Дмитро Мiщенко. Синьоока Тивер
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
™, Ї - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
ѓ, њ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Iсторичний роман
Частина ПЕРША. ЗАКОНИ I ПОКОНИ
В четверте_ лiто своЇњ Їдинодержавноњ влади iмператор призначив
Хiльбудiя воЇначальником Фракiњ, поставив його для охорони рiки Iстр,
наказавши стежити, аби варвари, що жили там, не переходили рiки..._
ПРОКОПIЙ. "IСТОРIЯ ВIЙН"
Римляни, неодноразово переходячи пiд проводом Хiльбудiя в землi по той
бiк рiки, вбивали i забирали в рабство варварiв._
ПРОКОПIЙ. "IСТОРIЯ ВIЙН".
...Через три лiта пiсля свого прибуття Хiльбудiй, за звичаЇм, перейшов
рiку з невеликим загоном, слов'яни ж виступили проти нього всi поголовно._
Битва була жорстока, загинуло багато римлян, в тiм числi i њхнiй
воЇначальник Хiльбудiй..._
ПРОКОП1Й. "IСТОРIЯ ВIЙН"
Ген за Днiстром, над широкими долами землi Трояновоњ, знялось i
звеселило всiх щойно викупане в океан-морi сонце. Молоде i яснолике,
здавалось, усмiхалося довкружнiм долам, вижатим нивам по долах,
покликаному в путь чи до рала люду. А то гарна прикмета: коли так весело
усмiхаЇться вранiшнЇ сонце, бути погожiй днинi. Видно, загулялися десь
пiднебеснi дiви або розлiнувалися в теплi й припiзнилися заварити в своњх
вертепах пиво. Тому й благодать на землi. Анi туманiв з Днiстра та моря,
анi мокви iз-за бескидiв. Ясно та гоже довкруж, мовби на вселенське свято.
Воно, сказати б, невелике й диво: стоњть та пора, коли i лiто - не
лiто, i зима - не зима. Та й день, справдi, не якийсь там: завершено
веректу по овинах, по веректi збираЇться перший на передзим'њ торг пiд
стольним городом Черном. А хто ж iз поселян усидить такого дня вдома?
Одному треба збути витвори рук своњх, iншому придбати њх. Тому зараз уже
не обiйтися без берковцiв для зiбраного на нивi жита, а тому - без
поборшнiв для чада, як i без черев'њв для себе, без свити для жони. Iншого
гонить на торг потреба придбати сокиру, бо чекаЇ не розчищена в лiсi
лядина; ще iнший нишпоритиме по торжищу й шукатиме таке, що вдовольнить
його i не опустошить калиту, рало.
Багато чого треба поселяниновi, а ще ж усiм, чули, усiм потрiбен
вирощений поселянином хлiб. Тож i людно на путях. Однi правляться на
торжище з полуденних крањв, iншi - з полуночних, ще iншi -вiд Пруту та
з-за Пруту. Бо Черн - не осiбно тиверське торжище. ™ там сусiднi уличi, Ї
й далекi чи дуже далекi гостi - даки з-за Дунаю, ромењ з-за моря. Тим
њхати та й њхати ще до бовванiючого на овидi Черна, iншi близько вже,
бачать, як вируЇ пiд стiнами прибулий удосвiта чи з ночi торговий люд,
чують, як iржуть нажаханi чи знудженi за волею конi, й переймаються
передчуттям щасливого торгу а чи тривогою за майбутнiй торг.
- Йой, мамцю! - тиснеться до матерi яснолика, мовби те сонце вранiшнЇ,
дiвчина. - Дивiться, скiльки люду на мiстi, нам i стати вже нiде.
- Посоромся, Миловидко, - заспокоюЇ њњ мати. - Мiсто пiд Черном он яке,
тутки всьому тиверському ополченню Ї де стати, не лише покликаному на торг
люду.
- А все ж...
- Чим сушиш голову, дiвко, - обертаЇться на мить i знову править кiньми
вiтець њњ. - Про iнше думай i дбай: аби не загубилася в цьому велелюддi.
- Таке скажете, отче.
- А таке. Легковажна-бо Їсть. Захопишся дивами та й пiдеш собi.
- Вгамуйся, Ярославе, - захищаЇ мати. - Чого б це вона легковажила?
Сидiтиме на возi й дивитиметься на торги з воза. Правда, Миловидко?
- Атож.
Вони не з далекого далека. Оседок њхнiй всього лиш за сотню поприщ,
нижче по Днiстру, а в Миловиди таке вiдчуття на серцi, нiби на край свiту
вирядилася. Тож i ширить на все очi, надто коли наблизилися до Черна, а в
Чернi - до торгу, ширить та виголошуЇ своЇ звичне: йой!
Стариня не везе на торг великих скарбiв. У возi анi кузнi, анi вичинки,
анi рукодiлля, саме лиш збiжжя, те, що подарував њхнiй ратайськiй родинi
бог Сварог та щедра ролейна нива. Тому й шукають на мiстi ратайський
кiнець, стають помiж тих, що торгують збiжжям. Бо вiтцевi не вперше бути
тут, вiн знаЇ, що робить.
Поки розпрягаЇ та пораЇ коней, поки розпитуЇ сусiдiв, як iде торг,
Миловида теж норовить засвiдчити свою господарську щирiсть: вкладаЇ на
мiсце добутий перед цим берковець iз вiвсом, пораЇ припорошеного за дорогу
воза. Коли ж вiтець сказав обом - i њй, i матерi: "Глядiть тут, а я
подамся шукати покупця на товар та й корiвки на нове подвiр'я", - стала й
загледiлася на торжище. Леле, яке воно справдi велелюдне! А гомону, а
бесiди, а смiху! Аж серцю лоскiтне вiд тiЇњ бадьоростi людськоњ.
Не задовольнилася тим, що побачила з землi, згадала мамину раду й сiла
коло мами. Аякже, з вивершеноњ хури лiпше й далi видно. А вже як усiлася,
не забарилась засокорити до своЇњ мами. I дивувалася вголос, i
допитувалась, хто отi люди в байбереках, звiдки тi, що в кептарях, таких
бiлих i таких щедрих на узори вишиванках? З-пiд гiр? Йой, то ж, певно,
здалеку.
- А то що жовтiЇ, мамцю?
- Певно, гончарний посуд.
- Можна, я пiду та гляну?
-- Агiй на тебе! Не чула, що казав вiтець?
- Йой, мамцю, - ластиться й цiлуЇ матiр у щоку. - Солоденька моя! Це ж
поруч. Чи я для того њхала в далекий свiт, аби просидiти на возi? Може ж,
нагледю щось вельми гарне та й придбаЇмо.
Мати вiднiкуЇться й стараЇться бути твердою, як буваЇ твердий iз ними
вiтець. А проте що далi, то менше твердостi в њњ голосi. Бо що вдiЇ з
своЇю донею, коли та доня, мовби сама знада. Серце виймаЇ улесливiстю,
щирим та ласкавим словом. А ще видом своњм, добрим та лагiдним, красним та
ясним.
-_ Матиму я клопiт з тобою, Миловидко, ой матиму! - журиться вголос i
так вiддалено дивиться на доню, схоже, щось iнше гадаЇ собi. - Iди вже, що
вдiю, коли ти така мила та рiдна серцю моЇму. Тiльки ж не гайся, чуЇш? Бо
прийде вiтець - пуги надаЇ обом нам, присяйбiг, надаЇ.
Обiцялася бути й була слухняною. Пiшла, погамувала дiвочу цiкавiсть -
та й назад. Зате якою щасливою та осяйною повернулася до мами, як щебетала
розповiдаючи. Чужi люди зглядалися, чуючи тi щебетання. Бо таки голосиста
в Ярослава з Випалу дiвка, та й розповiдати, видимо, Ї що. Ано,_ чули, як
виспiвуЇ! Мовби соловейко в гаю. Окрини всякi бачила i горнята теж бачила,
полумиски лiпi тримала в руках, а тарiлi ще лiпшi, дивно-предивно
розмальованi. ™ в гончарнiм кiнцi поставцi, братницi, опаницi, Ї й
макотери.
- Придбаймо, мамцю, - Миловида вкотре уже бере матiр за руку, яскою
зазираЇ у вiчi. - Такий лiпотний поеуд на торгу; так прикрасить нову нашу
оселю..
- Чи я перечу? В нову господу i те, i друге, i третЇ потрiбне буде. Та
чи вистачить на все те збiжжя? Най пiзнiше, як придбаЇмо корiвку.
Сидять мати з донею на покритому веретою возi i бiдкаються, i
сподiваються бiдкаючись. А сонце все вище та вище пiдноситься у вись
пiднебесну, не просто грiЇ - припiкаЇ вже, i тi, що клопочуться торгом,
змушенi врештi-решт зняти з себе теплу вдяганку й освiдчитись сусiдовi:
"Ото днина, нiби не до зими, до лiта хилиться". А торг iде собi, люд, як i
зрання, вируЇ пiд стiнами, i гомiн того виру товiдступаЇ вiд заклопотаних
старим як свiт клопотом жiнок, то знову накочуЇться на них, стаЇ зрештою
звичним, чимось схожим на гомiн бору в негоду.
Та ось i на ту звичнiсть знайшлася у гаморi торжка незвична веремiя:
загули, засвистали вiддалено, зрештою ближче i голосно, певно зближалися
iз ратайським кiнцем, гудцi, заволали, збираючи цiкавий люд, речники,
щедрi на кумеднi витiвки скоморохи. Чулись збадьоренi вигуки, чувся регiт
зiвак, та над усе здiймався над торжищем i над тими, що сiяли гомiн на
торжищi, спiв сопiлок, дзвiн гуслiв, витинали на всi лади рожки та бубни.
- Люди, тиверцi! - прорвався нарештi i взяв гору над гамом людським
голос речника. - Нинi у городi Чернi, у князя Волота, велике свято:
утинання волос отрочатi. Князь i княгиня хочуть подiлити ту радiсть
родинну з усiм людом i просять його до столу на хлiб-сiль. Чули? У городi
велике свято! Князь i княгиня просять на хлiб-сiль!
- А що то Ї, мамцю, - цiкавиться Миловида, - утинання волос?
- А те, доню, що князевому сину виповнилося нинi дванадцять лiт. Вiд
сьогоднi вiн уже не дитина - отроча, пiде в науку до дядька-навчителя. А
це - знаменний день, перший крок на стезю, що веде до княжого столу.
- Отак? Овва, то то ж справдi свято i неабияке.
Гудцi наблизилися тим часом до њхньоњ хури й спинилися,затиснутi
цiкавими, гудуть-витинають на колiнах, пiдбадьорюють скоморохiв. А тим аби
була музика: шпарко вибивають по-молодечому невтомними ногами, кумедно
вихиляються всiм тiлом i ще кумеднiше пiдморгують, кривлять зугарнi на
витiвки пики. Людовi тiльки подай, люд за боки береться з реготу, а
скоморохи стають уже на руки, йдуть по землi колесом.
Смiх, галас, регiт у стовпиську. Миловидi не все видно з воза, i вона
пiдводиться, стаЇ ногами на збiжжя, зазираЇ через людськi голови.
- А погляньте, дiвоньки, - чути звiдтам голос, - i наша Миловидка тут.
Гей, Миловидко, чи чуЇш?
Дiвчина оглядаЇться в той бiк, звiдки кличуть, проте першою завважуЇ
молодцiв, а затим i дiвок iз Випалу мати.
- Йой! - жартуЇ чи дивуЇться. - Звiдки бiг послав?
- А все звiдти, тiтуню Купаво, з Випалу, - чемно вклоняються молодцi,
познiмавши шапки. - Добридень вам!
- Добридень, добридень. I куди путь тримаЇте?
- А так, на люд глянути, видовиськом потiшитись.
- I стариня дозволила?
- Чом би й нi?
- Вам - нехай. А дiвкам? Чули, Добромиро i ти, Мирославо? Вам теж,
питаю, дозволили?
- Атож. Присяйбiг, тiтуню. Ми ж не самi, з молодцями нашоњ вулицi. I
Миловидку пускайте. Чулись-те, у князя свято, велелюдне вiншування княжича
буде.
- Зась! Вам дозволено, то йдiть собi, Миловидка не пiде.
- Мамцю, - мало не плаче дiвчина. - Згляньтесь та пожалiйте, зозулько
моя. То ж так цiкаво, то ж раз на вiку.
- I не проси, i не благай, - стоњть на своЇму мати. - Ось-ось вiтець
повернеться, що я скажу йому? Це ж не в гончарний кiнець, це до Черна.
- То ми заждемо Миловидчиного вiтця, - стали на захист своЇњ ровесницi
молодцi. - Заждемо й ублагаЇмо, аби дозволив. Миловидка ж не сама, у гуртi
пiде. Чи на нас покластися не можна, тiтуню Купаво? Це ж не кудись - на
свято йдемо. Князь Волот не дозволить, аби у нього на святi ганьбили
когось.
Мати Купава гнiваЇться, i так, i сяк вiдмагаЇться. Та що вона вдiЇ,
коли напосiлися всi: i сусiдськi дiвки та молодцi, i власна дитина? ™дине,
на чому стала i стала твердо, - ждатиме мужа Ярослава. Як вiн скаже, так i
буде. Ано. Вiн батько родини, його слово над усе в родинi.
II_
Вiд княжого терема до соборного наместя в дитинцi мало не третина
поприща, а величальникiв i просто цiкавих до урочистих подiй у родинi
князя Волота не бракуЇ. По один бiк вистеленоњ витворами ткаль стезi
стоять юрми люду градського i по другий теж. Та чи не найбiльше њх, людей,
як i охоронцiв ладу на пострижинах, на самiм намiстi, ближче до мiсця
торжества.
Чи то достеменно знали, чи передчували: ось-ось почнеться свято,
принишкли всi, i гостi, i горожани, зирять у той бiк, звiдки маЇ вийти
отроча. Дверi у терем розчиненi настiж, величальницi бiля порога вже, а то
певна ознака: поява княжича ось-ось станеться. I передчуття не обманули
тиверцiв. Першими вийшли на люди князь Волот i княгиня Малка, за ними йшов
княжич Богданко у парi з своЇю нареченою Зориною Вепровою, за княжичем i
Вепровою правились, побравшись за руки, сестри Богданковi, княжни Злата та
Миланка. Усi такi гожi i такi святковi, що незвичному до розкошi
поселяниновi, тим паче з околiй, нiчого не лишалося, як сказати про себе
"йой" i затамувати подих. Князь i княжич були зодягненi в свiтло-синi,
щедро вишитi на полах i по подолу каботи, озутi в червленi чадиги,
княгиня, як i наречена Богданкова, - в бiлi, з заморськоњ тканини тунiки,
поверх тунiк - барвистi, кольору розпуклоњ троянди корзна. Княжни Злата та
Миланка, значно молодшi за Богданка i дрiбнiшi одна одноњ, мали таке ж
розкiшне, проте iншого кольору вбрання. Голову кожноњ з жiнок покривала
дибаджева шапочка з хутряним околишем. Князь i княжич простували пiд
сонцем простоволосi. Воно й не диво: князь-вiтець мав здiйснити
посвячення, син-княжич - стати перед присутнiм на посвяченнi людом таким,
як знали його усi дванадцять лiт - з непокритими й незайманими до сьогоднi
кучериками. Вони ж... Боже Свароже! Вони такi шовково м'якi, та буйнi, та
золотавi цiЇњ погожоњ днини, що шкода й торкатися њх.
Як вийшли з терема, так i рушили на намiстя - пара за парою. Нiби
засвiдчували тим свою кревну Їднiсть.
Величальиицi не забарилися привiтати княжу родину i найперше - княгиню,
яко матiр, пiснею.
Слава тобi, слава, пречистая мати Дала князю сина, нам - надiю злату.
Нам надiю злату, потiшницю свiта, Будь здорова, жоно, премногiњ лiта.
Вони приЇдналися до княжоњ родини й пiшли слiдом за родиною на намiстя
- туди, де чекали на княжича тиверцi, а мiж тиверцями - обрядовий стiл,
вiнки-величання, засiдланий кiнь. При конi був уже й дядько, середнiй на
зрiст, та мiцний у раменах муж, при бронi i обладунку ратному. Довкола
столу просторо i вiльно. Навiть тодi, як спинилася там i зайняла своЇ
мiсце княжа родина, вилаштувалися величальницi, не вiдчувалося анi
незручностi, анi тiсняви.
Князь обертаЇться тим часом до княгинi i каже њй, вклоняючись.
- Позволь, мати, дитя вiд тебе взяти.
Усi ждуть, яким буде повелiння княгинi Малки, а вона хилить до землi
голову i мовчить.
- Твоя воля, княже, - мовить зрештою й непомiтно зiтхаЇ. - Дозволяю й
речу: в добру путь, в щасливу годину, синку.
По тих словах пiдiйшли до Богданка два отроки, взяли його пiд руки й
легко, геть не натужуючись, посадили на стiл.
I знов заспiвали величальницi, тiльки тепер уже не голосно, як перше,
стримано i утаЇмничено сумно:
Чи знала ти, мати, Що життя давати - Серце паювати:
На буйнiњ вiтри, На зимнiњ стужi, На власнi зароки, На людськi уроки;
На те, що Ї нинi,
Що буде потому, На всi дорiженьки, Що ляжуть дитинi Вiд отчого дому.
Княгиня тепер аж не стрималася й дала волю сльозам своњм. Та князь не
зважав на них. Узяв до рук ножицi, примiрявся й утяв кiлька локонiв. Потiм
ще i ще. Був такий твердий та непохитний у намiрах, нiби не вiдав, що
постригаЇ власного, до того ж одного-единого сина, нiби байдуже йому, що
той син пiде вiд сьогоднi на чужi руки, не знатиме, що таке маминi
пестощi, надiя на кревних i захист вiд кревних. Ано, так, певно, й було:
князь радiв, що забираЇ вже вiд матерi сина, посилаЇ його в достойну науку
- гострити розум i серце на святеЇ дiло, бути мужем ратним i думаючим, а
вiдтак опорою землi i люду. Тому й твердий, тому й не зважаЇ на материнi
сльози. Коли б князi зважали на них, хто берiг би землю i люд тиверський
вiд чужкраю-супостата? Присяйбiг, у чужинському ярмi ходили б.
РозумiЇ те княгиня Малка чи мусить розумiти: утерла врештi-решт останнi
сльози й наблизилася до Богданковоњ нареченоњ.
- Як тiльки князь завершить пострижини, пiдiйдеш, дитино, вiзьмеш вiнок
отой i увiнчаЇш ним княжича. ЗнаЇш, що слiд казати вiнчаючи?
- Ано.
- То й добре. Щит i меч пiднесе йому iнша - дiвчина з люду.
- А де та дiвчина?
- А й справдi, де? - обертаЇться княгиня до челядникiв.
- Пiшли по нењ, зараз маЇ бути, достойна.
Челядникам давно сказано: вiдшукати серед присутнього на пострижинах
люду лiпшу з лiпших дiвицю i втлумачити њй: маЇ передати княжичу броню i
тим благословити iменем люду тиверського на ратнi подвиги. Та то тiльки
сказати легко: вiдшукати лiпшу з лiпших. А де знайдеш таку? З нiг збилися,
а њњ нема та й нема. Тi ховаються, вивiдавшись, кого шукають княжi биричi,
тi жартують i випихають наперед нiчим не примiтних дiвиць, а то й таких,
що њм вiдьом та упирiв тiльки й здоровити. Дiвки упираються, ясна рiч, а
то й кричать пробi, i челядники, розгледiвшись, змушенi махати на них
рукою.
А проте знайшлися й такi, що вказали на найлiпшу. То була Миловидка з
Випалу.
Дiвчина не повiрила спершу, що вказують на нењ, а пересвiдчившись, таки
њњ мають на оцi, поспiшила сховатися за молодцiв свого городища.
- Не лякайся, красна дiвице, - заспокоювали њњ княжi биричi. - Ти пiд
охороною володаря землi Тиверськоњ, тобi нiхто не вчинить кривди. Вручиш
княжичу iменем люду нашого броню на пострижинах та й пiдеш собi.
Молодцi з Випалу змушенi були стати на захист дiвчини.
- Вiтець њњ не велiв њй вiдлучатися вiд нас, та й ми обiцялися не
спускати ока з Миловиди, бути в одвiтi за Миловиду.
- Ото яке лихо. То ходiть i ви. Постоњте неподалiк, пождете, доки
вчинить волю князя i люду, та й заберете собi. Бо лiпшоњ за нењ в усьому
Чернi не знайдемо.
Миловида холонула серцем i опиралася як могла. Та њњ не слухали. Взяли
пiд руки й повели туди, де здiйснювались пострижини.
Молодцi випальськi, а з ними й дiвки таки не зреклися подруги, йшли
поруч i запевняли њњ: "Будь певна, нiкому не вiддамо; треба буде -
торговий люд покличемо". Та чи могли заспокоњти дiвчину њхнi запевнення? I
страхалась, i нiяковiла, да так, що люди самi по собi, без чиЇњсь спонуки
оберталися в њњ бiк i яснiли видом: леле, яка добролика дiвчина! Та
гляньте ж бо, людове, яка дiвчина iде поздоровляти княжича!
Запримiтила те дiвча й княгиня.
- Привiтай, вродливице, - пiдiйшла й торкнулася Миловидиноњ руки, -
привiтай, кажу, княжича з отрочим вiком, броню вручи йому iменем люду
тиверського. Най буде слово-побажання твоЇ красним та щедрим на добро, як
i сама Ї.
Зорина Вепрова стояла вже бiля вiнка й ждала на нењ, дiвчину з люду, ба
навiть пiдказала, як рушали: "Я перша здоровитиму". Коли ж дiйшло до
привiтання, затнулася нараз i втратила дар речi. Миловида тепер тiльки
завважила, яка вона дитина ще, i взяла на себе смiливiсть допомогти
дiвчинi.
- Най завше будуть iз тобою, княжичу, маминi ласки, - випалила одним
духом, - i вiтцева мудрiсть та мужнiсть також. Аби був ласкавий iз людом
своњм, як мама була з тобою, i мужнiй та мудрий iз тими, що посягатимуть
на нашу вольнiсть i на нашi статки, як Ї вiтець твiй.
Пождала, доки Зорина увiнчаЇ княжича вiнком, i вже тодi наблизилася до
нього, уперезала мечем, передала щит i шолом. Не бачила, як поставилися до
њњ казань князь iз княгинею, люд довкружнiй. Чула тiльки: дружно й
голосисто нагадали про себе величальницi.
Рiс у лiсi дубочок, бiг з-пiд нього струмочок, Мов брат брату радiли,
допiзна гомонiли:
"Ти рости-виростай, мiй дубочку", "Ти бiжи-хлюпочи, мiй струмочку. Доки
жебiнь пiд коренем чую, Доти весело в свiтi лiтую". "Не боюся i я, брате,
згину, Доки ти стережеш мого плину".
Пiсня та, немудрi в простотi своњй слова стосувалися вже не лише
княжича, а й дядька, того мужа при мечi, що пiдвiв опiсля коня й допомiг
Богданковi сiсти в сiдло, засвiдчивши тим: вiднинi не мати i не вiтець -
вiн буде отрочатi навчителем i поконiв роду, i ратного дiла, i житейськоњ
мудростi.
Було ще коло пошани на засiдланому конi, були щедрi квiти, що ними
устилали та й устилали княжичеву путь, потiм - величальнi пiснi,
привiтання та побажання отрочатi, аби веселий був на многотруднiй стезi
мужа i князя, аби так легко та зручно сiв на отнiй стiл, як сiв на той, де
утинали кучерi. Та Миловида не доглядалася й не дослухалася вже до того,
що було на наместi. Почула вiд челядникiв: "Ти вiльна" - й подалася до
своњх поселян, а з поселянами - далi вiд княжого свята, князiв на святi.
- Чекай, Миловидко, куди ти?
- Йой, сестрички, сама не вiдаю, куди бiжу, проте бiгти мушу, бо лусну.
Присяйбiг, лусну вiд того, що тутки сидить, - показуЇ на груди, - пiсля
тамтих пострижин...
-_ Ну й чого б то? Усе вже позаду.
- Хто скаже, що все позаду? Гляди, князям знов засвербить у носi.
- Ото-бо яка. Чи ти тутки одна-Їдина? Не повередили досi, не повередять
i потiм.
- Пiди знай...
ѓх мовби пiдслухали. Миловида, дiвки та молодцi з Випалу не встигли ще
й iз натовпу вийти, а вiд мiсця пострижин, надбiг уже молодець њхнiх лiт й
доземно вклонився тiй, що уперiзувала княжича мечем.
- Я до твоЇњ милостi, дiвчино гожа.
Дивилася на нього розгублено й не знала, що казати. Молодець не схожий
був анi на челядника, анi на дружинника. Нi виглядом, нi чемнiстю не
схожий, поселянин - i тiльки, а зупинив, бач, чогось хоче.
- Коли ласка, - промовила й одразу ж збагнула: не те сказала, що
належало сказати.
- Тебе кличуть.
- Хто?
- Княгиня.
- Боги... - Миловида боязко й стривожено глянула на подруг. - Я ж
казала...
- Вона, - поспiшив заспокоњти молодець, - не чогось там... За сказане
синовi красне слово подякувати хоче. Княжич ось-ось завершить коло пошани,
i всi сядуть за столи. Княгиня й хоче, аби ти теж була там, аби вона могла
вiддячити тобi достойно.
- I Цур, i Пек њй - не пiду.
Не зважала вже анi на подруг, анi на того, що кликав, твердо рушила до
ворiт, котрi вели iз Черна. За нею - i всi iншi. Та якщо Миловида менш за
все шкодувала, що не сидiтиме за княжим столом i не бачитиме, що буде на
пиру, то всi iншi з Випалу не те, видно, думали. В усякiм разi, хтось iз
молодцiв оглянувся невдовзi, а оглянувшись, зупинився й iнших зупинив:
той, що прибув посланцем вiд княгинi, не повернувся до своЇњ повелительки,
йшов слiдом за випальцями.
- А ти куди? - не вельми чемно заступили переслiдувачевi путь. -
Миловида сказала, не пiде.
- То й добре, я теж не пiду, коли так. На нього дивилися, мов на
блаженного.
- Княгиня не посилала мене, - пояснив. - Вона тiльки бiдкалась, що
дiвчина з поселян зникла. Ну, я й викликався наздогнати й сказати, що
кличуть. Коли Миловида не маЇ бажання йти на той клич, я теж не повернуся
вже до града. Ви iз Випалу?
- Ну то й що?
- А я з Сонцепiкськоњ весi. Краяни ми i близькi.
- Хо! То чому ж мовчав? Чули, дiвчатонька, це наш! - I вже не з
нечемностi, по-дружньому штовхнув молодця до гурту.
Звали молодця Божейком. Диво невелике, у Випалi теж Ї_ Божењ, одначе
цей видався Миловидi приЇмнiшим, нiж усi iншi. ™ щось у нього вiд рiдноњ
мами - такий лагiдний i такий добрий, Ї щось вiд сонця - такий красний та
звабний на виду, що й ну, а Ї й вiд вiтру - веселий та жвавий, серце
окрилюЇться, чуючи його. Та й бесiда он яка мила, Їй-Їй, як у њхнього
пралiсу: скiльки йдуть, стiльки й гомонить, усiх велеречивих примусив
змовкнути. I все усмiхаЇться њй. Миловидi. Чом так? КепкуЇ, пригадуючи, як
перелякалася, коли сказав, знову кличуть до княгинi ? А певно, чом не
посмiятися, коли Ї з кого? Геть розум стратила, вжахнувшись ще одних
запросин. Йой, буде тепер розмов та й буде. Подруги ж не стримаються, усiм
i все розкажуть.
III
Хай славиться iм'я Божественного, одначе то тiльки сказати легко:
"Стеж, аби варвари не переходили рiки". Попробуй надати сказаному твердинi
iстини й упоратися з тим, що покладено на тебе самою iстиною. Кому не
вiдомо: землi iмперiњ межують iз землями варварiв на сотнi й сотнi
римських миль - вiд Понта Евксiнського до Сiнгiдуна. А другоњ Довгоњ стiни
на тих сотнях миль не поставиш. Кажуть, Дунай - не Марiца, його треба
умiти перейти. Кажуть, там iмперiя спорудила надiйнi фортецi, досить
змiцнити њх, розумно скористатися ними - i варвари не пройдуть. А йому,
Хiльбудiю, мало утiхи з тих казань. Дунай справдi i широкий, i
повноводний, i зарослями та плавнями надiйно вiдгородився вiд варварського
свiту. Та ба, то лиш власники загороднiх вiлл та зажирiлi патрицiњ можуть
покладатися на тi перепони, воњнам вони - не така вже й завада. Хiба не
переходили через той же Дунай i готи, i тi ж слов'яни? Всього лиш чотири
лiта тому вторгалися в ромейськi землi. Не допомогли легiони, не допомогли
й фортецi. Обiйшли найближчу з них - Туррiс, вибрали на Дунањ зручне мiсце
i переправилися, а переправившись, немов тi пруги, пройшлися по землях
iмперiњ. Тодiшнiй намiсник Фракiњ, стратег i племiнник iмператора Гсрман
мав iз ними мороку, i хто знаЇ, чи перемiг би, коли б не був справжнiм
стратегом.
У багатьох свiжа ще пам'ять про тi подiњ, i в Божественного теж. Та
чому саме його, Хiльбудiя, послав вiн стерегти полуночнi обводи iмперiњ?
Вiрить у його здiбностi яко полководця чи зважаЇ всього лиш на те, що
Хiльбудiй командував варварами у вiйнах з Iраном i знаЇ, якi вони Ї, що
робити тут, на побережжi Дунаю, аби вiн став недоступним для варварiв?
Добре, коли бралося на карб одне, бралося i друге. Погано тiльки, коли
долю його вирiшило зовсiм iнше, скажiмо, зла воля iмператрицi Феодори. Яко
полководець в армiњ iмператора Хiльбудiй рiдко бував в Августiонi. Його
мiсце - у_ вiйську, а оскiльки вiйсько ромењв вело затяжну вiйну з Iраном,
мусив бути на вiйнi. Одначе про нову василiсу iмперiњ наслухався i немало.
Будучи донькою наглядача за звiрами в цирку, Феодора рано осиротiла й
стала жебрачкою, потiм - актрисою-танцюристкою i куртизанкою, яку багато
хто знав у Константинополi i знав не з кращого боку. Та чого не буваЇ на
вiку, надто з жiнками, надiленими розумом i вродою. Випадково чи з волi
Всевишнього вiдвiдало безпутню донедавна миловиду каяття, а вже каяття
повело до храму святоњ Софiњ, де молився й iмператор, i змусило вимолювати
в заступницi убогих i знедолених - матерi божоњ - помилування. Покута
недавньоњ куртизанки тривала не день i не два - мiсяцi, за кожною
церковною вiдправою, а сама куртизанка, молячись, проливала такi щедрi
сльози, мала такий скорботний вид, що на нењ звернув увагу iмператор i вже
не залишив розкаяну грiшницю, а до всього й жiнку божественноњ лiпоти поза
своЇю благочестивою увагою: Феодора з актриси i жебрачки стала василiсою
iмперiњ, а iмператору - вiрною жоною. Якщо колись дивувала всiх
безпутством, неприхованою торгiвлею своЇю неземною вродою, то тепер,
ставши iмператрицею, дивуЇ благочестям. Весь пломiнь серця свого (а воно в
нењ таки здатне на велику, по-людськи щедру любов) вiддала мужу своЇму,
божественному iмператоровi Вiзантiњ Юстинiану: була йому другом у родинi i
радником у дiлах державних, спонукала на будiвництво храмiв для пiдданих,
будинкiв для безпритульних, змусила переглянути законодавство, насамперед
на користь церкви, доклала немало зусиль, аби iснуючий у Константинополi
будинок Сампсона став богоподiбним свiдченням батькiвського пiклування
василевса про гнаних i голодних, принижених i знедолених. Подейкують, що
та ж Феодора, будучи колись байдужою до релiгiйних змагань у
Константинополi, стала непримиренним ворогом Їресi, що саме вона водила
рукою iмператора Юстинiана, коли той пiдписував едикти про переслiдування
манiхењв, iудењв, самаритян, язичникiв - усiх, хто сумнiвався в
православ'њ й дозволяв собi вiровiдступництво. Так чи iнак, а одягнувши
дiадему iмператрицi, облачившись у величну тогу, Феодора побачила, як
личить њй, жiнцi неземноњ вроди, i тога, i дiадема, побачила й вiдчула,
який приЇмний вiн, смак високоњ влади. Де ж пак, колишня жебрачка,
танцюристка, жiнка, що вiддавалася всякому, хто мiг покласти на руку обол,
тепер василiса, та, що стоњть при iмператорi й повелiваЇ з помiччю божою
всiй iмперiњ. Як тут не пишатися дiадемою i не погратися в благочестя?
Користуючись неабиякою прихильнiстю Юстинiана, та що прихильнiстю -
побожним схилянням, ладнiстю скрiзь уступити i всiм поступитися, Феодора
вiд порад августiйшому i впливу на августiйшого перейшла до рiшучiших
дiянь i вчинкiв: почала приймати в Августiонi чужоземних послiв,
листуватися з iмператорами, шахами та королями, а вiдчувши, що королi
малiють перед њњ розумом, а посли - перед жiночою знадою, не вагалася:
коли треба було домогтися свого, пускала в хiд лестощi, хитрощi, не
скупилася на зваби, як i на обiцянки, i таки домагалася.
Неприховано (принаймнi перед василiсою) радiв з њњ успiхiв iмператор,
дивувався њм сенат, та чи не найбiльше були подивованi стратеги i воњни
iмператорськоњ армiњ. Жарти хiба, десятки лiт рiзалися з воњнами Iрану,
хотiли i не могли примиритися з ними. А василiса взяла на себе той
непосильний труд i таки примирила, бiльше того, звела одвiчно ворогуючих
привiдцiв двох держав i так розчулила, звiвши, що вони вкрай розщедрилися
i пiдписали мiж собою вiчний мир.
Полегшено зiтхнуло вiйсько, люд вiзантiйський, зiтхнула, здавалося,
сама земля. В усякiм разi, коли вiн, Хiльбудiй, опинився по тих пам'ятних
усiм подiях у Константинополi, потiм - i в Августiонi, печать полегшення
почувалася на всьому i на всiх: вiд охлосу до сенату i вiд сенату до
iмператора. I нiкого не цiкавило тодi, чим приворожила iмператриця послiв
i привiдцiв Iрану, що бiльше важило в њхнiй розчуленостi - краса чи розум
василiси. Величали њњ, потiшенi успiхом, божественною. I схилялися перед
њњ божественнiстю.
Доти не доводилося Хiльбудiю бачити василiси Феодори й знати, хто така
Феодора. Задовольнявся тим, що оповiдали iншi. Коли ж побачив, подиву й
зачудуванню його не було меж. Боже праведний!.. Та це ж i Ї та сама
Феодора, яку вiн знав за молодощiв, з якою дiлив амуровi пристрастi на
вiллi свого товариша Ксенофонта! Та Феодора була, ясна рiч, зовсiм юною,
все ж сумнiву немаЇ: це - вона. Той же мармурово-бiлий лик, тi ж великi
карi очi i голос... Давно чув його, та другого такого не доводилось уже
чути. I очей, здаЇться, не бачив таких, як у тiЇњ i цiЇњ Феодори. Коли б
же знав свого часу, що привезене йому неторканим ще дiвча - акторка цирку,
давно загадався б чи принаймнi подумав: а чи василiса Феодора не Ї тiЇю,
хай одну лиш нiч, зате добре знаною ним Феодорою? Не питав тодi, хто вона,
досить було, що бачив, яка. Бачив i тiшив себе: доля не в усьому вiдмовила
йому, молодому центурiоновi iмператорського вiйська.
Мабуть, неабияк видивився, зустрiвшись в Агустiонi з василiсою, -
iмператриця завважила його бентегу, як i нiяковiсть, i змушуЇ каратися
тепер: що бiльше важило, коли йшлося про нового намiсника Фракiњ й
оборонця сiверського порубiжжя iмперiњ, його, ХiльбудiЇва, заслуга у вiйнi
з Iраном чи воля василiси Феодори - запроторити стратега Хiльбудiя подалi
вiд Константинополя i тих, хто знаЇ про його молодечi походеньки в
Константинополi. То ж не просто собi чешуть язики, коли подейкують, що
колишня актриса i куртизанка стала пiдкреслено вiрною своЇму мужу. Вона
таки вiрна, жорстоко, без жодних сумнiвiв розправляЇться як iз можливими
своњми суперницями, так i з тими, хто бодай чимось може скомпрометувати њњ
в очах Юстинiана, зашкодити як особi високотитулованiй i благочестивiй.
Константинополь - град плiткарiв, це всiм вiдомо, як вiдомо й те, що
плiтки тодi лиш мають потрiбний присмак, коли стосуються осiб
високотитулованих. Одначе те, що зробила Феодора з рабом-варваром, котрий,
на лихо собi, був при дворi i мав лик та статуру бога Амура, таки не
плiтка. Завваживши, що придворнi помiтили њњ мимовiльну прихильнiсть до
раба-красеня, вона наказала спершу висiкти його, потiм звелiла вислати в
крањ, з яких не буваЇ анi привiту, анi одвiту, як не буваЇ й вороття.
Кажуть, що сталося, те сталося, несподiванок як не було, так i не буде.
Та цiкавий був би знати все-таки; з волi Феодори опинився вiн у
напiвварварськiй Фракiњ, на оборонi сiверських обводiв чи з волi
iмператора? Влада для василiси над усе тепер, вона не може ризикувати нею
й пiддавати себе спокусам серця, молодостi, краси. А все ж: де њњ розум,
коли так? Хай зiслала красеня-варвара, стратега Хiльбудiя, аби, крий боже,
не скомпрометували перед августiйшим, Константинополем. А куди вона подiне
i чи може подiти весь Константинополь? Вiн же то знаЇ, якою була в молодi
лiта своњ Феодора?
Iмператор казав, призначаючи його, Хiльбудiя, намiсником Фракiњ:
"Ти-моя права рука в полуночних землях .iмперiњ, воЇначальник i волостелин
цiлого краю. Люд, багатство тих земель на твоњй совiстi. Володарюй, як
знаЇш, i роби, що знаЇш, одного не забувай: Дунай маЇ бути недоступний для
варварiв".
Цим нiби й багато обiцяно, в усякому разi, така довiра мала б тiшити. А
вiн, Хiльбудiй, не певен, що Ї пiдстави тiшитися. ЗнаЇ: бажаючих на
фракiйське намiсництво не бракувало, патрицiњ й стратеги оплачували цю
посаду солiдними внесками на звичай, тикали тим, вiд кого залежало
призначення, донатiњ, а призначили Хiльбудiя, котрий волiв би бути зi
своњми легiонами i жити в Константинополi, де квартирують нинi поверненi з
вiйни легiони. Чого так сталося? Таки данина це йому яко стратеговi чи
вигнання? Коли данина - одне, Ї надiя що повернення до Константинополя
можливе, коли вигнання, - прощай, сподiванко, як i Константинополь, як i
все, що може дати Константинополь.
Сумно тобi, стратегу, не хочеться думати про фортецi на Дунањ, якихось
там варварiв, що загрожують фортецям? А що вдiЇш? Еге, що? ѓздиш, бач,
оглядаЇш фортецi, манiпули, що в фортецях. Сiдницю набив уже мандрами по
обводах, а не скажеш собi: доста. Бо варвари - таки варвари, жартувати з
ними не доводиться, бо, коли дiйде до вторгнення, не комусь iншому, тобi,
намiсниковi Фракiњ, доведеться виходити на поле бранi. А поганьбленому
пiсля хай не завжди, все ж успiшних походiв на персiв теж не хочеться
бути.
- Це землi склавинiв? - порушив мовчанку й звернувся до найближчого
попутника - центурiона, котрому доручено супроводжувати його з своЇю
центурiЇю до найближчоњ фортецi на Дунањ.
- Нi, стратегу, це вже землi антiв.
- Он як! I давно почалися?
- Вiд фортецi Туррiс.
Набридло мовчати в цiй затяжнiй i аж надто вже незручнiй через
непроторенiсть путi, тож не втримався i знову запитав:
- I багатi землi?
- Не бiднi. Пiд одним небом живуть задунайськi анти, що й люд нашоњ
Мiзiњ. I хлiб Ї де ростити, i стада випасати. Ось хiба на лiси багатшi, на
вiск i мед.. А золота, як i витворiв рук людських, храмiв та розкошiв
храмових шукати годi. Убогi халупи мають - i тiльки. Якщо по щиростi,
найбiльше багатство тих земель - самi анти. Високi, дужi i до роботи
голiннi.
- А воњ з них якi? Такi ж, як i склавини?
- Такi, коли не лiпшi. Вельми спритнi. I мудростi та винахiдливостi њм
не бракуЇ. Сьогоднi утнуть одне, завтра - зовсiм iнше, таке, що й
передбачити годi.
- Бувають на цiм березi?
- Рiдко, бiльше тодi доводиться мати з ними справу, коли ми буваЇмо на
тiм березi.
- А буваЇте?
- Чом нi? Ловимо рибу, полюЇмо на звiра.
- I на жiнок, певно? - осмiхнувся, як приятелевi.
- За жiнками далеко њздити, достойний.
"Сумнiваюсь, - подумав Хiльбудiй, всiдаючись зручнiше. Iмператор мав
рацiю: легiонера не можна лишати без дiла. РозледачiЇ на дармовому хлiбi,
а то й збунтуЇ. Та чи Ї рацiя в iншiй порадi Божественного: оновлювати
старi, будувати новi фортецi на Дунањ? Чи вони така вже перепона для
варварiв? Чи варварам важко обiйти њх та пiти гуляти по Мiзiњ чи й
Фракiњ?"
Фракiя, Мiзiя... Люду тут вистачаЇ, i люд не такий багатий, щоб не було
з кого набрати легiонерiв. Сам iмператор черпаЇ та й черпаЇ њх iз цих
земель. Та з Македонiњ ще. Хто тi легiонери, що билися з персами, а нинi
стоять у Константинополi, пiшли в Антиохiю, залишилися в Фiзiсi,
Трапезундi? Стрiлки - з фракiйцiв, мечники-з македонян, iллiрiйцiв,
варварiв. Ну, а коли черпаЇ звiдси легiонерiв iмператор, то чом не черпати
њх йому, намiсниковi Фракiњ? Мiж вiйськом палатiйським i вiйськом
провiнцiйним не така вже й прiрва. Сьогоднi воно провiнцiйне, а завтра
може стати палатiйським, сьогоднi вiн, Хiльбудiй, намiсник, а завтра,
дивись, уже полководець, на якого ставитиметься все i якому
воздаватиметься, отже, найбiльше. Тим паче, що iмператор щось замишляЇ:
тому, подейкують, i розв'язав собi руки з персами, пiдписав вiчний мир з
Iраном, що хоче мати надiйний тил, а вже як матиме його, кине звiльненi
легiони на варварiв, котрi сидять у священних землях Римськоњ iмперiњ,
вiзьме њх мечем i тим самим поверне в лоно законноњ спадкоЇмицi Великого
Риму - Вiзантiњ. Коли то правда, фракiйське намiсництво може стати для
стратега Хiльбудiя непоганим трамплiном: iмператоровi он як знадобиться
провiнцiйне фракiйське вiйсько, а вiдтак знадобиться й полководець
Хiльбудiй.
Усе це, звичайно, благiњ намiри, бажання. А як бути зараз? Обмежитися
змiцненням iснуючих фортець, а легiони тримати далi вiд Дунаю, у заселених
людом провiнцiях чи будувати новi фортецi й зосередити силу, що
протистоятиме варварам, на Дунањ? Як на нього, вiйсько маЇ бути по всiй
землi i найпаче - в сусiднiх з ДунаЇм фортецях. Та ба, Божественний вiв
мову про фортецi на Дунањ. Не погоджуватись? Пiти супроти волi iмператора
й зробити по-своЇму? Дiло ризиковане i не вельми втiшне. Хiба... хiба
обрати середнЇ мiж тим i другим: для ока робити щось i в Подунав'њ, для
дiла збирати манiпули в когорти, а когорти - в легiони i будувати тими
легiонами фортецi у землi фракiйськiй? А що, така лiнiя найбiльше
пiдходить, згодом у доцiльностi такоњ лiнiњ неважко буде переконати й
iмператора.
Кiлька днiв вiдлежувався на пуховиках, давав натомленому тiлу спочинок
пiсля виснажливих мандрiв, думцi - можливiсть прояснiти, стати коли не
твердою, то певнiшою, а вже певнiсть - Хiльбудiй це знав - додасть i
рiшучостi, i винахiдливостi, i снаги. Потiм оглядав спорудженi в його
вiдсутнiсть конюшнi, тiшився кiньми, передусiм тими, що гуляли донедавна в
табунах i тiльки зараз потрапили до рук конюхiв, яким велено навчити њх
ходити пiд сiдлом, слухатися повода, острог, сягати через перепони i
крутопадi. Не конi - змiњ. Сила так i граЇ пiд шкiрою, палахкотить в очах,
почуваЇться в шалених намiрах не коритися людинi, бути вiльною вiд
людини.. Шаленство те, а ще краса, i дика, i витончена водночас краса,
пiдносять ратний дух i грiють серце. Ще б пак, на такому конi у вогонь i в
воду сягнеш не задумуючись, на такому з самим сатаною станеш на герць. Про
те ж, що пiзнаЇш, долаючи земнi простори, й говорити не доводиться. То
чари, то присмак справжньоњ волi.
- З iмперiњ були гiнцi, якiсь достойнi уваги вiстi? - поцiкавився в
проконсула Нижньоњ Мiзiњ, повернувшись з оглядин.
- Нi, стратегу, нiкого не було. Чи то вiстi не зiзрiли, чи путi зараз
не тi, щоб слати гiнцiв.
- А що - путi?
- Якже, багно i стужа, у зиму йде.
- Морем о цiй порi i поготiв, мабуть, нiхто не прибуде?
- Так. Дмуть сильнi вiтри i все - iз сiвера. Такоњ пори мореплавцi не
зважуються виходити в далекi плавання, тим паче в нашi води.
- Ну, а лiтньоњ днини, коли в вiтрила дме левант, бувають в Одесi
мореплавцi?
- Чом нi, бувають.
- I що везуть сюди, що звiдси?
Проконсул зиркнув чомусь на намiсника i, переборовши вагання, заходився
лiчити, що привозять навiкулярiњ до Нижньоњ Мiзiњ та Фракiњ, що везуть iз
них.
- Наше багатство, - чи то хвалився, чи то плакався, - хлiб i товар.
- А люди? Як поставився люд провiнцiй, - поспiшив заговорити про iнше,
- до рескриптiв iмператора стосовно емфiтевсиса?
- О-о, мудростi i щедростi Божественного вiддячують тут достойною
похвалою. I раб, i конон пнуться до ниви, яко бджола до дарованого богом
нектару.
- Пнутись - одне, а мати чим обробити њњ - зовсiм iнше. Чи не
зледащиться раб, сiвши на землю господина? Чи не зародить на його нивi
кукiль замiсть хлiба?
Проконсул усмiхнувся поблажливо, схоже, що тiшився нањвнiстю намiсника.
- Достойний. Чи той, хто довiку мав ходити пiд бичем, захоче знов
пiдставити пiд нього плечi? Та вiн iз шкiри вилiзе, а зоре й засiЇ
даровану щедрiстю Божественного ниву. Вона ж вiддячуЇ йому не тiльки
хлiбом, вона даруЇ й волю.
- Божественний на це i уповав, - погодився Хiльбудiй i бiльше не
турбував уже проконсула iмперськими справами в провiнцiњ. Зате проконсулу
не все, мабуть, було в тих справах зрозумiле. I поривався довiдатись, i
стримував себе, одначе не стримав.
- Нехай простить достойний за цiкавiсть: Маркiанополь лише на час стаЇ
опорою намiсництва а чи назовсiм?
- Те визначать обставини i час. Поки що обираю Маркiанополь. У
Подунав'њ здiйснюватимуться значнi фортифiкацiйнi споруди, тож i намiсник
маЇ бути неподалiк. Маркiанополь, сподiваюсь, спроможний буде
розквартирувати i намiсництво, i залогу.
- ПостараЇмося, стратегу. Нам би тiльки зиму перебути. Влiтку всього i
всiм буде досталь. ЗбудуЇмо кам'яницi, добудемо провiант.
- Не тiльки кам'яницi, фортеця у вас, не в гнiв будь сказано, не варта
доброго слова. За зиму маЇмо подумати, як зробити з нењ надiйну твердь. А
з настанням тепла з помiччю Всевишнього й почнемо забудову.
- Отак навiть?
- Отак. Маркiанополь мiзiйський маЇ стати щитом мiдiйським супроти
варварiв i незалежно вiд того, бути чи не бути йому стольним у
намiсництвi.
Коли б спитали його, чому њхав iз Константинополя надовго, а вињхав без
родини, мабуть, не вiдшукав би в пам'ятi достойну одповiдь. В усякому
разi, обминув би отi своњ сумнiви, чи справдi њде надовго, пояснив би,
очевидно, наближенням зими, розумною потребою обжитися в напiв-варварськiй
провiнцiњ самому, а вже потiм думати про перењзд родини. Його, щоправда,
не питали про це. Коли зайшло на зиму, а з зимою завiтав до провiнцiйного
города й провiнцiйний сум, маркiанопольцi доклали немало зусиль, аби
намiсник i всi знатнi люди, що прибули з намiсником, не почували себе
закинутими в глухомань. I достойну високих урядовцiв церковну вiдправу
зробили на рiздвянi свята, i по вiдправi не залишили мiсця для несвяткових
настроњв. Мабуть, потiшений був увагою до своЇњ особи, не вiдмовився, коли
покликали в своњ оселi, не погордував i тодi, коли настав час самому
кликати. Схоже, що уподобав њх, веселi зустрiчi з маркiанопольською
знаттю, радий був нагодi скоротати зиму серед знатi. А проте зима принесла
в Мiзiю не лише нечастi в крањнi теплих морiв завiњ, вона не поскупилася й
на новини.
Мiсяця сiчня 532 року, того самого дня, як над закутим у кригу
прибережжям поблизу Одесу, в полях пiд Маркiанополем гуляли-розгулювали
вiхоли i загнанi в оселi поселяни клопоталися пiдтриманням вогню в убогих
своњх вогнищах-крињвках, чи приготуванням њжi для домочадцiв, або ж,
удовольнившись њжею, розповiдали цiкавим до всього дiтям про
вiтрiв-вiтровiњв, що несуть на землю не лише благодатне тепло, а й снiг,
стужу, -скiфським трактом пробивалася до Маркiанополя валка критих
фургонiв, а в тих фургонах щiльно тулилися одне до одного й тривожно
дослухалися до вiтру його, намiсника Хiльбудiя, родаки - патрикiњ
Констанцiй та Iоанн з родинами i тим майном, що пощастило вихопити з
Константинополя.
Хiльбудiй, яко воњн, не зблiд, довiдавшись про ту оказiю, не втратив
присутностi духу_ й тодi, як побачив серед гостей власну жону. Навпаки,
удав iз себе потiшеного зустрiччю i поспiшив до Анастасiњ. Та одразу ж
змушений був виказати i подив свiй, i тривогу.
- Не нас, - стримала його посинiлими на холодi устами Анастасiя, -
дiтей звели забрати передусiм.
"Дiтей?! - запитав потухлими з ляку очима. - Свята Богородице! Вона
привезла з собою й дiтей?"
Поки слуги ставили на визначене мiсце фургони, розпрягали й вели в
конюшнi коней, потiм носили привезене з Константинополя добро, допомагав
роздягатися й упадав по-батькiвськи коло дiтей, питав-розпитував, як
њхалось њм, чи дуже перемерзли в путi. А залишився на мить-другу наодинцi
з жоною, не втримавсь-таки й поцiкавився:
- Що трапилось, АнастасiЇ? Сподiваюсь, не з примхiв покинула теплу
домiвку в Константинополi й рушила в таку далеку й таку небезпечну зимовоњ
пори путь.
- Не до примхiв, мужу мiй. Не маЇмо вже ми домiвки, вижили нас пiд зиму
iз тепла.
- Як то?
- Та отак. Константинополь повстав на свого iмператора. Згорiла вiд рук
зворохобленого охлосу мало не вся вулиця Месе, а надто оселi знатi, згорiв
сенат, преторiй, та що преторiй - святоњ Софiњ, церкви святоњ Iрини не
пощадила караюча нас рука.
Аж ось коли Хiльбудiй остаточно забув, що вiн воњн i полководець. I
видивився, як рiдко коли видивлявся на свого бесiдника, i змовк на довше,
нiж личило б.
- Не може бути! А що ж iмператор?
- Подейкують, готував кораблi для втечi. Коли б не Феодора, мали б уже
iншого iмператора.
Не вiрив, мабуть, тому, що чув, бо Анастасiя так i сказала:
- Коли сумнiваЇшся, поцiкався в братiв моњх, вони i не таке знають.
Догралися. Подумати тiльки: Константинополь повстав проти iмператора,
дiйшло до того, що Юстинiан готувався до втечi. Де ж були когорти своњх i
найманцiв? Що робили полководцi Велiсарiй i Мунд? Вони ж обранцi
Божественного, на них покладався вiн, як на круту гору.
Нагоди для розмови з патрикiями КонстанцiЇм та Iоанном не треба було
шукати, вони самi побажали усамiтнитися з високосановним зятем i викласти
перед ним усе, що везли з Константинополя у пам'ятi i в серцi.
- Честь i совiсть, - сказали смиренно, - зобов'язують нас бути
вiдвертими: ми не тiльки заради сестри пустилися в цi мандри.
- Розумiю, власне, догадуюсь: ви теж стали жертвами ворохобнi.
- Анастасiя повiдала вже?
- Нi, кажу ж: догадуюсь.
- В такому разi ти можеш i помилитися. Ми не погорiльцi, Хiльбудiю, ми
- втiкачi.
- Вiд охлосу?
- Нi, вiд iмператора. Охлос повержений, а хто ж утiкаЇ вiд повержених у
прах?
Оце дiждався новини, оце потiшили новинами! Ну що ж, хай кажуть, мусить
знати все, вiд альфи до омеги.
Вони (для Хiльбудiя то не таЇмниця), як i бiльшiсть торгового та
ремiсничого люду, - прасини, та циркова партiя Константинополя, яка
вiддавна ворогуЇ з партiЇю аристократiв i крупних землевласникiв -
венетiв. До Юстинiана - Хiльбудiю це теж вiдомо - ворогування те
пiдiгрiвалося одним: венети - прихильники православ'я, прасини -
монофiсити, тi, що не пристали до рiшень Халкiдонського собору. Колись
ворожнеча вичерпувалася утичками на iподромi, подiл на партiњ визначався
носiнням синiх i зелених плащiв, наявнiстю в кожнiй партiњ своњх дiмiв -
озброЇного люду, що мав стати на захист Константинополя, коли на нього
нападуть варвари. За Юстинiана ж до релiгiйних i циркових протирiч мiж
венетами й прасинами додалося й переслiдування прасинiв, яко малоiмущого й
через те незахищеного iмператорською ласкою класу. Користуючись
прихильнiстю василевса i василiси, золота молодь партiњ венетiв, iменована
стасiотами, геть розперезалася в стольнiм городi Вiзантiњ. Почалося з
невинних забав - стасiоти визнали за потрiбне видiлитися з-помiж усiх
iнших дотриманням особливоњ, "гуннськоњ" моди: одягалися в дивнi, з
високими буфами хiтони, запускали вуса, бороди; волосся стригли лише
спереду, ззаду, аж на плечi звисала буйна, здебiльше не розчесана грива;
на ногах теж "гуннське", iз задраними вгору носками взуття.
Константинополь спершу тiльки усмiхався, спостерiгаючи тi витiвки, та
незабаром змушений був погасити ту усмiшку. Вiд незвичного одягу стасiоти
перейшли до ще незвичнiших бенкетiв на незаконно придбанi сестерцiњ, вiд
бенкетiв - до грабункiв i розпусти: вривалися поночi до осель прасинiв,
забирали, погрожуючи мечами, коштовностi, насилували жiнок, дiвиць, а коли
прасини зверталися, шукаючи захисту, до суду, вривалися юрмою в суди й
примушували суддiв виносити вирок на користь венетiв.
Василеве Юстинiан знав про тi безчинства, як i про порушення законiв
iмперiњ, та, будучи венетом i явним прихильником венетiв, удавав, що пiд
його скiпетром у крањнi теплих морiв пануЇ злагода i благодать.
У вiдповiдь на те мовчання молодь прасинiв теж почала органiзовуватися
в своњ, прасинськi, загони. Мiж стасiотами однiЇњ i другоњ циркових партiй
нерiдко доходило до справжньоњ рiзанини. Та iмператор, а вслiд за ним i
епарх таки не помiчали њх. Тодi старшi серед прасинiв, тi, чињм розумом i
совiстю трималася партiя i пiдвладнi партiњ дiми, скористалися святковими
ристаниями на iподромi i викликали присутнього на святi Юстинiана на
розмову. Не пiдбирали в гнiвi слiв i не церемонилися з Божественним,
висловили все, що хотiли висловити, а домоглися небагато: обурений
звинуваченням у потураннi венетам, Юстинiан наказав провести в стольнiм
городi Вiзантiњ арешти серед тих, хто чинитиме безчинства, i не зважати,
арештовуючи, на приналежнiсть до партiњ. Коли ж серед арештованих
опинилися i прасини, i венети, знов-таки не завагався i пiдписав едикт про
смертне покарання злочинцiв.
Сталося так, що один iз прасинiв i один iз венетiв пiд час прилюдного
здiйснення вироку над ними на центральному намiстi Константинополя
зiрвалися з петлi раз, зiрвалися i вдруге. Ця несподiванка пробудила
зацiпенiлий досi люд, i вiн кинувся до мiсця страти й узяв засуджених пiд
свiй захист. Хтось iз монахiв не забарився кинути гасло:
"Цих - у церкву!" I виставлена епархом охорона нiчого не могла уже
вдiяти. ѓњ зiм'яли, вiдтиснули, зрештою, стали проти нењ стiною. Монахи
скористалися вчиненим опором, посадили приречених у лодiю й повезли через
протоку до храму, котрий користувався правом недоторканостi.
I венети, i прасини покладали надiю на помилування. Адже iснуЇ
прадавнiй звичай: бути милосердними до тих, кого провидiння звiльняЇ вiд
петлi. З цiЇю надiЇю обидвi партiњ йшли наступного дня на iподром, з тим
проханням звернулися перед початком ристань до василевса. Та василевс
лишився непохитним. Правда, вiн не сказав: "Не помилую", та не сказав i:
"Згода, поступаюсь". А того виявилося досить, щоб дiмоти обох партiй
забули про колишнЇ ворогування: об'Їдналися воЇдино i рушили на Августiон.
Тут i трапилося те, про що нiхто не думав i не гадав: дiмотiв пiдтримав
увесь Константинополь i найперше охлос - той найчисленнiший
константинопольський люд, у якого, крiм робочих рук, нiчого не було,
пiдтримали й зневаженi Юстинiаном аристократи. На штурм Августiону вони,
зрозумiла рiч, не пiшли, однак дали в руки охлосу наявну в њхнiх арсеналах
зброю. А того виявилося досить, щоб влада iмператора повисла на волосинi.
Вiдчувши в руках зброю, а зi зброЇю - силу, повстанцi немов осатанiли.
Забули про закон, не зважали на велике свято i святощi. ѓх зустрiчали мечi
досвiдчених воњнiв, разили стрiли, проти них кинули всю, що була в
Августiонi й поблизу Августiона, гвардiю спафарiя Коллоподiя, а вони не
зважали на опiр, на втрати в численних своњх лавах, мов божевiльнi, перли
на мечi та щити, прокладали дорогу до палацу iмператора й погрожували
знищенням священного донедавна iмператора. Згорiла в месницькому полум'њ
не лише заселена сенатською аристократiЇю вулиця Месе, впала пiд натиском
повстанцiв резиденцiя префекта - преторiй, за преторiЇм - в'язниця. Та ж
доля спiткала невдовзi й сенат, взялася вогнем окраса православ'я, - свята
Софiя, дiйшла черга й до мiдних ворiт Августiона. Лютувала вiкова помста,
а вона не знаЇ пощади. Велич чи краса, земне чи божественне перед нею -
дарма, була потреба i була можливiсть вилити наболiле, помститися за давно
i безневинно вчиненi кривди, а коли Ї така потреба, кому яке дiло до
величi чи краси? Пали i бий, бий i пали, тим паче, що повстанцi знали:
горять не просто собi преторiй та сенат, горять списки оподаткованих,
борговi зобов'язання, якими вони обросли, як вiвцi реп'яхами, горить,
зрештою, те, на чому стоњть влада iмператора. Коли ж iз в'язницi вийшли на
волю не лише озлобленi всiм i всiма татi, а й полiтичнi противники
Юстинiана, котрi не забарилися скористатися Їднiстю циркових партiй,
усього люду, а розквартированi на околицях Константинополя легiони
вiдмовилися виступити на боцi iмператора, визнали за недоцiльне втручатися
у спiр мiж народом i iмператором, - сумнiву не лишалося: Юстинiан як
iмператор доживаЇ останнi днi.
Воно до того i йшлося вже. Наляканий загрозою василевс звелiв було
сенаторам залишити, коли Ї така можливiсть, палац, сам теж готувався до
втечi. В затоцi стояв покликаний ним iмператорський флот, що складався з
кiлькох драмонiв, на них вантажилась казна, усе, що вкрай необхiдне було у
вигнаннi i що можна було вивезти з Августiона. Поки йшло навантаження
суден, у залi засiдань вiдбувалася остання, як њњ нарекли перестраханi
придворнi, iмператорська рада. Робилися ставки: куди маЇ правитися
iмператор, на яке провiнцiйне вiйсько можна буде покластися йому, аби
повернутися з ним до Августiона i стати володарем iмперiњ. Надiя не
вмирала, проте небагато було й певностi в голосi радникiв, що повернення
станеться. I саме тiЇњ митi, як радники мали пiдвестися й пiти кожен своЇю
стезею, прочинилися дверi i на порозi зали засiдань стала василiса
Феодора. ѓњ чудовий, воiстину божественний лик був непомiрно блiдий,
одначе зосереджено суворий, винятково грацiозна постава - ще грацiознiшою.
I очi палали не тим, що звикли бачити, вогнем.
- Ви не мужi, - сказала вона Божественному i тим, хто стояв обабiч
Божественного. - Невже забули: хто убоявся презренного раба, той гiрший за
раба; хто легко поступаЇться порфирою, той недостойний порфири.
- Феодоро!..
- Що - Феодоро?! Може, неправду кажу? Та я... Будь моя воля i моя
влада, я не тiльки зупинила б, я розчавила б ворохобникiв. Подумайте, хто
погрожуЇ вам, перед ким здригнулися вашi серця? То ж охлос!
Юстинiан не витримав њњ гострого погляду, зневаги, що палахкотiла у
великих, аж темних вiд гнiву очах, й потупив зiр. Не смiли глянути на
василiсу полководцi Велiсарiй та Мунд, сенатори. Схоже, що вона не просто
присоромила њх - геть обеззброњла своЇю несподiваною появою, а найбiльше
тим, що сказала i як сказала.
- Хочете - берiться за розум i лишайтеся, хочете - втiкайте, - додала
перегодом, - а я з Августiона не пiду. Нiколи i нi пiд чињм примусом! Для
мене порфира iмператрицi - найлiпший саван.
Якою зайшла, такою i вийшла: врiвноважено зосередженою i величавою,
недоступно прекрасною i ще недоступнiше гордою. Так нiби зайвий раз
стверджувала: "Я не жартувала, достойнi. Може, востаннЇ, все ж будила вашу
совiсть".
- Божественний iмператоре, - перший отямився й зажадав вiд iнших тями
полководець Велiсарiй. - А василiса правду каже: втекти нiколи не пiзно,
тим паче, що не все уже втрачено.
-_ А саме?
- Фiск маЇ злато. Не поскупiмось ним - i варвари будуть на нашому боцi.
Та й ворохобники не такi вже Їдинi. Не завадило б нагадати венетам, хто
вони, де њхнЇ мiсце.
- ПропонуЇш метати бiсер перед свиньми?
- Господь простить цей грiх, тим паче, коли переможемо.
I Велiсарiй не помилився. На брязкiт золота, висипаного, до речi,
щедрою рукою, вiдгукнулося небагато й немало - три тисячi готiв та
герулiв, що квартирувалися там-таки, в Константинополi, i належали
переважно до щитоносцiв iмператорськоњ армiњ в недавнiй вiйнi з Iраном. Та
й билися найманцi завзятiше, анiж можна було сподiватися. Заслiпленi
спокусливою здобиччю, чужi до того, хто i за що б'Їться, не дослухалися до
застережень, умовлянь, не зважали й на власнi втрати. Немов зголоднiлi
воли, що загледiли попереду њжу, йшли i рубалися мовчки; њм ставали на
завадi, пробували зупинити - дарма, своЇ знали: напирали й рубалися.
Повстанцi не мали тiЇњ вправностi, що готи чи герули, бракувало њм i
такоњ, як у найманцiв, злагодженостi, та њх - сила, њм було кого ставити
на мiсце тих, що впали. I вони ставили. Довго й уперто, з якимсь
оскаженiлим завзяттям, з незрозумiлою для стороннiх жертовнiстю.
Битва в Мiлењ тривала з ранку до полудня, а перемоги, як i переможця,
не визначилося. Були втрати з одного i з другого боку, над
Константинополем як повис, так i не вмовкав суцiльний гвалт, та на те не
зважали. Десь пiдбирали поранених, десь не встигали пiдiбрати, i по них
iшли тi, кому належало йти далi. Трупи лежали, мов покоси, а тi, що
зiйшлися на герць, не поступалися один одному, бiльше того, не видно було,
що мають намiр поступитися. Тодi зважились i кинулися мiж заслiплених
злобою людей православнi священики. Уповали на сан свiй а чи на слово боже
- хто знаЇ, путi безумних, як i путi Всевишнього, незвiданi. Одне нi в
кого не викликало сумнiву - священики взяли в руки iкони, книги i,
виставляючи њх перед себе, стали мiж одними й другими воњнами, благали
припинити рiзанину, не проливати невинноњ кровi. Дiмоти тiльки гнiвалися
-на них, наказували вiдiйти й не заважати, а варвари не доглядалися, хто
перед ними: тi, що тримають меч, чи тi, що iкони, - рубали одних, рубали й
других.
Це й вирiшило њхню долю. Враженi жорстокiстю найманцiв, а ще -
святотатством, знятою на святощi i святих отцiв зброЇю, повстанцi
подесятерили гнiв, до мужностi чоловiкiв долучилося безстрашшя жiнок,
дiтей, котрi кидали на голови варварiв домашнiй посуд iз вiкон, черепицю з
крiвель, лили, де вишукувалася можливiсть, окрiп, i шалька терезiв рiзко
схитнулася: найманцiв зiм'яли й вирубали мало не до ноги.
Навiть Велiсарiй повернувся до Августiона не тим ВелiсарiЇм, що йшов iз
нього пiдiймати найманцiв. Сидiв геть знеможений i змалiлий, здавалось,
без жодних ознак присутностi духу. ™дине, на що здатний був, - витирав пiт
i тупо дивився перед себе.
- Настав час, -сказав iмператоровi, -поманити вовка зайцем. Iншого
виходу не бачу.
Не пояснював, що i як маЇ вдiяти. Скликав окремо довiрених i висловив
своЇ повелiння лише довiреним.
А по якомусь часi з протоки вийшов iмператорський флот, i серед
повстанцiв пiшла гуляти радiсна вiсть: iмператор утiк, народ вiльний
обрати iмператором iншого, i той iнший ввiйде в Августiон як повелитель
повсталого люду!
Радiсть Ї радiсть, њњ не втримаЇш у серцi, в оселi ж - i поготiв. На
вулицi, намiстя вийшли всi: i тi, хто виборював свiтлу годину, i тi, хто
не причетний був до борнi. Як же, така несподiвано велика перемога i така
радiсна одмiна: тиранiю повалено, тирана немаЇ в Августiонi! Люди забули
про чвари, недавнi незгоди, вiтались i вiтали одне одного, обiймались i
смiялися. А тим часом догадливiшi майстрували на намiстях трибуни, i з тих
трибун демархи не забарилися висловити загальну волю: дiадему василевса
слiд надiти на голову одного з двох - або Iпатiя, племiнника доброњ
пам'ятi iмператора Анастасiя, або його брата Помпея. I Юстин, i Юстинiан
незаконнi спадкоЇмцi престолу, вони iллiрiйськi пройдисвiти i шахрањ.
Законнi - Iпатiй i Помпей!
Вибiр випав на Iпатiя i, певно, видався усiм найбiльш ймовiрним та
вдалим. Не перечили i не сперечались: однi подалися в той бiк, де жив
майбутнiй iмператор, iншi - на форум Константина, де мала вiдбутися
коронацiя.
Iпатiй не зрадiв появi охлосу бiля його палацу. Коли ж довiдався, чого
прийшли, i зовсiм втратив дар речi. На захист мужа стала жона. I силою, i
благанням намагалася спровадити повстанцiв. Та на нењ, як i на благання
њњ, не зважили. Пiдхопили законного спадкоЇмця престолу на руки i так, на
руках, несли до форуму Константина, на мiсце коронування.
Дiадеми не було пiд руками. Замiсть нењ увiнчали голову василевса
золотим ланцюгом, накинули на похилi плечi пурпурову мантiю й пiдняли на
щит.
Народ торжествував, а торжествуючи, давав волю мислi i серцю.
- На iподром! На iподром! - чулися молодi i зичнi голоси. - Народного
iмператора - на кафiзму! Хай усi побачать, вiддадуть шану!
Захмелiлих важко зупинити, захмелiлим море по колiна. Отож i не
роздумували довго. Знову пiдхопили коронованого вже iмператора на руки й
посунули всiм велелюдним натовпом на iподром.
А тим часом полководцi Велiсарiй та Мунд сипали iмператорським золотом
i збирали пiд своњ знамена новi когорти та манiпули найманцiв. Тi когорти
й поклали край восьмиденному, найбiльш масовому в iсторiњ Вiзантiњ
повстанню. Застуканий на iподромi люд не мiг стати в бойовi лави,
пiддався, засипаний стрiлами, панiцi, а панiка - не меч i не щит, вона -
пряма дорога до могили.
- Тридцять п'ять тисяч лягло њх там, повстанцiв i просто люду цiкавого,
- завершував розповiдь Констанцiй, - чоловiкiв, жiнок, дiтей i навiть
спокушених небувалими в Константинополi подiями iноземцiв. Хто був на
iподромi, всi лягли вiд стрiл чи мечiв очолених ВелiсарiЇм та Мундом
варварiв.
- Ну, а на тому хоч завершилась вона, ворохобня?
- Де там. Кажу ж, не з доброњ волi i не тiльки в угоду сестрi подалися
ми зимовоњ стужi до Мiзiњ, пiд твiй захист, любий зятю.
- Були причетнi до подiй? - пiдозрiло глянув на нього Хiльбудiй.
- О нi! Ми, сам знаЇш, купцi собi, люди мирнi i заклопотанi. Та й
задоволенi всiм, однак прасини. А сокира iмператора не жалуЇ зараз нiкого,
тим паче прасинiв. Стято голову Iпатiю, його брату Помпею, не милуЇ
караюча сокира анi сенаторiв, анi людей найзнатнiшого походження. Одним
рубають голови, iнших зсилають за тридев'ять земель, а майно, землi њхнi
конфiскують на користь iмператора i церкви. Отож ми й поклали собi: пiти з
Константинополя, поки нагуляЇться мстива сокира, поки уляжуться злоба i
страх.
Хiльбудiй не поспiшав казати "так", проте й не зважувався вiдмовити
Анастасiњним братам.
- Домiвки вашi уцiлiли вiд розбою?
- Так, ми ж лишили там челядь.
- Було б лiпше, коли б вони згорiли. Ви згоднi з цим? - обернувся
спершу до Констанцiя, потiм - до Iоанна.
- Звичайно. I все ж... сам розумiЇш, нiхто собi не ворог. Куди подiли б
тодi дiтей, майно?
- Коли потопають, про майно не думають. А дiти... дiтям справдi треба
десь бути.
Бачив, ждуть, що ж скаже на њхнЇ одкровення високопоставлений зять,
намiсник Фракiњ i прилеглих до нењ провiнцiй - Мiзiњ, Дакiњ. Тому й не
став зловживати терпiнням Констанцiя та Iоанна. Як не Ї, вони родаки йому.
Було б порочним i нечестивим не допомогти њм зараз. Та й важити особливо
нiчим. Маркiанополь надто далеко вiд Константинополя, до лiта сюди нiхто
не поткнеться. А влiтку Констанцiй та Iоанн самi не всидять у схованцi,
подадуться на своњ лодiњ, а з лодiями - за виторгом, на багдадськi та
китайськi ринки.
Анастасiя недовго жахалася по ночах та оповiдала мужу пережите. Одне,
мiзiйська оселя не поступалася затишком тiй, що мала в Константинополi, а
друге, присутнiсть мужа, пiдвладного йому вiйська в Маркiанополi й поза
Маркiанополем що не день, то надiйнiше утверджували в певностi: пережите
позаду, йому, як i всьому лихому, не буде вороття. Через те з кожним днем
здавалася Хiльбудiю веселiшою, а вже веселiсть повертала њй прибитi
смутком зваби.
Вiн не нарiкаЇ на долю, коли по щиростi, вдячний долi за те, що
винагородила його саме АнастасiЇю. З нею i днi приЇмно коротати, i на люди
не соромно вийти. А коли зважити на те, що прийшла до нього непорочним
дiвчам, що Ї донькою купця, котрий не поскупився за дочкою приданим, то що
та Феодора супроти Анастасiњ i чи варто згадувати Феодору?
- Ти радий, що я прињхала, так? - нiжилася коло мужа й старалася бути
нiжною з мужем.
- Коли начистоту, вдячний навiть охлосу, що вигнав тебе з
Константинополя.
- Ов! А коли б загинула?
- Про те не варто й говорити. Тодi я не тiльки Константинополь, свiт
спалив би, помщаючись.
- Так дуже мила та рiдна я тобi?
- Дуже, АнастасiЇ. Тепер тiльки, коли побачив тут, зрозумiв: я не
перезимував би без тебе. Або знайшов би привiд i подався б до
Константинополя, або завив би з туги.
Горнулась i мовчала, чула, квiткою розпускаЇться вiд нiжностi й утiхи.
- Може, скличемо гостей? Хай покажу тебе всiм, хай побачать, яка ти в
мене Ї.
- Потiм. Дай набути спокою, натiшитись тим, що ти при менi, а я при
тобi.
- Потiм, то й потiм.
- Лiпше... Лiпше буде, коли покличемо братiв моњх, хоча б i завтра. Не
забувай: вони самотнi тут. А крiм того, живуть усе ще в тривозi, чи все
обiйшлося, як треба, i чи обiйдеться, як треба.
Хiльбудiй примовк на мить, думаЇ.
- Скажи, вони справдi аж надто завинили перед iмператором?
- Чому аж надто? Ото тiльки й провини, що прасини. Бiльше нiякоњ. Чи
брати не казали тобi?
- Я наближена й обласкана iмператором особа, АнастасiЇ, мушу напевно
знати.
- То те i знай, що кажемо.
Десь пiзнiше вже вдячний був Анастасiњ за ту нiчну розмову. Одне,
додалося пiсля нењ певностi: брати њњ таки не виннi, а друге, зустрiчi з
ними i бесiди за вечiрнiм столом виявилися не такою вже пустою тратою слiв
та часу.
Якось зайшла мова про те, що родинi Хiльбудiя не хотiлося б iти з
Константинополя назовсiм. Та й руњни на вулицi Месе не можуть лишатися
тривалий час руњнами. Рано чи пiзно њх доведеться або продати комусь, або
ставити на тому мiсцi нову споруду. То ж не яка-небудь вулиця, то - Месе.
- Ми можемо взяти цей клопiт на себе, - викликався не вельми охочий до
бесiди Iоанн.
- То буде половина дiла, - вхопився за ту обiцянку Хiльбудiй. - Та як
зарадити другiй половинi: де узяти солiди?
- Намiсник такого багатого краю бiдкаЇться солiдами? - не забарився
подивуватися Констанцiй.
- Самi бачили: ми лишилися з тим, що привезла Анастасiя. Усе багатство
дому нашого стало поживою вогню i охлосу.
- Хто взяв, той хай i поверне.
- Не розумiю.
- Кажеш, узяв вогонь. То пройдись iз вогнем по сусiднiх землях i
матимеш не тiльки те, що взяв вогонь, а дещо бiльше. Кажеш, стало здобиччю
охлосу. То чи тут, у землях Фракiњ, та Мiзiњ, та Дакiњ ще, та прибрежноњ
Скiфiњ, не такий охлос, як там?
Хiльбудiй звiльна поставив на стiл братницю i так же звiльна
випростався у крiслi.
- Щось ти занадто мудруЇш, Констанцiю.
- Може, й мудрую. На те я купець, щоб мудрувати. Чим багатi пiдвладнi
тобi провiнцiњ? Хлiбом, товаром. Звези його до Одесу, а ми з Iоанном
приженемо галери i вивеземо з половини на африканськi ринки.
"Губа не дура, - вiдзначив про себе Хiльбудiй. - Не багато й не мало -
цiлу половину запросив. Це ж як, на його думку: я як намiсник можу прийти
до колона, мiстота, мортiта чи до багатого землевласника i взяти хлiб,
товар задаром?"
Не втримався, сказав те, що думав, уголос.
- Iмператор, - не забарився з вiдповiддю Констанцiй, - так i дiЇ.
ДумаЇш, кому пiшла конфiскована в Iпатiя, Помпея, iншоњ знатi земля?
Iмператору та ще церквi, котра назве його за це благочестивим. А ти -
права рука iмператора у Фракiњ. Чому б тобi не дiяти так, як iмператор?
- Помовч, Констанцiю, - втрутилася в розмову Анастасiя. - Чи думаЇш, у
яку прiрву штовхаЇш мого мужа? Те, що дозволено iмператору, буде названо
злочином, коли дозволить собi Хiльбудiй.
Вони засперечалися, а Хiльбудiй сидiв i тiльки удавав, що дослухаЇться
до суперечки брата з сестрою.
"Стривай, стривай. А вiн, Констанцiй, маЇ рацiю. В землi Фракiйськiй я,
може, й не вдамся до того, що радить, принаймнi в такий спосiб, як радить.
А в землi Антськiй, Склавинськiй? Найлiпша оборона - наступ. Що коли не
про оборону на Дунањ i не про фортецi по Дунаю слiд думати, а про те, щоб
анти, склавини духу ромейського боялись, думати не смiли навiть про
перехiд через Дунай? "Найбiльше њхнЇ багатство - вони самi", - згадалися
слова центурiона. А Одес пiд боком. Там можна зосереджувати полонених i
мати з проданих без великого клопоту рабiв добрячий зиск".
- У Африцi найвищi цiни на хлiб? - поцiкавився перегодом i тому дещо
несподiвано.
- Так, там найвищi.
- А на рабiв?
Констанцiй усмiхнувся.
- Рабiв своњх там вистачаЇ, зятю. Найвищi цiни на рабiв у нас -
двадцять солiд. Та й потребують њх тут найбiльше. Чули, iмператор розгадав
нарештi таЇмницю винайдення шовку-сирцю. Якщо то правда, Вiзантiя матиме
незабаром свiй шовк-сирець i значно примножить число шовкоткацьких
ергастирiй, як i число рабiв у ергастирiях.
- Я теж чула, - пiдтримала брата Анастасiя. - Ти маЇш на оцi монахiв i
вивезенi ними з чужих земель шовкопряди, так, Констанцiю?
--Так.
¾- О, то диво з див! У Константинополi тiльки й мови, що про це.
- I найперше серед жiнок, мабуть, - пожартував Хiльбудiй, однак дружина
не помiтила в тому жартi щось неприЇмне для себе й заходилася розповiдати
все, що чула перед самою ворохобнею в Константинополi.
Усi те знають, вiзантiйськi шовкоткацькi ергастирiњ в Бейрутi,
Антиохiњ, Тiрi вiддавна славляться виготовленням паволоки, дибаджу, iнших
шовкових тканин. Тканини тi не поступаються на ринках персидським,
китайським i паче всього славляться у захiдних та сiверських землях: у
Римi, в Iспанiњ, серед франкiв, саксiв та англосаксiв, на берегах Балтики,
Днiпра, Понта Евксiнського. Та не всi знають, чого коштуЇ Вiзантiњ
шовк-сирець, поставником якого вiки i вiки Ї одна-Їдина крањна - Китай.
Iмператори, попередники Юстина та Юстинiана, не раз починали з-за
шовку-сирцю вiйни з персами, купцi пробували обiйти якось персiв на
морських та сухопутних путях i возити шовк-сирець безпосередньо з Китаю,
без пагубних для них, воiстину грабiжницьких мит, а обiйти не таланило:
суходольнi путi в Китай лежали через Iран, морськi - через Персидську
затоку, острiв Тапробаной. Хочеш мати шовк-сирець - плати персам мито,
таке, як скажуть, i неодмiнно золотою монетою.
Державний фiск Вiзантiњ порожнiв, вiйни з сасанiдами i зовсiм
загрожували припиненню торгiвлi. А налагодити безмитне ввезення
шовку-сирцю безпосередньо з Китаю, як i розгадати таЇмницю народження
шовкових коконiв, не таланило: китайцi привiтно усмiхалися, коли
допитувалися в них, що та як, низько кланялись, приймаючи з рук щедрих
ромењв донатiњ, а таЇмницю свою берегли, мов зiницю ока.
Тодi Юстин (а може, Юстинiан при Юстинi) послав до Китаю таЇмних
вивiдникiв у подобi монахiв-несторiанцiв. Тi оселилися серед китайцiв,
ввiйшли, яко проповiдники, в довiру. Жили так лiто, друге. Лише на третЇ
чи четверте двом iз них пощастило побачити на власнi очi черв`яка, котрий
пожираЇ листя шовковицi й пряде кокон, що стаЇ згодом шовком-сирцем.
Приглянувшись, що й до чого, монахи дiждалися слушного часу, набили
порожнi костури коконами i повернулися з ними морською путтю до Вiзантiњ.
А вже тут, у Вiзантiњ, навчили кмiтливiших iз багатих землевласникiв, як
вивести черви та що слiд дати черв'яку, аби вiн дав њм кокон.
- Це легенда, - поцiкавився Хiльбудiй i не в дружини - у братiв њњ, -
чи таки правда?
- Була б тiльки легенда, купцi першi вiдчули б це на своњй кишенi.
Доставка шовку-сирцю коли i йде ще, то на третину менше, нiж колись. Сiрiя
i Фiнiкiя, в усякому разi, мають свiй шовк-сирець.
- Тодi це порятунок для обiбраного вiйнами фiску, - пiдвiвся господар i
тим недвозначно сказав гостям: на сьогоднi доста.
IV_
Стара дiдунева хижа геть перекособочилася, вгрузнувши заднiм кутком у
землю. I стрiха погнила на нiй, i стiни потрухли. Та й свiтло ледь
сочиться через запилюженi, жовтi-прежовтi вiд давностi мiхури. Не оселя -
темниця. Помилуй њњ, боже, за святотатство, та iнша подобина не спадаЇ на
думку. Роту може дати: таки не спадаЇ.
Коли б уже швидше кiнець зимi. Татуньо казали: "На передлiттi
переберемося, Миловидко, в нову оселю. Видиш, яка вона простора та свiтла.
Вiкна не на два - на чотири мiхури. I стеля не виснутиме над головою, i
стоятиме на пригорку, пiд самим лiсом. Дуби колисанки спiватимуть нашiй
Миловидцi, Хоре стрiли-ласкавцi слатиме з-над моря-океану, абись лiпшою та
бiльшою росла, радiла божому свiту i тiшилася свiтом..." Йой, чи њй,
Миловидцi, треба бажати того? Нiби з води йде. А свiтлоњ оселi-вогнища
таки хоче. Хай-но тiльки переберуться в нењ, побачать, як хоче: i вибiлуЇ,
i зiллям заквiтчаЇ, i сонечко впустить до нењ, щоби свiтло та гоже було.
Бо таки любить ясне сонечко, таки тiшиться, коли воно сходить i знаменуЇ
гарну днину. А все тому, мабуть, що дiдунева хижа i серед лiта похмура, не
тiльки взимку. Геть цвiллю взялась. I гнiтить та похмурiсть серце, робить
куцою й похмурою жадiбну на високость та свiтло в високостi думку. Ано,
робить. Через те жде - не дiждеться своЇњ оселi. Лишилося впорядкувати
вогнище, вимастити стiни, пiдлогу - i все. ПередлiтнЇ сонечко яскраве,
загляне на седмицю, найбiльше - двi, та й по всьому, переносьте, дiдуню,
пенатiв, благословiть дiтей, онучат на багате життя в новiй оселi i в
новiм родi.
Коли б не цей вiтрюган та не Морозко, що грюкаЇ денно i нощно пiд
вiкнами, пiшла б до родакiв а чи до таких, як сама, - вже не дiтей, проте
й не дiвок, всього лиш ярдiвок. Та як пiдеш i чого пiдеш? Щоб сидiти й
нидiти в такiй же хижi, як i дiдунева?
Боже Свароже i ти, Перуне! Полиште царство пiднебесних хмар, океан-моря
бездонного, з'явiться над землею й розбийте вериги Морозковi. Най би
вгомонився той дiдок-несплюйко та перестав скиглити пiд вiкнами: "Пустiть,
та пустiть же в оселю, бо рознесу њњ по вiтровi, замету бiлою бородою так,
що й до скону вiку нiхто не вiдшукаЇ!" А луснув би ти зi своњми погрозами,
зi стукотом-грюкотом за вiкном! Геть вистудив i хижу, i њњ, Миловидку,
запер за сiмома замками в убогiй крињвцi та й тiшиться, що нездоланний.
Чекай, прийде й на тебе мати Лада та всесильний Ярило, вони укоротять тобi
бороду, заткнуть i пельку, з котроњ дме та й дме стужа. Путь њм, щоправда,
далека ще. Щоб вийшло з океан-моря Яр-сонце, маЇ об'явитися в хмарах
Перун, розбити своњми разючими стрiлами вериги Морозковi, вiдкрити небо
для теплих вiтрiв iз острова Буяна, а вже вiтри принесуть на своњх
леготах-крилах благодатне тепло i доконають бородатого Морозка. Атож,
доконають! Бо слiдом за вiтрами-тепловiями вигляне з-за хмар i свiтлоликий
Ярило, об'явиться й засяЇ видом добрим та втiшним матiнка Лада, зозулька
прилетить на легеньких крильцях i принесе у дзьобику золотi ключi вiд
Вираю. Ними боги вiдiмкнуть царство вiчного лiта i засiють землю
плодоносним сiм'ям дощу. Иой, то буде њњ, Миловидчина, найщасливiша днина!
Присяйбiг, буде, бо й мамця сказали вже: "Бачу, не втримаю я тебе,
Миловидко, в оселi. Не мислi грають у тобi й поривають до гурту, крiвця
граЇ. А так, коли дiвцi (чули, так i сказали: дiвцi) минаЇ шiстнадцяте
лiто, њњ вже не до мами - до молодця хилить. Отож так тому й бути: пiдеш
цього передлiття на свято Ярила, на першу розмову з покровителькою
дiвочого злюбу - Ладою. Най побачить i знаЇ, що ти вже Ї".
Ну й мамця, в який сором ввели тодi, мовби вогнем опалили. Та ба, й
радiсть затрiпалася в грудях така, що йой. Як сидiла, так i впала њм на
груди. I ховалася, аби не бачили, як паленiЇ, i радiла. Коли ж несила було
тримати ту радiсть свою, стала казати, якi мамця золотце: вона, Миловидка,
ще й питати не зважувалася, чи можна йти мiж дорослих, бути на святi Ярила
з дорослими, а вони уже догадалися й дозволили. Боги свiтлi та боги яснi!
Чи бiльшого та лiпшого можна жадати? Це ж така втiха! Це та синичка, що
манитиме всю зиму кудись аж на Макарiйськi острови i грiтиме
леготом-теплом серце, так грiтиме, що й зима - не зима буде, i ждання - не
ждання. Навiть у дiдуневiй непривiтнiй хижi.
Хотiла б знати, чи той Божейко з Сонцепiку теж буде на святi Ярила.
Казав, Сонцепiкська весь сусiдить iз випальським городищем, њй немаЇ куди
горнутися, крiм Випалу, отож не минатиме жодного свята, а Ярила та Купала
- i поготiв.
Такий веселий i такий зугарний, що й ну. Як наздогнав у путi та став
конем своњм обiч воза, то мало не до самого Випалу њхав та смiшив усiх: i
њњ, i стариню. Казав, народився у мiсяцi травенi, коли яре сонце погожий
день благословляЇ, тому такий веселий та красний на вроду.
Миловида смiялася, потiшена, а вiн, не думавши i не гадавши, став
допитуватися:
- А ти в липнi, мабуть?
- Чом так гадаЇш?
- Бо така синьоока, як небо в липнi.
- Нiби в самого не синi.
- Ба не такi, як у тебе, а коли й такi, то не iнакше, як вiд твоњх.
- Ото який пустомелько.
- Чом пустомелько? Я правду кажу. Хiба не знаЇш, вода в озерах завжди
така, як небо над ними. Бо вбирають синяву неба, як моњ очi - твою.
- Я тиверська, тому й синьоока.
- Ба й тиверцi не всi такi, як ти.
Смiялась, потiшена, i в свою чергу не забарилася покепкувати з молодця.
- Йой, господине гожа, - збив на потилицю шапку й звернувся до матерi
Купави. - Чи ваша доня така й на розум гостра, як на слово?
- Пiзнай.
- А ось i пiзнаю. Вiдгадай загадку, - знов до Миловиди: - "Бiжить
пустунець, в ротi корiнець; голодний - не з'њсть, ситий - не викине".
-_ Х-ха чи й не загадка: твiй гнiдиш iз вудилами в ротi. Божейко знов
турбуЇ шапку - насовуЇ њњ мало не на
очi i, осмiхаючись, длубаЇться в тiм'њ. Зрештою зирить на
дiвчину весело i ще веселiше каже:
- А ось цiЇњ не вiдгадаЇш: "Прийшов гiсть та й сiв на помiст, розпустив
конi по всiй оболонi".
Дiвчина зосередилася, думаЇ; вiтець њњ обернувся, хотiв шепнути, та
Божейко встиг помiтити те й зарепетував:
- Е нi, ласкавий господарю, цього не можна. Най Миловидка сама
вiдгадуЇ.
- I вiдгадала! - крикнула потiшено. - Прийшла нiч i висiяла зорi.
- Тобi пiдказали.
- А отже й нi.
- Ну, коли нi, то слухай далi. "™ три брати рiднi:
один њсть - не нањсться, другий п'Ї - не нап'Їться, третiй гуляЇ - не
нагуляЇться".
Вiн знав њх безлiч, бо загадував та й загадував. Миловида не завжди
вiдгадувала. Тодi в розмову втручалася стариня. Або старалася пiдказати
дiвчинi, або брала на глузи: йой, яка нетямковита в нас дiвка! I дивно:
коли пiдказували, перечив: не гоже, най сама; коли глузували, ставав на
захист. Тодi њй було чи не наймилiше. Бо вiтець Ярослав не пiдбираЇ, коли
глузуЇ, слiв, таке часом скаже, що й ну, хоч крiзь землю йди. А Божейко з
тих, що за словом далеко не ходять. Вкине його, мов хмиз у вогонь, - i вже
так, нiби й не було глузiв.
Смiялися чи всього лиш бесiдували - не помiчали, як верстаЇться в
розмовi путь. Зате зима видаЇться Миловидi он якою затяжною та помiтною.
Чом так? Чи вперше зимуЇ у цiй хижi, пiд цiЇю ж крiвлею?
Нацiлилася вступити в черев'я та вийти бодай за ворота, коли не на
посиденьки до когось, аж тут вiтець на порiг.
- Куди це, Миловидо?
- Та так... До Добромири.
- Чи так? - не повiрив.
- Мовби я неправду колись казала.
- Колись, може, й не казала, а зараз не певен. Чи не до того, що з
Сонцепiкськоњ весi, поспiшаЇш?
- Иой...
- Еге ж. Стоњть он пiд лiсом, тому й кажу.
Певно, он як спаленiла, бо чула: палають вуха, лице, i, щоб вiтець не
думав, що таки до нього поспiшаЇ, заходилася роззуватись.
- Ну чом же, - по-доброму спинив њњ Ярослав. - Пiди. Пiди та скажи: най
не морозить анi себе, анi коня, най повертаЇться до своЇњ весi. До тебе,
коли того хоче, навiдаЇться не ранiш Купали. До Купали зась. Ще надто
зелена, щоб виходити до молодцiв. Чула?
- Чула, татуню.
Iшла й нiмiла серцем. Невже то правда, що Божейко стоњть? Однак татуньо
саме так казали: стоњть. Йой, то ж, мабуть, не вперше, коли знаЇ, де њњ
куток у Випалi, де подвiр'я. У когось питався, бiднятко. Бо Випал он який
великий i Миловидка у Випалi теж не одна.
Удавала, що боњться стужi, i вбирала голову в плечi, далi нiг своњх
нiчого не бачила, хоча й хотiла бачити. А так, чи то ж камiнна, щоб могла
не цiкавитися, де стоњть Божейко, що робитиме, як загледить њњ? I все ж
коли й зиркаЇ в той бiк, то так, щоб не примiтив. Присяйбiг, якби не
повелiння вiтця пiти й сказати, аби не прињздив до якогось часу, нiзащо не
вийшла б. Бо то ж сором i осудовисько. Що буде, коли угледить хтось та
скаже: "Пробi ! Чи ви бачили таке, людоньки? Не бачили, то дивiться:
Ярославова Миловидка, пуп'янок ще, а вже чужих молодцiв зманюЇ. I коли,
серед зими. Не жде й повелiння Лади".
Людоньки добрi та людоньки гожi. Не судiть так i не думайте, нiби
Миловидка он яка. Миловидцi велено пiти, тому i йде. Ось тiльки чи
зважиться сказати Божейковi: не прињзди аж до Купали. То ж не день i не
два, то цiлу вiчнiсть ждати. Та й що це татуньо вигадали - аж до Купали?
Мамця ж казали, на Ярила можна вже пiти до гурту.
Коли виходила з ворiт, спинилась на мить i розглянулася:
чи нагледiв Божейко, що вийшла з двору? А розглянувшись, скам'янiла: що
бачить - њде вже. Пустив коня й жене по глибоких снiгах прямiсiнько до
нењ.
Прикинулася, що не помiчаЇ його, й заспiшила вулицею, далi вiд свого
двору.. Та й тодi, як наздогнав та покликав, не виказала себе: йойкнула,
удаючи перелякану, й випучила, дивуючись, очi.
- Божейко!..
- Таки вiн. ѓжджу та й њжджу, виглядаю та й виглядаю, а Миловидка не
виходить. Чом так?
- Звiдки мала знати, що њздиш, - мовила тихо та знiчено й вiдчула:
паленiЇ вся. Бо збагнула нараз: це ж вона зiзнаЇться Божейковi: коли б
знала, що њздить, вийшла б.
- То знай: не можу без тебе, бачу у снах i наяву, кличу денно й нощно i
хочу, чуЇш, Миловидко, хочу, аби пiшла зi мною до злюбу, стала навiк моЇю.
Анi з ким iншим, тiльки з тобою волiю узяти злюб.
- Йой, таке кажеш...
- А чому маю не казати, коли горю вогнем?
- Нiби не видиш: я ще не дозрiла до злюбу.
- Ти так вважаЇш?
- Стариня так вважаЇ.
- I всього?
- Стариня каже... - насмiлилася повiдати йому, та одразу ж i стямилася:
чи то ж можна? - Каже, не ранiш Купали.
- Ов! Ну, а ти? Ти що скажеш?
Голiвонько бiдна! Чого вiн хоче вiд нењ, цей Божейко? Чи ж то мало
сказала?
- Стариня правдиво мислить: злюб беруть лиш тодi, коли мають на нього
благословення Лади.
- ГадаЇш, Лада не дасть його? Невже не вiдаЇш: згорю до Купали.
- Таж стариня... Мамця, правда, обiцяли на Ярила пустити мiж люд, аби
шукала вже собi лада.
- На Ярила?
- Атож.
- Най буде так: викраду тебе i вiзьму з тобою злюб на Ярила. Та до того
виходь. Вийдеш?
- Ба нi, - замахала руками. - Пощо маю робити так, супроти волi
старинi? Нi i нi! - позадкувала, далi обернулася й подалася мерщiй туди,
де жила подруга.
- То я прибуду на Ярила! - благав бодай щось, аби не лишитися без
нiчого.
Проте Миловида не вiдгукнулася, чи то не почула, чи не захотiла, щоб
люд випальський чув, як зголошуватиметься ждати на нього.
Нарештi сталося воно, њњ сподiване. Удень капало безперестану з крiвлi
i вночi капаЇ. Через те й не спиться Миловидi. Лежить горiлиць,
дослухаЇться до голосного хлюпання за вiкном й усмiхаЇться сама собi. Бо
таки радiсно: луснули десь Морозковi вериги. Присяйбiг, луснули й пустили
з далекого Вираю, з острова Буяна теплi вiтри. А вже вiтри здолають i
поженуть у трин-тарари холоднечу, поруйнують зимовi споруди на землi,
позбудеться мучителiв-вериг i забуяЇ квiтом та зелом розкута земля. А то
правдива прикмета передлiття. Найправдивiша!
- Бабцю, - надумуЇться Миловида й кличе стару господиню, свою постiйну
бесiдницю, надто пiзнiми вечорами. - Чулись-те, бабцю!
- Чо тобi?
- Навчiть свою внуцю бути господинею.
- Вчись, хто тобi не даЇ.
- Та ви ж, мамця й не даЇте.
- Схаменися, дiвко. Звiдки взяла таке?
- Бо ховаЇтесь вiд мене з усiм, що Ї вiд звичаю родового.
- Таке скажеш. Чом би ховалися, та ще зi звичаями?
- Хiба я знаю? Коли закладали нову оселю й носили туди щось поночi,
шепталися помiж себе, менi ж, малечi, нi слова. Чом так? Чужi вам?
- Ба нi, не чужi, - малi. А малим не все можна знати.
- Менi вже можна.
Бабця дрiбно i втiшно смiЇться з темряви.
- Глядiть на нењ, яка прудка. Коли виростеш, тодi й скажуть.
- Нiби не виросла вже. Глядiть. - Бере бабцю за руку, торкаЇться нею
тугих, випнутих пiд тунiкою персiв. - Хiба не дiвка!
Стара нiмуЇ бентежачись, а Миловидка користуЇться тим i своЇњ править:
- Я маю вже лада, бабцю. Такий втiшний та ладний, такий лiпотний, що й
ну! Казали татуньо, в лiтi, а то й на передлiттi вiзьму з ним злюб.
- За язика вкусися, дiвчино!
- Чом так?
- Малi то солодощi, злюбне життя. Пожий, поки молода та зелена, при
татовi, мамi, пiзнай вiльготнiсть молодечу, а вже як пiзнаЇш њњ, то й
пiдеш собi. Дiвка ти он яка пишна та гожа, на татовiм подвiр'њ не
засидишся.
- А як...
- Що - як?
- Коли ж я не можу без нього. Сниться менi, бабцю, - пориваЇться до
староњ й мiцно обiймаЇ њњ. -Сниться i видиться. Такий рiдний уже i такий
солоденький менi, що йой!
Стара панi, певно, не знаЇ, що сказати внуцi своњй. Через те
вiдмовчуЇться та гладить њњ, гладить та вiдмовчуЇться. "Це Лада в нiй
заговорила, -думаЇ тим часом. -А все ж як рано. Боженьку, як рано!"
- Не давай волi серцю, дитя наше миле. ЧуЇш, не давай. Лада вподобала
тебе, може, зробила навiть своЇю обраницею за щирiсть серця та лiпоту
тiлесну. А ти не пiддавайся спокусi, стань вище за спокусу. Злюб iз милим
- солодка ягода, та всього лиш на час. Далi пiде клопiт, пiдуть зморнi та
чорнi днi. Нащо вони в такому вiцi? Кажу ж, потiшся розкiшшю, волею при
татовi, мамi, наберись розуму, сили, а тодi вже й обирай собi, кого хочеш.
- Де наберусь розуму, коли ви ховаЇтеся вiд мене?
- А ти, боже, як своЇњ та й своЇњ. Скажу вже, коли така цiкава.
Шепталися й ховались, бо йшли закладати нове житло, а те роблять таЇмно
вiд усiх. В людях, щоб знала, бiльше злого духу, анiж будь-де. Тому й
ховалися вiд них.
Бабця лягла зручнiше i тихо, аби нiхто не чув, заходилася розповiдати
внуцi, що i як.
Рiд мiцний там, де мiцний покон. Бо покон - теж щоб знала - дотримання
чеснот старинi - вiтця, дiда, прадiда. А вони, йдучи вiд нас, хочуть, аби
жили родом i пильнували чесноти роду. Лише чесноти, бiльш нiчого. Того
колись хотiли, того нинi хочуть i прiсно хотiтимуть. Бо предки не йдуть
вiд нас назовсiм, живуть у прадiдiвськiй (а коли споруджують нову, то i в
новiй) оселi й глядять, якi з нас дiти, внуки та правнуки: чеснi чи не
чеснi, поштивi чи не поштивi, стоять на поконах роду чи зраджують њх. Бо
немаЇ гiршого зла над те зло, що його завдаЇ зрада. Ось чому дiди та
прадiди не йдуть з прабатькiвськоњ оселi, стають домовими й пильнують
родових поконiв. Того попереджають: не порушуй звичаю, роби так, як велить
звичай, iншого карають за вчинене родовi й звичаям роду зло. Чи пам'ятаЇ
Миловидка, як горiла минулого лiта халупа староњ Кобищихи? ДумаЇ, так
собi, з доброго дива? Еге, люди чули, як розмовляли передднеськоњ ночi два
вогнi: один Ковачевоњ Забави, другий баби Кобищихи. Цей, Кобищишин,
скаржився, подейкують, що господиня його непутяща i скупердяга така, що й
ну. "Спалю, - каже, - њњ оселю, бо терпцю вже немаЇ. Я задихаюся вiд
спраги, мене печiя пече, а вона лiнуЇться або ж шкодуЇ для мене води й по
цiлiй седмицi не ставить до печi. Спалю - i все". А другий йому: "Роби як
знаЇш, одне пам'ятай: на печi в твоЇњ баби стоњть дiжа моЇњ господинi.
Гляди, не спали њњ, бо вона в мене таки господиня".
I що ж ти думаЇш? Наступноњ ночi згорiла бабина оселя, а Забавина дiжа
як була цiла, так i лишилася. ГадаЇш, тiльки за скупiсть та лiньки
покарана Кобищиха? Ба нi, насилала на людей мор, вiдьомством займалася -
ото й була покарана своњми ж пенатами. Бо вони нiчого не прощають. Зате он
як сприяють добробуту в родi, коли родаки шанують звичањ i щиро
дотримуються звичаю. В таких i конi стоять у стайнi годнi та дужi, не лише
вичищенi, нiби вилизанi домовим, з розчесаними гривами, i вiвцi котяться
справно, кожна по двiйко, i корiвки розтелюються без падежу, i дiтки
ростуть, мов iз води йдуть. А так, покон старинi мусить бути поконом i
дiтей, внукiв, бо вiн - мудрiсть i добрiсть њхня, достойнiсть i краса.
- Кажеш, внуцю, маЇш уже лада, хочеш брати з ним злюб. Що ж, горличко
моя, то святе i непорочне дiло. Рано чи пiзно вiзьмеш його. Тiльки ж...
тiльки ж для того мало хотiти, для того справдi багато -треба й знати. Ти
пiдеш у чужий рiд i станеш родоначальницею новоњ родини. Чи вiдаЇш, що
маЇш поЇднати там звичањ роду лада i роду вiтця свого, що мусиш коритися
тим i не забувати цих?
- Хiба вони рiзнi?
- Не вельми, проте й рiзнi. Там своЇ огнисько i свiй домовий. Коли
понесеш родовi лада добро, вiн не зречеться тебе, вiзьме пiд свою охорону.
А зла i не помишляй нести, не приймуть тебе iз злом. Перед тим, як ввести
до оселi, ладо тричi обведе тебе довкола свого вогнища. Тямиш, навiщо? Аби
не принесла в його домiвку, туди, де панують звичањ його роду, чогось
лихого. Отож як i до тебе прийдуть питати, чи згодна взяти iз њхнiм князем
злюб, ти теж бiжи мерщiй до печi, залазь на нењ або стань i колупай пiч,
проси огнисько-пената вiтцевого роду, аби взяв тебе пiд охорону, оберiг
вiд злих намiрiв чужого роду. Коли вони добрi, тi намiри, вогонь, що палаЇ
в печi, пiдкаже твоЇму серцю: iди за князя, коли лихi, утримаЇ.
- У Божейковiм родi добрi, бабцю.
- Звiдки знаЇш?
- Бо Божейко добрий.
- Най i так. Чи бажаю тобi злого, внуцю? А проте не забувай: родина -
боже повелiння i божа благодать. Тож i роби њњ такою, щоб була благодаттю
для тебе, лада твого, дiтей твоњх, а ще - утiхою для кревних. Станеться
так, що пiдеш до Божейка, не ставай ступнею на порiг i найпаче бережи
вогнище, шануй вогонь. Вiн - совiсть кревних, охоронець злюбних i родинних
вуз. А ще - житла вашого, щастя-долi пiд крiвлею житла. Питала, чого
шепталися тато з мамою, як закладали нову оселю. Скажу. Коли вже йде до
"того, що збираЇшся бути господинею, най буде так, скажу.
Десь поруч, схоже, що на крiвлi, зненацька голосно й надривно закричав
зловiщий. Миловида здригнулася й щiльно пригорнулась до бабцi.
- На свою голову, клятий, - пiдвелася стара й тричi плюнула в той бiк,
звiдки донiсся крик зловiщого.
Певний час наслухала ще, товчеться вiн на крiвлi чи полетiв. Аж потiм,
як впевнилася, що немаЇ, заговорила:
- ...Оселя - не лишень мiсце, де живе пiд захистом вогню-пената рiд,
вона й жертовник, той хором, з якого голос поселянина, благання про
порятунок а чи помiч у бiдi може пiднестися через димохiд у захмарнi
висоти й стати набутком вищих богiв - Сварога, Лади, Перуна, Хорса, тих
добрих i свiтлих богiв, пiд якими живе на землi, на ласку яких уповаЇ люд.
Зла сила, усякi там вiдьми та вiдьмаки, упирi, як i проводир
њхнiй-Чорнобог, так i зирять, так i норовлять пiдгледiти, коли i де
народжуЇться нове огнисько, аби першими прибути туди, засiсти там,
шкодити, коли закладаЇться оселя, шкодити й потiм. Тому-то мiсце пiд оселю
обираЇться таЇмно, глупоњ ночi, коли пропiють першi пiвнi й принишкне,
сховаЇться по крињвках темна сила. Беруть господарi тоњ пори пiвня
найлiпшого та найголоснiшого, йдуть на мiсце новоњ господи, рубають
пiвневi голову й закопують њњ на тому мiсцi, де буде красний куток -
покуть. То - жертва вогню-пенату, благання, аби туди, на мiсце новоњ
оселi, перейшов њњ охоронець - домовий i став на захист житла, достатку в
житлi, добробуту та щастя в родинi. Туди ж кладуть пiзнiше, як закладають
оселю, й зернята, аби родило на нивi й водилося в оселi, збiжжя, рiзани чи
ногати, аби була багатою родина i њњ оселя. Коли ж поселяються...
- Ну, що роблять, коли поселяються, те й сама побачиш, - веселiше, нiж
досi, сказала стара. - А про те, чого можеш i не побачити, скажу. Не
скупись на жертви вогню, охоронцевi свого роду. Вони завсiгди мають бути
щедрi, та найщедрiшi -_ в день повороту сонця на лiто. То день народження
бога Сварога, а в день народження Сварог, як i сини Сварожi, найщедрiшi.
Посуд, в якому приноситимеш жертву, розбий, аби ним не скористався хтось
iнший, бо замiсть добра матимеш зло. Заслабне хтось - лiкуй бiля печi чи
на печi, ближче до вогню. А щоб вогонь i зовсiм поборов мор, усяку
нечисть, що засiла в тiлi, кинь у воду вугiлля з огниська i дай напитися
тоњ водицi слабому, усю i всяку хворiсть знiме. Коли ж нi, звернись до
вищого божества - сонця, мiсяця, зiрок. А ще знай: порiг - межа, по один
бiк вiд нењ дiЇ божество, по другий - нi. Отож не подавай, чуЇш, анiкому
не подавай руки через порiг. За ним пенат-домовий не маЇ вже сили, i хто
знаЇ, доброму чи злому подаЇш ти руку, лихо чи благодать ведеш до оселi. А
ще й таке маЇш знати: в хижi твоњй, одразу за порогом, всякий, будь вiн
навiть тать, стаЇ пiд захист пената-домового, його нiхто не смiЇ чiпати.
Пролити в оселi кров - найбiльший злочин, як i пiти з оселi, стати iзгоЇм
роду - теж.
Миловида лежала тиха й безгомiнна, здавалось, i не дихала.
- Ти спиш, внуцю?
- Ой нi, думаю.
- Так багато наказала тобi?
- А таки багато. Йой, бабцю, чи знаЇте, як багато!.. А ви, - заговорила
по миттЇвiй тишi, - ви з дiдунем теж пiдете на нове подвiр'я?
- Нi, дитино. Ми в своњй халупi доживатимемо вiку. Коли й пiдемо, то
тiльки для того, щоб допомогти новому родовi Ярослава перенести до господи
њњ охоронця - домового.
- Ходiть назовсiм, бабцю.
- Коли помремо, прийдемо.
- Йой!
- Чого - йой! Так завжди було, так i буде. Дiдуньо прийде на мiсце
прадiда-домового, я - при дiдунi. Оберiгатимемо оселю нашу, дбатимемо про
добробут у родi та в оселi.
Казала и не зраджувала себе анi голосом, анi неминучим, здавалося б,
зiтханням. Так нiби усе те мало статися не з нею i не з дiдунем, а з
кимось стороннiм, нiби взагалi нiчого не мало статися. Аж моторошно
робилося дiвчинi. Не мовчати, питати ще? Однак про що? Та чи й личить таке
питати?
Пливе у безвiсть невблаганна нiч, пливе й Миловида разом iз нiччю,
дiдуневою хижею, лементом крапель, що падають та и падають iз крiвлi.
Горнеться в дрiмоту й нiжиться в дрiмотi, а нiжачись, чуЇ, як солодко њй
вiд тих трелей, що витинаЇ розбуджена раннiм передлiттям крапавиця. Це вже
вона кличе њњ на лiси та доли. Одначе ж рано як? Най би станув снiг,
стекла вода у Днiстер, а тодi вже. Чи Миловидка не пiде? Чи њй не хочеться
всього того - i тепла, i простору, i зiллячка-клечаннячка на польових та
лугових просторах? Ба хочеться. Бо дiвка уже, бо чуЇ, як шумить i граЇ в
нiй великий шум, той, що окрилюЇ думку i споюЇ солодощами серце.
"Лада говорить це в менi, -думаЇ, долаючи дрiмоту, - чи Божейковi
зваби? Йой, те i друге, далебi. А що ж буде, коли здибаюся з обома там, на
святi Ярила? Ано, що тодi буде? Таки дотримаю слова i лишусь вiрною тому,
що казала татовi, чи спокушусь Божейковими звабами й пiддамся iншому
велiнню - великому шуму?
Боги свiтлi та боги яснi! I солодко думати про це, i страшно. Як же то
можна пiддатися чиЇмусь велiнню й пiти? А мамця, а тато? А нова оселя? Так
i полишить њх, не звiдавши нi радощiв воседля, нi втiхи вiд буття в новiй
оселi?"
V_
Мамця завжди будили лагiдно. Та сьогоднi чи не найлагiднiш. I сум, i
жаль почула в њхнiм голосi-благаннячку.
- Вставай, дитино.
- Уже час?
- Так, уже час. Дiвоньки ось-ось зайдуть за тобою.
Не одразу розплющила очi й прочунялась. Тодi вже, як хлюпнула водою на
себе, йойкнула з несподiванки i затремтiла вся. Яка вона студена, ця
водиця, i яка живодайна. Геть усi жилки збудила, а серце тим паче.
- Я просила брата твого в других, Мстивоя, аби зайшов за тобою й берiг
тебе там, на святi Ярила, - кажуть мамця, зливаючи. - Тож гляди, слухайся
його i нi на крок од гурту, чула?
- Чула, мамцю. Чом не чути?
Вона зi всiма ладна погоджуватись сьогоднi i на все згодна. А з мамцею
i поготiв. Бо вони тiльки застерiгають та наказують строго, насправдi ж он
якi мудрi та солоденькi. Не злякалися тата, коли гримнули на њхнЇ
сокорiння: "До Купали - зась!" I день, i два, i седмицю мовчали, аж поки
не вишукалася слушна година, а в тiй годинi - татова добрiсть. Тодi й
заговорили. Не наполягали i не сварилися, як то буваЇ в iнших, тихо та
лагiдно казали: "Пощо впираЇшся, Ярославе? Миловидка не нанизала ще собi
стiльки лiт, скiльки маЇ пальцiв на руках та ногах, одначе сам бачив:
зустрiла i вподобала молодця, а молодець - њњ. Засiли одне одному в тiм'њ,
запали в серце, то чом мають страждати нарiзно, не бути певними, народженi
для злюбу чи нi, будуть жити, мов голубiв пара, чи розлетяться й не
стануть ладом одне одному".
"Рано, Купаво, -опиралися тато. - Кажу тобi: вельми рано, най i думати
про це не смiЇ".
"Чи я наполягаю, аби брала з ним злюб? Кажу ж, най тiльки пiде та
наречеться ладою. Молодець он який лепський та славний, чи вiн схожий на
обавника?"
"Ходила вже до нього, сам посилав".
"Посилав, щоб спровадила. Вона й спровадила його, а тепер воском
береться вiд каяття, а ще вiд присухи. Де те лiто? Чи тобi не жаль своЇњ
дитини?"
Сокорили та й сокорили, такi зугарнi були, обстоюючи доню, що тато як
не крутили, а таки згодилися: "Най буде так, як хочете з своЇю донею.
Проте й глядiть менi: коли дiйде до передчасного злюбу, шкури обом
поспускаю".
Йой, таке скажуть. Чи Миловидка може дозволити собi не слухатись тата,
примусити страждати через себе маму?
Поглядала на зшитi при нозi чадиги, на барвисту полохту, ткану маминими
руками i на мамин смак, бачила, яка вона гiнка та ладна в тунiцi бiлiй,
пiдперезана червленим чересом, i крутилась-вертiлась перед мамою.
- Чи гожа я, мамцю, чи красна?
- Як бджiлка золота, сонцем освiтлена.
По голосу чула, по лику маминому бачила: правду кажуть. Та й сама
видiла: он яка гожа, он яка красна! Такою, далебi, й не бачила ще себе.
Якщо Божейко там, у Чернi, вподобав њњ, то тут, на святi Ярила, голову
стратить побачивши. Ано, буде, як каже, присяйбiг буде!
I все ж то-потiм, увечерi чи в надвечiр'я, коли зберуться на полi
зустрiчати Ярила. А нинi Миловидка пiде з подругами в поле, на узлiсся
шукати ряст. Голубий ряст - знамення початку передлiття. Коли вiн
пробиваЇться до свiтла, тодi у Випалi та й довкола Випалу святкують прихiд
Ярила. Так вiддавна було, так, казали мамця, й маЇ бути.
Добромира не сама зайшла забрати Миловиду на пошуки рясту, з нею був
уже добрий гурт дiвок. А поки вийшли за городище, назбиралося њх, як маку
на подвiрницi. Та й цвiли, яко мак. Одна - червленим та бiлим, друга -
синiм та бiлим, третя - рожевим чи тiльки бiлим. Перемовляються голосно, а
смiються ще голоснiше. Там тiшаться чињмсь вбранням, там глузують iз
когось i так дзвiнко та весело, аж серцю лоскiтне вiд тих веселощiв. Не
була б Миловидка наймолодшою серед них, теж смiялася б та видзвонювала
смiхом. А наймолодшiй не гоже. Тож усмiхаЇться тiльки очима теплими,
виповненими щирiстю, нiби море сонцем, та свiтиться личком рожевим, та
одповiдаЇ, коли питають щось, устами солодкими.
Коли вийшли за городище та спинилися пiд лiсом, старша подiлила дiвок
на ватаги, визначила чiльних у ватагах i заходилася радити-повелiвати, де
кому йти, який знак подати, коли знайдуть ряст. А рушили на пошуки, одразу
й заспiвали:
Ой Весно, Весно да Весняночко, Де твоя дочка да паняночка? Десь у
садочку шиЇ сорочку, Шовком да бiллю да вишиваЇ, СвоЇму ладоньку
пересилаЇ...
Людоньки! Якi ви втiшнi та гожi нинi! Якi любi Миловидцi! Мала б рану -
до рани клала б, мала б радiсть - геть усю подiлила б iз вами. Ано, таких
не можна цуратися, з такими вiк-вiчний хочеться жити. А мусить же пiти
колись. ЧуЇ серцем: забере њњ Божейко. Прийде отак, скаже: "Ходiм", - i
пiде, не зважить i не убоњться, що там - чужi люди i чужа родина... Йой
боженьки! Що це за сила така, що нуртуЇ та й нуртуЇ в нiй, анi на хвильку
не даЇ забутись?
Посмутнiла замислившись, а посмутнiвши, не одразу почула, коли i чому
вмовкла пiсня. Тодi лиш облишила пошуки i розглянулась, як хтось iз подруг
крикнув: "А гляньте, немовби знайшли вже ряст".
Нiхто не спонукав њх: "Побiгли!" Самi збудилися радiсною хвилею й
подалися чимдуж через поле. Бiгли прудко i довго, так довго, що пiд кiнець
дух усiм сперло. Одначе коли прибiгли та побачили ряст, матiнко рiдна,
який вереск зняли, яку радiсть пустили гуляти свiтом! Бо таки було чого.
Це ж мати Лада певний iз певних знак подала: настало передлiття, час
щедрот, благодатi великоњ - для землi, для люду, для худоби. Вiд сьогоднi
зазеленiЇ у лузi трава, пробудиться засiяна ратаЇм нива, овечки, корiвки
знайдуть для себе поживу, дадуть приплiд, гарний набiл. А люди... Для
людей Лада розщедриться найбiльше: посприяЇ визрiванню дорiдного збiжжя на
нивах, засiЇ в серцях бажання радостi i злюбу, злагоди-миру в родинах,
помiж родами й землями.
Видзвонювали та й видзвонювали радiстю-смiхом, зрешгою взялися за руки
й стали водити довкола рясту танок.
Благослови, мати, Весну закликати, Ой Ладо, мати Ладо!..
- Усi бачили цю голубу квiтку? - питаЇ старша.
- Усi!
- I знаЇте, що це ряст?
- Атож!
- Пiдтвердите теЇ?
- Пiдтвердимо!
- А тепер топчiмо ряст!
Дiвки кинулися на те мiсце, де була квiтка, старалися стати на нењ
ногою й приказували ставши: "Топчу, топчу ряст. Дай боже потоптати i
другого лiта дiждати!"
Що ближче до ночi, то невiдступнiшим ставав народжений з якогось дива
сумнiв, а з сумнiвом i побоювання: чи буде ж на святi Ярила Божейко? Хоча
б був.. Бо що ж то за свято буде, коли вiзьме i не об'явиться з якогось
дива. Та вона ж, Миловидка, лусне з жалю, а ще вiд того, що знатиме: не
прибув на Ярила - нiколи вже не прибуде. Нащо втекла тодi, коли казав:
"Викраду тебе на Ярила", нащо крикнула: "Ба нi!"?
Иой боженьки... Чого ж така тривожна ледениця на серцi? Чи це не
передчуття лихого? Може, не доста сидiти й ждати, може, не слiд ждати? ™,
кажуть, там, за лiсовим узвишшям, старий-престарий дубище. Пiд ним росте
корiнь стародуба, а з-пiд того кореня б'Ї громова вода. Коли пустити з
кореня сiк та зробити заклинання, боги надоумлять молодця прийти й
напитися громовоњ води, сiк кореня, що потрапить у воду, збудить молодечу
кров, запалить бажання злюбу, а вже тi бажання приведуть молодця до тiЇњ,
що робила заклинання. А проте дуб он як далеко, туди боязко правитися
лiсом. Та й потрiбних заклинань не навчилася ще Миловидка. Хiба пiти на
узлiсся та уклякнути перед першим-лiпшим деревом, виблагати у богiв
захисту? Кожне дерево - оселя божа, а дуплисте - i поготiв. Коли попросити
щиро, боги змилуються, а змилувавшись, стануть на помiч, зроблять так, як
хоче.
Надумалась i пiшла тихцем. А опинилася в лiсi, набралася смiливостi та
й подалася далi - шукати видимо схожого на божу оселю дерева.
Лiс знадливо пахнув уже корою, а найбiльше - пробудженою передлiттям
бростю. Позатамтоњ ночi гримiло в небi, а коли гримить, та ще такоњ пори,
не iнакше, як бог громовик ганяЇться в океан-морi за дощоносною дiвою -
нiмфою. Молоко повногрудоњ нiмфи скроплюЇ тодi дольний свiт i будить до
життя усе, що Ї живого на землi, - дерева, трави, люд. Тому так весело у
лiсi, вiд того й пах такий, що забиваЇ дух. I груди виповнюються млостю,
тiЇю радiстю-втiхою, котра гонить iз серця тугу, засiваЇ всю плоть i хiть
чарами зваб, а ще певнiстю, що не все утрачено. Чи ж той Божейко за горами
й долами? Чи вiн такий глухий i нечулий, аби не почути клич всеблагоњ
Лади, оцей великий i величний, що й помираючому дасть дужу силу життя?
Пiдiйшла до дерева, що видалося њй схожим на божу оселю, i вклякла
перед ним, а вклякнувши, простягла благальнi руки:
- Мати природо. Ладо всесильна i всеблага! Одмiнiть, коли вони Ї,
Божейковi злiснi хотiння. Влийте у серце йому горiння горючого, жадання
кипучого, тоњ сили, що будить до життя брость, гонить iз землi парость,
даЇ серцю буЇсть молодечу, а мислi - бажання-крила. Най пiднесуть його у
ту високу високость, з котроњ одкриваЇться далеч безмежна, де зроджуються
краснi бажаннячка: бути нинi там, де Миловидка, милуватися тим, чим
милуватиметься й Миловидка. Уповаю на тебе, богине Ладо: най станеться
так, як я хочу!
Постояла, доглядаючись пильно до дупла-оселi, й обернулася, щоб iти
вже. Таки й пiшла була, та згадала нараз про громову воду, що б'Ї з-пiд
кореня стародуба, i знов спинилася, глянула в той бiк, де узвишшя.
- I тебе прошу, водице бистра, водице чиста, водице громова. Ти
бiжиш-поспiваЇш туди, де огнисько лада мого. Не обмини тiЇњ стезi-слiду,
на який ступить його нiженька, упаде зiр, що полонить мир. Понеси до
нього, божа водице, мою печаль-муку, ту звабу-присуху, що нi на мить не
полишаЇ, гнiтить i кличе, а нiчого не зиче. Та не губи њњ i не зупиняйся.
Бо згубиш - людський мир погубиш, а зупинишся - сама згориш. Неси, водице,
мою присуху до молодця Божейка, омий його тiло, внеси моњ жадання у кров i
в плоть. Як ти, водице, кипиш-закипаЇш на камiннi бiлому, так i серце
Божейкове най кипить-закипаЇ, моЇю присухою переймаЇться-палаЇ, полум'ям
горить i всьому свiту явить: така вона Ї, моя мука-бажання. Жду його,
дожидаю, серцем бажаю. Най прињде та вгомонить.
- Я тут, Миловидко!
Не повiрила, певно, що то людський голос заговорив до нењ, й оглянулася
хутко, ба, позадкувала навiть. А нагледiвши мiж дерев Божейка, стала мов
кам'яна i довго вiдмовчувалася.
- Ти?!
- Я, ладо моЇ. Прибув, як обiцяв.
- Боги!.. Боги!.. - простогнала дiвчина i, змалiвши на силi, тихо та
звiльна стала опускатися на землю.
На пригорку, пiд лiсом, тирлувався мало не весь молодший та наймолодший
люд городища. Були тут мужi та молодицi, принаймнi тi з них, котрi не
встигли забути, що вони не так давно ходили в молодцях та дiвках, а все ж
бiльше було молодцiв та дiвок, того пишного випальського квiту, котрий
знав: це насамперед його свято. Нинi зiйшла з пiднебесся покровителька
злюбу - богиня Лада, завтра вийде з океан-моря й засiЇ землю ярим свiтлом
життЇдайний Ярило. Вiд того свiтла-тепла, вiд пролитого днями плодоносного
сiм'я дощу пробудиться мати-природа, забуяЇ зелень i квiт, а в серцi
людськiм - надiя-сподiванка. Тому так весело тут, на пригорку пiд лiсом,
вiд того такий вереск i смiх. Молодцi винесли й поставили на видному мiсцi
Мару - солом'яне знамення зими, зодягнуте в картату полохту, старий
байберек, на головi - зимова хустка, пов'язана спереду й нацiлена доверху
гострими рiжками. Певно, через них i смiх у гуртi.
-Х Погляньте, на бабу Кобищиху схожа.
- На оту вiдьму?
- Ано.
- Га-га, а й правда схожа!
Снiгу не було вже, тож брали груддя й кидали у Мару.
- Прiч вiд нас, злюща! Прiч!
Коли груддя летить мимо, молодцiв бере осмута, коли вцiляЇ, тим паче в
голову, - злiтаЇ до неба смiх. Такий гучний i такий розкотистий, який
можуть видати тiльки молодi й дужi груди.
Та ось вгомонилися потроху, принаймнi старшi. Тодi Мстивой, якому
випало правити тут, на святi, бере вiд вогнища головню й запалюЇ Мару.
Дим, сморiд стеляться долом, помiж людей, та люди не зважають на те.
Веселi, гомiнкi, кидають у вогонь палiччям i ще веселiше горланять, коли
стовпом злiтають до неба iскри.
Дiвчата стають тим часом у коло, ведуть танок i наспiвують:
Ой ми зиму зимували, не спiвали, Весни дiждали - заспiвали.
Гомiн уступаЇ мiсце пiснi, а пiсня - знову пiснi.
- Ой Весна, Весна, ти у нас красна, Що ж ти нам, Весно, принесла?
- Принесла я вам лiтечко, Ще й рожевую квiточку. Та вроди, боже,
житечко, Житечко, ще й пшеницю I всяку пашницю.
Молодцi ще там, у городищi, вибрали помiж дорослих дiвок найлiпшу, ту,
що i личком красна та ясна, i станом гiнка, мов смерiчка, жiнки нарядили
њњ в бiле святошне вбрання, надiли на вимитi любистком та розпущенi по
плечах коси вiнок iз купав, посадили на бiлого коня, дали в руки сито з
випеченими й золоченими медом жайворонками й сказали: "Нинi ти, Добромиро,
Ярилова наречена - Весна. ѓдь у поле й обдаруй усiх своњми дарунками".
Поки дiвчата, що супроводжують заквiтчану Весну, спiвають "дай нам жита i
пшеницi, в огородi сiножатi ", Весна встигаЇ роздати дарунки, запрошуЇ
поселян до яств, виставлених на бiлому полотнi. Там Ї хлiб i печеня,
пироги i набiл, мед бджолиний i корчаги з хмiльним. А ще - вепрятина,
лосятина, засмаженi тетеруки. Вистачить усiм i на всю нiч. Першi, як i
годиться, сiдають до яств мужi та молодицi. ѓм не гоже починати свято з
танку - танцюватимуть тодi, як захмелiють. Тож i не ухиляються вiд яств та
братниць, i частуються, i здравицi виголошують на честь матерi-весни,
всеблагоњ Лади, богинi злюбу та перелюбу. Ано, i перелюбу. Бо серед мужiв
Випалу немало таких, що прийшли святкувати з одними, а частуються з
iншими, - тими, кого хотiла б воля, та не судила доля. Бо де ж тодi й
угомонити њњ, змiю-присуху, коли не на святi Ярила?
А вогнища горять - не згасають, пiдносяться ввись, ширяться долом. I
пiсня не стихаЇ, i гомiн iде та йде лiсом-дiбровою, полем-перелогом i
полем-випалом. Вiд весi до весi, од краю й до краю, на весь слов'янський
свiт.
Розлилися води на чотири броди,
Ой дiвки, Весна красна, зiлля зелененьке, -
чути вiд гурту пiснярiв, а десь в iншiм кiнцi велелюддя злiтаЇ ще
голоснiше i бадьорiше.
- У гори-дуба! Ходiмте гуляти в гори-дуба!
I клич той не лишаЇться голосом волаючого в пустелi. Молодцi вихоплюють
iз гурту своњх обраниць й спонукають њх, веселих, розпалених хмелем чи
тiльки iгрищами, туди, де рихтуЇться вервечка охочих. Стають парами, ждуть
- не дiждуться, коли урядник виламаЇ палицю й покличе мiрятися: кому у
парi стояти, кому пару шукати. Миловидка з Божейком як молодшi не
тиснулись уперед, бо нi один нi друга не гуляли ще в гори-дуба й не
знають, що та як. Коли почнеться гра, мають приглянутися, стоячи позад
iнших, а тодi вже й робити те, що iншi.
- А ти, Божейку, чого гнешся? - примiтив його i покликав
Мстивой-урядник. - Ходи та мiряйся, коли не хочеш бути тим, що горить.
Палицю вiн вирiзав довгу, i тим, що мiряються, доводиться тягнутись
часом, аби дотягтися до верху. То вже привiд для чергових кпинiв та
дотепiв. Ну, а де привiд, там регiт серед парубоцтва, захист-благання
серед дiвок.
- Не все те велике, що вельми високе.
- Хiба?
- А так. Казав один: високий до неба, та не вельми треба.
- Не один, а одна. Ти це хотiла сказати?
- Може, й це. Чом нi?
Та ось серед усiх, що мiрялися, знайшовся й такий, кому випало горiти.
Молодь знову стала парами, жде, затамувавши вiддих. А парубок-невдаха не
подаЇ виду, що невдоволений: ходить перед усiма гоголем i, жартуючи,
бадьориться, зрештою стаЇ на визначене йому мiсце i, взявшись у боки,
кричить що Ї сили:
- Горю, горю, дуб!
- Iз яких яруг?
- Iз випальських!
- Чого ж ти гориш?
- Красноњ дiвицi хочу!
- Якоњ?
- Тебе молодоњ!
Молодець i дiвчина, що стояли першими, зриваються з мiсця й бiжать
кожне своЇю стороною в кiнець вилаштуваних парами. Той, що горiв, норовить
наздогнати дiвчину-утiкачку i вхопити њњ до того, як опиниться позад усiх
i вiзьметься зi своњм обранцем за руки. Та не на ту натрапив. Дiвчина
бiгла хутчiш i таки встигла стати на безпечне мiсце.
Гра повторюЇться. I раз отак, i вдруге, аж поки котрась iз дiвок не
загаялась-таки i не опинилася в обiймах того, що горить бажанням злюбу.
Вереск поступаЇться мiсцем смiховi, такому дружному i такому втiшному,
щотi, бiля яств, уклякають на мить, нiби питаються: "Що там?" Проте тiльки
на мить. У них своя бесiда i свiй смiх. I iгрища своњ. Той леститься до
сусiдки, той споюЇ сусiда, аби упився та злiг мерщiй, третiй пiдозрюЇ щось
за жоною i хмуриться або бере, мов татя на татьбi, за руку й каже: "Не
в'язни до того бовдура, бо заробиш по писку".
А все ж найбiльше таких, що радiють святу, липнуть-голубляться одне з
одним на цiм велелюднiм святi i тiшаться, що вони щасливо поЇднанi Ладою,
що њм, людоньки гожi, Ї за що дякувати Ладi. Бо живуть одною думкою,
смiються одним смiхом i певнi, усi втiшенi сьогоднi величним iз величних
свят.
А нiч виснула та й виснула над землею Тиверською, над бурхливим i
швидкоплинним Днiстром. Пахнув передлiтнiми пахощами лiс, пахнуло поле,
дихала розбуджена до життя земля. I нiхто не помiтив, будучи споЇний тими
пахощами, святковими помислами та бажаннями, що поки њхнi свiтлi та яснi
боги спочивають чи омиваються десь за морями-океанами, на землi Тиверськiй
дiЇ iнша сила - Чорнобог. I дiЇ пiдступно. Десь аж звiдтам, iз чужкраю,
наслала вона в цю землю татей при повнiй бронi, а тi, знаючи звичањ
сусiдiв, њхнi споЇнi нинi добром i нацiленi на добро серця, не забарились
пiдкрастися до Випалу й обступити як городище, так i умиротворену святом
та святковiстю випальську юнь, що гуляла поза городищем.
Першими нагледiли татей тi, що пiшли вiд вогнищ й утаЇмничилися далi
вiд людей, та не одразу второпали, хто то i що то. Коли ж второпали та
сполошилися, пiзно було застерiгати. Та й хто почув би њхнi застереження,
коли у полi за Випалом злiтав i виснув при лiсi веселий молодечий гомiн, а
ще веселiший смiх, рвалася пiд склепiння неба й виляскувала в небi
безжурна людська радiсть. Тодi аж спинилися випальцi й принишкли враженi,
як обступили пригорок i њх на пригорку кiннi татi з чужкраю й звелiли
скорити перейнятi святковим настроЇм серця, а руки подати до пут i вериг.
- Не пiддаваймось! - перший опам'ятався i крикнув на повнi груди
Мстивой. - Молодцi, мужi! Берiть дрюки i захищайтеся!
Зчинився крик, галас, такий зичний i такий розпачливий, що, мабуть, не
тiльки Випал, свiт почув його i пробудився вiд нього. Котрийсь iз мужiв чи
молодцiв хапав дрюка й ставав супроти татей iз дрюком, котрийсь повелiвав
дiвкам та молодицям ховатися за мужiв i не заважати. Та що дрюк супроти
стрiли та меча i що вiдчай супроти ратноњ сили? Хтось справдi люто боронив
себе, ладо своЇ, комусь пощастило скористатися тiЇю борнею й вислизнути з
гурту приречених за спини нападникiв чи пробитися крiзь лави нападникiв.
Одначе таких було небагато, та й не всiх рятувала темрява. Один затихав,
стиснутий за горло петлею, iнший - вiд несхибного удару стрiли чи й меча.
VI_
Гiнцi прибували та й прибували до Черна, i всi з пониззя.
- Бiда, княже! - волали. - Ромењ вторглися в Тиверську землю. Налiтають
коршаками й палять оседки, людей, товар беруть у полон!
Вiрити не хотiлося, а вiрити мусив. Це ж не один i не два прибiгли й
нагнали страху. Он скiльки њх, вiсникiв печалi. А проте чого бiжать тiльки
з ближнiх весей, городищ i все випадковi, тi, що втекли вiд нападникiв? Де
ж вiстi i вiсники з обводiв землi Тиверськоњ, вiд тих, що мали б прибути
першими й сказати, якi ромењ, скiльки ромењв? Тiльки ласi на поживу татi
чи палатiйське вiйсько iмператора?
Ширити, не розiбравшись, цi тривожнi вiстi не випадало, проте й не
ширити њх не мiг. Давно дав вижу по окрузi димом, поскакали й гiнцi. Тим
весям, що горнуться до городка Дикушi, велено зiбратися в тисячi i йти
серединою землi на пониззя, тим, що стоять ближче до Пруту, сказано те
саме, хiба з тiЇю одмiною, що йти мають вздовж Пруту. Тисяцькi знають,
чому так: одне, щоб не розминутися з супостатом i не дати йому проникнути
на сiвер непомiченим, а друге - аби самим не опинитися в тенетах. То вже
там, у Подунав'њ, зiйдуться, коли буде така потреба, i дiятимуть купно.
Поки що мають бути обачними i дуже.
З одним вагався i не вiдав, як вдiяти: слати вже гiнця до князя Добрита
яко старшого в землi Трояновiй, звiдомляти його про цю оказiю а чи
утриматися з своњм посланням. А сусiди, хоча б i уличi? Певно ж, мають
знати, що сталося. Вони поруч, це лихо не тiльки тиверськi, i њхнi оседки
може зачепити своњм чорним крилом.
Так, уличi мають знати i негайно, тим паче, що це найпростiше - пошле
гiнця за Днiстер, та й по всьому, далi самi понесуть вiсть вiд одноњ весi
до iншоњ. А з гiнцем до князя Добрита зачекаЇ. До Волина й дулiбiв тодi
лиш удасться, як напевно знатиме: це не татьба, це - вiйна.
Конi давно засiдланi, i воњ при бронi. Он скiльки зiбралося њх. А то ж
тiльки з острога. З ближнiх околiй ще не прибули, з околiй буде њх та й
буде.
Поки збираються за стiнами, на торжищi-мiстi, поки лаштуються в сотнi,
а сотнi - в свою тисячу, князь Волот кличе воЇводу, мужiв ратних та
думаючих на раду.
- МоЇ мiсце в походi, - почав стишено, однак доволi твердо. - Черн наш
стольний лишаю на воЇводу Вепра. Пильнуйте i дуже. Ромењ - пiдступнi
супостати, можуть затањтися в дебрях чи яругах i з'явитися пiд стiнами
тодi, коли рать пiде в Подунав'я. Отож залоги не послаблюю. Запрiть
ворота, наносiть на заборола камiння, наготуйте смоловарнi й будьте
завжди, кожноњ митi готовi до оборони.
- За Черн не печалься, княже, - поспiшив запевнити Вепр. - Залога
вволить твою волю i, коли треба буде, вистоњть будь-що.
Пiдстав для сумнiвiв у князя, признатися, не було. Бо добре знав: Вепр
слiв на вiтер не кидаЇ. Та й воЇвода з нього неабиякий. I на розум
гострий, i на руку твердий, i в сiчу не завагаЇться пiти першим. Через те
полишив раду мужiв i швидко забув про нењ. Клопотався iншим: що жде њх у
Подунав'њ? Путь торована i знана, не так уже й давно ходили туди походом
ратним - i на Дунай, i за Дунай. Однак тодi йшли i не розглядалися, знали:
довкруж свiй люд i своя земля. Тепер не те. Ромењ, пограбувавши весi та
городища, могли не пiти за Дунай, гляди, переправили полон та й затањлися
в нетрях незайманщини, ждуть, поки пiде на низ тиверськс ополчення й
вiдкриЇ њм путь для грабунку в сiверських волостях. Ймовiрностей у
помислах цих мало, а все ж князь обережний i дуже. Йшов i розглядався,
посилав по праву i по лiву руч вiд путi звiдунiв. Це уповiльнювало ходу
його тисяч, зате напевно знав, що зробили ромењ обабiч путi, по якiй iде
вiн сам, те роблять i на путях, що йдуть вiд Дикушi, ближче до Пруту.
- За поприще вiд нас, - доповiли звiдуни, - спалено городище. Тi, що
лишилися в ньому, кажуть, палили минулоњ ночi.
- Там Ї хтось?
- Так. Бiльше старi, дiти та ще тi, кому пощастило проскочити в лiс i
сховатися в лiсi.
- Ведiть туди. Хочу погомонiти з такими, що бачили татей.
Городище було не таке вже и велике, а залишилося вiд нього ще менше -
всього лиш тi кiлька хиж, що стояли осторонь i не стали здобиччю вогню.
Бiльше люди впадали в око, анiж њхнi оселi.
- Як iменувалося городище? - запитав князь, надњхавши.
- Випал, достойний.
Воiстину випал, самi головешки лишилися та порубанi тiла тих, що
боронили дiтей своњх, оселi. Певно, не раз уже горiло це городище, коли
назвали так - Випал. А хiба нi? Кого тiльки не було тут, у Придунав'њ, чињ
дороги-путi не пролягали через землю Тиверську. I всiм хотiлося погрiти
руки на пожарищах. Римляни приходили - грiли, готи iшли - теж грiли. А що
вже казати про ромењв?
Поселяни не клопоталися оселями. Тинялися мiж згарищ, шукали забитих i
зносили њх докупи. Iншi збирали на подвiр'ях недогорiлi латвини, кнеси-те,
що лишилося вiд споруд, i теж зносили та складали так, аби добре горiли.
На тi недопалки кластимуть, певно, i вiддаватимуть вогню тiла забитих.
- Хто бачив татей? Чи можете сказати напевно: хто вони?
- Усi бачили. То - ромењ.
- I це правда?
- Правдивiше не може бути. Коли не вiриш, можеш над'њхати та поглянути:
лежать отамечки, на пригорку, де гуляли звечора дiвки та молодцi.
ѓх було п'ятеро. По бронi, лику видно: таки ромењ i таки воњ. Як же це
розумiти? Мiж ромеями i антами укладено мир, iмператор давав, замирюючись,
роту: нiколи не переступати Дунай, жити, як подобаЇ сусiдам. Уся бiда в
тiм, що того iмператора немаЇ вже на ромейськiм столi, iнший править
iмперiЇю. А певно, так.
Полон настигли тодi вже, як на цiм боцi лишалися тiльки рештки його.
™дина втiха - ромењ, що прикривали переправу, не переправилися на свiй
бiк: або полягли в сiчi, абовзятi в полон. А то добра пучка перцю на понюх
ромейському iмператоровi Юстинiану. Пiднесуть i скажуть: "Видiв, хто ходив
у Тивер, плюндрував землю, чинив розбiй i глум? Не якiсь там татi, що њх Ї
та й Ї по обидва боки Дунаю, воњ з когорти намiсника твого - Хiльбудiя".
Пiти за Дунай князь Тиверi не зважився. Вiн належав до обачних i тому
вчинив обачнiше: послав гiнцiв у Волин, а сам став iз ополченням та
молодшою дружиною по ДунаЇвi. Бо так гадав собi: ромењ своЇ взяли i вдруге
не сунуться.. Поки гiнцi гнатимуть коней до Волина, поки князь Добрит
надумаЇться i зважиться на щось, скористаЇться присутнiстю ополчення i
вiдбудуЇ чи заново спорудить людовi весi, а десь - i городища. В гнiвi на
ромењв виколисав у собi рiшенець: далi не можна лишати полуденнi обводи
землi Тиверськоњ такими, як були; настав час споруджувати при Дунањ
сторожовi вежi, а то й не вежi, - такi, як у ромењв, твердi. Заслонити
ними землю, може, й не заслонить, а затримати просування супостатiв вони
все ж будуть спроможнi i знак землi Тиверськiй подадуть вчасно. А то -
половина дiла.
Руйнацiњ завдано великоњ, проте не все стало поживою вогню та приманкою
розбою. У тих, котрi сидiли ближче до Дунаю весями та городищами,
знайшлися сокири, не бракувало у Придунав'њ й лiсу. А люду, коней було та
й було. Тож i закипiла робота в руках звиклих до нењ поселян, а де
почуваЇться робота, росте з землi i зводиться над землею витвiр рук
людських, там влягаЇться й бiль, приходить бодай якась розрада.
Посланi до князя Добрита гiнцi повернулися пiд кiнець другоњ седмицi. А
вслiд за ними прибули й дулiбськi тисячi, очоленi воЇводою Старком, тим
самим Старком, котрий у тамтешнiм походi на ромењв порятував несподiваним
ратним вивертнем всiх антiв i став вiдтодi першим мужем при князi Добритi.
То була радiсть i втiха. А ще знамення: князь Добрит не легковажить
тим, що спiткало Тивср, вiн даЇ њй надiйну i достойну помiч. Та чи не
найбiльше потiшили князя Волота (коли казати правду, i здивували)
надiсланi Добритом разом iз Старком та його тисячами сли. Чомусь не
подумав, геть iз виду випустив, що з ромеями i з Юстинiаном, котрий стоњть
на чолi ромењв, можна стинатися i в такий спосiб. А Добрит на це чи не
найбiльше уповаЇ. Ано, чи не найбiльше, бо звелiв очолити сольство самому
Iдаричу, мужу думаючому iз думаючих, знаному в землi Трояновiй та й за њњ
обводами не лише величавiстю виду, а й умiнням баяти людей красним словом,
лишатися супокiйним iз супокiйних навiть у найлютiшiй круговертi людських
пристрастей.
- Княже, - сказали сли, сiвши у Волотовiм наметi. - Рада старiйшин i
князь землi Дулiбськоњ просили тебе вгамувати гнiв, спричинений розбоЇм, i
не дати гординi мужа ратного взяти гору над здоровим глуздом мужа
думаючого. Настане час, поквитаЇшся з ромеями за вчинене. А поки що
наступи на власний бiль i примусь мовчати. Воњв, що прийшли зi Старком, i
воњв, що Ї пiд твоЇю рукою, велено тримати при Дунаю i являти раз по раз
на очi ромеям, аби не так безпечно спали. Орудуватиме ними Старк. Ти ж,
яко скривджений, iдеш iз нами, антськими слами, до ромењв i висловлюЇш
самому iмператоровi гнiв за розбiй, за порушення даноњ на хрестi роти. Вiд
того, що скаже iмператор, i залежатиме, як дiяти нам.
Волот не роздумував довго, одразу ж i доволi впевнено сказав: "Най буде
так". Лише пiзнiше, як заговорили про путь, якою хочуть правитись,
насторожився i зваживсь заперечити.
- А коли вторгнення - дiло рук когось iз привiдцiв ромейських когорт,
що квартирують у Скiфiњ, Нижнiй Мiзiњ чи Фракiњ? Вони ж усе зроблять, аби
сольство наше не потрапило до iмператора.
- Нас охороняЇ княжий знак.
- Що знак для татей? - обурювався князь Волот. - Хто почав iз татьби,
той татьбою i завершить. Раджу правитися до Константинополя не сухопуттю -
морем.
Iдарич завагався.
- А князь тиверцiв маЇ чим правитися таким морем?
- Яким це таким?
- Ну, i широким, i глибоким, i бурхливим.
- Море Ї море, по пояс нiде не буде. А правитися знайдеться на чому.
Мужi переглянулися мiж собою, зрештою обмiнялися словом-другим та на
тому й стали. Пливти не обов'язково сьогоднi. Поки доберуться до Черна,
поки налаштуються в путь - теплiнь i зовсiм запануЇ в землi Тиверськiй,
скресне й спливе до моря лiд. А њм аби льоду не було на Днiстрi, у морi
його i поготiв не буде.
Усi приготування до походу переклав у Чернi на кормчого та стольника.
Один спiшно лаштував лодiю, другий - подарунки для iмператора та
iмператрицi, для тих, через кого треба буде добитися побачення з
iмператором. Сам же Волот клопотався тим часом поселянами, що лишилися без
крiвлi: слав гiнцiв до старiйшин общин з речницями вiд себе, старався
витлумачити як мужам своњм, так i старiйшинам, що заподiяне пониззю лихо Ї
лихом усiЇњ землi; отож хай не зволiкають i не вiдпираються тим, що њм,
сiверянам, вистачаЇ свого клопоту: на поле прийшла передлiтня теплiнь, а з
теплiнню ролейнi турботи. Повиннiсть ця стосуЇться всiх, њњ мусить
виконати кожен.
Знав: тиверський люд щирий серцем i на клич його вiдгукнеться дружно. А
все ж клопотався, не присiдав удень, не мав перепочинку й поночi.
- Ти йдеш до ромењв? - зустрiла якось i неприховано тривожно глянула на
свого мужа i князя Малка.
- Нiби не чула?
- Чула, та не вiд тебе.
Дивився на нењ i мовчав. Чи то ж справдi так? Всiм, виходить, казав,
куди правиться, чого правиться, а њй - нi?
- Маю йти, Малко, - мовив вибачливо i неприховано чуло. - Великого лиха
завдали нам ромењ i ще бiльшого завдадуть, коли не пiду iз сольством до
iмператора.
Слухала уважно i думио, ба навiть спiвчутливо. Зрештою зiтхнула важко i
прихилилася до плеча.
- Най помагають тобi боги у заходах твоњх. Коли ж вирушаЇш? - пiдвела
голову.
- Як тiльки лодiя стане пiд вiтрило.
Знову зiтхнула i вже потiм мовила:
- Хоч цењ ночi прийди та спочинь перед плаванням. I моЇму серцю полиш
бодай якусь сподiванку, а з сподiванкою - спокiй.
Не втрималась-таки, поскаржилася. Воно, коли по щиростi, то скаржитися
њй Ї на що. Не княжi турботи змушують Волота забувати, Ї в теремi Малка чи
немаЇ Малки. Холодний вiн до своЇњ жони i давно, здаЇться, з тих самих
лiт, як почала винагороджувати дiвками. В молодi лiта, щоправда, тiльки
кривився, ковтаючи њњ кислицi, та хмурився по кiлька седмиць. З часом все
ж одходив серцем, пригортав Малку i вiрив: вони молодi, матимуть ще i
дiвок, i молодцiв, тих синiв-соколiв, що стануть пiдпорою вiтцевi-князю, а
тим уже й землi, що пiд рукою князя. А то ж як! Удiл князiв - бранi iз
супостатом, походи й сiчi, коли не постiйнi, то вельми частi. Чи один
Богданко може бути надiйною пiдпорою в тих сiчах? Що коли один iз них -
вiтець чи син - поляже на полi бранi? А то й обидва!
Волiв не думати про те, зректись невтiшних думок i забутися, а щоб
забутись, силився вiрити в Малку i шукав утiхи бiля Малки. Коли ж сталося
так, що бабка-повитуха ледве одволодала њњ пiсля родiв найменшоњ -
Миланки, а одволодавши зiзналася: княгиня не годна вже родити, вiдчув, як
холод поповз до серця змiЇю i звив собi там надiйне кубло ЗнаЇ: Малка не
винна в тiм, що сталося, а утiшити себе всього лиш њњ неповиннiстю, як i
обов'язком мужа перед жоною, розумiнням, що як би там не було, вона - мати
його дiтей, не може.
- Цењ ночi прийду, Малко, - пообiцяв. - Неодмiнно. Бо там уже пiдемо, i
хто знаЇ, коли повернуся до Черна. Путь далека i нелегка, сама бачиш -
морем збираЇмося йти... Черн полишаю на Вепра, - додав довiрливо, - а
вогнище - на тебе.
Аж засвiтилася на виду. I сльози-росинки засяяли в очах.
- Спаси бiг, - сказала й поклала Волотовi на серце руку - Дiтьми i
вогнищем не печалься, я дам њм раду та й лад. Аби тiльки з тобою все
гаразд було. ЧуЇш, муже мiй, аби усе гаразд.
VII_
Останнiм пристанищем у Тиверськiй землi стала для сольства давня
грецька колонiя Тiра. Вiд грекiв лишилися тут всього лиш кам'янi плити з
написами про њхнЇ давнЇ, як свiт життя-буття, в цiм крањ та мурованi з
каменю пiдклiтi, в якi зсипали свого часу придбаний у Скiфiњ хлiб i
тримали до початку навiгацiњ на Понтi Евксiнському та в лиманах Понта
Евксiнського, а то й до того часу, коли в метрополiњ пiдiймалася на хлiб
потрiбна колонiстам цiна. Все iнше зруйнував час та численнi вторгнеиня.
На мiсцi староњ Тiри, власне, поблизу нењ, стояла тепер невелика вежиця, а
у вежицi - митниця для заморських гостей, котрi правилися у слов'янськi
землi з товарами, споруди для залоги, що стерегла обводи Тиверськоњ землi,
а заодно i митницю, зањжджий двiр iз ложницями для iменитих гостей.
Нинi в ложницях припахувало невивiтреною пiсля зими цвiллю. Отож
доглядачi, завваживши, хто i з яким намiром пристав до њхнього берега,
поспiшили роздмухати вогнив ои пустити в оселi гарячий дух, охоронець
добра та спокою серед тих, що оселилися.
Лиман не встиг ще позбутися криги, принаймнi скрiзь, i кормчий порадив
слам заждати день-другий, поки подме сiверко. Той швидко подробить кригу й
очистить морську просторiнь для плавання. Вiн не набагато й помилився.
Десь на третю добу, пiд нiч уже, з полуночних крањв подув потужний
вiтрюган. Лиман забрижiв, згодом знялися пiнявiхвилi, i плавання знову
довелося вiдкласти: за такого вiтру (хай i попутного) ризиковане виходити
у вiдкрите море, та ще на не вельми надiйнiй лодiњ. I вiтрило може
зiрвати, потрощити крiплення i лодiю накрити крутою хвилею.
А мати-природа не зважала вже анi на присутнiсть криги на берегах
Днiстра та лиману, анi на зимнi вiтри з полуночного краю. Iшла по землi й
засiвала њњ теплом, зелен зiллям, а ще - пташиним спiвом. Такий вiн
голосний i такий знадливий був, той спiв величавий, нiби зумисне чарував
своњми знадами й казав голосом знад: не поспiшайте, люди, потiштесь
теплiнню, тим, що народжуЇться з кожною миттю на землi. Присяйбiг, таке не
скрiзь i не завжди угледите.
Може, й не хотiли б сли пiддатися спокусам, що чарували њх на берегах
Днiстра, та мусили: вiтер дув день, дув другий, дув i третiй. Лише вночi з
третього на четвертий стишився й дозволив кормчому сказати всiм: "Пора"..
З Тiри вийшли не вельми рано i, здавалось, за цiлковитоњ тишi. А
опинилися в лиманi, подивувалися одмiнi: вiтер коли й стихав, то всього
лиш на нiч. З настанням тепла знову свiжiшав. Не так щоб дуже, однак i не
попускав вiтрила, напинав та й напинав њх.
Дулiби радiли. "Гля, - казали один одному, - як весело бiжить лодiя.
Коли так i далi правитимемося, за три-чотири доби в Константинополi
будемо".
Кормчий лиш осмiхнувся на те.
"Вйдемо в море, - гадав собi"- побачите, як правитись з ним".
I мовби наврочив. Як тiльки поминули пересип, вiтер вiдчутно натужнiш
вдарив у вiтрило, примусив порипувати снастi. Хвилi, щоправда, до якогось
часу були такi, як i в лиманi, - невисокi i згладженi, проте лише до
певного часу.
- Оце i Ї вже море?
- Воно, достойний. Завваж, берег лишень позаду. Попереду вода та й
вода.
- А ми не зблудимося на сiй водi? - поцiкавився Iдарич.
За лодочних вiдповiв князь Волот:
- Кормчий Домовит не вперше ходить морем. Вдень постараЇться триматися
берега, вночi - зорi путеводноњ.
Обiцяного берега не було та й не було. Десь аж пополуднi об'явився вiн
праворуч. Принишклi з якогось часу дулiби пожвавiшали, стали гадати, де
вони зараз. Бо не лише князь Волот, серед дулiбiв теж були такi, що ходили
за iмператора Юстина на ромењв, змiряли з сiвера до полудня Скiфiю, Нижню
Мiзiю i тiльки в горах були затиснутi Германом та його комесами. Анти воњ
мiцнi i мужнi. Тож билися, доки була сила в руках. Та що могли вдiяти,
коли наскочила коса на камiнь? Добре вже те, що вихопилися якось iз
тiснини та вiдiйшли з рештками тисяч за Дунай.
Пригадували старшi. Молодшi слухали, розпустивши вуха, й не помiчали
вже, здавалось, яке за лодiЇю море, як далеко њм до берега. Та то тiльки
здавалося. Море що ближче до берега, то вiдчутнiше розгойдувалося й
кипiло, а розгойдане море не могло не нагадувати про берег.
- Княже,-пiдiйшов до Волота кормчий. - Вночi може розiгратися справжня
буря. Доки не пiзно, раджу пристати до берега й перебути нiч на березi.
- Не бажано. Домовите.
- Знаю, що не бажано, та необхiдно. Нiч буде буряна, отож похмура, а
йти такоњ ночi морем небезпечно.
Волот вагався, зрештою пiшов на пораду до Iдарича. Той виявився
помiркованiшим, ба наполiг навiть. "Кормчий, - сказав, - плавав i не раз,
отож лiпше за нас знаЇ, коли час пливти, коли - iти до берега. Най робить
так, як вважаЇ за потрiбне".
Вийти на берег виявилося стократ важче, анiж пливти у вiдкритому морi.
На мiлководдi хвилi були високi i бурянi. Однi розсипалися й вирували, не
досягши берега, iншi з шумом i гуркотом накочувалися на берег, кипiли при
березi.
Довелося спустити вiтрила й сiсти на весла. А поки сiдали та цiлилися,
де пристати, поки вибрали пологiший берег, сутiнки згустилися, i море
викинуло лодiю там, де було мiзiйське сельбище. Поночi њх, щоправда, не
помiтили. Не одразу помiтили й удосвiта. Та слов'яни теж не скористалися
тим, що лишалися тривалий час непомiченими. Море геть розбурхалося за нiч,
i вибратися в глибiнь супроти високих та буряних валiв годi було й думати.
Вдень натрапили на них мiзiйцi, а перегодом - i кiннi ромењ.
Довелось пояснити, хто такi i чому тут. Ромењ вислухали њх, пожурилися
навiть укупi з антами та й подалися собi. А надвечiр знову над'њхали.
- Кормчий i лодочнi, - сказали, - лишаються при лодiњ, а слам антським
велено њхати з нами.
- Куди й пощо?
- До Маркiанополя. Матимете бесiду з намiсником Фракiњ i всiх провiнцiй
дiоцезу ХiльбудiЇм.
Iдарич показав њм знак князя Добрита, пояснив, що вони сли i Ї тому
особами недоторканими, та ромењ не зважили на те.
- Такий наказ центурiона, - сказали. - Лодочнi, коли вгамуЇться море,
можуть правитися в пристанище Одес. Це неподалiк. Там знайдуть њжу i
охорону. Всiм iншим велено бути в Маркiанополi.
Хiльбудiю, певно ж, доповiли, чињх слiв доправлено до Маркiанополя, а
Хiльбудiй не поспiшав бачитися з ними. Дулiбiв обурювало це, i вони усiм
гуртом напосiдали на Iдарича:
- Ти довiрена особа князя. Iди й кажи наш гнiв.
- Спокiй, братове, спокiй, - утихомирював њх зосереджено похмурий
Iдарич. - Доста того, що ми Їдиножди поспiшили вже i вчинили не так, як
мали б вчинити.
- Де i чому -поспiшили?
- Коли правилися з лодiњ. Мали б лишити когось iз слiв, i той муж
нарочитий подався б, дiждавшись тишi на морi, прямiсiнько до iмператора,
аби оскаржити сваволю Хiльбудiя.
Дулiби примовкли й замислилися. А й справдi, тодi Хiльбудiй не посмiв
би поводитися з ними отак, як нинi.
-_ Що скажемо, коли дiйде до розмови? - порушив тишу князь Волот.
- Як Ї, так i скажемо: правимося до iмператора з сольством вiд антiв. А
чому правимося - про те нi пари з уст.
- Хiльбудiй зажадаЇ знати.
- Ми не до нього њхали, не йому й казатимемо, чом њдемо. Вiн всього лиш
намiсник дiоцезу, його повиннiсть - допомогти сольству правитися до
iмператора i тiльки. Все iнше буде порушенням покону, що вiддавна iснуЇ
мiж сусiдами.
Можливо, i все ж князь Волот не поспiшав радiти.
- Аби не повторити свою недалекогляднсть, - сказав Iдаричу, - гадаю, на
побачення з ХiльбудiЇм слiд iти не всiм.
- ДумаЇш, зважиться на злочин?
- Так. Побачення почнеться з частування, а ромењ - пiдступнi
частувальники, разом iз вином i трутизни можуть дати.
- Не посмiють. У такому разi всiх змушенi будуть нищити: i нас, i тих,
що бiля лодiњ.
- А коли посмiють все-таки? Хiба всiх нас разом iз лодiЇю не могло
накрити море?
Iдарич змiряв князя пильним оком, проте сказати нiчого не сказав.
Десь опiсля вже Волот надумався й знову пiдсiв до нього.
- За нами, здаЇться, не слiдкують?
- Немовби нi. А що?
- Чи Ї потреба сидiти й ждати, коли покличуть? Хочу взяти з собою пару
воњв i пiти по Маркiанополю. На ромейськiй речi розумiюся, гляди,
пiдслухаю щось, а то й побачу.
- А вийдеш непомiчений?
- Сподiваюсь вийти. Сам кажеш, за нами не слiдкують. Якщо Хiльбудiй
покличе на розмову, iдiть без мене.
Не зовсiм певен був, що станеться так, як гадаЇ. А все ж сподiванка
зустрiти когось iз своњх у Маркiанополi не переставала грiти. Цей
ромейський город - один iз тих, що лежать близько до Дунаю, не може бути,
щоб у ньому не жили слов'яни, - коли не цi, щойно полоненi, то тi, що
опинилися у Вiзантiњ з iнших причин i за iнших часiв. А в слов'ян,
закинутих лихою долею за обводи рiдноњ землi, немаЇ звички та не буде й
потреби розминатися з своњми. Певен, не забаряться пiдiйти, пiзнавши по
вдяганцi, й поцiкавитися: з якоњ землi i чи давно тут; Ї вже ромейським
пiдданим чи всього лиш гiсть. А вже як пiдiйдуть та заговорять, не сплохуЇ
i не забариться вивiдати, де тi анти, що ромењ пригнали нещодавно з-за
Дунаю.
Зумисне йшов вузькою вулицею й голосно говорив iз воями, що
супроводжували його в тих мандрах. "Хтось та почуЇ, - гадав собi, - хтось
та озветься". Аж зирк - дiвча якесь дибаЇ назирцi, по ньому видно: i хоче
пiдiйти та заговорити з воями, i не насмiлиться.
Влучив нагоду й сховався за будовою. Коли ж дiвчина наблизилася до нењ,
полонена одною думкою: не випустити антiв з виду - смикнув њњ за руку i
заслонив собою у схованцi.
- Йой! - злякалася i крiм отого спустошено тихого
"йой" нiчого не могла сказати з ляку.
- Ти хто? - припер њњ до стiни разючим, мов блискавиця, питанням.
- Миловида...
- З-за Дунаю будеш?
- Атож. Побачила князя i хочу просити, аби визволив iз неволi
ромейськоњ.
- Ти знаЇш мене?
- Ано. Була тамтого полiття на мiстi пiд Черном, а затим - i на
княжичевих пострижинах у Чернi. Чи князь пригадуЇ ту, що вiтала княжича?
Мало не скрикнув дивуючись: боги, то це i Ї вона, та мила з милих i
красна з красних дiвчина?! То це i Ї вона?!
- Як же ти потрапила сюди, голубонько сиза? - I бiдкався њњ нещасливою
долею, i радiв, що здибав саме њњ. - Коли потрапила?
- Зовсiм недавнечко, княже, - казала й душила в собi непроханi сльози.
- Гуляли ми за городищем, вся молода пагiнь Випалу. Появу Ярила мали
зустрiти, благословенням Лади натiшитись, а ромењ налетiли кiнно,
пов'язали нас, мов татi-душогубцi, та й повели за Дунай. Визволи, княже. Я
- продана вже, рабинею Їсть у господаря. Заплати йому за мене й визволи.
Вiк буду вдячна. Коли не зможу повернути солiди, закупом стану тобi й
вiдроблю њх.
- Стривай, - поспiшив утримати њњ вiд зайвого й непотрiбного зараз. -
Скажи, де iншi? Скiльки вас тут?
- Йой, княже, господарю наш красний. Коли б могла я полiчити, скiльки.
Силу-силенну гнали нас. Вiд самого Випалу й до пониззя брали дiвок, та
молодцiв, та молодих мужiв. Як до Дунаю прийшли, хмарою збилися. Тепер
тутки всi. Власне, не зовсiм тутки, в Одесi, в забудовах ховають до пори
до часу тих, кого не продали ще. Подейкують, нiби лодiй ждуть, на торжище
мають везти.
Так он воно що! Полоненi тут-таки, пiд рукою в Хiльбудiя! За
ромейськими комесами давно водиться такий грiх: iдуть у чужi землi й
беруть полон аби розбагатiти на ньому. Цей теж не лiпший. Не встиг стати
намiсником, розгледiтися в дiоцезi Фракiя, як уже пiшов у слов'янськi
землi. Дiла-а... Що ж то вiн скаже, коли зустрiнеться з ним, князем
Тиверi?
- Хто твiй господар?
- Ливарник мандрiвний, з наших вiн, iз полян. Кому посуд чинить, кому
обручки, браслети виливаЇ. Вiн добрий, коли попросиш, уступить мене i за
пристойну цiну.
- Веди до нього, - сказав не вагаючись. - I знай: викуплю тебе. Тiльки
ось що: про те, що повiдала менi, нiкому анi слова. Чула? Бо довiдаються
ромењ, що знаЇш про њхнi умисли, не випустять тебе з Маркiанополя. Смерть
заподiють, а таки не випустять.
Втовкмачував та й втовкмачував дiвчинi з Тиверi, аби була обережна i не
проговорилася ромеям та й господаревi своЇму, якi переслiдуЇ намiри,
передаючись пiд руку тиверського князя.
- Аби не запiдозрили нас, - сказав утаЇмничено i якось аж надто пильно
подивився на Миловиду, - напущу твоЇму господаревi та й усiм цiкавим
туману: скажу, уподобав тебе яко дiвку i хочу мати за жону. Ти теж кажи те
саме. Можеш паленiти, як паленiЇш зараз вiд сорому, а проте й не переч,
коли казатиму так, вдавай, що згодна пiти зi мною.
ѓй справдi неабияк соромно було чути таке вiд князя. Хилила донизу
голову i мовчала. Коли ж зважилася й глянути на нього врештi-решт, не мiг
не примiтити, що й бентеги та щирого благання в очах њњ не бракуЇ.
- Достойний, - не сказала, - виспiвала те слово, - гадаю, мусиш знати i
то зараз, що не сама я тутки.
- ™ ще хтось?
- Ано, ладо мiй, Божейко з Сонцепiку. Ми заприсяглися в цiй мученицькiй
путi на довiчну вiрнiсть. Коли ти справдi такий добрий та ласкавий муж,
викупи разом зi мною й ладо моЇ.
Мабуть, аж надто довго мовчав, почувши те, коли втямив, що його слова
ждуть i ждуть давно, заспiшив i вирiк перше, що спало на думку:
- Ми затим i прийшли сюди, гожа дiвчино, аби визволити не лише Божейка
твого - всiх.
Скiльки йшов, супроводжуваний полонянкою, стiльки й мислив, як маЇ
повестися з господарем њњ, аби перепродав дiвку й не подивувався, що вона
(хай i вельми лiпотна, все ж рабиня) могла сподобатись князевi, ба так, що
платить за нењ он якi солiди. А зустрiвся з ним та сказав, чому прийшов у
парi з його рабинею, сам мусив дивуватися: той, кому належала нинi
Миловида, охоче поступився Миловидою. Побачив, хто перед ним, довiдався,
що розмовляЇ не просто з антом - князем антiв, й не став ховатися вiд
нього анi з давнiшнiми, анi з нинiшнiми своњми умислами.
- Достойний, - мовив довiрливо, ба навiть розчулено. - Коли ти прийшов
до мене з добрими намiрами, то знай: я тому й викупив у ромењв це дитя
природи, що пожалiв його. Угледiв, яка гожа дiвка, збагнув, яке безлiття
чекаЇ надiлену божественною лiпотою рабиню, i викупив њњ, аби дати згодом
вiльну та й переправити з надiйними людьми у рiдну землю. Сам я, як бачиш,
старий уже, дiвка менi нiдо чого, а добре дiло зробити ще можу, тим паче,
що роблю його людинi з рiдного краю. Полянин я, як можу торгувати
сородичами своњми?
Князь не вiрив, певно, тому, що чув. Сидiв, пильно вглядався в старого
й важив його на терезах власного сумлiння.
- Спаси бiг, отче. - Встав i доземно вклонився господаревi. - Прийми
хвалу мою й за те, що не зачерствiв у чужiй землi, мiж чужих людей. Буду
щирим з тобою, коли так: Миловидка просила мене визволити њњ з неволi,
тому я й прийшов купити њњ в тебе. Це Їдина причина моЇњ появи тут, всiх
iнших можеш не брати на карб. Та коли вже ми зустрiлися й заговорили ось
так, хочу спитати ще дещо: а як же ти, отче, так i доживатимеш тут вiку?
Старий осмiхнувся болiсно i розвiв руками:
- Пiзно, княже. Пiзно i марно пориватися кудись. Надто давно вирвано
мене з рiдноњ землi, боюсь, жодного кореня не лишилося там з роду
Боричевого.
- А де проживаЇ рiд?
- У Надднiпров'њ, княже, при КиЇвiй горi.
Волот розумiюче похитав головою.
- Корiння, напевно, тут уже пущено?
- А так. I дiти Ї, i могилка дружини тут.
- Могилка?
- Ано. Християнка вона,_ тож i поховав за християнськими поконами.
Розмова урвалася i урвалась несподiвано надовго.
- То як же вдiЇмо з Миловидкою? - надумавсь нарештi й порушив тишу
князь.
- Та як? Напишу пергамен, яким засвiдчу, що вiльна, та й бери њњ собi.
- Пергамен можеш, господарю ласкавий, дати менi й зараз, аби дiвка
певна була: таки вiльна. I те, що заплатив за нењ, теж поверну тобi зараз.
Саму ж њњ заберу завтра або пiслязавтра. За цей час зробите ось що:
вiзьмете у мене солiди та придбаЇте Миловидi отрочий одяг, бажано одяг
тиверського отрока.
Борич розумiюче кивнув головою.
- Це добре було б, одначе де я придбаю його, одяг тиверського отрока?
Таких тут анi шиють, анi продають.
Волот примовк, по ньому видно: не так дошукуЇться, як досадуЇ мовчки.
- Гаразд, - надумався-таки. - В такому разi придбайте та одягнiть
Миловидку в пристойний одяг мiзiйськоњ дiвчини. В ньому пiде вона до
Одесу, там розшукаЇ нашу лодiю i скаже кормчому, аби взяв та приховав њњ
з-помiж лодочних, яко мою челядницю.
- Княже, -Борич йому. -А чи не лiпше буде, коли я сам доправлю дiвчину
до Одесу та передам кормчому iз рук в руки? Я ж мандрiвний ливарник, менi
легко зробити це.
- Лiпшого й придумати годi, - зрадiв князь. - На тому й станемо.
Хiльбудiй таки покликав антiв наступного дня i доволi рано.
- Прошу у слiв з чужоњ землi милосердя, - пiшов њм назустрiч. - Немiч
не дозволила менi прийняти њх одразу ж i як личить.
Сли вклонилися вiтаючись. Попереду, на певнiй вiдстанi вiд усiх iнших,
стояв Iдарич - той, кому князь Добрит доручив очолити сольство. Вiн i взяв
на себе розмову з намiсником Фракiњ.
- Ми теж просимо вибачити за зайвi клопоти, - сказав i ще раз вклонився
ледь помiтним поклоном. - Не мали намiру турбувати господаря Фракiњ, а
сталося: знялась на морi буря i змусила пристати до берега.
Хiльбудiй запросив гостей сiсти. Сам теж сiв так, щоб бути у всiх на
виду.
- Що ж покликало вас такого раннього передлiття i в таку дальню путь?
- МаЇмо доручення вiд князя Добрита i всiх князiв землi Трояновоњ
побачитися з iмператором Вiзантiњ Юстинiаном й поновити договiр, укладений
свого часу мiж антами та ВiзантiЇю.
- Яка ж тому причина?
- Поновленню себто?
- Так.
- Договiр, пiдписаний тамтих лiт, укладався з iмператором Юстином. Нинi
на чолi Вiзантiњ стоњть августiйший Юстинiан. Це i Ї вона, причина.
- Я можу чимось допомогти вам? - Хiльбудiй старався бути прихильним i
вiдтак добрiшим за саму доброту.
- ™диним: дозволити, коли стихне, правитися далi.
Помислив мить-другу i вже потiм запитав:
- То, може, сухопуттю поњдете? Море небезпечне цењ пори, дмуть
перемiннi й доволi сильнi вiтри.
- У нас немаЇ чим правитися сухопуттю.
- Про що рiч! - пожвавився намiсник дiоцезу Фракiя i зробив рух, схожий
на те, що мав намiр пiдвестися й пройтися перед слами, та вчасно передумав
i стримав себе. - Я забезпечу кiньми. I охорону дам.
Iдарич перезираЇться з своњми, нiби питаЇться, як бути, затим
кланяЇться чемно i так же чемно каже намiсниковi:
- Спаси бiг за ласку. Ми й морем доберемося до Константинополя.
Прохолода приходить до Хiльбудiя значно довше, анiж збудження.
- Воля ваша, - розводить руками i встаЇ-таки. - Морем то й морем. Прошу
слiв до столу, поснiдаЇмо разом.
За столом бесiда пожвавiшала. Сли певнi були: Хiльбудiй дозволяЇ њм
пливти по стишенню бурi до Константинополя i розщедрилися на слово,
Хiльбудiй сприйняв ту щедрiсть за правдивий вияв дяки i теж, не
церемонився у виборi слiв. Коли ж настав час прощатися i сли нагадали: њм
сьогоднi вже треба добратися чимось до Одесу, одмiнився на виду й сказав
iншим, нiж досi казав, голосом:
- Доправимо, як же, тiльки не сьогоднi.
- А коли?
- Як буде на те воля iмператора. Спершу маю запитати його, чи може
прийняти вас.
I нарiкали анти на Хiльбудiя, i погрожували у вiдведенiй для них оселi
Хiльбудiю, настане час, казали, дорого поплатиться за все, а далi погроз
та розмов не йшли. Десь згодом уже, як загледiли, що ромейський привiдця у
Фракiњ сiв на поданого йому коня i вињхав у супроводi кiнноњ охорони з
двору, заворушили мiзками й стали дошукуватися, що мають вчинити, аби
порятувати себе i те дiло, заради якого правилися до Константинополя.
Перший надумався й спинив њх у пошуках князь Волот.
- Я знаю, що маЇмо вдiяти, аби не ми - Хiльбудiй опинився в дурнях.
- Кажи, послухаЇмо.
- У мене Ї тут, у Маркiанополi, надiйна людина. Якщо вона не подалася
цього ранку до Одесу, вiзьму зараз кiлькох вас iз собою, куплю з помiччю
тiЇњ людини коней, i поки Хiльбудiй тiшитиме себе думкою, що одурив антiв,
буду в Константинополi. А доберуся до iмператора - усе викладу йому, як Ї.
- На розмову з iмператором слiд було б iти менi, - вкинув слово Iдарич.
- То було б чи не найлiпше. Та хто пiде на розмову з ХiльбудiЇм, коли
вiн знову захоче зустрiтися з слами? Ти був у нього, Iдаричу, тобi
доведеться й лишитися тут, аби не впало в око, що хтось iз нас зник.
VIII_
Миловида так увiрувала в своЇ визволення з ромейськоњ неволi i так дуже
сподiвалася його, що коли об'явився князь та сказав: "Не варто iти зараз
на лодiю", - ледве стримала себе, аби не розплакатися.
- Дiду Боричу, - спитала, коли ждати не було вже терпцю. - Може,
одправили б таки мене на тиверську лодiю?
- Князь сказав: тут жди. Отож i жди. Сама чула: не одну тебе, усiх
ваших поњхав визволяти.
- Усiх, може, й визволить, а я лишусь. Серцем чую, що лишусь.
Старий гнiваЇться.
- Пощо нарiкати та печалитися без потреби? Якщо так станеться, що князь
не зможе повернутися за тобою, без нього переправлю у землю Тиверську.
Тепер знаю, як зробити: посаджу у першу-лiпшу лодiю, що йтиме до Тиверi,
оплачу перевiз - та й будеш дома.
А князю Волоту й справдi не до Миловидки було усi цi днi. Мало того, що
путь його до Константинополя i звивистою, i тернистою виявилася, у
Константинополi подивилися на нього, коли заговорив, нiби на пришельця з
самого Вираю. Слухали i не чули, дивилися спустошеними сум'яттям очима - i
не бачили.. Вiн до одного, вiн до другого - дарма. Нiби й погоджуються,
щедро лепечуть язиками, а пiшли - забули. Знак показував, казав, князь вiн
iз землi Тиверськоњ, прибув до iмператора на важливу для обох сторiн
бесiду - i знову нiби до стiни. Учора казали, прийдеш завтра, сьогоднi
кажуть, прийдеш завтра, i завтра, певен, скажуть те саме.
Що робити? До кого вдатися серед цих бовдурiв? Боги свiтлi та яснi! А
кажуть: просвiщений люд, серед свiтла - свiточ. Який же це свiточ, коли
ходиш помiж людей, а почуваЇш себе у мертвiм царствi. Куди не поткнись - i
все лобом об стiнку. Був у сенатi, сказали, йди в Августiон, прийшов до
Августiона, кiлька днiв уже тирлуЇться бiля високих мiдних ворiт, а
пробитися через них не може. Сторожа або мовчить, або перегороджуЇ путь,
вдасться за чиЇюсь порадою до надiлених придворними сiнекурами -
обминають, нiби прокаженого, i йдуть далi, вислухати навiть не хочуть.
А днi спливають, мов вода в Днiстрi, розмiрене i разом з тим нестримно.
Уже й зневiра закралася в серце, першалiпша невдача - i махне рукою, пiде
туди, звiдки прийшов. I таки пiшов би, мабуть, коли б не нагледiв бiля
преторiю вирлоокого й доволi-таки верткого чоловiка. Учора тирлувалися
бiля нього люди i сьогоднi тирлуються: щось показують, вiдтираючи один
одного, на мигах, а вiн, знай, крутить головою: нi та й нi.
- А розперло б тебе! - почув улицьку рiч i оглянувся. Хто це сказав?
Отой чи отой? Мабуть, отой, бо видом своњм бiльше на анта, нiж на ромея,
схожий.
- Муже достойний, - торкнувся його руки. - Ти з Уличi?
Обернувся на княже слово рiзко й зацiпенiв дивуючись.
- Або що?
- Я теж звiдтам. Поясни менi, що тут коњться.
- Анiчого.
- Як то - нiчого? Люди товпляться та й товпляться, а пробитися, куди
хочуть, не можуть.
- Бiднi, тому й не можуть. Тобi до кого треба?
- До самого iмператора.
- О-о! То це не тут. Це там, - показав на Августiон.
- I там був, i тут, нiде не можу доступитися, бодай порадитись.
Родак не став довго думати.
- При собi щось маЇш? -поцiкавився.
- Знак маю вiд князя Добрита.
- Пусте, - зневажливо махнув рукою. - Знак там, iмператоровi покажеш.
На те, щоб доступитися до iмператора, питаю, маЇш щось?
Волот силився догадатися, що повинен мати вiн для того, щоб доступитися
до ромейського iмператора, i все ж визнав за лiпше перепитати:
- А що треба?
- Те, що звуть тут донатiями - солiди, цiннi подарунки?
- Подарунки маю, якже. Солiди теж.
- Стiй тут, - поклав Волотовi руку на серце й немовби сказав тим: мiж
нами укладено ряд. - Зараз приведу вирлоокого. Вiн усе може, надто коли не
поскупишся солiдами. Подарунки прибережи для тих, що в Августiонi, йому i
сторожi дай солiди. I проведе, i розтлумачить, до кого вдатися, i
домовиться, з ким слiд.
- Вiзьми, - сунув йому Волот перший донатiй, - тiльки домовся, зроби
так, аби провiв.
Вiн не забарився повернутися з тим, на кого покладалися тепер усi
князевi сподiванки. I вирлоокий теж не розпитував довго, кому чого треба.
Почув, що маЇ провести князя антiв до самого iмператора, та й затамував,
прицiнюючись, вiддих.
- Двiстi солiд, - вирiк, не моргнувши, i показав для певностi два
пальцi, проте одразу ж передумав, видно, i додав: - Та на сторожу сто.
- Побiйся бога свого, достойний, - здивувався князь. - Чи ти один
такий, чи зi мною, гадаЇш, уся княжа скiтниця?
Видно, i двiстi солiд, на яких зiйшлися вони, був немалий донатiй.
Вирлоокий крутився мов в'юн; то зникав, то знову з'являвся бiля князя
Тиверi, запевняючи, таки вволить його волю, хай маЇ терпець i жде.
I Волот дiждався побачення з найяснiшнм iмператором, щоправда, десь аж
на п'ятий день.
Iдарнч там ще, в Маркiанополi, розтлумачив Волотовi, як маЇ тримати
себе з тими, хто прокладатиме путь до iмператора, що казати, коли постане
перед самим iмператором. А проте, коли постав, навiть у нього, бувалого
вже мужа, пiдкосилися ноги i задерев'янiв язик. Палата слiпила очi блиском
золота, лiпленням та рiзьбою, а ще - ликами iмператорiв та святих. Навiть
з долу дивилася на нього ясними очима людська подобизна. I була вона така
проникливо пильна та перестерiгаюча, здавалось, розтулить зараз уста й
спитаЇ: "Хто ти? Куди?" А попереду сидiв на сяючому тронi сам Юстинiан i
дивився на приголомшеного сла такими ж пильними, як i в людськоњ подобизни
з долу, очима.
- Iмператоровi Вiзантiњ, августiйшому Юстинiановi, - почув нарештi
князь Волот свiй голос i дещо пiдбадьорився, - низький уклiн вiд князя
Добрита i осiбно вiд князiв Тиверi, уличiв, полян.
Вiн низько вклонився i тому не бачив, чи кланявся у вiдповiдь iмператор
Юстинiан.
- Князi зичать божественному iмператоровi i його богами посланiй жонi,
iмператрицi Феодорi, доброго здоров'я й передають через мене, довiрену
особу i сла, своњ дари.
Волот знову вклонився, а мужi його поставили тим часом перед троном двi
рiзьбленi з дерева й iнкрустованi дорогим камiнням шкатули: одну
iмператоровi, другу iмператрицi. Поки тi, що клали шкатули, вiдходили, два
iншi мужi вийшли з-за спини свого князя й поклали до нiг iмператора хутра.
Юстинiан ожвавився i, як здавалося Волотовi, подобрiшав навiть.
- Князям збратаноњ Антiњ низький уклiн i дяка. Як поживають повелителi
полуночного краю? Чи вдоволенi нами, своњми сусiдами в Подунав'њ?
Волот ледве стримав себе, аби не виказати радостi: лiпшого зачину
розмови про татьбу у Подунав'њ й вигадати годi. Невже iмператор
анiчогiсiнько не знаЇ про те, що сталося в землях полуденноњ Тиверi?
- Князi антськi були вдоволенi спокоЇм на полуденних обводах своњх
земель, слали до iмператора слiв своњх з найсолодшими намiрами - поновити
чиннiсть укладеного за iмператора Юстина ряду про мир i дружбу мiж антами
та ВiзантiЇю.
Юстинiан схвально кивнув головою, та одразу ж змушений був розкаятися
за свою поспiшнiсть.
- На жаль, - говорив тим часом Волот, - сталося непередбачене. Тодi, як
сольство було в дорозi, когорти iмператора вторглися в землi Тиверi й
пройшлися по них мечем i вогнем. Спаленi всi весi i городища мало не до
Черна, забрано люднiсть антську, товар, збiжжя, що належали антам.
- Того не може бути! - i дивувався, i обурювався Юстинiан.
- Вiрю, достойний, тi вiстi до тебе ще не дiйшли, як вiрю й тому, що
вторгнення вчинено супроти твоЇњ волi.
Юстинiан не сидiв уже мумiЇю, йорзався на престолi, поглядав то на
одного, то на другого з мужiв своњх. А Волот користувався нагодою i
виповiдав усе, що хотiв виповiсти.
- У нас Ї докази, хто вчинив напад i з яким намiром чинив його. Моњ воњ
настигли при Дунањ манiпули, якими орудував стратег Хiльбудiй, i багатьох
взяли в полон. А крiм того, коли сталося так, що буря прибила до
мiзiйського берега лодiю, на якiй правилися до Константинополя сли
збратаноњ Антiњ, намiсник Хiльбудiй повелiв воям затримати њх i доправити
в Маркiанополь, де й нинi сидять вони й уповають на твою добру ласку,
iмператоре, та на повелiння звiльнити њх з ганебного полону. Я, князь
Тиверi, лише один iз тих слiв.
Iмператоровi нiяково було чути таке, i вiн хмурився. Та Волот не зважав
на те.
- Перебуваючи в Маркiанополi, нарочитi мужi довiдалися, достойний, що
розбiй вчинено таки поза твоЇю волею i вчинено з метою поживи. Нахапаний у
наших землях люд намiсник дiоцезу Фракiя Хiльбудiй тримаЇ в спорудах
поблизу морського пристанища Одес i жде лодiй, що мають вивезти тих
нещасних на продаж у безпечних i недосяжних для твого ока торгах. Ось чому
антське сольство поклало на мене повиннiсть заявити таке: або нахапаний
гвалтом люд наш буде негайно повернутий у отню землю, а вчиненi за ДунаЇм
спустошення оплаченi солiдами, або мiж антами i ВiзантiЇю буде розбрат i
сiча.
Не мiг збагнути, чому так, проте вiдчув явну полегкiсть. Нiби на рiдний
берег вийшов i хапнув свiжого аеру. Ано, нiби вийшов i хапнув. Ьо таки
сказав iмператоровi ромењв, що мав сказати, i сказав так, як, може, й сам
не сподiвався. Тепер лишалося дiждатися, що скаже Юстинiан.
- Iмперiя жорстоко покараЇ того, - почув нарештi Волот його голос, -
жорстоко, кажу, покараЇ того, хто зважився вчинити гвалт, порушити мир мiж
нашими землями, i зробить все, що можна зробити, аби жити з антами в мирi
i благодатi. Про заходи своњ повiдомимо завтра, в цей самий час.
На тому розмова з iмператором i завершилася. Другого дня князя таки
прийняли в Августiонi, та приймали вже iншi. Вибачились за свого
повелителя i сказали: оце едикт василевса на недоторканiсть слiв, це
подарунки слам i князю Добриту. А ще Ї повелiння iмператора видiлити
державних людей, котрi прињдуть до Маркiаиополя i там, на мiсцi, вирiшать
долю гвалтом узятих антiв. На винних за ратне вторгнення, як казалося вже,
чекаЇ сувора кара, а про вчиненi вторгненням збитки, про вимiщення
збиткiв, як i про чиннiсть договору мiж землями, вирiшить окреме сольство,
що його не забариться послати до князя Добрита iмператор Юстинiан.
Лiпшого звершення взятого на себе дiла годi було, здавалося, й
сподiватися. Одне, мiг правитися тепер землею ромейською i нiкого не
боятись, а друге, он яку гору бере над ХiльбудiЇм. Якщо виявить з помiччю
присланих iмператором людей тиверських полонених пiд Одесом i примусить
Хiльбудiя повернути њх, тим не тiльки порятуЇ люд свiй вiд рабства i
ганьби, нанесе ХiльбудiЇвi удар, вiд якого вiн не пiдведеться вже. То -
напевно, то - без сумнiву!
Хiльбудiй, з усього видно, не догледiвся, що не всi анти iз затриманого
сольства Ї пiд його рукою. Чи то певен був: куди подiнуться, чи не до слiв
було. Десь зник i не на день, мало не на двi седмицi. Коли ж повернувся i
сказав: тепер можуть правитися до Константинополя, анти самi вiдмовилися
робити те.
Стетерiв тiльки чи й обурився - важко було збагнути. Бiльш за все, що
не йняв вiри.
- МаЇмо дозвiл iмператора, - показав йому Iдарич привезений князем
Волотом едикт про недоторканiсть слiв. - Будемо тут, коли дозволяЇ
гостинний господар, i ждатимемо висланих у нашiй справi людей iз
Константинополя.
Не повiрив, мовчки взяв до рук iмператорське повелiння, мовчки й
повернув його.
- Виходить, бачились уже з василевсом?
- Так. Iмператор пообiцяв вислати сюди, до Маркiанополя, своњх
нарочитих мужiв, з ними й вершитимемо нашу справу до кiнця.
Знову дивився на антського сла i вельми пильно. Та перечити не посмив.
- Воля ваша, - сказав примирливо. - Ждiть.
Вони й ждали. Нi словом, нi дiлом не виказували своњх намiрiв, як i
свого торжества. А дiждалися нарочитих мужiв iз Константинополя i змушенi
були тетерiти, як тетерiв перед цим намiсник дiоцезу Фракiя. Вiн не такий
простак, як вони думали: доки њздили до Константинополя, доки ждали
iмператорських людей iз Константинополя, вивiз з Одесу свiдкiв своЇњ
татьби, слiду навiть не залишив вiд них для слiдства. Куди - пiди знай
тепер: або сховав у горах, або вивiз лодiями на далекi ромейськi торги.
- У нас Ї його полоненi, - не поступався Iдарич. - Iмператорськi
нарочитi мужi можуть на власнi очi побачити й переконатися, який розбiй
вчинено у Тиверськiй землi.
Та ромењ не дослухалися вже до його запевнень так, як дослухалися в
Маркiанополi, як слухали князя Волота в Августiонi. Те й робили, що
показували на порожнi будiвлi при одеськiм пристанищi та вiдпиралися. А ще
обiцяли: до князя Добрита будуть посланi сли, вони вчинять по
справедливостi.
Повертатися до Маркiанополя не було потреби. Усьому, на що сподiвалися,
покладено край тут, у морському пристанищi Одес. Лишалося сiсти в лодiю i
йти в море, до своЇњ землi. А йти отак, як Ї, не хотiлося. Волот зустрiвся
очима з ХiльбудiЇм i вiдчув, як злобно торжествуЇ Хiльбудiй. Неприховано
злобно. А то казало: вони вороги вiднинi i до смертного одра,
зчiпатимуться та й зчiпатимуться сусiдячи.
-Де дiвчина? - поцiкавився у кормчого.
-Там, у лодiњ. Тремтить, бiдне, боњться й на свiт показатися. Не
сказав: поклич, сам пiшов до Миловиди.
- Борич поњхав уже звiдси?
- Казав, буде ще тут.
- Може, пошукаЇш?
- Я боюся, княже.
- У тебе Ї вiльна, чого боятися? Та й не сама пiдеш, з моњми воями.
Бачив: iде й оглядаЇться. А проте пiшла. Уже як опинилася на сходнях,
що вели з лодiњ, обернулась i запитала:
- А як же Божейко?
- Потiм, коли повернешся, скажу. - Не захотiв тривожити завчасно.
Знайшли вони Борича й сказали, що його хоче бачити князь, чи той сам
нагледiв: ромењ поњхали на Маркiанополь, а анти збираються в дорогу, -
над'њхав i став неподалiк, роздмухав горно, розклав своЇ ливарське
причандалля. Князь примiтив те i поспiшив до його стойбища.
- Боричу, - сказав утаЇмничено. - Ми повертаЇмося нi з чим. Ромењ
перехитрили нас, вивезли полонених з Одесу, i куди - нiхто, сподiваюсь,
уже не скаже. Настала черга нам спробувати перехитрити њх. Вовк не
перестане навiдуватися до кошари, доки не дiстане по хребту. Скажи, ти
лишився вiрний своњй землi, люду слов'янському?
- Так, достойний.
- I можеш послужити њм?
- Як?
- Кажи, чи хочеш, я скажу, як.
- Якщо зможу, послужу.
- Казав, що бачив i завчасу ромейськi приготування до походу. Зможеш
попередити мене у Чернi, коли помiтиш такi приготування i вдруге, i
втретЇ?
- Старий я, княже, куди менi. Повiдомляти найзручнiше морем, а який iз
мене кормчий i плавець?
- У тебе Ї знайомi, нашi родаки. Переконай њх: це конче треба, вiд
цього залежатиме благодать чи, навпаки, безлiття слов'янського люду. Ось
солiди, - подав капшук. - Поговори хоча б iз тими, що продавали нам коней.
Скажи, у п'ять разiв бiльше матимуть, коли повiдомлять.
- Це iнша розмова, княже. Тим молодцям i пiд силу, i доречно буде
податися морем у свою землю.
- На цьому й станемо. Клянусь Перуном.
- Клянусь i я.
/X
Скiльки плив морем, стiльки i гризла князя Волота досада: чому так
сталося, де допустився похибок? Тодi, як наполiг правитися морем, чи
пiзнiше, коли щиросердничав з iмператором i виказав йому, де ховаЇ
Хiльбудiй полонених? Чи то ж вигiдно було Юстинiановi спiймати Хiльбудiя
за руку й сказати: ти - тать, а твоя служба в iмператора Вiзантiњ -
татьба? Адже тим самим вiн ганьбив би себе, свою iмперiю, стiл, на якому
так високо вознiсся. Отож i могло так статися: не Хiльбудiй догадався, що
татьба його пахне недобрим, i вивiз полонених далi вiд Фракiњ, iмператор
прислав кораблi i забрав свiдкiв ХiльбудiЇвоњ ганьби. Та як можна було
йому, Волотовi, вчинити iнакше? Не казати, що знаЇ, де полоненi? А чи тим
допомiг би полоненим? Коли б не сказав цього, нарочитi мужi iмператора
взагалi не вињхали б до Маркiанополя.
Нiби на зло, i небо не обiцяло ясноњ днини. Хмурилось i тиснулося до
води, звужувало овиди. А з небом хмурилося й море.
- Знову на бурю збираЇться? - обернувся до кормчого.
- Швидше на дощ або на бурю з дощем.
-_ То ще гiрше.
- Така буря i такий дощ не тривають довго. Зате крутить тодi, нiби
дiдько колесом.
Поки що вiтер був несильний i дув iз захiд сонця. Це не вельми
пiдганяло лодiю i прискорювало побачення слiв iз рiдним берегом. Одначе
кормчий не поспiшав казати лодочним: "На весла!" Хто знаЇ, що буде
попереду, можливо, весла стануть Їдиною надiЇю на плавання чи й порятунок.
Якщо вiтер крутитиме чи рватиме, мов несамовитий, вiтрила доведеться
опустити, iти на веслах i ждати, поки перемежениться. А перемежениться,
настане повна тиша - знову доведеться гребтись тiльки веслами.
Розглядаючись, Волот примiтив у лодiњ Миловиду й затримав на нiй очi.
Сидiла осторонь вiд усiх, куталася в надiлену њй лодочними верету й
сумувала або всього лиш думала нелегку дiвочу думу.
Пiдiйти й розважити? А чим розважить? Того, Божейка, не везе назад, та
й Випал пущено за димом, у Випалi теж не вельми веселi днi чекають на нењ.
Яка примхлива i незбагненна вона, доля людська. Чи мiг подумати тодi,
як бачив це дiвча в Богданка на пострижинах, що здибаЇ його он де, в
далекiй i чужiй Мiзiњ? Чув вiд усiх, хто стояв поблизу сина: "Леле, яка
красна на вроду дiвчина! Отаку б княжичу i в жони, а не лишень у
величальницi". I тiшився, що величаЇ така. Чув, як Малка, втративши те
поселянча з виду, бiдкалась та казала: "Яка дiвчина, Волоте. Коби й щастя
нашому княжичу було таке свiтле та ясне, як вона". Знову тiшився, менш за
все думаючи, чиЇ то дiвча, здибаЇться вiн десь iз ним чи не здибаЇться?
Сказав би хтось, що станеться таке, причинним назвав би або злим
овгуром-вiщуном.
Бiднятко. I лада свого втратило, вважай, безповоротно, i дома, у
Випалi, знайде, напевно, мертву стариню. Казати чи не казати про те, що
сталося з Випалом? А коли поспiшить? Деякi з випальцiв залишились живi. Що
коли серед тих деяких i њњ стариня? Пливе он i, певно ж, сподiваЇться
побачити њњ, вiрить, що повертаЇться до мами, а з мамою - до щастя.
"А може, сказати все-таки, що сталося з Випалом? Пiде - i кане мiж
люду. Куди подiнеться, де прихилить голову, коли у городищi анi родакiв,
анi оселi? Най би приходила й була при Малцi челядницею".
Аж кинувся вiд тiЇњ думки: йому тiльки шкода Миловидки чи хоче, аби не
йшла вiд нього? Вiдколи угледiв там, у бiдi, не перестаЇ думати i дбати
про нењ.
"Одначе не тiльки ж я, - виправдовуЇться. - Борич теж дбав i без
усякого умислу. Так i сказав: "Не для того брав њњ серед знедолених, аби
зробити знедоленою. Збагнув, яке безлiття чекаЇ надiлену божественною
лiпотою рабиню i викупив". Жiнка створена богами на те, щоб множити рiд
людський. А така множитиме лише красних серцем i плоттю. То чому й не
подбати про таку? Чи таких, як вона, багато на свiтi?"
Не втримався, знов скосив оком на Миловиду й помiтив нараз, що вона теж
дивиться на князя. Не допитливими, нi, сумними й болiсно-благальними
очима.
- Щось хочеш запитати, дiвчино? - ступив крок i сiв поруч.
- Все те ж, княже: невже нема й не буде нiякого порятунку для тих, що
лишилися в ромењв?
Помовчав, бо знову гадав: казати - чи не казати?
- Ромейський iмператор обiцяв прислати до нас своњх слiв. Будемо
домагатися, аби повернули. Вiн не хоче вiйни з антами, отож змушений буде
прислухатися.
Нiч застала в морi i надто далеко вiд своЇњ землi. Та й темна, з усього
видно, буде. А в темрявi морем далеко не пiдеш.
- Попереду ромейське пристанище Томи, - нагадав кормчий.. -
Добиратимемося до нього чи заночуЇмо на пустельному березi?
- Ми вже ночували раз. Було б лiпше, коли б зовсiм не вињздити на
берег.
- Можна й не вињздити. Пiдiйдемо ближче до берега, станемо на корчагу
та й заночуЇмо. А пливти наослiп небезпечно.
- Отак i зробимо.
Зворотна путь видалася важкою i тривалою. ТiЇњ, першоњ, ночi таки
застукав у морi й мочив до ранку, а потiм мало не до полудня дощ, по дощi
настала цiлковита тиша. Отож лодочнi греблись та греблись, а знову змушенi
були стати на ночiвлю в морi. У гирло Днiстра зайшли десь аж на третю добу
i то над самий вечiр. Були стомленi, i змученi, i вимоклi до нитки. Тому
не стали добиратися до Тiри, вибрали зручне мiсце й спинилися на нiч
табором. Для слiв, князя i окремо - для Миловиди напнули намети, лодочнi
назбирали сухих дров i розклали багаття, аби обсохнути до ночi та й уночi
грiтися, пильнуючи табiр.
Почувалися всi вiльно i примiтно полегшено. Хоча до тиверських весей
неблизько (межа осiдлостi йшла вище, тут - незайманщина), а все ж це була
вже своя земля, на нiй ступалося i вiльнiше, i певнiше. До всього й лiс не
скрiзь пiдходив до берега. Зеленiли понад лиманом галявини, полискували
чистими плесами прiснi озерця, така первинна краса та свiжiсть напливали
звiдусiль, яку можна подибати тiльки раннього передлiття i саме там, де не
ступала людська нога. Чи Волот такий зворушений був тим видивом окружним,
чи захотiв розiм'ятися пiсля кiлькаденного плавання, - полишив
заклопотаних своњми клопотами дулiбiв та й пiшов знiчев'я берегом - спершу
до зеленоњ галявини, далi загледiв, що то - мокрий луг, i взяв ближче до
лiсу. Йшов, споглядав лiпоту довкружну, тiшився, буянням зеленi,
торжеством життя на землi i нi про що, здавалось, не думав. А втiм, нi.
Раз тiшився, виходить, думав. Лiпо йому тут, серце кличе. Куди й пощо - до
пуття не знаЇ, а кличе. Хочеться привiлля чи все ще точить, нiби шашiль
дерево, невдача, те, що поњхав до ромењв i опростоволосився в ромеях? А чи
так уже й опростоволосився? Ну, не повернув люду тиверського, обскакали
його ромењ з людом. Однак i ромењв припер до муру. Вибачались за
вторгнення, сказали, пришлють слiв i покриють вчинену розбоЇм шкоду,
складуть ряд про мир i злагоду мiж землями-сусiдами. Бо не хочуть розбрату
i сiчi з антами, бо знають, хто такi анти.
Зачув, як хлюпнуло щось за зарослями, i спинився. Перше, що впало у
вiчi, - синiло плесо мiж гiллям. Розглянувся - i затамував вiддих: в
озерi, за зарослями, купалася дiвчина. Смiялась вiд холоду чи приЇмного
вдоволення i викидала поперед себе руки, одгрiбала ними воду, вигинала
бiле на синiй гладiнi тiло, - таке бiле i таке пружне та знадливе
непорочно накресленими лiнiями, що князь як став, застигнутий, так i
стояв, не зважуючись поворухнутися.
А дiвчина не помiчала, що не сама тут. Коли б помiтила, не почувала б
себе так вольготно i безборонно привiльно; лягла горiлиць, розкинула на
водi руки, дивиться в небо i милуЇться небом.
"Миловида!" - Князь розгледiв нарештi вид њњ й пiзнав. Якусь мить не
мiг втямити, що йому вдiяти. Стояти й дивитись не випадаЇ - не молодець
уже, а до того ж князь, привiдця й совiсть усього люду, - i йти боязко.
Примiтить, що був тут, бачив њњ нагу - до стiйбища не прийде, втече,
палена соромом.
Дiждався, поки перевернулася ниць та занурилася в воду, i пiшов прiч,
удаючи, що нiкого не бачив тут, нiчого не знаЇ.
А настала нiч - мiсця собi не мiг нагрiти в просторому княжому наметi.
Лягав спати - не спалося, те й робив, що перекидався з боку на бiк, сiдав
- не сидiлося. Мов дивне видиво, ставала перед очi й будила уяву ота
русалка бiлотiла, дiвчина з божественними лiнiями жiночих зваб. А
найбiльше те, мабуть, перевертало його й колобродило в ньому, що вона була
поруч, через один намет, може, спала, а може, й нi. Нiч не пiзня ще, а
думати Ї про що. Ано, њй теж Ї про що думати.
"Не для того брав њњ серед знедолених, - вкотре пригадував Борича i
його мудрiсть, - аби зробити знедоленою. Збагнув, яке безлiття чекаЇ
надiлену божественною лiпотою рабиню, i пошкодував њњ". А вiн, князь
Волот, чи пошкодуЇ тим, що не скаже правди i про Випал, i про Божейка?
Вивезти з ромењв вивiз, а куди i для кого привiз? Випал спалено, стариню,
гляди, порубано, а ровесникiв њњ сплутано й загнано в чужi землi. На таку
знайдеться хтось? А хто вiн буде, той хтось? I чому князь Волот мав везти
цю божественноњ лiпоти дiвчину для когось? Казав уже i ще раз скаже: такi,
як Миловида, створенi богами на те, щоб множити рiд людський, народжувати
красних серцем i видом молодцiв. Чи йому, князевi, заборонить хтось мати
другу жону? Чи його осудять цiкавi, коли пояснить цiкавим: "Я хочу, аби в
Тиверi було кому сiсти на княжий стiл, аби в мене були сини-соколи, тi, що
боронитимуть землю вiд татей iз чужкраю. Ця - та, що народить њх, що
примножить рiд Волотiв i славу Волотiв..." Супротивитиметься Малка? А хто
питатиме Малку, коли вона не здатна вже народжувати њх? Як вiн, князь,
зволить, так i буде. Та й мати Доброгнiва благословить на це. Вона знаЇ,
як було Волотам, коли загинув муж њњ, князь Ярош, а згодом - i старший
син. Уся надiя була потому на нього, Волота, як нинi - на Богданка. То чи
варто вагатися, коли так? Дiвка зрiла вже, маЇ розумiти, чого хоче вiд нењ
i що дасть њй князь; не поселянкою - володаркою землi Тиверськоњ стане,
матиме в особi мужа князя-повелителя, своЇ вогнище i своњ розкошi в Чернi
чи поза Черном.
Схопився, вжалений тiЇю вiрою i тими злюбними намiрами, ба вотолу
накинув уже на плечi, а далi намету не пiшов.
"Що ж я скажу њй? - спинив себе. - 3 чого почну розмову? З безвиходi, в
якiй опинилася, з правди, що њњ рано чи пiзно маю сказати? То ж он яка
правда, вона уб'Ї дiвчину. Чи пiсля того можу говорити про злюб i про своњ
бажання зробити њњ щасливою? А говорити мушу зараз. Там, у Чернi, гляди,
не до Миловиди буде, оглянутись можу не встигнути, як по нiй i слiд
прохолоне".
I хотiв, i не зважувався пiдiйти до намету вивезеноњ з ромењв
полонянки. То правда, нiч не така вже й пiзня, однак дiвчина он скiльки не
доспала њх, як перестрахалася за тi тривожнi днi, за недоспанi ночi. Не
даремно ж так полоскалася в озерi, так старанно змивала з себе i пiт, i
бруд, i страх ромейський, користуючись тим, що поруч анi лялечки.
Аби не туманiти на самотi, пiшов до сторожi.
- Хто? - запитали зненацька i не там, де сподiвався.
- Князь. ПильнуЇш?
- Ано. Нiч, мовби вороняче крило, за п'ядь нiчого не видно. Мусимо
дивитись, i в оба.
- Пильнуйте. Земля ця хоча й наша, все ж незайманщина. I татi, i ромењ
можуть об'явитися.
- Затим i вогнища загасили, княже. Аби не привабили когось.
Помовчав, i вже тодi, як надумав iти, сказав сторожовому.
- Таки знову дощ, мабуть, буде. Геть замоложило небо.
Бiля Миловидиного намету зупинився й прислухався. Таки спить, мабуть,
анi звуку, анi пiвзвуку з њњ похiдноњ оселi.
"Хiба покликати? Чи я не волен робити так, як хочу?"
Ступив крок, другий i одхилив запону.
- Миловидко! Гей, Миловидко, чуЇш?
Мовчання. Прислухався - i вловив неголосне, одначе й не стримуване
пересторогою дихання.
Спить. Уявив собi, яка вона там, за пеленою темряви, за якийсь крок чи,
може, пiвтора вiд нього, й задихнувся, мiцнiше, нiж досi, стиснув запону в
руцi. Проте не шарпнув њњ й не вiдкинув як недолугу, нiчого не варту
заваду.
"Я не обавник якийсь", - осмикнув себе i, щоб чогось не сталося раптом,
одвернувся й посунув до свого намету.
Кинув осторонь вотолу i так, як ходив, упав на постiль. Чи довго лежав,
тамуючи бажання-муку, не знаЇ. Певно, довго, бо коли засинав, не
сумнiвався уже: не сьогоднi, то завтра, а буде так, як хоче. Коли ж
заснув, спав, видимо, мiцно, бо не одразу почув, як налетiла звiдтам,
iз-за гiр, буря й шарпнула наметом. Тодi аж кинувся й завважив неабияку
колотнечу в небi, як плеснула синiм свiтлом блискавиця й торохнув дужий,
iз трiском та вилясками грiм. А вслiд за тим полосонув по намету густий i
буряний дощ.
Не встиг пiдвестися i втямити, де вiн, що дiЇться довкола нього, знову
креснула, освiтивши лиман, лодiю в лиманi блискавиця, сколихнув землю
сильний (таке вiдчуття, що зовсiм поруч) грiм.
- Ой боженьку! - заволав хтось жiночим голосом, i князевi не треба було
догадуватися, хто кричить, - з жiнок вона одна тут, крiм Миловиди, бiльше
немаЇ кому кричати.
Схопився, кинувся до влазу, та одразу ж i подався назад, шукав, мацаючи
руками, вотолу. А блискавки, здавалось, i не згасали, креслили за
нещiльною стiною намету небо - то вздовж, то впоперек, i кожен њхнiй
спалах супроводжувався ударом грому, часом вiддаленим, а бiльше близьким i
несхибно разючим.
Вихопився назовнi й одразу ж наразився на густий та буряний дощ, а
вслiд за тим - на ще вiдчайдушнiший, нiж перше, дiвочий крик.
- Миловидо! - шарпнув запону й опинився поруч iз зiщуленою, волаючою
про помiч дiвчиною. - Що з тобою, Миловидо?
Немов налякана коршуном голубка, кинулась до князя, обхопила руками
мiцну його шию, тиснеться i плаче, а плачучи, позойкуЇ. Була гаряча ще зi
сну i разом з тим трепетно довiрлива, така прихильна й довiрлива, що вiн
сам вiдчув у собi змалiння сили й затремтiв знеможеним солодощами тiлом.
- Заспокойся! - угомоняв њњ. - Скажи, хто тут, чом так перелякалася ?
- Я боюся, княже. Кари бога-громовика боюся! - казала й тремтiла, мов
лист на вiтрi. - ЧуЇш, як грюкаЇ? Довкола намета б'Ї, все поцiляЇ.
- Ну що-бо ти! - зiтхнув полегшено й сам, здавалось, заспокоњвся по
тому зiтханню. - То тiльки здаЇться, що все по тобi й по тобi. Далеко б'Ї.
Бачиш, менi нiчого. I тобi нiчого вже не буде. Заспокойся.
Пригортав i пеЇтив њњ, мов дитя. Зрештою вiдчув: заважаЇ змокла, поки
бiг, вотола, й скинув њњ одним махом плеча. Сiв зручнiш i Миловиду вмостив
зручнiше.
"Боже Свароже! - казав сам собi i захлинався тим казанням. - Вона
осьдечки, на руках у мене. Липне, нiби мокрий лист, i шукаЇ захисту".
Чи такий радий був i не тямив на радощах, що робить, чи, навпаки, тямив
i користався нагодою, - однiЇю рукою горнув до себе Миловиду, другою
гладив-заспокоював, а гладячи, звiрявся: то ж не мана була, еге? У цењ
дiвчини такi ж дивовижно непорочнi лiнiњ, як i в тiЇњ, що купалася в
озерi, вона уся така, як видавалася там.
Що певнiший був у своњх звiряннях, то вiдчутнiше п'янiв i втрачав над
собою владу. Спершу тiльки аж надто щиро горнув до себе дiвчину й купався
обличчям у њњ розпущених на нiч косах, а далi й зовсiм пустився берега:
вiдчув на собi гаряче дiвоче дихання й припав до вiдкритих з ляку чи з
надмiрноњ довiрливостi уст.
З усього, що було потiм, пам'ятаЇ одне: з покiрноњ щойно дiвчини
Миловида зробилася раптом кицькою.
- Кня... Княже?! -шарпнулася пiд ним, пориваючись випручатися, та,
безсила зробити те, уперлася руками в обличчя й запустила, куди бачила,
пазурi своњ. Волот змушений був вiдвернутися, а проте не послабив обiймiв.
Пiдцьвохнутий злюбним жаданням, ще вiдчайдушнiше прагнув жаданого. Щось
обiцяв явно не схильнiй до злюбу дiвчинi, в чомусь присягався i певен був,
вона не лишиться глухою до його княжого слова: обiцяЇ ж не якусь там
абищицю - золотi гори. А замiсть послуху i згоди отримав рiзкий i болiсний
удар у плече.
Тодi аж, як сахнувся вiд нењ й затиснув уражене мiсце рукою, збагнув,
що сталося. Боронячись, Миловида натрапила рукою на приторочений у нього
до пояса стилет, вихопила його i вразила прикрите всього лиш сорочкою
тiло. Болю, принаймнi такого, як спершу, не вiдчував уже, зате явно
вiдчував, як розпливаЇться пiд рукою липка й гаряча кров.
У спалахах, що њх не переставали викрешувати блискавицi, побачив, як
тиснулася в кутку перелякана тим, що сталося, дiвчина й тримала перед себе
нацiлений на нього стилет.
Хiть одразу ж згасла, замiсть нењ злоба пiдступила до серця i стала
помiтно закипати в серцi.
- Як же ти посмiла?
- А князь як посмiв?
Аж пересмикнуло Волота. Нацiлився було сказати те, що спливло тiЇњ митi
на думку, та опам'ятався i стримав себе.
- Я ж не тать i не обавник. Кажу: вподобав тебе, хочу, щоб стала менi
жоною. Чи, думаЇш, так собi йшов до Борича, правдами i неправдами визволяв
з неволi?
- То й я ж уразила не так, щоб дуже, я - аби угамувати лишень хiть.
- Добре менi не дуже. Кров цебенить, мов iз вепра. Накинь вотолу та
пiди в мiй намет, принеси кису шкiряну. Там Ї полотно, добудеш i
перев'яжеш рану.
Послухалася i не зволiкала. I грози, здавалось, не боялася вже - вона
помiтно вiдкотилася за лиман, лише блискавицi кресали раз у раз й
освiтлювали њй путь до намету, пошуки киси в наметi.
- Знiми, княже, сорочку, - звелiла, коли приготувала полотно.
- Знiмай сама. Уразила так, що й рукою не годен поворухнути.
Мовчки погодилася, мовчки й знiмала. Взялася за край рукава на здоровiй
руцi й звелiла, аби князь допомагав њй звiльнитися вiд своЇњ вдяганки.
Потiм пiдвелася, стала над Волотом i обережно скинула сорочку через
голову. Ту, уражену, руку звiльнила вiд нењ останньою.
Наклала на рану шмат згорнутого в кiлька полотна i знову попросила
Волота потримати, аби не впало. Далi вже пеленала руку, а з рукою й плече
сама й пеленала старанно, як здалося князевi, не без спiвчуття.
- Що скажу завтра лодочним, нарочитим мужам iз Волина? - питався у нењ,
i важко було добрати, усе ще попрiкаЇ чи просто журиться. - Рану нанесла,
твар подовбала. Це за те, що порятував вiд ганьби, вивiз iз неволi
ромейськоњ?
- Чи князь на те вивозив, щоб порятувати з одноњ, а завдати iншоњ
ганьби?
- Кажу ж, уподобав тебе, хочу, щоб стала менi жоною.
- У князя Ї жона, я бачила i знаю.
Умовк на мить, думаЇ-гадаЇ, як њй пояснити, такiй зеленiй i такiй
чистiй.
- Ти не все знаЇш про княгиню Малку. Коли довiдаЇшся, iнакше
мислитимеш.
- Iнакше не можна, княже.
- Можна, Миловидко. I варто, - зважився сказати бiльше, анiж хотiв би
зараз. - То правда, я горю бажанням злюбу, ти така жадана, так до серця
менi, як нiхто досi не був i не буде. А проте не лише тому хочу взяти тебе
за жону. Малка не здатна бiльше народжувати дiтей. Пiдвередила себе, коли
народжувала найменшу, i не може тепер бути непраздною. А ти он яка лiпотна
дiвка. Ти народиш менi синiв-красенiв i станеш наймилiшою з усiх жон, що Ї
на свiтi.
- Князь говорить неподобнi речi.
- Чом неподобнi? Нiби не вiдаЇш, зрiла вже, не сьогоднi, то завтра
горiтимеш бажанням злюбу. То ж i стань моЇю. Богами нашими присягаюся:
будеш першою жоною в Чернi.
- У мене Ї ладо.
- Той, Божейко?
- Ано. Ми заприсяглися бути у парi з ним. Там, у бiдi, присягалися,
князю.
- А Лада? Невже Миловидка не збагнула: богиня Лада пiшла супроти вашого
бажання. То з њњ волi об'явилися у Випалi ромењ, то вона вчинила так, аби
вас роз'Їднали i в ромеях. Ти зараз на своњй землi, на вольнiй волi, а
Божейка повезли з Одесу на край свiту, туди, звiдки не буде вже вороття.
- Як це - повезли? Адже князь казав, ромењ не схочуть зањдатися з
антами, ромењ повернуть полонених.
- Тодi казав, аби заспокоњти тебе, зараз кажу правду.
Хилилася пiд вагою видимого горя, й не знала, що њй дiяти. Перечити?
Кричати, що то лжа, князь хоче всього лиш обаяти? А звiдки знаЇ, звiдки
може знати тепер, де правда, а де лжа?
Затулила вид свiй руками, хилилась та й хилилась на вимощене лодочними
ложе. I плакала схиляючись. Тихо i жалiсно, подитячому надривно.
Якийсь час Волот не зважувався наполягати на своЇму. I заспокоювати не
заспокоював.
- Я тому й прийшов до Миловидки, - заговорив, коли стишилася трохи, -
тому, кажу, й прийшов, що вiрю: вона достойна бути щасливою, бо маЇ вiд
мами-природи все, щоб робити щасливими iнших.
- Де те щастя, князю?
- Вдумайся, дiвчинко гожа, i збагнеш: воно поруч. Не Божейковi - менi
судилася ти. Це богиня Лада повернула тебе до мене. То ж i кажу: приходь i
будь княгинею Тиверi. Я - муж при силi i здоров'њ, я зможу дати тобi все,
чого захочеш. Дай менi одне - прихильнiсть серця свого, взамiн матимеш
усе.
Помовчала i вже потiм вирекла з освiтленоњ блискавицею ночi:
- Ти не знаЇш, княже, Божейка, не вiдаЇш, яке велике у нас iз ним
бажання злюбу. Що ти i що твоњ обiцянки супроти того, що дали б менi
позирки Божейкових очей, Божейковi пестощi та злюбнi втiхи! - мало не
крикнула у вiдчањ.
То було занадто, надмiру занадто. Та князь не вiдповiв на ту
надмiрнiсть гнiвом, у нього вистачило мудростi не прийняти образу за
образу.
- ™ й iншi, дiвчино, принади у мужiв, окрiм очей та пестощiв. То
похвально, що ти вiриш, що умiЇш вiрити. Та зважай i на те, що я кажу:
Божейко твiй, коли б вiн був не просто собi отроком чи .мужем - богом, i
тодi не зможе повернутися звiдтам, куди запроторить його Хiльбудiй. Чи
Миловидка не чула: усiх наших поселян вивезено на далекi чужинськi торги,
туди, де продають на каторги, у рабство! А з рабства вороття нема. Божейка
завдадуть у вериги, прикують до галери, примусять гребти стiльки, скiльки
суджено йому жити.
- Тодi... тодi й менi не буде життя.
х
Такий пильний був воЇвода Вепр пiсля всього, що сталося у Тиверськiй
землi, чи сторожа випадково нагледiла княжу лодiю й застерегла його, - тi,
що правилися з-над моря, ще й Стрибожого каменя не поминули, а до
пристанища на Днiстрi поспiшала вже виряджена воЇводою челядь, поспiшав i
сам воЇвода в оточеннi отрокiв.
- Князь Волот, нарочитi мужi повертаються з ромењв, - казали тим, хто
питався, що сталося, i не знати, чого було бiльше у тих
казаннях-роз'ясненнях: сподiваноњ радостi а чи передчуття тривожних
несподiванок. ѓздили ж не в гостi до ромейського iмператора, он яке лихо
погнало за море i князя, i нарочитих мужiв волинських. А що вињздили? Еге,
чи то ж вињздили щось?
Вiтрила майнали вже, лодiя iшла на веслах, отож посувалася супроти
бистрини, мовби рак по дну - на диво звiльна.
- Чи Ї серед мужiв князь? - питали старшi молодших. - Бачите князя?
- Нiби Ї.
Тиверцi пожвавлюються й помiтно яснiють лицями.
- З добром прибувши, князю! З добром вас, мужi нарочитi, усi, хто
повертаЇться до рiдноњ землi. Як плавалось?
- Хвала богам, вернулися здоровi. А що земля? Що чувати в землi
Тиверськiй?
- Окрiм давнiх, посiяних ромейськими татями скорбот нiякого iншого лиха
чи урону землi Тиверськiй не завдано. Покора й спокiй, княже.
- Спаси бiг за добрi вiстi.
Ратнi люди дають князю й мужам коней, челядь iде до лодiњ й порядкуЇ
разом iз воями, що були з князем, бiля речей княжих.
- Тобi теж велено iти з нами, - кажуть Миловидi.
Дiвчина не перечить, мовчки сходить на берег, мовчки й простуЇ слiдом
за челяддю. Хода лишень не та, що в них. Анi радостi, анi бадьоростi не
почувалося в нiй. Такою печаллю свiтився вид, промовляла постава, нiби не
њњ це визволили з полону й привезли в рiдну землю, - вона стала полонянкою
тиверського князя, а вiдтак i тиверцiв.
Стриманим був i князь Волот. Вепр помiтив те й уловчився стати ближче
до свого побратима й повелителя.
- Не вельми багато вињздили, бачу.
- Окрiм обiцянки прислати слiв i домовитися про вiдшкодування збиткiв,
про добросусiдство, нiчого втiшного не веземо з ромењв.
- Вiд ромењв чогось iншого годi було й сподiватися. - Вепр помовчав i
вже потiм додав: - А я теж не дуже втiшу тебе, княже.
- Як то?
- В землi, у Чернi справдi усе гаразд, а вогнище твоЇ не обiйшла обида.
- Щось сталося з Малкою?
- Та нi, Малка жива й здорова. З Богданком прилучилася бiда.
Волот натягнув поводи й зупинив Вороного.
- Як то - з Богданком? Що могло статися з Богданком? Упав з коня,
скалiчився?
- Того, хвала богам, не сталося. З очима негаразд.
Дивився пильно i ждав.
- I дуже негаразд?
- Достеменно не знаю. Золотавиця нiбито уразила њх.
Бачив, воЇвода не все каже, та й самому не випадало допитуватися при
людях. Тож торкнув коня i рушив. А серце, чув, занiмiло i не вiдходить
уже. Чи то ж жарти: Богданко, Їдиний син, Їдина надiя, заслаб на очi! Що ж
буде, коли слабiсть страшна, коли пересторога ця - натяк бути мужнiм?
Такий, що приострожив би коня й погнав би вихором у город - до жони i
сина. Та ба, не випадаЇ князевi уподiбнюватись поселяниновi, тому, у кого
чадо - вершина клопотiв, всьому початок i всьому кiнець. I терпiв, поки
доњхав до вогнища, i прињхав, найперше подбав, аби гостям було привiтно й
затишно у його вогнищi. Тодi аж, як позбувся тих турбот i зняв iз себе всi
вериги, постав перед Малкою й запитав тривожними очима Малку: "Що сталося
i як сталося?"
Така знесилена була турботами його жона чи така перестрахана хворобою
сина, тим, що не дотримала даноњ мужу обiцянки, упала перед ним на колiна
й притиснулась, плачучи, до нiг.
- Не гоже княгинi, - рiшуче пiдвiв њњ й поставив перед собою, - так
низько падати. Кажи, що з Богданком?
- Нещастя, князю, - простогнала й захлинулася словами-стогоном. -
Вiн... ослiп!
- Що?! - крикнув не своњм голосом i так струсив Малку за плечi, що та
стишилась нараз i видивилася на свого мужа повними слiз та перестраху
очима.
Засоромився свого крику-вiдчаю а чи не знав, що робити в такому
горi-вiдчањ, облишив жону саму на себе й подався туди, де лежав син.
Певно, аж надто рвiйний i лютий був, челядниця пiдвелася з стiльця, на
якому чатувала бiля Богданкових дверей, i поспiшила назустрiч.
- До сина не можна, князю, вiн спить.
Не сподiвався, що йому заступлять дорогу, i спохмурнiв. Коли ж подумав,
отямився i прохолонув, а прохолонувши, мовчки обернувся й пiшов туди, де
полишив Малку.
Не кричав уже й не допитувався, опустився знесилений на стiлець, сидiв
i слухав, що оповiдала про синову бiду жона.
Чи вона хотiла того? Чи сподiвалася, що таке може статися? ѓздив
хлопець верхи, як њздять усi, починаючи ратну науку. Теплiнь-бо прийшла на
землю, а з теплiнню - лiпота i благодать. Хто ж утримаЇться такоњ пори, не
захоче вiдчути себе птахом, що мiряЇ простори де хоче i як хоче? Не
втримався й Богданко, навчившись сидiти в сiдлi i правити конем. ѓздив та
й њздив, доки не стрiнувся iз злим повiтрiЇм у аерi i не нажив собi лиха:
ячмiнь вискочив на оцi. Дядьковi б завважити те й додому, пiд нагляд
матерi привезти отрока, а вiн махнув рукою: пусте, звiдки прийшло, туди i
пiде. А ячмiнь рiс, визрiвати вже став i заважав, ясна рiч, Богданковi. Те
й робив, що протирав сльозоточиве око, доки не умудрився зiрвати свою
болячку. Отроча, що з нього вiзьмеш? Чи воно знало, чим то загрожуЇ? Та й
хто мiг знати, що таке станеться? Вчепилася золотавиця i ослiпила.
- Коли ж те сталося? - поцiкавився, не пiдводячи голови, Волот.
- Ячмiнь зiрвав на тiй седмицi, а ослiпнув не далi як учора.
"Учора?! - пробудився Волот i ледве стримав себе, аби не подивуватися
вголос. - Тодi, як небо i землю стрясали перуни?"
- ...До вчорашнього бачив, - своЇ оповiдала Малка, - а вчора, тодi, як
кресали блискавицi, закричав несамовито. Я кинулася до нього, питаю: "Чого
тобi, дитятко?" А вiн вчепився за мене руками, слова не скаже з ляку. Аж
потiм уже, коли приглянулась, побачила: Богданко наш не баче.
Вона не переставала схлипувати i розповiдала щось, схлипуючи, та Волот
не дослухався до того, що розповiдала. Перед очима постала вчорашня
горобина нiч на березi Днiстровського лиману, згадавсь надсадний дiвочий
крик помiж ударами перунiв, благання про помiч i все, що сталося, коли
прийшов допомогти.
"Це я завинив. Це через мене покарано нашого сина. О боги! Як же се?
Нiчого ж там не було такого, щоб карати. ЧуЇте, боги, не .було! Я не
осквернив дiвчини, я..."
"А благословення Лади? - вихопилася iнша думка i змусила оглянутись: це
вiн питаЇ себе чи хтось стороннiй. - Миловида казала ж: заприсяглися з
Божейком узяти злюб i заприсяглися в той день, коли зiйшла на землю Лада.
Що коли вона таки благословила њх на це? Я посягнув тодi не просто на
невиннiсть дiвочу, посягнув на благословення богинi злюбу, вчинив
богопротивне дiло! О горе! Схоже, що сталось саме так. Що ж маю вдiяти,
аби спокутувати провину свою i порятувати сина? Що маю вдiяти?!"
Пiдвiвся, пройшовсь до дверей, вiд дверей - до вiкна i знову зробив те
саме. Бо таки не знав, куди подiти себе, де втопити досаду, бiль, сум
сердечний. А Малка плакала. Часом тихо, лише схлипуючи, часом болiсно i
надривно.
- Когось кликала до Богданка?
- Волхва Пипелу.
- I що сказав вiн?
- Був тодi, як тiльки-но обсiла сина золотавиця. Казав, зiлля якесь
потрiбне, а в нього не було його. Тож пiшов на пошуки серед таких, як сам.
Та чомусь не повернувся звiдтам, не iнакше як iншим упився зiллям.
- Пипела не з тих! - обурився князь, а чому, i сам не знав. - Старий
уже вiн, можливо, занедужав i злiг де. Iншого баяна мала б покликати i
негайно. Чи мало Ї њх помiж люду, басих та баянiв?
Гадав, виправдуватиметься жона, а Малка обернулася рвiйно й метнула
виплаканими очима блискавицi.
- Що баяни i що басихи? Не треба було посилати Богданка в ту гемонську
науку. Скiльки житиму, не прощу собi того. Я мала б трупом лягти, а не
пустити сина. Воно ж хоча i отроча, а дитина ще. Чи знаЇ, де стати, як
повестися? Був би при матерi, був би й при здоров'њ.
- Не те кажеш, Малко! - розгнiвався i гримнув пуще колишнього. - I
робиш не те. Сльозами горю не зарадити. Скликай, кажу, баянiв, усiх, що Ї,
басих i лiкуй сина. Чула, що велю?
Малку вгомонив сяк-так. А ось себе нi вгомонити, нi стишити не мiг.
™дине, на що спромiгся, пiшов до Богданка й потiшив його, як зумiв:
сказав, що вiн, отець, дома вже, а коли вдома, iз своњм сином, хай не
боњться, докладе всього, чого можна, чого й не можна, а в бiдi дитя своЇ
не залишить.
Богданко повеселiшав. Спершу питавсь та допитувався, чи Ї такi баяни
або басихи, що можуть зцiлити його очi, зробити њх такими, як були досi -
зрячими, потiм згадав, куди њздив князь Волот, i заговорив про тi крањ та
городи, де був, про людей, що бачив. Коли ж довiдався, що вiтець його
стояв перед самим iмператором Юстинiаном, шукаючи собi i люду своЇму
захисту, - питав та й питав, слухав та й слухав розповiдi свого тата.
Здавалось, i про бiду забули обидва, бесiдуючи та тiшачись тим, що
пригасили тою бесiдою осмуту. А втiм, то тiльки здавалося. Надiйшла та
мить, коли князь мусив пiти вiд сина, i знову згадалося все. Бо обiцяти -
одне, а зцiлити - зовсiм iнше. Бо таки маЇ робити щось, аби зцiлити свого
Їдиного сина!
У тих пошуках-роздумах натрапив i на Миловиду. Через нењ сталася його
провина перед богами. Може, маЇ подбати насамперед про те, аби простила
Миловида, а вже потiм проситиме прощення у богiв?
Зрадiв тiй знахiдцi i заспiшив до дверей, сказав першому, що трапився,
челядниковi:
- Поклич ту, що прибула зi мною з ромењв. Миловидою звуть њњ.
Мабуть, довiдалась уже вiд челядi, що скоњлося в родинi князя Волота,
такою сумовито-спiвчутливою i такою довiрливою постала перед ним, учора
зневаженим ще, що в князя серце зайшлося i думка не забарилася додати
жалю. Боги, i цiЇю неземноњ лiпоти дiвчиною вiн маЇ поступитися заради
зцiлення сина? Яка ж кара буде бiльшою для нього, та, що Ї уже, чи та, що
буде, коли зречеться Миловиди?
- Скажи, дiвчино гожа, - зборов-таки сумнiви, - ти можеш простити менi
те, що було там, на лиманi?
Спаленiла на виду й потупила зiр.
- Що саме, княже?
- Ну... мiй намiр, моЇ бажання примусити тебе зректися даноњ Божейковi
обiтницi.
Зиркнула, звiряючись, мабуть, вiн чи не вiн це каже, й знову сховала
очi.
- Простили б, княже, боги, я прощу.
Аж серцем скинувся, уражений почутим. Виходить, не тiльки вiн, вона те
саме думала.
- Спаси тебе бiг, Миловидко. Ти не тiльки вродою ботоподiбна, ти й
мудрiстю достойна буть серед богiв. I я не залишуся за це в боргу, на
щедрiсть твою вiдповiм достойною щедрiстю. Скажи, хочеш побувати вдома,
побачити стариню?
- О так!
- То йди. Iди й довiдайся, що там i як там.
Заяснiла вся, радiючи, а йти не йшла.
- Князь лишень сходити дозволяЇ? - поцiкавилася зрештою.
- Ну чом же? Ти вiльна. Що серце скаже, те й чини.
- А як же... Як же буде з тим, що за мене заплачено солiди?
- Забудь про них. Ти бiльшим заплатила. А може, й заплатиш ще. Мушу
сказати тобi: невелика радiсть чекаЇ на тебе вдома. Я зањздив, коли
правився до ромењв у Випал. НемаЇ твого Випалу, геть спалений. Ну, а що з
старинею, того не знаю, про те сама довiдаЇшся, коли будеш там.
Або не хотiла вiрити тому, що чула, або така приголомшена була,
почувши. Стояла, хилила донизу голову i мовчала.
- Ти сумнiваЇшся?
- Чом мала б сумнiватись, коли сама бачила, як горiло наше городище.
- То не сумнiвайся, вродливице, i в тому, що далi казатиму. Коли
станеться так, що нiкого з кревних не застанеш у Випалi, коли у тебе й
вогнища свого не буде, не обминай Черна i мого терема в Чернi.
Цього разу Миловида не сховала вiд князя очi. Якось аж надто хутко i
зачудовано глянула з-пiд брiв.
- Князю мало тiЇњ кари, що маЇ вже?
- Кари не буде, Миловидко, коли буде на те твоя добра воля.
X/
Баяни таки збороли травами золотавицю, а очам Богданковим i трави не
допомогли: так i лишився незрячим.
Князь ходив похмурий, мовби грозова нiч. I њсти не њв, i за княжi дiла
в землi своњй не брався. Здавалось, i забув уже, що Ї спаленi весi в
полуденних вервях, i Ї люди, що лишилися без крiвлi над головою пiсля того
спалу, як Ї й повиннiсть подумати про оборонну мiць подунайських обводiв
землi своЇњ. Малка розумiла усе те по-своЇму i мучилася подвiйною мукою.
Волот тiльки каже: усi ми завинили, насправдi ж кладе вину на нењ i тiльки
на нењ. Адже дома була, не просто обiцянку - роту давала, коли вiд'њздив:
"Дiтьми i вогнищем не печалься, я дам њм лад". I ось маЇ: i дитини не
догледiла, i вогнище може здимiти через той недогляд. Або сама згорить у
полум'њ провини й каяття. Рятунку ж бо нема. Порятувати могло б Богданкове
прозрiння. А де воно?
Бачила, князь цураЇться њњ, через те й сама не старалася потрапити йому
на очi. I день, i вечiр була з сином, навiть менших рiдко стала навiдувати
через Богданка - полишила на челядь. За вiкном буяли квiти i трави, а
Богданко не така вже дитина, щоб не розумiти, яка то розкiш i яка знада.
Усе розпитуЇ та й розпитуЇ та тягнеться туди, до тепла.
"Може, його до Соколиноњ вежi одвезти? - зродилася думка й сподобалась
княгинi Малцi. - Хоча б на лiто. Там i буйний лiс, i чисте поле поруч.
Дитя впиватиметься щедротами пташиного спiву, пахощами буйнотрав'я i оживе
серцем, збадьориться тiлом. Ано, там йому буде вiдрадно. Та й свекруха
утiшить словом-казкою. У нењ он скiльки њх, коли б могли бути морем, землю
затопили б".
Хотiла пiти й порадитися з князем, та згадала, яким бачила не так
давно, i завагалася.
- Запрягайте коней, - звелiла челядникам, - та привезiть княгиню
Доброгнiву з Соколиноњ Вежi. Скажете, з Богданком погано, ждемо њњ i дуже.
А поки челядники њздили, у Чернi вiдшукалися люди, а в землi Тиверськiй
- дiла, котрi i князя Волота розворушили. Перший заглянув до нього воЇвода
Вепр.
- Я не турбував би князя, - сказав, - та моцi не маю вже поратися з
тиверцями: iдуть i йдуть посланцi вiд погорiльцiв, просять помочi.
- А яку помiч я можу надати њм? Чи мало лiсу по околiях, чи самi не
спроможнi взяти його?
- Кажуть, це лихо всiЇњ землi, всiЇю землею слiд i зараджувати йому.
Настане зима, куди подiнуться люди?
Князь чуЇ в тих словах правду i змовкаЇ.
- Землi Тиверськiй теж Ї про що думати. Довiрливi занадто ми,
покладаЇмося на частокiл довкола весей, наiменованих городищами, на добру
волю сусiдiв. А сусiди ба, що роблять? Вежi слiд споруджувати в Подунав'њ,
i не гiршi, нiж у ромењв!
- Я згоден з тобою, та погодься i ти зi мною. Волоте: удвох ми не
спорудимо њх. Слiд скликати вiче. А вiче тодi лиш вiдгукнеться на наш клич
i пiде споруджувати вежi та остроги на березi Дунаю, коли ми допоможемо
поселянам спорудити до зими хижi. Це той випадок, коли нам з тобою не
личить гратися в гординю, заради великого можна побути й малими.
- ГадаЇш?
- Гадаю, Волоте.
- Помовчав i вже потiм погодився:
- Тодi скликай вiче, тiльки не ранiш зелених свят.
- Слухаю, княже.
ВоЇвода бачив: не вельми схильний до розмови Волот, а до дiла тим паче.
Отож iшов вiд нього й гадав собi: покладеться на час. Зеленi свята не за
горами, ясна рiч, та час Ї час, вiн своЇ зробить. А коли примiтить, що
зробив, пiдiйде й розворушить у Волотовi думаючого мужа. Важливо, що
погодився скликати вiче, все iнше робитиме без князя i разом з тим волею
князя.
Клопотiв не бракувало: он скiлькох гiнцiв треба було послати в усi
кiнцi, по всiх весях землi Тиверськоњ з речницею вiд князя, он скiльком
втовкмачити, кого скликати i на коли кликати. А Волот як не з'являвся, так
i не з'являвся у городi, серед дружинникiв. I те вiдсиджування не лишилося
непомiченим.
- Хто мiг би подумати, - шептались мiж собою мужi, - що безлiття так
надломить князя, що його сердечний бiль вiзьме гору над волею i розумом
державного мужа. Був он який певний себе i рвiйний, твердий та непохитний,
а нинi?..
- Горе i тура робить смирним.
А проте Вепр не такий уже й далекий був вiд iстини, коли покладався на
час. Одмiни прийшли-таки у княжу родину i не далi першоњ седмицi. Сталося
небагато: до Черна прибула запрошена Малкою княгиня Доброгнiва i розбила
своЇю лагiдною вдачею хмару.
- Не горюйте, дiти моњ, - сказала, - i не карайтеся провинами. Боги
милостивi, а Богданко надто малий, щоб прогнiвити њх. Я беру його до себе,
баянитиму травами та зоряними росами, то й поверну те, що вiдiбрав недуг.
I Малка з дiвоньками най њде. Аякже, в гуртi, серед пташок польових та
звiрят лiсових усiм њм i весело, i втiшно буде. А втiха не одному
повертала здоров'я, поверне й Богданковi, правду кажу.
Так сокорила бiля всiх, такою вiрою засiвала сумну княжу оселю, немовби
й справдi певна була: таки поверне Богданковi зiр. I та матусина певнiсть
стала краплею, що зрушила камiнь: вона здолала його, Волотову, зневiру й
скинула ношу з плечей. Хай не зовсiм, все ж одiйшов серцем, став схожий
сам на себе. Коли ж наблизився час вiд'њздити родинi з Черна, не поклався
на челядь, сам викликався провести дiтей до прадiдiвського вогнища.
Давно колись вони з братом Остромислом мали не набагато бiльше лiт,
анiж маЇ зараз Богданко. Як поривалися тодi до дiдового оседку в урочищi
Дубровик i найбiльше - до Соколиноњ Вежi, що високо здiймалася над
околiями. А так, терем у дiда хоча й був не гiрший за той, що мають зараз
у Чернi: i високий, i просторий, i клiтi мав, як дольнi, так i горiшнi, -
все ж iз нього не видно того, що видно з вежi. Вона - на шiсть ярусiв,
утричi вища, нiж терем, i мiцна-премiцна, рублена з моченого дуба. А
найбiльше тiшила њх, дiтей, тим, що мала на кожнiм ярусi бiйницi та зоровi
вiконця-щiлини. З нењ можна було оглядати геть все урочище та пiдступи до
урочища, не кажучи вже про поле, що мав дiдусь у долинi. Яка то втiха
була, оглядати, яка радiсть - почувати себе воЇм, що стоњть на сторожi
оседку, всiЇњ землi. А ще ж на горiшнiм ярусi дiд Благовiст тримав своњх
улюбленцiв - соколiв. Жив-бо не тiльки з поля, а й з лiсу, може, навiть
бiльше з лiсу, нiж з поля. Мав бортi i бортнi межi, мав он скiльки
виводкiв соколiв i полюбляв ходити з ними на лови: у лiсi - на куниць i
вевериць, у полi - на зайцiв та лисиць, на водоймищах - на крякiв, гусей
та лебедiв. Ходив вiн iз сулицею й на вепра, ведмедя, ба навiть на тура,
одначе над усе ставив лови з навченими соколами. Через те й вони з братом
линули серцем саме до соколiв. I годували њх у горiшнiй iз горiшнiх клiтi,
i добували звiдтам, коли дiд збирався на лови. Вежа була найулюбленiшим
мiсцем дитячих розваг. Це з њхнiх уст i вiд њхнiх постiйних розмов зимовоњ
пори про соколину вежу, як i вiд неабияких бажань податися на передлiттi
до того найутiшнiшого мiсця дитячих забав дiдiв оседок Дубровник дiстав
собi другу назву - Соколина Вежа.
Он скiльки лiт минуло вiдтодi, де тiльки не бував за тi лiта, чого не
видав, а Вежа пам'ятна найбiльше. I вабить чи не найбiльше, надто в тi
днi, як камiнь лягаЇ на серце i Ї потреба зрушити його чимось iз серця. Он
вона виднiЇться уже. Вiд Черна до дiдового оседку лиш десять поприщ, а
така дивина стаЇ перед очi, нiби потрапляЇш в iнший свiт. ™ тут широкий
дiл, а в тому долi-пониззi - поля та галявини з-помiж рiдколiсся, Ї й гори
чи просто узвишшя над долом. З одного, другого i третього боку. А на тих
узвишшях- справжнi лiси, густi й непрохiднi, як казав дiд, зелена сторожа
Дубровника, бо таки прикривають оседок вiд чужого ока. По тому узвишшi i
йшла дiдова, а нинi його, Волотова, та матусi Доброгнiви бортна межа. За
нею iншi пiшли урочища й iншi оседки, дiдове нiби в зеленiй чашi, що маЇ
один витiк - до Черна i Днiстра. Тому тут так затишно i так привiльне,
нiби у Вирањ, на сонячнiй галявинi острова Буяна.
Знав, Вепр упораЇться з тим, що поклав на нього: i вiче скличе, i
дружинi дасть лад. Тож i не поспiшав до Черна, лишився на день у Соколинiй
Вежi, лишився й на другий. Слухав дитячi верески-захоплення i вiдходив
серцем, втiшався радiсним передзвоном птаства над нивами - i ще певнiший
був, нiж там, у Чернi: матуся Доброгнiва не просто потiшаЇ њх, вона
вiрить: не все утрачено вже. А коли вiрить господиня њхнього древнього
оседку, то чому не повiрити йому ? Вона ж таки знаЇться i на травах, i на
водах та росах, каже, не одному i не однiй повернули зiр. Гляди, саме
зорянi води та зорянi роси повернуть його й Богданковi.
Хто знаЇ, чи поњхав би вiн i третього дня до Черна, коли б не прискакав
звiдтам гiнець та не сказав: на князя чекають нарочитi мужi.
- Ромейськi?
- Нi, полянськi.
- I чого хочуть?
- Вепр не повiдав, чого хочуть. Казав, най њде князь, без князя вiн не
може мати з ними бесiду.
Перше, до чого вдався у Чернi, вислухав Вепра, а вже потiм звелiв
челядi приготувати яства i накрити в гостиннiй залi столи. Бо кликав на
розмову не лише нарочитих мужiв iз города КиЇвого, а й кращих людей Черна
- тих, що ходять iз товарами в чужi землi, i тих, що знаються на
будiвництвi лодiй та пристанищ.
Вiд Вепра знав уже: очолюЇ тих, що прибули з полян, ратний муж Гудима,
той самий воЇвода Гудима, що стояв на чолi полян у тiм, здiйсненiм за
батька Яроша, походi на ромењв. Хто серед решти нарочитих мужiв, не вiдаЇ,
а проте, коли зважити, чого прибули, не важко догадатися: Ї серед них i
будiвничi, i кормчi, i тi, що хочуть обувати в заморських землях з
товарами.
Зустрiчалися не так, як у ромењв. Були i братнi обiйми, i чоломкання
(серед полян, як i серед тиверцiв, немало таких, що зналися вже), а
найбiльше невимушених бесiд, принаймi до тих пiр, поки не сiли за столи та
не почали ту розмову, заради якоњ зустрiлися.
- Князь землi Полянськоњ Острозор, - велемовно почав Гудима, узявши до
рук братницю, - шле тобi, князю, i всiм мужам землi Тиверськоњ свiй
низький уклiн i найщирiшi зичення добра та здоров'я.
- Спаси бiг, - подякував Волот. - Як ся маЇ князь КиЇва i всiх полян?
Чи живий, здоровий? Чи мiцно стоњть на схiдних обводах землi Трояновоњ?
- Дякувати богам, мiцнiше, нiж колись. I на силi та здоров'њ
почуваЇться нiвроку. БудуЇ отнiй Кињв, будуЇ й iншi городи з боку степу.
- А що степовики? Чи правда, що йдуть уже i за Днiпро, в полянськi
землi?
- Iти не йдуть, принаймнi ордами, а тирлуються недалеко. Коли б не було
њњ, загрози вторгнення, чи князь будував би њх, твердинi по Днiпру?
Тиверцi схвально кивали головами.
- Ви звiдтам, з боку степу, боронiть землi слов'ян, ми звiдси, з боку
Дунаю, боронитимемо.
Пили за те й виголошували здравицi, пригощалися яствами й знову
виголошували. Поляни знали вже, яка бiда постигла тиверцiв у Придунав'њ, й
не поминули поцiкавитись подробицями: що, власне, сталося i чому сталося?
- А чому, - не ховався Волот перед своњми гостями i соузниками, -
ромейським воЇводам захотiлося набити киси солiдами, ось i подалися в нашi
землi за дармовщиною. Цiна на рабiв на њхнiх торгах не падаЇ, беруть по
двадцять солiд за голову. А коли тих голiв тисячi та й тисячi, то чом не
спокуситися?
- Забули, виходить, що слов'яни можуть побувати i в њхнiх землях.
- Саме так: забули.
- А тим, хто забуваЇ, - втрутився хтось iз тиверських мужiв, - слiд
нагадувати, що то татьба, що за татьбу рано чи пiзно доведеться
розплачуватися.
- Ано, - пiдтримали його i не тiльки тиверцi, поляни теж. - За татьбу
рано чи пiзно доведеться розплачуватися!
Пили не ситу, що водилася в усiх слов'янських землях, пили янтарне вино
з родзинок, а вино помiтнiше пiдiгрiвало кров, будило буйнi поривання як у
тих, що зазнали ромейськоњ кривди, так i в тих, що спiвчували
покривдженим. Гудима бачив те й не забарився пiдвестися, аби попросити тим
уваги i тишi.
- Буду щирим iз вами, братiЇ, - звертався до тиверцiв. Пливучи Днiпром
до моря, а морем - до Черна, поляни передусiм це хотiли сказати Тиверi i
њњ мужам: ви не будете самотнi, коли доведеться вийти на прю iз
супостатами, що там, за ДунаЇм; поляни були i будуть з вами. Так сказав
князь Острозор, так i я кажу.
Тиверцi дружно пiдвелися й простягли до гостей виповненi вином
братницi.
- Слава князю Острозору i люду полянському! Так дiють лише браття. I
люд тиверський не забуде цього.
Пригадували колишнЇ й хвалилися колишнiм або заприсягалися у вiрностi й
возносили хвалу братньому Їднанню. Бо вони таки браття, бо того вимагаЇ
дiло землi, честь люду слов'янського i потреба люду.
Вловивши у веселому гаморi застiлля слова про потреби люду, Гудима
знову звiвся над усiма й заговорив, долаючи гамiр.
- На часi буде сказати, братiЇ, що саме потреби люду слов'янського й
звелiли нам, мужам землi Полянськоњ, сiдати в лодiю i добиратися до вас
через несамовитi пороги на Днiпрi, затим - бурхливим морем. Бо певнi: далi
не можемо сидiти в своњй землi i мати лиш те, що маЇмо. На хлiб i мед, на
вiск i спокусливу для заморських гостей пушнину хотiли б брати дещо i в
сусiдiв: залiзо, паволоку, кузнь i вироби майстрiв заморських. А ще Ї
потреба бути в сусiдiв i вчитися зводити кам'янi споруди, городи та вежi з
каменю, аби були мiцнi i неподатливi, не боялися анi вогню, анi залiза,
аби стали твердинями землi нашоњ i там, по Днiпру, i тут, на Дунањ. Чи так
мислимо, братiЇ?
- Так, так! Черн дещо знаЇ вже, а проте i бiльше знати не завадить.
Ромењ он якi храми мурують.
- Чули ми: маЇте намiр будувати сторожовi вежi по Дунаю?
- Мусимо, коли не хочемо спустошення.
- Правда ваша: аби не терпiти спустошення, слiд стати на Дунањ твердою
ногою, - спорудити там такi ж твердi, якi спорудили супроти вас ромењ. Та
чи не час, братове тиверцi, мати вже нам коли не на Дунањ, то поблизу
Дунаю морськi пристанища, а в тих пристанищах - лодiњ, такi, що по Днiстру
ходили б, i такi, що на них за море не страшно було б пливти? Саме з
такого пристанища i на таких лодiях ми, слов'яни, й проклали б своњм
товарам путь у заморськi крањ та й iз замор'я возили б дещицю. А ще на тих
лодiях могли б ходити на сiчу з супостатами своњми i не тiльки тут, на
Дунањ, а й у сам Константинополь, не лише тодi, як ромењ йдуть на нас, а й
у тiм разi, коли Ї потреба упередити ромењв.
Тиверцi принишкли, по њх видовжених лицях видно було: не зовсiм
розумiють полянського нарочитого мужа або ж не вiрять, що все, сказане
ним, можливе..
- Скажу бiльше, - бачив те нерозумiння Гудима. - Ми тому й пiшли
Днiпром через пороги, що хотiли знати: зможемо ходити тiЇю путтю до моря
чи не зможемо.
- I що сказало плавання?
- Зможемо, а проте путь та многотрудна i небезпечна. З товарами лодiњ
не пройдуть через пороги, розбиватимуться i неминуче. А крiм того,
асiйськi татi промишляють там. Коли побачать нас iз товарами, не дадуть
доправити до моря. Отож ми винесли з тоњ нашоњ мандрiвки iншу мисль:
плавання в полуденнi крањ слiд починати звiдси, з Тиверськоњ землi, якщо
буде на те воля тиверцi в.
Волот бiльше, нiж iншi, був зацiкавлений речницею полянина Гудими,
через те не спускав iз нього пильного ока.
- ВоЇвода хоче сказати: товари треба буде правити возами до Черна, а
звiдси лодiями - за море?
- Можна, княже, й так, а ще лiпше буде, коли оберемо для морського
пристанища стару грецьку Тiру.
I знов загомонiло застiлля: а так, Тiра - зручне мiсце для морського
пристанища. Там - лиман, а лиман - те, що й море. Звiдти можна буде ходити
не лишень у Мiзiю та Фракiю, а й до самого Константинополя.
- Там маЇ бути город? - цiкавиться Волот.
- Поки що досить острога.
- Вiдтак i воњ?
- I воњ, княже. Такi числом, при такiй бронi, за такими мурами, щоб
могли захистити нашi лодiњ i нашi товари, а ще були б надiйною сторожею в
усьому Придунав'њ.
- Муж iз полян правду каже, - вихопився хтось iз пiдпилих тиверцiв. -
Давай, княже, згоду! Матимемо пристанище - матимемо й лодiњ, а матимемо
лодiњ - дiстанемо ромейських татей у фортецях i поза фортецями. Ано! Тодi
нам не лише Хiльбудiй, сам iмператор iз палатiйськими воями не страшний
буде.
Князь Волот виповнив вином братницi гостей, затим - свою.
- Усi так мислять? - пiдвiвся за столом.
- Усi! Давай, княже, згоду!
- Згода буде, та Ї ще питання до нарочитих мужiв iз полян: чиЇ то буде
пристанище?
Гудима осмiхнувся, а проте не зволiкав iз своЇю речницею на те.
- Чия земля, тому належатиме й пристанище. Поляни, як i уличi, дулiби,
сподiваюсь, задовольняться тим, що матимуть у Тiрi свiй куток, своњ
сховища для товарiв i своњ лодiњ. А ще - дозвiл на перевiз, на право
безборонно правитися з товарами по Тиверськiй землi.
X//
Що ближче пiдходила Миловида до Випалу i своњх кревних у Випалi, то
менше було певностi в ходi.
"Боги, будьте добрi, - благала подумки. - Збережiть њх i помилуйте,
зробiть так, аби те, що казав князь, не стало правдою. Най то буде всього
лиш вигадка мужа, котрому будь-що хотiлося зламати й лишити при собi
дiвку. Най буде лiпше так, анiж iнак. ЧуЇте, боги! Зголошуюсь не застати
анi староњ, анi новоњ оселi, в котрiй так бажалося жити i тiшитись знадами
свiту, та не зголошуюсь, не хочу, аби сталося щось гiрше. Зробiть так,
боги яснi, аби застала там, у Випалi, i маму, i тата, i братика з
сестричкою, бабуню з дiдусем. Не робiть мене сиротою, ласкавi боги, не
губiть до краю".
Iшла з Черна тiЇю самою путтю, що й минулого полiття њхала з татом,
мамою, супроводжувалась Божейком. Через те по примiтних обочинах, дубах та
галявинах бачила: Випал не так i далеко вже. За тим лiсом пiде поле, а
вийде в поле - побачить оселi випальськi. Бо лежать у долинi пiд лiсом, бо
з поля њх так гарно видно. Швидше прийти б та глянути на Випал, та
потiшитись зустрiччю з кревними - ото i всi Миловидчинi жадання, уся
турбота. Та ще тривога: чи ж дiждеться њњ, зустрiчi?
Тим жила, верстаючи неблизьку путь, звiдти, власне, й черпала силу для
своЇњ путi. А вийшла з лiсу та глянула в дiл - стерялась i змалiла на
силi: на мiсцi осель випальських лежало суцiльне згарище. Лише там, де
була околiя Випалу, стояло осиротiло кiлька халуп.
- Горенько моЇ! - заплакала. - Невже ж i все iнше - правда?
Таки повiрила, мабуть, тому, що казав князь, iшла й свiту не бачила за
сльозами. А розшукала на згарищi мiсце, де стояла дiдусева хижа,
розглянулась на попелищi, що лишилося вiд новоњ татовоњ оселi, i зовсiм
заголосила. Кликала матiр, тата, кликала братика, сестричку, нарештi
бабуню, свою найдобрiшу з усiх добрих та прихильних до нењ людей, - дарма.
На всi чотири сторони свiту кликала - i все дарма, нiхто не вiдгукувався
на њњ клич.
Геть змалiла на силi, плачучи, й присiла на Їдину на всьому подвiр'њ
колоду, що лежала свого часу бiля дровiтнi i вцiлiла вiд вогню. А
присiвши, схилила на руки обважнiлу вiд невтiшного горя голову,
схлипувала. Нiкуди не поривалася бiльше, нi про що, здавалось, не думала,
сидiла й ковтала щедрi в такiй оказiњ сльози. Аж чуЇ - наблизився хтось.
Оглянулась - господиня з сусiднього подвiр'я.
- Чи не Миловидка часом?
- Не пiзнали, бабуню?
- Боженьки! - зрадiла жiнка. - Жива, виходить, повернулася до отчого
порога!
- Як бачите. А чи жива моя стариня, усi кревнi? Чом нiкого не бачу?
- Лихо постигло нас, дiвонько гожа. Глянь, що зробили татi ромейськi з
Випалом. Мало кого обiйшло воно, те страшне лихо, а тi, кого обiйшло, у
лiсi зараз, рубають дерева для хиж.
- Ну, а моњ тато, мама? - пiдiйшла i вхопила стару за обидвi руки. -
Чулись-те, моњ кревнi живi?
Сусiдка не зводила з нењ посмутнiлих очей.
- Тобi б не питати, Миловидко, менi б не розповiдати.
- Йой, бабцю, та що це ви кажете?
- Що чуЇш, дитино. Вельми ревно захищали вони нову свою оселю, i всi
полягли.
- А бабуня, дiти?
- А бабуня, дiти ховалися в пiдклiтi староњ оселi та й сховалися на
вiки вiчнi.
На крик, на жалощi Миловидчинi полишили пiдземнi житла-крињвки й
збiглися докупи всi iншi поселяни випальськi i найперше тi, чињх дiтей, як
i Миловидку, полонили на передлiттi й погнали до чужкраю ромењ. Обступили
Ярославову дiвку й не стали зважати анi на горе, що спiткало ту, анi на
муки зраненого болем серця, питали-розпитували, де взялась, як вирвалася
на волю, чи бачила њхнiх дiтей, онукiв, чи знаЇ, де вони i що з ними?
Що мала робити? Мусила розповiдати людям, де њхнi кревнi, яка доля
спiткала молодцiв, яка - дiвок. А поки розповiдала та журилась,
розповiдаючи, власне горе встигло зрiднитися з чужим, i стало журбою -
бануванням для всiх.
- Князь був у iмператора i просив за полонених, мало не звiльнив њх
усiх, - хвалилася й починала ловити себе иа гадцi, що стала прихильницею
князя i його дiла. - Iмператор присилав до Маркiанополя та Одесу своњх
людей, i тi люди мали звiльнити вже виведений гвалтом iз Тиверськоњ землi
люд, та ба, ромейськi воЇводи встигли посадити той люд на лодiњ й вивезти
морем на далекi торги.
- Боженьки! - заволали жiнки. - Та то ж вiчна каторга! Та не буде ж
звiдтам анi привiту, анi одвiту! I рученьки скують нашим дiтям веригами, i
устонька замкнуть чужим словом та буком. Iменi примусять зректися.
I голосили, i приказували на колишнiм Ярославовiм обiйстi, мовби жалобу
справляли тим голосiнням - по господарю, що так багато вклав працi, аби
мати њњ, свою господу, по господинi, що ростила дiток i дбала про дiток,
по дiтках-мучениках, як i по бабунi, дiдуневi, що берегли i не вберегли
предкiвського вогнища. А коли виплакали сльози та вилили з сльозами надмiр
туги, забрали з собою Миловидку й сказали Миловидцi:
- Живи з нами, дитино. Прийдуть iз лiсу старiйшини, прийде твоя тiтуня,
помiзкуЇмо купно, з ким тобi бути у Випалi i як жити.
I сусiдiв послухалася Миловида, i старiйшин, тiтунi дiждалася з лiсу, i
тодi, як сказали: "Iншоњ путi немаЇ: живи в кревних i роби те, що роблять
нинi всi", - не стала перечити. Тут свiй люд, а мiж своњм людом i радощi
будуть приЇмнiшi, i болi легшi. Ано, он як мало лишилося њх, випальцiв, i
в кожного, хто лишився, не менше, нiж у нењ, горя. Та сина чи мужа
втратила, та - доньку, ще iнша - i мужа, i сина, i малих дiтей. То з ким
же њй, Миловидцi, жити й Їднатися нинi, як не з своњм людом? Навiть не
згадала того, що князь казав: коли що, не обминай Черна i мого терема в
Чернi. Сказали: мусиш iти туди, де всi, - пiшла; сказали: треба робити те,
що роблять, рятуючись вiд лиха, випальцi, - робила. I на передлiттi, i
влiтку, i на полiттi, аж поки не спинили: "Доста. Зиму перезимуЇмо в тих
хижах, що звели, решту будуватимемо наступного лiта".
Жила в тiтунi й хилилась, ясна рiч, найперше до тiтунi, татовоњ
молодшоњ сестри. Почувалась при нiй, може, й не так, як при рiднiй мамi,
та все ж почувалась не зле, ба навiть мала втiху вiд того, що њњ жалiють,
стараються загодити. А зайшло на справжнЇ полiття, захлюпали за вiкном
тiтуниноњ хижi дощi, почала вiдчувати себе щораз вiдчуженiшою i
засмутилася. "Де-то Божейко? - гадала. - Як там Божейку? Невже то правда,
що казав князь, - продали ромейським навiкулярiям або римським арматорам,
закували у вериги, i сидить вiн тепер при веслi денно i нощно, вiдкритий
для пекучого полуденного сонця, для холодних дощiв на полiттi чи
передлiттi!"
Боги милостивi! Що ж воно буде, коли так? Вона ж не дiждеться його
звiдти доки й сонця-свiту. А визволити й поготiв неспроможна. Одне, треба
потрапити якось до ромењв, друге, знайти його в безмежних землях ромењв,
третЇ, мати за що викупити i знати, до кого вдатися, аби викупити.
"Бiдне моЇ ладонько, - втирала сльози. - Чи й ти так сумуЇш за мною, як
я за тобою? Що мислиш-гадаЇш, як почуваЇш себе на тiм холоднiм морi, в
далекiм i ворожiм чужкрањ?"
Не хотiла аж надто виказувати себе рiдним та близьким, через те не
завжди давала сльозам волю. Або ковтала, щойно випустивши, або тамувала в
собi i мучилась тамуючи. Тодi йшла з хижi й робила щось на подвiр'њ чи на
подвiрницi. А то й зовсiм зникала з тiтунiних очей. Куди брела багнистими
вулицями, чого хотiла - сама не знала. Аж поки не вибрела одного дня до
лiсу, а лiсом - до того дуба, бiля якого молилась-благала, аби прийшов до
нењ Божейко. "Це ж там, за лiсом, - згадала, - Ї Сонцепiкська весь, а в
тiй весi - Божейкова стариня. Були принаймнi. Чи вцiлiли пiсля тоњ
ромейськоњ напастi i весь, i стариня? А коли вцiлiли? Га, що коли вцiлiли?
Стариня ж його не знаЇ тодi, де подiвся Божейко i що з Божейком... Йой, як
же це вона, Миловидка, не спромоглася пiти й сказати. То ж нечемно й
негарно з њњ боку. Таж у тата Божейкового, мами Божейковоњ серце
розриваЇться, мабуть, з туги, а ще бiльше з невiдомостi, де син, що з
сином, а вона мовчить собi. Порятувалась, прибула до рiдного краю i
мовчить.
Така, що знялася б оце та й подалась у ту сторону свiту, де Сонцепiк. А
згадала, що принесе Божейковiй старинi, i прохолонула: адже стариню не
потiшить те, що скаже про Божейка.
"А що потiшить? - передумала враз. - Невiдомiсть? Оте, що поњхав перед
Ярилом не знати куди та зник не знати де? Нi, я мушу пiти. Най нагримають,
скажуть: "Це через тебе!" Най виженуть з оселi, а пiти мушу i сказати
мушу".
Дiждалася, поки розмоложиться небо, бодай трохи спаде з трави роса,
сказала тiтунi, куди хоче податися, розпитала, як пройти до Сонцепiкськоњ
весi, i таки пiшла.
Стезя була широка: не лише конем, возом можна њхати. Проте вела все
лiсом та й лiсом. Спершу пiд гору - до дуба i того джерела, що б'Ї з-пiд
кореня, далi з гори та й з гори.. Спинилася, коли порiвнялася з громовою
водою, а далi пуцьнулася перед джерелом та й стала пити.
- Напути, водице,-- сказала напившись, - дай менi силу i снагу здолати
печаль свою та вiдшукати ту Їдину стезю, що виведе до лада мого
солоденького, Божейком iменованого. Ти пособила тодi, коли прохала тебе
перед святом Ярила... пособила, кажу, зiйтися з ним, то пособи ж i нинi
вiдшукати його в чужiй землi, мiж чужим людом. ЧуЇш, водице солодка,
водице чиста, водице громова. Благаю тебе, пособи!
I молилась, стояла на колiнах i, помолившись, ждала. Чого - сама не
вiдала, однак стояла над водою, дивилась - питалася в води i ждала.
Зрештою надумалась i розглянулася: чи не стоњть, як i тамтого разу, позаду
або осторонь њњ жадання згорьоване - Божейко, чи не каже вже, як тодi
казав: "Я тут, Миловидко! Прибув, як обiцяв"?
Та ба, цього разу анiкого довкруж, лише лiс та й лiс, а в лiсi -
мовчазнi й засмученi пiзньою порою дерева.
Зiтхнула, стала на ноги та й пiшла сумовито-мовчазна у дiл - туди, куди
вела протоптана в лiсi стезя.
Не печалилася тим, що може збитися з путi, поселяни сказали: вона одна,
виведе, куди слiд. Iшла та йшла собi. Коли ж вийшла на узлiсся та стала
перед полем, засвiтилась мовби та зiрка, що позбулася хмар: Божейкова весь
тулилася бiля лiсу цiла-цiлiсiнька! Невелика вона, проте ознак пожежi
жодноњ. Присяйбiг, що так: жодноњ!
Не встигла вiдчути њњ, iскорку радостi в серцi, як одразу ж i остудила.
"Це ж вiн мiг бути на Ярила вдома, - подумала, - i не знати полону.
Ано, ромењ сюди не досягли, усi, хто жив тут, живуть щасливими i нинi...
Йой, лишенько! Чи то ж треба було, щоб сталося таке? Нащо ми зустрiлися,
Божейку мiй ясний, у Чернi, нащо зiйшлись тiЇњ ночi докупи? Здибалася б iз
тобою тепер оце та й сказала б, як ти казав: "Я тут, ладонько, бери, коли
так дуже вже хочеш мати мене за злюбну жону". I жили б ми з тобою у дружбi
та злагодi, певна, не минуло б i лiта, як загоњла б уже рани, що маю по
смертi мами, тата, всiх кревних. Присяйбiг, загоњла б! Бо без злюбу
злюбний ти менi. Бо певна: тiшилися б одне одним у твоњй оселi, як тi
голубочки при своњм гнiздечку. А що без тебе? Ано, що?"
Чи вона вдачею така, чи так глибоко i завчасно зранена, не встигла
пожалiтися сама собi, уже й заговорили вони, њњ сердечнi рани, вже й
сльози на очах. Така, що упала б отут, де стоњть, та й билася-побивалася б
на його, Божейковiй, землi, доки не спливла б сльозами до останку. Бо таки
боляче i таки жаль: це ж через нењ все сталося, це вона завдала Божейка у
ромейськi вериги! Сама випорснула з ворожих лабет, а Божейка завдала. Що ж
скаже його старинi, коли прийде i стане перед нею? Де набереться мужностi
та снаги, щоб прийти i стати? Таки тут, у зраненому i знесиленому ранами
серцi? Йой, таке кволе воно, таке немiчне. А бiльше ж немаЇ де й брати њњ,
ту мужнiсть. Правду каже, нема!
Недовго й шукала Божейкову оселю. Десь за другим разом вказали: ото
вона. А коли вже стала перед оселею, то й до оселi зайшла.
- Чолом вам, господине ласкава. Чи гаразд маЇтесь?
- Спаси бiг. Проходь далi, коли з добром iдеш. Не сонцепiкська, бачу, -
казала господиня, приглядаючись до захожоњ. - Певно, здалеку до нас.
- З Випалу я.
- З Випалу? - чи то дивувалася, чи спiвчувала жiнка. - З погорiльцiв,
либонь?
- Так, тiтуню солоденька, i з погорiльцiв також. Я Миловида Ярославова.
А ви Божейкова матуся будете?
Господиня не поспiшала з одповiддю, дивилась та й дивилась вражено i
вже потiм вимучила з себе:
- Йой, то ти i Ї та дiвка, до котроњ њздив Божейко у Випал?
- Атож.
Чи то боялася, що зараз накинуться на нењ з докорами, чи згадала нараз,
як до мiзерiњ мало було њх, Божейкових нањздiв до Випалу, прихилилася до
одвiрка й зайшлася ревним, таким, як, може, й не плакала досi, плачем.
I сталося те, чого Миловидка й не сподiвалася, мабуть. Йшла ж бо не
просто сказати Божейковiй матерi, де њњ син, хотiла бодай якось потiшити
убиту горем матiр. А довелося самiй опинитися в обiймах матерi-потiшницi.
I поспiшила на њњ ревний плач, як може поспiшити тiльки мати, i пригорнула
до себе, i на втiху-благання не поскупилася. А втiшаючи i сама
розплакалась.
Стояли, обнявшись, при порозi, як двi верби при березi, i жалiлись одна
однiй, i заспокоювали одна одну. Коли ж виплакали все, що можна було
виплакати, господиня згадала врештi, що вона старша серед усiх, хто в
оселi, й повела Миловидну до сусiдньоњ клiтi-свiтлицi, далi вiд чад своњх.
- Сiдай, дитинко, - сказала, мов своњй. - Сiдай i розказуй, що знаЇш.
Така прихильна була до нењ i така ласкава з нею, нiби мама рiдна. Отож
i Миловидi не було потреби ховатися вiд господинi вогнища анi з тим, що
вони з Божейком он як вподобали одне одного, анi з усiм, що знiвечило њхнi
намiри жити по злюбi в парi. Нiчого не приховала, сказала все, що було в
мислях i що - на серцi. А все ж найбiльше докладала хисту та бажання, аби
здiйснити отой, ще в Випалi зроджений, намiр - бодай чимось потiшити убиту
горем жiнку. Та ба, що њњ хист i що бажання, коли сама вислизнула з
ромейських лабет, а Божейко нi, сидить ось, сипле словами, мов просом на
передлiтню ниву, а його повезли за три моря, вiн лишився серед тих, кого
хотiли, та не визволили. Тож i мало дива, що така недорiдна њњ нива. I
слухала Божейкова мама Миловидчинi казання - була зболена до краю, i
вислухала - не розхмарилась. ™дине, чим винагородила за тотi старання, -
поборола жалi в собi й сказала:
- За те, що прийшла та повiдала, дiвчинко гожа, спаси тебе бiг. Знатиму
принаймнi, що живий мiй Божейко. Сумна його доля, йой, яка сумна! Та живий
про живе думаЇ. Думатимемо i ми, що не все уже втрачено.
Сидiла, хитала посивiлою вже головою, й мислями була аж ген далеко
десь. I мить, i другу, i третю отак. Коли ж завважила, що Миловидка
змагаЇться з думкою, сидiти чи йти вже, збудилася й, здаЇться, змiнилася
вiд того збудження на лицi.
- А про себе ти нiчого й не скажеш менi?
- Хiба не казала вже?
- Про те, що було. А зараз як? Стариня жива твоя, кревнi усi здоровi?
Чула, теплом пашить лице, а чого - й сама не знала.
- НемаЇ њх у мене, тiтонько золотенька. Анi старинi, анi братика з
сестричкою немаЇ. Усi полягли, захищаючи оселю чи ховаючись в оселi.
I знову Божейкова мама стала такою, як була за мить-другу перед цим: i
сумовито-замисленою, i зболеною.
- Де ж ти живеш, дитинко бiдна? У кого живеш?
- У татовоњ сестри.
- Чи добре тобi там? МаЇш що њсти? Чи не затiсно?
Дiвчина заблудила очима i припiзнилася з словом-вiдповiддю. Казати, що
њй аж надто добре в тiтки, не насмiлювалась, однак i запевняти, що погано,
не випадало якось: њњ не кривдили i не збираються, здаЇться, кривдити.
- Може, до нас перейдеш? - швидше пiдказала, анiж питалася Божейкова
мати.
- А чого?
- Наша оселя вцiлiла вiд татей, а там, у Випалi, знаю, усiм затiсно
зараз. Отож переходь, коли справдi так, та й живи, поки спорудиш собi.
Гляди, й Божейко повернеться на той час. А чом би й нi? Один iз наших,
сонцепiкських, бував на тих проклятих богами й людьми каторгах. Взяли його
ромењ у полон, а з полоном запроторили на каторгу. П'ять лiт плавав,
прикутий, а на шостий поталанило-таки: розбив вериги i втiк. Воля, дитино,
високе слово, а бажання бути на волi - i поготiв. Воно i мури валить, i
гори долаЇ.
"Йой, матiнко-зiрко! Не так-то легко буде Божейковi розбити ромейськi
вериги", - подумала, а вголос сказала:
- Я пораджусь iз тiткою. Коли не потрiбна њй на зиму, то й прийду.
Удвох нам, - додала, долаючи осмуту, - не так сумно ждатиметься, правда?
XIII_
Поки було лiто, а в Соколинiй Вежi була мати, сестрички, Богданко не
доглядався, що робить бабуся Доброгнiва. Вмивався, як i колись, студеною
водою, може, тiльки стараннiш, анiж до золотавицi, промивав очi i не
витирався, як звик витиратися пiсля вмивання, ждав, поки воду висушить
сонце. Тепер же, як мати-княгиня поњхала й забрала з собою
дiвчаток-щебетух, в просторiй бабусинiй оселi надто вiдчутною стала тиша,
i отроча невiльно дослухалося до нењ, а дослухаючись, завважувало кожен
стороннiй звук.
- Що це, бабусю? - питав, коли стара ставила перед ним миску з водою.
- А що ж, водиця. Вмиватися будемо.
- Знову? Чи так давно умивалися?
- То була росяна водиця, ця - зоряна.
- Це та вже, що допоможе?
- Не знаю, соколику. Котрась маЇ допомогти, а котра - не вiдаю.
Найбiльше покладаю надiй на ту, що впаде на твоњ вiченьки у свiтлу
п'ятницю.
- До нењ недалеко вже?
- Ба нi, далеко. I полiття треба перебути, i зиму переждати.
- Йой! Аж на передлiттi?
- Ано, раннього передлiття. Того дня бог-громовик розбиваЇ ударом своњх
блискавиць зимовi вериги й одкриваЇ вхiд у царство вiчного лiта. Царiвна
Золота Коса, Ненаглядна Краса буваЇ особливо щедрою тодi, разом iз росами
чи дощовими потоками посилаЇ на землю й живу воду. А саме вона, мiй
голубчику, i зцiлить твоњ очi.
- Вона милостива, бабусю?
- Хто?
- Ну, богиня Золота Коса.
- Усi боги милостивi, внучку.
- Правда? А чом же тато казали: "Це боги покарали нас"?
- Так казав?
- Еге.
- То вiн з розпуки, внучку. Тебе немаЇ за що карати, ти нiчим не
завинив ще на землi. Необережний був, поглянув невчасно на царiвну Золоту
Косу, Ненаглядну Красу, тому й ослiпнув.
Вона рiдко коли полишаЇ його на самотi, хiба на мить-другу або тодi, як
спить. Все сокорить та й сокорить, оповiдаючи внуковi, чому небо буваЇ
чисте та ясне, а чому - похмуре, з якого це дива пiвнi спiвають удень i
поночi, тодi, коли всi i все спить; чи так одвiку було, що на землi росли
дерева, засiвалися ниви i родив хлiб. Отож i зараз посадила внука так, щоб
голiвка його лягла бабi на плече, гладить-заспокоюЇ i каже гладячи:
- Хто бачив у небi сонце, той бачив i Золоту Косу, Ненаглядну Красу.
- Хорс - њњ вiтець? - обриваЇ на словi Богданко.
- Ба нi, Сварог усiм богам вiтЇць. Золота Коса - богиня свiтла i добра,
всеблага плодоносиця, та Морська Дiва, що повертаЇться до нас iз глибин
океану, аби наставав день на землi i не згасало життя. А так, не було б њњ
блиску-свiтла, не було б i тепла, а не було б тепла, не було б i людей на
землi, не росло б дерево в лiсi, не плодоносила б нива в полi. Це вона,
богиня з богинь, виходить щоднини на небо й розпускаЇ по землi золотi своњ
коси, кличе до життя й даЇ плодоносну силу всьому, що здатне плодоносити.
Це з њњ ласки настаЇ та пора, коли бог-громовик розбиваЇ льодовi вериги в
аеровому морi й одкриваЇ путi для медоносних струменiв дощу. А де падають
тi струменi, там теж квiтуЇ життя. Бо поновлюЇться злюб мiж Небом i
Землею.. Небо даруЇ Землi розкiшнi шати, Земля даруЇ Небу колиску для
пiднебесних вод - аер. Тож не гнiвайся, внучку, на Злотокосу Дiву за те,
що була аж надто ясною i ослiпила тебе своњм блиском. Вона ослiпила, вона
i зцiлить. Треба тiльки бути довготерпеливим, умiти ждати i благати ждучи.
Хочеш, я навчу тебе благань-заклинань, аби сам звертався до богинi й
нагадував њй про себе? Кажи за мною: "На морi, на океанi, на островi на
Буянi Ї пломенiючий бiлим пломенем-свiтлом алатир-камiнь. На тому каменi
сидить Красна Дiвиця. Сидить вона i стрiляЇ в чисте поле, убиваЇ всiлякi
болi. Дiвице Красна, Дiвице Ясна, Дiвице Всеблага. Убий i мiй
недуг-потьмару. Пошли з небесноњ криницi живоњ водицi на моњ темнi очицi.
Зроби так, аби прозрiли, аби я знову бачив лик твiй, ясну красу твою,
тiшився лiсом-знадою, долом-левадою, ясним свiтом i людьми у свiтi".
Богданко слухняно повторюЇ за бабусею - i раз, i вдруге, зрештою
надумуЇться й питаЇ:
- А в тому морi Ї й острови? Що то за один - Буян?
Бабуся не гнiваЇться, бабуся у нього, нiби та богиня всеблага: сама
добрiсть, сама утiха i сама покора. ОсмiхаЇться тiльки, коли внук не те
питаЇ або невчасно питаЇ, i, осмiхнувшись, каже:
- Земля, щоб ти знав, то лиш краплина сушi в океанi-морi. Довкола нењ
вода i над нею вода. Скiльки сонця-свiту, стiльки i води у свiтi, та ще
аеру. Один океан обступаЇ звiдусiль Землю, iнший плаваЇ в небi. Цей iнший
- дощове океан-море. А вже за тим морем - голубе царство вiчного лiта.
Воно i Ї царством Сонця, Мiсяця, Зiрок, сiреч островом Буяном. Там не
буваЇ стуж, там - одвiчна й довiчна благодать, течуть медовi й молочнi
рiки, а по берегах тих рiчок - нев'янучi сади, мiж садами - вiчнозеленi
луки. Чого тiльки немаЇ в тих садах: мигдалi, родзинки, овощ всяка. Яблука
ж лишень золотi. А вже птаства того, боженьки! Так щебечуть, так
виспiвують, що й сказати несила. Боги надiлили той благословенний острiв
найчистiшим, що Ї на свiтi, аером, водами живодайними. Це там, внучку мiй,
мiститься небесна криниця, та, що в нiй найчистiша i найсмачнiша в усьому
всесвiтi вода, що з нењ беруть початок усi небеснi рiки й поповнюють
своњми живодайними водами свiтовий океан. То на островi на Буянi росте
Мокрецький дощоносний дуб, зимують усi земнi птахи. Не з безоднi
пiдземельноњ, таки з Вираю прилiтають вони на передлiттi й приносять у
дзьобиках сiм'я рослинностi всякоњ -тiЇњ, що плодоносить у полi, й тiЇњ,
що росте у лiсi, на лузi чи в саду.
- А челядниця казала, що насiння вiтри заносять.
- I вiтри, мiй голубе, аякже. Там, у пiднебессi, живе велетенський
Стратим-птах. Вiн i здiймаЇ своњми крилами буйнi вiтри, а тi вiтри,
гасаючи поблизу острова Буяна, пiдхоплюють сiм'я-насiння й несуть його на
землю. Ано, звiдки б то взятися на землi такiй силi-силеннiй усякого
квiту, та овочiв, та збiжжя, як не з Вираю... А ще хочу сказати тобi,
соколику ясний, - погладила стара Доброгнiва внука i чомусь стишила голос,
- що там-таки, на островi Буянi, стоњть бiля небесноњ криницi золотий
палац. То i Ї палац цар-дiви Золотоњ Коси, Ненаглядноњ Краси. Саме в
ньому, пiд золотим ложем цар-дiви, у головах б'Ї джерело живоњ води. Коли
дiва почуЇ, що хтось iз землян ревно благаЇ њњ помочi, простягаЇ руку й
кидаЇ воду на землю, а вже на землi вода знайде, кого слiд. Отож не
лiнуйся, внуча моЇ, ходи зi мною на вранiшнi i на вечiрнi роси, зри своњми
очицями на сонечко ясне, коли сходить, зри i коли заходить. Не дивись на
нього тодi лиш, як буваЇ в пишнiй красi, а на землi немаЇ мiсця росi.
Гляди й пiдстережеш щасливий час, а в щасливiм часi - благодатну мить, ту,
що незрячого робить зрячим. Чи пристаЇш на це, внучку?
- Ано. Я з усiм i на все, бабусю, згоден, аби тiльки прозрiти.
- То на цьому й станемо. Най буде благословен час, коли домовляЇмось,
най буде благословенною i наша домовленiсть.
XIV_
Зоря вечiрняя, пораднице знедолених. Ти одна бачиш i вiдаЇш, яка
печаль-присуха обсiда њњ, Миловидчине, серце, ссе з нього кров, немовби та
присоска, що живе по болотах. I тепло, i затишно, i привiтно в Божейковiй
оселi, у тiй клiтi, що мала б бути, як кажуть тут, за молодим подружжям, i
разом з тим он як гiрко. Так гiрко, зоре ясная, що нi сну, нi супокою
немаЇ. I противиться жалю своЇму, i не може здолати його в-.собi. Пощо так
сталося? Чому мало статися саме так? Та вони ж iз Божейком он якими
парованими почували себе, он як хотiли його, подружнього злюбу. Коли б не
те лихо, давно уже взяли б його, не пiзнiше, як на Купала взяли б i жили в
цiй-таки оселi щасно та дружно. Зоренько ясна, богине красна, потiшнице
зморених та знедолених! Ти ж знаЇш, яка то радiсть була б i для них iз
Божейком, i для старинi њхньоњ. Та такоњ злагоди i такого злюбу, далебi,
свiт ще не знав. Ано! Божейко, нiби той голубочок, лiтав би та воркотав
коло нењ, милував та жалував, а вже що вона, Миловидка, не скупилася б на
милування та на пестощi, то йой... Давно б уже дитятко його пiд серцем
носила, готувалася б бути мамою, а готуючись, квiтнула б та й квiтнула вiд
щастя, що повнилося б у нiй, i всiх-усiх робила б щасливими! Оцю маленьку
клiть вимила б до сяйва-блиску, заквiтчала б зелом, розписала б
голубочками, що живуть парно та гарно, мають кубельце та дiток у кубельцi.
I всю оселю, все подвiр'я, могла б, то й усю Божейкову весь одмiнила б та
звеселила. Бо така вiд тата та мами, що свiт пригорнула б до серця, усiх
зiгрiла б серцем, коли б той свiт не був такий, як Ї. Йой, боженьки! Коли
б же не був такий! Приборкав, бач, њњ голубочка та й завiз до чужкраю, мiж
пiдступних i страх яких жадiбних на солiди людей. А вiдтак i њњ закував у
вериги. Такi важкi i такi безнадiйно сумнi, хоч бери i накладай на себе
руки. Бо це ж не життя, зiронько ясная, се мука пекельна: жити пiд крiвлею
лада свого i не мати лада.
До глибокоњ ночi не спала Миловида, все думала-скаржилась i плакала, не
дiждавшись розради. Так i сказала собi:
"Я не вживу тут. Присяйбiг, не вживу! ЗдолаЇ мене печаль-присуха й
примусить пiти. Ось тiльки куди пiду? Знову до тiтки у Випал чи до князя?
Нi, нi, - злякалася своЇњ думки i поспiшила вiдгородитися вiд нењ
першою-лiпшою знахiдкою. - Це тому менi так тоскно, що я сама ночую в
клiтi. Завтра ж попрошу матiр-господиню, аби клала зi мною спати й
Божейкових сестричок".
Згадка про господиню бодай якось розраджуЇ дiвчину i стишуЇ бiль. Бо
вона Їдина на цiм свiтi он яка добра до нењ. Так i сказала, коли Миловидка
вдруге прийшла до них iз Випалу: "Живи у нас, дитино, i будь нашою. Дарма,
що немаЇ тут Божейка. Вiн же бо Ї на свiтi, а коли Ї, живи у нас i будь
нашою. Мене клич матiр'ю, тата - татом, сестричок Божейкових -
сестричками. Було б, звiсно, лiпше, коли б щастя i крев Їднали нас. Та що
вдiЇш: тi, кого ЇднаЇ горе, теж рiдня".
На що сподiваЇться старенька, тiльки вона, певно, й знаЇ. А може, й не
знаЇ, може, всього лиш серце велить чинити так: буде при нiй Миловидка,
буде й сподiванка, що повернеться син. В усякiм разi, як нiхто iнший добра
до нењ i лагiдна з нею. Настане день - те й робить, що гомонить, називаЇ
донею, хвалить-вихваляЇ. "Ти така лiпотна i така люба, дитино, iцо менi й
рана менше болить, коли дивлюся на тебе та милуюсь тобою. Боженьки! Який
щасливий був би Божейко, коли б мав тебе за жону, i який вiн тричi
нещасний, що не маЇ!"
ЗiтхаЇ важко й тамуЇ, як може, бiль. Бо не хоче, щоб i донi болiло, бо
таки вельми шануЇ њњ. Щось робить в оселi чи на подвiр'њ, норовить, аби
поруч була й Миловидка, йде до лiсу чи на люди, теж бере з собою й
Миловидку, i коли люди питають, чия це, звiдки, не бариться сказати: "Це
моя люба донечка, Божейкова лада". Така не вiдмовить, коли попросить, щоб
не лишала на нiч саму. Ано, не вiдмовить.
Вона й не вiдмовила, а проте немало й здивувалася.
- То такi цокотухи, - казала роздумуючи, - геть замучать тебе
розмовами.
- Дарма. Самiй менi i боязко поночi, i сумно. Скiльки лежу, стiльки й
думаю, i все невеселi моњ думки, такi невеселi, що часом кричати хочеться.
- Дарма то й дарма, бери тих невгамовних. Сумувати вони тобi не
дозволять, це вже я по собi знаю.
Вони й не дозволяли, щоправда, не довго й товклися вечорами на
спiльному ложi. Малi були, а малi рано засинають. Тож i на сум, на пiзнi
терзання-роздуми лишався ще час.
Мабуть, не спала й тiЇњ, першоњ, що коротала з дiвчатками, ночi, всього
лиш дрiмала, бо почула крiзь дрiмоту: в сусiднiй клiтi гомонять.
- Я не прощу тобi, коли не зробиш цього, - злiсно обiцяла Божейкова
мама.
- Як же я зроблю? - виправдувався господар. - Чула, князь не змiг
вирвати њх iз ромейських лабет, а я зможу?
- Князь - всього лиш князь, а ти отець. У нас Ї золото, Ї ромейськi
солiди, що брали за пушнину. А ромењ жах якi ласi на них. ѓдь туди, знайди
сина i викупи. Таке дiвча жде на нього i страждаЇ ждучи.
- Ет, у тебе розуму, як у дитини. "ѓдь, знайди..." Як поњдеш, де
знайдеш? Кого спитаЇш там, коли i земля чужа, i люди чужi, i рiч њхня
така, що не вiзьмеш до тями.
- Бо безтямко! А ще - перепуда, бздюх! Тобi аби свого хребта було де
сховати. Син най гине, що з сином, байдуже!
Вони посварилися. Такi гнiвнi були обоЇ, не говорили - iскри
викрешували, наражаючи слово на слово.
- Дiвчина ж каже, - не могла вгомонитися мати, - Божейка з Одесу
повезли в свiти. Ото звiдти й слiд починати розшук: куди повезли, кому i
де продали. Свiт широкий, та людина ж не голка, аби безнадiйно згубитися в
свiтi.
- Ото най твоя дiвчина i њде, най розшукуЇ. Зманила до свого Випалу
Божейка, то най тепер њде! Я не такий дурень, аби слухатися довгого
жiночого язика i куцого розуму.
Господиня не стерпiла, теж щось сказала Божейковому татовi, та Миловида
не дослухалася вже до тих казань. З нењ доста було того, що почула: не
когось iншого, њњ вважають винною в бiдi, що спiткала Божейка. Боженьки! А
гадала ж, що чиста перед Божейком i його старинею. Бо коли зродилася за
першоњ зустрiчi з Сонцепiкською вессю ця неподобна думка, i забаритись не
забарилася прогнати њњ геть, i переконати переконала себе: чи то ж њњ,
Миловидчина, провина, що Лада вказала Божейковi саме на нењ, дiвку з
Випалу, що Божейко прињхав туди й став бранцем ромейських татей? Не лише
вiн, весь тиверський люд у придунайському пониззi зазнав ромейського
гвалту. А Божейкiв тато iнакше, бач, думаЇ: винна Миловидка. Йой,
людоньки! I ти, зiронько ясна, заступнице знедолених! Як же њй лишатися i
жити в цiй оселi, коли про нењ он як думають?
Не до сну було вже. Бо що бiльше думала та побивалася, шукаючи рятунку,
то певнiша була: i ця оселя не стане њй прихистком. Лiпше вже свiт за очi
пiде, анiж залишиться там, де њњ мають за басиху, що накликала лихо на
свого лада i на його домiвку.
"А куди ж пiду? - настигла iнша думка i змусила завагатися. - До тiтки,
до князя чи таки свiт за очi? Йой, горенько! Таж там, у свiтах, як i в
тiтоньки своЇњ, зiтлiю, а то й лусну з горя та розпуки, а в князя, окрiм
усього, ще й зганьблю себе".
Мало не до ранку калатала собою. I думала-страждала, i плакала-ридала,
уткнувшись у подушку та дбаючи, аби не почули њњ там, за дверима. А настав
ранок - пiдстерегла такий момент, коли господар вийшов поратися на
подвiр'њ, i стала перед Божейковою мамою.
- Господине солоденька, - сказала сумно та знiчено. - Я чула, про що
говорили ви з мужем своњм поночi, i ось що надумала: не комусь iншому,
менi слiд iти до ромењв i шукати там Божейка.
Жiнка тетерiла вiд того казання, слова не здатна була виректи. А проте
швидко й оговталася.
- Схаменися, Миловидко, - замахала руками. - Не бери до серця того, що
чула. Чи то ж дiвоче дiло - iти до чужакiв, вештатися помiж татей i шукати
правди у татей. О милостивi боги! Та ти ж пропадеш там, присяйбiг,
пропадеш!
- Ну, чом же?
- Хоча б i тому, що он яка лiпотна собою. А крiм всього - беззахисна,
чужинка. Хто захистить тебе, коли скаже котрийсь: моя? Iти тобi до ромењв
- все одно, що вiддати себе на поталу вовчiй зграњ.
- Дарма.
- Ба нi, не дарма. Вони за такими в чужi землi розбоЇм ходять, а ти
сама об'явишся. Тямиш, у яку крутопадь пхаЇшся?
- Я була вже там, матiнко. Боги вберегли i визволили. Гляди, й за цим
разом убережуть. Знаю Одес у ромейськiй землi, знаю Маркiанополь. Бiльше
скажу: маю там най i старенького, та доброго приятеля - мандрiвного
ливарника з полян. Гадаю, пристане на моЇ благання i пiде на пошуки
Божейка. То моя чи не Їдина свiтла сподiванка i моя надiйна сторожа в
ромейськiй землi. ЗнаЇ рiч, знаЇ покони ромейськi, знаЇ й ромењв. Треба
буде розпитатися в них - розпитаЇться, треба буде заплатити - знаЇ, кому i
скiльки. Та й путь йому яко мандрiвному ливарниковi всюди буде вiдкрита.
Видасть мене за свою доню та й пiдемо. У вас же, чуЇте,
матiнко-голубонько, у вас просила б одноњ лиш помочi: коли справдi хочете
бачити у себе Божейка, а нас - у парi з Божейком, не пошкодуйте тих солiд
i того золота, що маЇте. Ви правду казали: ромењ ласi на них. Аби тiльки
поталанило знайти менi моЇ ладо, за солiди та за золото викуплю.
Присяйбiг, матiнко гожа. Двi цiни дам, а викуплю!
Вона не дотримала-таки даноњ собi перед тим, як iти на бесiду,
обiцянки: бути твердою, мов кремiнь. Закровоточили давнi, закровоточили й
новi рани, вiдчула себе не просто знедоленою - скривдженою. А коли до
всiх, що мала досi, болей додався й завданий, _здавалось, найрiднiшими
людьми, що лишалося робити дiвчинi,, котра не мала нi роду-захисту, нi
матерi-порадницi? Мусила зломитись i виплакати жалi своњ чужiй.
А бiля нењ плакала й Божейкова мама.
XV_
За все лiто князь Волот лише вряди-годи бував у Чернi та попутно - в
Соколинiй Вежi. Укладений iз вiчем ряд надiйно тримав його на
придунайських обводах Тиверi i зобов'язував клопотатися дiлом всiЇњ землi
- вибором мiсць пiд сторожовi вежi та гридницi при вежах. Не хотiв бачити
те дiло опороченим чињмсь недбальством, тому до всього приглядався,
правдиво кажучи, усе започатковував сам. Придунав'я - не те, що
Поднiстров'я. Тут - пониззя. I знайти мiсце, що бодай трохи пiдносилося б
над пониззям та дозволяло проглядати не лише Дунай, а й Задунав'я, не так
просто. А њх змушений знайти не одно i знайти там, де найбiльш ймовiрне
вторгнення.
ѓздив та й њздив, приглядавсь та й приглядавсь. А ще ж i про те мав
думати: ставить вежi в незайманщинi. Що буде i як буде? Земля ця
споконвiку слов'янська i з волi тих же слов'ян уступлена для гостинноњ
путi. Хочеш њхати iз степу в гори, до склавинiв, або через Дунай - до
ромењв, - њдь собi, для того Ї обводи Тиверськоњ землi i гостинна путь на
обводах. Хочеш правитися iз гiр у степ чи з придунайських долин у той же
степ - прався хоч i всiм плем'ям, не лише кiньми, а й возами, для того
знов-таки Ї обводи i незайманщина на обводах. Аби до слов'ян не забiгав,
аби слов'янськi весi не плюндрував, яко тать. Тепер виходить, що князь
Тиверi посяде незайманщину, перетне гостинну путь, а коли хтось зважиться
iти по нiй, змушений буде сказати "зась". Таки зважиться i скаже чи
обмежиться тим, що сяде вежами в незайманщинi, саму ж незайманщину лишить
гостинною путтю?
Ба мiг би й обмежитись, коли б можна було. Ано, коли б можна!
Через те, що й сам не знаЇ до пуття, як буде потiм з незайманщиною, i
на вiчi не заговорив про нењ. А, мабуть, слiд було б. Ромењ давно зламали
той вiковий покон, то чого вiн маЇ триматися його? Аби давати тим татям
спроможнiсть вiльно переправлятися через Дунай та грабувати слов'янськi
землi за ДунаЇм? Нi, слiд було одразу i все казати на вiчi: не лише вежами
та забудовами при вежах, всiм людом маЇмо вийти на Дунай та стати Довгою
стiною по Дунаю. А було б благословення вiча, мiг би вдовольнити i свою
давню спокусницю-мрiю: бути не просто привiдцею тиверськоњ ратi та
дружини, а й державним мужем у своњй землi, хоча б i таким, як Ї вже зараз
князь КиЇва, що он яку вольницю дозволяЇ собi: споруджуЇ у Тиверi морське
пристанище, хоче бувати за морем, вести з ромеями торгiвлю. Певно, Ї кого
послати i Ї на кого опертися в такiм дiлi. Чи вiн, Волот, такий далекий
вiд того, аби бути не лише привiдцею ратi, а й державним мужем на Тиверi?
Старiйшини почитають його яко князя, вiче не противиться йому, бачить у
дiлах його здоровий глузд, тому тримаЇ за ним руку. А все ж зробив не так
багато, аби почувати себе повноправним волостелином у своњй землi. Щоб
бути ним, слiд мати власну силу, що могла б порiвнятися з силою вiча. А
вона не так у ратi та дружинi, як у мужах, здатних поставити при потребi
пiд княжу руку i дружину, i рать.. Такi мужi у Тиверi Ї. Це насамперед тi
волостелини, що мають уже своњ угiддя-вотчини i горнуться таки до князя, а
не до вiча, це, зрештою, й тi, що волiють мати њх: воЇводи, сотеннi,
десяцькi, вважай, уся старша дружина. Бiда лиш, що не так багато пiд його
рукою вiльноњ землi, аби мiг винагородити всiх угiддями. Отож i гадаЇ
собi: чи не час скористатися незайманщиною? Он скiлькох може зробити
волостелинами у Приднiпров'њ, а водночас i воЇводами на обводах, коли
подiлить мiж мужами незайманщину. На мiсце тих, що пiдуть у Подунав'Ї,
поставив би воЇводами, сотенними, десяцькими iнших - ось i мав би свою,
княжу, силу i надiйну опору на Тиверi. Бо всiх винагороджених, а надто
тих, що стали б волостелинами та воЇводами у Подунав'њ, зобов'язував би
мати власну дружину. При потребi мiг би кликати всiх i збирати докупи.
Об'Їднанi з княжою дружиною вони й складали б рать - ту, що з нею не
завжди насмiлювалася б змагатися рать ополченська. Сила ставала б супроти
сили i змушувала б старiйшин бути зговiрливiшими, а вiче - покiрнiшим. То
- без сумнiву, то - напевно. I даремно вiн завагався та не винiс на розсуд
вiча думку про необхiднiсть подiлити незайманщину мiж мужами-воЇводами.
Уклав би з вiчем такий ряд, одразу двох зайцiв забив би: i своњх мужiв та
свою дружину мав би в Подунав'њ, i надiйну стiну-заслону поставив би
супроти ромењв. Хiба ризикнути й пообiцяти цю землю воЇводам без речницi
вiча? А чому б i нi? Чи в нього не буде чим пояснити вiчу, чому вчинив
так, чи пiсля того, що сталося в Подуиав'њ, насмiлиться хтось перечити
князевi? Ба нi, не перечитимуть, а вже що воЇводи вiзьмуться за
спорудження веж та забудов, за змiцнення обводiв у Подунав'њ, коли
пообiцяЇ њм вотчину-угiддя поблизу веж, сумнiвiв i поготiв не може бути.
Багато важитиме й те, що незайманщина перестане бути пристанищем для
татей, усякого там бiглого та пошельмованого у волостях люду. Саме з нього
воЇводи наберуть собi дружини, а яко волостелини-челядь. Вiльний смерд до
дружини, як i до челядi, не вельми охочий iти. До дружини йде лиш той, хто
зубожiв до краю, зрiкся, а то й позбувся землi. Зараз цi люди
перебиваються легким хлiбом, а скажуть њм: iдiть на хлiб ратний - i
матимете не лише розкiш-волю, а й коня, броню, усе, чим буваЇ ситий i
вдоволений поселянин, пiдуть не вагаючись. I то будуть не гiршi, анiж маЇ
в себе, отроки та мужi, якщо по щиростi, саме такi, яких треба в
неспокiйних полуденних обводах Тиверськоњ землi: мужнi та винахiдливi,
байдужi до смертi i здатнi, коли що, пiти на смерть.
Уздовж i впоперек мiряв того лiта дунайське прибережжя. I все - у
сiдлi, вважай, упродовж трьох мiсяцiв у походi. А ще у постiйних турботах.
Бо мало було тiльки обрати мiсце для вежi та забудов, треба було й
вимiряти та вивiрити, чи найлiпше з усiх, що Ї поблизу, чи не заллЇ вода,
коли вийде з берегiв Дунай.
Зате й утiху мав вiд трудiв своњх. I чи не найбiльшу, коли спинив коня
та став над Днiстровським лиманом, на мiсцi староњ грецькоњ Тiри. Як вiн
ранiше не догадався побувати тут? Сам, без полян, побачив би, що
споруджена на мiсцi Тiри твердь може стати Константинополем Тиверськоњ
землi. Мiсце он яке, маЇ високий кам'янистий берег, при березi - прозорi
води лиману. I море неподалiк. А каменю довкруж - хоч рiчку гати. I
здебiльше бiлий. Коли здiйснить те, що задумав укупi з полянами, так i
нарече це пристанище: Бiлгород. Бо такий бiлий буде, мовби лебiдь при
синiх водах лиману, бо стане вежею з веж i пристанищем iз пристанищ,
опорою Трояновоњ землi в усьому Подунав'њ. Треба буде - пiдуть за море з
товарами, а зворохобляться ромењ - пiдуть на тих же лодiях i до ромењв:
сюди, на Дунай, а то й до самого Константинополя. Аби знали тi ненадiйнi
сусiди, що анти мають при Дунањ свiй Константинополь. Аби знали i
потерпали!
Iз вiчем князь Волот уклав-таки ряд, i доволi надiйний. Цього лiта
тиверськi поселяни йдуть на пониззя з сокирами й допомагають тим, що
вцiлiли пiсля ромейського гвалту, спорудити до зими хижi, наступного
пiдуть у Подунав'я й споруджуватимуть сторожовi вежi та забудови при
вежах. Пiдуть тi самi поселяни чи iншi - то вже турбота старiйшин на
волостях. Вони уклали з князем ряд, мусять подбати, аби були у Подунав'њ
будiвничi. Про все, що треба для зведення будов, подбають князь i його
мужi.
До Черна повернувся вiдчутно втомлений, до всього й Малки не застав
удома; як i на передлiттi, влiтку, сидiла з дiвчатками бiля Богданка. А
без Малки, дiтей порожнiм та сумним видався Чернський терем. Тому не
засидiвся у ньому, вже наступного дня сiв у сiдло й погнав коня до
Соколиноњ Вежi..
Малеча заскучала за вiтцем не менше, нiж вiн за нею. Заглядала у вiчi
та щебетала навперебiй, коли сидiли купно у теремi бабусi Доброгнiви,
невгавала й тодi, як пiшли, прихопивши й Богданка, до лiсу, гуляли
знадливими в Соколинiй Вежi узлiссями. З усiма був пiдкреслено уважний та
добрий, а з Богданком чи не найбiльше. Бо таки жалiв його, хай не вголос,
про себе, все ж визнавав: син покараний за отчi провини. А крiм всього,
знав уже: мати Доброгнiва лишаЇ отроча на зиму при собi. Усi будуть з
татом та мамою, усiм стелиться весела путь до Черна i ще веселiша - у
Чернi, а Богданко коротатиме темний свiй вiк тут, лишень з бабунею та з
бабунею. Як мiг не жалiти пiсля всього сина i не упадати коло нього? Геть
усi статки своњ, крiвцю свою вiддав би, аби зарадити його темнотi. Та ба,
не зарадить. Бабуся Доброгнiва береться зробити те, тож хай буде, як вона
хоче. Ачей, i зробить.
I день, i другий, i третiй вiдсипався та почував себе всього лиш вiтцем
князь Волот. Та мужем жонi своњй, та сином матерi. А на четвертий
постукалися до ворiт i гостi - прибула жона воЇводи Вепра з донькою.
- Б'ю чолом князевi, - спинилась i низько вклонилася, коли вийшов iз
дверей, зачувши iржання коней на подвiр'њ. - Низький уклiн i княгинi
Малцi, - побачила i вклонилась теж.
- Спаси бiг. Проходь та будь гостею, сусiдко гожа. Як добре зробила, що
згадала та прибула, що не забуваЇш нас.
- Почула, що князя боги повернули нарештi до праотньоњ оселi i не могла
не навiдатись.
Обiймались i чоломкались, а тим часом говорили.
- Чи не воЇвода Вепр принiс тi вiстi?
- ВоЇвода у Чернi, княже. Гiнцi його сказали. А тут i Зоринка
наполягла.
Дiвчинка стояла осторонь. Загледiвши, що князь iз княгинею звернули
нарештi на нењ увагу, заяснiла видом i вiддала чолом.
Княгиня не забарилася пiдiйти до нењ, обняти та привiтати щиро.
Знала-бо: вiтаЇ не просто гостю, вiтаЇ Богданкову наречену, ту, котра коли
не стала ще, то стане, як не зашкодять боги, ще одною донею й княгинею в
землi Тиверськiй. Правдиво кажучи, бiльше коло нењ упадала, анiж бiля њњ
мами i своЇњ посестри, чим неабияк тiшила й посестру. Ано, хто ж лишиться
байдужим та непотiшеним, бачачи, якою втiхою Ї для стороннiх твоя дитина?
А княгиня Малка не просто ж собi стороння, вона - перша на всю Тивер жона.
Ось тiльки Богданко...
- Князь, яко вiрний домочадець, - заговорила дещо iншим голосом
Вепрова, коли пустила свою пiвдiвку мiж Волотових дiтей, - анi на день не
затримався у Чернi, кинув усi стольнi дiла та й додому мерщiй.
- Йой, Людомило! - Малка њй. - Чи мислиш, що кажеш ото? Таж тi стольнi
дiла всеньке лiто тримали його на обводах. За три мiсяцi об'явився тут чи
не втретЇ i кажеш "мерщiй"?
- Людомила знаЇ, що каже, - весело грав очима князь. - НарiкаЇ тим на
мужа, котрий, мабуть, рiдше буваЇ у Веселому Долi, анiж я в Соколинiй
Вежi. Таки нарiкаЇш, га, Людомило?
Вепрова вiдмахуЇться вiд того, що чуЇ, а проте й не вельми.
- Чи князь не вiдаЇ, який у нього воЇвода? Йому домiвка, що вовковi
торiшнЇ лiгво: тодi лиш i згадуЇ про нього, як захурделить.
- Отак навiть?
- Коли б не челядь, не знаю, що й робила б iз тим Веселим Долом. Усе на
менi вiн та й на менi. ЗнаЇте-бо: i худоби та ролейних нив маЇмо немало, i
бортей та перевiсищ наставили по лiсах, а муж у Чернi та й у Чернi, сама
змушена дбати про все та давати всьому лад.
- Тодi з дозволу ласкавоњ Людомили вчинимо з ним маленький жарт. Згода?
- Вепр-бо Ї. Чи варто?
- Варто, коли такий. Пошлемо зараз гiнця й покличемо до мене. А вже тут
i вiдсвяткуЇмо завершення лiта купно.
Жарт видався, як нiколи, доречним, а утча i зовсiм славною. I для
мужiв, що були добрими радниками у ратнiм та стольнiм дiлi й мали про що
говорити пiд хмелем, i для жон њхнiх, що вважали себе посестрами, а вiдтак
не просто дружнiми - родинно зближеними. Та чи не найбiльше -для дiтей, у
них своЇ було застiлля i втiхи-гулянки своњ. Зате якi по-дитячому веселi i
по-молодечому гомiнкi! Навiть Богданко забував у тому галасi-весiллi, що
вiн незрячий. I смiявся, i галасував, i радiв, яко старший, коли в тих, що
були коло нього, доходило до скрути. Бо була з ним Зоринка. Бо в тоњ
Зоринки таке добре та прихильне до нього серце, така щедра вона, старша
серед дiвчаток, на вигадки, що де вже тут думати про темiнь в очах i про
смуток на серцi. Радiстю та втiхою iскриться воно, а чи тi iскри такi
частi гостi, аби цуратися њх? Присяйбiг, навiть тодi, як умовкло все, а
гостi почали збиратися та њхати хто куди, не був такий засмучений, як мiг
би бути. Бо обiцяли всi: i Зоринка та њњ мама, i кревнi його, що не
востаннЇ тут. Нањздитимуть i будуть з ним, нањздитимуть i будуть.
Вiд того дня Волот примiтко добрий був iз жоною своЇю, а ще добрiшим -
iз дiтьми. Чому - сам не знав. Може, просив вибачення за те, що так думав
про всiх них отам, у наметi над лиманом, а може, тiльки хотiв би
попросити, та не мiг. Ано, чи то ж легко пiдiйти й сказати: "Я зраджував
вас: i тебе, жоно, i вас, дiти... Побачив дiвку неземноњ лiпоти i порочив
вас перед нею, йшов на зраду, чим, певно, й прогнiвив богiв, а прогнiванi
боги покарали мене найбiльшою карою - слiпотою сина". Ой нi, сказати таке
не годен, лiпше буде, коли не знатимуть.
Помiчала чи не помiчала його муку-каяття княгиня Малка, однi боги
вiдають. Добре вже те, що на прихильнiсть вiдповiдала подвiйною
прихильнiстю, а на ласку - благоговiнням. Як i дiти, мiж iншим, надто
найменша - Миланка. Яскою дивилась на свого тата, збиту не давала. Як
тiльки зайшов до терему, уже й бiжить, зирить-заглядаЇ у дверi. Та
усмiхаЇться так, що й камiнний не втримаЇться, скаже: "Ходи, дитино".
Не гнiвався за те анi на нењ, анi на няньок-челядниць. Саджав на руки i
втiшався щебетом-розумуванням, очицями довiрливо добрими i чистими. I
слухав уважно та чинно, а то й смiявся слухаючи.
- То ти отака у нас! - ширив подивованi очi. - УмiЇш бути пташкою й
спiвати, яко пташка?
- Ано.
- Ану ж бо, ану заспiвай.
Дiвчина не хоче бути проханою. Швиденько злазить iз татових колiн,
стаЇ, як належить, на њњ, дитячий, розум стати, i наспiвуЇ:
- Воробчику пташку, пташку, Чи був ти у нашому садку? Чи видiв ти, як
мак сiють? - Йой вотак сiють мак, Йой вотак сiють мак.
Князь пiдхоплюЇ малу свою на руки, пригортаЇ та цiлуЇ щиро.
- Яка ж бо ти втiшна у нас, Миланко! Яка мила дiвка! Це ж хто тебе
навчив сьому? Бабуся?
- Атож.
- I ти сiяла вже мак?
- Нi, збирала лишень. Бабуся велiла на передлiттi прињздити, тодi
сiятимемо.
- Поњдеш?
- Чом нi? А татусь поњде з нами?
- Поњду, дитя моЇ.
- На все лiто?
- Нi, на все лiто не зможу. Прињздитиму на свята i коли матиму вiльну
годину.
- Прињздiть, татку. Там так пригоже, що й ну. I песик у бабусi Їсть, i
кицька та курчатка Їсть. А ще бабуся багато казочок розповiдаЇ нам, пiсень
спiваЇ всяких.
- Ов! То ти й казочки вже знаЇш?
- А знаю.
- Може, розкажеш?
- Най потiм, як спати лягатиму. Казочки перед сном розповiдають.
- Чи ти ба!
- Я лiпше заспiваю вам ще.
Вона не чекаЇ запросин, злазить i йде в танок. А танцюючи, наспiвуЇ:
- Дзьобка маленька, Де твоя матiнка?
- На макiвцi сидiла, Дрiбен мачок дзьобала:
- Дзьоб, дзьоб, дзьобаиець, Ходить дiвка у танець, А за нею молодець.
- Не ходи, дiвко, у танець, Лихо буде пiд кiнець.
Вони так голосно смiялися, часом здiймали такий вереск, що челядницi
оглядалися врештi-решт i бiгли шукати свою втiкачку.
Не раз думав князь: чи то ж гоже, що все Миланка та Миланка тiшить
його. Може, час уже й батьковi потiшити Миланку?
Шукав i не знаходив для нењ розваги або часу на розвагу. Тодi аж
надибав i спромiгся на все разом, як випали снiги.
- Ану-бо, Малко, - зайшов знадвору незвично збадьорений. - Збирай
дiвчаток та одягай теплiш. Поњдемо до Соколиноњ Вежi. ПрокатаЇмо наших
соловейкiв на санях-залубнях i Богданка провiдаЇмо.
I сiдали в запряженi трiйкою коней сани, i њхали заснiженим полем чи
лiсом, Волот не переставав бути таким, яким бачила його княгиня вранцi.
Смiявся, потiшений розумуванням доньок, сам смiшив i все нагадував
челядниковi: "Гони, гони вороних! Вони вигулянi, най iдуть чвалом. Щоб
снiг летiв з-пiд копит, щоб вiтром дух забивало нашiй Миланi. ѓй до
вподоби це. Правда ж, Миланко?"
Укутував дiвча, зазирав у збадьоренi не менш, нiж у тата, оченята i
тiшився тою бадьорiстю.
"Нi, я був несправедливий до Малки. - зiзнавався. - Присяйбiг,
несправедливий! Дiвки - не така вже й пагуба для роду. Он яка лiпотна
старша - Златка. А якаМиланка. Друга Миловида буде на вроду. То чи треба
падати духом i нидiти, коли так? Спiткало лихо сина? Не матиму
спадкоЇмця-кревника? То матиму двох зятiв! Котрийсь iз них замiнить сина,
коли вже пiде на зле, i сяде на княжий стiл у Тиверськiй землi. Ано, не
все уже втрачено.. А може, й нiчого не втрачено".
XVI_
Зима вiддавна була порою перепочинку. I для князiв та њхнiх мужiв, i
для смердiв-поселян. Не до перепочинку лиш рукомеслим людям: зброярам та
золотарям, ковачам та ливарникам, стройникам та ткачам. Тим, навпаки, слiд
надолужувати взимку, брати на прожиток те, чого не вiзьмуть на передлiттi,
влiтку, коли у полi гаряча пора. I все ж рукомеслих не так багато. Всi
iншi знають: настала зима - настав час для перепочинку, а кращим
перепочинком завжди були й залишаються лови.
Не втримався вiд них i князь Волот. Вiдвiдини Соколиноњ Вежi, щоправда,
пригасили в ньому ловчу завзятiсть (там як жили, так i живуть
сподiванками), все ж не так дуже, щоб вiдмовитися вiд ловiв. Як тiльки
випали глибокi снiги i в Тиверi твердо стало на зиму, заiржали бiля княжих
конюшень конi, залаяли на скотницях пси, озвалися, пробуючи голоси, рiжки,
за ними - й басистi тур'њ роги. Ловчi покрикували на челядь, челядь - на
псiв, i пiшла, покотилася долами зичнiсть, недвозначно кажучи всiм: князь
збираЇться на лови.
Як виходив iз терема та сiдав у сани, над'њхав на вороному, мов галка,
й широкогрудому, з мiцними ногами й ще мiцнiшою гривастою шиЇю конi
воЇвода Вепр.
- Куди велиш податися, Волоте?
- На пониззя, там звiра бiльше.
- А може, на своњ дiдизни заглянемо? В дiдизнах його не менше. Давно не
бували там зимовоњ пори i не вiдловлювали.
- Я був, i не так давно, - вiдмахнувся князь i заходився всiдатись. -
Подамося спершу на пониззя, а вже вертаючись, заглянемо i в твою дiдизну,
коли так хочеш.
Догадувався воЇвода: не до веселощiв князевi у Соколинiй Вежi, тому й
волiЇ бути далi вiд нењ. А самому, як нiколи, хотiлося бути саме у
Веселому Долi: обiцяв Людомилi тодi ще, як гостив, сказав, на лови прибуду
до отнього гнiзда.
Вони не вперше купно йдуть на лови. Вiдколи Волот - князь, Вепр -
перший пiсля князя ратний муж у землi Тиверськiй. Ще за молодечих лiт
спiзналися i таки в своњх дiдизнах, таки на ловах. Брали њх тодi з собою
не як мужiв - рано њм було сходитися у лiсi з ведмедем, стинатися з
iкластим вепром, брали як отрокiв, на яких покладалося наганяти звiра.
Проте броню i отроки мали при собi справжню, та й ловчих навикiв не
позичати њм. Всяке ж бо трапляЇться на ловах, як трапилось i тодi, за
першого знайомства молодого княжича з молодим сусiдом по оседку - Вепром.
Iшов з челяддю, галасував, як i челядь, наганяючи звiра,_ а обернулося
так, що звiр погнав на нього. I погнав не як-небудь - лавою. Кiнь
схарапудився тодi i викинув княжича з сiдла. Як те сталося - i помiтити не
встиг. Та й не було коли помiчати. Уступили з дороги челядники - рвонув
услiд за ними й гнiдий. А вепри он уже, поруч. ™дине, на що спромiгся, -
пiдхопив сулицю й став до бою. На що покладався, сам не вiдав: вепрiв, що
йшли прямiсiнько на нього, було два, i обидва не вепри - веприська.
- Бери того, що по лiву руч, - почув позад себе. - Я беру того, що по
праву.
Той, що скакав на конi й кричав йому, теж був iз сулицею. Хто - пiзнiше
вже довiдався, а довiдавшись, не розминувся так собi: i до Соколиноњ Вежi
запросив, i конем-гриванем, що носив потiм Вепра на Дунай i поза ДунаЇм,
винагородив. Бо таки щиро вдячний був за помiч, бо й батьки пiсля того
близько зiйшлися i мали себе за приятелiв-соратникiв. А ще ж i жили по
сусiдству: Волот iз вiтцем своњм по один бiк лiсу, Вепр - по другий, у
Волотового вiтця бортна межа позначалася на полуночнiм лику дубiв, що
стояли по взгiр'ю i пiдносилися над лiсом, у Вепрового - на полуденнiм. I
вдачею виявилися схожi: обидва веселi й завзятi, схильнi до мiцноњ
чоловiчоњ дружби, а ще мiцнi тiлом i духом, не боялися анi скачок шалених,
анi поЇдинкiв iз звiром лютим. Тож i заприятелювали. Скiльки жили вольними
молодцями у своњх дiдизнах, стiльки й трималися купно. Одного
передсвяткового надвечiр'я Волот гнав коня до Веселого Долу i був на
iгрищах чи якихось iнших забавах у Вепра, iншого - Вепр до Соколиноњ Вежi,
на побачення-гулянку в товариствi Волота. А вже як надходив день, що його
святкувала вся земля, чи надходив час зимових ловiв, сходилися всiма
родами й тiшилися, як серце велiло.
Потiм зачастили ратнi виправи, зачастили й походи до Дунаю та за Дунай.
Були отроками, трималися батькiв, стали мужами, не забували, шо вони
сусiди-побратими: i в походах старалися бути ближче один до одного, i в
сiчах пам'ятали, що плече побратима - надiйне плече. А вже як не стало
батькiв i њм довелося взяти на себе батькiвську ношу, порiднилися й
поготiв. Тепер уже доля Тиверi тримала њх укупi, гострила розум i меч
њхнiй на дiла ратнi i стольнi.
Зимовий день занадто куций, щоб сподiватися на лови сьогоднi ж. Через
те князь Волот так i поклав собi: правитиметься в бiк Дунаю доти, доки
стане дня. Довiдавшись про те. Вепр, як i там, у Чернi, знову насмiлився
пiдступитися до нього з порадою.
- То ризиковано, княже. А коли нiч застане в лiсi? Тим паче, що далi
пiдуть спаленi весi та городища. А в спалених можемо й не знайти ночiвлi.
- Ну, чом же, за лiто кожен оседок щось та поставив. Яка найближче
весь?
- По один бiк - Медуша, по другий - Сонцепiк.
- А далi?
- Випал.
- Випал? Стривай, невже Випал?
- Так i Ї. А що князя дивуЇ?
- Я був у Випалi, я знаю його. Туди й триматимемо путь.
- Коли князь був там, то повинен знати: Випал спалений, i спалений
дотла.
- Кажу ж, за лiто щось побудували. Раз Ї люди, Ї й оселi, а нам на нiч
великих розкошiв не треба. Повелiваю: тримати путь на Випал.
I збадьорився неабияк, i захвилювався - теж. Випадково опиняЇться вiн
вдруге бiля цього городища чи з велiння долi? Це треба: знову вињхав на
Випал, а до Випалу, знаЇ, пiшла Миловидка. Чи то ж вiдшукала кревних? Чи
живе тут?
Городище справдi не було вже тим, що на передлiттi. З-помiж притрушених
снiгом згарищ стояли й свiжо рубленi хижi. Правда, негусто њх стояло. Коли
ж вiдвiдали, напитуючи ролейного старосту, одну, потiм другу, i зовсiм
засумнiвалися: де справдi знайдуть ночiвлю, коли в кожнiй халупi по кiлька
сiмей?
На щастя, староста Випалу виявився тямковитим: не довго думав та гадав,
звiльнив свою оселю для князя, ще одну - для мужiв i челядi, а випальцям
звелiв потiснитися на той час, поки гостюватиме князь.
Те вдовольнило Волота, i вiн зажадав бачитися з ролейним старостою
вiч-на-вiч.
- ™ ще одне важливе дiло, ролейче. У Випалi живе дiвчина Миловида.
Ярославова Миловида, - уточнив. - ЗнаЇш таку?
- Чому не знати, знаю.
- Прийди з нею i негайно. Я повернув њњ на передлiттi з ромењв, -
додав, аби ролейний менше дивувався. - А ладо њњ лишився там. Скажи, Ї
вiстi про нього.
Сподiвався, що староста кивне догiдливе та й подасться з оселi
виконувати волю князя, а той стояв i клiпав очима.
- Пiти, княже, можу, та чи прийду з Миловидкою - не знаю.
-Чом так?
-З передзим'я не бачу њњ в городищi.
-З передзим'я? Куди ж пiшла? Куди могла пiти?
-Не вiдаю.
-Ну, а стариня њњ жива, тут вона?
-Ба нi, загинула. Весь рiд загинув. Миловида лiтувала в тiтки своЇњ, а
це не бачу. Та я пiду i запитаю в тоњ ж тiтки, де вона.
Староста уклонився й поспiшив зникнути, а князь сидiв, мовби у воду
опущений. I хотiв, i не мiг втямити те, що почув. Каже, старинi у
Миловидки немаЇ, рiд увесь загинув, i Миловидка подалася кудись ще на
передзим'њ. А до Черна не прийшла, бач. Чого б то? Не повiрила речам
княжим? Не побажала бути в стольному Чернi? Мабуть, що так.
Поки думав та сушив себе не вельми втiшними думами, ролейний староста
стукався уже в дверi Миловидчиноњ тiтки й тлумачив тiтцi, чом прийшов, хто
кличе Миловидку.
- Пробi. Таж њњ немаЇ!
- Я теж казав: немаЇ. А князь велить: знайди i приведи.
Тiтка i подивована, i неабияк налякана тими речами. "Приведи? Йой, та
що вiн собi надумав, той князь?"
- Облиш тi клопоти, старосто. Миловида полишила Випал, пiшла з Випалу.
- Куди пiшла? Де можна знайти њњ коли не нинi, то завтра?
- Або я знаю? - злукавила жiнка. - Пiшла у свiт, а свiт широкий, шукай
њњ там.
Вертiв, як тiльки мiг, хитрий та битий на бесiдах староста, а мусив
вертатися нi з чим. I князь мусив лишатися в його оселi нi з чим. Через те
i спати не спав до глибокоњ ночi, i на лови вињхав похмурiший за похмуре
зимове небо. Вепр швидко спостерiг те i не втерпiв, щоб не нагадати при
нагодi про свою дiдизну.
Нагоду дало завершення першоњ облави. Ловчi несли та й несли до саней
звiрину: i лосей, i вепрiв, i Їленiв, i зайцiв. Окремо складали тих, що
давали лиш пушнину.
- Ого! - веселилися й потирали закляклi руки. - Такий вилов не завжди
щастить мати.
- Князь знаЇ, де водиться звiрина, - полестив хтось, не вiдаючи, якими
пiдозрiлими видадуться тi лестощi. Зате Вепр нагледiв гострий його позирк
i, здаЇться, збагнув, чому такий невдоволений вийшов Волот з ночi.
- Набили справдi бiльше, нiж можна було сподiватися, - вкинув i своЇ
слово. - Може, на сани та й по конях, га, княже? Чого маЇмо тулитися в
тiсних випальських халупах? У мене i теплiнь, i просторiнь, буде де i лови
продовжити, i трапезу, достойну князя i його мужiв, справити.
- А доберемося до ночi?
- Присяйбiг, доберемось. Це ж мало не вдвiчi ближче, нiж до Черна.
- Тодi вели узяти з собою дичини на вечiрню та вранiшню трапези, та й
поњдемо. Усе, що лишиться, залиш випальцям.
- Гой-я!
Вепр крутнувся на мiсцi й подався по-молодечому швидко до челядi, а
князь кликав уже до себе релейного старосту з Випалу.
- Ми вiд'њжджаЇмо, - сказав йому. - Все, що удiлять моњ мужi, вiзьми й
роздай погорiльцям. Дiвцi ж Миловидi, коли з'явиться тут, скажеш: князь
був i цiкавився, як живе вона без кревних. Коли ж залишиться у Випалi,
подбай, аби не була зобиджена кимось. Чув, що кажу?
- Чую, княже, аякже.
- I ще повiдай њй: на передлiттi ромењ обiцялись повернути наших
бранцiв, ну, i њњ лада також.
- Повiдаю, княже, неодмiнно, - поспiшав запевнити староста, i була в
тiй поспiшностi не тiльки ладнiсть будь що прислужитися, був i страх: а де
знайде Миловиду? Тiтка њњ правду казала: свiт широкий, пiди та знайди
сироту в тому широкому свiтi.
У теремi воЇводи Вепра справдi почувалися, нiби вдома: i тепло було, i
затишно, i просторо. А ще ж парували й свiжi яства на столах, гнулися
столи вiд численних яств, наповнених ситою та медами корчаг, численних
братниць та поставцiв для тих, хто дiлитиме з господарем щедре застiлля.
Воно й князь не з порожнiми залубнями вирушив на лови, Ї в тих залубнях i
яства, i питва. Та що вони супроти того, чим пригощаЇ нинi Вепр i його
жона Людомила? З привезеного оббiлували тiльки й пошаткували виловлену по
випальських лiсах дичину, все iнше - вiд щедрот Людомили Вепровоњ та вiд
радостi самого Вепра.
Хто бачив його на ловах, той, не задумуючись, скаже: немаЇ завзятiшого
i буйнiшого в тих заняттях мужа, анiж воЇвода Вепр. Одначе хто мав нагоду
пiдiймати з ним виповненi медом братницi, дiлити веселе пiд хмелем
застiлля, той теж не буде довго думати й шукати рiвного Вепровi в буйнощах
та веселощах. Бо Вепр самого бога перевершить у питвi та весiллi, а ще - у
вихваляннях ловчими виправами.
- Зимова нiч, - пiдвiвся за столом господар, - довга нiч. Веселiмось,
братiЇ! МаЇмо час i все, що треба для веселощiв. А найперше маЇмо нагоду
бути на дозвiллi, самi з собою i з своњм князем. Тож за веселе дозвiлля,
мужi! За вдалi лови! За князя Тиверi, надiйну охорону нашоњ землi i нашого
достатку!
Вiн простягнув до Волота братницю, i мужi не забарилися стати на рiвнi,
та не забарився стримати њх i князь.
- Стривайте, - застерiг i теж пiдвiвся. - Покони нашi велять пити
насамперед за господарiв i достатки в господi. Ми нинi частуЇмося в
господi воЇводи Вепра. Тож пiднiмемо першу братницю i воздамо належне
вогнищу воЇводи i тiй, котра оберiгаЇ це вогнище, - госпожi Людомилi.
Помiтив, певно, як нiяковiЇ жiнка, чуючи здравицю на свою честь, i звiв
на жарт.
- За Вепра питимемо завтра, коли матимемо такi ж багатi лови в його
лiсах, як нинi у випальських. А зараз пропоную випити за господиню оселi,
за њњ багате застiлля, за те, що вмiЇ бути i турботливою матiр'ю, i
вправним вогнищним на мiсцi свого мужа!
- Ано! - голосно i дружно пiдтримали свого князя мужi. - За Людомилу
Вепрову i в њњ особi за всiх жон мужiв ратних! За тих, на кому стоњть наше
слов'янське вогнище! Здравиця гожiй Людомилi! Шана i здравиця!
Господиня не сподiвалася, видно, що њњ помiтять у велелюддi мужiв, тим
паче, що вiншуватимуть отак голосно, i знiяковiла, не знайшлася б, що
сказати на ту здравицю, коли б не князь. Виповнив ситою братницю, пiдiйшов
i подав до рук.
- Випийте з нами, Людомило.
- Спаси бiг. Коли таке побажання, то чом i не випити.
ѓњ одповiдь, а тим паче пригублення вiтали ще голоснiше, нiж досi.
Князь повеселiв вiд того, збадьорився й запросив господиню до столу.
- Це ж трапеза мужiв.
- Дарма. Беру вас пiд свiй княжий захист. Погомонiти слiд, - додав,
саджаючи поруч. - Княгиня Малка навмисне збиралася зањхати до Веселого
Долу, аби мати а сусiдами бесiду. Та оскiльки я тут уже, у Веселiм Долi,
зроблю те без нењ. Бесiда йтиме, золотенька Людомило, про Зоринку.
- А що Зоринка? - сполошилася жiнка.
- А нiчого. ЗнаЇмо, що вельми лiпотна дiвка росте i хотiли б, аби була
ще лiпшою. Княгиня Малка знайшла серед грекинь-полонянок навчительку
августiйших норовiв, тих, що побутують в iмператорських августiонах по
чужих землях. Малка ставить њњ до своњх дiвчаток i хотiла б, аби й Зоринка
пройшла ту науку. Буде вона Богданковою чя не буде, наука та для доньки
волостелина не стане зайвою. То оце й хочу запитати ласкаву господиню: як
вона дивиться на те, аби зараз уже, може, й по сих ловах одвезти Зоринку
до нас. Най би жила при теремi, та набиралась тих норовiв, та оберталася в
гуртi.. I моњм дiвчаткам було б веселiше з нею, i њй.
- Иой, князю, - сумно подивилася Людомила. - Не знаю, що й сказати.
- Чом так?
- Бо не вiдаю, про кого бiльше маю дбати: про дiвку-малолiтку, чи про
найстаршого свого Боривоя.
- А що з БоривоЇм?
- Боюсь, бiди накоњть, коли не пов'яжемо злюбними узами.
- Скiльки ж це йому лiт?
- Двадцяте йде!
- Ов! Такий меткий? То най обираЇ собi ладо, та й по всьому.
- Коли ж вiтер у головi, князю. Нiчого iншого не знаЇ, нiчим iншим не
цiкавиться, окрiм ловiв та дiвок. А в нас, як на те, немаЇ на прикметi
достойноњ його iменi пари. Наречена його - князь знаЇ те, - померла нагло,
iншоњ не нагледiли за клопотами.
- Сам нагледить. Чи треба журитися тим?
- Йой, князю, як не журитися, коли вiн лiзе туди, куди й очi не лiзуть.
- Пусте, - засмiявся Волот i виповнив обидвi братницi хмiльним. -
Завтра ж зарадимо вашому лиховi, Людомило. Скажiть, чому вiн вдома, а не
серед дружинникiв?
- Таж зима.
- Сторожову службу i взимку несуть. Туди ми й спровадимо його, аби
менше думав про дiвок, - засмiявся i взяв у руки братницю. - Ви кажiть
менi про Зоринку: посилаЇте њњ до Черна чи не посилаЇте?
- Або я знаю? Мушу поговорити про це з мужем.
Князь примовк на мить i загледiвся на нењ.
- Чи я перечу? Говорiть, а все ж будьте самi собою, Людомило. Твердiшi
будьте i з мужем, i з дiтьми, бо й справдi накоять бiди.
Не лише зараз, пiд хмелем, завжди почуваЇ себе неабияк щирим та добрим
при Людомилi, а ще неабияким прихильним до Людомили. Така вона до серця
йому чи так спiвчуваЇ њй, не вельми ощасливленiй Вепром? Мабуть, i те, i
друге важить немало. Бо Малчипа посестра он яка миловида i он яка добра та
щира на вдачу. А опинилася в руках хай i безжурно-веселого та до
самозречення одважного, все ж баламутного мужа. То тiльки каже Людомила:
рiдко буваЇ воЇвода у Веселiм Долi, i господу, i господарство полишив на
жону. Не те вона каже, iцо думаЇ: не поважаЇ i не цiнуЇ њњ муж яко жону.
Геть iнший вiн вдачею, геть iншi маЇ норови та потреби, анiж Людомила. А
те й болить Людомилi, так само, як тiшить Зоринчина схожiсть на маму. Ано,
i видом-лiпотою, i щедрiстю серця Зоринка вилита мама. Нiкому не казали
того з Малкою, однак, саме зглядаючись на Людомилу, й нарекли њњ доню
Богданковою.
Веселив Вепрову жону, а бiля нењ i сам веселився. Та пив, та
пригощавсь. Аж поки Людомилине мiсце за столом не посiв муж њњ, а з ним i
вся ловча братiя.
- Княже, - сказали. - Ми тут говорили-радились i стали ось на якiй
гадцi: чи то такi слабосилi Їсть, що маЇмо дарувати ромеям той передлiтнiй
гвалт i те спустошення? Збирай по зимi рать, та пiдемо за Дунай, та
вiзьмемо за карк Хiльбудiя i всiх, хто з ХiльбудiЇм.
- ВважаЇте, що маЇмо iти?
- ВважаЇмо.
- Коли йти, то йти треба всiЇю антською силою, а князь Добрит не
пiдтримаЇ нас, вiн iнакше мислить взяти гору над ромеями.
- Нiби iнакше можна?
- Чом нi? Коли справдi повернуть бранцiв та покриють збитки, то й буде
наша гора над ними. Не про те маЇмо мислити зараз, братiЇ, - пiдвiвся й
окинув зором мужiв, мовби пересвiдчувався: чи всi тут своњ, чи може казати
њм те, що надумав сказати. - ГадаЇте, чому я домагався у вiча посiсти
незайманщину та спорудити вежi й остроги по Дунаю? Мислю так собi: маЇмо
вийти тиверським людом по сам Дунай i стати на ньому неподатливою твердю.
Ромењ там, пiд Константинополем, воздвигли Довгу стiну. Ми воздвигнемо њњ
тут. I тою стiною будете ви, мужi тиверськоњ ратi. Ти, Вепре, ти, Чужкраю,
ти, Ратиборе, всi найдостойнiшi, хто Ї тут, i хто Ї там, у Чернi, в
старшiй дружинi нашiй. Хочете знати, чому саме на вас надiя моя? Скажу.
I вiн не став приховувати того, що було досi тiльки потаЇмним намiром.
Тут справдi усi своњ, содруги-мужi, вiрнi побратими. А вiд побратимiв не
гоже ховатися навiть iз найпотаЇмнiшими думками.
Мужам цим не треба казати, що таке незайманщина, чим багате i знадливе
Подунав'я. Вони i з'њздили, i сходили його, ба - навiть виплазували, дiючи
лови.. Казати зараз на часi було iнше: хто винагороджуЇться князем у
Подунав'њ, якими хоче бачити князь тi волостi i якими - волостелинiв.
- Волiю, аби кожен iз вас, отримавши удiл, взяв на себе спорудження
вежi та острогу в тiм удiлi. Пам'ятайте, вам належатиме не лише стояти на
обводах - жити, отож зробiть усе, аби могли жити. Люду буде доста,
скористайтеся тим i зробiть для себе надiйнi твердi. А ще ось що вiзьмiть
на карб - аби волостi вашi справдi стали стiною супроти ромењв, не
обмежуйтесь спорудженням острогiв та веж, посадiть в удiлах своњх люд
тиверський - челядь, поселян, ба навiть татей, коли вони вiдмовляться жити
з татьби. Ото буде ваша найнадiйнiша твердь.
- Славно! Мудро i славно!
Князь пiднiс руку i застерiг: вiн не все ще сказав.
- Хочу бачити вас своЇю надiйною опорою на обводах, а вiдтак - опорою
землi i столу. Тому й речу: iдiть i утверджуйтесь, будьте волостелинами i
заодно - воЇводами, кожен iз своЇю вежею i з своЇю дружиною. А коли
утвердитесь, тодi й запитаЇмо ромењв: чому ходили на наш бiк i що шукали
на нашому боцi.
- Правду кажеш, княже! Най славиться Тивер i тиверська мiць на Дунањ!
- Хвала князю Тиверi! Слава i хвала!
Скiльки пили тiЇњ ночi, стiльки й виголошували здравицi своЇму
привiдцевi. Бо вдоволенi були тим, що почули, бо не сподiвалися почути
таке.
Навiть тодi, як њхали наступного досвiтку на лови, позирали на свого
князя, мовби питаючи: "Чи правда то? Чи нам не приснилося сп'яна?" А Вепр
i вголос поцiкавився:
- Скiльком мислиш давати удiли, Волоте?
- Скiльки закладемо твердей, стiльки буде й удiлiв. - I вже перегодом
додав: - Для тих, що заслужать княжоњ ласки опiсля, теж залишу.
- Розумiю. Ми першi, однак не останнi. Не осудиш, коли поцiкавлюсь?
- Кажи.
- Тiру ти за ким залишаЇш?
- За собою.
- Тодi просив би надiлити менi землi, що прилягають до гирла Дунаю.
Волот пильно й вивчаюче глянув на нього.
- Чом так?
- Най i там будемо сусiдами.
Князь не поспiшав згоджуватися. Не тому, що мав iншi намiри (у нього
њх, правдиво кажучи, не було). Щось непевне, схоже на недовiру збудило
Вепрове тлумачення: "Най i там будемо сусiдами".
- Завваж, то небезпечне мiсце. Може, одне з найнебезпечнiших.
- Чи я належу до тих, що шукають безпеки? Зате зараз уже бачу, якi
перевiсища поставлю там на ромењв. Настане час - матиму у гирлi Дунаю своЇ
пристанище i своњ лодiњ в пристанищi. А матиму лодiњ - i ромењ
присмирнiють. Побачимо тодi, хто в кого питатиме дозволу ходити по Дунаю.
Коли не береш гирло собi, вiддай менi. Чи когось другого знайдеш, щоб
зробив там те, що мислю i можу зробити я?
"Бистрий мiй воЇвода на мислi, нiчого не скажеш. Ось тiльки чи не
занадто далеко забiгаЇ? А втiм, кого справдi поставлю у гирлi Дунаю, коли
не Вепра?"
XVII_
Усе, що слiд робити в Соколинiй Вежi, робить челядь, усе, за чим слiд
приглянути, наглядаЇ хтось. Стара Доброгнiва бiльше з Богданком та з
турботами про Богданка. Навiть уночi не маЇ через те отроча спокою,
виходить на подвiр'я, ближче до сили небесноњ, й молиться, звертаючись до
небес:
- На морi, на океанi, на островi на Буянi живуть-поживають три брати
вiтри.. Один - що полюбляЇ гуляти в краях сiверських, другий - що в
схiдних, третiй - що в захiдних. Повiйте дужо, вiтри буйнiњ, виймiть
печаль-тоску з серця отрочого, знiмiть з Богданкових очей
хворобу-золотавицю, злу полудницю. ЧуЇте, вiтри буйнi! Повiйте дужо,
буряно i знiмiть! I тебе прошу, Зоря-Зорянице, мати наша вечiрняя, нiчна i
вранiшня. Як ти виводиш на небо сонце яснеЇ, б'Їш-побиваЇш, на смерть
вражаЇш мечами-самосiками морок нiчний, так само най буде вражена й
повержена хворiсть Богданкова. Будьте ж моњ слова твердiшi за камiнь,
гострiшi за меч-самосiк. Що задумано, те най станеться.
Доглядалася до небес i молилася, а помолившись, на всi чотири сторони
поклонилася i, вже розкланявшись, пiшла спати. Бо вдосвiта теж треба
встати й пiти нi свiт нi зоря до криницi, аби набрати в нiй непочатоњ
зоряноњ водицi, - тiЇњ, що њњ з ночi нiхто не бовтав, що прийняла в себе i
посланi з неба роси, i передсвiтанковi тумани. Гляди, серед тих
дрiбен-крапель знайдеться бодай одна крапелиночка живоњ води, тоњ самоњ,
що њњ ждуть - не дiждуться.
- Вставай, онучку, - лагiдно скаже, нагледiвши перегодом, як вiн
обмацуЇ рученятами ложе, шукаючи свою доглядачку. - День надворi,
вмиватимемось та снiдатимемо.
- Я заспав, бабусю?
- Не так щоб, одначе вставай, бо треба вже звикати тобi вставати рано.
Скоро наш довгожданий день - свiтла п'ятниця. Того дня маЇмо вдосвiта бути
надворi, зустрiчати царiвну Золоту Косу, Ненаглядну Красу.
Умивала Богданка старанно - i хлюпала в очi зоряною водицею, i
промивала њх. А промиваючи, приказувала:
- Iшла баба з-за моря, несла повен кузов здоров'я. Комусь лишень
шматочок, нашому ж Богданковi весь кузовочок. Вода донизу, а ти, внучку,
рости доверху. Як iз личка стiкаЇ вода, так iз очей най спадаЇ полуда.
Внук слухав i слухався. Вже потiм, як посадила за стiл, запитав:
- Це вже одна седмиця залишилася до свiтлоњ п'ятницi?
- Ано, всього одна седмиця.
- Як шкода, що я не угледю царiвни.
- А може ж, i вгледиш, соколику. ПрозрiЇш i вгледиш.
- Коли б то. Знав би, то ранiш надивлявся. Вона, бабусю, буде в той
свiтлий день така, як завжди, чи не така?
- Ну що-бо ти! В цей день царiвна вийде геть оновленою.
- У морi-океанi оновиться?
- А де ж iще?
- Не втямлю щось, бабусю Доброгнiво. Ви ж казали, сонце щовечора
ховаЇться у морi-океанi й щоранку виходить звiдти помiтно пригашеним, нiби
оновленим.
- Казала, бо так i Ї; оновлюЇться воно й щоденно. А все ж щоденне
оновлення - не те, що щорiчне. У свiтлу п'ятницю царiвна Золота Коса,
Ненаглядна Краса купаЇться в першому позлюбному молоцi дощоносних дiв, а
то не те, що в звичайному. Чув, як гримить-гуркоче бог-громовик, коли
настаЇ пора передлiтнього злюбу? То вiн шукаЇ в пiднебесних водах океану
котрусь iз своњх обраниць. А знайти не завжди може. Тому й гнiваЇться.
Носиться по небу й зирить-наглядаЇ. Коли ж нагледить, як випiрне котрась
та зблисне на сонцi бiлими, нiби перла морськi, грудьми, i зовсiм шаленiЇ,
бурею женеться за тою хмарою-дiвою, а наздогнавши, затискаЇ њњ в своњх
вогненних обiймах, пронизуЇ блискавицею. Отодi й бурлить-клекоче в морi
перше позлюбне молоко. ОновлюЇться в ньому, викупуючись, морська царiвна,
стаЇ його i для оновлення матерi-землi. Ачей бачив же, як засiваЇ ниви
дощ? То теж, щоб знав, плодоносне сiм'я злюбного Їднання бога-громовика з
повногрудими дiвами пiднебесся. Дощi тi, надто раннi, змивають снiги, а з
снiгами й бруд, зцiлюють землю пiсля лютоњ зими i, зцiлюючи, повертають њњ
до життя.
- Зцiлюють, кажете? То дощi i Ї жива вода пiднебесся?
- Цiлюща, внучку. Всього лиш цiлюща. Жива на островi Буянi. Щоправда, i
вона випадаЇ з дощами. Ти тiльки не печалься, коли прозрiЇш не одразу.
Здебiльше буваЇ так, що живою водою тричi треба бризнути у вiчi, аби вони
знов стали видющими.
- Йой, так довго доведеться ждати?
- Може, одразу прозрiЇш, а може, й нi. Будь терпеливий, внучку. Треба,
що вдiЇш. За терпiння боги й посилають благодать свою. Княжич Яровит не те
терпiв, прокладаючи стезю до своЇњ обраницi, а таки витерпiв i проклав.
- Яровит? Це ж хто такий, бабуню? Звiдки вiн?
- З вiкiв, соколику, з сивоњ давнини. А жив неподалiк вiд нас, пiд
горами Карпатськими. Коли - достеменно нiхто уже й не знаЇ. Одне
залишилось у пам'ятi людськiй: витязем був непереможним i доброликим на
все пiдгiр'я. Сам, без дружини, виходив супроти чужоњ ратi й рубав њњ
мечем-самосiком доти, доки не стиналася й не показувала хребти. А ще
правду ставив над усе. Невинного не кривдив, убогого не обминав. Орав
землю, дiяв лови, оседок змурував над рiчкою Прутом. Так i жив би, мабуть,
на радiсть батька-матерi, люду довкружнього, коли б не заговорила в ньому
Лада та не повела назустрiч тiй, що ждала-виглядала його, свого судженого.
Княжич i до того не раз бував у горах та долах землi своЇњ, коли -
дiючи лови, коли - з цiкавостi. А ще виходив на обводи, як люд сурмив
тривогу: "Вставай, Яровите, поспiшай, Яровите! Татi iдуть на нас iз
чужкраю!" Того ж дня, як заговорила в ньому Лада, вибрався аж у бескиди.
Чому, сам не знав. Побачив, якi крутi, i взяв собi до тями: "Ану ж, чи
здолаю?" I що вище збирався, то зухвалiшим було воно, бажання здолати
узвишшя. А вже як вибрався на бескид-перевал та глянув по той бiк
перевалу, не втримався вiд спокуси спуститися в дiл, поглянути та
довiдатись, хто i як живе там, за крутими горами.
На нього не звертали уваги, аж поки не доправився до острогу
волостелина загiр'я та не освiдчився:
- Я княжич Яровит з-над Пруту. Хочу бачитися з господарем острога г
волостелином краю.
Тодi подивувалися й заметушились.
Яровит? Той, про якого йде свiтом слава як про диво-витязя, що
сам-самiсiнький виходить супроти ратi й перемагаЇ?
Бачив, перестраханi вкрай, i не тiльки челядники. В теремi волостелина
теж дивилися на нього налякано. Те й робили, що питалися: як се вiн
перебрався через такi гори? Чи то можна перебратися, та ще з конем?
А поки мiж княжичем Яровитом та володарем загiр'я велася така-сяка
бесiда, через стiну, в сусiднiй iз гридницею свiтлицi стояла перед матiр'ю
зболена сум'яттям та нiяковiстю донька волостелинова й не знала, що казати
допитливiй мамi.
- Ти слаба? - питалася мати. - Тобi зле?
- Так, мамцю. Зле i дуже. Одначе не тому, що слаба.
- То чому ж?
Ховалася зi своЇю гризотою i ще бiльше страждала.
- Там... - одважилася зрештою i спаленiла до краю. - Там, у вiтця,
сидить витязь, угодний серцю моЇму, той, що бачився давно i в снi, i
наяву.
- Иой, Живо! Що я чую вiд тебе?
- Мамцю моя! - простогнала дiвчина i впала на колiна. - Мамцю добра та
золотенька! Не гнiвайтесь на мене i не карайте мене. Бо то нiчого вже не
допоможе. Лiпше зробiть так, аби витязь цей лишився у нас до ночi, i нiч,
i потiм, аж доки не скажу йому те, чим горю. Бо коли мамця не знайдуть
способу лишити його в нашiм острозi, то отам, у вирi рiчки, знайдуть свою
доню.
Господиня i налякана, i стривожена не менше, нiж њњ Жива. Та де Ї така
мати, котра була б ворогом своњй дитинi? I пiшла до гридницi, i заговорила
гостя. А говорячи, сама впевнилася: таких парованих, як цей витязь та њњ
доня, в усьому свiтi не знайти. Вони, мов двi квiтки в саду цар-дiви, буде
згуба i згуба велика, коли не докладе зусиль, аби зiйшлись i порозумiлися.
I сокорила коло гостя, i до столу запрошувала. Коли ж зголосився
пообiдати, не забарилася накрити стiл, покликала на трапезу мужiв острога,
родину свою i серед усiх - приворожену чужинцем Живу.
Там вiн i побачив њњ вперше, а вже як побачив, та заговорив, та
впевнився бесiдуючи: ось хто кликав його через бескиди, не став зволiкати,
там таки, за трапезою, й сказав дiвчинi, що не може повертатися за гори
без нењ.
"Я ладна, витязю, наректися твоЇю жоною, - одповiла йому Жива, - одначе
ставлю й свою умову: зроби так, аби могла њздити через гори до тата-мами в
гостi".
На все зголошувався i все обiцяв. Та й чом не обiцяти? Земля його хоч i
за горами, та не за далекими. По цей бiк бескидiв вiтець Живин збере люд
та вирiвняЇ путь до самого хребта, по той - зробить те саме його,
Яровитiв, вiтець. А з перевалом i сам упораЇться. Що йому, витязю при
молодостi та силi? Чи не зрушить камiння, чи не зрiвняЇ гору?
Так гадалося, та не так сталося. Як завершував уже рiвняти через
бескиди путь, вiдчув неабияку спрагу. А що неподалiк - чутно було ---
шумiв, зманюючи прохолодою, потiк, то й не вiдкладав бажання надалi, пiшов
напитись. Довго i смачно пив, i тiльки тодi вже, як утолив спрагу, сiв на
коня й погнав його до батьковоњ та материноњ домiвки над Прутом. Не
почував якихось одмiн у собi, через те нiчого й не помiчав за собою. А
пiд'њхав до вiтцевоњ оселi, постукав у ворота - й змушений був загадатися:
його не пустили до двору.
"Хто ти?" - запитали через вiконце.
"Чи не бачите, хто? Яровит".
"ѓдь далi, чоловiче, коли видаЇш себе за Яровита. Наш Яровит - молодець
iз молодцiв, а ти, не проти ночi кажучи, зловiщий iз пущi i старець пiд
сто лiт".
"Що ти верзеш? - гнiвався на челядника. - Поклич князя, коли тобi
зловiщi сняться".
"Нема потреби кликати".
"А я велю: поклич!" - гримнув булавою у ворота.
Челядник послухавсь-таки, подався до господи, а звiдти появився
перегодом у парi з князем-вiтцем. "Голос нiби Яровитiв, - казав,
чимчикуючи позаду, - а личина - страшно й казати, яка".
Князь теж прочинив спершу вiконце й подивився через нього, а
подивившись, як i челядник, запитав у Яровита, хто вiн, чого хоче.
"Ви що, отче, - хотiв обуритися Яровит, а видав iз серця жалiсть. -
ЖартуЇте зi мною чи уроки взяли вас тут усiх? Кажу ж, Яровит я, син ваш!"
Старий причинив вiконце, чути, гомонить iз челядником: "Не лише голос,
кiнь теж Яровитiв. А в сiдлi чужа й страшна людина. Що ж робити? Боги
свiтлi та боги яснi, порадьте, що робити?"
I думав довше, нiж слiд, i вагався бiльше, нiж личило б князевi, а
повагавшись, сказав: "Переночуй, муже, десь-iнде. До нас прињдеш завтра,
як буде день".
"Чи ж зараз така вже нiч!" - хотiв крикнути, та не крикнув, боляче
стало йому, i так дуже, що й голос втратив.
Потирлувався пiд воротами й повернув коня до лiсу. Там було њхнЇ тирло,
а при тирлi халупа для челядi, що ходила лiтньоњ пори за товаром. У тiй
халупi й заночуЇ.
I ходив на мiсцi своЇњ вигнанськоњ ночiвлi, i думав, i близький до
вiдчаю був, думаючи. Чи то ж можливо таке: рiдний отець не признав, до
оселi не зважився пустити на нiч. Що ж сталося? "Не лише голос, кiнь теж
Яровитiв, - казав челядниковi, - а в сiдлi чужа й страшна людина". Невже
то правда? Невже його одмiнив хтось?
Обмацав себе раз, обмацав вдруге й закляк: у нього таки не його вид. I
сплюснутий, i порiзаний глибокими зморшками-борознами.. Далебi, й справдi
схожий на того, що в пущi.
Як же це сталося? Чия зла сила захотiла стати њм iз Живою на перепуттi?
Вибiг надвiр, пiд мiсяць та зорi, хотiв було сiсти на коня, та одразу ж
i стримав себе. Куди подасться? Що вдiЇ? Хто признаЇ його тепер, коли
рiдний отець не признав? ЛишаЇться взяти себе в руки й ждати дня, а вдень
i сам переконаЇться, що сталося.
Про сон годi було й думати. Лежав, уткнувшись спотвореним видом у сiно,
i мучився, перекидався горiлиць i знову мучився. I так до свiтання. А на
свiтаннi вiдв'язав коня, вскочив у сiдло й поњхав не до ворiт, що њх перед
ним не розчинили, а до гiрського озера.
Поки добрався - i сонце виглянуло з-за гори, бризнуло скiсним промiнням
на плесо. Певен був: вiд того, що сталося з ним, нiкуди не втече уже,
через те не лякався аж надто. А заглянув у гiрське свiчадо - й очам не
повiрив: з озера дивився на нього старий-престарий, справдi столiтнiй дiд.
Доброликостi, що слiпила колись дiвкам очi, нiби й не було. Щоки запали,
вид, чоло порiзанi глибокими зморшками-борознами.. I рот запав, пiдборiддя
загострилося.. Лише очi свiтилися давнiм молодечим блиском i сила
почувалася в руках не менша, нiж досi. Пiдвiвся, розглянувся i, вихопивши
меча, люто, з якоюсь нелюдською злiстю махнув ним зверху донизу. Струнка
смерiчка, та, що найближче була до води, як стояла, так i присiла до
землi, пiдтята скiсним ударом.
Знову сидiв Яровит, притиснутий до землi горем, i кам'янiв з горя. Хто,
де, яким робом помстився йому? Усе то через Живу? Комусь аж надто вже не
хочеться, аби вiн узяв злюб iз загiрною миловидою Живою? То де вiн, той,
що хоче цього? Чому не вийде на поЇдинок? Невидимим захотiв бути, чари
наслав. Коли, де i як? У Живи за столом чи тодi, як пив воду з
потоку-джерела? Напевно, коли пив воду. Сталося б у нареченоњ, Жива
одмiнилася б з лиця i виказала б свою бентегу. Бiда iде, виходить, вiд
води. А коли так, може, вода й змиЇ з нього цю потворну личину?
Не роздумував. Роздягнувся - i до озера мерщiй. Вода холодною уже була,
мов крига. Та Яровит не зважав на те. Старанно вимив вид, голову, пiрнав i
знову вимивав та полоскався. А вийшов на берег та глянув у заспокоЇне
плесо - жодних одмiн. Як був старий, поморщений, так i залишився.
Що ж робити? Таки податися до кревних, благати про помiч? А що вони
вдiють супроти чарiв? Слiд шукати людей, що могли б побороти чари, стати
вище за басих та баянiв.
Обiзнаних iз пущами, по яких живуть волхви-баяни, не бракувало по
оседках, як не бракувало й волхвiв по пущах. А таких, що зарадили б
Яровитовiй бiдi, не було та й не було. Або сумно дивилися на витязя i
мовчали, або мовчки розводили руками. Та ба, i Яровит не мав iншоњ
ради-розради, як њздити й питатися. Коли повiяло справжнiм холодом (а
йшлося до зими), згадав Живу, њњ затишну оселю й спинив, потiшений
знахiдкою, коня: чом же вiн шукаЇ порятунку все по цей та по цей бiк гiр?
Може ж, вiн там, де наслано порчу - за горами? Та й зима в тiм крањ не
така люта. Ано, гляди, саме на загiр'њ поталанить йому знайти тих, кого
шукаЇ, i те, чого хоче.
Подумав так i увiрував, а увiрував - одразу й повернув коня на ту путь,
що вела до бескидiв.
Сподiванка не завжди омана, а вiра - не така вже й абищиця. Тiльки-но
залишив позад себе бескиди та став спускатися в дiл, нагледiв дим мiж
порiдiлих дерев, а поњхав на дим - натрапив i на оседок. Ним виявилася
печера, а в тiй печерi сидiв бiля нiшi, в якiй палало вогнище, бiлий, як
лунь, дiд. Вiн був такий древнiй та висхлий, присяйбiг, можна було й
подивуватися, як ще тримаЇться в ньому життя.
"Коли цей не скаже, - подумав Яровит, - нiхто вже не скаже".
- "Низький уклiн вам, господарю, - схилив перед волхвом голову, - i
найлiпшi зичення у вашiй оселi".
"Спаси бiг".
Дiд затримав на ньому пригашений старiстю погляд i вже потiм запитав:
"Що, молодче, бiда й тебе привела до мене?"
"Так, дiдусю", - стверджував i неабияк дивувався: - "Вiн бачить у менi
молодця?!"
"Розкажи усе, як було", - своЇњ правив дiд.
Яровитовi не треба докладати великих зусиль, аби пригадати, як було.
Вiн не раз уже пригадував, отож i розповiсти не забарився.
"То нарiкаЇш бiльше на потiк?"
"Так, дiдусю".
"ПомиляЇшся, витязю. З джерел б'Ї чиста вода. Тебе споњли там ще, за
трапезою. Не думай, однак, що зробила те Жива чи њњ кревнi. Споњли тi,
кому не хочеться, аби ви побралися з Живою. Ти, молодче, призначений не
для земних дiвиць. Ось чому боги й противляться твоЇму злюбу з земною
дiвою".
"Боги?!"
"Так, витязю, боги. А то, сам знаЇш, дужа сила. Така дужа, що й ну. I
все ж навiть боги поступляться перед твоњм бажанням, коли вволиш њхню волю
i пiдеш в iм'я скривджених на непосильнi земному люду подвиги. Чи згоден
взяти на себе таку повиннiсть?"
"Я на все згоден заради молодостi i Живи. Кажiть, якi вони, тi
подвиги?"
"Не я скажу тобi про них, iншi скажуть. Якщо заночуЇш у мене, матимеш
зустрiч iз вiщим вороном. Вiд нього й довiдаЇшся, що маЇш вдiяти, аби
позбутися напастi. Та перед тим вислухай i мою речницю. Чи даЇш згоду
вволити останню волю вiщого волхва?"
"Коли зможу, уволю, дiдусю".
"Те, про що проситиму, зможеш. Це найпростiше. Завтра я, молодче,
помру. Вiддай моЇ тiло вогню, а тодi вже й пiдеш назустрiч своЇму щастю".
"Згода".
"От i добре. Мир з тобою, витязю. Поњж, що знайдеш у моњй оселi, та й
лягай, завтра ще звидимося".
Гадав, що i з вороном звидиться завтра, а вiн об'явився у снi. Сiв на
каменi й заговорив до Яровита людським голосом:
"Дiд казав, ти згоден iти заради молодостi та уподобаноњ дiви на
подвиги".
"Згоден".
"А чи вiдаЇш, якi то подвиги?"
"Най i найдивовижнiшi, все одно пiду".
"То слухай, коли так. Насланi на тебе чари може зняти лише жива вода.
ВiдаЇш, де i як можеш добути њњ?"
"Нi".
"Молодий ти, виходить, i вельми. Старi давно i повсюдно знають: жива
вода Ї в однiм на весь свiт мiсцi - на островi Буянi. Коли хочеш вернути
собi молодечий лик i тим уже повернутися до уподобаноњ дiви, маЇш
проникнути туди i власноручно добути з джерела, що б'Ї в узголiв'њ
Цар-Дiвиного ложа, живоњ води, а з найближчого до њњ терема дерева зiрвати
золоте яблуко. Не гайся, одразу ж умийся тiЇю водою i з'њж яблуко. УмиЇшся
- повернеш собi лiпоту тiлесну, з'њси яблуко - станеш непiдвладним чарам
та урокам, жодна зла сила не нашкодить уже тобi.
Цi два подвиги, сам бачиш, маЇш вчинити заради себе".
"А як же я доберуся на острiв Буян, - не втерпiв Яровит, - як звiдти
повернуся?"
"Не спiши. Скажи спершу: умiЇш берегти тањну паче зiницю ока?"
"О так! Iнакше я не був би витязем".
"То знай: ця з тих, що њњ треба тримати за сiмома замками. Там, де
Дунай впадаЇ у море, бував?"
"Не доводилося".
"То доведеться. Саме туди прилiтаЇ з острова Буяна Стратим-птах.
Всеньке лiто викупуЇться в ДунаЇвi, кружляЇ, шукаючи поживи, по околiях,
бо живиться не лише рибою i падаллю. Паче всього нишпорить за тою њжею пiд
кiнець лiта - тодi, як маЇ повертатися вже на острiв Буян. Без вагомого
запасу кiнськоњ падалi не вiдлiтаЇ до Вираю. Ось ти й скористаЇшся тiЇю
слабiстю Стратим-птаха. ѓдь у гирло Дунаю, сховайся разом iз конем своњм у
надiйному мiсцi i коли помiтиш, як винишпорюЇ той птах-велетень здобич
свою, забий уночi коня, вийми з нього тельбухи, а сам залiзь у черево. На
свiтанку Стратим-птах розшукаЇ твою приманку й перенесе њњ, а вiдтак i
тебе, на острiв Буян"..
"Вчиню, як радиш, - потiшився Яровит. - Одначе скажи, коли такий
добрий, як же я повернуся звiдти?"
"А то вже твiй клопiт. Берешся вчинити подвиги, шукай i способу".
"Ну гаразд. А що ж буде з Живою? Вона ждатиме мене?"
"Зворотну путь до нареченоњ своЇњ Живи прокладеш третiм i останнiм
подвигом: маЇш вирятувати з бiди морську царiвну - ту, котра призначена
тобi богами яко жона твоя. Як ти страждаЇш оце вiд наслання, що спотворило
вид твiй, так i вона страждаЇ вiд переслiдувань царя-нелюба. Знай: це чи
не найважчий твiй подвиг, бо треба буде самого себе перебороти".
"Як то?"
"А там побачиш, що та як. Одне знай: порятуЇш царiвну, боги можуть
розщедритися й звiльнити тебе вiд призначеного ними ж - бути мужем
морськiй царiвнi. Не порятуЇш - не повернешся й до Живи".
Яровит загадався, а поки думав та гадав - i ворон зник.
"Вставай, молодче, - будив його тим часом волхв. - Настав мiй час,
вмирати буду. Не забув, про що домовлялися?"
"Нi, дiдусю. Вчиню так, як велiли".
"Помагай тобi бог у дiлах твоњх многотрудних. Це боги послали тебе до
мене, аби не дав плодитися в моњм тiлi усякiй нечистi".
Сказав - i затих.
Вiддавши тiло покiйного вогню, Яровит знову замислився. Як же йому
бути? Правитись до Живи й сказати усе, що сталося з ним, чи вертатися до
вiтця свого?
"А ти мене пошли до Живи, - пiдказав людським голосом кiнь. - Доки
мандруватимеш там десь, нагадуватиму њй про тебе i тим утримаю вiд
зневiри"..
"А й справдi, - Яровит йому. - Ти менi найвiрнiший содруг. Чи можу
вiддавати такого Стратим-птаховi? Iншого попрошу у вiтця, як i челядь, що
маЇ зашити мене у черевi коня, аби надiйнiше доправився на острiв Буян".
Далебi, не день i не два нiс свою ношу Стратим-птах через дощове море,
бо коли сiв, не мiг уже ласувати падаллю: звалився неподалiк i заснув. Тим
скористався витязь Яровит, розпоров коню черево i вилiз на волю. А вже як
вилiз, поспiшив загубитися в зелених, мов рута, островобуянських садах.
Дивовижно незвичний свiт постав перед очима враженого землянина. Небо
таке нiжно-голубе, що, здавалось, розтанеш у ньому, коли дивитимешся
довго. I свiтло лилося з небес до лоскоту приЇмне та м'яке, i пахощi
виповнювали сад неземним ароматом, i спiви витали над садом такi вiддалено
нiжнi та мелодiйнi, що слухав би та й слухав њх, упивався б та й упивався
б ними. Та на те Яровит був витязем, аби не пiддаватися анi силi, що стаЇ
супроти нього скелею, анi спокусi, що спроможна валити й скелi. Пригадав,
чого прибув на острiв Буян, i прогнав вiд себе спокусу, став
дивитись-розглядатися, де Ї i де може бути в цiм диво-царствi терем
царiвни. Недовго й дошукувався. Вдалинi пiдносилась некрута гора, а ту
гору оперiзувала блакитна, як i небо над островом, стрiчка рiки. По цей
бiк рiчки, в долинi, стелились зеленi, щедро засiянi квiтами луки, по
другий, на пiдгiр'њ, знову сади та сади. А де ж бути терему Золотоњ Коси,
Ненаглядноњ Краси, як не в саду та не на пiдгiр'њ, i де бути джерелу живоњ
води, як не там-таки, в пiдгiр'њ, поблизу рiки?
Цар-Дiва, видно, спочивала в теремi, бо нiмував терем, нiмотно було й
довкола терема. Тiльки й гомону, що спiв пташок та плюскiт джерела.
"Це там, бiля ложа царiвни", - догадувався Яровит. Поклав собi так: тут
сила його нiчого, мабуть, не варта; тут коли не перехитрить, то й не
добуде води. Тож не поспiшав. Ступить кiлька ступенiв, розглянеться - i
знову йде, розглянеться - i йде. Та ось завважив витязь: пахощi стали
примiтно вiдчутними, такими душисто-солодкими, ледве переборював себе, аби
не сiсти там, де стоњть, i не заснути. А вже як сяде, знав, i поготiв не
втримаЇться, засне.
"Чи не Ї це вона, сторожа Цар-Дiви? - подумав. - Присяйбiг, вона, та
сила, що не пiдпускаЇ смертних до живоњ води!"
Ну, коли i всього, то вiн не сплохуЇ. Не затим пантрував за
Стратим-птахом, зважувався на таку далеку i, може, безповоротну мандрiвку,
аби сплохувати тепер i пiддатися сонливiй зморi пахощiв. Ано, не затим!
Швидше лусне без аеру та духмяностей аерових, анiж поступиться.
Надумався - i випростав спину, ступив назустрiч своЇму порятунку.
Коли набрав води та зiрвав золотий плiд з найближчоњ до терема яблунi,
вiдiйшов на дозволену для вiльного дихання вiдстань i там же, пiд першим,
що захищало його вiд можливих свiдкiв, деревом умився. Сонливiсть одразу ж
i помiтно зникла, до тiла, чув, прибула свiжа сила. Про бажання й говорити
не доводиться. Десь обминав всякi перетинки, десь пересягав через них i
бiг що було сили до рiчки. Бо таки не терпiлося вiдшукати тиху заводь при
березi, заглянути в нењ, а заглянувши, пересвiдчитись у сподiваному.
Боги свiтлi та боги яснi! Вiн справдi знову молодий i красний видом!
Не повiрив за першим разом; схилився i знову заглянув у плесо-свiчадо.
Таки ж молодий i доброликий, присяйбiг, ще лiпший, анiж був.
Не вiдав, потiшений, куди йти, що дiяти. Згадав про зiрване яблуко i
з'њв його: хай буде такий, як Ї, хай не пристають бiльше злi уроки.
"А що ж далi ? - замислився. - Маю дбати про повернення на землю? А
так, маю, i все ж то потiм. Найперше слiд поњсти щось i перепочити".
За њжею не було потреби ходити далеко - вона всюди, на кожнiм деревi i
на кожнiм кущi. Там солодкi яблука, а там ще солодшi, там смачнi родзинки,
мигдалi, а там ще смачнiшi. Зривав i њв, втiшався приЇмним присмаком i
знову њв. Аж поки не наситився, а вже наситившись, лiг там-таки пiд
кущами, i заснув.
Спав сном мужа i витязя, може, добу, а може, й бiльше. Коли ж
прокинувся, та скупався у рiчцi, та поснiдав, знову загадався: як же вiн
повернеться на землю? Спитати б, а в кого спитаЇш? Це таки справдi царство
Сонця, Мiсяця й Зiрок.. Хiба податись i вклонитися Цар-Дiвi? А коли
замiсть ради-поради та запре в пiдземеллi? А що, може сказати: "Тебе сюди
не просили, отож i згинь тут".
Нi, рятунку-повернення мусить шукати сам. I вiщий ворон так нарiк: "То
вже твоя турбота".
Час вимiрювався не днями й ночами, як на землi, - перепочинками.
Поспав, потинявся без дiла, з одноњ цiкавостi, - ото й прожив добу. Знову
поспав та поблукав понад левадами - знову прожив. I все ж розумiв: час
iде, а надiњ на повернення до землян нiякоњ. Невже для того добирався на
острiв Буян, щоб лишитися на ньому назавжди? Те, що казав ворон, було
неправда?
Не лише бентега, сумнiви обсiдали та й обсiдали серце, вiдчай закрався
уже. А з вiдчаЇм прийшла й зневiра. Та ось прокинувся одного разу вiд
грому-гуркоту й побачив: повз нього проносяться вогненнi конi. Хвостатi,
гривастi i неймовiрно бистрi. Мигнуть перед очима, ослiплять сяйвом - i
зникають, схоже, що до землi правляться.
Догадався, що то за конi, а чи на все уже згоден був, - схопився
найближчому коневi за хвоста i за одну якусь мить, ну, може, за двi
опинився в своЇму, земному морi.
Мабуть, глибоко пiрнув, ледве стало духу, щоб вибратися на поверхню.
Через те перше, що зробив, лiг на водi й перепочив. Потiм уже розглянувся
й помiтив: вiн не так i далеко вiд берега. Вдалинi виднiлися гори, лiси на
схилах гiр, ближче до моря - град бiлокам'яний.
До нього й поплив Яровит. На берег вибрався десь аж надвечiр. Сили
забракло пiдвестися, силу море вичерпало. Отож внплазував на сухий пiсок i
заснув, до краю змордований i знеможений.
Удосвiта знайшли його там рибалки. Будили - не добудилися. Тож пiдняли
на руки й понесли до своЇњ рибальськоњ оселi.
Там вiн i проснувся, коли рибалки повернулися з моря.
"Де я?" - запитав.
"Серед людей".
"Бачу, що серед людей. А в якiй землi, хто князюЇ в нiй?"
"У нас не князюють - царюють. А зветься наше царство Агарянським. Нинi
царюЇ в ньому Халiль".
"То, може, скажете, люди добрi, як менi потрапити до нього?"
"Що ти! - замахали руками. - I не думай, i не помишляй про це".
"Чому б то?"
"Лютий вiн зараз, яко звiр. Хто пiдвернеться невчасно, голову стинаЇ не
вагаючись i не питаючись".
"Що ж його розгнiвало?"
"Спiймав морську царiвну, волiЇ взяти њњ собi за жону, а та не хоче".
Згадка про морську царiвну насторожила витязя. Морська царiвна...
Стривай, стривай. А чи не та це, що маЇ порятувати њњ вiд кривди i
кривдника? Може ж, його недаремно викинуто саме тут, може...
"А з вашого царства ходять лодiњ у слов'янськi землi?" - поцiкавився у
рибалок.
"Кудись ходять, а куди, про те лише цар та його кормчi вiдають".
"Як же менi здибатися бодай iз кормчими?"
"Iди в город, там морське пристанище. А в пристанищi напитаЇш".
Подякував рибалкам за прихисток, доброзичливу раду та й пiшов берегом.
Заходить з боку моря в город, а там люду сила-силенна. I всi веселi, часом
тiльки осмiхаються, часом i регочуть.
"Що тут у вас? - запитав перших, котрi трапились йому. - Скоморохи
смiшать так?"
"Ти що, з неба звалився? Вперше бачиш, як цар iз царiвною змагаються?"
Розштовхав цiкавих своњми дужими лiктями й спинився, вражений: в
пристанищi морськiм пiдносилась над водою велика золота клiть, а в тiй
клiтi сидiла, висунувшись по груди з води, золотокоса дiва. I такi довгi
та пишнi були вони, њњ хвилями спадаючi коси, така нiжна голубiнь
свiтилась в очах, стiльки муки було в тiй голубiнi, на стомленому неволею
виду, що в Яровита йойкнуло з жалю серце i зацiпенiло. Та це ж не дiва, це
- богиня! I таку цар тримаЇ в клiтi, хоче пiдневiльне взяти з нею злюб?
Незчувся, як розштовхав решту цiкавих й опинився поруч iз царем, що
гарцював на конi й допитувався у дiви:
"Де тi клятi кобилицi, де?"
"Казала вже, - спокiйно вiдповiдала царiвна, - у морi вони".
"Я заганяв через них челядь, сам був на березi й кликав, не виходять з
моря".
"Значить, я не тобi суджена, коли не виходять".
"Ти не зiзнаЇшся, яке слово маю сказати њм, аби вийшли?"
"Сам здогадайся".
"У-у! -лютував цар. - Знай, не повiдаЇш того слова завтра, пiслязавтра,
викину разом iз клiттю на сушу. Подохнеш, мов риба".
"Що з того, - царiвна йому, - тобi все одно не дiстанусь. Кажу ж, щоб
жити на сушi, маю скупатися в молоцi морських кобилиць. А кобилицi вийдуть
на поклик лише однiЇњ людини на землi - мого судженого".
"А що, царю, - подав голос i витязь Яровит, - може, будеш розважливий i
вiдпустиш дiву? Чув, що сказала? Все одно тобi не дiстанеться".
Цар метнув у його бiк позирки-стрiли й пiдiбрав поводи. Ось-ось,
здавалося, приострожить коня й бурею рине на зухвальця. Та не встиг
приострожити. Обернулася на той час царiвна, й нагледiвши Яровита,
крикнула потiшено: "Ось вiн, - вказала бiлою, мов морська пiна, рукою. -
Ось мiй суджений! Йому i тiльки йому скориться море, усе, що в морi. Чули,
лише на його голос вийдуть морськi кобилицi!"
Царськi воњ оголили мечi, обступили Яровита.
"Iди, - сказали. - Iди й клич".
"Я пiду, - погодився витязь, - та кликати маю без свiдкiв. I не серед
бiлого дня - поночi. А крiм того, у мене будуть своњ вимоги".
"Нiяких вимог! Коли хочеш носити голову на плечах, роби, що велять!"
"О нi, так не вийде, царю. Скажу тобi те, що й царiвна казала: який
матимеш iз того хосен? Якщо загину я, ти теж не вiзьмеш iз царiвною злюбу.
Моњ вимоги тiльки прихилять до тебе царiвну".
Хтось iз челядi шепнув царевi на вухо: "Погоджуйся. Аби тiльки кобилиць
виманив iз моря, в усьому iншому обiйдемося без витязя".
"Гаразд, - зголосився цар. - Кажи, якi твоњ вимоги".
"Перша з них. Дай менi бойового коня при сiдлi i збрую".
"За цим не стане, - зголосився Халiль. - Кiнь тобi буде. Кажи, якi ще в
тебе вимоги?"
"ѓх небагато, царю, всього лиш одна. Та скажу я њњ пiсля того, як
добуду для царiвни молоко морських кобилиць i скупаю њњ в тому молоцi".
"Чом так?"
"Аби нiхто не пiдслухав те, що казатиму, i не завадив нам зробити њњ
земною дiвою".
Цар вагався. I вiрити не хотiлося чужинцю, i не вiрити не мiг. Зрештою
зважився й кивнув головою: хай буде так.
Яровит звелiв приготувати бурдюки для молока, а в пристанищi поставити
великий казан на пiдмостках iз каменю. Сам же сiв на подарованого царем
коня й подався далi вiд цiкавих до того, що буде цiЇњ ночi на березi моря,
людей.
Вiн не збирався втiкати. Честь мужа i витязя не дозволяла йому залишити
царiвну в бiдi. А крiм того, пам'ятав велiння ворона: "ПорятуЇш царiвну -
боги звiльнять тебе вiд даноњ њй обiтницi, не порятуЇш - не матимеш жони й
серед земних". Клопотався iншим: яке ж то слово маЇ сказати кобилицям, аби
послухались його i вийшли, з моря, дались подоњти себе? Бiлi? Буйногривi?
Морськi? Щось нiби не те. Якось iнакше iменують њх у родi слов'янськiм. Чи
не... Так i Ї: вiлинi сестрицi! Коли починають казку говорити, так i
речуть: "Вiлинi сестрицi, морськi кобилицi".. Халiль мiг не знати цього,
через те його й не послухалися. Ано, саме через те!
Коли вранiшня зоря з'явилася на обрiњ й знаменувала наближення нового
дня, став край берега й сказав неголосно, звертаючись до морських глибин:
"Вiлинi сестрицi, морськi кобилицi. Низько вклоняюсь, прошу-благаю:
вийдiть iз моря, порятуйте сестру свою, морську царiвну, вiд великого
горя".
I тiльки-но мовив те, випливло з глибин морських дванадцять бiлогривих
кобил, вийшли, стали одна при однiй i мовили: "Чого волiЇш, молодче?"
"Вiддайте молоко своЇ, най царiвна вчинить те, що хоче, та позбудеться
неволi агарянськоњ".
"Коли для того, щоб позбулася неволi, бери".
Поки видоњв усi дванадцять кобил, доправив до пристанища молоко та
розпалив багаття пiд казаном, з'явилися цiкавi, челядь розбудила й царя -
така була його воля: хотiв на власнi очi бачити, як купатиметься в
кип'ячому молоцi морська царiвна.
ѓњ звiльнили вже з клiтi. Оточили, щоправда, надiйною сторожею, все ж
звiльнили й привели туди, де мало статися купання.
Царська челядь принесла зробленi ще вчора схiдцi-пiдмостки й поставила
њх поруч iз казаном. Як тiльки молоко закипiло, морська царiвна вийшла на
пiдмостки i, не роздумуючи, стрибнула в повитий парою казан. ТiЇњ ж митi
випiрнула й, пiдхоплена Яровитом, постала перед згромадженим довкола людом
у пишнiм земнiм убраннi. Та не те вразило Халiля i його челядь: царiвна
випiрнула з молока ще лiпшою, анiж була. Такою младомладою i такою красною
та статурною стала, що агаряни ахнули, дивуючись, i занiмiли.
"Слава царю Халiлю! - крикнула челядь, опам'ятавшись. - Слава володарю
лiпоњ з лiпих жони!"
"Слава й царицi землi агарянськоњ!"
"Стривайте! - пiднiс над головою меча i вгомонив царських холопiв
Яровит. - Царiвна не стала ще царицею, а цар - њњ мужем. Най спершу
виконаЇ другу мою вимогу"
"Ти не володар њй, аби вимагати".
"Ба нi. Чули, що сказала царiвна? Я - њњ суджений. Або ти, царю,
купаЇшся зараз у кип'ячому молоцi й набуваЇш виду красного молодця, до
якого прихилиться серце вродливицi-царiвни, або стаЇш зi мною на поЇдинок.
Чесний двобiй i чесна звитяга теж дадуть тобi право стати волостелином цењ
диво-дiви".
Царя одразу ж оточили радники. Поки вони шепталися, Яровит сiв на коня
й оголив свiй меч-самосiк. Царiвна ж стала край пiдмосткiв i, не чекаючи,
що врадить цар iз своњми радниками, сказала: "Або зголошуЇшся, царю,
робити те, чого вимагаЇ вiд тебе мiй наречений, або я знову буду в молоцi
морських кобил i стану морською дiвою".
Халiль зважився врештi-решт i вiдтурив вiд себе радникiв.
"Кажеш, хочеш битися зi мною?"
"Хочу чи не хочу, а муситиму, коли не скупаЇшся в молоцi".
"Чи ж знаЇш ти, з ким виходиш на поЇдинок? Я переможець тих численних
мужiв, що њх, крiм чародiя-горбуна з двосiчним мечем, нiхто не перемагав".
Вiн справдi був велетом. Таким могутнiм видавався на не менш могутньому
конi, такий крупний горбоносий вид мав, чоласту голову, що Яровитовi слiд
було, може, й подумати перед тим, як казати: "Так, хочу битися".. Одначе
пам'ять його не забарилася нагадати й те, що чув вiд ворона: "Тобi
належить визволити царiвну; не визволиш њњ - не матимеш i Живи".
"Чи я перечу, - осмiхнувся. - Когось, може, й перемагав ти. Та попробуй
взяти гору у двобоњ зi мною. Iнакше, кажу, не матимеш царiвни".
Зухвалiсть його розлютила Халiля.
"Виходь, коли так", - метнув на витязя своњ позирки-стрiли.
Билися на просторiм намiстi, осторонь вiд натовпу. То налiтали один на
одного бурею, то знову розходилися й брали розгiн. I раз, i вдруге, i
втретЇ отак. Нарештi зчепилися, мов вужi. Конi, гарцюючи, збили пилюку, не
розбереш уже, де Яровит, де цар. Тiльки й чутно було з того вихору-двобою,
як гримить криця об крицю, як iржуть, боляче приостроженi чи враженi мечем
конi. Та ще бiла Халiлева чалма вигулькувала час вiд часу з пилюки, мовби
засвiдчуючи тим цареву невразливiсть.
Челядь, радники - сама цiкавiсть i торжество. Такi, що й крикнули б
уже: "Хай живе непереможний цар Халiль". Та не зважувались все-таки, ждали
вирiшальноњ митi. А коли настала вона, не до торжества було: важка царева
голова схилилася раптом на груди i, вiдтята наступним ударом
меча-самосiка, покотилася коневi пiд ноги.
Агаряни не повiрили тому, що бачили, i ждали. Може, то здалося тiльки?
Адже курява. Та ось iз хмари пилюги вихопився кiнь без вершника, а вслiд
за ним вињхав i витязь. Витер спiтнiле чоло й знову погнав коня в пилюку,
настромив щось на вiстря меча й, пiдiймаючи, кинув пiд ноги отетерiлiй
челядi.
То була повита чалмою голова Халiля.
Челядь, не змовляючись, тицьнулась ниць i заволала: "Будь нашим
повелителем, витязю-царю!"
Та Яровит не дослухався до тих величань. Посадив у сiдло царiвну i
погнав коня туди, де стояла в пристанищi Халiлева лодiя. Тодi вже, як сiв
у нењ з дiвчиною та пiдняв вiтрила, сказав люду агарянському:
"Не волiю бути царем у вашiй землi. Свою маю".
I повiв лодiю у вiдкрите море.
Чотири седмицi плавали вони удвох iз царiвною по синьому морю,
тiшились-милувались одне одним, а найбiльше тим, що були в парi, що њм
нiхто не перешкоджав анi плавати, анi тiшитись та милуватись.
"Як тебе звуть?" - поцiкавився, коли усе вже було сказано i все
висповiдано.
"Царiвною".
"Знаю, що царiвна. Iм'я яке маЇш?"
"Яке даси, таке й матиму".
"Назву тебе Любавою".
"Така я люба тобi?"
"Як свiт ясний, як високе небо над свiтом".
"То лишайся зi мною".
"Отут, на морi?"
"Чому на морi ? Хочеш, житимемо на березi моря. Я знаю землю, покриту
вiчнозеленими галявинами, лiсом i нiким, до речi, не обсаджену. З полуночi
захищаЇ њњ вiд лютих сiверських вiтрiв та морозiв висока гора, недоступна
для людей i звiрiв крутопадь, з полудня, заходу та сходу омиваЇ голубе
незамерзаюче море. Сядемо там, збудуЇмо оселю та й житимемо в парi. З
лiсу, з поля братимемо њжу. Та й з моря матимемо њњ досталь".
"I далеко вона, та земля?"
"Що нам далеч? Захочемо - до ранку будемо там".
"То пiшли нагору, пiднiмемо вiтрила".
I погодилась, i перша подалася туди, де щогла та вiтрило. А вийшла
нагору та розглянулася - й мусила прохолонути: на морi стояла повна тиша.
"Доведеться чекати ранку".
"А доведеться, - Яровит њй. - Вiтер теж улiгся на спочинок".
Розiгналася було йти до клiтi-затишку, та одразу ж i передумала.
"Чому маЇмо чекати? Чи я не морська царiвна?"
"Бо таки нi. Сама ж казала, стала земною".
"Стала, утiхо моя, та не зовсiм. Не можу я без моря. Хоч раз на день, а
мушу скупатися, побувати серед тих, з ким жила-тiшилась, будучи дитям, а
потiм дiвкою-царiвною".
"Йой".
"Чого "йой"?
"То як же воно буде?"
"А так i буде, як нинi Ї. Чи я не з тобою, чи тобi мало мене?"
Змовк Яровит, мабуть, не знав, що сказати своњй Любавi, i Любава
збентежилася, а збентежившись, не забарилася розiгнати його журбу-задуму.
"Хочеш, - довiрливо заглянула в вiчi, - до ранку таки будемо в
утаЇмниченiй вiд людей землi".
"Як то?"
"Отам лежать плетеницi. Зроби з них дванадцять шлей i викинь наперед
лодiњ".
"Хочеш сказати..."
"Саме те, що подумав, утiхо моя, й хочу сказати. Звелю - i морськi
кобилицi доправлять нас до ранку до тоњ необжитоњ землi".
Не зовсiм вiрив њй, а все ж скорився. I шлењ поплiв, i до лодiњ
приторочив, i поперед лодiњ викинув. Коли ж випiрнули та струснули гривами
бiлi, мов пiна морська, кобилицi, i пожвавився, i про сум та непевнiсть
забув... Бо таки попливли з Любавою так швидко, що знялись i пiшли в
усiбiч крутi хвилi, повiяло стрiчним вiтром, а вже вiтер зривав i кидав на
них, потiшених i вдоволених, м'яку пiну, холоднi й вiд того
лоскiтне-дошкульнi бризки. Звiдки йому, земному, було знати, що то не
просто собi бризки, то чари Любавиного батечка - царя моря. Плив i
насолоджувався тим плаванням-летом, розкiш-волею, що можлива тiльки на
морi, присутнiстю дiви-краси, що подарувала йому море. А коли така розкiш
серцю i такi чари на серце, де вже думати про якiсь сумнiви i якусь
непевнiсть. Обiймав потiшену його вдоволенням Любаву й купався в
знадах-розкошах њњ, як лодiя в збуреному морi.
До берега обiцяноњ царiвною землi пристали тiЇњ вранiшньоњ години, як
сходило сонце i його скiсне промiння щедро залило доли та гори. Може, й не
примiтили б тiЇњ щедростi, та з ночi випала на дерева, на трави роса, а
скiсне промiння умiЇ вишукувати роси. Заграло, замерехтiло в тих
диво-перлах, здавалось, видзвонюЇ в них. ТоркаЇться падiнням-доторком i
видзвонюЇ кришталево чистим дзвоном.
"Нiби на островi Буянi".
"ПодобаЇться?" - питаЇ царiвна й ласкою заглядаЇ у вiчi.
"Кажу ж, нiби на островi Буянi. А так, як на Буянi, нiде немаЇ".
"Ну, - веселiшаЇ, - тодi тут i житимемо".
Вони оглянули за день долину, були у лiсi, пiд горою. Просто ходили й
милувалися привiллям цењ землi чи збирали ягоди й снiдали та обiдали в
парi, все гомонiли й гомонiли, парувались та парувались, i хто знаЇ, що
бiльше радувало њх: вiднайдений закуток-вирай на землi чи те, що вiн давав
привiд сподiватися: вони Їднаються назавжди.
"Сам споруджуватимеш терем, - запитала царiвна, коли повернулися на
лодiю, - чи родакiв моњх покличемо?"
"Чим же я споруджуватиму його, коли, крiм рук, нiчого не маю?"
"I то правда, - осмiхнулася. - Ну, то лягай i спи, а я посиджу над
тобою".
"Чого маЇш сидiти?"
"Хочу так. Першу нiч ночуЇмо на своњй землi, мушу приглянутися, яка
вона поночi".
"А я засну. Бо нiч не спав i день був суЇтний".
I вiн заснув. А прокинувся другого дня, Любави не побачив коло себе.
Пiдвiвся, розглянувся - таки немаЇ. Поспiшив, спонукуваний тривогою, iз
лодiњ, та тiльки-но вибрався звiдти, як знову змушений був стишити ходу.
Лодiя њхня стояла в тихiй заводi, бiля кам'яноњ стiни, а одразу за заводдю
пiдносився в небо й дивував величчю та неабиякими розкошами терем-палац.
Вiн був мармуровий, з високими, прикрашеними рiзьбленням вiкнами. Довкола
палацу лад i досконалiсть, така досконалiсть, нiби усе, що Ї тут, виросло
за нiч iз землi й постало перед очима заспаного витязя, як диво з див.
Здолав-таки свiй подив, як i своњ сум'яття, й попростував до палацу.
Назустрiч йому вийшла Любава. Уклонилася низько й мовила звичне:
"Прошу мужа й господаря до нашого терема".
Не питав, звiдки такий, як могло статися. I так догадувався. Ходив
слiдом чи поруч iз Любавою й слухав, що казала. А вона все оповiдала та й
оповiдала. I свiтилась оповiдаючи. Якимсь м'яким, до лоскоту приЇмним
свiтлом. Бо й сама була неабияк вдоволена тим, що маЇ господу, що буде
господинею. Може, саме те вдоволення й робило њњ не просто лiпою та гожою
в новому вбраннi, - божественно чарiвною.
Незчувся Яровит, коли i як перейнявся њњ радiстю i став тiшитись њњ
втiхою.
"Такi палаци, - осмiхнувся своњй судженiй, - чував, Ї тiльки в
заморських царiв".
"А хiба ми не царi?"
Вони й справдi зажили, мов царi. Нiчим не клопоталися: усе, що слiд
було добути, добував хтось i, що слiд було подати, теж подавав хтось. Або
ходили на лови й розважалися ловами, або сидiли в теремi чи десь на
узлiссi й тiшились собою, землею, в якiй оселилися, привiллям, що мали на
тiй землi. Любаву, щоправда, бiльше вабило море, i вона щораз частiше
нагадувала про те мужу. Коли дув попутний чи бiльш-менш сприятливий вiтер,
Яровит ставив вiтрила й пускав лодiю в безмежну морську широчiнь, коли
треба було йти супроти вiтру чи наставало затишшя, Любава вдавалася до
родакiв своњх, i тi присилали морських кобилиць. Так чи iнакше, а молоде
подружжя ганяло по морю коли хотiло i як хотiло. Бо обоЇ вподобали тi
плавання-лети, обом було чим тiшитися в тих плаваннях. Воля усiм до смаку,
а вiдчуття безмежного простору-волi - тим паче. А ще ж були зваби морських
глибин i морського дна, були й вiдвiдини сусiднiх i несусiднiх пристанищ у
чужих землях. Ходили, задивлялися на мир людський i дивувалися поконам у
тому мирi, захоплювались його розмањттям. Згодом навчилися й торгувати:
збували добутi в морi корали, перлини, брали за них те, що приглянулося чи
видавалось потрiбним у своњм теремi.
Так об'явилася в них челядь, об'явилися гуслi, арфи, а з ними й люди,
що чарували грою на гуслях та арфах, потiшали пiснями чи вмiли вести
чарiвний танок.
Царiвна вподобала все те i не помiтила, як втратила смак до заморських
мандрiв, а разом з тим i бажання бути з мужем та з мужем. Обсадила себе
доброликими жонами, завела серед них приятельок, те й робила, що примiряла
вбрання, - те, що пошили њй, i те, що тiльки збиралися шити, не перечила,
коли укладали по-своЇму коси, мили в купелi й вели до зали, де
влаштовувались вечiрнi чи святковi iгрища.
Яровит частiше та й частiше почав залишатися сам; коли - на часину,
коли - на весь день. Любава, як i ранiш, була ласкава й говiрлива з ним,
можливо, ще говiрливiша, нiж досi. Бо таки мала що казати по цiлоденнiй
розлуцi i таки неабияк захоплена була тим, що казала. Аж поки не домоглася
свого - почала водити на святковi та вечiрнi iгрища. Саджала коло себе й
щiльно тулилася до свого мужа, була така ж мила та люба йому, як i ранiш.
I те, що бачив, було любе та миле. Однак до пори до часу. Вiдчув по
якомусь часi: почало набридати. Вночi, чуючи Любавинi
розповiдi-захоплення, порiвняння цих, земних, iгрищ з тими, що бачила й
знала на днi моря, лише вiдмовчувався, а вдень брав змайстрованого на
дозвiллi лука, набивав тулу стрiлами i йшов у лiс чи до пiдгiр'я на лови.
Не було такого дня, щоб повертався з порожнiми руками. Або косулю
приносив з пiдгiр'я, або тетерука з лiсу. А спокою для свого серця не мiг
зловити. Щось його мучило в палацi й поза палацом, чогось не вистачало, i
те "щось" чим далi, то вiдчутнiше почало розчаровувати його i в ловах.
Тодi сiдав у лiсi чи на пiдгiр'њ i думав, а думаючи, нерiдко засинав.
Приснилось якось (i таки там, у лiсi): постав перед ним отой, полишений
у Живи кiнь i збуджено забив копитом.
"Чого тобi?" - запитав Яровит, як завжди питав, коли кiнь непокоњвся.
"Менi нiчого, - вiдповiв Буланий. - Менi тiльки сумно без тебе. З Живою
бiда".
"Як то - бiда? Що сталося?"
"Слаба вона, млiЇ-зiтлiваЇ без тебе".
"Без мене?" - запитав спантеличено й лупнув очима.
Довго сидiв ще пiд деревом i не знав, як розумiти бачене. Сон то був чи
з'ява? Нiби ж сон, а таке вiдчуття, мовби стоњть хтось i жде, що скаже
вiн, Яровит, на повiдане.
ЗiтлiваЇ без нього... А чом би й не так? Он скiльки часу минуло, як
посiяв у серцi надiю, розпалив багаття великих жадань, а що принiс њй?
Розлуку й сум, невтiшну сподiванку й страждання. А запевняв же, казав -
лише через бiду не повернувся до своЇњ Живи, не взяв iз нею злюб. Та хай
жде i вiрить: вiн повернеться. Коли й земля стане дибом, небо вiзьметься
вогнем, все одно повернеться i стане њй мужем.
Не пiшов того вечора на iгрища, а наступного дня - на лови. Любава
помiтила його смуток-зажуру i сполошилася.
"Чого тобi? Що з тобою?"
"Сумно, Любаво"..
"Були удвох, не сумував, тепер, коли багато нас, сумуЇш?"
"Тепер сумую i ось що скажу тобi, царiвно: я маю вiд њхати вже".
"Куди? Чого?"
"Земля батькiв кличе. I дiвчина, якiй обiцявся".
"А я? Ти ж взяв зi мною злюб".
"Узяв, та не обiцявся".
Знiтилась Любава, а далi й геть розплакалася. Схилила на руки голову,
затулила долонями лице й плакала по-жiночому ревно, по-людському жалiсно.
"Казав: я люба тобi. Тепер нi вже?"
"Час любощiв минув, царiвно. Настав час повинностей. А повиннiсть кличе
мене у рiдну землю".
Пiдвела голову й глянула допитливо.
"Що ж маю робити тут сама? Нiчому не рада буду, все стане огидним без
тебе".
"Може, повернешся до родакiв своњх, у море?"
"Не зможу я жити тепер у водi".
"Як то не зможеш? А там, у агарянiв, казала..."
"Бо тодi могла ще скупатися в молоцi вiлиних кобилиць та й
повернутися.. Тому й казала так. Тепер iнше кажу: я понесла вiд тебе дитя,
а воно твоЇ дитя, земного мужа, i не зможе жити в морi".
Щось озвалося в ньому болiсне i втiшне. Одначе бiльше болiсне було,
анiж втiшне, бо обхопив руками голову й питав-допитувався сам у себе: "Як
же пiду тепер вiд нењ? Чи можу пiти пiсля всього, що сталося?"
"Лишайся, - поспiшила присiсти перед ним Любава й заглянути, як колись
заглядала, у вiчi - так глибоко й так жалiсно, серця дiставала. - У тебе й
тут, як бачиш, Ї вже повиннiсть".
I мучився, i карався, i заспокоював свою добролику царiвну, аби не
побивалася так. А проте не тодi, то перегодом десь сказав њй:
"Мушу, Любаво".
"Може, хоч iнодi навiдуватимешся до нас?" - подала сама собi надiю.
"Iнодi - може"..
I, щоб вiдiрвати њњ якось вiд серця, обернувся круто, сiв у лодiю й
пiдняв усi, що були на нiй, вiтрила...
- Ну, а далi ж як було? - не вдовольнився тим, що повiдала бабуся,
Богданко.
- Так i було, як мало бути. Добувся Яровит до своЇњ землi, взяв iз
Живою злюб. Таке весiлля справляли, подейкують люди, усi гори дзвенiли.
- А царiвна?
- А царiвна народила сина та тим i втiшилася. Син, мов двi краплини
води, був схожий на вiтця, i теж, як i батько, став князем у своњй землi.
До моря тiльки бiльше лежало його серце, анiж до суходолу. Через те й
прославився у людях як багатий морський гiсть i великий мореходець.
XVIII_
За гожоњ години раннього передлiття Миловида була вже у Нижнiй Мiзiњ i
мiряла ту саму путь, що й колись. Ото тiльки й одмiни, що правилася не з
Маркiанополя в Одес, а з Одесу в Маркiанополь. I певна була: плавання њњ
позаду вже, i не зовсiм вiрила, що таки позаду. Бо коли ходила берегом
Днiпра та шукала лодiю з чужкраю, всякого наслухалася про заморських
мореходiв: i пiдступнi вони, i завезти можуть туди, звiдки не втрапити вже
анi до Мiзiњ, анi до Тиверi. А тi мореходи взяли, що належить, i сказали:
"Вiра та спокiй, дiвчино, пiслязавтра будеш у пристанищi Одес". Сказали й
доправили. Чи такi добрi Ї, чи тому, що обманула њх, видала себе за
викрадену тиверськими татями, навiть жалiли в путi, берегли вiд бурi, що
розгулялася.
Присяйбiг, коли усi такi, пiде Божейковими слiдочками в землi ромейськi
i розшукаЇ свого Божейка. Таки зважиться i пiде!
Обернулася, глянула в той бiк, де клопоталися њњ мореходи, й вiдчула
малiсть свою, а ще сором за себе: таким людям i назвалася полонянкою,
сказала неправду.
Аби виправдатися бодай чимось, пообiцяла, ба заприсяглася сама собi:
далi казатиме всiм правду i тiльки правду. У свiтi Ї жорстокi i безпутнi
люди, то так, а все ж свiт не такий жорстокий i безпутний, як про нього
думають.
Старий Борич сидiв, як завжди сидить, коли буваЇ вдома, у своњй
пiдклiтi й латав-заварював чужi казани. Не сподiвався, ясна рiч, бачити
Миловиду в себе. Коли ж постала перед ним i сказала, вклоняючись:
"Добридень, господарю красний", - видивився й закляк зi своњм ремеслом у
руках.
- Ти?! - не спитав - простогнав лякаючись. - Менi привиджуЇться чи це
справдi ти, Миловидо?
- Я, дiдусю.
Пiдвiвся, засуЇтивсь, як мiг суЇтитися в своњ лiта, провiв i посадив
супроти себе.
- Як же це, дiвчинко? Гадав, ти давно дома вже, тiшиш своњм поверненням
iз неволi маму, тата, а ти тутки. Що сталося, Миловидко, i як сталося?
Оповiла все i не приховала в тiй оповiдi найголовнiшого: њй немаЇ й не
буде життя на землi, коли не вiдшукаЇ та не звiльнить Божейка. Затим i
прийшла до ромењв, затим стоњть i перед ним, Боричем. Солiди, якесь там
золото маЇ на пошуки та викуп, а в усьому iншому покладаЇться на помiч
мандрiвного ливарника Борича, котрому вiльно iти, куди хоче, й бути там,
де захоче. Та Борич не поспiшав хвалити њњ за тi милi його серцю намiри,
як не поспiшав i зголошуватися. Сидiв, дивився на порятовану свого часу з
неволi дiвчину прибитими смутком очима i мовчав. "Як же я пiду з тобою,
гожа дитино? - казали його очi. - Чи ти не бачиш, який я лiтнiй? Чи не
вiдаЇш, що та далека й тривала путь не для моњх нiг? А й те ще знай: маю
таЇмне доручення вiд князя - наглядати за ромеями i поспiшити з речницею
про њхнi лихi намiри, коли знову захочуть вдатися до татьби. Зараз щось
схоже на те. Як можу вiдлучитися на все лiто, а може, й бiльше, коли тут
збирають манiпули й гуртують у когорти, а когорти - в легiони? То ж зрада
буде, Миловидко, i страшна зрада. Лiпше було б не зголошуватися, анiж
сказати: "Попереджу", - i не попередити".
I журився њњ журбою, i дошукувавсь, що i як вдiяти, а дошукатися не
мiг.
- Я пособлю тобi, дiвчино, аякже, - почав з обiцянки. - Проте почнемо
не з мандрiв по Вiзантiњ. Найперше маЇмо знати, куди повезли тих нещасних,
де i кому збули.
- Гадаю, в пристанищi Одес знають те.
- В Маркiанополi теж знають i, може, лiпше, нiж у пристанищi Одес. Отож
пошуки почнемо звiдси, а там i до Одесу дiстанемося, аби певними бути, що
не на ложнiй путi.
Борич вiдклав свою роботу, вивiв з пiдклiтi й посадив гостю за стiл,
дав њсти. А поки њла, сидiв i думав, до кого йому вдатися, у кого шукати
њњ, правди про полонених. Певно, нiчого втiшного не вишукав, думаючи, бо
не ожвавився, як ранiш бувало. Порадив Миловидцi лягти та спочити пiсля
многотрудноњ путi, всiляких тривог на тотих путях та й подався з двору.
Минув день - Борич повернувся з преторiю нi з чим, минув другий - знову
нi з чим. А третього дня i зовсiм зайшов на подвiр'я пiдупалий духом.
- Щось погане вивiдали, дiдусю?
Вимiряв њњ невеселим оком i тодi вже сказав:
- Знаю, ти ждеш вiд мене лишень гарного та приЇмного. А те й не береш
на карб, що прињхала шукати приЇмностi серед людоловiв. Тож слухай, дитя
людське, що казатиму, не тiш себе удачами, надто швидкими та приЇмними.
Ходiння по муках тiльки почалося. Не до IЇрони i не до Авiдоса повiз
Хiльбудiй твого Божейка i всiх, хто з ним. Чи то не хотiв платити мито за
продаж рабiв, чи боявся, що в сих работорговельних гаванях спiймаЇться на
татьбi, - погнав набитi взятими гвалтом тиверцями лодiњ аж до Iллiрика.
- Аби тiльки знати, де, - не малiла духом, навпаки,ожвавилася Миловида.
- Дiдусю, рiдненький. Iллiрик то й Iллiрик, подамося й до Iллiрика, аби
знати, де!
- Iллiрик великий, горлице. Перш нiж правитися туди, маЇмо достовiрно
знати, де саме продавали.
- А тi, - кивнула на преторiй, - не кажуть?
- Не знають нiбито. Поњдемо-таки з тобою до пристанища Одес i
шукатимемо таких, що знають про долю тиверцiв, там.
Цього разу Борич не взяв iз собою ливарного причандалля, як брав ранiш,
маючи намiр зiбрати коло себе люд i вивiдати в нього те, що хотiв
вивiдати. Знав-бо: стезю маЇ топтати до навiкулярiњв, а то не для всiх
доступний люд, њх коли й привабить щось, то не його кузнь.
- Кажеш, маЇш золото i ромейськi солiди? - запитав Миловиду, побувавши
в пристанищi.
- Маю.
- Тобi вони, ясна рiч, пригодяться ще, та що вдiЇш, i тут без них не
вивiдаЇмо. Давай поки що солiди, а золото прибережи.
Ходив та й ходив до пристанища та до осель при пристанищi, а повертався
нi з чим, лише веселенький був, а то й зовсiм хмiльний. Дивувалася з того,
а ще бiльше боялася: проциндрить дiд те, що вiдiрвала вiд серця й передала
як надiю на порятунок Божейкова мама, а хосену з тих походеньок його не
буде анiякого. Та ба, iншоњ путi вивiдати, де Божейко, не бачила: те
знають мореходи i тiльки мореходи. Може, не слiд так дуже вже покладатися
на Борича, самiй теж ходити та питатися? Хтось же був свiдком, як виводили
тиверцiв iз схованок, пакували в лодiњ. А коли був, мiг чути, куди
правитимуться тi лодiњ, може знати, де зараз мореходи, що возили полонених
за море. Тодi, як правилася до Днiстра та шукала гостей iз чужкраю, теж
боялася: кого зустрiне, кому довiриться, а не шкодуЇ, бач, що довiрилась.
Ано, свiт не такий жорстокий, як про нього кажуть, а люд - i поготiв. Так
надумала, так i зробила б завтра чи пiслязавтра, коли б у њњ прихисток не
залетiло те, чого давно ждала. Борич розчинив не по-старечому дужо дверi й
мовив, переступаючи порiг:
- Готуйся, Миловидко, завтра вирушаЇш. У Старому Епiрi, в пристанищi
Нiкополь, продавали тиверських бранцiв.
- Це далеко?
- Далеко, дитино, та я домовився: тебе доправлять до самого Нiкополя.
Дiвчина загадалася.
- А чому тiльки мене? Ви хiба не њдете?
Старий знiтився i безсило розвiв руками.
- Не можу я, горлице, поњхати. ™ тут, у Маркiанополi, дiло, котре не
пускаЇ мене з тобою.
Осмутнiла враз i сiла там, де перед тим сидiла.
- Ти не сумуй i не май на мене гнiву, - заспокоював чи й виправдувався
Борич. - Не тому не њду, що не хочу, не можу я, повiр. Ромењ знову
готуються до походу, маю знати, куди збираються йти, i коли знов на Тивер,
зробити так, щоб знали тиверцi.
Глянула на старого i недовiрливо, i загадково-подивовано й знов
потупила зiр, похилила голову.
- Я боюся, дiду. Вся надiя була на вас. Гадала, i Божейка вiдшукаЇте в
цiй чужiй та загадковiй для нас, тиверцiв, землi, i мене надоумите та
захистите, коли дiйде до напастi.
Очi Боричевi, вид Боричiв казали: "А горенько!" - та уста промовляли
iнше.
- Навiкулярiй, що взявся доправити тебе, - муж лiтнiй i добронравний.
Казав, доки будеш пiд його рукою, волосинка з голови не впаде. А як далi
складатиметься в тебе з ромеями, то вже сама побачиш. Раджу тiльки, не
будь вельми щедрою i не вдавай iз себе багату. А ще не будь надмiру
довiрливою. Розпитуй, проси, торгуйся, являй в усьому розум i обачнiсть.
Чула: розум i обачнiсть. То будуть Їдинi твоњ помiчники на многотруднiй
путi удач i невдач, сподiванок i розчарувань.
ХIХ
Боричевi пiдозри не пiдтвердилися того лiта. Ромењ збиралися до
Маркiанополя, та не для тоњ, що догадувався вiн, виправи: ходили на
забудови та змiцнення фортець у Поду-нав'њ. А наступного передлiття вода
так пiднялася в широкому та повноводому Дунањ, що про перехiд через його
широчiнь уплав годi було й думати. Злились i стали суцiльною
гладiнню-морем численнi рукави, зникли пiд водою очерети, залилося й стало
заплавою прибережне пониззя. Дерева стояли в водi й видавалися зеленими
острiвцями на порудiлiй водянiй гладiнi.
- Ось i маЇмо. Волоте, помiч, - пiдвiвся в стременах i пильно
розглянувся Вепр. - Дунай до самого лiта став ромеям на перепуттi, а нам
визначив обводи незатоплюваноњ твердi. Напевне знатимемо тепер, де вдало
визначили мiсця для веж, а де помилилися. Бiльшоњ води, здаЇться, не було
в пониззi.
- ГадаЇш, що ми десь i помилилися?
- Дуже можливо. А втiм, побуваЇмо на мiсцi забудов - побачимо.
I князь, i його воЇвода знали: сюди, в Подунав'я, давно пiшли тиверськi
будiвничi - землероби, каменярi, дереводiли. Та й чули, правлячись
пониззям, як голосно вистукують тi, що дроблять та тешуть камiнь, рубають
дерево. Дереводiлiв, ясна рiч, найбiльше тут. Бо й дерева треба найбiльше.
Може, тiльки вежi й змурують iз каменю. На вали, забудови пiде земля та
дерево. А градниць iз сяких-таких колод не поставиш. Тож i
гримлять-вистукують будiвничi по всiх околiях, рубають що Ї лiпшого та
найлiпшого.
- Старiйшини, як нiколи, повiрили тобi, княже, а вiд старiйшин
перейнялася вiрою i вся земля. Бачив, як густо йшли тиверцi на Дунай?
- Бо вiдають, чим заплатили за безпечнiсть. На власнiм хребтi спiзнали,
що таке чужинське вторгнення.
- О нi, стараннiсть та маЇ й iншу пiдвалину. Гадаю, не було б такоњ
щиростi та одностайностi, коли б ти кликав њх спершу на спорудження веж, а
потiм - на вiдбудову спалених весей. Турботу про люд тиверський угледiли в
тiм твоњм повелiннi, тому й пiшли усi в пониззя.
Вепрова похвала була приЇмна князевi. Через те говiркiшим видавався i
на Дунай дивився веселiше, нiж можна було сподiватися вiд нього.
- Гарне пристанище матимеш, воЇводо, коли сядеш iз родом i людом своњм
у гирлi такоњ рiки, - показав на безбрежне дунайське плесо. - Чи не
закортить стати тодi осiбним князем, га?
Питався, жартуючи, а Вепр не зумiв чомусь бути мужем, що сприймаЇ
почуте як жарт.
- Осiбним?
- Ну, коли не осiбним, то морським.
- Морським - може, - надумавсь-таки i усмiхнувся, - а осiбним - нi. Тут
усiЇю слов'янською землею не можемо упоратися з неспокiйними сусiдами.
Таке ж князiвство, як моя придунайська волость, проковтнуть i не
оближуться.
Волот загадався й примовк.
- Я через те кажу так, - обiзвався перегодом, - що менi самому Тiра
почала видаватися лiпшою i знадливiшою за Черн.
- Ов! А то ж чому?
- Бо гарне i багато чим спокусливе мiсце. Одне, город той, коли звести
його, стоятиме на узвишшi, а друге, над глибокою водою. I не на морi, i
над глибокою водою, чуЇш? Таке морське пристанище може вирости в тiм мiсцi
i така твердь для слов'янськоњ землi, що й ну. Та ще коли й ти станеш њй
пiдпорою при самiм Дунањ, та коли лодiй матимемо стiльки, що на весь Понт
Евксiнський гримiтимуть славою. УявляЇш, що буде тодi? Е-е, воЇводо, з тоњ
затiњ в Тiрi може вирости наша сподiвана мiць. ГадаЇш, поляни так собi
вчепилися за те мiсце на нашiй землi й пiшли на Їднiсть iз тиверцями?
Мають пильне око i далеко бачать тим оком. Я пiсля бесiди з ними покою не
маю ночами. Сплю i бачу великий бiлокам'яний город над лиманом, морське
пристанище при городi, сотнi своњх i чужих лодiй у тому пристанищi. В
мислях дав уже йому й наймення - Бiлгород.
- А чому тiльки в мислях? Друге лiто сидять там твоњ та полянськi
будiвничi, гадаю, щось зробили.
- Пристанище, вважай, Ї вже. Коли не зашкодять ромењ чи якесь iнше
безлiття, матимемо й здатну боронити себе морську твердь.
Скiльки правилися понад ДунаЇм купно, стiльки й мови було про те. А
розлучився з Вепром у новiй його волостi й прибув до Тiри, мусив забути
про своњ далекосяжнi намiри: там на нього чекали вже посланцi з вiстями
вiд Борича.
Не хотiв вiрити тому, що почув, однак не вiрити теж не мiг. Чи Борич
слав би людей аж iз Маркiанополя, коли б не був певен: ромењ таки
готуються до походу?
"Оце таке твоЇ сольство, iмператоре? - питався в того, вiд кого мав
неабиякi обiцянки. - Оце така щирiсть i така правда? "
Перше, що зробив, - розiслав гiнцiв. Звiдомляв про загрозу нового
вторгнення князя Добрита у Волинi, звiдомляв i полян та уличiв. Вепровi ж
повелiв змiнити сокири на мечi й зiбрати пiд свою руку весь тамтешнiй люд.
Сам теж не забарився згромадити iз будiвничих дружину й повернувся до
Черна. Настав час не покладатися на тверезий розум ромейського iмператора.
Тiльки б не спiзнитися зiбрати до спаду води в Дунањ дужу силу. Все iнше
вирiшать меч i розум, розум i меч.
Висока дунайська вода спадала повiльно i довго, так довго, що зiбранi
пiд рукою Волота дулiбськi, полянськi воњ, як i воњ сусiдiв уличiв, почали
ремствувати: чи не даремна ця ратна виправа, чи не пустив хтось навмисну
чутку, аби нашкодити слов'янам? В полях зрiЇ хлiб, по лiсах повнятьсямедом
бортi, а господарi кинули усе те напризволяще, тирлуються в Придунав'њ. I
ромењв не провчать, i втрати матимуть такi, що њх нiчим уже не вiдшкодуЇш.
- Що робитимемо, княже? - прийшли i сказали нарештi самому привiдцi.
Думав, дошукувався i таки знайшов њњ, одповiдь.
- А що роблять в такому разi ? Не йдуть ромењ, то нам тра йти до
ромењв. Одбирайте спритних звiдуиiв, пошлемо њх на супрот-берег Дунаю за
звiдами. Най понишпорять та побачать, що роблять ромењ, збираються чи не
збираються вони йти в нашу землю.
На те охоче пристали i звiдунiв одiбрали рiвно стiльки десяткiв на чолi
з десятськими, скiльки було на ромейськiм березi фортець. Розтлумачили, де
i як мають переправитися, що вивiдати, переправившись, та й стали ждати..
Так чи iнак, а звiди мають покласти край марному сидiнню.
Вони й поклали, та не так, як мислив собi князь i тi, що були з князем.
Звiдуни повернулися й сказали: ромењв справдi до гибелi в фортецях, одначе
не видно, щоб вони готувалися до вторгнення. Возять камiнь i мурують
стiни.
- Зводять новi фортецi?
- Ба нi, нарощують заборола в старих, мурують новi споруди на подвiр'ях
фортець.
То була заковика i неабияка. Невже Борич натрапив на ложний слiд i
обманувся? А коли нi? Коли ждуть-таки спаду води й змiцнюють тим часом
фортецi? Можуть i так собi мислити: "Чого йти до слов'ян, коли не зiбраний
ще урожай на нивах, не насотано меду з бортей? Хай покладуть усе в хижi та
будуть готовi зустрiти гостей не лише з простягнутими для вериг руками, а
й iз хлiбом-сiллю".
Коли це правда, не втримати йому коло себе анi полян та уличiв, анi
дулiбiв. Щасливi мислi - нечастi гостi, ця ж прийшла й осiнила якось
неждано й негадано: а чом i йому не робити те, що роблять ромењ, - знов
повернути усiх до заступа i сокири?
З тiЇю думкою вийшов перед тисяцьких i постарався втлумачити њм:
легковажити не час; а щоб зiбраний у пониззi люд не нудьгував без дiла i
менше думав про своњ вогнища, посилаЇ його на припинене через чутку про
вторгнення спорудження веж. З князем Добритом Ї така домовленiсть: рано чи
пiзно все одно треба буде приходити сюди i споруджувати.
Не був би вiн князь, привiдця воњв i дружини, а до того ж муж думаючий,
коли б на тому й заспокоњвся. Кажуть, у ромењв не спостерiгаЇться помислiв
про ратну виправу за Дунай? Хай кажуть, а вiн знову пошле своњх звiдунiв
на супротивний бiк - хай стежать за ромеями, хай знають, якi в них помисли
сьогоднi, якi завтра.
За цим разом вибiр його випав на найближчi задунайськi твердi Ульмiтон
та Туррiс i був, здаЇться, вдалим: саме в Ульмiтон прибували та й
прибували воњ з ромейських провiнцiй.
- Це i Ї вона, розгадка ХiльбудiЇвого замислу, - радiв чомусь Волот. -
В Ульмiтонi накопичуються сили, що вторгатимуться.
Стежити за ромеями, що таборилися по фортецях, доручив одному з
найкмiтливiших своњх сотникiв.
- Не спускай ока з них, - повелiв йому, - найпаче з тих, що в
Ульмiтонi.
Звiдiв не було седмиць чотири, зрештою прискакав гiнець i сказав:
сидять ромењ; ходять удень на муштри, увечерi п'ють вино, а з фортецi не
йдуть.
- А що сотник? Якi його намiри?
- Вивiдувати i ждати.
- Розумно. Пождемо й ми, коли так.
Ждали седмицю, за нею другу, за другою й третю. А одразу по третiй
прискакало кiлька гiнцiв iз речницею вiд сотника: ромењ згуртували
манiпули в когорти й пiшли на Туррiс.
- До бронi, слов'яни! - звелiв князь.
Знали тепер кожен Хiльбудiњв крок, як знали й те, скiльки iде з ним
когорт, де зупиняються на нiч i куди зникають по ночi.
Тисячi стояли поодаль вiд Дунаю i не виказували своЇњ присутностi..
Таке повелiння князя Волота: дати ромеям можливiсть переправитися на цей
бiк, а вже як переправляться й пiдуть на своЇ чорне дiло, тиверцi й дулiби
стануть њм на путi - так, щоб охопити ХiльбудiЇвi когорти пiвколом. А
оскiльки по один бiк у ромењв буде глибоке й широке, мов море, озеро, по
другий - не менш глибокий i бистроплинний Прут, а за Прутом - воњ iз
стрiлами, то ромеям нiчого iншого не лишатиметься, як прийняти бiй.
Перше, що трапилося Хiльбудiю на путi в Тиверську землю, була почата й
незавершена будова.
- Бачили? - показав тим, хто був поруч. - Ще трiшки замешкалися б - i
анти спорудили б на нашiй путi другi Довгi стiни.
- А так. Гляньте, скiльки землi, колод навезено, ба камiння навiть. Для
стiн, може, й замало, а для фортецi чом же.
- Земляноњ чи дерев'яноњ?
- Глинобитноњ.
Смiх, жарти та дотепи, а все ж серед безжурних жартiвникiв знайшлися й
тверезiшi.
- Зверни увагу, стратегу: робота провадилася щойно. Дуже можливо, що
анти десь поруч.
Хiльбудiй знову вiдбувся жартом, а все ж не полишив застережень
центурiона поза увагою. Спинився, приглянувся до зритоњ копитами путi й
повелiв вислати поперед когорт, по праву i по лiву руч вiд них кiнних
звiдунiв.
Очолюваний ним легiон не такий великий, щоб вважатися вiйськом, та не
такий i малий, щоб вести його в землю варварiв по однiй путi. А змушений
був, принаймнi поки здолають горловину мiж озером i Прутом. Подiлив легiон
на когорти, визначив дистанцiю й звелiв правитися одна за одною,
дотримуючись дистанцiњ. Коли ж трапиться таке, що вийдуть i стануть на
путi слов'яни, перша колона маЇ стати чолом до них i прийняти бiй, двi
iншi вийдуть на фланги й дiятимуть так, як вимагатимуть обставини бою: або
ж вiзьмуть на себе варварiв, що будуть на флангах, або ж обiйдуть тих, що
стануть на путi, i вдарять на них з флангiв.
Висланий наперед роз'њзд вихопився на широку галявину обабiч путi i
змушений був зупинитися.
-- Слiди свiжi, - уголос мiркував привiдця. - Анти тiльки-но пройшли
тут i великими силами. Що, коли отам, за галявиною, стали заступом i
нав'яжуть сiч?
Легiонери мовчки переглянулися з ним i не стали розраджувати.
- Зробимо так, - повелiв привiдця роз'њзду. - П'ятеро поскачуть уперед
i вивiдають, чи Ї хто в лiсi, а вивiдавши, дадуть знати.
- Ну, а коли нiкого не буде?
- Правитиметеся далi, тiльки ближче до нас, на вiдстанi одного-двох
стрелищ.
Були обережнi i, здавалось, аж надто пильнi, а таки прогледiли появу
слов'ян. Тодi аж збагнули, що то не хтось iнший, тиверськi воњ, як њм
заступили путь.
Подалися було назад, а позаду теж заступ, кинулись праворуч, у лiс, - i
там кiнний заступ.
"Це кiнець, - подумав ромейський привiдця. - I, що найгiрше, така ж
доля спiткаЇ й тих, що йдуть за нами й покладаються на нас".
- ПопробуЇмо пробитися, - повелiв легiонерам. - Кому пощастить
вихопитися, постарайтеся доправитись до когорт i попередити: на цiй
галявинi усьому легiону готуЇться пастка. Усьому, зрозумiли?
Вони звернули з путi й погнали коней туди, де менше було воњв. Та не
для того њх брали в лабети, щоб випускати. Однi полягли, стятi мечами чи
стрiлами, iншi, не бачачи порятунку, склали перед тиверцями броню свою й
простягли руки для пут.
Те саме спiткало й боковi роз'њзди. Хтось iз тих, бокових, пробував,
щоправда, докричатися до Хiльбудiя, та Хiльбудiй був надто веселий тiЇњ
митi, аби почути застережливий крик своњх звiдунiв. ѓхав на чолi першоњ
когорти, оточений веселими вершниками, й гадки не мав, що може щось
статися, та ще тут, у придунайськiй глушинi, наiменованiй незайманщиною.
Коли ж сталось-таки - перед його когортами, нiби з землi, постав надiйний
слов'янський заступ iз лучникiв i мечникiв, Їдине, на що спромiгся з
несподiванки, повелiв прискорити вихiд когорт iз лiсу.
- Першим п'ятьом когортам стати дугою й бути готовими до зустрiчi з
варварами, всiм iншим розвернутися й прикрити тил!
Нiби у воду дивився. Не встигли його когорти висипатись на галявину й
стати в бойовi лави, як там, попереду, а перегодом по праву i по лiву руч
ожив лiс, галявини в мiжлiссi й звiдти хмарою посунули на ромењв лави
лучникiв. Скiльки њх, важко було збагнути. Одне бачив: њм немаЇ
кiнця-краю. Iшли щiльно й заслонялися щитами, обступали звiдусiль.
- Щитоносцiв наперед! Стати стiною, зупинити стрiлами.
У ромейських лавах зчинилася ворохобня. Тi, кому наказано стати супроти
слов'ян стiною, спiшно пробиралися наперед, iншi приймали њхнiх коней i
норовили вiдiйти до лiсу, ще iншi шикувалися в колони мечникiв i ждали
нагоди пiти на пiших в кiннiм строю. А поспiх - мала утiха. Десь встигли
щитоносцi стати супроти антiв, зустрiти њх хмарами стрiл, а десь i нi. I
там, де не було щитiв чи не так щiльно летiли стрiли, анти навалилися дужо
й зламали лави, клали пiд ноги чи стиналися з тими, що боронились. У
прорубанi ними вiкна-проломи не забарилися вломитись тиверськi та
дулiбськi вершники. Немов буря приморська а чи вихор польовий влетiли туди
на буланих, вороних, гнiдих та бiлих конях, м'яли щитоносцiв копитами,
рубали навсiбiч мечами, збадьорювали себе i тих, що йшли плiч-о-плiч,
диким посвистом та гуком-перегуком. I все ж анi посвисти, анi перегуки не
могли заглушити багатоголосого брязкоту мечiв, чийогось торжества, а
чийогось i передсмертного волання про помiч, так само як тi волання
неспроможнi були осилити iржання коней. Таким здичавiло голосним i таким
тривожним видавалося воно, мовби тиха донедавна галявина горiла вогнем або
вiщувала проваллям-загибеллю.
Хiльбудiй зiбрав коло себе найбоЇздатнiшi манiпули й намагався дати
побоњську якийсь лад. Сидiв на високому, з буйною бiлястою гривою конi й
пильно стежив за тим, що робилося в переднiх лавах.
- Iоанне! - кликав котрогось iз мечникiв, що стояли напоготовi. - Скачи
в третю когорту й перекажи њњ привiдцi моЇ повелiння: хай одрубаЇ оте
антське вiстря та стаЇ стiною супроти решти. З одрубаними ми й самi
упораЇмось.
- Буде сказано, стратегу.
- ™вдемоне! - рiзко обертався до iншого, цього разу - центурiона. -
Бери свою манiпулу й винищ отих варварiв, - показав рукою. - Потiм пiдеш
на помiч першiй когортi.
- Iду, привiдцю.
Хiльбудiю не все i не завжди видно. Тому пiдводиться час вiд часу в
стременах i стараЇться бодай якось доглянутись, що робиться в його лавах.
Саме за тими розглядинами й застигаЇ його крик посланця вiд поставлених на
захист тилу когорт.
- Достойний! Варвари напирають i з тилу. Сили великi, не вистоњмо!
- Передай Флавiю i всiм воњнам: Їдина надiя в цих лещатах - меч i щит.
Бiльше немаЇ на що надiятись!
Знав: з ним лiпшi фракiйськi когорти, тi, що були не так давно у сiчах
з iранцями й переданi iмператором пiд його надiйну руку. Тому й не
переставав вiрити: хоча воњ його й опинилися в зашморгу, варварам не так
просто буде зiм'яти њх i примусити показати спину. Це досвiдченi мечники
та щитоносцi, вони спершу кiлькох варварiв покладуть, а тодi вже самi
ляжуть. Саме так: дiйде до краю, то ляжуть, все ж не покажуть спини.
Найбiльше дiстаЇться чоловим манiпулам. Он як порiдiли вони, стримуючи
ворожi сотнi. Десь тiльки оступилися й рубаються, прикрившись щитами, десь
стали невеликим пiвколом i стоять, мовби скеля в розбурханому морi, а десь
њх всього лиш острiвки, що ось-ось накриються хвилями.
Обернувся до тих, котрi стояли пiд його рукою як остання надiя на
порятунок, i застиг, вражений: анти прорвали лави не лише щитоносцiв, а й
мечникiв i пруть кiнною ватагою прямiсiнько на нього й зiбранi пiд його
рукою манiпули.
- В мечi! За мною, вперед!
Встиг крикнути ще тим, що обходили його по праву i лiву руч:
"Постарайтеся взяти в лещата i знищити", - та тим i вичерпав своњ
можливостi правити воями: перед ним вирiс рудобородий ант i змусив
пiдставити пiд занесеного над головою меча вивiрений у такiм дiлi
мiдiйський щит. А тiльки-но одвiв той удар, як одразу ж i сам нанiс його.
Бо мав уже не одного i не двох перед собою, опинився в тiй круговертi, що
анти iменують сiчею, а перси - рiзаниною. Рубався вправно i дужо, так
вправно, що вiдчув вiд того насолоду, а вiдтак приплив сили та певностi:
вiн - бувалий воњн, йому цi варвари, мовби смiття в рiчковому потоцi: ото
тiльки й прикростi, що огидне. Не певний за когорти, собi ж прокладе у цiм
потоцi путь i вихопиться на волю.
Мабуть, не одного стяв уже дужим ударом правицi, бачив: примiтили його
вправнiсть i розступаються. Удають тiльки, що пруть на ромейського витязя
на гнiдiм конi, коли доходить до сутички, або ж пiдставляють пiд удар щита
i вислизають, або ж обходять стороною. Ба нi, помиляЇться. Он пре якийсь
прямiсiнько на нього. Молодий, безусий ще, а очi, мов у звiря, налилися
кров'ю. Не меча - сулицю нацiлюЇ. Невже сподiваЇться вибити його,
Хiльбудiя, з сiдла?
Занiс над головою меча i не встиг вiдбити ним варварову сулицю, як вона
схитнулася i ледве не пропорола йому ребра. Коли б не панцир, так i
сталося б.
- Боривой! - почув дужий голос. - Цього не чiпай. Це сам Хiльбудiй, вiн
мiй!
Оглянувся й побачив, як здибив той, що кричав, коня, норовить
розвернути його й гнати услiд за ромейським привiдцею.
"Тиверський князь? Той, що гостив у Маркiанополi? Що ж_ робити?
Покладатися на дужу силу коня свого чи розвернутись i покластися на щит i
меч? Коли втiкатиму, можуть уразити сулицею в спину. Та чи й личить менi,
полководцю, утiкати?"
Розвернув по крутому колу Гнiдого й пустив у зворотну путь. Треба,
значить, треба, iншого не вигадаЇш.
Першим гнав на нього розпластаного в аерi коня безусий, той самий,
котрому казали: "Не чiпай".
"Завзятий хлопчисько, - подумав, - знаЇ на кого йде, i таки йде. Ну,
стривай же!"
Хiльбудiй махнув мечем i так рубонув ним по нацiленiй на нього сулицi,
що вона бринькнула i вилетiла воњновi з рук. ТiЇњ ж митi налетiв на
кiлькох i встиг звалити коневi пiд ноги лиш першого. Всi iншi оточили
стiною й наставили сулицi.
- Скорися, Хiльбудiю! - повелiв князь Волот. - Когорти твоњ розбитi,
виправа програна.
Не думав, що робить, чи таки покладався на щось. Приострожив коня й
кинув його прямiсiнько на Волота. Одначе й князь не ловив гав. Зняв
крутiше сулицю, i кiнь, опускаючись, наразився на нењ горлом. Заiржав
болiсно, шарпнувся набiк i викинув вершника з сiдла, пiд ноги Вепрового
коня. А Вепр не з тих, що губляться: зловчився й приткнув ромейського
привiдцю мечем до землi.
- Нащо ти так? - спохмурнiв, виказуючи своЇ невдоволення, Волот. - Вiн
був уже наш, треба було в полон брати!
- ГадаЇш, що треба? А навiщо? Iмператор не поскупиться золотом,
викупить його i знову натравить на нас. Надто занадився цей вовк у нашу
кошару, мертвий вiн безпечнiший буде.
XX
Дiд Борич правду казав: навiкулярiй - муж лiтнiй. Ось тiльки
добронравностi його не зовсiм йме вiри. Старий грек не зглянувся на те, що
вона - кругла сирота, що њњ гонить по свiту горе, взяв добре за перевiз та
ще й кректав, певно, сумнiвався, що бере потрiбну цiну. Може, саме тому
зобов'язав Миловиду готувати, доки буде на лодiњ, для нього i його
найближчих помiчникiв њжу, бурчав, а то й рикав на всiх, виказуючи своЇ
невдоволення. Зате правдою було й те, що анi сам, анi iншим не дозволив
зобидити њњ. Бiльше того, розпитав за довгi днi i ночi плавання, кого
шукаЇ, чому шукаЇ, й пiшов iз Миловидою до Нiкополя, знайшов людей, котрi
знали, де анти, що ними торгували позатамтого передлiття в Нiкополi.
- ™ тут анти, - казали дiвчинi. - Чимало вельмож Епiра мають
рабiв-антiв.. Однi за слуг-стольникiв у них, iншi - за спальникiв,
садiвникiв а чи рибалок.
Показували й розказували, як пройти до тих вельмож, як пiдступитись та
поговорити, а Миловида слухала й кивала головою.
- Я пiду, володарю достойний, тепер сама вже пiду, - сказала зрештою
навiкулярiЇвi.
Грек крекнув за звичкою а чи сумнiваючись, що сама вона вдiЇ щось, i,
надумавшись, порадив:
- Я стоятиму там, де стою, до пiслязавтра. Коли знайдеш судженого чи,
не знайшовши, захочеш повернутися в своњ крањ, прийди й скажи, або сам
доправлю, або знайду таких, що доправлять.
Подякувала й пiшла вузькими вуличками чужого города. I що далi йшла, то
менше певностi було, що вiднайде в нiм Божейка: таким холодом вiяло на
серце i таку порожнечу почувала в серцi, нiби тепер тiльки прозрiло воно й
сказало правду: даремна твоя затiя, дiвко; не одкриються перед тобою мiцнi
ворота в кам'яних загорожах i не являть тобi лада твого.
А все ж стукалася в тi, що видавались наймiцнiшими, i кланялась за
звичаЇм батькiв своњх, а поклонившись, питала: чи то правда, що в
достойних вельмож Ї раби-анти? Вона суджена одного з них, прийшла, аби
викупити його з неволi або ж стати такою, як i вiн, невiльницею. Хай уже
як буде, так i буде, аби тiльки вкупi.
ѓњ не завжди розумiли, а то й зовсiм не хотiли розумiти. "Нема таких",
- казали i зачиняли ворота. Одначе бiльшiсть зглядалася все-таки на њњ
жалiсно-благальний вид, а може, й на молодiсть. Зачувши, що шукаЇ антiв,
кликали когось iз них i велiли:
- Вислухай i скажи, чого хоче це дiвча.
Миловидка терпляче повторювала, чого хоче, а зачувши рiдне слово, i
зовсiм розчулювалась:
- Божейком звуть мого лада. З Випалу вiн, iз Тиверськоњ землi. Такий
лiпотний собою, такий лiпотний, що змалювати не можу.
ѓй не зразу казали: "Не бачили, не знаЇмо". Бiльше питали та
допитувались, чи давно з Тиверi, чи маЇ надiю повернутися туди, а вже
потiм радили: спитай у тих i в тих, ми не вiдаЇмо.
I Миловидка знову йшла, кланялася й питала. Аж поки не пересвiдчилася:
бiльше нiкого питати. Певно, немаЇ тут Божейка, коли не бачили й не
знають. Усi ж бо кажуть: продавали тiверцiв у Нiкополi, а продати могли не
лише нiкопольцям; були на тому торзi покупцi i з Верони, i з Фессалонiки.
- В якiй же сторонi свiту вони, Верона, Фессалонiка?
- Верона - в Iталiњ, - пояснила старша серед полонянок, - Фессалонiка -
в Грецiњ. Iди в пристанище й напитуй лодiй, що правитимуться туди. Гляди,
хтось зглянеться й перекине через море.
Постояли, пожурилися та й розiйшлися. Одна донизу спускалася i не
бачила свiту за сльозами, iншi догори йшли i теж не бачили. Бо широкий був
окольний свiт, та не для них, бо весело свiтило над головою сонце, та не
њм.
XXI
Князь Волот був твердий i неподатливий, мовби скеля в горах: мало
порубати та полонити ромењв у своњй землi, настав час самим пiти до них i
сказати: "Не ходили б ви, не приходили б i ми. Оскiльки ж ходите i мало не
щолiта, це наша кара за татьбу вашу".
Не вiдав, що скажуть воњ на той його намiр, тим паче воњ сусiднiх
земель, привiдцi њхнi. чомусь вiдмовчуються, зирять то на нього, князя
Тиверi, то на Iдарича, котрий Ї тут привiдцею мужiв думаючих i заодно -
правою рукою князя Добрита.
- Нам велено потяти ромењв у Придунав'њ, - розраджував вiн Волота, - i
аж нiяк не велено iти за Дунай. На те потрiбна не така, як Ї нинi, сила.
- Нiби вона мала.
- На те, щоб iти на ромењв, мала.
- Збагнiть, - гнiвався Волот, - доки збиратимемо велику силу, ромењ
опам'ятаються i стануть супроти нас другою Довгою стiною. Зволiкати не
варто анi дня. Треба йти за Дунай i гнати знекровленого, позбавленого
привiдцi супостата аж до Довгоњ стiни, а може, дiстати оружною рукою й за
стiною. Це нагода, братiЇ, i така, що вдруге може й не трапитись.
- Раз ходили вже. Забули, чим усе те завершилось?
- Раз на раз не виходить, Iдаричу. Тодi не було слушноњ нагоди, тепер
Ї. Честь мужiв ратних кличе: пiдiть i примусьте ромењв не посягати на
чуже.
Волот був аж надто певний себе, щоб бути спокiйним. Та не менше
певностi вчувалося i в голосi Iдарича.
- Щоб iти в чужу землю, - стояв вiн на своЇму, - треба знати, з якою
раттю зустрiнетеся в тiй землi. Чи ви щось знаЇте?
- А ви? - вкинув слово привiдця полян. - Хай ми не знаЇмо, яку рать
виставлять ромењ, коли пiдемо на них, а чому не знаЇте ви, княжi сли i
мужi думаючi.
- Дещо знаЇмо: ромењ пiдписали з Iраном вiчний мир i, отже, мають
легiони, котрi й стануть супроти вас, коли пiдете.'
- Тi легiони пiшли вже на завоювання полуночноњ Африки у вандалiв.
- ГадаЇте? А той, що приводив Хiльбудiй, де взявся? Чи, може, думаЇте,
що вiн один у нього?
- Того не думаЇмо, Iдаричу. I все ж дуже можливо, що виправа та
лишилася поза вiдомом iмперiњ. Хiльбудiй взяв позатамтого передлiття
великий полон у нашiй землi, мiг спокуситися на нього й цього полiття. А
коли так, iмперiя не готувалася до зустрiчi з нами, вона не спроможна буде
стримати нас. Ось чому я теж стаю на бiк князя Волота: коли вже йти за
Дунай, то сьогоднi, негайно.
- Уличi теж пристають на це.
Видно було: Iдарич похитнувся у своњй певностi, а все ж не збирався
поступатися остаточно.
- А що скажуть воi? Вони здобули непоганий полон - i ромењв, i њхнiх
коней. Чи пiдуть iз ним за Дунай?
- Цьому легко зарадити, - вихопився Волот. - Кожна рать - тиверська,
улицька, полянська чи дулiбська - видiлить по сотнi воњв, i тi воњ
доправлять полон до своњх общин. Решта пiде з нами.
- Мудро сказано, - пiдтримав свого князя Вепр. - Зважуйся, Iдаричу. На
тебе поклав князь Добрит вирiшувати долю слов'янськоњ землi, тож i
вирiшуй.
- А ратну виправу, - пiдтримав його полянин Гудима, - благополучне
завершення њњ ми беремо на себе.
- Усi так гадають?
- Усi, Iдаричу!
- На тому й складаЇться ряд - ряд мужiв думаючих i ратних. Iдiть до
воњв i постарайтеся передати цю свою буЇсть воям. Коли вже йти, то маЇмо
йти, запаленi нею, ратною буЇстю, як i вiрою в торжество своЇњ правди i
свого меча..
XXII
Богданко сидiв на товстiй сосновiй колодi пiд дубом i дослухався до
крокiв, що зближалися з ним.
- Хто це був, бабусю?
- Якийсь чужинець.
- З iншого городища чи таки з чужоњ землi?
- Таки з чужоњ. I з далекоњ, мабуть, по-нашому не розумiЇ.
- То, може, вiн - ромей?
- Може, й ромей, а може, з тих, що прийшли до нас разом iз ромеями. В
њхнiй ратi всякi Ї.
- I ви запросили його до вогнища, подiлилися хлiбом-сiллю?
- А чого мала б не запрошувати i не дiлитися?
- Таж вiн - супостат, ворог роду нашому i землi нашiй!
- Супостати тi, внуча моЇ, що прийшли до нас iз мечем. Цей прийшов iз
добрим словом.
- Бо вибили меча iз рук, тому й прийшов iз добрим словом. За тим добрим
словом можуть ховатися злi умисли. Чужинець-бо Їсть.
- Язвлений вiн, Богданку, де йому до злого умислу. А опрiч того,
запам'ятай, внуча моЇ: всякий нагодований тобою, навiть коли вiн чужинець,
перестаЇ бути ворогом. Це, щоб знав, не просто слова, це - правiчний покон
роду нашого. На ньому стояла й мусить стояти Тиверська земля, коли хочемо
жити на нiй у добрi та мирi.
- Чи ми не живемо за цим поконом? Чому ж ромењ йдуть та й iдуть у землю
нашу з мечем та вогнем?
- За те карати треба, самим же не гоже лiзти в чужу землю.
- НарiкаЇте на тата i його похiд? То вiн же затим i пiшов, щоб
покарати.
- Я не нарiкаю на нього, внучку. Одначе й не тiшуся з того, що пiшов за
Дунай.. Багато кровi проллЇться там, ой багато! А то - богопротивне дiло.
Боги iнше заповiдали людям на цiй благословеннiй њхнiм промислом землi.
Давно-давно, тодi ще, як цей бiлий та ясний свiт повнився бiльше голосом
сумирного птаства, анiж людською заздрiстю, як земля плавала в свiтовiм
океанi незайманою дiвою - i нерубаною, i неораною, i нетолоченою, жило на
долах при морi та при лiсi три роди: один - бiлоликий, другий -
смаглоликий, третiй - темноликий. Жили вони нарiзно i разом з тим купно.
Нарiзно, бо кожен рiд сам собi добував њжу, i купно, бо таки ж сусiдили i
не раз сходилися, правлячись на лови. Не ворогували, бо ловити було що i
було де, однак i не родичалися, оскiльки сходилися лише мужi з мужами. Та
ось проник хтось iз бiлоликих до смаглоликих i нагледiв дiвчину, а
нагледiвши, не став вагатися: пiдстерiг, коли була сама, i умкнув њњ. На
лихо, те саме зробив смаглоликий у темноликих. Тут i зчинилася ворохобня,
пiшов рiд на рiд i став нищити один другого оружною рукою. Старшi дивились
на те, дивилися та й сказали своњм родам: "Визначте обводи земель родових
та й живiть нарiзно, не переступаючи тих обводiв". Послухались i зробили
так - визначили обводи. Та чи мiг якийсь незримий обвод бути недоступною
стiною? Чи спиниш того, хто звик правитися на лови у вподобане ним мiсце?
I правились, i ловили, i дiвок умикали, i оружною рукою ходили рiд на рiд,
аж поки не змусили старiйшин родових зiбратися на вселюдську раду, а вже
рада покликала князiв i сказала: "Не вмiЇте жити добрими сусiдами,
розiйдiться".
"Як то?" - князi њм.
"А так. Земля велика, подiлiть њњ на три царства та й живiть кожен у
своњм - так далеко один вiд другого, щоб анi дiйти, анi доњхати, анi
допливти"..
"МаЇмо iти з цих долiв?"
"МаЇте. Одному роду-плем'ю хай будуть лiси та степи, другому - гори,
третьому та земля, що довкола нењ море та й море. Так i житимете: однi з
лiсу, другi з гiр, третi з моря.
Князi не поспiшали зголошуватись.
"А кому ж який удiл?"
"Те визначить жереб".
I сумлiвались, i сперечались князi, а таки пристали до думки старiйшин
- потягли жереб та й сiли родами кожен у своњм царствi: бiлоликi - в
лiсовiм, смаглоликi - в гiрськiм, темноликi - там, де довкола землi море
та й море.
Довго жили нарiзно. Так довго, що й забули, хто вони, звiдки прийшли в
своЇ царство, були в них роди-сусiди чи не було. Бiлоликi ловили по лiсах
звiра, птахiв i жили з лiсу, смаглоликi задовольнялися тим, що давали
гори, темноликi багатiли, як могли, з моря. Та ось для одного з родiв -
того, що жив по лiсах, - настала бiда: лiси збiднiли на дичину. Люди туди,
люди сюди - таки немаЇ њњ. А не стало дичини - не стало чого й њсти.
"Що робити?" - вдалися до старiйшин.
"У нас Ї поле, - сказали тi. - Подаймося в поле, ачей там знайдемо собi
поживу".
Знялись i подалися. I знайшли, що шукали, та ненадовго стало степовоњ
поживи. Пiдросли дiти - i мусили питатисяради в батькiв, тепер уже
старiйшин: "Куди податися, де знайти њжу собi i дiтям своњм?"
I сказали старiйшини: "Аби не втратити й того, що маЇмо, пошлiм в усi
кiнцi звiдунiв, хай побачать та й нам скажуть, чи Ї десь незаймана земля,
що могла б прогодувати рiд наш?"
Довго њздили звiдуни - i тi, що поскакали на захiд сонця, i тi, що
поскакали на схiд та на полудень. А повернулися нi з чим. "Земля Ї, -
сказали старiйшинам, - та Ї на тiй землi й люди".
"А яка найбагатша?" - поцiкавились молодшi.
"Та, що належить гiрському роду-племенi".
"Пiдемо й пiдкоримо мечем!"кинули, мов iскру в хмиз. - Чули, iншого
порятунку нема, пiдемо й пiдкоримо тi землi мечем!"
Однак старiйшини не пристали до тiЇњ ради, бiльше того, стали супроти
нењ стiною. "Нам заповiдана ця земля, - сказали. - Негоже iти й оружно
посягати на чужу".
"А з голоду гоже мерти?"
"Шукайте њжу в своњй землi. До чужоњ зась! Боги покарають за тi
противнi њхнiм умислам намiри!"
Змагались та й змагалися, а гору взяли таки тi, що хотiли њсти. Та не
встигли вони налаштуватися всiм родом до походу, як знялася буря,
замоложилося небо, i бог-громовик не забарився явити тим зухвальцям та
непослухам гнiв свiй: загримiв-загуркотiв, зближаючись, й ударив з-за хмар
смертоносними стрiлами.
"Боги противляться вашому умислу! - вийшли наперед i показали на те
знамення старiйшини. - Не смiйте порушувати добрий покон батькiв i дiдiв
ваших!"
"Дiди самi переселялися".
"Вони переселялися в своњй землi, на чужу не посягали!"
Привiдцi переселення хмурились. I не хотiлося њм зважати на старiйшин,
тим паче слухатись њх, i не зважати не могли. Боги справдi занепокоњлися в
небi, он як гримають у високостi та прищуть на землю стрiлами. А проте що
буде, коли послухаються старiйшин i залишаться в своњй землi? I завтра, i
пiслязавтра, i потому дiти проситимуть њсти. Де вiзьмуть њњ, њжу, i що
скажуть, коли нiчого буде дати?
Такi, що й не послухалися б старiйшин, одважилися б противитись
знаменню, коли б не розкололося тiЇњ митi небо i не хлинув у ту розколину
проливний дощ, такий густий i такий буряний, що про похiд годi було й
думати. Ховалися хто куди мiг, i рятували пожитки своњ хто як мiг. Лише
старiйшини не стенулися перед тою зливою-потопом. Збудили в собi останню
буЇсть-силу й прибрали суворiшого виду.
"Ви прогнiвили богiв! - показали патерицями на молодших. - Кайтеся i
просiть прощення. Чули, боги пустили на нас води свiтового океану. Кайтеся
i просiть прощення!"
Молодшi самi бачили: схоже, що й справдi розкололося вiд потужного
удару бога-громовика небо i в ту розколину хлинули води пiднебесся, того
океан-моря, якому не буде нi кiнця нi краю. Через те й не противилися вже.
Дивилися непевними очима на замоложений зливою-потопом свiт i шептали:
"Простiть нам, боги! Простiть нам, боги!"
А дощ не припинявся. Часом стишувався тiльки, ставав не таким
проливним, однак не припинявся. I день, i другий, i третiй. Аж поки не
заволали всi: "Змилуйтесь, боги! Змилуйтесь i дайте своЇ знамення: чи Ї
порятунок для нас, людей лiсу i поля? Де, на якiй путi-дорозi шукати його,
коли Ї? Вiд противного заповiтам батькiв намiру - iти в чужу землю й
добувати њњ мечем - зрiкаЇмось. Дайте знамення: чи Ї порятунок? Де, на
якiй путi-дорозi шукати його?"
За мить чи другу по тому благанню торохнув сильний, стрясаючий небо й
землю грiм - i перед старiйшинами, що стояли при капищi й молилися, упав
золотий плуг, услiд за плугом - золоте ярмо, а одразу за ярмом - сокира й
братниця.
"Ось воно, боже знамення! - закричали старiйшини й не стали зважати на
дощ, вибiгли i впали на колiна перед дарами неба. - Боги велять нам орати
землю, засiвати њњ злаками. Чули, не промислом вiйни, промислом
хлiборобiв-ратањв маЇмо жити на землi!"
На ту радiсть i тi незвичнi для тривожноњ днини голоси збiглися всi, що
були поблизу i не поблизу люди. А коли перестав дощ i стекла у рiчки та
озера вода, побачили ще одне, не менш промовисте знамення: уся та сторона
свiту, куди мали намiр вести рiд свiй молодшi, виявилася одрiзаною
повiнню-водою. I не стоячою - тiЇю, що текла з гiр, перла з дна, весело
гомонiла, поспiшаючи до моря.
Тодi й нарекли ту повноводу рiку ДунаЇм, а визначену жеребом землю вiд
теплого до студеного океан-моря - Трояновою, по iменi старiйшини, що став
на прю з молошими i здолав сваволю молодших.
Бабуся Доброгнiва примовкла, схоже, що загадалася. А Богданковi саме
зараз i, може, бiльше, нiж будь-коли, хотiлося чути њњ.
- Бабцю, чули, бабцю, - кличе. - А те знамення дане лиш родовi, що жив
по лiсах та полях?
- Ну чом же? I тим, що в горах, i тим, що за морем, теж. Боги, коли
знаменують, то знаменують усьому людовi, що Ї на землi.
- Як же то, бабцю? Самi казали: у ромењв iншi боги.
- Це тепер iншi, тодi були однi. Та й на те зваж: навiть ромейськi боги
кажуть ромеям: "Життя даЇться вам на те, щоб засiвали поле житом-пшеницею,
а не своњми й чужими кiстьми".
- Чому ж вони не скоряються божому повелiнню, iдуть та й iдуть через
Дунай?
- Дуже багато хочуть, внучку, тому й сваволять. А тим, хто багато хоче,
i страх перед богами не завада.
Стара, здаЇться, знайшла те, що шукала: знов розповiдала та й
розповiдала, повчала та й повчала свого внука, а Богданко сидiв коло нењ,
дослухався до њњ сумирно-ласкавого голосу й не знав, як йому бути. Бабуся
добра, он як багато обiцяЇ йому, та що маЇ з тих обiцянок? Казала, вийдуть
у свiтлу п'ятницю на побачення з Золотою Косою, Ненаглядною Красою - i вiн
прозрiЇ. А не прозрiв, бач, як був темний, так i залишився. Тепер
запевняЇ: i до чужоњ землi не слiд iти, i чужинцiв треба милувати. А чи
так то? Чому не повиннi йти до них, коли вони iдуть на Тивер, беруть
полон, палять весi? Чому мають милувати њх, коли приходять татями i чинять
яко татi?
- Бабусю, - знову кличе стару. - А тi три роди, як люди, однаковi?
- Чимось однаковi, чимось нi. Казала ж бо: однi - бiлоликi, другi -
смаглоликi, третi -темноликi.
- Проте усi одноликi?
- Так, усi одноликi.
- Тож i правда людська мала б бути одноликою?
- Мала б, розумнику, - усмiхаЇться Доброгнiва й обiймаЇ та пригортаЇ до
себе онука. - Мала б, та не Ї такою.
- А чому?
- Про те однi боги вiдають. Скажу лиш, що в одного вона маЇ одне лице,
у другого - iнше, у третього - ще iнше. Скiльки на свiтi людей, стiльки й
правд.
- А в нас же з вами одна вона?
- Це зараз одна. Виростеш - можеш i не пристати до моЇњ правди. Чи таки
пристанеш?
Богданко нацiливсь було казати: "Так, пристану", - i стримався, а
стримавшись, загадався.
XXIII
Ще до переходу через Дунай князь i тисяцькi стали на думцi: не чiпати
ромейськi твердi при Дунањ. Залоги в них мiзернi, шкоди слов'янськiй землi
не вдiють, а крiм того, землю ту буде кому обстояти, коли сунуться. Отож,
переправившись, не стали зважати на придунайськi твердi, рушили всiЇю
кiнною лавою в тридцять тисяч на Ульмiтон i Томи, впали на них, як падаЇ
грозова хмара на незахищену землю, i, взявши усе, що можна було взяти,
заходилися палити та руйнувати зведенi ромеями споруди.
- Усе, що бере вогонь, палити дотла! - повелiв своњм воям князь. - Аби
городи цi не були гнiздами, де плодяться оси. Пристанища ж - i поготiв.
Вони - невiльницькi пристанища, на них сльози нашого люду, тож хай iдуть
за димом.
Лише тодi, як вдовольнився пожежами i тим, що залишили пiсля себе
пожежi, замислився: далi пiде Одес i Маркiанополь. Ну, про Одес iншоњ
думки не буде i вагань теж: та гiЇна проковтнула тисячi й тисячi тиверцiв.
А як бути з Маркiанополем? Город той - тлумисько Хiльбудiя, там тi, що
лишилися за нього й правлять нинi краЇм, а отже, мають при собi рать,
здатну ударити в спину. Одначе там живуть i тi, що прийшли та попередили:
Хiльбудiй помишляЇ лихе - хоче йти за Дунай. Не може ж вiн, князь Волот,
прийти i завдати тим своњм содругам прикрощiв.
- Гудимо! - повелiв тисяцькому полян. - Бери пiд свою руку уличiв i
йдiть на Одес. Повелiваю: зробiть там те, що зробили гуртом з Томами.
Головне ж, спалiть пристанище, споруди, в яких тримають до того, як
посадити в лодiњ, бранцiв. Я пiду з тиверцями та дулiбами на Маркiанополь.
Зустрiнемося на путi в Анхiал або в самiм Анхiалi.
I вже тодi, як вiдвiв своњх воњв далеко вiд полян та уличiв, спинився i
сказав, об'њжджаючи лави:
- Все, що належало в Маркiанополi iмператору i фiску, Хiльбудiю i його
вельможам, - ваше. Города ж i горожан не чiпати. Чули? Анi города, анi
горожан! Хай знають, що ми не всiх караЇмо за злочини намiсника i його
ратi.
Вiдтодi, як вийшли з Ульмiтона i Том, жоден ромей не зустрiвся в путi.
Видно, поскакали землями Мiзiњ гiнцi з придунайських твердей, а слiдом за
гiнцями пiшла гуляти й чутка: варвари iдуть. Отож i спустiли весi,
пустують i оселi в весях. Хто-хто, а поселяни Нижньоњ Мiзiњ, як i Скiфiњ,
знають, якi вони, варвари. Були тут вест-готи, були й анти-слов'яни, не
бракувало й тих, що правилися з готами, що њх кликали собi на помiч
римляни, а потiм - Вiзантiя. Тож i не дивно, що немаЇ по весях анi
курiалiв-землевласникiв, анi арендаторiв-емфiтевсисiв. ДивуЇ iнше: не
видно колонiв-землевласникiв iз неромейських поселян, в тiм числi й
колишнiх антiв. Усi по хащах-зарослях, в яругах та прибережних очеретах.
"Мабуть, надмiру нещаднi були ми в Ульмiтонi i Томах, - думаЇ князь
Волот, вихитуючись у сiдлi, - i матимемо з того поганий зиск. Хто сiЇ
вiтер, той пожинаЇ бурю. А втiм, - одумуЇться, - хiба ми не для того йдемо
в ромейську землю, щоб нагнати страху всiм: i iмператоровi, i його
пiдданим? Таки ж для того".
Попереду зчинився галас, а невдовзi i людський тлум. Щось кажуть,
вимахуючи руками, пiшi, збираються та й збираються довкола них кiннi.
- Що тут скоњлося? -цiкавиться над'њхавши.
- Поселяни мiзiйськi вибiгли з яру.
Пробився до них й одразу ж пересвiдчився: то не мiзiйцi, то раби
мiзiйських курiалiв. I вибiгли вони не тому, що самi Ї антами i хочуть
пристати до антiв, - показують, де ховаються њхнi кривдники, просять
покарати за кривди.
- Скiльки њх?
- Увесь виводок, достойний. Господар i господиня, п'ять синiв i чотири
доньки. Та лакуз стiльки, скiльки у мене пальцiв на руках та ногах.
- То берiть дрюки та й карайте. А найлiпше буде, коли скористаЇтеся
переляком своњх волостелинiв та накиваЇтеп'ятами. Ми не за тим прийшли
сюди, аби ганятися по ярах за беззбройними. Скажiть лiпше, куди веде ця
путь.
- На Маркiанополь, достойний, на Маркiанополь.
- I далеко той город?
- За тамтим холмом уже й буде.
Велить сотням дотримуватися бойового ладу й бути готовими взяти
ромейський город на щит i сулицю. Всiм, що проходили повз нього, казав
одне i те ж: "Будьте готовi взяти ромейський город на щит i сулицю". Коли
ж обернув коня, аби њхати вже, раби знову торкнулися його стремена.
- Княже, бери i нас iз собою. Чи ми не анти i не воњ?
- Пiшi ж бо Їсть i без бронi.
- За обозом iтимемо. А буде сiча, добудемо i коней, i броню.
Дав згоду й поскакав наперед, туди, де були найнадiйнiшi в його ратi
сотнi, - княжа дружина.
Маркiанополь знав, куди й за чим пiшов намiсник Хiльбудiй. Через те
чутки про появу антiв на цiм березi Дунаю, а згодом - i пiд стiнами
њхнього города багатьом нагнали холоду в п'яти: якщо п'ятитисячний (i таки
ж добiрний) легiон на чолi з ХiльбудiЇм не мiг упоратися з антами, то що
вдiЇ когорта, в якiй всього лиш кiлька манiпул?
Не покладалися на нењ, а все ж перше, що зробили, довiдавшись про
наближення антiв, заперли всi ворота й велiли воям стати на стiни. То вже
потiм i зберуться, i радитимуться, i кидатимуть думкою в кожен закуток i
кожну нiрку, що можуть обiцяти рятунок. Бо рятуватися ж мусять. Саме з
Маркiанополя пiшли ромейськi когорти в антську землю раз, пiшли i вдруге,
це не чийсь - њхнiй привiдця завдав антам великого лиха - попалив оселi,
забрав i спровадив за море людей. Чи анти не вiдають про те? Чи не за тим
iдуть на Маркiанополь, аби спитати в маркiанопольцiв, пощо пустились на
татьбу?
Прийшли, коли оголосили раду, не лише кликанi, були на нiй i тi, кого
не кликали - церковники, майстровi, демархи. I всi дивилися на легiонерiв,
часом - на префекта. Що скажуть вони, опора њхня, i що вдiють? Господи,
надоум i врозуми њх, аби вдiяли розумне, спроможне вiдвести варварiв вiд
стiн, не допустити до спустошення, що такенеминуче, коли вiзьмуть стiни i
ввiйдуть у город. Анти - варвари, вони нiчим не погребують: нi майном, нi
життям.
- Порятунок один, - казали легiонери i казали твердо: - покликати на
стiни горожан, оборонятися всiм людом. - А де вiзьмемо зброю?
- Щось мають дiми, чимось подiляться легiонери.
- Дiми й дiмоти, - роздумував уголос префект, - чи не Їдина пiдпора, на
яку можемо покладатися. Отож так i зробимо: звернемося до дiмiв, хай
кличуть до борнi всiх горожан i стають на захист города та й самих себе.
В умовах, що склалися в Маркiанополi, важко було вигадати щось
надiйнiше. I все ж раднi не поспiшали хапатися за висловлену щойно думку
як за рятiвну. Сидiли й думали, а ще нiмували думаючи.
- Когось не задовольняЇ наша речниця? - сполошився префект. - Отець
Iоанн, - звернувся до старшого з церковникiв. - Що скажете нам? МаЇте iншу
раду чи пристаЇте до тiЇњ, що чули?
Настоятель храму святого Фоки звiльна пiдвiвся й осiнив присутнiх на
радi хресним знаменням.
- Благословляю вас, братiЇ, на труд непосильний: взяти гору над
супостатом i нечестивцем, антами iменованим. Благословляю й глаголю:
будьте сильнi в цю тривожну годину, яко льви, i будьте мудрi, яко змiњ.
Церква звернеться до всiх православних i закличе њх змiнити рала на мечi.
Воiстину правда: iдуть непросвiщенi варвари, тi, що не мають бога в серцi.
Вони - не лише смерть, гiЇну вогненну несуть для всiх на мечах своњх, отож
всi мають стати на захист стiн i города. Та не забуваймо, мужi ратнi i
думаючi: путь до рятунку не Їдиний. Я недаремно нагадав вам про мудрiсть.
Господь наш всемогутнiй i всеблагий надоумив мене сказати таке. То добре,
що ми кличемо всiх iти на ратний подвиг i захищати себе мечем на
городських стiнах. Одначе чом би нам не бути мудрiшими серед мудрих i не
виблагати собi щасливоњ долi iншим заходом: пiти до антiв i вблагати њх
залишити город наш у мирi й спокоњ.
Його явно не розумiли.
- СподiваЇтеся, святий отче, що послухаються?
- Коли пообiцяЇмо дати варварам по сто солiд з кожного мужа города
нашого, послухаються i пiдуть.
- Можливо, та ба...
- Не всi можуть дати такi солiди? Ви це хотiли сказати?
- Бо таки не всi. Коли начистоту, три чвертi горожан не дадуть навiть
по п'ятдесят.
- Те, чого не дадуть горожани, додадуть товстосуми, коли не хочуть
позбутися всього, а на додачу - й життя. Мiж радними запала тиша.
- Може, то занадто - по сто?
- Молiться богу, щоб не було замало.
I вiдмовчувались, i кректали, i сперечалися, i хто знаЇ, чи й
зголосилися б давати антам такi грошi, коли б отець Iоанн, помисливши, не
пiдштовхнув њх пiд лiкоть.
- Церква перша подiлиться в нещастi з паствою своЇю:
дасть за неiмущих десять тисяч солiд.
Раднi пожвавилися й стали прикидати, вiд кого з горожан слiд зажадати
бiльших, анiж сто солiд, внескiв.
А князь Волот наближався тим часом до Маркiанополя, i що ближче
пiдходив до нього, то наполегливiш дошукувався, як же йому зробити, аби i
ратну сверблячку воњв своњх задовольнити, i не нашкодити тим, що допомогли
йому покарати Хiльбудiя. Брань iз ромеями на цiм походi не завершиться. То
буде великою похибкою втратити звiдунiв i втратити тiльки тому, що комусь
хочеться помститися за вчиненi Тиверськiй землi кривди саме на
Маркiанополi. Сказати про це воям? А чи варто бути аж надто вiдвертим iз
воями?
Таки сказав би, мабуть, принаймнi привiдцям тисяч, коли б ромењ не
утримали вiд того необачного освiдчення: вийшли до його ратi з хрестами та
церковниками в одiяннi християнських жерцiв i сказали:
- Вiзьми, княже, дань, i пощади город наш, людей, що в городi. Чи вони
виннi, що намiсник Хiльбудiй обрав собi резиденцiЇю саме Маркiанополь?
Спершу подивований був i не повiрив тiй речницi-рятунку, а повiривши,
не став вагатися. ™дине, чого зажадав вiд ромейських слiв, - дати зверх
усього десять бочiвок грецького вогню.
З того, як переглянулися мiж собою сли, неважко було догадатися: вони
поставленi перед неминучiстю вторгнення.
- Достойний, - сказали по забарнiм сум'яттi, - вогню у нас немаЇ анi
бочiвки.
- А де Ї? В Одесу, Анхiалi?
- Боњмося помилитися, i все ж, гадаЇмо, що за грецьким вогнем тобi
доведеться йти до самого Константинополя. Десь-iнде навряд чи розживешся.
Певнi були, князь скаже зараз: "Iдiть i попередьте своњх привiдцiв:
беру город њхнiй на меч i сулицю". А вiн зиркнув на своњх радникiв i не
виказав чогось схожого на такий намiр.
-Коли матиму мiхи з золотом?
- За двi доби.
- Довго примушуЇте таборитися. Жду до завтрашнього ранку. В противнiм
разi пiду на город.
Те, чого уникнули тиверськi воњ пiд Маркiанополем, стало неминучим пiд
стiнами Анхiала. Пристанище i город оточували тут надiйнi стiни, в морi
стояв iмператорський флот, а то неабияка опора i певнiсть. Флот
прикриватиме пiдступи до города з моря, стiни - з суходолу. Коли ж
складеться так, що оборонцям доведеться залишити город, до њхнiх послуг
знову стане флот: хай не всi, все ж сядуть на триреми та квадриреми i
вiдпливуть до Константинополя. Тож i не вийшли тут, як пiд Маркiанополем,
ромейськi сли i не сказали: "Вiдступiться, матимете дань". Анхiал зустрiв
тиверцiв наглухо зачиненими ворiтьми, нiмотним мовчанням города i тих, що
в городi. А то - передгроззя. Доведеться стати табором i ждати полян та
уличiв.
Iдарич схвально поставився до намiрiв тиверського князя: почати виправу
з нападу на ворота, а головнi сили слов'ян кинути через морське
пристанище. Проте внiс i своњ одмiни до тих намiрiв.
За велiнням князя Волота на приступ сiверських ворiт i сiверського
прибережжя йшли поляни та уличi, на приступ полуденних ворiт i полуденного
прибережжя - тиверцi та дулiби. Полки мали обступити город так, аби в
оборонцiв склалася думка: на них iде тьма i йде звiдусiль.
Так, власне, й було. Один полк засипав ромењв стрiлами, iнший навально
йшов на стiни i не поглядав, як там у тих, що обiч, що позаду. Бо и без
розглядин знали: на приступ йшли всi, сотня за сотнею i лава за лавою. А
коли йде така сила, хто може вистояти i не стенутися? Перли ж бо тисячi,
однi з драбинами, iншi з оголеними мечами i перли такими дужими лавами, що
й стiни, здавалось, не стримають. Та ба, добiгли здебiльше тiльки до стiн.
Коли ж ставили драбини i пробували вийти по них на стiни, ромењ або
скидали зухвальцiв разом iз драбинами, або лили на голови гарячу смолу,
кидали камiння й примушували стинатися. I раз, i вдруге отак, i на
суходолi, i в прибережжi, там, де стiни виходили в море. Але поки князь не
пересвiдчився: даремнi тi потуги, а пересвiдчившись, дав своњм воям знак:
вiдiйти вiд стiн.
- Як це розумiти? - прискакав на змиленiм конi Гудима. - Ми домовлялися
вести виправу до переможного кiнця.
- Даремна затiя, воЇводо. Не бачиш хiба: i стiни, i прибережжя
обороняються надiйно. Люди гинуть, iдучи на приступ, а який iз того хосен?
- Поляни були недалекi вже вiд того, щоб обiйти стiни й опинитися в
пристанищi з боку моря.
- Зате ми не змогли б пiдтримати полян. Я знайшов iншу стежину, що
виведе нас на стiни, а через стiни - в Анхiал. I, здаЇться, надiйну.
Найперше, що звелiв, прибувши до табору, - звiльнити вози вiд поклаж.
На них, коли стемнiЇ, возитимуть землю й засипатимуть рови обiч ворiт.
Дереводiлам же велено було взяти сокири i йти до лiсу, в лiсi дружно стати
до роботи, - так дружно, щоб до ночi були змайстрованi вищi за стiни
дерев'янi сходнi. Коли змайструють та доправлять у табiр, поставлять тi
сходнi на вози-розводи i, прикриваючись ними, мовби широкими щитами,
пiдвезуть пiд самi стiни. Широкi доннi опори не дозволять ромеям анi
повалити, анi вiдiпхнути њх. Та й не встигнуть щось вдiяти. Сходнi - не
стiна-крутопадь, по сходнях легко i спритно пiдуть на зближення з ромеями
антськi воњ. А вже як зблизяться та стануть на стiни, антiв не вчити, як
битися мечем та сулицею.
Дружина, ополченськi воњ зустрiли ту княжу вигадку ладнiстю зробити
все, що велить, негайно, а ще - згуками радостi i щироњ здравицi:
- Най славиться в родi i племенi тиверський князь, - кричали, - муж
ратний i думаючий!
Навiть бувалий у бувальцях Вепр змушений був поставити рогом подивованi
очi. ™дине, чим поцiкавився, коли надивувався: як же воњ доправлять такi
громаддя з лiсу?
- А про це в них запитай. Гадаю, без нас iз тобою додумаються.
Поки слов'янськi воњ качали на руках вози та засипали землею рiв, ромењ
ворохобились на стiнах - i галасували, i стрiлами прискали, i камiння
вергали на тих, що пiдходили близько. А не стали об'являтися бiля стiн,
заспокоњлись, схоже, що вклалися спати. Одначе то тiльки здавалося. Варто
було воям наблизитися iз сходнями, як знову обiзвались i забили на сполох.
Тиверцi йшли на приступ iз чотирма сходнями. ДвоЇ з них пiдкотили й
поставили по один бiк вiд кованих мiддю ворiт, двоЇ - по другий. А коли
вже поставили, не ховалися зi своњми намiрами.
Першими йшли мужi княжоњ дружини. Вони досвiдченiшi, у них набита на
таких виправах рука. Та й привiдцi лiпше обiзнанi з ратним дiлом, анiж
десяцькi та сотники з ополчення. Знали: ця перша мить може бути
вирiшальною. Коли виберуться й стануть вчасно на вершинi сходень, коли
впадуть з верхнiх приступок ромеям на голови, iншi дружинники, за тими
iншими ще iншi не забаряться прийти на помiч, зiпхнуть ромењв зi стiн,
заволодiють забороном, а там - i сходнями, що ведуть до ворiт.
Виправою по праву руч вiд брами керуЇ сам князь, виправою по лiву руч -
воЇвода Вепр. Обидва - мужi надiйнi. Тож iшли, керованi њхньою твердою
рукою, i певнi були: на вiрне дiло йдуть. чомусь, може, й доведеться
упасти намертво стятим, та не захлинеться в њхнiй кровi виправа. Привiдцi
поруч, привiдцi знають, що робити, аби не захлинулася.
Мало було на заборолах ромењв чи перелякалися з несподiванки ромењ, тi,
що рубалися з ними, швидко i твердо вiдчули: вони долають ромењв. А де
певнiсть, там Ї й сила, а де Ї сила, там буде й зверхнiсть.
- Княже! - спинився й заслонивсь вiд ромењв щитом Вепрiв Боривой. -
Сотенного чiльноњ сотнi потято. Дружинники волiють знати: хто стане на
його мiсце?
- Ти, Боривою.
Отрок не поспiшаЇ казати "гаразд" i не йде туди, куди мав би пiти вже.
- Чув, що сказав? Ставай на чолi сотнi й веди на ворота. Не зважай на
тих, що напиратимуть збоку. Ми вiзьмемо њх на себе. Твоя повиннiсть -
пробитися й розчинити ворота.
- Слухаю князя!
Був - i немаЇ вже. А сiча триваЇ. Забороло поблизу ворiт тиверське уже,
та до ворiт пробитися не можуть. Ромењ опам'яталися за час сiчi на
заборолi й стають перед слов'янами стiною. ѓх рубають з плеча, колють,
обминаючи щити, у черево, на них тиснуть i тиснуть згори, а вони не
поступаються, коли ж i поступаються, то всього лиш на ту п'ядь, що њњ
обстоювали перед цим мертвi. Та ось новий привiдця чiльноњ сотнi крикнув
щось своњм тиверцям i перший стрибнув зi схiдцiв, що вели з заборола, на
землю, а там, на землi, виставив поперед себе щита i, прикриваючись ним,
рушив на спантеличених його зухвалiстю ромењв.
Його приклад став повелiнням для iнших, i похитнулися ромейськi лави, а
похитнувшись, зламалися. В одному i в другому мiсцi. А те, що ламаЇться,
важко стулити докупи, тим паче, що тиверцi стрибали та й стрибали iз
заборола, тиснули на тотi лави потужно i навально. Коли ж розчинилися
врештi-решт ворота i звiдти ринула в город пiша, а вслiд за пiшою й кiнна
лави, про оборону Анхiала i всiх, хто був на той час у Анхiалi, годi було
й думати.
Сидiв на конi уже й князь, сидiли лiпшi з мужiв його.
- Вперед, витязi! - Волот показав мечем туди, де був вир людський. -
Анхiал - багатий город i ще багатше пристанище. Вiзьмете- на всю добу
дарую його вам!
Чув: там, де йшли на приступ поляни, теж звершилося бажане - котилося
хвилею торжество, а вслiд за торжеством правилися в город i воњ.
...Може, й повелiв би вже князь Волот дружинi: "Доста!" Та не мiг
зламати даного на боролищi слова: "Вiзьмете Анхiал - на всю добу дарую
його вам". А коли не мiг, то що лишалося робити? Сидiв у вцiлiлiй оселi
котрогось iз ромейських вельмож i ждав, доки спливе вона, дарована дружинi
доба. А щоб ждання не обернулося на кару, звелiв добути ромейського вина,
покликав мужiв-однодумцiв i заходився коротати ту добу в хмiльних
веселощах, далi вiд лементу, що стоњть довкруж i колотить городом.
I все ж лемент проникав i крiзь стiни. З одного подвiр'я долiтали
погрози або хмiльнi спiви, з iншого - чињсь нарiкання, ще з iншого -
плачi, а то й крики-верески, благання про помiч. У того беруть доньку, i
вона волаЇ на всю околiю, просить кревних, сусiдiв порятувати њњ, той
позбувся майна чи солiд - i дорiкав татям за татьбу, комусь приглянулась
чужа жона - й чувся благальний крик не лише жони, а й усiЇњ родини.
Першими прийшли на клич князя Волота Вепр та Стодорко, за ними -
привiдцi уличiв та дулiбiв, а вже потiм - Гудима з мужами-полянами.
- А що, княже, - з порога мовив полянин, - може, на Анхiалу й
завершиться наш похiд у ромейськi землi?
- Чому б то? Пiсля такоњ виправи та подаватися назад? Ми не про те,
здаЇться, домовлялися, коли вирушали за Дунай.
- А я, признатися, йшов сюди i думав: князь Волот затим i збираЇ
привiдцiв слов'янських воњв, аби сказати: вiдходимо.
- У воЇводи Ї пiдстави так думати?
- Боюсь, що вперед не зможемо уже пiти. Князь бачив, що робиться в
городi?
Волот спiткнувся на словi i змовк; вiдчував: йому скажуть те, що сам
собi казав уже.
- Дещо бачив, а ще бiльше чув та й зараз чую. Одначе спинити воњв не
можу. Я обiцяв њм цей город i обiцяв за найтяжчоњ години.
- Обiцяне - закон, я розумiю. А все ж дарованим воњ нашi користуються
занадто щедро. Не кажу вже про те, що в городi кожному вiльно робити
дозволене i недозволене. Кажу про те, що вози в обозi нашiм вiднинi будуть
завантаженi не ратною поклажею, а майном горожан та ще дiвками
ромейськими.
- З якоњ це речi дiвками?
- З тiЇњ, княже, що гожi в ромењв дiвки. У жони беруть њх нашi отроки.
А ще в'яжуть до возiв товар ромейський, яко придане жонам своњм. Тому й
питаюся: чи далеко пiдемо з таким обозом? Чи зможемо взятися надалi за
броню i стати до сiчi, коли доведеться ставати по-справжньому?
Гудима бiльше радився з князем, анiж попрiкав його за те, що коњться у
слов'янських ратях, а князь чув насамперед њх, попрiкання, i не знав, що
сказати полянському привiдцi. Заспокоњти? Вийдемо, мовляв, iз Анхiала -
розберемося i наведемо лад. Чи, може, протрубити путь i тим покласти край
свавiллю в завойованiм городi? Та ба, що скажуть воњ, коли затрублять
передчасно в путь? Що њхнiй князь пускаЇ слово на вiтер? Що вiн тодi лиш
добрий та щедрий, коли йому треба?
- Оскiльки Ї такi побоювання i такi нарiкання, - кинув позирк на
Iдарича, - давайте помiркуЇмо купно, як бути Далi.
- Анiяк, - вихопився наперед такий же валечний у суперечках, як i в
сiчi, Вепр. - Муж iз полян правду сказав: обiцяне - закон. А коли так,
вiдступати вiд обiцяного негоже. Це раз. А друге, чого це ми такi добрi до
ромењв i так жалiЇмо ромењв? Чи ромењ жалiли нас, коли приходили? Велике
диво: отроки беруть ромейських дiв собi в жони. А як ромењ брали наших дiв
i робили рабинями? Брали i торгували ними на торжищах, воЇводо!
- На те вони ромењ, - спокiйно, одначе й твердо заперечив Гудима. - На
те у них i слава своя - людоловiв i работорговцiв. Коли вже ми пiшли
купно, всiма слов'янськими родами, то й покону маЇмо дотримуватися
всеслов'янського, а не осiбно тиверського. Чи так я речу? - обернувся до
Iдарича.
Той не квапився з речницею.
- Щось так, а щось i нi, -озвався нарештi, -Що воњ зледащiють та
розгублять буЇсть, нахапавши дiвиць та майна ромейського, то таки правда.
Одначе правдою Ї й те, що забирати в них нахапане, тим паче забороняти њм
бути господарями у взятiм на сулицю городi теж не випадаЇ. Щось iнше слiд
вдiяти, аби ратi нашi могли йти далi.
- ВдiЇмо так, мабуть, - надумавсь i збадьорився тiЇю думкою Волот. -
Усе, що стало тут набутком воњв, залишимо в Анхiалi. Залишимо й сторожу,
котра стерегтиме до нашого повернення як город, так i набуте в городi.
Воњв же запевнимо: кожен знайде своЇ, коли вертатиме в зворотну путь.
- А що, - пристав до тiЇњ ради Iдарич, - це мисль. Ось тiльки як буде,
коли й надалi залишатимемо по ромейських городах охорону? Чи не розгубимо
в такий спосiб свою рать?
Волот вiдчув потребу боронити себе.
- Скажу те, що й ти казав, Iдаричу: Ї у речах твоњх велика доля правди,
та Ї й те, що не ночуЇ укупi з неправдою. У нас не було й не може бути
намiру ставати на ромейську стежку й заживати собi слави работорговцiв.
Одначе й прийшли ми в цю землю не затим, щоб подобатися ромеям. Най
знають, що за вчинену ними чи њхнiми воями татьбу на нашiй землi рано чи
пiзно доведеться розплачуватися i розплачуватися тим же: кров'ю, пожежами,
слiзьми. А знатимуть, менше пориватимуться до меча. Чи так я речу, братiЇ?
- Так, так! - не забарилися вiдгукнутися тиверцi.
- Ну, а коли так, то не думаймо багато про те, що сталося вже.
Обмiняймося братиицями i дiлiм це заслужене по трудах ратних застiлля.
Воно чи не найнадiйнiше рiднить людей. Тож най i нинi послужить братньому
Їднанню родiв наших.
- I ратному теж.
- I ратному теж!
XXIV_
I солiд он скiльки викинула Миловидка, доки доправилася до Верони, i
ноги збила вже у Веронi, серце неабияк остудила вiдтодi, як полишила лодiю
та зiйшла на берег, а Божейка нема та й нема. Тиверцiв розшукала i одного,
i другого, i третього, та що з того? Усi знизують плечима, всi кажуть: "Не
бачили такого, не вiдаЇмо, де вiн". Або просять: "Розшукай, коли
повернешся в Тивер, кревних, скажи њм, най щось вдiють та визволять iз
неволi чужинськоњ". Лише окремi, вислухавши, казали: "Iди, дiвчино, туди й
туди, запитай свого Божейка там ще, гляди, натрапиш".
Лишенько лихеЇ! Скiльки ж њй ходити ще, у кого питати? Чужий люд, чужа
земля, погомонiти немаЇ з ким, а прихилитися - i поготiв. Добре, хоч лiто
зараз. Де сiла, там i спочила, де прилягла, там i заснула. Миловида,
правда, не лягаЇ де попало. Вдень мiряЇ указанi людом путi, а надходить
цiч - норовить до стiжка прибитися, пiд стiжком сiна прихилити обважнiлу
за день голову. Спершу боялася - спала ж бо сама, а це вже й страх
розгубила: кому вона потрiбна, така убога та нужденна, з попеченим на
сонцi видом, з язвленими на камiннi та по стернях ногами? А ще виснажена
до краю. Самi кiстки та шкiра на кiстках.
Це вже остання, мабуть, њњ путь-дорiженька до оседкiв поблизу Верони.
Коли й той з полонених, до якого послали оце, не скаже, де Божейко,
вертатиметься до морського пристанища й знову шукатиме лодiњ, що повезе у
зворотну путь. А що вдiЇш? Еге, що, коли так довго правилася в цю землю i
так мало знайшла?
Ледве допиталася, де той вельможа, що придбав у Нiкополi антiв-рабiв, а
допитавшись, не вельми и зрадiла: вельможа видивився на нењ, нiби вiвця на
нову загорожу, й сам заходився розпитувати, звiдки знаЇ його раба по iменi
Прядота?
- Я не знаю його, достойний, - пояснила через челядницю-тлумача. -
Анти, з котрими бачилася вже у Веронi, сказали, що Прядота може знати,
куди продали работорговцi мого лада? Тому й прийшла сюди, тому й питаюся
Прядоти.
Не сказав: "Зажди десь там. Повернеться з ергастирiњ Прядота, погомониш
про свiй клопiт iз Прядотою". Запросив сiсти, а посадивши, питавсь та й
питався, як це вона зважилася правитися в таку далеку путь, за що i як
довго правилась, хто то Ї - ладо. Миловидка нiчого не приховувала вiд
нього: вельможа видався њй добрим та спiвчутливим до њњ бiди, однак
бесiдувала через челядницю, а тому бесiда њхня тривала та й тривала. Коли
ж питати не було вже чого, господар помонявся, чогось дошукуючись думкою,
i сказав:
- Гостя наша, бачу, стомилася в дорозi. Може, вона пiде скупаЇться в
рiчцi та перепочине в нашiй оселi? Прядота не скоро буде.
- Спаси бiг, - зашарiлася. - Я потiм уже i купатимусь, i спочиватиму.
- Ну то перекуси чим бог послав.
Не зважилася вдруге перечити чи не встигла заперечити, - вельможа
сприйняв те миттЇве мовчання за згоду й повелiв челядницi:
- Поведи цю дiвчину до рiчки, хай скупаЇться все-таки. А скупаЇться,
нагодуЇш. Та дай њй щось iз взуття домашнього. Бачиш, як збила на нашiм
камiннi ноги.
Чиста й прохолодна вода остудила висмажене та виснажене сонцем тiло,
збадьорила Миловидчин дух а чи добра воля доброго вельможi зцiлила язвлене
недолею серце. I купалася довше, нiж могла, здавалось, дозволити собi
купатися з чужоњ волi i в чужiй рiчцi, i, викупавшись, на диво швидко
вiдчула себе не такою вже й чужою в цiм невiдомiм крањ, серед невiдомих
людей.. Iшла по купаннi й почувала силу в ходi, а ще приЇмнiсть у тiлi i
паче всього - у серцi. Нiби знала вже, певна була: сюди недаремно била
ноги, тут потiшать уже жаданими вiстями i покладуть край њњ
мукам-поневiрянням, страхам у поневiряннi.
Хотiлось говорити з челядницею, та що скаже њй, чужiй i якiйсь аж надто
похмурiй, схоже, що невдоволенiй. Тодi вже як сiла за стiл та побачила
перед собою њжу, зважилася i звела на челядницю умиротворенi й потеплiлi з
прихильностi очi.
- Грацiа, - сказала по-тамошньому.
- ѓж на здоров'я, - вiдповiла жiнка й зiтхнула чомусь.
Недовго њла й вiдмовчувалася Миловида. Щось тяжiло над нею й
примушувало зводити на челядницю раз за разом очi.
- Ви з антiв? - поцiкавилася зрештою.
- Нi, дитино, з вiрменiв я. Тут уже, в дворi вельможi, спiзналася з
антом-ергастирiархом i стала йому жоною. Вiд нього й рiч вашу перейняла.
Мабуть, заяснiла видом, чула: теплiнь iде вiд серця й грiЇ-милуЇ
приЇмним лоскотом. Голодна була, а те й робила, що облишала њсти, або
питала-допитувалася, де та земля, що iменуЇться ВiрменiЇю, чи давно вона,
жона ергастирiарха, потрапила до Iталiњ, або розповiдала про себе. Не
плакала вже, чи то виплакала за своЇ безлiття сльози, чи звикати почала до
всього, що звалилося на нењ за це лiто. Дивилася щиро та жалiсно на жiнку
й розповiдала часом те саме, що й вельможi, часом iнше: яка бiда спiткала
њњ та њњ Божейка в той самий день, як вийшли до Лади та Ярила за
благословенням, чому опинилася саме тут, у далекiй Веронi, яки сподiванки
покладаЇ на побачення з Прядотою та хто порадив њй звернутись саме до
Прядоти.
- Я знаю Прядоту, - присiла супроти i тихо, схоже, що утаЇмничено,
сказала Миловидчина бесiдниця. - Вiн працюЇ в тiй же ергастирiњ, що й мiй
муж. Коли прийде, поведу тебе до нього. Ба нi, покличу Прядоту до нас, а
ти лишайся тут, у моњй комiрчинi. Добре?
- Гаразд, матiнко гожа. Спаси бiг за яства i за ласку людську.
Ждала Прядоту дотемна, ждала й тодi, як стемнiло, а дiждалася всього
лиш перестраханого шепоту господинi комiрчини.
- Ходи зi мною, дитино, - вхопила дiвчину за руку i повела,
скрадаючись, надвiр.
- Куди ми, матiнко? - сполошилася Миловида й таки питала, коли побачила
- йдуть не на подвiр'я вельможi, далi вiд подвiр'я.
- Зараз скажу. Отут маЇ бути лаз, - спинилася й пошала в загорожi. -
Ага, Ї.. Слухай i слухайся мене, винароджене лiпотою, та не винагороджене
щастям-долею дитя людське. Втiкай звiдси i негайно. Ти приглянулась,
дiвчинко, вельможi, а вельможа цей нечистий, щоб знала, на руку. Покликав
увечерi Прядоту... ЧуЇш, покликав Прядоту й звелiв йому не казати тобi
правди про Божейка. ЗнаЇ чи не знаЇ Прядота, де Ї Божейко, все одно мусить
робити так, аби ти повiрила, що вiн Ї, i лишилася ждати. А вже як
залишишся, не забариться знеславити тебе i зробити своЇю наложницею. Вiн
це вмiЇ, повiр. Богом входить у душу, та виходить звiдти сатаною. Тож i
кажу: тiкай звiдси i як можна далi. Поки виспляться та кинуться за тобою,
далеко будеш. Iди понад рiчкою, а за оседком звернеш у поле. На биту путь
не виходь, там можлива погоня.
Бiгла куди бачила, й тодi вже, як опинилася поза небезпекою, стала й
засумнiвалася: а чи добре зробила, що втекла назовсiм? Може, слiд було
сховатися десь поблизу, заждати, поки вгомониться той чорнобожий вельможа
та й зустрiтись-таки з Прядотою. Гляди, це i Ї той раб, що знаЇ, де
Божейко.
"А коли Прядота стане, а то й став уже на бiк вельможi? Чи не тому
челядниця злякалася й сказала: "Втiкай i якомога далi", що певна була:
Прядота зголосився прислужитися вельможи?.. - А-а, горенько! Який широкий
свiт i яка тiснява в свiтi. Куди не поткнись, скрiзь чатують на тебе темнi
сили".
Постояла, пожалiлась сама собi i рушила полем у нiч.
Верона лежала при рiчцi на диво барвиста й чепурна, а ще тиха й
упокорена. Коли б не малиновi звуки церковного дзвону, що злiтали над
банею храму й мирно та лагiдно слалися долами, можна було б подумати, що
цей жвавий та гамiрний позавчора город як утихомирився на нiч, так i досi
спить, утихомирений. Анi вiслюкiв та мулiв на вулицях, анi погоничiв при
них. I пристанище дрiмаЇ безгомонне. Застигли при березi лодiњ, не видно й
рибалок при лодiях. Не iнакше як свято сьогоднi i то велике, мабуть, коли
так надiйно упокорило все i всiх.
Миловидна невiльно спинилася перед тiЇю тихою благодаттю й замислилась:
iти чи не йти зараз у город? Година не така вже й рання, та хто слухатиме
њњ там, чужу й сторонню, коли йде вiдправа, коли в усiх на мислi свято? Чи
не лiпше перепочити на тихiй i безлюднiй околiњ? Мiсце он яке пригоже. I
вода стiкаЇ зi скелi, Ї де умитись, Ї де й напитися. Бо перепочити все
одно треба. Всеньку нiч проблукала безпуттям, перетривожилась он як, а
переболiла ще бiльше. Коли ж до города немаЇ потреби спiшити, так i вдiЇ:
нап'Їться води, змиЇ з себе пiт та пилюгу й перепочине.
Вода ледве сочилася зi скелi i тут, у пiднiжжi, натрапивши на виступ,
збiгала цiвкою. Та дарма, пiдставить руки, пожде, доки набiжить у жменю, i
вмиЇться. Зате холодна яка, аж дрижаки йдуть тiлом.
Хлюпалась та й хлюпалася бiля скелi, i тiльки тодi вже, як освiжила
вид, груди, змила пiт iз рук, порох iз нiг, схилилась над цiвкою й
напилася досхочу.
"Ну ось, - сказала сама собi, - знову прибула сила, як i там, пiсля
купання в рiчцi".
Розглянулась i зачудувалася. Чи це не капище часом? I трава бiля скелi
уходжена, i зрiзи-колони стоять он пiд деревами. Хоча такого не може бути:
тут живуть християни, у них немаЇ капищ.
Подивувавшись i нiчого не втямивши, пiшла мiж дерева, прослала на травi
брачину й прилягла на нiй. А вже як прилягла та склепила повiки, втома
нагадала про себе: наслала сон-дрiмоту й примусила скоритися тiй солодкiй
спокусi.
Чи довго спала, не вiдаЇ. В усякiм разi, коли почула гомiн людський, не
сполошилася, як полохаються наляканi, i не одразу збагнула, що то вже не
сон. Коли ж втямила: вона не дома, за нею можлива й погоня, лупнула очима
й схопилася, а схопившись, знов мусила никнути до землi: бiля скелi, там,
де било цiвкою джерело, юрмились жiнки й змочували водою оголенi груди. Тi
з них, що встигли змочити вже, схилялися й набирали в маленькi бесаги
вимиту водою кам'яну потерть. Хрестились та кланялись, обернувшись до
скелi, й уступали мiсце iншим.
- Доброго ранку вам. - Миловида тодi лиш вийшла з зарослiв i нагадала
про себе, як жiнки завершили обмивання й стали погомонiти. - Що то Ї? -
показала на скелю.
ѓњ не розумiли, певно. Обернулися на голос, дивляться вивчаюче.
- Хто ти? - поцiкавилися зрештою.
- Дiвчина з антiв. З-за Дунаю я.
- Анти, анти, - чи то пригадували, де чули це слово, чи пояснювали тим,
хто не чув.
- Що то Ї? - вдруге показала Миловидка на скелю та на джерело, що
спадало зi скелi.
Не ховалися зi своЇю тањною, заходились пояснювати, а пояснюючи,
показували вгору. Миловидка приглянулася до верхiв'я скелi й тепер тiльки
помiтила: джерело било з жiночих грудей; кам'яних, одначе примiтне
окреслених у каменi жiночих грудей.
Пересвiдчились певно: дiвчина зрозумiла њх, i чомусь зрадiли. Зрештою
старша з них пiдiйшла i взяла Миловиду за руку:
- Ходiмо, - запрошувала. - Там, - показала рукою, - Ї анти.
Дiвчина не зважувалась довiрятися пiсля всього, що пережила минулоњ
ночi, та й не довiритися теж не могла. Там, куди кличуть, Ї, кажуть, анти.
А коли Ї анти, Ї й сподiванка розшукати нарештi Божейка чи бодай
довiдатися, де њњ Божейко.
ХХV_
Такого велелюддя i такого крику та гаму не бачив i не чув батечко Дунай
з тих давнiх-прадавнiх часiв, як тирлувалися на його берегах, а потiм
правилися через усю широчiнь готи, як тлумилося тут ще велелюднiше i не
менш жадiбне на людську крiвцю асiйське плем'я персiв. Он як потемнiла
рiчкова голубiнь вiд коней, що йдуть уплав з ромейського на слов'янський
берег, вiд людей, що тримаються коням за гриви й правлять њх туди, де
бiлiЇ пiсок i Ї сподiванка вийти з води, перепочити. А то ж тiльки кiннi
рушили на свiй берег i далеко не всi. Скiльки товару пасеться он на цiм
боцi, скiльки навантажених ромейським добром возiв стоњть i чекаЇ на
плоти, що њх мають пригнати з слов'янського берега тi, що пiшли вплав
першими. Зором не охопити усе те добро, а правити через таку, як
дунайська, воду доведеться не день i не два.
Князь не вельми турбуЇться тим, певен, своЇ добро мужi не уронять. Не
затим вони брали його мечем та охороняли в путi, щоб потопити в Дунањ. А
проте не поспiшаЇ переправлятися на свiй берег. Хоч ромењ й вийшли
назустрiч слов'янськiй ратi, коли побачили, що рать та зайшла надто
далеко, хоч вони й сплатили все, чого зажадав князь Волот та його воЇводи,
ба навiть цiлували хрест i присягалися на хрестi, що доки тече мiж
слов'янською i ромейською землями Дунай, а в небi свiтить сонце, свавiлля
привiдцiв ромейських легiонiв у Фракiњ не повториться, - на те вони й
ромењ, щоб обiцяти i не дотримуватись обiцянок. Адже був iз ними твердим i
незговiрливим у розмовi-перетрактицiњ. Сказав: платiть удвiчi бiльше, анiж
мали платити в обiцяне лiто, та й став на тому. I кректали, i лестились,
благаючи поступитися, дарма, чув за собою силу, бачив ромейську безвихiдь
i не поступився. Тепер кусають та й кусають, видно, пальцi, а кусаючи,
можуть i передумати. Чи на те, щоб погромити захоплених переправою воњв,
потрiбна велика рать? Навiть тiЇњ, що Ї по фортецях Мiзiњ й Фракiњ,
вистачить, коли вона буде кiнна.
Аби не ризикувати, подiлив добуте в ромењв золото на п'ять кiп: одну -
дулiбам, другу - полянам, третю - уличам, четверту та п'яту тиверцям яко
потерпiлим вiд ромейського нашестя, взяв вiд привiдцiв племiнних ратей
обiтницю дiлити здобич по закону: окремо - на привiдцiв, окремо - на
мужiв, окремо на воњв i тих, що не повертаються з походу, упали мертвими в
сiчах, та й послав усе те з надiйною охороною на свiй, слов'янський берег.
Все iнше може переправляти та й переправляти тепер.
- Княже, - над'њхав у супроводi кiлькох дулiбiв Iдарич. - Слу,
сподiваюсь, робити тут бiльше нiчого вже. Як тiльки буде плiт чи
повернуться лодiњ, подамся, мабуть, на свiй берег.
- Вiльному воля, достойний. Не певний, що з ромеями не буде вже
розмови, та коли й буде вона, розмовлятимемо не iнакше як на мечах.
- Не посмiють. Не до того њм зараз. Казав же: ув'язли у вiйну з
вандалами.
- На те й уповаю. Одначе на тiм березi жди на мене, Iдаричу.
- Ано, ждатиму. Ми ж домовлялися про це.
Путь њхня з ромењв була неблизька. Доки доправилися до Дунаю (а йшли,
обтяженi товаром, не швидше, нiж iшов товар), усе обдумали й про все
домовилися. Дадуть воям, як завжди давали пiсля щасливого завершення
ратноњ виправи, три доби на пир та привiлля, хай обмiняються братницями,
воздадуть хвалу боговi грому i вiйни - Перуновi, згадають тих, що йшли i
не йтимуть уже, та й пiдуть кожен своЇю дорогою: поляни та уличi в своњ
землi, дулiби та тиверцi - в своњ.
Коли б певен був князь Волот, що воњ послухаються його, з iншою
речницею звернувся б до них там, на пиру.
"БратiЇ! - сказав би. -Коли ще зiйдемося так, як зiйшлися нинi? Складаю
вам за те, що йшли за князем i нiде не ослухалися князя, що були воями й
мужами у всеслов'янськiй виправi супроти ромењв, бились яко тури й
вертаЇте до осель своњх уславленими, - складаю за те щиру дяку i низько
кланяюсь. Водночас же й кажу: розгляньтеся довкруж i зважте: чи надовго
йдете до жон i дiтей своњх, коли йдете, не довершивши початого в
передлiттi дiла? Ромењ не дотримають укладеного з нами ряду, коли
знатимуть: земля наша, як i колись, вiдкрита для них, вежi нашi не стали
достойними стражницями в Подунав'њ.. Кладiть, братiЇ, мечi у пiхви, та
берiться за кельму, заступ i сокиру". Та в тiм-то й ба, що не певен вiн у
тiм послуху. Не так вони жадають бути вдома i не так чекають на них оселi,
дiла бортнi та ролейнi, аби погодитися й лишитися в Придунав'њ заради веж
та гридниць при вежах. Усе те доведеться вiдкласти до наступного лiта, а
може, й покласти на тих, кому пообiцяв землi у Подунав'њ.
Переправлялися в тiм самiм мiсцi, де переправлявся кiлька седмиць тому
й Хiльбудiй. Дунай тут широкий i не такий уже й тихий, зате пiдступи до
нього обжитi й торованi, лiсу для плотiв доста, i лiс зовсiм поруч.
Рубають воњ i день, i нiч, а плотiв настачити не можуть. Возiв, вважай,
утричi бiльше, анiж було тодi, як iшли за Дунай. А скiльки тварi всякоњ,
рогатоњ i не рогатоњ. То - найбiльший клопiт i найбiльший труд при
переправi. А що вдiЇш? Товар - ратний набуток воњв, i вiн, князь, не смiЇ
нинi перечити воям, тим паче ставати на перепуттi. Страх, що нагнали
походом цим на ромењв, нагнаний не кимось iншим - ними.
- Скiльки днiв потрiбно на те, щоб переправити усе, що тирлуЇться тут?
- над'њхав i поцiкавився в мужiв, котрi клопоталися переправою.
- Не вiдаЇмо, княже. Коли переправимо бодай третину, скажемо.
- А що, Ї потреба поспiшати? - зачув ту розмову й запитав, стишуючи
голос, Вепр.
- Та нi, такоњ потреби не бачу.
- То њдь, княже, на свiй берег. Ми й самi упораЇмось.
- Рано, воЇводо, бути спокiйним i йти. Доки не буде там бiльшiсть, мушу
лишатися й пiклуватись долею ратi своЇњ. Князь у сiчi маЇ бути перший, при
вiдходi - останнiй.
Таборище на лiвiм березi Дунаю обирав Стодорко. Далеко погнався вiд
рiки, зате вибрав, здаЇться, те, що треба. Конi пастимуться на галявинах
по один бiк табору, худоба - по другий. Мiж табором i пасовиськом - лiс та
й вода поруч: усi три галявини виходять до чистого й прохолодного озера,
такого потрiбного всiм i такого жаданого пiсля походу. Тривав вiн не день
i не два - кiлька седмиць, а ратний труд - нелегкий труд, не раз
примушував втирати i пiт, i кров. Тож хай потiшиться тепер люд прохолодою,
хай вiдчуЇ, що то за принада - дозвiлля та привiлля.
- Княже, -пiдiйшов i нагадав про себе воЇвода Гудима. - Маю речницю вiд
полян i КиЇва на полянах: зањхати, повертаючись у свою землю, до Тiри й на
власнi очi побачити, що зроблено вже там.
- Добре вдiЇш, воЇводо, коли зањдеш та нагадаЇш будiвничим, най не
моняються там, най поспiшають. Чув, що обiцяли ромењ? Будуть вiднинi
добрими сусiдами й вiдкриють для нас усi своњ торги та пристанища. МаЇмо
зважити на тi обiцянки й прискорити спорудження свого морського пристанища
i лодiй, здатних ходити по морю.
- А князь не загляне разом зi мною до Тiри?
--Я - потiм. Маю правитися до Черна й дати лад землi Тиверськiй. Одначе
гiнцiв своњх до будiвничого Рая пошлю. I речницю велю переказати йому: най
буде спритний та вдатний в дiлах будiвничих.
Волот розглянувся i, побачивши Вепрового Боривоя, того завзятого й
кмiтливого отрока, що он як прислужився слов'янськiй ратi в Анхiалњ й по
сутi вирiшив своЇю ратною буЇстю долю сiчi за Анхiал, звелiв покликати
його до себе.
- По завершеннi пиру, - повелiв, милуючись молодечою статнiстю отрока,
- пiдеш разом iз воЇводою полянським до Тiри. Повезеш мою речницю
будiвничому Раю, вiд нього ж привезеш його.
- З усiЇю сотнею маю йти?
- Та нi. Вiзьмеш десяток iз сотнi, доста буде.
- Слухаю князя.
Чемно вклонився своЇму повелителевi й пiшов. Якийсь навдивовижу твердий
i певний був у ходi. А ще до замилування звабливий.
"Тра' буде поговорити з Вепром, - гадав князь, дивлячись услiд молодцю.
- Може, й сьогоднi, за трапезою, маю вибрати нагоду й сказати йому: коли
не поспiшаЇ уводити в злюб сина, най зачекаЇ на Злату. ВидужаЇ Богданко -
поЇднаЇмо його Зоринку з Богданком, не видужаЇ, най Боривой бере злюб зi
Златою та й буде тиверським князем по менi. Отрок вiн он який вiдважний та
острий на мислi, з нього гарний буде воЇвода i князь".
XXVI_
I вдоволена була Миловидка, що натрапила зрештою на лодiю, котра
доправить њњ до сподiваного пристанища, i сум та жаль не могла прогнати з
серця. А настав час прощатися з землею, на яку покладала он якi надiњ, i
зовсiм засумнiвалася: чи добре робить, що поспiшаЇ прощатися? Адже њй не
сказали: "Анти, яких тут бачила, всi". А коли серед тих, кого не пощастило
побачити, i Ї њњ Божейко? Що тодi буде? Вертатиметься, не розшукавши його
десь-iнде, назад? На те ж анi солiд, анi самоњ њњ не стане вже.
Боги всесильнi, боги всеблагi! Пощо караЇте њњ так немилосердно? Коли
долала кам'янисту путь вiд Венецiњ до Верони, потiм - вiд Верони до
Венецiњ та все пiд чужим небом, та все пiд спекотнявим сонцем, гадала, не
стерпить муки, що випала на њњ долю. Як утiкала, перестрахана, вiд
вельможi та бiгла, куди очi дивилися, теж думала, що лусне вiд страху та
розпуки. А що тi страхи i що та мука, коли порiвняти њх iз мукою, що маЇ
нинi? Чи то можливо: он скiлькох антiв розшукала в чужiй землi, а Божейка
нi; називала його на ймення, малювала, як умiла та як могла, а всi, у кого
питалася, дивилися на нењ порожнiми очима i нiчого не казали. Нiби
одурманено њх. Навiть цi, останнi, що з ними звела жiнка з Верони, те й
робили, що знизували плечима та розводили руками: не бачили, не знаЇмо.
Так нiби њњ Божейко - голка в сiнi, нiби такий, що його можна не помiтити.
Усе пригадали: i як налетiли на њхню весь ромењ, як пов'язали та гнали до
Дунаю, потiм переховували в пристанищi Одес, пакували в лодiњ та везли за
тридев'ять земель, а чи був серед них Божейко, не знають. Та в њњ Божейка
ж одного на весь бiлий свiт блакитнiшi за небесну блакить очi, осяйнiша,
нiж Хорс у небi, усмiшка. Таж той Божейко такий доброликий i такий
ставний, що другого такого на весь бiлий свiт не знайдеш!
Скiльки дивилася на висмалену сонцем землю, стiльки й жалiла, що так
обiйшлася з нею та земля. Пливла до нењ - вiрила й надiялась, вiдпливаЇ -
не маЇ анi того, анi другого. Бо де, справдi, шукатиме Божейка, коли не
знайде i в Фессалонiцi, на яку, як i на Верону, вказували њй очевидцi
розпродажу тиверцiв у Нiкополi?
Доки бачила обриси землi, доти й трималася думкою за нењ. А згубила њх
за овидом - i зовсiм не знала, що њй робити. Кругом море. Що воно дасть,
якою поживою винагородить њњ спустошене серце, коли саме пустельне з
пустельних? Зiтхнула й пiшла на визначене њй у лодiњ мiсце. А вмостилася
та прилягла на бесагу, одразу ж вiдчула, як долаЇ њњ втома. Не
противилася. Та й чого мала б противитись? Тепер њй тiльки й вiдради буде,
що сон.
Натомленi завжди сплять мiцно, а натомленi горем - i поготiв. Тож
Миловида як втратила ниточку, що Їднала њњ зi свiтом, одразу й розтанула в
тому свiтi. Не чула вже нi гомону моря, нi голосу кормчего, нi прохолоди,
що огорнула з настанням ночi лодiю, усiх, хто був на лодiњ. Була й не
стало њњ, i хто знаЇ, як довго не було б ще, коли б не об'явилася бабуся.
Стояла на порозi новоњ оселi, тiЇњ самоњ, що мали поселитися в нiй аж
тамтого передлiття, й кликала до себе. Голосу њњ не чула, та по тому, як
махала, неважко було догадатися, таки каже: "Ходи сюди, внучко!" Не
тямить, чому не хотiла коритися старiй, однак не корилася. Лежала на
узлiссi серед буйнотрав'я й усмiхалася. Тодi бабуся сама пiшла до нењ. Не
гнiвалася, була, як завжди, добра i милостива, та, наблизившись, спитала
все-таки: "Ти чом не слухаЇшся?"
"Я тут буду, - сказала њй. - Тут так лепсько".
"ГадаЇш?"
"А чом би й нi?"
"Поглянь", - кивнула головою.
Миловида подивилася в той бiк, куди показувала бабуся, й занiмiла: до
нењ плазував гад. Великий i жовтобрюхий, а очi... очi мов двi жарини,
горiли бажанням, ба не так бажанням, як жадобою.
I хотiла пiдвестися та втекти, поки не пiзно, i не могла: гад мовби
прикував њњ жаринами-очима до землi.
"Бабусю! - крикнула не своњм голосом i прокинулася вiд ляку а чи вiд
холодного доторку гадючого тiла. Лежала й дивилася перед себе, мабуть, не
вiрила, що не спить уже: до нењ справдi скрадався хтось, лiз до пазухи, де
лежали солiди, золото, i шкiрив, потiшаючись, зуби.
- Мамцю! - крикнула не своњм голосом та й пхнула вiд себе татя,
кинулася до лазу, де - бачила - сiрiло в отворi свiтанкове небо.
На њњ крик збiглися тi, що пильнували за вiтрилами, були за кормчих чи
допомагали кормчим. Не забарився об'явитися й навiкулярiй.
- Що сталося?
- Дiвку налякав хтось?
- Хто?
- Зараз довiдаЇмося.
Вони спустилися вниз i поставили перед навiкулярiЇм татя.
- Умгу, - своЇ щось ствердив навiкулярiй. - Зновувзявся за своЇ,
Хрисантiю? Ти ж присягався, христа цiлував.
Винуватий тупив донизу очi й мовчав.
- Надiти вериги й тримати до ранку пiд наглядом.
Суд був на диво короткий i невелемовний. Не питали татя, чого вiн лiз
до дiвки, не питали й дiвки, чо го хотiв вiд нењ тать. Те, мабуть, i без
допитiв знали. Зате спитали i не раз, як посмiв вiн, Хрисантiй, порушити
закон моря: всякому, кого команда бере на лодiю, гарантована безпека i
недоторканiсть з боку кожного члена команди, як i порятунок на випадок
якогось нещастя.
Та вiдповiдi не почули.
- Повторюю, - хмурився навiкулярiй. - Ти знав цей закон?
- Знав.
- Чому ж порушив його? Чому зганьбив мореходiв i стяг, пiд яким
плаваЇш?
Звинувачений хилив донизу голову й мовчав.
- Який буде присуд? - запитав навiкулярiй у команди. Тепер нiмувала
команда.
- Хрисантiй вдруге пiшов супроти свята святих у побутi мореходiв. Який
буде присуд?
- Та який, - вийшов наперед один iз найстарiших у командi, - вiддати на
суд моря.
- Необжитоњ землi у морi чи таки моря?
- На суд моря, - пiдтримала старого й команда.
Миловидка не розумiла, що то за присуд, одначе по засудженому бачила:
вiн не з тих, що можуть бути приЇмними.
- Може... - похопилася й простягла до суддi руку. - Може, не треба так?
Вiн же не обiкрав мене, тiльки хотiв обiкрасти.
Для всiх то була, мабуть, новина i неабияка.
- Отак навiть? - перший стямився й запитав навiкулярiй. -Тодi й мови не
може бути. За борт!
З татя зняли вериги й дали можливiсть помолитися. Та замiсть того, щоб
звертатися до бога, Хрисантiй обернувся до навiкулярiя.
- Хотiв би знати, як далеко до берега i де найближчий берег?
- Отам, - показав навiкулярiй. - А про вiдстань лiпше б тобi не питати.
- Та нi, скажи.
- Не менше сотнi стадiњв.
Тодi вже, як став край борту, перехрестився Хрисантiй i стрибнув у
воду.
Вiдстань мiж ним i лодiЇю помiтно зростала, а Миловидка все дивилась та
й дивилася в той бiк. I що довше дивилася, то бiльше страхалася. Бо це ж
таки через нењ все скоњлося. Хай нiчим не завинила перед тим ХрисантiЇм, а
не було б тут њњ, не було б i суду над ним, не сталося б того, що сталося.
Йой, боженьки, який жорстокий свiт i якi Ї люди на свiтi! Таж там, у
Випалi, за такi провини спускають всього лиш ногавицi, дають кiльканадцять
пуг, найгiрше - букiв та й кажуть: "Жий i надалi будь розумнiший".
XXVII_
Давно вiдгримiли бубни, вiдгули перегудницi, вiдспiвали пипели та
сопелi; не чути в княжiм теремi й гуку та гаму гостей - тих, з якими
пирував там, у Подунав'њ, пив-гуляв i тут, у Чернi. Тиша настала незвична
й водночас бажана, така бажана, що навiть прохмелившись та добряче
виспавшись, не мав бажання полишати ложа. "Заждуть, - сказав сам собi i
лiг ниць. - Чи мало поту утер сього лiта заради люду i князiвства, най
заждуть тепер, бодай седмицю, коли не двi".
Так i поклав собi: спочиватиме кiлька днiв тут, у Чернi, потiм забере
Малку, дiтей i подасться з ними до Соколиноњ Вежi, потiшить усiх
батькiвською присутнiстю i себе потiшить њхньою - дiтей, жони, матерi. Бо
таки стомився в походi i таки скучив за всiма. Ано, таке вiдчуття, нiби
цiлу вiчнiсть не бачив.
Лежав ниць - думав, перевернувся горiлиць - знову тiшився, присутнiстю
здорового духу в здоровому тiлi i думав, аж поки не спинив той
утихомирений потiк його думок раптовий скрип дверей. Обернувсь на нього й
осмiхнувся вдоволено.
- Ти, Миланко?
- Я. Чи до татуня можна ввiйти?
- Заходь, дитинко. Заходь та розказуй, як ся мала тут, чи здорова була?
Пролопотiла нiжками й миттю опинилася в ложi, поруч iз татом. I
горнулася до нього по-дитячому щиро, i обiймала, як може обiймати тiльки
щедра серцем дитина.
- Скучала за татом?
- Вельми скучала. Так вельми, що йой!
Розказувала та й розказувала, як довго не було його, як вона
ждала-виглядала та вболiвала, що пiшов i немаЇ, а князь слухав тi щирi
словечка i тим часом думав: вiд кого вiн чув оте "так вельми, що йой"?
Таки вiд Миланки? Ба нi, i вiд Миловидки теж. Заприсягтися може: його
Миланка i лiпотою тiлесною, i серцем-вдачею, мов двi краплi води, схожа на
Миловидку. Чи не тому вiн i прихильний до своЇњ найменшоњ бiльше, нiж до
будь-кого в родинi, що вона схожа на Миловидку?
- Ну, а як ся почувала?
- Зле ся почувала, татку.
- Чом так? Хворiла?
- Не хворiла, а все ж зле ся почувала. Бо знала: татко пiшов на брань,
матиме сiчу з ромеями, i, може, не одну, а то мала втiха.
- Правда твоя, - горнув до себе доню й знову думав, яка вона йому рiдна
з рiдних, ця дитина. - То мала втiха: iти на смерть i жадати чиЇњсь
смертi. Волiв би з тобою бути, мала моя потiшнице, слухати речi твоњ
медовi, бачити позирк очей чистих та ясних, осяйних та ласкавих. Анiчого
не хотiв би, окрiм цього, чуЇш?
- Чую, татку! I вже не пiдете вiд мене, еге?
- Коли супостати, що за ДунаЇм, не покличуть, нiкуди не пiду.
Обiймав i голубив, милувався њњ кучериками й знову голубив. Та втiшався
голублячи, та уявляв, яка вона буде, Миланка, коли матиме не п'ять, а всi
п'ятнадцять чи й шiстнадцять лiт. "Яко Миловидка", - сказав, не вагаючись,
i пригасив нараз радiсть свою, а пригасивши, замислився. Де то вона Ї
зараз.. Миловидка? Чи повернулася до Випалу, чи все ще ходить свiтами?
Пiшла-таки, пiшла, куди очi дивилися, а до Черна не завернула, бач.
ЦураЇться чи всього лиш боњться?
"Може, то й добре, що пiшла десь, а не до Черна", - стаЇ на думцi
Волот, i не встигаЇ пояснити сам собi, чому добре, що Миловидка обминула
Черн, як знову прочинилися дверi i на порозi вирiс челядник.
- Чи князь дозволить?
- Що трапилось? - обернувся на його голос. - ™ така нагальнiсть?
- Прибули слн вiд уличiв, хочуть бачити князя.
МаЇш. Натiшився спокоЇм, натiшився й дiтьми, - уже прислали слiв.
Одначе чому уличi? Чи давно бачився з ними? Чи мiж уличами й тиверцями
можуть бути такi завеликi незгоди, щоб слати слiв?
Не вiрив тому, через те менш за все бентежився. Якась марниця, гадав
собi. А вийшов - i змушений був iнше думати: перед ним стояли вчорашнi
побратими, тi, з ким ходив на ромењв i брав Ульмiтон, Анхiал, одначе
стояли не такi, яких бачив у походi чи на пиру по сiчi: були похмурi, нiби
мали його за свого врага-супостата.
- Щось сталося, Буймире?
- Сталося, княже, i сталося вельми непригоже. Чи не ти кликав нас до
ромењв i казав, кличучи: "Будьмо Їдинi, як i Ї Їдинi вiд батька-матерi?" А
як обертаЇться на дiлi?
- Не розумiю тебе, муже. Я, здаЇться, не давав пiдстав мислити про
взаЇмини мiж тиверцями й уличами iнакше.
- Ти, може, й не давав. А чому дають пiдстави мислити так твоњ
дружинники?
- Хто саме? Коли i що вчинили?
- Син воЇводи Вепра Боривой укупi з татями своњми вдерся в оседок на
уличах i взяв гвалтом доньку старiйшини Забрала. А окрiм того, пролив кров
нашого племенi: забив брата тiЇњ дiвчини i його побратима, котрi стали на
захист гвалтованоњ.
Оце так новина! Вдерлися ватагою до уличiв i гвалтом взяли дiвку,
забили двох мужiв. I хто вчинив таке: Боривой, той самий Вепрiв синок, на
якого покладав он якi надiњ, послав iз речницею до будiвничого в Тiрi. Та
невже ж вiн посмiв переступити дане князевi слово й бути таким свавiльним?
- Може, ви помилилися? Може, хтось iнший вчинив отой гвалт?
- Татi спiйманi. Прийшли сказати князевi: завтра суд. Аби тиверцi не
думали, що каратимемо за марницю, най пришлють своњх людей та послухають,
за що караЇмо.
Уличi обернулися, щоб iти вже, та князь був проворнiший i поспiшив
затримати њх.
- Стривай, Буймире. Навiщо ж так: одразу й суд, одразу й кара? Чи це
перший нањзд? Чи кара - Їдина можливiсть примирити сторони? Може ж, у
молодця була домовленiсть iз дiвкою? Може, у них йшлося до злюбу?
- На гвалтiвниковi кров i смерть мужiв, серед них - i брата
погвалтованоњ. А за кров i смерть у нас, сам знаЇш, платять кров'ю i
смертю.
- Знаю. I все ж будьмо розсудливi, Буймире. Тi, що дозволили собi
гвалт, у вас, яка Ї потреба поспiшати? Я знаю того отрока. Гарячу голову
маЇ, то так. Та вiн - кмiтливий i мужнiй серцем, з нього може вирости
великий муж, опора всiЇњ землi слов'янськоњ. Це завдяки його одвазi
пробилися ми в Анхiалi до ворiт i взяли ту недоступну твердь. На це не
можна не зважати. Отож i кажу: судити треба, та не пiд гарячу руку i не
тим, хто волаЇ про помсту. Видiлiть п'ятьох старiйшин ви, видiлимо ми, най
зберуться купно й дознаються, яка вина на тих, що вторглися та вчинили
гвалт, чим мають платити за нењ.
- Я казав уже, - стояв на своЇму муж iз уличiв: - Кров змиваЇться лише
кров'ю, а за смерть платять смертю.
- Була ж погоня, була, мабуть, i сiча, а в сiчi хто зважаЇ на здоровий
глузд?
Немало доклав зусиль, аби переконати уличiв не поспiшати з судом, i
таки домiгся свого: Буймир зголосився пождати тиверських старiйшин, а вже
рада старiйшин вирiшить, хто i як судитиме. То давало час, а час - надiю.
Поки се да те, вгамуються серця покривджених, стане твердiшим розум. З
людьми ж, в котрих тверезий розум, простiше дiйти згоди.
I все ж князь Волот не став покладатися лише на здоровий глузд уличiв.
Звелiв покликати воЇводу Вепра, а вже з Вепром думатиме-гадатиме, як
врятувати життя тому шибайголовi.
Мав намiр говорити з своњм воЇводою як батько з батьком i побратим iз
побратимом, та сталося непередбачене: Вепр спершу лише зблiд, довiдавшись,
де його син i що чекаЇ на його сина, далi й зовсiм стерявся, а стерявшись,
утратив всякий глузд.
- I то все, що ти робиш, княже, аби порятувати мого сина?
- Не все, та почати мусив саме з цього. Важливо виграти час.
- Час справдi потрiбний, однак не для того, щоб змагатися з уличами на
словесах. Поки кликатимемо старiйшин, поки збиратимуться та правитимуться
до уличiв старiйшини, слiд вломитися кiнно на подвiр'я, де сидить Забрало,
й вихопити з його рук Боривоя, усiх, хто з БоривоЇм.
- Ти що, - спокiйно, одначе й твердо заперечив князь. - Пiдеш брати
силою i знову проллЇш кров? Ти подумав, на кого хочеш зняти руку, чим усе
те може завершитись?
- Анiчим. Нападу поночi, обеззброю сторожу, заберу сина, побратимiв
його - та й був такий.
- ГадаЇш, оберiгатимуть абияк?
- Та най як хочуть, так i оберiгають, сина я й з-пiд десяти запорiв
добуду.
- Отож-бо й Ї. Не забувай, воЇводо: уличi ходили разом iз нами на
ромењв, вони - нашi кревняки. Чи з тебе мало тих ворогiв, що за ДунаЇм,
хочеш мати ще й тут, за Днiстром? То розбрат, воЇводо, а розбрату мiж
братами-слов'янами не тiльки князь Добрит, я сам не потерплю.
- Були побратимами i кревняками, нинi перестали бути.
- А хто винен?
Вепр заметався в оселi, мовби загнаний звiр у граждi.
- Менi байдуже зараз, хто винен! Одне знаю: синовi загрожуЇ смерть, i я
все маю зробити, аби порятувати його.
- Я не менше вболiваю за Боривоя, нiж ти, воЇводо, - утихомирював його
князь. - Коли хочеш порятувати його, ось моя рада: бери добутi в ромеiв
солiди й скачи у супроводi надiйноњ охорони до вiтця покривдженоњ дiвчини.
Скiльки скаже, стiльки й плати вражди, коли пристане на те, щоб вiдкупився
солiдами. А не пристане, прався звiдти до князя уличiв i благай не карати
Боривоя за нањзд i розбiй на горло, пошлешся на моЇ ревне заступництво i
умовлятимеш обмежитися вирою, а то й дикою вирою. Знай: крiм старiйшин i
солiд нiщо не порятуЇ Боривоя.
Бачив: Вепр не вельми вiрить тому, що чуЇ з княжих уст, та якась схожа
на сподiванку думка бродить уже в ньому. Тож i не гаявся: радився зi своњм
воЇводою, кого з старiйшин слiд послати, на його думку, до уличiв, казав,
то золото нерiдко маЇ бiльшу вагу, анiж жадання кревноњ помсти, i лестив
Вепровi, i запевняв Вепра, аби лиш погодився на перетрактацiю з уличами i
не наробив ще бiльших, анiж син, дурниць.
XXVIII_
Бабуся Доброгнiва правду каже: бiда й ведмедя вчить мед iз дупла дерти.
Колись твердо знав: тане снiг - йдеться до передлiття, встаЇ з-за Днiстра
сонце - починаЇться день. Тепер, коли не бачить i не маЇ тiЇњ твердостi,
мусить думати й дошукуватись, як розрiзняти тi одмiни. Передлiття вiд
лiта, лiто вiд полiття чи передзим'я простiше. Як i день вiд ночi, до
речi. А як одрiзнити ранок вiд полудня, полудень - вiд надвечiр'я? Он
скiльки днiв та ночей минуло вiдтодi, як постигла його обида, а не може
наловчитися i знати, коли i що Ї. Було раннЇ передлiття, було й пiзнЇ,
настало пiсля них справжнЇ лiто, за лiтом - полiття, передзим'я, зима,
знову передлiття i знову лiто, а вiн все темний та й темний, для нього
свiт доступний лише через тепло i холод, нiмотнiсть чи звуки. Тому й
стараЇться розрiзняти його та пiзнавати бодай так. ЗнаЇ вже: стоњть в
оселi та поза оселею цiлковита тиша - надворi нiч, подав зненацька голос
пiвень чи крикнув зловiщий - все одно нiч, тiльки йдеться до ранку. А
заспiваЇ несмiливим, хоча й приЇмним голосом пташка в лiсi чи на деревi
пiд оселею-теремом - то вже свiтаЇ, незабаром вийде з океан-моря ясне
сонце й пробудить до життя землю, усе, що Ї живого на землi. О, те
пробудження вiн не тiльки почуЇ, сповниться ним, а сповнившись, заяснiЇ.
Бо бачив колись i може уявити собi, як тане туман на узлiссi i як виходять
з того туману, нiби люди з води, дерева, такi зеленi та свiжi пiсля
вранiшньоњ купелi i такi веселi пiд скiсним промiнням сонця. Згодом
потягне з долини вiтром, заграЇ на нивi хвиля й побiжить вiд краю до краю,
спершу лiнькувато-несмiлива, далi веселiша й веселiша, часом
грайливо-весела. Бiгтиме й гратиме, тiшачись привiллям, аж поки не
розiб'Їться об лiс i не вкладеться край лiсу.
"Отак i я, - сумно зiтхаЇ отрок, - тiльки-но вийшов у свiт, набрав
разгону в тому веселому свiтi - i вже пiдвернулось безлiття, спинило лет..
Грубо й жорстоко, чи не назовсiм спинило!"
Так боляче зробилося вiд згадки про ту божу несправедливiсть чи так
хотiлося урвати свою бiду, спершу перевернувся тiльки, потiм пiдвiвся i
сiв у ложi.
Тихо як у теремi й поза теремом. I душно. Чого тихо, знаЇ: нiч зараз,
спить бабуся, спить њњ челядь, спить всенький свiт. А чого душно i млосно,
не збагне.
- Бабусю! Бабцю! - покликав стиха, сподiваючись, що стара не встигла
заснути мiцно.
Та бабуся не обiзвалася.
"Хiба встати i вийти надвiр? Там свiжiше й привiльнiше, а виходити
самому не вперше".
Посидiв, повагався i таки зважився: спустив iз ложа ноги, пошукав ними
виступцi i, взувши њх, пiшов, тримаючись ложа, потiм - стiни, до дверей.
Знав: цi, що ведуть з опочивальнi, вiдчиненi, а тi, що ведуть iз сiней
надвiр, взятi на засув. Прибере його - i вже на порозi, пiд нiчним небом.
Пiде знайомою стезею до дуба, сяде на колоду бiля змайстрованого челяддю
столу й посидить пiд зорями, огорнутий нiчною прохолодою.
I дверi вiдчинив стиха, щоб не чули соннi, i до колоди втрапив. А сiв,
прислухався - i не вiдчув помiтноњ одмiни: тут, надворi, теж було i тепло,
i душно.
"Це тому, що недавно звечорiло, - думаЇ отрок, - земля не встигла
прохолонути. Одначе, - ловить себе на гадцi, - не спекою - парою обдаЇ
тiло"..
Заувага та не довго лишалася загадкою: з далекоњ далечини долинув до
настороженого слуху гуркiт й одразу ж пояснив Богданковi: наближаЇться
гроза. Ну, звичайно, як вiн забув: саме влiтку i саме перед грозою буваЇ
млосно i душно.
Пiти хiба до оселi, поки дощ не застав пiд вiдкритим небом? А чи варто?
Бабуся всяк уже баяла його: вмивала зоряною i дощовою водою, виводила пiд
вранiшнi i вечiрнi роси, велiла ставати пiд лiтню зливу, а пiд громову
воду не виводила ще. Казала тiльки: Перун - Сварожич i Стрибог теж
Сварожич; коли проноситься над землею гроза, один посилаЇ з неба
далекозвучне боже слово, метаЇ блискавки-стрiли i вражаЇ ними все, що Ї
злого й порочногона землi, iнший приносить дощовi хмари, а з хмарами й
живу воду, що нею винагороджуЇ землян царiвна Золота Коса, Ненаглядна
Краса. Вона ж бо теж донька Сварога, батька всiх богiв, вона заодно з
ними. Захоче зняти з нього, Богданка, темiнь-полуду й не ждатиме наступноњ
свiтлоњ п'ятницi, небере в свою десницю живоњ води i бризне нею. Ту воду
пiдхоплять вiтри, Стрибожi внуки, й понесуть на океан-море, а звiдти,
разом iз дощовими потоками, - на землю. Гляди, саме зараз оце, коли Перун
ганятиме мiж хмар, а вiтри знiмуть в усьому океан-морi шалену бурю, й
станеться та жадане диво. Гляди, саме зараз i станеться!
Пiдвiвся, обмацав хапливими руками стiл i рушив поза столом на подвiр'я
- ближче до вiтру, що повiвав уже, ближче й до грому-гуркоту, що
наближався та й наближався з далини. Чи йому, покараному здатнiстю бачити
свiт i тiшитися бiлим свiтом, боятися гнiвного божого голосу? Таж бiльшоњ
кари на землi нема й бути вже не може! Хай бояться њњ тi, що мають багато,
а то й усе, йому немаЇ чого боятися. Отож пiде на подвiр'я, пiде й за
подвiр'я, пiд грiм i блискавицю стане, аби ближче до неба й того
жадання-порятунку, що чекаЇ з неба.
Намацував ногами стезю i йшов, виставляв поперед себе руки, аби не
наразитися на щось, i знову йшов. А вiтер не лише дмухав уже, налiтав
потужно, рвiйно й кропив вид, очi прохолодними краплинами дощу.
"Отак, отак! - радiв Богданко. - Будь дужий та рвiйний, боже Стрибоже,
гуляй-розгулюй по всьому океан-морi, неси звiдти i краплини дощовi, i
хвищi, i струменi-потоки. Гляди, принесеш iз ними й сподiвану живу воду, а
та вода поверне очам моњм найвищий дар богiв - бачити свiт земний i
тiшитись свiтом. ЧуЇш, Стрибоже, гляди, принесеш!"
Не певен був, крешуть чи не крешуть у небi блискавицi, а проте
догадувався: мають кресати. Он як гуркоче грiм, мало не щомитi стрясаЇ
небо, землю (то з одного, то з другого боку). А коли
гримлять-перемовляються громи, мають кресати раз за разом i блискавицi.
Такi ночi, казала бабуся, iменуються горобиними i бувають вони всього лиш
тричi на всеньке лiто: тодi, як цвiте горобина, тодi, як червонiють на нiй
ягоди, i втретЇ - коли достигають. Бо то не просто собi дощовi й
громово-бурянi ночi, то вселенське свято, торжество Неба i Землi з нагоди
зачаття й визрiвання плодiв на улюбленому богами деревi - горобинi, тiй
буйнолистiй горобинi, що њњ перенесли з небесних садiв, з самого острова
Буяна всесильнi боги й тiшаться-милуються, що њхнЇ дерево плодоносить i на
землi... Тому й збентежений Богданко, через те й поспiшаЇ так назустрiч
дощу i бурi: коли ж_ тодi й сподiватися њњ, благодатi божоњ, як не в нiч
вселенського свята? Ано, коли?! Саме нинi розпустилось до краю листя на
горобинi, улюблене богами дерево стало темним, нiби хмара в небi, а
зачервонiлi мiж листям ягоди - нiби жарини-блискавки, що спалахують у
хмарах. Нинi в богiв свято, а боги, як i люди, щедрi в свята. Тож хай що
буде, те й буде, а вiн, Богданко, не злякаЇться анi зливи, анi грому, пiде
та й пiде назустрiч дощу i бурi, на зближення з громовою i, хто знаЇ,
може, й живою водою. Он як лiпить уже та громова водиця у вид, он як
лiпить!
"Боже Свароже! - радiв дощовiй хвищi й не тямив, Ї у нього пiд ногами
стезя чи немаЇ стезi. - Ти всесильний i всеблагий. Надоум дiтей своњх -
царiвну Золоту Косу, Ненаглядну Красу, бога грому i блискавок Перуна, бога
вiтру Стрибога - най зглянуться на моњ муки-болi, на калiцтво завiдома
невчасне й передчасне та принесуть iз високоњ високостi тоњ водицi, що
б'Ї-витiкаЇ з терема-свiтлицi, з-пiд ложа царiвни Золотоњ Коси,
Ненаглядноњ Краси. Аби упала на моњ вiченьки та оживила њх. ЧуЇш, боже,
аби упала й оживила!"
Хотiв було запевнити ще всесильного бога, що буде довiку вдячний йому
за зцiлення-порятунок, та наразився тiЇњ митi на гiлля й жахнувся з
несподiванки. На поодиноке дерево натрапив чи зайшов до лiсу?
Поткнувся праворуч - гiлля, поткнувся лiворуч - теж гiлля.
"Таки в лiсi я, - подумав. - Що ж робити? Як вибратися i втрапити на
стезю, по якiй iшов?"
Пробував ногами, виставляв поперед себе руки - стезi не було та й не
було.. I лiс не розступався.
Виходить, назад маЇ йти?
Постояв, зорiЇнтувався i розвернувсь, а розвернувшись, пiшов. Таки
справдi пiшов i на гiлля дерев не наражався.
А стезi не було та й не було пiд ногами. Як же це вiн втратив њњ, свого
проводиря-повожатого? Захопився, благаючи богiв, та й забув, що треба буде
й повертатися до терему? А певно, так.
"Стривай, - сказав сам собi i спинився. - Коли я йшов до лiсу, весь час
правився супроти дощу i вiтру. Тепер вони б'ють менi в лiву ланiту.
Виходить, я iду не на бабусине подвiр'я, а не знати куди?"
Постояв, помислив i розвернувся за вiтром. А розвернувшись, знову
пiшов. "Коли не на подвiр'я, то на загорожу довкола подвiрницi втраплю, -
потiшав себе. - А понад загорожею дiйду якось i до ворiт".
Почув себе певнiше i заспiшив. А за мить-другу знову наразився на
перепону i став. За цим разом нею виявилася власна думка: як же це вiн
вiдвернувся вiд дощу i йде? А жива вода? Чи вона потрапить до очей, чи
омиЇ-зцiлить њх, коли йтиме за дощем? Нi, не затим вiн вирушав iз
бабусиного двору, щоб вiдступати тепер.
Обернувся й став супроти вiтру. А постоявши, завважив: коли не йти, дощ
не так уже й потужно лiпить у вид, в очi. Варто йти, мабуть. Що буде
потiм, байдуже, аби зараз лiпив у вiчi, та промивав њх, та давав
сподiванку, що таки очистить, таки промиЇ.
Недовго i йшов: знов наразився на дерева. Поткнувся в один кiнець -
гiлля, поткнувся у другий - теж гiлля, якiсь густi, непрохiднi хащi.
"Я збився з путi, - подумав. - Зайшов до лiсу i збився з путi!"
Мабуть, злякався i неабияк. Спершу тiльки поривався вийти з пастки й
тицявся, пориваючись, в один, у другий бiк, далi спинився i крикнув,
осилюючи зливу, а заодно i власний страх:
- Бабусю!! Де ви Ї, бабусю!!!
ХХIХ
Тиверськi старiйшини не з спiвчуття до закутих у вериги отрокiв i не з
поваги до њхнiх кревних твердо стояли на своЇму: карати винних у нањздi
вирою, а не смертю. Вони на те й старiйшини, аби знати, що таке закон, а
що раз на вiку дароване життя, яким маЇ бути людський глузд, аби покарання
за провину перед поконом пращурiв не переростало в безглуздя. Чи отроки
вперше умикають дiвок i чи котрась iз них казала потiм: "Я хотiла, аби
мене умкнули"? То правда, вони благають про помiч, коли не хочуть злюбу,
одначе благають i тодi, коли хочуть. Пiдiть та довiдайтесь пiсля всього,
хотiла чи не хотiла його донька Забрала.
- З нас доста того, що вашi татi полiзли в чужу землю, забили наших
кревних.
- Молодечi бажання не знають обводiв. Покон дозволяЇ умикати саме в
чужiм родi й стаЇ причиною як посягань на дiвок, так i смертi.
- Хочете сказати: винен покон?
- Так, i це хочемо сказати. Бо саме покон спонукаЇ молодцiв добувати
собi злюбну жону умиканням, велить кревним оружно обстоювати дiвку, коли
њњ умикають, як велить i тому, хто умикаЇ, обстоювати себе. Чи то,
скажiть, не Ї причина борнi? А де Ї борня, там будуть i потятi. Тому й
кажемо: негоже карати смертю лиш за те, що в молодих молодi бажання i що
тi бажання взяли гору над здоровим глуздом.
Старiйшини уличiв переглянулися. Видно було, вони похитнулися в
певностi вимагати завериженим тиверцям смертi i тiльки.
- Як же зарадимо цiй ворохобнi? Що скажемо старiйшинi Забралу i його
доньцi?
- Коли дiвка згодна, Боривой вiзьме њњ собi за жону. За потятих
волостелин Вепр сплатить вражду.
Старiйшини довго радилися, та небагато врадили.
- ПослухаЇмо, що скаже вiтець покривджених, - мовили тиверцям.
Забралу не просто переповiдали, з чим прийшли на судну раду до уличiв
поважнi старiйшини землi Тиверськоњ, його старалися переконати: приставай
на њхню раду, iншоњ годi шукати: сина все одно не повернеш уже, а доньцi
твоњй треба якось жити в свiтi. Та де там, аж позеленiв Забрало, чуючи ту
раду.
- Ви хочете примусити мене, батька, що втратив улюбленого сина, вiддати
доньку на потiху вбивцi? Хочете, аби сестра брала злюб iз татем, на руках
якого кров њњ брата? Нiколи! ЧуЇте, мудрi старiйшини: нiколи! Зголошуюсь
на одне: дружинникiв, котрi пiшли за своњм привiдцею i не забруднили руки
кров'ю, тиверцi можуть викупити, заплативши виру. Всiм iншим - смерть. I
люта, така, котру не лише татi, дiти њхнi пам'ятали б i до десятого
колiна!
- То невелика втiха - мста, - поспiшили напоумити його
старiйшини-тиверцi. - А коли й утiха, то лише на час. Чи варто заради тiЇњ
миттЇвоњ втiхи сiяти й без того часту в наших землях гостю - смерть, не
брати на карб того, яка доля чекаЇ дiвку, котра була вже умикана й не
знати, якою повернулася з чужих рук? Боривой уподобав њњ давно i вельми,
обiцяЇ бути гарним мужем твоњй доньцi.
- Дарма. Не так мав би брати, коли хотiв узяти.
- Молодече бажання длюбу - безумне бажання, вiд нього годi чекати
розважливостi i глузду. Вiзьми на карб i те, достойний родаку, що земля
слов'янська потребуЇ та й потребуЇ людей мужнiх, витязiв на боролищах. А
Боривой i Ї такий витязь. Ти був у задунайськiм походi, маЇш знати, як
прислужився цей отрок всiй слов'янськiй ратi, коли брали на меч i сулицю
Анхiал. Чи то така дрiбниця, аби не зважати на нењ? Чи таких, як Боривой,
багато серед нас, аби вимагати њм смертi? Хто знаЇ, може, з нього буде
найславетнiший муж землi слов'янськоњ!
- А з наших не були б? - вхопився за ту згадку Забрало. - Я на свого
сина меншi покладав надiњ, анiж ви на цього татя? Хто оплатить менi тi
сподiванки? Вепр? Нi, старiйшини, вира не зарадить моЇму горю. Тiльки
смерть убивцi здатна погасити вогонь мсти i злоби, що роздираЇ менi груди.
Тiльки смерть!
Хотiлось гнiватися на нього, казати: мста - не найлiпший суд, та як
скажеш, коли вона - один iз найдiйовiших поконiв землi слов'янськоњ, коли
на нiй стояв i стоњть слов'янський свiт. Тож i промовчали старiйшини, i те
мовчання вирiшило долю тиверських отрокiв: трьох iз них засудили до
страти, всiм iншим дозволено викупитись, коли мають за що.
Князь Волот тiльки засмучений був тим вироком, а Вепр i зворохоблений
до краю. Нiби навiжений, влетiв до терема й не став зважати анi на княгиню
Малку, анi на те, що розмовляЇ з князем.
- Чув, що вони врадили?
- Чув, воЇводо, як не чути.
- То, може, тепер хоч даси менi бодай сотню дружинникiв. Ще не пiзно,
налечу вихорем i вiдiб'ю сина хоча б i тодi, як вестимуть на страту.
Волот довго i холодно дивився на нього.
- Я, здаЇться, казав уже, воЇводо: мало нам ромењв, що маЇмо наживати
ворогiв i серед слов'ян?
- Та що менi до того?! У мене син може загинути. I який син. Сам же
казав...
- Знаю, - рiзко урвав його на словi князь. - А хто винен? Ти дбаЇш про
сина, а я мушу дбати про всю Тивер. Чи вона винна в тому, що накоњв твiй
син? Чому маЇ розплачуватися за його нањзд i його татьбу?
Вепр уйнявся на мить, схоже, що тепер тiльки побачив князя таким, яким
вiн Ї.
- То отак, значить?
- Тiльки так, воЇводо. Сам бачив, я докладав немалих зусиль, аби
порятувати твого Боривоя i тих, що були з БоривоЇм. Та що вдiю, коли мене
не захотiли послухати. На те ж, що ти казав тут, навiть заради твого сина
не пiду.
- Тодi... - похопився Вепр i подався до дверей. - Тодi знай, -
обернувся на порозi: - Я без твоЇњ помочi i твоЇњ згоди пiду рятувати
сина. Знайду соузникiв серед мужiв i таки пiду! Най i на смерть, най на
погибель всiх i всього, все одно пiду!
Грiм його крокiв гучно вiдлунював у теремi i, здавалось, кликав: пiди,
зупини, зроби щось, доки не накоњв бiди.
- Допоможи, Волоте, - пiдiйшла i бережно торкнулася мужевоњ руки
княгиня Малка. - Вепри - найрiднiшi нам люди. Як житимемо з ними, коли
станеться це лихо? Ти - батько, зрозумiй Вепра i горе матерi того
непослуха зрозумiй. Лину до нењ думкою i бачу, як б'Їться-побиваЇться
нинi. Чи то ж мислимо: ростила-доглядала дитя своЇ, мов квiтку-сподiванку
плекала i що маЇ тепер? Чорне безлiття маЇ, муку та сльози.
Князь не спаленiв i не нагримав на жону, одначе й не зрадiв њњ
втручанню.
- Чи не чула, - нахмурився, - робив усе, що мiг, бiльше нiчого не можу
вдiяти.
- Так уже й нiчого? Чому б тобi не поњхати до сотника, а то й до князя?
- Таж њздив Вепр.
- Вепр - одне, а ти зовсiм iнше.
"А й справдi, - погодився. - Одне - розмова з батьком, син якого
завинив перед уличами й законом уличiв i зовсiм iнше - розмова з князем
Тиверi, за яким тiльки й провини, що хоче уникнути зайвого кровопролиття".
Йде спiшно до порога, прочиняЇ дверi й велить комусь iз челядi:
- Коня менi i вињзд-супровiд iз десяти мужiв!
Знав: Вепр не сидiтиме склавши руки, збере ватагу найближчих до його
двору мужiв i подасться через Днiстер виручати сина. Тому i сам не гаявся,
i челядь пiдганяв: "Швидше, швидше!" А таки спiзнився. На вињздi з Черна
його спинили гiнцi вiд люду тиверського, що був на той час у пристанищi, й
сказали: уличi пiдiйшли до Днiстра всiм ополченням i оголосили через
биричiв своњх: "Кличте всiх, хто Ї поблизу, най бачать, як каратимемо тих,
що приходять до нас iз мечем. Най бачать i тямлять: Днiстер - правiчний
обвод Тиверськоњ землi. За Днiстер тиверцям зась".
Гнав коня що було сили i снаги, а став усього лиш свiдком страти. Уличi
саме вивезли засуджених на середину рiки i в'язали каменi до нiг. Велiв
спинитися: вiн - князь i маЇ поговорити перед тим, як страчувати
засуджених, iз князем уличiв, та дарма. Або не почули його повелiння, або
не захотiли почути: кинули, не задумуючись i не вагаючись всiх засуджених
до страти у бистроплинну течiю Днiстра.
XXX
Тепер тiльки по-справжньому зрозумiв Богданко: хто втратив здатнiсть
вiдрiзняти день вiд ночi, покараний трьома найбiльшими карами: одна - не
бачити свiту i людей, друга - позбуття здатностi самому обирати путь i
йти, куди кличе серце, третя - не знати лiку часу. Нiби й живеш, бо чуЇш,
як гримить грiм, хлюпаЇ дощ, i разом з тим немаЇ певностi, що живеш, що
було у тебе вчора i буде завтра. Мовби у яму закинутий, таку безнадiйно
глибоку i таку безнадiйно темну, що нi вийти, нi вилiзти з нењ повiк.
Не вiдав, скiльки кликав-благав, аби прийшов хтось на помiч, i як довго
йшов, шукаючи зворотну путь до бабусиного терема. Бо йшов та йшов,
наражався на стовбури дерев, обминав њх i знову йшов. Та плакав iдучи, та
страхався, що буде з ним, коли не вийде з лiсу i не натрапить на людей.
Тодi аж, як перестало гуркати в небi i вщух нарештi проливний дощ, а сили
долати свою непевну путь геть вичерпалися, наткнувся на повалене дерево в
лiсi й сiв перепочити, та заодно й прислухатися, чи не долине звiдкiлясь -
i найперше з Соколиноњ Вежi - людський голос? А може, озветься пес,
крикне, вiщуючи ранок, пiвень? Та ба, анi натяку про людей, анi
звуку-вiдзвуку вiд живого свiту. Лиш краплi дощовi падали з листу на лист
i лопотiли спадаючи.
"Далi не варто йти, - вирiшуЇ отрок. - Ано, далi не тра' йти, бо можу
так заблукати в лiсi, що не буде анi вiдгуку на мiй гук, анi
стезi-повороту. А що ж робити? Сидiти и ждати ранку чи кликати на помiч?
Хто ж почуЇ, коли ще нiч?
Краплi все рiдше й рiдше спадали з дерев, тож i гам, створюваний ними,
стишувавсь та й стишувався. Мовчазно робилося в лiсi i моторошно. Та ось
вловив Богданко кiнчиком вуха: десь жебонить вода. Схоже, що тече через
лiсовi ломи й подаЇ свiй сумирний голос почайна. Прислухався уважнiше - й
вiдчув нараз: йому хочеться пити. Пiсля блукань мiж дерев, пiсля частого
спотикання на ломах, падiнь та хвилювань добряче пересохло в горлi, Ї
потреба погасити спрагу.
Пiдвiвся й, наставивши перед себе руки, пiшов на голос почайни. Що
ближче пiдходив, то виразнiше чув: вода б'Ї з землi i б'Ї потужно.
Заспiшив Богданко, наражався на дерева, падав на ломах, а таки йшов. I що
ближче пiдходив, то бiльшим було бажання схилитися над тим джерелом,
вгамувати спрагу. А схилився та ковтнув раз, вдруге, десь осторонь, мовби
не так i далеко, почулося вовче виття. Жахнувся з несподiванки й застиг.
Виття повторилося, тiльки тепер уже з iншого боку.
Вовки! Чув вiд дядька, що мав зробити з нього ратного мужа: коли
котрийсь iз вовкiв винюхаЇ здобич, вiн даЇ про те знати всiй зграњ
голосом-виттям. Зграя ж, збагнувши, що й до чого, звiдомлюЇ свого
послуха-вивiдника лише йому зрозумiлим голосом i йде на клич. ™диний
рятунок вiд тоњ вовчоњ облави - дерево, коли це трапляЇться в лiсi. Якщо ж
бiда спiткаЇ в полi, покладайся на прудкого коня.
Богданко й подумати не встиг, що чинитиме i як боронитиметься, виття
знову повторилося i значно ближче.
Чув, як похолонуло й затремтiло з ляку тiло, як пiднялось i стало дибки
волосся на головi. З виду ж, надто поза спиною поплазували згори вниз
мурахи. Так явно i так до дрожу вiдчутно, нiби драв хтось невидимий шкiру.
- Бабцю! - ледве видушив iз себе голос. - Рятуйте, бабцю!
А тим часом шукав дерево: поперед себе, обiруч вiд себе. Сталося так,
що першою потрапила пiд руки гiлка, видио, звисала низько. Вхопився за нењ
й не випустив уже, доки не наблизився до стовбура. А наблизившись, полiз,
спираючись ногами, нагору. Так швидко i так спритно, сам собi не вiрив, що
здатний на таке. Ривок - i був на першiй гiлцi, ще ривок - i сидiв уже на
другiй, затим на вищiй за другу, ще вищiй. Волосся не стояло вже дибки (не
певен, чи й вiдчував його на головi), а тiло, як i перше, тремтiло, i
холод не вiдходив з виду. Коли ж усiвся й заспокоњвсь трохи чи принаймнi
впевнився: тепер не страшно, втупив поперед себе очi й занiмiв: вiн бачив
стовбур дерева, за який тримався, сидячи на гiлцi, бачив гiлля на тлi
чистого пiсля дощу неба.. Не повiрив сам собi й розглянувся. Раз i вдруге.
Кинув позирк очей своњх догори - й побачив усiяне зорями небо.
- Бабусю-у! - крикнув, усе ще тремтячим з хвилювання голосом. - ЧуЇте,
бабусю, я бачу!!
Не так i далеко, як думав-гадав собi, обiзвалися на той крик пси,
долетiло людське волання-перегукування, а згодом замиготiли мiж дерев i
вогнi: його, певно, шукали вже.
Тривожнi вiстi йдуть по землi на всю кiнську пору, радiснi обганяють
птахiв. Першим, як i годилося, довiдався про Богданкове прозрiння й вознiс
хвалу богам за милiсть та щедрiсть стольний Черн, а вже вiд Черна пiшла
гуляти вiсть по всiй землi Тиверськiй - вiд весi до весi i вiд вервi до
вервi.
- Чули, сусiдко? У стольнiм Чернi сталося диво: прозрiло отроча, син
княжий, Богданко.
- Йой! Чи то ж можливо? Скiльки живу, не видiла й не чула такого.
- Присяйбiг. Певнi люди казали. Ось хоч i в Жданки запитайте. Жданко,
ходiть сюди. Моњ сусiдка не вiрять, щоби темний та став видiти. Скажiть
њм, що син княжий таки прозрiв.
- Ано. Сама чула i вам кажу: прозрiв.
- Може, баяни повернули йому зрячiсть?
- Ба нi. Подейкують, нiби заблукав у лiсi й набрiв, блукаючи, на
джерело, що било з-пiд дуба. Тiльки-но напився води з того джерела -
одразу й прозрiв.
- Йой! То ж, певно, не якесь там джерело i дуб не якийсь.
- А так. Дуб маЇ оселю божу - дуплисько, а вода б'Ї з-пiд кореня, не
iнакше як ударом стрiли-блискавицi добута.
До тих трьох господинь-сусiдок пiдiйшли iншi, а там ще iншi, i кожна
чула вже щось про те диво, а коли чула, то чом маЇ тримати таке при собi?
Не просто казала, запевняла вже, що на власнi очi бачила, як правиться люд
тиверський, надто калiки перехожi, путями торованими i все до Соколиноњ
Вежi пiд Черном, до того джерела. Бо певнi всi: то знамення, що дуб i
джерело одкрились не комусь там - княжому синовi. Через те непорочне
отроча зiйшло боже благословення на весь люд тиверський. А так,
Перун-Сварожич удостоњв њх своЇю найвищою ласкою - зiйшов з-пiд небес на
землю, обрав собi житло-оселю в дуплиську дуба, а люду-обранцю подарував
джерело живоњ води, аби кропився нею i зцiлювавсь - оновлювався, кропився
i зцiлювався.
Що то не була вигадка, усi переконалися i дуже скоро: поселяни
правились та й правилися через ближчi до Черна весi i всi - на Соколину
Вежу.
- Куди, люди? - питали њх.
-_ До дуба-стародуба. До Перунового джерела!
Чого йдуть, не цiкавилися, бо й так знали: кожному болить щось, у
кожного Ї своЇ треба. Одну боги обдiлили щастям народжувати дiтей, iнша,
щойно народила њх, уже забирають. Той певен: безлiття, що йдуть на його
подвiр'я, - наслання злоњ сили, що виплоджуЇться по пущах та нетрях, а той
бачить свою бiду в пiдступах сусiдiв чи мужiв-волостелинiв i теж iде
шукати захисту в Перуна. Бо так чи iнак, все, що Ї злого на землi, i що
маЇ своњ наймення: обида, кривда, хворь, безлiття - все вiд злоњ сили, а
ту злу силу здатний вразити на смерть лише Перун. Вiн льодовi гори рушить
у пiднебессi, демонiв-велетiв побиваЇ важким своњм молотом, смертоносними
стрiлами, то чи ж вистоять супроти нього демони землi, усi отi мори та
кiкiмори, бесихи та упирi, вiдьми та полудницi, яко же й тi з них, що
мають лик праведно людський, а намiри псинi та гадючi. Нi i нi! Бог не
затим зiйшов на њхню землю, обрав собi за оселю дуба-стародуба в княжiм
лiсi, аби лишатися байдужим до люду, що мешкаЇ на цiй землi. Вiн вразить
злу силу, знiме з усiх, хто йде уклонитися чи й принести жертву, хворь,
прожене бiди, напастi. Ано, раз поселився мiж люду, то - без сумнiву, то -
напевно!
Князь Волот не одразу завважив людське паломництво до дуба. Вiн тiшився
прозрiлим з божоњ ласки сином i не приглядався до люду, що траплявся на
путях. Коли ж приглянувся, побачив: тиверцi йдуть здебiльше вiд Дунаю, з
тих оседкiв, де побували й щедро засiяли лихо ромењ.
"У мене з ними не тiльки одна крев, - думав, спостерiгаючи, як
паломники клякли перед дубом i пiдносили до дуплиська руки, - у мене з
ними одна доля".
Не знав до пуття, лишень iз волi випадку чи, може, i з волi серця,
спонукань розуму, одначе надумався одного дня i повелiв спорудити на мiсцi
прозрiння сина капище, а спорудивши, принiс туди й кумир Перуна, став
творити прихильному до свого роду-племенi боговi требу. I раз, i вдруге, i
втретЇ, i вдесяте. Бо з кожною новою требою бiльше та бiльше
пересвiдчувався: на його треби збираЇться сила-силенна люду, його появи
ждуть бiля Перунового дуба, мовби появи самого бога. Через те i сам
переймався почуттям благоговiння перед богом, не шкодував кiз, баранiв,
бикiв iз княжих стiйл, не шкодував i тих, що приводили люди. Рiзав i
кропив кров'ю жертв божу оселю, сам пив ту жертовну кров, аби набути
вiщого дару й порозумiтися з богом, а вже порозумiвшись, виректи красним i
солодким словом своЇ порозумiння жадаючому милостей людовi.
Поки розгоралося багаття, а на тому багаттi смажилася принесена боговi
жертва, пiдносив до перуновоњ оселi руки й благав-молився:
Свiтлий наш боже, сильний та дужий.
Стань на сторожi вбогих, недужих,
Стрiлами гнiву рази вражу силу,
Благо пошли нам, Сварожичiв сину,
На ниви, в оселi, в медушi,
Най забуяЇмо цвiтом дикушi.
- Пошли, боже! - багатоголосе вiдлунювало в лiсi. - Благо пошли!
Вогонь палахкотiв та й палахкотiв, ласо бiгав по принесенiй боговi
жертвi й радiв iз щедроњ жертви. А то добра прикмета: бог приймаЇ жертву,
вiн прихильний до них, тиверцiв.
- Встану я рано-вранцi, коли на погостi лишень на свiт
благословлятиметься, - промовляв, звертаючись до Перуна, князь, - умиюся
джерельною водою чи вранiшньою росою, пiду з дверей у дверi, з ворiт у
ворота - в чисте поле. В чистiм полi охорошуся, на всi чотири сторони
поклонюся й скажу: "Будь з нами, боже, повсюди. Не покидай нас у
горi-розпуцi, змилуйся, боже, ми твоњ внуцi!"
- Змилуйся й будь! Змилуйся й будь! - повторювали за ним тi, хто стояв
ближче до капища.
Молилися тиверцi услiд за своњм князем i клякли, знову молилися i знову
клякли - перед дубом i перед капищем. Однi вмивалися сльозами, iншi -
джерельною водою, ще iншi пили тоту воду i, вже напившись, вiддалялися,
сподiванi.
Повертаючись пiсля одноњ з треб до стольного города, Волот завернув до
капища Хорса пiд Черном i спинив, подивований, коня: була п'ятниця, а бiля
стольного капища анi старiйшин, анi люду волхвуючого чи поселян; не
помiтно було й ознак треби.
"Всi увiрували в Перуна й подалися до Перуна, - подумав. - А це погана
прикмета. Хорс - верховний бог на Тиверi, вiн може розгнiватися й
помститись за зраду та неповагу. Як же це сталося i чому сталося? Най не
було тут мене. А де були старiйшини, волхви, нарештi? Гадають, немаЇ
князя, то можна й не творити богам треб?"
Постояв, рушив ступою до Черна, а там i до свого терема.
"Чого маю дивуватися, - мислив, злазячи з коня, - коли я сам забув за
тим, що сталося з Богданком бiля Перунового дуба, i про стольне капище, i
про свiй обов'язок приносити жертви Хорсовi й молитися перед Хорсом за люд
тиверський?"
Малка теж викликалася прињхати разом iз мужем своњм до Черна. Сказала
там ще, в Соколинiй Вежi: "Богданко заскучав за стольним городом, волiЇ
бути уже в ньому, все i всiх бачити". А хто може перечити, коли волiЇ
Богданко? Нинi всi перед ним стеляться та запобiгають, ба й малеча, хоча
њй он як хочеться бути серед лiта в Соколинiй Вежi. Не знати, якi радi всi
його одужанню, те й роблять, що милують Богданка та догоджають Богданковi.
Навiть найменша, Миланка, пiдiйшла тодi ще, як угледiла прозрiлим, i
запитала: "Чи тобi, братику, не болить уже?" - "Нi, Миланко, - осмiхнувся
й приголубив њњ. - Видиш, зцiлився, свiт бачу, тебе бачу. А пощо питаЇш
так?"
"Бо менi вельми болiло, доки ти не бачив".
I дома не полишають його поза увагою, i на люд iде - теж iз ним. Бо й
Малка не зважуЇться вiдпускати Богданка самого, або супроводжуЇ сина, або
кличе тих, кого хоче бачити син, на княжий погiст, у княжi хороми. Немов
дитина радiЇ та квiтне, що дитя њњ зцiлене, що воно, як i всi, удостоЇне
найбiльшоњ з усiх благодатей - бачити свiт i людей у свiтi.
Як то скаже њй, коли доведеться казати: вiн - княжий син, йому час
повертатися до ратноњ науки? А сказати рано чи пiзно доведеться.
Знав: це не зараз, це десь потiм буде, через те й не сушив собi
передчасним клопотом голову. Подумав та й забувся. Зате Малка не забулася
нагадати йому про свiй клопiт.
- Що ж воно буде, Волоте? - сказала й глянула пильно.
- А що маЇ бути тепер i з ким?
- Кажу про Богданка. Питав нинi, чи не прињдуть до нас Вепри. Мислю
собi: вiн увiрував у Вепрову Зоринку, яко в суджену свою. Увiрував, кажу,
i хоче бачити тепер.
- Пусте, Малко. Малий вiн ще, аби встиг увiрувати.
- Ой нi, не такий уже. Волоте, й малий. Скоро п'ятнадцяте лiто мине. А
опрiч того, он яку муку-недолю звiдав. I Зоринка не забувала його, доки
слабував. Чи не найчастiше за всiх iнших навiдувалася, будучи в близькому
сусiдствi з нашою Вежею. Та й щебетати вмiЇ. Сам бачив i знаЇш: не в
батька - у матiр пiшла. I серцем, i лiпотою тiлесною - уся в матiр. Отож i
нащебетала отрочатi бажання-мрiю.
Князь чи то не вiрить њй, чи не схильний пристати до њњ вiри.
- Шкода, - зiтхаЇ. - Шкода, Малко, коли Богданко справдi виколисав у
собi такi бажання. Чула ж i знаЇш: Вепр зрiкся нас по смертi сина.
- Такий великий гнiв узяв, що на примирення й сподiватися годi?
- Мабуть, що так. Казав же бо, не захотiв бути воЇводою в дружинi
княжiй, подався на дарованi йому землi при Дунањ.
- А може ж, вiн бiль свiй тамуЇ тим вiдчуженням?
- Ой нi, чуЇ серце: лихе замислив колишнiй побратим. Та й вiрнi люди
вкладають те до вух.
- Може, тобi слiд поњхати до нього й порозумiтися?
Волот недобре глянув на дружину.
- Хочеш сказати: повинитись?
- А чом би й нi? Вина, хай i невiльна, все ж Ї. А невiльну вину завжди
можна пояснити.
- Тiльки не Вепровi. Мовби сказився: i лютуЇ, i пiниться, i погрожуЇ.
Так нiби я винен, що його син вдався до татьби i заслужив ганебноњ смертi.
- Вепр - батько, його треба зрозумiти.
- Я то розумiю. А пiди та спитай у Вепра, чому вiн не хоче усiх нас
розумiти? Йому, бач, шкода i боляче, що втратив сина. А сотниковi з уличiв
не боляче? Усьому люду тиверському не боляче було б, коли б дiйшло до
нањздiв, а то й до справжньоњ сiчi з уличами? Чи вiдаЇш, скiльки дiвок
зазнало б безчестя i скiльки мужiв утратили б ми, коли б послухали Вепра
та оружно одбили його Боривоя? Адже тим порушили б одвiчний мир мiж кровно
спорiдненими племенами.
- Коли Вепр не хоче чи не може бути розважливим мужем, то мусиш стати
ним ти. I заради дiтей наших, i заради землi, чуЇш? Вепр - лютий, не
приведи боже мати його за супостата як у мирну, так i в бранну годину.
Поступись гординею й пiди до нього. Я певна, це умилостивить того гнiвного
мужа, а скажеш йому одне-друге слово каяття чи бодай спiвчуття - i зовсiм
розчулиться й пристане до твоЇњ речницi: коли прийшла одна бiда, чи слiд
докладати зусиль i кликати другу?
- Вiн уже покликав њњ. Спiшно будуЇ город i пристанище при Дунањ, а то
не так собi.
- Тодi тим паче њдь. ЧуЇш, Волоте?
- Чую, чом не чути.
XXXI
Князь Волот лише збирався вирушати в путь, а Миловидка завершувала њњ.
Вздовж i впоперек сходила багатолюдну Фессалонiку, розпитувала стрiчних,
що траплялися на вулицях, у пристанищi, чи не знають, де Ї тут анти,
стукалась пiд всяким приводом до ворiт вельмож, не обминула й торжищ, де
були всякi - i вельможi, i раби, та ба, усе дарма. Не було њњ Божейка,
зник десь у вирi людському жаданий Божейко, i так надiйно, що не
натрапити, мабуть, уже на його слiди. Однi кажуть, не бачили, iншi - не
знаЇмо, ще iншi - знизують плечима i йдуть собi. А куди йти Миловидцi i що
дiяти, коли й Фессалонiка виявиться маревом, якому вiрила, як своЇму
порятунку, а змушена буде зiзнатися, що то даремна вiра?
Певно, глибока була њњ задума - не почула, як спинилися обiч двi жiнки.
Тодi аж кинулась i вгледiла њх, коли покликали.
- Вельможна господиня питають, - казала старша, мабуть, челядниця, - ти
њз Склавинiњ?
Знала, склавини - найближчi на заходi сонця сусiди тиверськi i теж
слов'яни, тому зрадiла й поспiшила ствердити.
- А з яких склавинiв? - поцiкавилася молодша з тих двох жiнок. - З
ринхинiв, сагудатiв чи стримонцiв?
Миловидка не чула про таких склавинiв i зашарiлася.
- Правдиво кажучи, - зiзналась, - я з антiв. Склавини - нашi близькi
сусiди й родаки, бо Ї, як i ми, слов'яни.
Молода господиня була чомусь аж надто засмучена. Почувши ж те, що
виповiла њй дiвчина, i зовсiм згасла. Нацiлилась було iти вже, та
пригадала щось, а може, тепер тiльки помiтила, яка ця дiвчина виснажена та
знеможена, й обернулася до нењ.
- Чи ти, достойна родачко, не з тих антiв, що ними торгують ромењ?
- Ано, - пожвавилася Миловида i звелась па ноги. - Тiльки не Ї раба
ромейська, вiльна я. Шукаю рабiв-антiв, що њх продано позатамтого лiта в
рабство.
Жiнка подумала мить.
- Де ж ти живеш, дiвчино гожа?
- А де випаде. Днюю пiд небом i ночую здебiльше пiд небом. Година
тепла, де примостилася, там i оселя.
- То, може, до мого оседку пiдеш? Матимеш прихисток, а вже вiд того
прихистку ходитимеш та й шукатимеш, кого тобi треба.
- Спаси бiг. То справдi було б зручно. Ось тiльки чим я вiддячу
вельможнiй господинi за той щедро дарований прихисток?
- Ходитимеш з Iсидорою, - показала на свою попутницю, - в морське
пристанище за рибою, на торжище за живнiстю та тим i вiддячуватимеш.
Та, що њњ назвали Iсидорою, мовчки i, як здалося Миловидi, значуще
кивнула головою. Нiби казала тим: погоджуйся. I Миловида погодилась. А вже
пiзнiше довiдалася з уст тоњ ж Iсидори, вiд кого й чому прийшла до нењ,
закинутоњ мiж чужий люд, милiсть.
Це вона, Iсидора, нагледiла њњ мiж людським тлумом того першого дня, як
Миловидка об'явилася на торжищi, а нагледiвши, довiдалася, хто така, кого
питаЇ. Заболiло серце, чуючи людську бiду, бо сама мала њњ доста, а чим i
як допомогти, не могла втямити. I хто знаЇ, чи й втямила б, коли б
господинi не заманулося пiти сьогоднi на торжище. Скористалася тим i
показала на Миловидку: "Погляньте, достойна, яка лiпотна дiвчина i нiби з
наших, слов'ян, а бiдуЇ мiж людом. Вiзьмiть њњ менi у помiч, бодай на
якийсь час".
Певна була, господиня не вiдмовить, бо й сама звiдала, почому кiвш
лиха. Склавинка вона. Миловидка примiтила ж певно, яка гожа собою. За ту
лiпоту вельможа i взяв њњ собi за жону. Взяв, видимо, не з њњ волi - чи то
бiда, чи то кревнi змусили. Тому й невесела ходить. Видить бог: не лежить
њњ серце до вельможi, чуже њй тутки все. А серцем добра i на добрi дiла не
скупа. Тож хай Миловидка недумаЇ зайвого i не страшиться. Скiльки треба
стiльки й житиме у вельможi, коли захоче, тодi й пiде. А Божейка найлiпше
шукати таки на торжищi. Туди сходиться та з'њжджаЇться весь довкружний
люд, там усi i про всiх знають.
Вони так i робили: виходили скупитися - розпитували всiх i всяких, чи
не знають такого анта - Божейка, не було потреби скуповуватись - теж
шукали привiд пiти мiж люди й питатися в людей, чи не чули, де Ї анти,
проданi аж на тiм лiтi ромеями? А люди, мов змовилися: не чули, не бачили,
не знаЇмо.. Хай Миловидцi казали так, вона чужа, вiд нењ можна й
вiдмахнутися, а чом Iсидорi те саме кажуть? Вона он яка гомiнка та
улеслива з фессалонiкiйцями.
- Може, його справдi продали десь-iнде?
- У Нiкополi запевняли: продавали антiв i до Фессалонiки.
Жiнка не зовсiм вiрить, мабуть. Стоњть, мiркуЇ мовчки.
- Завтра знову навiдаЇмося в морське пристанище. Якщо його привозили до
Фессалонiки, там мають знати, куди подiли.
У пристанищi своЇ торжище, щоправда, рибне. Рибалки ще й до берега не
встигнуть пристати, а на них чекають уже тi, що живуть iз перепродажу
виловленоњ у морi риби. I здебiльше жiнки. А де збираЇться жiночий гурт,
та ще такий, що маЇ дозвiлля, чого тiльки не почуЇш у тому гуртi.
Переберуть по кiсточках те, що сталося за нiч, переберуть i те, що було
минулоњ та позаминулоњ ночi, надто коли новини прийшли десь iз-поза
Фессалонiки.
- Чи чули, чи вiдаЇте? - питають одна другу, i коли та друга не чула й
не вiдаЇ, роблять аж надто утаЇмничений вид й переповiдають тiльки ними
чуте i тiльки ними знане. Бо то ж не якась там бувальщина - диво з див. А
так! В одного подружжя з Вардара народилося, подейкують, дитя i не якесь
там - iз зубами. Його пеленають, йому прицмокують пеленаючи, а воно
пручаЇться i кричить на матiр голосом дорослого: "Пощо в'яжеш? Чи не
видиш: я не хочу того. Гляди, небого, станеш годувати грудьми, так укушу,
платячи за прикрiсть, що й кров цiвкою пiде".
- Свят, свят... Кiнець свiту надходить.
- I не кажiть. Коли це було таке?
- То ще не диво, сестро, - перечить iнша. - СправжнЇ диво сталося у
Верроњ. Одна, подейкують, народила дитя в шерстi.
- Боженьки!
Гурт нiмiЇ з жаху i так, нiмуючи, жде чогось. Зрештою жах той перестаЇ
бути запрудою, i рiка-бентега, а ще рiка-цiкавiсть пiдхоплюють його й
кидають у прiрву, в одну якусь мить зносять дощенту. Тож треба було бути
не Миловидкою, а Iсидорою, аби спинити той потiк, а коли не спинити, то
спрямувати в iнше русло.
- Грiхiв багато маЇмо, - влучаЇ нагоду й кидаЇ в ту бистроплинну течiю
камiнь-перепону. - Отож Всевишнiй i знаменуЇ наближення кiнця.
- Що правда, то правда.
- Цю дiвку бачите? - показала Iсидора на Миловидку. - Дитина ще i он
яка красна та втiшна, а знали б ви, якоњ бiди зазнала. I все через
людоловiв, що iменують себе iмператорськими легiонерами. Вдерлися в
антськi землi й забрали всенький придунайський люд, погнали в рабство, а
хто не годен був чи не хотiв стати рабом на наших торжищах, тих порубали.
Правду кажу. В цењ дiвчини зарубали матiр, батька, бабусю, дiда, весь рiд,
а лада њњ пов'язали й продали комусь iз фессалонiкських вельмож. Чи не
чули, у кого Ї раби-анти, придбанi аж на тiм лiтi? Хай би дiвка мала
втiху, побачила свого лада та побралася з ним.
Жiнки пригадували й, пригадуючи, перемовлялися.
- Вiн твого, дiвчино, вiку?
- Атож.
- А який iз себе?
- Такий, людоньки, лiпотний, такий лiпотний, що йой!
Не поскупилась на слово, казала та й казала, який доброликий та гiнкий
станом њњ Божейко, якi iскристо-голубi та знадливi маЇ очi, пишний та
в'юнистий чуб.
- А тутки, - показала на одну, показала й на другу ланiту, - Ї в нього
родимки. Невеличкi, все ж примiтнi й вельми знадливi.
- Боженьку! - озвалася низькоросла, з добрими карими очима молодичка. -
То чи не той це, що кинувся в море?
- Як то - кинувся? - пополотнiла дiвчина. - Чому кинувся?
Молодичку обступили, велять казати, коли почала вже. А та роззираЇться
i не зважуЇться. Бо казання њњ не з веселих буде. Йой, людоньки милi та
людоньки гожi, коли б ви знали, яке воно невеселе!
Дiвка правду каже: навiкулярiй Феофiл привiз його десь здалеку i таки
аж на тiм лiтi чи, може, й передлiттi. Привiз та й звелiв садiвничому
взяти того молодого раба собi в помiч. Бо таки великий сад та й город маЇ
на своњй подвiрницi, робочi руки потрiбнi. Ну, а садiвничий його, всiм
вiдомо, - деспот i полiпше господаря. Ганяв та й ганяв молодця, морив та й
морив трудом непосильним, аж поки тому урвалося терпiння: надумався i втiк
одноњ ночi, певно, не вiдав, бiдолашко, що з Фессалонiки поночi не вийдеш
- скрiзь око вельмож, сторожа бiля ворiт, сторожа i в пристанищi. Отож i
схопили анта, а схопивши, вивiдали по помiтинi, що пiдневiльний, i
повернули навiкулярiю. Феофiл був вельми обурений тим, завдав зухвальця у
вериги й кинув у пiдземелля яко в'язня. Правда, недовго тримав там. Бо яка
вигода рабовласнику з раба, що сидить закутий? Йому потрiбний раб-робочич,
а не поњдач хай мiзерного, все ж хлiба. Отож потомив кiлька днiв та й
покликав до себе. Дивився-вивiдував мовчки, зрештою надумався й повелiв
надiти непокiрному рабовi колодку на ноги. "Хай носить i звикаЇ, - сказав.
- Коли побачимо, що звикнув, тодi й знiмемо".
У сад не посилав уже молодого анта, поставив на мiсце тих, що пiдмiтали
подвiр'я, давали лад на конюшнi. Поставив та й подався в море, а морем -
до далеких островiв та пристанищ. У нього завжди так: рiдко буваЇ вдома,
бiльше плаваЇ та торгуЇ. I лiто, i зиму. Хiба що буря або дiло якесь
затримаЇ бiля жони. Всi iншi днi, ба седмицi у морi та й у морi. Того разу
теж довго не було його. За всiм дивилася, до всього приглядалася жона
Марiя. Тож доглянулася й до молодця з антiв. Дiвка правду каже: вельми
лiпотний був собою. А ще страждав аж надто. Чи то за землею своЇю, за
домiвкою банував так дуже, чи колодка та робота пiдневiльна мучили. Нi з
ким не розмовляв, пiдмiтав i сумував-думав, порався на конюшнi i знов
сумував-думав. А траплялася вiльна година, надто тодi, як пiдносили, мов
псовi, побовтюху-њжу в казанку, прикривав руками вид свiй i плакав
безмовно.
Може, Марiњ всього лиш шкода стало його, а може, справдi вподобала
молодця, покликала одного дня тих, що кували раба, й звелiла зняти
колодку.
"Ти накличеш на себе гнiв навiкулярiя, - попередили њњ перед тим, як
зняти. - ЗнаЇш-бо, вiн не терпить чињхось втручань, переiнакшень його
волi".
"Дарма, - стояла на своЇму. - Раб знемагаЇ, не бачите хiба? Хай робить
своЇ дiло, одначе без колодки".
Йому зняли њњ, та почали наглядати пiсля всього за молодцем, а
наглядаючи, помiтили: господиня не лише вiд колодки звiльнила анта,
звiльнила й вiд побовтюхи-њжi, кликала до господи й велiла митися та
сiдати за стiл разом iз челяддю. Дивувалася тiй увазi i неабиякiй
прихильностi челядь, дивувалися тi, хто стояв мiж господарем i господинею
яко посередник, та ще бiльше була здивована сама господиня, коли ант
ослухався якогось дня i уникнув запросин, а вночi й зовсiм зник iз
подвiр'я. Чули, вдруге втiк вiд свого володаря, дарма що був попереджений:
коли втеча повториться, навiкулярiй зробить iз ним те, що роблять з усiма
непокiрними: позбавить навiть бажання чогось хотiти, кудись тiкати. Чи то
такий вiдважний був той доброликий ант, чи так голосно i невiдступне
кликала його земля рiдна, тi, кого полишив у тiй землi, зважився i втiк.
За цим разом йому поталанило обiйти сторожу й вибратися з Фессалонiки.
Може, i з ромейськоњ землi вибрався б, коли б занадто рано не повiрив, що
вiльний уже, i не злегковажив у путi: заснув при дорозi й потрапив до рук
дiмотiв, а вiд них - до префектури, котра й доправила раба-втiкача його
власниковi. Марiя, розповiдають, i далi захищала анта перед мужем своњм,
на колiнах благала, аби змилостивився, та навiкулярiя благання тi лишень
розлютили до краю. "Ти волiла мати його за спальника в опочивальнi, то й
матимеш!"- сказав твердо i вийшов од нењ.
Правда то чи неправда, а проте усi так мислять: найбiльше винна в
смертi того раба челядь. Коли прибув навiкулярiй, не втрималась котрась iз
челядниць i внесла йому до вух, що жалощi господинi - не просто жалощi:
вона вподобала анта, схильна була похотьствувати з антом, тому й звiльнила
його вiд колодки, кликала до столу, а затим, - i на бесiди, не взяла гнiв
до серця навiть пiсля того, як раб-добролик знехтував њњ прихильнiстю й
утiк iз господи. "Iншоњ ради нема, - казала нiбито Феофiловi, - вподобала
господиня Божейка i так дуже, що втратила всякий глузд, забула про честь i
повиннiсть жони, як i про те, що муж не подаруЇ того порочного намiру анi
њй, анi рабовi, тим паче рабовi".
- Воно так i сталося, - зiтхала молодичка, - навiкулярiй повiрив
пересуду й велiв челядi здiйснити те, що обiцяв: "Раб утiк - хай маЇ те,
що заслужив, раб хотiв бути спальником у господi, так тому й бути:
оскопiть його i зробiть Ївнухом при опочивальнi вельможноњ".
Молодичка щораз ховала чомусь вiд Миловидки очi, зате не приховувала,
здаЇться, нiчого з того, що знала про Божейка. Бо казала та й казала, як
кричав вiн, бiдолашко, коли довiдався, куди ведуть i чого ведуть. Страшно
i дико кричав, потiм бився з виконавцями волi господаря, опирався скiльки
мiг i як мiг. Та що годен був вдiяти один супроти кiлькох дужих i
по-псиному вiрних навiкулярiЇвi челядникiв? Розiзлив тiльки тiЇю бiйкою i
зробив рiшучiшими.
Плакав та й плакав опiсля, жалiвсь та й жалiвся комусь. А виплакав жалi
своњ та змив сльозами рани, уловчився i вислизнув з подвiр'я навiкулярiя.
Скалiченим уже, а таки втiк.
Того разу його зникнення швидко помiтили i умудрилися вивiдати, куди
пiшов. Та взяти уже не взяли. Над самим морем стояв, як настигли. Тож i
побачив, до чого йдеться, а побачивши, не вагався бiльше, кинувся, як
стояв, у вир морський. "Будьте ви проклятi!" - крикнув, випiрнувши, та й
зник пiд хвилями.
Жiнки скрушно хитали головами й журилися вголос. Хтось спiвчував
рабовi, хтось нарiкав на жорстокiсть навiкулярiя Феофiла, ба навiть
згадував недобрим словом його жону, а Миловидка слухала тi
нарiкання-пересуди й чула: ось-ось не втримаЇться, вибухне криком-вiдчаЇм.
Може, й вибухнула б, коли б не нагодилася тiЇњ митi думка-сумнiв i
думка-рятiвниця.
-- Чи ти... - благала очима, всiм видом ту, що зважилась повiдати про
сумну з сумних i нещасливу з нещасливих долю анта. - Чи ти можеш показати
менi, де живе той навiкулярiй?
Молодичка, примовкла, видно, щось недобре подумала й не вiдаЇ, як њй
бути.
- Навiщо вiн тобi?
'-_ Маю твердо знати, чи то ж той був ант, котрого шукаю.
- Чом не показати, - зголосилася. - Вiзьму ось риби та й пiдемо,
покажу, де живе навiкулярiй. Ось тiльки чи стане вiн говорити з тобою.
- То вже мiй клопiт.
Ледве дочекалася рибалок iз моря, а пiшла слiдом за молодичкою,
вiдчула: i зовсiм губить пiд ногами твердь. На лихо й Iсидори не було
поруч, за цим разом не супроводжувала њњ, пiшла з покупками до господи. А
без пiдтримки та надiйноњ порадницi що мала робити? Iшла й кликала в помiч
своњх богiв: "Порятуйте мене, - благала. - ЧуЇте, боги, змилуйтесь i
порятуйте! Зробiть так, аби те, що вчинив навiкулярiй, сталося не з
Божейком. Най ми нiколи не зустрiнемося з ним, най житимемо до кiнця днiв
своњх далеко й вiдчужено, не знатимемо утiхи-милування, бажання-злету,
тiльки зробiть так, аби я впевнилася зараз: те, що повiдала молодичка,
обiйшло Божейка, то був не Божейко".
Застережена своЇю повожатого, не стала кликати навiкулярiя, бiльше
надiй покладала на жону його: вона, з усього видно, була прихильна до
раба, повинна розповiсти усе, що знаЇ про його долю. Через те й сказала
челядниковi, коли вийшов на стук i прочинив воротця:
- Я з роду-племенi того анта-раба, що кинувся з ласки господаря в море.
Прийшла запитати в достойноњ господинi, чи той раб часом не Ї менi братом.
Ждала на дозвiл за воротами i ждала терпляче, а дiждалась небагато.
Вийшли й сказали: "Вельможна господиня слабуЇ i прийняти не може".
- Тодi... тодi покличте господаря, навiкулярiя Феофiла.
- Його немаЇ вдома.
Челядник нацiлився було причинити воротця, та Миловидка встигла
притримати њх.
- То, може... то, може, достойний воротар буде такий добрий та скаже,
як звали того молодця, що кинувся в море?
- Божейком звали, - вiдповiв за воротаря iнший, той, що порався
(Миловидка тепер тiльки помiтила його) в навiкулярiЇвiм саду.
- А так, Божейком, - ствердив i воротар.
Дiвчина пополотнiла i, змалiвши на силi, впала у просвiт мiж воротами i
воротцями.
Певно, без пам'ятi була, бо коли хлюпнули водою i вона, здригнувшись,
лупнула очима, побачила перед собою не лише воротаря, а й iншу челядь.
- Що тут скоњлося? - почула суворий i, як здалося њй, знайомий голос.
Обернулася на нього i вклякла: до нењ, до челядi, що поралася коло нењ,
йшов той самий навiкулярiй, котрий вiз њњ з Венецiњ до Фессалонiки й був
суворим суддею мореходцевi, що порушив закон моря й посягнув на њњ
цiнностi.
Куди ж њй iти тепер, де i нащо шукати захисту? Той, заради кого жила на
свiтi, кинулась за ним у безвiстi чужого свiту, нiби вiдчайдух у вир
рiчковий, сказав: "Будьте ви проклятi", - та й зник у морi, не захотiв анi
бути для Миловидки, анi знати, де Миловидка, що з Миловидкою. Все ж iнше
змалiло й зчужiло, та й сама вона так змалiла пiсля вiдвiдин навiкулярiя
на силi, на бажаннях, на всьому, що тримало мiж люду й спонукало вiрити
людям, хоч падай отут, на уторованiй путi, й кажи собi: доста. А може, й
справдi доста? Пощо жити, куди iти, коли немаЇ вже Божейка? Чи не лiпше
буде, коли вчинить, як i вiн: одмiряЇ зболеними нiженьками останню свою
стезю, вийде над море, крикне всiм i всьому: "Будьте ви проклятi!" - та й
шубовсне в обiйми хвиль?
Забула, стуманена горем, вельможну господиню, що була така ласкава до
нењ й надала притулок, не згадала й щедроњ серцем Iсидори. Йшла куди очi
бачили, i, певно, тому лиш, що не могла не йти. Одначе вийшла не на биту
путь, що вела з Фессалонiки, - таки до моря. Здавалось, i не чула вже
свого вижмаканого болями серця, а стала при березi та зглянулася з чистою,
лагiдно-веселою синню, що слалася в безмежжя, й знову вiдчула, як защемiло
воно, як пiдступила до горла й здавила дихання камiнна рука жалю.
- Божейку! Божейку!! - простягла клично-благальнi руки. - Орлику сизий,
орлику милий! Ладо жадане, та не пiзнане! Чи видиш, я прийшла, розшукала
твоњ слiдочки, не розшукала лиш тебе. Ано, не розшукала! Бо ти взяв та й
пiшов iз цього лютого, дикозвiриного свiту, обрав замiсть мене веселу
домовину - глибiнь морську. Пощо вчинив так, соколику втiшний?! - заломила
спеченi чужим сонцем рученята i впала на зализаний вiтрами пiсок. - Я ж
визволила б тебе! Потерпiв би трiшки i мав би њњ, воленьку-втiшницю, мене
мав би. Кажу, як i ти казав: най будуть проклятi вони з своњми законами та
поконами. Не судилося жити з таким, який був, жила б iз таким, яким став.
Присяйбiг, жила б! А як житиму без тебе i що скажу твоњй мамi, коли
повернуся до нашоњ Тиверi?
Плакала-ридала й билася, краяна жалями, об берег, як б'Їться викинута з
моря риба. А розради як не було та й не було. I серце то стiкало
кров'ю-силою, то знову повнилося нею. Бо на мiсце знемоги-вiдчаю приходило
й бажання розчерепити всьому ромейському свiтовi голову, спалити його,
пустити за вiтром, та так, щоб слiду не лишилося, щоб була лиш
земля-пустка, та небо над нею, та море пiд небом. Ано, щоб було так, як
хоче, чого заслужили цi звiрi-люди, ця проклята богами земля.
Чи така рiшуча була в намiрах своњх, у бажаннi-мстi, чи згадала щось
вельми важливе, конче необхiдне, схопилася раптом, стала на колiна й
простягла до неба руки.
- Хорсе всесильний! I ти, Перуне! Скарайте њх карою лютою. У вогнi
спалiть, мечами-блискавицями вразiть! ЧуЇте, боги! За муки нашi, за горе
наше, за сльози тих, кого взято гвалтом, i тих, у кого взято гвалтом,
спалiть i спопелiть! Усiх i вся! Дотла, до кореня, до того гнiздечка, в
котрiм проростаЇ њхнiй корiнь!
Мабуть, аж надто вже уповала на божу кару й ждала-сподiвалася тоњ
вселенськоњ кари. Коли не сталося њњ - i сонце свiтило, як i до
молiння-благань, i вогненнi стрiли не падали з неба, надломилася у вiрi
своњй i почала гаснути, а згасаючи, зайшлася невтiшним плачем; хилилась та
й хилилась до землi, аж поки не повалилася на той горбочок при березi, що
вiддiляв сушу вiд моря.
Була беззахисне скоцюрблена i геть змалiла. Бо тепер тiльки увiрувала:
бiльше немаЇ на кого й немаЇ на що покладатися - навiть боги вiдвернулися
вiд нењ. А коли так, де вже думати про розраду, хто њњ дасть?
- Мамцю моя, - жалiлася а чи й нарiкала. - Ви хотiли бачити мене
лiпотною на вид i найменували Миловидою. Чом же забули згадати про щастя?
Де вона, та дрiбка радостi-втiхи. Що Ї у кожного з людей? Чи видите, -
пiдвела голову й глянула в той бiк, де Тивер, - усе забрали в мене: хижу,
вас, Божейка, саму розчавили й кинули па пустельнiм березi, аби стiкала
сльозами-крiвцею.
Лежала та й лежала при самiм морю, плакала та й плакала, а плачучи,
нарiкала вголос: на того татя Хiльбудiя, що навiв на њњ землю своњ когорти
й понищив житла, посiк чи взяв гвалтом люд, на навiкулярiя Феофiла, котрий
заради безпеки своЇњ жони i в помсту тiй же жонi так дико i так
бездушно-жорстоко повiвся з Божейком, нарештi на ненаситну жону його, на
зрадливу челядь, котрiй покладений за послуги обол бiльше важить, анiж
чиЇсь життя, чиясь гiднiсть i честь. Та ба, анi жалi-нарiкання, анi гарячi
сльози, в котрих, здавалося, не лише самiй, iнших можна було втопити, -
нiщо не приносило полегшення, тим паче розради. Бо певна була: до тих, що
могли б розрадити, а розрадивши, утiшити, не докличеться вже, а тi, до
кого може докликатись, не розрадять.
Тож лежала й плакала, обiймалася з берегом i жалiлась берегу, а може,
не так берегу, як морю, що набiгало на берег i ластилось, цiлуючи њњ
безвiльно простягнутi до нього руки. Ано, певно, не так берегу, як морю,
бо он яке воно лагiдне з нею i яке прихильне до нењ: вiдступить на мить i
знову зближаЇться, та все пестить њњ, та все гомонить, мовби каже тим
гомоном-зiтханням: "Не муч себе, не муч себе!" А як не мучитиметься, коли
он якi болi в серцi i якi жалощi роздирають серце. Иой, терпiння-моцi
немаЇ, не те що плакати, криком кричати хочеться. Така що схопилася б i
шубовснула мiж хвиль, схопилася б i шубовснула, коли б знала, що знайде
там Божейка, що буде з Божейком!
Чула, хтось наближаЇться до нењ насторожено-несмiливою ходою, а проте
не обернулася в той бiк i не поглянула. Лежала й плакала та сльози ковтала
плачучи.
- Заспокойся, дитино, - почула спiвчутливо-лагiдний жiночий голос, а
вслiд за тим - доторк руки до плеча. - Бог милостивий, ще буде втiха тобi,
ще буде й благодать його.
Мабуть, було щось у тому голосi вiд матерi-порадницi, вiд
бабусi-втiшницi, а може, всього лиш вiд жiнки i людини, - таки не
втрималась i оглянулася, а оглянувшись, побачила: поруч стояла одягнена в
чорне монашка, одна з тих, що, знала вже, зреклися свiту, усiх його зваб i
зреклися не з доброњ волi.
- Хто ти? - цiкавилась тим часом монашка. - Звiдки ти? Чому так ревно
плачеш?
- Я з того роду-племенi, що зазнало великоњ кривди вiд людей, а
плачу... плачу вiд обиди, що не маю анi сили, анi змоги покарати своњх
кривдникiв.
- Утiш себе, вони не залишаться непокараними.
- ГадаЇте? - знову обернулася й пiдозрiло-недовiрливо глянула на свою
втiшницю. - Хто ж покараЇ, коли навiть боги не зважили на мiй ревний
клич-благання, не зiйшли з неба i не покарали?
- Ще покарають. Господь сказав: хто високо пiдносить ворота своњ, той
шукаЇ падiння.
- Чому ж тодi упала я? Чи то ж так багато хотiла? Я, матiнко гожа,
всього лицi уподобала молодця, волiла взяти з ним злюб, а вашi ромењ
прийшли й спалили нашу землю, спершу тiльки розлучили мене з ладом моњм, а
це назавжди забрали вiд мене: скалiчили його, Ївнухом госпожi своЇњ
зробили, то вiн не витримав i кинувся з горя-розпуки в море. Отут, на цiм
самiм мiсцi! - показала й знову залилася сльозами.
Монашка одразу i все зрозумiла: ця дiвчина - язичниця, поганка. I
ромењв ненавидить всiм серцем. Одначе не одвернулася i не пiшла вiд нењ.
Бо побачила в нiй передовсiм сестру i подругу, биту недолею людину i вже
потiм - уражену кривдою чужинку. А хто не здатний вiддiлити зерно вiд
полови, даЇ перевагу гординi й потiшаЇться нещастям ближнього свого, той
теж не залишиться непокараним.
- Повiр йому, дiвчино, - i вiн заступиться за тебе.
- Кому - йому?
- Боговi нашому.
Не знала Миловидка, що сказати монашцi, а чи не вважала за потрiбне
казати щось. Лежала при березi й схлипувала важко, лежала й схлипувала.
Частина ДРУГА. КУДИ ПРИВЕДУТЬ БОГИ
Оскiльки у них (слов'ян) багато князiв i мiж ними немаЇ згоди, вигiдно
деяких iз них переманювати на свiй бiк - або ж обiцянками, або багатими
дарами, зокрема тих, що сусiдять iз нами.
ПСЕВДО-МАВРИКIИ. СТРАТЕГIКОН,_
Океан-море - всiм морям мати; окинуло те море весь бiлий свiт, обiйшло
те море довкола всiЇњ землi.
IЗ ВIРША ПРО "ГОЛУБИНУ КНИГУ"_
Серед моря-моря стоњть червона комора.
ЗАГАДКА_
Чи народилась i чи зiгрiваЇться сонячним промiнням людина, котра
пiдкорила б собi нашу силу?.. В цьому ми певнi, доки на свiтi Ї вiйна i Ї
мечi.
МЕНАНДР ПРОТИКТОР._
ВIДПОВIДЬ ВОЖДЯ СЛОВ'ЯН АЦАРАМ__
Такого за Малкою нiби й не помiчав. Бiда чи радiсть у родинi - завжди
умiла бути розважливою, часом не по-жiночому мудрою. Сьогоднi ж анi
розважливостi, анi мудростi не бачить у њњ вчинках. Спаленiла, довiдавшись
про намiр мужа знову посилати Богданка в науку володiти мечем та сулицею,
й стала мiж сином i ним, князем Волотом, стiною.
- Не пущу! - вирекла твердо й несподiвано рiшуче. - Вiзьми меча та вбий
мене, коли маЇш намiр робити по-своЇму, одначе поки жива, до дядька сина
не пущу!
- Ти при своњм глуздi? -стетерiв.
- Як бачиш. Та наука мало не звела отрока зi свiту. Тепер знову?
- А ти ж як думала? Вiн прийме в спадок вiд мене землю i стiл. Князi -
мужi всiЇњ землi, роду-племенi, в них iншоњ путi нема, мусить усе життя
гострити меч i розум, iнакше згине сам i земля за таким князем згине.
- Най пiдросте, тодi вже й пiде.
- Схаменися, Малко. Отроковi вiсiмнадцяте лiто минаЇ вже. Чи я не
зважав на те, що сталося з ним, чи мало ждав доки забуде усе, що сталося
того передлiття? Коли ж постигатиме њх, i ратне дiло, i науку княжу? Тодi,
як стане князем?
I переконував, i кричав на жону - дарма, нарiкала на всiх i вся й
плакала, присягалася, що не поступиться, i знову плакала. Мусив зважити на
те й обмежитись пiвзаходом:
оскiльки жона противиться намiрам мужа i князя, так i буде, не
посилатиме поки що Богданка до дядька, вiзьме з собою на полюддя, правеж
правити у поселян. Йдеться до зими, по городищах i сусiднiх з ними весях
завершуЇться веректа, настаЇ та пора, коли змовкають цiпи та терницi в
овинах, по скотницях тирлуЇться непримiтний лiтньоњ пори товар. Поселяни
мiряють нинi берковцями й тримають у тих же берковцях чи зсипають до
пiдклiтей збiжжя, рукомеслий люд - шевцi, гончарi, чинбарi, ткачi -
поспiшають збути витвори рук своњх на торжищах й покласти до киси
заробленi рiзани, мiдницi, ногати; лучники, сiдельники, ковачi, золотарi
роблять, як i робили, своЇ дiло - гнуть луки, майструють сiдла, кують чи
позолочують кузнь. Для князя ж i його мужiв настаЇ час подумати про
поповнення княжоњ скiницi гривнами, ногатами або ж ромейськими солiдами -
для купiвлi в тих же ромењв кам'яноњ потертi, що пiде на злютування стiн у
гридницях та вежах, щитiв та мечiв, пристроњв для оснащення лодiй i для
управлiння лодiями, про поповнення житницi збiжжям, медом, воском, як i
пiдклiтей волокном, хутром - для потреб стольного Черна, дружини лiпшоњ i
меншоњ, для торгiвлi з тими ж ромеями. Кожен пам'ятаЇ: аби земля була
дужою, а життя в нiй надiйним, поселянин маЇ вiддати князевi те, що з
нього належить, а князь взяти усе, що йому належить: вiд диму - димне, вiд
рала-мiру пшеницi, жита, проса, вiвса, дикушi, вiд бортi, тенет, перевiсищ
- теж десятину, як i вiд зарiбку кожного з людей рукомеслих також
десятину. Всяк знаЇ свою повиннiсть, як знаЇ й мiсце здачi повинностi, а
все ж князь та його мужi мають самi побувати в кожнiй общинi i взяти те,
що належить з общини. Теремковi, старости - люди довiренi, та не завжди
вiрнi, сутяги завзятi, одначе дбають та сутяжать насамперед для себе.
- Конi, хури приготовленi? - поцiкавився в челядника.
- Приготовленi, княже. Похiдна скiтниця - також.
- Скажи воЇводi Стодорку, най зайде до мене. Вiдтодi, як Вепр зрiкся
високого звання лiпшого мужа i воЇводи в княжiй дружинi, його мiсце посiв
Стодорко, муж не такий одважний, як Вепр, зате тямковитий. Цей не полiзе
на рожен, цей спершу подумаЇ, потiм скаже, спершу виважить, потiм зробить.
А все ж було б лiпше, коли б його тямковитiсть та поЇдналася якось iз
Вепровою одвагою. Був би певнiший, що не сам стоњть на сторожi Тиверськоњ
землi.
- Кликав, княже?
- Так. Вiд'њжджаю на полюддя, Стодорку. У теремi лишаю Малку, а в
городi - тебе. Будь пильним i твердим, анi на п'ядь не вiдступай вiд того,
що ввiв заради супокою я, тим паче в днi торгiв i великих свят.
- Так довго збираЇшся затриматись на полюддi ?
- Чому довго?
- Ти ж кажеш: i великих свят. А великi свята скоро не передбачаються.
- Всяке може трапитись. Аби не затриматись аж надто довго, њдемо трьома
валками, в усi три кiнцi нашоњ землi:
муж Власт - на сi вер, муж Бортник - на полудень, я - на захiд сонця..
На тебе лишаю сусiднi з Черном общини i сам Черн. 3 города не вiдлучайся,
посилай замiсть себе людей довiрених, проте постарайся подбати, аби до
коляди правежi були в скiтницi та житницi. Без цього намiрам нашим не
судитиметься бути здiйсненими.
- Гаразд, княже, зроблю, як велиш. Ось тiльки не розумiю твого
побоювання. Чим стривожений? Чому велиш бути аж надто пильним та
обережним?
Волот мiряЇ його допитливим оком.
- Причин для побоювання, може, й немаЇ, а для тривог Ї, воЇводо. Не
забувай, Вепр пiшов од нас лютий i кревно ображений, а вiн не забуваЇ
образ.
- ГадаЇш, може прибути сюди з лихим намiром?
- Сам не посмiЇ прийти, а ромењв може привести. Видно було: Стодорко не
зовсiм вiрить тому, що чуЇ.
- Оце так?
- А так, воЇводо. Розбрат пiшов мiж нас, а там, де розбрат, там усього
можна сподiватися.
- То, може, тобi не слiд би йти на полюддя? Може, я пiшов би замiсть
тебе?
- Нi, пiду сам. Синовi мушу передавати цю науку - як княжити над людом.
Путь слалася коневi пiд ноги туга i бита, проте не мерзла ще. Та й у
аерi не вiдчувалося дихання зими. Була та прохолодна, одначе не холодна ще
пора, коли не лишень на возi, i в сiдлi почуваЇш себе привiльне та
вiльготно. Он як приЇмно бадьорить бадьорiсть околiй, коли б не вози та не
потреба триматися возiв, пустив би повiд, припав би до луки та й погнав би
Сiрого вiд долу до пригорка, вiд пригорка до долу. Бо дзвенять вiд
стуку-грюкоту колiс не лише околiњ, дзвенить i серце, бо озиваЇться на
зичне iржання коня не лише упокорена за нiч далина, озиваЇться молодечим
клекотом Їство людське.
- Що, Богданку, - пiзнаЇ синовi помисли князь, - не розучився триматися
в сiдлi? Мiг би погнати Сiрого на всю кiнську пору i не впасти пiд копита?
- Мiг би, отче, - осмiхнувся отрок i весело сяйнув очима. - Навiть
хотiв би погнати так. Завважте, який дзвiнкий аер, як уторована для
бiгу-лету путь!
- Буде ще њх, - вдоволено торкнувся синового плеча, - i бажань, i
нагод, i торованоњ та неторованоњ путi. Обвикни спершу, вiднови дядькову
науку, а тодi вже й поскачеш. Я дозволю. Це мати твоя боњться за тебе, я
не боюсь.
- Не пускали на полюддя?
- Ба нi, на полюддя пустила. До дядька не хоче пускати. Хотiв би
почути, що скажеш ти? Чи думаЇш повертатися до ратноњ науки?
- А що тут думати? Я дужий нинi, а iншоњ науки, окрiм ратноњ, для мужiв
нема.
Князь збадьорився, сяяв, як i син, по-молодечому веселими очима.
- Ну, то вважай, що ти повернувсь уже до нењ. Либонь, догадуЇшся, чому
узяв тебе з собою на полюддя?
- Таж сказали: повертаЇте до ратноњ науки.
- Не зовсiм так, сину. Хочу, аби переймав iншу. науку: бути державцем
на Тиверi. Це, щоб знав, теж княжа i не менш важлива, анiж ратна, наука.
Приглядайся, з ким i як вестиме бесiду князь-вiтець, що i яким робом
вимагатиме вiд общини, а що - вiд теремкових. Рано чи пiзно, а настане той
день, коли сядеш замiсть мене на столi. Мусиш зараз уже знати, як правити
людом.
- Нiби це так складно: пiти i взяти, що належить.
- Коли б же було так: прийшов i взяв.
- А як буде?
Князь смiЇться з його дитинностi.
- Кажу ж, затим i взяв тебе, щоб бачив. В одному можеш бути певен: за
кожним разом буде по-своЇму. Тямиш, що маю на оцi?
- Чом не тямити? З десяти бачених правежiв легше буде вибрати свiй,
анiж тодi, коли не бачив би жодного.
- О! Правдиво кажеш, а ще правдивiше мислиш. Оце, щоб знав, i Ї
найдостовiрнiша суть цiЇњ науки.
Першою общиною, з котроњ мали взяти данину, була Приславська, по iменi
городища Прислави, що лежало в пiдгiр'њ, оперезане з долiв неширокою, зате
чистою й прозорою через чистоту вод своњх рiчкою. Угледiли його тодi вже,
як вињхали з дiброви й опинилися перед доволi-таки широкою галявиною, що
спускалася в дiл. Мужi заговорили навперебiй, однi тiльки показували в той
бiк пугами, iншi милувалися уголос городищем: таке воно мальовничо
вигаптуване було пiд сонцем.
Милувався Приславою й Богданко, кидав то в один, то в другий кiнець
позирки князь.
- Щось бачиш, сину? - поцiкавився зрештою.
- А так, городище бачу, i вельми велике.
- Ото i все?
- А що ж iще мав би бачити?
- Погано дивишся, коли не бачиш. Отам, мiж дерев, - показав канчуком, -
скаче вершник. Видиш?
- Виджу. То й що?
Чого вiн, по-твоЇму, скаче мiж дерев, а не галявиною, не по торованiй
путi?
Отрок знизуЇ плечем.
- То посланець вiд лiсових осель. Нагледiв нас i хоче попередити
старосту приславського, всiх поселян, аби знали: до них њде князь i њде не
на гостину - правеж правити, тож мають бути пильнi i обачнi.
- Отак?
- Отак, сину. А ота стезя, що пiшла в дiброву, щось тобi каже?
- Мабуть, до осель пiшла.
- Правда твоя, до осель. Приславське городище - людне городище, як i
вся приславська верв. ™ його, люду, за загорожею, Ї й поза загорожею.
Що поселяни живуть i за частоколом городища, для Богданка не таке вже й
диво. Скрiзь тепер так: лише давнi роди тримаються городищ, молодшi, надто
тi, що вiдбилися вiд роду, селяться весями, а то й осiбними подвiр'ями в
лiсах. Бiльше дивувався, коли в'њхали до Прислави. Князя зустрiли як i
належить: з хлiбом-сiллю, з медовими речами до хлiба-солi, повели й
розмiстили потому в оселi, що њњ так i йменували тут: княжим теремком. А
вiн хмурився, не виказував обурення, та не виказував i вдоволення. Знай
позирав на тих, що лестили йому, i вiдмовчувався.
"Чому вiтець такий пiдозрiлий? - дивувався отрок. - На подвiр'њ он
скiльки будов, у будовах - мед, збiжжя, вiск, волокно. Всюди лад, i люд,
що доглядаЇ княже добро, стелиться перед ним, нiби перед самим богом, а
вiн хмуриться, когось зовсiм не помiчаЇ, когось винагороджуЇ холодним
позирком i вiдмовчуЇться".
Розгадка наклюнулася i показала дзьобика, коли князь залишився
вiч-на-вiч iз теремковим та старостою общини. Поки тi хвалилися йому,
скiльки зiбрали та чого зiбрали, хто з поселян вчасно i справно платить
данину, а з кого треба тягти њњ, нiби дурне теля з болота, ходив по терему
й слухав. Не виказував помiтного невдоволення й тодi, як клали перед ним
палицi й лiчили на зарубках, скiльки взято подимного, скiльки -
порального, медового, хто платив осип ю, хто - волом, хутром, полотном,
скiльки, коли лiчити купно, зiбрано релейного, а скiльки - рукомеслого,
ловчоњч). Iнакше повiвся князь-аiтець з ролейним старостою, коли довiдався
вiд нього, скiльки не додано та чому не додано, i вже зовсiм iнакше, як
пересвiдчився з вуст того ж старости, що в приславськiй вервi за минуле
лiто число дворiв поселянських зросло всього лиш на два десятки.
- Вони - в городищi? - запитав так собi, нiби мiж iншим, i, почувши, що
таки в городищi, пильно подивився на кожного в пiдзвiтних.
- А весi, що Ї поблизу Прислави, кому платять дань? Ролейний староста
заклiпав подивованими очима й глянув чомусь на теремкового.
- То не весi, княже, - ледве спромiгся той на слово. - То сельбища з
двох-трьох осель. Вони або не мають ще поля, або й не збираються мати.
- I живуть божим промислом?
- Мусять, княже. То здебiльше бiглий люд, тi, що втекли вiд ромењв або
вiд своњх общин у чому мати породила. Най обживуться, мислимо собi,
зроблять iз роздертей чи з лядин ниву, тодi вже й братимемо з них данину.
- Хто це так мислить?
Князь пождав мить, другу i, нiчого не дiждавшись анi вiд теремкового,
анi вiд релейного старости, швидко, ба рiшуче навiть обернувся до сина.
- Бери, Богданку, п'ять отрокiв i скачи в тi весi, що бачили поблизу
вiд Прислави. Поглянь, чи справдi такi бiднi, скiльки в кожнiй iз них
дворiв, що за люди живуть в оселях i як живуть. Про все довiдайся i скажеш
менi.
- Слухаю князя! - вiдповiв i вклонився, як навчав свого часу дядько.
Чи таким утаЇмничено важливим видалося Богданковi князеве доручення чи
всього лиш хотiлося почуватися перед отроками тим, що виконуЇ аж надто
важливе доручення, не сказав њм, чому правляться в дiброву. Тодi вже, як
вињхали на доволi-таки простору галявину при озерi та побачили стадо
корiв, телят ближче до озера, цiлий ряд халуп при лiсi, спинився i виказав
себе.
- Ого! А казали всього лиш двi-три халупи. Отроки переглянулися мiж
собою i, певно, догадалися, чому правились сюди, бо коли пiд'њхали до
осель та покликали мужiв поселянських, старший iз них сказав:
- Перед вами княжич Богданко, син князя Волота. ВолiЇ знати, як
iменуЇться весь, хто ролейний староста у весi.
- Озерна, достойний, - вiдповiли поселяни. - Весь iменуЇться Озерною, а
старости не маЇмо, Ї старiйшини родiв.
Я - один iз них, - уклонився княжичевi. - Чим можу прислужитися синовi
володаря землi?
Богданко зчервонiв пiд пильним поглядом, проте недовго вагався.
- Чи давно живете тут, до якоњ вервi належите?
- Належимо до Приславськоњ вервi, княжичу, а живемо тут всього лиш
шосте лiто, вiдтодi, як спалив нас та вигнав з Придунав'я Хiльбудiй.
- Данину князевi платите?
- А то ж як! I димне, i медове, з сiтей, тенет, перевiсиш, також.
- I цього лiта сплатили вже?
- Сплатили й цього лiта. Ми вельми вдячнi князевi, общинi за пристанище
в лiсi, за все, чим винагородили, зглянувшись на наше безлiття. Тож
платимо справно. Як i старостi релейному. А то ж як! Нападуть ромењ, де
знайдемо притулок, лишень у городищi.
Княжич пiдiбрав поводи i змусив Сiрого здати назад.
- То добре. Вельми добре. Ну, а з полем як? Поле маЇте?
- Всього лиш роздертi, достойний. Колись, може, буде й поле, зараз
всього лишь роздертi. Можемо показати, коли княжич не вiрить.
- Не треба! Я вiрю, з мене доста. Кинув ще раз позирк на оселi (певно,
лiчив њх) i, сказавши звичне: "Спаси бiг", - повернув Сiрого в зворотну
путь. За ним рушили й отроки.
- Усе вже чи ще кудись правитимемося?
- ВiдвiдаЇмо весь, що по другий бiк путi, та й повернемо коней до
Прислави..
Знову њхав попереду i мовчки. Коли ж настав час доповiдати князевi,
покинув, як i належить. Сiрого на iнших i подався чимдуж до верхньоњ клiтi
терема.
- Княже! - вигукнув з порога. - Теремковий неправду сказав!
- Як то - неправду?
- Зовсiм-зовсiм неправду. Поселяни живуть весями на два десятки халуп i
щолiта платять тобi данину. ™дине, що Ї правдою...
- Стривай, стривай. Зараз я покличу обох, i теремкового, i релейного
старосту, скажеш усе те при них. Богданко розгубився.
- Нащо при них?
- А то ж як? Коли те, що кажеш, правда, судитимемо обох.
- Я кажу правду, одначе най буде так, щоб казав њњ мужам тим не я.
- А хто ж скаже?
- Той, хто судитиме.
- Е нi, отроче. Негоже так, зле. Хочеш сховатися за мою спину? Княжий
суд маЇ бути справедливим судом, а на справедливому судi не соромно казати
правду у вiчi. Отож звикай казати њњ зараз. Тямиш, що буде з людом землi
твоЇњ, коли боятимешся казати правду й ти?
- А що буде?
- Блуд буде. i неправда буде. Дерево живе доти, доки живе корiнь.
Зогнив корiнь - упало й дерево.
II
Того передзим'я князь правив та й правив хури на Черн - iз збiжжям,
медом, воском, iз хутрами, шкурами та волокном; поповнювалася рiзанами та
ногатами й скiтниця. А наступного лiта поселяни заволали про бiду й самi
стали правитися до Черна.
- Змилуйся, княже, - благали, - не бери цього лiта данину збiжжям,
медом, волокном. Боги розгнiвалися на нас i наслали бiду: вигорiли посiви
на нивах, трава в луках. Нинi покладаЇмо надiю на лiси та на прибережнi
луки. А чим годуватимемо товар узимку - самi не знаЇмо.
I сказав князь старiйшинам:
- А все через те, що дбаЇте про себе та й про себе. Для блага землi я
беру з вас. А хто вiзьме для блага богiв, коли самi не несете?
- Правда твоя, княже, - загули старiйшини. - Ой правда! Стезя до богiв
терном заростаЇ, i требища не знають щедрих жертв. З цим ми теж прийшли до
тебе: треба зробити так, аби про жертви богам постiйно дбав хтось.
- Хто, крiм нас iз вами, дбатиме?
- Люд тиверський схаменувся уже й приносить жертви по гаях та урочищах,
яко ж i в оселях. Та того, гадаЇмо, замало. ™ у нас требища всiЇњ землi:
тут, у Чернi, боговi Хорсу i там, у Соколинiй Вежi, боговi Перуну. Зроби,
княже, так, аби про них постiйно дбав хтось, аби боги були ситi i
вдоволенi нами.
- Дбайте про своњ. Про требища всiЇњ землi подбаю я. Старiйшини
перезирнулися.
- Ми не сумнiваЇмося в тому. I все ж згадай, княже, як часто
вiдлучаЇшся ти з Черна. Або в похiд iдеш до Тiри, в Подунав'я, або на
волостi. Хто тодi дбаЇ про богiв i требища всiЇњ землi? Анiхто. Може, Хоре
тому й караЇ нас, що останнi лiта бiльше дбали про Перуна, анiж про нього.
Погодься, княже: пiсля того, як прозрiв твiй син, це було саме так.
- То що ж ви радите?
- Передай цю турботу комусь iз старiйшин чи людей волхвуючих. У тебе й
без того вистачаЇ њх. Земля наша хоча не така вже й велика, та клопiтна. А
князь один, князя всюди треба.
Усе то так: турбот йому не бракуЇ. А проте хто, крiм князя, може стояти
ближче до бога i розмовляти з богом? Волхви? Старiйшини?
- Коли вiдлучатимусь, покладу турботи про богiв на когось iз вас. Поки
ж я у Чернi, дбатиму про них сам. Такий покон у нас, хiба забули?
- Твоя воля, княже, хоча, коли казати правду, i закони, i покони не
вiчнi, нинi вони однi, завтра можуть бути iншi.
Час було йти вже, i старiйшини знову перезирнулися мiж собою.
- Аз даниною як буде?
- Про данину поговоримо на вiчi. Гадаю, буде така нагода, можливо,
одразу по требi.
I сумно, i тривожно було того лiта в землi Тиверськiй. Озимина лежала
вигорiла i мало не при пнi, яровi ж - просо, дикушу - зовсiм не сiяли: анi
на передлiттi, анi влiтку не випало жодного дощу. Земля потрiскалась i
зсохлася на камiнь, а сонце що не день, то дошкульнiше смалило з
високостi. Тим, хто ходив на луках за товаром чи порався на подвiрницi,
здавалося: не просто знемагаЇ - шкварчить вiд спекотняви тiло. Тож i
норовили сховатися в тiнь чи пiд крiвлю. Та ба, ховатися не кожен мiг.
Вдень вили, передчуваючи лихо, пси, поночi кричали зловiщi. А сумнiше й
тривожнiше за псiв та зловiщих тужило людське серце. Що буде? Як житимуть,
коли зараз уже живуть лише тим, що дають кози, корови, вiвцi? Настане
голод, а вiн нiкого не пошкодуЇ. Розплодяться татi, пiде нелад у землi, i
тi, що врятуються якимсь дивом вiд мору, стануть жертвами убивць i
грабiжникiв. ™дина надiя на милiсть богiв. Лише вони, всесильнi i
всеблагi, володарi морiв та океанiв у пiднебессi, можуть зглянутися на люд
земний i нагнати хмар, заступити ними сонце, напоњти спраглу землю
медоносними дощами.
У _всiх те на мислi, снували, мов тiнi, i вiдмовчувалися,
гомонiли при нагодi i знов вiдмовчувалися. Або зiтхали тяжко. Коли ж
зачули, а потiм i побачили - люд тиверський знову правиться до Черна (двi
седмицi тому йшов уже, - тодi приносили жертву богу сонця - Хорсу), не
думали довго i не вагалися, збиралися купно й купно ж правилися з тим, що
мали, до требища Перуна. Вiн теж њхня надiя, навiть бiльша, нiж Хорс. Той
тiльки свiтить, а то й смажить, цей же даЇ рятiвну вологу i тим уже даЇ
благодать.
Що ближче пiдходили до урочища, а в урочищi - до требища, то тiснiшою
ставала путь. Люду видимо-невидимо, i кожному жадалося не просто прийти,
вклонитися й попрохати. Волiли бути причетними до всього, що воздаватимуть
нинi боговi i чого прохатимуть у бога. Бо тiльки причетнiсть даЇ
сподiванку, що бог не обiйде своЇю увагою i не залишиться нечулим як до
всього люду на Тиверi, так i до кожного з людей. Гляньте, такоњ щедроњ
жертви не мав жоден жертовник, такоњ щироњ молитви не чув нi стар, нi
млад, не чули, певно, й сущi в земних оселях боги. Князя мовби пiдмiнив
хто. Де й подiвся дужий, суворий в ратнiм одiяннi муж. Стоњть благальний
та упокорений, по-княжому величний i по-людськи простий, молиться, як i
всi, i уповаЇ на милiсть божу теж, як i всi. Коли ж настаЇ час i до нього
пiдводять чергову жертву, не поспiшаЇ i не виказуЇ боязнi чи змалiния
волi, бере з рук волхва ножа й спокiйно перетинаЇ утримуванiй старiйшинами
тварi вигнутий над тарiллю карк. Зiбрану з жертви кров виплескуЇ у вогонь,
тiло тварi передаЇ волхвам i знову пiдносить до неба руки.
- Рятуй нас, Перуне! Вийди з вертепiв пiднебесних, iз затiнених
вирайськими садами веж та сядь на коня свого буйногривого.
- Сядь, боже! - багатоголосе повторюЇ люд. - Вийди i сядь!
- Прогрими ним по морю-океану! Розбуди дiв дощоносних, нажени на наше
небо хмар-потокiв, дай нам дощу живодайного!
- Дощу, боже! Молимо-благаЇмо, дощу дай!
- Умилостився щедрiстю нашою, Перуне, й сам стань щедрим!
Стань щедрим, боже!
Поселяни повторювали за ним i те повторення луною йшло в усi кiнцi
урочища, а надто вниз, до Соколиноњ Вежi, де товпився на путi, що вела до
требища, i путi, що вела вiд требища, тиверський люд.
Князь перед жертвоприношенням ще помiтив: требище обнесено високим i
мiцним, з дубових колод частоколом. Хтось умудрився и iнших переконав у
мудростi своњй: люду до святилища всiЇњ землi йде багато; що буде з божою
оселею, а надто з джерелом пiд дубом, коли всi йтимуть i припадатимуть до
них, благаючи заступництва та вдовольняючи спрагу? Чи не лiпше буде, коли
доступ до божоњ оселi матиме лише той, хто приносить жертву? Всi iншi хай
пiдходять до нењ однiЇю стезею, вiдходять iншою.
Не мiг пiти не поцiкавившись, чия то турбота. Вказали на одного з
волхвiв.
Волот був високий на зрiст, а волхв той мало не на голову вищий. I в
раменах ширший,, i руки мав такi, що здавалось, воловi залюбки скрутять
роги.
- Хто ти Їси?
- Волхв Жадан, достойний князю.
- Загорожа довкола оселi бога Перуна - дiло твоњх рук?
- Ано, моњх i братiњ волхвуючоњ.
- Хто ж напоумив вас опорядкувати требище?
- Боги, - не вагаючись вiдповiв Жадан.
- МаЇте з ними бесiду?
- Не всi, лиш я маю. Коли творю требу, не требую вiдвiдати кровi тварi,
котру приношу боговi в жертву. Той напiй i надiляЇ мене вiщим даруванням -
чую голос бога i бесiдую з богом.
- Що ж каже бог про наслану на нас кару?
- А те, княже, чого лiпше не знати.
Не до серця була Волотовi така бесiда чи не визнав за потрiбне
допитуватись, обернувся й хотiв було йти вже, та одразу ж i передумав.
- Менi до вподоби те, що зробив ти. Не завадило б подбати ще, аби божа
подобизна не мокла пiд дощем i не була доступна для першого-лiпшого
супостата, що захоче поглумитися з вiри нашоњ i богiв наших.
Волхв округлив очi i задивився на князя.
- В твоњй речницi, повелителю, чую достойну тебе мудрiсть i зроблю так,
як велиш.
- Це не моЇ, Жадане, це боже повелiння. А ще, - мовив i змовк, схоже,
нiби вагався, казати чи не казати. - А ще ось що хочу повiдати тобi.
Надалi най буде так: коли Перун потребуватиме жертви, а я не об'явлюся,
обтяжений справами землi, в той день бiля його требища приноситимеш ту
жертву ти. ЧуЇш, волхве?
- Чую i скоряюсь волi князя.
- Бачу, скоряЇшся охоче, тому покладаю на тебе ще одну повиннiсть:
оберiгай купно з волхвуючими людьми обиталище бога Перуна. Поселяйся тут i
оберiгай.
III
То правда, Вепрова обида на князя Волота не знаЇ анi мiри, анi меж.
Вона з тих, котру не забувають i навiть на смертному одрi кажуть дiтям:
"Ото ваш найлютiший ворог. Пам ятайте це i не прощайте анi йому, анi
родовi його, допоки котрийсь iз того роду не заплатить кров'ю за кров i
смертю за смерть". Та правда й те, що не тiльки обида пiдiгрiваЇ Вепровi
серце. Вона - всього лиш поле, на якому проросли й дали корiння давнi
Вепровi помисли. Ано, всього лиш поле. То на людях називав вiн себе
Волотовим побратимом та щасливим батьком, що маЇ достойного княжоњ доньки
сина, i доньку, достойну лада з княжоњ родини. Насправдi давно й уперто
ждав нагоди, аби стати таким, як Волот, а то й на мiсце Волота. То на
людях не раз i не двiчi виголошував: "Ти - наш князь, на тобi тримаЇться
земля Тиверська, твоЇю мудрiстю живе i благоденствуЇ люд тиверський", -
про себе ж думав: "А чим я гiрший? Доки маю ходити пiд Волотом i тратити
зусилля рук та розуму на Волота?" То для мани горланив за трапезою: "Слава
княвю Волоту, переможцю ромењв!" - на самотi кидав у далеч незрушнi
позирки й снував-таки своњ думки: "Був би з тебе переможець i гонитель
ромењв, коли б не моя сулиця i не мiй меч". А ще ж певен був та й вiд
Волота чув не раз, що тиверська дружина - дитя його, Вепрового, пестунку.
Не князь i не хтось iз мужiв, таки Вепр элютував i вишколив њњ такою, якою
Ї нинi: здатною вести за собою рать й перемагати самих ромењв. Чи ж не
Волот казав якось, милуючись ратними виправами старшоњ дружини: "Що я
робив би без тебе, Вепре? Чи вiдаЇш, як це добре, що ти в мене Ї?"
О, тi помисли i те поле для помислiв! Вiн не мiг уже зректися њх, надто
пiсля того, як отримав з рук того ж Волота землю при Дунањ. А все ж був до
пори до часу обережний. Вiдчувши якось, що князь не так собi, для жарту,
каже: "Гарне пристанище матимеш. Чи не захочеш стати тодi осiб ним
князем?" - заострив розум i не забарився натягти на себе личину вiрного
князевi мужа i мудрого державця: "Таке князiвство, як моя займанщина, -
сказав, - сусiди гамузом проковтнуть".
Мабуть, довго ще напинав би на себе личину Волотевого побратима i
лiпшого мужа у турботах про мiць i славу землi Тиверськоњ, коли б не
Боривои i не те, що сталося з БоривоЇм. Синова смерть додала одваги, а вже
одвага - i всього iншого. Найперше, що вчинив, - не об'явився бiльше в
Чернi, а коли князь сам прибув до Веселого Долу i захотiв погомонiти з
своњм воЇводою, сказав, що вiднинi вiн не воЇвода. ПеребираЇ на себе iншi
обов'язки - будiвничого сторожовоњ вежi в Подунав'њ i стража Подунав'я -
аби далi вiд побратима, що став супостатом, i не хоче бачитися з
супостатом у личинi побратима.
Тим почалася, тим i завершилась княжа гостина у Веселому Долi.
Випровадивши непроханого гостя та вгомонившись бiльш-менш. Вепр сказав
собi: "Най њде й тiшить себе надiЇю, що минуть моњ жалi за сином - мине й
гнiв. Я iнше плекаю в мислi i вiднинi твердо простуватиму до того, що
намислив. ЧуЇш, враже: твердо i неухильно! У землях слов'янських вiддавна
водилося i прiсно водитиметься: хто маЇ голову, а не пустий макотер на
плечах, той i князь; хто мiцно тримаЇ меча в руцi, а до того ж зумiЇ
спорудити острог - надiйне сховище для люду в годину чужкрайських
вторгнень, той також князь. А в мене усе те Ї. Сам казав свого часу: "Що б
я робив без тебе?" Ось i скористаюся сам собою, аби спорудити острог i
пристанище у витоках Дунаю. А споруджу та заселю даровану землю людом
тиверським, не так про себе ще явлю".
Чотири лiта тому то були лиш намiри, нинi це вже й дiло. Он як
розвернувся в незайманщинi, почуваючи себе вiльним та незалежним вiд
князя, не звичайну собi сторожову вежу, острог споруджуЇ: вигнав у
пiднебесся високу, рублену з дуба вежу, збудував при нiй стражницю, там же
- гридницю, клiтi для коней i клiтi та овини для живностi, що њњ
потребуватимуть гриднi та конi гриднiв. На протилежнiм боцi подвiр'я його,
воЇводи Вепра, терем з пiдземеллям та клiтями в пiдземеллi, з усiма
господарськими забудовами, що не поступляться забудовам княжого двору в
Чернi. По лiву й по праву руч вiд терема заклали вже чи закладуть в
найближчiм часi своњ житла мужi - тi, що очолюють холмську сторожу i тi,
що споруджують острог, пристанище при ньому. Це буде дитинець. Пiзнiше
його обнесуть великою стiною й вiддiлять вiд окольного города - того
звiльненого вiд лiсових хащiв мiсця, що вiддаЇ для вогнищан та гриднiв.
Хай негусто њх, нових поселяй при новiм городi, все ж Ї i що далi, то
бiльше буде. А так, коли дiйде до того, що Холм матиме вже своЇ пристанище
i в те пристанище зачастять заморськi гостi з товарами, об являться й тi,
що слугуватимуть гостям, що купуватимуть та перепродуватимуть њхнi товари.
Ну, а тим, що купують та перепродують, теж захочеться жити в городi й бути
пiд захистом гриднiв та острозьких стiн. Тодi залюдниться не лише
дитинець, залюдниться й окольний город, за городом - ближнi, за ближнiми й
дальнi околiњ. Адже вiн, воЇвода й волостелин, дбатиме про те, даватиме
поселенцям вигоди i пiльги. Про його землю, морське пристанище пiде добра
слава, а де слава, там i люд, де люд, там i осiбне князiвство.
Аби те сталося i сталося якомога швидше, њде сказати жонi своњй:
"Досить нам бути нарiзпо. Бери дiтей, лишай на челядь та тiунiв Веселий
Дiл, житимемо вiднинi при Дунањ". Приклад Людомили може бути чи не
найзнаменитiший. "ВоЇвода Вепр, - скажуть, - перевiз уже й родину. Вiн
певен: маЇ пiд рукою силу, здатну оберегти поселян вiд напастi, город -
вiд ромейського вторгнення. А коли певен воЇвода, то чого маЇмо
сумнiватися ми? У Подунав'њ доста буде землi, бiльше нiж доста риби, йтиме
з чужкраЇм жвавий торг. Де такi вигоди, там достаток, там i благодать".
Серцем чув: не лише Людомила, люд тиверський пристане на його клич,
знiметься з насиджених мiсць i подасться ближче до Дунаю. А спiткнувся уже
на Людомилi.
- Чи не передчасно забираЇш нас iз Веселого Долу? - спинилася,
подивована його речницею.
- Передчасно? 1 цi; кажеш ти, жоно? Невже не набридло бути самiй, без
мужа та й без мужа?
- Набридло, Вепре. Коли б знав, як набридло. Та я вже не про себе дбаю,
моЇ, вважай, вiдлетiло за тi доли, звiдки не буваЇ вороття. Що буде iз
Зоринкою, коли перењдемо, - ось чим тривожусь.
- А що з нею може статися?
- Як то - Що? Доросла дiвка уже, шiстнадцять лiт маЇ. З ким побереться
в твоњм Придунав'њ?
Сторопiв вiд несподiванки й прикусив язика. А й справдi, з ким
побереться Зоринка в Холмогородi ?
- Про це мала б подбати вже, - зiгнав досаду на жонi.
- I подбала б, коли б не те, що вбили свого часу дiвчинi у голову.
- Про Волотового Богданка пам'ятаЇ?
- А то ж про кого.
- Най викине з голови. Чи я не казав тобi: щоб думати про нього не
смiла.
- I я те казала, а ба, на вiтер летять казання нашi.
- Бачиться з ним?
- Вiдтодi, як заказано, не бачилась, а сохнути сохне по ньому та
нарiкаЇ на нас за те, що не пускаЇмо.
- Ану поклич, я побесiдую з нею.
- Не треба. Вепре.
- Чому це не треба?
- ТаЇмницi серця-то пашi, жiночi таЇмницi, тобi не гоже втручатися в
них.
- Пусте. Я знаю, як сказати i що сказати, аби не вразити i не
наполохати передчасно. На кого маЇш надiю, Людомило? Куди можемо повезти
Зоринку, з ким познайомити?
Вепрова завагалася, проте ненадовго.
- Як на мене, до Колоброда не завадило б завiтати нам iз нею. Жона
тамтешнього волостелина - приятелька моњх дiвочих лiт. Сама лiпотна i сина
маЇ лiпотного.
- Ну, то клич дiвку. Так i скажу њй: "Надходить веселе свято - Коляда;
поњдемо всiЇю родиною до Колоброда".
IV
Минуле слов'янського роду губиться в туманнiй далинi вiкiв. Тому в
пам'ятi людськiй збереглося лиш те, що найбiльше вразило њњ. Дiди
розповiдали про тi вiкопомнi подiњ внукам, внуки - своњм внукам, а тi -
знову своњм. Так i йде iз поколiння в поколiння як слава, так i неслава.
Понинi пишаЇться слов'янський рiд тим, що були в його минувшинi мужi
воiстину думаючi, тi, що самi утвердились й iнших утвердили в думцi: пуща
лiсова, болото - не такi вже й надiйнi городища. Навiть обнесене стiною чи
й ровом житло не даЇ певностi, що ти захищений вiд сусiдiв. Певнiсть може
дати лиш Їднiсть родiв у племенi i Їднiсть племен однiЇњ мови, одного
покону в дiлах i помислах. На тому давно стали, лиш тому й вистояли в
землi Трояновiй. Ано, лише тому. Бо тодi були не лiпшi, нiж нинi, часи, а
на полуденних обводах стояли не менш заздреннi, нiж ромењ, сусiди -
римляни. Чи не њхня заздреннiсть i пiдказала слов'янам: порятунок у
Їдностi, а вже Їднiсть допомогла створити рать, що њњ тi ж римляни, маючи
на оцi великий зрiст люду, котрий жив у слов'янських землях, найменували
антською.
Певно ж, була причина зважати на силу антiв, коли римляни зважали i
далi Дунаю не пiшли. Визнання те, щоправда, не завадило вишукатись на
голови слов'ян iншим сусiдам, власне, не сусiдам - пришельцям iз далеких
земель. Вони i ввели антiв-слов'ян у неславу. Чи пращури зродузвiку були
такi довiрливi, чи аж надто вже заспокоњлися, не знаючи вторгнення
чужинцiв, коли готи висадилися у витоках Вiсли й пiшли, не зустрiвши опору
венетiв, до полуночних обводiв њхнiх земель, подивувались i насторожилися,
ба зiбралися купно i вийшли назустрiч пришельцям iз чужкраю.
- Хто ви i чого йдете у нашi землi ? - запитали.
- Ми пiдданi короля Германарика, - сказали готи. - Йдемо з тих
полуночних крањв, де багато туманiв, а мало сонця. Земля тамтешня не може
прогодувати нас, шукаЇмо iншу.
- У наших краях вiльних земель немаЇ. Вiд Вiсли до Днiпра i далi за
Днiпром живе люд слов'янський.
- Ми те знаЇмо, та знаЇмо й iнше: на сiверських обводах Меотiди, та й у
сонячнiй Таврiдi Ї землi або нiким не обсадженi, або обсадженi зрiдка. З
тим i хочемо вдатися до антiв: хай пропустять нас iз миром через своњ
землi. Анi злочинiв, анi збиткiв обiцяЇмо не чинити осiдлiй у ваших землях
людностi, пройдемо, i все.
- Заждiть, - повелiли готам, - порадимося з старiйшинами.
I просто радились, i сперечалися пращури, а врадили не те, що мали б
врадити.
- Вiддавна побутуЇ покон, - казали однi, - коли приходять з миром, з
миром i дозволяють правитися через своњ землi.
- Не слiд забувати, - перечили iншi, - готи опустять меч свiй на голови
таврiв або ще когось. Чи це по-сусiдськи - дозволяти њм те? Чи так личить
чинити добрим сусiдам?
- А коли вони всього лиш пройдуть i сядуть на берегах нiким не
обсадженоњ Меотiди? Чого маЇмо стинатися i класти голови, коли в людей
мирнi намiри? Усi живемо пiд богами, глядiть, щоб самим не довелося
переселятися колись. До вподоби буде вам, коли стануть на путi i скажуть:
"Повертайтеся туди, звiдки прийшли"?
Скорилися анти разом iз князем своњм доказам старiйшин i вволили волю
пришельцiв iз чужкраю, а дiтям та внукам довелося згодом розплачуватися за
ту покору. Ще за життя Германарика прийшли в Таврiду гунни й перемогли
готiв, зробили њх своњми пiдданими. А бути пiдданими - не те, що сидiти в
когось на шињ. Мулько й несолодко зробилося богом обраному народовi у
Таврiдi. А оскiльки духу та й сили повстати проти своњх гнобителiв -
гуннiв - забракло, готи стали пiд iнсигнiњ Германарикового наступника -
Вiнiтарiя й рушили в землi антiв.
Тепер уже не казали: пройдемо - i тiльки. Iшли з мечем i робили те, що
й гунни, а часом ще гiрше, нiж гунни.
Анти не сподiвалися того нападу i не зiбралися з силою. Та коли готи,
ступивши в њхню землю, одразу i недвозначно заявили, чого прийшли: схопили
князя Божа, усiх його синiв та мужiв-вогнищан i розп'яли њх на хрестах,
якими уставили путь свою, - "аби трупи повiшених подвоњли страх
пiдкорених", - не стали анi сумнiватися, анi вагатись: зiбрали рать i,
заручившись пiдтримкою гуннiв, погромили й вигнали за межi своЇњ землi
пiдступних готiв.
Вiдтодi й побутуЇ у слов'янськiм свiтi молитва, схожа на прокляття, i
прокляття, схоже на молитву: "Боже, покарай гота, рудого пса". Та живе з
тих часiв i пам'ять про потребу обачностi. "Довiряй друговi, - кажуть вiщi
люди, - недруговi iiальця в рота не совай". Ба так було з готами, i хто
знаЇ, чи не так само буде, коли вiн, князь Волот, легковажитиме у своњх
стосунках iз Вепром. Он як порядкуЇ та стараЇться в придунайськiй
займанщинi воЇвода. Усi iншi сторожовi вежi будують, а вiн таки город.
Iншi посадили в сторожових вежах воњв та тим i обмежились, а Вепр скликаЇ
до города торговий та рукомеслий люд, роздаЇ землю тим, хто приходить у
його придунайську займанщину й хоче осiдло жити в тiй займанщинi. Чи то
так собi, аби насолити князевi, зайвий раз сказати йому, кого втратив,
утративши содруга i воЇводу Вепра? О нi. Старання тi - не просто
похвальба. Треба не знати Вепра, щоб думати саме так, i трiба не знати
ромењв, щоб вiрити: вони не скористаються його невдоволенням i не
обворожать. Так було колись, так i нинi може статися: лик Чорнобога
приберуть, а Їднiсть мiж слов'янськими принципалами зведуть на псиний
писок.
Ось коли пошкодував вiн, що схилив вiче до думки вiддати придунайськi
землi мужам. Укорiняться при Дунањ, вiдчують себе воЇводами та
волостелинами заселеноњ людом землi - i матиме замiсть моцi та надiйностi
полуденних обводiв ненадiйнiсть, замiсть союзникiв у протистояннi вiчу,
схильних до усобиць i шматування отньоњ землi супостатiв. ЧуЇ серцем: маЇ
розплатитися за свою необачнiсть i немалою платою.
Де б не бував, що б не робив, тривожнi мислi не полишали Волота i
змусили врештi-решт сiсти на коня й гнати його через лiси та доли в
далекий Волин, до князя Добрита.
Давно не бував у стольнiм городi на дулiбах i гадав собi, неабияк
подивуЇ всiх своЇю з'явою, - њде ж бо непроханий i об явиться нежданий. А
дивуватися мусив сам: князь Добрит таки ждав на нього i неабияк зрадiв,
коли об'явився.
- Князь Тиверi серцем вiдчув нашу потребу бачити його у Волинi чи гiнцi
моњ встигли так швидко обернутися?
- Гiнцi?
- А так, днярки послав за князем своњх мужiв.
- Не довелося бачити њх. Я сам, з власноњ волi прињхав.
- То й добре зробив, - не переставав виказувати своЇ вдоволення появою
тиверця. - Кажи, коли так, що привело тебе до Волина? Вельми далекосяжнi
намiри а чи тривога?
- I те, i друге, достойний.
Волот присiв супроти повелителя дулiбiв та й став звiряти йому свою
журу..
- То ти не годен посадити њх на мiсце, своњх мужiв? - незле, одначе й
не без пiдозри подивився на нього Добрит.
- Мiг би, чом нi, та сумнiваюся, що садити маю саме я. Вепр - мiй
побратим. Сталося так, що уличi покарали на смерть його сина за татьбу, а
я не зумiв захистити. Отож вiн i без того у великому гнiвi на мене. Тому й
лютуЇ, тому й схильний учинити найгiрше - зрадити землю й люд свiй. Якщо ж
приструнчу ще й на Дунањ, геть збаламутиться. Тому й прињхав просити, аби
ти, княже, втрутився й поклав край нашiй ворохобнi, а найпаче - зашкодив
Вепровi впасти до краю. Яко старшому в родi слов'янськiм тобi найбiльше
подобатиме це.
- Гм. ВважаЇш, що можу зробити i те, i друге?
- Можеш, князю. Введи в споруджений при Дунањ Холм своњх воњв, i тим
утримаЇш воЇводу Вепра вiд згубного кроку. Присутнiсть твоњх воњв не
дозволить йому зробити те, що намислив.
Добрит не бачить пiдстав перечити, та не поспiшаЇ й погоджуватися з
Волотом.
- А що скаже люд тиверський? - надумуЇться зрештою. - Адже ми Їдналися
не для того, щоб сiяти ворожнечу мiж собою. Так i казали тодi: "Нога
дулiба, як i нога тиверця чи полянина, улича може ступити на землю iншого
племенi лише для захисту вiд татеи iз чужкраю, в годину њхнього
вторгнення. Поза цими потребами не дозволено переступати обводи сусiдньоњ
землi. Тож i питаю: що скаже той же Вепр i що скажуть тиверцi, коли
вторгнення немаЇ ще, а воњ моњ прийдуть i сядуть у тиверськiм городi? Вiче
давало на це згоду?
- Нi, моњ речi про Вепра - всього лиш пiдозра, а пiдозри я не мiг
виносити на вiче.
- А ти винеси i зроби так, щоб вiче повiрило твоњм пiдозрам. Тодi
приведеш i поставиш воњв у Вепровiм острозi тiльки не моњх - своњх. Коли
буде рiшенець вiча, i Вепровi зацiпить.
- Як же переконаю i Вепра, i вiче, коли це всього лиш догадка?
- На жаль, дiла нашi в Подунав'њ складаються так, що допоможуть тобi в
цих заходах. Затим i посилав посланцiв до тебе, князя полян, уличiв.
- Що, знову ромењ пiдiймають голову?
- Ба нi, ромењ самi не знають, як њм бути. Мiж лангобардами, що живуть
у землях ромейських, i њхнiми сусiдами на заходi - гепiдами йде сiча. Тож
лангобарди й звернулися за помiччю до своњх давнiх приятелiв - обрiв. Тi
сидять зараз на берегах Меотiди. Коли пiдуть на клич лангобардiв, пiдуть
через нашi землi. МаЇмо подумати купно, що вдiяти, аби вберегти люд свiй i
землю слов'янську вiд напастi.
V
Того самого дня, як у Волинi зiбралися князi збратаних земель i стали
думати-гадати, як бути њм iз обрами, син княжий Богданко завiтав до
навчителя свого i, нiяковiючи, став благати, аби той вiдпустив його до
Соколиноњ Вежi.
- Ти ж був там i зовсiм недавно, - напустив на себе подиву дядько.
- Так, одначе треба знову.
- Ну, отроче, це вже занадто. Ти п'ять лiт не сидiв у сiдлi, не тримав
лука, меча в руках. Коли надолужуватимеш прогаяне?
- Нiби я погано стрiляю з лука. Нiби й сiдлi сиджу не так, як усi.
- Бо таки не так. Соромився б рiвнятися з усiма iншими. Не забувай: ти
княжий син, ти маЇш бути перший i в стрiльбi, i в сiчi, на конi i пiд
конем триматися, яко клiщ.
Старий виказував та й виказував княжичевi своЇ невдоволення, похвалявся
мати розмову про його науку з самим князем, а завершив вичитування
зiтханням i нарештi згодою:
- Так тому й бути, цього разу вiдпущу, одначе вдруге щоб i проситися не
смiв. Будеш i надалi так ставитись до своЇњ ратноњ науки, пошлю до матерi,
най навчаЇ дiтей няньчити.
То вже казна-що: його, княжича i майбутнього мужа, посилають няньчити
дiтей. Таке кажуть, коли ведуть бесiду з цiлковитим бевзем. I все ж
Богданко не розгнiвався на свого навчителя - вiн маЇ дозвiл њхати, йому не
до гнiву було. Осiдлав Сiрого й погнав знайомою стезею до Черна, а там
зверне, не зањжджаючи до отчого вогнища, на Веселий Дiл. Не на Соколину
Вежу навiть, таки на Веселий Дiл, таки до Зоринки.
"Коли й за цим разом не вийде, - гадав собi, - постукаюсь у ворота, а
то й у терем. Присяйбiг, постукаюсь, а вже достукавшись, скажу: "Що менi
до твого тата i що до його гнiву, коли хочу бачити тебе, i край, бути з
тобою - i тiльки".
Гуцикав у сiдлi й поривався туди, де Зоринка, поривався й похвалявсь, а
все ж змушений був завершити тi похваляння зiтханням. Це треба було
статися такому, щоб Боривой пiшов до уличiв i знайшов там свою смерть, щоб
князь не захистив його вiд тоњ смертi. Мислимо хiба, два лiта карався
незрячiстю, благав богiв, аби одкрили йому свiт, тепер знову караЇться й
благаЇ. Бо прозрiв очима - занедужав серцем. Он яка осмута бере його при
згадцi про Зоринку i яка печаль-присуха нуртуЇ в ньому вiд тоњ ж згадки.
Казав уже й знову скаже: мислимо хiба, цiла черiдка лiт минула, як знаЇ
Зоринку й живе Зоринкою, а бачити њњ, бути з нею не може. Колись отрочам
був - њздила, незрячим був - також њздила, щебетала-виспiвувала бiля нього
своњм улесливим голосом; тепер анi сама не њздить, анi його не приймаЇ у
Веселiм Долi. Було б менше осмути та печалi, якби знав: зреклася. Ба нi ж,
знаЇ iнше: Зоринка хоче i бачитися з ним, i знати його, iншi не хочуть.
Коли сталося те лихо з БоривоЇм i мати-княгиня сказала:
"До Вепрiв заказано", - осмутився й мусив звикати до свого смутку. Було
прикро, було й жаль, та що мiг вдiяти, коли заказано, а час все помiтнiше
й помiтнiше стирав згадки про Зоринку. Та й новi друзi у Чернi й поза
Черном хай i не так твердо, все ж стали на мiсце Зоринки. Хто знаЇ, чи
згадав би уже про нењ, коли б не нагледiв тодi, як була вже пiвдiвкою --
мала чотирнадцять лiт. Опалила своњм диво-поглядом, тим, чого не мали, чим
навiть рiвнятися не могли всi iншi, й знову збудила мислi, а з мислями й
бажання-намiр: вiн мусить поновити дружбу з Зоринкою. Чи вона завинила
чимось перед родом князя Волота, а вiн, Богданко, - перед родом
волостелина Вепра, щоб мали назавше вiдсторонитися й бути у родовiй
враждi?
Тодi мав уже шiстнадцять лiт, тож i не став радитися з
матiр`ю-княгинею, як i питати дозволу в княгинi. Сказав, Їяде на Сiрого й
подасться до Соколиноњ Вежi, та й подався. А не доњжджаючи Соколиноњ Вежi,
звернув i погнав коня на Веселий Дiл.
Не пiд'њхав i не постукався у ворота, як роблять усi. Стояв на узлiссi
й ждав, коли вийде або ж вињде Зоринка. Та ба, багато хто виходив i
вињздив, рипiла того дня ворiтниця, рипiли й ворота, а Зоринка не
об'являлася поза стiнами терема. I день так, i другий, хто знаЇ, чи
побачив би њњ й третього дня, коли б не нагледiв, як вийшла й простуЇ в
той бiк, де тирлувався конем, њњ, Зоринчина, челядниця - та, що опiкуЇться
нею й навчаЇ њњ уму-розуму.
- Добридень, тiтуню, - привiтався здалеку. Спинилася, подивована, й
ледь спромоглася на слово.
- Добридень.
- Ви пiзнаЇте мене?
- Чом не пiзнати? Бачила княжича i не раз. А чула про нього ще бiльше.
- Коли знаЇте, хто я, то, певно, знаЇте i все iнше. Стариця наша
враждуЇ з-за того, що сталося з БоривоЇм, а менi край треба бачитися iз
Зоринкою. Скажiть њй, най вийде таЇмно.
- Йой, молодче. Скiльки тобi лiт?
- Шiстнадцять уже.
- А Зоринцi всього лиш чотирнадцять. Мала вона, аби виходити до тебе,
та ще й таЇмно.
- То вийдiть i ви з нею. Я скажу Зоринцi одне-друге слово, та й пiдете.
Челядниця вагалася. Тодi не завагався Богданко: так благав i так
заглядав у вiчi, благаючи, що жiнка не втрималась i поступилася.
- Я виведу њњ, та не сьогоднi, завтра. Чекай на нас десь далi вiд
оседку, хоча б i отамечки, - показала. - По полуднi вийдемо.
Чи Зоринка так дуже ждала того побачення, чи вiд мами-природи була
така; i осмiхалась зближаючись, i очима та личком яснiла, як, може, не
яснiла досi.
- Добридень, Богданку! - спинилася неподалiк i не схилила, як
сподiвався, голови, дивилася на нього i яснiла, дивилась i яснiла. - Вiтаю
тебе з одужанням-зцiленням. Така рада за тебе, така рада, що йой!
- Спаси бiг на добрiм словi, - осмiхнувся i, мабуть, теж заяснiв видом,
- Прињхав, Зоринко, сказати, що вини моЇњ в БоривоЇвiй смертi немаЇ, тож i
вражди мiж тобою i мною не може бути.
- Я те знаю, - не роздумуючи, погодилась дiвчина. - I ось що скажу
тобi, Богданку: хоча менi й жаль Боривоя, та ще бiльше жаль, що мiж нас i
нашими родами он що дiЇться через Боривоя.
Таке зiзнання i така довiра не могли не тiшити.
- То, може, нам слiд помирити якось стариню?
- То була б радiсть. Та як помиримо?
- Прињзди до нас, як колись прињздила. Побачать, що ми в дружбi з
тобою, та й зм'якнуть серцем.
Бачив, i хоче сказати: гаразд, њздитиму, i не може.
- Коли ж не дозволяють њздити.
- Ну, а як я њздитиму, виходитимеш?
- Щоб не знала стариня?
- Атож.
- Такого тим паче не дозволяють. Та й як же це?
- Коли захочеш, знайдеш, як.
Аж тепер опустила долу зiр та й не зважувалася звести.
- Нi, Богданку, - сказала зрештою i таки глянула на нього. - Прињзди...
прињзди через два лiта. Гнiв старинi уляжеться на той час, а я стану
такою, що зможу виходити й таЇмно.
- За два лiта таке станеться, - засумнiвався.
- Нiчого не станеться, коли заприсягнемо. I ось минули тi лiта. Прињхав
раз - не вийшла Зоринка, прињхав вдруге - знову не вийшла. Тож i поклав
собi: коли
й за цим разом не вийде, поступаЇться в ворота, а то и у терем. З
вiтцем њњ Вепром стане на розмову, коли доведеться, а таки постукаЇться.
Ждав на умовленому мiсцi до полудня, ждав i пiсля полудня, ховався в
лiсi, вињздив, аби бачили, i з лiсу. А Зоринка не появлялася. Анi вона,
анi њњ челядниця-навчителька.
"Що могло статися? Забула за цi лiта, що обiцяла, чи, може... може, њњ
немаЇ вже у Вепровiй оселi? Що коли взяла з кимось злюб i вињхала? Га? Що
коли взяла з iншим злюб i вињхала?"
Аж млосно стало вiд тiЇњ лячноњ думки. Не знав, що вдiяти, i сiпнув
коня за поводи, спонукав iти острогами. Куди - сам до пуття не знав. Таки
до ворiт у загорожi ? А певно, куди ж iще i що лишаЇться робити? Не йде
Зоринка, вiн мусить њхати й стукатись до Зоринки.
Кiнь поривався бiгти (його таки добряче мордували) i, певно, пустився б
риссю, а то й вскач, коли б не розчинилася за якусь мить-другу ворiтниця i
не змусила Богданка натягти поводи: з ворiтницi вивалилося дiвча лiт
десяти, глянуло в один, у другий кiнець i вже потiм загорнулося щiльнiше в
материнi строњ й поспiшило до вершника, що тирлувався на узлiссi.
- Ти Ї княжич? - запитало зближаючись.
- Ано.
- Зоринка сказала, аби не ждав. њњ ще на тамтiй седмицi повезли до
Колоброда i надовго.
- Чому повезли, нащо повезли, не казала?
- Нi. Велiла, щоб прињздив десь пiсля Коляди, бо вона, коли б њњ й
катували навiть, все одно лишиться вiрною.
Он воно що! Таки недаремно потерпав та малiв через тi потерпання на
силi. Зоринку змусили њхати до Колоброда, i змусили тому, що хочуть
силомiць поЇднати з кимось. Що ж йому робити, коли так? Податися до
ратного стiйбища, взяти содругiв-отрокiв та налетiти з ними на Колоброд,
вихопити Зоринку з лабет тих, що посягають на нењ? А чи вихопить i куди
подiнеться, коли вихопить? СховаЇться у теремi вiтця свого? Ой нi, князь
не дозволить того, тим паче пiсля страти Боривоя.
I правився до Соколиноњ Вежi, краяв собi тими тривогами та страхами
серце, i в Соколинiй Вежi був схожий через них на нiму колоду. Бабуся не
знаЇ, де посадити його, вона i так, i сяк бiля внука, а внук втупив у
мостини похололi з ляку чи холоду очi й сидигь поторочею.
- Ти, мабуть, перемерз у дорозi ? - питаЇ-допитуЇться Доброгнiва i теж
холоне, стривожена його до краю спустошеним зором i геть безвiльним тiлом.
- Та й перемерз.
- Гнав коня супроти вiтру, еге?
- Ба нi, - сказав, не подумавши, а вже як подумав, не мiг обманювати, -
стояв довгий час без руху, тому й перемерз.
- Чому стояв? I де стояв?
- У Веселiм Долi, бабцю.
Кинула допитливий позирк очей своњх i все сказала тим позирком.
- Знов добивався до Зоринки i знов той лютий Вепр не пустив до дiвки?
- Гiрше, бабцю. Вивiз до Колоброда, гадаю, навмисне, аби зазнайомити
там з кимось Зоринку i заступити менi путь до Зоринки.
- Иой! - осмiхнулася бабуся. - I ти злякався?
- Нiби нема чого лякатися.
- Бо таки нема. За Зоринку ти певний? Зоринка хоче бачитися з тобою i
бути твоЇю?
- Казала, коли й катуватимуть, все одно лишиться вiрною.
- Ось бачиш! -знову осмiхнулася й стала шукати в старечiй пам'ятi, що
iз знаного чи баченого на њњ вiку могло б упевнити Богданка, а тим
заспокоњти.
- Сiдай до вогнива, - звелiла, - њж та грiйся, а я по вiдаю тобi
бувальщину, аби не занепадав духом i знав: немаЇ такоњ гатки, котра
стримала б рiчкову течiю, як немаЇ й такого гнiву, який вистояв би у
поЇдинку з дiвочим серцем, що загорiлось бажанням злюбу. Вiр менi: нема й
бути не може!
VI
Сестра ™впраксiя правду казала: матушка-iгуменя тому й iгуменя в
жiночiй обителi, що маЇ нежiночий розум i на диво жiноче серце.
Обурювалась та й обурювалась, нарiкала та й нарiкала на богопротивнi
вчинки вельмож - i таких, як намiсник Фракiњ Хiльбудiй, i таких, як
навiкулярiй Феофiл, зрештою пiдiйшла до схиленоњ перед нею Миловиди й
поклала на плече свою бiлу, нiби з мармуру,
руку.
- Утiшся, дитя людське, - мовила тихо i спiвчутливо. - Сльози невинних
рано чи пiзно стають каменем, що лягаЇ на груди винуватцiв.
Миловидцi не до бесiди було в незвичнiй для ока обителi християн, тим
паче серед аж надто вже незрозумiлих своЇю прихильнiстю людей. I все ж
вона зважилася пiдвести на iгуменю очi й сказати:
- Нинi вiн лежить на моњх грудях, матiнко.
- Знаю i вiрую. Та знай i ти: люди завдають людям великого горя, люди ж
приносять њм i втiху. Свята обитель не цураЇться тебе, дiвицi iншоњ землi
й iншоњ вiри, вона подаЇ тобi руку помочi i певна: коли ти увiруЇш в бога
нашого Iсуса Христа, ти знайдеш спокiй i розраду душi своњй. Господь
сказав: вiн даЇ стомленому силу, а знемагаючому - твердь.
- За помiч i розраду спаси бiг, - мовила втiшено. - А чи увiрую в Iсуса
Христа, не знаю. Спопелiла я, довiдавшись про наругу над ладом моњм, про
те, що його немаЇ вже.
- Христос багато дарував нам благ своњх, та найбiльше з них - вiра..
Саме вона й допоможе тобi воскресити себе, а вже воскреснувши, здолаЇш i
своњ страждання, знiмеш камiнь iз грудей.
- Уповатиму на те, матiнко.
- От i добре. Господь з тобою, - осiнила дiвчину християнським
знаменням i повелiла сестрi ™впраксiњ показати послушницi, iменованiй у
миру Миловидою, келiю, в котрiй житиме вона й готуватиме себе до прийняття
вiри Христовоњ.
Тепер, через кiлька лiт, Миловидка й не пригадуЇ вже, розумiла чи не
розумiла тодi, куди веде њњ ™впраксiя, тямила чи не тямила, що дiвчинi з
Тиверi негоже селитися в християнськiй обителi, тим паче готувати себе до
прийняття християнськоњ вiри. Та коли подумаЇ i вдумаЇться добре, то таки
тямила, мабуть, куди йде i що робить: вiд моря пiшла за ™впраксiЇю тому,
що не було вже куди йти, у монастирi погодилася з iгуменею й зголосилася
бути послушницею через те, що до нењ промовляли устами добра i
справедливостi. Ано, були б iншими цi люди, гляди, й не пiшла б уже вiд
моря, сказала б: "Будьте ви проклятi!" - та й кинулася б, як i Божейко,
мiж хвиль. Адже наслухалася, мандруючи мiж християн: свята обитель - не
така вже й утiха для щиро вiруючих боговi й жадаючих лишитися непорочними
перед богом. Вона - прихисток для знедолених, для тих, з ким так жорстоко
повiвся свiт, що њм один лишився вибiр: або накласти на себе руки й пiти з
життя, або пiти з життя, не накладаючи на себе рук. Чи могла думати тiЇњ
митi, як лежала край берега й слухала ™впраксiю, що вона - донька iншого
люду й людина iншоњ вiри? Була ж спустошена до краю, знала-бо: з нею теж
жорстоко повiвся свiт, - так до лиха жорстоко, не подумала навiть, що
скажуть боги њњ людностi, коли зречеться њх i прийме в серце iншого. То
вже пiзнiше, як переболiло все, що могло болiти, а обитель i люди обителi
нагадали, чого опинилася в чужiм возi, схаменулась i подумала: це ж вона
маЇ зрiкатися богiв, яким молилися, на яких уповали мама, тато, бабуся,
дiдусь, прабабусi й прадiдусi, бiльше того, хоче увiрувати й прийняти в
серце бога ромењв, тих, що спалили њњ милу випальську оселю, убили
всiх-кревних, що викрали у нењ Божейка й на вiки вiчнi розлучили з
Божейком. I це через те тiльки, що не заступилися за нењ, не зiйшли з неба
й не покарали винуватцiв њњ й Божейкового безлiття?
Аж зiщулилася, осягнувши минуле, заглянувши в майбутнЇ. Зiщулилась i
сховалася в собi, так надiйно i так затаЇно, що затаЇностi тiЇњ не могли
не примiтити iншi i найперше сестра ™впраксiя. Не допитувалася, що з нею,
Миловидкою, чому така сумна та вiдсторонена, бiльше буваЇ з монастирським
стадом, анiж з людьми. Зате опiка й доброта њњ вiдчувалися борше. Ходить
Миловидка коло монастирських бджiл (ще вiд дiдуся знала, як ходити коло
них) - ™впраксiя поруч, пасе на передзим'њ чи на передлiттi корiв - знову
поруч та все оповiдаЇ або читаЇ з писемних книг, який добрий, який
прихильний до гнаних та упослiджених Iсус Христос, якi муки прийняв вiн,
утверджуючи вiру, заради спасiння люду грiшного, як терпеливо прощаЇ грiхи
тим, хто робить њх несвiдомо, хто всього лиш заблудився, i як караЇ
зумисникiв, тих, що мають владу над людьми i зле користуються нею, а ще -
чревоугодникiв, котрi заради ситостi та утiхи творять богопротивнi дiла,
насилують i вбивають або ж примушують людей самих накладати на себе руки.
Iсус Христос - бог милостивий, та до пори до часу. Людям не дано знати,
коли, а все ж колись настане той день, день страшного суду. Воскреснуть
усi мертвi, всi праведнiњ i грiшнi й стануть перед грiзним судiЇю. Отодi й
запитаЇ вiн Хiльбудiя: "Ти ходив iз розбоЇм у землi тиверцiв?" - "Я,
господи". - "Ти плюндрував мирнi оселi, гвалтував люд, брав у полон заради
черевоугодiя свого?" - "Я, господи". - "Вiчне пекло тобi i кара вiчна!"
- присудить бог. Так само вчинить вiн iз навiкулярiЇм Феофiлом.
- А коли в того Феофiла та будуть, матiнко, крiм грiшних, i праведнi
дiла? - згадала Миловида його заступництво в морi. - Як тодi буде?
- Бог усе зважить. Один вельможа усе скупивсь, усе загрiбав до себе i
не лише в помислах, а й руками. Та одного разу розщедрився-таки. Перевозив
багнистою вулицею випечений хлiб. Вiз похитнувся на вибоњнi - i з нього
упала в болото посмага. Голодний старець кинувся до нењ, аби узяти собi.
Вельможа замахнувся було пугою, та в останню мить передумав i дозволив
старцевi: "Бери, вона твоя". Коли дiйшло до суду божого, господь важив
його грiхи i доброчинства. Грiхи помiтно тягли шальку терезiв униз. Та ось
з'явився тiЇњ митi ангел i поклав до доброчинств даровану старцевi
посмагу. Шалька з грiхами схитнулася й пiдскочила вгору - добрi дiла та
вчинки переважили лихi.
- То страшний суд був уже?
- Ба нi. Бог судить не лишень на страшному судi. Вiн чи апостоли його
судять кожного одразу й по смертi.
Миловидка задумалася й помiтно опечалилась думаючи.
- А що ж менi буде, матiнко? Що буде, кажу, вiд богiв моњх, коли
зречуся њх?
- А ти певна, що вони - боги?
- Батьки й дiди молилися њм, i я молилася та вiрувала.
- То й що? Допомогли вони тобi, заступилися, коли благала повернути
Божейка, а потiм покарати за Божейка? Неiстиннi вони, дитино, поганськi.
™дино iстинний i Їдино всемогутнiй бог - Христос.
Так здивувалася њњ речам Миловидка а чи не вiрила. Сидiла, дивилася
собi пiд ноги й мовчала. Хотiла було сказати ™впраксiњ: "А ваш, матiнко,
бог теж не заступився ж за вас", - та не знала до пуття, ким i як була
скривджена ця жiнка, коли жила серед мирян, чому опинилася в монастирi, i
утримала себе вiд спокуси.
- Коли б же знаття, що не покарають.
- Цiлi народи зрiкаються поганськоњ вiри - i нiчого. Чула ж, знаЇш: в
Картлi, в Колхiдському царствi, у вiрменськiй землi усi нинi стали
християнами. Та й галли увiрували в Христа. Живеш-бо мiж християн, бiльше
- в обителi християнськiй. Як житимеш, не прийнявши нашоњ вiри?
- Я ще прийму, одначе най потiм.
- Коли - потiм? Чи не мала часу подумати, зважити? Твоњ ровесницi давно
стали сестрами в обителi нашiй, а ти все послушниця та й послушниця. Така
чемна i така тямуща дiвчина, а на господарчiм дворi гибiЇш, бiля бджiл та
бiля корiв вiдсиджуЇшся.
I дорiкала Миловидцi, i благала, а бiльше читала та й читала по пам'ятi
iстини з святого письма. "Не бiйся i не соромся мене, - казала устами
свого бога й пiдносила до неба вказiвний перст, - я бог твiй, я допоможу
тобi увiрувати в себе, пiдтримаю тебе десницею правди моЇњ".
- Коли ж Ї iнша правда, матiнко ™впраксiЇ.
- Яка ще iнша? - ширила монашка очi, видно, боялася: зараз почуЇ таке,
що серце лусне з ляку чи з досади.
- А та, що њњ навчали мене в татовiй оселi - i мама, i бабуся, i
дiдусь. А ще - Божейкова мама у Сонцепiку. Що скажу всiм, як житиму у тiй
землi, коли повернуся?
Не обурилася ™впраксiя i не гримнула на послушницю з антiв. Лише
зiтхнула тяжко й сказала хрестячись:
- Господи, прости нам грiхи нашi!
VII_
Князь Волот не одразу зважився кликати общинних старiйшин та ратних
мужiв й одкриватися перед ними з тим, що привiз iз стольного города землi
Дулiбськоњ. Одначе наближення передлiття змусило його бути рiшучiшим.
- Я скликав вас, - мовив, коли усiлися i стихли в гридницi, - не для
утiшних бесiд. Маю, содруги моњ, лихi вiстi вiд князя Добрита, а князь
Добрит - iз ворохобного чужкраю. Мiж нашими сусiдами на полуденному заходi
- лангобардами та гепiдами - стався розбрат, а розбрат зродив сiчу.
Йдеться, видно, до справжньоњ вiйни, бо лангобарди пiшли кликати собi в
помiч асiйське плем'я аварiв, iменоване на антах обрами. Коли обри
вiдгукнуться на клич лангобардiв i пiдуть допомагати њм, пiдуть через нашi
землi, Тож i хочу запитати вас: що робитимемо, коли пiдуть?
Деякi з старiйшин переглянулися мiж собою, iншi думали думу, не зводячи
допитливого зору iз князя.
- А що ж ромењ? Адже лангобарди сидять на пiдвладнiй њм землi. Через
нашу обри лишень пройдуть, пiдуть до них.
- Що мислять собi ромењ, про те не вiдаю. Гадаю, коли й стануть супроти
обрiв, то стануть тодi лиш, як тi пройдуть через нашi землi.
Старiйшини загули, перемовляючись мiж собою.
- Ти наш князь, - пiдвiвся один iз них. - Кажи, що намислив вчинити.
Обрiв, нiби тих пругiв, i ходять мовби пруги - тучами. Самим нам не
впоратися з ними.
- Ми не самi будемо в тiй сiчi. Поруч iз нами стане вся Троянова земля.
Князь Добрит кликав до Волина i нас, тиверцiв, i полян, i уличiв. Велiв
бути готовими до сiчi. Одначе обри всiх можуть обминути, йдучи понад
морем, а нас - нi.
- То, може, домовитися з ними, та й по всьому: най iдуть через нашi
землi в ромейськi.
- Як то йдуть? - пiдвiвся i став на весь свiй могутнiй зрiст знаний
усiм Вепр. - Ви хочете, щоб вони пограбували, а то й поруйнували весi та
городища в пониззi Днiстра, на Дунањ? Хочете, аби спалили пристанища,
заволодiли лодiями у Тiрi, Холмогородi?
- Лодiњ можна пiдняти вверх по Днiстру й прихистити в Чернi, -
старiйшина йому. - А весi та городища пониззя поплатяться живнiстю i
тiльки. То чи варто заради живностi пониззя ризикувати долею всiЇњ землi?
Та й скiльки там њх, весей та городищ, у пониззi?
- Слушна думка, - пiдтримав старiйшину Волот. - Ось тiльки чи захочуть
обри обмежитися пониззям? Що коли пiдуть по всiй землi, забираючи
живнiсть, плюндруючи весi та городища, гвалтом караючи люднiсть? Лiпшоњ
ради над ту, що хочу дати тут, бути, мабуть, не може: вторгнення можливе,
слiд готуватися до оборони.
Вепр не звiвся за цим разом i не вигукнув: "Правду мовиш, княже!"
Одначе по ньому видно було: вдоволений тим, що почув вiд князя.
- А все ж, - не втрачав слушноњ митi i далi говорив князь Волот, - коли
твердо знатимемо, що обри йдуть на нашу землю, вишлемо завчасно сольство i
запитаЇмо: чого хочуть? Скажуть: всього лиш вiльноњ путi через Тиверську
землю, одкриЇмо њњ i зажадаЇмо: йти маЇте лиш там, де дозволено. Не
зголосяться чи порушать цю домовленiсть, станемо супроти обрiв раттю й
погонемо прiч. Ми не такi змалiлi на силi, щоб дозволяти комусь топтати
нашу землю i зневажати наш люд.
- Ано! Най знають, що не такi змалiлi! - крикнув котрийсь iз мужiв.
Його пiдтримали i всi iншi.
- Слава князю Волоту, гонителю супостатiв iз чужкраю! Слава!!
Ратний дух охопив не лише ратних мужiв, а й общинних старiйшин.
Виголошуючи князевi славу, вони схвалювали тим самим його намiри, а
схвалюючи, казали: "Ми з тобою, княже! Пiдемо всi й пiдемо туди, куди
поведеш нас. Най буде Їднiсть мiж князем, його дружиною i воями ополчення!
Най згинуть супостати!"
- Ми втiшенi, - пiднiс десницю старiйшина з випальськоњ вервi, -
втiшенi, кажу, що воля князя i общини Їдинi. Та чи того доста буде,
братiЇ? Оскiльки обри мають намiр iти на помiч лангобардам, а лангобарди
сидять у землях Вiзантiњ, чи не годилося б все-таки знати, як поставиться
до вторгнення обрiв у њхнi землi Вiзантiя. Що, коли недавнiй супостат
зголоситься бути нашим соузником?
- Про те подбаЇ князь Добрит, а вiд Добрита знатимемо й ми, - поспiшив
пояснити Волот. - На радi князiв у Волинi стали на тому, що кињвський
князь, яко найбiльш знаний серед ромењв, поњде туди iз сольством вiд усiх
антiв i матиме про це бесiду з самим iмператором. То буде його клопiт. Наш
же - подбати про все iнше. Оскiльки вторгнення впаде насамперед на нашi
голови i, може, в недалекiм часi, гадаю, зробимо ось що. Найперше, общини
мають скликати й послати князевi мале ополчення - по двi сотнi з кожноњ
вервi. Знаю, - помiтив рух серед старiйшин, - нинi не той час, щоб
вiдривати ратая вiд ниви, а чорних людей вiд ремесла. Та й зачастив я з
повинностями. А що вдiю, братiЇ, - так треба. Княжа дружина i воњ
ополчення мають стати вiднинi на чати i на спорудження сторожових веж по
Днiстру, там, де найбiльш iмовiрне вторгнення. Це i Ї те друге, що мав
сказати вам на радi нашiй. ТретЇ стосуватиметься змiцнення Тiри,
iменованоњ вiднедавна Бiлгородом, i Холмогорода, що його спорудив
нещодавна воЇвода Вепр. Саме на цi пристанища спрямують своњ турми обри,
коли йтимуть у ромейськi землi, саме там, гадаю, слiд поставити надiйнi
сотнi нашi, а њх привiдцiв зобов'язати зробити все i зробити до
вторгнення, аби обри не пройшли.
I знову загримiла гридниця й загримiла схвально, а Волот користувався
пожвавленням i приглядався до Вепра: як то вiн сприйняв цю, останню,
речницю князя? Радий, здивований а чи обурений тим, що почув?
VIII_
З якогось часу вершники скачуть неподалiк вiд Днiстра. Через те й не
помiчають, як припiкаЇ сонце. Правда, прохолода теж не доймаЇ њх. Стоњть
та передлiтня пора, коли вона бiльше жадана, анiж надокучлива. ДоймаЇ вже
i доймаЇ вiдчутно дальня й виснажлива путь. Дядько й ранiш був
невблаганний, з рана до ночi мордував отрокiв, навчаючи стрiляти з лука,
умiти на бiгу зiскакувати, на бiгу й сiдати на коня (з сiдлом i без
сiдла), а ще триматися в осiдланого й нажаханого гриваня пiд черевом, коли
вiн мчить полем на всю кiнську пору. Нинi ж, як пiшли чутки про обрiв, i
зовсiм став непохитним. Анi вдовольниш, анi умилостивиш його. Сказав, не
пустить до батька-матерi жодного - i не пускаЇ, сказав, пiдемо на пониззя,
поживете в наметах, як справжнi мужi, - i пiшли, правляться та й
правляться берегом, а куди, як далеко, нiхто не знаЇ.
- Отамечки, мабуть, i станемо табором, - зупинився зрештою й показав на
прибережну галявину.
- В такiй пустелi? -засумнiвався хтось iз отрокiв.
- Це ще не пустеля. Бачив, - знову простягнув правицю й показав у
далину, - лодiњ стоять при березi. А коли Ї лодiњ, Ї поблизу й людське
житло.
Розбили попiд гаЇм три намети: один - для дядька-навчителя, два - для
себе, розклали, як водиться, й багаття. Збиралися вже iти до Днiстра по
воду, аби зварити на вiдкритому вогнi кулешу, та виявили нараз - забули
сiль.
- Гарнi ж iз вас мужi будуть, - не забарився попрiкнути дядько. - Однi
най варять, iншi пiдуть та розшукають найближчi житла, добудуть солi в
поселян.
На пошуки осель людських викликався пiти Богданко. До нього пристали ще
двоЇ.
- Лiсом самому негоже блукати, - сказали.
Порадилися i спрямували стопи своњ до лодiй: там напевно
започатковуЇться стезя, що веде до жител. Вона й справдi започаткувалася
бiля лодiй i в лiс повела, одначе лiсом, як далеко не правилися, до осель
не вийшли.
- Невже ми збилися з путi? - засумнiвався Богданко.-- Може, не
помiтили, як стезя вiдiйшла убiк?
Повагались i таки вернулися. Чи варто ризикувати й плуганитись бог
вiдаЇ куди з-за якоњсь солi?
Дядько слухав своњх вивiдникiв i не так був обурений њхньою
безпораднiстю, як здивований.
- Так довго ходили, так далеко, кажете, зайшли i не натрапили на
людське житло?
- Присяйбiг, далеко.
- Хм. Ну гаразд. Доведеться њсти несолену страву. В походах, аби знали,
i таке буваЇ.
Поњвши, лягли спочити. Та не довго спали. Дядько розбудив њх тiЇњ самоњ
митi, коли тiло блаженствувало в солодощах вирайських i не хотiло коритися
анiяким повелiнням.
- Доста, отрочата, доста спати! Забули, чого прињхали? Сiдлайте коней i
хутчiй, хутчiй!
Що мали робити? Гнали вiд себе сон i схоплювались, а схопившись,
поспiшали до коней, з кiньми - до рiки.
- Тутки, - показав дядько на плесо, - будете навчатися, як долати рiчку
упарi з конем.
- Таку широку?
- Зате тиху. Тiльки-но починаЇте освоювати цю науку, тому й хочу, аби
починали з тихоњ рiки. Далi й бурхливiшi будуть.
Першим викликався пливти Жалiйко - син воЇводи Стодорка; за ним - ще
один отрок, а вже потiм Богданко з Бортником. Знав, Сiрий i рiчкову
широчiнь здолаЇ, i його, вершника, винесе. Та й води зроду не боявся, а
пiсля того, як вона вернула йому зрячiсть, i зовсiм певен був: у водi не
втоне.
- Хто не загубить у Днiстрi ногавець, - жартував дядько, збадьорюючи
отрокiв, - той може вважати себе до певноњ мiри мужем.
Старий не лишався на березi. Брав iз собою двох отрокiв i, повелiвши
iншим лишатися й ждати своЇњ черги, плив iз ними через рiчкове плесо, а
пливучи, пiдказував та показував, де бути дружинниковi, коли хоче правити
конем, як маЇ правити, аби не заважати коневi, навпаки, щораз
збадьорювати, давати йому вiдчути, що вiн не сам серед бурхливоњ води, з
ним його володар.
Не таким уже й невдалим було перше Богданкове подолання Днiстра, а все
ж не зовсiм i вдалим. Засмикав вiн Сiрого i так занадто, що той не
второпав, чого хоче вiд нього вершник, i мало не з середини рiки повернув
назад. Он яких зусиль коштувало тодi, аби вгомонити себе, вгомонити й
коня. Таки розвернув Сiрого i, заспокоњвши, повелiв пливти слiдом за тими,
що пiшли першими.. З нього не кепкували, нiхто й словом не обмовився про
княжичеву невправнiсть, одначе бачив: кидають позирки i торжествують, що
невправним виявився саме вiн, княжий син. Через те й не всидiв при гуртi,
пiдвiвся i звiльна посунув до берега.
Не загледiв, коли наблизився дядько. Тодi вже помiтив його й озирнувся,
як був за один-два кроки.
- Чим невдоволений, княжичу? - запитав сiдаючи.
- Усiм.
- Так уже й усiм? А коли б не сьогоднiшня прикрiсть, коли б був нинi не
тутки, а десь пiд Черном чи по дорозi на Соколину Вежу, теж сумував би та
карався, як караЇшся зараз?
Примовк княжич. I погоджуватись, видимо, не хочеться йому з дядьком, i
перечити не випадаЇ. Тож i мовчить, дивиться на бистрину рiчкову й шукаЇ
чогось у бистринi.
Перед тим, як мали вкладатися на спочинок, дядько знову покликав
княжича до себе. Там був уже й Жалiйко.
- Даю кожному з вас по шiсть отрокiв i призначаю привiдцями чат. Ти,
Жалiйко, пантруватимеш iз своњми отроками за нашим стiйбищем та кiньми,
ти, княжичу, - за лодiями при березi та за пiдступами до лодiй.
Жалiйко сприйняв той наказ як належне. Завжди так було: де стали, там i
охорона на нiч. Богданко ж не мiг не здивуватися тому, що мав робити цењ
ночi, через те не втримався, перепитав:
- А нащо нам тi лодiњ? Чому маЇмо стояти там на чатах?
- Лодiњ нi до чого. Тi, що полишили њх, потрiбнi. Дуже можливо, що то
татi i що повернуться вони з тим, за чим помандрували, поночi. Будь
пильний, княжичу, татьба всяка буваЇ i татi теж всякi. Тому й доручаю тобi
це дiло, що знаю: окрiм тебе, нинi нема кому доручити його.
- Маю затримати њх?
- Коли зможеш, затримай. Якщо ж чинитимуть опiр, дiй, як i належить
дiяти мужам: i спритно, i нещадно.
- Гаразд.
Такий збентежений був тим, що почув вiд старого, чи такий потiшений, i
отрокiв пiдбирав до чати, - хвилювався, i вiдiбрав - не заспокоњвся.
Не менше хвилювалися, дiзнавшись, куди та чого йдуть, i його чатовi.
Обирали засiдку, гадали, де лiпше засiсти, i обрали - знову гадали, що то
за татi, куди пiшли, з чим i коли повернуться.
- Хто прийде до лодiй, довiдаЇмось тодi, як прийдуть, коли не
прогавимо, звичайно, - надумався й сказав своЇ слово Богданко. - А ось щоб
не прогавити i впоратись, коли доведеться полонити, не досить бути в
засiдцi.
- ВважаЇш, њх багато прийде?
- А певно. Лодiй двi, в кожнiй може бути по чотири весла. Отож i мiзкуй
собi: татей буде не менше восьми, коли не бiльше.
- Як же ми упораЇмося з ними, коли справдi бiльше?
- Якось треба упоратись.
- Сказав би дядько завидна ще, забрали б весла, та й по всьому. Десь же
вони приховали њх. Може, пошукати все-таки?
- Поночi? Ну, нi. ѓх удень не так просто буде знайти. Зробимо ось як,
братове.. Ходiмте зараз i переженемо лодiњ в iнше мiсце. Татi знають, де
лишали њх, вийдуть саме сюди, до пониклоњ над водою верби.
- А що те дасть? Пiдуть на пошуки i знайдуть.
- Отож i добре буде. Коли пiдуть на пошуки, розiб'ються на двi, а то й
на три групи. А нам того й треба. Насядемо й приберемо до рук тих, що
залишаться з ношею, потiм - тих, що шукали лодiњ.
- Правда твоя! - радiють отроки й жваво стають пiд руку
княжича-привiдцi. - Так ми здолаЇмо њх. Бiгме, здолаЇмо!
Найпростiше було вiдiпхнути лодiњ вiд берега i най пливуть собi. Та ба,
може статися, що њх знову приб'Ї до берега i зовсiм недалеко. До всього ж,
татi пiдуть шукати свою пропажу насамперед за водою. А то негоже. Так вони
швидко можуть повернутися до верби i зашкодити намiрам поставлених на
чати.
- В'яжiть линви ближче до уключин, - тихо повелiв Богданко. - Поженемо
лодiњ супроти бистрини.
- Ано, так i мислимо собi. Чи вперше переганяти, не знаЇмо.
Було вже за пiвнiч, як переховали лодiњ й повернулися на мiсце своЇњ
засiдки. Про сон нiхто й не думав, усi тривожились передчуттям подiй, що
назрiвали, через те й гнали вiд себе сон, перемовлялися. Та ось стишена
бесiда отрокiв почала згасати i дедалi вiдчутнiше. Бачив, деяким i зовсiм
уже не до бесiди.
- Спiть, - повелiв княжич, - а ми з Бортником попильнуЇмо. Якщо татi
прийдуть сьогоднi, прийдуть не iнакше як на свiтаннi.
I таки пильнували. Звiдки њм, молодим та довiрливим, було знати, що тi,
на кого чекають, - вигадка старого навчителя. Почув, як казали: "Людських
осель немаЇ поблизу", й осмiхнувся серцем: "Кепсько шукали ви њх,
отрочата. А коли так, пiдкину вам на нiч турбот. Навчайтеся бути дозорцями
ратними й дружинниками метикованими. Ано, виспитесь вдень, наука не йде
без бука".
Знав, нiчого не станеться там, бiля човнiв, тому й спав сном
праведника. А Богданко пильнував та й пильнував упарi з Бортником. Уже й
Вiз похилив донизу дишло своЇ, вже й вiд Днiстра почало тягти прохолодою,
лiс обiзвався, стурбований вiтром, а княжич позирав поперед себе й гомонiв
iз содругом своњм, позирав i гомонiв.
- Може, iншi хай попильнують, - нагадав Бортник, позiхаючи, - а ми
здрiмнемо.
- Так хочеш спати?
- Таки хочу. Глянь, незабаром свiтатиме вже.
- А коли тi, кого розбудимо, прогавлять спросоння?
- Ну, чом же.
- Гаразд, - поступився княжич, - буди першого-лiпшого, най стаЇ на твоЇ
мiсце. Я посиджу до ранку.
Тiльки-но сказав те й одразу ж змовк: там, попереду, почувся пiдозрiлий
шелест, а вслiд за тим - чиясь хода.
- Татi! Буди всiх i хутчiй!
ѓх теж було шестеро. Два йшли попереду, розглядалися та приглядались до
околiй, чотири iнших несли щось на ношах. У темрявi важко було пiзнати, що
саме, та й не те цiкавило отрокiв: як поведуть себе татi, що робитимуть,
не виявивши лодiй на тому мiсцi, де полишили.
Богданко дав отрокам знак: анiруш. Бачив, татi здивованi. Спинилися i
занiмiли. Далi почали розглядатись та перемовлятися, зрештою
засперечались.
"Уличi, - визначив, чуючи суперечку, Богданко. - Чого ж це вони прийшли
на наш бiк, що мають на ношах?"
Як передбачав, так i сталося. ДвоЇ татей подалися на пошуки лодiй за
бистриною, двоЇ - в супротивний бiк. Усi iншi лишилися пильнувати ношу. А
оскiльки тих iнших було всього лиш двоЇ, дозiрцi вiдчули в собi буЇсть
ратну i не забарилися нагадати про те княжичевi.
- Сидiть тихо, - приструнчив њх Богданко й подав виразний знак -
анiруш. - Заждемо, доки вiдiйдуть далi.
Знав, татi пiшли на пошуки лодiй, тож iтимуть та й iтимуть,
сподiватимуться та й сподiватимуться знайти њх. В такiй оказiњ все можна
думати: хтось скористався вiдсутнiстю господарiв i погнав лодiњ до свого
пристанища; могло статися, що збилися, повертаючись назад, iз путi. А
втiм, хай що хочуть, те й думають, аби лише iшли та й iшли, аби опинилися
далi вiд своЇњ ношi та вiд тих, що залишилися з ношею.
- Ну, здаЇться, пора.
Богданко дав знак Бортниковi i, коли той наблизився, шепнув стишено:
- Бери трьох отрокiв i заходь звiдти, - показав рукою, - я з усiма
iншими зайду з протилежного боку. Пильнуй за татями, та приглядайся й до
нас. МаЇмо зблизитися i впасти на тих, що залишилися бiля ношi, разом.
Обходили тихо, скрадалися ще тихiше. Коли вже мали пiдвестися i
обступити своњх супостатiв, там, пiд вербою, зачувся стогiн, чи, може, й
задавлений крик. Тi, що пильнували ношу, обернулися на нього й сказали
потiшаючись:
- Чого тобi, дiвко? Кличеш на помiч? Дарма, тут нiхто вже не почуЇ
тебе. Не почуЇ й не прийде, аби допомогти. Мало-мало терпiння - i будеш
там, де належить тобi бути.
Тиверцi одразу i все зрозумiли. Вихопилися зненацька - однi злiва.
Другi справа - й наставили на татей мечi.
- Анi з мiсця!
Тi уклякли з ляку i втратили на якусь мить тяму, а поки отямлювались,
позбулись мечiв.
- Хто тут? - показав на ношу Богданко.
Татi тупо дивилися собi пiд ноги й мовчали.
Не став бiльше допитуватись, схилився й вивiльнив полонянку з корзно...
затим i вiд ганчiр'я, яким забили њй рота.
- Богданку! - почув болiсне i злякане. Почув i не повiрив вухам своњм.
- Зоринко, ти?!
Де розв'язував, а де й рвав на нiй пута. Так поспiшав, нiби передчував:
коли не вивiльнить зараз, за мить-другу може бути пiзно, нагодяться тi, що
пiшли за лодiями, - i вiн знову втратить своЇ ладо, ту, що була i Ї йому
найбiльшим з усiх жадань.
- Бортнику! - повелiв тому з отрокiв, що був, на його думку, найбiльш
достойний довiри. - Лишайся тут i пильнуй за рештою татей. Я подамся з
дiвчиною i з цими, - показав на полонених, - до нашого стiйбища. Одразу ж
i повернусь, тiльки з бiльшим числом дружинникiв.
Узяв свою Зоринку за руку й пiшов попереду всiх, а йдучи, питав њњ, як
же це сталося, де i чому потрапила вона, Вепрова донька, до рук татей
iз-за Днiстра.
Дiвчина усе ще не могла позбутися страху, що њй нагнали його
гвалтiвники з чужкраю. Оповiдала й схлипувала, ковтала, тримаючись за
Богданка, сльози й знову оповiдала. Вона й сама не вiдаЇ, як сталося, що
довiрилась незнайомiй людинi, та що сталося, те сталося. Постукався в њхнi
ворота хтось стороннiй. Челядина вийшла запитати, чом стукаЇ i хто стукаЇ.
Той, що стояв за воротами, сказав: "Гiсть iз далеких земель. Поклич когось
iз вогнищан, лепський товар маю для них".
Вислухавши челядину, мати Людомила повелiла, аби гiсть зайшов iз
товаром до двору. Сама вийшла туди i њњ, Зоринку, покликала. Гiсть
кланявся та й кланявся њм, затим показував, що маЇ. Коли ж мати облюбувала
паволоку, iншi товари й пiшла до терема за солiдами, розглянувся й до нењ,
Зоринки: "Ти i Ї Зоринка Вепрова?" - запитав утаЇмничено. "Ано", -
пiдтвердила. "Вийди опiсля до лiсу, молодець чекаЇ на тебе".
Не перепитувала, хто вiн, той молодець. Одне, нагодилася мати, а друге,
таки ж виглядала свого Богданка i дуже. Йой, коли б знав, як дуже! Тому й
не завагалася. Пождала, поки пiде гiсть, завважила, як тiшиться купленим
мати, та й подалася з двору. Спершу iшла спроквола, мовби прогулюючись,
коли ж впевнилась: нiхто не пантруЇ за нею, пiшла швидше, далi й зовсiм
побiгла. Тодi лиш, як надбiгла до галявини, де й ранiш бачились, спинилася
й зачудувалась: Богданка не було там. I доглядалась, i розглядалася - таки
не бачить.
"Йой, - подумала собi, - так кепсько жартуЇ чи, може..."
Знов розглянулася й поспiшила назад: до нењ виходили з лiсу, одначе
виходили чужi.
- Не спромоглася й закричати, - казала Богданковi й так дивилася у
вiчi, мовби усе ще благала: захисти. - Заткнули рота ганчiр'ям, спеленали
по руках та ногах i понесли не знати куди. I день несли, i нiч несли.
Потiм перепочивали в якiйсь халупi i знову несли. Хто вони, Богданку, чого
њм треба?
- Уличi це, Зоринко, а чого треба, довiдаЇмось опiсля.
Дядько швидко пробудився, зачувши Богданкiв клич, а що торочить княжич,
нiяк не второпаЇ.
- Якi татi? Звiдки њм взятися?
- Взялися, навчителю.
- Напали на стiйбище?
- Ба нi, прийшли до лодiй iз полоненою дiвчиною. Ми взяли лише двох iз
них, решта подалася на пошуки лодiй. Лишаю цих вам, за тими пiду ще. Аби
узяв живими i напевно, дозвольте прихопити з собою ще кiлькох отрокiв.
- Ба нi, - старий гонить нарештi вiд себе сон i вилазить з намету. - З
цими, полоненими вже, татями лишайся ти. За рештою я пiду з отроками. А
боженьку! - журився уголос. - Скажи, яке лихо. Хто мiг подумати, що таке
станеться?
/X
Вдень Миловидцi не було коли думати. Обитель хоча й свята, одначе жити
святим духом не може. Потрiбне њдло, потрiбне питво, потрiбен мед для
чревоугодiя i тим паче потрiбен одяг для сестер. А сестер в обителi, наче
комашнi на осоннi. Коли задзвонять, скликаючи молитися, надто у святковий
день, не злiчити њхнiх темних постатей. Тому мати-iгуменя й турбуЇться,
аби обитель мала своњ угiддя, а на тих угiддях було коло чого ходити
послушницям. Зате поночi або тодi, як надiйде велике свято, Миловидка
лишаЇться сама з собою й даЇ волю думцi, а думка - серцю. ЗгадуЇ Випал,
Божейкове подвiр'я в Сонцепiкськiй весi i стариню того дня i тiЇњ години,
коли вiддавала њй, Миловидi, все, що мала, а замiсть того, що мала,
прохала розшукати й викупити сина. Як же вона повернеться тепер на те
подвiр'я i що скаже, повернувшись без Божейка? Ано, що скаже?!
Чи то за звичкою, чи виправдовуючись, знову ступала на мiрянi вже у
ромейськiй землi путi i йшла ними. А йдучи, силилася збагнути, де вона
схибила. Тодi як сидiла у Випалi, затим - у Сонцепiку й не знала, як њй
бути, чим допомогти Божейковi, чи пiзнiше, коли покладалася на Борича й
знову сидiла, коли правилася морем у Нiкополь i збилася з путi у Нiкополi?
Йой, якби ж то знала була, що мандри до Верони - даремна трата часу. Якби
ж знала, гляди, й застала б ще Божейка живого та здорового, а заставши,
викупила б.
Де тiльки не блукала усамiтненою думкою, а траплялася нагода вийти за
обводи обителi, простувала в один бiк - до останнього Божейкового
пристанища - Фассалонiки. Там його путi й розпуття, там вiн думав про нењ,
прагнув та кликав њњ, кликав та прагнув, аж поки не нажив через тi
прагнення бiди.
Найбiльше вабило море. Коли надходило християнське свято, а надто
велике, повитi чорними мантiями сестри поспiшали до храму, молитися Iсусу
Христу; Миловидка ж вiдпрошувалася такого свята i йшла до моря. Бо чула в
собi потребу бачитися з ним, бо такий бiль i така знада виповнювала серце,
коли зближалася з берегом i чула гомiн хвиль у прибережжi, нiби море й
було тим храмом, що належав найвищому, Їдино можливому i Їдино гiдному
довiри божеству. А вже як спинялася перед тим храмом та промовляла до
нього, сама-Їдина на все узбережжя, - не просто жалiлась - сповiдалася
хвилям. Бо вони таки найрiднiшi њй, бо не мовчать - промовляють до нењ,
коли й не потiшають, то стараються потiшити.
Висповiдавшись морю, а заодно й Божейковi, та наплакавшись досхочу,
згадала якось: це ж вона так i не побувала в навiкулярiя, не побачилась i
не погомонiла з тiЇю, що доконала Божейка в ромеях. А маЇ ж побувати, на
власнi очi побачити, хто вона, якими очима дивитиметься, коли довiдаЇться,
що перед нею i Ї та антка, яку Божейко не захотiв мiняти анi на якi знади.
Може бути, що розгнiваЇться i вижене, не захоче бачити, як не захотiла вже
раз, а може, й нi. Сьогоднi найбiльше християнське свято - великдень. А на
великоднi усi христосаються i стають добрими. Ано, i багатi i бiднi - усi
христосаються, усi - брати та сестри.
Надумалась i пiшла в город. Вже й у ту вулицю, де живе навiкулярiй,
звернула, та до двору не дiйшла. "Добре, коли навiкулярiй у морi зараз, -
подумала, - а коли вдома? Великдень - он яке свято, саме на великдень вiн
може бути вдома. А коли так, не побачиться i не поговорить вона з
навiкулярiЇвою, Феофiл не допустить.
Постояла й знову спрямувала стопи своњ туди, звiдки прийшла, - до
християнськоњ обителi.
Думала-гадала, як пiдступити до тiЇњ вельможноњ згубницi, i таки
надумала: коли не злукавить, нiчого в нењ не вийде. Мати-iгуменя або сама,
або через сестер своњх нерiдко звертаЇться до багатих вельмож за помiччю,
просить пiдтримати заради Iсуса Христа убогу жiночу обитель. Отож
Миловидка й видасть себе за одну з таких сестер-попрошайок. Пiдiйде до
двору й скаже челядинi: "Я з святоњ обителi. Мати-iгуменя прислали до
господинi. Скажiть, най буде така ласкава та вислухаЇ".
Доглядалась та й доглядалася до повадок сестер, що ходили на мир,
ухитрилася пiти заради цього з однiЇю, ухитрилась пiти i з другою. А вже
як пiшла, все бачила: i як зодягаються посланцi матерi-iгуменi, i що
кажуть, коли стукаються в ворота, розмовляють iз челядиною, заходять до
осель вельможних i постають перед вельможними. Тож i тодi, як
зважилась-таки й постукалась у ворота навiкулярiя, не схибила. Одне, знала
вiд сусiдiв: господаря немаЇ вдома, вiн - у далекому плаваннi, а друге,
була з одними аж надто улесливою та богобоязливою, з iншими не по-жiночому
вдатною. Лише тодi, як стала перед до блиску пещеною i не набагато старшою
за себе вельможною господинею, забула, що вона з речницею вiд iгуменi.
Дивилася, на нiжну i лiпотну собою навiкулярiЇву й нiмувала, нiмувала й
чула, як всю њњ, а надто вид, заливаЇ гаряча хвиля.
- Сестра, сказали менi, з жiночоњ обителi? - почула тихий, чи то тiльки
спiвчутливий, чи й потривожений з'явою невiдомоњ послушницi голос.
- Ано.
- Мати-iгуменя - моя далека родачка, - освiдчилась господиня. - Правда,
так сталося, що ми... що вона як зреклася суЇтностi мирського життя та
вiддала себе процвiтанню вiри Христовоњ, то ми вiдтодi, вважай, i не
бачилися.
- Мати-iгуменя велiли кланятись вам, достойна.
- Спаси бiг.
Вона була така скорботна i така добролика, нiби матiр божа. ™й-Їй, i
сум так само посвiчуЇ з очей, i на лицях-ланiтах печать непотамованоњ
муки. Схоже, нiби ця жiнка тiльки зовнi пещена та пишна, серце давно
потоптане кимось. Ано, он як благально-довiрливо i як скорботно дивиться
на Миловидку, а ще скорботнiше промовляЇ до Миловидки. Не промовляЇ -
скаржиться, i чуЇться в тiй скарзi велика туга за кимось чи за чимось,
таке вiдчуття, нiби i хоче, i не може вже плакати за тим, що давно i не
раз оплакала.
"Може, скорбота њњ i Ї жалi за Божейком? - даЇ волю своњм пiдозрам
Миловидка. - Така могла спокуситися на нього. Ано, така могла! Навiкулярiй
- бридкий i жорстокий, до всього ж набагато старший i, видимо, нелюбий њй.
Божейко i орлик, i либiдь, i сокiл супроти нього".
- Мати-iгуменя ще щось велiла переказати менi?
- Нi, - швидко i тому немовби аж рiзко перечить дiвчина й зважуЇться
пильнiше, нiж досi, приглянутись до навiкулярiЇвоњ. "Що ж менi робити з
тобою? - питали њњ очi. - Таки сказати те, що хочу сказати, чи встати i
пiти? Одначе ж я так давно жадаю бачити тебе, так дуже волiю знати, як усе
те сталося, що сталося з Божейком?"
- То чим завдячую...
- Я з-за Дунай-рiки, - не дала њй висловитись Миловидка. - Мала
побратися й бути жоною рабовi вашому, Божейку. Та не стала нею. Ромењ
схопили його й повезли на край свiту. Мусила iти в тi свiти та
розшукувати. Хотiла або викупити його з рабства, або бути при ньому й
спiзнилася. Тому в монастирi тепер, тому й до вас прийшла, достойна. Хочу
знати, за що його покарано так i чому покарано?
Дивно, не гнiв i не ненависть, - бiль i жаль промовляли њњ устами. А ще
благання. Не те, що рветься зi щойно ураженого й схильного на все, аж до
холопськоњ догiдливостi серця. В цьому њњ благаннi була й певнiсть: я -
раба тоњ хвилi, що зродилася на путi з Черна у Випал, одначе не твоя раба.
ЧуЇш, всевладна господине, не твоя! Тож i не дивись на мене, яко на рабу
свою. Забудь бодай на час, що ми нерiвня, що тобi досить покликати
челядина - i я опинюся за воротами. Будь доброзичлива цiЇњ хвилi й одне
лиш знай: ми - битi горем люди, i, яко битi, мусимо пам'ятати: нiщо не
вище i не владне над людським. ЧуЇш, нiщо!
Мабуть, недвозначно висловлювала те, що казало серце, чим клопоталася
думка, бачила: навiкулярiЇва не глуха до њњ казань. Не хмуриться i не
вiдвертаЇться, як могла б, дивиться та й дивиться на нењ, дiвчину з
далекоњ антськоњ землi, а тим часом вкриваЇться червiнню. Не вельми
густою, одначе такою промовисто нiяковою, що й самiй Миловидцi стаЇ
нiяково за своњ домагання..
- Божейко... - пригадуЇ господиня. - Як же, я знала Божейка. Такий
синьоокий та бiлотiлий... такий пригожий собою, що йому й не личило б бути
рабом.
- То за що ж, питаю, його покарано? - не терпиться Миловидцi. - Чи не
за те, що вельми пригожий?
НавiкулярiЇва i зовсiм паленiЇ вже, i хоче сказати щось, i не
спроможеться:
- Коли вже Божейкова наречена прийшла до нас, - заговорила зрештою, -
то, певно ж, знаЇ, що сталося i чому сталося.
- Що сталося - знаю, а чому - не вiзьму до тями. Та й чи можна про те
знати все, тим паче з чужих уст? Люди всякого накажуть.
Довiра не забарилася зродити довiру, i навiкулярiЇва на диво швидко й
примiтно погасила в собi пересторогу. Ба навiть намiрилася було звестися,
пiдiйти до Божейковоњ нареченоњ, та в останню мить стримала себе й
обмежилася лиш тим, що простягла до нењ руки.
- Вiр, дiвчино, - мовила тепло та щиро, - вини моЇњ в тiм немаЇ. Анi
найменшоњ. Я добра йому бажала, твоЇму Божейковi. Бачила, як мучився в
залiзi, й хотiла полегшити його долю - зробити келiйним служкою в оселi, а
той мучитель мiй, навiкулярiй, завважив у тiм добродiйствi лихi намiри й
згубив молодця. Так наглумився над ним, надi мною, що коли б не вiра та не
певнiсть, що буду покарана за самогубство на тiм свiтi, пiшла б за
Божейком i кинулася б у море, як i Божейко. То ж не просто собi пiдозра i
не якась там породжена пiдозрою недовiра - то ганьба менi перед всiЇю
Фессалонiкою, на весь християнський люд ганьба!
Була така страдницьке зболена i така довiрлива, що годi було й думати,
нiби каже неправду. I все ж Миловидка не пiддалася тим хвилям, що
зроджувала сповiдь навiкулярiЇвоњ. "Цього тiльки й бракувало, - мислила
собi, - ано, цього тiльки й бракувало, аби ти пiшла за Божейком i в воду.
Глядiть, що вигадала!"
- Я не затим прийшла, - намагалась бути стриманою, - не затим, кажу,
прийшла, щоб попрiкати достойнiй господинi за те, що сталося, хоча й
певна: було б лiпше, коли б вона лишалася байдужою до долi Божейка й не
заступалася за нього. Вериги залiзнi, неволю та муку, зроджену неволею,
Божейко стерпiв би, а безчестя не мiг. Ми, достойна господине, - люди
iншоњ кровi i покону iншого.
- Як же це я могла не заступитися, коли сама ходжу у веригах раби?
- Йой, пощо так кажеш, господине? Чи твоњ вериги - рiвня Божейковим?
Iнше повiдай менi, коли справдi добра та ласкава: що вiн казав, Божейко,
коли мав iз тобою бесiду? Яким було його найбiльше бажання?
- Казати нiчого не казав, а з того, як мучився та поривався покласти
край своњм мукам, бачила: щось вельми звабне кликало його у рiдну землю, i
так дуже, що й на смерть пiшов заради тоњ зваби.
- Дякую красно, - пiдвелася Миловидка i тим сказала: iтиме вже. - Це i
Ї те, що виправдовуЇ Божейка перед землею нашою i перед людом нашоњ землi.
Коли поталанить бути в нiй, так i скажу всiм: вiн був i лишився внуком
Трояна.
х
У Чернi, перед гуртом суддiв та дружинникiв, татi не довго опиралися.
Та й чого мали б опиратися? Спiймали њх iз викраденою в Тиверськiй землi
дiвкою, знають, чия то дiвка, як знають i те, з якоњ землi прийшли по нењ.
Лишалося зiзнатися, чому прийшли саме по Вепрову дiвку. Зiзнаватися, ясна
рiч, не хочеться, за таке по голiвцi не гладять, одначе ж i не зiзнатися
не випадаЇ якось. Тиверцi так собi не вiдпустять, i першiй-лiпшiй
байцi-вигадцi не повiрять. Однiй, щоправда, могли б повiрити: не тiльки
уличi, усi ходять i умикають дiвок, коли настаЇ час брати з ними злюб. Та
ба, дiвка не ствердить, що брали з њњ згоди. То ж чii не лiпше буде, коли
не вертiтимуть, наче мiзiЇць сонцем, а чистосердечно зiзнаються: що повело
њх у Тиверську землю i чому саме до Вепра?
- Це я брав, iншi нi до чого тут, - виступив наперед наймолодший.
- А ти знав, що ходити в нашу землю, та ще на татьбу, зась?
- Знав.
- Чому ж пiшов?
- Вельми лiпотна дiвка, тому й пiшов, на те й брав.
- I вiдав, що за це суворо карають?
- Коли б не спiймався, не покарали б.
- Умгу. Чий же ти такий спритний?
Примовк, одначе ненадовго.
- Старiйшини Забрала.
У всiх, хто стояв поблизу i чув те зухвале зiзнання, очi стали рогом.
Он воно що! То це молодший син того самого Забрала, що так лютував i
домiгся смертноњ кари БоривоЇвi? Ну й ну! ТiЇњ кровi, виходить, мало було,
захотiли бiльшоњ.
- За брата прийшов помститися?
- За брата помстилися вже, сестра лишилася невiдомщеною.
На нього дивилися, мовби на приречене вже, та все ще ошкiрене звiря.
- Ось що, молодче, судити тебе будемо, тож не вельми вдавай iз себе
хороброго. Кровi ти, на щастя, не пролив, а за гвалт вiдповiси i за всiЇю
суворiстю нашого закону.
Богданко менш за все цiкавився судом i тим, що присудить вiн спiйманим
на татьбi уличам. У нього радiсть - гостюЇ в Чернi Зоринка, вiн там, де
гостя, та мати-княгиня, та сестри-затiйницi. Такi потiшенi всi тим, що
зчинилося минулоњ ночi, надто малi. Питають-допитуються в Зоринки, потiм -
у Богданка, як було та що було з ними на пониззi. Або слухають,
затамувавши подих, або верещать на радощах, та хвалять княжича, та
радiють, що вiн он який муж у них. Ну, а з дiтьми радiЇ й княгиня. Бо то
не якась там, то достойна з достойних радiсть.
- Веселiться ж собi, - каже зрештою старшим, Богданковi та Зоринцi, - а
я пiду до князя, запитаю, чи послав уже до Веселого Долу людей своњх.
Посестра Людомила та й усi iншi мають знати i по можливостi борше, що
Зоринка в нас, що з нею усе гаразд.
Сказала й подалася надвiр, а в дворi не забарилася розшукати мужа.
- Волоте, - вiдкликала осторонь. - Ти, сподiваюсь, вволив уже волю
дiвчини?
- Коли, княгине?
- Як на мене, давно час. Мислю собi, як бiдкаЇться, не вiдаючи, де
дiвчина, що з дiвчиною, мати њњ, Вепрова Людомила.
Князевi явно не подобалось њњ надокучання.
- Я вже чув це. Яка Ї потреба нагадувати вдруге? Сказав: пошлю, то й
пошлю.
- Потреба Ї, Волоте. Хочу, аби послав когось тямущого, такого, що мiг
би не лише повiдомити Вепрам цю радiсть, а й запросити њх до нас на
гостину.
- А ось просити й поготiв не слiд. Досить, просили вже.
- То колись. Нинi в нашiм теремi перебуваЇ порятована сином њхня
донька, а в руках тиверських суддiв - син старiйшини Забрала.
Княгиня вклонилася мужевi, мовляв, речниця моя вичерпала себе, й пiшла.
Бо певна була: радить добре дiло. Не везти ж њм дiвку й не леститися до
Вепрiв iз дiвкою. Хай самi њдуть, та беруть, та подумають, як њм бути,
коли братимуть: дякувати та вибачатись за те, що скоњлося мiж двома
найзнатнiшими в Тиверськiй землi родами, чи й далi дивитися на княжий рiд,
як досi дивилися, - вовком.
Запевняла Зоринку й зорiла перед Зоринкою: хай буде певна, сьогоднi
кревнi њњ знатимуть уже, де вона, що з нею, а завтра будуть тут як тут. А
то ж як! Щоб Вепрова Людомила пiсля таких тривог, пiсля страхiть, що
пережила вiд тоњ митi, коли не стало Зоринки, та не повелiла запрягати
коней, гнати њх, не гаючись, на Черн? Бути того не може. Вона - мати, а
матерi глибоко болить за дiтей.
Не сказала: "Як i менi за своњх". Бо сьогоднi не думала про тривоги,
сьогоднi, як нiколи, певна була: нарештi уляжуться вони. Он як пломенiЇ,
потiшений тим, що порозумiвся нарештi з Зоринкою, Богданко i он як Зоринка
пломенiЇ, потiшена, що саме на долю Богданка випало порятувати њњ вiд
ганьби i безчестя. Вони линуть одне до одного i прагнуть одне одного, а
коли линуть та ще отак, як бачить, хто посмiЇ не порахуватися з њхнiм
бажанням-полум'ям i погасити тоте полум'я?
"Якби боги були такi щедрi та умилостивили вже того Вепра, - гадала
собi. - Най би дiти сходились та й брали з ласки богинi Лади злюб. Коли не
зараз, то на Коляду або на Ярила. Дiвка зрiла вже i он яка лiпотна та щира
серцем, iншоњ Богданковi й не треба".
- Це ти скiльки лiт уже не бувала в нас? - обiймаЇ дiвчину й приязно
зазираЇ њй у вiчi.
- Давно, матiнко-княгине, вважайте, з того самого часу, як нашi воњ
повернулися з ромењв.
Кивнула, зголошуючись, головою, а про себе iнше думала: "Не сказала:
"Як стратили Боривоя i тато заворогували з князем". I добре робить, що не
каже. Не до того йдеться, щоб згадувати те безлiття i той непотрiбний
розбрат. Ано, не до того йдеться!"
Найбiльшу сподiванку свою покладала на славу, що пiде про Богданка по
околiях, а вiд сколiй пiде й по всiй землi. Як же, дядько розказуЇ та й
розказуЇ мужам, отрокам, як спритно та мудро повiвся Богданко, коли брав
татей. Вiн, муж Доброгаст, iменований дядьком-навчителем, так собi, аби
отроки звикали до ратного дiла й навчалися нести дозорну службу, сказав
њм: "Йдiть i пильнуйте за лодiями; то лодiњ татей". А княжич Богданко не
просто собi слiпо робив те, що велiв дядько, вiн прибрав лодiњ, перевiв њх
в iнше мiсце i тим примусив татей шукати свою втрату, а вiдтак розбитися
на три осередки. Тому i взяв њх, як останнiх бевзiв, анi отямитися, анi
писнути не дав. Ге, та до такого не всякий муж додумаЇться. Ну, а коли
каже так про Богданка дядько, то чому не повинна казати, а тим паче
мислити, вона, княгиня i мати? Чи ж такий отрок не достойний поваги? Чи
перед таким не розчулиться i не стане прихильним навiть кляте з клятих
Вепрове серце? А ще ж Ї добриня Людомила. Хто-хто, а вона бажаЇ своњй
дитинi щастя, знаЇ i розумiЇ: княжич i њњ доня давно вподобали одне
одного, стати њм на завадi - все одно що згубити.
Була з дiтьми - уповала на це. Лишала на часинку дiтей та поспiшала до
князя чи до челядини з якимсь бiдканням - знову уповала. А то ж як! Чи
вона ворог своЇму синовi? Чи мало перетерпiла та вистраждала, коли його
спiткало те страшне безлiття, що мало не стало згубою. Йой, боги ж
всевидющi, мають бачити й винагородити вже матiр за њњ страждання коли не
щастям-насолодою, то бодай певнiстю, що вона не така вже й нещаслива мати,
що й њњ дiтям даруЇ своњ блага свiт, усе те гоже та пригоже, що Ї у бiлому
свiтi. Заприсягтися може: окрiм цiЇњ втiхи-винагороди бiльше нiчого њй не
треба, чогось бiльшого вона й не жде уже вiд суЇтного в своњй суЇтi свiту.
Чомусь об'явилася в нiй та й засiла в тiм'њ певнiсть: це вирiшальна
мить. Коли прибуде за Зоринкою вiтець њњ, а тим паче й мати, вони з
Волотом не вiдпустять уже њх такими, як були досi. Анi щедрiстю, анi
мудрiстю не поскупляться, а таки виб'ють з њхнiх мiзкiв колишнЇ, примусять
забути його. Чи њм, Вепрам, не узрiти тепер: правда на боцi Волотiв? Най i
так: не зумiв князь постояти за Боривоя. Зате ж зумiв княжич вихопити з
хижих лабет Забрал њхню Зоринку, не дозволив татям поглумитися над дiвкою.
Провина окуплена доблестю i честю, а покон слов'янський так i гласить: за
честь платять честю.
Мабуть, аж надто увiрувала, що буде так, як мислить собi, як хоче, щоб
було. Коли за Зоринкою прибув iз Веселого Долу цiлий загiн кiнних i Малка
не побачила серед них анi Вепра, анi Вепровоњ, занiмiла, вражена, й
змалiла на силi, да так, що анi вдiяти, анi сказати чогось не змогла.
™дине, на що була здатна, - вiдчувати образу, а водночас i бiль.
"Як же це? - питала сама себе. - Чи то ж можливо? Най Вепр не смiЇ
показувати њм очi. А посестра Вепрова? Що вона думаЇ собi? Няню-наставницю
прислала. I це до нас, князiв землi Тиверськоњ?!"
Як пiшла перед тим, так i прибула знову сила. Збудилася Малка, за себе
та до князя, а вже тодi, як постала перед князем, забула, що вона не
просто собi мати, вона ще й княгиня.
- Як же це можна, Волоте? - питалась i не ховала зволожених сльозами
вiч. - Ти загледiв: вони не зволили прибути за своЇю донькою,
няньку-наставницю прислали. I це пiсля всього, що зробили для них. Та то ж
ганьба, то видиме безчестя нам!
- А ти сподiвалася чогось iншого? - князь був на диво спокiйний, лише
хмурiсть i виказувала його невдоволення. - Це, Малко, не хтось там, це -
Вепр, вiд нього годi сподiватися честi. Ну, а за безчестя не думай.
Безчестя коли й буде з цього, то не нам. Тепер напевне знаЇмо: примирення
як не було, так i не буде. Ми - недруги, i вiднинi маЇмо поводитися з
Вепрами, як iз недругами.
- А дiти? Що буде з дiтьми?
- Час, сподiваюсь, i њх переконаЇ, що мiж ними нiчого вже не може бути.
XI_
Вiдтодi, як у Подунав'њ були спорудженi за умислом князя Волота i з
волi всетиверського вiча сторожовi вежi, колишня гостинна путь i
незайманщина перестали бути доступними для всiх. Бiлгородська твердь разом
iз пристанищем i землями, що лежать на захiд сонця вiд Днiстровського
лиману аж до Третьоњ рiки i Третього озера, належать тепер самому князевi;
Холмську твердь i землi, що лежать мiж Третiм та Змiњним озерами, посiв
воЇвода Вепр; вежу, споруджену мiж озером Змiњним та озером-морем i
найменовану Великою Лукою, як i землi, що прилягають до Великоњ Луки,
князь заповiв своЇму мужевi i будiвничому тоњ вежi Чужкраю; Стрiльчу ж
твердь, що стала мало не супроти ромейськоњ Тульчi й прикриваЇ собою землi
мiж озером-морем i Прутом, даровано iншому мужу i воЇводi - Всевладу.
Перше, що зробили воЇводи i волостелини тих твердей-веж, - проклали вiд
вежi до вежi i вiд кожноњ з веж у глибину Тиверськоњ землi надiйнi путi -
такi, якими можна було б правитися не тiльки кiнно, а й валками, з њдлом
та питвом для молодшоњ дружини, що чатуватиме в Подунав'њ. Не забарилися
волостелини нових займанщин поставити й знаки, що визначали обводи њхнiх
земель, кинули, подiбно Вепровi, клич у обжитi волостi Тиверськоњ землi:
хто бажаЇ мати привiлля та достаток, хай iде в Придунав'я, бере визначену
волостелином землю в лiсi або при березi озера, рiки й стаЇ володарем
дарщини. Правда, на той клич мало хто спокусився. Одне, знали: то -
порубiжжя, туди звикли ходити i, певно, не раз ще ходитимуть ромењ, а
друге, та незайманщина, вiддавна заселялася й понинi заселяЇться бiглим
людом, iменованим не без пiдстав татями. Як житимеш i що надбаЇш мiж
такими?
Воно, може, й дивно: Придунав'я - багатий край, тут одною рибою можна
жити, проте на змiну лiта приходить зима, на змiну зимi приходить лiто, а
в незайманщину нiхто з поселян дiдизни не правиться, на нењ як не було,
так i немаЇ спокуси. Та що з поселян - отроки неохоче йдуть нести
сторожову службу в Подунав'њ, тим паче назовсiм селитися тут. ѓм пропонуЇш
привiлля, њм даруЇш такi, яких нiде не мали, блага, а вони хмуряться та
нудьгують, а нудьгуючи, норовлять повернутися до Черна чи принаймнi в
обжитi людом оседки.
Доводиться дбати не так про гридницi, як про окремiшнi халупи й радити
тим, що стоять на розпуттi: "Бери собi жону, май свою оселю-пристанище й
обживайся тутки, нi про що iнше не думаючи, нiкуди не пориваючись". Та що
казати: через тi сумнiви i те нехотiння нерiдко доводиться брати в дружину
бiглих закупiв, а то й головникiв, колишнiх i нинiшнiх татей. Живеш мiж
них i потерпаЇш, а потерпаючи, поступаЇшся то одним, то другим, то третiм.
Князю Волоту, та й тому ж Вепровi, простiше: один i другий, крiм
твердей i веж, мають морськi пристанища, а до пристанищ липне рукомеслий
та торговий люд, там стоять княжi сотнi, через те iншi, не тi, що у
Чужкрая чи Всевлада, й норови. Приходить котрийсь iз помiркованiших татей
i рече, мов батьковi рiдному: "Волостелине, я згоден узяти в тебе оселю й
бути тобi слугою вiрним у цьому безлюддi, та в оселi тiй маЇ бути й жона".
Що скажеш такому? Мусиш заплющувати очi й чинити супроти закону та
покону роду-племенi: "Смерди - i тi умiють добути собi жону, а ти ж, як не
Ї, ходив на промисли, причетний до ратного дiла. Чи личить такому питатися
у волостелина й сподiватися, що жону дасть волостелин?"
ЗрадiЇ та й пiде, а через седмицю-другу бачиш: маЇ вже жону, стаЇ перед
тобою й кляньчить оселю. ВiдаЇ Чужкрай, бiльше нiж певен: десь плаче мати,
погрожують, шукаючи сестру, брати. А що вдiЇ, коли в його сторожi не
перший уже такий, коли йому треба та й треба њх.
Правдиво кажучи, ЧужкраЇвi й самому не вельми весело тут. То вже, як
злютуЇ сторожу та буде певний, що вона - надiйна опора в придунайськiй
вежi, поњде й привезе жону з дiтьми, матиме клопiт про них, а з клопотом i
привiд не почувати себе самотнiм. А поки що нiчого iншого не лишаЇться
робити, як велiти всiм, вiльним вiд сторожовоњ служби, довершувати
недовершене в обнесенiй стiною градницi чи ловити рибу в Дунањ, самому ж
плуганитися пiсля всiх повелiнь до медушi й глушити смуток медом, що його
не забуваЇ постачати вогнищний.
- Що зволите, воЇводо? - ластиться догiдливий медочерпiй.
- А в тебе Ї з чого вибирати?
- Аякже. ™ мед, Ї й вино ромейське.
Чужкрай не поспiшаЇ виказувати подиву.
- I то - правда?
- Чи воЇвода не впевнилися ще: коли кажу, то кажу тiльки правду?
Вогнищний надибав на стезю, що веде за Дунай, а вже там, за ДунаЇм,
знайшов таких, що мiняють вино на хутро.
- Тi мiняйли з ромейськоњ фортецi?
- Ба нi, даки. До фортецi вогнищний не добувся ще.
- Ну, то наливай, посмакуЇмо задунайським.
Вiн справдi аж надто вже уважний, п'Ї й дослухаЇться, добираЇ смаку. А
тим часом iз вежi подають голос сторожовi:
- До острога правляться кiннi воњ!
ВоЇвода чуЇ, однак не хапаЇться i не поспiшаЇ на голос. Тодi вже, як
прийшли та доповiли, поцiкавився:
- Звiдки правляться?
- Зi сходу сонця.
- I скiльки њх?
- Десяткiв зо два набереться.
- При бронi?
- Ано. I щити, i мечi, i луки мають.
- Пильнуйте.
Як сидiв, так i далi продовжував сидiти в медушi, смакував задунайське.
Та йому не дали все-таки розсмакувати його, прибiгли вiд ворiт i сказали:
- Просяться, аби впустили до острога.
- Питали, хто такi?
- ВоЇвода Вепр iз дружинниками.
- А що йому потрiбно тут, тому Вепровi?
- Не вiдаЇмо.
- То пiдiть i довiдайтесь. А вже як пересвiдчитесь, що таки маЇ дiло до
нас, впустiть.
Дозорцi йдуть, а Чужкрай обертаЇться тим часом до медочерпiя:
- Чим же воно лiпше за наш мед, це задунайське?
- Ви не вiдчуваЇте, чим? Достойний, смак же не той.
- Смак не той, однак щоб лiпший - не сказав би.
Вепра приймав за тим же столом. Не пiдвiвся й не пiшов назустрiч, хоч
знав його давно. Повелiв медочерпiю: "Налий нам свого хваленого", - й
запросив колишнього содружинника до трапези.
- Сказали, маЇш до мене дiло?
Вепр як зайшов похмурий, так i лишався.
- Мав, Чужкраю. А чи маю зараз, i сам не вiдаю.
- Чом так?
- Бо приймаЇш аж надто вже негостинно. Он скiльки за воротами тримав,
потiм допитувався, не впустивши, хто такi i чого треба.
- А ти ж як думав? Стоњмо на порубiжжi, ромењ поруч.
- Нiби не видно, хто ми.
- Най звикають бути обачними i пильними. Дружина в мене сяка-така, маю
навчати та й навчати. Тож не гнiвайся, бери, випий з дороги.
Вепр доглядаЇться, чого наливають йому в братницю, однак не поспiшаЇ
прикладатися до нењ.
- Розмова наша не для всiх, - сказав притишено, - тож i небажано, аби
була при всiх.
- Най буде й так. Повернемося до нењ потiм, а зараз пригощайся.
Пригощайся й розповiдай, де бував, що видав, як живеш у своњм Холмi й поза
Холмом?
- Чому поза Холмом?
- Бо маЇш ще одну займанщину - Веселий Дiл.
- Коли по щиростi, тим i живу, що розриваюся мiж одною й другою. Холм
забираЇ вiд мене лiта, забираЇ силу, а потрiбного хосену з того не бачу.
- Хiба? Всi кажуть: справжнiй город спорудив, з Черном скоро
зрiвняЇться. А крiм города, й морське пристанище маЇш. Ромењ нiбито
навiдуються вже, прињздять за товарами, привозять своњ.
- Не набув ще мiй Холм тоњ слави, щоб до нього навiдувались ромењ.
Окрiм дакiв та ромейських слов'ян, нiкого не буваЇ.
- То набуде ще, не все одразу.
Вепр надпив iз братницi, помислив i вже потiм сказав:
- Не вельми вiрю, воЇводо, що набуде. Затим i прињхав, аби помiзкувати
разом. Може, пiдемо вже? - понизив голос.
- Коли так наполягаЇш, то й ходiмо.
Самого цiкавило вже, що хоче повiдати воЇвода-сусiда. Видимо, недаремно
ж притишував голос та сокорив стиха:
розмова не для всiх. Той i поведе туди, де не всi можуть чути.
- Чи не до змови хочеш залучити мене? - пильно приглянувся до Вепра,
коли усамiтнилися.
Гiсть помiтно сторопiв, хоча й старався не виказати своЇњ бентеги.
- Такого намiру не маю, одначе зiзнаюся тобi: прињхав не з веселою
бесiдкою. Сумнiви роздирають останнiм часом, а подiлитися ними немаЇ з
ким.
- Ти i сумнiви? Досi вони, здаЇться, не вiдвiдували тебе.
- Тепер вiдвiдали. Певно ж, не забув, що казав князь на радi старiйшин
i мужiв.
- На безпам'ятство не скаржусь, хоча й не втямлю, чим бентежать тебе
його казання.
- А тим, що то неправдивi були казання. Нас обмануто!
- Кого це - нас?
- Передусiм тебе, мене, Всевлада.
Чужкрай виважив свого гостя лiнькуватим i вiд того не так пильним, як
важким поглядом.
- Я не почуваю себе обманутим.
- Бо не дiйшла черга. Дiйде - тодi помiтиш. Де тi обри, що ними
погрожував Волот? Тямиш тепер, чому вiн погрожував ними, нащо вигадав
нашестя обрiв?
- Вигадав?
- А так. Захотiв поставити у наших волостях сотнi своњ, прибрати те, що
обжили та спорудили ми, до своњх рук, i вигадав. Обри всього лиш кочували
бiля Меотiди. Вони i в помислах не мали йти через нашi землi.
- Звiдки тобi знати, що не мали такого в помислах?
- Кажу ж, стали та й пасуть коней.
- А коли њм зашкодило щось iти далi?
- Що могло зашкодити? ГадаЇш, злякалися наших приготувань?
- Дуже можливо, що й злякалися. Якщо вони могли домовитися з
лангобардами про спiльну виправу супроти гепiдiв, то чому можуть не знати,
перебуваючи серед тих же лангобардiв, що анти посилали сольство до
Вiзантiњ, що мiж тими i другими Ї домовленiсть: об'Їднати ратi й заслонити
обрам путь за Днiстер i Дунай?
Вепр не знав, що сказати на те, i злився. А злоба не додавала йому
розуму.
- Бачу, i ти не хочеш зрозумiти мене. - Вийшов з-за столу й рушив було
до дверей, та одразу ж повернувся: - Тобi, як i всiм, байдуже, що труд
мiй, плiд багатолiтньоњ потуги стаЇ здобутком Волота, цього пiдступного
пса i вбивцi!
Вiн лютував уже й бiгав по клiтi, лютуючи, а Чужкрая нiби й не
стосувалося все те, попивав вино, закушував i лише iнодi виважував гостя
лiнькувато-супокiйним поглядом.
- У мене. Вепре, немаЇ жодноњ причини бути тобi недругом. Одначе й
князевi я не збираюся ставати поперек путi. Вiн в одвiтi за блага землi i
люду тиверського, най робить так, як того вимагають потреби землi.
- А що скажеш, - спинявся Вепр i круто обертався до Чужкрая, - що
скажеш, коли посяде i твiй острог, як посiв мiй Холм? Чи згадаЇш тодi про
потреби землi? У кого шукатимеш захисту, коли посяде? МаЇмо бути Їдиними,
Чужкраю. Чув, Їдиними, коли хочемо бути володарями i силою в своњй землi.
- Сила землi в Їдностi, Вепре, а не в розбратi. Ти ж сiЇш розбрат, i
тому не кажи, що дбаЇш про силу.
Непохитнiсть цього пияка i ненажери дiймала волостелина Холма до
живого. Бачив, не зломить його, i тому нiчого iншого не вигадав, знову сiв
за стiл.
- Чи я перший почав той засiв? - казав сумовито. - Чи я не стояв пiд
стягами князя Волота, не дбав про Їднiсть?
- Колись - так, а зараз - нi. Тому й князь був колись тобi побратимом,
нинi ж маЇ остерiгатися тебе й дiяти так, як велять дiяти потреби землi.
Збагни це, воЇводо, i повертай коней у город свiй придунайський. Князь,
сподiваюсь, не гонить тебе з нього.
Вепр дивиться на нього скоса i мовчить.
- Це i вся твоя рада?
- Уся, волостелине.
- Шкода. Не сподiвався чути таке вiд тебе.
- Гадав, як я Чужкрай, то мене легко пiдбити на змову? Помилився,
Вепре. Я насамперед витязь, а для витязя честь над усе.
Аж тепер упевнився i остаточно: те, з чим правився до Чужкрая, луснуло
i луснуло безнадiйно. Тож нiчого iншого не лишаЇться тепер: якось мусить
вигородити себе. Ось тiльки як? Прикинутися й запевнити, що переконали
його, ЧужкраЇвi, докази. Ба, даремнi, мабуть, потуги. Чужкрай не такий
простак, аби повiрити в щирiсть скороспiлого каяття.
I те, i друге поривався сказати - дарма, усе видавалося дрiбним i
нiкчемним. Зрештою пригадав причину розбрату з Волотом i заходився
скаржитися вголос на своњ давнi й невтихаючi болi. Он скiльки лiт минуло,
як не стало сина, а вiн не може забути тiЇњ до крику болiсноњ пагуби, як
не забуваЇ й князевоњ нерiшучостi в тiй пагубi. Через те й пiдозрiлий до
кожного його заходу, може, саме тому й видаються вони зловорожими. Он до
чого дiйшло: не вiрить навiть його видимо добрим намiрам. Чи то ж годен
був подумати хтось, що таке станеться мiж ними?
Журився та й журився своњм безлiттям, аж поки журба та не викресала
iскру живого вогню й не збудила буЇсть чоловiчу: вдарив лихом об землю та
й повелiв отрокам принести жбан iз медом, а за одним заходом i все, що
треба до меду.
- Пиймо, Чужкраю, - запросив господаря. - Най тонуть вони, i журба
наша, i недоля, в цiм хмiльнiм напоњ. Бiльше нiчим њх, клятих, не здолаЇш.
Присяйбiг, нiчим!
Пили день, пили й другий, а настав час њхати вiд Чужкрая, ще раз
упевнився: цей ведмiдькуватий волостелин i княжий стражник на обводах не
пропив розуму, пам'ятаЇ, що говорилося мiж ними, i чому говорилося. Через
те, вiд'њжджаючи, визнав за доцiльне сказати воЇводi Великоњ Луки:
- Погомонiв з тобою - i нiби легше стало. Ано, iншим вертаю домiв.
Старiю, певно, коли сам не можу вже упоратися з собою.
- Пригаси злобу - i повернеш молодiсть, - сказав на те Чужкрай.
Похитав, зголошуючись, головою та й спрямував коня до ворiт, а з ворiт
- у зворотну путь, до Холмогорода.
"Най бачить Чужкрай i вiруЇ, - думав собi, - що я порозумнiшав. Од'њду
кiлька поприщ та й поверну коней до Всевлада. До гузна всi отi його
благочестивiњ глаголи. Маю довершити задумане - i край".
Скiльки верстав њњ, свою невеселу зворотну путь, стiльки й думав: чому
Чужкрай не пристав на його клич? Так вiруЇ в князеву непорочнiсть чи такий
вдячний йому за подаровану волость? А чом би й нi? Еге, чом би не був
вдячний? Окрiм коня, бронi та влади над сотнею дружинникiв нiчого, вважай,
не мав. Тепер маЇ волость, Ї княжим стражем на обводах i в подарованiй
волостi. Усе те здобув дякуючи князевi. А коли так, чи Ї потреба правитися
ще й до Всевлада, розкривати себе ще й перед Всевладом? Якщо вже Чужкрай
почуваЇться вдячним князевi i не йде супроти князя, то Всевлад тим паче не
пiде. Вiн сидить у крайнiм на захiд сонця закутi, обри обiйдуть його, як
обiйде й княжа лжа, породжена чи всього лиш пояснена вторгненням обрiв.
"Не з того кiнця почав я, - твердо стаЇ на думцi Вепр, - i не там шукаю
собi соузникiв. Присяйбiг, не там!"
XII_
Не те здивувало Миловиду й виповнило Їство њњ бентежним острахом, що
Божейко пiдiйшов нечутно, нiби з аеру виплив. Дивував його видимий сум, а
ще - затаЇний бiль у очах, ба навiть докiр.
"Чого ти?"запитала тихо i знiчено.
"А ти не знаЇш, чого?"
"Бо таки не знаю".
Помовчав мить i вже потiм сказав:
"Мамця умирають".
"Йой!"
"Поглянь, - кивнув у той бiк, де мала бути Тивер, - питають, на кого
залишиться наш Жданко"..
Обернулася i, нiкого не вгледiвши анi поблизу, анi вдалинi, отетерiла.
Хотiла вдатися зi своњм клопотом до Божейка, та його не було вже.
"Ладоньку мiй! Де ж ти?" - крикнула i, мабуть, злякалася власного крику
- одразу ж i прокинулась.
- Свiте ясний! - простогнала. - Сон це був а чи видиво? Певно ж, сон,
та чому такий: "Мамця вмирають, питають, на кого лишиться наш Жданко?"
Устала, стривожена, заглянула у вiкно й знову повернулася в своЇ ложе,
щiльнiше та надiйнiше укрилася веретою.
За вiкном похмурий ранок, певно, збираЇться на дощ, ось i сняться
померлi. А все ж чому Божейко сказав саме так: "Мамця вмирають"? Чи не Ї
то правдиве оповiщення про смерть? Мамця його справдi слабувала тодi, як
проводжала њњ, Миловидку, в ромењ. Гляди, ждала, ждала, та й не дiждалася.
Жарти хiба, п'яте лiто йде вже, як полишила њњ в Сонцепiку. I не просто ж
собi попрощалася та й пiшла - пообiцяла повернутися укупi з Божейком. Йой,
та за цi лiта справдi можна зiтлiти, ждучи, та плачучи, та втрачаючи
останнi надiњ. Ано, втрачаючи. Бо он скiльки ждала-виглядала, а не
дiждалася нiчого. Хай першого лiтагадала собi: не впоралася Миловидка, усе
ще шукаЇ Божейка по свiтах. Хай узимку думала: якщо й знайшла сина та
викупила, як повернуться дiти, коли путi земнi занесено снiгом, море
вкрите кригою? А що лишалося њй думати другого, третього, четвертого лiта?
То ж не днi, то лiта! Боженьки! Утверджувалась та й утверджувалась,
мабуть, у думцi, що не буде вже анi дiтей, анi доброњ вiстi про них, а
утверджуючись, плакала. I згасала плачучи.
Лишенько неждане та негадане! Як же це вона, Миловидка,
опростоволосилася так? Про себе дбала, бач, старалась увiрувати, що час
вигоЇ рани, а християнська обитель дасть спокiй i блаженство натомленiй
людськими кривдами душi. Про те ж, що той самий час пiдточуЇ в рiднiй
землi вiру в повернення Божейка, а з вiрою й Божейкових кревних, забула.
Та тi ж люди вiддали њй усе, до мiдницi, до обола, а вiддаючи, вiрили:
Миловидка повернеться з сином; коли ж станеться так, що не вiднайде його,
прийде i скаже: "НемаЇ Божейка в ромеях. Шукала довго i ревно, а не
знайшла".
Ось вiн, вiщий сон, i вся розгадка того сну. Пообiцяла ж сестрi
™впраксiњ, а затим i матерi-iгуменi: на найближчiм християнськiм святi
прийме вже хрещення. Що ж буде, коли дотримаЇ слова i увiруЇ таки в
Христа? Адже њњ нiщо вже не Їднатиме тодi з своњм людом, з землею
Тиверською. А коли так, стане чужою њм, нiколи не пiде вже за Дунай i не
скаже Божейковим кревним: "Не ждiть Божейка". Ано, тодi вже назовсiм
обрiже пуповину, що Їднала з рiдним людом i рiдним краЇм, замуруЇ себе в
монастирських стiнах та й лишиться за стiнами до скону вiку.
Зiщулилась, лякаючись, i ще тiснiше вкрилася веретою. Коли розвиднилося
зовсiм i настав час гнати на пашу корiв, не пiшла й не стала перед очi
сестри-казначењ, сестра-казначея змушена була заглянути до нењ в келiю й
спитати, не переступаючи порога:
- Що з тобою? Ти хвора?
А Миловида схлипувала пiд веретою й не могла спромогтися на слово. На
ту оказiю нагодилася ™впраксiя, збiглися послушницi, i сестра-казначея
змушена була змiнити гнiв на милiсть:
- Будь вiльна, коли так, сьогоднi iншi поженуть.
Вирекла те своЇ повелiння та й пiшла. Зате не пiшла сестра ™впраксiя.
Принесла води, дала попити, зрештою присiла коло Миловиди.
- Святий боже, святий крiпкий, святий безсмертний, - молилася й гладила
њњ, - помилуй нас. Дай нам силу здолати бiль сердечний, жалощi та
сум'яття. Будь милостивий, господи, всели у серця нашi благодать свою.
Уповала та й уповала на божу милiсть, просила та й просила
заступництва, аж поки впевнилася: Миловидка стишуЇться.
- Ти для мене, мов доня рiдна, - щиро й довiрливо заглянула дiвчинi у
вiчi. - Твоњ болi - моњ болi, твоя печаль - моя печаль. Скажи, усе ще
боњшся богiв своњх?
- Цього разу, матiнко ™впраксiЇ, себе стало страшно.
- Себе?
- Ано. Наснився Божейко. Прийшов i сказав: "Мамця вмирають". А та мамця
не чужа менi, матiнко ™впраксiЇ.
Казала та й казала, хто для нењ Божейкова мама, якi надiњ покладала
вона на нењ, чого ждала, сподiваючись, i чого дiждалася.
- Сон, дитино, всього лиш сон. Чи то ж можна так близько брати його до
серця?
- Як же не брати, коли я завинила перед тiЇю жiнкою, правдиво кажучи,
зрадила њњ.
Монашка сiпнулася було перечити, та чомусь передумала i тiльки зiтхнула
тяжко. А вже зiтхнувши, заходилася хвалити Миловидку. Бо коли помiзкувати
добре та зважити все, то вона, Миловида, правдиво мислить i втiшаЇ сестру
™впраксiю своњми мислями. Грiх обманювати людей, а старших тим паче. Iсус
Христос саме цьому вчить. Одна iз заповiдей його так i гласить: не обмани
ближнього свого. I все ж хай задумаЇться Миловида: чи принесе вона своЇю
правдою добро? Чи не лiпше буде, коли Божейкова мати не знатиме, що
сталося з сином?
- Я бiльше за тебе прожила, бiльше бачила й вiдаю, - довiрливо казала
монашка й гладила-заспокоювала Миловиду. - Тож i речу: вiр менi. Вiр i
знай: лiпше ждати й сподiватися, анiж знати правду, тим паче страшну. Сама
помiзкуй: ось немаЇ тебе лiто, немаЇ друге, немаЇ й третЇ. Що думаЇ за
такоњ тривалоњ мовчанки-невiдомостi мати? А ось що, дитинко гожа: коли й
спiткала когось iз двох вас бiда, то найбiльш ймовiрно, що спiткала не њњ
сина, а тебе. Ано, тебе. Була б ти жива, здорова, гадатиме така мати,
повернулася б до њњ порога й сказала б: "Не розшукала я Божейка". А ти не
повернулася, тебе нема та й нема... Завваж собi, ще ж i таке може подумати
Божейкова мати: дiти знайшли одне одного, а прибитися до рiдноњземлi чи
подати вiсточку про себе не можуть. Горе, дитино, не свiй брат, горе давно
скосило б людей, коли б всевишнiй не винагородив њх вiрою, малою чи
великою, а все ж сподiванкою. То чи варто утинати њњ, рубати пiд корiнь,
ту материну сподiванку? I чи гоже мучити себе, терзати душу каяттям?
Помовчала мить i вже по мовчанцi додала:
- Я давно приглядаюся до тебе, Миловидко, i певна: чиста вона, душа
твоя. Чиста й безневинна. Тож i кажу: збирайся, мабуть, пiдемо з тобою.
- Куди?
- Слухати службу божу. Сьогоднi ти нiде не знайдеш утiхи серцю своЇму,
лиш там.
- Я ж не прийняла ще вашоњ вiри, як можу?
- Дарма. Господь сказав: я кожному доступний, а вбогому та нужденному
тим паче.
I боялась, i огиналася, побоюючись, а проте не могла не послухатися
™впраксiњ - пiшла. Чула, ноги в нењ мов камiннi, i серце завмерло, i мороз
поза шкiрою ходить, та що вдiЇ, коли ™впраксiя - Їдина опора i захист у
цьому страшному й непривiтному свiтi. Не знаЇ, що робила б, як жила б у
ньому, коли б не ™впраксiя. Потрiбна рада - порадить, забракне певностi -
додасть. А захоче образити чи скривдити хтось, ™впраксiя горою стаЇ на
захист. Вона њй як мати-заступниця, мати-потiшниця i мати-розрада. То як
же може не послухатись такоњ i не пiти?
У церквi справдi було святково i затишно, вiд усiх i всього линуло
урочисте блаженство - вiд молитов, що виголошувалися з амвона i
пiдносились до склепiння, ставали гучнiшими пiд склепiнням, вiд блиску
золотих оздоб, безлiчi свiтла, що переливалося в оздобах. Та чи не
найвiдчутнiше надавав церковнiй вiдправi урочистостi хоровий спiв на
криласi. Такий вiн був тихий та злагоджений i такий глибинно-зворушливий,
що Миловида незчулася, як скорилася йому й полинула услiд за ним до
незвiданих висот.
Чи довго була полонена вiдправою, не знаЇ, зате добре пам'ятаЇ мить,
коли збагнула: вона чужа i зайва в цiм храмi. Ано, розглянулася й
побачила: усi тут при дiлi; однi щиро моляться, хрестяться та б'ють
поклони, iншi пiдходять до образiв, мiняють свiчки i знову моляться, а
вона стоњть мов укопана, не знаЇ, куди подiти себе. Робити те, що роблять
iншi, не випадаЇ, адже не прийняла ще Христовоњ вiри, i стояти без дiла
теж негоже.
Чула, нiяково њй, така, що обернулася б i пiшла. Та як пiде, коли поруч
сестра ™впраксiя, а позаду - монашки та й монашки. Зате коли завершилась
вiдправа, не стала зважати на ™впраксiю, обернулася й неприховане спiшно
стала пробиратися до виходу. Таке вiдчуття переслiдувало, мовби крала щось
i тепер боњться, аби не тикали пальцем i не казали: он пiшла з краденим.
Жiноча обитель - не таке вже й привiлля. Тож i вiд людського ока не так
просто сховатися. А зараз, як нiколи, хотiлося бути самiй iз собою.
Куди ж подасться i де усамiтниться? В саду? То вiн же не довго буде
пустельний: сестри вiдвiдають по вiдправi трапезну й знову залюднять його.
I в келiњ не сховаЇться. Туди прийде ™впраксiя, питатиметься, що та як.
Нi, лiпшоњ самотини, як пасовисько, не вiдшукати, мабуть. Туди нiхто не
прийде, там нiхто не перешкодить.
Вiд монастиря до пасовиська на луках не така вже й далечiнь, до десяти
стадiњв. I путь не раз сходжена, отож добре знана. Пiде нею не вагаючись i
не розглядаючись. Може статися, що сьогоднi i не повернеться до келiњ,
ночуватиме в забудовi бiля обори. Не раз уже було так, то чом не маЇ бути
й нинi? На луках зараз буйнотрав'я, цвiтуть, виповнюючи аер, квiти, там -
розкiш серцю, привiлля мислi. Одразу за луками йдуть поля, далi - пологi i
теж вкритi зеленню гори. Коли вийти на тi гори та глянути на полуночний
схiд, видно, розказують, як темнiють в далинi iншi гори, крутi й високi,
не скрiзь доступнi, а вже за тими горами пiде знайома њй фракiйська
долина, сходжена i згорьована, а все ж чимось i рiдна. Чи не тим, що вона
- вiдкрита путь у отчу землю, що коли б дiйшла до тих гiр та перетнула њх,
вважай, вiдчула б себе вдома. Одначе то тiльки сказати легко: коли б.
Спробуй пiди та перетни. Йой, анi снаги, анi статкiв не вистачить. Чи не
через них, тi вичерпанi до денця статки, й не зважуЇться полишити святу
обитель при теплiм ромейськiм морi. Божейковi ж нiчим уже не пособить, а
коли не пособить Божейковi, чого маЇ лишатися тут та хреститися? Аби
приректи себе на таке життя, що в матерi-iгуменi, сестри ™впраксiњ? Аби
бути навiчно вилученою зi свiту i зреченою всiх благ, що даЇ свiт? Йой, та
нащо њй i за що њй такi блага? Були б справдi солiди, не оддала б њх на
обитель тодi ще, як була вельми вдячна обителi за спокiй i порятунок,
нiзащо не лишилася б тут, сiла б на лодiю та й попливла б у Тивер. Ба, не
сяде, бо не буде чим платити за перењзд. А йти пiшою пiшаницею теж не
зважиться. Одне, не знаЇ путi, що може вивести до Дунаю, а друге, он як
довго маЇ правитись, аби дiйти. Лiто, два, а то й три.
Бiдна вона, бiдна. Повiрила серцю та й подалася в такi далекi й такi
непевнi мандри. Засiла на своЇ безголiв'я в монастирi й сидить тепер тут,
нiби пташка в тенетах. А Божейко ще й невдоволений нею, най i ввi снi, все
ж прийшов i попрiкнув: на кого залишиться Жданко? Йой, таж те iм'я, той
жарт-бажання лиш раз i чула з його уст. Не десь-iнде, там-таки, на святi
Ярила. Весь вечiр бiгала у парi з Божейком i встигла вiдчути себе за ту
бiганину неабиякою рiдною Божейковi. Ще не горнулася до нього i не
дозволяла обiймати себе, як дозволяли iншi, зате й не соромилась. Куди
кликав, туди i йшла, на що спонукав у iграх святкових, на те i
зважувалась. I радiла одною з ним радiстю, i смiялася одним смiхом, а вже
що видом яснiла та щебетала, яснiючи, то йой! Такоњ ясноњ та щебетливоњ
далебi в усiм молодечiм гуртi не було.
Не пригадуЇ вже, як сталося, що заговорили саме про Жданка. ЗдаЇться,
домовлялися, усамiтнившись, що вiднинi зустрiчатимуться та й
зустрiчатимуться вже, аж поки не настане обiцяний Купало, i Божейко
запитав, чи стариня не сваритиме њњ за те.
"Я люба старинi, - сказала, - вона добра зi мною, нiколи не сварить".
"Так-таки й нiколи?"
"Присяйбiг. Лише раз i нагримала, та й то не мамця, не татуньо -
бабця".
"Бабцi жалiють онучат, а твоя нагримала?"
"Бо завинила".
Не вдовольнився, певно, тим, що сказала, помовчав i знов запитав:
"А чим?"
"Лiлей нарвала в озерi".
"Ов! Чи то така вже провина?"
"Я сама гадала, що нi, а бабця iнше повiдали. Сказали, дiвцi не личить
бути жорстокою. Лiлењ - русалчинi дiти, пощо вкорочую њм вiку? Русалка
плакатиме за дiтками i може втопити мене при нагодi".
Замислився, зважуючи почуте, а Миловидка користувалася тим, що мовчить,
i оповiдала далi:
"Я, може, й не сприйняла б тiЇњ сварки так близько до серця, та
наснилися тi дiти невдовзi. Пливу буцiмто на лодiњ й бачу багато-багато
лiлей! Простягаю руку до одноњ - таки ж лiлея, бiла та пишна, пишна та
знадлива, аж серце заходиться вiд тiЇњ знади. А зiрвала - маю в руках
хлопчика. Не спинилася чомусь, пiдпливла, зiрвала другу - знов мала
хлопчика, третю - знов хлопчика. "Йой, - опам'яталась нарештi. - IЦо ж це
я роблю? Це ж њњ, русалчинi, дiти!"
Стою в лодiњ, тримаю у себе на руках тих дiток i не знаю, що з ними
вдiяти. I в воду кинути не зважуюсь: живi ж створiннячка, i в себе боюсь
лишати".
Божейко кинув тодi на нењ бистрий позирк очей своњх i засмутився.
"То недобрий сон, Миловидко".
"ГадаЇш, клопiт матиму?"
"Люд так гадаЇ: коли сняться дiти - бути клопоту".
Страх як хотiла сказати йому, що вiщуЇ той сон насправдi, а соромилася.
Так дуже соромилась i так яснiла видом вiд свого щасливого сорому, що
Божейко завважив њњ ясноликiсть i спинивсь, подивований.
"Чого ти?"
"Бабуся iнакше тлумачать той сон"..
"Iнакше?"
"Сказали, що в мене будуть лиш хлопчики та й хлопчики, не буде дiвок".
"Йой!"-вигукнув потiшено i так заiскрив очима, всiм видом своњм, що й
геть увiгнав њњ в червiнь. Схопив, потiшений, за руку й повелiв бiгти до
молодечого гурту, що веселився бiля вогню.
"Знай, - сказав твердо й довiрливо, - так жду вже тебе, так жду! Коли
поберемося та матимемо хлопчика, назву його Жданком".
Не дiждалися анi дiвчинки, анi хлопчика. Потоптали тi намiри-ждання
ХiльбудiЇвi легiонери. Потоптали та й зробили прахом. А все ж чому Божейко
згадав увi снi саме матiр i Жданка? То натяк, що вона, приймаючи хрещення,
убиваЇ в собi матiр-Тивер, бiльше того, прирiкаЇ на безцвiття плоть, а з
плоттю й потреби роду людського? Йой, а хiба нi? Так воно Ї, так воно й
буде. ЗапакуЇ себе за стiнами обителi й нидiтиме та сохнутиме, сохнутиме
та нидiтиме, аж поки не вiдцвiте њњ дерево. Чи то ж та благодать, якоњ
хоче, заради якоњ одважувалась i правилася в чужу землю, нiби у рiчковий
вир кидалася? Та вона ж молода i красна собою, та в нiй же он яка сила Ї i
яка може бути, коли не сушитиме себе гризотами, що переслiдують через
постiйнi бажання лету i пута, що не дають злетiти. Хай i так: немаЇ
Божейка, лада жаданого, зате Ї вона, Миловидна. Чи то ж правдиво i чи гоже
буде, коли сховаЇ себе на вiки вiчнi за кам'яними мурами обителi, не дасть
паростi-плоду, стане самотньою билиною, котра якщо й знадобиться комусь,
то хiба лиш на те, щоб витерти об нењ ноги? МаЇ бути вдячна обителi, бо
пригрiла свого часу, дала шматок хлiба й притулок? А чи не занадто велика
це плата за хлiб i притулок?
Там, за широким ДунаЇм, давно прокинулись, певно, поля, покрилися
листом дерева, вибуяла пiд теплим i не спекотнявим ще сонцем трава. А коли
вибуяла по луках та узлiссях трава, то зацвiли й квiти. О, вона не забула,
вона добре пам'ятаЇ, яка духмянiсть стоњть на луцi, коли цвiтуть квiти!
Дух перехоплюЇ, серце завмираЇ вiд солодощiв, що п'янять i сп'яняють,
тiшать i заколисують. А спiв пташок над луками... Тут, у ромеях, усе те не
лишаЇ њњ байдужою, Ї тим Їдиним, що скрашуЇ свiт i тримаЇ на свiтi. А якою
вiдрадою i яким блаженством були б цi чари передлiтньоњ повенi там, на
зелених полях та прирiчкових луках Тиверi? Коли б знову потрапила туди, та
узрiла, та впилась чарами, певно, й забула б усе, що було з нею, гляди, й
сказала б сама собi: а свiт не такий уже й бридкий, як думаЇться часом.
- Будь вiльна, сестро, - пiдiйшла й сказала тiй, що замiнила њњ
сьогоднi. - Я попасу корови.
- Чом так?
- Побувала в храмi, послухала службу божу, то й упокорила в собi дух
неспокою, бентеги сердечноњ. Матушцi-казначењ скажеш, що я велiла тобi
бути вiльною.
Послушниця усе ще не йняла вiри.
- Зiзнаюсь тобi: не вельми хочеться повертатись туди. Коли не цю, то
iншу роботу вигадають. Може, надвечiр пiду вже?
- А коли матушка-казначея гнiватиметься?
- Звiдки знатиме?
Пасли корiв i гомонiли, завертали тих, що йшли далi дозволеного, й
знову гомонiли. Коли ж настав час доњти њх, а по доњннi трапезувати купно,
i зовсiм дали собi волю. Жартували, смiялися, розповiдали бувальщини й
знову смiялися. Де й подiлися сумирнiсть та покора, що були написанi на
лицях там, за монастирськими мурами. Гляньте, забули й про писання: коли
њси, њж мовчки.
- Ти чого так плакала вдосвiта? - схилилася та, що сидiла ближче, й
запитала утаЇмничено.
- Сама не знаю.
- Так слiзно плакала i не знаЇш? Усе ховаЇшся вiд нас, гадаЇш, коли ми
iншого роду-племенi, то вже й чужi, не здатнi прийти й стати на помiч?
- Ба нi, - заперечила щиро. - Це тому, сестро, що певна, нiхто не
пособить менi в моњй бiдi.
- ЗнаЇмо, в такiй бiдi, як у тебе, нiхто не пособить. А все ж, може,
порадили б чи розрадили якось? Негоже цуратися нас, сестро, мовчати та й
мовчати.
Що мала сказати такiй? Перечити? Ба, то ж правда: неприязна вона з
послушницями. Хай не цураЇться, все ж неприязна. ЗнаЇ ™впраксiю i тiльки
™впраксiю, з усiма iншими - аж надто стримана. Веселяться - мовчить,
сперечаються - теж мовчить. А доходить до змагання, хто пастиме корiв, не
бариться вискочити: "Я, сестри".
I таки сказала, чого плакала.
Не вельми йойкали та божкали послушницi, чуючи њњ сповiдь-зiзнання: чи
то велике диво - сон, а проте, розгадуючи його, були i зичливi, i добрi.
Коли ж вгомонилися й пiшли кожна в своЇ дiло, та, що заговорила до
Миловиди першою, сказала притишено, аби iншi не чули:
- Тобi слiд якось оповiстити Божейкову маму, що сталося з Божейком i з
тобою. Iнакше не заспокоњшся, усе життя мучитиме совiсть.
- Як же я перешлю њњ, вiсточку, коли така далечiнь?
- Ходи до морського пристанища, питай та розпитуй, може, натрапиш на
мореходiв, що йтимуть туди, та й перекажеш.
-_ Йой, хто перекаже, коли Божейкова мама живе далеко в лiсi.
- Тодi сама подайся туди.
- Марна потуга, сестро. Попереду он якi гори i яка задовга морська
путь, а в мене анi солiди.
Порадниця подумала i вже потiм повiдала своњ думи:
- Горами не йди, горами не пройдеш. Прався берегом. Тут путi торованi,
та й люд повсякдень вештаЇться. Десь пiшо йтимеш, десь станеш, заробиш
солiду, другу та й пiд'њдеш.
Не така вже й мудра була њњ рада, а все ж запала в серце. А й справдi,
чи вона не здатна заробити та й њхати, заробити та й знову њхати?
Ромейськi береги густо заселенi. Пристане до рибалок - заробить, пiде на
поле - знов заробить. Не всi ж мають рабiв, а лiто - гаряча пора, влiтку
усiм потрiбнi робочi руки. Багато пiде на те лiт? Хай i так, зате з кожним
лiтом буде ближче до рiдноњ землi.
Говiркiшою i веселiшою здавалася увесь той день. А надiйшов вечiр,
сказали, час повертатися до обителi, осмутнiла. Це ж прийде ™впраксiя й
запитаЇ, чом подалася з храму да так, що наздогнати не можна було? А ще ж
може нагадати: "Готуйся, Миловидко, наближаЇться день твого хрещення,
будеш прийнята в клiр". Що скаже њй, коли нагадаЇ? День хрещення
наближаЇться i наближаЇться невiдступно.
Повернулася пiзно й постаралася пройти до келiњ непомiченою. Ждала,
ось-ось хтось прийде, а ждучи, потерпала. Нiби пташка, що њњ загнали в
клiтку. Тому й сiла ближче до вiкна, тому й поривалася: бодай думкою бути
там, де широкий простiр, де розкiш-воля.
"Я й справдi, нiби в клiтцi, коли точнiше - в кам'янiм мiшку".
Кам'яний мiшок... Де вона чула таке? Тут, у Фессалонiцi? Ба нi, у
Веронi. Жiнки розповiдали њй бувальщину, схожу на казку, та й згадували цi
слова: молоду матiр, що провинилася перед своњм мужем, замурували у
кам'яний мiшок.
Чого тiльки не буваЇ на бiлому свiтi. А все через те, мабуть, що
бажання одних стають завадою для бажання iнших, що з-помiж людей завжди
вишукуються такi, котрим байдуже, на чиЇму безлiттi зiзрiватиме њхнЇ
щастя. Аби зiзрiло, аби лиш мати його! Так повiвся з нею i тисячами таких,
як вона, намiсник Хiльбудiй, таку, коли не гiршу, долю уготували й тiй, що
жила давно-давно i, як i вона, Миловида, не побажала бути усладою свавiллю
i свавiльникам.
Свiдкiв тiЇњ осмути, мабуть, i на свiтi немаЇ вже, одначе в околiях
Верони добре пам'ятають: сталася вона невдовзi по тому, як у обводи њхньоњ
землi вломилися готи. Один iз привiдцiв того варварського племенi по iменi
Аспар облюбував замкнену довкружнiми горами Долину Юпiтеровоњ Ласки, сiв
там iз родом своњм i став володарем зелених лукiв та плодоносних нив
обабiч рiки, що витiкала з гiр. Дива в тiм, скажiмо, мало - готи затопили
собою всi полуночнi землi славноњ колись Римськоњ iмперiњ, стали по сутi
волостелинами в нiй. Та цей, Аспар, повiвся таки дивно: змурував в
ущелинi, що Їднала облюбовану ним долину з усiма iншими провiнцiями
iмперiњ, замок i тим вiдгородився вiд нењ. У замок, як i в долину, хай i
невсiм, все ж можна було проникнути з дозволу волостелина чи його сторожi,
з долини ж не дозволялося вињздити, надто людовi, що опинився пiд п'ятою
Аспара i його роду. Мабуть, саме тому веселу й щедру колись на злаки
Долину Юпiтеровоњ Ласки стали називати Долиною Слiз, а гота Аспара -
волостелином-вiдлюдьком. Про подобу його, як i про повадки у вiдособлених
вiд свiту володiннях, розповiдали таке, вiд чого серце бралося холодом. I
потворний вiн, казали, i нещадний такий, що проти ночi згадувати страшно.
Хто мав перед ним якусь провину i потрапляв у зв'язку з цим до замку, той
звiдти не повертався вже. Чому такий, нiхто достеменно не знав. Лишалось
догадуватися, а догадки всякi бувають. Однi подейкували, нiби Аспар малим
ще був викрадений вовками й рiс певний час серед вовкiв, годувався молоком
вовчицi, через те такий лютий та нелюдяний; iншi казали, що то неправда,
виростав вiн, як i всi дiти, серед людей. Провинилася перед богами мати
його й була покарана за ту провину сином: позаздрила, коли ходила
непразною, тiлеснiй лiпотi дiвчини-поселянки, приревнувала до нењ мужа
свого i, лютуючи з ревнощiв, нацькувала на те дiвча псiв, хотiла бачити
нещасну потворною, а сталося так, що народила потвору. Боги нещаднi до
тих, хто носить в утробi дитя i сiЇ злобу чи смерть. Отож i помстились на
нiй - надали дитинi псину подобу. А на свiтi не було ще такого, щоб
потвори виростали добрими. Не було й не буде. Потвори заздрять людям,
надiленим здоров'ям, щастям, лiпотою чи просто людською подобою. Через те
й помщаються нещадно. Вiрити цiй, останнiй, гадцi допомагав i сам Аспар:
не було такого випадку, щоб вiн вињздив на люди без маски. Таке
подейкували про гота-вiдлюдька поза Долиною Слiз. Що думали й казали про
нього в самiй Долинi, те лишалося таЇмницею. ™дине, що вдалося почути, -
загадковий волостелин понад усе полюбляЇ лови i здебiльше буваЇ на ловах.
А ще до смаку йому хмiльнi напоњ, не розминаЇться i з младомладими жонами
свого володiння. Котру вподобав, чинячи лови, та не минаЇ вже його тенет:
або ж гуляЇ-бенкетуЇ з уподобаною вродливицею по затишних медушах, або
бере на седмицю-двi до замку. Бо вiн - волостелин у Долинi, його бажанням
нiхто не смiЇ перечити.
Патрицiњ сусiднiх провiнцiй i дивувалися тим повадкам, i жахалися њх.
Тому й обминали володiння гота десятою дорогою. Та, видно, не завжди
обминав вiн њх, бо коли не в однiм, то в iншiм селищi почали об'являтися
чутки: бачили там i там. Те багатьох примусило загадатися: чому? Не
загадався лиш префект найближчоњ з Долиною Слiз провiнцiњ - вiн надто
твердо почував себе, щоб страхатися появи гота. Так i сказав, коли
доповiли йому: "Ну й що? Повинен же вiн вилiзти колись iз своЇњ берлоги й
шукати з нами спiлки. Не чули хiба, не знаЇте: нинi до того йдеться.
Король готiв-завойовникiв усвiдомив нарештi: вiн не пiдкорить собi
iмперiю, доки не знайде спiльноњ мови з патрицiями iмперiњ". Та оманливою
виявилася його твердiсть, як i безпечнiсть: Аспар менш за все зважав на
намiри короля. Опинившись за межами Долини Слiз всього лиш з цiкавостi,
натрапив вiн поблизу одного з сусiднiх замкiв на писану вродливицю i не
мiг уже втримати себе вiд спокуси побачитись iз нею вдруге. Забув,
поборений тим бажанням, про лови, забув i про младомладих жон свого
володiння. Вночi допiзна гупав громiздкими чадигами в горiшнiй клiтi свого
замку, а надходив день, сiдлав коня, брав надiйний супровiд i правився
туди, куди кликало серце. Раз, вдруге i втретЇ отак. На лихо, довiдався:
то донька самого префекта Руфа. Бо таки бачив њњ, як правилася у супроводi
вiтця свого до сусiднього селища, бачив i тодi, як прогулювалась у самому
замку в супроводi якогось вельми запопадливого молодця. Хто знаЇ, чи й
зважився б на щось, коли б не пересвiдчився за четвертими вiдвiдинами
володiнь префекта: у доньки його i молодця, що в'Їться коло нењ, йдеться
до злюбу. А пересвiдчивсь - не став вагатися: взяв iз собою ватагу мужiв
та й викрав доньку префекта, правдивiше, вiдбив њњ в охорони, що
супроводжувала Корнелiю в гостi до нареченого.
Челядь поспiшила, ясна рiч, доповiсти патрицiю: сталася бiда, налетiли
в путi прикритi масками воњни, вiдтiснили сторожу i, прихопивши з собою
Корнелiю, зникли в лiсових хащах. Люцiй Руф мав би розгнiватись на бевзiв,
якi дозволили таке, та не до гнiву було. Вiн догадувався, хто тi, що в
масках, а догадуючись, холонув серцем. На таке здатнi лиш готи. Не хтось
iнший, тiльки вони! I коли догадка його правда, донька потрапила в руки
найлихiшого з них - вiдлюдька.
Недовго нiмував, вражений страшною вiстю, кинув клич, зiбрав пiд свою
руку всiх, кого мiг зiбрати, й пiшов по слiду. А слiд вивiв таки в Долину
Слiз.
- Це тут моя дитина, - карався пiдозрою й не хотiв вiрити власнiй
пiдозрi. - Це Аспар, отой гот-вiдлюдько посягнув на Корнелiю. Що ж вдiЇмо,
як зарадимо бiдi?
Знайшлись такi, що покладали надiњ на короля: вiн i вiдлюдьковi
вправить мiзки. Та њм одразу ж заперечили: коли то буде? Корнелiю слiд
визволяти негайно.
- МаЇмо обступити вiдлюдька в його лiгвi, - казали префектовi, - i
такою силою, котра примусила б зважити на нашу вимогу. Так i скажемо тому
готовi: не поверне Корнелiњ - покличемо сусiдiв, усiм хрещеним людом
пiдемо на нього. I горе буде тодi його прославленому безбожними дiлами
замку, горе й тим, кого дiстанемо за його стiнами.
Остання порада видалася патрицiю Руфу слушною, i вiн пiдступив до
Аспарового замку, зажадав побачення з волостелином мiжгiр'я.
Аспар не явив за цим разом гординi, одначе вињхав iз ворiт не сам -
гiнця свого вислав.
- Володар наш, - сказав гонець, - радий бачити патрицiя в своЇму замку
яко гостя i приятеля.
- Ми не гостити прињхали, - не спокусився префект на запросини. - Хай
волостелин Долини Слiз скаже, нащо вiн чинить у наших володiннях розбiй?
Де наша донька Корнелiя?
Там, у замку, як i ранiш, не барилися, розчинилися по якiмсь часi мiцнi
дубовi ворота i з них вињхав ладний собою, при бронi i в пишнiм убраннi
муж. Його супроводжували не менш ладнi i теж закутi в броню воњни.
- Патрицiй маЇ всi пiдстави гнiватись на мене, - мовив той, що стояв
попереду всiх, - i все ж я просив би його бути милостивим до вiльного вiд
злюбних уз мужа, якому минаЇ вже тридцяте лiто.
- З ким я бесiдую?
- З Аспаром, володарем замку i мiжгiр'я, що за замком.
Мiж тими, якi вињхали з ворiт, i тими, котрi стояли перед воротами,
запала нiмотна тиша. Однi ждали, що скаже вiтець Корнелiњ, iншi дивувалися
почутому й вiдмовчувались, дивуючись: той, що назвався Аспаром, був
воњном-миловидком, таким красним собою, що пiсля всього чутого й
перечутого про нього годi було й вiрити, нiби це вiн.
- Я об'явився тут не для того, щоб роздавати милостi. Питаю про iнше:
як сусiда смiв посягати на помовлену вже дiвчину, на моЇ, зрештою, право,
право батька i волостелина? Де моя донька? Що з нею?
- Корнелiя в мене, достойний. А взяв я њњ тому, що вподобав i хочу, аби
була менi жоною.
- Може, у готiв i водиться так - добувати собi жон, як i все iнше,
татьбою, у нас - нi. Волостелин мав би пам'ятати це, як i те, що я, вiтець
Корнелiњ, не волiю мати зятя з чужого племенi.
- Зате волiЇ Корнелiя.
- Неправда! У доньки Ї наречений, вона дала вже згоду стати його жоною.
Про яку волю може йти мова, коли дiвчину взято силою?
- Хай патрицiй пiде й запитаЇ. Донька його недалеко, вона тут-таки, в
замку.
I страхався Люцiй Руф, передчуваючи непоправне, i обурювався, ба
погрожував навiть, казав, коли Аспар нинi ж, цiЇњ митi не поставить перед
його очi Корнелiю, вiн, префект провiнцiњ, не знати що зробить iз ним, iз
його замком, з землею, в якiй утвердився незаконно тать i промишляЇ
татьбою, а завершив своњ погрози тим, що зголосився-таки пiти в замок i на
власнi очi побачити дитя своЇ.
Аспар дозволив батьковi самому, без свiдкiв поговорити з донькою.
Правда, i бачив, як зустрiлися, i чув усе, про що говорили. Полонянка не
знати як зрадiла, угледiвши вiтця свого, та одразу ж припала йому до
грудей i розплакалася, як плачуть усi тi, хто втрачаЇ багато, а набуваЇ не
знати що. Одначе, коли патрицiй Руф сказав њй: "Збирайся, дитино, я
прийшов визволити тебе", пiдвела засмученi очi й запитала: "А чи треба?
Хто мене вiзьме пiсля всього? Певна, Емiлiй Долабелла перший вiдкинеться,
довiдавшись, що ночувала в чужiй оселi, побувала в чужих та ще й овiяних
недоброю славою руках".
Знову припала до батькових грудей i ще ревнiше заплакала. I улещав њњ
патрицiй, i обiцяв: бiди позаду, дарма, тулилася до нього й ридала,
журилась бiдою своЇю i знову ридала. Коли ж нагадав: час збиратися,
сказала те, що й перше: њњ доля вирiшена вже, що буде, те й буде, лишиться
з Аспаром.
Розгнiвався префект, одначе не так на доньку, як на гота, що став йому
з волi випадку сусiдом. Громи метав на його голову, а завершив своњ
погрози повелiнням: якщо Аспар хоче мати Корнелiю за жону, вiн маЇ
виправдати себе перед хрещеним людом за колишнЇ, зректися всього
ганебного, що було в його колишньому, й обвiнчатися з донькою за всiма
законами вiри Христовоњ.
Не подобалось Аспаровi те повелiння, хмурився i мовчав. Бо не звик
коритися. Досi навпаки було: усi i без жодного супротиву корилися йому. А
все ж, коли пiдвiв очi, iншоњ гадки не було: заради Корнелiњ i миру з њњ
кревними й Аспар покориться.
Обвiнчавшись з найлiпшою, що знав досi, дiвчиною з аристократичноњ
родини i ставши законним мужем милоњ серцю жони, Аспар примiтно
вгомонився, схоже, що вiдмовився вiд варварських звичок. Тiшився молодою
господинею в своЇму замку й почував себе неабияк втiшеним. Зрештою згадав,
що вiн володар не лише замку, а й долини мiж гiр, й загорiвся iншим
бажанням - показати Корнелiњ своњ володiння. Возив та й возив молоду свою
жону, показував та й показував: i коней, що њх ростили для нього конюшi, i
угiддя в долинi та пiдгiр'њ, все багатство, що мав у обводах свого
володiння.
Так минала седмиця за седмицею. На змiну передлiттю прийшло лiто,
теплiнь зацарювала в долах, як i в серцi господинi замку. Та ось настав
час ловiв - i Аспар розхолодився раптом, все рiдше й рiдше став
засиджуватись бiля Корнелiњ, зрештою зайшов одного ранку й сказав: њде на
лови.
- Чи надовго? - поцiкавилася.
- Лише на день.
Не сподiвалася, що може бути iнакше, тому й не стривожилася. "Нехай, -
гадала собi. - Не все ж йому бути зi мною. Лови i для вiтця неабияка
пристрасть. То - друга утiха позлюблених мужiв. Чого маЇ вiдмовляти йому в
нiй?" А тривога чатувала вже на нењ на подвiр'њ замку, не загаялася
вiдвiдати й замок: Аспар не повернувся анi того, анi наступного дня. Де
ночував, з ким був, лише небо вiдало.
I засмутилася Корнелiя, а смуток не забарився зродити й страх: що коли
муж њњ згадав колишнЇ i знову вдався до колишнього?
За першим разом визнала за потрiбне промовчати, за другим - не змогла
вже. Аспар не сам повернувся - з ватагою. Таку вакханалiю чинили до
свiтання, що в Корнелiњ серце обливалося кров'ю, гляди, й головою об мур
билася б, коли б не рятiвна на всi випадки сподiванка: а може ж, це
востаннЇ? Пiде ватага, проспиться њњ повелитель - i вона ублагаЇ його,
зрештою повелить йому, аби не робив того бiльше.
Та ба, не дiждалася мужа в жiночiй половинi замку. Захмелiвши, спав вiн
мало не до ночi, а проснувся, знову став на чолi ватаги й повiв њњ за
собою.
Корнелiя i зовсiм змалiла на силi вiд тiЇњ зневаги, зрештою зiбралася з
нею й обурилась. Хай знаЇ, коли так: поњде до кревних своњх, сяде пiд
надiйним крилом вiтця й сидiтиме там доти, доки не об'явиться i не
вклониться всiм та не присягне: бiльше такого не буде.
Була аж надто рiшуча, коли зважувалась, ще бiльшоњ рiшучостi прибрала,
як стала перед конюшими й звелiла њм сiдлати коня. Тi й послухалися,
засiдлали, а дiйшло до вињзду з володiння - заступили дорогу: не велею.
- Менi, господинi? Хто смiв?
- Муж ваш, достойна.
Знала, тут проти волi Аспара нiхто не пiде, тому лютувала, а лютуючи,
шукала рятунку. I таки знайшла його. Помiтила серед челядникiв ласого на
дарiвщину мужа й не поскупилася привезеним iз собою золотом.
- Вiзьми оце, - показала з рук, - i вволь мою волю.
- Яку, достойна?
- Вiдвези мене до вiтця мого.
Зiтхнув челядник й похитав, перечачи, головою.
- То неможливо.
- Коли добудемося до замку моњх кревних, втричi бiльше матимеш.
- Кажу ж, неможливо.
- Тодi... тодi вивези iз замку й покажи, де буваЇ муж, що робить, коли
завершить лови.
Челядник переступив iз ноги на ногу, ба навiть крекнув досадуючи.
- Пiзно, господине. Удосвiта муж ваш повертаЇться до замку. Хай iншим
разом.
Корнелiя бачила: хочеться челядниковi мати те, що обiцяЇ господиня, а
не зважуЇться взяти, боњться пiти супроти волi господаря. Через те не
вельми набивалася з дарами. Хай челядник помислить на самотi, хай
розпалить у собi вогонь жадоби.
I не помилилася. Челядник прийшов-таки до нењ через кiлька днiв i вивiз
непомiтно iз замку, показав медушу при битiй путi, а в медушi - миловиду
господиню веселоњ оселi. Немов метелик, пурхала помiж хмiльними мужами,
всiм усмiхалася i вiд усiх вмiла ухилитися. Лише вiд Аспара не вмiла та й
не мала бажання ухилятися. Обiймав - пiддавалася обiймам, саджав на колiна
- сяяла сонцем i знов пiддавалася, цiлував у безсоромно оголенi груди -
смiялась i не перечила.
У Корнелiњ туман ходив перед очима вiд образи, ганьби i приниження. Та
даремно челядник боявся за нењ й застерiгав раз у раз: "Будьте мужньою,
достойна, не лементуйте i не виказуйте себе. Викажете - бiда буде i менi,
i вам". Корнелiя знайшла в собi мужнiсть стерпiти. Тодi вже, як дiсталася
стiйбища й сiла на коня, оперiщила його пугою й пустила на всю кiнську
пору, мовби втiкала вiд самоњ себе.
Що робила вона, коли повернулася в замок, нiхто не вiдав. На челядь не
показувалася i до ложницi нiкого не впускала. Анi того дня, що настав по
поверненнi вiд медушi, анi наступного. Не вийшла вона й тодi, як у замку
оповiстили: володар мiжгiр'я повертаЇться з ловiв.
- Що з жоною? - помiтив Аспар њњ вiдсутнiсть серед тих, що зустрiчали.
- Вона хвора?
- Не вiдаю.
- Як то не вiдаЇш? - спохмурнiв.
- Господиня нiкого не впускаЇ до себе.
Не став бiльше допитуватися в челядника, передав коня й пiшов до жони.
Бачила, мабуть, як в'њздив вiн до замку та й чула галас юрби, що
зустрiчала, - дверi не були вже запертi. Щоправда, не пiшла назустрiч
Аспаровi i не обняла, як водиться, сидiла i ждала, коли волостелин сам
наблизиться до нењ.
- Що з тобою, КорнелiЇ? - стривожився чи вдавав iз себе стривоженого. -
Чим ти опечалена так?
- Поганi вiстi надiйшли вiд кревних. Матуся вмираЇ. Хотiла провiдати
њњ, та муж запер ворота, велiв не випускати мене, свою господиню, з замку.
Вона таки заплакала. Не так, як за тим разом, як зайшов вiтець i
сказав: "Збирайся, ти вiльна", - все ж ревно i жалiсно. Так жалiсно, що
навiть байдужого до жiночих слiз Аспара вразила.
- Про що рiч, - не зволiкав iз речницею. - Хочеш поњхати - њдь. Коли
запрягати коней?
- Зараз, негайно. Я й так багато втратила, цiлих двi доби б'юсь, мов
пташка в тенетах, а випурхнути не можу.
- Збирайся, конi подадуть.
Вийшов i дав челядi своЇ повелiння - лаштувати колiсницю для дальньоњ
путi. А поки лаштували њњ та впрягали коней, покликав до себе тих, хто
охороняв у його вiдсутнiсть ворота.
- В жони моЇњ був хтось iз сусiдньоњ провiнцiњ?
- Не було.
- Як то не було?
- Бо не було. Ворота охоронялися, нiхто не в'њздив у них за останнi
п'ять дiб.
- То, може, жона моя посилала когось до матерi?
- Таке теж вiдпадаЇ. Жоден вершник не вињздив iз мiжгiр'я.
Волостелин пильно приглядався до привiдцi сторожi. А те не обiцяло
втiхи..
- Як же господиня знаЇ, що в нењ нездужаЇ мати? Духи принесли њй тi
вiстi чи як?
- Про те вiдомо лиш господинi.
Аспар хмурився. Видно було: його роздирають сумнiви, а чи правдивi
вони, не знав.
- Iди, - повелiв зрештою охоронцевi. - I моли бога, щоб справдi було
так. Бо коли довiдаюся, що таки прињздив хтось до нењ чи вињздив iз
мiжгiр'я, начувайся.
Пождав, доки вляжуться зворохобленi думки, й спрямував стопи своњ до
жони.
- А що з матiр'ю?
- Казала вже: недужа.
- Питаю, який недуг? Невже тi, що були в тебе, не сказали?
- Казати не казали, та оповiстили страшне: матуся наснилася менi в
чорному.
- Ах, наснилася! - нiби аж зрадiв Аспар. - Тодi складай, жоно, своњ
речi i лишайся вдома.
Корнелiя всього, видно, сподiвалася вiд свого вiдлюдька, тому не вельми
й здивувалася. Зате обурення њњ дало нарештi про себе знати.
- Я, здаЇться, не продана тобi!
- Зате обвiнчана зi мною. Сама того хотiла, отож i будь нею, в усьому
покiрною жоною.
Жiнка Ї жiнка, коли вже розлютиться, не бачить, де дверi, а де вiкно.
- Ти... ти забуваЇш, - позеленiла зi злостi, - що я не беззахисна, що
менi досить кинути клич - i на помiч прийде сила, перед якою не вистоять
анi твоњ ворота в Долину Слiз, анi твiй замок.
Темнiв i Аспар на лицi.
- Ти спершу кинь його, клич! - мовив не без погорди. - Замок он який,
звiдси швидше до бога докличешся, анiж до батенька.
Корнелiя нацiлилась було крикнути: "Я докличусь!" - та втрималася. Нащо
казати такому? Чи вона не донька знаного в крањ префекта, чи не вiдаЇ:
мовчання - золото, хто мовчить, той двох навчить.
Найперше, що вдiяла, коли муж вiд'њхав iз замку, покликала до себе
випробуваного вже на дарах челядника.
- Я знов про те ж: треба вибратися якось iз мiжгiр'я.
- Може, й треба, та як?
- Муж лiпше за мене знаЇ Долину Слiз, отож хай розкине розумом i знайде
спосiб. За те матиме втричi бiльше, нiж мав.
Челядник так гiрко кривиться, нiби з'њв щось бридке.
- Достойна, я ж бо казав уже: це неможливо.
- Чи звiдси один-Їдиний вихiд?
- Таки один, через ущелину, що проклала рiка. Бiльше немаЇ нi входу, нi
виходу, кругом непрохiднi гори.
- Одначе ж поселяни Долини Слiз, купцi iнших провiнцiй њздять же якось.
- Лише через ворота i тiльки з дозволу сторожi.
- Ну а коли переодягнуся й приберу подобу купця чи поселянина, вiзьму з
собою челядь, товари?
- На вињзд слiд мати знак вiд волостелина, без знака не випустять.
Корнелiя то нiмувала, дивлячись на челядника, то схоплювалась i
металася по терему, нiби загнана в клiть звiрина.
- То, може, тебе хоч випустять?
- Того теж не варто робити. Я близько стою коло вас, волостелин може
догадатися, чому менi заманулося њхати з його володiння, й перешкодити нам
одразу ж або пiзнiше розкумекати, чого њздив, i скарати мене на горло. У
нього iншоњ кари немаЇ.
- То що ж радиш зробити? Як повiдомити вiтцевi, аби прийшов i визволив
мене з бiди?
Челядник замислився.
- Дайте, достойна господине, час. Не може бути, аби старий Трiарiй не
знайшов для вас рятунку. Коли не в замку, то поза замком, а пiдшукаю для
вас вiсника.
Вiн зiбрався вже було йти, та одразу ж i передумав.
- Маю для вас два попередження.
- Кажи.
- Перше з них: майте терпiння i зробiть усе можливе, аби не виказати
себе волостелиновi анi устами, анi очима, анi вчинком.
- За те можеш бути певний. Я - донька префекта, маю добрий вишкiл
таЇмних зносин i змов.
- Коли маЇте такий вишкiл, то мусите знати: усе, що кажете тут, чують
стороннi вуха. Не бiйтеся, - застерiг, - в даному разi тi вуха моњ.
Кориелiя примiтне дивуЇться й нiмiЇ дивуючись.
- I друге, - не зважаЇ на њњ подив челядник, - усе це дорого
коштуватиме.
- Кажу ж, i ти, i знайдений тобою вiсник будете винагородженi достойно.
Захочете, покинете разом зi мною Аспарове володiння, житимете, будучи
багатими людьми, десь-iнде.
Чи то челядник так добре знав Аспара i хотiв приспати його пильнiсть,
чи йому справдi не таланило знайти людину, котра вволила б волю господинi
замку, побачення з таЇмним вiсником не було та й не було. Самого Трiарiя
бачила щодня i бесiдувала з ним мало не за кожним побаченням, тiльки не
про те, чого ждала вiд свого повiреного.
"До чого я дожилася, - журилася. - I честь, i совiсть, i життя моЇ
залежить вiд якогось раба. Захоче - врятуЇ, захоче, - погубить. Ба як
дозволяЇ собi поводитися з господинею: граЇться, мов кiт iз мишею".
Ходила по терему - приглядалася до челядi, виходила на подвiр'я - знов
приглядалася, де з ким ставала навiть на розмову, питала про люд, що живе
в Долинi Слiз, про торги та виторги, а вже потiм - з яких земель привозять
сюди товари, кудою правляться, коли њдуть у Долину, кудою - коли вињздять
iз нењ. I таки пересвiдчилась: iз мiжгiр'я, крiм рiки й ущелини,
прокладеноњ рiкою, немаЇ нi входу, нi виходу. Вона - Їдина надiя знову
стати вiльною.
Геть змалiла вiд тiЇњ певностi духом i схильна була вiрити вже: iншого
рятунку немаЇ, доведеться падати своЇму мучителевi до нiг i слiзно
благати, аби вiдпустив до отця-матерi, тим паче, що благати Ї чого: вона
що не день, то бiльше переконуЇться: непразна Ї, понесла вiд свого
зрадливого мужа дитя.
Гляди й змушена була б унизити себе колiнкуванням, та не дiйшло до
того: Трiарiй прийшов якогось iз найсум'ятнiших для нењ днiв i сказав:
розшукав мужа, котрий зголошуЇться виконати повелiння господинi замку.
- Хто вiн i чи може вийти за гiрськi обводи?
- Може, достойна, бо Ї чоловим охоронцем торговця крамом i маЇ дозвiл
на в'њзд i вињзд.
- Клич його до мене.
В усьому покладалася на челядника i неабияк довiряла вже челядниковi:
де ж пак, як мудро все передбачаЇ, як не по-рабськи тверезо мислить. А
спати не спала тiЇњ ночi, сидiла й ждала мужа, який повезе њњ кревним
вiсть. Коли ж з'явився вiн i запевнив: таки повезе, не вагалася, зняла з
руки й поклала на шкарубку його долоню перстень з родовим гербом.
- Передаси цього персня, - повелiла, - i доста. Вiтець знатиме, що
робити.
- Коли ж запитаЇ, що сказати?
- Скажеш, немаЇ бiльше терпiння, хай прийде й забере мене.
- Буде зроблено, достойна. Ну, а...
- Плата ось, - подала золоту вежицю. - Винагороду ж матимеш там, у
вiтцевiм замку.
Знала, до кревних не така вже й далечiнь. Хай пiде кiлька дiб на те,
щоб вибратися њњ посланцевi з Долини Слiз, хай ще одна доба спливе, доки
добиратиметься вiн до вiтцевого замку та шукатиме способу побачитися з
кревними, за три-чотири доби вiтець знатиме вже, що з його донею, i
поспiшить визволити њњ. На п'ятий день, найбiльше через седмицю маЇ бути
вже тут.
Що надiйнiше утверджувалася в своњй вiрi в порятунок, то обережнiшою
була. Не принижувалася перед мужем, одначе й не сварилася з ним. Коли
цiкавився чимось, вiдповiдала тихо, примiтно засмучено i все ж покiрно. Та
ба, i обережнiсть њњ не залишилась незавваженою. Присiв одного надвечiр'я
бiля ложа й поцiкавився:
- Чом така сумна та невесела?
- Нiби ти не знаЇш, - сказала тихим, безборонно покiрним голосом.
- Невдоволена, що не пускаю до матерi? Добре роблю, що не пускаю. Сон
неправду провiщав: мати твоя жива й здорова.
- Звiдки знаЇш, що жива й здорова?
- Я все знаю, КорнелiЇ. Навiть те, що ти не вiдмовилася вiд думки пiти
пiд мене, пiти й не повернутися.
- Погано знаЇш.
- Того не може бути, щоб я погано знав.
- Може, Аспаре. Куди пiду i чого пiду, коли матиму твоЇ дитя?
- Ов! - пробудився, ба зрадiв навiть. - I то Ї правда?
- Настане час, пересвiдчишся.
Повiрив. Присяйбiг, повiрив i вiдчув себе чи то присоромленим, чи то
неабияк щасливим. Заяснiв на виду, десь подiлася завжди наявна в ньому
твердiсть духу, одвага та рiшучiсть. Замiсть них пробилась i заяснiла на
виду хай не пишним, все ж помiтним квiтом людська прихильнiсть, хотiлось
вiрити, що й доброта.
"Невже я помилилася, взявши пiд сумнiв його подружню вiрнiсть? -
завагалася Корнелiя. - Ба нi, того не може бути. Жiноче серце багато i
далеко бачить. Воно не запротестувало б так гаряче, коли б не нагледiло за
тими обiймами з медушницею хтивих помислiв i пiдлоњ зради".
Мабуть, швидко пригасила в собi раптовий спалах прихильностi - Аспар
простягнув правицю й торкнувся нею њњ руки.
- Ти не гнiвайся за ту мою примху, - мовив примирливо. - Виберемо час i
поњдемо до твоњх кревних. Я розумiю, ти скучила за ними та й тривожишся
тим, чого ждеш i боњшся ждучи, мусиш погасити свою тривогу матусиною
радою. Побуду седмицю-другу на ловах та й поњдемо.
Пiшов вiд Корнелiњ нiби й прихильний, ба навiть вдоволений нею, а
Корнелiя не почувала себе вдоволеною. Блудливого пса нiчим не приручиш до
домiвки, те й робитиме, що њздитиме на лови, а вона, жона його, нiзащо не
повiрить пiсля того, що бачила, в добропоряднiсть свого мужа. Вiн тому й
захоплюЇться ловами, що вони дають йому розкiш-волю. Тож i немаЇ чого
радiти. I намiру свого теж немаЇ потреби переiнакшувати. Прибуде вiтець,
аби забрати њњ в Аспара силою, - пiде з вiтцем, поњде до кревних з Аспаром
- теж не повернеться в гнiздо розпусника i розпусти. Стане пiд захист роду
свого i не повернеться!
Перед сном думала про це й пiсля сну не могла прогнати вiд себе
нав'язливих думок. I саме тодi, як думки тi стали для нењ пекельною мукою,
чимось схожими на вiдчай, до замку завiтали торговi люди з вiддалених
земель i попросилися пiд захист стiн i сторожi.
- Доведеться зачекати господаря, - сказали њм сторожовi.
- ™ ж господиня. Може, вона дозволить заночувати в замку?
Чи Аспаровi довiренi не зважилися бути аж надто непоступливими, чи не
захотiли виказувати гостям, що господиня њхня не в усьому господиня,
помислили, повагалися й таки уступили з дороги: iдiть, питайтесь.
Не будь Корнелiя така сподiвана та увiрувана, що помiч прийде, мабуть,
виказала б себе: коли прочинилися дверi i на порозi стали гостi з далекоњ
землi, пiзнала серед них Емiлiя Долабеллу, того самого, що був обранцем њњ
серця i мав стати утiхою-мужем.
I радiсть, i бентега, видно, неабияк озвалися в серцi - не втрималась,
опустила очi. Коли ж опам'яталася й похапливо звела њх, то дивилася вже,
як i належить дивитися жiнцi, котра стала на мiсце мужа свого й вирiшуЇ
важливi родиннi дiла.
Емiлiй Долабелла!.. Як вiн упадав коло нењ, як ждав тiЇњ днини, коли
батьки домовляться остаточно й вирiшать долю своњх взаЇмно прихильних i,
нiде правди дiти, взаЇмно жадаючих злюбного часу дiтей. Земля iталiйська,
переживала смутнi часи, по њњ долах i горах розгулювали варвари, глумились
як хотiли i над ким хотiли. Тож Люцiй Руф, вiтець њњ, й шукав серед
сусiдiв соузникiв, а знайшовши, неабияк зрадiв: префект сусiдньоњ
провiнцiњ Долабелла маЇ старшого на кiлька лiт за Корнелiю сина. Коли
поЇднати його з КорнелiЇю злюбними узами, сила патрицiњв подвоњться, а з
тим прийде i певнiсть: варвари натраплять на посилений опiр i вгамуються.
Вони й вгамувалися нiби, та не всi: вiд Аспара вiтець не уберiг свою
дитину..
- Достойна, - порушив тишу привiдця сторожi. - До тебе завiтали торговi
люди з далеких земель. Просять дозволу на захист i торг.
Кивнула, зголошуючись вислухати гостей, i вже потiм сказала сторожовим:
- Залиште мене з ними. Потiм, як розпитаюсь та визначу, яку частку
виторгу треба взяти на користь господаря, покличу.
I вже як сторожа виходила й причиняла за собою дверi, звернулася до
гостей:
- Звiдки бог привiв i з якими товарами?
- Здалеку, достойна. - Емiлiй помiтив њњ застереження: тут усе чують, i
мовчки передав той самий перстень, що його вручала Корнелiя своЇму
гiнцевi. - А товари у нас всякi: нашi i заморськi - гiшпанськi,
вiзантiйськi, ба навiть китайськi. - I вже тихо, аби чула тiльки Корнелiя,
додав: - Будь напоготовi, вињжджатимемо з замку, вивеземо тебе, прикриту
поклажею.
Видно, не знала, що сказати на те. Дивилася широко вiдкритими очима i
мовчала.
- Приходь, володарко, сама побачиш, якi маЇмо товари, собi пiдбереш те,
що душа бажаЇ.
- Гаразд, я прийду. Тодi вже й мито визначимо. А дозвiл на торг, як i
на пристанище в замку, даю зараз.
Пождала, доки вийдуть, i вже потiм подалася на свою половину. Упала
зрадiла а чи знесилена на ложе й прикрила обличчя руками. Боже, допоможи
њй! Сам Емiлiй прињхав. ЧуЇш, святий боже, сам Емiлiй! А коли так, вiн не
зрiкся њњ пiсля всього, що сталося, вiн затим i прибув, аби вирвати свою
Корнелiю iз лабет гота Аспара, цього варвара з варварiв. I якщо не зрiкся
досi, то не зречеться й тодi, як вивезе за обводи Долини Слiз. Коли б
тiльки розумно вчинив та зумiв перехитрити самого Аспара. Коли б тiльки
зумiв!
Того дня не пiшла на торжище - хай Аспаровi послухи пересвiдчаться:
вона - достойна жона у свого мужа, лише для чемностi сказала: прийду i
гляну, насправдi ж не йде. А вже як присплять себе, вийде поглянути на
товар, придбаЇ щось для годиться й домовиться з ЕмiлiЇм, коли приховають i
вивезуть њњ iз замку.
Аспара, на щастя, не було та й не було, i це утверджувало змовникiв у
певностi: задумане станеться. Емiлiй шепнув, коли вибирала товар:
- Я навмисне продаю товари по завищених цiнах. Як тiльки побачу, що
покупцiв немаЇ вже, постараюсь домовитися з сторожею, аби випустила з
Долини Слiз.
- Чи випустить - ось бiда, - засмутилася. - Тут суворий закон: на в'њзд
i сторожа може дати дозвiл, на вињзд - тiльки Аспар.
- А я задобрю њњ донатiями, - весело пообiцяв Емiлiй. - Так задобрю, що
й про закон забуде.
- То було б прелiпо. I все ж готуйся, Емiлiю, до гiршого. Аспар ось-ось
може нагрянути.
- Аби того не сталося, завтра готуватимусь уже до вiд'њзду.
Он як хотiла, щоб сталося саме так, як вiн мислить собi, а певностi, що
станеться, все ж не було. Надто багато сумнiвiв навалювалося, коли давала
простiр мислям: i сторожа може не пристати на те, щоб випустити гостей без
дозволу господаря, i муж може нагодитися й сказати њй: "Будь при менi". Що
вона вдiЇ тодi i як може зробити все за одну нiч: i мужа приспати, i до
Емiлiя втекти, i мiж поклажею сховатися?
Поганi передчуття завжди не безпiдставнi. Завтра вдосвiта мала втiкати
з замку, а сьогоднi пополуднi Аспар повернувся з ловiв, i все пiшло
шкереберть: ЕмiлiЇва домовленiсть iз сторожею стала недiйсною, за дозволом
мусив iти тепер до Аспара, а йти одразу ж по його прињздi не випадало
якось, тож i вiд'њзд слiд було вiдкласти на день, а то й на два.
Дозвiл на вiд'њзд Емiлiй ухитрився брати в присутностi Корнелiњ, щоб
вона чула i знала: на нењ чекають цiЇњ ночi. МаЇ так обернутися, аби з
усiм упоратись: i мужа приспати, i серед товарiв на хурах Емiлiя сховатися
до свiтання.
Вона й упоралась. Одним заморочила покорою голови, iншим залила
хмiльним очi, ще iншим напустила туману i опинилася бiля Емiлiя,
здавалось, непомiченою. Та ба, то тiльки здавалося. Коли настав ранок i на
кам'янистiй путi заторохтiли хури торговцiв, челядник Трiарiй вломився,
мов навiжений, до Аспаровоњ опочивальнi i крикнув, осилюючи страх:
- Володарю! Жона твоя зникла iз ложницi. Вели перевiрити хури
торговцiв, поки не покинули обводи нашого володiння. Боюсь, чи не втiкаЇ
вона з ними.
Все iнше робилося швидко i надiйно, як i належить робити вишколеним
татям: оточили кiньми хури, пов'язали, не давши опам'ятатися, тих, що
сидiли при товарах, розкидали крам i не забарилися, ясна рiч, поставити
перед очi волостелина Корнелiю.
- То це така твоя подружня вiрнiсть? - нахмурив брови i схолоднiв видом
Аспар. - Глядiть на нењ, втiкаЇ з iншим, мене, мужа свого, смiЇ ганьбити.
- Не тобi говорити про подружню вiрнiсть, - прогнала нарештi страх i
зiбралася з думкою Корнелiя. - Згадай медушi, що Ї на ловчих путях Долини
Слiз, i п'янi оргiњ, якi влаштовуЇш там iз шлюхами-медушницями.. ДумаЇш,
не була бiля них, не бачила, не знаю?
- Вiднинi не бачитимеш i не знатимеш... З ким утiкала? З ним? - показав
на Долабеллу. - СмiЇ називати когось шлюхами. А сама?
- Вона втiкала до кревних своњх, - виступив наперед Емiлiй i заслонив
собою Корнелiю. - I втiкала тому, що не хоче бути щоденно зраджуваною
мужем своњм. Не вона - ти опорочив подружню вiрнiсть i подружню честь!
Аспар став схожий на сiрий камiнь при битiй путi.
- Те, що дозволено мужу, - мовив з погордою, - те не дозволено його
жонi. Замурувати. Отам, - показав на скелю, що височiла поодаль, над битою
путтю. - Видовбайте њм у каменi домовини i замуруйте по самi уста, аби
всi, хто њхатиме тут, бачили i знали: так карають у нас, готiв, непокiрних
i зрадливих.
Емiлiй Долабелла був замурований того самого дня, як майстри видовбали
для нього кам'яну домовину. Те саме ждало й Корнелiю, та за день до
покарання до волостелина прийшли старiйшини роду й сказали:
- У нењ пiд серцем б'Їться твоЇ дитя. Не гоже карати таку, привiдцю.
Нас проклене люд довкружний, супроти нас може повстати весь хрещений свiт.
Аспар пильно дивився на старiйшин, схоже, що вибирав, на кому з них
зiгнати зло.
- А що вам до люду i його проклять? Тут я господар i судiя, бiльше
нiхто, чули!? А щодо жони моЇњ... щодо жони таке скажу: хай буде нi
по-моЇму, нi по-вашому: зачекаЇмо, доки народить дитя, а тодi вже й
скараЇмо. Та бiльше не приходьте до мене з благаннями про помилування.
Воля моя була й лишаЇться непохитною.
Старiйшини й не приходили бiльше до нього. Не благала й Корнелiя.
Навiть вiтця свого не силилася вже покликати на помiч. Дивилася з темницi
на знадливий осiнньоњ пори свiт i сумувала. Коли ж нагадали њй: "Може,
переказати щось кревним? Звiрся i скажи, що?" - подивилася жалiсно й
мовила: "Не треба, я вже звiрялася. Он чим завершилося все. Емiлiя скарано
i мене скарають".
Йшли вiд нењ й гадали собi: "Вона не доживе до того дня, коли почуЇ
крик немовляти. Он яка плоха. Пити ще п'Ї, а њсти - в рот не бере. Правду
про таких кажуть: сохне, нiби дерево без кореня"..
Та Корнелiя дожила-таки до визначеного дня i крик маленького свого
почула. Ба, одмiнилась почувши: i усмiхнулась, i заяснiла, њсти-пити
попросила. "Яка я рада, - сказала тим, що ходили коло нењ. - Не сина -
дiвчинку народила. А дiвчинка продовжить мiй рiд - не його".
Коли ж настав час вести њњ до скелi, розглянулась, мовби питала: "Так
швидко?" - i осмутнiла враз, мовчки пригорнула до себе дитя своЇ та й
пiшла, куди вели.
- Низький уклiн тобi, Емiлiю, - сказала, як наблизилась. - Ось ми й
станемо з тобою в парi, тiльки не пiд вiнчальним - пiд кам'яним вiнцем. Не
нарiкай на мене, мiй Їдиний, мiй бажаний друже. Бачить бог, я не хотiла
цього.
Уклонилася ще раз i до майстрiв:
- Чула я, володар ваш звелiв бiльше не звертатися до нього i не просити
за мене. За себе й не прошу, а за дитя моЇ можна?
Майстри знiтилися i промовчали. Лише один iз них, наймолодший, не
сховав очей.
- Кажи, жоно, чого просиш.
- Зробiть так, аби в домовинi моњй, в тiм самiм мiсцi, де впиратимуться
у камiнь груди, були вiконця-прозори. Бодай маленькi. Хотiла б, щоб
приносили до мене дитя моЇ, щоб воно й через камiнь могло ссати маминi
груди.
Майстри вволили њњ волю - поробили вiконця. I няньки послухалися,
понесли дитя до замурованоњ матерi раз, понесли вдруге та й далi змушенi
були носити. Бо дiвчинка не брала чужих грудей. Сам Аспар шукав для нењ
молочниць - дарма, плакала i вiдверталася. Коли надходив час годувати
дитину, вiд скелi чувся тужний i зворушливий спiв Корнелiњ, такий
зворушливий, що всi озиралися на нього й нiмiли. Тi ж, кому належало дбати
про дитя, несли й годували його молоком матерi через вiконця-прозори.
За седмицю-пiвтори спiву не стало чути - чи то вiдпала в ньому потреба,
чи Корнелiя геть ослабла й позбулася голосу. А молоко текло з грудей.
Текло усi тi днi i мiсяцi, доки потребувало його осиротiле дитя, не
переставало текти й тодi, як груди в замурованоњ матерi стали кам'яними.
Он який грiзний був Аспар iз тими, хто так чи iнак дозволяв собi являти
непокору, а й вiн не мiг примусити рiд свiй мовчати про те диво. Хай не
одразу, хай пiзнiше чутки про нього все ж випурхнули за обводи Долини Слiз
i стали набутком всiх. Отож жiнки, яким доля не дарувала здатностi
годувати власних дiтей молоком, i понинi йдуть до Корнелiњ як до своЇњ
покровительки, матерi матерiв, всеблагоњ зцiлительки i годувальницi. Йдуть
i благають у нењ заступництва, черпають iз грудей-джерела живодайну силу
для себе.
...Мабуть, аж надто далеко втекла Миловида вiд монастиря, келiй
монастирських, не почула ходи тих, що зближалися з њњ кам'яним затишком.
Тодi лиш отямилась i обернулася, як прочинилися дверi й через порiг
переступила мати-iгуменя в супроводi сестри ™впраксiњ.
- Мир з тобою, дитя людське. - Iгуменя пiднесла бiлi пучки й осiнила
ними послушницю християнським знаменням. - Чом так довго не спиш?
- Сон не бере, матiнко.
Миловидка стала на колiно й поцiлувала iгуменi руку... _"Чого вони? -
думала, поки схилялась та цiлувала. - Такпiзно i вдвох. Присяйбiг, всього
могла сподiватися, тiльки не сих вiдвiдин".
- Сестра ™впраксiя сказала: сумнiви й сум'яття усе ще не полишають
тебе. То правда?
- Далебi, що так.
- Ти ж казала: згодна вже прийняти вiру Христову, а опiсля плакала,
кажуть, чуючи себе винною перед родом своњм.
- Бо таки чуюсь винною, матiнко.
Мовчить iгуменя. Дивиться вивчаюче i мовчить.
- Не перечу, дiти мають бути вiрнi й вiдданi своњм батькам, - мовила
перегодом i сiла. ѓњ приклад наслiдувала i ™впраксiя. - Одначе ти, дитино,
приймаючи вiру Христову, не робиш противного батькам своњм дiла. Чи
вiдаЇш, чого так? Бо робиш добре дiло. Хто знаЇ, може, саме твiй приклад i
наверне њх на путь iстинний.
Казала та й казала, яка вона щедротна й душеспасительна, вiра Христова,
яке блаженство чекаЇ тих, хто усвiдомить суть сењ вiри й прийме њњ не з
примусу - серцем. Тож i њњ, Миловидку, нiхто не силуЇ. Най приходить, як
перед сим приходила, в храм, най слухаЇ церковнi вiдправи. Тањнства
богослужiння пiдносять дух людський, дають простiр мислi, а вже мисль у
Їднаннi з пiднятим до висот мудростi духом, даЇ прозрiння.
Миловидка рада була, що њй не нагадують: ти обiцяла прийняти нову вiру
тепер ось, бiльше того, в нењ не допитуються, коли прийме, њњ всього лиш
переконують. Через те сидiла й слухала, була така уважна до того, що
казала iгуменя, й така прихильна до iгуменi, що навiть њњ, наймудрiшу
серед сестер обителi збила з толку.
- Слова моњ, сподiваюсь, не стануть голосом волаючого в пустелi, -
пiдвелася наставниця й поклала м'яку свою длань на голову послушницi. - Ти
прислухаЇшся до них i робитимеш так, як кажу. Правда?
- Ано. Я матiнку-iгуменю поважаю. Я вельми вдячна њй за притулок i
порятунок. Ось тiльки...
- Що тiльки?
- Засумнiвалась я, матiнко, що навiть прийнявши Христову вiру, зможу
залишитися в обителi, що вiра буде менi порятунком.
- Отак? - неабияк збентежилася iгуменя i знову сiла. - Чому
засумнiвалась? Що змусило тебе засумнiватися?
- Багато чого.
I дiвчина розповiла своњм наставницям усе, що передумала сьогоднi, i чи
не найдетальнiше - що думала перед њхнiм приходом.
- Скажiть, - розчулено зазирала то однiй, то другiй у вiчi. - Чи то ж
по-божому буде, коли я зречуся свiту й анiчогiсiнько не залишу для землi
своЇњ, роду свого, якщо хочете - для свiту? Чули, Корнелiя замурована в
камiнь була, а все ж дитя своЇ годувала. А я, як видите, жива, при силi та
здоров'њ. Як можу сидiти за мурами й знати: сiла на вiки вiчнi, для мене у
сiм свiтi нiчого нема i я нiчого не залишу свiту? То ж мука, матiнко, i
грiх, певно, неабиякий - так окрадати себе самочинно. Пiду я, достойнi,
мiж кревних своњх. Де житиму i як житиму - не вiдаю, одначе пiду. Плоть
кличе, земля кличе. Не здатна я бороти в собi те, що дала мати-природа.
- Нечестивка! - втратила терпець iгуменя i, скинувши з себе машкару
благочестя, схопилася на рiвнi, стукнула, що було сили, патерицею.
- Поганка! Ноги мала б лизати нам за те, що пiдiбрали, повержену вiдчаЇм,
дали притулок тiлу i спокiй душi, а вона нарiкаЇ на обитель, у нењ
грiховнiсть плотi на умi. Прiч звiдси! - показала на дверi. - Зараз же,
сiЇњ митi! Аби й духом твоњм не пахло. Була й лишилась поганкою, прiч!
XIII_
Хорс аж надто щедрий цього лiта. Де той Купало, а вже смажить i смажить
нестерпно. Коли б випадали дощi, не так вiдчутно було б спекотняву. Та де
вони, тi дощi? На весь океан-море жодноњ хмарини. I седмицю, i другу, i
третю без одмiн. Як день - так i спекотнява, як день - так i спекотнява.
Сьогоднi, видно, те саме буде. Щойно знялося над овидом сонце, уже й
припiкаЇ. Горить пiд його гарячими стрiлами засiяна ратаЇм нива, малiють
рiки й никнуть на луках трави. Правда, ще можна було б знайти остуду в
лiсi, там Ї схованка-затiнок вiд дошкульних сонячних стрiл, Ї якась i
травиця. Та пiсля всього, що сталося з нею, Вепровою Зоринкою, самiй до
лiсу заказано ходити, лише у супроводi челядi. А де нинi та челядь?
Тривога за ниву та худобу гонить њњ щоденно в лiс, на луки. Бо так велить
господиня Веселого Долу: коли вже немаЇ надiњ на ниву, рятуй, челяднику,
худобу, коли не хочеш умерти з голоду.
Та й няньцi-напутницi наказано: не потурай Зориницi i не ходи, куди не
слiд iз Зоринкою. А як буде Зоринцi - байдуже. Нiби i не бачить нiхто, що
њй вiд того сидiння та нидiння так само почуваЇться, як збiжжю на спаленiй
нивi: i душно, i спечно. А ще тоскно. Так тоскно, що сльози не раз i не
двiчi пiдступали вже до горла й душили намертво. Бо жаль бере i жаль
великий. Чому вони затялися, њњ кревнi? Чому не хочуть, аби бралася з
Богданком i була вже Богданковою? Усе Колобродом хваляться та возять до
Колоброда. А який iз того хосен, коли вона знати не хоче тих, що приходять
до нењ в Колобродi й кличуть до гурту? Нiби не бачать, яка буваЇ, як силуЇ
себе, йдучи до чужих i небажаних? Мали б бачити, що Зоринка свого
домагаЇться, i даремно погрожують њй: буде так, як тато каже. ™ ж бо не
чиясь - Вепрова донька i теж може сказати: "Буде так, як я кажу". А втiм,
хто знаЇ, як буде. Он як хитрують њњ кревнi. Певна, не татей бояться -
Богданка. Тому не велять виходити за ворота, тим паче до лiсу. Купала
ждуть, певнi, на Купала доня њхня не ухилиться: котрийсь iз родовитих
тиверських отрокiв викраде њњ та й вiзьме злюб. Тодi вже мало важитиме те,
що не хоче, вiзьме пiд своЇ накриття, та й по всьому. Тiльки хай спершу
вiзьме. I стариня теж хай спершу примусить свою Зоринку поњхати до
Колоброда саме на Купала. Не стане ж в'язати њњ та везти зв'язану. А
по-iншому не буде. Бiгме, не буде!
Розчинила вiкно в горiшнiй клiтi терема, дивиться на торовану путь, що
веде вiд високоњ загорожi довкола вiтцевого оседку у широкий свiт, i думаЇ
свою невтiшну думу. Вiдтодi, як за нею, визволеною Богданком iз лабет
осоружних татей, прислали до Черна няню i тим сказали раз i назавжди:
примирення не буде, - Богданко не скорився, i тодi, одразу по розлуцi з
ним, i пiзнiше вињздив i правив коня до Веселого Долу. Перед ним зачиняли
ворота, йому казали: не велено, а вiн все њздив та й њздив, усе ждав та й
ждав њњ на узлiссi. Мала б сказати йому якось: не тому не виходить, що не
хоче, тому, що не може. А як сказати - не вiдаЇ. Усi тут змовилися проти
нењ - i мати, i челядь, iз друзiв ворогами стали. Мусить бути такою, як i
вони.
- Поки не вволите моЇњ волi, - мовила твердо, - не њстиму i не питиму.
- Якоњ, горлице?
- Аби дозволили вийти до Богданка i сказати Богданковi: най не њздить
даремно.
- Нiби йому не казали того?
- То - стариня, а це я скажу.
Няня-наставниця не надала тому ваги, осмiхнулася й пiшла собi. Коли ж
повернулася й побачила: Зоринка справдi не доторкнулася до страви,
збентежилася й заходилася умовляти.
- Не вигадуй, дiвчино, хто повiрить, що ти саме так скажеш Богданковi?
- А ти.
- Я?
- Коли не зовсiм зрадила ще мене, то повiриш.
- Йой, Зоринка таке про мене думаЇ.
- Пiди зi мною, будь маминим послухом при менi, насправдi - моњм
соузником, то й не думатиму.
- А що скаже твоя мама, коли довiдаЇться згодом, що я њњ зрадила?
- Того не знаю. Те няня маЇ знати. А зараз най пiде i скаже: "Не њстиме
Зоринка i не питиме, доки не дозволять"..
Що мала робити жiнка? I пiшла, i сказала Зоринчинiй мамi: "Дiвка он як
страждаЇ, нащо примножувати страждання? Най пiде зi мною й зустрiнеться з
княжичем. Чи вiд того щось змiниться?"
- А коли змiниться? - Людомила њй. - Чи ти не вiдаЇш, як твердо стоњть
на своЇму господар i повелитель нашого благополуччя в цiм вогнищi?
- Кажу ж, Зоринка не њсть i не п'Ї. Що робитимемо, коли й далi не
њстиме й не питиме?
Няня-наставниця, видно, близько взяла до серця оте "коли не зовсiм
зрадила". Геть усе переповiдала Зоринцi: i що думаЇ про њњ упертiсть мати
Людомила, i як страждаЇ вiд того, що доня така уперта. Обiцянками бути
заодно iз Зоринкою, щоправда, не розкидалася, на дiлi ж була з нею. А
вдвох вони таки укоськали добру вiд мами-природи господиню.
- Коли вже Зоринка так наполягаЇ, - сказала пiсля триденного доньчиного
голодування, - най бачиться з княжичем. Одним лиш не поступаюсь i не
поступлюсь: побачення буде не там, де хоче. Як з'явиться Богданко, клич
його до терема. Тут, при менi, маЇ сказати те, що хоче сказати.
Зоринка волiла й далi стояти на своЇму, та, подумавши, зголосилася.
Хоче мамця почути, що казатиме доня Богданковi, най чуЇ. Ано, най чуЇ i
знаЇ, то, може, й лiпше буде!
I ось жде-виглядаЇ Богданка, а виглядаючи, викохуЇ в собi тi
казаннячка, похваляЇться та й похваляЇться своњй мамi i тому, хто крутить
мамою, наче буревiй самотнiм деревом. ДумаЇ, як вiн волостелин на двi
волостi, то йому геть усе дозволено. А отже нi. Прийде час, довiдаЇться:
Зоринка i годна, i вдатна постояти за себе.
XIV_
Що помiтнiше вигорала пiд спекотнявим сонцем ролейна нива i жухла по
луках та узлiссях трава, то смутнiшим ставав поселянський люд i
невiдворотнiше ширилася землею Тиверською його тривога. Що буде, як буде?
Не вродить нива - не матимуть хлiба, не квiтнутимуть трави лiсовi, дикуша
на нивi - бджола не заповнить бортi медом. Усе то бiда i бiда велика. Та
чи не найбiльша - коли не заготують на зиму сiна й не матимуть чим
утримувати худобу. А до того йдеться. Чи про покiс випадаЇ думати, коли
травиця ледь животiЇ. Мало њњ в лiсi, ще менше в лузi. Худоба бiгаЇ та й
бiгаЇ, доки нащипаЇ собi якусь живнiсть. То це посеред лiта. А що буде пiд
кiнець? Прогнiвили богiв, не стали угодними для них. Он скiльки люду
наплодилося i кожен норовить дбати лишень для себе?
Вийде ратай у поле - думаЇ, ходить бiля худоби - знову думаЇ, а вже як
сховаЇться за видноколом сонце, прийде й огорне землю тепла лiтня нiч, -
не знаЇ, куди й подiти себе вiд тих дум. Гряде велика бiда, щось треба
робити. А що? Еге, що?
- Поли i на полiттi не випадуть дощi, а земля не дасть бодай травицi
для корiв та овечок, яко ж i для коненят, - каже жона, чуючи тривоги мужа,
- рiзатимемо худiбку та й порятуЇмо якось себе, чада своњ вiд голодноњ
смертi.
- А це видiла? - муж закипаЇ по тих словах, нiби вода на гарячому
залiзi i тиче пiд нiс жонi своњй темнi вiд щоденноњ працi пучки. - Це,
кажу, видiла? Вона рiзала б худобу. Сказано: волосся довге, а розум, як у
зайця хвiст. Що матимемо, коли порiжемо њњ? Як житимеш, згубивши худобу?
Та я... Та йдiть ви всi на болота, бескеття, до самоњ дiдьковоњ мами йдiть
усi, я худоби не пущу пiд нiж. Чула? Не пущу!
Такий, що й набив би, коли б жона перечила чи сперечалась. Та де њй
сперечатись. Дивиться, налякана, i мовчить, нiби заворожена тим, що чуЇ.
Де двоЇ, там i бесiда, де троЇ, тим паче п'ятеро, там i вiче. I все про
те ж: як буде, що буде? Де i в кого шукати порятунку?
- Треба йти до князя, - радить один.
- Ано, - охоче пристають до тоњ ради iншi. - Треба йти до князя,
покликати його на вiче й сказати, аби не йшов цього передзим'я на полюддя
й не брав iз нас данину. Де вiзьмемо њњ, що дамо князевi, коли в самих
пусто? Окрiм пушнини iз звiра та набiлу з худiбки, нiчого не буде.
- Таке мовите: окрiм набiлу. А де вiн вiзьметься, той набiл, коли
худобi зараз уже немаЇ чого њсти, взимку ж i поготiв не буде?
- Що правда, то правда. МаЇмо зiйтися на вiче й запитати в князя: з ким
залишиться вiн, коли вимре люд? Чули, не кланятись i не просити -
покликати на вiче й запитати: "З ким залишишся, княже, коли вимре люд?"
Думка та видалася всiм схожою на Перунову стрiлу серед темноњ ночi:
висiкла вогонь i освiтила доли, да так, що й тому, хто мав бiльма в оцi,
стало ясно: iншоњ ради немаЇ, мають скликати вiче й казати княаевi: "Голод
- така ж бiда i такий же супостат, як i той, що йде на нас iз раттю. Проти
того кличеш, ти, проти цього кличемо ми. Ставаймо раменом до рамена та й
будьмо Їдинi, коли не хочемо загинути".
Поселяни були Їдинi в своњх бажаннях, отож не забарився зродитися й
клич: "На вiче! На вiче!" А вже як зродився, не було йому анi стриму, анi
впину. Вiд оседку до оседку i вiд весi до весi гнали коней вiстуни,
оповiщали всiх, кого подибували, гудцi та волхви, просто собi перехожi
люди, не барилися кликати на вiче посланi мiж поселян глашатањ.
Вепра застав той клич у Веселому Долi i вдарив по наболiлому, мовби
вiтер по струнах. Люд тиверський кличе князя на вiче. Ось вона, жадана
мить. Ось коли вiн вiзьме Волота за карк i скаже: "Подохни, коли такий!"
Варто зрушити камiнь, як пiде лавина. Ано, це i Ї та нагода, коли варто
зрушити камiнь, як пiде лавина, а лавина розчавить усiх i все, що стане на
путi. I такий камiнь Ї. Вiн, Вепр, недаремно верстав по Тиверi путi, шукав
собi соузникiв та приглядався до людей: такий камiнь Ї!
Подiњ пiдганяли час, тому й Вепр не гаявся, осiдлав лiпшого коня i,
вихопившись на нього, погнав до лiсу, а лiсом - до жертовника пiд
Соколиною Вежею..
Знав: правитися конем до Перунового дуба чи навiть до загорожi довкола
нього - противний охоронцевi жертовника вчинок. Через те не став
напрошуватися на гнiв та немилiсть Жаданову, лишив коня поодаль, i перш
нiж пiдiйти та постукатись у ворiтницю, розглянувся й прислухався, чи
немаЇ там, за загорожею, стороннiх.
Ворiтницю не важко було розшукати - до нењ вела стезя, њњ позначали
черепи принесених боговi жертв. Уздрiвши њх, невiльно стишив ходу i кинув
позирк очей своњх далi - на дупло розлогого дуба, а вже як уздрiв божу
оселю, i зовсiм укляк: було таке вiдчуття, нiби став перед самим божеством
i маЇ бути покараний за те, що посмiв стати. Коли ж зборов-таки в собi
почуття перестраху та прочинив ворiтницю, зустрiвся вiч-на-вiч iз Жаданом:
волхв стояв на порозi рубленоњ з колод хижi й пiдозрiло пильно дивився на
захожого.
- Мир тобi, володарю таЇмниць земних i небесних, - привiтався.
Волхв усе ще вiдмовчувався.
- Несеш у серцi злобу, а бажаЇш миру? - прогудiв нарештi його гучний,
нiби з боднi, голос.
- Де гнiв, там i злоба, ано. Та не я висiкав њњ з каменю буття нашого,
висiкали iншi. Окрiм того, не на тебе прямую я стрiли гнiву свого i злоби
своЇњ.
- У божу обитель не гоже нести тi стрiли, навiть коли вони призначенi
для iнших.
- А де ж шукати порятунку, коли серце розпираЇ злоба? Ти, муже, маЇш
славу провидцi й волостелина небесних таЇмниць, служиш боговi i накладаЇш
iз богом. Тому й прийшов до тебе, щоб сказав: де i як шукати?
- Змирись - i знайдеш утiху.
- Я, волхве, Вепр, муж iз мужiв. Змиритися не можу.
- Гнiв твiй на князя?
- На нього.
- Я князю не суддя.
- А боги? Зроби так, аби Перун покарав Волота i погасив у менi вогонь
мсти, незгасноњ злоби.
- Боги й без того карають люд, а заодно i князя. Видиш, спалено все,
голод iде на землю. Тобi цього мало? Ти бiльшого хочеш?
- Голод iде не на князя, вiн не вiзьме його за карк. А я жадаю помсти
саме князевi.
- Боги справедливi, вони можуть обернути гнiв свiй не на князя - на
тебе: втратив сина, втратиш i доньку.
Помислив мить.
- За що може впасти на мене така кара?
- За те, що надто вже хочеш њњ iншим.
- Бо таки хочу. ™ство горить, кров до того кличе. Зроби, аби я мiг
помститися, - i матимеш усе: поле, товар, захочеш - Веселий Дiл вiддам
тобi. Не лишень жерцем, волостелином станеш.
- Пiшов прiч! - вибухнув гнiвом Жадан. - Ти хочеш, щоб я торгував божою
волею? Пiшов прiч!
Наступав рвiйно i дужо, так дужо, що навiть бувалий у бувальцях Вепр
упав духом i змушений був оступитися, а далi й зовсiм податися за
загорожу.
- Май розум, Жадане, - обiзвався звiдти вже, - я дiло кажу! Другоњ
нагоди стати мужем серед мужiв не матимеш. Збагни це i опам'ятайся, я ще
пожду.
- У-у, гад повзучий в образi людськiм! - знову пiшов на нього Жадан. -
Прiч, сказав! Не лише тебе, тiнi твоЇњ бачити не хочу!
Кричав на всю околiю i гнiвавсь на весь свiт, а повернувся до капища,
упав перед оселею Перуна на колiна й пiднiс угору скорботно-благальний лик
свiй, простягнув до дупла не менш благальнi руки.
- Огненний боже, великий Сварожичу! Ти бачив гнiв мiй i бачиш муку.
Одведи i заступи вiд усього злого й лукавого! Вирви iз серця занесене злою
личиною сум'яття, не дай сплодитися в менi найбiльшiй слабостi людськiй -
спокусi. ЧуЇш, Перуне? Не дай сплодитися i впасти ниць! Вiк буду вiрний i
вдячний тобi, тiльки не дай упасти ниць!
Князь i мужi його, надто мужi думаючi, не лишилися байдужими до того,
що робилося i до чого йшлося в землi Тиверськiй. Он яка бiда може
постигнути, коли пiдуть вiд Меотiди обри, а земля в пагубi, люд занепав
духом i змалiв на силi, так дуже змалiв, що коли дiйде до чужинськоњ
навали, нiкому буде меча зняти i заступити себе вiд напастi. Що тодi буде
i як буде? Чи переживе Тивер таке лихо?
- Цього передзим'я доведеться не йти на полюддя, - казали однi. - З
кого правитимемо правеж, коли бiда видима i постигла всiх. Взяти нiчого не
вiзьмемо, тiльки люд роздрочимо.
- А чим годуватимеш тих, кого доведеться кликати на сiчу з обрином?
Князь слухав тi суперечки i хмурився. Бо таки було чого. Один казав
правду, а другий i поготiв: чим годуватиме тих, кого доведеться покликати
пiд свою руку, коли пiде обрин?
Не сказав своЇњ речиицi мужам, вислухав њх i повелiв iти собi, думати
далi.. Сам теж пiшов i теж засiв у теремi. Думав i ждав чогось, аж поки не
дiждався: на мiсто пiд Черном повалив звiдусiль люд поселянський? Були там
кiннi, були й пiшi, однi при бронi, iншi голiруч. З усього видно: йшли усi
i йшли так, як дозволяла маЇтнiсть.
Через порiг не забарився переступити покликаний князем воЇвода.
- Що дiЇться, Стодорку? Чого збираЇться люд?
- Послухи там уже, - кивнув у той бiк, де збиралися, воЇвода, -
незабаром достеменно знатимуть i скажуть. Проте й без њхнiх казань ясно:
збираЇться вiче.
- I хто збираЇ його? На чий клич сходяться?
- Певно, страх перед голодом кличе. Прийшов сказати, аби був обачний.
- Радиш не йти, коли покличуть?
- Нi, чом же. Не йти не можна. Одначе будь мудрий з людом своњм i не
скупись на обiцянки.
А за стiнами стольного града вирувало та й вирувало стовписько. Де
суспiль кiнних, де суспiль пiших, де тих i других.
- Чи Ї вже люд iз полуденних городищ? - питалися старiйшини.
- ™, Ї!
- А з сiверських?
- НемаЇ.
- Чом немаЇ! Он тамечки, - показали осторонь. - Треба пiти комусь i
сказати, най шлють посланцiв.
- То ставмо вежi та й кликатимемо вже князя.
I знов завирувало мiсто, забiгали тi, що були поблизу майбутнiх веж.
Однi копали ями пiд стовпи, iншi несли колоди, свiжо тесанi дошки та
обаполи й клали поруч iз копачами. Не забарилися зацюкати й сокири, та так
дзвiнко, що взяли гору й над гомоном людським? Лише iржання коней або
чийсь аж надто голосний крик могли здолати те багатоголосе цюкання i то -
на мить-другу, не бiльше.
Йшлося до обiду, i сонце що далi, то дошкульнiше припiкало з високостi.
У стовпиську людському й кiнському, у тiснявi без води i тiнi дошкульнiсть
та була особливо вiдчутна.
- Кличмо вже князя! - радили найменш терплячi.
- Ано, кличмо князя!
ѓм не перечили, одначе й не поспiшали: не все було вже пiдготовлено до
зустрiчi з князем.
Коли розчинилися городськi ворота i биричi, вихопившись звiдти, зично
оповiстили: князь Волот, лiпшi мужi вволюють волю вiча й правляться на
вiче, натовп вiдчутно стишився, а далi зовсiм занiмiв. Не те вразило його,
що князь погодився стати перед тиверським людом i вислухати люд, вразило
i, певно, найбiльше, що був не в княжiм убраннi. ѓхав на бiлому, грацiйно
витанцьовуючому, мовби якесь заморське диво, конi, в бiлiй, довiльно
розхристанiй сорочцi, в яскраво-червоних ногавицях i таких же червоних - з
оксамиту - чадигах. При боцi, як i при сiдлi, анiякоњ бронi. Поселянин, як
усi, муж радний, як i бiльшiсть.
- БратiЇ! -вињхав наперед усiх стольник i вдався зi словом-привiтом до
тих, що юрмилися на мiстi. - Князь цiлуЇ старiйшин, тисяцьких, шле уклiн
свiй старостам ролейним, усьому люду тиверському!
- Низький уклiн i тобi, княже! - вийшли наперед тi, що скликали вiче й
були привiдцями на вiчi. - Уклiн i дяка за те, що вийшов на розмову з
людом своњм. Бiда прийшла в нашу землю. Ставай, княже, на вежу, аби всi
видiли тебе i чули, хочемо раду врадити купно з тобою.
Пождали, поки князь вийде i стаие на вежi, що височiла супроти
поселянськоњ, й повели з ним голосну, аби всi чули, бесiду.
Не перебiльшували, скаржачись на безлiття, - воно й так без мiри велике
- i не нарiкали нi на кого. Бо на кого нарiкати, коли винуватцi невидимi й
незнанi. Карають боги, лиш њм вiдомо, хто i чим завинив. Одна у тиверцiв
утiха i надiя - завинили не всi. Тому люд i зiбрався на вiче, хоче спитати
князя: як врятувати вiд голоду неминучого i смертi повсюдноњ невинних -
дiтей, отрочат, тих, хто, хай i винен, все ж не так дуже, аби
розплачуватися життям?
Багато, певно, думали перед тим, як iти на розмову з князем, - казали
тiльки дiло. До всього й трималися достойно: бачили безвихiдь свою,
почувалися приреченими, а не хилились i не колiнкували; прийшли он iз яким
проханням, знали: не хтось iнший, тiльки князь може порятувати вiд бiди, а
не втрачали гiдностi. Як не прислухатися до таких i не сказати: що можу,
те зроблю?
А проте не одразу сказав так. Почав iз того, що в князя не один клопiт.
У них, поселян, тiльки й турбот, що про множення худоби, про набiл у
макотерах та жито в берковцях, њм тiльки й гадки, що дбання про хлiб
насущний - для себе, дiтей своњх, а йому, князевi, належить думати не лише
про себе, родину, численну челядь i ще численнiшу дружину, - вiн маЇ
дбати, аби стояла непорушною, перебувала в мирi уся Тиверська земля, аби
була при бронi i мала мiцний дух, годованi конi дружина. Отож хай зважують
на це i знають: не так просто князевi поступитися тим, що маЇ взяти вiд
поселян. Одначе князь вiдаЇ й про те, яка бiда постигла њх. ВiдаЇ i
розумiЇ: сам вiн не пiдпора Тиверськiй землi. Над ким княжитиме, коли
голод видушить люд? Хто боронитиме землю, коли залишиться на нiй лише з
дружиною? Тому й зважуЇться поступитися своњм: цього передзим'я не пiде на
полюддя i не правитиме правеж. Люд тиверський сплатить те, що заборгуЇ, в
наступнi три лiта.
Мабуть, неабияка радiсть забуяла в серцях поселян вiд тоњ речницi.
Пнулися, зирячи через голови переднiх, i нiмували. Мить так, другу, далi
збудилися й закричали в один голос:
- Слава щедрому i мудрому князевi! Слава i шана! Шана i слава на вiки!!
Пождав, доки вгомоняться, i вже потiм вирiк њм усе, про що думав у себе
в теремi.
То правда: одмiна данини - велика всiм полегкiсть, а проте не помiч..
Поселяниновi не треба буде давати на передзим'њ князевi, зате треба щось
дати взимку, на передлiттi дiтям. Бо коли не дасть, голод зробить страшне
своЇ дiло - викосить усiх i вся. I що тодi буде з тоњ полегкостi, що њњ
даЇ князь? Анiчого. Тому й кличе бути щедрими в цiй бiдi, цiЇњ безлiтньоњ
для Тиверськоњ землi години не лише мужiв своњх, володарiв займанщин, а й
усiх, хто маЇ що дати чи позичити голодному.. Земля, як нiколи, потребуЇ
опори, тож хай стануть нею тi, у кого Ї щось, хто може подiлитися.
- Ано! Най стануть! Най будуть мудрими та щедрими, як i князь!
Мусив знову пiдносити руку.
- Князь i його радцi, - продовжував Волот, дiждавшись тишi, - стали на
думцi й виносять њњ на вiче яко закон: цього неврожайного лiта лiси та
води Тиверi мають бути доступнi для всiх. Княжi вони, лiпших мужiв чи
общиннi, кожному хай буде вiльно прийти туди i взяти собi дичину або
впiймати рибу в рiчцi чи озерi. I дичина, i риба - дармовi дари землi, а
дармовими дарами соромно скупитися в безлiття та й перед богами провина
неабияка.
Вiче не встигло вгамуватися вiд тоњ ще, першоњ княжоњ речницi, ця ж i
зовсiм забила з нього потужним джерелом радостi, вдоволення. А коли б'Ї з
серця радiсть, то що лишаЇться робити вiчовому люду? Чув у собi торжество
й дiлився тим торжеством з iншими, а дiлячись, виголошував його
тисячоголосою здравицею:
- Здравиця князю-добротворцю! Най буде Їднiсть мiж князем i людом землi
Тиверськоњ! Нинi i прiсно! Нинi i прiсно!
Здавалось, пiдступлять зараз до вежi, пiднiмуть свого князя разом iз
вежею й понесуть мiстом, аби бачили всii знали, який свiтлий настав для
них день, якi вони, поселяни, вдоволенi князем i яку хвалу воздають
доброму з добрих, мудрому з мудрих князевi. Та не дiйшло до того. Бо в
натовпi, серед ратањв i рукомеслих, бортникiв i ловчих, серед усiх, що
були вдоволенi вiчем, вiдшукались i невдоволенi. Вони стояли чи не
найближче до вежi, з котроњ промовляв князь, i теж трималися купи.
- Схаменiться, безумцi! - потряс костуром один iз них, високий i
плечистий, мiцний, яко дуб, i лютий, як знавiснiлий тур. - Уймiться, кажу,
i образумтесь! Ви забули, що Ї всюдисущi боги i Ї кара божа!
То був Жадан, а тi, що тулились коло нього i вiдмовчувалися, не
зголошуючись iз вiчем, були волхви.
Князь Волот не встиг, видно, збагнути, куди хилить пригрiтий ним волхв,
зате не без тривоги й нiяковостi вiдчув, що вiн не на його боцi.
- Чим ти невдоволений. Жадане? - виступив наперед стольник. - Що обурюЇ
тебе в хвалi заслуженiй i достойнiй?
- А те, стольнику, що казав уже: Ї боги i Ї кара божа. Усi сущi пiд
ними мали б пам'ятати: найперше слiд вiддати шану богам, а потiм усiм
iншим.
- Чи люд наш так уже забув богiв? Чи вiн не шануЇ њх?
- Бо таки забув, коли почав розмову на вiчi не про шану i не про данину
богам, а про себе. Хто з вас подумав тутки i сказав: засуха - кара богiв
за провини? Боги задарма не карають i тим паче не карають увесь люд.
"Цей волхв багато на себе бере, - вгомонився нарештi i став твердiшим у
мислях князь. - Я поспiшив передати йому свою повиннiсть - бути жерцем при
капищi Перуна".
- Ти помиляЇшся, Жадане, - Волот вийшов i заступив собою стольника. -
Ми не забули про богiв. Не встигли сказати, одначе мали сказати тут: хоч в
крањ й недорiд, хоч поселяни нiчого не взяли з поля, вони не повиннi
забувати, що Ї боги i њхня повиннiсть перед богами. Не лише князь, кожен
зобов'язаний приносити њм на домашнiм вогнищi жертву i просити в богiв
прощення за провини.
- Ано, кожен! - пiдхопили княже слово привiдцi вiча.
- Провина ваша, а в жертву приноситиме твар?
Цей надривний закид належав котромусь iз волхвiв, що юрмилися бiля
Жадана. Його могли б пропустити повз вуха, та того не хотiв, для того,
видно, й був тут Жадан, аби не пропустили.
- Чи ви не видите? - крикнув дужим, нiби Перун iз неба, голосом i
показав костуром через голови юрмиська вiчового. - Не видите, питаю, яка
велика кара упала з неба на люд тиверський? Домашнiми жертвами вiд такоњ
кари не вiдкупитися!
- Як то? Чому?
- А тому, що твар земну ми вже приносили богам у жертву. Твар очистила
себе вiд скверни, а кара як iшла, так i йде. Невже вам невтямки, що настав
час очиститися людям?
Тi, що стояли ближче i добре втямили, що сказав волхв, зацiпенiли враз
i змусили зацiпенiти iнших.
Чи то ж правда?
Воно немовби й так: твар очистила себе, а гнiв божий триваЇ, кара як
посилалася, так i посилаЇться на землю. I все ж таки: чи волхв при своЇму
глуздi? Он як давно було воно, принесення в жертву богам людей. Тодi
ходила страшна моровиця, тиверцi трупом лягали i вдома, i в лiсi, i на
путях та при путi. Коли таке безлiття i такий повсюдний мор, чи хтось
завагаЇться i скаже: "Й без того доста жертв"? Слiпли зi страху i на все
погоджувались. А все ж, переживши страх, люд, здавалось, порозумнiшав, i
князi та волхви угомонилися, коли й згадували прадавнЇ безлiття, то лиш
для того, аби застерегти когось: не роби так i не накликай лиха; он що
буваЇ, коли не слухають старших i йдуть супроти закону та покону. Нинi ж
запевняють: твар не винна, виннi люди, отож най тягнуть жереб i вiддають
того, кому випаде, в жертву богам. Чи зголоситься вiче i чи дасть свою
згоду князь?
- Люд давно не очищав себе, то правда, - перший знайшовся на словi й
заговорив осiбно до волхва князь Волот. - Та правда й те, Жадане, що
очищення це коштуватиме найдорожчого - людського життя. Чи ти певен, що
iнакше не вмилостивимо богiв, що Ї конча потреба посилати на вогонь когось
iз нас?
- Певен, княже.
- Чим доведеш те?
- Гнiвом божим. Дощу не було, як засiвали ниви на передлiттi, не буде,
коли не вмилостивимо богiв, i тодi, як настане час засiвати њх на полiттi.
- А коли буде? Чи вiдаЇш: як боги змилостивляться до полiття i пошлють
дощi, на вогнище пiдеш ти, яко лживий жрець, що торгуЇ божим повелiнням.
- Вiдаю, княже.
- I стоњш на своЇму?
- Ано, стою на своЇму.
- Тодi виношу цю твою речницю на розсуд вiча. Моя воля така: пождати
кiнця лiта. Коли не випаде дощу до засiву нив на полiттi, потягнемо жереб.
На кого вкажуть боги, той i буде принесений њм у жертву.
За цим разом вiче не кричало: "Слава мудрому князю!" Проте й не
нiмувало, як досi. Загуло, завирувало, наче океан-море пiд рвiйним вiтром.
Однi тiльки радилися, iншi сперечались, ще iншi погоджувалися без
особливих роздумiв i вагань.
- Най буде так, як каже князь!
- ГадаЇте?
- А чом би й нi? Коли така воля богiв, що вдiЇш, мусимо умилостивлювати
њх.
- Тiльки не життям князя i його родини.
- Ано! Де такого вiзьмемо, коли втратимо? Чи то гоже, аби
князь-добротворець та розплачувався за провини люду свого?
- Так i кажiмо: всi тягтимемо жереб, окрiм родини князя. Так i кажiмо!
Гадка та стала незабаром вимогою всiх, i волхв змушений був умовкнути.
Слово взяли тi, що скликали вiче.
- Чи згоднi, аби жереб тягли усi, окрiм родини князя?
- Згоднi!
- Чи пристаЇте до гадки: коли пiдуть до полiтнього засiву дощi,
скараЇмо, яко лживого жерця, вiщого волхва, коли нi - принесемо в жертву
богам когось iз поселян?
- ПристаЇмо!
- На тому й складаЇмо ряд.
XV_
Жаданове провидiння стало лихою правдою: дощi так i не випали за
всеньке лiто. Вигорiли не лише ниви, голою стала вся незалiснена Тиверська
земля, в багатьох криницях тiльки спала, в деяких - i зовсiм зникла вода.
Ще вчора, в останнiй день першоњ на полiттi седмицi, з'њхалися до
стольного Черна найповажнiшi мужi, йде мале вiче, iменоване радою
старiйшин, а речницi тоњ ради нема та й нема. Воно й не дивно: настав час
умилостивлювати богiв людськими жертвами, а на радi не знайти таких, кому
було б байдуже до того умилостивлення. Отож i радяться, а радячись,
сперечаються.
Бiльшiсть схилялася до думки: кара iде вiд Хорса. Тивер зрадила йому,
своЇму верховному боговi, усi сподiванки покладала пiсля зцiлення княжича
на Перуна й умилостивлювала здебiльше Перуна. Звiдси смертельний гнiв,
звiдси й нещадна кара. Отож i не вiдшукалося серед радних таких, що
вагалися б. Жертву приноситимуть Хорсу i тiльки Хорсу.
- А хто ж братиме жереб? - подали iз задньоњ лавицi голос. - Лише
отроки та дiвицi чи весь люд?
- Вiддавна метали жереб на отрокiв i дiвиць. Най так i буде.
- Чому цЇ маЇ бути саме так?
- Бо так було.
- То не доказ.
- Коли це не доказ, то скажiть iнше: нащо богам старе луб'я? Чи старими
умилостивите богiв?
- А все ж старi мали бiльше, нiж хтось, нагод прогнiви ти богiв. Чому
за провини старих мають розплачуватися отроки та дiвицi?
I пiшло слово на слово, а старiйшини на старiйшин. Однi казали: отрокiв
i дiвиць Їднають iз старими кревнi узи, то буде плата за себе й за них,
iншi перечили й, перечачи, посилались на думку отрокiв та дiвиць, котрi
нарiкали нiбито: "На стариню тому не метають жереб, що рiшенець приймають
старiйшини. Оберiгають себе, дiтьми та онуками вiдкуплюються".
- Не сквернiть себе речами неподобними! - взяв гору чийсь дужий голос.
То вийшов i зажадав тишi князь Волот. - Старiйшина Доброгост правду
сказав: будьмо твердими i не забуваймо: на нас дивиться вся Тивер, вона
чекаЇ вiд нас мудростi, а не сварки i неподобних речей у сварцi. Що скаже
рада старiйшин, те стане законом для всiх. Тож i дбаймо про мудрiсть, а не
про злоязичiЇ.
I мужi вгомонили буЇсть свою, стали взаЇмнопоступливими, а
поступившись, зумiли й домовитись. Аби чиясь зла воля не завадила богам
вибрати собi жертву, доста метати жереб комусь i на когось. Най кожен
прийде i вiзьме його сам. Iти ж i брати жереб мають усi поселяни, окрiм
тих, що не встигли прогнiвити богiв за малiстю лiт своњх.
А ще вiче лiпших мужiв i старiйшин установлюЇ: аби не було нарiкань i
суперечок, яка верв маЇ iти й брати жереб першою, яка - останньою, хай
потягнуть мiж собою жереб i визначать черговiсть найдостойнiшi старiйшини
вервей. То теж буде воля богiв, i хай вона буде над усе.
Князь Волот мав би бути потiшений i великим i малим зiбранням люду
тиверського: йому, як нiколи досi, повiрили, висловили он яке шанування i
он яку прихильнiсть: "Другого такого, - сказали, - не буде, хай усi
тягнуть жереб, тiльки не князь i не княжа родина". Та ба, не вiдчуваЇ вiд
того казання затишку на серцi й не може вважати: усiма i всiм задоволений.
То добре, що зголосилися з ним i не стали перечити на вiчi мужi лiпшi i
думаючi, волостелини: в лиху годину треба поступитися людовi всiм, чим
можемо поступитися. Добре й те, що люд неабияк вдоволений його милiстю.
Одначе нiхто не переконав князя Волота, та навряд чи й переконаЇ, що буде
велике вдоволення вiд речницi принести в жертву богам людей. Мало того, що
стоњть, як i стояла все лiто спекотнява, що вмираЇ через ту спекотняву
сподiванка порятуватися вiд голоду i мору, - пiднято по всiй землi люд
тиверський й спроваджено на путi, що ведуть до капища Хорса. Пiднято й
сказано: йдiть i берiть жереб. Чи то ж просто полишити напризволяще
домiвку, все, що набули для себе в домiвцi, й правитися в такий тривожний
та непевний час до стольного города, не знати, чи повернуться звiдти, а
коли й повернуться, то чи застануть щось iз тiЇњ мiзерiњ, що iменуЇться
домашнiм набутком? Татей нiколи не бракувало в њхнiм крањ, а в лиху годину
i поготiв. Чи люд згадаЇ свою прихильнiсть до князя, коли позбудеться
через цей похiд i того, що мав?
Тоскно й бентежно у Волота на серцi. А все через Жадана. Чого вiн
вискочив iз своЇю погрозою, нiби пес iз-за тину: "Ви забули, що Ї
всюдисущi боги i Ї кара божа!" Так нiби князь, старiйшини не знають, що Ї
боги i Ї повиннiсть кожного - приносити богам жертви. Нi ж, згадав давно
забуте: "Твар очистила себе, настав час очиститися людям".. А чи в тому Ї
доконечна потреба? I звiдки йому знати, що Ї? Вiд богiв? То як же це
сталося, що вони лише Жадана ознаменували тим? Чому не подали знаку йому,
князевi i верховному жерцевi в Тиверськiй землi? Чи не забагато бере на
себе волхв Жадан? Чи не ховаЇться за його нагадуванням про людськi жертви
щось iнше? Одначе ж волхв той не повинен би чинити на зло князю i людовi.
Не хтось iнший, князь, як i люд, пригрiв його й зробив не лише охоронцем,
а й жерцем при капищi Перуна. Чи таке забувають i чи за таке платять
кривдами?
- Отче, - став на порозi син. - Я до вас iз чолобитною.
Так давно не бачив свого Богданка чи вiн справдi примiтно одмiнився за
це лiто. Он який вимахав, став чи не врiвнi з вiтцем. Ото тiльки й одмiни,
що тонкий у станi, вужчий у раменах. Одначе чому так багато суму та
тривоги в очах?
- Кажи, я слухаю.
- Зоринка Вепрова разом з усiма пiде до капища Хорса й братиме жереб.
- Така воля вiча, нiчого не вдiЇш.
- Так уже й нiчого? А коли я вiзьму њњ в жони? Тодi вона належатиме до
княжоњ родини i буде увiльнена вiд того, що мусять робити всi.
- ГадаЇш, Вепр вiддасть њњ тобi?
- Тепер вiддасть. Люд каже: боги вибирають найлiпших, а Зоринка i Ї та
найлiпша. Чи той Вепр не розумiЇ, яка гроза збираЇться над нею? Чи в нього
не зм'якне перед видимою утратою серце?
- У всякого зм'якне, сину, тiльки не в Вепра. Не зголоситься вiн на
родичання з нашим родом, навiть цiЇњ найтривожнiшоњ митi.
Богданко ще примiтнiше одмiнився на лицi.
- А коли зголоситься? Чом не пiти до нього й не сказати...
- Казали вже, сину. Принижувались i просили, тепер доста!
- То ж колись було...
- Я сказав: доста! Не Вепр у своњй землi князь, - я. Чому маю бити
чолом перед ним i раз, i вдруге, i втретЇ?
- Тодi... тодi я умкну њњ.
Був такий зосереджено-рiшучий, зараз, здавалося, вийде й учинить те, що
надумав. I князь повiрив рiшучостi сина. Повiрив i поспiшив перечити йому.
То казна-що; тодi в Зоринчиного вiтця справдi будуть пiдстави нарiкати:
"Бачили, який у нас князь? Вiн маЇ мужiв своњх за чорних людей, вiн чинить
iз ними, як собi хоче!"
- Про умикання й думати не смiй, чуЇш?
- Ба, смiю, коли вiтець не думаЇ й не хоче думати про мене!
- Насилля над Зоринкою спричинить велике лихо. Проти нас пiдуть усi
лiпшi мужi, волостелини, а то - пагуба i не лише тобi.
- А що буде, коли Зоринка пiде на вогонь?
- На те воля божа.
- А на це - моя! - уже за поворотом обернувся й мовив покiрний досi
князевi син.
Волота обурило його зухвальство.
- Я не прийму тебе! - крикнув навздогiн. - Анi тебе, анi твоЇњ Зоринки
не прийму. Де знаЇш, там i живи, як собi хочеш, так i майся, пiд мою
крiвлю обом вам зась!
То була тривога i був смуток усього дня, Богданко таки сiв на
вишколеного за час науки в дядька коня й подався з Черна, а куди подався,
що вчинить, одним богам вiдомо. I викраде та втече свiт за очi iз Зоринкою
- погано, i потрапить до Вепрових рук, викрадаючи, - ще гiрше. Вiд того
упоЇного местю людомора всього можна сподiватися. Чи йому довго настигнути
отрока, що втiкатиме з умкнутою дiвкою, й потяти його? Хiба не буде чого
сказати, коли спитають, нащо зняв руку на княжича? "Я не видiв, -
одповiсть, - хто умикаЇ, з мене доста було, що умикали вдруге".
"Доведеться кидати все й правитися слiдом за ним, - досадуЇ князь. -
Коли надумаЇ робити так, як сказав, пiдстерiгатиме Зоринку й умикатиме з
Соколиноњ Вежi. I прибуде з викраденою дiвкою саме туди. Отож менi слiд
бути в Соколинiй Вежi i негайно".
Не став передчасно лякати Малку, одначе й не приховав того, що скоњлося
мiж ним i сином, вiд Малки, зайшов до нењ й сказав, куди та чому њде..
- Може, не слiд перечити йому? - застерегла несмiливо.
- Ти так гадаЇш?
- Богданко правду сказав: це та година, коли можна й не зважати, хто
князь, а хто воЇвода. Коли у тебе така, як i в Вепра, гординя, я сама
поњду до того буй-тура й скажу: якщо не хоче, щоб Зоринка пiшла на вогнище
й стала нареченою вогненного Хорса, най вiддаЇ њњ Богданковi та й забудемо
все, що роз'Їднало нашi роди.
Князь зiтхнув, дратуючись, i потер натомлене чоло.
- Ти, Малко, слiпнеш з прихильностi до сина i в слiпотi своњй бачиш не
далi, нiж син. Треба бути неабиякою дитиною, щоб вiрити в здоровий глузд
Вепрiв.
- А як же ти он скiльки лiт вiрив њм?
Мабуть, то було зайве. Князь не знайшовся, що сказати жонi своњй, i, не
знайшовшись, оскаженiв.
- Доки ми теревенимо з тобою, той нерозважливий отрок може накоњти
бiди. Я њду, доста!
I тодi, як правився повз капище Хорса пiд розлогим, з дiда-радiда
лелiяним дубом, i пiзнiше, коли вибирався на путь-дорогу, що вела до
Соколиноњ Вежi, розминавсь та й розминався, бачив та й бачив, як iдуть
зiгнутi недолею-сумом поселяни. Родинами й родами-селищами, з старинею i
отрочатами. Усi мовчазнi i виснаженi, такi спрагло змалiлi, нiби знають
уже: вони - приреченi.
- З котроњ вервi будете, люди?
- З Надпрутськоњ, достойний.
- I давно правитесь?
- Ано, четверту добу.
Помовчав, супроводжуючи њх сумовитими очима, i вже потiм додав:
- Помагай бiг щасливо здолати цю путь.
Невдало приострожений кiнь несподiвано рвонув убiк, i вже тодi, як
Волот взяв обiруч поводи, пiшов рiвно й на всю кiнську пору.
Матерi Доброгнiви не видно було анi на подвiр'њ, анi на подвiрницi, не
чув њњ голосу i з оселi. Або ж спала-перепочивала старенька, або ж пiшла
до лiсу. А втiм, чого њй спати о цiй порi i чи Ї така вже потреба
правитися старiстю до лiсу?
Постукав, викликаючи челядь, у дубовi ворота раз, постукав i вдруге.
- Агов! Чи Ї хто в оселi?
Дверi прочинилися невдовзi, i до ворiт вийшла челядниця.
- Прошу бути тихо, - мовила застережливо благальним i вiд того аж надто
милозвучним голосом. - Господиня нездужають.
Вона була пристойнiше зодягнена, анiж можна сподiватися вiд челядницi:
в бiлу, не по-тутешньому шиту брачину, в темну, уперезану в талiњ
барвистим паском полохту. Однак не те впало князевi у вiчi. Десь вiн бачив
це миловиде дiвоче личко, десь чув цей глибинно-сердечний i вiд того
примiтно благальний голос.
- Ти, Миловидко?!
Ламала, схрестивши на грудях, руки, тупила долу зiр i мовчала. Коли ж
заговорила, сказала не те, що сподiвався почути вiд нењ.
- Господиня ждуть вас, княже.
Питавсь-допитувався, що њй болить, матерi Доброгнiвi, чи то правда: так
дуже змалiла на силi, що не здатна полишити ложе i вийти з терема, а думав
про Миловидку. Виходить, недалеко втекла вона вiд свого Випалу; то була
неправда, нiби подалася за Дунай шукати в ромейських землях того, що
нарекла собi мужем, та не взяла злюбу. Тут вона, в Тиверськiй землi, ба
навiть у його володiннi... Цiкавився в матерi, чи був тутки Богданко, чи
розмовляла вона з Богданком, вiдаЇ, куди i з яким намiром подався, а думав
знов про Миловидку... Боги свiтлi та боги яснi! Тож не так собi прибилася
вона до його праотнiх володiнь, стала не звичайною собi
клiтницею-челядницею - ключницею при княгинi, бiльше того, ввiйшла в
довiру, стала для матерi Доброгнiви мовби дитиною рiдною. Так i каже њй,
коли звертаЇться: "Пiди, доню, та нагрiй водицi, а нагрiЇш, налий у
корчагу та постав до нiг. Холонуть вони в мене". Та й сама он як утiшена
тим, що господиня Соколиноњ Вежi добра з нею, в усьому звiряЇться њй. I
стараЇться-годить старiй, i упадаЇ коло староњ, нiби коло рiдноњ. Хто вона
нинi? Чому саме в Соколинiй Вежi опинилася? Пересвiдчилася за кiлька лiт,
що сподiванка на повернення лада њњ з ромењв - марниця, й згадала, що
казав колись князь, чи випадково набрела на матiр Доброгнiву й залишилася
при нiй? Ой нi. Випадково - нi! Хто в Тиверськiй землi не знаЇ, що
Соколина Вежа - прадiднЇ володiння Волотiв? Мусила знати те й дiвчина з
недалекого Випалу. А коли знала й прийшла саме до Соколиноњ Вежi, то про
що iнше каже це, як не про те, що прийшла й стала при матерi ключницею не
випадково?
Дивився на змужнiлу вже й вiд того ще лiпшу, нiж була, дiвку й питався,
тупив до долу позирк, аби не примiтила передчасно та й iншi не примiтили,
як поњдаЇ њњ очима, i знову питався: "Хто ти нинi, Миловидко? Як розумiти,
що прийшла-таки пiд мою крiвлю й стала донею-утiхою для матерi-княгинi?
Випадок звiв нас чи на те була твоя добра воля ? "
Думка-бентега що далi, то настирливiш переслiдувала князя i стала
врештi-решт для нього карою.
"Я не поњду вже звiдси, - зiзнався сам собi, - доки не пересвiдчусь, як
сталося, що Миловидка вчинила саме так, як казав свого часу: "Коли й
вогнища свого не буде, не обминай мого терема".
Вийшов до дружинникiв i повелiв старшим iз них:
- Ти, Ковачу, бери двох мужiв i прався до Веселого Долу. Стань на
узлiссi й пильнуй, чи не об'явиться там Богданко. Коли об'явиться чи Ї
вже, прийди й скажи: "З велiння князя я i мужi моњ не дозволяЇмо тобi
вчинити з донькою властелина недостойний княжича гвалт. Будь розсудливий i
вертайся туди, де належить тобi бути".
- Ти, Бояне, - повелiв iншому дружинниковi, - скачи до стольного Черна
i перекажи воЇводi Стодорку: як тiльки боги вкажуть на свою обраницю чи
обранця, най одразу ж звiдомить мене про те в Соколинiй Вежi. Мати моя
дотоптуЇ останнiй ряст, мушу бути при нiй.
Хвора вимагала того чи Миловидка не хотiла лишатися з князем без
свiдкiв, до самоњ ночi сидiла при слабiй i анiна мить не показувалася поза
ложницею. Що робила там, не вiдав, а проте догадувався: сидить не тому, що
конче треба. I та догадка пiдiгрiвала в ньому нетерплячку. Навiдався до
слабоњ раз - Миловидка там, навiдався вдруге - знову там. Оглянеться, коли
скрипнуть дверi, видивиться, наче не знати на яке диво, й уступаЇ йому
мiсце бiля ложа. Сiдай, мовляв, сiдай i кажи старiй панi, чого прийшов.
- Матусi усе ще зле? - присiв-таки й поцiкавився в слабоњ.
- Не злiше, нiж було, проте й не лiпше. Доживаю, сину, останнi днi,
тому й хочу сказати тобi дещо.
Миловидка звела на нењ наляканi очi i все ж скорилася велiнню серця -
тихо i знiчено пiшла до дверей.
- Куди ти, дiвчино?
- Вийти мушу. Лишаю вас на цю часинку на князя. Доки погомоните, я й
повернусь.
- Рiч пiде про тебе. Лишись, коли можеш.
Доброгнiва недовго роздумувала, з чого почати розмову.
- Князю, сину мiй Їдиний. Знаю, у тебе й без Соколиноњ Вежi вистачаЇ
турбот. Люд уповаЇ на благодать, земля сподiваЇться на оборону. А часи
непевнi. Що не лiто, то й новий клопiт. Не встиг замиритися з ромеями,
обри погрожують вторгненням. I боги карають немилосердно. Мало того, що
забрали передчасно батька, братiв-пiдпору, голод i мор шлють на нашу
землю. Як упораЇшся з усiм тим, коли стоятимеш сам?
- Я не сам, матiнко-княгине, зi мною вся земля.
- Чула, знаю. Та що з тоњ землi, коли вона така стражденна нинi? В
бiдi, сам вiдаЇш, пiдiймають голови не лише татi, людська злоба також.
Дiдуньо Власт, перший у сiй оселi вогнищанин, пам'ятаю, казали: "Добро йде
плiч-о-плiч iз добробутом, а зло пре iз злиднiв людських, нiби вода з
потужноњ почайни". На лихо, i я не можу вже бути тобi бодай якоюсь
пiдпорою. Не сьогоднi, то завтра пiду до Вираю, Волоте. Тому й кажу оце:
на кого покинемо вогнище в нашiм прадiднiм гнiздi - Соколинiй Вежi?
Волот затримав на нiй осмутнiлi очi, однак iз казанням не поспiшав.
- Чи треба клопотатися цим, матусю? Ви були, ви й будете тут
господинею. Велике диво - слабiсть, здолаЇте њњ.
- Стара я, сину, щоб здолати. Та й чую: не час обманювати себе. Тому й
питаю: на кого полишимо? Хотiла б знати, перш нiж пiти.
Волот хвилюЇться й полишаЇ насиджене коло матерi мiсце.
- Якось i не думав про це. Може, теремковий най даЇ усьому лад? Доки
змужнiЇ та вiзьме злюб Богданко.
Мати Доброгнiва не поспiшала зголошуватись.
- Чи ти не бачив i не знаЇш, - озвалася перегодом, - якi статки нажив
той муж, маючи доступ лише до поля та худоби? Нечистий вiн на руку, сину.
Я до всiх приглядалася за багато лiт i ось що скажу тобi: лiпшоњ господинi
в Соколинiй Вежi за ключницю Миловиду не бачу. Вона i серцем, i помислами
чиста, он яке безлiття пережила, якого горя зазнала в своњ найлiпшi лiта.
ѓй я доручила б наше прадiднЇ вогнище.
Князь силився не виказати своЇњ бентеги, хоча збентежений був видимо i
дуже. Знав: негоже синовi радiти на смертнiм одрi матерi i не радiти не
мiг. Видять боги: таке лиш њхнiми заходами й можливе на свiтi. Ано,
звичайнi смертнi неспроможнi так круто i так несподiвано переiнакшувати
людську стезю. Подумати тiльки: колись жорстоко був покараний богами за
те, що посягнув на цю дiвчину, хотiв заволодiти њњ неземною знадою, тепер
вона опинилася з чиЇњсь ласки i волi у його праотнiм вогнищi, ввiйшла в
довiру старiй матерi й стаЇ за порадою-велiнням не кого-небудь - рiдноњ
матерi охоронницею вогнища у Соколинiй Вежi. Чи лiпшоњ винагороди можна
бажати i чи така винагорода можлива з волi людей?
- Чула, Миловидко, що сказала княгиня? Я вiрю њњ мудростi i њњ досвiду,
для мене њњ слово - закон. Що повiдаЇш на це? Чи згодна бути тут не просто
ключницею - господинею?
Коли князь видимо радiв, питаючись, то Миловидка видимо страхалася
того, про що питали. Дивилася то на слабу, то на њњ сина
благально-занепокоЇними очима й ламала, хвилюючись, руки.
- Я лiпшого i не бажала б, князю. Бо анi роду, анi пристанища не маю
пiсля того, що сталося у Випалi i з Випалом. Та чи зможу?
- Зможеш. Матуся правду кажуть: чеснiшоњ за тебе тут немаЇ.
- Чи ж того досить? Господар, та ще в такiм, як це, господарствi,
повинен мати тверду руку. А в мене яка рука? У мене, самi кажете, щире
серце.
- Зате маЇш чеснi намiри. А це, Миловидко, найлiпша прикмета в дiяннях
тих, кого боги ставлять бiля вогнища i рала. Я пiдберу тобi iнших
челядникiв, таких, як сама Їсть. З ними й господарюватимеш.
Видно було, i рада б сказати: "Най буде так", i не зважуЇться. Вiд того
примiтно соромиться й паленiЇ видом.
Князь користуЇться њњ мовчанням i каже слабiй:
- Заснiть, матусю. Заснiть i наберiться сили. Ми ж пiдемо вже. Гадаю,
саме наодинцi й домовимося з Миловидкою про њњ вогнищанство в Соколинiй
Вежi.
XVI_
Догорiла одна, догорiла й друга свiча, а Миловидка звiряЇться та й
звiряЇться князевi, де була усi цi лiта, як сталося, що знову повернулася
у рiдну землю й опинилася у княгинi Доброгнiви в закупах. Нелегко њй
переповiдати те, що було безлiттям iз безлiть i мукою з мук. Часом виказуЇ
ту нелегкiсть лишень надломленим голосом, часом - i засмучено-болiсним
позирком, а буваЇ, що й зовсiм безсила стримати бiль: прикриваЇ долонями
очi i плаче.
Князь полишаЇ тодi вигрiте за столом мiсце й мiряЇ, занепокоЇний,
простору в прадiднiм оседку клiть.
- Коли б ти знала, дiвчино гожа, як я лаю себе за те, що вiдпустив тебе
пiсля визволення до Випалу. Поплакала б, посумувала б за вподобаним
молодцем та й вгомонилася б. А пiшла, бач, - i он яку тернисту путь мусила
долати, як зранили тебе чужi покони та закони.
- Йой, князю! - Миловидка прибираЇ руки з лиця i витираЇ ряснi та
чистi, нiби роси на скiснiм сонцi, сльози. - Путь справдi була нелегка, та
чи легшою була б вона, коли б лишилася в Чернi? Адже я не вiдала б, де
Божейко, що з Божейком, а не вiдаючи, печалилася б та танула, як свiчка,
усе своЇ життя.
- I то правда, - погоджуЇться Волот, та одразу ж i мiняЇ свою
згоду-злагоду на неприязнь-пiдозру. Подумати тiльки: вона дала перевагу не
йому, уславленому ратному й думаючому мужу, гонителю ромењв, вона обрала
смерда й пiшла за смердом на край свiту. Що ж то за один був? Невже вiн,
князь, не мiг дати њй те, що обiцяв смерд? Невже Миловидка нiчого такого,
що бачила в смердовi, не побачила в князевi?
- Ну, то доста, - пiдiйшов i поклав њй руки на плечi. - Наплакалась, i
доста. Чула, що сказала княгиня? ПередаЇ тобi наше прадiднЇ вогнище i
право бути жрицею-господинею в свому вогнищi. А це немало. Це, Миловидко,
як дарунок долi, як винагорода за все, що мусила вистраждати з велiння
тiЇњ ж долi. Була ж свiдком i знаЇш: не вiд мене йшло те велiння, я навiть
подумати про таке не встиг, як матуся виплекала вже рiшенець i вирекла
його обом нам. Завважила: не менi i не тобi осiбно - обом нам?
- Це справдi така несподiвана милiсть, - довiрливо глянула на Волота й
примiтне вгомонила плачi своњ. - Така, кажу, милiсть, що я не годна
повiрити њй i боюсь, признатися, брати на себе те, що велить узяти
княгиня.
- А мене не береш на карб?
- Чом нi, беру i вiрю: князь, як i мати його, бажаЇ менi добра, так
ласкаво звiряючись. I все ж у нього он скiльки њх, повинностей. Чи матиме
час бодай вряди-годи заглядати до Соколиноњ Вежi?
- Скажи, гожа дiвчино, одне-Їдине слово: прињзди - i я не тiльки
навiдуватимусь та пособлятиму тобi в дiлах твоњх, стану мужем i радником,
охоронцем вогнища i твоЇњ благодатi в цiм вогнищi. Коли ж дiла покличуть
до Черна чи на сiчу, буду там не довше, нiж треба. Бо уподобав тебе тодi
ще, пам'ятаЇш? Бо серцем i помислами завжди з тобою.
- Князю! - Миловида сторожко виставила перед себе руки, здавалось,
боронилася не лише вiд Волота, а й вiд того, що чула. - Навiщо ти кажеш
таке? Чи то ж можливе? У тебе жона, дiти. А я...
- А ти будеш менi другою жоною. Невже не бачиш: уподобав тебе да так,
що жити без тебе не можу. Завваж i збагни: Лада не випадково не звела тебе
з Божейком. Вона тому й забрала його до себе, що ти уготована iншому, i
той iнший - я. Повiр i ввiруй: не Божейко i не третiй хтось - я, бо
зустрiв тебе на путi своњй раз, зустрiв i вдруге. Най через багато лiт,
най по великих муках i колючих тернах, все ж зустрiв у власнiм вогнищi i
яко жрицю-охоронницю мого вогнища. Чи таке могло статися випадково, не з
волi всесильних богiв? Невже не годен бути тобi мужем? Невже такий
осоружний, що цураЇшся, мовби самого Цура i його недруга - Пека?
- Ба нi, не осоружний. Я не змогла б, я не посмiла б цуратися такого
славного в людi мужа, як князь Тиверi. Та що скаже княгиня Малка, що
скажуть люди?
- Анiчого. Одне, покон наш не забороняЇ князевi брати другу жону, а
друге, княжий рiд Волотiв може загинути, коли матиме лише одного
спадкоЇмця. Чи дозволено буде Малцi казати щось, обурюватися чињмсь
вчинком, коли вона не гожа бути матiр'ю i продовжувати рiд наш?
- I все ж вона скаже...
- Дарма. Малка не така безтямна, аби не розумiти: хто втратив здатнiсть
продовжувати рiд, тому не мiсце серед лiпших у родi. Тебе я обираю першою
жоною, i воля моя непохитна. Чула ж, жити без тебе не можу. Тодi, за
першоњ зустрiчi, угомонив себе страхом перед карою богiв, а зараз побачив
i сказав собi: таки не можу. Ти i Ї та, котру шукав, котроњ без тями
жадаю. Бо певен: саме Миловидка буде менi сонцем-утiхою, зiркою-звабою,
пристанищем-вiдрадою в щедрiм на клопоти та повинностi княжiм життi. А ще
Ї певнiсть-сподiванка, чуЇш, Миловидко, сподiваюсь, що саме ти народиш
менi синiв-соколiв, даси опору й мiць синьоокiй Тиверi i матимеш за те
усе, на що здатний я, яко муж i князь.
Паленiла видом i тупила долу зiр. Часом лякалася а чи дивувалась речам
його й пiдводила очi, дивилась заворожено, аж поки сором не брав своЇ i не
змушував, як i перше, хилити донизу голову. А князь не вмовкав. Певно,
вiдчув: вiн на вiрнiй путi - i дав волю речам своњм, бажанню своЇму,
обiймав знiчену дiвчину й солодив њй, обiймав i солодив. I солодощi тi, а
надто пломiнь, що ним не скупився князь Волот, пiдточували та й
пiдточували пiд Миловидкою твердь, чула: малiЇ на силi. Ось зараз скаже:
доста вагатися, iди до мене й будь моЇю - i вона не годна буде
противитись.
"Боги свiтлi та боги яснi! - молилася подумки. - Як же це, отак раптом
i все одразу? Чи ж буде то радiсть-утiха? Чи ж я такого ждала
милування-злюбу i злюбу-милування?"
- Я вiрю князевi, - шукала порятунку в помислах i боронилася словом. -
Вiрю й схиляюся до нього серцем. Та чи до того зараз? Завтра або
пiслязавтра маю йти до капища i брати жереб. Що коли саме на мене випаде
вiн, коли не тобi належатиму - богам?
- То буде завтра чи пiслязавтра.
- Йой, князю! - злякалася. - Що це ти кажеш?
- А те, що чуЇш. Тебе я навiть богам не вiддам. Настане день,
пробудиться люд - i я оголошу всiм, що дiвчина з Випалу, iменована
Миловидкою, дала згоду бути менi жоною. Ти станеш приналежною до княжоњ
родини, а вiдтак звiльненою вiд повинностi йти до капища i брати жереб.
- Йой! - простогнала солодко й прихилилася до нього. Чула: це все.
Князь не лишень обiймаЇ, цiлуЇ та милуЇ њњ, вiн горить уже бажанням злюбу
i нi перед чим не зупиниться. А њй бракуЇ сили противитися його умислам,
вона - в полонi пломенi. Ось зараз пiдхопить њњ, легеньку й податливу, на
дужi своњ руки й понесе до ложницi, а там не вагатиметься й не питатиме,
чи хоче належати йому. Обнажить i вiзьме, обнажить i вiзьме...
Свiдомiсть тоњ неминучостi, здавалось, мала б пробудити дiвчину й
примусити щось вдiяти. Та Миловидка не помишляла навiть противитись.
Тамувала, хвилюючись, вiддих i танула в зродженiм серцем пломенi. I саме
тiЇњ найсолодшоњ з усiх, що знала досi, митi, крiзь ту
знемогу-запаморочення почувся стук у ворота, а вслiд за ним i гучний чийсь
голос.
- Княже! Iди й чини требу. Боги вказали уже на свою обраницю.
Йойкнула злякано й випурхнула з Волотових обiймiв, не знаЇ, куди подiти
себе iз сорому та бентеги. Князя теж зупинило те несподiване вторгнення.
Бачила: скам'янiв на лицi, такий, що погнав би усiх прiч, а проте
переборов у собi невдоволення й пiшов до тих, що кликали. Знала:
ненадовго. Скаже слово-друге й знову прийде. А вже як прийде, не
зволiкатиме i не вагатиметься. Ано, не так жадаЇ њњ, i не так хоче бути з
нею в злюбi, аби вагатися. А що ж вона? Як њй бути, коли прийде i братиме?
Противитись, як тодi, в наметi, кликати на помiч? А кого i чого? Коли вже
немаЇ Божейка, а найсолодшi лiта пiшли на мандри та горiння в мандрах,
кого лiпшого може ждати, на що лiпше сподiватися? Може, й справдi
складаЇться так, як хоче охоронниця злюбних уз - Лада.. Боязко, що
обранцем серця буде князь? А чи то така вже притичина для боязнi? Каже ж,
уподобав i уподобав над усе. Чому повинна не вiрити й сторонитися? Волот -
муж iз мужiв. Вiн колись не був њй осоружний, тепер - i поготiв. В лiтах
уже? А чи в таких уже й лiтах?
I все ж страшно. Руку й серце пропонуЇ не хтось там - сам князь. У
нього Ї злюбна жона, Ї дiти. Що скажуть вони i як подивиться на все це люд
землi Тиверськоњ?
Рвiйно розчинилися дверi i так же рвiйно пiшов на нењ князь. Бачила:
такий радий, що позбувся посланцiв Черна, i такий збуяний мислями про
радiсть, нiхто й нiщо вже не зупинить його.
- Княже! - сказала, осилюючи бентегу, i склала перед ним, мовби перед
божеством, руки. - Коли хочеш бути жаданим у злюбi, стримай себе i не
пiдганяй раз на вiку визначену мить.
Не спинився, навпаки, нагледiв у Миловидцi щось таке, чого ранiш не
помiчав, згрiб, нiби шулiка пташку, i, пiднявши, мовив розчулено:
- Та мить давно прогаяна. З умислом чи без умислу, одначе прогаяна,
Миловидко. Мусимо надолужувати втрачене.
- Тодi... - надумалась i вхопилася за ту свою думку, нiби потопаючий за
соломину. - Тодi ходiмо до твоЇњ матерi, най благословить нас. Без того я
боюся, княже. Лишень њњ згода може зняти з мого серця боязнь й одкрити нам
путь до Їднання подружнього.
Була така сердечна й благальна, така довiрлива i разом з тим
перестрахана, що вiн не мiг переступити анi через той перестрах, анi через
сердечнiсть та довiру й опустив њњ з помiтно обм'яклих рук.
- А чом би й нi? - зголосився. - Чи я ховаюся з цим? Кажу ж, завтра не
лише мати-княгиня, уся земля знатиме про наш злюб i твоЇ воседля в
Соколинiй Вежi яко злюбиоњ жони й княгинi. ЧуЇш, вся земля!
Вхопив свою наречену за руку i не доглядався, що з нею. Дужо розчиняв
дверi й спонукав за собою, розчиняв i спонукав. Тодi аж спинився i
зглянувся з Миловидкою, як досягли материноњ ложницi й стали перед слабо
освiтленим ложем.
- Мати-княгине, - тихо й урочисто поклика Волот. - Чулись-те,
мати-княгине? В iм'я блага землi i нашого роду-племенi благословiть сина i
його обраницю на жаданий iз жаданих злюб.
Видимо, певнi були: мати чуЇ њх, схилили покiрнi голови, ждуть. I мить,
i другу. А княгиня не обзивалася. Тодi перезирнулися i, не змовляючись,
кинулись до ложа...
- Вона... - Миловидка глянула на Волота i ледве стрималася, аби не
закричати диким криком жалю i вiдчаю. - Вона мертва, княже!
Не лякався, подiбно нареченiй своњй. Прихилив до материного ложа
буйночубу голову й тамував, нiмуючи, бiль. Коли ж примiтив i збагнув, не
мати потребуЇ зараз його жалощiв, Миловидка тиснеться до плеча й квилить,
налякана тим, що сталося, а ще тим, що сталося в найсподiванiшу iз
сподiваних мить, - пiдвiвся й повелiв, яко жонi i другу:
- Заспокойся. Ти тепер охоронниця вогнища в праотнiй оселi Волотiв.
Лаштуй матiр в останню путь, готуй тризну по нiй. Челядь знатиме, хто ти
вiднинi, слухатиметься твогослова, як мого власного. Чула, жоно моя
красна? Витри сльози i берись до дiла. А я поњду тим часом i вiддам богам
уподобану ними жертву. Тiльки-но упораюсь, одразу ж буду коло тебе.
XVII_
Цiкавих до видовищ нiколи не бракуЇ, а тут i видовище не якесь там.
Боги вибрали собi жертву не серед старих, ба навiть не серед отрокiв чи
мужiв, - вказали на младо-младу i добролику iз доброликих дiвку з
Колоброда. Як же це можна не пiти й не глянути на нењ бодай одним оком,
коли вона - божа наречена, така, подейкують, лiпа нiби та царiвна, що в
молоцi морськоњ кобилицi купана. Шiстнадцять лiт всього лиш њй, а станом
висока вже й собою доладна. Тiло маЇ бiле та нiжне, таке нiжне, що його й
торкнутися боязко. А ще косу викохала пишну та довгу, очi, брiвки, щiчки,
взяла вiд мами такi, що ними тiшився б та й тiшився.
Жiнки запевняють: Хорс буде вдоволений такою, а отже, i вмилостивлений.
Чия, питаЇте? Найстарша з доньок волостелинових, Ласкавиця. Як тiльки
взяла уготований долею жереб, уже й не пустили до кревних, оддали
стороннiм, аби оберiгали та готували до зустрiчi з богами ясними. Перед
тим, як вийти на останнЇ побачення з людом своњм, божу наречену скупають у
напахченiй травами купелi - раз, вдруге i втретЇ. Лиш потiм одягнуть у
бiлоснiжну, з тонкоњ заморськоњ паволоки тунiку, в кикладу з прозороњ
хiоськоњ тканини, таку знадливо барвисту, що про нењ не всяка царiвна може
мрiяти. Затим вправлять до вух пiдвiски, надiнуть золоту гривну, увiнчають
вiнком-дiадемою. Йой, то ж, певно, не дiвка з землi Тиверськоњ, справжня
богиня вийде на люди й заслiпить собою люд.
- Бабцю, чулись-те, бабцю! - смикаЇ за полу й благально позираЇ на
стару збентежене чимось дiвчатко. - Чи Ласкавиця вийде ще до нас?
- Вийде, внучко, та не до нас, - втираЇ сльози й сумно зiтхаЇ бабуся. -
На вогнище пiде, богiв у Вирањ ласкагиме.
- А потiм?
- I потiм - теж. Не бачити вже нам њњ личка бiлого, не чути речей
медових.
- Хiба Вирай так далеко?
- Он, далеко, горличко ясна! Так далеко, що не буде вже нам вiд
Ласкавицi нi привiту, нi одвiту.
- Пощо панi лякаЇ дитя? - дивиться на бабусю кудлатий, уперезаний
мотузкою муж. - Дiвчина удостоњлася ласки божоњ, в шанi та славi ходитиме
по вiчнозеленiй полянi Вираю, а вона - нi одвiту, нi привiту.
Бабуся й собi гостро дивиться на мужа.
- Пошли, волхве, свою, коли такий щедрий.
- Ай послав би, коли б мав та коли б боги уподобали.
- Отож-бо. Тому й щедрi, що посилаЇте чужих.
- Тьфу! - сплюнув у њњ бiк кудлатий i зник у натовпi цiкавих.
Капище Хорса не входило в обводи стольного города землi Тиверськоњ,
ховалось вiд людського ока в лiсi, пiд скелястим урвищем. А проте стезя до
нього добре знана. Отож поселяни йдуть та йдуть туди.
Теслi ще вчора змайстрували високу лодiю з поличчям Хорса й поставили
њњ на дубовi паколи. Пiд лодiю наклали дрiбно й недрiбно наколених дров,
заздалегiдь висушених, тих, що спалахують вiд смолоскипа й палають
смолоскипом. При дубi ж, що росте пiд скелею i маЇ божу оселю - дупло,
розбили високий, жовтогарячого кольору намет. Там, у наметi, й маЇ статися
перше Ласкавчине побачення з богом. Об'явиться перед нею до ослiпу ясний i
доброликий, усмiхнеться потiшено-вдоволеною усмiшкою та й скаже: "Ти до
вподоби менi, дiвчино, беру тебе". Поцiлунок його буде болiсним, та лише
на мить. По тiй митi настане солодке забуття, а поки воно триватиме,
покладуть божу обраницю в лодiю i вiддадуть вогню. Ясний Сварог вiзьме њњ
на своњ дужi дланi й понесе разом iз лодiЇю через всеньке океан-море на
острiв Буян, в крањну постiйного лiта i вiчнозелених садiв, духмяного аеру
в садах та при потоках. А вже як станеться Ласкавчине воседля в божих
хоромах, як побереться з богом та усладить його солодощами злюбними, маЇ
згадати й про них, поселян землi Тиверськоњ, та ублагати свiтлоликого
Хорса, аби не палив њхнi ниви своњми вогненними стрiлами, давав землi
плодоносну силу, а люду - блага земнi, утiху-сподiванку на життя.
- Iде вже! Йде! - пiшло-покотилося хвилею. - Божа наречена йде!!
Тi, що заговорилися чи не спроможнi були нагледiти њњ, спиналися
навшпиньки, зирили через чужi голови й знову спиналися.
- Погляньте, таки йде!
- Йой, та яка пишна!
Ласкавиця не сама верстала путь мiж городом i капищем Хорса. Попереду,
на вiдстанi двох-трьох сулиць, простував торованою стезею князь, за князем
- вона у супроводi двох старих бабусь в одязi жриць. По один i другий бiк
вiд них iшли, яко охоронцi, мужi при повнiй бронi. ѓх було чимало, та не
вони впадали в око i не на них заглядався люд тиверський. Божа наречена
звабним метеликом видiлялася серед усiх, на нењ й зирили, њњ тiльки й мали
в оцi. Бо таки звабна була. Присяйбiг, такоњ у Тиверськiй землi й не
видiли.
Через тi доглядання та перемовляння не всi завважили, як там, бiля
капища, стали лаштуватися дiви та жони зi стольного города. Тодi аж
помiтили њх, як заспiвали високим i злагодженим спiвом:
Дiвi прелiпiй слава навiки! Слава й хвала! Слава й хвала! Вiд роду до
роду, Вiд краю до краю Слава й хвала, слава й хвала!
- Слава й хвала! - дужо виголосив здравицю й натовп. - Хвала Ласкавицi!
Слава божiй нареченiй!
- Ходи до нього, красна дiво, та будь щедрою з ним! Ублагай ясноликого
Хорса, най змилостивиться над нами, над дiтьми та худiбкою нашою й не
смалить, не випiкаЇ злаки земнi!
- Най живе в злагодi з усiма богами ясними та надоумить њх, аби не
скупилися дощами, поливали землю набiлом дiв пiднебесних, сприяли та й
сприяли визрiванню жита, пшеницi i всякоњ пашницi!
- Будь щедрою i вблагай!
- Будь доброю i послужи нам! На те уповаЇмо, того вiд тебе ждемо!
Однi норовили всього лиш ближче стати до Ласкавицi й бути певними, що
почула њх, iншi простягали руки й опускалися перед божою обраницею на
колiна, ще iншi бiгли поруч, зазирали њй у вiчi й просили не забути про
них, коли стане щасливою iз щасливих. Ласкавиця, видно, не спроможна була
чути усе i всiх, або дивилася на людей i дивувалася людям, або
згоджувалась iз ними, кивала на знак згоди головою i якось непевно
усмiхалася.
- Вона хмiльна! - примiтив хтось iз тих, що не кричали i не благали про
заступництво. - Гляньте, вона хмiльна!
- А ви хотiли, - попрiкнули чи всього лиш зауважили збоку, - хотiли,
кажу, аби тверезою йшла на жертовник? Перше й останнЇ воседля у дiвчини.
Чом би й не випити перед ним?
Князь наблизився тим часом до капища й повелiв щось старим жрицям. Тi
недовго дослухалися, самi гаразд знали, що мають робити. Взяли пiд руки
Ласкавицю й показали, куди маЇ йти. Дiвчина оглянулась раз, оглянулась i
вдруге - когось шукала, ба навiть кликала й поривалася кличучи. Зрештою
послухалася стариць i пiшла до намету.
Мужi стали обабiч запони, що позначала собою вихiд, хор дужо i
злагоджено заспiвав величальну. Тiльки тепер уже воздавав хвалу не дiвчинi
- боговi Хорсу, тому всесильному i всемогутньому боговi, на якого уповали
нинi, вiд якого ждали заступництва i благодатi.
Спiв угомонив згромаджених довкола капища поселян чи те, що мало
статися пiд накриттям спiву. Туманiли один з другим i вiдмовчувалися,
вiдмовчувались i ждали. I саме тодi, як людське мовчання стало надiйно
тривким, почувся несамовитий крик. ТiЇњ ж митi вiдлетiла нiким не
притримувана запона i з намету вихопилася напiвоголена й до невпiзнання
нажахана дiвчина.
То була Ласкавиця. Тi, що стояли ближче, примiтили:
вона поривалася втекти i, пориваючись, благала про помiч-порятунок.
Хтось вiдгукнувся на те благання таким же, як i в Ласкавицi,
криком-вiдчаЇм, хтось перевiв тiльки подих чи й, не переводячи подиху,
зацiпенiв. Бо таки було чого холонути жилам у людському тiлi й цiпенiти
тiлу: на бездоганно бiлiй донедавна тунiцi божоњ обраницi, там, де б'Їться
серце, розпливалась i палахкотiла полум'ям молода дiвоча кров.
Усе те тривало мить, може, двi i лишилося в пам'ятi як видиво. Хтось
дужий i лютий схопив по тiй митi дiвчину за руки i так само рвiйно, як i
з'явилася, запакував у наметi. Ще чулися благання, угадувався здушений
крик, та по тому все й стихло. Навiть спiв урвався раптово i не зовсiм
злагоджено. Лиш згодом, як пiдняли запону та стали виносити тарiль iз
Ласкавчиною крiвцею, затим - покриту бiлим покривалом Ласкавку, знову
зачувся вiн при капищi, одначе не дужо й пiднесено, як колись, - сумно та
жалiсно пiшов улоговиною.
Пiд той спiв урочисто виносили й клали божу обраницю на верхнiй палубi
лодiњ, вiн додавав жалю й тодi, як обставляли њњ тимчасову оселю лагвицями
з яствами, окринами та жбанами з напоЇм, квiтчали квiтами з лiсу - такими
синiми, як њњ очi, такими бiлими, як дароване перед воседлям у божi хороми
вбрання i такими черленими, як пролита на жертовник кров. Та ось спалахнув
пiд подiЇю вогонь, шугнуло ласе на поживу полум'я - i так же дужо шугнув
разом iз полум'ям перед цим тихий та жалiбний спiв. Мов наляканий птах,
злетiв iз премногих жiночих уст, ударився об скелю-крутопадь i, посилений
нею, виповнив собою улоговину, не лише ближнi, а й дальнi околiњ. Його
примножили крики-прощання Ласкавчиних кревних, стогiн-благання люду
тиверського: не забувати про нього, битого безлiттям, знекровленого
голодом та ратними вторгненнями, пам'ятати й там, у божiм оседку, що вiн -
њњ люд, а всi поселяни - њњ кревняки. Йде ж бо до бога, стане жоною
ясноликого бога. Кому, як не њй, младомладiй i непорочно чистiй, краснiй
iз красних, належить розщедрити Хорса й зробити милостивим до них.
Розщедрити й зробити милостивим!
XVIII_
Давно погасло вогнище на капищi Хорса, стала попелом-тлiнню та, що њњ
приносили в жертву богам, а князь сидить та сидить у своњм чернськiм
теремi, не хоче чи не смiЇ показуватися на очi анi челядi, анi околишньому
людовi. Такий сум лiг вiд того дня на серце, нiби i його торкнувся отой
потужно-дужий, всеспопеляючий вогонь. Та що торкнувся - висмалив у ньому
все, лишив холод i тлiнь, сумну замрiю i ще сумнiше збайдужiння, коли по
щиростi - зневiру i ляк. Ано, i ляк. Бо не певен уже, що вiн князь на
Тиверi. Не хотiв же, i помислами, й серцем був проти того, щоб посилати в
дарунок богам людей, а не вийшов i не став супроти того прадавнього
покону. Чому, спитати б? Зрадiв, що вiче увiльнило вiд обов'язку брати
жереб, що солодко сказало про князя: такого не було й не буде? А спершу
ще, як вихопився з думкою-порадою Жадан? Чом тодi промовчав i не поклав
край безумству? Вiн же не хтось там - князь, його думка - не те, що думка
якогось волхва.
Що те дiвча кричало, коли випорснуло з-пiд жертовного ножа й вихопилося
на мить-другу з намету? Благало змилуватися, не губити? А так, крикнуло ж
бо: "Княже, ти один все можеш, захисти!" А вiн промовчав. Потупив долу зiр
i промовчав. Бо не мiг уже захистити, бо ранiш мав би подумати, як вдiяти,
аби не слали люд його пiд жертовний нiж. Ано, ранiш!
"То чому ж не подумав? Порада волхва виявилася аж надто несподiваною чи
злякався тих, що стояли за спиною волхва, що одному доведеться осилювати
всiх? Посоромся, Волоте. Адже хтось колись маЇ вийти й стати супроти всiх,
коли покон њхнiй не сприймаЇться розумом, коли тому покону не схильне
коритися серце".
- Княже! - став на порозi стольник i обiрвав тим окликом його роздуми.
- До Черна прибувають нарочитi мужi з Волина. Кому накажеш прийняти њх?
- Якi мужi? Чого?
- Кажу, ще тiльки прибувають, тому й не вiдаю, чого.
- Скажи, най спочинуть з дороги. Приймемо за обiднiм
столом.
Довелося збирати малу раду. А вже як зiбрали, покликали й нарочитих iз
Волина.
- Чим стривожена земля Дулiбська? Пощо шле до нас мужiв своњх?
- Тривог особливих немаЇ, - старалися бути поважними i розважливими
дулiби. - Одначе те, з чим ми прињхали до Черна, справдi не терпить. Днями
гостювали у Волинi сли вiд слов'ян, що живуть у горах i за горами.
Прињздили кликати нас, дулiбiв, тиверцiв, полян, уличiв, ба навiть тих, що
на сiвер вiд нас, аби приставали до них та йшли купно з ними у землi
ромењв. Ми, анти, як водиться, у землi Мiзiњ та Фракiњ, вони - в Iллiрик.
Мета походу - оружно прийти й оружно сiсти на тих плодоносних землях.
Князь Добрит з цим i послав нас до Черна: чи пристаЇ Тивер до
загальнослов'янського рушення?
- А що дулiби, поляни, уличi?
- Дулiби спершу хочуть послухати, що скажете ви - тиверцi, поляни,
уличi.
Волот не роздумував довго.
- Не вiдаю, як подивляться на цей похiд iншi, - мовив хмуро, - а Тивер
одразу скаже: нi. Люду тиверському не до того, щоб iти й брати мечем чужi
землi. Своя горить пiд ногами. Голод i мор гряде. Не сьогоднi, то завтра
пси заволають по дворах, а зловiщi по пущах.
Дулiби непевно якось переглянулися мiж собою.
- То може ж, саме похiд i порятуЇ люд тиверський вiд голоду та мору?
- Як то?
- Тi, що пiдуть, собi здобудуть яства i кревним своњм.
- А що буде, коли ромењ осилять нас i самi пiдуть у нашу землю? Чи може
голодна Тивер iсполчитися i вийти на рать? Зрештою, мiж нами й ромеями
укладено ряд. Чи личить саме нам ламати його? Згадайте, якоњ кровi
коштувало замирення. Дулiбам, може, й байдуже, чим завершиться похiд. Вони
- далеко, њм не доведеться розплачуватися хребтом, а нам випаде така доля,
тому й стоњмо на своњм: нi i нi!
- Кажу ж, - боронився старший серед волинських мужiв, - князь Добрит не
маЇ намiру повелiвати. Вiн хоче знати думку всiх антiв, а вже як знатиме,
скаже склавинам, пристаЇмо до походу чи не пристаЇмо.
Мовлено немовби й щиро, без звичного в таких дiлах туману, а Волот не
мiг погамувати невдоволення, його усе ще тiпало й пiдбивало перечити. Тому
осмiлився й заговорив стольник.
- Нарочитi мужi вважають, що про цю речницю з Волина слiд говорити на
вiчi?
- То вже як собi знаЇте. Для нас важливо, аби ми сказали князевi
Добриту те, що думаЇ вся Тивер.
- На тому й станемо: князь Тиверi знаЇ, що скаже нинi люд тиверський,
його речницю вважайте за речницю люду. - Стольник помислив мить i вже
потiм додав: - А зараз прошу нарочитих мужiв iз землi Дулiбськоњ до
княжого столу i княжих яств. Ними он яку путь подолано час i перепочити з
путi.
Сидiли за столом у Чернi, сидiли опiсля i в Волинi,
пригощались-перепочивали i знову пригощались, а черв'як, що його зродило у
серцi князя Волота принесення в жертву богам младомладоњ i красноњ з
красних дiви лиш змовкав на час - не гинув. Iншi жартують, захмелiвши, або
розповiдають бувальщини-подвиги, бувальщини-перестороги, а вiн слухаЇ те й
хмуриться. Бо чуЇ: нуртуЇ-перевертаЇться в ньому той черв'як, ссе iз серця
кров i не даЇ покою мислi.
- Землi Фракiњ-багатi землi, - хвалився застiллю князь уличiв Зборко..
- Я запримiтив њх тодi ще, як ходили в ромењ за Юстина. Доли - зором не
змiряЇш, а в тих долах земля, нiби масло. Плодоносна земля, братове. Суху
палицю встроми - i дасть корiння. А ще ж Ї гори зеленi, сонцем засiянi, а
в тих горах - випаси для худоби, затишнi долини для не вiдаючих спеки нив.
Бо рiки течуть iз гiр i несуть у доли жадану вологу, бо не дмуть
вiтри-суховiњ, як дмуть нинi i прiсно дутимуть у нас.
- Князь Зборко лише те й бачив у Фракiњ? - хмуро дивився в його бiк
Волот.
- А що мав би бачити ще?
- Хоча би й те, скiльки твердей-фортець мають там ромењ i скiльки воњв
по тих твердях. А ще мав би пригадати вiн, як нам ломили там за Германа та
Юстина ребра, скiльки голiв тодi не долiчилися.
- I це каже той, хто водив нас не так давно до тоњ ж Фракiњ, хто казав:
"Анхiал - багатий город i ще багатше пристанище. Вiзьмете - на всю добу
дарую його вам"?
- Я водив вас, княже, не на татьбу, я водив для того, щоб провчити
ромењв за њхнi розбоњ на нашiй землi, щоб примусити њх рахуватися з нашою
силою i здобути бажаний мир. А до чого кличеш ти? Чим зваблюЇш нас у
ромеях? Чи тобi мало того, що мав там за Юстина та Германа, коли пiшов
непроханий, що мали опiсля тиверцi вiд Хiльбудiя? Невже не вiдаЇш, бувши
зi мною в тiй же Фракiњ, яких зусиль коштувало нам, аби ромењв запевнити
та й самим упевнитись: лiпше убого, зате привiльне жити в своњй землi,
анiж полягти за достаток у чужiй? Нам i тут, де сидимо вiд дiда-прадiда,
не тiсно.
- Одначе не вельми й сито, - поспiшив заперечити Добрит. - Я тому й не
сказав склавинам свого твердого "нi", що житiЇ нашого люду не даЇ грунту
бути певним i твердим. Чому мовчиш, князю Тиверi? Чом не кажеш тут, що
засiянi пiдвладним тобi людом поля друге лiто не дають йому збiжжя, а
худобi - звичайноњ травицi-поживи на луцi чи в лiсi? Як житиме i з чого
житиме такий люд, коли сидiтиме в обводах спаленоњ сонцем землi й
тiшитиметься тим, що живе в мирi?
- То наш клопiт, княже.
- I все?
- Пагуба спечна не може тривати вiчно. Ми нiчим не прогнiвили богiв,
аби так немилосердно карати нас. Я вiрю цьому i люд мiй вiрить, тому й
сподiваЇться: ще плодоноситиме Тиверська земля, а плодоноситиме земля,
буде й на нашiм подвiр'њ свято.
- Вiри замало, князю. Вiра - набуток отрокiв, а ти муж i не лише
ратний, а й думаючий.
Добриту, видимо, не по серцю те, що тиверський князь аж надто вже
колючий сьогоднi. Втупив у нього прискаленi в гнiвi очi й мовчить. Та гнiв
його не охолодив, лиш пiдцвьохнув Волота.
- А тепер я запитаю тебе, княже, - iсполчився весь, - що робитимемо,
коли станеться так: ми знiмемося й пiдемо всiм ополченням у ромењ, а обри
тим часом до нас?
Примовк привiдця дулiбiв. Всього лиш загадався чи не знав, що сказати.
I мовчання те не пiшло йому на карб. Засумнiвався в доцiльностi походу
князь уличiв ("А що, - мовив, длубаючись у тiм'њ, - i таке може статися"),
одразу й доволi рiшуче перейшов на бiк Волота князь поднiпровських полян.
- Я теж тiЇњ думки, - сказав Добритовi. - Не час iсполчатися i йти в
ромењ, час думати про мiць своњх земель. Обри, ставши сусiдами, не
випадково вторгаються в нашi весi на обводах i пробують нашу силу. Вони
щось замишляють супроти нас i ждуть слушноњ нагоди. Такою нагодою, гадаю,
й буде наш похiд у ромейськi землi.
- Було б лiпше, - не так уже завзято, а все ж боронився старший серед
князiв землi Тиверськоњ, - коли б ми не гадали, а напевне знали, що
помишляють обри. На тебе, княже полян, покладено стояти на оборонi нашоњ
землi з боку степу, ти мав би й подбати про це.
- Дбаю, княже, хоча похвалитися великою обiзнанiстю й не можу.
Стороняться нас обри, i до себе не пускають, i самi не кажуть: "Хочемо
жити яко сусiди з сусiдами". Вторгаються натомiсть, пробують силу. А це й
змушуЇ гадати: недобре замишляють вони супроти нас.
- I я кажу, - не забарився подати голос князь Волот, - обри - меч, що
повис над нашою шиЇю. Тивер бiльше нiж певна: коли зламаЇмо укладений iз
ВiзантiЇю ряд i пiдемо в землi Фракiњ, iмператор не поскупиться, пiдкине
обрам мiхи з золотом, i тi ударять нам у спину.
- Звiдки така певнiсть?
- Чи князь не знаЇ: на Тивер вiддавна покладено обов'язок боронити
землю Троянову з боку ромењв, у нењ був час i нагода познайомитися з
норовами сусiдiв.
Бачили, не хочеться Добритовi поступатися своњм, i все ж бесiда з ним
по якомусь часi пiшла на примирення. А примирення на диво швидко одмiнило
й Волота. Як би там не було, таки ж на його стало. А то не якась там
абищиця, то - услада серцю. Улiгся й занiмiв нарештi дражливо-неспокiйний
черв'як, прийшло бажання розправити плечi i скинути з них зроджений
невдоволенням камiнь. А вже як скинув, не мiг не пригоститися за столом,
що його заставив яствами та питвом князь Добрит.
Нагледiв якось: усi пiд хмелем уже, гудуть, нiби бджоли, й пiдсiв до
Острозора.
- Хочу поговорити з князем полян осiбно.
- Я теж маю таке бажання, - приязно усмiхнувся Острозор. - Жду лиш
нагоди.
- Гадаю, саме час. Насамперед маю подякувати князю за те, що був
тверезiший вiд iнших i допомiг утримати Добрита вiд згубноњ спокуси - iти
в непевний час на ромењв.
- Що моя помiч? Князевi Тиверi слiд дякувати, що мав у серцi мужнiсть
стати супроти всiх. Люд тиверський може пишатися таким привiдцею.
Волот не перечив, одначе й не радiв похвалi.
- На жаль, цей привiдця не привiв його до сподiваноњ благодатi. Важкi
лiта переживаЇ Тивер, i хто знаЇ, як переживе њх.
- Моњ моряни повiдали менi, яка скрута спiткала люд тиверський. Отож
њхав сюди й гадав собi: чи не час нам, зробивши один, робити й другий
крок?
- Тобто?
- Лодiњ змайстрували, пристанище маЇмо. Пора посилати торговий люд в
iншi землi, хай везе туди наш, звiдтам чужий товар. Князь, сподiваюсь,
розумiЇ, яка то вигода i людовi, i землi?
- Коли везти товари, то тiльки до ромењв, - ожвавився Волот.
- Бiльше морем Евксiнським немаЇ куди податися. Вiзантiя - свiтове
торжище, там збираЇться мало не весь торговий люд, як iз заходу, так i зi
сходу. I це, скажу по щиростi, була одна з причин, що спонукали мене
обстоювати мислi князя Волота, а не Добрита. Настав час не з мечем iти до
ромењв, а з товаром, не мечем боронитися вiд них, а знов-таки своњми
ринками i своњм товаром..
- Це правда. Це велика правда, княже! Чи я не бачу, чи не знаю: ромеям
не так просто кликати обрiв. Покликати - означаЇ посадити на своњй землi,
лишити в тих землях. А чи њм потрiбно саджати в себе ще й обрiв? Чи мало
мають клопоту вiд тих, що насаджали вже, вiд того, що полiзли на захiд i
не знають, як вибратися тепер звiдти?
- Часи непевнi i не лише для нас. А все ж я так мислю: перезимуЇмо,
дiждемось тепла, а з теплом - божоњ благодатi, i пiдемо в ромењ: на
побачення з iмператором, на укладення ряду з ромеями. Гляди, саме те
побачення, якi зацiкавлення в торгах, вiдвернуть появу обрiв бiля обводiв
Трояновоњ землi.
Волот заяснiв видом, здавалось, геть протверезiв, потiшений тим, що
чув.
- Слухай, княже, - усiвся зручнiше. - Це ж неабияка мисль. Ти говорив
про це з Добритом?
- Нi, спершу хотiв дiйти згоди з тобою.
- То ходiм поговоримо. Най не печалиться тим, що земля Фракiњ утiкаЇ з
його рук, най гострить розум свiй на iнше дiло.
Ще з ночi задув i колотить лiсом потужний схiдний вiтер, той, що
приносить на своњх крилах пахощi моря i степу, а ще згадку про простiр i
жадання простору. У полi, ясна рiч, бiда вiд такого: слiпить людям i коням
очi, смалить недосмаленi ниви, а тут, у лiсi, окрiм услади вiд гомону, що
йде верховiттям i будить рвiйнi мислi, молодечi бажання, анiчого. Тож
князь i пiддаЇться спокусi. Забув чи не схильний думати зараз, що свiтом
iде засiяне суховiЇм лихо, знай приострожуЇ й стримуЇ нажаханого острогами
коня, схоже, що милуЇться його молодечою силою, не вiдаЇ, куди подiти
свою. Кiнь граЇ пiд ним, i грають вiд того князевi мислi, граЇ потiшене
веселими мислями серце.
- Що, отроче, - питаЇ найближчого з дружинникiв i свiтить вдоволеним
видом, - так дуже набив сiдницю, що боком примаЇшся в сiдлi?
Дружинники регочуться, а той, у кого допитувався Волот, осмiхаЇться
силувано й поспiшаЇ сiсти так, як належить.
- Та нi, княже.
Жарт для втомлених - знахiдка, коли ж жартуЇ князь - i поготiв.
Пiдхопили кинуту для потiхи думку, граються нею, нiби малi дiти забавкою.
- Вiн, княже, не так набив њњ, як пiдпарив. Ано, напевне знаю, бо
видiв, як налягав у Волинi на дулiбськi боби. Не вiдав бiдний, що боби для
вершника - видима згуба в путi.
I знову смiх, черговi кпини. Бо чом i не посмiятися, коли Ї з кого,
коли смiх - бодай якась пожива в виснажливiй путi.
Князь Волот дещо втихомирився по тому, як зiгнав оскому на дотепах. Не
поривався в далину i не морочив коня. Однак вдоволення не гнав iз лику i
втiшноњ задуми також.
Привiдця дружинникiв Власт помiтив те й над'њхав до нього.
- Доки маю час i нагоду, хочу порадитися з князем, - сказав
порiвнявшись, - що маю робити по поверненнi до Черна в дружинi тиверськiй?
Вони њхали дещо вiддалено вiд ватаги, а крiм того, потужний вiтер з
моря коли й мiг пiдхопити та понести мовлене ними слово, то не до ватаги,
десь обiч, у нетрi лiсовi. Тому не береглися з словом, як i з думкою, що
облачалася в слово, говорили вiльготно i про все. Власт, щоправда, належав
до мужiв, котрi не заявили поки що про себе як про мужiв думаючих.
Вiдтодi, як Стодорко посiв у Чернi мiсце Вепра, став i воЇводою, i першим
радником у князя, муж Власт з волi обставин, а може, й власних заслуг
опинився на мiсцi Стодорка - став привiдцею дружини. Та повиннiсть
поставила Власта в число наближених до князя мужiв i все ж тiльки мужiв
ратних: коли йшлося про справи виключно общиннi, Власт або зовсiм не бував
на радах, або вiдсиджувався мовчки. А це он як заговорив.
- У похiд не збираЇмося, Власте. - Волот старався бути дружнiм i
прихильним. - Чув же, переконали князя Добрита: не тi часи, щоб
iсполчатися i йти до ромењв, зчiпатися з ромеями. Одначе вухо маЇмо
тримати наставленим, а сулицi гострими. Отож робитимеш те, що й досi
робив: дбатимеш про ратну спроможнiсть дружини, а ще - про њњ чисельнiсть.
Зима не з легких буде, i бажаючих порятуватися вiд голодноњ смертi,
далебi, не бракуватиме. МаЇш розумно скористатися тим: брати в дружинники
лиш тих, хто йтиме на ратну службу не на час - назовсiм. ЧуЇш, що кажу?
- Чую, княже, як не чути. Саме про таких i мав намiр говорити з тобою.
Я теж тiЇњ думки: голодний люд iтиме та й iтиме до нас. Що робитимемо,
коли пiде валом? Анi яств, анi бронi, анi коней на всiх не стане.
- Подумай добре, гляди, й знайдеш.
- Де, княже?
- З кiньми, гадаю, найпростiше. Кажи кожному, хто приходитиме: приведи
з собою коня - пiдеш до кiнноњ дружини, не приведеш - будеш у пiшiй. Ну а
броню... Це добре, що ти нагадав, содруже, про яства i броню. Доведеться
тобi злютувати кiлька ватаг iз тих, що приходитимуть, i послати одних до
ковачiв тиверських, най кують броню i тiльки броню, iнших - ловити рибу в
Днiстрi, поки можна буде ловити њњ. Як стане рiка, пошлеш тих ловцiв до
лiсу - на вепрiв, косуль, Їленiв. Ото й буде твоњй дружинi добра помiч у
яствах.
Власт не зводив iз свого князя замилуваних очей.
- Спаси бiг за мудру раду, - озвався нарештi. - Не думав i не гадав,
княже, що ти так одразу все розсудиш. Коли так вчинимо, як кажеш,
присяйбiг, зробимо вельми гоже дiло: i люд порятуЇмо вiд мору, принаймнi
цвiт його - мужiв, i дружину матимемо таку, яка за iнших часiв i не
снилася б.
Його щире вдоволення мудрою речницею князя не могло не потiшити й
самого князя.
- Тепер бачиш для себе дiло на передзим'я та на зиму?
- Ано, тепер бачу.
- I певен, що впораЇшся?
- У нитку витягнусь, а зроблю, як кажеш.
- То одразу пiсля повернення до Черна й берись за те. Iншоњ речницi вiд
мене не буде, та й мене не буде в Чернi. Те саме й Стодорку скажеш.
- А хiба князь...
- Я до Черна не њду. Як тiльки зблизимося з ним, зверну до Соколиноњ
Вежi. Княгиня Доброгнiва померла, маю бути там i дати всьому лад.
Помовчав i вже потiм додав:
- Коли виникне потреба в моњй радi а чи нагальне дiло пiдвернеться, не
вагайтеся, шлiть до Соколиноњ Вежi нарочитого.
- Буде зроблено, княже. Так i перекажу Стодорку.
- Ще одне, - надумався Волот. - Пiди, прињхавши, до княгинi Малки i
скажи њй: князь хоче знати, що з сином, як вiн? Одповiдь њњ одразу ж
пришли менi у Соколину Вежу.
Волот пильнiше й довiрливiше, нiж досi, подивився на мужа й так само
довiрливо сказав йому:
- Мiж iншим, покладаю на тебе, Власте, й цей клопiт: пильнуй за сином.
Вiн у твоњй дружинi, ходить пiд твоЇю рукою, зроби так, аби не оступився
десь.
ХIХ
Як дiйшла до Веселого Долу чутка: в жертву Хорсу приносять красну дiву,
Людомила Вепрова стала на своЇму i не пустила Зоринку на те видовисько.
"Мала потiха, дитино, - сказала раз, сказала i вдруге. - Не треба тобi
бути там i бачити те, що буде". Зоринцi не хотiлося слухатись матерi -
весь люд iде до капища Хорса, а коли йде люд, певно ж, не даремно. I все ж
змушена була скоритися. Одне, бачила, мамця стiною стаЇ супроти того њњ
намiру, цього разу не здолаЇ њњ, а друге, як поњде аж до Черна без челядi,
чийогось супроводу-захисту в путi? Коли ж поселяни, що правилися через
Веселий Дiл, уклали њй до вух iншi вiстi: приноситимуть у жертву богу не
когось там, дiвку Ласкавицю з Колоброда, i мати не годна була стримати.
Зловчилася i вивела за ворота коня, а вже як вивела, тiльки й бачили њњ.
Пригнулася до луки i нiби буря понеслася узлiссям, а там i лiсом. "Чи то ж
правда? - питала себе i не знаходила одповiдi. - Боги, чи то ж може таке
бути, аби жереб випав на Ласкавку?"
Сама не вiдаЇ: всього лиш не вiрить чутцi чи не хоче, аби те, що чула,
було правдою. Йой, свiтоньку ясний, таки ж не хоче. То буде осмута черна,
а жаль безмежний. Такоњ веселки ненаглядноњ, ласкавицi не лише iменем, а й
серцем i не стане? Як же це? Чому маЇ не стати? Боги всесильнi i всеблагi.
Усього позбавили ви Зоринку: можливостi привiльне почувати себе у Веселiм
Долi, бути з Богданком i вiрити, що буде Богданковою, тепер маЇте намiр
забрати й Ласкавицю. Чи то ж справедливо? Дiвчина та стала њй чи не Їдиною
втiхою у цiм збаламученiм свiтi, коли по щиростi - надiЇю й опорою, тим
щитом, що ним прикривалася в Колобродi вiд отрока-нелюба. Бо була з ним i
водночас не з ним, бо чула щебетання Ласкавицi i тiшилась, що Ї при нiй
Ласкавиця.. Стариня радiла собi: приятелювання з Ласкавицею стане тiЇю
кладкою, через яку Зоринка подасть руку братовi њњ. А Зоринка своЇ мала на
мислi: Ласкавиця прибереже њњ для Богданка, вона не тiльки вiдрада для
зголоднiлого по веселiм словi серця, вона - порятунок.
I ось маЇ: боги забирають i Ласкавицю.
Мовби на вугiллi почувала себе, добравшись до капища й опинившись серед
натовпу, що юрмився при капищi. Бо терпець уривався ждати. А дiждалася,
кригу вiдчула в грудях: у супроводi стариць i княжих мужiв йшла таки
Ласкавиця.
Що бачила потiм, лiпше б не бачити. Дiвчина вiдверто не хотiла йти до
намету. А там, у наметi, закричала таким жахливо-несамовитим криком,
вихопилася на люди такою нажахано-благальною i закривавленою, що в Зоринки
волосся стало дибом. I хотiла вчинити щось, i не могла. Страх скував њй
руки, ноги, позбавив дару речi. А поки приходила до тями, Ласкавиця знову
об'явилася перед тиверським людом, тiльки тепер уже не плакала i не
благала про помiч, лежала на ношах мертвотно блiда, тиха й упокорена.
Зоринка не могла вже лишатися i доглядатись, iдо буде далi. Поспiшила
до припнутого бiля дерева коня, а конем - до свого Веселого Долу.
Дома застала лише челядь. Отож не довелося пояснювати, де була, чому
пiшла супроти волi кревних. Побачили, що повернулася, i тим вдовольнилися,
провели до горiшньоњ ложницi, уклали в ложе. Ба, спiвчували навiть,
бiдкалися тим, що на њхнiй горличцi лиця немаЇ, не iнакше, як налякана
кимось. Зате коли об'явилася на подвiр'њ, а згодом i бiля донi мати
Людомила, мусила слухати та й слухати нарiкання та попрiкання. I
недостойна вона роду свого, i невдячна. Мати он як клопочеться нею, он як
хоче застерегти вiд осмути, бiди-безлiття, а доня те й робить, що суне,
куди не слiд, свою нерозумну голову, сама на себе недолю кличе.
Виказувала й плакала. Через те Зоринка лише вряди-годи кидала слово
обиди на кревних, бiльше вiдмовчувалась. Коли ж почула про маминi
клопотання, не втрималась, звелася в ложi й сказала.
- А чи не здаЇться мамцi, що тi клопотання й змушують бути такою? Невже
ви не видите: я не живу в теремi вiтця свого - вiдбуваю покарання. Менi не
вiльно поњхати, менi не вiльно пiти, не вiльно й серцем обрати, кого хочу.
- Що вдiЇш, коли так склалося. Чи мене гадаЇш, тiшить те?
- То най мама знають, що вiднинi склалося ще iнак: в жертву Хорсовi
принесено мою подругу з Колоброда - Ласкавицю. Отож вiд цього лiта i до
наступного прошу не турбувати мене i не турбуватися мною. Оголошую траур
по Ласкавицi, i анi з Богданком, анi з тим отроком iз Колоброда злюбу не
вiзьму. Чули, бачити вiд лiта до лiта нiкого не хочу!
XX
Минула одна, минула друга, пiшла уже й третя седмиця, як вiддали вогню
господиню цього осiбного, одначе не такого вже й безлюдного осередку, а
Миловида нiяк не звикне до тишi, що узвичањлася в покоях княгинi, тим паче
до становища, що ним винагородила њњ покiйна княгиня. Усi йдуть до нењ,
доземно кланяються, як не кланялись, може, й Доброгнiвi, а поклонившись,
питаються, куди подiти тi вiвцi, що њх не варто лишати через скрутнiсть у
яствах на зиму, як бути з сиром та маслом, що зiбрали за лiто, з набiлом,
що надоюють щоденно. Ано, нiби навмисне, йдуть i питаються, йдуть i
питаються, а Миловида ширить, дивуючись прихильностi челядi, очi й паленiЇ
видом. Одного разу вiдбудеться порадою: "Заждiть, прињде князь, вiн скаже,
як бути", iншого помучиться, вагаючись, та й скаже: "Робiть так, як досi
робили". ЗнаЇ: то не на краще, рано чи пiзно њњ слабiсть вiдчують i не
стануть зважати на те, що вона Ї в господi. "Це не господиня, - скажуть, -
це таке собi нiщо", - а сказавши так, робитимуть, як кому на серце ляже.
Проте зважитись бути господинею в праотнiм оседку князя теж не може.
Чогось њй боязко, звiдкись приходить i обсiдаЇ непевнiсть, що все, мовлене
князем, правда. Воно й не дивно: потiшив казкою та й зник, лишив њњ, мовби
сироту при дорозi: хочеш, вiр, хочеш, нi. Де буде певнiсть i звiдки
вiзьметься вiра, коли чула лиш слово, не бачить дiла?
Такий смуток ходить слiдом, така тривога обсiдаЇ, що серце кривавиться
вiд жалю до себе. А князя нема та й нема. Казав: "Готуйся до тризни по
матерi. Я вiддам жертву богам та й буду". А не об'явився, бач, у Соколинiй
Вежi, сина Богданка прислав замiсть себе, аби провiв бабцю в останню путь,
зiбрав плакальниць та й сам поплакав перед тим, як вiддати тiло староњ
вогню. Вiн i зробив, як велiв князь. Одначе робив.. Чулись-те, робив
чомусь так, нiби њњ, Миловиди, й не було тут. Коли наказував, наказував
комусь, не њй, коли питався, знов-таки в когось, не в нењ. Як пiсля цього
господарюватимеш, будеш певною, що тебе полишено тут за господиню? Коли б
не челядь та не њњ постiйне нагадування про господарство, давно покинула б
його й пiшла куди очi дивляться. Чомусь вона пiдозрiло прихильна до нењ,
аж надто запобiглива. Чи то боњться новоњ господинi, чи хоче, аби саме
ключниця Миловидка лишалася в Соколинiй Вежi господинею. Ось i сьогоднi.
Здибала бiля прибудови майстриня i не вiдчепилася, поки не домоглася згоди
зайти до нењ й поглянути, чи добре робить, чи так маЇ робити: "Не вперше
шию, - казала, - для князя, для княгинi, дiтей њхнiх. Одначе те, що
замовив тепер, нове й незнане. Тож хай молода господиня гляне i скаже: так
чи не так пошила. Вона була в ромеях, багато бачила, а те вбрання чи й не
ромейське".
ѓй показали не якесь там диво, всього-на-всього корзно. Та пошите воно
було не з тиверських, iз ромейських тканин: верх - свiтло-синiй, пiдклад -
пурпуровий. I одна, i друга тканина такi яскравi, так грiли своњми барвами
очi, що не замилуватися тiЇю яскравiстю справдi не можна. Та й шила, з
усього видно, справжня майстриня. Коли накинула Миловидi на плечi й
поставила перед свiчадом, не лише оченята, уста одкрила з дива й, невiльно
вимовила звичне в речах: "Йой!"
- Корзно сподобаЇться князевi, - сказала перегодом. - Ваша правда,
майстрине, таку вдяганку лише ромейськi iмператори й носять.
- Еге?
- Атож. Живого iмператора не випадало видiти, а на малюнку, в церквах
бачила.
- Спаси бiг, щедра дитино, за прихильне слово. Спаси бiг! Я давно
приглядаюся до молодоњ господинi княжого оседку й ось що хочу сказати:
коли Ї на те њњ добра воля та ще бажання можу пошити њй вельми лiпотне
вбрання к зимi.
- За добрi бажання теж скажу: спаси бiг. Одначе у мене, майстрине,
немаЇ з чого шити.
- Пробi! Зате у князя Ї з чого. Ось, прошу. Най гожа господиня стане до
свiчада та гляне, як личитиме њй.
Вона не зважила на Миловидинi заперечення, накинула њй на плечi те, чим
хвалилася, й поставила перед свiчадом, а вже як поставила, свiтилась та й
свiтилася, втiшаючись майбутнiм витвором рук своњх.
- Ну, чи не я казала? Та тiльки такiй пригожiй вродливицi й личитиме це
вбрання. Не шуба - замилування буде. Присяйбiг, дiвонько гожа, одне
замилування.
Говорила, а тим часом обмiряла Миловиду, говорила й обмiряла. Аж поки
не вiдчула доволi-таки рiшучий опiр.
- Прошу вас, - дiвчина вiдсторонила майстриню i так рiшуче, що в тiЇњ
невiльно опустилися руки. - Не треба. Я не заслужила ще в князя анi тунiк,
анi шуби одягальноњ.
- То заслужиш! - не поступалася майстриня i, здаЇться, була щира з нею.
- Доки пошию, будуть уже й заслуги, а будуть заслуги, князь похвалить нас,
тебе - за вбрання, мене - за стараннiсть челядницьку, ось побачиш.
Усе то правда: прихильнiсть челядi - неабияка втiха серцю, одначе й
бiль також неабиякий. Чому це князь пустив про нењ як про молоду господиню
в Соколинiй Вежi славу, а сам не њде? Ано, чому?
Що не день, то тривожнiше думалось про це, а тривога сiяла у серцi не
тiльки боязнь, зроджувала i жаль до себе. Куди њй податися, коли
переконаЇться, що князь хоче всього лиш ославити? На кого й на що
сподiватиметься тодi? На Випал i тiтунин прихисток у Випалi чи на
Божейкову стариню? Пробi, таж там своя бiда i своњ клопоти. Хiба не була,
не знаЇ?
Мабуть, задрiмала роздумуючи, не почула, коли i звiдки об'явилися на
подвiр'њ вершники. Тодi аж кинулась i схопилася притьмом, коли вловила
вухом розмову, а в тiй розмовi вирiзнила його, князя Волота, голос.
Кинулася було до дверей, та одразу ж i передумала: чи вона така зараз, щоб
виходити перед його очi? Людоньки! Таж спала й заспалася, певно, збила
завжди гладенько зачесанi коси, прим'яла вдяганку. Чи може виходити перед
очi господаря поторочею iз заспаними очима, вiдьмою iз скуйовдженим
волоссям? Мерщiй дверi на засув i прибиратися! На засув i прибиратись!
Мотнулася, мов на пожежi, вихопила з небагатоњ на набутки схованки
найлiпший, що мала, одяг та й стала переодягатися. Спiшно, як тiльки
могла, одначе й старанно, як тiльки вмiла. Чула, тремтить уся, знала, може
виказати себе цим перестраханим тремтiнням, та нiчого не могла вдiяти. То
над њњ силу, бути зараз спокiйною, то, певно, й непiдвладне њй.
На щастя, князь не поспiшав до терема. I переодягтися встигла, i
причесатися, i до стiни стала на часину, аби передати њй дрижаки своњ. А
передала чи принаймнi оговталась трохи, знову змушена була полохатись. Бо
настигла й сполохала iнша думка: чи то ж добре робить, що стоњть i жде.
Волот - князь, i яко князь звик до того, що його зустрiчають хлiбом-сiллю,
вiтають iз щасливим поверненням з далекоњ путi, а вона по клiтях-закутках
ховаЇться, дрижаки роздаЇ стiнам. Господиня ж бо Ї, яка не Ї, а господиня!
Вхопила, скiльки могла, аеру й пiшла до виходу. Не затримувалась
бiльше. Тодi вже, як прочинила останнi дверi, тi, що вели з терема,
зупинилася на порозi i вклякла: на нењ йшов iз двору Волот, вiн був уже
майже поруч.
- Прошу князя до своЇњ господи, - приклала руку до серця i вклонилася
чемно.
Князь теж спинився, затримав на нiй замилувано теплий погляд.
- Спаси бiг. Чи все гаразд у господi, чи здорова господиня?
- Хвалити богiв, усе гаразд. Челядь княжа на здоров'я не скаржиться.
- Ну, то й добре. Веди тодi в господу.
I провела, i роздягтись допомогла, i купiль-лiтепло приготувала. Потiм
звелiла челядницям накривати у гридницi стiл. Носили та й носили на нього
страви, ставили та й ставили жбани, корчаги, братницi. Князь-бо не сам
прибув, iз мужами та отроками. А ще покличе ловчих. Сказав, що довго тут
буде, а коли так, не всидить у теремi, чинитиме лови. Де ж про тi майбутнi
лови й поговорити, як не за спiльною трапезою.
Миловида теж не присiдала. I порядкувала коло столу, як накривали його,
i наливала питво в братницi та припрошувала, коли мужi сiли за стiл, i
стежила, аби трапеза була не якась там - княжа.
Бачила, князь Волот пасе за нею оком. I не хоче виказувати себе
завчасно, i все-таки пасе.
Це бентежило, а бентега червонила, мабуть, вид, бо прикипiв за якимсь
разом до того виду очима i не вiдвiв уже њх.
- А Миловидка чом не п'Ї, не гуляЇ з нами?
- У мене, княже, Ї повиннiсть.
Пiдвiвся i вiдшукав для нењ мiсце в застiллi.
- До дiдька всяку там повиннiсть! ГуляЇ князь, гуляють його гостi, маЇ
гуляти й господиня княжого застiлля.
- Одначе ж...
- Яке ще там одначе? Чи знаЇ Миловидка, чому я не був на тризнi по
своњй матерi, княгинi Доброгнiвi? Через повиннiсть. Чи вiдаЇ, чому не
досипаю ночей, не знаю услади-втiхи вiд дозвiлля, все в ратних клопотах та
походах, у думках про закон i благодать? Знову через повиннiсть перед
землею, перед людом Тиверськоњ землi. То чи не доста њх, тих повинностей?
Чи не час подумати й про себе, тим паче, що я i мужi моњ не просто собi
трапезуЇмо по вдалому звершенню покладених на нас повинностей, ми
справляЇмо тризну по матерi моњй, княгинi Доброгнiвi.
- На тризнi по княгинi я пила, а проте i з князем вип'ю.
- От i добре. Пiдношу братницю, - звернувся до мужiв, - за нову
господиню Соколиноњ Вежi, iменовану Миловидою. Слава краснiй iз красних
дiвi землi Тиверськоњ! Слава младомладiй княгинi синьоокоњ Тиверi!
- Слава! Слава! - рвiйно пiдвелися мужi й простягли до нењ виповненi
питвом братницi. Видно було: вони подiляють вибiр свого князя й не знати
якi радi, що вiн саме њњ назвав княгинею синьоокоњ Тиверi.
Тиша i спокiй у Волотовiм оседку при лiсi настали десь аж пiд ранок.
Однi пiшли, перебравши хмiльного, до своњх вiддалених халуп, iнших челядь
спровадила мало не силомiць до клiтей, потiм сама поралась та й поралась,
прибираючи зi столу. Миловида не бралася, як донедавна, до чорноњ роботи,
бiльше велiла, що i куди нести, та наводила пiсля того, як винесли
недоњдене та недопите, лад у гридницi. Чи хмiль додав њй снаги, чи радiсть
бадьорила, - робота горiла в руках. Мабуть-таки, радiсть будила в серцi
силу: он як приЇмно њй вiд того, що була в полi зору усього застiлля, що
њњ мали не за челядницю, таки за господиню. Те й робили, що тяглися до нењ
з братницями, хвалили й лестили, казали, знають, яке безлiття мала, i тому
он якi радi, що те безлiття позаду, що вона знову в своњй землi, серед
свого люду. Йой, таж такого зроду-вiку не чула про себе, такоњ приязнi вiд
людей, далебi, й не знала. Чом же не бути в руках силi, не грати веселоњ
серцю, коли на серцi свято? Могла б, весь свiт обняла б, усiх винагородила
б тим теплом, тою радiстю. Присяйбiг.
Наново застеляла звiльнений вiд яств стiл i думала, розставляла пiд
стiнами лавицi - i знову думала, не завважуючи, що вже пiзня нiч, пора б
вiдчути супутницю безсоння - втому. Бо думка думку пiдганяла, бо серце
живило та й живило веселою хвилею розум. А хто ж спатиме, коли не спить
розум? Чи до втоми, як граЇ в тобi весела хвиля? Ось розставить усе до
ладу та пiдмете гридницю, тодi вже пiде й ляже, i засне, коли зможе
заснути.
Обернулася, зачувши скрип дверей, i застигла: на порозi стояв вiн,
князь Волот.
- Я по тебе, Миловидко. Пiзня година вже, лиши це прибираннячко на
потiм.
Не вiдала, що маЇ сказати йому, одначе й на клич не йшла. Стояла
невизначено упокорена i ждала. Та не ждалося Волотовi. Облишив не зовсiм
причиненi дверi й пiшов на нењ твердим, дарма, що був пiд хмелем, кроком.
Йшов i бачив: що ближче зближаЇться з Миловидкою, то розчуленiшою стаЇ
його Миловидка. I розчуленiшою, i прихильнiшою. А ще видом паленiла не
знати як, очима, устами силилася сказати щось i не могла.
- Чи, може, одмiнила намiр свiй, той, з яким iшла до покiйноњ княгинi?
Може, розгнiвалася на мене за те, що так довго барився?
- Я не з гнiвних, ласкавий мiй князю, - казала й не ховала, як ховала
досi, очi. - То, може, й добре, що забарився. Був час подумати й
надуматись.
- Правда?
Певно, i без роз'яснень бачив, яка то правда. Не допитувався уже i не
вагався, пiдхопив своЇ омрiяне жаданнячко на руки й понiс до дверей.
Розчинив њх дужим поштовхом ноги й пiшов далi, траплялись iншi - знову
розчиняв i знов йшов, чуючи радiсть, якоњ не чув ще, тiшачи себе щастям,
якого не знав.
"Моя, моя!" - кричало все Їство його й кричало, мабуть, голосно, бо
дiвчина не забарилася почути той крик i застерегла себе словом-захистом.
- Ти ж не обманиш мене, князю?
- Нiколи!
- I довго-довго будеш зi мною?
- До кiнця днiв своњх. Коли й вiд'њду на клич землi чи люду
тиверського, то ненадовго. ЧуЇш, жадання моЇ, усе робитиму, аби не лишати
тебе надовго!
- Я покладаюсь на твою честь i звiряюсь твоњй честi.
Люди завжди стелять собi м'якшу, анiж буде потiм, путь. Мабуть, слала
њњ й Миловидка, коли так солодко спала пiд надiйною рукою лада свого.
Давно вiдспiвали розбудженi росами птахи - пiд вiкнами терема й далеко
поза теремом, вийшло з-за овиду й пiднялося над заднiстров'ям сонце, нiчна
прохолода уступила мiсце доволi-таки вiдчутному теплу, а в княжiй ложницi
усе ще бачили сни й тiшилися супокоЇм, що його даЇ солодкий вранiшнiй сон.
Коли ж прокинулися, одразу i недвозначно визначили: прокинулись не тому,
що хотiли.
- Хтось грюкаЇ в ворота, - сполошилася Миловидка й наставила в той бiк,
звiдки чулась гуркотнява, насторожене вухо.
- Дарма, там Ї челядь, - сонно заспокоњв њњ князь.
- I все ж он як грюкають. Я пiду, мабуть, до своЇњ клiтi.
Казала: пiду, а проте не йшла, лежала й боязко горнулася в покривало.
Очi, вид њњ благали: будь добрий, одвернись, дай одягнутися. Та князь не
одразу прогнав вiд себе сон i скорився волi жони своЇњ. Десь згодом уже,
як стук повторився i повторився голоснiше, нiж досi, потягся солодко й
сказав:
- Лежи, я сам пiду i вгомоню нетерпеливих.
Був невдоволений: де ж челядь, чому його примушують виконувати ще й цю,
челядницьку, повиннiсть? А вийшов на ганок, спинився подивований: ворота
одчиняли вже, i першою в просвiтi мiж двох стовпiв об'явилася Малка.
Знав, що привело њњ сюди, чи тiльки догадувався: знову спохмурнiв, в
усякому разi, прибрав суворiшого, нiж належало б при зустрiчi з жоною,
виду..
- Що сталося? Чому так прискакала нагло?
- Може, поведеш спершу до покоњв, потiм питатимеш?
Мовчки обернувся й пiшов. Певен був: Миловидки уже не застане в
ложницi, i все ж менш за все думав про те, горiв бажанням вибатькувати
Малку i вибатькувати по можливостi дошкульнiше.
- Ну, - спинився перед нею, коли зайшла до передпокою. - Кажи, що
сталося?
- Боюсь за всiх нас, тому й пригналася. З якого це часу ти став
обминати терем свiй i родину свою у стольнiм Чернi? Чому завернув,
вертаючись iз путi, сюди?
- А з якого це часу Малка забула, що вона княгиня, а не просто собi
жона?
- Чи з таким князем не забудеш?
Бачать боги: не хотiв бути аж надто крутим iз матiр'ю своњх дiтей, та
що вдiЇ, коли вона напрошуЇться.
- З яким це - таким? Невже тобi не втямки: те, що думаЇ i робить князь,
стосуЇться тiльки князя. Сказано ж бо: будь у Чернi, доглядай вогнище i
дiтей, що маЇш у тому вогнищi. Тобi того не доста?
- Мабуть, не доста, коли не спалося всю нiч, знялася нi свiт нi зоря й
прињхала.
- Ну, то вдовольнися тим i вертай до Черна.
Аж позеленiла зi злостi.
- А ти... потiшатимешся з iншою? Хто вона? Як смiла?!
- Ще раз кажу: не вона - я посмiв. На те була i Ї моя княжа воля. Не
надривай себе i не клени, усе вже сталося: вiд сьогоднi моя обраниця -
жона менi. Коли ж хочеш знати, хто вона, то знай: Миловида, та сама
дiвчина, що вiтала нашого Богданка на пострижинах.
Змовкла на мить, ширить збентеженi очi. Дивувалась чи пригадувала - хто
знаЇ. Мабуть, пригадувала, а пригадавши, зломилася враз i прикрила обличчя
руками.
- Най я стала тобi осоружною, - плакала, - а дiти? Богданко мiсця собi
не нагрiЇ, страждаЇ й сохне вiд присухи. Його увiв би в злюб, не себе.
- Встигне. У нього все ще попереду. Най забуде про Зоринку, знайде собi
iншу - ото й буде баяння вiд присухи. Чи я кажу, що забуду про тебе, про
дiтей? Ти там, у Чернi, будеш жоною й господинею, Миловида - тут. Сини
менi потрiбнi, зрозумiла? Тому й беру iншу, тому й кажу: не ставай на
путi, що часи он якi непевнi, а Богданко один у нас. Чи можу покладатися
лише на одного, бути певним, що оборонить i землю, i люд тиверський?
Ще нижче хилилася i ще ревнiше плакала, дарма, що не казав уголос: "Ти
пустопорожня, Малко. Що даси менi i що можу мати вiд тебе?" I так, без
казань, розумiла: тому й бере iншу, що пустопорожня.
- Нiчого лихого не сталося, - потiшив словом та й тим, як виголошував
його. - Кажу ж, була й лишишся жоною. Вдовольнися тим i йди.
- Мале вдоволення, Волоте.
- Що вдiЇш? Ти ж була свого часу в солодощах Вираю, дай i Миловидцi
побути там.
- Не злюб - безлiття береш iз нею. Чи не бачиш, чим повниться земля, чи
до того зараз?
- Дарма. Ми все зробили для люду, най i люд дасть нам можливiсть бодай
кiлька днiв побути щасливими. Чула, коли не вiчнiсть, то бодай кiлька
днiв!
Пiдвелася i витерла сльози.
- Я можу глянути на нењ? Бодай побачити, яка.
- Не треба. Най потiм, коли звикнеться до свого мiсця в нашiм оседку.
Вона надто младомлада ще, щоб знести одразу все: i втiху-щастя, i Перуновi
громи..
XXI
Князь Добрит, певно, не тiльки зараз оце бачився зi слов'янами, що
живуть у Карпатах i по другий бiк Карпат, вiн давно знаЇться з ними, i
коли казав: наша вiдмова вiд ратного вторгнення у ромейськi землi не
зупинить склавинiв - знав, що казав. Як тiльки розтанули по зимових
морозах снiги й спливли до рiк, а там i до моря талi води, знялися тi
слов'яни з насиджених, може, й затишних, та не вельми багатих на поживу
гнiзд своњх по горах та передгiр'ях i подалися купно, забравши з собою
дiтей, жон, сякi-такi набутки, в землi iллiрiйцiв. Рушили всiм родом своњм
бiлi хорвати, рушили словени, сорби. До них пристали сусiди, до сусiдiв -
ще сусiди, змовилися мiж собою й виставили наперед кiннi полки, по одну i
другу руч - пiшi, а вже як угледiли, яка в них сила, пiшли й сказали
iллiрiйцям: "Не супроти вас iдемо походом ратним, супроти ромењв, що
посiли землi нашi. Як сидiли на своњх, так i сидiть, нам i ромейських
стане"..
Першими забили тривогу ректори та президи сусiднiх iз слов'янами
провiнцiй - Верхньоњ Мiзiњ, Прибережноњ Дакiњ - й наважилися виступити
супроти свавiльних склавинiв з наявним пiд руками провiнцiйним вiйськом.
Одначе не довго тiшили себе сподiванкою зупинити навалу. Склавини зiм'яли
провiнцiйне вiйсько ромењв так швидко i так надiйно, що вiйсько те
показало ворогам iмперiњ спину й понесло страх перед слов'янами в сусiднi
провiнцiњ - Внутрiшню Дакiю, Дарданiю, Превалiтанiю, а згодом i в дiоцез
Македонiя. Казали, суне тьма, така не пiдвладна розуму сила, що вiд нењ
дуднить i стогне зморена земля, њњ неспроможне зупинити якесь там
провiнцiйне вiйсько. Для того потрiбна сила самого iмператора, потрiбнi
такi непереможнi полководцi, як Велiсарiй i його палатiйськi легiони.
Префектовi не вiрилося, щоб вторгнення слов'ян було настiльки
серйозним.
- Iдуть не всi слов'яни, лише склавини, i ви неспроможнi зупинити? -
питався в тих, що жахали його навалою. - Не оступатися! Кинути супроти
варварiв усе i всiх!
А прискакали вдруге, затим i втретЇ, волаючи про помiч, сам наполохався
й велiв збиратися всiм решткам провiнцiйного вiйська до Фессалонiки: тут,
пiд захистом надiйних стiн, вистоять, поки надiйде помiч.
Тепер уже не приховував вiд iмператора, яка бiда постигла Iллiрик.
Скористався попутним вiтром i послав драмон iз нарочитими мужами до
Константинополя. "Вторгнення це, - писав Юстинiановi, - не звичайна собi
татьба. Варвари йдуть iз сiм'ями. Схоже, що на поселення. Коли не
виставимо супроти них палатiйське вiйсько i не подбаЇмо по-справжньому про
захист Iллiрика, можемо втратити його i назавжди".
Мабуть, не певен був, що iмператор вволить його волю, тим паче одразу,
довго ходив, мiркував на самотi, потiм радився з радниками i знову
мiркував, аж поки не натрапив на рятiвну думку: не скупитися наявним у
префектурi золотом, послати тямущих людей i сказати варварам: "Коли
повернетеся у свою варварську землю й заприсягнете: анi ви не
переступатимете бiльше, анi дiти вашi не переступатимуть води Дунаю, дамо
достойний миру мiж нашими землями викуп - сто тисяч золотих солiд".
Ждав вiдповiдi вiд привiдцiв варварськоњ навали, нiби манни небесноњ, а
дiждався - i зовсiм упав духом. Склавини сказали: "Ми не за золотом
прийшли. Нам тiсно i голодно там, за ДунаЇм, хочемо сiсти родами своњми на
полуденних землях i сидiти тут вiчно".
Що мав дiяти? Протистояти своњми силами варварам - марна сподiванка, а
вiд iмператора нi слова. Воно й не дивно. Чи йому, намiсниковi Iллiрика,
без iмператорських едиктiв-роз'яснень не вiдомо, в яку халепу вскочив
Юстинiан, намiрившись розширити обводи Схiдноњ Римськоњ iмперiњ за рахунок
Захiдноњ? Замахнувся ж не на що-небудь, на цiлого пiвсвiту. Мало йому
метрополiњ, що обiймаЇ всю передню Азiю - дiоцез Понт, дiоцез Азiя, дiоцез
Схiд, мало Фракiњ, Дакiњ, Македонiњ, ™гипту зрештою. Захотiлося пустити
своЇ корiння по всiй пiвнiчнiй Африцi, в Сiцiлiњ, на Апеннiському
пiвостровi. Та хотiти - одне, а зробити своЇ хотiння дiлом - зовсiм iнше.
Велiсарiй висадився з добiрними легiонами в пiвнiчнiй Африцi i розбив
вандалiв, заволодiв Карфагеном, СардiнiЇю, згодом - ЦезарiЇю, фортецею
Сектем поблизу Гераклових стовпiв, Балеурськими островами, та йому не
пощастило зробити завойованi провiнцiњ покiрними. Першими пiдняли меч
супроти iмперiњ Маврусiњ - туземнi племена, первиннообщинний устрiй яких
дозволив њм зiбрати масове ополчення й вирiзати в Нумiдiњ та Бiзаценi
порiдiлi вiзантiйськi когорти до ноги. Вслiд за маврусiями збунтувалося й
власне вiйсько: солдати, нижчi чини окупацiйноњ армiњ, вважаючи себе
переможцями, не без пiдстав претендували на земельнi дiлянки у
вiдвойованiй крањнi, тим паче, що багато хто з них встиг побратися iз
вдовами, сестрами та доньками вандалiв, що загинули в сiчах з вiзантiйцями
i мали на тi землi ще й право законних спадкоЇмцiв. Iмператор же одписав
вiдвойованi землi собi чи фiску, православнiй церквi, нащадкам римських
посесорiв та мiсцевiй романiзованiй африканськiй знатi. З цього й почалася
ворохобня, така масова i така значима, що висунула своњх вождiв i забрала
в iмперiњ немало лiт та сил на њњ придушення.
Щось подiбне намiчаЇться й на Апеннiнах. В усякiм разi, видиме
пiдкорення остготiв обернулося новим пiднесенням опору i хто знаЇ, чи не
занадто серйозним. А все через нашу, ромейську, самовпевненiсть, все тому,
що вважаЇмо: тiльки ми мудрi й спритнi, бiльше нiхто.
Воно нiби й не було пiдстав нарiкати на намiри Юстинiана, тим паче
напочатку. Хто обiйде криницю з холодною життЇдайною водою, коли домагаЇ
спрага? Чи Ї такi серед людей, що не пiднiмуть, виявивши на своњй путi
дармову солiду? Такою життЇдайною криницею видалися всiм праотнi землi
Римськоњ iмперiњ, коли помер грiзний король њњ завойовникiв - остготiв -
Теодорiх. Владу його успадкував, як водиться в остготiв, найближчий родич
короля по чоловiчiй лiнiњ, малолiтнiй онук Теодорiха - Атоларiх. Фактично
ж правила державою остготiв мати малолiтнього короля i донька Теодорiха
Амаласунта, жiнка молодих лiт i незвичайноњ вроди, а ще такоњ важливоњ для
монарха якостi, як критичний розум. Лишаючись вiрною пам'ятi батька й
керуючись здоровим глуздом, вона не пiшла на поводку у тiЇњ остготськоњ
знатi, котра носилася з титулом завойовникiв чужоњ землi, нiби дитя з
писанкою, визнала за доцiльне бути лояльною iз завойованим народом, а
надто iз староримською знаттю. Аби орiЇнтацiя њњ не була двозначно
страктована як ворогами, так i друзями, оточила себе радниками з римськоњ
аристократiњ, заборонила готам посягати, тим паче силою пiдкорювати собi
землi знатних римлян, не обмежувала в правах католицьку церкву.
Це пiднесло њњ авторитет серед римлян, зате ускладнило i неабияк
стосунки з остготською знаттю. Опозицiя скористалася неприхованою
орiЇнтацiЇю регентшi на тих, хто був порохом пiд ногами
остготiв-завойовникiв, i схилила на свiй бiк значно бiльшу частину
остготськоњ знатi, анiж мала досi. На лихо, ускладнилися стосунки
остготського королiвства з сусiдами: на пiвднi - з вандалами, на
пiвнiчному заходi - iз франками. Зашморг довкола шињ затягувався i так
надiйно, що регентшi нiчого не лишалося, яко шукати пiдтримки в сильнiшого
з усiх сильних сусiдiв - у Вiзантiйськоњ iмперiњ.
Юстинiан спершу був тiльки подивований такими перемiнами в намiрах
остготськоњ регентшi: як би там не було, остготи - громили Захiдноњ
Римськоњ iмперiњ, арiати; чи њм шукати пiдтримки в православних? Та,
розмисливши, а може, й порадившись, прозрiв раптом i вхопився за прохання
Амаласунти про помiч, яко за рятiвний корок у штормовому морi: пробi, та
це ж нагода з нагод! Чом не скористатися нею i не вiдновити iмперiю в њњ
iсторичних обширах, тiльки пiд скiпетром не Риму вже - Константинополя!
На клич Амаласунти вiдгукнулися таЇмним сольством, котре мало сказати
регентшi: когорти iмперiњ до њњ послуг. Чи Амаласунту так потiшила
прихильнiсть всесильного iмператора, чи становище њњ справдi було не
вельми надiйним, розчулилася, яко всяка жiнка, й виявила бажання перебути,
поки вiзантiйськi когорти поставлять на мiсце чи приберуть iз њњ путi
ворогiв, пiд надiйною рукою Юстинiана.
ѓй чемно вклонилися на те i знов-таки запевнили: це навiть бажано.
ЛишаЇться порадитися з iмператором, як зробити, аби гостина регентшi на
теренi Вiзантiйськоњ iмперiњ лишилася непомiченою њњ
спiввiтчизниками-остготами.
Далекосяжнi намiри Вiзантiњ, здавалось, наближалися до свого логiчного
завершення i неабияк тiшили iмператора, тих, що здiйснювали його полiтику
в iмперiњ. Та ба, з волi Всевишнього i обставин анi побачення iмператора з
регентшею остготськоњ держави, анi блискавичного вiдновлення iмперiњ в њњ
iсторичних обширах за тим разом не сталося. Радники брали, звичайно, до
уваги, що зустрiч Юстинiана вiдбудеться з дивовижноњ вроди жiнкою, та,
потiшаючись тим, скинули з рахунку красу та розум, а вiдтак вплив у
iмперiњ iншоњ жiнки - Феодори. А вона не дрiмала. Що њй до iсторичних
обширiв iмперiњ, коли певна була: йдеться про те, бути чи не бути њй
iмператрицею. Угледiвши вродливицю Амаласунту, до того ж набагато молодшу
за нењ, Юстинiан не стане печалитися долею Феодори й охоче пристане до
думки котрогось iз численних радникiв - вiдновити Священну iмперiю
простiшим iз найпростiших способом - злюбними узами з регентшею остготiв.
Амаласунта вiдчула, певно, перемiни в намiрах Вiзантiњ - не передумав
би iмператор, давно була б уже в Константинополi - й пiшла на компромiс iз
остготською опозицiЇю: взяла злюб iз ставлеником опозицiонерiв, своњм
двоюрiдним братом Теодатом, заручившись, щоправда, його утаЇмниченою вiд
знатi присягою: вiднинi вiн вважатиметься њњ спiвправителем у державi,
насправдi ж влада належатиме њй i тiльки њй.
Помисли василевса, як i помисли Всевишнього, не всiм дано знати, та як
на нього, намiсника в Iллiрику, на тiй безкровнiй спробi скорити остготiв
i слiд було спинитися. Пощо розпочинати вiйну, та ще з таким королiвством,
як остготське, коли њњ не закiнчено ще в Африцi, коли знали: немаЇ
певностi, що не скористаються затяжною вiйною iмперiњ в Середземномор'њ
слов'яни i не переступлять через Дунай?
Та де там. Раз народжене бажання-поновити iмперiю в њњ iсторичних
обширах не могла вже згаснути. Августiйший довiдався по якiмсь часi, як
пiдло й пiдступно повiвся Теодат iз своЇю царственною жоною - спершу
зiслав њњ на один iз островiв Бульсинiйського озера, а згодом задушив у
лазнi - й перейнявся страшенним гнiвом (хто знаЇ, може, гнiвався сам на
себе), а в гнiвi сказав усiм, хто був тодi в Августiонi: таке не прощають;
за пiдле вбивство царственноњ особи iмперiя маЇ помститися остготам.
Вiйна з ними триваЇ вже кiлька лiт, а кiнця њњ не видно й не чути. На
мiсце страченого солдатами Теодата став iнший привiдця остготiв - Вiтiгiс,
замiсть поверженого ВелiсарiЇм Вiтiгiса титул остготського короля прийняв
сам Велiсарiй, а остготи все ж не складають зброњ. На чолi опору став
вiдважний воњн i неабиякий полководець Тотiла. Розумiючи, що таке Вiзантiя
i якоњ сили треба, аби подолати њњ когорти, вiн пiшов на поступки низам як
римського, так i остготського населення, не цураЇться рабiв, колонiв,
котрi приходять до нього яко воњни, i тим самим об'Їднав на боротьбу з
вiзантiйцями всi верстви тамошнього населення. Завдано уже перших i доволi
вiдчутних ударiв по вiйську iмператора. Що буде i як буде, один Всевишнiй
знаЇ.. Полководець Мунд вiдступаЇ з Далмацiњ, керованi донедавна
ВелiсарiЇм когорти - вiд рiчки По. А коли так, надiя на помiч
палатiйського вiйська мiзерна, њњ взагалi може не бути.
На кого ж тодi покладатися йому, намiсниковi? На власний розум i на
власну силу? А коли на власну силу, то як розпорядитися нею? Зiбрати й
кинути супроти варварiв чи таки замкнутися в Фессалонiцi й ждати слушного
часу? Було б знаття, що до сутички пiд Фессалонiкою не дiйде, варварам
вистачить для поселення й тiЇњ землi, що посядуть у Дакiњ, Мiзiњ,
Дарданiњ, Превалiтанiњ, так i вчинив би. Видить бог, так i вчинив би!
XXII
А князю Вологу не до ратних клопотiв нинi. Може, вперше на вiку отак.
Ано, заприсягтися ладен: вперше. Дивиться на молоду жону свою i тiшиться,
дивиться i тiшиться. Бо Ї ким тiшитись. Такого дива дивного нi в кого
немаЇ й не буде. Присяйбiг! Сам ромейський iмператор хай заткнеться зi
своЇю Феодорою, дарма, що вона в усьому свiтi знана яко найлiпша та
наймудрiша. Ромейська iмператриця - хитромудра змiя, його княгиня -
голубка сизокрила. Вона примiтно поповнiла за останнi мiсяцi, однак не
втратила анi лiпоти своЇњ, анi доладностi. Коли по щиростi, ще лiпшою
стала, якоюсь на диво доброю i лагiдною, а ще чистою та нiжною. Йому, мужу
своЇму, давно сказала, а це й вiд стороннiх не приховуЇ вже: жде
маленького княжича, ту опору роду-племенi, всiЇњ землi Тиверськоњ, на яку
уповаЇ, якоњ так сподiваЇться князь. Мабуть, втiшне щось думаЇ, коли так
свiтить видом, оченятами. Гляне ними, виповненими голубим сяЇвом,
примiтить, що князь не спускаЇ з нењ замилуваиих очей, й осмiхнеться. А
осмiхнувшись, знову схилиться над шитвом, тiшить у собi веселу думку. Що
сказала б вона i яким вогнем засвiтилася б, коли б узяв та й нагадав ту
далеку грозову нiч, коли поверталися з нею вiд ромењв i опинилися з волi
богiв а чи всього лиш через його безтямне заслiплення њњ вродою в одному
наметi. Йой, згорiла б, певно, соромлячись i того заслiплення, i свого
вчинку. Бо чиста, мов голубка, бо вразлива, як та квiтка, що згортаЇться
вiд доторку сонячного променя. А на його тiлi i зараз Ї одмiтина, котра
може воскресити в њњ пам'ятi i гуркiт грому, i спалах блискавок, i те, як
цебенiла пiсля њњ удару з княжого тiла кров.
Казав Властовi: двi-три седмицi не буду в Чернi, а не був до самоњ
зими. Тодi вже, як випав перший снiг, зважився полишити своЇ солодашко й
навiдався до стольного города на кiлька днiв. Навiдався та й знову
повернувся. Бо не встиг упевнитися, що маЇ таке щастя, бо не хотiв знати
нiякого, окрiм того, що давала Миловидка. Тлумачив Малцi та мужам свою
вiдсутнiсть у стольнiм Чернi тим, що дiЇ лови, що на те дана зима, аби
дiяти њх та тiшитись дiючи, а сам ловив укупi з Миловидкою щасливi митi й
не хотiв нiкого й нiчого бiльше знати. Казали йому: "™ потреби люду".
Одповiдав: "Я зробив для нього все, що мiг зробити". Казали: "™ потреби
землi". Гнiвався i гримав гнiваючись: "Потiм, коли настане передлiття,
лiто. Чи я один у тiй землi, чи мене немаЇ кому заступити? Сказано: будьте
за мене, то й будьте".
Дiяв вiн, щоправда, й лови. А то ж як! Зима велика, на те, може, й
даЇться така велика, аби кожен мiг надолужити згаяне за тепла, тодi як
тяжiли повинностi, коли жив лише для повинностей. Тож кликав мужiв до
Соколиноњ Вежi на гостини й сам не цурався гостин. А де гостини, там i
лови, веселе застiлля i веселi бесiди. В одному не мiг вiдмовити собi:
дома чи в гостях був - всюди був iз Миловидкою, пишався i не приховував
вiд содругiв того, що пишаЇться своЇю Миловидкою. Бо в кого ще Ї така, як
у нього? Бо хто ще може похвалитися такою, як вона?
Пiдiйшов i сiв коло нењ, жде, коли винагородить своњм м'яким та
привiтним позирком. Жде й осмiхаЇться думкам своњм.
- Хочу поњхати в поле, - хвалиться, - поглянути на ниви.
- А це надовго?
- Коли з тобою, можна й надовго.
- О нi, - знiяковiла й осмiхнулася привiтно. - Менi вже не вiльно
роз'њжджати. Можу нашкодити нашому княжатi.
Помовчав, тiшачись, i, вже помовчавши, сказав:
- Днями подамся до Черна, привезу до тебе бабку-повитуху.
- Бабку, може, й рано ще везти.
- Не буде пiзно. Бачиш, справжнЇ передлiття настало, мене будь-якого
дня може покликати повиннiсть. Як можу полишити тебе саму?
- Спаси бiг, - ще яснiше засвiтилася на виду. - Ти завше думаЇш наперед
i думаЇш на лiпше.
- Щаслива зi мною?
- Ано. Чи буде i далi так, не знаю, а зараз така щаслива, Волоте, така
щаслива, що йой.
- То й будь нею, - пiдiйшов i приголубив. - А я таки поњду.
Поле пiд Соколиною Вежею не таке вже й мале. По один бiк долини йде пiд
гору i по другий, улоговиною тягнеться i узвишшям теж. ™ що об'њздити
князевi, Ї на чому й око потiшити. Озимина вруниться буйно i ярина не
набагато вiдстаЇ. ЗаЇць, може, й не сховаЇться ще в нiй, а пташка
сховаЇться i надiйно. Бо грiЇ нежарке - привiтне сонце, бо випадаЇ час вiд
часу й живить посiви плодоносне сiм'я дощу. Схоже, що боги вдоволенi
принесеними њм жертвами, умилостивились i шлють благодать свою на всi
простори окольноњ землi. А то - утiха всiм, вiд князя до смерда i не
тiльки в Тиверi. Зрiтимуть злаки, зрiтиме й сподiванка, що надходить
кiнець безлiттю, буде де худобу випасти, буде чим себе уситити. Ано, тепер
уже буде. Не туманiтиме вiд дум безплiдних стариня, не дивитимуться на нењ
смиренно великими, постiйно жадаючими чогось очима дiти. I померлих вiд
голоду не тягтимуть уже до багаття, мов тi колоди, й не палитимуть
сумовито-спокiйно, як палять непотрiб. Бо Ї вже зелень на луках, отож Ї й
набiл, а Ї набiл, Ї й пожива для всякого, хто приберiг бодай якусь худобу.
Князь, як i обiцяв, не ходив цього передзим'я на полюддя, коли й знав,
як живе його люд, то знав вiд iнших. Так потiшений був Миловидкою i не
хотiв потьмарювати своЇњ втiхи чи розумiв: все одно нiчим уже не допоможе
йому?
"А чим, справдi, мiг iще допомогти? Сказав же бо: iдiть i берiть усе,
що можете взяти серед зими в землi моњй та мужiв моњх. Ось тiльки... Чи
дали њм узяти, не поцiкавився. Хiба тепер оце поњхати й глянути, якими
вийшли з зими i чи вийшли всi? А чом би й нi? Кiнь вигуляний, он як
пориваЇться на простiр. А Миловидка не встигне заскучати. Вона бiльше з
маленьким зараз, анiж зi мною".
Обернувся, сказав отрокам, що супроводжували в путi, аби не вiдставали,
й звернув на стезю, що вела у дiл. Гнав та й гнав коня лiсом, потiм -
луками, знову лiсом i знову луками, аж поки не натрапив на засiяне поле, а
в полi - на поселян. Сидiли при путiвцi, рвали траву, чистили њњ i
споживали. Переважно малеча, та були й лiтнi, щоправда, тiльки жони.
- Добридень, люди, - спинився над'њхавши.
- Добридень, - пiдвелися й низько вклонилися жiнки.
- Ця путь виведе нас до весi або до удiльного оседку?
- Ано. За тим пагорбом одразу й буде весь.
- А поле це чиЇ?
- Наше, поселянське.
- З мужiв поблизу Ї хтось?
- У лiсi мужi, коло бортей.
- То покличте, скажiть, князь волiЇ бачити.
ѓх було немало. Усi худi, виснаженi, проте були й такi, що лишень спали
з тiла.
- Хто будеш? - вказав на того, що видався не таким уже й сухоребрим.
- Ролейний староста, достойний.
- Поле це, кажуть, общинне, поселянське. А лiси? Кому належать лiси
окольнi?
- Цей - общинi, а всi iншi - мужовi твоЇму, Вепровi.
"Ага, Вепровi, значить".
- I що ж Вепр, порахувався з волею вiча, пустив, коли була зимова
скрута, жадаючий поживи люд до перевiсищ, ставiв та озер?
Староста переступив з ноги на ногу й зиркнув на поселян своњх, потiм -
на князя.
- Не пустив, виходить.
- Я не казав такого князевi. Одначе всякий, що йшов брати у
волостелиновiм лiсi чи озерi поживу, брав лише хитрiстю та спритнiстю.
- Ясно. I багато люду померло вiд голоду?
- Небагато, княже. Весь змусила всiх, хто мав неплiдну чи нетiльну
худобу, передати њњ общинi на одкуп, а вже община дiлилася з голодуючими
тим, най i нечисленним, все ж набутком.
Он як!
Помовчав, аж надто пильно доглядаючись до старости, мужiв, що стояли
обiч нього, i вже потiм запитав:
- А що ж нинi? Поля усi засiянi чи Ї такi, що лишились i незасiяними?
- ™, княже. Чим могли засiяти тi, у кого, окрiм купи дiтей, нiчого не
лишилося?
- А община? А iмущi мужi? Чи то й позичити вже не могли?
- Усiм не могли, достойний. УповаЇмо на те, що вродять засiянi ниви, а
вродять, якось позбудемося бiди.
"Не годилося б лишати зараз Миловидку саму, - думав, пустившись у
зворотну путь, - та не час i вiдсиджуватися коло нењ. Мушу повертатися вже
до своњх княжих повинностей, а вiдтак i до Черна".
Коли в'њхали на подвiр'я Соколиноњ Вежi, i зовсiм змушений був стати на
цiй думцi: на нього чекали мужi вiд Стодорка.
- Щось сталося?
- Коли не сталось, то може статися, княже. Прибув iз Маркiанополя
посланець, велiв переказати тобi, аби був готовий до всього: ромењ послали
до обрiв своњх нарочитих мужiв.
- Таки кличуть обринiв?
- Ано. Проситимуть њх, аби прийшли i видворили з Iллiрика склавинiв.
- I то - усе ?
- Дуже можливо, казав, що обри стануть потiм у Подунав'њ яко щит мiж
лов'янами i ромеями.
- Хм. Ну що ж, полуднуйте та й поњдемо разом до стольного города
нашого.
XXIII
Мужi Власт та Стодорко не стали користуватися вiдсутнiстю князя й
уподiбнюватись своЇму князевi. Розгледiвся, повернувшись до Черна, й
помiтив: не в ловах лiсових бачили зимову усладу, старалися бути
достойними княжих сподiванок i таки достойно замiнили його на отньому
столi.. А то - приЇмна винагорода. Он скiльки люду набрали в дружину,
користуючись голодом, дбають i про броню для нього, про яства.
- Хвалю, братiЇ, - розчулився князь. - Хвалю i радуюсь. Коли б ви
знали, як це вчасно. Коли б знали! На люд тиверський надiњ нинi мало.
Надто змалiв вiн пiсля голодноњ зими на силi. А нам спiшно слiд будувати
нову лiнiю твердей.
- На крутопадях Днiстрових?
- Найпаче там, де пiдходять до рiки путi торованi i де ймовiрна
переправа обрiв, коли правитимуться до Дунаю.
- Князь маЇ намiр ставати њм на путi?
- Там видно буде. Може, дозволимо пройти через нашу землю та й
забудемо, що йшли. А може, й нi. Усе залежатиме вiд того, якими будуть
намiри обрiв. Аби не шкодувати потiм i не видаватися аж надто
поступливими, маЇмо зараз готуватися до зустрiчi з тим не вiдомим нам
людом. Бери, Власте, воњв, бери усе, що треба воям, i до дiла. Будуй
вежу-твердь i знай: коли що, тобi доведеться й боронити њњ.
Власт не вельми радiв тiй княжiй речницi, одначе й перечити не брався.
- А ти, Стодорку, - не дав довго думати Волот, - розшукай у Веселому
Долi чи в Придунав'i воЇводу Вепра й перекажи йому, аби був готовий до
того ж у Холмогородi. Обри й на нього цiлитимуться, неодмiнно. Я ж подбаю
тим часом про оборону Тiри-Бiлгорода, дам знати про ромейськi потуги князю
Добриту. Чи встигнемо багато зробити з того, що маЇмо зробити, не вiдаю,
одначе робити мусимо i негайно.
Поселяни анi тодi, анi пiзнiше не вiдали, що мордуЇ князя i його рать.
У них своњ клопоти, њм своЇ на мислi. Та й чого мали б цiлити розум свiй
на гiрше? Передлiття вiд днини до днини стаЇ гомiнкiшим i обнадiЇно
знадливiшим, воно, з усього видно, обiцяЇ благодать. А чого ще треба
поселяниновi, окрiм благодатi? Ано, чого? Глядiть, як лагiдно свiтить iз
високостi утихомирений жертвами Хорс, яке чисте та синЇ небо над Тивер'ю.
Коли й замоложуЇться, то ненадовго. Погримить, погуркоче, засiЇ землю
щедрим сiм'ям дощу - й знову прояснюЇться, знову дзвенить у ньому
багатоголосий пташиний спiв. Така втiха лягаЇ на серце вiд того спiву, а
ще вiд духмяного аеру, що пахне пiсля дощу полем i лiсом, землею i сонцем,
присяйбiг, iдеш - не хочеться йти, њдеш - не хочеться њхати. ВолiЇш
злитися з медовими розкошами землi i вiддатися на ласку тих розкошiв.
- Хвала милостивим богам! - стаЇ обличчям до сонця й молиться своЇму
огненному господину - боговi-сонцю розчулений його щедрiстю ратай.
- Хвала милостивим богам! - пiдставляЇ той же ратай вiдкрите чоло своЇ
пiд дощовi струменi й радiЇ-уповаЇ на щедроти бога грому i блискавки. -
Слава й хвала! Слава й хвала!
Найбiльше клопоту зараз на подвiрницях. Щойно пробилося до сонця
посаджене, його слiд оберегти вiд зiлля-задухи, дати розкiш у землi, а
вiдтак злелiяти землю, що плодоноситиме. Тому й длубаЇться там люд,
обходжуЇ добро своЇ та воздаЇ хвалу богам за сподiване. Все ж бо казало:
йдеться к урожаю, а вiдтак к добру. Хто мiг подумати, що покладаЇться на
божу благодать i вiрить тiй благодатi передчасно?
А сталося.
Удосвiта поселяни поралися й певнi були: сьогоднi, як i вчора, стоятиме
погожа днина. Роса он яка випала з ночi, а коли випадають щедрi роси,
усмiхаЇться вранiшнЇ сонце, бути погожiй днинi. Вона й не обiцяла чогось
лихого, принаймнi до полудня. Зате о полуднi затемнiла з якогось диза
далина, i темiнь та що далi, то помiтнiше зближалася.
- Буря, либонь, - догадувався хтось iз молодших.
- Такоњ пори i такоњ днини?
Не довго гадали й малiли на силi, гадаючи. Темiнь грiзно сунула на них
i не забарилася послати розгадку. Спершу сiли на злаки й забiгали по
злаках окремi, не кожним, може, й помiченi пруги, за тими першими - другi,
за другими - третi. Так жадiбно накидалися на зелень i потрошили њњ, таку
трiскотняву зчинили тим потрошенням, що тепер уже нi в кого не виникало
сумнiву: це не просто пруги, се бiда впала на њхнi голови. Хтось хапав
мiтлу й кричав, надриваючись, на всiх iз роду своги, аби не гаялись,
брали, що Ї пiд рукою, й гонили ту напасть iз злакiв на подвiрницi, iншi
бiдкалися не так подвiрницею, як полем, i бiгли чим-дуж у поле.
"Боги, - благали подумки чи й уголос, - порятуйте! Боги заступiться!"
А боги нiмували. Вони й самi були, мабуть, збентеженi тим, що творилося
на землi: пруги летiли хмарою i заступали сонце, мов та хмара.
Нiхто не бажаЇ собi гiршого, тож i тi, що бiгли в поле, усе ще
сподiвалися: а може ж, пруги пройдуть всього лиш смугою, не зачеплять
њхнього поля? Гляди, не сядуть на њхнi поля, полетять далi?
Та ба, то була всього лиш сподiванка, одвiчне жадання лiпшого, нiж Ї,
нiж може бути. Пругiв вистачало не лише на поля, а й на луки, вони не
гребували анi княжими, анi поселянськими посiвами. Обсiдали хмарою й
трощили спiшно, прожерливо, нiби вперше бачили.
- Боженьки! - ломили руки тi, що прибiгли на поля своњ першi, або
спинялись i цiпенiли з жаху. Бо ж розумiли, нiчого не вдiють: там, де
встигла попоратися комашня, лишалися однi стебельця при коренi, а то й
гола земля.
- Це наша погибель! ЧуЇте, людоньки, це наша погибель! Ми нiчого вже не
вдiЇмо з пругами. Згублять вони поля нашi, згублять i нас!
Дивилися на ту згубу посмутнiлими очима мужi, голосили, присiвши край
ниви, жони, за жонами - дiти, а пруги робили своЇ: падали на поле хмарою й
тодi лиш знiмалися, як пожирали злаки, лишали замiсть злакiв убогу й
непривiтну рiллю.
Що ж робити? Де i в кого шукати порятунку? У князя, у богiв? А що дасть
князь i що дадуть боги, коли земля втрачаЇ останнЇ - сподiванку?
Сидiли й туманiли без дiла ратањ, опустились руки й змалiла сила в
будiвничих, що мали споруджувати твердi по Днiстру, не вiдав, що маЇ
робити тепер рукомеслий люд. Бо полонили серце i розум туга велика, досi
не знана, бо не бачили перед собою зiрки-сподiванки. В одному певнi були:
це - кiнець. А коли кiнець, то куди пориватися i чи варто пориватися?
Пруги, подейкують, пройшлися по всiй землi, спустошили всю землю.
I саме тодi, як вiдчай доходив краю, а зневiра холодила розум, десь в
когось зродилася думка i пiшла луною по Тиверськiй землi: бо самi виннi.
Нащо сказали тодi, на вiче:
"Усi най тягнуть жереб, окрiм родини князя? А коли князь чи його родина
саме й завинили перед богами?"
- Йой! Хто це вигадав? Кому спало таке на думку? Таж князь он як
повiвся з людом своњм, он що зробив для люду!
- Зробив та й пiшов тiшитись до молодоњ жони, та й тiшився геть усю
зиму з молодою жоною? А коли то i Ї вона, провина перед богами?
- Заткни пельку! Знайшов, скажiть на милiсть, провину. Чи боги перечать
комусь брати злюб та й бути щасливим у злюбi?
- Ано, то вже казна-що - звинувачувати князя за злюб. Хiба молодша
княгиня не з власноњ волi побралася з ним? Чи, може, нещаслива в злюбi?
Говорили всяке, та як би там не було, а камiнь кинуто, хвилi зродилися
вiд того каменю та й пiшли собi. А хто здатний зупинити њх, коли пiшли?
Котились та котилися, бунтуючи люд, аж поки не досягли берега i не
розбились об берег.
- На вiче! На вiче! Най скаже вся Тивер, як бути з князем! Най скажуть
старiйшини, як житимемо в своњй землi пiсля такоњ згуби!
XXIV_
Повертаючись вiд забудов у приднiстровських твердях, князь Волот на
власнi очi бачив, чим завершився налiт задунайських пругiв. Через те не
гнав коня, њхав ступою i думав, похитуючись у сiдлi. Довго й уперто думав,
а не мiг стати на якiйсь iз думок. Бо таки не вiдав, як житиме Тивср пiсля
всього, що сталося. Поривався в один, поривався в iнший кiнець далебi ж
нелiнивою думкою, а вiдшукати щось бiльш-менш певне i тим уже рятiвне не
мiг. Коли ж наблизився до Черна, думки обiрвалися враз i уступили мiсце
подиву: за стiнами стольного города вирувало людське стовписько.
"Почалося вже, - догадувався, хто товпиться i чом товпиться. - Одначе ж
як швидко. Як все-таки швидко! Чи не наполяжуть: веди, княже, з сiЇњ
землi, вона прогнiвана? Дуже можливо. Знають-бо: склавини знялися та й
пiшли в ромењ, пiшли i он сiли вже, подейкують, на плодючих ромейських
землях. Чи тиверцi гiршi за них? Чи те, що сталося, не пiдказуЇ саме цю
путь? Земля та рiдна, котра даЇ яства, i небо те наймилiше, пiд яким
пiзнаЇш смак земноњ благодатi.
Не мав намiру правитися до людського стовписька й питатися хто зiбрав,
нащо зiбрали? Повернув коня до полуденних ворiт i в'њхав до Черна через
бiчнi ворота. Треба буде, покличуть i скажуть, чого зiбралися.
Тодi ще, як передавав бiля конюшнi коня, помiтив: на нього дивляться iз
спiвчуттям, ба навiть iз жалем. Спинився i впiк одного з тих, що жалiли,
очима, проте не став допитуватися, в чiм рiч, попростував до терема. А
переступив через порiг, зустрiвся з Малкою - i прочитав той самий жаль в
очах Малки.
-_ Волоте, ти чув? - _ступила крок уперед i торкнулася княжоњ руки. -
_Вони звинувачують нас._
Не цiкавився, хто - вони, i так догадувався. Одначе повiрити, що
звинувачують у безлiттi, заподiяному пругами, не мiг.
-_ До чого ж тут ми? Та й кого це - нас?
- Тебе, мене, всю княжу родину.
Втупив у нењ незрушний погляд очей своњх i довго стояв отак, питаючись.
- Звiдки знаЇш?
- Там, - показала рукою, - на вiчi, йде справжня брань. Однi обстоюють
нас, iншi звинувачують, кажуть, саме ми завинили перед богами, через те
боги й карають Тивер спустошеннями.
- Хто ж це може звинувачувати, та ще отак?
- Коли скажу, не повiриш: мужi-волостелини та челядь њхня.
Он воно що! Повiрити справдi важко. Тi, на яких покладався, мов на
круту гору, яких множив, де слiд i де не слiд, аби бути певному: це -
опора князя, та твердь, що на нiй стане i возвеличиться в очах люду своЇњ
землi, виходить, одступилися, бiльше того, iдуть супроти нього. Хто ж
напоумив њх? Хто злютував? Вепр? Можливо. Одначе досi й Вепровi не
таланило в такiм заходi. Вiн знаЇ, вiн вiдчував. Тепер iнше чуЇ. Що ж
сталося з волостелинами тиверськими? Чому одмiнилися раптом у намiрах i
вчинках? Справдi вiрять: винен у цих безлiттях князь i його родина? То
чому ж люд поселянський не вiрить i стаЇ на захист свого князя?
-_ Коли вже дiйшло до такого, - глянув на Малку, - я маю бути там..
I, обернувшись до челядника, повелiв:
- Коня менi. Коня i броню!
Через стiни теж долiтав до города гул. Одначе той, що вдарив князевi в
груди, коли вињхав iз ворiт i опинився вiчна-вiч iз людським юрмиськом,
перевершив усякi сподiванки. Вiче було не таким уже й велелюдним, а все ж
уподiбнювалося роздратованому бджолиному рою. Гуло, вирувало, хвилею
накочувалося вперед i так само хвилею вiдкочувалося назад. Схоже, що йшла
справжня сiча. Iнакше важко пояснити, чому стоњть суцiльний галас,
пiдноситься над натовпом цiлий лiс озброЇних мечами, сулицями, просто
палицями рук, чути погрози i нарiкання.
- Князь! Князь! Глядiть, на вiче прибув князь Волот!
Галас поволi все ж стихав, а стихаючи, вiдкочувався туди десь, на
околiњ мiста.
Волот не висилав, як водиться, наперед себе биричiв i не оповiщав про
своЇ прибуття на всенародне зiбрання. Сам над'њхав ближче до старiйшин i
вклонився старiйшинам.
- Цiлую мудрих iз мудрих у родах тиверських. Кланяюсь мужам моњм i
всьому люду вiчовому.
- Чолом i тобi, княже.
Встиг помiтити: мужi були на конях, при бронi й стояли окремою стiною,
пiдпертою аж надто вже численною челяддю, старiйшини з родами своњми -
окремо.
- Чи дозволять старiйшини бути на вiчi?
- Коли Ї на те княжа ласка, просимо. Просимо i речемо: ставай на наш
кiнець.
Окинув зором одних, других i вже тодi запитав:
- Встигли посiяти распрю?
- А так. Мужi-волостелини хочуть, аби ми вiддали на суд божий твою
родину, достойний.
- Вважають, що вона чимось завинила? Перед ким же?
- Ми не суддi князевi, аби вважати так, - з-помiж кiнних вињхав i став
поперед усiх Вепр. - Одначе сам помiркуй...
"Ось хто привiдця, - не бажав коритися речниковi вiдступникiв. - Ось
чим обертаЇться для мене те, що стояв на сторожi потреб землi i люду
тиверського".
- ...Одначе сам помiркуй, - казав тим часом Вепр. - Твар очистила себе
перед богами, пожертвувавши сородичами своњми, люд тиверський також
очистився, а боги карають нас i карають найжорстокiшими карами. ЛишаЇться
одне: очиститись княжiй родинi.
"Вiн хоче саме моЇњ смертi, - силився розгадати Вепровi мережива Волот,
- чи з нього доста буде й того, що побачить мене таким, яким сам був, коли
стратили Боривоя? Видимо, доста... I все ж що маю сказати цьому
супостатовi? Що захiд його - вигадка заради помсти? Що вiн скористався
невдоволенням мужiв, обурених моњм повелiнням подiлитися з голодним людом
своњми ловецькими угiддями, i злочинно злютував њх супроти мене? А хто
повiрить, коли скажу таке? Правду мовив той ворохобний Вепр: усi офiрували
собою перед богами, мусить офiрувати й родина князя".
- Це i Ї те, чим клопочеться вiче?
- Те, княже.
- Тодi най приймаЇ свiй рiшенець без мене. В сiм дiлi я йому не радник.
Його спиняли, казали, так думають волостелини, люд тиверський iнакше
мислить i стоятиме на iншому, та князь не послухався i не побажав лишитися
на вiчi. Такий опечалений був тим, що почув, чи такий безневинно
принижений, не мiг побороти в собi ображену гiднiсть i таки вiд'њхав iз
мiста.
А згодом, опам'ятавшись, не знав, куди подiти себе з досади. Що вiн
наробив? Чому не став на бiк старiйшин i не висловив вiчу своњ мислi? Було
б це всього лиш поконом, а не видимою метою, чи перечив би справдi? Перед
богами всi рiвнi i всi однаково в одвiтi. Та ба, знаЇ, певен: не боги
хочуть його жертви - Вепр. Та ще мужi, тi тлустi ненажери, що њм добро
своЇ вище потреб землi, ба навiть вище самих богiв.
Княгиня Малка страждала вiд тоњ ворохобнi, що зчинилася довкола њњ
родини, не менше, анiж муж. Побачила, як швидко повернувся князь Волот,
яким повернувся, i зблiдла, кровинки не видно було в њњ ланiтах. А проте
не поспiшала розпитувати. Мовчки зустрiла свого повелителя, мовчки i йшла
обiч до самого терема. Лиш потiм уже, як лишилися самi, не втерпiла,
спитала:
- Чом так поквапливо вернувся, Волоте?
- Мусив, Малко, - спинився й глянув на нењ болiсними очима. - Там
йдеться лиш про нас. Тож най буде без нас.
- Сказали, ми виннi перед богами?
- Ба нi, сказали, усi очистили себе жертвами: тварини, люди; настав час
очиститись родинi князя.
- I ти зголосився? Не воспрянув супроти того? Не спростував?
- Чи мiг спростувати таке? I чи личило спростовувати? Як скажуть, так i
буде.
Не вiрила а чи не хотiла вiрити. Стояла, дивилася на могутнього
донедавна мужа свого й чула: втрачаЇ пiд ногами твердь.
Та князь не вельми зважав уже на нењ. Ходив по терему i думав, ходив i
думав. Коли вiче справдi поступиться перед домаганнями мужiв, а старiйшини
прийдуть i скажуть: "Нiчого не вдiЇш, княже, доведеться вийти до капища й
стати перед божим судом", - пiде на той суд не тiльки вiн, пiде Малка,
Богданко, Злата, ба навiть найменша - Милана. Хiба що Миловидку обiйде та
доля. Вона не сама, в нiй зрiЇ дитя њњ, той, сподiваний княжич. А закони
роду-племенi тиверського не дозволяють судити непраздну жону. Так одвiчно
було, так i зараз маЇ бути.
"А коли не буде? - пiдстерегла несподiвана думка i забринiла в ньому
тривогою. - Ано, що, коли не буде? Мужами заправляЇ Вепр, а вiн на все
здатний.. Може, тому й оскаженiв, що побачив мене щасливим iз Миловидкою,
що Миловидка ось-ось винагородить Тивер княжичем, а там i другим, третiм.
Змужнiння роду Волотiв йому, до безуму зворохобленому, нiби сiль на гарячу
рану. Такi, як Вепр, на все здатнi. Що ж робити? Послати до Миловидки
довiрених людей i сказати њй: "Скачи у дебрi лiсовi, в чужi землi - куди
хочеш, туди й скачи, тiльки рятуй себе й дитя наше вiд лиха". А боги? А
люд? Що вони скажуть i що вдiють, коли довiдаються, що Миловидка втекла з
моЇњ намови?"
Ось як обертаЇться: був князь Волот i може не стати князя Волота,
гонителя ромењв. Хто це сказав так про нього? Князь Добрит чи люд
тиверський? Мабуть, таки люд, принаймнi спершу люд, бо чув це наймення ще
там, на згарищах твердей ромейських. Голосно вимовляли його. Голосно i
повсюдно. Тепер забули, бач. I що найбiльше мучить - забули його
соратники, тi мужi-привiдцi, що були княжою опорою в ратi, стояли на чолi
сотень, тисяч, водили тi тисячi на ромейськi мури, кiстьми лягали, а
виконували його волю.
Певно, далеко був звiдси: коли прочинилися дверi i на порозi став
челядник, аж кинувся з несподiванки.
- Княже, - знiчено мовив отрок. - Старiйшини велять тобi вийти до них.
"Все", - карбуЇ в пам'ятi вирок i помiчаЇ нараз: перед очима, мов
привид, що вийшов iз стiни, стаЇ Малка.
- Волоте, - не просить, велить уже, - будь мужем, зберися з мислями i
захисти нас.
Мабуть, не сподобалося те њњ нагадування. Спохмурнiв i, не промовивши
нi слова, пiшов до дверей.
Старiйшини були на диво спокiйнi i врiвноваженi, одразу й не второпав,
якi вiстi принесли своЇму князевi. Тодi лиш, як заговорили, збагнув i
схолонув серцем: таки невеселi.
- Княже, - запитав переднiй. - Вiче волiЇ знати, ким Ї тобi випальська
Миловида: жоною чи налiжницею?
Он воно що! Вiче не годне вже порятувати свого князя. ™дине, чим може
прислужитися - не випробовувати долю тiЇњ, що носить пiд серцем його дитя,
майбутню гiлку роду Волотiв. Що ж, i за те дяка. Все-таки бiльше
ймовiрностi, що рiд той лишить у Тиверi своЇ корiння... Ось тiльки плата
за ту послугу занадто вже велика: маЇ назвати Миловиду не жоною -
налiжницею. Чи то ж можливо? Чи старiйшини не вiдають, як зганьбить себе
тим? А њњ? Боги всесильнi i всеблагi, а њњ?
- Було б лiпше, - вiдповiв стримано, одначе й хмуро, - коли б
старiйшини поцiкавилися насамперед, що важить для мене честь.
- Ми те вiдаЇмо, княже, i все ж хочемо знати: жона вона тобi чи
иалiжниця?
- А та обiзнанiсть маЇ якусь вагу? Миловида непраздна, вона носить пiд
серцем дитя. Така жона не може бути вiддана до суду.
- Людського - так. А на божий суд i непраздна жона йде. Це остання наша
жертва, мусимо жертвувати всiм, що маЇмо.
Свiте ясний! Божий суд страшний, а людський ще страшнiший. Он яким
мукам пiддають його, батька i мужа. Як же скаже: Миловида - налiжниця моя,
коли жадана з жаданих? Присягався ж, що бере в жони, що з'ЇднуЇ себе з нею
на вiки вiчнi. То ж ганьба буде для нього, для нењ. А дитя? Дитя теж маЇ
прийти в цей свiт i жити зi знаком, що його випiкають на тiлi коней?
"Глядiть, - показуватимуть, - то незаконний княжий син, прижитий iз
Миловидою-иалiжницею".
- Коли так дуже треба знати, то знайте, - одважився врештi Волот i,
здавалось, випрямився, одважившись: - Миловида - жона моя перед богами i
людьми. Я обрав њњ серцем, присягався на вiрнiсть, i зрiкатися того навiть
перед лицем найстрашнiшого суду не визнаю за потрiбне. Бiльше скажу: з
моЇњ княжоњ волi њй i тому, що народить вiд мене, заповiдаю на вiчнi часи
вотчину князiв Волотiв - Соколину Вежу. Житиму я чи нi, най знають
старiйшини i весь люд тиверський: вона за нею i спадкоЇмцем, що матиму вiд
нењ.
Старiйшини, видно, подiляли вибiр свого князя, пишалися ним i
вiдмовчувались, а Малка кидала благальнi позирки то на мужа, то на
посланцiв од вiча, схоже, що волала про порятунок i не знала, до кого
вдатися зi своњм воланням.
- Бути по-твоЇму, княже. Жертвоприношення завтра, готуй до того себе i
всiх iз роду свого, - подали нарештi голос старiйшини.
Вони вклонялися вже, а вклонившись, мали пiти. Та њх затримали ще i
затримала та ж Малка.
- Чи воля княгинi й матерi так нiчого вже й не важить?
- Чом не важить? Кажи, що маЇш.
-_ Сподiваюсь, нiхто не бере пiд сумнiв, що я жона князю Волоту й мати
дiтей його.
- Те всiм i давно вiдомо.
- А що в Тиверi Ї такий покон: коли в бiду потрапляЇ рiд, i зокрема
дiти, та, що дала њм життя, може офiрувати заради всiх собою, те теж
вiдомо?
- Чом нi? Добровiльна жертва - наймилiша богам жертва. I все ж... Чи
княгиня може зважитись на те? ГадаЇмо, њй лiпше буде, коли жертву вибере
жереб.
- Нi, найлiпше буде, коли жертву виберу я. Перед божим судом маЇ стати
троЇ моњх дiтей, младомладих дiтей, старiйшини! Аби вони не звiдали того,
що доведеться звiдати на жертовнику, зважуюсь i речу: в iм'я дiтей своњх,
заради мужа i князя, опори землi Тиверськоњ, - на вогонь пiду я.
Князь давно збагнув, куди хилить жона його, i все ж не мiг повiрити
тому, що почув.
"Вона не при собi, - казав подумки й поривався вдiяти щось. -
Добровiльна жертва - наймилiша богам жертва, то правда. Та Ї ще мужi.
Невже Малка не розумiЇ: вони хочуть принести в жертву богам насамперед
мене, через те не приймуть њњ офiри! Щось маю вдiяти, аби сталося так, як
хоче: не можна порятуватися всiм, то мають порятувати принаймнi дiтей".
- Княгиня правду каже, - спромiгся-таки на слово, а вже потiм вiдшукав
i рятiвну думку: - Дiти не встигли прогнiвити богiв, як i младомлада жона
моя, Миловида. Коли хтось завинив перед ними, то завинили ми двоЇ, яко
старшi в родi. Тому й перед жертовником маЇмо стати удвох: я i княгиня
Малка. Жертва ця добровiльна, њњ нiхто не волен вiдмiнити. На кого з нас
двох укажуть боги, той i пiде на вогонь.
ХХУ_
Як тихо в теремi i як сумно в цiй тривожнiй тишi. А ще до щему болiсно.
Нiч тому завинила чи те, що наближаЇ вона? Он як надiйно приспала всiх - i
тих, що в Чернi, i тих, що поза Черном. Це додаЇ, ясна рiч, суму, та
навряд чи визначаЇ його. Сум i тривога вiд того, далебi, що наближаЇться
вирiшальна мить, може статися так, що, крiм цiЇњ куцоњ передлiтньоњ ночi,
нiчого вже не буде.
А жаль. Гадав собi: коли вже сталося так, що долею визначено йому бути
князем у цiй топтанiй i перетоптанiй чужинцями землi, життя не пошкодуЇ, а
вiдiб'Ї в сусiдiв i несусiдiв бажання ходити в Тиверську землю й бути
татями в нiй. Казав: поставить вежi по Дунаю i стане мiцною опорою
Трояновоњ землi в краях полуденних, закладе морське пристанище в старiй
Тiрi й змiцнить через нењ узи мiж родами антськими: уличами й тиверцями,
полянами, дулiбами i знов-таки тиверцями. Думав: оце й буде те, заради
чого варто жити, що даватиме поживу втiхам, гадав, заслужить потугами рук
i розуму слави мiж своњм людом, а удостоњвся бути принесеним у жертву
богам. Чом так? Мало зробив для своЇњ землi? А чи то ж мало? Не ким-небудь
- гонителем ромењв нарекли, казали, такого не було й не буде. Це Вепр
завдав йому такого разючого удару. Скористався тим, що мужi невдоволенi
князем, i зворохобив њх супроти князя. Як же так сталося, що вони пiшли за
ним, а не за князем? Так дуже насолив тим, що поступився њхнiм на користь
голодного люду? А хiба њхнЇ - то вже так i њхнЇ? Хiба не вiн, Волот, i не
отець його вiдривали те, що Ї нинi њхнiм, вiд рота люду тиверського й
пiдносили як дар землi за послуги у дiлi ратнiм? Як же це можна сiсти на
дарованому й сказати: "Не дам!"? Та чи ж воно тiльки њхнЇ? Чи приреченi на
голод поселяни не були з тими ж мужами в сiчах, чи вони не так само, як
мужi, заступали Тиверську землю грудьми? Де ж подiлося оте велике i
величне: ми-люди одного роду i одноњ долi; коли хочемо жити в своњй землi
i вiльно користатися њњ дарами, мусимо триматися купи?
Сказав би хтось ранiше: буде так i так, на стiну полiз би, перечачи, ще
одне життя захотiв би прожити, аби довести: то - неправда! А нинi' на все
пiшов би, аби лишитися з-помiж свого люду й переiнакшити ту неправду. Та
ба, даремнi потуги. Мине ця нiч, настане день - i хтось iз них двох, вiн
або Малка, маЇ стати з волi жереба на жертовник i очистити своЇю жертвою
провину княжого роду.
Малка теж не спить, вийшла з ложницi й попростувала до дiтей. Може,
покликало котресь, а може, й так, надивитися востаннЇ. Чи до сну зараз,
тим паче њй, матерi?
Жаль стало њњ чи визнав за доцiльне й собi побути з дiтьми, ступив
крок, другий до дверей i таки зважився, пiшов слiдом за жоною.
Сидiла вже бiля найменшоњ розчулено-сумна й похила, така розчулена,
одного позирку досить було, щоб збагнути: ледве стримуЇ себе, аби не
крикнути вселенським криком: "Боги! Як я полишу њњ, як пiду вiд нењ?!"
Знав: маЇ потiшити якось жону свою, а не знаходив анi втiшного слова,
анi потрiбного вчинку. ™дине, на що спромiгся в соннiм царствi дитячоњ
ложницi, пiдiйшов i поклав на Малчинi плечi благально-заспокiйливi руки.
Коли ж вiдчув, як покiрно i як довiрливо прихилилася до нього, якою ласкою
озвалося на той заспокiйливий доторк њњ ще молоде, в розквiтi жiночих зваб
тiло, застиг на мить i вже по тiй митi сказав собi: "Якщо з княжого роду
хтось завинив перед богами, то це я. Мав би не забувати: Малка визначена
менi богами жона, мати моњх дiтей. Вона була свого часу лiпша з лiпших, i
не њњ провина, що вишукалася молодша та миловидiша за нењ, така, що њй
немаЇ анi подоби, анi взiрця. Чи такiй жонi легко було вiдчувати себе
покинутою, а вiдтак знеславленою i не лише перед дiтьми, перед усiм людом?
Вона ж не хтось там - княгиня. Як вiн не подумав, що, зрiкаючись Малки,
плямуЇ Малку, уподiбнюЇ њњ жбану, з якого випили хмiльне вино та й
викинули, мов непотрiб! Не годна бути матiр'ю... Зате Ї вже матiр'ю. I
якою матiр'ю! Не кожна зважиться сказати: "В iм'я дiтей своњх, заради мужа
i князя, опори землi Тиверськоњ, на вогонь пiду я".
Чим вiн виправдаЇться перед нею i чи встигне виправдатись?
"Зречись Миловидки, - шепнув хтось збоку. - Бодай перед вогнищем
зречись".
Аж сiпнувся, збентежений.
"Миловидки? ТiЇњ, що носить пiд серцем моЇ дитя, що була i Ї для мене
блаженством iз блаженств? О нi! Нiзащо. ЧуЇш, шептуне, нiзащо! Коли вже
сталося так, що не зумiв i Миловидку зробити всiма визнаною жоною, i Малку
не скривдити, покривджу себе. Вийду i скажу. "Я завинив, людове, я маю й
пiти на вогонь".
XXVI_
Коли скачеш на конi i скачеш що Ї сили, навiть у спеку обдаЇ
прохолодою. Зараз же, перед свiтанням, вона i зовсiм видаЇться студеною.
Вiдчутно холодить пiдставленi вiтровi ланiти, дужим струменем вриваЇться в
груди, а пригасити тривогу-полум'я, що б'Ї з грудей, таки не може. Бо та
тривога - не просто собi нагло розбуджений страх. То крик волаючого про
порятунок серця, жадання зректися того, що стало надбанням розуму, i разом
з тим певнiсть: зректися вже не можна. Не з доброго ж дива пробирався той
волхв вiд капища Перуна до сторожовоњ вежi на Днiстрi, розшукував княжича
Богданка i утаЇмничував своњ розшуки. Була б то примха людська, чи долав
би заради нењ таку вiдстань, та ще поночi, чи накладав би власним життям?
Так i сказав, коли княжич не повiрив речам його: "™ вищi за вiдраду-мсту
помисли, отроче. Саме вони змусили мене пiти до тебе й сказати те, що чув:
Жадан накладаЇ з Вепром. Володар Вепр пообiцяв жерцевi капища Веселий Дiл,
коли вволить його волю й зведе зi свiту князя. Скачи й освiдоми його. Най
знаЇ й поб'Ї супостатiв перед тим, як iти до бога, а може, й порятуЇ себе,
коли знатиме: не з богом - iз Вепром була в Жадана бесiда".
Вищi помисли... Вищi помисли! А де ж подiв њх жрець Жадан? Змiняв на
Веселий Дiл? А володар Вепр? Мало йому того, що горою став мiж княжичем i
його ладою, запер свою дитину й тримаЇ в теремi, нiби в темницi, на
побратима свого замахнувся, князя землi Тиверськоњ волiЇ позбутися, аби
лиш помститись. Ано, аби лиш помститись!
Кiнь був у милi вже, та Богданко не зважав на те, приострожував та й
приострожував його, гнав та й гнав. Бо пiдганяла сполохана волхвом
тривога, бо не ждав час. Надходить свiтанок, а на свiтанку все може
статися. Сказав же бо волхв: князь i княгиня беруть жереб, хтось iз них
двох буде принесений богам у жертву.
Не дивувався тишi, що дрiмала пiд стiнами Черна - надворi тiльки-но
розвиднялося, не дивувався й глухому смутку, що ним зустрiла його княжа
сторожа при полуденних воротах. Зате був подивований i неабияк, коли
переступив порiг отчого терему й пересвiдчився: не сум полонив так
намертво всiх, хто був пiд крiвлею, полонив мiцний на свiтаннi сон.
- Менi потрiбен князь i негайно, - по-мужньому твердо сказав
челядниковi.
- Не велено будити, княжичу. Отець твiй тiльки-но заснув.
- Дарма, буди. Кажу ж, конче треба.
Бачив, повелiння гне челядника в дугу i все ж наполягав, ба навiть
дратувався тим, що його не вельми слухаються. Коли ж домiгся свого та
угледiв перегодом: отець пробудився, iде вже на клич сина, i зовсiм
прогнав вiд себе невдоволення, поспiшив уклонитися князевi.
- Невже це правда, отче? Невже ви з матiр'ю стоњте перед вибором, кому
з вас бути принесеним у жертву богам?
- Така воля люду, сину мiй, а вiдтак i богiв.
- Неправда то Їсть!
- Як це - неправда? Було вiче, i Ї ухвала вiча.
- Може, й так, одначе перед сим була змова проти вас, отче i був пiдлий
торг божим повелiнням.
Князь подивований тим i не приховуЇ свого подиву.
- Чия змова, звiдки знаЇш про те?
Богданковi не треба було дошукуватися слiв, аби пояснити князевi, хто в
змовi i звiдки знаЇ про змову. Надто багато думав про нењ в путi, надто
виразно уявляв, звiдки витiкаЇ i куди тече отрута злоби i згуби.
- I де той волхв? - обнадiЇно цiкавиться князь.
- Пiшов собi.
- Сказав та й пiшов?
- Ано.
- I ти гадаЇш, нам повiрять без нього? Даремнi потуги, сину.
- Як то даремнi?
- А так. ™ вже ухвала вiча. Землю нашу постигаЇ безлiття за безлiттям.
Хтось провинився перед богами i вельми, спокутували вже тi провини тварi -
дарма, спокутували люди - теж дарма. Настав час спокутувати родинi князя.
Люд покладаЇ на це усi своњ сподiванки, i нiхто не годен анi одмiнити, анi
переiнакшити тi намiри.
- Таж люд одурений! Його пiдбили на те.
- Якщо це й сталося, то сталося з волi богiв. Вiдомо-бо: чого хочуть
боги, того хоче й люд.
Богданко явно не розумiв князя i гарячкове шукав спростування його
помислiв.
- А коли звершиться суд i Вепр передасть-таки Веселий Дiл у довiчне
Жаданове володiння. Що тодi скажете?
- Тодi вже говоритимеш iз ним ти. ЧуЇш, сину? Коли те станеться i ти
будеш у Тиверi князем, вiдшукай того волхва i допитайся з його помiчю у
мстивця Вепра, з якого це дива вiн передав Веселий Дiл у довiчне володiння
жерця Жадана. На вiчi, перед усiм людом тиверським допитайся. Я ж довести
це неспроможний.
- Тодi... тодi я вийду i скажу все, що чув вiд волхва.
- Ти син мiй, тобi теж не повiрять. Кажу ж, Ї ухвала вiча, хто стане
переiнакшувати њњ? I Ї мужi. Вони на рожен полiзуть, а не дозволять
переiнакшень, бо стоять, щоб знав, на боцi Вепра.
- Усi мужi чи тiльки тi з них, що мають удiли-волостi?
- Не всi, здебiльше тi, що мають удiли-волостi. Будеш княжити, перше,
що маЇш зробити, верни њх до себе. Без того не буде супокою в землi, i хто
знаЇ, чи матимеш владу над Тивер'ю.
Богданко замислився.
- Я, отче, ладен поступитися нею заради вас iз матiр'ю.
- Дурницi речеш! - обурився Волот, - Хочеш, щоб у Тиверi володарювали
такi, як Вепр?
- У Вепра руки в багнi, а будуть ще й у кровi, його не важко зiпхнути.
Важче буде, отче мiй, переiнакшити мужiв i паче всього волостелинiв.
XXVII_
Тривога роду коли i йде за околiњ подвiрницi, то не далi весi, тривога
ж землi проникаЇ в кожну шпарку i стаЇ набутком всiх. Не стала вона
таЇмницею i для Соколиноњ Вежi. Та як могла стати, коли пруги спустошили i
њњ ниви, коли люд, що правився на вiче, правився i повз њњ ворота?
Миловидцi, щоправда, не все казали. Бiду, що зависала над княжим родом,
а вiдтак i над нею, до якогось часу приховували. Та лише до якогось часу.
- Чули? - вбiгла мiж челядь i виголосила свою тривогу котрась iз
сердобольних жiнок. - Вiче стало на тому, аби на суд розгнiваного бога
йшли князь i княгиня.
- Йой! Чи то ж правда?
- А так. Бо самi зголосилися спокутувати провини всього роду яко старшi
в родi. Поселяни повертаються уже з вiча й кажуть...
Господиня оседку сполошилася, чуючи те, й кинулась до челядницькоњ, та
заточилася в ходi й змушена була шукати для себе опори. ѓњ пiдхопили,
велiли повернутися в ложе, заспокоњтись. Де там. Чи до спокою, коли он якi
вiстi занесли до терему? I опираЇться, i благаЇ: покличте ту, що казала
тiльки-но про рiшенець вiча. Челядь i так, i сяк коло нењ: "Ти на порi,
тобi не слiд того знати". А що вдiЇ, коли велить господиня, до всього ж
улюблена княжа жона?
Полотнiла, чуючи пояснення, i бiдкалась, i малiла на силi. Бо
достеменно знала вже: жереб братимуть сьогоднi, можливо, зараз оце. Сонце
тiльки-но вийшло з-за овида i було рум'яне та чисте, вiдчутно пригашене
пiсля нiчноњ купелi в океан-морi. Саме такоњ пори люд тиверський i
уповатиме на божу ласку, а уповаючи, захоче, аби жереб брали саме зараз.
Миловида уявляЇ, як те хотiння стаЇ жорстокою дiйснiстю, i скрикуЇ вiд
нестерпно разючого болю, що розiтнув њњ навпiл i не переставав сотати
жили. В'юнилася вiд нього у ложi й волала про помiч. Кого кликала, нащо
кликала, сама, певно, не вiдала, одначе кричала так голосно й тривожно, що
челядь злякалася того крику й побiгла за бабою-повитухою.
- Нащо було казати њй зараз, що дiЇться в Чернi, - попрiкнула стара
тих, що кликали. - Передчасно почалися роди.
Ходила коло молодоњ княгинi й радила, як поводити себе, аби полегшити
болi. А болi не стихали, ламали й корчили породiллю, мовби тiшилися з
того, що завдають њй мук. Чула, терпцю вже немаЇ, така, що й на стiну
полiзла б, шукаючи рятунку, та згадала нараз: чи про себе i своњ тiлеснi
болi маЇ думати, коли там, при капищi Хорса, стоњть утiха њњ серця, ладо
ненаглядне i, може, простягаЇ вже руку, аби вибрати одне з двох: життя або
смерть? Згадала й застигла на мить, про щось думаЇ, чогось шукаЇ,
тривожачись, зрештою здолала њх, своњ тiлеснi болi, муку нестерпну й
схопилася, стала там-таки, у ложi, на колiна й простягла на схiд сонця
руки.
- Боже! - крикнула благально i надривно. - Всемилостивий боже, Iсусе
Христе! Приймаю тебе всiм серцем, усiма помислами своњми й слiзно прошу:
заступись за нього, мого злюбного мужа i князя. Вiк буду вiрна i вдячна
тобi, почитатиму тебе яко Всевишнього повелителя свого, тiльки заступись i
врятуй князя Волота. Ти ж всемогутнiй i всеблагий, одведи од нього кару,
порятуй для мене, дитяти мого, всiЇњ багатостраждальноњ землi Тиверськоњ!
Поривалася до щойно обраного бога тiлом i серцем, усiм зболеним видом
своњм i плакала, уповала на заступництво всесильного християнського бога i
знову плакала. А челядь, повитуха цiпенiли при нiй i не знали, як бути:
благати молоду княгиню, аби лягла й лежала, не шкодила дитинi, що
проситься на свiт, чи тiкати вiд нењ прiч. Кликала ж на помiч не свого -
чужого бога, присягалася в довiчнiй вiрностi не своЇму - чужому боговi i
видимо зрiкалася своњх. Як бути з такою i що казати такiй?
I все ж мусили поступитися сумнiвами, бо та ж Миловидка й прогнала
сумнiви. Дитя њњ знову нагадало про себе, за цим разом так рвiйно, що
породiллi нiчого iншого не лишалося, як шукати рятунку в тих, що були
найближче.
Не схибило серце матерi, не зблукали й помисли жони. ТiЇњ самоњ митi,
як у просторiй ложницi Соколиноњ Вежi голосно заявив про себе
новонароджений княжич, там, бiля капища Хорса, виходив перед очi
старiйшин, вершителiв божоњ волi в тањнствi жертвоприношення, отець його.
- Княже Волоте i княгине Малко, - питали в них. - З власноњ волi берете
ви на себе одвiт за рiд свiй перед верховним богом люду нашого, ясноликим
Хорсом. Чи з добрим серцем iдете на цей достойний вчинок?
- Ано.
- Чи не в гнiвi на люд свiй за те, що присудив родовi вашому очистити
себе вiд злодiянь, навмисних i ненавмисних скверн?
- На люд - нi, на окремих iз люду маЇмо гнiв.
- Огласите його боговi, най покараЇ винних. За люд ладнi постати перед
ясноликим Хорсом i вблагати його, аби був милостивий, не посилав кару?
- Ладнi, старче.
- МаЇте щось сказати перед тим, як брати жереб, чи братимете вже?
- Я волiю сказати слово, - виступив наперед жони своЇњ Волот.
Князь оглянув стовписько людське i, розумiючи, не всi можуть почути
його, пiдвищив голос.
- З волi богiв i люду тиверського прийняв я у сiчi з ромеями нелегку
ношу - повиннiсть князя в отчiй землi. Хотiв чи не хотiв того, так
сталося: загинув у сiчi отець, загинув старший брат. Знав, повиннiсть ця
не обiцяЇ услади. Земля наша вiддавна була найкоротшою i найзручнiшою
путтю вiд теплих морiв до асiйського роздолля, вiд асiйського роздолля до
крайнiх обводiв землi на заходi сонця. Йшли в полуденнi крањ готи - не
поминули Тивер, поривалися на захiд сонця асiйцi - також топтали Тивер,
тирлувалися в Тиверi, сiли на Дунањ римляни - не вдовольнилися тим, що
мали за ДунаЇм. Iшли та й iшли в Троянову землю, поривались та й
поривалися мати там своњ угiддя, а за тi поривання кiстьми та кров'ю
розплачувалася Тивер. Нинi не легше. Самi були в сiчах i знаЇте, яких
маЇмо сусiдiв: як зарились, так i заряться на дармове, все легким хлiбом
волiють жити. Сила наша дещо притлумила њхню завзятiсть, збила пиху, та,
видно, не зовсiм. ™ певнi вiстi: ромењ знову мають намiр порушити
укладений з нами ряд, послали нарочитих мужiв своњх до обрiв i кличуть њх
стати в Подунав'њ, бути щитом мiдiйським супроти слов'ян. А то мала утiха.
Обри уславили себе надмiрною гординею i ще надмiрнiшою жорстокiстю. Коли
зiллЇться воЇдино та жорстокiсть з ромейською пiдступнiстю, бiда буде i
бiда велика... Вибiр у мене, самi знаЇте, який, може статися, що не
князюватиму вiд сьогоднi у Тиверi. Тому i взяв слово. Взяв, щоб сказати
вам, сородичi моњ: як житимете з такими сусiдами i як стоятимете супроти
сусiдiв, коли будете такi, як Їсть? Питаюся насамперед вас, старiйшини: чи
примiтили хоча б i на останнiм вiчi, якi ви нинi не Їдинi? Чи тямите, яка
то згуба для землi, для люду тиверського? Присяйбiг, гiршоњ й бути не
може.
Заповiдаю вам: покличте на помiч розум свiй, мудрiсть свою i врозумiть
спесивих. Або зречiться њх. ЧуЇте, врозумiть або зречiться, коли не хочете
погибелi собi, землi своњй!
Багато передумав я за цю довгу-предовгу нiч i став ось на якiй думцi:
коли iз роду Волотi хтось i завинив перед богами, то той хтось насамперед
я. Повиннiсть княжа - нелегка повиннiсть. Десь поспiшив, десь не домислив
за безлiччю клопотiв, десь був у гнiвi i не зумiв стати вище гнiву. Тому й
звертаюся до вас, старiйшини, ось iз якою речницею: не зважайте на волю
жони моЇњ, Малки, - брати разом зi мною жереб. Я вибрав уже його i один з
усього княжого роду Волотiв волiю бути принесеним у жертву богам. Гляди,
умилостивлю њх, гляди, саме цим i послужу людовi своЇму, землi Тиверськiй,
коли не зумiв послужити в дiлах общинних чи на боролищах.
Утихомирене на певний час море людське захвилювалося, далi й зовсiм
забурлило. Хтось тiльки перемовлявся з сусiдами, хтось нарiкав: що буде з
ними, коли не стане й князя, чи iншi годнi заступити його, бути таким, як
Волот? Старiйшини ж радились тим часом.
- Княже, - сказали, - на те, щоб обоЇ ви брали жереб, Ї речниця вiча.
Ми не владнi переiнакшити њњ, доста, що переiнакшили вже раз.
То було слушне пояснення вiдмови. А проте Волот думав зараз не про
нього. Iнше засiло в тiм'њ: його вже не почитають яко князя. Дивно, не
прийшла, як приходила свого часу, буЇсть, не вiдчув у серцi й гнiву.
Спустошливим холодом повiяло там, а ще - разючою малiстю, чимось схожим на
жаль.
"Боги свiтлi та боги яснi! - карався. - Як же це я, стiльки
повелiваючи, не завважив, що можу образити когось своњм повелiнням? Були ж
не просто собi заперечення, була й сувора, нав'язана нижчим за мене власна
воля. Ано, всяке було".
Таки змалiв, мабуть, духом, i примiтно, Малка завважила ту малiсть i
торкнулася його руки.
- Не печалься, муже мiй, i не втрачай через ту печаль присутностi духу.
У парi нам надiйнiше буде iти в останню нашу путь. А вже боги знають, кого
обрати з нас двох. Маю надiю, що тiЇю обраницею буду таки я.
- Надiю?
- Ано, саме так: надiю. Зайва я з-помiж вас, - пояснила перегодом. -
Боги тодi ще прирекли мене, як позбавили спроможностi бути матiр'ю.
Цiлився спростувати њњ казання: "Неправда то, не зайва ти, Малко!" Та
спростуванням його не судилося злетiти з уст: пiдiйшов старiйшина i
запитав, хто з них братиме жереб перший.
- Я, - похопився Волот i навiть вiдсторонив нечемним рухом жону свою.
Мабуть, звикла вже до того - визнавати за ним, яко за мужем, право бути
всюду привiдцею, не перечила, мовчазно зголосилася i ждала. Князь став тим
часом мiж старiйшин i пiшов, оточений старiйшинами. Був
нацiлено-зосереджений, по-мужньому рiшучий. Лише блiдiсть виказувала: таки
стривожений. УдаЇ з себе ладного на все, насправдi он який стривожений.
Коли ж став перед жертовником i вибрав своЇ, богами визначене, не
повiрив, мабуть. Зглянувся, подивований, iз старiйшинами й знову
розчепiрив пальцi, дивиться.
- Така воля богiв, - пояснили йому старiйшини, забираючи жереб. - Не
тобi, княгинi Малцi судилося бути принесеною њм у жертву.
Пiдносили над головою вибраний князем жереб й оповiщали люду, що
гласить вiн, оповiщали й знову показували: дивiться, який Ї, знайте, як
буде, а князь стояв, похилий, знiчений, i не вiдав, як вiн гляне Малцi у
вiчi. Нащо поспiшив i сказав: "Я перший"? Хай би йшла i брала своЇ, брала
й не думала, що вiн, муж, уготував њй таку стезю.
Коли набравсь-таки мужностi й обернувся, жона стояла уже в оточеннi
воњв i мала в один лиш бiк вiльну путь - до намету. Була блiда, нiби на
смертнiм ложi. Лиш очi бiгали сполохано й шукали когось у натовпi.
- Жоно моя, - ступив у њњ бiк i покликав зболено.
- Знайди Богданка, - не стала слухати Малка. - Дiвчаток не треба,
Богданка знайди i приведи. Вiн у лiтах уже, маю проститися й сказати
останнЇ напуття.
Кинувся на пошуки, та згадав нараз: вiн не пiдсудний уже, вiн - князь,
i звелiв iншим розшукати сина.
Усе, що було потiм, було нiби ввi снi: з'являлись i зникали лиця,
чулись i гасли чињсь слова, а йому жодного дiла до них. Бачив лише Малку,
дослухався лише до того, що казала Малка. Так дуже вже почував себе винним
перед нею чи тепер тiльки збагнув, яка вона не чужа йому: шкодував за нею
i плакав серцем, жалiв њњ i жалiвся не знати кому й не знати про що. Коли
ж обернулась перед самим наметом та крикнула: "Бережи дiтей. Волоте! Не
дай осмутi та безлiттю обсiсти њх!" - i зовсiм втратив присутнiсть духу.
Обiймав сина, прохав його бути мужнiм i не мiг вiдшукати бодай якоњсь
мужностi в собi. Схоже, що вичерпала њњ Малка, вичерпала й понесла на
жертовник боговi Хорсу.
XXVIII_
Поля довго не оживали пiсля пругiв. Лежали помiж примiтно помолодiлих
гањв та урочищ рудi, знiвечено-убогi, мовби витоптанi раттю новоявлених
готiв. I поселяни не порались на них. Чи то чекали дощу й грiли в собi
сподiванку: коли випаде невдовзi, засiють ниви просом i ще врятують себе
вiд голоду, чи втратили за цi неврожайнi лiта всяку надiю на поле й
одвернулися, полоненi осмутою, вiд поля. Важко повiрити, аби одвернулися.
Спорожнiли ж бо не лише пiдклiтi, спорожнiли й кадуби, берковцi, мiри та
пiвмiри, до краю убавилось по оседках худоби. I все ж таки чомусь не видно
поселян у полi, щось тримаЇ њх по оседках.
Волот теж осунувся по тому, що бачив при капищi Хорса, i сам не
з'являвся на люд, i в себе не волiв бачити когось. Що робив у своњм
чернськiм теремi, нiхто не вiдав. Отож давали волю домислам, сходилися
купками й шептались:
- Князь невдоволений ухвалою вiча - принести в жертву богам когось iз
його родини.
- Ано, вiн у гнiвi на всiх, тому й не хоче видiти в себе.
- Так вважаЇте?
- А ви нi?
- Таки нi. Князь вельми завинив перед Малкою, тому в такiй осмутi по
Малцi.
- А й правда. Навiть до тоњ, що помутила своЇю лiпотою розум його, не
њде та й не њде. Все ходить по Малчиних слiдах та караЇться своЇю провиною
перед Малкою, та тiшить-заспокоюЇ дiтей Малчиних.
- Йой, тi дiти, тi дiти. Що з ними буде i як вони будуть тепер?
- I я кажу: що буде? Добре, коли князь пiклуватиметься про них, як нинi
пiклуЇться, а коли забуде, пригрiтий тою, що в Соколинiй Вежi?
Неспокiй брав гору над сумом, сум - над неспокоЇм. Бо прийшло i надiйно
обсiло Тиверську землю безлiття, настала смутна iз смутних пора.
Старiйшини родiв вiка доживають уже, а не пригадують такого. Подумати
тiльки, третЇ лiто пiдряд засiвають щедру донедавна землю збiжжям i нiчого
не мають iз тоњ землi. Боги свiтлi та боги яснi, скiльки ж можна брати з
худоби i покладатися лише на худобу? А тут i обри, подейкують, бiля Днiпра
вже, стали й гадають, як перейти через нього, такого широкого та
швидкоплинного. Що буде, коли перейдуть i пiдуть понад морем до Днiстра, а
там i через Днiстер? Матимуть силу й снагу заступити њм путь, стати по
Днiстру й сказати: "Хочете йти до ромењв, iдiть до Дунаю й правтеся через
Дунай, у нашу землю вам зась", - чи не матимуть? Троянова земля велика, i
сила в нiй завжди вишукувалась така, що всякому могла заступити путь. Та
то колись. Чи зможе заступити нинi, на третину поборена вже безлiттям, i
хто знаЇ, як буде поборена ще пiсля всього, що зазнала вiд пругiв?
З мужiв, що стояли близько до князя, здавалось, тiльки двоЇ не втратили
присутностi духу. Тi двоЇ - Стодорко та Власт. Один як воЇвода правив за
князя в Чернi, другий замiняв його поза Черном: дбав, аби воњ тиверськi i
люд тиверський не припиняли спорудження твердей по Днiстру, аби тим, що
споруджують, було що њсти й пити.
Чи князевi казав хтось, чим заклопотана без нього земля, чи його менш
за все цiкавило вже що робиться в землi Тиверськiй, покликав одного дня
челядь i звелiв њй запрягти у вози коней, покласти чи не всю, що була в
теремi, поклажу, посадити окремо дiтей i правитися на Соколину Вежу.
- Я наздожену вас, - пообiцяв дiвчаткам, коли вмощував њх та доручав
Богданковi наглядати за ними в путi. - Скажу своЇ слово челядi, мужам i
наздожену.
То була ще одна дивовижа, а вiдтак i причина для пересудiв: князь таки
њде до тењ, соколиновезькоњ княгинi, бере з собою доньок, сина, он яку
поклажу. Чи не хоче сказати тим: "Лишайтеся, коли такi, без князя,
зрiкаюся вас"?
Питалися про його намiри у челядi - знизувала плечима й вiдмовчувалась,
натякали мужам ратним i думаючим - косили хижим оком i теж вiдмовчувались.
Аж поки самих не вiдвiдала пiдозра i не примусила вдатися до старiйшин,
приглянутися купно з ними до помислiв i дiянь княжих по вiд'њздi з Черна.
Бо тризна тризною i горе горем, а якийсь вiн не такий, як був до смертi
жони. Схоже, що горожани правду кажуть: вiднинi князю Волоту байдуже, чим
клопочеться i як житиме люд тиверський, коли настане зима. Анi самого не
бачать з-помiж мужiв, анi биричiв його. Коли й клопочеться, то дiтьми,
господою та господарством соколиновезьким, коли й шукаЇ для себе вiдради,
то лиш тiЇњ, що може дати бесiда з дiтьми та з жоною Миловидою.
- Мусимо йти до князя й нагадати йому, - стають на думцi мужi та
старiйшини, - що в нього, окрiм родини, Ї земля, люд тиверський i Ї
повиннiсть перед землею та людом.
-_ Перш нiж iти, маЇмо подумати, що скажемо князевi.
- А те й скажемо: Ї повиннiсть. Вiн укладав iз нами ряд, мусить бути
князем у своњй землi, а не всього лиш мужем i вiтцем у родинi.
- Князь давав уже раду, i не його вина, що ми не зумiли зробити ту
мудру речницю законом: коли в землi скрута, усi њњ угiддя мають належати
тиверському люду. Тепер самим слiд подумати й прийти до князя з рятiвною
думкою.
Гадали-сперечались день - i розiйшлися нi з чим, гадали другий - i
знову нiчого не вигадали: радити мають суттЇве, а що порадять, коли всю
землю постигло лихо, коли вона третЇ лiто пiдряд не плодоносить? Тепер i
на займанщини волостелинiв не кивнеш, бо й там голодний люд нiчим,
придатним для яств, не поживиться. Пруги побували скрiзь, вони не
розбиралися, де поле володаря, а де поселянина, як не розбиралася й
спекотнява на тамтiм та передтамтiм лiтi.
- I все ж не випадаЇ сидiти й мовчазно ждати погибелi, - заявили
рiшучiшi. - МаЇмо вибрати кiлькох, найбiльш знаних та поважаних, най iдуть
до князя й шукають разом iз князем рятунок для люду.
- Ано, виберiм таких, най iдуть i радяться, най скажуть князевi: пiд
лежачий камiнь вода не тече. Мусить думати, коли вiн князь, а нi -
укладемо ряд iз iншим.
За виборними дiло не стало, i виборнi не забарилися добутися до князя й
стати перед князем. Гiрше було знайти з ним спiльну мову. Волот швидко
вiдчув у словах посланцiв вiд старiйшин докiр i не виказав њм ознак
гостинностi.
- Я радив уже, - хмуро озвався на њхню речницю. - Чи моя рада, гадаЇте,
не була годною, не могла порятуати люд?
- Могла, княже. Бо то мудра рада i, може, Їдино можлива. Бiда тiльки,
що мужi тодi не дозволили нам скористатися нею, нинi ж i поготiв не
дозволять.
- А то ж чому?
- Бо почувають за собою ще бiльшу силу, нiж почували тодi.
Волота нiби вжалив хто, схопився й вийшов перед старiйшини, суворий i
гнiвний, кинув у лунку просторiнь отнього терема:
- А хто дав њм ту силу? Хто, питаю? Чому ви саме мужам, володарям
займанщин дозволили узяти гору на вiчi i правити вiчем?
Старiйшини лишалися на диво спокiйними, i все ж спокiй той виявився
обманливим.
- То, княже, не нашi, то твоњ мужi, тобi лiпше знати, чому вони так
пнуться бути нагорi, правити всiма.
Сiпнувсь було сказати щось i утримався. Мужi, справдi, не њхнi. Як же
так сталося, що мiж князем i людом тиверським бiльше Їдностi в дiлах i
помислах, анiж мiж князем i його мужами? Коли i чому сталося? Схибив,
пiдбираючи собi мужiв, чи повiвся з ними не так, як мав би повестися?
Видять боги: уся заковика в тому, що немаЇ Їдиних помислiв, котрi Їднали б
його з мужами, а коли немаЇ Їдиних помислiв, Їдностi й не може бути.
- Старiйшини прийшли до мене вiд родiв своњх чи яко сли вiд усього
люду?
- Яко сли вiд усього люду.
- То слухайте, що казатиму.
Був твердий духом, певно, мав намiр сказати щось ваговите, та не встиг
мовити перше з того казання слово, як бiля ворiт зчинився гамiр i примусив
примовкнути.
-_ Що сталося? - поцiкавився князь, прочинивши дверi.
- Прибiг вiд капища волхв, каже жерця Жадана забито.
- Коли i хто забив?
- Татьба, розповiдаЇ, сталася поночi, нiхто й нiчого не вiдаЇ. Жерця ж
знайшли в його оселi з перетятим горлом.
Он воно що?!
- Велiть тому волхвовi зайти до мене.
Не ховався з почутим, визнав за потрiбне, аби той, що принiс лихi
вiстi, сказав њх при старiйшинах. Тому й поставив його перед очi
старiйшин.
Слухав i пильнував: волхв тiльки вражений баченим а чи й причетний до
татьби? Нiби не причетний, а все ж чому такий наляканий. КолiнкуЇ та й
колiнкуЇ перед своњм князем, ба навiть перед старiйшинами.
- Хто бував пред цим у Жадана?
- Не вiдаю, княже.
- А бiля оселi Перуна?
- До оселi i требища всi йдуть.
- Поночi був хтось?
Волхв замислився, справдi пригадував чи робив вигляд, що пригадуЇ.
Князь пождав i знову вдався до свiдка нечуваноњ в њхнiй землi татьби.
- Волхв давно знав Жадана?
- Давно. Вiдтодi, як Жадан став жерцем при капищi Перуна.
- I весь час був при капищi?
- Ано.
- То хто ж бував у Жадана коли не зараз, то ранiш? Хто мав iз ним
таЇмнi бесiди?
Князь не просто питав - допитувався, схилившись перед колiнкуючим
вiсником, i те допитування примiтно збентежило волхва: спершу тiльки
видивився не знати як, далi знiтився i опустив долу очi.
- Богданка сюди, - повелiв князь.
Коли ж син прибув i недвозначно сказав своњм видом: перед ним той самий
волхв, що оповiщав тамтого дня про таЇмну змову Жадана з воЇводою Вепром,
не став брати цього мужа за карк i примушувати, аби казав при старiйшинах
усе, що казав Богданковi. Звелiв синовi заперти свiдка Жадановоњ смертi в
пiдмурку вежi й берегти паче ока свого. Потiм уже, як впевнився, син
виконав його волю, обернувся до старiйшин i сказав старiйшинам:
- Чи волiють сли люду тиверського знати, що маЇмо вдiяти, аби побороти
своЇ безлiття?
- Волiють, княже.
- То слухайте, що казатиму: найперше маЇмо самоочиститись.
Мiг би покликати в свiдки самих богiв: старi i мудрi люди, а не
розумiють його. Дивляться i нiмують.
- Чи ми не очищалися?
- Перед богами - так. А самi перед собою? То правда: земна благодать -
винагорода неба. Та правда й те, що й небо може вичерпати своњ щедроти,
коли вони потраплятимуть до нечестивих в умислах i дiяннях своњх,
ставатимуть набутком всiх алчущих i жаждущих. Тож i кажу: уповаймо на
богiв, одначе й самi очищаймося, бодай час вiд часу.
- Князь радить...
- Раджу почати самоочищення iз суду над татями, що обiрвали життя
жерцевi Жадану. Чи пристають на те старiйшини?
- Ано. Намiр справедливий, най буде так.
- Тодi скликаймо вiче й починаймо суд.
То було одне з тих вiч, на якi сходиться лише окольний люд i сходиться
швидко. Бо прудко бiгли конi поселянських гiнцiв, та ще прудкiше чутка:
мало Тиверi божоњ кари, почалася й людська; у Соколинiй Вежi забито
Жадана, того Їдиного з-помiж волхвуючих людей, котрий удостоњвся бути
жерцем при капищi Перуна, став нарiвнi з князем - посередником мiж богом i
людом. Комусь, бачся, не сподобалося, що Тивер маЇ аж двох посередникiв,
хтось пiдняв руку на охоронця божого житла, i той замах, подейкують,
неабияк розгнiвав князя. Знайшов у собi пiдтяту смертю жони силу, збудився
духом i став на бiк знедоленого люду - шукаЇ йому порятунок вiд мору та
гладу. А щоб нiхто не стояв на путi в тих добрих його намiрах, пошук
починаЇ iз суду над татями.
Таке нiкого не обходить, тому й поспiшають до стольного города. ѓдуть
кiннi, йдуть пiшi i здебiльше кiлькома оседками. Людно на путях та
перепуттях. I гомiнко. Бо правляться не лише мужi, тi, чий голос матиме
вагу та силу на вiчi, правляться й отроки. Однi - щоб приглянути в дорозi
за лiтнiми вже дiдунями, iншi - за кiньми, ще iншi - у помiч старшим i в
науку до старших. Бо самi будуть колись мужами, бо коли дiйде до бiйки мiж
одною i другою сторонами вiча, сила њхня i буЇсть њхня он як знадобляться.
Не сидiв i князь у Соколинiй Вежi. Повернувся одразу ж по розмовi з
старiйшинами до Черна, зiбрав пiд свою руку дружинникiв, що були в Чернi й
поза Черном, i, впевнившись у надiйностi своЇњ сили, покликав волхва, що
принiс вiстi про смерть Жадана.
- Як звуть тебе, достойний муже?
- Малi достоњнства у того, княже, хто опиняЇться з твоЇњ ласки в
порубi.
- Не кажи так. Не всякий зважиться стати на сторожi правди i
заступитися за праведних. Сподiваюсь, не заперечуватимеш, що не хтось
iнший - ти прибiгав свого часу до мого сина Богданка й велiв йому,
пославшись на вищi помисли, iти до мене й застерегти перед тим, як мав
брати жереб: не з богом - iз Вепром була в Жадана розмова про потребу
посилати княжий рiд на вогонь.
- Так, то був я.
- Чому ж принижуЇш тепер себе i не визнаЇш достойним?
- Бо не довiв свого достойного намiру до кiнця.
Князя самого цiкавило те.
- А й справдi, чому пiшов до сина i повiдав про змову синовi, а не
менi?
- Бо в князя хтось нагледiв би мене i виказав. Син же, гадав собi, й
без мене зробить усе, що слiд зробити.
- А про те, що Богданковi, яко синовi моЇму, нiхто не повiрить, i не
подумав?
- Про те не подумав.
- То, може, тепер хоч вийдеш i скажеш вiчу: була змова, волостелин Вепр
обiцяв Жадановi Веселий Дiл, якщо принесе в жертву боговi самого князя?
- Чи менi повiрять? Веселий Дiл не став Жадановим.
- Бо обернулося так, що на вогнище пiшла з волi богiв княгиня, а не
князь. Вепровi шкода стало Веселого Долу, i вiн пiшов на головництво -
укоротив вiку Жадановi, який вимагав чи мiг вимагати вiд нього отню оселю
i угiддя.
Волхв вiдмовчувався якийсь час.
- Я можу потвердити лиш перше. Хто вбивав Жадана, про те не вiдаю.
- Усе ж каже, що головник - Вепр.
- Може, й каже, однак я не видiв того i потвердити не можу. ™, княже,
вищi за тебе i твоњ бажання помисли.
Упертiсть цього вовгура починала дратувати Волота. Що ж буде, коли
справдi не пiдтвердить? Адже вiн збираЇ вже вiче, маЇ викликати Вепра на
вселюдський суд.
- Вiдступати пiзно, волхве. Ти багато знаЇш про Вепра. Коли не
переконаЇш вiче, що вiн головник, тебе спiткаЇ те саме, що й Жадана.
Згинеш вiд його руки, чув?
- Як же я переконаю вiче, коли не вiдаю?
- Пригадай усiх, хто був напередоднi бiля капища Перуна.
- Вепра не було там.
- Зате були Вепровi люди. ПiзнаЇш њх, коли покажу?
- Якщо бачив, то пiзнаю.
- Тодi облачайся в одiяння ратного мужа, поњдеш зi мною. НавiдаЇмося на
Вепрове подвiр'я, там i приглянешся до його челядi.
Вiн був на диво твердий i непохитний тодi, як завдавав Вепра у вериги,
а ще непохитнiший, коли вийшов i став перед вiчем.
- БратiЇ! - рiшуче пiднiс над головою меча. - За згодою старiйшин родiв
i на благо люду тиверського розпочинаю суд над головниками, що вкоротили
вiку жерцевi Жадану. Хто знаЇ њх i може вказати або назвати при всiх,
виходь i називай.
Вiче завжди дiлилося на два кiнцi - княжий i поселянський. На княжому
попереду всiх стояв князь, за ним - мужi думаючi i ратнi, а вже за мужами
- дружина, на поселянському кiнцi чiльне мiсце вiдводилося тисяцьким,
потiм старiйшинам родiв i вже потiм - всiм iншим: воям, ратаям, торговому
та чорному люду. Нинi ж княжий кiнець складала переважно дружина,
найближчi з мужiв ратних та думаючих, вогнищани. Мужi ж окольнi загубилися
з-помiж старiйшин та поселян, видно, так собi мiзкували: коли дiйде до
дiла, галасуватимуть сильнiш за всiх i поведуть за собою всiх. Та цього
разу вiче лишилося глухим до них i њхнього галасу.
- Руку пiднято на того, - карбував слово за словом князь, - хто мав
доступ до самого бога, був посередником мiж людом i богом Перуном. Князь
не може лишити цього головництва непокараним. Тому й звертаЇться до всiх:
хто знаЇ головника, виходь i вкажи на нього.
- Мало вказати, - почувся голос iз поселянських лав, - треба й довести,
що то головник.
- Треба й довести, а то ж як.
- Чи маЇ такi докази князь, коли взяв воЇводу Вепра у вериги?
Питалися його недавнi соузники-мужi. Не втримались, отже, заговорили. А
коли так, настав час кликати на княжий суд володаря Веселого Долу i
воЇводу в Подунав'њ.
- У князя Ї такi докази. Та вiн не хотiв би помилитися i тому питаЇ:
хто ще знаЇ головника?
Вiдповiдь - мовчання.
- Приведiть воЇводу Вепра.
Вiн був суворiший за саму суворiсть i такий непохитно твердий та
грiзний, здавалось, звiльни йому руки та дай до рук меча - на все вiче
пiде з вiдкритим забралом.
- ВоЇводо, - зично, аби всi чули, звернувся до нього князь. - Ти
вiдаЇш, в чому звинувачую тебе? Чи визнаЇш за собою провину?
- Нi, i вимагатиму за глум i насилля над собою особистого поЇдинку з
князем.
- Коли князь не доведе твоЇњ причетностi до головництва, так?
- Ано, коли не доведе моЇњ причетностi до головництва.
- А коли доведу?
- Коли доведеш, я скараю сам себе i тут-таки, при всьому люду.
- На тому й станемо.
Вiн окинув зором принишклий люд i вже потiм мовив:
- Будьмо взаЇмно витриманi i поважнi - починаЇмо суд. Скажи, воЇводо,
ти бачився з жерцем Жаданом у його оседку при капищi Перуна?
- Бачився.
- Чого бував там?
- Приносив жертви Перуновi й передавав њх до рук жерця Жадана.
- Коли бував?
- Та не раз, i в цьому, i в тому лiтi.
- Якi вiв бесiди з жерцем, окрiм тих, що вручаЇш йому дари i просиш
принести њх боговi Перуну?
- Окрiм цих, нiяких.
- А за якi такi великi послуги обiцяв ти Жадановi подарувати свою отню
оселю i своњ угiддя в Веселiм Долi?
Вепр удавав iз себе здивованого, ба навiть обуреного.
- Такого не було, такого не могло бути! Чи князь не знаЇ, що для мене
Веселий Дiл? Чи вiн не вiдаЇ, як приросло до нього моЇ серце?
- Знаю, та послухи твердять iнше: ти обiцяв-таки Жадановi Веселий Дiл
i, певно, за неабияку послугу. Волхве Чернине, вийди i скажи, що знаЇш про
ту обiцянку.
Йдучи на вiче, волхв скинув iз себе вдяганку ратника, знову був у тому,
що належало йому вiддавна i виказувало його яко знаного всiм служку при
капищi Перуна. Поки казав, коли i з чим приходив Вепр до Жадана, вiче
слухало i нiмувало. Коли ж заговорив про усамiтнення та таЇмнi бесiди в
усамiтненнi, потiм - про Жаданове обурення тим, що казав Вепр, пробудилося
звiльна й завирувало. Однi виголошували тiльки подив, iншi - обурення, ще
iншi - заперечення.
- Того не може бути! Чим доведеш, вонючий волхве?
- Хоча б i тим, що чув тi бесiди на власнi вуха. ВоЇвода казав
Жадановi: "Зроби так, аби бог покарав князя Волота найвищою карою - смертю
- i матимеш усе: золото, поле, товар, захочеш, Веселий Дiл вiддам тобi з
оселями та угiддями, до нього приналежними. Не лише жерцем, волостелином
станеш".
- То не доказ! - кричали мужi. - Таке можна й вигадати. Хто, крiм тебе,
пiдтвердить тi казання?
- Чи можуть пiдтвердити те, що чув я, не вiдаю, одначе можуть
пiдтвердити iнше: як Жадан гнав воЇводу, обурений тiЇю речницею, киЇм, як
молився опiсля перед ликом бога Перуна й казав, молячись: "Огненний боже!
Великий Сварожичу! Ти бачив гнiв мiй i бачиш муку, одведи i заступи, не
дай сплодитися в менi найбiльшiй слабостi людськiй - спокусi". Волхви
Стемид i Добронрав. В iм'я найвищих помислiв вийдiть i скажiть, що бачили
i чули таке.
Волхви не сподiвалися, видно, що њх покличуть свiдчити, зачудовано
переглянулися, а проте вийшли й сказали князевi: бачили, як Жадан гнав
цього мужа киЇм, як молився опiсля, чули, з якими словесами звертався до
бога.
- А що скаже Вепр? - не втрачав нагоди князь Волот.
- Те, що й казав: бувати в Жадана бував, а бесiди з ним про мсту не
вiв.
- За що ж волхв i жрець гнав тебе вiд жертовника киЇм?
Вепр завагався на мить, i того було доста, аби вiче впевнилося i
крикнуло в один голос:
- Вiн винен, княже! Вiн домагався вiд Жадана лжi i мсти!
Аби втихомирити люд, князь вимушений був пiднести меча.
- Не чую одповiдi, воЇводо.
- Я нагадав жерцевi давнiй звичай - приносити богам людськi жертви, аби
вони умилостивились i не карали люд жорстокими карами. Згадка та чи,
сказати б, рада й розгнiвала жерця.
- А ще що радив?
- Бiльш нiчого.
- Чому ж Жадан казав, молячись: "Одведи i заступи, не дай сплодитися в
менi найбiльшiй слабостi людськiй - спокусi" ?
- Про те не вiдаю.
- А послухи вiдають, воЇводо. Що скажеш, Чернине?
- Жадан справдi боявся кари богiв i вагався. Коли ж воЇвода нагадав
йому про дарунок вдруге, затим i втретЇ, повiз та показав свiй Веселий
Дiл, спокусився i склав iз ним ряд: принесе в жертву богам когось iз люду
тиверського, а потiм змусить брати жереб княжу родину. Вепр зголошувався
на це, бо певен був, коли дiйде до жереба, князь сам викличеться пiти на
вогнище, заступаючи собою жону i дiтей.
- Ти брешеш, волхве! - визвiрився Вепр i подався на послуха всiм своњм
могутнiм тiлом. - Звiдки Жадановi було знати, що нас постигне ще одне
безлiття?
- Знав, бо був такий, що мiг i накликати його.
Одкровення те видалося всiм, ба навiть Вепровi, дивовижно несподiваним
i страхiтливо разючим ударом Перуна в ясному небi. Притихли на мить,
дивляться на волхва-послуха, нiби на заморську диковину, зрештою
переглянулись один з другим, мовби питаючись: "Ви чули, на нас накликали
погибель", - i крикнули тисячоголосе:
- Смерть одступникам!! Смерть людоморам!!! Щоби заради утiхи-мсти,
заради чревоугодiя, маЇтностi-наживи та накликати на весь люд голод,
знесилювати безлiттям i морити мором? Де таке видано? Коли таке було?
Смерть бузувiрам! Кара i смерть! Кара i смерть!
Князь силився вгомонити вiчевий люд, де там. Мовби оскаженiли всi.
Ширили писки й кричали своЇ, потрясали бронню чи киями i напирали на
княжий кiнець, на те одне-Їдине мiсце, де стояв закутий у вериги i на диво
змалiлий воЇвода Вепр, волхв-послух Чернин. ѓм давали знак мечем, кричали
що було сили: "Вгомонiться, дайте довершити суд", - дарма. Довелося
виставити наперед себе, наперед пiдсудного дружинникiв i вiдгороджуватися
вiд вiча щитами, мечами, сулицями.
- Виннi в ваших бiдах нiкуди вже не дiнуться. Дайте довершити суд!
Князь вкотре вже пiдносить над головою меча, вимагаЇ бодай якоњсь тишi.
- Без суду ясно, княже! На горло карай татя!
- Вiн не один. Дайте довершити суд i увидите: вiн не один!
ЗдаЇться, подiяло. Стихли спершу переднi, потiм тi, що стояли за
переднiми, а там i решта.
- Чи й далi опиратимешся, волостелине?
Вепр був землисто-сiрий з виду, по ньому видно: нiяк не дiйде до тями.
- Княже, - подав нарештi голос i якось примирливо, ба навiть благально
глянув на Волота. - Я поставлю свiдкiв, що не був тiЇњ ночi анi бiля
капища Перуна, анi в Веселiм Долi.
- Вiдаю про те, сам ти не був там. Головництво вчинили iншi, одначе за
твоњм велiнням. Волхве Чернине, вкажи нам, хто з челядникiв володаря
Веселого Долу був того надвечiр'я бiля капища Перуна?
- Он тi двоЇ. - показав через голови Чернин.
Вiчовий люд спершу оглянувся в той бiк, куди показував волхв, затим
розступився. Тi, на кого вказували, постали перед князем, його
прибiчниками, яко застуканi на злодiяннi татi.
- Твоњ це люди, воЇводо?
- Моњ, та що з того?
- А те, що саме вони виконували твоЇ повелiння. Пiдiйдiть ближче, пiдлi
раби пiдлого головника!
Тi, кого кликали, не посмiли ослухатись, пiшли, не змовляючись, до
князя i так же, не змовляючись, уклякли перед ним на колiна.
- Помилуй, великий господине! Ми не з своЇњ волi.
Аж збудився Волот, вжалений њхнiми благаннями, нiщо вже не врятуЇ
Вепра.
- Цих свiдчень доста, волостелине?
Вепр i зовсiм осунувся, якось незвично низько опустив донизу голову,
плечi. I шию свою мiцну, ту, що нiколи i нi перед ким не гнулася, шию теж
вигнув незвично. Неначе пiдставив для замашного удару.
- Сам каратимеш себе чи маю примушувати iнших?
- Сам, - пiдвiв нарештi голову й холодно глянув на князя. - Знiмiть iз
мене вериги i дайте меча.
Вiче спiшно вволило його волю. Зате Вепр не поспiшав iз самопокаранням.
Стояв i розминав натиснутi веригами руки. Зрештою кинув поверх натовпу
бистрий зiр очей своњх, шукав когось чи сягав думкою до Веселого Долу,
улюбленоњ родини в Веселому Долi, i вже тодi, як попрощався з усiм, що
було наймилiшого, поставив вiстрям до грудей меча, саме там, де билося
серце. Поставив i тiЇњ ж митi кинув себе на нього. Занiмiв на якусь мить,
затим випростався на весь свiй богатирський зрiст i, постоявши, важко,
нiби пiдтятий дуб, упав на землю. Анi зойку, анi скарги, анi проклять iз
уст. Як був клятим на вдачу Вепром, так i помер клятим.
Челядники усе ще плазували бiля княжого коня, хапали за стремена й
благали пощади.
- А з цими ж як?
- Вiдведiть i скарайте на смерть, - одповiв гидуючи. - Та не здумайте
вiддати опiсля вогню, - пiдвищив, аби всi чули, голос. - Головники не
достойнi того, головникiв зарийте в землю, яко псiв.
Вiче як занiмiло тодi, коли карали головникiв, так i лишалося нiмуючим.
Видимо, ждало ще чогось вiд князя. А князь нiяк не мiг зiбратися з
думками. Вдоволення швидко поступилося мiсцем неприЇмному видовищу,
неприЇмне видовище - осмутi.
- БратiЇ! - пiдвiвся нарештi в стременах i видавався не меншим на
зрiст, анiже той, що полiг тiльки-но, скаравши себе. - Чи збагнули, чуючи
суд цей, за що карають нас боги? ГадаЇте, за те, що не щиро вiруЇмо в них,
що недостатньо щедрi, не дiлимося з богами тим, що даЇ з њхньоњ ласки
земля наша? Неправда то Їсть! Хто з вас не молиться в своњй оселi богам i
хто жалiЇ вiддати боговi богове? Анiхто. Люд наш i щирий у вiрi своњй, i
щедрий на добро,як i на дари. Боги карають нас за те, що ми розплодили в
собi чревоугодiЇ, не знаЇмо в тiм анi мiри, анi меж, торгуЇмо в iм'я
вигоди не лише людьми, угiддям, а й божим повелiнням. Ось звiдки гнiв
божий i кара божа!
- Ано! Князь правду рече! - тисячоголосо вiдгукнувся люд. - Он звiдки
гнiв божий i кара божа!
Волали б та й волали б звиклi до вiчових змагань поселяни, домагалися б
та й домагалися б свого, коли б князь знову не пiднiс над головою меча.
- Торгувати можна худобою, збiжжям, виробами рук своњх, торгувати ж
благополуччям люду в iм'я власного чревоугодiя, як i самим людом, -
богопротивне дiло i маЇ каратися найвищою карою - смертю.
- Ано, найвищою карою!
- Тому й питаю вас: чи приймаЇмо це як закон i покон люду тиверського?
- ПриймаЇмо! Вiднинi най так i буде: хто ставить чревоугодiЇ над усе,
тим паче посмiЇ торгувати благополуччям люду як i самим людом в iм'я
чревоугодiя, тому кара i смерть!
Князь почувався вдоволеним, може, аж надто, бо заговорив голосом, що
перевищував голос самого вiча.
- А ще питаю всiх: аби менше було спокус i жадаючих нажитися на наших
поконах, чи не настав час назовсiм зректися Їдинижди забутого вже покону -
приносити в жертву богам люд тиверський?
Ждав: зараз почуЇ те, що й досi чув: "Ано, час!" - а вiдповiддю на його
ждання була тиша. Нiмотна й тривала, мовби заворожив хто досi голосне
тиверське вiче.
- Може, я беру на себе занадто багато, - невiльно понизив голос, -
може, беру непосильне, одначе яко князь i верховний жрець ваш виношу на
суд i цю речницю: чи боги на те давали людовi життя, щоб забирати його в
розквiтi лiт? Хто i коли чув вiд них: "Умилостивте нашу жадобу - i
матимете благодать"? Чи не доста самим бути нежадiбними, аби умилостивити
богiв?
Таки дiйшли, мабуть, його казання до серця i розуму тих, що так уважно
слухали: заворушились, загомонiли мiж собою, з усього видно, сподобалася
њм речниця князя.
- Може, й так, - вiдповiв за всiх старiйшина, що стояв найближче. - Та
нам не дано, княже, того знати. Вiче покликане судити люд свiй, не богiв.
Он воно що! Не зважуються пристати до того, що радить. Бояться гнiву
божого i не зважуються пристати!
- Чи ми богiв судимо? Рiч iде про древнiй покон родiв наших i люду
нашого. Кому ж тодi переiнакшувати його, коли не вiчу?
- Покон поконовi рiзниця, - стояв на своЇму старiйшина. - Ти, княже,
верховний жрець землi нашоњ, чуЇш глаголи божi, знаЇш њхнi повелiння. Тож
i суди, як бути з поконом, що оберiгаЇ нас вiд божого гнiву. Ми не
достойнi судити про те.
Чув, його розбираЇ злiсть, такий, що й накинувся б на старiйшин, коли б
певен був: те, чого домагаЇться, залежить тiльки вiд старiйшин.
- З Жаданом ви погодилися й принесли богам людськi жертви. Зi мною не
можете погодитись. Чи не скажете чому?
- Хоча б тому, княже, що тодi йшлося про дотримання покону, тепер - про
зречення.
Нi, вони таки неможливi, цi тиверцi. Зовнi нiби й так, одначе ж не
суттю. ЧуЇ серцем, не суттю!
- Гаразд, - змирився й понурив, чуючи себе приниженим, голову, -
вiдкладемо цю розмову на iншi, слушнiшi часи.
Пiдiбрав поводи й ладився уже обертати коня й правитись до Черна, та
осмикнув себе в останню мить. Чи так годиться завершувати вiче? Не дiвиця
ж, щоб показувати всiм, якi маЇ норови.
- Князь сказав усе, що мав сказати своЇму людовi. Чи все сказав князю
люд тиверський?
- Нi, не все.
- То най каже, я слухаю.
Старiйшини переглянулися. Говорити з князем викликався чомусь молодший
серед них.
- Казання наше стосуватиметься найголовнiшого, княже: як житимемо далi?
Люд третЇ лiто пiдряд нiчого не маЇ iз землi, до краю позбувся й худоби.
Просили вже тебе, аби не брав данини, i знову змушенi просити: утримайся
вiд полюддя, не йди на полюддя, бо нiчого не зможемо дати тобi!
Волота явно не тiшило таке казання i все ж слухав старiйшину уважно i
думно.
- Я мiг би те саме сказати, - заговорив перегодом. - Княжi житницi не
такi вже переповненi, аби бути невичерпними. А дружина потребуЇ свого, i
оборона землi теж потребуЇ свого. Та не те на мислi нинi: чи порятуЇ це
люд, коли я знову не пiду i не правитиму з нього правеж?
- Мабуть, що нi. Ось коли б ще волостелини...
- А що волостелини?
- Минулоњ зими стiною стали на захист своњх угiдь. Коли й цiЇњ так
буде, бiда жде всiх i бiда велика.
- Це правда? - гостро поглянув князь у той бiк, де купчилися здебiльше
володарi займанщин.
Тi - нi пари з уст. Хто потупив зiр, хто удаЇ, що його це не
стосуЇться.
- Я питаю, - не вiдступав Волот, - ми люди одного роду-племенi а чи не
одного? Можемо подiлитися iз змордованими безлiттям поселянами набутками
своњми чи не можемо?
- Нам немаЇ чим дiлитися, княже, - зважився один i сказав за всiх. -
Нашi ниви постигло те саме, що й поселянськi.
- А ловецькi угiддя? Невже й ними не можете подiлитися?
- Те не порятуЇ поселян.
- То що ж тодi порятуЇ нас?
- Порятунок один: зiбратися купно й пiти за Дунай, стезею склавинiв.
Фракiйська земля - багата земля, прогодуЇ тих, що Ї там, прогодуЇ й нас.
Князь не поспiшаЇ перечити, хоча й погоджуватись не схильний.
- Радите чинити те, у чому ми звинувачували свого часу ромењв. А що ж
буде, коли ми подамося за Дунай, а обри до нас? - слово в слово повторював
сказане Добритовi. - Хто захистить тодi дiтей, жон, землю Тиверську? Чи
вiдаЇте, що то пагубна путь: здобудемо на мачину, а втратимо усе?
- Чому на мачину? У воњ пiдуть всi, хто здатний тримати меча. Себе
прогодують i дiтям, жонам здобудуть њжу.
Люд загомонiв, з усього видно було - йому до смаку така рада, бачить у
задунайськiм походi порятунок для себе. А князь мiнився з лиця. Гнiвався
безсилим гнiвом i мiнився. Боги, нащо караЇте так цих нещасних? Вони й без
того стоять над крутопаддю, а ви одбираЇте в них останнiй розум. Глядiть,
пристають до речницi володарiв займанщин. Чи давно ж нарiкали на них? Хiба
не бачили, не знають: мужi цi ладнi повести свiт за очi, аби далi вiд
своњх угiдь.
- Допоки я князь ваш, - каже голосно i твердо, - не дозволю цього
безумства. Коли волiЇте iти за Дунай, iдiть без мене, вiддайте себе, роди
своњ, люд свiй на поталу схильним до грабункiв обринам. Я на грабунок не
поведу!
Вiче примовкло, схоже, що остудило намiри своњ, а то й злякалося княжоњ
рiшучостi.
Старiйшини перемовилися, користуючись тишею, i вислали наперед свого
речника.
- Що ж пропонуЇш, княже?
- Не пiду й цього передзим'я на полюддя. Важко менi буде, а все ж не
пiду, велю й мужам-волостелинам подiлитися з людом останнiм, що мають по
клiтях, зробити доступними для голодних лiси та водойми.
- Це не порятуЇ нас, княже. Що вiзьмемо з мужiв, коли там справдi
негусто? Що вiзьмемо в лiсах, коли уже брали та й брали? Не забувай: третЇ
лiто лишаЇмося без хлiба.
- Iншоњ ради не маю.
- Тодi слухай, що ми скажемо. Згоднi з тобою: нинi, як нiколи, годилося
б триматися купи, бути обачними при купi. Та погодься i ти з нами: зубожiв
люд наш через недороди i зубожiв до краю. Голод i мор гряде в землю
Тиверську, за цим разом повальний. А пiде гуляти мор, земля наша стане ще
бiльше доступною для сусiдiв, анiж тодi, як пiдемо на них iз мечем i
сулицею. Тож i гадаЇмо собi: мусимо зробити так, аби i сусiдiв не
ворохобити ратним вторгненням, i самим вижити до лiта.
- Чи я не те казав? Ба, репетуЇте ж усi: не виживемо.
- Бо таки не виживемо, коли сидiтимемо склавши руки.
- Що ж радите робити?
- Оскiльки земля наша неспроможна прогодувати всiх, лишитися в нiй
мають тi, кого прогодуЇ. Решта най iде i шукаЇ собi iншу землю.
Волот i зовсiм ширить подивованi очi. Смiються з нього старiйшини чи
бука хочуть? Куди пiдуть i хто маЇ йти? Де та земля, що уготувала яства
для голодних?
Так i запитав, як думав.
- Аби з очей, значить?
- Чому аби з очей?
- Бо такоњ землi немаЇ на всiм широкiм свiтi, а коли i Ї, то њњ треба
брати мечем i сулицею.
- Вислухай, княже, до кiнця - i ти переконаЇшся: для аких, як нашi
вiдселенцi, земля i яства можуть знайтися. Ба навiть без меча i сулицi.
Рада старiйшин виносить на суд люду таку свою речницю: най кожен отрок i
кожна дiвиця вiзьмуть жереб. Вiн визначить третину одних i третину других,
що мають залишити Тивер. Князь i кревнi подiляться з ними останнiм -
бронею, кiньми, худобою - i скажуть: "Iдiть туди, куди приведуть боги,
шукайте собi землю, що прогодуЇ вас". Завважив, княже, посилаЇмо молоду
пагiнь родiв своњх, а таких всякий володар вiзьме на поселення, коли
матиме можливiсть допомогти њм до першого урожаю.
Мовчить князь, не вiдаючи, що сказати старiйшинам, мовчить i вiче,
звернувшись помислами до дiтей своњх. Кожному доведеться, коли пристати до
цiЇњ поради, прощатися з ними i прощатися назавжди. Чи то мислимо? Хто ж
валитиме лiс, коли вiддадуть наймолодшу силу родiв своњх, хто корчуватиме,
коли не буде тоњ сили, готуватиме до посiву роздертi ? А ще ж треба комусь
i захищати землю, коли прийдуть татi з чужкраю i скажуть: "Вiддайте усе,
що маЇте, а коли нiчого не маЇте, то вiддайте себе".
- Не погоджуйся, княже! Старiйшини не тямлять, що кажуть.
- А що тямите ви, таке кажучи? Пiде з землi третина, зате легше буде
вижити рештi.
- Не треба нам такоњ полегкостi! Кого боги вiзьмуть, того вiзьмуть, хто
лишиться, той житиме, зате житиме в своњй землi, укупi з кревними.
Гомiн гасився вигуками, вигуки тонули в гомонi. Хтось стояв на своЇму,
а хтось на своЇму. На того тiльки цитькали, на iншого знiмали вже й руку.
Тодi й пiднiсся до неба та покликав до тишi важкий князiвський меч.
ХХIХ
Весело усмiхалося свiтовi ядрене пiсля нiчноњ купелi сонце, усмiхався
до сонця й свiт - слiпучими блисками розсипаних по деревах рос, деревами з
помолодiлою листвою, дзвiнким та чистим обрiЇм у далинi. Як i далиною -
синьою й прозорою. Не чулося веселощiв лише на подвiр'ях поселян. Лiто, а
вони не поспiшають анi на випас iз худобою, анi на жатву в поле. Пораються
в домiвках i нiмують, перекинуться словом-другим - i знову нiмують. Тодi
лиш, як вулицями пiшли биричi й забили в калатала: "Спорядженим до
вiдселення пора на сход!"тривожно зглянулися з кревними тi, кого
вiдселяли, заволали тi, у кого вiдривали њх вiд серця.
- Боги свiтлi та боги яснi! - голосили мамцi. - Як же ви допустили до
такого, як можемо знести таке? Та не бачити ж нам уже донечки нашоњ од
вiку й до вiку! Ми ж лелiяли њњ, мов тую квiточку, збиралися веселитися на
њњ воседлi, тiшитись по злюбi, а краЇмо серце розлукою.
Що ближче до вигону за оседками, то голоснiшi плачi. Бо стiкалися туди
всi, тi, що вiдселялися, i тi, що проводжали.
- Мерщiй! Мерщiй! - покрикують десяцькi. - Там, - показують, - ждуть не
дiждуться вже.
- Не руш! - скаженiЇ й заступаЇ собою дитя своЇ поганьблена тим криком
мати. - Не видиш хiба, не знаЇш: не просто розлучаюся - прощаюсь назавжди.
Вiдселенцi-отроки здебiльше на конях. Тi, в кого немаЇ њх - а надто
дiвки, - сидять на возах, поруч iз домашнiм начинням, якимись там яствами,
приготовленими в далеку й бог вiдаЇ, на скiльки тривалу путь.
- Прощавайте! - гукають. - Та будьте живi, та будьте здоровi!
Кланяйтесь оседку, кланяйтесь стежинi, що водила к криницi, к студенiй
водицi. Усiм i всьому кланяйтесь, чулись-те?! Всiм i всьому!
Нитi-промiння снуються вiд сонця до землi, Тивер тягне њх до Черна. З
полудня i з полуночi, з полуденного заходу i просто з заходу. Бо визначено
день, коли вiдселенцi мають зiбратися пiд стольним городом, бо зволiкай -
не зволiкай, а треба вiдселятися, доки не настали холоднi дощi, доки не
скувала землю непривiтна для путникiв зима.
Княжича Богданка турбуЇ це бiльше, нiж будь-кого. Бо вiдтодi, як вiче
стало на думцi: най кожен отрок i дiвиця землi Тиверськоњ бере жереб i
визначаЇ свою долю, вiн, княжич, змушений був стати в один ряд з iншими й
показати всiм iншим: у Тиверi перед поконом i законом усi однакi. А
ставши, узяв не лiпше - той жереб, що зобов'язував iти з Тиверi. Тож саме
на нього й покладено тепер повиннiсть бути привiдцею у вiдселенцiв. Бо
зрiлий уже, бо навчений ратному дiлу. А крiм того, умiЇ думати i зможе
визначитись, коли пiдуть, куди iти, як добути њњ собi, землю-годувальницю.
То не якась там повиннiсть i клопiт не якийсь. Вiдселяються тисячi i всi
отрочого вiку, про багатьох важко навiть сказати: отроки вони чи все ще
отрочата. Чи з такими станеш на сiчу, коли доведеться стати? Чи здолаЇш
супостата, коли конче треба буде долати? Збере ось та виведе з города - i
вже князь, мусить усiм i всьому давати лад.
I все ж то завтра-пiслязавтра буде. Нинi iнше бентежить i гонить
княжича на вежу: як же вiн пiде з своЇњ землi без Зоринки? Казала: "Силою
не примусять узяти злюб, коли не з тобою, то нi з ким". Нинi немаЇ вже
того, що ставав њм на завадi. Нинi тiльки й завади, що щасливо взятий
Зоринкою жереб. Невже зважить на те i вiдкинеться? Чужина багатьох лякаЇ,
а невiдомiсть - i поготiв. Одне, пiдуть не знати куди, а друге, може
скластися, що нiколи вже не повернуться. Найбiльш ймовiрно, що нiколи вже
не повернуться до отнього порога, такоњ милоњ серцю Тиверi. А ще ж Ї у
його Зоринки мати-жалiбниця, зболена втратами вдова Людомила. Чи то ж так
просто переступити через њњ скорботу, њњ тверде, а може, й криваве "нi",
пiти з вигнанцем i стати такою ж вигнанкою, як i всi ?
Пильно вдивляЇться княжич з надворiтньоњ вежi, усе i всiх бачить на
кiлька поприщ вiд Черна. Не бачить тiльки, щоб вертав побратим його iз
Вепровоњ дiдизни - Веселого Долу. Всього лиш бариться чи не маЇ з чим
повертатися?
Коли щось i тiшить його в цiй веремiњ, то, певно, те, що не сам
стоятиме на чолi вiдселенцiв. Такий, як i йому, багатьом iз молодшоњ
дружини випав жереб, i серед тих багатьох найближчi соратники - Бортник,
Боян та Жалiйко. На них покладаЇ усi своњ сподiванки. Бо саме вони стануть
на чолi тисяч, даватимуть тим тисячам лад, поведуть, коли доведеться
вести, на сiчу. Отроки зрiлi, у ратнiм дiлi тямущi, по сутi, мужi вже. Два
з них порають тих, що прибувають, Жалiйка ж, яко добре знаного у Вепровiй
родинi, послав до Зоринки довiдатися, яким же буде останнЇ слово
Зоринчине.
- Княжичу! - здибив перед ворiтьми коня Боян. - Агов, княжичу! Чи чуЇш
мене?
- Чую. Чого тобi?
- Кiнних прибуваЇ та й прибуваЇ, возiв також. А де ковачi i кузнь? Де
стельмахи i стельмашнi? Путь буде i далека i терниста. Що робитимемо,
обламавшись на нiй?
- Пожди мене.
ЗбiгаЇ сходами прудко, як i належить вишколеному в ратних дiлах
дружиннику.
- Старiйшинам казав про те?
- А до чого тут старiйшини?
- ѓм велено приготувати нас у путь так, щоб вiдселенi все мали. ѓдьмо
та побесiдуймо з старiйшинами.
I вони њдуть. Мимо згромаджених острiвцями возiв, мимо тлуму людського
i позиркiв людських. Бо хтось нашептав уже: це i Ї тi, що стануть на чолi
вiдселенцiв. А кому ж не цiкаво знати, якi вони, тi, що поведуть у
безвiсть, як i те, чи приведуть до сподiваного пристанища. Стоять i печуть
очима, перекинуться словом-другим i знову печуть.
Коли наблизилися до опоряджених пiд житло наметiв, побачили: старiйшини
не дрiмали. До них пiд'њздили та й пiд'њздили поселянськi привiдцi,
казали, з чим прибули. ѓх слухали, кивали, вислухавши, головами або ж
дорiкали, чому не привезли того i чому - того.
- Старiйшинам родiв тиверських, - пiдiйшов i доземно вклонився
Богданко, - шана й хвала.
- Добридень, княжичу. Бачимо, збентежений чимось. Чи не скажеш чим?
- Скажу, та передусiм хочу знати, скiльки пiде зi мною в свiти
тиверських отрокiв i скiльки дiвиць, скiльки возiв буде у валцi i скiльки
коней у дружинi?
- Хiба княжич не знаЇ того? Жереб указав на десять тисяч отрокiв i на
десять тисяч дiвиць. Скiльки буде коней i возiв, не вiдаЇмо ще, бо не всi
над'њхали.
- I все ж бачите, над'њхало немало.
- А так.
- А де ковачi i кузнь? Де стельмахи i стельмашнi? Хто i як лагодитиме
вози, коли обламаються, куватиме броню, коли треба буде кувати?
Старiйшини зглядаються i знов затримують погляди на княжичу.
- Ковачiв, як i стельмахiв, шукай, отроче, серед вiдселених. Що
визначив жереб, те твоЇ, що лишив, те наше.
- А кузнь? А стельмашнi? ѓх теж мав визначити жереб? Не годиться менi
дорiкати старостi i повчати старших, а все ж скажу: вiдселенцi тодi лиш
пiдуть iз своЇњ землi, коли матимуть усе, що належить мати в далекiй i
непевнiй путi. Я i моњ тисяцькi, - кивнув на Бояна, - доглянемо за цим.
I знову правились, обминаючи стрiчних, через усе мiсто пiд Черном, до
захiдних ворiт у Чернi.
- Де може бути Жалiйко? Чому так довго не повертаЇться?
- ГадаЇш, довго?
- А то нi?
- Бо таки нi. Глянь, хiба то не його Чалий стоњть на припонi?
- Де?
- А бiля ворiт, ледь-ледь осторонь вiд них.
Поспiшав до сла свого, як тiльки мiг, i тiшився-радiв, що таки дiждався
його, як, може, радiв би самiй Зоринцi. А над'њхав та приглянувся - i
схолонув серцем: Жалiйко анi словом, анi видом не сказав йому, що
повернувся з веселими вiстями вiд Зоринки.
Аж ось коли кожен мiг сказати собi: усе, настала мить прощання. Прибули
тi з вiдселенцiв, що правилися з найвiддаленiших вервей, вилаштувались i
стали поза мiстом валки з возiв. Тi ж отроки та дiвицi, що могли
втовпитись на мiстi, тиснулись до вижi й слухали привiдцiв своњх уважно та
думно.
- Отроки й отроковицi! Не нарiканнями стелiть собi путь у прийдешнЇ, у
ту землю, що маЇ воздати вам за вашi страждання. Бо що в них, нарiканнях,
та й хто винен, що маЇмо одривати вас од серця й кривавити тим зболенi
серця? Мужнiстю та мудрiстю устилайте стезю свою тернисту, аби не була
страдницькою. Лише вони дадуть вам полегкiсть, а з полегкiстю утiху й
надiю.
То казали тi, кому треба було проститися якось та й виблагати прощення.
А що скажуть новi привiдцi - княжич, тисяцькi? Куди поведуть, в полуденнi
чи полуночнi крањ, на захiд чи на схiд сонця вiд Тиверi? А ще не завадило
б знати, як далеко вестимуть, на кого i на що покладають надiњ в тамтiй
новiй землi? Взялися ж бути привiдцями, то мають знати, куди ведуть.
Усi дивляться на княжича, а княжич - на всiх.
- На те, щоб вiв вас, була воля князя i старiйшин. Чи згоднi ви,
братiЇ, аби привiдцею вашим був я?
- Згода!
- Може, викличеться хтось iнший або наречете когось iншого?
- Нi! Будь ти, княжичу! Тебе знаЇмо, на тебе звiряЇмось!
- Коли вiрите менi i звiряЇтесь на мене, то слухайте, що скажу. Пiдемо
сьогоднi i пiдемо так, як подiлив вас: чотирма окремими валками. На чолi
кожноњ валки йтиме тисяча дружинникiв при бронi, на чолi тисячi -
призначений мною тисяцький. Йому ж та його сотникам пiдлегла i вся валка.
Всi iншi йдуть пiшо або њдуть почергово на возах.
Подумав мить i вже потiм заговорив до своЇњ братiњ:
- Певен, волiЇте знати, куди ляже наша путь, в чињ землi i в якi крањ?
Князь i старiйшини радять iти таки через Дунай, на плодоноснi землi
ромењв. А я так гадаю: раз нам сказано, куди приведуть боги, то ми осiбно
й порадимося з богами. Полишимо нинi Черн, станемо табором десь поодаль
вiд Черна та й спитаЇмо в них, iти вже чи послати спершу слiв своњх та
довiдатись у володарiв довкружних земель, хто прийме вигнанцiв такими, як
Ї. Чи згоднi зi мною?
- Чом нi. Згода!
- То най буде щасливою наша путь!
Кревнi здебiльше там ще, в оседках та за оседками, попрощалися з
вiдселенцями, а проте не бракувало й таких, що волiли бути з дiтьми своњми
до останнього. Крик, галас, плачi та зойки знялися, коли рушили. Богданко
не зважав на те. I тисяцьким звелiв: "Не гонiть, далеко не
супроводжуватимуть валки. Побачать, що правимось та й правимось,
повернуться".
Де зупинить i коли зупинить своЇ кочев'я, поки що не думав. Одне знав
напевно: десь маЇ зупинити. Бо чи то ж можна, щоб пiшов у свiти сам, без
Зоринки? Чи та Зоринка така вже аж надто кам'яна та перелякана, щоб не
опам'ятатися врештi-решт i не прислати на мiсце стiйбища свого нарочитого:
"Прийди i забери мене, лебiдику, бо лусну з туги, бо хочу бути там, де й
ти". Коли ж не пришле, сам маЇ щось вдiяти, а таки взяти њњ з собою. Буде
там, у путi-вигнаннi, Зоринка, буде з ним i Тивер, не буде Зоринки, не
буде й Тиверi. Бо хто, крiм нењ i њњ тихого та нiжного щебету, здатний
нагадати, що була в його життi-буттi Соколина Вежа, була лагiдна та добра
бабуся, баянка його терпелива, а ще ласкава з ласкавих мати, сестрички.
Чињ очi можуть заяснiти так блакиттю, окрiм Зоринчиних, хто ще защебече
так, як щебетала Зоринка: "То озерця нашоњ землi, а заодно i наше небо,
лебiдику. Завваж, яке небо, такi й очi в мене, якi очi, таке й небо".
Може, не слiд було слухатися Жалiйка, коли повернувся з Веселого Долу й
сказав: "Вирви iз серця Зоринку. Не може переступити вона через смерть
вiтця свого й пiти з тобою. Надто свiжа та рана, аби могла переступити".
Ано, може, не слiд було слухатися, а сiсти тодi ж на коня й податися до
Веселого Долу, таки домогтися свого?
Коли вињхав на пригорок та оглянувся назад, валцi вiдселенцiв не було
нi кiнця нi краю. Скiльки сягало око, стiльки й клубочилась над нею
пилюга. Щоб такому кочев'ю стати стiйбищем, потрiбен час та й час, а ще
неабиякий простiр. Ну, з часом простiше, а де знайти для двадцяти тисяч
людей, он якого тлуму возiв та коней мiсце з бодай якимись зручностями? В
своњй землi якось уже дасть раду, знаЇ до подробиць i путь у полуденнi
крањ, i випаси-галявини поблизу путi. Гiрше i набагато гiрше буде, коли
пiдуть чужою землею. Там куди не ступи - усе безвiсть, усе незвiдане.
™дине, що лишатиметься, мабуть, покладатися на щасливi випадки. А щастя
одинаку рiдко усмiхаЇться в путi, тисячам - i поготiв.
Черн давно зник за овидом, а валка простувала та й простувала за своњм
привiдцею, намотувала та й намотувала на колеса час. Богданко звик уже до
того i рiдше обертався. Вихитувався у сiдлi i думав, перекидався
словом-другим iз Жалiйком, що був бiльше при князевi, анiж бiля своЇњ
тисячi, i знову думав.
- Тобi не здаЇться, - обернувся зрештою до свого содруга, - що час уже
подбати про стiйбище?
- Час не час, а подбати слiд i заздалегiдь.
- Тодi лишайся на чолi обох валок. Я вiзьму першу з своњх сотень i
подамся на розвiдини. Низинну Луку огляну. Гадаю, там i станемо.
Княжич не звик њздити ступою. Отож i зрадiв нагодi пустити Сiрого
вскач. Приострожив, поставив на мить свiчкою, крикнув дружинникам, аби
вийшли вслiд за ним, та й дав волю нажаханому коню.
Земля Тиверська не така вже й рiвнинна. Горби то пiдносяться крутими
хвилями, то опускаються, доли коли i Ї долами, то порiзанi балками та
вибалками. То вже там, ближче до Дунаю, пiде рiвнина, тут не встиг
спуститися у дiл, вже бачиш попереду узвишшя. А проте i долiв немало та й
доли просторi. Поки проскачеш один, натiшишся летом бистрим, здолав ступою
горб, знову можеш тiшитись.
На одному iз схилiв нагледiв валку, що йшла назустрiч i, спускаючись у
дiл, була добре видима.
"Хто б це мiг бути? - загадався княжич. - Чи не заморськi гостi? Коли
справдi вони, варто заговорити та розпитатися, звiдки правляться, що
чувати там, де були".
Пильнував, зближаючись, а ще пильнiше доглядався, зблизившись.
- Чолом вам, путники! - перший привiтався той, що вiв стрiчну валку..
- Чолом i вам, братiЇ! Хто будете i куди путь тримаЇте?
- Поляни ми i путь тримаЇмо в землю свою Полянську.
Княжич притримав коня i тим нiби передав стрiчному свiй намiр-бажання:
полянин з'њхав на обочину i теж спинився.
- А ви хто будете?
- Таж видите, тиверцi.
- Видiти виджу, одначе не зовсiм вiрю.
Полянин кинув оком на валку, що спускалася з пагорба в долину, i, не
нагледiвши в нiй кiнця, знову до Богданка:
- I куди правитеся?
- Куди приведуть боги.
- Як то? - здивувався.
- Земля Тиверська зазнала безлiття, неспроможна прогодувати всiх.
Велiли нам, отрокам i отроковицям, брати жереб i сказали: шукайте iншу,
ту, що прогодуЇ.
Привiдця полян глянув чомусь на дружинникiв, що стояли поруч iз
Богданком.
- Судячи з того, скiльки вас i в яку сторону свiту нацiлилися, не важко
догадатися: за Дунай, у ромейськi землi тримаЇте путь?
- Радять iти туди, а куди пiдемо - не вiдаЇмо ще. МаЇмо стати десь i
помiркувати своњм, вiдселенським вiче.
Вiдчувши, що розмову вичерпано, Богданко торкнув острогами коня i
рушив, побажавши полянам щасливоњ путi. Та не вiд'њхав i десяти ступенiв,
як полянин знову наздогнав його.
- Ти пiзнаЇш мене, отроче?
- Десь нiби бачив, а де, не пригадаю.
- Я княжий муж iз полян, Гудима. Був у вiтця твого i не раз. Ось що
хочу порадити: коли справдi нацiлилися iти в ромейськi землi, не робiть
того.
- Чом так?
- Ромењ озлобленi вторгненням склавинiв, свою i чужу силу збирають
супроти слов'ян. ™ певнi вiстi - кличуть обрiв.
- Тi вiстi знанi в Тиверi, а обрiв все ж нема.
- Тепер напевно будуть. Я недаремно сидiв у Бiлгородi, бував у ромеях,
знаю. Обри зiйшлися з iмператором у цiнi i намiрах. Лишилося визначитись,
як бути з кутригурами, котрi стоять на њхнiй путi: та з нами, слов'янами,
i пiдуть за Дунай.
- Що ж робити, коли так?
- Стань, як казав, стiйбищем i жди. Я буду у вiтця твого, князя Волота,
скажу йому усе як Ї, гляди, поверне вас.
- Ми вже висланi, достойний, вiтець не пiде супроти речницi вiча.
- Дарма. Речницю можна й переiнакшити. Коли ж станеться так, що Тивер
таки не покличе вас, даю ще одну раду: правтесь у Полянську землю, до
города КиЇвого.
- Нас багацько, двадцять тисяч. Чи прийме Кињв? Чи вистачить у нього
яств перезимувати всiх?
- Було б бажання прийняти, яств стане. Ви ж усi молодi i дужi?
- Всi до њдного.
- Ото й добре. Чув, певно, князь КиЇва ставить городи по Росi та
Днiпру. Поляни - слов'янська твердиня з боку степу, њм такi, як ви, он як
потрiбнi.
Княжич слухав його уважно i думно.
- Коли це справдi так, я радитиму вiчу правитися до полян.
- I добре зробиш, молодче. Там свiй, слов'янський люд, вiн не залишить
вас у бiдi. I землi для всiх стане. Де ти бачив, щоб чужинцi та приймали
чужинцiв ласкаво? Брат завжди горнеться до брата i норовить бути сусiдом
братовi, а в лиху годину i поготiв.
XXX
Поки вiдселенцi пiдтягувалися i ставали стiйбищем, поки порали коней,
затим - себе, сонце не лишень схилилося, сховалося за овидом. А сховалося
сонце - одразу почало й темнiти.
- Сьогоднi не встигнемо скликати вiче, - мислив уголос Богданко. -
Пiзно вже та й люд натомлений.
- А так, - погодилися тисяцькi. - Вiче Ї вiче, йому треба
посперечатись. А хмизу не наготували. Коли справдi маЇш намiр ждати
речницi з Черна, чого поспiшати, скличемо завтра.
На тому й стали.
Так узвичањлося чи гординя не дозволяла тиверським князям радитися з
людом, не князi, люд кликав здебiльше князiв на вiче i мав iз ними раду.
Богданко, може, й не думавши, почав iз того, що зламав отнi норови, вийшов
другого дня на змайстровану дереводiлами вижу й оповiстив усiх: привiдця
кочев'я кличе люд вiдселенський на вiче.
- БратiЇ! - голосно звернувся до згромаджених довкола ровесникiв. -
Кланяюсь вам доземно за те, що довiрились менi в сумну для всiх нас годину
i в такiм сутужнiм дiлi - вести вас у свiти й шукати землю-годувальницю в
свiтах. Та водночас i питаюся: а що ж скажете ви своЇму привiдцi? Яку,
будучи на моЇму мiсцi, обрали б для всiх нас путь, у якi сторони свiту
повели б?
Змовк i ждав. Та, видно, не ждало вiче, що на нього покладуть княжу
повиннiсть. Одне - iти протореною вже стезею i зовсiм iнше - торувати њњ.
Одне - перечити, коли кажуть неугодне твоњй мислi, i зовсiм iнше - мислити
за всiх.
Мовчання видавалося таким глухим i таким тривалим, важко було повiрити,
що тут тисячi i тисячi.
- ВолiЇм знати, що намислив князь!
- Ано! Оглашай, княже, своњ намiри. Ми вiримо тобi.
Його вперше назвали князем, i те полестило, ба збадьорило навiть.
- Одселяючи нас iз землi Тиверськоњ, старiйшини казали: iдiть туди,
куди приведуть боги. Чи прийняли ми ту њхню заповiдь? А так, пiшли на
перший-лiпший клич, скорились першiй-лiпшiй радi - правитись за Дунай, у
плодоноснi ромейськi землi. Тепер, коли Ї вiдселенцями, час, гадаю,
зважити та помiзкувати, чи Ї цей наш намiр божим повелiнням? Моя думка,
братiЇ, така: боги противляться цьому намiру. СпитаЇте чому? Скажу. Доки
ми йшли до цього стiйбища, на зближення з ромейською землею, та земля
вiддалилася вiд нас i на велику мiру. Муж iз полян, той, що перебував у
Бiлгородi-Тiрi i вертав учора з Тiри, заприсягнув богами: обри таки йдуть
в обводи ромейськоњ iмперiњ, ромењ таки кличуть њх. Iмператор озлоблений
навалою склавинiв, припертий до Теплого моря склавинами, тож або прийме
нас i одразу ж скаже: "Iдiть супроти братiв своњх, а наших кревних
ворогiв", або напустить на нас обрiв i поллЇ нашою крiвцею землю, якоњ так
жадаЇмо.
Тому й кажу: чи варто iти в такий тривожний час за Дунай? Чи можемо
полишити землю свою на поталу супостатовi, зважаючи лиш на те, що ця земля
не спроможна нинi дати нам яства?
- Таж там, у Чернi, йшлося вже про це, - подав хтось голос. - Сказали:
"Iдiть, iншого рятунку не бачимо".
- Сказали тодi, коли не певнi були, що обри йдуть таки в обводи
ремейськоњ iмперiњ. А що скажуть нинi, не вiдаЇмо. Ачей одумаються-таки й
пришлють нам iншу речницю: "Тивер пiд загрозою вторгнення, не йдiть iз
Тиверi". Вони на те i Ї мужами думаючими, аби розумiти, не в добрий час
висилають iз землi цвiт њњ ратi... То ж i питаю вас, братiЇ: чи не пождати
нам на цьому стiйбищi новоњ речницi з Черна? Гадаю, встигнемо ще залишити
обводи рiдноњ землi.
- Правда твоя, княже, слiд заждати.
- Ано! Пождемо сьогоднi, завтра. Коли нiчого не буде, тодi вже й
пiдемо, куди скажеш.
Куди скаже... А чи пiдуть, куди вiн скаже? Он якою повсюдно нiмотною
була перед цим тиша i яким голосним та дужим став по його речницi гомiн.
Сумнiву немаЇ: вiчу до серця такi його думки, воно пристаЇ до помислiв i
намiрiв привiдцi. ЛишаЇться домовитися з ним, що вдiють i куди пiдуть,
коли стольний Черн не пришле свого гiнця i не покличе њх назад. Перше, що
радитиме, таки не йти в ромейськi землi. Буде та його рада слушною чи
неслушною, визначатиме все: бути чи не бути йому чтимим у родi своњм, уже
осiбнiм i нацiленiм на осiбне життя.
Отож i почне з них, порад.
Богданко закликав содругiв своњх до тишi i, перевiвши подих та
набравшись духу, став мiркувати перед ними вголос.
Усi знають, пiдкоренi римлянами, а нинi пiдвладнi ромеям землi в
сусiднiй Мiзiњ, як i в Дакiњ та Фракiњ, - багатi землi. Та чи ждуть њх,
вигнанцiв знедоленоњ Тиверi, на тих землях? Най отроки згадають: та земля,
вiд Дунаю до Довгих стiн, ба навiть до Теплого моря, належить двом
володарям. Один iз них - даки та фракiйцi, давнi волостелини тiЇњ багатоњ
на сонце i злаки землi, другий - ромењ: сам iмператор, церкви та
монастирi, полководцi iмператорськi. Чи тi два господарi поступляться
землею, на яку заряться тиверцi, з доброњ волi? Не поступляться, њњ
доведеться брати силою, лити за нењ свою кров, як ллють њњ склавини в
Iллiрику, або ставати колонами на ромейських угiддях, а там, гляди, й
рабами.
Тому й питаЇ: чи затим iдуть вони з своЇњ землi, щоб занапастити себе
рабством? Кожен мав стариню й чув, що казала бувала в бувальцях стариня:
боги не благословляли людей на ратне дiло, як не благословляли й подiл њх
на рабiв та рабовласникiв. Вони повелiвали труд на землi, давали всiм i
кожному однакове привiлля. Не злом i не татьбою славен свiт, мудрiсть i
добро - ото його окраса. А ще казала стариня: людина - вiнець божого
створiння. Посягати на нењ, яко ж i на дiло розуму та рук њњ, - все одно,
що посягати на богiв. То чи годиться тим, кого гонить iз рiдноњ землi
безлiття, хто спiзнав та й спiзнаЇ ще, що таке довiчна розлука з кревними,
плач i сум по рiднiй землi, - чи годиться, питаЇ, iти i сiяти ту розлуку,
тi плачi з-помiж iнших? Чи не лiпше i не достойнiше буде перед пам'яттю
роду, перед власним сумлiнням, коли пiдуть i поселяться на котрiйсь iз
незайманщин або там, де дозволять волостелини уже зайнятих земель?
- А Ї така земля, княже?
- ™.
- Вкажи нам на нењ - i ми пiдемо.
- Муж iз землi Полянськоњ, довiдавшись, хто ми i куди тримаЇмо путь,
радив iти в полуночнi крањ, в землю полян поднiпровських. Бiльше скажу:
кликав iти туди, сiсти родом своњм на обводах њхньоњ землi й жити за
своњми законами та поконами.
- То чому вагаЇшся, княже? Коли не покличуть привiдцi Черна, веди до
полян.
- Вагатися Ї чого. Той же полянин не приховав, що жити маЇмо там не
задаром. Князiвство Кињвське - антська твердиня на сходi. Тож так собi
гадаю: землю нам дадуть, одначе й повелiння своЇ теж дадуть. "Живiть, -
скажуть, - на обводах землi нашоњ й будьте нашим щитом для асiйцiв".. А я,
зiзнаюся, того не хотiв би. Анi для себе, анi для вас. Чи ми, тиверцi,
перебуваючи в сусiдствi з ромеями i постiйно терплячи вiд ромейських
вторгнень, не назналися ще, якi то розкошi - жити на обводах, яке то
безлiття - ратний розбiй ласих до поживи сусiдiв? Чи нам, що постiйно жили
в тривозi за своЇ життя i своњ пожитки, годиться шукати й селитися в такiй
же, як i мали, землi? Нiде правди дiти: то теж слов'янська земля i покони
нашi - антськi. Там ми житимемо осiбно, в сусiдствi з своњм людом i не
знатимемо тих утискiв, що знали б у ромейських землях. Та чи варто
спокушатися лиш на це? Раз уже сталося так, що ми опинилися в становищi
людей, змушених шукати собi землю-годувальницю, то чи не годилося б шукати
заодно i землю-мироносицю - ту, в якiй анi ми не бралися б, прагнучи
поживи, за меч, анi нам не погрожували б мечем, де мали б i мир, i спокiй,
i благодать?
Перевiв подих, жде, що скаже вiче. А вiче, як i досi, мовчало. Такою
несподiваною видалася всiм щойно виголошена речниця чи такою аж надто
знадливою?
- Ви зголосилися, - продовжував Богданко, не дiждавшись одповiдi, -
зголосилися, кажу, аби я був привiдцею в пошуках новоњ землi. То знайте:
хочу знайти саме таку землю. Чи пристаЇте до цих моњх намiрiв, чи згоднi
пiти зi мною?
За цим разом мовчання було не таким аж надто вже й тривалим.
- Чом нi, - озвався хтось один. - Та чи князь певен, що така земля Ї
десь?
- Маю бажання знайти, певнiсть дадуть уже пошуки.
Звiльна, нiби з долини, почав наростати гомiн, i був вiн не з тих, що
тiшать: вiче радилося, проте радилося окремо вiд князя.
Вiдчував, невтiшнiсть набираЇ та й набираЇ в ньому сили, переростаЇ в
тривогу: що принесе та велелюдна рада, невже незгоду? Однi мiркують он
уголос, iншi питаються про щось у сусiдiв, ще iншi вимахують руками,
далебi, перечать. Кому, цiкавий знати? Таки намiрам князя чи тим, хто не
згоден iз князем?
Дива в цiй радi, як i в ваганнях вiчового люду, мало, гiрше, коли
врадять не те, що слiд. Чи стане тодi у нього мужностi, хисту бути князем
на вiчi i мужем серед мужiв? Не вельми, мабуть. Ще й не перечили, а тiнь
неспокою вже бродить тiлом. I мислi губляться. Правду казав вiтець,
бесiдуючи колись iз матiр'ю: нелегка це ноша, князювання, та ще в такiй
землi, як Тиверська. Iдеш на сiчу - думай про всiх, печалься всiма i всiм,
повернувся з сiчi - знову те саме. А що мав iз того? Ано, що? Ото тiльки й
утiхи, що знаний кожному, що була у серцi певнiсть- пiдпираЇ собою
добробут люду, спокiй i благодать землi. Ну, ще могли услати путь квiтами,
коли повертався з боролища зi славою, вiддячити за кров i пiт велелюдним
пошануванням. Та ба, усе до часу. Влягалася радiсть переятоњ у супостата
змоги - i князь уже всього лиш той, на чињх раменах лежить повиннiсть
одповiдi за всiх i все. Зважся, вчини не так, як велить закон та покон, -
i люд той забуде, що ти вчора був уславлений, покличе на вiче, а на вiчi
всього почуЇш вiд нього i пiт утреш не раз, доки доведеш кожному i всiм,
що ти не здирця i не тать. Нiби на суд iдеш i почуваЇш себе там, на вiчi,
мов на судi.
"У вiтця були пiдстави для нарiкань, - стаЇ на думцi Богданко. -
Воiстину так: почуваЇш себе, мов на судi. А що ж буде i як буде, коли вiче
не зголоситься iти туди, куди кличу? На кого i на що обiпруся, обстоюючи
своњ намiри? На мудру раду бабцi Доброгнiви, на те, що винесла з вiкiв i
що Ї мудрiстю вiкiв? А чи та мудрiсть у всiх одна? Он скiльки отрокiв
довкола вежицi, i що не отрок, то й свiй рiд, а в кожнiм родi своя
мудрiсть, як i своя правда".
- Пощо вагаЇтесь, братiЇ? - не витримав таки Богданко i зважився
схилити терези в свiй бiк. - Чи я лихого зичу вам? Чи моњ бажання такi
противнi кожному?
- Бажання - марниця! - одважився котрийсь i дав одповiдь за всiх. -
Бажання не одного вже заводило в дебрi або валило в крутопадь. Обирай щось
певнiше.
Кому приЇмно, коли перечать? Хотiв було крикнути невiрам: "Слов'янський
свiт не кiнчаЇться на полянах! Захочемо - пiдемо далi: в радимичi, до
кривичiв на Iльменi. Землi тi не знають навали чужинцiв, гляди, там i жде
нас благодать". Та не встиг. Хтось силою пробивався крiзь натовп i звернув
на себе увагу всiх.
- Пустiть до княжича! Чули! Пустiть, маю повiдати йому щось.
То був челядник Вепровоњ Зоринки. Тривога а чи радiсть затрубили в
Богданковiм серцi, коли пiзнав його, одразу не добрав, та й не мав,
признатися, бажання розбиратися.
- Пропустiть його, - повелiв вiчу, i вже тодi, як челядник став перед
узвишшям та зняв догори очi, запитав: - IЦо скажеш, вiснику?
- А те скажу: облиш, княжичу, розмови та йди зi мною, бери жадання
своЇ, доки Ї тут, бо може статися, що ось-ось здимiЇ.
- Стривай. Про кого рiч, кого маю брати?
- Зоринку Вепрову... Умовила мене, аби привiз сюди, до табору, а
пробитися крiзь стовписько вiча не може. Тому й завагалася: чи не
повернутись њй назад, коли так нечемно зустрiчають? Мусив ломитися до тебе
й кликати: iди та вiзьми, доки не одмiнила намiрiв своњх.
- Веди! - повелiв челядниковi й не думав уже, що скаже вiче, як
подивиться на те, що облишив розмову з ним i облишив заради дiвки. Обiйшов
на однiй iз найвищих хвиль у жаданнi своњм челядника й сам заходився
прокладати путь до Зоринки.
Побачив њњ в щiльному колi вiдселенцiв-отроковиць. Була пригнiчена
вагою вчиненого i разом з тим якась аж надто знiжена й цнотлива, така лi
потна в цнотi своњй, що в нього зайшлося вiд тоњ лiпоти серце й змусило
вклякнути перед гостею на колiна.
- Солодко дякую, ладо моЇ, - схилився й поцiлував подiл њњ вбрання. -
Дякую за те, що послухалася голосу серця й прийшла на клич мiй стужений.
- Як видиш, княжичу. Переступила через кривди, болi сердечнi, через
плачi-благання матерi й прийшла. Коли усе те правда, що казали сли твоњ...
- Правда, Зоринко. I не будемо зволiкати, раз ти тут. Ходiмо перед
вiче, i я скажу всiм, хто ти Ї для мене, ким будеш менi в будучинi
вигнанськiй.
Не переставала соромитись, коли йшли повз радних, а втiм i радiла, що
все обертаЇться так, як хоче. Присяйбiг, схоже, що збадьорилася навiть,
коли вивiв на узвишшя й поставив перед морем згромадженого в Низиннiй Луцi
люду.
- БратiЇ! - зично звернувся до того велелюддя. - Досi дiлився я з вами
смутком, зараз маю намiр подiлитися й радiстю: не сам iду з землi
Тиверськоњ, беру з собою й ладо своЇ, Зоринку з Веселого Долу. Завважте,
не з волi жереба - за велiнням серця йде зi мною.
- Слава i шана такiй! - молодо i дужо привiтало Зоринку i њњ вчинок
вiче. - Слава i шана!
- Тож i зголошуюсь на радощах: най буде так, як хочете. Не зустрiнемо
на путi своњй землю, що була б i годувальницею, i мироносицею, сядемо на
тiй, що прихистить i прогодуЇ. А щоб роду нашому i там, у вигнаннi, не
було переводу, беру злюб ось iз нею, синьоокою донькою Тиверi, i тим
започатковую рiд наш вiдселенський.
- Бери, княже! Така достойна. I най земля наша, небо наше благословлять
вас на це благеЇ дiло!
Галасу людському й радощам людським, здавалося, не буде меж. Певно,
розумiючи те, а може, й бажаючи висловитись до кiнця, Богданко знову
пiдносить над головою меча, просить вiче вгомонитися. I вже тодi, як
настала така-сяка тиша, нагадав вiдселенцям, може, й чуте ними, та не до
пуття знане. Так i сказав, аби вiдали й не тлумачили, як кому заманеться:
iскру незгоди й ворохобнi, що возбуяла мiж родами Волотiв та Вепрiв,
викресало свавiлля сина Вепрового Боривоя, а вже вiд тоњ iскри ширилось
полум'я злоби i мсти. Не ховав, зважившись на щирiсть, анi того, де був
непохитно твердий, обстоюючи Їднiсть слов'ян, князь Волот, анi того, де
був надмiру жорстокий i заповзятий, дбаючи про мсту, волостелин Вепр. А
помiтивши, як отроки та отроковицi заслухались його, якi були уважнi та
думнi, слухаючи, стишив голос i мовив довiрливо:
- Я i ладо моЇ, беручи злюб, заприсягаЇмося: кладемо край ворохобнi i
тiй злобi-мстi, що зродилася мiж родами нашими з волi аж надто вже твердих
у намiрах своњх вiтцiв. ЗапочатковуЇмо давно знану мiж Вепрами i Волотами
злагоду, i най вона буде щасливим початком, най стане новим поконом
вiдселеиськоњ Тиверi: не давати злобi серця брати гору над тверезим
розумом, а свавiльному розуму - над добрим серцем. Аби ця заповiдь наша
лишилася пам'ятною для всiх, приходьте на наше з Зоринкою воседля. Не
маЇмо ще анi теремiв, анi хоромiв у теремах, зате маЇмо добрi намiри i
волiЇмо подiлитися з вами хлiбом-сiллю пiд вiдкритим небом.
- Спаси бiг! - тисячоголосе дякувало вiче. - Веди, княже, своЇ ладо
одягатися, а ми приготуЇмо столи та багаття для веселого частування. Доки
там, у Чернi, думатимуть як бути з нами, погуляЇмо на воседлi твоњм i тим
започаткуЇмо веселощi в прийдешньому вiдселенськоњ Тиверi.
Отрочi голоси - зичнi голоси. Чути њх у Низиннiй Луцi, чути й поза
Лукою, так, певно, далеко i так гучно, що тiльки тим, хто був далеко, й
дозволено знати, як гучно. Готувались-бо не до чийогось там - до княжого
воседля i готувалися всiм велелюддям, а коли йдеться про велелюдне
воседля, хто думаЇ про межi i тих, що дослуховуються поза межами стiйбища?
Рубали дерево - посилали в околiж зичнi iз зичних звуки, майстрували лави
та столи - знов посилалн, одбирали молодих бикiв для печенi - галасували
на все стiйбище, рiзали њх i знов галасували. Були ж не десь там - на
своњй землi, пiд своњм небом, готувалися ж не до татьби - до веселого
дiла. А хто ховаЇться на своњй землi, тим паче з веселощами? Поралися й
бесiдували, а бесiдуючи, жартували, а жартуючи, смiялися, а смiючись,
ставили яства та питва на столи, пiдкидали хмиз у багаття - аби весело
горiли, аби оповiщали всiм, хто в таборищi й поза таборищем: сьогоднi у
вiдселенцiв свято. Не вiдають, що буде попереду, як складеться доля
кожного i всiх, та сьогоднi в них свято, й хай знають про те доли
тиверськi, хай знаЇ свiт.
Воно й правда: щасливий той, хто не вiдаЇ, що жде його попереду.
Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT