внесла њх до Зiнька в хату, замiсто њх поставила туди дiдову пляшку... Одначе не зважувалася довго. Радiла, що Зiнько заснув звечора i не треба було йому давати лiки. Але як прокинувся i сказав дати, то мусила. В нењ так трусилися руки, як вона наливала зiлля, що пляшка цокотiла об велику чарку. Налила i дуже довго затикала пляшку, аж Зiнько попитав: - Що це ти там робиш, що не даЇш? Тодi вона пiднесла йому чарку, вiн пiдвiвся, взяв i випив одразу. А њњ вхопив холодний страх, i не помiчала, що вiн оддаЇ њй порожню чарку. Врештi взяла. Вiн лiг знову, заплющив очi й затих. Лежав тихо. ѓй потеплiшало,- вона починала заспокоюватися. Одначе не лягала спати й не гасила, а сидiла на ослонi бiля його. Вiн, здаЇться, спав. Враз вiн розплющив очi, пiдвiвся, вхопився рукою за горло: - Ой!.. Дихати!.. Давить!.. Гањнка кинулась до його: - Зiнечку! Де давить? Що?.. - Горло... в грудях пече... Дай води!.. Вона подала йому кухоль з водою. Вiн випив трохи i впав на подушку. Вона стояла над њм i дивилася на його широко розплющеними очима. Вiн лежав тихо кiлька часу, а тодi знов ухопився за груди: - Води!.. I вiдразу його скорчило всього так, що вiн ледве не впав з лiжка. Гањнка вхопила його. - Дiду!.. Мамо!.. Рятуйте!..- крикнула несамовито. Крик був такий страшний, що й дiд i мати попрокидалися i вскочили в хату: - Що це? - Зiнько... Вони глянули. Зiнько лежав у нењ на руках, i на блiдих губах червонiла в його кров. - Зiньку! Сину! Що тобi? - питалася перелякана мати. - Води!.. Йому подали води,вiн пив жадiбно. Тодi впав знесилений на подушки. Та не багато перепочив. Новi корчi вхопили його, i вiн забився в матерi на руках, i знову зачервонiла на губах кров. Дiд кинувся до його з водою. Почав затихати, припав устами до кухля. - Ой боже, що ж я наробила! - скрикнула Гањнка несамовито i впала навколiшки перед лiжком.- Ой, що ж я, проклята, наробила,- я ж тебе, Зiнечку, струњла!.. Його очi розплющилися, глянули на нењ дивним поглядом. - Що ти сказала? - ледве вимовив. - Це ж я тобi не лiкiв дала, а знахаревого зiлля! - Ти... знахаревого... А я ж казав...- простогнав хворий. - Я ж думала, що воно пособить... я ж не знала, що таке лихо... я ж... - Дiду! - промовив Зiнько.- Або самi... або бiжiть до Васюти,- хай до лiкаря... зараз... Переляканий дiд кинувся, нi слова не кажучи, з хати. Зiнько лежав, заплющивши очi, i тяжко дихав. Гањнка все стояла навколiшках бiля лiжка, притиснувши руки до грудей, i дивилась нерухомим поглядом на Зiнька. Вiн мовчав довго. Врештi промовив: - Мамо... нехай... вона пiде... Ви самi зостаньтесь зо мною... Гањнка встала i вийшла з хати. Вийшла в сiни, повернула в хижку i забилася там у найдальший куток. Сiла долi i сидiла так у темрявi, обхопивши голову руками, прихиливши њњ до стiни. Чула, що вмираЇ. ВмираЇ, бо вiн умирав i прогнав њњ вiд себе. Знала, що заробила це. Вороги вбивали - не вбили, а вона вбила, вона своЇю зрадною рукою подала йому смерть. Знала, що нема й кари на таке лиходiйство. Душогубовi-розбiйниковi Ї кара, а њй нема, бо нiхто такого не зробив, як_ вона. Знала, що њй уже нема нiчого на свiтi, сама темрява. I вмирала в темрявi. Не могла ворухнутися, не могла скрикнути, у нењ не було вже сили, њњ тiло вже не жило, тiльки душа жива болiла так... О, як без мiри, без краю!.. Ця нiч, ця темрява - вона гнiтила њй душу, роздавлювала, знищувала, а душа все почувала, все болiла. А там Зiнько вмираЇ. I вона не смiЇ туди пiти. Боже, боже! Нащо ця душа невмируща? Хай би вона вмерла!.. Тiльки б не цi муки, не це мордування!.. Хоч би кричати здужала!.. Нема голосу... Дiд вернувся вiд Васюти з поганою звiсткою: саме як Васюта ще вдень був в Чорновусi, лiкар побiг поштою на станцiю, на машину: на три днi њхав у губернiю, в город! Помочi не було. Зiнько вислухав це мовчки. А дiд, стоячи над њм, казав: - Зiiiьку! С'њну! Прости мене!.. Це я тебе занапастив'.. Це я добув зiлля в знахаря i Гањнцi звелiв... Говорив, хлипаючи, i весь трусився. - I ви, дiду,тiльки промовив Зiнько, та й не сказав бiльше нiчого. Усю нiч мати з дiдом були коло хворого. Раз у раз його корчило, пекла згага, i вiн пив, силкуючись њњ залити. Перед свiтим сказав: - Ноги обважнiли... Мати торкнулася до нiг.- нони були холоднi. Вiн зрозумiв це з њњ погляду. Холоднi, мамо? Це вже смерть iде. - Синочку мiй! Не кажи так! - простогнала бесщасна мати._ - А що ж, мамо. коли воно правда. Я сьогоднi вмру. В хатi настала тиша. Темряве свiтло осявало блiде обличчя хворого i двi прибинi горем постатi коло його лiжка: мати сидiла, дiд Дориiл стояв похилившися. Враз вiн схилився до землi i вдарив перед лiжком поклона: - Сину! Зiньку!.. Прости мене!.. - Бог простить, дiдусю! Я на вас не гнiваюся... Тiльки не кажiть про це нiкому, нiкому!.. I Гањнцi звелiть, щоб не казала... Дiд, хлипаючи, встав. - Сину,- промовила мати.- Покличу батюшку- може через те бог полегкiсть пошле. Хворий помовчав, тодi сказав тихо: - Добре... А ви, дiдусю, пiдiть покличте моњх товаришiв, усiх... А до мене хай Гањнка тим часом увiйде. Мати й дiд вийшли з хати, а трохи згодом туди ввiйшла Гањнка. Тихо спинилася бiля порога, - Гањнко!.. Iди!.. Сядь отут... бiля мене... Вона пiдiйшла покiрно i сiла на лiжковi. ': -_ Дружинонько моя, поцiлуй мене! - попрохав хворий. Вона зiрвалася, впала навколiшки, обхопила йому ноги i почала цiлувати њх мовчки. - Встань, Гањнко!.. Вона не вставала, а уста шеiютiли, припадаючи до нiг: - Нiженьки моњ... слiдочки вашi цiлувала б, якби ви ходили!.. Не ходите!.. Вбила!.. Отруњла!.. - Сядь тут бiля мене!.. Поцiлуй в уста!.. Нахилилася до його, цiлувала в уста, в очi, в руки. - Не ти мене, дружинонько моя вiрна, струњла... Ти менi здоров'я хотiла, моя добра... Любив тебе на цьому свiтi i на тому любитиму... Як я тебе покину? Така маленька... така полохлива... Та тебе люди заклюють... Як я тебе покину?.. Вiн плакав. Узяв њњ руки в своњ, притулив њх до грудей та й затих, знеможений. Вона сидiла не смiючи ворухнутися. Вiдпочивши, озвався знову: - Живи з матiр'ю, з дiдом, не ходи до батька: там тебе занапастять... Нiкому не кажи про знахареве зiлля. ЧуЇш? Я тобi велю. I дiдовi, й матерi звелiв... I сама забудь по це... Не думай!.. Менi однак умирати було,довго не прожив би... Байдуже, коли трохи швидше... Тiльки тебе жалко покидати... Iще жалко: не зробив... Ох!:. Знову затих. У нењ душа кричала вiд несвiтського болю, але нi одне слово не проходило крiзь уста. У сiнях затупотiло. Це прийшов батюшка... Вiдбули його. Уже розвиднилося зовсiм, як круг Зiнькового лiжка постали товаришi. - Пiдведiть мене! - промовив хворий. Пiдвели, заложили за спину подушки. Вiн сiв. - Уже груди нiмiють... Час прийшов умирати... Як сидiв у тюрмi, заприсягся не покидати цього дiла - за правду стояти... Не судив менi бог справдити мою присягу... Короткий мiй вiк... Нехай моя присяга буде вашою! - Буде!.. Буде, братику наш, товаришу наш вiрний!.. - Спасибi!.. Добувайтеся правди!.. Тяжко без свiту!.. Де вiн?.. Де вiн?..- питав хворий, уже блудячи словами.- Коли б хто показав! Затих на мить, опритомнiв. - Мати стара зостаЇться в мене, дружина молода - з дiдом нехай вони в цiй хатi живуть... А ви њх догляньте, братики!.. - Доглянемо!.. Не турбуйсь тим!.. - Хай вам бог заплатить!.. Мамо! Спасибi тим рученькам, що мене носили-годували... Тим нiженькам, що за мною ходили!.. Прощайте, мамо!.. Ридаючи, припадала до його мати. - Гањнко! Дружино моя вiрна, серденько моЇ дорогесеньке, раю мiй любий!.. Прощавай!.. Вона мовчки до нього припадала, не можучи вимовити слова. Тодi прощався з дiдом, з товаришами i кожному казав останнЇ привiтання. А вони питали: - Кажи, брате,- може, ще що звелиш? - Нiчого не звелю,тiльки не забудьте мого заповiту!.. - Не забудемо!.. Глянув по хатi. - Одчинiть вiкно!.. Вiдчинили. - Хоч би сонце зiйшло... Як темно!.. Сонце ще не сходило. - Гањнко!.. Кинулася до його,вiн прихилив њњ голову собi на груди... - Ще не зiйшло сонце? - Скоро зiйде,- вiдказав Карпо. Стих на хвилину, тодi ворухнув устами: - Прощав... Зiтхнув тихо, не доказавши слова, голова йому похилилася вниз... Рука впала з Гањнчиноњ шињ... У Чернiговi, 1901