жду, поки ти надумаЇшся, чи скакати, чи додому вертатися. - Проклята шкура! - каже Петро, зскочивши з'свого коня.- Вовки б тебе њли! Обiйдусь я й без твоњх нiг! Да й одiйшов назад, щоб розiгнатись. Догадавшись, що вiн задумав, Леся затулила од страху очi i молилась богу, щоб допомiг йому. Тiлько дарма вона лякалась. Хто б не споглянув на його високий зрiст, на тонкий да хисткий стан, хто б не завважив молодецьку силу у руках i в ногах, усяк би сказав, що не зовсiм iще лихо. Справдi, розiгнавшись, скакнув Петро i якраз досяг до другого берега. Аж тут берег пiд ним - хруп! Одколовсь, i вже козак похиливсь назад. Загув би якраз головою в саме провалле"-да-Кирила Тур прискочив i вхопив його за руку. - Мистець, братику, њй-богу, мистець! - каже весело шибайголова. - Не дармо йде про тебе лицарська слава. Ну, тепер я рад з душi стукнутись iз тобою шаблями. - Слухай, приятелю,- каже, дишучи' важко, Петро,- не буду я з тобою битись; теперь рука на тебе не пiднiметься. - Як се? Ти одступаЇшся од бранки? - Нi, одступлюсь перше од душi! - Дак якого ж гаспеда ти од мене хочеш? - Оддай, брате, менi њњ без._ бою. Не будем марно кровi проливати. - Га-га-га! - зареготав запорожець,- Ото ще чудасiя! Богдане, чи чуЇш? Курячий же в тебе, пане Петре, мiзок: не зовсiм ти пiшов по батьковi. Який би враг примусив мене жартовать iз гетьманом, коли б сам куций дiдько не засiв менi в серце? Нi, пане брате, полягти од твоЇњ шаблi байдуже, а оддати бранку - ой-ой-ой!.. Шкода й казати! Годi дармо балакати! Стукнемось так, щоб аж ворогам було тяжко, i нехай лучче про нас кобзар спiваЇ пiсню, анiж розiйтись чортзна по-якому! Та й вийняв з пiхви свою довгу, важку шаблюку. - Ой панночко, - каже, - наша панночко шаблюко! З бусурманом зустрiвалась, та й не двiчi цiловалась; поцiлуйся ж тепер iз оцим козарлюгою так, щоб запорожцям не було сорому перед городовими, а чорногорцi щоб не величались своњми юнаками! -Так ти справдi не оддаси њњ без бою? - питаЇ ще Петро. - Не йме вiри вразьке Шраменя! - каже Кирило Тур. - Щоб же я на страшний суд не встав, коли ти до нењ доторкнешся, поки в мене голова на плечах! Буде з тебе, чи, може, вкроњти тобi жупана? - Нехай же нас господь розсудить,- каже Петро, а мене простить, що знiмаю на тебе руку! Да й собi вийняв шаблюку. - Коханий побро,- каже тодi Кирило Тур чорногорцевi,- коли я не стою на ногах, не борони йому бранки. Махай у Чорну Гору та скажи там своњм щурам-чорногорцям, що й на Вкрањнi рубаються не згiрше. Що ж ти, козаче, не нападаЇш? - обернувсь вiн до Петра. - ТвоЇ дiло нападати, а моЇ боронитись. Петро почав козацький грець. Ще, може, звiку не сходились на сих полях такiњ два рубаки, одноњ сили, одноњ хистi, одного завзяття. Чи встоњть же Петро против здоровенного, широкоплечого козарлюги Кирила? Той-бо стоњть, як буњй тур, вкопавши ноги в землю. Тiлько ж i Петро був козак не дитина: мав батькову постать i силу, ворочав важкою шаблюкою, як блискавкою, а хисткий i проворний, як сугак на степу. Забряжчали, задзвонили шаблюки страшно. Що один рубне, то другий одiб'Ї, аж iскри летять. Леся сама себе не пам'ятала од жаху. Той стук, те звяканнЇ, тiњ блискавицi понад головами - усе те дiялось, мов у нењ в серцi. А чорногорець аж на конi не всидить, дивлячись на ту мономахiю. Мистець вiн був у лицарському дiлi, так йому страшенна сiча побратима з Петром Шраменком була не герцем, а справдi iгрищем. А вони спершу повагом складали шаблюки, мов тiлько примiрялись; а потiм усе скорiш, усе з бiльшим притиском давали один одному маху. То приступали, то одступали; то розмахувались з усењ сили, що аж шабля свище; то знов один одного тiлько манили, а самi чигали, як би рубонути да й закiнчити зразу. I так же то обидва знали тую шермицерiю, що нi той того, нi той того не зможе зачепити - одвiчають самi шаблi. Тим часом у обох очi вже йграють, як у звiрюки; щоки горять; на руках жили понабрякали, як вiрьовки; i вже б'ють козаки напропаще; iскри сиплються густо, i от-от комусь погибель! Аж зразу - черк! Пополам обидвi шаблi. Козаки з досади покидали об землю й хрести. - Ну, як же нам скiнчити? - каже Петро: розгарячивсь i вже забув про мирову.Давай боротись або стрiлятись на пiстолях. Нехай менi нiхто не доказуЇ, що я не справивсь iз запорожцем Туром! - К нечистому з бороннЇм! - важко дишучи, каже запорожець,- Хлоп'яча забавка! Да ти ж мене й не брязнеш так об землю, щоб тут менi й со духи. А вже раднiший я пiти до чорта в зуби, нiж оддати тобi бранку. К нечистому й пiстолi! Не велике диво просадити кулею чоловiковi голову. А Ї в нас, коли хочеш, турецькi запоясники, кинджали, однакi завдовжки i одного майстра. Схопимся за руки по стародавньому звичаю, та й нехай нам господь милосердний одпуска нашi грiхи! Узяв у чорногорця булатний запоясник, примiряв до свого i подав Петровi. Потiм схопились лiворуч та розчали знов грець, лютий, страшнiший первого. - Ей, драгий побро! - крикне чорногорець.- Кiнчай боржiй, бо вже онде погоня! - Не бiйсь,- каже Кирило Тур, задихавшись,- поки пiдоспiЇ, закiнчаЇмо дiло! - О боже, спасителю! Се нашi њдуть! - закричала Леся, глянувши на дорогу. А то стояла все, мов нежива, коло чорногорця, дивлячись на страшне одноборство. Справдi, по полю мчались козаки. Поперед усiх поспiшав Сомко; за ним паволоцький Шрам; за ними ще з пiвдесятка комонникiв. Скоро вињхали з гаю, зараз загледiли на узгiр'њ наших рубак. Небо вже на сходi сонця почервонiло, i шаблюки блищали здалеку, як краснi блискавицi. Не вонпив старий Щрам, що його Петро укладе Тура, дармо що Тур такий коренастий. Як же покидали козаки шаблi да взялись за запоясники, так у його й в душi похолонуло: не раз-бо в такому одноборствi падали перед њм обидва разом. Так же й тут сталось. ДоскакуЇ Сомко iз Шрамом до провалля, аж Кирило Тур iз Петром дали один одному в груди так щиро, що й повалились обидва, як снопи. IX Черногорець зараз кинувсь до свого побратима, а Леся до Петра. Забула сердешна на той час i стид, i дiвоцький сором: затулила йому хусткою глибоку рану, а сама так i впала на його; плаче, голосить, серденьком називаЇ. Що њй тепер i той ясний жених, i те гетьманство? Гаряча кров б'Ї з рани в Пегруся, промочила хустку, обмиваЇ њй руку. Якби воля, оддала б тепер Леся душу, аби оборонити од смертi козака, що_ так щиро одважив за нењ свою жизнь. Уже й Шрам iз iетьманом, об'њхавши байрак, прискочили до того бойовища, а њй байдуже; вона плаче, вона вбиваЇться над своњм Петрусем. - Годi, доню! - каже Шрам.- Слiзьми рани не залiчиш. Дай лиш ми перетягнем њњ поясом. Ще, може, не зовсiм лихо. А Сомко, щоб помагати Шрамовi або лютовати на комишникiв, вiн, замiсть того, сам давай рятовати од смертi Кирила Тура. - Бiда,- каже,- Турова голово! Я думав, ти тiлько жартуЇш iзо мною по-давньому, аж тебе справдi заморочив нечистий! Лучче б менi довiку не женитись, нiж отеЇ бачити тебе без пам'ятi i гласу! А про те йому й байдуже, що молода його розливаЇться слiзьми над iншим та взиваЇ серденьком. - Не знаю, пане гетьмане,- каже Шрам,- яке в тебе й серце, щоб возитись коло сього собаки! - А що ж, батьку? Хiба так отеЇ його й покинути? - Да нехай би пропадав ледащо, як заслужив! - Нi, батьку, вiн не так думав, виручаючи з бiди мою голову. - Виручаючи з бiди голову! А тепер трохи не згубив тобi молодоњ! - Молода, батьку, знайшлась би й друга, а Кирила Тура другого не буде. Леся дослухалась до його мови. "Дак от як вiн мене любить!" - подумала собi небога, i серце њњ навiки од Сомка одвернулось. Шрам тож посупивсь. Хоть i не сказав, да подумав: "Йому жаль сiчового розбишаки, а що мiй Петро лежить без пам'ятi, про те йому й байдуже". А Сомку не байдуже було й про Петра. Упоравшись коло запорожця, кинувсь i сюди. - Що пан Петро? Чи Їсть надiя? - питаЇ в Шрама - Вiзьмiть мою опанчу та припнiть мiждо коней. - Гляди вже, пане гетьмане, свого запорожця,- каже понуро Шрам,- а в пана Петра Їсть батько. Та, знявши з себе рясу, i прип'яв до коней. Положили на рясу мiждо двох коней Петра да й повезли до подвiр'я, придержуючи. - От де, синку, довелось менi колихати тебе у козацькiй колисцi! - каже, йдучи позад його, старий батько.- Не судив тобi бог заквiтчатись смертними ранами за Вкрањну, а доскочив њх за чужу молоду! Сомко хотiв положити в таку колиску й Кирила Тура,- не пожаловав своЇњ саЇтовоњ опанчi, як тут де не взялось двоЇ запорожцiв. Наскочили i зараз розпiзнали, що сталось; не розпитували довго. - Що це,- кажуть,- панове, ви хочете робити з нашим братчиком? Невже вiн такий сирота, що якби не городовi козаки, то отут би й оставсь на степу, звiрю та птицi на поталу? Нi, панове! Ще зроду братчик братчика у чужих руках не кидав. Оддайте нам його! ™ в нас своњ лiки - зараз поставимо його на ноги. Да не дожидаючись довго, моргнули чорногорцевi, схопили Кирила Тура, один за плечi, другий за ноги, положили поперек коней перед собою да й помчались, як тiњ демони. Богдан Чорногор слiдом за ними. А Петра везли тихою ступою, з обережнiстю. Сомко повiв за руку Лесю, про здоров'Ї питав, голубив; да вона вже до його була не та: за жалем да за тугою нi слова йому не промовить. Пройшли за ярок, аж ось i Череваниха њде назустрiч. Василь Невольник, не жалуючи, поганяЇ коней. Зрадiла мати, як побачила свою Лесю, що вже й казати! А Шрам смутно привiтав Череваниху: - Бач,- каже,- нене, чого твоя дочка наробила! Уже де замiшаЇться ваш жiночий рiд, то добра буде мало. Посумовавши Череваниха над Петром, розпитавши в дочки, як що було, аж сплакнула да й каже: - Уже ж, панотченьку, коли таке лихо склалось через мою Лесю, то ми з нею мусимо й запобiгти сьому лиху. Везiть пана Петра до нас у Хмарище. Не будемо ночей досипати, а вже його на ноги поставимо. Я на своЇму вiку доволi попов'язала ран козацьких, да й Леся моя до сього дiла здатна. Немов господь нам i поможе! Шрам iзгодивсь, щоб везти Петра просто до Хмарища; а Черевань запросив гетьмана i всiх при йому значних козакiв до себе в гостi. Тодi Череваниха з Лесею поњхали попереду, щоб усе _дома як слiд спорядити. Дорогою Леся десять раз розказовала матерi, як бивсь Петро iз Кирилом Туром; i вже чи дуже, чи нi клопоталась у Хмарищi Череваниха, щоб заготовити лiжко недужому, а вона бiльш нi про що й не дбала. У кiмнатi, де перше сама спала, послала йому на свойому лiжковi перину, убрала сволок свiжими, щонайкращими квiгками, завiсила вiкно шитою хустиною, i вже й рiдна сестра не буде така до брата, як вона була до бiдолахи Пеiра. Гостi Череваневi пили, њли, бенкетовали в Хмарищi або пробували з гетьманом у КиЇвi за вiйськовими речами; Череваниха њх трактовала; а в Лесi чiлько було й роботи, що копати корiнне, варити зiллЇ да сидiти над недужим. Допомагав њй Василь Невольник. Петро мiй мов удруге на свiт народивсь. Що йому тепер, що Леся не його суджена? Вона його любить - бiльш йому нiчою й не iрсба. Чи раз же то в недузi, одкридши очi, не то ввi снi, не то наяву, бачив вiн, як вона, нахилившись над ним, пiдстер'гала, чи вгору, чи вниз iде його здоров'Ї? Як мати дiпинку забавляЇ очима, щоб воно њй усмiхнулось, так вона заглядала йому в вiчi, довiдуючись, чи вернувсь вiн iк пам'ятi. А вiн же то, ослабши усiм тiлом, жив тiлько серцем, i хоть не змiг двигнути нi рукою, нi ногою, а серце билось, як вода в джерелi в криницi. Не бажав би вiн нi жизнi, нi здоров'я, коли б йому так i вмерти, дивлючись у тiњ очi, як у чисту воду. У саду щебече соловейко; запашний вiтерець повiваЇ в вiкно крiзь цвiт садовини; тихе сонечко, заходючи, граЇ по сiiнi з вишневими вiтами; коло йою сидить його Леся, бере його за руку, прикладуЇ свою долоню йому до гарячоњ голови... Нi, не треба йому нi жизнi, нi здоров'я, дайте йому отак зомлiти, заснути i не прокидатися довiку! От же здоров'Ї почало брати гору, наповняло козацьке тiло, як вода колодязь; i губи зачервонiли, i очi заграли. РадуЇться старий Шрам, радуЇться й гетьман, а вже нiхто бiльш, як сама Леся. Тiлько њњ радiсть схожа була на мiсяць пiд негоду: то сiяЇ вiн, як срiблом сипле, звеселяючи й поля, i села, i сади понад рiчкою; то зайде у хмару, i як зайде, то весь свiт наче печаль покриЇ: рiчка мов мертва, без iскор, тече помiж берегами; почорнiли сади; по темних полях смутно. Небога Леся то веселиться серцем, то тяжко сумуЇ, як згадаЇ, що мусить одна-одинока тратити молодiњ лiта у гетьманськiй свiтлицi, слухаючи тiлько вiйськовiњ розправи да погриманнЇ кубкiв за трапезою. Розпiзнала голубонька, да пiзно, що Сомко козак не до любощiв. Нема в його нi того нiжного слова, нi того люб'яiного погляду, що веселить дiвоче серце. Гетьман вiн на всю губу, пишен i красен; да не згляне й не заговорить так од серця, як той бiдний Петрусь. От же треба коритись своњй долi; шкода й казати батьковi або мањерi. Нехай i сам Петрусь про те не вiдаЇ! Став вiн очуняти, стала вона рiдше до його надходити, нiби боњться його й соромиться. - Чого ти, Лесю, наче ховаЇшся од мене? - каже вiн њй раз, пiймавши њњ за руку. ' Вона нiчого йому не сказала, тiлько слiзки заблищали на очах. - Не ховайсь од мене, серденько,- каже Петро.- Будь менi за рiдну сестру. Не судив нам бог жить iз тобою, нехай оддають тебе за iншого, а я довiку не перестану тебе любити, як свою душу. - Луччс вже зразу розiйтись да й не зустрiчатись! - промовила Леся да й вирвалась од його i пiшла в садок виплакати своЇ горе на волi. От же не раз i пiсля того прийде було i сяде в його коло лiжка,- сяде, заспiваЇ яку смутную пiсню; усе, що на душi Їсть, усе виспiваЇ. Нiчого було й не говорять, дивляться тiлько одне на одного, а що на душi робиться, усе iм розумно. А Сомко про те не думаЇ й не гадаЇ; да й Шрам, i Черевань, i сама Череваниха байдуже. Бо в ту старовину, коли дiвка заручена, то вже й годi, уже й не кажи, що не сей, а той менi люб, а то на весь свiт пiде слава. Тим-то усi були й безпечнi, да й самi вони, Петро iз Лесею, мовчки сумовали. Тiлько що знявсь Петро на ноги, аж ось надiйшла Сомковi чутка, що_ воЇводи од царя прибудуть швидко до Переяслава. Годi тодi в Череваня бенкетовати; рушив зараз Сомко у дорогу, щоб привiтати њх у себе в гостинi. А Шрам собi ждав - не дождався генеральноњ ради, щоб, забравши з того боку усi козацькi потуги, iйти на Тетерю. Череванисi було на думцi гетьманське весiллЇ, а Черевань рад був гуляти хоть довiку мiж веселим козацтвом. I так мiж собою урадили, щоб њхав вiн iз дочкою пiд Нiжень до свого шуряка Гвинтовки, осаула полковою нiженською, а Шрам з сином мав њхати у Переяслав до Сомка, гетьмана, i щоб, одбувши воЇвод, справити гетьманське весiллЇ на всю Украњну, i на весiллi разом усю старшину до походу на Тетерю приклонити да зразу його мов сiткою й накрити, щоб_ не було двох гетьманiв на Вкрањнi. Як ось вињжджають за Броварський бiр, за пiски, аж iз Переяслава до Сомка гонець курить. Хто ж той гонець? Сам переяславський сотник, Iван Юско. Скоро нашi розпiзнали таке диво, зараз наче хто й сказав усякому, що склалось щось недобре. - Iз якими вiстьми? - питаЇ гетьман. - Бодай i не казати, пане ясновельможний! - Що? Невже татаре? - Гiрш од татар! Iз одного Васюти народилось тобi, пане гетьмане, четверо, коли не лiчити Iванця! - Да кажи просто, щоб тобi язик усох! - крикне Сомко. - Лучче, якби всох, пане гетьмане, нiж возвiщати тобi таку вiсть! Зiньковський, миргородський i полтавський поклонились Iванцевi! - Як? Моњ полковники перейшли до Iванцевого боку? - Усi троЇ, як чуЇш, пане гетьмане. - I миргородський, i полтавський, i зiньковський? - Усi троЇ; оставсь при нас по сей бiк Нiженя тiлько лубенський да гадяцький. - Чому ж менi не дано звiстки? - Ще не пройшло й дня, як прийшла вона у Переяслав. - Що ж? Як? Чи коли? Хоть розкажи толком. - А от як,- каже сотник Юско.- ѓздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну; аж чуЇ, що князь у Зiньковi. Завернув туди, аж там Остап миргородський i Дем'ян полтавський з старшиною; бенкетують усi у зiньковського Грицька. Ну, се ж iще нiчого. До князя - аж у князя повно запорожцiв, i все з тих гольтяпак, що, попропивавши худобу, служили в козакiв по дворах, а далi, не звикши слухати господаря, повтiкали п'янствовати на ЗапорожжЇ. Пiзнали деякi бурмистра. "Чи не од крамаря,- кричать,- уже вибачай, ясновельможний, у сiм словi,- чи не од переяславського крамаря до князя? Чорта з два тут поживитесь! Ось ми вас, городових кабанiв, хутко впораЇмо!" РозслухаЇться, аж тут ось яка вродилась новина - богдай менi не чути i не казати! Князь iз Iванцсм побратавсь, зове його гетьманушкою запорозьким, оддав йому поки що Украњною по Ромен владiти. Сомко аж за голову взявся. - Миргородський,- каже,- полтавський... промiняти мене на Iванця! Нi, пропала вже, бачу, лицарськая честь на Вкрањнi! Положили ми њњ з батьком Богданом у домовину! Да гляди лиш,- каже Юсковi,- чи правда ще сьому? - Ой, коли б то сьому була брехня! - одвiтуЇ Юско. - Так от же стинно, що Iванець у Зiньковi гуляЇ в князя. Бачив його бурмистер, так як ти мене, пане ясновельможний. А запорожцi, кажуть, велику ласку у царя мають i чого попросять, усе цар по њх робить. Тим-то князь, зазвавши полковникiв до Зiнькова, погодив њх, царевим словом, слухати Iванця як гетьмана. А в нас тепер бач, як завелось? Що кожен себе гледить, аби йому було добре. Запобiгаючи царськоњ ласки, усi троЇ згодились, щоб Iванець по Ромен Украњною правив. - Так, так! - каже гiрко Сомко.- Гетьмануй над нами хто хоч - чи лицар, чи свинопас,- аби ми полковниковали. О, неситая жадоба старшиновання! Тепер-то я побачив тебе в вiчi. Гнешся ти перед усякою поганню в дугу, аби тiлько верховодити над iншими!.. Ну, а Васюта ж? I той поклонивсь Iванцевi? - Нi, мабуть,- одвiтовав сотник Юско,- бо, каже бурмистер, попившись, запорожцi i на Васюту похвалялись да й на всю городову старшину недобрим духом дишуть, а найбiльш тiњ, що з винникiв да з парубкiв, що которого хазяњн коли вдарив або злаяв, то вже тепер похваляються за все оддячити. - Ось якими новинами привiтають нас у моњй Гетьманщинi! - каже, гiрко усмiхнувшись, Сомко до Шрама.- Ну, да ще помiряЇмось, чия вiзьме. О, да й провчу ж я своњх зрадникiв! - Що ж ти, сину, думаЇш чинити? - спитав Шрам. - А що ж! ѓхати до Переяслава, постягати до обозу пiдручнiњ менi полки да й стояти хоть проти цiлого свiту! Що менi тiњ князi да бояре? Що се вони видумали - шматовати Украњну? Наше право козацьке, нiхто мiждо нас не втручайся! Де два козаки, там вони третього самi судять. Побачимо, чия буде сила! - I отеЇ,- каже Шрам,- замiсть вiйни з недоляшком Тетерею, заведеться вiйна мiж сьогобочними полками! Бо вже коли загарбав у своњ руки Iванець три полки, то без бою його з Украњни не випреш. А Васюта собi пiднiметься, бо за ним уся Сiверiя, уся стародубiвщина потягне. Дожидайтесь же тепер, паволочане, поки Сомко справиться з своњми ворогами! Коли б iще пiд сю заверюху сам i Тетеря не перелiз через Днiпро; бо в них з ляхами щось_ таке вже компонуЇться. - Ну, а що ж би ти робив, батьку? - питаЇ , гетьман.- Порадь мене своЇю головою; я тебе послухаю. - От що я тобi пораяв би! ѓдь лиш ти у Переяслав да пиши листи до усiх полковникiв, щоб убоялись бога да подумали про козацьку славу, що ось Iванець простягаЇ руку, щоб њњ скаляти, внiвець обернути. А я тим часом поњду з Череванем у Нiжень. Я одкрию божевiльному Васютi очi, що й сам пропаде, i другим наробить лиха, як не буде за тебе держатись. Нехай лиш вiн приложить своњ потуги до твоњх; тодi в усякого руки опустяться, а твоњ полковники знов до тебе вернуться. - Нехай тепер вертаються, а вже не я буду, коли не зроблю з ними так, як покiйний гетьман iз Гладким. - Ну, не хвались iще, синку, да богу молись,- сказав понуро Шрам.- Тодi скажеш гоп, як перескочиш. Не тратьмо дармо часу, попрощаймось. Попрощались i роз'њхались. Нiхто нiкому не сказав на прощаннЇ веселого слова. Усiм на серце пала тяжка туга, мов перед яким великим горем. - Еге-ге! Бачу, бачу, куди доля хилить Украњну! - говорив сам собi Шрам, понуривши голову, њхав позад усiх, не хотiв нi з ким розмовляти.- Невже ж,- каже,- отеЇ справдi усе й розкотиться, як горох iз жменi? Невже ж на те козаки воювали i кров свою проливали, щоб пропала козацька слава порошиною з дула? Да й згадав старий смутну пiсню, що зложив божий чоловiк, як умер батько Хмельницький: Чи вже ж дармо тая безщасна _Украњна богоi молила, Щоб мiцна його воля з пiд кормиги лядськоњ слобонила, На позор да поругу невiрним не давала, щастям надiлила,- Чи вже ж дармо вона боговi молила? "Мабуть, що_ дармо, - думаЇ собi Шрам, - мабуть, не така божа воля, щоб Украњна з упокоЇм хлiба-солi уживала! Чи, може, приходить уже кiнець свiту, що возстане свiй на свого? I звiдки ж пiдiймаЇться хмара, боже ти мiй милий?.. ЗапорожжЇ перше було гнiздом лицарства козацького, а тепер виводить тiлько хижих вовкiв да лисиць. ОтеЇ, мабуть, дожились вражi сини до порожнiх кишень, то й заводять мiж народом трусу, щоб пiд каламутний час людським добром поживитись. Завидно, мабуть, стало проклятим сiромахам, що в городового козака повно в господi. А який же враг посилав на ЗапорожжЇ, як, по розгромi ляхiв, усякому було вiльно займати займанщину? Нi, ось пiдем лицарювати!.. П'янствовати да баглањ бити, а не лицарювати!.. Пожалуй, iншi спасеннi душi справдi одбiгли займанщйни, яко суЇти мирськоњ; а другий розбишака пiшов у Сiч, аби не робити дiла на господарствi. От i налицарювали! Утiшайсь, Украњно, своњми дiтками! Iванець пiдлестивсь до сiчовикiв да тепер i коњть з-пiд руки в князя, що хоче. Бачу, до кого вiн добираЇться, - хоче Сомковi дружби доказати, да ще ж бог нас не зовсiм покинув; iще, може, набереться сотня-друга вiрних душ на Вкрањнi!" Мiзкуючи так, слухаЇ, аж iспереду пiднявся якийсь галас. Косили над дорогою косарi, а один упивсь да й простягсь серед шляху; а Василь Невольник, мабуть, задрiмав да й нањхав; от i зчинилась заверюха. Завзятий пiд ту чорну раду сiльський люд зробився. Шрам стиснув коня острогами i пiдбiг швидше до ридвана. - Кармазини! - гукали п'янi косарi.- Iзнов розплодилась вельможна шляхта помiж миром! Да нам не вперше викошувати сей бур'ян по Вкрањнi! Да й точаться до ридвана, махаючи косами. А один преться з сокирою, щоб притьмом колеса рубати. - Геть, iродовi душi! - крикне на них Шрам. Побачивши перед собою попа, усi зараз трохи й зупинились. - Що се? - каже Шрам. - Чи ви турки, чи татаре, що нападаЇте на подорожнiх! Чи в вас християнська душа, чи вже i бога й вiру забули? - Нi, панотче,- обiзвавсь один,- не забуде чоловiк християнськоњ вiри довiку! Та як же стерпiти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах? - Да ще, слава богу, в нас руки не в кайданах! - озвалось уже двоЇ чи троЇ. - Ще не попустимо глумитись над собою! Буде вже й того, Що один свиту золотом гаптуЇ, а iнший, може, й сiрячини не маЇ, один оком своњх сiножатей не займе, а ми ось_ iз половини косимо. А вибивались iз-пiд ляхiв усi укупi - Так! Бачу, бачу! - каже сам до себе Шрам.- Усюди пробралась iз Запорожжя халепа! - Iз Запорожжя! - кажуть.- Де тобi, панотче, iз Запорожжя? Це все нашi городовi коять, а на Запорожжi усяк рiвен. Нема там нi панiв, нi мужикiв, нi багатих, нi вбогих - Бiднiњ, слiпорожденнiњ ви дiти! - сказав њм крiзь сльози Шрам - Нехай господь змилуЇться над вашою темнотою! Пустiть коней, пустiть! Не заступайте дороги, а то я призову на вашi глави проклятiЇ господнЇ! - Ну, вже пустiмо, нiчого робити,- кажуть косарi, розходячись по боках дороги.Знав ти, панотче, що сказати! А вже якби не ти, то ми б дознались, iз якого дерева повиточуванi спицi в ридванi. Не оборонили б його й позлотистiњ цяцьки, щр дурнiњ ляхи повимудровували! - Нехай вас бог помилуЇ! - каже од'њжджаючи Шрам.- У тяжкому недузi ви ходите! Проклят, проклят химородник, що заморочив вам голови! Отакi пiснi слухали нашi подорожнi до самого Нiженя. Чи зањжджав Шрам до кузнi iпдковати коню пiдкову - у кузнi коваль, за'6увши про залiзо в горнi, балакав з хуторянами про чорну раду. - Що ви,- каже,- лагодите чересла та лемешi? Лагодьте лучче батькiвськi списи, бо буде хутко усiм робота, њхали в Нiжень запорожцi, дак казали, що знов пiднявсь такий гетьман, як Хмельницький. Чи сходилась де у сельцi мiж миром судня рада - дiди, замiсть щоб укладати громадi суд, розказовали, звiдки почалось козацтво i як увесь мир вибивсь був iз-пiд ляхiв i недоляшкiв на волю. - Що тепер за державцi-козаки? - каже iнша сива борода (бо тодi поважнi посполитiњ люде носили бороди) - Ще з такими можна поборотись. То он як за Наливайка або за Павлюги були ляхи-державцi да недоляшки! Один над сотнею сiл! Та i з тими якось же нашi справлялись. Он, як був Кисiль або Вишневецький ™рема.. Батечки! Було йдеш, чумакуючи, степом. "ЧиЇ село?" - "Вишневецького".- "Чињ лани?" - "Вишневецького".- "ЧиЇ староство?" - "Вишневецького! " Та й за тиждень не перейдеш його держави. ЗнаЇте, робили тiњ великiњ пани з королем, що хотiли, дак усi городи й пригороди норочдавањi њм король то iiа староства, то на волостi. Да й з такими ж то, кажу, дуками бать; њњ панi i справлялись. Оњсiк як зачне оповiдати, мов iч письма беручи, сива голова, то судня рада й про свiй суд забуде. -Ну, як же, як вибивались нашi з-пiд лядськоњ кормиги? -питають молодшi. - Ге, як? Бог нашим помагав. Ляхи да недоляшки думали, що як притопчуть козака або посполитого, то й лежатиме, мов хворостина на греблi; мали вони нас за скот несмислений. А наш брат, сiрома, у своњй дранiй свитинi щодень, щонiч з плачем зове на помiч бога. Ляхи да недоляшки тонуть було у перинах, п'ють, гуляють, а наш брат, як той невольник до отця-матерi, озиваЇться до бога, перед богом душу свою, як горющу, невгасиму свiчку, ставить: тим-то й не слабло наше серце, тим-то ми смiливо рушали супроти нечестивоњ сили, i господь повсякчас помагав нам. Да отак гуторить-гуторить сiльська громада да й зачне ту Хмельнищину до свого часу прикладувати, зачне перебирати, як хто з козацькоњ старшини розбагатiв i з чого-то так на Вкрањнi стало, що в одного нi грунту, нi хатини немаЇ, треба в пiдсусiдках проживати, а другий на своњ лани людей не назоветься, за всю осiнь не обореться. От iнший тут знов прийме рiч да й нiде про займанщини викладовати: - Як слобонили нашi з божою помiччю од ляхiв Украњну, дак тодi по обидва боки Днiпра уся земля стала козакам спiльна i обща. От i давай дiлити по полках Украњну: однi села до одного полку, а другi до другого тягнуть, i у полковому городi судову справу собi мають. Ну, а в полках осягли козаки й позаймали землi пiд сотнi, а в сотнях пiд городи да пiд села; а там уже пiд своњ двори, хутори да левади. От би, здавалось, i добре, та горе, що старожитнi козаки, що з_ предку-вiку козаками бувалiњ, вiйськовiй чернi позавидiли, не схотiли дiлитись рiвно. "Якi вони, - кажугь, - козаки? ѓх батьки та дiди зроду козацтва не знали. Зробимо перепис, i хто козак, той вольность козацькую матиме, а хто пахатний хрестянин, той нехай свого дiла гледить!" Зчинилась була буча не мала: поспiльство свого козацтва рiшатись не хотiло, що ледвi покiйник Хмельницький утихомирив. I ото, которi багатi, що на доброму конi збройне до обозу могли вињжджати, тiњ зостались козаками i до леЇстру козацького записанi; котрi ж ходили пiхом, дак зостались у поспiльствi (опрiч мiщан, що по городах торги i комори крамнiњ мали), осiли на рангових або на магiстратських та на чернечих грунтах або у шляхти та в козакiв пiдсусiдками, а iншi зостались козацькими пiдпомiчниками, що двадцять-тридцять чоловiк одного козака споряджають. Сi б то, може, й собi, як от i ми, козацькоњ вольностi пошукали, коли ж не сила! Як старшина з гетьманом розпорядила, так i зосталось. Давай посполитий до скарбу i подачку од диму, давай i пiдводу, i греблi по шляхах гати, а козак, бач, нiчого того й не знаЇ. Прийде було полковник або вiйськовий старшина до гетьмана: "Благослови, пане гетьмане, зайняти займанщину!" - та й займе, скiльки оком закине, степу, гањв, сiножатей, рибних озер, i вже це його родова земля, уже там пiдсусiдок хоч живи, хоч до другого державцi, коли не любо, вбирайся. Знов прийде сотник чи осаул, чи там який хорунжий полковий до полковника: "Благослови, батьку, зайняти займанщину!" - "Займи, синку, скiльки конем за день об'њдеш". А сотники козакам займанщини по всiй сотнi роздавали. Оборе плугом, обнесе копцями, ровом обкопаЇ або ограничить кляками, та вже й не суньсь туди наш брат; де заб'Ї на болотi палю, там уже ти млина не будуй: сам вiн або його дiти збудують. Отак-то, братцi, отак-то, дiти, тiњ багатирi, тiњ дуки-срiбляники з голоти розплодились! У Хмельнищину рiдко який шляхтич зачепивсь па Вкрањнi, приставши у козацтво, а тепер њх не перелiчиш! Деякi повилазили знов iз Польщi та повипрошували в гетьмана батькiвщину або материзну; а бiльш сього вельможества iз козацтва таки начинилось. I вже iнший i забув, iз чињм батьком разом до вiйська у сiром'язцi йшов. Той же зоставсь ув убожествi, а йому фортуна на вiйнi послужила, у старшину, у значне козацтво ускочив, а далi займанщину зайняв, свиту гаптуЇ, а ми сiмряги мовчки латаЇмо. Отак-то, братцi! Отак-то, дiти! А Шрам збоку слухаЇ-слухаЇ, да не знаЇ, що вже тим навiсним речникам i казати. "Нiчого й речей дурно тратити,- думаЇ собi.- Тут, бачу, довго хтось поравсь, а не хто бiльш, як отiњ проклятiњ комишники! Бач, яку старовину розворушено! Тодi ж i бог благословив проти гордих дукiв да беззаконноњ шляхти ставати; а тепер Iванець для своЇњ користi роздуваЇ старе вогнище. Темний люд закарбовав собi в головi кармазини_ да нашийники, _так тепер тiлько тюкни, вiн по готовому слiду безумнiњ речi й городить, сам себе возмущаЇ, а лукавий Iванець тим часом до свого добираЇться! Велика буде милость божа, як ми його подужаЇмо!" Х Другого дня, на заходi сонця, зблизились нашi подорожнi до Гвинтовчиного хутора, що стояв трохи у боку од Нiженя, серед гарноњ дубовоњ та липовоњ пущi. Проњжджаючи мимо ковалеву хату (у пущi жив коваль хуторський), тiлько що Шрам одрiзнивсь од своњх, щоб поспитати, чи дома пан Гвинтовка, як iз дверей мов лихий пхнув жiнку, трохи коневi пiд ноги не сунулась; а за нею з макогоном вискочив з хати чоловiк. - Уже ж, - каже, - я тобi дам за цi пiснi! Добравсь тепер я до тебе! Бачить жiнка, що нiкуди втiкати, давай круг Шрамового коня бiгати. - Ось,- каже,- лихо велике! Хiба нельзя вже й заспiвати: Ой, ти старий дiдуга, Iзогнувся як дуга, А я, молоденька, Гуляти раденька! Чоловiк справдi вже був сивий, а жiнка чорноброва й молоденька. - Ось постiй, - каже, - суча дочко, дай менi тебе за космаки пiймати; я тобi покажу свою старiсть!.. Смiйся, смiйся! ЗасмiЇшся ти в мене на кутнi!.. Моргай, моргай! Ось як моргну тебе, то й ногами вкриЇшся! Та й давай гасати за нею круг Шрамового коня. А вона: - Оддиш-бо трохи, Остапе! Бач, як засiпся!А я тобi заспiваю другоњ, коли цiњ не вподобав. Та й заспiвала, танцюючи кругом да плещучи в долонi: Коли б менi або так, або сяк, Коли б менi запорозький козак, То б вiн мене сюди туди повернув, То б вiн мене до серденька пригорнув! - Е, дак он якоњ ще! - закричав чоловiк,- Уже ж тепер вiд мене не злизнеш! То-то я бачу, що запорожцi щось дуже часто заходять до тебе, суки, води напитися!А в њх не вода на думцi! Да й почав iзнов ганятись за жiнкою. А вона бiгаЇ круг Шрамового коня да ще й бiльш його дратуЇ. - Згиньте ви к нечистому!- каже Шрам.- Дайте менi проњхати! - Де ж менi, панотче, дiтись?- каже жiнка.- Вiн мене вб'Ї, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака. - Сором тобi, - сказав тодi Шрам чоловiковi, - сором тобi iз сивими усима та блазнем себе являти! Коваль тодi розшолопав, перед ким вiн Їсть, уклонивсь панотцевi да й потяг у хату, пiймавши обличня. Тiлько на порозi ще посваривсь макогоном на жiнку, а вона йому, регочучи, показала дулю. - Чи дома пан осаул полковий? - поспитав у нењ Шрам. - Та дома! - каже.- Там усе з запорожцями бенкетуЇ. - Як? Гвинтовка з запорожцями! - А чому ж, панотче? Хiба не знаЇте, що запорожцi тепер першi люде в свiтi? Кажуть, подаровав њм цар усю Вкрањну. - Щоб ти окаменiла, як Лотова жiнка, за такi речi! - крикнув з досади Шрам да скорiш i поњхав од нењ. - Сiль тобi на язик, печйна в зуби! - оддала потиху ковалиха, бо була трохи п'яненька. Наздоганяючи своњх, Шрам iще раз зупинивсь, стрiвши божого чоловiка. - Отак,- каже,- дiду! Не схотiв њхати зо мною, да перше мене тут опинився! - Е, да се Шрам до мене говорить! - каже божий чоловiк. - Як отеЇ тебе господь сюди занiс?- питаЇ Шрам. - Да от, попали мене у своњ руки прощальники, сиплють срiбло-золото, не одпускають од себе жодною мiрою, да оце й пiд Нiжень затягли. - Нащо ж ти њм тут здався? - Оставили на моњ руки товариша. Занедужав у њх курiнний. "Одходи нам, батьку, сього козака, так ми тобi поможемо не на одного невольника". Так отеЇ живу тут да й няньчусь iз ним, як iз дитиною: то спiваю йому, то що. Здобувсь добре сiромаха. Той самий, що й з твоњм Петрусем iзчепивсь. - I отеЇ тобi одогрiвати таку гадюку! - А чому ж? Менi усi ви рiвнi; я в вашi чвари да свари не мiшаюсь. - Iродова душа! - каже Шрам.- Трохи менi остатнього сина не спровадив на той свiт! - А що пак твiй Петрусь? Як маЇться? - Тут iзо мною. Насилу, бiдний, на ноги знявсь. - Так ви отеЇ в Гвинтовки гостюватимете? - Хто в Гвинтовки, а я поњду просто до Васюти. - Не застанеш ти Васюти в Нiженi; поњхав, кажуть, у Батурин на раду. - На яку раду? - Хто ж його знаЇ, на яку! Усе, мабуть, про гетьманство клопочеться, так от iзозвав раду ще в Батуринi. - Так i Гвинтовка там? - Нi, мабуть, йому не треба Гвинтовки до сього дiла. А то чому б не зозвати ради у своЇму столечному мiстi? Да цур йому! Що нам до того? Прощай, панотче, не задержуй мене. Да з сим словом одвернувсь i пiшов собi гаЇм. Шрам наздогнав свiй поњзд коло високих ворiт пана Гвинтовки. Будинки в сього значного козака були не Череваневих: гонтова криша височенна, у два п'ятра; а в кришi вiкна повироблюванi, i рiзаною мережкою скрiзь гарно облямованi. Зверху кришi по рiжках шпилi, а наверх комина вертиться по вiтру залiзний пiвень. Панський будинок був. А посеред двору в Гвинтовки стояв стовп, i в стовпу усе кiльця, то залiзнi, то мiднi, то срiбнi. Ото знак, що простий козак або посполитий в'яжи коня до залiзного, а хто значний козак, то до мiдного; як же хто рiвня господаревi, так той уже до срiбного. Череваниха, розгледiвши те все, обернулась до Шрама да й каже смiючись: - Не дурно ж, мабуть, у мого брата жiнка княгиня: у його все не по-нашому. А Шрам понуро: - Се вже так: дiгтяр i смердить дьогтем. Коли взяв польку, то вона тебе наскрiзь своњм духом пройме. Як ось, тiлько що нашi в'њжджають у ворота, аж пан Гвинтовка вертаЇться з польовання в другi. Круг його хорти на мотузках; за ним њдуть козаки, трублять у роги, да ще пар зо двi й волiв ведуть за собою. - Еге, добродiйко! - каже Шрам Череванисi.- Да твiй брат справдi, бачу, у пани пошився! Коли козак водив хорти за собою на мотузках? - Се ще не диво,- каже Череваниха,- а диво, що он якого звiря впольовали!.. Як ся маЇш, як живеш, пане брате? - закричала до Гвинтовки. - Привiтай лиш нежданих гостей. - I жданих, i давно званих! - каже Гвинтовка, пiд'њжджаючи до ридвана. - Чолом, кохана сестро! Чолом, любий зятю! Чолом, панно небого! Е, да хто ж отеЇ ще з вами? Невже се пан Шрам? - А кому ж би була нужда,- каже Шрам,- забиватись сюди аж iз Паволочi? Ось мiй i син, пане полковий осауле, тобi до послуги. - Ну, вже такоњ радостi я й не сподiвавсь! - каже Гвинтовка. - Настусю, Настусю-серденько! - крикне, обернувшись до будинку. - Вийди лиш подивись, якi до нас гостi завiтали! У дверях з будинку показалась господиня. Ще була молода i хороша, тiлько блiднолика панi. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка. Не та в нењ хода, не та й постать, да й украњнська одежа якось њй не припадала. А гарна, чорноброва була панi. - Княгине моя, золото моЇ! - каже њй Гвинтовка.- Привiтай же моњх гостей щирим словом i ласкою. От моя сестра з дочкою; от мiй зять; а ось високоповажний пан Шрам iз сином. Його всяк знаЇ на Вкрањнi i в Польщi. Княгиня зiйшла з рундука назустрiч гостям, веселенько всмiхаючись, тiлько дивилась якось так жалiбно, що аж чудно усiм здалось. Зараз можна було догадатись, що в нењ лежить на душi якесь тяжке, невсипуще горе. Гвинтовка скочив з коня, узяв свою жiнку за руку i пiдвiв до ридвана. А Череваниха з дочкою тож вилiзли з ридвана, щоб привiтатись iз своЇю вельможною родичкою. Оглядують тую княгиню, як яке диво; до нењ, аж княгиня наче њх i не бачить. Щось друге в нењ перед очима; аж помертвiла, наче щось страшенне побачила. Далi як крикне не своњм голосом: - Ридван! - да й упала без пам'ятi. Усi засмутились; не знали, що се з нею сталось. Один Черевань усмiхавсь, догадавшись, що тому за причина. - Ге? Не дивуйтесь,- каже,- бгатцi: ридван сей узяли ми пiд Зборовом, а в ридванi сидiв князь iз княжам. Князя ж погнали татаре до Криму, њњ княжа вражi козаки, насунувшись, кiньми затоптали. Княгиню тим часом пiдвели з землi. Здихнула небога на вiтрi, да, мабуть, почувши, що сказав Черевань, аж застогнала, наче њњ хто ножем шпирнув у серце. - Бач, лядське кодло! - каже тодi крiзь зуби Гвинтовка.- Я думав, вона вже забула прежнi норови, аж, мабуть, вовка скiлько хоч годуй, а вiн усе в лiс дивитиметься! - Га-га-га! - засмiявсь Черевань.- Хiба ж я тобi не казав: "Ей, не бери, бгате Матвiю, ляшки: не буде тобi з нею щасливого життя!" - Цур йому! - каже Гвинтовка.- Годi вже про се! Просимо до господи, дорогiњ гостi. Ви, чертi! - гукнув Гвинтовка на своњ слуги.- Чого стоњте поторопiвши? Однесiть панiю в покоњ. - Скажи, бога ради,- спитавсь у Гвинтовки Шрам, як увiйшли до свiтлицi,- що отеЇ за дикий звiр iз рогами показавсь у нiженських пущах? Ганялись нашi батьки по низових степах за бiлорогими сугаками; ганялись нашi дiди, коли правда, що спiвають у пiснях, i за золоторогими турами по Днiпрових борах, а на такого тяжконогого звiря ще зроду нiхто не полював. - Iнший,- каже,- панотче, тепер час, iншi й звичањ. Сугаки да тури њли одну траву, а сей тяжконогий звiр перегризаЇ дуб i всяке дерево при самому коренi. - Га-га-га! - засмiявсь веселий Черевань.- Се вже, бгатику, справжня загадка. - Он, бачите,- каже Гвинтовка,- iдуть у двiр, познiмавши шапки, нiженськi кушнiрi да салогуби. Якi тепер смирнi та покiрливi, що в мене воли в дворi; а пiди поговори з iми в магiстратi: там зараз покажуть тобi трухлий шпаргал iз вислою печаттю! - Да що ж тобi заподiяли сi добрi люде? - питаЇ Шрам. - Справдi, що добрi! - каже, всмiхнувшись, Гвинтовка.- Коли б ти почув, панотче, як сi добрi люде на городову старшину з запорожцями похваляються! Запорожцi тепер з мiщанами як рiднi брати; п'ють да компонують укупi, як би нашому брату яму викопати. I така завелась смiлость у вражих мугирiв, що њде значний козак улицею, нiхто й шапки не ламаЇ. - Да пiдожди ж, пане-брате, - каже Шрам, - а ти ж сам чия сторона? - ОтеЇ ще! - каже Гвинтовка.- Авжеж, гетьманська. - А чого ж ти водишся з запорожцями? - Хто се тобi сказав? - Хто б не сказав, а чутка така, що ти бенкетуЇш iз ними не згiрш од мiщан. - Плюй ти, панотче, тому в вiчi! Щоб отеЇ я, будучи паном на всю губу, не знайшов собi лiпшоњ компанiњ над запорозьку челядь! - Так, так,- каже собi крiзь зуби Шрам,- бачу вже я добре, що ти пан, хоть i не кажи. А Гвинтовка глянув у вiкно да й гукнув на своњ слуги: - Хлопцi! Бийте вразьких личакiв по гамаликах! Женiть батогами з двору хамове кодло! - Казна-що, бгате! - каже