)._ Вона йде з вiдрами! Вона! (Пiдходить.)_ Добривечiр вам, Оленко! (СкидаЇ шляпу, кланяЇться i подаЇ руку.)_ О л е н к а (засоромившись)._ Доброго здоров'я! (ПодаЇ йому руку.)_ Ой, не давiть так здорово! Ой, як ви мене злякали, що я й нестямилась! (Важко дише. Тихо.) _Боже мiй! Серце моЇ трохи не вискочить з грудей. Г о с т р о х в о с т и й. Може, ви втомились, несучи вiдра? Дайте, я вам трошки пiднесу. (Хоче взяти вiдра.)_ О л е н к а. Що це ви? Чи то можна, щоб ви несли вiдра? Г о с т р о х в о с т и й. Нiчого; тут нiхто не бачить. Для вас я готовий не тiльки що вiдра нести, для вас я перенiс би усю криницю до вашоњ хати. О л е н к а (спокiйно)._ Не треба менi вашоњ помочi. Донесу й сама, як здужатиму... Г о с т р о х в о с т и й. Для вас, для вас я готовий цiле Днiпро перенести у вашу хату. О л е н к а. Перенесiть для своЇњ ™вфросини. Таких помагачiв менi не треба. (Одходить з вiдрами.}_ Г о с т р о х в о с т и й. (доганяЇ й бере њњ за руку), _Коли б ви знали... О л е н к а. Я нiчого не знаю. (ОдпихаЇ його руку.)_ Йдiть собi до своЇњ ™вфросини або до тих ба-ришень, що були в гостях у ™вфросини, а мене, бiдноњ, не зачiпайте. Г о с т р о х в о с т и й. Тi всi баришнi не вартi однiЇњ вашоњ брови. Ви найкраща панна на всi Кожум'яки. Вам нема тут рiвнi на цiлий Кињв. О л е н к а. Яка я панна! От ™ в ф р о с и н а , то панна: вона убираЇться в шовковi сукнi; њй мати купила золотi сережки; в нењ на головi пiвпуда кiс. Ото так панна! Ви з мене смiЇтесь. Йдiть собi до ™вфросини. Г о с т р о х в о с т и й. Коли б ви знали, якi ви гарнi, яке у вас гарне личко, якi очки (заглядаЇ),_ то ви б не говорили того. Правда, вам нiхто не казав в вiчi, що ви гарнi? О л е н к а. Може, ваша й правда, але ви будете сватати ™вфросину. Г о с т р о х в о с т и й. I хто вам наговорив оце? Божусь вам i присягаюсь перед братською чудовною богородицею, що се все брехня. Бодай я покалiчився i навiть зарiзався своњми ж бритвами, коли цьому правда. Я вас, Оленко моя дорога, люблю i бiльше нiкого не буду любити! О л е н к а (тихо)._ Боже мiй! А що, як вiн правду каже? Я аж умлiваю. (голосно,)_ Не так ви увивались коло ™вфросини, не так ви говорили до нењ, щоб я вам пойняла вiри. Ви зо мною говорите просто, а з ™вфросиною говорили по-вченому, бо ви њњ любите. Г о с т р о х в о с т и й. Але ж божуся вам, присягаюсь! Нехай мене святий хрест поб'Ї, нехай мене покараЇ братська богородиця! Ще не вiрите? О л е н к а мовчить i задумуЇться. Нехай мене оця сира земля поглине! Бодай я втопився в канавi, в оцiм болотi! Ще не вiрите? О л е н к а думаЇ. Нехай мене кожум'яцькi собаки загризуть! Щоб я до своЇњ хати не дiйшов, щоб моя цилюрня згорiла цiЇњ ночi, коли я брешу, коли я вас не люблю! Ще не вiрите? О л е н к а (тихо до себе)._ Боже мiй, який вiн гарний! Я ще зроду не бачила нiкого такого гарного, одколи бiгаю з кошиком по КиЇву. Серце моЇ, серце моЇ бiдне! Не вдержишся ти в грудях. Г о с т р о х в о с т и й. Ще не вiрите? О л е н к а. Я рада б вiрити, та ви дуже розумнi, як усi кажуть, а я дуже бiдна й проста. Коли б я була багата, я б вам повiрила. Г о с т р о х в о с т и й. Навiщо вам те дороге убрання, коли вашi очi, вашi брови красять вас лучче од ™вфросининих золотих сережок. Виходьте до мене тихенько од матерi сюди хоч щовечора. Добре? О л е н к а. Як моя мати довiдаються про те, битимуть ломакою так, що я не потраплю, куди втiкати. Г о с т р о х в о с т и й. То скажiть своњй матерi, що я буду сватати вас, що я буду женитись iз вами. (Тихо.)_ Ой, страшна ж њњ мати! Ще як попаде мене в своњ лапи, то витрясе з мене душу. (ОглядаЇться на всi боки,)_ О л е н к а. Чи вже ж тому правда? Хiба ж я вам рiвня? Г о с т р о х в о с т и й. Оленко моя! Серце моЇ! (обнiмаЇ њњ,)_ Я впаду отут серед шляху перед тобою на колiна, бо я люблю тебе. О л е н к а (кладе йому руки на плечi i припадаЇ на плече)._ Свириде Йвановичу! Я люблю вас, як ще нiкого так не любила. ВИХIД 4 О л е н к а, С в и р и д I в а н о в и ч i Г о р п и н а К о р н i њ в н а. Г о р п и н а (шукаЇ когось i придивляЇться до Оленки i Гострохвостого),_ Невже ж се моя О л е н к а обнiмаЇться i цiлуЇться з якимсь волоцюгою! Бач, де вона! А я њњ жду та жду! (До Оленки.)_ Чи се ж тобi не стид та не сором обнiматись з хлопцями? Та це Свирид Iванович! Та це Г о с т р о х в о с т и й.! То це той великорозумний, що дурить отого старого дурного Рябка та й його великорозумну ™вфросину! _От так-так! Сього я од вас уже не сподiвалась! (КидаЇться до Оленки.)_ Чого ти тут стоњш iз ним серед улицi? (ПрисiкуЇться.)_ А ти, поганко! Та в тебе ж ще на губах молоко не обсохло, а тобi вже з хлопцями цiлуватись! Г о с т р о х в о с т и й. От i не обсохло. зовсiм вже обсохло! Г о р п и н а (соваючи кулак пiд самий нiс Оленцi)._ Постривай же ти, погана дiвчино! Я тобi дома обiрву отi патли на головi! Бери вiдра! Йди додому та зараз лягай спати. Щоб i твого духу тут нiколи не було! Щоб твоя нога тут не була! (ПхаЇ Оленку;_ О л е н к а одходить з вiдрами й плаче.)