кликали сюди не висловлювати свою думку, а лише слухати й виконувати. Мовчать i всi iншi, за вийнятком генерала, що попросив слова, а потiм довго, плутано й патетично, пересипаючи мову справжнiми та видуманими цитатами з фюрера, говорив про нiмецьку мiсiю в цiй крањнi, про "лебенсравм", про конечнiсть закiнчити вiйну переможно, про велич вождя, про його епохальне значення в iсторiњ взагалi, а нiмецького народу зокрема, про труднощi його завдання i нарештi висловив пророцтво, що ще прийде час, коли людство збагне i оцiнить жертви, покладенi нiмецьким народом для добра i щастя всiх цивiлiзованих людей. Генерал говорив довго, вибило дванадцяту годину, i Даргель оголосив перерву на обiд. Усi встають, усi спiшать до нового, недавно побудованого в нiмецькому орденському стилi дому на обiд, лише Даргель не спiшить, вiн не ходить до Нiмецького Дому, вiн обiдаЇ у своЇму гарно обставленому, затишному мешканнi, крокiв за п'ятдесят вiд свого уряду, що належало колись кураторовi волинськоњ шкiльноњ кураторiњ. Молоденька, елегантна, у бiленькому фартушку панна Регiна, з приЇмним, обiцяючим поглядом i солодкою усмiшкою, подаЇ йому щодня його улюбленi нудельзупе, райсзупе, генезупе, його улюблену смажену качку, гефюльте телятину, його пудинг, його рейнське, його чашечку "мокка"... Цього дня, в той саме час, коли Даргель з апетитом споживав переслану йому в дарунок самим рейхскомiсаром смажену дичину з французькою, приправленою вином пiдливою, його секретарка, також гарненька русявка, фольксдойчерка панна Лiдiя Лiсовська пiднесла слухавку телефону i сказала лише одне слово: "Шон!" На це у готелi "Дойчес Гоф" iнша чарiвна дама вiдповiла так само одним словом: "Шон!" Опiсля чарiвна дама пiднесла слухавку i промовила: "Шон?" Панна Регiна, до якоњ це вiдносилось, скромно i байдуже потвердила: "Шон!" На це останнЇ слово елегантний молодий офiцер в унiформi ес-ес штурмбандфюрера, що сидiв за столиком у готелi "Дойчес Гоф", попиваючи каву i уважно читаючи "Украњно Цайтунг", враз поклав газету, спокiйно встав, спокiйно вийшов i сiв у новеньке, темно-сiре авто, що стояло перед готелем. Авто рушило, побiгло Нiмецькою вулицею, по хвилинi звернуло вправо на Гебiтскомiсарську, щоб ще по хвилинi звернути влiво на Рейхскомiсарську, проњхати побiля будови рейхскомiсара i добiгти до будиночка з ренесансовим портиком саме тодi, коли з нього спокiйно виходив заступник рейхскомiсара. Лише на одну секунду авто зменшило швидкiсть, щоб з нього вилетiв якийсь предмет просто пiд ноги комiсара. В ту ж мить авто з мiсця взяло шалений темп i погналося мов скажене до вулицi Тополевоњ, звернуло влiво, помчалось до Нiмецькоњ, звернуло до Ес-ес, вправо i мов дим щезнуло десь там на пiвнiчному передмiстi. Вибух потряс мiстом вiд краю до краю. Негайно зчинилась метушня, зiрвалось кiлька полiцiйних авт, але, коли вони доњхали до вулицi Ес-ес, звiдти саме вињжджав цiлий обоз селянських пiдвiд, що зовсiм затарасив проњзд, i, поки вони пробилися через тi пiдводи, по темно-сiрому автi не лишилося й слiду. РозумiЇться, що продовження важливого засiдання в кабiнетi Даргеля цього дня не вiдбулося. Але, коли амбуланс з юрбою ес-есiв примчався на мiсце катастрофи, на диво всiм, знайшли Даргеля лише приглушеним, лише запамороченим, засипаним порохом, але живим i цiлим. Виявилось, що, коли пiд його ноги впав той предмет, вiн не розгубився, а одразу лiг на землю за порiг. Предмет ударився об порiг, злегка вiдбився i, вибухнувши, розвалив портик, а з фронтовоњ стiни будинку вибив усi шиби. РозумiЇться, це було чудо, всi Даргеля вiтали, тиснули руку, вiн скоро прийшов до себе i, щоб пiдкреслити свою зневагу до небезпеки, рiшив негайно њхати до уряду, де його зустрiли всi урядовцi i провели до кабiнету. А його чудова секретарка панна Лiдiя з вийнятковою сердечнiстю пiднесла йому для заспокоЇння чашку чудовоњ кави та якiсь особливi гаванськi сигари та погрозливо заявила: - То вони! То нiхто як вони! Украњнцi! Вона дивуЇться, чому це влада так довго з ними панькаЇться, чому не виарештуЇ всю ту сволоту, щоб мати нарештi спокiй. Як на зло, саме в цей час прорвався в кабiнет збентежений чоловiк у партiйнiй унiформi i многозначно поклав на стiл перед комiсаром якусь картку. - Що це таке? - запитав комiсар. - Прошу покликати перекладача, - заявив чоловiк у партiйнiй унiформi. Покликали перекладача. Членська картка Органiзацiњ украњнських нацiоналiстiв. Друг Амвросiй Шевчук. Чорним по бiлому. Де вiн њњ дiстав? Знайшов. Де знайшов? На дорозi. В якому мiсцi? На мiсцi катастрофи. Ясно. Все ясно. Панна Лiдiя маЇ повну сатисфакцiю. Того ж вечора уряд Пюца дiстав розпорядження знов очистити рiвненську в'язницю. За останнiй час там знов набралось понад п'ять сотень ув'язнених. А другого дня вiдомi три "шторхи", що мали свою базу на рiвненському летовищi, методично завантажились запальними бомбами i кудись вiдлетiли, щоб по якомусь часi вернутися без вантажу. В тих мiсцях, де вони побували, горiли Тайкури, горiла Вiлiйка, горiло Гiльче, все небо, вiд краю до краю, затягалося чорною поволокою, ховаючи сонце. Але не дармував i той бiк фронту. На другу чи на третю нiч полягали ладом стятi телеграфнi стовпи вiд Рiвного до Шепетiвки. По залiзничних лiнiях Ковель - Рiвне i Дубно - Рiвне потяги зривались нiч-щонiч. На лiнiњ Крем'янець - Дубно залiзничний рух завмер зовсiм. На всiх шляхах i дорогах появились написи: "Увага! Банденгебiт!" Авта могли њхати лише валками, в супроводi панцерiв. Усi станцiњ обернулись у фортецi, мiста оточились валами, бункерами, колючими дротами, урядовi будови - засiками... Ночами на всiх кiнцях мiста стояли варти й застави. Раз у раз зривались, здебiльша фальшивi, тривоги, зчинялась стрiлянина... Панцернi вози безперервно снували по мiсту, а всi урядовцi ходили озброЇнi. Був настрiй облоги, перманентноњ тривоги, понуроњ непевности, постiйноњ небезпеки. Тут i там несподiвано вилiтали в повiтря будови, спалахували пожежi, переважно в тих мiсцях, де були якiсь склади, особливо склади пального. I, коли над мiстом здiймався чорними валами дим, усе, здавалось, падало ниць, нiби той дим привалював людськi душi страшним тягарем. Йшли суди. Судив спецiально висланий з рейху офiцер-iнвалiд з першоњ вiйни, без обох рук, iз спотвореним, позшиваним, мов футбольний м'яч, обличчям, самий вигляд якого наганяв жах. Засуджував на розстрiл, шибеницю. На широкiй площi перед судом, що постала внаслiдок збомбардування довколишнiх будинкiв, ранками появлялись шибеницi з повiшеними, якi гойдалися на вiтрi, мов балони. Але одного ранку до будинку суду ввiйшли двоЇ людей в унiформах ес-ес, зустрiли на сходах суддю, пустили в нього серiю з автомата i не поспiшаючи вийшли попри здивовану варту, яка чула пострiли, але не вiдважилась затримати "офiцерiв ес-ес". I все це робилось дуже просто, пiд звуки воЇнних звiдомлень, якi кожного дня приносили вiстi про те, як ломились фронти, як в руњнах зникали тисячi й тисячi людських iстот, що видавались з цiЇњ вiддалi, на тлi гiгантських подiй, дуже маленькими, немов роњ комарiв. I тодi, коли пiд Бiлгородом iшло залiзо на залiзо, сталь на сталь, коли, здавалось, њх металевi удари чути було на весь свiт, на полях Волинi росло високе, колосисте, невiдомо ким i для кого сiяне жито. Нi одне поле тодi не дармувало, i здавалось, що жито само виросло, бо хто мiг в такий час його сiяти, коли всi хлiбороби обернулись у воњнiв. А мiж житом у рiзних мiсцях, нагадуючи допотопнi створiння, височiли напiврозiбранi кiстяки совЇтських танкiв, залишенi в незлiченнiй кiлькостi пiд час першого вiдступу. Селяни виривали з них, мов з живого тiла, кращi куснi i кували з тих куснiв лемешi до плугiв. Десь-iнде тисячi людей у наймодернiших фабриках найдосконалiшими засобами кували тi потвори, а тут на полях обухами сокир, ломами та ковальськими молотами њх розковували, i було в цьому процесi щось вiд змагання двох початкiв, щось, як i сама земля, предковiчне. Для волинських партизанiв њхнi жита були њх хлiбом, њх бункерами, њх морями - як i лiс, як нiч. Вони поринали в них, як поринають пiдводнi човни в морськi глибини, i несподiвано виринали, мов привиди. Для нiмцiв тi жита були ворогом, вони боялись того колосся гiрше, нiж кулеметних куль, i в своњх походах вiдкривали не раз стрiлянину по житах, нiби тi тоненькi стебла були озброЇними панцерами. Троян у той час перебував на своњй Попiвщинi, дозброював i доформовував прорiдiлу бригаду, лише ночами вiдбуваючи походи на нiмецькi господарства, щоб поповнити своњ магазини. До нього знов прињжджали з УПА. Вимагали включитися не лише фактично, а й формально, прийняти зверхнiсть. Вiн пiднiс посланцям писане й пiдписане домовлення, поставив на стiл пляшку самогону i, пiсля другоњ чарки, сказав приблизно таке: - У мене був друг Осип. Упав отам, на Заставщинi. Так вiн не раз i казав: не кiлькiсть, а якiсть! I не Карло-Марло, а iнтелект i характер. Я не знаю, чи будете ви мати з мене доброго знавця генеральноњ лiнiњ. Читав я i се й те, але небагато бачив наших брошур на цю тему. Не во гнiв будь сказано, бо я все-таки шаную њх авторiв за њх чесний труд, одначе менi завжди здавалось, що бiйцi пiд Термопiлами, легiонери Цезаря або солдати Джефферсона також мало знали про лiнiњ. Так само, думаю, i солдати Айзенгавера та Черчiлля мало знають, але вони все-таки успiшно ламають нацистiв. Ви на мене не зважайте, робiть своЇ дiло, а я вам буду помагати. Отже, дай Боже! - i пiднiс чарку. Для Троянових гостей така мова не була цiлком стравною, одначе час наглив, обставини вимагали дiла, а на слова не лишалось багато мiсця. Договорившись, розiйшлись з миром, дружньо. Бригада Трояна стала частиною загального фронту УПА-Пiвнiч. А з Царенком, Терешком, Залiзняком i Булавою Троян коментував цi подiњ приблизно так: - Змагатись за трони? Ось присуне Сталiн i пожене нас з усiма нашими тронами. Менi ходить лише про те, щоб дешево не вiддати своЇњ шкури, ну... i щоб вписати в iсторiю якийсь такий матерiал для майбутнього кобзаря... Щоб було за щось колись зачепитись. - Справа в тому, - витискав слово по слову Терешко, - що вони не вiрять у Сталiна. А коли вже армiя, хай i повстанська, мусять бути i трони. По-моЇму, вони, як кажуть нiмцi, рехт! - По-моЇму, також рехт, Терешку. Абстрактно - я њх розумiю до ниточки. I хвалю! Так! Армiя! I трони! I, може, Золотоверхий! Все можливе! I, може, завтра Кремль провалиться. Можливо, що ти, Терешку, станеш завтра амбасадором у Вашингтонi, а я маршалом у КиЇвi на бiлому конi, але... Кон-крет-но! Терешку - конкретно! - Троян робив страшенно великi очi, що, здавалось, ось-ось вибухнуть. - Та-а, - протягував компромiсовим тоном Царенко, - математика. - А я тобi скажу, Царенку, що гола математика в нашi часи також фантазiя. - Хтозна, чи Терешко не маЇ рацiњ, - додав до всього обережно малограмотний у справах фiлософiњ Булава. - Але битись мiж собою уже тут за тi трони? Нi! Здохле дiло! Троян знав свою "математику". Вiн не всiм њњ вияснював. Нiмцi надривались з останнiх сил, њм направду було не до жартiв, i вони хотiли надолужити бодай тут. Населення йшло в лiс, заривалось пiд землею, все, вiд краю до краю, оберталося в суцiльний обложений табiр. Троян чистив себе, мов стару комору, викидав, як вiн казав, за борт усе зайве, хотiв бути легким i готовим до довгого походу. I саме в цей час, нiби щоб заперечити цей намiр, надiйшла до нього маленька писулька такого змiсту: "Якове! Я була на Запорiжжi. Вiдвiдала попелище, де народилась. Пiч i димар ще цiлi. Павлiна". До дiдька ясного! З тими њњ димарями! Знайшла час! Але заразом тi кiлька слiв обсипали його жаром. Не мiг не думати. Уявляв њњ на тому попелищi, на краю поля, над ровом, iз старою шовковицею серед двору, на якiй висiли козубцi з вишневоњ кори, кушки, коси, коли приходили з косiння на полуденок. Бачив тих людей у бiлих сорочках з пропеченими спинами, як живих. А разом друга вiсть, не менше важлива, потрясла Трояна. На Запорiжжi, на горищi його власноњ хати, у кадубi, знайшли заколотим брата Каленика. Казали, був при ньому надавчий радiоапарат. - А, чорт! - вирвалось лише в Трояна, нiби його штрикнув хто ножем. Став як хмара, почорнiв, гризло його, що в такий час, саме в такий час, рiдний брат... Просто не вiрилось. Був загартований, але сльози лютi виступали з очей, не мiг знести тягаря власного сумлiння. I разом третя вiсть! I знов Вiра. Просила побачення. Подер на шматочки писульку, поклявся, що краще куля, нiж зустрiч з нею. Але, коли прийшов час, сiв на коня i вiд'њхав без слова, без заходiв обережности, не сказавши нiкому, куди i чого њде. I потiм до кiнця життя не мiг пояснити, яка сила кинула њх, мов скажених, одне одному в обiйми. Чекала на нього в яру, на Запорiжжi, бiля криничини. I, може, саме ця криничина все зумовила, хоча, властиво, й криничини не було, њњ замулило зливою останнього лiта, була лише яма на њњ мiсцi i джерело, що з нього витiкала жолобцем вода; не було нi цебрин, нi корита, нi черпака, нi тих двох верб, що колись тут стояли. Але мiсце було те саме. I, здаЇться, пахло моченими коноплями. За перелазом, на лiвому схилi, коли дивитись на схiд, Гуцiвськi сади, на правому - Балабiвськi займиська, i там також та шопчина, городжена лiскою, завжди натоптана отавою, iз зарослою мохом стрiхою, що страшила дiвчат, коли вертались вони гуртами з монастирськоњ вечiрнi. Нi одна жiнка не проходила попри нењ сама пiзно ввечерi або вночi. Завжди щось там стогнало, i баба Татяна Жев'ючка клялася й присягалася, що бачила там вiшальника Ляща з мотузом на шињ. I, коли Троян з Вiрою опинились пiд стрiхою тiЇњ шопчини, на залежанiй, старiй отавi, вони знепритомнiли вiд щастя. Пахло мохом, мервою, мишами. За стiною хрупав отаву i пирскав кiнь. Через вiдкритi дверi тягнуло болотяною вогкiстю. А десь там далi, за лугом, на Шавронських полях били перепiлки. - ЗнаЇш, - казав вiн њй на свiтанку, коли небо було вже пiдбарвлене рожевим, - ця шопа i та криничина рiшили. - Невже не я? - засмiялась Вiра. - Ех, ти! Вiдьма! - засмiявся й вiн. - Закрутило, знаЇш, в головi. Не повiриш - я ту шопчину завжди пам'ятала. Може, тому, що я њњ так боялась, що в нiй стiльки було "нечистого". - Але ми њњ очистили. - Ах! Якове! Як гарно! - вона взяла руки i зчепила њх над головою. Мiцнi, пишнi пiд тонкою, шовковою блузкою груди здiймались справдi щастям! - Навiть не вiриться! Коли б так знала, де той край свiту, взяла б шопчину i тебе i пiшла б! Або сидiла б тут до кiнця вiку. - Хм! - усмiхнувся вiн своњми мiцними зубами. - Так. Менi дивно! Я, напевно, поетка, але не маю слiв. ™, Якове, такi нiмi люди, що хочуть обняти свiт. Вiр не вiр, але ця доба для мене створена! Я в нiй як риба в океанi. Я не боюсь пожарiв. Я не боюсь людей. Я не боюсь