свою злiсть, що накипала довгi роки: обсипав, оцерклював старий ябеда панiв Польських так, що аж сам трясся, читаючи Чiпцi жалобу. Чiпка заплатив йому добре, подякував, одвiз жалобу на пошту, а сам поњхав у Пiски. Минув тиждень. Нi чутки, нi вiстки! Був великий бенкет у предводителя. Настягалось гостей сила. До самого бiлого свiту пили, гуляли, у карти грали; один перед одним новиною хвалилися; радiли, що "хама" з управи вижили... Свiтом задзеленчав дзвоник повз будинок Польського - i на хвилину сполохнув веселе гульбище. Дехто навiть зазирнув у вiкно, - та з освiченоњ хати нiчого не побачив; тiльки чуть було, як застугонiли колеса, проминаючи будинок... Незабаром принесли з станцiњ бумагу до предводителя. - Прињхав чиновник од губернатора, - сказав хтось, розпитавшись поштаря. Як блискавиця шморгнула в хатi - i перелякала все гульбище. Усе затихло, немов замерло... Якiсь переляканi погляди у недавно веселих очах без тямку блукали по хатi; кожен дивився на другого - i мовчки переводив погляд на третього, четвертого... Предводитель вийшов у кабiнет до себе, а по хатi пройшов тихий, задавлений гомiн, наче вiтрець провiйнув листвою... по всiх кутках зашепотiли. Через п'ять хвилин поштар пiшов назад, а в хату увiйшов предводитель. - Оце так! - скрикнув вiн, перевiвши дух. - Зараз подаю в одставку... У хатi все затихло: така настала тиша, що чутно було, як крiзь спертий дух виривалось кожне слово у предводителя. - Що це? СлiдствiЇ... надо мною... над нами слiд-ствiЇ наряжають... I пiсля цього щоб я служив?.. Зараз же в одставку... зараз!.. - Що, що таке, Петро Васильович? - питають його, обступивши з усiх бокiв... - Щось уже Ї... уже якась ябеда!.. -Как же, как же, - задрiботав вiн, мотнувши головою. - Нашi вибори не признанi... слiдствiЇ наряжено... I пiсля цього служить?.. Не хочу! не хочу! - залементував вiн - i заходив по хатi. Шавкун з одного кiнця зали протовпився в другий як стiна блiдий, задуманий. - Так... так... це вiн... вiн та Порох, - зашепотiв вiн, пiдступаючи до Чижика. - Вiн три днi... нi, мабуть, буде з тиждень, як водився з Порохом... - А вже не хто, як не Порох! - обiзвався Чижик до товариша. - От стара ябеда!!. Не здихаЇмось нiяк... уњвся, та й уњвся... Шавкун одiйшов трохи. Надiя заграла у його хитрих очах. - ЗнаЇте що? - зашавкотiв вiн. - Може, ще дiло поправимо... Треба дознатись, хто писав жалобу... Коли справдi Порох, - тодi нiчого й казати... Ябедник писав! Хто повiрить ябедниковi? -А справдi, - загуло кругом. -Треба довiдатись... Петру Васильовичу треба поњхати до чиновника, розпитатись... - Кому? до кого? - бришка предводитель. - Щоб я њздив? Не буде сього! - Просимо, Петро Васильович!.. просимо!.. про-симо-оi! - загукали кругом. - Не поњду... виберiть кого другого... Я нi за що не поњду... Надо мною слiдствiЇ?!. - Просимо... просимо!.. просимо!!. - ще дуже загукали. Насилу ублагали. Уже зовсiм розвиднiлось, гостi подякували хазяњну, попрощалися, порозходились... Годин через три будинок Польського знову кишiв панством. Сюди зiбралися знову всi, хто був учора, щоб почути: хто писав жалобу i про що та жалоба. Предводительського синка не було: вiн поњхав до чиновника. Незабаром вернувся з жалобою. Подав Шавкуновi до рук: - Читайте! В хатi затихло, Шавкуна кругом обступили. Шавкун розвернув бумагу; одкашлявся, як дяк на криласi, глянув: - Так, так... i рука Порохова... - сказав наче сам до себе - i став читати. Кожного кидало то в огонь, то в холод од тiЇњ ябеди. Усяк аж голову схилив, слухав, - як слухав винуватий школяр правдивi вичити про своњ вчинки. Шавкун скiнчив. - Клевета! ябеда!! - загукали кругом. - Жалiйтесь, Петре Васильовичi це - обида... Хiба можна так виражатись: "организованная шайка", "сонмище крiпосникiв"? Хiба можна?.. - I як губернатор прийняв таку ябеду?! - хтось гiрко вимовив... - Пiдiть же! - каже другий, здвигнувши плечима. - Это давление администрации... вмешательство в земские дела! - гукнув хтось з кутка. - Та... так... вмiшательство. Нада мiнiстру писать. - Егеж, еге... Мiнiстру! мiнiстру!.. От лiца всего дворянства. Ми все вас просiм, Петро Васильович!.. просимо! просимо!!. - Харашо... харашо, - од мовляЇ вiн, од дувшись як iндик. Шавкун з Чижиком переглянулись, - i iскорки смiху заблищали у хитрих очах. - Ось постiйте... не гарячiться так! - каже Шавкун. - Чого нам до того мiнiстра лiзти? Нам треба спершу це дiло забити, позбутись його... Шавкунова рада взяла своЇ. Шавкуна послухали i змовились, як в один голос, казати чиновниковi про вибори. У дванадцять годин прињхав чиновник до Польського удвох з справником i прийнявся за дiло... О шостiй годинi сiдали гостi за довгий стiл обiдати. На покутi сидiв чиновник; по праву руку Польський; по лiву - Кряжов... Здавалося - то сидiло три давнiх приятелi, котрi, не бачившись цiлi довгi роки, на превелику радiсть зустрiлися... За столом на покутi iшла весела розмова, смiхи та жарти... На однiм крилi i на другiм розмова iшла тихше, а вже ж на веселих обличчях гостей можна було помiтити, що покутня радiсть крайком зачепила й њх... Навiть на захирiлих, судових пиках Шавкуна й Чижика, що поруч сидiли у кiнцi столу, навпроти покуття, - видна була якась веселiсть-Багатий на смачнi страви, розкiшний на дорогi трунки, обiд кiнчався. Моторнi лакењ розносили високi кришталевi чарки з пiнистим шипучим вином. - Перший пiдвiвся чиновник, - уставив у лiве око стекольце, пiдняв вгору чарку; подякував пановi Польському за добру учту; нагадав, що адмiнiстрацiя вкупi i в "союзе с привилегированным сословием" повинна "зорко следить" за "революционными элементами", - що обох њх "интересы общие", - що вони повиннi пiддержувать "государственный строй", - берегти його од "напора безумных социалистических идей", котрi тепер злочинцi розсiвають всюди... i красна, i вчена була та рiч: гетьманськi панки ще зроду не чули такого гарячого слова! На заключку воно жичило пановi Польському здоров'я, а "правилегированному сословию" радило злить його "интересы" з "интересами администрации", од лиця котроњ чиновник примовлявсь випити за "общее народное благо"... Випили за "благо"... Лакењ знову поспiшили поналивати чарки. Пiдвiвся Польський - i тiльки й видумав, що просив випити за здоров'я "дорогого гостя"... Випили й за "дорогого гостя". Лакењ знов наповнили чарки. Пiдвiвся Кряжов - i розпустив свого довгого язика про той розбрат, який пiшов мiж двох "сосло-вiй"; похвалив адмiнiстрацiю, що вона стереже "интересы имущих классов", що вона пiддержуЇ "Їкономическое развитие страны" - помагаЇ строњть залiзницi, помагаЇ заводити "банки", обороняЇ "отечественную промышленность покровительственною системою", - просто сказати: "создает народное благо"... За таку велику послугу Кряжов прохав випити за адмiнiстрацiю... Чиновник подякував вiд "легкого сердца" i примовивсь випити за "дворянское сословие". Обiд скiнчився. Повставали з-за столу; подякували хазяњновi - i розтеклися скрiзь по будинку. Гомiн, галас! Однi дивувалися красномовству чиновника, другi пiдхвалювали Кряжова, а третiм найбiльше подобалась "скромность" рiчi предводительского сьiнка"... Тiльки один Шавкун з Чижиком дивувались усiй отiй "комедiњ" - i, стоячи в кутку, радились нишком: як би њм здихатись Пороха. Програвши в карти далеко за пiвнiч, чиновник став прощатись.. Перед рундуком стояв уже трояк самих кращих поштових коней. Невелике чиновниче збiжжя зложене було у невеличкий чемодан i положено у ногах поштаря. Адмiнiстратор сiв; поштар махнув на коней батогом, задзеленчав голосний дзвоник - i тiльки курява встала... - Поњхав! - у один голос сказало кiлька душ. - Хороший чоловiк!.. - Чудесний... хоч i молодий... А розумний - не кат його взяв! - Та ще б! Правовiд та не розумний... Ну, звiсно: благородне дитя... - А коли б воно нам не нашкодило, - увернув хтось неймовiрний. - Хто вiн? - оступивсь Кряжов. - Нiколи! Нi зроду-вiку... Ми його знаЇмо, як облуплену овечку... Вiн у нас у банцi - по вуха застряв! В довгу, як в шовку!.. Вiн у мене ось тут сидить! - Кряжов стулив мiцно кулак i показав поверх голови. - Ну, коли так, то безпечно! - в один голос зарi-шили Шавкун i Чижик. Горе кажуть, об горе чiпляЇться. Вернувся Чiпка' з Гетьманського додому з розтроюдженим лихом у серцi. Стрiва його мати, хвалиться: нема Галi дома, поњхала до батька, бо Максим занедужав. -Чим? - пита Чiпка. - Господь його знаЇ. Поњхав, кажуть, кудись на ярмарок любiсiнький, милiсiнький, а привезли - ледве дише. - Гм... А що у вас чувати доброго? - Що ж тепер доброго почуЇш? Нема тепер нiчого доброго... Он, розказують, на Красногорку напали розбишаки... Чоловiк з двадцять нањхало, - та сторожi одбили... Кажуть, така бiйка була, господи! Чiпку подрав мороз поза шкурою... "Так... так! - думаЇ вiн. - Оце ж воно йому й iкнулося!.." Порозпрягав вiн коней; пiдложив сiна. Ходить по двору, - не хочеться i в хату. Сонце саме заходило. Пiднялась вечiрня шарпанина. Там воли ревли; там овечата мекали; там жiнки свиней кликали... Все то хазяйськi клопоти. Чiпцi байдуже до всього того! Вiн навiть не дослухаЇться... У його тепер своњ клопоти, - не обберешся њх... Ходить вiн по двору - нудно; увiйде в хату - хатнi померки ще дужче розвертають сумну думку. РозстилаЇ вона перед ним, наче страшний килим, страшнi пригоди. життя... Ось i Максим лежить - перебитий, переламаний... Ось висовуються давнi, знайомi тiнi; Лушня, Пацюк, Матня, ще й другi братчики... П'янi голови горять кривавим цвiтом; в очах палаЇ хижiсть, голоднеча... Ось пiднiмаються в пам'ятi панськi комори: про них нагадали в земствi... пригадався сторож... I сторож, i Максим качались перед ним, божевiльне стогнали... Чи правда тому?.. Правда... гола, страшна правда. Що б вiн тепер дав, коли б можна було њњ викинути з пам'ятi, забути... Так нi!.. Таке не забуваЇться... Воно, мов нарошне, вилазить наверх; наче якесь страховище, лякаЇ тебе... Навiщо ж воно вертаЇться? нащо воно здалося менi?.. Воно перестрiло мене, перейшло менi дорогу тодi, як я хотiв його слiд затерти... I спливаЇ йому на думку земство, з своњми плутощами та хитрощами, з своЇю образливою неправдою... "Воно менi нагадало про те... Я хотiв йому останнiй вiк оддати, а воно мене завертаЇ до старого... Хiба в земствi не тi люди, що й були?.. Хiба вони в один раз перемiнилися?.. Чого ж њм можна служити?.. Чому менi нi?.. Кожен з нас несе грiх за собою... Чого ж одному прощено, - один забувся про його, наче спокутував, а менi - нема нi забуття, нi спокути... I не карали - винуватий... Де ж та правда на свiтi?!." Зовсiм смеркло. Люди i свiт спочили. Лягла вже й Мотря. Тiльки один Чiпка не лягаЇ: ходить, нудиться, караЇться... З хати надвiр, знадвору в хату. - Чого ти, сину, тупаЇш! Чому спати не лягаЇш? - А вам спиться? - неласкаве одказав вiн. У голосi його забренчала давня туга. Материне серце почуло њњ зразу - i злякалося. - Спиться ж... - ласково одказала вона. - Чому ж воно не буде спатись, коли така пора? - Ну, то й спiть, коли спиться, - м'якiше сказав Чiпка та й опустився на лаву... У хатi. темно, тихо. Мотря тихенько зiтхаЇ... - Мамо! - обiзвавсь Чiпка. - Чого, сину? - Чи воно коли буде правда на свiтi? чи, мабуть, нiколи не буде?! - Господь його знаЇ, сину. Коли бiльше було отаке заводитись, як тепер, то певно, що й тiЇњ не стане, яка тепер Ї... - Нi, мамо... Видно, нiколи не було тiЇњ правди... нiколи й не будењ Не заводилось би таке, коли б вона була... Мотря нiчого не одказала. Чiпка знявся, знову вийшов з хати та проходив по надвiр'ю мало не до свiта бiлого... На другий день поњхав Чiпка до тестя. Теща й жiнка стрiли його переляканi. Вони повели його у колись Галину хатину. Явдоха щось довго-довго шептала йому, ламаючи руки. Вона була, як полотно, блiда-перелякана. Галин погляд свiтиться тяжкою мукою. Прикро й глибоко дивилась вона на чоловiка, немов казала: "Он, бачиш!" Чiпцi одначе було тепер не до того. Побалакавши нишком з Явдохою, вiн пiшов у свiтлицю. Звiдти доносилось до них страшне стогнання. У свiтлицi на лiжку лежав Максим, перегнувшись удвоЇ. Раз по раз з грудей у його виривались тяжкi "охи", раз по раз вiн схоплювався руками за перегнуту спину. Його мучений вид уразив Чiпчине серце - аж забiгала мишка... Явдоха пiдступила до недужого. - Максиме! - обiзвалась вона. - О-ох! - одказав Максим, важко зiтхнувши. - Чiпка прињхав. - Тату! здоровi були, -привiтавсь Чiпка, пiдступивши до лiжка. - Ох-о-ох!.. - Чого се ви?.. Максим несамовито скрикнув - i схопився обома руками за спину. Скривлений у рота вид показував страшнi болi. Вiн похлинувся, закашлявся... Забулькотiло в грудях; Максим виправивсь, трiпнувсь; розкрив широко очi; провiв ними хижо по всiх... То був останнiй погляд - погляд наглоњ смертi... Явдоха мерщiй накинула на вид чорний платок. Як пiдняли платок, - Максима вже не було... Мука застигла у його на лицi, виглядала широко розкритим скривленим ротом, витрiщеними очима... Галя глянула - i скрикнула... "Умер!.. умер!.." - кричала вона не своњм голосом, вибiгаючи у кiмнату i кидаючись на лiжко лицем у подушки. Чiпка зиркнув - i затрясся... Вiн нiколи не бачив такого страшного, холодного погляду. Перед ним вiйнула друга смерть, бабина. Там - тихо, наче забуваючись, або засипаючи, упокоювалась добра душа. Тут - з страшним болем, муками та прокльонами покидала вона землю... Голова в Чiпки закрутилася, затуманiла. Вiн закрив на хвилину очi й опустив блiде лице на груди... Одна Явдоха якось видержала. Вона знову прикрила чорним платком Максимову голову; сiпнула Чiпку за рукав - i вийшла з ним з хати, боляче стуляючи очi, з котрих туга ледве видавила двi сльозини... А в Гетьманському пани радiли, що по њх сталося. Вибори утвердили, а на Чiпчину -жалобу через справника послали одказ. Ось одкрилась i земська рада. На раду прибули однi пани: селяни не поњхали. Однi, як Лоза, через те, щоб не чути такоњ бридкоњ лайки та ганьби, яку вони чули од станового на виборах; а другi не поњхали за возовицею. Саме хапалися з нею, бо дощi як затялися: щодня та й щодня... Радили раду однi пани. Через тиждень чутка про ту раду оббiгла цiлий повiт. Перш усього розказували, яке велике жаловання положили членам в управi; потiм того жалiлися на якийсь чудний налог з землi: у кого њњ бiльше, той платить менш, а в кого менше, з того й бери; далi хвалилися, що шляхи, греблi й мiстки будуть рiвняти, гатити й лагодити "натурою", тобто мужичими руками... Чiпцi тепер не до того. Його заклопотали хатнi клопоти. Треба було тестя поховати, поминати, худобi його порядок дати. Чiпка викрутився цiлий мiсяць, як муха в окропi: нiколи було дослухатись, що люди говорять. На Параски у Гетьманському ярмарок. Упоравшись коло хазяйства. Чiпка поњхав. Перше-наперше зайшов в управу. Як же почув, що така бiда з ним, - як сто змiњв разом ужалило його серцењ Не розпитуючи, як, що, за вiщо, -вiд злостi вiн не мiг слова вимовити, - вийшов неборак з управи, наче вчадiв... Голова ходила ходором, кружала, болiла; в висках - як хто молотком стукав; в очах- жовто, чорно; а в ушах - пищало, стогнало, вило... Щоб хоч трохи очуматись, вiн пiшов походити по ярмарку... Ходить помiж возами, попiд крамницями - роздивляЇться, слухаЇ... Тiльки й речi, тiльки й мови, що про земську раду, про налог!.. - ЗнаЇте? - питаЇ, усмiхаючись, один великопо-мiсний панюга другого. - Знаю, знаю... - Синок не уступить батюшцi... - Та кий бiс, не то вiн? То все Шавкун з Кряжовим... От, голови!! - Ото њм - всесословнiсть! Хотiли рiвноправностi, - оце њх i порiвняли... А то справдi - всяка наволоч дере нiс угору... Нехай же тепер знають!.. - Оце самоуправа!! - запихкавшись, з переляканим видом, стрiчаЇ мiлкопомiсний панок сусiду. - Чули про налог? - Де ж не чути? Добре далеко розходиться, а лихе - ще далi... - Оце так! - пiдскакуЇ третiй полупанок. - Цього ще не було, щоб без сорому, прилюдно, в вiчi казали: хто маЇ на десять рублiв, - з того бери руб, а хто на тисячу - копiйкуi А тепер, при самоуправi, дiждали... - ѓм що? - четвертий каже. - Вони собi повбирались в управу, лущитимуть з нас грошики - та й нi гадки!.. - А нашому братовi - дошкуля, до самих печiнок доходить... - веде рiч перший. - Та ще як дошкуля! - пiддержуЇ третiй: - такими поборами печiнки витягнуть!.. А з чого його, скажiть на милость? То було сякi-не-такi, а все-таки три своњх робiтники, а тепер... бiда та й годi!.. А народ так розледачiв, що, сказано, хоч сам за плуги берись... Нi за ласку, нi за грошi... Вiн швидше той день у шинку просидить, нiж пiде на роботу до пана... - Це розбiй! це - здирство панське!! - чуЇ Чiпка - гукають селяни пiд яткою. - А бач? - не я казав? - пристаЇ до старшини пiдпивший староста. - Не я вгадав, що вони й земське вигадали, щоб себе полатати... Цар людей одiбрав, цар волю дав... Хiба ж њх так i випустити? Егеж!.. Коли не роблять, - хай же хоч платять! - То було окружний з нас шкуру дере, а тепер управа дратиме, - бiдкаються козаки. Чiпка все це чуЇ, - i кожне слово, як гостра колючка, коле його в серце... Вiн слухаЇ... До свого горя приливаЇ ще людське; троюдить ним своЇ гаряче серце; розбуркуЇ старi думки... Злом пашить лице його; злом свiтять очi, аж поблiд вiд злостi, аж руки трусяться... - Недурно вони так усилковувались мене випхнути... Аж њм он чого заманулося? Проклятi! Аби њм тепло, аби њм добре... Нехай дурний мужик на всiх робить, за всiх платить; хай одбуваЇ одбучi... Нiкому за його оступитися! Вони себе знають... своЇ панське кодло знають... А мужик - вiл... ори, поки здужаЇ! Дай йому полови, щоб не здох, - та знову запрягай... поки не впаде в борознi... А тодi здери з його шкуру на чоботи... Проклятi! Чорти, а не люди! Чiпка кричав, розмахував руками;' гаряча його рiч огнем пашiла. Кругом його дедалi бiльшала та бiльшала купа людей; довго слухала мовчки; потiм хто-небудь увертав i своЇ слово, пiдкладав дров до багаття. На той крик нахопився Дмитренко. - Що це ви робите? - спитав вiн Чiпку. - Як-що? - Та де ж? ви людей бунтуЇте... земство лаЇте... управу... налог... -Щоб вони не дiждали його брати! - грякнув Чiпка. - Чого це ти так розкричався? га? - перемiнив становий рiч, розсердившись. - Чого ти людей бунтуЇш? - То ви њх бунтуЇте, а не я! - одрiзав Чiпка. - Гляди, лишень, козаче, щоб з цiлим язиком додому вернувся. ЧуЇш? не забувайся! Становий пiшов далi помiж возами. Чiпка знову прийнявся за управу... Надвечiр вертався вiн додому вкупi з Грицьком. Вiн був сумний, мовчав цiлу дорогу. Грицьковi аж моторошно стало, вiн зачепив його: - I охота тобi, брате Чiпко, з ними лаятись? -. Чи можна ж, Грицьку, втерпiти? - Та плюнь на них... Хай њм з њх управою, з њх земством! - Мене громада вибрала... Я громадi присягав..: Хто старший: громада чи вони? - То й на громаду плюнь! Чiпка аж позеленiв од такого слова - i нiчого не одказав. Прињхав перед вечором додому, сам на себе не схожий. Галя стрiла його на порозi та аж перелякалася. - Чiпко! що з тобою? ти нездужаЇш? - Нi, здоров... њсти хочу. Дали йому њсти. Чiпка сидить - насуплений, жовтий, аж зелений, - њсть мовчки. Пообiдав, як стало сонце сiдати. Не пiдводячись з мiсця, схилив вiн на руку голову, обперся об стiл, - та так i закам'янiв... Захiдне зарево освiчувало його сумну, як з мармуру вироблену постать - один њњ згорблений вид наганяв журбу тяжку. Галя глянула на його - i нишком стала плакати. Чiпка почув. - Чого ти, Галю? Вона мовчала. Вiн пiдiйшов до нењ; взяв њњ руками злегенька за голову 1, заглядаючи в вiчi, промовив: - Скажи менi, Галочко, чого ти? - Ти мене зовсiм забув... - одказала вона, схлипуючи. - Я забув? - За тим проклятим земством - нi поговориш нiколи, нiчого... - Та таки правда, що воно в мене отут сидить! - показав на серце. - Чом же ти його не кинеш, сину? - обiзвалась журливо Мотря. - Чи воно тобi не огидло?.. На тебе вже дивитись страшно... Який був, а який став!! Чiпка матерi нiчого не одказав. Надворi стемнiло. Спускалася нiч на землю, утихомирювала людськi клопоти, руки й думки. Полягали спати. Чiпка лежав мовчки, хоч i не спав. Думки цiлим роЇм окрили його голову. Перелiтали вони з самого малку - аж до сьогоднi; назирнули кожну пригоду життя його, гарячили кров, мутили розум. "Скрiзь неправда... скрiзь!" - шептав вiн. "Куди не глянь, де не кинь - усюди кривда та й кривда!.. Живеш, нудишся, тратиш силу, волю, щоб куди заховатись вiд нењ, втекти вiд нењ; плутаЇшся в темрявi, падаЇш, знову встаЇш, знову простуЇш, знову падаЇш... не вхопиш тропи, куди йти: не знаходиш мiсця, де б прихилитися... Сказано: великий свiт, та нема де дiтися!.. Коли б можна, - весь би цей свiт виполо-нив, а виростив новий... Тодi б, може, й правда настала!.." Чуючи, як важко Чiпка зiтхаЇ, а не озиваЇться, Галя знову почала плакати. Замiсть утiхи. Чiпка похвалився њй своњм горем та трохи сам не заплакав. Галя його заспокоювала, голубила, пригортала мiцно до серця. Чiпка одмовляв њй нехотя. Наплакавшись, Галя заснула, як мала дитина: тихо, спокiйно. Чiпка прокачався цiлу ту нiч i очей не змикав: усе думав, мучився... XXIX_ ЛИХО НЕ МОВЧИТЬ_ Поховавши Максима, Явдоха сама побоялася на хуторi жити. Пiдмовляла дiтей, вони не захотiли. Тодi вона спродала дворище, спродала все, що можна було спродати, та й перебралася до дiтей. Разом з нею вступило й нове лихо в Чiпчину хату. Перше всього матерi не помирилися. Явдоха була пишна, горда. Як тiльки оселилася, зараз почала все на свiй лад перевертати, господарством заправляти. I те - не так, i друге - не до ладу, i третЇ - не на своњм мiсцi стоњть! Мотря, з молодих ще лiт зсушена то працею, то нуждою, суха, як опеньочок, тиха, бiдненько зодягнена, довго мовчала, потакала Явдосi... Одначе не видержала. Явдоха щось уже стала дуже верховодити, за вiщось крикнула на Мотрю. Мотрю розiбрала досада, вона обiзвала Явдоху панiЇю; а Явдоха налаяла Мотрю нищою, дармоњдкою... З того й пiшло... Лайка та сварка, бучi та колотнечi! Не було того дня, щоб вони мiж собою не лаялись. Галi шкода було Мотрi, котру вона так уподобала, i вона, щоб не сердити й матерi, ховалася од тих буч та сварок, або в себе в хатинi, або в Христi. Вона рада була зiйти куди з двору, щоб нi чути, нi бачити! Як же вже й њњ зачiпали тим, то, звiсно, як дитина, вона тягла материну рiч. Чiпка й собi, хоч i бачив, що мати нi в чому не винна, держався руки жiнки, а за нею - й тещi. Довелося Мотрi таке життя, що хоч без вiстi тiкай! - Казала я тобi, сину, - жалiлася iнодi Мотря Чiпцi, як уже й йому теща заллЇ за шкуру сала, - казала: не бери багачки... нi тобi життя не буде, нi менi старiй, спокою! - Потерпiть, мамо, ще трохи. Що ж робити? Це все вона верховодить... вона бучу збиваЇ... Поки њњ не було, - було тихо й мирно, все гаразд; а як стала - все так i пiшло догори дном... Покорiться, мамо. - Не буду я, сину, коритись, чорт знаЇ кому. Краще пiду в люди та людям покорюся й поклонюся, нiж менi њй кланятись за шматок хлiба, що вiд тебе заробила... Чiпка розсердиться ще дужче. Вийде з хати - або до Грицька пiде розвести свою тугу, або коло худоби пораЇться, а iнодi й зовсiм з двору з'њде в ярмарок куди та не вертаЇться днiв три або й чотири. - От, бач! - викладаЇ тодi Явдоха Галi: - це вона, вона все вас розстроюЇ... це вона, стара вiдьма, бунтуЇ вас, пiдбиваЇ його! Жило б, старе луб'я, коли й зобуте й зодягнене, не голодне й не холодне... Так нi! Ще й кирпу гне... мов њњ гiрше тепер, нiж тодi, як нужу годувала!.. Сказано, злиднi! Як паршi трохи обкидали, - зараз i вередувати... Вернеться Чiпка додому, стане йому Явдоха викли-дати, на Мотрю клепати. Розпалиться вiн на матiр, дивись: на Мотрi все й окошилося... Заплаче було, бiдна, одна в кутку на печi сидячи, та й годi. Такi безперестаннi бучi та гризня доливали отрутою й без того вже отруЇне життя Чiпчине. У своњй хатi вiн був, як чужий: вона йому остогидла. Йому було в нiй душно, тiсно, серце забажало волi, душа - простору. Вiн почав згадувати старе товариство... Грицько з своњми завсiдними жалобами на втрати, з своњми розмовами про недостатки, про худобу, з своЇю жiнкою - тихою й доброю молодицею, - з усiм напрямком свого тихого пахарського життя, - здавався йому тепер нудним, сумним. Вiн слухав його жалощi, позiхаючи, а думка, рядом з розмовою, малювала йому iнший побит життя - ще до заручин... Там хоч i горiлка лилася, як вода, хоч хто й верзякав з п'яних очей казна-що, - та все те жило, мучилось, любило, кляло... То життя було, хоч i пiд п'яною облудою. А тут - тихо та сумно, як у болотi; сонно, нiмо, як серед мертвого царства, а дома - гiрше, нiж у пеклi! Щоб хоч трохи одвести ту самотню "тугу. Чiпка почав перекидати лишню... Та добре тому пить, чий хмiль спить... А Чiпчин хмiль не спав; вiн його ще дужче мучив, як огнем пiк i без того палке серце... Вiн тодi сердився на всiх i на все. Теща йому не вгодить; мати боњться; одна ще Галя мав над ним волю; вiн њњ усе ще кохаЇ й поважав. Оже iнодi й њй доставалося. Вiн доскiпувався до нењ: то чому вона не хоче наймички найняти, то чому те та друге й досi не зроблено, то чого вона тратить над шитвом очi: то сяку, то таку всячину видере та й присiкаЇться... Галя слухала все те, iнодi одмовляла, iнодi мовчки плакала, а iнодi чогось боялася... А спiдтиха-тиха серце њњ щось недобре вiщувало, болiло, нило... - Чiпко! - iнодi вночi, як усi поснуть, вона обiзветься до його. - Що з тобою сталося?.. Ти почав вередувати всiм... Все тобi не любе, не миле, все остогидло... Невже правда, що все остогидло?.. Те питання було йому гiркою докорою. Вiн почував себе винуватим перед Галею; вiн даремно присiкувався до нењ... Тепер њњ журливий голос разом голубив i докоряв його. - Галю, рибонько моя! - шепче вiн: - тяжко менi... важко... Сам не знаю, де б я дiвся, куди б себе запровадив?.. Хоч би дiти були... Може б вони розважили мою тугу... чи не розлепетали б вони мого суму?.. - Чого ж тобi важко?.. Хiба тобi й коло мене важко?.. I зо мною сумно. Чiпко? - Нi... нi. Галочко!.. з тобою менi весело... коло тебе менi так легко... Хоч би матерi не лаялись, хоч би вони в миру ясили... А то - щодня гризня, щоденна лайка... - Чи я ж винна тому. Чiпко? Я б сама рада, коли б вони помирилися, поЇдналися... Так же бач... нiчого не вдiю! Така вже в обох натура: кожна кожнiй не хоче й на крихту вступити. -Ой, нi... Нi, Галю, не те... не те... Я боюсь, коли б я не занапастив твого вiку, - перескакуючи на друге, шепче Чiпка. - Я б оддав половину життя свого, аби ти була щаслива... Так же, бач: немаЇ щастя, немаЇ добра! Якесь лихо з самого малку мене окривало, - з самого малку воно вчепилося за мене, нiяк я вiд його нi одiб'юся, нi одгребуся! Як той iрод, залiзло в саму душу та й душить, та й вадить, та й каламутить усiм... Он - колишнЇ товариство (недавно бачив) - веселе, щасливе... Галя почула - звiдки вiтер вiЇ, куди хилить... Вона бачила, що чим далi, то все Чiпка вiд нењ одходив та одходив... Вона бачила - серце њй правду казало, - що не вдержати уже њй Чiпки бiля себе, що йому остогидло таке життя - не вдовольняло його... I вона тихо-тихо, потай од Чiпки, нишком плакала... То вона спускалася в своЇ недавнЇ щастя, роздивлялась на його, перевертала, розглядала без того гарячого пошибу перших любощiв, котрий перше не давав њй ясно глянути на життя њх, - розбирала поглядом сторонньоњ людини. Пiсля таких розглядин та рахування самоњ з собою, вона перелякалась своњх думок... Вона справдi не була щасливою, не принесла й Чiпцi щастя: вона не була матiр'ю, та чи й буде!.. I, падаючи перед образом, молила пречисту зглянутись на й сльози... А тим часом Чiпка робився все смутнiший, злiший, нетерпеливiший... - Ти б. Чiпко, коли тобi обридло так жити, кликнув товаришiв, погуляв би з ними: може б хоч трохи розiгнав свою тугу, - раз сказала йому Галя, бачивши непереливки. Вона захотiла ввiйти в те товариство тихим янголом-спасителем, навчити запеклi харцизяцькi душi, п'янi голови любовi до людей, до њх мирних звичањв, до раз заведеного тихого життя. Та ба! Тим запеклим душам треба було десь дiвати свою силу, що пручалася, рвалася на волю, переступала звичањ, топилась у гульнi, в горiлцi; п'яним головам одрадна була несамовита сваволя, котра б не знала нi в чому припону,-заборони, буйна та шумлива, як самий хмiль... њх не зведеш на протерту стежку тихого, незамутного життя! Не з њњ м'якою, до спокою, до тихого щастя похилою натурою, не з њњ розумом жiночим, тонким та гнучким, руйнувати було ту башту крiпкоњ волi... Туди треба було не жiночого серця, люблячого, теплого, а каменю дебелого та холодного, що його нiколи iскра любовi нi розтопить, нi нагрiЇ... ТiЇњ волi не звоюЇш слабою жiночою рукою! Галя побачила, що вскочила з Чiпкою, як риба в невiд, i... заплуталась... Стала вона побиватись, борсатись, трепетатися... Шурхнула, як плiточка, в першу дiрку - i вискочила на чисту воду... а Чiпка зостався в неводi!.. Вона за ним убивалася, сумувала, плакала. Та вiн того уже не чув, не бачив. Вiн тепер знаЇ спiвав про неправду людську; кляне земство, котре йому не далося в руки; лаЇ здирщину, котру лаяли всi небагатi люди; бiдуЇ з крiпаками, будить у них жаль, що вони одуренi, що њм одвели нiкуди невгоднi землi; допомагаЇ њм грошима, коли пристають за подушне зборщики; бенкетуЇ з ними - i часом, заливши очi, викрикуЇ, що час би њњ покарати... А прийде додому - i п'яними руками пригортав до п'яного серця свою Галю, не примiчаючи палких слiз на њњ очах та смутку на змарнiлому личку... Настали часи iншi, завелися порядки другi в Чiпчинiй хатi. Привiтна й тиха своњм спокiйним сiмейним побитом, стала вона тепер притоном гульнi п'яноњ, несамовитих реготiв, спiвiв... Явдоха, звикши до гулянок замолоду, згадала њх на старiсть, допомагала зятевi в його затiях. Оце в суботу пiд недiлю, або в свято завернуть до Чiпки старi товаришi: Лушня, Пацюк i Матня. Уродиться боклаг горiлки, страва всяка. Явдоха порядкуЇ. Галя куди-небудь у куток заб'Їться, сидить мовчки; дивиться, як њњ чоловiк гуляЇ; слухаЇ, що верзуть його товаришi. А Мотря - аж на пiч залiзе, щоб хоч не бачити того нiчого... Чiпка сидить з товариством за столом: чарка лiтаЇ за чаркою, задурюЇ њм голови; крики, спiви та реготи окривають усю хату, вириваються крiзь вiкна надвiр... Iнодi зачне хтось баляси точити, про своњ походеньки розказувати. Явдоха слухав, смiЇться, радiв; Галя - сумуЇ; Мотря - спльовуЇ на печi мовчки... "Хоч би смерть швидше прийшла, - думаЇ вона, - щоб нi чути, нi бачити такого!.." Найбiльше Лушня розказував. Як музика, тiльки поведе смичком по струнах, - i заговорять вони то зично-радiсно, то журливо-плакучо, так вiн своњм язиком грав по людських душах. РозказуЇ одно - всi за животи беруться та регочуться; почне друге - жаль серце, немов каменем, давить, на очах виступають сльози... Частiше всього вiн любив згадувати про своЇ молоде життя, про свою матiр. Оце й зачне було: - Мене мати привчала красти ще змалечку. Бувало посадить мене, малого, коло себе, положить перед очима шматок хлiба та й украдь у нењ так, щоб не бачила! А побачила, - зараз бити... А дубець у руках червоний та гнучкий, аж свистить... Я вже бувало i сим, i тим боком... углядить - так i стьобне дубцем по руцi, аж синя попруга, як п'явка, кругом обiв'Ї руку... Я закричу не своњм голосом та до нењ: i "мамочко"! i "голубочко"! "не буду... не буду!" Обнiмаю њњ... однiЇю рукою'нахиляю за шию, а другою, дивись, шматок уже й потурив у пазуху. Оглянеться вона, немаЇ шматка... Тодi й пожалуЇ i њсти дасть... А так - за цiлий день не њстимеш... - Була колись i цьому правда! - журливим голосом вимовить Галя, хитаючи головою. - От хай мене хрест поб'Ї, коли неправда! - Та потiм каже: "Ти не думай, сину, що я тебе по-дурному б'ю: це я тебе на добро учу! Виростеш, дякуватимеш... Усе, каже, крадь, де тiльки легко лежить... А в пана - вишукай, а вкрадь!.." - Бо пан з людей надрав, - уверне Чiпка... - У пана своЇ одбери... - Егеж... Пан усе набрав в людей, пан i людей брав... От мою матiр - адже взяв! Та, спасибi йому, й мене на свiт пустив... I почне було розказувати, як його матiр привели в двiр, у горницi до пана, як вона всього боялася, поки з паном не зазналася, як пан радiв, коли знайшовся у нењ вiн, "Тимошка - добрий молодець...". - Пан радий - менi радий, i матерi радий... держить нас у горницях, не випускаЇ нiкуди. Мене iнодi пестить, гойдаЇ. А став я на ноги спинатись, то все медяниками та цукерками годуЇ, та гривеники даруЇ. Мати дивиться та радiЇ. I така тодi до мене добра! НапуваЇ мене чаЇм; у панськi пуховики положить спати: закутаЇ в теплi одiяла; схилиться надi мною - i довго-довго дивиться, а потiм - ще довше цiлуЇ... Розкiш менi була! Коли це прињздить син додому з школи: вивчився вже - прогнали з школи... Як угледiв це: "вон! вон з двору! щоб i духу не чутно було!" Пiшла мiж ними гризня та лайка щоденна: мати моя щодня плакала та все мене ховала од панича... Увiрвалося зразу добро наше!.. Мучився-мучився ото старий пан та й перевiв нас з горниць у нову хату, що за кузнею була. Там нас i поселено. Ото як перевели нас, - трохи угамувалось у горницях... Нiчого! Живемо ми собi вдвох з матiр'ю; до нас частенько й старий пан забiгаЇ; матiр жалуЇ; менi гостинцi носить... Коли це, кажуть, панич жениться. I оженився. Узяв собi дочку вашого, чорну-чорну, як плащувату циганку, тонку та високу, з здоровенним носом, що аж через губу в рот заглядав, з язиком здоровкався... Як ото одружився, так i похмарило одразу всiм. Не було того дня, щоб не чутно було плачу на станi!.. Та й старому пановi, видно, не медяно стало: посивiв старий, з тiла спав, на виду подався, почав перекидати лишню... Бувало встане вранцi, рано-рано, викраде таку годинку, що ще син почиваЇ, та до ключника Якима. А Якимовi наказано: як тiльки забачить, що пан повернув за кузню, - щоб зараз бiг i казав њй... То вiн було до Якима: "Якиме! голубе мiй! Я вже тобi стару жилетку вiддам, тiльки мовчи, не кажи!" Яким гляне на його: стане йому жалко старого пана, що колись усiм орудував, i самим Якимом, а тепер стоњть перед ним згорблений, труситься та так жалiбно просить... "Iдiть, каже, тiльки не барiться, бо вже швидко молодi повстають..." Вiн тодi пiдтюпцем до нас: "А де мати?" - питаЇ мене. "На вго-родi", або де там, одкажу. "Пiди лиш, поклич". Та й ткне менi копiЇчку в руку. Я бувало на однiй нозi поскачу. Прийде мати; сяде вiн проти нењ, дивиться, згадаЇ давнЇ та й заплаче, жалiючись на сина та на невiстку. - "Благородне, кажуть, званiЇ порочу... Дурнi! Яке там у бiса званiЇ, коли менi жити недобре, коли менi нема нi в чому волi?.. Спершу, каже, я хотiв тебе одарити: грунт дати, хату поставити, землi одвести i на волю випустити за твою службу... А тепер - не можна... невiльно менi в тому... нi в чому немаЇ менi волi..." Та схилиться на стiл головою та й заплаче. Мати дивиться на його та й собi плаче... А я, бувало, прищурюсь собi в куточку j" нищечком i думаю: чого вони плачуть обоЇ? Отже недовго пан щось i пожив пiсля того... Зажурився та й умер. Як почула мати, то цiлiсiнький тиждень тужила, як божевiльна, не своњм голосом, а мене била щось з мiсяць, хто його знаЇ й за вiщо... Швидко нас знову в кухнi забрали: матiр дивитись за дробиною, i мене з нею... А в кухнях - нужда... голодно й холодно! Мати й давай красти всячину: сальця було вкраде - менi дасть, пупок або печiнку з печеноњ вутки... Пiймали њњ якось на крадiжцi, розтягли та й одiдрали, як кiшку, - насилу встала... Отже не покаялась, не покинула свого ремесла... почала ще ото й мене вчити. I, спасибi њй, таки вивчила! СлухаЇ Явдоха такi речi та пiдхвалюЇ "доброго молодця", що не забув науки. Галя сидить сумна-зажурена: жалко њй старого пана, жаль Лушневоњ матерi, страшно такоњ неволi... А Мотря на печi журиться, що њњ син з таким товариством гуляЇ; вона стиха шепче: "Господи! i вродиться ж така дитина на свiт... отаке на матiр сплести?! Сказано: не маЇ бога в животi... iрод!" А Лушня за те, що добре вмiЇ язиком молоти, частуЇ товариство, примовляючи: "Щоб пани здоровi були, щоб нам худiбки придбали!.." - А самi сконали! - кiнчаЇ Пацюк. Iнодi бував на тих сходинах i Грицько. Та не по душi йому були такi гульбища, а надто тi гострi колючки, якi часто й густо заганяв йому в серце Лушня або хто другий з товариства. - А що, Грицьку, чи пшениця вродила? - почне бувало здалека Лушня, натякаючи на завсiднi жалощi Грицьковi. Грицько мовчить, мов не до його рiч. - Шкода! -одмовляЇ замiсть Грицька Пацюк: - тепер настали такi лiта, що пшениця не родить... - Чому не родить? - огризнеться Грицько. - У такого, як ти, то й не родить, бо чорт маЇ на чому родити... Хiба в ротi посiЇш? - Нi, Грицьку, - знову Лушня: - тепер i земля така стала, що й на землi не родить! Ти њњ потом обливаЇш, сльозами благаЇш: уроди-бо, сира земле! А вона, бiсова, глуха й нiма: не чуЇ й не роде! - То й приходиться людям на нењ жалiтись, - пiддержуЇ Пацюк. - А кому ти на землю пожалiЇшся?.. Хiба iнодi побачиш багатого товариша або кума, - пожалiЇшся йому - чи не зглянеться, бува?.. - А знаЇш, Грицьку, - вмiшаЇться одутлий Матня: - чого в тебе не родить? Не того, що сплодилася, - нi! То тебе бог караЇ... Було б тобi дурно тодi не брати Чiпчиного жита... Грицько сидить - як на вугiллях тлiЇ. Вiн би й огризнувся, та боявся бучу збити, та ще з такими гуль-тяями. Та, правда, таки й Чiпка забивав усiх, не давав Грицька в образу. Так миналися тi уњдливi жарти, аж поки Чiпка пiд товариську гульню не подарував Грицьковi ста рублiв грошей на хрещеника. - Тепер, Грицьку, знаЇш, що тобi зосталося робити? - каже Лушня. - А що? - питаЇ радий Грицько. - Тепер тобi годi й хлiба робити, - однак земля не родить, - та все коло Христi ворожити: хай щомiсяця дитину плодить! Чiпка - добрий чоловiк: за кожним кумуватиме... - Батьковi своЇму лисому розкажи! - приснув Грицько. -А, њй-богу, вгадав ти, Грицьку, що лисий... Я б йому сам з великою радiстю сказав так, та шкода, що вмер! Тiльки що з того, що я б йому сказав? Коли вiн менi нiчого не кинув - одинцевi... А що б то було, якби моя мати щомiсяця по такому родила, як я! - Поњли б одно одного... поки не подавилися, - лютуЇ Грицько. - Що, може, й њли б один одного, то й то, може, правда... тiльки б не њли чужого хлiба та грошей! - Так що ж? Я прохав у Чiпки, чи що? - кричить, розпалившись, Грицько. - У ногах лазив?.. Його добра воля була, а тобi - зась! Не твоЇ дiло, - он то що! - Та я й не мiшаюся, господь з тобою. Я тiльки раю... А не хочеш - хай твоя Христя нiколи нi одного не зродить... Менi що? Я тiльки кажу: якби частiше, то кориснiше б було! - Нi, Чiпко, я в тебе через твоЇ товариство не можу бувати, - жалiЇться Грицько, як Чiпка ввiйшов з комiрчини, де брав горiлку, в хату. - Як саме? - розпитуЇ Чiпка. Грицько йому розказуЇ. Лушня виправляЇться, i тут же, мiж тихим словом, дивись, i вкине якого гедзика. Другi аж за боки беруться, регочуться. Чiпка на мирову зводить, частуЇ. Грицько мов трохи i втихомириться, посидить ще, вип'Ї ще чарку, - та швидко й додому пориваЇться. Пiсля того, як поли врiзав вiд Чiпчиноњ хати; казав i Христi, щоб не ходила. Одначе вона iнодi викрадеться нишком на хвилину та й побiжить провiдати куму та Мотрю: Явдохи й Христя незлюбила. Горiлка, кажуть, всьому злому злодiйка. А у Чiпки в хатi горiлка тепер господиня. Рiдко проходив той день, щоб п'яне гульбище не збиралося, не гуло, не кричало... А коли не гульня - то гризня жiноча: матерi як не кусають одна одну... Така колотнеча була Чiпцi гiрше полину.