_ ВИХIД 5 Г о р п и н а й Г о с т р о х в о с т и й. Г о с т р о х в о с т и й. Менi здаЇться, що пхати й бити дочку свою вам зовсiм не приходиться... Г о р п и н а. Цить, бо я тобi очi видеру! (ПоказуЇ нiгтi.)_ Нащо ви зводите мою дитину з пуття? _Га? Вiн думаЇ, як убрався у рукавички та в шляпу, то вже маЇ право знущатись над нами, бiдними! То це тi великорозумнi, що говорять по-писаному? Ти думаЇш, що я така дурна, як Рябко, як ™ в ф р о с и н а ! Я за свою дочку готова очi видерти, готова тут галасу наробити на всю улицю! Г о с т р о х в о с т и й. Горпино Корнiњвно! Бога ради, не кричiть та послухайте, що я маю казати. (Тихо.) _Оця горлата баба наробить такого крику, що й ™ в ф р о с и н а почуЇ. (г о л о сно.)_ Горпино Корнiњвно! Се! Се!.. От послухайте мене! (Хоче ут екти.)_ Г о р п и н а (доганяЇ, хапаЇ його руками i кричить). _Не пущу! Не втечеш! У мене одна дитина, як одно сонце на небi! Не пущу! Дай менi одвiт, нащо ти зводиш з розуму мою Оленку, коли сватаЇш ™вфросину? Нащо вам здалася моя О л е н к а? (Г о с т р о х в о с т и й. пручаЇться. Г о р п и н а кричить.)_ Не пручайтесь, не пущу! Гвалт! Гвалт! Полiцiя! Полiцiя! Квартальний! Г о с т р о х в о с т и й. Ой, пропав я! ѓй-богу, репетуЇ бiсова баба так, що розбудить всю улицю. (г о л о с- но.)_ Горпино Корнiњвно! Бога ради, не кричiть! Я чесний чоловiк! Я зроблю все, що ви скажете! Г о р п и н а (кричить ще дужче)._ Полiцiя! В полiцiю його! Я знаю вас, паничикiв! Знаю, як ви обдурюЇте та з ума зводите бiдних дiвчат. Ой боже! Певно, вже моя О л е н к а не вперве вибiгла до сього проклятого брехуна, що вмiЇ тiльки по-письменному брехати. Ой, згубив же вiн мою Їдину дитину! (Плаче.)_ Г о с т р о х в о с т и й. ѓй же богу, вперве! Клянусь вам, божусь вам i присягаюсь, Горпино Корнiњвно, що вперве! Ви думаЇте, що i в мене таки душi немаЇ, що в мене бога нема? Нехай мене покарають В с i. печорськi святi, нехай мене покриЇ лаврський великий дзвiн, коли я брешу! Г о р п и н а. Докажи! Докажи! Бо я не вiрю твоЇму одному слову. В твоњх словах нема правди. Твоњ слова - гнилi яблука! Божися! Присягайся! Iди до церкви, присягни перед богом! Г о с т р о х в о с т и й. Я ще ж таки, борони боже, не вбив чоловiка, щоб йти серед ночi до церкви присягати. Г о р п и н а. Божися, присягайся, бо ти згубив мою дитину, њж святу землю, то я повiрю. На, њж! (Бере жменю землi.)_ Г о с т р о х в о с т и й. (смiЇться)._ Хiба я вовк, щоб њв землю. Г о р п и н а. ѓж! На, њж, то повiрю. Г о с т р о х в о с т и й. (регочеться)._ Чи ви, Горпино Корнiњвно, при своЇму умi! Батьковi своЇму понесiть, нехай покуштуЇ, яка земля на смак. Г о р п и н а. То вiн ще глузуЇ над нами, бiдними сиротами! Зводить з ума мою Оленку, ще й знущаЇться над нами! Полiцiя! Полiцiя! В полiцiю його, сибiрного! В тюрму! В Сибiр його! Там йому мiсце! Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ От здурiла баба зоВ с i.м. Наробить менi шкандалу на В с i. Кожум'яки, не можна буде завтра й очей людям показати. (г о л о сно.) _Не кричiть, бо... Г о р п и н а. Що бо? Га? Що то за бо?... Кричу, бо маю право! Полiцiя! Квартальний! Десяцький! Сюди! В'яжiть його, берiть його! ВИХIД 6 Г о р п и н а, Г о с т р о х в о с т и й. й О л е н к а. О л е н к а вертаЇться, ставить вiдра, прожогом вибiгаЇ на сцену, ридаЇ i кидаЇться до матерi. О л е н к а. Мамо! Не зачiпайте, бо я люблю його! Свирид Йванович любить мене. Мамо! Прошу вас, благаю, не зачiпайте! Г о р п и н а. Щоб я його так пустила, пiймавши на гарячому мiсцi? Нiзащо в свiтi! Нiзащо! Не була б я Г о р п и н а Скавичиха, щоб я таки не постановила на своЇму. Коли зачiпаЇш, то зачiпай чесно, не безчесть мене й моЇњ дочки, бо ми тобi не iграшка. Г о с т р о х в о с т й й. Ви на мене, Горпино Корнiњвно, i се й те, i сяк i так, i сякий i такий, а ви не знаЇте, що я хочу сватати Оленку. Г о р п и н а. Дурiть уже дурного Рябка та великорозумну мою небогу ™вфросину, а нас, убогих, не пiддурите. Г о с т р о х в о с т и й. ѓй-богу, правду говорю вам... Ви менi не вiрите? Ви думаЇте, що я нечесно жартую з Оленкою? Вiрте менi, я чоловiк чесний. I божусь, i присягаюсь, що не пiддурюю. Бодай я завтрiшнього дня не дiждав, бодай я завтра повiсився на своњх ремiнних пасах, в своњй хатi, коли ви менi не вiрите. Щоб я вас пiддурював? Я ходжу до Рябка так, як ходять знакомi до знакомих, а женитись не женюсь. Горпино Корнiњвно! Чи можна ж рiвняти Оленку до ™вфросини? Подумайте ви. Г о р п и н а. О, вже що правда, то правда. Моя О л е н к а... (До Оленки.)_ Геть одiйди... (До Гострохвостого.)_ Як гляну на базарi на свою Оленку, то нема кращоњ од нењ не то що мiж нашими мiщанками, але мiж тими баринями, що вештаються по базарi. Таки така гарна, хоч води з лиця напийся! I бiс њњ зна, в кого вона вдалась. Г о с т р о х в о с т и й. Авжеж не в вас... В нењ голосок, як у флоровських черничок, а в вас такий бас, як у нашiм шевськiм хорi у Йоньки Шелихвоста, њй-богу! Г о р п и н а. Ну й прирiвняв. Г о с т р о х в о с т и й. Так я незабаром до вас i на заручини. Г о р п и н а. Про мене, й просимо; тiльки, здаЇться, у вас нi за собою, нi перед собою... так, як i в нас. Тiльки й добра, що бритви та язик у ротi, як бритва. Г о с т р о х в о с т и й. Не думайте так, Горпино Корнiњвно! В мене, ви самi знаЇте, i О л е н к а знаЇ, своя цилюрня... Г о р п и н а. Мабуть, тiльки що цилюрня. Та вже бог iз вами. Коли вам моя О л е н к а сподобалась, то й приходьте до мене в гостi. В мене швидко будуть гостi, бо я в четвер iменинниця; обiцялись i напрошувались таки самi моњ куми з Кожум'як, з Старого КиЇва I навiть Печорська. Для кумiв я вже не пожалiю хлiба-солi. Г о с т р о х в о с т и й. То буде пир на ввесь мир. Г о р п и н а. Хоч не на ввесь мир, та все-таки буде пир. Приходьте, може, й погодимось, коли у вас язик не такий, як вашi бритви. Г о с т р о х в о с т и й. Добре-добре. (Тихо.)_ Яка ж краса Оленчина. Для њњ краси варт навiть пану Гострохвостому оцi вiдра занести до хати. (г о л о сно.) _Вiзьму ж я вiдра, щоб вам, Оленко, було додому йти легенько. (Бере вiдра на плечi i крекче. Тихо.)_ Ой, обшмульгаю ж я собi плечi! Се надибав лихо ко-жум'яцьке! Коли б ще яка чортяка не вглядiла та не розбрехала на ввесь Подол, коли ще сама Скавичиха завтра не розбреше на ввесь Кињв. Пiсню на горi ледве чуть. Хлопче молодче, який ти ледащо, Задумав женитись, сам не знаЇш нащо; Будеш гiрко плакать, долю проклинати, I кулаками сльози утирати! Пiсня замираЇ. Г о р п и н а. От таки й Г о р п и н а Скавичиха дiждалась, що њњ дочцi Оленцi такi паничi носять вiдра з водою! Завiса падаЇ._ _ ДIЯ ТРЕТЯ_ Просторна Горпинина хата. Збоку - дверi в пекарню. Коло груби завiшенi пiчурки; в однiй пiчурцi-здорова макiтра з пирогами, в другiй пiчурцi - пляшки з настойками. День. ВИХIД 1 Г о с т р о х в о с т и й. Г о с т р о х в о с т и й. (входить)._ Нема нiкого. Що це за диво! Де се вони подiвались? А казала вчора Скавичиха, що в нењ буде пир на ввесь мир... Може, збрехала? Але ж я носом чую десь смачнi пироги. (Ходить по хатi й нюхаЇ.)_ ѓй же богу, десь пироги пахнуть, та ще й недалечке. (НюхаЇ кругом стiн.)_ От уже надiлив мене бог своњми дарами: окрiм розуму доброго, маю до того доброго носа. Ой, пироги пахнуть, та не знаю де! (Знаходить пiчурку, одслоняЇ заслонку.)_ Ось де вони! Повнiсiнька макiтра! Що бог дасть, а вже попробую: не видержу! (ХапаЇ два пироги в обидвi руки i њсть, 3 пекарнi чуть голос Педорi.)_ ВИХIД 2 Г о с т р о х в о с т и й i П е д о р я. П е д о р я (з пекарнi)._ А хто там? А кота! А тпрус, псявiро! ПростягаЇ пироги. (ВбiгаЇ i розставляЇ руки.)_ Г о с т р о х в о с т и й. Ти б сказала: кицю, кицю! На тобi пирiжка! А то прискаЇш, аж губи бренькають, неначе струни. П е д о р я . Що це ви робите? Кого вам треба? Хто ви такий? Г о с т р о х в о с т и й. (запихаючись пирогами). _Потривай, бо пельку заткнув начинкою... А як тебе звуть? П е д о р я . Кого вам треба! Хто ви такий? Г о с т р о х в о с т и й. А як тебе звуть? П е д о р я . Як крупи деруть. (ВидираЇ з рук пирога.)_ Оце лишенько! Було шiстдесят пирогiв. Сама хазяйка полiчила. Скажуть, що я поњла... (Кричить у вiкно.)_ Тiтко Горпино, тiтко! Було шiстдесят пирогiв, а теперечки тiльки п'ятдесят вiсiм. Не я винна! Щось вшелепалось у хату та й узяло два пироги. (Гострохвостий. бере знов два пироги. Педоря кидаЇться до його, однiмаЇ макiтру.)_ Оце якась московська пеня вшелепалась у хату! Геть же! Не берiть, бо пироги лiченi! Тiтко Горпино! Вже тiльки п'ятдесят шiсть... Г о с т р о х в о с т и й. Та цить! Як-бо тебе звуть? (МоргаЇ й женихаЇться.)_ П е д о р я . Та Педоря ! Одчепiться од мене та не зачiпайте вирогiв. Г о с т р о х в о с т и й. Негарно тебе звуть, а молодиця з тебе непогана! А признайся, чи багато тiтка Горпина понапiкала та понаварювала? П е д о р я . А вам нащо? Г о с т р о х в о с т и й. На те, що треба. Чи й запiканка й варенуха Ї? Га? Чи не ковтнути трохи, га? П е д о р я . Оце вже й бiс його видав так робити. Щось улiзло в хату, поњло пироги, ще й горiлку вип'Ї, а на моњй шињ все те окошиться. Тiтко Горпино! Та йдiть-бо сюди! Г о с т р о х в о с т и й. (п'Ї горiлку нахильцi з пляшки)._ Та потривай! Не кричи! Я сам признаюсь. Я свiй чоловiк в сiм домi. П е д о р я . Та й своњм не припадаЇ горшки дерти. Полiз по горшках, наче котяка. (Виходить.)_ вихiд 3 Г о р п и н а й Г о с т р о х в о с т и й. Г о р п и н а (входить)._ Хто тут улiз у хату? Чого це Педоря репетуЇ? Чи це ви, Свириде Iвановичу? Г о с т р о х в о с т и й. Це я, мамо! Добридень вам в вашiй господi. Поздоровляю вас з сьогоднiшнiм днем, з святими вашими iменинами та й з пирогами. (КидаЇться до Горпини й цiлуЇться з нею.) _Дай вам господи щастя й здоров'я, й чого ви тiльки просите в бога! Г о р п и н а. Та годi, годi! Як була я молодиця, цiлували мене в лиця, а тепер... Але ж гарний оцей вражий панич! Як мед з маком! А я вже вас i не сподiвалась; думала, що випустила вас з рук, так i навiки втеряла. Г о с т р о х в о с т и й. Погано робили, коли так думали. А я покинув своЇ дiло, а до вас таки приблудився, ще й пирогiв ваших покуштував. Тут ваша Педоря незгiрше вас, трохи менi не провалила ганчiркою голови! Г о р п и н а. О, Педоря зубата! Сiдайте ж, будьте ласкавi, коли ви зайшли до мене та ще й з доброю думкою, та побалакаЇмо любенько. Г о с т р о х в о с т и й. А от я й прийшов. А ви ж менi вчора не вiрили, як я божився, як я присягався! Ви думали, що я похожий на других наших паничiв. Нi, Горпино Корнiњвно! Свирид Йванович не з такiвських. Не на те мене розуму багато в головi, щоб дурити дiвчат. Г о р п и н а. То було вчора, а це сьогодня. Коли так, то вибачайте менi, старiй бабi. Я, бачте, чула, як ви увивались коло моЇњ небоги ™вфросини, та вже собi iнакше мiркувала... Г о с т р о х в о с т и й. Горпино Корнiњвно! Хiба ж я слiпий? Хiба ж менi баньки бiльма заслiпили? Хiба ж я не бачу, що таке ™вфросина, а що таке Оленка? Гай, гай, милий боже! Вже б говорив хтось другий, а не ви, Горпино Корнiњвно! Г о р п и н а. Коли ви вже прийшли до мене з чесним словом, то й менi нiчого тањтись перед вами. Якби я була паничем, я б обминала ™вфросину десятою улицею. Дарма, що вона менi доводиться небога. Тiльки я в хату до њх, вона вже задере до стелi носа та й нюхаЇ сволоки (передразнюЇ),_ взявшись у боки: "Тiтко! Од вас гнилицями тхне". Куди ж пак, який делiкатний носичок причепив господь до пики! Г о с т р о х в о с т и й. О, що носичок, то носичок! Певно, не такий, як у Оленки. Г о р п и н а. Такi носички, як у ™вфросини, тiльки коло байдакiв. Мабуть, у тих паничiв баньки на потилицi, що не бачать њњ носичка. Якби я оцими своњми руками взяла ™вфросину, я б њй утерла того носа! Я б њњ приборкала. Г о с т р о х в о с т и й. Вiрю вам, вiрю, Горпино Корнiњвно! (Тихо.)_ Чи не бiсовоњ ж п'яти баба! А що, як ™вфросина скинулась на цю свою тiточку! Але ж розум, але ж панський тон, але ж золото, золото! Ой-ой-ой, мiй милий боже! (ЗiтхаЇ. голосно.)_ А я прийшов до вас, Горпино Корнiњвно... Г о р п и н а. Щоб пирогiв нањстись? Г о с т р о х в о с т и й. Борони боже! Що це з вами! Я прийшов сватати Оленку, коли буде ласка ваша. Я знаю, що Оленка не спротивиться. Г о р п и н а. Оленка не спротивиться, а я то, може, спротивлюсь, бо маю своњ норови й примхи. Г о с т р о х в о с т и й. То одженiть њх чи свяченою водою, чи кропилом або чим там треба. Г о р п и н а. Еге! Бабськi норови не чоловiчi: не сплоха одженеш i кочергою, не то що кадилом. Чи не дурите ви нас, паничу? Г о с т р о х в о с т и й. Ой, Горпино Корнiњвно, Горпино Корнiњвно! Чи вже ж вам од бога не грiх? Чи вже ж ви менi й досi не ймете вiри? Але ж ваша дочка Оленка... то ж краса на ввесь Кињв. (Тихо.)_ Коли б прийшла, хоч подивився б на тi оченята! Г о р п и н а. Мою Оленку не грiх хвалити своњй матерi. Тiльки, бачте, раз те, що тепер паничi дурять молодих наших мiщанок, а друге те, що в вас, здаЇться, нi перед собою, нi за собою! Еге так? Г о с т р о х в о с т и й. А чи ви ж лазили в моњ кишенi? А що, як там так i забряжчать карбованцi? Г о р п и н а. Карбованцi чи забряжчать, чи нi, а п'ятаки, може, й забряжчать. ВИХIД 4 Г о с т р о х в о с т и й, Г о р п и н а i О л е н к а. Г о р п и н а. Де це ж ти в гаспида так барилась? Ти не знаЇш, що тебе тут дуже треба. Г о с т р о х в о с т и й. (йде назустрiч Оленцi). _Мiй вам низенький поклiн i шанування! Де се ви так забарились? (ПодаЇ Оленцi руку.) _ О л е н к а. Добридень вам. Г о с т р о х в о с т и й. Доброго здоров'ячка, доброго здоров'ячка. Вся моя душа стрепенулась, як зачув я ваш янгольський голосок. Менi здаЇться, що я слухаю найкращих дискантiв у концертi у семiнарiњ, як зачую ваш голосок. Г о р п и н а. Та й умiЇ ж тобi прикласти й приказати - незгiрше, як наша ™вфросина. Ще й недавно познакомились з ™вфросиною, а вже перейняли од нењ язичка... Г о с т р о х в о с т и й. То ще невiдомо, хто од кого перейняв язичка. (Гордо.)_ ВмiЇмо ми говорити й без вашоњ ™вфросинки. Ми не ходимо по хатах позичати розуму та язика. МаЇмо доволi й свого. О л е н к а. Авжеж. Вже ви, мамо, наговорите: на вербi грушi, а на осицi кислицi. Г о р п и н а. А це що? Це так матерi? Це вже й ти, мабуть, учора позичила язичка у ™вфросини? Гляди лишень менi! Ще ти в моњй господi; я ще тобi втру носа... Г о с т р о х в о с т и й. Не встигнете, Горпино Корнiњвно, втерти носа, бо я прийшов до вас, Оленко, не з порожнiм ротом, не з пустими словами, а з словом розумним i вченим. Ви менi не йняли вiри вчора ввечерi, а от я i справдив своЇ слово; бо моЇ слово, слово Свирида Йвановича, не те, що слово якогось там Йоньки або Йваньки. Я прийшов до вас свататись. О л е н к а. То ви покинете ™вфросину? Г о с т р о х в о с т и й. Нехай вона сниться кому iншому, тiльки не менi. (Бере Оленку за руку.) _Я тiльки вас нiколи не покину: (Тихо.)_ Коли б чорт винiс оцю бабу з хати хоч на часок. Коли б хоч обняти њњ. Якi ж у нењ очi! Так i печуть, так i голять, як аглицькi бритви. Хоч трохи пограюсь з гарною дiвчиною. О л е н к а. А я думала, що ви глузуЇте з мене. Г о с т р о х в о с т и й. Борони боже! Чи то можна? Я без вас не можу жити. Лучче нехай мене винесуть на Щекавику, нiж я маю жити без вас. О л е н к а. Ой, яка я щаслива! Я нiколи не була така щаслива в матерi. Г о р п и н а. Оце! А чого ж тобi ще треба було в матерi? Оце так! Ще не встигла винести ноги за мiй порiг, а вже нахваляЇться. Г о с т р о х в о с т и й. Хоч не винесла ноги за порiг, та швидко зовсiм винесе. Г о р п и н а. Куди ж пак! Стане великою панею! Г о с т р о х в о с т и й. А чом би пак i не панею? Та я вберу Оленку так, що њй позавидуЇ не тiльки що ™вфросина, але найбагатiша купчиха! Я почеплю њй на голову такого капелюха з бiлими стрiчками, таку коафюру, що вам i не снилося нiколи. О л е н к а. Лучче з червоними стрiчками. Яка там краса в бiлих стрiчках: i сорочка бiла, i капелюх бiлий i стрiчки бiлi. Г о с т р о х в о с т и й. I ваше личко бiле. А яку я вам стругну сукню! З чистого шовку! О л е н к а. Я про шовковi сукнi нiколи й не думала! Вони менi нiколи й не снились! Г о с т р о х в о с т и й. Я вам куплю золотi сережки! Я вам ушкварю такi сережки, що перед ними i ™вфро-сининi потемнiють. О л е н к а. Я вже звикла думати, що менi не доведеться носити золотих сережок. Мати не справляють i не пускають заробити... Г о р п и н а. Як це ти говориш з матiр'ю? Крутить язиком, неначе в пансiйонi вчилась. Та я тобi... О л е н к а. Е, годi, мамо! Г о р п и н а. Цить, бо я тебе отим кошиком! Не пущу я тебе бiльше до ™вфросинки. Накадила вона тебе своњм ладаном. Г о с т р о х в о с т и й. Не сердьтесь, Горпино Корнiњвно! Не сердьтесь!.. Г о р п и н а. Цур тобi, пек тобi! Ти неначе собачоњ блекоти нањлась. (Виходить.)_ ВИХIД 5 Г о с т р о х в о с т и й i О л е н к а. Г о с т р о х в о с т и й. (бере Оленку за руку). _Оленко! Щастя моЇ! Чи будете любити мене, виходити до мене щовечора? Бо я без вас не можу жити, не можу дихати, як не бачитиму ваших очей щовечора, як не держатиму вас за оцi ручки щодня, щогодини! О л е н к а. Втечу од матерi, а таки буду виходити до вас. Вже менi так осточортiло бiгати по городу з тими кошиками, так гризе мене мати, що менi й свiт немилий. Люди гуляють в недiлю, в празник, а менi нема нi празника, нi недiлi. Г о с т р о х в о с т и й. Дайте, Оленко, ради дня вашого сватання поговоримо про що веселiше. Оленко! Серце моЇ! Як я вас люблю! Дайте надивитись на вашi брiвки, на ваше личко... О л е н к а. Як гляну я на вашi очi, забуваю все своЇ горе! Я неначе знов народилась на свiт божий! Яка я тепер щаслива, яка щаслива! Як менi легко на душi! Я неначе вперше на вiку одпочила од роботи. (СхиляЇться на плече Гострохвостому,)_ Г о с т р о х в о с т и й. (тихо сам до себе)._ Яка тепла в нењ душа! Що то якби до сiЇњ душi, до сього личка та ™вфросинине золото, та ™вфросинину крамницю з крамом, та ™вфросинин розум, та ™вфросининi кучерi! Тут моЇ кохання... та... (голосно.)_ Красо моя! Серце моЇ! (ОбнiмаЇ Оленку.)_ ВИХIД 6 Г о с т р о х в о с т и й, О л е н к а й Г о р п и н а. Г о р п и н а (входить)._ Готуй лишень, Оленко, обiд, бо вже куми йдуть справляти день мого святого янгола. Г о с т р о х в о с т и й. (заглядаЇ в вiкно)._ Йдуть! Мабуть, сам бог њх несе на повiтрi на крилах. Та й чимала ж череда суне! Г о р п и н а. Мене бог не скривдив кумами. Хвалити бога, не цураються мене, простоњ, мого хлiба й солi. Г о с т р о х в о с т и й. Я й сам не люблю тих, що цураються хлiба й солi; я так ж_ люблю таких гордих людей, що њм голови постинав би. ВИХIД 7 Т i с а м i, г о с т i й П е д о р я . В хату входять м i щ а н к и; деякi з кошиками, деякi убранi в празникову одежу. М i щ а н к и. Добридень вам, Горпино Корнiњвно! З днем вашого янгола поздоровляЇмо вас! Дай вам боже, чого ви тiльки забажаЇте собi з неба! А вашiй дочцi пошли боже гарного жениха. О л е н к а й Г о с т р о х в о с т и й осмiхаються. Г о р п и н а. Сiдайте ж, щоб старости сiдали в мене. Деякi сiдають. Г о с т р о х в о с т и й. (до гостей)._ Ой кумки моњ, голубки моњ, цокотушки моњ! От пирiжки, так пирiжки у Горпини Корнiњвни! Недурно вас тут повнiсiнька хата! ЗнаЇте й ви, де раки зимують! О д н а м i щ а н к а. Та й чи не жартливий же з бiса оцей язикатий панич, та ще й гарний! Не зачiпайте нас, бо як причепимось усi, то мусите нам ставити могорича! Г о с т р о х в о с т и й. А зачiпайте мене! Я дуже люблю, як молодицi мене зачiпають... але тiльки молодi, чорнобривi, такi, що тiльки моргни, та й... гм... М i щ а н к и. Хи-хи-хи! Оцей панич наговорить три мiшки гречаноњ вовни! Хи-хи-хи! Весела мати родила вас, веселий i син вдався. Г о р п и н а (до гостей, що стоять)._ Але чого ж оце ви стоњте? Сiдайте ж у мене, будьте ласкавi. Сiдайте, кумо! Сiдайте, свахо! Сiдайте, кумасю! Прошу покiрно, кумко! Г о с т р о х в о с т и й. Та й кумiв же в вас. Мабуть, ви перехрестили ввесь Кињв. Г о р п и н а (кричить у дверi)._ Педоре! Педоре! А внось сюди столи! Розставляй столи, та серед хати, щоб нам було просторнiше балакати й пити. Г о с т р о х в о с т и й. От i я поможу. (Бiжить i з Педорею вносять один стiл, потiм другий i ставлять њх серед хати.)_ Та повертайся, Педоре, так прудко, як я! Насилу волоче ноги! П е д о р я . За вами похопишся! Не В с i.м такi нiжки мати, якi бог дав пановi. Г о с т р о х в о с т и й. Але в цiй хатi язики! Зiбрались з усiх Кожум'якiв. О д н а м i щ а н к а. Ще й з Либедi прибули на помiч, хи-хи-хи! Г о р п и н а. Чого це ти, Оленко, стоњш, неначе привезена невiстка! Застеляй столи та подавай пляшки та чарки. Вже моњ кумочки та й заскучали. Г о с т р о х в о с т и й. Ой-ой! (ЗiтхаЇ.)_ Ще й як заскучали без чарочки! Г о р п и н а. Як я буду йти замiж, то вiзьму вас собi за свата. Г о с т р о х в о с т и й. Еге! Добре! За сваху! А я вам подам решетом води, як ви будете сидiти на посадi. Г о р п и н а (вдаривши кулак об кулак)._ Отже ж нiяк не переговориш оцього панича, њй-богу, не переговориш. Г о с т р о х в о с т и й. То покличте на помiч з десять кумiв, то, може, й переговорите. Педоре! А де ж пироги! Ке сюди пироги! Та чи В с i., бо я й знаю, скiльки њх усiх у макiтрi: п'ятдесят, ще й шiсть. М i щ а н к и. Ха-ха-ха! њй-богу, знаЇ, скiльки пирогiв у макiтрi! П е д о р я . Та тут панич лазили, як кiт, по горшках. Г о р п и н а. Геть собi, йди до печi. _Ще й вона! Вип'Їмо ж по чарцi за живих й за мертвих! (НаливаЇ й п'Ї.)_ Щоб живим жити й не вмирати, а помершим, коли померли... ет... (махаЇ порожньою чаркою)._ Г о с т р о х в о с т и й. Бодай не встали... В с i. Ой, хто видав так говорити! Це з великого розуму та в голову заходите! Оце так! Г о р п и н а. Глядiть лишень, ви, великорозумнi! Говорiть, та не проговорюйтесь! Мертвi лежать на Щекавицi та нiкому не шкодять, а живi часом дуже й дуже шкодять. Г о с т р о х в о с т и й. (наливаЇ чарку)._ Про мене, вип'Їмо й за здоров'я мертвих. Пошли, боже, з неба, чого нам треба! Помершим чарка, а нам горiлка! (ВипиваЇ.)_ Г о р п и н а ходить кругом стола i наливаЇ всiм Мiщанки випивають i приказують. О д н а м i щ а н к а. Даруй же, господи, цей празник проводити, будущого року дiждати. Д р у г а м i щ а н к а. Щоб ми дiждали в доброму здоров'њ пити за куму й на будущий рiк, як тепер п'Їмо живенькi та здоровенькi. Г о с т р о х в о с т и й. (наливаЇ й приказуЇ до чарки)._ А звiдкiль ти? - 3 Ромна! - А бiлет Ї? - Нема.- В тюрму шельму! (Разом вливаЇ чарку в рот. До однiЇњ мiщанки.)_ Чого ж ви сидите та не кидаЇте в тюрму безбiлетних бродяг? М i щ а н к а. Я не лихого роду. ВИХIД 8 Т i с а м i й б у б л е й н и ц я М а р т а. М а р т а (входить з кошиком на руцi)._ Добридень вам, Горпино Корнiњвно! Ой, вибачайте менi, кумцю-голубцю! Бiгала з бубликами та трохи не пробiгала ваших святих iменин. Насилу згадала! Г о с т р о х в о с т и й. А таки не пробiгала, згадала. Б у б л е й н и ц я. Авжеж! Чи то можна поминути хату моЇњ дорогоњ кумоньки. (ЦiлуЇться тричi з Горпиною.)_ Поздоровляю ж вас, моЇ серце, з вашими iменинами. Дай вам боже з неба, чого вам треба, чого тiльки ви просите в бога. Добридень вам, Оленко! (ЦiлуЇться.)_ Добридень вам, сусiдки! (ЦiлуЇться з гiстьми.)_ Г о с т р о х в о с т и й. А зо мною i не можна цiлуватись? Коли цiлуЇтесь, то цiлуйтесь зо всiма пiдряд. Б у б л е й н и ц я. Хiба ж ви кума, щоб з вами цiлуватись? А я оце забiгала до сусiди та випила по чарцi, а це з гостей та знов у гостi! Г о р п и н а. То й добре! Сiдайте ж, будьте ласкавi! Б у б л е й н и ц я. Еге! Де вже там сидiти! Менi аж танцювати хочеться, так весело було в сусiди! В с i. То й танцюй, а ми подивимось! Б у б л е й н и ц я (приспiвуЇ)._ Уберусь я, молоденька, в новенькi сап'янцi, Та винесу бублички на базар уранцi. Бублички гарячi, Бублички свiжi, Бублички з маком, Бублички з таком, Бублички з яйцями! Г о р п и н а (з чаркою)._ От люблю за веселий звичай! От люблю! (ЦiлуЇться.)_ Сiдайте ж. ВИХIД 9 Т i с а м i _й б а ш м а ч н и ц я. Б а ш м а ч н и ц я О р и н а (входить з кошиком). _Добридень вам, iмениннице! Поздоровляю з iменинами! А я оце йду в лавку з черевиками та згадала, що в сiй хатi сьогоднi горiлочку п'ють, та й забiгла на часок. Нате й мене, нате й мiй глек на капусту! Г о р п и н а. Спасибi, моЇ серце! Спасибi, що згадала мене, стареньку куму. Г о с т р о х в о с т и й. Iще кума! Мабуть, у вас на В с i.м свiтi нема людей, та все куми. Вашими кумами можна на Днiпрi греблю загатити й Чорторию закидати. Г о р п и н а. А бодай вам язик усох, не казавши лихого слова. Г о с т р о х в о с т и й. Нехай всохне; чорт його бери! Б а ш м а ч н и ц я. Ой, як у вас весело та людно! (СпiваЇ.)_ Дивiтеся, чоловiки, Якi в мене черевики. Це ж менi панотець покупив, Щоб хороший молодець полюбив. А панчохи панiматка дала, Щоб я гарна молодичка була. Гоп, чук, чуки, чуки! Гарнi в мене черевики, Бо я панського роду, Не ходила боса зроду ! Полюбив мене дяк Чорти батька зна як! Купив менi черевички, Закаблучки не так. Черевички невеличкi, За цiлого п'ятака, А щоб же я, молоденька, Вибивала тропака. Гоп, чук, чуки, чуки! Гарнi в мене черевики, Бо я панського роду, Не ходила боса зродуi (ПританцьовуЇ.)_ Г о р п и н а. Ой веселi ж моњ iменини! (Бере чарку в руки.)_ Даруй же. боже, щоб моњ iменини щороку були такi веселi. Кумо МеропiЇ, чом ти не п'Їш? Вже й видно, що печерська кума, бо вся в чорному, мов черниця. Чи не присвятили тебе печерськi ченцi? Випий-бо, кумцю! М е р о п i я (бере чарку й одходить на перед сцени, Тихо)._ Ой лишечко моЇ! Ой грiх мiй! Як же тут на Подолi грiшно живуть! Що ж то скаже отець Модестiй, як, борони боже,- довiдаЇться про це грiховне гульбище? Г о р п и н а. Випивай-бо, кумо МеропiЇ! Не шепоти так довго над чаркою, бо чарку нетерплячка бере: хоче в другi руки. М е р о п i я. Ой, боюся грiха! Спокушають мене куми. Г о р п и н а. А ви, кумочко Магдалино, чого сумуЇте? Чи не скучили за своњм Печерським? Випийте, прошу вас. (ПодаЇ чарку.)_ М а г д а л и н а (виходить на перед сцени з другого боку)._ Ой боже мiй! Согрiшила я, багато нагрiшила!.. Що ж то скаже преподобний отець Пахомiй, як довiдаЇться про се грiховне зборище! М е р о п i я (тихо)._ Що ж то скаже отець Модестiй! Та вiн же накладе на мене покуту на мiсяць, як тiльки признаюсь! Хiба не признаюсь: сама закаюсь пити... М а г д а л и н а (тихо)._ Ой отче ПахомiЇ! Помолись за мене, грiшну, бо не видержу. Куми спокушають, як тi чорти. Вип'ю та й признаюсь Пахомiю. Що бог дасть, те й буде. Г о р п и н а. Та пийте-бо, ви, черницi печорськi! Що ви там нашiптуЇте? М е р о п i я й М а г д а л и н а. Та вже нiгде дiтись! Треба випити. Г о р п и н а (тягне набiк бублейницю)._ Чи знаЇте, серце кумасю, що я сьогодня два празники справляю: iменини й заручини. Отой красунь, то жених моЇњ Оленки. Тiльки, серце кумо, не кажiть нiкому, бо, може, ще з того сватання весiлля не буде. (ЦiлуЇться.)_ Б у б л е й н и ц я. Нiкому, нiкому й слова не скажу. Хiба ж я дурна чи навiсна! Борони боже! Г о р п и н а одходить. Б у б л е й н и ц я кличе б а ш м а ч н и ц ю набiк. Б у б л е й н и ц я (тихо)._ Чи ти знаЇш новину? Оцей гарний та язикатий панич сьогодня заручився з Оленкою. Тiльки нiкому, нiкому не кажи. Борони тебе боже! Такий приказ, бач. Б а ш м а ч н и ц я. Не скажу, не скажу нiкому. Побий мене хрест святий, коли скажу. (Башмачниця кличе Магдалину.)_ Ой, серце кумо, що я чула! М а г д а л и н а. А що? Скажи, кумо, скажи! Б а ш м а ч н и ц я. Оцей панич сьогодня заручився з Оленкою, тiльки нiкому не кажи, щоб нiхто не знав. ЧуЇш? М а г д а л и н а. Оце! Чи я дурна, чи я мала, щоб рознесла, як сорока, на хвостi! Тiльки ти та я знатимемо, а бiльш нiхто, анi душа. (Кличе Меропiю.)_ Чи ви, кумо, знаЇте, за що це ми п'Їмо могорич? М е р о п i я. Мабуть, за душу покiйного Скавики Горпина справляЇ поминки. М а г д а л и н а. Де там поминки! Отой панич посватав сьогодня Оленку. М е р о п i я. Ой господи! А я думала, що це разом з iменинами й поминки, бо як прийшла в хату, то нiби ладаном запахло. М а г д а л и н а. Та то, кумо, од вашоњ одежi пахне ладаном на всю хату; нiкому ж не кажiть. М е р о п i я (сумно)._ Про мене там! За всi. голови! Байдуже менi! (Меропiя шепче на вухо сусiдi, сусiда другiй кумi i т. д.)_ Г о р п и н а. Що це ми сидимо, пхаЇмось коло стола, наче овечки! Сядьмо, куми, долi! Б у б л е й н и ц я. I я затого не всиджу на стiльцi, аж коливаюсь. Педоре! Давай килима! Сядьмо, куми, долi на килимi, щоб було не високо падати, бо Меропiя вже коливаЇться, як жид з богомiллям коло вiкна. П е д о р я стелить килим долi. Б у б л е й н и ц я бере стiльчик, ставить серед килима. Б у б л е й н и ц я. Ви, свята iмениннице, сiдайте посерединi на стiльчику, а ми сядемо долi кругом вас. Горпину садовлять на стiльчику. В с i сiдають кругом нењ. Г о с т р о х в о с т и й скидаЇ сюртука й собi сiдаЇ. Б у б л е й н и ц я. Ви, Горпино Корнiњвно, наше сонце, а ми вашi яснi зорi. Г о с т р о х в о с т и й. Бувають усякi зорi. Яснi зорi, та не всi.. В с i. Ви, iмениннице, наше ясне сонце, а ми вашi зорi. Г о с т р о х в о с т и й. А мене ж куди приткнете? Нехай я буду хоч мiсяцем. В с i. Вам на небi нема мiсця. Г о с т р о х в о с т и й. Ой не вгадали! Не вам те знати! Г о р п и н а (з чаркою в руцi)._ Куми моњ, любi моњ! Заспiвайте менi, прославте мене, свою куму, Горпину Скавичиху. Нехай я трохи заплачу. В с i (спiвають)._ I лiд трiщить, i комар пищить, А то кум до куми порося тащить. Кумцю, голубцю! Звари менi порося, Звари менi порося, щоб i юшка була! I юшечка, i петрушечка. Кума моя, люба моя, моя душечка! Г о р п и н а. Ой, не спiвайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу. (ВтираЇ сльози)._ Так мене розжалобили, так розжалобили! (Тягне Меропiю до себе й цiлуЇ њњ.)_ Спасибi вам, що ви мене не забуваЇте та не цураЇтесь мого хлiба-солi. Поки жива на свiтi, не забуду вас; буду за вас щоранку, щовечора молитись богу, подам за вас часточку в Братському монастирi. М е р о п i я. Помолiться, Горпино Корнiњвно, за мене, грiшницю; вже ж я сьогодня нагрiшила, так нагрiшила (складаЇ руки до бога),_ що не знаю, чи й простить менi отець Модестiй. Г о с т р о х в о с т и й. I за мене не забудьте подати чарочку, бо й я так нагрiшив, так нагрiшив! Не знаю, чи простить мене... гм... не знаю, й хто там прощаЇ. Г о р п и н а. А хто видав передражнювати? _Хто _видав кривитись? Глядiть лишень, бо я вас так поскубу за чуба! Г о с т р о х в о с т и й. То й скубiть, та скубiть добре,- бо Ї за вiщо поскубти. Патли добрi. Г о р п и н а. Розтривожили ви мене пiснями. Плачу я, що мене моя рiдня цураЇться, небога ™вфросинка мене цураЇться; не бажають вони менi щастя-долi, коли не прийшли покуштувати моЇњ хлiба-солi. Ой господи! Ота менi ™вфросинка... Та що й казати... коли вона менi небога. Грiх менi осуждати, та ще й свою родину. М е р о п i я й М а г д а л и н а. Ой господи! Який-то тепер свiт настав: брат встаЇ на брата, сестра на сестру. Г о р п и н а. Небога ™вфросинка на рiдну тiтку. Нехай уже бог скараЇ њњ за мене, смиренну рабу божу. В с i. Нехай уже њњ господь покараЇ, коли вона така. Г о р п и н а. Нехай њњ курка вбрикне. Вона менi не небога, а я њй не тiтка однинi й довiку. Анахтема! Анахтема! Анахтема! В с i. Анахтема! Анахтема! Анахтема! Г о р п и н а. Оце згадала таке смутне та й засмутилася! Б у б л е й н и ц я. I треба було згадувати в такий день! Коли б у мене така небога, то я б на нењ пху! Та й годi. Г о р п и н а. То й я на нењ пху! В с i. Пху-пху-пху на нењ, сатану, та й будьмо знов веселi! Цур њй, пек њй, коли вона одцуралась од роду. Б у б л е й н и ц я. ™ i в мене, признатись, така родичка, та... не хочеться тiльки розказувати, та ще й при людях. А!.. аж язик свербить... В с i. Та кажи, кажи! Нащо жалувати таких псяюх. Б у б л е й н и ц я. Та розказала б, та, як-то кажуть, стiни слухають. Г о с т р о х в о с т и й. Педоре! Вiзьми кочергу та повигонь стiни з хати. Б а ш м а ч н и ц я. Я вже знаю, про кого мова мовиться. Це в наше вiкно камiнь ударив. Б у б л е й н и ц я. Не знаю, може, в ваше. На злодiЇвi шапка горить. Що ж робити, коли ваш рiд такий удався, бо то з вашого кодла. Б а ш м а ч н и ц я. З нашого кодла? А яке ж наше кодло? (СхвачуЇться з мiсця.) _ Б у б л е й н и ц я. Та таке ж... Б а ш м а ч н и ц я. Та яке ж? Кажи! Б у б л е й н и ц я. Не чiпляйся, Орино, бо й скажу. Так i крикну на всю хату. (ВстаЇ з мiсця.)_ Б а ш м а ч н и ц я. Про мене, крикни не то що на всю хату, i на всю улицю, бо я тебе не боюсь, бо я тебе не злякаюсь. Б у б л е й н и ц я. Ба злякаЇшся, як скажу, бо вже твiй рiд отут менi сидить у печiнках. То ваше кодло! Такi ви всi., не тiльки ваша Степанидка. Б а ш м а ч н и ц я. То ми В с i. такi? То й я така? Б у б л е й н и ц я. Та й ти така. I твоя мати була така! Б а ш м а ч н и ц я. Та й моя мати була така? Яка ж була моя мати? Б у б л е й н и ц я. Хiба ж не знаЇмо, яка була твоя мати? Та твою ж матiр били жиди на улицi патинками по мордi. Твоя мати в острозi сидiла. Б а ш м а ч н и ц я (кидаЇться до бублейницi), _Мою матiр жиди били патинками? Моя мати в острозi сидiла? Хто бачив? Хто докаже? Б у б л е й н и ц я. Я докажу! Б а ш м а ч н и ц я. Ба не докажеш! Б у б л е й н и ц я. Ба докажу! Б а ш м а ч н и ц я. Ба брешеш, не докажеш. Б у б л е й н и ц я. (наближаЇться)._ Ба не брешу, бо докажу! Бреши сама з собаками. Б а ш м а ч н и ц я. Ой, люди добрi! Хто чув, хто бачив, щоб моя мати сидiла в острозi? (Пiдходить до кожноњ мiщанки й питаЇ.)_ Ти бачила, як сидiла моя мати в острозi? М i щ а н к а. Нi. Б а ш м а ч н и ц я. (до другоњ мiщанки)._ А ти докажеш? М i щ а н к а. Нi! Б а ш м а ч н и ц я. (до третьоњ)._ А ти докажеш? М i щ а н к а. Нi, не докажу! Б а ш м а ч н и ц я. (до Горпини)._ А ви докажете? Г о р п и н а. Нi, не докажу! Б а ш м а ч н и ц я. (питаЇ усiх i обертаЇться до бублейницi з кулаками)._ Що ж ти менi кажеш, що моя мати сидiла в острозi, коли нiхто не докаже? Що ж ти, сяка-така, обговорюЇш мою матiр i всю нашу рiдню? Б у б л е й н и ц я. Присягаюсь i божусь, падаю на колiна до братськоњ богородицi (падаЇ на колiна),_ що твоя мати сидiла в острозi, що твою матiр били жиди патинками по мордi. Б а ш м а ч н и ц я. Падаю на колiна (стаЇ на колiна),_ присягаюсь i божусь, що ти брешеш, що