нiчого. Я ходжу з усiма ворогами, п'ю з ними вино, всi менi вiрять i всi мене люблять. I не було ще випадку, щоб я здригнулась. Але знаЇш, з ким в дiйсностi я? - Хм, - ще раз усмiхнувся вiн. - ЗнаЇш... ™ такi нерозгаданi струни в нашiй душi. Щось Ї таке. У шпигунськiй школi в Москвi я познайомилась iз самоњдом. Вiн вивчав Маркса, але, коли одного разу ми були з ним в зоологiчному парку i вiн побачив оленя, в його очах заблищали сльози. I я тодi була певна, що той олень десь у найдальшому закутку його душi значив для нього бiльше, нiж увесь Маркс. А ось недавно. Один шпигун з нiмцiв. Партiйний. По двох лiнiях: i нацi, i комунiст. Дiяв в Японiњ, звався Зорге. Його японцi викрили. Дев'ять рокiв гуляв у Японiњ, як вдома, був сердечним приятелем нiмецького посла фон Отта, пив рижове вино з принцом КеноЇ. I знаЇш, що його згубило? Не повiриш: зозуля, що вибиваЇ години у знаних швейцарських годинниках. Десь там комусь там, пiд п'яну руку, вiн розповiв зворушливу iсторiю iз свого дитинства, як то на кухнi в його родинному мешканнi, в Гамбурзi, висiв годинник iз зозулею, що вибивала години. I коли, казав вiн, я чую десь кукання тiЇњ зозулi - я здригаюсь. А любив вiн, як звичайно, вино i жiнок. I всi це знали. Мав багато коханок, але нi однiй з них не вдалося здобути його довiр'я. Японський полковник контррозвiдки Осакi, що пiдозрiвав Зорге, втяв з ним таку штуку: познайомив його з дуже привабливою гейшею. I, коли Зорге опинився на њњ мешканнi, вiн, у хвилину найбiльшого любовного екстазу, почув зненацька звуки тiЇњ зозулi. I це рiшило. Гейша його полонила. Вiн њй повiрив, а вона його видала. - А тому, Вiро, увага! - промовив Троян. - Та шопа! Увага! Вона може тебе згубити! - Або навпаки: врятувати! - Цiкаво, цiкаво! - зауважив iронiчно Троян. - I навiть дуже цiкаво! - пiдкреслила Вiра. - Лиш глянь! - викрикнула вона, показуючи навкруги. - Чи ти вiриш, де ми знаходимось? - Щось трошки так. - Ми бiля першоджерела нашого буття. - Я не знав, що ти така сентиментальна. - Всi люди сентиментальнi. Оповiдають, що, коли Троцький ще був у Кремлi, вiдвiдав його одного разу батько. Троцький повiв старого на мiсце коронацiњ царiв, сiв на тронi i так само, як я, патетично запитав: "Чи ти знаЇш, батьку, де я сиджу?" - Яка рiзниця iдеалiв! - нiби мiж iншим, промовив Троян. - Тепер ти це знаЇш. При цьому, напевно, пригадуЇш свою Шприндзю, - уколола його Вiра. - Так. Можливо, - це сказав Троян, вже стоячи бiля свого коня i потрiпуючи його по гривi. - Вже збираЇшся? - спитала Вiра. - Мушу! - I лишаЇш мене? - додала вона по-жiночому. - Мушу! - своњм тоном вiдповiв вiн. - I не кажеш менi йти з тобою? - А ти можеш? - А якби могла? - Нема куди. - Адже ти йдеш! - То я. Ти звикла до iншого простору. - Звiдки це знаЇш? - Сама кликала. - А може, я змiнила своњ простори. - Не можу знати. - Не вiриш? - Лише до цiЇњ шопи. Ну, прощавай! Не подав навiть руки, сiв на коня, кивнув головою i поњхав чвалом попiд Мартиновим гаЇм у напрямку монастиря. Вiра була приголомшена, не знала що робити, дивилась, як зникав з очей той вершник, i њњ огортали бiль, жаль, розпука. В першiй хвилинi вона подумала про помсту. А коли вершник зник i вона залишилась зовсiм сама у тому яру, коли глянула на похилену шопчину, на гай, на луг, на Гуцiвський сад, у нiй знову воскресло i закрило собою все те почуття, яке переживала тут не раз тодi, коли була маленькою, босоногою дiвчиною у довгiй, бруднiй полотнянiй сорочцi. Пригадала, як не раз пробiгала, мов дика, побiля цiЇњ шопчини, позирала на нењ з острахом, чи не вийде Ляш з мотузом на шињ; пригадала своњ болi i жалi, коли њњ бив батько, а вона не знала за що, бiгла плачучи до цього яру i зустрiчала Якова, що пас отам далi три сiрi вiвцi. Вiн нiчого у нењ не питав, лише давав њй спiлих черешень або кусник пiдпалка, а потiм вони бiгали по стежцi наперегони, або, сидячи навпочiпки, грали в крем'яхи, або вiн оповiдав њй казку про Бабу Ягу, про сiм розбiйникiв, злу мачуху, заморського принца. Вона пригадала те блаженне почуття щастя, остраху, радощiв, що виповняли њњ, коли верталась засмерку додому, i в тiй самiй сорочинi лягала на лавцi, i засипала приЇмним сном з усмiшкою на устах. Усе це виринало з глибини душi Вiри, i так пластично, на тлi цiЇњ природи, стало перед очима, i такi ще свiжi були тi солодко-болючi переживання щастя, що його зазнала вона цiЇњ ночi, i все це разом було таке невисказано дивне, що њњ гнiв i бiль поволi стихли, змiнилися чимсь iншим, i в ушах зазвучали слова Якова: "А ти можеш?.. Ти звикла до iншого простору..." I, нарештi, оте: "Мушу!" Так. Вiн њй ще не вiрить. Вона ще для нього не готова. Але вiн уже... любить. А може, любив завжди. I хто знаЇ, чи вона маЇ право вимагати вiд нього "вiри", коли перед ним таке велике "мушу". А разом - хто може њй сказати, чи все њњ минуле не було лише довгим, дуже довгим i крутим, тяжким шляхом до його "мушу"? Так, це - питання! Вiра помаленьку повернулась, пройшла стежкою назад до криничини, присiла над нею, зачерпнула долонею холодноњ, прозороњ води, вiдсвiжила чоло, очi, уста, обтерлась хустинкою, напилася i пiшла далi в напрямку Гуцiвського саду. Здiймався день, спiвали птахи. Вiд серпня починаючи, Троянова бригада дiяла як окрема оперативна бойова одиниця УПА-Пiвнiч, ВО "Заграва", пiд зверхнiстю командира Енея. Еней, як i Троян, не заглиблювався в iдеологiю, не думав про те, хто буде очолювати майбутню самостiйну Украњну, як буде розв'язана в нiй земельна проблема. Вони були просто вiйськовиками, патрiотами-державниками. Троян був розвинений iнтелектуально, вiн багато читав, i то не лише рiдномовнi книжки, а й чужомовнi, солiднi працi. Еней пiд цим оглядом далеко не дорiвнював своЇму пiдлеглому, але вiн був вiд нiг до голови вояк, не мав маршальських претензiй та отаманських комплексiв i завжди був готовий на жертву i подвиг. А тому вiн Трояновi подобався. Еней був парубок моторний I хлопець хоч куди козак, - декламував Троян Терешковi. Терешко також ставився до Енея доброзичливо. - Головне, тi його вуса, - казав вiн, як звичайно, з ноткою iронiњ. - Як у Будьонного. - А вiн справдi трохи нагадуЇ Будьонного, - озивався Залiзняк. - Так само тупуватий, - додавав Царенко, що з першого дня недолюблював Енея. - О, не кажи! Вже одно те, що вiн не Орел i нiякий iнший звiр, а Еней, багато каже, - боронив Енея Залiзняк. - Не думаю, щоб це було за ВергiлiЇм, - бурчав далi Царенко. - А! Вергiлiй! З нас, Царенку, вистачить поки й Котляревського, - казав Залiзняк, натякаючи, що й сам Царенко ледве чи нюхав Вергiлiя. Але наближалися гарячi днi, i часу на суперечки лишалося мало. Вiд ранку до вечора всi були зайнятi. I не лише бригада. УПА росла, як лавина, що котиться з гори, вона з кожним днем бiльшала, ширшала, потужнiшала. Рили вглиб землю, як кроти, зносили на зиму харчовi запаси, працювали в пiдземеллях майстернi, шились унiформи, школились старшинськi кадри. Одна з таких нашвидку збитих старшинських шкiл, чи радше курсiв, виникла в лiску пiд Острогом. Трояна покликано до нењ викладати тактику. Тут вiн знов зустрiвся зi своњм колишнiм шефом по батальйону полковником Ступницьким, що був командиром школи i звався Гончаренком. Пiвтори сотнi курсантiв - молодих, здебiльша сирих, але мiцних, здорових, готових на найбiльшу жертву хлопцiв - жадiбно, мов справжнi школярi, ловили кожне слово, що помогло б њм стати командирами рiдноњ вiйськовоњ сили. Виклади вiдбувались просто на полянi, на зеленiй травi, пiд сонцем, вiтром i небом, курсанти були не конче однаково одягнутi, але всi як один були засмаглi, вивiтренi. Троян њх страшенно любив. Стоячи перед њх лавою, вiн не раз казав: - Хлопцi! До нашоњ тактики належить також тактика вмерти! Командири нашоњ армiњ не мають права вмирати у постелi, хiба в тому випадку, коли б ми дiйшли до Москви i там, у Грановитiй палатi, продиктували Москвi мир. А iнакше кожний з нас, юнi друзi, маЇ право на смерть лише в бою! Це пам'ятайте! Четверта граната для ката, А п'ята... собi! Це нiяка патетика, нiяка бляшана бравура чи мелодраматична п'Їса, це, юнi моњ товаришi, наша предковiчна трагедiя, в якiй народились, зросли i в якiй помремо. Може, пригадуЇте собi часи Хмельницького, його атаки пiд Корсунем, пiд Пилявою, але, може, пригадуЇте також... його останнiй бiй пiд Берестечком? ПригадуЇте той острiвець на болотянiй рiчцi Пляшовiй i на ньому гурт козакiв в оточеннi тридцяти тисяч ляхiв? I коли козаки вистрiляли своњ кулi, i коли њм кричали "здавайтесь", вони потрощили своњ мушкети i висипали в рiчку з кишень своЇ золото. А потiм обняли один одного, сказали "прости, брате", - раз, другий i третiй! А потiм зарубав один одного шаблею, а останнiй, отаман, сам пробив своЇ серце... Так, друзi! Це - наша грiзна традицiя, в якiй, часто несвiдомо, росло, зрiло i визрiло ось це наше поколiння, поколiння другоњ, але не останньоњ, свiтовоњ вiйни! Я б не радив вам жахатися цiЇњ традицiњ, впадати в розпуку. Так Ї! Хтозна, чи куплена такою крутою цiною наша свобода не поможе нам перекувати нашi душi i зробити њх не лише твердими, але й вразливими на людський лад, на порядок, на Їднiсть. Курсанти занiмiло слухали свого командира, iнколи дрож проходив њх жилами, завмирало дихання. Вони знали, дуже добре знали, що њхня доля - з острова Пляшовоњ. Але нi один з них не думав ухилитися вiд своЇњ долi. А Залiзняк на Попiвщинi в тi днi не вiдривався вiд радiоприймача. Серпень 1 - Чугуњв. Серпень 12 - Харкiв. Серпень 26 - Конотоп. Листопад 6 - Кињв. Листопад 7 - Фастiв. Листопад 12 - Житомир. Погожа осiнь, спадаЇ лист, чорнiють поля, починаються дощi. Всi шляхи заповненi машинами, людьми i кiньми. Вiйсько i втiкачi. Мiльйони. День i нiч. ВечорiЇ. Головна, так звана Нiмецька вулиця Рiвного зовсiм захаращена машинами, що поволi, драглистим рухом посуваються на захiд. Хiдники заповненi людьми з заклопотаними, переляканими, переважно зле вмитими обличчями. На вулицi, що њњ названо Ес-ес, в будинку колишньоњ окружноњ управи, де мiститься тепер знову вiйськова пропаганда, яка вернулась з Харкова, щось бурхливо горить. Хмари чорного як сажа диму пiдносяться над мiстом. На знанiй площi, перед судом, уже третiй день висять, мокнуть, гойдаються на вiтрi троЇ повiшених. Вiд залiзничноњ станцiњ раз у раз чути сильнi вибухи. Вiкна у будинках бряжчать. Вiра Ясна продираЇться крiзь масу пiшоходiв в напрямку залiзничноњ станцiњ. На нiй пiввiиськовий одяг - шкiряна куртка, штани й високi чоботи. На головi сiра вiйськова нiмецька шапочка. Вона щойно попрощалася на приватному помешканнi, на вулицi, названiй чомусь iм'ям Шонберга, iз своњм шефом Шульцом. Вiн тепер знову майор ен-ка-ве-де Завалов. Його мiсiя в Рiвному скiнчена. Вiн вињжджаЇ далi на захiд. I взагалi вона "тут" уже зайва. Вона нiкуди не њде, лишаЇться на мiсцi, чекаЇ на "своњх", а там дiстане новi розпорядження. До побачення! До побачення! Мiцна подяка за службу, за дружбу, за добре виконанi обов'язки! Тепер Вiра поспiшаЇ на iнше побачення, з iншим майором, iншоњ служби, що його iм'я Кюцнер. Вiн мешкаЇ в дуже непоказному мiсцi, майже там, де було колись гетто, навпроти вокзалу, в маленькому мiщанському будиночку, iз своњм особистим секретарем. На ньому потерте цивiльне вбрання - от пристаркуватий учитель музики. У його помешканнi навiть стоњть пiанiно, а на стiнi в футлярi висить скрипка, старенький стiнний годинничок з приважками i клiтка з канарками. Це, мiж iншим, його старе мешкання ще з польських часiв. Вiн тут жив як учитель музики, давав навiть лекцiњ i належав до клубу легiонерiв. Але й тодi й тепер вiн був i Ї майор штабу нiмецькоњ розвiдки. Вiн буваЇ на засiданнях воЇнного штабу i навiть у головнiй квартирi фюрера. Вiн маЇ за собою багато рокiв досвiду з усiх континентiв свiту i заступаЇ важливий сектор контршпiонажу. Властиво, Вiра також його iдея. Це вiн "знайшов" њњ в Римi i завербував. I вона працюЇ з ним "успiшно" ось уже третiй рiк. Вiра застала Кюцнера в порiвняно доброму настроњ. Зловлено якихось там, iз самоњ Москви висланих, атентатчикiв; iз штабу прийшла довiрочна iнформацiя, що готуЇться новий, надзвичайний протинаступ, який маЇ викинути ворога назад за Днiпро; що далi назад анi кроку i що Днiпро маЇ стати граничною лiнiЇю оборони, а можливо, як це в початках планувалось, граничною лiнiЇю нiмецьких iнтересiв на сходi ™вропи. Кюцнер, як звичайно, дуже зайнятий, його особистий секретар з наушниками радiонадавача вицокуЇ чергову iнформацiю, на столi паруЇ дзбаночок гарячоњ кави... Коли Вiра ввiйшла, вiн бiльше, нiж звичайно, зрадiв, хоч взагалi вiдзначався флегматичним спокоЇм. - А! А! ВЇ-е-ера! Майн Гот! Саме в час! Хотiв по вас посилати! Прошу, прошу - ось сюди, сюди! Чашечку кави? - Вiн потягнув Вiру до свого "сальону", де на старих плюшевих меблях товстою верствою лежав порох. Це, казав вiн, для маскування, хоч в дiйсностi просто порохами не цiкавився, а прибиральницi, з певних причин, не держав. - Як справи? Як справи? - питав швидко Кюцнер. - Отут! Отут! Тут чистiше! - садовив Вiру на немiчному стiльцi i пiдносив њй чашку свiжоњ, справжньоњ, доброњ кави. - Погано, майоре! - сказала Вiра. - А по-моЇму, якраз навпаки! Новi посилення! Нова зброя! Дайте вiдсапнути! Ось викинуть за Днiпро, i назад анi кроку! Це, зрештою, i була початкова iдея вiйськового командування часiв Бравчiха, але фюрер њњ вiдкинув. А це було мудро. Я завжди казав, що тiльки до Днiпра! В моњх рапортах ще до вiйни я писав: Днiпро - наша лiнiя! Тепер i фюрер на це погодився! Ви ж бачили, що робилось до Днiпра? Понад три з половиною мiльйони полонених протягом кiлькох мiсяцiв. РозумiЇться, коли нас розтягнули, як гуму, аж до Кавказу - ми мусiли трiснути. До того вмiшалась та Америка, фюрер... А зрештою! ЗнаЇте, що Америка послала советам? Ось цифри: 7800 лiтакiв, 4700 танкiв, 17000 вантажних машин, мiльйон тонн сталi, мiльйон тонн харчiв! Ха! Америка! Чи варто було з нею зачiпатись? Вiра слухала все це спокiйно, безучасно. - Так, - сказала вона, - а що маю тепер робити я? - Як що робити? ПрацюЇмо далi! Вам належить залiзний хрест. Ви ж знаЇте, що всi нашi уряди нiкуди не вињжджають! Особистий наказ фюрера! - Але деякi все-таки пакуються... - Лише зайвi. Розвантаження. Забагато бюрократiњ. Половина урядовцiв на фронт. Я вже давно казав, що тут зiбралось забагато дармоњдiв. Ну, а ви? Вдоволенi? Сподiваюсь, вам не було з нами найгiрше, як я вам свого часу й казав... - О, майоре, дякую! Я вдоволена. Цiлком. - Ну, гаразд, гаразд! Мiж iншим, маю для вас iншу мiсiю. Дуже цiкава! Але це поки що таЇмниця. МаЇте грошi? Я можу додатково... з своњх засобiв. - Нi, нi! ЗдаЇться, досить! - ЗдаЇться чи направду? Завтра! Зустрiнемось у штабi! У Раампе! Гаразд? Так до завтра! Вiра встаЇ i байдуже прощаЇться. Виходить вiд Кюцнера, пiдiймаЇ комiр своЇњ куртки i йде мокрою, брудною вуличкою, ковзким дерев'яним хiдничком до вокзалу, минаЇ його, йде далi назустрiч безконечнiй черзi автомашин, навантажених переважно меблями нiмецьких органiзацiй i приватних осiб. На вокзалi i пiд вокзалом мiшанина машин i людей... Вiра спокiйно пробираЇться попiд високим парканом, оминаЇ людськi натовпи. Обидвi њњ руки в кишенях, права весь час тримаЇ ручку револьвера, яка зробилась вже зовсiм теплою. Це не з обережности. Це просто звичка. Вона думаЇ про Трояна, про Дермань, про партизанiв. На њњ обличчi смуток. Вiра, невiдомо чого, заходить на колишнЇ помешкання доктора Вайза. Самого Вайза вже нема. Його оскаржено за спiвжиття з не нiмкою, здеградовано до сержанта i вислано на пiвнiчний фронт. На його мiсцi лишився маленький, меткий Карль Пшор з Берлiна, якийсь родич вiдомого берлiнського ресторатора, колишнiй завзятий мандрiвник по островах Пiвденного Пацифiку, по Малайських островах, знавець далекосхiдних справ, фiлософ, полiтик, лiтературний критик. Вiра якраз хотiла бачити Пшора, вiн њй подобався, дарма що, можливо, Їдиний не був з нею одвертим i в чомусь пiдозрiвав. Але це був також вiн, що ще на початку вiйни, сорок першого року, шептав њй на вухо: - Ми з росiянами не можемо виграти, бо вони варвари, а ми гнилi Ївропейцi. Та який, скажiть на Бога, з нашого Пюца Дзержинський! Курам на смiх. Регiрунгсрат. Шлямфмюце. Халат. Нiчний горщик. Я переконаний, що Пюц не потрапить застрелити зайця. Якi з нас, скажiть на милiсть, сталiнцi? Заздримо њм, що вони можуть вистрiляти дванадцять тисяч польських полонених офiцерiв, не моргнувши при тому вусом, а потiм тим же полякам доказувати, що це зробили нiмцi, а що њх, полякiв, вони визволяють. I поляки њм вiрять так, як i чехи, як кожна нацiя на свiтi, включно з нами, нiмцями. А хiба ми знаЇмо, наприклад, хто ви? Або фон Лянге? Майор Щульц? У штабi фюрера працюють агенти Сталiна, так само як i в штабi Рузвельта. Це, скажу вам, полiтика! Вiра пригадала цi слова Пшора. Вона тодi взяла делiкатно його за вухо i сказала: - Пшор! Пшор! Не забувайтесь, не забувайтесь! За вiдважний язик можна втратити нерозважну голову! Вiра застала Пшора не самого. I не за роботою. Довкола широкого, круглого стола сидiло в рiзних позах п'ять зондерфюрерiв, над ними горiв п'ятираменний канделябр, хоч надворi не було ще темно; перед ними стояло кiлька вiдкритих пляшок, п'ять склянок i гори цигарок, попiльниць i попелу. Кiмната була заповнена густим тютюновим димом. Побачивши Вiру, всi зондерфюрери встали. Пшор не встав, а схопився, пiдбiг до нењ, взяв обидвi њњ руки, мiцно потиснув, запросив на почесне мiсце бiля столу i, не питаючи, налив њй чарку зеленкуватоњ французькоњ горiлки. - Як прекрасно, що ви прийшли! - сказав Пшор. - Ви лише послухайте! Ось тут вони в один голос переконують мене, що ми програли. - Це, панове, зовсiм нечемно з вашого боку, - сказала з посмiшкою Вiра, випиваючи горiлку. - Вибач, вибач! - перебив Пшора один з присутнiх, що мав перев'язаного пальця i тримав його на грудях бiля орденських стрiчок. - Дай докiнчити думку, - з ноткою iронiњ сказав Пшор. - Вони тут твердять, що нашi невдачi сталися тому, що ми маЇмо замало солдатiв i технiки. А я тверджу, що ми програли тому, що ми - замало варвари! Або замало цивiлiзованi! - Словом, замало всього! - засмiявся той, з перев'язаним пальцем. - Це не жарти, Вертере, - з-пiд лоба глянув Пшор i замовк. - Ти тiльки зiйди з неба на землю, - продовжував названий Вертер, - i тобi стане все ясно. Ми просто зарвались з нерiвними силами, але нерiвними не якiсно, а кiлькiсно. На нашу одну дивiзiю припадаЇ десять. Але й це ще не бiда: на наш один лiтак - у них сто. - А що ти скажеш, наприклад, про таку штучку, - вiв своЇ Пшор. - За Полтавою наш чотирнадцятий корпус хотiв вiдв'язатися вiд ворога, щоб мати час закрiпитись на нових позицiях i вiдпочити. Були знищенi всi можливостi переслiдування. Сам знаЇш, якi там дороги, особливо в цей час. I яке ж було здивування, коли њхнi танки за пару днiв нагнали нас пiд КиЇвом. Наша розвiдка виявила, що вони котили пальне просто без дорiг, бочками, власними руками вiд Харкова до Полтави... Скажи! Яка iнша армiя свiту могла б щось подiбне доконати? Спитай нашого гренадера, чи котив би вiн двiстi кiлометрiв бочку з бензиною, спитай англiйського Томi чи американського Янкi. У нас якщо картопля лежить на сусiднiй станцiњ i нема чим њњ довезти - ми будемо голодувати. А вони несуть своњ харчi на плечах сотнi кiлометрiв, мовчать i не мруть. - Ха-ха-ха! - добродушно засмiявся Вертер. - Як ти вiриш у руки й ноги! Вони мають щастя, що у нас вистачаЇ лiтакiв бомбардувати лише партизанськi солом'янi хати, а то б ти побачив, як би вони з тими своњми бочками... Зрештою, ти бачив на початку вiйни. I коли б так тепер проти них стояли не ми, а американцi... - То що б вони зробили? Американцям легше бомбити наш Гамбург, нiж полiськi багна. - Для чого њм бомбити полiськi багна? Чи не краща цiль Баку, КузнЇцк, Москва, Ленiнград? - А вони сидiли б у своњх багнах, так як тепер сидять, i в ус не дули б. Бачив, як вони пряжили наших? Отам, пiд Мизочем? - Ха-ха-ха! Як довго пряжили б? Ти за варварство, проти цивiлiзацiњ - знаю цю романтику. Але я тебе спитаю: чому всi твоњ романтичнi полiнезiйцi стирчать вiчно в рабствi пiд горсткою цивiлiзованих завойовникiв, а твоњ хваленi росiяни, маючи пiд собою найкращий шмат земноњ кулi, не можуть бодай як слiд нањстися, не кажу вже, так як американцi, а хоч би так, як ми, дарма що у нас нема де повернутися. Ти сам знаЇш, що наш середнiй бауер виглядаЇ ефектнiше, нiж весь њхнiй колгосп, а один пересiчний американський фермер маЇ бiльше технiки, нiж цiле њхнЇ емтеес. - Ну, це вже ти, Вертере, переборщуЇш, - озвались iншi спiврозмовники, що засадничо погоджувались з Вертером. - А по-моЇму - не переборщуЇ, - несподiвано промовила Вiра, i всi звернули на нењ своњ погляди. - Це, зрештою, - продовжував Вертер, - не так тяжко доказати цифрами. Не маю пiд рукою статистики, але з певнiстю можу сказати, що наш один гектар дорiвнюЇ своЇю видайнiстю њхнiм десятьом, хоч якiсть нашоњ землi в десять разiв гiрша вiд њхньоњ. - Так, так, - кинув головою Пшор, - але таки вони нас б'ють. I це головне. Технiку вони колись опанують, але якщо ми програЇмо цей наш останнiй бiй, то втратимо шанси на провiдне мiсце пiд сонцем назавжди. - По-перше, - вiдповiв на це Вертер, - коли брати стисло, б'ють нас не вони, а американцi, i, по-друге, чого ця панiка з "останнiм боЇм"? Цей бiй нiяк не останнiй, це, можливо, щойно початок. Епоха воЇн за гегемонiю над свiтом 20 - ЗО рокiв як почалась... Дитячий вiк... Вiйни Спарти за гегемонiю над простором розмiру нашоњ Баварiњ тривали двадцять сiм рокiв. Пунiйськi вiйни за Середземне море - сто п'ятнадцять. Питання, хто i коли в цих наших вiйнах переможе, - вiдкрите. Дуже можливо, що ця вiйна принесе новий подiл сил, правдоподiбно, це буде СССР i Америка як центри i Схiд i Захiд як плацдарм дiяння. Можливо, щитом њх дуелi будуть комунiзм-капiталiзм, але, по сутi, метою њх змагань буде контроль над свiтом на грунтi культурних традицiй. Ми, нiмцi, в тiй констеляцiњ сил автоматично, як сила сателiтна, опинимося в таборi Заходу, i тодi знов прийде наш час. - Ти, Пшор, маЇш рацiю в одному... чи навiть у двох пунктах: у нашiй переборщенiй академiчностi i в нашiй переборщенiй фiлософськiй теоретичностi. Вже Бiсмарк боровся з цим явищем. У нас лише професори... - I солдати, - докинув Пшор. - I солдати академiчно-класичного типу. Наш Клявзевiц - класик ученоњ стратегiњ, монтуЇмо ми нашi воЇннi плани з точнiстю швейцарських годинникiв i з точнiстю тих же годинникiв њх виконуЇмо, але коли прийде до дiла, то навiть Толстой смiЇться з нас: "Ерсте кольоне маршiрт! Цвайте кольоне маршiрт!" - боњ виграЇмо, а вiйни програЇмо. Нiякого почуття полiтичноњ тактики. Дали Канта, Фiхте, Маркса, Гегеля, а не потрапимо розмовляти з украњнськими мужиками, якi простягають до нас руки, як до останньоњ дошки рятунку. З патрiотизму зробили пiд iдеосинкразiњ,. i в той час, коли, наприклад, вродженi расисти брити, що споконвiку, без крику i галасу, практикують расизм собi на здоров'я, ми з законiв бiологiњ змайстрували урядову доктрину i з класичних неглектiв раси попали в "нацi", зробивши це поняття одiозним. I ще лихо в тому, що ми позаздрили росiянам i перейняли багато дечого з њхньоњ практики - забувши њхню ж приказку: что русскому здорово, то немцу смерть. Перейняли не тiльки однопартiйнiсть, п'ятирiчки, але й њхню сенсуальну систему законности. Мовляв, коли у них ен-ка-ве-де i вони добре на тому виходять, чому б i нам не завести гестапо? Коли вони можуть вкидати до ям по десять-двадцять тисяч трупiв - чому б i нам не спробувати? Але росiяни народ з природи релiгiйний, мiстично-вiруючий, i, коли њм забрали однi iкони, вони знайшли собi iншi, коли сказали, що мощi угодникiв - мумiњ, вони потягнулись до мавзолею... Коли у них хтось не вiрить, що колгоспна система краща, нiж iндивiдуально-приватна, вони такого вбивають. I тут не поможе нiяка математика. Ми ж вродженi математики. Цифри для нас - закон. Вiд Гегеля ми знаЇмо, що кожна теза породжуЇ антитезу. Росiяни ж знають тiльки тезу! - Але ми за расу також убиваЇмо! - озвався голос збоку. - Лише порядком наслiдування й дисциплiни! - негайно вiдповiв Вертер. - Нам забракло власноњ фантазiњ... I ми робимо це до розпуки незграбно. Тодi коли росiяни створили з цього своЇрiдний ритуал i виконують, як жерцi, свою священну, Їдиноспасенну мiсiю власними руками, стрiлом у потилицю, ми будуЇмо газовi камери i фабрикуЇмо священномученикiв на взiр Езраха, Мiсаха й Авденаго. - О, Вертер! - викрикнув один iз присутнiх з виразною ноткою протесту. - Чому б нам, панове, в цей трудний час