Оцените этот текст:


 ------------------------------------------------------------------------
 Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: Евгений Васильев
 Для украинских литер использованы обозначения:
 ™, Ї - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 ѓ, њ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------


   НЕ ВБИВАЙ


   ДОРОГОМУ ШВАГРОВI
   IВАНОВI ЛIЩИНСЬКОМУ
   В БОРИСЛАВI У ЖОВКВI

   Вiдколи Жовква Жовквою, таких Великоднiх свят, як 1707  року,  вона  не
переживала.
   Ще зимою зањхав туди цар Петро з Меншиковим i з новим  своњм  канцлером
Гаврилом Iвановичем Головкiним. З царем нахлинуло багато  царських  людей,
бояр, прислуги та вiйськових старшин.
   Невеличке мiсто зароњлося  людьми,  не  було  двора,  де  б  не  стояли
москалi.
   Жовкiвцi тулилися по повiтках i "маштарках", а були й такi, що залишали
своЇ хазяйство та перењздили жити на село до родичiв або до знайомих.
   До царя часто-густо прибували пани польськi,  що  вороже  ставилися  до
Карла i до нового польського короля Станiслава ЛЇщинського i обстоювали за
Августом, хоч вiн ще влiтку зрiкся корони i  14  вересня  пiдписав  мир  у
Альтранштадтi.
   Вiдвiдували царя у Жовквi навiть такi вельможi, як кракiвський каштелян
Януш Вишневецький та мазовецький воЇвода Хоментовський. Вони без  великого
почоту i кроку ступити не вмiли, тому-то на час такоњ гостини у  мiстi  за
жоднi грошi зайвоњ квартири не знайшов би.
   Були, щоправда, такi шинкарi та властителi гостиниць,  що  гарнi  грошi
тодi заробляли, але загал терпiв i молився до Бога, щоб  раз  увiльнив  њх
вiд тих непрошених гостей.
   Цар Петро бiсився. Його союзник Август не витривав на становищу,  Карло
трiумфував.
   Цар боявся, що  Карло,  покiнчивши  з  Августом,  усi  своњ  потуги  на
Московщину кине, i заздалегiдь давав накази,  як  народ  маЇ  на  той  час
поводитися.
   Росiя велика, впустити ворога, а тодi не дати йому нi хлiба для  людей,
нi пашi для коней,- це дуже простий  спосiб,  щоб  загнати  його  в  бiду.
Тому-то цар i писав до Апраксiна, щоб усi хлiбороби,  великi  й  малi,  не
тримали хлiбiв по клунях та по коморах, а  закопували  зерно  в  лiсах  та
дебрях, звiдки б ворог не легко мiг його добути.
   Царськi люди, навiть  найчiльнiшi,  знайомилися  тодi  з  його  славною
дубинкою i благословили такий  день,  коли  њм  поталанило  не  досвiдчати
царського гнiву.
   Одиноким союзником царя був гетьман Мазепа.
   "Весь тягар  вiйни  лягаЇ  тепер  на  нас",-  писав  цар  до  гетьмана,
закликаючи його в Жовкву на воЇнну раду.

   * * *
   Саме в страсну п'ятницю прињхав гетьман  з  невiдступним  Орликом  i  з
деякими старшинами до Жовкви на тую раду.
   Ледве пiднайдено для них квартири, i то примусом, а не з доброњ волi, i
навiть не за добрi грошi.
   Малий  городок  перемiнився  у  якийсь   венецький   маскарад.   Зеленi
московськi кафтани змiшувалися з козацькими кунтушами та  киреями,  а  три
мови - украњнська, польська i московська - зливалися у якусь мiшанину, вiд
якоњ аж вуха пухли.
   Матiркування, шлякування i псякревання чути було на кожному  кроцi,  њх
заглушувало хiба тарахкання  хлопцiв  дубовими  довбеньками  до  церковних
парканiв у велику п'ятницю i в глуху суботу.
   А коли прийшов Великдень, то жовкiвськi дiвчата не  зважилися  виводити
гагiлки на цвинтарях бiля церков, не спiвали про  Романа,  бо  бачили,  що
прињхав ще хтось могутнiший i небезпечнiший вiд нього.
   Гiрка була паска цього року,  i  не  один  та  й  не  одна  слiзьми  њњ
обiлляла, порiвнюючи минулi страстi Христовi з власними терпiннями,  котрi
њм  отсе  доводилося  переживати.  Нi  слiду  колишньоњ   радостi   в   це
найнадiйнiше весняне свято.
   Хоч Великдень був пiзнiй i природа вспiла вже прибрати нове  -  зелене,
бiле, рожеве й синЇ - вбрання, хоч цвiли фiалки й  пахла  черемха,  хоч  у
збiжжях могла сховатися  курка,  нiхто  не  втiшався  весною  i  кожний  з
острахом дивився на пiвнiч - чи не надсуваЇться нова туча у виглядi  нових
царських або яких iнших вiйськ.
   Жовкiвцi, як звичайно мешканцi малих мiст,  не  дуже-то  розбиралися  в
полiтицi. Куди там њм  було  розумiти  хитрощi  Петровi,  котрий  польську
корону, скинену з голови Августа, предкладав i королевичевi СобЇському,  i
Ракочому, i якомусь там  герцоговi  англiйському,  котрий  одиноким  своњм
союзником признавав Мазепу, а рiвночасно  чужинцям  пропонував  князiвство
кињвське або володимирське, як нагороду за спiлку або  хоч  би  навiть  за
посередництво в замиренню Росiњ зi ШвецiЇю...
   Хто дасть бiльше?..
   Навiть люди, що не раз мали з полiтикою дiло, не годнi були стежити  за
дивними скоками гадок,  якi  вiдбувалися  у  великiй,  але  неспокiйнiй  i
ненормальнiй головi молодого царя. Тому-то  мешканцi  славного  й  гарного
города Жовкви несотворенi речi розказували собi тихцем. Не один, дивлячись
на солдатiв, полякiв i навiть на своњх, на  козакiв,  хрестився,  бо  нiяк
зрозумiти не мiг, звiдки й пощо вони тут взялися.
   Нiби Пандора ящик свiй над  Жовквою  вiдчинила  i,  що  в  ньому  було,
висипала нараз на мiсто.
   До того, вiдома рiч, що цар несамовитий, на нього всi дивляться, як  на
антихриста,- який же тут Великдень?
   Добре, що минув i що кiнця свiта не було.

   * * *
   Бiльше нiж тиждень i мало що не два довелося ждати гетьмановi Мазепi на
тую воЇнну раду. Правда, у Жовквi вiн не потребував скучати. I вiн  њздив,
i до нього прињздили люди, але треба було дуже секретно видiтися з ними  й
дуже полiтично балакати, бо в Жовквi пiд тую пору i стiни вуха мали.
   Гетьмановi старшини теж не були радi. Весна. В маЇтках чимало роботи. В
кожного родина, святкуватимуть без батька, а ти  сидиш  у  тiй  Жовквi  не
знати пощо й нащо.
   Нарiкали старшини, зiбравшись в гетьманськiй господi, коли њм  довелось
на гетьмана ждати, так як нинi, у вiвторок по провiднiй недiлi.






   * * *
   Гетьмана ще вранцi покликали на раду, бо Цар скоро встаЇ.  Сидiти  може
геть поза пiвнiч, а вставати мусить разом зi  сходом  сонця,  i  зараз  за
роботу береться. Чорт, не чоловiк!
   Старшини посходилися коло полудня. Не буде ж  тая  рада  Бог  вiсть  як
довго тривати! Петро не любить зайвих слiв. Або говори до речi, або мовчи.
Декому вже й язик  вiдрiзали  за  те,  що  непотрiбне  балакав.  З  Петром
короткий процес.
   Чекають старшини, гетьмана нема.
   "Ясновельможний сам пiшов?"  -  питаЇ  Орлика  компанiйський  полковник
Танський.
   "Сам, як палець".
   "Також новi звичањ, щоб гетьман одинцем ходив, нiбито в нього  надiйних
людей нема".
   "Видно, нас там не треба",- додаЇ обозний Ломиковський.
   "Нас тiльки тодi кличуть,  як  голову  пiд  кулi  та  пiд  шаблi  треба
наставляти,- зауважуЇ Танський,- а до вiйськовоњ ради - то  ми  за  дурнi.
Москалi всi розуми поњли".
   "Звичайно, вони барини, а ми холопи њхнi".
   "Царськi люди in spe".
   Говорили чимраз тихiше, щоб який чорт не пiдслухав.
   Хтось добув iз шароварiв добре вже постиранi кiстки.
   "Кидаймо!"
   Скорочували час, як могли. Але нервувалися, i  навiть  костi  не  могли
цьому нервуванню зарадити.
   "Хтось iде!"
   I властитель костей сховав њх назад у своњ глибокi шаровари.
   Увiйшов покойовий гетьманський КендзЇровський, оженений з сестрою Настi
Скоропадськоњ, чоловiк молодий, не дуже  ще  бувалий,  але  вiдомий  своЇю
вiрнiстю Мазепi.
   "Як же там, КендзЇровський,- стали питати його,- не чув, що там дiЇться
на тiй радi?"
   "Звiдки я, вашi милостi, чути маю.  Дверi  позамиканi  наглухо,  скрiзь
варти, туди й миш не пересунеться".
   "От, як москалi вмiють секретнi ради тримати!"- зауважив хтось.
   "То правда, а ми свобiдний народ i не любимо секретiв. Що на серцi,  те
й на язицi".
   "Бiжимо з язиками, чи треба, чи не треба".
   "Але як же там, пане КендзЇровський, не чув, коли гетьман поверне?"
   "Кажу милостям вашим, нiчого я не чув, i сам прийшов подивитися, чи  не
повернувся вже ясновельможний, бо звiдси  до  царського  постою  недалеко.
Пiду назустрiч".
   "Iди, йди, небоже. А якщо гетьмана зазриш, так i нас iсповiсти".
   I КендзЇровський пiшов.
   Ломиковський потягнувся i позiхнув на всю губу: "ѓй-Богу, вже менi того
всього забагато!"
   "А менi обiдати хочеться,- сказав, утираючи губи, полковник  Танський.-
Тепер, як тут говорять, загальниця. Пощо маЇ чоловiк себе морити?"
   "На гетьмана з обiдом чекаЇмо".
   "Може, вiн у царя обiдатиме".
   "А мабуть. Якщо рада затягнулася так довго, то цар своњх радних на обiд
запросить. Iду я. У мене тут i знайомi Ї. Хоч медку  поп'ю.  Тутешнi  люди
вмiють добрi меди ситити".
   I Танський вийшов.
   Ломиковський знову протягнувся, аж крiсло  затрiщало,  i  позiхнув  вiд
вуха до вуха.
   "Не люблю я цього Танського",сказав.
   "А це чому?"
   "От так, не люблю, та й годi! Непевний вiн  для  мене  чоловiк.  Нiколи
тобi не подивиться в очi, як кiт".
   "Щось нiби Кочубей".
   "А гадаЇте, панове, що Кочубей певний?"
   "Хто його знаЇ, чи певний вiн, чи нi,  а  грiха  на  совiсть  не  треба
брати,-  зауважив  Орлик.-  Щодо  Танського,  то   гадаю,   що   вiн,   як
компанiйський полковник..."
   "Компанiйський, охочекомонний чи сердюцький - один чорт. Тут не в ранзi
дiло,  а  в  людинi",-  замiтив   прилуцький   полковник   Горленко.   Вiн
недолюблював тих нових формацiй i, хоч як був прихильний до Мазепи,  криво
дивився на тих всiляких попридумуваних  ним  старшин.  Взагалi  генеральнi
старшини i полковники старих, справжнiх, козацьких полкiв тримали себе  за
щось окреме.
   "Молоде вино вишумiти мусить. Так i тi новi гетьманськi полковники поки
не вишумлять, то з серцем до них не пiдходи".
   Критикували однi других, аж до Кочубея дiйшли.
   "А цей же що? Старий гетьманський товариш. Яму пiд Самойловичем  копав,
а тепер, мабуть, пiд Мазепою гребе".
   Апостол боронив свого свата. Не такий-то вiн небезпечний. От, звичайно,
бiда, коли жiнка чоловiком нiби швець шкурою крутить.
   "Нi, нi, пане товаришу, не борони ти генерального судцi.  Побачиш,  вiн
колись ще таку штуку затiЇ, що всiм одне горе вийде",- обстоював Горленко.
   "Наш судень Чуйкевич куди краща людина".
   "Золото - не чоловiк!"
   "А син?"
   "Яблуко вiд яблунi недалеко  паде.  Молодий  Чуйкевич  у  свого  батька
вдався".
   "Гадаю, що в нього ще бiльше характеру, нiж у батька.  Подумайте  лише.
Цей парубок закохався у КочубеЇву Мотрю, ну, як чорт у вербу".
   "Добра менi верба, КочубеЇва  Мотря!  Це  ж  найпишнiша  троянда,  пане
товаришу!" - зауважив Орлик.
   "Для тебе, генеральний писаре, бо ти, хоч свою гарну жiнку маЇш, але  й
на iнших не вiд того, щоб глипнути оком. Звичайно - молодий. А менi вже не
до жiнок. Отож, кажу,  закохався  Чуйкевич  у  Мотрю,  Мотря  до  гетьмана
втекла, а вiн њњ  у  гетьмана  сторожив,  для  нього.  Погадайте,  яка  це
вiрнiсть!"
   "Бувають ще характернi люди на нашiй Украњнi".
   "Украњна буйна, а на нiй усяке квiття процвiтаЇ".
   "Але будяччя найбуйнiше буяЇ!"
   "Звичайно - степ. Та ми вiдбiгаЇмо вiд  речi.  Про  молодого  Чуйкевича
мова. Чую, вiн тепер знову до Мотрi сватаЇться".
   "Говорять".
   "Кажуть, нiбито Кочубей i старий Чуйкевич уже й гетьмана  просили,  щоб
њм дiтей повiнчати дозволив".
   "А гетьман що?"
   "ВикручуЇться,- прошептав Горленко.Кортять Мошка  гуглi",-  i  старшини
стали голосно смiятися.
   "Такий старий, а на жiночу вроду -пес".
   "Тут не в старостi дiло, а в комплекцiњ. Такоњ комплекцiњ наш гетьман i
- годi".
   "Але що йому не наскучать тi юбки?"
   "Доброму козаковi гостра шабля i гарна юбка не наскучать нiколи.  Шабля
на вiйнi, а юбка дома, от воно як!"
   Апостол крутив свiй дивно закоцюрблений вус.
   "Та що ви його так крутите, пане товаришу, як Мошко пейси?" -  жартував
Ломиковський, а Горленко вiдповiв:
   "Товариш Данило, бачите, кiнець вуса такий гачок чiпаЇ,  щоб  на  нього
жiнок ловить".
   "Як риб на вудку".
   Апостол розплющив око, зморщив над ним чоло i вiдповiв:
   "ТвоЇњ, товаришу, не зловлю. Не бiйся?"
   "Тс!.."
   На порозi появився КендзЇровський, цитьнув i нараз вискочив на двiр.
   "Гетьман iз воЇнноњ ради вертаЇ!"
   Полковники  попричiсували  пальцями  чуприни,  поправили  пояси,  файки
повитрушували i поховали.
   "Та й накурили ж ми в тiй хатi".
   "Нiби архiЇрей у церквi накадив".
   Орлик вiдчинив вiкно i здалеку побачив гетьмана, котрому назустрiч  бiг
КендзЇровський.

   * * *
   Орлик знав гетьмана, як тiльки можна було його милiсть знати. Вгадував,
коли вiн у доброму, а коли в поганому  настроњ.  Тепер  жахнувся.  Гетьман
надтягав, як чорна хмара. Орликовi потемнiло в очах.  Нагадався  йому  той
Мазепа, котрого вiн бачив по вiд'њздi царя Петра з  кињвського  бенкету...
"Слухай, що Меншиков каже".
   Орлик вiдскочив вiд вiкна i почав згортати  та  порядкувати  на  своЇму
столi якiсь папери. Деякi ховав у нагрудну кишеню.
   "Не остався наш гетьман у царя на обiдi",- зауважив  Данило  Апостол  i
перестав крутити свiй ус.
   Нагло вiдчинилися дверi, i в хату увiйшов Iван Степанович Мазепа.  Його
обличчя, звичайно блiдаве, нiби зi слоновоњ костi, паленiло.  Мiж  бровами
зарисувалася характеристична складка, уста затялися, вус нервово тремтiв.
   "Здоровi були!" - сказав, не пiдводячи задуманих очей, перейшов хату  i
вступив у свою спальню. КендзЇровський занiс за ним туди  кирею  i  шапку,
замкнув дверi i вийшов до старшин. Тi стояли, збитi в гурт,  збентеженi  i
не знаючи, що њм робити. Йти чи дожидати аж вийде до них ясновельможний?
   Такоњ ситуацiњ вони не пам'ятали.
   Гетьман дуже вважав на товариськi форми. Хоч як був iнодi  стурбований,
а може, й лихий, а все ж таки зi старшинами чемно i  ввiчливо  вiтався.  А
тепер вiн перелетiв  через  кiмнату  як  вiтер,  i  тiльки  його  сап'янцi
проскрипiли, аж, здавалося,  долiвка  пiд  ногами  застогнала.  Що  такого
зчинилося на радi, що вивело старого гетьмана з рiвноваги?
   I старшини стали перешiптуватися мiж собою.
   "Навiть у царя на обiд не залишився!"
   Це њх турбувало найбiльше. Це був дiйсно поганий знак.
   Крiзь зачиненi дверi чути було, як гетьман ходив кругом  стола;  ходив,
ходив, ходив...
   "Що сталося?" - питали КендзЇровського.
   "Не знаю. Його милiсть словечком не вiдзивалися до мене",- вiдповiв  i,
зiтхаючи, вийшов.
   Пристали тодi до Орлика. Але й вiн нiчого сказати не мiг.
   "Може, якi листи?"
   "Нiяких таких листiв не було. Видно, на радi збентежився".
   "Цар - нахабна людина. Чи не обидив вiн його?"
   "Не гадаю, щоб аж  до  того  дiйшло.  Цар  потребуЇ  наших  людей  i  -
червiнцiв, а вони Ї тiльки в Мазепи".
   "Як колись у батька Хмельницького бували.  Король  мерз  тодi  у  своњх
покоях  на  Вавелю,  не  було  курки,  щоб  йому  на  обiд  зварити,  а  в
Хмельницького все грошi знайшлися..." - зауважив хтось.
   Гетьман ходив, ходив, ходив.
   "Ви, як собi гадаЇте,- озвався Апостол, шарпаючи свiй вус,-  а  я  таки
йду. Не люблю такоњ гостини".
   Вийшов Апостол, а за ним й iншi. Дверi, немащенi, мабуть, вiдколи њх  у
завiси поклали, заскрипiли так жалiбно, що гетьман,  здаЇться,  цей  скрип
почув i вийшов зi своЇњ вiдпочивальнi.
   Явився на порозi не рум'яний уже,  а  бiлий.  Орлик  стояв  при  столi,
Горленко пiдпирав пiч, Ломиковський дивився у вiкно.
   "А тамтi де?"-спитав гетьман, розглядаючись по хатi.
   "Обiдати пiшли".
   Орлик несмiливо  приступив  до  гетьмана:  "Ваша  милiсть  теж  зводять
прийняти обiд".
   Гетьман заперечив головою: "Не хочу!"
   Це "не хочу" було так сказано, що Орлик i не питався далi.
   Гетьман переступив порiг. Прискореним кроком пiдiйшов до Ломиковського,
подав руку, потiм до Горленка i теж звитався з ним. "Як ваше здоров'я?"  -
спитав, силуючися на усмiх.
   "Спасибi милостi вашiй. Живемо помаленьку".
   "Гiрке це наше життя, панове товаришi, ой гiрке! Вороговi своЇму такого
не бажаю".
   Орлик подав гетьмановi якийсь старий, сильно  висиджений  фотель.  Сiв,
спираючи руки на непевнi поручча.
   Прикра мовчанка запанувала в кiмнатi. Нараз - гук!
   Гетьман здригнувся: "Стрiляють царевi до обiду!" - процiдив крiзь зуби.
   Його руки нервово стискали поручча. Зелений бузок заглядав у вiкна. Вiд
цiЇњ зеленi падали вiдблиски на бiле гетьманське  обличчя  i  робили  його
нiби мертвим.
   Горленко й Ломиковський глянули на Мазепу i њм жаль зробилося  старого.
На гадку, що його на царськiй радi могла стрiнути обiда навiть дiлом, а не
лиш словом, кров ударила њм до вискiв. Це ж не лиш для нього,  але  й  для
них усiх обiда. Невже ж посмiв би цар тепер, коли стiльки тисяч козацького
вiйська, кiнного й пiшого, б'Їться за його  престол,  котрий  трiщить,  як
отсе  старе  крiсло,  на  якому  сiв  гетьман,-  невже  ж  смiв   би   вiн
вiддячуватися Украњнi каменем за њњ хлiб?
   Гетьман мовчав. Всi три його вiрники не спускали з нього очей.
   Як же вiн за останнi мiсяцi подався! З тоњ пори, як Мотря вiд'њхала вiд
нього, нiби й життя покидаЇ Мазепу. Нiби Мотря молодiсть з собою  забрала.
Гетьман схуд, посивiв, морщинами покрилися лиця, тiльки тi очi  свiтяться,
як свiчки. Як свiчки над усопшим,- прийшло Ломиковському на гадку.
   I вiн стихiйно i не надумуючися довго обхопив гетьмана за колiна: "Ваша
милiсть, зводьте прийняти обiд, хоч одну страву, хоч ложку  борщу.  Як  же
так у голодi сидiти. Будь ласка!"
   "Спасибi вам. Такого вони менi пива наварили, що й страви не хочу".
   У словах гетьмана почувся жаль.
   Старшинам дивно було слухати таких  слiв  i  дивитися  на  пригноблення
гетьмана, котрий нарiкати й жалiтися не любив.
   "Коли б я так вiрно i дбало  служив  Боговi,  то  дiстав  би  найбiльшу
нагороду, а тут, хоч би ти i в ангела перетворився,  то  й  тодi,  мабуть,
жодноњ подяки не зажив би за службу i за вiрнiсть свою".
   Знов залунали голоснi стрiли, перебиваючи гетьмановi слова.
   "На вiват стрiляють проклятi!" - вихопилося Горленковi.
   Гетьман пильно подивився на нього.
   "Стрiляють!"
   I вiн гiрко всмiхнувся, i поправився у старiм i невигiднiм крiслi.
   Як же вiн постарiв,- знову промайнуло њм через голову. Це  вже  не  той
Мазепа, що був перед роком.
   I мороз пiшов њм поза плечi. Якби так вiн,  не  дай  Боже,  покинув  њх
тепер, переходячи, як сам це перед хвилиною зазначив, а  поганоњ  царськоњ
на кращу, божу, службу, що тодi сталося б з ними i з цiлою Украњною?  Нема
чоловiка, щоб мiг зайняти його мiсце й гетьманувати так, як вiн.
   Мазепа нiби њх гадки вiдгадав: "Га, що ж, в ложцi кашi з'њсти  себе  не
дамо, хоч роти в них широкi й апетити великi".
   Горленко стиснув рукоять шаблi, Ломиковському очi засяяли.
   "Милосте ваша! Не журiться. Ваш розум, а нашi руки - не пiдемо в Москву
шукати науки".
   "Не пiдемо!"
   "Чого ж ви стоњте? - перебив њх нараз гетьман.- Сiдайте! Подай, Пилипе,
три крiсла. Ближче! так".
   Старшини крiсла до гетьмана притягнули.
   "Присуньтеся, щоб не балакати голосно".
   Присунулися крiсло в крiсло, i гетьман почав: "Кажете, не пiдемо до них
в науку. Шкода! Бо нема такого дурня на свiтi, вiд  котрого  не  можна  би
чогось навчиться. А вiд москалiв таки чимало. Подивiться на них. Не  знаю,
як вiйна скiнчиться, але як тепер воно Ї,-- то цар програв. Август  зложив
королiвську корону, на польському  престолi  засiв  царський  супротивник.
Станiслав ЛЇщинський. Карло побiджуЇ i трiумфуЇ. А дивiть, який  послух  у
царському вiйську! Чи чували  ви,  що  там  про  якiсь  бунти,  про  якусь
супротивнiсть царевi? Анi слiду чогось подiбного. А хай би  воно  так,  не
дай Боже, в нас! Ще  не  скiнчилася  б  баталiя,  а  вже  горлали  б  нашi
всезнайки, що гетьман винуватий, що  його  скинути  треба,  або,  ще  чого
гiршого, залунав би клич - переходiть на другий бiк! От де  наше  нещастя,
панове! Розказують, не знаю, чи правда, що коли цар у курфiрста  був  i  з
ним з високоњ вежi одного замку дивився, то прийшла йому охота сказати  до
свого чоловiка, що поруч нього стояв: "скачи!"
   "I що?"
   "I - цей скочив..."
   "Монгольська деспотiя".
   "А в нас анархiя слов'янська. Щоб збудувати державу,  треба  перше  тую
анархiю переломити".
   Нiхто не перечив.
   Зеленi вiдблиски на обличчю гетьмана жовкли й золотiли. Сонце схилялося
на захiд, а в хатi були вiд заходу вiкна. I знов забринiли шибки.
   "Але ж стрiляють до бiса!" - зауважив  Ломиковський,  i  гетьман  знову
допитливо глянув на нього. Годi було з  того  погляду  догадатися,  чи  по
нутру йому тая заввага, чи нi.
   Чому вiн нiчого не говорить?  Мовчить,  як  грiб!  -  питалися  в  душi
старшини. Це ж така непевнiсть, що довше  й  витримати  годi.  Висить  над
тобою скеля i гнiтить. Нi втiкати вiд нењ, нi трутити, щоб  покотилася  до
чорта.
   Натяки, натяки й натяки, а нiчого певного, нiчого нового, ходиш,  як  у
потемках, потайниками блукаЇш.
   I Ломиковський, як близький до гетьмана чоловiк, зважився завдати  йому
питання: "Що ж там на тiй радi було?"
   Гетьман здивовано подивився на нього.
   "Нарада тайна була. ЗнаЇте, що таке тайна?" - вiдповiв нерадо.
   "Прощення вашоњ милостi за смiливiсть прошу, але ж ми не чужi до  вашоњ
милостi люди, не стороннi, а так сказати, своњ, близькi,  з  чого  собi  i
честь велику маЇмо. Бачили збентеження свого регiментара i радi  б  знати,
чи не приключилося йому щось непристойного для його достойноњ особи,  щось
такого, за що ми, як вiрнi його старшини,  повиннi  б  з  усiх  сил  своњх
крiпко за ним постояти".
   Усi три припiднялися з мiсць. Видно, слова не сказанi були на вiтер,  а
добулися десь iз глибин душi. ѓх обличчя зробилися поважнi й грiзнi, в  њх
очах запалав довго здержуваний вогонь. Коли б гетьман сказав њм був у  цей
мент: "Так, зневажено мене. Iдiть i боронiть мою честь!" - вони безперечно
пiшли б, не зважаючи на нiщо.
   Але гетьман не сказав того. Ще не пора.
   Потягнув њх злегка за поли: "Чого ж би ви зриваЇтеся,  сiдайте!  Невжеж
гадаЇте, що Мазепа дасть обiджати себе? Добре я  знаю,  хто  я  такий.  Не
купити мене нi за грошi, нi за титули. Грошi я  й  царевi  даю,  а  титулу
вищого,  як  гетьман,  значиться,  вождь  i  начальник  Украњни,  теж   не
потребую.. Мiй титул нинi не згiрший вiд королiвського  польського,  а  за
значiння я з ним також не мiнявся б. Але болять мене тiњ торги, що за живу
шкiру  украњнського  ведмедя  iдуть.  Мене  герцогом  хочуть  зробити,   а
кињвське, волинське й чернiгiвське князiвства другим дають. До  чого  воно
подiбне? Це ж  фантазiњ,  на  якi  я,  старий,  досвiдчений  i  практичний
чоловiк, нiяк не пiду. Мазепа - гетьман i  гетьманом  усiЇњ  Украњни  хоче
зостатися. Мазепа нiяким чином не допустить до того, щоб чужинцi сидiли на
нових  престолах  пошматованоњ  украњнськоњ  землi.  Досить  менi   цього,
досить!"
   Гетьман зiрвався з дряхлого крiсла  i  став  нервово  ходити  по  хатi.
Повставали й старшини i попiдпирали собою стiни, щоб не спиняти його.
   Крiзь вiкна залiтав спiв  птахiв  i  свiжий  запах  розквiтлих  бузкiв,
котрих було повно по городах i попiд плотами.
   "Або отсе перестроювання Украњни на московський лад.  Замiсть  виборних
старшин мають командувати нами,  козаками,  московськi  бояри.  Що  п'ятий
чоловiк з полку перейде в компанiю, дiстане мундир i солдатську  плату,  а
решта повернеться додому, щоб сiяти  i  орати  та  щоби  згодом  зробитися
звичайними царськими холопами. Скажiть, можемо ми на таке пристати?"
   Гетьман встав i глянув старшинам в очi.
   "На таке ми нiяким чином пiти не можемо".
   "Краще зi шаблею у руцi згинути чесно, нiж соромно пхати шию в ярмо".
   Гетьман  значуще  подивився  на  вiкна.  Орлик  зрозумiв  цей  знак   i
позачинював њх.
   "Милосте ваша,-- почав палко Ломиковський,- регiментаре наш,  надiЇ  ти
наша! Пощо ж нам гаятися, якоњ ще  бiльшоњ  наруги  дожидатися?  Затягають
петлю на шињ нашiй чимраз то крiпше, зашморгнуть нас. Усi  ми  бачимо,  до
чого воно йде. Вони хочуть Украњну не лиш поневолити до решти, але  хочуть
злити њњ з Московщиною в одно, хочуть переорати нашi останнi межi, щоб був
один великий царський лан, а  на  ньому  цар-ратай,  що  оре  його  нашими
списами i  шаблями  i  гноњть  козацьким  трупом  на  московську  пшеницю.
Спасаймося, рятуй ти нас, поки пора! Тепер пригожа хвилина, а за який час,
може,  доля  знов  повернеться  до  царя,  а  вiдвернеться  вiд  Карла   й
Станiслава. Пощо нам дожидатися такого повороту, њй же  Богу,  або  тепер,
або нiколи. Гнiвайся на мене, пане  гетьмане,  вiдбери  вiд  мене  ранг  й
ранговi маЇтностi, роби зi мною, що твоя  воля,  а  я  раз  мушу  це  тобi
сказати, бо так само, як я, гадаЇ нас багато, дев'ятдесять дев'ять чоловiк
на сто!"
   Гетьман узяв Ломиковського за руку, i його уста осiнив знову звичайний,
приязливий усмiх:
   "Приятелю мiй! Ти знаЇш, як поляки кажуть: ц о н а г л Ї, т о п о д я б
л Ї. Не хочу я, щоб i в нас сталося п о д я б л Ї. РозумiЇш мене?"
   Ломиковський глибоко зiтхнув.  Бачив,  що  гетьман  знов,  як  старшини
казали, виляЇ хвостом.
   "Не на те я,- говорив гетьман,-  цiле  життя  мудро  робив,  щоб  тепер
якоюсь дурницею все дiло попсувати. Полiтика,  товаришi,  не  така  проста
рiч, як декому здаЇться. Легше виграти битву, як заключити  корисний  мир.
Вiрте ви менi, старому. Бачу це не вiд нинi, що ви напираЇте на  мене,  мо
лЇстуЇте мене, щоб я зробив, як вам завгiдно, а я казав уже це  не  раз  i
нинi кажу, що зроблю так, як менi мiй розум i моњ полiтичнi плани  велять.
Не iнакше! Мусить же в кожному органiзмi бути якась голова. Хвiст конем не
вертить, а кiнь хвостом. Не обiджайтеся на мене. Я вас люблю i за  вами  й
жiнками й дiтьми вашими постою, бо на  це  я  хрест  святий  цiлував,  але
лишiть ви отсi намови. Я вам довiряю, довiряйте ж i ви менi".
   Гетьман устами всмiхався, а очима грозив.
   "I ще вам одне хочу сказати, щоб ви спокiйно могли вiдiйти вiд мене,  а
саме, що Мазепа живим у неволю себе не здасть,  чуЇте  -  не  здасть  себе
живим у полон нiколи й нiкому! Але  того  самого  вiн  i  вiд  вас  бажаЇ.
Побачимо, чи дотримаЇте з ним кроку".
   На улицi затупотiли чоботи. Весняне болото пiдсохло, чути було здалеку,
як хто йшов.
   Орлик вiдчинив квартирку i глянув.
   "Меншиков!" - прошепотiв.
   Старшини скоро попрощалися з гетьманом i подалися в дверi вiд подвiр'я.
   Гетьман ще скорше пустився у свою вiдпочивальню.
   Орлик скоренько постелив йому лiжко, зачинив дверi вiд свiтлицi  i  сiв
при своњм столi писати.
   Гетьман роздягнувся i поклався в постiль. Зробив це  навмисне,  щоб  не
виходити його свiтлостi назустрiч. Забагато честi, та ще  пiсля  нинiшньоњ
воЇнноњ ради.
   Треба ж цiну собi знати. Хто не цiнить себе, того й не дооцiнюють iншi.
ПомиляЇться цар, гадаючи, що на Мазепу можна гримати,  як  на  бояр.  Нинi
позволь йому, щоб гримав, так завтра дубинкою поб'Ї.
   Гетьман столик з медицинами ближче до свого лiжка присунув.  ПОСОЛ  ВIД
ЦАРЯ
   Орлик удавав, що щось пильне пише. Йому ця нашвидко зготовлена  комедiя
дуже подобалася. Хай  знають  наших!  Цар  гороњжиться,  бо  гадаЇ  криком
вiдстрашити лихо, як китайцi ворога  мальованими  смоками  страхають.  Хто
багато галасу робить, той або совiсть нечисту маЇ,  або  боњться.  Одне  i
друге криком хоче вiдвернути вiд себе.  Так  гетьманський  блазень  казав.
Видно, i цар з таких-то людей, але гетьман iз iнших.
   Вiдчинилися дверi, i  черговий  офiцер  Меншикова  оповiстив,  що  його
свiтлiсть князь Олександр Данилович Меншиков до гетьмана в гостину  зводив
прибути.
   Орлик на рiвнi ноги зiрвався. Лiвою  рукою  чуприну  пригладив,  правою
пояс поправив, гудзики позащiпав i вискочив на ганок.
   Його свiтлiсть якраз на останнiй схiд ногою  ступав.  Високi  чоботи  з
чуткого юхту, прилягаючi до  тiла  лосевi  ясно-жовтавi  споднi,  зелений,
золотом гаптований кафтан, андрiњвська  лента  через  плече.  Гарний,  хоч
малий, з пристiйним, але мало iнтелiгентним, хоч не  дурним  лицем,  гордо
здивувався, побачивши замiсть гетьмана його генерального писаря.
   Орлик поклонився у пояс.
   "Його милiсть гетьман дома?" - спитав князь.
   "В лiжку лежать, недужi",- вiдповiв Орлик.
   "Що ж такого? Перед годиною бачилися ми, а тепер i недужий!"
   "Його милiсть пан гетьман в доброму здоров'њ на раду до його величества
пiшли, а недужими вернули".
   "Можна провiдати? Не стурбую його?"
   "Перед  вашою  свiтлiстю  дверi  до  вiдпочивальнi  його  милостi  пана
гетьмана повсякчасно розтвором стоять. Будь ласка!"
   I Орлик вiдчинив дверi до свiтлицi,  в  котрiй  перед  хвилиною  велася
розмова гетьмана зi старшинами. По кутах снувався ще  димок,  бо  старшини
сильно своњм звичаЇм накурили.
   Меншиков, переходячи свiтлицю, кинув оком  на  Орликiв  стiл,  потягнув
носом дим i, повертаючись до Орлика, завважив: "Не дуже то в  тiй  домiвцi
Iвановi Степановичевi вигiдно. Мала вона, i не маЇ  такоњ  обстановки,  до
якоњ вiн привик".
   Крiзь дверi вiд гетьманськоњ вiдпочивальнi чути було  сухий,  вiдривний
кашель.
   Орлик постукав щиколодками правоњ руки i спитав: "Його свiтлiсть  князь
Меншиков. Чи вiльно?"
   "Проси!" - почувся голос з-мiж подушок.
   Орлик вiдчинив низькi однокрилi дверi, як до келiњ  чернечоњ.  Меншиков
увiйшов. Орлик подався назад, зачиняючи дверi за собою.
   Меншиков поклонився до iкони, котру гетьман привiз i наказав почепити в
утлi, праворуч вiд свого лiжка, перехрестився тричi, доторкаючись пальцями
свiжо вимитоњ i жовтим пiском ради гетьманового прињзд витертоњ долiвки, а
тодi, стаючи перед лiжком i заломлюючи руки, питався нiбито дуже тривожно:
"Невже ви справдi нездужаЇте, шановний Iване Степановичу?"
   "Вдаю! - вiдповiв гетьман i вказав на крiсло.- Сiдай, князю!"
   "Спасибi милостi вашiй. Висидiвся на радi".
   "Я також. I досидiвся, бачите, до чого".
   "Невжеж?"
   "Вдаю, жартую, брешу - що хочете гадайте собi".
   Свiтлiйший збентежився. Гетьман нiколи таким  тоном  не  вiдзивався  до
нього.
   "Будемо  благати  Всевишнього,  щоб   ви   скоро   поправилися,   Iване
Степановичу. Дуже нам не впору ваша недуга".
   Гетьман з докором подивився на нього: "ЗнаЇте що, князю?"
   "Що такого?"
   "Не будемо гратися словами, бо менi тепер не до того. Якщо  вам  дiйсно
моя недуга не впору, так чого ж ви тодi накликуЇте њњ на мене?"
   "Ми? На вас? Iване Степановичу, що це ви? В гарячцi балакаЇте чи як?"
   "Балакаю я те, що гадаю, свiтлiйший князю, а гадаю я, що людинi  старiй
i такiй заслуженiй, як гетьман Мазепа, належиться якщо не окрема шана, так
хоч бiльша увага. На всякий спосiб, знаючи, що Мазепа  недужий,  не  треба
бентежити його криком i стуком, як якогось пахолка. На мене й  за  молодих
моњх не гукали, а тепер я тим бiльше не бажаю собi того".
   Меншиков ноги розкрачив i руками за пiд боки взявся:
   "Ах, гетьмане, гетьмане! Говориш ти, нiби царя-батюшки нашого не знаЇш.
Подивись, я, може, й найлюбiший з близьких до нього людей, а спитай,  якоњ
зневаги менi не доводиться вiд його величества зазнавати".
   Гетьмановi було того забагато. В нiм накипiла злiсть ще зранку, розмова
зi старшинами долила оливи до вогню,  так  тепер  вiн,  не  витримавши,  й
вiдповiв: "Це, князю, ти, а це я".
   Меншикова як коли б хто шпилькою в саме серце  вколов.  Вiн  же  був  у
Москвi, що в Москвi, в цiлiй Росiњ, перша пiсля царя людина, що хотiв,  те
й робив, хоч, правда, знав, що йому можна хотiти. Вiн з бублейника вибився
в князi, в генерали, блистiв вiд орденiв,  купався  у  достатках,  гордощi
розпирали його, а тут цей старець,  якийсь  там  гетьман,  котрому,  може,
нинi-завтра вiдберуть iз рук булаву, смiЇ так спокiйно казати: "це  ти,  а
це я!"... Вiдповiв би гетьмановi свiтлiйший, коли б не дiстав був вiд царя
виразного наказу йти i заспокоњти старого. А наказ царський сильнiший  вiд
почуття особистоњ честi i вiд обiджених гордощiв свiтлiйшого.
   Тому-то це  "ти  i  я"  Меншиков  сховав  у  своЇ  серце,  як  гадючку,
проковтнув, як гiркий лiк, i вiдповiв спокiйно:
   "Знаю я, Iване Степановичу, що ти чоловiк достойний i великозаслужений,
але цар-батюшка над усiма нами стоњть. Йому й покоритися  треба.  У  нього
сильний темперамент, а до того часи такi, що треба  бути  святим,  щоб  не
бентежитися зело. Потерпiм ради царя-батюшки  нашого  i  рада  вiри  нашоњ
святоњ православноњ".
   "Терпiв я, князю, i терплю чимало, але зневаги стерпiти  не  можу.  Хто
зневажаЇ мене, той мене до гробу заганяЇ, як ось тепер... Не посилаЇте  ви
тепер якого пiсланця до Львова?" - спитав  нараз  гетьман,  змiнюючи  свiй
голос.
   "Або що?"
   "Бо менi  хотiлося  б  тамошнього  митрополита  попрохати,  щоб  вiн  з
маслосвятiЇм прињхав до мене. Може покращаЇ менi, а як нi, то,  може,  Бог
якого грiха вiдступить... Грiшнi ми, князю, ой грiшнi!"
   Меншиков сiв.
   "Пощо такi гадки?  Ваша  милiсть  доживуть  ще  вiкторiњ  над  ворогами
нашими, доживуть ще нашого спiльного трiумфу".
   "Не гадаю",- заперечив головою гетьман.
   "До митрополита у Львовi посилати не раджу. Вiн  чоловiк  непевний.  Ще
вас католицьким миром намастить".
   "Краще католицьке, нiж жодне".
   "А менi здаЇться, що краще пiдiждати, аж вернете в Кињв".
   "Пiдiжди, Iване, аж приложу гiрчицi до рани".
   Меншиков бачив, що з гетьманом не договориться нинi.  А  жаль.  Царська
казна пуста. Грошей, як умирати,  треба.  Недавно  дав  Мазепа  200  тисяч
талерiв, а вже й помину по них нема. Скiльки тих грошей  на  вiйну  треба:
грошей, грошей i ще раз грошей! Найкраще забрати б њх насильно, а гетьмана
вiдсунути вiд них, десь на Сибiр або у якусь глуху провiнцiю  за  Москвою.
Але цар такоњ наглоњ перемiни тепер  робити  не  хоче.  А  Меншикова  руки
сверблять. От i взяв би вiн того старого за вуси, от  i  поторгав  би  тою
хитрою головою, а тодi: "пашов вон, сякий-такий сину!"

   Так цар не даЇ.
   I, всмiхаючись солодко до гетьмана, говорив свiтлiйший князь  Меншиков:
"Так тодi маЇмо в Боговi милосердному добру надiю, що  вiн  зглянеться  на
нашу о п р е с i ю i не позбавить нас такого мудрого й  вiрного  союзника,
яким ти Їси, Iване Степановичу".
   "Спасибi, князю, оставайся в здоров'ю. Твiй свiт перед тобою, а мiй уже
геть-геть!"
   "Не треба, Iване  Степановичу,  гадок  таких  допускати  до  серця.  От
подивись на нашого Толстого. Вiн  також  не  молодик,  а  нашi  бояринi  i
генеральшi зiтхають до нього як до Адонiса".
   Гетьман зрозумiв натяк на свою слабiсть до жiнок, зокрема, може,  i  до
КочубеЇвоњ Мотрi, i вiдповiв:
   "Бо Толстой еротики класичнiњ на  теперiшню  мову  i  теперiшнiм  ладом
перекладаЇ, а я i книжки мудроњ прочитати не маю коли. Все гонять  мною  з
одного краю у другий, з одноњ небезпеки в другу, i  ще  одноњ  пригоди  не
позбувся, як у другу зовуть. А все те для добра  його  величества  i  ради
блага церкви нашоњ, а з поминенням всякого взгляду  на  життя  i  здоров'я
ваше. Нiчого я за  тую  службу  вiрную  не  бажаю,  як  тiльки  шани,  яка
належиться чоловiковi старому i чесному".
   "Що тодi маю переказати його величеству царю, батюшцi нашому?"
   "Передай  йому  мiй  поклiн  i  впевни  у   вiрностi   гетьмана   Iвана
Степановича".
   Меншиков стиснув руку Мазепи, бренькнув острогами i вийшов.

   _ЧОГО ПРИХОДИВ?_
   "Як ти гадаЇш, Пилипе, чого це свiтлiйший до мене приходив?"  -  спитав
гетьман  Орлика,  коли  той,   вiдпровадивши   Меншикова,   повернувся   у
вiдпочивальню.
   "Не можу я, ваша милосте, знати, не вiдаючи, що на радi зайшло".
   "Щоб там i не зайшло, а без причин вiн не приходив. У них, бачиш, такий
звичай, що  перше  з  перцем,  а  тодi  з  серцем,  спершу  полають,  тодi
обiймають: "моњ ж ви!"... Настрашилися, що розгнiвали  Мазепу.  А  в  того
Мазепи все ще i козакiв нових набереться, i червiнцiв дещо знайдеться.Жаль
утратити союзника такого. Поки коника тягне, не вiдпрягай".
   Орлик бачив, що в гетьмановому серцi злiсть у гореч перемiнилася.
   "Ваша милiсть подоброму з князем Меншиковим розiйшлися?" - спитав.
   "Чеши дiдька зрiдка, вiн i так кострубатий. ЧуЇ серце моЇ, що мiж  нами
ще до великого дiйде. Вiн менi ногу пiдставляЇ. Котрийсь  iз  нас  конечно
спотикнеться i впаде... А все ж таки спасибi йому, що до лiжка поклав".
   I гетьман став уголос смiятися: "Коли б не наднiс його чорт, я  й  досi
сновигав би по  хатi,  а  менi  вiдпочинку  треба.  Кожна  кiстка  болить.
Погадай, я все при роботi i при турботi. Як не похiд, то  фортеця,  як  не
фортеця, то на раду њдь, як не з чужими, то зi своњми своЇ серце гризи.  А
тут уже й вiк. Коли б менi твоњ лiта, Пилипе, я цiлий свiт  догори  ногами
перевернув би, а так - слухай, що Меншиков скаже!"
   "Ваша милiсть ще й мене можуть пережити".
   "Можу, можу! Але я того навiть не хочу.  Ти  молодий,  тебе  ще  багато
дечого чекаЇ. Чую, що воно надовго затягаЇться. Ходимо, як у хмарi. А  хто
з нас угадаЇ, чи нинiшнiй вiтер тую хмару розвiЇ".
   Вечорiло: ОстаннЇ промiння заходячого сонця падало з  вiкна  просто  на
гетьманову голову, осяювало њњ  краще  вiд  герцогськоњ  корони.  Мазепине
обличчя, недавно блiде, аж зеленаве, оживало  тепер,  променiло.  Орлик  з
насолодою дивився на нього.
   "Пилипе!"
   "Слухаю милостi вашоњ".
   "Я на тебе великi надiњ покладаю, на тебе й на Войнаровського".
   Орлик нахилився до гетьманськоњ руки.
   "Бачу я, що в тебе ум небуденний. Гадаю, що не дурно бiля  мене  сидиш.
Може, я ще проживу декiлька  лiт,  а  може,  мене  Господь  нинi-завтра  i
покличе до себе. Щоб ти тодi з АндрiЇм попiд сили не брався, щоб ви менi в
мирi i в добрiй згодi тою дорогою iшли,  яку  я  вам  в  останнiй  хвилинi
покажу. РозумiЇш - в останнiй хвилинi, бо часи  змiняються,  як  погода  в
мартi, i нiчого певного я нинi сказати не можу i не хочу, а роблю так, щоб
для нашого спiльного дiла добре було".
   "Ваша милiсть можуть покладатися на мене; надiњ не заведу".

   * * *
   Останнi слова заглушив крик, зразу далекий,  а  потiм  чимраз  ближчий,
нiби хтось порятунку просив i з цим проханням  добивався  до  гетьманських
вiкон.
   Орлик побiг подивитися, що це. Гетьманова  голова  покривалася  тiнями.
Подушки з бiлих робилися  сiрими,  стеля  нависала  над  лiжком,  iкона  з
невгасаючою лампою вiдривалася вiд стiни i нiби у повiтрi плила.
   Гетьман передумував  нинiшню  воЇнну  раду,  розмову  зi  старшинами  i
гостину Меншикова.
   Все воно переконувало його i впевняло, що наближаЇться рiшаючий момент,
рiшаючий не лиш для нього i для Украњни, але, мабуть, для  iсторiњ  цiлого
Сходу. Тендiтна сiтка, котру вiн так хитро й обережно  сплiтав,  доснована
до решти. Треба вважати, щоб њњ не порвали. Кiнець дiло  хвалить  -  треба
подбати, щоб кiнець не обезславив дiла.
   Мазепа дорожив тим своњм дiлом. Хоч яке воно важке й небезпечне,  любив
його. Покiнчивши з Мотрею, нiчого бiльше в життi своњм не бачив, що  могло
б приманювати його.
   Так, так. Прињхали бiлi конi в Бахмач i  повезли  вiд  гетьмана  Мотрю.
Бiлi конi!.. Коли б тiльки на тому й покiнчилося! Пiслав би  гетьман  свою
шестiрню чорну i в золоченiй каретi привiз би назад Мотрю.  Та  чи  прињде
вона? Для нењ Iвана Степановича вже  немаЇ,  Ї  тiльки  гетьман  Мазепа...
Зрозумiй ти њњ! Гомонить Мемнонова колюмна, але що?.. Кажуть, у Мотрi знов
з мамою попсулось, навiть, мабуть, до великого  доходить...  Бiдна,  бiдна
Мотря!
   Старий Чуйкевич i Василь Кочубей радi би дiтей своњх повiнчати. Га,  що
ж? Коли Мотря згодна, хай iде. Вiн  њњ  силувати  не  стане.  Щастя  бажаЇ
Мотрi. Для себе спомин оставить. Гарний спомин. Але ще  ночi  нема,  ще  й
сумеркiв не було. Тепер лише пiдвечiр'я...
   Чого в тiй хатi такi малi вiконця? Вiдчинити б њх, щоб видно було  кущi
розквiтлого бузку i синЇ небо над ними, i багато, багато зiр. Хай би  чути
було, як солов'њ спiвають i як любi розмови гомонять по садочках...
   А тут крик. В найкращий акорд паде фальшива нутка... Що таке?
   Вернув Орлик i донiс, що це наших людей знов москалi "пороли". Побилися
з солдатами чи з рейтарами, мабуть, i польськi драгуни теж були.  Намiшали
вiйська, як в казан  гороху  з  капустою,  i  тепер  клекотить.  Нiхто  не
розбираЇться в тiй стравi.
   Гетьман, почувши, аж на лiжку присiв: "От, бачиш, якi  то  вони.  Одною
рукою гладять, а другою б'ють. Тут свiтлiйший до мене вiд царя приходив, а
там моњх людей  зневажають.  Яке  њм  дiло  до  нас?  Моњ  люди  пiд  моњм
регiментом стоять. Карати њх нiхто не  маЇ  права.  Не  стерплю  того,  не
стерплю!"
   Вiн кулаком бив об нiчний столик, аж плящинки з лiками скакали.
   "Провiриш менi, Пилипе, це нове, нiкчемне  дiло.  Переслухати  свiдкiв,
розслiдити, хто винуватий, i звiдомлення подати  на  письмi.  Досить  менi
тiЇњ зневаги. Моњх  людей  я  маю  судити,  я  њх  вождь.  У  всьому  руку
свiтлiйшого бачу. На царську гарячу комплекцiю вину спихаЇ, а сам вiн воду
каламутить, щоб рибу ловить. Але побачать ще  вони,  побачать,  хто  такий
гетьман Мазепа!" ТАНСЬКИЙ
   Якось на провiдному тижнi зiбралися в гетьмана  старшини,  давали  йому
своњ звiдомлення i накази приймали. Вечором розiйшлися:  хто  до  себе  на
квартиру вiдпочивати, хто до знайомих, а  хто  до  зањздного  дому,  де  в
боковiм, окремiм, покою можна було тихо й незамiтно старого меду попити.
   Бiля гетьмана остались тiльки Орлик i Ломиковський.
   Цей почав.
   "Не хотiв я вашiй милостi при людях цього казати, знаючи,  що  не  мило
буде милостi вашiй таку новiсть почути".
   "Що ж там знову нового?" - спитав нiби байдужо  гетьман,  привиклий  до
всiляких немилих новин.
   "Компанiйський полковник Танський вiд князя Меншикова лист дiстав?"
   "Танський? Вiд Меншикова? Лист?.. Якого змiсту?"
   "Щоб з полком своњм, взявши за шiсть мiсяцiв плату i придбавши  харчiв,
у похiд у Польщу пiд  накази  польського  коронного  гетьмана  Сiнявського
рушав".
   Гетьманом  аж  пiдкинуло  на  лiжку.  Його  вдумливi,  пронизливi   очi
змiнилися нараз, запалали  гнiвом,  на  висках  набринiли  жили,  вуста  в
кутиках затряслися, рука нервово стискала й м'яла накривало.
   Ломиковський, як сидiв  бiля  гетьмана,  так  мимохiть  вiдсунувся  вiд
нього, Орлик пiднявся з мiсця i стояв, з тривогою дожидаючи громiв з  тiЇњ
хмари.
   "Правда це?" - спитав не своњм голосом гетьман.
   "Як Бог  на  небi,  правда,-  вiдповiв  Ломиковський.-  Не  смiв  би  я
гетьмановi мойому брехати".
   "А ти чув про це?" - повернувся гетьман до Орлика.
   "На жаль, чув,-вiдповiв тривожно Орлик.-  Танський,  кажуть,  вже  й  у
похiд готовитися почав".
   "Заки пiде, як скажену собаку застрелю  за  непослух,  за  легковаження
регiментаря свого!"
   Орлик пополотнiв.  Ломиковський  i  собi  з  крiсла  пiднявся.  Гетьман
вiддихав важко. Обидва вони боялися, щоб з ним не стався поганий припадок.
   "Чом ти менi про цей лист не  сказав  ранiше.  Ти  ж  нiчого  не  смiЇш
затаювати передi мною?" - гримав на Орлика Мазепа.
   "Не було коли, ваша милосте. Чекав я аж старшини розiйдуться".
   "На другий раз,  не  гаючись,  кажи.  Зi  сну  мене  буди,  вiд  страви
вiдривай. Це ж страшне, нечуване, до правди не подiбне. Свiтлiйший щоднини
бачиться зi мною, балакаЇ про всiлякi речi, нiбито радиться,  а  тут  поза
моњ плечi полками моњми розпоряджаЇться,  накази  людям  мойого  регiменту
роздаЇ, нiби мене вже й на свiтi немаЇ, нiби мене вже позбавлено  влади  й
сили. Чи чували ви про таке нахабство? Хто ж то без мого  дозволу  видасть
Танському грошi на шiсть мiсяцiв уперед i харчi для його полчан? I питаюся
я, як смiЇ Танський йти, не дiставши наказу  або  хоч  дозволу  вiд  мене,
регiментаря свого? Нехай спробуЇ! Як скажену собаку застрелю!"
   Орлик, зачекавши аж перша хвиля гнiву перекотиться, запримiтив:  "Може,
Танський i не винуватий у тому. Може, гадав, що свiтлiйший у порозумiнню з
вашою милiстю цей наказ видаЇ".
   "Так тодi чому до мене з листом не прийшов, чого носиться з ним,  як  з
писаною торбою? Це противиться регулямiнам нашим, це понижуЇ не тiльки мою
владу, але й честь вашу. Прихвоснi роблять таке, а не полковники, котрих я
надiляю так щедро i маЇтками, i значiннями. Танський нiбито з панiв, а хам
вiн, холоп - отщо!"
   Нова хвиля злостi пiдкочувалася пiд серце старого гетьмана.  Вiн  цiлий
аж трусився.
   "I з такими людьми кажете ви менi починати якесь полiтичне дiло, писати
нову сторiнку iсторiњ? Ха-ха-ха! З такими людьми!"
   Гетьман смiявся так голосно,  а  старшини  так  тривожно  слухали  його
прикрий смiх, що не зауважили, як замкненою вулицею до брами того дому, де
була гетьманська квартира, пiд'њхав вiз. Почувся крик  варти,  i  черговий
офiцер вибiг на ганок. Орлик i Ломиковський пiшли подивитися, що за  гiсть
так пiзно до гетьмана прињхав.
   "З Вiнницi,- сказали, вертаючи  в  гетьманську  вiдпочивальню,-  якийсь
Залевський чи якось, козак чи шляхтич, не розбереш?"
   "З Вiнницi?.. Залевський? - аж скрикнув гетьман.- Ведiть його до  мене,
а самi можете йти на вечерю. Пилипе, кажи перед свiтлицею поставити варту.
Щоб менi туди нiхто не входив. На твою вiдповiдальнiсть цей наказ видаю".
   "Слухаю милостi вашоњ!"
   "Завтра вранцi заходьте знов до мене".
   Орлик i Ломиковський вийшли. Чути було, як Орлик вартi накази давав, як
варта здоровила панiв генерального писаря й обозного i як вони попри  двiр
у город пiшли.
   До дверей гетьманськоњ вiдпочивальнi хтось несмiливо постукав.
   "Увiйдiть!"
   Заскрипiли дверi i почувся покiрний, тихий, але дуже виразний голос:
   "Laudetur Jesus Christus!"
   Вiдблиск невгасаючоњ лампи освiтив злегка згорблену стать нiби шляхтича
а нiби нашого козака, бо по одежi, та ще в сумерках, годi було пiзнати.
   Гетьман пiднявся, вдивився в тi  сумерки,  а  потiм,  простягаючи  руки
перед себе, вказав:
   "Скорше б я смертi своЇњ сподiвався, як вашоњ  особи.  Козак,  њй-Богу,
козак! Навiть вус невеличкий вирiс, не  менший,  як  у  мене!  А  покажiть
голову".
   Гiсть ще бiльше нагнувся над лiжком господаря, а  той  по  головi  його
погладив.
   "I тонзура заросла. ѓй-Богу, нiхто б не пiзнав, що це  духовна  особа,-
Говорив без  слiду  недавнього  гнiву  i  збентеження.-  Вiтаю  вас,  отче
ректоре, i дивуюся смiливостi вашiй".
   "Для доброго дiла варт i життя не пожалувати".
   "То  правда.  Не  гнiвайтеся,  що  не  хочу  свiтла.  Не  хочу  кликати
КендзЇровського. Нехай собi люди гадають, що Мазепа спить. Тут, знаЇте,  i
пiдслухують, i пiдзирають, i гадки вгадували б, коли б можна".
   "Не тiльки тут, скрiзь так у полiтицi буваЇ".
   "Але тут бiльше, як скрiзь. Щось вони нiби зачувають своњм носом, та на
слiд попасти не можуть. На всякий спосiб, стереженого Бог стереже".
   Обидва привикали до сумеркiв i при блисках лампади слiдкували  за  грою
своњх облич.
   "Були?" - спитав нараз гетьман коротко свого несподiваного гостя.
   "Був",- вiдповiв Їзуњт Залевський.
   "У Саксонiњ?"
   "У його милостi короля Станiслава".
   "I як вас приняв гех Stanislaus?"
   "Над усяке сподiвання гарно. Людина вiн  образована,  iдейна,  чоловiк,
можна сказати, iдеальний. Про милiсть вашу висказувався з великою пошаною,
здоровити велiв".
   "Спасибi. А дiло?"
   "Дiло не легка рiч".
   "Не легка?"
   "Так, бо милiсть ваша дуже багато жадають".
   "Я багато жадаю? Отець ректор жартуЇ собi. Не жадаю  бiльше,  нiж  менi
належиться. Годi з одноњ бiди в другу лiзти, з ярма в  шлию,  з-пiд  кнута
пiд канчук. Подумайте! Коли б я тепер вiддав Правобережну  Украњну,  пiсля
того, як вона довго борикалася за  свою  незалежнiсть  i  як  я  деякi  њњ
частини вже таки дещо до ладу довiв i загосподарював, так це був би  новий
козир у руках моњх ворогiв проти мене. Сказали би. Мазепа половину Украњни
запродав. СIага расtа claros faciunt amicos. Тут Украњна,  а  там  Польща,
тiльки тодi можуть вони бути для себе добрими  сусiдами  й  союзниками.  А
поки Польща сягаЇ рукою по Чорне море, поти вона необачно вiдбиваЇться вiд
Балтiйського.  Одне  втратить,  а  другого  не  здобуде.  В   боротьбi   з
украњнським степом вона обезсилиться до краю, не опануЇ своЇњ  внутрiшньоњ
анархiњ i скiнчиться  тим,  що  Москва  i  њх,  i  нас  проковтне  в  свiй
ненасичений шлунок".
   "Але те саме, що сказали б украњнцi  про  вашу  милiсть,  коли  б  ваша
милiсть вiддали Правобережжя, скажуть поляки про короля  Станiслава,  якщо
вiн згодиться його вам вiдступити".
   "Раrdоп! В тiм Ї велика рiзниця".

   "Яка?"
   "Загарбане вiддати, а своЇ прогайнувати,- це не все одно. До того  його
милiсть король Станiслав, кiнчаючи  давню  польсько-украњнську  ворожнечу,
покладе пiдвалини пiд новий устрiй Схiдноњ ™вропи. Помиренi колишнi вороги
з'Їдиняться i спiльними силами вiдпиратимуть  грiзного  ворога  вiд  своњх
границь. Як нi, то, як кажу, вiн i нас, i вас поневолить, одних  i  других
зробить своњми холопами й рабами. Цар Петро це символ новоњ  Росiњ,  котра
зi своњх болот i снiгiв виступаЇ на широку Ївропейську видiвню, щоб на нiй
вiдiграти великодержавну, iмперiалiстичну роль. Балтiйське i  Чорне  море,
Карлати й Царгород - це тi границi, до котрих вона пiде по  наших  трупах.
Король Станiслав, як людина розумна й далекоглядна, як чоловiк образований
i  розумiючий  iсторiю,  мусить  послухати  голосу  розуму,  а  не   крику
короленят, котрi поза границями своњх власних маЇткiв границь i добра Речi
Посполитоњ не бачать".
   "Не легка рiч робити щось проти волi панiв i вельмож польських".
   "Треба  робити  те,  що  iнтерес  державний  велить.  Кожний   пануючий
зречеться частини, щоб цiлiсть скрiпить. Це - конечнiсть i годi".
   "А ваша милiсть частини не зрiкаються".
   "Бо менi не вiльно. Це ж украњнська земля. Я чужоњ землi не  домагаюся,
навiть найменшого шматочка, нi!"
   "А що ж вашiй милостi даЇ цар Петро?" - спитав нараз, не без  хитростi,
Їзуњт.
   "Власне тому, що даЇ не те, чого менi треба, я хочу балакати з Карлом i
Станiславом. Менi, як гетьмановi Мазепi, нiчого  бiльше  й  не  треба.  Як
бачите, я собi не менший пан вiд  якого  там  короля  i  не  бiднiший  вiд
жодного з них, але для  iдењ  державноњ  i  заради  культури  Ївропейськоњ
зважуюся на гру, в котрiй можу втратити все".
   "Того нiколи не буде. Карло побiдник, Карло герой,  на  нього  дивиться
весь свiт".
   "А воЇнне щастя, отче ректоре? Невже ж Олександр Македонський, Ганнiбал
i ВалЇнштайн - це не героњ? А що сталося з  ними?  ,Еvеntus  Ьеlli  sеmper
dubius est'".
   Балакали по-латинськи, але так легко й живо, нiби це була  њх  спiльна,
рiдна мова. Один на другого дивилися з-пiд ока. Обидва мали за собою школу
й досвiд. ™зуњт балакав майже шепотом, але  так  виразно,  що  можна  було
кожний звук почути, зате не чулося того чуття, з  котрого  звуки  людськоњ
мови виходять i забарвлюються ним.
   "Ваша милiсть,- почав Їзуњт,- можуть  бути  впевненi,  що  нема  такого
аргументу, якого б я не вжив у користь милостi вашоњ, вважаючи  себе  його
милостi послом i адвокатом. Але ж признати годиться, що також  контрагенти
нашi не оставалися в боргу, њх контраргументи зневолювали мене з  офензиви
переходити в дефензиву. Але оружжя я  все-таки  не  склав  i  не  складаю,
сподiваючися, що ваша милiсть, як вельми досвiдчений  полiтик,  поступлять
дещо зi своњх постулатiв, деякi з них переведуть пiд рубрику  дезiдератiв,
противна сторона також пiде на компромiси i почин наш увiнчаЇться  успiхом
аd maiorem gloriam Dei, et magnificentiae vestrae".
   Гетьман глянув у хитрi очi свого гостя i заперечив головою:
   "Отче ректоре! На довгi торги  в  мене  часу  нема.  Земля  пiд  ногами
горить. ,Hannibal ante portas!' Як людина, начитана в iсториках грецьких i
римських, а також знаюча пiзнiшi  аннали  й  volumina  legum,  зрозумiЇте,
venerabilis pater, що  за  що-небудь  я  певноњ  теперiшностi  за  непевну
будучнiсть не промiняю. Краще живий  хорунжий,  нiж  умерший  сотник.  Моњ
бажання мiнiмальнi".
   "А максимальнi, милосте ваша?"
   "Максимальнi - це те, до чого безперечно всякий  народ  маЇ  природжене
право i чого певно, може  й  у  недалекiй  будучностi,  будуть  добиватися
освiдомленi одиницi i цiлi народи,- нiким i нiчим необмежена  воля...  Але
скажiть менi, яке становище Карла?"
   "Становище Карла?"
   "Так.. Його до мого проекту".
   ™зуњт зморщив чоло. Пiд напором того несподiваного запитання думка його
стала зi здвоЇною швидкiстю працювати.
   "Його милiсть Саrоlus rex, не  можу  затањти  правди,  рад  довести  до
згоди".
   "Рад. Ось i бачите. На  його  я  числю.  Сподiваюся,  що  цей  молодий,
генiальний чоловiк зрозумiЇ моЇ важке положення i не допустить  до  довгих
торгiв, котрi, як самi ви бачите, вести  дуже  важко  й  дуже  небезпечно.
Граюся з огнем, мiж мечами танцюю, як  сновида  по  покрiвлях  височезного
будинку ходжу. Один нерозважний крок i - все пропало..."
   "А релiгiйне питання?" - так само несподiвано спитався Їзуњт.
   Гетьман, не гаючись, вiдповiв:
   "Ви знаЇте, як я ставлюся до нього. Толеранцiя, отче  ректоре,  це  мiй
iдеал. Насильним ширенням якоњсь вiри i опресiЇю супротивникiв  релiгiйних
слави божоњ не умножимо. Середньовiчнi  практики  релiгiйного  питання  не
розв'язали, видно, треба вирiшувати його iншими способами, а саме свободою
слова й совiстi. Нехай духовнi, сповняючи пильно i совiсно своњ обов'язки,
воюють не мечем, а словом божим".
   "А якщо нам не дозволять сповняти своњх обов'язкiв?"
   "В державi,  котроњ  я  буду  головою,  насильства  нiкому  не  дозволю
чинити".

   * * *
   Пiзно в нiч продовжалася розмова в гетьмановiй вiдпочивальнi, а царськi
шпигуни, здалеку пiдглядаючи  за  його  мешканням,  дивувалися,  який  там
спокiй.
   "Мабуть,  Мазепа  дiйсно  хворий",казали,  вiдкладаючи  свою  працю  до
завтрiшньоњ днини.

ВIД'ѓЗД
   Нiби крiзь сито цiдився весняний теплий дощ.
   Дерева i корчi, повнi зеленого листя, понамокали й понависали i здалеку
виглядали, як стiжки, копицi сiна, як гори. Зi стрiх i  з  дахiв  спливала
струминками дощiвка. Вулицями шумiли потоки, забираючи з собою весь бруд i
нечистоту, нанесену кiньми й людьми.
   Одних i других було на таке мале мiстечко, як Жовква, аж забагато.
   Ще не свiтало. Без годинника годi було вгадати, яка тепер година,-  анi
нiч, нi день.
   Та хоч так рано, Жовква будилася  зi  сну.  Блимало  свiтло  по  хатах,
козаки напували коней, солдати прокльонами вiтали день.
   Нараз засурмлено в труби i заграли козацькi литаври. Вулицями, як тiнi,
помчали њздцi i побiгли пiшi. Мiщани виходили на ворота i до фiрток.
   "Бувайте здоровi! Не поминайте злом!"
   "ѓдьте здоровi, най вас Бог провадить!"
   Навiть до непрошених гостей привикнеш. Нарiкав, як прийшли,  i  жалуЇш,
коли вiдходять. Все-таки своњ люди, хоч i  з  таких  далеких  сторiн.  Тою
самою мовою говорять, так само Бога хвалять,козаки.
   I не одна дiвчина притулилася до вишнi в садочку, i  як  вишнею  вiтер,
так нею хитав жаль, i як з вишнi дощ, так з њњ  очей  на  траву  скапували
сльози... Поњде i, може, не побачаться бiльше. Така  велика  тая  Украњна,
такi непевнi часи! Як пес за возом, побiгла б за козацьким табором,-  куди
вiн, туди й вона; так не пускають. Тут батько  й  мати,  а  там  старшини.
Така-то вже нещаслива дiвоцька доля. I без  кохання  годi,  i  з  коханням
важко.
   Заграли дзвони й заревли на пiвнiч вiд мiста гармати.  Пролетiв  кiнний
козацький вiддiл i заторjхтiла ошклена карета.  Мешканцi  Жовкви  прожогом
метнулися з хат.
   "Гетьман њде! Гетьманi"
   Кланялися i повними смутку очима вiдпроваджали карету.
   Вiдколи гетьман до Жовкви прињхав, москалi трохи присмирнiли. Мiщани до
гетьманськоњ канцелярiњ жалуватися ходили,  i  гетьман  уймався  за  ними.
Декiлька солдатiв  таки  гостро  покарали,  вiдрiзуючи  вуха  й  носи  або
пропускаючи крiзь вербову алею чи там крiзь  шпiцрутени.  Якщо  жалоби  не
допомагали, то за покривдженими  жовкiвцями  ставали  њх  новi  знайомi  -
козаки. Щонайгiрших пакiсникiв закатруплено за мiстом так, що й дiйти було
годi, хто й коли це зробив.
   Тепер жовкiвцi поопускали  носи,  бо  њх  протектор  вертав  на  велику
Украњну.
   Гетьманський ридван котився на пiвнiч.
   Поруч гетьмана сидiв Ломиковський, навпроти Орлик.
   Ридван великий i вигiдний, як хата. Дорога нерiвна й болотиста,  ридван
хитався на ремiнних пасах i, нiби колиска, колисав њх до сну.
   Ломиковський позiхав, Орлик рукою загулював уста, щоб гетьман не бачив,
що вiн не виспався.
   На гетьманi не пiзнати втоми. На його блiдiм  обличчi  вицвiтали  легкi
рум'янцi, в кутиках уст тањлася злобна усмiшка, в очах огники грали.
   Як минули останню хату i  з  садкiв  вињхали  на  поле,  гетьман  рукою
показав налiво.
   Ломиковський i Орлик зирнули в вiкно. Кiлькасот сажнiв перед ними  щось
мрiло, суЇтилося, шумiло, нiби хмари, нiби  дими,  нiби  лiс  двигнувся  з
мiсця i йшов. Козацьким очам не важко було пiзнати - вiйсько!
   "Бачите, панове?"
   "Бачимо, милосте ваша!"
   "Москалi з почестями випроваджають мене".
   "I Танського полчани з ними".
   "Бо Танський до москалiв пристав. Пiдлабузнювався  свiтлiйшому,  гадав,
що мiд лизати пiде".
   "СкуштуЇ вiн  московського  меду!  -  завважив  Ломиковський.-  Я  тому
Танському здавна не вiрив".
   "Чимало таких. Але не гадаю, щоб вiн там великоњ слави зажив. Його полк
без дисциплiни. Не знаю, чи втримаЇ його в руках".
   "Додадуть 600 москалiв".
   "Почесний караул,-  i  гетьман  усмiхнувся.-  Хотiв  я  зразу  провчити
Танського i спротивитися. Але, гадаю собi, маЇ  хтось  iнший  пiд  команду
Сiнявського йти, так краще хай його посилають. Бо  треба  вам  знати,  хто
такий Сiнявський з Бережан. Пiзнав я чимало тих панiв i мушу  сказати,  що
Сiнявський не з кращих. Горда i пишна штука, а полководець з нього  такий,
як з мене архiмандрит".
   "Чому ж то вони таку нараду вашiй милостi роблять?"
   "ПитаЇте? Щоб заспокоњти розгнiваного гетьмана. Дурнi, дурнi!  Гадають,
що пiддурять мене... Мазепа обид не забуваЇ".
   Через поле в напрямi тоњ дороги, котрою посувався гетьманський  ридван,
скакало два њздцi. Один - на карому, другий - на гнiдому конi.
   Оба в зелених кафтанах з блискучими гудзиками; на ногах високi  чоботи,
на головах трикутнi капелюхи. З плечей  на  кiнськi  зади  спливали  довгi
плащi, наопашки вбранi.
   Старший через груди мав голубу ленту св. Андрея, i по тiм здалеку можна
було вгадати, що це свiтлiйший князь Меншиков. Не великий, не  товстий,  з
гарним, солодко всмiхненим обличчям, здалеку виглядав як хлопчик.  Усмiхом
гетьмана вiтав.
   Гетьман наказав здержати карету. Вилiз, а за ним Орлик i Ломиковський.
   ѓм подали коней. Гетьман ще не вспiв ускочити  в  сiдло,  як  до  нього
причвалав Меншиков, а за Меншиковим i той другий њздець, на гнiдому конi.
   Цей другий був хлопець лiт 16, високий i  худий,  з  вузькими  грудьми,
слаборозвитий. Лице його,  над  мiру  видовжене,  з  опуклим,  нерегулярно
збудованим лобом, виглядало старо й не гармонiзувало з рештою тiла. Жовте,
аж зеленкувате, робило вражiння тяжко схорованого i передчасно зв'яленого.
Довге, темне волосся, обмокле на дощi, безладно спускалося на комiр.
   Годi  було  подумати,  що  це  царевич  Олексiй,  син  Петра   i   його
престолонаслiдник. Не нагадував батька нi зверхнiм виглядом, нi доведенням
з людьми. Несмiливий, нiби перестрашений, викликував скорше милосердя, нiж
тую пошану, яка належалася будучому носителевi царського вiнця.
   Мазепа глянув на  царевича  i  йому  зробилося  жаль  того  нещасливого
хлопця. Пригадав собi його  трагедiю,  добру  маму  i  жорстокого  батька.
Батько маму насильно постриг у черницi. Син за мамою тужив.  Шукав  з  нею
стрiчi. За те батько покликав його в Жовкву, щоб покарати.
   I  гетьман  пiдскочив  конем  до  Олексiя.  Поздоровив  його.   Царевич
усмiхнувся якоюсь  лагiдною  i  сумною  усмiшкою,  вiд  котроњ  оживилося,
вiдмолодiло i покращало його негарне обличчя. Малi i круглi,  як  у  риби,
вуста  ворухнулися,  хотiли  щось  сказати,  але  нараз  здавили  в   собi
невимовленi слова i замовкли.
   Царевич побачив, що Меншиков хоче говорити. Меншиков почав:
   "Його  величество,  батюшка,  наш  наймилостивiший  цар  i  повелитель,
здоровить тебе, гетьмане Iване Степановичу, i бажаЇ тобi щасливоњ  дороги.
Молить Бога, щоб  ти  без  пригоди  вернув  додому,  де  на  тебе  чекають
великоважнi дiла. Пiд опiку вiддаЇ тобi  його  величество  Олексiя,  свого
сина".
   "Будь ласка, князю, передай його величеству царевi мою щиру  подяку  за
його великоцiнну пам'ять та за його добротливi побажання. Якщо Господь Бог
не вiдмовить менi  сил  i  здоров'я,  постараюся  сповнити  завдання,  яке
вкладаЇ в мене мiй важкий уряд, на  славу  Бога,  на  добро  народу  i  на
вдоволення царя. З великою утiхою приймаю до вiдома,  що  його  величество
цар довiрив менi свого сина, котрому я радо послужу як не чим другим,  так
своњм досвiдом старечим".
   Кажучи це, гетьман  поклонився  царевичевi,  а  той  ще  раз  жалiсливо
всмiхнувся i насилу зважився вимовити одне тiльки "Спасiбо!"
   "А  тобi,  свiтлiйший  князю,-   говорив   гетьман,   повертаючись   до
Меншикова,- щиро дякую, що потрудився нинi i трудишся  не  раз  ради  моЇњ
маловажноњ для тебе персони. Не знаю, як дякувать тобi!"
   Меншиков зрозумiв легку iронiю, що окривалася в  тiм  комплiментi,  але
вдав, нiби вiн гетьмановi слова приймаЇ щиро до  серця.  Повернув  коня  i
разом з царевичем, Мазепою, Ломиковським i Орликом  пiд'њхав  до  вiйська,
котре уставилося чотирикутниками на лугах i нивах, не  жалуючи  нi  гарноњ
трави, нi зеленого збiжжя, що  пропадало  пiд  кiнськими  копитами  i  пiд
вояцькими чобiтьми.
   Козаки стояли  по  серединi,  москалi  по  боках;  ззаду,  пiд  лiском,
декiлька гармат.
   Гетьман глянув i погадав собi: "Беруть  наших  у  клiщi.  Гадають  цiлу
Украњну такими клiщами здавити".
   Козаки  стояли  свобiднiше.  Тiльки  переднi  з  них  мали   одностроњ,
темно-синi чемерки i шапки круглоњ форми. А там попадалися одяги,  рiзного
крою i цвiту. Видно, що полк був недавнiй i не добре ще зорганiзований.
   Москалi були в довгих темно-зелених  кафтанах  з  червоними  вiдлогами,
однi - в камашах, а iншi - в чоботях високих, добре вимащених. У всiх були
довгi "скалковi фузiњ".
   З трикутних капелюхiв трьома струминками спливала цюрком  дощiвка.  Дощ
розмочив муку, котрою вони обсипали були своЇ довге волосся, i на  кафтани
стiкало з нього щось подiбне до рiдкорозчиненого тiста.
   Гетьман перењхав попри фронт i покликав до себе Танського.
   "Полковнику Танський!"
   "Слухаю вашоњ милостi!"
   "Пiд чињм ти регiментом стоњш?"
   Танський  здивовано  глянув,  але  подумав  хвилину  i  вiдповiв:  "Пiд
регiментом його милостi гетьмана Iвана Степановича Мазепи".
   "Пам'ятай же, бо в тебе, як бачиться менi, не дуже крiпка пам'ять!"
   Не дожидаючи вiдповiдi, гетьман махнув  на  прощання  булавою,  вiйсько
вiдповiло голосним криком,  в  котрому  годi  було  дослухатися  слiв,  бо
москалi одне кричали, а козаки iнше, i гетьман, попрощавшись з Меншиковим,
повернув у свою карету.
   Меншиков повернув конем до вiйська, а Ломиковський i  царевич  подались
до того вiддiлу, що супроводжав гетьмана.
   Орлик њхав бiля гетьмановоњ карети.
   "Пилипе,- говорив до нього через вiкно гетьман,- уважай на  Олексiя.  Я
його навмисне не попросив до своЇњ карети, хоч дощ i  хоч  жаль  менi,  що
змокне хлопчисько".
   "Вiн дiйсно нужденне виглядаЇ. Нiби жалiЇться кожному: miser et  pauper
sum".
   "Бачиш? Навiть сином царя невелике-то щастя бути".
   Дощ-капусняк накрапав чимраз густiше. Орлик поставив  комiр  вiд  своЇњ
довгоњ непромокаючоњ бурки.
   "А не запросив я царевича до  своЇњ  карети  раз  тому,-  говорив  далi
гетьман,- бо знаю, що цар того не любить; вiн хоче, щоб  син  привикав  до
воЇнних трудiв, а по-друге,- тут Мазепа  притишив  свiй  голос,-  бо  менi
треба  буде  повернути  незабаром  убiк  та  поступити  до  одного  двора.
РозумiЇш?"
   "Розумiю, милосте ваша. Значиться, треба робити так, щоб  царевич  того
не зауважив".
   "Не iнакше".
   "А якщо вiн спитаЇться, де подiлася вашоњ милостi карета?"
   "Так скажеш тодi, що гетьман поњхав iншим  трохи  дальшим  шляхом,  але
кращим i для важкоњ карети певнiшим, i що пiд вечiр нажене вас".
   Орлик дивувався, як то скоро й легко приходять гетьмановi усякi викрути
на гадку.
   Якраз тодi царевич минав гетьманову карету, бо  Меншиков  завернув  був
його на хвилину з дороги (мабуть, якiсь тайнi iнструкцiњ давав).
   Мазепа оком знавця обкинув худорляву стать царевича, що творила сильний
контраст до гарного, рослого i здорового коня.
   "Пiвтора нещастя,- сказав, похитуючи головою.- Але на  конi  сидить  не
найгiрше. Тiльки, мабуть, йому i байдуже, чи це кiнь, чи корова".
   "Царевичевi, мабуть, цiлий свiт байдужий",- потвердив Орлик.
   "Того сказати не можна. Вiн тiльки iншими очима дивиться на свiт".
   "Це люди з двох iнших планет".
   "Але сонце для обох - Росiя".
   Орлик задумався. Нараз, повертаючися до гетьмана, сказав:
   "У нас багато таких, що свого сонця не бачать".
   "Залiнивi,- вiдповiв гетьман,- щоб дивитися на нього. У звiрят,  якi  в
печерах живуть, заникають очi. Так i в них. Нехай собi сонце свiтить  десь
там у полi, њм до нього байдуже".
   Карета перехилилася вбiк i  мало  не  перевернулася.  Машталiр  здержав
конi. В'њхали у велику баюру.
   Гетьман озвався до Орлика:
   "Нема нiчого злого, щоб на добре не  вийшло.  Кажи  Ломиковському,  хай
бере задню сторожу вперед i хай цiла валка њде. Нам  доведеться  польовими
,дорогами об'њздити це прокляте болото. РозумiЇш?"
   "Розумiю, милосте ваша".
   Орлик рушив конем. Гетьманська карета постояла  хвилину,  а  коли  цiла
валка, до останнього козака, сховалася в лiсi, машталiр  повернув  кiньми,
вињхав на польову дорiжку i пiгнав до села, що лежало в придолинку,  помiж
гайками. Перед селом, у великому саду, стояв двiр княгинi Дольськоњ.
   Веснянi роботи скiнченi, до того дощ, людей не видно було. Гетьманський
ридван котився помiж двiрськими ланами i незамiтно, бiчною брамою,  зањхав
перед кам'янi сходи  старосвiтського,  недбало  утриманого  двора.  Видно,
властителька не дуже то добре хазяйнуЇ i зайвого гроша на обнову палати не
маЇ. "Чи не схоче знов позичити в мене? - погадав собi гетьман.- Га, що ж?
Кум кумi рад... Як попросить, то дам. СприяЇ менi тая гарна паня".
   Гетьмановi хотiлося пiсля побуту в Жовквi, де вiн  мало  що  не  кожноњ
днини зустрiчався то з царем, то з Меншиковим, то з обома нараз, про iнших
москалiв i не згадуючи, хотiлося йому тепер яку  годину-двi  побалакати  з
гарною i умною княгинею, котра так живо нагадувала  йому  тую  двiрську  й
великопанську атмосферу, до якоњ вiн вiд дитини привик.
   Був це iнший свiт, неподiбний до того, в якому  переживав  цар  i  яким
гадав ущасливити своњх землякiв -  i  неземлякiв,  котрих  вiн  сподiвався
все-таки зробити колись земляками. Всяке насильство  будить  у  культурнiй
людинi протест i охоту  боротися  з  нею,  таку  реакцiю  почував  у  собi
гетьман, про полiтичнi його плани навiть не згадуючи. Вони були  природним
випливом тiЇњ стихiйноњ реакцiњ, а заразом скрiпляли њњ.
   Без насильства не збудуЇш i не перетвориш  держави.  Це  ясно.  Насилуй
собi своњх людей - але  яке  тобi  дiло  до  нас?  Ми  ж  iнший  народ,  i
насильство твоЇ над нами стократ гiрше й кари гiднiше, бо воно  знущаЇться
над нашим почуттям нацiональним. За нами найсвятiше право  боронитися,  не
перебираючи в способах, як борониться всяка твар в природi,  щоб  зберегти
свiй рiд  i  гатунок.  Яке  дiло  Украњнi,  що  ти  хочеш  утворити  нову,
московську державу?
   Княгиня Дольська розумiЇ тi гадки  й  почування,  вона  сприяЇ  не  лиш
гетьмановi, але й Украњнi, i тому вiн радо побалакаЇ з нею, бо  зi  своњми
все ще боњться говорити щиро, все ще не хоче розкрити  карт.  З  Дольською
безпечно.

   * * *
   На жаль, гетьман завiвся у своњх сподiваннях.
   Двiр був майже пустий. Привiтав його старий служка й попросив до  зали,
в  якiй  гетьман  побачив  якогось  шляхтича,  химерного  чоловiчка,   що,
здавалося, навiть у кунтушi добре ходити не вмiв. Анi вильотiв вправно  не
закине, нi вуса не пiдкрутить з фантазiЇю, тiльки дурнувате пiдсмiхаЇться.
   "Ваша милiсть, пан гетьман, не пригадують собi мене?" - питаЇ.
   Гетьман уважно глянув на шляхтича:
   "Не тямлю, щоб я мав приЇмнiсть стрiчатися з вами".
   "А я мав честь  бути  представленим  вашiй  ясновельможностi.  Я  отець
Августин, тринiтарського ордену чернець, вашоњ милостi  покiрний  слуга  i
пiднiжок".
   "Ви - отець Августин? Нi, жартуЇте, добродiю. Я вже  всiлякий  маскарад
видав, але щоби хто мiг перекинутися з умного тринiтарiя в  придуркуватого
шляхтича, того я ще не бачив".
   Отця Августина нiби хто медом помастив.
   "А все ж  таки  я,  simplex  servus  Dei,  не  хто  другий,  лиш  отець
Августин",- вiдповiв i подав условлений знак, по якiм про еrrоr in реrsona
i мови не могло бути.
   Вiд отця тринiтарiя довiдався гетьман,  що  княгиня  сподiвалася  його,
гетьмана, але не нинi, так i поњхала кудись, i що коли б  навiть  пiсланця
по нењ зараз пустити, то що лиш завтра, пiд вечiр,  можна  би  сподiватися
њњ. А що гетьман мусiв за яку годину-двi њхати далi, щоб ще  перед  нiчкою
наздогнати царевича Олексiя, так треба було i без  княгинi  прийняти  звiт
тринiтарiя з поњздки до короля Карла.
   Звiт цей не вiдбiгав далеко вiд того, що привiз Залевський,  вони  нiби
порозумiлися, щоб  виторгувати  дещо  вiд  гетьмана  в  користь  Польщi  i
католицизму.
   Гетьман дав тринiтарiЇвi таку  саму  вiдповiдь,  як  i  Залевському,  i
просив його, як тiльки княгиня повернеться, порозумiтися з нею  i  ще  раз
поњхати до Карла.
   Чернець дуже уважно вислухав гетьмана, нiби кожне слово  його  карбував
собi в думцi, а тодi, перепрошуючи i застерiгаючись на всi боки, натякнув,
що поњздка така коштуЇ силу грошей, котрих, на жаль, анi в  нього,  анi  в
княгинi немаЇ:
   "Княгиня вже й своњ  дорогоцiннi  брильянти  заставила,  i  тепер  вона
турбуЇться, яким би то способом викупити њх, щоб не пропали".
   "Грiш - рiч набута,-  вiдповiв  гетьман.-  Щоб  ми  здоровi  були,  для
доброго дiла не пожалiЇмо м а м о н и".
   А в душi погадав собi: яка то сила в тiй марнiй мамонi!
   Без нењ вiн зданий був би на ласку й неласку царя.  Як  багато  грошей,
тодi й пан хороший, а без гроша дурна i наймудрiша голова.
   Чернець згорнув дукати, подякував i запевнив, що в нього  тепер  другоњ
гадки немаЇ, крiм тiЇњ одноњ, якби-то найкраще послужити його милостi пану
гетьмановi. Гетьман  подякував  за  тую  дбайливу  прихильнiсть  i  просив
поздоровити княгиню.
   "ѓњ  милiсть,  княгиня,  вельми  високо  собi   цiнить   знайомство   i
приятельськi стосунки з ясновельможним паном гетьманом, об його душевнiй ф
о р м а ц i њ i благородного ума е к с ц е л Ї н т н i й е д у к а ц i њ ,
висловлюючися заЇдно з найбiльшою реверенцiЇю".
   "Не з бiльшою, нiж я про њњ милiсть, княгиню".
   "ѓњ  милiсть  княгиня  будуть   дуже   болiти,   що   не   бачилися   з
ясновельможнiстю вашою".
   "Не менше болiю я, що не бачив княгинi".

   * * *
   Гетьман розпрощався, i непочемний шляхтич вiдпровадив його до карети  з
тою самою нiбито дурнуватою усмiшкою, з якою перед годиною привiтав  його,
а яку звичайно носять на своњх  тупих  i  безвиразних  обличчях  пiдупавшi
панки та  всiлякi  збiднiлi  свояки-резiстенти,  що  тримаються  клямок  з
пiвмискiв повних на дворах, поки що  не  цiлком  ще  пiдупавших  i  тiльки
повiльно  й  незамiтно  падаючих  у  низ  своњх  високих   i   добротливих
протекторiв.
   "Цей vеnеrаbilis раtеr роль свою граЇ summa cum laude,- думав  гетьман,
вiддаючи себе в обiйми м'яко вистеленого нутра своЇњ карети.- Такий артист
варт доброњ заплати. Нашi ченцi  не  менше  хитрi  вiд  усяких  Їзуњтiв  i
тринiтарiњв, але потрiбноњ е д у к а ц i  њ  не  мають.  Доказ  -  iсторiњ
доносiв на Мазепу". ПО ДОРОЗI
   Дорога була безпечна, бо перед вињздом гетьмана з Жовкви перейшла  туди
його передня сторожа i очистила старанно всi ходи й переходи, всi шляхи  i
стежки вiд усякого пiдозрiлого  й  ненадiйного  елемента.  До  того  день,
кiлька здорових i добре озброЇних гайдукiв - можна було њхати безпечно.
   Дощ уйнявся, веснянi хмари розвiвалися, як дими по битвi, молода зелень
аж хапала за очi.
   Гетьман жалував, що не застав княгинi.  Все  воно  краще  мати  дiло  з
панею, нiж з њњ служкою, хоч би навiть з таким хитрим i дотепним, як отсей
тринiтарiй.
   Мудра княгиня Дольська! ВмiЇ вона пiдiбрати вiдповiдних людей,  грачiв,
не партачiв. Можна бути певним, що њњ посли не пошиються в осли,  дiла  не
попсують.
   Гетьман був рад, що вигляди на новий союз Украњни зi ШвецiЇю  прибирали
конкретнi i кориснi форми. Останнiй побут з царем i  Меншиковим  у  Жовквi
впевнив його, що з Москвою не зањдеш далi, нiж до  чорта  в  зуби.  Петро,
навiть побитий, буде ще для Украњни ворогом дуже небезпечним. У нього  вже
нинi вiйська поверх сто тисяч (крiм  козацтва).  Правда,  що  воно  ще  не
добре, не рiвня знаменитiй армiњ шведськiй, але все ж таки куди краще  вiд
давнього,  котре  анi  оружжя  доброго  не  мало,  анi  бойовим  духом  не
вiдзначалося. "Нъть попеченiя о томъ, чтобьi непрiятеля убить, одна забота
- какъ бы домой  поскоръе",-  писав  про  московське  вiйсько  московський
чоловiк Посошков. "Дай Богъ великому государю служить, а саблю изъ  ноженъ
не вынимать!" - це було бажання пересiчного московського лицаря.
   I тепер  ще  дух  московськоњ  армiњ  не  пiднявся  високо,  але  Петро
переводить реформу, котра згодом i духа зреформуЇ.. Вояка даЇ не земля,  а
чоловiк, бойовий вишкiл кращаЇ, дисциплiна поправляЇться,  воруження  теж,
мобiлiзацiя справнiша, устрiй "тила" вiдповiднiший. За лiт кiлька у  нього
буде 200 тисяч справного i  карного,  на  заграничний  лад  вишколеного  i
зоруженого вiйська. I що тодi станеться з Украњною? Що значитимуть супроти
цiЇњ бойовоњ сили нашi смiливi i хоробрi,  але  мало  карнi  полки,  котрi
своњх виборних i всяких других прав нiяк позбутися не хочуть?
   Гетьман чув, що це, мабуть, останнiй момент, коли  ще  можна  врятувати
загрожену автономiю Украњни, а властиво останки тiЇњ. Прогавиш цю нагоду -
i вона вдруге не верне. Украњну поневолять, а там i винародовлять њњ.
   Усi подiњ, воЇннi й полiтичнi, усякi порахунки, економiчнi й культурнi,
публичнi й особистi, з непереможною силою штовхали Мазепу в обiйми  нового
союзника.
   Як чоловiк освiчений, i з книжок, i з досвiду  вчений,  вiн  бачив  усю
небезпеку такого полiтичного кроку, не запалювався, як молодик,  не  дурив
себе надто великими сподiваннями,  лише  обережно,  розглядаючись  на  всi
сторони, йшов вперед до намiченоњ цiлi,  не  зриваючи  поки  що  за  собою
мостiв, бо, може, ще доведеться ними назад переходити рiчку.
   Глухо й без туркоту котилася його карета по болотистих шляхах  Украњни,
наздоганяючи  гнiдого  ОлексiЇвого  коня,  але  сто  разiв  швидше   буяла
гетьманова думка полiтичними  дорогами  й  дипломатичними  стежками  цiлоњ
™вропи, шукаючи ратунку i захисту для  великоњ  i  важкоњ  до  переведення
iдењ.
   Нараз карета стала. Зупинилася також гетьманова думка.
   "Що там такого? Нам спiшно!" - спитав гетьман.
   Йому вiдповiли, що чоловiк якийсь лежить поперек дороги.
   За хвилину побачив крiзь склянi дверi карети,  як  гайдуки  тягнули  за
руки й ноги щось подiбне до чоловiка, але так пошарпаного й окервавленого,
що годi було в ньому доглянутися образу й подобi я божого.
   ПризвичаЇний у вiйнах до подiбних i до гiрших ще образiв в часi миру не
любив њх i гидився ними, тому, не гаючись i не зважаючи на  болото,  вилiз
iз своЇњ карети i пiдступив до трупа.
   По останках одежi впiзнав шведського жовнiра. Головних нарисiв драми не
важко було догадатися. Москалi, а  може,  й  нашi  на  московськiй  службi
провадили  туди  шведських  бранцiв.  Як  звичайно,  знущалися  над  ними.
Скатованих i знесилених до краю залишали безсердечно на шляху - на  поталу
диким звiрям i  хижiй  птицi.  Мабуть,  це  один  iз  отих  безталанних...
Молодий, фiзично слабо розвитий,  з  малими  руками,  походив,  мабуть,  з
панськоњ або iнтелiгентноњ родини. Може, який одинак, цiла надiя батька  й
мами? Може, ще й тепер балакають про нього, дивляться на квiтучi дерева й,
повертаючись очима на далекий схiд, питаються: "Де вiн тепер, що робить  i
коли верне до нас?" А  вiн,  отсе  сподiвання,  цей  дорогоцiнний  предмет
турботи й туги, нiби зужита й до нiчого вже не  пригожа  ганчiрка,  лежить
поперек дороги в болотi i в кровi. Можна його перењхати возом,  стратувати
кiньми, згноњти - нiхто й словечка не скаже. Це ж - ворог!
   Гайдуки витягнули шведа на поле, зложили йому руки  навхрест  i  хотiли
очi   хустиною   накрити,   поручаючи   його   опiцi    вiрлiв-братiв    i
вовкiв-сiроманцiв. I це вже самаритянська прислуга, бо такi тепер часи, що
з живими не панькаються багато, а про трупи нема що й казати!
   Але гетьман був другоњ гадки. Його зворушив трагiчний кiнець невiдомого
лицаря, що з хоробрим своњм королем пiшов по славу, а зайшов в  украњнське
болото.
   "Вирийте яму й поховайте його. Це товариська повиннiсть! Кожного з  нас
може такий конець стрiнути".
   Швед нiби те вчув i - стрепенувся... Конав чи до притомностi приходив?
   Гетьман казав чутити його i забрав з собою.
   Щоб там з полiтичного союзу i не вийшло, вiн людський союз заключив  iз
шведом.
   "Як видужаЇ, може, менi придасться",- погадав собi.
   Думки його все ще рiзними шляхами блукали, але в душi впевнений був, що
дiло вирiшене,- колесо нашоњ iсторiњ повернеться у  другий  бiк.  Годi  цю
змiну спинити. Всi сили спричинюють њњ.
   Тривожили  гетьмана  два  питання.  Як  згуртувати  козацьке   вiйсько,
розкинене по всьому сходу ™вропи, i яке становище займуть старшини?
   Здоганяючи царевича, вiн роздумував над ними.
   Вiйська в нього було доволi, щоб, перекидуючи його нагло на бiк  Карла,
тим самим вирiшити вiйну. Але ж бiда, що вiйсько це не вкупi i не пiд його
рукою: воно в Биховi, в Польщi, на Волинi,  в  Казанi,  скрiзь.  Цар  нiби
навмисне вiдриваЇ козацькi полки вiд гетьмана i перемiшуЇ  њх  зi  своњми.
Гетьман повсякчасно тремтить, що вiд нього нових полкiв зажадають i  знову
њх пiшлють Бог вiсть куди, аж оставлять його, нiби  вождя,  без  армiњ,  з
одною тiльки i то, може, нечисленною прибiчною сторожею.
   Переходити до Карла з малими  силами,  а  потiм  боротися  проти  своњх
власних полкiв, котрi вiн залишить  на  сторонi  Петра,  наражаючи  њх,  з
одного боку, на шведськi кулi, а з другого - на  помсту  й  переслiдування
царя,- це надто прикро, це прямо неможливо для нього.
   I Мазепа ще раз  розглядаЇ  справу,  шукаючи  якогось  виходу.  Одинока
можлива розв'язка цього питання-спрямувати вiйну на пiвнiчний захiд  i  на
Украњнi дiстати свобiдну руку до концентрацiњ вiйська i до переходу.
   Так само не вирiшене друге питання - становище старшин.  Гетьман  знаЇ,
що не всi вони пiдуть слiпо за ним, здаючись на  його  розум  i  характер.
Будуть такi, що в даний мент скажуть: вiльно гетьмановi зрадити царя,  так
вiльно й нам зраджувати гетьмана. Вони забудуть, що зрада зрадi не  рiвна,
шукатимуть викруту, щоб виправдати себе. Вирiшить це питання  не  iдея,  а
приватна охота не втратити зарiбку.
   В осередку того типу старшин являЇться Кочубей.
   Гетьман чуЇ,  як  зловiщо  звучить  це  татарське  iм'я.  Вiд  Кочубењв
прийдеться ще багато лиха зазнати. Нiчого доброго вiд них вiн  не  зазнав,
але  якщо  Любов  Хведорiвна  загрозить  дiлу,  о,  тодi   вiн   поступить
безпощадно. Здавить, сторощить, змете...
   А Мотря?..
   "Бiдна, бiдна Мотря!.."
   Гетьманська карета пiд'њздила до якогось села,  в  котрiм  слiдний  був
незвичайний рух. Ранком перейшли туди москалi з шведськими бранцями, а пiд
вечiр надтягнув гетьманський вiддiл з царевичем.
   Селяни не заспокоњлися ще пiсля першоњ гостини, а вже њм других  гостей
доводиться вiтати. Село виснажене до  краю,  не  село,  а  прямо  декiлька
осель, обдертих, поруйнованих, пограбованих, кинених серед шляху на глум i
на знущання долi. Нi затишних садiв, нi свiжо  вибiлених  стiн,  нi  гарно
вбраних дiвчат, нi веселих дiтей - все сiре, обдерте,  сумне,  хоч  кругом
так зелено, пахучо i надiйно.
   Тiльки липами висаджена алея, поки що сокирою  ще  не  ткнута,  показуЇ
напрямок до панського двора. ПишаЇться вiн  на  горбочку  серед  тiнистого
саду.
   Гетьманська карета скручуЇ в липову алею. НЕСПОДIВАНИЙ ГIСТЬ
   "Тiточко!  Пощо  пригадувати  минуле?  Залишiм  це   питання.   Давайте
турбуватися живим!"
   "Не все, що пройшло, те вже й вiдгуло. Не раз минуле  вiд  теперiшнього
живiше. Я мерцiв не викликую з гробу, про живих нагадую тобi. Вони люблять
тебе, Мотре. Тужать за тобою, добра тобi бажають".
   "Хто такий?"
   "Хоч би перший Чуйкевич".
   "Чуйкевич?" - I Мотря тiльки рукою махнула...
   Вони сидiли в городi пiд  великою  липою,  над  котрою,  нiби  невидима
музика, бринiло безлiч комах.
   ПополуднЇ було  погiдне  i  тепле,  аж  душне,  тою  томлячою  весняною
задухою, коли родючу силу землi почуваЇться так, як нiколи.
   "Буйнi сего року трави",- зауважила Мотря.
   "I збiжжя, славити Бога, гарнi. Кажуть, давно не було такого  врожаю",-
додала Марiя Хведорiвна.
   "Де кум, де коровай. Куди там жнива,  тiтусю!  Ще  й  веснянi  бурi  не
прошумiли".
   "Вiдверни њх, Господи, вiд нас! - А подумавши хвилину, Марiя Хведорiвна
запитала: - Не скучно тобi, Мотре?"
   "Менi? Чи не скучно? Нi, тiтусю".
   "Сидимо вдвiйку, як черницi, безвихiдно й безвињздно. Зимою  снiги  нас
задувають, весною сади зеленими мурами замикають, свiта божого не  бачимо.
Менi-то нiчого, бо я стара, чого менi бiльш захочувати? Але  тобi,  Мотре!
Тобi якраз пора жити, втiшатися i впиватися насолодою життя".
   "Я щастям п'яна, така п'яна, що й протвережуватися не хочу".
   "Дуриш себе".
   "ѓй-Богу, не дурю,  тiтусю.  Гляньте,  яка  кругом  краса.  Як  зелено,
цвiтисто, пахучо. ПригадуЇться казка про заворожену царiвну".
   "Тiльки царевич не прињжджаЇ, дитино".
   "Не викликуйте вовка з лiсу. Прињхав би i попсував би менi мiй райок".
   "Не вiк так раювати, дитино. Годi Мотрi Кочубењвнi в тому  безлюддi  до
сивоњ коси сидiти. Бачу, тобi все ще Бахмач не вивiтривсь iз голови".
   "Не знаю. А невже ж це погано? Ох, коли б ви,  тiтусю,  знали,  як  там
гарно було, коли б ви знали!"
   "То не починала б тiЇњ розмови, правда?"
   "Не по-чи-на-ли б".
   "А все ж таки почала я њњ i не раз пiчну, бо  жалiю  тебе.  Жалiю  таку
пишну вроду i таку добру душу. Чому ти не маЇш бути щасливою, як другi?"
   "Бо я не така, як другi, тому й щастя моЇ iнше.  Не  для  всякого  таке
саме щастя".
   "А яке ж воно для тебе?"
   "Таке, як я пережила, тiтусю. Iншого й не бажаю".
   "Себто тобi тепер хоч у черницi?"
   "Чого це зараз у черницi? Невже ж i в широкому  свiтi  не  можна  добре
свiй вiк пережити? Чесно, корисно, навiть славно. ГадаЇте, що я тут, у тiй
самотинi, скучаю?"
   "Як же й не скучати, Мотре?"
   "Отже, бачите, що нi. Цiкавлюся, що  робиться  в  свiтi,  а  як  вiсток
нiзвiдки  нема,  пiклуюся  городом,  садком,  господарством.  Iнодi  Любов
Хведорiвна, як буря, налетить,  наробить  гармидеру,  весь  двiр  стурбуЇ,
догори дном переверне, а як вiд'њде, то знову маЇш  роботу,  заки  все  на
своЇ мiсце повернеш. I так якось воно живеться, щоб далi,  щоб  з  дня  на
день, поки не станеться щось нового".
   "ГадаЇш?"
   "Вiрю, тiтусю".
   Вона стала, випрямилася i, вдивляючись понад верховiття садiв, казала:
   "Принишкла земля, причањлася, зриву жде.  I  вiн  буде,  великий  зрив,
диводив, Апокалiпса святого Iвана. ГадаЇте,  я  п'яна?  Нi,  я  безталанна
силою духа, котрий невiдомого слуха i, крiзь мале й ледаче, величне бачить
i втiшаЇться, а вам ввижаЇться, немов то Мотря плаче".
   Притулилася  до  Марiњ  Хведорiвни,  як  колись  дiвчинкою  малою,   i,
пiдводячи своњ великi, нiби здивованi очi на њњ  тихi,  принишклi  зiницi,
впевняла њњ, що Мотрi добре, спокiйно, весело  i  що  вона  другого  життя
навiть не бажаЇ.
   Але Марiя Хведорiвна перечила головою. Казала, що не йме Мотрi вiри, що
Мотря скриваЇ свою тугу перед нею, ставлячи вродженi гордощi вище власного
щастя:
   "А так робити не годиться. Чоловiк раз живе на свiтi. Раз вiн  молодий,
одною весною цвiте. А там гаряче лiто, i сльотлива  осiнь,  i  довга  бiла
зима. От що! Не марнуй життя свого, Мотре!"
   "Спокiйнi будьте, тiтусю! Безслiдно зi свiту не зiйду. Не знаю, якi  тi
слiди остануться за мною, але я чую, що по хмарах не ходжу. Я не метелик i
не птаха, тето, я людина, дивна й химерна, але людина!"
   "Яке ж те життя, без мужа i дiтей? Досить одноњ сивоњ коси в родi".
   "Може, й менi доведеться посивiти зарання - га, що ж  велике  дiло!  Що
там тiло, щоб серце не змiлiло... ЗнаЇте, тiтусю, iнодi  менi  так  важко,
так важко, що й виповiсти не вмiю. Жаль  батька,  мами,  вас,  себе,  всiх
жаль. Чому ми не такi щасливi, як могли б бути при наших маЇтках i урядах,
чому ми однi другим затроюЇмо життя?"
   "А Чуйкевича тобi не жаль?" - спитала нараз тiтка.
   "I Чуйкевича iнодi жаль, але це лиш хвилина. Бо зараз погадаю собi,  що
Ї куди бiльше горя на свiтi, що  кервавиться  земля,  що  пропадаЇ  добро,
слава, що, значиться, треба  забути  про  себе,  про  своЇ  мале  горе,  а
турбуватися великим, не треба щастя загребущими  руками  тiльки  для  себе
горнути, бо хто зна, чи воно щастя. Нагорнули моњ батьки всякого добра,  i
невже ж вони щасливi?"
   Сонце сховалося за двiр i з-поза бiлих стiн сипало золотом на  Мотрю  i
на тiтку. Мотрi голова в золотiм сяйвi горiла, як на образах святi.  Темна
стать Марiњ Хведорiвни помiтно виступала  на  тому  золотистому  пiдкладi,
нiби iкона. Дерева тулилися до себе як у любовному  захопленню,  трава  аж
клалася, немов сонце гладило њњ теплою долонею, i вона пестилася.
   "За той час, як ми балакаЇмо, тiтусю, не одна квiтка розцвiлася. От хоч
би й косатиння отсе. Перше тiльки пупляхи стирчали, а тепер, дивiть,  який
гарний квiт".
   Марiя Хведорiвна глянула й перехрестилася:
   "ДякуЇмо тобi, Господи великий, за тую красу i за те добро, що  зсипаЇш
його на свiт, звеселяючи ним нашi негiднi очi. Прости  i  не  гнiвайся  на
нас, що не вмiЇмо вживати твого найбiльшого дару, дару життя".
   Заскрипiли ворiтця i почулося, як хтось до  двора  пiшов,  побренькуючи
шаблею i острогами.
   "Хто це?"
   "Хтось чужий, бо лаяли собаки".
   "Та, мабуть, i не зовсiм чужий, бо скоро уйнялися".
   "Побачимо".
   Так гарно було в городi в це тепле весняне пiдвечiр'я, що не  спiшилися
в хату. Коли хтось чужий, так прислуга покличе.
   Але замiсть прислуги побачили козака, що пройшов двiр i виходив до  них
дверми вiд городу.
   Марiя Хведорiвна руку над очi поклала i крикнула:
   "Чуйкевич!"
   В њњ голосi чути було радiсть, бiльшу вiд тоњ, з якою вiтають звичайних
гостей навiть на хуторi, де скучно за людьми.
   Мотря не рушалася з мiсця.
   Свiжо виструганою стежкою з двора пiд крислату липу йшов  козак.  Лiвою
рукою пiдтримував криву шаблю, правою шапку знiмав. Пiдступивши  до  жiнок
на крокiв три-чотири, шапкою до землi доторкнувся i за пояс њњ уткнув.
   "Доземний  поклiн,  милостi  вашiй,  МарiЇ  Хведорiвно,  i  вам,  Мотре
Василiвно!" - промовив рiзко, але чути було, що голос його злегка тремтiв,
нiби ломився, не знаючи, яка вiдповiдь полетить йому назустрiч.
   Марiя Хведорiвна встала й простягнула руку до нього:
   "Слихом слихати, видом видати, бачиш, Мотре, якого гостя Бог нам принiс
до хати".
   Чуйкевич поцiлував руку Марiњ Хведорiвни,  а  вона  поцiлувала  його  в
голову, як сина.
   Гiсть до панночки пiдступив. Дзеленькнув острогами  i  буйною  чуприною
потряс.
   "Давно не  бачилися  -  витай!"-сказала  Мотря  i  теж  руку  до  нього
простягнула.
   Взяв, потримав i до уст пiднiс: - "Чи вiльно?"
   Мотря подивилася на нього: "У вас у столицi такi дивнi  звичањ,  що  я,
селюшка, навiть вiдповiсти на таке питання не вмiю. Вiтаю тебе. Сiдай.  Ти
з дороги. Конем чи возом? Здалеку чи близька?"
   "Вiд гетьмана лист до генерального суддi возив, а, вертаючи, до  вашого
хутора заскочив. Подивлюся, гадаю собi, як њх Господь милуЇ, чи здоровi".
   "I добре зробив,- озвалася тiтка,- а то б я тебе  i  знати  не  хотiла.
Спiшно чи заночуЇш у вас?"
   "Тепер такi часи, що спiшитися треба, але й не заночувати теж годi".
   "Так же й кажи. ЗаночуЇш, значиться, у нас. Розважиш нас.  СкучаЇмо  за
добрими людьми".
   "Мотря Василiвна теж?"
   "Казала я тобi, що двiрських розмов провадити не вмiю".
   "Бодай би вас Бог милував,вмiшалася Марiя Хведорiвна.-  Старi  знайомi,
давно  не  бачилися,  знаю,   що   втiшилися   собою   i   перемовляються,
пустомельствують,  Бог  вiсть  нащо  й  пощо!  Киньте  геть  таку   погану
поведiнку, подайте собi руки i будьте добрими  приятелями.  Принеси  собi,
Iване, стiлець,- ось вiн там, пiд деревом, бачиш? - i сiдай з нами".
   Чуйкевич послухав.
   "Так. Але чого це ти так вiдсуваЇшся вiд  мене,  мов  чужий!  Не  вкушу
тебе, не бiйся".
   Чуйкевич присунувся ближче.
   "От тепер-то я й можу  надивитися  на  тебе.  Славити  Бога,  здоровий.
Вирiвнявся i споважнiв".
   "Краще кажiть, що постарiв. Вже й сивi волоски попадаються".
   "Не зi  старостi.  Такий  рiд,  що  сивiЇ  скоро.  А  до  того  й  часи
клопотливi. Звiдки ж ти тепер? Розказуй!"
   "Здалеку, шановна МарiЇ Хведорiвно, з самого КиЇва".
   "Що ж там гетьман?"
   Чуйкевич сподiвався такого питання, бо воно в повiтрi висiло  i  кожний
при всякiй зустрiчi питався його, що гетьман? Але не сподiвався  Чуйкевич,
що це питання так байдуже понад Мотрею пролунаЇ. Нi одна  жилка,  нi  одна
рисочка не затремтiла на њњ обличчю, сидiла, як  витесана  з  мармуру,  њњ
волосся ще горiло в загравi заходячого сонця. Iнша була як ранiше i, може,
ще краща вiд колишньоњ Мотрi.
   Чуйкевич так задивився на нењ, що забув вiдповiсти тiтцi.
   "Чогось ти менi забуваЇшся, козаче! - сказала, похитуючи  головою.-  Це
недобрий знак. Питаюся тебе, що гетьман?"
   "Недавно його милiсть з Жовкви вернув".
   "З Жовкви?-спитала Мотря.-Що ж вiн там робив?"
   "Цар на раду воЇнну кликав".
   "Ого! На воЇнну раду, кажеш? Видно, щось велике цар готуЇ".
   "Вiйнi кiнця не видно. Царевi не везе. Вiн на  всi  боки  кидаЇ  собою,
замиритися хоче, але Карло не показуЇ до миру охоти".
   "I добре робить. Царевi не миру хочеться, а передишки,  щоб  нових  сил
набрати. Нема що вiрити йому".
   Мотря слухала уважно.
   Чуйкевич говорив далi:
   "Кажуть, бурхлива була тая рада. Кажуть, нiби цар гетьмана обидив..."
   Мотря спалахнула:
   "Обидив? Як?"
   "Нiхто не знаЇ, як.  Кажуть,  що  гетьман  дуже  збентежений  до  своњх
старшин вернувсь i нарiкав на невдячнiсть царя".
   "I що? Що далi, говори!" - наглила Марiя Хведорiвна.
   "I - нiщо. Помирилися якось".
   Всi троЇ на хвилину замовкли.
   "По-ми-ри-ли-ся..."
   "Цар навiть сина свого гетьмановi довiрив, i гетьман до КиЇва вернувсь.
Далi фортецю будуЇ".
   "Та ж њњ ще тогiдь збудували!" - зауважила Мотря.
   "Не хоче наша земля слухатися царських iнженерiв,- пояснював Чуйкевич.-
Тi окопи, що њх насипали  тогiдь,  поусувалися.  Тепер  њх  iзгори  донизу
дерном  обкладають,  а  по  дерен  доводиться  њздити  далеко.  Коней  так
позаганяли, що вiд вiтру валяться".
   "Навiть коней козацьких обезсилюЇ  цар,-  i  Мотря  жалiсно  зiтхнула.-
Видно, хоче вiн, щоб у нас нiякоњ сили не залишилося. Одних порозкидав  по
свiтi, других дома залишив i  висотуЇ  з  них  жили,  хто  ж  тепер  стане
супротивлятися йому?"
   "Хiба запорожцi",- зауважила тiтка.
   "Запорожцi гетьмана не люблять".
   "Хто тобi це, Мотре, казав? Запорожцi  пiдуть  за  тим,  хто  за  волею
обстане. ГордiЇнко - умний чоловiк. Але я  про  кињвську  крiпость  почав.
Отож там тепер другий перстень валiв будують,  починаючи  вiд  печорського
мiстечка аж наниз, до Днiпра".
   "Боже, скiльки роботи!" - аж скрикнула Марiя Хведорiвна.
   "Ще й якоњ! Третина козакiв злягла. Гинуть вiд тяжкоњ працi, а  тi,  що
ще живуть, останню одежу продають iз  себе,  щоб  прохарчуватися.  В  день
працюють, а вночi нищими по дворах  ходять,  милостинi  благаючи.  Ось  як
доробилися ми на царськiй службi".
   "Доробилися",- глухо повторили жiнки.
   "I Цiкаве от що,- розказував далi Чуйкевич.- Як  розкопували  печорську
гору, то великий скарб знайшли".
   "Скарб?"
   "Так, ассiрiйськi монети. Це, бачите,  нiби  земля  змилосердилася  над
своњми дiтьми i сказала: не платить вам цар, так я вам заплачу".
   "Хiба що земля змилосердиться над нами",- з жалем промовила тiтка.
   Мотря заперечила њњ:
   "Костi нашi викине колись, бо ми лежати в нiй негiднi. Ми  не  дiти  њњ
рiднi, а пасинки якiсь, не козаки, а потурнаки, московське  кодло!  Гiрко,
соромно, пiдло!"
   Кров пiдступила њњ  до  лиця,  очi  зробилися  великi-великi.  Чуйкевич
глянув на нењ i пiзнав колишню Мотрю. Не тую, що була в гетьмана, спокiйну
й  покiрну,  мов  на  образi  Благовiщення  Пречиста,  а   буйну   грiзну,
несамовиту.
   Марiя Хведорiвна пригадала собi колишнi припадки з Мотрею i взяла њњ за
руку:
   "Мотре! Погано ми вiтаЇмо нашого гостя.  Пощо  нервуватися.  Якось  Бог
дасть, бо ще так не було, щоб нiяк не було,приговорювала жартуючи.-  Що  в
нас погано - це правда, та ще, бач, наша козацька мати не  пропала.  Тепер
вiйна, а на вiйнi нема добра. Настане мир..."
   "Злетяться круки на жир..."
   "Мотре, Мотре!"
   Чуйкевич теж почав уговорювати њњ. Казав, що не вступав би був, коли  б
знаття, що роздратуЇ Мотрю.
   "А може, ти Мотре, менi не рада? - питався, беручи њњ за руку.-  Говори
щиро. Якщо ти не можеш спокiйно дивитися на мене, то пiду собi геть i  без
жалю, бо я жалю до тебе мати не можу, вiр менi, не можу".
   Говорив м'яко, не по-козацьки,  так  що  Марiя  Хведорiвна  дивувалася,
звiдки в нього стiльки лагiдноњ терпиливостi набереться. Жалiла його.
   Мотря отямилася:
   "Прости!  I   ви   простiть,   тiтусю!   Не   винна   я,   така   вдача
моя-неприкаянна".
   Оперлася плечима об липу i дивилася на зорi.
   Вечорiло. Холодок повiвав вiд лугiв. Чути  було,  як  вертав  товар  iз
пашi...
   "Ось яку гарну нiчку посилаЇ Господь,-начала тiтка.- Якраз  для  любоњ,
тихоњ розмови. Розмовляйте, дiточки, з собою.  Незабаром  покличу  вас  на
вечерю".
   I пiшла.
   Чуйкевич шаблею писав якiсь знаки по стежцi, нiби план  битви  малював.
Мотря дивилася на зорi. Нараз, не зводячи очей з неба, запитала: "А  шведи
що? Бачив ти њх? Бачив Карла? Говори. Якi вони, який њх король, чи справдi
такий лицар, як кажуть?"
   Чуйкевич далi шаблею по стежцi водив:
   "Доводилося менi битися зi шведами i мушу сказати тобi,  Мотре,  що  не
пiднiмалася моя рука на них. Соромно було. Нiби я на братiв своњх iшов. Це
не наЇмники, що за грошi шкуру свою на вiйну несуть, не товпища слiпi,  що
пiд свист нагањв на ворога йдуть, це справжнi лицарi,  що  вiрять  вождевi
своЇму i за ним по славу, як птахи у вирiй, летять". ™ мiж ними  молодики,
як дiти, Ї старi, що, мабуть, онукiв дома залишили, але боягузiв я там  не
бачив, тому-то й кервавилося  серце  моЇ,  коли  њх  у  полон  переможених
десятикратною перемогою брали, i лаяли, i зневажали, i знущалися над  ними
глупо, нiкчемно, пiдло..."
   "А њх король?"
   "Що ж тобi про нього казати? Вiн, як кожний великий чоловiк, у  легендi
живе. В легендах як у хмарах ходить. Невстрашений i грiзний у бою, все  на
передi, все там, де найгiрший огонь, i  куля  його  не  береться  (москалi
вiрять, що вiн заворожений  якоюсь  невiдомою  силою).  А  поза  боЇм  вiн
лагiдний, тихий, нiби засоромлений i нiби винуватий".
   "Винуватий, що народовi слави бажаЇ. Всi, що  великого  бажають,  перед
малими в винi, винуватi... Багато њх, тих лицарiв шведських?"
   "В тiм-то й бiда, що мало. Кажуть, що в них так мало людей, що собак на
вартах ставлять".
   "Як то собак?"
   "А так, що поставлять собаку, де  маЇ  стояти  чоловiк,  i  вона  варту
держить".
   "I не втече?"
   "Нi. Стоњть, а коли ворога побачить, так лаЇ, знак подаЇ".
   "В них собаки, а в нас?" - i Мотря так глянула на  Чуйкевича,  що  йому
мороз пiшов по спинi.
   Це тая Мотря, що була колись, та сама, котроњ вiн нiяк не може  забути,
котра тягне i вiдтручуЇ його вiд себе, як крутiж на Ненаситецькiм порозi.
   Нема йому життя без Мотрi, нема i бути не може.
   I, забуваючи про все, вiн, дивлячись њй просто в очi, спитав:
   "Мотре, а що ж буде з нами?"
   Сам своњх слiв злякався. Гадав, що Мотря зiрветься i прожене його,  або
згiрдливо гляне на нього i пiде в двiр. Бiльше й не побачить њњ.
   Та, на диво, вона, видержуючи його погляд гарячий, вiдповiла спокiйно:
   "Що буде з нами? - питаЇш. Або я знаю, козаче? ДивуЇ мене тiльки, що ти
ще не забув Мотрi".
   "Бо забути не можу. Шукав я забуття у  боях,  шукав  його  в  працi,  у
книжках i не знайшов нiде; видно, нема його  для  мене.  Мабуть,  Бог  так
хоче, щоб я не мiг тебе забути, Мотре".
   "Навiть пiсля того, як я з гетьманом сидiла?"
   "Навiть пiсля того".
   "Правду кажеш?"
   "Як на сповiдi святiй".

   * * *
   Весняна нiч вкривала њх  своњм  зоряним  омофором.  Тихо  було,  навiть
вiтрець не шевелiв гильками. Хвилину мовчали  обоЇ,  нiби  вслухувалися  в
тишину.
   Нараз Мотря пiднялася з лавки i спитала:
   "I не соромно тобi гетьманову коханку любити?"
   Чуйкевич i собi з мiсця зiрвався:
   "Мотре,- прошипiв,- уразила ти мою найболючiшу рану!"
   Шаблю долонею стиснув i пригнув њњ  так  сильно,  що  будь  вона  не  з
дамаскинськоњ сталi, а звичайна, то луснула б надвоЇ.
   "Прости! - промовила Мотря, простягаючи до нього руку,-  я  по  щиростi
спитала".
   "Мотре! - почав з жалем Чуйкевич,ти навiть не здогадуЇшся, що за  пекло
пережив я у Бахмачi. Я мужчина, в мене  Ї  гордощi  своњ.  Серце  моЇ  мiж
гетьманом i тобою - як мiж молотом i ковадлом лежало".
   "I ти видержав удари?"
   "Я перемiг свiй бiль... Я не можу тебе не любити".
   "Дивно!"
   "Сам собi дивуюся, Мотре".
   В дворi запалювали свiчки. Незабаром тiтка покличе на вечерю.
   "ЗнаЇш що? - почала нараз, змiнюючи свiй  голос,  Мотря.-  Говорiм,  як
приятелi, тямиш, ти обiцяв моњм приятелем бути".
   "I буду".
   "Так тодi, будь ласка, скажи менi, Iване, чого ти хочеш  вiд  мене,  чи
почути правду, чи щоб я дурила тебе й себе?"
   "Правди хочу, Мотре".
   "Правди? Так тодi знай, що я вже нiкого кохати не можу".
   "Гетьмана любиш?"
   "Люблю свою мрiю, а бiльше не питай".
   Зорi заглядали њм в очi, тишина заспокоювала њх серця.
   "А все ж таки, щоб не було тобi гiрко вiд'њздити  вiд  мене,  знай,  що
негiдноњ не любиш. Якою я прињхала в  Бахмач,  такою  вiд'њхала  з  нього.
Зрозумiв?"
   Чуйкевич мiцно стиснув њњ руку:
   "Спасибi тобi, Мотре!"
   "Плiткам не вiр. Не могла я стати дружиною Мазепи,  але  ж  i  коханкою
його не хотiла бути. Вiд'њхала вiд нього. Я хотiла,  щоб  гетьман  всецiло
посвятився справi. РозумiЇш мене?"
   "Розумiю".
   "Так тодi хiба можемо йти в хату. Мiж нами скiнченi порахунки".
   Мотря справдi пустилася йти, але Чуйкевич задержав њњ:
   "Стривай! Послухай i мого слова".
   Посадив њњ на ласку, сам стояв, стискаючи шаблю:
   "Щирий друг говорить до тебе, Мотре. Найщирiший у свiтi.  Не  одну  нiч
передумав вiн про тебе. Не один раз тiкав перед очима  твоњми,  бо  спокою
йому не давали. Смертi в боях шукав, смерть не приймала його. Мабуть,  нам
долi своЇњ не минути... Так тодi, покорiмся њй".
   Слухала спокiйно i уважно. А вiн говорив далi, нiби  з  другого  берега
гукав, крiзь бистру рiчку кохання, котре втiкало вiд них.
   "Для обох нас життя - одна мука. Тобi мати не даЇ спокою, а менi -  ти!
Пощо воно?"
   "ГадаЇш - краще покiнчити з життям?"
   Чуйкевич зжахнувся:
   "Бог менi свiдком, що такоњ гадки я не допускав до голови нiколи!"
   "А що ж тодi?"
   "Що?.. Позволь - хай подумаю, як тобi це  сказати.  Казатиму  звичайно,
без афектiв, розум пущу до слова, не серце... Поки ти не вiддашся за мене,
Мотре, поти Любов Хведорiвна робитиме пекло - тобi, батьковi i - йому".
   "Гетьмановi, гадаЇш?"
   "Так, йому. А сама ти сказала, що гетьмановi треба  тепер  спокою,  щоб
вiн всецiло мiг посвятитися справi".
   "Так, сказала я це".
   "Так  тодi  й  бачиш.  Любов  Хведорiвна  не  стане  впiвдороги,   далi
коверзуватиме проти гетьмана i попсуЇ дiло. Не гнiвайся, що так  про  твою
маму кажу".
   "Кажи!"
   "I гетьман, поки ти не вiддашся, не покине  гадки  про  тебе.  Шукатиме
шляхiв, щоб дозвiл на вiнчання добути. СпутаЇш  йому  руки,  Мотре,  а  ти
того, мабуть, не хочеш".
   "Нi, я того не хочу, Iване".
   "Так тодi - кругом нас зачарований круг, з котрого  тiльки  один  вихiд
бачу".
   "Який?"
   "Будь дружиною моЇю. Кохання не жадаю вiд тебе, хоч, правду  кажучи,  i
надiњ не трачу, що заживеш зi мною i полюбиш мене. Я ж не осоружний  тобi.
Кажеш: ,Мрiю кохаю'. Знаю њњ. Це i моя мрiя. Вона з'Їдинить нас - побачиш.
Маючи одну цiль перед собою, попрямуЇмо до нењ, як добрi  друзi,  а  може,
може, згодом i любов прилучиться до нас".
   У бузку залящав  соловей,  затремтiли  зорi,  озвалися  жабами  озерця.
Мiсяць випливав на небо. На ганку появилася чорна стать Марiњ Хведорiвни:
   "Iване, Мотре, будь ласка, на вечерю!"
   "Пiдемо!" - вiдповiла Мотря.
   "Ходiм".
   I вони йшли поруч, несучи в серцях своЇ життЇве питання.
   "Що ж ти. Мотре, на те?" - озвався перед сходами Чуйкевич.
   "Дай подумати хвилину",- вiдповiла спокiйно Мотря.
   "Коли можу сподiватися отвiту?"
   "Завтра вранцi, а може, ще й нинi. Не знаю".
   I увiйшли до хати.

   * * *
   За вечерею Чуйкевич розповiдав про вiйну. I тiтка, i  Мотря  цiкавилися
Альтранштатським миром. Знали, що Август вiдрiкся там королiвськоњ корони,
вiд Чуйкевича довiдалися, що крiм  цього  написав  власноручне  письмо  до
ЛЇщинського (розумiЇться, на бажання Карла), в котрiм поздоровляв його, як
нового законного короля. Та ще зiрвав Август союз iз Петром i дав  Карловi
слово, що заплатить контрибуцiю, не буде нападати на шведiв i проти них не
буде з нiким шукати ворожих союзiв.
   "А чи додержить слово?" - спитала Мотря, котроњ  прихильнiсть  була  на
сторонi короля Станiслава.
   Чуйкевич похитав головою: "Яке там у полiтицi  слово.  Роблять  те,  що
мусять. Август даЇ слово, а  його  сторонники  в  Люблiнi  зговорюються  з
Петром".
   "I до чого договорилися польськi пани з царем?"
   "До того, що коли вiйну виграЇ Петро,  то  знову  посадить  Августа  на
престолi, а вони за це мають допомагати йому побити Карла".
   "Пани б'ються, а на хлопах шкiра трiщить",- зауважила тiтка.
   "Що трiщить, це правда. В Московщинi чеканять тепер низькопробну монету
- життя дорожiЇ. На млини, на рибнi ловлi, на  зањзднi  двори,  навiть  на
домовини наложили налоги, на домовини! Хоче хлоп бороду носити, так  плати
30 рублiв, себто п'ятнадцять червiнцiв. Тютюн, сiль, смола, поташ,  навiть
сало - це монополiњ царськi. I жий там бiдному чоловiковi, як хоч! Цар три
мiльйони рiчно потребуЇ, з того 80 вiдсоткiв на вiйну. Легко сказати - три
мiльйони, а звiдки њх узять?!. Не  даш  -  кари  якi!  За  що-будь  нiздрi
виривають, колесують, шкварять на вiльному огнi. Не знати, де страшнiше  -
на вiйнi чи в краю?"
   Жiнки сумно головами хитали.
   "Ось яким добром хочуть ущасливити нас. А народ нiби того й не бачить".
   "Народ - не дивниця,  але  старшини!  -  поправив  Чуйкевич.-  Старшини
розбираються в дiлi. Кожному вiдомо, що дiЇться в Москвi, а вони  нiби  не
бачать. Якось воно буде - гадають".
   "Так буде, що знову край  перемiниться  в  пустиню.  Знову  лиш  димарi
говоритимуть про колишнi свободи i села, i черепи людськi з нiмим  докором
глядiтимуть чорними очодолами в наше веселе небо".
   "I воно вже нашим не буде,- з жалем доповiла Мотря.- На украњнськi дикi
поля чужинцi гайворонами нахлинуть  i  заведуть  свiй  лад,  свою  мову  i
звичањ, а про наше життя тiльки сумний спомин остане".
   "А все iз-за нашоњ незгоди. Дав нам Господь землю велику й багату, нiби
рай, та не вложив у серця нашi справжньоњ любовi до нењ".
   Зажурилися журбою великою, нiби в хмарах сидiли.

   * * *
   "Перењздив я раз,- розказував Чуйкевич,- повз хутiр один. Як мальований
стоњть. Балка, озерце, гайок. Видно, люди роботящi жили.  Поле  справлене,
тини попiдчинюванi, навiть млинок Ї. Тiльки людей немаЇ. Мужчини на вiйнi,
молодих жiнок кудись пiгнали, хутiр - смуток один. Шукають моњ люди, чи не
заховалася де яка жива душа, у погребi або в потайнику  якому,-  нема.  Аж
дiда старого знайшли, але не живого, тяжко  покалiчений  був  i  ошпечений
погано. Та ще в кущах дитинку малу побачили. Сидiла над нею собака,  шкiра
й костi, i пильнувала дитину. Приступить не давала. А коли моњ люди  взяли
тую дитину, то прикро було дивитися, як собака припадала  до  них,  виляла
хвостом, руки њм лизала, нiби прохаючи, щоб кривди дитинi не робили".
   "У звiрiв милосердя бiльше, нiж у людей!"
   "Звiра плекай, так вiн прив'яжеться до тебе, а в  людей  тiльки  помста
одна, вдяки немаЇ".
   "ѓду я раз - розказував Чуйкевич  далi,-  понад  рiчкою  якоюсь.  Вечiр
гарний такий, теплий. Скупаюся, гадаю  собi,  цiле  тiло  -  порохи,  пiт,
незагоЇнi рани. Треба знати, що  тодi  купiль  значить!  Влiз  я  у  воду,
дивлюся - iгi! примари якiсь чи що? Русалки чи живi  дiвчата?  На  другому
березi рiчки кiлька њх, то виринають, то потопають у водi. Але  так  якось
мертво i нiмо, хоч би  тобi  одне  словечко  сказали.  Пiдпливаю  -  а  це
повiшенi на гiлляках дiвчата. Гiлляки  нагинаються  над  водою  -  i  вони
поринають,  пiднiмаються  гiлляки  вгору-  i  вони  з  ними  летять,  нiби
пiдстрибують вгору, молодi, гарнi - тiльки живи!"
   На  столi  смачна  страва  стигла.  Даремно  Марiя  Хведорiвна   казала
наготовити њњ. Страва до губи не йшла.
   "Раз знову, заблудив я в степу, з дороги збився, знаЇте, як воно буваЇ.
Трави високi, тiльки небо бачиш; нiби море кругом тебе шумить. Нас  тiльки
кiлька, усi не з тих сторiн, нiч настигаЇ,- роби що  хоч!  Вињхали  ми  на
могилу якусь, могила не висока, не далеко зазриш.  Ночi  чекаЇмо,  щоб  за
зорями  йти.  Коли  отсЇ  з  трав   люди   виринають.   Нашi-таки.   П'ять
козакiв-молодикiв, ще њм i двадцять лiт немаЇ. Пiбралися за руки i нiби  в
танку степом бредуть, прямо на нас. Також диво  якесь!  П'янi  чи  що?  Аж
пiдiйшли - дивимось, а в них, де очi, там рани  однi...  Повилуплювали  њм
очi i так у степ пустили. Вертайте до своњх".
   Марiя Хведорiвна руками вуха затулила:
   "Досить, Iване, досить. Ради Бога, мовчи!"
   ѓњ волосся, здавалося, ще  бiльше  побiлiло,  а  вбрання  зробилося  ще
чорнiше. По зiв'ялому обличчi котилися сльози, як горох.
   Мотря сидiла витягнена, мов струна. Уста затуленi, пiд очима тiнi,  вiд
чого очi здавалися ще бiльшими, нiж були. Чоло бiле, як  стiна,  груди  то
пiдносяться, то опадають. Брови нiби  двi  хмари  насуваються  на  себе  -
зударяться i блискавки вискочать з-пiд них.
   "Iване!" - озиваЇться нараз.
   "Що прикажеш, Мотре?"
   "Вiдповiдь тобi подаю: так..."
   "Так?"
   Чуйкевич встав, пiдiйшов до нењ i простягнув руку:
   "Значиться, згiдна стати моЇю?"
   "Дружиною",--доповiла Мотря.
   Марiя Хведорiвна терла очi рукою. Сон це чи ява? Збентежена i зворушена
оповiданнями  Чуйкевича  не  могла  перейти  вiд  смутку  до  втiхи.  Уста
ломилися, очi клiпали безпорадно, лице кривилося, аж  головою  вдарила  об
стiл i заридала.
   ОбоЇ молодi прискочили до нењ:
   "Тiтко, тiтусю, чого це ви?" - цiлували њњ руки, Мотря  устами  припала
до њњ зимного чола.
   "Благословiть!"
   Марiя Хведорiвна очi вгору зняла i руки на њх голови поклала:
   "Благословлю вас на долю й недолю. Бог нехай провадить вас".

СТЕПИ
ХВИЛЯСТIѓ
   Линяло небо, блiдли зорi, пораннiй туман знiмався понад  ставком,  нiби
ставок, встаючи зi сну, позiхав.
   Свiжим холодком заносило вiд лiсу.
   Мотря вiдчинила кватирку. Впивалася чарами зарання.
   Красо ненаглядная, земле безцiнная, чи Ї де  краще,  як  у  нас?  Степи
хвилястiњ, луги квiтчастiњ i рiки, як алмаз. Ранки рум'янiњ, ночi зорянiњ,
сонце, як Бог в небесах,- чом же в раю отсiм, грiзно гогоче грiм, чом  тут
життя,- один жах!
   Оповiдання Чуйкевича прогнали сон вiд  Мотриних  очей.  Грiзнi  картини
виринали як докiр. Хотiлося бiгти в степ на  могилу  i  грудьми  до  землi
припасти, благаючи прощення в нењ, за грiхи власнi i за  провини  батькiв.
Що ми зробили для тебе, земля свята, чим жертвували тобi життя наше рiдне?
Дерлися, жерлися, як божевiльнi з рук собi добро виривали, а  його  кругом
так   багато,-   для   всякого    було    б.    По    скарбах    безцiнних
топчемо,пригадувалися гетьмановi слова,- але лiнивi ми зiгнуться i пiдняти
њх.  Велика  земля,  так  ладу  нема!  -  заспокоюЇмо  себе,  триваючи   в
давньому...
   Сповiдалася Мотря ранковi святому, незаплямованому вчинками  людськими,
сповiдалася тишинi нiчнiй, що розпливалася у iмлах свiтанкових. Обмий њњ з
суЇти повсякденноњ i намасти душу iсопом, щоб паче  снiгу  убiлилася,  щоб
крином чистим на зелених травах розцвiла,- не без грiхiв вона...  Полюбила
гетьмана свого, але ж i блисковi булави пiддалася. Влади i слави  бажалося
њњ. Блистiти хотiлося, красою i силою променiти, зависливi очi людськi пiд
ноги постелити. Прости њњ, земле  свята!  Не  огнецвiту  потребуЇш  ти,  а
труженникiв до  жертви  спосiбних,  робiтникiв  малим  довольних,  чистих,
покiрливих душ.
   Такою хоче бути тепер.  Руку  товаришевi  своЇму  подасть,  однодумцевi
своЇму, i вдвiйку помандрують шляхами, назустрiч новому добру.
   Сповiдалася Мотря ранковi святому...
   I бачила душу  свою,  горду,  химерну  царiвну,  невдоволену  пiдданими
своњми. Про горе людське не дбала. А його так багато i таке жахливе воно -
життя один жах!
   До ран цiлющим лiком припадати, бальзамом  милосердя  жагу  њх  гасити,
слiзьми топити жар. Любов самолюбиву мiж людьми подiлити, як  Господь  нам
велiв.
   Такою хотiла бути тепер.
   В руцi тримала  лист,  лист,  писаний  власною  рукою  Мазепи,  дрiбне,
круглаве письмо.
   "Не вiдмiняйся в нiчому до мене, про що не раз вже слово своЇ давала  i
рученьку; а я взаЇмне, поки жив буду, тебе не  забуду...  Пригадай  тiльки
слова своњ, що давала Їси пiд клятвою, коли виходила  з  покою  мурованого
вiд мене. Хоч так, хоч сяк буде, а любов межи нами не вiдмiниться".
   Вiдмiнилася... А чому?..
   I Мотря смiливою рукою стала здирати з душi тую намiтку  тендiтну,  яку
сама накинула на нењ, щоб не бачити њњ правдивого обличчя.
   Покинула гетьмана, бо так розум велiв.
   Хотiла йому вiльну руку дати до працi для великого дiла. А все  ж  таки
глибоко десь у серцi залiг намул недопитоњ чашi кохання. Обiда  ворушилася
в душi, що вiдпустив њњ, що не жертвував для нењ усiм.
   Сама до жертви тоњ недопустила, а опiсля ремствувала на нього.
   "Швидше смертi на себе сподiвався,писав гетьман у другому  листi,-  нiж
такоњ у серцi вашому вiдмiни. Згадай тiльки своњ рученьки, котрi  менi  не
один раз подавала, що мене, хоч будеш зо мною, хоч  не  будеш,  до  смертi
любити обiцяла".
   Найлюбiшi слова не  розвiяли  гордощiв  укритих.  Не  вiдписувала  йому
довго, аж врештi вiдповiдь дала, що для нењ  Iвана  Степановича  немаЇ,  Ї
тiльки гетьман  Мазепа,  для  котрого  збереже  належну  йому  вiрнiсть  i
пошану...

   * * *
   Хай буде так!.. Може, воно i краще?.. Пощо дурити себе? Те, що Чуйкевич
пiд липою учора казав,-  правда.  Поки  не  вiддасться  вона,  гетьман  не
перестане думати про нењ. Шукатиме дорiг, щоб дiйти до престолу. А престол
у царських руках. Нинi цар i для церкви Бог, цар-антихрист...
   I поки не вiддасться Мотря, не заспокоњться Любов Хведорiвна. Помста  i
злоба скорпiонами поженуть њњ на крутий шлях злочину... Пощо?..
   Хай буде так, як Чуйкевич казав. Чесною дружиною йому стане, товаришкою
життЇвоњ мандрiвки...
   Прощай, казкова мрiЇ  дiвоча!  Перед  дiйснiстю  розплинись,  як  перед
сонцем iмла! Забудьте КочубеЇвi сади, що колись  у  Ковалiвцi  зачули.  Не
говорiть нiкому,  портрети  в  бахмацькому  дворi,  про  те,  що  Мотря  з
гетьманом розмовляла. Нехай воно таЇмницею  останеться  мiж  ними.  Минуть
лiта, виростуть iншi люди, може, тi  розмови  колись,  комусь  присняться,
може, знов появиться якась непритяменна Мотря, буйна, як  весною  степ,  i
неспокiйна, як iсторiя наша, i - може, може, вона здiйснить те, чого Мотрi
не довелось здiйснити.
   Долi своЇњ навiть гетьманськими кiньми не об'њдеш... Боже, хай  дiЇться
воля твоя!..

   * * *
   Без жалю й докору дивилась Мотря в вiкно. На обрiю зазолотилася смужка,
нiби меч вiдтинав небо вiд землi.  Смужка  ширшала  i  крiпшала,  полиняле
золото прочищувалося, багровiло  i  променiло.  Промiннями  тремтiли  ниви
хвилястiњ, i заспанiњ садки, i дорога, що до хутора вела.
   Хутiр будився зi сну. В стайнях конi iржали, скрипiв  журавель,  милися
бiля корита козаки. Набравши  повнi  пригорщi  студеноњ  водицi,  Мотриних
дiвчат обливали. Чисто, як гомiн срiбних струн, лунали веселi смiхи. Крiзь
вiття дерев нiби приском сипнуло в очi.
   Сонце викочувалося на небо.

   * * *
   Мотря гетьманськi листи за поясок уткнула.
   Порвати i спалити њх?
   Пощо?
   Нiчого поганого в них нема, нiчого, щоб перед будучим  мужем  затаювати
треба. Чуйкевич знаЇ, що мiж Мотрею i гетьманом було. Вона його не дурить.
Вирiвнянi рахунки помiж ними, нову главу писати починають. Дай Бог щасливо
дописати њњ.

   * * *
   Мотрин чура Чуйкевичевого коня зi стайнi виводив. Гладив його по шињ  i
приговорював  пестливо.  Кiнь  жадiбно  свiже  повiтря  нiздрями   втягав.
Пахощами ранiшнiми несло вiд лугiв.

   * * *
   Мотря вмилася, розчесала коси, свiже вбрання вдягнула.
   Вiтай, нова днино, життя!..

   Казала готовити снiдання.
   Дивно так. Вчора чужим прињхав, нинi будучим мужем вiд'њжджаЇ.  Чого-то
не буваЇ через нiч!

   * * *
   Чуйкевич за снiданням ока з Мотрi не зводив. Нiби њњ  iншою  побачив  -
своЇю.
   Солодких слiв не говорив њй. З очей видно було,  як  пропадав  за  нею.
Тож-то важко вiд'њжджати тепер!
   Так служба кличе, служба, не забава!
   Марiя Хведорiвна щонайстаршого вина з  погреба  добула.  Пляшка  чорна,
мохом i плiснявою обросла, насилу пiдшпунтували њњ.  Пахощами  понесло  по
хатi.
   Марiя Хведорiвна  хотiла  щось  казати,  так  сльози  не  дали.  Мовчки
вихиляли чарки. Чуйкевич до нiг Марiњ Хведорiвни припав, прощавсь  з  нею,
як з мамою.
   Прийняла його i притулила до себе.
   "Як сина люблю тебе,- казала, цiлуючи в голову,- а  Мотрю,  як  доньку,
дiти ви моњ рiднi".
   Втрiйку до брами йшли. Марiя Хведорiвна по серединi, молодi по боках.
   "Не барися з  весiллям,-  наказувала  тiтка,-  тiльки  сир  вiдкладаний
добрий".
   "Мене хоч нинi до аналоя ведiть".
   Мотря мовчки iшла, нiби це не торкалося њњ. Блiда по  невиспанiй  ночi,
променiла душевним супокоЇм, виглядала, як по бурi ранок.
   На овидi хмари бовванiють, над головою ясно.
   Мотрин чура коня за поводи тримав.
   "Гарний коник, прошу ясноњ панночки,- казав,- на ньому i вашiй  милостi
њхати було б безпечно".
   Чуйкевич усмiхнувся.
   "Як прињду вдруге, попросимо, щоб панночка спробувала його".
   "Тiльки хай ваша милiсть не баряться",- казав, пiдставляючи Чуйкевичевi
стремено.
   "Ця бiда вже догадалася чогось",подумала  собi  Мотря,  а  вголос  йому
вiдповiла: "А тебе пiхотинцем оставимо, бо ти надто цiкавий".
   Козаки поњхали вперед. Нiч щедрою росою скропила мало вињжджений  шлях,
i вiн за ними не курився. Широко кругом лунав козацький спiв:
   _Менi з жiнков не возиться,_
   _А тютюн та й люлька_
   _Козаку в дорозi_
   _Знадобиться!_
   "ЧуЇш, Iване, що спiвають тобi?" - сказала до Чуйкевича Мотря.
   "Самi в те не вiрять, що спiвають",вiдповiв, сiдаючи крiпко в сiдло.
   Лiвою рукою поводи стягнув, в правiй шапку тримав, низько кланявся.
   Марiя Хведорiвна рукою хрест у повiтрi робила.
   Стояли в брамi, поки з очей не щез. ЗАРОСЛИМИ ШЛЯХАМИ
   На небi мiсяць май, а сонце  грiЇ,  як  улiтку.  Трави  повиганялися  в
хлопа, будяччя розрослося, як гай.
   Та вiд того тiльки кiнським ногам деяка прохолода,  а  з  козакiв,  хоч
вони до сорочок пороздягалися, пiт цюрком ллЇться.
   Найкраще б перележати жару десь у балцi, або в  комишах  над  ставищем,
або мiж розвалинами хат (њх чимало тодi попадалося по дорозi),  i  що  лиш
вечiрком њхати далi. Та годi! Чуйкевич поспiшався. Совiсть не давала  йому
вважати на власнi вигоди бiльше, нiж на службу.
   В гетьманськiй вiйськовiй канцелярiњ працi повнi руки.  Творяться  новi
вiйськовi частини, полки виступають у похiд - вiйна!
   Це одне, а друге - тепер i в днину не дуже-то безпечно, а вночi  њхати,
не маючи вiдповiдного конвою, i не гадай!
   Полтавщина гудiла. Десять рокiв гуляв тут Лебедин, наганяючи  козацьким
старшинам i багатiшим  хуторянам  великого  страху.  Якраз  тепер  його  й
приборкали трохи, але спокою все-таки нема. Як гриби по  дощi,  виростають
свавольнi купи i тривожать спокiйних людей.
   До того якраз iз полтавського полку вийшло чимало посполитого  люду  на
Самару, де завелася Вiльна Слобода, про яку  по  цiлiй  Полтавщинi  ходили
всiлякi легенди, хвилюючи i без того вже збентеженi вiйною уми.
   МаЇмо гинути в походах або пiд  нагаями  царських  посiпак,  так  краще
тiкаймо в свiт за очi!
   Навiть на запорозьких землях розплоджувалися ватаги всiляких гультiпак,
що, кинувши своњ рiднi гнiзда, готовi були до всього. "Лучше псу муха,  як
поза уха",- казали, пускаючися на непевне дiло. Смiливий ватажок, донський
отаман Кiндрат Булавин,  який,  покладаючися  на  розпучливе  невдоволення
московського народу, пiдняв проти царя червоний прапор бунту,  виростав  в
очах невдоволених  украњнських  селян  у  месника-героя.  Ждали,  щоб  вiн
появився у гетьманщинi i зробив усякому панству кiнець.
   Тому-то не було як Чуйкевичевi оглядатися чи сонце  дуже  припiкаЇ,  чи
нi, треба було поспiшатися,  щоб  щасливо  вибратись  на  певнiшу  дорогу.
Цiлком певноњ тодi не було, i нiхто, вињжджаючи з хати, не знав, чи  верне
до нењ.
   А все ж таки, коли вiн другоњ днини, геть уже з полудня, побачив  перед
собою зањздний двiр з ганком на тесаних стовпах, вiд котрого холодна  тiнь
спускалася на спалену сонцем землю, i коли почув запах  квiтуючоњ  липи  i
гул гамiрливих бджiл, не устояв проти спокуси i вступив туди.
   Козаки  порозкульбачували  коней  i  поклалися  горiлиць   на   муравi,
милуючись тiнистою прохолодою. Чуйкевич сiв за столом пiд липою i  наказав
собi подати зимного пива.
   Принесла його хазяйка,  жiнка  не  стара,  ще  й  доволi  гарна  собою:
повновида, рум'яна, зi смiливим поглядом  раз  сумно-мрiйливих,  то  знову
весело-палких очей. Непевнi часи  i  небезпечний,  хоч  дохiдний  промисел
виробили в нiй тую смiливiсть, яка й пробивалася в њњ рухах i в мовi.
   Пiзнавши в гостю знатного козака, присiла на  краЇчку  лавки  i  почала
розмову.
   Чуйкевич не дуже був щедрий на слова, але й нечемним теж не хотiв бути.
З  розмови  довiдався,  що  вона  вдовуЇ,  що  чимало  всiляких  охотникiв
пiдлабузнюються до нењ, але й одного мужа досить. Тепер вона почуваЇ себе,
як перепiлка в стернi. Богу подякуЇ, як дiтей виведе в люди. "Часи ж  якi.
Матiнко свята, якi тепер часи!"
   I почалися зiтхання-нарiкання, що доброго  чоловiка  тепер  зi  свiчкою
шукай, що життя людське втратило всяку цiну, що зайвий  грiш  треба  перед
ближнiм, як пес кiстку, в землю загрiбати та ще дивитися  на  всi  сторони
свiту, чи не пiдглядаЇ хто зависливими очима. Коли б не челядь  вiрна,  не
сини, що пiдхоплюються уже, i не  сама  вона,  що  й  фузiю  вмiЇ  до  ока
прикласти, то, мабуть, i завтрiшньоњ  днини  не  дожила  б.  Наскочать  як
татари, нароблять бешкету, кровопроливства, костеломства -  i  поминай  як
звали!
   Вона теж нарiкала на царських ратникiв, що не лише харчi i пашу, де яка
Ї, забирають, але й людського життя не шанують. Кажуть, що в  одному  селi
дiтей у якусь повiтку зiгнали й пiдпалили - проклятi!
   I в словах хазяйки звучав невисловлений жаль до гетьмана,  що  на  таке
свавольство дозволяЇ.
   "Чекав народ на кiнець свiту,казала, мрiйливо споглядаючи своњми карими
очима,- а тут, бач, i цього рятунку нема. Краще хай  би  свiт  у  безвiсть
запався, нiж маЇ творитися таке беззаконня".
   Чуйкевич потiшав њњ, як мiг, зсилаючися на милосердя Боже  i  на  розум
гетьманський: "Гетьман,- казав,- про людей своњх дбаЇ, а  тiльки  люди  не
вмiють чи не хочуть постояти за ним, як стояли колись за батьком Богданом.
БунтацiЇю та недовольством усяким заколот великий чинять, доливаючи  оливи
до огня".
   Ще Чуйкевич свого пива не допив, як вiд  поля  надтягнула  ватага,  душ
кiльканадцять, не то козакiв, не то селян. Бог вiсть що таке. Вели слiпого
дiда-бандуриста. Перед воротами пустили його.
   "Ано чи попаде?" - гукали.
   "Казав слiпий, побачимо!" - вiдповiв дiд, кийком шукаючи ворiт.
   Нiяк не мiг попасти, i ватага реготалася з нього. Аж хазяйка взяла дiда
за руку i провела в двiр.
   "Година тобi щаслива,- дякував њњ дiд,- щоб ти бачила,  сонце,  свiт  i
дiтей перед собою, щоб була гожа, як вода, весела, як  весна,  робоча,  як
бджола, а багата, як свята земля".
   "Не добре ти хазяйцi бажаЇш, дiду,почав хтось iз гурту,- бо який  хосен
землi з того, що вона багата? Пани  багатство  деруть,  а  люди  з  голоду
мруть".
   Ватага зависливими очима глядiла на  козакiв  у  бiлих  сорочках  i  на
старшину, що пiд липою в холодку попивав пиво.
   Розтаборилися осторонь, на муравi кругом слiпого дiда.
   "А нуте, покажи, що вмiЇш!"
   Дiд бандуру строњв.
   "Сумноњ чи веселоњ вам?"
   "Смутку i так багато на свiтi, веселоњ грай!"
   _Ой була Парася, _
   _Медку напилася, _
   _I в садку-холодку _
   _Спати поклалася._
   Хазяйка, щоб не слухати непристойноњ пiснi, пустилася в  хату.  Але  њњ
здержали на ходу.
   "Як же це? Не вгостиш нас, хазяйко?"
   Хазяйка обiцяла дати по чарцi.
   "По обiцянку на скорiй  клячi  поспiшайся",-  гукнув  молодий  парубок,
зiрвався на рiвнi ноги, заiржав, як кiнь, i побiг за хазяйкою по горiлку.
   Дiд закiнчив пiсню, як то Парасин сват, з кiнця Iгнат, припав до пазухи
i вiдганяв мухи.
   Дiд пiдморгував i пiдстрибував, рухами  доповiдаючи  слова,  а  слухачi
тiшилися, не знати чим бiльше - пiснею чи дiдом.
   Випивши по чарцi, розказували всячину. Хто кого перебреше. Той парубок,
що iржав до горiлки, плiв небилицю про те, як то вiн  черешню  з  власного
вуха њв:
   "Ще дитиною запхав собi до вуха кiстку черешнi. Тягнув батько,  тягнула
мати, i тiтки, й сусiдки, i цiла громада, так кiстка вилiзти не  рада.  Аж
пiшов вiн у похiд, ранили  його  i  без  пам'ятi  цiлий  мiсяць  пролежав.
Будиться, дивиться, а над ним черешня шумить i ягоди рум'янi, нiби губи  в
Паранi. Виросла псяюха йому з правого уха".
   "Ну i що?"
   "А що ж би, ягоди з'њв, а з черешнi зробив хлiв,  свинюшню,  для  таких
свиней, як ви!"
   "Ну, це ти вже, небоже, здорово пробрехався,-  почав  iнший,-  бо  нема
такоњ голови, щоб у нiй дереву корiнь пустити. Але що сватовi, сестри моЇњ
покiйноњ зовицi, виросла гречка на пицi, то це так. Вiн сiм лiт не  мився,
а на восьмий впився, вiд недiлi до недiлi спав i не  будився.  Аж  збудила
мила. Боже, твоя сила, анi сiяв, не орав, гречка зародила... На руках,  на
ногах, навiть на спинi чиста, кажу вам, гречка".
   Деякi  з  Чуйкевичевих  козакiв  поприсувалися  ближче,   щоб   слухати
небилиць.
   Розказував њх народ, що не мав уже чим журитися,- нi хати, нi жiнки, нi
дiтей, нi пана, гуляй, душе п'яна, вiд ночi до рана!
   Смiялися з себе i з цiлого свiту. Не боялися  нi  царя,  нi  Бога,  про
гетьмана навiть не згадуй.
   Тiльки один мовчки сидiв, нiби вiн з роду смiятися  не  вмiЇ.  Того  на
решето брали.
   "ЗнаЇте,  що  зробив  Онисим?"  -  питався   котрийсь,   показуючи   на
мовчазливого товариша.
   "Нiчого мудрого, але розказуй вашець!"
   "Отож, як грабували ми недавно наше мiстечко, каже жiнка до  нього:  ,А
пiди-но ти, Онисиме, може, що притащиш; з одежi або з харчiв, щоб не було,
придасться, бо бiда вовком свище. Дiтиська њсти плачуть, а нема њм  що  до
рота ткнути'.
   Пiшов наш Онисим, не було його два днi, а на третiй  притащив,-  знаЇте
що? - дитину! Дiвчинку дволiтку, не знати навiть чиЇ  -  людське,  панське
чи, може, жидiвське? Плакало,- казав,- помiж трупами, змилосердився  та  й
забрав'".
   "Своњ дiти маю, так знаю, що таке дитина",- боронився Онисим.
   "А в мене нiкого нема,- озвався дядько, чорний, як  циган,  i  засвiтив
очима.- Сам як палець, тiльки помста ходить за мною".
   "I це дружина, якщо iншоњ Бог не дав".
   "Як дивлюся на людськi достатки, як вони з жiнками й дiтьми  у  вигодах
живуть, то такий мене жаль за серце стискаЇ, що або њм кiнець, або менi".
   "I чому б то багачам з бiдними не подiлитися?"
   "Захотiв молока вiд бика".
   "Попроси в жука меду".
   "У них i серед зими не випросиш леду".
   "Багач глухий, коли кажеш: ,Дай', а скажи: ,На', то вчуЇ".
   "Багача просити, що глухому пiсню спiвати".
   "Вмерлого не розбудиш, багача не допросишся, його не проси, а сам бери,
що вiзьмеш, те й твоЇ".
   На Чуйкевича поглядали з-пiд ока. Якийсь смiливий весельчак  на  черевi
пiдповз до нього.
   "Мабуть, гарне пиво",почав.
   "Нiчого собi",- вiдповiв Чуйкевич.
   "Спробував би, так грошей чортма".
   Чуйкевич наказав i  йому  дати  мiрку.  Той  випив  i,  втираючи  вуса,
похвалив: "™ ще гарнi пани на свiтi!"
   "Лучаються,- вiдповiли йому,- та мало".
   _Веди мене, поводир, _
   _Де дiвчата роблять пир,_
   _От там мене поцiлують, _
   _Пампушками нагодують! - Тю! -_
   спiвав слiпець, але його мало хто слухав. Хто хропiв, хто кулакувався з
сусiдом, деякi в костi грали.
   Зiрвався один:
   "Пускайте мене, не витримаю довше. Бога  нема,  чорта  нема;  Ї  тiльки
чоловiк-звiр, ходiмте!"
   Насилу посадили його на мiсце:
   "Розжалобився, як вовк над поросям,казали.- Куди пiдеш,  ну,  куди  ти,
недотепо, пiдеш? Сиди мiж добрими людьми, доки не проженуть".
   "Це такий,- пояснював Чуйкевичевi весельчак,- що  йому  жiнку  й  дiтей
перегнали кудись, не знати де. Багато тепер нещасливого народу".
   "А ще бiльше дурного",- зауважив Чуйкевич.
   Той глянув на нього спiдлоба: "Ваша милiсть не тутешнi, мабуть".
   "По чiм гадаЇш?"
   "Тутешнi нашого брата за чоловiка не мають,-  а,  присуваючися  ближче,
додав: - чоловiковi з очей видно, що в нього на душi. Як би ваща милiсть у
погоню за такими, як отсе ми, пускалися, то не  сидiли  би  пiд  липою,  а
засiлися б десь поза углом. Наш брат свого ворога, як пес  нюхом,  здалеку
чуЇ".
   Чуйкевич заспокоњв його, казав, що в нього дiйсно iнше дiло, i питався,
що це за люди i чињ?
   "Своњ та божi. Не в змозi довше страждати; тiкаЇмо".
   "Куди?"
   "Куди Бог дасть. У Вiльну Слободу, на Запорiжжя, на Дон, куди нас  ноги
понесуть, а очi попровадять, щоб тiльки вирватися звiдси..."
   В громадi зашумiло.  Сварилиcя.  Однi  радили  не  вiдбiгати  далеко  й
дожидатися приходу Булавiна. Iншим спiшно було до нього.  Наскучило  псяче
життя: втеча, скитальство, жах перед погонею. "Ходiмте,- казали,- а то нас
опiсля не приймуть, або, як чернь, поженуть перед собою".
   Сварка до бiйки доходила.
   Люди, зацькованi, легко вибухали гнiвом i зганяли його на собi,  сякали
до очей. Ось-ось i почнеться кровопроливство i коостеломство,  як  хазяйка
казала.
   Та до того не дiйшло. Пiднявся цей чорний, як циган, i  блиснув  грiзно
очима.
   Тишина...
   "Товаришi! - почав.- Голото  бездомная,  сироти  безрiднiњ,  брати  моњ
бiднiњ! Послухайте, правдивого слова. Киньте сварню, до  ладу  привикайте,
до послуху людського. Без послуху i дiла нема. Отаман колоту не  дозволяЇ,
за бешкет смерть. Походний  отаман  жадаЇ,  щоб  ви  десятками  збиралися,
вибираючи собi старшин. Виберiть же й собi отамана".
   "Цигановi отаманом бути! - Закричали навкруги.- Цигановi!"
   Поклонився њм:
   "Поки гурт не зросте вдесятеро, поведу вас. Але ж вважайте: за непослух
смерть!"
   "Хай буде!" - вiдповiли йому.
   "А тепер прочитаю вам, що Булавiн пише".
   Витягнув iз-за пояса шматок паперу i став читати, нiби  кулями  в  вуха
сипав:
   "Отамани, молодцi, дорожнi харцизи, вiльнi усякого стану люди, злодiњ i
розбишаки! Хто захоче з походним отаманом КондратiЇм Булавiном погуляти по
чистому полю, красно походити, з'њсти i випити  смачно,  на  добрих  конях
поњздити - то забирайтесь до мене у вертепи самарськi!"
   Перервав, обкидаючи громаду очима.
   "Всякий ласий на чужi ковбаси" - озвався хтось iз гурту.
   Циган спалахнув: - "Котрий це"
   Винуватець пiдняв руку вгору - "Я"
   "Чого?"
   "Бо всякий влесливими словами приманюЇ нашого брата до себе, а опiсля -
дзуськи! Добре чужими руками жар загрiбати".
   Та ще вiн i не сказав того, як циганова рука звалила  його,  нiби  пень
сокира. Обiллявся кров'ю.
   "Так кожному буде, хто важиться торочити чортзна-що".
   Покараного обливали водою, але нiхто не встоював за ним.
   Циган письмо за пояс назад сховав.
   Чуйкевич зразу  здогадався,  що  це  один  з  агентiв,  котрих  сотнями
розсилав Булавiн, поширюючи бунтiвливi вiдозви по Украњнi.
   "Який народ! Жаль, що на власну руку починають... Вiз,  котрого  колеса
обертаються кожне в iнший бiк".
   Нараз розлiгся свист, нiби хтось шилом в ухо  кольнув.  Циган  зiрвався
перший: "За мною!"
   I ватага хильцем висунулася з подвiр'я, тiкаючи перед погонею.  Остався
тiльки дiд.
   Нiби байдуже пригравав на бандурi:
   _Гуляй, доню, не бороню, _
   _Хоч би до недiлi, _
   _Та дивися, щоб вернула _
   _У сорочцi бiлiй..._
   __
   _* * *_
   "Розiгралося наше море,- говорив до себе Чуйкевич.- Чуда Божого  треба,
щоб утихомирити його".
   Знаючи  життя  панське-старшинське,  а  також   козацьке-молодецьке   i
приглядаючися до того, що творилося мiж людьми посацькими й волосними,  як
вони, вiдiрвавшись вiд землi i роду, робилися елементом на все спосiбним i
до всього готовим, вiн бачив небезпеку, яка загрожувала Украњнi, i  сильно
турбувався нею.
   Як у хмару в Батурин в'њздив.
   Дивився на замок, гарний-гарний  та  повищерблюваний  зубами  часу,  на
вали, що поприсiдали, на гармати, в котрих  навiть  на  "вiват"  добре  не
стрiлиш,- пригадав собi свари й каверзи старшинськi, i так важко зробилося
йому на серцi, що коли б не гадка про Мотрю, то, може б, i собi кинув  усе
i втiкав на Запорiжжя.
   Мотря не пускала... НА УКРАѓНI ГУЛО
   На Украњнi гуло. Вiками робилися митi,  всякому  ясно  було,  що  гнiву
Божого не минути...
   З усiх бокiв насувалися хмари, нiде не видно було шматочка ясного неба.
   Куди не глянеш - чорно, де не повернешся - блискавки та громи.
   Сiркою i згаром заносить.
   Люди почувають себе, як збентежена тучею отара, Не цiкава њм  праця  на
рiллi, не радуЇ њх нi збiжжя  буйне,  нi  скотина  гарна  -  крiзь  смуток
дивляться на свiт. Для кого виснажуЇш сили,  пощо  потом  землю  обливаЇш?
Завтра, як не ворог, так своњ прийдуть i знiвечать твоЇ добро.
   Навiть дiти не були батькам милi.
   На яку долю вони виростають, який талан судила њм судьба? Дiвчат татари
поженуть у ясир, хлопцiв якийсь новий Ярема  посадить  на  палi,  останнiм
москаль пообрiзуЇ носи - ось будуччина ваша! Змовилися всi сили лихi,  щоб
поневолити тебе, народе волелюбивий. Любиш ти волю  тую  бiльш  усього  на
свiтi, так любиш, що мордуЇш  њњ.  МордуЇш  роз'Їднанням  своњм,  буйнiстю
степовоњ вдачi, неохотою до всього, що  сковуЇ  тебе.  Не  признаЇш  влади
своЇњ, так чужа поневолюЇ тебе.
   ЧуЇте? Усiма бездорожнiми шляхами торохтять залiзнi  вози,  навантаженi
кайданами на тебе.
   ЧуЇте? Стружать палi, на якi застромлять вас, як мотилiв на шпильку!
   Бачите? Блищать штики, на котрi кидатимуть  дiтей  неповинних  ваших  i
котрими лона матiрнi розпорють, щоб не родили нащадкiв колишньоњ слави.
   Рiжтесь, кусайтеся, бийтесь!

   * * *
   Гетьман Мазепа як градобур дивився на  грiзнохмаре  украњнське  небо  i
розумом своњм силкувався вiдвернути тучу.
   У розум свiй не втратив вiри. Знав, що нема нiкого, щоб бистротою ума i
багатством досвiду перевищував його.
   Але ж  вiн  один,  а  ворогiв  багато.  Навiть  союзники,  теперiшнi  й
майбутнi,  не  бажають  добра  Украњнi.  Всiх  њх  жахаЇ  њњ  буйна  сила,
плодючiсть землi та людськоњ природи,  всiх  њх  приманюЇ  до  себе  гарна
Украњна, як приваблива коханка. Знесилувати њњ бажають.
   Жодному з них не вiрить старий гетьман  Мазепа,  царевi  Петровi  менше
всiх. Цей деспот навiть з намiрами не скриваЇться своњми. За кого вiн  маЇ
Мазепу? За нiкчемного самолюба, за служку гнучкошийого чи за  продажливого
амбiтника, котрий за нагороду малу i найбiльшого злочину не зжахнеться?
   Цар не вiрить доносам на Мазепу, але останнЇ вiйсько в  нього  забираЇ.
Недавно  з   Жовкви   вiдправлено   компанiйський   полк   Танського   пiд
командуванням польського гетьмана коронного Синявського, а  незабаром  цар
зажадав знову п'ять тисяч козакiв i  знову  полк  -  проти  Булавiна,  щоб
приборкати його.
   З Танського потiхи Синявському не було. Чути, що Танського полчани гiрш
татарiв лютують у Польщi. Гетьмановi таких  охотникiв  не  треба.  Зате  5
тисяч доброго вiйська вiн пiслав пiд проводом свого небожа Войнаровського,
людини  найповнiшоњ  у  свiтi.  Полк  проти  Булавiна  повели  Левинець  i
Кожу-хiвський - теж певнi люди. Не пропадуть  вони.  Крiм  того  з  кiнцем
червня пiслав вiйсько на Волинь, пiд Попонне, на допомогу Шеремет'Їву,  що
польських бунтарiв громив, а 1300 стародубцiв -  у  Бихiв,  що  пiддавався
генералу Баверу.
   З того, як на долонi, видно, що цар хоче Мазепу без  вiйська  залишити,
щоб опiсля зробити з ним, що йому буде завгодно. Плани готовi. Виявив њх у
Жовквi,  а  саме:  скасувати  козацький  устрiй  на  Украњнi,  а   завести
московськi порядки... Гарно!..
   Але Мазепа на те  не  пiде.  Це  ж  знiвечення  його  великих  намiрiв,
зруйнування працi цiлого життя.
   Треба, значиться, лицем повернутися на захiд, до Карла  й  ЛЇщинського.
Обидва вони люди умнi й чеснi.
   Бiда, що ЛЇщинського не признаЇ Польща. Тiльки частина  панiв  за  ним,
решта з Сасом тримаЇ. В Польщi домашня вiйна.  З  одного  боку  Сапiга,  з
другого - Вишневецький i Огiнський,  партизани,  зањзди  -  потоп.  Але  ж
завдяки тому безладдю  гетьман  Правобережжя  донинi  держить.  Там  тепер
кiлька полкiв - i неабияких. Тримай з Петром,  поможи  Сасовi  на  престол
вернути, значиться, вiддай тiњ землi, а там  i  булаву  зложи  i  герцогом
стань.
   Нi, нi, не слiд тому бути! В Московщинi бунт. Пiниться  Дон,  за  Доном
пiднiметься Волга. Добре i зле!
   Добре, бо Петровi  клопiт,  а  зле,  бо  цей  бунт  з  Московщини  може
перекинутись на Украњну. Украњнi ж пiд тую пору найгрiзнiше безладдя. Тому
й Булавiна приборкати треба, хоч вiн  природжений  Украњнi  союзник  проти
Петра... Хмари, хмари..!
   Гетьман  як  градобур  дивиться  на  захмарене  небо  i  розумом  своњм
силуЇться вiдвернути тучу.

   * * *
   Жовкло на деревах листя не тiльки вiд того, що був жовтень на небi, але
й тому, що знов будували фортецю,  висаджували  порохом  мури  i  копотами
накривали Кињв. Гетьман знову наглядав за фортецею, нiби вiн не гетьман, а
дозорець царський.
   Вiйськами його iншi верховодять, а його дiло дивитися, як  риють  вали,
обкладають њх дерниною, валять i мурують, мурують i валять безнастанно. Та
ще треба йому дивитися, як козаки,  до  шабель  привиклi,  тягнуть  тачки,
риють рови, як кроти, копають землю, як гробокопателi;  обдертi,  голоднi,
бруднi, аж гидко на них дивитися. А тисячi царського вiйська  залогами  на
Украњнi стоять i над народом знущаються. Навiть бiля  самого  гетьмана  њх
чимало. Гетьман пiд сторожею солдатiв!.. Коли ж воно скiнчиться?..
   Осiннi дощi - Кињв плаче.
   Дощем, як слiзьми, вмиваються вiкна пишних Мазепиних церков.  ДрiмаЇ  у
вечiрнiх тiнях будинок академiњ. МутнiЇ вода в Днiпрi. Нiч.
   Гетьман нервово ходить вiд вiкна до вiкна.
   ПригадуЇ собi, як тут цар гостив.
   Вiд бенкетноњ зали до входових дверей червоний хiдник.
   По  однiй  сторонi  -  царськi  люди,  по  другiй  -   нашi   старшини.
Вiдчиняються дверi, цар на порозi стаЇ.
   Голови хиляться додолу. Царева голова знiмаЇться вгору. Прощають його -
вiн мовчки помiж лавами проходить. "Слухай, що Меншиков скаже!"
   "Так, так, слухай, що Меншиков скаже".
   * * *
   На столi свiчка горить. За столом Орлик, скрипить гусяче перо, пише.
   Гетьман з-пiд ока дивився на свого молодого  писаря.  ЗнаЇ  i  не  знаЇ
його. Життя навчило недовiрювати людям. По собi знаЇ, який це сфiнкс  душа
чоловiка. Невже ж знав Мазепу  Дорошенко  або  Самойлович?  Так,  може,  й
Мазепа Орлика не знаЇ.
   I гетьман iде до своњх мешкальних покоњв. ДобуваЇ лист. Цiкавий,  що  в
ньому Ї. Це лист вiд гарноњ княгинi Дольськоњ. Не  любовний,  певно.  Лист
писаний тайним, числовим письмом, вiд якого в Орлика ключ.
   "Чи швидко ти скiнчиш? - питаЇться з  третього  покою  гетьман.-  Ще  Ї
дiло".
   "Поспiшаю, милосте ваша. За часок письмо буде готове".
   "Спiшись!" - Гетьман сiдаЇ за стiл i нервово повертаЇ  на  всi  сторони
тим таЇмним листом.  Шматок  паперу,  покритий  числами,  i  на  тiм  отсЇ
шматочку, може, й написане рiшення цiлого його життя. Рiшення залежить вiд
того, чи ЛЇщинський пiде йому на руку. Якщо ЛЇщинський згодиться  на  його
жадання, а Карло згоду закрiпить, вирiшиться доля Мазепи.
   "Чого ж ти так баришся, Пилипе?"
   "Вже йду, милосте ваша, вже йду!"
   Крiзь неосвiченi  покоњ,  як  тiнь,  пересуваЇться  Орлик,  входить  до
гетьманового кабiнету i на столi перед гетьманом кладе довге письмо.
   Гетьман перебiгаЇ його очима i вiдсуваЇ набiк:
   "Прочитаю вранцi, а тепер ти прочитай менi цей лист. Волох один  привiз
його вiд княгинi. В шапцi було. Наперед знаю, що вона там пише. Лихий њњ о
тую кореспонденцiю просить. Волос у нењ довгий, та розум короткий. Ще мене
колись тая княгиня писульками своњми до згуби доведе. Вiдпечатай цей  лист
i прочитай!"
   Генеральний писар приймаЇ вiд гетьмана письмо i  пiдходить  до  свiчки.
Гетьман столовий вишиваний параванчик  присуваЇ  до  свiчки,  щоб  виднiше
було.
   Орлик розриваЇ печатку, i з листа княгинi вилiтаЇ другий листок.  Орлик
глянув i впiзнав королiвську печатку.
   Мовчки пробiгаЇ цей другий лист очима.
   "Чого ж ти задивився у цей лист, як кiт у каганець, чому не читаЇш?  Ти
ж i без перекладу звик читати числовi листи; до њх  у  тебе  i  ключ  Ї",-
питаЇ гетьман.
   "Я i без ключа прочитаю княгинин лист,  та  це  не  вiд  княгинi  i  не
числовий, а звичайний,- лист вiд Станiслава".
   "Вiд Станiслава? Не може бути!"
   "Може, милосте ваша. Тут  i  пiдпис  його  iменi,  i  його  королiвська
печать".
   "Дай сюди!"
   Орлик подав лист вiд ЛЇщинського, i гетьман прочитав його.
   На обличчi його з'явився такий жах, якого Орлик нiколи ще не бачив.
   Гетьман лист на стiл опустив, а сам, як знесилений, повалився у фотель.
   "Проклята будь, ™вина дочко, ти загубиш мене!" - i руками очi закрив.
   Мовчав. Мовчки перед ним стояв Орлик.
   Рiзнi питання насувалися йому на гадку, але  питати  не  смiв.  Те,  що
прочитав у королiвському листi, було так несподiване для нього, що жахався
промовити слово.
   Гетьман змовляЇться зi шведами й поляками, значиться, гадаЇ  пiрвати  з
царем. Того здавна бажали собi старшини  i  народ,  того  й  Орлик  хотiв.
Нарiкали на гетьмана, що  легковажить  загальне  бажання.  А  тепер,  коли
виявилося, що нi,- Орлик жахнувся. Могутня стать Петра виринула перед  ним
у повний рiст. Цар-звiр, цар-антихрист!
   Пригадалися жахливi кари стрiльцiв. 772 людей  замучених  в  найлютiший
спосiб. Колесували, четвертували, саджали на палi, варили  i  жарили.  Цар
сам стинав, засукавши рукави по лiктi, цiлий  у  кровi.  I  вельмож  своњх
заставляв те саме робити. Такого знущання iсторiя не тямить.
   I пригадав собi Орлик тi  шибеницi  незчисленнi,  котрими  приоздоблено
Москву, тi вогнища, що день i нiч горiли,  наповнюючи  повiтря  нестерпним
для культурного чоловiка смородом паленого людського м'яса, пригадав  собi
тi трави з понасилюваними на палi козаками, що плили  долi  рiк,  пригадав
собi неподiбне до правди усмирювання  бунту  в  Астраханi,  в  Красному  i
Чорному Ярах, згадав Ромодановського i - мороз пiшов йому по спинi.
   Це робив Петро в Росiњ, котру вiн все-таки любив, а якже  тодi  лютував
би вiн на Украњнi, котру ненавидить?
   Орликовi почорнiло в очах.
   Гетьман крiзь пальцi дивився на  нього:  настрашився  козак.  Голова-то
мудра, та вiдваги мало, мало завзяття. Що ж тепер робити?  Довше  скривати
годi. Орлик прочитав лист i довiдався про правду,  треба  признатися.  Але
як?
   Гетьман бився з думками.  Нараз  став  дзвонити  годинник.  Один,  два,
три... дванадцять!
   Гетьман рукою очi протер, нiби зi сну збудився.
   "Пiвнiч - година духiв".
   "Дванадцята вночi",- додав Орлик.
   "Нiколи перед пiвночею  не  сплю,говорив  Мазепа,  а  все  ж  таки,  як
дванадцятий удар почую, робиться на душi моторошно. ЗдаЇться,  що  ось-ось
вiдчиняться  дверi  i  появляться   Виговський,   Дорошенко,   Самiйлович,
Многогрiшний, Сомко i всi iншi, њм же несть числа.  Появляться  i  стануть
дорiкати менi, стануть плювати на мою сиву голову, що я забув про њх  муки
та кривди, забув про сором Украњни".
   Орлик вдивився  в  цей  образ,  котрий  йому  гетьман  так  несподiвано
поставив перед його очi, i про Петра забув.
   "Що ти зробив? - спитають мене тiнi замучених предкiв.  Що  ти  зробив,
щоб  помститись  за  нас,  щоб  визволити  народ?  Матiр  твою,   Украњну,
колесують, а ти орден святого Андрiя почепив на шию i спокiйно  глядиш  на
њњ муки!.."
   "Уважай, Пилипе,- звернувся нараз до Орлика  гетьман,-  вважай,  щоб  i
тобi так колись у пiвнiчну годину не явився дух гетьмана Мазепи".
   Орликовi зробилось моторошно. Вiн був перетомлений i прибитий.
   Гетьман зауважив це i наказав йому сiдати.
   Знову мовчанка. Осiннiй дощ лупотiв  по  покрiвлi,  стогнали  дерева  в
саду, десь далеко внизу шумiв, нiби сердився, Днiпро.
   "Збентежився, як бачу, Пилипе".
   "Моторошно менi, страшно".
   "З  перевтоми.  А  спочивати  нема  як.  ЧекаЇ  нас  велика  робота   i
вiдповiдальна".
   "Роботи я не боюся".
   "Тiльки вiдповiдальностi - правда? А що ж я тодi маю казати?"
   "Дивуюся, як ваша ясновельможнiсть не вгнуться пiд отсим тягарем".
   "Хтось його двигати мусить... Двигни цей  камiнь,  двигни!-  тямиш,  що
казав тодi степовий дiд? Дванадцята виб'Ї  година,  вiн  на  лаву  покладе
свого сина  за  державу,  за  Петрову  державу.  А  ми?..  Настрашився  ти
дванадцятоњ години".
   Орлик сумно всмiхнувся: - "Не скриваюся, милосте  ваша,  страшно  менi.
Тут Петро, а там кривавi тiнi предкiв".
   "Кого ж ти бiльше боњшся? Живих чи мертвих?"
   "Живi страшнi для тiла, а вмерлi - для духа",- вiдповiв Орлик.
   "Так воно, так. Боюся, щоб мiй дух колись не тривожив людей".
   Орлик не знав що на се вiдповiсти. Перед ним  вiч-до-вiч  стояли  живий
Петро i вмерлий Мазепа... Вибирай!
   Свiчка догорювала й зачинала коптiти.
   "Вiднеси њњ до моЇњ спальнi, там згасиш i принесеш другу, бiля лiжка на
столику стоњть. Не можу стерпiти смороду догоряючоњ свiчки... бачив я  раз
у Москвi, як догорював чоловiк".
   Орлик виконав наказ. За хвилину вертав зi спальнi  з  новою  свiчкою  у
срiбному лiхтарi. Поставив њњ на стiл i став, як звичайно, коли гетьмановi
звiти здавав.
   "Що нового?" - спитав Мазепа, нiби забуваючи про лист.
   "На Дону неспокiйно".
   "Як 1705 року в Астраханi, коли там було убито  Ржевського  i  заведено
козацький устрiй".
   "Мабуть, чи не гiрше. До  Булавiна  багато  вже  станиць  пристало  над
Пiвнiчним  Дiнцем,  понад  Хопром  i  Ведмедiвкою.  Навiть  у  Тамбовськiй
губернiњ бунтуються селяни, мордують панiв i заводять козацький устрiй".
   "То не добре",- сказав гетьман, стягнувши густi брови.
   "Чому, милосте ваша?"
   "Бо не впору. Заскоро вибухають тi бунти. Ще  не  час.  Погибне  багато
народу i який з того хосен? Дивися,  i  я  теж  мушу  вiйсько  своЇ  проти
Булавiна слати, хоч воно менi не на руку. Мушу,  а  то  вороги  сказали  б
царевi, що Мазепа  з  Булавiном  тримаЇ.  Цар  ще  сильний,  вiн  погасить
пожежу... А в нас?"
   "I в нас не краще. Багато посполитих до  Булавiна  втiкаЇ,  особливо  з
Полтавщини. От недавно i Чуйкевич казав, що бачив".
   "Чуйкевич? А що ж вiн?"
   "Щасливий. Мабуть, гарно з дружиною живе".
   "Хай њм Бог допомагаЇ,- сказав, зiтхаючи, Мазепа.- Може, аж тепер Любов
Хведорiвна заспокоњться".
   "Дав би то Бог!"
   "Бог, Бог! Вона чорта слухаЇ, не Бога!" - i гетьман увiрвав розмову.
   Орлик зрозумiв, що вона йому не мила.
   Хотiв iти, але гетьман затримав його:
   "Стривай ще? А що ж нам з отсим листом робити, як ти гадаЇш?"
   "Ваша ясновельможнiсть самi зволять змiркувати, що тут робити треба".
   "А що ти робив би?"
   Орлик зам'явся.
   "Говори по щиростi!"
   "Я вiдiслав би тi листи царевi, щоб таким чином довести свою  непорушну
вiрнiсть".
   Гетьман нiби сумно, а нiби з докором подивився  на  свого  генерального
писаря. Орликовi зробилося нiяково.
   "Це я так зробив би, маючи на гадцi не царя, а  вашу  милiсть,  коли  б
лист був проти милостi вашоњ i на вашу шкоду".
   На уста гетьмана вибiг глумливий усмiх, але зараз i сховався пiд вусом:
- "Прочитай менi ще раз лист вiд княгинi Дольськоњ",- сказав.
   Орлик вволив його волю.
   Княгиня писала, що тринiтарiй, з  яким  гетьман  бачився  у  њњ  дворi,
вертаючи з Жовкви, був у Саксонiњ, переговорював з королем  Станiславом  i
привiз вiд нього лист, який вона гетьмановi разом зi своњм нинiшнiм листом
посилаЇ. Крiм того, король передав проект новоњ умови з  Украњною,  котрий
вона видасть гетьмановому довiреному пiсланцевi,  якщо  вiн  вiд  гетьмана
прибуде. Та ще просив король Станiслав, щоб  гетьман  починав  дiло,  заки
шведи пiдiйдуть до границь Украњни. Це конче потрiбно.
   Гетьман слухав уважно. Деякi речення казав собi перечитати вдруге, нiби
лист виучував напам'ять.
   "От чого жадаЇ вiд мене моя кума, княгиня  Дольська!  Дрiбниця,  тiльки
зажмури очi й лети стрiмголов  у  пропасти.  Для  такоњ  гарноњ  жiнки  ти
повинен це зробити. Вiдколи ™ва Адама спокусила, жiнка i спокуса  -  одно.
Та не збився ще з глуздiв Мазепа... Спали цей лист, Пилипе".
   Орлик взяв лист княгинi, пiшов до коминка i спалив його.  Тiльки  трохи
сiрого попелу осталось.
   "Спасибi!" - сказав гетьман i  задумався.  В  руках  обертав  лист  вiд
Станiслава.
   "З розумом борюся,- почав,- чи посилати цей лист царевi, чи нi.  Вранцi
порадимося, а тепер iди в свою квартиру i молися Богу,  да  ,якоже  хощеть
устроњть  вещ'  Може,  твоя  молитва  догiднiша,   нiж   моя.   Ти   живеш
по-християнськи. Але Бог знаЇ, що, якби  я  не  рiшився,  не  для  власноњ
користi рiшуся, а для вас усiх, для  жiнок  i  дiтей  ваших.  Що  заприсяг
колись, при тiм i нинi стою. Доброњ ночi тобi".
   Простягаючи на прощання руку,  привiтно  всмiхнувся:  -  "Година  духiв
минула, спи спокiйно. Ще живий гетьман Мазепа!"

   * * *
   Як п'яний переходив Орлик гетьманськi покоњ.  Перед  останнiми  дверима
щось чорне висунулося з кута.
   "Пiшов геть! - гукнув Орлик на гетьманського карла.-  СнуЇться  то,  як
тiнь, i людей лякаЇ!.. Пiслухував?"
   Карлик вiдскочив вiд нього.
   "Честь не все ходить з ростом у парi. Пан генеральний писар не подумав,
що в малого чоловiка може бути велика честь i навпаки. Нiколи я не хитався
у собi, чи маю пановi моЇму вiрно служити, чи нi".
   "Служба службi не рiвна".
   "А слуга слузi. Один служить, як пан, а другий пануЇ, як  слуга.  Не  в
службi рiч, а в характерi. Можна служити i бути паном,  а  можна  не  мати
нiякоњ служби i бути слугою; що кому пан Бiг дав".
   "Чого ж ти хочеш вiд мене?"
   "Хотiв спитати, чи здоровий пан гетьман".
   "Пiди й подивися".
   "Нинi нi. Ви ж казали, що я тiнь.  Тiнь  мусить  мати  свiтло,  а  нинi
свiтла нема - темрява. Пiдожду до завтрiшньоњ  днини.  Менi  ще  час,  але
декому  спiшно.  Низько  кланяюся  генеральному  писаревi  i  бажаю   йому
спокiйноњ ночi, доброњ ночi, тихоњ ночi! О ревуар!"
   Як тiнь шулькнув у сiни i побiг до своЇњ кiмнатки.
   "Цей чорт нiби у душi чоловiковi читаЇ",- погадав собi  Орлик,  i  йому
соромно зробилося перед самим собою. Вiн  не  належав  до  тих,  що  всiма
способами старалися вплинути на гетьмана, щоб вiн пiрвав з Москвою. I  ось
тепер, коли це маЇ статися, вiн настрашився свого власного бажання... Кому
вiн служить - гетьмановi, царевi чи справi?  Яке  ж  тут  тодi  може  бути
хитання? Коли захитався Орлик, то чого вiд iнших хотiти?..
   Генеральний писар боровся зi своњм розумом. Аж пригадав собi гетьмановi
слова: "Молися Богу, да якоже хощеть устроњть вещ".
   Пiшов на свою квартиру, взяв два карбованцi грошей  i  почав  роздавати
убогим, що лежали  на  вулицi  i  по  богодiльнях  Печорського  монастиря.
ТА™МНИЦЯ
   Коли Орлик наступного дня  уранцi  увiйшов  до  гетьманового  кабiнету,
гетьман сидiв уже за своњм столом.  Перед  ним  стос  паперiв  i  хрест  з
часткою святого, животворящого древа.
   Орликовi по невиспанiй ночi нiби хтось пiску в очi насипав, по гетьману
не пiзнати було втоми. Нервове напруження, в якому  вiн  останнiми  часами
перебував, пiдбадьорювало його. Здавалося, нiби вiн вiдмолод.
   Орликовi прийшла на гадку  легенда  про  д-ра  Фауста.  Тiльки  не  про
дiвчину тут рiч, а по державу. Georgius Faustus hemitheus  Hedelbergensis,
- пригадав собi Орлик.
   Лист з печаткою Stanislaw Krol,  розмова  про  духiв,  мандрiвка  перед
свiтаннями по жебрацьких шатрах, щоб роздати два карбованцi на моленiЇ "да
устроiт Господь вещ, якоже хочет", i  нинiшнiй  гетьман  перед  хрестом  з
часткою  животворящого  древа  -  все  те  зливалося  в  головi   молодого
генерального писаря в безладний  образ,  овiяний  мракою  мiстицизму,  так
сильно небажаного для державного мужа.
   Замiсть тверезого, реального погляду на дiло вiдзивалися в душi всiлякi
мiстичнi питання, смiлива активнiсть пiддавалася поганому прочуттю. "Можна
служити як пан, i можна не робити нiякоњ служби i бути слугою. Не в службi
дiло, а в характерi".
   Орлик пригадав собi розмову з карлом, i йому соромно зробилося, що i  в
його душi рабське служальство царевi запустило таке глибоке  корiння.  Щоб
не було - служити рiднiй справi i тiльки њй. "Судно без дна  -  жизнь  без
iдењ",- гомонiло глухим гомоном з кутiв гетьманського двора.
   Гетьман дочитав це довге письмо, яке Орлик скомпонував учора. "Гарно",-
i поклав свiй пiдпис.
   "Як же ти спав, Пилипе?-спитався по-товариськи.- Очi  в  тебе  червонi,
мабуть, довго не мiг заснути. Молодий ще,  надто  палко  приймаЇш  усе  до
серця. А воно не добре. В полiтицi треба руководитись розумом. Привикай до
безсонних ночей i - до вiдповiдальностi. Мусить же  хтось  вiдповiдати  за
всiх. Мазепа не вiчний... Сiдай!"
   Орлик подякував i сiв. Гетьман не раз натякав на  те,  нiбито  Орликовi
прийдеться колись продовжувати його дiло, але виразно  не  сказав  нiколи.
Вiн  нiби  i  сам  хитався  у  виборi  свого  наслiдника  мiж  Орликом   i
Войнаровським. Це до якоњсь мiри  вражало  гордощi  молодого  генерального
писаря. Але нинi, перебувши нiч на боротьбi з собою. Орлик рiшився служити
дiлу, вiрно й непохитно, з булавою чи без нењ.
   Не в службi сила, а в характерi.
   "Досi я,- почав гетьман,  вдивляючися  у  свого  канцлера,--досi  я  не
зважився сказати  тобi  свою  велику  таЇмницю.  Аж  учора  ти  припадкове
довiдався про нењ. Припадок, бачиш,  не  тiльки  в  приватному,  але  й  у
державному життi граЇ велику роль. Дiло полiтика предвиджувати припадок  i
обмежувати  його  значiння.  Так,  це  нелегко.  .От  i  я  не  передбачив
учорашнього припадку з листами. Пропало. Тепер ти знаЇш, у чому рiч. Та не
гадай собi, що я затаював своњ намiри  перед  тобою,  не  покладаючись  на
певнiсть твою. Нi. Знаю, що ти не спосiбний зробити зо мною те, що  колись
Юда зробив з Христом. Але боявся я, щоб ти,  як  людина  молода  й  палка,
вразлива й обидлива легко, не виговорився, бесiдуючи з московськими або  i
з нашими всякого чина людьми, i таким способом,  не  зi  злоњ  волi,  а  з
необачностi, не погубив себе й мене. Ти знаЇш - за гетьмана i  генеральний
писар вiдповiдаЇ. Але пiсля вчорашнього менi не залишаЇться нiчого бiльше,
як повторити те, що я вам колись загально сказав, а саме: не для приватноњ
користi, а для добра цiлоњ Украњни затiяв я це велике  й  необхiдне  дiло.
Хочу, щоб ви з жiнками й дiтьми вашими i вiтчина з вiйськом запорозьким не
загинули нi пiд москалем,  нi  пiд  шведами,  а  були  вольними,  як  iншi
державнi народи. Коли ж я  роблю  це  заради  яких-небудь  моњх  приватних
примх, то нехай поб'Ї мене i душею, i тiлом Бoг у Тройцi святiй i Їдинiй i
безневинно понесенi страстi Христовi!"
   Кажучи це, поцiлував хрест з часткою животворящого древа i, звертаючись
до Орлика, говорив далi: "Я за тебе зовсiм певен i надiюся, що як  совiсть
твоя, так i повага до себе, чеснiсть та  природжена  честь  шляхецька,  не
допустять тебе зрадити й продати свого пана  та  добродiя.  Одначе  ж  для
бiльшоњ певностi, щоб у мене i тiнi якогось вагання до тебе не було, як  я
тобi заприсягнув, так i ти перед лицем розп'ятого на животворящому  деревi
Христа дай менi присягу, що будеш вiрним менi i не виявиш тайни нiкому".
   Орлик присягнув i поцiлував хрест.
   Тая присяга, як вiтер iмлу, розвiяла дорешти всякi сумнiви й  тiнi,  що
були мiж гетьманом i його генеральним писарем. Орлик почув себе ще ближчим
до свого гетьмана, нiби рiдним йому за переконанням. Ранiше вiн пiдозрював
Мазепу, що цей вивiряЇ i пробуЇ його вiрнiсть, що граЇ в закритi карти,  а
тепер тi карти лежать перед ними на чистому  столi  -  грати  будуть  ними
проти спiльного свого ворога.
   Орлик зрозумiв вагу моменту, пiзнав цiну  цього  переломового  факту  в
своњм життi i в вiдношеннi до великого  гетьмана.  Щоб  дорешти  прояснити
атмосферу, вiн сказав:
   "Присяга  вашоњ  вельможностi  доводить  вашу  щирiсть  та  батькiвську
дбайливiсть про свою вiтчину i про нас усiх, але хто вгадаЇ, що  призначив
Бог? Який кiнець поклала його свята воля отсiй вiйнi i  хто  вiзьме  верх?
Коли швед вiзьме верх, то вельможнiсть ваша й усi  ми  будемо  щасливi,  а
якщо - цар, то й ми всi пропадемо й нарiд занапастимо".
   Слова цi, хоч так простi, що можна було  њх  сподiватися  вiд  кожного,
немило вразили гетьмана. Старець шукав у мужчинi в  силi  вiку,  яким  був
35-рiчний Орлик, тоњ смiливостi й вiдважностi, якими звичайно визначаЇться
мужеський вiк, сподiвався почути вислiв подиву й  захоплення,  що  гетьман
для народного добра кидаЇ на вагу своЇ значiння i маЇток, усе, а тим часом
стрiнувся зi звичайною мiщанською  чи  там  хуторянською  трусливiстю,  зi
страхом, щоб, не дай Боже, посягаючи по велике,  не  втратити  малого.  До
того Орлик доторкнувся дуже вразливоњ струни в  душi  гетьмана  Мазепи,  а
саме - до монархiчного принципу. Гетьман розумiв, що з  московським  царем
може успiшно боротися тiльки украњнський  володар,  гетьман  з  атрибутами
монарха, котрий вислухуЇ гадок своњх приближених людей на те,  щоб  опiсля
рiшення його було прийняте i сповнене безумовно й безкритично. А тут Орлик
життЇве рiшення свого володаря-гетьмана подаЇ в  сумнiв,  цей  Орлик,  вiд
котрого вiн маЇ право вимагати куди бiльше, нiж вiд усякого iншого.
   Мазепа спалахнув, але, як звичайно, так i  тепер,  вiн  скоро  пригасив
свiй гнiв i вiдповiв бiльш хитро, нiж  гнiвливо:  "Яйця  курку  не  вчать!
Дурень я був  би,  коли  б  вiдступив  вiд  царя  ранiше,  нiж  треба;  не
вiдчахнуся я, поки не побачу конечноњ  потреби.  Ще  в  Жовквi  доводив  я
царевi про те, що коли Карло  пiде  на  Московську  державу,  а  Станiслав
попростуЇ на Украњну, так не з нашими потугами,  не  з  нашим  обезсиленим
вiйськом оборонятися вiд полякiв i шведiв. Тому я й просив тодi царя,  щоб
вiн на такий випадок дав нам у допомогу хоч десять тисяч вiйська,  так  як
ми не раз допомагали йому. I знаЇш, що менi вiдповiв цар?"
   "Що?"-спитав Орлик.
   "Не то, що десять тисяч, але й десять чоловiк, не можу я  тобi  дати",-
вiдповiв цар.
   Що лиш тепер  зрозумiв  Орлик  причину  гетьманового  рiшення.  Украњна
допомагала й допомагаЇ царевi, не жалiючи десяток тисяч свого  вiйська,  а
коли б на нењ ворог напав, тодi вона й десятьох  московських  солдатiв  не
може дожидатися у  пiдмогу.  Де  тут  правда,  де  справедливiсть?  I  вiн
затиснув п'ястук.
   "Гарний союзник, нема що казати!" - промовив.
   "Правда?  Отож  i  бачиш,  тодi-то  я,   почуваючи   на   собi   велику
вiдповiдальнiсть за долю  нашоњ  безталанноњ  вiтчини,  яку  я  свiдомо  й
добровiльно прийняв на себе, рiшився пiслати ксьондза-тринiтаря,  капелана
княгинi Дольськоњ, до короля Станiслава, щоби з ним нав'язати  переговори,
i як вiдповiдь дiстав вiд нього цей  ото  лист.  Не  дожидати  ж  нам,  як
полохливому стаду, поки ворог нападе на нас  i  стане  нищити  землю  нашу
мечем i огнем. Як вiльний i не завойований народ повиннi ми дбати, щоб нас
не розшарпали на шматки. Як ти  гадаЇш,  що  важнiше  -  вiрнiсть  царевi,
котрий не додержуЇ нам вiри, чи добро вiтчини?"
   "Salus rei publicae ultima ratio est",- вiдповiв без вагання Орлик.
   "I я так гадаю, Пилипе. Мазепа - не авантюрист i не примховатий дiдусь.
Мазепа знаЇ, що робить. Вiрте йому. Ще раз кажу тобi, i затям те  собi  на
вiки, щоб, як треба буде, свiдоцтво перед будучнiстю дав, що нiчого я  для
власноњ користi не роблю, а для добра нашого народу й нашоњ держави, котру
я хочу на картi ™вропи закрiпити навiки. Поведеться - гаразд, а нi  -  так
совiсть моя чиста. Я не зжахнувся  перед  нiякою  небезпекою,  заризикував
усiм, чуЇш? Усiм!"
   Тут гетьман пiдступив до Орлика i руку свою на рамено  йому  поклав:  -
"Що ж, сину, заспокоњвся? Не маЇш уже нiяких сумнiвiв щодо мене? Не боњшся
духiв?.. Ха, ха, ха! Дуже ти був нещасливий учора".
   "Тривожила мене непевнiсть".
   "А тепер?"
   "Тепер я вже знаю, чого дожидатися менi".
   "А що ж би ти робив, будучи  Мазепою?  Погадай,  моя  доля  на  волоску
висить. Доноси за доносами йдуть, Меншиков пiдi мною риЇ. Хто може ручити,
що цар остаточно якомусь доносовi не повiрить. Пiдстави  Ї.  Може,  тепер,
коли я балакаю з тобою, вороги  моњ  компонують  якусь  нову  писульку  до
Гаврила Iвановича Головкiна або до його свiтлостi, колишнього  бублейника,
а теперiшнього князя Меншикова. З вогнем граЇться Мазепа, i  хто  погасить
цей вогонь, коли  вiд  нього  займеться  його  гетьманська  кирея?  Багато
вiрного вiйська бiля мене? Навiть Войнаровського я мусив пiслати.  Царська
помста, як дамоклiв меч, висить над моЇю старою головою,  пригадуючи  менi
долю моњх попередникiв. Важко бути украњнським  гетьманом,  мiй  сину,  ой
важко! I тому хотiв би я облегчити долю наслiдникiв моњх - от що!"
   Орлик за ноги свого гетьмана обiйняв: - "Спасибi за тую турботу милостi
вашiй. Iсторiя не забуде того. Я правди не затаю".
   "Сподiюся. А тепер сiдай при моњм столi i пиши моњм пером лист до  царя
i до Головкiна такого змiсту".
   Тут гетьман навчив свого писаря, як компонувати цi листи. А коли Орлик,
написавши њх, прочитав гетьмановi, той поклав свiй пiдпис i сказав: "Тепер
вложимо туди лист вiд Станiслава. У моЇњ матерi Ї  вiрний  чоловiк,  ще  й
трохи  нам  з  рiднi;  через  його  вона  обiцяла  пiслати  цi  листи   до
Войнаровського, а вiн њх доручить царевi i графу Гавриловi Головкiну...  Д
а б у д е т в о л я т в о я с в я т а я".
   "I д а п р и i д е т ц а р с т в i Ї т  в  о  Ї",-  доповiв  Орлик.  НА
ХУТОРI
   По вiнчанню i по  бучному  весiллю,  на  котре  гетьман  вирядив  своњх
заступникiв i прислав багатi дарунки,  Мотря  з  Чуйкевичем  замешкали  на
тихому хуторi в одному з КочубеЇвих маЇткiв.
   До Ковалiвки њхати було задалеко. Гетьман кожноњ хвилини мiг  покликати
свого канцеляриста в  Батурин  або  й  до  КиЇва,  бо  дiла  у  вiйськових
канцелярiях було бiльше, нiж канцеляристiв,  та  ще  таких  досвiдчених  i
вправних, як молодий Чуйкевич.
   Чуйкевич, хоч як раював, доскочивши свого щастя, а все ж  таки  почував
докори совiстi, що  занедбуЇ  дiло.  Там,  може,  вирiшуЇться  доля  твоЇњ
вiтчини, а ти устроњв собi iдилiю.  Там  Арес  пише  мечем  кривавi  рядки
великоњ поеми, а ти тут читаЇш погiднi буколiки.
   Кожний ранок вiтав його отсим докором, i кожноњ ночi,  проходжуючися  з
Мотрею в городi, вiн тривожно дивився на небо,  чи  не  побачить  кривавоњ
луни.
   Пожежi часто лучалися влiтку, з  помсти  або  вiд  неуваги,  але  тепер
кожний вогонь нагадував тую велику пожежу, яка  зайнялась  перед  вiсьмома
роками i якоњ годi було вгасити. Правду кажучи, на Украњнi здавна  горiло.
Люди родилися i мерли серед вiйни, не знаючи, що таке справжнiй мир. А все
ж таки за Мазепи привикли вони дещо до ладу  й  дожидалися  спокiйнiших  i
кращих часiв. Здавалося, що гетьман, упорядкувавши  руњну,  збудуЇ  на  њњ
згарищах нову й сильну державу.
   Аж нараз тi добрi  сподiвання  тратили  певну  пiдставу.  Своњ  вiйська
виходили з краю, а на њх мiсце приходили московськi.
   На заходi - вiйна зi шведом i поляками, на сходi - бунти й повстання, з
пiвночi - Москва, вiд полудня - татари, всерединi росте невдоволення проти
панiв i дукiв, незгода голову пiдносить.
   Важка журба  за  будуччину  рiдноњ  землi  захмарювала  щастя  молодого
подружжя.
   "Як ти гадаЇш, Мотре,- питав Чуйкевич своЇњ дружини,- скоро поњдемо  ми
в Ковалiвку i заживемо спокiйно, чи, може, й не  дiждемося  нашого  тихого
щастя?"
   "Якщо маю тобi правду сказати,вiдповiла Мотря,-  то  я  на  те  не  маю
надiњ. Чомусь менi здаЇться, що нас  ще  не  одне  таке  чекаЇ,  чого  анi
розумом не збагнеш, нi серцем не прочуЇш".
   "I не страшно тобi?"
   "Нi раз. Для мене страшна тишина перед бурею, а  не  сама  буря.  Такоњ
тишини, як ось тепер, я витримати не можу, пригнiчуЇ мене. Краще хай громи
б'ють, хай блискавки ослiплюють очi, хай вiтри трощать дерева  старi,-  що
марне i гниле, хай гине, заради нового i здорового".
   "Ти все така, як колись була, Мотре. Не змiнило тебе подружжя зi мною".
   "Нiщо мене не змiнить, Iване".
   "А все ж таки був час, коли ти iнакше виглядала".
   "ГадаЇш у Бахмачi?.. Так... Не скриваюся... Зi мною дiялося  тодi  щось
таке, чого i сказати не вмiю".
   "Ти була задивлена в нього i захоплена його появою".
   "А ти б то нi?"
   "Так, Мотре. Гетьман мав i маЇ надi мною велику силу. Я  щиро  вiдданий
йому".
   "Чого ж тодi тривожиться, Iване? ТвоЇ завдання - вiрно й чесно сповняти
свою службу. А iнше, як Бог дасть".
   ѓх розмову перервав Мотрин паж, котрий прибiг до городу, сповiщаючи, що
прињхали гостi.
   "Хто ж такий?"
   "Якийсь старшина, котрого iменi не  затямив,  i  гетьманова  сестрiнка,
панна Мар'яна, њх вiтаЇ Марiя Хведорiвна".
   Молодi господарi побiгли в двiр.
   "Подумай, панна  Мар'яна,  який  несподiваний  гiсть!"  -  говорила  до
Чуйкевича Мотря.
   Панна Мар'яна, донька  гетьмановоњ  сестри  вiд  другого  њњ  чоловiка,
перебувала  в  КиЇвi,  доглядаючи  свою  хвору  бабку  iгуменю   Мазепину,
гетьманову маму. Тепер њхала вона трохи на село, щоб вiдпочити на  свiжому
повiтрi, i поступила на нiч на хутiр молодих Чуйкевичiв,  котрих  знала  з
Батурина. Була це панночка не перших лiт, але незвичайноњ вроди, з  гарною
товариською огладою, освiчена  й  розумна.  Войнаровського  перша  сестра,
гетьманова сестрiнка i  гетьмановоњ  мами  улюблена  внучка,  вона  багато
дечого  знала,  чого  iншим  не  доводилося  чути,  i  розмова  з  нею  не
закiнчувалася на питаннях про погоду, про прислугу i про цiни  на  вбрання
та на косметичнi мазi й смаровидла, з нею любо було провести на розмовi не
лише короткий i лiтнiй вечiр, але й хоч би цiлу нiчку.
   З панною Мар'яною њхав, як товариш i опiкун у дорозi, пан Згура,  родом
грек,  чоловiк  теж  дуже  бувалий,  меткий  i  хитрий,  Мазепин  близький
дорадник, про котрого нiхто нiколи не мiг  знати,  де  вiн  буваЇ,  усе  в
роз'њздах з гетьмановими секретними дiлами.
   Мужчина дуже гарний собою, котрому, подiбно як i гетьмановi, годi  було
лiта вгадати,  виглядав  молодше,  нiж  справдi  був,  i  знайомi  не  раз
доповiдали собi жартом, що, мабуть, обидва вони одному чортовi запродалися
i вiн њм лiки проти старостi зi своЇњ пекельноњ аптеки приносить.
   Пан Згура почував у собi любовний а ф е к т  до  панни  Мар'яни,  котра
жартувала собi, що це не а ф е к т, а д е-ф е к  т,  i  амурiв  дядькового
дорадника не приймала поважно до серця, тiльки приговорами та  вiдговорами
збувала його.
   Пан Згура, щоб прихилити до себе панну Мар'яну, вдавав великого  героя,
розповiдаючи, нiбито мимоходом, про своњ усякi лицарськi вчинки,  яких  не
повстидалися б були Ахiлл, Гектор  i  Патрокл,  про  менших  героњв  i  не
згадуючи. Панна Мар'яна  разом  з  господарями  i  тiткою  МарiЇю  поважно
слухала тих фантастичних оповiдань, а потiм  так  само  поважно  питалася:
"Слухайте, Згура! Чи всi греки так здорово брешуть?"
   Пан Згура робив сумну мiну  i  звертався  до  молодоњ  хазяйки:  "Мотре
Василiвно, скажiть менi, будь ласка, чи у всiх украњнок так гострi язики?"
   "Спитайтеся панни Мар'яни",- радила йому Мотря. А тодi  панна  Мар'яна,
нiбито нишком, казала до Марiњ Хведорiвни:
   "Правда, тiтусю, яка смiшна фiгура отсей пан Згура".
   Пан Згура не обiджався, бо вiн любив гетьманову сестрiнку i  не  тратив
надiњ, що завдяки протекцiњ його ясновельможностi  таки  колись  доскочить
свого щастя. А його одинокою мрiЇю було спорiднитися з гетьманом.
   Невеличке i досить достроЇне до себе товариство, хоч  про  полiтику  не
балакало багато, чуло, що њх погляди не вiдбiгають далеко  вiд  себе.  Всi
вони дивилися на гетьмана, як на своЇ божество, вiрили в його  розум  i  в
досвiд, а ненавидiли царя-антихриста, котрого жорстокi кари й  необчисленi
вчинки викликували в них прямо омерзiння.
   "Iду я раз,-розказував пан Згура, попиваючи мед за доброю, хоч нашвидку
зготовленою вечерею,- њду я з двома тiльки козаками,  коли  дивлюся,  так,
може, крокiв двiстi-триста передi мною, з-поза  могили  в  степу  виступаЇ
валка людей. Зразу гадав - чумаки њдуть, пiзнiше  подумав,  чи  не  татари
ясир женуть, аж,  пiд'њхавши  на  кид  стрiли,  бачу  -  вiддiл  узброЇних
ратникiв веде скутих невольникiв, душ, може, двiстi-триста"
   "Чи не забагато, пане Згура?" - перервала панна Мар'яна.
   "Як вас шаную, панно Мар'яно,  менше  сотнi  њх  не  було,  а  ратникiв
дванадцять".
   "Як дванадцять розбiйникiв".
   "Ви зволили вгадати, панно Мар'яно, як  дванадцять  розбiйникiв.  Що  ж
менi тут робити? Тiкати почуття шляхоцького гонору не позволяЇ, минати  не
можна, бо вже добачили мене, значиться,  треба  йти  наперебiй,  треба  њх
клином розбивати".
   "Як то клином?" - питалася панна Мар'яна.
   "Постривайте, ось як. Я напередi, як вiстря, моњ козаки за мною, так що
голови њх коней доторкалися бокiв мого знаменитого верхiвця..."
   "Розiнанте?"
   "Нi, Чорнозора, так звався мiй  кiнь.  У  лiвiй  руцi  спис,  у  правiй
шаблюка..."
   "А поводи?"
   "Якi ж бо ви, панно Мар'яно! - поводи в зубах, от так, о".
   Тут пан Згура у лiву руку вхопив виделку, в праву нiж,  край  обруса  в
зуби, нагнувся понад стiл, як њздець  на  конi  до  атаки,  пiдняв  брови,
витрiщив очi, насторощив вуса, вишкiрив зуби i зробився  такий  смiшний  i
страшний, що жiнки аж закричали.
   "Таким отсе клином,- розказував далi,- як громом з ясного неба, вдарили
ми  на  отсих  ратникiв,  котрi  висунулися   наперед,   залишаючи   своњх
невольникiв, як стадо баранiв геть за собою..."
   "I що?" - спитали всi три жiнки нараз.
   "I що ж би! Нi один живим не остався. Хто вiд списiв, хто вiд  мечiв  -
усi на бойовищу лягли, порубанi й: посiченi, як м'ясо на стiльницi".
   "А невольники?"
   "Це, бачите, не були невольники, лиш рекрутi, котрих ратники  для  царя
свiжо набрали, з головами наголо вибритими i  зi  зв'язаними  руками.  Так
тепер, бачите, до московського вiйська солдатiв набирають. А доставивши њх
до казарми, кожному десятому, без розбору  i  без  вини,  дванадцять  кињв
вiдчислюють, щоб знали, що таке дисциплiна. Тодi замикають њх  на  хлiб  i
воду, i що лиш по такiм привiтанню зачиняють муштри вчити.  Що  я  з  ними
зробив?-питаЇте. Рiч проста. Вiдпровадив њх до границi, влiпив кожному  по
три кињ i наказав, щоб бiльш на Украњну не навiдувалися, бо тут б'ють".
   "ѓх сто, а вас три - i дали себе пороти?"
   "Панно Мар'яно,- жалiвся пан Згура,њй-Богу, iнквiзитор ви якийсь, а  не
панночка субтельна, нiякоњ вiри в нашу шляхетну правдомовнiсть  не  маЇте,
нiби я коли брехав. Як я Згура, њй же Богу, не брешу".
   "А скажiть, будь ласка,  що  таке  Згура?"  -  спитала  нараз,  роблячи
невинну мiну, панна Мар'яна.
   "Згура? Це, бачите, ми колись звалися Дiоскур, а з того зробили  Згура,
от так як на ф е л ь д м а р ш а л кажуть нашi козаки ф е р ш а л".
   "А може, ви не Дiоскур, а Дiомед?" - зауважила панночка, але пан Згура,
замiсть вiдповiсти, потягнув тiльки пiвлiтри меду i  так  страшно  блиснув
своњми жовтуватими бiлками, що жiнки долонями позакривали очi: "Буде  вже,
пане Згура, буде!"
   "Буде вже нащадку Дiоскура, бо на нас терпне  шкiра,-  жартувала  панна
Мар'яна. А по хвилинi спитала: - А шведських офiцерiв бачили?"
   "Чи раз. I в боях, i в полонi".
   "То ви вже i в шведському полонi були?"
   "Не я в них, а вони в нас. Нiчого собi хлопцi. Бувають  i  гарнi  помiж
ними, тiльки багато старих. Бiлявi, лучаються i рудi, хоробрi i досвiдченi
в боях, а все-таки нашому братовi не рiвня".
   "Хвали мене ротику, бо розiдру тебе".
   "Це не похвала, а честь, кому честь. У нас, як  лучиться  хоробрий,  то
вже такий, що i в свiтi рiвного не знайти".
   "Особливо на писок..."

   * * *
   Так вони балакали i жартували до  пiзньоњ  ночi,  аж  Марiя  Хведорiвна
пригадала, що пора њм спати.
   Двiр на хуторi молодих Чуйкевичiв був невеличкий. Всього три свiтлички,
одна бокiвка i крило для кухнi i для прислуги.
   "Не будемо нашим паням мiсця  забирати",-  почав,  дякуючи  за  вечерю,
Згура. Але панна Мар'яна зараз таки пришпилила його: "Пардон, мосiЇ Згура,
котра тут ваша паня?"
   "Всi три, а я њх вiрний слуга i пiднiжок,-  вiдрубав  Згура,  не  даючи
себе збити з пантелику.- I якраз тому, не хочу я забирати  мiсце  паням  у
дворi. Пiдемо собi  з  Чуйкевичем  у  повiтку,  на  сiно.  На  сiнi  добре
спиться".
   Пiшли.
   Розтаборившися у гарно  глиною  вимащенiй  повiтцi,  пан  Згура  почав:
"Прикро менi, пане товаришу, починати, але мушу, з прихильностi до вас i з
вiрностi для нашого регiментаря, вельмишановного Iвана Степановича".
   "Що ж таке? Кажiть!"
   "Перше заспокiйте мене, що не погнiваЇтесь на мене".
   "Впевняю вас".
   "Так слухайте тодi".
   Вiн присiв бiля Чуйкевича i,  пихкаючи  люльку,  став  розказувати  про
Кочубењв, котрi ще  й  тепер,  коли  Чуйкевичi  побралися,  не  перестають
ворогувати проти гетьмана.
   "Чого ж хоче теща моя?!"-аж скрикнув, зриваючися, Чуйкевич.
   "Булави,- вiдповiв Згура.- Булави захотiлося Кочубењсi".
   "Можлива рiч? Гетьман мого тестя своњм заступником у Батуринi  залишаЇ,
мiж ними гарнi стосунки".
   "На око гарнi, а на дiлi поганi, вiрте менi. Я тому нарочно й зањхав до
вас, щоб порадитися й зарадити лиху. Ви ж зять Любовi Хведорiвни, вона вам
сприяЇ, робiть що, а то вийде бiда. Вони доноси шлють".
   "Доноси? - i Чуйкевич вхопився за голову руками.- Мiй тесть  i  теща  -
донощики на свого гетьмана й добродiя!"
   Вiн зiрвався з лежанки i нервово почав ходити по току повiтки.
   Душно йому було. Повiтря грудям бракувало. Вiдчинив дверi.
   Побачив перед собою двiр у вiнку старезних лип, з бузьковим гнiздом  на
високiй,  мохом  порослiй  покрiвлi.  Тiльки  в  одному  вiкнi  свiтилося.
Чуйкевич глянув i побачив Мотрю. Сидiла бiля дзеркала  i  розплiтала  своЇ
довге волосся, як русалка. Дивна така i гарна, нiби далека,  а  так  серцю
близька, його люба дружина. "СвоЇњ долi  навiть  гетьманськими  кiньми  не
об'њдеш",- пригадав собi. I тепер тая Мотря його, а њњ батьки  -  донощики
на гетьмана.
   "Пане Згура! -  крикнув,  приступаючи  до  гостя,-  ви  жартуЇте  собi,
гадаЇте настрашити мене, це неможлива рiч".
   "Неможлива, але правдива".
   "Докази, пане Згура, докази!" - настоював Чуйкевич.
   "™сть њх бiльше, нiж треба, пане товаришу".
   "Будь ласка, якi?"
   "Спершу заспокойся, шановний Iване Васильовичу, а  тодi  i  почуЇш.  Не
жiнки ми й не дiти, а мужчини. Гетьман сприяЇ тобi i твоњй дружинi, вiн  i
тестевi твоЇму не бажаЇ лиха".
   "Знаю".
   "Тому-то, бачиш, i нема потреби тривожитися, щоб тiльки набудуче  Любов
Хведорiвна понехала своњ iнтриги. Цар довiряЇ гетьмановi, доносам  послуху
не даЇ, а донощикiв видаЇ йому на покарання. Боюся, щоб таке з КочубеЇм не
сталось. А раз њх цар гетьмановi видасть, так гетьман i покарати мусить".
   "Але докази, пане Згура, докази,  що  Кочубењ  доносять!"  -  настоював
Чуйкевич, котрий нiяк заспокоњтися не мiг.
   "На днях,- почав  Згура,-  через  Батурин  переходили  черцi  Сiвського
Спаського монастиря, що поверталися з КиЇва iз прощi, i сiли спочивати  на
лавцi бiля шинку на майданi за земляним окопом, знаЇш де?"
   "Знаю, що ж дальше?"
   "Хтось доповiв њм, що наказний гетьман Кочубей дуже щедрий для  прочан,
i черцi пiшли в церкву,  на  вечiрню,  бо  це  пiд  недiлю  було,  думаючи
стрiнути там когось iз Кочубењв".
   "I що?"
   "I стрiнули Любов Хведорiвну, як вона виходила з вечiрнi. Привiтала  њх
вiчливо i до свого двора заночувати попрохала. У недiлю вони  пообiдали  в
Кочубењв. По обiдi Кочубей лiг своњм звичаЇм вiдпочивати, а черцi гуляли в
лiску, що бiля КочубеЇвого двора. Пiд вечiр њх  покликано  в  двiр,  щедро
обдаровано, а коли вони  хотiли  прощатися,  попрошено,  щоб  осталися  до
завтра. В понедiлок черцi вiдстояли разом з Кочубеями заутренню i  службу,
а тодi одного з них, на iм'я Никанор, попрошено в садок".
   "Ваша милiсть  розказуЇте  так  основне,  що  в  мене  терпiливостi  не
вистачаЇ",- перебив Чуйкевич.
   "Роблю це нарочно, щоб ти знав, що не видумую,  а  переповiдаю  правду.
Отож у садку був намет, а в ньому  образ  Пресвятоњ  Богородицi  в  чорних
рамах".
   "I що, що?" - добивався Чуйкевич.
   "Хочемо,- сказав твiй  тесть  до  черця  Никанора,-  говорити  з  тобою
секретно. Чи не рознесеш?" Чернець перехрестився до образу i запевнив,  що
нiкому словечка не скаже. Тодi Кочубењ стали  лаяти  Мазепу,  як  великого
грiшника i як людину непевну й вiроломну. Саме тодi покликано  Кочубея  до
чолобитникiв, котрi прийшли до нього, як до  наказного  гетьмана.  Кочубей
вийшов, а Кочубењха далi гуляла з черцем i далi розказувала  йому  всячину
про гетьмана. Як вернувсь  Кочубей  з  послухання,  покликав  Никанора  до
господи, обдарував окремо i просив, щоб до нього прињхав сам  архiмандрит,
бо вiн маЇ до нього важне дiло".
   Чуйкевич вислухав i заспокоњвся. "Пане  Згура,-  промовив.-  Я  тут  ще
доносу не бачу".
   "В тiм-то й дiло, що ми не знаЇмо, чи був уже в  Кочубењв  архiмандрит,
чи нi, чи, значиться, донос пiслано чи нi. Але й того досить,  що  Кочубењ
Никаноровi сказали".
   "Правда, досить!"
   "Отже й бачиш.  Тепер  треба  нам  подумати,  якби-то  до  дальшого  не
допустити, бо гетьмановi доноси дуже не на руку. Як  кажу,  цар  донощикам
поки що не вiрив, але яка запорука, що вiн так само й до  доносу  Кочубењв
поставиться. Це ж не хто-небудь, а Кочубей, стольник його величества".
   "Так що ж тодi, на вашу гадку, нам робити?"
   "ѓхати в Батурин тобi або твоњй дружинi i вговорити тестя й  тещу,  щоб
вони  залишили  це  небезпечне  дiло,  котре  њм  може  дуже  багато  лиха
спричинити, њм або гетьмановi, а може, i њм, i йому. Тепер  вiйна.  Не  до
iнтриг пора".
   Згура говорив дуже поважно. Це не  був  той  самий  пан,  що  всiлякими
неправдоподiбними оповiданнями розвеселяв панну Мар'яну, а була це  людина
поважна, довiрений  гетьманський,  котрий  затривожився  новими  каверзами
Кочубењв.
   "Спасибi вашiй милостi,- дякував йому  Чуйкевич,-  подумаЇмо  з  Мотрею
Василiвною над тим, що ти нам зводив сказати i зробимо все, що лиш у наших
силах буде, хоч ще раз кажу тобi, воно таке жахливе й неподiбне до правди,
що вiрити не хочу".
   "Вiр або нi, це вже не моЇ дiло. Але незабаром впевнишся, що  Згура  не
брехав".

   * * *
   Сказавши це, вiн припав до подушки i захропiв,  так  грiзно,  нiби  тим
хропiнням хотiв  ворогiв  своњх  вiдстрашити  вiд  себе.  То  свистав,  то
булькотiв, як джерело пiдземне, то iржав, як його знаменитий Чорнозор.
   Чуйкевич нiяк не мiг заснути. Його тесть i теща донощики! Чи можна було
чогось гiршого сподiватися?
   Не допустити дальшого лиха, здержати Мотриних батькiв  перед  злочином,
хоч би вони його i Мотрю за те видiдичили, прокляли, прогнали вiд себе! Не
допустити...
   З жалем i тривогою дивився у вiкно, в котрiм перед годинкою бачив  свою
Мотрю.
   "Мотре, чи прочуваЇш ти наше нове горе?"
   Свiтало.

   * * *
   Ранком панна Мар'яна i пан Згура вiд'њхали, наказуючи Мотрi,  щоб  вона
довго не засиджувалася в своњм тихiм, але Богом i людьми  забутiм  гнiздi.
Як опаде листя з дерев i вiдлетять спiвучi  пташки,  тут  навiть  молодому
подружжю вижити буде важкоскучно.
   "Прињзди, Мотренько, на осiнь у Батурин. Будемо розважати себе".
   По вињздi гостей Чуйкевич виявив своњй  дружинi  таЇмницю.  Зжахнулася.
Зразу не хотiла й чути про те, щоб уговорювати батькiв. Вiдректися вiд  њх
багатств, вони руки палять, жити з тоњ невеличкоњ платнi, яку Чуйкевич  як
канцелярист бере, але жити чесно, не почуваючи на совiстi грiха.
   Насилу вговорив Чуйкевич свою палку дружину, щоб вона њхала в  Батурин,
бо тут ходить о рятування не одних тiльки  Кочубењв,  але  й  гетьмана,  а
може, i загальноњ справи.
   Накинула на своЇ  звичайне  вбрання  довгий,  сiрий  лiтник  i  сiла  в
коляску.
   Чуйкевич на конi вiдпровадив њњ до  половини  дороги,  побажав  доброго
успiху i з тяжким серцем повернувся на хутiр

   _ЗАПIЗНО..._
   Був кiнець серпня. Бузьки вiдлетiли до теплих крањв, листя  на  деревах
жовкло, небо хмарилося й затягалося на сльоту.
   Наказний гетьман Василь ЛеонтiЇвич Кочубей ходив по садку, що рiс  бiля
його городського двора в Батуринi, i мовив свою передсонну молитву,  Любов
Хведорiвна сидiла на ганку, дожидаючи, коли вiн  њњ  скiнчить.  Як  почула
амiнь, зiйшла по схiдцях на стежку i пiдступила до нього.
   "Мабуть, чи не засльотиться",сказала.
   Кочубей глянув на небо:
   "I менi так воно. Любонько, здаЇться".
   "Коли б сльота та не спинила наших гостей".
   "Ти про ченцiв?"
   "А про кого ж би".
   "Не важно. Тиждень скорiше, тиждень пiзнiше,- все одно. А як  i  зовсiм
не прињдуть, то також обiйдеться".
   "Що  ти  кажеш,  Василю?  -  жахнулася  Любов  Хведорiвна.-  Не  будемо
спинятися в половинi дороги. Не осоромимо  себе.  Почали,  так  i  кiнчати
треба".
   "В тiм-то й лихо, що ми його почали. Не добре менi серце вiщуЇ".
   "Говориш, як перед вiнчанням вiдданиця. Коли  ж  краще,  як  не  тепер?
Подумай. Гетьмана нема. Вiн у КиЇвi. БудуЇ тую фортецю. Бог зна, коли йому
цар дозволить припинити роботу. Може, аж тодi, як скiнчить. У твоњх  руках
булава. Якщо донос дiйде до царського вуха, так цар  булави  вiд  тебе  не
вiднiме, щоб њњ у якiсь iншi, непевнi руки ткнути.  Гетьманом  станеш,  не
наказним,- з ласки Мазепи i на той тiльки час, а справжнiм - iз волi  його
величества".
   Iшли стежкою, що вела вiд ганку до бiчних ворiт. В'њздила ними  служба,
чолобитники i гостi, котрi не хотiли,  щоб  про  њх  прињзд  всякому  було
вiдомо.
   Вже i собак з ланцюгiв челядь поспускала. Прибiгали до своњх хазяњнiв i
ластилися бiля нiг.
   Кочубей  гладив  њх,  Кочубењха  вiдганяла,  щоб  не  подерли  шовковоњ
спiдницi: "Пiдеш геть,  кунделю  мерзотний!"  -  гукала  на  них.  Собаки,
пiдiбравши хвости пiд себе, розбiгалися по великому дворi.
   Кочубењ з-пiд ворiт завернули назад до ганку. Пожовкле листя  шелестiло
пiд њх сап'яйцевими чобiтьми.
   Кочубењха почала знову: "I доказiв кращих, як тепер, годi собi  бажати.
Не викрутиться старий лис. Аж тепер зловимо його в  залiзо.  Зволiкати  не
можна, бо як вiн злигаЇться зi Станiславом i перейде до нього, то вже буде
запiзно".
   "I тодi булава не втече. Цар побачить, що  я  правду  йому  доносив,  i
нагородить мене".
   "Нагородить, але яка тая булава буде?  Ану  ж  Мазепа,  сполучившися  з
Карлом i Станiславом, погромить царя i загорне цiлу Украњну, що тодi  буде
варта твоя булава i що станеться  взагалi  з  твоњми  маЇтками  i  з  нами
усiма?"
   Кочубей побачив, що вiн дiйсно  потрапив  у  таке  становище,  з  якого
iншого виходу нема, як тiльки до царя.

   * * *
   Нараз заторохтiв вiз. "Може, вони?" - i Кочубењ повернули до ворiт.
   Вiз перед воротами зупинився. Вилiзли черцi.  Кочубей  впровадив  њх  у
двiр i вiдвiв њм окремi свiтлицi.
   "А де ж архiмандрит?" - запитував отця Никанора.
   "НездужаЇ. ПересилаЇ просфори для Вашоњ вельможностi i просить балакати
зi мною, якби це вiн у своњй власнiй особi прињхав".
   "Гаразд. Розгостiться,  будь  ласка,  а  за  хвилину  зайдiть  до  моЇњ
свiтлицi".
   Черцi обмилися, очистили з пороху чоботи i ряси, розчесали довгi бороди
i намастили  волосся.  Увiйшла  довiрена  служанка  наказноњ  гетьманшi  й
запросила  отця  Никанора  до  спальнi  Кочубея.  "Будь  ласка,-  казала,-
проходячи крiзь покоњ, замикати за собою дверi. Так  його  милiсть  Василь
ЛеонтiЇвич велiв".
   Отець  Никанор  пройшов  три   покоњ,   замикаючи   за   собою   важкi,
старосвiтськi, скрипливi дверi  защiпками,  аж  зупинився  перед  спальнею
Кочубея, котроњ дверi були завiшенi килимом. Звiдтiля  вийшов  Кочубей  зi
свiчкою в руцi. Поставив свiчку на стiл i попросив отця  Никанора  сiдати.
"Здорожений,- казав,- спiчни собi".
   Сам пройшов усi покоњ кругом,  запевнюючися,  чи  в  них  нiкого  нема.
Вертаючи, замикав наглухо дверi.
   "На важне й важке дiло покликав я тебе,- розпочав.-  З  першоњ  розмови
нашоњ знаЇш, яке воно. Велика небезпека грозить вiрi нашiй святiй  i  всiм
нам, що не хочемо покинути њњ. Не дай Бог,  щоб  Украњна  повернулася  пiд
короля. На смерть замучать нас унiати i ксьондзи католицькi,  остання  нам
виб'Ї година".
   Отець Никанор встав, перехрестився до iкони  i,  пiдносячи  очi  вгору,
благав Всевишнього, щоб недопустив до того.
   "Бога взивай, а руки прикладай!" - говорив Кочубей.
   "На те я i покликав тебе, щоб ти, як вiрний  слуга  Христовий,  допомiг
церквi нашiй святiй. Та заки я розкрию перед  тобою  всю  глибiнь  отсього
богопротивного починання, хочу знати, чи доховаЇш вiри менi i чи не зрадиш
тайни".
   "Нехай менi Господь вiднiме мову, нехай менi усхне в ротi язик, коли  я
зайве слово скажу".
   В цей момент вiдхилився килим i появилася Любов  Хведорiвна  з  образом
Розп'яття на дерев'янiй дошцi.
   "Як Бог постраждав за нас грiшних на хресному древi, так  i  нам  треба
вмерти за вiру нашу святу i за нашого православного царя. Присягни, чесний
отче Никаноре".
   Чернець  проголосив  присягу,  i  всi  троЇ  поцiлували  образ  святий,
обiцяючи у великому секретi ховати те, що буде сказано помiж ними.
   Тодi Кочубей виголосив: "Гетьман Iван Степанович  Мазепа  хоче  зрадити
великому государевi, православному царевi, батюшцi нашому, i ухилитися  до
полякiв, щоб Московському царству вчинити шкоду i вiддати Украњну на  новi
знущання панiв i ксьондзiв  польських  та  унiатських.  МаЇш  тут  докази,
списанi на паперi, а тут тобi грошi на пiдводи i на  всякi  iншi  витрати,
переночуй, а  завтра  скоросвiт  вертай  у  монастир,  бери  благословення
архiмандрита свого i поспiшай з тим словом у Москву".
   Отець Никанор ще раз перехрестився тричi, ще раз поцiлував образ,  який
пiднесла йому Кочубењха i з запалом в очах впевняв наказного гетьмана,  що
вiн муки та смерть потерпiти готовий для спасення душi своЇњ,  для  церкви
святоњ православноњ та за православного царя.
   Кочубей випровадив ченця до його свiтлицi, Кочубењха  стояла  задумана,
притуляючи образ Розп'яття до повного лона.
   Думки њњ вiрлом бистрокрилим високо попiд хмари неслися.
   Нараз у  третiй  покiй,  крiзь  дверi,  котрими  њњ  чоловiк  пропустив
Никанора, увiйшла Мотря.
   Любов Хведорiвна глянула, стрепенулася i образ на землю впустила. Впав,
i стара, струпiшiла дошка розкололася на дрiбнi трiски.  Порохно  обсипало
шовкову юпку Кочубењхи.
   Присiла, позбирала трiски i побiгла з ними в своњ покоњ.

   * * *
   Кочубей теж дуже здивувався, побачивши доньку, котра так несподiвано  i
то вночi прињхала до нього. Чи не посварилася з чоловiком i не  втекла  до
батька, як колись вiд батька до гетьмана втiкала?- погадав собi.
   Але Мотря заспокоњла його: "Iван казав поздоровити вас, тату".
   "Як же вiн?"
   "Дякувати Боговi, здоровий. ЗбираЇться вертати до служби".
   "Чому ж тодi не заждала й не прињхали вдвiйку?"
   "У мене важне дiло, тату, до вас i до мами; важне i пильне".
   Перевела дух: "Це отець Никанор?" - спитала нараз.
   Кочубей зробив великi очi: "Ти звiдки знаЇш?"
   Мотря скинула лiтник.
   "Перейдiм до другоњ свiтлицi".
   Перейшли. Тут посiдали в кутку.
   "Тату,- розпочала Мотря.- Люди бiльше знають, нiж нам здаЇться.  Знають
не тiльки, хто  таке  отсей  чернець  Никанор,  але  й  чому  вiн  до  вас
прињжджаЇ".
   "Невже?" - i Кочубей вжахнувся. Вiн не тiльки любив свою доньку, але  й
довiряв њй.
   "Знають, тату, i тому-то я так нагло й прињхала до вас. Не  вiдтручуйте
мене вiд себе, вислухайте доньку свою рiдну,  котра  вашого  щастя  бажаЇ.
Батеньку мiй, покиньте ви це дiло! Вiдправте  отця  Никанора,  обдарувавши
його i монастир. Дайте йому з мого приданого, скiльки ваша воля, хоч би  й
усе, тiльки не спокушайтеся на дiло, котрим можете осоромити себе  i  нас,
котрим можете пошкодити Украњнi,- батьку мiй рiдний!"
   Вона говорила крiзь сльози, припадаючи до його нiг i  обiймаючи  батька
за колiна.
   Кочубей оторопiв. Насилу вiн послухавсь пiдмов  своЇњ  жiнки  i  нерадо
рiшився на небезпечний крок.  Але,  рiшившися,  сказав  собi,  що  вороття
немаЇ. Нараз з'являЇться Мотря i бентежить його. ЗакликаЇ до його розуму i
серця. Хоч горда така - плаче перед ним, як  дитина.  Не  робить  же  того
заради Мазепи, котрого вже забула, котрому на листи не хотiла вiдповiдати.
Вона ж Чуйкевичева дружина, а Мотря нечесною не буде.  Мабуть,  маЇ  якусь
другу причину... Чи не тривожить њњ погане прочуття?
   Кочубей боявся прочуття. Вiн почував себе зламаним  i  прибитим  i,  як
звичайно, так i тепер захитався в душi. Чи не пiти за радою  Мотрi?  Ще  Ї
час, ще до царя не дiйшов його донос, а Мазепа,  хоч  i  довiдаЇться,  так
простить, як не раз прощав йому i iншим.
   I в його душi ворушилося прикре почуття зради свого старого товариша  i
колишнього однодумця та спiвробiтника не  одного  полiтичного  задуму.  До
того ще й погане прочуття не давало йому спокою, вiдтручувало вiд жiнки  i
наближало до доньки.
   Але якраз у цей момент зi свiчкою в руцi появилася на  порозi  свiтлицi
Любов  Хведорiвна,  а  побачивши  доньку  бiля  батькових  нiг,  крикнула:
"Мотре!"
   Мотря встала i пiдiйшла привiтатися з мамою.
   "Яке лихо пригнало тебе пiд нiч?" - спитала  Любов  Хведорiвна.  Нерадо
побачила доньку пiд одною стрiхою  з  отцем  Никанором,  саме  тодi,  коли
вирiшувалося таке важливе для нењ дiло.
   "Не лихо, а велика тривога пригнала мене до вас".
   "Тривога?"
   "Батько знаЇ яка".
   Любов Хведорiвна глянула на мужа. Вiн сидiв, як без ума,  закривши  очi
руками. Не вiдзивався.
   "Василь ЛеонтiЇвич!" - гукнула на нього Кочубењха.
   Мовчав...
   "Позакладало тобi!" - повторила злiсно.
   Анi слова...
   Любов Хведорiвна поставила свiчник на стiл i сiла.
   В свiтлицi запанувала прикра мовчанка. Чути було, як  Любов  Хведорiвна
вiддихала скоро й нерiвне. В грудях њњ клекотiло, нiби варилася злiсть.
   Нараз Мотря повалилася перед нею на долiвку: "Мамо! Хрестом святим лежу
i благаю тебе, покинь цей задум поганий!"
   Любов Хведорiвна встала й хотiла йти геть. Мотря вхопила њњ за  колiна:
"Не пущу тебе, мамо, поки не заспокоњш мене, поки  не  пообiцяЇш  занехати
зраду".
   "Зраду! - крикнула на всю хату Кочубењха.- I  це  слово  смiЇ  вимовити
донька до мами, котра њй простила давнi грiхи i не вiдтрутила вiд себе?!"
   Вiдняла руки Мотрi вiд своњх колiн: "Встань!  Не  роби  з  батькiвськоњ
хати театру. Бачу, що ти, хоч одружилася, та не змiнилася. ВмiщуЇшся не до
свого дiла, Чуйкевича пильнуй, от що!"
   "Муж мужем, а батько батьком, мамо. Не хочу,  щоб  на  батькову  голову
погана слава впала. Вiд берега пропастi вiдтягнути його бажаю".
   Кочубењха  згiрдливо  глянула  на  доньку.  "Ангеле  хранителю,  ти!  -
зашипiла.- Краще власноњ слави пильнувала б була, щоб сорому не  наводиити
на нашу чесну хату. Батьковi твому дружина я, не хто другий,  я  порадниця
його: я! я!"
   Любов Хведорiвна розходилася. Кочубей встав, боячись, щоб  до  великого
не дiйшло. Взяв жiнку за руку: "Любонько, залиши. Бачиш, Мотря не зi злого
серця. Почула вiд людей про нашi починання i прињхала, щоб вiдрадити  нам.
Може, i њњ правда".
   Любов  Хведорiвна  вiд  доньки  повернулася  до  мужа.  З  за-тисненими
кулаками наступала на нього. "Вiхоть з лiвого чобота,- кричала,- ганчiрка,
помело! Дiтей тобi в запiчку колисати, на хлiб палити в  печi,  не  булаву
носить!"
   Кочубей вiдступив пiд стiну. Змалiв, згорбився, виглядав, як руњна.
   Мотря вхопила маму за руку: "Не зневажайте батька при доньцi. Пошануйте
його волос сивий".
   "Скора ти сивий волос шанувати,  знаю,-  вiдрубала  Любов  Хведорiвна.-
Бiжи до нього, бiжи з язиком до гетьмана, на батька-маму донеси, що личину
з грiшника старого здiйняти хочуть, щоб не зводив  людей.  ѓдь  до  КиЇва,
њдь!"
   Але Мотрi материнi злобнi вигуки не чiпалися. Вiдлiтали вiд нењ, як вiд
стiни горох. Про себе не дбала, одне було в нењ на тямцi - рятувати батька
вiд згуби. За тую цiну готова була до всякоњ жертви. Хай мати зневажаЇ њњ,
кривдить, прожене, щоб тiльки Никанор з доносом не вiд'њхав.
   Чекала аж Любов Хведорiвна вiд злостi прохолоне. Не скоро воно пройшло.
Не мало мiцних слiв почула  ще  старосвiтська  свiтлиця,  поки  роззвiрена
Любов Хведорiвна не сiла маком у кутку.
   I знову мовчанка прикра.
   Гасне свiчка, глуха нiч заглядаЇ у вiкна, липи шумлять.  Не  одно  чули
вони в тiй хатi, але такого нi.
   Мотря принесла зi спальнi води i дала напитися батьковi й мамi.
   Не рухалися з мiсця. Батько кам'янiв з болю, мати зi злостi.
   "Даремно ти трудилася, Мотре,розпочала Любов Хведорiвна,- i  непотрiбно
турбуЇшся нами, бо ми не дiти. Давали собi раду, як тебе на свiтi не було,
дамо й тепер. У тебе своя хата,  свiй  муж  i  своњ  турботи.  Ти  вже  не
Кочубењвна, а Чуйкевичева. Слави Чуйкевичiв пильнуй".
   Говорила нiби спокiйно, як мати, що добрi ради доньцi  своњй  даЇ,  але
крiзь њњ слова пробивалося невгнуте завзяття.
   "Це вже останнЇ ваше слово, мамо?"
   "Найостаннiше!"
   "Так тодi прощавайте!"
   Батько пригорнув Мотрю до себе.  Хвилину  стояли  так  безмовно.  Мотря
ковтала сльози. Кочубей гладив њњ рукою по головi: "Запiзно  прињхала  ти,
Мотре, запiзно".
   "Нинi я довiдалася, тату".
   "Жаль, що аж нинi. Бiдна!"
   Вирвалася з батькових обiймiв i побiгла до дверей.
   "Ти куди?"
   "Не знаю, але пiд одною кришею з отцем Никанором не буду. Прощавайте!"
   Накинула на себе лiтник i вибiгла  прожогом  з  хати.  Розбудила  своњх
людей i казала готовити конi i повiз. ГОТОВА ЯМКА
   Камiнь, пущений згори, котився нестримно  вниз.  Мотря  була  останньою
запорою, на якiй мiг спинитися Кочубењв донос.
   Але й тую запору Любов Хведорiвна усунула з дороги. Мотря не  бентежила
батька, вiн всецiло остався пiд впливом своЇњ завзятоњ дружини. Не перечив
њй, слiпо робив, що вона йому велiла. Вiрив у њњ розум i покорився силi њњ
волi.
   Ранiше вона пiддобрювалася до нього, то слiзьми  брала,  то  влесливими
словами, переконувала, манила видивом значiння i слави, а  тепер  i  таких
заходiв не треба було, бо Кочубей збайдужiв до  всього,  не  цiкавився  нi
вiйною, нi успiхами Карла, нi невдачами царя,  на  всiлякi  проекти  своЇњ
жiнки вiдповiдав байдужо: "Добре, Любонько, добре".
   Прийшли осiннi сльоти, а з ними кашель i ревматичнi болi. Кочубей подав
прохання, щоб йому деякий час  було  дозволено  вiдпочити,  й  перењхав  з
жiнкою у свiй маЇток у Диканьку.
   Мiж тим  Чуйкевичi  вернулися  в  Батурин,  i  Мотря  не  стрiчалася  з
батьками. Носила в душi своЇ важке горе i  дiлила  його  зi  своњм  мужем,
котрий поступив на службу i працював так пильно,  нiби  хотiв  тою  працею
спокутувати грiх свого тестя.
   А тесть, особливо ж теща тривожилися, що нiякоњ чутки вiд отця Никанора
не було. Аж довiдалася, що вiн щасливо прињхав до Москви,  де  його  зразу
примiщено  в  монастирському,  а  пiзнiше  в  страшному   Преображенському
Приказi. Хто туди попав, мало коли виходив живим.
   Була це яскиня, в котрiй мордували людей найжахлйвiшими способами.  Без
мук i тортур, без московських питок не можна уявити собi суду -  а  все  ж
таки муки мукам не рiвнi. В Преображенськiм Приказi мучили так, що  навiть
цар тих мучителiв звiрями прозивав. Але в прозвищу тiм  була  похвала,  не
догана. Людей живими  вiшали  за  ребро  на  залiзнiм  гаку,  як  м'ясо  в
рiзницькому склепi,- страшнi вiстки ходили про цей Преображенський Приказ.
   КочубеЇвi серце стискалося на гадку, що туди попався отець Никанор. Вiн
не був жорстокий зроду i, грiшучи, боявся не так грiха, як Божоњ  кари  за
нього. Бачив муки на судах людських, i мороз iшов йому по шкiрi при згадцi
про суди Божi.
   Але Любов Хведорiвна заспокоювала його. Видно,  цей  Никанор  недотепа,
може, наплутав чого, треба пiслати другого чоловiка, бiльш годящого.
   Насунувся Петро Яценко,  вихрест,  добрий  знайомий  довiреницi  Любовi
Хведорiвни, шинкарки з полтавського шляху.
   Яценко теж займався арендарськими промислами в ахтирському полку, а  що
був вiн великий охотник на  грошi,  так  радо  згодився  стати  КочубеЇвим
послом.
   Його заприсягли на вiрнiсть i тайну, заосмотрили червiнцями i  талярами
й виправили слiдом за Никанором. "Тiльки вважай,- наказував Кочубей,- будь
чуйкий як собака, а хитрий як змiя, щоб не попсував дiла, за яке буде тобi
така нагорода, що й  нiяких  промислiв  не  будеш  потребувати.  В  Москвi
карають остро, але й нагороджують щедро".
   "Я на кару не ласий, а нагороди з рук даром не пущу",- вiдповiв Яценко.
   "Не забудь,- пригадував Кочубей,розказувати по пунктам, як  я  тобi  не
один раз до голови  клав.  Той  ксьондз,  що  його  Мазепа  до  Станiслава
посилаЇ, називаЇться Заленський. Вiн ректором ™зуњтськоњ школи у  Вiнницi.
Людина умна, хитра i тому дуже небезпечна. Та ще не  забудь  доложити,  що
Мазепа не жахаЇться навiть на життя самого його величества  наставати.  Як
рознеслася була чутка, що цар у своњй власнiй особi прињде до  гетьмана  в
Батурин, то гетьман розставив 300 своњх вибраних i  вiрних  сердюкiв,  щоб
вони на даний з гетьманського двора знак до прињжджих стрiляли. Але  потiм
довiдався Мазепа, що цар до Батурина не прињде, i вiдмiнив свiй наказ.  Ще
раз кажу, не забудь язика в ротi!".

   * * *
   Вирядивши Яценка в Москву, Кочубењха заспокоњлася. Та не надовго.  Царя
не було в столицi. Його  головна  квартира  стояла  в  Бiшенковичах.  Заки
Яценко доњде до Москви, заки дiб'Їться, щоб переслухали його, мине  чимало
часу. Мiж тим може багато дечого небажаного зайти.
   Мазепа, зiбравши полки, посуваЇться до правого берега Днiпра. Хто  його
знаЇ, чи не йде назустрiч королевi Станiславовi? З'ЇднаЇться з ним, i тодi
все пропало. Донос утратить вагу. Останеться свiдоцтвом  вiрностi  Кочубея
царевi, але не принесе йому пожитку.
   Кочубењха  настояла  на  тому,  щоб  покликати  КочубеЇвого  свояка   i
приятеля, полтавського полковника Iскру.
   Iскра прињхав у Диканьку.
   Вiн не вiд нинi знав про  намiри  Кочубея  i  спiвчував  йому,  але  не
сподiвався, що дiло зайшло вже так далеко. "Чому ж ви менi того скорше  не
сказали,- звернувся до Кочубењхи,- я вам вiдразу порадив би iнший  i  куди
ближчий шлях".
   "Який?" - спитали Кочубењ.
   "Не в Москву, а до ахтирського царського полковника Федора Осипова,  це
людина хитра до бiса i метка, у його страва на столi не прохолоне".
   "Справдi,  чого  ми  i  посилали  наших  людей  у   Москву,-   жалувала
Коаубењха,- маючи Осипова пiд боком".
   "I взагалi, пощо ви починали це небезпечне дiло? - зауважив Iскра.- Бог
вiсть, що тепер з того вийде. Бiля гетьмана чимало ще  вiйська,  а  вiрних
старшин у його тепер бiльш, нiж коли. ВоЇнне щастя не по боцi  Петра.  Дон
пiниться. У нутрi Росiњ теж неспокiйно. Народ сильно огiрчений на царя  за
те, що воЇннi тягарi накладаЇ, вiру православну  в  наругу  подаЇ,  боярам
бороди обтинаЇ, а селян ще бiльше поневолюЇ i  закрiпащаЇ,  нiж  досi.  На
кого ж тодi опираЇться цар? Не покладаю я великоњ  надiњ  на  його  успiх.
Якщо Мазепа вспiЇ сполучитися зi Станiславом, стягнувши досить вiйська  до
себе, то можуть укупi побiдити царя, i що тодi станеться з нами?"
   Кочубей глянув з докором на жiнку. Кочубењха не опустила очей.
   "ЗнаЇмо тих вiрних старшин, знаЇмо. Хиляться, куди вiтер повiЇ. Хай лиш
перша невдача стрiне Мазепу, або Карла, чи там  Станiслава,  вернуться  до
царя. Народ за Мазепою, як колись за  Хмельницьким  не  пiде.  Попи  проти
нього, хоч якi розкiшнi храми  побудував.  Попи  тепер  московським  духом
пiдшитi, це не тi, що були колись за Тукальського. Мазепа тепер  ще  гiрше
зразив до себе народ, наклавши по таляровi побору вiд коня та по копi  вiд
кожного вола".
   "Але ж його вiрники голосять перед людьми, що тi  побори  зарядженi  на
приказ царя",- зауважив Iскра.
   "Народ не знаЇ, хто приказуЇ, а бачить, хто бере,  i  до  нього  злiсть
маЇ".
   "I це правда",- притакнув Iскра.
   "Мазепа на сходi всяких гультањв, голоштанникiв i  увесь  хибкий  народ
наструнив проти царя, забуваючи, що це меч обосiчний, на царя  гостриш,  а
вiн на тебе пiднiметься".
   I того не мiг заперечити Iскра.
   Кочубењха говорила далi: "Що менi за союзник Станiслав? Кажуть,  людина
вiн умна, але не вождь, i яке його вiйсько? Нинi  до  Саса,  а  завтра  до
ляса. I шведи не такi-то вже  сильнi,  як  кому  здаЇться.  Коли  б  Карло
почував за собою велику силу, то не  друкував  би  в  Данцiгу  прокламацiй
хлопською мовою i не поширював би њх через своњх пiсланцiв тайних. Сильний
противник не хапаЇться таких способiв".
   "Що ж ти на те?" - спитав Iскра Кочубея. "Моя дружина,  нiби  з  книжки
читаЇ,- вiдповiв Кочубей.- Та тут i радити  нема  що.  Сталося  i  вже  не
повернеш. Сказав а з, говори i б у к и. Посилаймо до Осипова, брате".
   "Посилаймо",- повторив, зiтхаючи, Iскра...
   I його Любов Хведорiвна перетягнула на свiй бiк.

   * * *
   Шукали тiльки певного чоловiка, найкраще з духовних, бо тi не  зломлять
присяги. Перебирали усiх знайомих i залежних вiд себе, таких, що вiдмовити
не могли.  Аж  спинилися  на  полтавському  попi  Спаськоњ  церкви,  Iванi
Святайлi.
   Отсе була людина, яка найбiльше пiдходила њм пiд смак.
   Пiслали  по  нього,  вговорили  i  вирядили  до  ахтирського  царського
полковника Федора Осипова.
   Поњхав.

   * * *
   Любов Хведорiвна принесла з пивницi крiпкого угорського вина  i  налила
три великi срiбнi пугарi, визолоченi всерединi.
   Перший пiднесла Iскрi, другий мужевi подала, третiй сама вгору пiдняла.
   "Дай Боже пить та не  впиваться",промовив  Кочубей,  замочуючи  вуса  в
пугар.
   "Говорить та не проговориться",додав, вiдкашлюючи, Iскра.
   "На  печi  спать,  а  на  покутi  дверей  шукать",-   докiнчила   Любов
Хведорiвна.
   "Готова ямка",- почав Iскра.
   "Запала клямка",- додала Кочубењха.
   "Тепер або пан, або пропав",докiнчив Кочубей,  i  всi  троЇ,  вихиливши
пугарi до дна i струснувши останнi краплi на землю, навiдлiг,  поза  себе,
крiпко стиснули собi руки.

КАМЕНЮКИ
   "Двигни цей камiнь, двигни!  Пiд  ним  виводяться  хроби,  зiгниЇм  вiд
хвороби, двигни цей камiнь, двигни!.. Вiн важкий. Може, вб'Ї  тебе,  мене,
багато нас, та час мине й настане  час,  що  вiн  рухне  i  розлетиться  у
дроби..."
   Мазепа цей камiнь двигнув, i вiн теж iз нестерпним розгоном покотився в
долину.
   ™зуњт  Заленський  i  капелан  княгинi   Дольськоњ,   ксьондз-тринiтар,
промощували йому дорогу.
   Двi каменюки рiвночасно скочувалися в пропасть: та,  що  пустила  Любов
Хведорiвна, i та, що з мiсця зрушив њњ гетьман. Каменюки, нерiвноњ сили  i
неоднакового значiння, котилися рiвночасно зарослими шляхами Украњни.
   Був ще хтось третiй, що допомагав замiрам Мазепи, а саме -  болгарський
архiЇрей, що iз-за невiдомих ближче причин свiй владичий престол утратив i
до украњнського гетьмана приблукався.
   З коротким, мало вистаючим носом, з чорними, глибоко впалими  очима,  з
високим лобом i черепом лисим нагадував трупячу голову пiд  ногами  Христа
на Розп'яттю.
   Людина вчена, а ще бiльше вiдважна, вiн  готовий  був  iти,  куди  його
гетьман пiшле, i з найбiльшоњ небезпеки виходив цiлим.
   Як актор у театрi вбирався у рiзне вбрання i знамените грав усяку роль:
нинi вiн - козак-запорожець, завтра - шляхтич, пiслязавтра - жид. ѓздив до
короля Станiслава i, перебраний за слiпця-бандуриста, перекрадався щасливо
до головноњ квартири шведського  короля  Карла.  Дивував  його  не  тiльки
дотепом полiтичним, але й знанням старинних i середньовiчних фiлософiв.
   Тепер вiн, у довгiй чернечiй рясi, з приправленою  сивою  бородою  i  з
хрестом у руцi, на худiм конику нерозгаданоњ породи, заболоченiм  по  самi
уха i не чищенiм Бог вiсть вiд коли, пробирався крiзь козацький табiр,  що
розложений був недалеко  Фастова,  до  двора,  в  котрiм  квартирою  стояв
гетьман Мазепа.
   Табiр був широко розкинутий серед пiль i  навiть  ровами  й  валами  не
обведений, бо все ще новi вiддiли прибували.
   Гетьман стягав  своњ  сили,  нiбито  готовлячися  на  вiйну  з  королем
Станiславом, а на дiлi окриваючи зовсiм iншi плани.
   Починало сонце пригрiвати. Козаки сидiли в курiнях, землянках, у деяких
були намети, iншi примощувались на возах або пiд  ними,  шукаючи  захисту.
Здебiльшого були вони в штанах  i  в  розстебнутих  сорочках,  бо  свиток,
кунтушiв i жупанiв  шкодували,  зберiгаючи  њх  на  час  походу.  Молодики
вправлялися на майданах.
   АрхiЇрей-розстрига бачив зi свого коня, як однi вчилися ходити, iншi то
пiдбiгали,  то  припадали  до  землi,   третi   рубали   шаблями   палуби,
порозставлюванi на палях.
   Найцiкавiше  було  дивитися,  як  вони  парами  наступали  на  себе  i,
забуваючи, що це вправи, запалювалися i не раз побивали себе до кровi,  бо
старшi козаки, що збоку приглядалися до тiЇњ науки, замiсть стримувати њх,
заохочували  всiлякими  приговiрками:  "на  шаблю  налягай",  "шаблю  йому
пiдбий", "так його, так!",-  i  шабля  з  недосвiдченоњ  руки  зi  свистом
вилiтала вгору.
   За табором кiннотчики пасли своњх коней, лежали на черевах та  грали  в
костi або прямо в грошi. Кидали мiдяки, i  котрий  грiш  свого  противника
своњм  грошем  накрив,  забирав  його.  Вгадували,  чи  орел,  чи   решка,
попадалися й такi, що в таляри грали, бо росiйськi i польськi  грошi  були
низькопробнi, з плохоњ вартостi металу.
   АрхiЇрей не дуже поспiшав, хоч козаки, побачивши його, гукали:  "Дорогу
там його всечесностi, дорогу!",-  i  хоч  нерадо  i  нескоро,  а  все-таки
розступалися перед ним. Вiн дякував i благословляв њх хрестом:  "Да  будет
Господь з вами, благочестивiњ воњни Христовi!"
   "I со духом твоњм",- вiдповiдали дотепнiшi.
   ѓздець з цiкавiстю розглядався навкруг. Його тягнуло до  себе  це  море
людських тiл, що нiби  веснянi  рiчки  стiкались  з  усiх  сторiн  широкоњ
украњнськоњ землi. Оком знавця слiдив њх  рiст,  здоровi  м'язи,  повiльнi
рухи  i  нездисциплiноване  поведення.  Порiвнював  з  тим,  що  бачив   у
шведському таборi,  i  головою  хитав.  Пригадав  собi  гадку  шведiв  про
козацьке вiйсько. Козаки добре обороняються i славно женуться за  ворогом,
коли вiн побитий, але до  наступу,  до  офензивного  бою  вони  нескорi  i
немудрi.
   "Може, воно й правда",- казав собi.
   "Отче благочестивий, благочестивий  отче!",-  спинили  його  нараз  два
козаки.
   Вiн зупинивсь: "Що скажете, дiти?" - запитав лагiдно, аж солодко.
   "Хочемо знати, чи тисяча бiльше, чи мiльйон. Я кажу, що тисяча, а вiн -
мiльйон".
   АрхiЇрей усмiхнувся. Козаки були молодi i трохи п'янi.
   "Мiльйон - це таке велике число, що його i збагнути годi.
   Мiльйон хiба цар у своњй казнi маЇ".
   "Як з народу зiдре",- вiдповiв перший козак.
   АрхiЇрей вдав, що не чуЇ, i пояснював далi:
   "Вас у таборi, скажiм, чотири тисячi голов. Щоби був мiльйон, то  треба
би двiстi п'ятдесят таких таборiв".
   "Двiстi  п'ятдесят  таких  таборiв,  як  отсей!"  -  повторили  козаки,
вхопилися за голови i розбiглися в рiзнi  сторони,  нiби  вони  щось  дуже
страшне почули.
   АрхiЇрей пiд'њздив до гетьмановоњ квартири. На майданi стояло  декiлька
гармат з дулами зверненими на табiр.  Гарматчики  мили  колеса  i  чистили
дула, молодшi приглядалися до замкiв, обмацуючи њх пальцями. "От з  такоњ,
як у роту попадеш, то менше  половини  не  зметеш,хвалив  старий  гармаш.-
Каша, вишкварки i червона пiдливка. Бiльш нiщо".
   "З отсењ о,- говорив другий,- раз я мало у ворожу головну  квартиру  не
попав. Наставив я њњ просто на сам димар, з котрого ще й курилося,- видно,
для генералiв обiд варили.  Але  надбiг  старшина,  глянув  крiзь  скла  i
гукнув, щоб "на пiвградуса пiднести!" Пiдняли,  i  куля  перелетiла  понад
покрiвлю та й зарилася в городi. Таку яму вирила! А по-моЇму, то попала  б
була прямо на самий стiл, саме у миску з генеральським борщем".
   "До борщу галушку пiслав би",засмiявся котрийсь.
   "Подавилися б. Так що ж! Ученим нашим здаЇться, що вони все  краще  вiд
нас умiють. Постривай! Не дав би я своњх двоЇ очей за твоњ чотири".
   "Бо що живе око, то не скло".
   "Очi Бог даЇ, а скло чоловiк робить, чоловiк Боговi не рiвня".
   АрхiЇрей пiдiйшов до варти. Подав клич, вказав, що до хворого  гетьмана
зi святою сповiддю iде,пропустили.

   * * *
   Гетьман лежав на постелi, пiдпертий лiвою  рукою,  а  правою  по  картi
водив.
   Побачивши бажаного посла, карту в трубу скрутив i за лiжко поставив.
   "Сiдай, служителю Господнiй",промовив, показуючи на стiлець бiля лiжка.
   "Я тепер ,аdvocatus diaboli', а не служитель Бога",вiдповiв архiЇрей.
   "Що ти не лиш на його адвоката, але й на самого диявола  виглядаЇш,  це
воно так",- i  гетьман,  усмiхаючись,  блиснув  своњми  здоровими  зубами.
АрхiЇрей хрестився, нiби мух вiдганяв.
   "Iване Степановичу,- казав,несправедливо ти зневажаЇш свого повiрника".
   "Не хочу, щоб повiрник зневажав мене. ЗнаЇш, все так роби:  заки  хтось
тобi ногу пiдставить, пiдстав спершу йому".
   "По-християнськи?!"
   "Такi-то ми християни, ваше високопреосвященство. Де Христос, а де  ми?
Де-де-де!"
   "Правда. Христос казав вiддати Боговi, що Боже, а кесаревi, що Їго  же.
А ми й Боже кесарям у пельку сунемо - на!"
   "Як ти це розумiЇш?"
   "Всiляко. От хоч би й мене  ехеmpli  gratia  взяти.  Все-таки  я  якась
духовна особа, чоловiк, значиться, божий. А не  забирають  же  всього  вiд
мене для моњх кесарiв? В мого теперiшнього кесаря,- не  показуючи  пальцем
на його,двадцять сотнарiв золота (дай йому, Боже,  наперед  бiльше),  а  в
мене - пальцi з чобiт визирають".
   Гетьман прижмурив одне око i, жарту.чи, казав:  "Бо  нехай  би  духовна
персона summa cum deligentia не вправлялася в  карто-  i  в  костеметанiњ.
Нехай би так часто i з  пильнiстю,  вартою  лiпшоњ  справи,  не  осушувала
кубкiв, розструганiв, чарок i всякоњ другоњ горлу угодноњ посуди, хай би з
шинкарками, гарфярками i  всякими  другими  жрекинями  њњ  милостi  богинi
Гедони жертв повсякнощних њй не приносила,- от i не нарiкала б тодi".
   Розстрига, замiсть реплiки, вишкiрив своњ рiдкi зуби:  "Гарно  сказане,
њй-Богу, гарно, аж оскома пiшла. Та куди менi до того! Куди! Сухо в жменi,
а пусто в кишенi, куди не йду, бiду веду, горем поганяю".
   "Пособлю ближньому у його горюванню, да не терзаються сили його".
   "Котрi вiн жертвуЇ для добра i слави його милостi гетьмана Мазепи".
   "Що нового?"
   "Багато..."
   "Рrimo?"
   "Кочубей".
   "Sесundo?"
   "Станiслав".
   "Теrtiо?"
   "Саrolus rex"...
   "Починай вашець з Кочубея".
   АрхiЇрей вiдчинив уста, пiдняв брови, висунув очi з глибоких орбiт, але
гетьман поклав нараз руку на плече: "Гов!"
   АрхiЇрей перемiнився в знак питання.
   "Як звалася тая приваблива персона, з котрою преосвященнiсть ваша, заки
електор возглаголав двiчi, спустила два голендерськi дукати?"
   Труп'яча головка всунулася  в  рамена  i  порскнула  смiхом:  "Зузанна,
милосте ваша, noli me tangere, Зузанна... Але звiдки милiсть  ваша  навiть
про таку нiкчемну дрiбницю знають?"
   "Гетьман Мазепа все знаЇ. Затям  собi,  архiЇрею...  А  тепер  аd  rem!
Рrimо: Кочубей".
   "Кочубей новий донос до царя пiслав".
   "Певно?"
   "Як Бог на небi. Царевичевi цей  донос  доставив,  а  царевич  батьковi
переслав".
   "То недобре".
   "I я так гадаю".
   "Що робити?"
   "Клин клином вибивають".
   "Себто?"
   "Пiслати лист до царя, що Кочубей iнтригу мiж гетьманом i царем затiяв,
маючи на гадцi розбити њх дiйствiя воЇннi совокупнiњ".
   Гетьман подумав хвилину: "Гаразд. Пиши. На столi Ї все потрiбне".
   Розстрига сiв, гетьман став диктувати лист.
   Писар ледве встигав писати пiд скорий диктат.
   "Скiнчив?"
   "Так".
   "Прочитай!"
   Розстрига прочитав написане, гетьман поправив дещо i  казав  переписати
начисто, вважаючи, щоб нi одноњ похибки не було. Тодi ще раз  перевiрив  i
пiдписав: "Готово. А тепер перейдемо до другого пункту,  себто  до  короля
Станiслава. Що вiн?"
   "Не хотiв би я бути в його шкурi".
   "Ов!"
   "А так. Взагалi тепер людям розумним i чесним нема що жити на  свiтi",-
i позбавлений престолу владика важко зiтхнув.
   "Мабуть, на себе натякаЇш",- замiтив гетьман.
   "СуЇту житейскую i нiкчемнiсть мирскую бачу. Нi честь,  нi  розум,  анi
пильна праця тепер цiни не мають".
   "Проповiдь  остав  на  тi  часи,  як  знов  митрополитом  станеш.   Про
Станiслава глаголи".
   "Станiслав, як горох при дорозi,хто не хоче - скубне. Хоч  Саrolus  rех
iнсигнiњ королiвськi вiд Августа вiдiбрав, Станiслав о корону дрижить. Цар
њњ вже й знаменитому ™вгенiЇвi Савойському предкладав".
   "I що?"
   "На щастя  Станiслава,  знаменитий  iмперський  полководець  до  корони
польськоњ не палиться.  Взагалi  цар  нiкого  не  минаЇ,  щоб  ЛЇщинського
позбавити корони. I до Англiњ, i до Людовика XIV, i до голандських штатiв,
до всяких дверей стукаЇ".
   "Не все бiблейнi слова "с т у к а й т е, а о т в е р з е т ь с я в а м"
справджуються в життю.  ™вропа  не  хоче,  щоб  Росiя  стала  Ївропейською
державою. Небезпечно ведмедя у пасiку впускати... А що ж поляки?"
   "Далi конфедерують, однi за лясом, а другi за Сасом, тi  другi  не  вiд
того, щоб пальцi при царському вогнищi погрiти".
   "Невжеж?"
   "Примас, куявський бiскуп, люблiнський i мазовецький воЇводи,  коронний
пiдканцлер - беруть".
   "Що ти кажеш?"
   "Спитай, ваша милосте, царського посла Украњнцева".
   "То зле, бо ЛЇщинський чоловiк порядний, але не багатий,  грiшми  проти
грошей воювати не може. Зате великого протектора маЇ - короля Карла".
   "Саrolus rех протегуЇ його  так,  як  пустельника  ведмiдь,  коли  ваша
милiсть чув тую казку".
   "Як ведмiдь каменем муху на лобi сплячого пустельника вбив? Чув".
   "А так. Саrоlus rех не знаЇ польських панiв, накладаЇ на них i на мiста
великi контрибуцiњ i не шануЇ католицького костьолу. Тим вiн  Станiславовi
ведмежу послугу робить. ВiдштовхуЇ вiд нього полякiв".
   "А що ж Станiслав переказуЇ менi?"-спитав гетьман.
   "I питати не треба. Потопаючому i бритва пором. Станiслав згiдний  пiти
назустрiч бажанням вашоњ вельможностi, бо мусить. Годиться навiть  на  те,
щоб гваранцiю король Карло пiдписав".
   Гетьман вiдiтхнув.
   "А тепер до третього пункту перейдемо i  до  найважнiшого.  Що  вирiшив
Саrоlus rех, отвiчай!"
   Болгарин встав,  вiдкашельнув,  випрямився,  i  його  труп'яча  головка
набрала такоњ важливоњ мiни, якоњ гетьман нiколи в нього не бачив.
   "Не представляй комедiњ, кажи!" - наглив Мазепа.
   "Терпiння, ваша милосте, терпiнняњ Це така  благодать,  якоњ  з  легкоњ
руки не дають".
   "Чого ж ти хочеш, дiрявий мiху, кажи!"
   Болгарин показав на своњ дранi чоботи, на заболочену рясу,  на  сорочку
давно не прану: "Ось як виглядаЇ  довiрений  резiстент  по  найсекретнiшим
дiлам його милостi гетьмана Iвана Степановича Мазепи!"
   Гетьман глянув на нього i мусив признати, що виглядав вiн погано: "Нiби
з дiвками бився. Коли ти, розстриго, поступиш на праву путь, коли?"
   "Коли Бог дасть,- вiдповiв той.- Та я не один такий на свiтi".
   Гетьман добув з-пiд подушки гаманець i кинув йому:
   "Лови!"
   Труп'яча голiвка засвiтила очима. Зловив  гаманець,  розпустив  шнурок,
висипав червiнцi на долоню i став њх числити.
   "™ всi?" - спитав жартiвливо i злобно гетьман.
   Болгарин засоромився i сховав за пазуху гаманець з червiнцями,  а  тодi
розстебнув сорочку i зняв з шињ ланцюг з великим хрестом, котрий носив  на
голому тiлi. Зубами розкрутив шрубки i хрест  вiдчинився.  Добув  з  нього
невеличкий шматок паперу, що був тiсно  скручений  i  зложений  вкiлькоро.
Гетьман догадався, що це лист.
   "Oт, який хитрець!" - сказав вдоволено.- Тебе хитрощiв учити не треба".
   "Бiда  -  великий  учитель",-  вiдповiв,  подаючи  гетьмановi  зiм'ятий
дрiбним, але виразним латинським письмом написаний лист вiд короля Карла.
   Гетьман, побачивши пiдпис, зiрвався на рiвнi ноги. Одужав  i  вiдмолод.
Скоренько пробiг письмо.  Лице  його  просiяло.  На  устах  появилася  тая
приваблива усмiшка, якою  вiн  умiв  чарувати  людей.  Прочитав  удруге  i
перехрестився:  "Боговi  всемогущому  хай  буде  честь  i  дяка.  СкидаЇмо
ненависне ярмо. Почнемо нове життя. Благословення  Божого  просiм  не  для
нас, а для нашоњ держави".

   * * *
   Вiдчинив вiкно. Хотiв кликати своњх  старшин,  щоб  подiлитися  з  ними
радiсною вiсткою. Король Карло гварантував незалежнiсть Украњни.
   Та нараз нiби хмара насунулася на небо. Пригадав собi Кочубея.  Ще  вiн
живе. Ще живе украњнська Ледi Макбет, Любов Хведорiвна Жукiвна. Жукiвна...
i гетьман задумався тяжко. Спомини тридцяти лiт, як хмара жукiв,  загудiли
над ним. Важко вiдiгнатися вiд них. А треба. Сказав а з, мусиш сказати i б
у к и. Не вiльно здержатися перед нiчим там, де  рiшаЇться  доля  держави.
Кочубей камiнь преткновенiя. Його усунути треба з дороги, щоб не  спинився
на ньому цей великий камiнь, котрий гетьман вiдвалив вiд гробу, в який  на
вiчний упокой покладено волю Украњни.
   "На вiчний упокой..." Хiба ж Ї що вiчного на свiтi? Для нас - вiки, для
iсторiњ - момент. Не знаЇмо, що буде. Та кожний з нас повинен сповнити  це
дiло, на яке вказуЇ йому його розум, як на  завдання  життя.  Може,  це  й
помилка. Хто може предвидiти будучнiсть? Не помиляються лиш тi, що  нiчого
не роблять. Зате њх доля - це  доля  степовоњ  трави.  Виросте,  сонце  њњ
спалить i нова на њњ мiсцi росте. Треба  сповнити  те,  що  нам  завданням
нашого життя видаЇться".
   Перед гетьманом на столi лежала його булава. Глянув  i  не  пiзнав  њњ.
Немов не та, що досi носив.  Новими  блисками  мерехтiло  дороге  камiння.
Тiльки рубiни все тi самi, подiбнi до капель скам'янiлоњ кровi.
   "А Мотря? - вiдiзвався голос в потайниках душi.-  Василь  ЛеонтiЇвич  -
батько Мотрi".
   "Га, що ж! Мусить i Мотря терпiти".
   Гетьман булаву пiдняв. Нiколи вона не була така важка, як тепер.
   Це не булава, а хрест, святий хрест, котрий  прийдеться  нести  або  на
украњнський Сiон, або на Голгофу. ПЕРЕХИТРИВ
   I цим разом Мазепа перехитрив Петра.
   Цар написав до гетьмана два листи, в  котрих  заспокоював  його.  "Вiри
клеветникам не йму i покараю њх на горло за те, що  зважилися  на  вчинок,
котрим вони могли заподiяти велику шкоду нашому спiльному  дiлу,  пускаючи
iнтригу мiж царя i гетьмана".
   Цар стояв на тому, що винуватi тут не лише Кочубей  i  Iскра  разом  зi
своњми послами,  передатчиками  доносiв,  але  й  миргородський  полковник
Данило Апостол.
   Цар знав, що мiж Апостолом i Мазепою були колись не вирiвнянi  рахунки,
а що Кочубењв син одружений був з Апостоловою донькою i що родини  њх,  як
близькi сусiди, жили з собою, так вiн i уявити собi не мiг, щоб Апостол  у
доносi не мачав своњх пальцiв.
   Цар не знав, що рахунки мiж гетьманом i його миргородським  полковником
вирiвнянi i що Апостол зробився одним iз найбiльш довiрених Мазепи, тому й
домагався, щоб гетьман також Апостола до нього на слiдство прислав.
   Але гетьман запевняв царя i його канцлера Гаврила Iвановича  Головкiна,
що Апостол в тому дiлi нi причiм i що вiдривати його вiд полку й  посилати
в Москву разом з Iскрою i КочубеЇм тепер дуже небезпечно, бо вiн  тiшиться
великою повагою серед козацтва,  котре  i  без  того  бентежиться  усякими
слухами.
   Апостол оставався бiля гетьмана в Хвастовi. Гетьман, вiдiбравши царськi
листи i наказ зловити винуватих i вiдiслати њх на суд царевi,  стурбувався
немало.
   Хоч цар i впевняв його, що нiяким доносам вiри не даЇ,  а  все  ж  таки
донощикiв до себе кличе, значиться, хоче њх слово почути. Хто знаЇ, з  чим
вони виговоряться на муках.
   А до того все ж це своњ люди. Хоч як погано Кочубей i Iскра  вiдплатили
гетьмановi за його добро, а все ж таки знищити вiн њх  не  хотiв,  хоч  би
тому, що родини њх, а то й другi  люди  можуть  невинно  потерпiти,  от  i
Апостола тягнуть у це дiло... I гетьман покликав Апостола до себе.

   * * *
   "Товаришу! Маю тебе за чоловiка чесного i певного. Те, що  скажу  тобi,
мусить залишитися мiж нами. Любов  Хведорiвна  доскочила  свого.  Доносами
доти наскучила Москвi,  доки  цар  не  звелiв  менi  зловити  донощикiв  i
доставити йому".
   Апостол  вiрити  не  хотiв.  Догадувався  чогось,  а  все  ж  таки   не
сподiвався, щоб воно вже сталося.
   "I тебе туди вмiшали".
   "Мене? - i Апостол зжахнувся.- Хай мене грiм ясний уб'Ї,  коли  я  туди
своњ пальцi сунув!"
   "Не потребуЇш менi казати, але цар так гадаЇ, жадаЇ, щоб я i тебе  йому
пiслав".
   "А ваша милiсть?"
   "Не бiйся, я тебе не видам. Товариша й одномишленника  свого  Мазепа  в
руки катiв не передасть".
   Апостол подякував гетьмановi.
   "Але менi хочеться,- говорив далi Мазепа,- також  i  Кочубея  рятувати.
Вiн тесть твоЇњ доньки, батько Мотрi, мiй колишнiй  товариш.  Погане  дiло
посилати такого чоловiка у страшний Преображенський Приказ. Вийде таке, що
циган завинив, а коваля повiсять".
   "Любов Хведорiвна завинила в тому  дiлi,-  сказав  Апостол,-  а  Василя
ЛеонтiЇвича, якщо ваша милiсть можуть урятувати, так, ради Бога,  рятуйте!
Вiн людина стара i дряхла,  виснажена  безнастанними  турботами,  як  йому
видержати московський допрос? Спасай його, Iване Степановичу, спасай!"
   "Сам вiн себе мусить спасати",вiдповiв значуче гетьман.
   "Себто як?"
   "Ти не молодик, товаришу, щоб тобi розум лопатою  до  голови  вкладати.
Кочубей живе у Диканьцi.  Вiн  уже  кiлька  мiсяцiв  не  був  у  Батуринi,
вiдмовляючись нездоров'ям. Я  маю  царський  наказ  зловити  його.  Завтра
вранцi пiшлю туди Трощинського  й  Кожухiвського,  дам  њм  кiлька  сотень
людей, щоб наказ царський сповнили. Нинi про це ще нiхто не  знаЇ,  тiльки
ти, розумiЇш?"
   "Розумiю, милосте ваша. Украњна велика".
   "Так, так, Украњна велика, а там Запорожжя, Дон або Крим, чимало  мiсця
на свiтi".
   Апостол обiйняв гетьмана за колiна, подякував i вибiг.
   Гетьман перехрестився.
   Не буде ж Кочубей таким дурнем, щоб, дiставши вчасно вiстку,  сидiти  в
своњй Диканьцi i дожидатися гетьманових сотень. А втече  -  так  усе  буде
добре. За той час перемелеться, i мука буде.
   Як Мазепа перейде до Карла, тодi хай собi Кочубея питають,  як  хочуть.
Дiла вiн не попсуЇ.

   * * *
   Посланець  вiд  Апостола  прибув  у  Диканьку  скорше  вiд  гетьманових
посланцiв. "Василю, спасайся, утiкай".
   Кочубей пiслав по Iскру, i вони перебралися через Ворсклу.
   Трощинський i Кожухiвський не застали њх у Диканьцi. Перетрусили  двiр,
питали людей - нема, утекли.
   Три днi гонили за ними, як за зайцями хорти.
   Однi казали, що втiкачi на Коломак пiшли, iншi - що до Самари, а  третi
- що вони в Красному Кутi сидять.
   Гетьманський наказ був зловити њх i доставити в Фастiв. Гетьман  гадав,
що коли Кочубей не сховаЇться впору, так гетьман якийсь час затримаЇ  його
в Фастовi, пiдiбравши вiдповiдний викрут.
   Та гетьмановi плани помiшав не хто iнший, а сам-таки Василь ЛеонтiЇвич,
i не кому, а самому собi на згубу.
   Хоче кого покарати Господь, так розум йому вiдбере.
   На таке i з КочубеЇм вийшло. НЕХАЙ ПОСТРАЖДУ
   Не спiймавши Василя ЛеонтiЇвича, Трощинський i Кожухiвський  зањхали  в
Ковалiвку, де проживала Любов Хведорiвна.
   Було це  саме  на  священномученика  Василiя.  Рано-вранцi  наповнилося
просторе подвiр'я КочубеЇвого  двора  гадяцькими  полчанами  Трощинського,
охочекомонниками Кожухiвського i сотнею волохiв.
   Люди були лихi, що три днi товклися з мiсця на мiсце, њх огортав  гнiв,
яким лютують мисливi, коли њм не вдасться зловити звiря. Перетрусили  весь
двiр, але Кочубея i тут не знайшли, а зате знайшли чимало добрих харчiв  i
смачного питва.
   Втомленi, невиспанi i голоднi кинулися  заспокоювати  голод  i  спрагу.
Поводилися, як побiдники в завойованому краю.
   Врештi пригадали собi, що в Кочубея Ї родина, жiнка й дiти:
   "Де Любов Хведорiвна?"
   "В церквi".
   Начальники, не надумуючися довго, рiшилися взяти њњ з церкви.
   Був це крок зайвий. Досить було обставити дороги  з  церкви  i  забрати
родину Кочубея, як вона вийде по скiнченiм богослужiнню.  Нi.  Трощинський
пiслав туди сотню волохiв пiд проводом њх ротмiстра Костя Великого i  його
трьох пiдручникiв.
   Волохи оточили церкву,  Кость  Великий  i  його  пiдручники  увiйшли  в
святиню.
   Не зважаючи на службу Божу, пiдiйшли до Кочубењхи:
   "Його милiсть гадяцький полковник кличе Любов Хведорiвну до двора!"
   Любов Хведорiвна глянула на ротмiстра i його пiдручникiв, догадалася  в
чiм дiло i вiдповiла рiшуче:
   "Не пiду з церкви, нехай постражду мiж олтарем, як Захарiя".
   Вроджена гордiсть i розумiння того великого значiння, яке в краю мав њњ
муж, не давали њй покоритися насиллю.
   Бiля нењ сидiла  невiстка,  Апостолова  донька.  Тая  знала  про  добрi
зв'язки свого батька з гетьманом i покладалася на них.
   "Ходiмте, мамо. Покорiмся  наказовi  влади.  Христос,  Бог  наш,  велiв
вiддати кесаревi що кесареве, а Боговi - що боже".
   "За те й терплю, що кесаревi кесареве вiддати хочу".
   Народ у церквi заворушився.
   Священик не переривав богослужiння, але нiхто  не  слухав  його.  Народ
дивився на Любов Хведорiвну, як на ктиторку i благодительку святинi, i хоч
не любив Кочубея, як узагалi не любив панiв, а все ж таки поважав  його  i
його родину за те, що були вони щедрi для церков i монастирiв i  не  глухi
на голос людського горя.
   Усiх сильно вразив напад озброЇних старшин православноњ вiри на  церкву
православну.
   До чого ми дiйдемо, коли вже й своњ своЇњ церкви  не  шанують?  Чого  ж
хотiли вiд чужинцiв, католикiв i лютеран, коли  православнi  старшини  пiд
час богослужiння вдираються у православну церкву i починають гвалт?
   Народ шумiв. Волохи подзвонювали шаблями. Момент був небезпечний.
   "Мамо!  Не  доведiм  до  кровопроливства,  до  ще  бiльшого  зневаження
святинi!"
   Насилу вговорили Любов Хведорiвну, щоб вона вийшла iз церкви.
   Перед церковними воротами чекала њњ коляса. Сiла  з  невiсткою,  волохи
оточили колясу i поњхали до нового двора.

   * * *
   Було це напровеснi.  Розвивалися  дерева,  прозябала  трава,  по  лугах
бродили бузьки-чорногузи.
   Народ, побачивши КочубеЇву карету, оточену волохами з  шаблями  наголо,
дивувався i не ставав, як звичайно, щоб  поклонитися  генеральному  суддi,
тiльки всякий уступався,  якнайдальше  з  дороги,  щоб  не  попастися  пiд
кiнськi копита та пiд волоськi шаблi.
   Кочубењха нiчого, крiм кiнських бокiв та крiм штанiв i чобiт  волоських
сотейникiв, не бачила, не знала навiть, куди њњ везуть.
   В њњ душi накипало ще бiльше завзяття.
   Уявляла собi, що це Мазепа, довiдавшися про донос, мститься на них, але
цар обстане за ними i не  дасть  зробити  кривди  своњм  вiрним  пiдданим.
Добре, що над Мазепою Ї ще хтось сильнiший вiд нього, добре, що гетьман не
Ї самостiйним пануючим на Украњнi.
   Щоб лиш скорiше њх листи дiйшли до  царських  рук  -  вже  вiн  зробить
Мазепi кiнець.
   За тими думками не зчулася, як коляса наблизилася до КочубеЇвого двора.
Проминули майдан i завернули  у  двiрську  вулицю.  Крiзь  заскленi  дверi
впiзнала Любов Хведорiвна свiй новий, гострошпилястий дубовий частокiл.
   Перед брамою спинили коней. Кость Великий поскакав до двора  сповiстити
Трощинського, що Любов Хведорiвна тут.

   * * *
   Трощинський, пообiдавши смачно та випивши над мiру, спав у столовiй  на
новiй шкiрянiй канапi. Полковник Кожухiвський рився в КочубеЇвих паперах у
його кабiнетi, бiля КочубеЇвоњ святинi.
   Крiзь дверi заглядав туди Бакх, що  сидiв  на  товстопузiй  бочцi,  над
котрою було надписано: "ч о л о в i к н е с в и н я, б i л ь ш в i д р а н
е в и п'Ї", "ж i н к а л ю б а, щ о в е л а ч о л о в i к а з к о р ч м  и
з а ч у б а" i собi ставала навшпиньки  й  зазирала  до  кабiнету,  тiльки
москаль, котрий провадив козака на мотузку, не цiкавився нiчим i йшов собi
далi.
   Нiхто  не  смiв   будити   Трощинського,   анi   вiдривати   вiд   дiла
охочекомонного полковника Кожухiвського, i Кочубењсi довелось добру годину
простояти перед своЇю власною брамою. Бачила, як козаки й волохи снувалися
по њњ подвiр'ю, як вiдчиняли будинки й виносили з них, що  кому  завгодно.
Вона не стерпiла такоњ наруги, вилiзла з коляси i  пустилася  вузькою,  не
гаразд ще влаштованою дорiжкою вiд брами до двiрського ганку.
   Подвiр'я було повне козацьких коней. Розкульбаченi або й нi,  повпинанi
до плотiв або пущенi самопас, iржали, оглядаючися, чи не несуть њм сiна  й
оброку. Чимало њх паслося на великому муравнику, котрий Кочубењха з  таким
накладом працi виплекала перед ганком i на котрий навiть курки  не  вiльно
було  впустити.  Всюди  насмiчено,  напсовано,  наруйновано,  а  може,   й
награбовано.
   З гiрким почуттям кривди пiдступила до двора його властителька.
   Трощинський якраз переслався, стояв бiля вiкна i протирав очi.
   Побачивши Кочубењху,  спалахнув  гнiвом.  Як  це  њњ  саму  без  конвою
пустили! Але пригадав собi, що все ж таки це жiнка високого старшини i  що
годиться њй вийти назустрiч, бо вiн, зайнявши двiр,  являЇться  до  якоњсь
мiри його поневiльним господарем.
   Любов ХведорIвна глянула на Трощинського i - стала.
   Гордим оком окинула його вiд нiг до голови.
   Гадяцький полковник мав на собi бiлий  кафтан  i  жовтi  штиблети.  Без
шапки був i без пояса. Шаблю також залишив десь у покоях. Хитався,  видно,
хмiль не вивiтрiв йому з голови. Ступаючи назустрiч хазяйцi, белендiв щось
пiд  носом.  Але  Любов  ХведорIвна  не  пробувала  навiть  зрозумiти  що.
Вертатися не було як i не було куди. З наказу Мазепи була  пiдчинена  тому
п'яному старшинi,  вона  -  жiнка  генерального  суддi  i  стольника  його
величества царя!
   "Зате то Мазепа,-сказала, гордо знiмаючи голову,- прислав вас  з  таким
вiйськом по мого пана, що зичливо й вiрно вiйську запорозькому  писарством
i судейством служив?"
   Трощинський  вухам  своњм  не  вiрив.  Та  жiнка,  що  вiд  довгих  лiт
каламутила на Украњнi воду, що навiть гетьмана не щадила своњм  язиком,  а
тепер свого  власного  мужа  в  таку  бiду  впхнула,  смiЇ  ще  так  гордо
поводитися  з  ним,  з  гетьмановим  посланцем,   котрому   вона   повинна
пiдчинитися i покiрно пiддатися його наказам!
   Хотiв щось вiдповiсти, але знав, що навiть по-тверезому не легко було з
Кочубењхою  виграти  словесний  двобiй,  а  що  ж  тодi   по-п'яному.   Не
надумуючися багато, крикнув на волохiв: "Стрiляти!"
   Волохи курки пiстолiв звели. Кочубењха i оком не моргнула.  Стояла,  як
витесана з мармуру. Ще мент i повалиться горiлиць на мураву, зламана,  але
не вгнута.
   На щастя, саме впору надбiг Кожухiвський. Вiн був при пам'ятi. Зрозумiв
цiлу вагу моменту.  Вбити  Кочубењху,  значило  би  роздратувати  й  проти
гетьмана наструнити не лише цiлий Кочубењв рiд i всiх його прихильникiв  i
одномишленникiв, але й тих, що займали  вижидаюче  становище,  особливо  ж
старшинських жiнок. Всi вони в один голос крикнули б, що гетьман  душогуб,
що не  тiльки  доньки,  але  й  жiнки  старшин  не  можуть  себе  почувати
безпечними пiд його  жорстоким  регiментом.  Карати  смертю  жiнку  -  рiч
взагалi не мила, а ще таку, як Кочубењха, i до того без суду, без  доказiв
вини.
   З  тими  думками  вiн,  забуваючи  про  власну  небезпеку,.  блискавкою
метнувся мiж Любов Хведорiвну на волохiв.
   "Стояти смирно!" - гукнув на них.
   Волохи пiстолi вдiл схилили.
   Два старшини рiвного рангу i рiвночасно противнi розкази давали. Але  ж
один був п'яний, а другий тверезий. Волохи до пальби скорi, та ще тодi, як
перед ними стояла така горда й непокiрлива панi, як  Кочубењха,  а  все  ж
таки здоровий людський iнстинкт велiв њм послухати наказу тверезого, а  не
п'яного начальника.
   "Стрiляти!" - гукав, кидаючись на волохiв, Трощинський!
   "Смирно стоять!" - ще голоснiше наказував Кожухiвський.
   Трощинський вихопив  в  одного  з  волохiв  пiстоль,  але  Кожухiвський
спiймав його руку  i  скрутив  њњ  так  нагло,  що  пiстоль  пiшла  вгору,
вистрелила, але куля не поранила нiкого.
   "Пане полковнику,- сказав,- пане полковнику, лишiть!"
   Трощинський виривався, Кожухiвський взяв його попiд пахи й попровадив у
двiр.

   * * *
   Кочубењха далi стояла серед муравника, як статуя. На подвiр'њ зчинилася
метушня. Хтось лавку принiс i просив њњ сiдати.
   В цей мент почуття людей було на њњ боцi. Зневажено жiнку  генерального
суддi!
   Невiстка сидiла в колясi i за слiзьми нiчого не бачила й  не  чула.  Що
лиш вистрiл розбудив њњ. Вискочила з коляси й побiгла вузеньким шляшком до
ворiт.
   Донька миргородського полковника привикла була до вважливостi  й  шани,
яка належиться жiнкам. Зрозумiти не могла, як це њњ i њњ свекруху з церкви
поривають, везуть, заставляють годинами цiлими перед власною брамою ждати,
а тепер, коли вона йде, козаки не розступаються, лиш товпляться кругом, як
на ярмарку перед будою комедiянтiв.
   Дiбравшися до тоњ лавки, на котрiй сидiла  Любов  Хведорiвна,  вона  iз
великого зворушення i втоми повалилася  до  њњ  нiг  i  втратила  пам'ять.
Зчинився заколот. Зомлiлу жiнку понесли в двiр.
   За нею пiшла й Любов Хведорiвна, щоб вiдтирати.
   Трощинський не виходив.
   Вiн, як  коли  б  нiщо,  заснув  сном  чесного  чоловiка.  Наказ  давав
Кожухiвський.
   Вибачався перед Кочубењхою.. Натякав на службу, на тiњ невиспанi  ночi,
котрi вони проњздили, шукаючи Василя ЛеонтiЇвича. Коли б вiн не втiкав,  а
сидiв у своњм маЇтку, то i цiлоњ тоњ немилоњ приключки не було б.
   "ГадаЇте, пане полковнику,  що  i  в  нього  Трощинський  не  велiв  би
стрiляти? Василь  ЛеонтiЇвич  не  втiкав,-  з  притиском  зазначила  Любов
Хведорiвна,- вiн по дiлу поњхав".
   "Куди?"
   "Того я не можу знати, а коли б i знала, так не повiла б. Це його  рiч,
не моя. Як вiрна дружина мого мужа й пана потерплю за нього. Я готова!"
   "Ваша милiсть, непотрiбно хвилюються. Козацька рiч  -  слухати  наказiв
свого вождя".
   "Невже ж вiн наказував Трощинському впиватися та ще  питвом,  котре  нi
йому, нi гетьмановi не належить?"
   Трудно було Кожухiвському заспокоњти схвильовану  Любов  Хведорiвну,  а
вже заставити њњ, щоб хоч трохи присмирнiла,  вiн  не  мав  нiякоњ  надiњ.
Боявся, що як прочуняЇ Трощинський, то мiж ним i  судењхою  може  знов  до
якоњсь сутички прийти, i тому, як тiльки молода невiстка Кочубея вернулась
до пам'ятi, вiн наказав узяти добру карету та  вiдвезти  обидвох  жiнок  у
Диканьку.
   Здалеку, так, щоб вони того не помiтили i щоб людям в очi  не  впадало,
њхав вiддiл його охочекомонникiв. Самi вибранi,  вiрнi  й  бувалi  козаки,
котрi не будуть робити непотрiбного бешкету. Та  коли  тiльки  свекруха  з
невiсткою вилiзли з карети й увiйшли в диканьський двiр, навкруги двора  й
коло самого будинку розставили варту, пильно  вважаючи,  щоб  Кочубењха  з
невiсткою  не  втекли.  Так  вони  переночували  -  у  великiй  тривозi  i
непевностi, чи не станеться њм яка кривда або нова, може, ще гiрша наруга.
   На  другий  день  уранцi  прибув  посланець  з  наказом,  щоб  невiстку
вiдправити до њњ батька,  миргородського  полковника  Апостола,  куди  вже
попереду поњхав був њњ чоловiк Василь  Васильович  Кочубей.  ѓй  дозволено
забрати своЇ придане.
   "Недаром,- гадала собi Кочубењха,Апостол останнiми часами так  дуже  за
Мазепою тягнув. Не можна  було  лихого  слова  про  нього  сказати.  Тепер
гетьман бере його пiд свою протекцiю. Рука руку миЇ".
   Лиха була на сина, що до Апостолiв пристав. Батька-маму лишив. Вiн  теж
мазепинець.
   Ще одна нiч минула, аж вiд гетьмана прињхав Валмус.  Привiз  наказ  про
добро Кочубея. Гетьман боявся,  щоб  хибкий  народ,  котрого  скрiзь  було
чимало,  довiдавшися,  що  Кочубей  попав  у  гетьмана   в   неласку,   не
покористувався нагодою i не  пограбував  його  двори.  Трощинський  зiбрав
худобу, усi скринi з цiннiшим добром, склав њх на палуби, себто на  великi
воловi вози пiд вагу, i пiд сильною вартою вiдправив у Батурин.
   Туди вiдпустили також генеральну судењху в њњ власному  повозi.  З  нею
њхала одна тiльки наймичка, котру Кочубењсi дозволено вибрати собi з-помiж
численноњ прислуги.
   Кочубењха все ще не тратила надiњ,  що  ця  опала  не  потриваЇ  довго.
ДовiдаЇться цар, i те, що тепер робить гетьман з Кочубеями, зроблять  тодi
з ним. Може, ще гiрше, гiрше нiж  з  Самiйловичем  i  Многогрiшним,  бо  i
провина його куди гiрша вiд тамтих.
   Вона не знала й нiяк уявити собi не могла, щоб гетьман перехитрив усiх.
   КочубеЇве  добро  привезено  на  Гончарiвку  в  гетьманськi  палати,  а
Кочубењху - зразу у њњ власний двiр на батуринське подвiр'я,  де  звичайно
попереду жили Кочубењ, коли перебували в Батуринi, а через тиждень пiзнiше
- у другий  њхнiй  двiр,  старий,  що  був  на  замку,  туди,  де  недавно
пересиджувала Мотря з хворою тiткою МарiЇю Хведорiвною.
   ѓй вiддано одну  тiльки  хату  й  поставлено  аж  двi  варти,  свою,  з
найманих, i московську. До Кочубењхи не вiльно було  навiдуватися  нiкому,
не давали навiть пiдходити до огорожi.

   * * *
   Рятунок вiд царя не надходив.
   Кочубењсi ставало моторошно.
   Невже ж посланцi не вручили листiв?
   Один мусив дiйти, бо не було би цiлоњ тiЇњ iсторiњ.
   А може. Мазепа переловив њх доноси, може,  передатчики  зрадили  њх  i,
замiсть до царя, пiшли з листами до Мазепи?
   Жалiла, що не казала чоловiковi, щоб њм дав бiльше грошей на  дорогу  i
приобiцяв ще бiльшу винагороду, якщо добре сповнять своЇ дiло.
   Усього  догадувалася  Кочубењха,  тiльки  правди  нi.  Нiяк  не   могла
подумати, щоб хитрий Мазепа i тим разом вимотався з тiЇњ сiтки,  яку  вона
так пильно  й  уважно  розснувала  кругом  нього,  виставляючи  на  велику
небезпеку Василя ЛеонтiЇвича i цiлу родину.
   Якщо гетьман перехитрив царя - пропали вони!

   _ЩО ПОЧАТИ?_
   Чуйкевич, довiдавшися про втечу свого тестя, перестрашився чимало.
   Вiн знав про ненависть Любовi Хведорiени до гетьмана, про њњ каверзи та
про хворобливе намагання знищити ненависного старого хитруна.
   Недавно вiд Згури  довiдався  про  донос.  Посилав  Мотрю  до  батькiв,
потайки сам бачився з КочубеЇм, благав,  заклинав,  руки  цiлував,  щоб  з
гетьманом примирився,- не помогло. Вiн, як хмара,  ходив,  аж  Мотрi  жаль
було дивитися на нього.
   Тодi вона нiби якоюсь ближчою i сердечнiшою зробилася до нього.
   Недоля зближувала њх.
   Та, хоч як приготований, зжахнувся Чуйкевич. Особливо  жаль  було  йому
Мотрi. Що з нею робити?  Годi  затањти  правду.  А  все  ж  таки  хотiлося
вiдсунути вiд нењ тую чашу горя - хоч на час, хоч на  кiлька  днiв.  Може,
мiж тим налагодиться дiло. Апостол близький до гетьмана  чоловiк.  Обстане
за своњм сватом, хоч свахи вiн також не любить. (Чимало було непорозумiнь,
як  вiддавав  свою  доньку  за  њњ  сина.)  I  Чуйкевича  батько,  i  iншi
проситимуть. Гетьмановi також не на руку цiла тая прикра iсторiя.
   Треба Мотрю вислати з Батурина, заки вона довiдаЇться про все. Мотря  i
так збиралася на прощу. Монастир  в  глухому  кутi  i  досить  далеко  вiд
столицi, не скоро доходять туди такi вiстi.
   "ЗнаЇш, Мотренько,- казав,- тобi треба њхати, поки погода, тепер весна,
можуть пуститися дощi, повипивають рiки i  тодi  не  пущу  я  тебе  -  њдь
тепер!"
   Мотря  згодилася,  Чуйкевич  сам  доглянув  повiз,  навантажив   палубу
всiлякими дарами для монастиря i вiдпровадив дружину мало що  не  на  саме
мiсце. Мала там перебути не  менше  двох  тижнiв,  щоб  в  обителi  святiй
вiдпочити вiд суЇти мирськоњ i вiд житейських турбот.
   Чуйкевич, вернувшись в Батурин, довiдався  про  дальшi  подробицi  долi
свого тестя i його спiльника Iскри.
   Сумнiву не було, що гетьман хотiв њх врятувати. Посланець вiд  Апостола
прибув до  Кочубея  скорiше,  нiж  Трощинський  i  Кожухiвський.  Кочубей,
прочитавши  лист  Апостола,  зараз-таки   вислав   свого   вiрного   слугу
Завадовського до Iскри в Полтаву, щоб вiн прињздив у Диканьку. Тоњ ж ночi,
перед  досвiтом,  прињхав  Iскра.   Зараз-таки   пустилися   втiкати.   Як
розвиднювалося перењхали  по  мiстку,  збудованiм  проти  Диканьки,  через
Ворсклу i прибули у село Гавронцi. Тут вони, мабуть, вiдбули нараду, що њм
далi робити. Втiкати на Запорожжя, в Крим чи куди там значило б подавати в
сумнiв правдивiсть свого доносу. Цар сказав би те, що всякому прийшло б на
гадку, а саме,- видно, совiсть у них не чиста, коли  бояться  стати  перед
царськi очi. Треба, значиться, не затирати за собою слiдiв, а  вести  дiло
далi, шукаючи дороги до самого царя.
   Гнала њх туди охота поставити на своЇму.
   Ахтирський царський полковник  Осипов  був  добрим  знайомим  Iскри,  i
заговорники пустилися до нього.  Застали  його  в  Красному  Кутi,  городi
Ахтирського полку.

   * * *
   Почувши таке, Чуйкевич дуже зажурився.  Тесть  зробив  велику  дурницю.
Замiсть сховатися на якийсь, може, й не дуже довгий час i пересидiти бурю,
чого, як видно, i гетьман також хотiв, вiн вiддав себе  в  руки  москалiв,
покладаючися на свiй високий ранг, маЇтки, сивий волос, значiння, а  може,
й на протекцiю Осипова:
   Дивно, як генеральний суддя, знаючи  москалiв  не  вiд  нинi,  може  њм
довiряти свою долю!
   Чи забув, що  робили  царi  з  украњнськими  гетьманами,  попередниками
Мазепи, чи не знаЇ, що Осипову хочеться  виставити  себе  вiрним  царським
слугою, а долею Кочубея i його приятеля Iскри вiн так само турбуЇться,  як
торiшнiм снiгом?
   Погано зробив Кочубей! Тепер або вiн переконаЇ царя, що Мазепа зрадник,
або Мазепа - що вони наклепники.
   Одно чи друге - цар поступить жорстоко i невблаганно, не пощадить своЇњ
жертви. У помстi вiн страшний, не чоловiк, а звiр.
   Чуйкевич почув запах кровi, i це прикре почуття не вiдпускало його.
   Не хотiв анi упадку гетьмана, анi кари на Кочубея. Уява  малювала  йому
найжахливiшi картини, нiде не мiг знайти собi спокою.
   В безсоннi ночi гадкою звертався до Мотрi.
   Як же вона змiнилася! Це вже не та сама Мотря. Нi слiду колишнiх примх,
тiЇњ дивноњ афектацiњ, того демонiзму, котрий  доводив  його  до  розпуки.
Була спокiйна, тиха, нiби рiшена на те, щоб покiрно прийняти присуд судьби
i виповнити його. "Видно, так Бог хотiв",- казала не раз.  Нiколи  не  чув
вiд нењ докору, не нарiкала на нiкого, навiть на маму, не з  перцем,  а  з
серцем пiдходила до людей, нiби  чекаючи  чогось  великого,  супроти  чого
теперiшнЇ њњ життя змалiЇ i втратить усяку вагу.
   Чуйкевич не знаЇ, чи Мотря полюбила його, але бачить, що зробилася  для
нього найвiрнiшою товаришкою i найщирiшою повiрницею його бажань i  думок.
Хоч не говорили багато, але чули, що одного бажають.
   В очах свого закоханого мужа зробилася ще кращою, ще  бiльш  достойною.
Дивився  на  нењ,  як  на  образ.  Свiтлиця,  в  якiй  перебував  з   нею,
перетворювалася в святиню. Брехати, бажати чогось недоброго  або  поганого
було для нього святотатством.
   За що ж доля маЇ так важко карати тую гарну людину?
   Усе добро, все придане, яке взяв за Мотрею i яке  ще  маЇ  дiстати  вiд
Кочубењв, вiддав би без найменшого вагання, щоб тiльки горе вiдвернути вiд
нењ.
   I Чуйкевич молився не  до  iкон,  а  до  того  великого  Бога,  котрого
маЇстату навiть  уявити  собi  не  мiг,  щоб  вiн  змилосердився  над  тою
найкращою душею, яку создав, щоб вiдвернув грiзне горе вiд Мотрi. УТIКАЧI
   Кочубей i Iскра сiли в Красному Кутi.
   Почували себе безпечними  пiд  протекцiЇю  хитрого  Осипова  i  снували
плани, як би то найкраще повести дiло далi.
   Нi на хвилину не сумнiвалися, що побiда по њхньому боцi. Будували  свiй
донос не на брехнi, а на  словах  самого  гетьмана,  забуваючи,  що  verba
volant,  scripta  manent.  Гетьман  мав  сильнiшi  докази  невинностi,  бо
закрiпленi чорнилом на паперi, а що напишеш пером, того не витягнеш волом.
   I забували  нашi  заговорники,  що  цар  Петро  вiдзначався  не  тiльки
невговканою, дикою вдачею, але також хитрiстю правдиво монгольською.
   Признати Мазепу зрадником, значиться, або дiстати його в своњ руки, або
довести до того, щоб вiн перейшов  з  частиною  своњх  вiйськ  на  сторону
ворога. Чи так, чи iнакше, цар утратив би одинокого  союзника,  котрий  на
кожний зазов царя умiв добути вiйсько, як з-пiд землi, до того мав  грошi,
досвiд i тримав на Украњнi лад. Без нього почалося б там безголов'я, якого
цар тодi, бiльщ-нiж коли-будь, боявся.
   Натомiсть не дати послуху  донощикам  -  все  одно,  що  показати  себе
великодушним до гетьмана i приневолити його до шляхетноњ вiдплати.
   Царевi куди бiльше залежало на Мазепi, нiж на Iскрi i КочубеЇвi.
   Вони, значиться, перечислилися у своњх рахунках. Москалi тручали  њх  у
пекло, а вони тiшилися, що до раю iдуть.
   Скорiше, нiж дожидали, явився у  Красному  Кутi  московський  офiцер  з
листом царського канцлера Головкiна до Осипова.
   Канцлер писав, що донос получив, що дiло вважаЇ важним i хоче про нього
побалакати особисто з Iскрою та Осиповим. Тому нехай вони оба њдуть  зараз
через Смоленськ до головноњ квартири царя.  Оба  вони  можуть  бути  певнi
милостi i нагороди царськоњ.
   Про Кочубея не було згадки. Чому? - того  зрозумiти  не  могли.  Гадали
iз-за його старого вiку, а може, щоб поки що не робити великого шуму.
   Осипов з  Iскрою  зiбралися.  Кочубея  гадали  залишити  в  Слобiдськiй
Украњнi, котра до регiменту гетьмана не належала, i тому туди рука його не
сягала. Кочубей вiдпроваджував своњх спiльникiв до  Бiлгородка,  та  ледве
вони доњхали до Богодухова, як  по  дорозi  стрiнули  якогось  шляхтича  в
польському вбраннi, котрий зразу випитувався у них про найближчий  шлях  у
Батурин, а, впевнившися, хто  вони  такi,  скинув  личину  i  виявив  себе
офiцером царськоњ гвардiњ ОзЇровим. У  нього  був  лист  вiд  канцлера  до
Кочубея. Канцлер  писав,  що  цар  i  його,  генерального  суддю  i  свого
стольника, Василя ЛеонтiЇвича Кочубея кличе до  себе  пiд  Смоленськ,  щоб
побачитися з ним, побалакати й порадитися, як би то можна краще i  певнiше
поганий задум зрадника Мазепи в самiм зародi вбити i якого  б  то  певного
чоловiка посадити на його мiсцi.
   Кочубей зрадiв. Значиться, не забули про нього. Сам  батюшка  цар  хоче
радитися з ним, кого б то на мiсцi Мазепи украњнським гетьманом зробити. А
кого ж би, як не його, Кочубея?
   Поњхали.
   ѓхали з ними не тiльки люди, що  могли  свiдчити  проти  гетьмана,  але
також i великi надiњ, що побiда на  њхньому  боцi,  що  здеруть  личину  з
поганого зрадника Мазепи, виберуть нового  гетьмана  i,  обсипанi  ласками
царськими, повернуться на Украњну.
   Кочубей i Iскра приневоленi були, як якi гультяњ, втiкати i окриватися,
а тепер  прийде  пора,  щоб  њх  вороги  кидали  все  i  рятували  життя,-
страшний-бо Їсть батюшка цар у великiм i слушнiм гнiвi своњм!
   Прибули до Смоленська. Головкiн  стояв  тодi  зi  своЇю  канцелярiЇю  у
Вiтебську. Довiдавшися про прињзд донощикiв, пiслав по  них  пiдполковника
ЛЇвашова, щоб привiз њх зi Смоленська в Порiччя сухопуттям,  а  звiдти  до
Вiтебська - водою.
   ЛЇвашов доставив заговорникiв до Вiтебська дня 18 квiтня ст. ст.  ѓхали
з ними пiп Святайло, сотник Кованько, небiж  Iскри,  два  писарi  i  вiсiм
служок. Петра Яценка доставлено окремо з Москви, де його й досi тримали.
   Всiх розмiщено  по  рiзних  свiтлицях  порожнього  панського  двора  за
мiстом.
   На другий день надтягнув канцлер Головкiн зi своњм товаришем Шафiровим.
Почали переслухання вiд Осипова. Той сказав, що прошений  попом  Святайлом
прибув на розмову з Iскрою до пасiки на рiчцi Коломацi i вiд  нього  почув
обвинувачення гетьмана в зрадi його величеству царевi, про що i донiс кому
слiдувало. Потiм до нього  до  Красного  Кута  прибули  Кочубей  i  Iскра,
втiкаючи перед гнiвом гетьмана. Кочубея вiн ранiше не знав, а  Iскру  знав
по вiйськових дiлах. На тiм i покiнчив Осипов.
   Царськi мiнiстри велiли покликати тодi з iнших покоњв Кочубея та Iскру.
Прийняли њх ласкаво i сказали: "Государ милостивий до  вас,  надiйтеся  на
милiсть царську i докладно, нiчого не жахаючися, виложiть усю справу".
   Головкiн вiдпустив Iскру, залишив  при  собi  самого  Кочубея,  i  той,
пiдбадьорений  ласкавим  привiтанням,  розговорився,  починаючи  з  давнiх
часiв.
   Пригадав  зразу  Брюховецького,  що  навела  на  Украњну  колотнечу   i
кровопролиття, пригадав, як пiсля того, коли заспокоЇно край, цар гнiвався
на генеральних старшин за те, що вони,  пробуваючи  близько  гетьмана,  не
помiтили його злочинного замiру i заздалегiдь не сповiстили царя.
   "Не хочу, щоб гнiвався на мене його величество цар, i тому, бачучи лихi
замiри теперiшнього гетьмана Iвана Мазепи i почувши  на  власнi  вуха  вiд
нього, що нам конечно бути пiд ляхами, приходжу виявити це  його  царськiй
величностi. Не робимо того для власноњ користi, тiльки величаючи превисоку
значнiсть великого царя".
   Кажучи це, подав донос на письмi. В 33  пунктах  були  тут  поданi  всi
слова i дiла Мазепи,  що  виявляли  його  намiр  вiдiрватися  вiд  царя  i
пристати до його  ворогiв.  Нарештi  додав  ще  й  пiсню  про  згоду,  яку
скомпонував гетьман, а в якiй "значна проти  держави  царськоњ  уявляЇться
противнiсть".
   Кочубея вiдпустили, i вiн, нiчого поганого не прочуваючи, пiшов у  свою
свiтлицю.
   Чого ж би йому боятися?  Донос  був  основний  i  правдивий.  Нiчого  з
повiтря не схоплено, все чиста правда. Матерiалу на кiлька зрад доволi, не
на одну.
   Та iнакше дивилися на дiло царськi суддi. Для них важлива не правда,  а
воля царська. Знали, що цар аж двома цистами заспокоњв гетьмана, впевняючи
його, що доносовi не вiрить, значиться, треба  й  дiло  так  повести,  щоб
донос цей показався брехнею.
   Анi Iскра, нi Кочубей бiлого не  назвуть  чорним  i  зiзнань  своњх  не
вiдкличуть. Значиться, треба в тих зiзнаннях  дошукатися  противорiчностi,
щоб можна причiпитися до них i взяти њх на муки.
   На муках, звiсна рiч, будуть спiвати, як  њм  кат  заграЇ.  Що  схочуть
суддi,  те  скажуть,  заперечать,  вiдкличуть,  назвуть  себе   брехунами,
наклепниками, людьми без совiстi i честi,- чого не  зробить  чоловiк,  щоб
врятувати себе вiд царських тортур.
   I суддi взялися розслiджувати донос. ДОПИТУЮТЬ
   В параднiй залi довгий стiл, накритий червоним  сукном.  На  столi  мiж
двома свiчками хрест.
   Над столом портрет царя, котрий суддi привезли з собою. Цар в панцирi з
голубою андреЇвською лентою через плече.  Волосся  довге,  як  грива,  очi
бистрi, палкi,  вуста  вузькi,  червонi,  в  лiвiм  кутку  усмiшка  злобна
чањться. Нiби цар слугам своњм не вiрить i за ними наглядати прийшов.
   Маленькi шибки в довгих вузьких  вiкнах,  давно  немитi,  нерадо  сонце
пускають у залу, щоб не разило ясних зiниць царя.
   Вузькi,  зi  шматкiв  складенi  дзеркала  помутнiли,  нiби  њм  страшно
вiдбивати в собi грiзне обличчя Петрове.
   За столом крiсла з високими прямими  спинками.  Мiж  двома  вiкнами  на
столику курантовий годинник. Не  йде.  Зiпсутий  чи  не  завели?  Став  на
дванадцятiй годинi. Дня чи ночi? - не знати.
   На першому мiсцi за столом, пiд царським портретом,  канцлер  Головкiн;
високий, худий, як жердка. Лице в  нього  поважне  й  недобре.  Лихий,  що
турбують iз-за доносу якогось там Кочубея.
   Нижче вiд нього - вiце-канцлер Шафiров, маленький, товстенький, кашляЇ,
чхаЇ, плюЇ в хустинку i раз у раз витираЇ чоло. Душно йому.
   "Може б, так вiдчинити вiкно?" - питаЇться несмiло свого шефа.
   "Будь ласка!" - погоджуЇться  Головкiн,  i  один  з  писарiв  кидаЇться
сповнити його волю.
   "Не те, не те! - противиться Шафiров.- Виш, який  чорт!  Життя  збавити
хоче. Вiдчини останнЇ, бiля дверей, щоб не вiяло на мене. Паралiч!"
   Писар зiскакуЇ з крiсла,  кулиться,  як  пес,  котрого  мають  бити,  i
вiдчиняЇ останнЇ вiкно, з котрого не буде на вiце-канцлера дути.
   Вiдчинивши, вертаЇ на своЇ мiсце, при окремiм  столику  збоку.  Там  њх
двоЇ сидить  i  пiддячий.  Перед  ними  -  гербовi  бумаги  i  цiлий  жмут
свiжозаструганих пер.
   Канцлер нахмурив брови, ще раз донос читаЇ.
   Точки, до яких маЇ придиратися, зачеркненi червоно. КиваЇ  на  Шафiрова
пальцем, цей присуваЇться  до  нього.  Канцлер  показуЇ  йому  13-й  пункт
КочубеЇвого доносу i порiвнюЇ його з ранiшим доносом, який подав Осипов.
   "Контроверсiя",- каже Головкiн.
   "Контроверсiя",- притакуЇ Шафiров.
   "I до того тринадцятий пункт".
   "Дiйсно тринадцятий пункт",притакуЇ вiце-канцлер.
   "Покликать Кочубея!"
   По залах опустошеного будинку лунаЇ луск  драгунських  чобiт:  раз-два,
раз-два, раз, два, три!
   За хвилину широко вiдчиняються дверi.
   З  бокiв  -  два  драгуни,  всерединi  -  генеральний  суддя.   Драгуни
червонолицi, волосся посипане борошном i чути вiд них запах горiлки,  поту
i тютюну. Кочубей блiдий, втомлений, волосся посивiле, губи мов  на  ладан
дують.
   Головкiн даЇ знак, драгуни розкрачують широко ноги, роблять пiв-оборота
назад i вiдходять, замикаючи за собою дверi.
   Кочубей стоњть бiля порога сам.
   Дивиться на червоне сукно, на хрест,  на  свiчки,  на  параднi  мундири
канцлера та його товариша, на глупо вистрашенi мiни пiддячого  i  писарiв,
бачить у зеркалi себе, i йому пригадуЇться, як вiн  ще  недавно  других  у
Батуринi судив, а тепер сам на суд стаЇ. Генерального  суддю  i  стольника
його величества драгуни, як гультяя ведуть, залишають перед дверима, i вiн
стоњть, як дурень!
   Що ж це таке?
   Нагорода за вiрнiсть царевi, за те, що вiн проти свого гетьмана  пiшов,
наразив себе на його гнiв i на наругу товариства-старшин?
   Що ж це таке?
   Той самий Головкiн писав, що цар його, Кочубея, у своњй ласцi й милостi
маЇ, що поговорити з ними про зраду  хитрого  гетьмана  хоче,  порадитися,
кого б то на його мiсце настановити, а тепер тримаЇ його  близь  порога  i
навiть сiдати не попросить, його, генерального суддю,  Василя  ЛеонтiЇвича
Кочубея, стольника його величества царя!
   Що це таке?
   Нiяк не розумiЇ.
   Аж бачить перед собою царський портрет.
   Цар дивиться на нього, грiзно i гнiвно, в лiвiм  кутку  затиснених  губ
злобний усмiх. Панцир мигтить, голуба лента сяЇ.
   Кочубей не знаЇ, що з собою робити. Руки в нього задовгi, ноги заслабi,
голова в плечi лiзе, i вiн кланяЇться тричi, в пояс, нижче,  аж  до  самоњ
землi.
   В зеркалi бачить себе... Гидко!
   "Василь ЛеонтiЇвич, приступи!" - чуЇ  голос,  не  царя,  а  високого  i
худого, як тичка, Головкiна.
   Чи це той голос, що говорив до нього вчора? Нi, це iнший якийсь, рiзкий
i недобрий.
   Що це таке?
   Не розумiЇ.
   Але йде.
   "Ближче!" - гукаЇ той самий голос.
   Пiдходить до стола.
   Шафiров даЇ рукою знак, щоб став.
   "Присягни,- приказуЇ Головкiн,присягни, Василю ЛеонтiЇвичу,  що  правду
говоритимеш!"
   Пiддячий приводить  присягу,  Кочубей  повторяЇ  за  ним,  перекручуючи
слова, бо до кињвськоњ актовоњ мови привик.
   "Руку вгору!"
   Кочубей пiдносить руку, рука дрижить.
   "Пальцi не так",- сердиться Головкiн.
   I Шафiров пальцi КочубеЇвi на московський лад складаЇ.
   Закiнчили. Кочубей руку безсило опустив.
   "Тринадцятий пункт,-  починаЇ  Головкiн,-  твого  доносу,  поданого  на
письмi, звучить (тут канцлер подаЇ донос Шафiрову i той читаЇ): "У  груднi
того ж 1707 року до Батурина прињздив Олександер  Кiкiн  i  Мазепа  зiбрав
бiля  себе  300  чоловiка  зазброЇних  сердюкiв.  Певне,  вiн  це  зробив,
перечувши, що за Кiкiном до Батурина прињде сам цар,  щоб  узяти  з  собою
Мазепу в Москву, от Мазепа й намiрився вiдстрiлюватися вiд царя".
   "Так було?" - питаЇться Головкiн.
   "Було, як у письмi стоњть,вiдповiдаЇ Кочубей.- Я слова одного  неправди
не написав. Можу хрест святий поцiлувати".
   "А Мазепi ти не цiлував?" - кидаЇ йому Головкiн.
   Кочубей мовчить. Не знаЇ, що вiдповiсти.
   "Чорт тебе знаЇ, чи ти гетьмановi брехав, чи його величеству царевi!"
   "Його величеству царевi я брехати б не смiв",- вiдповiдаЇ Кочубей.
   "Побачимо. Ось тут послухай, що про цей  самий  пункт  пише  ахтирський
полковник його величества Осипов".  (Головкiн  письмо  Шафiрову  передаЇ).
Шафiров читаЇ: "Пiсля  невдатного  замiру  на  царське  життя,  коли  його
величество цар мав до Батурина прибути, Мазепа всяко пильнував,  щоб  його
величество царя предати смертi або взяти до рук i  вiддати  ворогам,  а  в
минулу Пилипiвку з своњми полками сполучився  i  хотiв  iти  на  росiйськi
мiста".
   Шафiров закiнчив.
   "Було так?" - питаЇться Головкiн.
   КочубеЇвi в головi  шумить.  Його  бентежить  рiзкий  голос  Головкiна,
спiтнiле чоло Шафiрова, грiзний погляд царя,  хитре  обличчя  пiддячого  i
глупi  перестрашенi  мiни  писарiв:  тридцять  три  пункти   його   доносу
переплутуються, вiн не знаЇ що вiдповiсти i повторюЇ те, що перед хвилиною
сказав:
   "Було, як на письмi стоњть. Я слова одного не збрехав".
   "Значиться, Осипов бреше?! Полковник його величества царя бреше -  що?!
Мовчиш? Осипов по словах твого товариша Iскри писав. Покликать Iскру!"
   Знов тупiт драгунiв, знову вiдчиняються дверi i входить Iскра.
   I вiн здивовано дивиться на червоний стiл, на важливу  мiну  Головкiна,
на лискучий лоб Шафiрова, на хитре обличчя дяка, на глупо перестрашенi очi
писарiв i  на  свого  товариша  Кочубея.  Який  же  вiн  малий,  мiзерний,
нужденний! Невже ж це справдi Василь ЛеонтiЇвич, той самий,  перед  котрим
хиляються голови козацькi, перед котрим шапки скидають старшини, радi,  як
вiн њм свою руку подасть? Невже ж це муж Любовi Хведорiвни  отсей  дiдунь,
що так покiрно бiля червоного стола стоњть?
   Що тут сталося так ненадiйно?
   Iскра кланяЇться портретовi царському i його урядовцям.
   Нi цар, нi урядовцi не вiдповiдають на поклiн.
   "Пiдiйди!"
   Iскра пiдходить до стола.
   Його заприсягають i повертають вiч-до-вiч iз КочубеЇм.
   Шафiров  читаЇ  нещасливий  тринадцятий  пункт  так,  як  його   Осипов
кињвському губернаторовi подав.
   Iскра поспiшно ловить своњ слова з товстих губ  Шафiрова  i  стурбовано
клiпаЇ очима. Морщить чоло.
   "Так ти казав?" - питаЇ Головкiн.
   "Так  я  казав  ахтирському  полковниковi  його  величества  Осипову",-
вiдповiдаЇ Iскра.
   "А тобi хто казав?"
   "Я вiд  Василя  ЛеонтiЇвича  чув.  Вiн  при  жiнцi  своњй,  при  Любовi
Хведорiвнi, менi про це балакав".
   "А чому Василь ЛеонтiЇвич того у своњм доносi не написав?"
   "Не знаю. Але я радив Василевi  ЛеонтiЇвичу  пiдождати,  аж  з'являться
признаки провинностi гетьмана Мазепи".
   "Ти менi радив?" - питаЇться нараз Василь ЛеонтiЇвич.
   "Авжеж, що  радив,  у  присутностi  дружини  твоЇњ  Любовi  Хведорiвни.
Пригадай собi, в тебе пам'ять стара, я тобi поможу. Було це в твоЇму дворi
у Диканьцi, в боковiй свiтлицi, при замкнених дверях. Ми  образ  Спасителя
цiлували, той у  золочених  рамах,  що  його  львiвськi  малярi  малювали.
Тямиш?"
   "Нi".
   "Як же це, Василю? Ще Любов Хведорiвна питалася мене, чи я  знаю  черця
Никанора, а ти питався, що за людина ахтирський полковник Федор Осипов?"
   Кочубей перечив головою:
   "Не тямлю".
   Писарi i пiддячий на три руки кожне слово пишуть. Головкiн дивиться  на
Шафiрова, Шафiров - на Головкiна. Шафiров встаЇ,  пiдходить  до  канцлера,
щось шепче йому, той притакуЇ головою.
   Злобна усмiшка в лiвому кутку царських уст бiльшаЇ.
   Нагло Головкiн пiдноситься з крiсла.
   "Досить!" - каже i кличе пiддячого до себе.
   "Розвести њх по окремих свiтлицях i приставити варту. Добро i листи  њх
описати. Нiкого не пускати до них. Брехуни, клеветники, суЇслови!"
   Пiддячий навшпиньки iде до дверей. Боњться,  щоб  дошки  в  долiвцi  не
скрипiли. ВiдчиняЇ дверi, видно драгунiв з волоссям, посиланим борошном, i
з шаблями наголо.
   Шафiров даЇ КочубеЇвi i Iскрi знак: "Пашол!"
   Попереду - пiддячий, за ним - Iскра  з  КочубеЇм,  з  бокiв  драгуни  -
вiдходять.

   * * *
   Головкiн сiдаЇ на крiсло: "Уф! Сволоч яка! Брехуни!"
   Шафiров хустиною спiтнiле чоло витираЇ.
   Душно.
   Кличуть попа полтавськоњ Спаськоњ церкви Iвана Святайла.
   Середнього росту, чорнявий, добре живлений на полтавських  хлiбах,  вiн
спокiйно дивиться на своњх  суддiв,  покладаючися  на  протекцiю  Iскри  й
Кочубея. Про замiри гетьмана Iвана Степановича знаЇ вiд Кочубея, бiльше нi
вiд кого не чув. Не його рiч туди пальцi  пхати.  Його  дiло  церква.  Але
Кочубея послухав, бо вiн вiдомий ктитор i благодитель святих божих церков.
На бажання Кочубея свояка свого Петра Яценка до нього привiв. Коли Кочубей
каже, то видно, що так воно Ї, що гетьман Iван Степанович  лихi  намiри  в
душi своњй скриваЇ".
   "В душi? - зриваЇться Головкiн,- а чого ж ти йому в  душу  своЇ  немите
рило пхаЇш?"
   Пiп Святайло мовчить,  тiльки  бороду  крадькома  рукою  гладить,  нiби
впевнитися хоче, чи справдi в нього таке-то вже немите рило. А по хвилинi,
набравши новоњ вiдваги, додаЇ: "Коли гетьман Мазепа пiслав вiйсько своЇ  у
Диканьку, щоб ухопити його милiсть Василя ЛеонтiЇвича, то я тодi поњхав до
нього, до того ж Кочубея у Красний Кут,  а  звiдтiля  укупi  з  ним  та  з
полковником Iскрою вирушив до Смоленська. Решта вже вiдома".
   "Вiдомо, що ти така ж сама наволоч, як i твоњ протектори. Пiшов геть!"
   Привели сотника Кованька  як  свiдка  по  десятому  пунктi,  в  котрому
говориться про Їзуњта Заленського. Шафiров читаЇ цей пункт: "У гетьмана  у
Печорському був ксьондз Заленський, Їзуњт, ректор вiнницький, i той  перед
значними особами висловився так: ,Ви, панове  козаки,  не  бiйтеся  шведа,
котрий не проти вас, а проти Москви лаштуЇться'. Той же ксьондз  казав:  ,
Нiхто не вiдаЇ, де криЇться i тлiЇ  огонь,  але  як  разом  вибухне,  чого
незабаром вже треба сподiватися,  тодi  хiба  кожний  дiзнаЇться,  але  сю
пожежу не легко буде погасити'".
   Сотник Кованько слухав тi слова поважно й побожно, як голос священика в
церквi.
   "Бачив Заленського?" - питаЇ його Головкiн.
   "Бачив у Печорському монастирi у свого полковника якогось  ксьондза,  а
як його звуть не знаю".
   "Ксьондзiв, як псiв. Можеш засвiдчити, що був це Їзуњт Заленський?"
   "Того я нiяк засвiдчити не можу. Козаки питали в ксьондза, де  швед?  а
вiн њм вiдповiдав: швед тепер притањвся, але вiн  маЇ  змогу  такий  огонь
здiйняти, що не швидко вгасиш".
   Кованько чуЇ, як пера шкребчуть по паперi, i йому здаЇться, що це  йому
чорт по душi шкребе.
   Пощо вiн дав себе наструнити проти свого регiментаря,  проти  гетьмана?
Чому не пам'ятав, що гетьман бiльший за генерального суддю i що  для  того
вiн в царя бiльший послух знайде?.. КаЇться, а все ж таки рятуватися хоче.
   "Та ще питали козаки ксьондза,говорить,- на кого швед пiде, чи на  нас?
А ксьондз вiдповiдав: не на вас".
   Бiльше нiчого не знаЇ.
   "Кочубей намовив мене говорити про Заленського при царських мiнiстрах з
и н ч и м и о к о л и ч н о  с  т  я  м  и.  Кочубей,  генеральний  суддя,
стольник  його  величества,  пан  великих  маЇткiв,  як  йому,  бiдному  й
малозначному сотниковi не послухати такоњ особи?"
   "Сволоч!"  -  кидаЇ  сотниковi  в  лице  Головкiн,  а,  звертаючися  до
пiддячого, приказуЇ: "Тую каналiю питати ще раз окремо з п р и с т р а с т
i Ї м".
   Кованька вiдводять.
   До зали  входить  вихрест  Петро  Яценко.  Безнастанно  кланяЇться,  аж
присiдаЇ, голова в нього трясеться, повiки клiпають, борода  дрижить.  Вiн
Кочубея не знав. Був  у  нього  тiльки  один  разочок,  i  то  через  попа
Святайла, i йому було доручено переказати дещицю протопоповi,  духiвниковi
його величества в Москвi. Бiльше нiчого не знаЇ, був  тiльки  передатчиком
слiв його  милостi  Василiя  ЛеонтiЇвича.  Гадав,  що  обов'язком  кожного
вiрного пiдданця його милостi государя Ї  не  затаювати  нiчого,  що  може
вийти йому на втрату.
   КочубеЇвi писарi зiзнають, що вони тiльки чисто  й  вiрно  переписували
те, що њм давав њх пан i повелитель Василь ЛеонтiЇвич Кочубей.
   I њх вивели з зали. За ними пiшли по наказу Головкiна також пiддячий  i
царськi писарi.
   В залi  остався  тiльки  канцлер  Головкiн  i  його  службовий  товариш
вiце-канцлер Шафiров. Зi стiни дивиться на червоне  сукно,  на  хрест  мiж
ярими свiчками i на своњх високих урядовцiв цар  Петро.  Дивиться  грiзно,
наче  приказуЇ:  "Добре  њх  до  рук   прибрать!   Дошкульно   питать,   з
пристрастiЇм! Сволоч така! Дрянь черкаская. Iнтригами бентежать царя!"
   Канцлер i його товариш умiють царську волю навiть з портрету читати.  В
них тiльки й гадки, щоб не зробити щось не згiдного з бажаннями царськими.
Знають, яка кара за це. Досвiдчили царськоњ  дубинки.  Костi  трiщать,  як
доторкаЇться до тiла. Цар б'Ї, аж  з  кафтанiв,  суто  золотом  нашиваних,
шматки, як з курки пiр'я, летять. Меншикову  раз  цар  голубу  андрЇЇвську
ленту порвав. Ордени посипалися на землю. Мало не вбив.
   Головкiн Меншикова не любить. ЗавидуЇ йому навiть такоњ царськоњ ласки.
Хоч би й бив, щоб тiльки бiля себе тримав.
   "Не знаю я,-звертаЇться Головкiн до Шафiрова.- як отсе князь Олександер
Данiлiч побоњ його величества так славно видержуЇ. Дряхлий такий, хрупкий,
маленький. Казав би ти: вдар i розлетиться, а витримуЇ якось".
   "Привик,-  вiдповiдаЇ  Шафiров,-  до  всього  чоловiк  привикаЇ.  Малий
Олександер Данiлiч, та сильноњ комплекцiњ. Залiзний чоловiк".
   "А лоб у нього iз бронзи".
   "Цитьте!" - i обидва насторожили слухи. Пiдходять до вiдчиненого вiкна.
   "А-а! а-а! - а-а!"
   Рахують.
   "З пристрастiЇм Iскру питають",каже вдоволений Головкiн.
   "Добре б'ють. Та й кричить як!"
   "Не привик. Черкаськi старшини не привикли до кнутiв".
   "Хай привикають. А то нашого брата дубиною валять, а вони,  як  барони,
безпечно собi походжають".
   "Сволоч!"
   "А-аI А-ањ А-ањ Сусе Христе, Мати Божа! Ой!"
   "З пристрастiЇм..." - повторяЇ, потираючи руки, Головкiн.
   "Славно жарять",- зiтхаЇ Шафiров, обтираючи спiтнiле чоло.
   Зi стiни дивиться цар.
   Його чиновники чують цей погляд на собi. Цар лихий, що  при  мордованнi
не були.
   Беруть чотириграннi капелюхи  i  бiжать  туди,  звiдкiля  людський  рев
лунаЇ.

   * * *
   Запущений двiрський сад, великий, наче лiс. Стежки  травою  заростають.
Лавкам пiдгнивають ноги. Щебечуть птахи, вiтрець галуззям хитаЇ.
   "Гарно як",- говорить Головкiн.
   "Поетично",--пiдтверджуЇ Шафiров.
   При стежцi троянди цвiтуть. Нiхто њх не доглядаЇ.  Обросли  кропивою  i
лопухами. Але квiття гарне i свiже, як колись за добрих часiв,  коли  парк
доглядав огородник.
   "Хорошi рози",- кидаЇ мимохiдь Головкiн.
   "Да колци iмЇют",- вiдповiдаЇ Шафiров.
   Перед ними панська ледiвня,  без  леду.  Кiлька  ступнiв  i  входять  у
долину, до великого, темного, гнилого пiдвалу.
   Хвилину не бачать нiчого. Чують тiльки, як стогне,  сопе,  нiби  дух  з
себе спускаЇ, важко скатований Iскра.
   Очi до сутiнкiв привикли.
   Кат, з закачаними вище лiктiв руками, з кнута кров  на  землю  стрясаЇ.
Велика червона крапля збiгаЇ йому по чолi, по бровi, по повiцi, через вуса
на рот.
   ОбтираЇ рот червоною рукою: "Тю, Юха така".
   Головкiн дивиться на нього.
   "Молодець!"
   "Рад служити милостi вашiй",вiдповiдаЇ  солодко,  всмiхаючися,  звiр  у
подобi людськiй. Iскра на камiнних плитах долiлиць  лежить,  не  Iскра,  а
щось таке червоне, безобразне, здригаЇться i пальцями землю гребе.
   Брудною рогожею накривають Iскру.
   "Не реви!"
   Пiддячий з бумагою на бочцi сидить, дерев'яна лiхтарка жовтувате свiтло
на сивий папiр кидаЇ,- щось пише.
   "Виголосив що?" - питаЇться пiддячого канцлер.
   Пiддячий зриваЇться, пiдносить до очей бумагу, читаЇ:
   "Пiсля шостого удару сказав: ,Вiд Кочубея чув, що в  нього  полковником
миргородським  Апостолом  i  судцем  генеральним  Чуйкевичем  була   проти
гетьмана рада; вони думали полковника миргородського обрати  за  гетьмана.
Так цей не схотiв'".
   "Бiльше нiщо?"
   "За шостим ударом нiчого бiльше не виявив. Твердий. Сердився, що б'ють.
Вiн же полковник!"
   "Бувало, що й гетьманiв били. Нiчого. А далi?"
   "Дiстав ще два удари i повiв: Генеральний судець  Чуйкевич  до  Кочубея
писульку присилав, сповiщаючи, що  за  Днiпром  огонь  займаЇться;  борони
Боже, як би i в нас не зайнявся'".
   "Бiльше нiщо?"
   "По слiдуючих ударах замовк. Говорити не мiг, лише ревiв".
   "Скотина... Винести проч!"
   Помiчники ката  кладуть  Iскру  на  брудну  рогожу,  накривають  хребет
кафтаном i несуть у палату, залишаючи червонi слiди за собою.
   "Кочубея давай!" - наказуЇ Головкiн.

   Привели генерального суддю.
   Кочубей iшов, як вiл у рiзницю.
   Свiт перевертався дороги дном.
   Невже ж вони  смiють  його,  стольника  царського,  його,  генерального
суддю, катувать, як якого-будь пiдлого гультяя, як розбишаку?
   Вiн донесе його височеству  царевi,  не  пощадить  нiкого,  зневаги  не
даруЇ. Це ж наруга одна, пiдступ, фарисейство! Так з  поважними  персонами
не роблять.
   Переходячи попри грубе дерево, хотiв розiгнатися i  головою  ударити  в
нього.
   Мiж двома драгунами iшов.
   Впустили його по схiдцях, самi перед входом уставилися - наголо  шаблi,
волосся борошном присипане, як снiгом.
   "Василь  ЛеонтiЇвич,  признавайся!"  -  гукнув  на  генерального  суддю
канцлер.
   "Богом святим клянусь, словечка одного не збрехав i не  затањв,  як  на
сповiдi святiй усе по совiстi сказав".
   "Не хочеш по добру, так на муках розповiсь. Розбирайсь!"
   КочубеЇвi свiчки засвiтилися в  очах,  низький  погреб  бурею  загудiв,
дзвони далекi заграли, сурми, литаври - бiй...
   "Берiть його!"
   Прискочив кат, зiрвав кирею, здер сорочку, замахнувся кнутом - геп!
   .Кочубей зойкнув i впав хрестом на плити.
   "Старьо!" - сплюнув з погордою кат i вiдступив набiк.
   Кочубей лежав без духа.

   * * *
   Головкiн i Шафiров перешiптувалися хвилину.
   "Бити, та не вбивати,-  радив  Шафiров,-  вб'Їмо,  i  все  пропаде,  не
розкриЇмо правди. На нас упаде вина".
   "Дрянь етакая,  нiкому  ненужная  тряпка",-  сердився  Головкiн.  Казав
Кочубея вiдливати водою.
   Дочутилися, пiдвели - вiдповiдай!
   Вiдхиляючи вiд себе муку, виголосив, що за гетьманом  нiякоњ  зради  не
знаЇ. Все це, що доносив, видумав через хатнЇ ремствування  на  Мазепу,  а
писульку, про яку Iскра каже, Чуйкевич до нього не писав.
   Пiддячий списуЇ зiзнання. Хоче записати слово в слово, та не поспiваЇ.
   "Повтори!" - наказуЇ Головкiн, i Кочубей дрижучим  голосом  силуЇ  себе
повторити точно так, як за першим разом.
   Кочубея вiдпускають, але не ведуть до двора, лиш у сад, пiд стару липу.
   Драгуни стережуть його.
   Видно, дiло не скiнчене, мабуть, ще раз покличуть.
   Кочубей перестаЇ дивуватися, що тут з ним роблять. Можуть  робити  все.
Для них не важний вiк, ранг, маЇток. Тут кiнчиться  чоловiк,  а  лишаЇться
предмет: костi, м'ясо, шкiра, котру  треба  якнайдошкульнiше  скатувати  i
збезобразити не тому, щоб довiдатися правди, лиш, щоб добути те, чого вони
хочуть, чого њм треба... Чого?.. .Правди нi. Вiн же написав правду,  i  за
те його катують, значиться, треба брехати, треба вiдкликати,  що  написав,
заперечити  усе,  назвати  себе  брехуном  i   наклепником,   щоб   тiльки
визволитися з њх рук.
   Що лиш тепер бачить, що таке Москва, що московськi люди, що цар. Що лиш
тепер розумiЇ, що таке кнут i тортури, що таке суд  з  катами.  I  розумiЇ
Кочубей, що всi тi листи, якi нiбито писав цар, усi  тi  гарнi  слова  про
милiсть i нагороду, про вибiр нового гетьмана i таке iнше,це одна  облуда,
одна примана, на яку брали його, генерального суддю, боячись,  щоб  вiн  в
останнiй хвилинi не втiк.
   Пiдвели - тепер, запiзно! Тепер вiн у  њх  руках,  як  птах  у  котячих
кiгтях. ЗостаЇться одне - брехати!

   * * *
   Кочубей  бачить,  як  Iскру  вдруге  до  катування  ведуть.  Вiн  увесь
жовто-червоно-синiй.  Очей  не  видно,  запух.   ХитаЇться,   як   п'яний.
Прикладами фузiй пiдганяють його: "Стерво!"
   КочубеЇвi дивно, що таке сталося з його свояком i товаришем. Невже ж це
той самий Iскра, з  яким  вiн  ходив  у  воЇннi  походи,  њздив  на  лови,
бенкетував, жартував, з яким ще  вчора  снував  гарнi  плани  про  близьке
майбутнЇ? Чи можлива рiч, щоб так знiвечити людину?
   Взагалi Кочубей не пiзнаЇ свiта. Невже ж  це  дерево,  той  патик,  пiд
котрим вiн сидить? Невже ж це небо - тая синя ганчiрка вгорi, сонце  -  та
блискуча, жовта, мосяжна умивальня? Чортзна-що!..
   ОстаЇться одно - брехати.
   Чому ж не бреше Iскра? Чого ж вiн так кричить, як коли б з  нього  душу
дерли?.. Деруть.
   I нараз  -  цiкавiсть.  Проста,  звичайна  цiкавiсть:  скiльки  батогiв
дiстане Iскра?.. Вiсiм... о два менше,  нiж  за  першим  разом...  Мабуть,
бояться, щоб не вбили... I вони ще чогось бояться. Бога - нi,  царя.  Бога
нема, Ї чорт i його намiсник на землi - цар!
   Чому ж тодi вiн, Кочубей, не додумався до  того  скорiше?  Чому  слухав
Любов Хведорiвну, забуваючи про вчинок њњ праматерi ™ви?.. Прийшло каяття,
та вороття немаЇ...

   * * *
   Кочубея знову ведуть у той страшний чорний погреб - краще б у могилу!
   Питаються, чи не намовив його якийсь ворог царя  i  отечества  до  того
брехливого доносу, щоб таким робом порiзнити царя з його вiрним гетьманом?
Домагаються видачi однодумцiв.
   Кочубей слухаЇ i нiби не розумiЇ. Пальцi навхрест складаЇ i  цiлуЇ  њх.
Нiхто не намовляв його, нiяких однодумцiв,  окрiм  Iскри,  не  маЇ.  Донос
вигадав сам через хатнЇ ремствування на Мазепу. Нiякоњ зради за  гетьманом
не знаЇ...
   Брехати, брехати, брехати!

   * * *
   За що ж його б'ють?..
   I ще, i ще, i ще... Добре, що пам'ять тратить, чорно - нiч.
   Кат сопе, вiшаЇ кнут на кiлок, клене.
   "Кажуть, з п р и с т р а с т i Ї м питати, а вбити не вiльно. Мий i  не
замочи! Не легка рiч царським катом бути. Добре, що царя тут немаЇ.  А  то
вiн кнут iз руки бере i сам б'Ї - кого попаде... Верховний кат".
   "™  ще  яка  робота?"  -  питаЇ  пiддячого.   Пiддячий   до   Головкiна
звертаЇться. Щось шепчуть.
   Головкiн головою до стелi пiдвалу досягаЇ,  Шафiров  кулиться,  кашляЇ,
чхаЇ, хустиною обтираЇ лоб.
   В пiдвалi повiтря, що витримати годi.
   Чути горiлку, тютюн, пiт i людську кров. Досить њњ вицiдили з черкасiв.
   Нараджуються. ОзЇров нахилився над КочубеЇм. СлухаЇ, чи дихаЇ.
   "Не можна бiльше питать,- каже.Старий i дряхлий дуже, щоб нам не здох".
   Царський суд погоджуЇться з гадкою ОзЇрова.
   "На нинi досить. Можеш iти!" - звертаЇться до ката пiддячий.
   "Поклич хiрурга!"
   Прийшов.
   "До пам'ятi цього тут привести,наказують,- це твоя рiч!"
   Хiрург оглядаЇ Кочубея i крутить головою. СумнiваЇться.
   "Говорять тобi? Чув?!"

   * * *
   Канцлер з вiце-канцлером  виходять  з  мордiвнi.  Драгуни  вiддають  њм
честь. Кидають головами, струшуючи борошно з волосся.
   "Чи не краще б њм поробити п а р и к и?" - зауважуЇ Шафiров.
   "Борошно дешевше,-вiдповiдаЇ Головкiн.-А в сутi речi - один чорт.  I  з
борошном голову знiмуть, i з париком. I одно лишнЇ, i другого не треба".
   "СуЇта",- потверджуЇ Шафiров.
   Вдихають свiже повiтря. Дивляться на молоду зелень, на шовковi трави  i
на троянди.
   "Гарно як!.." - каже Головкiн.
   "Поетично",- пiдтверджуЇ Шафiров.
   "Тим двом вже не до того".
   "ѓм i життя не миле".
   "Що таке життя? - фiлософуЇ Головкiн.- Вчора пан, а  нинi  тебе  кнутом
валять, з п р и с т р а с т i Ї м.  I  не  питаються,  чи  ти  генеральний
суддя, чи стольник, чи який там чорт,б'ють".
   "А все ж таки завзятi тi черкаси,говорить Шафiров.-  Нiкого  видати  не
хотiв. Каже, нiяких спiльникiв не маю. Сам  я  вигадав  цей  донос...  Вiр
йому".
   "ГадаЇш, вiрю? - запитуЇ Головкiн.Я  нюху  табаки  не  дав  би  за  тую
гетьманську вiрнiсть. Але що нам до того, де правда".
   "Де цар, там i правда. Цар гетьмановi вiрить. Гетьман хитрець!"
   "Го, го!"
   "А все ж таки нам треба Апостола в руки  дiстать.  Вiн  же  Кочубея  до
втечi намовляв, посланця з листом до Диканьки вислав".
   "Треба".

   * * *
   Балакаючи, збиваються з дороги. Попали  на  якусь  бiчну.  Двора  крiзь
густi дерева не видно.
   "Вертаймо".
   Побачили червонi слiди i пiшли по них. Головкiн чобiт з кровi об  траву
витираЇ.
   "Забагрив б а ш м а к".
   "Добре, що руки чистi",- потiшаЇ Шафiров.
   "Один чорт..." ВИНА I КАРА
   Суд тривав дванадцять днiв.
   Суддi не поспiшали, щоб не погадав цар, що дiло поверхово розбирали.
   Гетьман  Апостола  не  прислав,  хоч  Головкiн  писав  до   нього,   що
миргородського полковника треба забити в кайдани i прислати на слiдство по
дiлу Кочубея i Iскри.
   Головкiн сердився на Мазепу, але нiчого вдiяти не мiг,  бо  за  Мазепою
цар.
   Головкiн ще й тому рад  був  дiстати  Апостола  в  руки,  щоб  показати
Мазепi, що мусить бути так, як царськi суддi бажають.
   Не довелось. Винесли присуд без миргородського Апостола. Дiстануть ще й
його!
   Присуд короткий i гострий.
   Кочубея i Iскру, як брехливих донощикiв i наклепникiв,  котрi  в  такий
гарячий воЇнний час  мають  смiливiсть  турбувати  його  величество  царя,
царевича, губернатора i других царських людей, скарати на горло.
   Попа Святайла заслати в Соловки, а сотника Кованька - в Архангельськ  у
жовнiри.
   Яценка й ченця Никанора,  за  те,  що  вплуталися  в  не  своЇ  дiло  i
згодилися бути передатчиками доносу, заслати в далекi  московськi  городи,
щоб вони вдруге чогось такого не робили.
   Федора Осипова похвалити за службову пильнiсть. Вiн  людина  розумна  й
добра, потрiбна на той час.
   Про нього списано похвальну грамоту i наказано кињвському губернаторовi
оповiстити њњ по цiлiй Украњнi.
   ОстаннЇ рiшення  отсього  немаловажного  й  великозлочинного  дiла  суд
залишаЇ пресвiтлiй волi його величества царя.
   Постанову списували кiлька  разiв.  Знали,  що  за  нењ  можуть  судити
суддiв. Били Кочубея i Iскру, можуть бити њх. Всi вони царськi люди.
   Два днi присуд готовий i суддi вагалися, чи  пiдписати  його,  чи  дiло
далi вести. Питали б ще з у с е р д i  Ї  м,  так  Кочубей  дряхлий,  його
насилу привели до життя. Рани гоњтися не хочуть. У нього жар.
   З Iскри нiчого не добудуть. Сказав, що хотiли, бiльше, мабуть, не знаЇ,
а iншi - дураки, знаряддя у руках Кочубея. Не так його, як Кочубењхи.
   Усiм вiдомо було, що це вона затiяла донос, але њњ  якось  не  вмiшали.
Нiхто не важився кликати Любов Хведорiвну на суд.
   Суддi також. Мали ж би з нею мороку!
   По довгiм ваганнi канцлер узяв перо.
   Дрижучою рукою пiдписався.
   Шафiров довго витирав лоб, заки те саме зробив.
   "Нехай буде воля твоя святая!" - сказав.
   "I да приiдет царствiЇ твоЇ",- додав Головкiн.

   * * *
   Дня 30 квiтня Кочубея, Iскру й усiх заплутаних у донос,  крiм  Осипова,
виряджено в кайданах у Смоленськ. Везли њх пiд вартою на човнi до Порiччя,
а далi на возах до мiсця призначення.
   ѓхали до Вiтебська людьми вольними, особами високого рангу  i  великого
значення, а верталися збитими, скатованими, безнадiйними.
   Надбання цiлого життя змарнованi, здоров'я знищене, це вже не  люди,  а
живi трупи.

ТАБIР
ШУМИТЬ
   Задумавши похiд на Москву, король Карло змарнував лiто  й  осiнь.  Лiто
простояв у Саксонiњ, осiнь - у Польщi.  Сам  собi  шкодив.  Нiби  на  руку
Петровi йшов.
   Не  слухав  анi  досвiдчених  полiтикiв,  нi  своњх  старих  генералiв.
Покладався на власний генiй i на сприятливiсть щастя. Що лиш зимою рушив у
Литву.
   Вiйсько терпiло голод i стужу.
   Бiдна з природи, а всякими вiйнами до останку виснажена крањна не могла
дати вiйську того, що треба - даху i страви.
   Карло хвилювався i на населенню зганяв злiсть. Особливо польським панам
не жалiв нi згiрдливих слiв, нi контрибуцiй.  Тим  зраджував  собi  навiть
прихильникiв свого союзника Станiслава.
   Скинувши польського короля з престолу, хотiв те саме зробити з  Петром.
Мало-мало не повезло йому. Несподiвано  з'явився  в  Гроднi.  Коли  б  двi
годинi скорiше поспiв,  дiстав  би  був  царя  в  своњ  руки.  Цар  аж  до
Петербурга утiк. Укрiпляв його. Казав також  укрiпляти  Москву,  Серпухiв,
Можайськ, Твер. Пiд карою смертi не вiльно було мiщанам кидати своњх мiст,
а за те селян виганяв на роботи  коло  городських  мурiв.  Села  й  землi,
котрими мав проходити Карло, цар наказав руйнувати. Мiж тим  Карло  дiйшов
до Радошкович i став. Нi вороги, нi своњ не знали чому.  Нiби  в  пiжмурки
грався. "Вгадайте, куди пiду,- на Москву чи на Кињв?"
   Був це одинокий вислiд того довгого й нiчим не виправданого постою.
   Цар не знав, куди  пiде  Карло  i  де  йому  збирати  своњ  вiйська,  в
Московщинi чи на Украњнi?

   * * *
   Мiж тим гетьман Мазепа пiд Бiлою Церквою табором стояв.
   Табiр рiс, бо гетьман стягав туди останки свого вiйська i формував новi
частини.
   Молодикiв обучували вiйськового дiла.
   Наука легко йшла, бо козак зроду до шаблi i фузiњ цiкавий, а кiнь i вiн
- одно. I не треба њх насильно до полку тягнути, як москалiв.  Украњнцi  -
воЇнний народ. Багато тепер намножилося таких, що њм у хатi нiчого робить.
Краще лицарськоњ слави добувати. На вiйнi хоч шаблю в руках маЇш, а в хатi
що? В хатi ти зданий на ласку й неласку тих, що в село ввiйдуть, чужих  чи
своњх.
   Що маЇш, заберуть,  тiшся,  як  голову  залишать.  А  з  полку  гетьман
платить. У  нього  грошей,  як  бобу.  Чудеса  люди  про  Мазепинi  маЇтки
розказують.
   Табiр пiд Бiлою Церквою росте.
   Пригадуються Богдановi часи, сумноњ  пам'ятi.  Бiлоцеркiвська  угода  з
1651 року.
   Помiж козаками водяться ще  такi  старцi-дiдугани,  що  пам'ятають  цей
сумний мент; чурами тодi, хлопчиками служили.
   "Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, що з  ляхами,
з мостивими панами  у  Бiлiй  Церквi  замирив",спiвають  пiсню,  яку  тодi
зложено, i сивi њх голови хиляться вiд журби додолу, як  ковиль-трава  вiд
вiтру на степовi.
   З ким не мирилися предки нашi, i нiчого з того замирення не виходило!
   От i тепер глухi слухи  по  табору  блукають,  нiбито  гетьман  знов  з
поляками миру шукаЇ.
   Однi i слухати про те не хочуть, iншi кажуть, хай навiть з  вельзевулом
iде, щоб тiльки вiд Москви вiдсахнуться.
   "Москаль хоч вiри святоњ православноњ не нiвечить".
   "Тiльки насмiхаЇться з Бога i з його святих".
   "Але унiњ насильно не заводить".
   "Бо цар усяку вiру ногами топче, гiрш бусурмана".
   "Бусурман, будь це татарин, ногаЇць, будь турок, чи яке лихо, вiрою  не
цiкавиться".
   "А цар, кажуть, вiйну з Богом затiяв. Хто кого переможе,  чорт  i  вiн,
його намiсник, чи Бог?"
   "Невже ж?"
   "А так. За царем чорт, а за Богом хто?"
   "Добрi люди".
   "Та де куцому до зайця! Де чоловiковi до чорта!"
   "Цар такоњ смiливостi дiбрав, що з чашi церковноњ горiлку п'Ї,  в  ризи
священичi вбираЇться, п'янi синоди по ночах скликаЇ".
   "А Бог дивиться i - мовчить".
   "ЧекаЇ, що люди на це скажуть. Чи за Богом пiдуть, чи за антихристом".
   "Бог усякi знаки посилаЇ. Кажуть, на одному хуторi вродилася  дитина  з
зубами i з розумом, як у старого".
   "Я сам бачив когута з трьома ногами".
   "А телята з двома хвостами, гадаЇте, не лучаються?"
   "Перше такого не бувало".
   "Бо перше антихриста не було".
   "Як не порвемо з царем, то Бог нас покараЇ, iз лиця  землi  нас  зiтре.
Слiду нашого не оставить".
   "Доповiдають, що кiнець свiта надходить. Вигинуть тi народи,  що  тепер
Ї, а Бог новi сотворить".
   "I творити не треба. На морях Ї такi острови,  що  на  них  добрi  люди
живуть. Не крадуть, не вбивають, не брешуть.  ѓх  Господь  на  наше  мiсце
покличе, а ви йдiть собi геть, до чорта зi своњм антихристом!"
   "I гетьман того не бачить?"
   "Бачить, та нiчого не вдiЇ. Заворожено його".
   "Душу чортовi записав, щоб не старiтися".
   "Невже ж?"

   * * *
   Табiр хвилюЇться. Довге бездiлля до доброго не веде.  Старi  козаки  не
легко  з  молодими  зживаються,  дивляться  на  них,  як  на  щось  нижче,
недосвiдчене й незаслужене. Хотiли  б  кращих  харчiв  i  бiльшоњ  платнi.
Молодi покликаються на козацьку рiвнiсть. Лучаються бiйки i розрухи, треба
розслiджувати дiло й карати винуватих.
   Кари зраджують людей, особливо  молодших.  Вони  тому  тiльки  й  шаблю
припиняли до боку, що козаковi море по колiна.
   Табiр шумить.
   Гетьманове шатро осторонь стоњть.
   Воно велике, з непромокального полотна, як на вiтрила. Всерединi оббите
шовком. Шовк гарно вишиваний у полтавськi узори.
   Шатро з трьох  частин  зложене.  В  першiй  -  гетьмана  канцелярiя.  В
середнiй - вiн гостей приймаЇ, у третiй - спить. Шатро на помостi з дощок,
прикрiплене сильними линвами до паликiв, крiпко в землю  вбитих.  Над  ним
гетьманська хоругов з вiтрами лопотить.
   Кругом його декiлька iнших шатер -  для  генеральних  старшин,  писаря,
суддi, обозного тощо.
   Майдан обведений глибоким  ровом  i  крiпким  частоколом.  З  частоколу
гармати  висунули  гирла  на  всi  сторони  свiта.  Обслугують  њх  старi,
досвiдченi i вiрнi гармашi, котрi бiля гетьмана вже не раз службу робили.
   Вiддiли iз сердюцьких полкiв, а також сотня волохiв стоять кругом  того
табору в таборi.
   I москалi Ї. На них козаки з-пiд ока  дивляться,  а  вони  на  козакiв.
Бiльше з ними хлопоту, нiж хiсна. Гетьман знаЇ,  що  коли  б  до  розрухiв
прийшло, солдати першi втiкали б. Вони тiльки за царя вiрно  б'ються.  Цар
маЇ окрему силу над ними. Не люблять його,  але  бояться.  Страхом  њх  до
послуху неволить. В огонь i в воду пiдуть, як цар накаже. Козаки - нi.
   Кожний полк маЇ свiй окремий вигляд, свою думку та  вдачу.  Козак  хоче
знати, куди вiн iде i за що йому биться. Не хоче боротися за нелюбе дiло.
   Велика рiзниця мiж козаками й  царськими  людьми!  Царськi  люди  -  це
маленькi ланки у великому ланцюзi, котрим цар-велетень куди захоче, туди й
поверне, без противлення пiдуть. Козаки не те. У них одиниця не злилася ще
з загалом. Вибiрнiсть гетьманськоњ влади мають на  гадцi.  I  теперiшнього
гетьмана вольними голосами обирали, пiсля Самойловича на  рiчцi  Коломацi.
Дехто був  за  Борковським,  загал  "бути  гетьманом  Iвановi  Степановичу
Мазепi" - гукнув. I вибрали  Мазепу.  Можна,  значиться,  i  тепер  когось
другого обрати - Полуботка, Скоропадського  або  Апостола.  Не  одному  до
булави спiшно.
   Так собi не один гадаЇ, хоч казати боњться, бо  тепер  воЇнний  стан  -
карають.

   * * *
   ПолуднЇ. Весняне  сонце  продираЇться  крiзь  хмари  й  огрiваЇ  табiр.
Мерехтять червонi шаровари, вилискуЇ збруя, просихають  головна  вулиця  i
стежки помiж курiнями.
   Озвалися литаври, загули тулумбаси, гетьман, в  окруженню  старшин,  зi
свого шатра в табiр виходить. Над ним бунчук хитаЇться, перед ним  прапор.
Де прапор стане, там, значиться, i гетьман стоњть.
   Табiр заметушився. Вилазять козаки з-пiд своњх возiв; хто в костi грав,
ховаЇ њх у кишеню, хто пив - ховаЇ пляшку, як  забагато  випив,  криЇться,
щоб п'яним не лiзти ясновельможному в очi. За це сильно карають. В  таборi
впиватися не вiльно, хоч  крамарi  з  Бiлоњ  Церкви  здовж  шляху  i  собi
розтаборилися,  приманюючи  козацькi  душi  до  солодких  чарок.  Не  один
останнього  рубля  пропив.  А  скiльки  червiнцiв  пiшло  до   крамарських
загребущих рук!- хто почислить?
   Гетьман головною вулицею проходить. Направо й налiво глядить:  "Здоровi
були, козаки!" - кличе.
   "Доброго здоров'я ясновельможному  пану  гетьмановi!"  -  вiдповiдають.
Шапки вгору летять, з пiстолiв палять.
   При деяких частинах своя музика Ї - сурми, бубни, свирiлi й бандури. Як
гетьман коло такоњ частини проходить - грають. Вiн любить музику,  за  нею
не одного недобачить i недочуЇ, а в кожнiй частинi, все одно в полку чи  в
сотнi, Ї дещо такого, чого йому нi бачити, нi чути не треба.
   Йде туди, де свiжi охочекомоннi стоять. Ще њх не бачив.  ПриглядаЇться,
що  за  люди.  Нiчого  собi:  на  полтавських  та   чернiгiвських   хлiбах
викормленi, степовими вiтрами злелiянi, охотою помсти  i  кари  розпаленi.
ЗаприсягаЇ њх на вiрнiсть. Болгарський  архiЇрей  присягу  проводить.  Вiн
тепер або бiля гетьмана, або з гетьманськими листами. Негарний  собою,  та
зате архiЇрей, не то  що  звичайний  пiп.  I  проповiдь  по-нашому  скаже,
навчився. Ще й як? Нiби  другий  Феофан  Прокопович,  що  на  всю  Украњну
кињвським  золотоустим  славиться.  АрхiЇрей  до  вiрноњ  служби  завзиваЇ
церквi, вiтчизнi i регiментаревi своЇму, бо  -  "що  тобi  з  шаблi,  коли
правоњ руки не маЇш, що з хоробростi, коли вiрностi в тебе нема? Козак без
вiрностi, що судно без керма, що  вiз  без  колiс,  що  плуг  без  лемеша,
сагайдак без стрiл, фузiя без пороху i куль".
   Козаки, присягнувши, видобувають шаблi i пiдходять цiлувати  хрест.  "В
отсiм   хрестi,-говорить   архiЇрей,-частина   животворящого    древа    -
пам'ятайте!"
   Гетьман в очi охочекомонним глядить. Не всякому добре з них  видно.  Не
один тiльки того жде, щоб грабувать. Дисциплiни треба би тим людям,  а  на
те часу  нема.  Хто  його  зна,  чи  не  прийдеться  нинi-завтра  в  похiд
виступати. Не вiк же Карловi у Радошковичах стоять. А рушить вiн,  тодi  i
цар двигне своњ потуги, тодi й Мазепi треба йти.
   Ця гадка бiльше всього  тривожить  Мазепу.  РозумiЇ,  що  настане  тодi
рiшаючий мент. Сполучити останнi  своњ  сили  з  царськими  вiйськами,  це
значить здатися на його ласку й неласку. Та ще  якоњ  сполуки  бажаЇ  собi
цар! Вiн хоче, щоб Мазепа перейняв командування над  кiнницею,  значиться,
не над своњми полками,  а  над  мiшаними  московсько-украњнськими  кiнними
силами, мiж тим як пiшi  украњнськi  полки  пiдуть  пiд  команду  Петрових
генералiв.  Таким  чином  украњнськоњ  армiњ  не  буде,  а  будуть  тiльки
украњнськi частини в московськiй армiњ. Finis Ucrainae!
   З жалем i смутком дивиться гетьман  на  те  море  козацьких  голiв,  що
шумить  кругом,  на  тих  здорових,  рослих,  гарних  воякiв,  з  котрими,
здавалося б, свiт цiлий можна побити,- тiльки Украњну визволити годi!

   * * *
   Пронизливi Мазепинi зiницi бiгали по козацьких обличчях i бачили на них
усе, крiм свiдомостi тiЇњ небезпеки, котра повисла над њх рiдною крањною.
   Перестрiй Росiњ на губернiњ, кажуть,  уже  готовий.  ™  також  кињвська
губернiя, значиться, гетьманщини нема, а буде одна  недiлима  Росiя.  Нема
того, за що пролилось стiльки  кровi,  за  що  такi  довгi  роки  боролося
козацтво, чому i вiн, Мазепа, присвятив так багато  своњх  турботних  лiт.
Побiдить Петро i одним махом зробить кiнець останкам самостiйноњ  Украњни,
забуваючи, що украњнцi допомогли йому побiдити. А якщо  побiда  останеться
за Карлом, так цей знову вiддасть Украњну полякам, за кару, що не пристала
до нього. Це закон вiйни. Побiдник диктуЇ свою волю, нагороджуЇ i караЇ по
власнiй уподобi.
   За похибки провiдникiв терпить загал, бо провiдник повинен  передбачати
лихо.
   Передбачати - легко сказать!
   От i тепер. Мазепа передбачуЇ небезпеку, яка  грозить  Украњнi  з  боку
царя. ЗнаЇ, що треба порвати з Москвою i пристати до шведiв, бо  тiльки  з
ними можна добитися волi й самостiйностi. А як важко перевести цей намiр в
дiло. Як обережно треба переговорювати з новим союзником, щоб не довiдався
старий. Ще гетьман мало кому звiрився зi своњми планами, а вже  Кочубей  i
Iскра побiгли з доносом до царя. Що то було б, коли б вiн провадив  справу
по-громадськи? Громада в один голос  кричить:  "Визволити  нас  iз  властi
антихриста!", а якщо вiн притакнув би њй i сказав: "Добре,  визволяймося",
так вона тодi другоњ заспiвала б. Казали б, що москалi це люди одноњ вiри,
а шведи - лютри, що гетьман хоче шляхетськi порядки завести на Украњнi, що
з ляхами руку держить, i - почався б такий танець, якого  за  часiв  руњни
танцювали. Важка рiч вести народ до волi! Мойсей 40 лiт провадив жидiв  до
обiтованоњ землi i помер, не увiйшовши до нењ.
   Чи не так i зi мною буде?

   * * *
   Табiр шумiв. Вiн мав своњ турботи. Сварився за њжу, кожний хотiв  нових
чобiт, кращоњ свитки, гострiшоњ шаблi, молодшого, скоршого  коня.  Гетьман
не бачив тут тiЇњ одноњ гадки, того спiльного бажання, котре нiби сталевим
ланцюгом спаюЇ табор i робить його нездобутним.  Вiдчувалося,  що  тут  що
голова - то розум, що серце - то бажання.
   Як важко на такiм грунтi будувати самостiйну державу!
   Козаки зроду хоробрi, але не вишколенi i до послуху не звичнi.  Щоби  з
них зробити вправний, воЇнний iнструмент, на те  треба  часу,  треба,  щоб
полки привикли до себе, щоб вони  стали  товаришами  долi  й  недолi,  щоб
перейнялися одним воЇнним духом.  А  тут,  що  зведеш  докупи  якусь  нову
частину, так зараз цар бере њњ для себе. А чого нашi можуть навчитися  вiд
москалiв? I куди одним i другим мiрятися зi  знаменитими  каролiнцями?  зi
шведським жовнiром i офiцером?
   Тiльки в сполуцi з вишколеною i карною армiЇю  шведського  короля-героя
можуть козаки зробитися гострим i невгнутим мечем у руках  свого  iдейного
вождя. А поки цього нема, поти й не може бути й самостiйноњ держави. Годi!
   З котрого боку не дивився Мазепа, бачив, що перехiд  на  сторону  Карла
конечний i неминучий, хоч i як небезпечний. Вся труднiсть лежала в тiм, як
i коли зробити цей крок. Старшини наглять, народ теж, а гетьман бачить, що
ще не пора, що треба далi збирати сили i далi окривати свою гадку,  а  мiж
тим переговорювати з Карлом, щоб добитися якнайкращоњ угоди.  А  воно  так
важко. От i тепер. На якийсь час треба було  припинити  всякi  переговори,
поки велося судове слiдство з КочубеЇм. Нiхто не знаЇ, як журився  Мазепа,
коли цар казав своњм людям розбирати це погане  дiло.  Скiльки  ночей  вiн
недоспав, дожидаючи, чи не покличуть i його до Смоленська та не поставлять
вiч-до-вiч з донощиками, њхати? Нi, того не зробив  би  Мазепа.  Вiн  -  i
царський суд! Анi гадати...
   Мазепа вже раз рiшився був на небезпечний крок. Цар хотiв  прињхати  до
нього до Батурина, щоб вияснити непорозумiння. Дiло було погане. Доноси не
без пiдстави. Гетьман боявся,  щоб  гостина  не  перемiнилася  в  суд  над
господарем. На той випадок приготовив 300 вiрних сердюкiв. На  даний  знак
мали почати бiй. Але цар  роздумався.  Не  прињхав.  Потребував  грошей  i
вiйська. Лишив гетьмана в спокоњ. Чи й тепер цар iз-за тоњ  самоњ  причини
не вдаЇ, нiби вiн доносам не вiрить. Мабуть... що так.
   Але могло бути iнакше. Гетьман не мав певностi, чи Кочубей не переловив
якого тайного листа вiд Дольськоњ до нього або  вiд  нього  до  нењ  i  до
Карла. За грошi все можна дiстати. Один писаний  доказ,  i  цiле  слiдство
повернулося б на iншi шляхи, зрада Мазепи  стала  би  безперечним  фактом.
Його покликали б на суд. Це прискорило б дiло. Гетьман, замiсть  њхати  до
царя, поњхав би до Карла. РозумiЇться, не сам, а з вiйськом i старшинами.
   Але до того вiн ще не готовий. Ще йдуть торги. Гетьман хоче виторгувати
якнайбiльше, хоче пристати до нових  союзникiв  за  цiну  самостiйностi  й
неподiльностi Украњни... Як летiти, то з великого коня.
   I гетьман усмiхнувся. Щастя i тим разом не покинуло його. Цар  повiрив,
а може, вдаЇ, що вiрить у вiрнiсть гетьмана Мазепи. Кочубей заперечив свiй
донос. Iскра теж - i гетьман може далi вести своњ переговори з Карлом.
   Веде i, мабуть, доведе до бажаного кiнця. Бiда тiльки в тiм,  що  Карло
не слухаЇ нiкого.  Гетьмана  теж.  ПокладаЇться  на  свiй  власний  розум.
Змарнував кiлька мiсяцiв  на  бездiльному  постою  i  дав  Петровi  нагоду
зiбрати бiльше вiйська та краще вимуштрувати його. Петро  не  дурний.  Вiн
учиться воЇнноњ штуки вiд Карла. А це не добре. Найгенiальнiший вождь,  як
непотрiбно перетягне вiйну, то може њњ програти,  бо  вороги  освояться  з
його тактикою i переймуть секрети його побiд.
   Гетьман хоче, щоб Карло йшов  на  Москву,  а  вiн,  мабуть,  прямуЇ  на
Украњну. Це також небажаний i небезпечний зворот. Союзник добрий, коли вiн
здалеку, а ввiйде в край - i з союзника зробиться неприятелем, бо народ не
любить чужого вiйська, яке б воно не було. Тепер не  люблять  москалiв,  а
прийдуть шведи, то й њх не любитимуть. I не  дивуватися.  Яке  б  не  було
вiйсько, а для народу тягар.
   Гетьман умiв думати i рiвночасно,  як  машина,  робити  звичайне  дiло:
приймати звiдомлення, давати розпорядки, пiдписувати канцелярськi  папери.
Незвичайна енергiя не покидала його. Пригноблення пiсля невдачi не тривало
довго. Вiн скоро приходив до себе i пiдносив голову вгору...  Ще  наше  не
пропало!
   Так було й тепер. Думки його йшли одною  дорогою,  а  звичайна  щоденна
праця, праця вождя в таборi, котилася другими шляхами.
   Гетьман вислухував жалоби на харчi,  на  оружне  постачання,  розглядав
усякi непорозумiння мiж поодинокими вiйськовими частинами,  рiшав,  мирив,
картав i карав - скоро, вправно та бистро, що дивував  усiх.  "Голова!"  -
казали козаки. "Гетьман!" - доповiдали старшини. Великим умом  пiдтримував
своЇ значення. Боявся одного - старостi.
   Коли б так справдi занедужав i знемощiв, коли б однiЇњ днини почув,  що
вiн старий не лiтами, а духом, що вже не маЇ тоњ молодечоњ енергiњ, котрiй
дотепер завдячуЇ так багато, о - тодi було б погано. Гетьман навiть гадати
не хоче, що тодi було б, бо знаЇ, що нiхто не  розмотав  би  того  клубка,
який вiн тримаЇ в своњй руцi,  нiхто  не  знайшов  би  виходу  з  великого
украњнського полiтичного лабiринту, котрий вiн так довго будував.

   * * *
   Сонце грiло. Бунчук непорушне висiв над гетьманською головою. Прапор не
розвiвався за вiтром, не лопотiв, як птах. Погода. ПочинаЇться  жара.  Вiд
коней i людей лягають фiолетнi тiнi, бiлi сорочки  слiпучо  вражають  очi,
червонi шаровари горять.
   Гетьман далi обходить широкий табiр.
   Все щось нового й небажаного.

   * * *
   Ось там, направо, бiля  головних  ворiт  якийсь  рух.  Зчепилися  люди,
гамiр, крик, щось деруть, нiби м'ячем перекидаються. Здалеку забуваЇш,  що
це люди, здаЇться, нiби жеруться вовки.
   Гетьман прискорюЇ ходу. Пiдручний старшина бiжить наперед.
   "Тихо там! - гетьман iде!"
   Гамiр тихне. Козаки розступаються. Менш  смiливi  зникають  у  натовпi,
цiкавiшi стають кружком.
   На землi рухаЇться щось. Несмiливо, крадьки пiдносить голову - чоловiк.
   Очей його не видно: кров  i  болото.  Рукою  протираЇ  повiки  i  плюЇ.
ВипльовуЇ зуб, один, другий,- сильно побили його. Здивовано  розглядаЇться
кругом, чому далi не б'ють, лиш насмiхаються з нього. ™ з чого. Вiн тiльки
в сорочцi i то в такiй дранiй, що ледве тримаЇться хребта. Все поздирали з
нього, чоботи, жупан, шапку, пояс - все. Тiльки тая сорочка на хребтi i  в
долонi з табакою рiжок. Того рiжка нiяк дати не хотiв. Кусав,  драпав,  як
кiт - тим ще гiрше своњх напасникiв дражнив.
   Побачивши перед  собою  старшину,  а  далi  цiлий  гурт  з  бунчуком  i
хоругвою, вiн догадуЇться, що це гетьман надходить i що, мабуть, тiльки  й
тому його i бити перестали. НабираЇ вiдваги.  Хоче  встати,  але  пригадуЇ
собi, що без шароварiв,- соромиться, сiдаЇ, пiдбираючи ноги пiд себе.
   "За що ви так його збили?" - питаЇ гетьман.
   "Шпиг, ясновельможний пане гетьмане",- вiдповiдають.
   "По чiм знаЇте, що шпиг?"
   Шлявся по цiлiм таборi, пiдслухував, пiдглядав, а як спитали, до  якого
полку i до якоњ сотнi належить, то став  крутить,  назвав  полк  i  сотню,
котроњ тут нема".
   "Правда це?" - спитав побитого гетьман.
   Цей на губу показав, що говорити не може, вся була в кровi.
   Гетьман головою покрутив.
   "I зi шпигом так робити не  слiд.  Треба  його  судовi  вiддати,  а  не
знущатися над чоловiком. Це ви зробили  безправно,  i  винуватих  кара  не
мине. А що вiн це в кулацi держить?" - спитав  гетьман  i  всмiхнувся,  бо
шпигун виглядав дiйсно смiховито. В однiй  сорочцi,  до  котроњ  притискав
щось грацiозно, нiби не соромився своЇњ наготи,  а  боявся,  щоб  йому  не
вiдiбрали того рiжка, який йому з цiлого маЇтку залишився.
   "Та це вiн рiжок з табакою маЇ",-вiдповiли козаки.
   "Та й табака  якась  диявольська,  нiби  перець  у  нiй  i  вапно.  Хто
спробував, чхаЇ, нiби носатина в нього. Вiн, мабуть, i  не  наш.  Дряхлий,
тiло м'яке i кiсть тонка - чи не шляхтич який!"
   Гетьман глянув i мусив признати козакам правду.  Шпигун  на  козака  не
скидався. Казав йому дати шаровари i кобеняк i вiдвести до свого шатра.
   Писаревi тiЇњ сотнi, на  котроњ  територiњ  збулося  це  кровопролиття,
велiв розслiдити справу й подати звiдомлення до полковоњ канцелярiњ.
   Вертаючи в шатро, думав над тим, як тяжко втримати карнiсть  на  вiйнi,
коли в таборi дiються такi  безправства.  Поняття  самосуду  над  злодiЇм,
зрадником i шпигуном так глибоко вкорiнилося в психiку народну,  що  важко
вирвати його з корiнем. ШПИГ
   "Ось i вiн!" - сказав Орлик до гетьмана, наближаючися  до  окопiв,  якi
вiддiляли гетьманову квартиру вiд решти табору.
   Помiж двома сердюками стояв середнього росту чоловiк, вже немолодий,  з
хитрими очима, що глядiли спiдлоба, як у зловленого до клiтки звiрка.
   Вiн уже подобав на чоловiка, був обмитий i  причесаний  гладко.  Тiльки
лиця подряпанi i голова свiтить плiшами.
   Побачивши  гетьмана,  поклонився  низько,  раз  i  другий,  нiби  хотiв
звернути на себе увагу, боячись, щоб гетьман не перейшов мимо i  не  казав
його вiддати пiд суд.
   Гетьман глянув i - став. Здвигнув раменами, пiдняв високо брови i  мало
не крикнув з дива. Але зараз запанував над собою i тiльки дав рукою  знак,
щоб сердюки йшли собi геть, а до шпига промовив рiзко: "Ступай!"
   Цей втретЇ покiрно похилився i, налягаючи на праву ногу, пошкандибав до
шатра, з котрого гордо маяла  хоругов  з  гетьмановим  гербом.  Гетьман  з
Орликом за шпигом iшли.
   Орлик мовчав, але цiкавий був, що це за птиця. Невже гетьман знаЇ його?
   Гетьман пiдняв важку занавiсу, впустив загадкового чоловiка й вернув до
Орлика й Ломиковського.
   Скоро вислухав њх  i  велiв  на  заходi  сонця  прийти  з  Апостолом  -
побалакають.
   "До побачення!"
   Орлик i Ломиковський не вiдходили.
   "Не спiшитесь?"
   "А безпечно вашу милiсть оставляти сам на сам з непевним чоловiком?"  -
спитав Ломиковський.
   "Нiкому не кажiть. Це мiй чоловiк. Найповнiший  у  свiтi.  Розкажу  вам
пiзнiше. Варта хай нiкого в шатро не пускаЇ, нiкого! Прощайте!.."
   "Свят, свят, свят! - казав гетьман, подаючи тринiтаревi  руку.-  Але  ж
потерпiли ви, отче, страданiя i то не вiд ворога, а вiд моњх людей".
   "За добре дiло варт i муки прийняти".
   "Авжеж, авжеж. Але чого це ви так неуважно йшли через табiр?"
   "На моЇ нещастя сотня, яку я назвав, що нiбито до нењ належу,  вiдiйшла
кудись з табору, i це було причиною мого  страждання.  Але  це  нiщо.  Хто
терпен, той спасен. Волосся вiдросте, жаль тiльки зубiв. Здоровi були".
   "Ще й який жаль. Добрi зуби - то й шлунок добрий, а добрий шлунок -  це
основа здоров'я. А до того тепер такi часи, що iнодi й кусатися треба",- i
гетьман усмiхнувся, показуючи своњ здоровi, бiлi зуби.
   "Сiдайте, отченьку. Вас таки добре потурбували. Ов, ов, ов! Тут вино, а
отсе пирiжки. Живiться. Зi страху, мабуть, зголоднiли".
   "Все, що мав, вителепали з мене. Добре, що душу лишили".
   "Козаки, як вовки, не хотiв би я њм попастися в руки".
   "Я теж удруге не рад би. Добре, що з цењ халепи вийшов. Але ж бо били!"
   "Били?"
   "Ой били, ваша милосте, ой били",лементував патер.
   Нараз гетьман нiби щось пригадав собi i зжахнувся.
   "А листи? Чи не вiдiбрали у вас також i листiв? Ради Бога, кажiть!"
   Патер побожно зiтхав, схрестовуючи на грудях руки.
   "Говорiть! - наглив його гетьман.Треба ж  њх  пошукати,  заки  попадуть
комусь у руки, що знаЇ латинську мову".
   Патер хитро пiдморгнув очима.
   "Отже?"
   "Отже, лист тут..."
   "Де?"
   "На плечах, милосте ваша, на плечах".
   "Як то на плечах?"
   "Виписаний на голому тiлi. А в рiжку не табака, а  порошок.  Треба  ним
обмити спину, а тодi  ваша  милiсть  прочитають  власноручне  письмо  його
королiвськоњ милостi Карла XII".
   "Тому ти так, отченьку, боронив цього рiжка".
   "Авжеж, що тому. Без нього й письма не вiдчитаЇш".
   "Ну,- здвигав раменами гетьман,чого вже люди в тiй вiйнi не  вигадують,
далi  й  найбiльша  осторожнiсть  не  допоможе,  хто  хоче  перехитрити  -
перехитрить".
   "Спосiб на спосiб, аж дiйде до того, що вiйна стане н о н с е н с о м".
   "ПочекаЇмо ще трохи,- смiявся гетьман.- Вiдколи свiт, вiдтодi й  вiйна,
i поки його - поти й вiйни. Дурний, хто вiрить, що людей можна перетворити
в ангелiв. Але ви, отче, крiпiться, њжте й пийте, бо  хоч  який  ми  маЇмо
респект перед духом, але й тiлу треба його т р i б у т у м вiддати".
   "Вiддайте кесаревi, що кесаря".
   "Авжеж. Так ото festina,venerabilis frater, а то мiй терпець  урветься.
Дуже я цiкавий, що пише Саrolus rex".
   "Добре пише",- вiдповiв, зањдаючи смачнi пирiжки, тринiтар.
   "ГадаЇш?"
   "Знаю, ваша милосте.  Ваша  милiсть  будуть  вдоволенi  своњм  покiрним
слугою, котрий перетерпiв страстi i мало що не був умертвлен за свою вiрну
службу".
   "Яка служба, таке й возмездiЇ,  отче.  Гетьман  Мазепа  розумiЇться  на
речi".
   Тринiтар припiднявся з мiсця. "Сratias ago magnificentiae vestrae".
   "Еrgo, ad rem!" - сказав гетьман, пiдводячи патра до своЇњ умивальнi.
   "В давнину гостям ноги з дороги мили,  а  гетьман  свому  гостевi  змиЇ
спину". .
   "Добре, що не голову. Саrolus rex  xотiв  менi  на  головi  писати,  на
тонзурi. Та я не дав. Тонзура - рiч свята. До того,  хоч  як  њњ  прикрий,
може вилiзти на верх, i тодi був би с а м о й б о л ь ш о й с к а  н  д  а
л".
   "I били ж би козаки, пiзнавши патра".
   "Ой били ж би, милосте ваша!"
   "Обнажай тiлесо своЇ, преподобний отче!" ПIДПИСАЛИ
   Гетьман Мазепа мав повне право бути вдоволеним з того,  що  вичитав  на
спинi патра.  Король  Карло,  йдучи  слiдами  свого  попередника  Карла  Х
Густава, гарантував гетьмановi й украњнським станам  Jus  totius  Ucrainae
antiquae vel Roxolaniae, на цiлiй областi, на якiй Ї схiдна  церква  й  на
якiй народ балакаЇ окремою вiд московськоњ i польськоњ украњнською мовою.
   Це  обновлення  шведсько-украњнського  договору  з   року   1657   було
безперечно переводним дипломатичним успiхом  гетьмана  Мазепи,  котрий  не
вдоволявся станом свого теперiшнього посiдання,  а  невтомно  прямував  до
об'Їднання всiх украњнських земель, кажучи, що як летiти,  то  з  великого
коня.
   Цей великий кiнь i стояв отсЇ перед ним готовий до дороги.
   Король Карло признавав Украњну  самостiйною  державою,  а  њњ  гетьмана
титулував князем i гарантував, що титулу цього i всiх йому  належних  прав
не нарушить. Вiйська шведськi, якi увiйдуть на Украњну, будуть  оставатися
пiд начальним керуванням  украњнського  князя-гетьмана  i  всi  украњнськi
землi, якi добудуть  шведи,  належатимуть  до  Украњни.  В  забезпеку,  що
Украњна зi свого боку додержить договору, король Карло вважав потрiбним на
час вiйни обсадити  своњми  вiйськами  городи  Стародуб,  Мглин,  Батурин,
Полтаву i Гадяч.
   Крiм писаних пунктiв отець тринiтар  передавав  гетьмановi  вiд  короля
деякi уснi iнструкцiњ. Вiд  нього  довiдався  Мазепа,  що  договiрний  акт
виготовляЇ перший мiнiстр короля Карла, граф Пiпер, i  що  при  найближчiй
зустрiчi цей важкий iсторичний документ пiдпишуть оба  контрагенти,  себто
король Карло XII зi своњми вiдповiдальними мiнiстрами  i  князь  Мазепа  з
украњнськими генеральними старшинами.
   Гетьман перехрестився тричi.
   "Боговi хай буде дяка".
   "Во вiки вiков",- додав вiд себе патер.
   "А тепер,- звернувся до нього гетьман,- пiдеш, отченьку, до нори".
   "Я?"
   "Не бiйся. Нiчого тобi там  не  станеться.  Це  так  про  людське  око.
Поставлю сердюкiв на вартi коло холодноњ, а вночi покличу до себе,  нiбито
на допит, а. насправдi на вечерю. Завтра спiчнеш, а там подумаЇмо, як дiло
повести далi. Кривди за свою службу не матимеш".
   "Вiрю".
   Патер накинув на себе кобеняк, понурив голову, як винуватець,  i  пiшов
пiд сторожею сердюкiв, котрих покликав гетьман, наказуючи  њм,  щоб  добре
стерегли цього чоловiка й не дали йому зробити нiякоњ кривди.
   "Щоб йому нi один волосок з голови не злетiв!"

   * * *
   Надходили старшини.
   Орлик i Ломиковський стояли бiля окопiв i палко розмовляли мiж собою.
   Головною вулицею табору надходив прилуцький полковник Горленко.  Козаки
робили йому дорогу i здоровили. З бiчноњ, перехресноњ, вулицi, видно  було
лубенського полковника Зеленського. Йшов зi своњм писарем  полковим,  живо
розкладаючи руками. На всiх помiтне було якесь збентеження,  мало  того  -
тривога.
   "Спiшно њм приставати до шведiв,- казав гетьман,- Доведу  до  того,  що
зажадають вiд мене, щоб не казали пiзнiше, що це було моЇ бажання, а не њх
воля, i що гетьман самовiльно на таке важне дiло рiшився".
   Вiдсунув ворiтця i пiдiйшов до першоњ сторожi.
   Сонце сходило з полудня. Табiр був  озолочений  його  блиском.  Гетьман
залюбки дивився на цей великий, живий образ, повний гамору i руху.  "Сiч,-
погадав собi.- Що ти вдiЇш! Де не станеш табором, робиться з нього кiш. Не
так, як у других армiях. Тут Ї своя традицiя, свiй темперамент,  з  котрим
треба вождевi числиться.  Вiддавати  тих  людей  пiд  московську  команду,
значить, вiдбирати њм охоту битися за отсе њхнЇ, власне життя. А  який  це
вояк,  що  нерадо  б'Їться?  Цар  хоче  мене  зробити  вождем  над   своЇю
кавалерiЇю, а Карло вiддаЇ усi воЇннi сили, своњ i моњ, якi лиш будуть  на
Украњнi, пiд мiй начальний провiд. Це рiзниця. Ще й яка!"
   Орлик i Ломиковський побачили гетьмана i кланялися йому. Гетьман  рукою
покликав њх до себе.
   "Ось i Зеленський надходить, i Горленко",- сказав гетьман.
   Ломиковський кивнув њм, щоб скорiше йшли. Тi прискорили крок.
   Зеленський вiдправив свого писаря i привiтався з гетьманом.
   "Про що ти так зi своњм писарем балакав?"
   "Не дають менi спокою, щоб приставати до шведа. Вже  й  козаки  про  те
саме плещуть, прямо здурiв народ".
   "Все та сама пiсня! - сказав гетьман,-будь ласка, в шатро".
   Перейшли  перший  передiл,  у  другiм,   гарно   полтавськими   узорами
вишиванiм, крiзь малi прорiзи, нiби вiконця, падало ярке сонце й  золотими
квадратами лягало на пiл, вистелений грубим турецьким ковром.
   "Ще нам Апостола бракуЇ,- сказав гетьман, сiдаючи у  складане,  похiдне
крiсло.- Сiдайте, будь ласка,- запрошував гостей.-  Пилипе,  налий  чарки,
насухо не добре говорити, в горлi дере".
   Генеральний обозний i полковники вихилили спорi чарки угорського вина.
   Надiйшов Апостол.
   "Можемо  починати,-  сказав  Орлик.-  Говорiть  ви,  пане   генеральний
обозний".
   Ломиковський вiдкашельнув: "Це, що  перед  хвилиною  сказав  лубенський
полковник,  суща  правда.  Прилипають  до  нас  люди,  як  мухи  до  меду:
переходiть i переходiть до шведiв. Боюсь, щоб ребелiњ якоњ не було,  бо  i
козаки, i народ такоњ злостi до москалiв дiбрали, що довше њх  у  вiрностi
царевi не вдержиш".
   "Нiяк не вдержиш,-потвердив Горленко.-Мiй полк прямо  зубами  скрегоче,
дивись, i кинуться на царських драгунiв".
   "Козакiв,- почав Апостол, пiдкручуючи свiй химерно  закарлючений  вус,-
козакiв можна ще якось здержати, то карами, то нагородами, але що робити з
поспiльством по селах i по городах, коли там нiякого вiйська нема?"
   "Ось з моњх Лубнiв,-  жалувався  Зеленський,-  доносять  менi,  що  там
зазброЇнi товпи всiляких п'яниць та гультiпак спокiйним  людям  проходу  i
прожитку не дають. Недавно тому таке товпище побило до смертi орендаря,  а
старшина ледве живий утiк.  Бочки  розбивають,  трунки  розливають,  усякi
пакостi чинять".
   "В Стародубi,- притакував Орлик,- не краще. Скоропадський пише, що  там
шевцi, кравцi, лимарi i весь чорний  народ  напали  на  тамошнього  вiйта,
пограбували його, з  погребiв  закопане  вино  добули,  попилися  i  жидiв
потурбували".
   "Що це? -спитав гетьман.- Приходiть з вiстями Iова, страхайте мене!"
   В голосi його вiдчувався нiби гнiв а нiби злоба.
   Старшини принишкли. Не знали, чи вести балачку далi, чи перестати,  щоб
не гнiвати ясновельможного.
   "Чого ж ви мовчите? Не окривайте нiчого, хай знаю, що дiЇться пiд  моњм
регiментом тепер, коли  нам  порядку  треба  i  спокою.  Кажи,  прилуцький
полковнику, що ти чув!"
   Горленка вразив тон гетьманськоњ мови: "Бачу, що  милiсть  ваша  нерадо
слухаЇ нас, твоњх вiрних старшин".
   "Годi менi радо слухати, що пiсля 20 лiт моЇњ  важкоњ  працi  твориться
таке безладдя. Говори!"
   "Доносять, що в Мглинi сотника до смертi прикотили i три  днi  в  тюрмi
тримали. Коли б не товаришi сотеннi, то живим не оставсь би".
   "Це вже не добре,- зiрвався гетьман.- Сотник - голова  в  своњй  сотнi,
управитель њњ. Це  дiло  треба  прослiдити.  Безкарно  такого  бешкету  не
пустимо. Що ж дальше?"
   "Смiливiсть гулящого народу,- зважився забрати слово Орлик,- переступаЇ
усякi межi  закону,  послуху,  навiть  респекту,  для  твоЇњ  особи,  пане
гетьмане, належного".
   "Що ж такого?"
   "Гультяњ на гетьманський замок у Гадячi напали, хотiли управителя вбити
i розграбити добро, добре, що гадяцькi мiщани до того не допустили".
   Гетьман покрутив головою: "Бiльшоњ вдяки сподiвався я за мою працю  для
добра Украњни".
   "Це не нашi люди,-.потiшав його Ломиковський,- а московськi. Московськi
втiкачi й мародери наш народ бунтують. Приставайте, мовляв, до нас i разом
грабуймо панiв i старшин. Уздовж Днiпра гуляють двi такi московськi шайки:
одна - в вiсiмсот душ з Перебий носом во главi,  а  друга  -  в  тисячу  з
отаманом Молодцем. Гулящий народ,  як  вода,  напливаЇ  до  них,  i  треба
боятися, щоби з  тих  шайок  другий  Булавiн  не  вийшов.  В  Полтавськiм,
Миргородськiм,   Прилуцькiм,   Лубенськiм   i    Переяславськiм    полках,
скрiзь-скрiзь неспокiйно".
   "Скрiзь неспокiйно..." - повторив гетьман i почав пальцями  бубнити  по
столi, що було знаком його невдоволення.
   "Яка причина тим небажаним  познакам  видимоњ  ребелiњ?"  -  спитав  по
хвилинi.
   "™ рiзнi причини,- зважився вiдповiсти  Апостол.-  Хоч  би  та,  що  ми
безнастанно в походах, а вiдома рiч, як виглядаЇ  без  хазяњна  хазяйство.
Але найважнiше те, що народ невдоволений, i то не тiльки в нас,  але  й  у
московських землях. Там бунти, i до нас бунтарський дух перекидаЇться".
   "Наш народ нiколи не був вдоволений",- перебив Апостола гетьман.
   "Це правда, але нiколи вiн без  причини  не  бунтувався,  а  тепер  тих
причин багато i такi вони важкi, що  й  виповiсти  трудно.  Милостi  твоњй
вiдомо - так i говорити не стану. Нiвечать  нас,  винищують,  обдирають  i
зневажають, не лиш народовi терпiти, але й  нам  на  такi  знущання  довше
дивитися годi".
   "Годi нам дивитися довше  на  те,  що  з  Украњною  робить  Москва!"  -
загомонiли гуртом.
   Гетьман скорим рухом пiдвiвся з крiсла i глянув крiзь вiконця направо й
налiво.
   Не було нiкого. Лиш хоругов лопотiла з вiтром, то широко  розвiваючись,
то тихо прилягаючи до полотен шатра.
   Здалеку гудiв табiр. Вiн мав своњ турботи. Заздрим оком  дивився  туди,
де жив гетьман i його старшини, не прочуваючи навiть, якi-то в  них  тяжкi
турботи.
   "Чого ж ви тодi хочете, панове?" - спитав гетьман, вертаючись  на  своЇ
мiсце.
   Як на даний  знак  поставали  з  лавок.  Обступили  його,  схвильованi,
збентеженi, тривожнi. Всi нараз радi  були  говорити,  жалiтися,  виявляти
своЇ задушевне бажання. Але привикли до того, що в розмовi з Мазепою треба
бути помiркованим. що його анi криком не настрашиш, нi жалiсливими словами
не зворушиш, з ним треба балакати спокiйно i розумно.
   "Рещментарю i батьку наш!  -  почав  Ломиковський.-  Вiдомi  тобi  нашi
бажання, але нам не вiдомi твоњ задуми, i вiд того нам  важко  двигати  на
своњх спинах тягарi наших урядiв. Подумай собi: з одного боку, Москва  нас
кривдить i притискаЇ, Москва посягаЇ на нашi права споконвiчнi, ми непевнi
нi своњх урядiв, нi маЇткiв, нi безпечного  пробування,  з  другого  боку,
народ бунтуЇться, городовi старшини не в силi цењ ребелiњ опанувати, а ми,
як той степовий вiтер, кидаЇмо собою направо й налiво, нинi тут, а  завтра
Бог вiсть де, i нiякоњ надiњ нема в нашому серцi, що воно до кращого  йде.
Коли б ми знали, що ти, ясновельможний пане гетьмане, згадав i постановив,
то не ходили б ми як у мряцi, не бачучи дороги перед собою".
   "Непевнiсть тривожить людину",пiдхопив Апостол.
   "Хай буде, що хоче, щоб лиш знати що,-  додав  Горленко.-  Соромно,  що
старшини  твоњ  i  довiренi  тобi  люди  так  само  непевнi  й   несвiдомi
завтрашньоњ днини, як останнiй чура з обозу".
   Старшини хвилювалися, насилу здержуючи жаль.
   "Як бачу,- сказав гетьман,- ви невдоволенi мною. Так тодi - будь ласка!
- вiн пiднiс i назад на стiл поставив гетьманську булаву.- Будь ласка!"
   В шатрi зробилося тихо. Чути було, як лопотiла  хоругва  i  як  здалеку
шумiв табiр.
   "Пошлiть по полковникiв, що осталися вдома, вдарте в  литаври,  скличте
раду  i  виберiть  собi  нового  гетьмана.  Я  проти  волi  своњх  старшин
рейментувати не хочу. Може, я старий, може,  менi  й  важко  шукати  нових
дорiг, може, очi моњ не довиджують, а  ушi  не  дочувають,  виберiть  собi
iншого, кращого й молодшого,- будь ласка! Я вже своЇ вiдгетьманував,  пора
й менi спочити".
   Не раз чули це старшини, i за кожним разом бентежила њх  така  погроза.
Нинi бiльше, нiж коли. А що буде, коли  гетьман  дiйсно  рiшився  прийняти
титул герцога й зажити на своњх маЇтках?
   Перед ними розкрилися чорнi горизонти. Цар Петро,  Меншиков,  вiйна,  i
вони без гетьмана Мазепи, без того одинокого  чоловiка,  котрого  шануЇ  i
перед котрим маЇ респект грiзний, невблаганий цар. Без Мазепи  почалася  б
на Украњнi така анархiя, що й погадати страшно.
   "Будь ласка!" - повторив, стукаючи булавою, гетьман.
   Апостол обхопив гетьмана за колiна.
   "Батьку й добродiю наш! Бог свiдком,  не  хотiли  ми  вразити  серця  й
маЇстату твого. Не гнiвайся на нас. Ми до шабель звикли, не до  полiтичних
розмов. ЗнаЇш, ясновельможний гетьмане, що i мiж мною i тобою  перше  щось
не наладжувалося, а тепер я тобi найвiрнiший слуга i товариш. Що  прикажеш
- сповню. I всi ми так, i не лиш ми, але  й  багато  iнших.  Розхмар  своЇ
чоло, не карай нас гнiвом своњм".
   Гетьман мовчки обiйняв Апостола i посадив його бiля себе.
   "Не гнiваюся я на вас, панове товариство, а по щиростi кажу, як  що  ви
невдоволенi мною, так виберiть собi кращого вiд мене".
   "З тобою, Iване  Степановичу,  хочемо  жити  й  умирати!"  -  закричали
гуртом.
   "Так тодi не пускайте своњх гадок заячими слiдами, а кажiть, чого  собi
бажаЇте, панове!"
   Апостол потягнув Ломиковського за полу.  Той  почав  тихо,  але  рiзко:
"Обiцяв ти нам, гетьмане, що як Богдан вивiв Украњну з ляцькоњ неволi, так
ти нас виведеш iз теперiшньоњ, щоб ми не загинули нi  пiд  царем,  нi  пiд
королем, лиш добилися волi".
   "Обiцяв i хочу дотримати слова, так хай менi  свiдком  буде  Господь  i
Христос, наш Спаситель".
   "А коли ж ти нас виведеш, Iване Степановичу, як не  тепер?  Приставаймо
до шведiв i разом з ними доконаймо того лютого дракона, що присмоктався до
Украњни!"
   "Приставаймо до шведiв, приставаймо!" - гукали старшини.
   "Карло на Березину йде. Цар у тривозi. Скарби своњ  в  Бiлоозеро  казав
вивозити, городи й села палити велiв".
   "Як шведи увiйдуть в Украњну, запiзно буде".
   "Або тепер спасеш нас i визволиш вiд  ворога  нашого  найлютiшого,  або
нiколи!"
   Гетьман два пальцi до уст приклав: "Тихо, панове, ради  Бога,  тихо!  З
таким крамом мудрi люди не виходять на торг. ГадаЇте, гав  ловить  Мазепа?
Ох, якi ж бо ви! Не вам мене учити. Добре я знаю, що  роблю,-  обезпечаюся
на всi боки. Кожний з вас вiдповiдаЇ за свiй полк або за свiй  уряд,  а  я
вiдповiдаю за всiх. Iсторiя всю вину звалить на гетьмана  Мазепу.  Не  дай
Боже невдачi, народ обплюЇ мене i обкидаЇ камiнням. Я не живу  з  нинi  на
завтра, я про будучнiсть гадаю, розумiючи, що за  всiх  прийдеться  колись
вiдповiсти перед судом Божим, бо не лиш з вибору  вашого,  але  i  з  волi
Божоњ я свiй уряд дiстав".
   Гетьман схвильовано ходив по шатрi.
   "Як дiти пристаЇте до мене: переходи й переходи! Легко це сказати,  але
важко зробити. Чи погадали  ви  про  цей  перехiд?  Коли  б  тут  не  було
московського вiйська, то iнша рiч.
   А так - вони стежать за нами, пiдзирають кожний крок.  Зараз  спитають:
"А куди, а як, а чому?" Козаки розкиненi по всiх усюдах,  њм  прийшлося  б
перебиватися насилу, щоб до нас добиться",
   Старшини очима за гетьманом водили.
   "Та не гадайте, що я не хочу  послухати  вас.  Як  що  ви  хочете,  щоб
зiрвати з Петром i шукати собi нового, може, й  кращого  союзника,  так  я
поперек вашоњ дороги не стану, щоб ви  опiсля  нарiкали  на  мене.  Прошу,
подайте менi на письмi своЇ  бажання,  ось  папiр,  а  тут  чорнило.  Будь
ласка!"
   Гетьман рукою показував на стiл: "Сlаrа расta  claros  fasiunt  amicos.
Пишiть!"
   Гетьман пiднявся з  мiсця:  "Пишiть,  панове,  а  я  пiду  й  вiдпочину
хвилину. Втомився я".

   * * *
   Гетьман знав, що таке письмо це  не  легка  рiч.  Iсторичний  документ.
Будуть перечитися. У всякого буде своя гадка. Не скоро зведуть њх  докупи.
Гетьман не хотiв њм заважати. Пiшов до третього передiлу.
   "Як же маю писати?" - питався Ломиковський.
   "Пиши, як розумiЇш,- вiдповiв Апостол,- прочитаЇмо i справимо. Не зразу
Рим збудували".
   Товариство замовкло на хвилину. Гусяче перо скрипiло по паперi.
   Апостоловi важко було тихо сидiти. Взяв Горленка набiк i,  закарлючуючи
вус, шептав йому до вуха: "Це треба нам було давно зробити. Боюся,  чи  не
запiзно".
   "Краще пiзно, як нiколи",- вiдповiв Горленко.
   "А що ж нашi жiнки й дiти? - спитав Апостол.-  Як  ми  њх  оставимо  на
помсту москалям?"
   Горленко задумався: "Треба буде  i  њх  покликати  до  себе.  Перейдемо
разом, а як нi, то й  залишити  в  якомусь  городi,  подалi  вiд  воЇнного
пожару. Та об тiм ми ще побалакаЇмо з Iваном Степановичем. Вiн голова".
   "Авжеж, що не хвiст, такий як Кочубей".
   "Гей, гей, Кочубей!" - промовив Горленко i зiтхнув.
   "Такий богатир, такий пан i пiд батiг спину наставив".
   "Бо дурний. Жiнцi потурав".
   "Жiнку люби, та ума не губи".
   "Отож i я кажу!"
   Пiдступив до них Орлик: "Цитьте, не  заважайте  генеральному  обозному,
хай пише".
   "Я вже написав",- озвався Ломиковський.
   "Так прочитай вашець",- вiдповiв Апостол.
   "Хай Орлик прочитаЇ
   "Нi, нi, хто писав, той хай читаЇ. Не всякий його письмо розбере".
   Ломиковський читав. Зараз по  першому  реченнi  його  зупинили.  Письмо
починалося звичайною формою: "Ихь царского пресвiтлого  величества  войска
запорозкаго генеральнiи старшины и полковники".
   "Так не можна,- казав Апостол.- Тут дiло не  про  царя,  а  про  нас  i
гетьмана".
   "Про Украњну",- додав Орлик.
   "Пиши:  ,Наш  ясновельможний  i  вельми  ласкавий   пане   гетьмане   i
добродiю'".
   Довго перечилися, заки справили письмо вiд початку до самого кiнця.
   "Прочитай ще раз ad ovo",-домагався Апостол.

   Ломиковський  насилу  прочитав  сильно  посправлюваний   i   почерканий
концепт. "Що предложивши, зичим вашей ясновельможностi доброго здоров'я",-
закiнчив.
   "Нi, так не йде!- зауважив Горленко.- Краще пиши: ,Що предложивши, наше
вiрно прихильнoЇ вашiй ясновельможностi засилаЇмо поздоровленiЇ'".
   "I  так  нi,-  противився  Зеленський,  котрий  довго  мовчав,  нiби  з
останнiми сумнiвами боровся.- На мою гадку, ось  як  слiд  написати:  ,СiЇ
докладаЇм, не тiльки радячи, але i велицi просячи, жеби старшiи над  нашим
войском козацким будучiњ не рознилися для своњх приват  мислями  своњми  i
один над  другого  чести  своЇњ  не  приносили,  але  спольною  братерскою
вяжучися  любовю,  щирим  совiтом  дiло  тоЇ  БожоЇ,   великеЇ   вкупi   з
регiментарем,  паном  гетьманом  своњм  орудували,   котрому   доброго   i
довготрiвалого здоров'я i щасливого во всем  поведенiя  заживати  зичим  i
Господу Богу Оного в сохраненiЇ своЇ особенноЇ iз глибин  душ  наших  щире
йому вдячних поручаЇм'".
   Перечилися за чергу в пiдписах, аж вирiшили, щоб пiдписувати поазбучно.
   Пiдписали.
   "Фу! Та й утомився! - сказав Апостол, передаючи Горленковi  перо.-  Аз,
буки, вiди, глаголь... так, це на тебе черга".
   "А тепер хай писар гарно начисто перепише".
   Орлик не згоджувався. Хто начорно концептував, хай i начисто пише.
   "Ей, Орлику! - накивував йому пальцем Апостол,- щось ти менi нинi  дуже
вiд усього вiдпрошуЇшся. Чи не маЇш ти,  мосьпане,  яких  заднiх  гадок  i
iнтенцiй?"
   "Я?"
   "Ти, Орлику, ти".
   "От i вигадав миргородський полковник".
   "Уважай!"
   Ломиковський переписав на повному листi паперу,  i  старшини  пiдписали
вдруге.
   "Це для Iвана Степановича,  а  чорновик  хай  Ломиковський  для  всякоњ
безпеки сховаЇ. На ньому теж нашi iмена стоять".
   Розiйшлися.

ПIДДАВСЯ
   __
   Гетьман слухав, як гуторили старшини. Знав, що i як вони  напишуть.  Не
важно. Важливо, щоб написали. Хоче мати доказ у  руцi,  що  не  самовiльно
поступив, а пiшов за њхнiм бажанням. Бог вiсть,  як  дiло  скiнчиться,  не
завадить обезпечити себе.
   Переговори з Карлом припинив би на деякий час.  Через  доноси  Кочубея.
Погано дiло тодi стояло. Добре, що  вдалось  перехитрити  царя.  Потерпить
Кочубей.
   I гетьмановi гадки пiшли шляхами - до Батурина, Диканьки, до Ковалiвки.
   Пригадав собi своЇ довголiтнЇ товаришування з Василем ЛеонтiЇвичем,  як
жива явилася перед ним Любов Хведорiвна,  побачив  Мотрю...  Мотре,  сонце
моЇ!..
   Як недавно це було, а як далеко вiдiйшло вiд нього! Мотря  не  його,  а
Чуйкевичева дружина. Видно, так Бог хотiв. Не жалiЇ за тим, що  в  Бахмачi
було.  ПередвечiрнЇ  сонце,  осiннiй  погiдний  день.  Боже  ти  мiй!  Яка
благодать - гарна й розумна людина..!
   Нi злостi, нi помсти не  почував  у  своЇму  серцi.  Хотiв,  щоб  Мотря
щасливою була. Але чи буде? Ось i тепер, яка чорна хмара  надвигаЇться  на
њњ небо. Батька цар покараЇ. Як не дiстав Мазепи, мусить Кочубея  скарати.
Цар Петро нiчого безкарно не пускаЇ. МаЇстат свiй не тiльки силою  i  умом
пiдтримуЇ, але й страхом. При допомозi страху все в своњх  руках  держить.
Деспот. Тiльки хитрощами можна поборювати  його.  Цар  Кочубея  скараЇ  на
горло. Мазепi нiяк рятувати його. Або Кочубей, або дiло. Дiло вiд  Кочубея
важнiше. Дiло найважнiше з усього. Для  дiла  кожна  жертва  добра.  Треба
робити дiло...
   I гетьман снував далi своњ плани. Роздумував, як i коли перейти йому до
Карла. ™ два способи: або щоб Карло попрямував на Москву, або  щоб  скорим
ходом увiйшов на пiвнiчну Украњну i вiдрiзав њњ вiд Москви. За  шведськими
тилами можна б тодi пiдготовити край до великоњ змiни. Бiда, що  Карло  не
слухаЇ нiкого. Своњм розумом робить. Вождь  i  фiлософ.  Гетьман  рад  був
якнайскорiше побачити його. Цiкавий чоловiк, генiй.
   Невже ж њх у нас не було? А Хмельницький, Виговський, Дорошенко - може,
й другi.
   Тiльки нашим бракуЇ того, що чужим доля даЇ,-  авторитету  й  традицiњ.
Карло хлопцем одно й друге дiстав, наш чоловiк мусить њх здобувати, нашому
треба боротися за те, що другi готовим до рук разом зi скиптром  дiстають.
У нас боротьба на всi фронти i тому така важка побiда.
   Гетьман нiяк не може уявити собi украњнського Карла, анi Петра.
   З тим i засинаЇ.
   Це його щастя, що сон послушно приходить. Люди дивуються,  коли  Мазепа
спить. Вiн працюЇ не раз до пiзна  вночi,  а  скоро  свiт  встаЇ.  Але  тi
двi-три годинi сну, крiпкого й безтурботного сну,  нiби  на  його  власний
наказ, покрiплюють його. Не раз у повозi притулить  голову  до  подушки  й
засне так, як другий навiть на лебединих пухах не спить.
   Цей добрий сон - один iз секретiв його молодечого вигляду.
   Мазепа опанував свiй сон силою волi...

   * * *
   Орлик двiчi вiдхиляв занавiсу i двiчi подавався  назад.  Гетьман  спав,
скинувши кунтуш i сап'янцi. Бiля  його  похiдного  лiжка  лежало  свiтляне
вiконце. Вечорiло.
   Орлик ждав, аж гетьман покличе його. КендзЇровського вiдпустив,  нiкого
не було в шатрi.
   Генеральний писар тримав прохання старшин i думав.
   Пригадав собi свою молоду дружину i своњх маленьких синiв. Що станеться
з ними? Вони ж у Батуринi. Коли б так Мазепина  зрада  виявилася  скорiше,
нiж вспiЇ спровадити њх до отсього табору,пропали.
   Орликовi мороз пiшов по спинi. Невже ж вiн маЇ право  ставити  добро  i
життя своњх найближчих на непевну ставку? Невже ж вiрнiсть гетьмановi  рiч
святiша вiд щастя його рiдних дiтей i коханоњ дружини?
   Вiн пригадав собi тую нiч, коли гетьман,  дякуючи  слiпому  припадковi,
був приневолений розкрити перед ним тайну. "Iди i молися Боговi, казав, ти
молодий, i по-божому живеш, може, Бог вислухаЇ  тебе.  Молися,  яко  хощет
Господь, да устроњт..." Хитрун! Усiх нас на шнурку водить,  як  хоче,  так
наструнить,  а  тодi:  "Йди  i  молись  Богу!"...  Злiсть  пiдступала   до
Орликового серця. Як може один чоловiк володiти таким великим гуртjм? I то
не товпою, а  людьми,  як  не  образованими  i  вченими,  так  бувалими  i
досвiдченими?
   Буртувався проти насилля. Це, що нинi робив гетьман, з от-сим  письмом,
це чиста  комедiя  -  лицедiйство,  коли  не  лицемiрство.  Гетьман  давно
рiшився, все своњм Богом чинить, а старшинами так крутить,  що  нiбито  не
вiн њх веде, а вони його провадять. Один чоловiк усiма заправляЇ, всi  пiд
його дудку танцюють, усе вертиться, як вiн  собi  бажаЇ.  Старий,  дряхлий
чоловiк.
   Забував про добродiйства, яких вiд гетьмана зазнав,- бунтувався.
   "Велике  дiло,  що  мене  з  консисторського  канцеляриста  генеральним
писарем зробив, першим при собi, значиться,  чоловiком!  Не  будь  у  мене
снаги, генерального пера не встромив би в руку. Але що я таке при нiм?  Нi
то син, нi то пахолок. "А пiди-но ти, Пилипе, а зроби-но ти, Пилипе!"  Так
раз у раз. Знаряддя я у його руках,  бiльш  нiчого.  Послушне  знаряддя  в
гетьманових руках. А як  приманюЇ  мене!  Все  менi  тую  булаву  показуЇ,
мовляв, по моњй смертi, може, вона тобi припаде, тобi або Войнаровському".
   Орлик хвилювався. Сердився, що гетьман затањв перед ним своњ зв'язки  з
княгинею Дольською. "™зуњт Заленський i  болгарський  митрополит-розстрига
бiльше в нього вiри мають, нiж я. А тринiтар?"
   Орлик пригадав собi  нинiшню  пригоду  зi  шпигуном,  котрий  нiбито  в
холоднiй сидить. "Але пiд вартою, щоб йому  волос  з  голови  не  злетiв".
Комедiя, котра могла скiнчитися трагiчно. Чи не скiнчиться  трагiчно  цiла
тая велика комедiя, котру старий гетьман затiяв?
   Раб  бунтував  проти  власти   господина   свого.   Вiчна   залежнiсть,
безнастанний послух, повсякчасна тiнь, у якiй йому доводилося  ходити,  бо
велетень Мазепа тую тiнь на його постать кидав, проймали болем його палку,
честолюбиву душу.
   "Гарно! Регiментар ти Їси, а ми, пiдчиненi тобi мiнiстри, маЇмо слухати
тебе i сповняти накази твоњ вiрно... Так скажи це. Не крийся, скажи, що ти
деспот, що монархiю з гетьманату робиш. А то вiн так м'яко прибрав  нас  у
своњ руки i крутить нами, як ляльками в вертепi. ТанцюЇмо на його  шнурку.
Тю!"
   Кинув Ломиковського письмо на стiл.
   "Такi поважнi старшини, а не бачать того. Пишуть,  не  знаючи,  що  вiн
диктуЇ њм. Наскучило дивитися на те. Страшний чоловiк. Петро тiлом, а  вiн
духом страшний. Духом своњм поневолюЇ нас".
   Орлик бунтувався проти перемоги Мазепиного духа. Ще раз гадками  в  тую
нiч вертав, коли вiд гетьмана з тайною на печорський двiр  побiг  i  грошi
нищим роздавав, щоб молилися до Бога. Мало на якогось  чоловiка  не  впав.
Лежав серед дороги, як колода. I йому грiш у долоню  вткнув.  "Молися,  що
Господь устроњв усе по добру". Не прийняв. Вiн не нищий. "А чого ж ти  тут
лежиш?" "До КиЇва вмирати прийшов. Вмерти не можу. Може,  тут  Бог  смерть
менi пошле".
   Хотiв упевнитися, чи Кињв ще наш.  Подивитися  на  Лавру,  на  Мазепинi
церкви, на  академiю,  гетьмана  побачити  хотiв,  Степановича  Iвана.  Чи
гетьмануЇ вiн, чи антихрист?
   Орлик до богадiльнi його вiдвiв, а на рано до гетьмана попровадив.
   Ще й нинi  тямить  цей  мент.  Старий  козак,  що  за  Виговського,  за
Дорошенка i Сомка в походи ходив, за Мазепи праву руку втратив,  пiдступив
до гетьмана i доторкнувся до його  одежi.  Впевнився,  що  гетьман  ще  Ї.
Мазепа руку йому подав:
   "Здоров був, батьку!"
   "Доброго здоров'я вашiй милостi у Господа прошу",- сказав  i  повалився
трупом.
   Орликовi на цей спомин мурашки полiзли по шкiрi. "Духом  своњм  насилуЇ
нас. Такоњ жертви, як вiн, нiхто не жадав вiд козацтва. А  слухають  його.
Навiть на Сiчi свою партiю маЇ".

   Орлик гарячий лоб до зимного стола притулив.  "Але  й  насиллю  кiнець.
Годi, щоб вiн нас до нещастя провадив. Нас - то ще. Але що виннi  жiнки  й
дiти нашi? Ми, батьки i мужi њх, маЇмо њх добровiльно в  руки  московських
катiв вiддати? Нi, нiколи й нiзащо в свiтi! Такоњ  жертви  нiхто  не  смiЇ
вимагати вiд тебе, навiть гетьман вiд свого генерального писаря, нi!"
   Орлик встав. "Що ж тодi?..- питався сам себе тривожно...- Сказати  йому
це? Знищить чоловiка. Назве зрадником i бунтарем, прихвостнем Кочубея. Пiд
суд вiддасть...
   Найпростiша рiч - вбити. Лежить сам, нiде нi живого духа. Спить.  Один,
добре вимiрений удар стилету, i всiй трагедiњ кiнець. З шатра Ї потайник у
балку, про котрий не знаЇ нiхто. Можна вийти, вернути в табiр другим боком
i - кiнцi в воду".
   Орлик  гiрко  всмiхнувся:  фантазiњ.  Зрада  Валенштейнових   офiцерiв,
украњнський Хеб. Вiн не спосiбний до того.
   Чув жар в очах. Чи не яка недуга?
   Прикладав руку до виска. Рука дрижала й була гаряча.
   "Всi ми нiби в мареннi. Вiн один здоровий, вiн один знаЇ, чого  хоче  i
що йому робити, отсей старий, дряхлий чоловiк, що так  спокiйно  спить  за
шовковою стiною, тодi як його генеральний писар,  молодий  i  дужий  Пилип
Орлик, з ума сходить. Кiнець тому, кiнець! Пiди,  кинь  йому  цей  лист  i
скажи, що довше гратися в полiтичнi пiжмурки  не  будеш.  Складай  перо  й
печать i йди собi вiд нього, до жiнки i дiтей, ти ж муж i батько. А як  не
пустить? Так вночi вихопиться з табору i поњде геть, щоб не бути при ньому
й не вiдповiдати, як генеральний писар, за тую небезпечну затiю..."
   "Пилипе!- почувся  Мазепин  голос  з  третього  передiлу.-  ™  ти  там,
Пилипе?"
   Орлик встав, поправив пояс, пригладив  рукою  чуб,  взяв  Ломиковського
письмо i вiдхилив занавiсу. "Йди геть! Геть!" - наказував собi в душi.
   Гетьман глянув на свого писаря, пiднявся, сiв на  лiжку,  очi  в  нього
втупив.
   Орлик хотiв видержати цей погляд - не мiг.
   Повiками зiницi накрив.
   Турецькi узори затанцювали на долiвцi, сонячнi квадрати засуЇтилися, як
живi, гетьманська хоругов залопотiла, як крилами птах.
   "Втiкати, втiкати, втiкати!"
   Ноги трималися землi.
   Рушитися не мiг.
   Стояв у ногах постелi. Лист "дурницями"  записаного  паперу  тремтiв  у
його руцi.
   "Пилипе!" - почув м'який оксамитовий голос.
   "Слухаю, милостi вашоњ",- вiдповiв, пiдступаючи до гетьманськоњ руки.
   Перед ним лежав гетьман Мазепа.
   "Важко тобi, Пилипе. ГадаЇш менi легко?-казав гетьман, беручи Орлика за
руку i притягаючи його до свого лiжка.Сiдай. ПобалакаЇмо  хвилину.  Багато
часу не маю, бо нинi ще треба  бачитися  з  тринiтарем,  з  отсим  шпигом,
знаЇш".
   Орлик сiв на краЇчку лавки. Голова йому горiла.
   "ХвилюЇшся?- почав гетьман.- Розумiю тебе. Жiнка,  дiти.  Що  ж!  Кажи.
Коли в тебе сили нема, я не налягаю, iди до них. Важко менi оставатися без
тебе, але не хочу, щоб Орлик в куропатву перемiнився. Краще випущу його  з
клiтки, хай летить".
   Орлик вiри вухам своњм не йняв. Чи справдi вiн це чуЇ, чи  лиш  йому  в
мареннi верзеться.
   "Кажи, Пилипе, кажи! Ще час.  Ще  можеш  умити  руки  своњ,  як  Пилат,
простять тобi. За декiлька днiв, може, буде запiзно. Рiшайся!"
   Орлик не зчувся, коли  колiна  його  опинилися  на  долiвцi,  а  голова
припала до постелi. "Пане мiй! Не проганяй мене  вiд  себе.  Не  гiдний  я
ласки твоЇњ, не варт бути вiрником твоњм, бо я лиш чоловiк. Але - поборю я
ворога в собi, не зраджу тебе, як жiнцi i дiтям своњм щастя бажаю".
   Почув долоню гетьмана на своњй головi.
   "Не добру клятву проговорив ти,  Пилипе.  Щастя  жiнцi  й  дiтям  своњм
бажати i менi вiрним оставатися - не все одно. Родина -  щастя,  i  служба
вiтчинi своњй - теж щастя. Подружити  тi  два  щастя  з  собою  -  це  вже
забагато добра. Треба забути про одно, щоб  другому  служить.  Я  про  все
думав, Пилипе. Про жiнок i  дiтей  ваших  теж.  Не  хочу  њх  безпомiчними
залишати, бачить Бог, як не хочу. Та чи зможу я захистити њх перед  важкою
рукою царя, котрий навiть Меншикова в злостi не щадить, не знаю.  I  тому,
жалiючи тебе, ще раз кажу, як хочеш, iди до них".
   "Остануся бiля тебе, Iване Степановичу, аж до смертi".
   "МоЇњ?"
   "Нi, своЇњ. Так менi. Боже, допоможи!"
   Гетьман пiднiс його i казав сiдати.
   "Що ж там письмо?" - спитав нараз другим голосом, спокiйним, дiловим.
   "Написав Ломиковський?"
   "Покажи!"
   Гетьман прочитав. "Отут ще треба справити, Пилипе, щоб сумнiву  нiякого
не було".
   Подиктував в однiм i в другiм мiсцi змiненi речення в тiй самiй актовiй
мовi, в якiй зложене було письмо i якою вiн писав своњ унiверсали й  листи
до полковникiв i до старшин.
   "Пiдеш до Ломиковського, щоб ще раз переписав це прохання i щоб  завтра
вранцi принiс менi. Хай прийдуть також Апостол,  Горленко,  Зеленський  i,
розумiЇться, ти. А тепер зайди до холодноњ, виведи звiдти нашого  шпига  i
достав його тут. Поклич КендзЇровського".
   Орлик розпрощався з гетьманом. Цей ще раз  завернув  його.  "Яко  хощет
Господь, да устроњт. ПригадуЇш собi?"
   "Пригадую".
   "А все ж таки маЇш час до завтра, роздумай гаразд. Дiло велике й важке.
Якщо не почуваЇш у собi сил витримати бiля мене аж до кiнця, щасливого або
нi, так краще скажи, i вiдпущу тебе".
   "Витримаю, милосте ваша".

   * * *
   КендзЇровський перший прийшов. Допомiг  гетьмановi  вбратися  i  накрив
стiл до вечерi.
   Робив це, коли гетьман не хотiв мати нi  чурi,  нi  служок  бiля  себе,
довiряв йому. Стародубського  полковника  свояк  дослугувався  рангу  бiля
гетьмана, до котрого приляг цiлим серцем.
   "Що чувати?" - спитав його гетьман.
   "Нiчого незвичайного. В таборi, як в улику, шумить.  Так  перед  кожним
походом буваЇ. Козаки хвилюються".
   "Що кажуть?"
   "Всячину торочать. Той клянеться, що на  шведiв  у  степу  наткнувся  i
ледве втiк, другий запорожцiв бачив, як iз Сiчi  до  нас  тягнули,  третiй
короля Станiслава десь пiзнав, чого хто собi бажаЇ, те й увижаЇться йому".
   Гетьман усмiхнувся: "Нашим усе чогось нового захочеться".
   "Надокучила Москва".
   "I ти на тую нуту спiваЇш? А дух у таборi який?"
   "Як звичайно, козацький. Молодики сумують, а старшi розважають  себе  i
њх, то жартами, то чаркою".
   "Розважають?"
   "Розважають, милосте ваша".
   КендзЇровський бачив, що гетьман не вiд того, щоб щось веселе почути.
   "Вчора був я свiдком веселоњ приключки".
   "Якоњ?"
   "У вдарнiй сотнi прилуцького полку гостилися  старшини.  Сотник  Федiр,
випивши трохи, куняв. Нараз хтось гримнув:
   "В удар!" Старий сотник зiрвався, вискочив з курiня, допав коня i  сiв,
але лицем не до голови, а  до  хвоста.  Товариство  в  смiх.  Котрийсь  iз
молодших i каже: ,Ваша милiсть њдуть назад'.
   Сотник страшно подивився на нього.
   'Не знаЇш, куди њду, так i знати не можеш, чи вперед њду, чи назад.  Це
одно, а друге, як треба, то поверну конем i поњду вперед, а третЇ, пiди-но
ти краще та купи менi табаки' (вiн родом iз-за  Збруча  й  нюхаЇ  табаку).
Насилу зняли з коня".
   "Краще жартувати, анiж сумувати, але ось i Орлик шпига веде".
   Гетьман гукнув на шпига: "Увiйди!"
   Цей згорблений увiйшов  у  шатро.  Але  як  тiльки  опустилася  за  ним
занавiса,  випрямив  спину  i  латинським   привiтом   повiтав   гетьмана.
КендзЇровський подав зимну вечерю i налив чарки. Гетьман вiдправив його  з
шатра з тим, щоб, як затрублять у таборi на сон, прийшов до нього.
   Гетьман з тринiтарем по-латинськи балакали.  Гетьман  дякував  йому  за
корисну i справну вислугу, нагородив щедро i вгостив на славу.
   "Дiло добiгаЇ до кiнця, а тодi пiчнеться що лиш властива акцiя з новими
союзниками. Поњдеш, отче, до княгинi Дольськоњ i перекажеш њњ наш привiт i
щиру подяку. Завтра моњ старшини довiдаються правди. Нинi я њх  приготовив
до того. Поки що все складаЇться щасливо. Старшини написали менi прохання,
щоб я переходив до Карла. Завтра письмо буде в моњх руках".
   Тринiтар затирав руки. "Ad maiorem gloriam  Dei.  Все  в  божих  руках,
ясновельможний пане".
   "Авжеж, що не в наших. Волi божоњ нiкому не минути. Робимо, що  можемо,
совiсть наша спокiйна. А тепер скажи менi, де гадаЇш сю  нiч  ночувати?  Я
казав би, оставатись у таборi. КендзЇровський вiдпровадить тебе до Орлика.
Це зараз недалеко вiд мене. Добре?"
   "Як ваша милiсть прикажуть".
   Гетьман добув зi скринi одяг, шаблю i шапку. Тринiтар перебрався.
   "I спереду, i ззаду, хоч куди козак,- жартував Мазепа,  повертаючи  ним
вправо i влiво.- I рiдна мати тебе не впiзнала б, такий молодець".
   В таборi трубiли на сон.
   Пустiли майдани i мовкли вулицi. Над табором зоряна нiч розпинала  свiй
великий намет. За  табором,  якраз  проти  головних  ворiт,  на  задуманiм
виднокрузi викочувався мiсяць, великий i червоний... "На  розлив  кровi",-
казали вартовi.
   Надiйшов КендзЇровський. Гетьман велiв йому провести гостя до  мешкання
генерального писаря.
   Гетьман вийшов перед своЇ шатро. Здалеку дивився на табiр, на куренi  й
намети, на вози  i  конi,  що  вкрили  собою  широкi  поля,  аж  геть  пiд
виднокруг.
   Хто i пощо стягнув тих людей з цiлоњ Украњни, вiдiрвав вiд землi i  вiд
родини, вiд звичайного життя? I що станеться з ними за мiсяць, за два?  Чи
багато залишиться в живих, а тi, що згинуть, чи гадають про те тепер, в ту
зорiшливу нiч, що так i тягне тебе в рiдне село, у вишневий садок?
   На чий зазов  прийшли  тi  люди  сюди,  на  гетьманський  чи  царський?
Свiдомiсть њх пригнала чи послух i мус, гроза царськоњ кари?
   Гетьман дивився на зорi, нiби вiдповiдь у них читав. I вони розсiянi по
небу, як у безладдi, а на дiлi в карностi i в порядку.  I  вони  кружляють
там, а тут люди, скрiзь  мус.  Позбутися  страху,  визволитися  з  примусу
слiпого i пройти свою власну дорогу, слухаючи розуму й совiстi своЇњ,-  це
найбiльше завдання людини...
   Гетьман глянув на мiсяць... Який же вiн червоний! Грiзний!
   Вернув у шатро i засiв до своЇњ роботи.
   Писав поза пiвнiч.

   * * *
   Десь далеко в хуторах i селах спiвали другi пiвнi, коли  нараз  почувся
тривожний крик. Гетьман пiдiйшов  до  вiконця.  Вартовi  стояли  на  своњх
мiсцях, але вулицями  бiгли  люди,  одинцем  i  гуртами:  Лускали  чоботи,
дзвенiли шаблi, лунали незрозумiлi крики, зливаючися в один тривожний гул.
Гармашi пiдбiгли до гармат лаштувати њх.
   "Без мого окремого наказу анi одного стрiлу! - крикнув до них гетьман.-
Пiд карою смертi, зрозумiли?"
   До гетьманського  шатра  бiг  генеральний  писар.  Побачивши  гетьмана,
спинився. "Прошу милiсть вашу в шатро - в потайник",- додав ледве чутно.
   "Що таке?"
   "Бунт".
   "Де?"
   "В прилуцькому полку почався. Скрiзь табором пiде".
   "Де обозний?"
   "Обозний сотнi на_ _вдар готовить".
   "На вдар?"
   "Щоб придавити бунт".
   "Що ви це? На вдар? Битву робите в таборi? Подурiли!"
   Сердюцькi вiддiли виступали зi своњх курiнiв  i  оточували  майдан,  на
котрiм стояло гетьманське шатро. Тихо,  скоро,  справно.  Нiби  живий  мур
виростав кругом гетьманськоњ домiвки.
   Направо вiд головних ворiт клекотiло. Гадав  би  хто,  повiнь  прориваЇ
греблю i грозить потопом табору. Вже й стрiли починали лунати,  а  по  них
пронизливий крик.
   Ломиковський вiдмежовував певними й вiрними сотнями прилуцький полк вiд
решти табору.
   На кордон напирали;  вiн  хитався,  то  подавався  взад,  то  випинався
вперед.
   Козаки з других полкiв, що забарилися були в прилучай,  хотiли  вертати
до своњх, њх не пускали, гадали,  що  бунтарi,  приходило  до  рукопашного
бою... Крик, шум, рев...
   З бiчноњ вулицi бiг Апостол. "Ваша милосте,- говорив задиханий,- не е к
с п о н у й т е себе! БлагаЇмо вас, Iване Степановичу, iти в шатро!  Табiр
нездисциплiнований, люди непевнi, товпа". Брав гетьмана попiд руки.
   "Лиши! Не пiду! Чого хочуть?"
   "Всiляко кажуть. Хтось  вiсть  пустив,  що  гетьман  вiйсько  покинув,-
утiк".
   "Коня!"
   "Милосте ваша, стiйте!"
   "Коня менi в цю мить!"
   Привели три.
   Червоний мiсяць зайшов, небо хмарилося, в таборi робилося темно.
   "Посвiтити менi!"
   З шатра винесли кiлька смолоскипiв, запалили, пiдняли вгору.
   Гетьман скочив на коня, праворуч - Апостол, лiворуч - Орлик.
   "Перша сердюцька сотня зi мною!" - подав наказ.
   Гаркнули бубни, залунав тупiт чобiт, бiлий гетьманський кiнь  гордовито
ступав.
   Смолоскипи, як огненнi бунчуки, маяли над головою.
   Спинилися бiля кордону, який насилу вдержував Ломиковський.
   "Нас зрадили!"
   "Нас продали!"
   "Москалям на знущання!"
   "Вiроломники, торговцi! Де гетьман? Пускайте нас до гетьмана!"
   "Я тут!" - озвався нараз гетьман, висуваючи свого бiлого коня вперед.
   "Милосте ваша, не е к с п о н у й т е с е б е!" - благав його Апостол.
   Орлик вхопив гетьманового коня за вуздечку.
   "Пусти! Зi смолоскипами  тут!  Свiтiть,  хай  бачать  темняки,  невiрнi
Фоми,- хай бачать, бентежники, що я ще не втiк, анi не заков'яз зi  страху
перед ними. Доторкайтеся мене,  впевнiться,  що  це  Iван  Степанович,  не
лялька, котрою обдурюють вас. Чого ж ви стоњте крикуни, бешкетники, ревуни
безсоромнi?  Чого  дивитеся  на  мене?  Горлайте,  ревiть,  покажiть,  якi
хоробрi!"
   Переднi мовчали. В заднiх рядах озивалися ще несмiливi погрози,  як  по
бурi громи.
   "Гарчиш, як з-поза плота собака! Виходи наперед, хай  побачу  тебе,  бо
певно ще  у  бою  не  бачив.  У  власному  таборi  воювати  хочеш,  лицарю
безiменний, виходи!"
   "Гетьман, гетьман!" - загомонiло кругом.
   Товпа хвилювала. Ставали навшпиньки, щоб глянути в гетьманське обличчя.
   "Вiн..."
   "Iван Степанович".
   "Не втiк".
   "Не передав нас москалям".
   "Хай живе гетьман Iван Степанович!"
   "Хай живе!"
   Перша сотня прибiчного  сердюцького  полку  вдарила  в  бубни.  Гетьман
скинув шапку з голови.
   "Козаки! Бешкетiв у таборi  не  стерплю.  Не  рейментую  над  язикатими
бабами, а козакiв проваджу по волю i по славу. Кому  захочуЇться  ребелiй,
кого сполошиш бабською сплетнею, як вiхою нев'њждженого коня,- хай  iде  з
табору, геть, до  повних  мисок,  на  теплi  запiчки,  до  спiдниць.  Менi
боягузiв не треба, менi треба козакiв таких,  як  були  за  Остряницi,  за
Наливайка, за  Гунi,  за  батька  Хмельницького,  Виговського,  Дорошенка,
таких, як тi, котрими я рейментував досi. Гетьманське слово даю, що нiкому
за це волос з голови не спаде, може йти, але зараз, у цю мить, поки я тут.
Хай бачу тих, що остануться бiля мене, готовi так само, як i я, на  дальшi
труди, походи, боњ, на рани i смерть за  нашу  вiру  святу,  за  вольностi
козацькi, за жiнок, дiтей, батькiв i сестер, за Вкрањну, њњ добро i славу.
Хай нинiшня тривога, як лопатка  у  руцi  хазяњна,  вiдвiЇ  полову,  бо  з
половою нема менi чого возиться. Виходiть!"
   Товпа подавалася взад, далi. Мiж нею i бiлим конем росла широка  смуга,
озарена  червоним  свiтлом  смолоскипiв,  з  котрих  на  стоптану   мураву
скапувала перетлiла смола.
   Товпа втiкала перед бiлим конем i перед  очима  гетьмана,  що  росли  й
пломенiли, як зорi, як  смертоноснi  кулi,  вилiтаючi  з  цiвок.  Влучали,
разили, спричинювали бiль. Бiль сорому, глуму, згордливоњ наруги. На смугу
мiж бiлим конем i чорною товпою не виступав нiхто.
   "Нема таких?"
   Тишина.
   "Нема таких?"
   Вiдгомiн повторюЇ: та-ких!
   "ВтретЇ, i востаннЇ, питаюся вас,  панове  козаки,  чи  нема  мiж  вами
таких, що завтра спроможнi зробити новий бешкет, новим соромом обезславити
наш останнiй козацький табiр?"
   "Нема! Нема! Нема!" - загомонiло кругом.
   Гетьман шапку знову з голови  скинув,  направо  й  налiво  нею  майнув:
"Вiтаю  вас,  що  обiцяли  доховати  вiри  батькам  своњм,  вiтаю  козакiв
украњнських, котрих обiцяюся повести крiзь огонь i воду по добро i  славу.
I знайте, скорiше мiсяць вiдiрветься вiд неба, нiж я покину вас!"
   "Хай живе Iван Степанович! Хай живе гетьман!"
   "Спокiйно й карно  розходiться  по  курiнях  своњх.  Нiхто  за  нинiшню
тривогу не буде вiдповiдати. На це вам моЇ слово".
   "Спасибi, батьку наш!"
   "Але, як що ви ще раз зважитеся заколот який пiднiмати, покараю гостро,
безмилосердно, за нинi i за той раз. Розходiться!"
   Бiлий кiнь стояв на чорнiм майданi, поки останнiй чоловiк не зiйшов  iз
нього.
   Меркли зорi. Лягали пораннi iмли. Проймаючий вiтрець потягав вiд лугiв.
   * * *
   "Звичайний iнцидент,- казав до  Апостола  гетьман,-  а  панове-товаришi
ребелiю з нього зробили. Доброњ ночi вам. Заходьте вранцi до мене". ГОДI
   Ломиковський,  Горленко,  Апостол  i  Зеленський  раннiм  ранком   iшли
головною вулицею табору, прямуючи до гетьманського шатра.  В  таборi  було
спокiйно, як нiколи.
   Козаки милися, годували коней, дехто мовив поранню молитву.
   Нiде нi слiду вчорашньоњ тривоги.
   Де, яка була зломана шабля, втоптана в  болото  шапка,  вiдiрваний  вiд
жупана рукав, позапрятували њх i кров попритрушували землею.
   "Тiльки зуб не один у болотi остався",- зауважив Данило Апостол.
   "В козака зубiв повна губа, як виб'ють два-три, не почуЇ".
   Гетьман дожидав њх у шатрi.
   Гладко вибритий, гарно вбраний, вiтав њх своЇю звичайною усмiшкою.
   Ломиковський добув з кирењ зложений удвоЇ великий лист паперу.
   Гетьман прочитав його уважно. "Тепер гаразд. Усе, як  слiд,  виразно  i
ясно. Знаю, чого хочете вiд мене, i постараюся вволити вашу волю".
   "Не нашу, а й свою".
   "Рад буду, якщо ваша воля моЇю стане. Пiдпишiть же тепер".
   Поклав лист на стiл, старшини пiдписували, як учора.
   "Так. А тепер принеси, Пилипе, ™вангелiЇ i хрест, знаЇш, котрий".
   Апостол заглянув до одного й  до  другого  передiлу  шатра  -  не  було
нiкого.
   Зеленський зазирнув крiзь вiконця - нi живого духа кругом.
   Горленко викресав огонь, роздмухав чир i засвiтив свiчки.
   Святочний настрiй  запанував  у  гетьманському  шатрi.  Крiзь  вiконця,
заслоненi шовковими  тонкими  занавiсками,  пробивалося  поранкове  сонце.
Блiдо горiли свiчки. Полинялими красками розцвiталися вишиванi  на  шовках
квiти.
   "Присягнiть на святе ™вангелiЇ  i  на  хрест  з  часткою  животворячого
древа, що це, що  написали  ви  менi,  написали  свiдомо,  щиро  i  що  не
вiдступите вiд того нiколи й за нiяку цiну, а так само i не вiдступите вiд
мене, коли я згiдно з бажанням вашим перейду до короля Карла".
   "ПрисягаЇмо!" - повторили за гетьманом, пiдносячи праву руку  вгору,  i
поцiлували хрест i ™вангелiЇ.
   "А тепер i я, гетьман Iван Степанович Мазепа, присягаю  вам,  старшинам
моњм, у слушний час перейти з вами на бiк i  пiд  протекцiю  його  милостi
короля шведського Карла  XII,  щоб  визволитися  з  неволi  московськоњ  i
зробити Украњну незалежною державою. Так менi, Боже, допоможи..."
   Гетьман уста до ™вангелiя i до Христового Розп'яття приклав.
   Скiнчили......
   Зеленський погасив свiчки, Орлик сховав ™вангелiЇ.
   Гетьман просив старшин сiдати. "Не гощу вас, бо ще рано".
   "Рано i непотрiбно,- вiдповiв Ломиковський.- Пiсля такоњ  хвилин  краще
постити й причащатися".
   "Важна хвилина!" - докинув Апостол.
   "Преважна",- повторили й другi.
   "Може,-  казав  гетьман,-  важнiша  навiть  вiд  коломацькоњ  ради.  Не
важко-бо прийняти до рук булаву, а важко њњ щасливо донести до гробу.  Пiд
нову державу основи кладу. Поможiть менi. Як не пiдставимо спин усi  враз,
i хата впаде, i будiвничi згинуть. Поб'Ї. Так не раз бувало".
   "Не басурмени ми, додержимо присяги".
   "Я також. Вiрте!.. А тепер, як своњм одномишленникам i  спiвробiтникам,
кажу вам, що в мене Ї посол вiд Карла".
   "Вiд Карла?"
   "Вiд Карла XII, шведського короля, його  милостi.  Цей  шпиг,  що  його
вчора мало не роздерли козаки,чули?"
   Всi, як сидiли, зiрвалися з мiсць.
   "Iване Степановичу!"
   "Батьку ти наш!"
   "Посол вiд шведського короля?.. Боже!"
   "Кажи, з чим прибув?"
   "Що каже король?"
   "Чи бере нас пiд свою протекцiю?"
   "Не  пiд  протекцiю  бере,  а  гваранцiю  самостiйноњ  держави   даЇ",-
вiдповiв, заспокоюючи њх, гетьман.
   "Самостiйну державу гварантуЇ Карло? Невже ж це правда? Не жартуЇш ти?"
   "Король Карло з вiйськом на  Украњну  прийде.  Поможе  нам  визволитися
з-пiд властi Петра. Украњнськi землi, якi вкупi  вiдiб'Їмо  собi,  до  нас
прийдуть.  Усi  украњнськi  землi  належатимуть  до  одного   украњнського
гетьмана-князя, цiла Украњна пiд одною булавою заживе".
   "Цiла?"
   "Неподiльна. Карло нi герба нашого не нарушить, нi титулу.  Королiвське
слово даЇ. Його мiнiстр Пiпер документ укладаЇ".
   Старшини гетьмана за ноги  обiйняли:  "Батьку  ти  наш,  спасителю  наш
добрий!"
   По руках цiлувати хотiли. Один другого обiймав.
   "Не лобзанiЇ ти дам, яко Юда",казав  Апостол,  хлипаючи  в  гетьманових
обiймах.
   "Воскресенiя день i возвеселимся людiЇ",- прочитував Зеленський.
   "Кiнець дiло хвалить,- втихомирював њх гетьман,- А це лише початок, хоч
i добрий. Подбайте ж, щоб i кiнець був гарний".
   "Гаразд! - вiдiзвався гетьман.- А тепер побалакаЇмо про дiло.  Сiдайте.
I слухайте уважно".
   Посiдали i гетьман почав:
   "Того, що знаЇте, нiкому поки що не кажiть. Поки  що  треба  нам  тайну
тримати. Але близьких собi  людей  наструнюйте  вiдповiдно,  прихильно  до
Карла й до шведiв. Треба ж њх зустрiнути не як  ворогiв,  а  як  союзникiв
наших".
   "I наструнювати не треба. Самi люди того хотiли".
   "Шведи, що прийдуть на Украњну, будуть пiд своњми генералами,  але  пiд
моњм начальним командуванням, платню даватиме њм король Карло, а харчi ми.
Це неабиякий тягар. Треба подбати, щоб не бракло харчiв".
   "ПодбаЇмо".
   "Королiвським вiйськам для воЇнних  операцiй  i  для  запоруки,  що  ми
додержимо угоди, треба вiддати городи Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву  i
Гадяч".
   "Вiддати!.. А то ж то як? Навiть гетьманову столицю Батурин вiддавати?"
   "Тiльки на час вiйни. Король  гварайцiю  даЇ  не  рухати  нашоњ  землi,
титулу, герба, прав i привiлењв наших".
   Заспокоњлися.
   "Карлова побiда - це визволення  наше.  Розум  велить  усiма  способами
допомагати йому до побiди. Треба Дон прихилити  до  шведiв  i  калмицького
хана Люку з усiма його полчищами. Для нас ще й тая користь,  що  краще  њх
зробити союзниками, нiж ворогами".
   "Борони мене, Боже, вiд приятелiв, бо з ворогами сам собi  дам  раду",-
зауважив Апостол.
   "Пословиця не до кожного випадку пiдходить,- вiдповiв на те гетьман.- I
твоя тепер не годиться, бо на всi сторони воювати нiхто не може.  Слухайте
мого плану. Вiн такий. Король Карло повинен з одною армiЇю  простувати  до
Москви, а iншi сили пiслати на Петербург. Зруйнувати його,  забрати  землi
новогородську та псковську, щоб  приневолити  Петра  податися  в  пiвнiчнi
надволжанськi землi, де земля не так родить, як  вiд  Москви  на  пiвдень.
Випертий з укрiплених городiв цар  муситиме  прийняти  баталiю  в  чистому
полi, а в чистому полi його солдати проти хороброго шведського вiйська  не
устоять".
   "Нiяк не устоять",- притакнули старшини, починаючи балачку над  воЇнним
планом. Був це предмет найлюбiший њх  серцю.  Запалювалися  i  забiгали  в
подробицi, яких до загального плану годi втягати.  Гетьман  не  перебивав.
Хай вибалакаються. Даром такi розмови  не  минають.  Можна  з  них  дечого
навчиться.
   "А ми? - спитав Зеленський.- Яке наше реnsum, гетьмане?"
   "Наша рiч вiдбивати украњнськi землi i прибирати њх до  наших  рук.  По
чуже не пiдемо. I в себе роботи багато.  Шведському  вiйську,  як  знаЇте,
маЇмо давати харчi, а воЇннi  нашi  операцiњ  залежатимуть  вiд  головного
плану, на котрий згодиться Карло. На нинi хiба досить. Дякую вам.  А  язик
за зубами добре держiть, бо цар не спить".
   "Царський кнут, як меч Дамокла, висить над нами".
   "Вiдсунемося вiд нього".
   "Краще зломити його".
   "Цар, стиснутий з рiзних бокiв, попросить Карла о мир".
   "I пiдпише пункти, якi вiн подиктуЇ".
   "Поки пiдпише,- зауважив  гетьман,треба  написати  до  нього.  Годиться
привiтати царя з днем Петра святого, це тезоiменство його. ПобажаЇмо  йому
вiкторiњ i таке друге".
   "Чеши дiдька зрiдка",- усмiхнувся Горленко.
   "I ще одно. Вiдомо вам чи нi, що цар велiв нам двигнути табiр пiд  Кињв
i ждати там аж до другого наказу".
   Старшини здивувалися. Зачувши, що наказ такий прийшов, але вiд гетьмана
вчули його вперве.
   "Пiдемо?" - спитали всi враз.
   "Будемо   поспiшать   помаленьку,вiдповiв,   усмiхаючися,   гетьман.-Не
зашкодить пройтися".

   * * *
   Бiля ворiт спиняла когось варта. Гетьман пiслав довiдатися хто.
   З КиЇва гонець, вiд Веляминова-Зернова.
   "Зернов, це той, що Кочубея вiз. Певно щось про його дiло  переказуЇ",-
зауважив Орлик.
   "Про Кочубея? - повторив гетьман i нахмурив чоло.- Це не гаразд. Нiчого
доброго з того дiла не вийде, чуЇ серце моЇ".
   "Сам собi винен",- зауважив Зеленський.
   "Перейдiть, панове-товаришi, до моЇњ вiдпочивальнi, а я гiнця в першому
передiлi прийму",-сказав до старшин гетьман.
   Перейшли.
   Апостол хвилювався.
   "Журишся сватом?" - пристав до нього Ломиковський.
   "Невже ж тiльки ним? Цiле це дiло вельми небезпечне. Бог зна,  як  воно
скiнчиться".
   "Будемо борониться".
   "Але як?"
   "Один за всiх, а всi за одного. З нами гетьман".
   "Тiльки й потiхи, що вiн".
   Пильно поглядали на занавiсу... Не розхилялася.
   "Довго гетьман бариться".
   "Коли б не щось лихого".
   "I на найгiрше треба бути готовим".
   Увiйшов гетьман. В правiй руцi тримав лист, лiву за пояс ховав, щоб  не
показати, що тремтить. Старшини очима  до  вуст  гетьмана  прилипали.  Вiн
мовчав.
   Мовчанка робилася нестерпно довгою.
   Над шатром лопотiла хоругва, њњ кiнцi попали  на  вiконце,  i  в  шатрi
зробилося тьмяно, нiби хмара повисла над шатром.
   "Царський  суд  присудив  Кочубея  й  Iскру  на  смерть.   Цар   присуд
ствердив",-сказав гетьман. Голос його звучав виразно, але придавлено.
   Апостол вiдвернувся до вiкна. Не крутив закарлюченого вуса, не пiдносив
лiвоњ брови, стояв, як мур. Нiхто не  вiдзивався  до  нього,  хвилину  всi
мовчали. Шанували його жаль.
   "Вiчний упокой даруй. Господи, неспокiйнiй душi  Василя  ЛеонтiЇвича",-
прочитав Зеленський.
   "Вiчний упокой йому й Iскрi",пiдхопили другi.
   "Хоробрий був козак".
   "Аж на старiсть лихий його опутав".
   Апостол шукав своЇњ шапки.
   "Ось вона, пане полковнику,- подав йому Горленко.- Йдеш?"
   "Пiду пройтись".
   Розпрощався.

   * * *
   "Жаль миргородському полковниковi свого свата",- зауважив Ломиковський.
   "Все воно свiй чоловiк... Коли ж њх скарали?"
   Гетьман розгорнув лист: "Ще не скарали. Саме повiдомляЇ мене Зернов, що
обох донощикiв на  царський  наказ  до  КиЇва  привiз.  Цар  доручаЇ  менi
екзекуцiю Кочубея i Iскри".
   "Велика честь!"
   "I я так гадаю. Велика менi честь сповняти такий наказ. Невже ж я  кат?
Судити не давали, а на горло карати кажуть. Нiбито в мене мордiвня яка  чи
що!"
   Гетьман сердився. Долiшня його губа тряслася.  Чоло  то  морщилося,  то
вигладжувалися складки. Аж сiв i лице лiвою рукою накрив.
   "Гей, гей Кочубей!- зiтхав Горленко.-Такий знатний старшина, i на горло
карають. Оставляй маЇтки, землi, грошi, усяке добро  i  голову  на  колоду
клади".
   "Щастя його, що в Москвi не карали.  Там  умертвлюють  помаленьки,  щоб
посмакував, що таке смерть".
   "Дикуни!"
   "А як же ти, пане гетьмане, зробиш? - питався Зеленський.-  СкараЇш  чи
нi?"
   "Власне з думками б'юся, карати чи нi? На всякий спосiб пiшло по них  i
спроваджу тут".
   "Зроби так. Хай не знущаються над козаками. Погано  зробили  Кочубей  i
Iскра, що в донощики пошились, а все ж таки вони колишнi товаришi нашi. Як
треба покарати, то покарати, але знущатися не слiд. Це не по-людськи".
   "Про знущання i бесiди нема,- тер чоло рукою  гетьман,-  думаю,  чи  не
врятувати б њх".
   Старшини переглянулися по собi. Пригадали собi тую велику небезпеку, на
яку виставляв њх Кочубей, Розумiли, що коли б цар повiрив був у донос,  то
покарав би був на горло не лиш гетьмана, але й усiх вiрних  йому  старшин.
Так звичайно робили царi, виходячи з того заложення, що  гетьман  радиться
своњх старшин i тому вони вкупi з ним мають вiдповiдати. Нi одного  з  них
не було б нинi на свiтi... А жiнки њх,  а  дiти?  Чи  не  подумав  об  тiм
Кочубей? Не тiльки думав, а може, й хотiв. Вiн i його дружина, горда Любов
Хведорiвна. Помилувати Кочубея, значиться, i на будуче виставляти  себе  i
дiло на нову небезпеку. Хто раз ступив на таку дорогу, той  не  заверне  з
нењ. Доносив царевi, побiжить з доносом до короля. Натура  вовка  до  лiса
тягне.
   Довго думали старшини.
   Гетьман нiби заснув.
   Нiхто не догадувався про його гадки, його важку боротьбу мiж розумом  i
серцем.
   Серце пригадувало Мотрю, розум казав покiнчити раз  iз  КочубеЇм.  Поки
його, поти й небезпеки. Що значить донощик Кочубей супроти дiла, на  котре
рiшився гетьман!.. Хай гине!.. "Спасай його!" - благав голос, що нагадував
Ковалiвку, Бахмач, останню любов, як останнiй погiдний день осiннiй.
   Не мiг рiшитися, рiшення вiддав старшинам.
   "Що менi робити з Iскрою i КочубеЇм? Порадьте, кажiть! Як скажете,  так
i буде".
   Питання заскочило старшин.
   Зеленський: "МаЇмо њх судити?"
   Горленко: "Нiби так, тайним, товариським судом".
   А Ломиковський: "Треба виконати присуд".
   "Конче?" - спитав гетьман.
   "Так".
   "Чому?"
   "Бо не виконати не можна".
   "Але можна зробити так, щоб i виконувати не було на кiм".
   "А як знов до москалiв пiдуть? Чому ж не втiкали, заки  њх  арештовано?
Мали час. В Осипова протекцiњ шукали. Берiм таке. Ми переходимо до шведiв,
Кочубей та Iскра остаються на Украњнi i - трiумфують. Цар  нагороджуЇ  њх,
вони все до своњх рук прибирають. Подумати тiльки,  що  станеться  тодi  з
родинами й маЇтками близьких тобi людей".
   "А з воЇнного боку,- почав Горленко,- ще гiрше.  Залишиться  таких  два
визначних старшини як Iскра й Кочубей. Кочубей знаЇ всi ходи  й  переходи,
всi нашi секрети. Пiдiймуть  народ  проти  тебе,  зчиниться  нова  домашня
вiйна. Годi милувати њх".
   "Не знаю,- вiдповiв гетьман,- чи цар менi њх до помилування предложить.
Мабуть, нi. Мав би милувати, помилував би сам. Цар тiльки присуд  виконати
велить тут для бiльшого  постраху,  щоб  нiхто  на  гетьмана  доносити  не
важивсь".
   "Отож-то i Ї! - пiдхопив Ломиковський.- Кара на Iскру й Кочубея пiднесе
авторитет гетьмана в очах старшин i народу. Може, це i здержить не  одного
вiд подiбного кроку. Будуть боятися. А пустиш чи дозволиш виховзнутися  њм
з-пiд меча Фемiди, так скажуть: "Можна доносити на гетьмана. Не караЇ".
   Гетьман бився з гадками. Пригадувася йому  Пилат  i  вмивання  рук.  Не
хотiв того. Шукав якоњсь розв'язки. "А коли б я здержав  екзекуцiю  i  вiд
себе царя о помилування просив, як гадаЇте, панове?"
   Ломиковський стояв на своњм: "Того нiяк не годиться  робити.  Цар  може
наново розглядати дiло, може й нас покликати на суд, а  в  першу  чергу  -
Апостола. Не знаю, чи видержить хто катування московськi,  а  говорити  на
муках Ї тепер що".
   "Це правда, Ї тепер що зiзнавати",притакували старшини.
   "А винен же Кочубей чи нi?" - спитав нараз гетьман.
   "Перед царем - нi, перед Украњною - так".
   "Щоб придобритися царевi, зраджував нашi тайни".
   "Свого гетьмана продавав".
   "Давнього товариша й добродiя".
   "Що, дякуючи йому, дiйшов до маЇткiв i значiння".
   "Треба раз покiнчити це дiло".
   "Треба".
   "Треба".
   Всi притакували, один Орлик мовчав.
   "А твоя гадка яка?" - спитав його гетьман.
   "Моя рiч, ваша милосте, писати. Хай говорять старшi".
   Гетьман глянув на свого писаря з-пiд ока.
   "Молися. Пилипе, яко хощет Господь, да устроњт".
   Орлик очi опустив.

   * * *
   Гетьман вiдпустив старшин i залишився сам. "Значиться, треба  покарати.
Важко".
   Нараз пригадав собi Чуйкевича. Не слiд, щоб вiн був у  таборi.  Вiн  же
Кочубењв зять. Казав покликати його.

   * * *
   "Ти не жiнка, а козак. Не потребую тањти перед тобою правди.  З  тестем
твоњм погано дiло стоњть. Цар хоче скарати його на горло. Присуду я ще  не
читав. Може, вiн i не такий то жорстокий, Бог ласкав".
   Чуйкевич  мовчав.  Дивився  перед  себе.  Гетьман  глянув  на  нього  i
продовжив: "Тесть твiй завинив. Не передi мною, а перед  справою.  Доносом
своњм мiг на цiлий край стягнути  велику  бiду,  мiг  попсувати  всi  нашi
сподiвання".
   "Мiг",- потвердив Чуйкевич.
   "Жаль менi тебе. Хоч вчинок тестя на зятя нiякоњ тiнi не кине, а все  ж
таки прикро, бо це тесть. Розумiю i спiвчуваю тобi".
   Гетьман подав Чуйкевичевi руку: "Ще бiльше жаль менi твоЇњ дружини.  Це
ж донька, котра все ж таки батька свого любила. Не треба њњ саму в  такому
горю оставляти. ѓдь у Батурин, розважай, потiшай, крiпи. Скажи, що гетьман
жалiЇ  Мотрю  Василiвну  i  спiвчуваЇ  њњ  горю,  але,  бачить  Бог,-  для
загального добра треба завдати гвалт своњм почуттям особистим".
   Чуйкевич поклонився.
   "ѓдь тодi зараз, таки нинi. Вiзьмеш козакiв, десяткiв два,  батуринцiв.
Дорога не близька, поспiшай. Ломиковському скажу, щоб вирядив тебе".
   А помовчавши хвилину: "В Батуринi маю для тебе роботу. Слухай!"
   "Слухаю милостi вашоњ".
   "Батурин резиденцiя наша. У вiйнi всяко з резиденцiями  буваЇ.  Вони  в
першу чергу виставленi на небезпеку. Там усякого мого  добра  чимало.  Дам
тобi повновласть порядкувати ним.  Що  можна  добре  в  землю  зарити  або
замурувати, зарий i замуруй, що нi - приладь, щоб скоро  можна  на  палуби
покласти. Опiцi Божiй поручаю тебе".
   Гетьман пригорнув Чуйкевича до груди. Той чув, як щось здавило його  за
горло, запекло в очах.
   Насилу здержуючи сльози, вибiг з шатра.
   Гетьман проводжав його очима.
   "Так воно, так! Терплять невиннi  люди.  Жаль  такого  доброго  козака.
Пильний i терпеливий. Не висуваЇться вперед, не  жадаЇ  для  себе  багато.
Таким найгiрше на свiтi.  За  те  нагородив  його  Бог  тим,  чого  другим
вiдмовив,- Мотрею. Терпить за себе i за нењ, бо любить њњ. Тяжко  йому.  А
невже ж менi легко?"
   Гетьман подзвонив за чурою.
   "Подати менi коня!"
   "Хто поњде ще?"
   "Два чергових старшини i ти. Бiльше нiхто".

   * * *
   Гетьман об'њхав табiр i повернув на польову дорогу. Пустив свого сивого
вперед. Оподалiк њхали старшини i чура.

   Хвилювала степова трава, пахли квiти, сонце пекло.
   Гетьман довго не вертав до табору.

В
БАТУРИНI
   Чуйкевич њхав i думав про Мотрю. Знав, що вона  вернула  з  прощi  i  з
хутора перењхала в Батурин у батькiв двiр, на  котрому  декiлька  свiтлиць
вiдведено для молодого подружжя. В другому дворi  жила  Любов  Хведорiвна,
вiдокремлено, як покутниця.
   Бiля нењ була лише одна людина з прислуги, варта  не  допускаЇ  нiкого,
можна собi уявити, що дiЇться в душi тiЇњ гордоњ жiнки.
   Чуйкевич не жалiв тещi. Багато нагрiшила. Тестя жаль було, слабий,  дав
намовити себе до злого.
   "Що робить Мотря?"
   Не так то давно розлучився з нею,  а  здаЇться,-  роки,  не  зазнав  њњ
ласки, а тужить, як за коханкою, не жалувала його, а вiн вiддав  би  тепер
половину свого життя, щоб облегшити њњ горе.
   "Що робить Мотря?" I на тую згадку принаглював  коня.  Козаки-батуринцi
насилу поспiшали за ним. Нiде не спинялися довго. Спочивали  стiльки,  щоб
не зањхати коней. Добрий кiнь - рiч дорога. А ще в час вiйни.
   На останньому нiчлiгу снилася Чуйкевичевi Мотря. Нищим роздавала грошi.
З пiднесеною головою, горда.
   Такою на своЇ превелике диво вiн i застав њњ.
   Стрiнулися в городi, як тодi, в Ковалiвцi, коли з листом  вiд  гетьмана
прињхав.
   Не дзвонили пiльнi дзвiнки, не цвiла дiвина, стара няня не шкандибала в
покоњ, пiдпираючися костуром.
   Мотря, почувши тупiт кiнських копит, пустилася до брами.
   Зiскочив з сiдла, пiдбiг, пригорнув до себе.
   Усмiхнулася усмiхом сумовитим.
   "Ти звiдки тут узявся?"
   "Гетьман прислав". "
   "Гетьман? По що?"
   "Невже ж не рада, що прињхав?"
   "Рада, але по що вiн тебе прислав? В канцелярiњ тепер багато роботи".
   "Бiльше нiж сил i часу. Але i в Батуринi не сидiтиму даром".
   "Сподiваюся".
   Прямували до оброслого виноградом ганку, i  Чуйкевич  розказував  своњй
дружинi, по що його гетьман прислав.
   "Видно, нiчого доброго Батуриновi сподiватися".
   "Звичайно, вiйна, а це столиця".
   "Так  я  собi  й  гадала.  ЗнаЇш,  батуринцi  начеб   щось   прочували,
готовляться. Направляють  вали,  прочищують  рови,  частоколи  скрiпляють.
Звiдси видно. Ось глянь".
   Стояли на схiдцях, i Мотря рукою показувала в  напрямi  замку:  "Бачиш,
навiть вежi лаштують. Час позрушував камiння. Такий гарний замок.  Гармати
теж попрочищували й наготовили кулi",додала тихiшим голосом. Не  боронила,
коли муж взяв њњ руку i приклав до своњх уст.
   "Ходжу туди щоднини".
   "Куди?"
   "А на замок".
   "Що ж ти робиш на замку?"
   "Помагаю. Жiнки теж працюють. Невже ж я гiрша вiд них?"
   "Краща".
   "Не жартуй".
   "Говорю щиру правду".
   "Тихо вже!"
   I рукою затулила йому уста.
   (Боже ти мiй, вона, мабуть, не знаЇ! Мабуть, ще вiсть  до  Батурина  не
наспiла про допити Кочубея, про муки i кару! Як њй це сказати?)
   "Тiльки й моЇњ потiхи, Iване,казала, змiнюючи голос.- А то не знаю, щоб
я тут робила сама, без батька, мами i - без тебе".
   Пригорнув њњ до грудей i гладив  волосся  рукою.  Яке  гарне,  буйне  i
м'яке, як шовк... (Як њй це сказати?)
   "Пiдемо в хату. Ти здорожений. Скажу подати води, перезуйся i  перебери
бiлля".
   (Нiби музики грали).
   Побiгла. Стояв серед свiтлицi, простуючи костi. Трiщали.
   Про козакiв забув.
   Вибiг до них.
   Там уже цiла товпа: батьки, рiдня, дiвчата. Боже ти мiй!  Яка  радiсть.
Скiльки питань! Де таких слiв узяти, щоб ними виповiсти усе нараз,- скоро,
скоро, скоро!
   Тiльки чура осторонь стояв. В нього не було нiкого. На людську  радiсть
крiзь свiй смуток дивився.
   Чуйкевич козакiв до завтра вiдпустив, чуру з собою забрав.
   Вертаючи до ганку, питався кожного дерева i кожноњ квiтки:
   "Як њй це сказати?"
   Важнiшого питання в цей мент не було для нього на свiтi.
   Вмитий i перебраний увiйшов до свiтлицi, де чекала на нього  з  вечерею
Мотря.
   Про перше забув, на другу задивився.
   "Не бачив мене?" - спитала, всмiхаючися злегка.
   "Не надивлюся, Мотре. Ти щораз краща стаЇш. Тiльки приблiдла менi".
   "Сонця мало, а багато хмар".
   "Над Батурином?"
   "Над нами".
   "Знаю, Мотренько, знаю".
   (Як њй це сказати?)
   "Гетьман здоровив тебе. Поздорови, казав, Мотрю Василiвну,  i  передай,
що щиро спiвчуваю њњ горю".
   "Спасибi i за спiвчуття... Що ж вiн? Постарiв?"
   "Нi, такий, як був".
   "То й добре. Тепер молоднiти треба, не  старiтися.  Кажуть,  над  цiлою
кiннотою, нашою i московською, командувати маЇ".
   "Ти й це чула?"
   "До Батурина всякi вiстi доходять. А що ж у таборi нового?"
   "Особливих новин нема, хiба те, що перед кiлькома днями мало до проливу
кровi не прийшло".
   "Аж так? Що ж сталося? Розказуй!"
   Чуйкевич розказував про нiчну тривогу в таборi.
   Повисла йому очима на устах. Аж горiла. Коли дiйшов до того  мiсця,  як
то гетьман з'явився перед товпою, встала. "Невжеж ж?" I присiла ближче  до
нього.
   Як закiнчив, спитала: "Ти був?"
   "Був бiля гетьмана".
   "То добре. Треба вiри доховати йому, бо анi вiн без  нас,  анi  ми  без
нього не вдiЇмо нiчого. Треба забувати  геть  усе,  треба  забути,  Iване,
навiть бiль, навiть кривду найбiльшу, треба тямити, що й вiн лиш  чоловiк,
хоч незвичайний, бо без того не сповниться те, чого бажаЇмо собi".
   Уста њњ наливалися, як вишнi, очi бiльшали, лиця паленiли.
   Чуйкевич глянув i погадав собi: "Нема њй що казати".
   "А вiйна?"
   "РозгорюЇться, як пожар, з кожним днем бiльшаЇ. Король  Карло  в  Росiю
вступив".
   "А на Украњну прийде?"
   Чуйкевич глянув на свою дружину.
   "ЧекаЇш його?"
   "Як спасення".
   "Я також".
   Руки њх спочивали на собi.
   "Може, й прийде,- говорив Чуйкевич.Карло вже  з  Радошкович  двигнувся.
Говорять, до Березини прямуЇ. Нiхто не знаЇ, чи  на  Москву  пiде,  чи  на
Украњну поверне. Москалi нiяк не можуть вгадати його планiв".
   "Так i треба. А гетьман?"
   "Гетьмановi наказ прийшов - з Бiлоњ Церкви до КиЇва йти".
   "Ближче до Батурина буде".
   "Дав би то Бог, щоб нашi з Украњни не виходили".
   "ГадаЇш, щоб прийняли тут шведiв i сполучилися з ними?"
   "Так було б найкраще".
   Мотря зiтхнула. "ЗнаЇш, я впевнена, що нашi  бажання  здiйсняться.  ЧуЇ
серце моЇ. Нi книжка, нi шитво не тягнуть мене, щось мене кличе на  замок,
до окопiв, до валiв. Скрiпляй њх, обновлюй, будуй, щоб не було запiзно! Ми
все спiзняЇмося, Iване. От добре, що ти прињхав".
   "Добре?"
   "Авжеж. Будемо вкупi журитися й працювати".
   "Моя ти!"...
   "Але не так, нi,- перечила, вiдсуваючи його голову вiд себе,- а  там  у
крiпостi. Багато там роботи".
   "З тобою нiяка робота не страшна".
   Журилися й розважали себе.
   Чуйкевичевi так дивно було. Недавно табiр, вiйськова  канцелярiя,  шум,
гамiр, крик, а нинi старий двiр, в городi зелень, квiтки, вiн з Мотрею  за
столом сидить, балакають з собою, вона  така  добра  до  нього,  ввiчлива,
щира. Нiби з пекла до раю ускочив.
   Чи надовго?
   I вiн зажурився.
   "А про батька мого не чув?" - спитала нараз Мотря.
   Чуйкевича нiби хтось у болючу рану вразив... Як њй це сказати?..
   Вiдразу, так як воно Ї, не затаюючи нiчого...
   Нi, нi! Ще хвилину стривай. Пощади њњ. Диви, яка гарна, добра, як можеш
бiль њй завдавати!
   "Про батька мого не чув, питаю тебе?"
   "Нiчого доброго не чув, Мотре".
   "Доброго я й не жду. Знаю, що хто царевi в руки попав, тому  вже  добра
не буде, кажи".
   Приказувала; спокiйна, рiшуча, горда, як королева...
   (Пощади њй, пощади!.. Краще не томи тривожним дожиданням. Правда гiрка,
але здорова. Кажи!)
   "™  така  вiсть,   що   царський   суд   признав   Василя   ЛеонтiЇвича
ви-ну-ва-тим".
   "Його, Iскру й усiх, крiм Осипова".
   "Перед царським судом за ним  вини  нема.  Винуватий  вiн  перед  нашою
будуччиною. Бач, яка справедливiсть царська!"
   "Це треба њм було знати вперед".
   "Тепер запiзно".
   Чуйкевич глянув на свою дружину. Змiнилася, зiв'яла. Де ж тая  гордiсть
королiвська, пурпура уст, сяЇво очей, вiд котрого ясно ставало в хатi?
   Припав до нењ, потiшав.
   "Не попадай у розпуку, Мотре. Бог батько, може, простить".
   "Бог простить, а Украњна?"
   Цiлував њњ руки.
   "А якою ж то покарою покарають його? Може, вже й покарали?"
   "Нi, Мотре, ще нi. Як я вiд'њздив з табору, Василь ЛеонтiЇвич  пробував
у КиЇвi. Ще до Бiлоњ Церкви не ,прибув".
   "До Бiлоњ Церкви його привезуть?"
   "До гетьмана? Гетьмановi цар карати велить?"
   "Мабуть. Василь ЛеонтiЇвич - гетьмана генеральний суддя".
   "Щоб бiльшоњ нечестi завдати i бiльшого жалю. Ох, Iване, Iване!"
   Перший раз у життi сама притулилася до нього.
   "Мати в запертi..." - почала тихо.
   "Матерi нiчого не зроблять".
   "Батька скарають"...- Жалiлася, як дитина.
   Нараз: "А яку кару йому присудили?"
   "ЗнаЇш, як цар караЇ, Мотре".
   "Жорстоко".
   "У його милосердя нема".
   "Може, на горло?"
   "Не-зна-ю".
   Без крику повалилася на землю.

ВЕЗУТЬ!
   Був кiнець липня. Жара невиносима. Кругом табору скошенi i зжатi  поля.
Нiде нi одноњ копи, анi стiжка. Селяни до мiсяця косили, жали i, що  могли
захопити, везли додому. Знали, що на полi до рана не простоњть. На те  пiд
Борщагiвкою табiр.
   Табiр хвилювався. Даний був наказ звивати його i йти на Кињв. Та  скоро
цей наказ вiдкликали. Козаки не знали  чому  i,  як  звичайно  в  подiбних
випадках, тлумачили собi всiляко.
   "То йдуть, то вертають,колотять".
   "А тобi що на тiм псуЇться? Така тут каша, як i в КиЇвi".
   "До КиЇва нас не пустять. Знов  десь  на  полi  поставлять.  Хiба  може
хрести на кињвських церквах здалеку побачиш".
   "Отож-то Ї. Тому менi й байдуже.  А  ти  хвилюЇшся,  рвеш,  як  молодий
кiнь".
   "Скучно стоять".
   "То сiдай".
   "З тобою не договоришся".
   Козацькi гуртки бiльшали. Як з муравлиська мурашки, вилазили  козаки  з
курiнiв i з-пiд возiв. Позiхали вiд вуха до вуха.
   "Кажуть, швед знову москалiв побив".
   "Ще й як! У мiстечку Головчинi був сильний бiй".
   "У Головчинi?"
   "Так".
   "А де той Головчин?"
   "Там, де шведи москалiв побили".
   "Ага".
   Старi козаки реготали.
   "Дивно, що цар не встоњть проти короля".
   "Проти нього навiть ти не встоњш".
   "Дурний!"
   Липнева жара до сварки охоту вiдбирала.
   "Багато руских полягло?"
   "Я њх не числив".
   "Хочеш, щоб я тобi почислив зуби?"
   Старшi  розборонювали  молодших.  "Тю!  Скачуть  до  себе,  як  когути.
Стривай, скакатимеш до шведа".
   "Ти б волiв у гречку?"
   "Не в твою".
   Побачили сотника, що любив з козаками побалакати.  Пристали  до  нього.
"Ваша милосте, чи правда, що швед знову руских розгромив?"
   Сотник покрутив носом. "Так не треба казати. Говориться: рускi дрались,
як льви, та а т с т у п i л i".
   "Ага, атступiлi. А хто тим атступлЇнiЇм командував?"
   "С а м i найбiльшi генерали. Шеремет'Їв i Меншиков".
   "А цар?"
   "Досить з вас, бiльше нiчого не скажу".
   I сотник, вiдганяючись вiд козакiв,  як  вiд  мух,  пробивався  у  свою
полкову канцелярiю.
   "Чули?"
   "Хто не оглух, той чув. Або що?"
   "Тепер знаЇмо, чому гетьман пiд Кињв не йде".
   "Чому?"
   "Бо не знаЇ, куди швед поверне".
   "Влучив, як  пальцем  бабцi  в  око.  Гетьман  генерального  бунчужного
Максимовича з сотнею компанiйцiв по Кочубея пiслав".
   "Така честь?"
   "Не честь, а щоб не втiк".
   "Хто?"
   "Дурний! Кочубей i Iскра. ѓх мають на горло карать".
   "Де?"
   "Тут у таборi, тому й не двигнули його".
   "Не вiрю. Таких старшин, щоб на горло карали!"
   "А ти гадаЇш, що в них не таке горло, як у тебе?"
   "Не вiрю!"
   "Ведуть, ведуть!" - залунало кругом, i козаки, як мухи, обсiли вал,  що
замикав табiр зi сходу.
   "Ведуть!"
   "Де?"
   "Не бачиш? На кињвськiм шляху. Ось яка курява здiймаЇться, як хмара.  А
в нiй, як блискавки у хмарi, компанiйцiв шаблi".
   "Наголо, аж страшно. Такi пани i пiд топiр голови покладуть".
   "Було, що й королям голови стинали".
   "Хто?"
   "Люди. Королi людям, а люди королям".
   "Ти бачив?"
   "У книжках пишуть",.
   "Або то правда?"
   Сурми заграли на збiрку.
   "Бодай би њм! Навiть глянути не дадуть. Котрий Кочубей, котрий? Кажи!"
   "Отсей у повозi направо. Ходи, бо замкнуть на хлiбi й на водi, не чуЇш?
Збiрка".
   Не радо спiшив усякий на свiй майдан, де уставляли сотнi, не було т у м
у л ь т у при в'њздi Кочубея й Iскри у табiр. Гетьман не хотiв  непотрiбно
своњх колишнiх старшин на позорище виставляти. I так мають з себе  досить.
Перебули вони муки царськi.
   Майдани лежали здебiльшого  по  другому  боцi  дороги,  звiдти,  з-поза
куренiв i шатер, не  видно  було  того  сумного  в'њзду.  Хiба  який  чура
вискочив, як горобець з-пiд стрiхи, й роззявив з дива рот.
   Напередi генеральний бунчужний Максимович на  чорному  конi.  Всi  конi
пiдiбранi чорнi. I компанiйцi  у  чорних  мазепинках.  Половина  сотнi  за
Максимовичем перед повозом, друга ззаду. Декiлька њздцiв по боках.  Всi  з
шаблями наголо, нiби  не  знати  яких  небезпечних  розбищакiв  везуть.  А
Кочубей i Iскра, коли б њх навiть пустили, не зайшли б далеко. Ледве  живi
сидять, скатованi такi. Попiдпухали, очей њм не видно. Кочубей  насупився,
як сич, Iскра злiсно дивиться перед себе, втiкаЇ вiд людських очей.
   Перењхали табiр i повернули налiво, перед канцелярiю. Iскрi допомагають
вилазити з повозу, Кочубей  пробуЇ  встати  сам,  захитався,  падаЇ.  Його
беруть попiд руки, як пораненого в битвi, i  зносять.  Компанiйська  сотня
околюЇ будинок, до котрого  ввiйшли,  два  стаЇ  при  входi  на  вартi,  з
набитими фузiями при ногах. ВечорiЇ.

ЧИТАЮТЬ
   На другий день, коло полудня, весь табiр виляг на майдан. Козаки своњми
сотнями уставилися кругом.
   Посерединi невеликий круг, туди не пускають нiкого.  До  круга  перехiд
вiд гетьманського шатра. Сердюцькi  старшини  пробiгають  ним,  вiдганяючи
людей.
   Вже добру годину ждуть. Розмовою скорочують час.
   "Замiсть з ворогом воювати, своњх б'ють".
   "БуваЇ, що свiй вiд ворога страшнiший".
   "Не знати, чи й Кочубея приведуть?"
   "Мабуть, нi. Хворий дуже".
   "Я сам бачив, як гетьманський хiрург до холодноњ iшов".
   "Хворий, то хай би вмирав. Пощо голову вiддiлювати вiд тiла. Без голови
на страшному судi стане".
   "В руках свою голову принесе".
   "Не вiн один. Буде таких багато".
   "Цар ласкав".
   "Тихо, вже йдуть!"
   Всi очi повернулися в один бiк.
   Гетьман з Велямiновим-Зерновим наближалися до майдану. Гримiли литаври,
тулумбаси ревли. Над гетьманом червоний бунчук хитався, як огненний язик.
   Гетьман був у чорнiй кирењ, горностаями пiдбитiй, пояс на  сумний  бiк.
На рукоятцi шаблi червоний рубiн горiв. Гетьман задуманий, похмурий,  нiби
нiкого не бачить, нiби всьому не рад.  За  ним  старшини,  всi,  якi  Ї  в
таборi, канцеляристи теж. Тiльки Чуйкевича нема.
   Велямiнов-Зернов в параднiй, золотом шитiй унiформi, з орденами. В руцi
в дудку скручений папiр, на шнурку звисаЇ печать.
   Входять вiльною вулицею на середину майдану. Гетьман за старим  звичаЇм
повертаЇться на всi сторони свiта, козаки вiддають йому честь. Перша сотня
прибiчного сердюцького полку стрiляЇ з мушкетiв угору, всi враз, як  один,
"тра-рах!" Птахи зриваються i кружать неспокiйно, в  повiтрi  чути  порох.
Орлик оповiщаЇ зiбрання, що цар  гетьмановi  грамоту  прислав  i  царський
посол  передаЇ  њњ  Мазепi.  Гетьман  розгортаЇ,  перебiгаЇ  оком  i  каже
Орликовi, щоб прочитав уголос. Орлик читаЇ голосно, але беззвучно,  так  i
видно, що не з доброњ волi читаЇ.
   В манiфестi сповiщалося козакiв i весь народ, що царський суд  присудив
генерального суддю Василя ЛеонтiЇвича Кочубея  i  полтавського  полковника
Iскру на смерть за брехливий донос на гетьмана Iвана  Степановича  Мазепу,
котрому його величество цар довiряЇ за його вiрну, довголiтню службу й  за
великi для царя й отечества заслуги.
   Гетьман, слухаючи, голову схилив додолу. Зеленський переступав  з  ноги
на ногу. Апостол крутив вус, Ломиковський стискав  рукоятку  своЇњ  шаблi,
Горленка кашель напав. Вiн рукою прикривав рот, щоб не перебивати читання.
Орлик читав:
   "Його величество цар ствердив справедливий присуд свого високого суду i
пересилаЇ  лжеклеветникiв  i  облесливих   брехунiв   гетьмановi   Iвановi
Степановичевi Мазепi  -  для  покарання.  Покарати  њх  треба  негайно  та
прилюдно, для постраху другим, щоби всякий знав, i вiдав, i  затямив  собi
добре, яка доля чекаЇ того, що зважиться безчестити  гонор  i  добре  iм'я
свого зверхника i впроваджувати в блуд його  величество  царя.  Такому  не
буде нiякоњ пощади".
   "Амiнь!" - промовили духовнi, що в святочних ризах з хрестами й iконами
уважно  й  побожно  слухали  царського  манiфесту,  який   наказано   було
прочитувати також у церквах.
   I знов загули литаври й тулумбаси, гримнули стрiли, народ захитався,  i
гетьман з царським послом в окруженню старшин пустився тою дорогою, котрою
i прийшов.
   Пiд хмарами лiтали наполоханi вистрiлами птахи i кракали чорнi галки.
   Присуд став правосильний. Нiякого вiдклику не було,  нiхто  помилування
не просив.

СПОВIДАЮТЬ
   З Борщагiвки привезено старого попа.
   Сповiдник вiдвiдав  спершу  полковника  Iскру,  а  тодi  до  КочубеЇвоњ
в'язницi увiйшов.
   Кочубей довго сповiдався. Хотiв пригадати собi  всi  своњ  грiхи,  цiле
своЇ довге, багате на добрi i злi вчинки життя.
   Важко. Пам'ять згубив. Рветься, як трухла нитка.
   Вiдгребував з хламу минулого давно забутi  подiњ,  i  вони  розсипалися
перед ним, як порохно.
   Кiлька разiв переривав сповiдь.  Падав  горiлиць  на  тапчан  i  лежав,
закривши руками повiки. Панотець терпеливо сидiв бiля нього i  ждав,  поки
безталанний мученик не набере сил i не виявить ще якого нового грiха. Було
њх багато, полiтичних, родинних i буденних, людських.  Великий  маЇток,  i
грiхи чималi.
   "Тисячу  червiнцiв  моЇњ  покiйноњ  доньки,  по  чоловiковi  Забiлихи,-
говорив уривисто,- обiцяв я дати на будiвлю церкви в Батуринi i не дав. Як
що њх знайдуть, а цар або гетьман не заарештують, хочу, щоб  на  церкву  в
Батуринi пiшли. Може, Бог милостивий який грiх за це менi простить".
   "Велике милосердя Боже i нема такого грiшника, щоб його  Бог  вiдтрутив
вiд себе, бачучи каяття у серцi його".
   Кочубей так щиро зiтхнув, що панотець уважно подивився на нього, чи  це
не його останнЇ зiтхання. Нi. Старець вiдчинив очi i потер чоло: "Нiяк  не
пригадаю, де я тi тисячi червiнцiв заховав. Дружина моя  Любов  Хведорiвна
знатиме. Перекажи њй, всечесний отче, якщо вона ще живе".
   "Любов Хведорiвна здорова. Гетьман за нею i за цiлою родиною Iскрiв  та
Кочубењв до царя вставляЇться, щоб њм кари нiякоњ не було, щоб вони  могли
без жодноњ бiди i туги в господах своњх спокiйно та мирно пробувати  i  зi
своњх маЇтностей користуватися, бо, досить, що њх  батьки  й  чоловiки  за
свою вину слушну кару потерплять".
   "Гетьман вставляЇться за нашими жiнками й дiтьми, що ти кажеш, отче?"
   "Гетьман кривди нiякоњ не  дозволить  њм  зробити.  Це  вiн  сам  велiв
переказати тобi, щоб ти не турбувався туземним, а про позагробне думав".
   В наболiлiй душi Кочубея була окрема  рана  -  гетьман.  Вона  його  не
болiла, а пекла. Завинив перед гетьманом, бажав його упадку, це правда.  А
все ж таки дожидав його великодушностi. Гетьман не одному простив, Кочубей
сподiвався, що свого колишнього друга помилуЇ. Аж бачить -  нi.  Мститься.
Певно, й на родину його та Iскри покладе важку  руку,  маЇтки  забере,  бо
вони великi в землi, будинках, в посудi, вбраннях, в образах i в дзвiнкому
грошi. Страх, щоб воно таке не сталося, затроював КочубеЇвi останнi години
життя. Аж отсе вiд священика чуЇ, що гетьман  њх  родини  пiд  свою  опiку
бере. Видно, не мститься, лиш помилувати не може, видно, так цар вирiшив.
   I КочубеЇвi зробилося легше на серцi, нiби  камiнь  важкий  зсунувся  з
нього. Перехрестився i очi до неба пiдвiв.
   "Бiльше не пригадуЇш собi нiчого?" - запитував священик.
   "Бачить Бог, бiльше пригадати не можу, пам'ять не  слухаЇ  мене,  туман
очi вкриваЇ, нiби з другого берега дивлюсь".
   Священик розгрiшив його. Покути не завдавав. Незабаром спокутуЇ усе.
   "Яке твоЇ останнЇ бажання, Василю  ЛеонтiЇвичу,  кажи,  гетьман  обiцяв
сповнити, крiм одного..." - речення не  докiнчив.  Кочубей  доповiв  собi:
крiм життя.
   "Гетьмана побачити хочу" - вiдповiв.
   "Доложу йому".

   * * *
   Чура з лiхтарною, за ним гетьман, за гетьманом кiлька гайдукiв.
   Табiр спить. Тiльки  варта  стоњть.  Хоч  гетьмана  по  ходi  пiзнають,
здержують i питають про гасло.
   Бiля в'язницi старшина сторожить.
   ЗриваЇться на рiвнi ноги  i  втворяЇ  перед  гетьманом  дверi.  Гетьман
лiхтарню вiд чури бере i входить. Сам.
   "Останню твою волю сповнити прийшов",-  каже,  кладучи  лiхтарню  перед
собою на землю.
   Кочубей хоче встати. "Лежи, Василю ЛеонтiЇвичу, лежи".
   "Досить лежатиму, милосте ваша, але i встати важко. Цiле тiло болить".
   "Не з моЇњ вини, Василю ЛеонтiЇвичу. Я тебе не скривдив".
   "Сам я собi найгiршим ворогом був - знаю".
   "Самого себе найтяжче побороти".
   "В тiй боротьбi паду".
   Вiн дiйсно впав на  тапчан  i  лежав,  як  мертвий.  Гетьман  глянув  i
вiдвернувся. "Що вони зробили з чоловiка!"
   Пригадав собi колишнього Кочубея, веселого, хитрого, готового  на  все.
Пригадав своњ з ним затiњ ще за  Самойловича  i  пiзнiше.  Чи  одну  чарку
вихилили разом, чи одну негоду перетривали, а тепер лежить  перед  ним  не
Кочубей, а його тiнь, привид, котрий мiг би  перестрашити  найвiдважнiшого
козака... Царський суд... Так мiг лежати гетьман з ласки Кочубея. Хто  пiд
ким яму гребе, сам у нењ паде...
   Кочубей  наглим  рухом  зiрвався  i  сiв.   Гетьман   притримав   його:
"Заспокойся! Хочеш - хiрурга пришлю".
   "Не треба. Хай вип'ю чашу до дна".
   Десь далеко гукали сичi, як тодi, в Ковалiвцi, коли занедужала Мотря...
Розбита бандура...
   "Iване Степановичу,- почав нараз генеральний суддя,- прости менi".
   Гетьман узяв його за руку: "Не маю що тобi прощати,  Василю.  Бачиш,  я
такий, як був, нiякоњ шкоди ти менi не вчинив".
   "Але мiг, хотiв,прости".
   "Ти мiг пошкодити дiлу. Добре, що не пошкодив".
   "Не пошкодив, кажеш?"
   "Нi, Василю ЛеонтiЇвичу, не пошкодив. Наше дiло добре стоњть".
   Кочубей ухопив гетьмана за руку:  "Добре,  кажеш?"  -  i  в  очах  його
з'явилася тривога.
   "Нинi добре, а завтра - як Бог дасть".
   "Хай Бог стереже  нас  вiд  московськоњ  протекцiњ  i  ласки,  хай  Бог
допомагаЇ тобi, Iване Степановичу!"
   "Прости, Василю, що я не допомагаю тобi. Бачить Бог -  не  можу.  Ти  в
моњм таборi, але в московських руках. Зернов каже, що присуд  правосильний
i невiдкличний. Не моя власть застановити його",
   "I не треба. Донесу свiй хрест. Раз треба вмерти.  Менi  не  до  життя.
Краще грiб, нiж такий сором..."
   "Люди забудуть,- потiшав його гетьман.- Люди все забувають, i добро,  i
зло".
   "А iсторiя?"
   "Всiх нас перед њњ суд покличуть. Нiкому не простять. Невже ж  я  знаю,
як вона осудить мене?"
   Кочубей думав. Силувався думати. Силуванi  слова  вибiгали  на  губи  й
верталися назад. Аж спитав: "Кажеш, дiло добре стоњть?"
   "Гадаю, що так".
   "Спасибi, що потiшив. Захищай  Украњну  перед  Москвою,-  просив  крiзь
сльози,- щоб не зробили з нею того, що зi мною. Глянь, який я став".
   Гетьман глянув на свого  колишнього  товариша,  i  морозом  повiяло  на
нього, хоч i як тут душно було.
   "Жаль менi тебе, товаришу,вiдповiв, стискаючи його руку.--  Коли  б  ти
сильнiший був..."
   "ГадаЇш, утiкав би? Нiколи! Завинив i кару прийму. Згину  для  постраху
iнших, щоб не шукали чужих богiв, а свого берегли. Хоч тим послужу рiдному
краЇвi, хоч тим. Ох, Iване Степановичу, коли б ти знав, як я вiдмiнився  в
душi, як я тепер iнакше диблюся на свiт, коли б ти  знав,  як  я  турбуюся
нашою долею. Запiзно".
   Зi зворушенням тремтiв, як у пропасницi. "Помилуй мя  Боже  по  великiй
милостi твоњй",- почав псалом  покаяння,  але  пам'ять  не  слухала  його.
Переплутав слова i вертався назад: -  "Помилуй  мя...  Кажеш,  дiло  добре
стоњть..? Борони його, захищай, захищай, Iване  Степановичу!"  -  упав  на
тапчан i повiками накрив пiдпухлi очi.
   Гетьман на лiхтарку дивився, на нетлi, що пхалися до свiтла.
   Кочубей не будився. Гетьман встав i пустивсь до дверей. З порога ще раз
озирнувся. Кочубей спав. Спав чи - не жив? СТРАЧУЮТЬ
   Нiч, але ясно, як  у  день.  Тихо.  Навiть  дерева  не  шумлять.  Верби
задивилися в ставок, тополi в небо пнуться. Птахи перестали спiвати.
   Чути тiльки глухий луск сокир.
   Мiж Борщагiвкою i табором, на  майданi,  помiст  будують.  Високий,  як
хата. До помосту схiдцi.
   Солдати пильнують рубачiв та сокирникiв i наглять.  Заки  сонце  зiйде,
помiст повинен бути готовим. Наказ такий.
   Сокирники балакають тихцем: "Стоять, як чорти над душею. Поспiшай, коли
нiч, хоч i ясна. Треба вважати, щоб пальцiв сокирою не вiдрубать".
   "ѓм мають голови рубати, а ти собi пальцi рубай. Ладно!"
   Перешiптуються, щоб солдати не вчули.
   "А наглять!"
   "Чорти б њх так до гарячоњ смоли наглили!"
   Тихнуть. А по хвилинi:
   "Котрого стинатимуть першим - Кочубея чи Iскру?"
   "Не знаю. Хiба не все одно? Поживе хвилину довше чи не поживе".
   "Кажуть, чия вина менша, того першим карають".
   "Так тодi, мабуть, першим Iскрi голову вiдiтнуть".
   "А кат вже Ї?"
   "Хiба мало москалiв?"
   "Правда".
   Пiдiйшов старшина: "Не разгаварiвать!  Екiй  народ!  Лiнтяњ,  озорники!
Тут, гляди, два архи-брехуни за вас голови положать. Скарають њх".
   "Скарав би вас Господь",- вiдповiдаЇ сокирник пiд нiс.
   Працюють.
   Луск сокир бентежить нiчну тишину.

   * * *
   Помiст готовий. Великий i  крiпкий,  щоб  не  заломився.  Кругом  дощок
поруччя, круг помосту огорожа, щоб не напирав народ.
   Сходяче сонце малюЇ дошки на червоно.
   Сокирники сокири за пояси заткнули - iдуть.
   "Не заждемо, щоб подивиться?"
   "Я не цiкавий. Приправити голову - це штука, а вiдрубати - велика  менi
рiч! Iду додому - голодний".
   "А маЇш хлiб?"
   "З корою. Доброго хлiба давно  нема.  Солдати,  як  круки,  деруть.  Не
накормиш њх. А ти?"
   "Я задолував дещицю. Боюсь, щоб не знайшли".
   "Кажуть, у кого зерно задоловане знайдуть - смерть".
   "Маю з голоду вмирати - хай згину з  њх  рук.  Може,  Бог  якого  грiха
вiдпустить".
   "У нас то ще сяк-так. Але у Чернiгiвщинi!  Там  по  четверику  житнього
борошна з хати беруть. Гетьман такi великi магазини на хлiби для  москалiв
поклав, як церкви".
   "Покладе i в нас. Не бiйся. Все для них, а ти  з  голоду  гинь.  Навiть
ночi спокiйноњ не маЇш, помости будуй. Тю!"
   Солдати вiдганяли народ, що з усiх бокiв  напливав,  щоб  побачити,  як
тратитимуть Iскру й Кочубея.
   Московський старшина молодицю за юпку по сходах на помiст тягнув. "Коли
така цiкава, то ходи! Покладеш голову на колоду - цюк! - i нема".
   Жiнка в крик. Вихопилася, бiжить. Народ вiдступаЇ вiд помосту.
   "Та це вiн жартуЇ".
   "I жартам московським не вiр. Жартуючи, зарiже чоловiка".
   Якась жiнка з маленькою дитиною стояла.
   "Ви його чому не залишили?"
   "Не мала з ким. Сама я одна, як той палець. Чоловiк на вiйнi".
   "А не перестрашиться воно?"
   "Хай привикаЇ. Я не хотiла йти, пiгнали".
   "З усiх довколишнiх сiл  зганяють  народ,  як  череду.  Не  скоро  таке
побачиш".
   "Може, й  скоро.  Хто  його  зна,  що  завтра  буде.  Тепер  щось  таке
твориться, що ранiше й не снилося нiкому".
   "Антихрист..."
   Зацитькували себе: "Ще, не дай Бог, почуЇ  солдат,  i  пропадеш  нi  за
цапову душу".
   "В Московищинi винищили за те сила народу".
   "I нищать ще".
   Баба дiда безногого на тачках везла.
   "Дорогу дайте бiдному калiцi, дорогу!"
   Люди розступалися, скрипiли тачки.
   "А ти, бабо, кращого повозу вже не мала?" - питаЇ москаль.
   Баба вистрашено дивиться на  рiжкатий  капелюх,  на  волосся,  посилане
бiлим борошном, i хреститься.
   "Багато нищих назлазилося,- зауважуЇ хтось.- Як на прощу йдуть".
   "Тягнуть, як круки на жир".
   "Кажуть, Кочубей перед смертю грошi роздаватиме".
   "Якi? Вiд нього останнього Їфимка вiдiбрали,  ще  й  мучили,  що  мало.
Питали, де заховав скарби".
   "Може, за те й голову йому зрубають".
   "Для грошей все зроблять з чоловiком".
   "Навiть з таким, як генеральний суддя".
   "Навiть з таким. На вiйну грошей потребують".
   "Малчать!"
   Москалi бiгають  кругом  огорожi  i  прикладами  вiдштовхують  цiкавих:
"Атступiсь!"
   "Бодай би тебе вiдступив Господь, як конатимеш,- вдарив мене у груди!"
   "Малчi".
   Дарод  замовкаЇ,  але  перестрашенi  дiти  плачуть  i   кричать.   Мами
присiдають з ними, щоб не бачила Москва,  й  зацитькують:  "Цить,  доньцю,
цить, мамка тебе не дасть".
   "Кажуть, що йому сталося таке через новий двiр".
   "Кому?"
   "Та КочубеЇвi. На старi лiта нового двора не будуй".
   "Бузину перед вiкнами повикорчовував, а то зле. Бузини не кивай, в  нiй
лихий сидить".
   "От плещуть казна-що, яка та  бузина!  -  перебив  њх  дядько.-  Булави
захотiлося КочубеЇвi, а гетьманськоњ булави ще нiхто щасливо не носив".
   "А Iван Степанович двадцять лiт њњ носить".
   "Ще не донiс, постривайте".
   Дiдусь з голубом сивим на головi йшов.  Перед  ним  розступалися  люди,
навiть солдати,- юродивого бояться.
   Нiхто не спиняв його. Пiдiйшов пiд самi сходи  i  став.  Голуб  знявся,
злетiв, закружляв довкола помосту i знову на голову сiв.
   Дiдусь головою крутив.
   "Колода i топiр... Що це? Скотобойня?"
   Тишина.
   "Грiха не бояться. З тих дощок дзвiницю  збудувати  можна,  щоб  з  нењ
дзвони iм'я ГосподнЇ благовiстили".
   Люди притакували: "Авжеж".
   "Дерева Господь у лiсi не садить, що на  ньому  людей  мордувати,  воно
росте людям на користь".
   "Авжеж, авжеж..."
   "Кого це мордувати будете?" - запитував, повертаючись до товпи.
   Нiхто не вiдповiдав.
   На солдатiв подивився: "Кого?"
   "Кочубея i Iскру",- вiдповiли йому.
   "А життя ви њм дали?.. Бога ви  не  боњтесь?  Господь  велiв  ближнього
свого любить. Нагого приодiти,  голодного  накормити,  недужого  посiтити,
так-то ви сповняЇте волю  його?  БеззаконiЇ  творите  повсякчасно  i  гнiв
Господнiй стягаЇте на землю. Такий-то ви храм Бога  живого  Їсте?  Так  ви
соблюдаЇте заповiти його? Таку-то церкву вселенськую строњте на землi?"
   Борода його тряслася, ноги дрижали, як у  пропасницi,-  тремтiв.  Голуб
крилами махав.
   "Собаки кровопивнiњ! Диявольського кодла сiм'я. Поки  знущатися  будете
над образом i  подобiЇм  Божим?  Поки  в  кровi  будете  мити  руки  своњ?
Вiдiйдiть,  старцi,  щоб  не  скарав  вас  Господь,  що  глядiли  на  таке
беззаконня. Кара Господня гряде, Господь  брань  сотворить  i  перевратить
престоли, i сожжет огнем городи i веси  вашi,  i  кости  псам  на  зяденiЇ
продасть..."
   Пiною покрилися уста, повалився  на  землю  i  тiло  його  корчилось  й
пiдкидалось, вiд схiдцiв помосту до огорожi товкло.
   Голуб знявся i високо лiтав йому над головою.
   "А вiд нього не полетить",дивувалися жiнки.
   "Голуб духа святого символ",пояснював дячок.
   "Дух святий з ним, вiн божий чоловiк".
   "Всi ми божi люди, та до диявола на службу пiшли".
   ДвоЇ людей взяли божого чоловiка за руки й ноги i повернули ним так, що
де були ноги, там лежала голова, а де голова, там ноги.
   Не помогло. Пiдкидало ним далi.
   "Але ж трясе!"
   "Чорт душу вителепати хоче, за те, що правду людям голосить".
   "За правду муки терпить".
   Голуб знижував лет.
   "Iдуть! - загомонiло в натовпi.Заберiть старого, вiднесiть  його  геть!
Не треба, щоб дивився на кару". "Хiба вiн бачить? Очi заплющило йому". "Не
годиться, вiднесiть!" Несли, як мерця, народ робив дорогу. "Iдуть, iдуть!"
   Глухо бубни гули, сукном прикритi, не гули, а харчали.
   Жiнки хрестилися: "Iсусе Христе, Сине Божий, помилуй нас".
   Тая з дитиною на руках плакала, дитина собi.
   "Ще нiчого нема, а вона вже реве. По що йшла?"
   "Я не хотiла, пригнали".
   Чути було рiзкий тупiр трьох московських рот.
   "Аж три роти њх супроводжують".
   "Кочубей не хто-будь".
   "Але ж вони на возi!"
   "Бо сил не мають iти".
   "Так њх скатували, Боже ти мiй!"
   "На простiм  драбинястiм  возi  њдуть,  а  ранiше  њздили  в  золочених
каретах".
   "Байдуже раковi, в якiм глеку його вариш".
   "Та й страшнi якi!"
   "Iзбави, Боже, душу мою вiд кровi",молився сивоусий дiдусь,  спираючися
на кийок. Кийок аж трiщав.
   "УмиЇши мя iсопом, i паче снiга убiлюся",- прочитував його сусiд.
   "Зсаджують њх з воза; не  пручаються,  послушно  йдуть.  Дорогу,  люди,
дорогу там!"
   Солдати прикладами мостили широкий перехiд до  схiдцiв  помосту.  Народ
колисався, як вiтром розгойдана в  озерi  вода,  направо  й  налiво.  Один
другому крiзь голову зазирнути хотiв.
   "Чого штовхаЇшся, чорте!"
   "Мене штовхають ззаду".
   "Може, ще на голову вилiзеш? Ти не голуб, не бiйся. Пiшов геть!"
   Одна рота увiйшла на майдан. Оточила його, солдат  коло  солдата  стояв
попiд плiт. Набитi фузiњ при ногах, ноги розставленi широко.
   "Чого це вони так ноги розкрачують?" - питаЇ свого батька хлопчина.
   "Фузiя важка. Як крiпко не стоњш, то звалить".
   Друга рота двома колонами обставила прохiд  крiзь  натовп  до  схiдцiв,
третя залишилася на полi. Готово!
   Напередi священик з хрестом у руцi, за ним Кочубей i Iскра. Кочубей  на
Iскру спирався,  той  пiдтримував  його.  "Вiдваги,  свате,  вiдваги,  вже
недалекий кiнець".
   "Боже великий, вiчний, святий, допоможи менi!"- молився Кочубей.
   "Iстинно, iстинно говорю вам: наступаЇт время i  наступило  уже,  когда
всi  находящiњся  в  гробах  услишать  глас  Сина  Божого  i,   услишавши,
оживуть",- потiшав њх священик словами Ївангелiста.
   "Господь  утiшенiЇ  моЇ  i  прибiжище  моЇ  Господь",-  шептав   Василь
ЛеонтiЇвич Кочубей.
   За злочинцями йшов Вельямiнов-Зернов,  червоний,  надутий,-  посол  вiд
царя. Вiн не бачив  трагедiњ  тих  двох,  бачив  себе,  гордий,  що  перед
численним народом являЇться заступником  царським,  царська  воля  в  його
руках, на його наказ тим двом кат голову  зрубаЇ.  Дасть  знак  i  -  нiби
свiчку здмухнув, одну i другу; були i нема!
   Зернов гордо ступав.
   За ним декiлька достойникiв московських i козацькi старшини.
   Проходять. Скриплять сап'янцi, побренькують  шаблi,  шелестять  шовковi
кунтушi.
   "А гетьмана нема".
   "Не хотiв дивитися на смерть товаришiв".
   "Колись  товаришi,  а   тепер   вороги.   Доноси   на   нього   писали.
Лжеклеветники".
   "Гетьман хворий, подагричнi болi".
   "До гетьмана все хвороба приходить, як йому њњ треба".
   Недобрi, що гетьмана не бачать. Нарiкають на нього, а дивитися люблять.
Гарний такий.
   "Тож-то був козак!"
   "Кращого на всiй Украњнi не знайти".
   "I старiсть не береться його".
   "™ таке яблуко, що до нового червоним i здоровим  простоњть,  а  Ї,  що
восени порепаЇться i зiгниЇ".
   "Тихо! Манiфест читають!"
   Зернов прочитав манiфест царський по-московськи,  старший  гетьманський
канцелярист переклав його на нашу мову.
   Сурмачi загрубiли, рота, що стояла на полi, випалила з мушкетiв.
   "Ведуть!"
   "Кочубей спотикаЇться. Який же вiн слабий!"
   Кочубей на схiдцi ступив.
   Глянув на колоду i на ката з сокирою i очi рукою закрив.
   "Потихоньку та полегоньку",- потiшав його Iскра.
   Увiйшли.
   Зернов руку вгору пiдняв...
   Заметушився натовп.
   Кожний навшпиньки вставав, щоб бачити краще.  Напирали  на  плiт  i  на
солдатiв, що стояли як мур.
   "Тягнуть... шапку з голови здiймають... кладуть, Боже!"






   "Не убий!" чути нараз
   голос вiд поля, тонкий, високий, як
   свист.
   Божий чоловiк бiг на майдан.
   Сиве волосся розкуйовдане, пiна з рота тече: "Не убий!"
   Бiлий голуб летить над його головою, високо-високо.
   "Потоптав народи во гнiвi своњм, поправ њх у яростi  своњй  i  кров  њх
паде на ризи його, заплямував все одiння своЇ - не убий!"
   Солдати з третьоњ роти, що стояли в полi, пустилися за ним.
   "Не доторкайтеся мене,  слуги  антихристовi,  гнiвом  Господнiм  поражу
вас!"
   Насилу народ втягнув божого чоловiка в товпу.
   Вiн ще звiдти кричав: "Не убий!"
   Але стук сокири заглушив цей крик. Раз i другий. Глухий стук. За кожним
разом стогiн i зойк, короткий, пронизливий, гидкий...
   Тихо...
   Томляча тишина...
   А по нiй шум.
   Шумить i гуде натовп.
   Дивуються, розказують собi, сперечаються.

   * * *
   З борщагiвськоњ дзвiницi дзвони гудуть - на Службу Божу.
   Солдати розганяють натовп: "Чого стоњш? Не бачив трупiв? Пашол вон!"
   Прикладами фузiй штовхають людей.
   Дiти плачуть, жiнки заспокоюють њх, а самим сльози течуть.
   "Е-ей!"
   Розходяться.
   * * *
   На червоних дошках два трупи лежать. Голови бiля них.
   Навiть червоною китайкою не покрили.
   Лежать на позорище вселюдне.
   В борщагiвськiй церквi Службу Божу правлять.
   Церква свiтла й кадила повна.
   Пiд церквою божий чоловiк.
   Ледве стоњть.
   "Тиранство лютоЇ! - говорить  до  людей.-  Вбивають  i  моляться  Богу.
Дiлами Богу поклоняйтеся,  не  спiвом  i  кадилом.  Господа  не  обдурите,
лицемiри!.. Не вбивайте!"
   Його зацитькують i вiдводять.
   Бiлий голуб на його головi.
   Солдати кругом червоного помосту на вартi стоять.  Покiйних  стережуть,
хоч њх нiхто звiдтiля не вкраде. Такий наказ. Стоять i позiхають. Для  них
це не новина.
   У Москвi карають не так. Там Ї на що подивитися, ой Ї!..
   Чути дзвони. Службу Божу священики скiнчили. Люди вертають в село.
   Дехто все ще кругом помосту ходить,  хоч  знаЇ,  що  нiчого  нового  не
побачить. Хiба тi домовини двi, великi, дубовi, що привезли  њх  на  возi,
запряженiм у чотири чорнi конi.
   За домовинами священик прийшов,  той  старий,  що  сповiдав  Кочубея  i
Iскру.
   Проказав молитву за усопших, поблагословив, покропив,  i  покiйникiв  у
домовини вложили.
   Зносять по схiдцях, схiдцi трiщать.
   "Куди њх повезете?" - питають вiзникiв.
   "У Кињв".
   "Аж у Кињв! А там?"
   "У Лаврi Печорськiй поховають, бiля трапезноњ церкви".
   "Хоч голови њм зрубали?"
   "Вони й без голов важнiшi, нiж ви зi своњми головами дурними".
   "На боже не щадили грошей".
   "Черцям i черницям щедрою рукою давали".
   "Кочубей п'ять церков власним коштом поклав".
   "Ще й у Батуринi муровану церкву покласти обiцяв".
   "Обiцяв, та Бог не дозволив".
   "Не все Бог даЇ, чого чоловiк хоче".
   "Ой не все. Де ж коли покiйнi такого кiнця сподiвались!"
   "Навiть не снилося њм".

   * * *
   Чорна четвiрня з мiсця рушаЇ.

   Вiз котиться кињвським шляхом.

   "Потихенько да полегенько..."
   * * *
   14 липня гетьман весь день з вiдпочивальнi своЇњ не виходив.
   Хiрург доглядав його.

   Нiкого не впускали.
   "Гетьман нездужаЇ",- по таборi пiшло.
   Пiд вечiр гетьман Орлика до себе прикликав. Сидiв у постелi, бiля нього
™вангелiЇ лежало.
   "I так, Пилипе, Кочубея i Iскри вже мiж живими нема",- промовив сумно.
   "Хай з Богом спочивають",- вiдповiв Орлик.
   "Про жiнок i дiтей њхнiх треба нам подбати. Не  хочу,  щоб  њм  сталася
кривда.  Хай  спокiйно  i  мирно  живуть  у  домiвках  своњх,   хiснуючися
маЇтностями своњми. Одноњ копiйки не  хочу  зi  спадку  по  них.  Все  хай
дiстануть родини. Сiдай i напиши  до  Головкiна  письмо.  Кажи,  що  важко
недужий Iван Степанович вставляЇться за жiнками й дiтьми покiйного Кочубея
i Iскри. Зворушливо пиши".
   Орлик сiв при столi, гетьман ™вангелiЇ читав.
   "Готовий?" -  спитав  свого  генерального  писаря,  побачивши,  що  вiн
вiдложив перо.
   Орлик написане подав.
   "Гаразд. Гарно ти компонуЇш, Пилипе,  i  швидко.  Можна  переписати  на
чисто. А тепер у мене Ї ще друге дiло.  Що  нам  робити  з  отсим  наказом
царським, щоб я командування над усею його кiнницею перейняв?  Як  гадаЇш,
Пилипе?"
   "Нема  тут  що,  ваша  милосте,  багато  й  гадати.  Пiсля   того,   що
постановлено мiж нами, вашiй милостi до царя нiяк не можна йти".
   "I я теж так собi гадаю. Напиши i друге письмо, царевi, що  я  нiяк  до
нього прибути тепер не можу. Цар кличе до себе, а Бог до себе, коли  б  не
цей другий наказ, то, певно, за першим пiшов  би.  Гарно  все  по  пунктах
скомпонуй, ти њх стиль знаЇш".
   Орлик i друге письмо написав i гетьмановi до лiжка принiс.
   "Опiсля прочитаю. Дуже втомився я, не лиш тiлом, але  i  душею.  Поклич
менi архiЇрея, болгарина. Кажи, хай зараз iде".

   * * *
   Гетьман довго з розстригою сам на сам балакав.
   Тоњ ж ночi розстрига з табору зник. Пропав, як камiнь у воду.
   Ранком гетьман розiслав людей, щоб шукали його.
   Не знайшли.

В
МОГИЛЕВI
   Вiд Дорогобужа пливе Днiпро на захiд. Нiби  центрально-росiйська  плита
не хоче пустити його на Украњну. Що лиш бiля Оршi вiн  визволюЇться  з  њњ
твердих обiймiв i врадуваний бiжить на полуднЇ, до Могилева, до КиЇва,  до
порогiв i Великого Лугу, щоб розплистись, мов душа Гiндуса  у  нiрванi,  в
глибинах бурхливого Чорного моря. РадуЇться Днiпро, поспiшаючи на Украњну.
Вiн уже не рiчка, а рiка, велика й могутня, третя з черги в ™вропi.
   Зеленi луги й левади виходять йому назустрiч, з шовковими травами  i  з
пахучими квiтками.
   Товпищами непереглядними вiтають його шелестливi шуварi  та  трепетливi
осики. СпиняЇ свiй скорий хiд i задумуЇться  над  долею  крањни,  в  котру
вплива. Тодi вiн глибокий, дуже глибокий, люди говорять - бездонний.
   То знову iзгибом могутнiм скручуЇ, розливаЇться широко, залишаючи броди
й мiлини, щоб людям легше було передiстатися на протилежний берег.
   "Гарна рiка!" -  каже  молодий  шведський  офiцер-каролiнець  до  свого
товариша.
   Вони грiються до сонця i дивляться на шведських воякiв, що купаються  в
Днiпрi. Моряцький народ рад гарнiй водi. Поринають у  хвилi  з  головою  i
випливають далеко  вiд  того  мiсця,  де  пiрнули,  обсмаленi,  всмiхненi,
веселi, як тригони. Дехто пробуЇ переплисти рiку.
   "Гарна  рiка",-притакуЇ  другий  офiцер,  з  обличчям,  як  у  дiвчини.
Молодий, йому ще й двадцять лiт не минуло.
   "Бачиш, як радо купаються нашi вояки".
   "Змивають пiт i кров, слiди останньоњ, головчинськоњ битви".
   Мрiйливо, великими синiми очима дивляться  на  лiвий  берег,  на  якому
рисуються гори.
   "Чи це хмари, чи гори?" - питаЇ молодший.
   "Гори, товаришу, як у нас".
   "Як у нас",- сумним вiдгомоном повторюЇ другий.
   "В багату й урожайну крањну входимо, мабуть".
   "Збiжжя й худоби чимало. А все ж таки за ШвецiЇю скучно".
   "За рiдною землею, мабуть, чоловiковi i в небi скучно".
   "Скучно".
   "Але тут дивно якось почуваЇш себе. Нiби тобi давнiй, дуже  давнiй  сон
сниться"
   "Нашi предки ходили туди, перед вiками. По слiдах предкiв провадить нас
Саrolus rex".
   Мимохiть, вiдрухово шапки з голов скидають i кладуть на мураву.
   "Який хосен з тих колишнiх походiв?"
   "Не будь колишнiх, може б i нинiшнього не було".
   "Правда. Король Карло знаЇ, що робить".
   Молодий   офiцер,   студент   Упсальського   унiверситету,    studiosus
upsalensis, задумався.
   Король фiлософiю любив,  його  молодшi  офiцери  теж  радо  фiлософiчнi
книжки читали.  БуваЇ  iнодi,  що  король  несподiвано  офiцера  стрiне  й
балакати з ним стане, як з рiвним собi, по-товариськи. Про що  балакати  з
ним?
   "Над чим задумався, друже?"
   "Про короля нашого  думаю.  Дивнiшого  вождя,  мабуть,  вiд  Олександра
Великого не було".
   "А Ганнiбал, а Цезар?"
   "Не те.  Великi,  але  iншi.  Ганнiбал  розпучливо  рiдне  мiсто  перед
римською загладою обороняв. Цезар будував iмперiю римську".
   "Може, Карло шведську будуЇ..."
   "Може... але вiн  не  подiбний  до  них.  Король  -  фiлософ,  фантаст,
студент, авантюрист, iнодi Арес, то знов Гамлет, iмператор, то  знову  Дон
Кiхот... нiяк не розбереш".
   "I не треба. Над головами  святих  сяйво  глорiњ  палаЇ,  над  головами
великих людей - легенда".
   "Коли б я на власнi очi не бачив короля Карла в  таборi,  в  походi,  в
битвах а сheval i еп revant, коли б не чув серед найбiльшоњ небезпеки його
голосу хлоп'ячого, нiби розбавленого студента на суботнiшнiй кнайпi, гадав
би, що Карла видумали люди, щоб  скучно  на  свiтi  не  було,  бо  людство
потребуЇ героњв. Звичайна людина - скучна".
   "Героњв потребуЇ людство. Карло њх творить".
   "Творить i нищить".
   "Як Хронос".
   Шведським воякам не хотiлося вилазити з Днiпра, вода  така  чиста,  так
любовно обiймаЇ њх м'язистi тiла, сонце так гарно грiЇ,- розкiшно тут.
   "Чи не здаЇться нашим каролiнцям,  що  вони  в  купiль  своњх  пращурiв
попали? Не один, мабуть, i про рани забув".
   "Гарно тут. Та, на жаль, не посидимо  довго.  Саrоlus  rех  цiлий  свiт
пiдбити хоче, мрiЇ про одну  державу,  одного  Бога,  про  велику  спiльну
культуру. Поки того нема, поти не буде щастя, люди воюватимуть  за  землю,
вiру, мову, за королiвськi роди".
   "Ноmо bestia domestica".
   "Чергував я раз бiля короля на квартирi. Король нагло вийшов  зi  своЇњ
бiдноњ  домiвки,  в  котрiй  тiльки  свiчки  i  вiск,  що  велика,  срiбна
умивальня, вийшов, i я мимохiть заглянув  у  книжку,  котру  вiн  читав  i
залишив, не закривши. Вгадай яка?"
   "Плутарх".
   "Тим разом нi. Були  це  ворожби  Урбана  Гiярна,  ученика  Парацельса.
Король нiгтем на книжцi якраз те мiсце назначив, в  котрому  кажеться,  що
пiвнiчний Золотий Лев подужаЇ Чорного Орла i владу свою на Азiю  i  Африку
розпiстре".
   Замовкли. НезагоЇнi рани, пiд Головчином добутi, i  пiдгорячковий  стан
мрiйливо настроювали шведських героњв на порозi украњнськоњ землi.
   "Украњна,- почав старший,- теж льва у гербi маЇ i краски њњ такi ж,  як
у нас, золото-блакитнi, як њхнЇ небо i пшеницею покритi лани. Може,  Урбан
Гiярн i не збрехав, може, воно й здiйсниться".
   "Тiльки не знати коли, нинi чи завтра?"
   "За нашого життя чи  коли  порохом  розсипляться  нашi  кiстки.  Вiрить
король, треба вiрити й нам".
   "Vivat Carolus rex!" - вихопилося њм iз уст.
   "Vivat Carolus rex!" - пiдхопили вояки, i Днiпро той  виклик  на  своњх
хвилях геть далеко понiс.
   Старшини лежали горiлиць i вдивлялися в сонце. Украњнське  сонце  грiло
синiв Швецiњ.
   Думали про своњх батькiв,  про  рiдню,  про  фантастичнi  заливи  своЇњ
пiвнiчноњ крањни. Але думки все до короля повертали - вiн њх пiдбив,  взяв
у полон на вiки.
   Хотiли визволитися з тiЇњ неволi - не могли. Шукали плям на сонцi -  не
знаходили. Король смiшний, король фантаст, король  студент,  непрактичний,
загонистий, дивний!.. Зраджували собi його всiма  способами  -  не  могли.
Чули, що поки живе, вiн переможець над ними i що  навiть  по  його  смертi
оставатимуться   пiд   непоборною    силою    тiЇњ    могутньоњ,    дивноњ
iндивiдуальностi.
   "Що вiн маЇ з життя?-почав молодший офiцер.- Нiчого. Ходить  у  старому
плащi, њсть те, що ми, дереться на вали, як звичайний вояк, тiльки  хiсна,
що титул королiвський".
   "Навiть жiнок не любить".
   "ЗнаЇш? Може, й любить бiльше вiд нас".
   "Нiчого я про його амори не чув. Ще й нам цей солодкий  овоч  вiдбираЇ.
Перед переправою через Березину сестер жалiбниць, маркiтанок, весь жiночий
народ казав по цей бiк лишити. Кажи, що  хочеш,-  це  вже  не  по-людськи.
Певно, що жiнки, якi за армiЇю iдуть, не рrima, а все ж таки - жiнки. Знав
Карло, що з ними робитимуть москалi".
   "Тямив, що Далiла з Самсоном зробила. А тобi, мабуть, все  ще  рум'яноњ
нiмочки Лiзи жаль. Потiшишся, як на Украњну прийдемо.  Там,  кажуть,  дуже
вродливi дiвчата..."
   Бiля них, недалеко в комишах, зчинився  крик.  Зразу  не  помiчали,  бо
вояки бавилися в водi, голосно смiялися й гукали. Але крiзь цей  шведський
галас продирався жалiсливий чужинецький голос, нiби хтось з чоловiка  душу
дер.
   Старшини встали i побачили такий трагiчно-комiчний  образ,  що  дочиста
розiгнав i розвiяв њх мрiйливий настрiй.
   З комишiв тягнули заболоченого  чоловiка.  З  чобiт  i  з  одежi  його,
невiдомого й нерозгаданого крою i фасону, цюрком  спливала  вода.  Вiн  зi
страху дзвонив зубами i потрясав приправленою бородою,  котра  вже  тiльки
трохи  трималася  пiдборiддя.  Маленькi  чорнi  очi  тривожно  визирали  з
глибоких очодолiв,  як  мишi  з  ямок,  а  кирпатий  нiс  моргав  широкими
нiздрями, як у гончоњ собаки.
   "Водний божок!" - смiялися шведи.
   "Нерей чи тритон?"
   "Шпiон".
   Водяник, побачивши старшин, зiгнувся в  чотири  погибелi,  доторкаючися
вiдлiтаючою бородою землi, причому вода ще жвавiше стiкала з його спини  i
з пошарпаних рукавiв, i вiн виглядав ще смiшнiше.
   Старшини аж клалися на землю.
   "Помилуйте! Де ж ви це опудало зловили?"
   "На човнi в комишах сидiло. Так i видно пiдзирав нас".
   "Невже ж шведське вiйсько амазонки, щоб менi њх у купелi пiдзирати?"  -
озвався нараз водяник класичною латинською мовою.
   "Legatus ducis ucrainiensis Joannis Masepais sum",- сказав,  кланяючись
старшинам у пояс.
   "Помилуйте, панове,- реготався studiosus  upsalensis,таж  то  зi  смiху
вмерти можна".
   "Legatus ducis ucrainiensis Joannis Masepais  sum",-  повторив  водяник
голоснiше, навiть рiзкiше.- Жадаю вiд офiцерiв його милостi короля  Карла,
щоб узяли мене пiд свою протекцiю i допомогли скоро  побачити  королiвське
лице".
   Старшини перестали смiятися. Повставали, пiдiйшли до дивного гостя.
   "Знак?"
   Зняв з руки перстень.
   "Гаразд, побачимо".
   Дали знак до збiрки i незабаром вiд Днiпра у город Могилiв  марширували
шведськi голубi одностроњ,  а  мiж  ними  чоловiк  космополiтичноњ  краски
авантюристiв. Пiд пахвою нiс  свою  бороду  i,  живо  розкладаючи  руками,
говорив зi шведськими старшинами мовою Цiцерона.
   Сильно поруйнований Могилiв, з котрого Петровi солдати тiльки що втiкли
перед побiдоносним Карлом, виглядав, як город у казцi.
   Шведськi вояки, що за  час  свого  довгого  походу  сильно  обносилися,
повтягали на себе частини московського вбрання, особливо штани  й  гамашi.
Хто запопав московський зелений кафтан, обертав його пiдшивкою  наверх,  а
товаришi смiялися i казали, що то вiд врокiв тутешнього жiноцтва.
   Щораз то новi частини  надтягали,  обдертi,  бруднi,  заболоченi,  очей
людям не видно. Але тi очi все-таки свiтилися воЇнним завзяттям i вiрою  в
генiй свого вождя.
   "Vivat Carolus rex! - гукали, пiдкидаючи капелюхами,-  vivat  victoria,
vivat!" Дула канонiв, пообтулюванi ганчiрками, на  лафетах  i  амунiцiйних
возах гармашi з пообв'язуваними руками, ногами, навiть  головами,  завдяки
бандажам, великими не вмiру. Ледве тримаються канонiв, але покинути њх  не
хочуть.
   "Vivat Carolus rex!"
   За  вiддiлами  вози  з  тяжко  пораненими,  котрi  вже  йти  не  годнi.
Повiдтинанi пальцi, порозвалюванi  голови,  кров  крiзь  бандажi  протiкаЇ
наверх.  Але  й  вони  дивляться  в  напрямi   королiвськоњ   квартири   i
притомленими, хворими голосами кричать:
   "Vivat Carolus rex!"
   За пораненими небiжчикiв везуть, тих, що по дорозi померли. Товаришi не
хотiли њх без вiйськового  похорону  залишити.  За  них  вiзники  кричать:
"Vivat Carolus rex!"
   Мiж шведськими частинами вiддiли польськi, шляхтичi на конях, кожний  в
iншому вбраннi, iнша збруя, попадаються навiть сталевi шоломи й мисюрки. В
деяких  шаблi  предкiвськi,  дорогоцiннi,  рукоятки  в  ящурi,  в   сталi,
оздобленi слоновою кiстю або насаджуванi дорогим камiнням.  Усякоњ  породи
конi, усякоњ форми списи, луки, скалковi довгi рушницi  з  пiдпiрками,  бо
самоњ не вдержиш, у вистрiлi дрогне.
   За вiйськом женуть стадами худобу. Реве. ЧуЇ свiй кiнець.
   Бубни, сурми, всякого роду дудки,  сопiлки,  мультанки,  iншi  крикливi
iнструменти. Справжня мандрiвка народiв, воЇнний маскарад.
   Викупанi шведи розходяться по своњх постоях, в  о  д  я  н  и  к  а  до
королiвськоњ квартири ведуть.
   Перед воротами звичайноњ мiщанськоњ хати два високого росту трабанти  з
аркебузами на вартi стоять.  Старшини  щось  њм  говорять,  вони  перечать
головою. Пропускають одного з них,  другий  перед  воротами  з  пiдозрiлим
гостем остаЇться.
   За хвилину виходить прибiчний офiцер i проводить його крiзь варту.

   * * *
   Зiльник, вузька  дорiжка  до  дiмка  з  ганком,  обвитим  лозою  дикого
винограду.
   Перед схiдцями на бубнi сидiв мужчина лiт двадцять i кiлька, дивився на
карту, розпiстерту на другому  бубнi  перед  ним.  Високе  чоло  в  лисину
переходить, по боках жмутки каштануватого волосся стирчать. Заходяче сонце
озолочуЇ њх. Виглядають  нiби  королiвський,  невправною  рукою  з  золота
викутий вiнець. Мiж бровами глибока складка вгору, до  поперечних  зморщин
на чолi. Очi спущенi вдiл,  пiд  ними  синi  пiдкови  -  з  трудiв  i  вiд
недоспаних ночей. Уста нетерпеливо тремтять, нiздрi  роздуваються.  Карта,
мабуть, не  зовсiм  годиться  з  тим,  що  бачить  i  що  йому  розвiдники
приносять.
   Оподалiк старшини; перешiптуються, але  не  пiдходять.  "Vivat  Carolus
rex!" - кричить ще якийсь запiзнений шведський вiддiл, котрий що лиш тепер
до Могилева входить.
   Король нетерпеливо стрiпуЇ головою, пiдноситься  i  бачить  старшину  з
несподiваним гостем. Очi його блищать дитячою  втiхою,  уста  усмiхаються,
виглядаЇ, як хлопець, котрому нараз щось цiкавого показали. Але в ту  мить
радiсть покриваЇться  серпанком  утоми.  ВстаЇ,  складаЇ  карту,  ховаЇ  у
кишеню,  вiдсуваЇ  бубон  i  пiдходить  до   гостя.   Високий,   стрункий,
вузькоплечий, нiби велетень, котрому не дали гаразд розвинутися й  набрати
тiла. Йде, не  спiшучись,  сильно  згинаючи  колiна,  як  гiрняки.  Йдучи,
заклопотано кланяЇться, раз, другий, третiй. На нiм кафтан, колись  синiй,
тепер непевноњ краски, золота трава на комiрi, на рукавах i  при  гудзиках
потускла, њњ покрив порох, як патина.
   "АрхiЇрей?" - спитав голосом, що нагадував його клопотливий усмiх.
   "Так, ваше королiвське величество, найпокiрнiший слуга".
   "Б а г а т е л л я, отче, б а г а т е л л я,  рад  вас  побачити,  будь
ласка!" - Правою рукою показав на дверi, лiву на спину поклав.
   "Можете вiдiйти! - звернувся до  старшин.-  Як  ваше  iм'я?  Драке?  Зi
шведського шляхетського полку?.. Ви пiд Головчином гарно свiй вiддiл вели,
доволi гарно... Кажете,  хоробро  билися  москалi?..  Ляпалiњ,  мiй  пане,
ляпалiњ. Москаль танцюЇ,  як  на  блясi  ведмiдь.  При  найближчiй  нагодi
дiстанете полк.
   Щоб я не забув, пригадайтеся хоробрим вчинком, б р а в у-р е з..."
   На його устах появляЇться та сама хлоп'яча добра усмiшка i зараз  гине,
нiби король засоромився того, що сказав.
   "Ваш швагер залишився там...-: головою кивнув на захiд.- Пiд Головчином
були великi втрати. Кондоленцiя, мiй пане..." Руку старшинi подав, але теж
так якось несмiливо, нiби боявся, чи цей не вiдтрутить њњ.
   "О ревуар!.. Отче! - будь ласка..!"
   Розстрига поклонився в пояс.
   "Будь ласка!"
   "Ваше королiвське величество..."  -  розстрига  десницею  чверть  круга
зробив, прохаючи, щоб король перший увiйшов.
   "Багателля, отче, багателля - ходiм!"
   Увiйшли в свiтличку  бiлену,  колись,  може,  й  обставлену  заможно  i
прибрану чисто; тепер у нiй, як звичайно в хатах,  з  котрих  хазяњ  перед
неприятелем втiкли. Що можна було забрати, забрали, вони чи  москалi,  якi
що лиш подалися з мiста, не вгадаЇш. Лишилося тiльки лiжко, дубова  вздовж
стiни лавка, така сама скриня  i  якась  стара  комода,  не  достроЇна  до
свiтлицi, нiби гiсть. На лавцi срiбна умивальниця, а бiля нењ такий  самий
збанок з водою. На кiлку бiлий чистий рушник з королiвським знаком.
   "Ти вiд його милостi пана гетьмана, отче?" - питав Карло латинською, не
досить вправною мовою.
   "Вiд нього, ваше величество".
   "Давно бачився?"
   "Днiв тому кiлька".
   "Значиться, поспiшав?"
   "I дуже".
   "Де тепер гетьман?"
   "Я оставив його в таборi, миль вiсiм вiд Бiлоњ Церкви, тепер  вiн  уже,
мабуть, до КиЇва доходить".
   Король добув карту з кишенi i на скринi простер.  Шукав  Бiлоњ  Церкви.
Вiдмiряв циркулем вiддаль звiдси до КиЇва: "Скорим походом iде".
   "Козаки до скорих походiв привикли".
   "Чув я про те. В ™вропi козак - це легкий кавалерист, а я њх за  кращих
пiхотинцiв числю, а що найкраще в них, так це пiонери".  Пригадував  вiйни
Богдана Хмельницького.
   "Перед доброю кавалерiЇю респект, але певна пiхота - це грунт. Вона i в
полi добра, i на окопах, i на  барикадах  у  мiстi,  пригодиться  всюди...
Багато в гетьмана пiхоти?"
   Розстрига вичислював полки i подавав число  сотень.  Король  рахував  у
головi. "Коли б третя часть того - досить... А провiант?"
   "Хватить!"
   "Хватить, але чи в евiденцiњ вiн? Якi магазини, млини, достава?"
   Не легка була рiч дати вдоволяючу вiдповiдь на всi тi запитання.
   "Московськi апетити звiснi, а московського вiйська чимало на Украњнi  i
чимало його проходить".
   "Але ж i козаки служать в армiњ росiйськiй".
   "Це теж не добре. Забагато њх гетьман царевi посилаЇ".
   "Мусить".
   "Що значить мусить, коли край вiйська потребуЇ".
   "Ваша величнiсть не знають, у якiй о п р е с i њ знаходиться Украњна".
   "Не розумiю, як такий великий народ таку велику опресiю терпить... А як
народ ставиться до свого гетьмана i як поставиться до нас?"
   "Гетьман тiшиться повагою i с п л е н д о  р  о  м  ,  який  належиться
державним володарям, а москалiв народ ненавидить за  њх  здирства.  Шведiв
повитаЇ, як своњх спасителiв".
   "Я не так дивлюся на дiло, скептично. Так легко воно  не  прийде.  Степ
маЇ свою психологiю i своњ права. Не легко њх  переломити.  Простiр  -  це
сила, з котрою треба боротися. Не важко побiдити царя, куди важче боротися
з вашими дiмензiями i дистанцiями".
   Циркулем водив по картi: "А чого це ви нараз кличете мене  на  Украњну?
Ранiше справляли на Москву, а тепер на Кињв".
   Розстрига не сподiвався такого питання.
   "Я, ваша королiвська величносте, не стратег,  боюсь,  що  вiдповiдь  не
буде вдоволяюча".
   "Хочу њњ почути".
   "™ всiлякi причини. Перше, що земля пiд ногами горить".
   "Як менi це розумiти?"
   "Гетьман дуже полiтичне свою акцiю веде, але його контрагенти - нi".
   "Я?"
   "Нi. Але король польський. У Польщi не досить тайни  бережуть.  Царськi
люди довiдуються вiд полякiв, чого њм знати не треба".
   "Примiром?"
   "Король Станiслав хвалився перед турецьким посланцем, що гетьман Мазепа
заодно з ним стоњть i почне допомагати йому проти Москви. Вiд  того  посла
чув це стольник Кантакузен i далi  подав  подiбно,  як  цар  за  випивками
позаушники або й поличники своњм людям даЇ".

   "Як це?"
   "Дуже просто. Цар вдарить у лице свого сусiда налiво,  цей  свого,  так
обiйде кругом, аж царський сусiд з правого боку мусить ударити царя".
   "I вдарить?"
   "Як часом".
   "А як ударить?"
   "I тодi рiзно буваЇ.  Часом  цар  тiшиться,  а  часом  розiзлиться,  що
обидили його маЇстат".
   "Монгольська фантазiя. Але ми вiдбiгли вiд речi.  Кажеш,  отче,  король
Станiслав не добре секрети береже?"
   "Коли б гетьман не був на  чотири  ноги  кутий,  давно  спотикнувся  б.
Особливо небезпечно було пiд час процесу Кочубея".
   "Чув я про  це.  Тому-то,  мабуть,  i  зi  мною  гетьман  припинив  був
переговори".
   "Довше годi обдурювати царя. I це одна  причина,  з  котроњ  випливають
iншi".
   "Котрi?"
   "Ось цар гетьмана Мазепу на вождя всењ своЇњ кiнницi у  вiйнi  з  вашою
величностю кличе".
   "Може, з усiЇю кiнницею в час битви перейти".
   "Вона ж мiшана, украњнсько-московська".
   "Правда. А далi?"
   "Далi те, що цар кожноњ днини нових полкiв вiд гетьмана жадаЇ i гетьман
мусить давати. Як що вiн скоро не  сполучиться  з  вашою  величнiстю,  так
вiйсько його до особистоњ сторожi змалiЇ. А врештi цар хлiба  вiд  Украњни
вимагаЇ. Чим бiльше вiзьме - тим менше останеться для нас".
   "Можливо, та все це не стратегiчнi причини".
   "Про них я не беруся казати. Я не спецiалiст по тому дiлу".
   "Подумаю, отче, i пораджуся з моњм штабом. А тепер порадь ти  менi,  де
маю примiстити гетьманового посла?"
   Посол  зробив  покiрну  мiну:  "Маленька  записочка  з  пiдписом   його
величностi, щоб мене не молестувала варта, i покiрний слуга короля Карла i
гетьмана Мазепи дасть собi раду".
   Король написав кiлька  слiв  своњм  характеристичним  письмом  i,  нiби
засоромлений, подав записку гостевi. Кланявся i  наступав  на  нього.  Цей
назадгузь подавався до дверей. ШВЕДИ..!
   Квартирмайстер ГiллЇнкрок обома колiнами клячiв на лавцi. Лiвою долонею
пiдпер голову, а правою рукою водив по картi, розложенiй на великiм столi.
   Бiля карти лежав лист бiлого паперу. ГiллЇнкрок циркулем бiгав по картi
мiж Могилевом i Вiтебськом, скакав у Лiфляндiю, вертав  назад  у  Могилiв,
звiдси мандрував до КиЇва, i знов, i знов.
   Було гарячо, робота не йшла, плани й обчислення не вдавалися.
   Лист бiлого паперу вiдгори додолу  покрився  усякими  лiнiями,  всякими
геометричними фiгурами, поруч котрих стояли цiлi колюмни цифр.  ГiллЇнкрок
перечеркував лiнiњ i цифри i, невдоволений вислiдом своЇњ роботи,  рисував
на маргiнесi, нiби для вiдпочинку,  план  якоњсь  твердинi  з  палiсадами,
редутами, шанцями i траншеями.
   Мухи сiдали йому на червону потилицю, аз лоба капали на карту  краплини
поту. Вiн витирав њх хустиною i працював далi.
   Генеральний квартирмайстер так захопився своЇю  любою  роботою,  що  не
почув, як у хату увiйшов ексцеленцiя граф  Пiпер,  старець  з  поморщеними
лицями, з поораним чолом i з роздутими,  безнастанно  дрижачими  нiздрями.
Пiпер нагадував зањждженого расового коня.
   "ПрацюЇмо!"  -  сказав,   кладучи   протекцiонально   руку   на   плече
ГiллЇнкрока.
   Цей вiдвернувся, а побачивши всемогучого канцлера, зiскочив з  лавки  i
заметушився по хатi, шукаючи мiсця, на котрiм Пiпер мiг би вигiдно сiсти.
   "Прошу не турбуватися, я тiльки на хвилину, хочу довiдатися,  яка  ваша
гадка про наш дальший похiд".
   "Моя гадка, ексцеленцiЇ, що треба  простувати  на  Вiтебськ,  щоб  бути
ближче Лiфляндiњ i генерала ЛЇвенгавпта".
   "Так гадаЇте?"
   "Гадаю  так,  ексцеленцiЇ,  бо  поки  ми  не  сполучимося  з   корпусом
ЛЇвенгавпта, поти нам нема що заганятися в безмежну Украњну,  њњ  дiмензiњ
завеликi на нашi сили, проковтнуть нас степи".
   Пiпер,  досвiдчений  дипломат,  котрому  не  були  чужi   також   тайни
стратегiњ, пiдняв брови i роздув своњ широкi, нiби шкурятянi нiздря.
   "Тiшуся, що оба ми тоњ самоњ гадки. Я також пишуся на похiд  у  напрямi
Вiтебська".
   Вiн узяв ГiллЇнкрока за руку i попровадив його до стола: "Покажiть,  де
тут у вас цей Вiтебськ?"
   ГiллЇнкрок вказуючим пальцем ткнув у карту: "Ось вiн, а тут Могилiв,  а
отсе дорога до КиЇва. Моњ обчислення ще не скiнченi, але i а того, що  вже
готове, видно, що нам треба прямувати на Вiтебськ,  щоб  не  вiдбiгати,  а
наближатися до ЛЇвенгавпта, бо як нi, то ворог поб'Ї його, а опiсля зверне
всi своњ потуги проти нас".
   Нахилилися над картою i потонули в лабiринтi цифр i лiнiй  так,  що  не
зчулися, коли увiйшов польний маршал Реншiльд, мужчина гарний,  рослий,  з
гострим носом i червоними,  як  у  дiвчини  устами.  Махав  капелюхом,  як
вiялом, навiваючи прохолоду на своЇ спiтнiле обличчя.
   "Але ж гарячо - уф!"
   "Гаряче,-  вiдповiв  Пiпер,  вiдвертаючись  вiд  стола.-  I  чим   далi
посунемося на пiвденний схiд, тим бiльше буде нас припiкати".
   Реншiльд пiдшивкою свого кафтана стер порох з лавки пiд стiною i сiв.
   "Температура  змiнюЇться,-  говорив,  надуваючи  рум'янi  губи.-   Нинi
гарячо, а завтра може бути зимно. Добрий вояк мусить поборювати не  тiльки
ворога, але також жару i стужу. Правда, МаЇрфельд?"
   "Правда, пане графе,- вiдповiв входячий у квартиру  генерал  МаЇрфельд,
товариш i однодумець  Реншiльда.-  Панове  на  воЇнну  раду  зiйшлися?"  -
спитав, обкидаючи оком квартиру.
   "ВоЇнна рада, без короля?" - вiдповiв, роздуваючи нiздрi, Пiпер.
   "Його милостi короля  що  лиш  не  видно.  ПриглядаЇться  до  вправ  на
майданi,-сказав, вiдчиняючи вiкно, МаЇрфельд.Але ж  жара.  Фу,  чорт,  яка
жара! ПочуваЇш себе, як бiфштекс на сковородi. Чи не краще було б сiсти на
коней та поскакати до Днiпра. Рiчка гарна, купiль славна".
   Та ще вiн не скiнчив тих слiв, як у  дверi  увiйшов  молодий  хорунжий,
придiлений  до  служби  бiля  квартирмайстра  ГiллЇнкрока,   i,   вдаряючи
закаблуками, а рiвночасно пiдносячи  руку  до  капелюха,  крикнув,  як  iз
спросоння: "Його милiсть, корольI"
   Пiпер, ГiллЇнкрок, Реншiльд i МаЇрфельд зiрвалися з  мiсць.  Першi  два
стояли випрямленi бiля стола, другi мiж дверми i вiкном, далеко вiд  себе,
як далекi були собi симпатiями i переконаннями, представники двох  партiй,
двох напрямкiв, котрi поборювали себе.
   З шаблею пiд лiвою пахвою i з капелюхом у правiй руцi появився у дверях
король Карло. Халяви  високих  чобiт  згиналися  в  колiнах,  король  нiби
присiдав, кланяючися направо й  налiво  кожному  з  присутнiх  окремо.  Тi
вiдкланювалися ще нижче.
   "Добрий день панам! Добрий день!"
   Нiби не знав, вiд чого почати розмову, нiби виправдувався, що  прийшов.
Кафтан з  синього  полинялого  сукна  защiпнутий  на  дванадцять  мосяжних
гудзикiв, на шињ хустка з чорного шведського крепу, споднi зi шкiри  рена,
довгi шкурятянi рукавицi, весь одяг по приписах,  як  ув  iнших  офiцерiв,
може, й гiрший i бiльше  знищений,  нiж  у  деяких.  Тiльки  голова  iнша,
вињмкова,  незвичайна,  з  височезним  чолом,  зi  жмутками   неслухняного
волосся, з очима, що нагадували загадочнi фiорди.
   "Пан полковник,- звернувся  до  ГiллЇнкрока,-  як  звичайно,  працюють.
Правда? Так. Працi в нас  багато.  Перед  нами  похiд.  Куди  ж.  ГадаЇте,
панове, двигнутися нам? Прошу, не в'яжiться, говорiть. Знаю,  що  перервав
балачку на тую тему. Продовжайте ,санс женад'".
   I знову кланявся направо й налiво, очима блукаючи кудись далеко.
   Королiвськi старшини мовчали.
   "Iнкомодую?"
   "Нi,  ваша  милосте,-  почав  Пiпер,  моргаючи  нiздрями,  як   дiвчина
бровами.- Нi раз. Ми дiйсно балакали  про  те,  куди  нам  прямувати,-  на
Вiтебськ чи на Кињв".
   "I що?"
   "Я i наш квартирмайстер гадаЇмо, що краще на Вiтебськ".
   Король узяв шаблю з-пiд пахви,  вдарив  нею  об  долiвку  i  сперся  на
рукоятку. Пiпер пiдставив йому стiлець: "Ваша милiсть зволять присiсти".
   "Спасибi, спасибi. Сiдайте i ви, панове. ПобалакаЇмо".
   Реншiльд присiв на футринi вiкна, МаЇрфельд став бiля  нього,  Пiпер  i
ГiллЇнкрок примiстилися на тапчанi.
   "Панове все окремо; праве й лiве крило, а я посерединi".
   Бiля королiвських уст появилася на  хвилину  ледве  помiтна  усмiшка  i
щезла.
   "Чому ж то на вашу гадку, ексцеленцiЇ, нам треба йти на Вiтебськ?"
   "Тому,- вiдповiв Пiпер,- бо це диктуЇ нам логiка дотеперiшнього  нашого
походу".
   "ВоЇнна логiка окрема. Тут Арiстотель i Лейбнiц  нi  при  чiм.  Тут  не
консеквенцiя важна, лише оригiнальнiсть. Треба думати так, щоб  ворог  про
твоњ думки не догадався".
   "На скiльки такому думанню не противиться конечнiсть".
   "Конечнiсть?" -  запитав  король,  i  його  очi  впилися  в  канцлерове
обличчя, поморщене, як видавлена цитрина.
   "Конечнiсть?"-повторив, спираючи бороду на рукоятку шаблi.
   "Конечнiсть  велить  нам  триматися  близько  Лiфляндiњ,  щоб   скорiше
сполучитися з корпусом ЛЇвенгавпта",-вiдповiв канцлер, обтираючи  хустиною
чоло.
   Як старий, вправний дипломат, котрий був правою рукою  ще  попереднього
короля, вiн догадувався, що Карло супротивноњ гадки, i з досвiду знав,  що
нема що тратити багато слiв, щоб його переконати. Карло ХII питався ради в
своњх генералiв, але робив, як йому хотiлося. Так  буде  й  тепер.  Видно,
король схиляЇться до планiв Реншiльда, котрому спiшно на Украњну i котрий,
мабуть, не бажаЇ собi злуки з ЛЇвенгавптом, а може,  навiть  жде  на  його
загибель, щоб позбутися визначного суперника.
   Реншiльд сидiв на вiкнi, баламкаючи злегка ногами, а його  дiвочi  уста
прибирали форму букви "о", нiби свистали.
   Це доводило канцлера до злостi.
   Вони, графи й ексцеленцiњ, не любилися стихiйно.
   "Коли б, не дай Боже, москалi побили ЛЇвенгавпта,- почав квартирмайстер
ГiллЇнкрок,- тодi..."
   "Тодi, гадаЇте,- пiдхопив король,- i ми пропали. Не бiйтеся, ЛЇвенгавпт
досвiдчений генерал, а ми теж якось дамо собi раду.  Не  в  однiй  опресiњ
бували".
   "У ЛЇвенгавпта,- вiдiзвався Реншiльд,- 16-тисячний корпус".
   "Цар Петро може кинути на нього 50 тисяч",- зауважив ГiллЇнкрок.
   На королiвському обличчi появилася знову та  сама  легка  усмiшка.  "Не
штука,- сказав,- побiдити  рiвносильного  ворога.  Це  рiч  звичайна.  Вiд
шведiв треба вимагати незвичайних побiд, про котрi говорив би весь свiт".
   В квартирi на хвилину запанувала мовчанка. Тiльки мухи дзичали, сiдаючи
на голови старшин. МаЇрфельд ловив њх рукою  i  кидав  крiзь  вiкно:  "Тю!
Проклята мушва".
   "Московське  вiйсько,-  перебив  мовчанку   Реншiльд,-   настiльки   не
вишколене, що дивно було б, коли б ЛЇвенгавпт не  дав  собi  з  ним  ради.
Треба сподiватися, що вiн своЇ завдання  добре  сповнить.  Нам  треба  йти
туди, куди нас логiка фактiв кличе".
   "Логiка фактiв?" - спитав ГiллЇнкрок.
   "Так. Нам  треба  вiдтяти  вiд  Росiњ  щонайбагатiшi  провiнцiњ,  себто
Украњну, з котроњ цар Петро бере харчi для вiйська i щораз-то  новi  полки
вiд гетьмана Мазепи. Украњнський народ чекаЇ нас".
   Пiпер не втерпiв: "Не знаю, чи Ї на свiтi такий народ, котрий чекав  би
чужого вiйська. Це ж тягар".
   "Але ж ми йдемо визволяти украњнцiв з московського ярма".
   "Це розумiють, може, деякi козацькi старшини, а народ знаЇ  тiльки,  що
шведам треба дати квартири, харчi i т. д. А що жоден  народ  не  даЇ  того
радо, так з того приводу мусять виникнути непорозумiння.  На  прихильнiсть
украњнського народу нам нема що  числити.  Це  народ  православний,  а  ми
протестанти. Не дурiм себе".
   Козаки сильно озлобленi на царя. Його вважають прямо своњм катом. Краще
з Лютром, як з Вельзевулом, говорять".
   Обличчя Пiпера ще бiльше поморщилося,  а  його  очi  заблистiли  насилу
здержуваною погордою. "Пане графе,-казав, звертаючися  до  Реншiльда,-  не
малюймо собi будучностi надто рожевими красками. Увiйдемо  в  край  чужий,
невiдомий нам, мiж народ, котрого не розумiЇмо. Треба  числити  на  власнi
сили, а не на його сприятливiсть i допомогу".
   "Себто?" - спитав, нiби свиснув, Реншiльд.
   "Себто,- вiдповiв, роздуваючи нiздрi, Пiпер,- треба нам  сполучитися  з
ЛЇвенгавптом, щоб з малими силами не пускатися на велику небезпеку.  Надто
великий ризик, це не хоробрiсть, а очайдушнiсть, авантюра".
   "Лицар i авантюрист - недалекi поняття,- зауважив  король,  перериваючи
тим висловом суперечку двох своњх ексцеленцiй.- Жалiю,  що  не  можу  бути
одноњ гадки з паном канцлером. Рожевi скла це прикмета молодих, а чорнi  -
старих. Я хочу голим оком дивитися на свiт".
   Пiпер скривився, нiби йому  гiркого  подали,  i  вiдкашельнув  значуче.
Король порушився на своњм стiльцi.
   "Не хотiв я вразити пана канцлера, котрого гадку високо собi цiню,  але
пiсля побiд, яких нам не пощадив Господь, не маЇмо причини дивитися  надто
чорно в будучнiсть. Козаки - народ воЇнний. Це вояк iншого типу, нiж  наш,
але хоробрий. При добрiм проводi вiн може стати дуже корисним союзником".
   "А скiльки тисяч того союзника приведе нам гетьман Мазепа?"
   "Приблизно вiдомi менi сили гетьмана Мазепи,- вiдповiв  король.-  От  i
тепер Ї у мене посланець вiд нього - розказуЇ".
   "Але ж цар щораз нових формацiй вимагаЇ вiд Мазепи, i цей вiдмовити  не
може",- зауважив ГiллЇнкрок.
   "I якраз тому,-  перебив  король,-  нам  треба  поспiшати  на  Украњну.
Скорiше прийдемо, бiльше козакiв перейде на наш бiк. А  не  забуваймо,  що
також великий вiзир обiцяв менi  свою  допомогу.  Не  гадаю,  щоб  падишах
супротивився полiтицi свого вiзира".
   Реншiльд  i  МаЇрфельд  трiумфували.  Король  стояв  на  њхньому  боцi.
Ексцеленцiя  Пiпер,  наймудрiша  шведська  голова,  вiрний  дорадник  двох
королiв, про котрого казали, що  король  Станiслав  в  руку  його  цiлуЇ,-
програв. Стояв безмовно, похитуючи своЇю червоною, спiтнiлою головою.
   "Але ж бо душно",- говорив, щоб щось сказати.
   Нараз гаркнули бубни, заграли сурми й гобоњ, загудiла земля вiд  тупоту
тисячiв нiг.
   Реншiльд зiскочив з вiкна i вiдступився набiк, щоб король  мiг  бачити,
як переходить вiйсько.
   Йшли сiрi батальйони високих i худих, бородатих фiнцiв,  а  за  ними  -
голубi полки шведськi з  синьо-жовтими  прапорами,  з  грифами,  яблуками,
схрещеними стрiлами, з ренами й цвiтучими деревами.  Прапори,  полинялi  в
бойових огнях, зi слiдами кровi, подертi, пошарпанi, як вiрлинi крила,  що
в бурю попiд небо лiтали.
   Король, котрий стояв з шаблею пiд лiвою пахвою, з  капелюхом  у  правiй
руцi i очима, що нагадували фiорди, летiв кожному прапоровi навстрiчу.  Не
кланявся, стояв випрямлений, як свiчка, як статуя. Вiйсько побачило  його.
"Vivat Carolus rex!" - роздалось з тисячi грудей.
   Музика тихла, мовкли сурми й бубни, вiйсько здоровило свого  улюбленого
вождя - полк за полком, кожна чота, кожна четвiрня, аж до останньоњ.
   Перейшли. А король все ще стояв посеред квартири з шаблею пiд пахвою, з
капелюхом у руцi i очима, що нагадували фiорди, вiдпроваджував своњ полки.
Високий, худий, гордий.
   Нараз уста його задрижали, як уста  дитини,  обличчя  осiнила  усмiшка,
повна безмежноњ любовi, i вiн вимовив одне тiльки слово: "Шведи".
   В тiм однiм словi було все: любов, гордощi, жаль.
   "Шведи,-повторив ексцеленцiя Пiпер, стираючи  хустиною  пiт  з  чола  i
сльозу зi свого ока.Шведи".
   "Куди ж пiдемо, панове?" -  запитав  король,  перебиваючи  нараз  довге
мовчання.
   "Куди нас ваша милiсть попровадять",- вiдповiв граф Пi-пер.
   Забув про самовпевнений погляд Реншiльда, про його  уста,  що  нiби  на
весь свiт зневажливо свистали, не бачив його гострого носа, що, здавалося,
рад був скрiзь устрявати,- бачив тiльки свого молодого, великого короля, i
в вухах i в серцю його лунали слова: "Vivat Carolus rex!".
   "Пiдемо, куди нас ваша милiсть попровадять",- повторив граф Пiпер.
   Король кланявся, як звичайно, несмiливо й покiрно:
   "Дякую, дякую  панам".  А  звертаючись  до  ГiллЇнкрока  просив:  "Пане
полковнику, будь ласка, продовжуйте свою  працю.  Вона  важна,  вона  дуже
важна. Позвольте глянути на карту".
   ГiллЇнкрок вiдсунув стiлець вiд стола  i  цiлий  стiл  хотiв  присунути
ближче до вiкна.
   "Спасибi. Не турбуйтеся. Я й без того бачу".
   Нахилився  над  картою  i  бiгав  по  нiй  своњми  синiми,  розмрiяними
зiницями. "Тут Днiпро, а тут рiка Сож, тут наш Могилiв, а  там  Смоленськ,
там Мстиславль".
   На хвилину здержався на тих двох мiстах, нiби вирiшував,  котре  з  них
вибрати, маЇ: "Прошу, працюйте далi. Не перебиваю".
   Взяв шаблю пiд пахву, ще раз поклонився i вийшов.
   Реншiльд пiдступив до Пiпера i простягнув до нього руку. "ЕксцеленцiЇ!"
   "ЕксцеленцiЇ!" - вiдповiв Пiпер, i помiж ними нiби нiчого й не було.
   Реншiльд i МаЇрфельд вийшли. ГiллЇнкрок  узяв  циркуль,  лiвим  колiном
прикляк на стiльцю, лiвою рукою пiдпер голову, а правою водив на пiвнiч  i
на схiд вiд Могилева, туди, куди перед  хвилиною  перебiгали  сивi  зiницi
короля Карла.  "Могилiв,  Днiпро,  Сож,  Мстиславль,-  повторяв,  вгадуючи
королiвськi гадки.- Значиться, перейдемо  Днiпро  в  напрямi  рiчки  Сожi,
пiдемо на Мстиславль".
   "Пiдемо, куди король велить",-повторив Пiпер.

   _ДВАНАДЦЯТЬ ТИСЯЧ!_
   Лiто стояло в повнiй красi. ЖиттЇва  сила  природи  добiгала  до  свого
вершка,- мiсяць серпень. Незабаром i Спаса. Освятять квiти, овочi  i  мiд,
вiдпiчнуть спрацьованi руки хлiбороба i дiти з жалем глядiтимуть на  небо,
прощаючи вiдлiтаючих журавлiв: кру, кру, кру!
   Настане осiннiй вiдпочинок, а там i вечори довшi, i казки, i  пiснi,  i
вечорницi.
   Так звичайно, та не тепер.
   Хоч i тепер сонячнi днi  чергуються  з  ночами  зорiшливими,  по  спецi
приходять дощi, по погодi громи, на полях дозрiвають  збiжжя,  а  в  садах
овочi, хоч у природi не видно нiякоњ змiни, нiякого вiдхилу вiд звичайного
щорiчного порядку, так на землi,  помiж  людьми,  iнакше.  Людей  огорнула
тривога. Бентежаться, тривожаться, не можуть собi мiсця прибрати.
   ЗвiЇться курява на шляху - кидають  серпи  i  коси  й  бiжать  у  село,
кажуть, що вороже вiйсько надходить, гримить - гадають, що гармати ревуть,
в шумi вiтру чують крики i стогони людей... Вiйна.
   Казав би ти, що привикли  до  нењ.  Не  вiд  нинi  триваЇ.  Рiк  у  рiк
набирають молодь у полки i шлють у далекi походи  в  Польщу,  в  Литву,  в
Московщину, Бог вiсть де. Не один пiшов здоровий, як дуб, а  вернувсь  без
ноги, без руки, обезвiченим калiкою, тягарем для  громади  i  для  родини.
Багато не верне нiколи.
   Невже ж можна привикнути до того?"
   Вiйна...
   Гетьманська  столиця  Батурин  ще  не  бачить  њњ.  Тут  тiльки   трохи
московського вiйська постоЇм стоњть, для порядку. Пишнi  батуринськi  сади
вгинаються пiд яблуками, грушами та сливами, солодкими, як  мiд;  зародили
поля,  худоба  теж  здорова.  Та  не  тiшаться   своњм   добром   мешканцi
гетьманськоњ столицi. Почувають себе, як перед вiдлетом птахи. З  тривогою
дивляться на пiвнiч i на захiд. Звiдтам хмари надходять - буря iде.
   Всiляко про шведiв говорять. Кажуть, що добрi люди. В  Могилевi  нiкому
кривди не робили. Платять за все. А все  ж  таки  страшно,  бо  це  чужий,
невiдомий народ i лютерськоњ вiри. А найстрашнiше,  що  цар  велить  перед
шведами городи й села палити, пустошити край.
   Тривожиться Батурин. Робота  людей  не  береться.  Гуртами  по  вулицях
стають i розмовляють. Кожна вiсть блискавкою перебiгаЇ город, кожне  слово
стосотним  вiдгомоном  вiдбиваЇться,  росте  до   розмiрiв   велетенських,
страхiтних.
   Багатiшi по погребах, клунях, омшаниках закопують добро, по  лiсах  ями
для себе заздалегiдь гребуть, щоб було де перетривати негоду.
   Свiдомiшi городу  не  гадають  кидати.  Це  ж  крiпость,  треба  тiльки
направити њњ. Направляють. Дивуються,  чому  гетьман  не  велiв  укрiпляти
Батурина, хоч, кажуть, укрiпляЇ Стародуб, Чернiгiв, Ромен i Гадяч. Мабуть,
не гадаЇ, щоб ворог облягав його столицю. Потiшаються.
   На замку з раннього ранку до пiзньоњ ночi гримлять  молоти,  скрегочуть
пили, глухим гомоном вiдбиваються вiд старих замкових  стiн  удари  сокир.
Самi мiщани проводять тую роботу, захищають себе i свою столицю.
   Мотря  на  лавцi  пiд  хатою  сидить.  Вона  в  чорному  вбраннi,  лице
приблiдло, що лиш перебула недугу.  Дивиться  на  небо  синЇ,  гаряче,  на
дерева, повнi овочiв i листя, на силу i красу природи i так  њй  дивно  на
серцю, що й виповiсти не  може...  Кривавий  помiст,  колода  i  сокира...
Батько... Того образу  не  забуде  нiколи.  Хоч  як  бажаЇ  -  не  може...
ДивуЇться, як Любов Хведорiвна може ще жити на свiтi. Поњхала на  хутiр  i
безвихiдно пробуваЇ у ньому. Вона - причина такого нещастя...
   Повiки опускаються на очi, голова подаЇться взад, на бiлу, теплу стiну,
перед очима лiтають  рожевi  листочки  троянд,  руки  пашать,  нiби  хтось
мурашок до них насипав,чорно..
   Мотря будиться на бiлiй постелi. Бiля нењ сидить њњ муж. Чому вiн, чому
не той iнший?.. Судженого i конем не об'њдеш... Той iнший у  КиЇвi  тепер.
Вiйсько туди з-пiд Бiлоњ Церкви привiв. Кињв  ожив.  Гетьмана  дзвони  св.
Софiњ вiтали. Та не так, як вона собi того бажала,  як  тiтцi  розказувала
колись. Де вiн, де його побiда, де цей великий  день?  Як  важко  дожидати
його?..

   * * *
   Сумно й тривожно дивиться Чуйкевич в очi своЇњ любоњ дружини.
   Мотря пiдносить повiки. "Ти тут?"
   "Бiля тебе, Мотре?"
   "А робота?"
   "Я њњ пильную".
   "Правду кажеш?"
   "Невже ж я коли брехав тобi, Мотре?"
   "Не хочу, щоб iз-за мене терпiли твоњ  дiла.  Не  забув  якого  наказу,
Iване?"
   "Вони в мене списанi на паперi. Роблю, що гетьман велiв, не турбуйся!"
   Очима, повними вдяки, дивиться на нього.
   "Що нового? ™ вiстi якi?"
   "Вiстi, як птахи, не знаЇш звiдки прилетiли. Не важнi".
   "З КиЇва нема якоњ пошти?"
   Чуйкевич зам'явся, мовчав.
   "Тањш що передi мною? Може, щось недобре?"
   "Нi, Мотре. Нiчого доброго i нiчого злого. От так собi".
   "Чому ж ти тодi не говориш? Не бентеж мене".
   "З КиЇва посланець прийшов".
   "З КиЇва? - I Мотря сiла на постелi.- Хто такий?"
   Чуйкевич взяв њњ за руку: "Не  тривожся,  сотник  один  iз  сердюцького
полку, ти його не знаЇш".
   "З чим прибув? Може, гетьман нездужа, може, його цар до себе покликав?"
   "Заспокойся. Гетьман здоровий i здоровить тебе. Цар його кличе, та  вiн
не спiшиться. Нема дурних. Казав перебрати  i  наготовити  акти,  що  я  i
зроблю".
   Мотря заспокоњлася, але за хвилину стала знову питати:
   "Тiльки всього? Не тањш ти що передi мною?"
   "Як на сповiдi кажу, яка ж бо ти!"
   "Хочу все знати, все, все - розумiЇш? Не хочу бути лялькою  до  забави,
дитиною, перед котрою закривають правду,  пiдросте,  довiдаЇться.  Коли  я
дружина тобi, так нiчого не скривай передi мною. Не бiйся,  я  сильна,  не
вгнуся. Кажи!"
   "Нiчого незвичайного не привiз цей сотник. Вiр менi".
   "А що розказуЇ про Кињв, про гетьмана, про дiло?"
   "Багато".
   "Хочу почути. Мушу!"
   "Пiдожди. Вiн ще нинi не њде. Завтра запрошу його до себе,  розкаже.  А
нинi ти хвора - спiчни!"
   "Не можу. Це недуга не тiла, а душi. Ти знаЇш: душа спокою не маЇ".
   "Оповiдання ще гiрш збентежать тебе".
   "Збентежать i заспокоять. Знаю свою вдачу. Поклич його. Ось,  бачиш,  я
вже здорова, сильна - поклич".
   Чуйкевич не мiг вiдмовити. Згодився i пiслав за сотником чуру.
   "Кажи, що просимо пана сотника до себе на вечерю".

   * _* *_
   Чуйкевич пiшов перебратися, щоб  гiдно  привiтати  гостя.  Вернувши  до
свiтлицi, здивувався. Побачив Мотрю вiдсвiженою i причепуреною. "Яка  сила
волi у тiЇњ жiнки,- погадав собi.- Такий удар  перебула  й  не  зломилася.
Цiкавiсть до справи тримаЇ њњ".
   Мотря прибирала в свiтлицi. Старi меблi творили гарний контраст  до  њњ
молодечоњ появи.
   "Мотре, невже ж у нас прислуги нема?"
   "Не можу всидiти без дiла. Тривожуся, сама не знаю чого".
   "Лиши тривогу менi, я мужчина. Найгiрше вже поза нами".
   "Хто знаЇ, Iване,- вiдповiла, сiдаючи в старосвiтський фотель,- не  раз
здаЇться, що гiрше, як Ї, вже й бути не може, а поживеш -  i  побачиш,  що
нi. Бездонний ящик Пандори. Невже ж ми  знаЇмо,  який  дарунок  готуЇ  нам
доля?"
   "Як поганий, то не приймемо. Хай ворогам нашим пiдносить".
   "Доля не питаЇться нас - що хоче, те й даЇ".
   "Поборемо злу долю i заживемо щасливо".
   Говорив зi щироњ душi, бажаючи не так собi, як  своњй  дружинi  тихого,
безтурботного щастя.
   "Дай Боже,- вiдповiла Мотря.- Ось i наш гiсть".
   Чуйкевич вибiг назустрiч.
   "Мир дому сему i всiм живущим  в  нем,-  промовив  гiсть,  переступаючи
порiг. Перехрестився до образiв а, побачивши хазяйку, вiдрекомендував себе
i  поклонився  в  пояс.-  Гарною  дружиною  поблагословив   вашу   милiсть
Господь",- повернувся до господаря дому.
   "ѓй-Богу, ненаглядна краса. Тiльки стiй i дивися, забуваючи про  шаблю,
вiйну i про всякiя другiя о к о л и ч н о с т i". (Гетьманський  пiсланець
старався актовою мовою говорити).
   Мотря подала йому руку. Обтер хустиною  вус  i  поцiлував  голосно.  "I
солодка ж яка! ѓй-Богу, як марципан".
   "Пан сотник комплiменти любить",зауважила Мотря.
   "Люблю, чого менi Бог не зволив дати".
   "Нежонатий?"
   "Парубком залишуся до смертi".

   "Не вподобалась жодна?"
   "Була одна i тую Бог до себе покликав. А другоњ не хочу".
   "Вiрний".
   "Добрий козак вiрний Боговi, гетьмановi, шаблi i дружинi. Зломиш одному
вiру - як же вiрити тобi?"

   "ЗнаЇ гетьман, кого посилати".
   "Хай Бог милуЇ його милiсть пана гетьмана!" - вiдповiв сотник.
   "Розгостiться, будь ласка! - просила його Мотря. Чурi  казала  прийняти
шаблю i шапку.- Сiдайте та розказуйте, що в КиЇвi чувати".
   Гiсть рукою махнув: "Розказувати багато, а слухати мало.  Нiчого  тепер
доброго не чувати".
   З його широких грудей добувся голос, подiбний  до  сопоту  ковальського
мiшка,- сотник зiтхав.
   Його  обличчя,  що  нагадувало  старий,  почорнiлий  ремiнь,  ще  гiрше
потемнiло, а очi сховалися пiд брови.

   "Сумно в КиЇвi тепер".

   "Невже ж?"
   "Так сумно, що, вiрте менi, який я старий,  а  врадувався,  як  молодий
хлопчина, що мене гетьман в Батурин посилаЇ. Гадаю, розважу себе".
   "I розважили?"
   "Як же не розважити, побачивши таку красу, не во гнiв пану  Чуйкевичевi
кажучи. Боже ти мiй! Пощо тiЇњ вiйни?  Чи  не  краще  жити  б  по  законах
Христових та раювати бiля гарноњ i доброњ дружини?"
   "Пан сотник, як проповiдник балака,зауважила Мотря.- Вiйна  за  волю  -
дiло святе, i не хотiла б я, щоб мiй муж iз-за мене  вiдтягався  вiд  того
святого обов'язку".
   "Вiйна за волю,- повторив, зiтхаючи, сотник.-  ДобуваЇмо  тiЇњ  волi  i
нiяк добути не годнi. От i тепер. ЗдаЇться, тiльки простягни свою  руку  i
воля твоя. А чи зловиш њњ? Бог святий знаЇ. Так нас тiњ москалi обсiли, що
обiгнатися годi. Гетьмановi прожитку не дають.  Все  якiсь  посли  то  вiд
царя, то вiд Меншикова, гетьман хвилюЇться,  та  нiчого  не  вдiЇ,  мусить
робити, що йому велить. От яка тут воля!"
   Перейшли до столовоњ i за вечерею  балакали  далi.  Чарка  розв'язувала
язик. Гiсть довiряв господарям, як рiдним.
   "Вiд першого серпня в КиЇвi стоњмо. Боже ти мiй, як вiджив  наш  старий
золотоверхий Кињв! Козацтва, як того макового цвiту. Аж за очi бере. Самоњ
кiнницi тисяч кiлька, може, шiсть, як не бiльше. Подумайте!"
   Очi  старого  козака  заблистiли  притаЇним   огнем.   Мотринi   зiницi
розгорювалися вiд того огня. Оживала. Бiлi лиця наливалися кров'ю.
   "Як вийдеш бувало на який майдан, як глянеш  -  скрiзь  червонi  шапки,
скрiзь гострi списи в сонцi горять, як хрести  на  кињвських  церквах.  Не
знаю, чи коли вiд Богданових часiв стiльки вiйська в нашiм  КиЇвi  бувало.
Щоб не збрехати, кiнницi й пiшого тисяч, може,  двадцять,  як  не  бiльше.
Погадайте! Це ж армiя, i ще яка! А гармат, а возiв з мунiцiЇю, з  харчами,
з припасами всiлякими - сила-силенна!"
   "I що?" - питався Чуйкевич.
   "I що?" - повторила Мотря.
   "I нiщо,- вiдповiв сотник.Нiщо..."
   Його  брови  пiдлiзли  вгору,  уста  скривилися  жалiсно,  а  з  грудей
видобулося те саме зiтхання, що нагадувало сопiт ковальського мiшка.
   "З такою армiЇю, можна собi гадати, вдесятеро сильнiшi царськi  полчища
розiб'Їш, Украњну на ноги поставиш, мир подиктуЇш  -  ага!  Нi  армiњ,  нi
миру, нi волi, нiчого нема".
   I вiн руки сумно опустив по собi.
   "Що ж сталося такого?" - тривожно питалася Мотря.
   "Що? Стривайте, зараз вам скажу".
   Вiн випив чарку за здоров'я хазяйки, обтер уста i розказував далi:  "Ще
ми не надивилися на наш святий Кињв, ще не спочили з  далекоњ  дороги,  як
вже i посол вiд царя прибiгаЇ:  посилай  йому  чотири  тисячi  кiнницi  на
допомогу  полковникам  кињвському  й   бiлоцеркiвському,   котрих   ранiше
виряджено в Польщу для руйнування тих  панiв,  що  з  королем  Станiславом
тримають. Помилуйте,  чотири  тисячi  кiнницi!  Цар  гетьмана  вождем  над
кiнницею настановляЇ, а чотири тисячi кiнницi вiд нього бере. I  будь  тут
мудрий! Кажуть, гетьман як зварений ходив, не знав, що йому робити.  Перше
мати розважала його, тепер iгуменi Магдалини вже в живих нема i гетьмановi
в нiкого розради шукать".
   Мотря довгими вiями своњ зiницi прикрила.
   "Пiслав?" - спитався Чуйкевич.
   "Викручувався, як мiг. Казав: скорiше  булаву  покладу,  як  таких  сил
позбавлю Украњну. Хто захистить њњ, та ж мене народ проклене! А посли один
за других прибiгали: ,посилай i посилай'".
   Сотник замовк, його обличчя, як ремiнь,  стало  м'якнути  i  морщитися,
робилося подiбне до шкiри. Чоло пооралося, сердився козак.
   "Бог його побив би! - вихопилося з уст.- А я! Поб'Ї,- сам собi доповiв,
усмiхаючися гiрко.- Коли йому швед не дасть ради, то нiхто йому нiчого  не
зробить, проковтне нас з чобiтьми".
   Мотря припрошувала гостя до страви.
   "Менi вже, ваша милосте, i страва не смакуЇ, i чарка не веселить  душi.
Забути не можу, як тiњ полки з КиЇва вiдходили.  Двi  тисячi  гадячан,  що
попереду в кињвськiй  фортецi  стояли.  Не  один  до  того  КиЇва  прирiс:
побратався, покумався, дiвчину собi знайшов. А тепер кидай усе,  що  серцю
твому любе, i спiши в тую Польщу, не знати за що й  за  яке.  Хочуть  пани
Станiслава, хай њм буде  Станiслав.  Що  гадячанам  мiшатися  до  панських
порахункiв. Так розум каже, а цар приказуЇ  iнше.  Двi  тисячi  гадячан  у
Польщу виступають, а за ними тисяча молодикiв, що  тiльки  свою  вiйськову
службу починали. Деяким ще й вуса не засiвалися - молодики! Тих  найгiрший
жаль. Ще вони й не викохалися, ще матерi не натiшилися ними, а вже -  iди!
ЗнаЇте, старий я козак, всячину бачив,  а  того  забути  не  можу...  Нiби
молодий лiс рубають... Ранок був.
   Лiтнiй, ясний ранок. Небо чисте, сонце тепле, жарке, а  вулицями,  нiби
хмари чорнi перевалюються, вiддiл за вiддiлом iде,  невесело,  нерадо.  Що
нерадо! Жодного погiдного обличчя я не бачив, жодного ясного ока, всi,  як
той поклiн. Навiть конi голови поопускали. Не порскають,  лиш  оглядаються
позад себе i жалiбно iржуть. Звiрина теж щось розумiЇ".
   "Не всяка,-перебив Чуйкевич,- але конi, то так".
   "Кiнь - товариш козацький, вiн усе розумiЇ. Я ще  до  нинi  те  iржання
жалiбне чую... Пiшли... За гадячанами тисяча молодикiв, нiби буря цвiт  iз
наших садiв обiрвала i на чужi дороги несла.
   Проводжав њх весь Кињв. Плачу ж було, плачу! Як на похоронах.  Хоронили
ми нашу надiю. Пiшли... Гетьман довго дивився  за  ними.  Я  недалеко  вiд
нього стояв, бачив його i вдруге таким бачити не хочу.  Жаль  його  ломив.
Робив, чого робити не хотiв, а мусив".
   "Дуже наш гетьман подався?" - спитав Чуйкевич.
   "Не знаю, що вам вiдповiсти" На око - такий, як був тому рiк-два, може,
й бiльше, але хто його частiше видаЇ, що змарнiв  i  по  ночах  не  спить,
нервуЇться.
   Важкi переживаЇ часи. Яка вiдповiдальнiсть!  Подумайте!  Кожний  з  нас
вiдповiдаЇ за себе, а вiн за всiх. Не легко такий тягар на  своњй  совiстi
нести. Я козак, в полiтицi не розбираюся, та не хотiв би я  тепер  у  його
шкурi сидiти".
   "Чому ж то так?" - питався Чуйкевич.
   "Чому? - i сотник потер рукою чоло.ПитаЇте? Нiби не знаЇте самi? -  Вiн
оглянувся, чи не слухаЇ хто, а тодi  присунувся  ближче  до  Чуйкевича  i,
шепочучи, почав.-Швед наближаЇться до нас, кажуть, на Украњну,  iде,  хоче
нас вiд Москви  вiдiрвати.  Погадайте,  який  преважний  мент.  I  що  тут
гетьмановi робити, тримати з царем, чи приставати до шведа?"
   "А на вашу гадку, що кориснiше?" - спитала сотника Мотря.
   Сотник глянув на нењ уважно i без вагання вiдповiв:
   "До шведа!"
   Хвилину мовчали, а тодi вiдiткнули всi троЇ, нiби њм камiнь зсунувся  з
грудей. Зрозумiли себе.
   "До шведа... Але з чим? - говорив далi сотник.- Не гадайте, що  на  тих
трьох тисячах кiнець. Цар, як вампiр, щораз новоњ кровi хоче:  давай  йому
козакiв i давай! Гетьман мусив послати на Литву  до  Пропойська  чотири  з
половиною тисячi мiських козакiв i 1600 компанiйцiв, а до  Смоленська  теж
тисячу компанiйцiв i вдвоЇ  тiльки  пiхоти.  Обчислiть  те  все,  узнаЇте,
скiльки вийде? Дванадцять тисяч  з  лишком.  Погадайте,  дванадцять  тисяч
нашого козацтва вкинуто тому Молоховi в зуби. З чим же залишився  гетьман,
з чим йому переходити до шведа?  А  не  перейде,  так  i  решту  вiзьмуть,
оставляючи його й Украњну без усякоњ сили. Ось що в нас у КиЇвi чувати!" -
додав, затискаючи кулак.
   Чуйкевич i Мотря уважно слухали оповiдання старого сотника.  Вiдома  њм
була залежнiсть гетьмана вiд московського царя, а все ж  таки  вжахнулися,
почувши такi високi цифри. Украњна стратила 12 тисяч вiйська  -  навiть  у
великiй битвi мало коли так багато народу гине, це ж погром. I перед  ними
виринуло важке питання: з чим гетьман перейде до шведа i  чи  перейде  вiн
тепер? Чи краще оставатися тепер там, де його вiйсько, себто при Петрi.
   З острахом глянув Чуйкевич на свою дружину. Боявся, щоб невеселi вiстки
не пошкодили њњ здоров'ю. Але, на своЇ превелике диво, зауважив, що  Мотря
виглядала краще, нiж перед розмовою,  мiсце  втоми  й  обезсилення  зайняв
новий душевний пiдйом, якесь нове завзяття.
   "А Карло? Де тепер Карло?" - питалася старого сотника.
   "Кажуть, з Могилева рушаЇ".
   "Куди?"
   "Бог його зна".
   "На Москву чи до нас?"
   "Невiдомо нiкому".
   "Так воно й повинно бути. Вороговi не треба знати, куди вiн пiде".
   "Щоб тiльки не вiдбився далеко вiд ЛЇвенгавпта,-зауважив  Чуйкевич.-  У
ЛЇвенгавпта великий корпус, i сам вiн добрий генерал. Боюсь,  щоб  москалi
не вбилися клином помiж них. Тодi царевi не  важко  було  б  побити  зразу
ЛЇвенгавпта, а потiм i Карла".
   Замiтка Чуйкевича стурбувала старого сотника. Вiн задумався,  думала  i
Мотря. Душний серпневий вечiр пригнiчував думки. Важко було,  гнiтучо,  як
перед бурею.
   Чуйкевич встав i  вiдчинив  дверi.  Зашелестiло  виноградове  листя  на
ганку. Падали зорi. Сотник хрестився: "Свят, свят, свят. Господь Саваоф".
   Глянув на Мотрю i нiби засоромився: "Стара звичка, ще з дiточих  часiв.
Покiйна мати хрестилася, як падала зоря. Казала, що душа якась  летить.  У
битвах тисячi душ вилiтають з тiла, i не хреститься нiхто, хiба шаблею,  а
серед миру хрестишся на вид падучоњ зорi".
   "Змiняються люди: iншi в бою, а iншi в час миру",- зауважив Чуйкевич.
   Сотник встав i поклонився хазяйцi, дякуючи њй за вечерю:
   "А за гарну розмову ще бiльша вам дяка".
   "Це я вам повинна дякувати за вiстi".
   "Простiть, що кращих не привiз, лиш самi турботнi".
   "Не ваша вина, пане сотнику".
   "Чим хата багата, тим рада, а наша Украњна багата на турботи".
   "РозбагатiЇ i в добро,- вiдiзвався  Чуйкевич,  щоб  перебити  сумовитий
настрiй.-Ще наша козацька мати не пропала".
   "I я так кажу,- вiдповiв сотник,- як у бiй iду, а помiж добрими  людьми
iншi гадки приходять, жаль њхнього щастя".
   "Нiчого не жаль для такого дiла, як воля",- сказала, встаючи з  крiсла,
Мотря. Очi њњ горiли, на лицях цвiли рум'янцi.
   Чуйкевич з острахом глянув на дружину. Боявся, щоб не було з нею нового
припадку. Але Мотря говорила спокiйно:
   "Карло на Украњну прийде, привiтаЇмо його. Я перша вийду назустрiч.  Не
з гарним словом, а з дiлом. Забрав цар наших козакiв, тепер на жiнок пора.
Невже ж жiнки безсилi? Не всяка з нас  любить  веретеном  крутити,  деякiй
руцi буде любiший меч". НА КВАРТИРИ
   Листки облiтали з дерев, птахи вiдлiтали до теплих крањв, бабське  лiто
буяло над стернею. У повiтрi дрижала безлiч струн. Незримi руки  грали  на
них.  Пiсню  осiнньоњ  задуми,   вiчную   пам'ять   буйному   процвiтанню.
Наближалася осiнь.
   "Знов розпочнуться дощi, болота, ломання костей,  бiль  зубiв.  Гармати
грузнутимуть по осi, мука для коней, i мука для людей.  Пiдводи  тягнуться
довгим шнуром: а гей! а гей! Виснажена  коняка  паде,  -посторонки,  ззаду
напирають вози. Перењхали - один, другий, десятий. З  конини  нема  слiду.
Поторощенi костi хрупотять, як сухе гiлляччя на нев'њждженiй  дорозi.  Дощ
за обшивку паде, все мокре, ослизле, скучне... З землi  повстав  Їси  i  в
землю перетворишся - болото. П а н т а р е й".
   Гетьман пiльною дорiжкою њде. Перед ним гайок. За ним село i  селянська
хата, в котрiй вiд кiлькох днiв маЇ свою квартиру.
   Звичайна, навiть не багацька хата. В дворах стаЇ.  Пограбованi,  скрiзь
кров.
   "Скрiзь кров, трупи, кривда - гидко. Чоловiк  -  звiр".  Пригадав  собi
свiй останнiй постiй. Двiр нiчого собi. Нiби пани вiд'њхали кудись. Тiльки
дверi розбитi, а в свiтлицях поторощенi меблi, побитi дзеркала i  скло.  В
однiй - нi, нi! Вiйна погана рiч! ѓњ не виправдуЇ нiщо. Хто починаЇ вiйну,
ступаЇ Кањновими слiдами. В однiй кiмнатi лежав  дiдич,  дiдичка  i  дiти.
Помордованi, накупi, як падлина, вивезена за село, пiд лiс. Пiд вiкном вив
пес. Вiн один плакав за ними. Донька горiлиць  лежала.  Великi,  синi  очi
кликали про помсту до неба...
   Гетьман хоче забути тi очi. Вiн вийшов перейтися,  втiк  перед  вiйною,
бiжить у гайок, щоб забути  вiйсько,  накази,  тривогу.  З  природою  хоче
побути сам на сам. "А невже ж у природi мир? В природi вiчний бiй за корм,
за право до життя. Звiр звiра жере, рослина соки з рослини висисаЇ, скрiзь
боротьба, насилля, кривда. Весь свiт одна гидь!"
   Шулiка стрiлою з неба на землю упав. "Певно,  миш  зловив,  поживиться.
Закон життя. Сильнiший слабшого нiвечить, треба бути сильнiшим". ПрискорюЇ
ходу, втiкаЇ перед власними гадками. Не пустимо тебе,  не  втечеш!  Ти  не
безвинний, на наказ твiй люди людей мордують!
   "Хочу завести лад, щоб мир по вiйнi настав".
   "Дуриш себе, мира не буде тут нiколи. Це край могил.  Зi  старих  могил
новi виростають, як дiти з батькiв. Це степ!"
   "Хочу степ перетворити в поля, в хутори, в мiста.  Хочу  людям  людськi
закони дати, мир i добро".
   "Дуриш себе! Панувати хочеш, приказувати, стояти  наверху,  бо  насподi
важко. Не втiкай перед нами, не пустимо тебе!"
   "Геть!"
   СтаЇ i озираЇться позад себе. Бабське лiто снуЇться над полями. Повiтря
дрижить, мiниться, як розтоплений опал. На виднокрузi дими.  Села  горять.
Гуляють гультяњ. Хто њх прибере до рук i де Ї та  моральна  пiдстава,  щоб
уговкати њх? Цар палить цiлi великi простори, проганяЇ людей, робить перед
ворогом пустиню. Злi люди те саме потрапляють. Зло заразливе, як хвороба.
   Сiмнадцять вiкiв лицемiрства, облуди. Говорять одно, а  роблять  друге,
слова гарнi, а вчинки поганi. Кањновi нащадки. Дiйшов до лiса, сiв.
   Сам один. За поясом пiстоль.  Стiльки  оборони.  Добре  так.  Наскучили
варти, шпиги, охорона. Хоче свобiдно дихнути. Не вiд нинi. Не  годен.  Все
слухай когось. Слухай, що Меншиков скаже! Меншиков, воЇвода, бояри, цар...
Ось яка воля в гетьмана Украњни!
   Кинути те все: маЇтки, почестi, булаву, i йти,  до  якогось  скита,  до
пустельника, що мiж камiнням ютиться. Збирати гриби, носити зимну  воду  з
джерельця в лiсовому проваллi i дожидати смертi. На свiт дивитися,  як  на
пекло. Всi чортовi служать, свiдомо чи нi, але служать. *
   Пригадав собi череп людський, що  стрiнув  раз  у  садку  бiля  якогось
двора, в котрiм на квартирi стояв.  Череп  був  сухий,  бiлий,  з  бiлими,
здоровими зубами. В ньому шершнi гнiздо собi звили. Мiд зносили до нього.
   Шершнi людськi в черепах ближнiх своњх насолоду для себе збирають...
   "Дуриш себе, що пекло в рай перетвориш, з чортiв ангелiв поробиш.  Люди
лиш силi коряться. Сила - њх Бог.  Боги  старинних  народiв  силою  сильнi
були. Не  доросли  ми,  щоб  слухати  моральноњ  сили.  Любов,  милосердя,
правда... Що таке правда? Що для кого корисне,  те  його  правда.  Петрова
правда,- береги морськi в своњ  руки  дiстати,  розбити  пороги  Днiпровi,
пшеницю украњнську до Москви везти, њсти,  пити,  веселитися,  колесувати,
живцем шкуру драти, жарити тих, що не слухають його. Що кому  вигiдне,  те
для нього й правда. Гидко!"  В  селi  клекотить,  як  у  казанi  вариться.
Мешканцi втекли, а  тi,  що  залишилися,  по  городах  ютяться.  Село,  як
муравлисько, в котре свавiльний хлопець патик уткнув.  Знiвечив  муравлину
працю. Люди з  дiда-прадiда  працювали,  будували  хати,  управляли  поля,
плекали худобу. Прийшла вiйна i  змарнувала  те  все.  Насмiялася  над  њх
працею, над усiм, що вони вважали важним i корисним. Вiйна - це  глум  над
людським  життям.  Безлiч  змарнованих  сподiвань,  безпощадне   нiвечення
безцiнних цiнностей життя, варварство. Наскучило дивитися на  згарища,  на
руњну, на трупи. Стирчать димарi,  тлiють  недопаленi  сволоки  й  бальки,
з-помiж  них  костi  людськi  визирають,  недосмаленi   кiстки.   Дiти   з
порозбиваними головами, як неопiренi горобцi пустими хлопцями виверченi  з
гнiзда i кинутi на стежку. Пощо воно? Нащо?  Кому  того  треба?  Людям  чи
людоњдам, апокалiптичним бестiям, що родяться в царських  кублах?  Петровi
хочеться вiйни, хочеться новоњ держави, новоњ слави - для себе i для своњх
нащадкiв вiд помийницi якоњсь, вiд жiнки з товстелезним лоном. Правий  син
противиться неправому батькiвському дiлу. А  ти,  гетьмане  Украњни,  будь
знаряддям тупим i послушним у руках царя-антихриста. Нi, нi! Досить  того,
досить - аж забагато. Скiнчити раз з руњною тiЇю.  Добути  всiх  сил,  щоб
побороти зло. З Москвою не договоришся до нiчого. Вона Азiя. Не по  дорозi
нам з ними. Або ми, або вони, миру мiж нами бути не може. Iнша кров,  iншi
вдачi, iншi свiтогляди, не погодиш води з огнем  нiколи.  Добути  останнiх
сил, покористуватися доброю нагодою  i  порвати  цей  дiдьчий  ланцюг,  що
прикрiпив наш вiз до московськоњ телiги. Нинi ще час, завтра,  може,  буде
запiзно. Нинi вони Азiя, завтра вiд ™вропи переймуть те, що  њм  потрiбно,
щоб поневолити ™вропу...
   Осiннiй краЇвид холодом повiяв на душу. Сумнiв з iмлою летiв.  "А  якщо
переможе цар?"
   Так тодi останеться спомин боротьби, свiдомiсть протесту, зерно,  котре
не  пропадаЇ  нiколи.  Боронитися,  визволятися,  пробувати.  Найгiрше   -
безмовнеЇ терпiння, згода на зло, безтямна бiготня  на  одному  мiсцi,  як
бiгали батьки пiд свист чужого батога. I чому мала б не вдатися ця спроба?
Карло генiальний  вождь,  вiйсько  його  вишколене,  загартоване  в  боях,
культурне. Петро, що лиш учиться вiд Карла. От i тепер, недавно тому,  дня
29 августа, Карло побив Петра бiля мiстечка Доброго. Сам цар брав участь у
бою. Перевага сил була,  як  звичайно,  на  московському  боцi,  а  побiда
осталася на шведськiм. Петро втiкав, Карло пiшов за ним, ще одна сутичка i
ще одна шведська  побiда.  ПобiджуЇ  генiй,  лицарське  завзяття,  воЇнний
досвiд. Чого ж сумнiватися тодi?..
   Дими стелилися кругом.  Здавалося,  пiвсвiту  горiло.  СуЇтилося  село,
гуло. Майдан, вулицi, подвiр'я, вкритi людьми, кiньми, возами, вози i люди
вздовж шляхiв аж  по  виднокруг.  Кишить.  Злюща  рука  розрила  муравлинi
купини. От так собi на глум. Глум  заправляЇ  людством.  Безглуздi  примхи
глумливоњ долi - це iсторiя наша. Нiчого робить. Кiнчаймо, що почали.
   Вiтер вiчную пам'ять буйному процвiтанно спiваЇ. А недавно була  весна.
Спiвали, солов'њ, маЇвi ночi сп'янювали тебе.
   Пригадав собi пажа, в оксамитному вбранню, в бiлих панчiшках, в лакових
мещтах, гарного, як на потретах ван  Дейка.  Королiвський  двiр,  вродливi
панi, брабантськi мережива, як зi  слоновоњ  костi  вирiзьбленi  рамена  i
плечi. "Хлопчику гарний, Еросе  подiльський,  вийди  над  рiчку,  як  зорi
затлiють,- люблю тебе!"... "Венус Мiлоська,  на  сармацькiм  Олiмпi  наказ
твiй - щастя  моЇ..."  Якi  пахучi  тi  рамена  бiлi,  мереживо  -  невiд,
зловишся, ой, так! Тiкай! Ось незаховстаний кiнь,  гони!  Вовки  мчать  за
тобою. Втiкай, бо розiдруть! Таволга по спинi  б'Ї,  боляче  ноги  ранить,
кров капаЇ на трави - втiкай! Який безграничний цей  степ,  який  червоний
мiсяць, як опир, як млинове коло в млинi, де  мелють  людей  на  iсторичну
муку. Чортiвський млин...  Скучно  тобi?  Замало  жiночоњ  краси,  дiвочоњ
ласки, хочеш  сили  i  слави?  Пробуй,  може,  доскочиш  њх...  Дорошенко,
Самiйлович - булава... Яка важка i яка непевна! Перемiни булаву на скиптр,
чаплине перо на княжий вiнець... Перемiню...
   Життя летiло, як незаховстаний кiнь. Що раз новi задуми, видива,  мрiњ.
Ловив, прибирав у руки, мрiю перетворював у дiйснiсть. Не те,  не  те.  Не
те, що душу може заспокоњти во вiк. Вперед, вперед, неспокiйна душе! Перед
тобою найвищий шпиль, найнебезпечнiший момент. Побiдиш або згинеш третього
нема. Побiдиш -  iм'я  твоЇ  громом  покотиться  по  свiту,  мiльйони  уст
благословляти його будуть, згинеш - так що?  хiба  не  гине  все,  квiтки,
звiрi, хiба зорi не злiтають з неба, острови не западають в море?  Вперед,
вперед, неспокiйна душе!
   Довго скривав ти свiй намiр, навiть перед близькими собi. Довго  ростив
ти його у собi, як дитину в матiрному лонi. Пора пустити його в свiт,  хай
бореться за своЇ iснування, згине або  житиме  здоровий  i  дужий.  Настав
рiшаючий мент. Вперед, вперед, бо вороття немаЇ!
   Твiй кiнь над прiрвою стоњть. Скачи!.. Ворог  тенетами  обставив  тебе,
рви њх, рви! Щоднини посли вiд царя летять, вiд Меншикова i кличуть  тебе,
щоб iшов до них, з останками твого  вiрного  вiйська,  з  рештою  старшин,
битися вкупi за царя i  його  державу  на  загибiль  власного  народу,  на
посоромлення iменi твого.
   Невже ж ти послухаЇш њх, пiдеш, шию свою в чуже ярмо всунеш, занапастиш
себе?.. Нiколи! Життя i смерть, tertium non datur...
   Якийсь њздець скаче з села. СтаЇ, розпитуЇ людей,  вертаЇться  i  знову
жене. Чи не шукаЇ його?.. Тiкати в лiс! Щоб подалi  вiд  людей.  До  скиту
якогось, до пустельника, оброслого  волоссям,  в  невиправленiй  шкурi  на
хребтi. Збирати ягоди i гриби, носити воду з зимного  джерела  i  дожидати
смертi.
   Нi, нi! Стривай! Не до того сотворив тебе Господь! Пiдемо...
   ВстаЇ, њздець зауважив його, кiнь полями скаче, вiтер пiну  вiдриваЇ  з
вудил, земля дудонить.
   Хто це такий? КендзЇровський? Чому  якраз  вiн?  Чому  не  котрийсь  iз
старшин? Мабуть, щось секретне везе, щось важне.
   Прискакав, а побачивши гетьмана, спинив  нагло  коня,  аж  цей  заднiми
ногами в землю зарився, зiскочив, шапку з голови зняв: "Милосте ваша!"
   "Що такого?"
   "Король Карло, шведи..." - КендзЇровський грудьми робив,  вiддиху  йому
бракувало.
   "Кажи ж бо раз!"
   "Шведи... на Украњну... увiйшли..."
   "Ти з ума збився. Подумай, що говориш. Король  шведський  на  Смоленськ
пiшов.  Що  тобi  до  голови  прийшло  турбувати  мене  такими   бабськими
плiтками?"
   "Ваша милiсть, це не плiтки, це правда.  Певнi  люди  доносять.  Король
Карло з усiми потугами своњми в гетьманщину  ввiйшов,  над  рiчкою  Iпутою
отаборився, сам вiн в  Суражському  повiтi  у  Дроковi  в  головнiй  своњй
квартирi стоњть. Люди звiдти втiкають. Чимало њх. Всi  те  саме  говорять.
Видно, не брешуть".
   КендзЇровський дивувався, що гетьман тую вiстку так спокiйно  сприйняв.
Гетьман зауважив це i замахав руками. "Ще тiльки  того  менi  треба.  Чорт
його несе... А що табiр?"
   "ХвилюЇться, милосте ваша. Ворог в нашiм краю".
   "Дурнi. Мало-то ворогiв було на Украњнi. А старшини?"
   "Старшини вашоњ милостi шукають. Теж турбуються, i дуже".
   "Пiдемо".
   "Ваша милосте - кiнь!" - i вiн пiдставив стрем'я.
   "Не треба. Пiду. Не можу хвилини побути сам  на  сам.  Скрiзь  знайдете
мене".
   "Я гадав - дiло важне".
   "Мало-то важного на свiтi!"
   КендзЇровський замовк.
   Гетьман думаЇ. Не треба перебивати йому.
   На польову дорiжку  вийшли.  Гетьман  напередi,  КендзЇровський  кiлька
крокiв за ним, коня веде. Кiнь порсклЇ, мабуть, дорогу чуЇ,- "здоров!"...
   Табiр гуде.

   "Швед у Гетьманщину ввiйшов".

   "Де старшини? Де гетьман?"

   "Давайте њх тут!"
   "Поховалися. Воловодять нами. А ворог в краю".
   "Гетьман полки царевi запродав. Жменьку бiля себе залишив, як на глум".
   "Нас продають!"
   "До шведа ходiм!"
   "Швед добре платить, москаля побиваЇ".
   "Швед лютер, тримаймо з православним царем".
   "Де старшини, де гетьман? Давайте њх тут!"
   "Втекли, залишили нас, продають християнський народ".
   Побачивши  гетьмана,  мовкнуть  i  розступаються.  Здоровлять.  Гетьман
вклонюЇться  -  уважливо,  надто   уважливо.   Розумiють   тую   згiрдливу
уважливiсть. Злобну усмiшку бачать на гетьманових устах.
   "МаЇте дiло до мене?"
   Мовчать. Руки пускають по собi.
   "МаЇте дiло? Кажiть! Я тут. Слухаю вас".
   Не вiдповiдаЇ нiхто.
   "Ми? Нi". Раменами здвигають.
   Гетьман далi йде.
   "Кашу без сала варять".
   "Сало з табору вивозять".
   "Я сам бачив учорашньоњ ночi. Два навантаженi вози поњхали в город".
   "За горiлку, як за лiки плати".
   "Але службу робити треба".
   "МаЇтки на нашiй кривдi збивають".
   "Нашому братовi нiде правди нема, нi в хатi, нi в походi".
   "Кидаймо табiр!"
   Гетьман стаЇ. Гурт розбiгаЇться. Крикуни ховаються мiж возами, як  мишi
побачивши кота.
   "Брешете з-поза плота..?"
   Не знають, що вiдповiсти.  Не  сподiвалися,  що  гетьман  надiйде.  Без
почоту, без нiяких знакiв, як звичайний старшина.

   "Гетьман не втiк. Гетьман тут!"

   "Де?"
   "Ось, бачиш, до квартири простуЇ. За ним канцелярист коня веде".
   "Потривожили нас".
   "Ти ж сам казав, що старшини з гетьманом утекли".
   "Я? Брешеш"...
   До сутичок доходить.
   На майданi .натовп. Посерединi  кiлька  њздцiв,  конi  зањждженi,  люди
заболоченi, труднi. Видно, здалеку причвалали.
   "Кажеш, генерал Iнфлянт Стародуб зайняв?"
   "На власнi очi бачив".
   "А шведи?"
   "Спiзнилися. Полковник Скоропадський пiдiслав  селянина.  ,Веди  нас!,-
приказують шведи,- до Стародуба найкоротшим шляхом,  анi  -  то  смерть'".
,Поведу, каже селянин, якнайкоротша знаю'".
   "I повiв?"
   "Повiв, але кругом. Заки шведи до Стародуба дiйшли,  Iнфлянт  у  городi
сидiв".
   "Та й хитрий Скоропад".
   "Всi вони хитрi, лиш не там, де треба".
   "А шведи що?"
   Втiкачi розказують про шведiв. Хвалять.  Кажуть,  що  шведське  вiйсько
нiякоњ кривди не робить, не грабуЇ, за  харчi  добре  платить  -  дзвiнким
грошем, золотом i срiблом. Грошi давнi, передвоЇннi, не так, як цар.
   "А цар?"
   "Цар людей, як мiтлою мете. Села, хутори, пасiки, навiть церкви - усе в
Стародубщинi попалене".
   "Навiть церкви, щоб люди туди добра свого не заховували".
   "А люди що?"
   "З життям утiкають, як ми. Хто не втече, цей зрадник".
   "Зрадник?"
   "Кажуть, що зраджуЇ царя, що  на  шведiв  чекав,  щоб  йому  показувати
позицiњ московськi. Московське  вiйсько,  що  в  Стародубщину  нiбито  для
оборони краю прийшло, палить, грабуЇ, мешканцiв убиваЇ  або  до  роботи  в
фортецях жене - щосильнiших. З жiнками, як звичайно, робить, дiтей вбиваЇ,
щоб не заважали, старих, щоб не псували хлiба. Пекло там".
   "Пекло скрiзь".
   "Але там гiрше, як де".
   Натовп росте.
   Гетьман на майдан увiйшов. Натовп розступився, гамiр  утих.  До  њздцiв
пiдступив.
   Тi, побачивши його, позiскакували з коней i поскидали шапки - чекають.
   "Iз Стародуба?"
   "Так, милосте ваша".
   "Перед ворогом утекли?" - питаЇ рiзко.
   Розумiють цей тон. До колiн припадають йому.
   "Прощення милостi вашоњ просимо. Суплiки вiд полкiв своњх привезли".
   "Суплiки? Тепер? Тепер на бiй пора, не на жалоби".
   "Товаришi пiслали нас, не наша вина". Добувають зашитi в шапках  папери
й подають. Гетьман дивиться на них i приймаЇ жалоби.
   "Яка в Стародубi залога?"
   "Чотири батальйони й чотириста драгунiв".
   "Мало вам було? Чому не пристали до них?"
   "Невмоготу,  милосте  ваша,  невмоготу.  Москалi  винищують  народ.   У
суплiках списане все, як слiд".
   "Прочитаю, але мушу вам сказати, що  нiчого  доброго  не  ждiть.  Це  ж
непослух. Ви не сповнили наказу. У вiйську послух мусить бути. Геть!"
   Рукою показав на канцелярiњ вiйськовi.
   Вiддали коней, самi з опущеними головами  поплелися  туди,  заболоченi,
виснаженi, на волокит похожi бiльше, нiж на козакiв.
   Натовп розходився.
   "Гетьман гнiвний".
   "Не мине њх кара".
   "Карати не будуть. Це ж посли, вiд полкiв. Полки  њх  iз  суплiками  до
гетьмана пiслали".
   "Послiв карати не годиться".
   "Не покарають".
   "Нi, нi... Але ж гетьман розгнiваний!"
   "Розсердився, що швед у Гетьманщину ввiйшов, не спитавшися його".
   "А може, й питався"...
   "Тю, дурний! Питався вовк, чи можна у кошару лiзти".
   "Також! Чув, що не шведи, а москалi шарпають наших, як вовки".
   "Правда"... НАРАДА
   Налiво - велика хата, направо  -  через  сiни  -  свiтлиця.  В  хатi  -
гетьманська приватна канцелярiя, в свiтлицi гетьман живе.
   Хата повна старшин: Орлик, Ломиковський, Апостолi, iншi. Балакають.
   "Я казав,- кричить Ломиковський,- що треба Карла о  протекцiю  просити.
Тепер що?"
   Апостол бере його за руку: "Я все казав, що обозного слухати треба,  бо
вiн усi розуми поњв".
   Ломиковський  злiсно   вiдтручуЇ   його   вiд   себе:   "Миргородському
полковниковi жарти в головi. Добре дурiти, коли приступаЇ".
   Зеленський заспокоюЇ њх: "Тихо вже, тихо. Радьмо, що робити".
   "До чого придасться наша рада, коли гетьман не слухаЇ нiкого".
   "Своњм розумом робить, нас за дурнiв тримаЇ",- зiтхаЇ Ломиковський.
   Орлик над паперами сидить. Нiби нiчого не чуЇ. Його спокiй нервуЇ њх.
   "Пан генеральний писар нiчого собi до серця не бере".
   "Панове знаЇте, яке моЇ дiло".
   "Мало знати, треба щось робити. Виговський батьковi Богдановi  не  одно
наустив".
   "Бо це Виговський, а я тiльки Орлик".
   Горленко спльовуЇ: "Кажiть, що хочете, а так не повинно бути. Ми  якiсь
полковники, вiдповiдаЇмо за своњх людей. Гетьмановi слiд числитися з нами.
Вiн зволiкаЇ - сunctator, не знати  чого  жде,  а  тут  земля  пiд  ногами
горить. Карло в стародубському полку. Поки нам ждать? Дiждемося  до  того,
що забере нас у полон. От що!"
   Ломиковський зриваЇться на рiвнi ноги: "Нам  треба  нинi  побалакати  з
гетьманом на розум. Так далi годi. Москалi останнi сили забирають вiд нас.
З чим ми перейдемо до Карла? Вiн висмiЇ нас. Гетьману пiжмурки граЇться  з
нами. За кого вiн нас держить? Ти, писаре, вже раз вiдчинив би уста".
   Орлик дивиться  на  Ломиковського,  але  мовчить.  ПригадуЇ,  собi,  як
гетьман назвав його лисим дiдьком. УсмiхаЇться.
   Це доводить  Ломиковського  до  розпуки:  "Стерпiти  не  можу,  як  хто
дурнувато смiЇться".
   Орлик кидаЇ перо. ВстаЇ.
   Горленко заступаЇ йому дорогу: "Сиди, пане писарю,  сиди.  Ломиковський
не зi злого  серця.  Ми  всi  турбуЇмося  небезпечними  вiстками.  Панове,
подайте собi руку! Помилуйте - такий момент, такий важкий момент!"
   Орлик вертаЇ на своЇ мiсце. Ломиковський сiдаЇ.
   "Я не обиджую нiкого. ЗнаЇте, який  я  згiдливий  чоловiк.  Але  тут  i
святому не стало б терпцю. Чернiгiвський полковник суплiку пише на  майора
Геннiнга, що людей прямо катуЇ, його милiсть цар спустошуЇ землi, нiвечить
наш регiмент, в краю бунт, непослушенство, анархiя, а гетьман розбалакуЇ з
нами, жадаЇ писульок, каже цiлувати хрест i далi з царем тримаЇ.  До  чого
воно подiбне, панове! Панове, до чого воно подiбне?"
   Витягнув руку як проповiдник i дивиться по хатi: "Кажiть, що хочете,  я
нинi з Iваном Степановичем балакаю на розум".
   Нараз  вiдчиняються  дверi,  i  в  хату   вскакуЇ   молодий   хорунжий:
"Ге-етьман!"
   Ломиковський мовкне, Апостол крутить ус, Горленко витрушуЇ  файку.  Всi
певнi, що гетьман до своЇњ  канцелярiњ  увiйде.  Встають  i  дивляться  на
дверi. Але дверi, як зачинилися за молодим хорунжим, так зачиненi стоять.
   Гетьман до своЇњ свiтлицi пiшов.
   Не казав нiкого пускати,  засунув  засув,  ще  й  защiпку  заткнув.  На
дубовий ослiн падаЇ. Рукою очi закриваЇ. Лежить.
   Не думати про нiщо, вiдпочити хвилину. Вiн  же  не  сталь.  Такий  вiк.
Стiльки працi за ним. Спокою, хоч хвилину  спокою!  Нехай  валиться  свiт!
Стiльки лiт, стiльки турботних лiт.
   СилуЇться, щоб не думати про нiщо.
   Кров у висках граЇ, свище, шумить.
   Хоч годину,  хоч  годину  малу  забути  про  все!  Хто  другий  стiльки
працював, що вiн?..
   Чорнi кружiльця вертяться по свiтлицi, сволоки нависають, гнiтять.
   Страшно, коли перетлiлi сволоки валяться, торощать усе,  меблi,  людей.
Була хата, люди будували њњ, прибирали, щоб було гарно, вигiдно,  любо,  а
тепер, диви, ноги людськi  стирчать,  хочуть  добутися,  знятися,  встати.
Годi!.. Страшно, коли валиться дiм...
   Не думати, не думати про це!
   Весь свiй мужеський вiк вiн хату  будував,  щоб  у  нiй  народовi  було
вигiдно й гарно. Нiхто не знаЇ, як важко будувати хату-державу. Все  хтось
псуЇ, пiдважуЇ основи, вiтри зривають дах, громи б'ють. (У високi  будiвлi
звичайно громи б'ють.) Гасив пожежу, зводив зруб, ось-ось i  хата  готова.
Почеплять вiху на даху, закосичать квiтками i стяжками, освятять. Аж нараз
- зруб хитаЇться, трiщить...
   Неправда, брехня! Це чорт пiдшiптуЇ  таке,  щоб  вiдтягнути  вiд  дiла.
Будiвля стоњть, сволоки не вгинаються, зруб не трiщить, нi!
   Не думати, не думати про це!
   За вiкнами шумить. Нiби це не хата, а корабель  -  серед  моря,  в  час
бурi. Хвилi здiймаються високо, корабель трiщить, бо вiн ще не викiнчений.
Буря заскочила його, пiрвала, понесла...
   Забути, забути про все!
   Вiкна малi, а шуму так багато. Реве натовп. Наслухався  того  реву,  аж
вуха пухли. Важко догодити всiм. Неможливо. Навiть не старайсь. Усе одно -
закричать тебе, засиплять пiдзорами, поб'ють  словами,  як  камiнням.  Так
провiдникам платять.
   Забуття i прощення њм! Забуття!..
   Важкий провiдникiв талан, а ще  провiдникiв  недержавного  народу.  Хто
спочуваЇ, хто розумiЇ тебе?  Де  спiвробiтники  щирi  й  нелукавi?  Всякий
глядить, щоб ти спотикнувся, яму гребе, кидаЇ  на  шлях  каменюччя.  Пади!
Чому це ти маЇш до мети дiйти, а не я? Пускай мене!.. Так двадцять лiт...
   Забути! Провiдник мусить забути про все, забути, що вiн чоловiк.  Треба
бути зимним, невблаганним, жорстоким, щоб до цiлi вести. Треба  не  бачити
нiчого, крiм мети. I чим бiльша  вона,  тим  бiльша  тiнь  вiд  нењ  паде.
Велика, чорна тiнь, в котрiй губиш себе, серце, чуття усе,  що  було  любе
тобi.  Страшна  тая  тiнь...  Самiйлович,  Петрик,  Палiй.  Палiю,  лицарю
невгнутий, як жаль тебе! У снiгах коротаЇш свiй  вiк.  Прости...  Ти  дiло
своЇ добре робив, прийшла пора, треба  було  усунути  тебе,  бо  стояв  на
завадi до  великоњ  цiлi.  Важкий  провiдникiв  талан,  треба  бути  злим,
незрозумiлим для багатьох, не любленим товпою, самотнiм. Доки  жила  мати,
розумiла мене. Багато болю на серце своЇ  брала,  багато  переймала  жури.
Покинула мене...
   Хтось постукав у дверi. Гетьман долонi вiд  очей  вiдняв.  Так  стукала
мати, вiдвiдуючи його. НаслухуЇ... Нi... Причулося. Чи  одно  причуваЇться
тепер. В тiм шумi всякi голоси чути. Навiть Мотрi. О..! Як на  арфi  граЇ,
нiби позасвiтний спiв, з другого берега спiва. Велика цiль  розлучила  њх,
упала довга, чорна тiнь. Вона остання розумiла його - як нiхто. Була  йому
всiм - гарна, добра, розумна, спосiбна вiдчути  кожне  дрижання  душi,  як
нiхто. I розлучила њх одна велика цiль, рiвно дорога для нього i для  нењ.
Не зв'язала, а розлучила њх.  I  тепер  вiн  сам.  Сам  зi  своњм  задумом
останнiм. Для нього посвятив усе. Невже ж  не  довершить  його?..  Мусить!
ЧуЇш, товпо, чуЇте, ви старшини, що радите через стiну,- мусить!
   Недаром посвятив стiльки  лiт,  витратив  стiльки  сил,  позбавив  себе
найбiльшоњ радостi в свiтi  -  мусить.  ЧуЇш,  ти  там,  що  полчища  своњ
посилаЇш на смерть, гадаючи, що нема сильнiшого й мудрiшого вiд  тебе!  Не
сподiйся гетьмана Мазепу запрягти до телiги своЇњ - вiн маЇ свою цiль, для
котроњ посвятив усе, не покине њњ...
   Хто ж це стукаЇ у дверi другий раз? Мабуть, Орлик. Хай пiдожде. Гетьман
вiдпочити мусить. Трудний. Дивно, що не розумiють того. Люди смiшнi,  його
своЇю мiрою мiрять. Поскакали б  раз  усiма  шляхами  думок,  котрими  вiн
пробiгаЇ десять разiв у день, бачили б який це труд. Куди там њм?
   Гетьман сiдаЇ на ослонi. Кожна кiстка болить, кожний волосок, нерви, як
натягненi струни. ПочуваЇ себе, як звiр, обскочений хортами.  Цар  не  даЇ
спокою. До нього йди. Кiнницю провадь. Треба тебе, щоб бачило вiйсько,  що
ти крiпко з царем держиш. Ха-ха-ха! Так крiпко, як цар з нами.  ГадаЇ,  що
старий Мазепа, свiй розум виснажив, можна пiддурити  його...  А  старшини?
Тi, як хлопчики нетерплячi. Забаглося њм шведа. Гадають, Америку вiдкрили.
Пiдождiть. Я думаю за вас. На те мене Господь на  мойому  мiсцi  поставив.
Вiд Бог вдасть...
   Третiй раз хтось постукав у дверi.
   Гетьман встав.
   Як же тi крижi болять...
   Вiдчинив дверi.
   "Увiйди"!..
   Орлик.
   "З чим приходиш, Пилипе?"
   "Ваша милiсть спочили?"
   "Трохи. Решта в гробi".
   Орлик мовчить.
   "Що скажеш?"
   "Старшини"...
   "Хочуть балакати зi мною. Поклич њх тут. Стривай! Хто там Ї?"
   "Апостол, Ломиковський, Горленко". "Хай увiйдуть!"
   "Панове, бентежитеся, що швед у Гетьманщину ввiйшов? Знаю, знаю.  I  те
знаю, що Iнфлянт у Стародубi i де Карлова квартира знаю. I  багато  дечого
ще".
   Обезоружив старшин. Не знають що казати. Ломиковський  чортом  глядить.
Гетьман  усмiхаЇться  глумливо.  "Цар,   чи   там   Меншиков,   народу   у
стародубському полку з сiл, городiв,  хуторiв,  млинiв,  навiть  з  церков
проганяЇ - правда?"
   "Правда, милосте ваша".
   "I ви турбуЇтеся?"
   "Як же не турбуваться?"
   "ГнiваЇтеся на мене, на регiментаря вашого, що я ще тут".
   "Не гнiваЇмося, а журимося, милосте ваша",- перебиваЇ Ломиковський.
   "ГадаЇте, Мазепа збожеволiв".
   "Того ми нiяк не гадаЇмо".
   "ГадаЇте. Знаю. Не вiд Орлика, бо вiн не мав часу менi  сказати,  знаю,
бо знаю вас, як свою кишеню".
   Дивиться на старшин. Тi опускають очi. Гетьман  бере  Ломиковського  за
гудзик, приневолюЇ голову пiднести вгору. "ЗнаЇте, що я вам скажу?"
   Чекають.
   "Коли ви вiри не маЇте до мене, не покладаЇтеся на мiй розум i  досвiд,
так я собi Орлика беру i њду геть. А ви робiть, що хочете з собою. От що!"
   Перестрашив њх, як дiтей.
   "ЗнаЇте, до чого те все провадить?"
   Мовчать.
   "Бачили тих козакiв, що суплiки вiд своњх полкiв привезли?"
   Притакують.
   "Далеко ми такою дорогою зайдемо - правда? В регiментi мусить бути лад,
послух мусить бути. Раз я пiслав якусь частину  -  мусить  iти.  Iнакше  -
годi. Як  послуху  нема,  то  не  буде  й  волi.  Не  захочуймо,  до  чого
неспосiбнi. Слухаймо московського кнута - i пропадаймо".
   Гетьман видимо хвилювався. Сiв на  ослiн,  рукою  по  столi  тарабанив.
"Скажiть самi, що менi тепер з тими людьми робити?" Дивився на них.
   Апостол вiдкашельнув. "Послами вiд полкiв прийшли, послiв не карають".
   "Посли вони чи козаки моњ? Ось як ви розумiЇте дiло. Та не про них рiч.
А про тi сотнi з полкiв, миргородського, лубенського i прилуцького,  що  я
њх генераловi Iнфлянтовi на пiдмогу пiслав, а вони до втiкачiв пристали  i
разом з ними вертають, суплiки до мене вперед посилаючи? Суплiканти!..  Як
менi такi частини назад до армiй приймати?  Вони  ж  наказу  не  сповнили?
Добре, як що ми не пiдемо з царем,- додав тихiше,- а  коли  б  не  те?  Що
сказав би цар? Без суду голови постинав  би.  От  до  чого  доводить  така
поведiнка, як ваша! Петра слухають, Карла слухають, а  Мазепи  слухати  не
треба, бо вiн не цар i не король, а тiльки гетьман. Я таким  гетьманом  не
буду".
   Замовк на деяку хвилину. Нiхто не перебивав, говорив далi.
   "Я вам сказав, може, бiльше, нiж треба було,  а  вам  ще  мало.  Палець
подай, тягнете за руку. Чого вам ще? Кажiть!"
   Мовчали...
   "Кажiть же бо!"
   Не вiдзивався  нiхто.  Гетьман  встав.  Став  серед  свiтлицi,  в  колi
старшин. Шепотом говорив до них: "Я вже вам подав пункти того договору, що
стане мiж нами i королем шведським. Його вже,  мабуть,  вистилiзував  граф
Пiпер, може, хочете знати, до чого добалакався зi Станiславом? Будь ласка.
I того не затаю перед вами".
   Гетьман добув з похiдноњ скринi, що пiд його лiжком  стояла,  унiверсал
короля Станiслава: "Прочитай њм, Пилипе!"
   Орлик прочитав, старшини заспокоњлися.
   "Що ж, продаЇ вас гетьман полякам? НехтуЇ православною вiрою,  заводить
унiю, народ шляхтi в хлопи перестаЇ?"
   "Дякуючи Боговi - нi",- вiдповiв Апостол.
   "Як же гадаЇте? Довiряти Мазепi чи нi?"
   "Кому ж довiряти, як не милостi вашiй?"
   Дякували i хвалили його великий полiтичний хист.
   "Коли гак, то чого ж ви тодi бентежитеся, панове?
   "Журимося, як би нам скорiше зiйтися зi шведом на кордонi i не  пустити
московського вiйська на Вкрањну".
   "Лишiть журу менi. Або я вас проваджу, або шукайте собi другого вождя".
   Попри вiкно майнула чорна тiнь. ѓздець...
   "Посланець якийсь".
   "Так пiзно".
   "Може, вiд царя"...
   Прощались з гетьманом i переходили до канцелярiњ. Не  спiшаться  спати.
Що тепер  сон?  Тривога  така,  що  Господи!  Помилуйте!  Король  Карло  в
Гетьманщину ввiйшов, а гетьман не спiшиться назустрiч.
   Гетьман позiхаЇ: "Якi скучнi, крiм одного Орлика. Так вiн  ще  молодий.
На кого ж я оставлю це велике дiло, якщо Господь покличе мене на суд?"
   Гетьмановi робиться страшно. ЗабуваЇ про чорну  тiнь,  що  пересунулася
попри вiкно. "Не пiддаватися старостi i втомi. Витримати на позицiњ аж  до
кiнця. Не здавати њњ.
   Покликав КендзЇровського.
   "Хто там такий?"
   "Царський посланець з письмом".
   "Постели менi. Спати хочу. Не здужаю".
   КендзЇровський стелить i допомагаЇ роздягатися Мазепi.
   "Що за чоловiк цей посланець - не знаЇш?"
   "Молодий боярин, драгунський старшина. Чи впустити?"
   "Хай пiдожде до завтра. Гетьман спить. Не велiв себе будити".
   "Це посол вiд царя".
   "Хай буде i вiд двох. Гетьман недужий. Зрозумiв?" ЦАРСЬКИЙ ЛИСТ
   Блiдий осiннiй ранок. Сонце не спiшиться на небо. Не цiкаво йому.  Поля
пустi. Чого не забрали люди, те столочили конi й вози. Кругом толока. Куди
не глянь - дорога. Скрiзь слiди колiс i кiнських пiдков. Тут здохлий кiнь,
там лежить людський труп. Не позаховували  ще.  Будиться  осiннiй  день  i
позiхаЇ. Нецiкава земля.
   Гетьман подзвонив. Увiйшов КендзЇровський.
   Пiднiми занавiску. Яка погода?"
   "Мрячно. Засльотиться, мабуть".
   "Посланець де?"
   "На квартирi".
   "В кого?"
   "В генерального писаря. Покликати?"
   "Ще час. Подай менi води".
   Гетьман миЇться i снiдаЇ.
   "Що в таборi нового?"
   "Як звичайно".
   "Бешкетiв не було?"
   "Дрiбнi. З утiкачами бiда. Тисячi њх напливають".
   "Зi стародубського полку?"
   "Так, ваша милосте".
   "Що кажуть?"
   "Шведiв хвалять, нарiкають на Москву".
   "Стара пiсня. А бiльше?"
   "Шведськi прокламацiњ показують".
   "Та-ак? Якi ж вони".
   "Гарнi. Нашою мовою, всякому зрозумiлi.  Шведський  генерал  Лягеркрона
заспокоюЇ наш народ. ОбiцяЇ не робити  кривди.  Пише,  щоб  бургомiстер  з
лавниками вийшов до нього зi Стародуба на розмову. ОбiцяЇ платити  за  все
дзвiнким грошем".
   "Цiкаво. Поклич посланця".
   Входить молодий ротмiстр, б'Ї  чолом  i  подаЇ  лист.  Гетьман  лежить.
Голова  перев'язана  мокрою  хусткою,  рука  дрижить.  Бiля  нього  Орлик.
"Прочитай, Пилипе, письмо. Не поспiшаючись читай... Голова мене  болить...
Лiкар де?.. Чому ще не прийшов?" - Гетьман хвилюЇться.
   "Лiкаря поклич!"
   Орлик  лист  бiля  гетьмана  на  крiсло  кладе  i   виходить.   Гетьман
ротмiстровi рукою знак даЇ: "Будь ласка. Сiдай!"
   Посланець вибачаЇться, що лиш за першим разом сiдаЇ на  краЇчку  крiсла
бiля вiкна.
   Приходить хiрург. ЗмiнюЇ мокру  хустку,  прикладаЇ  щось  до  боку.  Не
вгодив. Гетьман нервуЇться. "Геть!"
   Царський посланець уважно кожне слово, кожний рух нотуЇ собi в тямцi.
   "Читай же бо, Пилипе!"
   Орлик розломлюЇ велику печать i читаЇ царське письмо.
   Цар гетьмана закликаЇ до себе негайно. Пише, що хитрий швед замiсть  на
Москву несподiвано на  Украњну  звернув.  Гетьмановi  треба  до  царського
вiйська з усiми своњми силами прибувати. Козацька кiнниця  переслiдуватиме
неприятеля ззаду i нападатиме на його обоз. Гетьман стане  на  њњ  чолi  й
буде заправляти тими "дЇйствiями".
   Гетьман слухаЇ царського листа й усмiхаЇться гiрко. Йому тепер на коня?
   Царський посланець притакуЇ головою. Вiн,  мабуть,  теж  не  може  собi
уявити Мазепи з мокрими хустками i плястрами, як  вiн  сидить  на  конi  i
турбуЇ ворога на тилах.
   Орлик читаЇ далi. Цар сповiщаЇ гетьмана, що Шеремет'Їв i  Меншиков  "сь
русскимь войскомь находятся близь Стародуба, готовьiе встречать идущаго вь
Малороссiю непрiятеля".
   "Хай Бог допомагаЇ њм на добре дiло. Жалiю, що участi приймати не  можу
i, мабуть, побiди на своњ очi вже не побачу. Бог не благословив... Коли  б
я тепер особою моЇю гетьманською  оставив  Украњну,  то  вельми,  опасаюсь
,дабьi на сiЇ время внутреннее между здешнимь  непостояннымь  народомь  не
про-изошло возмущенiе'... Так i напиши його величеству, Пилипе... Що ж там
далi? Читай!"
   Орлик пробiгаЇ дальшi рядки, робить великi очi й пiдносить брови вгору.
"Чому ж ти не читаЇш? Спiшись. Бачиш, я хворий. Насилу слухаю. Болить".
   Орлик читаЇ "радiсную вiсть про велику побiду  царського  вiйська  бiля
Лiсного в кровопроливнiй нiчнiй битвi при участi самого царя.  ЛЇвенгавпт,
найкращий шведський генерал, розгромлений, до 8 тисяч шведiв  полягло,  до
трьох тисяч Карлового вiйська попало в полон з пушками i хоругвами. Обоз у
руках побiдникiв. ЛЇвенгавпт з недобитками втiкаЇ,  без  усяких  припасiв,
без амунiцiњ, його переслiдують побiдоноснi вiйська царськi"...
   Орлик складаЇ  лист  i  зi  страхом  дивиться  на  Мазепу.  Той  лежить
недвижно, як труп. Хустка насунулася на  очi,  уста  сцiпленi,  не  дихаЇ.
Царський посланець встаЇ, витягаЇ шию в напрямi лiжка, нiби питаЇться: "що
тепер?"
   Орлик навшпиньках виходить зi  свiтлицi  i  кличе  посланця  за  собою.
"Хiрурга! Скоро до гетьмана хiрурга, хай негайно iде з п'явками i банками,
з блюментростовою мастю!" - даЇ накази в сiнях, а  до  посланця  говорить:
"Не дадуть чоловiковi спокiйно вмерти. Де йому до коня, до команди?  Куди,
куди! Це ж живий труп".
   "Його  величество  не  знав,  що  з  Iваном  Степановичем  так  погано.
Доповiдали, що це проходячiњ болi, що вiн так цiлi роки хворiЇ".
   "Проходячiњ болi!.. Вмерти чоловiковi не дають. От що".
   "Жаль такого доброго  й  розумного  гетьмана.  Доложу  його  величеству
царевi".

НОВИЙ
НАКАЗ
   Сильно стривожила гетьмана Мазепу вiсть про царську побiду пiд  Лiсним.
Вiсiм тисяч шведiв полягло на полi бою, а майже три попалося в полон.  Ось
що значить хоробрий вояк. Гине, а не здаЇться.
   Тим  i  потiшився  гетьман.  Не  мiг  зрозумiти  Карла.  Чому  вiн   на
ЛЇвенгавпта не заждав. Були недалеко вiд себе, тодi, як  ЛЇвенгавпт  стояв
бiля Шклова. Сполучитися i вдарити на москалiв. Чому вiн того не зробив, а
несподiвано, не дожидаючи свого знаменитого генерала, повернув на Украњну?
Поверх десять тисяч втрати, а як до  того  додати  мало  що  не  15  тисяч
козакiв, котрих гетьман приневолений був послати останнiми часами  царевi,
так вийде втрата тисяч 25! Це вже  не  жарт,  це  дуже  змiнюЇ  рахунок  -
перехилюЇ важку на бiк Петра.
   Розумiють це гетьмановi  старшини.  Похнюпили  носи,  не  налягають  на
нього, щоб спiшився до Карла. Але зате цар кидаЇ його туди.
   Цар безнастанно настаЇ на гетьмана Мазепу, щоб вiн  з  останками  свого
вiйська приставав до нього.
   Дивно й пiдозрiло. Сил у гетьмана мало. I в краю його треба, бо анархiя
росте. Цар повинен це розумiти. А все ж таки кличе. Посол за послом iде  -
вiд нього, вiд Меншикова, вiд  Шеремет'Їва,  вiд  кињвського  губернатора.
Спокою йому не дають. Чому? Чи не хочуть дiстати його в своњ руки? Мабуть,
що так. Особливо тепер, пiсля того, як Улашин з листом  вiд  Понятовського
до Мазепи  попав  у  царськi  руки.  Це  також  безголов'я.  Понятовський,
резидент короля Станiслава при боцi Карла XII, пише  до  гетьмана  лист  i
посилаЇ його так необачно, що посланець з  листом  попадаЇ  в  руки  царя.
Божевiльнi. Вони ж можуть згубити Мазепу. Улашина припiкали  огнем.  Лихий
зна, що вiн вибалакав на  муках.  Щоб  не  сказав,  самого  листа  досить.
Писаний документ не те, що доноси Кочубея. Дiло куди гiрше.
   Гетьман  стривожився  дуже.  Такоњ  скрути  не  тямить.  З  усiх  бокiв
обскочили його.
   Переказують, нiбито цар дуже ласкавий до нього, нiби вiн нiяким доносам
i доказам не вiрить i дiйсно хоче бачити гетьмана бiля  себе,  як  старого
досвiдченого вождя й одинокого свого союзника. Але покладайся  на  те!  Це
можуть бути звичайнi московськi хитрощi, щоб тiльки гетьмана  заманити  до
себе.
   Не пiде. Нiяк не пiде. Перед ним одинокий шлях-до Карла. Кличе Орлика й
Войнаровського до себе.
   Орлик мовчазливий i сумний. Його морочить погане прочуття.  Не  опускаЇ
гетьмана, бо не може. Прикував його. Бореться помiж власними  мiркуваннями
i помiж впливом, який маЇ на нього гетьман.
   Войнаровський слiпо дядьковi вiрить. ЗнаЇ його ум, пiде заради нього  в
огонь i в воду.
   "Новий наказ,- i гетьман показав њм  царський  лист.-  Кличуть  мене  в
головну царську квартиру".
   "Не њдь!" - аж крикнув Войнаровський.
   "Як поњдеш, загубиш себе й Украњну!" - доповiв Орлик.
   Гетьман глянув на них: "I я так  собi  гадаю,-  сказав.-  Але  як  менi
вiдпекатися вiд них? - Думав. А по хвилинi: - Пилипе, пиши!"
   Орлик приладив папiр i затесав перо. Гетьман диктував:
   "Iсторiя з Улашином, котрий нiбито вiз  лист  вiд  Понятовського,  мого
брата, тепер  резидента  Станiслава  ЛЇщинського  бiля  короля  Карла,  це
звичайна лукава вигадка ворогiв його величества i моњх. Таким чином гадали
вони зрушити царську вiру до мене й посiяти  нову  на  Украњнi  ворожнечу.
Нiякого брата Понятовського я не мав i не маю. Що ж до наказу, щоб я кидав
усе i њхав до головноњ квартири його величества  царя,  так  Бог  найкраще
бачить, що воно не можливе. Хiба що в домовинi привезуть  мене  туди,  що,
мабуть, i станеться в недалекому часi. А коли б мене Господь  i  пiдняв  з
того одра недуги, на котрому я тепер лежу, то й тодi њхати менi з  Украњни
не порадiю. Тут безладдя завелось  i  росте  з  дня  на  день.  П'яницi  i
бродяги,  всякий  небезпечний  народ  Бог  зна  що  робить  по  полках   -
полтавському  й  миргородському,  i  лихо   це   перекидаЇться   у   полки
чернiгiвський та стародубський, у котрих до  тепер  смирно  було.  Якщо  я
вињду до царськоњ головноњ квартири, то свавiльники нападуть  на  мiста  i
мiж поспiльством знайдуть собi однодумцiв. Полковники i  полкова  старшина
нарiкають i кажуть, що, як њх поведуть у Стародубщину, так це буде остання
погибiль њх родинам i руњна њх добра та њх маЇткiв,  бо  тодi  поспiльство
кинеться вбивати i грабувати людей  чесних  i  заможних...  Це  ти  напиши
њхньою мовою i њх канцелярським стилем та ще додай,  що  гетьман  зауважуЇ
можливiсть скорого нападу Станiслава на Украњну, до чого, щоб недопустити,
вiн просить його  величество  царя  прислати  декiлька  тисяч  регулярного
росiйського вiйська для оборони".
   Скрипiло Орликове вправне  перо.  Гетьман  глядiв  крiзь  вiкно.  Табiр
шумiв. Вiн мав своњ турботи - харчi, горiлка, чоботи i бiлизна. Турбувався
малим. Великому - i турбота велика. У високе дерево громи б'ють.
   "Скiнчив?" - питаЇ гетьман Орлика.
   "Кiнчаю, милосте ваша, ще лиш останнiй пункт".
   "Остаток повинен бути крiпкий. Кiнець дiло хвалить".
   "Кiнець дiло хвалить,- повторив Войнаровський, дивлячись крiзь  вiкно.-
Невже ж тiњ там думають про це?"
   "Бачив ти думаючу товпу?"
   "Я скiнчив, ще тiльки чорнило присхне",- i Орлик поклав перед гетьманом
на столi гарним, крученим письмом записаний  лист  зеленкуватого,  грубого
паперу.
   Гетьман перечитав.
   "Справляти нема коли. Хай буде й так.- Поклав свiй повний пiдпис.-  Хай
з Богом iде. Треба виправити зараз, таки нинi,  негайно.  I  не  будь-ким.
Дiло важне".
   Орлик пiдождав, аж присохло чорнило на  гетьманському  пiдписi,  зложив
лист, надписав, прибив велику печать i вийшов.
   "Може заспокою царя на деякий час,сказав гетьман, звертаючися до  свого
небожа.- Надовго не заспокоњть њх нiхто". У СМОЛЕНСЬКУ
   Раннiм ранком загомонiли дзвони  в  усiх  смоленських  церквах.  Як  на
Великдень i як  на  пожежу.  Один  наперед  другого  голоснiше,  сильнiше,
скорiше. Дивно, що не порозбивалися, не повривалися, не повихоплювалися зi
своњх ярем на старинних дзвiницях, котрих основи тямили  ще  давнi,  княжi
часи.  Церковнi  брами  замаЇнi  галуззями,  квiтками,  хоругвами.   Перед
церквами арки, з надписами iз Святого Письма.  Стежки  посипанi  днiпровим
пiском i рiнячками.
   У городi Смоленську сiм трiумфальних брам - з  вежами  й  вежечками,  з
цибулястими куполами й баньочками, розмальованими й  позолоченими,  аж  за
очi бере.
   На однiй святий Юрiй на бiлому конi списом пробиваЇ  смока.  На  головi
святого Мономаховий вiнок, з-пiд нього  в'ються  жмутки  чорного,  буйного
волосся, грiзно глядять випуклистi очi, надуваються червонi,  масткi  губи
Через плече голуба стрiчка. Юр - Петро. А смок  -  король  Карло.  Бритий,
зiркатий, на висках жмутки  волосся,  як  лиликовi  крила.  Царський  спис
пробив його наскрiзь, пришпилив до землi.  Вiн  в'Їться  з  болю,  сичить,
сiркою дихаЇ. "Слава побiдившому дракона!"
   Дiти з острахом дивляться на вiзерунок. ѓх вiдганяють вiд брам, щоб  не
спиняли роботи, котроњ ще чимало. Цiлi дерева привозять з лiсiв i вбивають
рядами вiд ворiт до ворiт... Туди проњде цар.
   Вулицi замiтають, вигортають, Бог вiсть, колишнЇ болото.  Поспiшаються,
бо сонце вже зiйшло. Цiлу нiч робили при лампах i смолоскипах, не  жалiючи
нi труду, нi грошей, щоб приподобатися побiдоносному царевi, i коли  ласки
не запопасти його, так хоч не бачити гнiву.
   "Страшний-бо цар во гнiвi своњм!"
   У вiкнах хат  виставленi  образи  святого  Петра,  Георгiя,  Андрея,  в
знатнiших попадаються портрети царя,  мальованi  рукою  мiсцевих  малярiв.
Перед образами  свiчки.  ѓх  запалять,  як  надiйде  похiд.  Перед  дверми
стiльцi, накритi рушниками, на них хлiб-сiль.
   Останки колишнього замку, мохом  порослi  мури-вали  дрижать  вiд  реву
гармат. Пригадують колишнi боњ з року 1611 i 1632 пiд стiнами Смоленська.
   На Днiпрi уквiтчанi галери.
   Мiж щоглами на шнурах хоруговки,  на  щоглах  великi  хоругви  мають  з
чорним вiрлом, з буквами царськими.
   Город кривичiв, наслiддя Вячеслава i  Всеволода  Ярославича,  жемчуг  у
вiнку Мономаха, стелиться пiд ноги московського царя. ЗабуваЇ славнi  часи
Ростислава, коли його купецькi судна сунулися по  бистрих  хвилях  Днiпра,
коли великий Новгород i гордий Псков шукали з ним приятельських зв'язкiв i
пiдчинялися його впливам. ЗабуваЇ незабутнього  князя  Святослава,  котрий
так завзято боронив його незалежностi вiд Москви i вiд Литви,  та  покiрно
стелиться пiд ноги царя-побiдника, царя-антрихриста.
   Дзвони на смоленських церквах гудуть, ревуть гармати, лопотять хоругви.
Народ стурбовано, чекаЇ.
   "Як над'њде, на колiна падай".
   "Не треба. Цар не любить того".
   "А як?"
   "Смирно стiй. На нього дивись".
   "А що кричать - гура чи як?"
   "Що другi кричатимуть, кричи".
   "О Господи, як страшно!"
   "Чим бiльший цар, тим гiрший страх. Не знаЇш?"
   "I хотiла би побачити його i боюся".
   "Кажуть, як яку дiвку сподобаЇ, зараз до себе бере".
   "А ви не радi - правда?"
   "Тю!"
   Розмову заглушують бубни. Харчать, гаркотять, грохотять.  Цiлий  вiддiл
барабанщикiв iде i бубнить. Як один. Всi руки враз вгору пiднiмаються, всi
палки в один мент на бубни падуть. Хай би один спiзнився - голова не його.
Сам  цар  знамените  бубнить,  розумiЇ  цю   штуку.   Дi-дрррум-бум-бум..!
Дi-дрррум-бум-бум!
   По вiкнах, по дверях, по дахах домiв, як олов'яний  град,  розсипаються
глухi, настирливi звуки: дi-дрррум-бум-бум!
   Барабанщики в такт ногами  сильно  викидають,  болото  з-пiд  черевикiв
скаче на одiж i на лиця людей. Подаються взад, попiд мури.
   "Шведи! Шведи!" - бiжить з уст до уст. Натовп  хвилюЇться,  кожний  рад
побачити приниження тих, що привикли до слави. (Хто не  дивиться  радо  на
горе своњх ближнiх.) Пересуваються мовчазливi четвiрки, в пошарпаних синiх
кафтанах, в чоботях рваних, з  поперев'язуваними  головами,  з  руками  на
опасках. Не радо тримають крок, ступають як чужими ногами, прикрий хiд...
   Шведськi полоненi в трiумфальному походi царя Петра.
   Перед ними њх хоругви. Вели њх перше до побiди й слави, тепер у  неволю
ведуть. Нiби розумiють це. Не розвiваються гордо,  похилилися  вдiл,  нiби
руки в розпуцi опустили, i замiтають землю,  чужу,  непривiтну.  Товпа  њм
грозить кулаками. Падуть  лайливi  слова,  вереск,  свист,  хтось  плюнув.
Бранцi нiби не бачать того. Хто згадуЇ минулi хвилини побiд,  хто  надiями
забiгаЇ в будуче.
   Живий ще Карло, живi каролiнцi, ще не скiнчилася  вiйна!  Реви,  товпо,
плюй, скаженiй, пiддобрюйся до царя, котрий глядить на тебе гiрш,  нiж  на
стадо худоби,- на те ти товпа..! Прости  њм,  Господи,  не  знають-бо,  що
творять.
   Якийсь молодий швед сильно на ногу налягаЇ. Не може  далi  йти,  ще  не
витягнена куля. Сперся на свого товариша i - плаче. З болю  чи  з  сорому.
Закрив очi рукою, закусив зуби, нiчого не бачить i не чуЇ...
   Перейшли.
   "Не цiкавий народ".
   "Нiс напоздовж, очi впоперек, ти гадав якi?"
   "Худяки".
   "Сила в костях, не в салi. Бачиш, канони везуть".
   Котяться вулицями Смоленська на шведах здобутi гармати. На дулах  кров,
порозбиванi замки, мало котра схоче  на  своњх  стрiляти.  Пiдскакують  на
нерiвних вулицях. Не радо њдуть ними.
   "Цар, цар!"
   I натовп реве,  дереться,  скаженiЇ.  Не  розбереш,  що  таке  кричить.
Пiдносяться руки з хлiбом-сiллю, з чарками, з малими дiтьми, щоб  побачили
побiдоносного царя. Ось вiн, вiн сам найяснiший, той, що шведа пiд  Лiсним
розбив, побiдитель!
   ѓде на чорному конi, чапрак золотом шитий, дорогим камiнням оздоблений.
   Царська голова вище всiх. Трикутний капелюх, на грудях срiбний  панцир,
через груди голуба стрiчка святого Андрея. Кiнь  угинаЇться  пiд  ним.  Не
кожний понесе такий тягар.
   Цар голову гордо здер, малий вус стирчить, очi шукають жертви.
   Дивiться, духи смоленських князiв, нащадки  Ярослава  й  Мономаха,  ваш
наслiдник вашими слiдами ступаЇ!
   Бiля царя - Меншиков i Шеремет'Їв, за ним - його бояри й генерали,  всi
близькi йому i - його дубинi. Щасливi, бо цар в днях трiумфу не б'Ї,  хiба
жартом, скорiше милуЇ вiрних слуг своњх, кого орденом, кого  землею,  кого
тим, що за вухо потягне. Ласкавий цар в день своњх  трiумфальних  в'њздiв.
Нiхто не святкував њх так гучно i  так  довго,  цiлий  тиждень...  Кухлями
п'ють горiлку.  Запиваються  на  смерть,  щоб  пам'ятали,  як  трiумфально
в'њздив у город побiдоносний цар.
   Перењхали, перейшли. Тягнеться здобутий на шведах обоз, вози  й  вiзки,
навантаженi всяким  добром.  Позаду  хворi  й  пораненi.  I  тим  довелось
звеличувати царя. Деяким не довелось. Померли на возах. Лежать горiлиць  i
незамкненими, скляними очима дивляться на чуже мрячне  й  невеселе  осiннЇ
небо, засiяне хмарами сполошених ворогiв i галок.
   Грають дзвони на смоленських  церквах,  вiд  гуку  гармат  розсипаються
старi городськi мури, останнi свiдки колишнiх, княжих часiв.
   Цар Петро святкуЇ побiду бiля Лiсного.

   * * *
   Пiсля в'њзду пир. Цар, генерали, бояри. Запрошено  й  деяких  шведських
старшин. Просьба чи наказ? Один не пiшов. Кулю в лоб собi пустив.
   "Молодець! - гукнув цар, почувши про цей iнцидент.- ѓй-Богу,  молодець.
Вип'Їмо за його хоробру душу".
   Випили.
   "А тепер п'ю за здоров'я полонених шведiв,  учителiв  моњх  у  воЇнному
дiлi. Спасибi, що так добре вчили, чого доказом побiда пiд Лiсним".
   Цар у знаменитому настроњ. Вже третiй раз гримнув кулаком Меншикова  по
колiнi, диво, що не строщив. Здорово њсть,  а  ще  бiльше  п'Ї,  найбiльше
анижiвку.  Жовтi,  глинянi  лиця  червонiють,  очi  випулюються,   чуприна
пiдноситься, як грива. Цар нагадуЇ лева, що ось-ось вискочить iз клiтки  i
розiдре когось.
   "Жаль, що нема мiж нами гетьмана Мазепи. Дотепний чоловiк.  Не  те,  що
ви",- каже цар.
   Царськi люди солодко всмiхаються, нiби не знати який комплiмент почули.
   "Iван Степанович особливо гарно латинською мовою жартуЇ.  ВигадуЇ  такi
смiховитi слова, що хоч кладися. Налийте менi анижiвки.  П'ю  за  здоров'я
Iвана Степановича Мазепи".
   Випивають.
   "Iван Степанович, може, вже й не живе",-  зауважив  хтось  iз  царських
людей.
   "Iван Степанович хитрий, вiн перехитрить i смерть",- жартуЇ цар.
   "Що хитрий, то правда,- зауважуЇ Шеремет'Їв.- Бiльше хитрий, як  вiльно
гетьмановi вiйська козацького-запорозького його величества царя".
   Цар дивиться на Шеремет'Їва уважно. "Не розумiю. Висловлюйся яснiше".
   Шеремет'Їв нахиляЇться до царя i щось  йому  упiвголоса  говорить.  Цар
слухаЇ i сопе, як ковальський мiшок. "Фу, чорт! Наскучило менi".
   Шеремет'Їв  мовкне,  вiдсуваЇться,  малiЇ.  НагадуЇ  пса,  на   котрого
господар накричав. Пес бере хвiст пiд себе i ховаЇться до буди.
   "Наскучили менi тi доноси,  пiдозри  i  другiњ  глупостi.  Налити  менi
чарку!" . Випив.
   "Iван Степанович замудрий, щоб таку дурницю робить. Замудрий!
   Цар грiмко порожню чарку на стiл кладе.
   "Iван Степанович нашому братовi не рiвня. Учений, досвiдчений,  чоловiк
заграничний".
   "Власне тому, що за границею вчився"...- починаЇ Шафiров,  але  цар  не
даЇ йому докiнчити гадки.
   "Росiя, як не позичить розуму в заграницi, то зiгниЇ, згине,  втопиться
у своњм брудi, смородi, в темнотi. Заграниця - фу!"
   Цiлий стiл з острахом дивиться на розгнiваного царя. Чекають, коли  вiн
чаркою або ножем кине Шафiрову в лоб.
   Але цар нараз, нiби йому якась нова гадка приблукалася до  голови,  тре
чоло лiвою рукою, лiкоть спираЇ на  столi,  пальцi  до  очей  прикладаЇ  -
думаЇ.
   "Чорт його зна, того старого лиса. Можливо, черкаси спосiбнi до всього.
Але - невже ж би вiн смiв?! - i цар кулаком грюкнув об стiл.- Невже  ж  би
смiв вiн робити що-небудь проти моЇњ волi i на мою шкоду?!"
   В залi муха бринить.
   "Пiсля обiду скликати консилiум. Розiбрати й роздивитись дiло  гетьмана
Iвана Степановича Мазепи. Чому вiн не њде, коли я його кличу, чому стiльки
на нього жалоб, що це за Понятковський, що до нього писав лист,  i  т.  д.
Треба раз з Iваном Степановичем зробити кiнець".
   Гук, шепiт, блиск,- пускають кольористi вогнi. Цар -  охотник  до  них.
Цар-пiротехнiк.
   ВстаЇ, обтираЇ масткi губи, хлiбом чистить вус. "Роздивити точно справу
гетьмана Iвана Степановича Мазепи. Супротивлення довше не стерплю. Або хай
умираЇ, або хай слухаЇ, що йому наказуЇ цар... Фу! Чорт!"
   ПеревертаЇ крiсло, розбиваЇ двi  чарки,  спльовуЇ  крiзь  вiкно  i,  не
кивнувши  нiкому  на  прощання  головою,  ходою  великолюда  виходить   iз
бенкетноњ зали,- високий i страшний цар Петро пiсля побiди близ Лiсного.
   _ТАК МАЛО ѓХ!_
   Високий  консилiум,  себто,  царськi  мiнiстри  вкупi  з  фельдмаршалом
Шеремет'Ївим, вирiшив: primo: пiслати царський наказ до кињвського воЇводи
князя Дмитра Михайловича Голiцина, щоб вiн з царськими ратними людьми,  що
були в нього в КиЇвi пiд рукою, i  з  усею  чималою  армiЇю  iшов  у  глиб
Украњни, маючи на метi недопускати  хибкостi  помiж  непевним  украњнським
народом.
   Secundo: наказати гетьмановi Мазепi, щоб вiн  пiслав  воЇводi  Дмитровi
Михайловичевi Голiцину козацький гурт iз рiзних полкiв свого регiменту,  а
решту свого вiйська розставив понад Десною.
   Теrtio: щоб гетьман своЇю особою  явився  у  головну  царську  квартиру
задля  важноњ  розмови  з  фельдмаршалом.  Аргументи  ад  3.  Мiж  народом
поширюЇться чутка, немов то гетьман хоче кинути  Украњну,  треба  розвiяти
њњ, гетьмановi вiдомi норови i звичањ тутешнi, його iнформацiњ потрiбнi  i
важнi, а врештi свавольства, якi прокидаються на Украњнi, затихнуть,  коли
народ побачить, що украњнське i московське вiйсько це одно...
   Гетьман прочитав рiшення царського консилiуму i жбурнув папiр на  стiл.
"Пустили фарбу. Тут уже ясно  стоњть:  окремого  украњнського  вiйська  не
повинно  бути,  а  гетьман  Мазепа  маЇ  вiддати  себе  в  руки  царського
фельдмаршала.
   Як я передбачав, так i сталося. Та не дiждуть. Нiколи  в  свiтi  такого
самогубства не зроблю".
   Покликав Войнаровського:
   "На, читай!"
   Войнаровський перебiг очима стрiчки.
   "Що ж ти на це?"
   "Хочуть нам заспiвати амiнь".
   "Хочуть. Тут виразно стоњть: мiж народом поширюються  чутки,  немов  то
гетьман задумуЇ кинути Украњну, себто до шведiв перейти, тому вiн  повинен
усi своњ сили вiддати пiд московську команду, а  сам  у  царську  квартиру
йти, щоб добровiльно вiддати себе катам. Дурнi! Дурнi!"
   Гетьман ходив по своњй свiтлицi i не мiг заспокоњтися:
   "Добре менi доносив мiй канцелярист Болбот, що  москалi  притворюються,
немов-то довiрюють менi, а вдiйсностi  тiльки  того  й  хочуть,  щоб  мене
безборонним дiстати в своњ руки. Де Орлик? Клич його тут!"
   Войнаровський покликав Орлика. Гетьман i  йому  ткнув  письмо  до  рук:
"Читай!"
   Орлик прочитав рiшення царськоњ ради.
   "Ясно. Правда, що ясно? Опала личина, бачиш якi! А ти хитався".
   "Хитався, ваша милосте, признаюся до грiха. Але я вже рiшився. Для  нас
немаЇ вороття".
   "До шведiв".
   "До шведiв!"
   "Амiнь,- доповiв гетьман i перехрестився.-  Пиши!  Гетьман  восени,  по
грудi, бувши тяжко хворим, нiяк сухопуттям њхати не може. Але  наказ  царя
вiн виконаЇ, хоч би йому довелось умерти по дорозi. Човном  iз  Салтиковоњ
Дiвицi попливе по Деснi проти води, а потiм по Борзнi  до  города  Борзни.
Додай: Гетьман прохаЇ, щоб новопоставлений митрополит Йоасаф,  вертаючи  з
Москви, поступив до Борзни й маслособорував його,  якщо  гетьман  не  умре
скорiше по дорозi... Так".
   Орлик писав, гетьман неспокiйно ходив по своњй квартирi. Думав.
   Войнаровський побожно водив за ним своњми мрiйливими очима.
   "На тiм не край. Камiнь зрушений з мiсця - треба його  вiдкинути  геть.
Хай котиться у пропасть. Або полетить до чорта, або задавить нас... Поклич
менi старшин!"
   Чекали в гетьманськiй канцелярiњ, жаднi  рiшаючих  вiсток.  Бачили,  що
наближаЇться перелом, рiшаЇться доля њх i Украњни.
   Увiйшли. Ломиковський, Горленко, Апостол. Гетьман i њм казав  прочитати
злощасний лист.
   Читали двiчi, не довiряючи своњм  очам.  Все,  що  балакалося  пошепки,
тайки, як здогади, як звичайнi полiтичнi плiтки,  стояло  тепер  чорне  на
бiлiм,   рiшаюче,   певне,   безсоромне.    Вiддай    вiйсько    царському
фельдмаршаловi, а себе здавай  на  ласку  й  неласку  царя.  Безглуздя  на
Украњнi заспокоњть кињвський воЇвода, козаки вигинуть у  боях,  гетьмановi
голову зрубають.
   "Що ж ви на це?" - питався гетьман старшин.
   "Нiчого iншого ми й не ждали",- нiби  спокiйно  вiдповiв  Ломиковський,
нагортаючи на лисину останки свого чорного волосся.
   "Що мусило статися - сталось",додав Горленко.
   "Показав чорт свою чортячу пику",докинув Данило Апостол.
   "Але що нам почати тепер? - питався гетьман.- Кажiть! Говорiть  ясно  i
рiшучо, не затаюйте гадок".
   "Скажемо, що казали не раз".
   "До чого намовляли ми милiсть вашу".
   "Про що благали тебе, пане гетьмане".
   "Себто?" - питався гетьман.
   "Щоб переходити негайно до шведiв".
   "Значиться, хочете, щоб посилати до короля. Кажiть!"
   "Як же не посилати! Це вже давно треба було зробити, показуючи як, де i
коли можуть зiйтися нашi вiйська".
   "Нашi вiйська!" - сумно повторив гетьман.
   "Нашi вiйська"...
   "Не журися, гетьмане,- потiшав його Ломиковський.- Мало  тепер  у  тебе
козакiв, та козацька мати не пропала. Прилинуть вiрли до нового гнiзда, не
бiйсь! Посилай до короля Карла".
   Просили його, благали, наглили.
   "Це вже давно треба було зробити, а ти  гаявся,  тепер  останнiй  мент.
Вiдповiдатимеш за нього".
   "Голос народу - голос Бога... Ти вже готовий, Пилипе?"
   "Готовий, дякуючи Богу".
   "Так пиши iнструкцiю до  Карлового  канцлера  графа  Пiпера.  Пиши,  що
гетьман i близькi до нього старшини тiшаться, що король  шведський  ступив
на Украњну, i щирим серцем  вiтають  його.  Просять  у  нього  допомоги  у
великому дiлi визволення рiдноњ землi.  Впевняють  в  прихильностi  своњй,
благають, чим скорiше вирядити до них помiчний  вiддiл,  а  для  переправи
його через Десну обiцяють  збудувати  в  Макошинськiй  пристанi  пороми...
Добре так?" - питався гетьман старшин.
   "Добре, щоб тiльки не було запiзно".
   "До Карла недалеко. Пiшлемо цього листа негайно. Але ким?"
   В думках переходив людей, котрим мiг би довiрити таке важне  дiло.  Вiд
цього кроку може залежати все. За лист i за  iнструкцiњ,  якi  усно  треба
додати до нього, цар не пожалував би грошей. Тут треба  певного  чоловiка,
найповнiшого... I очi гетьмана мимохiть упали на Войнаровського. Нi. Цього
не пiшле. Надто  знатний.  Войнаровського  не  можна  виставлять  на  таку
небезпеку.
   "Бистрицький у нас?" - спитав гетьман.
   Вiдповiли, що так.
   "Бистрицький поњде до короля Карла. Вiн на чотири ноги кутий".
   Пiслали по Бистрицького, управителя гетьманськоњ Шептакiвськоњ  волостi
та його далекого свояка.  Мiж  тим  Орлик  скомпонував  до  Пiпера  письмо
по-латинськи, а гетьманський, аптекар  переклав  його  на  нiмецьку  мову.
Пiдпису гетьман для всякоњ безпеки не поклав. Бистрицький пiшов.
   "Та-ак...- i гетьман вiдiткнув.ЗдаЇться все, що треба було  зробити.  А
тепер,- звернувся до своњх полковникiв,на вас черга. Полки вашi готовi?"
   "Хоч би цей мент у похiд".
   "Гаразд. Виступайте. ЗнаЇте моњ плани. Робiть так, щоб не  пропали  для
справи: Числю на вас. Хай вас Господь веде!"
   Обiймав њх, прощався i благословив.
   "Дасть Бог, побачимося скоро, над Десною".
   "Дай Боже!"
   Вiдпровадив њх до ворiт.
   Вернувшись, довго бився  з  думками.  Збирав  докупи  всi  нитки  своЇњ
теперiшньоњ сiтки. Ще кiлька днiв, заки вирiшиться судьба, заки встане  по
другому боцi.  Тут  шведи  i  вiн,  а  там  Петро.  Пiчнеться  нова  глава
украњнськоњ iсторiњ. Кiлька днiв не дати себе в руки ворогам.
   Почував вiдповiдальнiсть, як камiнь, на своњх плечах. Важкий! Боже, дай
донести його!
   Нездужав. Подiњ останнiх лiт пiдiрвали  його  здоров'я,  пiдкосили.  На
коня сiсти не мiг. Болiло в крижах, чорно робилося в очах. Не пiддаватися,
стояти, витримати на становищi, тепер, коли рiшаЇться усе,-  витримати!  -
кричав на себе в душi, як вождь на своЇ вiйсько, котре захитувалося в бою.
Ви-три-ма-ти!
   "Андрiю",- звернувся нараз до Войнаровського, i голос  його  заломився.
Почувалася в ньому любов, почувався жаль.
   "Що скажете, дядьку?"
   "Ще одна гадка прийшла менi до голови".
   "Кажiть".
   Гетьман говорив лагiдно i м'яко: "Треба менi Меншикова заспокоњти,  щоб
не кликав до себе. Не знаю як. Чи  не  поњхав  би  ти?  Я  купив  землю  у
рильському  повiтi.  Скажеш,  що  прињхав  допильнувати   купна.   Це   њх
заспокоњть. Погадають, що гетьмановi i не  сниться  вiдриватися  вiд  тiЇњ
держави, в котрiй вiн собi новi землi купуЇ. Що ж ти на це?"
   "Як гадаЇте, дядьку, що треба, поњду".
   Гетьман пригорнув свого небожа до грудей: "Спаси, Андрiю.  Одного  тебе
маю, а довелось й тебе виставляти на таку небезпеку - для справи".
   "Для справи",- повторив Войнаровський.
   На майданi озвалися сурми.
   Останки вiрних полкiв виступали в похiд - миргородського, полтавського,
прилуцького. Старi, досвiдченi в боях козаки, котрих гетьман берiг, як ока
в лобi, на рiшаючий мент.
   Цей мент прийшов.
   "З Богом iдiть!" - i гетьман благословив њх на  непевну  дорогу.  Довго
стояв у вiкнi, дивлячись  на  широкий  шлях,  котрим  ,осувалися  козацькi
четвiрки, чоти, вiддiли, пiшi i на конях, з пiснею на устах, з завзяттям у
душi. Котилися гармати, виблискували шаблi й мушкети.  Старшини  на  конях
чвалували полями.
   Гетьман стояв, поки не перењхав останнiй вiд обозу, поки останнiй  чура
не поволiкся за ним.

   "Пiшли. Так мало њх"...

   Знеможений повалився на лавку i вхопив голову в руки.
   "Так мало!.."



БАТУРИН
У
ГОРОДКУ
   Вiдколи виявилося, що Карл прямуЇ не через Смоленськ на Москву, а через
Стародуб i Новгород-Сiверський на  Украњну,  москалi  стали  посуватися  в
напрямi Десни.
   Шведськi й московськi вiйська надвигалися на себе, як двi хмари.
   Цар  Петро,  вiдсвяткувавши  в  Смоленську  побiду  над   ЛЇвенгавптом,
поспiшав до своЇњ армiњ, котрою проводив Шеремет'Їв.
   По дорозi виганяв народ iз сiл та хуторiв в  городи  -  до  робiт  коло
укрiплень, казав палити села та жорстоко карав  людей,  котрi  не  вгодили
йому, не дали вчасно i в достатнiй кiлькостi пiдвод  i  харчiв,  не  несли
радо всяких iнших воЇнних тягарiв або слушно чи неслушно стягнули на  себе
пiдозру в нелояльностi.
   Куди проњхав цар, курилися згарища  i  як  верстовi  стовпи  здiймалися
шибеницi, на яких хиталися посинiлi трупи. Царевi  скрiзь  ввижався  бунт,
пiдступ i зрада, i, щоб у зародi  знiвечити  њх,  вiн  ширив  перед  собою
страх.
   Страшний-бо цар во гнiвi своњм!
   Свiтлiйший князь Меншиков стояв зi своЇю  кавалерiЇю  над  рiкою  Снов,
дожидаючи Карла, щоб нападати на його тили i спиняти  переправу  шведськоњ
армiњ через Десну.
   Вiн чекав на  охочекомоннi  та  на.  другi  кiннi  козацькi  полки,  не
почуваючи себе доволi сильним для такого важкого завдання,  як  зустрiч  з
Карлом XII.
   Знаючи великий воЇнний досвiд гетьмана Мазепи, наглив i  закликав  його
до себе, бо мав i те також на  гадцi,  що  на  всякий  спосiб  краще,  щоб
гетьман був бiля нього, нiж десь там за Десною.
   Меншиков стояв квартирою в Городку, мiстечку на рiцi Сновi.  Московськi
офiцери запаслись грiшми, напоями й гарними жiнками, грали  в  костi  i  в
карти  та  возилися  з  молодицями,  поперебираними  в  розкiшнi  вбрання,
зрабованi на постоях у великопанських дворах i замках.
   "ѓй-Богу, вмерти зi смiху можна, як тая дiвка шлейф за собою волочить!"
- гукав товстий ротмiстр.
   "Гляньте, люди, на бюст у нашоњ Явдохи. Помилуйте, таж це  гори,  а  не
що!" - кричав його товариш.
   Жiнота, вирвана з  нормального  життя,  перейшовши  всi  етапи  воЇнноњ
деморалiзацiњ i попавши в одалiски офiцерських гаремiв, затрачувала  сором
i пiд впливом надмiрно вживаного алкоголю попадала в вакхiчний настрiй.
   "Наплювать  на  Карла,  на  чорта  з  його  довгоногими  шведами,   хай
здраствують нашi красавицi, хай  живе  любов!"  -  лунало  раз  у  раз.  У
вiдповiдь  роздавались  жiночий  виск,  писк,  регiт,  все  перемiшане   в
безтямний гармидер тонiв, у хаос рухiв, наглих,  пристрасних,  диких,  вiд
яких людинi нормального життя крутиться в  головi  i  робиться  млосне  на
серцi, а якi серед вiйни стають нiчим бiльше, як лиш звичайним, так  любим
вояцькому серцю iнтермеццом.
   Десь i музики взялися, i в Богом i людьми забутому Городку  над  рiчкою
Снов почалася ВальпургiЇва нiч.

   * * *
   Коли Войнаровський доњздив до Городка, привiтав його цей пекельний гул,
який буваЇ тiльки там, де багато вiйська та ще кiнницi.
   Здалеку видно було безлiч усяких вогнiв i  свiтил,  вiд  яких  аж  луна
била, нiби Городок горiв. Трохи згодом почулося iржання коней, тривожне  й
жалiсне, нiби конi турбувалися вiйною i жалiли за  жолобами  своњх  рiдних
стаЇнь. Пiд'њхавши ще ближче, Войнаровський почув цей для  всякого  табору
так характеристичний шум i гам, в котрiм криЇться передсмак битви, бажання
побiди i страх перед погромом. Як  людина  вiйськова,  бувала  в  походах,
почув приспiшений удар свого серця, пригадалися недавнi воЇннi переживання
i пригоди,  котрi  всякий  згадуЇ  так  радо,  коли  вони  з  теперiшностi
перейдуть у минуле. Пригадалися турботи й небезпеки, тривожнi питання  "що
робити, щоб видiстатися з халепи?" i  те  задовiлля,  до  нiчого  в  свiтi
неподiбне,  коли  небезпека  скiнчиться  i  ти  з  товаришами  на   постоњ
розговорюЇш про нењ.
   Але весь цей настрiй псувала гетьманському небожевi свiдомiсть  важкого
завдання, якого вiн пiднявся.
   ѓхав, щоб виправдати гетьмана, вiдвести вiд нього всi пiдозри i вивести
свiтлiйшого в поле. Але разом iз цим ставав закладником у руках Меншикова,
i коли б не вспiв вiд'њхати вiд нього, заки вiдомим стане  перехiд  Мазепи
на бiк шведiв, на нього в першу чергу впаде гнiв  i  помста  невблаганного
царя. Передумував цiле те важке  й  важке  дiло.  Бачив  небезпеку,  котра
котилася, як лавина, рухом прискореним  i  нестримним.  Вiдчував  критичне
положення гетьмана,  котрому  досить  зробити  один  схиблений  крок,  щоб
скотитися в пропасть. Гетьман людина хитра, розумна, бувала, але ж i  дiло
скрутне. Чи вспiЇ вiн у слушний  час  дати  щонайпотрiбнiшi  розпорядки  i
перейти на другий бiк? Коло нього москалi,  i  навiть  у  Батуринi  стоять
московськi драгуни. Чи пустять вони його? I невже ж можна довiряти  такому
розстризi, котрий за грошi готов зробити все,  невже  ж  можна  знати,  що
сталося з Бистрицьким? Може, вiн уже потрапив у руки царських людей, може,
цар маЇ вже безсумнiвнi докази гетьманськоњ зради, може, вже  й  пороблено
всi кроки, щоб недопустити до нењ? Хто знаЇ, чи вiн, Войнаровський, не њде
до Городка, як до своЇњ тюрми. Прињде, а Меншиков аж у руки сплесне:  "Маю
тебе!" Гетьманський небiж не дивився чорно на свiт, але ж годi йому  було,
наближаючися тепер до квартири князя Меншикова, дивитися на  свiт  рожево.
Мусив сказати собi, що потрапив у дуже небезпечну гру, у котрiй вигляди на
виграння  зникаюче  малi,  а  небезпека  програноњ  дуже  й  дуже  велика.
Роздумував над тим, як йому виправдуватися, яких аргументiв  уживати,  щоб
зменшити вину. Числився з найгiршим, бо було б справжнiм чудом Божим, коли
б усе те добре скiнчилося.
   З  такими  думками  в'њздив  Андрiй  Войнаровський  у  квартиру   князя
Меншикова. њхав гетьманським повозом, перед ним - сторожа, за ним - вози з
прислугою i дарунками для Меншикова i для царя.
   Припiзнившись, рад був заночувати в зањздi або у якого  хуторянина  пiд
мiстом, але забагато мав з собою людей, возiв i коней, щоб можна  це  було
зробити непомiтно для московських варт, котрi  стояли  на  всiх  мостах  i
роздорiжжях, задержуючи всякого проњжджаючого й  прохожого,  бо  у  всякiй
людинi вбачали москалi  шведських  шпигiв  i  Карлових  агiтаторiв,  котрi
волочилися по краю з його прокламацiями.
   Бiдний цей край i безталанний народ, котрому доводиться переживати таку
вiйну!
   Войнаровський, хоч вирiс в атмосферi пансько-шляхоцькiй,  щиро  полюбив
Украњну,  бажаючи  њй  кращоњ  будучностi  i  турбуючися  њњ   теперiшньою
незавидною долею. Вiн так перейнявся iдеями й  думками  свого  знаменитого
дядька, що за њх здiйснення готовий був  до  всякоњ  жертви.  Щоб  там  не
сталося, поњде до Меншикова, зважатиме на кожне слово, скiльки хитростi  в
ньому, прикличе на помiч, зробить усе, щоб рятувати справу. ѓдьмо!

   * * *
   Свiтлiйший князь Меншиков якраз пiдносив до своњх  рожевих  уст  тую  з
черги чарку, пiсля котроњ починало йому куритися з чуба, коли почув доклад
про прињзд гетьманськоњ карети.
   "Пс-ст!" - i  забава  ущухла.  Тих,  що  перейшли  поза  межу  тверезоњ
приличностi, виведено зi свiтлицi, жiнки подались до бiчноњ  кiмнати,  вiд
котроњ зачинено дверi, свiтлiйший вибiг на рундук. Був певний, що  гетьман
пiсля його останнього листа поспiшив до нього.
   Побачивши замiсть гетьмана його небожа Войнаровського, здивувався,  але
свого невдоволення не виявив, навпаки привiтав  гостя  дуже  ввiчливо,  бо
нiчого так не боявся свiтлiйший,  як  закиду,  що  не  вмiЇ  поводитися  з
"людьми".
   "З якими ж добрими новинами приносить вашу милiсть Господь?" - запитав.
   "Нiчого доброго вашiй свiтлостi не привожу.-  вiдповiв  Войнаровський,-
крiм  приязного  поздоровлення  вiд  мого  дядька,  котрий  впевняЇ   вашу
свiтлiсть в своњм великiм до вас поважанню i в своњй  непохитнiй  вiрностi
його величеству царевi".
   "Спасибi, спасибi! Що ж вiн, Iван Степанович? Видужав?  Скоро  побачимо
його?"
   "Про видужання й бесiди бути не може. Мiй дядько вже на  божiй  дорозi.
Не знаю, чи, вернувши з Городка, застану його мiж живими. Коли б не це, не
висилав би мене Iван Степанович до вашоњ свiтлостi, лиш потрудився б  сам.
Дуже вiн собi до серця бере, що не може ставитися на наказ його величества
i що Господь не дозволяЇ йому прикласти своЇњ руки  до  побiди  над  нашим
спiльним, так дуже небезпечним ворогом".
   Войнаровський говорив скоро, не задумуючися над тим, що  говорить.  Вiн
почував у собi вроджену нехiть до брехнi й облуди, але виправдувався перед
самим собою тим, що цiль освячуЇ способи i що кожна дорога добра, котра до
доброго веде.
   "Жаль доброго Iвана Степановича,вiдповiв Меншиков,- така розумна,  така
образована людина. Дуже нам його тут треба, дуже. (Ой дуже,- погадав  собi
Войнаровський). Невже ж вiн дiйсно так небезпечно хворий? Чи нема лiку  на
його недугу? Може, гетьмановi хiрурги не досить свiдомi своЇњ штуки?"
   "Iван  Степанович,  як  вашiй  свiтлостi  вiдомо,  здавна  терпить   на
подагричнi й хiрагричнi  болi,  а  тепер  цi  терпiння  спричинюють  ще  й
епiлептичнi припадки, котрi винищують його останнi сили. Дядько вiд десяти
днiв уже й спати не може, змарнiв,  обезсилився,  нi  радостi  нiякоњ,  нi
цiкавостi до життя  не  проявляЇ,  нетерпеливо  на  митрополита  жде,  щоб
поЇднатися з Богом".
   "Не тратьмо надiњ. Може милосердний Бог дозволить  йому  оглядати  нашу
побiду. Будемо сподiватися,  а  тепер,  будь  ласка,  не  погордiть  нашим
хлiбом-сiллю".
   Меншиков провадив гостя туди, де забавлялися його вищi офiцери.  "Живий
живе гадаЇ,- виправдувався, iдучи.Особливо ми, нащадки Ареса й Белони.  Не
вiдаючи завтрашнього, нинiшним сп'янюЇмо себе".
   Войнаровського обдало сопухом поту, горiлки,  тютюну  i  юхту.  Повiтря
було густим, вiн мало не впав, а накурено так, що годi було людей  в  диму
впiзнати.  Стирчали  вифiксованi  вуса,  тряслися  розкуйовдженi   перуки,
блистiли бiлки п'яних очей.
   Московськi офiцери хотiли  показати  себе  перед  гетьманським  небожем
"полiтично", знайомилися з ним, шурали  ногами,  побренькували  острогами,
один наперед другого впевняли його в  своњй  радостi  по  причинi  прињзду
такого шановного гостя. ѓх рухи були непевнi, слова невiдповiднi, свiтлиця
нагадувала розгойданий на хвилях корабель. Войнаровський силував себе, щоб
сяк-так достроњтися до оточення, не  плюнути  на  нього  й  не  рятуватися
втечею.
   Меншиков посадив дорогого гостя бiля  себе,  накладав  страву  на  його
тарiлку, наливав горiлки й вина, а сусiди з бокiв i з насупроти  забавляли
його новими вояцькими дотепами й  анекдотами,  вiд  котрих  в'янули  вуха.
Кожний закiнчувався крiпкою соромiцькою лайкою вiд мами аж до Бога.
   Сам Меншиков говорив мало. Вiн ще не  перейшов  був  тiЇњ  лiнiњ,  поза
котрою  починаЇться  "наплЇвать",-  тримався,  пам'ятаючи,  що  з  гостини
гетьманового небожа прийдеться дати царевi  звiт.  Його  гарне  обличчя  з
легкою iронiЇю i погордою глядiло на п'яних офiцерiв. Невеличкий, дрiбний,
хоч дуже правильно збудований,  вiн  виглядав  дивно  помiж  здоровенними,
простакуватими постатями своњх пiдчинених.
   "Жiнки! -  говорив  пiдстаркуватий  одноокий  полковник,-  жiнки!  -  i
мляскав язиком.- Одинока веселiсть  i  осолода  нашого  гiркого  вояцького
життя".
   "Жiнки дрянь! - рiшав його товариш.Грязнiњ тряпки, от що!"
   "Молодий - дурний",- обстоював перший.
   "Явдошка дрянь? По  мордi  тебе,  йолопа  вiсiмнадцятого,  богохульника
гаспидського. Явдошка! А вийди  до  нас.  Не  бiйся.  Гетьманiв  небiж  не
вкусить тебе! Вiн делiкатний пан, розумiЇться на  гарних  жiнках.  Виходи,
сволоч якась!".
   Меншиков  пiдсмiхався.  Знав,  що  Войнаровському  вiдомi  такi  сцени.
Одноокий полковник не втерпiв. Виволiк Явдошку, здорову,  гарну  молодицю,
рум'яну вiд вина i  поцiлункiв  п'яних  старшин,  свiдому  своЇњ  вроди  й
привабливостi. Вбрана була  в  мережива  й  роброни,  блистiла  перлами  й
перстенями.
   "™вдокiя Iвановна,- рекомендував полковник  Войнаровському  засоромлену
молодицю.- Що я кажу, не Iвановна, а - як твоЇ отчество, Явдошка?"
   "Гаврилiвна",- вiдповiла i кокетливо лiве лице рукою заслонила.
   "™вдокiя Гаврилiвна, честь маю  вiдрекомендувати,  прошу  милувати  њњ,
женщина первостепенних чеснот. Одно те, як гуляЇ. Фу, чорт, як  вона  тобi
гуляЇ! Пропадай, пропадай лицарськеЇ серце! Ноги якi, а бюст.  Гляньте  на
њњ бюст!"
   Явдошка боронилася: "Не хочу, не покажу, гетьте-бо",
   "Явдошка,- накивував пальцем товстелезний генерал,- старайся,  Явдошка.
Наш брат вище себе не скочить, а ваша сестра буваЇ i на  престiл  стрибне.
Старайся, Явдошка, сволоч якась, не вдавай монашки. Гетера!"
   Меншиков  вважав  вiдповiдним   сказати   своЇ.   Махнув   рукою:   "Не
компрометуйте приличноњ женщини. Лишiть!"
   Офiцери пiдняли смiх: "Генерал каже, що наш брат вище себе не  скочить.
А що ж тодi я?"
   Натяк на незвичайне вивищення царського любимця, зроблений ним самим та
ще тепер, здивував усiх. Меншиков нерадо  признавався  до  того,  чим  вiн
колись-то був.
   "Другого Меншикова не буде",вiдповiв товстий генерал.
   "Одне сонце  на  небi,  один  свiтлiйший  на  землi",-  додав  одноокий
полковник,  а  якийсь  добре  вже  таки  пiдпитий  офiцер  клякнув   перед
свiтлiйшим i почав правити акафiст: "Iзбранний воЇво-о-до".
   "Пашол проч, сволоч",- перервав його Меншиков i вiдтрутив вiд себе.
   Мiж тим атака на Явдошку  продовжувалася.  Молодиця  привикла  була  до
того,  не  соромилася  москалiв.  Але,  побачивши  чужого,  iншого   типу,
чоловiка, тверезого, з турботою на  iнтелiгентному  обличчi,  отямилася  i
зрозумiла своЇ соромне становище.  Останки  не  вбитого  почуття  людськоњ
гiдностi збунтувалися в  нiй.  Блиснула  палкими  чорними  очима,  роздула
нiздрi i рухом, несподiвано скорим i сильним,  вiдтрутила  напасникiв  вiд
себе. Покотилися, як грушки, встали, пробували  знов  дiстати  њњ  в  своњ
руки, але вона, як лань, стрибала з кута в кут,  розхристана,  рум'яна,  з
високо хвилюючими грудьми, гарна, але страшна. Доскочивши дверей, оперлася
плечима, пiдняла голову вгору, а руками  стала  зривати  з  себе  вбрання,
перли, оздоби. Кидала њх здивованим офiцерам в очi: "Ось твоЇ намисто, ось
заушницi, на, маЇш, подавись ними. Не  хочу  награбованого  добра,  палить
мене. Геть з ним, геть!"
   Чиясь рука обiйняла њњ за стан. "Пускай, бо  вкушу!"  -  Сичала,  iскри
сипалися з очей.
   Хтось рачки пiдлазив до нењ - побачила впору, плечима  вiдчинила  дверi
i, переступаючи назадгузь через порiг, кричала: "Бодай би вас  перша  куля
не минула за мою кривду i сором, бодай би ви подохли".
   Затрiснула дверi й пiдперла  њх  з  другого  боку.  Добувалися.  Хотiли
виважувати, але Меншиков не дав: "Довольно!  Бачите,  iстерика  сталася  з
бабою".
   "Фу, чорт! - нарiкав одноокий полковник, - геть подряпала руку".
   Товстопузий генерал обтирав обрусом лице.
   "Посуду стягнеш зi столу,- гукнув на нього Меншиков.- Що робиш?"
   "Плюнула менi в лице".
   "Добре тобi. Не треба було перетягати струпи. Луснула".
   Хтось хотiв iти.
   "Куди?"
   "Щоб не втекла".
   "Лишiть. Як хоче, хай iде. Досить назнущалися над людиною".
   "Людина? Сволоч жiночая".
   "Хто з ким пристаЇ, таким сам  стаЇ,вiдповiв  Меншиков.  Був  лихий  на
своњх генералiв, що не пописалися перед Войнаровським. Щоб затерти  погане
вражiння, почав: - Довольно! Не пора на грища. Щоб ви менi тут бiльше  баб
не приводили. Каратиму. Вiд завтра - по вечерi година розмови i  -  спати.
Кожноњ днини може появитися ворог, ситуацiя поважна".
   Войнаровського нiби хтось iз землi на якусь iншу планету занiс. Все  те
було таке далеке вiд думок i почувань, котрими вiн проймався, вiд  турбот,
котрi бентежили його. Одному був рад, а  саме,  що  Меншиков  не  знаЇ  ще
правди. Може, Бистрицькому вдалося щасливо  дiйти  до  шведiв,  може,  вiн
щасливо й вернеться вiд них. Може, може..?
   Як усякий чоловiк, так i вiн хапався кожноњ стебелинки, щоб  рятуватися
з розбурханого моря тривоги. Але як хвиля, вiдпливши вiд берега, за  часок
знову вдаряЇ в нього, так по хвилинi такого злудливого спокою новий прибiй
усяких тривожних запитань виводив його з рiвноваги. Сидiв, як на шпильках.
Ось вiдчиняться дверi й приведуть Бистрицького, ось залунаЇ луск  копит  i
заболочений  кур'Їр  принесе  вiсть  iз  головноњ  квартири  про  "iзмiну"
гетьмана Мазепи.
   Що тодi?
   Насилу вдавав спокiйного, щоб не зрадитися перед свiтлiйшим.
   Цей нiби брав участь  в  офiцерськiй  забавi,  але  насправдi  прошибав
Войнаровського своњм зором. "Чого  вiн  прињхав?  -  питався  самого  себе
свiтлiйший.- Замiсть свого дядька? Це ж не одно. Виправдати?  Коли  Мазепа
справдi вмираЇ, то й виправдання не треба. Щось тут не те. МаЇ  вiн  якiсь
затаЇнi гадки". А вголос питався, що коло гетьмана нового? Як народ,  який
настрiй помiж козаками, чи не помiтний вплив "возмутительних  унiверсалiв"
шведського короля?
   Войнаровський вiдповiв  уважно  й  обережно,  бо  з  досвiду  знав,  що
Меншиков хитрун i  знавець  людськоњ  душi,  як  кiт  м'який,  рознiжений,
гарний, але не вiд того кинутися  на  миш  i  погратися  нею.  Мишею  бути
небезпечно.
   "Ще одно дiло доручив менi дядько",почав Войнаровський.
   "А саме?"
   "Рад би вiн перед смертю закрiпити за собою  недавно  купленi  землi  в
Рильському повiтi й  дiстати  дозвiл  заселювати  њх  прийшлими,  вiльними
людьми".
   Меншиков здивувався. Чогось такого  нiяк  не  сподiвався  почути.  "Ваш
дядько ще й на смертнiй постелi про своњ маЇтки  не  забуваЇ",-  вiдповiв,
усмiхаючися, нiби добродушно.
   "Це вже його грiх,- виправдовував гетьмана Войнаровський,- але не  будь
за ним цього грiха, то й грошей на теперiшнi великi воЇннi видатки не було
би".
   "Правда,  правда.  От  i  недавно  привiз  нам  Максимович  двi  тисячi
червiнцiв вiд нього. Багатий,  але  й  щедрий  ваш  дядько.  Сподiйсь,  не
оставить свого небожа в убожествi".
   Сказавши це, глянув на  Войнаровського,  як  на  наслiдника  величезних
гетьманових маЇткiв, а разом  iз  тим  прийшло  йому  на  гадку;  що  того
чоловiка не слiд тепер iз своњх рук випускати. Такоњ  птицi  з  клiтки  не
випускають.
   "Ви втомленi,- звернувся нараз до гостя,- хочете спати".
   "Так, хочеться спати",- повторив, не задумуючись, Войнаровський.
   "Ось бачите, а я вас вночi розмовою забавляю".
   "Розмова з вашою милiстю вiд сну менi дорожча",- вiдповiв, похопившися,
Войнаровський. Вiн усiма способами намагався впевнити князя, що  в  каретi
виспався знамените i загалом нiякоњ втоми не чуЇ, вiн же людина молода,  в
самому розквiтi сил, що ж мають казати старшi вiд нього, що стiльки трудiв
мусять серед теперiшньоњ вiйни зносити.
   "А все ж таки кiлька днiв побудете мiж нами,  спiчнете  собi,  не  пущу
вас",- говорив, стискаючи його руку, князь Меншиков.
   "От i попав!" - погадав собi Войнаровський, i в  очах  йому  почорнiло.
Почув себе  закладником,  в'язнем,  жертвою  за  велику  справу.  ЖиттЇвий
iнстинкт велiв рятувати себе.
   "Радо б я побув коло такого знаменитого вождя, як  свiтлiсть  ваша,  бо
знаю, що навчився б багато, але, бачить Бог, годi старого дядька  самотнiм
лишати. Як що вiн ще живе - так треба доглянути, як помер - похоронити".
   Свiтлiйший пильно вдивлявся в заклопотане обличчя гостя, нiби любуючись
його тривогою. "Побачимо, побачимо, як воно буде. На всякий  спосiб  треба
менi вiдвiдати недужого Iвана Степановича. Який день маЇмо  нинi?  Четвер.
Значиться - в недiлю коло полудня буду у нього в Борзнi. Добре?"
   "Як ваша ласка, князю".
   "Поњду, а тепер вам  треба  на  спочинок.  Простiть,  що  не  дiстанете
гiдного  ложа,  але  це  вiйна,-  вiйна,  ласкавий  добродiю,  що  робити?
Спокiйноњ вам ночi".
   Вiдпровадив Войнаровського до  ворiт  i  доручив  нiмецькому  офiцеровi
вiдвести його на квартиру.
   "Будь ласка, йдiть серединою дороги.  Це  ще  найбезпечнiше.  Спокiйноњ
ночi!"
   "Добранiч, свiтлiйший князю, не турбуйтеся".
   "А вважайте на мiсток, вiн небезпечний!" - гукав свiтлiйший вiд ворiт.
   "Спасибi,  не  турбуйтеся,  на  добранiч!"  -  вiдповiв  Войнаровський,
бредучи по заболоченiй вулицi Богом i людьми забутого мiстечка Городка.
   Падав осiннiй дощ, у повiтрi чути було гар  i  тiнь.  Пiзня  осiнь.  По
ровах повно води, до ровiв стiкаЇ гноњвка, гниЇ на купах листя.
   Сумно. ПIДСЛУХАВ
   Прийшовши  на  квартиру,  Войнаровський   скинув   заболоченi   чоботи,
роздягнувся i, не погасивши лойовоњ свiчки  в  циновому  лiхтарi,  лiг  на
постiль. Голову  обхопив  руками.  В  вухах  шумiли  йому  спiви  i  крики
московських офiцерiв, поперед очi снувалася гарна Явдошка,  вiд  сопуху  i
диму млоњло пiд грудьми.
   "Як вона гуляЇ! Пропадай, лицарська душе! Один бюст чого варт! Явдошка,
серденько, сволоч якась!"
   Бував у всiляких походах, i скрiзь воно однакове.  Мине  битва,  i  без
вина й жiнок не обiйдеться. Тiльки в одному крањ жiнки кращi, в  iншому  -
поганiшi, але для вояка вночi кожна корова чорна. Скрiзь  вiйна  роззвiрюЇ
людей, здираЇ з них личину наложену культурою, показуЇ њх такими, як  вони
Ї. Серед мира отсi одноокi полковники й товстопузi генерали -  це,  певно,
зразки подружньоњ вiрностi й батькiвських чеснот, а  в  походi,  бач,  якi
хоробрi. Молодцi!  Що  молодцi  -  десятьох  молодцiв  зажене  тобi  такий
пiдстаркуватий донжуан геть у козячий рiг, бо маЇ досвiд.
   Думав про те, щоб не думати про себе.
   Свiтлiйший вињмкова людина. Як вiн умiЇ взяти себе в руки. Нi  на  мент
не забуваЇ про своњ уряди й титули. Пий,  та  службу  знай!  Як  вiн  тими
хитрими зiницями свердлував його, аж до споду душi! Чи доглянув що?..
   Войнаровського  пройняла  дрож.  Хотiлося  гукнути  на  прислугу,   щоб
допомогла розбиратися, погасити свiчку, накритися з  головою  i  спати  до
полудня, забувши про все. Не робив того. Навiть свiчки не  гасив.  Боявся,
що  покличе  прислугу,  а  надiйде  варта  i  виявиться,  що  вiн  уже  не
гетьманський небiж, а прямо закладник у Меншикова або ще гiрше -  царський
в'язень.
   На згадку про те окинув очима  кiмнату.  Невеличка,  низька,  з  одними
дверима i двома малими вiкнами на вулицю. Обкопчена, брудна, нiби справжня
в'язниця.
   "А це що? - i вiн вiдгорнув занавiску над постелею.  Побачив  ще  третЇ
вiкно, цiлком мале, так що товстяк  не  пересунувся  б  туди.  Виходило  в
садок, за котрим стелилися поля.- Тим вiкном  можна  б  утiкати,-  погадав
собi,- коли i бiля нього не поставлять  сторожi...  Втiкати?  Ще  заскоро.
Може, вiн непотрiбно турбуЇться, може, це прямо  його  хворобливi  вигадки
пiсля трудiв дороги i пiд впливом переживань  за  останнi  тривожнi  часи?
Треба пiдождати i  впевнитися,  що  Меншиков  дiйсно  хоче  його  насильно
затримати при собi".
   Заспокоњвшися, роздягнувся i погасив  свiчку.  Осiння  нiч.  Зi  стрiхи
скапуЇ дощiвка, шумлять в саду безлистi гiлляки. Десь  далеко,  на  старiй
дерев'янiй дзвiницi чи в дуплавiй вербi, пугутькаЇ сова,  смерть  ворожить
комусь... Може, йому?
   Хоче заснути - не може... "Явдошка, старайся!"
   "А бодай би вас перша куля не минула - чорти!"
   Яке ж далеке те безтямне, гуляще життя вiд його клопотливого положення.
Там прямо слiпе сповнювання наказiв, а поза тим - њж,  пий,  гуляй,  твори
Содому й Гоморру!; тут - почуття вiдповiдальностi  за  кожний  крок  i  за
кожне слово, вiд котрого залежить  усе.  Кожний  нерв  дрижав,  напиналася
кожна жила.
   Хтось iде. Може, по нього? Витягнуть з постелi  й  поведуть  на  допит.
Меншиков не хотiв робити шуму i тому не арештував його прилюдно, аж  тепер
каже закувати в кайдани.
   НаслухуЇ. Хтось вiдчинив ворота, вже на ганку, вже в  сiнях...  входять
до сусiдньоњ кiмнати. Видно, не до нього i не по нього...
   Вiдiтхнув... Заснути!
   Годi, вибився зi сну.
   ЧуЇ, як бренькають остроги. Щось упало, наробило галасу,  нiби  куля  в
хату влучила. Мабуть, нетверезi прийшли  -  чи  не  офiцери  з  гостини  в
Меншикова?.. Розмовляють -  по-нiмецьки,  значиться,  рейтари.  Лiжко  пiд
самою стiною, кожнiське слово чути.
   "Та й пили ж бо нинi!"
   "Дурiли".
   "Наскучило таке гуляще життя. Нiчого  цiкавого  не  почуЇш  -  все  про
дiвки".
   "Про що ж њм балакати? Здебiльшого люди необразованi. Тiльки знають  що
пити й ширити розпусту".
   "Хай би про вiйськове дiло розмовляли".
   "Не розбираються в ньому. Кожний з них провадить свiй вiддiл, а в  iнше
не встряваЇ. Пощо? Воно зробиться i без них".
   "Наскучило".
   Затрiщали лiжка - старшини клалися спати. Один  мовив  молитву,  другий
мовчав. А по хвилинi: "Ти спиш?"
   "Нi. Я бачиш нинi нi п'яний, нi тверезий, а тодi мене, звичайно, сон не
береться".
   "Мене також нi. Що ти скажеш  на  того  гетьманового  небожа,  що  нинi
прињхав. Його дядько, кажуть, командуватиме цiлою кiнницею".
   "Як не вмре".
   "А може, вiн цього небожа на своЇ мiсце прислав".
   Войнаровський сiв на лiжку й вухо до стiни притулив.
   "Смiйся з того. Хiба ти не чув, що за столом казали?"
   "Нi, не чув. Я в костi грав. Кажи, що?"
   "Говорять, гетьман непевний чоловiк".
   "Як то?"
   "А так, що до Карла тягне. Нiбито докази мають у руках".
   "Певнi?"
   "Бог його зна, чи певнi. Я на власнi вуха чув, як  наш  одноокий,  коли
цей Войнокi..."
   "Не Войнокi, а Войнорокi..."
   "Коли Войнорокi пiшов на свою квартиру до  Меншикова,  приставав,  щоби
вiн його, того Войнокого..."
   "Войнорокого..."
   "Щоб вiн Войнорокого  заарештував  i  не  пустив,  поки  не  виясниться
справа".
   "А Меншиков?"
   "Мабуть, послухаЇ, бо не перечив".
   "Жаль чоловiка. Такий iнтелiгентний".
   "Його хоч би й на герцога, то не сором. Жаль. Але спiм, бо вже пiзно".
   Замовкли.
   Войнаровський до стiни прикипiв. Не завело його погане прочуття.  Дiло,
очевидно, вирiшене. Тому-то Меншиков i запрошував його на довшу гостину. А
не заарештував вiдразу, бо гадав, що й так не втече. Так остаЇться одно  -
втiкати...
   Наслухував  хвилину.  Нiмцi  хропiли.  Твердо  сплять  пiсля  нинiшньоњ
гулянки.
   I Войнаровський встав. Одягнувся, накинув на себе бурку, за пояс всунув
два добрих пiстолi, впевнився, чи не забув грошей, i вiдчинив  вiконце  до
городу. Повiяло на нього гнилим холодом осiнньоњ  темноњ  ночi.  Тишина  -
тiльки дощ цяпотить.
   Квартира була далеко, на передмiстi. На городi стояв його обоз,  карету
закотили до якоњсь клунi. Вози понакриванi шкурами. Пiд  ними  його  люди.
Один стоњть на сторожi.
   Войнаровський закликав його по iменi. Козак пiдбiг.
   "Менi треба до Борзни, сей час, важне дiло".
   "Повозом?"
   "Конем. Поњдеш зi мною".
   "Добре, ваша милосте".
   "ЗнаЇш тутешнi сторони?"
   "Ще й як".
   "Як проведеш щасливо, кiнь твiй".
   "А сiдло?"
   "Цiла збруя твоя".
   "Спасибi вашiй милостi. Проведу".
   "Але так, щоб московськi вартовi не зупинили".
   "ѓх тут нема, бо ми на краю города, поза вартами. А там - проњдемо. Бог
ласкав. Нiч темна, дощ. Варти грiються бiля огнищ, здалеку видно".
   "Так њдьмо".
   "Зараз?"
   "Негайно. Вiзьми два найкращi конi,  окульбач  i  проведи  за  цвинтар.
Нiкого не треба будити. Я йду наперед. Не барись!"
   Козак пустився до коней. Войнаровський завернув його:
   "Степових бери, легких, щоб скоро йшли, i гнiдих або чорних, розумiЇш?"
   "Розумiю. А як збудиться хто?"
   "Кажи, що з листом бiжиш. Не говори, що я њду".
   "З листом? На двох конях?"
   "Для скоростi, щоб можна пересiсти".
   "Слухаю".
   "Дай менi свою шапку, для себе вiзьми в котрогось з товаришiв, мою ткни
в який вiз".
   "Будь ласка".
   Войнаровський насунув на чоло козацьку шапку, обтулився буркою i побрiв
полями за цвинтар. Не прийшлось довго  на  вiрного  козака  ждати.  Привiв
коней, сiли, перехрестилися i кинулися в обiйми  темноњ  ночi  й  широкого
поля.

   * * *
   Мчали засiяними  нивами,  грузькими  стернями,  польовими  суголовками,
перетинали шляхи й дороги, рiчки переходили вбрiд, минаючи  села,  хутори,
мости, щоб не стрiчати людей. (БуваЇ, що раднiше стрiнешся з вовком, як  з
чоловiком.)
   Прямували в напрямi Борзни.
   Козак дiйсно знав добре тутешнi сторони. Як побачили свiтло, що  далеко
десь блимало перед ними, то  казав,  чи  це  на  хуторi  свiтиться,  чи  в
лiсника, чи вартiвники огнища розложили. Не поступали  нiде.  Добрий  кiнь
кiлька годин без вiдпочинку пiде.
   Войнаровському зразу причувалося, немов за  ними  хтось  жене.  Погоня.
Ставав i надслухував... Тихо... Це лунав вiдгомiн копит њх власних коней.
   Згодом привик до ночi, до бездорiжжя, до њзди навмання.
   Кiлька разiв зайцi  перебiгали  шлях  або  птиця  зривалася  з  корчiв.
Спиняли коней, давали њм вiдсапнути, гладили по шиях i - далi, щоб  дальше
вiд Городка, вiд Меншикова, вiд усього, що мало статися i дякувати  Боговi
не сталось.
   "А що далi?" - питався Войнаровський.
   "Що Бог дасть - вiдповiдав собi.Тут уже  вороття  немаЇ.  Треба  скорiш
сповiстити дядька, що ворог попав на  слiд.  Не  може  дожидатися  прињзду
свiтлiйшого.
   Завтра, а краще казати  нинi,  бо  то  вже  недалеко  ранку,  п'ятниця,
гетьмановi найдальше в суботу треба тiкати  з  Борзни,  до  Карла  або  до
Батурина, де вiн,  як  того  треба  буде,  зможе  замкнутися  в  твердинi.
Зробить, як схоче, це вже його рiч, моя - сповiстити".
   Скорiше! Скорiше!
   Дорогами не њхали радо. При дорогах,  буваЇ,  засiдаЇться  гультяйство,
втiкачi, горлорiзи, всякий хибкий народ. Кинуть колом  коневi  попiд  ноги
або вигребуть рiв поперек дороги i - пиши  пропало.  Нелегко  двом  њздцям
боротися з цiлою бандою.
   Женуть.
   Нараз щось засичало в повiтрi, вдарило козака  по  лицi  i  вiдскочило.
"Аркан!" - крикнув козак i конем повернув у протилежний бiк. Войнаровський
за ним. Кiлька чорних тiней доганяло њх, кидало арканом  далеко,  справно,
але нiч була темна, лив дощ, важко  петлю  закинути  на  голову  коня  або
њздця. Запалили смолоскип на довгiм дрючку, не допомагало.  Втiкачi  мчали
стрiлою.
   "Вiдбiгли ми, милосте ваша. Треба нам повертати вiсьта, понад  балку  з
озерцем".
   Повернули.
   Та не доњхали до балки, як козак скочив убiк i свиснув на  свого  коня.
Побачив бiля балки двох њздцiв на сивих конях.
   "Щастя, що сивi, хоч нiч, а видно".
   Летiли як хорти. Бiлi тiнi за ними. ѓх конi притомленi, тамтих свiжi.
   Войнаровський озирнувся.  Ще  трохи  i  засягне  його  аркан.  Витягнув
пiстоль, i грохот покотився полями.  Ще  раз,  i  ще.  Крик  -  бiла  тiнь
зупинилася. Друга присунулася до нењ.
   Войнаровський насунув шапку, поправив бурку, стиснув острогами коня...
   Помчали... У БАТУРИН
   Гетьман стояв у Борзнi. Не  стояв,  а  лежав,  бо  з  осiнньою  негодою
здоров'я його погiршилося. Хвилювався,  по  ночах  не  мiг  спати,  лiкарi
турбувалися ним. Казали, що гетьмановi треба спокою i вiдпочинку,  бо  вiн
до краю вичерпав своњ сили.
   Гетьман, почувши таке, усмiхався. "Добрi лiки, але мiй аптекар не  вмiЇ
њх готовити".
   Орлик  не  вiдступав  вiд  нього.  Ще  недавно  маломовний,  беззамiтно
сповняючий накази свого гетьмана, останнiми днями геть вiдмiнився.  Думав,
радив, писав скоро, бистро, вправно. Гетьман що лиш  тепер  пiзнав,  якого
доброго писаря маЇ. Орлик прямо  вгадував  його  думки  i,  не  розпитуючи
багато, сповняв його волю. Разом з небезпекою росла бистрiсть його думки й
енергiя руху.
   На довгi розмови не було часу, прийшла пора  на  дiло,  скоре,  рiшуче,
добре. З розвiдок i з переловлених  язикiв  знати  було,  що  i  шведи,  i
москалi хапаються перейти Десну.  Якщо  скорiше  перейдуть  шведи,  Мазепi
треба остатися на цiм боцi, щоб сполучитися з ними, коли ж  би  заносилося
на те, що скорiше перейдуть москалi, тодi козакам нема що дожидати њх, лиш
перед ними треба поспiшати на той бiк, щоб лиш не бути разом... Пора!
   Гетьман нетерпеливо дожидав Бистрицького. Сподiвався,  що  вiн  принесе
новi вiстки про становище шведськоњ армiњ i про воЇннi плани короля  Карла
в цей рiшаючий мент.
   Бистрицький поњхав до Карла з одним  шведським  офiцером-полоненим,  що
мав йому бути за провiдника й товмача, як увiйдуть у шведськi лiнiњ. Цiлий
план цiЇњ небезпечноњ мандрiвки був  дуже  хитро,  хоч  скоро,  придуманий
самим гетьманом, i гетьман не сумнiвався, що вiн вдасться, тим бiльше,  що
i Бистрицький, i цей офiцер-полонений - люди меткi й проворнi.
   Сподiвання не завели гетьмана. Шведський  офiцер  остався  у  Карла,  а
Бистрицький в п'ятницю, дня 22 жовтня, прибув щасливо до Борзни.
   Його зараз покликали до гетьманського лiжка.
   "Вернувся? Лепський молодець! - привiтав  його  гетьман.-  Як  же  там?
Кажи!"
   Бистрицький хотiв розказувати все з кiнця - i як њхав,  i  яких  пригод
зазнавав по дорозi, i як його прийняв на послуханню  сам  король,  славний
Карло XII. Але гетьман перебив його зараз на перших словах:  "Це  лиши  на
пiзнiше. ПослухаЇмо колись. Тепер кажи, що Карло?"
   "Його милiсть короля Карла стрiнув я у Панорiвцях, що на  рiчцi  Ровцi,
26 верстов вiд Стародуба, на шляху вiд Стародуба до Десни".
   "Ого! Значиться, недалеко шведи! I що переказав менi король?"
   "Король Карло обiцяв дня 22-го, в п'ятницю, себто нинi, бути бiля Десни
i, вiдпочивши, почати переправу своЇњ армiњ i табору".
   "Бiльше нiчого?"
   "Його милiсть король казав, що  гетьман  сам  знатиме,  що  i  як  йому
супроти того робити".
   Гетьман обдарував свого  посланця,  а  сам,  не  зважаючи  на  заборону
лiкарiв i аптекаря, встав з лiжка. Нiби нараз подужав.
   "Не пора хворувати,- казав до  Орлика.-  Краще  здоровий  хорунжий,  як
хворий полковник",- жартував. Нараджував зi своњми  старшинами  i  на  всi
сторони свiта розсилав уснi накази довiреними  людьми,  поперебираними  за
попiв, лiрникiв, нищих, навiть за циганiв, що з ведмедями волочаться.
   Журився одним - долею свого небожа. Чи не притримав його Меншиков i  чи
таким чином Войнаровський не впаде першою  жертвою  царського  гнiву.  Але
потiшався гадкою, що Войнаровський не хто-будь, що мав вiн  час  i  нагоду
навчитися дечого вiд  свого  дядька  i  що  Меншикову,  мабуть,  не  легко
прийдеться застукати його. Грiшми теж запасся, а грошi -  важна  рiч.  Так
тодi при Божiй помочi якось вiн не пропаде.
   I Войнаровський дiйсно не пропав.

   * * *
   Гетьман  чимало  стривожився,  побачивши  крiзь  вiкно  двох  по   вуха
заболочених њздцiв, що гнали в напрямi його квартири. Гадав -  знов  гонцi
вiд царя. Але, впiзнавши незабаром в одному з них свого небожа, врадуваний
вибiг до ворiт.
   Войнаровський зiскочив з коня i кинувся  до  дядькових  колiн.  Гетьман
пригорнув його до  грудей,  як  рiдного  сина.  Не  допускаючи  до  слова,
попровадив у свiтлицю: "Богу дякувати, що  ти  тут.  Я  сильно  тривожився
тобою, бо вернувся Бистрицький з вiсткою, що король Карло вже над  Десною.
Гадаю, що й Меншиков вже про це знаЇ, догадаЇться тодi, чому я не спiшився
до нього, i притримаЇ тебе. Добре, що не сталося так, що ти вже тут".
   "Я впору втiк. Князь Меншиков у недiлю коло полудня прибуде до Борзни".
   "Меншиков? До Борзни?" -I гетьман аж за голову взявся.
   "Казав, що хоче вiдвiдати недужого Iвана Степановича".
   "Тепер, коли шведи над Десною, вiдвiдувати?  Не  бажаю  я  собi  такого
гостя".
   Гетьман нiяк не мiг скрити свого збентеження. То клався  на  лiжко,  бо
вiдзивалися  болi,  то  ходив   по   свiтлицi,   блiдий,   виснажений,   з
почервонiлими  вiд  недоспаних  ночей  очима.  Войнаровський,  як  сiв  на
стiлець, так i прикипiв. Ноги йому пашiли, болiла кожна кiстка, почував  в
цiлiм тiлi втому.
   "Чого ж ти сидиш? Йди, переберися, обмийсь, з'њж щось теплого i кладися
спати, бо пiд вечiр чекаЇ нас дальша дорога".
   Войнаровський автоматично послухав  гетьмана,  встав  i  пустився  йти:
"Орлика менi поклич. Хай негайно йде!"
   Орлик прийшов.
   "Пилипе!  В  недiлю  коло  полудня  буде  тут  князь  Меншиков.  Прињде
вiдвiдати мене.  Ясна  рiч,  не  сам.  Непотрiбно  тобi  казати,  як  може
скiнчитися така гостина".
   "Не пустить вашоњ милостi вiд себе".
   "По те вiн, мабуть, i  њде.  РозумiЇться,  що  дожидати  свiтлiйшого  в
Борзнi не буду. Нинi-таки рушаЇмо в Батурин. Приготуй усе, як слiд.  Люди,
канцелярiя, каса, все, все, щоб було готове. Не забудь чого. З Батурина  в
недiлю вранцi вирушимо далi, щоб не зустрiтись  з  Меншиковим  по  дорозi.
Спiшись!"
   Нiби буря зiрвалася над Борзною.  Гетьманський  двiр  лаштував  скринi,
ящики, шкуратянi мiшки, навантаженi  походним  добром.  Орлик  хвилини  не
спочив. Бiгав, накази давав, сердився, коли њх не сповнено  зразу  або  не
так, як вiн хотiв.
   Козаки за весь час свого побуту  в  Борзнi  стояли  напоготовi.  ѓм  не
вiльно було вiдходити вiд своњх коней,  возiв,  пушок  i  заборонено  було
вiддалюватися вiд квартир. Заграла сурма, роздався похiдний  клич,  i  мов
з-пiд землi виростали вiддiли козацькi,  останки  великоњ  армiњ  гетьмана
Мазепи. Не питалися, куди йдуть i по що. Iшли.
   Бiльшiсть њх гадала, що наближаються шведи i  що  гетьман  поспiшаЇ  за
своњм вiйськом, щоб спинити ворога при переправi через Десну. Тiльки чури,
котрi перебували бiля старшин i пiдслухали дещо  з  њх  притаЇних  розмов,
догадувалися про правду, але не говорили нiкому, боячись сувороњ кари.

   * * *
   Вiдправлено передню сторожу, за нею пiд вечiр рушили гетьманськi  вози,
за ними сердюки й компанiйцi, а там i гетьманова карета перењхала  мiст  i
покотилася болотистою дорогою на пiвнiчний схiд.
   За гетьманом њхали старшини, що були  при  нiм,  молодшi  -  на  конях,
старшi - в каретах.
   Ще якийсь вiз, ще  якийсь  њздець,  що  припiзнився,  i  Борзна  навiки
втратила свого гетьмана з очей.
   Небо затягалося хмарами - надовго. ОСТАННЯ НIЧ
   Темнiло,  коли  гетьманська   карета   доњздила   до   Батурина.   Небо
захмарилося,  вiтри  вiд  Сейму  навiвали   туман.   Гетьманська   столиця
зарисовувалася темними  сильветами  дахiв  i  мурiв,  непевно  i  тривожно
блимали свiтла у вiкнах, бовванiло фантастичне туловище замку.
   Подробицi його чудовоњ  архiтектури  затиралися  -  знати  було  тiльки
загальнi обриси занедбаного архiтвору нашого будiвельного мистецтва. Замок
нагадував велетня, з пiднятими раменами,  з  руками  спертими  на  меч,  з
головою схиленою вдiл,  задуманого  над  своЇю  непевною  долею.  Думаючи,
наслухував, що йому здалеку нашiптував Сейм i що на своњх крилах приносили
пiвнiчнi вiтри.
   Нараз - вiдчинив очi, зиркнув, затряслась  на  чорному  шоломi  червона
китиця пер, велетень, нiби крiзь сон, став гукати, нi то  радiсно,  нi  то
тривожно: бам, бам, бам!.. З веж замку  запримiчено  гетьманську  валку  i
вдарено в дзвони.
   Гетьман наказав здержати карету i послав на замок  людей,  щоб  там  не
дзвонили, не стрiляли з гармат i не били в тулумбаси.  Не  хоче  тривожити
мешканцiв.
   Гiнцi поскакали, але все-таки бiля  в'њздовоњ  брами  зiбралася  чимала
товпа. Городська старшина з духовенством дожидали гетьмана.
   На всiх обличчях помiтна була радiсть, що вiн прињхав. В тих  тривожних
часах, повних усяких фантастичних i непровiрених  вiсток,  всякий  почував
себе безпечнiшим пiд опiкою гетьмана.
   "Гетьман прињхав!" - залунало кругом, i всякий вибiгав з хати,  щоб  на
власнi очi переконатися, чи правда це.
   Але всiх дивувало, що ясновельможний не вiтався зi  своњм  городом,  як
звичайно, не розговорював з виднiшими людьми, не кинув  жодного  веселого,
жартiвливого слiвця, що звичайно любив робити, а чим вельми пiдбивав  собi
всiх, лиш поспiшно прийняв хлiб-сiль, поцiлував хрест, подякував короткими
словами за привiтання, сiв у свою карету i покотив на Гончарiвку.
   Гетьманська карета не посувалася звiльна, поважно, як звичайно, лиш, не
зважаючи на болотисту дорогу, мчала, аж пiдскакувала, аж хиталася  на  два
боки шкуратяна буда. Як до атаки, до вдару, летiли за нею на баских  конях
прибiчнi  сердюки.  Ворони  зривалися  з  голих  гiлляк  i  з  непривiтним
краканням втiкали вiд шляху.
   Гетьман сумно вдивлявся у свiтла,  що  били  з  вiкон  його  улюбленого
двора. Смуток розлуки охоплював  його.  Але  зараз  у  його  душi  будився
протест. "Не пiддаватися жалевi. Витримати. Не пора на смуток".
   При пiд'њздi, на першому сходi,  стояли  Чуйкевич  i  Мотря.  Вiн  -  з
ключами на пiдносi, вона - з хлiбом-сiллю.
   Гетьмановi пригадалася Мотря з трояндами бiля ворiт двора в Ковалiвцi.
   Два образи зустрiлись на хвилину i нiби пiд землю сховалися.  "Не  пора
на смуток".
   Привiтався, Мотрю перед себе в покоњ пустив.
   "Ви, як бачу,  вечерю  наготовили,сказав,  переходячи  попри  столову,-
спасибi  вам.-  На  хвилину  спинився.  Щось   думав.-   ЗнаЇте,-   почав,
усмiхаючися - дав би я, не знати що, щоб мiг нинi гарно з вами  повечеряти
i посидiти за розмовою ген поза пiвнiч".
   Зiтхнув i, поспiшаючи в дальшi покоњ, додав: "Годi, годi".
   Глухо якось гомонiли по  пустих  кiмнатах  вiдгуки  його  легкоњ  ходи.
Курантовi годинники дзвонили i, як ковалi,  молотками  виковували  дев'яту
годину. Лакењ вiдчиняли, i зачиняли за ними дверi. Гетьман деколи  ставав,
пiдносив голову й дивився на образи. "Так, так",- говорив до себе.
   Доторкнувсь  рукою  до  магоневого  комоду,  викладеного   шiльдкретом,
перлiвкою i срiблом. "Гарна".
   Статую на коминку долонею погладив.
   Мотря мовчки дивилася на нього... Жаль.
   В  кабiнетi  було  вiдчинене  вiкно.  Вiтер  пiдносив  занавiску,  вона
вигиналася й видувалася, як на кораблi  вiтрило.  Нiби  гетьманський  двiр
збирався кудись вiдпливати.
   Гетьман зупинився бiля вiкна i глянув у садок. Прощався з ним. З кожним
кроком, з кожною думкою, що народилася тут.
   "Так, воно так, Мотре Василiвна,сказав, обертаючись нараз i  беручи  њњ
за руку.- Навiть з хатою розставатися важко".
   Мотря догадувалася про решту.
   "Поњдемо!" - докiнчив i хотiв зачинити вiкно. Але вiтер повiяв з  такою
силою,  що  занавiска  вихопилася  з  оксамитовоњ   петлi,   котрою   була
прикрiплена до стiни, i стала лопотiти й розвiватися, як хоругва.
   Пiдскочив Чуйкевич, ухопив њњ, всунув назад у петлю i зачинив вiкно.
   "Буря зриваЇться",- сказав гетьман, сiдаючи в фотель бiля свого стола.
   "Буря зриваЇться",- як вiдгомiн повторила Мотря.
   "На виднокрузi мигтить",- завважив Чуйкевич.
   Гетьман зiрвався. "Хай буде буря-поњдемо... Мотре Василiвна, поњдете  з
нами?"
   Здивовано глянула на нього.
   "Куди, ваша милосте?" - запитала.
   "На другий бiк, з котрого  немаЇ  вороття...-  Хвилину  мовчав.-  Що  ж
поњдемо, чи нi?"
   Не зрозумiла гаразд. Але душею вiдчула, що довго дожидане  прийшло,  що
слово сталося дiлом, що дiйсно надходить пора, коли треба кидати цей  бiк,
сiдати в човен i перењздити на другий, з котрого немаЇ вороття.
   "Не надумуйтеся довго, Мотре Василiвна. Не маЇмо багато часу".
   "Аж так, милосте ваша?"
   "Так, Мотре Василiвна. Нинi  рiшаюча  нiч.  Пора  наглить.  Мусимо  все
довести до ладу, а завтра вже нас тут не буде".
   "Не буде?  -  запитала,  не  довiряючи  собi.  Чекала  того  менту,  як
спасiння, прийшов i - вжахнулася. Зрозумiла важнiсть його,  почула  велику
вiдповiдальнiсть, яку доводиться  приймати  на  себе.-  Невже  ж  нинi?  -
запитала несмiло.- Зараз-таки, негайно?"
   "Нинi, Мотре, бо завтра може бути запiзно. Завтра, коло полудня, прињде
Меншиков до Борзни, щоб вiдвiдати мене. Не застане. ДовiдаЇться,  що  я  в
Батуринi i поверне туди. З Борзни в Батурин недалеко. Ось чому менi завтра
в Батуринi не бути".
   Глянув на нењ. Стояла стурбована - хиталася, не знала,  що  вiдповiсти.
Розумiв, що рiшалася i не могла рiшитись, душа њњ роздвоювалася.
   "Приходиться  нам,-  казав,  встаючи,  гетьман,-  починати  нову  главу
iсторiњ. Почнемо... Чуйкевич поњде зi мною. Не багато в мене таких вiрних,
як вiн. А ви?"- звернувся до Мотрi.
   "Не хочу бути завадою. Може, й для мене знайдеться яке дiло. Сповню".
   Надiйшов  Войнаровський.  Схвильований  i  перетомлений  повною  пригод
поњздкою до Городка.
   "Ти все ще бентежишся,- говорив до нього гетьман.-  Заспокойся,  то  не
добре. До часу дзбанок воду носить. Колись мусило статися те, що станеться
тепер. Колеса в повнiм  бiгу  не  спиниш  i  не  повернеш  у  другий  бiк.
ПовечеряЇмо i до роботи. Завтра тут мусить бути пусто".
   Ще раз окинув оком гарно прибрану свiтлицю.  "Так,  завтра  тут  мусить
бути пусто. Все, що живе i дуже, на замок i на вали. Гончарiвка  укрiплена
не найгiрше. Батуринцi, як бачу, теж не  дармували.  Якось  воно  буде.  А
тепер повечеряЇмо, ходiмте!"
   Вечеряли мовчки.
   Мотрi нагадувалися гарнi вечерi  в  Бахмачi,  нагадався  святий  вечiр,
колядники, вертеп. Цiле життя - вертеп. Доля людьми, як ляльками, суваЇ  i
вертить, а њм здаЇться, що вони грають свою роль по власнiй,  непримушенiй
волi. Дожидаючи нинi прињзду гетьмана,  вона  уявляла  собi  зовсiм  iнший
вечiр, а вийшло ось що.
   Душа бунтувалася, це ж примус,  це  насильство,  не  пiддаватися  долi,
силою iти проти нењ. Не пiддаватися смутковi, радостi бажати! Життя  -  це
боротьба, бiй за щастя, як не за своЇ, то за iнших, своњх.
   Сердилася на себе, на той сумовитий настрiй, котрому пiддалася.
   За вiкнами гудiло. Грали осiннi вiтри. Трiщали старезнi липи  в  садку.
Бувають липи,  що  мають  двiста-триста  лiт,  чому  ж  чоловiк  живе  так
коротко?.. Мотря вiдганяла вiд себе такi гадки.
   "Будьте нинi нашою хазяйкою, Мотре, -  просив  гетьман.-  Гостiть  нам.
Чого ж ви так похнюпились, панове? Буря пройде. Кажи нам,  Андрiю,  подати
щонайкращого вина".
   Войнаровський сам пiшов до пивницi i сам налив  чарки  старим,  пахучим
вином.
   "Вип'Їмо за добрий успiх нашоњ справи. У вашi руки, Мотре!"
   Чоломкнулися чарками. "Так. Жаль такого вина.  Скiльки  його  Ї,  скажи
подати тут. Погостимо старшин. Треба пiслати по  Чечеля,  Кенiгзена  i  по
сотника Дмитра. Хай приходять зi своњми офiцерами,  з  певними,  з  самими
найпевнiшими".
   Войнаровський пiшов ключниковi давати розпорядки, Чуйкевич пустився  за
старшинами. Гетьман завернув його:
   "Про Орлика забув. I по  нього  пошли,  по  нього  в  першу  чергу.  Не
натiшився вiн жiнкою i дiтьми, та нiчого не вдiЇш - треба".
   "Я сам по Орлика  конем  поскачу",-вiдповiв  Чуйкевич.  "Гаразд.  Скажи
йому, щоб жiнка й дiти готовились в дорогу. Так буде найкраще. Iди".
   Чуйкевич вибiг. Гетьман з Мотрею остався. Мовчали.
   "Непривiтний вечiр",- почала Мотря.
   "Нiч,- поправив гетьман.- Але завтра знову буде день, може, й гарний".
   "Дав би то Бог".

   "Дасть".
   Пускався дощ. Лупотiв по покрiвлi, нiби сто бубнiв у Ковалiвцi грало.
   "Дощ".
   "Злива".
   Не могли розпочати розмови. Безодня  вiдчинялася  помiж  ними.  Боялися
зазирнути туди.
   "Мотре Василiвно,-почав  гетьман,  вдивляючись  у  нењ  своњми  темними
зiницями,- ви не маЇте жалю до мене?" Збудилися приспанi гордощi колишньоњ
Мотрi. "Я? Жалю? За що?"
   Пiдняла голову, смiливо глянула на нього. "За  тiњ  гарнi  хвилини,  що
пережила в Ковалiвцi i в Бахмачi? Дякуючи њм, я нинi iнша людина".
   "Спасибi, Мотре!"- i стиснув њњ руку. Не боронила i не втiкала  з  нею,
як колись. Безпечною почувала себе.

   "Як мало статися - так сталось".

   "Може, так i краще".
   "Так краще, як Ї. Добре, що й ви тiЇњ гадки.  Легше  менi  буде.  А  то
совiсть не давала спокою. Боявся, чи не скривдив я вас. Вiрте, не хотiв".
   "Вiрю".
   "Я вам добра бажав i бажаю, любив вас, Мотре, i люблю".
   Загуготiли громи.
   "Пригадав собi грiм, що не прогримiв",- зауважив з легкою  усмiшкою,  в
котрiй почувався i смiх, i глум.
   "Восени- громи",-зауважила Мотря.
   "БуваЇ, що i серед зими гримить. Не сподiюся спокiйноњ зими,  цiле  моЇ
життя неспокiйне..."
   Жалiвся. Мотря рада була потiшити його, гордощi не  давали.  Мужа  маЇ.
Доброго, котрий любить њњ.
   "Не знаЇте, що я пережив, Мотре. Як турбувався вами. Та була  ще  друга
турбота в мене - i Ї".
   "Для тоњ другоњ годиться нам позабути про все".
   "Робити кривду собi й найближчим нашому серцю".
   "Хоч би й так".
   "Так ви жалю не маЇте до мене?"
   "Нiякогiського,.."
   "Спасибi вам, велике вам спасибi, Мотре",- i руку  њњ  пiднiс  до  уст.
Рука задрижала. Почув, як  пальцями  пробiгла  дрож,  як  вони  з  гарячих
зробилися зимними - нараз затремтiли, вихопилися з його долонi, i -  Мотря
затулила очi, хотiли здержати сльози. Не змогла.
   Капали крiзь тонкi, бiлi пальцi.
   "Мотре, сонце моЇ!"
   "Пане мiй...!"
   Ще один грiм, нiби камiнь покотився в провалля, i  Мотря  зiрвалася  на
рiвнi ноги.
   Нi, так не можна, так не годиться... "Простiть, я  стiльки  перебула...
Не видержало серце... Прошу не дивуватись... Пройшло... Хай  ваша  милiсть
не зважають на Мотрю. Треба робити те, що треба. Я весела,  я  щаслива,  я
дужа".
   Всмiхалася. "Лiта минуть,  забудеться  усе,  останеться  дiло,  велике,
святе".
   Похитав значучо толовою: "Коли б осталося".
   "Щоб там i не сталося, а робити треба. Пане гетьмане, Мотря  своЇ  дiло
зробить".
   Хустинкою очi обтерла.
   "Пройшло, бачите? Пройшло. Я смiюся. За ваше здоров'я,  ясновельможний,
за успiх вашого дiла!"
   Вихилила чарку до дна.
   "Завтра теж день. Цiла низка днiв,  дощових  i  погiдних,  турботних  i
веселих,- так минаЇ життя. А дiло перетриваЇ нас. Будемо жити в дiлi,  хоч
умремо в життi... Правда, пане гетьмане? Ви не кинете дiла?. Доведете його
до краю? Дiло ведiть! Не було Ковалiвки, нi троянд, нi Мотрi -  нiчого  не
було. ™ тiльки дiло".
   Сумно дивився на нењ.
   "ГадаЇте, дурманю себе? Оп'янюю? Нiчого подiбного. З душi кажу.  Я  вже
себе в руках тримаю. I не пущу. Це було хвилеве безсилля,  спомин  батька,
матерi, усього, що пережила. Пройшло... Чому ж ви  не  п'Їте  свого  вина?
ГадаЇте, гiрке?  Солодке  воно  i  крiпке,  сили  додасть.  Випийте,  пане
гетьмане. Ось я п'ю".
   "Мотре!"
   "ГадаЇте - вп'юся? Нi, мiру собi знаю. Мене до  чарки  не  тягне.  Лише
такий мент, такий дивний момент! Хто знаЇ, чи побачимося знову... Пийте  ж
на добрий спомин, на вiчную пам'ять тому, що було й минуло,  мов  у  землю
зiйшло або до неба полетiло, як легка хмарка на голубому блакитi, ось-ось,
ще видно њњ, як мрiю, як зiтхання, а  за  хвилину  не  буде  нiчого,  лише
синiй-синiй блакит. Пийте!"
   Гетьман випив одним духом i  поставив  чарку  на  стiл.  "Доволi!  Чую,
старшини надходять. Треба менi до них".
   "ВоЇнна рада?"
   "Щось таке, Мотре. Ще раз спасибi вам за нинiшнiй вечiр".
   "Спасибi за все гарне й добре".
   "Ми ще не прощаЇмося, правда?"
   "Не знаю, може. На раду не пiду".
   "Не виходьте з двора. Останьтесь тут. На рiшення заждiть".
   "Для мене вже вирiшене все":
   "Як?"
   "Ви перейдете за Десну. Я остануся тут".
   "В Батуринi?"
   "З  тими,  що  боронитимуть  його.  Iдiть,  ясновельможний,  вас  ждуть
нетерпеливо. Прощавайте!"
   "Не вiдходiть, Мотре!"
   "Нi... До побачення!" ПРОЩАННЯ
   Дощ лив як з вiдра, вiтер перевертав стiжки. За Сеймом запалило  хутiр.
Грiм запалив, а злива гасила. Червона луна то спалахне,  то  погасаЇ.  Вiд
нењ багриться вода в Сеймi, нiби хто кровi до нењ долив.
   В бурю i громи з Батурина на Гончарiвку скачуть конi i бiжать вози.
   До гетьмана старшини прибувають: Орлик, Чечель, гарматний осаул, нiмець
Кенiгзен, сотник Дмитро, деякi сотники  городових  полкiв  -  лубенського,
миргородського i прилуцького  i  чимало  урядовцiв  гетьманськоњ  столицi.
Гайдуки зi смолоскипами присвiчують њм, лакењ впускають гостей  у  палату,
знiмають мокрi бурки, чоботи обтирають з  болота,  дворовi  вiдпроваджують
коней i вози до двiрських будинкiв за  палатою.  Гамiрно  в  гетьманському
дворi.
   "Але ж бо ллЇ!" - каже Чечель, вiтаючись з  Кенiгзеном.  "Еs  giеbt  in
Stromen,-вiдповiдаЇ добродушний нiмець, з червонуватим обличчям, з  малим,
грубим носом, як картопля.- Як розкиснеться,  то  не  витягнеш  гармати  з
болота, пропадай!"
   "Козаки чорта  тобi  добудуть.  Ходiм!"  У  дверях  до  бенкетноњ  зали
Кенiгзен пускаЇ Чечеля наперед.
   "Нi, пане осауле, ви гiсть, а я  тут  свiй,  будь  ласка",-  вiдповiдаЇ
Чечель, усуваючись набiк.
   В залi вже повно людей. Вiтаються i стають гуртками  в  углах  i  попiд
стiни. Лакењ не сподiвались нњчного  зiбрання,  що  лиш  тепер  закладають
свiчки в павук i в свiчники.
   "Не жалiти свiчок,- приказуЇ Войнаровський.- Свiтиться,  як  за  цапову
душу. Гетьман сумеркiв не любить".
   "Пан гетьман любить, щоб було ясно, як у  днину",-  додаЇ  батуринський
сотник Дмитро, присадкуватий,  барчистий,  як  ведмiдь,  з  чорним  грубим
вусом, втiлення сили й енергiњ.
   Зала оживаЇ. I  свiтлом,  i  гамором  людей.  Козак  або  мовчить,  або
говорить вголос, перешiптуватися не любить.
   "МаЇ прињхати, хай њде. ПобалакаЇмо  з  ним.  Не  бачили  бублейника",-
гукаЇ сотник Покотило.
   "Цитьте! Прислуга",- заспокоюЇ його товариш з Максимового полку.
   "Цитьте?! Доки будемо цитькати? Якого чорта нам  довше  затаювати  своњ
гадки? Досить того добра!"
   "Треба раз показати зуби! Хай знають наших".
   "Хай буде сяк або так, а то нi се, нi те, нi третЇ, чортзна-що"
   "Нi Украњна, нi Москва, нi риба, нi рак,- спльовуЇ крiзь зуби.- Тю!"
   "Таке життя i печеноњ цибулi не варте. Повсякчасно за свою шкуру дрожи.
Нинi проти шведа шлють, завтра в Польщу  або  на  турка,  а  то,  ще  чого
доброго, своњх бити накажуть, поки  самого  на  лаву  не  покладуть  та  в
нагороду за вiрну службу пiвкопи тобi не всиплють. А тодi:  убирайсь!  Тут
уже не гетьманщина, а губернiњ царськi!.. Наскучило".
   "Кажуть, цар гетьмана конче в своњ руки дiстати хоче".
   "Вiдомо... Хоче..."
   Збиралися в гурток i говорили тихiше. "Цар обiцяЇ гетьмана  комайдантом
над усею кавалерiЇю зробити".

   "А гетьман?"
   "Не хоче. Кавалерiя - то  ще  не  армiя.  Краще  йому  останками  свого
вiйська заправляти, нiж .вести цiлу кавалерiю царську".
   "Авжеж..."
   "Цар гетьмана заманюЇ до себе.  Кавалерiйське  командування  це  тiльки
принада, щоб до руки прийшов, а тодi його: цуп!  ,а  тусь  менi!'...  I  -
запала клямка".
   "Не пустимо гетьмана до царя".
   "Хай залишаЇться з нами".
   "Як буде, так буде, постоњмо вкупi".
   "Або постоњмо, або поляжемо - але разом, як пiд Термопiлами спартанцi".
   У залу увiйшов царський полковник АннЇнков, що в Батуринi з московською
залогою бiля гетьмана стояв, нiби для бiльшоњ безпеки гетьмана, а на дiлi,
щоб за його рухами стежити.
   Гетьман i за ним пiслав. Козацькi старшини не знали  того,  гадали,  що
АннЇнков, почувши про зiбрання на Гончарiвцi, сам  туди  прибiг,  i  стали
виявляти з того приводу своЇ невдоволення.
   "I того чорт принiс".
   "Ще його бракувало".
   "Або ми, або вiн".
   "Забагато два гриби в борщ".
   Орлик заспокоював старшин: "Товаришi! Гетьман полковника  сам  до  себе
покликав. Не визивайте його. Гетьман хоче позбутися небажаного  свiдка.  I
тому його з листом до Меншикова хоче послати. Лишiть!"
   Заспокоњвши,  пiдiйшов  до  АннЇнкова.  Той  стояв   посерединi   зали,
розкланюючись на всi боки й не  знаючи,  що  з  собою  серед  того  чужого
зiбрання робити.
   "Пане  полковнику,-  сказав  Орлик,будь  ласка,  гетьман  вас  у  своњм
кабiнетi дожидаЇ".
   Вийшли. Сотник Дмитро перехрестився: "Слава Богу, тепер ми самi своњ".
   "Ще Ї один чужий мiж нами - нiмець".
   "Цей вiд своњх певнiший".
   "Сумно".
   "Але правдиво, панове".

   * * *
   Крiзь вiдчиненi дверi до сiней видно було, як АннЇнков з  гетьманського
кабiнету вийшов i як Орлик випровадив його на рундук.  За  хвилину  гукнув
вiзник: "Гей да, тройка" i на вулицi тоненьким голосом завищав  дзвiночок.
АннЇнков з листом вiд гетьмана до Меншикова поњхав.
   Тодi в сiнях почувся луск чобiт i бренькiт острог.  Сердюки  з  шаблями
наголо ставали бiля дверей - на сторожi гетьманськоњ особи.
   Гетьман iде!
   Хто  сидiв,  пiднявся  з  мiсця.  В  залi  зробилося  тихо.  Всiх   очi
повернулися на дверi, з котрих вийшов Iван Степанович. Скорим  i  бадьорим
кроком пройшов залу, вiтаючи всiх ураз  i  кожного  зокрема.  Бiля  нiкого
довше не спинявся, не розпитував про здоров'я його i родини, спiшився.
   "Панове товариство,- почав, стаючи бiля  стола.-  Попросив  я  вас,  не
зважаючи на пiзню годину i на бурю, бо маю важне дiло до вас".
   На хвилину замовк, нiби надумувався, що далi казати.  За  той  час  хто
оподалiк стояв навшпиньках пiдходив ближче.
   "НаближаЇться важкий момент".
   Всi насторожили вуха.
   "Може, здiйсниться те, чого я собi  здавна  бажав,  i  чого,  сподiюсь,
хочете також i ви".
   Над залою мов ангел  пролетiв.  Чути  було,  як  скапували  на  долiвку
свiчки.
   "Може, нам Бог допоможе, що виборемо собi волю".
   "Дай-то Боже!" - залунало кругом.
   "Боротьба не легка, не потребую вам казати. На те  ви  козаки.  Кому  ж
добувати волю, як не вам".
   "Авжеж, нiкому, як не нам",вiдповiли йому.
   "Батурин - резиденцiя моя. Ворог недалеко стоњть.  Боюсь,  чи  оставить
вiн його в спокоњ".
   "Хай спробуЇ. Поломить зуби",вiдповiв Чечель.
   "Батурин так легко не здамо",- додав батуринський сотник Дмитро.
   "Якi в нас сили?-питався гетьман i став вичислювати на пальцях.-  МаЇмо
чотири сердюцькi полки: Чечелiв, Покотилiв, Денисiв i  Максимiв,  до  того
частина трьох городових полкiв: лубенського, миргородського i прилуцького.
Завтра ще  дещо  з  сiл  i  пригородкiв  прибуде.  З  мешканцiв  Батурина,
сподiюсь, також дехто вхопить за мушкет. Як гадаЇте, видержите облогу?"
   "Город, ваша милосте,- вiдповiв коротко Чечель,- не здамо.  Це  ми  вам
обiцяЇмо крiпко".
   "В добру волю не сумнiваюся, але чи стане сил?"
   "Облога довго тривати  не  може,зауважив  Кенiгзен.-  Король  Карл  над
Десною стоњть. Москалi або пiдуть йому  назустрiч,  або  подадуться  взад.
Великоњ сили пiд Батурин не кинуть".
   "Як вашi гармати?" - повернувся до Кенiгзена гетьман.
   "ѓх не багато i здебiльшого старi. Але гармашi добрi".
   "А мунiцiя?"
   "На двадцять днiв хватить, коли не стрiляти даром".
   "Про двадцять днiв i бесiди нема. До тижня сподiюсь поспiти на вiдбiй -
з його милостею королем. А харчi?"
   Батуринськi урядники стали обчислювати,  скiльки  в  магазинах  збiжжя,
скiльки його приблизно в торговцiв i доставцiв,  скiльки  можна  завтра  з
близьких млинiв привезти. "Муки маЇмо досить, сiль Ї, до того каша й сало.
Якщо облога не потриваЇ довго, голоду не боњмося".
   "То й добре. А мури й вали?"
   "Поправлено  дещо,-  говорив  пiдступаючи  Чечель.-  Рови  прочищенi  й
наповненi водою, вали  пiдновлено,  палiсади  теж.  МаЇмо  дещо  бочок  зi
смолою, кипятку наваримо скiльки завгодно - приймемо ворога гiдно".
   Гетьман думав. Нiби зводив усе докупи, що чув.
   "А люди? - спитав i повiв кругом очима.- Як гадаЇте, певнi вони? Бо  не
потребую вам казати, що при кожнiй облозi не цей ворог страшний, що  перед
городом, а той, що в ньому. Хатнiй ворог  найгiрший.  Якщо  ви  непевнi  в
своњх людях, то краще городу не замикати. Заберу вiйсько,  оставлю  тiльки
сторожу з мiщан, хто хоче хай виходить на село,кажiть!"
   Зiрвалися, як буря.
   "Ваша милосте. Ми за людей своњх голови дамо. Не осоромимо гетьманськоњ
столицi. Вороговi њњ не здамо. Ваша милiсть можуть спокiйно  вiд'њхати  до
вiйська".
   "Стоњмо як мур!" - заявив Кенiгзен по-нiмецьки.
   Загомонiло  в  залi.  Старшини  перекидалися  словами,   пiдходили   до
гетьмана, впевняли його в своњй силi i в охотi боронити столицю. Тi, що не
так певно дивилися в будучнiсть, усувалися назад, знаючи, що  перевага  по
сторонi перших. Дехто виявляв жаль, що гетьман не довiрював  своњм  людям,
.обiджав њх.
   "Ми нiчого так не хочемо, як звести раз порахунки з ворогом нашим.  Тут
або вiз, або перевiз. З москалями анi в тин, нi в  ворота.  Вкупi  нам  не
жити. Розлучiмся раз".
   Гетьман дав знак рукою.
   "Хто з вас противноњ гадки, панове,питався,- хай голоситься".
   Не вiдозвався нiхто.
   "Тодi, Чечель, вiддаю тобi мою резиденцiю,  борони  њњ.  А  ви,  панове
товариство, слухайте полковника Чечеля,  як  слухали  б  мене.  Може,  Бог
дасть, що вiднiметься тая чаша вiд вас, може, ворог не буде  мати  сили  й
часу облягати цей город, а як нi, то не забувайте, що твердинi боронять не
так мури i вали, траншењ i бастiони,  як  згода  i  Їдиномишленнiсть  його
оборонцiв, як послух, який виннi  обложенцi  свому  командантовi.  В  твоњ
руки, полковнику Чечель, долю Батурина передаю".
   Чечель поклонився низько, гетьман руку йому подав.
   I другi  крiпко  стискали  Чечелеву  долоню,  впевняючи  його  в  своњй
непохитнiй охотi пiдчинятися його наказам i не здавати твердинi.
   "Гармати, на осавула мого пана Кенiгзена здаю,  сотник  Дмитро  городом
порядкуватиме, щоб лад був у ньому. А тепер,  панове  товариство,  поручаю
вас милостi Божiй, котра вас не опускаЇ, поки ви не опустите городу того i
не здасте його в руки ворога, iз-за чого сталася б нечесть  велика  всьому
вiйську козацькому i кривда мешканцям нашоњ столицi. Милiсть Божа да будет
з вами".
   "I со духом твоњм",- вiдповiли побожно.
   "I  ще  одно  прохання.  Не  погордуйте   моњм   хлiбом-сiллю,   панове
товариство. Я старий. Не знаю, чи переживу негоду. Важкi хвилини дожидають
мене. Може, востаннЇ погощу вас у себе. Будь ласка!"
   Перейшли до столовоњ. Тут на круглому  столi  накладено  усяких  зимнiх
страв, печива й м'ясива, пирiжкiв, маринованих риб i грибкiв, сушених i  в
медi варених овочiв. На  пiдносах  стояло  багато  чарок,  налитих  старим
вином, вiд якого пахощi понеслися по свiтлицях. Тiльки крiсел кругом стола
не поставлено - знак, що це перекуска наскоро, а не вечеря.  З'њж,  попий,
обiтри вуса i йди. Спiшися.
   "Вип'Їмо, панове, як поляк  каже,  стремiнного  за  добру  долю  города
Батурина i всiх мешканцiв його, на потугу  його  оборонцiв  у  твоњ  руки,
полковнику Чечель.- Гетьман пiдняв чарку вгору i повiв очима докола: - Вiд
краю до краю, всiм вам добра бажаю".
   Голос його дрижав,  ломився.  Видно  було  втому,  фiзичну  i  душевну.
Гетьман випив i повалився  у  фотель.  На  його  обличчi  появились  знаки
великого болю. Панував над ним, не хотiв зрадитися  перед  старшинами,  що
хворий, але й сила волi маЇ своњ межi.  Обличчя  гетьмана  то  жовкло,  як
вiск, то неприроднi рум'янцi являлися на ньому. Голова хилилася на груди.
   Прикликали  лiкаря,  Войнаровський  з  Чуйкевичем  вiднесли  хворого  в
вiдпочивальню.
   Старшини з жалем i смутком вiдпроваджали його очима.
   * * *
   "Що ж тепер? Що нам тепер робити?" - приставали до Орлика,  на  котрого
привикли були дивитися, як на праву руку гетьмана.
   "Не тривожтеся,- вiдповiв.- Це з гетьманом не раз  тепер  буваЇ.  Дасть
Бог, пройде. Стара людина, а трудiв i на молодого забагато. Спiшiть кожний
до своЇњ роботи. Не спати нам  нинiшньоњ  ночi.  Городовi  частини  полкiв
лубенського, миргородського i прилуцького треба подiлити. Що потрiбне  для
оборони Батурина - залишити, що нi - хай  готуЇться  в  похiд.  Зi  сходом
сонця двинути через Сейм у напрямi Коропа, невеликими вiддiлами й  рiзними
вулицями, без бубнiв, сурм i спiву, щоб батуринцiв не тривожить.  Конечний
обоз можна посилати тепер. Люди сплять - не почують.  На  дорогах  болото,
великого  гуркоту  не  буде.  Вози  не  можуть  поспiшати.  Сотник  Дмитро
допильнуЇ переправи через Сейм".
   "А гетьман? Як же  йому  пускатися  в  похiд,  коли  вiн  недужий?  Хай
залишаЇться тут з усiм вiйськом, що маЇ пiд рукою. Будемо боронити Батурин
i його".
   "Так не можна. Гетьмановi треба за Десну  -  до  нового  союзника,  щоб
ворог не вбився клином помiж них. Може, йому дорана покращаЇ.  Як  нi,  то
хворого з лiкарем перевеземо в каретi. Не турбуйтеся тим. Ваша  турбота  -
Батурин. Приготуйnе все, що до  оборони  потрiбне.  Не  забудьте  нiчого".
ВИѓЗД
   Тускле поранкове свiтло зазирало в свiтлицi. Вiд  нього  блiдло  свiтло
свiчок. Горiли як при катафалку.
   Невиспанi лиця сердюкiв i  прислуги  зеленаво-блiдi.  Але  в  рухах  не
пiзнати втоми, радше помiтний  поспiх.  Останнi  килими  й  перськi  коври
скочують i ховають до скринь.
   У сiнях тих скринь цiла гора. Навантажують вози.  Готовi  вiд'њжджають,
аж скриплять, нiби стогнуть пiд надмiрним тягарем.
   На њх мiсце пiд браму пiд'њжджають новi. Така робота триваЇ  цiлу  нiч,
вiдколи розiйшлися старшини. Чуйкевич усе щось нове виносить. Чимало добра
в гетьманському  дворi  на  Гончарiвцi!  Всього  й  забрати  тодi.  Але  в
свiтлицях помiтнi вже пустки, i кроки людей лунають чимраз  то  голоснiше,
але й глухiше.
   Скринi з золотою та срiбною посудою, з кришталями й дорогоцiнним  склом
поњдуть на сам кiнець - пiд  окремою  сильною  сторожею  людей  з  першого
сердюцького полку.
   Готово!
   Зi спальнi виходить гетьман, вбраний, як до дороги.  На  обличчi  слiди
втоми й терпiння, але йде сам.
   В однiй з бокових кiмнат наготовлено снiдання. За столом Мотря. На  нiй
та сама плахта й корсетка, що мала колись у Ковалiвцi, лиш  жовтих  троянд
не видно у волоссi.
   "Ви ще не зiбралися, Мотре Василiвно?"
   "Я остаюсь тут".
   Гетьман зморщив чоло.  "Це  неможливо.  Батурин  може  бути  в  великiй
опресiњ".
   "Якраз тому не хочу його покидати".
   "Ви не знаЇте, що таке облога. Мотре, прошу вас, њдьте з нами, зi своњм
мужем",- поправився гетьман.
   "Нi, пане гетьмане,- вiдповiла рiшуче,- позвольте менi залишитися  тут.
Я в Батуринi зросла, знаю тут мало не кожну дитину, позвольте  подiлити  з
ними долю й недолю".
   "Нiхто вас не силуЇ, але ви жертвуЇте собою. Що на це скаже муж?"
   "Вiн дав менi дозвiл".
   "М'якого ви маЇте мужа. Я вас не лишив би".
   "Тут мати моя",-зауважила Мотря.
   "Мати?"
   "Любов Хведорiвна, прибита важким горем. Хто ж потiшить њњ?"
   Гетьман здивовано глянув на Мотрю. "Це ваше невiдкличне рiшення?"
   "Так, пане гетьмане".
   "Га! Тодi нехай вас Бог маЇ в своњй опiцi".-Нахилився i поцiлував њњ  в
голову, як батько.
   Припала до його руки, як донька.
   Хотiв ще щось казати, приложив долоню до чола,  потер  i,  повернувшися
наглим зворотом, вийшов з кiмнати. Пустилася за ним.
   Спинив њњ: "Нi, Мотре Василiвно, останьтесь тут, так краще".
   Послухала. Крiзь вiдчиненi дверi бачила,  як  силувано  бадьорою  ходою
пройшов сiни, як попрощався з прислугою i вийшов на рундук.
   Повiяло осiннiм холодом по  пустих  свiтлицях  гетьманського  двора  на
Гончарiвцi.

   * * *
   Гетьманська карета ще перед досвiтком вiд'њхала наперед ген  далеко  за
Сейм.
   Гетьман, хоч хворий, сiв  на  коця,  обтулився  козацькою  буркою  i  в
оточеннi старшини вињхав зi свого двора.
   Не оглядався.
   На непевну долю залишав його.
   Мусив.
   Тихо, не розмовляючи з собою, њхали бiля гетьмана Орлик, Войнаровський,
Чуйкевич та iншi.
   В поранковiй iмлi, серед осiннього  дощу,  виглядали  як  привид,  нiби
похоронний похiд.
   З коней бухала пара. Зимно було.
   Як перењздили мiст, в Батуринi заграли дзвони. Недiля.
   Гетьман зняв шапку i  перехрестився.  Цiле  товариство  пiшло  за  його
примiром. Конi стали. Молилися њздцi. За Батурин, за долю людей, котрих  у
його мурах залишили.
   Пiд мостом бiля вогнища  грiлися  вартовi.  Варили  снiдання.  Пiзнавши
гетьмана, вискочили - вiддали привiт.
   Гетьман закликав њх до себе: "Коли б так, не дай Боже, надтягав  ворог,
мiст зiрвати". Притакнули мовчки.
   Довго бовванiли њх постатi в iмлi, поки њздцi не окрилися перед ними на
закрутi широкоњ болотистоњ дороги, серед нив, покритих  жовтою  стернею  i
зеленою озиминою.
   Мовкли дзвони на батуринських церквах. Лиш на однiй  гомонiв  ще  довго
невеликий дзвiнок, нiби плакав. Хазяњна прощав.
   Батуринцi у святочних вбраннях поспiшали на службу Божу.
   "Гетьман вiд'њхав".
   "Кажуть, за Десну - до шведа".
   (Не знати, хто њм це повiв).
   Жалили, та не противилися.
   "Чечеля своњм намiсником залишив".
   "Кращого нам i не треба. Постоњмо за нього. Зуби поломить москаль".
   Дощ ущухав. Блиснуло сонце. Замигтiли золоченi хрести.

ЗА
ДЕСНУ
   В недiлю, 24 жовтня, пiд вечiр, гетьманська карета вiд'њхала в  городок
Короп на рiчцi того  самого  iменi.  Бiля  гетьмана  були:  Войнаровський,
Орлик, Чуйкевич, Горленко, його вiрний покойовий КендзЇровський i старшини
тих сердюцьких i компанiйських вiддiлiв, що супроводжували його.
   Кругом Коропа стояли гетьмановi полки на чолi з полковниками  Апостолом
i   Горленком,   з   охочекомонним   полковником   Гнатом   Галаганом,   з
компанiйськими полковниками Кожухiвським i Андрiяшем. Тут були генеральний
хорунжий Сулима й генеральний обозний, "лисий чорт", як його гетьман iнодi
прозивав, Ломиковський. Люду бiля дванадцяти тисяч, здебiльшого козакiв  -
не молодикiв, а бувалих у походах i загартованих у боях.
   В самiм мiстечку розположилися  щонайвiрнiшi  .частини,  решта  вiйська
примостилася по присiлках або таборилися  на  полях,  повигребувавши  собi
куренi та порозпинавши походнi намети.  Iншi  ютилися  прямо  пiд  возами,
вдоволившися клаптем соломи. Невибагливий козак  i  витривалий  назимно  й
погоду, як степовий кiнь.
   Кругом Коропа горiли вогнi,  на  мостах  i  роздорiжжях  стояли  варти,
непевному народовi проходу вночi не давали,  боючись  ворожих  хитрощiв  i
зради, гiрш небезпечноњ, нiж боротьба у чистому полi.
   Куди проњхав гетьман,  оживали  дороги.  Козаки  зривалися  зi  сну  i,
споглядаючи за золоченим ридваном, толкували про дальшi плани  теперiшньоњ
кампанiњ, про те, куди њх гетьман провадить i якi задуми в нього.
   Фантастичнi вiстi!
   Попадалися несмiливi слова про гетьманiв перехiд на сторону шведську.
   Толки тi викликували в одних  радiсть,  а  в  iнших  сумнiв.  Свiдомiшi
тiшилися, бо надто вже в'њлося њм у карк московське ярмо, а iншого способу
скинути його не бачили, другi оставалися пiд впливом  того  дурману,  яким
сп'янював себе народ, а якому iм'я - православний цар i вiрна йому служба.
   Виникали колотнечi й бiйки, котрi доводилось старшинам втишати  добрими
й насильними способами. Гетьман, не зважаючи на свою недугу, на  недоспану
останню нiч у Батуринi, на труди дороги, зразу, конем, а пiзнiше в  каретi
з Батурина в Короп, скликав своњх довiрених старшин серед ночi з дня 24 на
25 на раду.
   Довго обмiрковувано, чи переходити Десну i де  њњ  перейти,  чи,  може,
залишити вiйська на лiвому березi,  а  гетьман,  щоб  тiльки  з  невеликим
почотом спiшив до шведiв  i  провадив  њх  на  цей  бiк.  Довго  не  могли
погодитися, бо всi вони були схвильованi тим  неспокоЇм,  котрий  обгортаЇ
навiть смiливу козацьку душу в цей мент, коли треба рiшатися  на  важке  й
непевне дiло. Апостол казав, що нема що гаятися довше,- як переходити,  то
переходити купою,  забираючи  i  тi  старшинськi  родини,  що  вспiли  вже
прињхати в Короп. Горленко був другоњ гадки. Переправа за Десну- рiч  сама
собою не така-то легка, пощо i переправлятися, заки гетьман договориться з
Карлом до чогось певного й  рiшаючого,  а  договориться,  так  тодi  шведи
перейдуть на цей бiк. Не треба даром турбувати козакiв.
   Вибрали  посередню  дорогу.  Половина  вiйська  зi  старшинами,  котрих
спiвучасть у його планах надто видна й  неоспорима,  мусить,  не  гаючись,
перейти на другий бiк, решта останеться на лiвому березi рiчки,  дожидаючи
розвитку дальших подiй. Якщо вони не зложаться щасливо, так не важко  буде
сказати Меншикову й переконати царя, що залишилися тi, якi  не  спiвчували
Мазепинiй зрадi i в його переправi через Десну  добачували  щось  непевне.
Так i зробили.
   В понедiлок, дня 25 жовтня, щонайвiрнiшi  частини  гетьманських  полкiв
двигнулися з-пiд Коропа в напрямi Оболоня.
   Зароњлися поля й дороги людьми, кiньми й возами, заторохтiли гармати по
злегка примерзлiй землi, розмiшуючи з болотом i той легкий снiг,  що  впав
був уночi.
   Козаки йшли радо, бо постоњ пiзньою осiнню, коли стужа  добираЇться  до
шпику-костi, гiрше надокучать вiд самого  походу,  а  дожидання  бою  гiрш
томляче вiд зустрiчi з ворогом. Та ще й тому йшли радо козацькi полки,  бо
вели њх не чужi полководцi, а своњ старшини пiд проводом самого  гетьмана,
в котрого досвiдi i воЇнних знаннях нiхто не сумнiвався.
   Гетьман њхав на самому передi. Спокiйний  був  i  нiби  вдоволений  тим
задовiллям, яке даЇ чоловiковi свiдомiсть, що скiнчилося тривожне  хитання
i що дiло вже вирiшене. Бог знаЇ, що далi буде, але не буде вже залежностi
вiд царського гнiву й ласки, не буде того томлячого вижидання, чи лист  до
княгинi Дольськоњ або до короля Карла дiйде щасливо до них, не  попавши  в
небажанi руки. Отсе укривання  своњх  задумiв  i  планiв,  це  повсякчасне
тремтiння, щоб один схиблений крок не попсув цiлого, з таким накладом  сил
i здоров'я, з такою натугою думки,  веденого  дiла,  виснажувало  гетьмана
Мазепу й грозило витратою останкiв сил, котрих йому якраз тепер так  дуже,
дуже потрiбно. Рад був, що випливе на чисту воду i, вiдкривши шолом, гляне
вороговi в очi.
   "Ти московський цар, а я украњнський гетьман. Ти  будуЇш  нову  царську
державу на кiстках сотнi поневолених народiв,  я  рiшивсь  будувати  свою,
незалежну вiд деспотiњ твоЇњ. Я зрадив тебе, бо не  хотiв  зрадити  власну
iдею. А хоч би менi й де довелось остоятися  в  бою  з  тобою,  хоч  би  й
прийшлося зложити свою голову стару i стурбовану, так останеться  Мазепина
iдея. Вона житиме пiд  попелом  i  кiстками,  поки  грядучi  поколiння  не
вiдгребуть њњ, не пiднiмуть високо на свiй прапор i не заткнуть його  бiля
престолу вiльноњ та незалежноњ вiд московських царiв украњнськоњ держави".
   Гетьман кiнчив порахунки з совiстю своЇю, i коли його що бентежило, так
це хiба усвiдомлення тих нових жертв, котрих вимагатиме його дiло. Гетьман
знав, що грiзний цар во гнiвi своњм,  а  гнiвом  цим  вiн  спалахне,  коли
незабаром виявиться, що гетьман перейшов  на  сторону  короля  Карла.  Але
невже ж Украњна i без того не приносить в жертву деспотiњ  царськiй  своњх
людей i своњх маЇткiв? I  невже  ж  тiњ  жертви  падуть,  мов  у  безодню,
безслiдно i безхосенно?  ВилюднюЇться  i  спустошуЇться  край,  нiвечиться
освiта i культура;  що  гетьман  збудуЇ,  цар  нищить  своЇю  "собственною
всевладною рукою". Нi, нi, далi так бути не може. Треба було  раз  пiдняти
клич самостiйноњ держави, без котрого народ дорешти пропаде,  перемiниться
у велике стадо невiльникiв-рабiв, що з острахом  звiрячим  послушно  йдуть
туди, куди њх жене нагай чужого пастуха. Пропадеш, згинеш, Украњно,  коли,
замiсть боротися за привiлењ панiв  i  за  вольностi  селян,  не  пiднiмеш
боротьби за спiльне й дороге для всiх - за свою власну державу,  в  котрiй
вирiшаються твоњ внутрiшнi  питання,  твоњ  старi,  не  вирiвнянi  домашнi
порахунки.
   Жертви, котрi покладеш тепер на  рiдному  престолi,  не  пропадуть,  њх
прийме Господь, i вони, як не тепер, то  в  будучностi,  стануть  на  судi
iсторiњ, як велеречивi свiдки й оборонцi твоњх прав споконвiчних  i  твоњх
оправданих бажань...
   Гетьман заспокоњвся. Тiльки Батурин не давав йому спокою. Прочував,  що
йому в першу чергу прийдеться вiдповiсти за вчинок  гетьмана.  Це  ж  його
столиця, найсвiдомiшi й найвiрнiшi йому люди. Мiж ними залишилася Мотря.
   Чому не хотiла њхати з ним? Чи справдi жаль було кидати матiр,  причину
њњ горя?
   Дивна й нерозгадана вдача. Як була, так i залишилася  сфiнксом,  котрий
манить  до  себе  загадкою  душi  i  тими  питаннями,  на  якi  годi  дати
вдоволяючий отвiт.
   Гетьман принаглив коня.
   Побачив перед собою широку, блiду  смугу  Десни,  на  котрiй  злегка  й
несмiливо стинався лiд, нiби рiчка  рада  була  вбрати  на  себе  льодяний
панцир, щоб по ньому перейшли козацькi конi й перењхали вози.
   Погода не слухала њњ. Тонесенька шкаралуща  льоду  тiльки  при  берегах
трималася купи, а посерединi топилася i спливала з водою.
   Бiля Оболоня, при лiвому березi рiки, стояв великий пором,  а  недалеко
вiд нього козацькi  пiонери  кiнчали  будувати  мiст  на  чайках.  Гетьман
повернув коня.  Довгу  хвилину  глядiв  на  того  рiзнобарвного  вужа,  що
звивався шляхами й полями, хвилястий, неспокiйний, повний вигинiв, мiсцями
порозриваний, нiби його хто порубав мечем, то знову грубий i лiнивий, нiби
проковтнув якусь поживу i травить њњ.
   Гетьман  пiдняв  булаву.   Голова   вужа   зупинилася.   Вигини   стали
вирiвнюватися, вiдiрванi частини лучилися з собою.
   П'ять тисяч людей, тисячi коней i возiв здержувалися  на  наказ  одного
руху гетьманськоњ булави.
   Здовж шляху на конях скакали старшини, туди й назад,  розносячи  накази
гетьманськi.
   Туловище довжезного вужа повернулося i звiльна стало посуватися направо
- в напрямi мосту. Досягнувши його головою, зупинилося i нiби завмерло.
   Гетьман злiз з коня i перший увiйшов на пором.  За  ним  провадив  чура
його сивого коня.
   Покойовi зносили найпотрiбнiшi клунки, з возу знесено декiлька  важких,
залiзом сильно кутих скринь.
   Гетьман  стояв  на  передi  порому,  до  котрого  з  берега  сходили  i
зiскакували його вiрники. Пором захитався.
   "Вже всi?" - запитав гетьман, оглядаючись на берег.
   Там стояв задуманий Орлик.
   "Може, ти гадаЇш вертати?" - запитав його гетьман.
   Орлик стрепенувся, скочив i пiдбiг до гетьмана.
   "Ще час. Останнiй мент. Рiшайся".
   "Я вже давно рiшився, милосте ваша".
   "Так њдьмо!"
   Поромщики перехрестилися i вхопились за линву.
   Пором лiниво й ледве помiтно став сунутися по тихiй  водi.  Мiж  ним  а
берегом лягала чимраз то ширша смуга.
   "Уявляю собi,- сказав гетьман до Войнаровського,- що так по  безбарвних
струях мовчазливоњ Лети сунеться Хароновий човен". ВIДЧИНIТЬ ВОРОТА!
   Вже пiд час богослужiння в церквi помiтна була  тривога.  Народ  чекав,
коли священик промовить слова "со миром iзойдiм!"  I  в  голосi  священика
почувалася   якась   непевна   нотка.   Вiдвертаючись   вiд   престолу   i
благословляючи народ, вiн тривожно дивився  у  дверi,  нiби  ждав,  чи  не
появиться в них небажаний гiсть.
   Хто стояв ближче  до  дверей,  не  втерпiв  i  виходив  iз  церкви,  не
дожидаючи кiнця.
   Пiд церквою, на  майданах  i  на  вулицях  збивалися  люди  в  гурти  й
балакали.
   Гетьман на досвiтках з  Батурина  вињхав,  забираючи  з  собою  частину
батуринськоњ залоги. Чечеля командантом Батурина залишив.
   Це заспокоювало людей, бо Чечель вiдомий був, як досвiдчений i хоробрий
вояка, як полковник, котрого слухали, боялися, але й любили козаки.
   Батуринцi привикли до того, що гетьман  часто  вињздив  та  виступав  у
похiд i останнiми роками вiн гостем у своњй резиденцiњ  бував.  Але  якраз
тепер, коли i москалi, i шведи були так недалеко, i коли  нiкому  невiдомо
було, що принесе завтра, всякому хотiлося, щоб гетьман був тут.
   Що лиш вчора пiзнiм вечером прибув, а нинi вранцi,  дививсь,  уже  його
нема.
   Розiйшлась чутка, що гетьман не до царя, а до шведа  поњхав.  В  перший
мент вжахнувся Батурин. Але Чечель та iншi  старшини  заспокоювали  людей.
Казали, що нiкому невiдомо, що гетьман рiшиться зробити, але  що  зробить,
то, певно, й добре буде, конечне. Довiдалися батуринцi, що  видано  наказ,
щоб на Сеймi мiст зiрвати, коли б московське вiйсько  надходило,  i  тепер
уже нiякого сумнiву не було - гетьман пiшов до шведiв!
   Всякий розумiв, що воно значить. Але, на диво,  батуринцi  скоро  якось
освоњлися з тiЇю гадкою, гетьманська столиця стала  на  сторону  гетьмана.
Добре зробив. Краще зi шведом, як з  царем.  Вiдомо  було,  що  цар  гадаЇ
скасувати гетьманщину, а тодi  й  Батурин  утратив  би  права  й  привiлењ
столицi, а став би звичайним повiтовим городком. Пощо триматися царя?
   На вали, на замок!
   I народ кинувся до роботи. Навiть жiнки  не  дармували.  Хоч  недiля  -
копали, возили землю, двигали дерево й камiння. Скрипiли тачки i по цiлому
мiсту роздавався луск топорiв i сокир. Спiшилися.
   До городу тягнулись цiлi валки з поблизьких сiл i хуторiв з  утiкачами,
а з млинiв - з мукою. Забувалися звичайнi  турботи,  забувалися  ворожнечi
помiж поодинокими родами, всi як один  ставали  до  роботи,  щоб  скрiпити
город i зробити його спосiбним до оборони.
   Московська  залога,  що  стояла  в  своњх  казармах  пiд   замком,   на
батуринському подвiр'њ, i творила нiби  окремий  город  у  городi,  живучи
своњм доволi вiдокремленим життям, бо батуринцi нерадо допускали  царських
людей до своњх хат i родин, здивовано  i  недовiрливо  дивилася  на  працю
мiщан i козакiв, не знаючи, до чого воно  йде.  Гадали,  що  проти  шведiв
скрiпляють батуринцi свiй  замок,  i  дивувалися,  чому  i  њм  не  кажуть
допомагати. Пояснювали собi тим, що њх командант АннЇнков вињхав,  а  його
заступник не спiшиться накладати на них роботу. Хай риють черкаси.  Це  не
рiч царських людей.
   Нiч з недiлi на понедiлок минула  на  дальшiй  працi  й  на  тривожному
вижиданню. Не тiльки на замкових вежах, але й кругом Батурина  розставлено
вартових, щоб, запалюючи бочiвку зi смолою, дали знак, коли  б  наближався
ворог. Але ворог не надходив.
   Мотря весь день була на замку. Стрiчалася з Чечелем,  з  Кенiгзеном,  з
полтавським  полковником  Герциком  i  з  генеральним  осаулою   ГамалiЇм,
балакала то з регентом гетьманськоњ канцелярiњ про те, де б краще заховати
архiв, то з городничим - про лад i  спокiй  у  мiстi.  ѓњ  поява  додавала
всякому охоти, њњ  слова  будили  запал  i  вiдвагу.  Донька  безталанного
Кочубея була вiдома всякому й люблена усiма, њњ краса, њњ  розум  i  серце
Їднали њй прихильнiсть цiлого мiста. От i тепер казала вона вiдчинити своњ
багатi комори i щедрою рукою  роздавала  батуринськiй  бiднотi  хлiби.  Як
смерклося, вiдвiдала маму.
   Любов Хведорiвна не нагадувала колишньоњ Кочубењхи. Сильно постарiла  i
зробилася мовчазливою, як черниця. Вбиралася в чорне, звичайне  вбрання  i
не фарбувала волосся, анi не пiдмальовувала собi рум'янцiв.
   Мотря застала њњ в старому дворi  Кочубењв,  як  зi  служанками  краяла
довгi пояси з тонкого льняного полотна њ  скубала  шарплi,  щоб  було  чим
осмотрювати рани.
   "I ви теж працюЇте, мамо?"
   "Що люди, те й я... Що чувати в городi, Мотре?"
   Мотря розказала городськi новини.
   "СкучаЇш за мужем? Не скучай. Така  вже  доля  козачки.  Не  натiшиться
своњм чоловiком. Краще гине на вiйнi, як дома".I њњ руки почали ще жвавiше
працювати.
   "Як гадаЇте, мамо? - почала Мотря.Обложать москалi Батурин?"
   "Вони вже нас давно облягають, цiлу  Украњну  обложили,  якоњ  тобi  ще
облоги треба?"
   "А чого ви сподiваЇтеся, мамо?"
   "Нiчого доброго я вже не сподiваюся, дитино, але  робити  треба.  Мають
нас рiзати, як худобину, боронiмся"...
   Змiнилася Любов Хведорiвна.
   Пiзно пiдвечiр вертала Мотря  вiд  мами.  В  перевулку,  пiд  замковими
мурами,  хтось  заступив  њй  дорогу.  Хотiв  ухопити  за  руку,  блиснула
стилетом, став.
   Пiзнала Iвана Носа, старшину прилуцького полку, котрий  перед  кiлькома
роками пiдлабузнювався до нењ, а на котрого вона й дивитись не хотiла.
   "Чого вам треба?" - спитала.

   "Бачу, йде самотня жiнка, провести хотiв".
   "Опiкуни!.. Тривога, город облоги дожидаЇ,  а  вiн  на  лови  на  жiнок
виходить. Останки сорому згубив!"
   "Мотре Василiвно! Не такого слова я вiд вас сподiвався, Гадав  рятувати
вас з того пекла, яке тут  зчиниться  за  днiв  кiлька.  Послухайте  мене.
Тiкайте, шкода вас, њй-Богу, шкода. Я  вас  люблю.  Пiдемте  звiдси  геть.
Заведу вас у безпечне мiсце, заховаю  перед  людським  оком,  берегти  вас
буду, як свого власного ока. Не вiдтручуйте мене, не  робiть  безталанним.
На що ви ждете, Мотре? Вони вже не вернуться. Мiж вами й  ними  непрохiдна
прiрва. МаЇте згинути або попасти в московськi  руки  -  ходiть  зi  мною,
спасайтеся, поки час!"
   "Так говорить старшина, котрого гетьман  залишив  для  оборони  городу?
Пiдлий|"
   Хотiла йти. Зупинив.
   "Бачите стилет? Як не пустите..."
   "Одно слово, Мотре. Ти не дитина, знаЇш, що пiсля нинiшнього  нам  далi
не жити".
   "Чому?"
   "Ти пожалiЇшся Чечелевi на мене, вiн мiй невблаганний ворог".
   Мотря надумувалася хвилину.
   "Нiкому не скажу",вiдповiла.
   "Не вiрю.  Нам  треба  побалакати  по  доброму.  Маю  щось  дуже  важне
сказати".
   "Що?"
   "Нинi нi. Завтра, як стемнiЇ, жду тебе бiля старих ворiт".
   Мотрi на саму гадку, що завтра знов маЇ  стрiнутися  з  тим  чоловiком,
мороз пiшов по тiлi, але погадала собi, що, може, вiн дiйсно маЇ  њй  щось
важне сказати, i - згодилася.
   "До завтра нiкому нiчого не кажи. Слово дай!"
   "Чесне слово даю",вiдповiла.
   Хтось здалеку надходив. Нiс шапку аж за нiс насунув i скрутив у  бокову
вулицю. Мотря побiгла додому.
   Довго вснути не могла.  Несподiвана  зустрiч  з  Носом  збентежила  њњ.
Нахаба. Як вiн смiв, що вiн собi гадаЇ, за кого вiн њњ держить? Пощо  вона
давала слово? Найкраще з таким чоловiком зразу зробити порядок. Напав  њњ,
в городi, котрому грозить облога...
   Пропало. Завтра мусить з ним мати розмову. Може,  щось  дiйсно  важного
почуЇ.
   Заснула аж над раном. Спала кам'яним сном, досипляла кiлька  невиспаних
ночей.

   * * *
   Було недалеко до полудня, як чура постукав у  дверi:  "Панi,  вставайте
негайно, панi!"
   Скоренько накинула на себе плащ, всунула ноги в хутрянi мешти, вийшла.
   "Що такого?"
   "Меншиков з князем Голiцином њдуть".
   "Де?"
   "Ще њх не видно. Але наш чоловiк з Обмачова на конi прискакав, вони там
ночували чи спочивали i з Соболевським розмову вели".
   "Нiкчемний зрадник,- крикнула  Мотря.-  Не  такий  страшний  ворог,  як
своњ... ЗнаЇ князь Меншиков, куди гетьман поњхав?"
   "Мабуть, що знаЇ. Наш чоловiк казав, що Меншиков до гетьмана  в  Борзну
њхав, коло Мени дiгнав його АннЇнков з листом вiд пана  гетьмана,  що  пан
гетьман у Батуринi i вiн подався туди. По дорозi  стрiнувся  з  Голiцином,
доњхали до Обмачова i тут до них Соболевський пiдiйшов".

   * * *
   Мотря одягнулася i пiшла на замок.
   В городi панувала тривога.  Зводили  мости,  замикали  брами,  наводили
гармати.
   На галереях, що бiгли вздовж  мурiв,  стояли  озброЇнi  люди,  старшини
зазирали крiзь прорiзи в мурах. Особливо пильнували  шляху  вiд  Обмачова.
Але й iнших сторiн замку не занедбували.
   Кенiгзен спокiйно ходив вiд гармати до гармати,  провiряв  нахил  дула,
справляв.  Чечель  на  чорному  конi  пробiгав  вулицями,   даючи   накази
старшинам, щоб кожний був бiля своЇњ частини.
   Знали, що князi Меншиков i Голiцин наближаються до Батурина, але  нiхто
не мiг знати, чи за ними не надтягаЇ вiйсько. I в Батуринi стояли москалi.
Дехто радив, щоби  њх  перебити.  Чечель  не  згодився.  Вiдставив  тiльки
сердюцький  вiддiл,  щоб  пильнував  казарми,  i  вночi  наказав   забрати
амунiцiю. Москалi перестращилися i з казарм своњх не виходили. ѓх  офiцери
сидiли тут, як у арештi.
   Коло полудня з найвищоњ вежi залунало:  "ѓдуть!  ѓдуть!"  Чечель  вибiг
туди.
   На виднокрузi появився невеличкий вiддiл  драгунiв,  а  за  ним  -  двi
карети, кiлька возiв i  знову  два-три  десятки  њздцiв.  њздцi  й  карети
поспiшали. Найдальше за пiвгодини будуть пiд мiстом. Гармашi зайняли мiсця
бiля своњх гармат, заклацали курки мушкетiв, њх  дула,  як  гадючi  язики,
висунулися з мурiв. Сердюцькi вiддiли уставилися бiля ворiт.
   "ѓдуть! ѓдуть!" - понеслось по городу.
   Хвилина ще бiльшоњ тривоги i - тишина. Город притањвся.
   Чечель усе ще стояв на вежi  й  дивився,  чи  за  князями  не  надтягаЇ
вiйська. Нi.
   Зiйшов. Усе готове. Хай приходять.
   Як же лiниво проходить цей час! ЗдаЇться, й зовсiм не проходить,  а  на
мiсцi стоњть.
   Чого ж тая валка зупинилася  на  шляху?  Перестроюються  чи  вiдбувають
нараду? Може, завернуть?
   Чому ж бо вони вже раз не њдуть, а стоять?
   Ось кiлька њздцiв вiддiлилося вiд валки й  поскакало  вперед,  пiдбiгли
мало що не до  самого  городу,  стають,  конi  тупцюють  на  мiсцi,  њздцi
озираються, њм подають якiсь знаки  з  карет  i  вони  повертають  управо.
Озирають вали, дивляться на мури, бачать озброЇних сердюкiв, котрi кидають
њм якiсь глумливi слова вдiл, нiби викликають на герць.
   Це, мабуть, князi послали њх на звiди. Вертають, звiдомлення дають.
   Карети рушають з мiсця, але, проњхавши яку сотню сажнiв, знову стають.
   Чому ж вони не њдуть?
   З батуринського подвiр'я вискакуЇ два московських  драгуни,  бiжать  до
свого команданта, щось йому передають.
   На мурах шум: "Чому ми њх не перебили?"
   Чечель пробiгаЇ вздовж мурiв i заспокоюЇ  сердюкiв  i  мiщан.  Поки  не
надтягнуть московськi сили, небезпеки нема. Це тiльки Меншиков з Голiцином
њде. Гадав, що гетьмана застане.
   "Не пустити його!"
   "Пустити. Хай скаже, чого йому треба. Не годиться зраджувати князя".
   "Не пустити! Не пустити"!
   "Не пускаймо троянського коня!" - каже хтось iз козацьких старшин.
   "Не пускаймо, не треба, по що!"
   Вiд валки  два  сурмачi  пiд  мури  пiд'њжджаЇ,  за  ними  -  полковник
АннЇнков.
   Сурмачi сурмлять,- мабуть, АннЇнков  переговорювати  хоче,-  "слухайте,
слухайте, не шумiть!"
   На мурах  тихне.  Козаки  збираються  у  тому  мiсцi,  куди  пiд'њжджаЇ
АннЇнков.
   Пiд'њхав, стаЇ, гукаЇ. Його не чують.
   "Ближче! Ближче!.. Тихо там, чуЇте, АннЇнков щось балака!"
   Царський полковник пiд'њхав  ще  ближче,  долонi  до  рота,  як  трубу,
приложив, кричить: "Козаки i ви, мешканцi города Батурина!"
   "Голоснiше, голоснiше!"
   АннЇнков кричить, аж йому очi з лоба вилазять: "Чого це ви зазброњлися,
мов проти ворога?" - питаЇться.
   "Бо приятелiв не сподiваЇмося",-вiдповiдають йому з мурiв.
   "Чого ви це позачинювали ворота, чому не пускаЇте князiв i мене?"
   "Бо не треба вас тут",- вiдгукують йому.
   "Вiдчинiть сей час, пустiть князiв у мiсто, а з ними й царських  ратних
людей".
   "Пусти вовка в кошару. Не треба, не треба".
   АннЇнкову жили на шињ набiгають. Такоњ смiливостi вiд хохлiв  вiн  нiяк
не сподiвався. Видимий бунт. Батурин з Мазепою у змовi.
   АннЇнков хоче повернути  конем  i  вертати  до  Меншикова  й  Голiцина.
НадумуЇться. СпробуЇ ще раз - може вговорить.
   А на мурах мiж тим новий шум: "Чого тут ждать? Пали!"
   Старшини насилу здержують козакiв. Так не можна. АннЇнков на переговори
прийшов. Не годиться. "Змести њх усiх, московську залогу  перебить,  менше
ворога, менша небезпека. Пали!"
   Кенiгзен наводить пiстолю: "Послух або смерть".
   Нерадо заспокоюються.
   "Тихо там! АннЇнков знов балака".
   АннЇнков кричить: "Козаки i ви, чеснi мешканцi города Батурина!"
   "Голоснiше, не чуЇмо!"
   АннЇнков аж вищить: "Отямтеся, не  гнiвiть  њх  милостей  князiв  i  не
стягайте на себе страшного гнiву його величества царя.  Вiдчиняйте  ворота
по добру! Раджу вам".
   Козаки гомонять. Дехто каже, щоб вiдчинити, нема  чого  боятися,  це  ж
жменька людей, нiчого вони не зроблять.
   "Пощо? - вiдповiдають другi.- Щоб  побачили,  як  ми  за-зброњлися?  Не
треба".
   "УтретЇ взиваю вас,- гукаЇ АннЇнков,- щоб ви вiдчинили ворота. Чому  не
пускаЇте нас?"
   З мурiв  вiдповiдають  йому:  "Бо  гетьман  не  велiв  нiкого  в  город
впускати".
   "Може,  шведiв  не  велiв  гетьман  впускати,  а  не  нас?"  -питаЇться
АннЇнков.
   "Не шведiв, а москалiв".
   "Москалiв? Чому?"
   "Бо через них украњнцям чиниться велике знищення, через них не мало вже
сiл i мiст попропадало".
   "Цiлi мiста й села москалi попалили, а людей помордували".
   "Не пустимо! Гетьман не велiв!" - гукають.
   "А де ж гетьман?" - питаЇться АннЇнков.
   "До Коропу поњхав".
   АннЇнков повертаЇ свого коня, трубачi њдуть за ним.  њх  проводжають  з
мурiв насмiхом i глумливими словами:
   "ѓдьте до чорта в зуби!"
   АннЇнков прискакуЇ конем до карет. Щось князям каже, руками  розкладаЇ,
нараджуються, не знають що робити.
   Аж Меншиков стаЇ у повозi, пiдносить руку, кулаком Батуриновi  грозить.
Його гарне обличчя поганiЇ - одна злiсть. Голiцин  заспокоюЇ  свiтлiйшого,
тягне за рукав, просить сiдати.
   Карети завертають. Передня сторожа робить зворот  улiво,  жене  вперед,
карети  за  нею,  задня  сторожа  повертаЇться  на  мiсцi,  i  цiла  валка
посуваЇться зразу тим самим шляхом, що перед годинкою прињхала, а  пiзнiше
скручуЇ в напрямi Коропа.
   Вартовi на вежах стежать за  москалями.  "До  Коропа  поњхали,  гадають
гетьмана застати там".
   "Боже, провадь, дiдько, пхай!"

   * * *
   Батурин заспокоюЇться... Вiд'њхали... Може, вже й не вернуть. На  шведа
пiдуть. Гетьман Батуриновi на вiдбiй поспiЇ.
   Город не тратить надiњ. Така вже вдача людська, що i в  найгiршому  все
собi якоњсь надiњ шукаЇ, дурить себе.
   Не дурить себе Чечель. ЗнаЇ вiн, якi наслiдки матиме  нинiшня  розмова.
Батурин виповiв послух царевi, обiдив його любимця Меншикова й  кињвського
воЇводу Голiцина, котрому цар довiрив догляд над  цiлою  Украњною,  зробив
його  нiби  своњм  намiсником.  Батурин  не  пустив  царського  полковника
АннЇнкова до свого полку, Батуриновi  москалi  не  можуть  того  простити.
Чечель скликав своњх старшин на раду.
   Прийшли  всi  схвильованi,  тим  хвилюванням,  яке  викликаЇ  в   людях
усвiдомлення дуже вiдповiдального вчинку.
   "Панове товариство! Козаки й батуринцi виповiли царевi послух".
   "Двом панам годi служити".
   "Або слухаЇмо царя, або гетьмана".
   "Або Москва, або Украњна".
   "Гетьман нам регiментар, його накази для нас святi".
   "Не перечу,- вiдповiв Чечель.- Я тоњ самоњ мислi. Але ж не  дурiм  себе
надiЇю на помилування царське".
   "Цар не милуЇ нiкого. Не помилуЇ i нас".
   "Так тодi знаЇте, що воно  значить?  Коли  гетьман  не  поспiЇ  нам  на
вiдбiй, так за днiв кiлька сподiваймося московського вiйська".
   "Хай прийдуть. Чорта з'њдять. Не бачили Москви!"
   Вулиця шумiла:
   "До зброњ, до зброњ!"
   Молодi хлопцi невеликими гуртами бадьоро вправлялися на майданi.
   В церквах правили молебень. Жiнки лежали  хрестом.  Горiли  свiчки,  як
мечi, з кадильниць снувалися дими, як з пожарищ.
   "Панове товариство,-  говорив  до  зiбраних  Чечель.-  Не  тiшмося,  що
вiдiгнали вiд Батурина князiв, i не гадаймо, що вони не прињдуть. Меншиков
зневаги не простить, хоч би й сам цар  хотiв  простити.  Взиваю  вас  усiх
гуртом i кожного зокрема, щоб ви  добре  пильнували  дiла.  Не  занедбуйте
нiчого, що може причинитися до скрiплення нашого города.  Та  ще  прошу  i
взиваю вас, щоб ви добре стежили не лиш за тим, чи не пiдходить ворог, але
чи нема його мiж нами. Внутрiшнiй ворог гiрший усiх".
   "Постоњмо як мур".
   "За Батурин, за гетьмана, за Украњну!"
   Iван Нiс мовчки прислухувався до наради. Нiхто вiд нього слова не чув.
   Мовчки вiд Чечеля поплiвсь до прилуцького полку. ПЕРША ЖЕРТВА
   Пiзно увечерi в понедiлок, 25 жовтня, тоњ самоњ днини,  як  московських
князiв батуринцi не впустили в город, Мотря, заткнувши за  пояс  стилет  i
зазброњвшися добрим пiстолем, скрадалася до старих ворiт.
   За нею назирцем, як тiнь, iшов њњ паж, попiд плоти й мури, з того боку,
по котрiм падала тiнь.
   Iван Нiс, побачивши Мотрю, висунувся iз заглибленню муру.
   "Не пiдходiть до мене,- сказала Мотря,  стаючи  в  обороннiй  поставi.-
Кажiть, чого вам треба".
   "Вас".
   "Ха-ха-ха! Збожеволiв".
   "Мотре, без тебе не жити менi. Поки тут був Чуйкевич, я не хотiв нищити
вашого щастя".
   "Боявся".
   "Я вже i чорта не боюсь. Все одно менi. Не хотiв. Совiсть не давала.  А
тепер, як бачу твою загибiль, хочу врятувати себе й тебе".
   "Рятуймо Батурин".
   "Його не врятуЇ навiть Бог. По тiм, що нинi сталося,- пропаде!"
   "Таку-то тайну мав менi сказати Iван Нiс?"
   "Пропаде! - повторив, а в його голосi почувалася злоба,  не  жаль.-  Не
оборонить Батурина хоробрий полковник Чечель, анi Герцик, нi навiть нiмець
Кенiгзен, нi усi гетьмановi заушники вкупi - пропаде!"
   "Не кракайте, Iване ДмитрiЇвичу!"
   "Не кракаю, а знаю. Кого  ще  не  запаморочило  дорешти,  спасаЇться  з
життям".
   "ВтiкаЇ? З потопаючого корабля утiкають щурi. Хто такий, утiк?"
   "Не один, мiж iншими гетьманський  канцелярист,  товариш  Чуйкевича  по
службi, Андрiй Кандиба".
   "Брешеш! - крикнула, збентежена такою злощасною вiсткою Мотря.- Брешеш,
щоб заманити мене, чорте".
   "Богом клянусь".
   "Не вiрю. Пусти мене. Пусти!"
   "Не пущу! Не пручайсь. Попалась".
   "Як в Бога вiруЇш, пусти!" - кричала i просила Мотря, маючи тепер  одне
на гадцi -  летiти  до  Чечеля,  докласти  йому  про  втечу  Кандиби,  про
небезпеку, яка з боку втiкачiв городовi грозить.
   Але Нiс, хоч поранила його стилетом у руку, тримав њњ у своњх  обiймах,
силуючись пiдняти њњ i понести  з  собою,  з  городу,  потайником  забутим
усiми, геть. Мотря пручалася, кричала, затулив њй  буркою  уста,  обкрутив
голову, перемiг. В цей мент щось ухопило його ззаду за  шию,  перегнуло  i
вiн повалився на землю.

   * * *
   Заки Мотря схопилася, заки здерла з голови бурку, котрою  њњ  обкручено
було сильно, аж болюче, не рiвна боротьба закiнчилася.
   На землi лежав умираючий паж, Iвана Носа не було.
   "Рятунку, люди, рятунку!" -  кричала,  посилаючи  кулi  за  тою  чорною
тiнею, що втiкала  попiд  мури  в  напрямi  забутого  всiми  батуринського
потайника.
   Надбiгли люди й допомогли Мотрi перенести вмираючого пажа до њњ двора.
   Прикликали хiрурга, порятунку не було.
   _ЧЕРЕЗ ДЕСНУ_
   Пором причалив до правого берега Десни. Не до самого, бо  мiж  рiкою  i
високуватим берегом росли шуварi й густi  верболози.  З  порому  на  берег
кинено  мiсток,  по  котрiм  пройшов  гетьман  i  його  товариство.  Пором
вiдчалив, щоб перевозити  решту  возiв,  котрi  все  ще  наспiвали.  Деякi
спiзнилися  iз-за  лихоњ  болотистоњ  дороги  та  всiляких  непередбачених
пригод.
   Гетьманський  приватний  обоз  був  чималий.  Вiн  представляв   велику
вартiсть, i гетьман турбувався,  щоб  вiн  не  попав  у  руки  московськоњ
погонi. Дивився  позад  себе  -  на  широку  смугу  Десни,  на  прибережнi
верболози, мiж котрими вона нiби соромливо окриваЇться, так що њњ  здалеку
й зовсiм не видно, i на той рiвний, злегка тiльки схвильований краЇвид, що
простягаЇться аж до Сейму. Весь  вiн  вповитий  тепер  осiнньою  iмлою,  у
котрiй прямо потопаЇ, нiби в молочному морi. А за Сеймом, ген далеко, його
Батурин.
   Що там тепер?
   I гетьманське серце сповнилося жалем i турботою про долю цього  города.
Чи видержить вiн московську облогу i як подавати батуринцям знаки, що  про
них не забули?
   Заспокоњвся, перенiсшись у гадках на Дехтярiвку. Там стоњть  церква  на
горбку, висока i з високою дзвiницею. Можна буде давати свiтлянi сигнали.
   Заспокоњвшися - глянув перед себе.
   I тут iмла, крiзь котру насилу пробиваються сонячнi променi.
   Невеселою дниною вiтаЇ гетьмана цей край.
   Зимним вiтром дмухаЇ на нього,  пригадуЇ,  що  незабаром  прийде  зима,
може, й гостра, сувора.
   Як поставиться до його задумiв,  отсей  шматок  украњнськоњ  землi?  Чи
спiвчуватиме його, чи привiтаЇ вороже? За  Украњною  заявить  себе  чи  за
Москвою, за Мазепою чи за Петром? Правий берег Десни не те, що лiвий.  Вiн
ще в XV столiттю пiдпав пiд владу москалiв i в козацькому життi, у  всяких
визвольних рухах не брав такоњ живоњ участi, як лiвий.
   Дивно, як рiка, не так то дуже й  велика  та  широка,  дiлить  те  саме
населення.
   Тому-то гетьман, як зразу не хотiв,  щоб  шведи  приходили  на  Украњну
ранiше, нiж приборкають Москву, так пiзнiше, довiдавшись, що  король  Карл
прямуЇ не на Москву, а мабуть, на Кињв, наглив його, щоб скорiше переходив
Десну, бiльше довiряючи њњ лiвому, нiж  правому  береговi.  Але  Карло  не
послухав,  отаборився  в  Горках,  i  тепер  гетьмановi  довелось   самому
переходити рiчку, залишаючи Батурин i кiлька тисяч вiйська за собою.
   Не знаючи Карлових планiв, гетьман не мiг робити своњх, заряджував  те,
що на його гадку диктувала конечнiсть.
   Думаючи, дивився на переправу козакiв. Деякi,  не  зважаючи  на  холод,
кидалися з кiньми в воду й перепливали рiку старим, найпростiшим козацьким
способом. Менш смiливих закликали товаришi на той бiк.
   Чайковим мостом проходили першi вiддiли пiшого вiйська. Бадьоро ступали
назустрiч невiдомому й новому. Лунала пiсня:  "Як  перейду  за  Десну,  не
верну аж на весну", а вiдгомiн доповiдав: "за Десну, на весну..."
   Бiля входу на мiст видно було сутулувату стать Ломиковського. Сидiв  на
конi, пильнуючи, щоб забагато четвiрок не  входило  на  мiст,  бо  вiн  не
крiпкий, чайки не смоленi свiжо, може, котра й не видержить тягару.
   Мiст  хитався,  i  незвичному  до  таких  переходiв   глядачевi   могло
здаватися, що вiн ось-ось i потоне разом з людьми.
   "Скорiше! Скорiше! Поспiшай!" - гукав  генеральний  обозний,  маючи  на
увазi, що не так то легко  перейти  чотирьом  тисячам  людей  з  кiньми  й
возами.
   _"Як перейду_ за _Десну,_
   _Не верну аж на весну",_-
   нiби безжурно й безтурботно спiвали козаки.
   "За Десну, на весну",-  хриплим  голосом  вiдповiдала  в  осiннiй  iмлi
схована луна. Нiби глузувала собi з того спiву, насмiхалася.
   Мiж  тим  перевезли  гетьманську  карету,  запряжену  шiстернею   сивих
арабських коней,  i  гетьман  сiв  у  вигiднi  подушки,  приглядаючись  до
переправи вiйська.
   Мало його, дуже мало! Замiсть сподiваних i обiцяних 20 тисяч, вiн  веде
Карловi лиш четвертину.
   Та чи певнi й вони? Появляються царськi унiверсали  (Бог  вiсть,  якими
шляхами вони мандрують), i  не  спинити  њх.  Хто  вгадаЇ,  якими  словами
промовить цар до украњнського народу i до козацького  вiйська?  Певно,  що
Мазепу змалюЇ гiрше чорта, назове зрадником  i  запроданцем,  вiдступником
вiд предкiвськоњ вiри, вiд святоњ, православноњ церкви i, може,  навiть  у
тiй невеличкiй, вибранiй армiњ, знайдеться ще не один такий,  що  повiрить
влесливим  словам  царя,  полакомиться  на  обiцянку  прощення  i   покине
гетьмана.
   Десна не спинить тих, що в душi не побудували кордону  мiж  Украњною  i
Москвою.
   Минали години. Козаки, пiшi й кiннi, вже на правому боцi.  Уставляються
полками, вiддiлами, збитими чотирикутниками в пiвколесо.  Ще  тiльки  обоз
надтягаЇ, чути, як погоничi гукають на коней. Однi вози  вже  наближаються
до мосту, iнших ще й не видно, тiльки гамiр чути. ѓдуть.
   Гетьман каже собi подати коня. Пiдводять -  сiдаЇ.  Хоч  зметружений  i
хворий, у сiдлi тримаЇ себе бадьоро, по-козацьки.
   З Орликом i Войнаровським в'њжджаЇ в пiвколесо.  Над  ним  розвiваЇться
прапор i маЇ бунчук. Козаки вiтають свого вождя. Голосно, грiмко, довго.
   ДивуЇться заспаний правий берег Десни, чого це будять його.
   Гетьман розкланюЇться.  Старшини  роз'њжджають  кiньми  поперед  своњми
частинами:
   "Гетьман промовити до свого вiйська бажаЇ".
   Вiддiли посуваються вперед, чоловiк  коло  чоловiка,  кiнь  коло  коня,
близько. Пiвколесо звужуЇться, замикаЇться, як живий  обруч,-  гетьман  до
козакiв балака:
   "Отсе, дякуючи Боговi милосердному, ступили ми на правий  берег  Десни.
Хочу, щоб  ви  знали,  куди  вас  веду.  ГадаЇте  -  до  царя?  Це  ж  наш
споконвiчний ворог, котрий хоче занапастити вольностi нашi й козакiв гадаЇ
повернути в московських солдатiв. Чи бажаЇте собi того?"
   З кiлькох тисяч грудей понеслось грiмке: "Нi", аж стрепенулася Десна.
   "Я сам не раз балакав з царем, i вiн не скривав своњх  намiрiв  ворожих
Украњнi, виявив рiшучу свою волю скасувати гетьманщину,  розпустити  полки
козацькi й настановити московський уряд. Ще раз питаюся  вас,  чи  бажаЇте
собi того?"
   "Нi, нi, нi!"-залунало кругом ще довше i ще грiмкiше, нiж перш.
   "Багато разiв старався  я,-  говорив  гетьман  далi,-  вiдвернути  його
величнiсть царську вiд цих погибельних  замiрiв  для  всього  украњнського
козацького народу, та добився хiба до того, що й  сам  пiд  царський  гнiв
попав. Щоб врятувати вас i себе -  переходжу  до  короля  шведського.  Вiн
зобов'язуЇться  шанувати  нашi  права,  нашу  державну   самостiйнiсть   i
обороняти њх усiма своњми силами перед посяганнями Москви.  Згiднi  ви  на
те?"
   "Куди поведеш нас, туди й пiдемо",вiдповiдали тi, що стояли ближче.
   "Браття! Наспiв наш час, вiддячимо москалям за њх довгочасне насильство
над нами, за всю њх неправду й жорстокiсть,  оборонимо  й  забезпечимо  на
довгi часи нашу волю i нашi козацькi права. Прийшов-бо час скинути з  себе
ненависне ярмо i Украњну зробити крањною вольною i вiд нiкого незалежною".
   "Добудемо волю Украњнi!"- понеслось по обох берегах Десни.
   "Ось до чого я вас кличу, браття, ось куди я вас веду. По волю й  славу
iдемо. Постiйте ж крiпко й хоробро, не подайте iменi козацького в  наругу.
Бог  i  хоробрий  король  шведський  да  будуть  з  лицарством  козацьким,
украњнським!"
   "Дай Боже! Дай Боже!" - гукали, пiдкидаючи шапками, козаки.
   Нiхто не противився, хоч були такi, що надто вже привикли до ярма, воно
вже њх i не давило, не чули. Але й тих  поривав  гетьман  своЇю  появою  i
своњм рiшучим, самовпевненим голосом. Одиницi йшли за настроЇм  загалу.  А
загал рад був тiй змiнi-iзмiнi. Не всмiхалася њм надiя стрiчатися в бою  з
хоробрим вiйськом шведським, про котрого лицарськi вчинки та воЇнну вправу
ходило чимало всiляких, навiть перебiльшених вiсток i оповiдань.
   Знали, що де король Карл зустрiчаЇться з царем Петром, побiджуЇ перший.
Хотiлося пробувати воЇнного щастя по сторонi побiдника. Його  хвалили,  не
лише як великого лицаря-вождя, але також як чоловiка доброго  й  людяного,
котрий на свою совiсть не радо бере жорстокi, воЇннi вчинки.
   Розiрвалося живе колесо козацьке, цей  величезний  круг,  що  в  пiзнiй
осiннiй день так несподiвано появився на лугах i полях на  правому  березi
Десни, i гетьман Мазепа при звуках сурм i  литаврiв  в  оточенню  старшини
двигнувся вперед у напрямi Орлiвки.

   * * *
   Орлiвка - мiстечко на рiчцi Убiдi, недалеко Новгорода-Сiверського.
   Козацькi розвiдки доносили, що у слободi  за  Орлiвкою  стоњть  передня
сторожа, зложена з двох  драгунських  полкiв  короля  Карла  пiд  командою
ГЇльма та ГiллЇнштiЇрна.
   Туди треба було гетьмановi негайно послати  своњх  людей,  бо  шведськi
розвiдки певно вже запримiтили перехiд козакiв через Десну i не важко, щоб
вони не почали якоњ ворожоњ акцiњ.
   Гетьман пiслав Орлика й Ломиковського, щоб звiстити про свiй перехiд до
його милостi короля Карла.

   * * *
   Перед Орликом i Ломиковським њхало три сердюки, посерединi - хорунжий з
бiлою хоругвою.
   Шведи втiшилися, гадаючи зразу, що це  московський  цар  посилаЇ  своњх
людей переговорювати з королем Карлом i просити миру. I мiж  шведами  було
чимало таких, що тужили  до  нього,  жадiбно  дожидаючи  моменту,  коли  в
шведськiй армiњ затрублять на остаточну "вiкторiю" i  коли  вiйсько  стане
збиратися  в  похiд  до  свого  рiдного  краю,  виснаженого   довголiтнiми
славними, але й коштовними вiйнами молодого, завзятого короля.
   Драгуни, що стояли на  сторожi,  перейняли  гетьманських  посланцiв  iз
зав'язаними очима провели њх до ГЇльма i ГiллЇнштiЇрна.
   Шведське вiйсько зустрiчало њх мовчки,  покоряючись  силi  та  значiнню
бiлого прапора.
   Гарнi, породистi конi, пишне вбрання, як на вiйну навiть за розкiшне, i
дорогоцiнна збруя, так приваблива для ока всякого  вояки,  вiдразу  велiли
догадуватися, що не будь-якi гостi прибули отсе до передньоњ сторожi армiњ
його милостi короля Карла. Це, що њм зав'язано очi, не дивувало нiкого, бо
такий воЇнний звичай. Чужi люди не повиннi бачити i знати,  що  дiЇться  в
таборi. Це ж вiйна.
   Що лиш на квартирi,  в  свiтлицi  якогось  старого  двора,  Орликовi  й
Ломиковському розв'язано очi.
   Перед ними стояли полководцi шведськi ГЇльм i ГiллЇнштiЇрна,  здивованi
несподiваною появою невiдомих гостей. По вбранню, по голеному обличчю,  по
цiлому виглядi знатi було видно, що це не москалi. Що не поляки -  це  теж
догадувалися Карловi  старшини,  бо  в  њх  армiњ  була  шляхта  польська,
сторонники Станiслава ЛЇщинського. Ясна рiч -  це  козацькi  старшини  вiд
гетьмана Мазепи.  Карловi  генерали  й  полковники  знали,  що  њх  король
переговорюЇ з гетьманом Мазепою, що гетьман стоњть  за  Десною  i  що  вiд
нього кожноњ хвилини  можна  сподiватися  послiв.  Але  наслухалися  також
усяких фантастичних оповiдань  про  Мазепинi  хитрощi,  i  тому  привiтали
Орлика i Ломиковського чемно,  але  недовiрливо,  боячись  якого  хитрого,
воЇнного пiдступу.
   Орлик в латинськiй промовi з'ясував цiль свого  приходу.  Його  милiсть
гетьман Iван Степанович Мазепа перейшов з п'яти тисячами козацького  свого
вiйська бiля Оболоня рiку Десну i просить побачення з його милiстю королем
шведським, щоб з його потугами сполучити своњ вiйськовi сили i дiлити долю
й недолю дальшоњ вiйни.
   ГЇдьм i ГiллЇнштiЇрна слухали гарноњ i  вправноњ  латини  гетьманського
молодого посланця i дивувалися,  що  козаки  так  вчено  балакають  i  так
полiтичне й шанобливо поводяться, а що не всього, як  слiд  розумiли,  так
довелось гетьманському аптекаревi, котрого Орлик i Ломиковський привели  з
собою, перекладати й розтолковувати дещо на нiмецьку мову.
   "ВiтаЇмо, шановних панiв,- вiдповiв ГЇльм,- i  тiшимося  тим,  що  вони
отсе довели до нашого вiдома. Просимо не дивуватися i не гнiватися, що  не
вiримо легко на слово, але  вiйна  обережностi  вчить.  Панове  залишаться
дорогими гостями в нашiй вбогiй i невигiднiй квартирi, а ми пiшлемо  своњх
людей до Оболоня, щоб провiрити дiло".
   Орлика й Ломиковського залишили  в  свiтлицi  й  просили  розгоститися.
Незабаром появилася й перекуска з тонким шведським пивом.
   Гетьманськi посланцi дивувалися тому спокоЇвi, який царював  у  слободi
за Орлiвкою, в  котрiй  стояли  два  драгунськi  полки  передньоњ  сторожi
шведського короля. Нашi селяни не виявляли тоњ тривоги, яка звичайно буваЇ
там, куди увiйде вороже вiйсько. Не чути було нi  розпачливих  крикiв,  нi
плачу.
   Шведськi  команданти  перейшли  до  другоњ  свiтлицi  й   нараджувалися
хвилину, що њм робити.
   Орлик  i  Ломиковський,  особливо  ж  перший,  справили  на  них  гарне
враження.  Зразу  видно  було,  iцо  це  люди  чiльнi,   високi   козацькi
достойники, а не шпигуни, анi авантюристи, котрi  шукають  легкоњ  наживи.
Годi було гадати, що вони брешуть i впроваджують шведiв у блуд, але ж  для
всякоњ певностi треба було перевiрити справу, щоб не  вiдповiдати  пiзнiше
перед королем за несповнення вiйськового обов'язку.
   Треба було послати людину, знаючу украњнську мову, а  найкраще  когось,
хто бачив гетьмана Мазепу i що певно сказати може,  що  це  дiйсно  вiн  у
своњй власнiй особi, а не хтось пiдiсланий ворогами, щоб пiдманити  шведiв
i втягнути њх у бiду.
   Таку людину вони на щастя знайшли мiж собою. Був це офiцер -  iталiЇць,
що ранiше служив як наЇмник у московському вiйську i знав гетьмана  Мазепу
особисто.
   Покликали його, дали iнструкцiњ, додали кiлькох драгунiв для скорости i
разом iз тими сердюками, що супроводжали Орлика й Ломиковського, виправили
до козацькоњ армiњ, яка, перебравшися крiзь плавнi  й  мокруватi  оболоння
над Десною та вийшовши на горбкуватi поля, розтаборилася для вiдпочинку.

   * * *
   З Орлiвки до козацького табору пiд  Оболонням  мчав  невеличкий  вiддiл
њздцiв.
   ѓх повели до гетьмана.
   "Команданти  передньоњ  сторожi  армiњ  його  високостi  короля  шведiв
Карла,- промовив iталiЇць,- посилають мене з привiтанням вашоњ  милостi  i
висловлюють свою радiсть з приводу переходу  славного  козацького  вiйська
вашоњ милостi за Десну".
   "Дякую панам командантам  передньоњ  шведськоњ  сторожi,  а  вас  прошу
розгоститися у мене та не погордувати козацьким хлiбом-сiллю".
   IталiЇць пильно вдивлявся в гетьманове обличчя, в його дивнi  очi  i  в
тую усмiшку, якою, здавалося, нi одно друге обличчя не всмiхалося.
   Так, так, це був гетьман Мазепа.
   Гетьман догадався, по що прињхали шведи i запитав:
   "Що ж пiзнали? Мазепа чи нi?"
   "Так, ваша милосте, i пiд присягою мiг би сказати, що  отсе  маю  щастя
розмовляти з його милiстю гетьманом Украњни Iваном Степановичем Мазепою".
   "Так тодi нема нам чого гаятися.  Поњду  з  вами  до  панiв  ГЇльма  та
ГiллЇнштiЇрна, перед котрими засвiдчите, що це я, не хто другий, не якийсь
облудник-самозванець, що пiдшиваЇться  пiд  моЇ  iм'я  i  пiд  мою  особу.
Розгостiться, панове, а я ще побалакаю з моњми старшинами".
   Гетьман попровадив  гостя  до  похiдного  шатра,  котре  мiж  тим  було
розбито, а сам скликав старшин на раду.
   "Як же гадаЇте, панове товариство,запитав.- Що менi тепер  робити?  Йти
до шведських командантiв чи пiдiждати на зустрiч iз самим королем? А може,
в вас Ї яка iнша рада. Кажiть!"
   Старшини не надумувалися довго.
   "Що тут багато радити",-  казали,  тривожно  розглядаючись  по  широких
полях i лугах над Десною. Козацькi бистрi очi летiли мало що не до  самого
Сейму, бо лiвий берег Десни був рiвний, злегка тiльки схвильований гайками
й очеретами, мiж котрими окривалися селища людськi. Не  одному  здавалося,
що ось-ось i висунуться московськi патрулi, ось-ось i погоня. Москалi,  як
покмiтять зраду, в першу чергу схочуть недопустити козацького  вiйська  до
сполуки з армiЇю шведською. Схочуть клином вбитися помiж них. Це перший  i
найпростiший спосiб.
   "Сказав аз, так кажи i буки,говорили старшини.- Чим скорiше сполучимося
зi славним вiйськом шведським,  тим  для  нас  краще  й  безпечнiше,  њдь,
гетьмане, негайно до  передньоњ  шведськоњ  варти,  iншоњ  ради  ми  й  не
знаЇмо".
   "I я так собi гадаю",- вiдповiв гетьман, почуваючи, що ступаЇ  отсе  на
шлях, з котрого вже нiякого повороту нема й бути не може.
   "ѓдьмо!"
   Вибрав почот, котрий мав супроводжувати його, дав  накази,  куди  i  як
двигнути вiйсько, i сiв на коня.
   Втомлений  недугою,  турботами  й  подорожнiми  невигодами,  сам   собi
дивувався, звiдки в нього береться стiльки енергiњ.
   Поки њх - поти й життя.
   Усвiдомлення важного моменту i почуття великоњ вiдповiдальностi за свiй
iсторичний вчинок не  пригноблювали  гетьмана,  а  скорiше  пiдбадьорювали
його.
   "ѓдьмо!" - i вiн пустив свого коня,  поскакав  полями  за  сердюками  з
бiлою хоругвою.
   Шведськi команданти  вистроњли  своњх  драгунiв  i  привiтали  гетьмана
Мазепу з почестями, якi приписував њх вiйськовий устав при зустрiчi чужого
полководця i володаря землi, на котрiй вони стояли.
   Заходяче сонця побачило гетьмана у шведiв. ЦАРСЬКИЙ НАКАЗ
   У Нових Млинах, мiстечку на рiцi Сеймi, три  години  њзди  iз  Сосницi,
свiтлiйший князь Меншиков довiдався, що гетьман бiля Оболоння переправився
з кiлькома тисячами свого вiйська за Десну.
   Свiтлiйший хвилювався. Його гарне обличчя поганiло  вiд  злостi  i  вiд
бажання помсти. Не так сам вчинок гетьмана Мазепи бентежив свiтлiйшого, як
гризла  його  злiсть,  що  вiн,  Меншиков,  дав  себе   пiдвести   старому
гетьмановi. Меншиков њхав вiдвiдувати вмираючого Мазепу в  Борзнi,  а  цей
труп за той час успiв упорядкувати своњ дiла в Батуринi, вивести з  городу
до оборони неконче потрiбнi вiйська й перевести њх за Десну.
   "От чому-то,- гукав князь Меншиков, ходячи нервово по своњй  квартирi,-
от чому-то Войнаровський вночi, з п'ятницi на суботу,  так  несподiвано  i
навiть не попрощавшися зi мною, вињхав з Городка,  залишаючи  своњ  дорогi
карети! Ось чому Мазепа на всi сторони висилав з Батурина царських  ратних
людей. Аж тепер менi це ясно".
   Свiтлiйший сердився i нiчого собi в цей мент  так  дуже  не  бажав,  як
дiстати "iзменнiка" в руки, того  старого,  пережитого  дiда,  що  важився
його, Меншикова, так пiдступно вивести в поле.
   По дорозi в недалекий Макошин Меншиков пильно приглядався до людей, але
нiякоњ змiни не мiг запримiтити.  Народ,  нiби  нiчого  про  вчинок  свого
гетьмана  й  не   знав,   нiякоњ   непокiрливостi,   неприхильностi,   анi
неслухняностi не можна було помiтити. От, як звичайно народ.
   Мало того. Коли розiйшлася вiстка, що Меншиков  у  Макошинi,  стали  до
нього прибувати з чолобитною сотники i другi старшини iз поблизьких сiл  i
мiстечок. Всi вони стверджували погану вiстку, що гетьман Мазепа  перейшов
до шведiв, i дуже його  за  те  ганили.  Усiма  силами  вiдпекувалися  вiд
якоњ-небудь спiвучастi в  цьому  злочинi  i,  як  тiльки  могли  й  умiли,
впевнювали свiтлiйшого в  своњй  непохитнiй  вiрностi  й  вiдданостi  його
величеству царю.
   Меншиков лаяв њх щонайобiдливiшими словами, гримав на них, як на  своњх
пахолкiв, i, нагнавши њм великого страху, вiдпускав у ласцi.
   Вiдходили застуканi й загулюканi, приниженi в своњй гiдностi людськiй i
народнiй, але з надiЇю в своњх маленьких, бiдних душах, що, може, царський
гнiв далекою бурею прогримить понад ними,  може,  њм  поталанить  зберегти
себе та своњ маЇтки.
   Упоравшись з прохачами, Меншиков написав до царя лист про  нечуваний  i
несподiваний злочин Мазепи i найпокiрнiше радив розiслати з  того  приводу
манiфест. На гадку Меншикова, в тiм манiфестi треба представити Мазепу, як
великого ворога всього православного народу, вичислюючи всi  злочинства  й
тягарi, яких гетьман за час свого довгого регiментування допустився. Треба
числитися, що Мазепа розiшле й своњ брехливi вiдозви до народу,  так  тодi
добре буде, якщо царське слово скорiше й голоснiше промовить до  розуму  i
до совiстi людей.
   Цей лист вислав Меншиков окремим  кур'Їром  до  царя,  котрий  стояв  у
Погрiбках над Десною, наглядаючи над рухами шведського вiйська.
   Що лиш тодi заспокоњвся, та не дуже, бо годi було наперед  угадати,  як
цар поставиться до цењ несподiваноњ вiстки.
   Можна було боятися, що Петро, не маючи нагоди  покарати  Мазепу,  зжене
гнiв на своњх власних людях, в першу чергу на таких близьких до нього,  як
свiтлiйший.
   Але  потiшав  себе  Меншиков  гадкою,  що  це  не  йому,  а  кињвському
губернаторовi князевi Голiциновi доручено нагляд над тим,  що  дiЇться  на
Украњнi, як поводиться народ i чи не грозить тут яка небезпека для царя  i
для Москви.
   Значиться, не Меншиков, а Голiцин вiдповiдаЇ за злочин гетьмана. Але  ж
i на нього вiдповiдальнiсть не паде, бо цар в  нiякi  доноси  на  гетьмана
Мазепу не вiрив, а донощикiв жорстоко карав, навiть таких,  як  Кочубей  i
Iскра.
   Недовго довелось свiтлiйшому дожидати  на  вiдповiдь  царську,  бо  вже
другоњ ночi цар вислав до Меншикова ось яку вiдповiдь:
   "Лист ваш про несподiваний i злочинний вчинок гетьмана  Мазепи  дiстали
ми i дуже здивувались. Треба ужити всiх сил,  щоб  недопустити  козацького
вiйська переправитися за Десну. Треба вiдрядити  кiлька  полкiв  драгунiв,
щоб спинити тую переправу. А полковникiв i старшину,  котра  не  пiшла  за
Мазепою, звели як можна ласкавiше кликати й  казати  њм,  щоб  вони  зараз
њхали сюди вибирати собi нового гетьмана. А якщо миргородський полковник Ї
де поблизу, то звели його вiдшукати й присилай до  мене,  обнадiюючи  його
нашою милiстю, бо вiн був великий ворог Мазепи. I ти, князю,  прибувай  до
нас, не гаючись".
   Меншиков прочитав лист удруге, роздумував над  кожнiсiньким  словом  i,
знаючи дуже добре свого царя, уявляв собi його настрiй.  Бачив,  як  Петро
пiд першим вражiнням попав у лють, як кроками великана  бiгав  по  таборi,
придираючись до кожноњ дрiбницi - до не досить сильно  пришитого  гудзика,
до чобота, ненамащеного як слiд,  до  кiнського  хвоста  або  копита,  щоб
знайти жертву, на якiй мiг би зiгнати свiй лютий гнiв. Аж вишумiвши, як на
пустинi гураган, замкнувся у своњй квартирi, пiд  карою  смертi  не  велiв
нiкого впускати туди й думав. Не було такоњ несподiванки,  котра  могла  б
його прибити. Навiть вiсть про погану битву не  ломила  царя,  а  додавала
йому новоњ енергiњ. Мабуть, i тепер так було. Петровi гадки, як блискавки,
озарили омрачений краЇвид, i  вiн  побачив  усе,  що  йому  бачити  треба:
шведiв, Мазепу, козакiв, народ. На своњх людей не  потребував  оглядатися.
Були вони мертво-послушним знаряддям у його крiпкiй руцi. Цар обчислив  тi
вiйська, котрi Мазепа повiв за собою, i тiњ, що  залишилися,  побачив,  що
останнiх куди бiльше, i рiшився обiцянкою ласк  i  милостей,  запевненнями
прощення i нагороди перетягнути њх  на  свiй  бiк.  Цар  був  жорстокий  i
наглий, як дикун, але почуття справедливостi не було чуже його великiй  i,
як безодня, незглубимiй душi. Вiн чуЇ й розумiЇ, що вина за злочин  Мазепи
в першу чергу паде на нього, бо вiн так слiпо вiрив йому i навiть  слухати
не хотiв нiяких натякiв про непевнiсть цього зрадника.
   I Меншиков заспокоњвся. Великоњ небезпеки для себе не прочував. А коли,
не дай Боже, прийдеться пiдставити спину пiд  удари  дубинки,  так  це  не
першина,- на те Петро цар, а Меншиков лише його генерал.
   Не  сповнити  наказу  царського  в  цю   мить,   не   виявити   поспiху
незвичайного, хоч би за нього треба заплатити своњм здоров'ям  -  це  була
найгiрша провина супроти його височества царя.
   I Меншиков негайно наказав собi подати  коня,  взяв  невеличкий  вiддiл
певних драгунiв i пiд  нiч  пустився  у  Погрiбки,  до  царськоњ  головноњ
квартири. ПIД ДЗВIНИЦЕЮ
   Кiлька њздцiв скакало навмання. Дикий крик i  свист  тривожили  вечiрню
тишину. Конi аж стогнали, принаглюванi острогами й  нагайками  до  скорого
бiгу.
   У Меншикова серце живiше забилось. Чи не царськi це пiсланцi за ним?
   Дав трубкою знак - њздцi спинилися.
   Пiд'њхав i спитав - куди?
   До найближчих сотень з манiфестом царським - вiдповiли.
   Заспокоњвся.
   Царськi вершники, впiзнавши команданта кiнницi, вiддали  йому  честь  i
показали папери.
   Не були запечатанi, бо призначено њх  до  прилюдного  оповiщення  i  до
якнайскоршого та найширшого розповсюдження.
   Меншиков розгорнув один, скинув трикутний  капелюх  перед  власноручним
пiдписом царським i пробiг письмо очима.
   Цар сповiщав усе козацьке вiйсько, що стояло  бiля  Десни  i  по  iнших
мiсцях, а також  усiх  духовних  i  мирян  на  Украњнi,  що  гетьман  Iван
Степанович Мазепа кудись у безвiсть пропав i  що  треба  бояться,  щоб  не
вийшло яке лихо iз його ворожих факцiй.
   Тому-то цар взиваЇ усiх козацьких старшин,  щоб  негайно  прињздили  до
його царського стану на раду, а якщо виявиться потреба, Щоб  вибрати  собi
нового гетьмана.
   Меншиков  заспокоњвся.  Для  його,  значиться,  не  було   тут   нiякоњ
небезпеки, треба лиш швидко вiдчути настрiй царя i пристосуватися до нього
та пiдiйти пiд царськi бажання, вгадуючи його думки, як вгадуЇ вiрний  пес
думки й бажання свого пана.
   Вiддав письмо i вiдпустив штафету.
   ѓздцi гукнули на коней,  тi  рванули  з  мiсць  i  потонули  в  пiтьмi.
Меншиков i собi пустився в  дальшу  дорогу.  Пiд'њжджаючи  до  найближчого
села, запримiтив незвичайний рух.  На  майданi,  недалеко  церкви,  горiло
вогнище i гарчав тарабан. Селяни, стривоженi одним i другим,  вибiгали  зi
своњх хат i ставали гуртами, з острахом дивлячись  на  царських  ратникiв.
Нiчого доброго вiд њхньоњ нiчноњ гостини не сподiвалися.
   "Старшина де? - гукав вусатий рейтар.- Чому його чорт не  принiс,  хоче
кулею в безмозкий лоб дiстати?"
   Сiльський старшина, сивоголовий, поважний дiдусь, висунувся з натовпу i
поклонився в пояс.
   "Прийшов, старий чорт?  -  привiтав  його  вусач,-  так  прикажи  свому
дiдьчому кодловi, щоб колесом ставали й слухали, що наказуЇ батюшка цар, а
то колесо вас не мине, бунтiвники, супротивники черкаськi!"
   "Колесом ставайте, люди добрi, колесом, дiтоньки любi, тихо там,  добре
слухайте, що њх милiсть, люди царськi, читатимуть".
   Народ оточив колесом огнище i в безмовнiй  покорi  слухав  незрозумiлий
манiфест  царський.  Вусатий  рейтар  читав  його  голосом  грiмким,   але
однозвучним, не  зважаючи  на  знаки  перепинання,  немилосердно  шматуючи
речення та  вiдпочиваючи  якраз  не  там,  де  треба,-  iз-за  чого  змiст
царського письма затемнювався дорешти.
   Меншиков зупинився осторонь мiж липами, так що серед темряви його й  не
бачили, i звiдси приглядався до цiЇњ цiкавоњ i  з  малярського  боку  дуже
ефектовноњ картини.
   "Гетьман Iван Степанович  пропав...  кудись  у  безвiсть,  i  звiдси...
виникаЇ сумнiв, чи нема... тут... ворожих факцiй",- проголошував вусач.
   "Брешеш!" - загуло нараз десь  здалеку  вiд  церкви,  з-помiж  могилок.
Натовп стрепенувся, вусач читати перестав. Вiд могилок виходив  височезний
дiдуган, з бiлими вусами, зi жмутками бiлого волосся на  пiдголенiм  лобi,
весь бiлий, лиш полумiнь кидала на нього вiдблиски червонi.
   Став пiд дзвiницею, пiд самими дверима, високий i  страшний,  як  опир.
Нiхто його не знав, жiнки  гадали,  що  дух.  Хрестилися,  дiти  з  криком
утiкали в село.
   "Брешеш!  -  гукнув,  простягаючи  в  напрямi  читаючого  солдата  свою
костисту, довгим життя висушену руку.- Гетьман Мазепа не щез, вiн пiшов по
славу i по волю для тебе, тупоумний народе, для тебе, безглузда товпо!"
   Говорив так голосно, що Меншиков чув i розумiв кожне його слово.
   ."Не гетьман зрадив народ, а ви зраджуЇте його, вiдрiкаЇтеся вiд нього,
як Петро вiд Спасителя свого, нiкчемнi труси, грязюко з торгового майдану!
Метайте жребiњ о ризи його, гризiться за серебренникiв тридцять, поки  вас
царська пiдошва не розчавить, як хробiв на шляху. Гетьман камiнь  двигнув,
камiнь, що давив вас i предкiв ваших, а ви спиняйте його, щоб не покотився
униз, лиш щоб упав на  невольницькi  черепи  вашi  i  на  голови  нащадкiв
ваших,- раби! Як безмовна скотина, покiрно слухайте i до вiдома приймайте,
що вам читаЇ посiпака царський, замiсть  навiки  затулити  його  брехливий
рот,- труси, падлюки!"
   Царськi люди збилися в гурт, њх було кiлька, а кругом  сотки  непевного
народу.
   "Готовись!" - гукав вусач.
   Як камiнь стояли серед моря людських голов.
   Дiлило њх вогнище, котре можна  було  зiтханнями  вгасити  i  затоптати
ногами в одну мить. Натовп заметушився.
   "Як ти смiв?! - верещав вусач.- Ми люди царськi, головами заплатите  за
нас".
   "Совiстю заплатите за зраду Украњни",- вiдповiв дiдуган.
   "Авжеж, авжеж!"
   "Правду .говорить дiд!"
   "Не слухаймо москалiв, слухаймо його!"
   Море обливало камiнь, жар потухав...
   В цей рiшаючий мент Меншиков дав знак своњм людям.
   З криком i свистом пустили коней в натовп. Списи, як блискавка з чорноњ
хмари, вилiтали. Люди  захвилювалися,  розступилися  i  з  криками  вiдчаю
розбрелись на всi сторони свiта.
   На майданi осталося  кiлька  тiл,  що  звивалися  вiд  болю  i  кричали
порятунку,- надаремно.
   "Живим його берiть! Бунтар!" - наказував свiтлiйший, спиняючи коня бiля
вогнища самого.
   Царськi люди кинулись сповняти наказ князя. Але кругом дiда стояло  вже
кiлька парубкiв з головнями, вихопленими з  вогню.  Вiдбивалися  ними  вiд
шабель. Iскрами й жаром сипали в очi москалiв.
   "Спасибi, дiти, що не оставили самого,- говорив дiдуган,  напираючи  на
найближчого рейтара. Поклав його, шаблю вихопив з  руки,  перехрестив  нею
пiтьму нiчну.- Не осоромимо себе, поляжемо за других!"
   Шаблею даром не махав, кожний його удар смерть або важкi рани, останнiй
зойк або розпучливi стогони.
   "От так њх диявольських синiв! Ще наша слава не пропала".
   Кiлька ратникiв обiймало i цiлувало  мать-землю  сирую,  пiд  дзвiницею
жменька оборонцiв слави й волi обливалася потом i кров'ю.
   "Хто там ще, пiдходь! - кликав  дiд.Спiшись  на  другий  свiт,  щоб  не
минула нагода згинути з доброњ руки!"
   "Пали!" - вiдповiв Меншиков, повертаючись до своњх.
   Рейтари зiскакували з коней. Конi полошилися, треба њх  було  вiдводити
геть. Боялись огнища, а може, й дiда, що стояв пiд дзвiницею  високий,  як
дзвiниця, страшний, як опир, бiло-червоний,горiв.
   "Пали!" - повторив Меншиков.
   Залунали першi пострiли - i два парубки поклонилося землi.
   "На дзвiницю!" - наказав дiд.
   Ускочили, дверi загатили, чим  лиш  могли.  Чути  було,  як  по  сходах
спиналися до дзвонiв.
   Загудiв  найбiльший  з  них  голосно,  розпучливо,  тривожно,   але   -
надаремно.
   Нiхто не наспiвав на клич.
   З дзвiницi було видно, як гасло свiтло в селi.
   Народ кидав  своњ  вогнища  домашнi,  люди,  як  перепiлки  по  стернi,
розбiгалися по полях i ховалися по нетрях i плавнях.
   Вжахнулося село.
   Та не вжахнулися тiњ на дзвiницi.
   "Нам виходу з цiЇњ  дзвiницi  нема,  хiба  на  другий  свiт",-  казали,
ховаючись вiд куль i посилаючи своњ на долину.
   Мали њх мало. Анi одноњ даром не пускали.
   По кожнiй пiд дзвiницею роздався безтямний крик i погана лайка.
   "Виважуй дверi!" - гукав вусач, той самий, що читав царський манiфест.
   Але на спину його впав  добре  пущений  камiнь  згори,  i  вiн  хрестом
поклався на розмiшану чобiтьми землю.
   Облягаючi розскочились, як вовки вiд вовка, влученого кулею  мисливого,
i в обложенцiв вступила нова охота витривати в  нерiвному  бою...  Чей  же
устояться, чей же проженуть ворогiв, врятують честь села?.. Та куль вже не
було.
   "Здiймай найменший дзвiн!" - наказував  дiд,  пускаючи  вдiл  вiдiрвану
лату.
   Насилу  зняли,  взяв,  розмахнувся  i  пустив  ним  прямо  туди,  де  з
витягненою шаблею в руцi стояв свiтлiйший.
   Дзвiн загомонiв у лету, нiби здивований незрозумiлим для нього бажанням
грiзного дзвонаря, i, пролетiвши понад головами рейтарiв, зарився  глибоко
в землю перед самими ногами князя.
   "Не попав,- промовив старий,- а жаль, бо цього в першу  чергу  треба  б
пiслати до чорта. Ануте ще раз!"
   Вiдчепили другий, дiд глянув, затямив собi мiсце,  де  Меншиков  стояв,
розмахнувся, але в ту мить ворожа куля повалила його горiлиць:
   "Не здавайтеся! Не зда-вай-тесь!"
   I - замовк.

   * * *
   Виважено дверi до дзвiницi.
   "Посвiтiть! Головню  з  огнища  подай!  Запали  смолоскип!"  -  кричали
надолинi.
   "Прикладами њх, дулами мушкетiв по головi,  не  пускай!"  -  лунало  на
дзвiницi.
   Билися за кожних схiд, за кожний щабель на  драбинi.  Москалi  дзвiницi
приступом взяти не могли.
   "Здавайсь! - гукали на парубкiв.Свiтлiйший помилуЇ за хоробрiсть".
   "Хай його милуЇ чорт!" - вiдповiли згори.
   Замовкли стрiли. Обложенi не мали чим стрiляти, облягаючi не могли,  бо
њх люди були всерединi.
   Меншиков наказав огнище перенести пiд стiну дзвiницi, з того боку, куди
завiвав зимний, сильний вiтер.
   "Докидай гiлляк!.. бiльше!.. ще!"
   Огонь бухнув з новою силою, озарюючи  не  лиш  дзвiницю,  але  й  стiни
церкви, i хрести на могилках, i хустки на хрестах, та розмальовуючи  кожну
гiллячку старих, безлистих лип.
   Дим вдирався на дзвiницю дверима й вiкнами, усiми щiлинами розгойданого
повершя. Дзвони розгрiвалися,- нiби оживали.
   "Ось вам ще!" - гукали обложенi, кидаючи вдiл останки балкування.
   "Пiдпалюй сходи!" - вiдповiдав на те московський пiдстаршина.
   Надолинi дзвiницi стояли останки старого iконостаса, трухле грушкове  й
липове дерево, сточене хробами, сухе, як чир.
   Пiдпалили. ВостаннЇ обличчя святих засiяли надземським блиском, глянули
здивовано i перемiнилися в огонь.
   Дзвiниця спалахнула високим горючим стовпом, вiд  котрого  розвиднiлася
нiч.
   "А розкажiть там царевi, як ми вiтали його манiфест!" - гукали згори.
   "Поклонiться гетьмановi Мазепi вiд нас!"
   "Скажiть, що не осоромили ми себе i його!"
   Решту заглушив луск.
   Дзвiниця  захиталася,  затрiщала  в  основах  i,  як  пiдрубаний   дуб,
перехилилася на той бiк, куди хилилася здавна, на захiд.
   Зойкнули дзвони, i з цiлою силою непроголошених звукiв, з  пiснями  рад
остей i смуткiв, з воскресними й похоронними акордами полетiла вниз.
   Облягаючi  розбiглись,  затулюючи   долонями   очi,   наполоханi   конi
фантастичними звiрами понеслись по полях - свiтлiйший стояв i  дивився  на
дiло рук своњх.
   "Бунтiвники! Черкаси! Мазепинцi!"
   Мабуть, перший раз вилетiло це крилате слово на  свiт,  щоб  то  чорним
птахом, то невмирущим фенiксом, то голубом бiлим  лiтати  понад  полями  i
степами, понад широкими просторами Украњни, буйним, нестримним летом крiзь
темряву вiкiв. У ПОГРIБКАХ
   Доњжджаючи до Погрiбок, Меншиков побачив на узбiччi вiд села, мабуть, у
чималому садi великий, ясно освiтлений двiр.
   Ворог не так-то далеко, його пiд'њзд може легко загнатися туди,  цар  в
тому дворi не стоњть,-  погадав  собi  свiтлiйший  i  минув  липову  алею,
прямуючи далi - в село.
   Цар дiйсно стояв квартирою не в дворi, а в  однiй  iз  селянських  хат,
котроњ малi вiконця поприслонюванi  були  веретами,  щоб  не  било  з  них
свiтло.
   Туди    справили    свiтлiйшого    царськi     патрулi,     розставленi
щодвадцять-тридцять крокiв. Чим ближче до царськоњ хати, тим i бiльше  тих
патрулiв, самi сильнi, здоровi хлопи з  волоссям,  посипаним  борошном,  з
мушкетами на  раменi,  стоять  як  статуњ,  завороженi  наказом  грiзного,
великого царя.
   Мимо  пiзньоњ  пори  в  квартирi  рух.  Кiннi  штафети  прињжджають   i
вiд'њжджають звiдтiль.
   Генерали входять  i  виходять  з  хати.  На  подвiр'њ  гуртками  стоять
офiцери, пiшi, кiннi, артилерiйськi, рiзних полкiв,  усякого  рода  збруњ.
Вiд двох-трьох годин на накази ждуть, переступаючи  з  ноги  на  ногу,  бо
холод добираЇться до шпiку-костi, а сказати того  не.  смiй,  бо  найменша
виява невдоволення - це бунт.
   Смирись i готовий будь летiти, хоч би й на  певну  смерть,  щоб  тiльки
сповнити волю царя, котрий нiякого супротивлення не знаЇ i знати не  хоче,
для котрого людина це тiльки одна цифра в його великому рахунку.
   Добре, що офiцери послух цей виссали з матiрних грудей, а  терпеливiсть
одiдичили по батьках. Не вiдчувають жертви, в котру себе  приносять.  Там,
за глиняною стiною, в звичайнiй селянськiй хатинi сидить той, що њх  життя
у своњй жменi тримаЇ, великий будiвничий, котрий на своњх людей  дивиться,
як на камiння, як на сировий матерiал тоњ будiвлi, котра народилася в його
буйнiй головi.
   Офiцери пiзнали команданта кiнницi  його  величества  i  тягнуться,  як
струни, дарма, що нiч i що свiтлiйший не бачить њх i навiть не дивиться на
тую рiзноманiтну товпу. Зiскочив з  коня,  драгуновi,  високому  як  вежа,
кинув свiй кожух, вбiгаЇ у хату, у вiдчиненi дверi налiво.
   КидаЇться йому назустрiч задуха i той сопух, який буваЇ в непровiтренiй
хатi, в якiй вiд кiлькох  годин  дихаЇ  кiлька  десяткiв  людей,  немитих,
некупаних, що Бог вiсть коли перебирали бiлизну. Принесли  з  собою  запах
овечих кожухiв, кiнського й людського  поту,  тухлого  смальцю,  тютюну  i
горiлки.
   Побачивши малого тiлом, але великого  значiнням  достойника  царського,
подаються, роблять йому мiсце. В покорi туляться - прилипають до стiн.
   Меншиков розглядаЇться, хто це такий? Прошаки, москалi i черкаси. Видно
по тiм, як себе  тримаючи,  як  милосердно  дивляться,  люди,  якi  тiльки
спиняють воЇнне дiло. Але чому њх нинi так багато?
   Меншиков додумуЇться. Прийшли з чолобитнею. Хочуть зайняти  мiсця  тих,
що пiшли за Десну, а хай побiдить Карло, до нього кланятися пiдуть.
   "ПадлЇци! - подумав голосно свiтлiйший.- ПадлЇци!" - повторив,  додаючи
ще декiлька щогрубших епiтетiв.
   "Ти хто такий?" - спитав Меншиков, наступаючи на одного з них.
   Запитаний подавався назад, дарма, що не було куди.
   "Ти хто?" - повторив князь.
   "Сотник тутешньоњ сотнi, Iван Мотовиленко",- ледве видушив з себе.
   "Чого тобi?-гримнув на нього свiтлiйший.- Говори!"
   "Числюся першим сотником у полку, полковник за зрадником  Мазепою  руку
тягне",- бубонiв запитаний.

   "Пiрнача забажав?"
   "Ваша свiтлiсть зволили вселаскавiше сказати".
   "Ось тобi - пiрнач!" - i  луск  малоњ,  але  вправноњ  в  биттi  долонi
залунав по хатi.
   "IзмЇннiки, сволоч, падло! На колесо вас, на гак, на  гiлляку.  Ось  де
вашi пiрначi, блазнi. Сотнi в руках тримати не вмiЇ i пiрнач йому давай".
   Нефортунний кандидат до пiрнача присiв, пiрнув у натовп  i  поза  плечi
других протиснувся до дверей, щасливий, що на тiм i скiнчилося.
   Меншиков до другого пристав.

   "А ти?" - гукнув, показуючи на нього рукою.
   "Я, Андрiй Кандиба,- бубонiв цей,канцелярист гетьманськоњ канцелярiњ  у
Батуринi".
   "Чорнильна душа, як чорнильниця, чорна. Чого прийшов?"
   "Певну вiсть приношу, що гетьман не пропав, а  бiля  Оболоння  з  п'яти
тисячами козакiв до шведа, на правий берег Десни перейшов".
   "Доказно знаЇш?"
   "На власнi очi бачив, як у недiлю вранцi виступав. Знаю, хто з ним  був
i хто в Батуринi остався".

   "Звiдки приходиш?"
   "Прямо з Батурина. Можу сказати, як укрiплений город, скiлька гармат  i
де стоять, якi запаси пороху i куль. Все знаю, служити рад".
   Меншиков пiдступив до нього, глянув в очi i - вiдвернувся.
   "Нiкчемний! - сказав, нiби у лице плюнув.- Геть менi, проч! Повiтря  не
троњть, забирайтеся всi, сейчас, вон!"

   Кланяючися, тиснулися у дверi назадгузь.
   Канцелярист гетьманськоњ канцелярiњ теж.
   "Ти в сiнях пiдожди, сволоч!"

   В хатi зробилося пусто.

   Меншиков сiв на лаву. Долонями по колiнах ударив:
   "Який народi"
   Плював. Гнилий сопух йому в носi вертiв.
   "Сморiд такий, фу, чорт!"

   Зiрвався i вiдчинив входовi дверi нарозтвiр.
   Вiтер його за голубу ленту термосив.

   "У його величества хто?" - спитав нараз чергового офiцера, що навинувсь
йому пiд руку.
   "Свiтлiйший князь Дмитро Михайлович Голiцин",- вiдповiв той.
   "Довго?"
   "Вже годину, як зволили прийти".
   "З годину?"...- i Меншиков вирiшив не входити до царя. Хай Голiцин  сам
прiЇ.
   "Коли б його величество спитали, чи я  вже  тут,  вiдповiси,  що  князь
Меншиков перед годиною прињхав".

   "Слухаю вашоњ свiтлостi".
   Офiцер хотiв iти.
   "Стривай! ™ у вас водка i закуска яка? Принеси!..  Стривай!  Кажи,  хай
менi зготовлять вареного пива з яйцем. Я продрог. Скоро!"
   Вертаючи в хату, почув, як у сiнях канцелярист зубами дзвонив.
   "ПадлЇц!"...- i Меншиков знов присiв на лавi.
   Перед  ним  поставили  пiднос.  Поспiшно  випив  скору  чарку  царськоњ
анижiвки i закусив здоровим пирогом. Почував утому. Радо  положився  б  на
лавку i на голiй дошцi спав би до  самого  ранку.  А  тут  ще  чекаЇ  його
розмова з царем. Ще й яка! Може, i з дубинкою. "Тьфу,  чорт!"  -  Меншиков
задумався.
   "Коли ти гриб, так лiзь у борщ",вирiшив, випиваючи чарку.
   А по горiлцi пiднiс до уст кiвш грiтого пива. Пив i поглядав на  дверi,
за котрими цар з Голiцином балакав...
   Вiдчинилися.
   Меншиков побачив царя. Не цiлого, лиш по  рамена,  бо  голова  ховалася
вище одвiрка. Видно було тiльки  чоботи  чорнi,  юхтовi,  лосевi  штани  й
зелений, лентою перепоясаний, кафтан. Гудзики вилискували, як зорi.
   Нараз цар зiгнувся i переступив порiг.
   "Данилич! - крикнув, побачивши свого любимця,- ти тут?"
   Меншиков зiрвався, мало пiднос не перевернув.
   "Крiпишся? Крiпись, заслужив. Дай, вип'Їмо з  тобою  по  чарцi.  То  ще
Мазепина анижiвка, славна й вiрнiша вiд нього. Як проковтнеш, то не втече,
хiба випустиш сам".
   Меншиков дивувався, що цар в доброму настроњ. Чи не на Голiцинi  перший
гнiв зiгнав. А може, соромиться, що довiряв Мазепi,  i  сором  за  жартами
скриваЇ.
   "Ну, от i бачиш, як цей старий чорт нас  з  тобою  пiдвiв",-  почав  по
хвилинi цар.
   "Всi вони одного батька  дiти  тi  черкаси,-  вiдповiв,  махаючи  рукою
свiтлiйший.- Тiльки й глядять, щоб каменем вiдплатити за хлiб".
   Цар надумувався хвилину, а потiм руку поклав Меншикову на рам'я.
   "ЗнаЇш, Саша, мабуть, ми з тобою не вiдплачували iнакше. Що?"
   Смiявся, наливаючи другу чарку, Меншиков вторував його.
   "Що нового, Данилич?"

   "Бунт..."
   Меншиков з острахом глянув на царя, чи  не  пiддаЇться  вiд  приступовi
гнiву. Але цар не гнiвався, лиш далi попивав анижiвку.
   "Мазепинка",- i мляскав язиком.

   "А що нам з Батурином робить?" - спитав нараз.
   "У нас з Батурина чоловiк",вiдповiв свiтлiйший.
   "Поклич!"
   "Гей ти там, сволоч, виходи!" -  гукнув  Меншиков  у  сiни.  На  порозi
появився  гетьманський  канцелярист,  чорний,  як  те  чорнило,  котрим  в
канцелярiњ довгi лiта писав.
   З благанням ласки повалився царевi до нiг.
   Цар чобiт вiдсунув. Сидiв на стiльцi, спиною оперся об скриню i набивав
коротку люльку голландським тютюном.

   Спльовував через зуби, не зважаючи де.
   Меншиков пiдбiг до печi, добув маленький  гарний  вуглик  i  на  долонi
пiднiс i вкинув царевi до люльки.
   "Спасибi! Не трудись, ще пальцi попечеш,- усмiхнувся хитро.- Так,  так!
Уважай, Данилич, щоб пальцiв не попiк".
   Меншиков зрозумiв натяк i очi додолу опустив. Усмiхався тою усмiшкою, в
котрiй можна домiрковуватися усього. Пакнувши  кiлька  разiв  файку,  цар,
нiби щолиш  побачив  канцеляриста,  який  все  ще  лежав  бiля  його  нiг,
запоровши носом у землю.
   "Вставай! - гукнув, штовхаючи лежачого в лоб.- Не люблю таких  кумедiй.
Говори!.. Або нi. Стривай!.. Данилич, поклич Голiцина  й  Шафiрова  та  ще
кого гадаЇш. Хай чують... ПомiркуЇмо опiсля вкупi, що нам з тим  Батурином
робити".
   Меншиков вибiг. За хвилину  прийшли  Голiцин,  Шафiров  i  ще  декiлька
генералiв.
   Канцелярист приютився у  кутi.  Здавалося,  малiЇ,  никне  чоловiк,  за
хвилину не буде його.
   "Сiдайте!" - сказав цар до своњх людей, показуючи рукою на широку лавку
вiд покуття до мисника при дверях.

   "Говори!" - звернувсь до канцеляриста.
   "А лиш, чуЇш, не важся менi  брехать,  бо  язик  не  твiй,  а  може,  й
голова".
   I  каламарська  душа  розказувала  все,   що   знала,   загикуючись   i
захлипуючись зi страху, щоб не сказати якого  зайвого  слова,  не  зробити
якоњ  похибки,  за  яку  можна  заплатити  мукою  i   життям.   Розказував
канцелярист Андрiй Кандиба, як гетьман вињздив  iз  Батурина,  хто  з  ним
поњхав, якi частини полкiв i якi  сотнi  забрав  з  собою,  хто  залишився
обороняти Батурин, скiльки гармат i  мунiцiњ  там,  як  укрiплений  замок,
скiльки поживи у мiщан i в вiйськових магазинах.
   "На що покладаються батуринськi iзмiнники?" - спитав, перериваючи, цар.
   "На хоробрiсть Чечеля i знання Кенiгзена".
   "А Чечель i Кенiгзен?"
   "На те, що гетьман зi шведами на вiдбiй њм упору поспiЇ".
   Цар був вдоволений з вiдповiдi.
   "Хай сподiваються! - гукнув i розсмiявся, аж хата загудiла: - Ха-ха-ха!
Хай сподiваються, правда, Данилич?"
   "Чим  бiльше   сподiваються,   тим   гiрше   розчаруються",-   вiдповiв
свiтлiйший.
   "ПостараЇмося, постараЇмося",бубонiв цар,  обтираючи  хусткою  оприщене
обличчя.
   Думав. Його люди дух у собi заперли.

   Нараз зiрвався i своњм звичаЇм став  кроками  велетня  мiряти  невелику
хату. Здавалося, що стiни порозсаджуЇ i що стеля впаде й розчавить усiх.
   За царем бiгала його тiнь, велика, безугарна, на цiлу стiну, стелю i на
половину другоњ стiни. На першiй - ноги, на стелi -  тулов,  на  другiй  -
голова. Крiм вiдгукiв ходи нiчого не було чути. Хата завмерла, здеревiла в
тривожнiм дожиданнi.
   Цар шаблi при собi не мав, нi пiстолiв, але руками,  як  довбнями,  мiг
поторощити всiх. Нiхто не був певний свого життя.
   Страшно.
   Цей страх рiвняЇ усiх.  Меншикова,  Шафiрова,  генералiв  з  чорнильною
душею.
   "Ти хто? - питаЇ нараз цар, стаючи перед канцеляристом: - Хто?"
   "Я, я, Андрiй..."
   "Все рiвно - Андрiй, Микита чи Охрiм. Кажи,  чим  ти  був  у  службi  в
гетьмана Мазепи?"
   "Кан... це... ля... рис... том".
   "Чого покинув службу? На кого њњ залишив? Пощо пришлявся тут,  падлЇц?!
Одвiчай!"
   "Його  величеству  вiрним  хотiв  остаться.  Прийшов,  побачивши  лихий
замисел гетьмана i його людей".
   "Сволоч! Нинi гетьмана зрадив, завтра зрадиш мене. Iуда!"
   Канцелярист дрижав, як  осика,  ломився  у  колiнах,  голова  в  рамена
влазила, царськi слова придавлювали його, коли б мiг, пiд землю  влiз  би.
Земля не розступалася.
   Хай би вбив, легше було б, нiж те тривожне дожидання.
   "Забрати його на конюшню i влiпити 20. Не бiльше.  Той  падлЇц  бiльшоњ
порцiњ не вартий!"
   Вивели. За хвилину чути було з конюшнi зойк i рев.
   "Поруть...- зауважив цар, сiдаючи на  своЇ  мiсце  й  набиваючи  люльку
своњм голландським, шiперським тютюном.- Моњ  люди  тiльки  й  умiють,  що
пороти. Бiльшому я  ще  њх  не  навчив.  Навчиш  ти  њх  чогось..!  -  Вiн
поправився i, звертаючись до Меншикова, диктував: - В  першу  чергу  треба
написати листи до Толстого, Шеремет'Їва, Довгоруких, Апраксиних  i  iнших,
що в рiзних сторонах стоять, щоб не далися пiдвести старому лисовi, новому
Iудi, котрий 21 рiк був менi вiрним, а над гробом, бiля  домовини,  зрадив
мене. Та справедливий Бог не поблагословить його. Не  менi,  а  йому  його
вчинок вийде на шкоду. Викопав яму, в котру сам упаде".
   Вiдсапнувши, виправдував себе: "Двадцять i один рiк вiрно служив. Як же
не вiрити було? На кожний поклик виступав у похiд, козакiв, скiльки треба,
давав i не жалiв  грошей.  Умний  такий,  дотепний,  заграничний  чоловiк,
ЇвропеЇць, не азiат, як ви. А який благородний на вид,  якi  вiрнi  очi  -
собака!"
   Хвилювався, насилу здержуючи гнiв:
   "Треба оповiстити новий манiфест... Гетьман Мазепа, забувши страх Божий
i зломивши присягу, поњхав до шведа. Порозумiвся з ними i з поляками,  щоб
православнi церкви й монастирi в руки ксьондзiв i унiатiв  вiддати.  Нехай
нiхто не вiрить його влесливим  словам,  а  старшини  хай  з'њжджаються  у
Глухiв задля вибору нового  гетьмана...  Так  буде  краще.  Тепер  ми  вже
знаЇмо, що гетьман не пропав, а до Карла поњхав, хай його чорт!"
   В конюшнi заспокоњлося. Не чути  було  лускоту  батогiв,  лиш  скавулiв
хтось, як побитий пес.
   Цей знак терпiння заспокоював царя. Йому ставало легше.
   "А з Батурином? - повторив нараз запитання.- Що  нам  з  тим  Батурином
робити?"
   Присутнi несмiливо виявляли своњ гадки.
   Однi були за тим, щоб оставити його своњй судьбi. Якщо Карл  з  Мазепою
перейдуть Десну - не пора облягати Батурин.
   Дехто дивувався, що гетьман все-таки не мало свого вiйська  в  Батуринi
залишив. Мабуть, не гадаЇ, щоб ми його здобули.
   Меншиков був iншоњ гадки. Йому не хотiлося прощати  козакам  i  мiщанам
тiЇњ наруги, якоњ вони йому завдали, не впускаючи в мiсто.
   "Сам ти, царю, сказав,- почав,- що всяке супротивлення треба негайно  й
безпощадно карати. Батуринцi супротивилися твоњм наказам  царським.  Ще  й
насмiхалися над нами, над слугами твоњми. Кидали на нас з мурiв обiдливими
словами. Батурин заслужив на сувору кару".
   "Так покарай його, князю, покарай! Жорстоко i основне,  щоб  камiнь  на
каменi не остався! Покарай!"
   Над Батурином повисло грiзне рiшення Петрове. НА ЧУЖИХ ВИСЛУГАХ
   Днi i ночi минали батуринцям на безнастаннiм вижиданню й в тривозi.  По
вiдправi, яку  дали  князям  Меншикову  й  Голiциновi,  знали,  що  њм  нi
прощення, нi пощади бути не може. Як прийдуть москалi, то  треба  боротися
на смерть i життя,  здатися,  значить,  вiддати  себе  i  город  на  певну
загибель.
   Про те вони й не гадали. Витримати, поки гетьман зi шведами  не  прийде
на вiдбiй. Менш смiливi й завзятi та слабшi характером шукали нагоди,  щоб
вискочити з цењ нетвердоњ твердинi. Так зробили Нiс i Кандиба, але не всiм
воно вдалося. Були такi, котрих переловлено.  З  ними  поводилися,  як  зi
зрадниками. Роздратована товпа робила з утiкачами коротку розправу. Бо  не
такий страшний той ворог, що зверху, як той, що  всерединi,повторювали  за
Чечелем гетьмановi слова.
   Не тiльки козаки, але й мiщани соромилися, що лучаються мiж  ними  такi
нiкчемнi душi. По кожнiм такiм випадку Батурин довго не мiг  заспокоњтися.
Розказували собi всiлякi вiстки.  Привиджувалися  њм  москалi.  Розвiдчики
вертали збентеженi й переповiдали те, що зачули  вiд  сусiднiх  селян  про
переднi сторожi царськоњ армiњ, якi вночi перелетiли крiзь њх село. Вiстi,
зродженi з батька страху i з матерi тривоги, котрих годi було справдити. А
по кожнiй з них цiла залога ставала в поготiвлю. Чечель обходив  брами,  а
Кенiгзен справляв дула нечисленних гармат туди, звiдки нiбито мав  пiдiйти
ворог. Чекали годину, двi, а коли ворог не показався, радiли,  потiшаючися
думкою, що, може, вiн i не прийде, може, вже зi шведами в бою стоњть.
   Усiма люблений диякон, що, вiдправивши  службу  божу  в  своњй  церквi,
обходив вали й мури, не раз  ставав,  знiмав  очi  вгору  й  молився:  "Да
отнiметься чаша сiя от нас!"
   Аж 31 жовтня вранцi  варта  на  замкових  мурах  дала  знак,  що  ворог
надходить.
   Заворушився город. Хто почував себе спосiбним до бою, бiг у замок.
   Жiнки несли харчi, питво, воду, старi дiди,  що  вмiли  осмотрювати,  i
бабусi-знахарки, що знали зашiптувати рани, й  собi  шкандибали  туди,  де
могла для них бути робота. Немiчнi  й  безсилi  молилися  в  церквах:  "Да
отнiметься чаша сiя". Невеликий московський вiддiл наближався. Вже й голим
оком, i не з вежi, а з валiв можна було почислити людей i коней.  Небагато
њх. Мабуть, передня сторожа, а може, знов тiльки посланцi для переговорiв.
   Так воно Ї, бо наперед висунулося три драгуни з бiлою хоругвою.
   "Не стрiляти!" - гукав, оббiгаючи мури,  Чечель.  "Дожидати  знаку!"  -
наказував Кенiгзен.
   Тиша.
   "Князь Дмитро Михайлович Голiцин",зауважив хтось.
   "Цей самий, що ми вже його раз не впустили".
   "Лiзе, як свиня в город. А бий же по рилу!"
   "Не смiй стрiляти!" - гасив цей запал полковник Чечель.
   "Чекай знаку!" - наказував Кенiгзен.

   Голiцин пiд вали не пiд'њхав. Послав своњх парламентарiњв.
   "Пустiть нас у город!" - кричали вони до козакiв.
   "У город не можемо нiкого впустити, гетьман не велiв. I не впустимо, ми
вже вам раз це сказали".
   "Лист вiд його величества царя веземо".
   "А щоб ти пропав разом з  отсим  листом".  "Нехай  цар  пише  до  свого
батька, чорта хвостатого, а не до нас".
   "Ти, небоже, мабуть, адресу помiняв -  замiсть  до  пекла  до  Батурина
привiз".
   "Та що з ним балакати, москаль! Стрiляй! Це всякому зрозумiла мова".
   "Не важся - бiла хоругов!"
   "Так що? Закрасiм њњ на червоне".
   Командант насилу здержував козакiв.
   "До кого лист?" - питаЇ.
   "До сердюцького полковника Чечеля",вiдповiдаЇ москаль.
   "Давай його сюди!"
   "Кого? Лист чи москаля?"
   "Лист".
   "Не треба нам його листу. Не бажаЇмо знати, що пише цар. ЗнаЇмо, знаЇмо
його змiст: пiддайтесь, я помилую вас".
   "Не вiримо царевi, вiн не раз слово ломив. Чого стоњш? Стрiляй!"
   Чечель сердиться: "Не вам тут  наказувати,  а  менi,  на  мене  гетьман
команду здав. Лист треба прийняти й прочитати. Так не може бути!"
   Спустили з валiв драбину, пiд'њхав царський посланець i на кiнцi  списа
подав козакам лист, який доручено Чечелевi.
   Цар сповiщав команданта города  Батурина,  що  гетьман  зрадив  царя  i
Украњну, злигавшися зi шведами i з поляками на шкоду робучого народу i  на
затрату святоњ православноњ церкви. Супроти того радив, щоб Чечель впустив
у замок один полк царськоњ пiхоти, а то для бiльшоњ  безпеки.  Заспокоював
батуринцiв, щоб не боялися шведiв, бо скоро вiн сам, цар, у власнiй  своњй
особi до Батурина прињде. Лист  був  написаний  так,  нiбито  цар  нiякого
сумнiву в вiрностi Батурина i в прихильностi  Чечеля  до  себе  не  маЇ  i
нiбито йому дуже на добрi й на безпецi Батурина залежить.
   Чечель, прочитавши лист, задумався. Не важко було  догадатися,  що  мiг
вiн мати тiльки два завдання: або спробувати востаннЇ переломити  вiрнiсть
батуринських борцiв для гетьмана i перетягнути њх на свiй бiк,  або  прямо
пiддурити њх, щоб дiстатися на замок, захопить його в своњ  руки  i  тяжко
покарати  козакiв  i  мiщан  за  њх  дотеперiшнiй  непослух  i  за  вороже
вiдношення.
   I те, i друге було Чечелевi не по душi. Вiн хотiв додержати присягу  на
вiрнiсть гетьмановi, але ж i долi Батурина не хотiв брати на свою совiсть.
   Тому-то й попросив Голiцинових людей пiдождати,  а  сам  скликав  своњх
старшин i визначних батуринцiв на раду. Двiчi прочитав њм царський лист.
   "Хитрощi! - крикнув Кенiгзен.Тimео  Dаnаоs  еt  dona  ferentes.  Рiшуче
противлюся, щоб впускати московський полк. Хочу додержати  вiрностi  моЇму
регiментаревi, на те я офiцер. Офiцерське слово - рiч свята".
   "Один полк,- зауважив Левон Герцик,для нас нестрашний. Нас бiльше тут".
   "Хоч би ми тiльки одну сотню впустили, так, значиться, ворог у твердиню
увiйшов".
   "Можна розоружити".
   "Щоб мати ворога не лише перед собою, але i всерединi? Тодi пильнуй  не
тiльки мурiв i валiв, але й того полку. Не впускаймо".
   Генеральний осаул Гамалiя  був  теж  тiЇњ  гадки  -  щоб  не  впускати:
"Впустимо, перейдуть браму i хто нас впевнить, чи  зараз-таки  не  почнуть
бою. Вони всерединi, а iншi полки зверху, в двох огнях не устоњмося. I хто
його зна, який це полк, може,  двi-три  тисячi  людей.  Впускати  нiяк  не
можна".
   "А що ж ви скажете, пане городничий?"-спитався Чечель.
   "Що я скажу? Скажу, що город теж хоче i бажаЇ собi додержати вiри свому
гетьмановi Мазепi. Ми ж мешканцi його столицi. Коли столиця зрадить,  чого
ж тодi сподiватися вiд iнших мiст?  Батуринськi  мiщани  не  бажають  собi
москалiв. До мене з усiх вулиць приходять люди i просять, щоб  не  слухати
лестощiв царських, обiцяють  терпiти  обстрiл,  голод  i  всякi  невигоди,
дожидаючи гетьмана i шведiв на вiдбiй.  Не  впускаймо  грецького  коня  до
нашоњ Троњ".
   "I як же њх впускати? -озвався батуринський сотник.- Хiба  ж  ми  дiти,
щоб вiрити влесливим царським словам. Це ж пiдступ, бiльш  нiчого.  Хочуть
здобути Батурин. Облога може потривати довго, може, Батурин видержить  њњ,
а може, гетьман визволить його, вдаривши на облягаючих.  А  так,-  гадають
собi москалi,- пiддуримо легкодушних черкасiв i без  труду  i  без  всякоњ
втрати дiстанемо њх у своњ руки".
   "Спробуйте,-  кричав   Гамалiя,впустити.   Город   спалить,   мешканцiв
перерiже, а нас на муки вiзьме".
   "Це саме станеться,- зауважив Герцик,- якщо москалi Батурин здобудуть".
   "Станеться або нi - надвоЇ баба ворожила. Чому нам не пробувати  щастя?
- обстоював при своњм Кенiгзен.- Як гинути, так краще зi  зброЇю  в  руцi,
по-лицарськи, а не по-рабськи. Я гармати  не  здам.  Хiба  по  моњм  трупi
москалi в Батурин увiйдуть, так менi, Боже, допоможи!"
   Козаки, розставленi скрiзь  по  замку,  i  собi  гукали:  "Не  впускати
Москви, не вiрити царевi, це  пiдступ,  звичайнi  хитрощi  московськi,  ми
замку не здамо!"
   "Як же тодi i що - гадаЇте маю я вiдповiсти царевi?" - питався Чечель.
   Гамалiя радив вiдповiсти щось на зразок листу  запорожцiв  до  султана.
Чечель бачив, що  Батурином  опанував  цей  завзятий  настрiй,  коли  люди
перестають спокiйно думати. I вiн  завзято  стояв  на  тому,  щоб  Батурин
оборонявся до останньоњ кулi i до останньоњ краплi кровi, але розумiв,  що
на всякий випадок царевi треба  вiдповiсти  полiтичне,  бо  лайливi  слова
негiднi такого поважного моменту.
   "Напишемо,- казав,- що ми вояки i що наша рiч сповнити наказ вождя. Наш
вождь - гетьман. Що з ним сталося, не наше дiло знати. Хiба прийде  другий
гетьман, вибраний законним ладом, i вiдмiнить наказ тамтого. Але ж  нового
гетьмана треба вибрати всiма вiльними голосами, а тепер воно неможливе, бо
ворог стоњть на Украњнi".
   Такого  змiсту  лист  привезли  московськi  посланцi  Голiциновi.   Вiн
прочитав i, не надумуючися довго, подався назад. Городом  знов  заволодiла
радiсть. В церквах служили молебень, тiшився народ, що Чечель  не  впустив
москалiв, нiчого так не боялися батуринцi, як того. Як би воно не було,  а
небезпека вiдсунулася на якийсь  час  -  може,  на  все.  Залога  хоробра,
старшини досвiдченi, Кенiгзен знаЇ своЇ дiло, гетьман теж не за  горами  -
чого ж тодi тратити надiю?
   Та не тiшився Чечель.  Вiд  догадувався,  що  незабаром,  за  Голiцином
появиться московське вiйсько й розпочнеться  облога.  Треба  було  вiддати
останнi накази.
   Чечель наказав позривати мости на Сеймi, щоб  коли  не  припинити,  так
вiдтягнути на якийсь час переправу московського вiйська. Для обложених  тi
мости вже непотрiбнi. Що мали привезти до мiста - привезли, хто  з  сiл  i
хуторiв мав прињхати - прињхав, i Чечель дав наказ.
   Затрiщали поруччя, падаючи в воду, заломився помiст; що  можна  було  з
лiвого боку перекинути на правий - перекидали, що нi -  пускали  на  рiку,
щоб хвиля несла. Поспiшно пiдрiзували палi i стовпи, повбиванi в рiку,  бо
виривати не було часу,- москалi надходили.
   Побачивши, що козаки мости нищать, Меншиков  пустив  невеличкий  кiнний
вiддiл робiтникiв. Задуднiла земля, застогнали конi пiд натиском острогiв.
   Теслi й пiонери мiряли очима вiддаль мiж московськими њздцями i  Сеймом
i далi робили своњ дiло.
   Ще кiлька стовпiв хоч з другого  боку  пiдрiзати,  ще  треба  перевести
човни, що њх забуто в шуварах, ще балки забрати, щоб ворог не мав готового
матерiалу пiд рукою,- ще, ще!
   "Кидайте мiст! - гукали њм з валiв.Бiжiть, бо замикаЇмо брами!"
   З жалем дивилися на недокiнчену працю. Бiгли в замок. Два смiльчаки  ще
борикаються з глибоко вбитим палем. Вирвали i його та  пустили  за  водою.
Хай пливе i хай даЇ людям знак, що Батурин зiрвав за собою останнi мости.
   "Скорiше! Скорiше!" - принаглювали њх з мурiв...
   Ускочили...
   Чечель наказав брами позасипати землею.
   Сотнi мотик кинулися рити землю. Сотнi тачок привозили њњ з майданiв  i
огородiв. Брами загачено землею, камiнням,  старим  деревом,  непотрiбними
возами так, що хоч би њх ворог i  вiдчинив,  так  мусив  би  прокопуватися
крiзь той насип, а це нелегка рiч.

   * * *
   Сонце продиралося крiзь осiннi хмари й освiтлювало московськi полки, що
наближалися до Сейму. Пiдходили i на вiддалi гарматного стрiлу ставали  на
полях табором. Все новi прибували, пiшi й коннi,  гармати  й  вози,  гнали
стада худоби, везли хлiб.
   Обложенi дивилися на той караван, на той  живий  обруч,  котрим  Москва
збиралася скувати i здавити Батурин, як удав трощить костi своЇњ жертви.
   "Бiльше ворога - бiльше честi!" - доповiдали смiливiшi.
   Кенiгзен з файкою в зубах ходив вiд гармати до гармати,  розмовляючи  з
гарматчиками й роздаючи њм накази.
   Мiщани бiгали з одного кiнця  мiста  в  iнший.  Кожний  хотiв  побачити
ворога на власнi очi, чи великi його сили,  скiльки  гармат,  чи  витримаЇ
Батурин њх натиск? Впрошувалися на замок. Але туди впускали тепер уже лише
спосiбних до оборони. Решта мусили вдоволятися тим, що вiд iнших зачули.
   "Москалiв,  як  сарана,  як  круки  злiтаються  на  Батурин.  Готуються
переходити Сейм, хочуть направляти мости..."
   Кенiгзен викотив з замку шiсть гармат i дула њх направив на  московське
вiйсько. Ще трохи i вони промовлять своЇ слово - розпочнеться бiй.
   Найстрашнiшi першi стрiли, перший рев гармат; пролунаЇ i вухо привикне.
До всього привикне чоловiк,- потiшали себе батуринцi.
   Аж, гляди, через  Сейм  переправляЇться  кiлька  людей.  I  знову  бiла
хоруговка в одного на списi.
   I знову: "Не стрiляй, наказу жди!"
   Батуринцi пiзнають сотника Жарковича.
   I вiн тут, нащадок гарних предкiв, на службi у москалiв? Сором!
   "Чого тобi?"
   "Вiд  свiтлiйшого  з  останнiм  словом  приходжу.  Пустiть!"  -   гукаЇ
Жаркович.
   "Ми вже двiчi те останнЇ слово чули, а пустити не маЇмо куди. На  замок
i миш не просмикнеться".
   "Спiзнилася його милiсть, пан сотник",- починають глузувати з нього.
   "А хочеться до  своњх,  правда?  Що?  Хочеться  свого  борщу  i  добрих
вареникiв поњсти".
   "Мабуть, наскучив московський квас".
   "I позаушники його свiтлостi князя".
   "Не сором тобi, сотнику, нам у вiчi лiзти?"
   "Зрадницьке дiло робиш!" - кричали йому.
   "Я на вас хлiбом, а ви на мене каменем",- вiдповiдаЇ Жаркович.
   "Кращий наш камiнь вiд твого хлiба",- кажуть йому i  радять  вертати  з
чим прийшов.
   "З останнiм рятунком приходжу, впустiть, а то пожалiЇте",- остерiгаЇ њх
сотник.
   "Не  жалiЇмо,  що  не  впустили  князiв,  обiйдемося  i   без   сотника
Жарковича".
   "Обiйдеться циганське весiлля без марципанiв".
   Насмiхаються.
   "Кров ваших батькiв i дiтей впаде на голови вашi! Пустiть!"
   "Як впаде, то не на нас, а на таких зрадникiв, як ти".
   Розмовi не видно кiнця, аж вiд Чечеля приходить  наказ,  щоб  Жарковича
витягнути по стiнi.
   "Найкраще б,- радять козаки,-  петлю  йому  спустити,  хай  всуне  туди
голову, а тодi ми вже й потягнемо".
   "Ще й високо,- додають другi,- там, де i слiд такому собацi!"
   Насмiхаються, а все ж таки слухають Чечелевого наказу. Спускають  довгу
i сильну линву з петлею на кiнцi.
   Жаркович суне туди правий чобiт.
   "Не чобiт, а голову сунь!" -кличуть.
   "Голову, кажуть тобi!"
   Жаркович руками чiпляЇться за линву i пробуЇ, чи  нога  крiпко  стоњть:
"Тягнiть!"
   "I кишки витягнемо з тебе,  як  попросиш",-  вiдповiдають  йому  з-поза
муру, налягаючи на линву.
   Жаркович спинаЇться вгору.
   "Тримай, щоб не випустив з рук!" -  наказуЇ  сотник,  що  пильнуЇ  тiЇњ
"факцiњ".
   "А може б так справдi пустити?" - радяться козаки. Жили  њм  понабiгали
на руках, як посторонки, бо таки Ї що тягнути.
   "ѓй-Богу, не вдержу! - репетуЇ один.- Поможiть, а то пущу того ведмедя,
що на липу за медом лiзе".
   "Не пускай! Не бiйсь, не заб'Їться, як кiт на всi чотири  впаде,  краще
давай його тут. Ми вже йому..."
   Тягнуть.
   "Та-бо з тебе, сотнику, линволаз. Тобi б у Москвi по  мачтi  спинатися,
може б, пляшки горiлки доскочив".
   Навмисне не спiшаться. Як Жаркович долiз до середини стiни, стають.
   Кажуть, що линва вриваЇться, протерлася до гострого муру.
   Жаркович в крик: "Це знущання над послом вiд його свiтлостi?"
   "Над зрадником Украњни",поправляють його.
   "Хай трохи нањсться страху, худоба",- заспокоюють сотника, котрий гукаЇ
на них, щоб скорiше тягнули.
   "Пiзнiше прийде, пiзнiше обiрве,кажуть,- бо народ йому не даруЇ".
   I дiйсно народ не дарував. Як тiльки  сотник  Андрiй  Жаркович  перелiз
через мур, сто рук простягнулося до нього, сто кулакiв, як довбнями, стало
складати його.
   "Царський прислужник!"
   "Москалiв на нас веде!"
   "Катюзi по заслузi!"
   Кидали ним з рук до рук, як м'ячем, приперли до муру i плювали в  лице.
Сердюки ледве вихопили Жарковича живим iз рук натовпу та ледве  довели  до
Чечелевоњ квартири.

