амiтили? Справдi так. - Чому ж то так? Вiн маЇ бути дуже талановитий i освiчений, а я не можу такi прикмети споњти з поняттями консерватизму. Невже ж вiн про свою кар'Їру тривожиться? - Такий вiн не Ї, Оксано. - Так? Чи ви того певнi? - Цiлком певна. - А я нi! Я пережила не одно диво. - Менi здаЇться, що саме задля свого таланту не маЇ причини тривожитися про кар'Їру. - Ет! Ви берете рiч з цiлком iншого боку. Я так не думала. Вiн працюЇ в адвоката Мiллера, а той, мабуть знаЇте, перший адвокат тут i чоловiк з великим маЇтком i впливом. Орядин - як я чула - один з його наулюбленiших конципiЇнтiв[102] i тiшиться у свого принципала, хоч вiн украњнець, а той поляк, великим довiр'ям. Це все було би гарно, однак Мiллер, як всi то аж надто добре знають, консерватист на цiлу губу i приневолюЇ своњх молодих помiчникiв вирiкатися, або щонайменше мовчати, про своњ переконання i протегуЇ (його протекцiя сильна!) лиш тих, що держаться старого закону у всiм. Це у його полiтика, вiн хоче дiстатися за всяку цiну до ради державноњ - i йому треба "доброњ слави", щоби правительство його пiдпирало. Я не хочу сказати, що пан Орядин належить також до категорiњ тих, що добрий грiш ставлять вище своњх пересвiдчень, - вiн видаЇться менi заiнтелiгентним, захарактерним до того, - однак на його вiдчитi була жiнка його принципала з дочкою, i я, знаючи дивацтво старого Мiллера, майже переконана, що Орядин - писав свiй вiдчит з увагою i на родину свого принципала. - Я повторюю вам ще раз, Оксано, що вiн такий не Ї! - закинула. - А я кажу вам ще раз, що я пережила не одно диво. Боротьба за iснування впливаЇ деморалiзуюче. Впрочiм, маЇмо стiльки доказiв сили впливу обставин i на найздiбнiших, найзавзятiших мужiв, що я вже тепер в нiщо не вiрю! Впрочiм, скажiть, душенько, чому говорив, зiйшовши на розвiй соцiалiзму, майже з iронiЇю? Нi, на мою думку, був цей вiдчит alles Lebens und aller Warme bar[103]! - Ну, вiн, може, й не вiрить в те, що читав, т. Ї. не вiрить в соцiалiзм, або, може, не вiрив, що його праця справдi зацiкавила нагромаджених слухачок. Подеколи - вiн химерний. - Ет! Що химерний! Скажiть лучче: нудний. Ах, Наталко, коли б ви знали, як обридли такi люди, котрi в нiщо не вiрять, все знають, все за собою мають, котрi в однiй хвилi зо всiм готовi! Вони видаються менi мов та вода, що з самого стояння перемiнюЇться остаточно в багно i тратить свiй характер. Такi люди не Ї найсильнiшi як iндивiдуальностi, Наталко. - Перед трьома роками, - обiзвалась, - казав менi: "МоЇ полуднЇ тепер". - Що ж вiн хотiв сказати цими загадочними словами? - спитала вона глумливо. - Це, Оксано, що дiпняв всього! - В дiлах? В iнтелiгенцiњ? В змаганнi до висоти? - Може, i в тiм; я не знаю, а може - в чувствi i думцi... - А тепер хоче, як та стояча вода, перемiнитися в багно? - Оксано, не говорiть так про його! Вона розсмiялася i кликнула: - Ух, яка ж лiнь, правдива украњнська! - Ви не знаЇте, - обiзвалась я в його оборонi, - який вiн життям утомлений! - То нехай умираЇ! Чи чуЇться гiдним знищення? - Може, вiн лиш став такий отяжiлий, - вiдповiла я напiвiронiчно, напiвзадумливо. - Ах ви! У вас Ї завсiгди щось iдеалiзуюче на устах, однак я думаю щось iнше. Вiн вступаЇ в той вiк, у котрiм i ум любить супокiй. В тiм вiку попускаЇться трохи в одушевленнi для iнтересiв загальних, а замiсть них кладеться бiльше ваги на iнтереси особистi. - Вiн не з тих, Оксано! - Ви чуднi, Наталко, впрочiм, чи вiн маЇ щось таке за собою, що було би запорукою i за його характер? - Вiн сам Ї менi запорукою. Горе нашого народу йому не байдуже. То багата натура, котра вiрить в iншi вимоги життя, як... - В iдеальнi? - докiнчила молода жiнка саркастично. - Ви глумитесь! - вiдповiла я дразливо (я хотiла, помимо своњх особистих почувань до його, бути в осудi його характеру i здiбностей цiлком об'Їктивною). - Але вiн чоловiк такий, що округ його можуть i душi других кристалiзуватися! Вона звернула своњ великi темнi очi допитливо на мене. - Ви говорите цiлком так, Наталко, якби ваша душа "кристалiзувалася" також округ його... Прошу вас... чи вiн ваш "бог"? Я спаленiла сильно, i моњ уста здригнулися гордо. - Оксано! Вона подала менi руку. - Nichts fur ungut[104]! - сказала, приязно усмiхаючись. - Я забула, що вашим "богом" то лiтература! - Справдi так! - Це мертвий бог! Але прошу вас, коли будете писати вашу повiсть, то опишiть там мужчин з тими прикметами, якi тепер у них перемагають. Це було би дуже iнтересно довiдатися, як душi деяких других iстот, котрi, напр., мрiють про "вищого чоловiка", Ї непорочнi, мов голуби, Ї переповненi "незаспокоЇною жадобою за чистотою", одним словом, Ї нiжнi, iдеальнi створiння, - отже, в який спосiб душi таких других iстот кристалiзуються округ мужчин з прикметами, якi нинi у них перемагають! Я смiялася: - Я це напишу, Оксано, напишу. - Коли не помиляюся, то ви хочете писати з нашоњ верстви. - Так. - Тим лiпше. Тут знаходяться знаменитi екземпляри! - Може. - Чому "може"? Пригадайте собi з ласки своЇњ вечiрок професорiв у панства С. i не забудьте характеристичних прикмет його, як: множество пляшок пива, багато њди, багато сигарового диму, груба ненависть до всього, що "не своЇ", i полiтика. Промiж те зiгрiтi сонливi лиця жiнок i так звана нiмецька "Gemutlichkeitњ"[105]. Я мовчала. - Окрiм того, не забувайте i своњх тодiшнiх приватних чувств, про котрi говорили ви менi самi по тiм вечiрку! А тепер, добранiч вам, Наталко! Завтра вiдвiдаю Маdame Stael[106] (так звала вона деколи паню Марко). "Чи вона не противорiчить собi? - думала я. - Раз каже, що лише той маЇ вартiсть, що сконсумував[107] таку i таку силу книжок, а другий раз у нењ лише етичний елемент Ї такий, що робить з чоловiка "вищого чоловiка". Коли чоловiк Ї лиш "рiвний, як лiнiя", "простокутний", тодi подобаЇ якраз на сонячний промiнь, котрий озолочуЇ все, на що лиш упаде... Марко њњ iдеал. Марко безблудний, характерний, всюди й у всiм "Марко"! Нi, це чисте диво, що вона не згадувала менi нинi знов про його! Вона завзялася на мене пригадувати менi його раз по раз, а тим часом я тону у всякiй працi, щоб про нiкого не думати, не пiддаватися жодному впливовi i бути духом свобiдною, мов орел пiд ясним небом. Чому сумнiваЇться в щиростi Орядина, знаючи його лиш з виду? Я майже погорджую ним, бо зобидив мою гордiсть, однак вiрю про те все в щирiсть його патрiотичних чувств, у його спiвчуття для людського терпiння, в його пишнi здiбностi, в якусь вроджену iнтелiгенцiю в його i в те, що вiн вийде на славу своЇму народовi. Ах, вiн гордий, i та гордiсть не допустить його нiколи до якого-небудь упадку. Вона песимiстка, нудить свiтом i мiрить все мiрилом суб'Їктивiзму. Вернувши додому, застала я на своњм столi лист. Це були освiдчини о мою руку i походили вiд одного вдiвця, що бачив мене в життi разiв два i не говорив зi мною бiльше, як десять слiв. Вiн був батьком п'ятьох дiтей, посiдав "дiм" i був "цiсарсько-королiвським урядником". Лист дрижав у моњй руцi пiд час читання. Опiсля зiм'яла я його в пилку[108] i шпурнула далеко вiд себе, при чiм лихий усмiх заграв на моњх устах. Нiколи не був би женився вдруге, якби не був побачив мене! О, яка ж iронiя долi! Якесь чувство ненавистi i обриди обгорнуло мене нараз супроти всiх мужчин, i нiколи не вiдчувала я так виразно, як в цiй хвилi, якi байдужi менi всi мужчини. Всi! Це слово говорила я собi майже з поспiхом, щоби в те почуття не вмiшалося якесь iнше поняття. Коли б вони знали, оскiльки займаЇться ними жiнка, що пiзнала раз високi iдењ i полюбила њх, соромились би своЇњ зарозумiлостi... Сiвши при столi, я сперла голову в долонi i задумалася. Якась мiзерна порожнеча обняла мене, i я вiдчула, що моЇ положення в життi дуже глупе i без смислу. Як же ж вiдносилися до мене люди - от хоч би i знайомi "моЇњ" верстви? IнтелiгенцiЇю переросла я њх геть-геть далеко, i до них вертати назад духом було менi неможливо; а одним замахом станути њм поруч мене - було њм неможливо. I тому що вони (њх була бiльшiсть) не могли станути на моњй степенi, мусила я до них знижатися, iншими словами: моњ обставини змушували мене пiдлягати њм. Далi i я не була "жiнка" якого там небудь мужчини i не представляла тому жодноњ "вартостi". А що найважнiше - я не мала жодного маЇтку. Скiльки спин гнулось би передi мною, коли б я мала маЇток! Грошi мають вартiсть. Нехай працюю над собою невтомно до послiднього вiддиху, перед тим не зiгнеться нiяка спина; впрочiм - я й не отвирала б уст на те, щоби передi мною згиналися спини. З якоњсь незлобноњ гордостi не вчинила б я цього... Нараз обернулась я поза себе i глянула на зiм'яте письмо. Чи пiдняти менi його? Може би, показати його Оксанi? Придався б добре до розвеселення њњ, а вона й так каже, що не може смiятися веселим смiхом! Однак де ж я його бачила, цього урядника? Де, де, де? Ага, я знала вже, де! Там, на тiм вечiрку професорiв. Я ледве що вважала тодi на його, приглядаючись всьому i силуючись надармо угадати "щастя" тих людей. Чоловiки балакали i пили, доки њх лиця не приняли аж боввануватого вигляду; бавилися двозначними дотепами, зиркаючи на своњх жiнок i сусiдок. Жiнки били њх по плечах, усмiхалися на цi дотепи зi зрозумiнням i грозили пальцями. Декотрi з них усмiхалися насилу i трохи не спали з утоми i нудьги. А я думала раз по раз: "Це маЇ бути щастя, це маЇ бути щастя! I чого знаходжуся я тут?" Коли я вертала додому i холодний нiчний воздух охолодив моЇ чоло, то й зникла та олов'янiсть, що була обгорнула мене в товариствi. А коли ввiйшла у свою тиху простору кiмнату, а на бюрку привiтало мене свiтло, коло котрого книжки моњ немов усмiхалися до мене, я вiдзискала давнiй настрiй. Зiтхнувши з цiлоњ грудi, дякувала бога, що я не одна з тих "щасливих" i не одна з тих "замужнiх", котрi, щоправда, тiшилися з цiЇњ причини у своњх знайомих бiльшим поважанням... Так, отже, на тiм вечiрку бачила я цього чоловiка, що подавав менi нагоду сповняти "обов'язки жiнки". Менi прийшло на думку, чи не хотiла, може, котра з моњх знайомих вчинити "добре дiло" i звести нас докупи. При тiй думцi покрилося моЇ лице краскою i в нутрi моњм скипiло. Дiйсно, ця думка не була без пiдстави. Менi здавалося, немов я чула виразно слова: "Вона бiдна дiвчина без матерi i батька, без маЇтку, буде богу дякувати, що найде пiдпору, бо який там кiнець у таких гувернанток? А вiн зробить щастя, коли њњ дiстане. Його дiти, занедбанi, без догляду, будуть мати розумний провiд. Вiн спокiйний, добрий чоловiк, а вона - без претензiй". Без претензiй!.. Цiла гордiсть моЇњ вразливоњ аристократичноњ душi скипiла. На моњх устах грав якусь хвилину глумливий усмiх, а опiсля глянула я знов на зiм'яте письмо; однак пiдняти його не пiдняла... ТiЇњ ночi читала й писала я ген аж поза пiвнiч. Вiд часу до часу виринав у моњй душi образ Марка, пригадувалися його слова, сердечним голосом вимовленi до мене: "Що я люблю, люблю вже навiки!" Однак опираючись сильно найменшим споминам про його, вiдчувала я в душi лиш те, що мене з його причини болiло; заслонювалася його холодним поведенням з послiднiх днiв мов талiсманом супроти його самого, а властиво супроти любовi до його. Гордiсть моя, годована тим, мiцнiла, змагалася, лляла чародiйну силу в душу. Так, цiЇњ ночi працювала я з таким одушевленням, як вже давно нi, а лягши на спочинок, заснула здоровим сном. Рано привiтало мене золоте промiння сонця, немов бажало настроњти мене на цiлий день сонячно. Встаючи живо, повторювала я (немов замiсть молитви) одно горде речення з твору Нiцше "Аiso sprach Zarathustra"[109], котре бог знаЇ чому саме в тiй хвилi навинулося менi на думку: "Was von Weibsart ist, was von Knechtsart stammt, und sonderlich der Pobelmischmasch - das will nur Herr wer den alles Mtnschenschicksals - о Есkel! Diese Herren uberwindet mir, ihr hoheren Menschen, die sind des Ubermenschen grobte Gefahr"[110]... _ XI_ Час минав безповоротно, i в моњм життi не змiнювалося нiщо. З моЇњ батькiвщини i вiд своякiв дiставала я вiстей небагато; впрочiм, я й не тужила за вiстками вiд них. Щодо моњх вiдносин до панi Марко, то й вони майже не змiнилися. Вона мене все однаково любить, а хоч i впадаЇ частiше в недугу, стаЇ через те щораз дразливiшою, то я зношу вiд нењ все терпеливо, переконавшися, що вона одна менi справдiшня щира дорадниця, пiдпора в життi, на котроњ грудях могла би я виявити одверто всякий бiль, i котра, по смертi моЇњ дорогоњ незабутньоњ бабунi, опiкуЇться мною правдиво по-материнському. А вiдтак вона ж його мати! Одного разу, коли пролежала бiльше як тиждень хора, а я, заходячись коло нењ, не спала ночами i аж змарнiла, сказала до мене, стискаючи менi руку iз сльозами в очах. "Я не знаю, Наталко, чи зможу я ще коли-небудь вiддячитися вам повно за вашу сердечнiсть i любов, як я цього бажала б i як ви на це заслужили! Але, може, вiддячиться вiн вам за мене. Вiн вдячний i вiрний, ох, вiрний, як його незабутнiй батько. Вiн знаЇ, якi ви для мене!" Я вiдвернулася вiд нењ, щоб не дивитися в њњ добрi очi. По-перше, не могла дивитися в њњ лице, коли говорила про нього, а по-друге, в мене не була совiсть цiлком чиста. Чи я була дiйсно добра для нењ задля њњ особи, чи радше тому, що вона його мати? Правда, я не думаю вже стiльки про нього, як давнiше. Горджуся тим, що чувство любовi не перемогло мене, i я лише в найтихiших i найсамотнiших хвилинах згадую його. А все ж таки чи не уронила би хоч одноњ сльози, коли б не знала його зовсiм, а мусила зносити прикростi вiд хоровитоњ дами лиш тому, що дiстаю плату i презенти? Хто знаЇ, хто знаЇ!.. Але нi, я обманюю себе сама; я ж його не люблю, я майже забула його цiлком, я займаюся майже самим Орядином! Лиш коли настане сильний вiтер, а дерева в саду зашумлять грiзно, пригадають нiби шум моря, тодi стаЇ його постать мов причарована ясно-виразно перед моЇю душею i уста його вимовляють сердечним, спокiйним голосом: "Що я люблю, люблю вже навiки", - тодi думаю про його. Але се случаЇться рiдко, i я опираюся тому. Звертаюся до Орядина, котрий мене дразнить своњм поведенням i котрого не можу забути, чи радше сказати, не хочу забути! Бо й чому менi його забувати? Я ж - ха-ха-ха! - його царiвна!.. Панi Марко каже, що я змiнилася, стала холодна, замкнена в собi i ще тихiша. Се, може, й правда. Я майже уникаю людей. Я люблю њх, я i знаходжуся радо мiж ними, лише не люблю оставатися мiж ними довго i слухати того, що вони вивчилися колись i вiд когось напам'ять. Я вiддалася тепер цiлком писанню однiЇњ довшоњ повiстi, котра становить "мою кров i нерви". Вона - я се вiдчуваю - буде пронизана всiм свiтлом мого Їства. В нењ увiйде все сонце моЇњ душi, вся здавлена веселiсть моЇњ iстоти, вся будучнiсть њњ. Хочу поринати у працi тiй, купатися в нiй i пити з нењ, мов з тоњ золотоњ чашi, щастя та цiлковите задоволення. Так, в нiй хочу розцвiстися, мов та рожа... * * * (Знов пiзнiше)._ Одного разу спитала мене панi Марко: - Як би ви жили, Наталко, коли б я вмерла? Се питання вразило мене немило, i я глянула неспокiйно на нењ. Вона пiдупадала чимраз бiльше на силах, лежала не раз цiлими днями на софi, i хоч запевняла мене, що се в нењ лише така втома, то все ж таки я гризлася сильно i звертала всю свою увагу на нењ. - Ну як же ж? Чого ж дивитеся на мене, замiсть вiдповiсти менi? - нiби жартувала. - Не думаю нiколи над чимсь подiбним, дорога панi! - вiдповiла я на вид спокiйно. - Не знаю, чому вам приходить щось подiбне на думку! - Але коли я хочу знати, як би ви опiсля зажили? Чи вам тяжко дати вiдповiдь на се? Скажiть, дорога дитино, чи ви вернули би знов до своякiв? Я закрила мимоволi лице руками. - О боже милий! Я не знаю, я нiчого, нiчого не знаю! - сказала пiвголосом. - А я рада би вашi думки знати! Чи вам тут справдi мило i любо в мене? - О дорога панi. - Бiльше не могла я сказати. Приневолена якимсь наглим жалем, ухопила я њњ схудiлу руку i поцiлувала њњ. Вона притиснула мене мовчки до себе, i я чула, що вона була так само розжалоблена, як я. - Отже, вам любо i мило в мене, - говорила далi, вкладаючи насилу спокiй у свiй голос. - Се мене успокоюЇ. Менi здавалося все, що ви вернули би прямiсiнько до своякiв. - Я старалась би всiма силами жити в такий самий спосiб, як тут. Чого би вертала назад туди? Для мене нема там вже бiльше мiсця! - Спасибi тобi за це, дитино! Але знаЇш... знаЇш, що менi не раз здаЇться? - Що? - Що ти покинеш все, всi твоњ виробленi засади, всю твою улюблену працю, i... i пiдеш якого-небудь гарного дня тiЇю звичайною, широко утовченою дорогою буденщини. Я дивилася на нењ довгим, повним, ожидаючим поглядом. - I що ж? - спитала я. - I стратиш те, що я i iншi полюбили в тебе i що мене поЇднало знов в послiднiх роках з людьми i життям. - Що ж се таке у мене? - Се те, чого буденнi люди не мають. Чисте, невизичене, вроджене свiтло душевне, що позолочуЇ все, на що лиш упаде. - О дорога панi! - Так, Наталонько! Мене переслiдуЇ думка, що коли останетеся самi-самiсiнькi в життi, то це життя, грубе, жорстоке, переробить вас; вплине на вас, може, так, що в вас прокинеться пригноблювана натура i ви заживете цiлком iншим життям! Се не було би щось неприродне, Наталко; нi, ви молодi i гарнi, ах, ви пишнi, як екзотична квiтка, i самотнiсть не видасться вам завсiгди такою, як тепер... Однак я вмерла би з жалю за вами удруге i на тамтiм свiтi! - Чому думаЇте ви так про мене, панi Марко? - спитала я з щирим смутним докором. - Чи ви не пiзналися на менi ще доволi? - Знаю, знаю, - вiдповiла вона поспiшно, - однак я спостерегла, що ви у своњх нестережених i найсамотнiших хвилинах такi неспокiйнi, а властиво так якось настроЇнi, мовби були наскрiзь незадоволенi або чулися в мене нещасливi! Що з вами? Скажiть одверто! Я усмiхнулася сумно. - У вас я нещаслива, дорога панi? Нi, у вас вiдчула я i побачила щастя. Це в мене щось iнше. Я чуюся не раз такою самiтною, опущеною! - Ох, отже так воно й Ї, як я собi думала! - перебила вона мене майже болiсно. - Справдi чуюся самiтною, але не так, як ви, може, думаЇте, лише цiлком iнакше. Послiднiми часами загнiздилася в моњй головi думка, що я справдi не маю так званого "змислу для дiйсностi", як мене переконували раз в тiм у життi ще давнiше. Що стою зi всiм тим, чим душа моя переповнена, сама! Бо чи ж се здорово заЇдно думати, що не одно могло би iнакше бути, краще i достойнiше? Цього я не думаю про своЇ власне життя, лише про життя загалу. Думки других людей такi задоволенi, кружать вiд якого-небудь часу вже завсiгди лиш в однiм означенiм крузi, взявши собi за цiль життя виключно особистi iнтереси; а моњ летять дальше, бажають бог знаЇ чого, ожидають чогось, передчувають щось, а опiсля плачуть. Се те в мене, дорога панi, що я чуюся самотня. А щодо "щасливостi", то будьте спокiйнi. В моњм життi так мало "подiй", що... що я не можу чутися "нещасливою". - I при тих словах я розсмiялася тихим смiхом. Вона поглянула на мене, i я вiдчула, що мiй смiх не вдоволяв њњ. - Чи хочете тим сказати, що ви не замiжнi? - спитала. - Так; але чи лиш подружжя маЇ ту силу ущасливляти чоловiка? Менi здаЇться, що це залежить цiлком вiд його успособлення, вiд його склонностей, вiд поглядiв на життя... - Чи ви говорили iронiчно про подiњ свого життя? - спитала знов. - Так i нi. В моњм життi мало подiй, а однакож скiльки вiдчула я, скiльки передумала! Але все те не маЇ жодноњ вартостi супроти того, що я невiддана! - Тепер ви колючi, Наталко! - Може, панi Марко. Моя iсторiя - це не те, що я пережила, лише те, що я передумала головою i серцем. Але небавом вступлю у вiк такий, у котрiм дiвчат називають уже "старими". Тодi стану зовсiм неiнтересна для нiкого; тодi скiнчиться моя iсторiя. - Ви уявляЇте собi щось непотрiбне i гризетеся опiсля. - Нi, я не гризуся, я навiть смiюся з того; але я пересвiдчена, що й тут смiюся лиш я сама. Впрочiм, я не можу собi уявити, як то можна бути старим. - Але по якiйсь хвилинi сказала: - Панi Марко, я нiколи не стану старою панною... - Ви думаЇте вийти замiж? - спитала мене майже з переляком. - Чи думаю над тим? - повторила я згорда. - Нi, панi Марко, я не думаю цiлком над тим! Я не знаю, але не раз менi так чудно-чудно, так мовби я справдi родилася лиш на те, щоб терпiти або щоби пробувати до послiднього вiддиху свою силу в боротьбi. - Опiсля говорила я мимоволi понуро: - Я навчена з дитинства не ожидати щастя, хоч маю те переконання, що якраз я здiбна вiдчути те, що називаЇться щастям. Силуюся зрiкатися краси життя, ясних барв, мов та черниця. Учуся привикати до того, що в моњм життi не засяЇ сонце цiлим багатством свого свiтла. Вiд смертi бабунi була я полишена собi сама й остануся нею i дальше. Впрочiм, се не болить мене; бо чи то соромно стояти на власних силах? А щодо слiв, що не остануся "старою панною", то я хотiла ними те сказати, що хоч i остануся незамiжньою, не остануся, проте, смiшною особою, т. Ї. не прилучуся до тих, що любуються в дивоглядних строях i котиках або псах. - Але ж бо ви не можете знати, чи ви останетесь дiйсно незамiжньою, Наталко, - закинула вона якось нетерпеливо. - Цього я дiйсно не можу певно знати i менi це навiть байдуже, панi Марко, - додала я з якоюсь наглою, майже палкою гордовитiстю, - я дуже горда в тiй справi. Я могла би вмерти з жалю, коли б мене той, котрого би я любила, покинув, але нiколи, нiколи в свiтi не здержувала би його при собi, коли б хотiв мене покинути. Лучче вмирати, нiж коритися, нiж просити милостинi!.. Ах, тi милостинi! - Вона поглянула на мене з переляком, а я говорила з гарячими очима далi. - Так, тi ненависнi милостi. Вони затроњли менi душу, i я ненавиджу њх! ѓх i все, що пригадуЇ хоч здалека ту погань! Вона всмiхнулася, як менi видiлося, з примусом i обiзвалася лагiдно: - Я годжуся з вами, Наталочко; це дiйсно погань. Але оскiльки я вас знаю, то менi здаЇться, що вам не грозить подiбна небезпечнiсть. Ви належите до тих, що њх не покидаЇться. Я навiть переконана, що ви вийдете замiж i навiть так, як заслугуЇте. Я не вiдповiла нiчого i лиш здвигнула плечима, а тим часом по моњх устах пролетiв гiркий, ледве замiтний усмiх. Перед моЇю душею промайнув Марко, а за ним - Орядин. Вже як i болiло мене поведення Марка, але все ж не так, як Орядина. Над ним думала, застановлялася я так часто послiднiми часами (мабуть тому, що бачила його частiше), що Марко майже щезав з моЇњ пам'ятi, а в сiй хвилi прокинувся у мене супроти Орядина якийсь аж шалений жаль. - Так, Наталко, так! - говорила менi стара дама. - Ви не потребуЇте присягатися, що останетеся незамiжньою. - Я не бажаю нiчого так, як того, щоби могла працювати пiсля своЇњ вподоби - ви ж знаЇте, дорога панi, - щоб могла писати i щоб воно здалося на що. Тодi була би я також щасливою! - А подружжя, моя дитино, чи воно у вас не маЇ вартостi? - спитала, мовби невдоволена моњми словами. - Я не маю нiчого проти подружжя, хоч воно не Ї в основi нiчим гарним, анi величним, особливо тодi, коли люди своњм характером до його не спосiбнi. Але правда i те, - додала я мов по легкiй задумi, - що воно й гарне, коли люди не споганюють його... - Правда, правда, Наталко! - обiзвалася стара дама живо. - Мiж нiким не можуть бути такi краснi вiдносини, як мiж чоловiком i жiнкою. Се вам кажу з досвiду, бо я пережила не одно. Дiвчина любить матiр i батька над усе; однак чому опускаЇ њх радо, коли прийдеться iти хоч би й на кiнець свiту за товаришем, що його серце вибрало? Бо вона знаЇ, що вiн заступить њњ родичiв i все те, з чим зрослася душею. О Наталочко! - додала з сумною сердечнiстю. - Коли маЇться за мужа доброго i нiжного чоловiка, а чоловiк той заразом товариш нашоњ душi, тодi не можна вiд долi жадати бiльшого скарбу. Нi, нехай говорять i фiлософують собi мужчини i женщини, як хочуть, але так як чоловiковi не заступить нiщо любовi жiнки, так i жiнцi любовi чоловiка, вiрте менi! Була би велика шкода, коли б ви не могли вiддатися або не хотiли! Я сидiла мовчки з очима, зверненими кудись в далечину. Не звертаючи голови до нењ, спитала я протяжно: - Може, але чому приходить вам це на думку? - Вас, як людини, було би шкода. - Так, - докiнчила я майже з поспiхом. - Кожна людина повинна свою силу i красу використати; не мати надармо серця в руках... не так? Вона притакнула мовчки головою: - Хто не живе вдвiйку, той не живе нiколи правдивим життям, - сказала. Я не вiдповiла зараз, аж пiзнiше спитала: - Коли живеться правдивим життям, панi Марко? - I не вижидаючи вiдповiдi, говорила дальше: - Чи тодi, коли багато терпиться? Чи коли багато вiдчуваЇться? Чи, може, тодi, коли живеться невгамовано пiсля своњх лихих i добрих склонностей? Бо ж серце годиться так тяжко, ох, так тяжко, з розумом, дорога панi! Вона притакнула знов мовчки, як перше, головою, i зiтхнула. Я пiдняла голову до нењ. Нашi погляди стрiнулися. Вона дивилася на мене великими, вогкими, смутними очима заразом так, мовби њњ думки помимо всењ бесiди пробували десь далеко-далеко... - Наталко, ви вiрна натура, правда? - спитала нараз. Я дивилася на нењ здивовано: - Чому, панi Марко? - Вiдповiджте менi на моЇ питання! - Вiрна, однак... - Ах, нiчо "однак". Я не хочу нiчого бiльше знати! - I з тими словами вийшла. Зчудована, перенята дивним чуттям, зосталась я на мiсцi i заслонила лице руками. I знов пересунувся попри мою душу Марко, а за ним Орядин... * * * (В рiк по вiд'њздi Марка)_. Так, у тiм мусить щось бути правдивого, у тiм, що Орядин казав, що в мене нема змислу для дiйсностi. Я тужу забагато. За чим? Ба! хiба це можна розiбрати? Це слабiсть чувства, вроджена недуга, що вiдзиваЇться i бiльшаЇ з вiком. "Туга за красою", - казав вiн, - не знаЇ, що вiдгомiн його смiху будить у моњй душi. Я найщасливiша, коли пишу, коли потону цiлою душею в iншiм свiтi. Це багатий, барвний свiт, повний гармонiњ, повний якоњсь несказанноњ нiжностi або здержаноњ радостi, бутноњ[111] благородноњ втiхи. Так живу я мовби двояким життям. Там на час, а на час тут. Не раз, звичайно по рiзнороднiй утомляючiй працi, чуюся щасливою. Але це не триваЇ довго. Одно тяжке зiтхання панi Марко, одно притиснення њњ руки до серця розвiЇ те почуття вдоволення чи там "щасливостi", i я немов прокинуся з солодкого сну. "Вона слаба!" - прошибне мене блискавкою думка, мов гострий нiж, i я немов в'яну. На мою душу мов спадаЇ заслона з чорноњ крепи[112] i закриваЇ всю яснiсть, що в нiй пробиваЇться. Вона хора i пiдупадаЇ з дня на день на силах, але вмовлюЇ в мене i в себе, що це перейде. Дай боже, але чого ж так змарнiла i пожовкла? А мене чому просто гонить за якимись "розривками, на котрi маЇ право лиш молодiж"? Перше цього не бувало в нењ нiколи, а тепер немов хоче нагородити менi всi нею заподiянi i найдрiбнiшi прикростi. Бiдна! Не знаЇ, яке прикре почуття викликаЇ тим у менi, але роблю њњ волю, щоб њй справити приЇмнiсть, а собi щоб не придбати на будучнiсть грижi совiстi, њњ воля, њњ дорога воля нехай буде моя воля!.. З усiх знайомих наших вiдвiдуЇ нас найчастiше Оксана. ѓњ намовляЇ панi Марко витягати мене на "свiт божий". Часом удаЇться њй це, але частiше остаЇться у нас. Вона пробуваЇ радо у нас, що дух нашого дому впливаЇ на нењ упокоююче i настроюЇ њњ поважно-велично. - Скоро лиш увiйду до вас, - говорить менi, - у вашi високi, тихi кiмнати, пристроЇнi в оцi старосвiтськi меблi, де високi фотелi стоять немов на сторожi пануючого тут давнього доброго тону, обнiмаЇ мене зараз почуття спокою i певностi. А до того поважна стать панi Марко, одягнена в чорний шовк, котрого шелест дуже люблю, i ви з вашим безшелесним, нiби плавким ходом, меланхолiйно похиленою головою i задуманими очима, то не знаю, чи я та сама, що перше, i майже сумнiваюся, чи на свiтi мiж людьми пануЇ лож i неправда; противно, думаю, що сама краса, любов i мир! Так тут у вас! А я усмiхаюся i стискаю њй щиро руку. I я њњ люблю. З усiма њњ дрiбними хибами, з њњ тонкою ненавистю до всього, що грубе, без чувства i що - не музикальне. Про моњ колишнi вiдносини до Орядина знаЇ вже i займаЇться нами обома з великим iнтересом. Коли говорю про його, то просто п'Ї з моњх уст слова, а очима дивиться так, мовби i ними слухала, щоб не пропустити жодного мого слiвця або не втратити на хвилину виразу мого лиця. Менi аж не раз чудно, що вона тим так займаЇться. Я ж не роблю з того, що iнтересуюся ним, якоњсь дуже важноњ подiњ, - ох, зовсiм нi! Думаю про його тому, бо скучно, бо хочу жити якимсь теплим життям, думаю, якби з помсти, що Марко згордiв i в останнiй хвилi пробив моЇ серце, як ножем... Коли бачимося з Орядином у театрi, на концертах або iнших публiчних мiсцях, тодi зачаюЇмося на себе посполу. Зелектризованi, майже переляканi в хвилинi стрiчi, вiдчуваЇмо майже в тiм самiм ментi потребу завдати одно другому бiль. Я узброююся у всю гордiсть, яку маю до розпорядимостi, щоби дати йому вiдчути, що я любовi i спiвчуття не благаю; вiн же хоче менi доказати, що не робить собi з мене нiчого, що потiшився вже давно по моњй втратi. Його невiдмiнний спокiй виводить мене з рiвноваги, а раз занепокоЇна, трачу звичайний настрiй. Силуюся не думати над ним i - думаю про його майже неустанно. "До чого у його цей уданий, аж у зарозумiлiсть переходячий спокiй? - питаю себе. - Чи вiн соромиться любовi, як якого лиха? Чи вiн мовчить з упрямостi?" Коли би мiж нами мало прийти до якого поЇднання, то я не вчинила би нiколи першого кроку. Колись думала я iнакше, але тепер переконуюся в неможливостi такого вчинку. В менi щось уперте - аристократичне, що маЇ надi мною неограничену вдасть, i я корюся тiй властi. В цiлостi моњ почуття до його якiсь дивнi. В деяких хвилинах пересвiдчена я, що могла би й не займатися ним, коли б постановила собi те твердо. Але з якоњ причини постановляти собi таке? Одного разу чула я щось з його приватного життя, що кидало дуже погане свiтло на його совiсть i звичањ. Цього не надiялася я нiколи вiд нього, i воно дало менi нагоду заглянути в його душу i спосiб думання. Тим всiм гризлася я аж до фiзичноњ втоми, однак не могла його брати в оборону супроти голосiв, що його ганили. З другоњ сторони, я тiшилася його ростом i вiдчувала якесь вдоволення. Чи не була це почасти i моя заслуга, що вiн покинув свiй план загребуватися десь на селi i жити "лиш для себе"? А так коли стане независимим, то повстане (як говорив менi ще перший раз) проти того, що йому видасться найтяжчим лихом нашого народу, i буде боронити прав його. Правда, зовсiм безiнтересно не поступала я собi тодi. Я не могла в тi часи стати його жiнкою, але коли б я перемогла себе i дала слово? Так поступаЇ не одна, особливо тi, що живуть у зависимих обставинах, але я не хотiла йти тiЇю дорогою, вона видалася менi не гiдною мене i його. А тепер, коли вiн справдi йде вгору, ворогуЇ на мене, що я не хотiла йому подати руки до буденного щастя. Чи щаслива я, може? I що ж, коли б ми були й побралися? Були би, певно, тяжко працювали, були би, певно, отупiли потрохи, збайдужнiли, - а так нема в моњм життi лиш жодного "закiнчення" i "iсторiњ". Я й боюся якого там "закiнчення"; менi здаЇться, що коли б воно настало, зачинились би менi дверi до всiх сфер думання назавсiгди; нi, у мене не прихильна натура до того. Тодi, коли я його любила цiлим жаром першоњ любовi, була би, може, й полагодила якось своњ вiдносини, а тепер от що виросло з непорозумiння i фальшивоњ честолюбивостi! Нi, де вже раз любов пануЇ, нема мiсця для думок; а де думки беруть верх, блiдне вона нечайно i завмираЇ. Перший раз ми не думали багато над своњми iстотами. I я всмiхнулася, згадавши тi часи. Ах, та любов! Скiльки то терпiлося, скiльки пролилося гiрких слiз, передумалося мрiй, а однак щастя i краси тих хвилин не вiдчувала я тодi, а тепер вiдчуваю лиш меланхолiю всякоњ скiпченостi... _ XII Оце, що я нинi з кривавою розпукою пишу, правда. Недуга панi Марко змоглася так дуже, що передвиджую вже ясно њњ вбiйчi наслiдки. Для нењ нема вже виходу. Ходжу мов отруЇна, мов той туман, i дивлюся довгими-довгими хвилинами бездушно вперед себе. А вона бiдна... ох, я не можу на нењ дивитися! Бореться всiма силами, щоби перемогти свого ворога, остатися ще при життi; ще хоч так довго, щоб його побачити, бодай раз, поблагословити послiднiй раз! Вiн знаЇ, що вона хора, i обiцяв, коли б се йому вдалося, прибути на кiлька днiв. Вона вiд чотирьох недiль не покидаЇ постелi цiлком, а страви ледве дотикаЇться. Я не розбираю ясно, що зi мною, i не думаю над своЇю будучнiстю. Знаю лише те одно, що трачу свою останню пiдпору, заступницю матерi моЇњ i що пiдi мною провалюЇться грунт. Менi судилося тинятися вiд стрiхи до стрiхи, переживати рiзнi упокорення, цi гидкi чувства, не гiднi чоловiка, котрi ненавидiла я з дитинства, поборювала всiма силами надармо... Це немовби справджувався якийсь проклiн, що всi, котрих я люблю, опускають мене. Збудившися цiЇњ ночi, кинулася я до њњ постелi, а вона виглядала так, як тi, що вибираються вже на тамтий свiт. Лежала мов мертва, бiла, ледве дихала. Мене пройняв холод, i я мимоволi подумала: "Тепер наступила ся хвилина". Опiсля, схилившися над нею, доторкнулася я нiжно њњ чола. По недовгiм часi створила вона очi i дивилася хвилину майже бездушно вперед себе. - Ви спали, панi Марко? - питала я з уданим супокоЇм, хоч серце стискалося в менi з несказанного жалю. - Спала. Чому ти мене збудила? - Хотiла подати лiкарство... - Я дуже ослабла, Наталко. - Тепер стане вам легше; вiзьмiть ще сих краплiв, то не буду вас бiльше будити. - Але чому я так дуже ослабла? - спитала i звернула на мене своњ великi запавшi очi. - Недуга втомила вас, дорога панi, але вже завтра стане вам легше. - Ой, легше! - прошептала ледве чутно; а опiсля по малiй хвилинi взяла з трудом мою руку i притиснула њњ до уст. - Ти добра, - сказала i замовкла. Здавалося, що якесь зворушення душить њњ... - I менi жаль, що нiхто не знаЇ, що ти така... Ой сирото ти моя, сирото бiдна! Вона говорила з напругою, тихим голосом, а я плакала тихо, закусивши зуби. - Свiтло Їси ти, однак не фальшиве, визичене - нi, правдиве! Наталко, приклич менi завтра священика... я вiрю в бога. Ти чуЇш? - Чую, дорога панi! - Я вiрю в бога... По малiй хвилинi мовчання зiтхнула тяжко i прошептала: - А його нема; нема i нема... i вже його не побачу, Наталко? - Чую, дорога панi. - Вiн писав, що прињде? - Писав; i вiн прињде! Може, завтра, може, позавтра. Вона зiтхнула знов тяжко i, не випускаючи моЇњ руки зi своЇњ, здавалося, знов засипляла, однак не заснула. Говорила ще хвилинами. Я слухала, не перебиваючи њњ. Раз сказала цiлком шепотом: - Ти хотiв, щоб я мовчала, i я мовчала. Вона нiчого не знаЇ. Вона говорила, очевидно, до сина об якiйсь тайнi... Я вiдчула, що не повинна була слухати тих слiв, бо хто ж то був та "вона"? Однак вона не говорила бiльш. Раз немов прокинулася, сказала по-нiмецьки цитату зi святого письма, котру любила дуже: "Und darum wenn ich nicht allmachtig bin im Fleiche, allmachtig aber dem Geist nach, kann ich das Fleich uberwinden, und darum bin ich der Sohn Gottes nicht dem Fleisch, sondern dem Geiste nach"[113]. Опiсля замовкла. Здавалося, говорила њњ механiчно. Я спитала цiлком нiжно, чи в нењ що не болить. - "Gott ist keine Illusion!"[114], - вiдповiла менi на це i не говорила бiльше цiЇњ ночi. Я сидiла край постелi з заслоненим лицем у понурiй задумi над хорою, над ним i над тим, що воно так склалося. Що вiн скаже? Се буде для нього страшний удар, вiн мав лиш њњ, думав вернутися з часом i жити з нею, а тим часом ледве рiк минув, а вона вiдiйде вiд нього назавсiгди. Ох, коли б лиш чимскорше прибув, щоб застав њњ ще живу! Лiкарi казали, що коли вода пiдiйде до серця, вона вмре. Я писала йому, щоби прињздив якнайскорше (вiн прињхав на дуже короткий час до Полi), а вiн вiдповiв телеграфiчне, що прибуде. Вона жде - коби лише дiждалася його. Чому мусила умирати, чому якраз вона i ще так вчасно[115]! Чому мусила мене доля з нею злучити, щоб по недовгiм часi розлучити так немилосердно, щоб я осталася знов сиротою? Що пiчну я? Що? Що? - питалась я раз по раз себе i усмiхалася майже в тiй самiй хвилинi гiрким усмiхом у вiдповiдь. Iти назад туди мiж тих, що годували мене ненавистю, чи шукати другоњ панi, що хлiб давала би; запродати волю свою за кiлька нужденних золотих, бо такоњ другоњ не найду бiльше! А де жити до часу новоњ служби, пiд якою стрiхою, пiд чиЇю опiкою? А моя праця, моњ цiлi, мрiњ моњ... що з ними? Я зiтхнула важко, i перед моЇю душею появилася бабуня. "Бог тебе не опустить, вiн милосердний, добрий, а ти прецiнь сирота!" - пригадалися менi њњ раз до мене висказанi потiшаючi слова. Справдi я сирота, i тому... менi прийшла охота розсмiятися шаленим смiхом, однак я перемогла себе i змовчала. Хора обернулася неспокiйно на другу сторону i застогнала жалiсно. Опiсля заснула. "Gott ist keine Illusion!" - казала вона, i на якiй пiдставi? Але правда, в нењ були своњ думки, i вона вiрила в бога, хоч не ходила нiколи до церкви. Вiд часу, як поховала свого мужа, перестала бувати в божих домах, але не говорила нiколи, чому. "А коли б бог i був iлюзiЇю, - плуталося менi щось довго в головi, - то вона Їсть, як сказав раз один славний чутливий мужчина, "послiдньою великою iлюзiЇю людськостi..." Чи се не злочинство розбивати ту iлюзiю? Чи людськiсть без цiЇњ iлюзiњ буде лiпша? Коли я в двi години пiзнiше заснула, приснився менi Христос. Стояв одягнений в довгу тогу, руки зложив на грудях i ждав. Велично, жарко сходило сонце i його промiння сипалося на його, мов плавне золото. Його лице, лагiдно-смутне, було звернене на захiд. Звiдси долiтав, немов вiд зближаючихся хвиль народу, рiзнородний гамiр, зойки, смiх - переражаючий[116] смiх. Вiн немов знав, що оце все мусило наступити, бо не дивувався анiтрохи, i по нiм було видко терпеливiсть i готовiсть довго ждати. Переходячи попри його, я склонилася. - Чому кланяЇшся менi? - спитав спокiйно. - Чи не чуЇш? Там на заходi смiх. Смiються з вiтця мого i з мене. Але вони мусять смiятися, бо настав час смiху i знесилля. Настав час, коли њх життя мучить i викликаЇ безнадiйнiсть. Я вижидаю вiдзиву свiжоњ i чистоњ сили, а ти чого шукаЇш? Я хотiла щось вiдповiсти, не знаю напевно що, але не могла найти вiдповiдного слова, щоб виявити свою думку. Вiн немов вiдгадав ту думку, бо сказав: - Справедливостi? Любовi? Пожди, нехай смiх сей утихне i сонце удруге зiйде... * * * Померла. Чотири днi пiзнiше i майже в тiй самiй порi, а в три години по тiм прибув вiн. Слабий, з утоми ледве держався на ногах - њхав майже без перерви, щоб застати њњ при життi - i спiзнився. Не знаю, чи описувати нiму, але глибоко потрясаючу сцену, коли прибув i довiдався, що њњ вже нема. На моњ слова - вiн стрiв мене першу в кiмнатi - що њњ муки вже скiнчилися, глянув на мене не своњми очима i поблiд, як смерть. Опiсля пiшов до нењ i просив не впускати до нього нiкого, хотiв з нею остатися сам, i остався аж до ясноњ днини, доки не прийшли прикликанi жiнки убирати i спорядити покiйницю i не появилися знайомi та деякi далекi кревнi, з котрими небiжка не жила. Тодi я увiйшла до нього i застала його, як лежав коло мертвоњ з головою на њњ грудях i як - не мiг плакати. Кажуть, що це смiшне, коли мужчина пiддаЇться розпуцi, i що сльози до лиця лише женщинi. Може, i смiшно воно в тих, у кого сльози без жалю в очах. Але коли у мужчини жаль справдiшнiй i глибокий, тодi плач його, хоч би без слiз i не чутний, - страшний. Я просила його лагiдно, щоби вiдiйшов уже, щоби подумав i про себе, вiдпочив по тяжкiй подорожi, котра позбавила його вже доволi сил, щоби вчинив се хоч з уваги на се, що на його жде стiльки орудок i задач i що дорогу покiйницю треба вiдповiдно по