Оцените этот текст:


 ------------------------------------------------------------------------
 Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: Евгений Васильев
 Для украинских литер использованы обозначения:
 ™, Ї - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 ѓ, њ  - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------


   Матерям,
   що загинули голодною смертю
   на Украњнi в роках 1932-1933


   Книга про народження Марiњ

   I

   Коли не рахувати останнiх трьох, то Марiя зустрiла й  провела  двадцять
шiсть тисяч двiстi п'ятдесят вiсiм днiв. Стiльки  разiв  сходило  для  нењ
сонце, стiльки разiв переживала насолоду буття, стiльки разiв  бачила  або
вiдчувала небо, запах сонячного тепла й землi.
   Тих пару днiв, що прожила з заплющеними очима по народженню, не входять
у рахунок. Це не значить, що вона не бачила неба й землi.  Вона  вже  чула
њх,  бо  була  Їством,  яке  ворушилося,  чуло  голод  i  голосно  про  це
нагадувало. Коли ж њњ тепла i радiсна мати селянка Оксана виймала з довгоњ
пазухи груди, Марiя здалека вiдчувала њх, моргала усточками  й  намагалася
продерти  своњ  майбутнi  оченята.  Оксана,  розумiЇться,  допомагала  њй,
прикладаючи груди до того мiсця, яке пiзнiше звалося устами, й  двi  нiжнi
теплi рожевi пелюсточки дружно обнiмали њх.
   Прорвалося i полилося молоко. Оксана, з МарiЇю у пеленi,  сидiла  трохи
нахилившись, лiвою рукою притримувала крихiтну людинку, правою  допомагала
грудям виконувати њх призначення. Голова њњ похилена направо, очi  спущенi
й закритi довгими повiками, а уста стуленi у легку й прозору усмiшку.
   Оксана з побожним здивуванням подивляла свою  першу  мрiю,  яка  ось  -
дивiться, жива репетлива дiйснiсть, i iм'я њй Марiя. У нењ личко справжнЇ,
рожевеньке, з бiлим мачком на крихiтному носику й  червоними  плямками  на
щiчках. У нењ будуть оченята. Так. Будуть оченята, i  вони  бачитимуть.  У
нењ чоло, а за ним  хорониться  брунька  розуму,  яка  от-от  розiв'Їться,
розцвiте й пiзнаЇ добро i зло.
   З нутра рветься й затримуЇться на половинi  зiтхання  радостi  i  разом
остраху, що груди њй ще не досить прибули.
   Але боятися зовсiм не  було  причини.  Груди  њй,  повiрте,  вже  давно
прибули. Вони повнi, набряклi, задавакуватi. Коли  пелюстки  Марiњних  уст
торкалися њх ягiдок, вони проривалися джерелом  молока,  i  Марiя  пила  з
насолодою та щирим завзяттям, властивим справжньому борцевi за iснування.
   В  њњ  жили  вливалися  новi  червоно-бадьорi  частинки  життя,  яке  з
неймовiрною майстернiстю будувало клiтинки, розтинало њх,  лiпило  чудеснi
вибагливi форми вiнця творiння. Творилися великi таЇмницi, i першою з  них
було прозрiння очей i пiзнання сонячного свiтла.
   Була весна, цвiли дерева, кричали птахи, i парувала пiтна чорна земля.
   Пiзнiше щодня сходило сонце  i  щодня  заходило.  Цвiт  опадав,  сiявся
легким пухом, торкався землi й стлiвав. На гiлках зав'язувалися  зелепухи,
обтрушували ознаки зародження, бiльшали i квапилися дозрiти.
   Сонце весь час працювало.  Засилало  зливу,  наганяло  пелехатi  хмари,
бризкало, грюкотiло та  ставило  вiд  краю  до  краю  семибарвну  веселку.
Зелений лист тодi обтяжений прозорими краплями,  китяхи  недоспiлих  яблук
оздобленi рубiнами, топазами, аметистами. Похиленi  лани  пшеницi  зводять
спини, нiби ченцi по довгiй молитвi."
   Земля повертаЇ боки. Вишнi, черешнi набули властивих барв,  барв  кровi
та сонячного променя. Вони прозорi хрустально. Яблука,  сливи  й  виноград
налилися соками i також прозорi. Пити й п'янiти хочеться. Лiси  загорiлись
пожежею, горiли не  стлiваючи.  Полум'янi  язики  вiдривалися  вiд  гiлок,
поволi спадали до землi й кричали пiд ногами.
   А пiсля озивалася пiвнiч. Великий  Вiз  скочувався  далеко  вниз,  зорi
чiтко хрусталiли на сталевому небозводi. Курчилася сердитим кулаком  земля
i натягала м'яку бiлу рукавицю.
   Маленька Марiя йшла вже з життям. Не раз прокинеться вiд сну, нап'Їться
з материного лона  пахучого  напою  i  наповняЇться  радiстю...  Белькоче,
пiднiмаЇ до самого носа ноженята,  завзято  пацаЇ  ними,  розчепiрюЇ  ледь
помiтнi пальченята, а руками ловить щось настирливе перед  очима.  Стiльки
працi, простору. Таке чудесне й смачне молоко!..



   II

   I так Марiњ пiшов шостий  рiк.  ѓњ  голiвка  вкрилася  чорними  м'якими
кучерями, оченята горiли кусниками полiрованого антрациту. Батька  кликала
татом, матiр - мамою. Любила це робити безупинно. Але мати њњ  в  той  час
застудилася й дiстала страшну хворобу.  Кашляла,  хапалася  за  груди.  Тi
пишнi, колись повнi молока груди зiв'яли тепер i висохли.
   Батько працював  у  каменоломнях.  Тодi  починали  будувати  будинки  з
каменю, i батько не вилазив зi скали. Вiн мав велику бороду i вуса. Прийде
ввечерi натомлений додому, скине мокре  взуття,  сяде  коло  столу  i  жуЇ
кусень хлiба або бараболю "з мундирами". Марiя одразу коло нього.
   - Тату!..
   - А що, доню?
   - Мозна до вас на луцi?..
   -Ну, ходи, ходи...
   Вмоститься "на луцi" i що ж?.. Отак сидiти спокiйно i слухати, як  тато
дихаЇ, дивиться, як поволi жуЇ, як ворушиться його борода i моргають вуса.
О нi! Нащо ж тодi тi вуса i та борода такi великi й такi м'якi? Так i
   просяться запустити у них рученята i потягати як слiд. I Марiя береться
за свою працю. Що њй до того, що тато втомлений?  Вiн  крутить  головою  њ
мовчить, нiби зовсiм нiчого не зауважуЇ. Сильний тато, добрий тато.  Марiя
горда таким татом, бо такого тата немаЇ на цiлому свiтi.
   I одного вечора тато довго не вертався з працi.
   - Мамо! Де наш тато так довго?..
   - Хiба я знаю, де вiн так довго. Нема й нема. Вiн б'Ї камiнь...
   Надворi вигуки й гармидер. Мати вибiгла й заголосила. Марiя  зовсiм  не
знала, чого мати вибiгла й заголосила. Вiдчинилися дверi, й до хати  купою
ринули засипанi кам'яним порохом, у замерзлих постолах  та  чоботях  люди.
Вони двигали щось, внесли досередини i поклали на лавi.
   Марiњ робиться страшно, i вона  починаЇ  плакати.  Забилася  в  кут  на
запiчку, нiхто на нењ не зважаЇ, горнеться до стiни. Мама стаЇ  на  колiна
коло лави i так голосить, аж моторошно. А скрiзь повно чужих людей.  I  на
лавах, i за столом, i в запiчку. У сiнях також  тиснуться  та  гармидерять
люди. Батька зовсiм не видно.
   I так тривало два днi. Марiя була залякана, гукала тата i  дуже  хотiла
њсти. Чому сьогоднi за нењ так забули, а мати, коли помiтить  њњ,  замiсть
дати њсти, схопить на руки, заливаЇться  слiзьми  i  так  горне  до  сухих
грудей, що Марiњ аж боляче.
   На другий день чужi люди  десь  вiднесли  тата  й  не  принесли  назад.
Увечерi њли, пили й були навiть веселi. На нiч з мамою лишилася одна тiтка
Катерина, а решта розiйшлися.
   МинаЇ день, два.
   - Мамо! Де наш тато?.. Куди його вiднесли? Тату!.. Тату!..
   - _Ох,_ дитино моя кохана, ох ти, моя сирiтко!..-
   горне, притискаЇ до себе Марiю.- Нема вже, дитино, тата...  Забив  його
камiнь...
   - Камiнь? А де тато?
   - Нема. Засипали землею.- Оксана втираЇ сльози.
   - Засипали землею... Татовi буде тязко. Правда, йому буде тязко?
   - Ах,_ дитино, дитино! Йому було скрiзь тяжко. Може, там буде легше...
   - А цого з ви плацете?
   - Нi, нi, дитино. Я вже не плачу. Це, дитино... Це так собi... Я вже не
плачу.
   Оксана пестить, горне до лона, цiлуЇ  Марiю.  Очi  залитi  сльозами,  у
грудях тягарi.
   За два мiсяцi пiсля цього випадку лягла вона на  постiль  i  бiльше  не
звелася. Приходила тiтка або сусiдка, топила в печi, варила теплу  страву,
годувала Марiю, мила њњ та проказувала "отченаша".
   Мати лежала на постелi, не говорила, не плакала. Очi  великi,  випнутi.
Нiс тонкий, гострий, обличчя жовте. Марiя чула  щось  невимовно  жорстоке,
бiгала по лавицях, по запiчку, не знаходячи мiсця.
   I прийшла одна нiч, коли Марiю забрали з  хати,  де  лежала  Оксана,  й
перенесли до сусiдiв. З нею спала тiтка Катерина. Марiя заснула.  Опiвночi
раптом прокинулася i почала невтiшно плакати.
   - Ой мамо! Ой мамо, мамо!..- безупинно кликала дитина.
   - Цить, дитино. Цить, люба. Мати зараз прийдуть. Вони вийшли, але зараз
вернуться. Засни, дитино, засни...
   Марiя хлипала:
   - Ма-мо! Де ма-ма?.. Де з ма-ма?
   Тiтка Катерина не дасть ради. Марiя простягаЇ перед собою руки i тiльки
кличе маму. А вдень знов у  хатi  повно  люду,  знов  Марiя  перелякана  й
голодна
   у запiчку. На довгому столi, вся в бiлому,  обтикана  свiчками,  лежить
мати. Марiя боњться плакати. Мати сплять. Чого мати так  довго  сплять  на
с'толi i нащо горять свiчки? У них щiльно заплющенi очi,  мiцно  затиснутi
тонкi уста i зовсiм жовтi лиця.



   III

   Минуло багато днiв. Кожного з них Марiя  кликала  й  чекала  маму,  але
сходило сонце, Марiя лягала спати, вставала - нема й нема.  Поволi  почала
забувати. Жила у тiтки  Катерини.  Де  ж  подiнеться  сирота?  Забрала,  i
спочатку нiчого було. Добра, лагiдна. Але ж  не  може  людина  вiчно  бути
доброю i лагiдною, а ще коли маЇш  п'ятеро  крикливих  ротiв.  Всi  хочуть
обов'язково щодня њсти, треба  тому  чоботята,  тому  штаненята,  те  ногу
розбило, того напав коклюш. Дядько Тить кошлаЇ велику свою чуприну.
   - Ай-яй-яй-яй! Що я з ними буду робити? Зањдять!..  -  БiгаЇ,  рве,  де
може, латаЇ дiри, запихаЇ роти... I тодi Марiя вiдчула своЇ сирiтство.
   Чорнi м'якенькi њњ кучерi довго не милися i збилися у твердий ковтун. У
них завелися пасожери, якi гризли й мучили  Марiю.  Дiвча  дерло  на  собi
шкуру, поробилися гнiйливi  струпи.  Кругла  голiвка  облiпилася  огидними
ковтунами, на плечах висить брудна полатана сорочина њсти? Що  могла  њсти
Марiя? ѓла шматок чорного сухого хлiба, њла недоспiлу овоч, њла  бараболi,
тi самi черствi, водянi, як варилися для веприка  i  курей.  Мала  великий
набубнявiлий животик.
   По роковi мусила Марiя вже щось робити. Не буде  ж  вона  даремно  њсти
хлiб. Скажiть, люди добрi, хто б вам кормив даремно сироту?  Марiя,  слава
Богу, не слiпа  i  не  крива.  Розженеться  -  як  вiтер,  земля  дуднить.
Закричить - на другому селi чути. Голосок, бодай њй добро було...
   Цiле лiто пасла на вигонi гуси. Вставала рано з сонцем, брала у  пелену
шматок сухого хлiба i гнала зграю на рiчку. Ноженята  чорнi,  порепанi,  з
попiдбива- ними пальцями. СтупаЇ обережно по верствi куряви дороги,  пiсля
- по росi. Роса розмочуЇ репини, захо-  дить  бруд  i  роз'њдаЇ  њх.  Чути
гострий бiль, виступаЇ чорна густа кров.
   Але Марiя не зважаЇ на це. Не маЇ часу зважати. Он гуска полiзла  через
бгiж у чужий город. Бiжи, МарiЇ,  скорiше  за  нею,  бо  вийде  з  батогом
господар, то побачиш. Як мазне по босих ногах, присядеш на мiсцi. До  того
на вигонi повно таких само Марiй, Микол, Гнатiв.  Треба  гасати,  грати  у
свинки, колдовку. Треба потрапити, як  i  всi,  хоч  вони  ж  не  Марiя  -
печеричка,  курочка  пiдмочена.  Дмитро  Чорноокий,  злий  i  крикли-  вий
хлопчисько, б'Їться й прозиваЇться. Марiя мов- чить, часом  заплаче  i  не
знаЇ, що вперед, сльози чи  носа  пiдтирати.  Грають  колдовку,  i  Дмитро
нiколи не вiзьме Марiњ "колдувати". Все iнших,  все  не  Марiю.  Прикро  й
боляче, iншi: "Чекай, чекай! Як скажу мамi - побачиш!.." Марiя ж  не  каже
чекай, чекай. Що з того? Пiде над рiчку, порюмсаЇ - i  знову  добре.  Знов
бiжить i верещить. Знову гурт, знов Марiя добиваЇться своњх прав. Порепанi
ноженята тупотять, голос на друге село чути.
   У дев'ять рокiв Марiя почала самостiйно жити. Пiшла у найми до  Мартина
Заруби. Господар поряд- ний. Марiю  мили,  чесали,  вiдкормлювали.  За  це
пасла лiтом дванадцятеро худоби, зимою носила воду, пiдстеляла  в  хлiвах,
помагала прясти вовну, клоччя, пряла на мiшки вал i мотала клубки.
   Марiя швидко росла. На дванадцятiй веснi вiдчула дiвочий  сором  i  при
зустрiчi  з  хлопцями  опускала  на  очi  довгi  чорнi   вiњ.   Дивляться,
задивляються, i кожний:
   "О, це буде дiвка!.."
   I з Марiњ стала - о, дiвка! Не скiнчилося п'ятнадцять, як почали за нею
оглядатися та стригти очима. На вечiрнi коло монастиря то один, то  другий
пiдшиваЇться, але вона заб'Їться мiж дiвчат - i доберись до нењ. Грицько з
Дiброви, Аникiй Балаба, Гнат Кухарчук...  Ах,  куди  вже  тому  Гнатовi  в
такому  перебоњ!..  "Цур  тобi,  Прудивусе,  якi  в  тебе   рудi   вуса",-
пiдспiвували йому. Низького зросту i на праву ногу все-- два з  половиною!
два з половиною! - виробляв. Ще  малим  хлопцем  цюкнув  сокирою  в  чашку
колiна, нога зiгнулася i так зрослася. Та  чи  ж  вiн  винен,  що  i  йому
подобаЇться Марiя? А Марiя навiть не помiчала його, хiба що дiвчата  часом
натякали.
   Мартин Заруба мав двi  господарки.  У  селi  й  на  хуторi.  На  хуторi
господарив сам, у селi стара мати Домаха заправляла. Любила  стара  Марiю,
але дiвчина волiла хутiр вiд села. I просторо сiгiвовi. Голосом покотиш  -
i розiйдеться по всiх полях. I менше  також  скалозубiв...  Вишкiрить  отi
бiлi i хi-хi!.. Соромся, парубче. Он люди, сонце дивляться!..  А  прийдуть
тобi жнива, не до скалозубiв... Спини  не  маЇш  часу  розiгнути.  Мартин,
знаЇте ж?.. Господар. Такi не марнують часу...
   Та що Марiњ праця? Жне, в'яже за косарями  i,  мов  дзвiнок,  гомонить.
Виграють отi чорнезнi, отi без- доннi... Гляне - опалить... А щоки  повнi,
округлi,  з  ямочками.  Кучерi  чорним  полум'ям  горять.  Карти-   на   -
невгомонна, спiвоча картина.
   Вечори хутiрськi,  коли  сонце  остаточно  згасне,лунко  стаЇ  i,  коли
спiваЇш, голос в'Їться i обнiмаЇться з зорями. Марiя пiднiме високi  груди
й виведе- Дзвенить, дзвенить њњ моторна, запашна  пiсня,  носить-  ся  над
полями, чайкою в'Їться, розсипаЇться лунами дзвонотонними...
   Ех, МарiЇ! Ех, ти, ти!.. Не все Марiя спiваЇ. Часом зiпреться щось  пiд
горлом, збереться жаль, i ллються вони - дiвочi, ряснi й гарячi... Але  не
тому Марiя плаче, що сирота. Нi, Марiя не тому плаче. Марiя плаче, коли на
широкому свiтi тiсно стаЇ, а душа вимагаЇ простору. Сини й  дочки  Мартина
по школах розуму набираються. А де ж набратися його Марiњ?  У  них  голови
великi, i Роман знаЇ навiть, чого гримить  i  звiдки  береться  веселка...
Книг у них... Господи, скiльки у них  тих  книг!  Навезуть  нових  пiсень,
гiтара бренькаЇ, i пiсня тиха така, несмiлива, не Марiњна пiсня.  Куди  њй
до Марiњноњ. Марiя не мимрить,  а  спiваЇ.  Роман  намуштрував,  i,  каже,
просто соло виходить. Гримить пiсня, плаче пiсня, смiЇться пiсня!..
   Одноњ недiлi у книгу заслухалася.  Товста  книга  i  жалiсна.  Написали
бозна про якого мурина, якого били. _Ах,  коли  б  про  своЇ,  про  власне
розповiсти. Коли б  розказати  думи  своњ.  СлухаЇ  товсту  книгу,  плаче,
витираЇ мокрi очi i просить ще. Цiкаво ще. Далi хай книга говорить.  Книга
не скупить слiв, досить вкладе- но у нењ смутку.
   - Нiчого, Романе,  не  вийде.  Можеш  Марiњ  не  займати.  Ганьбу  менi
наведеш. Не вводь у грiх сироти,-  говорив  Романовi  Мартин.  Та  говорив
дарма.
   Марiя й не думала дивитись на Романа. Парубкiв  з  усiх  сiл  находило.
ПосмiЇться, пожартуЇ, а вийдеш до нього в садок?

   А хiба вона знаЇ...
   Хто ж тодi знаЇ?
   Не знаЇ хто.
   Ти кпиш, МарiЇ.

   Ха-ха-ха! МоЇ не в лад, то я зi своњм назад. Не ходи й не мороч голови.
"В мене мишi лихi, в мене мишi лихi, цур тобi й пек!"
   Ну ти й чортова личина, МарiЇ! Попадешся ти менi...
   Марiя круть - i зникла. Краще бiгти за хмарою, нiж за нею.
   У Мартина Заруби десять корiв, ялiвняк, безрогi. У Мартина  шестеро  не
стаЇнних, а робочих коней. Цiлий рiк двi наймички  ледве  вправлялися.  На
подвiр'њ наймити. На жнива наймав окрему  силу.  Поле  широке,  вироблене.
Земля чорна, пшениця, хмiль, буряк жене без  гною.  Сад  розлiгся,  пасiка
гуде. Восени клунi трiщали вiд збiжжя. Навколо скирти пшеницi  та.  вiвса.
Сад сипне яблуками, сливами. Льохи повнi, засiки повнi, обори повнi. Де ще
порожнЇ мiсце? Давай його сюди!..
   На Другу  Пречисту  свято  й  гульня.  З'являЇться  гармонiя,  чарка  i
славетна ковбаса. Пахуча, смажена з цибулькою,  ще  й  приперчена.  Лигнув
чарчину, очi полiзли рогом, а закуски  i  душi,  i  тiловi  Ї.  Червонiють
щiчки, ноги легшають i все пiдтупують, мов баскi конi.  Бiлявий,  стрункий
Корнiй рiзне на гармонiњ - хоч-нехоч, а не моли й не проси,  рветься  сама
присядка i шапка летить кандибобером з  потилицi.  Чортiв  Корнiй.  Вус  у
нього засiваЇться. Кучер на двадцять п'ять. Закрутив i маЇ бiсом на  брови
шовковi та карiњ очi. Марiя  витанцьовуЇ,  витупуЇ.  Дрiбно-дрiбно  снують
ноженята. Корнiй також у Мартина поденне тягнув, "возив копи, по три  копи
копаком", як сам хвалився Марiњ.
   Днi, днi, днi... Марiя йде, спiваЇ, працюЇ, спить. Сниться  њй  сон.  У
працi зраджують  руки,  очi  тратять  уважнiсть.  Еге-ге,  МарiЇ!  Чуй-но,
дiвчино чорнява, що то з тобою сталося? Не червонiй i не спускай повiк.
   Спала ти, МарiЇ, минулоњ ночi? Добре спала? Чому ти, дiвчино, не спала?
Втомилася ж, руки щемiли, у спинi стояли кiлки...  Чого  ж  ти  так  довго
оберталася з боку на  бiк,  чого  ходила  пити  воду,  чого  хрестилася  й
виходила пiд яснi зорi, ступала по осiннiй росi гарячими ногами?
   Мовчиш, МарiЇ?
   Променистого вечора те сталося. Марiя тягне з колодязя  воду.  Колодязь
глибокий, двадцять п'ять сягiв. ВитягаЇ вiдро за вiдром,  наливаЇ  корита,
бо прийде з пашi худоба - треба пiйла. Натягнула, поналивала  i  до  хати.
Затарабанив з гори драбинястий вiз, i з-за  саду  вињхав  Корнiй.  Бiлiють
зуби  на  загорiлому  лицi,  розвiваЇться  вiтром   кучер.   Конi   прудко
розiгналися, а вiн стоячи њде, кашкет набакир, у руках вiжки.
   Властиво, Марiя не потребуЇ так одразу бiгти до хати. њй  же  треба  ще
одно вiдро води. От, дiйсно, була б забула. Загачила вiдро i пускаЇ  униз.
Ах, якi незграбнi руки. Не витримують,  чи  що?  Тремтять,  мов  навiженi.
Корнiй, њй-богу, вже пiд'њхав.
   - Тпру! - i вiжки натягнулися струнами. Марiя пручаЇться з вiдром.
   - Напоњш конi, МарiЇ?
   - Купиш коралi - напою!..
   - Ти й сама як коралина.
   - Смiйся, Матвiйку, дам копiйку.
   - Ех, МарiЇ, як скочу з воза! Не дрочи!..
   - То що? Поможеш витягнути вiдро? Вже ось i сама витягнула.
   - МарiЇ, не жартуй, бо, хрестосвятий, поцiлую.
   - Ха-ха-хањ
   - Ах, ти!.. - плиг - i коло нењ. Обхопив, обняв, перегнув через цебрини
i впився в червонi соковитi. Янчала, гнулася лозою, умлiвала. Тверда  рука
не пустила перекинутися i полетiти вниз, а Марiя забула, що над колодязем.
Глибоко ж там.
   - Так маЇш!  -  поставив  на  ноги  i  смiЇться.  Опритомнiла,  глянула
навколо. Iнший свiт, не той. Велетенське сонце саме сiдало.
   - Ах, що ти, Корнiю, наробив?.. А коли б ми впали в  колодязь,  коли  б
побачили?..
   Зуби, синi очi i кучер регочуть:
   - Викупалися б, МарiЇ! Хай, кому мило, дивиться. А пiдеш  в  суботу  на
вечiрню?
   - З тобою? Свят, свят, свят! Схаменися!
   - А все-таки пiдеш?
   - Завше ходила, то й тепер пiду. Корнiй сам напоњв конi.



   IV

   У суботу, коли сонце досягаЇ славетного вечiрнього пруга, поволi бамкаЇ
великий монастирський дзвiн. Старе розлоге село заборсалося в садах, гаях,
ярах. За  селом  розлогi  поля,  синiЇ  лiс,  летять  птахами  хмаринки  i
хмаринками птахи. Сонячний промiнь стриже  по  верхах  тополь,  височезних
дубiв, чiпляЇться золоченого хреста монастирськоњ дзвiницi.
   Бамм!.. Бамм-м!.. Бамм-м!..- далеко й широко хвилюЇться i  розливаЇться
навкруги. По полях, садах ворушиться працьовитий  люд  i  слухаЇ:  бамм!..
бамм!.. бамм!..
   Марiя ще в полi "посiваЇ". Мартин сiЇ  пшеницю,  а  Марiя  ходить  коло
нього i тикаЇ у рихлу землю "ляшки". Хвилi дзвону долетiли й сюди.  Мартин
зупинився, зняв заялозений кашкет i тричi поклав на  себе  широкий  хрест.
Марiя хреститься також, i в њњ очах миттю з'являЇться образ  з  бiлими  на
загорiлому лицi зубами, синiми очима й русявим кучером.
   Глянула на недосiяне поле. Боже, та де ще межа! А  недосiяне  не  можна
кидати. М'яка рiлля просить зерна. Завтра  ж  "день  сiдмий  Господу  Богу
твоЇму..." Земля не буде чекати, грiх заставляти чекати њњ. Ось досiЇмо  -
й тодi на вечiрню...
   Поволi, широко ступаЇ Мартин  i  чавунною  жменею  розсипаЇ  бурштинове
зерно. Сиплеться i шарудить. Земля ласкаво приймаЇ його i вже готуЇ соки й
пахощi будучого хлiба.
   -_ Ти, МарiЇ, так не спiши,- каже Мартин. - Не поспiю ж я. Не можна так
на галай-балай. Зерно мусить рiвно лягти.
   Марiя зменшуЇ ходу. Босi ноги глибоко грузнуть у рiллю. За сiячами конi
з боронами йдуть, заволочують зерно. Мартин  рiвно,  як  машина,  йде,  не
квапиться, сипле й сипле. Легкий, ледь помiтний вiтрець пiдносить зерна  i
кладе  на  рiллю.  Доходять  до  дороги,  повертають  назад  напорожньо  i
зачинають новий посiв.
   А сонце зовсiм западаЇ. Ось сповзло  до  довгоњ,  нiби  двосiчний  меч,
хмаринки, облило њњ пурпуром i золотом. Марiя дивиться на сонце  i  благаЇ
його: "Сонце любе! Не спiши так,  зачекай!  Зачепися  он  там  на  дубi  i
посидь, вiдпочинь..."
   На полях западаЇ передвечiрня тиша. Голоси стають звучнiшi. Долиною  по
курянiй дорозi вертають з пiль селяни. Все квапиться до села. Чути  пiсню,
стукiт колiс, хльоскання батога.
   - Добрий вечiр, дядьку Мартинењ А Бог на  помiч!..-  гукають  Мартиновi
здалека. - Додому, додому час!..
   Мартин зупиняЇться, обтираЇ шорсткою правицею чоло.
   - Дай-бо здоровля! Спасибi! Ось досiю. Ще з корець вийде - i кiнець!..
   "Ах, корець, корець! -  думаЇ  Марiя.-  Коли  вже  вiн  скiнчиться  той
корець!.."
   I сонце погрузло. Швидко  поглибшуЇться  смеркан-  ня.  Останнiй  посiв
скiнчився. Мартин витираЇ чоло i витрясаЇ решти зерна з мiшка. Марiя бiгаЇ
i метушиться. ВитрясаЇ мiхи, складаЇ њх, чiпляЇ до орчикiв шлењ. Пiдходять
спiтнiлi конi. Скорше, скорше! КидаЇться i помагаЇ випрягати,  вкладаЇ  на
вiз борони.
   Сiдаючи на вiз, Мартин зауважив:
   - Ти, МарiЇ, сьогоднi нiби до шлюбу квапишся!..
   Марiя мовчить. Слава Богу, що њдемо. Дома у нењ ще тисяча дiл, але вона
раз-два й полагодить. Бiжить, рве i по короткому часi, вимита, вичепурена,
у найновiшiй шелестючiй спiдницi, з хустинкою в  руцi  наспотикача  бiжить
Марiя на вечiрню.
   Село не близько. Добра година ходи. Марiя не йде, Марiя  летить.  Дзвiн
вже давно замовк. Там тих парубкiв i дiвчат. Там њх  зiбралося.  У  церквi
ченцi "Свiте тихий" спiвають, а навколо церкви пiд розлоги-  ми  каштанами
моляться веселi люди на яснi очi й чорнi брови.
   По вечiрнi Марiя не вертаЇться на хутiр. Пiде в село до тiтки Домахи, а
завтра знов до церкви, а тодi можна й на хутiр назад.
   Прибiгла. Навколо церкви кружляють пари. Широкi  церковнi  вiкна  ледве
освiченi. Марiя на всi боки  озираЇться.  Увiйшла  до  церкви,  купила  за
копiйку свiчечку i сама понесла перед вiвтар до Матерi Божоњ. Тут  ясно  i
сильно пахне воском. Густо натиканi  на  свiчнику  свiчi  горять  рiвно  й
лагiдно. Сяють срiбнi ризи i усмiшка Богоматерi.  Марiя  тремтячою  (може,
там дивиться хто) рукою ставить свiчку, швидко хреститься  i  розчервонiла
вертаЇться назад.
   Стала з лiвого боку i, як голубка, роздивляЇться на всi боки. Надто тут
спокiйно, надто радiсно. Цiлий тиждень тяжкоњ працi, i,  вирвавшись  сюди,
полегшено зiтхаЇться, i уста шепочуть трiпотливу молитву.
   До кiнця вечiрнi не достояла. Яка порядна  дiвчина  достоњть  до  кiнця
вечiрнi? Вже ж вiдмолилася, вже ж вiдхрестилася. На криласах перегукуються
iрмоса- ми, i Марiя не може далi.  Он  стоњть  КорнiЇва  сусiдка  Палажка.
Марiя кивнула њй, i обидвi вийшли.
   На  сходах  Корнiй.  Сходи  пiднiмаються  i   опускають-   ся.   Камiнь
розхвилювався, стiни не встоять на мiсцi. Марiя квапиться у тiнь,  бо  тут
зрадливий лiхтар видасть очi i барви лиця. Налилася, мов ягода.
   Корнiй без шапки. ТримаЇ њњ в руцi.
   - Вже помолилася?..
   - ДумаЇш, як ти. Тiльки за дiвками ганяЇш... Навiть,  мабуть,  лоба  не
перехрестив.
   - Сто разiв охрестав. Двiчi у церквi  був.  Йшов  утретЇ.  Обганяв  усi
закутки, усi сади, усi перелази обдивився...
   - А це ж чого так розгонився?
   - Чого й чого. Все знатимете, скоро постарiЇтесь. Можна з вами?
   - А хто ж буде далi гасати по закутках i перелазах?
   - Вже не треба...
   - Ха-ха-ха!..
   Марiя не йде, а пливе. Гаряча долоня торкнулася њњ руки. В очах рожевий
туман, у вухах "Свiте тихий", шелест спадаючого сухого листка...
   - Чого ти, МарiЇ, замовкла? Кажи, оповiдай!.. Якi хлопцi,  якi  чародiњ
очарували тебе?.. I ти, Корнiю, не той зробився. Хмара на тебе  звалилася,
чи що?..
   - Мовчи, Палажко. Йдiм так тихо i слухаймо. Слухай, як гарно  у  церквi
виспiвують. ЧуЇш?
   Йдуть  рiвно,  поволi.  З'являЇться  з  туману   завiса,   згортаЇться,
розгортаЇться, виринають сходи, ступа- ють  на  них,  пiдносяться  вище  й
вище, спiв лагiдний, зоряний... Iдуть, iдуть, iдуть...
   Широкою, вкритою туманом долиною  верталися  додому.  Мигають  лiхтарi,
чути гармидер, смiхи. Марiю проводить Корнiй. Обняв њњ  за  стан,  i  вона
мовчить. Йдуть, як дорослi, як старi. Йдуть i розважають. Корнiй оповiдаЇ,
що про Марiю в селi говорять. Цiкаво. Говорять, що до  нењ  Гнат  Кухарчук
збираЇться свататись. Марiя тихо хiхiкаЇ. Смiшно.
   - Ех, як пiймаю того вишкварка...
   - То що?
   - Побачиш... Попадеться вiн у моњ лапи...
   - Ну й ти, Корнiю, сердитий.
   - Переб'ю ребра i другу ногу вирву. Хай не лiзе...
   Марiя  хiхотить.  ПриЇмно.  Дiйшли  до  зарослих  ряскою  i   засипаних
опадаючим листом копанок. Тут мочать коноплi, i геть яром чути  конопляний
запах. Стежки Марiњ й КорнiЇвi  розходяться.  Ось  i  перелаз,  гайок,  де
весною соловейковi тьохи розливаються, а тепер спадаЇ останнiй лист, тепер
тиша, тепер вiтер легко гойдаЇ верхи струнких осичок i розчесаних берiзок.
   Зупиняються i стоять. Рука Марiњна в розпеченiй КорнiЇвiй долонi. Марiя
схилила голову. Корнiй каже, що заберуть його "в москалi". Вiн  рекрут,  i
прийняли в матроси. Сiм рокiв служби...
   Краще б вiн того не казав.  Марiя  не  може  стояти.  Пригорнув  њњ,  i
заянчали в поцiлунку. Марiя зiв'яла, i ноги вiдмовлялися тримати.
   - Пiдеш i забудеш...
   - Забуду? Хай грiм уб'Ї мене, коли забуду. Люблю тебе, МарiЇ... ЧуЇш?
   Марiя хоче щось сказати, але перешкоджаЇ биття серця. Що  вона  почула?
Боже, що  це  вона  почула!  I  це  каже  Корнiй,  дужий  Корнiй...  I  не
соромиться, i язик вiльно йому повернувся.
   Марiя чуЇ у серцi бiль. Пiд горло тиснуться твердi сучки, не встигаЇ њх
ковтати, здригнулася, i сльози  рясно,  рясно  посипалися.  Корнiй  обняв,
пестить, горне, цiлуЇ мокрi очi, уста i щоки.
   - Любий мiй! Любий мiй! - палко вишiптуЇ Марiя. I  горнеться,  i  лине,
хмелиною в'Їться навколо нього. Гаряче молоде тiло, серце й душа  належали
тепер не њй - йому. Клялися не забути,  розривалися,  сходилися  знов,  ще
цiлувалися... Чому, Боже мiй, буваЇ така коротка нiч?



   V

   Поорали, посiяли, зняли яблука  й  сливи,  викопали  буряки,  бараболi,
порубали капусти. Корнiя забрали у матроси. Вечорами  ховалася  Марiя  вiд
людей i розливала безлiч дiвочих слiз. Плакали карi очi,  марнiли  з  жалю
загорiлi рожевi щiчки. Вийде до  колодязя  тягнути  воду,  стане  на  тому
мiсцi, де стояла променистого  вечора,  i  виглядаЇ  драбиняка.  Не  стiй,
дiвчино, й не виглядай. Не зведеш на  землю  сонця  i  не  здвигнеш  гори.
Заглядала не раз у глибокий колодязь -  чи  не  знайти  там  рятунку?  Нi,
МарiЇ. Нi. Не там рятунок.
   Гнат Кухарчук кульгаЇ на праву ногу, але господар, яких  мало.  ѓx  три
брати. Працьовитi всi i розумнi.  Середнiй  минулоњ  весни  вiддiлився  на
хуторi, Гнат лишився зi старшим, Михайлом, i його жiнкою  Одаркою.  Весною
цегляну хату заложили, мурували, барвили кути й комин, стрiху бляшану дали
i розма- лювали на зелено. Дивишся й радiЇш.
   Гнат, наймолодший з братiв, майстер на всi  руки.  ЗнаЇ  столярку.  Сам
мурував з мулярами, сам вiкна, дверi, лавицi поробив i помалював њх гнiдою
барвою.
   Конi у Кухарчукiв - на цiлий куток конi. Випасенi, шињ гнуть, як бiжать
- земля гуде. Всi знали, що як тiльки хату скiнчать,  то  Гнат  ожениться.
Нiяково у старiй хатi робити весiлля. I хоч Гнат не який там красунь,  але
дiвчата бiгали за ним тичбою. Але вiн не туди дивився. Пiде на  вечiрню  i
весь час стереже за МарiЇю. ВертаЇться Марiя з вечiрнi, Гнат уже чекаЇ  њњ
чи то бiля копанок, чи коло перелазу.
   Марiя гляне, "добривечiр" - i далi.
   - Чого, МарiЇ, так квапишся?
   - Хiба заборонено?
   - Ну, нi... Але... Та постiй же.
   - За постiй грошi платять.
   А ось Гнат њй тут дещо принiс. ВиймаЇ  з  кишенi  пакуночок,  а  в  нiм
цукорки дорогi, чоколядовi в олов'яних папiрцях. Ледве чи й  бачила  Марiя
такi цукорки. А все в хусточку батистову зав'язане.
   - Вiзьми...- простягуЇ Гнат пакуночок i дивиться на Марiю.
   Нi, вона цукоркiв не любить.
   То хай вiзьме i комусь вiддасть. Хай вiддасть дiтям.
   Добре. Марiя дуже любить дiтей. Вiзьме i вiддасть маленьким, але бiльше
не купуй, Гнате.
   Те "Гнате" - це дяка. Гнат чуЇ це, i в його твердiй душi щось  м'ягчаЇ.
Гнат обiцяЇ, що бiльше не купуватиме цукоркiв.
   Зате ж вiн не обiцяв, що не купуватиме коралi. _Сам  _ходив  до  мiста,
довго вибирав i вибрав такi, що хай спробуЇ Марiя вiдмовитися.
   Зобачила й оченята заграли, перловi зубки самi вiд себе  зробили  смiх.
Але Марiя ж не може взяти тих коралiв, њй-бо, не може.  Ай,  Гнате!  I  не
проси, i не моли. Всi будуть знати, смiятимуться.
   - Хiба що цей гай i цей перелаз знатиме, - каже вiн з жалем.
   - Ти, Гнате, дивний. I нащо ти купуЇш? Що з того?
   - Нiчого. Отак собi. ДумаЇш, дай пiду i куплю. А для кого?  Ну  ж,  для
кого купити? Дiвчини не маЇш, матерi не маЇш. Кому? Марiњ, пiдказуЇ думка.
У нењ такi очi й такi брови... Купи њй. За тi очi, за брови. Подякуй њњ за
них. Ну й купив...
   - Дивний ти...
   - I я так кажу, та не вiрять. Коли б ти заспiвала пiснi, а я  послухав,
i бiльше нiчого не бажаю собi...
   Марiя заспiваЇ йому пiснi. Чому б не  заспiвати.  ПiднiмаЇ  груди  -  i
"Летить галка через балку" виво- дить.
   Гнат слухаЇ.
   - Дивлюся на тебе, МарiЇ, i стаЇ страшно. Страш- но за твою таку красу.
Тобi треба сидiти в свiтлицi, накинути царську одiж i бути чиЇюсь царицею.
Нi, нi... Тобi тiльки царицею бути. Ти надто хороша, у тебе ж  пiсня  яка,
яка пiсня!
   - Не говори так,- сердиться Марiя.- Втечу - i не побачиш  бiльше.  Чого
ти хочеш?
   - Нiчого, нiчого, зовсiм нiчого, МарiЇ. Хочу  лиш  дивитися,  й  бiльше
нiчого.
   - А я й не знала, що ти такий говорун. Казали, мовчиш цiлими днями.
   - Добре, що хоч так казали. Добре, коли що- небудь кажуть. Гiрше,  коли
мовчать.
   Непомiтно передаЇ коралi. Марiя бере, переливаЇ в очах  i  не  в  станi
розлучитися з ними.
   - _Ой Гнатењ Прошу тебе. Не приходь i не купуй нiчого. _Не можу...
   Але наступного разу Гнат в iншому мiсцi  зустрiчаЇ  Марiю  i  розгортаЇ
перед нею шовкову хустку. Марiя не хоче дивитися. Марiя тiкаЇ. Гнат мусить
догнати i силою за пояс заткнути хустку. Марiя сердитися бажаЇ  i  не  маЇ
сили сердитися. Свариться на нього, а вiн стоњть собi,  дивиться  i  сумно
посмiхаЇться.
   Той посмiх, о, той посмiх! Марiя мало не плаче. Ну що з  тiЇю  хусткою?
Ну куди њњ? Вiдкинути? А як вiдкинеш, коли вона шовкова i коли так приЇмно
на нењ дивитися. Не вiдкине. Не маЇ сили. ТримаЇ в руках i:
   - ѓй-богу, Гнате, коли ти менi  ще  принесеш  яку  ганчiрку,  в  болото
викину!..
   А Гнат посмiхаЇться. "Ну, як то буде ганчiрка",- думаЇ.
   - _Ну й чого ти так посмiхаЇшся? Чого ти стоњш?
   - Дозволь менi, МарiЇ, посмiхатися й постояти,- спокiйно говорить.
   - Гнате!.. Ти!.. Не муч мене! Слухай, прошу тебе, не ходи, не купуй!  Я
ж не можу! Чого ти вiд мене хочеш?
   - Нiчого, МарiЇ, - посмiхаЇться.
   Марiя бiжить стежкою пiд гору, землi  не  чуЇ.  Мороз  не  мороз,  щоки
однаково горять. Серце чiтко й свавiльно б'Їться.  "Боже  мiй,  Боже  мiй!
Коли б'вiн хоч листа написав. Хоч би одного листа. Корнiю, далекий Корнiю!
Почуй мене!"
   - Що з тобою? - питаЇ Домаха.
   - Ах, що зi мною! Отой Гнат Кухарчук дороги пройти не дасть. Скрiзь, де
не стань,вiн, вiн i вiн... Домаха хитаЇ головою.
   - А господар вiн, чуЇш, добрий. Через плач з Марiњ рветься:
   - Господар, господар! Вам лиш господар!..
   - А що ж, дитино, бiльше? Хлiб, до хлiба, тепло, дiтки. А що ще? Хiба ж
краще у нас? Скiльки не жий, скiльки не працюй, а найми  -  найми.  Нi?  А
Мартин ото на днях i каже: трапиться  порядний  господар  -  двi  десятини
вiдкрою. Заслужила, запрацювала.
   - Тiточко, люба! Але ж я так люблю Корнiя! Я так його люблю!
   Домаха думаЇ: "Корнiя? Зуби в нього i  кучер  нiчого.  Але  це  i  все.
Хатина одна мало не на вигонi. До того вiн матрос. Ти ще не знаЇш,  що  то
таке матрос. Де тiльки не бува, куди не њздить. Сiм лiт... Отак- тьху! - i
забув. Подумай, що може статися".
   Ах, чи ж Марiя не думаЇ? Чи треба ще бiльше думати? Тiльки те й робить,
що думаЇ. ДумаЇ, i не раз ряснi ядернi перлини спадають з очей i  осипають
щоки.



   VI

   Одарка, жiнка Михайлова (батьки померли), каже:
   - Гнате. Як ти собi хоч, а Марiя тобi не пара. Гнат  робить  з  обрiзка
коси бритву, пiвдня над нею пораЇться,  гострить  i  пробуЇ.  Рудий  волос
твердий, не тне. ВипробовуЇ i  гострить  далi.  Витривалiсть  i  впертiсть
переможуть. Мовчить.
   - Он Юхимова Ганна, - продовжуЇ Одарка,двi десятини поля, п'ять  соток,
пару волiв i корову маЇ. А хiба ти не бачив, як вона працюЇ? Не бачив,  як
коло машини вправлялась з  конюшиною?  Висiвала,  сама  двi  решетi...  Не
бачив?
   Бритва Гнатова нарештi тне. НамилюЇ заросле пiдборiддя i спiваЇ:
   Воли та корови часом поздихають, Бiле личко, чорнi  брови  (перерва):,_
повiк не злиняють.
   Намилив, i зашкварчало пiд бритвою волосся. Сонце  заходить,  i  бамкаЇ
монастирський дзвiн. Одарка зiтхаЇ, говорить про Трихона, що не дивився на
чорнi брови, взяв коровами - i тепер он господар на всю губу, про веприка,
який вже так угодувався, що  не  може  встати,  про  вчорашнiй  випадок  з
кiньми, коли Михайло прињхав вiд олiйницi, поставив конi "i  якась  халЇра
так наполохала, що сани на трiсочки рознесли, а конi ледве зловили. I нащо
воно тримати таке нещастя".
   Гнат мовчить i голиться. Поголивсь, шурнув долонею  по  щоцi  -  добре.
Набрав кварту води, нахилився над цебриком i  доладно  вимився.  Пiсля  до
лампадки полiз, вмочив у  оливу  пальцi  i  намастив  волосся.  Розчесане,
блищить i вiдливаЇ золотом. Подивився у кусник розбитого дзеркала, моргнув
рижою бровою i все завершив чортiвськи звабливою усмiшкою.
   Через кiлька хвилин  Одарка  лиш  провела  попiд  вiкнами  його  спину.
Подався на вечiрню.
   Зима, морози i снiги. Часом i метелицi  заводили  своњ  викрути.  Скоро
минаЇ Пилипiвка. Загостить i загуляЇ Рiздво. Дядьки чавитимуть  "шкалики",
парубки гулятимуть з дiвчатами, тягатимуть  на  Водохрещi  "колодку".  Тут
"колодку" на Водохрещi виправляють. Деiнде - на масляну. Парубки -  кожний
"пiвока" в кишеню, заломив  вовнянку  i  пiшов...  Вертаючись  з  вечiрнi.
Марiйка вже не так цуралася  Гната.  Йшли  поруч  i  бiльше  мовчали.  Вiн
мучився над тим, що маЇ сказати, вона - щоб часом не заговорив.
   Принаймнi хай  мовчить.  Запитав  про  здоровля,  чи  все  помолотили,,
скiльки Мартин продав яблук. Нарештi, пiсля снiгу i  морозу,  нагадав  про
найвдячнiшу розмову. Колодка ж... Треба умовитися, зробити запас...
   - А де ж справлятимеш колодку, МарiЇ?..
   - Не знаю,вiдтяла i закопилила губу.
   - На вашому кутку буде у Трихона. Будуть гарнi музики, хата  велика,  Ї
де потанцювати.
   - Хм... Що там менi по вашому кутку.
   - Чого ж... Прийди до нас.
   - А ти б ще чого хотiв? Може, скажеш, щоб прибiгла до  тебе,  до  самоњ
хати? Щоб прийшла i сказала: Одарко, а вiзьми костура  та  вижени  мене  з
хати. Вже й так  по  цiлому  кутку  плеще  язиком:  наймичка,  задрипанка,
очарувала парубка... Не спить, не њсть, ганяЇ, як скажений...  Бiдненький!
А скажи-но, хто то тебе так очарував? Мовчиш, менi й не скажеш!
   Гнат усмiхався своЇю усмiшкою i мовчав. Марiя  поночi  не  бачить  тiЇњ
усмiшки, але виразно уявляЇ њњ.
   - Мовчиш, очарований? Хоч би сказав  що.  Нащо  в'яжешся  з  обдрипаною
наймичкою? Гнат уголос мiркуЇ:
   - Ось прийду, i Одарка дiстане.
   - О Господоньку! Гнате? Чи  ти  вже  здурiв?  Чи  тiльки  починаЇш?  Як
наробиш там якого лиха, й на  очi  не  показуйся.  Ще  скаже  -  намовила,
пiдбиваю на сварку. О, то вже нi. Анi не подумай.
   Вiд перелазу Гнат маЇ повертати назад. На прощан- ня  взяв  њњ  руку  i
трiшки задержав  њњ  довше,  нiж  було  треба.  Марiя  намагаЇться  швидко
визволити руку...
   - Ну ти й чавиш! Пусти! Чого ти так негарно сопеш?..
   Гнат пускаЇ руку.
   - Ех, МарiЇ, МарiЇ! - вирвалося з його уст глибо- ке  й  болюче.  Круто
повернувся i швидко пошкутильгав у долину. Марiя  здивована.  Що  сталося?
Хотiла навiть гукнути, та не послухались уста й язик. Нi. Вiн  зупиниться,
принаймнi оглянеться... Вузенька, глибока в снiгу  стежечка.  ПогойдуЇться
чорна постать, меншаЇ, зникаЇ, зникла. Не зупинився й не оглянувся.  Марiя
здивована до краю. Так сумно стоять i наслухують дерева. Тиша така велика.
Стоњть Марiя, не сходить з мiсця, дивуЇться i дивиться у сiру нiч.
   - Гнате! - зовсiм тихо  прорвалося  з  њњ  уст.  Тихо.  НаслухуЇ.  Нема
вiдзвуку. Сiра нiч проковтнула i не вернулася. Стрункi осички  та  берiзки
спинаються догори i там  десь  лагiдно  сюсюкаються,  нiби  про  нењ,  про
покинуту Марiю.



   VII

   Вдарили свята. У новiй Кухарчуковiй хатi гостi.  Куми,  свати,  сусiди.
"Пiвоки" довгою чергою простують на стiл, швидко  порожнiють  i  зникають.
Куми й свати наливаються яркими барвами i з кожним  "ггiвоком"  пiдвищують
говiр. Вириваються розкотисте реготи, дрiбочуть, гомонять  цокотухи-жiнки.
Коляди, пiснi, твердi обiйми, соковитi поцiлунки. Всi  радiють,  регочуть,
один Гнат. щось мовчить та не знаходить мiсця...
   Минуло Рiздво. Новий Рiк. Водохрещi. Тепер вже й потанцювати можна. Але
Гната тепер не пiзнаЇш. Пень обгорiлий  -  не  Гнат.  Сумний,  аж  чорний.
Постановив твердо не йти бiльше, не канючити, не  благати  одноњ  усмiшки,
одного ласкавого слова. Силою не заставиш любити. Серця не  змусиш  битися
так, як це тобi заманеться.
   Перед Водохрещами пiшов до "шкальнi", взяв аж три "пiвоки" i подався на
колодку до Трихона. У кишеню засадив  одну  пляшку,  двi  дома  про  запас
лишив. Ех, i зап'Ї вiн сьогоднi!
   У Трихона гульня. Увiйшов.
   - Добрий вечiр! З Водохрещами.
   - Добрий вечiр, Гнате. Просимо, сiдай, де знайдеш мiсце.
   Гнат пляшку на стiл i  розложився  на  лавi  коло  подушок.  Пiдскочила
Юхимова Ганна, та сама, що воли та корови маЇ, та, що двома решетами нараз
висiваЇ. Перш усього шапку забрала i заховала, щоб, бува, не  втiк.  Пiсля
сiла коло нього i защебетала.
   Прийшли музики, i гуртом вринули парубки.  Цимбали  брязнули,  заянчала
скрипка, забубонiв бубон.  По  хатi  закрутилися  пари,  дiвки  спiдницями
розвiвають.
   Гнат поки понурий i суворий. Не танцюЇ, бо не може.
   - А ти ж, Ганно, чому не танцюЇш? Танцюй.
   - Та ти ж знаЇш, що я нiколи не танцюю.
   - Цього, признатись, не знав.
   - Ти ще багато чого не знав. Ти й не знав,  як  менi  приЇмно  з  тобою
посидiти отут. Подушки такi м'якi. А чого  ти  посумнiв?  Не  сумуй.  Кинь
лихом об землю. Перемелеться - мука буде.
   Ганна вища вiд Гната. Вона навмисне не стаЇ коло  нього,  щоб  не  було
помiтно. Не личить бути жiнцi вищою вiд чоловiка. Гнат знаЇ це також, i як
погано на душi. Принаймнi чимсь залити це.
   Пiдiйшов до столу i вихилив кiлька  чарок.  Думав,  розвеселиться,  але
посумнiв ще гiрше. Гляне на Ганну, пригадаЇ Марiю,  порiвняЇ,  i  хочеться
кричати з розпуки.
   А може, ще вона прийде? А може, якраз? Iскорка надiњ все-таки  жеврiла,
i не хотiлося њњ гасити. Але минала година  за  годиною,  а  њњ  нема.  Не
прийде!
   Нарештi вiдтанцювали, i пора до вечерi братися. Ганна залишила  сумного
Гната i пiшла помагати за- стеляти стiл та носити страви. Хлопцi тим часом
скуп- чилися коло порога i сиплють  "оброку".  Один  сидить  з  шапкою  на
колiнах, другий нахиляЇться i ховаЇ у шапцi очi. Руки викладаЇ назад, i по
них хто хоче перiщить. Той, що лягаЇ, маЇ вiдгадати, хто вдарив.  ВiдгадаЇ
- гаразд. Тягне винного лягати. Не вiдгадаЇ - будь ласка, лягай ще.
   Реготу, захоплення... Господи!
   В той час позiхнули дверi, i увiйшов чужий хлопець з-за  яру.  Увiйшов,
сказав добрий вечiр i засоромився. Так .багато людей, став коло  порога  i
роздивляЇться, когось шукаЇ.
   - Тобi, Андрiю, кого? - питають.
   Андрiй не маЇ часу вiдповiдати. Вiн вже помiтив того, за  ким  прийшов.
Он Гнат, i Андрiй просто до нього.
   - Маю вам щось сказати. Вийдiм на двiр.
   - А що там такого принiс, таЇмственного? - нiби пручаЇться ще Гнат, хоч
у душу стрiльнуло щось пiдбадьорююче. Зiрвався i пiшов за хлопцем.
   - Марiя послала сказати, щоб ви прийшли до нењ,- мне шапку Андрiй.
   Гнат, почувши таке, готовий пiдстрибнути пiд зорi. Але не личить одразу
ставити напоказ своЇ захоплення.
   Натягнув байдужiсть та повагу i:
   - А вона ж де?
   - Та дома-таки... У баби Домахи. Там також колоду котять.- О, Андрiй  i
висловлювався не попростацьки.
   - Побачу. Може, зайду.
   Андрiй пострибав стежкою сливового саду. Гнат постояв, поки проковтнула
його темнота, i вернувся до хати. Став коло порога i  пiднявся  на  рiвнiй
нозi. На цiлу голову повищав.  Вiн  тепер,  чого  доброго,  i  в  хатi  не
вмiститься. Музикам кинув двадцятку, i тi шкварнули.
   - ТанцюЇш, Гнате? њй-богу, хлопцi, Гнат танцюЇ!.. От так-так!
   - Танцюю! "Козака" сипте!
   Цимбали сипнули "козака". Гнат пiдняв поли i пiшов ходором.
   Дам лиха закаблукам, Дам лиха закабламi
   ВибиваЇ Гнат, притупуЇ кривою, як може. Вона тепер  нiби  i  не  крива.
Випросталася i суче, як скажена. Пiт виступив на чолi, iншi хлопцi i  собi
пустилися в тан. Вигукують, пiдскакують мало не до стелi. От так Гнат!  От
так, хлопцi, загуляв! Не знали ви ще добре  Гната.-  Поля!  -  вигукують.-
Поля козакам!..
   I коли сорочка стала,  що  хоч  скидай  та  викручуй,  Гнат  зупинився.
Обтерся, до дiвчат звертаЇться:
   - Дорогi моњ курiпочки, коханi перепiлочки. Дуже менi мило,  дуже  менi
втiшно! Бачу вас, i серце радiЇ, ноги не стоять на мiсцi. Погуляти з  вами
все одно що чути себе в раю на найпочеснiшому  мiсцi.  Але  все-таки  мушу
вас, коханi, залишити. Мушу пiти додому, бо там важне дiло  маю.  Покликав
мене брат, мушу послухати! - Гнат докiнчив свою мову  i  мов  громом  усiх
покрив.
   - I де ж то, парубче, чувано i де ж то видано,  щоб  перед  вечерею  та
втiкати з колодки!
   Ганна не знаЇ, звiдки пiдбiгти, що вдiяти, щоб не пустити Гната.
   - Та бре, Гнате. Не до брата йдеш. Не вiрю.
   - Давай, Ганно, давай шапку. Мушу йти. На стiл подавали смаженю, а Гнат
вiдходить. Музики вдарили марша, Ганна  спустила  голову.  Зайшов  додому,
забрав обидвi пляшки i подався на цiлу нiч на другу половину кутка, за яр.



   VIII

   Нiч i мороз. Тиша. Срiблиться вiд мiсяця снiг. Стрiхи хат нiби дбайливо
пообкладав ватою. З коминiв рине дим та тяжко-тяжко  десь  пiд  саме  небо
зводиться.
   Гнат не йде. Чого б вiн мав тепер ходити, коли у нього вiдросли крила i
вiн може лiтати. Гнат  летить  через  сад,  яр,  минув  копанки,  знайомий
перелаз, ось i пiд  гору  мчить.  Стежка  втоптана,  слизька.  Душно  стаЇ
Гнатовi.
   Пiдходить до Домашиноњ хати,  не  молодик  же  вiн,  а  серце  броварiњ
виробляЇ.  Не  вгамувати  його,  не  втримати.  У  всiх  вiкнах  простороњ
мурованоњ хати свiтло.  Вештаються  люди,  чути  музики,  спiв,  гармидер.
Зупинився, вiдсапнув, зняв шапку i пiдправив чуба.
   Пiдняв голову, випнув черево i смiливо вперед. Увiйшов-таки... Не встиг
через порiг, а до нього Домаха:
   - А, добривечiр! З Водохрещем будь здоров, голубе! А  чого  то  ти  нас
забув? А чого так пiзно? Прошу, прошу! Заходь...
   Гнат прямуЇ до столу i виймаЇ одну за другою  пляшки.  Коло  столу  сам
Мартин з хутора i його син Роман.
   - На свята зi шкiл прињхали?  -  запитав  його  Гнат.  Треба  ж  вченим
наперед вiддати шану. Це Гнат добре розумiЇ. Не вперше мiж людьми.
   Мартин мiсце коло себе робить.
   - Сiдай, Гнате. Налий чарку... Випий та закуси... А на другу ж як?  Ну,
ну, перехили й на другу. Диви, _ми _вже тут i по десятiй хильнули. Де  так
забарився?
   Вихилив i другу.  Божу  Трiйцю  прийшлося  також  ушанувати.  З'явилася
розчервонiла Марiя. Вiд неспо-  дiванки  Гнат  мало  не  оскандалив  себе.
З'явилася й заслiпила. Язик не повертаЇться, вся кров кинулася в  лице.  А
њй смiх. Стоњть i смiЇться. Ох, тi бiсовi очi! Огнi!..
   - Не думала, що ти такий  прошений.  Знав  же,  що  у  нас  колодка,  а
оминув...
   Гнат мовчить. Що в таких випадках скажеш? На щастя. Мартин вмiшався:
   - Ay вас, мабуть, й помолотили?
   - Та нiби вже...
   - А я от нiяк не впораюсь. Конюшина лишилась. А як Цього  року  яблука?
На нашому кутку черва зжерла цвiт, i нiчого не було. А он на Горбах дерева
не видержали. Як-то воно дивно створено. Тут так, а там так...
   - У нас,- вставляЇ Гнат,- слава Богу, нiчого було, та  продали,  бачте,
так, к бiсовiй матерi. За безцiнь восени вiддали  купцям.  Дай  тепер,  то
сипнули б грошикiв..
   - Кiнчили покоњ? - з пiдсмiхом Мартин.
   - Ет, якi там покоњ. От хатчина така собi...
   - Тепла? Не мокрiють кути? У мене, трясця ма, як поставив, три роки  по
кутах мокрота стояла.
   - Ми в кути добру цеглу дали i фундамент перелили смолою.
   - Це добре. А моњ, рiзало ма, не догадалися...
   Далi пiшло про худобу, конi. Мартин  похвалив  кухарчукiвськi  жеребцi.
Такi коники хоч пiд  губерна-  тора.  А  тим  часом  перед  очима  пройшли
вареники, смажена капуста, печеня, млинцi, голубцi... Доходило до кашi,  i
Гнат почав бастувати. Не йде далi. Не помогло й розпускання пояса.  Випито
було також немало. Гнат почав досить гамiрно пiдпускати своњ дотепи. Почав
i до Марiњ пiдлабузнюватись та бiсики в усмiшках пiдшивати дiвцi.
   Музики тнули свою: "Свинi в рiпi, свинi в рiпi, ой годино моя!" Парубки
з дiвчатами йшли навколо трусячка. Душно.  Дiвочi  хустинки  не  встигають
отирати пiт.
   Гнат тримаЇться бундючно. Хотiв пiймати на самотi Марiю i два рази  вже
виходив надвiр. У темних сiнях таки нарештi наткнувся на нењ. Не пручалася
i не тiкала. Навiть за руку взяла, а Гнатовi здаЇться, що йому всi царства
на свiтi подаровано, що вiн багатий, нiби сам цар. Шкода, що от нема  чого
казати. Стоњш i дивишся та ще дихаЇш. А  думав,  усе  скажеш.  От  тобi  й
скажеш...
   - Де то волочився? - питаЇ вона.
   -_ Та де ж... Отак... Сюди-туди...
   - Добре менi сюди-туди." ДумаЇш, не знаю? За Ганною волочишся?
   Гнат не стерпить брехнi.
   - Брехня! - твердо й рiшуче  заперечив.-  Нiколи  з  Ганною  нiчого  не
мав!..
   - А нащо ж ляпають язиками?
   - Коли б знав хто, ой, МарiЇ!..-  урвав  i  замовчав.  По  хвилинцi:  -
Слухай, МарiЇ! Не можу так далi... Або - або... Кажи.
   Засмiялася. Не розумiЇ, мовляв. А розумiЇ, капосна, гаразд.
   - Будеш, МарiЇ, моЇю? Будеш? Або ж...
   - Або ж що?..
   - Побачиш - що. Це, МарiЇ, не жарт! Не можу далi терпiти цього...
   - Ну ти й нетерплячий! А що Одарка? Не бiйсь, почуЇ, то з хати  вижене.
ЛаЇ мене, нi? О, напевно... Знаю сама, люди гуторять...
   - Ти скажи менi лиш слово...
   Перебила.
   - Слово, слово! Яка дiвка отак вiзьме тобi i випалить:_ - Голубчику.  А
бери мене... А приходь! Це може лиш твоя Ганна... Таж парубок... Але ходiм
до хати._ Холодно,..
   Коли Гнат вiдходив, Домаха вузлик гостинцiв нав'язала._
   - Це, чуЇш, вiд нењ. Це вона... То знаЇш,  як  то  Ї...  Дiвча  молоде,
дурне. Добре воно, але ще молоде...  ПручаЇться,  соромиться...  А  ти  не
цурайся. Не цурайся... Заходь частiше. Вона тепер не на хуторi.  Взяла  њњ
до себе... Заходь!
   Марiя теплу хустку на плечi накинула i провела його  через  сад.  Хотiв
постояти, та холоднеча.



   IX

   А Марiя все-таки листiв вiд Корнiя чекаЇ. Ночi!  Ох  ви,  дiвочi  ночi!
Пришли, подай вiстку, не покинь!.. Чи чуЇш ти? Не чуЇш i не бачиш!  ГуляЇш
у далеких краях, забув, перестав навiк думати. Днi, тижнi i мiсяцi - i хоч
би один листочок. Не поспала кiлька ночей i випила з Гнатом могорич.
   А дiвчата-цокотухи вже давно по селi виспiвують:
   "А Гнатуньо грушки тряс,  Маруся  збирала,  а  Маруся  не  йшла  замiж,
Гнатуня чекала..." Марiя чуЇ спiви, i видаЇться  њй,  що  њњ  ховають,  що
виряджають на смерть.
   Вiдгуляли бучнi заручини.  Михайло  та  Одарка,  як  старшi,  пiшли  на
оглядини.
   - То, чуЇте, куманю, якi там оглядини. Що там у  сироти  оглядати?  Але
вперся. Що не робили, що не говорили... Де там... Нi й нi!  Хоч  ти  йому,
людоньки, кiл на головi теши. Ну хай. Не менi, а собi бере!..- гуторила на
вулицi Одарка.
   Але на заручинах, коли прињхав сам Мартин, коли  на  стiл  поставили  i
слив'яночки,  i  вишнiвочки,  та  коли  варенички  пiдсмаженi  подали,  та
ковбаска запахла. О, тодi Одарка iншоњ заспiвала. Пiдпила, загомонiла:
   - То, чуЇте, сватуню, вуха менi сусiди протуркали. А що, а куди... А я,
чуЇте, кажу: аби Бог здоровлячко дав та мир до господи. Працею люди  щастя
собi добувають...
   - То, кумо, що вже до працi, то знаЇте... У мене  народ  не  дармуЇ.  У
мене як праця, то праця. А як самi знаЇте, держу  њњ  сьомий  рiк.  Золота
дiвка. Що не похопить - горить у руках. Дайбоздоровля!
   - Хай буде все на здоровля! - I свати випивали.  "Ой  Гнатуню  молодий,
веди конi до води; поки конi напоњш,  з  Марусею  постоњш",  -  защебетали
дружки.
   Одарка пригубляЇ та пригубляЇ наливку i до кiнця так  напригублювалася,
що й за оглядини забула. Домаха з невiсткою ведуть њњ по коморах.
   - I це њњ, i це... Ось тут  кожушок...  Купили,  чуЇте,  бирок  i  дали
кушнiревi виправити. Лiпше, коли сам вибереш i сам за всiм приглянеш... На
ярмарку  такий  тендит  пiшов,  що  Господи.  Що  не  вiзьмеш,   в   руках
розлазиться.
   Знайшли й подушки, i гунi. Оглянули й корiвку. Стоњть  i  пожовуЇ  собi
спокiйно. Ось тобi воли i корови, думаЇ Гнат, а Одарка що маЇ  казати?  Не
сподiвалася навiть. Казали,- вона тобi  у  Мартина,  як  удома.  Як  рiдну
шануЇ. Правда, виходить. Про головне поки  що  замовчуЇться.  Краще,  коли
молодий не знаЇ, що дiстане. Бiльше любитиме жiнку.
   М'ясницi цього року малi, тож треба спiшитися.  Бiгалося,  турбувалося.
Гнат хотiв показати, що вiн допне,  а  Мартин  також  не  осоромить  себе.
Докаже, що з нього господар не на жарт. До Марiњ дiвчата бiгають. Рiднi не
маЇ, то кожна хотiла б за дружку бути.  А,  МарiЇ,  те,  а,  МарiЇ,  се...
Радять, метушаться. А якого вони вiночка виплетуть, а як зачешуть косу...
   Збиралися молодицi, i цiлими ночами йшли наради, кого за  першу  сваху,
кого за другу, хто буде дружком, хто пiде в  придани.  Посадженою  матiр'ю
одноголосно маЇ бути Домаха. Вона ж њй була як рiдна мати. Не  може  Марiя
поскаржитися на Домаху, свою стару господиню. Христя Мартинова, то  чуЇте,
вже гострiша. У тiЇњ язичок, i Марiя не раз переслухала сповiдь. Що  ж  до
Домахи, то грiх щось погане сказати. Лагiдна, i справедлива.  Де  треба  -
нажене, де треба - погладить i помаже. А сиротi чого треба? Ласки, доброго
слова, i все.
   Згадала Марiя, що маЇ десь хресних батькiв, але вони так мало  в  життi
пiклувалися своЇю хрещеницею, що Марiя майже не  знала  њх.  Але  все-таки
пiшла просити њх на весiлля, i хресний батько став за  посадженого.  Треба
на шлюб благословити.
   Спекли коровай. Дiвчата  обсiли  роЇм  стола,  виспiвують  та  вбирають
рiзку. Прињхала з мiста Мартинова
   дочка i причепурила молоду по-панськи. Бiлий вельон довгий, аж по землi
волочиться. Марiя трохи соромилась, але вiдчувала приЇмнiсть i  знала,  що
њй будутьзаздрити товаришки.
   З цiлого кутка зiгнали найкращi конi "в пiдводу".
   Музики взяли троњстi. Як  заграли,  всi  пiджилки  задрижали.  Раненько
прињхав своњми кiньми Гнат. Так пiд'њхав  на  подвiр'я,  що  вiз  мало  не
перекинувся, аж тахлi у вiкнах  забряжчали.  Дружки  та  свiтилки  спiвами
заливаються, музики марша тнуть. Пiднявся на цiле село гармидер.
   А Марiя сховалася у сусiдськiй коморi, сидить,  як  велить  звичай,  на
скринi  i  заливаЇться  справжнiми  щирими  сльозами.  Молодий  з  боярами
знаходить њњ, виводить заплакану i  провадить  до  хати  розплiтати  косу.
"Розплiтальничка плаче, розплiтатися не хоче",- спiвають дружки. Боярин та
сват садовлять молоду на  подушку.  Мiцно  щiпила  вона  на  головi  руки,
боронить  свою  заплетену  косу.  Сват  розриваЇ  руки,  розплутуЇ  безлiч
навмисне нав'язаних косникiв, якi посплiталися твердими вузликами.
   - Ах, чого, чого, МарiЇ, плачеш? Дiвчатонька, голубоньки!.. Розплiтайте
њњ, одягайте њњ. Благословiте, тату, благословiте,  мамо!  Раз,  другий  i
третiй! - Хай вас, дiтоньки. Бог благословить раз, другий i третiй!
   Благословляли на шлюб непаристими образами. Не  було  часу  поњхати  та
купити паристi. Один образ - мати Божа Молошна,  другий  -  Iсус  Христос,
менший розмiром, а це недобрий  знак.  Сусiди  потиху  шепотiли.  Нi,  нi,
сусiдко, як не кажiть, а це не Ї добре.
   Посiдали на пiдводи, а дружки заспiвали:
   - Вiдчинилися ворота, њде до шлюбу ойрота...
   Марiя в ще бiльшi сльози... Гнатовi тремтять уста, але стримуЇться.  Не
личить йому ревiти, i несила втриматися. Пiсня  нiби  про  нього  навмисно
зложена. I матiнка не бачить, i батенько не чуЇ... На шлюб виряджають чужi
людоньки, а коники шињ гнуть, i дружечки спiвають.
   Домаха обходить пiдводи  молодих  i  обсипаЇ  њх  зерном,  намоченим  у
свяченiй водi. Ворота вiдчинилися  -  вйо!  Рвонули  конi,  Гната  повезли
попереду, за ним Марiя. До шлюбу ще окремо њдуть.
   Пiд вiнцем Марiя блiда, як панночка. Тiльки  опущенi  тремтячi  вiњ  та
брови чорнiють, та кучерi, що вибиваються з-пiд вельона...  Гнат  сухий  i
суворий. ОбоЇ тримають восковi свiчки.
   - I ти, невiсто, нарицаЇма Марiя, будеш лi вiрною мужу своЇму  Iгнатiю?
- питаЇ священик.
   Марiя ледь помiтно кивнула головою, а з тремтячих уст вирвалося -  так.
Свiчки горiли  рiвно,  нi  одна  не  згасла.  Коли  вiдходила  молода,  як
годиться, зачiпала ногою рушничок, на якому стояла, i вiдволiкла  його  до
порога - щоб щастя не лишилося стояти.
   А вiд шлюбу вже њхали разом на Гнатовiй пiдводi. Кiлька  разiв  дорогою
перепиняли њх снопом жита, хлiбом та сiллю.  Гнат  брав  на  вiз  снопа  i
частував горiлкою перепинщикiв. Дома у  Домахи  зустрiли  молодих  святими
образами та хлiбом. Благословляли, молодi цiлували образи та руки батькiв,
входили до хати i одразу за стiл, бо вiд самого рання нiчого  не  њли.  Не
годиться ж перед шлюбом њсти.
   У великiй свiтлицi довгi понакриванi столи. Навколо понасiдало  гостей.
Всi голоднi. Подають страви. Спочатку тихо та урочисто, але з часом,  коли
вихилили по однiй-другiй чарчинi, настрiй  швидко  мiняЇться.  Загомонiли,
заспiвали. Музики в цей час надворi для парубкiв та  дiвчат  грають.  Там,
чути, витанцьовують молодi гостi, яким не годиться за столом  мiж  старими
бути.
   Марiя сумна, њла  мало,  не  пила  зовсiм.  Гнат  як  мiг  припрошував,
пiдкладав њй, що видавалося йому смачнiшим, годував цукерками, як  дитину.
Але вона все-таки сумна. Думала весь час за Корнiя. В душi чула  неспокiй.
Здавалося, страшний вчинила грiх. Боялася кари  за  зламану  присягу  бути
вiрною до смертi. Але де ж вiн? Пiшов i нiби у воду канув. Де вiн?
   В очах картини i картини. Як побачила його того вечора,  як  обняв  њњ,
смiливо, певно обняв... Його блискучi синi очi, його кучерi...
   - Ах, Боже, Боже! - вириваЇться тяжке зiтхання.
   - Що тобi, МарiЇ? Чого сумна? њж, любањ Вiзьми ось  цей  кусник...  Нi,
ось цей... Це найкращий. Та випий що-небудь. Ось слив'яночка яка  солодка,
як мед, густа...
   - Дякую, Гнате.  Нiчого...  Нi,  нi...  Менi  нiчого.  Менi  добре.  Не
хочеться њсти, не голодна...
   Нi, думаЇ Марiя. Вiн не такий вже дуже поганий.  Вiн  добрий  i  щирий.
Неговiркий, але Боже... Не всi  ж  мають  бути  говiркими.  Якось  звикне,
полюбиться, забудеться. Що  ж,  коли  доля  така.  Видно,  проти  долi  не
пiдеш... Коли б вiн трохи певнiшим був... Як той. Той смiливо йшов, а  цей
- скрадаючись. Той нiчого не носив, не купував. Навiть  хотiла,  щоб  щось
купив. Нi. Брав њњ, як свою, i цiлував, i смiявся. Цей  же  i  цукорки,  i
хустку... Якось пiдкрадаЇться, мовчить i вичiкуЇ...  Але  i  цей  сильний,
Марiя чуЇ його силу. Сила його у витривалостi, у терпiннi.
   Марiя роздумуЇ, а на хатi розлягаються пiснi. .Свахи, дружки,  свiтилки
гармидер пiдняли, що нiчого, крiм них, не чути. Розчервонiлися,  очi  всiх
горять. Рвуться з-за столу i швидко в танець.
   Коли дiйшло до перепою,  Мартин  пiдкреслено  кинув  на  талiр  золотий
п'ятикарбованець та заявив:
   - Дарую тобi, МарiЇ, цi грошi на щастя, двi  десятини  на  розжиття  та
корову на розплiд!..
   Пiднесена i урочисто чиста Марiя приймала своњ дари, цiлувала кожного в
уста, а Мартина - схилилася i, як батька,  поцiлувала  в  руку.  Гнат  був
заскочений.
   Зовсiм не сподiвався, що, крiм красунi жiнки,  буде  мати  ще  й  такий
маЇток.
   - То,- говорив Мартин Михайловi,- у мене так... у мене роби, як у себе,
але й дiстанеш, як у себе. Коли  б  за  голодранця  виходила,  не  дав  би
нiчого... За господаря, якого знаю, що  не  змарнуЇ,  на!  Май,  працюй  i
доробляйся, щоб твоњ дiти i внуки мали...
   Уночi виряджали до молодого. Повантажували вози  рiзним  майном,  свати
шугали потай по Домашиному господарствi  i  що  могли  похопити,  перли  i
пакували на пiдводи. Кури, гуси, якiсь коноплi, стару ступу. Ну  й  реготу
пiсля було!
   У молодих знов зустрiчали повiнчаних з образами та хлiбом. Знов вели до
хати, садовили за стiл, њли та пили. Пiсля вели молоду до комори,  вдягали
"тура", уводили до хати, дурили молодого. Уводили  замiсть  Марiњ  накриту
рядном стару бабу. Приводили, ставили перед молодим i спiвали, чи  вгадаЇ,
кого привели. Було гармидерне i приЇмно.
   Марiя намагалася  бути  веселiшою,  бiльше  говорила,  часто  у  рiзних
справах зверталася до Одарки, як старшоњ.  Виряджаючи,  Домаха  наказувала
Марiњ:
   "Слухай, дитино, њњ... Не забувай, що все-таки вона  там  старша.  Вона
тобi маЇ замiнити свекруху. Слухайся та будь привiтливою..."
   Марiя намагалася  слухати  та  бути  привiтливою.  Одарцi  дещо  не  до
вподоби, що Марiя занехаяла старосвiтськi звичањ i не вбиралася до  шлюбу,
як це було прийнято, але такi вже настали часи. Що сторона, то й новина.
   Гнат купив Домасi чоботи. Чоботи купувалися  для  матерi  молодоњ,  але
матерi не було... Домаха тiшилася подарунком, але до чобiт треба спiвати -
як же вона буде спiвати своњм старим голосом.
   - За мене, людоньки, проспiваЇ Марiя. Сядь-но, дитино! Ти ж вмiЇш, нi?
   Марiя сiла за стiл.  Одягнута  i  зав'язана  по-молодицьки.  На  головi
попеляста шовкова хустка, перев'язана червоною  стрiчкою.  На  шињ  багато
справжнiх дорогих коралiв.  Сама  свiжа,  пишна,  натхненна.  Очi  невинно
спущенi додолу i закритi рiвними гребiнчиками вiй.
   Перед нею, на  великому  талiрi,  перев'язанi  стрiчкою  чоботи.  Марiя
дивиться хвилину на  них.  Гостi  замовкають.  Робиться  зовсiм  тихо,  i,
пiднявши високо повнi груди, Марiя сильним, дзвiнким голосом починаЇ:
   Ото тiњ чоботи, що зять дав, А за  тiњ  чоботи  дочку  взяв..,  Чоботи,
чоботи ви моњ, Наробили клопоту ви менi...
   Марiя спiваЇ, а голос њњ плаче. Чути скаргу, чути жаль  глибокий.  Гнат
дивиться на Марiю, дивиться, мов на святу. ЗдаЇться, що це янгол злетiв  з
небес, сiв у нього за  столом  i  виспiвуЇ  тужливу,  але  чарiвну  пiсню.
Пiдiйти до нењ, стати прилюдно на колiна i поклонитися до землi.
   - От так дiстав жiночку! - говорили сусiди. -  Така  кривинда,  а  таку
пiдчепив кралю. Га!..
   А гостi ще довго бавилися,  пили  та  њли.  Вигравали  музики.  Парубки
добивали своњ гопаки. У просторих сiнях таку завели гульню, що, здавалося,
хата не видержить, що стiни рухнуть.
   Навiть  Марiя  дещо  розвеселилася,  њњ  брали  до   танцю.   Здебiльша
вiдмовлялася. Вiн не танцюЇ, так  i  вона  не  повинна  танцювати.  Мусить
звикати. Трималась бiльше Гната, у всьому радилася  з  ним.  Вiн  радiв  i
бiгав мов навiжений. Йшли разом до комори,  розглядали  та  упорядковували
своњ  подарунки:  хустки,  спiдницi,  полотно...  Дiстали,  хвалити  Бога,
досить. Хватить на кiлька рокiв. I Марiя поволi  втихомирюЇться.  Для  нењ
починаЇться нове життя, i треба з цим помиритись...
   Буденнi днi. "Коли б хоч,- думаЇ Марiя, - менше зо мною  сидiв.  Нiчого
не говорить, сидить i дивиться  посоловiлими  очима.  _Ах,  нащо  вiн  так
любить! Коли б хоч не так докучливо i не так нагальне  любив.  Завше  коло
тебе, завше: "Може, хоч те? Може, се? Чи не потребуЇш на  нову  спiдницю?"
Скiльки не поњде до мiста, нiколи без гостинця не вернеться. ДоглядаЇ,  як
малу дитину".
   Дiзнався, що Марiя любить слухати читання. Щотижня  ходив  до  шкiльноњ
книгозбiрнi i вечорами та святочними днями перечитав  њй  чимало  всячини.
Часом траплялися книжки, вiд яких Марiя не могла вiдiрватися.  Гнат  мусив
постiйно сидiти й читати. Марiя переживала прочитане,  радiла  чи  плакала
разом з тими людьми, про яких оповiдала книжка.
   Ще бiльшу втiху мала, коли почула вагiтнiсть. Тепер хоч не  буде  сама.
Тепер  маЇ  хоч  про  що  думати.  Родиться  таке  манюсiньке  крикливе  с
створiннячко. То буде хлопчик, обов'язково хлопчик. Назве його Романом. Це
iм'я давно подобалося Марiњ.
   Марiя тiшилася i працювала, як могла. А працювати вмiла i  не  цуралася
працi. Вмiла варити, пекти хлiб. З першого тижня Одарка  багато  домашньоњ
роботи спихнула  на  Марiю,  i  та  сумлiнно  i  справно  виконувала  своњ
обов'язки.
   Родився у Марiњ дiйсно хлопчик, i назвала його таки  Романом.  Це  було
великим святом. Гнат бiгав, землi не чув. Боявся  за  Марiю,  хотiв  њхати
бозна-куди за лiкарем, але все обiйшлося щасливо, i то без  лiкаря.  Марiя
родила опецькуватого хлопчиська, який вере- щав на цiлу  хату.  Прикликали
бабу Улиту, i та зав'язала новонародженому пупок.  Коли  Марiя  кор-  мила
дитину, вiдчувала велику радiсть. Сидiла над  маленьким  чоловiчком,  який
ледве ворушився, i безупинно дивилася на нього.
   Хрестини вiдбулися за тиждень. Першим  кумом  взяла  Марiя  Мартинового
Романа, першою кумою дячиху. Гнат не мав нi в чому голосу, зрештою,  i  не
потребував його. Був надто i так щасливим. Був щасливим, що з  очей  Марiњ
зник вiчний смуток, який не сходив у нењ  й  тодi,  коли  смiялася.  Тепер
нiколи  i  нiчого  сумувати.  Тепер  вона  мати,  молоденька,  повногруда,
усмiхнена мати, i чого њй ще потрiбно? Тiшилася, i смiялася, i свiт не раз
обняти бажала б. Гнат став кращим  i  поважнiшим  у  њњ  очах.  Це  ж  вiн
подарував њй сина. Це ж вiн, добрий, мовчазний Гнат.
   - О мiй ти цвяшечку!. О  мiй  крикунчику!..  МоЇ  янголяточко  любе!..-
щебетала Марiя, пораючись коло дитини. Дитина пацала  нiжками,  помахувала
незручно рожевими рученятами.
   - Як виросте, дамо його, Гнате, на школи... Хай вчиться. Дохтор  вийде.
Правда? А вiн буде гарно вчитися... Дивися, який розумний... Ах, ти тiльки
подивися, який вiн розумний. Всього тiльки два мiсяцi, а чого  вiн  тiльки
не знаЇ... Якi розумненькi оченята. Вийме рученьки i так  смiшно  виробляЇ
ними... Дивися, щось сказати хоче. Ну, сцо ти хоц? Ну, сцо сказис? Ти, ти,
ти!.. Любе моЇ, дороге  моЇ,  щастя  моЇ!..-  Не  видержувала,  схоплювала
дитину, пригортала до грудей i цiлувала, цiлувала. Дитя пручалося, слинило
i  махало  тiсно  затисненими  кулачками.Гнат  сам  i  колиску  для   сина
змайстрував. Довго  коло  нењ  порався,  вигебльовував,  виточував  нiжки,
поруччя. Побарвив бiлим лаком.
   - Ти, МарiЇ, перекормйш його,- каже Одарка.- Дитина блюЇ, а ти годуЇш i
годуЇш. Коли був малим мiй Семенко, я не мазала його так, i то для  дитини
лiпше.
   - А коли ж кричить...
   - То, мабуть, йому догаряЇ щось. Подивися. Може, пелюшка мокра чи кусаЇ
прiль. Засипай йому мiж нiжками та пальченятами попiльцем. Дивися, який  у
нього бiлий язик. Грибок завiвся. Треба витирати шматкою.
   Коли купала, клала  до  води  любистку,  щоб  любили  дiвчата.  Одягала
сорочечку перед челюстю печi, вигрiвала  i  хрестила  њњ.  Огонь  i  хрест
вiдганяють нечисту силу. Боялася i тремтiла, щоб, бува, не впав  на  нього
злий погляд i щоб не наврочив. Кiлька  разiв  бабу  Улиту  приводила,  щоб
викачала переляк. Не спить добре, зриваЇться зо сну та кричить.
   Днi йдуть, i Романьо росте. Марiя кожного дня тримаЇ його  в  пеленi  i
кормить грудьми. Що Ї приЇмнiшим, нiж  кормити  так  дитину?  Одного  разу
зненацька почула у бубцi  бiль.  Зрадiла.  Комусь  треба  сповiстити  свою
радiсть. Де батько? Батько  он  пораЇться  на  подвiр'њ,  згрiбаЇ  солому.
Вибiгла.
   - Гнате, Гнате! А ходи мерщiй до хати! Гнат кидаЇ все, що маЇ в  руках,
i навзаводи пiдгицуЇ до Марiњ.
   - Ти тiльки подивися. У нього  вже  зубенята  ростуть.  Дивися,  Гнате,
подивися!..-Ах, як Марiя тiшиться, що у нього й зубенята ростуть. Це ж вiн
маЇ стати справжньою людиною. Не хочеться вiрити... Гнат дивиться, корчить
приЇмну усмiшку, оббiгаЇ зо всiх сторiн Марiю  i  дитину,  а  натiшившись,
вертаЇться знов до роботи. Далi минають днi. Марiя зовсiм призвичањлася до
синових зубенят. Часом так утне, що викрикне, але терпить. Романьо  росте,
грубшаЇ, белькоче i ще розумнiше, нiж колись, дивиться на матiр.
   - Бе-бе-бењ Агi! Агi! Агi! Па! - фiлософуЇ малий.
   - Сцо, синуню? Сцо ти бе-бе-бе?
   - Агi, агi! На!..
   - Ну, сцо з, янголяточко? Сцо  хоцес  сказати?  Ну  скази!  Ну.  Скази:
ма-ма.
   - Агi, агi! Ма...
   - Ну, ну! Сце, сце. Ну. Ма-ма.
   Але скiльки не вмовляЇ Марiя, Романьо далi не подужаЇ  такоњ  мудростi.
Зате вiн вже  сидить,  спритно  i  завзято  рачкуЇ  i,  чим  тiльки  може,
квапиться якнай- краще  обмурзатися.  Кожний  день  приносить  Марiњ  новi
несподiванки. То Романьо новий згук видумав, то зiп'явся на  розкаракуватi
нiжки i протримався так пару хвилин. Марiя тримаЇ за рученята i вчить його
ступати.
   Скiльки втiхи, коли вiн ненароком зробить один ступ  уперед.  А  одного
чудесного незабутнього дня  Романьо  настiльки  розхоробрився,  що  зовсiм
виразно замамав:
   - Ма-ма-ма!..
   Марiя  почула,  заллялася  i  захлинулася  втiхою,  кинулася  до  свого
мудрагеля i так цiлувала, що вiн ледь видержав, щоб не розкричатись.
   - О моЇ ти, моЇ!.. О ти моЇ миле, моЇ золоте!.. Де ж наш батько? Де той
батько завсiди пропадаЇ?
   Батько не дома. Батько поњхав до  млина.  Чекала  не  дочекалася,  поки
вернеться, а тiльки в'њхав вечором на подвiр'я, миттю вибiгла до нього i:
   - Ах,_ коли б ти тiльки чув, що наш Романьо сьогоднi сказав. Коли б  ти
чув!.. Зовсiм добре вимовив "мама".
   - _Хм,смiЇться Гнат, лишаЇ в запряжi конi i швидко шкутильгаЇ з  МарiЇю
поглянути на свого мудрого сина, який нарештi втяв  таку  нечувану  штуку.
Михайло побачив запряженi конi без погонича i наробив крику.
   - То, рiзал ма, поставить в запряжi i пiде. Коли  б  яка  нечиста  сила
наполохала, i тодi лови вiтра в полi. Хоче, щоб воза рознесли. Як дитина!
   Михайло випрягаЇ конi та вiдчеплюЇ посторонки. З  хати  бiжить  веселий
Гнат.
   - Ну, ну... Не сварися. Забiг на хвилинку, њхав i так,  знаЇш,  захотiв
пити, мало не вмер. З'њв солоного оселедця.
   - А коли б збурилися конi та розтаскали воза,  про  це  ти  не  думаЇш?
ЗнаЇш же њх. Не первина!..



   XI

   Золота пахуча осiнь. Сади обтяженi яблуками i сливами. Синi такi, повнi
i соковитi... По городах  ламають  кукурудзу,  копають  бараболi,  рубають
капусту. Над яром висить дим i чути згари бараболиння. По лiшниках  блукаЇ
без пастухiв худоба, шелестить листом i  вибираЇ  кращу  поживу.  Пастушки
бiжать до школи, а вернувшись пополуднi, кладуть по лiшниках огонь, печуть
у приску бараболi, яблука, варять  сливове  вариво.  При  тому  наломлюють
оберемки лiскових дубцiв, розпарюють њх у приску i  згучно  хльоскають  об
гладеньке дерево чи пеньок.
   У Кухарчукiв великий смуток. Пiвторарiчний Ро- маньо тяжко захворiв. Не
њсть, сильна гарячка, кинувся висип,  усточка  затиснутi,  спраглi.  Марiя
сидить над ним невiдступне. Гнат поњхав до мiста по лiкаря.
   Недавно снився Марiњ дивний сон. Встала i оповiдала всiм.
   - Снилося, що ми з Гнатом вийшли на Проводи на могилки. Весна,  цвiтуть
рясно дерева, людей скрiзь повно,  видзвонюють  дзвони  по  всiх  церквах.
Йдемо з Гнатом, а коло нас бiжить Романьо. Вже великий, одягнений гарно  у
бiлу, з виложеним по-матроськи комiрцем блузочку, у  легеньких,  як  то  я
завжди уявляю, чобiтках з лакованими халявками. Сiли ми коло наших  могил,
i тут десь взялися покiйниця мама. Так мало .пам'ятаю њх, але тепер бачу i
пiзнаю њх виразно. Пiдходять до нас, христосуються, беруть за руку  Романя
i  кудись  вiдводять  його.  "Куди  ви,  мамо,  його  берете?"  -   питаю.
УсмiхаЇться. "Я,- кажуть,- пiду з ним до церкви. Тут така тiснота". Беруть
i вiдходять. Пiсля ще повернули голову: "Не  чекайте,-  кажуть,на  мене  з
обiдом",- i зникли мiж людьми. А я стою, чуЇте, дивлюся, i так менi  стало
дивно. Якось так дивно. ЗдаЇться, зникли навкруги  люди,  а  я  сама  стою
серед  могил  i  хочу  крикнути,  хочу  бiгти  кудись.  Але  уста  моњ  не
розтуляються. Ноги такi тяжкi, що  не  в  силi  пiдняти  њх.  На  цьому  i
прокинулася.
   Всi вiдчули наближення чогось неприЇмного.  Того  самого  дня  захворiв
Романьо, i Марiя не спить другу нiч. Перший день думали:  так  собi  щось.
Другого - погiршало. Ледь свiток Гнат поњхав по лiкаря i  дуже  забарився.
Прињхав з ним аж вечором. Дитина  лежить  у  гарячцi,  кидаЇться,  янчить.
Серце Марiњ рветься на кусники. Сердита, готова зо  всiма  битися.  Прибув
лiкар, оглянув. "Пiзно,- каже,- мене прикликали". Написав рецепта i  мусив
скорше назад. _Там ще на нього чекаЇ багато людей. Марiя кинулася до нього
i допитуЇться, що буде. Лiкар знизнув плечима. "Сильна гарячка. А може,  i
видержить. Скорiше бiжiть по лiки". Гнат серед ночi конем погнав по  лiки,
а лiкаря повiз Михайло.
   Марiя далi на сторожi коло сина. Сидить i навiть плакати не  маЇ  сили.
Пiзно покликали. Чому ж пiзно покликали? Завше той Гнат спiзниться. Не мiг
першого дня. I так завжди!..
   Дитина лежить на руках. Ходить з нею  по  хатi,  горне  до  себе.  Всiм
Їством чуЇ - щось невимовне страшне наближаЇться, пiдходить.  Марiя  горне
дитину.
   - МарiЇњ Положи його в колиску. Задушиш! Так йому  недобре!  -  просить
Одарка.
   - Гетьте! Всi гетьте! Не дам!
   Одарка боњться сама з нею бути. Побiгла кликати сусiдiв. Марiя лишилася
з Семеном. Роман почав сильно кидатися  i  янчати.  Боже  мiй!  Боже  мiй!
Дитино! Що з тобою? Боже, Боже! Ти ж бачиш! Не допусти, допоможи!
   Посходилися люди. Просять Марiю положити  дити-  ну  i  робити  холоднi
оклади.
   - Гетьте! Гетьте всi! Боже, рятуй його! 0-о-о-й! - раптом рiзко i  дико
викрикнула. Всi кинулися  до  Марiњ.  Дитина  сильно  сiпалася,  нiби  хто
перетинав њй одну  по  однiй  жили,  ноги,  рученята.  Марiя  ще  сильнiше
тиснула, ще сильнiше горнула i верещала. Здавалося, вона вирветься  поночi
надвiр i побiжить кудись.
   - Держiть  њњ!  Держiть!..-  гукаЇ  Одарка.  Люди  кинулися  до  Марiњ.
Розпочалася боротьба.
   - Гвалт, рятуйте! Де ви! -  гукала  щосили  Марiя.  В  той  час  дитина
перестала сiпатися, зiв'яла. Люди вiдняли  њњ  вiд  Марiњ,  i  всi  почали
молитися. Хлопчик був мертвий.
   I коли вернувся Гнат, Романьо лежав уже  на  бiлому  столi  наряджений.
Коло голiвки хрест i горять три восковi  свiчки.  Пiд  образами  свiтиться
рiвно лампадка.
   Увiйшов з темнуватоњ кухнi до свiтлицi Гнат,  глянув  на  стiл,  зробив
кiлька крокiв i бухнув перед стiльцем навколiшки. Руки зложив на  стiльцi,
сховав у них обличчя, i вирвалися ридання, ридання. Вони  подiбнi  на  рев
худобини. Уривнi, страшнi. Плечi сильно здригалися, а  з  вiддутоњ  кишенi
його одягу виглядали пляшечка лiкiв, велика булка i цукорки.
   Марiя сидить на покутi  маняком.  Не  ворушилася,  не  плакала.  Свiтло
свiчок падаЇ на њњ безвиразне обличчя. По хатi вештаються люди,  пораЇться
у чистiй, бiлiй з виложеним комiром,  сорочцi  баба  Улита,  i  невеличкий
дядько - сусiд однотонно читаЇ з псалтиря:
   "На руках возьмуть тя нЇприткнЇшi о камЇнь ногу твою... Плач i  риданiя
слишу, о Господи, вонмi молЇнiю моЇму..."
   Одарка потиху витираЇ сльози. Сусiдки посхиляли голови i мовчать.  Гнат
довго стояв навколiшках перед столом. Нiч тягнулася, лiз у вiкно свiтанок,
настав день.
   У шопi столярi ладнують трунчину. З комина  хати  валить  дим.  Варять,
печуть. Михайло поњхав до шкальнi, Гнат пiшов замовляти церковний  хор,  у
всiх  церквах  на  подзвiння  i  покликати  попа.  Похорон  призначено  на
пополуднi.
   Почали сходитись люди. Прињхав пiп з дияконом, посходилися  хористи.  В
хатi всi не вмiстяться, тому панахида вiдправиться надворi. День сонячний,
лагiд- ний. З розлогого, що пiд  вiкном,  горiха  поволi  спадають  широкi
листки. Жалiбнi спiви, кадильний дим, ридання Марiњ  i  жiнок.  Наприкiнцi
священик сказав:
   - Дорогi брати i сестри! Чую плач i ридання. Вiдлетiло вiд  нас  життя,
яке ледь торкнулося мирськоњ суЇти. Тяжко i сумно стаЇ на душi, сумно,  бо
вiдходить у вiчнiсть жива людина, яка  тiльки  розквiтала  до  життя.  Але
Господь Бог у великiй своњй мудростi створив  наш  мир  так,  що  коли  ми
уважнiше приглянемося його творiнню, не знайдемо смiливостi перечити  його
великiй волi. Все, що стаЇ з нами, все потрiбне, все необхiдне. Ми  можемо
плакати, можемо ламати з розпуки руки, але воля Всевишнього Ї неухильна...
Певно, так Ї лiпше. Так  хоче  найвища  воля.  I,  звертаючись  до  Марiњ,
промовив:
   - Сестроњ Чую бiль твiй, бiль матерi, яка тратить свого  первенця.  Але
пригадай, сестро, ту Марiю, ту Святу Матiр, що родила свiтовi Бога живого,
який  всiм  людям  кинув  слова:  "Прийдiте  до  мене,  всi  страждаючi  i
обремененi, i аз упокою ви". Його розп'яли за це. I пригадай велику Матiр,
яка день i нiч стояла пiд хрестом розп'ятого Сина,  чекаючи  Його  смертi.
Пригадай њњ велику мужнiсть, попроси у  Нењ  сили  пережити  твоЇ  горе  i
видержати все так само, як це видержала Вона, найбiльша зо всiх матерiв...
   Марiя падаЇ навколiшки, здiймаЇ руки до неба i вголос молиться:
   - Боже великий! Але ж за що, за що покарав? Верни менi його! Верни менi
мою любов, мою радiсть, моЇ щастя! О Боже, Боже!
   Люди нiмiли.  Небо  незрушно  спокiйне,  сонце  свiтило,  не  виявляючи
найменшоњ змiни. Марiю пiдня- ли, бо похiд маЇ рушити.  Дiвчата  пiднiмали
заквiтчану вiнками з дубового листу i барвiнку  домовинку.  Згуки  "Вiчноњ
пам'ятi" носилися ще в повiтрi. Похiд рушив не дорогою, а через  городи  i
сади просто в долину.
   Назад Марiя не могла i не бажала вертатися. Хотiла зостатися там,  коло
могилки, њњ забрали силою i вiдвезли кiньми додому. Прињхала i, знеможена,
вiдразу лягла. Не хотiла њсти, лежала горiлиць  з  вiдкритими  очима,  якi
байдуже дивилися в одну точку. Так пролежала тиждень.  Ночами,  коли  дещо
засипала, схоплювалася i когось шукала коло себе.  Гнат  не  смiв  до  нењ
пiдходити, не смiв показуватися на очi. Вiдверталася вiд нього,  не  могла
дивитися. Але вiн все-таки не вiдходив вiд нењ, не мiг покинути саму.
   - Тошненько менi та нудненько менi! Що то  буде  з  тiЇю  жiнкою?  Ото,
людоньки моњ, ковтне кiлька ложок молока i за тим жиЇ. Порадьте що. Ми вже
не знаЇмо, за що взятися! - тошнiла Одарка.
   I коли тiльки змогла Марiя звестися на ноги, одразу  йшла  на  могилки.
Там тихо й сумно. Знаходила маленьку свiжу могилку, на якiй ще не  засохли
вiнки, ставала на колiна, обiймала њњ i довго-довго не зводилася.  Догоряв
день, насувався осiннiй вечiр, подував нетеплий вiтрець, шепотiв  засохлий
лист калини. Але все то не  для  Марiњ.  Не  бачила  нiчого  i  нiчого  не
слухала. Горнулася до сироњ землi, яка забрала њњ хлопчика, њњ  Романя,  i
благала розiйтися, забрати до себе i маму.
   - Хлопчику мiй любий! Дитино моя кохана! Де ти? Нащо ти мене покинув? А
нiч iде, темнiшаЇ.
   - Йди-но, Гнате, по  нењ,-  каже  Одарка.Коли  вже  пiшла,  казала,  на
могилки i так довго не вертаЇться. Щоб там чого не сталося.
   Гнат взяв сукувату палицю i подався. На лугах зустрiв Марiю.  Верталася
i ледве тягнула ноги. Темно.
   - МарiЇ! Прийшов за тобою,- каже Гнат.
   - Чого? Чого ти прийшов?
   Гнат не знав, що сказати, але те "чого ти прийшов" було для нього таким
болючим, що хотiлося ревти. Мовчали. Що говорити? Почував себе ображеним i
вiдкиненим. Не любить вона його, не маЇ серця. Не чуЇ. Вона хоче заповнити
свою порожнечу в серцi. Заповнила дитиною, а тепер  знов  порожнеча.  Гнат
починав це розумiти i тяжко страждав.



   XII

   В той час Марiя була вже вагiтна вдруге.  За  пiвроку  родилася  нежива
дитина. Але ця подiя не так доткнула њњ, як минула. Саме тодi  прийшов  на
вiдпустку Корнiй.  Марiя  була  блiда  i  неприваблива.  Корнiй,  хоч  жив
недалеко, нiколи не зустрiвся з нею. Раз  тiльки  бачила  його  в  церквi.
Високий, барчистий, мiцний виголений червоний карк. У Марiњ темнiло в очах
i млiли ноги. Слiдкувала за кожним його рухом. Стоњть непорушне,  як  мур.
Одягнений пишно, чисто, у правiй руцi кашкет без  дашка  зо  стрiчкою.  На
стрiчцi напис i двi котвицi на кiнцях. Додому вертався вiн  з  молоденькою
сусiдкою, дiвчинкою Ганною. ЖартуЇ, смiЇться. Марiя оддалiк йде  за  ними.
њй хочеться гукнути, щоб зупинився. Яке вiн маЇ право так  нехтувати  нею?
ЗдаЇться, оглянувся. Помiтив? Нi? Не мiг не помiтити. Не голка ж  вона,  а
Марiя. Колись мiж тисячами помiчав. Йде, жартуЇ, смiЇться. Нi, нi! Це  вiн
не навмисне. Не може ж людина такою жорстокою бути.  Вiн  ось  пройдеться,
роздумаЇ i оглянеться. Напевно оглянеться. Йдуть, йдуть,  йдуть.  Копанки,
перелаз. Стежки розходяться. Просто стежка для Корнiя i Марiњ. Налiво  для
Ганни. Туди колись i Марiя ходила. Так само повертала  налiво.  А  куди  ж
Корнiй? Корнiю! А ти ж куди? Тобi ж направо. Нi, нi! Вiн, видно, забув, де
його дома. Вiн звернув налiво з Ганною. Звернув i навiть не оглянувся. Ось
вони пiшли пiд гору, ось закриваються гiлками дерев того самого гаю, того,
який колись i њњ з ним закривав. Це ж i вона так ходила. Марiя  зупинилася
на мiсцi, де стежки розходяться. Стоњть i дивиться. В очах у нењ не  ясно.
Напливають  плiвки  i  закривають  небо,  дерева.  Земля  пiднiмаЇться   й
опускаЇться. Он берези  стоять,  гойдають  косами.  Марiњ  видаються  вони
вiдбитками у хвилюючiй водi. Гнуться i розтягаються. Постояла, ноги  якось
рушили i понесли Марiю звичайною стежкою, туди,  де  носили  њњ  вже  пару
рокiв. Нема тобi, МарiЇ, звороту. Йди до кiнця.
   В той час Гнат для Марiњ не iснував. Вiн був дома, працював,  сiдав  до
столу коло Марiњ, але його можна було зовсiм не бачити i навiть  не  чути.
Вiн розумiв усе.
   Хата для нього зовсiм  мала,  а  в  шопi  стiльки  працi.  Дiстав  новi
замовлення столярки, i фуганок не струже, а горить в  його  руках.  Сокира
кусаЇ дубовi полiна, креше iскри. Трiски навколо скалками гранати  летять.
Так, так. Гнат знав, у чому тањться спокiй його душi  i  де  джерело  його
сили.
   Корнiй побув два тижнi i вiд'њхав. _Ах, МарiЇ, МарiЇ! Не плач i не ходи
туди вечорами, де стежки тернами втиканi i де гаряча земля. Плiт,  лiшник.
У лiшнику кущi. У листi розтьохкався соловей. Ночi пахнуть медом медянок i
цвiтучоњ лiщини. Молоденькi липи розгорнули своњ листочки. Пахучi i липкi.
Нагадують долонi новонародженоњ людини.
   Марiњна тiнь переходить садок, опiкаЇ  босi  ноги  об  молоду  жижавку,
ломить кiлька хворостин струхлявiлого плоту  i  збиваЇ  попеченими  ногами
росу  молодоњ  травички  КорнiЇвого  запущеного  саду.  Тьохкай,  тьохкай,
соловейку! Марiњ буде веселiше дожидатися того, кого не  дiждеться.  Марiя
забула про Романя, забула всю себе, повернулася у далекi царства, минулого
дiвоцтва i от, вiльна з тисячами сердечних болiв, вичiкуЇ ранньоњ зiрницi.
Нема. Не може бути. Вернула- ся, пеклася жижавкою i плакала по-дiвочи.
   Мiзернi котилися для Гната днi. Розсипав  рясно  пiт  вiдчаяноњ  працi.
П'янiв i забувався. Можна п'янiти вiд усього, але  найприЇмнiше  оп'янiння
вiд працi i любовi.
   Марiя швидко наливалася соками  i  округлювалася.  Знала,  що  вiд'њхав
Корнiй, i не ходила бiльше тратити по гаях болючих ночей. Не бачила  i  не
зустрiла  його.  Робилося  шкода  затраченого  дiвоцтва.  Хотiлося  мстити
комусь, а що пiд рукою Гнат, так на нього все. Вiн, а не хто iнший винний.
Вiн, рижий, з маленькими гострими  очима,  упиром  впився  у  њњ  соковите
дiвоцтво i висмоктав з нього  першi  найсолодшi  соки.  Так  вона  ж  йому
задасть!
   Вбиралася  у  барвистi  спiдницi,  голову  крила  по-  дiвочи,  заплела
розплетену  дружками  косу.  Домашня  праця  не  цiкавить  бiльше   Марiю.
Напрацювалася й натягнулася.  Досить.  Недiлi,  музики,  смiхи  вечiрнього
стояння по перелазах.
   Першою приятелькою Марiњ стала  Ганна.  Повновида  i  моторна  дiвчина.
Марiя iнодi кидала на нењ погляд  змiњ  i  не  раз  мала  бажання  впитися
пазурами у яснi глибокi  i  невиннi  очi.  Але  терпiла,  робила  усмiшки,
танцювала на музиках, верталася поночi додому.
   Гнат. Ой Гнат, Гнат! Чув  вiн,  коли  вертаЇтся  його  дружинорька,  як
роздягаЇться в темнотi, розщiпаЇ натягнену корсетку,  думаЇ  про  останнiй
прощальний крадений поцiлунок i усмiхаЇться до темноти. Чув  i  знав.  Все
знав. Але Гнат камiнь, Гнат терпiння. Давав њй мiсце на постелi  i  уважно
вiддалiк слухав, коли засипала вона, як дихала. Пiсля  i  сам  засипав,  а
рано знов при працi з фуганком у твердiй руцi.
   Буднього робочого дня Марiя одягаЇ святочнi одяги. Кудись iде. Гнат  не
питаЇ, куди вона йде. Чи ж мало  куди  треба  њй  пiти.  Краще  ж  пiти  у
святочному, нiж якоюсь задрипанкою.
   - Гнате! Коли б я не прийшла надвечiр, занесеш веприковi.  Розтовчеш  у
цебровi бараболi i замiшаЇш з грисом.
   Сказала i вiдiйшла. Гнат i не думав спитати, куди вiдiйшла. Це ж њњ,  а
не його справа.  Пiшов  до  працi  i  зовсiм  забув  за  веприка  i  грис.
Вернулася, а веприк на цiле горло верещить.
   - Давав ти веприковi њсти? Вже ж вечiр... Гнат мнеться.
   -_ Не давав! Бачу по тобi, що не давав! Не бiйся, не  перервався  б.  I
братова твоя добра. Не зроблю я, так i  лишаЇться  незроблене.  Ти  тiльки
жерти вмiЇш, але зробити щось - то нi!..
   Гнат мовчить. Марiя вiд злостi розриваЇться. Коли б, макогон проклятий,
хоч слiвце промовив. Зацiпить зуби i - мов пень гнилий.  Одарка  почала  й
собi на Гната.
   - Так, чуЇш, далi не можна. Вона тiльки потицянки  та  потицянки...  За
роботу зовсiм забула. Вибiжить на вулицю i хiхи-хахи, а дома як  вовк.  Що
це Ї? Так, чуЇш, не можна. Скажи њй що.
   Ну що ж вiн њй скаже? Якi Ї для цього слова? I дiйшло до того, що Марiя
часом не приходила на нiч додому. Казала, що ночувала у  Домахи,  але  злi
язики говорили, що вона деiнде проводила своњ ночi. Тодi Одарка i  Михайло
заявили останнЇ слово. Або - або. Або Гнат стриножить свою брикливу  жiнку
i вона сидiтиме дома та працюватиме, або  хай  собi  пiд  (енергiйно)  три
чорти вибираЇться з хати. Он Ї комора, роби з нењ хату i жий там, як  хоч.
Ми не допустимо, щоб про нас люди таке говорили.  Не  допустимо,  щоб  нас
викпивали через твою жiнку.
   За  цим  слiдувала  сварка.  Обидвi  братовi  змагалися  голосами,   i,
розумiЇться, побила рекорд Марiя. Гнат наскоро робить з комори  (що  через
сiни) хату, ставить стола, лави, стiльцi, чiпляЇ у кутi кiлька  образiв  i
перебираЇться з  МарiЇю  на  самостiйне  господарювання.  Дiлилися  садом,
полями, городом. Дерлися за кожне дерево, за кожну п'ядь землi. Щастя  ще,
що Михайло розважливий, а Гнат неговiркий.
   - Ех, i дурний  ти,  Гнате,  дурний,  хе-хе-хе!  -  регоче  Трихон  при
зустрiчi з Гнатом.- Дав себе осiдлати бабою i пропав. Був людиною, а тепер
гiрше постола. Я таку жiнку коли б перегнув  через  колiно  та  всипав  њй
двадцять п'ять нарипникiв, не бiйсь. Пам'ятала б i дiтям своњм заказала  б
таке виробляти. Казиться з жиру. За хлопцями гицаЇ, як кобила,  а  ти  без
ложки теплоњ страви сидиш. Яка у тебе сорочка? Коли вона прана? Вошi  тебе
загризуть.
   Гнат тiльки  слухаЇ.  Е,  говори,  мовляв,  говори...  Трихон  хльостко
спльовуЇ.
   -  Був  чоловiк  як  чоловiк,  а  тепер,  пробач,  гузниця!..  Тьху!..-
Обертався i йшов геть.
   А Гнат також обертався i йшов геть. Йшов поволi  додому,  думав,  носив
цебром свиням, напував корови, приносив з льоху бараболi.
   Днi, мов краплини кровi, капали з пораненого життя. Минув рiк.  Тяжкий,
суворий рiк. Зимою пробував було Гнат читати Марiњ  книжки.  Ах,  њњ  мало
тепер цiкавлять тi байки. Вона краще поспiва. Любив  Гнат  њњ  спiви,  але
тепер вони не так, як колись,  звучали.  Не  те  у  них  вкладено.  Чулося
розгульство, кпини над всiм. Такi пiснi спiвали тодi, коли  в  хатi  немаЇ
образiв.
   Куди ж дiнеться вечорами Гнат? До сусiдiв  не  хочеться.  Там  з  нього
тiльки кпляться та висмiвають. Тодi йшов  собi  в  садок,  у  лiшник.  Тут
зовсiм приЇмно. I тихо, i  нiкого  з  людей  перед  очима...  А  ще,  коли
теплiшим вiтром дихне, коли мороз не припiкаЇ, так  тут  зовсiм  розкiшно.
Сядеш собi на пеньочку, обiпреш лiктi об колiна, обiймеш долонями голову i
яких не передумаЇш дум. У кущах  причањвся  невидимий  спiврозмовник.  Вiн
собi тихо сидить з тобою, дивиться одним оком i все до останнього  розумiЇ
тебе. Часом вiтер похитне дерева. З гiлля падаЇ снiг  i  попадаЇ  тобi  за
комiр.  ЧуЇш,  що  твiй  мовчазний  спiврозмовник  i   пожартувати   вмiЇ.
УсмiхаЇшся, виймаЇш з-за комiра снiг i думаЇш далi.
   А вернешся - i як тодi щось гаряче  смакуЇ.  Як  приЇмно  випити  горня
пареного доброго молока. А Марiя спить. Хай спить.  Ступай,  чоловiче,  по
можливостi легше, краще всього навшпиньках. Хай спить. Це добре,  що  вона
принаймнi дома. Слава Богу й за це...
   Гiрше було, коли Марiя на цiлий вечiр зникала.
   Йшла до сусiдiв, там збиралися парубки, молокососи, пробачте,  сопляки.
Коли Гнат женився, телята пасли, а тепер парубки. Марiя  не  соромиться  з
такими скалозубити, грати в карти i вихiхiкувати по темних закутках.
   Тодi сидiв Гнат чорний дома у своњй порожнiй, непривiтнiй хатi.  Втiхою
його  стала  Бiблiя.  Порiшив  перечитати  всю.  Перегортав  сторiнку   за
сторiнкою,  черпав  мудрiсть  пророкiв.  До  нього  сходили  великi  давнi
мудрецi, говорили з ним, як зi старим, розважали про  минуле  i  майбутнЇ.
Гнатовi видавалося,  що  наближаЇться  дивна  i  страшна  пора.  Все  буде
зруйноване, не зостанеться каменя на каменi.
   Одного разу заговорила з Гнатом сусiдка Гапка Хомиха. У  нењ  три  роки
тому помер "њњ" та залишив купу злиднiв i три малих  лобурi.  Всi  знають,
чим славиться на кутку Гапка.  њњ  славетний  язичок  вертiвся  спритно  i
невгомонно. Перша, люди моњ, клепарка. Вулична жива часопис.
   - Ну, що поробляЇш, Гнате? - почала, як це вже  до  Гната  пристало,  з
"ну".
   - Ет...- кинув Гнат своЇ постiйне i  незмiнне.-  Отак...  Се-те...  Аби
день до вечора...
   - А як Марiя? ГуляЇ? - так нiбито Гапка i не знаЇ.
   - Ет... Поки молода...
   - ПостарiЇться, кажеш, перестане... Ну, це довго чекати. До  того  часу
з'њсть вона тебе... Пропадеш. Зi смаркатими хлопцями прогуляЇ...
   Гнат навiть "ет" не вимовив. Повiсив носа i  дихаЇ.  Гапка  дивиться  i
продовжуЇ:
   - А я тобi помогла б. I не чарiвниця, а помогла б... Ну?
   - Ет...- вiдмахуЇться Гнат.
   - Що ти "ет" та "ет". Коли тiльки зайдеш до  мене  на  кiлька  вечорiв,
побачиш, що поможу.
   Пiсля цього, коли Марiя була дома i Гнат не мав де подiтися, вставав  i
шкутильгав спочатку надвiр, пiсля на вулицю i поволi опинявся у Гапки.  Та
його лагiдно зустрiчала, багато оповiдала клепiв, сипала своњ знання,  мов
з мiшка... Гнат слухав, екав i вертався зовсiм задоволений додому.  I  так
минуло кiлька вечорiв. Часто, вертаючись, Гнат думав, що бiльше не пiде до
Гапки. Ще, чого  доброго,  почнуть  бозна-що  ляпати  язиками.  Але,  коли
приходив вечiр,- куди ж його? Думав, думав, зводився i поволi плiвся  туди
саме.
   I дiйсно, по кутку ширилися клепи,  що  Гнат  залицяЇться  до  беззубоњ
баби. Гапка сама бiгала i плескала:
   - Вчора, чуЇте, прийшов, принiс цукоркiв.  Зроду  ще  не  бачила  таких
цукоркiв. Хiба що, може, пани такi њдять.
   На  другий  день  Гапка  хвалилася  хусткою,  а  вневдовзi  червоною  з
обшивками на сiм пiлок спiдницею.  Навiть  хтось  ту  спiдницю  бачив.  На
цiлому кутку тiльки й мови, що за червону спiдницю. Дiйшло i до Марiњ.  Та
спочатку махнула рукою: "Хай, про мене, i сам  себе  вiддасть  тiй  Гапцi.
Байдуже..."
   Треба було таке казати. Байдуже, МарiЇ, чи не байдуже, чого-то  у  тебе
бiгають так очi та червонiють щоки. А Гапка далi  спiдницею  вихвалюЇться.
Марiя вечором лишаЇться дома.
   Стемнiло, Гнат бачить, Марiя нiкуди не йде. НасовуЇ шапку i береться за
клямку.
   - Стiй-ноњ - звертаЇться  до  нього  Марiя.  Гнат  зупиняЇться,  знiмаЇ
шапку. Допитливо дивить- ся, у руцi шапка.
   - Скажи, куди то ти щовечора ходиш?
   - Ет... Нiкуди... Вийду от...- мимрить Гнат.
   - Ти, голубе, не етай, а кажи!.. Що  то  Ї?  Чого  то  кожного  вечора,
тiльки нажерся, за шапку i подався? Що ти,  парубок,  чи  що?  ДумаЇш,  не
знаю, куди тебе  нечиста  носить!..  Он  цiлий  куток  говорить  про  твоњ
походеньки.  Замiсть  посидiти  дома,  почитати  менi  що-небудь,  то  вiн
повiЇться хтозна-де i чапить там цiлими ночами. Я цього не хочу! ЧуЇш? Щоб
це було останнiй раз!  Або  сиди  дома,  або  йди  собi  до  тiЇњ  красунi
назавжди! З Богом, Парасю...
   Гнат цього вечора нiкуди не пiшов. Не пiшов i другого. Марiя також була
дома. Два вечори промовчали, а на третiй з'явилася невеличка,  у  червоних
палiтурках, книжечка. Говорилося в нiй про хлопчину-сироту, який  пiшов  у
чужу сторону i там з доброго, порядного зробився  великим  розбишакою.  I,
коли вiн вирiс, одного разу закохався у черницю.  Та  спочатку  не  любила
його, але обiцяла любити, якщо вiн змiнить  спосiб  свого  життя  i  стане
порядним громадянином. Той змiнився. Став не лише порядним, а й дослужився
у мiстi багато почестi своњми добрими дiлами. Черниця за  той  час  дiйсно
покохала його, але вiн розлюбив њњ i мусив женитися  з  iншою.  Черниця  з
жалю та розпуки кидаЇ монастир i поволi стаЇ вуличною  потаскухою.  Умерла
п'яна на вулицi, i коли чорт прийшов по  њњ  душу,  йому  заступив  дорогу
янгол з мечем i сказав:
   "Вiдступися, нечистий! Ця людина життям своњм рятувала грiшну душу  вiд
загибелi. Рятувала њњ своЇю любов'ю, а тому вона належить менi".
   "Але це вже пiзно",- сказав нечистий.
   "Не може бути  нiколи  пiзно,  коли  йде  про  спасiння  живоњ  душi",-
вiдповiв Божий посланець.
   Коли скiнчив, помiтив њњ  великi  чорнi  очi,  якi  дивилися  на  нього
поглядом вдячностi. Гнат не видержав  такого  сильного,  давно  небувалого
погляду i спустив свiй зiр додолу. Щось тепле заворушилося в його душi. Це
було те саме, що й того осiннього вечора, коли Гнат почув з темноти  "чого
ти прийшов". Але за змiстом це зовсiм протилежне. Тут не  було  слiв.  Тут
був один тiльки погляд i, здаЇться, сльозина, i цього вистачало Гнатовi.
   Одразу  наново  вiднайшов  себе.  Захотiлося  знов   пiднятись   знизу,
випростати спину, смiливо глянути  вперед.  Того  вечора  Марiя  постелила
постiль i не пiшла, як звичайно,  на  запiчок.  Роздягнулася  i  лягла  на
лiжку. Лежачи у темнотi, Гнат боявся поворушити- ся i присунутися до  нењ.
Боявся навiть торкнутися њњ, але по часi вiдчув, що  стороння  тепла  рука
злетiла з темноти i впала на його плече. Схопив њњ,  приложив  до  гарячоњ
долонi своњ уста i заянчав так дико i так боляче...
   ТiЇњ ночi Марiя  завагiтнiла  по-третЇ.  Гапка  пiсля  зустрiла  Гната,
шкiрить своњ щерби i домагаЇться хустки. Так. Гапка дiйсно дiстала хустку.



   XIII

   I родила Марiя третю дитину - дiвчинку.  Назвала  НадiЇю.  Гнат  зовсiм
забув своЇ "ет". Назганяв  кумiв  i  горiлки,  помирився  iз  Михайлом  та
Одаркою. Хрести- ни вийшли такими, яких вже давно на цьому кутку не було.
   Родiлля лежить у подушках. Гнат, як тiльки  видере  свобiдну  хвилинку,
вертиться коло нењ.
   - I чого ти тут цiлий час вертишся, Гнате? - свариться баба Улита.
   - Хай буде тут,- каже Марiя.- Дивися, Гнате, на дитятко...  Твоњ  уста.
Нi?.. Так i здаЇться: усмiшка злетить.
   Гнат не знаЇ, де подiти радостi. 'Скаче на здоровiй нозi, реготить. Тож
дитина маЇ його уста... А очi материнi. Чорнi очi... Ах, як радiсно  iнодi
буваЇ на свiтi! Хiба ж не варт пожити для такоњ радостi?..
   Росте дерево,  росте  стеблина  жита,  росте  i  Надiя.  З  непомильною
точнiстю повторила життя малого Романця. Так само з'явилися у  нењ  зубки.
Так само починала рачкувати, так само зводилася на хисткi юженята i робила
першi кроки. Так само тiшилася Марiя здiбностями своЇњ дитини.
   Життя з поновною силою обхопило Гната в своњ обiими. Бiгав, турбувався.
Працi мав досить. Його iайстерня так  розрослася,  що  часто  мусив  брати
юмiчну  силу.  Молоде  i  розхитане   його   господарство   ючало   швидко
розростатися. Засiки засипалися зерном, кадуби борошном, крупою.  У  хлiвi
стояли  повнi  корiвки,  годувалася  товстюча  льоха.  Придбав  i   коники
поряднiшi. Воза зовсiм нового змайстрував.
   Через два роки  Надiя  бiгала,  вигукувала  "тату",  "мамо",  ластiвкою
лiтала коло своњх батькiв i щебетала датячi щебети.  Марiя  пишно  одягала
њњ, купала, мила. у недiлю чи свято виведе до церкви - _куми  i  рiднi  не
натiшаться. "Боже, яке миле дитятко!" I, Надiйцю, те, надiйцю,  се...  Той
даЇ десятку на цукорки, та ще чогось.
   Гнат i Марiя чують пiд собою твердий грунт. Все, що  було,  стерлося  з
пам'ятi.  Жиють  спокiйним  селянським  життям.  Сiють,  збирають  збiжжя,
святять паску iкожний день зустрiчають i проводять сонце.
   Не думалося i не могло думатися, що i цьому буде край.
   Видалася сильна зима. У Великий пiст на село вдарив тиф  i  шкарлатина.
Лiкарськоњ допомоги нiякоњ. Влада, яка невiдомо де - за бiлими морями,  за
високими горами, за темними лiсами,- не знаЇ i не вiдаЇ, що дiЇться  з  њњ
безчисленними народами. Посипалися люди,  мов  мухи  восени.  Кожний  день
десятками вiдвозили на мiсце вiчного вiдпочинку.  На  село  налiг  смуток,
вiдчай, плач. Темними морозними ночами виють голоднi собаки.  Вони  чують,
як шествуЇ з подвiр'я на подвiр'я жорстока смерть i косить, не линаючи  нi
старого, нi малого.
   Вступила вона i  до  Гнатовоњ  хати,  i  не  минув  мiсяць,  як  весела
говорунка Надiя в муках та в стражданнi покинула назавжди наш  мир.  Марiя
думала: нема бiльше справедливостi. Це ж  жорстока  несправедливiсть.  Тож
безглуздя. Якiсь кпини над нею... Зрештою, навколо смерть, смерть i тiльки
смерть. Де ж життя? Коли ж начнеться життя?  Навколо  покотом  люди.  Чого
вмирають люди? Чому не жиють? Горе Марiњ не мало границь...
   До того ще сталося друге нещастя, яке дещо притупило перше. Гнат  цiлий
мiсяць  лежав  хворий  i  змагався   зi   смертю.   Тиждень   пролежав   у
непритомностi. Дома вийшло паливо, борошно. Треба було до лiсу, до  млина,
i, як тiльки почав  зводитися,  не  мiг  всидiти  вдома.  Навколо  стiльки
роботи, що нiколи хворiти. Одного дня прињхав у лiс, попав  пiд  деревину,
яка потрощила йому якраз криву ногу. Був ще не зовсiм видужалий,  щоб  мiг
як слiд справлятися з працею. Пiзно уночi  майже  непритомного,  витiклого
кров'ю, привезли Гната додому. Марiя не розумiла, що це твориться.  Бiгала
i благала когось рятунку.
   Але нiякого рятунку не було. Гната вiдвезли до  лiкарнi,  двадцять  двi
версти далеко вiд села. Марiя залишилася сама на  господарцi.  Тиф  якимсь
чудом оминув њњ. Не було родини, де б не лежали усi покотом.  Марiя  часом
навмисне заходила до Михайла, де всi лежали, поралася там, допомагала -  i
нiчого.
   Щотижня њздила Марiя до Гната i вiдвозила йому  харчi.  Вiн  потребував
доброго вiдживлення. Довго змагався зi смертю i врештi  њњ  перемiг.  Його
ногу рi- зали, вибирали потрощенi скалки i заправляли в лубок. Коли заживе
- невiдомо. Скоро це не буде...
   Мiж тим земля поволi оберталася обличчям до сонця... Дихнув  лагiднiший
вiтерець, i вступила весна.
   Перед Великоднем сталася подiя.  Вiдслужив  свою  службу  i  повернувся
додому, живий i здоровий, матрос Корнiй Перепутька. Дужий, кров з молоком,
"что да как", носа в хустинку сякаЇ. Всi сусiди  збiгалися  подивитися,  а
вiн стоњть  -  дубило  серед  потрощених  тифом  кiстякiв  -  i  тари-бари
розводить. Мiцний тютюнище окаджуЇ його низеньку хатчину. Стоњть, i голова
у сволок впираЇться. По  лавицях  навколо  дядьки.  Слухають,  слухають  i
слухають. Самого царя бачив i кричав йому "ура"... Сонце допомагало життю.
Он  паруЇ  широке  поле.  Воно  вимагаЇ  зерна.  ВстаЇ  раненько  селянин,
хреститься на схiд сонцевi i плужиться на ниву.
   Марiя зустрiла Корнiя. Глянув на нењ:
   - А-а! Здравствуй! Как пожiваЇш? Що ж, саломя- ной вдавой осталась?..
   У Марiњ вiд несподiванки занiмiв язик.
   - Малчiш? Да! Многа лЇт тЇбя нЇ вiдал, а всьо-такi нiчево!.. Красавiца.
Глазiща, как углi гарят. НЇ скучна адной? НЇбось скучна. Да?..
   Хiба вона знала, що на це сказати. Коли б хоч полюдськи говорив,  а  то
бозна-як... Марiя червонiла, як дiвчинка. Серед усiх тих,  кого  перемолов
тиф, видавалася красунею. Що йому сказати? У нього пiдкрученi догори вуса,
у нього голена потилиця, у нього годинник на бiлiй волохатiй руцi.
   - Атучiлася, вiдна, гаварiть. Раньше как запойоть,  нЇ  пЇрЇслушаЇш,  а
тепер малчiть.
   Марiя не забороняла йому приходити. Хай. Поможе що-небудь.
   Тепер весна. Робочi руки потрiбнi. Марiя мусила  хлопця  взяти,  але  i
хлопець сам зо всiм не впораЇться. До того у Корнiя дома навiть  хлiба  не
було.  Мати  з  сестрою  так  догосподарилися,  що  тiльки   й   зiсталася
напiврозвалена хатина.
   Корнiй вештався по господарству Гната, як  у  себе  дома.  Хлопець,  що
служив у Марiњ, оповiдав цiкавим сусiдкам, як  Корнiй  серед  ночi  скидав
Марiю з лiжка, лаяв њњ матiрною лайкою, а Марiя цiлу нiч стояла  розiбрана
коло порога, тремтiла i навiть не смiла голосно плакати.
   - Ну, - моргали хитро сусiди,- це њй не Гнат. Так њй, суцi, i треба.
   Гнат лежить, сумуЇ за рiллею, за МарiЇю. Бачить  сонце,  весну.  Он  за
вiкном гiлка вкриваЇться зеленим, птаха якась навiжено виспiвуЇ, а вiн  не
може пiдвестися, вiн прикований до лiжка. Марiя, видно, не маЇ  часу.  Вже
другий тиждень не прињжджаЇ. Де ж той, у Бога, час навеснi. Там же  працi,
по вуха працi...
   Дома, дiйсно, немало працi. Одарка не раз дивилася, як Марiя  догоджала
КорнiЇвi, як ходила навшпиньках  коло  нього.  Набере  вузлик  муки  i  до
Оксеньки. Закололи веприка, половину Марiњ, другу  забрав  Корнiй.,Скiльки
тiЇњ навеснi працi... Марiя ж пережи- вала весну... Навколо весна! Хiба  ж
не бачите весни?..
   ПiднiмаЇться зелена озимина. Цвiтуть яблунi бiло-  рожево...  Соловейко
ллЇ спiви... Сонце - як смiЇться! Подивiться, як воно смiЇться!..
   Пiд вiкном лiкарнi, де лежить Гнат,  цвiте  яблуня.  На  яблунi  виграЇ
ранкова заграва. Яблуноцвiт блищить росою i спiвами птахiв.  Де  ж  Марiя?
Стiльки у нењ, бiдноњ, працi...
   Одного разу, замiсть Марiњ, зањхав до Гната Михайло. Привiз пирiжкiв  з
сиром. Гнат зелений,  як  весняне  поле,  але  мiг  уже  повертатися,  мiг
спертися на лiкоть.
   Коли Михайло скiнчив розповiдати, Гнат пожовтiв.
   - Ах,_ краще б не говорив такого! Хай би не  знав.  За  вiкном  погасла
яблуня, сонце почорнiло, як пiдбите око.  Витягнувся  на  лiжку  i  замовк
каменем... Бачив Марiю,  що  скидаЇ  матросовi  брудного  чобота...  Бачив
Марiю, що хмелиною в'Їться навколо дужого тiла ворога. Бачив Марiю-рабиню,
Марiю, що цiлуЇ ту руку, яка њњ б'Ї по лицi. Михайло вiд'њхав.



   XIV

   На Зеленi свята Гнат повернувся. Ходив  на  милицях.  Цвiли  дзвiночки,
братчики, кружляли метелики. За перший день обходив подвiр'я. Обходив,  як
тiнь. Зазирав до хлiва, до комори, до льоху. Другого дня обходив садок.
   - Ти, МарiЇ, не обкопала яблунь.
   - Ти лежав, а хто то мав обкопувати?..
   - Але ти й грядок на городину не приготовила...
   - Треба було не бути там так довго i приготовити...
   Гнат мовчить. Марiя сильна, випростана, обновлена. Вечорами  переходила
босими ногами пекучу жижавку, трiщали трухлявi хворостинки  плоту,  лiшник
закривав Марiю молоденькими свiжими листочками.
   Гнат брав тесака, стромляв його за пояс i дибав  на  милицях  у  браму.
Смiшний Гнат. Хiба ж вiн пiде через браму?  Стояв,  тремтiли  хворi  ноги,
минала нiч. Вертався до хати i заставав  Марiю  в  обiймах  натхненного  i
радiсного сну. Одне њњ око дивиться крiзь вiњ. Гнат виймаЇ  тесака,  кладе
його на полицю i довго сидить в  темнотi  над  столом.  Пiсля  засипаЇ.  У
запiчку, де колись спала  Марiя,  обрав  собi  мiсце.  Там  найкраще.  Ах,
нога!.. А-х,_ як вона, клята, болить...
   Вечори. Йдуть, йдуть  вечори,  мов  чорнявi  веселi  парубки.  Йдуть  i
виспiвують.
   - Далi так жити не можна, МарiЇ,- сказав одного разу Гнат.
   - Нi. Так далi не можна, Гнате,- вiдповiла Марiя.  У  Гната  не  хватаЇ
слiв. Замовк. Але у Марiњ хватаЇ.
   - Я,- каже,- не видержу цього. Дозволь розлуку.
   Гнат ще нижче повiсив голову. Такого вiн не сподiвався.
   - Мовчиш?..
   - Ет...- витиснув вiн.
   - Знов те западенне "ет". Кажу до нього, як до людини, а вiн своЇ "ет".
   - МарiЇ! Не думай так...
   - О Боже мiй! Боже мiй! Я ж не люблю тебе. Я нiколи не любила  тебе.  Я
зраджую тебе з iншим, якого  завше  любила  i  без  якого  не  можу  жити.
РозумiЇш ти це?
   Довга мовчанка. Нарештi Гнат:
   - _А я без тебе... думаЇш, можу?..
   - Але ж... але ж... Господи Боже мiй!.. Тож це неможливо... Це не те...
Ти... ти!.. Ти мучиш мене, Гнате! Ти силою забрав мене... Сiм лiт  терпiла
тяжку каторгу. Сiм довгих лiт. Сам Бог не хоче, щоб ми жили  разом.  Пусти
мене, дай менi розвiд, не муч себе i мене...
   - Нiхто не знаЇ, чого хоче Бог - А ти ж все-таки присягнула  менi...  в
церквi ж присягнула...
   Марiя з вiдчаЇм вiдiйшла. Що маЇ далi робити?
   Через кiлька тижнiв Гнат уже знов  мiг  дещо  робити  по  господарствi.
Вийшло борошно, треба њхати до млина. Поњхав i забарився.  Коли  вернувся,
не застав дома Марiњ. Сiв i њсть кусень сухого хлiба. Вечорiло.  Чекав  на
Марiю, обдумував, що маЇ сказати. I ненароком поглянув на образи. Впало  в
око, що там одного бракуЇ. БракуЇ Матерi Божоњ, тiЇњ,  якою  благословляли
њх на шлюб. Тяжкий здогад огорнув Гната. Пiдiйшов до скринi - порожня.  До
лiжка - нема подушок. Оглянув все i не знайшов нiчого Марiњного. Винесла.
   У хатi порожнеча i тиша. Сiв коло  столу...  Думав,  думав  i  думав...
Прикро i боляче. Пiшла все-таки. Кажуть, б'Ї њњ, тиранить. У нього ж немаЇ
чого њсти. На подвiр'њ навiть хвостяки нема, хата ринеться.  А  все-  таки
пiшла. Любив, шанував... Не сказав марного  слова...  Терпiв  стiльки,  що
навiть кiнь не витерпiв би, i все-таки пiшла... МарiЇ! Чого  ти  вiд  мене
пiшла? Вернися, МарiЇ! Не скажу тобi нiчого прикрого. Вернися! Коли  б  ти
знала, як болить у мене тут i тут... Коли б ти могла усе знати... Чого  ти
пiшла, МарiЇ? Може, сказав тобi  за  сiм  лiт  одне  погане  слово?  Може,
скривдив тебе одним недобрим вчинком? Може, скажеш, не дбав про тебе? Дiти
нашi... Чи ж я, МарiЇ, винен, що вони повмирали? Нi, я не винен. Любив њх,
турбувався за них, болiв њх смертю... I хiба ж, МарiЇ, я винен? Чого ж  ти
тодi пiшла вiд мене, МарiЇ?..
   Того вечора Гнат не мiг  молитися.  Гляне  на  образи,  а  найсвятiшого
немаЇ. Порожнеча i павутиння на тому  мiсцi,  де  стояла  вона,  велика  i
усмiхнена Мати. НемаЇ слiв для молитви. Рука не пiдноситься, щоб  положити
на себе знак хреста. Нiч тягнулася тепла, лiтня, пахуча. Цвiли десь  рожi,
спiвали пiвнi. На сходi  розливалася  заграва,  у  саду  падали  опадки  i
шелестiла широколиста яблуня-паперiвка.
   Цiлу нiч Гнат не спав. Як, прошу вас, можна в такий час спати?  Зiйшло,
як звичайно, сонце. Зiйшло, пiднялося i жахкотить. День минув, i знов нiч.
Скiльки тих^днiв i  тих  ночей.  Не  перелiчиш.  Тижнями  йшли,  мiсяцями,
роками... Все днi, все днi... До якоњ тисячi дiйдуть? А Марiњ нема й нема.
   Нi, Ї Марiя. Вона живе, болiЇ новими болями. Вона  завагiтнiла.  Корнiй
довiдався й лютував. Найшла час вагiтнiти! Що вони будуть тепер  з  дiтьми
робити? Родиться - обох викине. Хай собi до Гната йде. Нi, нi...  Воно  не
родиться. Боже! Дай, щоб воно не родилося! Не хочу... Не можу!..
   Пiшла до якоњсь баби. Та патралась у  нiй,  виривала  живе  тiло,  нiби
залiзом гарячим випiкала  плiд.  Цiпила  Марiя  зуби,  янчала,  заливалася
кров'ю, але терпiла.  Треба  було  терпiти,  i  навiть  хотiлося  терпiти.
Вернула- ся до Корнiя хвора, але порожня, мов вилущений  стручок.  I  Гнат
зовсiм нiчого не знав...
   Осiнь. Село збираЇ багатi овочi i згортаЇться равликом  до  зими.  Гнат
думав, чекав, сподiвався i порiшив дати њй розвiд.  Хай  розводиться.  Все
одно. Але витрати на розвiд маЇ взяти на себе.
   Марiя втiшилася, але де взяти грошей? Треба на залiзницю, треба за  сам
розвiд. До Корнiя звернутися? Нi, до нього не може звернутися.  Не  дасть,
накричить, та й не маЇ вiн грошей. Побiгла до жида.  Просить.  Добре.  Той
дасть њй грошей, але за тверду заруку. Бери тверду  заруку.  Марiя  готова
все вiддати, аби дав грошi. I той дав грошi, великi грошi, цiлих  тридцять
карбованцiв.
   Пiсля њхали з Гнатом залiзницею до консисторiњ. Раз  в  життi  i  њхала
так. Там дали розвiд, але Марiњ не хватило грошей. Мало не плаче,  просить
Гната, i що ж йому було робити, як не допомогти? Погодився завезти  десять
пудiв пшеницi, i на цьому справа скiнчилася.
   На двiрцi Гнат каже:
   - Ти, МарiЇ, нiчого сьогоднi не њла, а вже вечiр... Зайдем сюди...  Тут
можна поњсти.
   - Нi, нi... Не можу, Гнате... Не можу...
   - А ти не бiйся. Я грошi маю...
   I вони зайшли. Сiли коло стола, Гнат замовив шинки,  хлiба  i  гiрчицю.
Марiя њсть, њсть жадiбно, швидко кусаЇ хлiб з  шинкою.  Гнат  дивиться  на
нењ. Змарнiла. Не така вона у мене була. Покликав кельнера.
   - Дайте менi ще пива. Два куфлi...
   I у Гната i у Марiњ у кишенi папiрчики. Вони кажуть, що  Гнат  i  Марiя
вже не належать собi. Все, що було, що пережилося, все то можна  забути  i
не думати бiльше про те... Марiя маЇ пiд очима синцi, чуЇ  сильний  голод,
але не. почуваЇ смутку. Нi. Весело њй. ЗдаЇться, тiльки  родилася,  тiльки
зачинаЇ свобiдно, по-своЇму жити i справедливо дивитися на  великий  Божий
свiт. Мовчить Марiя, i Гнат також мовчить. Вiн тiльки дивиться  на  Марiю.
Можна ж йому хоч надивитися на нењ...
   - МарiЇ,- каже i робить перерву.  Не  хватало  духу  нараз  довести  до
кiнця,- порвемо, МарiЇ, тi папiрцi... Вернися до мене...
   Мовчанка. Марiя перестала жувати, глянула  на  нього.  Запер  вiддих...
Чекав. Остання соломинка.....
   - Хм!..- усмiхнулася вона криво.- Хiба ж можна про це говорити, Гнате?
   - ѓж, МарiЇ, њж... Ти голодна... Марiя далi њсть. Гнат мовчить.



   Книга днiв Марiњ

   I

   КорнiЇва хата край села на пагорбку. Сюди ясно свiтить сонце i свобiдно
дмуть вiтри. Майже пiд порогом плiт i межа. За межею братове, а за  плотом
лiтом цвiтуть соняшники i чорна рожа, зимою лежить  величезна  замета.  За
хатою кiлька груш, двi високi старi черешнi i одна короната лутова  вишня.
На нiй рiдко родили великi, прозорi i соковитi ягоди.
   Поля у Корнiя мало. Сад i город окремо, без зањзду. Треба  було  ходити
через братове, i коли тому щось не подобалося,  вiн  вiдмовляв  КорнiЇвому
приступу до власного городу. Скошували сiно, отаву  i  носили  ряднами  на
плечах. Складали коло хати у копички. Клунi Корнiй не мав.
   Марiя забрала вiд Гната своњ двi десятини  i  забрала  також  корову  з
теличкою. Корову зараз мусила продати, бо треба було вiддати жидовi  борг.
Лишилася теличка, яка стояла у гороженiй  з  лiскового  хворосту  причепi.
Бiльше нiчого Корнiй не мав.
   Правда, мав Корнiй добру витяжну гармонiю, матроський "кльош" i  кiлька
з викладеними комiрами сорочок.  У  недiлю,  свято  одягне  кльош,  вiзьме
гармонiю, залоскоче на њњ зубах пальцями...  Марiя  з  побожнiстю  слухала
його гру. Приходили дiвчата, парубки i вибивали танцi.
   Йшли днi.
   З часом прийшлось вiдложити гармонiю. Прийшлось вiдложити  i  кльош.  З
руки зняв годинник i повiсив його в хатi на цвяшку пiд образами.
   Так само прийшлось розлучатися з московською мовою. Залишив  собi  "да,
верно, например". Решта по-людськи було. Так  теплiше.  На  господарцi  що
крок - праця. Руки почорнiли, набрались селянськоњ цiнноњ шорсткостi.
   Марiя гнулася перед ним лозою. Кпини,  лайки,  стусани,  а  плакати  не
смiй. Чого ж њй плакати? Не для того рвалася, не того шукала. Сама  винна,
обiцяла i  забула  обiцянку,  не  чекала.  Не  вiрила  в  любов,  захотiла
багатства. Покутуй.
   А хiба вiн вiрним був? Дотримував обiцянки? В гуртi  парубкiв  оповiдав
про чорних муринок, як у Гамбурзi з "медьхен" гуляв. У Петербурзi справляв
"афiнськi ночi".
   Нiчого,  МарiЇ.  Весна  несе  працю.  Пригорнеться,  пестить,  просить:
"Любий, хороший! Позичимо зерна, обсiЇмо поля, заворушиться, захвилюЇ наша
праця... Ну? Не добре буде?.."
   Сам бачив. Куди не кинь - порожньо. Минулися макарони, рис,  порцiњ.  А
њсти треба. Марiя зготовити потрапить, аби з чого...
   Почав ворушитися. На службу до Мартина нiяково тепер.  Треба  чiплятися
за своЇ. Задумав поставити клуню i полiз в скалу. Кам'янi стовпи  мiцнiшi.
Одягнувся в лахмiття, озброњвся  ломом,  молотом.  Марiя  тiшиться.  Марiњ
подобаЇться вiн в лахмiттi з  молотом.  Вернеться  вiд  працi,  накормить,
положить спати. Присипляти не треба. Не встигла  докiнчити  "отченаша",  i
праця приспала його. Спи, МарiЇ, i ти. Не дармувала також цiлий день.
   Початок зроблено. Корнiй все бiльше i бiльше втягався у  працю.  Ледача
КорнiЇва сестра не видержала нових порядкiв Марiњ, пересварилася  i  пiшла
до жидiв у найми. Вже одним ротом менше. Свекруха постогнувала i нарiкала,
але Марiя не зважала на це.
   На весну обсiяли поля, взялися до мурування клунi.  Марiя  знов  почула
вагiтнiсть. Операцiя не пошкодила. Тiшилася, але боялася сказати КорнiЇвi.
А що, як знов пошле до  тiЇњ  страшноњ  баби?  Сказала.  Обiйшлося  лiпше.
Вислухав, махнув рукою i сплюнув.
   До  цього  часу  жили  "на  вiру".  Тепер   же   сам   виявив   бажання
"обкрутитися". Принiс кошик "шкалiкiв", зачавив порося, скликав сусiдiв  i
загуляв "свадьбу". Хомиха божилася, що Марiя ледь стояла пiд вiнцем, такий
вже у нењ. живiт, але це не так важно. Досить, що  Марiя  впертою  працею,
самовiдреченням добилася  нарештi  права  бути  законною  власнiстю  свого
чоловiка. Не чула границь радостi. Весь час хотiлося  кликати  це  iм'я  -
Корнiй.
   Заходить сонце. Виграють i дзеленчать  мушки  i  комари.  Марiя  йде  з
долини i несе на коромислi повнi вiдра води. ЗасапуЇться, стаЇ, перекладаЇ
коромисло на друге плече, вiдсапуЇться. Приносить воду, бiжить на вигiн i,
приклавши до чола долоню, дивиться в  сторону  заходу  сонця.  Звiдти  маЇ
прийти напасена њњ теличка. Сонце б'Ї по зелених садах, обливаЇ  в  долинi
стоси бiлого вапняку, мiнливi хвилi жита на протилежному схилi.
   Марiя стоњть з прикладеною до чола долонею, на обличчi  чекання,  живiт
вип'явся. Вiтрець повiваЇ з заходу,  здуваЇ  спiдницю  i  бiльше  округлюЇ
Марiњ живiт. Хай. Не думаЇ над тим, чи це комусь  подобаЇться.  Он  йде  з
пашi њњ будуча корiвка. Напаслася  i  додому.  На,  на,  на!  Ходи,  ходи,
красуле.
   А вечором над селом бамкаЇ великий дзвiн. Завтра недiля. Марiя не  може
йти на вечiрню, i нащо њй туди йти? Вона ж вже не дiвчина. Стане  в  своњй
убогiй хатинi перед образами, он Мати Божа - спомин  минулого,  згорне  на
грудях руки i молиться. Вона вдячна Боговi за соняшний  день,  за  радiсть
стояти  з  приложеною  до  чола  долонею  i  захищатися  вiд  променя,  за
очiкування своЇњ телички i, нарештi, за свiй великий живiт.
   Корнiй приходить з працi, гострить бритву i голиться на завтра. У нього
вже досить довга i досить колюча щетина. Любив нею поколоти свою половину,
а та задоволена з такого жарту. Тепер Корнiй намилюЇ пiдборiддя.  Кiлькома
помахами бритви вiн поверне себе на кiлька рокiв назад,  а  це  маЇ  також
свою приЇмнiсть.
   Родився синок. Марiя хотiла назвати по-своЇму. Але Корнiй  спротивився.
Мав на флотi найкращого приятеля Демку. Охрестили Демком. Марiњ це iм'я не
зовсiм подобаЇться, але раз хоче батько... Що може вона проти батька?
   Коли Демко перший раз закричав, Корнiй пiдiйшов, подивився i усмiхнувся
в ус.
   -  Ротатий  вийшов.  Гуде  порядошно...  Марiя  переконана,  що  батько
захоплений Демком. Iнакше й не може бути.  Горне  до  себе  сина,  кормить
грудьми - шкода, молока мало, кепськi харчi. Але хай-но зберуть  з  полiв.
От-от зберуть. Марiя просить:
   - _Корнiю, любий. МаЇш карбованця, купи маленьке поросятко.  ВигодуЇмо,
i на Рiздво ковбаска буде.
   Пiшов на ярмарок i принiс у мiшку порося. Марiя чим маЇ кормить його, i
за пару недiль уже пiдсвинок. Он доспiваЇ ячмiнь, ростуть бараболi.
   Настали жнива. КорнiЇвi поля  не  особливо  вродили.  Запущенi,  дерном
зарослi. Зате на Марiњних яка пшениця. Цi виробленi. На них Гнатовi  слiди
ще не затопталися.
   Марiя жне жито, пшеницю. У снопах кувiче  Демко.  Вiдiрветься  хвилинку
вiд працi, накормить, втихоми- рить i жне далi. Пшениця - як  лiс.  Тяжке,
золоте колосся гнеться уклоном сходовi. Жахкотить слiпуче сонце i  смажить
зiгнуту спину. По загорiлому обличчю бiжить пiт.
   - Не бiйся, як була у Гната, не тягнула стiльки,- гомонять сусiди.
   Не розумiють вони Марiњ. Але њй байдуже.
   Сонце сповзаЇ, ховаЇться - Марiя жне i жне. СiдаЇ роса. Марiя не  в'яже
снопiв, а розкладаЇ нажатi жменi по стернi - пов'яже завтра,  як  висохне.
Треба спiшити. Дожне своЇ, пiде на зарiбки, жатиме  на  спiл  "на  десятий
снiп".
   Зiйшов велетенський урочистий мiсяць. Демко спить у снопах,  загорнутий
у теплу пелюшку. Марiя дожи- наЇ, бере сонного Демка i  несе  поволi  своњ
тягарi та болi додому.
   Корнiй не дармуЇ також. Нiяково дармувати, коли жiнка  рве  з  останнiх
сил. Не наймит же вiн тут, а господар.
   На свiтанку зводиться, клепаЇ косу, набиваЇ грабки i тягне на  косiнку.
Покосив њвоЇ, ходив косити на зарiбки. Щодня дев'ядесят копiйок, на  осiнь
мусить конята  роздобути.  Клуньчину  звiв,  ось  тiльки  змолотить  жито,
наробить снiпкiв i пошиЇ. Поки що свiтить ребрами.
   Все бiльше пiзнаЇться смак i радiсть  працi.  Вiдходять  i  забуваються
босяцько-пролетарськi звички. Земля втягуЇ у своЇ нутро i  наповнюЇ  жили,
розум i цiле  Їство  твердими  звичками.  Корнiй  чуЇ  вже  це.  Матроство
забуваЇться, i вiн стаЇ людиною.  Поволi  забуваЇ  матюки,  переходить  на
рiдну мову, яка вертаЇ йому родинний  утулок.  Пiзно  вертаЇться  з  працi
Марiя. Корнiй не кричить, не вимагаЇ тупцяти коло нього.
   - Йди,_ МарiЇ, вiдпочинь. Я вже повечеряв, а мати опорала пiдсвинка.  Я
он i дров на завтра приготовив...
   Нi. Марiя ще не пiде вiдпочивати. Вона знайде за що взятися, але  праця
для нењ тепер не тяжка. Тi кiлька добрих слiв  вiдняли  всю  њњ  втому.  А
Марiя маЇ ще досить i без пiдсвинка працi. Он малий Демко. Треба покупати,
накормити i приспати...
   Марiя бiгаЇ, руки млiють вiд утоми, але лагiдна усмiшка не сходить з њњ
уст.
   - Не голодний ти, Корнiю? Натягнувся досить? Боже,.Боже!.. Коли  б  нам
скорiше доробитися чого!..
   - Ну, ну, досить. Не суши голови. Лягай i  вiдпочинь.  Як  той  крикун?
Верещить?
   - О нi! Вiн у мене молодець.
   - Хай росте.- Пiдiйшов до сина, подивився i  зморщив  широку  усмiшку.-
Спить? - сказав наоста- нок i не добавив, як  звичайно,  "сукин  син".  Не
повернувся язик.
   Украденi  на  сон  години  Марiя   просипляЇ   каменем.   З   свiтанком
пiднiмаЇться i наново бадьора.  Корнiй  вже  набиваЇ  грабки,  стара  жене
теличку пасти. Машина працi пускаЇться в рух.  На  полях  рядами  пiвкопи.
Тяжкi зернистi снопи. Край золотий, край працi i хлiба. Сонце любить його,
опiкаЇ, огрiваЇ. Навколо соняшно i блакитно...
   На осiнь клуня наповниться пшеницею, житом, вiвсом  i  ячменем.  Зверху
накрилась грубою стрiхою.
   Корнiй ходить навколо i тiшиться. Багато, але не досить. Треба  бiльше.
Бiльше, далеко бiльше. Стiльки, як у Кухарчукiв, як у Трихона.  Не  гiрший
вiн вiд них.  Потягне  бiльше,  ось  тiльки  заждiть,  хай  випростаЇться.
З'являЇться снага ширитися. Щастя в зростi, в перегонах...
   I Корнiй доказав, що вiн не  гiрший.  Зiбрав,  що  мав,-  яблук,  слив,
посортував i знайшов купця. Змурував кам'яний льох. Сам каменю набив, льох
просторий, як стайня. По сторонах засiки, а в них "золотi ранети",  пахучi
червонобокi "тирольки", "зорi", "виноградки".  Хай  полежать,  набираються
запахiв i цiни. Половину продав з осенi, а другу лишив на зиму.
   Марiя подбала про вишнiвки, слив'янки. У льоху на полицi  бокатi  лавою
бутлi.  Стоять,  повипинали  блискучi  животи  i  приманюють.  Корнiй   не
доторкнеться до них. Бувало, не видержав би, все  до  краплини  вихльостав
би, тепер не те. Хай стоять. Оказiя трапиться,  а  тодi  i  на  них  черга
прийде. Викотить на стiл перед гостями -  i  дивiться,  яка  моя  жiнка...
Корнiй вище пiдiймаЇ голову.
   Завелися у Корнiя двi коняки. Гнiда i булана. За двадцять карбованцiв з
ярмарку приволiк, а все-таки поорав i посiяв. своњми. На зиму сiна досить,
овес також знайдеться, вил ожить, ребра стервом i матиме  конi.  Воза  тим
часом дерев'яного роздобув. На залiзняка не вистарчило. Все в свiй час.
   По молотiнцi знов до каменю. Приходить черга на хату. ПобудуЇ  хату  на
цiлий куток. На фундамент потрiбно каменю, стiни виведе з цегли. На  друге
лiто задумуЇ зробити маленьку цегельню i вже стягаЇ поволi рiзнi комердяки
на випадку.
   А Демко рiс, грубшав. На Рiздво готовилося  свiжину.  Веприк  уже  ледь
пiднiмаЇться. Марiя умiЇ годувати веприкiв. Будуть ковбаски,  сало.  Перед
святими напечено гори повних паляниць, книшiв.  Хату  прибрала  паперовими
квiтами  та  рушниками.  Купила  шматок  шпалера  i  також  прилiпила  пiд
образами. Корнiй наготував дров, добрих, грабових. Не будуть мерзнути...
   Подумав також i про Марiю. До цього часу вона нiчого  не  купувала  для
себе. Доношувала все те, що принесла з собою вiд Гната.  Тепер  же  Корнiй
поњхав до мiста i, вернувшись, нiяково соромлячись свого  вчинку,  виложив
перед МарiЇю барвисту на спiдницю матерiю i нову хустку. Матерiя нiчого  з
себе не уявляла, але Марiя не могла натiшитися. Вона в життi ще не дiстала
кращоњ спiдницi. Це ж купив вiн, той, який ще нiколи  нiчого  не  купував.
Кинулася йому на шию.
   - Дякую тобi, любий мiй! - ЦiлуЇ палко, а Корнiй  пручаЇться,  повертаЇ
неголеною бородою i знiяковiло муркоче: "Ну, ну, ну,  МарiЇ...  Нiчого  не
сталося... Буде, досить..."
   Але Корнiй переживав не менше  вдоволення,  як  i  вона.  Навiть  i  не
догадувався, як приЇмно робити щось, що приносить людинi втiху.
   Тихий морозний вечiр. КорнiЇва хатина напiвзанесена снiгом. У маленьких
вiконцях горить червонаве свiтло. З великого, прикритого  стрiшкою  комина
двома вусами виходить  i  пiднiмаЇться  дим.  Мiсяць  ще  не  зiйшов,  але
пiдбарвлення рожево-бузовими барвами сходу заповiдаЇ наперед його урочисте
пiднесення.
   На вулицях тихо i  урочисто.  У  морозному  повiтрi  розлито  спокiй  i
святiсть.  Рiдко  проходить  запiзнiлий  селянин,  поскрипуючи  замерзлими
чобiтьми. У глибо- кому, сталевоњ барви небi горять ядернi зорi.
   Марiя не свiтила  сьогоднi  лампи.  Нi,  Марiя  засвiти-  ла  лампадку,
маленьку червоного шкла лампадку перед образами. У хатi  пiвтемно,  тепло,
повно запахiв печеного хлiба, рiзних страв. У передньому кутi стiл, на нiм
насипано зерно, сiно i застелено бiлим доморобним настiльником. На  покутi
жменя сiна; у сiнi горщик кутi, горщик овочевого узвару,  покритi  житнiми
книшами. Над усiм поставлений дiдух, зв'язаний з рiзного збiжжя.
   Корнiй упорав уже все на дворi.  Там  бiльше  немаЇ  роботи.  Надходить
велике свято. Як заспiвають першi пiвнi, треба  вставати  i  поспiшати  на
всеношну.
   Корнiй, Марiя i стара мати сiдають до заставленого стравами столу.  Все
тут Ї. Бери що хоч, що заба- жаЇться. Все це добре,  все  своЇ,  зароблене
працею i терпiнням. Бери, людино, святий хлiб, переломлюй  i  њж.  М'який,
пахучий, смаковитий. Перехрести своЇ чоло i скажи: "Дякую тобi.  Боже,  що
сподобив мене ласки своЇњ i дав змогу лити пiт свiй на нивi моњй, щоб њсти
цей смачний хлiб". Переломи i њж. њж хлiб, капусту, вареники, њж голубцi i
смажену рибу. њж кутю зернисту i поливай  њњ  соками  овочiв  саду  твого.
Запий все медом, зiбраним з квiтiв краю твого.
   Корнiй, Марiя i стара мати сидять коло столу i њдять Святу  Вечерю,  њм
весело i радiсно. На обличчях спокiй, видно  сяйво  щастя  -  короткого  i
проходя- чого, але все-таки щастя. "Ми,- кажуть Марiњнi очi,- не вимагаЇмо
багато щастя. Щастя наше у повнотi iснування, але кiлька разiв на  рiк  ми
скупчимо його у одно велике видиме щастя, щастя, яке  випромiнюЇ  з  наших
вiч, з наших уст, з наших душ".
   Нiч йде. Велика, свята нiч. Спати в таку нiч не хочеться. Балакають про
минуле лiто,  про  працю,  згадують  кожну  пролиту  краплю  поту.  Корнiй
оповiдав Марiњ про крањ далекi, де сонце просто над  головою  i  де  тепер
лiто. "Лiто на Рiздво?" - "Так, МарiЇ. ™ такi крањ. Рiздво, мав  би  пекти
мороз, а воно смажить сонце, "цвiтуть дерева i спiвають птахи..." - "Боже,
який дивний i великий свiт!" - "А ти думала, малий? Свiт дуже  великий.  У
свiтi дерева рiзнi. У нас дуби, яблунi, липи. Там пальми, банани. Люди там
чорнi. ™, МарiЇ, рiзнi люди, а там чорнi. Дикi  звiрi  там  страшнiшi  вiд
наших. Там жиЇ лев, жиЇ великий гад, там птахи барвистi i великi.  От  якi
Ї, МарiЇ, крањни..."
   Марiя думаЇ.
   -_ А море? Страшне, мабуть?
   - Море? О МарiЇњ Море страшне, але гарне. Сонце заходить, i бачиш чiтко
його злиття з водою. Вiтер повiЇ, пiднiме хвилю, жбурне нею в  просторi  i
покотить до самого краю. На  березi  -  скелi  з  гранiту.  Високi  скелi,
сильнi. Вдарить  хвиля  об  скелю  i  розсиплеться,  .вдарить  ще  i  знов
розсиплеться. Хвилi ж як наша гора...
   - Ох, Боженьку!..
   - Так. А ще Ї крањ холоднi, льодовi. Бував  i  там.  Сонце  так  низько
пливе над землею, завжди червоне i завжди  сердите.  А  прийде  зима  -  i
зовсiм сховаЇться...
   - На одну нiч, Корнiю?..
   - Нi, МарiЇ. Не на одну, а на багато ночей i на багато днiв.
   - А як же Ї?
   - Хм... Як Ї? Темно. Темно на  землi,  а  присвiчуЇ  iнше  свiтло.  Там
мудрий Бог поставив iнше свiтло, барвне, як веселка, i воно свiтить...
   - I там також люди?
   - I там люди. Скрiзь люди. Б'ють дикого водяного  звiра,  вдягаються  у
шкiри. Там гори все з льоду. Море, вода, а на водi пливе гора...  Такоњ  у
нас немаЇ. Висока гора...
   - Як у Межигiр'ю?
   - Де там! Вища.
   - Як у Стовпцi?
   - Бiльша. У нас нема таких rip... Вони плавають по  водi,  сходяться  i
розходяться. Часом вiтер попхне одну на другу, вдаряться i розiб'ються.
   - Тi гори?
   - Певно. А що ж?
   - Корнiй! Ти все то бачив? А я, знаЇш, догадувала- ся. Догадувалася, що
ти стiльки бачив. От i моя правда. Бач. Iнодi людина не розумiЇ чогось,  а
серце каже: "Роби так i так". Йдеш i робиш. Коли б ти знав,  як  я  любила
тебе. От цього нiяк правдиво не розкажеш. Що не  скажи,  мало.  Не  можна,
Корнiю, розказати любовi.
   - Понiмаю. ДумаЇш, я не любив?
   - I ти любив? Корнiю? Любив ти? Я думала,  що  ти  любив.  Думала  так,
њй-богу, думала. Раз  прийшов  ти  на  вiдпустку,  йшов  передi  мною,  не
оглядуЇшся, дiвчина з тобою... Йду ззаду, болiю i думаю: "А все-  таки  ти
мене любиш. Коли б ти був добрим..."
   - Матрос не смiЇ бути добрим. Не смiЇ, МарiЇ. От що...
   - А ти ж?.. Ти ж матрос.
   - Я землероб. ЦонiмаЇш? Земля нiжить, а море гартуЇ. Це вогонь i  вода.
От воно як. У морi гинуть люди на кожному кроцi.  На  кожному  кроцi  море
каже тобi: "Ти Ї нiщо, людино, в  порiвняннi  зо  мною.  Стань  тiльки  на
поверхню мою i погрузнеш..." А подивися - земля. Чим сильнiше станеш,  тим
певнiший... Земля i море... Так воно...
   - I ти любив мене?
   - Зрозумiло. Як звiр. Iнодi думав - пiду i задушу. Тебе i його. Думав -
гад вiн, знищу. _Ах,_ њдять його комарi, думаЇш. Вб'Їш -_ на Сибiр. Пустяк
внiманiя. I так терпiв, поки матросом чувся, поки море в  очах  мерехтiло.
Товаришi твоњ зiйдуться i регочуть, оповiдають про бабiв. I думав я: "Така
i Марiя. Сьогоднi моя, завтра чортова".
   - I тепер ще думаЇш, Корнiю?
   - Дiвчина вiд землi не може бути така. Не знав. Дiвчина вiд землi -  це
вiра. Дiвчина моря - зрада.
   - Дiти,- засовалася в запiчку стара.- Спати пора. ЗаспiваЇ пiвень  -  i
на всеношну. Спiть...
   Марiя прокидаЇться. Коло нењ у колисцi њњ  дитина.  Марiя  усмiхаЇться.
Стара сказала њм "дiти", а вона ж мати, i вiн батько. А може,  й  направду
дiти.
   - Будемо спати.
   Умостилися i замовкли. Лампадка перед образами горить далi. У таку  нiч
не можна гасити  свiтла.  Всi  казки  розповiли  i  вислухали,  а  надворi
твориться друга казка. Зiйшов мiсяць, зiйшов великий  i  ясний,  зупинився
серед неба i дивиться на сонне село. Сплять  засипанi  снiгом  хати.  Тихо
сплять i дивляться очима, щоб не проспати всеношну.
   Перший день, другий i третiй. Все це свята. Тиша минула. Загулялося,  i
полилася пiсня, коляда. Минули днi. Новий Рiк. Ще днi -  i  Водохрещi.  По
селi колодки справляють, Корнiй не останнiй. Скликав людей,  i  викотились
на  стiл  наливки.  Радостi  було,  смiху,  музики.  По  довгiй   мовчанцi
заговорила знов КорнiЇва  гармонiя.  Молодицi  приплескували  в  долонi  i
дрiбно вибивали танцi.
   Днi йдуть далi. Нiхто  не  спиняЇ,  нiхто  не  перечить.  Мiсяць  мiняЇ
мiсяць, i коли настав осiннiй, Марiя одного вечора сказала:
   - Корнiю! Матимемо знов...
   - Малого? Недобре тобi? Знизнула плечима.
   - Нi,_ Корнiю. Менi добре. Але праця надходить, знов не могтиму  досить
робити... А у нас же стiльки працi...
   - Що й кажеш, умерти не буде часу?
   - Смiйся. Вилiчила днi, i виходить якраз на жнива...
   - Ну i що ж? Все тодi родить - земля i ти. Чого ж  дивуЇшся?..  Нiчого,
жiнко. Валяй i далi так. Земля наша велика... Заселяй, засипай людьми. Аби
лиш люди були, аби лиш не потвори...
   Весна принесла працю. У Корнiя вже конi. Теличка  отелилася  i  дiстала
повищення. Тепер вона корова i  маЇ  свою  теличку.  Скiнчилася  сiвба,  i
Корнiй присту- пив до цегельнi. Вибрав на  вигонi  пiд  пагорбком  соняшне
мiсце i викопав пiч. Глина на мiсцi. Воза сво- го дерев'яного на водовозку
переробив, купив оселе- дянку i возив з криничини воду. Марiя не зважаЇ на
свою  вагiтнiсть.  Пiдiткнувши  високо  спiдницю,  мiсить  ногами   глину,
викладаЇ заступом на стiл, а Корнiй формуЇ цеглу i розставляЇ по току.  До
жнив виробили кiлька стосiв дзвiнкоњ червоноњ цегли. На друге  лiто  можна
чекати хати.
   I так  кожний  день  закрiпляв  у  КорнiЇвi  певнiсть  у  своњ  сили  i
здiбностi.
   Марiя виросла на господиню  i  матiр.  Жала,  пекла  хлiб,  родила.  Он
бiгають обмурзанi пiдсвинки, скавучать. Он обдерлася хатина, опала глина i
визирають погнилi кругляки. Там малий Демко залiз  у  кропиву,  попiкся  i
верещить. Марiя все бачить, все чуЇ, скрiзь прикладаЇ своњ _руки.
   У кiнцi жнив Марiя "розсипалася". Прибавилося аж двiйко нових крикунiв.
Корнiй сказав, що коли так кожного  року  пiде,  то  у  них  виросте  цiле
плем'я. Але це ж жарти, МарiЇ. Нiчого, нiчого.
   Марiя й не думаЇ журитися. Не мала часу дмухати на них, тупцювати  коло
них, але вони й самi росли. Корнiй  њде  до  мiста  i  бере  вже  з  собою
старшенького. Хай привчаЇться, подивиться на жидiв i на возi посидить.  За
те дiстане булку за цiлi три копiйки i великого, на  вирiст,  кашкета  або
черевички.
   А днi невпинною чергою пливуть. Настав i такий, ко- ли Марiя наварила i
напекла не лише для своЇњ роди- ни, а й для шiстьох чужих людей.  Сьогоднi
закладщи- на. ЗакладаЇться фундамент новоњ хати.  Нелегка  це  рiч.  Треба
гроша, а де його  взяти.  Треба  сили,  треба  людей.  Конята,  якi  купив
кiстяками i виправив, продав знов, а купив дешевшi. Продав годовану льоху,
на осiнь сподiваЇться урожаю овочiв. I так зо  всiх  бокiв  стягалося,  що
тiльки можна, i будувалося, творилося нове, обновлене життя.
   Мiсце, де маЇ стати Корнiњв дiм, нiби навмисно для цього  приготовлене.
Рiвне, проти сонця. Не те що там, пiд братовим порогом, де лиш не ступиш -
на чуже попадеш... Тепер i подвiр'я розгорнути можна, i  квiтник  людський
завести. Далi до дебрi кусень поля пiд молодий садок вiдрiзав. Засадить, i
хай росте - не собi, так дiтям.
   I мури все росли, все вищали.  Вiкниська  широкi,  високi.  Корнiй  мiж
людьми був i бачив, якi в чужих краях роблять хати. Стрiху вивiв широку  i
покрив черепицею. Нарештi прийшов той день,  коли  Марiя  переносила  своњ
пожитки з маленькоњ старосвiтськоњ хатини до новоњ простороњ хати.  Кухня,
свiтлиця. Заговориш -луна йде.  Приходили  сусiди...  Марiя,  пiдтикана  i
боса, з дитиною на руках показуЇ своњ покоњ. Коло  нењ  Демко,  у  колисцi
маленький Мак- симцьо, на руках Надiйка.
   - Отут, людоньки, поставлю ще новi лави, отут будуть  лiжка.  На  вiкна
треба б кiлька кращих вазонiв, якiсь завiсочки...
   - То-то-то! ЗнаЇте,  як  маЇш  поряднiшу  хатину,  то  й  хочеться  все
поряднiше.
   - Коли ж не маЇ сили нараз. Усього, як-то кажуть, не подужаЇш...
   На Рiздво Корнiй задав гульню. Навмисне  посвя-  чення.хати  на  велике
свято вiдложив. I часу бiльше, i приготуватися як  слiд  встигнеш.  Сусiди
пили i виспiвували "многая лiта" дому сьому. Корнiй тут пан, Марiя - панi.



   III

   В тi днi трапилася вiйна. "Гапонець" на руського царя задумав,  клятий,
пiти. Забрали декого, потягли i Корнiя. Марiя готуЇ  торбу  печива  i  вiд
слiз не бачить власних дiтей.
   - I на кого ж ти нас покидаЇш? I що ми без  тебе  почнемо,  як  будемо?
Тiльки що на ноги звелися, i одразу, матiнко моя, отаке нещастя!..
   Голосить Марiя, ночi не спить. Нелегко i КорнiЇвi дому  свою  покидати.
Куди не глянь - праця. Все твоЇ, до всього приклав руку  i  немало  пролив
тут поту свого. Хто  знаЇ,  чи  вернеться  назад.  Йде  на  вiйну,  а  там
вбивають, це ж знаЇ кожний. Вiйна нiколи не жартуЇ.
   Вiдходив, всiх дiтей цiлував, цiлував Марiю. Всi сусiди посходилися i з
ними сердечно - раз, другий i третiй - прощався.
   - Простiть менi, люди! Може, кого зобiдив, кому терпке  слово  вимовив,
на кого прикру думку мав...
   - Хай тобi, Корнiю, Бог простить, а ми не маЇмо  чого  прощати.  Кращоњ
людини не було. Хай тебе Пречиста Мати i всi святi шанують...
   I Корнiй вiд'њхав. Сусiди далеко  _за  село  провели,  а  Марiя  аж  на
двiрець... Прощалися.
   - Бий мене Бог, коли я хоч раз на свому життю пустив одну  сльозу,  але
тодi не видержав!..- хвалився пiсля  Корнiй.-  Гiрко  з  домою  та  землею
рiдною прощатися. Краще смерть...
   Вернулася Марiя пiвжива. Дiти мамають:
   - Де, мама, тато? Де тато?
   Ах дiти, дiти!..
   По деякому часi прийшов лист. Принiс сам староста. Понесла  до  сусiдiв
прочитати. Малий школяр Марко вiдчинив i поволi читаЇ: "Дорогая i любезная
жона! Во пЇрвих строках мойого письма спiшу увiдомить, що я слава Богу жив
i здоров i чого  тобi  вiд  Господа  Бога  жилаю.  Кланяюся  тобi  низьким
поклоном, а також дорогiй мамашi Оксенiњ i жилаю вам  дорогiњ  мамаша  вiд
Господа Бога доброго здоров'я. I кланяюся низьким поклоном сестрi Феодосiњ
i малим дiткам i жилаю вiд Господа Бога доброго здоров'я. Передайте  також
поклiн усiм сусiдам малим i старим знаючим  i  незнаючим,  i  ще,  как  ти
дорога жена поживаЇш, чи кормиш на Великдень веприка чи свинку, i чи  дуже
кашляють мама, не забувай про конi, корми њх добре, як не  хватить  вiвса,
вари бараболi i обмiшуй сiчку грисом та  чистою  водою  напувай.  Надiя  i
Максим, певно, вже  пiдросли,  а  як  згине  снiг,  не  забудь  поволочити
боронами озимину, там, напевно, заляже снiг i  може  випрiти.  Як  випрiЇ,
засiй ячмiнь. За цим словом бувай з дiтками здорова, цiлую тебе безчислено
i жилаю вiд Господа Бога щастя, здоровля та многа лiта. Твiй муж  Корнiлiй
Перепутька".
   Марiя слухала, i кожне слово ранило њњ у серце. Пiшла зараз  до  лавки,
купила паперу, синього  коперта  i  сусiдському  школяревi  гостинця,  щоб
вiдписав "отвiт".
   Сусiдський школяр, гордий, що до нього  звертаються  у  такiй  поважнiй
справi, розсiвся за столом, Марiя наказала  дiтворi  мовчати  i,  вмочаючи
кiлька разiв перо, школяр почав священнодiяння.
   "Розлюбезний наш муж i папаша.
   Ми получили твойо письмо, которое ти писав 25  февраля  1905  года,  за
которое очiнь тiбя благодарим i дякуЇмо. ПовiдомляЇм, що  ми  всi  живi  i
здоровi, чого i тобi жилаЇмо вiд Господа Бога. КланяЇться низьким поклоном
твоя жена Марiя i бажаЇ тобi вщ Господа Бога доброго здоров'я.  Кланяються
також твоя рiдна матушка Оксенiя, сестра  Федосiя  i  малия  дiтки  Демко,
Максим i Надiя та жилають тобi вiд Господа Бога доброго здоров'я. I њщо ми
просимо, што ти нам нiчого про своЇ не написав: хотiлося б знати про  твою
вояцьку жизню, бо жена твоя плачiт, горюњт i дожедаЇться кiнця..."
   Далi хлопець-школяр не знаЇ, що писати.  Марiя  диктуЇ:  "Пиши,  що  на
Великдень годую веприка, бо свиночка нiчого вдалася  i  думаю  пустити  до
кнура. Напиши йому, що мама  поправляються  i  що  теличка  наша  рябенька
спускаЇ зуби i дуже похудiла. Не њсть нiчого твердого, i мушу  пiдiгрiвати
њй воду. Дiтиська, пиши, ростуть, але так без тебе  розпустилися,  що  вже
видержати не можна. Нема кому старшого попругою потягнути,  бо  ж  то  вiн
всьому привiд. Напиши, що  снiг  трохи  згинув  i,  може.  Бог  святий  не
допустить, щоб випрiло. Не забудь написати, що я день i нiч тяжко за тобою
горюю i гiрко плачу слiзьми. За цим словом  прињжджай  якнайскорше,  цiлую
тебе безлiч разiв, твоя законна жена Марiя Перепутькова..."
   Школяр написав "Марiя  Перепутькова",  дописав  своЇ  "жду  отвiта,  як
птичка лiта" i за неграмотну  Марiю  Перепутькову  власноручно  розписався
Марк Закаблук.
   - Ах, Марку! Я й забула. А конi! Пиши!  "Про  конi  не  журися.  Будуть
брикати. Не можу сама впоратися, i, певно, прийдеться взяти хлопця. Напиши
нам, де ти Ї i що робиш. Напиши нам, яка то вiйна, i не дуже лiзь, куди не
треба. Я молюся за тебе, i хай Бог схоронить тебе  вiд  усього  кепського.
Прињжджай якнайскорше! Борги за хату поволi сплачую  i,  може,  по  жнивах
виплачу зовсiм".
   Пiсля i чекала, як "птичка лiта",  вiдповiдi.  Селяни  тiльки  й  мають
гуторки, що про вiйну. Нiхто не уявляв собi нi тiЇњ вiйни,  нi  "гапонця",
що все те, капосний, розпочав. Маньчжурiя, Владивосток, Сахалiн - цi слова
часто вимовлялися, але  де  тi  мiсцевостi  знаходяться,  нiхто  не  знав.
"Велика, я вам скажу, наша РосЇя! Рiк  пройшов,  не  зiйшов  би!  Поњздом,
чуЇте, цiлий мiсяць њдь. А "гапонець", кажуть,  як  наша  губерня,  i  то,
рiзало його матерi, осмiлиться... Тож нашi його заплюють..."
   А Марiя ночей не спала - виглядала i  сподiвалася.  Молилася  i  сльози
сипала. Поњхав, прислав листочка - нема й нема.  Де  вештаЇться?  ЖиЇ?  Не
жиЇ?Дiти самi, не допусти, Боже, щоб сиротами зiсталися!
   Одного разу зустрiла Гната. Давно його  не  бачила.  Уникала  зустрiчi.
Краще далi вiд спомину i грiха... Вiн не женився, пристав знов до  Михайла
i так коротав днi. Тепер сам перейшов дорогу.
   - Давно тебе не бачив. СумуЇш за чоловiком?
   - Ще б нi..._ Дiти, господарство, хоч розiрвися.
   - А пише?
   - Коли б то писав. Написав одну вiстку i мовчить. Може, борони Боже, що
сталося. Сама не знаю й не вiдаю. До церкви ходила, давала на молебень.  А
тут весна йде, сiвба...
   - А не хотiла б, щоб помiг?..
   - Помiг. Що ти менi поможеш? Упораюся, Гнате...  Якось  упораюся...  На
сiвбу вiзьму хлопця... Але бувай здоров! Побiжу!..
   - Чого, МарiЇ, такi поспiхи? - Хотiв ще щось. додати, але  де  ж  вона.
Хiба вженешся?
   Надходить Великдень. На останньому тижнi Марiя говiЇ i сповiдаЇться.
   - Воно-то, людоньки, як подумаЇш - грiх отак вiдкладати наостанок,  але
ж - бачите... Нi одноњ вiльноњ хвилинки.
   - Нiчого, МарiЇ. Бог бачить i простить. Гнат також не мав, видно,  часу
i також на остан- ньому тижнi говiЇ. Щовечора вертаються з церкви, i  Гнат
коло Марiњ. Хоч-не-хоч, а йдуть разом. Не плюне ж  людина  у  вiчi,  йдуть
мовчки. Марiя вже не та, не колишня. Клопоти, праця зiм'яли њњ молодiсть i
красу. Пiд гору йдуть тяжко. Гнат штикiльгаЇ i голосно дихаЇ. У  займиську
тихо i нiкого немаЇ. Гнат  так  пiдозрiло  позираЇ  на  нењ,  що  робиться
моторошно. Але виходять на гору i нiчого. Розходяться.
   - Чи не дозволила б, МарiЇ, зайти до тебе?
   - Ото, Гнате, зайдеш, а ти ж знаЇш людей, язики у кожного без  костi...
Краще нi...
   - МарiЇ!..говорить вiн.- Коли б ти тiльки знала...- i вриваЇ.
   Марiя нiяковiЇ. Боже, як вона мало маЇ  часу.  Зовсiм  забула.  Там  же
дiтвора сама...
   -_ Постiй, МарiЇ... Не вичавлю,  чуЇш,  справжнього  слова...  А  люблю
все-таки тебе. Так, чуЇш, МарiЇ, люблю! От...
   - Мовчи лiпше з такими речами... Нiяково. У мене ж дiти, господарство.
   - Дiти... господарство... У мене... А коли б, значить...
   Перебила.
   - Не гнiви, Гнате, Бога. Оженися i будеш, як i всi люди,  жити.  Треба,
Гнате, жити... А то вбив собi в голову.  Не  можу  ж  я...  ЗнаЇш,  що  не
можу...
   Марiя сказала добранiч i пiшла. Пiшла швидко i зараз зникла в темнотi.
   Гнат лишився зовсiм сам. Весняно i тихо. Пахне земля мiцними  випарами.
Кущi i дерева вбралися бруньками. Тиша. Приморозок. На небi рясно  зiр.  |
Гнат постояв i, замiсть повернути через перелаз  до  cебе,  пiшов  стежкою
попiд плотом за МарiЇю.
   Стежка м'яка, крокiв майже не чути. Навколо  рiдкi  сливовi  дерева,  а
далi двi  розлогi  яблунi-тирольки.  Пiд  ними  купкою  гною  примостилася
стареча городжена клуньчина КорнiЇвого брата Конона. Гнат зупиняЇться коло
клунi, стоњть i наслухуЇ. Пiсля дiстаЇ куриво, вибиваЇ кресалом  вогонь  i
закурюЇ. Курить довго,  затягаЇться  мiцним  бакуновим  димом.  Он  хтосьу
темнотi йде, наближуЇться, рiвняЇться з Гнатом.
   - Добрий вечiр! - Гапка Хомиха.
   - Дай-бо здоровля! - вiдповiдаЇ Гнат.
   - Це ти? Що тут робиш?
   - Хiба ж не бачиш? _От стою... Йшов з вечiрнi.,.
   - Пiзненько ти, чуЇш, вертаЇшся з вечiрнi. Далебi, голубе,  заблукав...
Не туди твоњ стежки... Хi-хi-хi! А чи не тягне  тебе  часом  Марiя?  Знаю,
знаю... Молодиця як тур... I грiм њњ не вiзьме.
   -_ Ти, Гапко, не того... Чого розпустила свою широку?..
   - Хi-хi-хi! А що хiба? Не твою ж беру, чужу. Вона на тебе  i  задом  не
дивиться... А гладка, як кобила... Хоч, щоб допомогла?
   - Який нечистий тебе, бабо, принiс? Хто тебе просить допомагати? - само
собою вирвалося у Гна- та.
   Гапка заскреготала смiхом.
   - Не бiйся, коли б вона опинилася з своњми бахурами без нiчого, згадала
б i про тебе...
   - Йди, Гапко, своЇю дорогою...- i одвернувся. Вiн сьогоднi сповiдався i
причащався. Вiн навiть плюнути не смiЇ, бо виплюЇ святе Христове тiло.  На
думку лiзе лайка,  i  чути  погане  дихання  Сатани.  Жорстоке  i  палюче.
Повернувся i  швидко  поштикiльгав  до  свого  перелазу  навпростець,  без
стежки. Гапка погупонiла в долину...



   IV

   На Великдень церкви в огнях. На монастирськiй дзвiницi барвистi  вогнi.
Вiд вечора до ранку висять лiхтарi i зорiють. ЗорiЇ також небо i також всi
вiкна хат. У Марiњ, як i в  усiх  людей,  горить  пiд  образами  лампадка,
накритий бiлим стiл, на нiм кiш  на  посвячене  готовий.  ЗаспiваЇ  другий
пiвень, встанеш i пiдеш до залитоњ вогнями церкви.
   Але у Марiњ на душi суга.  Тяжка  i  чорна  суга.  Снився  дивний  сон:
дiстала листа вiд Корнiя. "Жив i здоров, але додому скоро не  сподiвайся".
Чому, любий? Чому,  далекий?  Адже  тут  весна,  Великдень.  Поле  i  дiти
чекають...
   Спати такоњ ночi не годиться. Сон силомiць  рветься,  але  хiба  ви  не
знаЇте, що нечистий цiлу нiч над землею лiтаЇ i спокушуЇ:  "Засни  трошки.
Ляж i засни".
   Нi,  нечиста  сило!  Не  засну.  Чекай,  за   хвилину   райськi   дверi
вiдчиняться, вирветься на цiлому свiтi, i на небi,  i  навiть  у  пеклi  -
Христос воскрес! - i ти, чорний  демоне,  падеш  перед  обличчям  великого
воскресения.
   Марiя не спить.  Стара  Оксенька  також  не  спить.  Лампадка  червоним
трiпотливим сяйвом освiчуЇ  суворий  лик  Бога  Саваофа.  Рiвнi  насупленi
брови. Мудрi глибокi очi. Довга бiла  борода.  Бог!..  Марiя  дивиться  на
нього, щоб не заснути. Страшно заснути  у  найбiльшу  святу  нiч.  Страшно
проспати хвилину, коли воскрес син отого Саваофа.
   Коли б ти знала, МарiЇ, чого болить твоЇ  серце.  От  заспiвав  пiвень.
Перший  раз  чи  другий?  ВибiгаЇ  надвiр.  Темно  i  зоряно.  Далеко   на
монастирськiй дзвiницi барвистi вогнi. Нi, це перший пiвень. Тихо ще. Люди
не рухнули. Чекають. Марiя вертаЇться до хати.
   На постелi сплять малята.
   - Так  ви,  мамо,  глядiть  њх.  Не  задрiмайте.  Прийду  зi  свяченим,
розговiЇмося, а тодi i ви пiдете до церкви...
   - Йди, йди, МарiЇ. Не бiйся нiчого...
   Заспiвав другий пiвень. Марiя бере кiш з паскою,  ще  раз  дивиться  на
дiтей i виходить. Люди вже рухаються. Всiма  стежками  з  пригiркiв,  ярiв
йдуть навантаженi пасками жiнки, чоловiки, чути легкий гармидер.  Час  вiд
часу  монастирська  дзвiниця  освiчуЇться,  нiби  блискавкою,  виразно  на
хвильку  вирине  з  темноти  i  сховаЇться  знов,  а  в  темнозоряне  небо
вриваЇться i розсипаЇться на безлiч барвних вогнiв довжелезна ракета.
   Чути величне свято. Тiло проймаЇ тремтiння.  Над  землею  сталося  щось
надзвичайне.
   Прибiгла ще завчасу. Коло церкви вогнi, веселi натхненнi люди. У церквi
тiснота. Марiя пробилася досередини, хотiла купити свiчку,  але  не  могла
пробитися до старостинця. Стала i молиться,  i  коли  вiдчинилися  царськi
ворота, а з хорiв зненацька вирвалося: "Христос  воскрес  iз  мертвих",  -
Марiя не витримала слiз, згадала Корнiя i гiрко заплакала.
   Скiльки радостi i вогнiв! Марiя бачить вогнi, чуЇ радiсть, але не  може
стриматися вiд плачу. Це не њњ радiсть,  њњ  ще  не  прийшла.  У  нењ  лиш
смуток...
   При кiнцi служби Марiя вийшла з церкви:  навколо  на  цвинтарi  люди  з
пасками, горять свiчi. Марiя i собi примостилася. Коли посвятили,  до  нењ
пiдбiгають засапанi сусiди.
   - МарiЇ! Нещастя! Бiжи мерщiй додому. Хата твоя згорiла!
   Марiя остовпiла. Не вiрить. Язик у ротi захолов.
   - Скорiше, МарiЇ! Там дiти!..
   Як стояла, кинула все i побiгла. За паску забула. Гi забрали чужi люди.
Бiжить, йойкаЇ, землi не чуЇ. Пiд ногами пливучi крижини,  i  Марiя  от-от
спiткнеться, стратить рiвновагу i  впаде.  З  грудей  випираЇ  дух,  серце
рветься. Пiд гору вже не мала сили, i њњ майже винесли чужi люди.
   Коли прибула до свого мiсця, все було скiнчене.  Клунi  вже  зовсiм  не
було, однi кам'янi  стовпи  лишилися.  Хата  догоряла,  дотлiвали  крокви,
платви, балки. Все .забрав вогонь. Не лишилося нi одного будиночка. Сусiди
ледь вирятували попечених дiтей. Дверi були сильно  запертi,  i  прийшлося
виносити дiтей i стару вiкнами.
   Стара непритомна. Грiх найшов на нењ, i заснула. Сатана не поминув  њњ.
Невiдомо, звiдки виник огонь. Горiло все нараз. Чи Марiя  замикала  дверi?
Хiба  ж  вона  пам'ятаЇ.  ЗдаЇться,  замкнула.  У  причепi  свинi,  зовсiм
попеклися. Конi покалiченi також. Корова мучиться. Не  було  завчасу  кому
рятувати. Всi ж у таку пору в церквi. Згорiло все до останньоњ пилинки, до
останньоњ соломинки. Далося вирятувати лише  кiлька  образiв,  якi  стояли
коло  будинкiв  Конона  i  мали  охороняти  њх.   Вирятувано   i   Марiњне
благословення - Матiр Божу млЇкопитальницю.
   Марiя не могла ходити i лежала з обв'язаною головою. Дiти  плачуть,  њх
розiбрали сусiди. Стара, можливо, й не виживе. Все  одно  њй  не  хочеться
жити.
   - Такий грiх! Такий грiх! Заснути, чуЇте,  у  таку  велику  нiч,  i  то
старiй людинi; тодi, коли у церквi паску  святять.  Часом,  чуЇте,  людина
цiлу нiч без сну качаЇться, а то як на те... Господоньку, Господоньку!.. I
за що така кара?
   Пожежа у такий надзвичайний час наробила в селi гармидеру. Люди  юрбами
йшли до Марiњ.
   - Христос воскрес, МарiЇ! Не плач, голубко. Ось тут принесла дiтям.  Це
крашанки, паска, а тут скоромне. Не побивайся! Бог дав. Бог i взяв.  Будеш
працювати, i Бог не лишить тебе. Не плач, МарiЇ. Всi поможемо, люди  добрi
поможуть. Знають тебе, МарiЇ, не дадуть загинути з малими дiтьми. |
   Люди одразу утворили сходини i  вирiшили  допомогти  Марiњ.  Всi  мають
зсипати на насiння зерна i обсiяти поля. Також гуртом мають  допомогти  њй
звести на хатi стрiху i покрити њњ бодай соломою.
   В скорiм часi по селi почали ширитися чутки...  Шепотiли  сусiдки  коло
криниць, на перелазах i на колодках, що запалив Марiю Гнат.
   - То-то вiн, людоньки, так пiзно прийшов до церкви. А прибiг - упрiлий,
задиханий, а як, чуЇте, оглядався. Очi так i бiгають, так i бiгають.
   - А чи чули ви, куманю, що нiбито пiзнали  на  стежцi  його  слiди.  На
Кононовому, на стежцi. Один з пiдбором з пiдковою, другий без  пiдбора.  У
кого ж ще Ї такi слiди? Ну посудiть самi...
   - То-то-то! А я, людоньки моњ,-  спiваЇ  Гапка,-  одного  вечора  перед
самим Великоднем, на плащани-  цю-таки,  бо  саме  роботи  мала  безлiч...
Думаю, спечу дещо, щоб на суботу лишилося менше тупотнi...
   Дiтиська порозходилися, а я замiсила тiсто...  Коли,  чуЇте,  зробилося
так темно, що мусила засвiтити блимавку. Засвiтила  -  не  горить.  Що  за
чудо, прости Господи! Заглянула до нењ, а воно гасу нема. Боженьку святий!
А тут i пiслати нема кого.  Взяла,  чуЇте,  пляшку  i  до  Героњка  аж  на
Шинкiвцi. Бiжу, знаЇте, а коло  Кононовоњ  клунГу  темнотi,  бачу,  стоњть
якась погибiль. Пiдходжу. "Добривечiр!" - "Добривечiр!" - "То ти? - кажу.-
А що тут робиш у таку пору?"  То  був  Гнат.  Стоњть,  курить.  У  мене  i
стрiльнула думка, чи не до  Марiњ  часом  вiн"  Молодиця  сама,  хто  його
знаЇ... Ой, кажу йому, гляди.  Як  вернеться  Корнiй,  не  буде  жартiв...
Сплюнув, чуЇте, i просто через сад подався до свого саду. А  я  добiгла  в
долину.
   - Отаке, чуЇте! I хто б сподiвався. Такий господар, така чесна  людина!
Кажуть, усю Бiблiю перечитав.
   Сусiдки i куми так довго шепотiли,  поки  одного  разу  не  прињхав  до
Кухарчукiв врядник i стражники та почали Гната допитувати. На всi  питання
Гнат не вiдповiдав. Все або вiдмовчувався, або казав: не знаю.
   Зазвали свiдкiв. Тi мнуться, плутають. I так зле,  i  так  недобре.  Не
хочеться копати на Гната, але всi пересвiдченi в його  винi.  Покликали  i
Марiю. Розпитали њњ, як вона  думаЇ:  мiг  Гнат  це  зробити?  Подумала  i
сказала: нi...
   - Ну, а як же це могло статися?
   - Не знаю. Може, вiд лампадки. Свiтилася лампадка...
   - Але ж люди кажуть, що почало горiти  одночасно  скрiзь.  Не  могла  ж
загорiтися вiд лампадки клуня, яка до того  досить  далеко  вiддалена  вiд
хати.
   Марiя мовчить. Нi, вона все-таки  не  оскаржуЇ  його.  Вона  нiкого  не
оскаржуЇ, њй, дяка Богу,  люди  допомогли...  Поля  вже  обсiянi,  а  хату
покривають...
   Урядник не повiрив Марiњ. Щось тут не те. Забрав зi собою Гната,  а  по
деякому часi прибув  до  села  слiдчий.  Рана  Марiњ  вже  заживала.  Дiти
гоњлись, мати ще стогнала, але була надiя,  що  мати  виздоровiЇ.  Худiбка
вичухалась...
   При допитi слiдчого Марiя весь час твердила,  що  пожежа  повстала  вiд
лампадки або вiд комина. Перед святом  багато  палилося,  комин  був  дуже
гарячий, а на горищi сiно. Хто знаЇ, чи не трiснув комин i  вiд  нього  не
загорiлося сiно.
   - А чому ви думаЇте, що не зробив  це  Кухарчук?  Проти  нього  стiльки
правдоподiбних свiдчень... Вiн же ранiш з вами жив? Так?  Кажуть,  що  вiн
вас дуже любив i що ви його все-таки покинули... Пiсля ви розiйшлися.  Вiн
вже не женився вдруге i весь час не спускав очей з вас. Хто знаЇ, якi думи
вертiлися в його головi. А тепер надiйшов добрий час помститися.  Чоловiка
вашого немаЇ дома. Ви без захисту. Думав: знищить вас, i ви самi попросите
у нього допомоги. Може, вiн вам сам думав допомогти, а можливо, вiн ще вам
запропонуЇ допомогу. Люди кажуть, що до церкви прийшов дуже пiзно. Де  вiн
був тодi? Заспав? Але ж його братова проговорилася, що  встав  вiд  перших
пiвнiв, а спочатку твердила, що зовсiм тiЇњ ночi не спав,  а  читав  якусь
книгу. Що все це значить?.. Також  на  стежцi,  коло  клунi  брата  вашого
чоловiка, багато його слiдiв. Це  доказано.  Чого  вiн  там  тупцяв?  Кого
шукав?..
   Марiя не знаЇ, кого i що шукав. Вона лиш знаЇ Гната, знаЇ,  як  вiн  њњ
любив, i не може повiрити, щоб до його голови мiг  прийти  такий  звiрячий
намiр. Нi, нi... Вона не вiрить, вона не може вiрити.
   А  Гнат  мовчав  i  нi  в  чому  не  признавався.  Тримали  у  в'язьбi,
допитували,  але  через  два  мiсяцi   прийшлося   випустити   за   браком
безпосереднiх доказiв. Не знаходилося нi одного свiдка, який би  засвiдчив
Гнатову вину.
   I Гнат вернувся до села.



   V

   На осiнь хата Марiњ мала знов вiкна i  дверi,  а  над  головою  стрiху.
Правда, все це не виглядало так, як до цього часу, але жити можна було. На
полi зародило, люди допомогли зiбрати. Сад також допомiг i сипнув овочами.
   Писала також про своЇ нещастя КорнiЇвi, i той  прислав  двадцять  п'ять
карбованцiв. "Висилаю тобi,  дорогая  жена,  двадцять  п'ять  рублей,писав
вiн.- Вислав би i больше, да  не  могу.  НЇ  пiл,  нЇ  курiл,  по  копiйцi
складал... Купи дiтям что-нiбудь i сама не простудiсь. За некоторое  время
пришлю њщо..."
   I дiйсно  за  "некоторое  время"  прислав  ще  десять  карбованцiв,  та
повiдомив, що "в скоростi надiюсь увiдiтся, в чом остаюсь жiв i здоров..."
   Марiя не  так  тiшилася  присланими  карбованцями,  як  тим,  що  скоро
побачить свого далекого Корнiя.
   А Гнат жив дома. Сидiв у шопi, стругав бондарку або читав товстi книги.
Скiльки вiн того перечитав! Колись  ходив  по  святих  мiсцях,  до  КиЇва,
ПочаЇва, кожний раз приносив з собою багато книг i  вечорами  перечитував.
Люди казали, що "чорну магiю" вчить...
   Раз зустрiв Марiю. Зупинив њњ, дивиться i смiЇться.  Що  за  дивовижний
смiх? Марiя знiяковiла.
   - Чого лякаЇшся, МарiЇ? - питаЇ.
   - А що ж ти так смiЇшся?
   - Смiюся... А що ж... Що маю робити, МарiЇ?..
   - Ну?..
   - Ти не гнiваЇшся на мене?
   - За що?
   - Як за що? А  он  говорять...  Слухай,  МарiЇ...  Знаю,  що  ти  тепер
потребуЇш... Хотiв би тобi допомогти... у мене...
   - Нi, нi, Гнате!.. Дуже дякую, але ж я нiчого не потребую... Я все маю.
Ти ж сам знаЇш, що я все маю. Я i  так  не  знаю,  чим  дякувати  тобi  за
колишню помiч... Ти вже досить допомагав менi. А менi треба йти... Скiльки
тiЇњ працi...
   - Постiй, МарiЇ... Ти думаЇш, що пiдпалив я... Правда?  ДумаЇш,  хитрий
який... Пiдпалив, а тепер з допомогою  лiзе...  Нi,  МарiЇ.-  Розiрвав  на
грудях сорочку.Ось тут  хрест,  клянусь  i  цiлую  його...  Не  я,  МарiЇ,
пiдпалив...
   Марiя остовпiла. Витрiщила очi i позираЇ то на хрест, то  на  Гната.  А
вiн нiчого. Дивиться певно i рiвно. Чоло зiбралося зморшками.
   - Не ти, Гнате? Ти кажеш правду?
   - Правду, МарiЇ...- вимовив твердо.
   -£ Вiрю. Я рада, Гнате. Менi хотiлося, щоб це не ти пiдпалив. Я вiрила,
що це не ти... Так i слiдчому сказала.
   - Знаю. Ти добре сказала. Ти сказала велику правду. Ти правдива, МарiЇ,
а тому хотiв би допомогти тобi. Нiхто не буде знати. Нiхто.  ЧуЇш?  Нiхто,
крiм нас двох. I я нiколи не покажуся тобi на очi. Ти ж  спасла  мене  вiд
тяжкоњ i незаслужено! кари...  Ти  дала  менi  можливiсть  ще  жити  i  ще
сподiватися... Може, я ще буду потрiбним на цьому свiтi.  Можливо,  навiть
тобi буду потрiбним... Хто знаЇ. Хто, дiйсно, може знати...  Менi  снився,
МарiЇ, дивний сон...  Снилося,  нiби  бачу  великий  темний  льох,  зовсiм
темний, так, що й навiть дивувався, як я мiг у ньому щось бачити. I  бачив
я у ньому, у тiй густiй  темнотi,  твого  середнього  сина...  Середнього,
кажу... Мабуть, у тебе буде ще тiльки  один  син...  Так  менi  снилося...
Бачу, значить, твого сина Максима...  Вiн  чогось  стоњть  витягнутий,  як
вояк, в темнотi i зовсiм нагий, а в  руцi  у  нього  сокира.  Одна  тiльки
сокира., ТримаЇ њњ, як зброю яку... I думаю собi: що то тут  робиш,  сину?
Чого тут стоњш? Нащо та темнота навколо, i чому не вийдеш на свiт Божий? А
вiн, МарiЇ, стоњть, майже непорушно стоњть i дивиться в одну  точку  перед
собою. Що, думаю, вiн там бачить? Дивлюся, а там  ще  однi,  ледь  помiтнi
залiзнi дверi. На дверях багато поржавiлих  замкiв,  рiзних  -  великих  i
малих, однi подiбнi на людськi кулаки, iншi на куснi каменю. Але  я  знаю,
що то замки... Ага, думаю собi. Так там хтось за  тими  дверима  сидить  i
караЇться... То вiн когось вартуЇ... А снилося менi це  у  в'язницi,  коли
сидiв за пiдпал твоЇњ хати...
   Гнат на хвилинку перервав мову. Марiя пильно дивиться на  нього  широко
вiдкритими очима...
   - СлухаЇш ти, МарiЇ?
   - Слухаю, Гнате. Кажи...
   - ...Так, думаю, це там когось  ув'язнено...  А  льох  страшний,  стiни
грубечi, дверi залiзнi,  замки  тяжкi,  тяжкi...  Над  дверима  вималюване
велике страшне чорне око. Дивиться воно вперто на твого сина,  а  вираз  у
нього сатанинський. Так, думаю, Сатана дивиться.  I  чому  його  нiхто  не
прохромить?..
   У той  час  страшнi  залiзнi  дверi  самi  вiд  себе  починають  поволi
рухатися. Сатанинське око  i  твiй  син  зворушуються  також  i  виявляють
неспокiй. Син твiй все  вище  i  вище  пiднiмаЇ  свою  сокиру...  А  дверi
сiпаються, трiщать замки, вiдпадають деякi з них на землю. По  часi  дверi
трошечки вiдхилилися, i зi щiлини висунулися спочатку чињсь пальцi,  пiсля
- довга, суха i струджена рука. Вона все бiльше й  бiльше  просуваЇться  в
щiлину, облапуЇ пальцями замки, але в той  час  син  твiй  поворухнувся  i
тихо, навшпиньках, злодiйським ходом почав наближуватися до дверей. I коли
рука почала з дивовижною легкiстю,  нiби  якi  вiдпадай,  вiдривати  замки
залiзних дверей, як твiй син розмахнувся сокирою i сiкнув по руцi...  Рука
хруснула i вiдпала на землю. В той час дверi зненацька вiдчиняються,  i  у
дверях бачу блiду, виморену жiнку... Так, МарiЇ. Бачу  жiнку,  яка  тримаЇ
перед собою утяту руку, а з нењ не бiжить, лиш повiльно капаЇ кров...
   Я пiзнав в тiй жiнцi знаЇш кого?..-  Гнат  вперто  дивиться  на  Марiю.
Марiя швидко питаЇ:
   - Кого, Гнате?
   - Тебе! Це була ти... Марiя здригнулася.
   - Гнате, не кажи, не можу... Що ти кажеш!..
   - Слухай, МарiЇ, далi!.. - майже наказував Гнат.- Це ж тiльки сон. Я не
видумав, це снилося менi... Снилося, коли сидiв у  в'язницi...  У  дверях,
значить, стоњш ти з вiдрубаною правицею i жалiбно дивишся на свого сина  i
на його скривавлену сокиру. Окривавлену? Адже  ж  з  руки  майже  не  йшла
кров... Так. Але сокира була скривавлена.  На  нiй  було  багато  кривавих
слiдiв. I бачу я, що десь з'явився i твiй  чоловiк  Корнiй.  Вiн  увiйшов,
спокiйно вiдняв вiд сина сокиру i розкроњв нею йому черепа...
   - О Боже, о Боже!.. Що ти говориш?.. Гнате, отямся!..
   Але Гнат уже мовчить. Спустив голову i дивиться в землю.
   - У тебе,- каже по деякому часi,- порванi  чоботи.  Не  мерзнуть  ноги?
Скоро ж зима. Марiя приходить до себе...
   - Чи ж то первина? - каже вона.
   - Не первина... Але нащо, щоб мерзли... У тебе ж дiти. Для  дiтей  маЇш
шанувати здоровля.  Виростуть  дiти,  кормитимуть,  може,  з  них  i  люди
вийдуть. Моњ померли... Хай хоч твоњ ростуть... У мене,  знаЇш,  Ї  зайвих
двiстi карбованцiв... Вiзьми њх вiд мене, МарiЇ... ЧуЇш? Вiзьми!  Нiхто  ж
не знатиме, ось заприсягаюсь Богом... Хотiв би тобi хоч чимсь  вiддячитися
за твою велику справедливiсть... Вiзьми, МарiЇ...  Марiя  мовчить  i  нiби
зовсiм його не чуЇ...
   - Ти, здаЇться, не слухаЇш мене... МарiЇ?
   - Га!
   -Ти не слухаЇш мене?..
   Марiя мовчить.
   - Нiколи, нiколи нiхто не буде знати, коли  ти  вiзьмеш  вiд  мене  той
дрiб'язок. I клянусь тобi, що нiхто не буде знати, що я з  тобою  сьогоднi
розмовляв тут так довго, а також нiколи не покажуся тобi на  очi...  Ну?..
Вiзьмеш? Ось тут i грошi при менi...- сягнув рукою за пазуху.
   - Нi,_ нi, нi! Нi, Гнате!.. Прошу  тебе,  не  треба!  Не  вiзьму  твоњх
грошей... Я й так вдячна тобi за твою добру думку  про  мене...  Не  знаю.
Нiчого не знаю. Було б добре, щоб _ми, Гнате, нiколи не  зустрiчалися.  Ми
не будемо зустрiчатися. Правда, нi? Ну... Так!.. Я нiчого злого  не  думаю
про тебе. Повiр менi. Але грошi. Грошi, Гнате, треба вiддавати.  Не  можна
так - взяти i забути. Нi, нi... Так не годиться.
   - Так не вiзьмеш?..
   - Нi, Гнате. Не можу...
   - Не можеш... Добре... Добре, МарiЇ... Там  ми  вже  бiльше  не  будемо
бачитися. Я пiду собi, а ти пiдеш також... I не спитаю я, куди ти пiдеш, i
ти не спитаЇш, куди я пiду. Пiдемо рiзними далекими шляхами i чи зiйдемося
ще коли?.. Хто знаЇ... А може... А може, й нi... Ти, знаю, пiдеш до  своњх
дiток, сядеш коло них i подивишся на кожне. Не дивися на них сумно.  Може,
доля вимагаЇ вiд них веселого погляду, бо життя буде тяжке,  дуже  й  дуже
тяжке, МарiЇ... Бувай здорова... Бувай, МарiЇ, здорова!..



   VI

   Днi далi минають. Дiти ростуть. Марiя журиться i вичiкуЇ Корнiя.
   Де ж подiвся Гнат? Через кiлька днiв не стало Гната. Пiшов з дому i  не
повернувся...
   "Дивна людина,- думаЇ Марiя, - той Гнат. Нi, нi... Може, то й дiйсно не
вiн. Нащо б клястися, робити такий страшних грiх... Ох i любив вiн!"
   Дума доганяЇ думу. Пiшла до ворожки, а та дала  зiлля  i  казала  пити.
Марiя перестала думати за  Корнiя,  дума  за  Гната.  Напилася  зiлля,  i,
здаЇться, полегшало. Що вiн њй зробив? Хотiла не раз йти шукати його.  Але
ж де вiн?'
   Зима, великий пiст, смуток... Марiя йде до монастиря i молиться. Ченцi,
як i завжди, виходять на середину церкви i "Свiте тихий"  спiвають.  Марiя
клячить, шепче молитви... I зненацька... Цей кривий  чернець...  Гнат?  Це
Гнат? Зиркнув i подивився на нењ... Не маЇ часу.  Одвернувся  i:  "Святого
блаженного... Iiсусе Христе..."
   - Боже милостивий, будь менi грiшнiй! - б'Ї себе у груди Марiя.-  Боже!
Дай спокою моњй душi!..
   Прийшов Корнiй на Великдень. Марiя була на плащаницi, вернулася i  кого
бачить...
   - Боже! Корнiю! Ти? - Марiя плаче i смiЇться. Тепер для  нењ  приходить
справжнЇ свято. А вiн випростався, поправився. Принiс усiм гостинцi. Марiњ
шовку на спiдницю, але... Куди його, таку павутину, вiзьмеш. Одягнеш  -  i
все буде видно... Ще люди засмiють. Хай вже на смерть сховаЇ...
   А Корнiй перш усього оглянув господарку. Не Ї скрiзь до ладу, але що  ж
вона сама могла зробити. Конята ледь ходять. Попечений  мало  не  здох,  i
невiдомо, чи що з нього буде, бо рана не хоче гоњтися.
   - А хто, по-твоЇму, МарiЇ, те зробив? - питаЇ Корнiй.
   - Бог його святий знаЇ... Нiхто не може  сказати...  Ах,_  коли  б  вiн
знав, чия то робота. Вiн би з' ним  розквитався  по-своЇму.  Але  як  його
довiдаЇшся... Вечорами повно людей. Корнiй оповiдаЇ про вiйну,  революцiю.
Цар манiфеста видав, i нiбито вся земля маЇ прийти бiдному народовi...
   -О,_ це справедливо! - гуторили дядьки.- Так i треба. Земля всiх... Хто
працюЇ на нiй - дай тому...
   Не працюЇ - геть! Не заважай, не займай мiсця...  Земля  працi  i  поту
вимагаЇ...
   Великдень став дiйсно святом  Марiњ.  Вийшла  з  КорнiЇм  i  дiтьми  до
церкви. Дзвони дзвонять, смiЇться небо i земля.  Корнiй  добре  одягнутий,
дiти також, Марiя теж незгiрше... Йдуть гордо, а зо всiх бокiв:
   - Христос воскрес, Корнiю! З прињздом!
   - Воiстину воскрес! Дякую.
   - А як же там "гапонець"? Дiстав?
   - Та де там... Нашi дiстали.
   - Нашi? Дивись, туди його матерi! Таке мале,  а  таке  задиракувате.  А
чому ж не насипали?
   - ЗмЇна. Генерали плохiњ...
   -_ О,_ то-то воно... А де ж був цар? За чим дивився?..
   - Що цар... Цар за всiма не догляне...
   - Воно-то звiсно...-  чвиркаЇ  крiзь  зуби  дядько.-  Ото,  рiзун  його
матерi, коли б мене туди дав. Усiх перевiшав би. Люди кров ллють,  а  вони
змЇну роблять... I це такi порядки в нашiй РасЇњ.
   Корнiй стоњть в гуртi дядькiв, вищий за  всiх,  i  оповiдаЇ.  Каже  про
землю,  царського  манiфеста.  ОповiдаЇ  про  Маньчжурiю  i  китайцiв,  що
говорять зовсiм не так, як у нас, i до того носять косу, як жiнки...
   Дядьки регочуть. Виходить, пустяшний народ... Де ж видано,  щоб  чесний
чоловiк бабську моду заводив. Видно зразу... Тьху! I тiльки...
   Минуло свято,  i  Корнiй  одразу  в  поле.  Сонце  свiтить,  жайворонки
видзвонюють. Плуг краЇ мастку чорну цiлину. Минулоњ осенi не встигла Марiя
позяблити. Борозною ворони скачуть i пiдзбирують борознякiв.  ПриЇмно  так
ходити за плугом, приЇмно чутися зв'язаним  з  землею.  Шкода  тiльки,  що
нивка така вузенька. Пройшов кiльканадцять разiв - i межа. Ех, треба поля!
Неминуче треба поля, бо ж дiти ростуть...
   Посiяв i думав хату перекрити. Знiме снiпки, а дасть знов черепицю, але
трапилася купiвля землi, i Корнiй задаткував десятину.  Марiя  радiла.  Це
нiчого, що прийдеться дещо живота  стягаути.  Нiчого.  Десятина  Ї  завжди
десятина. Вона готова з останнього пнутися,  а  все-таки  десятинка  буде.
Хiба ж ви не бачите, що дiти ростуть, а њм же треба землi. Куди пiдуть, що
робитимуть? У пани всi не полiзуть, та й щоб  людина  стала  паном,  треба
вчитися, а щоб учитися, треба знов грошей.
   До всього Марiя знов завагiтнiла. Мала вже таке щастя, що якраз на лiто
мусила бути вагiтною. А тут стiльки скрiзь працi.  Перед  Рiздвом  дiстала
хлопчика i охрестила його Лаврiном. "Хай здоров росте,-  вiншували  куми.-
Краще хрестини, нiж мерлини".
   Ах, Марiя пережила всього. Було i хрестин, i мерлин. Не первина. Видно,
пiд такою планетою родилася.
   Десятину поволi виплатили. Стягнулися до останнього, але виплатили шмат
поля. Хай буде. Це ж грунт, це капiтал, як казав Корнiй.



   VII

   I далi пiшли днi рiвною довгою чергою, вкладаючись у мiсяцi й роки. Якi
це були гарнi, повнi, округлi роки.  Кожний  схiд  сонця  приносив  працю,
захiд -  вiдпочинок.  Ростуть  дiти.  ПрибуваЇ  потроху  землi.  За  хатою
засадився новий садок,  i  молоденькi  щепки  щовесни  вкриваються  нiжним
усмiхненим цвiтом. Минуло п'ять  рокiв  -  i  Корнiй  господар.  Корнiй  з
широкою бородою, Корнiй почесний чоловiк у громадi.
   Недiльним ранком по веснянiй сiвбi, коли пiдростаЇ i починаЇ  хвилювати
жито й пшениця, Корнiй замiсть до церкви йде в поле. Для нього й тут повно
Бога. Стань навколiшки i молися. Сонце величне i вiчне, сонце поля i села,
звелося з-за далеких обрiњв i  пiдноситься  у  височiнь.  Широкою  твердою
ходою йде Корнiй польовою дорiжкою помiж пашнями,  дивиться  на  повiльнi,
нiби  котячi,  сiро-зеленi  хвилювання  розлогих  пiль,  слухаЇ   невтомнi
видзвони  жартiвливих  соняшних  птахiв  над  собою,  сильними  мужицькими
грудьми вдихаЇ мiцний, хрусталево-прозорий  i  пахучий  воздух.  Нема  тут
кiнця. НемаЇ краю. Вiтер теплий i м'який пливе  i  топче  по  ланах,  бiлi
хмаринки, нiби лiлењ блакитного  велетенського  ставу,  пiдбарвленi  легко
сонцем, пливуть i десь там западають  за  чорну  стiну  далекого  дубового
лiсу.
   I як не йти в таку годину в поле?  Як  не  любити  його?  Скiльки  тих
колоскiв... Боже, скiльки њх тут!.. Бiльше, нiж зiр у небi... I хто дав њм
життя? Он йде Корнiй з твердим поглядом i шорсткою долонею.  Це  вiн  сiяв
зерно. Це вiн дав йому змогу розумно торкнутися землi, пустити ссавчики  у
м'якоту великоњ планети i  вирости  у  нiжне,  чудесне,  увiнчане  колосом
стебло.
   Честь тобi, Корнiю! Сам Бог з тобою нерозлучно тут на полях з вiтром, з
просторами неба, з сонцем! Сам Бог!.. I скiльки разiв буваЇ, що Корнiй без
нiякоњ причини стаЇ, знiмаЇ новий  недiльний  кашкет  i  хреститься.  Чого
Корнiй хреститься? До кого? Ах, Корнiй не скаже,  чому  вiн  хреститься...
Хочеться, i вже... ЧуЇ радiсть, чуЇ велич, чуЇ присутнiсть  вищоњ,  вiчноњ
сили...
   ВертаЇться додому i почуваЇ себе, як по молитвi... Легко,  радiсно.  Он
женуть худобу "з роси"... Чињ то корови  он  iдуть?  КорнiЇвi.  Шiсть  њх,
розкiшних, повiльних тварин, iдуть i несуть тобi, Корнiю,  пахуче  молоко.
За ними йде КорнiЇва дочка Надiя.
   Зрiвнявся з НадiЇю.
   - Напаслись? - питаЇ.
   - Хiба не бачите, тату? Не напаслися. Папгi нема...
   - Приженеш додому i даси њм конюшини...
   У Корнiя не тiльки корови. У Корнiя конi випасенi, блискучi.  У  Корнiя
господарство. Вiн вже давно забув тi часи, коли-то  на  гармонiњ  грав  та
тягнув у Мартина поденщину. Минулися тi часи, хоча Марiя не  раз  про  них
згадуЇ.
   Дома обiд. Марiя була у  церквi  i  оповiдаЇ,  про  що  люди  гуторять.
Кажуть, що маЇ бути вiйна, що нiби нiмець  задумав  на  "нашого"  воювати.
Корнiй i Марiя обмiрковують тi чутки i приходять до переконання, що  варто
насипати тому нiмцевi - хай не лiзе.;.
   Демко вже парубочиться. Тiльки пообiдав - i одразу до дзеркала...  Чеше
свого чуба, на музики збираЇться.
   - Ти, Демку, не дуже-то там того...- каже Корнiй.- Ще нагуляЇшся. Менше
за чуба, а бiльше за господарку дбай... Куди збираЇшся?
   - Куди ж вийду... От-вийду в село. Не буду ж весь час на печi сидiти.
   - А хто то виведе на пашу конi?
   - А Максим. Що вiн маЇ робити?.. Тiльки те й робить, що ганяЇ по вигонi
з хлопцями...
   - Максим ще кращий робiтник, нiж  ти...  Ой  сини!  Дивiться  менi.  Не
дбатимете - не будете мати... Само до рота не прийде. Це вже повiрте менi.
   - Який розумний,- вiдгризаЇться Максим.- Сам iде на  музики,  а  я  маю
конi пасти.
   - А що ж ти маЇш робити?  Тiльки  й  робити.  Я  вже  своЇ  вiдпас.  Не
заставляють тебе косити чи орати,- каже Демко.
   - Но, но, но! Ще посварiться. Ти, Демку, нiде не волочися, виведеш йому
конi, напоњш i хай пасе. Мусиш, Максиме, пасти.  Гляди  менi,  як  застану
тебе, як недавно, з хлопцями, конi в шкодi...
   Демко вдоволений розпорядком батька, зате Максимовi  це  зовсiм  не  до
впедоби. Вiн звик щодня бiгти на  вулицю,  назбирати  юрбу  хлопчиськiв  i
гасати з ними по вигонi та  садах.  Видерти  кубло  птаха,  обiрвати  чужу
яблуню чи грушу, зробити якусь капость... О, на це Максим перший  майстер.
КорнiЇвi не раз приходилося вислухувати вiд сусiдiв за  Максимовi  вчинки,
але пiсля дiставалося i самому  справниковi  досить.  Корнiй  не  попускав
вiжок. Всяка провина мусить бути вiдповiдно вирiвняною.
   Марiя в таких випадках мовчала, њй всi  рiвнi,  всi  добрi.  Не  робила
рiзницi мiж дiтьми, не заважала  батьковi  давати  њм  накази,  але  й  не
боронила нiчого дiтям. Надто не боронила Демковi ходити на гулянку.
   - Пiдрiс, хай погуляЇ,-казала вона. - Прийде час - i покине.  Молодiсть
Ї молодiстю...
   Найулюбленiшою дитиною обох Перепутькiв була Надiя.  Слухняна,  весела,
гарна. ВстаЇ разом з матiр'ю,  допомагаЇ  њй,  нiколи  не  ухиляЇться  вiд
працi. Вийде на город, копаЇ, поле, а при тому весело виспiвуЇ.
   - В матiр вдалася,- казали старшi люди. - Це  i  вона  такою  спiвачкою
була.
   - Краще було б, коли в батька. Не буде мати щастя...
   - Ет, _забобон...
   I все йшло, нiби машина, своњм порядком. Коли можна було, Демко йшов на
музики. У нього навiть вус не висипав, але дiвчатка  вже  задивляються  на
стрункого чорноокого парубчака. Максим мусив пасти конi.  Корнiй  iшов  на
сходини громади, весь час возився з купiвлею  землi.  Марiя  сидiла  дома,
приходили сусiдки, i розпочинався сейм.  Обговорювали  неприсутню  сусiдку
Химку, з Химки переходили на господарськi справи,  далi  про  сватання  та
весiлля розмова, i так до вечора.
   Малий Лаврiн, жвавий, з iскристими оченятами стрибун, гасаЇ  десь,  Бог
його знаЇ де, прилетить увечерi додому i мамаЇ њсти.  Марiя  любила  свого
мiзинчика, пестила i шанувала. Корнiй також нiчого проти не казав. У школi
йде добре. Очi маЇ бистрi. Будуть люди. Треба буде на школи  пiслати.  Хай
хоч один вийде яким дохтором.
   А мине свято - знов праця. Село цвiло, родило овочi, вiдпочивало i знов
цвiло. Вже кiлька рокiв  обминали  пошесть  i  неврожай.  Люди  пiднялись,
багатiли i ширилися. Росли мурованi  хати,  заводили  хмельницi,  купували
машини.
   За пару рокiв прийшло до Корнiя перше горе. Демко пiдрiс на  рекрута  i
мусить йти виконувати своњ обов'язки перед царем. Прийняли його до гармати
i завезли на далекий Кавказ. Марiя гiрко оплакувала сина, нарихтувала йому
торбу  коржiв,  ковбас  та  всякоњ   всячини.   КорнiЇвi   прикро   також.
ПозбуваЇться найлiпшого помiчника  в  господарствi.  Вiн  ось  купив  було
жниварку, i Демко сам з нею  дуже  добре  вправлявся.  На  жнивах  стiльки
працi. Там робiтники, там своњ. Скрiзь треба доглянути,  скрiзь  встигнути
завчасно. Не доглянеш, то й не  будеш  мати.  На  Максима  Корнiй  не  мiг
сполягти. "Не буде з  нього  господаря,  -  казав  кожному.Тiльки  й  знаЇ
вечорницi, гульню та карти".
   "Вирiс перший син, як i коли, того цар не знав. Цар знаЇ  тiльки  тодi,
коли йому треба мого сина,-  розважала  Марiя.-  Прийде  вiйна,  потягнуть
бiдачиська, i хто знаЇ, чи вернеться. Цар не знаЇ, скiльки  слiз,  скiльки
горя, скiльки страху коштував мiй син. Нi. Цар того не  знаЇ.  I  йому  не
треба знати. Нащо йому?"
   По вiдходi Демка, коли на Максима  припало  бiльше  працi,  вiн  зовсiм
вiдмовився "служити батьковi".
   - То ти, паршивцю, думаЇш, що то менi служиш! ДумаЇш, що то я  все  для
себе? Блазню ти вироджений!
   Пересварилися, i Максим  покинув  дому.  Пiшов  шукати  легкого  хлiба.
Подався до мiста i там дiстав мiсце лакея при дворянському клубi.  Корниiй
мусив найняти чужого парубка до роботи.
   А навкруги тиша i спокiй. Гнат у  монастирi  виспiвуЇ  тужливi  iрмоси,
читаЇ "часи", Марiя ходить до церкви, як  i  ранiш,  стане  десь  збоку  i
молиться за здоров'я свого сина. Часом бачить Гната, Гнат бачить Марiю. Не
сходилися i не говорили. Про що  говорити?  Старе  поволi  забуваЇться,  а
нового не  варто  порушувати.  Тихо,  i  хай  так  буде.  Доля  спить,  не
цiкавиться. Чи зла, чи добра - все одно. Не кричiть, не будiть њњ,  ходiть
на пальцях...
   Село мовчить, село тихо працюЇ,  село  чекаЇ...  На  дзвiницi  воркують
зграњ голубiв. Свiтить ясно сонце,  цвiрiнькають  горобцi.  Увечерi,  коли
западаЇ сонце i надходить тiнь, капаЇ i розливаЇться  над  селом  лагiдний
дзвiн. Сходить великий мiсяць, по землi стеляться густi тiнi вiд каштанiв,
яблунь i волоських горiхiв. Перед загратованим вiкном Гнатовоњ келiњ цвiте
великий кущ рожi. Вiд куща  падаЇ  тiнь  i  розсiваються  приЇмнi  запахи.
Свiтиться нафтова лампочка. Зiгнувшись, сидить при свiтлi Гнат i  читаЇ...
Мiсяць свiтить.