   * * *
   Довго не мiг  сотник  Жаркович  прийти  до  себе.  Виплював  два  зуби,
познiмав  жмутки  вирваного  волосся   i   чемерки,   насилу   обмився   i
поперев'язував рани.
   "Гарно в вас, пане полковнику, вiтають царських посланцiв",- сказав  до
Чечеля з докором.
   "Якi гостi, так њх i вiтають",-вiдповiв Чечель.
   "З чим, пане сотнику, приходиш?" - запитав.
   Жаркович переводив дух. Його обступили Герцик,  Гамалiя,  городничий  i
iншi.
   "Напийтеся води",- радили. ("Iз Сейму",- докинув хтось стиха).
   "Дайте чоловiковi горiлки,- радив Гамалiя,- як Ї, так Ї, а  все  ж  вiн
козак".
   Подали. Жаркович пiдкрiпився i заспокоњвся трохи.
   "З чим приходжу,  питаЇш,  пане  полковнику,-  почав,  повертаючись  до
Чечеля,- з доброю радою, щоб ви впустили князя Меншикова i  його  вiйсько.
Попросiть його, може, простить, а так чекаЇ вас велике лихо. Не  устоятися
вашому Батуриновi проти сили армiњ його величества царя".
   "Цього ми не смiЇмо зробити",вiдповiли йому.
   "Чому?"
   "Бо гетьман  не  велiв  нiкого  в  город  впускати,  ми  вже  це  двiчi
переказували свiтлiйшому, i дуже нас дивуЇ, що вiн ще втретЇ, i то тебе, з
тим самим питанням до нас присилаЇ. Остогидло торочити те саме".
   "Але ж ваш гетьман зрадив i перейшов до ворога",- доводив њм Жаркович.
   "Тим самим усi ви  звiльненi  вiд  обов'язку  слухати  його  i  тримати
присягу. Вашим обов'язком  слухати  тепер  царя,  бо  всi  ми  його  вiрнi
пiдданi".
   "Ми не холопи  царськi  i  не  пiдданцi,  ми  люди  вольнi,  козаки.  А
пiдданцями ти нас не прозивай, бо це слово дуже  обiдливе  для  козацького
вуха",- вiдповiли.
   "Навiть i гетьман,- обстоював своЇ Жаркович,- i  гетьман  слухав  царя,
поки його не зрадив. Ми виннi послух царевi, Меншиков його мiнiстр, як  же
ви можете перед ним замикатися?"
   "Не смiЇмо робити того, чого нам не дозволив гетьман, а що вiн перењхав
до шведiв - того ми не знаЇмо, бо з Батурина не видно. ЗнаЇмо, що в недiлю
вранцi гетьман вињхав з Гончарiвки, а куди вiн поњхав, це вже його рiч, не
наша. Нiколи гетьман не оповiдався куди вiн њде, наше дiло слухати його, а
не наказувати, що вiн маЇ  робити",-  вiдповiв  Чечель  голосом,  який  не
залишав нiякого сумнiву, що цей хоробрий полковник не говорить на вiтер  i
що за словом своњм схоче i потрапить постояти по-козацьки.
   Жаркович насилу пiдвiв своЇ  пiдбите  око,  глянув  у  вiрлине  обличчя
Чечеля й похитав головою.
   "Пане полковнику,- казав, добираючи лагiдних i нiби жалiсливих звукiв.-
Пане полковнику, як ти можеш менi таке казати. Я  ж  чоловiк  свiй,  а  не
ворог. Як прийшов до вас, то не тому, щоб пiддурити, а лиш, щоб  остерегти
перед великим нещастям. Не вдавайте, панове  товариство,  несвiдомих.  Про
Мазепину зраду вже й горобцi цвiрiнькають на стрiсi".
   Схопився Гамалiя: "Що там собi цвiрiнькають горобцi, того ми не знаЇмо,
бо њхньоњ мови не училися, але ти, сотнику, про Мазепину  зраду  не  важся
говорити. Для нас тут нiякого Мазепи нема, а був, Ї i буде  ясновельможний
пан гетьман Iван Степанович,зрозумiв?"
   Жаркович бачив, що його посольство бажаним успiхом  не  увiнчаЇться.  А
жаль! Бо свiтлiйший обiцяв його велику  нагороду,  може,  й  полковницький
пiрнач. Тепер њх чимало буде до роздачi. Жаль...
   I Жаркович зiтхнув. "Безталанний городе,- промовив,- жаль менi тебе!"
   "Жалiй себе,  пане  сотнику,-  вiдповiв  Кенiгзен  ломаною  украњнською
мовою.- Жалiй себе, що з чесного козака став прислужником царським. Зрадив
ти свiй народ, свою чесну справу, та  ще  нас,  добрих  воякiв,  до  зради
намовляЇш. Не гарно ти, пане сотнику, робиш i ми дуже дивуЇмося, що ти  на
таке дiло пiшов".
   "От краще,- радив Гамалiя,- не вертай до москалiв, а залишайся з  нами,
козаками. Тут, а не там  тобi  мiсце.  Не  осоромиш  свого  чесного  роду.
Постiймо  за  нашу  святу  справу,  дотримаймо  вiри  нашому   гетьмановi,
лишайся".
   Жаркович захитався.
   В  його  душi  будилися  спомини  колишнiх  походiв,  колишнiх  воЇнних
переживань, козак брав на хвилину верх  над  вигiдним  обивателем,  котрий
хотiв запопасти царськоњ ласки i сподiвався на  тiм  буйнiм  конi  зањхати
далеко, куди далi, нiж бiля гетьмана зањде. Глянув на завзятого Чечеля, що
нагадував буйного, степового вiрла, на спокiйного, задуманого Герцика,  на
хороброго нiмця Кенiгзена, для котрого вiрнiсть своЇму вождевi була першим
i найважнiшим законом життя, на смiливого й палкого Гамалiю,  глянув  -  i
йому жаль  зробилося  такого  товариства.  Навiть  батуринський  сотник  i
городничий були люди умнi й чеснi, з котрими не сором  хлiба-солi  з'њсти,
але яка њх будучнiсть? Вiн знав потуги царськi i не вiрив,  щоб  батуринцi
могли устоятися проти них.
   "Добрий посол,- сказав по хвилинi  задуми,-  добрий  посол  -  повертаЇ
туди, звiдки його послали. Яку ж вiдповiдь маю занести князевi".
   "Таку, як чув, а саме, що  ворiт  Батурина  не  вiдчинимо  i  царського
вiйська не впустимо, бо гетьман не велiв".
   "З тим ви мене й вiдпускаЇте, пане полковнику?"
   "З  нiчим  iншим  вiдпустити  не  можу.  Козацька   честь   i   совiсть
християнська не дозволяють".
   "Так тодi гаразд. Пiду. А жаль, великий жаль i вас, i городу того".
   "Себе жалiй, не нас,- загуло кругом.- Для нас краща смерть,  нiж  пiдле
життя".
   "Iудами не будемо. Досить њх i без нас на Украњнi".
   Жаркович мовчав, боявся дратувати козакiв.
   "А як же менi вертатися?" - спитав по хвилинi.
   "Так як прийшов",- вiдповiв Чечель.
   "На линвi?"
   "Еге ж..."
   "А як не хочеш на линвi,- докинув  Гамалiя,-  то  Кенiгзен  може  тобою
набити гармату, полетиш прямо в обiйми свiтлiйшого".
   Жаркович нiчого не вiдповiв.
   "Прощайте!"
   "До побачення на страшному судi!"

   "На судi iсторiњ",- додав Кенiгзен.

   Чечель плеснув у долонi. Увiйшов чура.
   "Зав'язати сотниковi очi й вивести за город".

   * * *
   Коли за ним зачинилися дверi, Кенiгзен сказав: "Терпiти не  можу  таких
людей. Стервом вiд них заносить. Поки њх _-_ поти й Украњни нема".
   "Але буде! - потiшив його Чечель.Покажiм, що буде. На мури, панове,  на
вали! Кожний свого дiла пильнуй. Поки Батурин - поти й нас. Згинемо, а  не
здамо його".
   Мали розходитися, як у квартиру увiйшла Мотря.
   Не виспанi очi, кiлька  днiв  гарячковоњ  працi  i  тривожне  дожидання
витиснули слiди на њњ прегарному обличчi. Очi зробилися  ще  бiльшi,  уста
паленiли, здавалося, цiла вона горить якимось великим бажанням.
   Поклонилися КочубеЇвiй доньцi з пошаною, якоњ  навiть  њњ  батьковi  не
давали.
   "Пане полковнику,- сказала, звертаючись до Чечеля.- Мiй чура помер  вiд
ран, якi завдав йому Iван Нiс. Згинув, обороняючи  не  лише  мене,  але  й
Батурин, бо не з добрими намiрами носився Нiс".
   "Вiчная пам'ять молодому козаковi,вiдповiв Чечель.- Жаль, що Господь не
дав йому зажити бiльшоњ слави".
   "Хочу поховати його з почестями козацькими".
   Чечель притакнув головою: "Заслужив собi на це".
   "Чи дозволите пальбою попрощати його?"
   Чечель звернувся до батуринського сотника: "Вибери десяток козакiв, щоб
вiдвезли домовину хлопця i щоб тричi стрiлили з самопалiв, як спускатимуть
тiло до гробу".
   "Спасибi, пане полковнику,- дякувала Мотря,-  покiйний  нiчого  так  не
бажав, як козацькоњ слави".
   "Хлопчики бажають њњ, а  мужчини,  такi,  як  отсей  Жаркович..?"  -  I
Кенiгзен з погордою сплюнув. НА ОБОХ БЕРЕГАХ СЕЙМУ
   Коли  в  московському  таборi  почули  залпи,  що  тричi  залунали  над
батуринським кладовищем, вiддаючи честь вiрному й  хороброму  чурi,  табiр
затривожився.  Москалi  гадали,  що  обложенцi  починають  пальбу  на  тiњ
вiддiли, що посувалися понад Сейм, оточуючи Батурин.
   Царськi полковники почали рештувати своњ полки - артилерiя  пiдкочувала
гармати, офiцери з наказами вождя скакали на баских конях, гаркали бубни i
сурмiли труби.
   Обложенцi що лиш тепер побачили  всю  ворожу  силу,  кiнну,  пiхотну  й
гарматну, куди бiльшу, нiж осталося всiх людей у Батуринi. Якщо  загањться
гетьман зi шведами, то ледве чи можна буде вiдбтити тую навалу.
   Город не був ще оточений з усiх бокiв. Поки москалi не  перейшли  Сейм,
можна ще вийти з нього i пробувати щастя у чистому полi.
   "В кого нема вiдваги,- казав  Чечель,-  хай  iде,  такий  народ  тiльки
ослаблюЇ витривалiсть i вiдпорнiсть твердинi.  Краще  хай  буде  менше,  а
завзятих, нiж багато, а страхополохiв".
   Почувши згоду вождя, деякi мiщанськi родини зi своњм  небагатим  добром
висувалися з городу i подались в напрямi  Борзни  й  Конотопу.  Залишалися
багатiшi, котрим жаль було маЇткiв, i тi, що не могли кинути  город  iз-за
дрiбних дiтей, через недугу  або  тому,  що  уряд  не  пускав.  Крамарi  i
торговцi зачинювали крами й магазини i крам ховали в погреби й тайники або
зносили на замок, щоб зберегти його на всякий випадок.
   Що лиш тепер, коли ворожа армiя стала рештуватися i ставати  в  бойовiм
порядку, город нiби зрозумiв усю вагу моменту. Мiщанин чув,  що  приходить
кiнець його звичайному життю i що зi  спокiйного  громадянина  треба  йому
перекинутися в бойову людину.
   Перехiд для всякого важкий i не всякому бажаний, i не всякому бажаний i
любий.
   Московськi  полки  двигнулися  з  мiсць  i   великими   чотирикутниками
наближалися до Сейму. Тут ставали у фронт,_  _карнi,  мовчазливi,  грiзнi,
нањженi  гострими  списами  й  фузiями  з  крем'яними  замками,  на  котрi
застромлено довгi триграннi штики-багнети.
   Не було це давнЇ московське вiйсько, зложене з людей охочих, з  дворян,
з боярських дiтей та зi служивого народу,  котре  не  вмiло  поводитися  з
пальним оружжям i в боях боронилося списами  й  бердишами,  i  то  тупими,
кладучи три й чотири своњ голови за одну ворожу. Петрова армiя  складалася
тепер головно з рекрутського табору,  з  тих  рекрутiв,  котрих  примусово
доставляли  тяглi  двори,  а  котрих  чужi  iнструктори  вимуштрували   на
заграничний лад, а своњ суворi кари привчили до послуху  слiпого.  (Чимало
було тут людей без носiв i без вух, чимало плечей, покраяних шпiцрутенами,
бо пройшли крiзь стрiй.)
   Була це армiя постiйна, а служба в нiй досмертна, хто попав  у  камашi,
не сподiйся скинути њй скорiше,  аж  станеш  неспосiбним  носити  фузiю  i
махати списом. Люди, котрi лишили життя ген за собою, а перед собою бачать
тiльки смерть - свою або ворожу.
   Униз берегом посуваються полки, розпадаючись кожний на два  батальйони,
батальйон - на чотири роти, рота - на стiльки ж плютонiв. На чолi полку  -
полковник, за ним його помiчник, батальйонами проводять майори,  ротами  -
капiтани, плютонами -  капрали.  В  кожнiм  полку  одна  рота  гренадерiв,
високих, сильних, њх пiзнати  по  шкiряних  касках  i  по  ручних  бомбах,
котрими мають кидати в неприятеля.
   Головна сила - пiхота: кафтан iз зеленого сукна по колiна,  з  мiдяними
гудзиками й червоними "обшлагами", на ногах - панчохи й черевики з мiдяною
пряжкою або високi чоботи, на головi - низька  трикутна  шапка.  Козацьких
частин у Меншикова не видно, але все-таки попадаються i козацькi кунтушi й
круглi мазепинськi шапки.
   Це тi, що запопадають ласки свiтлiйшого i ведуть його  на  свою  власну
резиденцiю, зацитькуючи свою совiсть тим, що гетьман зрадив.
   Побачивши рух у царському вiйську, обложенцi висилають п'ять сердюкiв.
   Полки сповiльняють ходу. Помiтний рух офiцерiв до квартири  команданта,
що стоњть у хуторi ген за Сеймом, i вiд нього до вiйська.
   Частини   спиняються,   стають.   Москалi   гадають,    що    батуринцi
перестрашилися њх великоњ сили, й посилають своњх людей для переговорiв  з
князем.
   Штабс-капiтан з кiлькома капралами пiдходить до самого  Сейму  так,  що
козаки можуть розглянути њх пузатi обличчя, а вони бачать- з яких полкiв i
з яких сотень бунтарi.
   В московськiй армiњ радiсть. Облога - рiч важка, може, й довга, а може,
й безуспiшна, бо шведи за плечима, найкраще було б, коли б мазепинцi город
здали. Погуляли б царськi люди! Батурин багатий,  а  батуринки  гарнi,  як
мальованi.

   * * *
   Два ворожi гуртки - помiж ними Сейм.
   Козаки долонi до уст прикладають, кричать, та не те,  чого  сподiвалися
москалi: "Куди йдете,- гукають,- куди? Як силою  пiдете,  то  почнемо  вас
бить".
   Руками показують на тi шiсть гармат, що своњ дула витягнули  в  напрямi
царськоњ армiњ.
   "Здавайте городi  -  летить  з  правого  берега  Сейму  на  лiвий.-  Не
остоятись йому. Дивiть, якi нашi сили!"
   "За нами правда i Бог,- вiдповiдають козаки.- Не йдiть!"
   "Так присилайте до  нас  двох-трьох  чоловiкiв  на  розмову",-  просять
москалi.
   "Не люба нам розмова з вами, не хочемо њњ, ще раз говоримо, не йдiть, а
то будемо бить!"
   "Гетьте, свинячi рила!" - доповiдають з валiв.
   "Чого лiзеш, Москва? Давно не бачили вас, бiсовi дiти! Вертайте в  своњ
болота, кацапи".
   "Пашол вон, пашол!"

   * * *
   Штабс-капiтан з капралами вертають до армiњ, переповiдають свою розмову
з козаками.
   Москалi бачать, що це звичайний грець, щоб  на  якийсь  час  вiдтягнути
вороже "дiйствiЇ".
   Меншиков даЇ наказ вiдбудовувати мости, хоче переправитися через Сейм.
   Спускають два здоровi човни, вскакуЇ до них 50 гренадерiв i  вiдчалюють
вiд берега.
   На замку помiтний рух. Обложенцi не знають, що робити. Не хочуть  першi
починати бою. Хто першим стрiлить - бере вiдповiдальнiсть на себе.
   "Не стрiляти, не стрiляти!" - гукаЇ Кенiгзен.
   "Чекати наказiв!" - повторюЇ Чечель, з  мурiв  замку  приглядаючися  до
рухiв московськоњ армiњ.
   ВечорiЇ. Видно  ще,  як  човни  з  гренадерами  посуваються  по  хвилях
холодного Сейму, помiж кригами, як переходять  на  другий  берег,  але  не
стають у бойовiм строю, лиш приймаються за роботу коло вiдбудови моста.
   П'ять сердюкiв вертаються до замку, закочують туди також шiсть  гармат,
бо невiдомо, що нiч принесе.
   На мурах запалюють огнi. Золотиться i червонiЇ вода в  Сеймi.  Здвоюють
варти, не лише на замку, але й  кругом  мiста,  пильнують,  щоб  ворог  не
перейшов Сейм i не вдерся з другого боку в Батурин.
   Нiч.
   Хоч як бистрi  козацькi  очi,  вiд  ворога  не  встережешся.  СуЇтяться
гренадери на лiвому березi Сейму, недалеко вiд замку, чути луск њх сокир i
бердишiв, плюскочуть весла. З правого берега  човни  довозять  будiвельний
матерiал. Направляють мiст. До рана може бути готовий.  По  ньому  перейде
пiхота, перекотяться гармати, кавалерiя перепливе вбрiд, њњ не багато, при
облозi мiста вона  потрiбна  хiба  для  зв'язку  i  для  штафетiв  та  для
патрулювання. Нарано почнеться облога.
   Нiч тривожить людей.  Слабне  бадьорий  настрiй,  зникаЇ  завзяття.  Не
одного сон морить.  Хочеться  де-небудь  голову  прихилити  i  спати,  хоч
годину, хоч двi, щоб забути про все, щоб нових  сил  набрати,  а  там  хай
буде, що хоче,- раз мати родила.
   Мiщани гуртками на майданах стають, перешiптуються.
   "Чи не пiслати нам людей до гетьмана, щоб скорiше йшов?"
   "Гетьман сам знаЇ, у якiй ми потребi. Як обiцяв, прийде".
   "Але коли?"
   "Як зможе".
   "Та чи зможемо ми витримати до того часу?"
   "Хай тим журиться Чечель".
   Дивляться в сторону Погрiбкiв.  Тамтоњ  ночi  десь  над  Десною  мiсяць
горiв, як огненний стовп.
   Батуринцi  певнi,  що  це  гетьман  свiтляний  сигнал  њм  давав,  щоби
трималися. Не знали, що це горiла дзвiниця, котру Меншиков облягав.
   Дивляться, чи й нинi якого сигналу не буде.
   Темно... Темно на небi, темно не в одного в душi. Гетьман нiякого знаку
про себе не даЇ.
   "Гетьман про нас забув".
   "Важнiше дiло маЇ".
   "Забув про свою резиденцiю, про своњх вiрних людей".
   Нiч зневiрою окутуЇ душi, холод остуджуЇ запал.
   Сумно батуринцям стаЇ.

   * * *
   "Диякон, диякон iде! З донькою. Може, вiн що нового знаЇ..."
   Люблять старого диякона. Колись вiн на Сiчi жив, у походах бував, ще  й
тепер iнодi в церквi, нiби  на  козакiв  перед  фронтом,  гукне:  "Господу
помолiмся!". Аж здригнеться народ.
   Диякон завзятий чоловiк. Вiдколи гетьман з Батурина  поњхав,  нiхто  не
знаЇ, коли вiн спить. Все на ногах, ходить, заохочуЇ, крiпить. Донька бiля
нього. Весь Батурин знаЇ њњ, гарна й вiдважна.  До  Мотрi  забiгаЇ.  Тепер
вони подруги, все вдвiйку.
   "Диякон, наш диякон iде!"
   Диякон батуринцiв знаЇ, як батько  своњх  дiтей.  Здалеку  вiдчуваЇ  њх
пригноблений настрiй.
   "Чого ж ви так посоловiли, люди? Ще бою не було,  а  ви  вже  ниЇте  зi
страху. Це не по-козацьки. Пiдождiть, вранцi  заревуть  гармати,  веселiше
буде. В мене вже тепер долонi сверблять,  а  вам  страх.  Чого?  Раз  мати
родила, раз треба вмирать. Коли б лише чесно, щоб без сорому предстати  на
страшному судi. Погадайте, скiльки душ дивитиметься на нас. Як ви  Батурин
боронили? - спитають. Вважайте, щоб не важко було дати отвiт.  Господь  не
одного грiха простить тому, що чесно вмре.  А  яка  ж  чеснiша  може  бути
смерть, як не в оборонi батькiвщини своЇњ перед антихристовим  зазiханням?
Антихрист на нас iде, боронiться, дiти, не пускайте його!"
   В батуринцiв вступаЇ дух. Молодшi i в пекло пiшли б за ним. Його  слово
велику силу над ними маЇ. Але в старших все-таки тяжко на душi.
   "Великi дуже сили москаль привiв".
   "У Бога бiльша сила. Буде, як вiн дасть. Давид  Голiафа  побив,  тiльки
вiри не тратьте. ЗнаЇте, як казав Христос: коли б ви вiри за макове  зерно
мали, то сказали б горi: "Рушся" - i гора  рушилася  б  з  мiсця.  Вiра  -
велика рiч!"
   "Буде, як Господь дасть. Коли  б  тiльки  гетьман  не  забув  про  свiй
Батурин".
   "Гетьман про нiкого не забуваЇ. ЗнаЇте, яка в нього пам'ять".
   "ЗнаЇмо, лиш чому вiн нинi нiяких знакiв не даЇ?"
   "Тамтоњ ночi були свiтлянi сигнали, нинi нема".
   "Стривайте!" - i диякон попровадив њх  на  церковний  майдан.  Вилiз  з
городничим i щез з кiлькома мiщанами на дзвiницi i крiзь  темiнь  осiнньоњ
ночi дивився в напрямi Десни.
   "™ знак, Ї!" - гукнув, утiшений.
   Ген, далеко за Десною, нiби червона зоря займалася, блисне на хвилину i
згасне, i знов, i знов.
   "Гетьман свiтлянi сигнали даЇ з Дехтярiвськоњ дзвiницi, щоб  ми  городу
не здавали..."
   "Тримаймося!"
   Нова охота в батуринцiв вступаЇ.
   "Гетьман пам'ятаЇ про нас!"

   * * *
   Чечель, зачувши про сигнал, вибiг на замкову вежу i дивився крiзь скло.
Дiйсно, якесь свiтло мерехтiло, то запалювалося, то гасло. Пригадував собi
всi вищi пункти за Десною i мусив згодитися на те, що тiльки з дзвiницi  в
Дехтярiвцi могло це свiтло бити. А що перше його нiколи не було видно, так
це, мабуть, сигнал. Значиться, шведи недалеко вiд Десни, i гетьман з ними.
За кiлька днiв можуть бути тут. Кiлька днiв треба витримати облогу. Треба,
та чи можна? Ворог з великими силами прийшов. Гармати, певно, ще  й  тепер
надходять пiд охороною ночi, бо чути, як земля дуднить. Скiльки  њх?  Якi?
Де њх уставлять, з котрого боку  почнуть  огонь?  Сто  питань  насуваЇться
Чечелевi на  гадку.  Вiдповiдь  на  них  одна:  коли  б  так  на  день-два
вiдтягнути облогу. Кожна  година  цiнна,  скiльки-то  людей  може  згинути
протягом години... Треба пробувати, може, вдасться. Посилав Меншиков своњх
людей до Батурина, чому не послати до нього?
   "Пiшлю",- сказав собi Чечель, сходячи  з  вежi  i  простуючи  до  своЇњ
квартири. Покликав туди Кенiгзена, Гамалiю та iнших.
   Кенiгзен противився, бо це  викличе  в  ворогiв  вражiння,  що  Батурин
боњться, погадаЇ собi Меншиков, що на замку нема згоди, що не  всi  хочуть
його боронити до останньоњ краплi кровi, i вiн тим скорiше i з тим бiльшою
силою почне обстрiл, а може, й до наступу пiде.
   Але Герцик i ще кiлька казали, що пiслати людей не зашкодить,  бо  може
москалi пiдуть на переговори i вiдволiчеться облога,  а  це  -  найважнiша
рiч.
   "Я ще й тому,- казав Кенiгзен,противлюся,  щоб  посилати  до  Меншикова
людей, бо це може легко  викликати  заколот  помiж  козаками  й  мiщанами.
Скажуть - старшини город здають, старшини продають нас, а  ви  знаЇте,  що
воно значить. Краще стiймо на  тiм,  що  ми  з  ворогом  нiякоњ  згоди  не
бажаЇмо".
   "Козакiв,-вiдповiв Герцик,-можна сповiстити про наш намiр, мiщан теж, i
нiякого заколоту не буде. Чому не пробувати, може,  нам  вдасться  вивести
князя в поле".
   "Не вiрю. Хитрiший вiн, нiж це вам здаЇться, але якщо бiльшiсть за тим,
щоб послати, так шлiть".
   Вибрали трьох людей i вивели з мiста.
   Кiлька сердюкiв смоляками просвiчували дорогу, один нiс бiлу хоругву.
   Обскочили њх московськi патрулi, взяли на човна, везуть.

   * * *
   Заки вилiзли на берег,  позав'язували  њм  очi  й  повели  до  квартири
свiтлiйшого. Свiтлiйший стояв на хуторi, за тилами  армiњ,  куди  гарматнi
кулi не долiтали.
   Свiтлiйший якраз писав реляцiю до царя.
   "У тих зрадникiв, що замкнулися в твердинi, не видно нiякого почуття до
доброго,  нiякоњ  охоти  покоритися  перед  волею  царською.  Вони  хочуть
триматися до останнього чоловiка. Тому iншого виходу не бачу, тiльки скоро
свiт почати пальбу, здобути замок i безпощадно знищити це гнiздо зради".
   Почувши, що з Батурина посланцi прибули, Меншиков перервав свою реляцiю
i наказав њх покликати до себе.
   В сiнях розв'язано њм очi, вiдчинено  дверi  й  вони  побачили  ласкаво
всмiхнене обличчя свiтлiйшого.
   "Кого ж я  бачу!  -  сказав,  нiби  вiн  дiйсно  дуже  втiшився  ними.-
Несподiванi гостi, та ще серед ночi. Що ж вас пригнало  до  мене,  шановнi
добродiњ? Може, чого бракуЇ, кажiть, будь ласка, радо вигоджу сусiдам".
   Батуринцi, не дожидаючи такого  привiтання,  збентежилися  на  хвилину:
"Спасибi свiтлостi вашiй. Усього маЇмо досить, чого лиш  душа  забажаЇ,  i
хлiбiв, i пороху, i куль. Тiльки не бажаЇмо собi  проливу  кровi,  i  тому
приходимо потолкувати, як би то такого грiха на свою совiсть не брать".
   "Будьте  впевненi,  що  я  теж  не  кровопивець  i  що  менi  теж  жаль
безталанного  вашого  города,  котрий  довiряЇ  зрадливому  гетьмановi   i
противиться волi царя, вiйська його величества не  хоче  впустити  в  своњ
мури"
   "Чи гетьман зрадив, чи нi,- того ми не знаЇмо, бо зради його бачити  не
довелось, а якщо вiн справдi зрадив царевi,  то  ми  залишаЇмося  у  нашiй
попереднiй вiрностi".
   Меншиков, почувши це, встав: "Якщо ви  правду  кажете,  панове,  так  i
проливу кровi не буде. Впустiть вiйсько моЇ, а я вже вас не  скривджу,  на
те вам моЇ слово".
   "Ваша свiтлосте,- вiдповiли батуринцi,- не таке це легке дiло, як  кому
здаЇться. Треба його обмiркувати, треба переконати тих козакiв i мiщан, що
хочуть  гетьмановi  додержати  присяги,  треба   порозкопувати   брами   i
приготовити квартири для царського вiйська".
   "Усього мого вiйська я в город  не  впроваджу,  лиш  два  полки,  решта
залишиться на полi,  хочете,  може  лишитися  за  Сеймом,  тут,  де  тепер
стоњть".
   "А все ж таки, щоб приготовити це дiло нам треба три днi часу".
   "Три днi часу, щоб вiдчинити город  i  впустити  вiйсько  царя?!  -  аж
крикнув Меншиков.- Нi, добрi люди, як бачу, що ви мене за  великого  дурня
маЇте. З вас i одноњ ночi доволi. Надумайтеся до ранку. Ранком я  лист  до
вашого команданта пришлю: так чи нi? Хай каже".
   Депутати розкланялися i вiдiйшли.
   Меншиков ходив по квартирi:  "Хитруни  мазепинцi.  Три  днi  часу,  щоб
обмiркувати дiло. А за три днi Мазепа може бути тут i  взяти  мене  в  два
вогнi. Нема дурних. Завтра рiшиться дiло. Завтра, а нинi  треба  закладати
мiни пiд замок".
   _РИЮТЬ..._
   Мотря, поховавши  свого  пажа,  перенеслася  на  замок.  В  мiстi  було
небезпечно. Кругом його, щоправда, висипано вали  й  побудовано  частокiл,
але той вал боронили хiба тiльки старi моздирi i мiлiцiя мiська, челядники
шевськi, гончарськi i iншi, бо козаки мали досить роботи на замку.
   Туди перенеслася також Любов Хведорiвна, хоч i нерадо, тiльки тому,  що
Мотря не хотiла њњ самотньою лишати.
   Мати й донька спали  в  сусiднiх  кiмнатах.  Та  не  спалося  Мотрi.  З
подвiр'я долинали крики козакiв, котрi бiгали по сходах,  лускали  важкими
дверми, бренькали острогами й шаблями.
   Засне Мотря на годинку i будиться, бо  на  замку  щораз  нова  тривога.
Вартовi дають знаки, що москалi наладили мiст, збираються переходити Сейм,
пiдкочують гармати.
   Мотря дивиться у вiкно, чи не свiтаЇ.
   Ще двi-три години до ранку.
   Не спить, думаЇ - про гетьмана, про свого мужа, де вони тепер? Чи вже у
шведiв, як њх прийняв король? Коли вирушать з ним назад через Десну?
   Коли б скорiше!
   ПригадуЇться казка про королiвну на  вежi,  на  островi  серед  гнилоњ,
мертвоњ води. Дудонить  земля.  Королевич  кругом  озера  на  бiлому  конi
летить. Доступити до вежi не може.
   Дудонить...
   Мотря чуЇ цей згук, глухий, далекий, нiби пiд землею.
   Невже ж так живо казка пригадуЇться њй.
   НаслухуЇ. Це не вiдгук  кiнських,  пiдков,  а  нiби  хтось  джаганом  у
пивницях валить. Що таке... ВстаЇ.
   В умивальницi наготовлена вода на рано.
   Мотря пiдносить свiчку й дивиться на воду.
   ѓњ плесо дрижить. Може, њй так здаЇться?
   КлякаЇ й приглядаЇться уважно, нi, вода таки дiйсне дрижить.
   Нараз, один блиск думки i - Мотря зрозумiла все.  Москалi  пiдкопуються
пiд замок. Пiдкладуть мiни, висадять його у повiтря, бо якраз недалеко i з
порохом вежа.

   * * *
   Мотря вбираЇться, будить маму, бiжить до Чечеля i кличе його.
   Прийшов... Так... Москалi  пiдкопуються  пiд  замок.  Ще  й  облога  не
почалась, а вони вже за той спосiб беруться. Що ж тепер?
   ...Замок не видержить мiн, вiн не пiдновлений,  як  слiд,  i  не  надто
крiпкий.
   Перед очима команданта в  повний  рiст  стаЇ  вся  небезпека.  Вилетить
замок, i Батурин пропав.
   Мотря дивиться в смiливе, вiрлине обличчя Чечеля, як мати в лiкаря бiля
лiжка недужоњ дитини.
   "Що ж нам робити тепер?"
   "Одинока  рада  перепинити  роботу,  скоро,  зразу,  поки  ще  мiн   не
заложили".
   "Але як?"
   "Звичайно. Зайти њх i передушити, як тхорiв у норi. Вдасться - добре, а
нi - так пропав наш Батурин".
   Ще раз глянув на воду, приложив вухо до долiвки, тут i там, бiля  самих
дверей.
   "Ще недалеко зайшли, крокiв, може, на двадцять провертiли".
   "Пiду!"
   "Ви?"
   "Так, Мотре Василiвно. На нiкого цього дiла не здам".
   "А замок?"
   "Замок на Кенiгзена залишу. Нiхто не допильнуЇ краще... Бувайте!"

   * * *
   Вибiг. Мотря за ним. Бачила, як у подвiр'њ то ставав i  наслухував,  то
вухом прилягав до землi.
   "Тут,  Мотре  Василiвно,-  казав,чуЇте,  як  кують?  Або  мiни   гадали
пiдложити, або вдертися на замок.  Одне  краще  другого.  Та  не  дiждуть.
Застукаю њх. Для всякоњ безпеки будемо й тут рити".
   Свиснув - прибiгло кiлька сердюкiв. Показав, як i  де  копати.  "Тiльки
без  крику,  нишком,  i  свiтла  не  свiтiть.  Як  до  потайника  дiйдете,
притањтися i чекати мого знаку".
   Побiг. Мотря пильнувала роботи.

   * * *
   "Хто пiде зi мною на дуже небезпечне  дiло,  може,  й  на  смерть?"  --
питався, прийшовши до першоњ сотнi свого  полку,  котру  найбiльше  любив.
Зголосилися всi.
   "Треба менi двадцять людей, але готових на все. Хай виступають такi, що
нема в них нi старого батька, нi мами, нi  коханоњ  дiвчини,  нiкого,  хто
плакав би за ним!"
   Виступали, голосилися.
   "Досить! Бiльше менi не  треба.  Решта  -  мовчiть.  Нiкому  нiчого  не
казати. Лише Кенiгзен хай заступить мене. Бувайте!"


   * * *
   Навшпиньки двадцять сердюкiв з Чечелем  вiдiйшло.  Подiлив  њх  на  два
десятки.  Для  першого  десятка  провiдника  назначив.  Сказав,  де  мають
перелiзти мур, як попiд замкову стiну скрадатися тихо, поскидавши чоботи,-
як тiнi, дожидаючи, поки вiн з другого боку з другим десятком надiйде...
   Чечель сам  своњх  попровадив.  Вiдчинили  вiкно,  перекинули  драбину,
почули, як шумiв Сейм. За Сеймом уздовж  московського  табору  густi  огнi
горiли, перекликалися варти, патрулi вiд одноњ до другоњ  ходили.  Москалi
боялися, щоб обложенi не наскочили на них, перейшовши  десь  далеко  Сейм,
або щоб шведи не напали на них знiчев'я, бо нiч була темна. Чечель i  його
сердюки зiскочили по драбинi на вал, зсунулися по валу, крiзь рiв з  водою
кинули мiсток, рачки перелiзли по нiм  i  зирнули  вдiл.  Тихо  було.  Над
Сеймом, кiлькасот крокiв вiд них, гренадери будували мiст.
   "За мною!" - прошепотiв Чечель, першим  зiскакуючи  на  землю.  Скакали
босонiж мiж густi корчi верболозу.  Просувалися,  як  вужi.  Тiшилися,  що
вiтер свистав, викручуючи корчами. Нiхто не запримiтить њх, а  запримiтять
- так буде запiзно. В кожного в руцi нiж. За поясом  для  всякого  випадку
пiстоль i ручнi бомби. На них щолиш в останнiй потребi черга. Тепер нi.
   Чечель сунувся першим, десять тiней за  ним,  а  десять  перед  ним,  з
другого боку нори.
   При норi варта.
   Чечель здеревiв. Вартовi з фузiями стоять i дивляться перед  себе  -  в
напрямi московського табору.
   Вже нiчого бiльше й не побачать.
   Може, й не знали, хто њх на другий свiт послав. Крикнути не мали коли -
повалилися в лозах, як на полi снопи.
   Чечель наказав њх втягнути досередини, бо кожноњ хвилини  могла  прийти
змiна варти.
   В норi було темно. В  глибинi,  крокiв,  може,  з  двадцять,  свiтилася
лiхтарня. Кiлька людей лежало на землi i лупало скалу.
   Були так зайнятi своЇю роботою i такий луск iшов вiд  джаганiв,  що  не
чули, що дiЇться за ними. Тим часом Чечель половину  своњх  людей  залишив
бiля входу, а з другою кинувся наперед.
   Нерiвна боротьба не тривала довго. Котрийсь з козакiв ухопив  лiхтарню,
боролися в темрявi. Ворог не  знав,  хто  напав  на  нього,  заскочений  i
перестрашений боронився несвiдомо,  стихiйно,  як  боронить  чоловiк  своЇ
життя.
   Нiкому пощади не давали. Чорне пiдземелля скрило в собi, як  у  могилi,
жахливу тайну нерiвного бою.
   Тиша.
   "Давай лiхтарню!"
   Подали, щоб побачити вислiд своЇњ роботи. Страшний...
   Та на мiркування не було часу, Чечель наказав засипати вхiд до яскинi.
   Безпечнi були, що ворог не дiстанеться туди.
   Вибуху  вже  не  боялися,  не  страшний  змiй,   коли   вирване   жало.
Розглядаються: два москалi принишкли до землi - як  трупи.  Пiдняли  њх  -
вставай!
   Перестрашено  дивляться  на  козакiв  i  благають  ласки.  Чечелевi  не
хочеться мордувати безборонних - гидко. Вiдбирають вiд них зброю i  кажуть
копати далi.
   Чечель знаЇ батуринський замок, як свою власну хату,  по  планах  i  по
тайнах, якi йому повiрив гетьман. За той час,  як  готовився  до  оборони,
зазирнув у кожний куток, власними ногами  змiряв  кожний  перехiд,  кожний
крок землi. Бачить, москалi добре копали. Просто на потайник  iшли.  Хтось
свiдомий показав њм дорогу. Ще трохи й дiбралися б  до  потайника,  котрий
виходить якраз на подвiр'я. З нього Ї також тайний  перехiд  до  пороховоњ
вежi, до того останнього прибiжища  обложенцiв.  За  той  час,  як  Чечель
розглядаЇться, козаки й москалi копають. Ще  сажень,  а  найбiльше  два  i
доберуться до залiзних дверей. Тут розпочнеться замковий фундамент, бо те,
що прорили москалi, то тiльки прохiд попiд валами. "Копати!" Козаки  митцi
до такоњ роботи. Однi гребуть, iншi землю й камiння позад себе  сунуть  до
входу. Чимраз грубша  стiна  вiддiлюЇ  њх  вiд  свiту,  чимраз  ближче  до
залiзних дверей.
   Праця йде скоро. Москалi копають, як у гарячцi. Радi, що не погибли, як
њх товаришi.
   Ще кiлька ударiв джагана i дзвiнкий  луск  розлягаЇться  пiд  землею  -
залiзнi дверi. Скоро вiдгребують решту землi i пробують њх вiдчинити.
   "Мотре Василiвно! - гукаЇ Чечель.- ™ ви там? вiдчиняйте!"
   "Нема ключiв",- вiдповiдаЇ Мотря.
   "Кажiть - виважити дверi!"
   Виважили, i на Чечеля повiяло свiжим повiтрям.

   * * *
   "Ви ще й полонених привели?" - запитуЇ Мотря, побачивши москалiв.
   "До роботи здадуться",- вiдповiдаЇ Чечель.  Каже  њм  зав'язати  очi  й
вiдвести туди, де козаки й мiщани пильно бiля валiв працюють. Вiн знаЇ, що
москалi пiдкопу не залишать. Якщо вони ще раз  спробують  висадити  замок,
так ранiше вилетять самi. Якраз там, де застукав москалiв,  значиться,  не
пiд мурами замку, а пiд валом, закопуЇ бочiвку пороху i рiвцем попiд землю
проводить льонт поза залiзнi дверi. Решту пiдкопу каже завалити  землею  i
перед залiзними дверми ставити мур. "Скоро, скоро!"
   I принаглювати не треба. Знають в чiм дiло.
   Скiнчена праця,  вiдходять.  В  потайнику  залишаЇться  варта.  Вартовi
дiстають наказ пильно наслухувати. Як  почують  глухi  удари  пiд  землею,
негайно запалити льонт.
   Таким чином небезпека для Батурина на якийсь час вiдсунена.
   Чечель скрiплюЇ варти на тiй частинi замкових мурiв. Каже,  щоб  пильно
стежили, чи москалi не пiшлють до пiдкопу нових людей. Бо  й  це  можливе,
хоч не дуже правдоподiбне. Або  догадаються,  що  сталося,  або  погадають
собi, що земля обiрвалася i засипала копачiв. Так чи iнакше -  не  вдалася
проба, i на тiм самiм мiсцi вдруге њњ робити  не  треба,  тим  бiльше,  що
наближаЇться ранок.
   СiрiЇ... ГРЕЦЬ
   Настав осiннiй, мрячний ранок. За  якоюсь  густою  i  мокрою  занавiсою
готовилося щось невiдоме - як у театрi.
   За Сеймом чути було придавлений гул i гамiр.  Тисячi  людей  суЇтилися.
Iржали конi i скрипiли вози.
   Деколи полями пролiтав гук  пострiлу,  вiдгомоном  вiдбився  вiд  мурiв
замку i нiби прилипав до них. Може, московськi вiстовi  знаки  давали,  що
новi скрiплення надходять, а може,  офiцер  карав  на  мiсцi  непослушного
солдата: Ще, ще, i - тихо. Iмла.
   Деколи  з-поза  тiЇњ  занавiси  висуваються   люди,   пiшi   й   кiннi.
Наближаються до рiки. Напувають коней, снуються вздовж берегiв, пiд'њздять
до мостiв.
   Батуринцi пильно стежили за кожним рухом  ворога.  Не  лиш  тi,  що  на
вартах стояли, але й мiщаци. Як побачили  щось  замiтне,  давали  Чечелевi
знати.
   Годi було провiрити всi вiстi, бо "в страху великi очi". Люди бачили  й
те, чого не  було.  Верболозовi  корчi  брали  за  вiддiли  ворожi,  котрi
окружують город, шум рiки-за тупiт надходячого вiйська.
   Диякон невтомно ходив по мiсту, i  де  тiльки  появлялася  його  висока
стать- збиралися люди, особливо жiнки й дiти. Потiшав  њх  то  словами  зi
Святого Письма, то жартами.
   "Що чувати?" - питалися його.
   "ПитаЇте рибу, що чувати в полi,вiдповiдав.-  Хiба  ж  я  полковник?  Я
звичайний диякон. Буде, що Бог дасть. Чого турбуватися?"
   Залунали пострiли. Народ збентежився.  Втiкали  i  диякона  тягнули  за
собою.
   "Лишiть. Без Божоњ волi волос менi з голови не впаде, а як  Бог  схоче,
то мене куля i в церквi знайде".
   Сердюки на замок бiгли. Народ до них. "Де стрiляли? Хто почав? Нашi, чи
ворог?"
   Москаль пiд охороною ночi переправився через  Сейм  i  здалеку  обходив
Батурин. Нашi зауважили це й почали пальбу.  Якогось  московського  майора
вбили.
   "Як здохне лис, то кури  не  плачуть,жартував  диякон.-  Лиш  даром  не
стрiляйте, дiти! Мушкет без куль i кочерги не вартий".
   Знов смiх.
   Iмла, як занавiса, пiднiмалася вгору.
   Показався табiр, котрий безнастанно суЇтився. Поодинокi частини змiняли
позицiњ в мiру того, як вождь змiняв свiй план облоги. Особливо  пiшi,  бо
на кiннi полки прийде  черга  щолиш  тодi  як  здобудуть  твердиню.  Вони,
гордощi Меншикова, тепер стоять  по  свободах  i  хуторах  круг  Батурина,
дожидаючи наказiв. Так само пiд час ночi уставлено й замасковано  гармати.
ѓх i не видно. Для звичайного  ока,  бо  Кенiгзен  вже  здебiльшого  знаЇ,
звiдки сподiватися перших пострiлiв. Перед його бистрим оком не  скриЇться
жоден рух ворога. По тiм, куди i як перебiгають  московськi  гармашi,  вiн
догадуЇться, де стоять батарењ. Вiдповiдно до того i своњ  справляЇ.  Нема
чого дурити себе, нема чого сподiватися несподiваного випадку,  переговори
скiнченi, треба числитися з тим, що, як тiльки пiднесеться мряка,  москалi
почнуть обстрiл.
   Так само  не  дурить  себе  Чечель.  Вiн  уже  обiйшов  усi  становища,
розглянув ворожi позицiњ i негайно заряджуЇ всiлякi змiни,  вiдповiдно  до
того, як через  нiч  змiнив  своњ  плани  ворог.  Тiльки  невправному  оку
здаЇться, нiбито москалi стоять там, де i вчора. Чечеля не  пiдведеш.  Вiн
добре знаЇ хитрощi воЇннi. У вiйнi не все побiджуЇ лев, часом над ним бере
перемогу лисиця, хитрощам покоряЇться хоробрiсть. Скрити своњ намiри,  щоб
ворог не догадався про нашi плани,- це головна рiч. А  друге  -  заставити
його робити те, що нам пригоже, щоб вiн ускочив у  яму,  яку  ми  вигребли
для, нього.
   Хочеш посуватися на схiд, кажи на заходi  направляти  дороги,  почуваЇш
себе доволi сильним, щоб кинутися  на  ворога,  то  до  останньоњ  хвилини
вдавай слабого, збираЇш своњ сили докупи, так  посилай  поодинокi  частини
направо й налiво, нiбито ти  гадаЇш  сколювати  неприятеля,  маЇш  сильний
табiр, так стягни його, нiби вiн менший i  слабший,  нiж  у  дiйсностi.  I
навпаки. Коли ти його ослабив, так розтягни, буцiм вiн бiльший i сильнiший
зробився.
   Це останнЇ запримiтив тепер Чечель.
   Табiр Меншикова, здавалося, вирiс через  нiч.  Але  Чечель  дуже  добре
бачив, що вiйська в ньому менше.
   I вiн довго пильно стежив за тим, куди це вiйсько пiшло.  Пiд  охороною
темноњ осiнньоњ ночi i мрячного свiтанку переправилися  поодинокi  частини
через Сейм i зайняли становища перед Батурином iз супротивного боку.  План
Меншикова ясний. Вдавати, що вiн усi своњ сили звернув проти замку, а  мiж
тим з противного боку вдарити на мiсто i здобути його.  Мiщани,  заскоченi
нечайно, попадуть у розпучливу тривогу, настане панiка, треба  буде  перед
втiкачами вiдчинити замковi ворота, а з того скористають  москалi,  щоб  в
цей мент виконати рiшаючий приступ i здобути твердиню.
   Чечель хоче недопустити до того. Треба в першу чергу показати вороговi,
що батуринцi вгадали його намiр  i  що  њх  неприготованими  не  заскочиш.
Чечель скликав своњх старшин на раду.  Не  прийшли,  а  прибiгли  на  його
визвання. Перше враження, яке вони робили, це було завзяття. Про  те,  щоб
здавати "президiю" i мови не було. Здавалося, що коли б  хто  вихопився  з
такою гадкою, то його роздерли б на шматки, як зрадника.
   "Панове товариство! - почав Чечель.Ворог хоче  на  нас  вдарити  ззаду,
гадаючи, що ми всю свою увагу зосередили на його таборi. Треба йому подати
знак, що  воно  так  не  Ї.  Як,  може,  дехто  з  вас  зауважив,  москалi
перебралися через Сейм i сколюють нас великим i далеким луком.  Що  радите
робити?"
   "Якщо ти, пане полковнику,-  вiдповiв  Кенiгзен,-зауважив  њх  позицiњ,
треба на  найсильнiшу  з  них  вiдчинити  артилерiйський  огонь.  Це  буде
Меншикову найвиднiший знак, що ми догадалися про його плани".
   "На мою гадку,- противився Герцик,спершу треба њх вивабити на  поле,  а
тодi i вгостити гарматними кулями. Хай вони даром не пропадають, бо њх  не
багато в нас".
   "Вивабити, але як?" - питався Кенiгзен.
   "Це вже моя рiч,-обстоював  свою  гадку  полтавський  полковник.-  Якщо
товариство дасть менi дозвiл, розпочну грець. У мене небагато кiнницi, але
вона добра".
   "В обложенiм мiстi годi багато кiнницi тримати, це всякому вiдомо,  але
ж тим бiльше треба њњ щадити. Пригодиться".
   "I це ви вже на мене здайте,-заспокоював њх Герцик.-  Не  першина  менi
такий випад, а для козакiв грець рiч бажана  дуже.  Пiднесе  дух.  Коли  ж
визначиться козак, як не тодi? Iз голими руками звичайно не вертають. Що ж
ти на це, Чечель?"
   Чечель  не  противився,  але  радив  вилiзти  на   дзвiницю   -   мряка
пiдноситься, а з дзвiницi далеко видно. Розглянутися навколо.
   Пiшли. Дзвiниця була обсаджена людьми. Особливо  молодi  не  злазили  з
нењ. Як  ластiвки  ютилися  пiд  дерев'яними  в'язаннями,  деякi  чiпалися
шнурiв, навiть дзвонiв, щоб iншим понад голови  глядiти.  З  жалем  робили
мiсце старшинам, нетерпеливо дожидаючи на цвинтарi, що вони скажуть  i  що
там побачать.
   З дзвiницi був дiйсно вiдчинений широкий i далекий вид на полуднЇ й  на
захiд, на Бахмач i на Борзну. Тiльки осiння мряка все ще мутним  серпанком
прислонювала виднокруг, звужуючи його значно. Голим  оком  видно  було  не
далi,  як  на  кiлькасот  сажнiв.  Треба  було  допомагати  собi   склами.
Мандрували вони з рук до рук, бо не всякий узяв њх з собою.
   "От там, бачите,- казав Чечель, показуючи на борзенський шлях,-  бачите
в iмлi щось нiби клубиться, кiтлуЇ, перевертаЇться,  нiби  хмара  встаЇ  з
виднокруга i надвигаЇться на нас,- це москалi".
   "Бачимо,- вiдповiв Герцик,- а з тоњ  хмари  нiби  блискавки  вибiгають,
червонавi цятки, жовтуватi язики, хмара темнiЇ,мабуть, щось запалив ворог,
хату або повiтку".
   "Може, й не ворог,- зауважив Кенiгзен,- а селяни дають нам  сигнал,  що
ворог там".
   "Можливо,-- вирiшив Чечель,- i якраз туди треба нам  спрямувати  випад.
Але не навспряжки, зразу налiво,  нiби  на  Бахмач,  а  тодi  щолиш  нагло
повернути на Борзну, вивабити ворога з його лiговища,  заманити  на  поле,
побити i - назад".
   Герцик, не дожидаючи  наказу,  прожогом  метнувся  з  дзвiницi,  тiльки
дерев'янi сходи пiд ним жалiсно затрiщали.
   Побiг до своњх полтавцiв, i за хвилину кiнна  сотня  тихо  й  непомiтно
висунулася з мiста i невеличкими вiддiлами рiзними дорогами й дорiжками, а
то й без дорiг, прямо полями,  двигнулася  в  напрямi  Бахмача.  Чечель  з
дзвiницi слiдив за нею.
   "Герцик, грецик, йому в це грай!" - казав до старшин Чечель.
   "Не вiн один,- вiдповiв Гамалiя.Всякому з нас  любiше  й  безпечнiше  в
полi, нiж у замкнутому городi. Сидиш, як  борсук  у  норi,  чекаючи,  поки
викурять тебе".
   Кенiгзен вiрлиним оком лiтав по цiлiм виднокрузi. Його обличчя  справдi
нагадувало скального вiрла, котрий шукаЇ добичi i готовиться до  лету.  Не
втерпiв:
   "Дивiться здоровi, я ж iду до своњх гармат".
   "Пiдожди, осауле, побачиш, як i куди справити гармати".
   "Я вже знаю",- вiдповiв коротко i пустився по сходах.
   Герциковi полтавцi, проњхавши кiлькасот сажнiв, стали повертати вправо.
Виглядали на розвiдку, котра несмiливо й обережно посуваЇться полями.
   "Добре веде,- казав Чечель,- пiзнати вправного грача. Ось уже  зауважив
його ворог".
   В цей мент вiд хмари стали  вiдриватися  шматки.  Нiби  вiтер  шматував
хмару й кидав нею на поле. Шматки, то пiдлiтали в бадьорих  пiдскоках,  то
спинялися й поверталися назад, щоб других тягнути за собою.
   "Московськi драгуни виступають Герциковi назустрiч. А  вiн  вдаЇ,  нiби
ворог заскочив його,зупинився..."
   Сотня  розпадаЇться  на  кiлька  вiддiлiв,  проти  кожного   виступають
драгуни. Не дуже смiливо починають собi, хоч перевага за ними".
   "Ще й яка! На кожного з наших пять-шiсть москалiв".
   "Дадуть раду, що њх тiльки заманили в поле".
   "Нашi вдають, що настрашилися,втiкають".
   "Москалi пускаються за ними. Але ж багато њх! Нiби  вiтер  листя  полем
мете".
   "I доля њх, як зiв'ялого листя... Зiгниють".
   "Цар людей не щадить, маЇ њх багато. Самоњ кавалерiњ тисяч двадцять".
   "З нашими чи без?"
   "Чорт його зна - багато. Але не добрих. Лицарського духа не мають.  Цар
њх страхом до бою жене".
   "Це й тепер видно. З ними i грець поганий. Татари куди кращi".
   "Татари вродженi њздцi. I поляк,  як  лучиться  њздець,  то  добрий,  а
москалi, нiби в пiжмурки граються. Розженеться, от-от проколе  списом,  аж
нараз повернув конем i проњхав мимо".
   Московськi драгуни, хоч могли наших обскочити з усiх бокiв  i  рознести
шаблями, кидалися в бiй без  завзяття.  Герциковi  њздцi  то  вдавали,  що
втiкають, то  нараз  скорим  рухом  оберталися  i  кидалися  на  драгунiв,
приневолюючи њх до бою.  Смiливiшi  з  москалiв,  що  загналися  задалеко,
падали жертвою козацьких шабель i пiстолiв. Козаки робили шаблями вправно,
а стрiляли влучно. ѓх легкi конi, нiби розумiли своњх њздцiв, вгадували њх
гадки; поверталися зi скорiстю блискавок вправо i влiво, знiмалися  високо
на заднiх ногах, гризли, кусали  драгунських  коней,  нiби  свiдомо  брали
участь у бою. Московськi конi, здебiльшого недавно вiдiрванi  вiд  воза  i
плуга або вирванi зi стаднин, полошилися вiд пострiлiв, боялися  шабель  i
зраджували охоту втiкати  до  своњх  стаЇнь.  Мiж  драгунами  було  чимало
калiцтва, не тiльки вiд козацьких шабель  i  пiстолiв,  але  й  вiд  своњх
власних коней. Не один з них лежав  на  землi,  придавлений  своњм  конем,
з-пiд котрого нiяк не мiг вибратися, не одного кiнь волочив по дорозi,  бо
той  не  встиг  упору  вирвати  чобота  iз  стремена.  Новi  вiддiли,   що
безнастанно наспiвали на помiч, збiльшували тую суматоху.  Зчинився  крик,
гамiр, рев, котрий аж у Батуринi чути було.
   Батуринцi повилазили на дерева й на дахи своњх хат,  щоб  побачити,  як
Герцик з москалями б'Їться.
   За той час Кенiгзен вспiв перевести двi гармати i  направити  њх  якраз
туди, де йшов цей дивний бiй. Не здаючися  на  гармашiв,  сам  налягав  на
дула,  осмотрював  замки  i  пiдбирав  кулi.  Чекав  тiльки,  щоб  Герцик,
заманивши драгунiв в поле, пустився назад, а  њх  залишив,  як  мету,  для
Кенiгзенових стрiлiв.
   Та Герцик не спiшився. Завзятий козак нiяк не мiг розстатися з ворогом.
Драгуни пiзнали в нiм полковника i кiлька разiв наважувалися на нього. Два
офiцери з двох бокiв обскочили його. I то не молодики,  а  грачi  вправнi,
старi. Був  такий  мент,  що  здавалося,  ось-ось  i  кiнець  полтавському
полковниковi. Вiн довго вiдбивався  шаблею,  махаючи  нею  то  вправо,  то
влiво, так скоро, що казав би ти,  в  його  руцi  не  шабля,  а  блискавка
срiбна, аж нараз, саме в ту хвилину, як один з них наряджував пiстоль, вiн
кинувся на другого i шаблею звалив його з коня. Не  турбуючись  ним  далi,
звернувся проти другого. Цей вистрiлив, куля  перелетiла  через  Герцикову
шапку, але не поранила його. Герцик, наче  у  вiдповiдь,  шаблею  засягнув
московського офiцера по руцi, перетяв поводи i кiнцем рубнув його по щоцi.
Удар був такий несподiваний i сильний, що  москаль  захитався  i,  облитий
кров'ю, повалився на землю, а сполошений кiнь вiтром полетiв назад.
   Даремно  драгунськi  старшини  посилали  проти  Герцика  своњх   людей.
Завзятий полковник, як жнець снопи, клав ворогiв на  полi.  "Це  чорт,  не
чоловiк",- казали москалi, повертаючи до своњх.
   Не менш пильним жнивом  мiг  похвалитися  Герцикiв  старий  сотник.  На
чорнiм конi, сам чорний як циган, не кидав собою по полю,  як  це  люблять
молодi робити, а лиш пильно розглядався довкола i  де  побачив  котрого  з
козакiв у важкiй пригодi, туди несподiвано являвся, щоб одним махом  своЇњ
кривоњ, широкоњ шаблюки, котру не всякий мiг би й гаразд двигнути, бо була
важка, як царева дубинка, вирiшити непевний двобiй. Рiшення не виходило на
московську користь.
   Зауважили "старого чорта" москалi i пустили на нього  одного  iз  своњх
найвправнiших грачiв.
   Сотник, побачивши його, спинив свого коня так, що  кiнь  аж  присiв  на
заднiх ногах i голову високо вгору пiдняв, закриваючи нею њздця.  З  диким
криком летiв на нього москаль, великий, сутулуватий,  як  ведмiдь.  Сотник
чув його зневажливi слова, вiд кожуха  несло  тютюном  i  горiлкою,  бачив
червонi лиця драгуна i  його  короткий  грубий  синiй  нiс  i,  здавалося,
задеревiв зi страху. Нараз скочив конем  вбiк,  так  що  москаль  пролетiв
сажнiв, може, двадцять вперед. Тодi сотник погнав за ним i, як  яструб  на
голуба, кинувся на нього. Прискакував то справа, то  злiва,  то  налягаючи
сильно, то нiби втiкаючи вiд ворога, аж нараз добре  вимiреним  i  сильним
ударом вибив йому шаблю з  рук.  Шабля  зi  свистом  полетiла  вгору  i  з
бренькотом упала на землю далеко вiд тих двох, що зчепилися  в  рукопашнiм
бою.
   Оба великi, сильнi, вкритi курявою, потом i кров'ю, нагадували казкових
богатирiв, що борються на смерть i життя. Нiхто не важився спiшити  њм  на
помiч. Де два таких лицарiв б'Їться, там третiй не мiшайся.  Здавалося,  i
козаки, i москалi без переговорiв заключили перемир'я,  поки  не  рiшиться
цей двобiй. Не тривав вiн довго.  Жилавому  сотниковi  поталанило  вхопити
сутулуватого москаля i стягнути його з коня.
   Занiмiв Батурин i задеревiли москалi, побачивши, як њх найкращий грець,
нiби мотиль на шпильцi, вертиться у сотникових руках, вимахуючи  руками  й
ногами i викидаючи з себе щонайгидкiшi слова i щонайважкiшi прокльони. Аж,
здавлений за горло, посинiв, вибалушив  кров'ю  забiглi  очi  i  захарчав.
Сотникiв кiнь летiв у напрямi Батурина. Сотник  ломив  москаля,  як  жнець
ломить снiп, щоб  покласти  його  наспiд,  пiд  полукiпок,  аж,  зломивши,
вiдкинув геть вiд себе.
   Сотник дихав важко. 3 його правоњ  руки  i  з  лобу  спливала  широкими
струминами кров, котроњ не було як i коли тамувати.
   "Нас сколюють!" - кричав до Герцика.
   Герцик дав знак, i його люди пустилися в напрямi обложеного городу.  Не
всi. Декiлька заплатило життям за цей смiливий випад.  Товаришi  старалися
пiднести њх i взяти помiж себе. Одного, щоправда, невеличкого й неважкого,
ще  молоденького  козака,  котрий  насилу  впросився  до  нинiшнього,  так
небезпечного випаду, вiрний кiнь вхопив зубами за пояс i нiс  з  кривавого
бiй-поля, нiби розумiючи, яке горе чекало б його  тяжко  пораненого  пана,
коли б вiн так попався в руки роззвiрених ворогiв.
   Московськi драгуни не спiшилися збирати своњх поранених i трупiв. Мають
час. БоЇвище за ними. Вони збитою лавою кинулися наздоганяти козакiв.  Але
њх конi не рiвня козацьким. Козаки вiтром летять, розсiявшися  невеличкими
вiддiлами по широких полях, нiби стадо сайгакiв, наполохане стрiльцями. ѓх
жменька, москалiв цiла хмара, чорна, грiзна, небезпечна.
   Нараз не з  хмари,  а  в  хмару  ударили  громи.  Заревiли  Кенiгзеновi
гармати. Грiзна хмара перервалася  на  кiлька  хмарин.  Клекотить  у  них,
вариться, кипить. Чути крик, вереск, стогони. Валяться  конi,  люди.  Кулi
.виривають землю, розшарпують i розкидають людське тiло i  кiнське  м'ясо.
Даром принаглюють  московськi  офiцери  своњх  людей  до  дальшоњ  погонi.
Грозять пiстолями, декiлькох трупом кладуть.
   За той  час  козаки  вже  в  половинi  дороги  до  Батурина.  Батуринцi
пiзнають, хто з них цiлий, а хто облитий  кров'ю.  "Скорiйш!  Скорiйш!"  -
принаглюють до  бiгу.  Козакiв  i  наглити  не  треба.  ѓх  конi  черевами
доторкаються озимого збiжжя, котре вже вспiло вирости так, що в житi могла
би сховатися  курка.  Куди  вони  пробiгли,  жито  принишкло  до  землi  i
забагрилося кров'ю, бо не  один  козак  навiть  не  знаЇ,  що  його  важко
поранено в бою. Аж тодi, як прийдеться скидати чобiт, побачить,  що  треба
розрiзати халяву, бо нога спухла i чобiт повен кровi.
   Москалi далi женуть. Вони  знов  збитi  в  одну  хмару,  котра  грозить
загладою усьому, що стрiне по дорозi. Та тiльки грозить. Бо Кенiгзен  знов
обiйшов своњ гармати, дав знак, гармашi прискочили з запаленими  льонтами,
приклали, вiдскочили i гармати вдруге заревiли, як буйволи дикi, викидаючи
зi своњх ший добре вимiренi кулi.
   I знову крик, зойк, суматоха. Тiльки декiлька драгунiв  далi  жене,  не
маючи спромоги  спинити  коней  в  шаленому  розгонi.  Решта  густоњ  лави
здержуЇться, тратуЇ себе, перевертаЇться i  завертаЇ  з  дороги.  Тих,  що
проскакали вперед, батуринцi беруть на око з мушкетiв. Це вже не битва,  а
лови, стрiляють драгунiв, як зайцiв, виполошених з лiса на поле.
   За той час Герцик зi своњми щасливо проскакують у Батурин.  Перед  ними
на  розтвiр  вiдчиняють  браму.  Окровавленi,  в  пошарпаних   одягах,   з
поламаними шаблями, на покалiчених конях в'њжджають полтавцi в гетьманську
столицю. Хтось ударив у дзвони. Народ вибiгаЇ з хат i з погребiв.
   Вiтають  козакiв,  виносять  питво  i  њжу.  Герциковому  коневi   годi
продертися крiзь товпу.
   Бiля  церкви  священики  дожидають   њх   з   хоругвами   й   хрестами.
Благословлять. Диякон грубою рукою сльози радостi втираЇ.
   Перењхали. Батуринцi брами засипають землею.
   "Дали москалям чосу".
   "Може, њм вiдпаде охота лiзти до нас".
   "Кажи вепровi, щоб не лiз у город".
   "I то правда".
   Жартують, бо щасливий випад надихнув мiщан новою надiЇю.
   "Не здавати столицi за нiяку цiну!"
   "Помремо всi, а Батурин не здамо".
   "Аж гетьмановi вiдчинимо ворота".
   "Дай-то Боже!"
   "Слава Герциковi! Слава нашим  полтавцям!"  -  довго  ще  лунаЇ  вздовж
вулиць, котрими проњжджаЇ на своњ постоњ хоробра полтавська сотня.
   За нею диякон њде. Хворим слiв потiхи i розради не щадить. Його  донька
осмотрюЇ рани. Вона й Мотря - це справжнi сестри-жалiбницi.
   ЧиЇњ рани доторкнуться, той i болю не чуЇ, вiрить,  що  рана  загоњться
скоро. Очима, не лише мастями лiчать. Нiхто так не вмiЇ дивитися, як вони.
Це не очi, а вiкна у якийсь кращий i благороднiший свiт.  I  не  один,  що
крiзь них зазирнув туди, погляду цього не забуде нiколи. ЧЕРВОНИЙ КОГУТ
   Меншиков зi своЇњ квартири на хуторi за Сеймом  не  бачив,  що  дiялося
бiля борзненського шляху.
   Аж почув далекi пострiли  й  пiслав  розвiдку  в  цей  бiк.  Заки  вона
вернула, сутичка Герцикових козакiв з Меншиковими  драгунами  закiнчилася.
Свiтлiйшому прийшлося прийняти до вiдома некорисний  для  себе  звiт.  Був
лихий на своњх офiцерiв, що втратили багато людей i осоромили  себе  перед
ворогом. Не мiг переболiти першоњ невдачi. Вона тим бiльша, що  весь  план
треба змiнити.
   Ворог вiдгадав його план, значиться, нiчого не вартий.
   Сердився на проклятих черкасiв, що не хочуть пiти  на  його  хитрощi  i
гадають обороняти  Батурин.  От  проклятий  народ.  Здавалося  б  тихий  i
смирний, як "агнець", котрого на "закланiЇ" ведуть,  аж  нараз  таку  тобi
штуку втне, як Батурин. Царського вiйська впустити не хоче. Меншиков не на
жарт турбувався. Мiг осоромити себе. Годi ж це бунтарське гнiздо облягати.
Бог вiсть як  довго.  Недалеко  шведи  стоять.  Кожноњ  хвилини  цар  може
вiдкликати його  для  розправи  з  Карлом.  Який  сором  вiдступати  з-пiд
Батурина, не здобувши його! Все одно, що знiвечити  всi  своњ  дотеперiшнi
воЇннi заслуги, а може, й утратити ласку царя.  Меншиков  бачить  радiсть,
яка з того приводу запанувала б мiж його зависниками, ворогами. Нi, вiн до
того нiяк допустити не смiЇ. Ще раз спробуЇ пiдiйти батуринцiв.  Пошле  њм
лист. I так не вiдповiв на њхнЇ вчорашнЇ прохання о проволоку на днiв три.
Може б, згодитися на те, анiж  придумати  якусь  нову  штуку?  Дотримувати
слова не треба. Що таке слово у  вiйнi  та  ще  з  бунтарями,  такими,  як
батуринцi?
   Меншиков  не  потребував  довго  заспокоювати  своЇњ  совiстi.  Сiв   i
скомпонував лист, в котрiм годився  не  робити  генерального  приступу  нi
нинi, анi завтра, якщо батуринцi цього часу  не  вживатимуть,  анi  надалi
скрiплювання свого городу, анi на випади з нього, тiльки на наради,  як  i
на яких услiв'ях здати мiсто,  i  якщо  вони  за  той  час  пороблять  усi
потрiбнi приготування, щоб туди впустити царське вiйсько.
   Лист переписано й пiслано Зажарським, котрий дiстав окремi  iнструкцiњ,
щоб пильно помiчати усе, що дiЇться в Батуринi, а зокрема,  який  у  ньому
пануЇ настрiй мiж козаками й мiщанами.
   Зажарський заткнув лист Меншикова на спис,  почепив  бiлу  хоруговку  i
перењхав Сейм.
   З мурiв замку, як звичайно, привiтали його зневажливими словами:
   "Ще одна свиня суне рило. А бий!"
   "Вiд свiтлiйшого з  листом  до  полтавського  полковника  йду!"-  гукав
Зажарський.
   "До чорта, дядька свого, йди! - вiдповiдали йому.- В город не впускаЇмо
нiкого. Не треба".
   "Пустiть! Свiтлiйший востаннЇ подобру хоче балакати з вами".
   "Хай би балакав був учора, як ми до нього своњх депутатiв  слали.  Нинi
ми не цiкавi на його розмову. Будемо балакати мовою куль".
   "До москаля стрiляй, а не по-людськи  балакай.  Вiн  людськоњ  мови  не
розумiЇ".
   "ВостаннЇ питаюся вас, чи впустите?"
   "ВостаннЇ вiдповiдаЇмо тобi - вертайся з чим прийшов".
   "Кланяйся свiтлiйшому i цiлому його бублейницькому родовi. Кажи, що  як
прийде до Батурина, то бублики на майданi продаватиме".
   Насмiхам не було кiнця. Але  Зажарський  не  спiшився  вертати.  Боявся
Меншикового гнiву. Дiстав наказ за всяку цiну дiбратися у мiсто i передати
Чечелевi лист.
   "Браття земляки! - кликав голосом благальним,- не йду до вас, як ворог,
лиш як приятель. Добру новину привожу вам. Не вiдкидайте дружньоњ руки, не
копайте могили для себе, не руйнуйте свого славного, Батурина!"
   "Тому, що славний, не хочемо безславити його".
   Свиснула куля й перелетiла попри саме вухо Зажарського. Вiн похитнувся,
кiнь скочив, мало не скинув њздця в рiку.
   На його щастя надiйшов туди Чечель.
   Побачивши натовп бiля муру i зачувши останнi слова розмови,  догадався,
що це знов, мабуть, посол вiд Меншикова, й наказав його  шнуром  витягнути
на мур.
   Чечелевi залежало на тiм, щоб  проволiкати  облогу.  Вiн  знав,  що  за
москалями велика перевага в людях i в гарматах. Вони  своњ  втрати  можуть
легко поповнити новими  пiдмогами,  а  для  Батурина  одинока  допомога  -
гетьман. Може, вiн уже надходить, може, за два-три днi  появляться  голубi
шведськi одностроњ, подавав же гетьман своњй резиденцiњ свiтлянi  сигнали,
щось вони значать. Тому-то й кожна година проволоки золота була варта  для
нього.
   I Чечель, зав'язавши Зажарському очi, попровадив його на замок, до  тоњ
зали, в котрiй обложенi вiдбували наради - козаки i мiщани  вкупi.  Натовп
стрiчав  Зажарського  вельми  непривiтно.  Посли  вiд  свiтлiйшого,  котрi
приходили з одним, а саме,  щоби  впустити  московськi  полки  в  Батурин,
роздратували всiх. До того нинiшнiй щасливий випад пiдбадьорив  не  тiльки
козакiв, але й мiщан. Молодi хлопцi, що ледве двигали  мушкет,  голосилися
добровiльно до служби. На Зажарського всi дивилися,  як  на  ворога  i  на
зрадника, котрий настаЇ на цiлiсть города i на його славу.
   "Не впускайте вовка в кошару.  Пiдшибнiть  йому  ноги,  щоб  бiльше  не
скакав!"
   Сипалося й камiння.
   Чечель мусив сердюками оточити посла  свiтлiйшого,  щоб  провести  його
цiлим. I на Чечеля сипалися за те  непривiтнi  слова.  Йому  дорiкали,  що
граЇться у пiжмурки з москалями замiсть привiтати  њх  гiдно  -  кулями  й
ручними гранатами, до котрих  козаки  були  великi  охотники.  Але  Чечель
вдавав,  що  не  чуЇ  обiдливих  для  своЇњ  гiдностi   слiв.   Знав,   що
роздратований народ не вмiЇ язика тримати за зубами. I не дивувався, бо це
облога. Люди вже багато ночей не  сплять,  мало  хто  њсть  теплу  страву,
працюють i турбуються не в мiру,- витворюЇться нервовий настрiй.
   "Не дайте йому йти! Бачите, вiн рахуЇ кроки, мотаЇ  собi  на  вус  план
нашоњ твердинi. На руки його!"
   "На руки i - з муру стрiмголов! Хай летить до  чорта!..  МаЇ  пропадати
город, хай пропаде вiн... Кращого кiнця не вартий!"
   "Зрадник! Прислужник московський!"
   Чечель, щоб не дратувати юрби, наказав сердюкам пiднести Зажарського на
руки й вiднести його на замок. Сам iшов бiля нього.
   "Хто зневажить посла - мене зневажить. До вечора не доживе!"
   "Ого, ого!"- почулося в натовпi, але жодна рука не пiднялася проти волi
наказу полковника.
   Принесли Зажарського до замковоњ зали й пустили на_  _кам'яну  пiдлогу.
Стояв з зав'язаними очима, а козаки тягнули його за свитку, поштуркували й
питалися: "Вгадай хто?"
   Посол свiтлiйшого почував себе дуже погано. Вiн не гадав, що  батуринцi
так сильно роззвiрилися на москалiв, забув язика в  ротi  й  нiяк  не  мiг
пригадати  собi  тiЇњ  промови,  яку  склав  собi,  йдучи  з   дорученнями
свiтлiйшого, а якою гадав урозумити й переконати батуринцiв.
   Розв'язали йому очi, й вiн ще гiрше вжахнувся, побачивши кругом грiзнi,
ненависнi обличчя.
   "Чого прийшов, кажи, чого прийшов?" - гукали на нього козаки.
   "Не знаЇш, де кого не просять, на киях виносять",- доповiдали мiщани.
   "Спасiння городовi  вашому  приношу",вiдповiв,  насилу  добиваючися  до
слова.
   "Спасай себе. Нам твого спасiння не треба.  Загибель  ви  нам  готуЇте,
спасителi московськi!"
   "Самi ви губите себе, бунтуючися проти його  величества  царя  i  проти
наказiв свiтлiйшого".
   "Свiтлiйший вiн тобi, а не нам".
   "Нам щолиш тодi i ясно стане, коли тiњ свiтлостi погаснуть".
   "Того ви не дочекаЇтеся нiколи!"
   "Вiн обiджаЇ нас. Гетьте з ним!"
   "На гак!"
   "У воду!"
   "Комiть-головою з муру. Це йому найкоротша дорога,  хай  iде,  звiдкiль
прийшов".
   Чечель бачив, що народ роздратований до краю.
   "Панове громадо! - гукнув.- Так не можна. Це ж посол".
   "Такими послами дiдько в пеклi палить".
   "Може, й так, а на землi вiн все-таки посол".
   "Вiд Вельзевула. НамовляЇ нас до злого, iскушаЇ".
   "Наша рiч не слухати його намови, але зневажати не треба".
   "А чого ж вiн нас зневажаЇ?"
   "Я не зневажаю панiв-козакiв, анi шановного мiщанства, я одним i другим
лиш добра бажаю",-боронився Зажарський.
   "Коли ти нам добра бажаЇш, так оставайся в  нас  i  борони  наше  мiсто
разом з нами",-гукнули йому в отвiт.
   "Того я зробити не можу".
   "Чому?"
   "Бо хочу дотримати вiри й слова пославшому мя".
   "Так i ми хочемо дотримати присяги нашому гетьмановi, от що!"
   "Це iнша рiч. Гетьман зломив присягу царевi, й  тому  ви,  як  пiдданцi
царськi, звiльненi вiд вiрностi вiроломному Мазепi",- вiдповiв Зажарський.
   Та ще вiн не докiнчив цих слiв, як на нього  з  усiх  бокiв  посипалися
удари. Молотили, як снiп на току. Вiн пручався, вимахував руками, заслоняв
лице, копав ногами, та оборонитися не мiг. Аж Чечель зi старшинами кинувся
в тую суматоху й насилу вирвав безталанного посла ледве живим.
   Повели  його  в  кут  i  заступили  лавою.  Але  люди  все  ще  шумiли,
домагаючися видачi московського пройдохи, котрий  мав  смiливiсть  обiдити
гетьмана в його столичному замку.
   "Безкарно не пустимо обiди!" - гукали кругом.
   "Постоњмо за гетьмана свого!"
   "Постоњмо за волю й незалежнiсть".
   "Хай знають москалi, що наш терпець урвався!"
   "Хай знають, що прийшов час розрахунку".
   "Або житимем вольнi, або вольними помремо за волю!"
   "Батурин не здамо!"
   "Вiйська царського не впустимо в мiсто!"
   "Нi, нi, нiяк!"
   Чечель ждав, поки втихомириться громада. Дiждатися не мiг.
   "На гак з ним!"
   "У Сейм!"
   "Комiть-головою з муру пустiм!" - гукали.
   Зажарський дрожав, як на  муках.  Вiн  знав,  що  й  попереднiх  послiв
батуринцi не приймали ввiчливо, але гадав, що  його  попередники  все-таки
дещо  прибiльшували  своњ  подвиги,  щоб  приподобатися  свiтлiйшому.   Не
сподiвався, щоб у цьому бунтарському гнiздi назбиралося стiльки  злостi  i
стiльки самостiйницького завзяття.  Черкаси  такий  терпеливий  народ,  аж
нараз, диви, якими стали.
   ѓх не переконаЇ нiхто, на них одна рада: нiж i вогонь.
   Це вiн перекаже свiтлiйшому, якщо Господь виведе його з цього пекла. Та
на це вiн великоњ надiњ не мав. Кожна  кiстка  болiла  його,  в  ротi  чув
спрагу, кров спливала йому на обличчя.
   Ще трохи й затовкли б на смерть. I як тут вийти з цењ яскинi злостi?
   "Давай його тут! Ми його розуму навчимо. Ми йому покажемо, як зневажити
гетьмана та його столицю!"
   "Шановна громадо!" - гукнув з усењ сили  Герцик,  входячи  з  Мотрею  у
залу.
   Поява нинiшнього  героя  i  любленоњ  цiлим  мiстом  Мотрi  втихомирила
розгукане море. Люди розступалися, робили њм дорогу, але все ще ненависним
оком дивились в той кут, де  за  спинами  старшин  у  смертельнiй  тривозi
ютився Зажарський.
   "Шановна громадо! - говорив Герцик.Дозвольте менi слово!"
   "Говори, полтавський полковнику, говори!"
   "Цей чоловiк з листом вiд князя Меншикова прийшов".
   "Не приймаЇмо такого листа. ЗнаЇмо, що Меншиков пише.  Радить,  щоб  ми
мiсто здавали".
   "Помремо, а президiњ не здамо!"
   "А може, в листi щось iнше Ї?"
   "Ми не цiкавi".
   "А все ж таки лист прочитати треба".
   "Не  треба!  Не  треба!  -  залунало  навкруги.-  Не  читати  нам  того
диявольського листа!"
   Зажарський, побачивши нових своњх оборонцiв, набрав вiдваги:  "В  листi
тiм,-почав,-князь Меншиков два днi проволоки вам даЇ".
   "Два днi проволоки?"
   "Так, нинi i  завтра,  щоб  ви  спокiйно  роздумали  це  важке  дiло  й
покорилися волi всесильного царя".
   "Тiльки Бог всесильний, а цар, як усi ми, чоловiк".
   "Антихрист..." - озвалося в натовпi.
   "Товаришi,- почав знову Чечель.Меншиков даЇ нам два днi  проволоки,  це
немаловажна рiч".
   Натовп втишився. Кожний рад був такому дарунковi.
   "А не брешеш ти, пане Зажарський?" - спитав старий сотник,  той  самий,
що нинi такоњ слави здобув.
   "Щоб я так живим з цього замку вийшов, як правду вам говорю".
   "Ну, то ти собi,  сарако,  дуже  багато  вiд  Господа  Бога  желаЇш",--
глумливо вiдповiли йому.
   "А листа все-таки читати не треба!" - гукнув хтось, i за ним  пiдхопили
iншi: "Не треба! не треба!"
   "Шкода часу!"
   "Краще починаймо бiй. Проженемо проклятого ворога або погибнемо усi".
   "Президiњ  не  здамо,  москалiв  не  пустимо  в  Батурин,  до  чорта  з
Меншиковим послом".
   "На гак!"
   "У Сейм!"
   "Стрiмголов з муру його!"
   Мотря бачила, що на нењ черга. Вiдколи вiддалася, весь свiй зайвий  час
посвятила мiстовi. Пiклувалася приютами для старцiв i  недужих,  доглядала
поранених, щедрою рукою роздавала хлiби й грошi. Не висувалася вперед,  не
накидувалася i не лiзла людям в очi i,  може,  якраз  тому  ще  бiльше  њњ
любили й поважали. Вiдчувала це i зважилася промовити слово.
   "Зажарський з листом до полковника Чечеля  прийшов,-  казала,-хай  його
Чечель читаЇ. Якщо схоче, переказати вам змiст, хай перекаже, як  нi  -  i
без того поживем".
   "Авжеж, авжеж..!"
   "Щоб не писав у тому листi князь Меншиков, вiдповiдь  може  бути  одна:
Батурин не здамо!"
   "Так нам, Боже, допоможи во Тройцi своњй святiй!"
   "Батурин  по  трупах  наших  вiзьмуть!"  -  загуло  кругом,  аж   вiкна
задзвенiли.
   "А не здамо тому, бо  це  наша  гетьманська  столиця  i  ми  гетьмановi
обiцяли обороняти њњ, поки вiн на вiдбiй не прибуде".
   "Слова нашого не зрушимо!"
   "Та ще тому не пустимо чужого вiйська, бо воно нам  чуже.  Хочемо  мати
свою державу i своЇ власне вiйсько, хочемо хазяњнами бути у своњй  власнiй
хатi".
   "Не хочемо бути рабами!"
   "I якраз тому треба цiлим вiдпустити Зажарського  до  князя  Меншикова,
щоб вiн переказав це наше незломне бажання".
   В залi зробилося тихо. В Зажарського дух уступив. Тая жiнка,  як  ангел
хоронитель, виведе його з огненноњ печi.
   "Хай iде!" - махнув рукою сотник.

   * * *
   "Хай iде!" - притакнуло сто голосiв нараз. Мотря взяла  Зажарського  за
руку.  "Спасибi,  що  послухали  мене,-сказала,  звертаючися  до  народу.-
Батурин не осоромить себе".
   Мовчки вивела перестрашеного посла з зали й повела до своњх покоњв, щоб
спершу обмити його й оглянути рани.
   Зала знову загула.
   "Добре Чуйкевичева Мотря казала, хай iде  й  перекаже  князевi,  що  ми
президiњ за нiщо в свiтi не здамо".
   "Та чи оборонимо?"-вихопився хтось з гурту.
   "Як не оборонимо, так погибнемо всi до одного. А хто iншоњ гадки -  хай
з мiста виходить!"
   "Вибiгло зайцiв чимало, виженiм i останнiх. Гетьте геть!"
   В залi почалась суматоха. Вiдшукали того, що поставив небажане питання,
й наставали, щоб збирав своЇ добро  й  виходив  з  мiста.  Вiн  боронився,
казав, що по щиростi спитався, але кидати рiдного мiста не хоче i не кине,
що буде з iншими, хай станеться i з ним.
   "Цитьте! - озвався старий лавник.Послухайте мене, бувалого чоловiка! Не
добре дiЇться у нас. Згоди нема. Сваримося без потреби,  i  багато  з  нас
кривить душею,  як  бачу.  Як  пришле  Меншиков  свого  чоловiка,  то  всi
кидаються iз на нього,  як  вовки,  здаЇться,  на  шматочки  розiрвуть.  А
настане нiч - i тi самi, що горлали ранком,  вистрибують  з  мiста,  як  з
клiтки кролi. Бог вiсть, куди  вони  дiваються,  може,  до  ворога  йдуть,
продають нас... Кого ж то прислав до  нас  князь,  як  не  нашого  земляка
Жарковича, i хто з нас скаже, куди подiвся канцелярист Андрiй Кандиба?"
   "Правду кажеш, батьку",- притакували йому.
   Лавник, нiби обухом, валив батуринцiв по головi.
   "Так воно Ї, так".
   "Але так бути  не  може,-  говорив  далi  старий  лавник.-  ПереказуЇмо
Меншикову, що город хiба на наших трупах вiзьме,- а на мою  гадку,  спершу
спитаймо свого серця, може, в нього Ї друге бажання".
   "Ми вже це сто разiв казали, що або  оборонимо  Батурин,  або  загинемо
всi".
   "Чи одно чоловiк каже, а iнше собi гадаЇ, а ще iнше робить.  Мало  чого
не говорив Кандиба, вдаючи найвiрнiшого гетьманового чоловiка,  а  де  вiн
тепер? Де Iван Нiс, що такого лицаря з себе виявляв, i де  багато  других,
котрих iмен навiть не згадую, щоб даром  не  вражати  болючо  њх  рiднi  i
приятелiв".
   "Ви нас кривдите, батьку,- перебили  йому,-  порiвнюючи  з  Носом  i  з
Кандибою".
   "Нiкого не кривджу, браття i  дiти  моњ,  але  говорю,  що  менi  розум
велить, бо люблю свiй рiдний город i тую нашу землю, матiр святу".
   "До чого ж ви свою рiч ведете, кажiть?"
   "До того, щоб  ми  по  добрiй  i  непримушенiй  волi  заприсягли  перед
Господом всемогучим, що нi один з нас слiдами Носа не пiде, що всi ми,  як
тут стоњмо, так i постоњмо за президiю нашу. А хто того  не  може  або  не
хоче - хай iде. Перший руку вгору пiдношу"
   Пiдняв руку i дрижучим голосом проговорив слова присяги. Всi  пiшли  за
ним.
   "А тепер, щоб ви знали, що я не балакав на вiтер, пiду, винесу з  хати,
що в нiй цiннiшого Ї, i сховаю на замку, а хату власною рукою пiдпалю. Хай
ворог знаЇ, що ми не дбаЇмо про наше добро, що в нас на серцi тiльки  одно
- честь i слава наша. Оборонимо город, так побудуЇмо собi  новi  хати,  ще
кращi вiд отсих, а не оборонимо, так нам тодi вже нiчого й не  треба.  Хай
москаль не гадаЇ собi, що,  здобувши  Батурин,  поживиться  нашим  добром,
кiстки з попелища добуде, от що!"
   Не одно серце стиснулося з болю, почувши тi грiзнi слова. Як же так?
   Червоного когута пiд власну стрiху пускати? Хто бачив це? Iде зима,  де
притулитися з родиною? На замку для всiх мiсця не стане.
   Не окривалися з тим.
   Старий жалiбним оком подивився кругом.
   "Кажете, що по трупах ваших увiйде ворог  у  город,  а  шкодуЇте  своњх
теплих стрiх. Ось яке-то тверде ваше слово. А я при  своњм  стою:  пiдпалю
свою стрiху, щоб не тремтiв за нењ. Обороняймо вали, мури i  замок,  а  не
оборонимо, так гиньмо".
   "Як пiдпалимо Батурин, ворог скористаЇ з тривоги i припустить штурм".
   "Так що? Знатиме, що цей пожар значить. Пiдпалю. А ви, як хочете собi".
   Дехто противився. Казали, що ще час, що жаль нiвечити надбання  кiлькох
поколiнь.
   "Вам час, а менi спiшно, бо я боюся ночi. Боюся, щоб знов якi  Носи  не
перейшли на другий бiк".
   "Не пустимо. З городу i пес не вискочить".
   "Замiсть дивитися, щоб ворог не ввiйшов, ви сторожити  будете,  щоб  не
виходили своњ. Гарна менi оборона твердинi".
   Вiн задумався, а потiм грiмким, рiшучим голосом крикнув: "Пiдпалю!"
   "Не смiй того робити. Громада  противиться  такому  грiшному  дiлу.  Не
дамо!"
   Старий лавник нiби не слухав того. Повернувся до Чечеля, котрий  мовчки
слухав його мову: "Що ти, полковнику, скажеш на це? ТвоЇ слово - наказ. Ти
наш командант. Рiшай!"
   "Рiшати? - Чечель задумався, потер чоло i шарпнув свiй  вус.-  Я  одноњ
думки з тобою, батьку,- сказав.- ТвоЇ добро, так  ти  й  роби  з  ним,  що
захочеш. Нiхто тебе спинять не посмiЇ. Жертву приносиш, ще й яку! Жаль, що
тiльки один".
   "Знайдеться  бiльше  таких,вiдiзвався  найбагатiший  з   мiщан.-   Якщо
гадаЇте, що треба, так i балакати нема що. Ходiм!"
   Оба з лавником вийшли. За ними посунуло ще кiлька.
   Iншi   залишилися.   Незвичайне   рiшення    лавника    заскочило    њх
неприготованими. Всяке собi гадали, а такого нi. Бо кому  може  прийти  на
гадку пiдпалювати свою власну хату. Стояли, понуривши голови.

   В мiстi шумiло. Бiгали i кричали люди.  Ревiв  товар,  прочуваючи  щось
зле. Лунали пострiли, глухо вiдбиваючися вiд мурiв, котрi  давно  не  чули
пальби. Вулицями переходили вiддiли сердюкiв, щоб вдержувати  лад.  Народ,
виведений з рiвноваги, легко гарячився i брався зводити всiлякi порахунки.
Досить було сказати на когось "зрадник", щоб виставити його  на  небезпеку
побоњв, а то i смертi.
   Замкова зала  роз'яснювалася  в  мiру  того,  як  пiднiмалося  сонце  i
вступалася мряка. Але громадка мiщан все ще стояла в тьмi.
   "Як же нам?"-спитав хтось, повертаючись до сусiдiв.
   "Як? Як iншi, так i ми. Якщо треба палити - палiм. Хай летить  червоний
когут".
   "Хай летить червоний когут..." --вирiшили i розiйшлися.

ТАЙНИКАМИ
   Мотря, оглянувши Зажарського, попросила його поснiдати разом з  нею  та
випити чарку, щоб усе лихе минуло.
   "Мотре Василiвно, Мотре Василiвно!" - бiдкався московський посол.  Коли
б ви знали, як мене кожна кiсточка болить!"
   "Потерпiть, добродiю, за спасiння роду людського i за славу божу, може,
Бог тiЇњ жертви хоче вiд нас".
   "Нащо вона Боговi потрiбна, тая жертва? Через глупоту людську терплю".
   "Не ви один терпите, добродiю. Може, терпiння душi, вiд  тiлесних  гiрш
болючi".
   Зажарський глянув на гарну паню,  пригадав  собi  трагедiю  њњ  батька,
погадав, скiльки болю мусило зазнати це добре жiноче серце, i його гнiв на
проклятих батуринських мiщухiв трохи ущух.
   "Так, воно так, ласкава  добродiйко,  великими  терпiннями  пробуЇ  нас
Господь".
   "Так тодi не збiльшуймо  њх,  бо  Господь  велiв  прощати  кривду,  яку
творить нам ближнiй".
   Говорила,  як  проповiдник,  як   пройнята   божественними   заповiтами
сестра-жалiбниця, њњ  слова  тим  сильнiше  вражали,  що  виходили  з  уст
незвичайноњ, прямо невиданоњ краси.  Зажарський  забував  про  свiтлiйшого
князя Меншикова i  про  своЇ  важке  та  несповнене  як  слiд  завдання  i
пiддавався всецiло чарам  тiЇњ  прегарноњ  жiнки.  Коли  б  сказала  йому:
"Оставайсь бiля мене, борони мене, гинь разом зi мною!" -  остався  б.  Та
Мотря того не жадала. Вона хотiла, щоб вiн не  дуже  чорно  малював  перед
Меншиковим свою гостину в Батуринi, щоб не повторяв усiх тих  зневаг,  якi
посипалися тут на його голову, а лише переповiв однодушне  бажання  цiлого
обложеного городу - згинути, а президiњ добровiльно не здати.
   "Погано вони привiтали мене, царського посла, але за  гостиною  у  вас,
ласкава добродiйко, я забуду про них, а тямити буду про вас".
   "Спасибi вам, не поминайте  злом.  А  тепер  пiдемо,  бо  вже  недалеко
полуднЇ. Вас, мабуть, там нетерпеливо чекають".
   "З вами я i до пекла готовий. Ходiм".
   Подякував за гарну гостину i за те, що вирвала його з рук  роззвiреного
натовпу.
   "Нiби ангела небесного послав менi Господь. Коли б не  ви,  роздерли  б
мене на шматочки. Щира вам дяка,  Мотре  Василiвно,  а  з  дякою  ще  одне
прохання".
   "Яке?"
   "Переконайте тутешнiх людей, що  њх  опiр  безсильний.  Князь  Меншиков
добуде Батурин. Це ж ясне. Пощо тодi даремнi зусилля,  пощо  такi  жертви?
Краще впустити царське вiйсько в мiсто".
   "Того я вам обiцяти не можу".
   "Нi?"
   "Бо того я сама не бажаю".
   Зажарський видивився на нењ.
   "Коли б я бачила, що хочуть вiдчинити браму, положилася  б  на  порозi,
хай спершу сторощать мене... Ходiм!"
   "Ходiм",- повторив глухо Зажарський.
   Взяла його за руку: "Позвольте вам зав'язати очi. Не дуже то  ввiчливо,
але конечно".
   "Такi руки не жаль щоб i свiт зав'язали",-вiдповiв.
   Вбрала його в козацьку шапку, накинула на плечi якусь бурку i повела  в
пирницю.
   "Як дивно,- говорив, тримаючися њњ,ведете мене Бог вiсть  куди,  можете
замкнути на голодову смерть, а я йду, як послушна дитина".
   "Бо вiрите менi".
   "Вiрю, що нiчого нечесного не зробите ви зi мною, Мотре, Василiвно".
   "Як тую вiру затратять люди, тодi њм i нiякого рятунку не  буде.  А  до
того воно йде"
   "ГадаЇте?"
   "Бачу. От i москалi про нiщо iнше й не думають, а  тiльки,  як  би  нас
пiдiйти i винищити до останку".
   "Не такий чорт страшний, як його малюють".
   "Може, й страшнiший. Невже ж i вас присилав свiтлiйший без тiЇњ задньоњ
гадки?"
   "Не знаю. Може. Як менi це знати? Я в добрiй вiрi йшов".
   "Значиться, i вас пiдвели. Так тодi  вважайте  себе  щасливим,  що  хоч
потерпiли самi, та не стали причиною людського горя, куди ще бiльшого".
   Зажарському зробилося соромно перед жiнкою. Виправдовувався i  впевняв,
що поганих намiрiв у нього не було.
   Iшли. Пробирав њх гнилий холод пiдземних мурiв. Свiчка  в  руках  Мотрi
кидала фантастичнi тiнi. Мiсцями  доводилося  схиляться,  щоб  головою  не
вдарити в склепiння.
   "Вважайте, тут сходи, ще один, так. А тепер повертайте вправо".
   "Ведете мене, як на другий свiт. Страшно. Добре, що тут так зимно, бо в
мене жар".
   "Пройде. Я добре оглянула рани. Знаю це дiло".
   "Ви словами краще залiчуЇте бiль, нiж лiкар мазями".
   Мотря вдавала, що не чуЇ. "Кажу, щоб ви собi не кмiтували ходу".
   "Не турбуйтеся. Моя нога тут бiльше не  постане.  Хай  собi  здобувають
Батурин - я на нього не пiду. Скажу, що хворий".
   "I добре. Менше одного ворога матимем".
   "Я не ворог ваш, а приятель нинi".
   "Спасибi. Коли б тiльки щирий, бо краще ворог, нiж нещирий приятель".
   "Коли б я не був таким, то - подумайте, нас тут двоЇ, я - мужчина i  ви
- жiнка. Одним махом скинув би опаску з очей - i ви були б у моњй властi".
   Мотря вжахнулася. Не подумала над тим.
   "Того я не боюся",-вiдповiла рiшуче.

   "Ого!"
   "А так. Бо з того пiдземелля ви не вийшли б без мене. Отсих  дверей  не
вiдчинить нiхто, що не знаЇ тайного способу".
   Зажарський усмiхнувся: "Я навiть не буду пробувати, хоч воно  i  дивно,
бо, њй-Богу, варто й загинути, щоб на хвилину заволодiти такою, як  ви.  В
менi говорить мужчина".
   "Краще кажiть-звiр".
   "В кожнiй людинi чањться звiрюка,  в  тiм  я  впевнився  нинi,  там,  у
замковiй залi. Та ви не бiйтеся, панi. Ведiть: Йду, як дитина".
   "Так тодi схилiть голову, бо доходимо до виходу. Остання брама. А тепер
доведеться лiзти рачки. Так..."
   I вони опинилися  поза  замковими  мурами,  в  глухiм  зарослiм  садку.
Пройшли. Мотря вiдчинила ворiтця i вийшли на  тиху,  далеку  вуличку  поза
мiсто. Тут њх обскочили вартовi.
   Мотря допильнувала, поки Зажарського пересадили через мур. Натовпу  тут
не було, не було кому знущаться.
   "Спасибi вам, Мотре Василiвно,кликав здолини Зажарський,-  спасибi,  що
провели мене!"
   "Перекажiть свiтлiйшому, що всi ми тут помремо, а президiњ  не  гадаЇмо
здавати",- вiдповiв йому згори  дзвiнкий  жiночий  голос,  як  жайворонкiв
спiв.

БАТУРИН
ГОРИТЬ
   Довго стояла Мотря на валах i дивилася, як Зажарський прямував до рiки,
як повернув управо, дiйшов до того мiсця, де  ждали  на  нього  драгуни  з
конем, як сiв на нього, перењхав мiст i загубився в густiй товпi всiлякого
вiйська.
   "Дивна рiч. БалакаЇш з чоловiком - i нiби вiн справдi чоловiк. I чуЇ, i
розумiЇ, i навiть нiби нiчого злого тобi не хоче. I може, не  один  з  тих
там тисячiв такий, як цей. А все-таки iдуть,  щоб  знищити  тебе,  забрати
волю, розграбити добро, палити, мордувати. Наказ одного чоловiка перемiняЇ
тих людей у звiрiв. Тисячi, великi  тисячi  пiдчиняються  волi  одиницi...
Одиниця думаЇ за них, наказуЇ, бажаЇ, будуЇ державу. В нас не  те...  I  в
нас нема держави..."
   Поступила до лiчницi, обiйшла поранених  i  хворих,  козакiв  i  мiщан,
котрих було, чимало, бо розпочався перестрiл i все новi жертви приносили,-
аж утомлена повернула на замок i зайшла до мами.
   Любов Хведорiвна порядкувала коло свого добра й перебирала папери. Руки
њњ дрижали, жмутки  сивого  волосся  спадали  на  блiде,  на  цей  раз  не
пiдмальоване обличчя. Це вже не була колишня Кочубењха, горда i  невгнута,
це була iнша жiнка. Мотря глянула на нењ, i  в  њњ  серцi  озвалася  любов
доньки до мами. Так - це була њњ мати, бiдна й терпляча, але куди  ближча,
нiж колишня, сильна й своЇвiльна.
   Мовчки припала до њњ руки.
   Любов Хведорiвна другою рукою пригорнула њњ  до  себе  i  погладила  по
головi. "Доню",-ледве вимовила тихо.
   Перший раз у життi почула це слово Мотря.
   "Мамо,- вiдповiла, цiлуючи руку, вiд котроњ стiльки кривди зазнала.- Не
гнiваЇшся на мене, мамо?" - питалася.
   "Бог менi свiдком, Мотре, що нiякого гнiву в серцi не маю.  Втратила  я
гордiсть, а здобула доньку".
   "А я - маму",-доповiла Мотря.
   Наслухували, як ревiли гармати. Московськi кулi не влучали ще в  замок.
Горою перевалювалися, попадаючи в передмiстя, з  котрого  люди  вже  давно
перенеслися пiд крила замку, бо не почували себе досить безпечними/
   "Стрiляють москалi",- сказала Мотря.
   "Стрiляють, та не  влучають.  Може  Бог  дасть,  що  великоњ  шкоди  не
зроблять.
   "Може..."
   Куля влучила в замковий мур,  i  замок  задрижав,  аж  посуд  на  столi
задзвенiв.
   "Попали... Привикаймо",- сказала, зiтхаючи, Любов Хведорiвна.
   "Пiсля того, що менi велiв Бог пережити, нiчого не боюсь, готова  я  на
все. I чого менi бiльше хотiти? Свiй вiк пережила. Багато  грiху  прийняла
на себе. Хай Бог простить. Не одно  спокутувала  я,  доню.  Не  одно.  Бог
тiльки знаЇ, що я перестраждала. Дивно, що з  ума  не  зiйшла.  Як  судили
покiйного Василя ЛеонтiЇвича,  як  карали  його,  я  пальцi  собi  гризла,
волосся з голови виривала, аж задубiла з горя, як тая Лотова донька".
   "Не потребуЇте менi того казати, мамо".
   "Аж одноњ ночi, коли я вiд ума вiдходила,  покiйна  мати  моя,  а  твоя
бабка,  привидiлася  менi.  Осiнила  мене  хрестом   святим   i   сказала:
"Прощаються  тобi  грiхи  твоњ,  Любове,  прощай  њх  ближнiм  своњм".   I
розгорнула передi мною псалом покаяння i казала читати його. З  тоњ  пори,
якщо помста пiдступаЇ до мене, говорю його  й  легше  робиться  на  серцi.
Живу, дожидаючи кiнця. Може, вiн i недалекий. Може, вже тую  кулю  в  дуло
кладуть, котра покладе край моЇму грiшному життю".
   "А може, кулi тiЇњ ще й не вiдлили, мамо",- потiшала њњ донька.
   "Бог нам суддею, не люди. На суд  Божий  готовiмся,  Мотре.  Не  маю  я
надiњ, щоб Батурин витримав облогу. Бачиш, як москаль падить...  Це  щолиш
початок. Ще не обстрiлялися  гармати.  З  кожним  пострiлом  будуть  краще
попадати в цiль".
   "Але i нашi не дармують. Кенiгзен славний  артилерист.  А  так,-  дасть
Бог, що й гетьман на вiдбiй поспiЇ".
   "Дав би це Бог. Ти знаЇш, не любила я гетьмана, а тепер нiкого собi так
не бажаю, як його. Та чи прийде вiн? Може, й хоче, бо це його столиця, але
чи може? Вiн же тепер не сам. Зв'язався з Карлом i  нiчого  на  свою  руку
робити не може".
   "Прикро, що все ми вiд когось iншого залежнi".
   "Залежнi, бо не визволились вiд власних грiхiв. Знаю це по собi. Я  теж
у тiй грiховнiй неволi довгi роки жила. Все лиш себе бачила, а не  других,
про рiдний край  не  дбала,  хотiла,  щоб  на  моњм  стало,  хоч  би  свiт
перевернувся догори дном.  А  це  грiх,  це  великий  грiх,  Мотре.  Таких
грiшникiв у нас дуже багате, i тому ми й помремо,  мабуть,  у  неволi,  бо
Господь закаменiлих грiшникiв тяжко караЇ".
   Знову здригнулися мури, дверi вiдчинилися i зачинилися нараз,  шибки  у
вiкнах задзвенiли, замок нiби заскреготав з болю зубами.
   "Бачиш,-  влучають,-  сказала  Любов  Хведорiвна,  наслухуючи,  чи   не
валиться мур. Але мури заспокоњлися, куля, мабуть, застряла в камiнню,  не
перебивши стiни. Любов. Хведорiвна перехрестилася.-  Ще  не  та,  дякувати
Боговi, ще ми живi. Тут, Мотре, щонайважнiшi папери. Заховай њх. Ти  краще
знаЇш замок i його таЇмнi сховки, нiж я".
   Мотря прийняла згорток i за пазуху уткнула.
   "Та ще слухай i затям собi добре. В нашiм  садi,  вiд  головноњ  дороги
бiля третьоњ стежки направо, вiд  третьоњ  липи  крокiв  двадцять  i  три,
закопаний мiй клад: золото й дороге камiння i дещо дзвiнкого  гроша.  Якщо
Господь покличе мене на свiй суд, а  тебе  оставить  живою,  добудь  його.
Оздоби  церквам  i  бiдним  роздай,  по  половинi,  а  грошi   поклади   в
гетьманський скарб. Скажи, це  на  потреби  державнi,  нашоњ,  украњнськоњ
держави. Завинила я перед нею багато, може, хоча малу частину  того  боргу
сплачу. Совiсть не даЇ менi  спокою.  Не  знаю,  хто  гетьманом  буде,  чи
залишиться Iван Степанович, чи виберуть нового. Хто б не  був,  скажи,  що
Любов Хведорiвна вiтаЇ  його  й  бажаЇ  йому  всякого  добра,  щоб  жив  i
регiментував Украњнi на славу".
   "Що ви це, мамо? Вiдженiть чорнi думки. Обом  нам  небезпека  одна.  Як
згинемо, то згинемо обi".
   "Я стара, менi все ближче до смертi, нiж тобi, тому й готуюся  до  нењ.
От, може, за хвилину побiжиш куди, до хворих  або  на  мури,  може,  й  не
побачу тебе, тому й говорю. Не забудь, доню, не забудь!"
   I мати обiйняла доньку, пригорнула до грудей й зимнi уста притулила  до
њњ гарячого обличчя. Цiлувала. Довго, сердечно, за всi  часи.  Материнська
любов, здержувана гордощами великоњ i багатоњ панi, впоминалася  тепер,  в
цей тривожний мент, о своњ потоптанi права.  Нараз  всi  меблi  спалахнули
червоним вiдсвiтом. В мiстi почувся шум, луск i крик.  Мотря  кинулася  до
вiкна. Глянула й закрила його важкою занавiсою.
   "Побiжу, довiдаюся, що там таке, не тривожтеся, мамо!"
   Побiгла.  Любов  Хведорiвна  осталася  сама.  Певно,  москалi   здобули
Батурин,- прийшло њй на гадку. Чекала, коли впадуть до нењ i зарубають њњ,
жiнку  покараного  царем  на  смерть  Василя   Кочубея   i   матiр   Мотрi
Чуйкевичевоњ, котроњ муж пiшов з гетьманом до шведiв i котра залишилася  в
Батуринi й обороняла його.
   Здивувалася, бо Мотря не повернулася стривожена, не тягнула њњ кудись у
пiдземелля, щоб перед ворогом  рятуватися  утечою  таЇмними  хiдниками,  а
спокiйно посадила њњ на шкiратянiй  старосвiтськiй  канапi  i  просила  не
турбуватися.
   "Це мiщани пiдпалили своњ хати",казала.
   Любов Хведорiвна не вiрила своњм вухам. Хто чув, щоб люди сповна розуму
палили своњ домiвки?
   "Так, мамо, палять, бо треба. Треба, щоб ворог знав,  що  батуринцi  на
все готовi, що њм нiчого щадити й жалiти, що  в  них  тiльки  й  дiла,  що
оборона замку".
   Любов Хведорiвна терла рукою чоло, нiби  будилася  зi  сну.  "Батуринцi
Батурин палять,- шептала зiв'ялими устами.Самi його палять, щоб  ворог  не
мав що палити. Значиться, вони дiйсно хочуть його  обороняти  до  останку,
згинуть, а ворога в мiсто не впустять. Значиться..." - i вона  припинилася
на хвилину. Те, що хотiла сказати,  було  надто  страшенне,  щоб  вимовити
зразу, не привикнувши до нього, не переконавши перед тим  самоњ  себе,  що
воно потрiбне, конечне, неминуче це слово i дiло, що за словом пiде.
   "Значиться... Мотре! Ходiм!" - сказала, беручи доньку за руку.
   Мотря не допитувалася, може, догадувалася про намiри мами.
   Як вийшли на замкове подвiр'я, мимохiть зупинилися. Обдало њх  гарячим,
гаром, чадом. Батурин горiв.
   Горiв њх рiдний город, пiдпалений руками своњх  власних  мешканцiв.  Ця
гадка збiльшувала грозу пожару. Не могли освоњтися з нею.  Коли  б  ворожi
стрiльна  пiдпалили  дахи  i   стрiхи   батуринських   будинкiв,   старих,
дорогоцiнних стариною, i новiших, побудованих чималою  витратою  труду  та
гроша, так це було б звичайне та приходне, а так...
   Хвилину стояли на кам'яних сходах, щоб привикнути  до  того,  що  нараз
побачили перед собою. Долонями  заслонювали  очi.  Iскри  летiли  на  них.
Струшували њх з волосся i з одежi. Дими  спиняли  вiддих.  Задуха  била  з
мiста, як з велетенськоњ печi. Чути було трiск, ломiт, гук. Валилися  дахи
й димарi. Поломiнь притихала на  хвилину,  то  знов  ще  з  бiльшою  силою
виривалася з хат i домiв, крiзь челюстi обезвiчених вiкон i крiзь  вирванi
дверi, й огненними язиками, червоними хвилями, гарячими стовпами пiдлiтала
вгору, до хмар, до сонця,  до  самого  Бога,  як  самопальная  жертва,  як
автодафе.
   Зробилося гарячо, немов це не пiзня осiнь, а лiтнЇ .полуднЇ. У повiтрi,
як огненнi птахи,  лiтали  гонти,  горючi  трiски,  вiдiрванi  вiд  вiкон,
дiвочими руками так пильно й гарно мережанi й  вишиванi  занавiси.  Горючi
книжки вискакували вгору, високо понад дерева, розтворялися i, як  червонi
вiрли, втiкали вiд пожежi.
   "Ходiм!" - сказала Любов Хведорiвна, притулюючися до доньки.
   "Куди?" - питала њњ Мотря.
   "До нашого двора".
   "На замковiм подвiр'њ?"
   "Нi, до нового".
   "Ходiм".
   За димами не бачили дороги. Пожежа знiвечила план  мiста.  Пускалися  в
добре њм вiдому вулицю, котрою проходили не  раз,  i  мусили  завертати  в
iншу, бо тамтою нiяк було пройти.  Полумiнь  через  дорогу  подавала  собi
руку, горiли й валилися тини, плоти, паркани, високi, дубовi брами, тесанi
сокирами дiдiв,- останнi  свiдки  њх  загарливоњ  працi.  Деякi  хати  вже
дотлiвали.  Стирчали  огненнi  кiстяки,  димар,  як   обсмалений   хребет,
недотлiлi крокви, як ребра, дубовi сволоки, як руки, опущенi в безсиллi  i
в розпуцi. Ще хвилина, луск, трiск, гук i - кiстяк валився  на  постелю  з
диму, сажi, з румовища. Так гарячо було,  що  шибки  з  вiкон  топилися  й
котилися  блискучими  кулями.  Нiби  мiсто  плакало  останнiми,   пекучими
сльозами. На подвiр'ях, як гори, лежали живцем згорiлi конi й корови. Чути
було  немилий  запах  шерстi,  лою  i  паленого  м'яса.  Загулювали   нiс,
затримували вiддих у грудях, щоб не чути того, i йшли далi  крiзь  огненне
море.
   Люди, як круки, лiтали кругом.
   Жiнки борикалися зi скринями, хотiли њх викотити в безпечне мiсце  -  в
садок або на город. Але скринi горiли, тлiло в них  заховане  добро.  Мами
тулили до лона перестрашених дiтей i проклинали  своњх  мужiв  за  окаянне
дiло. Де ж хто чував, щоб хазяњн пiд свою власну стрiху  червоного  когута
пускав! Подурiли хлопи! Пан Бiг њм розум вiдiбрав!
   Людський крик, вереск, зойк додавали нових пронизливих акордiв  до  тоњ
пекельноњ оркестри.
   Слiпий дiдусь з бандурою втiкав. Бандура горiла, вiн њњ  руками  гасив,
вiд бандури зайнялася борода.
   Дiд робився подiбним до  огненного  стовпа.  Мотря  припала  до  нього.
Скинула жупан  i  обгорнула  бандуру,  Любов  Хведорiвна  долонями  гасила
обсмалене дiдове волосся. Огненний стовп погасав. Дiдусь  благословив  њх.
Врятували неповинну Душу.
   "Пiдете з нами, дiдусю!" - сказала Любов Хведорiвна i потягнула старого
за собою. Слiпий далеко не зайшов би.
   Кочубењв двiр стояв серед  великого  саду.  Йому  поки  що  не  грозила
пожежа. На дубах висiло ще  зимне  i  мокре  вiд  дощу  листя,  гiлляки  й
здоровезне галуззя, дерев були мокрi, вогонь не вчепиться  њх  скоро.  Але
челядь все-таки виносила дрiбнiшi меблi i посуд далеко в  сад,  на  другий
бiк вiд пожежi.
   "Не треба! - гукнула  на  них  Любов  Хведорiвна.-  Лишiть!  Як  горить
людське, хай горить i моЇ!"
   Здивовано дивилися на нењ. Мабуть, з ума  зiйшла.  Вiд  смертi  Кочубея
Любов  Хведорiвна  не  та  стала.  А  до  того  -  облога,  пожежа,   якщо
збожеволiла, то й не диво.
   "Лишiть, кажу!" - повторила рiшуче i в покоњ  ввiйшла.  Мотря  за  нею.
Проходили кiмнати, нiби прощалися з ними, з усiми радощами i смутками, якi
в них пережили, вони i батьки њх, бо двiр, хоч називався новий, а основами
своњми, боковим крилом, до  котрого  добудовано  переднi  покоњ,  пам'ятав
давнi часи.
   Вiкна здивовано дивилися на них, дверi не хотiли њх пускати  вiд  себе,
замикалися важко.
   Любов Хведорiвна зняла той  самий  образ  Розп'яття,  в  чорних  рамах,
котрим вiдбирала колись присягу вiд  черця  Никанора,  запалила  свiчку  i
пустилася на горище. Мотря вхопила њњ за руку.
   "Мамо, ви куди?"- У нењ майнула гадка, чи, не дай Бог,  не  збожеволiла
мати. Любов Хведорiвна подивилася на нењ уважно,  тими  самими  мудрими  i
бистрими очима, до котрих Мотря привикла вiд дитини.
   "Як треба, Мотре, то треба. Досить ми бокували вiд  людей.  Весь  тягар
спихали на них. Так не годиться. Коли горить  Батурин,  хай  i  Кочубењ  з
димом iдуть".
   Мотря побачила те, про що догадувалася  тiльки.  Затремтiла  душею.  ѓх
гнiздо мало з димом пiти. Не жалiла матерiального добра, а  жаль  њй  було
родинних пам'яток, споминiв, все одно - сумних чи веселих, хоч останнiх  i
не так-то багато зазнала в тiм дворi. Тут  радо  проживав  њњ  безталанний
батько.
   "Годi, Мотре, ходiм! Нема що пристращатися до маЇткiв. Може, вони й  не
добром набутi. Хай Господь њх у жертву прийме, може, якого грiха простить.
МаЇ попасти Меншикову в руки, хай горить. Хай бачить народ, що  ми  готовi
разом з ним терпiти. Так краще, так конечно - ходiм".
   Вийшли на горище i ще раз глянули навкруги. Ще раз  побачили  як  горiв
Батурин, як дими жалiбною паполомою  осотували  весь  краЇвид,  як  у  них
потопав московський табiр, в котрiм помiтний був незвичайний рух. З табору
на замок, а з замку на табiр летiли кулi, здавалося, йшли собi  назустрiч,
та не попадали в себе. Миналися, несучи з собою смерть i руњну.
   Московськi кулi все ще здебiльшого  не  попадали  в  замок.  За  кожним
разом, як влучала  котра  в  мiсто  пожежа  ще  гiрше  лютувала.  Ще  вище
знiмалася полумiнь, сичiла, вищала, кривавими язиками здiймалася до неба.
   Мотря мовчки за мамою iшла. Могла вирвати свiчку з њњ рук, але чула, що
не маЇ до того права. Мати говорила правду. Треба,  щоб  бачив  народ,  що
Кочубењ тримають разом з ним, що люди, те й вони.
   На горищi була одна комiрка, повна всiлякого хламу - постелi,  бiлизни,
непотрiбного вбрання. Любов Хведорiвна вiдчинила до нењ  дверi.  Поставила
на столi Розп'яття, перед ним свiчку i перехрестилася. "Хай Бог прийме  за
прощення наших грiхiв,- сказала, пiдпалюючи комiрку. Хвилину дивилася  ще,
чи вогонь не потухне, а тодi дверi затрiснула наглухо.- Вертаймось!"
   Вхопила Мотрю за руку i скорим ходом збiгла з  нею  надолину.  З  сiней
вискочила на ганок.
   На кам'яних сходах сидiв  слiпий  дiдусь.  Дрижачими  руками  водив  по
обсмаленiй бандурi та числив непорванi струни. Мало њх було, i бандура  не
хотiла грати.
   "Приютiть старого,- говорила до слуг.- Щоб вiн кривди не мав.  Заберiть
його геть, щоб не згорiв з двором".
   Слуги витрiщеними очима дивилися на свою панi... Збожеволiла!
   "Як умру; то слухайте доньки, вона про вас подбаЇ. А двора не  рятуйте,
хай разом з Батурином горить. Хто з вас сильний - на  замок.  Там  рук  до
оборони треба. А тут кiнець... ходiмо, Мотре!"
   I тою самою дорогою, котрою перед годинкою прийшли, пустилися назад.
   Вiдiйшовши крокiв, може, двiстi, озирнулися. Дах  на  КочубеЇвiм  дворi
займався. Пiяв червоний когут, б'ючи огненним крилом.
   Та челядь все-таки двiр рятувала.
   "Як собi хочуть,- сказала до доньки Любов Хведорiвна,- я своЇ зробила".
   По дорозi бачили, як хворих i поранених з лiчницi на замок  переносили.
В лiчницю влучила московська граната i наробила чимало калiцтва.
   Хворi стогнали, зцiпивши зуби, нiби соромилися свого болю.
   Очима, повними вдяки, здоровили Мотрю. А вона, не зважаючи на пожежу  i
на  небезпеку,  приставала  до  них,  поправляла  перев'язки   на   ранах,
обтулювала њх на носилках,  гладила  бiлою  долонею  скривавленi  козацькi
руки.
   На останнiй носилцi впiзнала старого сотника з полтавського Герцикового
полку, котрий нинi рано такоњ слави  в  герцi  з  москалями  зажив.  Лежав
великий, аж йому ноги звисали, як дихав, груди пiдносилися,  мов  гора.  З
вiдчинених уст  цiвкою  слезила  кров.  В  нього  теж  влучила  московська
граната. Гадали, що вмер, бо був пошарпаний страшно. Але, видно,  козацька
душа нерадо  розставалася  з  хоробрим  тiлом.  Дихав  ще.  А  коли  Мотря
доторкнулася його спiтнiлого обличчя, пiдняв повiки i всмiхнувся.
   "Мотре Василiвно,- сказав,- помремо всi, а президiњ нашоњ не здамо!"
   Хотiв пiднятися, встати, але тiльки  головою  рухнув;  "не  зда-мо!"  -
випрямився i - замовк навiки.
   Мотря долонею очi йому  затулила,  зняла  хустку  з  голови  i  замiсть
китайки прикрила нею козацьке обличчя. ГРАНАТА
   Батурин горiв. Запалювалися щораз то новi  будинки.  Не  треба  було  й
пiдпалювати, вiтер скрiзь розносив горючi головнi. Кидав ними на церкви  й
на замок.
   Як мовкли пострiли  i  на  хвилину  потухала  пожежа,  то  зривався  ще
страшнiший вiд них гул - людське голосiння.  Здавалося,  що  замковi  мури
ожили й ридають.
   Мотря декiлька безталанних жiнок з дрiбними  дiтьми  забрала  до  своњх
покоњв, а сама побiгла на мури.
   "Мотре Василiвно,- кричав, побачивши њњ, Кенiгзен,- бережiть себе,  тут
небезпечно".
   "Менi не бiльше, як вам",- вiдповiла спокiйно.
   "Як же вам, пане осавуле, ведеться?"
   "Гармати лихi. Не доносять. Одну батарею московську  я  застукав,  iншi
теж взяв би за чуб, так закороткi руки. А все-таки ворога я приневолив  до
змiни позицiй. Бачите, свiтлiйший перенiс свою квартиру  i  посунув  назад
свiй обоз,- тут йому загарячо було.  Гей,  коли  б  так  бiльше  i  кращих
гармат".
   Останнi слова заглушив гук, подiбний до грюкоту  грому.  Задрижав  мур,
посипалося камiння, дими й копоти закрили свiт. Мотря чула  крик,  бачила,
як бiгали й метушилися люди, мов крiзь сон доходила до нењ голосна команда
Кенiгзена: "Пали", а потiм якийсь солодкавий, аж млiсний супокiй  розлився
по њњ тiлi, вiдбираючи в нењ владу i свiдомiсть.

   * * *
   Здивувалася, побачивши себе в замковiй кiмнатi у своЇњ матерi...  Невже
ж це дiйсно Любов Хведорiвна, отся жiнка, що  так  турбуЇться  нею?  ПодаЇ
воду з вином, оцтом обтираЇ виски, так лагiдно доторкаЇться њњ рук i нiг?
   "Болить тебе що, Мотре?" - питаЇ Любов Хведорiвна.
   "Нi, мамо, вже пройшло. Не турбуйтеся, дайте, я встану".
   "Полеж ще трохи. Як принесли тебе, я гадала, що вже  тобi  кiнець.  Бог
ласкав, пощадив тебе. Не досвiдчай же його.  Це  не  жiноче  дiло,  Мотре,
лiзти, де кулi падуть. Лишiм це козакам".
   "А Кенiгзен?" - спитала нараз Мотря.
   "Кенiгзен, Мотре, Кенiгзен поранений".
   Мотря очi руками закрила.  Побачила  в  своњй  уявi  геройську  постать
гарматного осавула, який мало що не весь день невтомно працював бiля своњх
поганих гармат, не довiряючи нi њм, нi нiкому. "Коли б њх у мене бiльше та
кращих",- пригадала собi його слова. Тепер вiн i тiњ осиротив.
   "Важко поранений Кенiгзен, мамо?" - спитала несмiливо. Любов Хведорiвна
не вiдповiдала. Не хотiла бентежити доньки.
   "Кажiть, що з ним?"
   "Що Бог дасть",- вiдповiла мати, i Мотря  зрозумiла,  що  з  Кенiгзеном
погано i що з Батурином недобре, бо нiхто не заступить його.
   "Це був лицар",- сказала, сiдаючи на лiжку.
   "Так, доню, це був чесний i хоробрий вояк".
   "Нiмець, а боровся краще вiд наших, за нашу, чужу йому справу".
   "Не чужу, бо вiн пристав до нас душею, аж дивно".
   "Аж дивно, що в нас тiЇњ любовi немаЇ".
   Мотря зiрвалася з постелi.
   "Ти куди?"
   "До Кенiгзена".
   "Не пущу тебе! Бiля нього лiкар. Вiн уснув. Не треба бентежити його, не
йди! Тепер нiч. Ти ще не маЇш сил, упадеш де.  Там  лютий  бiй.  ЧуЇш,  як
гармати ревуть. Там, Мотре, пекло".
   "Самi ви казали, мамо, що де люди, там i ми. Менi до людей треба".
   "Ти вже потерпiла за них. Сиди!"
   "Годi, мамо. Там вирiшуЇться бiй, а я тут, як у гостинi сиджу".
   "Зажди. ЧуЇш, хтось надходить..."
   Цей "хтось" був молодий сердюк.
   "Що там?" - спитала його Любов Хведорiвна.
   "Боговi дяка, гаразд. Перший приступ вiдбили ми щасливо",
   Любов Хведорiвна очi пiдняла до неба.
   "Велике милосердя твоЇ. Владико. Не вiдмов  ласки  твоЇњ  для  нас,-  а
повертаючись, до сердюка: - розказуй далi, говори!",-просила.
   "Коли Кенiгзеновi потрощило  ноги  й  нашi  гармати  замовкли,  москаль
перейшов рiку. Полковник Чечель заборонив стрiляти.  Допустили  ми  њх  до
самих валiв, а тодi гримнули мушкети. Захиталися московськi полки, не один
полетiв стрiмголов у рiку. Але й не  одного  з  наших  теж  не  стало,  бо
москаль з гармат без упину палив. Я самих старшин брав на цiль i,  мабуть,
кiлькох вiд замку вiдiгнав..."
   "I що? Що далi?" - питалася Мотря.
   "Меншиков сильно  напирав.  Мабуть,  помiтив,  що  з  гарматами  нашими
недобре, i  хотiв  покористуватись  нагодою.  Лiзло  њх,  як  сарана.  Вже
вдиралися на мури, як ось полтавський полковник саме впору з двома сотнями
прибiг. Засипали ми њх таким огнем, що летiли з  мурiв,  як  мухи.  Хлопцi
камiнням жбурляли на них, полився окрiп".
   "То вже доходило аж до того?" - тривожно скрикнула Мотря.
   "У велике  заходило,  панi.  Полковник  Герцик  команду  над  гарматами
прийняв. ЧуЇте, знову нашi стрiляють. Час менi, прощайте!"
   I вiн побiг.
   "Перший приступ вiдбили,- промовила Мотря,- а за першим пiде  другий  i
третiй. Тепер нiч. Тiльки свiтла,  що  пожежа  горить.  Хто  знаЇ,  якi  в
Меншикова плани. Iду я, мамо".
   "Пiдеш?.. А що ж я робитиму без тебе?"
   "Те, що я без вас, мамо. Поблагословiть мене".
   Мотря приклякла, Любов Хведорiвна руки на голову  доньки  поклала:  "Що
доброго я в життi своњм зробила, почисли за донькою моЇю, Боже!"

   * * *
   Мотря вибiгла з замку.
   Батурин горiв. Здавалося, пожежа була грiзнiша,  нiж  удень,  бо  вночi
огонь усе страшнiший. Замковi мури облитi були червоною загравою, нiби  це
вони горiли. Рудi дими снувалися кругом. Валилися димарi, з луском  падали
перепаленi сволоки i розсипалися мурованi стiни.
   Люди вже не кричали. Забули про пожежу, вся њх увага звернена  була  на
останнЇ прибiжище, на замок. Коли б вiн не упав.
   "Коли б вiн не упав..." - говорила до себе  Мотря,  пробiгаючи  замкове
подвiр'я. Тягнуло њњ туди,  де  недавно  мало  не  пожила  смертi.  Хотiла
побачити те мiсце, але пригадала собi маминi слова й завернула з дороги.
   "Де лежить гарматний осаул пан Кенiгзен",- спитала якогось офiцера.
   "В гетьманських покоях надолинi",почула вiдповiдь i побiгла туди.
   Великий склеплений покiй озарений був червоним вiдблиском, подiбно,  як
цiлий Батурин. Крiзь малi, в олово оправленi шибки вливався  вiн,  надаючи
гетьманськiй спальнi фантастичного вигляду. Бiля  лiжка  горiла  свiчка  i
хропiв на фотелю старий нiмець-лiкар.
   Мотря пiдiйшла до хворого i нахилилася над ним.
   Пiзнав њњ: "Це ви, Мотре Василiвно?..  Спасибi,  що  прийшли...  Як  же
там?"
   Говорив насилу, крiзь великий бiль.
   "Нiчого. Перший приступ вiдбили".
   "А гармати?"
   "Стрiляють. Герцик заправляЇ ними".
   "Перекажiть, щоб пороху бiльше пiдсипав. З третьоњ зряду хай  краще  не
стрiляЇ, щоб не розiрвало дула. Небезпечна".
   Мотря хустиною обтерла йому з чола пiт.
   "Спасибi. Як ваша ласка, подайте води. Палить".
   Мотря пiднесла йому  чарку  з  водою  i  збудила  старого  нiмця.  "Гер
медiкус, спите?"
   "Борони Боже. Я лиш так трохи задрiмав".
   "Ваш земляк хворий, а ви куняЇте, як коли б нiчого".
   Нiмець нахилився над нею. "Що я йому поможу? Тут тiльки й надiњ, що  на
Бога".
   Кенiгзен зачув останнi слова.
   "Мотре Василiвно,- прошепотiв.- Будь ласка, як коли б що  до  чого,  не
оставляйте мене на поталу москалям".
   "Заспокойтеся,- вiдповiла Мотря,- у мене ключ вiд  пороховоњ  вежi.  Не
пiдемо бранцями в Москву".
   Стиснув њњ руку, так крiпко, нiби це не рука, а меч.
   У нењ дiйсно ключ. Доторкнулася його. Чи не забула i  чи  не  помiняла?
Так  багато  њх  маЇ.  Але  другого  такого  нi:  великий,  важкий,  дивно
позазублюваний ключ до староњ вежi, до котроњ  вже  й  стежки  позаростали
травою. Нiхто не заходить туди. По що? Там лиш сови пiд дахом гнiздяться.
   Бiля вежi голодова яма. Склепiння  завалилося,  яма  кропивою  поросла,
давно нiкого не садовлять туди. А все ж таки  люди  хрестяться,  проходячи
повз нењ i затулюють вуха  руками,  щоб  серед  нiчноњ  тишини  не  почути
стогонiв i ридання.
   Дивнi i страховиннi речi розказують собi про тую вежу  i  про  яму.  Та
найстрашнiшоњ тайни не знають. Там, у  глибоких  пивницях,  лежать  бочки,
повнi пороху стрiльного. Сухий вiн, тiльки жде на iскру.
   Може, нинi скiнчаться його дожидання...
   Ключ i тайну, як вiдчиняти вежу i куди  дiбратися  до  пивниць  з  тими
бочками, передав Мотрi Чуйкевич, прощаючися з нею.  Поклялась,  що  увiйде
туди тiльки тодi, як  чесна  смерть  привабливiшою  стане  вiд  нiкчемного
життя. Мотря весь час носила цей ключ при собi. Але не думала  про  нього.
Аж нинi, побачивши важко пораненого Кенiгзена, пригадала собi. Коли на сiм
свiтi зачиняться перед нею всi дверi наглухо, цей ключ вiдчинить њй ворота
у другий, може, кращий, на всякий спосiб iнший свiт. Мотря ще раз  глянула
вiд дверей на Кенiгзена.
   "Не  бiйся,  гарматний  осауле!  У  мене  ж  ключ,  дверi  райскiя  нам
отверзающий".
   I вийшла.

   * * *
   Нiби в огненну пiч входила. За кожним разом, як вiтер повiвав  у  лице,
ставало так гарячо, що - гадала - упаде вiд задухи. Вiтер розносив гонти i
тлiючi снiпки. Полумiнь стрiляла вгору,  як  горючий  водограй,  знiмалася
вгору, як хвостатi комети, то знов стелилася низом i повзла,  як  стоязика
казкова гадюка.
   Стiни замку мерехтiли, нiби њх освiтлювано кольористими  огнями.  Мотрi
прийшов на гадку  цар-пiротехнiк.  Дивись  здалеку,  жорстокий  тиране,  i
радуйся, сотворивши пекло!
   Горить Батурин. Дотлiвають хати, запаленi руками власникiв  своњх.  Вiд
них займаються й сусiдськi оселi,  навiть  тi  в  бiчних  вуличках,  серед
садiв. Дерева трiщать, нiби з болю. Птахи, що  мали  гнiзда  на  них,  пiд
хмарами кружляють i жалiсно кричать. Щасливi тi, що  скорiше  вiдлетiли  в
вирiй. Щаслив, хто покинув Батурин!..
   Збiгала  по  схiдцях.  Якраз  у  цей  мент  завищало  щось  у  повiтрi,
заскавулiло, завило як пес, i  московська  граната  влучила,  як  грiм,  у
недалекий горючий будинок. Засичала сто язиками пожежа,  ще  вище  знялися
вогненнi стовпи, ще яснiше зробилося кругом, ще гарячiше. Мотрею захитало,
нiби якась невiдома сила њй тручала њњ назад в замковi зали. Мало не впала
на останньому сходi. Вчепилася за поруччя, перебуваючи хвилину  в  нiмому,
безтямному жаху.  Знiвечить  тебе  розгуканий  океан  злостi  й  завзяття.
"Спасай себе!"-шептало щось до нењ. "Нi, нi!" - сказала Мотря, ступаючи на
замкове подвiр'я.
   Товпища безборонних людей тулилися до стiн. Стiни стогнали й ридали, як
живi. За кожним вистрiлом гармати,  неначе  вiдгомiн  њњ,  лунав  жахливий
крик. "Iсусе, Христе!"
   Жiнки,  як  божевiльнi,  бiгали,  шукаючи  загублених  дiтей  i  мужiв.
Щохвилини приносили когось згори i  клали  на  тiњ  стоги  постелi,  котру
батуринськi жiнки позносили зi своњх хат на замок. I за кожним разом з-пiд
мурiв кидалися туди цiлi сотнi жiнок, дiдiв, дiтей, питаючися: "Хто се?" А
пiзнавши, припадали з розпучливим криком до вбитого або раненого i тягнули
його в пивницi або хоч пiд мур, де було хоч  трохи  безпечнiше  вiд  куль.
Загулювали очi на смерть або осмотрювали рани.  Про  лiкарський  догляд  i
опiку i мови тут не було. Ворог припускаЇ штурм. Чимраз  ближче  й  чимраз
густiшою лавою пiдсуваЇться пiд замок. У нього  багато  гармат,  вони  вже
обстрiлянi, њх кулi попадають як не в замок, то в мiсто.  А  в  батуринцiв
мало гармат i бракло того, кого вони слухати привикли, не стало Кенiгзена,
що за десятьох працював, а за сотки розумiв гарматне дiло.
   Герцик на його мiсцi. Мотря бачить чорну тiнь полтавського  полковника,
що пробiгаЇ по мурах.
   Бiжить туди, хоч совiсть каже залишиться в подвiр'њ, бiля  вмираючих  i
поранених.
   Хоче знати, чи не пора вiдчинити вежу.
   Чечель вже ледве дихаЇ. Побачивши Мотрю, даЇ  знак,  щоб  не  пiдходила
ближче.
   "Як же там, полковнику?"
   "Бачите як".
   "ВитримаЇмо?"
   "Досi всi приступи вiдбили".
   "А вистачить сил?"
   "У мене, так. Чи в iнших - не знаю, обiцяють. Ворог теж не з залiза.  В
нього вдесятеро бiльше втрат, нiж у нас. Боремося на життя i смерть".
   "Значиться небезпеки нема?"
   Чечель присiв на хвилину на каменi, щоб спочити, бо виснажений  був  до
краю. Добув люльку i набив тютюном.  "Стiльки  огню,  а  люльки  нема  чим
запалити",- жартуючи, кресав кресалом огонь.
   "Добре, що губка вiд кровi не замокла".
   Мотря глянула з валiв на долину.
   "Не пiдходьте над берег,- радив Чечель,- там ще  небезпечнiше,  станьте
тут, бiля мене!"
   "ПитаЇтеся, чи нема небезпеки. Нашi вiдбиваються славно. Як  витримаЇмо
яку годину, ворог подасться назад,  бо  втрати  маЇ  страшнi.  Рано  знов,
сподiюсь, почне переговори".
   "А гетьман?"
   Чечель встав, взяв Мотрю за руку i обернувся з  нею  в  напрямi  Десни.
Довго дивилися туди. Дими й мiсяць вкривали краЇвид. Нараз Чечель  стиснув
сильнiше Мотрю за руку. "Бачите, там? Нiби зоря, то займаЇться, то гасне".
   "Бачу, полковнику".
   "Це гетьман свiтлянi сигнали даЇ. ЗнаЇмо, де стоњть,- пiдождемо".
   "Пiдождемо, полковнику,- спасибi вам".
   Сховав люльку за пояс i побiг туди, де з новою, безтяменною силою ворог
вдирався на мур. Вже видно було рiжкатi трикутнi капелюхи, вже блищали очi
п'янi диким, розпучливим завзяттям, ще мент i жива хвиля переллЇться крiзь
греблю, заллЇ i затопить Батурин. Мотря ключ рукою стискала.
   Чула луск  прикладiв,  що  торощили  людськi  черепи,  грюкiт  тiл,  що
котилися по мурах, i свист куль, i ломiт камiння, i той гул, рев  i  зойк,
тi прокльони i скавулiння, лайку i благання ласки, весь той  хаос  звукiв,
що сп'янював њњ, доводив до безтями, а разом iз тим не  пускав  вiд  себе,
приковував до мiсця, цiкавив.  Боротьба  тягнулась,  як  стихiя;  хотiлося
вирвати мушкет з рук, котрi його пускали, i, забуваючи про все,  вiдбивати
ним вiд мурiв тую небезпеку, хотiлося кидати камiння, сокирою  вiдрубувати
пальцi, що цiплялися мурiв, як не що, то хоч кричати, додаючи собi i iншим
вiдваги. А  разом  iз  тим  щось  здержувало  њњ,  велiло  ждати  дальших,
непередбачених подiй, нiби нагадувало: в тебе Ї  своњ  завдання  окремi...
Яка ж далека була дiйснiсть вiд примарiв уяви!
   Коли вiдняла руку вiд очей - хвиля вiд греблi котилася з  глухим  ревом
назад, ослаблена, може, й безсила. Значиться - i цей наступ вiдбито.
   "Ви ще тут?" - питався Чечель, побачивши Мотрю.
   "Хотiла знати, як воно скiнчиться".
   "Тут, може, вже й докiнчилося, але  там  починаЇться  наново",-  i  вiн
побiг, куди його кликав важкий обов'язок.
   В Мотрю вступив дух. Оживала надiя. Бачила, що Батурин не  здасться.  А
там - гетьман свiтлянi сигнали посилаЇ. Може, вiн iде, а з ним i  њњ  муж,
Чуйкевич. Коли б швидше. Коли б њх Господь  у  цей  мент  принiс!  Скiльки
радостi було б, який трiумф!
   Уявляла собi тую щасливу хвилину. Не  в  Кињв,  а  в  Батурин  гетьман,
вiдбивши ворога, в'њжджаЇ. Батуринцi вiтають  його,  як  свого  спасителя;
забувають про пожежу, про втрату свого маЇтку, про стiльки жертв у  людях,
а радуються разом iз ним, що врятована справа, що  чесно  перетривали  тую
важку спробу, спробу невгнутостi, без котроњ народ все одно  що  глина,  з
якоњ чужий гончар, який схоче, такий й вилiпить посуд.
   Цей ясний образ набирав тим бiльшоњ краси, що являвся  серед  дiйсностi
грiзноњ, з кожною хвилиною грiзнiшоњ.
   Чечель, вiдбивши один завзятий приступ, спiшив  у  друге  мiсце,  котре
ворог пiдiбрав собi, щоб вдертися на мури, не йшов, а  бiг,  а  по  дорозi
доносили йому, що приступ уже також з тилiв починаЇться.  Мабуть,  москалi
пiд охороною ночi оточують Батурин. З усiх бокiв лунали  пострiли  й  чути
було бойовий крик. Мабуть, москалi, побачивши завзяту оборону твердинi вiд
сторони Сейму, пробують добути њњ з другого боку. Не виключене,  що  таким
робом гадають роздiлити сили обложенцiв, знаючи, що вони в них не  дуже-то
й великi.
   Сам город Батурин не укрiплений як слiд, може, вiн i не устоњться, тому
треба було наскоро замок i вiд сторони мiста забезпечити. Чечель дав наказ
сипати новий вал.

   * * *
   Закипiла  робота.  Робiтники  забували   за   нею   про   небезпеку   i
заспокоювалися. Не один, замiсть бiгати з мiсця на  мiсце,  щоб  запопасти
новин, брав заступ  i  копав,  нiби  вiд  того  нового  валу  залежало  њх
спасiння.
   "Скорiше! Скорiше!"
   Сотки рук кинулися гасити пожежу на пiдзамку.  Гаками  зривали  останки
стрiх, тручали стiни й димарi, пожежу присипали  землею,  бо  замало  було
води.
   Другi копали  рiв,  нову  греблю,  вiд  котроњ  мав  вiдбитися  ворожий
прибiй...
   "Хутчiш! Хутчiш!"
   Iнженернi старшини зазначували, куди повести цей вал i рiв, а до роботи
ставав усякий, великий i малий, старий i нелiтнiй, мало  що  не  дiти.  Не
силували нiкого. Всякий i без того розумiв, що тут не чиЇсь, а його власне
дiло.
   Мотря теж подалась туди. Взяла  заступ  -  копаЇ,  њњ  примiр  заохочуЇ
iнших. Тисячi рук риють глибокий рiв, з виритоњ землi росте  високий  вал,
вбивають його, деяке лишнЇ камiння на замку, деяка  ще  камiнна  стiна  на
згарищу стирчить - стягають на вал, скрiпляють,  забезпечують  палями,  за
палями становлять вози, борони  зубами  вверх,  роблять  усе,  щоб  тiльки
ворога зупинити.
   "Спiшись! Спiшись!"
   Дотлiваючий Батурин присвiчуЇ њм до працi, червонi обличчя  робiтникiв,
червоне њх убрання, нiби весь свiт обiллявся кров'ю.  Вороги  стрiляти  не
перестають. За кожним пострiлом крик  i  зойк.  Кулi  недаром  лiтають.  З
кожною хвилиною бiльше жертв, але й завзяття бiльшаЇ.
   "Не дамось!"
   Все новi вiстi наспiвають - про новий наступ  i  про  новий  вiдбiй.  З
котрого боку не вдирався ворог, скрiзь вiдбито його з великими жертвами  -
для нього. Дивно, що наступати не перестав. Знати - багато б нього людей i
не щадить њх. Московськi генерали нiколи не щадили своњх солдатiв.
   ГлибшаЇ рiв i крiпшаЇ вал. Мотря не бачила ще такоњ жвавоњ  роботи.  Що
лиш тепер розумiЇ, яка-то сила громадське  зусилля,  викликане  розумiнням
спiльного хiсна та спiльноњ потреби. Скрегочуть заступи, добувають з землi
якiсь кiстки, навiть черепи людськi. Мабуть,  не  раз  боролися  тут  нашi
предки.  Попадаються  i  поломанi  шаблюки.  Все  те   вiдкидають   набiк.
Похоронять, як прийде час. А може, хтось похоронить i њх разом  iз  нашими
кiстками? Украњна - побойовище одно.
   Та не пора на жалiснi гадки!

   "Поспiшайсь! Поспiшайсь!"
   Робота кипить. Ще трохи й кругом замку вiд сторони мiста виросте  новий
вал i розвернеться новий глибокий рiв, новi труднощi для  ворогiв  i  нова
охорона для наших.
   Старшини бiгають, розглядають те, що зроблено, i наказують, що треба ще
зробити. Тисячi рук виконують њх наказ без супротивлення, навiть тi, що до
чорноњ роботи  зроду  не  звикли  i  не  звикли  слухати  нiкого.  Спiльна
небезпека та спiльна оборона з'ЇдинюЇ  i  рiвняЇ  усiх.  Скриплять  тачки,
лунаЇ вiдгук молотiв - вал росте. Ще трохи i буде за ним безпечно.
   Вже й сердюки займають на тiм  валi  своњ  новi  становища,  примiщують
мушкети, приносять ящики з порохом i кулями.
   Нараз огонь притух, кулi здержалися  в  лету,  кров  стялася  в  жилах,
божевiльний вереск зiрвався i летить ген з-поза замку.
   "Ой-ой! Ой-ой! Ой-ой!"
   Безтяменний  жах,   гнаний   батогами   розпуки,   звiрський   перепуд,
позбавлений усякого застановку, якась потвора, обезвiчена й покалiчена  на
душi й на тiлi сунеться i реве: "Ой-ой! Ой-ой!"
   СпиняЇться нараз робота: "Що се? Що?"
   Котяться випущенi з рук тачки, падуть заступи й джагани, люди, що перед
хвилиною працювали так пильно, кидають усе i бiжать навмання.
   "Що там сталося? Невже ж?"
   I Мотрю пориваЇ людська хвиля, як стихiя, вона не маЇ сили спинити  њњ,
бiжить, летить, жене. Одне маЇ на тямцi, щоб не спотикнутися,  не  впасти,
не дiстатися пiд ноги, бо тодi всьому кiнець. А в нењ ключ!
   В нењ ключ...
   ЧiпляЇться тiЇњ гадки, як потопаючий соломинки. ПробуЇ зупинити натовп:
   * "Люди, стiйте! Заждiть, так не можна. Не  толочте  себе.  Ради  Бога,
спинiться!"
   Нiхто не слухаЇ њњ, жах сильнiший вiд голосу розуму- женуть.
   ЧiпляЇться когось за руку, сильно, мабуть, стискаЇ до болю.
   "Це я, КочубеЇва Мотря, стiйте! З нiг впаду, порятуйте мене!"
   Якiсь перестрашенi очi повертаються до нењ, дивляться, i розум  до  них
вертаЇ. "Мотря Василiвна? Невже ж...  Люди,  стiйте.  Рятуйте  Чуйкевичеву
Мотрю!"
   Дехто  стаЇ,  решта  натовпу   пересуваЇться   далi,   назустрiч   тому
божевiльному вересковi, в котрiм, крiм безтяменного "ой-ой!",  почуваються
уже й iншi голоси, грубi, поганi, як звiрський рев.
   Мотря нараз починаЇ розумiти в чiм дiло.

   * * *
   В замковiй стiнi була колись  в  одному  мiсцi  входова  брама  низька.
Склепiння зарисувалося, замiсть направити  його,  зачинено  браму.  Згодом
земля засипала њњ, вибуяла трава, розрослись кущi й закрили цей вхiд. Люди
забули, що там теж колись був доступ до замку. Ворог про нього не  знав...
Аж тепер довiдався? Як? Хтось показав, якийсь новий Ефiяльт. Хто?.. Нiс.
   Отея жахлива правда вернула њй втрачену пам'ять i енергiю.
   Не пустити ворога, боронитися, а коли буде втрачено все, останеться  ще
ключ.
   "Москалi вриваються  крiзь  круглу  браму,  не  пускаймо!"  -  крикнула
голосом не розпуки, а нового завзяття.
   "Зупинiм утiкачiв. Ставаймо  в  кiлька  рядiв,  тримаймося  крiпко,  не
пускаймо... Хай хто бiжить до оружноњ вежi, може, там ще Ї якi мушкети!"
   Рiшучий наказ -  це  одинока  рада  в  такому  моментi.  Натовп  дiйсно
зупиняЇться, пробуЇ супротивлятися, але, побачивши, що годi,- повертаЇться
грудьми до ворога.
   Вiн недалеко, крокiв, може, двiстi, борiкаЇться зi  жменькою  сердюкiв,
що  першi  прискочили,  зауваживши  зраду.  Не  пiддаються,  живим   муром
виростають ворогам на дорозi. Але њх мало. Треба њм на помiч поспiшати.
   "В кого мушкет або сокира - вперед!"
   Декiлька мужчин вискакуЇ i  бiжить  на  певну  смерть.  Iншi  починають
розумiти, в чiм дiло.  Позбувшися  першого  страху  i  побачивши,  що  тут
вирiшуЇться питання њх життя i смертi, скоро зживаються з  тiЇю  гадкою  i
рiшаються згинути або побiдити. Нiчого третього не бачать.
   "Перепустiть жiнок!.."
   "I дiтей..."
   "Парубки - вперед!"
   "Ранених вiднесiть на тил!"
   "Лавою, лавою вперед!"
   Батуринський золотар, колишнiй запорожець, дядько лiт  коло  шiстдесят,
бере провiд.
   Невеличкий гурт мужчин i селян,  що  з  недалеких  хуторiв  схоронилися
перед ворогом у столицi, люди  здебiльшого  старi,  давно  забувшi  воЇннi
дiло, перемiнюються у вiддiл добровiльних оборонцiв твердинi.
   Однi - з мушкетами, другi - з джаганами, заступами посуваються  вперед.
Ворог увiйшов був у браму.
   Жменька сердюкiв не могла њх спинити. Мало хто остався живим, а тi,  що
осталися, обливалися кров'ю. Такого завзятого бою нiхто з них не пам'ятав.
Бралися попiд сили, давили себе за горло, очi видирали собi. Це  вже  була
не битва, а рiзня, не дiйснiсть, а томлячий сон. Ворожа хвиля вдиралася на
греблю, розривала њњ, роздирала, перевалювалася на другий бiк, аж  трiщали
кам'янi одвiрки, аж брама хиталася в основах.
   Золотар глянув перед себе, зрозумiв, у чiм рiч i гукнув позад себе:  "З
джаганами - по мурах на браму! Хутчiш!"
   Не потребував њм казати, що там мають робити. Наказ зрозумiли як  слiд.
Брама була глибока, крокiв, може, на двадцять. У њњ мурах були вартiвнi  i
входи на верх i якiсь магазини. Все це занедбане, запущене,  прямо  руњни.
Склепiння зарисувалося давно. Треба було тiльки трохи зрушити  його  вниз,
прямо на голови ворога, що густою лавою заповнив  цiле  пiдсiння,  давлячи
себе, тратуючи i дбаючи тiльки про одно, а саме: як би вийти з тiЇњ дiдчоњ
тiсноти - вперед, в Батурин, бо ззаду напирають на них  новi  роти,  гнанi
наказами царських старшин. Стисненi з  бокiв  мурами,  як  клiщами,  ззаду
здержуванi своњми, а спереду оборонцями Батурина, москалi,  що  увiйшли  в
довге  пiдсiння  брами,  склеплене,  досить  низьке   i   темне,   справдi
переживають пекло. Добувають усiх зусиль, щоб вийти з нього,  штовхаються,
напирають на себе, мiсять ногами, нагадуючи ракiв у кобелi  i  хробiв  пiд
каменем, стогнуть, ревуть, вiдходять вiд розуму i  не  чують,  як  над  њх
головами  лунають  джагани,  дрижить  склепiння  i  як  нараз  з  ломотом,
неподiбним до нiчого в свiтi, валиться, гнiтить, придавлюЇ њх, торощить  i
сотнi людей перемiнюЇ в безобразну купу людського м'яса i -- гною.
   "Гу-у! У-у! О-о!"
   Мотря долонями затулюЇ вуха, щоб не чути тих зойкiв, стогонiв, реву. Це
вже не люди кричать, а добуваЇ з себе останнi,  передсмертнi  звуки  якась
жахлива звiрюка, твориться щось таке страшне й огидне, перед  чим  деревiЇ
людська  свiдомiсть  i  на  що  Ї  одна  тiльки  вiдповiдь,  одне   тiльки
заспокоЇння - конечнiсть... Те,  що  сталося,  було  рiвно  несподiване  й
непередвиджене - для батуринцiв i для москалiв. Людська хвиля рiвно далеко
вiдбилася  по  обидва  боки,  залишаючи  посерединi  мiж  собою  румовища,
помiшанi з глиною людськi тiла, нiби нову перегороду, греблю  помiж  двома
ставами людськоњ злостi й завзяття.
   Москалi гадали, що батуринцi висадили замок у  повiтря.  З  перестрахом
слiпим, який не знаЇ стриму, кинулися втiкати назад, в напрямi Сейму.
   Але бiля моста наткнулися на новi вiддiли московського  вiйська,  котрi
вислав Меншиков, щоб спинити втiкачiв.
   "Куди тiкаЇш, стерво!" - гукали царськi офiцери.
   "Завертай назад!"
   В  неслухняних  стрiляли.  Це  збiльшало  заколот.  Солдати  скакали  з
берегiв, щоб перейти рiку. Тонкий лiд заломлювався, i вони  тонули.  Деякi
плили з кригою, благаючи рятунку.
   Та нiхто њх не слухав.

   * * *
   В цей мент бiля ворiт з'явився диякон. В правiй руцi - шабля, у лiвiй -
хрест. Бiля нього донька, а коло них - старий золотар.
   "З Богом - вперед!" - гукав диякон, ступаючи по камiнню i трупах.
   "Дiти, за нами!" - кликав золотар, повертаючись до невеличкоњ  громадки
мiщан  i  козакiв,  старцiв  i  хлопцiв-недолiткiв,  якi   з   безтяменним
завзяттям, забуваючи про все, кинулися на ворога, вдесятеро сильнiшого вiд
себе. Диякон њх веде. Не питаються, якi в  нього  плани,  якi  вигляди  на
успiх, йдуть за ним, за тим хрестом, пiднятим угору, в  котрого  остаточну
побiду привикли вiрити змалку.
   Може, вiн i сам не знав, куди њх веде, розумiючи тiльки одно, що ворога
треба якнайдальше вiд мурiв.
   Iшли...
   I Мотрю потягнула за собою ця стихiя. Та не далеко. Пригадала собi,  що
в  нењ  Ї  своЇ  окреме  завдання,  котре  вона  мусить  сповнити,  насилу
вiддiлилася вiд гурту, притулилася до останкiв муру, переждала, аж  натовп
перевалився на другий бiк, i по сходах, що  вели  до  колишньоњ  вартiвнi,
вийшла на замковий вал.
   Озирнулася.
   Батурин все ще горiв. Одно велике червоне море шумiло й гудiло там,  де
ще вчора жили люди в своњх затишних  домiвках.  З  того  моря  тут  i  там
здiймалися стовпи й димарi, як щогли  потопаючих  кораблiв,  стирчали  пнi
обсмалених дерев, як кiстяки. Висока дзвiниця палала, як жертвенний  стiс.
Обривалися дзвони i з зойками глухими спадали вниз. А  за  кожним  iз  них
пожежа бухала горючим стовпом угору, нiби дзвони перемiнювалися в духiв  i
летiли до хмар. На землi њм не було вже дiла.
   Не задзвонять на свято побiди, коли гетьман в'њздитиме в свою  столицю,
визволивши њњ.
   Разом iз отими дзвонами обривалися Мотринi мрiњ i сподiвання  й  летiли
кудись у безвiсть, у пропасть, в яку й зазирнути страшно.
   Нема що довше обдурювати себе. Треба дiйсностi глянути смiливо в очi.
   I Мотря глянула круг себе.
   Ворог оточував Батурин. Коли не стиснув його своњм перстенем  залiзним,
то за хвилину стисне, здавить, сторощить.  Вiн  у  кiлькох  мiсцях  маскуЇ
приступ. Та це лиш звичайнi воЇннi хитрощi, щоб обложенi не знали,  де  њм
найсильнiше треба б оборонятися.
   Мотря, знаючи Батурин, як свою рiдну хату, розумiЇ дуже добре,  що  бiй
рiшаЇться на двох точках: тут, бiля забутих ворiт, i там, недалеко  шляху,
котрим нинi Герцик вињжджав на герць.
   А мiж тим батуринцi в першу чергу обороняють замок. Поза замком  козаки
наче нiчого й не бачать. Кожному здаЇться, що бiй вирiшуЇться там, де  вiн
стоњть, i  що  того  мiсця  йому  за  нiщо  в  свiтi  здавати  не  вiльно.
ПочуваЇться, що  нема  Кенiгзена.  Вiн  був  не  тiльки  завзятий,  але  й
тверезий, холоднокровний. Завзяття не заслiплювало його.
   Сказати те Чечелевi, попросити, щоб зараз послав який сердюцький вiддiл
на пiдмогу дияконовi, котрий пiшов на розпучливу нерiвну боротьбу,  бо  як
нi - то ворог вдереться у мiсто.

   * * *
   I Мотря повернулася у той бiк, де диякон з донькою i  старим  золотарем
вiдпирав вiд брами москалiв. Бачила,  як  перед  ним,  наче  перед  якоюсь
вищою, надприродньою силою, подавались москалi, як  золотар,  забувши  про
свiй вiк, з молодецьким завзяттям косив своЇю кривою шаблюкою, подiбний до
косаря смертi. I дияконська донька, сестра-жалiбниця, не гоњть,  а  завдаЇ
рани. За ними густою лавою пруть батуринськi мiщани i жменька тих козакiв,
що не погибли ще обороняючи ворота. Як вони б'ються! Це  вже  не  люди,  а
боги помсти, фурiњ, доведенi до крайньоњ розпуки. Це вже не бiй, а рiзня i
гризня, в якiй тямиться одно - не датись!  Полягти  або  побiдити,  нiчого
третього для них нема.
   Не  устоњть  ворог  проти  такого  фiзичного  й  морального   завзяття.
ПодаЇться. Диякон чимраз далi посуваЇться вiд брами. Не бачить нi  трупiв,
нi поранених, нi своњх, нi чужих, заслiпив його успiх, полонила ум  жадоба
побiди. Не бачить небезпеки, яка њм грозить.
   Ворог њх збоку заходить. Мотря бачить  його  намiр,  котрого  вони  там
удолинi, серед бою, не помiчають.. Вiн лишаЇ тi  вiддiли,  що  з  дияконом
б'ються, i посилаЇ свiжi роти, щоб  поза  його  плечима  увiйти  в  браму.
Одинцем, гусаком, скрадаються попiд мур, ближче, ближче до брами...
   Пiдходять пiд вал, стають у четвiрки, в  бойовий  стрiй,  з  мушкетами,
ручними бомбами, з усяким приладдям, котрим зруйнують город.
   "Вертайтеся!"
   Може, диякон i побачив свою важку похибку, може, й  рад  би  вернутись,
але це неможливо. Йому остаЇться одна  тiльки  дорога,  пробиватися  далi,
через рiку, в поля, ген - ген, може, аж на Сiч.
   ПробиваЇться...
   А мiж тим ворог вдираЇться на замок. По камiнню, по трупах повзуть,  як
хроби, як гаддя, як потоп... Пропало!

   * * *
   "Тепер на тебе черга",- сказала Мотря, збiгаючи вдолину.
   Добре вiдомими тайними переходами пустилася туди, де бовванiла перед њњ
схвильованою до краю уявою порохова вежа.
   "Щоб лиш добратися до нењ!"
   Боялася не тiльки ворога, але й своњх,- людини.
   Нiкого не бачити, не чути людськоњ мови, не думати про  нiщо!  Сповнити
своЇ дiло, вiдчинити браму, щоб вийти з того пекла, котре тут зчиниться за
хвилину.
   Не хоче бачити його i - не буде.
   Спотикалася на теплих ще головнях i на  холодних  уже  трупах.  Падала,
пiдносилася, з жахом пiзнавала знайомих  i,  насилуючи  почуття  людського
жалю й  милосердя,  гонила  вперед.  Нiчого  вже  бiльше  не  знала  й  не
пам'ятала, нiякого бiльше бажання в душi своњй не чула, крiм того  одного,
щоб якнайскорiше дiстатися до тiЇњ вежi, в котрiй  було  њњ  спасiння  вiд
мук, вiд сорому i вiд неслави, њњ i њњ землякiв.
   Бiгла попiд мури, обтовкаючи собi ноги й руки й обдираючи одяг на собi.
Скорiш, скорiш, бо ворог настигаЇ.
   Щоб до вежi - там усьому край. Один момент i  буйний  лет  у  невiдомий
свiт, крiзь дим i пожежу, крiзь сором i знущання, до  хмар,  до  неба,  до
Бога. Останнiй гiн, остання дорога;  серце  б'Їться,  як  дзвiн,-  ворогам
проклiн, ось ваша перемога! Добiгла  до  голодовоњ  ями.  СпотикаЇться  на
сухих корчах, падаЇ. Господи, невже ж ти не дась  сповнити  њй  дiло,  вiд
котрого так багато залежить? Невже ж у тiй яскинi, в котрiй вилися  колись
њњ ближнi, як червяки, ворог допаде њњ? Нi, нi!  Не  вiдмов  њњ  сил,  дай
крил, щоб долетiти,- Боже, свiте!
   ...ВстаЇ. Ще трохи, ось i вежа, ось i низькi, в землю врослi дверi.  Де
замок, де ключ?
   Це все таке просте, звичайне, а так тяжко  звести  докупи,  так  дивно.
Ключ не входить до замка, замок зiржавiв, не слухаЇ ключа, гарчить,  дверi
не подаються, скриплять завiси, не зрушуванi здавна,- насилу  вiдчинила  й
увiйшла.
   Сопух i темрява кидаються на нењ.
   Останками сильноњ волi перемагаЇ њх. Руками чiпляЇться стiн,  бо  сходи
ковзькi, повищерблюванi, непевнi. Але й  стiни  вогкi,  зимнi,  як  хребет
гадюки. Дрож проймаЇ њњ, терпнуть пальцi - невже ж це смерть?
   ..."Ще нi, ще нi - не тепер, за хвилину!.."
   По сходах збiгаЇ вдолину, падаЇ... Вставати, йти!
   Але як? I - де?.. В грудях гуде, в  головi  гуде,  склепiння  валиться,
падаЇ. Кiнець...
   "Ще нi, ще нi! Боже, дай менi сил сповнити останнЇ дiло!"
   Добула чир i кресало. Треба огнем розбудити ту силу, що в бочках спить.
Притулила до кремiня чир, б'Ї.  Замiсть  у  кремiнь  попадаЇ  в  пальцi...
кров...
   Не зважаЇ на бiль, б'Ї - i знов, i знов, аж скочили iскри,  i  запалила
скiпку. Ожило пiдземелля, низьке, вузьке,  страхiтне.  Пригадалися  казки,
оповiдання, i тiтка, i старенька няня, i  все,  що  було,  минуло,  неначе
огнем спалахнуло, горить... Цить, серце, цить! Досить.
   Скiпка невелика -  спiшиться.  Пивницi,  як  лабiринт,  управо,  влiво,
сходи, арки, пороги, угинаються ноги. На мурах  мигтить  селiтра,  лiтають
кажани... Чи дiйснiсть це, чи лиш страхiтнi сни?.. Спiшись!
   Вiдчинила залiзнi дверi, побачила бочки... Ось вони!
   Треба одну розбити... Але як i чим?..
   В пивницi нема нiчого, крiм отсих бочок...
   Чому ж вона не передбачила того, чом не взяла з собою сокири?..
   Вертатися?.. Нi, нi, запiзно. Там,  певно,  вже  ворог  обсадив  замок,
подвiр'я,  зловлять  њњ,  не  пустять,  поведуть  перед  Меншикова,  њњ  -
Чуйкевича дружину.
   В крайнiй розпуцi добуваЇ стилет, пiдносить, валить  ним  у  бочку,  аж
глухий луск вiдбиваЇться далеким вiдгомоном  вiд  низьких  склепiнь...  Чи
вiдгомiн це, чи чиясь хода?
   Наслухувати нема коли. Скiпка дотлiваЇ.
   Спiшись, спiшись!
   Нараз - кров стинаЇться у жилах! Хтось  ухопив  њњ  за  руку,  стиснув,
здавив, скiпку пiдошвою притовк. Погасла.
   Чорно в очах, i чорно в душi - усе, усе пропало.

   * * *
   Коли Мотря прийшла до себе, зрозумiла, що чињсь крiпкi руки виносять њњ
з пивницi. Дихнуло на нењ подихом тютюну i горiлки  -  мужчина.  Козак  чи
москаль? - мов блискавка майнуло через  голову  Мотрi.  На  всякий  спосiб
хтось, хто знаЇ дорогу. На потемки йде, дверi наглухо затрiскуЇ за собою i
несе њњ, як безборонну дитину.
   "Пусти!" - кричить i пручаЇться Мотря, але десять  пальцiв,  як  десять
гакiв, приковують њњ до широких, мужеських грудей.
   "Не втечеш, аж тепер ти моя!"
   Тi звуки врiзуються в свiдомiсть, як нiж  у  серце.  ПiзнаЇ  голос.  Це
говорить прилуцький наказний полковник Iван Нiс, найосоружнiший для нењ iз
усiх людей на свiтi.
   Сто гадок, як сто вогникiв,  займаЇться  у  мозку.  То  спалахнуть,  то
погаснуть. То ясно робиться нараз, то тим гiрша темрява кругом.
   ...Iван Нiс, цей що Батурин зрадив.
   I тепер вона у його руках - безборонна.
   Коли б так нiж, коли б њй стилет?
   ЧiпляЇться тiЇњ гадки, як останньоњ дошки порятунку. Може, вiн Ї у нењ?
Розбивала ж ним бочку. ВихоплюЇ праву руку, щоб пошукати.
   "Не шукай, бо не знайдеш. Твiй стилет  залишився  там  бiля  бочок.  Не
пручайся даром. Я не ворог тобi. Люблю тебе, врятую, заховаю".
   "Краще забий мене".
   "Дiточе базiкання. Щаслива будь, що впору наспiв".
   "Чорт наднiс тебе? Хто тобi сказав, що я тут?"
   "Нiхто менi не казав, я здогадався, знаючи твою вдачу.  Того  тiльки  й
боявся, щоб ти не висадила  вежi.  Дякувати  Богу  -  саме  впору  наспiв.
ПодякуЇш менi, побачиш".
   Замiсть вiдповiдi кидаЇться на нього й руками обхоплюЇ, за шию, давить.
   Падають обоЇ на сходах...
   Але вiн сильнiший. Вiдiрвав руки вiд горла i вхопив обi, в  свою  праву
долоню.
   Крiзь дверi чути, як Батурин реве, там - страшний суд.
   "Пусти, а то голову об мур розiб'ю".
   "Не пущу тебе! Пора до розуму прийти! Погадай - чи не краще  по-доброму
зi мною. Врятую тебе, може, ще кого. МоЇ слово маЇ тепер вагу".
   "Не хочу я твоЇњ ласки, проклятий!"
   "Не проклинай. I без того багато лиха на свiтi".
   "Ти його спричинив, зраднику!"
   "Хто не зраджуЇ нинi?"
   "Не так, як ти. Для наживи, для пiрнача".
   "А може, для тебе? Може, для тебе, Мотре?"
   Хоче пiдняти њњ i далi нести.
   "Не пiду. Лиши мене тут".
   "Невже ж я з глуздiв збився. Балакаймо, Мотре,  на  розум.  Нас  тiльки
двоЇ..."
   "I Господь Бог над нами".
   "Можливо, але вiн мовчить. Я мушу  врятувати  тебе.  Послухай.  Проведу
тебе за город. Там мiй вiз завезе тебе в безпечне мiсце. Просидиш, поки не
втишиться буря. А як побачу, що небезпечно, покину все, i пiрнач, i хоч би
булаву, й прилину до тебе, щоб грудьми своњми заступити тебе, бо без  тебе
немаЇ для мене життя".
   "Наказний полковнику,- почала Мотря.- За кого ти маЇш мене? Я  ж  перед
хвилиною хотiла висадити замок у повiтря, а тепер мала б  осоромити  себе,
щоб рятувати життя? Не буде того нiколи! З Батурина не вийде! Що станеться
з ним, хай дiЇться зi мною".
   Мовчав. I вона замовкла... В Батуринi ревiло. Чути було  луск  стрiлiв,
грюкiт гармат, галас, зойки, ридання. Мотря уявляла собi, що  там  дiЇться
тепер.
   "Пусти мене, пусти! - стала благати  Носа.-  Якщо  в  тебе  Ї  крихiтка
серця, послухай мого благання. Життя,  яке  ти  обiцяЇш  менi,  гiрше  вiд
смертi. Краще вбий мене!"
   "Хочу, щоб ти жила,- мусиш жити!"
   "Противний ти менi".
   Наглим рухом вiдтрутила його вiд себе, так що покотився  стрiмголов,  а
сама стала втiкати по сходах, скоро, скоро, з одного пекла в друге. Бiгла,
але ноги не слухали њњ. Дрижали, вгиналися в колiнах, важкi, зимнi, як два
стовпи льоду. Руками чiплялася за стiни, але стiни були ковзькi  й  долонi
зсувалися по них, як по склi.
   Останки свiдомостi рвалися, як шматочки  мережива,  як  нитки  шовковi,
розпливалися, як хмарки по блакитi, канули в порожнечу.
   Останнi звуки, якi болючо вверчувалися в њњ вуха,- це був  луск  важкоњ
мужеськоњ ходи.
   Iван Нiс доганяв њњ. Той самий Нiс, наказний прилуцький  полковник,  що
вбив њњ вiрного чуру, перейшов до москалiв i показав  њм  тайний  вхiд  на
замок.
   Ще трохи i вона знов попаде в його руки...
   Ще тiльки два-три сходи...
   Як добре, що якраз тодi перед нею розтворилася безодня i вона  полетiла
туди, забуваючи про все,- як добре, що њњ нема!
   Нема нiчого... ГУРАГАН
   Мотря вiдiтхнула свiжим, зимним повiтрям i  розплющила  очi.  Довго  не
могла зрозумiти, де вона i що таке дiЇться з нею.  Повисла  мiж  життям  i
смертю i нiяк не могла перехилитися нi в один, анi в другий  бiк.  Хай  би
скотилася у тую прiрву, з котроњ немаЇ  вороття,  хай  би  усьому  прийшов
кiнець!.. Коли б так нiж... I вона мимохiть повела правою рукою.  Рука  не
ворохнулася... Невже ж њй вiдняло руки?
   Це питання, нiби обухом, ударило њњ. Почула приплив кровi до  вискiв  i
стукiт власного серця.
   Хвилина чорно, а тодi - нiби блискавка  озарила  свiт.  Пригадала  собi
усе, що сталося нинi, i зрозумiла, де вона i що дiЇться з нею.
   Прилуцький наказний полковник  не  вспiв  њњ  занести,  куди  хотiв,  i
покинув тут, на замку, в глухому кутi, куди нiхто не заходить,  а  щоб  не
втекла, щоб не добралася вдруге до вежi, зв'язав њй руки й ноги.
   Зубами розмотала пояс, котрим  були  зв'язанi  руки,  руками  увiльнила
спутанi ноги. Але встати не могла. Голова, як  камiнь,  тягнула  њњ  взад.
ПадаЇ на заморожену землю горiлиць.
   Чого ж цей Батурин так реве? Пороги Днiпровi не ревуть так голосно,  як
вiн. ЗдаЇться, не лише живi  зняли  цей  нестяменний  крик,  але  й  мерцi
ридають i стогнуть, плаче кожна грудка землi.
   Батурин борiкаЇться зi смертю.
   А вона лежить безсила й чекаЇ кiнця.
   Це усвiдомлення доводить њњ до розпуки.
   ЗбираЇ останки виснажених сил, пiдпираЇться руками, сiдаЇ.
   Насилу вiдчиняЇ повiки. Хоче бачити, що тут дiЇться.
   З глухого рогу  видно  одне  море  пожежi.  Стирчать  димарi,  валяться
останки сволокiв, крокв, лат. Батурин дотлiваЇ.
   Чорнi тiнi людей перебiгають туди й назад, одинцем i  гуртами,  шукаючи
виходу з того пекла. Його нема. Ворог околив город i замкнув його  з  усiх
бокiв... Вставати, йти, боротися i гинути разом iз ними...  Або  нi...  Ще
раз добратися до тих пивниць, в котрих лежать з порохом  бочки  й  пiдпалу
дожидають. Вхопити головню з  пожежi  й  кинути  њм.  Хай  бухнуть  силою,
стократ сильнiшою вiд ворожоњ злостi,  i  замiсть  жахливоњ  боротьби  хай
дадуть своњм i ворогам тихий мир i вiчний упокiй. Вставати - йти!
   Мотря пiдноситься i опираЇться об мур.
   З'ясовуЇ собi, де вона i куди найближча дорога до вежi.
   Недалека, та, мабуть, нелегко пройти.  Мабуть,  у  всiм  Батуринi  нема
тепер  такоњ  стежки,  такого  перевулка,  котрим   можна   б   непомiчене
просунутися.
   СпробуЇ.
   Крадеться попiд мур, як тiнь.  Як  побачить  людей,  що  з  божевiльним
криком бiжать, не знаючи по що й куди, притулюЇться до холодного  камiння,
пережде й посуваЇться далi.
   Не хоче нiчого бачити, нiчого розумiти, хоче добратися до вежi.
   Ось вона. Чорна, загравою облита, грiзна й мовчазлива,  неначе  свiдома
своЇњ страшноњ тайни. Мотря пересунулася попри головну яму i  нараз  стаЇ.
Де ж дiлися дверi до вежi?
   ѓх нема. Вони заставленi балками, трамами,  закиданi  останками  возiв,
ворiт, усяким хламом, котрий назношено тут Бог вiсть звiдкiль.  Помiж  тим
хламом купи людських тiл. Деякi ще ворушаться,  стогнуть,  повзуть  з  тоњ
гидкоњ купи, як  раки  з  кобелi,  i  вiдсунувшися  кiлька  крокiв  набiк,
простягаються i мертвiють. Мотря догадуЇться, що тут було. За вхiд до вежi
йшов бiй. I цей бiй уже закiнчився. Не увiйдуть туди нi нашi,  нi  вороги,
страшна сила, яка окриваЇться у вежi, пропаде там навiки. А разом  iз  тим
пропала також остання дошка рятунку. ЛишаЇться одне - боротьба до  витрати
останкiв сил.
   I це робить Батурин.
   Москалi вдерлися воротами, котрi показав њм Нiс.
   Та не легкий  њм  хiд.  Козаки  вiдпирають  њх  назад.  Нiби  два  моря
зударилися,  перебивши  перешийок  землi,  що  вiддiлював  њх  вiд   себе.
Напирають на себе, то подаються, то йдуть уперед.
   За кожний крок,  за  кожний  шматок  землi  доводиться  платити  життям
багатьох людей. Але ворогiв, як сарани. Гинуть, а  на  њх  мiсце  сунуться
новi. Багато маЇ њх цар i не щадить.
   Вже не кулями з гармат, а живими людьми на Батурин  стрiляЇ.  Артилерiя
мовчить. Ворог з двох бокiв увiйшов до твердинi.
   ЗнаЇ це Чечель i скiльки маЇ живих i здорових людей посилаЇ туди.
   Сам на мурi стоњть.  Пожежа  освiтлюЇ  Батурин.  Гетьманський  двiр  на
Гончарiвцi теж горить. Його гасять  -  там  залишилося  ще  чимало  добра.
Мiщани,  навiть  старцi  та  хлопцi,  б'ються,  всiх  обгорнуло  нелюдське
завзяття. Нiхто й не гадаЇ здаватися. Хто б вимовив таке слово  -  смерть.
Розiдруть на шматки.
   Навiть жiнки поруч мужiв своњх стоять i бороняться, як левицi.

   * * *
   Та не у всiх було стiльки фiзичноњ i моральноњ  сили,  щоб  перетривати
борню.
   Деякi, побачивши свою домiвку в огнi, вжахнулися з нужди  -  бездомного
скитальства, зимових довгих ночей без даху над головою, без  теплого  кута
для дрiбних дiтей - i  перед  тiЇю  гадкою,  як  перед  страхiтною  марою,
втiкають навмання з безтямним криком: "О, горе!"
   Iншi, згубивши дiтей, пробiгають вулицями  горючого  мiста  й  жахливим
голосом, вiд котрого мороз прошибаЇ кiстки, кличуть њх.
   Одна з таких, побачивши Мотрю, кидаЇться до нењ,  руками,  як  клiщами,
стискаЇ њњ i питаЇться: "Бачила њх? Хлопчик i дiвчинка, кажи,  бачила?"  I
трясе Мотрею, неначе вiдповiдь хоче витрясти з нењ.
   "Не бачила я дiтей твоњх, жiнко".
   "0-ох!" - нiби мечем, тим криком прошибаЇ повiтря i  бiжить  далi,  щоб
знов когось стрiнути й питати, поки не наткнеться на ворогiв i поки тi  не
заспокоять њњ навiки. Там знов молодиця, з розпущеним волоссям,  з  очима,
пущеними в стовп, бiжить  навмання  крiзь  попiл  i  жужелицю  гарячу,  не
зважаючи на те, що вогонь запалив њњ спiдницю, що лiзе по нiй, добираЇться
до живого тiла,- бiжить i благаЇ милосердя людського,  щоб  порятували  њњ
мужа, якого тяжко поранило там бiля брами.  ЧiпляЇться  до  кожного,  кого
лише стрiне, завертаЇ з дороги, не може зрозумiти, як це нiхто  не  слухаЇ
њњ, не спiвчуваЇ, i з божевiльним прокльоном кидаЇться в  огонь.  Не  може
перетривати свого горя.
   I бачить Мотря, як поранений у груди козак, затуливши рану  рукою,  щоб
вгамувати кров, бiжить до своЇњ квартири,  забувши,  що  вона  спопелiла,-
бiжить, спотикаЇться й падаЇ. Огонь обхоплюЇ його, займаЇться одежа, i вiн
горить.
   Не один. Таких багато тепер. На пожарищi скрiзь дотлiвають труни.
   Гидкий сопух розходиться кругом...
   Утiкати, утiкати звiдтiль!
   I Мотря попадаЇ в крутiж людськоњ юрби. Як хвиля  трiскою  в  ополонцi,
так юрба кидаЇ нею. Зрозумiла, що доходить  до  одного  з  тих  мiсць,  де
рiшаЇться бiй, до брами.
   Нашi ще не здаються. Вулиця загачена валом з людських трупiв,  москалiв
i козакiв. Нашi з-поза того валу обороняють приступ до мiста.
   Лускають  самопали,  розриваються  ручнi  бомби,  козаки   обороняються
списами. Вождя тут нема. Кожний робить, що йому на гадку прийде.
   Мотря бачить присадкуватого, сутулуватого чоловiка бiля тачок.
   "Розступiться люди!" - кричить. Мотря по  голосi  пiзнаЇ  гетьманського
коваля з Гончарiвки, вiдомого зi своЇњ нелюдськоњ сили. Вiн  привiз  повнi
тачки старих, з каменя точених куль, що лежали купою на  валi,  непотрiбнi
нiкому. Бере одну за другою й високо  понад  голови  своњх  пускаЇ  њх  на
ворогiв. За кожним кидом, з-поза валу чути зойк, знак, що  куля  на  пусте
мiсце не впала. "Моя гармата нiколи не хибить",- говорить вдоволено й далi
пускаЇ пудовi каменюки, нiби це не кулi, а галушки.
   Нiхто не дивуЇться його силi, його тихому завзяттю, бо в кожного Ї своЇ
дiло власне. Щасливий, хто маЇ мушкет i набоњ! ЛадуЇ, мiряЇ,  стрiляЇ,-  i
знов, i знов, забуваючи за тою пильною роботою про все.
   Але таких щасливих мало.
   Тi з мушкетами на самому передi. Дуло проти дула.
   ѓх найбiльше падаЇ. За кожним разом, як ворог, вдереться на вал, на них
перша черга ступати  з  ним  у  рукопашний  бiй.  До  очей  собi  скачуть,
стискаються смертельними обiймами, аж костi трiщать, аж очi  вискакують  з
лоба.
   Таких приступiв вiдбили нашi чимало.
   Ворожа сила ламалася на козацькiм завзяттi. Кому ж би  на  гадку  могли
прийти тi щораз то iншi способи  оборони.  Ось  з  батуринського  присiлка
гончар нiчого не робить, лиш _з_ пожарища здоровi головнi добуваЇ й тягне.
Люди розступаються  перед  ним,  вiн  розмахуЇться  i  горюча  ломака,  як
кольориста ракета, летить на  густо  збитi  поруч  себе  голови  москалiв.
Розступаються, верещать, подаються.
   I знов, i знов.
   Кольористi  огнi  пускаЇ  батуринський  гончар.  А  його  син,  парубок
молодий, як iз мармуру кутий, поборовши москаля в рукопашнiм двобоњ,  бере
його за ноги, розмахуЇться i, як снiп через  банти  в  стодолi,  перекидаЇ
через вал на другий бiк. "Вертайся до своњх",- приговорюЇ за кожним разом.
   Мотря бачить цi боњ, що нагадують безсмертну поему Гомера, й очам своњм
не вiрить. Як бiгла звiдси до вежi, то гадала, що москалi вже  вдерлися  в
город i що нема сили, котра могла б виперти њх назад.
   А все ж таки њх вiдперли, i раз, i другий, i, може, десятий,- змаганням
немаЇ кiнця.
   Нашi по-лицарськи б'ються.
   Так що ж! I найбiльшому лицарству буваЇ кiнець. Коли б не Нiс,  коли  б
не тая зрада! А так... I Мотря бачить, що в  безладнiй  боротьбi  нашi  не
витримають довго.. Забагато сил тратять.
   ПродираЇться вперед. Дехто  пiзнаЇ  њњ.  "Мотря  Василiвна  тут!  Мотря
Василiвна з нами!"
   ЧуЇ, що радо  вiтають  њњ,  хоч  що  значить  вона,  жiнка  втомлена  й
виснажена до краю?
   СтаЇ бiля коваля. Вiн уже останнiми кулями кидаЇ.
   "Дядьку! Берiть провiд. Без проводу нас переможуть".
   "Як гадаЇте, Мотре Василiвно?"
   "На землю",- говорить Мотря.
   "На землю!" - гукаЇ громовим голосом коваль.
   "Допустити њх до валу, а тодi стрiляй i вали в них, чим хто може".
   Коваль повторюЇ наказ.
   Козаки  з  мушкетами  криються  за  валом,  мiщани,   парубки,   хлопцi
припадають до землi. Москалi гадають, що батуринцi  перестрашилися  нового
приступу i втекли. Збитою лавою  посуваються  вперед  вiд  брами,  вузькою
вуличкою мiж двома високими стiнами старих мурiв до того валу з  козацьких
i московських трупiв, що вирiс  протягом  яких  двох  годин,  мов  остання
охорона загроженоњ столицi. Посуваються, розтрачуючи по дорозi поранених i
трупи, певнi остаточноњ побiди, певнi того, що ввiйдуть у город.
   Ще тiльки крокiв, може, сто вiддiлюЇ њх вiд валу, як нараз:
   "Пали!"
   Грюкнули  мушкети,  посипалися  довбнi,  колоди,  запаленi  головнi,  з
могучоњ долонi коваля вихопилися i зажужжали в повiтрi одна за другою  двi
останнi кам'янi кулi. Ворог, не вспiвши вистрiлити, захитався, заметушився
i з криком та  вереском  подався  назад,  оставляючи  чимало  поранених  i
вбитих.
   "Пали!" - гукнув ще раз коваль, i  в  забарикадованiй  брамi  зчинилася
така суматоха, якоњ там нинi ще не було, хiба тодi, як  падало  склепiння.
Люди на людей напирали, толочили  себе,  з  мушкетами  кидалися  на  себе,
розбивали собi черепи, кололи тригранними штиками, торощили себе.
   Коваль, побачивши несподiваний успiх,  хотiв,  щоб  нашi  приступом  на
москалiв пiшли. Мотря не радила. "Нам треба щадити  людей.  Пiдождемо,  аж
вони на нас пiдуть". Ждали. Не сталося це так скоро, бо ворог довго не мiг
прийти до i себе. За той час батуринцi винесли  трупи  набiк  i  пораненим
оглянули рани.
   Поранених було чимало. Поки йшла невпорядкована боротьба, годi њм  було
видiстатися з безладноњ товпи, не один, не маючи хвилини спокою, стрiляючи
або кидаючи чим там безупинно, не  помiчав  навiть,  що  в  нього  ллЇться
кров,- аж тепер це побачив або почув i вiдходив на бiк, пiд мур, де  старi
козаки тамували кров хлiбом  i  павутиною  або  прямо  стрiльним  порохом,
розпущеним у слинi. Хто з поранених почував у собi силу,  вертав  назад  у
бiй, хто нi - оставався пiд муром, дожидаючи вислiдiв важкоњ боротьби.  Не
перечислилася Мотря. Москалi дiйсно ще раз наступили, i њх ще раз так само
i з не меншими втратами вiдперто. Дорiжка вiд валу до ворiт,  котрою  вони
наступали, так густо встелилася трупом, що солдати топтали по них,  як  по
подушках. Замiсть тупоту чобiт чути було зойки та стогони, бо мiж  трупами
були ще й живi, тяжко пораненi, що конали пiд пiдошвами своњх братiв.
   В батуринцiв вступала нова надiя.  Були  й  такi,  що  пiсля  вiдбитого
приступу перелазили за вал i, забуваючи про страх i небезпеку, виривали  з
рук московських трупiв теплi  ще  мушкети,  вiдтинали  вiд  ременя  або  з
ременем здирали порошницi i щасливо вертали до своњх.  Гоститимуть  ворога
њх власними кулями i з њх власних рушниць. Хоробрий коваль  з  Гончарiвки,
не маючи  своњх,  як  вiн  казав,  кам'яних  галушок,  щоб  ними  затикати
ненажерну пельку  ворожу,  пробiгав  свою  "армiю",  порядкував,  роздавав
роботу, заохочував, почував себе, як майстер серед  челядникiв  у  великiй
кузнi. "Лавами, браття, лавами, помiж  лавами  вiльне  мiсце  лишiть,  щоб
ворожi кулi мали де падати. I не густо в лавах лягайте, чим рiдше,  |  тим
тяжче вороговi попасти!"
   В сю мить кiлькома лавами загатили  дорогу.  Десь  i  рискалi  взялися,
кожний для себе  ямку  гребе,  щоб  голову  за  купиною  сховати,  бо  так
безпечнiше.
   Недавно  ще  товпа,  схвильована,  хоробрiстю  п'яна,  але  непевна   й
несвiдома, що њй .робити,- тепер вiддiл карний i справний, фаланга,  котру
переломити важко. Без крику i вереску  дикого,  без  лайки  гидкоњ  i  без
нiкчемних прокльонiв, певнi своЇњ справи, з вiрою  у  своњ  сили  чекають,
коли ворог знов кинеться  на  них.  Зайнятi  своњм  дiлом,  забувають,  що
дiЇться в мiстi i на замку. Але чують, що в мiстi погано.
   Нiчого доброго не вiщуЇ цей божевiльний гул.
   Мiсто, як вулкан перед вибухом, клекотить. А  найгiрше  з  супротивного
боку. Мабуть, там ворог теж  переломив  вали  i  вдираЇться  на  пожарище.
Загасить його кров'ю!
   Не одному хотiлося б бiгти туди, помагати, бо там  теж  своњ,  може,  й
близькi, але про те навiть не думай. Коваль  пробiгаЇ  мiж  лавами,  подаЇ
знак: "Готовись!"
   Ворог ось-ось нахлине.
   Коваль бачить, як за брамою вискакують i знов ховаються  чорнi  ляльки,
як у вертепi, чимраз њх бiльш , - хмара. А з тоњ хмари  блискавки  падуть.
Москалi обстрiлюють наших. Але њх кулi переважно у людський вал  влучають.
Трупiв за живих беруть. А все ж таки деяка куля i в живого попаде.
   Вже поранений той гончар, що так завзято головнями метав, а його гарний
син вiддав Боговi духа. Вже й ковалевi куля передiрявила шапку i,  мабуть,
чи не задерла чуприни, але вiн не каже нiкому, щоб заколоту не  було.  Вiн
тут  вождь.  А  все  ж  таки  вже  не  пробiгаЇ  помiж  лавами,  а  повзе,
скрадаЇться, як тигр, кожноњ хвилини готовий до скоку.
   Добре, що дорiжка спускаЇться вдолину. З кожноњ лави можна ворога брати
на цiль. Видно кожний його рух, крок, лави, як сходи, знiмаються одна вище
другоњ, а ворог удолинi.
   ПеревалюЇться крiзь браму, вже не стрiляЇ, так густо наступаЇ. В коваля
теж мушкет, i в Мотрi- вона бiля його.
   "Не тратить даром куль. Добре на цiль бери... Па-а-ли!"
   Гукнули мушкети, вулиця вкрилася димом, свiта божого не видно.
   Чути тiльки, що козаки недаром стрiляють. В вулицi булькотить, хрипить,
гаркотить, як у глотцi страхiтноњ потвори.
   Дим розступаЇться, видно, скачуть чорнi ляльки,  менше  њх,  нiж  зразу
було, але все ще багато, все ще пiдстрибують, пiдбiгають, наближаються  до
валу.
   "Перша лава - ставай!" -  гукаЇ  коваль,  i  перша  лава  кидаЇться  зi
штиками вперед.
   "Гурра! Гурра!"
   Вал ширшаЇ i росте вгору.
   Заднi лави далi з мушкетiв палять, лупотять стрiли, як цiпи в стодолi.
   "Гурра! Гурра!"
   Нараз... що це таке? В  останнiх  лавах  зойк...  Кулi  ззаду  падають,
влучають...
   Мотрi  чорно  зробилося  в  очах.  Вона  зрозумiла,  що  сталося   щось
найстрашнiше, що в цей мент могло статися,- вони попали в два огнi.  Ворог
бере њх у клiщi. Москалi з супротивного боку вдерлися  в  мiсто.  Частина,
мабуть, вже посунула на замок, частину кинули на них.
   Тi, що на замок пiшли, може, й зупиняться ще на  короткий  час  на  тих
ровах i валах, котрi вирито нинi, але тих, що њм отсе на тили заходять, не
зупинить нiщо. Зрозумiв це коваль i, не задумуючись довго, робить  що  тут
можна ще зробити: каже заднiм лавам повертатися лицем до нового ворога, не
бентежитися, не втiкати, бо нема куди, битися, бо нiчого њм бiльше робить.
   Хоч би й просили пощади, ворог не дасть.
   Як гинути, то чесно, як гинули батьки  й  дiди,  по-козацьки...  Так  i
гинуть.
   Кожний з них декiлькох ворогiв тягне на той свiт з собою.
   Мотря нiколи не уявляла собi, щоб люди могли добувати  з  себе  стiльки
сил i стiльки завзяття,  щоб  вони  спосiбнi  були  перемiнитися  прямо  в
титанiв.
   Це почуття величi  i  подив,  пошана  до  хоробростi  беруть  верх  над
почуттям небезпеки. Мотрi не страшно, що вона за хвилину  згине,  њњ  душа
переповнена невисловленим захопленням на вид тих людей-героњв. ПочуваЇ  до
них не тiльки подив, але i вдяку, i як жалiЇ чого, то хiба, що вдяки  тiЇњ
висловити њм не може. Вони гинуть один за другим, i  за  хвилину  з  цiлоњ
отсењ лицарськоњ фаланги не останеться нiчого бiльше,  крiм  великоњ  купи
скривавлених трупiв, поломаних шабель i хмари диму,  котрий  розвiЇться  з
поранковим вiтром, як розвiваЇться усе.
   Боротися й гинути разом iз ними - це одне, що залишаЇться  њй.  I  вона
бореться, не думаючи, як, не застановляючись,  не  мiркуючи  над  вислiдом
боротьби, перемiняЇться в частину тiЇњ збiрноњ душi,  яка  борониться  вiд
насилля, вiд нечестi, вiд перемоги. I дивно Мотрi,  що  тая  боротьба  так
довго триваЇ, що сили людськi такi невичерпанi.
   Звiдки ж нараз усе захиталося, чому  це  якраз  тепер  досi  непобiдимi
середнi лави подаються i розступаються на боки?
   Боковий удар? Чому нашi не вiдпирають його? Невже  ж  в  останнiй  мент
бракло вiдваги, щоб вмерти так  хоробро,  i  як  хоробро  боролись?  Мотря
вжахнулася.
   "Вперед! Вперед!" - i кидаЇться навмання. Але  чуЇ,  що  чиясь  залiзна
долоня приковуЇ њњ до себе i вiдсуваЇ набiк... Коваль... Так, це вiн...
   Вiн останки своњх борцiв полуоборотом повертаЇ управо, в напрямi  валiв
i мурiв, бо несподiвано з мiста наспiла йому визначна пiдмога -  Чечель  з
сердюками.
   Скiльки њх? Чому кинули замок? Чому якраз туди звертаються? Невже ж  њм
у мiстi нiчого бiльше робить?
   На всi тi питання Мотря не вмiЇ вiдповiсти,  а  думати  над  ними  нема
часу.
   Чечель весь у  кровi,  без  шапки,  в  порванiм  кунтушi,  роззвiрений,
страшний, як фурiя, як сам бог вiйни, з такою силою напер  на  москалiв  з
боку,  так  нагло  й  несподiвано  для  них,  що  њх  товпища  зжахнулися,
захиталися i, помимо закликiв своњх офiцерiв, помимо  усяких  зусиль,  щоб
вдержати њх у бойовiм строю, подалися назад,  залишаючи  на  мiсцi  чималi
втрати в забитих i поранених.
   В Чечелевi лави вступаЇ коваль зi своњми  недобитками,  дехто  вспiв  i
свого пораненого  товариша  потягнути  за  собою,  скоро  i  без  вагання,
вiдбиваються направо й налiво  -  шаблями,  прикладами  мушкетiв,  кидають
бомби ручнi i  промощують  собi  шлях  до  валiв,  до  того  мiсця,  котре
заздалегiдь вибрав собi в своњй уявi Чечель i до котрого њх веде, поклавши
все на одну карту. Город занятий, для нього вже рятунку нема. Його здобула
зрада, супроти якоњ безсиле навiть найзавзятiше лицарство. Чечель  хоче  з
останками хороброњ залоги перебитися i вискочити з твердинi, перейти Сейм,
а там уже, коли не гуртом пробиватися в поле, так хай  кожний  спасаЇться,
як може. Жаль козакiв. Вони  ще  придадуться,  а  в  мiстi  чекаЇ  њх  або
безцiльна смерть, або допит i жахливi муки.
   Сердюки слiпо йдуть за своњм хоробрим полковником, не питаючися, якi  в
нього задуми i плани.
   Вперед, вперед, бо за ними лише сором i муки...
   Москалi заливають Батурин. Гасять пожежу кров'ю i трупами людей.  Живих
кидають туди; дiтей, що вiдбилися вiд своњх батькiв i  бiгали  по  городi,
розпучливо взиваючи порятунку, ловлять њх i з насолодою, якоњ не виявляють
навiть звiрi, знущаються  над  жертвами  своњми,  кидають  у  жар,  як  на
сковороду м'ясо, як вареники в окрiп. ЗаймаЇться одiж, шкварчить живе тiло
людське, i противний сопух розноситься кругом.
   Неймовiрне, страшне автодафе.
   "Нелюди! Звiрi!" - верещать жiнки,  кидаючися  як  левицi  на  ратникiв
царських,  але  њх  розпачливий  крик  стрiчаЇться  з  тупоумним  насмiхом
людей-звiрiв. "Ось вам!" - i вони за волосся волочуть  безталанних  жiнок,
пробивають њх штиками, торощать голови прикладами мушкетiв.
   Перемога, побiда, звiрське божевiлля!
   Навiть старцi й калiки, що ютилися пiд мурами, бо нiяк i нiкуди њм було
втiкати, не  знаходили  пощади.  I  њх  вбивали  безпощадно,  з  глупим  i
безцiльним завзяттям, з охотою винищити все, що виявляло прояви життя,  що
мало подобу людську.
   Так  лютуЇ  i  скаженiЇ  тiльки  вода,  прорвавши  греблю,  i   пожежа,
вихопившися з тих меж, у якi вложив њњ  промисел  людський,  так  скаженiЇ
безумне й бездушне живло. У  звiрiв  куди  бiльше  милосердя.  Роззвiрений
чоловiк вiд живла i вiд звiрюки страшнiший.  Це  не  вiйна,  а  рiзня,  не
здобута твердиня, а сам спiд, сам останнiй круг пекла.
   Не здержати того злочину страхiтнього,  не  спам'ятати  побiдникiв,  не
пригадати њм, що й вони люди. Нi! Нi!.. Втiкати, втiкати вiд них.
   I Чечель щасливо пробиваЇться в напрямi Гончарiвки. А з  ним  коваль  i
його гурт, з ними i Мотря.
   Москалi, не зустрiчаючи дальшого опору, посуваються вперед. Вони бачать
здалеку якiсь вiддiли i, не знаючи, що це њхнi брати, якi з  другого  боку
увiйшли в мiсто, беруть њх за козакiв, котрi подалися взад, i стрiляють на
них. Тамтi вiдстрiлюються, добру хвилину триваЇ це непорозумiння, а за той
час Чечель зi своњми щасливо доскакуЇ до Гончарiвки,  заводить  по  дорозi
бiй з  вiдiрваними  московськими  вiддiлами,  що  пустилися  на  дозволену
грабiж, як гiЇни й шакали на жир, i, користуючися  загальним  безладдям  i
суматохою,_ _в котрiй не розбираЇться нiхто,  добре  вiдомими  стежками  й
хащами вискакуЇ з мiста i окриваЇться в байраках i очеретах.
   Летить за ним дика оргiя звукiв, трiск пожежi, луск  самопалiв,  плачi,
зойки й ридання  мордованих  людей,  п'янiњ  крики  побiди,  жалiсний  рев
худоби, все це перемiшане з собою, страшне,  жахливе,  велике,  як  кiнець
свiта.
   Летить, спиняЇ його, як докiр, як грижа совiстi, як проклiн, за те,  що
вiн кидаЇ безталанне мiсто i що не гине разом iз ним.
   Але останки тверезого розуму кажуть йому рятувати те, що в кожнiй вiйнi
найважнiше й найцiннiше,- останки  регулярноњ  армiњ,  за  котру  вiн,  як
вождь, маЇ вiдповiдь дати.
   РятуЇ.
   Вже вони в плавнях. Уже перебралися на другий бiк рiки, вже й  заграва,
що б'Ї вiд догорюючого мiста, не зраджуЇ њх ворогам.
   Приймають збiгцiв у свою опiку лiси й поля.

ПОЛIТАВ
СНIГ
   Полiтав снiг.  Зразу  дрiбними,  а  там  i  великими,  щораз  густiшими
платками. Та не бiлими, а червонуватими, рудими, нiби паленiв вiд того, що
дiялося кругом. Сипався  снiг.  З  чорно-бурих  хмар,  мов  з  величезного
решета, сипався тихо, густо, одноманiтно на руњни мiста, на згарища  i  на
безчисленнi трупи, що лежали кругом,- нiби милосердне небо  хотiло  вкрити
смертельним рядном  того  великого  покiйника,  якому  iм'я  -  Батурин...
Втихомирися, засни, ти заслужив собi на вiчний упокiй!
   Але вiтер  не  хотiв  спокою.  На  пожарищi  зривалися  вiтрянi  труби,
поривали попiл,  iскри,  недотлiлi  ганчiрки,  жмутки  людського  волосся,
гралися ними, мiшали все те з бiлим снiговим  пухом  у  сумiшку  брудну  й
несли на Гончарiвку. З глумливим смiхом i з реготом диявольським кидали на
гетьманський двiр.
   Чорт  женився  з  бiдою.  Тiшився  радiстю  великою  з  приводу   свого
нинiшнього трiумфу.
   Такого Кањнового вчинку не бачив вiн давно. Квiтуче мiсто перемiнено  в
одну довгу та широку могилу, людському тiлу завдано нову велику рану,  яка
не загоњться довго. Цiлi  столiття  буде  палити  свiдомiсть  народiв,  як
тавро, випалене на серцi розпаленим залiзом.
   Пожежу гетьманського двора вже пригашено.  Варти  стоять  кругом  i  не
пускають нiкого. Не одна ватага солдатiв заганялася туди, прочуваючи добру
наживу. Але њх  здалеку  вiдганяли,  як  крукiв  вiд  падлини.  Свiтлiйший
наказав,  щоб  у  грабiжникiв  стрiляти,  а  кого  з  награбованим  добром
приловлять - того на гiлляку.
   Перед головними ворiтьми, у сторожiвнi, стоњть московський офiцер.  Вiн
пильно стежить, щоб нiхто до двора не наближався. На липах в'њздовоњ  алењ
хитаЇться кiлька чорних мiшкiв. Так здалеку, в нiчних сутiнках, виглядають
повiшельники,  яких  звiльна   присипаЇ,   мов   вибiлюЇ,   снiг.   Жадоба
гетьманських скарбiв завела њх туди.
   Тихо круг гетьманського двора. Живоњ душi тепер у ньому нема. Лиш  бiла
панi ходить по покоях, руками чеше довгi коси i зiтхаЇ.
   Двiрська  прислуга,  розумiючи,  що  не  оборонить  панськоњ   домiвки,
розбiглася на чотири вiтри.  Кого  догнали  i  вбили,  а  кому  поталанило
добратися  крiзь  великий  гетьманський   сад   до   очеретiв   i   човном
передiстатися на другий бiк.
   Тiльки старий  дворецький  не  втiкав.  Як  надбiгла  перша  московська
ватага, вiн собою заступив њй дверi.
   "Покажи нам, де гетьманськi скарби?"
   "Не знаю. Я њх не ховав".
   "Половина тобi, а половина нам. Не бiйся, не скривдимо. Покажи!"
   "Не знаю i не покажу".
   "Так ми тебе",-i почалася намова не словами, а дiлом.
   Питали його батогами й вогнем - не виявив нiчого.  Скатованого  вкинули
до темницi, щоб нарозумився.
   Там вiн руку на себе наложив.
   Старий  лiрник  нав'язував  струни  на  обсмаленiй  бандурi,  нiби  вiн
важнiшого дiла й не мав. Так його й застали грабiвники.
   Гадаючи, що це гетьманський  бандурист,  стали  придиратися  до  нього.
Обiджений бандуру на головi кривдника розбив.
   За те й лежить тепер пiд  старими  липами  бiля  двора  i  зимний  снiг
накриваЇ його i його розбиту бандуру... ПрисипаЇ.
   Гойдаються  на  гiлляках  повiшельники,  гiлляки  скриплять,  товчеться
гайвороння над ними, варти стережуть гетьманського двора, Батурин  стогне,
ридаЇ, реве.
   Вартовi зустрiчаються з собою.
   "Рiжуть нашi".
   "Та же не гладять".
   "Здалеку страшно, а зблизька привикаЇш".
   "Всякого норову люди бувають. Наше дiло робити, що велять".
   "А совiсть?"
   "Бачив ти њњ?"
   "А ти?"
   "Вiдколи мене в гамашi встромили, забув про нењ. Для  нас,  брат,  нема
тепер нi совiстi, нi Бога, а Ї одно - начальство".
   "На-чальство..." - i розходяться у рiзнi боки,  бо  з  вартiвнi  вийшов
офiцер.
   Але й вiн, почувши  нестяменний  зойк  i  гул,  затулюЇ  вуха  рукою  i
подаЇться назад.
   Скриплять  гiлляки,  гайвороння  товчеться,  сиплеться   зимний   снiг,
великими, густими платками,  крiзь  котрi,  нiби  крiзь  сiтку,  мерехтить
червона заграва.
   Снiг перемагаЇ огонь. Гасить те, чого не згасила людська кров.
   Вже його кругом двора нападало стiльки,  що  весь  двiр,  нiби  в  бiлу
сорочку вбрався. А все ж таки, як сильнiше вiтер повiЇ, на тiм бiлiм ряднi
видно золотi та кривавi смуги. Хитаються гiлляки, i вiд них чорнi тiнi  на
бiлий снiг падають.
   Снiг iде.

   * * *
   Великий гетьманський сад. Зразу у ньому липи,  ясени,  клени,  а  помiж
ними - стежки, вулички в'ються, то знов - розлогi муравники зi статуями  i
грядками всiляких заграничних квiток, то ставок з мiстком  до  острова,  а
там уже нi стежок, нi грядок, лише усяка деревина, усякi корчi  густо,  по
власнiй уподобi ростуть, нiби це не сад, а прямо дикий байрак,  котрому  й
кiнця немаЇ.
   Тiльки де-не-де  захована  помiж  корчами  самотня  лавка  стоњть.  Тут
гетьман любив вiдпочивати. Дивився на небо, на  хутори  далекi,  розкиненi
кругом, на церкви з золоченими хрестами, що мерехтiли  в  синiй  далечинi,
дивився i думав про долю тiЇњ крањни.
   Тепер - усе те присипане  снiгом,  нi  стежок-дорiжок  не  пiзнати,  нi
статуй, тiльки на однiй з лавок, ген далеко в глухiм гущавнику, вiд  поля,
щось чорне бовванiЇ.
   Снiг iде...
   Снiг, бiлий, зимний, так рiвно, спокiйно iде. Може, вiн горами великими
ляже, аж до неба... Може, вкриЇ собою i живих, i трупи, i зло, i добро.  I
не буде нi пожежi, нi кровi, лише один великий, бiлий, нiмий  i  бездушний
спокiй.  (Думка  вриваЇться,  як  павутина,  Мотря  не  може  њњ  зловити.
З'являЇться нова.)
   Тими стежками колись "вiн" ходив.  Може,  це  його  думки  шелестять  з
останнiми листками... (Вжахнулася...) Вiн?.. Грiх думати про  нього...  О,
ох, який там  плач,  який  там  шльох...  терновий  вiнець,  коли  ж  тому
кiнець?..
   (Мотря хусткою голову обтулюЇ щiльно.)
   Снiг iде...
   (Думка шовковою ниткою снуЇться.) ... Там, у тому  дворi,  прощалася  з
"ним"... Як поњду за Десну, не верну аж  на  весну...  Гадала,  на  крилах
прилетить - не до нењ, а до столицi... Не поспiв... А тепер  -  запiзно...
Тепер усьому кiнець... лиш не њй... (ЗатулюЇ  вуха  руками.)...  Той  крик
вверчуЇться в мозок. Перед ним  не  втечеш  -  хiба  сховаЇшся  у  себе...
(Замiсть думок з'являються питання.) Чому не поњхала  з  "ним"?..  Просив,
благав, не послухала... Вартiвником у Батуринi залишилась... Мала ключ вiд
iншого свiта... (На цей спомин здригаЇться цiла.)... Огонь-лiд, лiд-огонь,
лiд...
   Снiг iде...
   (I  знову  питання.)...  Чому  з  Чечелем  не  пiшла?..   Тягнули   њњ,
пробивалася, дiйшла аж сюди, а далi сил не  стало.  Ледве  дотягнулася  до
лавки...
   I добре. Добре так. Сказала собi, що Батурина не кине... I  не  кине...
Тiльки хвилину посидить, сил набере... (Щоб тiльки  в  очах  не  було  так
чорно!) I в город!.. (Питання)... По що?.. (Вiдповiдь)... Як то  по  що?..
Захищати його... (Питання)... Попелища i трупи?.. (Вiдповiдь)... Хоч би  й
те. Вона i Батурин - одно...
   Вiтер регоче в корчах: "Ха-ха-ха!.. Весняний дощ i суховiй, дiйснiсть i
мрiя, ха-ха!"
   Вiд того смiху зимнiше, нiж вiд холоду.
   В кiстках i в головi болюча порожнеча. Тiльки той гул,  що  вiд  городу
летить, як гураган. Втiкати, втiкати перед ним у нетрi власноњ душi!..
   ...Ковалiвка, Батурин, Бахмач, сонце i смiх, стужа i плач... Поранковий
усмiх днини, i довгi, темнi, вечiрнi години, i нiч, глуха, нiма, в  котрiй
нiчого  нема,  лише  горе,  широке,  безкраЇ,  як  безодня,  преiсподня...
бе-бевх!.. Душа, завiшена в просторах,  мiж  небом  i  землею,  в  болючiй
нерiшимостi, в безсильному, тимчасовому триванню,  перехилюЇться  i  падаЇ
стрiмголов...
   Бе-бе-вх!
   Снiг iде...

   ЗНАЙШЛИ
   Вартовi з офiцером перешукували гетьманський сад, чи не сховався хто.
   Зi смолоскипами бiгали, заглядаючи мiж корчi.
   "Жаль, що собак нема, собака носом чуЇ".
   "Солдат вiд собаки не гiрший".
   "А все-таки нюх не такий. Куди!"
   "А розум?"
   "ГадаЇш, собака дурна?"
   Балакали, як за добрих часiв, i бавились снiгом.
   Попереду офiцер.
   "Цс!" - дав знак рукою, щоб стали. Сам, як кiт, причањвся i - прискочив
до лавки.
   "Ти хто?"
   I вiдтрутило його, як звичайно вiдтручуЇ живого чоловiка вiд мерця.
   "Посвiтiть!"
   Розмотав хустку, струснув снiг: "Гум! Жiнка  i  не  з  простих.  Та  ще
нiчого собi... Мабуть, не заков'язла".
   Вiдiзвався в нiм iнстинкт мужчини. Казав двом солдатам взяти њњ  уважно
i вiднести в двiр - пiд вiдповiдальнiстю за недоторкальнiсть  особи.  Знав
своњх людей.
   "Як береш? Ну, як береш? Це ж не снiп? Бачиш? З панiв, не Матроша  яка!
Скотина!"
   Якнайобережнiше взяли й попрямували до двора.
   "Зрозумiй њх! Казали iстреблять  усiх  без  розбору,  хлопiв  i  жiнок,
старих i дiтвору. А тут - пiд вiдповiдальнiстю".
   "Бо панi. Не Матроша. Чув?"
   "Всi вони руку за собою тягнуть, тi пани".
   "Крук круковi не виклюЇ ока".
   Оглянулися, чи хто не слiдкуЇ за ними.  Впевнившися,  що  нi,  нарiкали
далi: "Дурнi ми з тобою, брате".
   "А тобто чому?"
   "Бо тому, що не мудрi. Наш брат мордуЇ бiдного  хохла,  а  нам  би  так
укупi та, ще попросивши вольницю донську до спiлки, одноњ нiченьки  темноњ
та невидненькоњ та зробити усiм тим баринам-кровопивцям  отак  о!"  -  вiн
рукою показав на горло.
   Товариш зацитькував його: "Ще чого доброго збудиться i зачуЇ".
   "Не бiйсь! ѓњ вже iЇрихонськi труби не збудять. Така, як кiсть".
   "То нащо двигати трупа?"
   "Спитайсь його. Вони до живих не мають iнтересу".
   "Правда. Цар трупiв у спирт кладе i платить".
   "За трупи?"
   "I за спирт з аптеки - особливо".
   "Трупiв у Батуринi набере нинi, скiльки схоче".
   "Та не таких, як йому треба. Вiн хоче особливих".
   "0-соб-ли-вих".
   Доходять до двора. Там ще й декiлька незруйнованих кiмнат.
   В однiй примiщують Мотрю на шкiрянiй канапi.
   "Нiчого собi",- зауважуЇ солдат.
   "Красива, та не для нашого брата. Нашому братовi i порiзаних досить".
   Солдати лихi, що не дали њм в мiстi погуляти.
   "Багато того добра змарнували нинi, ой багато!"
   "На мене, то досить, коли б вирiзати хлопiв".
   "I старих баб".
   "Хай буде i старих баб, а дiвок, та ще гарних, нiяк нi. Грiх".
   "Грiх марнувати дар божий".
   "Свiтлiйший i дiвок рiзати велiв, щоб не плодилася iзмiна".
   "Не вигубиш черкаськоњ породи i не викорiниш iзмiни".
   На тiм i вриваЇться розмова. Але солдатам не спiшно розходиться.
   "Красива бариня",- мляскаЇ товстими варгами один.
   "Не для пса ковбаса!" - зауважуЇ другий.
   "Чого стоњш? Ну, чого стоњш, стерво! - гукаЇ вiд порога офiцер.-  Пашол
вон!"
   I солдати розскакуються, як собаки вiд ласого шматка.
   Офiцер залишаЇться сам на сам з невiдомою.
   Вiн продрог. Ходить по кiмнатi,  потираючи  руки.  "Та  й  погода  яка.
Гу-у-у!" - ПiдступаЇ до годинника на магоневiй комодi.
   Годинник стоњть... Кажуть, що як годинник без причини стане, то в  хатi
хтось умре.
   Йому хочеться, щоб годинник iшов,вiдраднiше.
   Крутить його, тягне за шнурок, щоби грав. Годинник починаЇ грати  арiю,
але вриваЇ њњ нагло i шипить, харчить, нiби насмiхаЇться злобно.
   "От тобi i гетьманськi часи".
   Пригадав собi незнайому, пiдступив, дивиться i йому робиться страшно.
   "Не дихаЇ, бiла, як труп, а все ще така гарна. Може, це вiдьма?"
   ПригадуЇ собi давно забутi казки про вiдьом i опирiв.
   Вiн утомлений, бо цiлу днину "дерся", голодний, як пес. Найкраще  пiшов
би спати, хоч би й тут на якому фотелi, i спав би, поки не зроблять з  тим
проклятим Батурином якийсь кiнець.
   ЧуЇ, що розгулялися нерви. Надивився нинi на таке, що - тю! СпльовуЇ.
   "Нема нiчого страшнiшого, як здобувати твердиню". МаЇ  повнi  вуха  тих
верескiв i стогонiв, сотки очей  дивляться  на  нього,  страшним  поглядом
передсмертним, сотки рук чiпляються за його кафтан, за рукави, за  пальцi,
навiть за вiстря шаблi.
   "Фу, чорт! Погано, противно, аж млосно".
   Млоњть його вiд запаху кровi i вiд смороду паленого людського  м'яса  -
позiхаЇ  широко,  безконечно,  тим  позiханням,  що  свiдчить  про  крайнЇ
вичерпання нервiв... "Офiцер!?"...
   Це слово пiдбадьорюЇ його. Соромиться слабостi своЇњ. "Це ж  iзмЇннiки,
на них iншоњ кари й бути не може".
   "А невже ж iзмЇннiки не люди?" - вiдзиваЇться слабий  голосок  десь  iз
споду душi.
   "Авжеж, що люди! - притакуЇ несмiло i знову позiхаЇ, широко вiд вуха до
вуха.
   Послав по лiкаря.
   Чому ж вiн не приходить, хоч би фершал який. Може  б  ще  врятував  тую
паню. Така красавиця, мабуть, з великого якогось роду, дрiбнi,  бiлесенькi
руки, гладке лице, волос, як шовк. Може, й не  треба,  щоб  вона  вмирала?
Чимало трупiв там!
   Не знаЇ чому, але хоче, щоб вона жила,- хоч вона!
   I без нењ стiльки життя змарнували нинi, стiльки краси, радостi, щастя.
Вже досить, досить...
   Якiсь спомини давнi, щось гарне й забуте, любе й незбагнуте нагадуЇться
йому. ЗдаЇться, душа розриваЇться надвоЇ -  кiньми  розшарпують  його.  Не
витримаЇ.
   ЗатулюЇ очi руками, падаЇ в фотель i плаче, як дитина, вiн  -  царський
офiцер, та ще драгунського полку, а до того потомственний дворянин.
   ПочуваЇ себе грiшним, ненавидить свiтлiйшого i всiх генералiв i  самого
царя-антихриста.
   "До чорта њх!" - вихоплюЇться йому з уст.
   "ГiЇни, озвiрюють безвинний народ, i Бог дивиться на те..."
   Повiяв вiтер,  захиталися  на  гiлляках  трупи  повiшених  грабiжникiв,
закракали ворони.
   "Випустять з клiток звiрiв, а потiм вiшають њх за те, що  кусаються.  I
де ж тут правда!"
   З сильнiшим вiтром ще  сильнiше  спалахнула  заграва  i  в  њњ  блисках
оживилося блiде обличчя Мотрi... "ОживаЇ?"
   I йому зробилося страшно. Не може пiдвести очей туди, де вона лежить, а
так хоче, щоб вона ожила, хоче побалакати з людиною, а  не  з  тою  тiчнею
вовкiв, прощення просити за  тих,  що  лежать  порiзанi,  помордованi,  що
шкваряться на вуглях, як м'ясо смажене њх свiтлостям  на  пир.  Забути  не
може того глухого луску, лопаючих черев, тих кишок виторочених,  тоњ  всењ
мерзенноњ гидоти... "Фу! Чорт! Фу!" Чому той фершал не йде?..  I  годинник
стоњть... А там все ще мордують людей. Виволiкають њх iз закутин  мiських,
з пивниць, з-пiд звалищ, з-пiд жужелицi, i рiжуть, як  худобину,  людоњди!
Кому того треба? Защо? По що?
   Плутаються гадки... Бачить свiй  батькiвський  двiр,  iкони  з  вiчними
лампками, батька, що читаЇ Святе Письмо, матiр, що  постить,  сповiдаЇться
кожного свята i недiлi. ПригадуЇ собi, як вчила його  заповiтiв  Божих,  i
прощення, i милосердя, i нараз - вiн цiлий у кровi,  як  тигр,  i  весь  у
багнi, як свиня.
   Iменно - як свиня!..
   Соромиться самого себе.
   Як же вiн представ би на судищi Господнiм, коли  б  його  влучила  була
нинi яка козацька куля? Що сказав би там на виправдання своЇ? Хiба те,  що
не один вiн винуватий i що не один каЇться своњх Кањнових  учинкiв.  ™  њх
чимало. Так усi вони, усi, нiщо супроти царя, царя з Божоњ волi i з  Божоњ
ласки.
   "А я ж вам вiльну волю дав",- скаже Господь.
   "Але ж i цар з Божоњ волi",- вiдповiсть, не придумаЇ нiяк, як  йому  це
все звести докупи.
   ПерестаЇ хлипати, лиш руки й ноги все ще дрижать, мов у лихоманцi.
   (Коли ж цей фершал прийде?)
   Хочеться балакати з живою людиною, щоб не чути, що там твориться в тому
Батуринi, котрого завтра не  буде,останеться  тiльки  руњна,  велика  купа
вугiлля, кiсток i стерва... Гидко!
   (Чому ж той фершал не йде?)
   НаслухуЇ, але чуЇ тiльки, як все ще  шумить,  стогне,  реве  руйнований
город.
   Не бачити, не чути, забути!
   Але як?
   I знов пригадуЇться мати, як проводить молитву, як йому  дрiбнi  дiточi
пальцi складаЇ, щоб хрестився по закону, як  пильно  вважаЇ,  щоб  вiн  не
перекрутив якого слова в "Отченашi", або  у  "Вiрую",  бо  це  грiх,  дуже
великий грiх!..
   А людей рiзати не грiх?!
   Свиня - iменно: свиня!
   ЗачиняЇ вiкна i дверi, щоб не чути виску.
   Ага!.. Мабуть, i мерцiв розбудив цей  крик,  i  вони  перевертаються  в
гробах...
   ПригадуЇться йому одна мерзотна картина. Як перебiгав  через  кладбище,
побачив  солдатiв,  що  перевертали  гроби.  Добували   трухлi   домовини,
пiдносили порохновi вiка i з  мерцiв  здирали  коралi,  перстенi,  золотом
перетиканi пояси...
   I тими самими руками вони будуть хреститися, лягаючи на сон або сiдаючи
до страви, зараз-таки, ще нинi.
   Соромно, гидко!  Свиня!  I,  як  побачив  це,  не  втерпiв,  стрiляв  в
труподерiв. Уявляв собi, що у шакалiв стрiляв. Бачив, як вони  з  вереском
нестяменним падали на мерцiв,- новi мерцi... До чого воно подiбне, Боже?!
   I пригадав собi ще жахливiшу картину.
   Зарiзана дiвчина лежала, як мальована, гарна, як ангел.  Може,  одна  в
батькiв. А над нею солдат. Тримав у руцi шнурок перлiв i зубами розкусував
одну, пробував, чи правдива... Голову вiдрiзав, щоб  не  розiрвати  шнурка
перел. Щоб не розсипались...
   Образи чергувалися так скоро, що, здавалося,  череп  не  здержить  того
хламу, лусне й розiрветься на шматки. Зубами дзвонив, не з  зимна,  а  вiд
зворушення. Як же ти, Боже, можеш дивитися на  нас  i  мовчати?  Одно,  що
робиш,- бiлим снiгом притрушуЇш оте  гидке  i  на  всякий  вислiв  жахливе
багно...
   "Бiлим снiгом..."
   I вiн усмiхнувся гiрко.
   Ще сильнiше повiяв вiтер i ще яснiше озарила заграва цiлу кiмнату.
   Якi гарнi тi шовковi обоњ, золоченi стюки  на  стелi,  важкi  оксамитнi
занавiси бiля вiкон! Дивно, що  солдати  не  подерли  њх  ще  на  онучi...
Мабуть, для свiтлiйшого залишили. Вiн гарненько пообдираЇ  те  все  i,  як
крук, затащить до свого гнiзда.
   (Мало ще накрав!)
   I за те, щоб багатилися свiтлiйшi, мають гинути тисячi невинних жiнок i
дiтей.
   До чого воно подiбне? Чому хто не скаже њм ув очi,  що  вони  не  люди?
Чому вiн не кине шаблi царевi пiд ноги, бо це  не  цар,  а  звiр,  "урод",
гидкiший вiд усiх тих "уродiв", якi вiн стягаЇ з цiлоњ Росiњ i  маринуЇ  у
спиртi, у своњй кунсткамерi. На саму гадку про можливiсть  такого  моменту
кров стинаЇться у жилах. Бачить того мужчину, вищого вiд усiх,  прищатого,
жовтуватого, з волоссям, як грива, i  з  випулистими  очима.  Гидкий,  але
великий,- не от миру сего. Все нишкне, мертвiЇ й малiЇ перед  ним,  вiн  -
цар!..
   "Творю державний народ,- каже, мов грiм гримить,- будую нову Росiю. Без
болю не родиться нiщо. А ти розслинився, як баба,  драгунський  офiцер!  З
потомственних дворян! Кисляк, мерзотник, от що таке ти!"
   I офiцер кулиться в гетьманському фотелi, ноги йому ще гiрше трясуться,
очей пiдвести не смiЇ, щоб не побачити царя. Це не цар, це - мус...
   ЧуЇ шурхiт якийсь... Треба ж дiйсностi глянути в очi,  не  втече  перед
нею - треба.
   I вiн вiдносить утомленi повiки.
   Перед ним не цар, лиш очi, не очi, вiкна у  якийсь  iнший  свiт...  Чињ
вони тi предивнi очi? Вiн њх бачив колись... Коли? Де?.. Де?..
   I пам'ять починаЇ працювати пильно, скоро,  передираючись  через  подiњ
нинiшнi, вчорашнi, чимраз далi  в  минуле.  ВiдкидаЇ  усе  гидке,  погане,
брудне, як болото, як кал, i прочищуЇ шлях. Вже знаЇ.  Тi  очi  бачив  вiн
тут, у гетьманському дворi на Гончарiвцi, може, навiть у тiй самiй кiмнатi
на балу, на котрий прийшов зi своњм командантом. Такi очi  мала  там  лише
одна людина i не лише там, але й на цiлому свiтi,- КочубеЇва  Мотря.  Вони
не  давали  йому  спокою,  бентежили,  тягнули  до  себе,  затроювали   те
вдоволення, яке даЇ царському офiцеровi вiрна служба царевi. З  тоњ  пори,
як глянув у них, згубив себе...
   "Мотря? КочубеЇва Мотря? Тут? Тепер?" - i вiн зiрвався на рiвнi ноги.
   Витягнув шию вперед, глянув - так, це  вона!  Вона  пiдноситься  i  теж
подаЇться вперед, руку прикладаЇ до чола - може, й вона його пiзнала?
   Господи, як же вiн гляне у тi великi очi, вiн, червоний вiд  кровi,  як
тигр, i брудний, як свиня, iменно - "як свиня". Що, вiдповiсть, коли  вона
спитаЇться про батуринцiв i про сам Батурин? Чи будуть балакати, як  тодi,
на балу, коли кругом була така розкiш, лише розкiш.  Як  пояснити  њй  той
нелюдський рев i гул, що все ще висить над мiстом, як буря?
   "Мотря?.. КочубеЇва Мотря?.. Мотря Василiвна?"
   СпускаЇ очi, хилить голову до землi,  вдаряЇ  закаблуками,  робить  три
кроки назадгузь i нараз, хапаючи голову в руки, нiби зi страху,  щоб  вона
не луснула й не розлетiлася на шматки, вибiгаЇ в сiни.
   "Мотря! КочубеЇва Мотря!"
   В сiнях на фершала наткнувся, на нiмця. Iшов, не поспiшаючи. Совiсно та
спокiйно робив свою службу. За те й грошi брав. Дивувався тiльки, чому  це
його до двора кличуть тодi, як на вулицi так багато дiла.  Але  кличуть  -
iде.
   Побачивши вищого офiцера, здоровить його.
   "Фершал?"
   "Так, ваше високородiЇ, з третього походного лазарету, Якоб Беме".
   "Спiши! У тiњ дверi, просто  до  голубоњ  зали.  Вона  ще  живе.  Може,
врятуЇш. Спiши!"
   Побiг.
   Якоб Беме озираЇться за ним вiд порога: "Здурiв?"
   СКОРIН
   Той офiцер звався Петро Павлович  Скорiн.  Вiн  вiдзначався  не  тiльки
великою  хоробрiстю  та  божевiльною,  як  казали,  вiдвагою,  але   також
незвичайною уродою.
   Був це такий. красунь, що не тiльки жiнки ставали, мов навроченi,  коли
вiн переходив вулицею, але й мужчини  дивилися  залюбки  на  цього  живого
Аполлона. Так його й прозивали в полку.
   Кращого мужчини годi собi подумати. Навiть цар любив Скорiна i  не  бив
його в злостi, як iнших,- прямо не пiдносилася рука.  Дякуючи  тiй  вродi,
Скорiй чимало побував за границею. Його посилали, як особливого кур'Їра до
заграничних посольств,  бо  цар  любив  похвалитися  перед  свiтом,  чимсь
незвичайним.
   А  незвичайним  являвся  Скорiн  не  тiльки  вродою,  але  також   дуже
полiтичним поведенням,  котрим  здобував,  собi  загальну  прихильнiсть  i
доброзичливiсть. А все ж таки близьких друзiв вiн не мав.
   Не тому, щоб не мiг когось полюбити й прив'язатися до нього, але  прямо
- Скорiн був дивак. Серед найширшоњ забави вставав, махав розпачливо рукою
i виходив. Анi в винi, нi в костях, нi в дiвчатах не знаходив смаку.
   Найбiльше ще з усього любив конi. Бувало, як не маЇ служби, то сяде  на
коня й траплялося, що й пiвднини гуляЇ Бог вiсть де.  А  по  ночах  книжки
читав, чужомовнi. Який кому хосен з такого друга?
   Скорiн був мовчазливий, але язик мав  гострий,  як  бритва.  Як  бувало
затне кого, то вже не вiдлижешся нiколи.
   Коли б не цей язик, вiн нинi був би вже, може, близько до самого  царя,
як Меншиков. Але Скорiн не пiдлещувався до нiкого, навiть до  царя  нi.  I
тому, хоч i був вищим офiцером, але до найвищих не дiйшов.
   Вiд лiт трьох, з того часу, як з батуринським царським полковником  був
у гетьмана на балу, ще бiльше став мовчазливим. Говорили собi, що в головi
йому перевернулося, бо дуже його там шанували. Сам гетьман попiд руки його
водив i знайомив з найкращими i найбагатшими "черкашенками", мiж iншим - з
КочубеЇвою Мотрею.
   Та дiйсноњ причини мовчазливостi i вiдчуженостi Скорiна нiхто не  знав.
Скорiн влюбився в Мотрю.
   Загордий був, щоб њњ це сказати. Боявся гарбуза. Бо  всi  говорили,  що
Мотря дуже носа дере i не на пiрнач, а на булаву поглядаЇ. А до того  вона
завзята украњнка, а вiн корiнний москаль. Так i не захочуй печеного льоду.
I Скорiн наказав своЇму серцю мовчати. Потiм стала вiдома iсторiя Мотрi  з
гетьманом, потiм вона вiддалася за Чуйкевича i - аж нинi зустрiнувся з нею
уперве пiсля того незабутнього для нього балу. I, бач, яка зустрiч!
   Скорiн сидiв у вартiвнi i роздумував над усiма подробицями тiЇњ  дивноњ
стрiчi. Нiби хтось вигадав таке, нiби це казка, як взагалi  усе,  що  нинi
дiялося в Батуринi,- одна страхiтна казка, пiсля якоњ, мабуть,  вiн  довго
не засне.
   Як добули  москалi  Батурин,  Меншиков  дав  Скорiновi  наказ  обсадити
гетьманський двiр, бо гадав, чи нема там  важних  паперiв  i  "перзон"  до
гетьмана близьких, вiд котрих можна б добути дещо про його змову. Меншиков
знав вiд Носа, що в Гончарiвцi  захованi  також  гетьманськi  клейноди,  а
може, й другi скарби, бо всього в такiм поспiху годi було забрати.
   Скорiн, заки добували Батурин, "дерся як  диявол",  вiн  загалом  бився
останнiми часами так одчайдушне, що всi казали - смертi  собi  шукаЇ.  Але
дивитися на солдатськi звiрства i злочинства в здобутому мiстi  йому  було
незвичайно важко, i тому вiн утiшився, як Меншиков  послав  його  захищати
гетьманський двiр. Це вiн i зробив рiшуче, скоро, безпощадно.
   На жаль, заки прийшов туди, "братiя" погуляла дещо. Побили дворецького,
вбили якогось бандуриста i ще декого та розграбили чимало. З  близьких  до
гетьмана "перзон" не знайшов тут Скорiн нiкого, якщо до таких не  вчисляти
Мотрi.
   "Мотря?" - i вiн задумувався, чи йти до нењ, чи нi.
   Хiрург сказав, що  вона  жива,  тiльки  виснажена  дуже  i  "стурбована
сильно". Боњться о њњ  ум.  Не  всяка  "комплекцiя"  може  перенести  такi
"пертурбацiњ" та "iритацiњ", а жiноча зокрема! Скорiн знав,  що  йому,  як
командантовi двора, треба б переслухати Мотрю,  заки  вона  остаЇ  ще  пiд
свiжим вражiнням подiй i заки  не  придумаЇ  яких  викрутiв,  щоб  затањти
правду, але, з  другого  боку,  вiн  не  важився  турбувати  њњ.  Вроджене
лицарське почуття казало йому пошанувати њњ.
   "А якщо Мотря Василiвна втече?" - прийшло йому на гадку.
   Як царський офiцер, вiн стривожився, як Скорiн - нi. Навiть хотiв,  щоб
утiкала. Вiдповiсть... Нехай! Вiн же мужчина.
   Краще вiдповiдати йому, нiж њй. А до того - так надоњло життя.  Надоњло
жити в розрiз зi своњми переконаннями. Досить тiЇњ облуди...
   Але вона не втече, раз,- що не може, а по друге,- тому, що не схоче. Не
з таких вона, що втiкають.
   I Скорiновi зробилося страшно за Мотрю. Один допит...
   "Треба щось порадити на те".
   Довго бився з гадками. Поки що вiн тут командант.  Всi  мусять  слухати
його. Може, вивезти Мотрю... Вивезе... Конi Ї, а вiз теж, мабуть, десь  ще
знайдеться. Покладе, накриЇ, вiзьме ескорт i  вињде  з  мiста.  Полковника
Скорiна нiхто не здержить. Хай спробуЇ?
   I, не задумуючись довго, пiшов у двiр.

   * * *
   "Мотре Василiвно,- говорив, несмiливо пiдходячи до нењ, як винуватець,-
я полковник Петро Павлович Скорiн. Ми знайомi з балу у гетьмана в  отсьому
самому дворi. ПригадуЇте собi?"
   "Полковник Скорiн?.. пригадую собi... Чого тобi треба  вiд  мене,  пане
полковнику?"
   Не знав, як њй це сказати,  але  почував  радiсть,  що  вiдiзвалася  до
нього. Голос њњ впливав на нього, як пiсля бурi музика. Хотiлося  слухати,
не зважаючи на змiст, лише сам звук. Легше ставало на душi.
   "Мотре Василiвно,- почав тихо й  лагiдно,  нiби  не  офiцер.-  Вам  тут
оставатися годi. Дозвольте перевезти вас".
   "Мене? Перевезти? Куди ж би то?"
   "Куди прикажете. Я готовий до ваших послуг".
   Перестрашено глянула на нього. Благороднiсть ворога гiрше  злякала  њњ,
нiж злякало би звiрство. Не сподiвалася.
   Силуючись на спокiй вiдповiла: "Спасибi Вам, Петре Павловичу,-  i  руку
простягнула до нього.- Спасибi, але ви самi бачите, що прихильнiстю  вашою
менi хiснуватися годi".
   "Чому, Мотре Василiвно?"
   "Бо менi й балакати з вами важко, а не то втiкати".
   "Важко - бо ворог, розумiю... Простiть".
   "Нi не те, Петре Павловичу, не те. Але я хвора, дуже хвора, балакати не
можу".
   Вiн мовчав, та не вiдходив вiд нењ. Хотiлося висповiдатись  перед  нею,
скинути грiхи. Нагадувалися слова псалмопiвця: "УмиЇши  мя  i  паче  снiга
убiлюся".
   "Примiщу вас у возi,- почав,- як у колисцi, i њхати будете безпечно, не
бiйтеся. До Скорiна нiхто придиратися не посмiЇ".
   Мотря всмiхнулася гiрко.
   "ЗабуваЇте, Петре Павловичу,сказала,- що  ви  полковник  в  армiњ  його
величества царя".
   Облила його кров.
   "Нi, Мотре Василiвно, я це тямлю, добре тямлю. Вiдвезу вас  у  безпечне
мiсце, вернуся i скажу, що зробив. Не жахаюся кари".
   Подивилася на нього довго-довго:
   "Ви, Петре Павловичу, справжнiй герой".
   "Я, Мотре Василiвно, тiльки людина".
   "Бути людиною в теперiшнiх часах - це найбiльше геройство. Але, бачите,
i менi хочеться бути,  як  не  героњнею,  так  хоч  людиною.  Будь  ласка,
зрозумiйте мене. Я з  Батурина  втiкати  не  можу  i  не  хочу.  Хочу  тут
спокутувати своњ грiхи... Але я все ж таки  дякую  вам,  Петре  Павловичу.
Щирим серцем дякую вам".
   Сказала це так, що Скорiн не смiв бiльше нi слова  вiдповiсти.  Побажав
спокiйноњ ночi, вклонився i вийшов.

   * * *
   Скорiн вернувся до вартiвнi.
   "От тобi жiнка!"
   Вiдiпняв шаблю i кинув капелюх на лавку.
   "Значиться, нiчого не порадиш. Дивними шляхами блукаЇ наш  талан.  Усе,
мабуть, розгадаЇ колись чоловiк, тiльки свого призначення - нi".
   Сiв i голову опер об стiну. Дивився у вiкно.
   Снiг лiпив. Нiби завзявся вибiлити Батурин. I добре. На  рано  не  буде
видно тих калюж кровi, мозкiв,  кишок,  того  всього,  вiд  чого  робиться
чоловiковi гидко, аж млосно...
   В головi йому шумiло, як на потоках.  Може,  тому  й  здавалося,  що  в
Батуринi тихло. Батурин не ревiв, лише гуготiв глухо.
   "Мабуть, уже й кричати нема кому. Доконали, замучили - кати".
   Несвiдомо ноги згиналися в колiнах. Кляк, голову похилив на стiл i,  як
над могилою, в котру тiльки що спустили покiйника, став  шептати  молитву:
"...вiчний упокiй даруй,  Господи,  представшимся  рабам  твоњм...  вiчний
упокiй... вiчний упокiй". Втомлена думка нiяк не могла вiдiрватися вiд тих
слiв, не мiг спромогтися Скорiн на те, щоб пiднятися i  положитися  спати,
хоч було вже так пiзно...
   Благовiстилося на день.
   ЧЕРВОНI ПАНЧОХИ
   "Петре Павловичу!" - гукав знайомий голос.
   "Петре Павловичу!" - i хтось шаблею грюкав до вiкна.
   Скорiй глянув - свiтлiйший.
   Зiрвався, припняв шаблю, натягнув  на  голову  капелюх  i  вискочив  iз
вартiвнi.
   Побачив Меншикова на чорному конi, за ним гурт офiцерiв, а  там  вiддiл
вiйська, самi кiннотчики. Все невиспанi, але  не  блiдi,  а  рум'янi,  очi
свiтилися, як у вовкiв.
   Скорiн глянув на Меншикова й перше, що зауважив, це був прегарний карий
кiнь, по колiна в кровi, нiби  в  червоних  панчохах.  Кiнь  iржав,  махав
головою i нетерпеливо викидував ногами; хотiв скинути з  себе  тi  червонi
панчохи. Свiтлiйший поплескував його по гнучкiй, пiною обляпанiй шињ рукою
у довгiй шведськiй рукавицi.
   Рукавиця теж була бiльше червона, нiж бiла.
   "Кат,- майнуло Скорiновi через голову.- Кат",- хоч свiтлiйший  на  ката
не подобав, бо був дрiбний i невеликоњ сили.
   Але якраз тим прикрiше вражала тая кров i злюща усмiшка на його гарних,
немов до цiлування сотворених устах.
   "Здоровi були, Петре Павловичу!" - сказав свiтлiйший голосом, в  котрiм
почувалося те вдоволення, яке даЇ лиш свiдомiсть побiди.
   "Здоров'я желаю вашiй свiтлостi",глухо  вiдповiв  Скорiн.  Князь  подав
руку вродливому полковниковi. (Треба з ним дружити, бо хто зна, чи  завтра
не стане вiн любимцем царя).
   Скорiн з вiдразою всунув своњ пальцi в окервавлену долоню князя  i,  не
задержуючи њх там довго, вихопив та почав скоро натягати на них рукавицю.
   Свiтлiйший зiскочив  з  коня,  подав  його  своЇму  ад'ютантовi,  обняв
Скорiна за стан i пустився з ним до двора.  Але  снiгу  нападало  по  самi
колiна.
   "Промести стежку!" - гукнув свiтлiйший на солдатiв, а поки це  сталося,
почав зi Скорiним балачку.
   "Як же тут? - питався.Усмирили?"
   "Казав повiсити кiлькох своњх, за грабiж i за  мародерство",-  вiдповiв
Скорiн, несвiдомо кладучи особливий притиск на останньому словi.
   "Мародерство? - повторив Меншиков i нiби  здивувався.  Але  по  хвилинi
махнув рукою.- Не зашкодить. I так тоњ  сволочi  забагато  на  свiтi.  Хай
знають дисциплiну... А з Мазепиних людей не застукали нiкого?"
   "З Мазепиних людей?" - i Скорiн задумався.
   "Так. З людей iзмЇннiка Мазепи",повторив князь.
   "На жаль, нi".
   "То зле. Нам треба добути гетьманськi клейноди. Кажуть,  що  дворецький
знаЇ, де вони захованi. Чому ти того дворецького не попав у своњ руки?"
   "Бо вiн повiсився",- вiдповiв Скорiн.
   "Сволоч! - гукнув князь.- Сволоч. Завтра накажу питати трупа".
   Скорiн видивився на нього.
   "Так, трупа питатиму, i то з пристрастiЇм. Це зробить велике  вражiння.
Хай знають, що кари царськоњ, як справедливостi Божоњ, нiкому не минути".
   Скорiновi мурашки полiзли по спинi.
   "Що ж ти на це?" - питався князь.
   "Консеквенцiњ в такiй процедурi не бачу".
   "Консеквенцiњ? Не розумiю. Висловлюйся яснiше".
   "Гетьмана,-  почав,-  маЇмо  карати  за  те,  що  не  був   вiрним,   а
дворецького, що хотiв ним бути".
   "Ха-ха-ха! - зареготав князь.ФiлософуЇмо, полковнику, фiлософуЇмо. А ми
не фiлософи, лише вiрнi слуги й воњни його величества царя. Вiйна маЇ свою
фiлософiю, своњ принципи i своњ власнi консеквенцiњ".
   Скорiн глянув у тi вiкна, в котрих блимало свiтло лоЇвоњ свiчки.
   Там лежала Мотря.
   "От я й забув вашiй свiтлостi сказати,- почав, нiби про  якесь  байдуже
дiло.- В гетьманському садi знайшли ми Мотрю Василiвну".
   "Мотрю Кочубењвну?" - мало не крикнув князь.
   "Чому ж ти менi зразу не казав. Це ж велика  птиця.  Го-го!  Гетьманова
коханка. Не будь-хто!"
   "Донька покiйного Кочубея, скараного на смерть  за  вiрнiсть  царевi",-
поправив Скорiн.
   "Вже я про ту черкаську вiрнiсть i слухати  не  хочу,-  замахав  руками
князь. Але по хвилинi задуми  признав.-  Правда.  Кочубей  все-таки  понiс
несправедливо смерть. Але його донька наче iншого  гнiзда  птиця.  ЗнаЇмо,
знаЇмо, хто така Мотря".
   "З гетьманом за Десну не пiшла".
   Меншиков хитро всмiхаючись, глянув на Скорiна. "Advocatus diaboli"
   "I не дивуюся. Петро Павлович чоловiк молодий, а Мотря Василiвна  жiнка
великоњ вроди. РозумiЇмо. А все ж таки  спитаЇмо  i  њњ,  може,  нам  дещо
скаже".
   "Сумнiваюся".
   "Побачимо".
   I вони увiйшли в двiр.

   НА СУД!
   Свiтлiйший на скору руку  склав  суд.  I  Скорiна  покликав  туди.  Той
вiдпрошувався, як мiг. Нiчого гидкiшого i бiльш  противного  не  було  для
нього, як такi суди. Судити  й  карати  людей  за  те,  що  боронили  свою
справу,- де тут провина? де предмет злочину?..
   Не йти, не йти туди за нiщо в свiтi. Прямо сказати:  "Судiть  мене  або
карайте смертю i без суду. Не пiду!"
   Але за кожним разом вiн почував кривду, яку зробив би Мотрi.  Лишив  би
њњ самою. Як би там не було i що не сталося б, а все-таки  бiля  нењ  буде
вiн i може прийти такий момент, коли вiн њй допоможе. Як треба - поњде  до
царя, представить рiч. Як попасти на добрий настрiй царя, то можна i  його
переконати.
   I Скорiн пiшов на суд.
   До його голови нiби хтось молотками  валив.  По  тiлi  лазили  мурашки,
млоњло. А тут вiн - вояк. Треба себе перед  людьми  по-вояцьки  тримати  -
полковник!
   Повiв рукою по чолi, протер очi, поправив чуб i мовчки сiв за стiл.
   Почував на собi хитрий погляд свiтлiйшого.
   "Тобi, Петре Павловичу, як бачу, не здоровиться".
   "Так, князю, негарно я себе почуваю".
   "Що ж робити? Служба не дружба. Потерпи, брат. Потерпи!"
   Свiтлiйший князь Меншиков був вибритий, вимитий, вичесаний.  Вiд  нього
заносило навiть пахощами Фрiзона  з  вулицi  Сан-Онор.  Мав  начiпанi  всi
ордени й вiдзнаки, котрi телiпалися на його вузьких грудях  i  мигтiли  за
кожним поворотом його неспокiйноњ фiгури.
   Iншi члени того так званого суду тримали себе менш бiльш  як  звичайно,
себто ставилися байдуже до дiла. Хiба не все одно, чи когось  там  ударять
десять, чи двадцять разiв, чи будуть припiкати огнем, чи  прямо  покладуть
на колесо або застромлять на паль? Буде, як  скаже  свiтлiйший.  На  те  у
нього й iнструкцiњ царськi - а вони, що таке вони?  Покликано  тiльки  для
бiльшоњ поваги, так сказати,- для прикраси. I панове  суддi  перекидуються
очима. Питають один одного,  чому  свiтлiйший  не  починаЇ  дiла.  Скорiше
почне, скорiше закiнчить. А свiтлiйшому якраз захотiлося думати.
   Стоњть при вiкнi i дивиться на зруйноване мiсто,  не  так,  як  дивився
колись ™ремiя, о  нi!  Йому  нагадуються  iмператори  римськi,  Сцiпiо  на
звалищах Картагiни, Цезарове veni, vidi, vici,вiн  пригадуЇ  собi  всiлякi
замiтнi вислови завойовникiв свiта. Хотiлося б  i  йому,  Меншикову,  щось
такого незвичайного сказати, та нiчого  на  гадку  не  приходить.  Мабуть,
тому, що гадка його цiлком реальними шляхами мандруЇ. У нього багато дiла.
Треба подбати, щоб з Батурина вивезти не тiльки  гармати,  зброю,  припаси
амунiцiњ, але також якнайбiльше грошей, срiбла, дорогого посуду  й  iншого
добра, i треба вивозити так, щоб найбiльше до його комор попало. Та  ще  й
не малу турботу маЇ свiтлiйший iз-за того, щоб  якнайосновнiше  прослiдити
Мазепину зраду, в повний рiст розкрити цю iсторичну  подiю.  Хай  побачить
Петро, що поки булави не носитиме його  чоловiк,  хоч  би,  примiром,  вiн
Меншиков, поти Украњнi нема що довiряти.  Що  казать  -  багато  турбот  у
Меншикова! Ось, примiром, вiн не може  вирiшити,  як  йому  забиратися  до
Мотрi,- гостро чи полiтичне. Петро Павлович казав, що вона хвора.  Коли  б
справдi  не  вмерла?  Може,  цар  схоче  спокутувати   кривду,   заподiяну
КочубеЇвi, нагороджуючи його жiнку й дiтей, так тодi треба,  щоб  i  Мотря
жила. Але ж треба, щоб вона виявила те, що знаЇ про Мазепину зраду, а знаЇ
вона, мабуть, бiльше, нiж iншi.
   Крiзь вiкно побачив свiтлiйший  тих,  що  њх  мали  судити,-  козацьких
старшин i знатнiших мiщан, яких, здобувши город, вхопили зi зброЇю в руцi.
Стояли або прямо лежали, бо  вже  не  мали  сил  стояти,  перед  рундуком,
порубанi, скривавленi, до людей неподiбнi.
   Милосердитися над ними? Нi, такого почуття князь Меншиков не  припускав
до свого серця. Не смiЇ! I Меншиков крiзь вiкно дав  знак,  щоб  пiдводили
пiдсудних.
   "ПочинаЇмо!" -- сказав, приступаючи до стола.
   Всi вiдiткнули, нiби  њм  легше,  зробилося.  Скорiше  почнемо,  скорше
закiнчимо.
   Бiля дверей стояли два високi солдати,  здоровi,  кремезнi,  з  шаблями
наголо.
   Меншиков кивнув головою, i один з них вiдчинив дверi, переступив  порiг
i за хвилину вернувся назад,  впускаючи  перед  себе  старого  козака,  зi
зв'язаними руками. Нi рангу, нi заможностi не можна було по  нiм  пiзнати.
Одiж порвана, волосся скуйовджене, весь, нiби його з колеса зняли.
   Стояв, потупивши зiр. По затиснених устах знати  було,  що  до  балачки
нескорий.
   "Ти хто такий?" - спитав Меншиков,  голосом  мало  що  не  байдужим,  i
запитаний назвав своЇ iм'я i полк, в котрiм служив, i ранг.
   "Твiй полк з гетьманом Мазепою за Десну пiшов. Чому ти тут залишився".
   "Не весь мiй полк з ясновельможним подався, моя сотня залишилася тут, i
я з нею".
   "Значиться, окремi доручення дiстав. Якi вони? Кажи!"
   Той мовчав.
   "Говорять тобi, щоб ти виявив, якi доручення вiд Мазепи дiстав!"
   Мовчав.
   "Глухий? ВостаннЇ питаю тебе по-людськи, скажи, якi доручення  мав  вiд
гетьмана-iзмiнника, i остерiгаю тебе, що його величество цар  -  (тут  суд
пiднявся з мiсця, постояв хвилину i назад сiв),його величество  цар  казав
милувати тих, що виявлять жаль i покаються. ѓм будуть поверненi њх ранги й
маЇтки,  њх  буде  нагороджено  новими,  куди  ще  бiльшими,  а  тих,   що
триватимуть у великому, досiль нечуваному в нас грiху, ждуть кари жорстокi
i смерть... Говори!"
   Мовчав.
   "Говори!"
   Жертва глянула на своњх  мучителiв  поглядом,  в  котрiм  була  злiсть,
ненависть i погорда, але не було каяття.
   "Чого ви знущаЇтеся надi мною,сказав  голосом  рiшучим.Карайте,  я  вам
нiчого бiльше сказати не маю i не  скажу,  так  менi,  Боже,  допоможи  во
Тройцi Твоњй святiй!"
   Меншиков нервово порушився на крiслi. "Вивести його геть! -  гукнув  на
Солдатiв.- 3  пристрастiЇм  питать.  Скотина!  ГадаЇ,  маю  час  на  довгi
розмови. Тю! Там ось скiльки стоњть. Коли ж я скiнчу, як  з  кожним  стану
вести такi розговори. Тю!"
   Солдати вiдчинили дверi i хотiли за  руки  вести  козака.  "Лишiть.  Не
доторкайтеся до мене. Сам пiду, знаю куди".

   * * *
   Меншиков нервував. Уявляв собi, що пiсля всiх  тих  жорстоких  звiрств,
яких жертвою впав Батурин, козаки зм'якнуть, як вiск, i що виспiвають,  як
пташки, все, що тiльки знають про Мазепу i його плани. А тут перший з  них
показався твердим, як криця. Якщо i з дальшими буде такий клопiт,  так  до
чого цей суд? Краще њх без суду сколесувати, почетвертувати, повсаджати на
палi. Вже мав дати такий наказ, коли пригадав  собi,  що  треба  ж  царевi
послати якийсь матерiал про Мазепину зраду, треба ж iз тих людей щось таки
добути, хоч би й брехню, хоч тiльки натяки якiсь, а - треба.
   I Меншиков звернувся до наймолодшого з офiцерiв:
   "Вийди, Осипов, на рундук i  промов  до  них.  Ти  вмiЇш  њхньою  мовою
балакати. Промов ]м до розуму i до совiстi. Скажи те, що я перед  хвилиною
тому сукин синовi балакав, тому сотниковi собачому, щоб не  треба  кожному
зокрема в голову лопатою класти, а саме,  скажи,  що  батюшка-цар  -  (всi
встали i знову присiли),що цар, у великiй милостi своњй,  як  справедливий
монарх-самодержитель, усiм њм простить њх велику вину, якщо вони  виявлять
жаль i покаянiЇ i як скажуть усе, що знають, тут передi мною,  перед  його
свiтлiстю князем Меншиковим, мов на сповiдi святiй. Хто ж i далi триватиме
в вiдомому хохлацькому упрямствi, котре на нiщо нiкому й так не  здасться,
хай знаЇ, що ждуть його такi жорстокi муки, про якi нiхто  ще  досi  й  не
чував. Iди!"
   Офiцер вийшов, i  за  хвилину  чути  було,  як  вiн  украњнською  мовою
повторював наказ Меншикова, нiби диякон апостола читав.
   Один iз суддiв, розсiвшися вигiдно в фотелi, похилив голову на груди  i
захропiв.
   Меншиков глянув у той бiк i зiрвався з  мiсця.  "Милостивi  господа!  -
гукнув.- Перед нами дiло великоњ ваги, так сказати  державне  дiло,  а  ви
спите, як на запiчку баби. Того я нiяк не стерплю".
   Сплячий офiцер не чув. Тепло i м'який фотель  вколисали  його  до  сну.
Навiть усмiхався крiзь сон. Це ще гiрше дратувало свiтлiйшого.
   "Розбудити його!"
   Сусiди штовхали сплячого офiцера, але той вiдганявся  вiд  них  i  далi
хропiв. Аж хтось-таки доволi дошкульно штовхнув його в бiк i  вiн  очуняв.
Розiкрив повiки, глянув,  лице  його  скорчилося,  очi  заклiпали  i  вiн,
побачивши в чiм дiло, став виправдуватися. Кiлька ночей не спав,  продрог,
а тут так тепло, гарно, сон його зморив. Виправдовувався.
   Свiтлiйший сiв у свiй фотель i гукнув: "Подавать там!"
   Впровадили  молодого  сердюка,  рослого  й  гарного.  По  вбраннi,  хоч
подертому та з гарного матерiалу, i по рухах, певних себе, складних, видно
було, що це не простого роду дитина. Тiльки руку мав обв'язану аж по  саме
рам'я. Крiзь тую наскоро наложену перев'язку проступала кров.
   Мабуть, не легкi були рани.
   "Ти хто такий?" - спитав Меншиков, дивлячись грiзно на нього.
   "Митрофан Дяченко, сердюцького гетьманського полку козак, син  Олексiя,
сотенного писаря тутешньоњ сотнi".
   Говорив голосно i певно. В  його  голосi  не  почувалося  нi  жалю,  нi
тривоги.
   Меншиков нахмурив брови:  "Значиться,  ти  чоловiк  не  простий,  може,
навiть читати вмiЇш".
   "I писати",- додав сердюк.
   "Так тодi понiмаЇш, яка провина за тобою i яка тебе кара чекаЇ, коли не
повинуЇшся моЇму наказовi".
   "Нiякоњ провини я за собою не чую".
   "Як?" - гукнув свiтлiйший, визвiрюючись на нього.
   "Не чую нiякоњ провини за собою",повторив спокiйно сердюк.
   "А супротивлення волi його величества царя! А те, що тебе з  оружжям  у
руцi зловили! А твоњ "дерзкi" вiдповiдi на судi!"
   Сердюк мовчав.
   Один iз суддiв пiднявся: "Ваша свiтлiсть позволять доложити собi, що  я
цього чоловiка впiзнав. Вiн "дрався", як чорт, коли ми входили в замок. Не
знаю, скiльки наших людей зарубав. Вiн мого коня поранив, на мене напирав,
це я його обезоружив".
   Меншиков дав знак, i офiцер присiв.
   "Що ж ти на це?" - спитав сердюка.
   "Я козак. МоЇ дiло слухати наказiв старшини. Не здаватися, а битися".
   "Ти знав, що гетьман зрадив, що його накази, значиться, не  обов'язують
нiкого, чого дрався?"
   "Про нiяку зраду я нiчого не чув, для мене гетьман -  це  гетьман  i  -
край".
   Меншиков скипiв. Смiливi вiдповiдi козака доводили його до  нестяменноњ
злостi, але, з другого боку, в нiм все ж таки озвалося те почуття  пошани,
яке будиться навiть у найжорстокiшому серцi на вид хоробростi.
   "Гарно,- казав князь, поправляючи на своњх грудях ордени.-  Гарно.  Ти,
значиться, слухав свого начальства, бо не знав,  що  воно  незаконне,  що,
зрадивши царя, втратило тим самим усяку законну пiдставу. Але тепер,  коли
я тобi це обвiстив, ти обов'язаний покоритися i виявити нам, що знаЇш  про
зраду бувшого гетьмана Мазепи. Як здiшнього сотника син, ти, мабуть, знаЇш
не одно, чого звичайнi чорняки не знають".
   "А саме?" - спитав тим самим байдужим голосом сердюк.
   "От хоч би, де захованi гетьманськi клейноди".
   Сердюк розсмiявся вголос: "А хiба ж я њх ховав? А хоч i сховав би, так,
гадаЇте, скажу? Не на такого напали, нi, нi! - Махнув здоровою рукою.-  От
i придумали! Кажи њм, де гетьман заховав своњ клейноди".
   Та ще вiн не вимовив того, як офiцер, що перед хвилиною хропiв на своњм
фотелю, прискочив на нього: "Хахло! Мужва! Як ти смiв? Як ти,  сукин  син,
смiв вiдзиватися так до його свiтлостi князя?" - I, не надумуючись  довго,
замахнувся на нього. Удар був сильний i болючий, бо офiцер уразив  сердюка
в болючу руку. Той затиснув зуби,  блиснув,  як  вовк,  очима  i,  теж  не
надумуючися довго, здоровою  рукою  вiдбив  удар  так  сильно,  що  офiцер
похитнувся i полетiв геть пiд вiкно. Рейтари вхопили козака, скрутили йому
руки назад, вiн вiдбивався ногами. Офiцери кинулися на нього,  з  шаблями.
Тiльки Скорiн сидiв, бiлий, як стiна.
   Ним трясло, як у пропасницi. То вставав, то присiдав знову, нiби не мiг
рiшитися, що йому робити. Таке знущання противилося його почуттю людяностi
i справедливостi. Хотiлося встати, махнути рукою на все i  йти,  куди  очi
понесуть.  То  знову  нiби  хтось  радив  йому,  кинути  шаблю  пiд   ноги
свiтлiйшому i сказати, що вiн згiдний  бути  вояком,  але  не  катом.  Був
навiть мент, коли Скорiн хотiв скочити на порятунок сердюковi. Але всi  тi
хотiння  являлися  тiльки  вiдрухами  не  зiпсутоњ  ще  до  останку  душi,
вiдрухами так дивними й не згiдними з життЇвим досвiдом, що Скорiн не  мiг
зважитися на те, щоб перевести њх у дiло. Закусив зуби i дивився, нiби  не
при  умi.  Бачив,  як  катували  парубка,  як  вiн  пручався  усiм  тiлом,
вiдбивався ногами, кусав i як все ж таки остаточна пiддавався перемозi.  I
пригадалися Скорiновi всi жахливi картини минулоњ  ночi:  той  солдат,  що
вiдрiзав голову дитинi, щоб не розiрвати шнурка  перел,  тiњ  рейтари,  що
трупiв добували з гробiв, щоб поздирати з них  трухлi  вбрання  i  золотом
перетиканi пояси. Пригадалися  порозчереплюванi  голови  й  повипусканi  з
черев кишки, i Меншикова кiнь у червоних панчохах, i тi трупи, що хиталися
на гiлляках, як мiшки,- все, все! i - Скорiновi зробилося так  гидко,  так
скучно, так нудно на свiтi, що не  хотiлося  вже  нiчого,  лише,  щоб  раз
покiнчити з тим усiм. Годi  довше,  годi!  Але  в  його  свiдомостi,  десь
глибоко на сподi, як iскра в попелищi, жеврiла ще одна гадка:  що  буде  з
Мотрею? I њњ покличуть на цей суд, стануть питати, знущатимуться над  нею.
Не дожидати того, не бачити!  -  протестувала  душа,  але  останки  розуму
казали витримати, щоб там i не було. I Скорiн  бачив,  як  князь  Меншиков
зiрвався зi свого мiсця... Який же вiн смiшний, дарма, що гарний.  Як  вiн
пiдстрибуЇ, мов лялька  на  шнурку,  як  кумедно  розвiваються  поли  його
зеленого кафтана, показуючи червону пiдшивку  й  бiлi  шкiратянi  штани  з
великою латкою на задi. Яке воно жахливо-смiшне отсе цiле життя!
   "Панове, на мiсця! На мiсця, панове!"  -  гукав  свiтлiйший  на  членiв
високого суду, котрi возилися  бiля  дверей  з  сердюком,  як  з  ведмедем
собаки.
   Почувши  голос  вождя,  розскакувалися,  поправляли  кафтани,   ордени,
волосся i вертались на своњ мiсця. Бiля дверей стояли рейтари, а мiж  ними
лежало щось безобразне, окервавлене, теж гидке, пiдскакувало  в  судорогах
передсмертних i постогнувало важко.
   Князь Меншиков пiдступив до вiкна. Вiдчинив його i  плеснув  у  долонi.
"Кiлька людей тут!"
   До зали вбiгло кiлька рейтарiв.
   "Того тут на паль!"  -  наказав  свiтлiйший,  показуючи  блискучою  вiд
брильянтових перстенiв рукою на те щось, що лежало бiля дверей.
   Пiдняли й винесли геть.
   Хтось хотiв замикати вiкно. Меншиков не велiв. Хай провiтриться.
   В залi, хоч як вона  була  простора,  дiймаво,  аж  млiсно,  чути  було
людський пiт i кров. Крiзь вiкно влилося холодне повiтря. Але разом iз ним
з  мiста  стали  напливати  дими,  свiжий  згар  i  людське  голосiння.  I
свiтлiйший велiв-таки зачинити вiкно.
   Члени суду приходили до  себе.  "Фу,  чорт!  -  нарiкали  на  сердюка.-
Проклятий хохлай, геть менi подряпав руку".
   "Який народ!"
   "З ними по-людськи годi. Огнем њх i залiзом".
   "Нiякого послуху не знають. Iвана Iвановича так у черево штовхнув, що в
ньому аж загудiло. Може, й бебехи вiдбив".
   "Можливо. Та ж то звiр. Росте, як степове бодяччя. Нiкого  не  боњться.
Нiякоњ дисциплiни цi проклятi черкаси не знають".
   Майор  Iван  Iванович  сидiв  у  своњм  фотелi,  згорблений,  скулений,
тримався руками за черево i - то жовк,  то  зеленiв.  Нишком  поглядав  на
свiтлiйшого i не смiв нiчого казати.
   Свiтлiйший ходив по залi, як по клiтцi тигр.  Заложив  руки  за  спину,
понурив голову, як би нею збирався розбивати мур. Груди  його  пiдносилися
високо i скоро, аж побренькували ордени.
   "Фу, чорт!"
   Зала принишкла. Князь сердився. Офiцери знали, що не на  них  сердиться
князь, а все-таки страшно. Невиспанi,  голоднi,  як  собаки  пiсля  довгих
ловiв, почували в душi злiсть i  злобу  до  свiтлiйшого,  проклинали  його
невгаваючу енергiю, але нiхто з них не важився виявити назверх  найменшого
слiду отсього невдоволення. Навпаки, кожний готов був  усмiхатися  солодко
або робити поважну, дiлову мiну, вiдповiдно до того, що буде потрiбне.  За
вiчним i повсякчасним страхом забували про iншi почуття.
   Князь сердився! Одинока турбота, що вiн рiшить.
   I князь рiшився.
   Пiсля доволi довгого проходу вернув на своЇ мiсце. Але не сiдав.  Стояв
за столом, поклавши на нього обi своњ перстенями блискучi руки.
   Голову задер, нiби зазирав кудись  далеко.  Нiздрi  роздувалися,  як  у
звiрюки, котра вiтрить криваву поживу.
   Офiцери спiдлоба глипали на нього. Дух запирали в собi.
   "Господа! - почав свiтлiйший.- Менi бачиться, дiлу нашому кiнець".
   Господа вiдсапнули. "Славити Бога",говорив кожний в душi.
   "Казус, котрого свiдками були ми  перед  хвилиною,  настiльки  жахливий
своЇю неймовiрною смiливiстю i настiльки проречистий,  що  я  не  потребую
довго розводитися над ним. Кожному з нас ясно, що тiњ люди нерозкаянi".
   "Авжеж, авжеж",- зашепотiло кругом.
   "У мене дiла повнi руки. А врештi я теж чоловiк. Я не з залiза. Не можу
бiльше жертвувати собою, як можу".
   "Авжеж, авжеж",- притакували йому.
   "Ви бачили, що я по-доброму до них балакав, хотiв зворушити њх  совiсть
i промовити до розуму. Та куди!"
   "Куди - куди!" - притакував весь стiл.
   "Так тодi...-тут свiтлiйший потер лiвою рукою чоло,  хвилину  помовчав,
нiби  остаточно  рiшався,-  так  тодi,-  вiн  пiдняв  голову  ще  вище  i,
звертаючись до придворних рейтарiв, гукнув: - вiдчинити  дверi  нарозтвiр.
Вiкна теж, усi, усi!"
   Рейтари в одну мить сповнили його волю. Зала наповнилася димом,  шумом,
гуготом, усiма голосами, що неслися вiд мiста. Офiцери пiднялися зi  своњх
мiсць i повернулись, хто в напрямi дверей, хто до  вiкон.  Крiзь  дверi  й
вiкна видно було живий вiнок людей, покалiчених, окервавлених,  що  стояли
на зимнi, пов'язанi мотузками, ременями, навiть ланцами вiд  возiв,  а  за
ними мур московських солдатiв з шаблями й рушницями.
   Були там сердюки, хоч немилосердно-скатованi, а все ж  здоровi,  рослi,
гордi, були й старi, ремiсники, мiщани, привиклi до почестей та пошани вiд
своњх i чужих, були хлопцi-недолiтки, котрi  за  честь  собi  мали  стояти
поруч своњх батькiв i дiдiв у тiй важкiй не по њх вiку  i  силам  пригодi.
Всi вони дожидалися справедливого  присуду  царського  за  те,  що  хотiли
сповнити свiй обов'язок супроти рiдного мiста й гетьмана свого.
   I цей присуд вони почули.
   "Бунтарi, хами, iзмЇннiки! - гукав на них Меншиков  не  своњм  голосом,
високим, як свист, i пронизливим, як  скрип  колеса.-  Розбишаки,  злодiњ,
горлорiзи нерозкаянi, я вас навчу, собаки, як супротивлятися найвищiй волi
царськiй i як зневажати мене, представника царськоњ влади. ПочуЇте ви силу
мою, що правнукам вашим вiдпаде охота до усякого бунту i  зради,  що  вашi
будуть зриватися зi сну, а жiнки прес... вашi родитимуть уродiв  на  свiт.
Черкаське кодло мерзотне,  ви,  ви...-  i  вiн,  виведений  iз  рiвноваги,
пiдскакував,  бив  кулаками  по   столi   i   приступував   чобiтьми,   аж
побренькували остроги.- Я вас, сукиних синiв, заставлю так умирати, як  не
вмирав ще нiхто на свiтi, що вiд того дерева повсихають i земля  зробиться
неродючою надовго. Я ваше  зрадницьке  гнiздо  переверну  догори  коренем,
зруйную, рознесу, щоб i слiду не осталося з вашоњ поганоњ  породи.  Я  вас
провчу!"
   Офiцери стояли, витягненi, як струни. Нiхто  не  поворухнувся.  Солдати
задеревiли. Лише котрийсь iз козакiв не втерпiв.
   "Та й розходився як! -промовив до свого сусiда.- Верещить, мов на пуп".
   Свiтлiйший зачув цей шепiт. Це його роззвiрило ще гiрше.
   Вiдсунув стiл, перевернув свiй фотель, вискочив крiзь дверi та з шаблею
кинувся на безборонних.
   Офiцери вжахнулися. Могла зчинитися рiзня,  котроњ  вислiду  годi  було
передбачити. Розумiли, що нiяк њм оставатися  безмовними  свiдками  такого
"iнциденту". Хтось кинувся у дверi. За ним побiгли й iншi. Оточили  князя:
"Ваша свiтлосте, позвольте вам сказати, що тi хами негiднi гинути з  вашоњ
достойноњ руки. Лишiть це дiло "палачевi". Вони  на  таку  честь  собi  не
заслужили".
   Свiтлiйший отямився. Але все-таки  нiяк  не  мiг  заспокоњтися.  Велика
вiдповiдальнiсть за батуринське дiло, непевна  полiтична  ситуацiя,  важкi
втрати в людях пiд час облоги, все  воно  схвилювало  князя,  утратив  тую
владу над собою, яка була основою його дотеперiшнiх незвичайних успiхiв. В
таких  моментах  Меншиков  робився  iншою  людиною.  Тонка,  хоч  блискуча
поволока легко набутоњ культури й товариськоњ оглади облiтала з  нього,  i
свiтлiйший    князь    виявляв    первiснi    iнстинкти    пiдмосковського
громила-кулачника. Стуливши п'ястук, штовхав ним старцiв у груди, пiдбивав
бороди, що аж зуби скреготiли, плював у лице: "Ви ж якi! Падло! Тю!"
   Жертви княжого гнiву безмовним поглядом дивилися на нього. Але нi  один
не упав на колiна i не благав  пощади.  Охопило  њх  нестяменне  завзяття,
зимне, як сталь, i тверде, як криця. Всi вони з погордою дивилися на свого
дикого переможця i як бажали ще чого, то хiба, щоб найскорше  вiдiйти  вiд
нього. Те хохлацьке завзяття дратувало Меншикова до  останку.  Безмовнiсть
жертв вiдбирала в нього ту звiрську насолоду,  яку  мучителям  даЇ  жах  i
тривога мученикiв.
   "На колiна! - гукнув.- На колiна!"
   Та нiхто перед ним на колiна не  впав,  хоч  солдати  штовхали  козакiв
ззаду - хотiли њх сокрушити.
   Князь повiв очима по натовпi, скочив, як тигр, i, вхопивши лiвою  рукою
за груди якогось сивоголового старця,  правою  рукою  став  його  бити  по
головi, по висках, по лицi.
   "Не смiй! Лиши! Лиши!" - зверещав молодий сильний голос. Якийсь парубок
продирався крiзь натовп.
   Вiн розiрвав ланцюг, котрим були зв'язанi його руки i, побренькуючи ним
понад головами натовпу, кричав: "Це мiй батько! Не смiй!"
   Меншиков вiдскочив, подався  у  дверi,  солдати  загородили  дорогу  до
сходiв, офiцери оточили князя.
   "На паль його! - гукнув свiтлiйший.Сейчас на паль.  Тут  перед  брамою.
Берiть!"
   Рейтари кинулися на парубка. Почалася борня.
   "Живим не дiстанете мене!" - сказав козак, вихоплюючи штик i пробиваючи
себе.
   "Щотретього - на паль, щочетвертого - колесувати,  iнших  повiсити,  як
собак,- наказував свiтлiйший.- Нiкого не щадити. Хай чують,  що  вмирають,
стерво вонюче!"
   Цей наказ заспокоњв його. Вийняв хустку, обтер лице й руки.
   "Мишка тут!" - гукнув.
   З-помiж солдатiв висунувся  мужчина  середнього  росту,  вiспуватий,  з
маленькими, нiби заспаними очима, з  солодкою  усмiшкою  на  широких,  мов
напухлих вiд ужалення оси,  устах.  Короткi  ноги,  довгi  руки  й  високо
пiднятi широкi рамена робили  його  подiбним  бiльше  до  горили,  нiж  до
людини. Це був найвправнiйший з мучителiв у цiлiй армiњ  князя  Меншикова.
Людина дiйсно без серця i, здавалося, навiть без розуму. Робив  своЇ  дiло
цiлком спокiйно, зимно, тупо, без нiякого вражiння, усмiхаючися заодно.
   "Чого ж ти стоњш? - питався його князь.- Числи! Щотретього - на паль".
   Мишка рахував: раз, два, три - i щотретього вiдводив на бiк.
   ѓх  оточили  солдати  i  повели  липовою  алеЇю  за  браму.  Нiхто   не
повернувся, нiхто не попрощався з ними.  Пощо?  Незабаром  зустрiнуться  з
ними там, де нема нi болю, нi терпiння, нi свiтлiйшого князя Меншикова.
   Мишка став знову числити: "Раз, два, а третiй уже пiшов..."
   "Числи тих, що осталися",-вирiшив князь, i Мишка числив.
   Четвертих вiдвели на подвiр'я.

   * * *
   "Можемо йти, господа" - звернувся  князь  до  своњх  офiцерiв,  i  вони
вернулись у судову залу.
   Князь велiв позачинювати вiкна i дверi.
   Ним трясло. Продрог i нервував.
   Скорiй сидiв бiля стола, блiдий, тер рукою чоло.
   "Ти, Петре Павловичу, тут?" - спитав князь, побачивши його.
   "Я, князю, тут",- вiдповiв Скорiн, щоби щось вiдповiсти.
   "Не цiкавишся дiлом?"
   "Не здоровиться менi".
   "Дiло вельми цiкаве, правда, панове? ЗнаЇте, такого цiкавого дiла  я  в
своњй практицi не тямлю. ѓй-Богу".
   Вiн тер руки i ходив по залi. Коли був схвильований, то не мiг  усидiти
на мiсцi, а до того привик, що й цар так бiгав, коли розсердився.
   "Кожне зухвальство маЇ свою границю, в хохлiв воно безграничне".
   Свiтлiйший вдавав, що вiн спокiйно i по-дiловому дивиться на рiч.
   "Уявiть собi, яке упрямство, яка безгранична злоба, що в тих  людях  за
злiсть!"
   "Це не люди,- зауважив сонний офiцер,- а звiрi".
   Князь згордливо подивився на нього: "У кого масло на головi, не лiзь на
сонце. Звiрi - звiрi! В тiм-то й бiда, що вони не  звiрi,  а  люди,  i  то
бiльше розвинутi, нiж не один iз вас, господа".
   Свiтлiйшому хотiлося вилаяти своњх офiцерiв, щоб на них  зiгнати  решту
свого гнiву. Але побачив њх глупо вистрашенi обличчя, вiдвернувся до вiкна
i став пальцями тарабанити по шибi.
   "Отсе хоробрий народ, жаль, що неслухняний такий. З ними  я  весь  свiт
пiдбив би, не то, що з вами.- I в гадках князя помiчалися iнодi такi заячi
скоки, як у царя. Вiн у не одному хотiв наслiдувати його, розумiЇться,  як
царя не було близько коло нього, бо в його присутностi вiн  складався,  як
ножик.- Та нiчого не вдiЇш. Хоч  хоробрi,  а  покарати  треба.  Треба  так
покарати, щоб њм на все вiдхотiлося бунту".
   Князь дивився, чи перед брамою не  затiсують  палiв.  Цiкавий  був,  чи
кiньми, чи волами наволокати будуть. "Один чорт,- вирiшив i махнув рукою.-
Пустяки".
   Повертаючись вiд вiкна, говорив:
   "Ви, господа офiцери, будь ласка, добре бережiться. Як довго останнього
батуринця не витягнемо з нори й не повiсимо,  так  довго  не  можемо  себе
почувати безпечними. Нинi треба нам це дiло зробити".
   Нараз зауважив майора Iвана Iвановича, що все ще тримався за черево i з
болю то жовк, то зеленiв: "Чого ж  ти  тут  торчиш?  Не  дивись  на  Петра
Павловича. Його недуга iншого сорту, нiж твоя. Десь тут  Ї  хiрург.  Кажи,
хай осмотрить тебе. Може, дiйсно в тебе бебехи вiдбитi. Та й копирсався  ж
цей сердюк, правда? Хоробрий молодець, не те, що ти, майор".
   "Майор!" - i Меншиков згордлизо  надув  своњ  вузькi,  мов  до  цiлунку
сотворенi, губи.
   "Йому б, ваша свiтлосте,- озвався хтось несмiливо,- горiлки  з  перцем,
це кращий лiк вiд блюмеyтростовоњ мастi".
   Князь став i глянув на смiльчака: "Може,  ти  й  правду  кажеш,  брате.
Горiлка нiкому не зашкодить.  Кажи  принести  баклажок  i  двi-три  чарки.
Вип'Їмо та закусимо. Продрогли й зголоднiли ми. Пiди!"
   Свiтлiйший сiв.
   "Сiдайте, господа офiцери. Навiть Петро Павлович вип'Ї".
   "Спасибi!" - вiдповiв Скорiн.
   "Овва, гордиш нашим товариством, полковнику?.. Потомственний дворянин i
фiлософ".
   "Мене i без горiлки голова болить".
   "Як хочеш, а ми таки вип'Їмо за здоров'я його величества i на  погибель
врагам i супостатам його".
   Всi встали. Мусив пiднятися i Скорiн.
   "Дайте й менi,- попросив. Налили й пiднесли йому. Випив i попросив  ще.
Налили другу.- Ще!"
   "Нi,  Петре  Павловичу,-  спинив  його  свiтлiйший,-  боюся   за   твоЇ
здоров'я".
   "Хочу впитися, князю,- вiдповiв.- Я ще п'яний не був нiколи".
   "Як не був, так i нинi не треба. Але третю все-таки можна тобi дати, не
вп'Їшся. Так. А тепер, панове, вертаЇмось до дiла".
   Вiн розгорнув перед собою папери,  вмочав  перо  в  чорнило,  спробував
писати, вiдкинув, узяв друге, полизав, щоб  краще  чорнило  приставало  до
пера, i нотував собi якiсь пункти своњми, для власного вжитку  придуманими
карлючками.
   "Нам треба переслухати ще одну персону - почав, вiдсуваючи папiр,- i то
жiночого рода, не з простих жiнок, а  Мотрю  Василiвну,  доньку  покiйного
Василя ЛеонтiЇвича,  котрого  несправедлива  смерть  хай  упаде  на  чорне
сумлiння хитрого зрадника  Мазепи.  Як  вам  вiдомо,  панове,  отся  Мотря
Василiвна не була чужою гетьмановi Iвановi  Степановичевi,  i,  якщо  вона
справдi женщина такого ума, як про нењ говорять, то треба нам сподiватися,
що вiд нењ одноњ довiдаЇмося бiльше, нiж вiд усењ тiЇњ чорноњ юрби".
   I свiтлiйший наказав покликати Мотрю Василiвну.
   "Якщо вона недужа, то можна њњ сюди принести  з  лiжком,  дверi  доволi
широкi".
   Суд поправився на своњх крiслах. Мимохiть кожний глянув на своњ чоботи,
пригладив  штани  i  поправив  пальцями  волосся.  В  залу  внесли   Мотрю
Василiвну, вiдому широко  й  далеко  за  казковi  маЇтки,  за  фантастичнi
пригоди - аж до смертi безталанного батька включно. Всi  були  цiкавi,  як
вона буде поводитися перед судом i якi вiдповiдi подасть. Не менше  цiкаво
було, як свiтлiйший  переслухуватиме  тую  панi,  чи  так,  як  козакiв  i
батуринських мiщан, чи полiтичнiше. Знали, що свiтлiйший  дбав  про  славу
чемного  й  добре  вихованого  чоловiка,  як  звичайно  дбають   про   нењ
доробкевичi.
   Внесли лiжко. На нiм лежала  Мотря.  Була  накрита  по  саму  шию,  очi
повiками накрила. Двi хвилi темного волосся спливали по подушках.
   Дивно вражала та жiнка серед гурту мужеських грубих облич,  так  дивно,
що навiть свiтлiйший, бачилося, забув язика в ротi. Дивився i не знав,  що
йому робити. Гукати  своњм  звичайним  способом  не  хотiв,  але  й  надто
уважливо поводитися - теж нi. Вiн же тут пан життя i смертi усiх, отже,  i
њњ. Як велить, так i буде.
   "Ви, Мотря Василiвна, Василя  ЛеонтiЇвича  Кочубея  донька,  а  дружина
Iвана Чуйкевича, гетьманового канцеляриста?" - спитав голосом рiзким,  але
спокiйним, без тону зневажливого i злобного.
   "Я Мотря Василiвна Чуйкевичева",почувся тихий, але виразний голос.
   "Будь ласка, розкажiть нам, що знаЇте про вињзд бувшого гетьмана  Iвана
Степановича Мазепи. Куди i з якими намiрами вiн вiд'њхав.  Вичислiть,  хто
був при йому, i загалом, будь ласка, говорiть усе, як на судi".
   Мотря порушилася  на  лiжку.  "Знаю,  коли  гетьман  вiд'њхав,  бо  при
вiд'њздi його  з  двора  була,  а  на  решту  питання  дозвольте  менi  не
вiдповiдати".
   Князь Меншиков посунувся зi своњм крiслом в напрямi Мотриного лiжка.
   "Я, ласкава панi, не дикун, знаю,  якоњ  вважливостi  гiдна  жiнка  тоњ
"кондицiњ", що ви, та ще недужа. Але бувають  випадки,  коли  ця  чемнiсть
мусить уступити перед обов'язком. Мiй обов'язок - вимагати вiд вас  точноњ
вiдповiдi на раз поставлене вам запитання".
   "А мiй обов'язок, князю,мовчати".
   "Позвольте  пригадати  вам,  що  тут  не  салон  ясновельможного   пана
гетьмана, а тiльки судова кiмната, значиться, мiсце,  котре  нас  звiльняЇ
вiд кавалерських, так милих нашому  мужеському  серцю  обов'язкiв  супроти
гарних жiнок, вкладаючи  на  нас  натомiсть  Їдиний  та  важкий  обов'язок
пильноњ i вiрноњ служби нашому  пановi  й  повелителевi,  його  величеству
царевi".
   Мотря знову примкнула повiки й лежала в лiжку, як у саркофазi. Байдужим
був для нењ цей суд, байдужим - князь Меншиков i цiла тая трагiкомедiя.
   Хоть сонце пiднялося високо, в залi тьмилося вiд димiв, що повисли  над
мiстом. Здалеку чути було луск сокир.  Це  в  гетьманському  садi  стинали
щонайкращi, найрiвнiшi дерева на гострi палi для непокiрливого козацтва.
   За кожним ударом мертвецьки-блiде обличчя Мотрi здригалося, нiби це  њњ
били.
   Скорiн мовчки дивився на носи заболочених чобiт, наче вперше њх бачив i
нiби дивувався, чому вони такоњ, а не  iншоњ  форми.  Його  прегарне,  мов
грецька статуя, обличчя тратило свiй звичайний вираз,  бездушнiло.  Тiльки
очi горiли, тiльки в них малювалася та внутрiшня  боротьба,  котру  Скорiн
провадив з собою. Його руки лежали спокiйно на  колiнах,  але  й  вони  за
кожним ударом сокири ледве помiтно здригалися. Нiкого бiльше не  турбувало
те, що дiялося поза стiнами цього дому. Колесування, всаджування на  палi,
припiкування залiзом - вони до того привикли. А вже вiдрубування голiв або
вiшання - це прямо рiч природна, без якоњ годi собi уявити  життя.  Як  же
без того i вдержати "подлий народ" в границях приличностi? Навiть шляхетно
уроджений чоловiк мусить чогось боятися. Хто начальства,  хто  жiнки,  хто
Бога, а хто всього нараз. Що ж казати про чернь, та ще в часах  вiйни,  та
ще в такому небезпечному крањ, як Украњна!
   Нiхто об тiм не думав. Думали, коли свiтлiйший покiнчить дiло з Мотрею.
Наскучило. Жiнка вона гарна, то правда, i значна, донька Кочубея, але годi
навiть з такою красунею возитися, як кiт з оселедцем. Або кажи, або хай  з
тобою батiг говорить.
   Офiцери лихi були на Меншикова. Сподiвалися сенсацiњ, а тут нiщо, сiро,
як цей пiзноосiннiй день.  Охочий  до  спання  майор  всувався  у  фотель,
долiшня щока обвисала йому, очi малiли й уже мав знову задрiмати, як нараз
почув якийсь луск i дзенькiт острог.  Це  свiтлiйший  посунув  фотелем  i,
стаючи над лiжком Мотрi, цiдив крiзь зуби: "Ви, Мотре  Василiвно,  мабуть,
привикли до своњх козацьких судiв, а в нас  вони  iншi.  Я  з  вами  довше
цяцькатися не можу. Або кажiть, або зачну говорити по-руски. Чула?!"
   I вiн  тупнув  ногою,  як  на  солдата.  Скорiй  порушився  на  крiслi,
пiдскочив, але запанував собою i сiв назад.
   "Чого сердишся, князю?-вiдповiла спокiйно Мотря.- За тобою право й сила
переможця, за мною тiльки право людини, а вся моя сила  -  мовчання.  Чого
хочеш вiд мене? Хочеш карати - карай, я готова. Посилай  мене  на  смерть,
але не вимагай того, чого я нiяк зробити не можу".
   Лагiдна, переконуюча мова Мотрi заспокоњла князя. Вiн усе ще не  тратив
надiњ, що довiдаЇться дещо вiд нењ. Про зносини Мазепи зi  шведами  -  нi,
бо, може, вона  того  й  не  знаЇ  (Мазепа  не  дурний  з  такими  тайнами
звiрюватися перед жiнками), але все ж таки  повинна  вона  сказати,  котрi
старшини перейшли з гетьманом i чи забрав вiн усi  iнсигнiњ  з  собою,  чи
деякi залишив у Батуринi i де. Хоч те повинна_ _йому сказати. Що ж  це  за
тайни? А для нього все-таки важливо знати одне i друге, та ще  з  њњ  уст.
Гетьманськi iнсигнiњ - не що-будь. Поминаючи њх реальну вартiсть, вони при
виборi нового гетьмана гратимуть велику роль.  Iнсигнiњ  в  очах  "подлого
народу" - це святощi, символ законноњ влади. Це вона йому мусить сказати.
   Вiн погладив вус, притягнув крiсло до њњ лiжка i почав  iншим  голосом:
"Ну, так. Я бачу. Ви потрапили, так сказати, у важкi  обставини.  До  того
недуга. Але, гадаЇте, легко менi  допитувати  таку  гарну,  таку  шляхетно
уроджену панi i виставляти себе, як людину грубу, неедуковану.  Зрозумiйте
мене. Покиньте ви всiлякi упередження i говорiть зi мною, як з  чоловiком.
Годi ж менi записати в протоколi, що ви не сказали нiчого. В  якiм  свiтлi
показав би я себе перед царем. Нi, нi, Мотре Василiвно, повiрте  ви  слову
моЇму, я вам лиха не бажаю, я навiть  готовий  постояти  за  вами.  Скажу:
жiнка, котру важко досвiдчила судьба,  втратила  батька,  перебула  чимало
всiлякого горя, з рiдною матiр'ю не змогла дiйти  до  ладу,-  гадаЇте,  не
знаЇмо, хто така Мотря Кочубењвна.Ц Але ж все-таки  вiдчинiть  своњ  уста,
покажiть, що ви не легковажите царським судом й не помiтаЇте мною. Скажiть
хоч дещо!"
   Мотря глянула на Меншикова: "Чого хочеш, князю?"_._
   "Чого я хочу?  Ось,  примiром,  менi  цiкаво  знати,  хто  з  гетьманом
вiдiйшов з Батурина, бо, хто остався знаю, i знаю, що  вони  тут  творили,
мiж ними й ви, Мотре Василiвно".
   "З гетьманом вiдiйшов мiй муж, Iван  Чуйкевич.  Я  њх  випроводжала  на
порiг отсењ хати".
   "А другi?"
   "Других не бачила й бачити не хотiла".
   "Не хотiла. В тiм-то i рiч. Не хотiла... А знали ви, куди вони йдуть?"
   "Як знала, то про себе".
   "Про себе. Гарно. Це все одно, що нiчого не знали б. Ще гiрше. Так тодi
полишiм це дiло. Ви не хочете, значиться, видавати людей. Хоч це з  вашого
боку не мудро. Бо ми вже й без вас знаЇмо".
   "Як знаЇте, то чого ж питаЇте мене? Бачите, що менi балакати  важко.  Я
недужа".
   "Чого питаю? Бо це мiй обов'язок, панi. Важкий обов'язок. Але, якщо  ви
не хочете балакати про других, щоб не  зраджувати  њх,  так,  будь  ласка,
скажiть, чого це ви, женщина така  делiкатна  й  добре  уроджена,  дралися
разом з мужвою, мов яка амазонка? Менi це iнтересно  знати,  навiть  дуже,
хоч би для зрозумiння отсього сфiнкса, що зветься жiночою душею".
   (Князь Меншиков любив себе показати образованим чоловiком,  котрому  не
тайнi чужi слова, котрий пройшов курс iсторiњ, не минаючи й мiфологiњ.)
   "Але,- додав нараз, зриваючися з фотеля,-  вам,  мабуть,  важко  лежачи
говорити. Позвольте, я вам подушку поправлю. От-так".
   "Спасибi, князю. ПитаЇте, чого я боролася з ворогом, котрий облягав наш
город? Бо вiн ворог, ворог, свiтлiйший князю".
   Офiцери, почувши новий зворот у допитi,  зацiкавилися.  Дехто  встав  i
пiдiйшов ближче. Свiтлiйший дав рукою знак, щоб повернулися на мiсця.
   "Ворог,- повторив, киваючи головою.А я гадав, що ми  союзники  у  вiйнi
проти шведiв. Значиться, не знали ми, в якому характерi приходимо до вас".
   "Союзник не вдираЇться насильно в мiсто i не здобуваЇ його, знаючи,  що
мiсто дiстало наказ вiд свого зверхника не впускати нiкого в своњ мури".
   "Але ж цей зверхник зрадив царя, i ваш город не  обов'язаний  був  його
слухати".
   "На це питання Батурин вiдповiв  вам  тричi.  Я  iнакше  вiдповiсти  не
можу".
   "Не можете, жаль дуже! Та й за це вам спасибi. ЗнаЇмо, хто ми  такi  та
як ставитеся до вас. А то все ми дивилися на Украњну, як на частину  нашоњ
держави, а тут - ми вороги! От тобi що! А  чому  ж  бо  то  ми,  москвичi,
значиться, вороги вашоњ Украњни?"
   "Тому, що не приятелi, а чому не приятелi - це вже ваша рiч. Видно,  не
хочете ними бути".
   Офiцери штовхали себе лiктями. Розмова робилася цiкавою. По рухах князя
i по його голосi крiзь зуби знали, що в нiм накипаЇ нова злiсть i  що  вiн
њњ довго не вдержить. Вибухне i тодi буде цiкаво.
   "Якi ж то ворожi  дiйствi  я  супроти  вашоњ  Украњни  помiтили  ви  за
москалями?"
   "Ще питаЇш, князю? Коли славноњ пам'ятi Богдан  Хмельницький  за  Божою
помочею визволив Украњну  i  з  доброњ  волi,  зважаючи  на  спiльну  вiру
православну,  пiддався  пiд  протекцiю  московську,   цар   пiд   присягою
зобов'язався у  всiх  правах  i  свободах  заховати  й  обороняти  вiйсько
запорозьке i весь народ козацький-украњнський, землi  нашоњ  нi  до  своњх
володiнь не прилучаючи, анi не дозволяючи сусiдам нарушувати њх цiлостi".
   "ЗнаЇмо це i  у  великiм  поважаннi  тримаЇмо  iм'я  великого  гетьмана
Богдана Хмельницького".
   "Iм'я, то так. Але, що сталося з його наслiддям?  Хто  спустошив  землю
вiд рiки Случi до Днiпра, перегнав здавна там осiлий народ  у  слободи,  а
землю передав у кормигу ворожу?"
   "Зробили це iсторичнi конечностi, сильнiшi вiд наших бажань. Але  невже
ж тi землi не заселилися наново?"
   "Самусь i Палiй кращу вiдповiдь дали б вiд мене. А  менi  ви  позвольте
спитати вас, що сталося з  городами  украњнськими?  Ще  за  життя  Богдана
Хмельницького   ваше   правительство   виманило   собi    право...Меншиков
нетерпеливо порушився на крiслi; Мотря говорила далi: -  ...право  тримати
свою залогу в КиЇвi з тим, що њњ начальник не буде присвоювати собi нiяких
прав до мiста i до людностi його. А тепер у  КиЇвi  сидить  воЇвода,  нiби
другий гетьман i нiби  сильнiший  ще  вiд  нього.  В  Переяславi,  Нiжинi,
Чернiговi i по iнших мiстах теж стоять московськi залоги i  не  перестають
кривдити народ. А наше вiйсько, нашi козацькi  полки,  що  мали  обороняти
рiдну землю, ви кидаЇте  по  далеких  землях,  виставляЇте  њх  на  походи
далекi, на боњ важкi, на всiляку бiду, щоб вони вигинули i щоб крањна наша
не мала своњх оборонцiв. Тодi вам легше буде прибрати  њњ  до  своњх  рук,
вольностi нашi покасувати, московськi порядки завести i саме iм'я  Украњни
загладити навiки. I ви ще питаЇтеся, князю, чому Батурин  не  хотiв  перед
вами вiдчинити своњх брам i чому я  боролася  разом  з  батуринцями  проти
вас?"
   Меншиков слухав i не перебивав довгоњ промови. На  ньому  помiтне  було
здивування, що жiнка, i то молода й гарна жiнка, знаЇ iсторiю й цiкавиться
полiтичними питаннями. У них таких жiнок нема. Вони могли  вирости  тiльки
серед лiберального устрою, там, де шанувалася особиста  свобода,  де  iдея
незайманостi й недоторкальностi людини робилася життЇвим, якщо не  писаним
законом. Його бистрий i вiд природи багато вивiнований ум бачив  величезну
рiзницю мiж КиЇвом i  Москвою,  розумiв,  звiдки  випливаЇ  ворожнеча  мiж
москвичами й украњнцями. Два свiти, два  iншi  свiтогляди,  двi  культури,
котрi важко звести докупи, як важко  помирити  воду  з  вогнем.  Мiж  ними
мусить iти бiй, поки один iз противникiв не ляже переможений, знесилений i
надовго неспосiбний до дальшоњ боротьби. В душi признавав  вищiсть  такому
жiночому типовi, як Мотря,  вважав  його  цiкавiшим  i  привабливiшим  вiд
покiрноњ, слухняноњ i безвольноњ пiвнiчноњ жiнки, i коли б не  отсе  важке
батуринське дiло, не вiдповiдальнiсть,  яка  тяготiла  на  нiм,  вiн  радо
побалакав би з Мотрею, як любив балакати  з  культурними,  високорозвитими
людьми. Але годi - треба закiнчити дiло.
   "Позвольте, Мотре Василiвно, завдати вам  ще  одне  питання.  Воно  вже
меншоњ ваги. Тут дiло не в людях, а в предметах мертвих, безжизненних. Вам
вiдомо, де гетьман Мазепа заховав своњ гетьманськi клейноди".
   "Менi?"
   "Кому ж би, як не вам. Ви ж були  близька  до  нього  людина.  Може,  й
ховали разом. Скажiть, де вони? Жаль, щоб такi дорогоцiннi предмети попали
в руки яких грабiжникiв, котрi њх продадуть торговцям  за  будь-що.  Це  в
вашiм iнтересi сказати, щоб вони не пропали. Правда? Отже,  бачите,  я  не
вимагаю вiд вас нiчого важкого й неморального,- будь ласка, скажiть".
   Мотря захиталася на хвилину. Князь Меншиков говорив так переконуюче, що
годi було не повiрити йому. А що, як хто iз довiрених видасть тайну  i  як
дiйсно клейноди попадуть у руки грабiжникiв, котрi њх поломлять на золото,
повилуплюють дороге камiння й понiвечать? Чи не краще, щоб вони.  перейшли
до ворога, а пiзнiше вернулись вiд нього до рук нового гетьмана. А  все  ж
таки сказати - це значить видати тайну.
   "Князю!-промовила, сiдаючи на постелi, Мотря.-Ми все  ще  балакаЇмо  на
двох мовах i не розумiЇмо себе. Пiсля того, що я вам сказала, мала я деяке
право сподiватися,  щоб  ви  дивилися  на  мене,  як  на  людину  свiдому,
розвинуту й морально здорову. А ви, отже, ставите до мене  вимоги,  як  до
жiнки глупоњ або неморальноњ..."
   Тим вона кольнула Меншикова в саме серце.
   Довго здержувана  злiсть  добулась  наверх  з  повною  силою  первiсноњ
людини.
   "Мотре Василiвно! - гукнув.-Ви кривдите мене. Я до  того  допустити  не
можу. Я тут вождь, замiститель найвищоњ волi царя. Я можу зробити з  вами,
що завгодно".
   "Робiть!"
   "I зроблю. ГадаЇте, жахнуся ваших гарних  очей  i  ваших  красноречивих
слiв! ГадаЇте, вчарували мене, як колись старого гетьмана!"
   "Кривдь, князю, далi. Я безборонна".
   "Не  смiй  перебивати  мене.   Таке   поведення   дерзке,   своЇвiльне,
недопустиме. Я вговкаю тебе, бiлоручко, дамо, загнуздаю - о загнуздаю,  на
те я Меншиков!".
   А звертаючись до своњх офiцерiв, вiн нiби виправдовував себе: "Господа,
ви бачили, бачили, господа, як я поводився з нею. Ввiчливо, наче Бог зна з
якою дамою. Мав на увазi, що це донька Василя ЛеонтiЇвича, а вона кривдить
мене, Меншикова. Не смiй".
   Пустивши раз поводи своњй пристраснiй вдачi, вiн заганявся чимраз далi:
"Фу, чорт! Мальована хохлачка! ГадаЇ, водитиме князя Меншикова, як  водила
колись за нiс старого Мазепу,-  а  зась!  Поклав  твiй  батько  голову  на
колоду, можеш ти спину пiдставити пiд  батiг.  Батiг  не  ангел,  душi  не
вийме, а правду скаже... Фу!"
   "Князю!" - почувся нараз голос Скорiна.
   Меншиков повернувся туди.
   Глянули собi в очi... ™вропа - i по-Ївропейськи вдягнена Азiя, людина i
њњ личина, хитро придумана.
   Скорiн, о голову вищий вiд князя i куди ще вродливiший, нагадував в цей
мент не Аполлона, а бога Ареса на полi бою.  Серед  своњх  товаришiв,  вiд
котрих несло горiлкою i людською  кров'ю,  вiн  скидався  на  чужинця,  на
мешканця з iншоњ планети, що припадкове заблудив туди. Нiби за  кару  його
доля послала. З затисненими  п'ястуками  стояв,  неподвижно,  мов  статуя,
котра оживаЇ нараз  i  дивуЇться,  побачивши  своЇ  оточення.  Меншиков  -
дiйснiсть, Скорiн - фантом, мрiя майбутнiх людей.
   Стояли супроти себе i мiряли своњ сили.
   Все принишкло кругом. Що значили при них тi пахолки, прислужники,  раби
царськоњ волi?
   "Чого тобi, Петре Павловичу? -  спитав  князь,  насилу  здержуючи  свiй
гнiв.- Хворий, так iди! Не спиняй дiла".
   Скорiн, замiсть вiдповiдi, ступив кроком  вперед.  Князь  крок  подався
назад.
   Реальний, тверезий ум свiтлiйшого з вправою московського торговця  став
перечислювати усi здобутки i втрати з отсього ризиковного дiла. Скорiн  не
будь-хто. Його полк пропадаЇ за ним, Скорiна шануЇ цар, жорстоке поведення
з вищим офiцером могло б викликати  небажаний  настрiй  серед  офiцерських
кругiв. I на козацьких старшин могло  погано  вплинути.  Треба,  значиться
уговкати цього дивака-фантаста, тую перевернену голову...
   "Петре Павловичу, чого  тобi?  -  ну  скажи,  чого  тобi?"  -  спитався
лагiднiше.
   "Князю, це жiнка! Пошануй њњ горе, доволi того знущання".
   Князь Меншиков глянув на Скорiна пронизливо, довго i кивнув на драгунiв
рукою.
   "Винести њњ геть, до найдальших кiмнат! Вартових приставити до  дверей.
Пiд вiкнами також.  Нiкого  не  впускати,  крiм  матерi.  Чекати  дальшого
розпорядку".
   Мотрю винесли. Князь Меншиков приступив до вiкна.
   Тарабанив пальцями по шибках i дивився в напрямi в'њздовоњ  брами.  Там
виростали палi один бiля одного, i на них вилися в муках люди.
   "Бунтарi!" - вицiдив Меншиков крiзь зуби i повернувся на залу.
   Скорiн усе ще стояв.
   "Чого тобi, ну чого  тобi,  Петре  Павловичу?  Ти,  мабуть,  з  глуздiв
збився. Пора отямитись. Причарувала тебе хохлачка?  Офiцер,  полковник!  З
потомственних дворян!"
   Скорiн мовчав.  Але  вуста  його  дрижали  вiд  множества  слiв,  котрi
тиснулися на них з глибин душi.
   "Ти ще торчиш?" - i Меншиков пiдступив до  нього.  Глянув  i  згордливо
всмiхнувся.
   Чув, що небезпека минула. Тепер залишалося  пiдскочити,  замахнутися  i
грiмким поличником покiнчити  цей  дивний  iнцидент.  Але  княжа  рука  не
пiдiймалася на цей божеський архiтвiр. Заложив руки в  кишенi  й  пустився
кругом стола.
   "Господа  офiцери,-  казав,-  так  бути  не  може.  Я  знаю,  що  вiйна
роздратовуЇ чоловiка до краю. Але на  те  ми  офiцери,  щоб  панували  над
собою. Хто хоче побiджувати других, мусить в першу  чергу  побiдити  себе.
ЖадаЇмо дисциплiни вiд солдатiв, а самi њњ не вмiЇмо тримати, чого доказом
нинiшнЇ поведення Петра Павловича. Чоловiк  здоровий  i  при  повному  умi
чогось такого нiяк зробити не може..!"
   "Князю!" - пробував його перебити Скорiн, але  князь  обернувся  наглим
зворотом, став .бiля стола, лiву руку опер на  нiм,  а  праву  випрямив  в
напрямi дверей. "Проч менi з очей!" - гукнув, аж  усi,  що  були  в  залi,
присiли i зi страху дух у собi заперли.
   Розумiли, що це рiшаюча хвилина.  Двi  вдачi,  два  свiти  стиралися  з
собою. За одним була правда, а за другим - сила.  Один  боровся  за  право
людини, другий - за право поневолювати њњ... Котрий з них побiдить?
   Скорiн випрямився, як струна, кинув собою вперед, зробив  два  кроки  в
напрямi стола i став:
   "Князю! Так далi не можна. Доволi того, доволi!"
   "Проч!" - повторив князь, показуючи далi на дверi.
   Скорiн глянув на князя поглядом повним жагучоњ погорди, повернувся i  -
вийшов.
   Нiхто  не  дивився  за  ним.  Всiх  очi  прилипли  до   блискучоњ   вiд
брильянтових перстенiв руки свiтлiйшого. Тая рука в мiру того,  як  Скорiй
наближався до дверей, опускалася все нижче. А  коли  дверi  замкнулися  за
Скорiном, упала на стiл.
   Князь Меншиков вiдiтхнув свобiднiше.
   Побiда була за ним.
   Сiв i почав щось писати на листах грубого,  зеленавого  паперу  гусячим
пером, карлючками, котрi придумав для власного вжитку.
   В залi було так тихо, що чути  було  стогони  колесованих  на  подвiр'њ
людей i рев насаджуваних на палi сердюкiв.
   Нараз усi пiдскочили на своњх мiсцях. Князь також. Його перо, як лемiш,
що вихопиться з руки ратая, заскребло на паперi, залишаючи за собою  чорну
борозну й кiлька цяток, мов кiлька грудок викиненоњ з борозни землi.
   Хтось вистрiлив. I то недалеко. В перший мент здавалося, що в залi.
   Вбiг  драгун.  "Ваша  свiтлосте,  позвольте  доложити  вам,   що   його
високородiЇ, господин полковник Петро Павлович Скорiн зволили наложити  на
себе руку!"
   Князь Меншиков устромив у чорнильницю перо i вiдсунув вiд себе паперi.
   "Петро Павлович Скорiн?"
   "Так, ваша свiтлосте. Полковник Скорiн застрiлився".
   "Де?"
   "Отут, перед сходами. Ще живий. Але куля пройшла крiзь лоб".
   "Лiкар Ї?"
   "Покликали".
   "Так - добре. Можеш вiдiйти".
   Князь Меншиков подався на спинку фотелю i закрив долонями очi. Обчисляв
усi плюси й мiнуси того так несподiваного iнциденту.
   Скорiн пустив собi кулю в лоб. Сам, з власноњ i непримушеноњ  волi.  Це
факт. А все iнше - неважне. Скорiна любив цар. Одного любимця,  значиться,
менше. Це важно. Мiг згинути в бою, згинув з власноњ  руки.  Хай  з  Богом
спочиваЇ. Рахунок, значиться,  не  найгiрший.  I  Меншиков  глянув  кругом
стола.
   Офiцери сидiли, як  i  ранiше.  Сонний  майор,  не  виносячи  мовчання,
борiкався зi сном. Клiпав  своњми  вузькими  очима.  Той,  котрого  копнув
сердюк, вже не жовк i не зеленiв, але все ще тримався  за  черево  руками.
Горiлка з перцем розiгрiвала його. В деяких очах помiтне було  здивовання.
Сенсацiя.
   ™сть нова тема до "коришпонденцiњ".
   Але щирого жалю не виявляв нiхто. Покiйний Скорiн був вояк  хоробрий  i
товариш чесний, та - дивак. З нiким вiн близько не зiйшовся, ходив, як  не
вiд свiта того. Почувався чужим серед своњх. Може, так  i  краще,  як  вiн
зробив. З таким чоловiком годi себе почувати безпечним. Нiколи не збагнеш,
що вiн гадаЇ i що може зробити. Що для всiх бiле, це для нього чорне.  Хай
з Богом спочиваЇ.
   "Панiв  офiцерiв,-  почав  князь  Меншиков,-  беру  на  свiдкiв,  що  я
покiйного Петра Павловича не довiв до того, що  вiн  з  собою  зробив.  Не
повинен я в смертi його".
   Офiцери пiднялись зi своњх мiсць.
   "Я з ним поступив лагiднiше, нiж нашi вiйськовi приписи велять".
   Всi притакнули, а сонний майор додав: "Покiйний Петро Павлович  не  вiд
нинi шукав собi смертi. У боях лiз де найгiрша бiда".
   "За це ми й пошануЇмо його, як хороброго офiцера непобiдимоњ армiњ його
величества царя,- заявив Меншиков, але пригадав собi нараз, що може Скорiн
ще й не вмре, бо не вiд кожноњ кулi люди вмирають. Вiн плеснув у  долонi.-
Принести Петра Павловича сюди!"
   Принесли труп й поклали посеред покою.
   Обступили його кругом i дивилися без спiвчуття.  На  вiйнi  труп  -  це
явище звичайне. Лiкар стояв оподалiк.
   "Врятувати не мiг?" - спитався його князь.
   "Нiяк не мiг, ваша свiтлосте. Куля застряла  в  мiзку,  увiйшла  правим
виском".
   Несмiливо пiдiйшов i пояснював, що спричинило смерть.
   Внутрiшнiй розлив кровi, тут безсильна всяка помiч лiкарська.
   Свiтлiйший приклонив колiна, перехрестився й  прошепотiв  молитву.  Всi
пiшли його прикладом, навiть лiкар, хоч про нього казали, що вiн лютер i в
Бога не вiрить.
   "Такий красунь i так опоганив себе,сказав князь, встаючи  та  стрiпуючи
порох зi своњх колiн.- Свиня, iменно свиня! Бога в серцi не мав. Як  можна
таке безобразiЇ з собою робити! Ось до чого, милостивi  господа,  доводить
фiлософiя. Iменно фiлософiя. Не роздумуй над життям, а лише  живи,  та  ще
коли тобi лiт мало що понад тридцять i коли носиш офiцерський мундир.  Для
офiцера потрiбна шабля, а не книжка, послух i  карнiсть  -  це  для  нього
закон. Накрить його!"
   Хтось накинув на покiйника плащ, бо  свiтлiйшому  здавалося,  що  Петро
Павлович пiдносить лiву повiку i дивиться на нього...  Шкода  таких  очей.
Другого такого офiцера в цiлiй армiњ нема. Щоб  цар  не  затужив  за  ним.
Може, ще раз схоче глянути на нього.
   "Залишити його до завтрашньоњ днини тут. А  завтра  вранцi  поховати  з
почестями серед саду!"
   Свiтлiйший надумувався хвилину. Потiм кивнув на лiкаря. Вiдiйшли  набiк
i балакали пошепки.
   "Як гадаЇш, не можна б забальзамувати те тiло?"
   "Важко, ваша свiтлосте, не берусь. Матерiалiв нема i дiла того нiколи я
не робив, не вмiю".
   "А що ж ти вмiЇш? Живих краяти? Не дивуюся, що вас люди не люблять".
   Фiзiкус здвигнув раменами: "Багато ми маЇмо ворогiв на цiм свiтi".
   "А на другiм ще бiльше,- додав свiтлiйший. А по хвилинi: -  Але  голову
Петра Павловича можеш вложити в спiрiтус?"
   "Це я можу зробити".
   "Так  вложи.  Може,  цар  схоче  колись  подивитися  на  нењ,  а  може,
примiстить у своњй кунсткамерi - отже! Лиш  вiдтинай  так,  щоб  нiхто  не
бачив. Люди суЇвiрнi, дурнi - розумiЇш?"
   Лiкар притакнув, поклонився i подався назад.
   "Господа!" - звернувся свiтлiйший до своњх  офiцерiв.  Нам  тут  бiльше
нiчого робить. Поњдемо в город!"
   Поправив шаблю i ордени, вбрав капелюх, йому подали царськими  соболями
пiдбитий плащ i вiдчинили дверi.
   _"ТАѓНСТВО"_
   Пiд окопом гурток ордонансiв розмовою скорочував нудьгу дожидання.
   Солдати водили  старшинських  коней  по  боковiй  алењ.  Конi  задирали
голови, витягали шињ й iржали. Вiтер грався листками, розносив згар.
   Клаптi чорноњ сажi падали на коней i  на  людей.  Конi  порскали,  люди
чхали: "Здоров!"
   Годi було вгадати, чи це  вечiр,  чи  ранок,  осiнь  чи  зима,  ява  чи
томлячий сон.
   Брудно, гнiтючо, тьмаво.
   "Фу, чорт! Який поганий день!" - сказав свiтлiйший, ступаючи по сходах.
   Гадав, що дихне свiжим повiтрям, а тут дими.  "Ще  не  згасили?  Доволi
того фейЇрверку!"
   Послав у мiсто ордонансiв i наказав гасити пожежу. На стежцi,  недалеко
сходiв, ступив у калюжу кровi. (Червонiла на бiлiм снiгу. Видно,  що  люди
обминали њњ.) Кiлька крапель бризнуло на бiлi  штани  свiтлiйшого...  Кров
Петра Павловича. "Свиня!.. Чом не запрятали?"
   Набрав у пригорщу снiгу й витирав пляму. Але кров  не  сходила.  Тiльки
розмазав њњ.
   Пригадав собi народне повiр'я. Кровi, котра про вбiйника  свiдчить,  не
змиЇш...
   Дурне! Як би це правда, то не один ходив би червоний вiд нiг до голови.
Перший цар...
   Свiтлiйшому пiдвели коня.
   Вичищений, бiлий, без червоних панчiх.
   Свiтлiйший поплескав його по шињ. Але кiнь вiдвернувся вiд нього. "Чого
ж ти вiдвертаЇшся вiд мене, дурню!" -  i  притулив  своЇ  лице  до  гарноњ
голови звiряти. Чув, як кiнь дрижав,  аж  постогнував.  Жилки  надувалися,
ноги тремтiли. Кiнь, то дивився перед браму, де стирчали людьми  оздобленi
палi, то озирався позад себе, де на подвiр'њ мучили "бунтарiв". Припiкали,
колесували, здирали шкiру.
   "Чого дрижиш, ну чого дрижиш, дурнику?  Тобi  не  зроблять  нiчого.  Не
дам".- I свiтлiйший поцiлував коня у бiлий лискучий лоб.
   "Iди з ним у бокову алею!" - наказував солдатовi.
   "В сад. Бачиш, звiрина полошиться, нервуЇться. А ти чiпиш тут, не знать
чого. Не бачив, як саджають на паль?"
   Солдат узяв коня за поводи й повернув ним у сад.
   "Не шарпай трензлею, уважно провадь, скотина!"
   За свiтлiйшим пiвколесом стояли офiцери.
   "Пiдемо, панове, до Мишки",- сказав князь i усмiхнувся,  нiби  провадив
њх туди, де грають серби, танцюють циганки, а  карли  творять  непристойнi
жарти.
   Мишка подвизався. Докладав усiх зусиль,  щоб  показати  себе  справжнiм
митцем. "Молодець Мишка!" - гукав на нього свiтлiйший.
   "Рад послужити вашому величеству",вiдповiв катюга.
   "Дурний ти, Мишка, я не величество,  я  тiльки  свiтлiйший",-  поправив
його князь.
   "Як звав, так звав, коби що дав",не засмiявся, а нiби заiржав Мишка.
   Меншиков добув з кармана таляр й кинув йому.
   "Славний малий, та розуму в нього, як у здохлого теляти. Пiдемо".
   Увiйшли у велику гетьманську маштарку, бо повози поњхали з гетьманом, а
тi, що залишилися, вiдставлено до московського обозу. В  кутi  дрiмали  ще
якiсь двi  старосвiтськi  брички,  спадок  по  Самойловичу.  В  них  спали
мертвецьки п'янi солдати.
   Загалом тверезих тут не було. Мученики - п'янi вiд болю, мучителi - вiд
горiлки. Миша не жалiв њњ - ради "усерднiйшого дiйствiя".
   Вже само повiтря п'янило. Слабших офiцерiв млоњло, њм робилося недобре.
"Нагидив скотина!" - сердився на них свiтлiйший.
   "Пошол вон! Ще чого доброго облюЇш менi кафтан".
   Щасливi, що таким дешевим способом увiльнилися вiд  дальшого  обов'язку
бути свiдками "тањнства", вибiгали на двiр.
   "Бачить скотина, що вiддасть учорашний  обiд,  i  чекаЇ.  Офiцери!  Вам
треба було бачити, як цар усмирював стрiльцiв. А то њх млоњть,  як  хохлам
добираються до шкiри".
   Свiтлiйший дiйсно сердився, дивлячись на тую м'якосерднiсть. Вiн привик
до страшного "Преображенського уставу",  куди  не  раз  заходив  з  царем,
подивляючи його невичерпанi концепцiњ в вигадуваннi щораз  нових  способiв
мучення людей.
   Меншиков завидував царевi не тiльки його царського  вiнця,  але  й  тоњ
велетенськоњ сили, того "твердого характеру", котрому  нiщо  й  нiколи  не
могло устоятися.  Вiн  хотiв  наслiдувати  царя,  щоб  стати  гiдним  його
спiвробiтником.
   На кару батуринцiв дивився, як на завдання великоњ ваги.
   Скинувши рукавицю з правоњ руки, брав розпалену шину  i  водив  нею  по
голiй спинi прикрiпленого  до  лавки  старця,  приговорюючи:  "Отак  його,
сукина сина,  полегеньку  та  помаленьку,  щоб  руку  нашу  почув.  Тверда
московська рука, що, хохли питльованi, га?"
   Тiло шипiло, надувалося,  шкварилося,  як  на  сковородi  м'ясо,  i  по
маштарцi розходився противний м'ясний сморiд.
   "Чого ревеш? - гукав свiтлiйший,- ну чого  ревеш?  Не  хотiв  роззявити
рота на судi, так i тепер мовчи".
   Жертва не видержувала муки. Благала милосердя i пощади, обiцяла сказати
все,  що  знаЇ.  њњ  вiдчiпали  вiд  лави,  обливали  водою  i  заставляли
зiзнавати. Та  з  зiзнань  нiчого  не  виходило.  Однi  якiсь  нерозгаданi
фантасмагорiњ.
   Виносили труп з маштарки, щоб не заважав.
   "Духом вони крiпкi, черкаси-то,  але  тiлом  наш  чоловiк  сильнiший",-
говорив князь.
   "У наших бiльше  вправи",-  зауважував  сонний  майор.  Вiн  щолиш  тут
продрухався, мабуть, тому, що бачив дiло, а не слова.
   "Так,- притакнув свiтлiйший,- наших  б'ють,  а  козаки,  нiби  шляхтичi
польськi, походжають собi безпечно, мов якi графи. Але  заждiть!  Провчимо
ми i вас. Буде одна держава, один цар i один кнут - незалежники!"
   Меншиков сердився на привiлењ хохлiв. Що ж то, вони з iншоњ  глини,  як
москалi?
   "Натягай крiпко!" - кричав на тих,  що  помiж  двома  лавами  розтягали
якогось здорового й крiпкого сердюка.
   "Це не баба на  постелi  лежить,  а  хлоп,  як  дуб,  його  хоч  волами
розривай. Та-ак!"
   Костi хрустiли й вихоплювалися зi вставiв. Сердюк, зцiпивши зуби, глухо
стогнав.
   Свiтлiйший допитував його, де гетьманськi клейноди.
   Мученик, замiсть вiдповiдi, тiльки страшно глянув на своњх катiв.
   "О, того лиш пусти,- шипiв князь,так вiн скочить тобi до очей, як тигр.
УговкаЇмо ми вас, бунтiвники, заговiрники, iзмЇннiки!"
   Меншиков пiдступив туди, де батогами били. Вiн любив пописуватися своЇю
силою. Щоб не гадали люди, що малий, так слабий. Подивiться. Вихопив батiг
з рук солдата, плюнув у жменi й замахнувся. Удар був настiльки сильний, що
кров приснула з тiла просто свiтлiйшому в очi. "От так його!"  -  похвалив
сам себе i наказав подати води, промити  лице.  Наставив  долонi,  один  з
офiцерiв лив воду з гарно поливаного  полтавського  збанка,  а  свiтлiйший
долонi пiдносив до лиця, розмазуючи кров по цiлiй головi. Довго не мiг  њњ
обмити, нарiкаючи на тонку козацьку шкiру. "В  нашого  чоловiка  вона,  як
пiдошва, груба. Взагалi ми грубошкурий народ, а в них шкiра тонка, жiноча.
Лиш доторкнися - i сикне, як фонтан".
   "Погодiте, задам я вам  пам'ятку,  до  нових  вЇнiков  не  забудете!  -
повторив улюблену погрозу царя.- Чого не дописав Мазепа в кореспонденцiњ з
Карлом, це я вам напишу на спинах. Мого письма нiякою водою не змиЇш".
   Меншиков краще травив, коли виговорився гаразд.
   Услужливий  офiцер,  той,  котрого  сердюк  штовхнув  був   у   черево,
побачивши, що його свiтлiсть миЇться, а нема  в  що  втертися,  забув  про
бiль, побiг у палату й принiс гарно вишиваний рушник.
   "Спасибi тобi,- дякував свiтлiйший, втираючи свiжо вмите лице.-  От  до
того вони митцi, черкаси  тi.  Скрiзь  люблять  оздобу  i  розумiються  на
кунштах. Сховай  цей  рушник,  пригодиться.  Лиш  не  вкради,  бо  всi  ви
природженi злодiњ, вори. "БолiЇ клонитеся к лакомству i карману, нежелi  к
службЇ",-повторяв Петровi слова, а, нахилившися,  шепнув:-  Та  не  за  те
злодiя били, що вкрав, а що дався зловити".
   Оба розсмiялися сердечно.
   Людей карали далi.
   Цiла величезна маштарня  перемiнилася  в  один  великий  бiль,  в  один
страшливий стогiн, в одне благання  смертi.  Тут  вона  являлася  одинокою
надiЇю, останнiм схоронищем перед жахливими муками катiв. Свiтлiйший ходив
вiд жертви до жертви i оком знавця приглядавсь до операцiй. Любив  совiсно
повнити свою службу i хотiв мати  чисту  совiсть  перед  царем.  Не  можна
сказати, щоб не любив тiЇњ роботи. Вона йому  давала  бiльше  емоцiњ,  нiж
театр або концерт, била на нерви, загострювала апетит. Свiтлiйший бiльш њв
i краще травив, надивившися на муки людськi.  Краще  смакувало  йому  його
власне безпечне життя.
   "Безпечне?" - i вiн задумався. Невже ж може хто бути безпечним у Росiњ,
поки тут царюЇ Петро?
   I в душi свiтлiйшого "решпект"  перед  царем  боровся  з  ненавистю  до
нього. Це друге почуття перемагало. Свiтлiйший чув, що вiн не любить царя,
тiльки боњться його. Царя не любить нiхто, навiть рiдний син,  нi.  Бiдний
цар...
   I свiтлiйший зiтхнув. "Всi ми з рабською покорою всепiдданiше  коримося
перед ним, але дякували б Боговi, коли б послав його до  чорта.  Всiм  нам
вiн скорiше або пiзнiше голову скрутить".
   "Як б'Їш? Не спiшись! Кнут не втече!"  -  гукнув  свiтлiйший,  i  удари
залунали з новою силою.
   По них чувся  вже  не  зойк  i  не  стогiн,  але  тихе,  ледве  помiтне
скомлiння.
   "Ваша свiтлiсть,-  пiдiйшов  до  нього  услужливий  офiцер,-  позволять
сказати собi, що лице ще не вмите як слiд".
   "Кров?"
   "Точно так".
   "Де?"
   "На правiй повiцi".
   Свiтлiйший плюнув на палець i потер повiку.
   "Зiйшла?"
   "Ще не зовсiм".
   "Нехай њй чорт". А в душi  погадав  собi:  все  змиЇш  з  себе,  тiльки
людськоњ кровi - нi. Все одно - на штанах чи на повiцi, Петра Павловича чи
котрого iз хохлiв.
   "Пiдемте!" - звернувся до офiцерiв.
   "Тут уже без. нас закiнчать".
   Вийшли з маштарки i побачили тих, що њм недобре зробилося.
   Стояли блiдi, як стiна.
   "Офiцери!" - сказав до них згордливо князь.- 0-фi-це-ри! А може, в  вас
совiсть нечиста? Треба наiзусть вивчити воЇнний устав. I треба все як слiд
робити, що вiн велить".
   Випрямився i вiдiтхнув глибоко: "ЗнаЇте, панове, такий моцiон  корисний
для нашого здоров'я. Найкращий аргумент  на  це  -  його  величество  цар.
Iсторическiя i фiлософскiя книги, псалми, акафiсти, кантики  i  мадригали,
танцi i спiви - все  одно  нiкуди  не  годиться.  Мужеська  душа  потребуЇ
трудiв, небезпек, боњв, без того вона м'якне i  бабiЇ.  Пiдемте,  господа,
туди, де подвизаЇться мiй Мишка".
   Мишка подвизався. Колесував.
   Це була його найулюбленiша робота. Вiн так "iскустно" прикрiплював свою
жертву до колеса, що вона не могла навiть скорчитися, не то  розпростувати
члени. Та ще вмiв Мишка не спiшитися, а робити дiло з  "промежутками".  Як
спинялося колесо, прискакував знов i врадувано гукав: "Лiва рука вже пiшла
до чорта". То знов: "Але ж покололася права лаба.  I  сам  ляйбмедiкус  не
поскладав би њњ тепер докупи. Ого!"
   "А як би не так?" - зауважив хтось.
   "Так що? ГадаЇш, не видержу? - i Мишка шкiрив своњ великi, рiдкi зуби.-
Але мене-то на колесо за що? Хiба я вiрно не служу батюшцi-царевi?"
   Це був його перший i останнiй аргумент. Поза ним Мишка нiчого бiльше не
знав. Вiрна служба царю й отечеству  i  -  хай  свiт  цiлий  валиться.  На
черкасiв дивився, як на завзятих ворогiв. Мучив њх з насолодою. Але й  без
того мучив би кого-будь,  кого  б  сказали.  Навiть  свiтлiйшого,  коли  б
приказав цар. Хiба не все одно?.. Щоб давали роботу, щоб  дурно  хлiба  не
њв.
   Колесували на майданi, прилюдно, для бiльшого постраху людей.  Тих,  що
не погибли у нiчному бою, що њх виловили по  далеких  садах,  витягнули  з
пивниць, з ям, добули з очеретiв, гнали  туди,  хай  дивляться,  яка  кара
чекаЇ кожного, що важиться ставити опiр царевi в його  задумах  великих...
Бунтiвники!
   Свiтлiйший хотiв такого страху нагнати Украњнi,  щоб  вона  присмирнiла
навiки. Коли вiн  входив  зi  своњми  офiцерами  на  майдан,  Мишка  якраз
колесував якогось хлопця.  Ломив  йому  руки,  ноги,  одну  з  другою,  "з
промежутками", безсердечно, по-звiрськи, гiрш звiра. Свiтлiйший  глянув  в
обличчя мученика й вiдвернувся. Такого болю вiн не бачив  ще  в  нiкого  i
нiколи, хоч бачив так багато.
   "Ну, годi, Мишка, годi!" - сказав i скривився.
   "Бачиш, то ще дитина. Не годиться".
   Але Мишку годi було спинити, як годi вирвати зловлену  пташку  з  зубiв
старого кота. Свiтлiйший шаблею вiдрубав голову хлопчинi.
   "Тут уже й нас не треба, панове!" - сказав до офiцерiв.
   "Не хотiв би я попастися до рук отого Мишки. Звiр, iстинний звiр.
   "Рад вдоволити ваше величество",впевняв свiтлiйшого кат i  вiддав  йому
по-вiйськовому честь.
   I Меншиков вiдвернувся вiд нього з омерзiнням: "Кровожадний  тигр,  без
совiстi, без серця!.. Поњдемо в мiсто, панове".
   "А з тими що робити?" - спитав Мишка, показуючи на натовп на майданi.
   Князь надумувався хвилину.  Було  њх  кiлькасот.  Деякi  виглядали  так
нещасливо. Будили милосердя навiть у душi Меншикова, так  недоступнiй  для
того благородного почуття. Меншикову хотiлося помилувати хоч  тих,  що  не
мали нiякоњ вини за собою, крiм тiЇњ, що черкасами родилися. Все ж таки це
християни, православнi люди, одноњ вiри  народ.  Може,  вони  й  не  брали
участi в бою... Помилувати?!  Так,  але  на  це  треба  багато  часу,  щоб
розслiдити дiло й  перевести  суд.  Меншиков  маЇ  на  нинi  суду  досить.
Напсував собi кровi досить  чимало.  Тут  треба  поступати  скоро,  нагло,
рiшуче. Тi люди не пускали його в мiсто.  Насмiхалися  над  ним  з  мурiв.
Зневажали його. Меншиков зневаги нiкому не простить, хiба - сильнiшим  вiд
себе.
   "Половину з них,- вирiшив,повiсити, iнших скоротити о голову! О голову,
бо вони зависоке њњ держать".
   "Рубати?" - спитав кат.
   "Рубати!" - вiдповiв князь.
   Мишка почухав потилицю: "Багато дiла буде".
   "Старайся, Мишка,- заохочував його князь.- Тiльки, чуЇш, не сiдай  нинi
до обiду. Пiдожди - повечеряЇш".
   Меншиков знав, що спрацьований Мишка  був  спосiбний  з'њсти  й  цiлого
барана. А потiм клався спати i спав два-три днi.  I  не  було  тодi  такоњ
сили, щоб рушила його.  Можна  було  гарматами  котити  -  не  чув.  Лежав
надутий, як гора. Постогнував крiзь сон. Кидав собою,  як  зловлений  сом.
Годi було перейти попри його; не затуливши носа.

   * * *
   Коли Свiтлiйший перењздив попри палi, на  котрих  сидiли  "бунтiвники",
його гарний кiнь сполошився. Ставав дуба, рвався на боки, стогнав.
   Услужливий офiцер вiдступив свiтлiйшому свого коня. Цей iшов спокiйно.
   "Чому це так? - питався свiтлiйший офiцера.- Мiй не хоче  йти,  а  твiй
iде спокiйно".
   "Бо мiй кiнь, ваша свiтлосте, вже мало що видить. Слiпне зi старостi",-
вiдповiв той.
   Свiтлiйший оком знавця дивився на палi:  "Нiчого,-  казав.  А  все-таки
краще застромлювати на залiзнi шпилi".
   "Хохлам i дерев'яних досить",- зауважив офiцер.
   "Правда".
   Свiтлiйшому пригадалася Красная площадь у Лобного мЇста в  Москвi.  Там
вiд року 1698 стирчали на залiзних шпилях  голови  збунтованих  стрiльцiв.
Сам цар њх повiдрубував i позашпилював "собственною рукою" при звуках сурм
i при грюкотi бубнiв.
   Чи не  зробити  б  у  КиЇвi  такого  параду?  Не  зашкодило  б.  Навiть
найстрашнiшi кари забуваються згодом.-Стають казкою  давно  минулих  днiв.
Людям  треба  "argumentum  ad  oculos".  А  тим  паче  хохлам.  Це  вельми
свавiльний народ. Нiкого не боятися. Треба њм раз нагнати страху. Всiх  њх
не вирiжеш. Особливо тепер, коли царевi треба багато вiйська на  вiйну  зi
шведом. Хохли - воњнственний народ.
   I свiтлiйший зажурився. Чи не буде сердитися цар, що  вiн  вигубив  так
багато людей, та ще таких спосiбних до бою козакiв..? Свiтлiйший скаже, що
згинули з оружжям у  руцi,-  i  цар  заспокоњться.  Скаже,  що  не  хотiли
здаватися. А  безборонних  вiн  винищив  розмiрно  мало.  Кiлькасот  людей
покарав примiрно для постраху. Цар губив куди бiльше...
   Перењжджаючи вiльною ходою попри палi, роздумував над  тим,  якi  б  то
новi придумати кари, щоб слава про  них  розiйшлася  широко  й  далеко  по
збунтованiм краю, бо сам Батурин на завтра стане городом мерцiв.  Пишуться
тут тiльки згарища i трупи. Iнакше бути не може...
   За проњжджаючим князем поверталися посадженi на своњх сiдалах  жахливих
сiдельники страшнi й водили за ним кривавими очима. Годi  було  зрозумiти,
чи благали пощади, чи посилали свiй останнiй проклiн...
   Все одно!
   I свiтлiйший стиснув острогами слiпуватого коня. Минаючи останню  палю,
запитав: "Добре сидiти?.. Що?"

   _ГЕТЬМАНОВI СКАРБИ_
   Офiцери њхали за князем на пристойному,  воЇнним  уставом  приписаному,
вiддаленнi.
   Деякi здригалися, але не показували того по собi. То поправляли  плащi,
то погукували на коней, що нерадо проходили крiзь страхiтну алею.
   На деяких обличчях малювалася  дивна,  тупоумна  цiкавiсть,  яка  буваЇ
звичайно в малорозвинених людей, коли њм доводиться бачити  людськi  муки.
Нi жаху, нi спiвчуття.
   Тiльки тi, що  њм  недобре  робилося  в  маштарцi,  понурили  голови  й
поплескували коней по шиях, нiбито конi бояться, а не вони.
   Проњхали.
   Довго ще бiгли за ними стогони  й  важкi  зiтхання.  Чiплялися  кiнськi
копита, хотiли завернути князя. Але князь не любив вертатися з дороги.
   Нема нiчого небезпечнiшого для вождя, як на вiйнi показати себе м'яким.
   Тiльки чоловiк твердого серця може втримати дисциплiну.
   Хай конають.
   М'якосерднi офiцери пiд'њхали до себе. ѓх конi ступали рядом.
   "Страшно, брат, що?"
   "Життя один жах. Краще не думати, а жити".
   "Мого дядька теж посадили на паль в Москвi, на  Краснiй  площадi,  бiля
Лобного мЇста. Розказувала мати, що три днi  й  три  ночi  сидiв.  Страшно
мучився".
   "Один сам собi життя вiдбираЇ, а другий - рад би вмерти i не може".
   Пiд ногами хлюпотiло болото - зi снiгом i кров'ю перемiшане.
   "Гидко так. Не дивуюся, що Петро Павлович наложив руку на себе".
   "Тiльки ти, чуЇш, не спробуй. Дивись на  мене,  брат.  Мiй  батько  був
стрiльцем. За царiвною стояв. Зарубали. А я  все  ж  таки,  славити  Бога,
капiтан. I зi мною всiляко бувало. Як дуже зле, то гадаю  про  матiр.  Усе
треба про когось гадать".
   Над городом висiв туман. Густий, сiрий, аж чорний. Все губилося  в  тiй
мутнiй iмлi. Тiльки iнодi спалахне  щось,  скипить,  заклекотить,  полум'я
бухне високо й гасне. Солдати гасили пожежу. Бiгали  по  Батуринi,  як  по
пеклi чорти. Як привиди суЇтилися њх чорнi силуети.
   Конi стиралися боками о себе, њздцi штовхали себе чобiтьми.  Вiдраднiше
було.
   "Як дивлюся, брате, на отсей Батурин, то не знаю, чи я  живу,  чи  менi
тiльки сниться".
   "Кажу тобi, не думай. Горе думаючiй людинi".
   "ГадаЇш - цар i Меншиков не думають?"
   "ѓм вiльно, а нам нi. Вони за всiх думають i вiдповiдають за всiх. Наше
дiло слухати й робити, що нам велять. За роботою забуваЇш про все".
   "Гарна менi робота!"
   ѓх конi перескакували через трупи. Лежали то одинцем, то  на  купах.  З
перерiзаними горлами, з  поторощеними  черепами,  з  проколеними  наскрiзь
грудьми.
   Конi жахалися i вiдскакували набiк.
   Треба було поводи крiпко тримати в руках.
   Iржали. Те iржання  далекою  луною  гомонiло  серед  мертвецькоњ  тишi.
Солдати не кричали, не кляли, як звичайно.
   Здавалося, що й вони вжахнулися зi свого нiчного дiла.  Гасили  останки
пожежi та стягали трупи, бо не можна було не то проњхати, але й пройти, њх
черевики i чоботи, гамашi i штани були поляпанi кров'ю, як у рiзникiв.
   "Жорстокий наш народ",- почав молодий капiтан.
   "Кожний народ жорстокий, i нема нiчого страшнiшого, як пустити людей на
людей".
   "А все ж таки чого ми так мордуЇмо тих хохлiв?"
   "Щоб вони не мордували нас".
   "Хохли?"
   "ГадаЇш, що не вмiють? А Синоп, Трапезунт, а Царгород?"
   "Але до нас вони не пхаються".
   "Бо не потребують. Мало в них землi i всякого добра?"
   "Тому, гадаЇш, поруйнувати треба".
   "Треба чи нi - це знати царевi, не нам. Цар, кажуть, до моря iде, крiзь
Роntus Еuхinus, до Персiњ та до Iндiњ  багатоњ,  цiлий  свiт  пiдiб'Ї,  як
другий Олександр... А ми люди його".
   "На мене, то найкраще дома сидiти. В нас деревенька така у ю т л и в а,
ставок, i рiчка протiкаЇ.  Перед  хатою  на  стовпиках  рундук.  Як  сядеш
увечерi i задивишся перед собою - на  поля,  на  лiси,  на  шуварi,  повнi
водноњ птицi, так прямо рай. Нiчого тобi й не треба. Та ще коли б  дружина
люба й вiрна, та двоЇ-троЇ дiточок..."
   Минали хату, перед котрою  на  подвiр'њ  лежала  цiла  вирiзана  сiм'я.
Батько, мати, дiдусь i кiлькоро дiточок.  Сам  дрiб.  Чiплялися  за  одежу
батькiв, i так њх порiзали.
   Офiцер зняв капелюх i перехрестився.
   "То ще  нiщо,-потiшав  його  товариш.Я  тут  бачив  куди  ще  жахливiшi
картини. Випорювали дiтей з матiрних лон... Тьфу!"
   "Ну, брат, кажи, що хоч, а таки наш солдат, то дич".
   "Солдати такi, як њх офiцери".
   "А офiцери, як вождь".
   "Вiд вождя накази йдуть. Вiн вiдповiсть за все".
   "Перед ким?"
   "Перед Господом Богом вiдповiсть".
   "Чекай псе, нiм кобила здохне".
   Доњздили до майдану.
   Тут  свiтлiйший  зупинив  позиченого  коня  й  пересiв  на  свого.  Цей
стренувся, почувши пана. Не полошився, лише  квiчав,  як  свиня.  Меншиков
гладив i заспокоював його: "Здурiв кiнь, сказився! Заспокiйся же раз!"
   На майданi "пiд караулом" стояв спорий гурт козакiв.  Мiж  ними  чимало
старшин, iменитих родiв сини. Порубанi, посiченi, покалiченi й обезвiченi,
в подертих сорочках, бо свитки й кунтушi,  навiть  чоботи  москалi  з  них
позабирали для себе, справляли враження вiдiрваних вiд шибениць або знятих
з лави тортур. Нагадували перших християн в римському Колiзењ, кинутих  на
поталу диким звiрам.
   Меншиков перењхав конем перед тим фронтом. Пильно  заглядав  кожному  в
очi. Шукав мiж ними знайомих, в першу чергу  Кенiгзена  i  Чечеля,  котрих
конче хотiв дiстати в своњ руки. ѓх не було. Князь сердився.
   "Де полковник Чечель? - гукав.- Хоч би  з-пiд  землi,  а  я  його  мушу
добути".
   Козаки здвигали раменами.
   "Брехуни, облудники, фарисењ! Вiд вас нiколи не довiдаЇшся правди".
   Нањхав на котрогось конем. Кiнь знявся на заднiх ногах, але на чоловiка
не скочив.
   "Говори, де полковник Чечель?"
   "Не знаю, ваша свiтлосте. Може, вбитий".
   "Брешеш! Не вбитий вiн. Солдати скрiзь мiж  трупами  шукали.  Кажи,  де
заховали, а то язики повириваю, шкiру живцем здеру".
   Козаки мовчали, як нiмi. Свiтлiйший повернув до своњх.
   "Привести менi Мишку сейчас. Вiшати й голови рубати може хто-небудь,  а
менi тут доброго майстра треба, бо тут панове старшини,  люди  образованi,
значиться, не чернь. Знали вони, що таке зраджувати царя, знали"...
   Свiтлiйший закашлявся, дим зайшов до горла.
   "Як панове старшини вiтали моњх послiв, так я привiтаю њх. Ще краще, бо
князь Меншиков не хоче оставатися в довгу".
   Ворони налетiли такою великою хмарою, що темно зробилося  нараз,  зняли
такий крик, що свiтлiйшому годi њх було перекричати.
   Казав стрiляти по них. Птахи розлiталися на всi боки.
   Нараз двох ордонансiв прискакало на спiнених конях.
   "Що таке?"
   "Гетьманськi клейноди знайшлися".
   "Лиш клейноди?"
   "I грошей чимало теж".
   "Де?"
   "В окремому склепу".
   Свiтлiйший погладив вус. Блиснув очима, як вовк.  Не  скрив  жадоби  до
грошей.
   "Безпечнi там тi скарби?" - спитав.
   "Так, ваша свiтлосте. Коло того склепу варти  ратним  строЇм  стоять  i
бережуть грошей i клейноди тих накрiпко, щоб крадежi  й  "утечки"  з  ними
нiякоњ бути не могло",- вiдповiв, нiби з книжки прочитав, ордонанс.
   "Добре. Побачимо".
   Навiть про козацьких старшин забув. Вiсть про Мазепинi скарби  полонила
його розум. Був певний, що тi скарби чималi. У кого ж i Ї грошi, як  не  в
Мазепи? Меншикова свербiли руки.  Щось  до  них  нинi  прилипне.  Покликав
одного iз полковникiв, котрому бiльше других довiряв.
   "Передаю на тебе тих людей",показав на козацьких старшин.
   "ѓх треба покарати вiдповiдно до ранг i до  заслуг.  Добиратися  њм  до
живих печiнок помаленьку та полегеньку, щоб чули, що здихають.  Зараз  тут
Мишка надбiжить, вiн митець. Добре пильнуй, щоб не втiк  котрий.  Молодшим
повiдрiзувати вуха й  носи,  поламати  руки,  поприв'язувати  до  дощок  i
пустити на Сейм. Старших,- тут Меншиков пiднiс свiй голос,поздиравши њм њх
хохлацькi чуби, повiсити й  шибеницi  теж  на  тратвах  з  водою  на  Сейм
пустить.  Хай  пливуть  на  пострах  неспокiйноњ  крањни!   Побачимо,   чи
захочеться хохлам бунтуватися вдруге".
   Повернув коня, але пригадав  собi,  що  вiн  полошиться  i  пересiв  на
другого.
   Кивнув на своњх офiцерiв i пустився назад на Гончарiвку.  Сердився,  що
не прочищено головноњ вулицi. Скрiзь  балки,  головнi,  трупи.  Годi  було
проњхати. А свiтлiйший спiшився. Тягнуло його Мазепине золото до себе.
   Ворони знов збилися у велику чорну хмару  i  летiли  за  ним.  Нiби  де
князь, там для них i жир. Хоч жиру i без того скрiзь було багато.
   Бiльше, нiж  сподiвався  князь.  Навiть  бiльше,  нiж  того  хотiв.  Як
сiмейний чоловiк нерадо дивився на помордованих жiнок i дiтей.  Але,  Боже
ти мiй! Це ж вiйна. Ще гiрша, нiж вiйна,бунт!

   _"САВСЬКА ЦАРИЦЯ МАГДАЛИНА"_
   Мотря пiсля допиту лежала в боковiй, далекiй кiмнатi сама одна.
   Знала, що за дверми i пiд вiкнами стоять вартовi, котрим приказано  "со
всяким остерегательством" присмотрювати за нею, щоб туди нiхто не  увiйшов
i щоб вона "утечки не учинила". Дубовi вiконницi на залiзних  завiсах  при
вiкнах, з малими, в  олово  оправленими  шибками,  позамикано  наглухо.  В
кiмнатi темно було, неначе серед ночi.
   I добре. Бо, дякуючи тому, Мотря не знала, що дiялося на  майданi  i  в
маштарцi. Чула тiльки пострiл,  але  за  останнi  часи  так  до  пострiлiв
привикла, що не гук, а тишина бентежила њњ. Що лиш в  тiй  тишинi,  лежачи
безсильно на постелi, почувала всю велич свого горя. Була здана на ласку й
неласку ворогiв. Може, вже вирiшено њњ долю. Може, за хвилину  вiдчиняться
дверi й увiйдуть кати.
   Не бентежилася тiЇњ гадки -  деревiла.  Пережила  стiльки,  що  тратила
чуття. Що гiршого могло статися вiд того, що вже побачила?  Очима  тiла  й
душi... Жахливi картини пересувалися перед нею, забираючи з собою  останки
сил.
   Iснувала завiшена мiж небом i землею,  мiж  життям  i  смертю,  рвалися
останнi волосинки свiдомостi,  терпли  руки  й  ноги,  переставало  битись
серце, ось-ось i полетить стрiмголов, як летiла колись на розгуканiм конi,
поки не зупинив його Чуйкевич.  Пощо?  Чи  не  краще  було  згинути  тодi,
добровiльно, в буйному розгуканнi сил, у вихорi неусвiдомлених  бажань?  I
чи не краще було заснути при останнiх звуках розбитоњ бандури,  заснути  i
не збудитися бiльше. Не переживала б  того,  що  опiсля  прийшло.  Батько,
мати, гетьман, i - серце починало бити живiше, по тiлу розливалося  тепло.
Невже ж завмираюче життя хоче ще раз майнути  перед  нею  усiма  привабами
своњми, цiлою величею своЇњ  буйноњ  краси?  Хтось  розвивав  довгу-довгу,
шовками вишивану стяжку, хтось веселку кидав њй  пiд  ноги,  сипав  жемчуг
довкола, струшував пахуче квiття з батуринських садiв, хтось i буйнi крила
причiпав њй до рамен... "Мотре, сонце моЇ!"
   Нараз не бiлi, але чорнi  конi,  й  чорний  вiз  грюкотить  по  черепах
людських. Скаче до очей червоне болото.  Яке  ж  воно  гидке!  Який  сопух
розходиться млосний! Болото з тiла, з мозкiв на  головi,  на  шпицi  й  на
дзвони колiс. Не спинять воза, жене вперед.
   Коням з нiздрiв сиплеться  полум'я.  Вiд  нього  запалюються  на  полях
збiжа, по селах стрiхи, скрiзь  червонi  вiхи,  горять  лiси,  жаль  божоњ
краси, жаль Украњни?.. Все для царськоњ потiхи...
   Куди ви, куди, демони руњни? Кривавi вашi слiди, кривавi  кидаЇте  тiнi
на життя... Прийде каяття, та вороття не буде!..
   Хто ви, люди? Звiдкiль?.. З пiвночi?.. Невже ж там  живе  така  людська
порода? Вiд рода та до рода озвiрення народа, яка й кому з того  вигода?..
По що ви тут? Жене вас батiг, щоб пiдбивати свiт? По  трупах  батькiв,  на
кривду вдiв, на  плач  сирiт  антихрист  вас  жене...  Послухайте  мене  -
вернiться! Не слухають, нi. Звiрячий страх жене...  Проклiн  њм,  проклiн,
вiд Сяну по Дiн - проклiн!
   Петро Павлович?.. Вiн?.. Ти Аполлон чи Арес списовладний? Породила тебе
Волга, чи Дон, чи Вавiлон маскарадний?..
   Звiдкiль ти гарний такий узявся серед тiЇњ мерзотноњ гидоти? В кого  ти
вдався? Хто ти? Невже ж i тобi  в  отсiй  боротьбi  антихриста  з  Христом
приснився сон нез'ясований, херувимами мальований, серафимами золочений, а
життям-буттям потолочений i пошарпаний, поболочений, як сон, що  приснився
менi?
   Невже ж там, у твоњй вiтчинi, лучаються теж люди, що мають серце, серце
в грудях, а не жовч i њдь, мозок в лобi, а не мiдь, а в утробi  не  жадобу
њжi й наживи, нi! Який ти нещасливий?.. Такий, як я, сестра твоя в Христi,
вечiровая зоря над пожарищем. Вiтер свище, виють  вовки,  в  балках  хатки
опущенi, сумнi...
   Подай  же  руку  менi.  Крiзь  провалля  вiкiв,  крiзь  помсту  i  гнiв
помандруЇмо назустрiч Христовi, в крањну  новоњ  обнови,  далеку,  далеку,
далеку.
   Чому не вiдповiдаЇш? Чого затис уста?
   ГадаЇш -жiнка я пуста i пустословна?
   ГадаЇш - пiсня я  любовна,  повна  томлячоњ  жаги,  кохання  без  ваги?
Савська цариця? Марiя-Їгиптянка, Магдалина?
   Киприди жриця, Содоми  дитина?  Кинута  на  украњнськi  лани?  ™лена  з
троянськоњ вiйни?
   Ах нi. Куди там, куди менi!
   Я тiльки Мотря, КочубеЇва донька. ЗнаЇш? Того, що  голову  зрубали,  ба
забажав булави. Не так вiн, як мати.
   Не важко булаву до рук своњх дiстати.
   А важко донести щасливо до могили.
   Глянь на тих, що досi њњ носили, i на того, що нинi несе."
   Де вiн, де, чому так забарився? Забув чи припiзнився, чому вiн не йде?
   Грiм землею трясе, повертаються вгору рiки, замкни, замкни повiки, бо з
ума зiйдеш, збожеволiЇш!
   ...Я Мотря, я тiльки Мотря, Чуйкевича дружина, на левадi квiтка синя, в
винограднику китиця доспiлого вина...
   ...Не пий, бо сон тобi присниться, дивний. Я дивна, непритяменна...
   Рiдна мати не знала мене. Мати дитину жене у монастир. Круки злiтаються
на жир. Бачиш? Скiльки њх! Круки - це грiх! Злiтаються на жир i крячуть. В
небi ангели плачуть, що  сон,  наш  нез'ясований,  херувимами  мальований,
серафимами золочений, лежить посеред шляхiв. Мiй сон згорiв,  але  заграва
триватиме вiки... Та заграва це - слава...
   Мотринi думки розлiталися,  як  птахи,  на  всi  сторони  свiта.  Мотрi
здавалося, що з ними розлiтаЇться й  вона,  руки  тут,  ноги  там,  голова
розколюЇться, болить, аж до нестями.
   Встати, насилу встати, доволоктися до кахлевоњ печi i  розбити  голову,
як глиняну посуду. Пощо њњ?.. Не зведеться. У нењ нi  рук,  нi  нiг  нема.
Хiба ж це вона? Це не Мотря. Мотря була iнша, Мотря - це  була  потуга,  а
тепер - немiч безсила, Мотря, як квiт, котрий, пiдкосила судьби невблагана
коса. Де подiлась сила i краса, куди  подiлись  мрiњ  i  бажання,  погасла
зiронька остання, темрява i могила. Та не  скiнчився  свiт,  з-над  могили
сонце встане, усмiхнене, рум'яне, дихне жадобою життя,  новi  думки,  нове
чуття - i знов воскресну я. Мотря губилася в думках. Розпливалася  в  них,
як рiчка в морi, як звук у просторi, як слiд вiрла у хмарах. Мотрi - нема.
   Любов Хведорiвна сидiла бiля постелi доньки й не знала, що  њй  робити.
Пробувала всiх лiкiв, що мала у своњй  домашнiй  аптецi,-  не  допомагали.
Лiкаря кликати не смiла. Вiн був бiля Кенiгзена. Свiтлiйший  наказав,  щоб
Кенiгзен жив, поки його не переслухають i  не  покарають.  Лiкар  старався
сповнити наказ свiтлiйшого.
   До Любовi Хведорiвни свiтлiйший був незвичайно ввiчливим. Не  питав  њњ
про нiщо, обiцяв ласку царську i заспокоював, що њй не  станеться  кривда.
Вона вдовиця по Василю ЛеонтiЇвичу, що через злобу гетьмана Мазепи втратив
життя, спасаючи царя.  На  прохання  матерi  згодився  злагодити  долю  њњ
доньки., Хоч вона заслужила собi на велику кару, але заради пам'ятi батька
свiтлiйший дозволяЇ Любовi  Хведорiвнi  взяти  поки  що  пiд  свiй  догляд
доньку. Обидвi вони не можуть оставатися в  Батуринi.  Ще  нинi  дiстануть
карету i конвой, њх вiдвезуть у найближчий монастир. Що  далi  -  вирiшить
цар. Ще нинi, значиться, њм в дорогу. Як же тут Мотрю везти?
   Любов Хведорiвна клала зимну воду, розiгрiвала ноги доньки, цiлувала њњ
руки. "Пiднiми своњ повiки, глянь на матiр свою безталанну, ти  тепер  для
нењ усе".
   "Мати... Любов Хведорiвна... тут?.. I тебе загнали в цей кут,  звiдкiля
виходу нема"...
   "Не бiйся, Мотре. Ще нинi виберемося з того пекла.  Перењдемо  в  мiсце
захисне,  безпечне,  заживемо.  ОдужаЇш,  розвеселишся,  будемо   дякувати
Боговi, що пощадив нас".
   "А њх?"
   "Кого?"
   "Усiх... ГадаЇш -  Мотря,  голубка  сизокрила,  гадаЇш,  вона  гетьмана
любила, Чуйкевича, тебе? Не любила я нiкого i всiх. Не бажала я  нiчого  -
це грiх. А бажала я усього для всiх - волi i слави. Чому ти не така, мамо,
як колись".
   "Яка, доню, яка?"
   "Горда, невгнута. I тебе доля зломила. Доля, то сила, а ми тiльки люди.
Доля i люди - вороги споконвiчнi".
   "Лиши це, Мотре. Господь усьому суддя. Нехай славиться його iм'я святе.
Вiн не забуде про нас".
   "Про Украњну забув".
   "Господь не забуваЇ про нiщо".
   "Забув. Ворогам њњ кинув на поталу".
   "I вороги не вiчнi. Нинi нам, а завтра њм".
   "Завтра  буде  запiзно...  ЧуЇш,  мамо?  Дзвонять  дзвони.  Похорони...
похорони... ховають Украњну. Насипали могилу аж до хмар. А  на  могилi  не
хрест, лиш цар... Агуш! Агуш! Агуш!
   Женiть, женiть його! Бо шкода душ, бо шкода душ!..
   Не прогнали... Пропало... 0-го!"
   Любов Хведорiвна заспокоювала доньку.  Нема  такоњ  могили,  щоб  можна
Украњну похоронити. Ще бiльшою i кращою воскресне.
   "Але коли?.. Нас тодi на свiтi не буде. Настануть поколiння - з болем у
душi i страхом у серцi. Поколiння - раби. Страшно, мамо".
   "Бог милосердний - не вiдвернеться, простить".
   "Великi нашi грiхи. Не знаю, чи схоче простити!"
   "Треба вiрити, Мотре. Будемо молитися до Бога".
   "В монастирi?.. Молитися треба дiлами".
   Любов  Хведорiвна  не  знала,  що  вiдповiсти.  Пригадала  собi   першу
мандрiвку Мотрi в монастир.
   "Поки що - там, бо нинi там  тiльки  й  безпечно.  А  втишиться  -  так
перењдемо на хутiр".
   "З ласки царя... А може, у Сибiр... Не ти, а я".
   Любов Хведорiвна одне мала  на  гадцi,  щоб  заспокоњти  Мотрю.  Кожноњ
хвилини могла зањхати карета, бо свiтлiйший велiв,  щоб  ще  нинi,  вночi,
зруйнувати  двiр  до  основ.  Треба  Мотрю  забрати.  I  Любов  Хведорiвна
нахилилася над постелею.
   "Монастир недалеко вiд Десни. А за Десною, ти знаЇш..." -  прошепотiла.
Донька глянула на  маму.  Поки  пiдносилися,  зiницi  росли  й  наливалися
життям.
   "Як поњду за Десну, не верну аж на весну".
   "ѓдьмо, мамо!" - i пробувала встати. Але голова  тягнула  њњ  назад  на
подушки.
   Любов Хведорiвна натирала виски старим вином. "Я тобi, доню, i  вбрання
тепле привезла, шубочку соболеву, тую, що ти  так  любила.  Дай,  я  вберу
тебе".
   Мотря не противилася. Лежала без чуття. Думки порозлiталися , як птахи,
i в головi зробилося тихо. Лиш того вiдчуття,  немов-то  њњ  розтягають  i
розшарпують, не могла позбутися. Вiдчуття прикре, аж болюче.
   Коли б заснути крiпко, крiпко i не будитися бiльше...

   * * *
   Погасла коротка днина. Любов Хведорiвна запалила свiчку i готовилася  в
дорогу. Мотря лежала вбрана. Не рухалася. Заснула.
   В Любовi Хведорiвни тiльки й гадки було, щоб њњ вирвати з того пекла  й
перевезти в монастир. За тою гадкою забувала про все, про  своњ  маЇтки  i
про синiв. Сини - мужчини, дадуть собi раду, а маЇткiв - пощо  њй  маЇтки.
Коли б Мотря жива. Сини... i Любов Хведорiвна здригнулася...
   Пригадала собi сина Василя, що  був  оженений  з  Апостоловою  донькою.
Апостол з Мазепою пiшов. Коли б цар не хотiв карати зятя за провину тестя.
Але ж бо Василь покiйного Василя ЛеонтiЇвича син.  Що  син,  то  не  зять.
Батько ближчий вiд тестя. I вона заспокоњлася. Якось  Бог  дасть,  коли  б
тiльки щасливо перевезти Мотрю. Заторохтiла карета, хтось легко постукав у
дверi.
   "Увiйдiть".
   Увiйшов офiцер, котрому Меншиков доручив конвой. Вдвiйку винесли Мотрю,
примiстили в каретi, обтулили, i карета двигнулася з мiсця.  Торохтiла  по
замерзлiй землi.
   Любов Хведорiвна нахилилася над донькою, долонi  своњ  тримала  над  њњ
очима. Боялася, щоб Мотря не побачила страхiтних палiв.
   Але Мотря не приходила до себе. Втратила пам'ять чи спала. Карета скоро
перењхала вулицю i повернула на поле.
   Потонула в густiй iмлi, як у хвилях моря.
   Лишала за собою згарища, трупи, руњну - жахливе дiло переможцiв.
   Стада воронiв i крукiв налiтали, як хмари.
   Крякали й билися над трупами, хоч њх було скрiзь так багато. Тисячi.
   Перед мостом карета зупинилася. Тут  збивали  тратви,  на  котрих  мали
пускати шибеницi з козаками.
   Любов  Хведорiвна  перехрестилася,  вiдвернулася  вiд  Мотрi  i   важко
заридала.
   "БеззаконiЇ моЇ прости i грiх мой  перед  тобою  Їсть  вину",-  шептала
слова псалмоспiвця.

   _ДИВУВАВСЯ СЕЙМ..._
   Дивувався Сейм, перепливаючи попри Батурин, чому  там  нинi  так  тихо.
Звичайно навiть серед ночi свiтилося у деяких  вiкнах.  В'њздовi  брами  i
замковi мури  пильнувала  озброЇна  сторожа,  вартiвники  з  лiхтарками  й
галябардами проходили вулицями й вигукували: "Обережно з огнем!"
   Не було ночi, щоб до гетьманського двора не прискакав на  баскому  конi
якийсь  посланець,  щоб  не  надтягнув,  опiзнившися  в   дорозi,   якийсь
полковник, сотник або iнший старшина. Чумаки радо  спочивали  в  Батуринi,
знаючи, що тут њм не буде нiякоњ шкоди. Чужi  купцi  прињздили  з  возами,
навантаженими всяким  добром.  По  зањздних  дворах  не  раз  i  цiлу  нiч
забавлялося веселе товариство.
   Нинi нiби гураган перелетiв туди. Камiнь на каменi не остався. Нi  один
двiр не залишився цiлим.
   Анi краса, нi стариннiсть будинкiв не  спинили  руњнницького  завзяття.
Гинули жiнки зарiвно як i мужчини, дiти, як i старцi,  вимордовано  дiдiв,
батькiв i внукiв.
   Трупи не похованi лежать там,  де  њх  заскочила  смерть.  Для  бiльшоњ
зневаги, для постраху  населення  вiдмовлено  њм  останньоњ  християнськоњ
прислуги.
   Хай над ними небеснi зорi замiсть ярих свiчок свiтять, а вовки  хай  њм
"вiчную" спiвають.
   Замiсть людей гайвороння, круки i  всяка  чорна  птиця  з  усiх  сторiн
злетiлася на похорони.
   Але зорi не хочуть свiтити, мiсяця не видно, тiльки вiтер виЇ, раз нiби
плаче, то знов нiби злобно регочеться... ДивуЇться -  бо  нiщо  не  спиняЇ
його лету, нi хати, нi мури, нi навiть дерева крислатi. Ще тiльки  останки
замкових мурiв стирчать, нiби останки зубiв у розторощенiй  щоцi  велетня.
Але й цей останнiй слiд могучостi колишнього Батурина залишиться тiльки до
слiдуючого ранку. Замок мають знищити до  основ,  щоб  нелегко  було  його
вiдбудувати.
   Наказ царський i завзяття  князя  Меншикова  повисли  над  гетьманською
столицею. Батурин маЇ стрiнути доля Нiневiњ, Троњ, Карфагену i  ™русалиму.
На вербах над Сеймом мають повиснути  не  арфи  старозавiтнiх  спiвцiв,  а
трупи повiшених батуринцiв, щоб степовi вiтри, як на струнах, грали на них
свою журливу пiсню, пiсню, яка довго-довго лунатиме широко й далеко  крiзь
простори вiкiв.
   ДивуЇться Сейм, перепливаючи попри Батурин,  що  таке  сталося  нинi  з
резиденцiЇю гетьманською...
   Лише не дивуються московськi караули. Привикли до руњни. Слова "цар"  i
"кара" зливаються в одне поняття.
   Iван Грозний i Новгород Великий, цар Петро i Батурин.  Цар  Петро  цiлi
повiти нищив i вилюднював. Основне, безпощадно. Буде, як вiн велить.
   Два вартових на руњнах Батурина розмовляЇ з собою.
   "Завзятий народ, тi черкаси. Боронилися, як чорти. Соромно казать,  але
вiд мене якийсь дiд вiдбивався голiруч. Я на нього зi  штиком,  а  вiн  на
мене з кулаком".
   "I що?"
   "Що ж би. Все-таки, що штик, то не кулак. Поклав я його. Але  натомився
чимало. Прискакував проклятий, пiдстрибував, присiдав i кiлька  разiв  так
мене штовхнув, що аж свiчки засвiтилися в очах".
   "Зi мною, брат, ще гiрше було. Вбiгаю до якоњсь мiщанськоњ хати, а  там
жiнка з шаблею у руцi. Так на мене наперла проклята баба,  що  треба  було
подаватися назад на подвiр'я. Як вовчиця вовченят, так вона боронила своњх
дiтей".
   "I ти втiк?"
   "Не втiк, а завалив дверi i хату пiдпалив".
   "Згорiли?"
   "Авжеж. Нi живоњ душi не випустили ми звiдси. ЗнаЇш, коли б не  те,  що
був-таки добре випивший, то, мабуть, не дiждав би нинiшньоњ ночi.  Нам  не
жалiли горiлки, а горiлка додаЇ вiдваги".
   "РозiгрiваЇ".
   "Не лиш розiгрiваЇ, а таке щось робить з чоловiком,  чортзна-що.  Такоњ
хоробростi набираЇш, що по-тверезому i  згадувати  страшно.  Сам  себе  не
пiзнаЇш".
   "А все ж таки, брат, страшно".
   "Чого?"
   "Людей ми порiзали, не поросят".
   "Звiрi звiрiв гризуть, а люди людей. Не будь вiйни,  то  намножилося  б
стiльки народу, що й плюнути не було б де. Та ще черкасiв. Дуже-то плодний
народ, тi черкаси".
   "Плiдна земля, так i народ плiдний. Вся сила вiд землi. Коли  б  ми  не
знищили Батурина, то вiн за декiлька лiт вирiс би, як Москва".
   "Може б, i на Москву пiшов".
   "Може б, i пiшов. А не ходили козаки на туркiв?"
   "I наших вони побивали.  Згадати  Конотоп.  Мiй  батько  пiд  Конотопом
упав".
   "Там наших вигинуло багато".
   "Отож-то, брат. ЗнаЇ батюшка-цар, що робить".
   "ЗнаЇ".
   Вiтер ухопив якийсь снiпок i крутив ним.
   Снiпок пiдскакував, як живий.
   "Чорт весiлля справляЇ".
   "Багато нинi радостi мiж чортами".
   "Людям горе, а чортам радiсть".
   "Не згадуй чортiв серед ночi!"
   Хрестилися тричi й вiдрiкалися сатани i всiх дiл його.
   "ЧуЇш?"
   "Що?"
   "Наче хтось стогне".
   "Пустяки... Це так. Пiсля кожноњ рiзнi  причуваЇться  чоловiковi,  нiби
хтось стогне i плаче. Поналазить того в вуха i не даЇ спокою".
   "Нi, таки стогне. Пiду подивитися що".
   "Iди. Постою. I так нiчого боятися. В Батуринi самi мерцi".
   За хвилину той другий вернувся.
   "I що?"
   "Козак якийсь не мiг умерти. Не дорiзали добре. Просив добити".
   "I ти добив?"
   "Ще б там! Маю  досить  на  совiстi  того  грiха.  Я  йому  свiй  штик.
Проколовся".
   "Страшно, брат!"
   "Чого?"
   "Стiльки кровопроливства ми нинi учинили".
   "Ми? Робимо те, що нам наказуЇ цар".
   Присунулися до себе й шепотом розмовляли далi.
   "Цар? А може, це не цар, лиш антихрист".
   "Може... А нам не один чорт".
   "Певно, що не один. За антихриста Бог каратиме".
   "Як антихрист побiдить, тодi вiн буде Бог".
   "А як нi?"
   "Дурний! Молчать i не розговарiвать. Що таке ми? - I  солдат  сплюнув.-
От бачиш, що наш брат: тьфу! ...Я ранiше боявся теж. Хотiв утiкати в лiси,
душу спасати. Кажуть, по наших лiсах чимало таких,  що  перед  антихристом
тiкають. Але гадаю собi: пощо? Душа вiд Бога, хай Бог турбуЇться нею. Що я
тут мудрого своњм дурним розумом придумаю? Або Бог сильний, а  тодi  треба
слухати його. Ми тiльки люди".
   "Люди! - i  другий  злобно  засмiявся.Люди!  Христос  наказував  любити
ближнього, прощати".
   "Або я знаю, що наказував Христос. Попи знають, а попи за царем".
   "Не всi".
   "Правда, що не всi.  Але  ж  попи  благословлять  нас  хрестом  святим,
випроводжаючи в похiд. Чорт њх знаЇ, де правда. Краще не думати  над  тим,
бо збожеволiЇш".
   "Кажуть, у Батуринi було нинi багато божевiльних, особливо жiнок".
   "В жiнок розум слабший. Не витримували довго.  Я  сам  бачив  таку,  що
подавала себе за святу Катерину".
   "Одна казала, що вона ангелиця з неба. Пiдскакувала,  руки  розгортала,
як крила, нiби до неба летiла i - не могла. Багато смiху було, поки ми  њњ
не вбили".
   "Гарна?"
   "В Батуринi багато гарних жiнок. Аж жаль. Я на таку дiвчину попав, кажу
тобi, на таку гарну, що хоч пальцi цiлуй".
   "I?"
   Солдат тiльки рукою  махнув:  "Хотiв  з  нею  отак-о  погратися  трохи,
розумiЇш, а вона як не  лусне  мене  в  пику,  аж  менi  зуби  захиталися.
Красуня!"
   "I - що? Що?" - допитувався товариш. Йому хотiлося почути щось  веселе,
живе.
   "Вбив я њњ. А тепер жалiю, бо вже на таку гарну не попаду. Але  не  мiг
поздержати злостi. I таки заболiло. Сильно вдарила".
   Присунулися ще ближче. Шептали собi до вуха.
   "ЗнаЇш, брат, у нашiм батальйонi Ї такий, що живих жiнок не любить".
   "Нi?"
   "Навiть не дивиться на них".
   "А як?"
   "До вмерлих охоту маЇ".
   "До вмерлих? - i той другий сплюнув.- Того я навiть слухати  не  люблю.
Живi з живими, а вмерле, то вже другий свiт. Нам до них не торкатися".
   "Грiшне".
   Замовкли й дивилися перед себе у пiтьму, нiби хотiли  розв'язати  вiчну
загадку, що таке вмерлi i що другий свiт.
   Нараз лiктями один другого торкнув.
   "Бачиш?"
   "Що?"
   "Нiби хтось ходить".
   "Де?"
   "По кладовищу. Бачиш?"
   Другий притакнув.
   "Нiби ходить... Вмерлець!"
   Перехрестилися i змовили молитву.
   "Говорять, душа дев'ять днiв не покидаЇ того мiсця, де  жило  њњ  тiло.
Звичайно на вiнику сiдаЇ i стирчить".
   "Я чотирнадцятого дня душу на вiкнi бачив. Притулилася до  шибки,  така
бiла-бiла й дивилася так сумно на свiт".
   "Бiдна душа, жаль њй вiдходити вiд нас. Все-таки привикаЇш.  До  всього
чоловiк привикаЇ".
   "I не тiльки те. Що на цiм свiтi - кожний знаЇ з нас, а що на другiм  -
не знаЇ нiхто".
   "На другiм краще".
   "Для праведних, а для грiшникiв пекло".
   "Пiдемо, брат, до пекла".
   "Га, що ж, як треба, то пiдем".
   "А тiњ тут до неба помандрують. Вони вже спокутували всi своњ грiхи".
   "Подякують нам".
   "Говори. Все-таки, брат, позбавили ми њх життя. Бачиш, снуються  ще  по
кладовищу".
   "Сновигають... Говорять, пiсля битви душi погибших у бою далi  з  собою
б'ються. Як задивитися на хмари, то видно".
   "Чого не побачиш на хмарах. На  хмарах  i  кораблi  пливуть,  i  палаци
знiмаються, i люди товпищами снуються. Багато цiкавого на свiтi".
   З острахом дивилися на недалеке кладовище, по  котрiм  щось  снувалося.
Попiдносили комiри, повсували руки в рукави i мовчали.
   На кладовищу з одноњ гробницi вилiз дiд. Його поранили  були,  пролежав
мiж трупами до ночi, а як скiнчилася рiзня, хильцем, хильцем, то  повзучи,
як вуж, долiз до кладовища. Всунувся у гробницю, котру вiдчинили  солдати,
ограблюючи домовини, i там пересидiв до пiвночi.  Темно,  вiтер  снiгом  i
попелами мете, солдати сплять, кого  горiлка  приспала,  а  хто  втомився,
"працюючи" над мiру, i дiд зважився вилiзти зi свого  сховку.  Розглядався
кругом.
   "Рiзуни окаяннi! Такого грiха  натворили.  Не  пощадили  нi  жiнок,  нi
дiтей. Бог би њх побив!"
   Припадав до тiл, мацав чи теплi, вухо прикладав до грудей, чи не  почуЇ
удару живого серця. Морозом смертi проймало його. Дiд  не  боявся  трупiв.
Прожив бiльше нiж сотню лiт. За молодих лiт не в однiй пригодi бував.  Раз
у битвi цiлий його курiнь полiг.  Вiн  один  остався.  З-поза  трупiв,  як
з-поза валу на ворогiв стрiляв. Не  раз  онукам  розказував  тую  пригоду.
Оповiданням своњм викликував не страх, а завзяття. Треба, щоб хтось  живим
у Батуринi остався i внукам розказав, як його руйнували. Треба, щоб смерть
не затулила правдi уста. Шукав живих.
   Як же втiшився, натрапивши на якогось недобитого козака. Оглянув  рану,
заволiк його до гробницi i примiстив, "Не стогни, щоб ворог не почув. Вони
ранком покинуть наш Батурин, вовкам i крукам залишать його на жир.  А  ми,
сину, на злiсть њм житимемо. Зробимо  тут  лад.  ПозапратуЇмо  покiйникiв,
поживемо ще. Життя навiть вiд царiв сильнiше".
   Якогось хлопця на плечах принiс, бо цей сил не мав iти. I теж примостив
його поза домовинами в могилi. Молодицю якусь привiв. "Не плач,  доню,  не
плач. Досить тут слiз пролилося. Який iз них хосен? Хосен може бути лиш  з
дiла. Дiло робитимемо".
   Вiрив, що Батурин не пропав. Чорт зерно пшеницi знайшов. В  землю  його
загрiб i ратицею  притоптав,  щоб  не  зродило.  А  зерно  щолиш  у  землi
скiльчилося, виросло й видало стократний плiд. Дiд вiрив, що i з Батурином
так само буде. Не пропаде вiн, о, не пропаде!
   Останеться. Хоч би лише вiн один - дiд. Розкаже  живим,  що  претерпiли
покiйнi. Живi, хай живе гадають.
   Правди i волi не  заховаЇш  у  землю  i  не  притопчеш  своњм  чортячим
копитом, ратицею антихристовою.
   Поживемо ще. То лише тим, що вмирали, здавалося, немов скiнчився  свiт.
Дiд вiрить у його безконечнiсть, вiрить, що Украњна не вмре. Скiльки њњ не
грабували вороги. Хто на Вкрањну прийшов, той i  ворог.  А  вона  оживала,
обновлювалася i процвiтала новою красою. Невмируща вона.
   "Одно страшне,- говорив до себе дiд,- що робучий народ дивиться на свiт
не своњми очима. Дивиться i не бачить, де ворог,  а  де  свiй.  СуЇтиться.
Пiсля кожноњ пригоди  вину  на  провiдникiв  спихаЇ,  бони  завинили  його
нещастю". Дiд вжахнувся. Пригадав собi,  як  народ  вождiв  своњх  ворогам
видавав. "Хай ваша голова за нас iде". От що болiло дiда. Вiн сам був не з
панiв, але з "подлих", як москалi казали. Та поживши чимало й роздивившися
в свiтi,  побачив,  де  свiтло,  а  де  тiнь.  Батька  Хмельницького  часи
пам'ятав. I його двiчi хотiли видавати. Та вiн не з  таких  був.  I  помiж
козацтвом мав чимало вiрних собi, що  скорiше  дали  б  себе  покраяти  на
шматки, нiж видали б свого вождя.
   Втомившися важкою працею, дiд присiв на каменi бiля гробу й думками сто
лiт життя свого пробiгав.
   Який довжезний шлях i скiльки на ньому горя!
   А все iз-за тiЇњ суЇтливостi. Не вмiЇмо ми однодушне постояти  за  свою
правду.
   Батурин стояв...
   Дiд кляк  i  молився  довго-довго:  "Господи,  Боже,  життя  i  радостi
подателю, судiЇ справедливий i безкорисний,  прийми  жертву  отсю  велику,
найбiльшу з дотеперiшнiх, за  прощення  наших  грiхiв.  Не  досвiдчай  нас
карами новими, жорстокими, не посилай на нас ворогiв невблаганних, дай нам
бути хазяњнами повновласними у своњй власнiй хатi. Дай нам, Боже, добитися
волi, щоб славилося твоЇ iм'я святе, щоб ми не проклинали, а  благословили
тебе своњми вольними вустами".
   I молився дiд, щоб Господь  не  велiв  йому  вмирати  з  прокльоном  на
вустах, лише позволив з надiЇю в душi вiдiйти з  цього  свiту.  Вiн  чесно
прожив на ньому сотню лiт, не жалiв трудiв, не жахався нi  ран,  анi  мук,
витривало боровся за волю i за славу. Не доведи, Господи, щоб пiсля  того,
що сталося з Батурином, народ показав себе негiдним найвищого добра, своЇњ
власноњ держави. Не доведи, щоб вiн у заслiпленнi, мов у слiпотi, iснував,
не розбираючись,  де  вороги,  а  де  приятелi  його,  щоб  вiн  зраджував
провiдникiв своњх. Був би це грiх важкiший вiд усiх грiхiв наших, за  який
прийшлося б нам покутувати довго, може, столiттями цiлими.
   "Господи! жизнi i блага подателю, не опускай нас".
   Московськi караули понасували комiри на вуха, повпихали змерзлi руки  в
рукави, з острахом спозирали на цвинтар.

   "Страшно, брат!"
   "Страшно..." ГАРМАТИ
   Бiля кожноњ гармати два щонайсильнiшi драгуни, як  кати.  В  кожного  в
руках молоти двопудовi. Диво, як њх чоловiк може двигнути. Пiдносять, жили
њм набiгають, як посторонки, обличчя наливаЇться кров'ю... у-ух!
   Молоти, як удари грому, в дула гармат  валять,  гармати  здригаються  i
дзвонять,  як  на  соборах  щонайбiльшi  дзвони.  Ще  голоснiше,  гучнiше,
тривожнiше.
   Нiби порятунку благають.
   Нiхто  на  порятунок  не  йде.  Хоробрий  гарматний   осаул   Кенiгзен,
побачивши, що Батурин  пропав,  даром  дожидався,  коли  разом  iз  замком
полетить до неба. Догадався, що Мотрi не довелось свого сповнити, й  хотiв
сам собi зробити кiнець. Не довелось. До його приставили сторожу,  старому
хiрурговi батогами грозили, що не добре стерiг. А раннiм  ранком  посадили
обох у волоську пiд будою брику i вiдправили за Сейм.  Кенiгзен  з  обозом
московським поњде до царя. Йому, Чечелевi (як зловлять) i iншим  визначним
старшинам зроблять окремий парад. Царський суд, по царським приписам  муки
та й окрема смерть.
   Пушкарi здебiльшого загинули, бо не хотiли здати своњх гармат. Тих,  що
живими в московськi руки попали, ще перед вињздом з мiста покарають. Вони,
збитi в гурт, зв'язанi по руках i по ногах, що ворохнутися годi, бiля муру
на свiй кiнець чекають.  Догадуються,  яку  нагороду  за  њхню  хоробрiсть
придумував для них князь. Чекають.
   А драгуни  гармати  розбивають,  важкi,  котрi  з  мiсця  рушити  годi,
щонайбiльшi. За кожним ударом сипляться рештки мурiв, охаЇ  земля,  ворони
зриваються з трупiв i  з  криком  якнайдальше  вiд  того  мiсця  летять...
"Ух-ух-у-ух!"
   I за кожним ударом  вiдлiтають  з  гармат  мистецькi,  гарно  виробленi
оздоби - з арматурами, з написами, з роками, коли њх вiдлито. Деякi  ще  з
Богданових часiв, iншi гетьман Мазепа придбав, не жалiючи великих  грошей.
Всiм њм тепер кiнець. Батурин треба безборонним лишити навiки-вiкiв.
   Череп'я з дул, особливо гарно повироблюванi голови,  князь  Меншиков  з
собою забере. Меншi гармати поњдуть перед ним, як полоненi, як свiдки його
великоњ побiди.
   Прощайтеся з мiстом своњм, з  мiсцями,  на  котрих  так  довго  стояли.
Заревiть ще раз, чи не забули ревiти, чи вас Кенiгзен не загвоздив. А  щоб
ви пороху й куль  не  збавляли  даром  -  пiдождiть.  I  до  кожного  дула
прив'язують одного з гармашiв. Руки до дула, ноги до колiс, студене  гирло
доторкаЇться теплих плечей. "Пали!"
   Гармата пiдстрибуЇ, реве, випльовуЇ з довгого горла ядро i разом iз ним
плюЇ  шматками  порозриваного  людського  тiла.  Прощаються  з   Батурином
гармати.
   Пiдкочують пiд них колiсницi,  впрягають  по  двi-три  пари  коней,  не
скорих, а крiпких, i гармати найближчою дорогою з городу вињжджають.
   Та  дорога,  хоч  не  прометена,  а  вињжджена  гаразд.  Чимало  трупiв
перењхало на нiй.  Костi  поторощили,  а  тiло  перемiсили  зi  снiгом,  з
попелом, жужелицею, заморозею земною.
   Перењжджають гармати, фальконети i гакiвницi, за ними вже  не  конi,  а
люди на низьких, залiзом кутих вiзках вивозять усяких розмiрiв моздирi. За
гарматами останки мунiцiњ  з  Батурина  вивозять  в  ящиках  i  в  бочках,
шкiрами, полотнами й кожухами понакриваних, щоб порох не  замок,  бо  снiг
полiтаЇ мокрий i легко топливний.
   А  за  мунiцiЇю  тягнуться  вози,   навантаженi   шаблями,   рушницями,
самопалами, аркебузами й торунськими  мушкетами,  булавами  до  розбивання
шоломiв i молотами до розвалювання панцирiв, вози, навантаженi бердишами i
списами дев'ятилiктевими, вози, повнi  усякоњ  зброњ  з  рiзних  фабрик  i
рiзних часiв, котроњ чимало призбиралося в мiстi i в гетьманських складах.
Усе, що з димом не пiшло, що не змарнувалося  в  бою  i  чого  солдати  не
розiкрали, як круки, вивозив з Батурина князь.
   ѓхали на возах  цiлi  гори  кожухiв,  свиток,  кунтушiв,  делiй,  гунь,
байбаракiв, усякого мужеського, жiночого й дiточого вбрання, а за ними, як
зi снопами, торохтiли вози з бiлизною, шнурами  крiпко  поперев'язуванi  й
рублями згори попридавлюванi, щоб не губилося те добро  по  дорозi.  А  на
дальших возах, телiгах, мажах - тисячi пар чобiт, юхтових, грубо  кутих  i
сап'янцiв жовтих та червоних без  пiдкiвок,  бо  њх  здебiльшого  солдати,
збираючи цей крам на купи, до своњх кишень поховали,  черевики  з  тонкими
пiдошвами, оксамитнi, й мешти шовковi, а далi  -  всiлякi  пояси,  хустки,
скатертки, занавiси, звоњ полотна й постави сукна, стiльки того, що  можна
б кiлька ярмаркiв великих заповнити, можна б одягнути  i  прибрати  кiлька
мiст, хоч би й на яке велике свято. I меблi, i  посуд  не  залишив  князь.
Усе, що могло пригодитися, що мало яку-небудь вартiсть, забирав свiтлiйший
iз собою. Його в Батуринi не треба. Батуринцям уже  нiчого  не  треба.  ѓх
трупи лежать голi, обдертi, нiмi. Не  треба  крукам  добиратися  до  тiла.
Вовки не потребують роздирати чобiт. Легше пообжирають тiло аж до  костей.
Коли б був час, свiтлiйший казав би розкопати мiсто, бо, мабуть, не одне в
землю позакопували мiщани. Та йому спiшно. I так забарився довго.
   Щокраще й цiннiше - перськi коври й турецькi макати,  срiбну  посуду  й
соболевi шуби - свiтлiйший велiв  зiбрати  на  окремих,  шкiряними  будами
понакриваних, возах. Вони пiд  сильною  ескортою  њдуть.  А  посерединi  -
скринi з гетьманськими скарбами, њх добре треба мати на оцi, бо солдати, а
навiть офiцери "болiЇ клонятся к лакомству i карману, нежелi к службЇ". Не
треба доводити њх до грiха.
   А на останнiх возах, помiж чурами та конюхами,  помiж  усяким  "подлим"
стаЇнним та кухонним народом, сидять жiнки, дiвчата й молодицi. Хто њх там
нинi розбере. Це здебiльшого тi,  що  по  шинках  i  по  гостинних  дворах
служили, нетутешнi,- квiтки вiтрами з чужих пiль занесенi. Гасили вони  не
тiльки жагу горла, але  й  сердечну  спрагу  своњх  гостей,  i,  як  умiли
приговорювати до них колись, так i  тепер  договорилися  до  того,  що  њх
пощадили. Нехай там  пригодяться.  Це  не  шкiдливий  народ.  I  њхав  цей
нешкiдливий народ на новi непередбаченi пригоди, на  новi  дикi  забави  в
нових, чужих панiв. Понасували собi  хустки  на  очi,  бо  соромилися  тих
трупiв, що з нiмим докором, скляними очима  дивилися  на  них.  За  возами
ступали  вiддiли  московського   вiйська.   Бруднi,   обплямленi   кров'ю,
притрушенi  сажею  i  димами,   грiмко   вистукували   чобiтьми.   Кармани
повiддувалися. Годi њм було поховати всього добра.
   Офiцери приставали до них: "Бач, як набухався, злодюга".
   "Дещицю запопав, ваше високородiЇ. Грiх, щоб марнувалося добро".
   За вiйськом  везли  поранених.  ѓм  одним  не  поталанило.  Вивозили  з
Батурина  порозбиванi  голови  та  покалiченi  руки  й  ноги.  В  Батуринi
боронилися навiть жiнки.
   Перед Сеймом спинилася та довга, рiзноманiтна валка.
   Ворог не напирав на них ззаду. Чекаючи на чергу, поки  њх  впустять  на
мiст, роззявлювали роти i дивилися на Сейм. Вдруге такого не побачать.
   Сеймом плили дошки, колоди, тратви.
   До дощок i колод поприбиванi або поприв'язуванi козаки. Тiльки  вбрання
на них, що власна кров. Це њх червона китайка, заслуга козацька.
   ПриймаЇ Сейм козакiв у своњ обiйми, несе, колише, гойдаЇ  њх  на  своњх
хвилях, нiби заспокоњти хоче њх болi важкi i њх сором великий.  Колоди  на
криги  попадають,  борiкаються  з  ними,  криги  беруть   њх   пiд   спiд,
перекидають, перескакують через них. То  знову  крига  вдаряЇ  об  колоду,
вискакуЇ  на  нењ  i  лягаЇ  козаковi  на  груди.  З  берегiв  i  з  мосту
розлягаються крики i смiх.
   "Накрився, щоб теплiше було!"
   Через другого лиш перевалилася, шкiру поздиравши з нього.
   "Не все в середу Петра",- гукаЇ натовп.
   Крига колоду пiд спiд бере.
   "Той уже маЇ спокiй".
   Другу до берега прибило.
   "Вiдбивай, вiдбивай, хай i там люди побачать!"
   Вiдбивають колоду вiд  берега,  i  вона  далi  посуваЇться,  хитаЇться,
пiдстрибуЇ, крутиться, гуляЇ, як трiска.
   Пливуть червонi, страхiтнi дошки й колоди долi рiчкою Сеймом,  звiщаючи
мешканцiв хуторiв i сiл прибережних про силу i славу великого царя.
   "Тратва,  тратва   пливе!"   -   i   юрба   захиталася,   схвилювалася,
збентежилася.
   Та не зi страху перед тим, що побачила, а з  цiкавостi,  якоњ  не  може
позбутися на вид мук i страдань своњх ближнiх.
   Нiчого цiкавiшого не знаЇ. Штовхаються,  тручаються,  деруться,  кожний
хоче дiстатися на мiсце, з котрого краще видно. Вдруге такого не побачать.
   На  тратвах  -  шибеницi,  а  на  них  -  козацькi  старшини.  Чуби  њм
пообдирали. Висять неначе  в  червоних  шапках.  З  голов  кров  червоними
поясами спливаЇ на њх голi тiла. Червонi тратви, червониться вода.
   Тратви теж попадають на  криги,  але  њх  криги  не  спинять,  пливуть,
похитуючись злегка. Хитаються шибеницi, а повiшенi гойдаються на  них,  як
на дзвiницi дзвони. Вимахують руками й ногами - грiзно-смiшнi.
   Натовп реве.
   Тратви перепливають i губляться в iмлi.  Вже  не  видно  нi  дощок,  нi
трупiв, тiльки на  сiрому  небi  бовванiють  червонi  плями...  Гаснуть...
кругом iмла, густа, важка, гнiтуча.
   ЗриваЇться вiтер. ХвилюЇ Сейм, шумить, нiби сердиться.
   Валка посуваЇться до мосту. Перевалилася.
   ДвигаЇться табiр.
   За ним залишаЇться руњна.  Трупи,  калюжi  кровi,  недогризенi  кiстки,
гнiй.
   ДивуЇться Сейм,  що  так  тихо  кругом.  Тiльки  гайворони  хмарами  на
зруйнований город налiтають, крилами б'ють, кричать, за  смачнiший  шматок
деруться... як люди...
   По городi бiгають собаки.  Шукають  своњх  хазяњнiв,  а,  знайшовши  њх
неживими, сiдають бiля трупiв i виють.
   По кладовищу снуЇ столiтнiй дiд. Як Агасфер, як Богом забутий  грiшник,
котрий умерти не може.
   У нього тепер дiла дуже  багато.  На  дiдовiй  головi  весь  Батурин  -
останки життя, що зберiглося мiж ними.
   Хоч погасиш пожар, огонь ще довго в попелищу тлiЇ. Дiд певний,  що  так
само iскри нашого життя ворог не погасив до краю. Дiд у Батуринi  хазяњном
тепер. ПерешукаЇ його, перериЇ, загляне в кожний куток,  в  кожну  щiль  i
добуде звiдти усе, що живе й цiнне. Недужих  лiчитиме,  голодних  нагодуЇ.
Вiн знаЇ, де Ї хлiб.
   А тодi  й  на  трупи  черга  прийде.  Добре,  що  зимно.  Полежать.  Не
дармуватиме дiд. Сто лiт трудився, потрудиться й тепер. Не боњться  працi,
не праця страшна, а лiнивство, охота жити з легкоњ руки, та  ще  з  чужоњ.
Дiдовi треба впевнитися, чи не лишив тут князь яких  караулiв  або  чи  не
поскривалися тут якi мародери. Ця порода  людей  найпоганiша  з  усього  -
гiЇни. Дiд добуваЇ з-пiд домовини рушницю, набиваЇ њњ, iде.
   Озираючися, наслухуючи, ловлячи кожний шелест сухого  листка,  обходить
кладовище i зазираЇ у мiсто... Тихо, тiльки трупи, круки i собаки.
   Вночi, може, й вовки до того товариства надтягнуть, а з ними i  всiляке
гультяйство, що Бога не боњться.  Багато  в  дiда  роботи.  Вiн  перешукуЇ
мiсто. ЗнаЇ оподалiк вiд замку один тайник. Не великий, але безпечний.
   Туди стягаЇ усiх недобитих, поранених i здорових. ЗнаЇ, чого  ворог  не
знав: де, в якiй пивницi задоловано збiжжя i м'ясо, де заховано бiлизну  й
одiж. Усе знаЇ. Кому ж би знати, як не йому!
   "Нема, дiтоньки, гетьмана в нашiм Батуринi, анi Чечеля,  нi  Кенiгзена,
так слухайте мене. Хтось приказувати мусить. Вiд безладдя i вiд  непослуху
все наше безталання".
   I дiда слухають. Здоровi виходять  разом  iз  ним  перешукувати  мiсто.
Переносять у тайник тих, що в гробницi лежали. Улаштовуються там, як першi
християни.
   Дiд нiкому плакати не дозволяЇ. Закуси зуби i  живи.  Живи  ворогам  на
злiсть, на перекiр царевi.
   "Не винищить вiн нас! Життя сильнiше вiд  насилля".  А  коли  втомлений
цiлоденною працею стаЇ пiд вечiр на останках мурiв i дивиться  туди,  куди
Меншиков зi своњм вiйськом вiдiйшов, то  подобаЇ  на  опира  або  на  духа
помсти. Нiби дух Батурина з гробу встав  i  грозить  царевi  Петровi.  "Не
приборкаЇш нас!"
   Круки  з  криком  лiтають  над  його  лисою  головою.  "Проженемо  вас,
пiдождiть",- каже до них. Бездомнi пси впiзнають дiда, ластяться до нього,
скiмлять. Вiн i про них обiцяЇ  подбати,  нагодувати  њх,  щоб  тiльки  не
бралися до трупiв, бо це грiх.
   ПотiшаЇ, що на руњнi розпочнеться нове життя, спалахне  теплий  вогонь,
жiнки варитимуть страву, собакам знову своЇ дiло буде. Не забуде  дiд  про
нiкого i про нiщо.
   Сходить з мурiв, бо нiч.  Як  привид  по  пожарищу  снуЇться.  Як  тiнь
всуваЇться до потайника.
   Життя, винищене угорi, поки що мусить сховатися вниз, у пiдземелля.
   _УКРАѓНСЬКА ДУШЕ!_
   Чечель  з  недобитками  козацтва  крiзь  гетьманський  сад   насилу   з
обложеного Батурина вийшов. Ворожих вiддiлiв тут не було. Вороги на досить
далеких звiдси пунктах вдиралися в мiсто i заливали його.
   Попадалися тiльки московськi варти, кiннi й пiшi чурi полеглих царських
офiцерiв, конюхи, котрi перед кнутами й  батогами  повтiкали  з  обозу,  i
всiлякий iнший хибкий  народ.  Як  вовки  студеною  зимою  крутяться  бiля
хуторiв i дворiв, щоб зарвати яке теля або хоч вiвцю, так  вони  мишкували
кругом мiста, чи не кине њм доля який  шматок  зi  свого  багатого  стола.
Гетьманський  двiр  приманював  њх  зокрема.  Казки  про  його   багатства
розпалювали њх уяву. Закрадалися туди, забуваючи про небезпеку.  Або  пан,
або пропав.
   Зi сторожами треба було зводити бiй. I то скоро, нагло,  бо  це  рiшало
спiр про життя i смерть. Це ж не будь-хто, а полковник Чечель з  останками
козакiв з мiста вискакував. Щоб сторожi не подали про це знаку,  треба  њм
навiки затулити рот. Розлюченими звiрами кидалися на них, зводили короткий
i жахливий бiй не пальною зброЇю, а ножами, келепами, кулаками, i  щасливо
добiгали до Сейму.
   Гонив за ними рев здобутого мiста, що конало на ножах,  серед  жахливих
мук. Гонили за ними зойки рiзаних жiнок i дiтей, останнi  вигуки  завзяття
хоробрих батуринських оборонцiв. Червоний мiсяць  присвiчував  њм  дорогу.
Батурин горiв, як мученик на вогнищi.
   А вони втiкають!
   Чечелеве серце розпадалося на двi половини.
   Одна казала: "Вертай i загинь разом iз iншими", друга  радила  втiкати,
рятуючи спосiбних до дальшоњ вiйни козакiв. Батурин - це тiльки один  стан
у визвольнiй боротьбi, хто знаЇ, якi боњ чекають  ще  його.  Жаль  кожного
живого чоловiка. Треба щадити кожну мужеську долоню, що може двигнути меч.
Чуття i розум боролися в Чечелевiй душi. Розум  перемагав.  Перейти  Сейм,
пробратися до Десни, до  гетьмана,  до  шведiв;  це  було  його  теперiшнЇ
бажання. Кожний козак, якого туди приведе, за сотню вартий -  вiн  Батурин
пережив.
   Полковник Чечель провадить свою невелику ватагу.  Були  тут  не  тiльки
сердюки i всяких полкiв козацтва останки, але  й  мiщани,  а  навiть  дещо
чернi, що настягалася до Батурина ще перед  облогою  i  переживала  недолю
цього безталанного мiста. Цiла ватага - одна велика рана, бо ледве чи  був
тут один здоровий чоловiк, один, з  котрого  не  спливала  б  кров,  один,
котрого душа  не  страждала  б  на  саму  згадку  про  Батурин.  Втомленi,
виснаженi до останку, з мозками, розпаленими хворобливим жаром, з серцями,
повними невисловленого жалю, з очима, в котрих горiла охота помсти,  бiгли
за своњм провiдником навмання, обiдранi, пiвголi, здержуючи насилу стогони
тiла й ридання душi. Тiльки зуби дзвонили, клацали, як сiкачi, i  калiчили
до кровi уста.
   Деяких покидала сила. Прилишалися, падали на землю  зимну,  заморожену,
на снiг, у болото, тонким льодом, як западня, покрите.
   Тратили пам'ять на хвилину, а вернувши до нењ, зривалися знову,  бiгли,
хотiли догнати своњх. Щоб лиш разом, щоб не конати  одинцем  на  вiтрах  i
стужi, на бездорожних полях, серед страху, що кожноњ хвилини  настигне  њх
погоня. Бiжать, падають, головами розбивають  лiд,  з  ран  останки  кровi
витiкають, не врятувати, не спасти њм життя! Обезсиленi, з морозом, а не з
кров'ю у жилах лежать у шуварах  i  лозах  понад  Сеймом,  борiкаються  зi
смертю. Лежать i слухають, як десь далеко скиглить, зiтхаЇ, ридаЇ  i  реве
њх безталанний Батурин, як чоловiк, що гине i сконати не  може.  А  з-поза
Сейму, з лугiв i очеретiв, свiтять, як вогники блуднi, голоднi очi вовкiв.
   МалiЇ Чечелева ватага. Чий крик зачуЇ полковник, того пiднесе з  землi,
вiзьме за руку, рятуЇ.
   I другi роблять так, як вiн. Але годi вертатися по тих, що прилишились.
Полковник Чечель провадить тих, що за ним iдуть. I сам  вiн  порубаний  та
посiчений, кров з неосмотрених ран  спливаЇ,  в  жилах  то  жар,  то  лiд.
Завзяття його на ногах тримаЇ, почуття вiдповiдальностi не даЇ  покластися
на землю i сказати: "Робiть собi, що знаЇте, я далi не можу йти".
   Полковник Чечель  хоче  добратися  до  гетьмана  та  здати  йому  звiт.
Розказати, як виконав наказ свого вождя, хоче почути вiд нього виправдання
або догану, готов прийняти кару за те, що мiста не вдержав,  а,  втративши
усяку надiю, утiк.
   Полковник Чечель на всякий випадок  перед  приходом  москалiв  декiлька
човнiв сховав у шуварах.
   ЗнаЇ, де вони, боњться тiльки, чи ворог њх не добачив i не забрав.
   Тепер туди добратися можна, бо на  болотах  заморозь  стоњть...  Човни,
славити Бога, Ї!
   Добувають њх, знаходять весла,  тягнуть  до  води.  Кожний  до  першого
спiшиться. Всi хочуть першими переплисти рiку, нiби на другому березi  вже
нiякоњ небезпеки нема - спасiння. Доводиться боњ зi своњми людьми зводити,
з тою нашою природженою безкарнiстю,  з  тим  кари  гiдним  безладдям.  До
розуму приговорюЇ њм, до сумлiння. Бачать же - вiн не спiшиться, жде, поки
переправляться  усi,  останнiй  перењде.  Насилу  вговорюЇ  њх,  як  Харон
перевозить украњнськi душi за Лету, на другий бiк.
   Допали другого берега, принишкли до землi, дрижать, дзвонять  зубами  -
замерзають.
   Дехто радить розвести огонь.
   Людям  треба  зiгрiтися,  тепло  додасть  њм  сили.  Без   нього   вони
закостенiють.  Полковник  Чечель  противиться.  Каже,  що  це   божевiлля.
Побачать вороги, ще погадають, що гетьман на вiдбiй  поспiшаЇ.  Самi  себе
ворогам видадуть у руки.
   "Розпалюймо вогонь. Рятуймо себе. Не слухаймо його".
   У натовпi лунають вигуки зловiщi:
   "Довiв Батурин до загибелi, хоче загубити нас".
   "Як бачив, що не вдержить мiсто, чому  з  москалями  на  переговори  не
пiшов".
   Чечель на вигуки не вiдповiдаЇ. "Хто хоче - хай за мною iде, хто  нi  -
хай грiЇться бiля вогню. Вiдповiдаю тiльки за тих, що слухають мене".
   Украњнська душе, хто тебе може збагнути!
   Як Днiпро ти широка, як пороги шумлива й буйна, неспокiйна, не довiряЇш
нiкому, сама проти себе стаЇш. Всю вину на iнших  складаЇш,  за  собою  не
признаЇш грiха.  Котрого  з  провiдникiв  своњх  не  обкидала  камiнням  i
болотом, навiть найбiльшого з тих, що вiчною славою тебе покрив?..

У ДОБРИХ
ЛЮДЕЙ
   Перед ними  блимнуло  свiтло,  одне,  друге,  десяте.  То  мигтiли,  то
погасали, як блуднi вогники на ставищу. Перша гадка, чи не вовки  це?  Але
свiтла не змiняли мiсця, значиться, не вовки це,  а  в  селi  свiтиться  у
хатах. Вступила в них нова сила, бо нiщо так не пiдбадьорюЇ  чоловiка,  як
свiдомiсть, що пiсля довгоњ, тривожноњ мандрiвки попадеш до хати, в котрiй
тепло й привiтно i в котрiй живуть люди, якi  не  перебули  того,  що  ти.
ЗабуваЇться про небезпеку, кудись дiваЇться жахливе  питання  "що  далi?",
хочеться прямо сiсти на лавi, з'њсти ложку теплоњ страви й не  думати  про
нiщо.
   Розбрелись по хатах одинцем, найбiльше по два-три.  Нема  що  триматися
купи, хай кожний промишляЇ, як може. Купою тепер далеко не зайдеш,  бо  не
важко попасти тепер на московський патруль, одинцем все-таки скорiше  дась
собi раду.
   Своњ не зрадять,  а  допоможуть.  Числили  на  спiвчуття.  Дехто  гадав
спочити трохи, поживитися i далi йти, бо не  в  одного  були  у  недалеких
слободах  родичi  або  знайомi.  Поранених  або  тут  сховають,  поки   не
видужають, або перевезуть у сiнi, в трощi тощо, Ї  всякi  способи  помогти
ближньому, якщо охоти не бракуЇ. Чечель заждав, поки не примiстилися люди,
а тодi його чура застукав до якогось вiкна.
   Не скоро й не радо вiдчинили. Такi даси, що по ночах  краще  не  пускай
незнайомого в хату.
   "А хто там?" - питав хазяњн, заглядаючи крiзь вiкно.
   "Спершу впустiть, а  тодi  й  почуЇте  хто",-  вiдповiв  чура.  Хазяњн,
почувши хлоп'ячий голос, вiдчинив дверi i впустив чуру. Той розказав йому,
який-то гiсть за порогом чекаЇ.
   "Боже ж ти мiй! - заметушився хазяњн.- Чому ж ви  менi  зразу  того  не
казали?"
   Вибiг, за колiна Чечеля  обiйняв:  "Простiть,  що  ждали.  Будь  ласка,
заходьте. Жiнко, докинь до  печi  трiсок.  Подай  нам  теплоњ  страви.  Не
сподiвався я такого гостя, куди там, куди!"
   Вiн колись козакував, а тепер сидiв  на  невеличкiм  хазяйствi;  вiтати
полковника в своњй хатi, хоч би  тiльки  припадкове,  це  була  для  нього
велика честь. Не скривав своЇњ радостi. Але  зараз  же  догадався,  в  чiм
дiло. Знав,  що  москалi  облягають  Батурин,  а  коли  Чечель  тут,  так,
значиться, з Батурином погано. Глянув з-пiд ока на гостя i на  його  чуру,
але питатися не смiв. Не мiг. Важко було. Догадувався, що почуЇ.
   Зложив укiлькоро коврик i постелив на лавцi.  "Сiдайте,  ваша  милосте.
Тут вам краще буде. Ви здороженi. Боже ти мiй, Боже!"
   Не знав, як йому повести розмову.
   Чечелевi теж  важко  було  починати.  В  його  душi  Ненаситець  ревiв,
обривалися кручi й летiли у пропасть, небо  валилося  на  землю,  а  земля
западалася кудись.
   Хазяйка накривала стiл. Ставила страву, хазяњн  краяв  хлiб  i  наливав
горiлку. "Не знаю, чи смiю вас просити",говорив, подаючи чарку.
   Чечель випив мовчки. Позволив чурi сiсти за стiл i просив, щоб  i  йому
чарку подали. "Продрог хлопець,-  сказав,дивуюся,  що  не  прилишився,  як
другi".
   "Славний з нього  козак,-  похвалила  хазяйка  й  погладила  хлопця  по
головi.- Хай здоровий росте. Хоробрих козакiв нам тепер треба бiльше,  нiж
коли.- Вона не втерпiла,- а що ж там у Батуринi чувати?" - спитала.
   Чечелевi почорнiло в очах. Це просте запитання поставило  перед  ним  у
повний рiст цiлу велику i страшну подiю.
   Махнув рукою.
   "Невже ж?" - спитав тривожно хазяњн.
   "Еге ж,- вiдповiв за Чечеля чура.Нема нашого  Батурина,  нема!"  Закрив
долонями очi й заридав, як дитина. Хазяйка пригорнула його до себе.
   Хазяњн стояв, нiби стовп. Задеревiв. "Нехай дiЇться воля твоя святая",-
сказав по хвилинi й перехрестився до образiв. Важка мовчанка  гнiтила  њх.
Тiльки хлопець плакав, аж заходився. Нiхто не потiшав його, знали, що  вiн
за всiх њх плаче i що на цей плач нiякоњ потiхи бути не може.
   "Страва стигне,- озвався врештi хазяњн, звертаючись до  Чечеля.-  ѓжте,
ваша милосте, крiпiться, бо на тiм, що сталося, ще не кiнець".
   "Це щолиш початок",- притакнув Чечель.
   "Початок, а кiнця ще й не видно. Багато ще  прийдеться  нам  витерпiти,
багато ще потече слiз i кровi, поки буде так, як треба".
   "Iсусе, Христе, Сине Божий, помилуй нас",- молилася хазяйка, а  хазяњн,
помовчавши хвилину, спитався несмiло:
   "Як же вiн, той Батурин, здався чи як?"
   "Нi,- вiдповiв Чечель.- Його москалi здобули".
   "I зруйнували",- доповiв чура.
   "Здобули. Я так собi й гадав, бо коли б здався, то не гостив би  я  вас
нинi в своњй хатi. Нехай же Боговi милосердному буде дяка й за те.  Добре,
що не здався. Бо погадати собi, який би це був сором. Резиденцiя, президiя
i - здалася. Правду сказати, я того й не сподiвався.  Чечель  i  Кенiгзен,
гадаю собi, i здали москалям Батурин. Нi, цього бути не може".
   "Не здобули б москалi Батурина,почав крiзь сльози чура,-  якщо  Нiс  не
зрадив би був входу".
   "Нiс? З яких же це Носiв?"
   "А Iван, прилуцький наказний полковник".
   "Цей? Нехай же його Господь тяжко за те гидке дiло  скараЇ.  Забажалося
наказному  полковниковi  совершенним  стати.  I  чого-то  людина  для  тих
почестей марних не зробить, аж погадати страшно!"
   "Бога в серцi не маЇ",- кивала головою хазяйка.
   "Такий гарний город i змарнував. Промiняв за пiрнач. Бодай би його  Бог
тим пiрначем побив. По кривдi людськiй вiн його  доскочив,  а  не  чесними
заслугами козацькими добув. Такий гарний город i через нього пропав.  Один
замок який, а церкви, а двори! Бувало дивишся i надивитися не можеш,  така
краса, таке добро. А тепер погадати - нiчого нема. На попелище прињдеш, на
руњну. От що".
   Плакала. Чоловiк потiшав њњ. Казав, що вiдбудують Батурин.  От  i  Кињв
скiльки разiв палили, грабували й плюндрували, а вiн все-таки  двигався  з
руњни на славу Боговi i людям.
   "Вiдбудують, та життя людям не вернуть",-  вiдповiла  хазяйка  i  стала
випитуватися про своњх знайомих у Батуринi,  чи  врятували  вони  життя  i
добро, котрi частини мiста зацiлiли i що з нього залишилося.
   "Залишилися згарища i трупи",вiдповiв Чечель.
   А помовчавши хвилину додав: "Та ще залишився я зi  жменькою  втiкачiв".
Вiн гiрко всмiхнувся. Не мiг скрити  злостi  на  самого  себе  за  те,  що
втiкав. Пiд час утечi в першу чергу  про  небезпеку  думав,  про  те,  щоб
вивести людей, а тепер совiсть стала докоряти йому, що тисячi загинули, як
героњ i як мученики, а вiн з десятками втiк,  як  трус.  Послухав  розуму,
котрий казав рятувати себе i тих, що живими  осталися,  а  тепер  серце  i
совiсть гризли його. Казали, що поступив самолюбиво та що безкарно йому це
не пройде.
   Гiрко робилося на душi, але розум все-таки брав  перевагу  над  серцем,
казав, що лишня жертва - це грiх i що легше було згинути, нiж пускатися на
такi труди, невигоди й небезпеки, якi його тепер чекають.
   "Хто тобi може дати гваранцiю,казав собi  Чечель,-  що  за  хвилину  не
впадуть до села царськi люди i не захоплять тебе. Може, селяни  й  радi  б
тебе не дати, та чи њх сила?"
   Хазяњн нiби вгадав  його  чорнi  гадки.  "Ваша  милiсть  не  потребують
боятися. Ми люди певнi й вiрнi".
   "Сподiюся",- вiдповiв Чечель.
   "Козак, хоч i на рiллi осяде, а честi своЇњ лицарськоњ не забуде".
   "Так воно й повинно бути".
   "Так воно i Ї. Ми гетьмановi доховаЇмо вiри, бо знаЇмо, що вiн  нас  до
злого не веде. Як треба чого боятися,додав, принижуючи  голос,-  так  хiба
чернi".
   "Чернi?"
   "Того гультяйства, що намножилося  тепер  за  час  вiйни  i  що  тiльки
глядить, де б легким способом поживитися".
   "Як гайвороння, налiтають на спокiйних людей i не дивляться,  чи  свiй,
чи ворог, не бояться грiха",- нарiкала хазяйка.
   "Перед ними треба оберiгатися".
   "Всi вони видають себе за козакiв, а це прямо розбишаки, а не козаки".
   "Страшний народ".
   "А ще  страшнiше,  що  в  нас  щось  такого  може  бути.  Гетьман  Iван
Степанович казав винищувати тi банди, й вони його за це не  люблять  i  не
люблять гетьманцiв, бо вважають њх своњми ворогами".
   "В упорядкованiй державi для них мiсця бути не може".
   "Тому-то вони i слухати про державу не  хочуть.  Для  них  усе  одно  -
гетьман, хан, король, цар, щоб њх на службу прийняв i грошi платив або щоб
њм дозволив по своЇму промишляти. От кого боятися нам".
   "А навiдуються вони до вашого села?" - запитав Чечель.
   "Дотепер, славити Бога, нi. Наше село, хоч i не мале собi i  не  бiдне,
так не на шляху лежить. Це одне. А друге - знають, що  ми  не  безбороннi.
Самопалiв у нас не багато. У мене та ще  в  декого.  I  не  всi  вмiють  з
самопалiв стрiляти. Але за те в кожнiй стрiсi захованi списи, а з лукiв  у
нас i хлопчики стрiляють, та ще як, як татари. До нас якою-будь купою i не
пiдходь, а вони великими ватагами не  ходять,  бо  вiд  москалiв  непевно.
Москалi з ними коротку розправу чинять, або приставай до них, або гинь".
   Чечель i без того знав про тi своЇвiльнi купи, що стiльки лиха  творили
на Украњнi, йому тiльки цiкаво було довiдатися, як до них ставився осiдлий
народ. Почувши, що неприхильне, заспокоњвся.
   "А що ж тепер, ваша милiсть,  гадають  починати?"  -  спитав  несмiливо
хазяњн.
   "До гетьмана перебиратися".
   "За Десну?"
   "За Десну, батьку".
   "Важко".
   "Чому б то?"
   "А тому, що цар, як тiльки почув про перехiд гетьмана до  шведiв,  або,
як вони кажуть, про "iзмЇну", так зараз велiв Меншикову послати  на  Десну
кiлька  полкiв  драгунiв,  щоб  не  дозволити  рештi  вiйська   козацького
переправлятися на той бiк".
   "Невже ж?"
   "Так воно Ї. Тепер понад Десною  московськi  драгуни  стоять.  Переходи
караулами обсадили, на дорогах  застави  поклали  -  нiкого  за  Десну  не
пускають. Уже њм дехто в руки попав, що до гетьмана поспiшав".
   "I що?"
   "Те, що звичайно москалi в таких випадках роблять, батоги  й  кнути  на
мiсцi, а тодi до посольськоњ похiдноњ канцелярiњ вiдправляють питати, чи з
гетьманом Мазепою змови проти царя не мав. Переказують, що таке  навiть  з
одним гетьманським канцеляристом склалося".
   Для Чечеля були це несподiванi новини. Сидячи  в  обложеному  Батуринi,
вiн не знав, що за той час дiялося на Украњнi. Не гадав, що цар так  скоро
й рiшуче поробить усi заходи, щоб у починi задавити мазепинське повстання.
Мабуть, зрозумiв небезпеку i - спiшився. А ми?.. У нас Ї -  Носи...  I  на
саму згадку про цього мерзотника Чечель здригнувся.
   "Iван Нiс,- повторив у голос; затискаючи кулаки.- Коли б не цей Нiс!"
   "Прокляте будь те iм'я  од  рода  та  до  рода",-  сказав,  спльовуючи,
хазяњн.
   "Хто на Батурин гляне, той i Носа спом'яне,- додала  хазяйка,-  так  як
отсе ми його споминаЇмо, зрадника".
   I вона, пiдперши бороду рукою, хиталася журливо:
   "Такий город, такий город, i видав ворогам на поталу".
   Чечель не стiльки дивувався з вiрностi хазяњнiв гетьмановi  й  жалю  за
його зруйнованою столицею, скiльки з њх свiдомостi i знання справи. Сидять
у селi, далеко вiд битого шляху, нiхто туди  не  заглядаЇ,  а  знають,  що
гетьман до шведiв перейшов, i про розпорядки царськi чули, i про все.
   "А скажiть менi, будь ласка,просив,- звiдки ви всi вiстi берете  i,  як
бачу, вiстi правдивi, а не якiсь там бабськi плiтки?"
   Хазяњн хитро всмiхнувся: "Ваша милiсть знають, що козак чуЇ,  як  трава
росте. Нас тут кiлька колишнiх козакiв, здебiльшого таких,  що  до  служби
вiйськовоњ  неспосiбними  стали,  тому  й  на  рiллi  поселилися.  Але  ми
цiкавимося, що дiЇться у свiтi. Все хтось з певних  людей  на  звiди  њде.
Скрiзь маЇмо своњх вiрникiв, тi й переказують нам".
   "Так у вас Ї своя пошта".
   "Щось нiби жива пошта.- А, наблизившися до Чечеля, шепотом сказав: - Ми
вже й гетьманський манiфест читали. Я собi  навiть  вiдписав  його,  бо  я
письменний".
   "То вже й манiфести з того приводу ходять?"
   "Еге ж. Гетьман розсилаЇ своњ, а цар своњ.  Цар  пише,  нiбито  гетьман
зрадив його, не для добра народу, а для власноњ користi.  Нiбито  вiн  нас
польським панам, а церкву нашу Їзуњтам на поталу вiддати бажаЇ".
   "Ого!"
   "То ще не все. Слухайте далi. Та ще каже, нiбито не москалi  наш  народ
угнiтали, а гетьман, нiбито не цар усякi податки на нас  накладав,  а  лиш
гетьман багатився кривдою нашою".
   "I ви вiрите?"
   "Хто дурний - хай вiрить. Я до них не належу. Каже цар, що вiн  жодного
Їфимка з Украњни до своЇњ казни не  хоче.  ОбiцяЇ  тим,  що  повернуть  до
нього, "милостивеЇ отпущенiЇ вин њх, содержанiЇ чинов i маЇтностей њх  без
всякого умаленiя" та ще нагороди великi за вiрну службу".
   "За таку, як Нiс йому служив",докинула хазяйка.
   "А гетьман?"
   "Що пише гетьман, питаЇте?"
   "Так".
   Хазяњн попросив його в ванькир, добув iз-за  образа  вчетверо  зложений
лист паперу i сказав: "Читайте, що наш гетьман пише".
   Чечель прочитав гетьманський манiфест, зложив його назад  i,  вiддаючи,
запитав: "Що ж ви на це?"
   "ПитаЇте? Гетьмановi вiрю. Вiн правду пише. Перейшов до шведа не заради
користi, а лиш, щоб визволити нас iз царськоњ неволi, з того ярма, котрого
довше носити годi. Невже ж ми слiпi чи дурнi, щоб не бачити, до чого  воно
йшло? До скасування нашого козацтва й гетьманства та до перестроЇння нашоњ
землi на московський лад. Це всякому ясно,  хоч  не  всякому  страшно,  бо
багато Ї таких, що це њх анi болить, нi свербить. А  хiба  ж  нам  не  все
одно, хто над нами пануЇ. Хлоповi одна бiда - говорять, бо дурнi.  Та  ми,
козацькi люди, знаЇмо свiтовi лад".
   "Так ви спiвчуваЇте тому, що гетьман зробив?" - запитав Чечель.
   "Не тiльки спiвчуваЇмо, але й постояти готовi".
   "То гарно. А багато вас?"
   "Того  я  вам,  пане  полковнику,  нiяк  сказати  не  можу.  Але  народ
козацький, хазяйський, гадаю, одноњ думки зi  мною.  Тiльки  всiлякий,  на
землi неосiлий, хибкий народ, цей, звичайно, туди й хилиться,  куди  вiтер
повiЇ. I за нього боюся. Дещо i за старшин, за  тих,  що  з  гетьманом  не
пiшли".
   Чечель задумався, бо  i  вiн  того  боявся.  Старшини,  звичайно,  люди
багатi, мають луги й лiси, лани та млини, усякi доходи й вигоди,  жаль  њм
буде втратити тi маЇтки. Та ще тепер, коли  цар  обнадежуЇ  усякою  ласкою
своЇю, хто тiльки покаЇться i вернеться до нього. Не  одного  вiн  на  цей
гачок легко зловити може. Зокрема тих, що мають родини,  жiнок  i  дрiбних
дiтей. Що станеться з ними? Анi њх iз собою брати, анi дома лишати,  от  i
бiда!
   "А не знаЇте, куди дiваються жiнки й дiти тих старшин, що  з  гетьманом
пiшли?"
   Хазяњн тер чоло: "Пiдождiть, будь ласка, хай пригадаю. Щось менi i  про
них доповiдали. Ага. Кажуть, немов-то деякi до Прилук втекли. Так нiбито й
Орликова жiнка, i гетьманського господаря Цурки".
   "Прилуки досить далеко вiд воЇнного терену, може,  њм  там  i  безпечно
буде".
   "Не знаю, може. Тiльки в Прилуках усього сотня воякiв  i  то  народ  не
дуже надiйний, такi, що з полкiв повтiкали. Не знаю, чи можна њм довiряти,
бо не без маЇткiв старшинськi жiнки до Прилук прибули".
   I оба вони зажурилися. Думали, як дуже дальший розвиток справи залежний
буде вiд того, як себе там тi старшинськi родини почуватимуть, бо чого для
своњх жiнок i дiтей не зроблять њх мужi й батьки.
   "Але ми балакаЇмо,- почав господар,а ваша милiсть утомленi. Який  же  я
нездара. Жiнко! А приладь там постiль у  свiтлицi  i  дай  чистоњ  води  в
цинову вмивальню, та ще добудь iз скринi бiлизну щонайтоншу, спiшись".
   "Нiби я цього сама не  знала,вiдповiла  йому  жiнка,-  аж  ти  менi  це
потребував казати. Все наготовлене як слiд. Проси њх милiсть, хай  звелять
перейти у другу половину".
   Чечель щолиш тепер почув, що йому дiйсно нiчого так дуже не  треба,  як
води, бiлизни i постелi. Вiн ледве на ногах тримався, повiки спадали  йому
на очi, як крила птицi, котра вже далi летiти не може, в головi, нiби буря
шумiла.
   Подякував добрiй хазяйцi i з хазяњном перейшов через сiни до  свiтлицi.
Тут за печею були критi дверi до малоњ кiмнатки без  вiкон  i  без  других
дверей, про нењ нiхто i не догадався б. В тiй  кiмнатцi  приготовлено  для
Чечеля, а в свiтлицi, на лавцi,- для його чури.
   I щолиш тепер, як Чечель обмився i хотiв перебрати сорочку, побачив, що
вона поприсихала до тiла. Насилу повiдбирали, хазяњн оглянув рани, бо,  як
колишнiй козак, розумiв це дiло, побажав гостевi спокiйноњ ночi i вийшов.
   В свiтлицi моргнув на чуру. Цей зрозумiв знак i вибiг за ним.
   Сидiли втрiйку i чура розказував про Батурин, i як батуринцi не  хотiли
впустити царське вiйсько, i як Нiс зрадою впровадив  туди  москалiв,  який
бiй iшов, як Кенiгзена поранили, як боронився полковник Чечель i  як  вiн,
втративши всяку надiю, з останками людей вискочив з мiста i забiг аж сюди.
   "I тепер ми отсе у вас, а там, у Батуринi, лиш згарища,  i  трупи,  лиш
москалi, як чорти, снуються по тiм пеклi i гайвороння над трупами кряче".
   Вiн уже не плакав, тiльки скреготiв зубами й затискав молодi кулаки.
   Жаль  уступав  перед  почуттям  помсти,  котре  перший  раз  явилося  в
хлоп'ячiй душi.
   Помститися, помстити за те все, що накоњли вороги.
   Хазяйка кивалася, i по стiнi за њњ спиною хиталася велика, довга  тiнь,
як маятник на годиннику, завiшенiм десь у просторах. Хазяњн вхопив  голову
у руки, пiдпер лiктi на колiнах i дивився на кут хати, нiби в глухий  кут,
з котрого виходу нема.
   На дворi шумiв вiтер i полiтав снiжок. СУСIДИ
   Нараз хазяњн голову пiдняв: "Цитьте!"
   Всi троЇ  стрепенулися.  Надслухували.  Хтось  вулицею  iшов,  вiдсунув
ворота, наближався до хати.
   Хазяњн встав.
   "Не йди!" - крикнула жiнка й потягнула його за полу.
   "Пусти! - вiдповiв, вириваючися вiд нењ.- Не знаЇш - гiсть у дiм, Бог у
дiм. Гостя нам треба-боронити. Ти, хлопче, йди  у  свiтлицю  i  зачини  на
защiпку дверi. Нiкого не впускай, поки я не вернусь".
   Взяв самопал, вiдчинив засув i вийшов.
   Незабаром вернувся з трьома сусiдами.
   Виправдувалися, що спати не дають, на хату в таку пiзню пору нападають,
але бачили, що свiтиться у вiкнах, так поступили.
   "Ви ще не знаЇте, що сталося?" - питав один. Хазяњн дав жiнцi знак, щоб
мовчала. "Нiчого не знаЇмо",вiдповiв.
   "Кажiть, що сталося".
   "Москалi Батурин здобули i зруйнували".
   "Що ви кажете? - крикнули обоЇ i руки  заломили.-  Батурин?  Резиденцiю
гетьманську? Це неможливо!  Город  був  укрiплений,  Кенiгзен,  Чечель,  i
гетьман недалеко - i здобули? Як же це?" - вдавали, що нiчого не знають.
   "Гетьман недалеко, та не поспiв",пояснив сусiд.
   "Не спiшився,- доповiв другий.- Вiн добре, що сам до  шведiв  перейшов,
безпечно себе почуваЇ, а що станеться з, народом, це для нього так, як для
мене торiшнiй снiг".
   Хазяњн здивувався. Дотепер про гетьмана нiхто так не вiдзивався.
   "Ти, брате,- почав,- несправедливо кажеш. Як не поспiв,  то  видно,  не
сподiвався, що Батурин так скоро здасться".
   "Вiн не здавався".
   "А як же?" - випитувався хазяњн, нiбито нiчого не знаЇ.
   "Наказний полковник Нiс iзрадив, вороговi хiд  у  город  показав.  Iван
Нiс, як знаЇш, наказний прилуцький полковник, забажав совершенним стати  i
видав Меншикову Батурин. Москалi город спалили,  а  людей  перерiзали,  не
жалiючи нi жiнок, нi старцiв, нi дiтей."
   Хазяйка запаску до очей пiднесла, ридала.
   "Старшини всiх нас продадуть, як на зарiз худобу, вони  тiльки  того  й
чекають"
   Хазяњн попросив гостей сiдати. "Хто  вам  це,  люди  добрi,  казав?"  -
питався.
   "То ти ще нiчого не знаЇш? Люди з Батурина прийшли, тiњ, що  з  Чечелем
насилу з голоду вискочили".
   "А де ж полковник Чечель?"
   "Кажуть, що в когось у селi. Лихий його зна, де вiн. Може, далi  пiшов.
Здав Батурин, а тепер до москалiв  пiде,  "милостивого  отпущенiя  вин"  у
свiтлiйшого просити. Вони до його, як по свячену воду йдуть".
   "Хто?"
   "Хто ж би? Старшини. Випрошують собi ствердження давнiх грамот i  нових
на всякi маЇтностi просять, а ми, хто таке ми? Для старшин  ми  гречкосiњ,
коли прямо не чернь, хто про нас  дбаЇ,  -  скажи!  Вони  викрутяться,  як
в'юни, а ми царевi за гетьманову зраду вiдповiдь дамо, хоч ми в тiй  зрадi
неповиннi, бо ми до шведiв переходити не казали".
   "Жаль говорить з тебе, мiй брате",- заспокоював його хазяiн.
   "Не жаль, а правда".
   "Може, й правда, але така, як тобi здаЇться".
   "А тобi нi, бо ти за старшинами  руку  тягнеш,  гадаЇш,  сотником  тебе
зроблять,- по смертi",- додав гумливо.
   "Того я собi не бажаю i анi чинiв, нi маЇтностей не хочу, бо й того, що
в мене Ї, для мене i для жiнки досить".
   "Досить, та вiд прибутку голова не болить".
   "Як кого. Та не мене. Я за правду стою. А на мою гадку  правда  анi  по
нашому боцi, анi по њх, лиш посерединi".
   "Себто як?"
   "Атак, що Ї гiднi старшини, i негiднi, як i помiж нами  буваЇ.  Що  Нiс
погано зробив, що нiчого гiршого зробити не можна, того я не перечу".
   "Бо не можеш".
   "I не хочу. Я б його, як скажену собаку, колом забив, коли б  вiн  мене
пiд руки попався. Але невже ж цiй Нiс  тiльки  простих  людей  ворогам  на
поталу вiддав? Невже ж у Батуринi не погибли також нашi старшини, њх жiнки
й дiти? I скiльки! А скiльки њх ще на муки пiде, хай Бог тi муки  за  наше
спасiння прийме",- i вiн перехрестився.
   Перехрестилися i зiтхнули всi.
   "То правда,- вiдповiв розсерджений  сусiд.-  Але  гетьман  теж  недобре
зробив. Перейшов, а нас оставив на ласку й неласку судьби -  робiть  собi,
що хочете".
   "Того вiн нiяк не гадав. Як iшов до шведiв, так це тому, щоб скорiше  з
ними до нас вернутися й захищати нас перед москалями, а що трапиться такий
пiдлий зрадник, як Нiс, того вiн передбачити не мiг,  як  анi  ти,  анi  я
нiчого такого не предвиджували i навiть не гадали собi".
   "А Чечель?"
   "Сам кажеш, що полковник Чечель Батурина не здав, що вiн обороняв  його
хоробро".
   "А все-таки втiк. Може, за ним уже й погоня бiжить, ще вiн  нещастя  на
наше село накличе. Москалi скажуть, що  ми  Чечеля  перед  ними  скривали,
спалять нашi хати, а нас перерiжуть та перевiшають,  коли  б  на  палi  не
повсаджали".
   "Так тодi по-твоЇму що?"
   "Треба нам перешукати село, чи вiн де не сховався".
   "А як сховався?" - спитав  хазяњн,  вдивляючися  сусiдовi  в  очi.  Той
мовчав.
   "А як сховався? - повторив,- то що тодi?"
   "Тодi треба його москалям передати, хай його голова за всi нашi  голови
йде".
   "Мати Божа! - аж скрикнула хазяйка.Як  ви,  сусiде  добрий,  щось  таке
можете казати? Свого чоловiка, такого славного козака, такого лицаря катам
у руки видавати?"
   "Як ми њх не дамо, то вони видадуть нас, побачите. Не  пора  мiркувати,
що годиться, а що нi, а пора про себе дбати, бо нiхто про нас не дбаЇ".
   "Недобре ти, сусiде, радиш,- озвався  хазяњн  хати,-  я  такоњ  ради  i
слухати не хочу. Я до того руки своЇњ не приложу.  Краще  голову  покладу,
нiж Iудою стану. А ти що, брате, на це?"  -  спитав  другого  сусiда.  Цей
видно з гадками бився.
   "Гадаю,- казав,- що нема що Чечелем турбуваться. Хто зна, де вiн тепер.
Може, вже в другому селi, а може,  по  дорозi  в  чужi  руки  попав.  Наша
турбота - його люди. Боюся, щоб нам за них якого лиха не  було.  Декiлькох
можна притулити в селi, перебрати, нiби це челядь або своњ. Але  не  всiх.
Старшин треба вiдправити в дорогу. I то чим скорiше, тим краще".
   "За те, що билися за нас?"
   "За нас?"
   "А за кого ж? За нашу волю, за те, за що й ми боролися колись, як  були
молодими. Пригадай собi, у яких пригодах ми не раз були. I чи видавали нас
нашi люди? Своњх людей на муки, на  смерть  видавати!  Страшно,  товаришi,
страшно!"
   "Страшно, але як конечно, то  нiчого  не  вдiЇш.  Краще  хай  потерпить
дехто, нiж терпiти маЇ народ".
   "Нехай терплять iншi, щоб тiльки не  ми,  правда?"  -  i  хазяњн  гiрко
всмiхнувся. Тамтi дивилися на нього спiдлоба й вертiли в руках шапками.
   Один глипав чорними очима, як вовк, другому вуса  нервово  дрижали  вiд
збентеження. Упадок Батурина нагнав њм такого страху, що  готовi  були  до
всього, щоб тiльки запопасти ласки в ворогiв.
   Хазяњн знав своњх односельчан. Не багато мiж  ними  таких,  що  на  них
покладатися можна. Це здебiльшого старшi, з дiда прадiда козаки.  Решта  -
народ хибкий. Поки добре, то й вони добрi, а не дай Боже лихоњ пригоди, то
щось таке вам зроблять, чого й наймудрiша голова не передбачить.
   "ЗнаЇте ви що? - почав хазяњн, силуючися на спокiй.-  Якщо  ви  справдi
гадаЇте видавати њх, то в першу чергу видайте мене".
   "Вас?" - i сусiди аж пiдскочили на лавi. "Так, мене,- вiдповiв рiшуче,-
бо я проти Москви стояв i стою, я гетьмановi вiрним був i  Ї,  я  тих,  що
Батурина обороняли, за лицарiв маю,  а  не  за  злочинцiв,  котрих  карати
треба. Берiть i в'яжiть мене, хай моя голова за вашi йде,  бо,  видно,  не
сидiти нам довше в одному селi, ми тепер люди з iнших свiтiв".
   Почувши таке гiрке й несподiване слово, замовкли, бо i  що  ж  њм  було
казати? Розумiли, що правда не на  њхньому  боцi,  але  життя  вiд  правди
сильнiше. Рятувати себе i своЇ добро,  от  що  було  для  них  найважнiше.
Честь, правда, справедливiсть, усе воно гарно, та не  тодi,  як  ворог  на
карку.
   Хазяњн читав у њх душах, як у книжцi.
   "Як же буде? - почав.-  Пiзня  година.  Вже  й  ранок  недалеко,  треба
рiшатися, щоб нас дiйсно який чорт не заскочив та не наробив бешкету".
   "Як громада скаже. Громада - великий чоловiк".
   "А  на  моЇ,  громада  -  капустяна  голова.  Вискочить  який   горлай,
застрашить людей i вирiшать таке, що й погадати страшно. ЗнаЇте,  як  воно
тепер  буваЇ  у  громадi.  Молодi  старшини  воловодять.  Наймит  хазяњном
править. Поганих часiв дожили ми. Краще було у бою полягти, нiж дочекатися
такого. Сором вiд смертi страшнiший. Люди добрi, що ви сорому не  боњтеся,
що ви суду Господнього не жахаЇтесь!"
   "Суд царський вiд суду Божого страшнiший, бо Господь милосердний, а цар
нi".
   "Але й милосердя Боже своњ границi маЇ. Не переступаймо њх!"
   "Царська власть вiд Бога, нам слухати треба, що цар велить".
   "А гетьманська власть вiд кого, вiд чорта?"
   "Вiд царя",- вiдповiли, щасливi,  що  попали  на  таку  розв'язку,  яка
буцiмто заспокоювала њх совiсть.
   "Хто вам це казав? - питався стривожений хазяњн,- хто вам, люди  добрi,
таку небилицю повiв?"
   "Пiп у церквi проповiдував".
   Хазяњн зрозумiв усе. Попи з царем тримають, з тим  царем,  що  зневажаЇ
вiру й насмiхаЇться з Бога. Цар на гетьмана  наклеп  пустив,  буцiмто  вiн
нашi церкви й монастирi Їзуњтам вiддати бажаЇ, i попи послухали його.
   "Розумiю вас,- розпочав хазяњн голосом сумним, нiби вiн отсе на  якiйсь
стипi балака.- Ви повiрили  попам.  А  знаЇте,  як  вони,  тi  попи,  собi
мiркують?"
   "Як?"
   "А так, що гетьман за Десною,  а  цар  тут.  Заки  гетьман  зi  шведами
поспiЇ, цар може з ними зробити, що захоче. Та ще мiркують вони  собi,  що
хоч тепер гетьмана зрадять, так це нiщо. Як побiдить цар, то  вiн  њх  тую
зраду всiлякими маЇтностями обдаруЇ,  а  якщо  гетьмана  зi  шведами  верх
вiзьме, то вiн њм простить, бо гетьман свiй чоловiк i своњх духовникiв  не
буде так карати, як караЇ њх цар. I ви повiрили попам?"
   "Вони слуги Божi й закони Господнi краще знають, нiж ми. Хай вони перед
Богом вiдповiдають за нас".
   "Кожний за себе вiдповiсть, бо на те у нас розум i вольна воля Ї.  Якщо
царська власть вiд Бога, то гетьманська теж  вiд  нього.  Гетьмана  вибрав
народ, а голос народу, голос Бога. Негiднi  ми  зватися  людьми  вольними,
коли не розумiЇмо того".
   "Як голос народу - голос Бога, то чому ж ти не хочеш слухати  того,  що
громада скаже, громада теж народ".
   "Та не така, як наша, i не в таку пору, як  тепер.  Нашу  громаду  чорт
опутав i вона голосу Божого не чуЇ, з отсењ розмови  бачу.  Та  я  на  суд
нечестивих не пiду".
   "А нам пора. Простiть, що позбавили сну".
   "Який там сон тепер. Спасибi, що зайшли. Бувайте!"
   Вiдпровадив њх до  ворiт,  глянув  на  вулицю,  постояв  i  стурбований
вернувся до жiнки.
   "Ось воно як!" - сказав, ховаючи самопал пiд постiль.
   "Щось таке твориться тепер у нас на  Украњнi,  чого  нiяк  не  розберу.
Народ не той став".
   "Iншi часи, iншi люди",- зiтхала жiнка.
   "Але ж двох правд нема, i двох честей також нi. Що було справедливе  за
батькiв i дiдiв, те чесним i справедливим осталося для внукiв, а що  нi  -
те нi".
   "Не всякий так гадаЇ, як ти".
   "Не всякий, але подумай лиш - Єпредательство"!  ЄПре-да-тель-ство"  _-_
повторив, розкладаючи безрадно руками.
   "Були предателi за часiв Христових, Ї й  тепер.  I  тепер  розiпняли  б
Христа".
   "Добре ти кажеш: i тепер розiпняли б Христа за те, що вiн  людям  добра
бажав. А людям треба не благодати небесноњ, а звичайноњ наживи, i не слова
Господнього вони бояться, а лиш кнута. Страшно подумати, жiнко. В Батуринi
кiлька  тисяч  людей  смерть  за  нашу  правду  понесло  i  муки   страшнi
протерпiли, а тут вони тих  мученикiв,  що  вiд  рук  мучителiв  спаслися,
мучителям видавати хочуть. Я того не переживу".
   Ходив по хатi, збентежений до краю.
   В його словах почувався такий великий жаль, що слухати було важко.  Щоб
повернути його вiд тих гадок, хазяйка просто спитала:  "Чи  не  краще  нам
полковника Чечеля кудись заховати?"
   "Куди?"
   "А хоч би в омшаник".
   "ГадаЇш, не знайдуть. Перед своњм ворогом не сховаЇшся".
   "То може б йому дати коня i провести куди безпечно?"
   "Не пора тепер. СвiтаЇ. Треба чекати ночi".
   "Жаль, що ми того скорiше не зробили".
   "Як? Не бачила його? Та ж це не чоловiк, а тiнь. На  ногах  устояти  не
мiг. Порубаний такий. Дивуюся, що вiд упливу кровi по дорозi не впав".
   "Так що ж буде?"
   "Що Бог дасть, але я його живим зi своЇњ хати не видам".
   Жiнка мовила поранню  молитву  i  збиралася  палити  в  печi.  ЛИЦАР  У
БЛИСКУЧIЙ ЗБРУѓ
   На майданi збирався народ. Старшi на колодах сидiли,  пихкаючи  люльки,
молодшi стояли кругом.
   Сходило сонце.
   Зразу поза хатами i помiж деревами в садах являлася золота смуга, ясна,
що аж за очi брала:  Згодом  яснiсть  тая  пiднiмалася  вгору,  розкидуючи
кругом своЇ щедре промiння. Нiби  незрима  рука  золоте  зерно  сипала  на
землю, нiби небесний сiвач iшов понад землею i сiяв.
   Декому здавалося, що з-поза обрiю з мрячних крањн темноњ ночi  вињжджаЇ
лицар у блискучiй збруњ на бiлому конi,  з  золотим  мечем  у  долонi.  На
шоломi в нього китиця огненних пер, вiтер обриваЇ њх  i  кидаЇ  на  землю.
Рожами кладуться вони на поля,  на  верховiття  дерев,  на  покрiвлi  хат,
пелюстки, платочки рожевого квiття стеляться кругом.  њде  велетень-лицар,
мерехтить срiблиста збруя, сяйво ясне ллЇться з золотого меча, а перед ним
утiкаЇ нiч. Горбиться, кулиться, до  землi  присiдаЇ  i  по  ставищах,  по
мокляках, по оболонях волочить за собою свою  спiдницю  довгу  з  непевноњ
темряви i з нiчноњ iмли.
   Дивляться сивоголовi господарi, як  бiлий  лицар  чорну  нiч  проганяЇ,
знiмають шапки й голосно хрестяться, а наймит якийсь, що недавно  до  села
приплiвся, помiж молодшими гукаЇ: "Пора дiло  кiнчать.  Доволi  кров  нашу
пили, кровопивцi. Доволi крутили нами. В  потребi  нашому  братовi  золотi
гори обiцяють, приманюють улесливими словами. Хочеш у вiйську служить,  то
в реЇстр впишемо тебе, а хочеш на землi працювати, так i землю дiстанеш. А
прошу".
   "I млинок, i ставок, i вишневий садок",- доповiдав його товариш.
   "Дiстанеш на Йосафатовiй долинi, а тепер маЇш не садок, а в задок".
   Смiються кругом.
   "А скiнчиться вiйна, так гонять тебе з полку, як собаку з  хрестин.  Ти
хто такий? Хахло, тягло, хамська твоя мати, йти на панiв працювати. От яка
наша правда, браття".
   "Авжеж, авжеж",- гомонить поза спинами тих, що на колодах сидiли.
   "Ти до чого, синку, ведеш?" - пiдняв на нього полинялi очi  сивоголовий
дiдусь.
   Сторопiв. Та тiльки на хвилину. Побачивши,  що  одномишленникiв  кругом
чимало, вiдповiдаЇ смiливо, аж гордо: "До чого ж би, як не до того, щоб не
слухати панiв-старшин".
   "Анi дукiв-серебренникiв".
   "Досить слухалися -та й дослухалися ось до чого".
   I пiдняв руки, показуючи подрану кожушину.
   "Сорочки на хребтi не маю. Тiльки моњх маЇткiв, що тая дранка, i тiльки
худоби, що тiњ вошi в нiй. Розбагатiв".
   "Потiшся. Ти не один. Багато таких, що так розбагатiли, багато!"
   "Бiля гетьмана доробилися".
   "Бiля iзмiнника".
   "Податями та налогами всiлякими народ обкладав, а все буцiмто для царя,
цар наказуЇ, а цар у манiхвестi виразно говорить, що вiн з Украњни  одного
Їфимку брати не хоче, що  це  гетьман  до  своЇњ  кишенi  грошi  з  народу
здирав".
   "У гетьмана в кожному дворi грошi".
   "А в нашого брата, що спина, то вошi".
   Притакували кругом.
   Дiд з полинялими очима сумно дивився на лицаря ясного, що понад  обрiЇм
на бiлому конi проњжджав,  i  на  нiч  темну,  що  в  байраках  перед  ним
ховалася. Але спiдниця  њњ,  брудна  й  мокра,  волочилася  по  землi,  як
смородлива ганчiрка. Дiд нишком покаянний псалом шепотiв.
   "Я також,- почав iнший,- так собi  своњм  простим  розумом  мiркую,  що
ближча сорочка, нiж кожух. Ближчий нам робучий народ, нiж старшини".
   "Ближчий, ближчий!"
   "Хто з робучого народу, хай залишаЇться у нас. Скажемо, що своњ, а  хто
зi старшин, того видати царевi. Царевi не цiкаво нас до рук своњх дiстати,
бо хто ми таке? - "пiдлий народ". Цар знаЇ, що всякi  факцiњ  вiд  старшин
iдуть, старшин йому давай".
   "Справедливо  сказано:  старшин  йому  давай.  Нагородить  нас.  Так  i
видаваймо њх, пеських синiв".
   Дiд перервав псалом: "Видамо своњх, так чужих нам нашлють,  а  гадаЇте,
що чужi кращi вiд наших".
   "Менший жаль, бо чужi. Вiд свого кривда гiрше болить".
   "Авжеж, авжеж. Своя рука дошкульнiше б'Ї".
   "Так нашi предки гадали, i тому в нас добра немаЇ,  тому  ми  у  чужому
ярмi.  Гей,  дiти,  якi  ви  нерозумнi.  Вiд  своЇњ  кривди   куди   легше
визволитися, нiж вiд чужоњ. Свого гетьмана скинеш, коли вiн  негодячий,  а
царського намiсника не спекаЇшся, бо за ним стоњть цар, i вiйсько,  i  всi
сили його, а в тебе що? В тебе залишиться голий кулак i безсильний жаль  у
серцi, i отсе вся твоя оборона. I будеш битися, як перепiлка в  снiгах  на
морозi, i скиглити будеш, як чайка, нарiкаючи на свiй розум дурний. Прийде
каяття, та вороття не буде".
   Iз-за гаю знiмалася хмара й летiла ясному  лицаревi  назустрiч.  Хотiла
прикрити його, нiби невод розпускала небi.
   "Хай, що хоче буде, щоб не було, як Ї. Несила довше кривду терпiть".
   "Несила, несила!"
   "Гетьмани визволювали нас вiд ляхiв, а татар накликали".
   "Татари загонами народ гонили у ясир".
   "А Мазепа,  гадаЇте,  що?  ВизволюЇ  Украњну  вiд  москалiв,  а  шведам
продаЇ".
   "Лютрам-бузувiрам".
   "Не хочемо, не приймаЇмося!"
   "Послухай  його  манiхвестiв,  допоможи  побити  царя,  то  вiн   панiв
польських накличе на нас, закрiпостить народ".
   "Буде, що лан, то пан, а що розвалений тин, то селянин".
   "Церкви Їзуњтам вiддасть, у  монастирях  унiатiв  понасаджуЇ,  польськi
порядки на Украњнi заведе".
   "Не хочемо того, не приймаЇмося".
   "Краще вiд православного царя".
   "Краще! Краще!"
   "До чорта з гетьманом! Видаваймо старшин, хай iдуть за голови нашi".
   Даром дядько з полинялими очима добивався до слова. Нi вiку, нi  розуму
не шанували. Горлањ перед вели.
   "Нассалися п'явки нашоњ кровi, вiдривать пора".
   "Пора, пора..!"
   "Перетрусити село, чи де Чечеля немаЇ. За  його  нам  вiд  царя  велика
ласка буде".
   "Вiн свiтлiйшого князя Меншикова обидив, царського вiйська в Батурин не
впустив, царських послiв зневажив".
   "А тепер Батурин пропав, а Чечель перед карою втiкаЇ".
   "Через нього тисячi народу пропало, на його невинне пролита кров  паде,
на погибiль йому!"
   "На погибiль Чечелевi! На погибiль старшинам!"
   "Видаймо Чечеля  царевi.  Вiдведiм  його  до  найближчого  московського
караулу".
   "Вiдведiм, вiдведiм!" - ревiв натовп.
   Снiгова хмара ясного лицаря тiнями накривала.
   Меркли блискучi бляхи на його широких грудях, снiдею заходив шолом, меч
iржею вкривався. Щедрою  рукою  розсипанi  троянди  линяли  й  нидiли  пiд
чобiтьми розюшених. людей. А з байракiв, з болiт, недобре  ще  примерзлих,
пiдносилася брудна спiдниця ночi. Вiтер њњ  пiддирав,  пiдносив  i  понад.
селом, як заболоченою хоругвою, вимахував.
   "Чечеля, Чечеля нам давай! До бiса полковникiв, до бiса нам старшин!"
   "I без них проживемо!"
   "На погибель њм!"
   "На погибель".
   Хазяњн, у котрого полковник Чечель ночував, насилу  добився  до  слова.
Старий, багатий козак мав численних сторонникiв у селi. Постояли  за  ним.
Зацитькували ревунiв. "Дайте ж чоловiковi слова!  -  казали.-  Не  шумiть!
Криками далеко не зайдемо. Це тiльки жиди криком  городськi  мури  валили,
наш крик такоњ сили не маЇ".
   Вилiз на колоду i став заспокоювати народ.
   Казав те, що й сусiдам на розмовi у своњй хатi говорив, а саме,  що  не
всi старшини лихi, що Ї й мiж ними люди  з  великими  заслугами.  Обороняв
гетьмана, котрий, на його гадку, багато доброго зробив..."
   "Дукам, серебренникам, а не нам".
   "Не будь дукiв, не було б що i взяти в руки".
   "Ой прибрали ви нас у своњ загарбливi руки, так що й дихати важко".
   "Та кiнець пануванню вашому, пани!"
   "Кiнець нам, а ви гадаЇте що? безконечнi?" - питався хазяњн.
   "Поки землi, поти нас,вiдповiдали.- А ви от що!" - дмухали  на  долоню,
показуючи, як старшини полетять на чотири вiтри.
   "Ми вже раз з вами зробимо якийсь лад",- грозили.
   "Поки зробите, послухайте правдивого слова".
   "Не треба, не хочемо, не цiкавi..."
   "Цитьте, хай говорить. Кажiть, дядьку, кажiть".
   "Своњх людей на поталу ворогам давати не годиться".
   "Треба!"
   "Не треба!"
   "Мус!"
   Поривалися на себе з кулаками. Насилу старшi й жiнки, що  повибiгали  з
хат, зупинили бiйку.
   "За зраду Бог вас каратиме, як покарав Iуду, що зрадив Христа".
   "Гетьмана покараЇ, бо вiн теж iзрадив".
   "Але не вас i не Украњну".
   "Украњна - це ми".
   "А ми - нi? - питалися докiрливо старшi.- А ми - що?"
   "Ви струп на нашому тiлi. П'явки, опирi, кровопивцi!"
   Отак кругом. Що заспокояться на хвилину, то знову шум i  погана  лайка.
Вже й до рукопашного бою доходило, бо годi було старим козакам i  хазяњнам
поважним терпiти кривду вiд наймитiв i всякого зайшлого народу, котрий, на
њх гадку, як бiдував, то з власноњ вини, бо гроша  в  кишенi  втримати  не
вмiв. Що заробив, те й пропив.
   Дiйшло до того, що червоними пiвнями грозили, казали:
   "Пiдождiть, хай настане нiч, а вона недалеко, бо день тепер короткий!"
   "То я аж такого сорому  дочекався,нарiкав  сивий  дiдусь  з  полинялими
очима, що вже кудись далеко, нiби поза другий берег заглядали.- То  вже  в
нас аж до такого дiйшло! Не буде вам благословення Божого, ой не буде,  бо
ви нiчого пошанувати не вмiЇте, нiчого святого нема у вас.  Настали  часи,
що яйце вiд курки мудрiше й дiти батькiв розуму вчити хочуть".
   "Як батьки дурнi, то i вчити њх треба",- озвався хтось.
   Дiдусь мав синiв i внукiв у громадi.
   Не втерпiли кривди. Затрiщали плоти, зчепилися люди з  собою,  кинулися
жiнки й дiти мужам i батькам на пiдмогу, перемiнився  майдан  у  кiтловище
людське, в котрiм варилася страва чортовi на снiдання.
   "Карли - панам, проч iз старшинами, хай пропадають дуки, Чечеля, Чечеля
нам!"
   Чорна хмара повисла над селом. Пропав,  сховався,  поњхав  кудись  геть
срiбнопанцирний лицар.
   Вулицею надходив чоловiк у  козацькому  кунтушi,  з  шаблею  при  боцi,
праву, поранену руку за пазуху встромив. Голову мав перев'язану  -  тiльки
одним оком дивився.
   "Чечельњ Чечель!" - зашепотiло кругом.
   Ступив на майдан, бiля колод, на котрих старшi хазяњ сидiли, став i тим
одним оком журливо на грище глядiв.
   Вчорашнiй розпучливий бiй, лицарська смерть  батуринцiв,  щоб  доховати
вiру гетьмановi й оборонити чесне iм'я  столицi,  i  отся  нинiшня  гидка,
глупа, безтяменна гризня,- якi ж далекi й неподiбнi до себе моменти, якi ж
супротивнi образиi Там вiрнiсть i  вiра,  там  хоробрiсть  i  жертва,  тут
глупота i пiдлiсть - нiби це два свiти, два  народи,  двi  iншi  культури.
Страшне, неправдоподiбне, неможливе!
   Роздумував над причинами, шукав  виправдання  якогось,  щоб  заспокоњти
себе, щоб не зневiритися в силi i вартостi  тiЇњ  стихiњ,  i  не  знаходив
нiчого. Одне приходило йому на гадку, а саме, що тут степ,  а  там  город,
тут нiби тая золота воля, а там життя. Привикли люди до законiв, до  ладу,
до влади, розвили в собi почуття державне,  зрозумiли,  що  таке  честь  i
боролися за нењ так хоробро, як тiльки чоловiк боротися може.
   I почув вiн у  душi  своњй  таку  велику  вдячнiсть  до  отсих  лицарiв
батуринських, таку до них пошану, що отся гризня, на  яку  тепер  дивився,
змалiла в його очах до розмiрiв гризнi собак за кiстку, кинену крiзь вiкно
панськоњ кухнi на смородливий смiтник.
   "Батурин  смертю  своЇю  живий  буде,  Батурин   побiдить   позагробною
побiдою",- потiшав себе, не вiдчуваючи в  серцi  своЇму  до  отсих  чорних
лицарiв народного безглуздя нiчого бiльше, крiм опрощення сумного.  Прости
њм, Боже, прости, Украњно, бо не знають, що творять...
   "Чечель, Чечель!" - шепотiло кругом.
   "Слово "Чечель", нiби зимна вода на  роз'юшених  собак,  лилося  на  тi
голови гарячi, вiд заслiплення п'янi.
   Роздiлювалися купи, що напирали на себе, один  вiд  другого  вiдставав,
виймали пальцi з чубiв, переставали давити себе в обiймах, вiдскакували на
боки, так що над майданом тiльки жмутки вирваного волосся  лiтали,  тiльки
пояси валялися, тiльки пара з людей била, як iз коней,  на  яких  забагато
тягару накладено.
   "Полковник Чечель! Чечель!"
   А Чечель стояв, нiби вiн тут нi при чiм.
   Його гадки блукали зарослими шляхами Украњни, тими, що могли  вести  до
волi i слави, а завели до сорому i до неволi.
   Чому? Чому? - питався себе, забуваючи про тую небезпеку, в  яку  попав,
гiршу вiд учорашньоњ.
   Вчора грозила йому смерть серед бою з ворогами,  смерть  вождя,  котрий
позицiњ не хотiв здавати. Нинi висiла над ним загроза впасти жертвою своњх
власних людей,  темних,  заслiплених,  розлючених,  як  звiряче  стадо.  I
пригадувалися йому тi найчорнiшi моменти ;з iсторiњ  рiдного  краю,  котрi
кидали тiнь на найсвiтлiшi подiњ, моменти, вiд котрих  кров  стинаЇться  в
жилах,  вiд  котрих  лиця  огнем  пашать,  моменти   найбiльшоњ   невдяки,
найчорнiшоњ зради - зради провiдникiв юрбою.
   "Юрбою, несвiдомою, чорною юрбою,повторив, дивлячись на те, що  дiялося
кругом.- Чому ж та юрба темна й несвiдома в нас?" - питав себе  Чечель.  I
замiсть вiдповiдi пригадалися Лобода, Брюховецький, Самiйлович, Тетеря,  i
багато, багато њх,  що  тую  юрбу  замiсть  робити  силою  творчо-свiдомою
цькували, пiд'юджували, пiдбадьорювали влесливими словами,  заохочуючи  до
безнастанноњ боротьби не для загального добра, а для особистих вигiд.  Хто
обiцяЇ бiльше, хто голоснiше кричить, за тим вони пiдуть.
   "Багато, багато вини за нами,-казав Чечель собi.-  Верхи  не  трималися
купи i доли тягнули њх удiл. Замiсть доли пiдтягати вгору, ми  для  успiху
хвилевого схилялися вниз, понижували себе й понижували справу,  аж  дiйшли
до отсього, що дiЇться тут".
   "Ви кликали мене",- сказав голосом грiмким, в  якiм  не  почувалося  нi
жаху, нi тривоги.- Гадали, втiк, сховався, боюся вашого суду? Нi,  браття.
Нема менi чого боятися, i ховатися я теж не потребую. Я тут!"
   Дехто обтирав з обличчя кров, колупав у щоцi, чи  зуби  крiпко  сидять,
гладив вус, чи його не вiдiрвали.
   Дивилися  спiдлоба,  нiби  боялися  погляду  чоловiка,  котрого   перед
хвилиною радi були затоптати в болото.
   "Чого вам треба вiд мене?" - питався полковник Чечель.
   Не вiдповiдав нiхто.
   "Батурина вам жаль? Нiхто так не жалiЇ за ним, як я, бо  в  ньому  були
моњ гордощi, моя надiя, слава, в ньому був я. Там я сили своњ залишив,  на
батуринських валах кров свою пролив, тодi, як ви тiльки злобою  i  помстою
дихали на себе".
   Чув, що лагiдним словом совiстi њх не зворушить, а влещувати не  хотiв,
розумiючи, що тiльки правда, Їдина, свята, чиста  правда  може  отверезити
њх.
   "За Батурин я перед гетьманом, перед найвищим вождем своњм справу здам,
якщо Господь дозволить менi стати перед маЇстатом його, а як нi - то перед
Богом, котрий колись усiх нас розсудить, розсудить мене i вас".
   Пiдступали ближче до нього, нiби хотiли краще чути i розумiти його.
   "Одного жалiю я нинi, а саме, що у Батуринi разом iз другими не полiг".
   "Отож воно i Ї",- пiдхопив хтось. Чечель глянув у той бiк.
   "А жалiю тому, бо краще з хоробрими людьми трупом лежати, а  нiж  помiж
негiдними жити".
   "Ого, ого!" - почулося вже бiльше голосiв.
   "Вiн кривдить нас. Хоробрий який.  Легше  словами  кидати,  нiж  шаблею
рубать".
   Чечель шаблю з пiхви добув. Тiльки шматок рукоятки тримався,  та  й  то
був пощерблений i весь у кровi.
   "Ось вам шабля моя. Як ви своњми краще працювали, так плюньте на мою".
   Сивоголовий дiд пiднявся зi свого мiсця, пiдступив до Чечеля i попросив
тiЇњ шаблi.
   "Будь ласка!" - i Чечель йому подав.
   Дiд шаблю на руках угору пiдняв,  нiби  молився  до  нењ,  а  потiм  њњ
побожно поцiлував.  "Правдива  козацька  шабля",сказав  i  хотiв  Чечелевi
вiддать, але й iншi пiдходили до нього, бо й самi хотiли бачити тую шаблю,
котра так хоробро гетьманську столицю обороняла. I ходила тая шабля з  рук
до рук, як живий свiдок учорашньоњ страшноњ боротьби за славу й волю i  за
честь Украњни. Приглядалися до нењ, доторкалися руками,  нiби  вона  жива,
хоч порубана, хоч iз нењ тiльки малий шматок остався.
   "Кажете, що я втiк,- говорив Чечель далi,- що я Батурин залишив, а  сам
вiд кари спасався...  Брехня!  Я  боронив  Батурин,  поки  ще  можна  було
обороняти. Трупи оборони моЇњ не потребують, а попiл i згарища сил моњх не
вартi. Тих, що живцем у руки ворогiв попали, я вирвати  не  мiг.  А  решту
своњх людей i решту своњх сил хотiв я заховати, щоб боротися далi за  тих,
що замiсть обороняти волю й честь заколот чинять, брат  на  брата  Кањнову
руку пiдносять, безталанний край до заглади ведуть. I за те ви хочете мене
москалям видавати? Га, що ж - берiть, потерплю за вас, може, Господь  муки
моњ за  спасiння  ваше  прийме.  Може,  дiти,  що  бачитимуть  цей  сором,
вжахнуться його i виростуть кращими й чеснiшими вiд батькiв своњх. Чого  ж
ви стоњте? В'яжiть мене, ведiть до караулу, продавайте за iудиний  грiш  i
впийтеся за нього, щоб позабули себе i свiй грiх".
   Мов зачарована стояла громада. Нiхто i пари з  рота  не  пустив.  Старi
козаки сумно голови похилили, жiнки втирали сльози.  Чечелевi  жаль  груди
роздирав. Душу хотiв виговорити з себе, не тому, щоб живим звiдтiля вийти,
а щоб правду сказати, хоч  би  за  нењ  прийшлося  заплатити  життям.  Чув
гiркоту на вустах, i гiркi були його слова, як полин.
   "Батьки i дiди вашi куди бiльших вiд мене на муки i на смерть видавали,
кажучи: "Хай iдуть за голови нашi!"  Навiть  батька  Богдана  чернь  двiчi
видати хотiла, так не було руки, котра б пiднялася на нього. Я не  Богдан,
я тiльки полковник Чечель, той що Батурин  боронив,  та  не  оборонив,  бо
зрада вiдчинила ворота,  а  зрада  вiд  хоробростi  сильнiша.  Чого  ж  ви
чекаЇте, поспiшайте, бо якщо скортить мене отсю шаблю замiсть  у  пiхву  в
груди своњ вложити, так  тодi  пропадуть  вашi  грошi,  пропадуть  царськi
милостi. Поспiшайте!"
   Та  нiхто  не  важився  пiдступити  до  полковника  Чечеля.   Рука   не
пiднiмалася. Стояв вiн, як живий докiр за тую кривду, котру збиралися йому
зробити. Зворушена совiсть бачила в  Чечелю  образ  усiх  тих  провiдникiв
козацтва, котрих чернь носила на руках, а опiсля кидала  в  болото  або  у
важкий момент метала ними, як бездушною колодою у ворожий  табiр.  Не  лиш
гiркими  словами,  але  й   ранами   своњми,   цiлою   виснаженою   появою
обвинувачував Чечель товпу за њњ кривди супроти одиниць, за  непорозумiння
помiж ними i за незрозумiння спiльного добра. Не розумiли, що залежали вiд
себе. Навiть тi, що так недавно  ще  гукали:  "Чечеля,  Чечеля  нам!",  як
гукала  колись  жидiвська  юрба:  "Розiпни,  розiпни  Христа",  навiть  тi
замовкли тепер, нiби в рот води набрали й дивилися тiльки, куди  б  то  њм
непомiтно вислизнути з майдану. А  вислизнувши,  ховалися  мiж  клунями  й
хатами, бо хотiли сором сховати. Сховалося  i  сонце  у  хмарi,  з  котроњ
замiсть бiлого  снiгу  став  накрапати  зимний,  куди  гiрший  вiд  снiгу,
дошкульний зимовий дощ. Тьмився свiт,  нiби  це  не  до  полудня  йшло,  а
бралося пiд вечiр. Сутенiло.
   Бiля колод стояв Чечель, дивлячись на пустий майдан, як на бойовище,  з
котрого ворог утiк.
   На колодах сидiли старi дiди з головами, повними турбот про минуле своЇ
та про майбутнЇ. Не одне, чого не розумiли колись, зрозумiли тепер  i,  як
могли б, то заховалися б пiд землю, щоб лиш заховати цей сором, що њх душi
палив, њх село, њх громада збиралася  полковника  Чечеля  ворогам  в  руки
видавати на кару, на жорстоку смерть. Слава тобi, Боже, що не  прийшло  до
того. За тими думками не зчулися й не помiтили,  як  до  села  наближалася
ватага гультяњв, котрi, почувши, що гетьман за Десною,  що  Батурин  упав,
вилазили зi своњх крињвок, збиралися у великi  купи  i  з  темряви  нiчноњ
виходили на свiтло дня. Почувши, що цар прощаЇ усiм,  хто  проти  гетьмана
заявиться i що москалi платять  за  видачу  мазепинцiв,  пустилася  на  тi
промисли поганi. Грiш њх манив, манила њх надiя наживи.
   А все iнше не мало для них  нiякоњ  ваги.  Раз  њх  викинув  народ,  не
оглядалися на нього. Жити хотiли, а як, якими промислами - њм байдуже.
   Допомагали караулам царським виловлювати мазепинцiв, ставали за собак у
тих поганих ловах. Iшли по слiдах батуринських утiкачiв i забрели аж сюди.
Головна рiч Чечель.  За  нього  заплятять  москалi  бiльше,  як  за  сотню
звичайних людей. Чечеля, Чечеля њм  у  руки  дiстать!  Награбували  коней,
запаслись рушницями, вже вони не розбишаки нiчнi, а прямо якась  вiйськова
частина. Вже в них свiй  отаман  Ї,  котрого  слухають  безумовно,  бо  за
непослух смерть.
   Обступили майдан, налетiли на нього, як круки, що зачули падло. Нажива,
нажива буде!
   Даремна оборона. Налiт неприготованим застав село.  Хазяњни,  вiдрiзанi
вiд своњх хат, з майдану виходу не мали. Голiруч супротивлятися не станеш.
Дiди очам своњм не вiрять. Невже  ж  вони  дожили  аж  до  того?  Невже  ж
сподiвалися таких часiв, воюючи колись хоробро i чесно  за  своњх  молодих
лiт? Невже ж це Украњна, невже ж  оте  я  розбишацька  ватага  -  це  њхнi
земляки, люди одноњ вiри й одноњ кровi? З  дива  вийти  не  можуть.  Боже,
помилуй нас.
   Чечель зрозумiв, що з тими нiякоњ балачки бути не може. Це вже найгiршi
зi злих. До них слово приступу не маЇ, на  них  Ї  одно  -  сила.  Та  вiн
безсильний був. Права  рука  горiла,  на  тiлi  повно  ран.  Мозок  кров'ю
запливаЇ.
   "Ось вiн, Чечель! Бери!" - I заки зрозумiв цi  слова,  почув  аркан  на
своњй шињ, почув шнури на руках i ногах, побачив очi, як вовчi слiпаки,  i
сопух горiлки, що бив, як вiд куф, i завзяття гiдне кращоњ справи.
   "Боже, муки моњ за прощення њх грiхiв прийми!" - промовив, попадаючи  в
отупiння. Бачив, як хазяњн, у котрого вiн останню свою нiч ночував,  бився
за нього, як iншi старi козаки допомагали виривати його з рук гультяњв, як
навiть тi наймити, що так завзято проти Чечеля гукали, обстоювали за  ним,
як громада хотiла навiть грошi за полковника Чечеля платити,- не  помагало
нiщо. Як схочуть, то й без того пограбують село, а за  Чечеля  њм  москаль
багато заплатить.
   Бiльше вони у своњх мозках чорних не кмiтували нiчого. Чечель  чув,  як
його волокли  з  майдану,  геть  на  поле,  як  притягнули  сани  з  села,
прикрiпили його посторонками, щоб i повернутися не мiг, накрили кожухом, i
сани рушили з мiсця.
   _Нi уток, курочок"_
   _Нi хати, нi жiнки,_
   _А стократ болячок_
   _У твоњ печiнки._
   Сани скрипiли, соромiцькi пiснi супроводжували њх. Кривда, якоњ  Чечель
не завинив, верещала поганими, глупими словами. Зневажали  батька,  матiр,
навiть Господа Бога в небi. Хотiли перекричати голос совiстi, що  все-таки
десь  там  на  сподi  п'яних  душ  ворушилася,  скиглiла,  як  у   шуварах
смертельною кулею поранена чайка.
   _Поспiшайся, Чечелику,_
   _ЧекаЇ москаль,_
   _Вже для тебе пристроЇно_
   _Осиковий паль._
   _Гу-у!_
   _Вже для тебе застругано_
   _Гостроверхий кiл,_
   _Не трать сили, Чечелику,_
   _Спускайся удiл._
   _Гу-у!_
   Вiтер утiкав. Не хотiв на своњ буйнi крила брати такого  спiву.  Чечель
закусив губи. "Прости њм, Господи, бо не знають, що творять".
   Сумував серед села болiт укритий майдан.
   Холодний  зимовий  дощ  сполокував  кров.   Болото   було   гидко-руде,
смородливе.
   Дiдуся з полинялими  очима  дiти  i  внуки  пiдiймали  з  того  болота,
витягали з-помiж колод. Потолочений, заболочений, здавалося,- не жив.
   Вiдтирали його, трусили i дивилися, чи не поламанi костi.
   "Лишiть мене,-  просив,-  дайте  хай  сконаю.  Не  хочу  такого  сорому
пережити, дiти!"
   Котрийсь iз хлопчикiв пiдняв  iз  болота  дорешти  поторощену  Чечелеву
шаблю. Тiльки малесенький шматочок тримався ще гарноњ  рукоятки.  Шабля  з
рук до рук ходила. Мовчки розглядали њњ.  Супроти  њњ  голосного  мовчання
завмирали слова на њх блiдих устах.
   "Правдива козацька шабля..."
   Бiльше нiхто нiчого не важився казати. Аж обмили тую шаблю, обтерли  зi
смородливого болота i поклали за образ у тiй свiтлицi, де  Чечель  останню
свою нiч ночував.
   _...БО НЕ ЗНАЮТЬ, ЩО ТВОРЯТЬ_
   Дня 29 жовтня  (ст.  ст.)  1708  р.  писав  цар  iз  своЇњ  квартири  у
Погрiбках:
   "Пане полковнику Чернiгiвський!
   Писав нам пан генерал князь Меншиков о злiм учинку i о  зрадi  гетьмана
Мазепи i хотiв, щоб ви прибули сюди до нас на нараду об тому дiлi, про  що
вчорашнього числа до вас, генеральноњ, i до всењ  старшини  i  полковникiв
висланi нашi укази, щоб зањздилися на нараду про це дiло i на вибiр нового
гетьмана по  правах  вольними  голосами;  i  нинi  це  пiдтверджуЇмо,  щоб
з'њздовi тому були в Глуховi, а вас бажаЇмо собi, якнайскорiше тут у  себе
побачити, i об тiм дуже потрiбнiм дiлi усно з  вами  балакати,  обнадiюючи
вас при тiм нашою милостею.
   _Петро"._
   А до непевного царевi полтавського полковника Левенця писав  цар  Петро
тiЇњ самоњ днини:
   "Благородний пане полковнику Полтавський!
   Об'являЇмо вам, що гетьман Мазепа, позабувши страх божий, зрадив нас  i
перењхав к королю шведському таким отсе образом: зразу оповiстив  вiйську,
що дiстав вiн, гетьман, наш указ iти за рiку з вiйськом проти  неприятеля,
а коли перейшов, тодi  уставив  його  в  бойовий  стрiй  i,  коли  до  них
неприятель наблизився, тодi вiн тому вiйську, що було при нiм, заявив,  що
вiн, гетьман, прийшов на службу до короля шведського, i тому-то тодi шведи
вiйсько його оточили, i в такий спосiб старшини попали в руки  неприятеля.
"Того ради" пiслали ми укази до старшин i до полковникiв i до iнших чинiв,
щоб вони збиралися на вибiр нового гетьмана, i вас особливо "напоминаЇмо",
що подбати треба,  щоб  "малоросiйський  народ"  не  попав  пiд  володiння
польське, а церкви i монастирi святiњ, щоб не були  оскверненi  i  в  унiю
поверненi; того ради желаЇмо, щоб ви якнайскорiше сюди до нас для  ради  i
"упрежденiя" всього того прибули й обнадiюЇмо вас при
   тiм нашою високою милостею.
   _Петро"._
   Подiбнi листи вiдправлено до  наказного  нiжинського  полковника  i  до
iнших старшин, а також до Їпископiв. Усiх њх цар ,негайно кликав  до  себе
для вибору нового гетьмана, щоб колишнiй гетьман не "возмущав" народу, щоб
випередити i знiвечити його  злочиннi  намiри,  в  чiм  "крайняя  нужда  i
спасiння всењ Малоњ Росiњ состоњть". Цар виявляв себе не лиш  "государем",
але й "оборонителем малоросiйського края" i нагадував, старшинам, що  вони
також "ревнителi о  православiњ"  i  що  вони  мусять  стати  "за  вiру  й
отечество своЇ". Всiм њм цар обiцяв за це свою особливу високу  милiсть  i
жаловання царське.
   В манiфестах до всього "малоросiйського" народу  кидав  цар  наклеп  на
колишнього гетьмана, буцiмто вiн хоче Украњну Польщi запродати, а церкви й
монастирi  святi  вiддати  унiатам  на  поталу.  За  те  себе  представляв
оборонцем Украњни, знаючи вражливiсть народу  на  податки  й  iншi  тягарi
матерiальнi, казав, що гетьман позаводив  деякi  новi  податки  "хитростiю
своЇю, без царського указу, будьте на плату для вiйська, а на  самiм  дiлi
ради збагачення свого. Ми же нi  Їдиного  пенязя  в  казну  нашу  во  всем
малоросiйском краю брать не повеливаЇм". Та  признавав  цар,  що  народовi
дiялися кривди, але тепер вiн "войскам своим великоросiйским под  смертною
карою запретил малоросiйскому народу никакого разоренiя й обид  отнюдь  не
чинить".
   Таким способом цар Петро хотiв прихилити до  себе  тих  старшин,  що  з
гетьманом  за  Десну  не  пiшли  i  в  Батуринi  не  замкнулися,  а  також
збаламутити народ, що попав мiж молот i ковало, мiж шведiв i москалiв. Але
й про найближчих гетьмановi людей  цар  не  забував.  Казав,  що  тi,  якi
"iзмiною вора Мазепи були заведенi в неприятельськi руки", можуть спокiйно
зi шведського вiйська вернутися i зайняти своњ попереднi уряди, не боячись
нiякоњ кари. "МилостивеЇ отпущенiЇ вини њх, содержанiЇ чинов i  маЇтностей
њх без усякого умаленiя i впредь наша ц. в. милiсть". Зате ж усi вони,  що
протягом мiсяця не повернуться до царя, будуть позбавленi чинiв  i  урядiв
при "войську нашiм запорожськiм", а жiнки  њх  i  дiти  будуть  взятi  пiд
"карауль, прислани кь намь, великому государю, которые сосланы  будуть  вь
ссылку".
   Гетьман Мазепа i король Карл теж не мовчали.
   Король Карл писав, що на прохання  гетьмана  Мазепи  вiн  бере  в  свою
оборону цiлий украњнський народ i обiцяЇ захищати його  вiд  "неправого  й
неприязного  московського  панування",  пiдтримуючи  народнi  змагання  до
привергнення  вольностей  прежнiх.  Король  розкриваЇ  полiтичну   систему
московського уряду, котра веде до того, щоб,  зломивши  всяку  опозицiю  з
боку мiсцевого населення, змосковщити весь край.
   "Если  крiпко  тому  не  запобiжите,  знайдете  погубу  цiлому   народу
настоящую". Тому-то король Карл i закликав усiх  украњнцiв  до  борьби  за
права i вольностi, нiвеченi царями. Але що ж! Король i гетьман Мазепа були
ген за Десною, а царськi вiйська стояли бiльшими  й  меншими  залогами  по
рiзних мiстах, як ось у Переяславi, Нiжинi й Чернiговi.  До  того  Батурин
упав i разом iз ним упав страх на людей малоњ вiри й невеликого характеру.
   До царськоњ квартири у Погрiбках i до Глухова, де мали вiдбутися вибори
нового гетьмана, тягнули старшини, козаки, духовники  свiтськi  й  чернечi
цiлими валками, щоб заявляти про свою непохитну вiрнiсть царевi, а гнiв  i
ненависть - для колишнього гетьмана Мазепи, за його нечуваний та невиданий
злочин,- за зраду його величества царя, того  самого  царя,  котрого  вони
самi називали антихристом i котрому приписували вину за всi своњ кривди  й
терпiння, за здирства невиносимi, за угнiти всiлякi, на якi не  раз  перед
гетьманом нарiкали.
   А тепер вiн, той самий цар-антихрист,-  заступник,  покровитель,  прямо
ангел хранитель Украњни,  живий  архiстратиг  Михањл,  а  гетьман  Мазепа,
котрий стiльки величних  церков  побудував,  школами  i  всякими  приютами
повсякчасно  печалився,-  ворог  краю  i  народу,   який   не   дбаЇ   про
самостiйнiсть  Украњни,  лише  хоче  повернути  њњ  пiд  владу  польського
панства, а вiру святу подати у наругу. Прикро, соромно, страшно!
   Полковник Чечель, њдучи на санях  невiдомими  шляхами  й  бездорiжжями,
роздумував  над  тим.  Шнури  й  посторонки,  котрими  був   прикрiплений,
в'њдалися в його руки й ноги, давили груди i спиняли вiддих,  рани  пекли,
змагався жар, спрага налила його. Але вiн терпiв  душею,  ще  бiльше,  нiж
тiлом. На постоях пiдходили до нього його мучителi, гидкi, бруднi,  п'янi,
щоб подивитися, чи живий вiн ще. I замiсть попустити шнури, замiсть подати
йому води, насмiхалися над його терпiнням.
   _Поспiшайся, Чечелику,_
   _ЧекаЇ москаль,_
   _Вже для тебе зготовлено_
   _Осиковий паль._
   _Гу-у!_
   Чечель повертав голову на другий бiк, примикав те  одне  видюще  око  i
твердив одне: "Прости њм. Господи,  бо  не  знають,  що  творять".  У  тих
божеських словах вiн почував одиноку потiху, одиноку, останню розраду.
   Сани пiдскакували на ровах i на груддi, не прикритiм  снiгом,  i  кожух
зiсувався з нього.
   Вiддихав свiжим повiтрям i дивився кругом. Бачив, як  далекими  шляхами
мандрували козацькi прошаки до царських милостивих стiп.
   "Летять круки на  жир.  Бiжать  вовки  й  шакали,  зачувши  трупа".-  I
Чечелевi здавалося, що вiн чуЇ цей поганий сморiд, яким несе вiд падла.
   "Падло, полiтичне падло, от що ви таке!"

   Пригадувалися часи, коли-то князi  й  бояри  нашi  њздили  до  темникiв
татарських i до Сараю до  ханiв,  кланялися,  клеветали  однi  на  других,
впевняли в своњй вiрностi й любовi  непохитнiй,  щоб  випросити  ярлик  на
мiста й волостi для себе. Подiбно, як тепер.
   Пригадувалися ворожнечi  й  каверзи  галицьких  боярiв,  як  вони,  щоб
ослабити владу своњх  власних,  рiдних  князiв,  накладали  з  ворогами  й
накликали њх на свою державу, бо вище клали вони своњ  власнi  вигоди  вiд
державного добра. Як i тепер...
   Пригадалася  безталанна  Настася  Чигрiвна  i  мудрий   князь   Ярослав
Осмомисл,  пригадався  лицар-слiпець  князь  Василько  Теребовельський,  i
багато-багато  сумних,  чорними   красками   мальованих   картин   аж   до
Виговського, Дорошенка, Сомка, аж до гетьмана Мазепи...
   Шнури чимраз глибше в'њдалися в тiло i спрага чимраз дошкульнiше пекла.
Чорно, червоно робилося в очах, голову розпирали  гадки.  Якщо  муки  його
потрiбнi для спокутування отсих грiхiв - Господи, хай дiЇться воля твоя!
   Сани зупинилися. Ватага збентежилася. Видно було, що  щось  несподiване
зайшло.
   Чечель чув, як його мучителi, залишивши тiльки двох  людей  при  конях,
самi подались у  ярок.  Звiдти  долiтали  до  нього  њх  вигуки  i  крики.
Перечилися, сварилися, не могли дiйти до згоди. Незабаром зрозумiв, у  чiм
дiло.
   Вони побачили здалеку,  як  надтягала  армiя  московська,  i  не  могли
погодитися, як њм пiдходити до нењ.
   Однi казали, що гуртом, а iншi - що краще  вислати  депутатiв,  бо  хто
зна, як до них поставляться москалi, чи не  заберуть  вiд  них  Чечеля  i,
замiсть нагороди, чи не поступлять з ними, як з бандитами. Тамтi, що  були
за тим, щоб назустрiч царськiй армiњ цiлою ватагою iти,  боялися,  що,  як
пiшлють тiльки делегатiв, так  тiњ  заберуть  грошi  для  себе,  пiдуть  з
москалями, а њх оставлять дурнями у ярку. Нiяк не могли дiйти до згоди.
   "I мiж ними нема однодушностi,думав  собi  Чечель.-  Скрiзь  колотнеча.
Нiхто нiкому не вiрить, гризуться, як за кiстку собаки. Коли ж тiй  гризнi
прийде кiнець?"
   Московська армiя наближалася. Здалеку чути було грюкiт барабанiв, тупiт
кiнських копит i стукiт тисячiв чобiт.
   Побiдоносна армiя царська  йшла  з  Батурина  у  Глухiв.  За  передньою
сторожею везли батуринськi гармати, закопченi, заболоченi, по осi в кровi.
   Глянув Чечель, i кровлю серце йому зайшлось. Пригадав  собi  Кенiгзена,
хороброго гарматного осаула, що так славно орудував ними. Коли б не Нiс  i
не Кенiгзеновi рани, тi гармати ворога в Батурин не впустили б.  Ревiли  б
на мурах, як леви, ригали б вогнем на ворога, як смоки, громами рокотiли б
грiзно, поки рокоту цього не зачув би гетьман.  А  так  -  глухо  дудонить
земля  пiд  ними.  Котяться  окервавленi  колеса,   гармати   запираються,
грузнуть, стають, бо нiяк не хочеться њм  iти  в  полон.  Сорому  бояться,
бояться, щоб не казали њм стрiляти на своњх.
   А  за  гарматами  щонайсильнiшi  драгуни   несуть   хоругви   козацькi.
Пошарпанi, подертi, як крила вiрлiв, що в час  бурi  попiд  хмари  лiтали.
Скiльки побiд бачили вони, скiльки козацьких очей дивилося колись на  них,
як на своњ святощi найдорожчi! Головами лягти, хоругви не здати. I полягли
батуринцi, а не здали своњх прапорiв. Вiд трупiв забрали њх москалi, а  не
вiд живих. Тримайте, тримайте њх крiпко в руках,  а  то  повiдриваються  з
держакiв i розвiються, як хмари по блакитi.
   Свiтлiйший князь Меншиков навмисне казав њх розпускати, бо  наближалися
до Конотопу, до того Конотопу, бiля котрого колись гетьман Iван Виговський
сорок тисяч московського вiйська трупом  поклав.  Нехай  козацькi  прапори
невольниками туди ступають, куди колись  побiдниками  ходили,  хай  бачить
украњнський народ, що добра доля вiдвернулася вiд  нього  i  хай  спокiйно
кладе своњ руки в кайдани. Чужi хорунжi вимахують хоругвами,  хочуть,  щоб
вони розвiвалися буйно, щоб усякий пiзнавав њх,- так  хоругви  розвiватися
не хочуть, соромно хиляться вниз i прилягають до своњх держакiв.
   А за хоругвами - бунчуки, бунчуки, що з гетьманом ходили,  де  гетьман,
там i бунчук. А тепер вони перед полководцем царським бранцями йдуть.
   А за бунчуками, Боже, чи це йому ввижаЇться, чи правда це,  московський
старшина гетьманську золочену,  самоцвiтами  густо  оздоблену  гетьманську
булаву  в  руках  держить.  Пiдносить,  вимахуЇ  нею,  нiби   знаки   даЇ,
насмiхаЇться.
   I Чечель примикаЇ повiки, щоб не бачити того.
   Але бачить. Жахливий образ врiзуЇться  у  мозок.  Не  забути  його,  не
забути! ПростуЇ спину,  пручаЇться,  шнури  трiщать  та  не  подаються.  В
Батуринi своњ сили залишив.
   Дивися, хоч ти один дивився на клейноди гетьманськi iншими очима, як на
них дивляться вороги i своњ, що уздовж шляху лобами до  землi  припадають,
поклони б'ють, але не перед тими святощами, а перед силою побiдника.
   А за клейнодами йдуть њх оборонцi, козаки i старшини,  котрих  Меншиков
на мiсцi смертю не скарав, а веде њх у трiумфальнiм походi  своЇму  царевi
на втiху, а њм на смертну кару в Лебединi. Нема  мiж  ними  нi  одного  не
порубаного й не покалiченого. Здоровими, значиться, не здались.
   I Чечель вiдiтхнув. Хоч  за  те  хай  буде  Боговi  милосердному  дяка.
Дивiться, дивiться, земляки, i знайте, що Ї ще хоробрi помiж  вами,  Ї  ще
козаки справжнi, що скорiше згинуть, нiж  осоромлять  себе  i  предкiвську
славу свою. Дивися, земле рiдна, i тiшся, що ти ще не пустоплодна,  бо  не
родиш самого хабузу, самих степових бурянiв,  самого  перекотиполя,  котре
летить, куди ним вiтер буйний повiЇ.
   А мiж ними у повозi найхоробрiший з-помiж них гарматний осаул Кенiгзен.
Посадили його високо, попiдпирали, бо вiн о своњх силах сидiти не може,  а
Меншиков не хоче, щоб вiн лежав. Нехай народ дивиться на цього  нiмця,  що
вiрнiсть своЇму вождевi вище царськоњ ласки поклав.
   Сидить гарматний осаул фон Кенiгзен високо, нiби це вiн, а не  Меншиков
у трiумфальному походi њде. Очi йому смертельною мрякою заходять,  але  на
обличчi його саме горде завзяття, сама погорда до  всiх,  що  гордостi  не
мають.
   ПерењжджаЇ повiз Кенiгзена поряд саней, на котрих лежить Чечель,  i  њх
очi  зустрiчаються  з  собою  востаннЇ  на  землi.  Очi   двох   оборонцiв
гетьманськоњ столицi, двох вiрних, аж до  смертi,  людей.  Як  мало  тепер
таких! Дивуються, здоровлять себе, шанують i прощаються навiки.
   Повiз Кенiгзена перењжджаЇ, Чечелевi сани стоять серед  поля,  недалеко
шляху, чекаючи, поки не перейдуть останнi бранцi, а за ними мiж  царськими
офiцерами не надтягне сам свiтлiйший князь Меншиков.
   Ось i вiн.
   Побачив сани i шнурами перев'язаного до них козака.
   Депутати вiд гультяйськоњ ватаги пiдбiгають до  чорного  коня  княжого,
б'ють чолом, розкладають руками, щось тлумачать, свiтлiйший здержуЇ  похiд
i злазить з коня.
   Чечель знаЇ, що Меншиков пiдiйде до нього, буде оглядати,  як  зловлену
до клiтки звiрюку, схоче впевнитися, чи вiн  ще  живий  i,  зрозумiло,  не
залишить його тут, а забере з собою туди, куди  Кенiгзена  i  iнших  веде,
куди њдуть батуринськi гармати, хоругви, бунчуки i гетьманськi клейноди...
Боже ти мiй, гетьманськi клейноди! I  Чечель  деревiЇ.  Байдуже  йому,  що
казатиме свiтлiйший, байдуже, яку долю вирiшить для нього, байдуже все. Нi
думати, нi вiдчувати вiн уже не може. Мряка, мряка кругом, а з  нењ,  нiби
двоЇ свiтил iз другого свiта,  двоЇ  вiрних  очей  гарматного  осаула  фон
Кенiгзена. Все гасне, вони сiяють  крiзь  пiтьму.  Ех  tenebris  lux.  Сам
свiтлiйший князь Меншиков  зволив  вселаскавiше  промовити  до  полковника
Чечеля. Щось питаЇться його, Чечель не вiдповiдаЇ.
   Доторкуються до його, слухають, чи дихаЇ,- Чечелевi  байдуже.  ЧуЇ,  як
князь Меншиков каже попустити йому шнури, мало того, велить  перенести  на
вiз i подати йому води з вином. Боњться, щоб полковник  Чечель,  командант
батуринськоњ твердинi, в дорозi не помер. Треба ж його допитувати,  судити
i карати. Це не будь-хто. Чечель уявляЇ собi, який цей суд буде,  i  знаЇ,
яку йому кару присудять, та йому i це байдуже. Долi  своЇњ  i  найскорiшим
конем не об'њдеш. Господи Боже, нехай станеться твоя воля свята!
   Вiз, на котрiм примiщено Чечеля, рушаЇ з мiсця. I його теж не  поклали,
а посадили й попiдпирали мiшками, повними награбованого в Батуринi  добра,
бо Чечеля скрiзь знають. Нехай бачать, яким iз здобутого  Батурина  вертаЇ
його командант. В'њжджають у Конотоп.
   Частини армiњ князя Меншикова стають табором кругом  мiста,  тiльки  тi
полки, що њх свiтлiйший хоче мати бiля  себе  для  почестi  i  для  всякоњ
безпеки, входять у мiсто.
   Конотоп майже пустий. Хто мiг, заздалегiдь утiк iз нього,  як  утiкають
люди перед повiнею, як бiжать вiд пожежi.
   Драгуни бiгають вiд хати до хати й  виганяють  перестрашених  людей  на
майдан. Хто не хоче розгнiвити свiтлiйшого  князя  Меншикова,  мусить  iти
дивитися, як каратимуть батуринського гарматного осаула фон Кенiгзена.
   Свiтлiйшому спiшно. Мазепинець Кенiгзен недужий, i  лiкар  боњться,  що
вiн до Глухова не доњде.
   Щоб не сконав безкарно, треба його  в  Конотопi  на  колесо  взяти.  На
болотистий майдан зносять брами i дверi та  нашвидку  будують  помiст,  на
котрiм укладають приладдя муки. До  помосту  пiдкочуЇ  вiз  з  Кенiгзеном,
знiмають його, кати зривають убрання - спiшись, спiшисьњ
   Спiшаться, волочуть i - колесують труп.
   Царськоњ кари нiкому не минути. Навiть смерть  не  увiльнить  тебе  вiд
нењ.
   "Труп колесують" - здригаЇться  народ.  Зневага  покiйника  проймаЇ  њх
жахом. Такого ще на свiтi не бувало. Привикли, що перед  маЇстатом  смертi
навiть найзавзятiша злiсть мовкне.
   Бачать, що тут починаЇться щось таке, що ранiше i не снилося нiкому.  А
вони безсилi. Гетьман перењхав за. Десну, старшини до  царя  з  чолобитною
њдуть. ОстаЇться одне - понурити голову, закусити губи i ждати... Ще  наша
мати не пропала.
   Труповi костi трiщать. Вжахаються серця,  мороз  iде  по  спинах,  кров
стинаЇться у жилах.
   Iмлисто, тьмаво, страшно.
   А крiзь тую iмлу, крiзь пiтьму, котрою осотуЇться перед  Чечелем  свiт,
сяють вiрнi Кенiгзеновi  очi,  мов  свiтлянi  сигнали  з  якогось  iншого,
кращого свiта.
   Чечелевi здаЇться, що Кенiгзен кличе його туди. СОЮЗНИКИ
   Генерал ЛЇвенгавпт, з великими, ясними очима, з двома  жмутками  сивого
волосся на високому лобi i з латинською книжкою пiд пахвою, випивав  третю
чарку украњнськоњ горiлки. З видимим вдоволенням  мляскав  широкими,  нiби
напухлими устами й, пiдносячи чарку до  полковника  ГiллЇнкрока,  говорив,
нiби крiзь зуби плював:
   "Рrosit!"
   Полковник ГiллЇнкрок пiдносив голову вiд карти, торкався своЇњ чарки  i
порскав, нiби стратив когось:
   "Рrosit!"
   Тодi знову хилився над картою i весь потопав у нењ.
   Звичайно мовчазливий ЛЇвенгавпт мав якраз нинi велику охоту  побалакати
собi трохи, та не мав з ким.
   Генерал-майор Лягеркрона був на  роз'њздах  в  iншому  селi,  Шпарре  i
Кройц, як це часто мiж ними водилося, сперечалися на тему якогось "ордр де
батай", полковник  Аппельгрен  њздив  понад  Десну,  вишукуючи  мiсце,  де
найкраще було б перейти ту непривiтну, в шуварах та болотах сховану, рiчку
- хоч нiхто йому цього завдання не доручував, i тому ЛЇвангавпт зайшов  до
ГiллЇнкрока, бо в нього збиралися звичайно вищi офiцери,  щоб  довiдатися,
яка буде дальша маршрута.
   "До чорта, полковнику! - сердився  генерал  ЛЇвенгавпт,-  ви  мене,  як
бачу, легковажите собi, iгноруЇте".
   ГiллЇнкрок вiдiрвав на хвилину очi вiд карти i спитав, нiби крiзь сон:
   "А що таке?"
   "Нiчого, лише договоритися до вас тяжко. Киньте цю  прокляту  маршруту,
бо невже ж не все одно, в яке болото ви нас заведете?"
   "Нiкого я у болото не водив",вiдповiв полковник.
   "А по битвi пiд Равкою?"
   "Пiд РаЇвкою",- поправив полковник.
   "Хай буде пiд РаЇвкою,- продовжив генерал.- Кiлька днiв.  сновигали  ми
по болотах i мало з голоду не подохли".
   "Або пригадайте собi, як Лягеркрона до Пу-тша-пу iшов".
   "До Почепу",- поправив полковник.
   "Хай буде до По-тше-пу",- притакнув генерал.
   "Замiсть просто носа - марш-марш! - двадцять миль  у  право  обiйшли  i
По-тше-пу, той ключ до цiлоњ Украњни, чорт нам з-перед носа вхопив".
   "Не маршрута, а хлопи-провiдники в тому винуватi. Ми робимо, що  тiльки
чоловiк може зробити. Але терен  чужий  i  невiдомий,  добрих  карт  нема,
крањна, нiби туди нога людська ще не ступала, надлюдських зусиль  вiд  нас
його королiвська милiсть вимагаЇ".
   "То правда. Його королiвська милiсть легких завдань i легких  побiд  не
любить. Чим бiльшi труднощi i чим бiльша небезпека, тим бiльше вiн  радiЇ.
Тiшиться, в долонi плеще, прямо, як хлопчик, як студент!"
   "Нiколи не забуду, як вiн Лягеркрона  шукати  пiшов.  60  миль  лiсами,
болотами, безвiстями нас водив, бiльше нiж  тиждень  терпiли  ми  страшнi,
прямо нечуванi труди й  терпiння,  конi  сотками  гинули,  вози  з  усяким
добром, привезеним iз Саксонiњ, поринали в грязюцi, що њх звiдти хiба  сам
чорт добуде, а вiн був вдоволений i веселий. Ляпалiњ, ляпалiњ! - повторяв,
коли йому хто доносив про нову велику втрату".
   "Ляпалiњ! У його милостi все ляпалiњ. Завалиться  мiст  i  сотнi  людей
потонуть у  хвилях  -  ляпалiњ;  застрягне  батарея  у  багнi  -  ляпалiњ,
наткнеться на армiю  неприятеля  вдесятеро  сильнiшу  -  ляпалiњ.  У  того
чоловiка нема  небезпеки,  нема  втрати,  нема  катастрофи,  все  в  нього
ляпалiњ".
   "Правда. Це не чоловiк, а демон.  Дух  вiкiнгiв,  варягiв,  норманських
авантюристiв покутуЇ в тiй дивнiй, неспокiйнiй душi.  Вiн  король?  Король
дбаЇ про добро своњх пiдданих".
   "Його милiсть пiдданих  своњх  одних  по  широкому  свiтi  в  авантюрах
губить, а iнших вдома, в краю,- до жебрацькрњ торби доводить".
   "Мати благальнi листи до нього пише, щоб повернувся, а вiн, читаючи њх,
усмiхаЇться тою дивною усмiшкою Мефiста й дитини. Розгадай  його,  розкуси
цей чортячий горiх".
   "До розпуки чоловiка тою усмiшкою доводить".
   Наливали  чарки  й  випивали  не  залпом,  а  по  трошечки,  захвалюючи
украњнську горiлку. Куди краща вiд њх тонкого, шведського пива.
   "Не диво,- казав генерал  ЛЇвенгавпт,-  що  украњнцi  так  багато  тiЇњ
горiлки  тягнуть.  Особливо  зимою,  так  як  тепер,  вона  багато   тепла
чоловiковi додаЇ".
   "I гумору",- притакнув ГiллЇнкрок.
   "Гумору, полковнику,- зауважив ЛЇвенгавпт,- ну, того-то вже менi  нiхто
додати не може".
   Вiдкрив латинську книжку i нiби читав, а на дiлi пригадував  собi  свiй
нещасливий похiд i погром пiд Лiсним. Сталося це  недавно,  кiлька  тижнiв
тому, i ЛЇвенгавпт  не  мiг  освоњтися  з  гадкою,  що  його,  знаменитого
генерала, побив Меншиков.
   "Скажiть менi, пане товаришу, чому його милiсть не пiдождав на мене?  Я
був пiд Шкловом, король розбив царя пiд Добрим i  ще  десь-там  (нiяк  цих
кучерявих назв не вимовлю), погнався за ним, ще трохи, i ще  трохи,  i  ще
трохи, а були б ми злучили нашi армiњ, пiшли  на  Москву,  скинули  Петра,
посадили на престолi Олексiя, а тодi вже завести лад у Польщi та Саксонiњ,
то була б прямо iграшка. Ну, скажiть ви  менi,  чому  король  не  пiдождав
мене? Несподiвано  повернув  на  Украњну,  а  мене  залишив  самого  перед
неприятелем, мало що не вдесятеро сильнiшим. Десять тисяч  людей  куштував
цей "шпас". Погадайте: десять тисяч.-  ЛЇвенгавпт  ухопив  ГiллЇнкрока  за
четвертий гудзик на його полинялiм голубiм кафтанi i, вдивляючись  йому  в
очi, повторяв: - Десять тисяч! Що я ще шiсть тисяч сiмсот  людей  i  трохи
табору королевi з цењ опресiњ урятував - це велике  щастя.  Велике  щастя!
Ну, скажiть ви менi, чому вiн це зробив?"
   "Не  знаю,-  вiдповiв  перестрашено   ГiллЇнкрок.   Вiн   боявся,   щоб
меланхолiйний  генерал  не  повiдривав  йому  половини  гудзикiв  i,  нiби
виправдуючися, впевняв: - офiцерське слово даю, що не знаю".
   "I багато ми дечого не  знаЇмо,журливо  похитував  двома  насторошеними
жмутками волосся хоробрий генерал.- Багато ми дечого не знаЇмо, що  робить
його милiсть король, i не довiдаЇмося нiколи. Про його  походи  писатимуть
колись книжки, понаписують усяких дурниць, бо як же можуть  розкусити  цей
дивний характер нашi внуки й правнуки, коли ми, каролiнцi, Карла не можемо
зрозумiти".
   "Наша рiч слухати його i служити вiрно".
   "Ну так. Це друге дiло. Це розумiЇться само собою.  Слухати  i  служити
вiрно. Але хотiлося б знати свого вождя, вiдчувати його, розумiти, а як нi
- то хоч угадувати".
   "Угадай вiтер або погоду. Його милiсть стихiя".
   ЛЇвенгавпт нервово тер високе чоло посiченою долонею.
   "ЗнаЇте,-  почав  нараз,-  що  менi  сказав  король,   коли   я   з-пiд
Слiсного..."
   "Лiсного!" - поправив ГiллЇнкрок.
   "Коли я з-пiд Лiсного припровадив йому не цiлу половину  моЇњ  армiњ  i
виправдував невдачу?.. ,Ляпалiњ',- сказав король i  поплескав  по  раменi,
якби  я  доносив  про  втрату  одного  воза  сiна.  ,Ляпалiњ',-  повторили
генерали, смiючись на все горло".
   "Було б смiшно,- почав ЛЇвенгавпт,коли б не було сумно.  Я  тiЇњ  битви
пiд Лiсним, поки мого життя, не забуду".
   I вiн сотий раз за тих кiлька тижнiв став пояснювати, якi були  сили  в
нього, а якi у царя, як обидвi  армiњ  стояли  i  який  був  перебiг  того
сумного для шведiв бою.
   "Я,- закiнчив,- не поповнив там анi одноњ похибки. Але король? Чого вiн
з первiсне намiченоњ дороги - Мiнськ, Смоленськ, Москва -  повернув  нараз
на Стародуб i якийсь там Батурин, скажiть - чого?"
   "Nеmо оmnia sсirе рotest",-вiдповiв ГiллЇнкрок.
   "Nisi Carolus rex",додав ЛЇвенгавпт.
   "Ляпалiњ, ляпалiњ",- махали обидва руками, наслiдуючи  характеристичний
рух свого короля.
   "То правда,- почав ЛЇвенгавпт,- що цар Петро вхопився  до  монгольськоњ
тактики - втiкати й палити все кругом себе, щоб  не  було  поживи  нi  для
коней, нi для людей, але ж ясна рiч, що вiн не мiг  спалити  цiлого  свого
краю, це ж нонсенс! Поспiшними маршами могли ми дiгнати його, зневолити до
рiшаючого бою, а як нi, то обiйти московську армiю та ввiйти в Москву".
   "Язиком..."
   Генерал ЛЇвенгавпт здивовано глянув на полковника.
   "Язиком, пане генерале. Наша армiя втомлена i виснажена, чим далi вглиб
Московщини, тим тяжче дiставати з далекоњ Швецiњ скрiплення в  людях  i  в
воЇнних матерiалах, до того надходить зима, а вона, чим  далi  на  пiвнiч,
тим жорстокiша. Я не дивуюся, що його милiсть повернув на Украњну".
   "А там, гадаЇте, краще?"
   "Украњна край дуже багатий, медом i молоком текучий.  I  пiдсоння  там,
мабуть, теплiше, бо все-таки бiльше на полуднЇ, а до того - Мазепа".
   Генерал ЛЇвангавпт закрив свою латинську книжку i силувався всунути  њњ
помiж гудзики свого кафтана.
   "Кажуть, Мазепа знамените латинською мовою балака".
   ГiллЇнкрок усмiхнувся: "Як Цiцерон. I взагалi людина вiн дуже освiчена,
бувала, свiтовий чоловiк, достойний".
   "Цiкаво",- i ЛЇвангавпт, вiдсуваючи чарку набiк, зiтхнув. На  його  пiд
вечiр надходив гiрший смуток, прямо меланхолiя.
   А тепер вечорiло, в квартирi потемнiло так, що ГiллЇнкрок нiчого вже не
бачив на своњй картi, до  котроњ,  розмовляючи  з  ЛЇвенгавптом,  все-таки
деколи зазирав.
   "Достойний чоловiк отсей Мазепа, кажете?-повторив  ЛЇвангавпт.-  Гарно.
Побачимо. Та тiльки я боюсь, чи не пiдступ це, бо говорять, що  гетьман  -
то великий лис. Щоб не перехитрив вiн нашого легковiрного короля.
   Щоб тiльки рiшився перейти до нас, бо не уявляЇте собi, яке важке  його
положення. Москалi скрiзь на Украњнi залогами стоять. Цар  багато  вiйська
вiд гетьмана бере, поживи теж чимало вимагаЇ. Якщо Мазепа вирветься з тiЇњ
опресiњ, так видно, що вiн грач першоњ мiри".
   "А король?"
   "Король дожидаЇться його. Його милiсть останнiми днями дуже неспокiйний
зробився. Хвилини на мiсцi не посидить. На коня i њде кудись.  Навiть  без
асистенцiњ. Боюсь, щоб йому знов щось нового не стрiлило до голови".
   "А де король тепер?"
   "Питайте вiтра в полi. Може, в  Ларинiвцi,  в  Команi,  а  може,  аж  в
Орлiвцi, де нашi переднi  сторожi  з  ГЇльмом  стоять.  Носить  ним  понад
Десною, ще де на москалiв наткнеться".

   "З ким поњхав?"
   "В тiм-то й бiда, що i тепер асистенцiњ не взяв.  Кiлькох  трабантiв  i
невiдступний Гультман".

   "Вiрний, як пес".
   "Але старий. Погадайте, генерале, коли б вони так  дiйсно  зустрiнулися
де з московською патрулею. Що тодi? Король не втiкав  би.  Бився  б.  Знаю
його".
   "Всi ми його знаЇмо i тому журимося".
   "Боже ти мiй, що нам з тим хлопчиськом...  з  його  милiстю  робити?  -
поправився квартирмайстер.- Вiн занапастить себе, вiн нiби навмисне  своЇњ
згуби шукаЇ".
   "Нi, згуба шукаЇ його. А вiн, щоб показати, що не  боњться,  робить  те
все, що робить".
   I обидва офiцери стали журитися своњм улюбленим вождем,  забуваючи,  що
перед хвилиною нарiкали на нього.
   "Може б розiслати окремi патрулi?"
   "Борони Боже!  Не  смiйте!  Зустрiне,  догадаЇться  i  ще  далi  поњде.
Навмисне, щоб переконати нас, що воля його сильнiша вiд нашоњ турботи  про
нього i вiд любовi".
   "Боже великий, бережи його милiсть короля!" - i обидва  повернулися  до
вiкон.
   Смеркалося. В таборi розпалювали вогнища, щоб  варити  страву,  грiтися
при них i балакати. З вiкна, крiзь котре дивився  ЛЇвангавпт,  видно  було
дорогу з Орлiвки до Гiрок. В Орлiвцi, вiддаленiй о якi  три  милi,  стояли
передовi вiддiли шведськi пiд командою ГЇльма, а в Гiрках - король Карл.
   "А що не казав я!" - радiсно вiд свого вiкна крикнув ГiллЇнкрок.
   "Король вiд ГЇльма з Орлiвки вертаЇ".
   Але ЛЇвенгавпт вiдповiв: "Це не король. Це якийсь бiльший  гурт,  а  ви
самi говорили, що король  тiльки  з  кiлькома  трабантами  i  з  Гульманом
поњхав. Тут людей, як здалеку оцiнити можна, бiльше сотнi".
   "Бiльше,- притакнув ГiллЇнкрок.- Хто ж би то такий?"
   I обидва, не задумуючись довго, вбрали капелюхи, накинули на себе плащi
й пiшли, мало що не побiгли назустрiч незнайомим гостям.
   Перед в'њздовими воротами до  села  побачили  гурт  њздцiв  на  гарних,
породистих конях. На людях довгi плащi,  дорогими  хутрами  пiдбиванi,  на
конях упряж срiбна або й золочена. Помiж ними на бiлому,  арабському  конi
мужчина, якому лiт можна було числити коло  60,  у  соболевiй  шапцi  i  в
такому ж хутрi, з булавою золотою, густо самоцвiтами оздобленою.
   "Його милiсть король у таборi?" - питався шведського офiцера, що  вибiг
iз вартiвнi, побачивши несподiваних гостей. Знав, що це  не  цар,  бо  цар
високий i страшний,  а  цей  був  середнього  росту  i  дивно  гарного  та
ввiчливого обличчя. Хто б не був - видно, персона  достойна,  котру  треба
привiтати гiдно. Дав знак, варта вискочила, уставилася  перед  воротами  i
вiддала честь.
   "Його милостi короля в Гiрках немаЇ",- вiдповiв офiцер.
   "А де ж?"
   "Невiдомо".
   "Коли його милiсть поверне?"
   "Не можемо сказати".
   "Так, будь ласка, доложiть його милостi королевi, що гетьман  Мазепа  з
близькими своњми людьми прињздив вiтати його милiсть короля шведського  на
украњнськiй землi".
   Офiцер витягнувся, як струна. ГiллЇнкрок i ЛЇвенгавпт  вiддавали  честь
належну пануючим.
   Гетьман вiдклонився, повернув конем, i весь його гурт, як вiтер, помчав
дорогою з Гiрок до Орлiвки.
   "Мазепа!" - промовив здивований ГiллЇнкрок.
   "Гетьман Мазепа!" - вiдповiв урадований ЛЇвангавпт.
   "Мазепа! Мазепа!" - залунало кругом.
   Король  Карл  повернув  пiзно  вночi  з  одноњ  зi  своњх   небезпечних
екскурсiй. Був мовчазливий i хмарний. Нiхто не смiв питатися чому.
   Але, почувши про гостину Мазепи, оживився.
   "Гетьман? Мазепа?.. Ляпалiњ, ляпалiњ".
   "Нi, милосте ваша, гетьман прињздив тут у своњй власнiй  особi.  З  ним
багато старшин, щонайвизначнiших його людей".
   "Який же вiн?"
   "Достойний, як володар".
   "Конi?"
   "Гарнi, породистi. Упряж i збруя дорога. Одяги теж. Навiть задорогi, як
на вiйну. Святочнi".
   "У них такий звичай. А яке враження на вас зробив?"
   "Гарне. Навiть дуже,- вiдповiв ЛЇвенгавпт.- Видно, що  люди  вiйськовi,
але не дикi".
   "Так i добре. Побачимо".
   Король зараз-таки цењ  ночi  вислав  людей  до  гетьманськоњ  квартири.
Дякував за уважливiсть i за гостину, жалiв, що не було його  в  таборi,  i
просив, щоб гетьман зводив потрудитися до  нього  завтра  перед  полуднем.
Король чекатиме.
   За вечерею Карл був такий розмовний, як давно. КОРОЛЬ I ГЕТЬМАН
   Дня 8 (н. с.) листопада, коло 9 години вранцi, на дорозi з  Орлiвки  до
Гiрок появився цей самий вiддiл, що вчора пiд вечiр.
   В головнiй квартирi знали вже,  хто  це.  Надворний  маршал  фон  Дiбен
заздалегiдь приладив усе, що було потрiбне, щоб  гiдно  прийняти  знатного
гостя.
   Ранок був холодний, але  погiдний.  Сонце,  продиралося  крiзь  поранню
iмлу. I тодi нiби оживали й мерехтiли,  аж  горiли,  дорогi  самоцвiти  на
старшинських спинках, на гудзиках i золотих шнурах, котрими обшитi були њх
кунтушi.
   Сивий арабський кiнь гордовито ступав пiд гетьманом.
   Перед гетьманом њхав Войнаровський з гетьманською похiдною булавою.  За
ним маяв бiлий бунчук.  Бiля  гетьмана,  праворуч,  Орлик,  задуманий,  як
звичайно, i, як звичайно, нiби сумний.
   Лiворуч  -  генеральний  хорунжий  Iван   Сулима,   генеральний   осаул
Максимович, за  ними  -  лубенський  полковник  Зеленський,  миргородський
Апостол, охочекомонний Кожухiвський, генеральний  обозний  Ломиковський  i
iншi. Далi гетьманський канцелярист Чуйкевич, покойовий  КендзЇровськии  i
вибранi компанiйцi з полкiв Кожухiвського й Апостола. Цi замикали похiд.
   Усiх старшин годi ж було гетьмановi забрати з  собою:  залишилися,  щоб
стерегти  козакiв,  якi,  як  воно  звичайно  в  таких   випадках   буваЇ,
бентежилися переходом гетьмана до шведiв, бо i по старiй звичцi  краще  њм
було старе, хоч i погане, але вiдоме, нiж нове, хоч краще, та непевне.  На
гетьманi не видно було нiякоњ змiни. Як звичайно,  ввiчливо  вiдклонювався
тим, що здоровили його. i, розглядаючись по таборi шведськiм,  балакав  на
тую тему зi своњми.
   Заграли козацькi сурми, гаркнули шведськi  барабани,  вiйськова  музика
заграла  вiтального  марша,  i  гетьман,  не  дожидаючись  нi   чури,   нi
КендзЇровського, щоб притримали стрем'я, жваво, як козак, зiскочив з коня.
   Король Карл чекав на  ганку.  Був  без  шапки.  Вiтер  розвiвав  жмутки
неслухняного волосся, що нiби пера стирчали на високому  лобi.  Гетьман  i
собi скинув соболеву шапку.
   Зустрiнулися на сходах i привiталися в латинськiй мовi.
   Король Карл, як звичайно при зустрiчi з людьми,  навiть  зi  знайомими,
був нiби збентежений. Кланявся i запрошував у двiр. В сiнях чури  й  лакењ
допомогли старшинам скидати шуби й  плащi,  гетьмановi  хотiв  по  старому
германському звичаю допомогти король.
   Назверх обидва вони не вiдрiзнялися вiд своњх людей.
   Були, може, навiть бiднiше вбранi вiд них.
   Король - у своњм полинялiм  кафтанi,  застебнутiм  на  всi  гудзики,  у
високих, поза колiна, чоботах  i  лосевих  штанах,  гетьман  -  у  кунтушi
темно-синьоњ фарби з  жовтими  оздобами.  Фарби  були  тi  самi,  тi  самi
державнi кольори.
   I шведи й козаки зауважили це.  Увiйшли  в  бiльшу  кiмнату,  в  котрiй
дожидали вже канцлер  граф  Пiпер,  квартирмайстер  ГiллЇнкрок,  верховний
суддя, два генерал-ад'ютанти i ще кiлька вищих офiцерiв його милостi.
   Анi похiдного престолу, нi навiть окремого якогось розкiшнiшого  крiсла
для  короля  не  було,  всi  ознаки  його  державноњ  i  вiйськовоњ  влади
скривалися в нiм самiм.
   Гетьман хвилину ждав, поки король не  сяде,  щоб  виголосити  до  нього
вiтальну орацiю. Король зауважив це, присунув крiсло i  попросив  гетьмана
сiдати. Сам стояв.
   Канцлер Пiпер скривився, нiби цитрину вкусив, i шепнув  по-шведськи  до
ГiллЇнкрока: "Його милiсть уводить оригiнальнi звичањ".
   ГiллЇнкрок не перечив: "А може, прямо не подумав, що робить".
   "Пора ж i думати",- вiдповiв канцлер, приглядаючись  до  гетьмана  оком
старого дипломата.
   Начитавшися та наслухавшися чимало неприхильних для козакiв реляцiй  та
оповiдань, уявляв собi козацького гетьмана  людиною  напiвдикою,  грiзною,
мало освiченою. Аж нараз побачив чоловiка, котрого кожний  крок  i  кожний
рух свiдчили якраз про щось iнше, а саме - про дуже високу культуру i  про
незвичайно виробленi товариськi форми.
   "Тiльки у фрак i в перуку його вбери i хоч попiд руки з le  Roi  soleil
на паркети пускай",- шептав до себе граф Пiпер. Та  ще  бiльше  здивувався
вiн, коли гетьман, погодившись остаточно на те, щоб король  стоячи  слухав
його, став говорити промову та такою-то гарною, а разом  iз  тим  живою  i
несилуваною латинською мовою,  що  кращою  i  найстаршi  вiком  i  службою
упсальськi магiстри не балакали. Пiпер зразу з цiкавiстю, а  там  прямо  з
захопленням слухав красноречиву промову украњнського гетьмана. Той радiсно
вiтав його милiсть короля хороброго шведського народу на багатiй, ворогами
поневоленiй украњнськiй землi, котроњ Бог зробив його регiментарем у  такi
важкi часи. Просив, щоб його милiсть король,  продовжуючи  традицiњ  свого
славного дiда, допомiг Украњнi здобути собi волю та  просив  покiрно,  щоб
його  милiсть  король  не  виливав  свого  справедливого  гнiву   на   цей
безталанний край i на його мешканцiв, що вони були йому дотепер ворогами i
щолиш нинi стають його вiрними  союзниками,  але  йшли  вони  за  ворожими
хоругвами не по власнiй вiльнiй волi, а присилуванi  до  того  московським
ярмом. З того насильства вiн, гетьман Украњни, хоче њњ увiльнити на все  i
тому приходить до його королiвськоњ милостi з предложенням вiрноњ дружби.
   Пiпер дивився, яке враження зробить ця промова на короля Карла.  Бачив,
як усмiшка на королiвських устах кудись ховалася, а  натомiсть  з'являлися
на високому чолi морщини глибокоњ задуми.
   Старий гетьман робив враження на молодого короля. Пiпер знав,  що  Карл
любить гарну латинську мову, але сам  вправно  нею  не  вмiЇ  говорити,  й
тiшився в душi, що знайшовся хтось, хто вмiЇ щось, краще, нiж його милiсть
король.
   Король, вислухавши промову, хвилину мовчав безрадно.
   "Дякую, дякую вашiй  милостi,говорив  збентежений.-  Рад  вволити  ваше
бажання. Сподiюсь, що будемо собi добрими товаришами".
   Натякав на давнi шведсько-украњнськi традицiњ, але видно було, як важко
було йому i взагалi шведам вдержатися в тiм офiцiйнiм тонi. I тому  король
дуже був рад, коли по  тiм  офiцiйнiм  привiтаннi  розпочалася  товариська
розмова на тему вiйни, москалiв,  царя  Петра  i  всякоњ  щоденноњ  злоби.
Поважне обличчя гетьмана прояснилося,  ожило,  його  очi  потеплiшали,  на
устах з'явилася приваблива усмiшка, вiн  притягав  усiх  до  себе,  навiть
канцлера Пiпера. Всi були, як не захопленi,  так  радi  такому  гостевi  й
союзниковi. Король також.  Король  смiявся.  Не  тою  усмiшкою  Мефiста  i
дитини, котра iнодi найвiрнiших генералiв доводила до розпуки,  а  смiявся
щирим, несилуваним смiхом, аж присiдаючи на своњх високих  ногах.  Гетьман
жартував, сипав  дотепами,  в  головнiй  королiвськiй  квартирi  був  нiби
старий, добрий знайомий. Особливо тiшився король, коли гетьман творив новi
латинськi слова, щоб виповiсти  ними  новi  поняття  i  назвати  предмети,
котрих нi стариннi римляни, нi середньовiчна латина не знали.
   Не одному цiкаво було, як гетьман стане балакати з Пiпером, котрий поза
полiтикою iнших тем не любив. Усi вважали Пiпера  найкращим  дипломатом  i
хитруном, котрому пари нема. Та переконалися, що свiй на  свого  натрапив.
Гетьман Мазепа  знав  усi  секрети  Ївропейськоњ  полiтики  не  гiрше  вiд
шведського канцлера, i розмова њх була навiть для короля справжнiм пиром.
   Не зчулися, коли маршал церемонiњ попросив до обiду.
   У дворi не було такоњ зали, щоб могла вмiстити численне  товариство.  З
конечностi треба його було розбити.
   Посерединi королiвського стола  сiв  сам  король,  а  праворуч  його  -
гетьман,  а  тодi  вже  наперемiну  -  найвищi   шведськi   достойники   i
найвизначнiшi з гетьманових  старшин.  Було  њх  при  тому  столi  сiм,  з
Орликом, як украњнським канцлером, на  чолi.  Для  iнших  накрито  ще  два
столи, а деяких запросили граф Пiпер та генерал Реншiльд до своњх квартир.
Обiд був невибагливий i  небагатий,  та  зате  -  королiвський.  Нiхто  не
дивився, що подавали на стiл, а всякий мав собi за честь  сидiти  вкупi  з
Карлом XII i з гетьманом Мазепою.
   "Моменту, якого бажав собi великий гетьман Богдан Хмельницький, а якого
Бог не дозволив йому  дiждатися,  ласка  Божа  дозволила  дождатися  менi.
Дружила Украњна з усякими своњми сусiдами, але дружба тая не  виходила  њй
на добре. Може, народи шведський i украњнський дотримають собi цењ  дружби
вiрнiше, чого я собi щиро бажаю",- говорив гетьман до короля.
   А король впевняв, що i вiн не чого iншого хоче, лиш щоб  раз  в  ™вропi
запанував мир, щоб вона позбулася гнiту й тиранства, котре  спричиняЇ  так
багато лиха та спиняЇ розвиток народiв. Анi Украњни, нi Росiњ,  нi  Польщi
вiн до шведськоњ держави приЇднювати не хоче, але бажаЇ собi,  щоб  скрiзь
сидiли на престолах володарi, якi мудро, справедливо й людяно  володiли  б
своњми народами та не кривдили i не катували людей.

   "П'ю за визволення великоњ i багатоњ вiд природи украњнськоњ землi!"  -
кликав король.
   "П'ю за воЇннi успiхи вашоњ королiвськоњ милостi i на  славу  хороброго
шведського лицарства!" - вiдповiв гетьман.
   "За визволення Украњни! За славу Швецiњ!" - лунало кругом.
   Вечорiло, як гетьман  сiдав  на  свого  бiлого  коня.  Зривався  вiтер.
Мерзло.
   "Мабуть, скоро прийде цього року зима",- казав до гетьмана Орлик.
   "Щоб тiльки не московська",вiдповiв журливо гетьман.
   Бiлий кiнь ставав, гетьман наслухував.
   "Нiчого не чуЇш, Пилипе?" - питався свого писаря.
   "Нi, ваша милосте".
   "А менi здаЇться, нiби в Батуринi ревуть гармати".
   "За визволення Украњни",- доповiв Орлик.
   "Батурин..." - сказав журливо гетьман.
   "Батурин..." - доповiв, зiтхаючи, Орлик.

   _Видавцi складають глибоку подяку панi Фiломелi Чучман-Дужинськiй,  яка
люб'язно надала для пiдготовки даного видання прекрасно  збережений  у  њњ
власнiй бiблiотецi примiрник першодруку трилогiњ._

Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT

Оцените этот текст: