ова, той жандармський полковник з десятком солдатiв заскочив у тюрму. I зразу ж до Миколи Гавриловича. Всю нiч рилися в його камерi, все перетрусили й поставили догори ногами. А вранцi пiшли по мiстечку. Заглядали в двори, на горища, копирсалися в коморах, порожнiх ямах з-пiд сими, зривали пiдлогу в будинках - чогось шукали. Та не знайшли. - А в Миколи Гавриловича? - Забрали кiлька папiрцiв та грошi, i бiльш нiчого. Мiж людьми ходила чутка, нiбито Купенко вивiз цiлу хуру всiлякого писання, але то неправда, бо я був тодi i все бачив. Коли поњхав Купенко, для Миколи Гавриловича настали ще гiршi часи. Жандарми не одставали вiд нього нi на крок. I вдень, i вночi, навiть до вiтру водили пiд караулом. Грабовський слухаЇ, мовчки озираЇ кiмнату, i йому здаЇться, що всюди бачить слiди рук великого правдолюбця. Виразнi, наче вкарбованi, вогнем душi випеченi, незгладимi слiди. Ох, купенки, бродникови, - i ви тут ходили, людоњди, обмацували все брудними пальцями, вгризалися зубами й пазурами, топталися кованими чоботищами, хижо, з звiрячою люттю розривали його скривавлене серце, розпинали, як Прометея, та своњх слiдiв не залишили. Нi! Тiльки сумна згадка тюремного сторожа, сльози матерiв i дiтей, над головами яких ви руйнували дахи серед зими, розпанаханi ями з-пiд сими. Ото i все. Можливо, ви десь ще тиняЇтесь по свiту, вишукуючи собi новi жертви. Можливо, хизуЇтесь блискучими еполетами, аксельбантами, орденами, нишком строчите доноси. Над його ж могилою скоро вп'яте розцвiтуть квiти - синi, голубi, жовтогарячi, червонi. Але ви вже давно мерцi, готова пожиiза для хробакiв, бо такими зачалися в материнському лонi. А вiн - живе i зараз, житиме й потiм - навiчно нездоланний велет. Пророча мисль i дальнолетна мрiя, непiдвладнi нiяким гратам, незмiрнi праця й туга, народженi й похованi сюжети, палкi поривання i свiтлi надiњ - все тут його. Вони завжди зорiтимуть над високими кручами холодного Вiлюя, над убогими якутськими оселями, над Руссю неосяжною, над усiма видноколами. О, не вам, нiкчемнi купенки та бродникови, не вам зорiти над свiтом, не вам, убогим, ставати на прю з великим ним... I дома Грабовський не мiг вгамувати збентежене серце. Було гiрко й важко. Мiсця собi не знаходив, а сльози самi наверталися на очi. Уява повнiстю опанувала його, диктуючи своњ права, своњ велiння. Вона поновлювала в пам'ятi все, що бачив сьогоднi у в'язницi, творила й те, чого нiколи не бачив. Он там, на ганку каторжноњ тюрми, показався старенький i сивенький, скарлючений недолею дiдусь. У сiрiй широкополiй свитинi, розтоптаних валянках, з книжкою та паперами в руках. Затiнивши окуляри долонею, яка безугавно тремтить, вiн полинув у думках, як птах у стрiмкому польотi, в далеку й захмарну далину. Дивиться ГадаЇ. Когось чекаЇ. СподiваЇться. Кличе. А може, ридаЇ невидимими сльозами. Може, нишком полинув туди, де конаЇ Росiя в кайданах, стенаючись у тяжких муках i прагнучи, як свiта-сонця, поступу вперед. Може .. Нараз переступив з ноги на ногу, немов пiк його дерев'яний порiг, опустив кволу руку, похитнувся, наче пiдстрелений орел, i зник за високими дверима. Через якусь хвилю вже сидить на стiльцi, притискуЇ до самих брiв окуляри з одним скельцем, примружуЇ пiдслiпуватi очi i шпарко пише. Пише, пише, нiби боњться, що хтось схопить його за руку i спинить, не давши висловити те, чим повниться душа. О сили небеснi, о кривдо земна, о доле нещасна! Козацький урядник, нахабний, як i саме найбiльше зло Русi, схилився над його худим плечем, напружуЇ зеленi зiницi, аж пропiкаЇ папiр хижим, пронизливим зором. Зненацька, якось незримо й невiдомо звiдки, насунулась темна хмарина i затуманила собою все, навдивовижу яскраве, видiння. А як розтанула вона, легенька, то в камерi вже не було нi дiдуся, нi урядника, нi столу, нi стiльця, нiчогiсiнько. Лише метався по стiнах i стелi, поблискуючи пекельними зубами i пожираючи списанi папери, вогонь, а з нього викублювався темний попiлець. Павлове серце стискалось вiд шаленого болю. Це ж, певно, нiхто нiколи не довiдаЇться, що думав, чим клопотався великий чоловiк, якi благороднi думи i мрiњ поглинуло зажерливе полум'я. * * * З пiщаного горба снiг злiз скоро, а на рiвнинi, де його було найбiльше, танув поволi, обертаючись у рiденьку кашу, сiру й холодну. Вона заполонила всю прибережну вулицю, оддiливши тюрму вiд мiстечка. Хоч бери та й човном перепливай. - I так кожноњ весни, - каже Байбал, поглиблюючи канаву мiж вулицею та вiлюйським надбережжям. - Зо два тижнi нi пройти, нi проњхати, поки сама вода не висохне. А доглядати за ярками, прокопаними Миколою Гавриловичем, начальство не хоче, навiть людям боронить. ѓх, цих яркiв, було три - цей та два з того боку тюрми, вiд яких i слiду вже не зосталось. