Вже стiльки днiв уплинуло вiд прињзду доньки вашоњ Манi, а моЇњ улюбленоњ колишньоњ ученицi, що аж прикро менi, що досi я ще не повiдомила вас про њњ тутешнЇ життя-буття. Гаразд, що вислали ви њњ трохи в гори, гаразд, що прибуваЇ й Нестор. Та коли властиво прињжджаЇ вiн? Маня визираЇ його чи не щодня. Щодо нењ самоњ (саме тепер нема њњ вдома), то в моњх очах, вiд часу як не бачила я њњ (вiд послiднього мого побуту в вас), вона .все ще та давня Маня, з своњм пишним смiхом, коли смiЇться, i з тими очима, що пригадують њњ матiр. Одначе щодо душi њњ, я не доглянула ще до дна њњ. Вона зачиняЇться. Говорить i розказуЇ про всяку всячину, про що б i не запитала я, а про своЇ нутро анi слова. Писали-сьте менi свого часу, дорога приятелько, що вона вiдкинула добру партiю, i що не знаЇте, що властиво маЇ вона за плани з своЇю особою на дальше. Щодо мене, моя дорога панi, то я знаю лиш одно, хоч те одно - вiдгадуЇ сама моя власна душа, бо сама вона, як кажу, не говорить нiчого. А це те: ваша Маня не забула Богдана Олеся й досi. А чи добре це, що вони будуть тут хоч i не зчаста бачитись, я не знаю, особливо - щодо њњ особи. Богдан усе ще той сам гарний i поважний мужчина, i все ще, як менi здаЇться, цiкавиться нею. Але щоб його мати, та горда матерiалiстка, хоч трохи, хоч би на старiсть змiнилася - того не окажу. Як колись, показуЇ вона себе й тепер у дорогих матерiях, мiрить убожчого вiд голови до нiг, носить своњ дорогоцiнностi з пихою, наставляючи по можностi кожному украшенi перснями руки до поцiлунку. Десь бачилася я з нею раз припадково пiд час повороту з церкви, але маю доста. Подалася трохи й колишня пишна постать, - зраджуЇ, що життя не доторкалось усе i њњ лише самими нiжними руками. Та що з того! В нiй i тепер ще повно егоњзму й фальшу, яким дотикала болючо не одну душу коло себе, мучила не один раз окружения своЇ, а власного свого мужа до розпуки допроваджувала! Вiтаючися та перебалакуючи по щиростi (бодай з моЇњ сторони), я сказала до нењ мiж iншим жартом: "Хоч би цього року, панi, були ви нам синову привезли в гори й представили. А то все самi прибуваЇте вдвiйку з сином. Чи справдi не гадаЇ пан Богдан одружитися? До нас доходили одного разу слухи, що вiн жениться!" так сказала я. Одначе, господи, що сказала я таке, що вона так на мене витрiщилася? Аж почервонiла. "Мiй син не ожениться без рахунку, як би це хто думав, - вiдповiла. - Мiй син свою матiр поважаЇ. Як найдеться така дiвчина, що догодить менi i йому пiд кожним взглядом... себто як припаде нам обом до вподоби, я дам дозвiл на женячку, а як нi, вiн дасть собi й без жiнки раду. Слава богу, досi мама його в себе зле не держала. Чи не здоров вiн, чи не на становиську? Життя йому не рай? Доки життя мого, йому все так буде. А слава богу, я ще чуюсь сильна й при здоров'њ, отже, буду його дозирати лiпше, як жiнка. Нехай не журиться нiхто моњм Богданом, коли сама я не журюся. А як хто буде ним надто цiкавитися, то ви розповiджте це всiм: нехай собi нiхто не робить на нього непотрiбних надiй!!." "Бiдна Маня, бiдний Богдан, оцю гору ви не перейдете", подумала я тодi, i ця думка мене не покидаЇ. Ось i стiльки, що могло б вас на колишню тему "Маня й Богдан" на хiвилину-двi зайняти. Що Богдан, може, все-таки iншоњ гадки, як його мати, нехай послужить за доказ те, що оногди вiдвiдував Маню. Правда, все те, про що розмовляв вiя з нею, манi невiдоме, але знаю лиш те, що коли по його вiдходi я зайшла до Манi, вона сидiла, низько схилена над якимсь шитвом, i видалась менi надто поважна. "Що, Манусю, - спитала я њњ, погладивши њњ нiжно по волоссю. - Пiшов ваш гiсть?" "Пiшов, панi Мiллер", вiдповiла i, взявши мене нагло за руку, поцiлувала њњ. Це було в нењ щось незвичайне. Вона подiбного нiколи не робить. "Чи був Богдан проти тебе добрий?" опитала я i тут же пожалувала своњх слiв. "Добрий, - вiдповiла вона. - Повiсив ваш образ, панi". "А далi?" "Нiчого. Хiба що сказав мiж iншим, що можна навiть i любов ворога здобути". "Можна, донько..." вiдповiла я й погладила њњ, як перше. Вона не обзивалась бiльше. Лиш по якiйсь хвилинi сказала: "Вiн, здаЇться, той сам, що був... i... гарний, панi Мiллер... Гарний i, здаЇться, як його батько - добрий..." Вона схилилася наново над шитвом, а њњ брови зморщились, неначе вiдчували фiзичний бiль - i мовчала. Я вiдчула, цю з його сторони запало щось роздразнююче в њњ душу, але що це було, я не знала. По упливi якогось часу, пiд час котрого жодне з нас не заговорило, обiзвалась я. "Пощо ти, Маню, приближалась взагалi до панi Олесевоњ на двiрцi?" На тi слова дiвчина, мов на лихiм учинку спiймана, схилила голову ще глибше, мов поборена, i сказала твердо: "Мусила". Я поглянула зчудовано на нењ. Але вона, побоюючись, очевидно, дальших питань з моЇњ сторони, зложила з уданою байдужнiстю шитво в комод й вийшла, як сказала, на прохiд. "Мусила", вiдповiла вона. Бути може, що з деяких причин i "мусила". Але що головна причина була все-таки та, що панi Олесь, будь-що-будь, усе-таки мати Богдана, i вона в своњй добротi не могла iнакше поступити, як саме поступила... то, розумiЇться, вийшло, що "мусила". Що з того вносити? Не знаю. Коли б уже Нестор прињхав. Коли б уже вiн прињхав. Менi здаЇться, вiн привiз би з собою гармонiю, а що найважнiше, Маня мала б з ким по горах i лiсах ходити. Вправдi, впевняЇ мене, що самiй найкраще в природi, але мене не покидаЇ думка, що в його товариствi вона була б веселiша. Стiльки на нинi, дорога приятелько. Вiдколи вона в мене, я мов вiдмолодiла, а хата неначе вiдновлена. Ваша незмiнна Анна Мiллер. P. S. Чую, що панi Олесь очiкуЇ кревнячку Дору К. у себе на якийсь час. Лихi язики в нас впевняють, що панi Дора противна тому, щоб Богдан узагалi женився, бо, кажуть, напрятаного срiбла, полотна й т. iн. осталося би колись по бiльшiй частi њй". * * * _ (Третьоњ днини). Нинi одержав вiд Нестора лист, де сповiстив мене, що прињжджаЇ пополудневим потягом. Про його прињзд однак його сестра не знаЇ, бо вiн умисне не повiдомив њњ, щоб зробити њй тим несподiванку. Довiдавшися про це, я всунув лист до кишенi, а сам вийшов у вказанiм часi проти свого молодого приятеля. Щоправда, я не менше радувався його прињздовi, як його сестра, що, певно, тужливо ожидала свого любимця. Я вийшов проти нього на дворець, а вiн, наказавши фiякровi везти свiй багаж на надану адресу, сам просив мене пiти з ним пiхотою коротшою дорогою додому, про котру знав здавна, що iснувала. Я сповнив його бажання, i ми пiшли. Дорогою оповiдав менi, що за кiлька день прињжджають колишнi Манинi хлiбодавцi, а з ними й вона - панна Наталя Ливенко. - Зробили твоњ вiдносини до нењ якi поступи до певностi? - спитав я його, просто любуючися ним, мов любим якимсь братом своњм. Вiн змiшався нiжно, мов дiвчина, й усмiхнувся. - Так, - вiдповiв. - Вiдколи сестра поњхала, був там зо два рази. - I що ж? - спитав я. - Нiчого. Вона була ввiчлива, ми розмовляли досить багато, лиш, на жаль, був оба рази й доцент Д. присутнiй. - А вiн там чого? - Вiн бiльше прислухався нашiй розмовi, чим сам говорив, сидiв, крутив вуса. Казав оповiдати собi дещо з нашого урядування; дивувався деяким поясненням, про котрi, як признався, не мав поняття. I вiдтак ми разом вiдходили. Видко, дiвчина припала йому також до вподоби, бо скiльки разiв зайду туди, застаю його консеквентне. Зрештою, - додав своњм нiжним усмiхом, - нехай собi буваЇ. В менi не ворушиться зависть. Скорiше бiль. Вiн чесний i працьовитий мужчина i до мене щиро вiдноситься. - А я чудуюсь тобi, - вiдповiв я йому. - Може бути, твоя вдача з грунту витончена й ушляхетнена вже твоњми предками, що гiдна спокiйно, а радше пасивно дивитись, як рiвночасно з тобою ходить i другий мужчина до твого iдеалу, сидить i прислухаЇться й обсервуЇ вас. Я б цього не видержав, Несторе, я б або цiлком вiдтягнувся, або запобiг би йому, освiдчаючись; а не отак, мов вижидаючи чого-то, як ти! На тi слова моњ, трохи нетерпеливi, вiн поглянув на мене й вiдповiв: - Я не кваплюсь, бо й нема чого квапитися. Я знаю, що вона скоро не вiддасться. Вона ж не буденна дiвчина. А такi не все скоро вiддаються. Бути може, я освiдчусь њй i цього лiта. Не думай, що через це моя любов слабша. В мене нема хвилини, в котрiй би я про нењ не думав. А так люблю я њњ чи не п'ятий рiк. Працюю подвiйно. Раз з обов'язку, а по-друге, хочу опинитись на такiм становиську, щоб не потребувати нiколи й нiчого вiд других для своЇњ особи, а найменше чогось вiд жiнки. Тодi аж хочу я поставити њњ поруч себе. I тодi я буду справдiшнiй мужчина. Сам хочу собi свiй шлях умостити. А така "самота" вимагаЇ подвiйного труда. А як колись пiднесуся вище понад рiвень буденного, не з честолюбивостi, Богдане, - додав майже з гiркiстю в голосi й поважно, - а з напору внутрiшнього iмпульсу, я зможу гордо на тi ступенi поглянути, котрими йшов я, а котрi вимощенi тяжкою працею, що тепер, - вiн усмiхнувся сумно, - викликаЇ у моњх товаришiв насмiх, а для моЇњ особи назву "фiлiстер". Моя праця, Богдане, - додав, - не лиш тяжка, але й захована перед буденнiстю. Буденнiсть ординарна, як i члени њњ, з котрих складаЇться. А чого б не доторкнулася, те все забруджуЇ. - Ти привiз з собою i якi науковi твори? - спитав я, коли ми зближались до вулицi, з котроњ здалека виднiлися вже високi й поважнi сосни староњ "лiсничiвки". - Декiлька. А також i iнструмент свiй. Будемо з Манею або часом i з нею вдвiйцi грати. А як нi, буду сам вечорами грати. Це менi милiше понад усе, коли можу на самотi з своњм iнструментом розмовляти. - Iдеалiст! - сказав я, поклепавши його по плечах. - Добре, що маю тебе тут. Я не дам тобi займатися наукою. Вже аж помарнiв з працi. - Я був хорий, Богдане, ще восени... - вiдповiв вiн. - Простудився й кашляв; ще й тепер не позбувся цiлком того. - Тут ти будеш мусив обернутися в рослину, як тi смереки на верхах. - I сказавши це, я вхопив його жартiвливо за рамена й на мить потряс цiлою його високою, але нiжною постаттю. Вiн усмiхнувся, звiльняючись з моњх рук... - Я не такий безсильний, i не так легко мене побороти, Богдане, як тобi здаЇться, - сказав. - В менi можна й легко помилитися. - Щодо того, то це правда. Хто б мiг вас зглибити... ви, Обринськiњ - Я б з тобою помiрився колись, Богдане... - сказав, незважаючи на моњ слова. - Добре, Несторе... Але я... мужик... - Колись у лiсi, Богдане, й мiж смереками... Я витривалий. I говорячи й шуткуючи, отак ми опинилися коло "лiсничiвки", що, захована мiж соснами, визирала своњми бiлими стiнами приманчиво до прохожих. Тут я, хоч i який короткозорий, побачив здалека, що на низькiм ганку, оброслiм плющем, сидiла панi Мiллер, а бiля нењ Маня. Обi були зверненi до хвiртки... i чимось зайнятi. Ми дiйшли. На скрип хвiртки обi жiнки оглянулись. Поки успiв я вiдчинити њњ i впустити Нестора (сам я залишився поза дротяною огорожею - на дорозi), вибiгла вже Маня, побачивши брата, з ганку й, кидаючися йому радiсно на груди, повисла тут же на хвилю. - Як радуюсь, що ти вже тут, Несторе! Як радуюсь... - говорила раз по раз, випещуючи брата з любов'ю. Вiдтак, вiдступаючи вiд нього, щоб мiг перейти до хати, вона нараз замiтила коло хвiртки мене. Миттю звернулася до мене. - Ви привели менi мого брата, пане Олесь, i яку радiсть справили! Я так нетерпеливо ждала його. - I сказавши це, вона простягнула до мене з подякою руку. Я стиснув њњ, поцiлував, не обiзвавшися нi словом. Перелякана, мов схоплена на забороненiм учинку, вона вiдтянула скорим рухом руку. А я, звертаючися за Нестором, що вiтався в тiй хiвилi з панею Мiллар на ганку, кликнув: - Несторе! Завтра або й позавтра зрання жду тебе в себе, пiдемо мiж "смереки"... I не вижидаючи, я вiддалився скорим кроком вiд лiсничiвки. Ми були оба на верхах i в лiсi. Вийшли зрання й пiшли. Йшли мов святинею, чимраз вище й глибше в лiсову зелень. Все самим сосновим лiсом i тишиною. РаннЇ сонце перебивалося крiзь гiлля, лягаючи блиском тут i там на зарошений мох, а живичний запах, що розходився лiсом, обiймав i освiжував нас. - Коли б так кожний з нас мiг хоч вiд часу до часу покупатись у такому повiтрi! - сказав Нестор i, розкриваючи груди проти повiтря, кинув капелюхом об землю, а сам, спершися плечима до якоњсь об'Їмистоњ великанки-сосни, задивився поважно вперед себе мiж верхи сосен. Старезне соснове гiлля звисало нерухомо над нашими головами, i ми вiддалися на часок цiлковито потузi лiсовоњ тишини. - Тут мусив би й хто подужати, - сказав, перебиваючи тишину, перший Нестор. - Але там у долах, вiчно в працi, ярмi й науцi, заодно мiж стосами актiв i фолiантiв [52]ти, хоч би й не хотiв, наберешся хороби. - ПочуваЇш себе нездорово? - спитав я, окинувши оком молодого товариша, що своњм тонким обличчям пригадував скорше студента-академiка, як урядовця одноњ з найповажнiших iнституцiй, котрий виглядав у тiй хвилi дуже гарно, вiдгорнувши волосся з бiлого чола. - Я? - спитав вiн, усмiхнувшися весело. - Це я не про себе, а так взагалi говорив. - I ти тут свiй кашель покинеш, - закинув я. - Пiд оцими соснами ти повинен найбiльший час твоЇњ вiдпустки перебувати. В тебе, як сам говориш, ще на кiлька рокiв працi, тож треба до нењ тут скрiплятися. - Менi нiчого не хибуЇ, - сказав вiн поважно. - Ти, чоловiче, не знаЇш Обринських; кинь њх i з вежi вдолину, вони все стануть на рiвнi ноги. Вони репрезентанти витривалостi й непоборимостi, дарма що цього по њх поверховностi неслiдно. Примiром, анi по менi, анi по моњй сестрi. Але, - додав нараз весело, - поки я кину тебе, Богдане, додолу, пiдiм ще й на другу сторону цiЇњ пишноњ гори, по котрiй бiгав я стiльки малим хлопцем. Або й он там пiд скалу. - Го, го, Несторе, - сказав я й поклепав його по плечi. - Ви обоЇ з сестрою хоч i якi добрi репрезентанти витривалостi й, як кажеш, неiпоборимостi, але до мене ви недоросли. Я все ж таки вiд мужицькоњ кровi не вiддалився. Я горджуся своЇю силою. њњ не побiдить нiхто так легко. Навiть i ви, панята моњ, нi. Ледве вимовив я тi моњ слова, вiн уже зблизився до мене. Усмiхаючись одним кутиком своњх уст, що так живо пригадували менi сестру його, вiн, прилягши груддю до мене та обвивши мене своњми руками, мов корiнням деревини якоњ, стиснув мене сильно, молодечо, аж до болю, i тут же й залишив. - Не глузуй з "панят", - сказав i розсмiявся з вдоволеним, побiдним поглядом. - Менi страх хочеться, голiафе, кинуть тебе ось тут на землицю столiтнiй соснi пiд ноги! ЧуЇш? - Чую, хлопче, - вiдказав я, мимоволi й собi усмiхаючись. - Але поки що дай тому спокiй. Прийде час, ти кинеш. Але, як кажу, поки що ще сам крiпись... А тепер здiймай капелюх з землицi, поклонись соснi й ходiм, куди нас очi ведуть. Ще з годину ходу лiсом, а там вийдемо на одну царинку й припiчиемо. Коли це нам сприкриться, заглибимось у шум сосен. А що там зачуЇш, перекажеш њй, як вона прињде. - Нi, Богдане, тобi належиться першенство до переказу. Я буду мовчати. - I сказавши це, вiн нараз споважнiв, i ми пiшли. Вiн передi мною високий, стрункий, бiльше хлоп'ячий, як мужеський, в бiлiм легкiм капелюсi. А я не менш мовчазний за ним. Iдемо... Ми оба i разом з нами тишина. Тут i там шелесне блискавичне дряпання, може, вивiрки якоњ або полохливоњ птахи... Ми стаЇмо, оглядаЇмося й слухаЇмо. Часом вiддихаЇмо глибоко. Особливо Нестор робить такi вправи. I знов оглядаЇмося. - ЧуЇш що, Несторе? - питаю я. - Уважаю... - вiдповiдаЇ вiн i заходить глибше мiж сосни, мов у церкву... Так довго... Остаточно ми не вийшли на царинку, лиш противно вниз, себто мов у яругу в роздвоЇння гори, де вона, хоч заросла рiдшою сосниною, серединою берегла мiж камiнням потiк. По обох сторонах потоку скалисте гостре камiння, а трохи оподалiк вiд них, тут i там мiж молодими соснами, вiльнi, яснi мiсця... Тут ми полягали. Сонячне сяйво розпарюЇ соснину, рамена сосен звисають низько над нами, днина чудова, а гаряче повiтря переповнене живицею... Недалеко нас висадився з гори камiнь-велетень. Вегетацiя пишна. Трава, папороть, арнiка, незабудьки й т. iн. Все те розкошуЇ коло берега потоку. Ми, покидавшися на землю в траву, повiдгортавши з зiпрiлого чола волосся - лежимо... Я лежу довго, спокiйно, майже забуваю про свого недалеко мене так само неповорушно лежачого сусiда. Якiсь картини, з давна й теперiшностi, перепливають i мiшаються в головi. Нараз, коли затуляю очi, бачу картину з послiднього року, поки вињхав я з батькiвщини з першим авансом до З... ѓњ вже тодi дома не було. Саме взимi того року вона вињхала до панства Марiянiв. А лiтом, у день перед моњм вињздом назавше, ходив я тодi з ще малим Нестором попрощатися з лiсом. Вiн, розумiЇться, про те не конче знав. Тодi я перележував у лiсi також, як ось тепер, на землi мiж смереками, а вiн, малий, бiгав коло якогось невеличкого багна, над котрим уганялися стрикiзки, i старався вловити њх. "Що ж, ловиш њх, Несторе?" питав я. "Нi, - вiдповiв вiн. - Вони лiтають кругом мене, нiби зачiпають мене, а я, як обдурюваний, кручуся мiж ними, аж упрiв, i не можу жодноњ вловити!" "Вони такi, як твоя сестриця Маня", сказав я йому на те, i бiльше нiчого. А вiн вiдповiв, знеохочений: "Та що менi з того! Коли б я мiг таку Libelle[53] зловити!.." Чому менi саме тепер, по стiльки роках, нараз пригадалося, я не знаю. I пролежавши ще якийсь часок, так мов потонувши в спогадах i гадках, я кликнув: - Хлопчеi Примружи очi й слухай. - Чудово! Шум сосен заливаЇ повiтря, колишеться в ньому. Я чую й упиваюся, Богдане! Небо таке чисте, сине й без хмарки, само силуЇ око примружитися. Бачиш? - Бачу, Несторе, але волiю вслухуватися в шум сосен. Не рухаються, а чуЇш њх. Чудо... - Тайна сосен, Богдане. Шкода, що Манi нема. - Шкода. - Он там, Богдане... глянь, який природний басейн виробився з потоку. Просить скупатися в ньому. - Скупайся. - Я б зараз, але боюсь... Я зiпрiлий i ще потрохи кашляю. За тиждень-два... зможу. Але яка шкода... Пишний басейн! - В ньому, мабуть, i купаються, Несторе. - Хто? - Нiччю при мiсячнiм свiтлi русалки... Вiн обернувся нараз лицем до мене й усмiхнувся. - Ти говориш як поет, Богдане. Хоча, щоправда, можна й не укладаючи вiршiв бути поетом. Знов мовчання... По хвилинi: - Хлопче! - Що, Богдане? - ПригадуЇш, як я мав з гiр вињжджати (ти був ще малим хлопчиною), i ми оба впослiднЇ ходили в лiс... - Пригадую. - Ти був пишний хлопчина. - Дурень був... - вiдповiв вiн i усмiхнувсь. - Я лiг на землю, от як нинi пiд смереки, з душею, повною туги й смутку. А ти обходив чи оббiгав якусь невеличку калабаню, що виробилася з недалекого джерела, i старався зловити стрикiзку, пояснюючи менi, що њх крильця тому прозоро-синi, бо й небосхил такий. Вiдтак силувався ти вловити конче таку одну стрикiзку. А остаточно не вловивши жодноњ, змучившись, ти покинув це, прийшов i лiг коло мене. Ти, кажу, був пишний хлопчина, Несторе, i тодi заворушилось у мене бажання мати такого хлопця, як ти... Вiн зарум'янився нiжно й вiдповiв: - Виховай собi такого. - Так, Несторе... Але й з моЇю мужицькою кров'ю. - Це вже не був би такий, як я, - обiзвався вiн. - Нi. Бо тодi був би це почин до нового пня на будуче. "Und wo das Harte mit dem Zarten sich paart, da gi,bt es einen guten Klang"[54]. Лiпший й досконалiший матерiал для цього миру, як зокрема Обринськi й Олесi. - Може, - вiдповiв вiн i нараз пiднявся бистро на рiвнi ноги. - Ти куди, Несторе? - спитав я, не вiдвертаючи з його стрункоњ постатi очей. - За стрикiзкою... Он там бачу над басейном. Я всмiхнувся. - Ага, бажання з хлоп'ячих лiт ожило. Спробуй! Але не зловиш њњ... I я за ним встав з свого мiсця. - Зловлю. Вiн здiймив капелюх мовчки, його нiжнi вуста звузилися, мов затялися, i вiн пiдiйшов уважно до природного, як казав, "басейну", де в повiтрi над ними кружляли блискавичним льотом чудовi, прозоро-синi, з банькуватими очима стрикiзки. Я приглядався спокiйно до його ловлi, скорим, зручним, i тут i там знов майже комiчним рухам, не можучи здержатися, щоб не розсмiятися з нього вголос. Часом вiн також смiявся... але це був напiвголосний, трохи замкнений у собi смiх, яким, як кажуть, смiються великi розважнi уми. - ЗдаЇться, в тих великих збиточних мухах бачиш ти в тiй хвилi очима твоЇњ уявя панну Наталю... - кликнув я до молодого товариша. Вiн не обзивався, роблячи замiсть вiдповiдi рух, щоб я ради бога мовчав, не займав його... - Не вловиш Наталки! - кликнув я за якийсь час жартiвливо, коли показалося, що його заходи оказались даремнi. - Спiймаю, - вiдкликнув, нахиляючись з капелюхом у руцi знов над водою... - Залиши! - сказав я знов. - Ходи, припiчни. Дедалi треба нам додому вертати. - Я мушу! - вiдкликнув вiн, не вертаючи навiть за мною голови. - Ага, малий Нестор! - обiзвався я знов. - Ну, лови здоров, як хочеш. А я волiю за той час придивлятися потоковi, як вiн невтомимо переливаЇться через камiння i тут i там запiнюЇться. Надворi стояло пишне, сонячною спекою переткане полуднЇ. Сосни розпарились, а небо сiяло такою синьою яснiстю, що годi було й очима на нього звести. А округи тишина. Так якийсь час. Нараз скорий блискавичний рух Нестора, а в слiдуючiй хвилi по тiм i трiумфуючий оклик: - Маю! Вже маю њњ, Богдане! Бачиш? I цiлий зiпрiлий, аж почервонiвши з напруження й спеки, нiс зловлену за крильця велику з синiми крильцями муху - "Наталку". Станув близько коло мене й придивлявся њй поважно. - Дивно... - обiзвався по хвилинi мовчання. - По-нiмецьки називають њњ Wasserjungfrau [55]. - Я ж казав, Несторе, "муха Наталка", - зачепив я його знов. Вiн не зважав на те й замiсть всього спитав: - А ти не хочеш жодноњ вловити? - Нi, Несторе. Моя прийде сама до мене. - Чи ти такий певний того? - Так пророчить менi мiй мужицький iнстинкт, iдучи рiвною простою дорогою здорового розуму. Нараз, цiлком несподiвано, пустив вiн стрикiзку на волю. - Ходiм, - звернувся вiн до мене. - Нащо ти пустив Наталку на волю? - Нехай радуЇться життям. Я передусiм хотiв њњ лиш здобути, - вiдповiв вiн. - Ага! Так вимагаЇ лицарська жилка аристократа. А я нi, Несторе. Мужик заховуЇться все бiльш пасивно. Де вже нам у парi йти. Але ходiм! - Ходiм! III (Пiзнiше). Манинi протектори й колишнi хлiбодавцi панство Марiяни перебувають тут уже бiльше тижня, а з ними й пiд њх опiкою панна Наталя Ливенко. Всi мешкають в домi, де мешкали колись Обринськi. Я, хоча в Ч. не стикався з жiночою частю сењ родини, знав добродiя Марiяна з кав'ярнi, чоловiка знаного з своЇњ чесноти, добродушностi, простоти й одвертостi в бесiдi. Тут мусив я зi взгляду на бажання матерi познайомитися лиш "з ними одними" i зложити њм, як найближчий сусiда, вiзит. Саме вчора був я там по раз другий, - i признаю одверто, не жалкував того. Це люди iнтелiгентнi, поважнi, i кращого та спокiйнiшого "сусiдства", як вони, не могли ми собi цього лiта. бажати. Мiж iншим, говорено там i про Маню Обринську. Говорено мов про рiдну доньку. Коли я спiмнув, що панство Обринськi були за життя батька мого нашими кiлькалiтнiми мешканцями оцењ от самоњ "вiлли", панi Марiян чимало зчудувалася. - Чи справдi? - спитала. - Сама панна Обринська ще досi про те не згадувала. - Не споминала, - пояснив я наугад, - бо в тому помешканнi помер њњ батько, а через те воно њй, може, тепер прикрий спомин, й вона заховалась у "лiсничiвку". - А я iншоњ думки. Панна Обринська спровадилася в "лiс-ничiвку", бо вiдти, як чую, ближче до лiсу й до нас. А бiльше, може, ще й через те, що њњ брат, др. Обринський, потребуЇ до . своњх студiй супокою. Там дуже мило', стiльки старезних дерев i смерек коло хати, що, вийшовши лиш з хати, вступаЇш мiж смереки, мов у лiс. Я якраз нинi вiдвiдувала панну Маню й пiзнала ту њњ знайому й приятельку њњ матерi, панi Мiллер. - Давнiшнiми лiтами любила панна Обринська противну гору й лiс, он ту за нашими садами й за рiкою, куди дiставалась найскорiше, переходячи рiку довгою кладкою, що й нинi знаходиться на тому мiсцi, розумiЇться все вiдновлювана, - сказав я. - Самими сонячними поранками забiгала вона на гору i в лiс. Одного разу ми навiть мало що не порiзнилися, коли стрiнулися на тiй кладцi одне проти другого, й жодне не хотiло завернутись, уважаючи це за пониження своЇњ особи... Панi Марiян розсмiялася. - I як скiнчилося? Хто уступив кому з кладки? - Нiхто. - Як то? - спитала панi Марiян. - Панна Обринська була б, може, готова i в воду скочити, щоб лиш не уступити менi в тодiшнiй хвилi. Але я... - Але ви? - зацiкавилась жiнка, i њњ очi спочили з нетаЇним заiнтересуванням на менi. - Що я мiг зробити? Взяв такого мотиля, яким була тодi панна Обринська, на руки й поставив позад себе на кладку, щоб могла, не повертаючись, пiти свобiдно дальше своЇю дорогою додому, а я знов своЇю. - Славно! - кликнула панi Марiян i, обернувшись, поглянула на панну Наталку, що ще ранiше ввiйшла нечутно в кiмнату i, сiвши спокiйно в фотель, обсервувала мовчки своњми ясними з-iпiд чорних брiв очима i мов застановлялася над моњм оповiданням. - Це було, здаЇться менi, потрохи засмiлиео... - обiзвалася, мов кинула нараз камiнцем у мене. - Може, й так, моя панi... - вiдповiв я гарнiй двадцятилiтнiй дiвчинi. - Але що ж було нам робити посерединi кладки над рiкою? Вертатися кожному назад? - спитав я. - Так було б майже лiпше. - Я був би, може, й поступив так, але панна Обринська була тому противна. Вона стояла й боролася з собою. - Я була б не боролася, - сказала дiвчина з вiдтiнком легковаження в голосi. - Була б завернулася й оставила дорогу вам. Ви прецiнь не мали замiру забрати з собою кладку. - Щонайменше, моя панi. Вона подивилася на мене мерехтячими очима й обiавалася знов коротко, як перше: - Панове люблять подеколи, на кошт жiночого почування i њх слабших сил, прокидатись самовiльно в лицарiв; дарма, що з того виникають iнодi прикрi консеквенцiњ. Я розумiю, що панна Обринська могла тодi за той ваш трохи засмiливий лицарський вчинок зворушитися. Я б правдоподiбно була так само вiдчувала. Хоча... - додала по хвилi й поглянула в противну сторону вiд мене, - я була б з самого початку з кладки завернулась. Панна Обринська мусила тодi дуже дитинною бути. Я поглянув на нењ й усмiхнувся. - Ви емансипантка? - спитав я, оминаючи њњ запитання. - Нi. Чи мали б ви менi що в такому разi закинути? - О, щонайменше!.. - вiдказав я. - Однак, щоб зрозумiли ви мене, пане, то поясню вам, якого роду я емансипантка. Я анi вчителька, анi офiцiантка при поштi, анi кандидатка на докторський диплом, анi взагалi жодна урядничка, та емансипована лиш в тому напрямi, що й без "фаху" не уважаю мужчин за досконалiших вiд нас. - Нам цього не потрiбно, моя панi, - вiдповiв я спокiйно. - Ми також не вважаЇмо жiнок за богинь. Радше, може, iнодi за загадок. Але й це лиш часами. - Поки що я вiддаюсь вивченню чужих язикiв, - впевняла, мов хотiла мене зачепити i в якусь полемiку ввести. - Поки що, - вiдповiв я. - Значить, за цим "поки що" криЇться все ж таки ще якась перспектива на невiдкриту ще яку-небудь крањну. - Крањну подружжя, крањну подружжя, - додав, увiйшовши в кiмнату добродiй Марiян з добродушною усмiшкою й подав менi руку. - (Крањну подружжя! - I зиркнув так само на свою елегантну сестрiницю, що мов прегарна змiйка сидiла в фотелi й мерехтiла своњми очима на мене, неначе вижидала чого. - Може, й так, вуйко, - вiдповiла холодно. - Я проти нiчого в життi не шлюбувала. (А звертаючися до мене, додала: - Вуйко викликаЇ залюбки на ту тему дискусiњ). Може, i вiддамся, або я знаю? Я лише не мушу. - Нii, донько! - обiзвався њњ вуйко помиряючо й звертаючись усе ще з усмiхом до мене, мов вибачаючи свою сестрiницю за њњ жорстокiсть, а може й гордiсть, додав: - Наталка вимагаЇ вiд мужчин, щоб поставили њй семиголового змiя пiд ноги Бiльше для пояснення не скажу. Кому це не вдасться, нехай стараЇться сам з собою впоратися. Вона йому не поможе. Вона навiть того не тањть. Щоправда... - додав з уданою повагою, - дуже лякатись њй нема чого. Бо помимо того, що хоче бачити у своњх нiг побореного "драха", в нењ все-таки криЇться добре й чутке серце, i сама вона в свою руку не хоче нiколи брати лук, а волiЇ мати в боротьбi останнЇ слово! По цих словах, на котрi розсмiялися не лиш дiвчина сама, але разом i панi Марiян i я, вона встала i, вклонившися менi холодно, мов ми не зналися, вийшла з хати. "Бiдний Несторе, - подумав я, вертаючи з свого вiзиту вiд панства Марiiян, - бiдний хлопче! Не долюбишся ти тут жодного тепла. Не долюбишся, хоч би й поклав њй семиголового змiя (як у казках) до нiг. Тi глибокi, мов тайна, очi, що пригадували водяних русалок у мiсячних ночах, вони, безперечно, вмiють приковувати до себе; але, щоб њњ уста дiткнулись тебе коли, бодай у забуттi правдивого чуття, я не вiрю. Хiба щоб я помилявся!.." I те саме сказав я собi, коли трапилось менi стрiчатись з нею ще кiлька разiв опiсля. Одне я розумiю. Розумiв, що ту дiвчину можна було любити якоюсь аж фанатичною любов'ю, якою, здаЇться, i любив њњ Нестор. Життя й досвiд не раз учили нас, що саме найгострiшi контрасти притягалися найсильнiше. То, може, й тут зiллються обi тi протилежнi вдачi в одно, де кожне було для себе мов з гранiту вирiзьблене. Як кажу, пiзнавши ближче Наталку, я не дивувався Несторовi, що полюбив так щиро й вiрно молоду дiвчину. Вона не лиш з поверховностi була приманчива й цiкава, але й бистрим розумом i духом не була звичайна. Вiн мав слушнiсть, коли назвав њњ небуденною дiвчиною. З поверховностi приваблююча вродженою грацiЇю, симпатичним, трохи тихим голосом, що стояв в контрастi до њњ ясних i аж проникливих очей, пiдтримувала цiкавiсiь мужчин до себе ще й тим, що вправлялася в тiлесних спортах з особливим замилуванням До того одягалася гарно, з смаком, що пiдносило ще бiльше грацiю й гарну будову њњ тiла, на що нашi панi й дiвчата не покладали доволi старанностi, вважаючи це за якийсь непотрiбний люксус[56], через що велика частина њх мала обiч нењ вигляд занедбаний, некорисний, щоб не сказати просто - мiщанський. А вона вiдзначалася мимоволi. В розмовi бувала бистра й дотепна, часами трохи терпка, ущиплива, навiть подразняюча. Висловлялась коректно, а що найкраще i в жiнок рiдко - завше коротко i влучно, мов з своњх упрямо закроЇних уст кидала камiнцями. Загалом - не тiшилась оця дiвчина великою симпатiЇю. I може тому й держала завсiди нап'ятий лук оборони; i хто б не був той нещасний, що зближався до нењ, хоч би i в найлiпшiм замiрi, вона з недовiрчивостi своЇњ вдачi вимiряла в нього без надуми й стрiляла... Признаюсь, що коли б не була це вибрана мого любимця i коло нього не стояла Маня Обринська з минувшиною й молодими своњми очима, котрi для мене мали вiчно свiй однаковий чар, - я був би тiЇю дiвчиною зайнявся серйозно... Не менше цiкавила мене обставина - що була влюблена, як зачув я це тут вiд одного панка, що так само нею цiкавився. - В доцента К.? - спитав я просто, стаючи мимоволi в душi в оборонi свого приятеля Нестора. - Нi, - була вiдповiдь. - А в кого ж? ЗдаЇться, в дiм њњ родичiв заходить бiльше людей, - додав я, щоб довiдатись правди. - Так, заходить. Мiж iншими й ваш знайомий доктор Обринський. - Так, - закинув я. - В нього, отже? - Я думаю, що i в нього нi, - була коротка вiдповiдь. - То ж хто той щасливий? - Тото й Ї загадка, котру трудно розв'язати. Тому, що говорять, не хочеться вiрити, однак це походить вiд молодiжi, що неабияк обсервуЇ њњ i сгорожить за нею. Кажуть, панна Наталя влюблена в невiдповiдну собi людину. А невiдповiдну тим, бо в багатiм старшiм мужчинi, капiталiстi семiтського походження, котрому й не сниться, котрий не хотячи (бо нiколи нею ближче не займався) чи не загiпнотизував њњ своњм гострим семiтським виглядом i такими ж чорними орлиними очима. Кажуть, вона вже третiй рiк, як горить у потайнiй причаЇнiй любовi до нього. В любовi, котра, як впевняли мене, могла дiвчинi хiба тим на користь вийти, щоб через терпiння змiнила свою горду, тверду вдачу. Бо тепер, - продовжав панок, - вона заморожуЇ найприхильнiших до себе людей тiЇю своЇю терпкою iстотою. А що найбiльше, викликаЇ тим несправедливий осуд њњ в грунтi нiжно вiдчуваючоњ душi. Те, що любила "некорисно" чи радше нещасливо, в моњх очах чи не пiдносило њњ й було менi доказом њњ оригiнального й самостiйного смаку. Заразом мав я переконання, що та дiвчина не могла любити чоловiка незначного. - Шкода дiвчини... - додав вкiнцi поважно панок. - Я њњ в душi жалiю, бо згаданий добродiй не ожениться з нею нiколи; бодай вигляду на те нема. - Вона сильна вдача й переборе себе... - вiдповiв я, - зрештою, чи кожна любов мусить кiнчатися... або й кiнчаЇться женячкою? - спитав я. - Вона маЇ таких прихильникiв, що, безперечно, як не зараз, то пiзнiше здобудуть собi њњ любов i довiр'я. Зрештою, вона, як чую, доволi маюча дiвчина i хiба не вийде з примусу замiж! - Щодо того, то може, - була вiдповiдь добродiя. - Хоча й маЇток у нењ не такий уже великий, як розголосили. - А може, ще й добродiй, котрого любить, прихилиться до нењ. Вона справдi не буденна дiвчина, - закинув я знов, щоб мати цiлковиту певнiсть, яке становисько супроти нењ випаде Несторовi. - Не буденна хiба своЇю зарозумiлiстю, - закинув тут њдко молодий мужчина. - А щодо згаданого добродiя, котрого маЇ вона любити, то повторяю, вiн з нею нiколи не ожениться. Оскiльки вiдомо, вiн не займаЇться жодною женщиною, а про женячку висловлюЇться взагалi неприхильно. Окрiм своњх капiталiв, любуЇться ще гарними кiньми, њздить щороку по купелях i т. iн. От таке й подiбне чув я про ту дiвчину, котра запала моЇму молодому приятелевi в душу, i котрий тонув, губивсь у працi, щоб вийти з нењ мов гладiатор, аби й обдати њњ на все життя любов'ю i своњми чистими руками запрацьованим добром. * * * _ Нестор мусив несподiвано вињхати на кiлька день до Ч., а тоњ самоњ днини й враз з ним вињхала й панна Наталка, що була покликана родичами прињздом якоњсь фамiльянтки, що прибула з чужини. Дiвчина вернула третьоњ днияи, а вiн кiлька день пiзнiше. Пiд час ти.х кiлькох днiв одержав я вiд нього письмо, в котрiм мiж iншим стояло: "Та наша тригодинна подорож, Богдане, була чудова! Маючи таку душу, як Наталка, при собi, чоловiк неначе будиться до кращого й iнтенсивнiшого життя. З нiким у життi не годен я так зiллятись душею, як з нею. Нiчия iстота не впливаЇ на мене так оживляюче, як њњ. Хiба що ще Маня. На жаль, закоротко тривала та подорож, i не було вiдповiдноњ хвилi, щоб я був мiг њй освiдчитися. До того я вiдчув з њњ Їства, що вона собi того ще не бажала, тому я вiдложив це ще на пiзнiше. В горах буде до того краща нагода, - i коли б борше мiж вас: тебе, Богдане, сестру та њњ. Про тутешнiй мiй побут не споминаю листовне нiчого, хiба ще побiжно про те, що я, прињхавши сюди, натрапив саме на промоцiю одного з молодших наших "цвiтiв будучини" й мусив явитись вечором у товариствi, зiбранiм в честь молодого в призначенiм локалi [57]Богдане! Бути може, я надто перейнятий нею й своњми поважними власними справами, але згадаю тобi про той вечiр, а радше тих кiлька годин, котрi провiв я мiж нашою молодiжжю, лиш оце: перша частина вечора нормальна, друга показала "лiпше" зiбраних. Десь читав я раз, що якийсь герой, що носив святу любов у серцi, попався, як я припадком, у подiбний круг свгiiх, i писав бiльш-менш так, що я хiба лиш повторю: округ мене говорилось рiзне буденне, плитке, грубе, а я, мов кинений мiж них злою рукою, сидiв i прислухувався. "До чого те все, що вони говорять?" питав я себе раз по раз. У тiм прецiнь стiльки бруду, глупоти й зарозумiлостi, стiльки корчемноњ грязi... А менi... менi, Богдане, хотiлося лиш для того створити уста, щоб вимовити њњ iм'я. Але я його не вимовив... Звук того iменi, здаЇться менi, був би мусив розплистися в тiй корчемнiй атмосферi, сплямитись. Я його здержав у своњй душi, а вiдтак встав i пiшов. Слава богу, надворi стояла чиста нiч. О, тi святi ночi, з своЇю тишиною! Ця ясна тиха нiч неначе освiжила, очистила мене вiд них. Грубi слова й балакання про жiнок, дiвчат i легковажнi слова про нацiональнi справи, чеснi особистостi - мене до глибини душi знеохотили. Я не пiду скоро мiж них. Нестор". * * * _ Так вiдчував Нестор. Одного вечора, а був це вечiр пишний, ясний, бо мiсяць стояв уповнi, пiшла моя мати по вечерi до панi Марiян на "балачку". Панi Марiян, як i моя мати, рiдко виходила вечорами на проходи, як робили це, навпаки, ми, молодшi. А пiзнавши себе раз ближче й полюбившися, вiдвiдували себе часто вечорами, й та балачка њх затягалась iнодi до пiзньоњ ночi. До цих балачок (iдучи по матiр) прилучавсь i я. Так i цього вечора. Мати вийшла пiзнiше вечором з дому, а коли не вернула за "годинку", я, вернувшiй з довшого проходу, пiшов по нењ. Правду кажучи, я радо ходив вечорами до панства Марiянiв. Разiв зо два заставав я там i Маню з братом; i хоча вони хутко по моњм появленню прощались (якiсь неминучi справи вимагали цього вiд Манi), все ж таки обмiнювались ми кiлькома словами з собою, i я поглядав у те симпатичне личко, бачив тi незмiнено милi очi. Iдучи з своЇњ хати дорогою попри колишнiй сад Обринських, що зберiгав у собi тут же зараз при дорозi масу рiзних украшаючих кущiв жасмiнiв i т. iн., я кинув оком у глибiнь саду, де все ще стояв давнiй знайомий менi павiльйон з двома своњми тополями, мов сторожами, i я побачив, що його середина була освiтлена. Однак, не доглянувши в нiм нiкого, я звернув очi на скляну веранду з сходами, що збiгали вниз у сад. Вона була ясно освiтлена, дверi вiд нењ до сходiв широко вiдчиненi, i на нiй побачив (чи радше вiдгадав я) свою матiр у товариствi панi Марiян i ще якоњсь дами. Цiкаво поглянув я, чи не побачу там ще кого знайомого, а передусiм Тi. Але не доглянув. Замiсть того оказалася ближче в особi третьоњ дами панi Мiллер. Як прийшла вона там? Оскiльки менi було вiдомо, не виходила панi Мiллер до нiкого з лiтникiв у гостi. Вона мала свою велику амбiцiю, а до того пересуд, що прињжджаюче жiноцтво з бiльших мiст дивиться через плечi на мешканцiв маломiських, i через те держалась гордо й здалека в своњй ослоненiя соснами романтичнiй "лiсничiвцi", неначе вiдмежовуючись њњ крилатими зеленими великанами вiд ворогiв-нањзникiв. Коли, проте, явилась тут, то була це, безперечно, заслуга Манi. Бiльше не добачував я нiкого на верандi, хiба що сидiв, може, хто з молодших на сходах, як бувало iнодi ще й за часiв Обринських. Коли я ввiйшов у кiмнату, що притикала до веранди, застав я в нiй щойно увiйшовшу паню Марiян, котра привiталась i попросила мене пiти на веранду, де зiбралось цiле товариство, навiть панi Мiллер, котру було так тяжко без "протекцiњ" панни Обринсукоњ заманити до себе, а котра була така цiкава й сердечна женщина. - Шкода, що не явились ви скорiше, пане совiтник, - додала. - Панi Мiллер щойно перед пiвгодиною скiнчила викладати кабалу[58] для мого мужа, котра була цiкава, бо за системою mademoiselle Lenormand[59]. Тепер сидять усi на верандi i, як не помиляюся, говорять про самi мiстичнi речi й феномени мiсячних ночей. I сказавши це, панi Марiян збиралась створити широкi склянi дверi, що провадили на обширну, ясно освiчену веранду, а звiдти сходили в сад. Саме в хвилi, як поклала панi Марiян руку на клямку, щоб вiдчинити менi дверi, щоб мiг я приЇднатись до товариства, - отворила њх донька њњ знадвору i, станувши проти нењ, усмiхнене сказала: - Я спiшусь, матусенько, я спiшусь! Цiле товариство просить вао заграти нам Бетховена "Мiсячну сонату". Панi Мiллер знаходиться в настроњ ясновидчинi, а Наталка подала гадку, щоб кожне з нас оповiло хоч коротенький епiзо