iнцями КиЇвi.
Розстрiляний денiкiнською контррозвiдкою.
Молоння_ - застарiла слов'янська назва блискавки.
ГЇккЇль_ Ернст_ (1834-1919) - нiмецький бiолог-еволюцiонiст, пропагатор
теорiњ Ч. Дарвiна про походження видiв. Намагався створити i обгрунтувати
соцiальний дарвiнiзм, а також спiлку науки i релiгiњ.
Мах_ Ернст_ (1838-1916) - австрiйський фiзик i фiлософ, мав значний
вплив на розвиток емпiрiокритицизму та неопозитивiзму, проти чого гостро
виступив В. I: Ленiн у 1909 р.
НА ОЗЕРА._ Надруковано цей твiр було вперше у журналi "Всесвiт"
(1926.-N 15). Потiм у Творах, т. 1 (1927-й i 1929 рр.) та у т. 1 Вибраних
творiв 1932 р. ПодаЇмо за останнiм виданням, в якому оповiданню передував
невеличкий вступ:
"До етюда "На озера" я вiдношу й "Мисливськi оповiдання добродiя
Степчука". Цi поетичнi екзерцицiњ (свiдомо беру це не зовсiм благозвучне
слово) треба розглядати не як оповiдання пролетарського мисливця, а як
записки переляканого дрiбного буржуа. Хiба ж пролетарiат "тiкаЇ вiд
людей"? Хiба вiн ширяЇ над "мертвими краями старосвiтських помiщикiв",
"шукаючи нових iлюзiй до нових невiдомих берегiв"? Отже, нiчого нема
дивного в тому, що модернiзований Тартарен боњться мертвоњ качки, дiтей i,
нарештi, опудала в останньому оповiданнi того ж таки добродiя Степчука".
Написано 1927 року.
Тартарен_ - герой трилогiњ "Незвичайнi пригоди Тартарена iз Тараскона"
(1872- 1890) французького письменника Альфонса Доде (1840-1897), в якiй у
гумористичнiй формi зображений тип дрiбного буржуа - задаваки, заядлого
мисливця.
Cela_ va_ sans_ dire_ (фр.) -_ само собою зрозумiло.
Дон_ Квiзадо_ - одне з прiзвищ Дон-Кiхота.
БАРАКИ, ЩО ЗА МIСТОМ._ Вперше оповiдання було надруковане у "Синiх
етюдах", у 1926 р. вийшло у ДВУ окремою книжечкою. ВостаннЇ публiкувалось
у т. 1 тритомника, за другим виданням якого i подаЇмо у цiй книжцi.
СВИНЯ._ Вийшла першодруком у "Синiх етюдах", потiм у т. 1 Творiв, за
другим виданням якого ми й передруковуЇмо.
Sus_ domesticus_ (лат.) -_ свиня домашня, i далi перераховуються
найпоширенiшi домашнi породи; sus_ scrofa_ (лат.) -_ дика свиня.
Совнаркомка_ - розмовне: спецњдальня i спецрозподiльник для
вiдповiдальних працiвникiв Раднаркому.
КIМНАТА ч. 2._ Надруковане вперше оповiдання було у журналi "Шляхи
мистецтва" (1922.-N 1),_ згодом у збiрцi "Синi етюди" i т. 1 Творiв.
ПодаЇмо за другим виданням т. 1 Творiв 1929 р.
ЛЕГЕНДА._ Надруковано це оповiдання вперше у "Синiх етюдах", потiм у
збiрцi М. Хвильового "Злочин" (X.: ДВУ, 1926). Ввiйшло також у т. 1
тритомника i Вибраних творiв 1932 р., за яким подаЇмо у це видання.
Заувага М. Хвильового до оповiдання:
Див. вступне слово до "Кота в чоботях". Написано 1921 року.
Приймак _Примаков В. М. (1897-1937), радянський вiйськовий дiяч,
органiзатор i керiвник Червоного козацтва Украњни, бойовий побратим Ю. М.
Коцюбинського.
ЗАУЛОК._ Це оповiдання вийшло вперше окремим виданням у масовiй серiњ
бiблiотеки "Гарт" 1923 р., потiм входило до збiрки оповiдань "Осiнь"
(1924) та до т. 1 Творiв. ПодаЇмо за виданням 1929 р.
Раковський_ Християн_ Георгiйович_ (1873-1941) - голова Раднаркому
Украњни з 1919-го по 1924 рiк, згодом, внаслiдок незгоди з нацiональною
полiтикою Сталiна та участi у внутрiпартiйнiй боротьбi на боцi "лiвоњ"
опозицiњ, впав у немилiсть,- спочатку призначений повноважним
представником СРСР у Францiњ та Англiњ, потiм по справi
"правотроцькiстського блоку" засуджений у березнi 1938 р. ВоЇнною колегiЇю
Верховного Суду СРСР на двадцять рокiв ув'язнення, проте розстрiляний 11
вересня 1941 р. в орловськiй в'язницi. Реабiлiтовано X. Г. Раковського у
1988 р. (див. листи В. Короленка А. Луначарському // Нов. мир.-1988.-N
10.-С. 218).
ЕЛЕГIЯ._ Надруковане оповiдання вперше у харкiвському альманасi
"Квартали" (1924.-N 1), незабаром у збiрцi "Осiнь" та в т. 1 тритомникiв.
ПодаЇмо за останнiм виданням 1929 р.
ДОРОГА Й ЛАСТIВКА._ Друкувалося спочатку в збiрцi "Синi етюди", потiм у
т. 1 тритомникiв. ПодаЇмо за другим виданням.
АРАБЕСКИ._ Оповiдання друкувалось тiльки у т. 1 Творiв М. Хвильового.
ПодаЇмо за виданням 1929 р.
СiЇрра_ Мартiнес_ (1881-1947) -iспанський поет, драматург, режисер
модернiстського театру. Зажив широкоњ популярностi у багатьох крањнах
постановкою п'Їси "Пiсня про колиску" (1911).
Карейл_ (вiрнiше: Карлейль) Томас (1795-1881) - англiйський iсторик,
публiцист i фiлософ, апологет "культу героњв", особливо у головнiй своњй
працi "Героњ, шанування героњв i героњчне в iсторiњ" (1841), яких уважав
рушiями iсторiњ.
Кводлiбет_ (quod_ libert_ - лат.) -_ чого хочете.
Мандрагора_ - пасльонова багаторiчна рослина, застосовуЇться для
тамування болю. Коренi њњ нагадують iнодi людину, тому в давнину
мандрагорi приписували магiчну силу.
Кайора_ - невеликий плоскодонний човен. Чайма_ (застарiле) - вiтрило.
Квакери_ (англ._ quakers - тремтячi, самоназва "Товариство друзiв") -
члени християнськоњ протестантськоњ секти, заснованоњ у серединi XVII ст.
в Англiњ пiд час революцiњ. Заперечують зовнiшнi форми релiгiйностi,
сповiдують пацифiзм. Нинi органiзацiњ квакерiв iснують у США, Англiњ,
Схiднiй Африцi. У 1937 р. створена мiжнародна органiзацiя квакерiв.
Liberum_ arbitrium_ (лат.) -_ вiльний вибiр.
Капабланка_ Х_.Р_. (1888-1942), Ретi_ Р_. (1889-1929) - видатнi
шахiсти.
ПУДЕЛЬ._ Надруковане оповiдання вперше у журналi "Червоний шлях"
(1923.- N 2), згодом у збiрцi "Осiнь" та окремо з оповiданням "Лiлюлi"
(1926). Потiм у т. 1 тритомника i Вибраних творiв. ПодаЇмо за виданням
1932 р., де М. Хвильовий вмiстив передмову: "Сiль оповiдання "Пудель" в
розмовi Сайгора з Тетяною. Ще точнiше: в "фiлософствуваннi" Тетяни про
людину. Це - вiдбиток чеховських настроњв дрiбнобуржуазноњ iнтелiгенцiњ
вiдбудовчого перiоду (оповiдання написано 1923 року). Мораль: романтично
намовленим "матерiалiстам" Сайгорам не рекомендуЇться вести iнтимнi
розмови з Тетянами".
Лассаль_ Ф_. (1825-1864) - дiяч нiмецького робiтничого руху, фiлософ,
публiцист, засновник опортунiстичноњ течiњ однiЇњ з форм дрiбнобуржуазного
соцiалiзму, органiзатор i президент першоњ робiтничоњ партiњ Нiмеччини
(1863-1875). Убитий на дуелi.
Рiжа_ - див. примiтку до оповiдання "Солонський Яр".
"ЛIЛЮЛI"._ Надруковане вперше у журналi "Червоний шлях" (1923.-NN 6-7),
потiм у збiрцi оповiдань М. Хвильового "Осiнь", виходило також окремо з
оповiданням "Пудель" 1926 р. ПодаЇмо за т. 1 Творiв (1929).
"ЛIЛЮЛI"_ - драматична сатира Р. Роллана гостроантивоЇнного
спрямування, написана 1919 р. у стилi народного лубка, у першi
пореволюцiйнi роки набула значного поширення у нашiй крањнi. Численнi
переробки на "новий лад", а то й вiдвертi пародiњ у дусi
пролеткультiвських iнтерпретацiй, надихнули М. Хвильового на саркастичну
реакцiю щодо цих вульгаризацiй в оповiданнi "Лiлюлi". Вiдповiдно i поетика
твору насичена ремiнiсценцiями та алюзiями з рiзних творiв, персонажiв,
епох, стилiв для створення вiдповiдного грайливо-саркастичного тла
розповiдi. За браком мiсця намагатимемось пояснити головнiше, враховуючи,
що у грi М. Хвильового важливе не номiнативне значення в планi ерудицiњ, а
жонглювання смислами слiв задля естетичноњ розкутостi та творчоњ щедроти.
ВизнаЇмо, що цей твiр М. Хвильового найскладнiший для пояснення, докладне
його коментування потребувало б значно бiльше мiсця, нiж сам твiр. Це
оповiдання можна вважати гiдним традицiњ комiчноњ лiтератури (Рабле,
Стерн, Гоголь) i так званоњ iнтелектуальноњ прози (Джойс, Бор-хес, Еко).
Хеопс-Хуфу_ - iронiчна гра слiв.
Савойя_ - iсторична область у французьких Альпах, савойяри_ - њњ
жителi.
Сiденхем Томас _(1624-1689) - англiйський лiкар, один з фундаторiв
клiнiчноњ медицини, активно впроваджував i вдосконалював систему
практичноњ медицини.
Гаронна_ - рiка у Францiњ та Iспанiњ.
О_rdre de bataille_ (фр.) -_ план битви.
Артемiвцi_ -студенти Комунiстичного унiверситету iм. Артема, який
iснував у Харковi в першiй половинi 20-х рокiв для пiдвищення
загальноосвiтнiх i полiтичних знань комсомольського та партiйного активу.
Сведенборг Емануель_ (1688-1772) -шведський фiлософ-iдеалiст,
письменник, теософ-мiстик. Створив широковiдому теософську систему про
"потойбiчне життя" i поведiнку духiв. Мав значний вплив на теорiњ
романтикiв, зокрема, його iдењ позначились на творчостi Блейка, Кольрiджа,
Емерсона, Бальзака, Стрiндберга. Вчення Е. Сведенборга викликало значну
зацiкавленiсть росiйських релiгiйних фiлософiв XIX - поч. XX ст.
Сабурова Дача_ (ще Сабурка) - тогочаснi побутовi назви лiкарнi для
психiчно-хворих у Харковi.
Я(РОМАНТИКА)_. Вперше видрукувана в альманасi "Гарт" (X., 1924),
невдовзi у збiрцi оповiдань М. Хвильового "Осiнь" (1924), згодом у двох
виданнях т. 2 тритомника 1928-го i 1929 рокiв. ВостаннЇ цей твiр
друкувався у т. 1 Вибраних творiв, до якого письменник написав таку
загальну передмову. (З огляду на те, що ця "Передмова", по сутi, останнЇ
звернення М. Хвильового до читача i нiби своЇрiдний заповiт нащадкам, вона
становить також неабиякий iсторико-лiтературний iнтерес, тому й наводимо
њњ повнiстю).
Передмова
На протязi кiлькох останнiх рокiв дехто iз наших не в мiру дбайливих
критикiв рiшуче й безапеляцiйно закреслюЇ весь мiй попереднiй, мало не
чотирнадцятилiтнiй творчий шлях пролетарського письменника. Робиться це
дуже просто. ЗнаЇте, хто такий Хвильовий? Та це той, що з "Ваплiте",
основоположник хвильовизму й автор "Вальдшнепiв". Про iншi моњ твори анi
слова! Не iснуЇ нi моњх кiлькох томiв (њх, до речi, по книгарнях давно вже
нема), не iснуЇ й висловлювань вiдповiдальних партiйцiв про мою творчiсть
як про творчiсть, в якiй чимало Ї корисного для радянського читача.
ЗгадуЇться лише колишня "гостра цiкавiсть" до моЇњ особи.
На "гостру цiкавiсть" я не претендую. Не претендую тому, що вона мене
нiколи не приваблювала, не претендую й тому, що не належу до тiЇњ
категорiњ письменникiв, якi вмiють швидко й легко писати; а з великими
труднощами переборюю т. з. "опiр матерiалу".
Але нiяк я не можу не вимагати вiд наших не в мiру дбайливих критикiв,
щоб вони, сiдаючи писати статтi про мою перебудову, спершу брали на себе
труд хоч як-небудь зазирнути в моњ книжки. Не можна ж, шановне товариство,
робити з людини, що на протязi багатьох рокiв у силу свого розумiння i
здатностей боролася за пролетарське мистецтво,- не можна робити з цiЇњ
людини пролетарського початкiвця, який допiру повернувся з ваплiтiвськоњ
емiграцiњ й який, крiм "Вальдшнепiв" та хвильовизму, нiчого не маЇ за
душею. Ви кажете, що я колись був "рупором украњнського фашизму"? Не
заперечую! Ви запевняЇте, що я поки що перебуваю в станi "ще недостатньоњ
перебудови"? Теж вiрю, бо в такому ж приблизно станi чимало сучасних
пролетарських письменникiв. Але хiба тiльки це й можна сказати про мою
лiтературну роботу?
Проте коли для вас у нашiй радянськiй лiтературi не iснуЇ авторитетiв,
то давайте звернiмось ще до буржуазноњ критики.
Беру один iз кiлькох прикладiв. В 1931 роцi вийшла нiмецькою мовою
збiрка моњх "Вибраних оповiдань". Як же вiдгукнулася буржуазна преса на цю
мою збiрку?
Рекомендую N 4 за 1932 рiк "Бюлетеню експресних iнформацiй для
книгарiв, .бiблiотек i друзiв книги" (бюлетень напрямку католицьких
партiй, видавець д-р Шлiсман, Iнсбрук). В цьому бюлетенi (даю переклад з
нiмецькоњ мови) буржуазна преса вiдгукуЇться так:
"Десять оповiдань, з яких нi одне не схоже на друге. У вступному
оповiданнi "Мати" змальовуЇться жахлива доля руськоњ матерi, що жертвуЇ
собою заради старшого сина. Молодший син њњ хоче вбити свого старшого
брата, i вона приймаЇ смертельний удар вiд цього молодшого сина, рятуючи
свого випещеного улюбленця. Пiсля фривольноњ "Вариноњ бiографiњ" iде
розкiшна сатира "Iван Iванович", на якiй сильно помiтний вплив великих
гумористiв Англiњ. Iван Iванович - партiйний урядовець першоњ
комунiстичноњ епохи, що з своЇю жiнкою й двома дiтьми користуЇться з усiх
переваг комунiзму, але сам ще Ї цiлком буржуа, втрачаЇ всяку рiвновагу,
коли вiн раптом чуЇ про майбутню чистку партiйного осередку, отже, й мiсця
своЇњ служби. Далi нанизуються iншi картини комунiстичного життя -
серйознi, фривольнi, страшнi, жахливi подiњ часiв революцiњ й божевiльноњ
громадянськоњ вiйни, що вимагали незчисленних людських жертв.
Навiть у перекладi, який, коли судити з передмови, значно послаблюЇ
достоњнство украњнського автора, кожне поодиноке оповiдання становить
маленький шедевр (Меisterwerk), якому з письменницького боку мало чого
можна закинути. Але тим бiльше треба дорiкати .друкарському укладачевi.
Для дозрiлих читачiв, для молодi й народнiх бiблiотек непридатна,
комунiстична! (пiдкреслення моЇ.- М. X.).
Як бачите, моњ оповiдання не тому непридатнi для закордонноњ молодi й
закордонних народнiх бiблiотек, що вони недосконалi ("кожне поодиноке
оповiдання становить маленький шедевр - "Меisterwerk"), а саме тому, що
вони комунiстичнi! Так думаЇ буржуазний рецензент, i так зовсiм не думаЇ
дехто iз наших радянських критикiв.
Хто ж iз них помиляЇться?
Не будемо гадати. Подаю на суд читачiв збiрку вибраних своњх творiв у
двох томах. Перший том iде пiд назвою - "Лiричнi етюди", другий пiд назвою
- "Сатиричнi етюди". Проте, без сатири в першому томi, як i без лiрики в
другому, звичайно, не обiйшлося. Лiричнi етюди пiдiбранi в такий порядок:
оповiдання про громадянську вiйну, далi - роки вiдбудовчого перiоду.
Мотиви мисливських новел продовжують другий вiддiл. КiнчаЇться книга
циклом шахтарських оповiдань. Сатири другого тому, на мiй погляд, не
вимагають класифiкацiњ, i тому кожна iз них посiла випадкове мiсце.
Маючи на увазi, що моњ книжки можуть попасти в руки малодосвiдчених
читачiв, я до кожного твору написав невеличке вступне слово. Микола
Хвильовий
"Сатиричнi етюди"._ Як уже наголошувалось, цей том Вибраних творiв (до
речi, ледь чи не Їдиний у спадщинi М. Хвильового iлюстрований i своЇрiдно
оформлений Анатолем Петрицьким) був першим i останнiм iз прижиттЇвих
видань письменника. Нi "Сатиричним етюдам" (т. 2 Вибраних .творiв), нi
будь-якiй iншiй книжцi творiв М. Хвильового аж дотепер вийти у нашiй
крањнi не судилося.
У самоњ новели "Я (Романтика)" у цьому виданнi був такий вступ: "Герой
новели "Я" - не революцiонер. Це,- так би мовити, "революцiонiзований"
iндивiдуалiст, себто один iз тих дрiбнобуржуазних iнтелiгентiв, що не
позбулися психологiчного вантажу "молодоњ людини XIX сторiччя",- людини,
про яку зараз, з легкоњ руки М. Горького, багато пишуть у нашiй пресi й
яка, на жаль (та й на радiсть), i досi живе серед нас: жалкувати треба, що
живе, радiти - що вже в невеликiй кiлькостi.
Новелою "Я" автор рiшуче повстаЇ проти iндивiдуалiзму. Дегенерата
введено не випадково! Навiть кращий iз тих, що в них "розколюЇться "я",
навiть вiн iде в супроводi "низенького лоба, розкуйовдженого волосся i
приплюснутого носа". Подвiйнiсть натури послiдовно веде до виродження, до
дегенерацiњ.
Мiг такий iндивiдуалiст активiзуватися за часiв громадянськоњ вiйни?
Принаймнi в уявi - безперечноњ В 20-х роках XX сторiччя на землi вже не
iснувало тихих закуткiв шатобрiанiвських Рене.
Невже i герой новели був колись, як вiн говорить, "главковерхом чорного
трибуналу комуни"? Нiчого подiбного! Це просто марення зарозумiлого
плутаника. В кращому разi вiн мiг хiба що вiдступати з бiльшовиками! I то
не командиром якогось червоного загону, а одним iз пасажирiв тих ешелонiв,
що в них евакуювались нашi родини.
Яку роль зiграла новела свого часу? Автор певний, що вона зiграла роль
революцiйну. Таких, як "я", сьогоднi ми майже не бачимо на нашiй
радянськiй землi, на початку ж непу серед Дрiбнобуржуазноњ iнтелiгенцiњ њх
було чимало. Поставивши "я" в "красиву", романтичну обстановку й у той же
час показавши його нiкчемнiсть ("дрiбненькi сльози", iстеричнiсть,
вiдсутнiсть справжньоњ стiйкостi i т. д.), автор тим самим, очевидно,
сприяв перевихованню вищезгаданоњ iнтелiгенцiњ в дусi комунiстичного
свiтогляду.
Чи Ї сенс друкувати цю новелу зараз? Мабуть, Ї! Хiба б ми в противному
разi випускали життЇписи "молодоњ людини XIX сторiччя"? Останньою заявою
автор, до речi, не збираЇться порiвнювати себе з великими творцями "зайвих
людей".
Новелу "Я" написано на початку 1923 року.
Синедрiон_ (грец.) -_ збори, рада старiйшин у давнiй Iудењ. У
християнськi часи частiше вживаЇться iронiчно як зборище, неправедний суд
(напр., над Iсусом).
Жирандоля _(фр.) -_ багато оздоблений висячий свiчник, по-сучасному -
люстра.
Штаб Духонiна_ - начальника штабу i головнокомандуючого росiйськоњ
армiњ, який не визнав Жовтневоњ революцiњ, на початку грудня 1917 р. за
наказом М. Криленка було розстрiляно у м. Могилевi. Звiдси й походження
евфемiзму - "вiдправити у штаб Духонiна", тобто розстрiляти.
Errare humanum est_ (лат.) -_ людинi властиво помилятись.
СЕНТИМЕНТАЛЬНА IСТОРIЯ_. Друкувалось це оповiдання тiльки у т. 2 Творiв
1928-го i 1929 рр. ПодаЇмо за останнiм виданням.
Кочубей Марiя_ - дочка полтавського полковника Василя Кочубея, в яку ще
юну був закоханий старiючий гетьман Iван Мазепа, згодом одружена з сином
нiжинського полковника Степана Забiли. Хоч якою романтичною була ця любов,
однак i вона певним чином сприяла появi доносу Кочубея та Iскри про
зрадливi замiри гетьмана Мазепи Петровi I.
"Пiсня про Нiбелунгiв"_ - найдавнiший нiмецький героњчний епос
(датуЇться приблизно 1200 р.), в якому використанi iсторичнi перекази про
знищення гуннами держави бургундiв (нiбелунгiв), подвиги i смерть лицаря
Зiгфрiда та криваву помсту за вбивство Зiгфрiда дружини Кримхiльди.
Б'Їргалка _розмовна назва пивнички, походить вiд нiм. Вiег або ж вiд
фр. biеге, де можна було дешево випити i попоњсти.
Делеклюз Шарль_ (1809-1871) -активний учасник революцiњ 1848 р. у
Францiњ, член Паризькоњ комуни 1871 р., загинув на барикадах.
Бульйонський Лiс_ (точнiше - Булонський) - знаменитий лiсопарк на
околицi Парижа.
Узамiтна Нiцца_ - омрiяна (в темрявi) французька столиця курортiв на
березi Середземного моря._
Атрамент _чорнило.
Мо_rituri te salutant_ (лат.) -_ приреченi на смерть вiтають вас.
Моветон_ (з франц.) -_ невихованiсть, розбещенiсть
Епiкурейцi _послiдовники вчення давньогрецького фiлософа Епiкура
(341-270 р. до н. е.), за яким жити треба самiтником з метою уникнути
страждань, щоб досягти тiлесного здоров'я i стану повноњ безтурботностi
духу (атараксiњ); пiзнання за Епiкуром природних законiв звiльняЇ вiд
страху смертi, забобонностi та й релiгiйних марновiрств у цiлому.
НАРЕЧЕНИЙ._ Надруковане це оповiдання вперше у журналi "Всесвiт"
(1927.-N 35). Згодом у т. З Творiв i т. 1 Вибраних творiв (звiдки й
подаЇмо) з такою передмовою:
"Для контрреволюцiњ нiчого нема "святого". Вона не милуЇ навiть
маленьку людину з глухоњ провiнцiњ - людину, що, мабуть, нiкому, нiколи й
нiчого поганого не зробила. Як же iнакше розумiти це оповiдання?"
Написано 1927 року.
БАНДИТИ._ Видане Їдиний раз у т. З Творiв 1930 р., звiдки й
передруковуЇмо.
ЗАВ'ЯЗКА_ (Етюд). Iсторiя цього твору досить складна; спочатку вiн
друкувався у журналi "Життя i революцiя" (1925.-N 11) як початок роману
"Iрањда" пiд такою ж назвою. Однак подальша доля цього роману невiдома. Як
самостiйний твiр пiд новим заголовком "Зав'язка" видрукуваний у т. З
Творiв (1930), де майже цiлком переiнакшенi прiзвища героњв (напр.,
дипломат Баторiй змiнено на Криленка, iнженер Ламене став Сердюком,
журналiст Пастелян - Шарком, а професора Поло названо Полозом) та з
кiлькома незначними стилiстичними виправленнями.
Отож етюд, який подаЇмо за т. З Творiв, цiкавий насамперед як зав'язка
цiкавоњ i навiть iнтригуючоњ епiчноњ форми, вiдмiнноњ вiд досить статичноњ
i локальноњ недiЇвостi "Вальдшнепiв". Шкода, що не можна порiвняти њх
уповнi. Певним чином наближаЇться до цих творiв i "З лабораторiњ" за
цiлком вiдчутним епiчним розмахом i смiливим експериментом з формою?.. як,
,на жаль, i цiлком вiдчутною незавершенiстю.
Д'Анунцiо Габрiеле_ (1863-1938) - iталiйський письменник i полiтичний
дiяч, iдеолог iталiйського iмперiалiзму. Перейнятий декадентськими i
нiцшеанськими iдеями. Г. Д'Анунцiо пiсля першоњ свiтовоњ вiйни посилено
пропагував фашизм. Свого часу його рiзко критикувала Леся Украњнка.
МАТИ._ Надруковане вперше у т. З Творiв, потiм у т. 1 Вибраних творiв,
за яким подаЇмо у це видання, з такою передмовою:
"Це оповiдання дехто плутаЇ з новелою "Я". Мiж ними нiчого спiльного
нема. Основна мисль оповiдання "Мати" така: подiлення людей
капiталiстичного суспiльства на класовi табори Ї така ж неминучiсть, як
неминуча загибiль свiтогляду "старосвiтських" людей. Проте думку авторову
почасти видно й з епiграфа". Написано 1927 року.
IЗ ВАРИНОѓ БIОГРАФIѓ_. Вперше з'явилось у журналi "Лiтературний
ярмарок" (1928.- N 1). Згодом у т. З Творiв та Вибраних творах, звiдки ми
передруковуЇмо. У цiй книжцi М. Хвильовий додав до твору розлогiшу
передмову:
"В перший раз оповiдання "Iз Вариноњ бiографiњ" надруковано 1928 року в
книзi першiй альманаху "Лiтературний Ярмарок". Прочитавши це оповiдання,
критики заметушилися: один iз авторитетних на той час демостенiв дуже
жалкував, що автор зробив з героњнi "робiтничо-селянську богородицю",
другий скаржився, що автор зацiкавився такою собi зовсiм непотрiбною
Варею. Третiй навiть обвинувачував мене у великiй прихильностi до грубого
натуралiзму. Подивiмось, чи мали вони рацiю. Коротко.
В образi Варi, як це видно й без окулярiв, автор подаЇ читачевi збiрний
тип масовика дрiбноњ буржуазiњ. Словом, щодо натуралiзму, то це оповiдання
Ї типовий романтичний етюд ("щодо вина, то вiн пив воду", як говорив
колись, здаЇться, Вiктор Гюго). Гiперболи, узагальнення - це попутники
романтичного письма, а саме ними й просякнуто моЇ оповiдання. Чи, може,
без окулярiв не видно, що Богодухiвська Варя не одна Варя,- що це тисячi
Вар, i не лише богодухiвських?
Другому критиковi вiдповiдь коротенька. Вiрно: вульгаризатори
пролетарськоњ лiтератури нiколи не цiкавились перевихованням
дрiбнобуржуазних мас. Я цим питанням завжди цiкавився, саме тому я й
звернув увагу на таку собi нiкому не потрiбну Варю.
Але перед третiм демостеном я схиляю своЇ непокiрне чоло й роблю йому
елегантний кнiксен. Вiн мав рацiю жалкувати, що я зробив з героњнi
"робiтничо-селянську богородицю", бо... з нењ я справдi нiчого iншого й не
мiг зробити.
Яка основна iдея твору? Життя дрiбноњ буржуазiњ завжди йде пiд
контролем "чужоњ волi", себто пiд контролем волi якогось класу - чи то
буржуазiњ, чи то пролетарiату - в залежностi вiд обставин. За часiв
великоњ громадянськоњ вiйни пролетарiат, тягнучи за собою вищезгаданий
соцiальний прошарок, не мiг не заплiднити його своњми iдеями, i вiн його,
як вiдомо, заплiднив. Великi маси дрiбноњ буржуазiњ побiгли туди, куди з
боями "пiдступили загони червоних полкiв", бо заплiднена iдеями
революцiйного класу дрiбна буржуазiя вiдчула "щось таке, що з його властi
њй уже нiколи не вирватись". I коли дрiбнобуржуазна Варя з Монастирськоњ,
народивши сина, не найшла свiтлiших порiвнянь, як порiвняти себе з
богородицею, то чому автор мусить робити з нењ щось iнше?"
Аттiла_ (приблизно 406-453) - вождь гуннiв з 434 р. Очолив спустошливi
походи на Схiдну Римську iмперiю, Галлiю, Пiвнiчну Iталiю, створив
велетенську державу гуннiв од Волги до Рейну, яка iснувала тiльки впродовж
його життя.
IВАН IВАНОВИЧ_. Надруковано перший раз у журналi "Лiтературний ярмарок"
(1929.- N 7), згодом у томi 3 Творiв (1930), за яким i подаЇться у цьому
виданнi.
"Хулiо Хуренiто"_ i "Любов Жанни Ней"_ - романи Iллi Еренбурга, який на
той час перебував у емiграцiњ. Перший iз названих творiв (повна його назва
"Надзвичайнi пригоди Хулiо Хуренiто та його учнiв") набув неабиякоњ
популярностi у першi пореволюцiйнi роки завдяки позитивному до нього
ставленню i схвальнiй рецензiњ М. Бухарiна.
РСI _робiтиичо-селянська iнспекцiя, родоначальник нинiшнього народного
контролю.
Кака _Контрольна комiсiя ВКП (б), прообраз теперiшньоњ
партiйно-ревiзiйноњ комiсiњ у структурi КПРС.
"Друг дiтей_", "Повiтрофлот", "Доброхiм"_ - добровiльнi громадськi
органiзацiњ, в якi входили радянськi службовцi, що об'Їднувались для опiки
над безпритульними дiтьми, сприяли розвитковi авiацiњ та добривно-хiмiчноњ
промисловостi.
Vouz aimez les fleur_ (фр.) -_ ви любите квiти.
Со_mment donc, madame_ (фр.) -_ як це так, панi.
А lа _bonne heure, madame_ (фр.) -_ на все добре вам, панi.
Oui, oui, madame_ (фр.) -_ так, так, мамо.
Avec plaisir, madame_ (фр.) -_ дуже приЇмно, панi.
Iона Вочревiсущий_ - псевдонiм широковiдомого для тих часiв одiозного
публiциста i фейлетонiста газети ВУЦВК "Вiстi" Миколи Новицького.
РЕВIЗОР._ Надруковано вперше у журналi "Лiтературний ярмарок" (1929.-N
9), згодом у т. З Творiв та т. 1 Вибраних творiв з такою передмовою:
"Оповiдання "Ревiзор" належить до серiњ тих же етюдiв, що й "Пудель".
"Всi ми виросли iз гоголiвськоњ шинелi",- сказав колись ДостоЇвський. Леся
теж маЇ багато спiльного i з АкакiЇм АкакiЇвичем, i з "Бедннми людьми", i
з багатьма чеховськими героями. Але вона, безперечно, нiчого не маЇ
спiльного зi збiрним типом сучасноњ радянськоњ жiнки: Що й говорити, по
глухих закутках такi люди, як њњ чоловiк Бродський, ще iснують, iснують i
такi, як Топченко (в противному разi Контрольнiй Комiсiњ не прихопилось би
працювати над перевихованням "партiйцiв"), звичайно, Леся маЇ рацiю
рватися вiд пелюшок, вiд "добровiльного рабства", i з цього боку вона -
позитивний тип, але бачити, що "люди цього життя всюди, завжди й до
смiшного однаковi" - так бачити могла все-таки лише мiщанка. Оповiдання
написано 1928 року. Оцiнювати його треба як вiдбиток побуту й настроњв
тогочасного "партiйного" мiщанства".
ПередруковуЇмо за цим виданням.
Акерман _до 1944 року так називалось м. Бiлгород-Днiстровський.
З ЛАБОРАТОРIѓ_. Друкувався цей твiр вперше у журналi "Червоний шлях"
(1931.- NN 7-8.-С. 5-18), наступного року з'явився окремою книжечкою у
харкiвському видавництвi "Лiтература i мистецтво". ПодаЇмо за першодруком.
Холодна Гора_ - район Харкова зi знаменитою в'язницею.
П.МАЙДАЧЕНКО
ЗМIСТ
Вступна новела
Життя
Колонiњ, вiлли...
Редактор Карк
Кiт у чоботях
Юрко
На глухiм шляху
Солонський Яр
Силуети
Шляхетне гнiздо
Синiй листопад
Чумакiвська комуна
На озера
Бараки, що за мiстом
Свиня
Кiмната N 2
Легенда
Заулок
Елегiя
Дорога й ластiвка
Пудель
"Лiлюлi"
Арабески
Я (Романтика)
Сентиментальна iсторiя
Наречений
Бандити
Зав'язка
Мати
Iз Вариноњ бiографiњ
Iван Iванович
Ревiзор
З лабораторiњ
Примiтки та коментарi