   VIII

   На полях хвилюються твердi тяжкi колоски  золотоњ  пшеницi  i  срiбного
жита. Ще вчора ми жали на полi. Ще вчора натомилися,  вернулися  додому  i
спокiйно вiдпочивали.
   Сьогоднi йдуть з полiв дiвчата. На головах обжинковi вiнки. Поле вкрите
довгими рядами пiвкiл. Лiтають  урадуванi  птахи  i  крячуть.  На  цi  днi
припало велике соняшне затемнення. Сонце не захотiло свiтити i  почорнiло,
а люди дивилися здивовано i пророкували бородачi, що настане брань  велика
i поллЇться скрiзь, як широка земля, людська кров.
   Стояв незабутнiй  1914-й.  Засурмили  в  сурми,  задзвонили  в  дзвони.
Заiржали конi, заплакали матерi й нареченi.
   Матерi! Чого ви плачете, матерi? Шкода вам ваших синiв? Не  плачте,  њх
мiльйони в Росiњ.
   Жiнки Невже не обiйдетесь без ваших чоловiкiв? Загинуть?  Не  журiться.
Росiя дасть вам iнших!
   Дiвчата! Утрiть вашi яснi, гарячi з кохання очi i смiйтеся. Вашi коханi
пiшли на герць i вернуться героями!
   Йдуть, йдуть чисельнi сини, чоловiки й  коханi,  њх  проводять  батьки,
матерi з дiтьми та дiвчата. На полях парадують пiвкопи,  а  дорогами  конi
iржуть i тисячi мужицьких нiг збивають хмари куряви.
   Iдуть - обози, батарењ. Iдуть козаки i висвистують.
   - Прощайте, матерi, жита, пiвкопи i дiвчата!
   Пiшет, пi-i-iшет цар герма-а-анской, Пiшет ру-у-ускому царю-у-у-у...  Я
РосЇ-Ї-Їю заваю-ю-у-ю, Сам в РасЇ-Ї-Їю жiть пайду-у!
   Рвуться виспiви пiд небо, топчуть мужицькi ноги курянi  дороги,  iржуть
конi, й виблискують на сонцi багнети. Тяжкi батарењ двигтять  i  насуплено
повзуть пiд напором шести слонокопитних коней.
   Проти сонця, на пригiрках за селом, стоять матерi,  батьки  i  дiвчата.
Приклавши долонi над очi, напружено пускають понад стернями  та  пiвколами
свiй зiр, туди, де йдуть, хвилюються й спiвають мужицькi полки й батарењ.
   У церквi служать панахиди. Кадильний дим i тужний спiв. Диякон у чорнiй
ризi пiдiймаЇ правицю i гучним голосом проголошуЇ:
   - ™ще молiмся о на полi бранi убiЇнному, христолюбивому воњну, за вiру,
царя i отечество життя своЇ вiддавшому, Дiомiду, i  подаждь  Господи  рабу
твоЇму вiчную пам'ять!
   - Вi-i-iчную па-а-ам'ять...  Вi-i-iчную  пам'ять...-  розливаЇться  пiд
високим склепiнням  церкви.  Люди  клякають.  Злiва,  коло  колони,  перед
великим образом припала до кам'яних  плит  Марiя,  њњ  ридання,  уривнi  i
рiзкi, торкають iнших матерiв христолюбних воњнiв. Згуки "вiчноњ  пам'ятi"
заглушають материнський плач. Клуби кадильного диму  повiльно  знiмаються,
сягають склепiння банi i розпливаються.
   На правому криласi у довгому чорному  одязi  сухенький  старий  чернець
тонкими устами швидко нашiптуЇ молитву. Вiн не бачить ридаючоњ Марiњ.  Нi,
вiн не бачить њњ, але вiн знаЇ, за кого моляться сьогоднi, i  знаЇ  також,
що Марiя Ї тут i що Марiя плаче. Чому ж чернець не пiдiйде до  плачучоњ  i
не скаже:
   - МарiЇ! Встань. Згадай велику Матiр, яка стояла пiд хрестом розп'ятого
Сина i чекала Його смертi...
   Чому чернець не нагадаЇ Марiњ цих слiв? Вiн же _пам'ятаЇ њх. Не забув.
   Чернець не може пiти до Марiњ, не  може  сказати  њй  слiв  потiхи.  Он
стоњть також Корнiй. Вже не той, що тодi. Нi. Не той.  Дебелий  з  сивиною
чоловiк. У його великих втомлених очах повно смутку. На чолi  його  багато
глибоких рис. Це роки i праця вирiзьбили њх...
   Хтось вернувся з германського фронту i оповiдав,  що  бачив  на  власнi
очi, як пiд Варшавою нiмцi захопили руську батарею i як великий  нiмець  у
шпичастiй шапцi прохромив Демка "штихом". Марiя не могла лишатися самою  в
темнотi. Перед нею ставав образ, як нiмець пробиваЇ штиком њњ сина. Одного
разу пiшла до льоху по капусту. Зверху ще не було темно, але в льоху  була
пiтьма. I коли Марiя спустилася по сходах униз,  Корнiй,  що  був  саме  у
кухнi, почув з льоху сильний i  рiзкий  крик.  Побiг  туди  i  знайшов  на
долiвцi непритомну Марiю. Мов дикий звiр, закричав, кинувся до нењ, схопив
на руки i винiс наверх.
   Холодною водою i розтиранням пульсу повернули Марiњ свiдомiсть.
   МарiЇ!.. Боже, МарiЇ! Що тобi сталося?  Марiя  дивиться  на  людей,  що
зiбралися навколо нењ. Дивиться,  щось  пригадуЇ  i  починаЇ  плакати.  Аж
пiсля, коли њй вернулася мова, розповiдала:
   - Входжу, знаЇте, до льоху, нiчого собi не думала. Там ще  трохи  яблук
загнило, i думала: переберу њх та повiдкидаю гнилi. Вступила, чуЇте, аж  у
тому, другому, льошку раптом передi мною мигнув Демко.  Блiдий,  страшний.
Його нагнав величезний нiмець i втемидив йому...  Боже,  Боже!..  Не  можу
цього казати. Не можу, люди моњ. Не маю сили... Я крикнула i впала- Минуло
багато чорних днiв, уложених у мiру тижнiв. Одного разу приносять КорнiЇвi
листiвку. ЧитаЇ...
   - МарiЇ! МарiЇ!.. Демко живий!.. Бiжить Марiя.
   - Де? Корнiю! Де вiн? - тремтить Марiя, рве вiд Корнiя папiрець...- Де,
Корнiю? Тут? Тут це написа- но? О, очi! Чому  ви  не  виллЇтесь,  коли  не
можете навiть бачити того, що там написано!.. Читай!
   "Дорогiњ папаша i мамаша.  Жив,  здоров,  кланяюся  низьким,  до  самоњ
землi, поклоном i цiлую вашi свiтлiњ очi,  сахарнiњ  уста  i  бiлiњ  руки.
Знаходжуся в плiну у нiмцiв. Пришлiте, як можете, житнiх сухарiв".
   - О сину мiй! Житнiх сухарiв! Ой Боже, Боже! Де ж видано, де ж  чувано,
щоб було так  вже  скрутно.  Житнiх  сухарiв.  Та  чи  я  жалуватиму  тобi
пшеничних i чого тiльки захоч. Та я тобi хурою на край свiту  завезу.  Ой,
людоньки моњ! ЧуЇте, як страждають нашi сини!..
   Марiя плаче. Корнiй витираЇ "свiтлi очi". Сусiди  тошнiють.  Як  же  то
мусить бути, коли вже люди навiть житнiх сухарiв не мають.  Як  це  мусить
бути!..
   - А ми за нього вже i панахиду вiдправили, оплакали, як покiйника.
   - Не дай Бог, щоб десь там з голоду згинув. Краще вже хай  вiд  кульки,
нiж вiд голоду...
   О, то правда. Найстрашнiша смерть - цесмерть вiд  голоду.  Не  дай  Бог
навiть вороговi вмирати такою смертю...
   Пiсля того Марiя напекла сухих коржикiв на маслi, вложила  у  скриньку,
дала туди ковбасу i вiдвезла на пошту. Там зважили i  сказали,  що  тiльки
третина того, що вона привезла, може бути переслана, а ковбасу  прийдеться
зовсiм викинути.
   - Але ж, люди добрi... Це ж для мого сина.
   - Ми знаЇмо. Але це нiчого не значить. Не можна.
   - Та я для нього цiлу хуру можу послати. Слава Богу, Ї  досить,  а  вiн
голодуЇ. Ми маЇмо, скiльки хочете. У нас  хлiба  ще  нiколи,  поки  стоњть
свiт, не бракнуло, а там же голод. Ви ж знаЇте, що там  голод...  Люди  не
мають чого њсти. Мiй син сидить i чекаЇ, сидить i весь  час  сподiваЇться,
що _ми вишлемо йому, що ми допоможемо, а ви тут не допускаЇте, не  хочете,
щоб я помогла свому синовi.
   Поштовий урядник не мiг вияснити Марiњ,  чому  вона  не  смiЇ,  скiльки
хоче, вислати синовi хлiба. Вiйна. Двi держави б'ються. Не можна  висилати
туди хлiба, не смiЇмо њх пiддержувати...
   - Але ж там i нашi сини...твердить Марiя.
   ОбкраЇна, маленька посилка пiшла. Через кiлька днiв Марiя вислала другу
посилку. Прийшла листiвка, i в нiй не говорилося нiчого, чи одержав вiн тi
посилки. Було знов те саме - вишлiть менi житнiх сухарiв.
   Марiя ламала у вiдчањ руки. Вона ж висилаЇ. Де тi  посилки?  Куди  вони
дiваються?
   Марiя посилала далi. Посилала i чекала вiдповiдi. Чекала довго, вперто.
Щодня виглядала пошту, ходила сама до старости, до волостi. НемаЇ.
   Йшла велика  вiйна.  Забирали  все  нових  новобранцiв.  Йшли  маленькi
хлопчики, старi батьки. Середнiй син Марiњ пiшов добровольцем  i  вештався
десь при обозах. Прийшли додому у вiдпустку. Але вiд Демка нiяких вiсток.
   У селi  тиша  i  смуток.  Замовкли  спiви,  нiхто  не  жениться,  рiдко
хрестини. Лиш деколи хтось вмирав, але панахиди правилися  щодня.  Вмирали
не дома. Вмирали десь далеко, i там њх хоронили. Не було,  при  тому  кому
плакати i кому втiшати.



   IX

   Поволi, непомiтно  пiдкрадався  1917-й...  Зима  непев-  на.  Метелицi,
вiдлиги. РозтаЇ снiг, заливаЇ водою яри, луги.  Вдарить  мороз  -  i  знов
замерзаЇ все. В окопах сидiли раненi й  перераненi.  В  окопах  молоденькi
хлопчаки у постолах. Йдуть у наступ i гукають на допомогу маму.
   На  села  натискали  все  новi  й  новi  вимоги.  Приходи-  ли  калiки,
оповiдали, кляли, рвали з грудей вiдзнаки геройства i  топтали  калiченими
ногами. _Тихий люд щетинився, набирався  лютi,  розправляв  пазури.  З-пiд
непорушних, забутих сiл вилiзав жорстокий звiр.
   Березень. У церквi дзвонять. Чого у церквi дзво- нять? Дядьки надягають
"шинелi" (хто тодi не мав шинелi) i  квапляться  до  церкви.  Виходить  на
амвон пiп i проголошуЇ:
   - Брати i сестри! Наш цар  iмператор  всеросiйський  Микола  II  зрiкся
царського престолу. Вiднинi наша держава буде зватися республiкою!..
   Народ шумiв, як лiс пiд натиском бурi.  Коло  церкви  з'явився  ранений
"унтерцер". У нього на бiлому перев'язi прикрiплена до шињ рука,  на  чолi
великий червоний свiжий рубець. Вилазить на церковну огорожу, i з його уст
поперше зриваЇться:
   - Товаришi!..
   Люд здригнувся. Цього слова ще нiколи не  було  чути.  Так  не  говорив
нiхто. "Цар наш, iмператор всеросiйський, не вiдрiкся вiд свого  престолу.
Його скинули з нього. Нами правили всякињ буржуњ i капиталiсти.  Три  роки
лили ми кров на фронтi. Далой вiйну! Далой буржуазiю! Далой помiщикiв! Вся
земля, за яку нашi брати три роки ллють свою кров, складають  своњ  голови
по всiх фронтах, вертаються додому  вiчними  калiками,-  та  земля  мусить
належати нам! ЧуЇте? Нам, селянам, тим, що на нiй працюють!"
   - Правильноњ - гукнув народ. Гукнув з глибини, з переконання...
   - Тепер настаЇ новий час. ПочинаЇться свобода...
   - Правильно! - гукаЇ народ.- Свободи! Давай свободи!...
   Бiгли на дзвiницю, били в дзвони, гукали - хай  жиЇ  революцiя!..  Попи
виголошували свободолюбив! проповiдi, виклинали  кровопийцiв-царiв.  Ченцi
стали революцiонерами. Хто не чув у словах, що та земля, за яку  три  роки
лили ми на всiх фронтах кров,  маЇ  належати  тим,  хто  на  нiй  працюЇ,-
великоњ неухильноњ правди? Кому не промовляли  до  серця  -  геть  криваву
вiйну! Миру дайте! БажаЇмо миру!..
   Всiм. Не було контрреволюцiњ. Всiм революцiя. Пiд селянськими  стрiхами
гуторили на всi лади про землю. Земля, земля й  земля.  Дайте  нам  землi!
Той, хто дасть селянам землю, той здобуде душу народу! Треба  землi,  мало
землi, народ не може без землi! За що ж тодi воюЇм? За  що?  Нащо  взагалi
цiле життя, цiла та iмперiя, яка маЇ безлiч землi, а селянин тиснеться  на
клаптику поля, де не маЇ мiсця поставити порядний будинок?
   Революцiя! Робiть революцiю! Землi-i-i! Землi-i-i!..
   I стала небувала ще революцiя.  Лiто  минуло,  осiнь.  Надходить  зима.
Сонце свободи ярко горить над цiлою iмперiЇю. Нащо ж  фронт?  Доки  фронт?
Зима i фронт. Досить!..
   I рухнув фронт. Рухнув раптом, мов крига веле- тенськоњ  рiки,  весною.
Мiльйони сiрих, обурених, з зачовганими окопною грязюкою обличчями  людей,
рухнули в запiлля i розпочали шалений герць по розтрощенiй iмперiњ.
   У селi обоз "третього розряду". Спокiйнi, бородатi обозники варили чай,
кашу,  лаялися  i  слухняно  виконували  своњ  обов'язки.  Блиснуло  сонце
свободи.  Бородатi  обозники  пiднялися,  нашорошились,  рвали   на   собi
"пагони", рвали "кокарди" з сiрих зiм'ятих кашкетикiв.
   Сотня возiв, двi сотнi вибраних киргизьких коней. Збруя,  майно.  Далой
вiйну! Додому. Кинули вози, конi. Вибрали комiтет i почали грабувати село.
Бородатi дядьки! Ви, що ви робите?
   Новий рiк. Церква наповнена людом. У  монастирськiй  церквi  на  самому
передi в шапках два матроси  пiд  час  служби  курять  цигарки.  Курять  i
посмiхаються. Свобода ж! Коли, як не  тепер,  встругнув  би  чоловiк  таку
штуку.
   Люди дивляться, тошнiють. њх охоплюЇ жах. Чому ж не проваляться у землю
тi страшнi грiшники, тi блюзнiри? Чому не спаде з неба вогонь i не  пожере
њх? Нi! Вогонь не впаде i не пожере. На  криласi  "во  Хреста  крестiтiся"
спiвають, а з натовпу людей мужньо i певно вириваЇться Корнiй Перепутька i
зупиняЇться коло матросiв.
   - Просимо, товаришi, вийдiть з церкви...
   - А ти кто такой?
   - От  сукин  ти  син,  хто  я  такий!  МаЇш!..-  I  матрос  звалився  з
скривавленою пикою на помiст. Товариш  його  вхопив  револьвера.  Ба-ах!..
Гримнув пострiл. Куля посвистiла вгору i пробила крилатого  херувимчика  в
склепiнню церкви. Рейвах, крик, але служба не перериваЇться.
   Матросiв ногами викопують з церкви. А надворi бiгають озброЇнi бородатi
обозники, розбивають дверi монастирських льохiв, викочують  бочки  сушених
слив, виносять з магазинiв муку i все, що там Ї.
   З церкви  рине  народ.  Селяни  жахаються  видовиськом  на  дворi,  але
одночасно њм стаЇ шкода. Як так! Хто смiЇ грабувати те, що належиться  њм.
Гей, фронтовики! Де ви?
   ™. Тут ми!.. Фронтовики кидаються  на  магазини,  на  льохи.  Дядько  в
шинелi силиться здвигнути на плечi мiшок з  борошном.  ПiднiмаЇ,  кричить,
мiшок розв'язуЇться, i борошно засипаЇ дядьковi голову, очi. КидаЇ  все  i
лаЇ.
   Долиною розлилася пожежа.  Палахкотить  у  ранкових  святочних  туманах
монастирська клуня, напхана немолоченим  збiжжям.  Люди  оточують  пожежу,
див- ляться. њм робиться навiть весело. Вогонь, дим. Рвуться навколо ручнi
гранати, стрiляють старi обозники.
   Це ж  свято.  Це  новий,  перший  революцiйний  рiк.  Справляють  свято
революцiњ. Чому ж не тiшитися? Як не радiти! Навiть ще мало. Бiльше треба.
   Ми весь, ми старий мiр разрушим
   до аснованья, а затем ми наш, ми новий мiр настроњм, кто бил нiчем, тот
будет всем...-
   виспiвують фронтовики. Так треба. Мало це  ще.  Бiльше  давай!  Спалити
все, що нагадуЇ спокiй, добробут. Революцiя!..
   Обозники  йшли  селом,  вибирали   слив'янки,   вишнiвки,   напивалися,
стрiлялися. А  за  селом,  по  безкрањх  снiгових  полях  снували  кiстяки
вибраних киргизьких коней. Це ж не вiйна. Це революцiя.  Не  треба  коней.
Зайвi ви тепер, спокiйнi, терпеливi, з  воЇнними  таврами  сотворiння.  Ви
пройшли крiзь гори Карпати, ви вивозили нас через мазурськi багна. Ви  все
йшли, йшли,- в дощ, сльоту, метелицю. Ви не нарiкали,  не  скаржилися,  не
робили революцiњ... А за те ви, милi, спокiйнi сотворiння, викинутi  тепер
за село, на чисте поле. Вам_ навiть не дозволено наближуватися до села. Ви
ходите по снiгових  завiях,  шукаЇте  сухi  стебла  билин,  огризуЇте,  як
знайдете, якiсь дерева. Виголоднi, i кожний день наближуЇ вас до страшного
безславного кiнця.
   Он село, i там ви бачите скирти  сiна,  соломи.  Ви  зупиняЇтесь  серед
снiгу i метелицi, витягаЇте довгi шињ i боляче домагаЇтесь  у  людей  њжi.
Вашi голоси рiжуть застигле, заморозене повiтря  i  не  долiтають  до  вух
людей. Тодi ви поволi самi наближаЇтесь до села, думаЇте, що вас так само,
як не почули, не помiтять. ДумаЇте, знайдете хоч  якусь  стеблину,  зайву,
викинену на гнiй, i зi смаком з'њсте њњ. Нi, конi. Ви помилилися. Ви ще не
встигли  наблизитися  до  людських  будiвель,  як  там  вже  вас  помiтили
озлобленi вашою настирливiстю до њжi люди. Вони вибiгають з кiлками i  без
найменшого спiвчуття гатять по ваших випнутих ребрах. Тож вам  болить.  Ви
гостро вiдчуваЇте страшну несправедливiсть i думаЇте, якi жорстокi  i  якi
нерозумнi ви, о люди! Ви женете нас на виразну смерть, а хто,  як  не  ви,
завинив, що ми мусимо вмирати тут, на ваших полях?..
   I конi - карi, гнiдi (переважно гнiдi) - розходяться  на  всi  сторони,
тремтять вiд холоду, витягують шињ.
   Он йде чудесний примiрник  киргизького  рисака.  Колись  за  ним  ходив
бородатий тамбовець, кормив його вiвсом, крав у мирних жiнок сiно i  давав
йому. Кликав його лагiдно Ваською i чистив згреблом та щiткою.
   Тепер немаЇ тамбовця. Кинув усе, бо почув революцiю. А кiнь  ходить  по
полю. Три днi не  вдалося  йому  нiчого  дiстати  до  свого  невибагливого
шлунка, а на третю нiч, серед морозу i метелицi, загрузит  одною  ногою  у
снiгову  намету,  так  довго  пручався,  намагаючись  визволити  ногу,  що
знесилився, впав i, розiгрiвши рештками свого тепла снiг до  самоњ  землi,
бiльше не встав. До ранку снiг замiв Ваську. Лишився  невеличкий  снiговий
горбик. Один, другий, багато горбикiв. То лежать i спочивають вiчним  сном
незнанi воњни великоњ вiйни.
   А Корнiњв Сiрко, коли ночi морозянi i  прозорi,  коли  свiтить  гострим
поглядом великий набубнявiлий мiсяць, а  по  деревах  нервово  осiдають  i
њжаться випари  працьовитоњ  вертухи  Землi,  коли  сад  обер-  таЇться  у
кораловий чагарник i стоњть непорушне, зачаровано, залитий  мiдяним  зором
неба, тодi старий Сiрко вилазить зi своЇњ нори, волоче за собою кострубату
тiнь,  протикаючи  м'якими  лапами  снiговий  цiльник,  виходить  на  край
коралового гаю i тут, увiткнувши пащеку  у  мiсяць,  заходиться  довгим  i
пронизливим воЇм.
   З долини, там, де колись били камiнь, викочуЇться та  розкладаЇться  по
снiгу димовий  валун.  Час  вiд  часу  виприскуЇ  в  небо  i  знов  зникаЇ
подратована вогняна пляма.  Низько  над  землею  розливаЇться  ледь  чуйна
хвилька самогонного випару.
   У кудлатих, притрушених iнеЇм папахах  сидять  на  каменюках  дядьки  i
вичiкують перваку. Перед ними двигтить i буриться череватий  куб.  В  його
холодильнику люлюкаЇ передвiсник дядькiвських мрiй. ѓх  чола  напинаються,
очi втикаються в одну точку,  нiздрi  нервово  виграють.  З  печi  прискаЇ
вогняне сяйво, б'Ї по залiзних носах,  по  мiцних  вичовганих  вилицях  та
непорушних  олов'яних  очах.  Дядьки  чекають  перваку.   Першi   ударники
революцiњ. Першi  з  останнiх,  яких  не  розтрощив  фронт,  якi  загусли,
закам'янiли, злилися всi в лавину вулканiчного вибуху  гнiву,  обурення  i
нечуваноњ мерзоти.
   Френчi, чоботи й галiфе. Крекотом потрясаЇ планету страшний  росiйський
мужик. Земля Украњни дуднить вiд тупоту орд революцiњ. Крицевими  дорогами
у  далечiнь  несуться  поњзди.  За  обрiями  моргають  заграви   пожеж   i
розливаються сердитi рокоти гарматних передгромiв.
   Демко, син Марiњ, трупом лiг. Чекала, видивлялася. Горiли й  виливалися
старi очi. Даремно.
   Зате вернувся Максим. Серед очей гранатних i скорострiльних бiлих зубiв
вбирався молодий селюк у бiльшовицьку шкуру. З тупоту  вояцьких  чобiт,  з
випарiв фронтових мiтингiв вирвався й шубовхнув вiн, з гранчастим чолом, у
розхристаний, шалений тан.
   На ньому  френч  i  галiфе.  Цегельноњ  барви  обличчя  крите  шорсткою
щетиною. Пiд носом колюча пляма рудуватих вусикiв.  У  кишенi  шестибiйний
наган.
   I що йому Бог Саваоф i вся небесна канцелярiя? Звiв нагана, бацнув раз,
i дутий кињвський образ розсипався на скалки. Скам'янiла Марiя, не поверне
язиком.
   - Ну что ж, мать? Чево таращiш глаза? Iдола твоЇво разстрЇлял,- i додав
мерзотну лайку.
   Марiя не знайшла слова. Вийшла у темнi сiни i там  плакала.  Здавалося,
не образа, а њњ розстрiляв Максим.
   Ох, якi у нього очi! Дитино, дитино! Якi  в  тебе  очi!  Червонi,  а  у
батька твого синi були.
   Корнiя не було дома. Марiя зiбрала скалки образа, залiпила ранене мiсце
стiни i заставила похапцем iншим образом. "Хай вiн не знаЇ. Хай  краще  не
знаЇ..."
   I Корнiй не знав. "А все-таки воно так не пройде. Бог  не  прийде  киЇм
карати",- думаЇ Марiя. I вiд того дня носила у собi страх.  Вiд  того  дня
бiльше клякала перед образами, теплiше  молилася.  Ходила  навшпинь-  ках,
боязко. Голос тихшав, а очi тањли неспокiй.
   Був це рiк дев'ятнадцятий...  Кудлатi  каштани,  ялиннi  шуми  корилися
сокирам. Розбитими догорали кiстяки розтягнутих дворiв.
   - Ей, Сидоре! Куди "картопляна" тягнеш?
   - Трру!.. Що ка? - i зсовуЇ з чола шапку на потилицю. Пiтно пiд нею.
   -_ Куди, кажу, оте волочиш?
   - Хай йому кат, поки вложив! Ото-то намучився. От привезу...  Досить  в
буржуазiњ настоявся. Хай ще постоњть i в мене... Вйо, булана!..



   Х

   Твердою, вправною рукою вiв Корнiй розхитану  свою  господарку.  Вигнав
кiлька кубiв самогону, але скорше на брагу  для  худоби,  нiж  собi  Весна
наближаЇться. Поле знов тягне. А Максим  не  лишився  дома.  Посварився  з
МарiЇю i Корнiем, назвав њх контрреволюцiЇю i подався.  Лаврiн  ходить  до
школи i вечорами читаЇ вголос Кащенка.
   Корнiй слухаЇ i втираЇ сльозу.
   - Так жалiсно написано, що Господи. Ах, коли б тепер козаки...
   Надiя давно дiвка. Вернувся з  вiйська  додому  славний  одинак  матрос
Архип Панькiв. Побачив Надiю i, заходив. Вiн  не  простий  парубок.  Бачив
свiт, Кронштадт, "Аврору", самого Ленiна чув. ОстаннЇ - правда,  сумнiвне,
бо вернувся перед "Октябрем", але хто буде перечити.
   Надходить весна.
   -_ Ах,_ коли б вже яка тверда власть прийшла,- зауважуЇ Корнiй.-  Сiяти
он  треба,  а  вони  кожний  день  мiтинги  i  мiтинги...  Украњну   якусь
видумують...
   - Тату! - кричить Лаврiн.Are ж ми козаки! Москва зруйнувала  нашу  Сiч.
Украњна поверне козаччину...
   - Сiяти  треба,  хлопче...  Козаки  козаками,  але  поле  не  чекаЇ.  А
вiддiлитися вiд Расењ не жилаю. То значить, що i Сибiр не наша буде. Захоч
куди поњхати, а тут тобi границя. Нi, сину... Не жилаю такого...
   - Сибiр! Сибiр! На чорта нам та Сибiр!
   - Земля там добра i багато...
   - Каторга там добра, не земля. Колись, може, ще москалi i нас  поженуть
туди, як гнали в старi часи козакiв...
   - Всьо его чепуха i Їрунда,- заявляЇ  Архип.-  Настайот  новая  власть,
власть рабочих i крестьян. Нiкакiх москалiв i нiкакiх козакiв. ВсЇ  равни,
всЇ братья. Что за Украњна такая взялася? Пять лЇт на флотЇ  прослужiл,  з
товарiщамi с адново катЇлка Їл, братом називал, а тЇпЇр дЇлiться.
   - Москаль нам нiколи не був брат,- сперечаЇться Лаврiн. - Вони  знищили
наше козацтво, московський князь Андрiй Боголюбський у тисяча...
   - А, Їрунда! ТЇпЇр нiкакiх тобi князЇй. Все равни.
   - Ну, щодо всЇ равни,- вставляЇ своЇ Корнiй,- то вже,  Архипе,  пробач.
Тут уже не те... Бо як, скажемо, який-небудь там свинар може  рiвнятися  з
таким генералом, чи що... Абсурд... По-моЇму, вже  досить  тоњ  революцiњ.
Треба б до дiла. От би тверду власть завели, а то  чорт  знаЇ  що.  Кожний
день новi оголошення та оголошення, а властi нiякоњ. Що хоч, то й  роби...
Якусь там Центральну раду завели i тiльки знай - радять.  Де  власть?  Де,
справдуЇться, власть? От саме главне. Коли хочуть  селянам  дати  землю  -
правильно.  Не  перечу.  Селянам  надо  землi,  потому  вони   безпартiйнi
хлiбороби. А далi закройсь, i кiнець, i всьо.
   I нарештi "тверда влада". Настав гетьман. Покликали дядькiв до  волостi
i "потребували" вернути все, що забрали у пана. А як його тепер  повернеш?
Хiба ж Галка чи Прiська може вернути отi перини, якi вже давно попорола  i
поробила з них своњм дочкам подушки на  придане?  Хiба  ж  Сидiр  у  станi
повернути "картопляна", коли вiн давно не iснуЇ на свiтi? Стояв,  стояв  у
шопi, заважав, а нарештi:  "I  на  якого  бiсового  батька  притягнув  оте
доробало! От не було кому мене бити!.." Взяв сокиру  -  трах,  трах,  i  з
"картопляна" трiсочки. А тепер поверни...
   -_ Воно  панятно...  Плохо  було,  када  всьо  майо  твойо.  Розтащили,
розбили, а тепер нема. Але хiба людина все може знати? Нащо ж тодi  давали
слабоду? От  тобi  й  слабода.  Дали,  а  тепер  ти,  селянине,  вiдвiчай!
Несправедливо. Далой!..
   Чагарниками, ярами з обрiзами, "кольтами" та поiржавленими  "максимами"
повзуть повстанськi тiнi, тримаються землi, наслухують. Нiч. Тиша. Станцiя
он. Видно - прињхав поњзд, гуде свисток i хрусталiють огнi.
   - Хто там, сукин син, закурив? - шипить ватаг.- Замри!..
   Чорнi тiнi припадають до землi, завмирають. Стан- цiя як на долонi.  По
рейках маневруЇ поњзд. Пiд великими лiхтарями повiльними  кроками  сюди  й
назад ступаЇ чорна постать в шоломi з нањженим багнетом.
   Повстанським обрiзом бере њњ на цiль. Навколо тьма, а  лiхтар  свiтить.
Обережно!.. "Бах!.."
   Блиснула i ревнула темнота. Чорна  в  шоломi  постать  згорбилася,  мов
кишеньковий нiж, i припала до землi. Повстанцi бiжать.
   З-за залiзничного валу  брязнув  "кольт",  загаркали  обрiзи,  трахнуло
кiлька бомб.
   Ми не шукаЇм параграфiв, ми самi творимо закон...
   Тi там заметушилися, сиплють з поњзда i розсипа-  ються  в  пiтьмi.  На
ранок лишилися вони розсипанi по нерiвному бруковi, мов потоптанi лантухи.
Сталевi шоломи впираються об камiнь i закривають очi.
   Iван Казмирець дбайливо обмацуЇ трупа, шукаЇ "часiв" i лаЇться  поганим
словом, що сволоч не маЇ. Вже хтось витягнув.
   - Iван! - гукаЇ його товариш Середа Хоть.- Оберни його. У нього ще й на
с... кишеня...
   -Iван обернув. Дарма. Там книжечка i збiрка  фотографiй.  Розсипав  њх,
сплюнув i покрив матюком.
   Минула тверда влада, i настала знов м'яка. На  мурах  оголошення.  "Вся
влада, украњнський народе, у твоњх руках. Виконай свiй  святий  обов'язок,
стань у ряди народноњ  армiњ"  -  скиглить  плакат.  Украњнсь-  кий  народ
гуртуЇться пiд плакатом.
   - Знов голошения, пiдсвiчення та постачання. Ану читай,  Петре...  Знов
шиються чортовi буржуњ пiд мужика.
   Петро поволi читаЇ, а украњнський народ за кожним словом заходиться вiд
реготу.
   - Який йому дурень пiде сповняти обов'язок, в'язало б  його  до  банти.
Цар як хотiв брати, не просив, а брав.
   - Та й то не йшли,- добавляЇ другий.
   - Табакою засипав очi, а не йшов, а ха-ха-ха!..
   - Кажуть,  якийсь  ламЇщик  Петлюра  знайшовся.  Двадцять  п'ять  тисяч
десятин на Полтавщинi маЇ... ЗвЇсно, чого хоче...
   --А Грушевський, думаЇш, що? Капiталiст. У КиЇвi миловарний завод.  Сам
на ньому работав.
   - ЗвЇсно, чортова буржуазiя. Сидiв дома,  випасав  черево,  ти  лив  на
фронтi кров, а тепер починай знов. О, то вже дудки! Не пiдведеш.
   Село Гнилориби захотiло сповнити свiй обов'язок, дало "наряд" i повезло
своњх  героњв  у  ряди  народноњ  армiњ.  Повiтове  мiсто  сорок  верстов.
Прињхали.
   - Де тут приймають у войсько? До украњнського нiби войська  голосимося.
Де тут присутствiя?
   Показали. Там бiгають жижлики у галiфе з цигарками в зубах.
   - Товаришi селяни! Наша влада поки що не маЇ зброњ, а тому не може  вас
прийняти, њдьте назад...
   - От тобi i влада. Поки була власть, то, можна сказати, була.  А  то  -
тьху! - не власть. Влада якась...
   -_ А то ми що? Собаки? Дурити нас? Що у нас, дома нема роботи? Хоч  би,
рiзун йому в ребра, в зуби заглянув та папера якого дав... Знав би  бодай,
що на комiсiњ був...
   З'явився чужий матрос, i - мiтинг. Вилiз.
   - Товарищi! Куди ви  прињхали?  Повертайтесь  назад,  берiть  аружiЇ  i
гонiте проч всякiЇ влади. ПомЇщiкi, капiталiсти! Там  з  севера  наступает
настоящая власть, которая нЇсьот на своњх красних знамйонах велiкiй лозунг
- земля i свобода без  огранiченiя!  Управлять  вамi  будут  вашi  савЇти,
котория ви самiiз сЇбя виберете. Нiкакiх Петлюр,  нi  Грушевських.  Нашiмi
вождями Їсть борци за пролiтарiат товарiщ  ЛЇнiн  i  товарiщ  Сталiн.  Онi
несут вам велiкую iдею - марксiзм. Ето значiт  -  вся  власть  рабочему  i
крестьянскому трудовому класу. Вся помЇщицкая земля, всЇ фабрiки i заводи,
всЇ зЇмниЇ i нЇбЇсниЇ багацтва - всьо его прiнадлЇжiт вам, ви  должни  Їво
получiть. СовЇцкая власть всьо ето вам даст. I  когда  настанет  марксiзм,
когда совецкая власть укрЇпiтся i вибросiт iз нашей Расiњ  всю  буржуазную
сволоч, тагда только наступiт настаящiй на земле рабоче-крестьянскiй  рай.
Тагда  только  загасподствують  не  гаспада  Петлюри,   не   гетмани,   не
ГрушевськiЇ - вся ета  контррЇволюцiонная  банда,  а  загосподствуЇте  ви,
крестьяне. Тогда не будет iной властi, кроме вашей властi, i будете делать
всьо, что вам будет угодна... Да здравствует  рабоче-крестьянская  власть!
Да здравствует марксiзм i Їво велiкiй насiтель товарiщ ЛЇнiн!..
   Скiнчив.
   - А говорить, сукин син, добре,- гуторять дядьки.- А може,  i  справдi.
Хто його знаЇ?
   Вернулися дядьки до села бiльшовиками. А  де  ж  украњнська  влада?  Що
робили  жижлики  у  галiфе  з  цигарками  у  зубах?  Стояли,  придивлялися
мiтинговi i боялися нарушити демократичнi засади новоњ влади...



   XI

   Архип Панькiв навiдувався  до  Корнiя  частеньк.-  Одночасно  пiдробляв
самогон. Видно, до чого то хилиться. Лаврiн вiв з Архипом завзятi  боњ  за
козаччину i за совЇтську владу.  Обидва  однаково  вiрили,  лише  в  рiзнi
справи. Корнiй нi туди нi сюди. У нього поле, а решта  його  не  цiкавить.
Про нього, хай чорт приходить, аби  влада  як  слiд  була  та  можна  було
працювати.
   Лаврiн же домагався абсолютноњ самостiйностi Украњни. Читав про козакiв
i твердо вiрив, що, як тiльки буде Украњна, одразу стане козаком.
   Нарештi Архип посватав Надiю. Спочатку хотiв одружитися без  попа,  але
Марiя i чути не хотiла про те.
   - Всьо равно,махнув Архип рукою.- 3 попом так з попом...
   I обвiнчалися у церквi
   Самогону було досить, i весiлля випало на славу. В  той  час  зi  сходу
погрюкували вже гармати. Дядьки  шепотiли,  що  йде  "настояща"  селянська
власть. На весiлля прибув звiдкись Максим, випив добре i розпочав промову.
   Почав з  "релiгiњ,  що  Ї  "опiум  народу",  i  перейшов  на  подружжя.
"Соцiалiзм несе нам нове життя. Жiнка не буде бiльше рабою чоловiка. З ким
захоче, з тим буде спати. Вiнчатися не потрiбно. Все то забобони, видуманi
попами... Любва всяка i  тому  подобие  не  iснуЇ.  ™  тiльки  задоволення
полових потреб..."
   - Що вiн там торочить? - шепче дядько, на вухо другому.
   - А чорти його знають. От п'яний меле. Навчився ж...
   А Максим жарить  далi.  Вiд  полових  потреб  перейшов  на  господарку.
"Марксизм дасть людям змогу менше працювати, а бiльше мати. Замiсть коня i
вола  прийде  трактор,  зоре  поле,  потягне  молотилку,   ви-   роблятиме
електрику..."
   - РозжуЇ i сам в рот вкладе,- перебив якийсь  дядько.  Всi  зареготали.
Максим перервав свою промо- ву i злiсно зиркнув на дядька. А той, червоний
i веселий, раптом встаЇ i шкварить:
   - Все то, Максиме, непочом... Все то панська видумка. У нас кажуть:  як
постелешся, так i виспишся. Як робитимеш, так i будеш мати. Земля, хлопче,
така рiч, що коли на нiй не  працюватимеш  i  коли  не  любитимеш  њњ,  не
поможуть тобi нiякi трахтори. На землi перший трахтор - людина.  Так?  Щоб
ти i знав, що так. ЗнаЇмо, який з тебе був господар, i знаЇмо, скiльки  ти
на тому розумiЇшся. Ходив, шлявся, а  тепер  прийшов  нас  учити.  А  щодо
жiнки, то, як ти хоч, можеш класти њњ, з ким'тобi захочеться, але я  краще
вмру, нiж захочу мати з такою, пробачте, лярвою щось  до  дiла.  Той  твiй
сiцiлiзм, чи як там його звеш, назви лiпше ледарстврм i розпустою. Це буде
лiпше...
   - Правильно!.. Верно!.. - загомонiли дядьки.- Ро- дити i жерти, звiнiть
за вираженiя, потрапить i свиня. Тiй все одно.  Шлюбу  нема,  родин  нема,
мерлин нема. Здохла, i закопали в землю. Але подозвольте. Як-неяк  чоловiк
Ї чоловiк. Створено його по образу iподобiю Божiю.
   - А хiба вони вже знають Бога? - вириваЇться третiй  дядько.-  Для  них
всьо як Їсть природа. А хто то, рiзун його мамi, створив природу?
   - Ото-то. А коли б то, Корнiю, так сказав мiй син,  я  б  його  викинув
одразу за дверi. То тiльки дурень може таке казати. Чесна i розумна людина
такого не вимовить... Шмаркач вiн Ї. Дурень!.. I я бiльше не хочу на такiм
весiллю бути...
   Дядько так розкричався, що всi гостi збурилися, музики перестали грати,
дiвчата зовсiм замовкли.
   - I в кого воно, Господоньку святий, вдалося! - тошнiла  Марiя.  -  Ото
так завсiди. Скiльки я вже з ним не намучилась, не наплакалась. Нiчого  не
помагаЇ. Вродиться такий виродок...
   Корнiй далi не видержав, пiдiйшов до Максима.
   - Слухай-но, ти, мудрагелю! Коли ти менi зараз не виберешся до чортовоњ
матерi, то я кликну людей, щоб викинули тебе за дверi. Геть  менi  з  моЇњ
хати! Бач, шмаркач найшовся! Вчити задумав!
   Максим почервонiв, кричав, але, бачачи, що  знахо-  дить  мiж  дядьками
мало спiвчуття, плюнув, вилаявся матюком i вийшов  з  хати.  Весiлля  йшло
далi, але дядьки ще довго гуторили про порушенi тут справи.
   Бацила розкладу родини натрапила на свiй грунт. Настав  початок  кiнця.
Днi Марiњ скiнчилися. Сонце так саме сходило  i  заходило.  Але  знаки  на
сходi все бiльше i бiльше вказували наближення. Йшов, ступав  i  перемагав
жорстокий дух руњни, i не було йому спину, бо анi  Корнiй,  нi  Марiя,  нi
сотнi, тисячi Корнiњв i Марiй не знали i не могли знати, що  близиться  њх
занепад, њх кiнець...
   Книга про хлiб__
   -_ Як перестрiляють, вiзьмеш, МарiЇ, хлопця, i пiдете,  перевернете  на
Довгiй конюшину. Я покосив њњ вчора, i хiба вони дадуть довести до  пуття.
А  я  пiду  на  сходку.  Чогось  знов  десятник  загадував.   Знов   якась
контрибуцiя, грiм би њх побив...
   - Та не барись на тiй сходцi.
   - Не барися на сходцi. Добре тобi казати - не  барися...  Там  тобi  як
зачнуть крутити голову, мусиш же боронитися.
   У полудень стрiляти  перестали.  Марiя  бере  вила  i  йде  з  Лаврiном
обертати конюшину. Дорогою  через  поля  суне  довжелезний  обоз.  Спереду
кiлька кiннотникiв везуть червоний прапор. На возах лежать i сидять  люди.
Розхристанi сорочки, загорiлi волохатi груди, немитi  лиця,  чорнi  бруднi
руки. ГраЇ ручна гармонiя, i хриплий високий голос виспiвуЇ:
   Ех, Украњна, да хлЇбародная...
   Марiя i  Лаврiн  перевертають  покоси,  вершники  з  червоним  прапором
наближуються, рiвняються з нею.
   - Ех, бабка! Харош клЇвЇр? Подавай сюда! Ребята!.. За работу!..
   Марiя стала i витрiщила очi. Сотня "ребят" сипнула на Марiњне поле i  з
галасом та метушнею рвали, розкидали i топтали кiньми покоси.
   - Господоньку! Що це твориться? Що то за люди прињхали?..
   - Малчi, бабка!.. ТепЇр савЇцкая власть. НЇ бойсь, товарiщ  ЛЇнiн  всьо
заплатiт. Он тЇбЇ всю памЇщiцкую землю отдал, а ти крiчiш...
   - Але ж ви не татари. Нащо ж розкидати, топтати!..
   - Малчi, старая!.. Ето вiйна!.. Марiя дивиться, як твориться вiйна.
   - З ким, люди, вiйна?
   Покоси зникли. Обоз понапихав вози конюшиною i з гармидером  потягнувся
далi.
   - Пiдемо, сину, додому. Висушили конюшину й без нас. Ленiн заплатить.
   Марiя i Лаврiн пiшли додому. Ввечерi вернувся зi сходки Корнiй.
   - Ну що там? - питаЇ Марiя.
   - Тьху! Бий тебе сила Божа! Прийдеться вiддати корову...
   - Як то? Кому?
   - Та кому ж! СавЇцка власть. Пiвдня, сукин син, говорив i  поголосували
за "развьорстку". Нам записали корову.
   - А чому ж ти не боронив?
   - Ага, вборониш... Чорта два вборониш!.. Марiя оповiдаЇ за конюшину.
   - Як? Забрали? Всю? Таж не може бути! - кричить Корнiй.
   - Не всю. Розтермусили i втоптали в землю...
   - От тобi й власть! Не дурно до нењ пристав наш Максим. Там, видне, всi
такi господарi... Чому ж ти нiчого не казала?..
   - А чому ж ти нiчого не казав за корову?.. Мовчать. Що казати.  ПочинаЇ
Лаврiн:
   - А я казав, що Украњна лiпша. Були петлюрiвцi...
   - Мовчи ти менi з тими петлюрiвцями. Також вояки!  Воювали,  воювали  i
пiддалися бандi  шарпатюг!..  Тра  було  строгий  режим,  i  все...  А  то
оголошення щодня... Нi, он не оголошують, а деруть...
   Через кiлька днiв десяцькi заказали по селi вести на мобiлiзацiю конi.
   - Подурiли, чи що! То ж це грабунок! Заберуть конi, чим  засiЇмо  поля?
Хто ж так робить? Що будуть жерти пiсля...
   Не мав часу старий розважати. Скорше  веди  своњ  конi.  СовЇцка  влада
потребуЇ њх. ДумаЇ Корнiй:
   "Вести? Як хто не поведе, буде пiслано  воякiв-  червоноармiйцiв  i  не
тiльки заберуть конi, а i все, що вважатимуть за потрiбне. Це не жарти. Що
њм, таким шарпатюгам. Нiчого не  зробиш,  треба  вести.  Прощай-  те,  моњ
коники! Довго вас хоронив, плекав. Послужили ви менi, а тепер заберуть,  i
хто знаЇ, яка нова революцiя заморить вас голодною смертю..."
   Сiв Корнiй на коня i повiв.  Комiсiя  довго  не  загля-  дала  в  зуби.
Вiдв'язали одного коня, дали кусник па- перу - i до побачення. Бiльше тебе
не треба. Привiв Корнiй додому замiсть двох коней одного.
   -_ Щоб вас Бог побив!.. Злодiњ, гарештантюги, грабiжники...
   - Так, стара, почалося. Розживемося тепер,- каже Корнiй.- Була вiйна  -
не зломила, то прийшли банди голодранцiв, якi доконають.
   - Ах,_ доконають, доконають... Видно, що докона- ють.
   - Але погибнуть i самi. Що ж жертимуть? Тож не для себе  тiльки  людина
працюЇ...
   - Або вони за це думають. Або та сарана, що летить над землею та нищить
все до пня, думаЇ, що њстиме завтра? Так i вони. Хiба ж то вiйсько?  Де  i
хто коли бачив таке вiйсько? Якiсь онучарi - не вiйсько...
   I  коли  зробили  ще  одну  реквiзицiю  лишкiв  та  дiйшли  -  "все  на
революцiю", дядьки не видержали:
   - То рiзал-ма, нарiкали на Петлюру, а воно був рай проти того большука.
   - Ее-е!.. Що й казати...
   - Не було кому вчити народ...
   - Не вчити, а бити. То було нарiкали, що пiдводу, яку вiзьмуть на  пару
днiв... А цi, дивись, зовсiм забирають...
   - А ще, люди, не те прийде. Кажуть, вони хочуть весь народ обiбрати, бо
всi мають бути рiвнi. А як зробиш, щоб усi були  рiвнi?  Дати  бiдному  не
дасть, бо й сам нiчого не маЇ. Ну так забрати у багатшого  треба,  а  тодi
всi рiвнi...
   - Не дозволимо! Досить! Треба кiнець зробити. Смерть комунiстам!
   Дядьки вхопились за обрiзанки. Пiднiмалося село  за  селом,  висилалися
делегацiњ до петлюрiвцiв, всi як один рухнули на грабiжникiв.
   Вигнали. Втомлене i засапане село вертаЇться знов  до  свого  гнiзда  i
чiпляЇться рiллi. А хто  новий  прийде  -  байдуже...  Хай  чорт,  аби  не
бiльшовик. Що хочеш роби, а тiльки не роби комунiњ.
   - Я йому буду зi сонцем вставати, дертися, а  якась  халЇра  нетруджена
маЇ розпоряджатися моЇю працею! Хай йому краще  черево  висохне,  нiж  дам
якомусь Хањмовi свою кривавицю...
   1920-й i 21-й роки. Роки солi й хлiба. Валки босих людей з  мiшками  на
плечах, сотнi верстов йдуть пiшки  по  сiль.  З  пiвночi  сунуть  обвiшанi
торбами i кацапами поњзди.
   - А, чортова кацапня! Опаскудили цiлу Росiю, а тепер на Украњну  прете!
Нам i самим немаЇ чого  жерти!-  кричать  селяни  i  погрожують  кулаками.
Повстанськi загони пiдкладають пiд рейки  "шашки"  i  спускають  з  насипу
обнизаний мiшочниками поњзд. I тут йшла сердечна розплата  за  братерство,
за спiль- ний котьолок i за Їдину недiлиму.
   Хлiб. Виривали один  другому  з  рук,  з  зубiв...  Сухi,  жилавi  руки
простягалися за вiдiбраною торбою, а з розтрощеного черепа лилася  жовтава
кров.
   - Геть, ненажеро! Дiтей моњх  обiбрав!  Жiнку  голодну  лишив!..  Геть,
бородатий дияволе!..
   А поњзди все-таки сунуть.  Сунуть  безперестанку  i  без  кiнця.  Земля
Украњни стогне, п'Ї кров, насичуЇть- ся, лускаЇ, криЇться високими, дикими
бур'янами.
   Шумить тирса, шелестить очерет, кряче ворон.  У  чорному  лiсi  повзуть
тiнi. Повстанцi? Бiльшовики? Тi й другi. Зiткнулися, й нема милосердя.  Не
на життя, на смерть стялися. Сьогоднi тi, а завтра  другi.  Як  зруч-  но,
легко стрiлялося, як вмiлося  в'язать  петельки  й  розвiшувать  по  дубах
дiбров дiтей одноњ землi.
   I червоний, суворий бог не видержав. Зашироко розмахнувся. Свiт забажав
запалити, стерти на порох... Жадав стоптати всi племена i раси, затерти  i
зогидити њх лице, йшов до мети через огонь  i  студiнь,  гнався  по  купах
трупiв, по гострих багнетах, ревiв болем бажання  i  пристрасного  хотiння
перемоги.  Та  нелегка  була  боротьба.  З-за  кожного  стовбура  i   куща
витягалася пальката з ножем рука, яка непомильно, з  любовною  дбайливiстю
цiлила у волохате його серце.
   Не видержав скажений iдол. Впав i розплягущився по широчезних просторах
чужих крањн, стiкаЇ  рудою  кров'ю,  дивиться  мiдяним  зором  на  брудний
мужиць- кий чобiт, що владно вже ступив на груди потвори.
   Тодi в пекельних кузнях готовить Сатана свiй сатанинський  винахiд.  На
полотнищi свого прапора виписуЇ: НЕП, УССР.
   ПрокидаЇться   рано   повстанець-мужик,   дивиться   крiзь   прорiдiлий
соцiалiстичний туман, бачить кривавий прапор i бачить сатанинськi  лiтери.
I опала йому бойова рука, схилилась до землi обрiзанка...  Додому,  чорний
пiдземний брате! Перемога! До рiллi! До плуга!
   Тупнув дядько переможною  ногою,  зареготав  соняшним  криком  i  дико,
пристрасно обнявся з скривавленою землею. На  нiй  вирiс  твердий  iржавий
морiг. На нiй буяли патлатi бур'яни. Мужик, замiсть вiдiбраного коня,  лiз
у шлею, поров отупiлим лемешем твердiнь морогу, розривав бур'яни i  кропив
голодну рiллю вирваним вiд спраглих уст хлiбом,
   Земля млiла. Земля вiддавалася сонцевi  й  мужиковi.  Скажено  топтався
кострубатий полюбовник по лонi п'яноњ своЇњ любки, захватно вдовольняв  њњ
ненатхненну пристрасть.
   I гнали паростки. I шкiра ланiв зеленiла. Сонце, пiт i кров  злились  у
барви хвилюючих безмежних полотнищ найкращоњ з картин. Йшло лiто,  гримiло
лiто, лiто спiвало переможний  гiмн  життя  на  огидних  руњнах  злочинних
доктрин!..



   II

   Минув рiк. Налилася бiлим цвiтом весна. Небеса юрять патлатими хмарами,
а сонце владно попирало заходом землю.  Втомлена  Марiя  притягла  з  поля
старечi ноги, сiла пiд залитою цвiтом  грушею  i  слухала  згасаючу  пiсню
сонця та вечiрнього дзвону.
   Вернулися - недiля,  Бог,  дзвони,  вернулися  тихi  соняшнi  вечори  i
очiкування недiльного  вiдпочинку.  Он  прорiзала  гострим  крилом  парене
запахами цвiту повiтря невгамовна вертуха ластiвка, несучи ротатiй  родинi
здобич переднедiльного вечора. Он на причiлку рознiжена  голубка,  а  коло
нењ топчеться i воркуЇ проповiдь любовних засад њњ набундючений дружина.
   З поля вернувся Корнiй.
   -  Гарно  росте  наша  пшеничка.  Тiльки  багато  волошки  за  цi  роки
розвелося,- каже вiн.
   - Надiя щодня кiлька ряден принесе коровi,  навiть  веприк  њсть,  коли
покришиш i обмiшаЇш грисом. Коли б бiльше часу i сили, пiшла б i я  полоти
пшеницю...
   - А де ж Лаврiн?
   - Ще не привiв коня з пашi.
   - Казав же йому не бути до самого смерку... Дяка Боговi, що  маЇмо  хоч
одного сина як сина. Треба б вiддати десь, хай би вчився.
   - А хто тут буде? На землi?..  Цей  же  ж.,  бачиш...-  Марiя  показала
поглядом на другу половину хати, де жив вiддiлений Максим.
   - Е-е, МарiЇ... Гублю вiру... У все гублю вiру. Отак  йдеш  полями.  Тi
самi вони.,, i не тi. Перестаю у землю вiрити.
   Корнiй сiв i собi коло староњ. Сонце заходить. Повiйнув легкий вiтрець.
Зiрвалося i посипалося додолу кiлька пелюсткiв цвiту. По короткiй мовчанцi
- Корнiй:
   - Поглянь на Божий свiт. Поглянь на наш сад, наше поле... Подивися, якi
он дерева... А пригадай, МарiЇ... Вони  ж  коли  зродилися...  Поле  було,
рiвчаки. Отам одна вишня стирчала. А тепер? Ходилося по  лiсах,  запустах,
збиралося дичечки, тицялося рiвними рядочками, щодня заглядалося  до  них:
чи прийнялися, чи ростуть, чи нiчого њм не догаряЇ. I виросли. Виросли, бо
за тим ходилося. Думалося, так, чоловiче! Життя твоЇ не належить тобi.  Ти
не для себе родився. Життя твоЇ належить отим дичечкам, отим щепкам,  отим
яблунькам. Сила твоя, кров твоя - хiба ти, вибраний чоловiче; потребуЇш ту
силу i ту кров? њњ ж потребують поля, земля  потребуЇ  силу  твою  i  твою
кров. I вiддавав. I не думав над тим, кому буде, кому це дiстанеться,  хто
з'њсть ту овоч, оту пшеницю. Радiлося лишень з того, що це, чоловiче, твоЇ
i ти, чоловiче, можеш свобiдно виконати  Боже  приказания:  "В  потi  лиця
твого будеш ти њсти  хлiб  твiй!.."  Чоловiк,  бувало,  вставав  разом  зi
сонцем. Вмивався росою, на ходу Богу  молився.  Скiльки,  МарiЇ,  вилилось
нашого поту... Пригадай, скiльки  поту  вилилось...  Страшно  подумати.  А
тепер... Чула ж, що  вiн  (кинув  на  половину  сина)  сказав:  "Заволота!
Кулачня! Гидра контрреволюцiњ!.." Подумай тiльки,  що  вiн  сказав...  Ех,
МарiЇ... Хiба можна вiрити далi i хiба потрiбно жити?
   Подумав. Сиплються знов пелюстки грушевого цвi- ту. ВоркуЇ голуб.
   - У тому, МарiЇ, що дала  менi  земля,-  пiзнав  радiсть.  Радiв,  коли
спричинився до чогось доброго. На тому мiсцi, де росло одно родюче дерево,
хотiлося, щоб росло  два.  На  тому  мiсцi,  де  стояла  городжена  клуня,
хотiлося, щоб стала мурована.  Стару,  зогнилу  хотiлося  замiнити  новою,
свiтлою, мурованою... I так було, i так сталося. I який же я  грiх  робив,
коли у мене з двох десятин повстало дванадцять? Коли у мене з одноњ корови
стало шiсть... Коли з десяти родючих дерев виросло двiстi?  Який  це  був,
розумна людино, грiх i пощо взивати мене сволотою, кулаком?.. Що я не хочу
вiддати своЇњ працi даремно, що я не бажаю на старостi  днiв  тягнутися  у
жидiвський гайдер, у оту комунiю?.. Щоб  я,  що  цiлий  вiк  лив  пiт,  що
витворив стiльки хлiба, яким можна прокормити цiлу державу, йшов  до  отоњ
комунiњ i там щовечора наставляв старечу руку, щоб менi який-небудь Янкель
давав кусень глевкого, з послiду хлiба? О нi! Ото вже  нi!..  Тодi  хай  я
буду кулак, хай буду сволота, хай роблю  контрреволюцiю...  Тодi  я  краще
вiзьму паклю клоччя i запалю все, що витворили руки моњ... Бо кпитися  над
собою нi одна розумна людина, хай навiть як я, стара,  не  дозволить.  Нi,
нi...
   Корнiй знов замовк. Тиша. Марiя зложила обидвi поморщенi старечi руки у
пеленi i спокiйно,  рiвно  дивиться  перед  собою  в  далечiнь  вечiрнього
смеркання. У теплiй спокiйнiй ночi проносяться перед  нею  тiнi  минулого,
чуЇ далекi смiхи, бачить погляди теплих очей.  Бамкання  дзвона  замовкло.
Голуб, видно, втихомирився i заснув.
   - I думаЇш,- каже по хвилi вона,- нас таки осудять?  Нiхто  за  нас  не
вступиться?
   - За нас? Чого за нас вступатися? Ми нiкому не зробили  зла.  Ми  виннi
хiба тим, що працювали... Що надто багато працювали...
   Корнiй замовк. З двору поволi пiдiйшов старий пес Сiрко.
   - От,- каже Корнiй,- хто Ї ще вiрний нам. Скiльки лiт стерiг  вiн  нашу
працю. Але тепер, видно, i вiн не потрiбний.  НемаЇ  тепер  злодiњв.  Його
замiнив грабiжник, якому нема заборон... Ага!.. ЧуЇш? Заiржав кiнь.
   - Лаврiн вертаЇться з поля.
   - Пiду поможу. Ходи зi мною, Сiрко. А ти, стара, йди та  приготов  щось
Лаврiновi.
   - Вже все готове.
   Старий пiдвiвся i досить бадьоро пiшов на край саду. Западав вечiр.  На
молоду траву зсiдала роса. З  iмлистоњ  долини  чути  кiнське  iржання  та
дзвiнкий молодий спiв.  Хлопцi  з  дiброви  њдуть.  Пасли  конi.  њдуть  i
заливаються:

   - Гей, хто в лiсi, озовисяi
   I Хто за лi-i-iсом, обiзвися!
   Та викрешем огню, та закурим люльку,
   Не журися!.. Гей до-олино-о-о-о, гей !

   Голоси молодi, свiжi!  Пiд  саме  небо  знiмаються,  радiстю  заливають
землю... А пiсля спинилися коло криничини поњти конi,  i  пiсня  урвалася.
Чути тiльки пiдсвистування та реготи.
   Корнiй  стоњть  коло  струхлявiлого  передвоЇнного  плота,   i   чомусь
веселiсть перемагаЇ острах та смуток. Стоњть старий i очiкуЇ... "А може, -
думаЇ вiн,- така вона, земля наша... А може, якраз вона i цих  переможе...
"
   Коло старого стоњть Сiрко. Вiн чуЇ радiсть свого довголiтнього пана,  i
йому хочеться брехати. Стоњть, помахуЇ хвостом, але не  одважиться  подати
голос. Хай, аж пiсня, коли вiдкричаться люди, коли нiч настане...



   Ill

   Максим, що перед роком зо "всiх фронтiв" вернувся, що "страждав"  i  за
"рабочий клас кров свою проли-  вав",  тепер  доношував  свою  шкiрятянку,
iнодi виймав нагана, яким "розстрiлював контрреволюцiю", i  робив  з  себе
велике начальство. У нього, подивiться, одно галiфе чого  варте.  Те  його
галiфе, тi червонi чоботи, тi настовбурченi  кляпи  будьонiвки  -  все  то
кричало i агiтувало за владою, яку вiн носить. _Ах,  який  вiн  "есервик".
Сам дiдько не розбере, що то за мерзенне слово, але  кожний  знаЇ,  що  то
якийсь старшина, чи писар, чи щось подiбне...
   Це саме змусило його одного разу прийти до батька.
   - ЗнаЇш що, старик! Вот бачу у тебе богомази вiсять... Чи не  варто  њх
послати у пЇчку?..
   Добре, що цього не чула Марiя. Корнiй на такi речi бiльше  звиклий,  бо
сам у матросах колись був i чув, багато чув... Але тепер не сказав нiчого,
анi на сина не глянув, анi  бровою  не  моргнув.  Стулив  мiцнiше  уста  i
дивився впертим поглядом перед собою. Максим  вийшов.  Добре,  дуже  добре
зробив...
   Через тиждень старi перебралися... Тут  недалеко,  через  сiни  у  малу
хатчину. Забрали того не багато, але дещо таки забрали. Всього  не  лишили
Максимовi, бо той маЇ i не потребуЇ. Образи своњ  Марiя  також  перенесла.
Цiле життя бачила њх перед собою, i на шлюб  благословляли  образом  отiЇњ
почорнiлоњ Матерi, що кормить дитину. Може, комусь це нiчого не каже,  але
њй це дуже i дуже промовляЇ... Глибоко, до самоњ душi, десь туди,, куди не
заглядаЇ нiяке людське око i  куди  немаЇ  доступу  нiякому  бiльшовиковi.
"Мати Божа! Ти ж, пресвятая, у муках  Сина  родила!  I  Ти  була,  як  всi
матерi, пренепорочна, палаюча любов'ю, страждаюча... I Син Твiй був  Сином
живим з тiла i кровi... Заступи, Мати  Свята,  нас,  всiх  матерiв,  перед
найвищою силою".
   Марiя i молилася, i думала... Нiколи стiльки не думала, як тепер.  Десь
тi думи бралися, як чорнi хмари восени... I було њх так багато, i  нема  з
ким слова промовити.  Все  навкруги  мовчить,  чекаЇ...  Все  з  опущеними
руками, все дивиться перед себе, i, видаЇться, нiчого нiхто не бачить.
   Трохи надiњ ще Ї. Марiя маЇ ту дитину, Лаврiна. ЧуЇ њњ серце, що це  не
Максим i що матiрного образу той з хати не вижене i не скаже њй геть.  Але
той все не дома, i такий вiн заклопотаний. Все вiн мiста тримаЇться, а там
тих хлопцiв. Терплять вони всi, живуть у тих дiрах на водi i сухому хлiбi.
А скiльки вечорами говорять!  Всi  вони  хочуть  по-своЇму  зробити  i  не
пiддатися зморi, яка налягала на цiлу землю та  на  всiх  людей.  Можливо,
вони щось таки зроблять. Не можна усiм повiрити, що так-таки маЇ  бути,  i
це все. Мати не зовсiм добре, але все-таки знаЇ, що Лаврiн "з нею",  та  з
батьком, та зо старими звичками, та з землею, на якiй колись лив свiй  пiт
батько. Iнколи прињжджав додому i жив не у Максима, а у батькiв.  Спав  на
вузькiй лавцi або у клунi...
   Але на цьому не скiнчилось. I був тут знов Максим.  Довго  надумувався,
не повертався язик на слово, але надумався, прийшов до  Корнiя,  до  малоњ
хатини. Каже:
   -Ну... ЗнаЇте... Я, собствено  гаваря,  женица  хочу...  Корнiй  пiдняв
голову.
   - Женись...
   - Я от i женюсь... Правильно. Але потребую хату...
   - Ти ж њњ маЇш,- вимовив Корнiй, хоча спокiйно, але голос здригнувся.
   - Цiлу хату потребую...
   Корнiй встав i вийшов. Нiчого  не  сказав,  бо  зрозумiв.  Син  виганяЇ
його... Кудись виганяЇ з тiЇњ самоњ хати, яку вiн збудував для  себе,  для
дiтей i для цiлоњ своЇњ сiм'њ. Максим не лишив його.  Розлютився,  знайшов
батька в садку...
   - Чого ти хоч? - вирвалось з Корнiя.
   - Хочу, щоб ви  хату  випорожнили.  Подивився  на  нього  Корнiй  тугим
поглядом.
   - А неба ти не боњшся?
   -  Брось,  старик.  НемаЇ  часу  на  шутки.  От  там  Закаблукова  хата
порожня...
   - Сам ти йди туди! - викрикнув зо всiЇњ  сили  Корнiй.-  На  чуже  мене
спихаЇш. Не моЇ то, i не ступить  туди  моя  нога.  Вирване  людям,  нашим
сусiдам... Що скажуть? Тi в Сибiрi, а я маю...
   I старий не договорив. Надто багато у цьому такого, що нiяким словом не
вискажеш. Зуби цiпнуть, кулаки стискаються, кров пiднiмаЇться  до  голови.
Власний Ї то син, але хочеться наступити на нього чоботом i  розмазати  по
землi, мов черва чи гусеницю. Така ненависть втискаЇться, така  буря  лютi
непокоњть кров...
   Пiсля цього до Максима зайшов Лаврiн. Марiя бачила, що Лаврiн все знаЇ.
Очi бачили, але серце њњ бачить ще бiльше. Коли Лаврiн пiшов  до  Максима,
не витримала i сама вступила за ним. Лаврiн  подивився  на  матiр  i  нiби
спитав: що вам тут треба, мамо? Спи- тав  лише  поглядом...  Пiдступив  до
Максима.
   - Ти! - сказав йому- Ти! Ти  викидаЇш  з  хати  батькiв?  Ти-и!  Чорте!
Сатано!вереснув Лаврiн. Максим дивився на брата вперто i  гостро,  а  рука
сягаЇ до нагана.
   - Лаврiне! - кинулася до нього Марiя.- Дитино! Дi-ти!
   Кинулася мiж них i стала мiж ними, мов хвиля морська,  що  вирвалась  з
просторiв  i  сп'ялася.  Справа  син,  злiва  син.  Обох  њх   породила...
Звернулася до Лаврiна, пiдступила до нього зовсiм близько...
   - Вiдступи, дитино! Вiдступи! - казала вона  тремтячим  голосом.-  Ходи
звiдсiль, сину!
   Взяла його за руку. Це рука не дитяча. Це рука мужчини, але вона  взяла
ту руку, мов дитячу, i потягнула за собою. Вiн не вiдважився перечити,  бо
чув, що тут воля њњ, воля матерi говорить до  нього.  Чув  i  розумiв,  що
iнакше було б зле, що могло б статися дуже багато.
   На дворi вже вечорiло. Мiж тим вечором, мiж тiЇю темнотою чути  розлите
прокляття, яке плаваЇ  тут  i  запливав  до  кожного  закутка,  до  кожноњ
дiрочки.  Збоку  он  Закаблукова  хата.  Син  Закаблукiв   Марко   був   у
петлюрiвцях... Вiн десь пiшов i не вернувся, але тут була його тiнь,  була
про нього згадка. Тому i вислали Закаблукiв десь далеко,  де  та  тiнь  не
може бути анi страшною, анi небезпечною.
   Тепер ту хату мають зайняти Корнiй, Марiя i Лаврiн...
   Лаврiн довго над цим розважав i нарештi рiшився.
   - Нi, тату! Хату ми займемо... Так буде  краще...  I  для  нас,  i  для
Закаблукiв... Iнакше вона розвалиться. А там побачимо.
   Як Корнiй, так i Марiя на це не вiдповiли. У них обох  однаковi  думки.
По вечерi, коли запала нiч, Корнiй вийшов  на  двiр,  поглянув  на  зоряне
небо, подивився навкруги. Пiсля пiшов у сад. Великi, розлогi дерева.  Вони
щойно одцвiли. Зав'язуються зеленухи, шелестить i шепоче молоде листя. Сад
тягнеться далеко, аж до рову, де починаються старi  закинутi  каменоломнi.
Колись там камiнь били i мурували. Там i Корнiй чимало сили своЇњ залишив.
Попотягав пудового лома, тяжечого молота. Рвав  з  земноњ  утроби  вапняк,
возив додому, складав мури... I от стоять вони тепер запущенi, занедбанi i
порожнi. Заросли покинутi каменоломнi. Не б'ють там уже каменю. Не  вiрять
люди самi собi. Хто знаЇ, чим i як все те скiнчиться.
   Поволi, мов тiнь, обходить Корнiй своЇ колишнЇ господарство.  До  нього
пiдбiг пес.
   - Так, так, собако! Виганяють нас звiдсiль. Глибоке зiтхання  вирвалось
у Корнiя. "А що, як вiзьму паклю? Нащо воно стоњть? Кому яка  користь?"  -
думаЇ Корнiй. "Нi. Не вистане сили, не знайду  вiдваги.  Все  ж  то  оцими
руками робилося. Кожний камiнь хоронить на собi дотики моњх долонь.  НемаЇ
сили... А ще, коли б не Лаврiн. Хто його знаЇ... Не можна думати i  навiть
припустити, що тi каналiњ перемогли нас".
   А нiч пливе собi. Зорi горять. ДихаЇ теплий з  полiв  вiтер,  приносить
запахи жита i польових квiтiв. На траву  завпала  роса.  Не  хочеться  йти
спати. НемаЇ сну. Хочеться йти серед ночi, йти по полях, високими  житами,
пшеницями, збивати росу, дихати вiльним  повiтрям  волi.  Життя  висковзуЇ
з-пiд старечих нiг - дорого, потом i кров'ю куплене життя.
   Корнiй  i  Марiя,  мов  старi  птахи,  залишили  своЇ  давнЇ  гнiздо  i
вилетiли... Чулися вiдiрванi вiд землi.  Боялися  ходити  по  чужiй  хатi.
Боялися голосно говорити. Все здавалося, що прийде справжнiй власник цього
гнiзда - i прожене, i посмiЇться, i оганьбить њх... Днi йшли.
   Надiя приходила до матерi i казала:
   - Ну, знаЇте, мамо, мiй починаЇ господарювати...
   - Слава Богу,- говорить Марiя.- А я так боялася, так, знаЇш, боялася...
То, чуЇш, i батько наш таким був. Але як людина чесна  -  оговтаЇться.  То
лиш вiн, отой Максим, таким  виродком  вдався.  Нiчого  у  нього  святого.
Господи! Господи! I що то за страшна диина...
   -  А  мiй  ще  вчора  каже:  знаЇш,  НадiЇ,  коли,  каже,  перейде  ота
комунiстична дурiйка, так зачнемо господарювати. Шкода, каже, на таких, як
у нас, полях робити чортзна-що. До них  треба  господарських,  працьовитих
рук. А я смiюся. Що ж, кажу, не вiриш бiльше у рай?  Усмiхнувся  тiльки  i
махнув рукою. Ет,  кинув.  Все  то,  каже,  дитинство  було.  Купили  собi
веприки, заводимо конята. На другу весну, як не погiршаЇ, поставимо клуню.
Хата ще добра, але нема де зложити збiжжя. Але я, мамо, чуюся тяжкою...
   Марiя подивилася на дочку.
   - Нiчого, дитино,- каже по хвилинi.- У цьому наше щастя.- Згадала  своЇ
перше материнство i тяжко зiтхнула.- Мала i я багато горя, але коли  б  не
дав Бог гiршого, все ще можна було б пережити. Не можу  скаржитися.  I  ти
роди, i якщо твiй починаЇ до землi братися, все буде добре...
   Надiя не маЇ часу довго баритися у матерi. Забiгала часто, але постоњть
хвилинку, навiть не сiдаЇ, подiлиться з мамою думками, горем чи радiстю  i
бiжить знов додому. Там стiльки тiЇњ працi.  Куди  не  кинь  оком,  скрiзь
треба приложити руки, скрiзь треба дати лад i порядок.
   В хатi у нењ чисто i весело.  Образiв  не  викидала,  не  допустила  до
такого. Вбрала њх так, як колись убирала дома. На стiнi  велике  дзеркало,
на нiм рушник, коло дзеркала кiлька фотографiй  Архипа  у  матроському  та
велика  картина  морськоњ  паради  воЇнного  флоту.  Крейсери,  дредноути,
мiноноски... Архип не раз пояснюЇ Надiњ, що значить кожний такий  корабель
i яке його призначення пiд час вiйни.
   До всього Архип скоро примирився з Лаврiном  i  тепер,  особливо  пiсля
голодових рокiв та висилки багатьох селянських  родин  на  Сибiр,  погляди
щодо полiтичних питань, а особливо вiдношення  украњнцiв  до  москалiв  не
рiзнилися.
   - Чорти його могли знати, що з того вийде,- казав вiн не раз.- Хiба  ми
знали що про Украњну? Звiдки могли знати?  З  царськоњ  школи?  З  вiйськ?
Рiзних соцiалiстичних агiтаторiв було бiльше нiж треба, але про украњнськi
справи нiчого не говорилося.
   На жнива Архип взявся до працi. Поля  дiлилися,  забиралося  багато  до
колгоспiв, але Архип твердо тримався власноњ господарки. Вставав раненько,
йшов з косою в поле i розмахував нею на всю широчiнь.  Клалася  на  грабки
пшениця, вiдносилася на бiк i стелилася довгим, рiвним покосом. Надiя йшла
за косарем, за спиною у нењ пiвкопи перевесел  прив'язано...  ВисмикуЇ  по
одному i в'яже снопи. А Архип знай розмахуЇ косою, знай пiдтинаЇ стебла  i
кладе њх в покоси. Радiсно i приЇмно, хоч i нелегко. Сонце он пiдноситься,
припiкаЇ, смажить у спину. З чола по загорiлих щоках течуть потьоки  поту.
Не маЇш досить часу втирати њх... Хай собi течуть. Хай капають  на  землю.
Не чужа ж..
   I кiлька днiв довгими рядками стоять по полях пiвкопи. Зграњ  ворiн  та
шпакiв кружляють над стернами, визбирують кузьок та хробакiв.
   - Ну, цього року, здаЇться, не потребуватимемо журитися за хлiб,-  каже
Архип.
   - Коли тi грабiжники не вiдберуть...
   - Не дамо. У землю закопаЇмо, а не вiддамо. Стiльки працюЇш, мучишся  i
вiддай чорт знаЇ кому...
   По жнивах Надiя дiстала дочку.  Треба  охрестити.  Архип,  хоч  все  ще
недолюблював попiв, погодився, щоб хрестили у церквi. Принесли вiд  хреста
маленьку нову людину, а iм'я њй Христина.  Плаче  i  домагаЇться  њжi.  њй
хочеться вже жити. Так сильно хочеться  жити.  Дайте  њй  змогу  пiднятися
унизу, не розтопчiть њњ, - ви, великi, ви, божевiльнi!
   Того року родилося багато iнших нових людей.  Вiдступив  Маркс,  голод,
минулося безплiддя, вернулася гарна й розумна  осiнь,  вернулося  мудре  й
святе життя.



   IV

   Коли б не така земля, коли б тут голi скелi росли, коли б тут  не  було
стiльки сонця.
   На степи, яри,  лiси  навалилася  зима.  Хати,  дим  i  жарiючi  огники
вiконечка. Скриплять намерзлi ворота,  вулицею  йдуть  ошубканi  в  кожухи
украњнцi. Пiд њхнiми ногами рипить мороз.
   Степами гудуть хуртовини. Широко розмахнувся захiдний вiтрисько  i  б'Ї
могутнiм  крилом  украњнський  простiр.  А  село  мiцно  впилося  ярiв  та
пригiркiв. Клiщем вгризлося у масткий чорнозем  й  накрилося  стрiхами  та
садами. Сильне, тисячолiтнЇ, кулацьке село.
   У селi монастир. Багато вiкiв розносився над селом його великий  дзвiн.
А коли весни приходили, коли зацвiтали яблунi,  коли  небо  набирало  барв
вина вiд заходу, вечiрнiй монастирський дзвiн  тодi  потужно  виривався  з
квiтучого моря i довго дзвенiв пiд вишневими хмарами.
   I було так багато  вiкiв.  Мiнялися  люди,  мiнялися  стрiхи,  гусли  i
ширшали сади. Рили землю, виривали з нењ камiнь. На мiсцi  дерева  ставали
мури, а монастир, i дзвони, i  весни  з  цвiтом,  сонцем  та  соловейковим
спiвом були тi ж.
   Минула остання зима. Зацвiли  знов  сади,  знов  загримiли  солов'њ,  а
дзвону не стало.  П'ятилiтка.  Металу  треба.  Iндустрiалiзацiя.  Зняли  й
вiдвезли дзвони.
   Селюх пiднiмаЇ вiд землi очi i не пiзнаЇ краю свого.
   - Брати! Одурили нас! До оборони! Але обрiзанка  вже  давно  поржавiла.
Навколо  мужика  мур  багнетiв,  селькорiв,   гепiстiв.   Обхопили   його,
незламного велетня, клали на землю, топталися по  загартованому  шорсткому
лицi, крутили назад мозольнi руки...
   Крицевими дорогами мчать у далечiнь  поњзди.  Там  снiги,  морози.  Там
сосни шумлять i виють бiлi ведмедi.  Соловки.  Страшне,  незабутнЇ  слово,
страховище i рана вiкiв. Мiльйонна могила Украњни.
   - Мамо, мамо! Де нашi тато?
   - Цить, дитино! Нема нашого тата. Забрали нашого  тата.  Мовчи,  сирото
живого батька...
   Чорнi,  з  розчухраними  чупринами   хробаки   украњнського   чорнозему
курчаться вiд стискiв пiвбiгунових морозiв, лiзуть у  снiг.  У  допрi  син
сидить, виспiвуЇ:
   Батько мiй в Петлюрах був, чу-чу-у-ра  чу-ра-ра!  Слiд  по  ньому  десь
загув, гу-гу!
   Коли б не така земля, коли б  голi  скелi  росли.  Над  степами  летить
крилатий жах. Хмарами, мов сполохане гайвороння, здiймаються i  вiдлiтають
у безвiсть села. Падають  вiд  куль,  топляться  у  хвилях_  рiк,  пухнуть
голодом на широких дорогах.
   Колективiзацiя.
   Перша колективна осiнь. Трактори, молотилки. Порванi i загнанi  мужики.
Очi олов'янi, очi сердитi. Вечiрнi, ранiшнi пайки, брехня i ударна праця.
   Невеличкий сучкуватий дядько,  з  хитрими  малоросiйськими  очима  i  з
обтятими на правiй руцi  пальцями,  цiлий  день  вовтузиться  коло  будови
спiльного барака для спання робiтникiв та решток перечавленоњ худоби.
   З безпальким дядвком працюЇ тузин таких  же  хитрооких.  Всi  ударники.
Першi дiстають пайок. Дiстають справно, щодня. Сонце, дзвони й молитви! Що
ви в порiвняннi з радiстю щодня дiставати пайок?
   Дядьки тешуть,  курять  цигарки.  Добудовують  ударно  спiльний  барак.
Стоњть новий, повний запахiв свiжоњ сосновоњ смоли.  Настав  вечiр,  як  i
завжди. Було i перед тим  багато  вечорiв,  але  того  останнього  ударний
безпалький дядько забув у трiсках свою цигарку, загорнуту  у  вату.  I  як
гарно горiв  того  вечора  новий  барак!  Як  метушилися  бiднi  ударники,
пiдкидаючи в огонь трiски. Скiльки гармидеру, скiльки  турбот.  Але  барак
все одно зник. Ударники почали наново. Хитроокi дядьки тешуть далi.
   Жнива щороку мали свою пору, освячену святими, овiяну пiснями...  Цього
року спiзнилися. Поля злученi в один лад. Люди зсипанi  у  велику  череду.
Повзають де-не-де трактори, гицають по не згладжених ще межах.
   - Це ж моЇ було,- говорить дядько, вказуючи  на  поле  зi  зруйнованими
межами.- За сто лiт пiзнаю...
   Повiльно повзуть трактори, один по другому, мов по  черзi,  псуються  i
вiдходять на сторону.
   А жнива стають. Збiжжя жовкне, бiлiЇ i починаЇ клякати. Хитроокi дядьки
курять махорку.
   - Почекай, кольки тобi в ребра! Нањсися. Нам спiшити нiчого.  Все  одно
вiд пайка не втечеш, бодай зi шкури лiз.
   Зi столицi, пiвстолицi i далi - бiжать накази:
   - Хлiба! Давай хлiб!..
   Хлiб ще на полi, у колосках клякаЇ до землi. По полях зграњ  череватого
вороння, вiд краю до краю лунають матюки.  Ночами  дiти  лущать  у  пеленi
дорогоцiнне зерно i несуть голодним батькам.
   "Украњна, хлЇба! Давай  хлЇб!"  Телеграфнi  дроти,  телефоннi  дзвiнки,
голосномовники й надавачi - "хлЇба!". По станцiях, по редакцiях, по  бюрах
урядiв цокотять машинки, вистрочують  статистики,  вистрочу-  ють  накази,
вистрочують нервово: "ХлЇба, хлЇба i хлЇба! "
   Украњна  дала  вам  "хлЇба".  Украњна  корчиться  з  голоду  колгоспiв,
обливаЇться потом, риЇ свiй чорнозем i видираЇ з землi "хлЇб".
   Не хватаЇ рук. Риплять i розвалюються трактори.
   З незiбраних пiль зганяють колгоспника, знiмають останнього трактора  i
починають молотити.
   Безконечнi скирти зiбраного збiжжя. Небо затягаЇться  сiрою  поволокою,
подуваЇ вiтерець i починаЇ  посiвати  дрiбний  осiннiй  дощик.  А  колгосп
молотить. Коло машин гора дорогого  зерна.  Дощик  сiЇ,  поливаЇ  його,  а
дядьки курять махорку i зацiплюють кулаки.
   - Нањсися, проклятий чорте! Вилiзе тобi боком даремна праця! - гуторять
i спльовують.- Такого марнотратства ще свiт не бачив.
   - Ну що ж... СавЇцька, значить,  власть.  Що  захоче,  те  й  зробить,-
зауважуЇ  якийсь  посмiшник.-  У  них,  бачите,  усе  по  плану,  тьху!  -
виплювався, i легше стало.
   - Коли б вона, так Бог дав, по плану i ноги витягнула... Теж власть...
   - Прийде й на нењ. Як не попухнем з голоду, дочекаЇмося... Цар  не  так
стояв, i то полетiв, полетить i це страхiття...
   А дощик посiваЇ. Дерчать телеграфи, летять гострi  накази  з  матюками.
Мiняються плани працi, мiняються управителi. Старi пiд суд, а на њх  мiсце
приходять новi жертви  Соловкiв.  А  хлiб  тим  часом  пускаЇ  паростки  i
зеленiЇ. Дядьки курять махорку i з'њдають сарказмами владу.
   На совхозний край робить наступ люта зима.
   Корнiй забожився, що не пiде у "той западенний  гайдер".  I  не  пiшов.
Лишився "iндусом". Хай вже собi дурiють. Хочу дожити без пайка.  Хай  менi
дадуть тiльки спокiй святий. А я без них обiйдуся.
   Жив з МарiЇю та сином на господарствi Закаблука i обробляв три гектари,
якi лишилися старому. В час зiбрав, стягнув конякою до клуньчини i молотив
поволi цiпом. Машину забрали. Син мудрий подбав про це. Кулаки  не  смiють
мати машин.
   Зимою Лаврiн у мiстi. Старi жиють самi. Час вiд часу забiгаЇ Надiя,  њх
сколективiзували. Архип змагався як мiг, але не помогло. Забрали  все,  що
мав, коняку забив сам. Казав, як маЇ дiстатися чортовi, хай краще здихаЇ.
   Надiя прибiжить i скаржиться. I того нема, i  того  бракуЇ.  Марiя,  що
тiльки мала, давала. Вiдривала вiд уст, але ж дитина просить, i  що  б  то
вона була за мати, коли пожалiла б чогось власнiй дитинi. Не винна ж вона,
що њњ зробили жебраком.
   -А як Христуся?
   -_ Росте. Тiльки нема чим кормити...
   - Боже, Боже! Що то вийде з таких людей, якi з дитинства  голодують,  -
журиться стара. - I ми не в розкошах жили, зазнали всього, але такого  ще,
певно, свiт не бачив.
   - Вчора, чуЇте, вигнали в поле, i збирай  йому  з-пiд  снiгу  бараболю.
Розгрiбали, копали, але хiба то робота? Мука i кара.
   Марiя стоњть, дивиться у вiкно i мовчить. У нењ тiсно затиснутi  вуста,
у нењ погляд залитий болем. МарiЇ, МарiЇ! Ну, що? Чого плачеш?
   - Мамо! А ми все-таки будемо жити!..
   Марiя соромиться старечоњ сльози. Не можна тепер плакати. Що це поможе,
та i слiз нема. Всi вилились.
   - Все, все забрали нам. Ах, мамо! От  вже  нiяк  не  знаю,  за  що  нас
покарано. Ну й за що, -  продовжуЇ  Надiя.-  Думали,  дадуть  людям  щось.
Мусять же щось њсти. Думали, роздiлять бодай на  душу,  а  решту  хай  вже
беруть. Чому б нi?.. Навiть њм не  хватило.  "Що  ж  будемо  ми  њсти?"  -
питають люди. "Нам до того нема дiла. ѓжте  те,  що  на  полях  лишилося".
Мусили, чуЇте, всю солому перемолочувати, щоб њм досипати  хлiбозаготовку.
А хiба ми виннi, що у них такi машини? Коли б ви  тiльки  бачили,  якi  то
машини. Пустиш снопа - i половина зерна  лишаЇться.  А  все  ми  виннi.  У
всьому ми, бо ми голод робимо. Не вони - ми! А пiсля все змокло,  поросло.
Нагаями гнали людей з пiль, не дали навiть докiнчити зiбрати,  а  молотити
мусили. I знов ми виннi. Виннi, що почав падати дощ,  виннi,  що  молотили
пiд голим небом. Ну, а хто ж буде винним? Тi, що там, високо?  Чи  тi,  що
видумали все оте божевiлля? Певне, що треба на когось зiпхнути вину. Треба
когось покарати. I от маЇш... Пухни з голоду...
   Надiя все говорила. Не могла зупинитися. А Марiя  i  так  це  знаЇ.  Не
заслiпли ще старi очi. Бачить, бодай би лiпше таки  заслiпили...  А  пiсля
Марiя йде до комори i несе вузлик.
   - На, дитино. Давай хоч малiй њсти. Та вже напевно не винна...
   - А що ж вам? Що будете њсти?
   - Ет, дитино. Не журися за нас. Нам i вмирати можна. А от вам...  Що  з
вами станеться? ДумаЇш, думаЇш не раз... I що ж...
   Надiя пiшла. Пiд рукою понесла вузличок. Все-таки мама Ї мама.
   Десь серед  зими  прињхав  був  додому  Лаврiн.  Витягнувся  i  завчасу
помужнiв. - ЗнаЇте,каже,- хто знаЇ, чи не заберуть i мене?
   - Куди тебе? - питаЇ Корнiй.
   - Куди? ПитаЇте куди.  Нема  чого  й  питати.  Туди,  де  вже  погрузли
мiльйони. У прiрву, яку людським м'ясом гатять...
   - За що ж? За що тебе?
   - Видно, робота Максима. Теж братика маю. Чистка пiдходить. Опiнiю мушу
мати. А вiн же начальство.
   Побув три днi i вiд'њхав. А по тижневi Марiя йде до  мiста  i  несе  на
плечах клунок харчiв.  Снiг,  метелиця.  Дороги  заметенi.  У  вiчi  сiче,
засипаЇ, забиваЇ дихання. Марiя пiдiйде i зупиняЇться.  ВiдсапуЇ,  витираЇ
мокрi очi.
   Вона не плаче. О, вона вже давно не може плакати. Не  плакала  i  тодi,
коли почула, що "його" вже забрали. "А чи маЇ вiн що њсти? Де  вiн  спить?
Вiзьму i бодай хлiба кусень вiднесу. Корнiй захворiв. Кашель його  душить.
Вiднесу вже сама. Якось таки дiйду".
   I пiшла. Пiшла i йшла через снiги й хуртовину. Йшла  багато  верств  до
того самого мiста, де колись лежав Гнат. Йшла i навiть згадала про  нього.
Де то вiн? Кажуть, жиЇ ще. Йшла далi i далi,  i  коли  б  треба  було  йти
безконечно, на край свiта, i тодi йшла б. Там же, люди, сина њњ пiд  землю
дали. ™диного... ™дину i останню надiю. I ви ще скажете не йти?
   Добилася до мiста. Хiба ж можна знати, де його знайти? Звiдки це  можна
знати? Що вона - тут виросла, чи що? Вона знаЇ своЇ село.  Там  вона  знаЇ
виходи...
   Йде просто до тюрми. Приходить:
   - Чи тут, люди, тюрма? - питаЇ.
   - НЇт у нас тюрем, старуха.
   - Ну, але ж десь сидять вашi в'язнi? Допра вона, чи як? Не знаю.  Стара
я... А там мiй син. Невинно, хай мене Бог скараЇ, що невинно забрали...
   - Ну, ну, старуха, з Богом своњм. Не плач. А что твой син?
   - ™диний, чуЇте. ™ ще один, але не син вiн, враг...
   - НЇ то спрашiваю. Что он? ВрЇдiтЇль, контрре- волюцiонер?
   -_ Який вредитель?  Що  ви  ще  видумали!  У  тих...  у  як  його...  у
комсомольцях, чи ,що, був...
   - Аа-а!.. Значiт, рвач iлi петлюровец. Как називаЇтся?
   Сказала. Пан подивився. Вернувся.
   - Напрасна, бабка, прiшла. Не дабйошся к нему. Нет здесь  такiх.  ТакiЇ
йдуть в центр... Стоњть i дивиться.
   - Пане! Голубчику! Товариш  дорогий!  Пустiть  менi  його.  Прошу  вас!
Пустiть менi!..вириваЇться раптом у Марiњ.
   - Ну что ти, что ти! Какой я пан? НЇт Їво здесь.  ПанiмаЇш?  НЇт.  Нiма
Їво! РозумiЇш? По-украњнськi ж гаварю. У центр такiх бЇрут...
   Марiя знов думаЇ. По часi каже:
   - Коли б то знала бодай, де той центр. Несла, несла.  У  мене  ж  спина
болить. Коли б ще не такий вiтер. Снiг валить, очi засипаЇ.  Так,  кажете,
таки нема?
   - Нiма, нiма, старуха! Здесь нiма. Он у Москвi чi... Словом, не знаю.
   I  Марiя  вийшла  надвiр.  СмеркаЇ.  Голодна  i  знесилена.  Вiтер  вiЇ
вулицями, замiтаЇ брук. Хлiб у клунку замерз.
   Того самого дня "Пролетарська правда" мiстила таку  заяву:  "Я,  Максим
Корнiиович Перепутька, вiдмовляюся вiд  своњх  батькiв-кулакiв,  якi  цiле
своЇ життя були врагами робочого класу i стояли  на  засадах  власностi  i
навiть тепер не зрiкаються своњх ганебних засад. Рiвно ж осуджую, пятную i
вимагаю сувороњ кари свому бувшому братовi Лаврiновi, який став до  послуг
петлюрiвськоњ контрреволюцiњ i своЇю злочинною дiяльнiстю  свiдомо  шкодив
ростовi соцбудiвництва нашоњ крањни".
   Хтось принiс i читав це КорнiЇвi. Марiя  вернулась  на  другий  день  i
лежала. Не мала сили звестися.
   - Тихше, тихше, читай. Хай вона вже не чуЇ. Лiпше хай не чуЇ,-  просить
Корнiй.
   I Марiя не чула цього. У нењ гарячка i душить кашель. Замерзлий  кусень
хлiба принесла назад.



   VI

   Весна довго пручалася i перемогла. Зацвiли  дерева,  як  i  завжди.  На
Великдень боротьба за  церкву.  Монастир  вже  давно  замовк.  Взялися  за
сiльську i почали знiмати дзвони. Всього тридцять  троЇ  людей  попало  на
Соловки, i церкву добровiльно самолiквiдовано.
   З боязнi, щоб не спiзнитися в сiвбi, почали сiяти в грязюку. Привезли з
центру овес, ячмiнь.
   - I треба було з ним возитися,- гуторять дядь- ки.-  То  вiдвозять,  то
привозять...
   Трактори пороли мокру скибу. Зерно дали у глевку землю  i  приволочили.
Скиба  злилася,  i,  як  пригрiло  сонце,  повiяв  сухий  схiдний   вiтер,
затвердiла, i стал репатись. Ярина ледве вибилася з землi i пожовкла.
   З центру нове начальство,  матюки  та  змiна  директора.  Знищенi  поля
наново переорюють i нанов засiвають. Не хватило чим поруге досiяти,  а  що
засiяли,  вже  було  спiзнене.  Зiйшли  по  полях  буй-   бур'яни,   зерно
перемiшане. Овес-зеленяк, овес-скорода, ячмiнь-гранчак,  ячмiнь-плескач  -
усе нараз. Сiяли. Щось-таки виросте. I щось виросло.
   Це було в останньому роцi п'ятирiчки... Лiто минало  Крањна  нiчого  не
думала, нiчого не знала, крiм думi про хлiб. Хлiб, хлiб  i  хлiб.  Украњна
вкрита бур'янами З Москви б'ють тривогу. "Украњна позорно отстайот  Партiя
i вся страна ждут от Украњни полнаво випалнЇнiя плана хлЇбазагатовак...  К
кулакам i iх пасобнiкам нада прiмЇнять самиЇ жестокiя мери воздЇйствiя..."
   - Чекай, чекай того плану,- говорять  голоднi  обiдранi  "кулаки".-  Ми
знов виннi. Виннi, що в грязюку сiяли. Виннi, що зерно змiшане. Виннi,  ще
спiзнилися. Ми виннi!.. Але чекай. Колись знайдемо того винного.  Знайдемо
i примiнимо мiри...
   Сади обнесли  ще  за  лiта.  Нема  вже  осини,  нема  запахiв  горiлого
бараболиння, нема шелесту кукурудзяного  листу  i  розцiлованих  барвистих
яблунь, Село - колгосп згортаЇться, гнеться до землi, селе цiпить  зуби  i
нащетинюЇться.
   Ночами по полях тiнi. Це лущать лiпшi колоски i несуть додому.
   Малi дiти годують батькiв. Годують краденим. Годують з дня на день,  не
знаючи, що буде завтра.
   Для збору бур'янiв кинуто цiлий народ, вiйсько, пресу,  письменникiв  i
вчених. Над зiгнутим  голодним  людом  при  працi  вдень  i  вночi  стоять
озброЇнi  вартовi.  З  кiстлявих  мужицьких  рук,   з   занедбаноњ   землi
вириваЇться зi скреготом зубiв кусень хлiба. Все життя велике  й  барвисте
пiд знаком хлiба. Молотили, њiяли,  сортували.  Зерно  забрали,  а  послiд
подiлили мiж трацюючими. Зерно тим часом зсипали у монастирськiй церквi. .
   Настала зима. У Корнiя вигасаЇ домашнЇ багаття. ЗстаннЇ тепло  кипучого
родинного життя випаровуЇться на очах. Марiя бiльше  хворiЇ,  нiж  ходить.
Лiто i сонце тримали њњ на ногах. Поля були  доведенi  до  iуття,  але  не
встиг Корнiй сховати своЇњ працi, як нањхали хижаки i вирвали  йому  њњ  з
рук. Забрали хлiб. Iишили йому дещо послiду  i  овочiв.  Тримав  ще  також
вухоребру коняку i старого Сiрка.
   Вечiр. У печi горить вогонь, i його сяйво освiчуЇ  хату.  Надворi  мете
снiгом, виЇ хуртовина, квилить коминi. Марiя лежить на постелi,  а  Корнiй
вешкаЇться по хатi.
   - Десь скоро Рiздво, Корнiю,- каже вона.
   - Десь на цьому тижнi.
   - А як там ще з послiдом?
   - Ще на двi недiлi хватить.
   - А що ж далi! Чомусь i Надiя не приходить. Послабла, чи що. Як  то  та
њњ дитинка. Коли б хоч воно пережило.
   Мовчать. У печi трiщить  огонь,  по  брудних  стiнах  мигаЇ  неспокiйне
сяйво. Вiкна замурованi ласицями.
   ТiЇњ  саме  ночi  у  монастирськiй  брамi  стояв  вартовий   з   ручним
скорострiлом. У церквi зсипанi  скарби,  i  треба  њх  охороняти.  Навколо
вiковiчнi мури. На них помини татарських часiв, на них мох i кущi  акацiњ.
Сiлька столiть з татарських дiб стояли зайвим погадом, а тепер старi  знов
у пригодi. У монастирькiй дзвiницi з'явилася брама i замки. Щовечора важно
й дбайливо замикали i ставили варту.
   Шумлять старi смереки, свище вiтер  у  вiтах  каштанiв.  Церква  понуро
стоњть, обсипана снiгом. Вiкна загратованi товстючими  чавунними  гратами.
За ними колись тендiтне свiтло свiчок жеврiло. З-за них проривався назовнi
тихий, лагiдний спiв. Перед темними византiйськими облiками кволiють сяйва
лампадок.
   Тепер там хлiб. За грубечими стiнами, за  чавунними  гратами...  Зникли
запахи воску i ладану. Тепер  тут  запахи  цвiлоњ  пшеницi.  На  вчовганих
вiками кам'яних плитах хлiбова пiрамiда.
   У понурих сутiнках  хитаються  далекi  шепоти  молитов,  чорнi  постатi
виходять, стають навколо i спiвають. I хлiбова пiрамiда ворушиться,  зерна
пшеницi  поволi  точаться,  мов  сльози,  застиглi,  бурштиновi.  На   них
виблискуЇ прилиплий промiнь  сонця,  червець,  зелiнка  i  густа  блакить.
Ввiчливо посмiхаються старi пророки. У њх мiцних жилавих руках каламарi  й
крилатi пера. Вонми, людино,- не Їдиним хлiбом живою будеш. Пастир великоњ
отари, вiвця i вовк, лев i голуб, сонце i повна посвятна радiсть - додаток
хлiба.
   Нинi пророче перо мочаЇться у людську кров i на скрижалях доби  виписуЇ
одне слово: хлiб.
   Зiйдiть зi стiн, великi  пророки!  Станьте  на  захiд  сонця,  здiймiте
погляд ваш у далечiнь i свiтовi речiть: смерть тобi,  свiте  старий.  Душа
хлiба мороком спаде на твоњ мiста, на твоњ села, на цiлу землю. I  впадуть
вашi храми, барокко i готика.  I  не  буде  Фавста,  вмре  Мефiстофель,  i
квiтуча яблуня засохне, не принiсши плоду. Смерть вам!..
   У церквi  повно  хлiба,  зiбраного,  зсипаного,  вичавленого  з  земноњ
утроби, вирваного з кулака-селюка, видушеного з живота ридаючоњ дитини.
   Зашаранi, кострубатi обличчя, жадiбнi  погляди  рвуться  до  похиленого
хреста на церквi. На нiм хлiб. Напис сонцем горить,  напис  мiлiонiв  уст,
мозкiв, шлункiв, кiстлявих, хижих,гостропальких рук. Громоголосно  звучить
глевка смакота хлiба, краЇ мозок i поволi обертаЇ кусники у липких гарячих
пальцях.
   А в брамi дзвiницi твердо ступаЇ  вартовик.  Крiст  i  захуканий  iнеЇм
багнет. Туди й назад, туди й назад, краЇ багнет морок хуртовинноњ ночi. Не
чути цокотiв пiдкiв... М'якi  ведмежi  валянки  глухо  топчуть  погризяний
брук. А побiч вузькi дверi, вартовня i храпаки... Там сплять вони - стражi
хлiбового бога.
   Снiг сипле, завиваЇ срiбнi кучерi навколо ялин, мете кометою i  засипаЇ
вiдкритi очi мертвоњ церкви.  Он  коло  муру  старий  закинутий  колодязь.
Навколо дикi рожi, бузина. Колодязь тихий, невинний...
   I кому снилося, щоб вiн цiЇњ буревiйноњ  ночi  пiдвiв  на  монастирське
подвiр'я сiмох мужикiв-хлiбобандитiв. Сiм барчистих, сiм бiйцiв на вибiр.
   На чолi њх Архип. То вiн видумав цей план, згадав старий пiдземний хiд,
що веде ззовнi до колодязя. Вiд ходу до верху ледь помiтнi залiзнi щаблi.
   А вартовий ходить собi. Туди й назад, туди й назад. Думу  снував  довгу
про ночi, пiвночi i випари чадливих  брудних  iзб  далекоњ  Рязанщини.  Не
сподiвався, що цiЇњ ночi вiдрахуЇ своњ  останнi  кроки.  Коли  вмирав  вiд
хохлацького ножа, лайнув останнього матюка,  прилiг  зубами  на  огладаний
камiнь бруку i спокiйно витiкав кров'ю.
   Товаришi його також спокiйно спали,  Архип  i  решта  пiдземних  гостей
подбали й за них, скрiпили њх твердий сон та звiковiчнили його.
   Коли виламали дверi, коли  допалися  до  хлiбовоњ  гори,  дерли  зерно,
напихали ним мiшки, кишенi, навiть роти. Не бачили,  де  воно  лежить!  Не
дивилися вгору, де он над олтарем образ  Христа,  усмiхнений,  з  ореолом.
Перед  ними  хлiб,  гора  з  хлiба,  збитого,  зацвiлого,   але   все-таки
справжнього, який щороку заливаЇ њх поля, виростаЇ i невiдомо куди зникаЇ.
   Хотiлося обняти на оберемок  цiлу  ту  гору,  винести  на  свiтло  дня,
закликати всiх людей i крикнути:
   "Люди! Хлiб! Дивiться, де наш хлiб! Берiть,  розламуйте  i  нањдайтеся.
Нањдайтеся всi, а решту вiддайте найближчим, хай i вони  нањдяться.  Це  ж
наш, на наших полях вирослий хлiб!"
   До рання все було впорано.  Снiг  замiв  слiди.  Сплячi  воњ,  охоронцi
хлiбових скарбiв, охололи i закостенiли. А  ще  того  самого  дня  у  селi
стався похорон. Несли велику домовину, а в нiй замiсть мерця клали у землю
хлiб. Хай охоронюЇ його святiсть i недоторканнiсть мертвих. Тi, мабуть, не
встануть i не виберуть.
   Над селом тиша.



   VII

   Долиною вiЇ вiтер. На колишнiм монастирськiм ставку  висвистують  гiлки
старих осокорiв i тополь. Крокiв сто на схiд  невеличкий  сливовий  садок,
далi - руњни давно згорiлоњ клунi. Стоять напiврозваленi  цеглянi  Стовпи,
засипанi снiгом. Вище старi будови, колишнi стайнi, коровники i  невеличка
сторожiвка.
   Вiтер вiЇ i розпучливо б'Ї грудьми у  облiзлi  стiни  сторожiвки.  Йому
хочеться рiвнини, простору. Хочеть- ся широкого розмаху, а тут  на  дорозi
пiд ноги плутаються сади, пригiрки, будинки i  така  мiзерна  з  маленьким
цвяшечком свiтла сторожiвка. ,
   Вiконце свiтиться. Одно на чотири  тахлi  вiконце.  Снiг  облiпив  його
раму, затягнув плiнкою тахлi. Тепло i свiтло з нутра змагаються зi снiгом,
вiтром i морозом i кажуть: "Там живе людина. Не  дивiться,  що  сторожiвка
маленька i обiдрана. У нiй всього одно маленьке вiконечко на чотирi тахлi,
але все-таки у нiй живе  людина...  Бачите.  Он  свiтло  заворушилося.  Це
значить, що людина взяла його з одного мiсця i перенесла на друге. Скрiзь,
друзi, де тiльки живе людина, мусить бути свiтло i  тепло.  Принаймнi  хоч
трошечки свiтла i тепла".
   Так. У сторожцi живе людина. Там догоряЇ свiй  вiк  старенький  дiдусь,
кривий на праву ногу. "Господи Помилуй", колишнiй Гнат.  Ревли  хуртовини,
йшла над землею неймовiрна революцiя, а Гнат жив.  Гнувся  i  прилипав  до
самоњ землi, не раз ставав непомiтним.  Часами  лiз  пiд  землю  i  звiдти
вичiкував соняшного промiнчика, теплiшого подиху з неба.
   I так лишився жити. Не стало монастиря, затихло "Свiте тихий".  Погасли
дзвони i свiчки, лиш Гнат обiрваним  осiннiм  листом  лишився  пiд  ногами
танцю- ючих подiй з прозвищем "Господи Помилуй". I вiн  навiть  не  зайвий
елемент. Вiн сторож. Он стоњть кiлька будинкiв,  а  там  на  розплiд  пара
десяткiв птахiв, десятеро свиней, навiть крiлики Ї та голуби. Пiд  стрiхою
горобцi, як i за старого доброго часу, цвiрiнькають. Гнат -  Ной.  Будинки
тi - ковчег. I плавають вони по бурхливих хвилях революцiњ. А може,  якраз
перестане дощ i настане можливiсть пристати десь до сухих берегiв.
   Пiзно вже. Гнат не спить. У нього важливi гостi. Кiмнатка у  Гната  три
кроки туди й назад, один тапчан i невеличкий столик та ще вiчно  натоплена
грубка у кутi. Але у Гната  часто  сходяться  гостi.  У  нього  затишно  i
безпечно. Колгоспний сторож. Ной i  мудрець  -  хай  там  живе!  Шкоди  не
зробить.
   I Гнат живе. У нього сходяться й тi, й тi. У нього сходяться вiруючi  i
безвiрники. У Гната навiть лишилася Бiблiя. Он лежить  вона  на  полицi  -
товста, обмазана брудом i розбита. Гнат не раз спинаЇться до полицi,  бере
ту книгу. Гостi  затихають  i  слухають.  Слухають  з  запертим  диханням.
Слухають з побожнiстю. "I возстане син на батька, батько на  сина...",  "I
будет глад по цiлiй землi..." А пiсля  "ангел  з  трубою  зi  сходу  сонця
засурмить i мертвiњ возстануть з гробiв i суд настане..."
   Люди слухають, зiтхають,  плачуть.  А  Гнат  дочитуЇ  книгу,  кладе  на
столику i проповiдуЇ: не плачте, матерi i дiви. Ще  не  прийшов  останнiй,
той великий час, коли серця вашi очистяться вiд  безнадiйностi,  зневiр'я.
Сили i любовi вам треба. Вiрте у вашу силу i вашу  любов.  Гинуть  матерi.
Зникають з лиця землi щирi добрi жiнки, якi  родилися  i  внесли  в  життя
щастя, радiсть, несли працю i несли смiх  молодий.  Гинуть  дiти  сонця  i
великоњ нашоњ землi.
   Ви жили у цьому краю, бачили його широкi простори, бачили небо,  налите
теплом, налите барвами,  яких  нiде  бiльше  нема.  Ви  ступали  по  наших
дорогах, наших стежках. Кажу вам велику правду. Нема кращих  стежок  i  нi
дорiг веселiших вiд наших, вiд тих, якi щодня i щоранку  попирали  пiдошви
ваших нiг.
   О матерi! I ви, дiвчата, i ви, мужi!.. Ви, що  виросли  серед  безкрањх
ланiв, залитих морем хлiба, залитих  пiснею  i  залитих  потом.  Кажу  вам
велику правду. Повстаньте i повiрте в себе. Повiрте у вашу  силу,  у  вашу
землю. Душi вашi сплять, думи повiльнi i не хочуть напружитися...  Страшнi
днi надходять. I нема милостi нi левовi, нi голубовi.
   Ви,_ дiти садiв цвiтучих i лунких гањв. Чому зiтхаЇте i  звертаЇте  ваш
погляд до неба. Не вiрте. Звiдти не впаде огонь i не спалить  њњ  -  землю
осквернену. Бог не на те њњ творив, щоб палити. Звернiте очi вашi  на  вас
самих. Бог любить тих,  хто  бачить  в  собi  частину  його  самого,  його
безсмертного, його розумного i його всемогучого. Яке маЇте право, ви, дiти
найкращоњ з крањн, не  чути  себе  такими?  Гнат  замовкаЇ.  Тиша.  Похилi
голови. За вiкном спiваЇ хуртовина.  Пiсля  хтось  порушуЇ  тишу.  Падають
окремi слова. Одно, друге. Зв'язуються у речення. Оповiдають, що  у  КиЇвi
одновилася церква. Одного ранку  бачать  люди,  що  баня  церковна  горить
золотом. Дивляться i хрестяться. Ще вчора була вона зовсiм темною.
   Кажуть, що десь народився великий пророк, що виведе народ наш з неволi.
Чорнi духи сповiстили про до вiстку Iрода-Знущателя, а той поморок i голод
великий на народ наслав. Сто тисяч немовлят мусить мерти.
   Кажуть, що вчора прийшли i забрали знов людей. забрали Архипа. З ним ще
кiлькох забрали.  Пiшли  на  ладовисько,  розкопали  могилу  i  дiстали  з
домовини хлiб. Вони бачать скрiзь. Навiть на тому свiтi  не  ховаЇшся  вiд
них. Так, так... Навiть на тому свiтi.
   Архип вже не вернеться. Нi. Вiн вже нiколи не вернеться.
   - Так. Всi знаЇмо. У нього  направду  Ї  дитинка.  I  она  вмре.  Архип
порушив хлiб, засипаний у церквi. i то ж заклятий хлiб. З'њси  такий  хлiб
i...
   - I вмреш.
   - Пiдем, люди!.. Вiддамо тiло сновi. Нiч пiзня. Пора.
   Розходяться. Гнат вже один. Сидить i думаЇ.  ДумаЇ  про  церкву,  що  у
КиЇвi обновилася. ДумаЇ за пророка та Iрода. I також думаЇ про Надiю.



   VIII

   Минали мiсяцi, i ставало теплiше. Снiгу меншаЇ, чорними латами криЇться
земля. Вiтер хитаЇ дерева i набряклими бруньками, а над  ними  лiтають  та
крячуть ворони.
   Одного ранку пустився теплий дощ. Пiд капiжем калюжi  води.  Зi  стрiхи
струмочками дзюркотить вода, гомонить i творить великi чистi баньки. Сiрко
щiльнiше тиснеться до стiни,  мiцнiше  звиваЇться,  краще  втушкоiуЇ  свою
голову пiд себе. На селi глибокий спокiй. Собаки не брешуть. Кажуть, яема.
Поњли њх. Один Гiрко лишився. Нiхто не турбуЇ  його.  Не  дражнить  нервiв
гучний собачий гавкiт. Можна спокiйно спати. Зате не може  спокiйно  спати
Корнiй. Пiшов до комори, внiс гарнець висiвок.
   - Це вже, МарiЇ, останнi...  Спечи  якось...  ЗнаЇш.  Може,  ще  бiльше
кори... Прибав... прибав, чуЇш... Вчора зовсiм добре смакувало...
   - Е-е, коли б не те мале. Воно ж не перетравить...
   - То-то... А й чи видержить? А вона як? Ще зводиться?
   Марiя не могла вiдповiсти. Кашель западющий мучить. Вiдкашлялася.
   - Ще нiби зводиться... Вчора пришла, а вона, дитина моя, за Лавринця...
Не прийшов, каже, мамо? Похитнула головою. А думаЇш, кажу, прийде? Нiколи,
дитино, не прийде...
   - За що ж його? - питаЇ.- За те, за що й iнших... За що i всiх... Чи  ж
њх там Ї яке число?
   Марiя пекла з останнього. Спала,  кашляла,  брала  останнього  коржика,
ламала наполовину i йшла  до  Надiњ.  Та  хвора,  ледве  зводиться.  Марiя
приносить кусник коржика.
   - А як воно?..
   - Спить, мамо. ЧуЇте, як дихаЇ?
   Марiя стоњть над дитиною i думаЇ: "Вмреш, дитинко.  На  широкому  свiтi
немаЇ вже для тебе трошечки хлiба... Зовсiм трошечки хлiба..."
   Дивиться у вiкно. На подвiр'њ дерева  вбираються  бруньками.  Земля  ще
кормить њх, а закони Маркса не заборонили њм родити  нове.  життя  i  нову
радiсть. Далi видно пригiрок. Чорнi  плями  землi  мають  у  очах.  СтупаЇ
полями весна;
   Марiя йде додому.
   Там зустрiв њњ Корнiй з скривавленою сокирою. Здригнулася i  вiдступила
взад.
   - Чого злякалася? Зарубав шкапу. Треба ж щось њсти. Живе ще мале?
   - Ще дихаЇ. Якось так дивно дихаЇ...
   - А вона?
   - Е-ет!..виговорила i згадала щось давнЇ. Мах- нула рукою.
   - Кажеш, нема надiњ? Йшов ото i трьох зустрiв.  Несли  на  кладовисько.
Вже мруть. Дiти мруть. Коли б хоч до зеленого дотягнути.  У  нас  ще  один
Сiрко лишився... Шкода його...
   Марiя не сказала нiчого. Пiшла до хати i лягла. Лягала кожний  день  i,
лягаючи, була переконана, що вже не встане. Але завжди пригадувала  Надiю.
Пригадувала њњ маленьку Христу сю i вставала-знов. I як його  не  встанеш?
Треба встати. Не можна  ж  дати  загинути  живiй  дитинi.  Мертвий  мусить
вiдчути бiль њњ i встати.
   Вставала, палила в печi, щось пекла чи варила, загортала у  вузличок  i
йшла. Йшла поволi, голосно сапала,  часто  зупинялася,  щоб  вiдсапнутися,
оглядалася навкруги, нiби прощалася кожний день  з  полями,  з  садами,  з
небом. Пiсля йшла далi.
   Знов та весна. _Ах, коли б ще хоч раз вийти на поле, поглянути на  цiлу
ширiнь його, поглянути у далечiнь i згадати минуле. Не треба й  згадувати,
само на думку пливе. Нi години, анi хвилини нема, щоб чогось не згадати.
   Полями сновигають люди. Чого шукають вони  там?  У  вiдталiй  землi  на
бараболиську можна гнилу бараболину знайти. Часом можна i  не  гнилу.  Але
щастя, коли поблизу нiкого нема.,
   Сергiй Гнида i Карпо Фiян друзi були. Йшли разом  цiле  життя  i  разом
пiшли збирати гнилi бараболi.  У  одному  мiсцi  натрапили  на  невиконане
мiсце.
   - Це,- каже Гнида,- моЇ мiсце. Я ж його побачив...
   -Не кажи дурниць. Побачив його  я.  Я  ще  з  осенi  знав,  що  тут  не
викопали... Навмисне йшов...- вiдповiдаЇ Фiян.
   -_ Ой, чуЇш! Краще вiдступися. Йди собi далi. Там  знайдеш!  У  мене  ж
знаЇш скiльки дiтей?..
   Вперлися. Гнида хроснув рискалем Фiяна, i той лишився  на  бараболиську
лежати. Гнида зi страхом копав сам скарб, копав з пропасницею. Що, як знов
кого нечистий нанесе?..
   Пiсля довго оповiдали в селi, що Гнида зарубав Фiяна.  Влада  якось  не
чула цього, бо труп Фiяна зник, i невiдомо куди. Шукати не було часу.
   Корнiй обгризаЇ велику кiнську кiстку i виносить њњ надвiр.
   - На-ту-на! На! Сiрко! Де ти  подiвся?  На,  њж!..-  Давав  псовi,  той
глотав, а Корнiй стоњть i дивиться, _њж, _њж, бо на  завтра,  може,  й  не
дiстанеш.
   У запiчку сидить Марiя. Корнiй знаЇ, що то дружина його. Багато, багато
лiт прожили разом. Вона хоче њсти. Що вiднесе завтра Надiњ?
   - Треба б, МарiЇ, забрати њњ якось до нас. Не можеш ти ходити...
   - Треба б, але як. Вона ж не пiде. Не дiйде до нас. А дитина? Ну,  може
б, ти дитину ще донiс, але як њњ забереш?..
   Вечором Корнiй пiдгострив сокиру i вийшов на двiр. Темно.  На  небi  до
погибелi зiр. Молочний Шлях на цiлу ширiнь  розлiгся.  У  Максимовiй  хатi
ясно свiтиться. Там вештаються люди i чути голосний гармидер.
   Корнiй загукав пса. Пiдбiг Сiрко, лащиться, лиже  руку,  ту  саму  руку
свого пана, яка тримаЇ сокиру.
   - Ти, ти, ти! - погладив Корнiй Сiрка  по  великiй,  м'якiй  головi.  I
майже раптом КорнiЇвi стаЇ шкода собаки. Положивши сокиру  на  землю,  сiв
коло нього на мокрому,  обняв  Сiрка.  Пес  заскавулiв  i  пригорнувся  до
старого.
   I так тривало довго. На високому, нiби зi сталi,  небi  зорi,  Молочний
Шлях. У хатi  Максима  спiвають.  Сiрко  i  Корнiй  сидять,  обнявшись,  i
слухають спiв.
   - Так, так, собако,- шепчуть КорнiЇвi вуста.- Минулося наше. Знайшов  я
тебе маленьким цуциком i думаю: рости. Маю господарку, i будеш  охороняти.
I хiба ти не охороняв? Ще й як... Боже мiй! Ще й як- Цiлими ночами  бiгаЇш
i гав-гав! I гав-гав! Я працював. Не раз прийдеш на подвiр'я, нiг не можеш
пiдволокти. Ляжеш, а ти все своЇ, все тiльки своЇ... Правда  ж?  Не  плач,
собако. Не плач хоч ти...
   Нiч iшла, дихала весною. З далеких пiль вiяло запахом чорнозему. Корнiй
чуЇ той запах, i в ньому збуджуються спомини.
   - Йди, собако... Йди геть, а я пiду також. Йди i не спокушай.  Не  можу
пiдняти на тебе руку. Встав, узяв сокиру i пiшов до хати.
   - Ти спиш, МарiЇ?
   - Чи ж, думаЇш, можна спати? Думаю про Надiю. А  що,  як  не  встану...
Пiдеш до нењ ти... Може, завтра пiдеш.
   - Завтра мушу йти шукати щось њсти... А у хатi холодно... ™ там у  печi
жар? - Пiшов до печi i вiдхилив кружка.- ™. Пiдложу  дровець.  Ти  вже  не
рухайся. Лежи, лежи. Сам пiдложу..
   Пiдкинув сухих  трiсок,  i  огонь  одразу  спалахнув.  Приложив  кiлька
полiнець i грiв старечi мокрi руки. Пiсля горщик води до  вогню  поставив,
взяв з посте- лi подушку i рядно, нагрiв коло печi i обкутав Марiю.
   - Ну, ну! Лежи вже. Хоч трошки зогрiЇшся.  Завтра  десь  полiзу.  Може,
якраз що знайду... А може, й знайдуПо хатi бiгаЇ  зайчик  свiтла  з  печi.
Стрибнув на полицю, освiтив њњКорнiй щось пригадав, пiдiйшов до  полицi  i
сягнув рукою за бруском, що лежав там. Пiсля коло печi присiв, положив  на
колiно сокиру i почав гострити њњ.
   Гострить довго. ЗупиняЇться, вiдпочиваЇ, великим пальцем  пробуЇ  лезо,
чи гостре, а пiсля далi шураЇ по ньому бруском.
   - Що ти робиш, Корнiю? - питаЇ Марiя.
   - Гострю от... Завтра пiду у поле, а там без сокири нема чого робити.



   IХ

   На завтра ледь свiт пiшов у лiс.  Не  на  свою  сторону  пiвденну.  Нi.
Зробив  чимало  дороги  через   село,   через   береги   коло   колишнього
монастирського млина i вийшов туди, де стояв колись хутiр Мартина.
   Тепер тут поле. Зник зелений хутiр. Знiвечено сад. Революцiйний буревiй
з притиском шалiв в таких мiсцях, де цвiли сади, де чути було смiх.
   Он там закинутий колодязь. Корнiй пiдiйшов до нього i зупинився на тому
мiсцi, де колись витягала Марiя воду.  Скiльки  це  вже  минуло  рокiв?  А
скiльки днiв? Багато, дуже багато, але все пережилося, i здаЇться, був  це
один день.
   Сонце пiднялося високо. Небо синЇ i прозоре, як  око  дитини.  Пiдсонна
сторона звiльнилася вiд снiгу i протряхаЇ. Он там Корнiй  орав.  Там,  пiд
пагорбком, там, де ота одинока деревина  стоњть.  Там  далi  був  тодi  ще
лiсок, але змела його революцiя. Ще далi запуст. Треба пiти туди. I Корнiй
подибав в сторону запусту.
   Але це вже не Ї запуст. Це вже давно лiс.  Корнiй  придибав,  став  пiд
високими дубчаками i зняв шапку. Над ним лiтали i крякали ворони,  високо,
високо кружляЇ шулiка. На високому стрункому дубчаку 'якийсь  запопадливий
птах мостить кубло. Бруньки де- рев свiжi, пахучi,  набряклi.  Пiд  ногами
мокро, чути весну. Навiть вiд мокроњ землi чути.
   Корнiй шукаЇ њсти. На думцi жiнка, дочка i  маленька  внука.  Всi  вони
хочуть њсти, всi чекають на нього дома.  I  ступав  по  лiсi,  дивився  на
птахiв, на дерева i рослиниЩо ж вiн тут знайде? Все не  на  њжу  створене.
Начохрав дещо бруньок, настругав березовоњ кори. А пiсля пiшов на взлiсся.
   Сонце i сонце. Скiльки сильного молодого сонця!  Геть,  як  гляне  око,
стелиться соняшний легiт, млiЇ земля. ЗдаЇться, твориться  святе  таЇмство
ошгiднення.
   Йшов просто через неоранi поля. Трапилося щастя, зовсiм  несподiване  i
зовсiм виняткове. У неве- личкому рiвчаку, де ще був снiг,  лежав  мертвий
заЇць. Корнiй надибав на нього, зупинився. I довго стояв, бо як  же  можна
повiрити, що то дiйсно заЇць, мертвий i готовий на те,  щоб  тiльки  взяти
його, роздерти i з'њсти. Пiсля Корнiй вiдчув  радiсть  i,  не  згинаючись,
поди- вився навколо, чи нiкого нема, та голосно висловив вдоволення.
   - Так! Значить, i з'њм дещо. Значить, додому дiйду  i  покажу:  дивися,
МарiЇ! Тут маЇш що њсти. Це я знайшов сьогоднi, цього  веселого  соняшного
дня.
   I Корнiй пiднiмаЇ зайця. Вiн навiть ще не пробував гнити. Зовсiм  цiлий
i зовсiм свiжий. Розтяв його гострою сокирою i,  вiднайшовши  сухе  мiсце,
присiв вiдпочити та пiдживитися. ДумаЇте, що вiн сьогоднi що њв?  Де  там!
Що було йому њсти? Встав чоловiк i подався. Добре, що хоч Марiя ще спала.
   Думав за Марiю: "Коли б знав, що  зайду  додому,  не  починав  би  того
зайця. Хай би був дитинi. Тож ото воно Ї, що не  зайду.  Як  зайдеш,  коли
ноги пiдгинаються i не хочуть йти... Що хоч роби,  а  вони  не  хочуть,  i
кiнець. Хоч ти сядь та плач".
   А тут ще й вiтер. Такий, чуЇте, вiтер зiрвався i  пхаЇ  чоловiка,  куди
йому заманеться. Воно весною завжди  буваЇ  вiтер,  але  такого  прудкого,
такого  нагального  щось  не  пам'ятаЇться.  Нi,  нi...  Такого  щось   не
пам'ятаЇться, щоб ходи не дав, щоб валив з нiг, мов дитину яку.
   З'њв кiлька шматкiв заячини, звiвся на ноги i почав наново  боротьбу  з
вiтром. А сонце, знай, свiтить, знай,  горить  собi  ясно  i  невблаганно.
Корнiй довго, дуже довго йде, оглянувся,  а  лiс  за  ним  недалеко.  Поки
добився до млина, почув у шлунку болi,  курчився,  а  пiсля  не  видержав,
блював.
   "I чого то так далеко було йти? Казав собi: не йди, чуЇш, таку милю. Не
дотягнеш назад нiг. Бачиш же, що ти з себе уявляЇш?  Нi.  Таки  пiшов.  От
тобi й пiшов. Тепер ноги тремтять i спробуй далi йти".
   Розважав Корнiй, а тим часом дивиться на викинене назад  м'ясо.  Шкода.
Зiгнувся i поволi з'њв знов. Може, по-друге  такого  не  станеться.  Може,
якраз Бог дасть, що не станеться...
   Проходячи селом, нiс  свого  зайця  i  сокиру  пiд  полою.  На  вулицях
порожньо, але все-таки краще не спокушати. Хто його знаЇ... Все'  в  такий
час може трапитися.
   Дома, по-перше, запитав:
   - Ще живеш, МарiЇ? Принiс он зайця. Опорай, з'њж сама i  кусник  занеси
њм... Не була у них? Ох, ох, ох! Нема сили... Дивно,  як  та  сила  кудись
зникла. От прийшов до хати, та тепер хоч коня запрягай i виволiкай надвiр.
Мабуть, i дров не маЇш? Що? МаЇш? Ну, то я дещо приляжу. Ще скiльки  живу,
так не зморився. Можу забожитися, що правду кажу. А я вже дещо  i  поњв...
Сiв собi коло млина i пополуднував...
   Говорив, поволi вкладався на голiй лавi  i  заснув.  Марiя  поралася  з
зайцем i не турбувала Корнiя. Хай вiдпочине. Прокинувся вечором i  забачив
перед собою Марiю.
   - Чого ти така? Що Ї, МарiЇ?
   - Прийшла до нењ, а вона на постелi лежить.  Гукаю:  "НадiЇ!"  Не  чуЇ.
Кличу. Нарештi розплющила  очi  i  так  засмiялася,  так,  знаЇш,  страшно
засмiялася. А де, питаю, мале? А вона нiчого не розумiЇ. Яке, каже,  мале?
А Христуся ж де? Засмiялася знов: "Нема Христусi. Нема вже  њњ..."  Корнiй
зробив великi очi.
   - Нема? Що ти кажеш? Як же так? Як же так можна? - кричав Корнiй.- То ж
так не можна!..
   - З'њла вчора того пляцка. Там дерево було. Дитина ж.  Взяло,  каже,  i
скрутило. Але...- Марiя нахилилася до Корнiя i шептала:  -  Вона  задушила
його... Задушила... Дитя мучилося, i задушила. Дика така.  Пiдеш  до  нењ.
Вона не хоче вже њсти, лаЇться i смiЇться...
   Марiя розвела руками. Корнiй запер вiддих. Слухав, i здавалося, сниться
страшний сон.
   Марiя знов лягла, а Корнiй вийшов. Вернувся пiзно, зовсiм уночi.  Марiя
лежала на постелi i дивилася у темноту. Почула рейвах i подала голос:
   - Це ти, Корнiю?
   - Я.
   - Був?
   - Був.
   - Ну й що?
   - Казала не приходити. Чого, каже, будете ходити. Все одно...
   - Ах, дитино, дитино! Чого ходити? Вона не знаЇ, чого ходити...
   - Спи, МарiЇ. Я вийду на двiр. Там тихо так... I Корнiй вийшов на двiр.
Але, виходячи, взяв з собою сокиру. Темнота i тиша. Пiдбiг Сiрко.
   - Йди геть! Не лiзь перед очi.
   Сiрко пiдiгнув хвоста i вiдiйшов, а Корнiй попросту-  вав  на  подвiр'я
сина Максима. Йшов бадьоро. Чувся  у  силi,  i  думка  працювала  особливо
добре. Пiдiйшов до дверей i затарабанив. Довго нiхто не вiдчиняв.  Нарештi
у сiнях голос. Це вийшла Максимова служниця Гафiя.
   - Хто там?
   - Я. Корнiй. ™ дома син мiй Максим?
   - Вони сплять...
   - Вiдчини. Хочу поговорити.Гафiя вiдчинила, i Корнiй,  не  зупиняючись,
попростував до кiмнати, де спав зi своЇю жiнкою Максим.
   - Хто там?  -  зриваЇться  сонний  _Максим.  Але  Корнiй  не  маЇ  часу
вiдповiдати. Перед ним смутнi обриси лiжка  i  Максима.  Швидкими  кроками
пiдiйшов до нього i раз, другий розмахнувся i опустив сокиру.
   Вирвався дикий крик i одразу замовк. Сокира своњм гострiЇм  попадала  у
щось м'яке, у щось, що легко пiддавалося, i тому глибоко грузла.  З  лiжка
бiлого, теплого виривалися деякий час стогони, але i вони затихли.  Корнiй
сiк i сiк. Сiк,  як  малий  хлопчина  сiче  кропиву  чи  бур'ян,  поки  не
втомилася рука.
   А тодi Корнiй отямився, зупинився, прислухався, чи все в порядку.
   А де ж дiлася Гафiйка? Обернувся.
   - ГафiЇ! ГафiЇ! Де ти?
   Але нiхто нiчого не вiдповiдав. Корнiй заложив на руку сокиру i вийшов.
   Надворi зоряно i тихо. Прийшов до себе. Спить. Хай спить. Але де ж там.
Вона зовсiм не спить. РухаЇться.
   - Де ти, Корнiю, був?
   - От так собi... Вийшов, походив. Гарно там... А  тепер  ще  вийду.  Ти
спи. Спи, моя МарiЇ, вiдпочивай. Пiдiйшов до нењ, обгорнув  щiльно  старим
кожухом.
   - Тепло тобi, МарiЇ? Ну то спи. А я...  Так  от  i  скiнчилося...  Хочу
сказати, що все скiнчилося... Жили ми, так довго разом жили,  дiлили  горе
i... ет, чи ж треба щось казати?..
   Встав i хотiв йти, але роздумав i вернувся ще.
   - Там ще лишилося трохи зайця? Нi. Я це так питаю... њсти не  хочу.  От
з'њв дещо i не хочеться. Аби хоч на завтра хватило. А ти пiдеш, певно,  до
Надiњ? Пiди i скажи, що я благословляю њњ... Скажи, може,
   виживе, може, ще буде, не зникне наш рiд... Скажи... Все њй скажи...
   - Ти, Корнiю, кудись далеко йдеш?
   - Не знаю. Куди, далеко? От вийду,  може,  щось  знайду.  Може,  знайду
синiв наших... Може...- Голос його затремтiв, утявся сам  вiд  себе.  Ноги
вiдмовлялися тримати, i  вiн  скоро  пiшов  до  виходу.  Рипнули  дверi  i
зачинилися. У хатi темно i тихо.
   - Корнiю! - гукнула тихо Марiя. Нема вiдгуку.
   - Корнiю! - гукнула сильнiше. Тиша. Надворi пiдбiг до Корнiя Сiрко.
   - Ходи, ходи, собако! Пiдемо разом. Будемо йти у  свiт,  десь  впадемо,
обiймемося i здохнемо разом...
   Корнiй подибав просто у поле, а за  ним,  опустивши  голову  i  хвоста,
волiкся пес. Бiльше вони не вернулися.



   XI

   Здивувалася, коли прокинулася, що Корнiя не було. Кликала раз, другий i
третiй. Нема. Уночi кликала. Зiйшло сонце - кликала, звелася на ноги. Де ж
вiн?
   I аж  -  то  почали  сходитися  люди.  Все  не  нашi.  Тi,  червонi,  з
стрiльбами. Питаються, де старий. Хто  його  знаЇ,  де  вiн.  Пiшов  десь.
Шукали чогось, знайшли скривавлену сокиру i забрали з собою. I тодi  стало
Марiњ яснiше.  Сiла  на  розкиданiй  постелi  i  широко  вiдкритими  очима
дивилася на людей. Питали  њњ,  вiдповiдала.  Питали,  скiльки  лiт  живе.
Мовчала усмiхаючись.
   - Багато, багато, людськi дiтоньки. Ви не проживете стiльки.
   Людськi дiтоньки вилаялися i вiдiйшли. Марiя не мала сили, щоб пiти  до
Надiњ, але все-таки силилася йти. Вийшла на подвiр'я i впала. I тут дивно,
де взявся Гнат. Вiн йшов до Марiњ. Каже: "Зачув все, що  сталося,  i  дай,
думаю, пiду. Встань, МарiЇ... Отак, отак... Обiприся  об  моЇ  плече.  Ну,
ну..."Пручався, крихтав i  звiв.  Марiя  навiть  нездивувала  ся,  що  вiн
прийшов. Здавалося, так i треба. Прийшла до хати i лягла на постiль.  Гнат
сiв коло нењ, довго мовчки дивився у њњ обличчя. Поморщенi,  сухi,  запалi
щоки. Випнутi гострi вилицi, очi глибоко-глибоко у мокрому  мiсцi  сидять,
потемнiлi,  погаслi.  Паклi  сивого  волосся  вибиваються  з-пiд  подертоњ
заялозеноњ хустки.
   - Ну от...- витиснулося з Гната.- I так Ї нам кiнець? МарiЇ? Що тобi?
   - Е-ет...- ледве витиснула з уст Марiя. Гнат почув те коротке  слово  i
втягнув якось у себе голову. Западав вечiр. Весняне сонце заходило i  било
пружним променем на саме лiжко.Марiя розплющила  очi,  дивиться  назустрiч
сонцю, вийняла суху кiстляву руку i простягнула њњ далеко вiд себе.
   - Сонце! - каже вона.- Сонце!.. Дивися, Гнате, яке сонце. Бачив ти коли
таке сонце?..
   Кiнчики  промiння  опалюють  сухi  жили  руки,  б'ють  у  запалi   очi,
пiдбарвлюють срiбло волосся. Марiя  не  жмурить  очей.  Дивиться  рiвно  i
широко. Гнат мовчки сидить, i в душi його  воскресають  мертвi  з  гробiв,
встають з домовини люди, далекi, забутi, розкиданi по всiй землi.  Встають
радiснi i спiвають радiснi пiснi. Гнат  усмiхаЇться.  Пiсля  здiймаЇ  свою
руку, бере у нењ Марiњну, ту, що до сонця знялася, i лагiдно  довго  цiлуЇ
њњ.
   ЦiлуЇ i говорить:
   - Цiлую  руку  матерi.  Цiлую  святiсть  велику.  Цiлую  працю!  МарiЇ?
МарiЇ!..
   Сонце обливало лiжко, Гната i Марiю. У Гнатовiй душi творився  страшний
суд.
   - МарiЇ! Висповiдай мене. Даруй усе, що зробив тобi  у  днi  молодостi.
Ах, яке маленьке наше життя! Ах, яке маленьке. От пережив, i  що  ж  далi?
Прости мене, МарiЇ, раз, другий i третiй!..
   Марiя повернула погляд на Гната, шепотiла ледве чутно:
   - Ти, Гнате! Ти свята людина. Пiдемо разом туди... ЗнаЇш? Туди, де нашi
Романьо, Надiя... Одна i друга. Де всi вони. Всi, Гнате... А _ми ще ж тут.
Як хочеться зустрiтися з ними... Не проси у  мене,  Гнате,  прощення.  Бог
простить, а я не маю чого прощати. От Надiя- Коли б я могла до нењ, коли б
щось њй 'дати... Вона голодна... Хлiба њй. А-ах, де Ї хлiб?
   - А Корнiй не вернувся? - питаЇ Гнат.
   - Багато не вернулося, Гнате. Всi не вернулися. Нi Демко, нi  Лаврiн...
анi... вiн також... пiшов...
   Гнат довго мовчав i дивився, як заходить сонце, як поволi  зникаЇ  ясне
свiтло i западаЇ сутiнь. Пiсля заговорив знов:
   - А знаЇш, МарiЇ. ЗнаЇш, як тодi. У святу нiч, на Великдень? Пам'ятаЇш,
як ти молилася у церквi, а вернувшись, билася об  землю  i  ридала?  Тодi,
коли праця твоњх святих рук йшла в небо з димем? Пам'ятаЇш?..-  (Перерва).
Гнат тяжко дихаЇ.- Це я... я, МарiЇ... з любовi!..
   Марiя мовчала, а як скiнчив, стиснула легко його Руку.
   - Мовчи. Знаю. Мовчи!..
   Сонце зайшло, i стала темнота по  цiлiй  Украњнi.  Гнат  покинув  Марiю
саму. Завтра ще прийде. Марiя лежала навзнак, дивилася у морок, у безмежну
пiтьму i починала  поволi  передивлятись  розгорнену  Гнатом  книгу  свого
життя.



   XII

   Другого дня Гнат не прийшов. Не прийшов i третього. Сходило i  заходило
сонце, а вiн не прийшов. ДнвiМарiњ добiгали кiнця. У один з  тих  останнiх
днiв рiшов Гнат навiдати Надiю. Знайшов њњ захололу,  опухлу  в  коморi  в
кутi з дитиною в пеленi. Сидiла з_ витягнутими грубими ногами,  прив'язана
до ключки мотузом, зашморгнутим на шињ.
   Гнат вийшов в село, знайшов людей i, показуючи на хату Надiњ,  старечим
голосом кликав людей, щоб допомогли.  Кликав  довго,  кликав  вперто...  З
понурих, обдертих хат вилазили на весняне сонце опухлi, вилазили  немiчнi,
вилазили охлялi. Сходилися на  нараду  кiстяки  з  розчухраними  головами,
вгрузлими безбарвними очима, вставали, нiби мертвяки з могил, щоб  винести
прилюдну постанову. Серед них Гнат. Кривий, висушений дiдок,  з  цiпком  в
кiстлявiй руцi, з мудрими, грiзно насупленими очима. Стояв i проповiдував:
   - Слово моЇ,-  казав  вiн,-  не  для  вас.  Слово  моЇ  для  мертвих  i
ненароджених. Слово моЇ прийдучим вiкам. Затямте, ви, сини i дочки великоњ
землi...  Затямте,  гнанi,  приниженi,  затямте,   витравлюванi   голодом,
мором!.. Нема кiнця  нашому  життю.  Горе  тобi,  зневiрений,  горе  тобi,
виречений самого себе!.. Кажу вам правду велику:  краще  буде  Содомовi  й
Гоморрi в день страшного суду, нiж вам, що вiдреклися й плюнули  на  матiр
свою!..
   На небi горить велике жагуче свiтло. Пливуть  хмаринки,  з  поля  дихаЇ
вiтер i несе запахи вогкоњ землi.
   Гната забрали ще того  самого  вечора.  Пiшов  услiд  за  iншими  i  не
вернувся.
   26258-й день... день останнiй, день кiнця. Тридцять днiв  гаснула  сама
Марiя - покинута, одинока. Заходяче сонце не забуло  Марiњ,  заглянуло  до
нењ i довго цiлувало њњ сухе жовте  обличчя.  Розплющила  востаннЇ  очi  i
всмiхнулася. I чим бiльше западало сонце, тим ширше i  ширше  вiдкривалися
очi. Повiльно наступала нiч... Нiч вiчностi. Спить  Марiя?  Нi,  Марiя  не
спить. Вона вже не спить третю нiч. Марiя лежить на  купi  розкиданого  на
лiжнику лахмiття i впалими,  широко  вiдкритими  норами  очей  дивиться  у
залите мiсячним сяйвом вiкно.
   Надворi цвiтуть сади, пiвдень дихаЇ пареним у цвiту вiтром i жарiЇ  над
суходолами й морями повний, тяжкий мiсяць.
   Довго, довго виривалася з  життя  Марiя.  ПеретинаЇться  окремо  кожний
нерв. Мiдяне холодне сяйво мiсяця облило холодом роздутi  з  розчепiреними
пальцями ноги... З напруженням рветься останнiй нерв. Гасне поволi мiсяць,
зникають одна за другою з голови  думи,  зливаються  у  чорну  пляму,  без
початку i кiнця...  Плющаться  i  грузнуть  очi,  холонуть  засохлi  уста,
западають груди, серце робить останнiй удар...
   Марiњ не стало... Прага, 1933

Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT

Оцените этот текст: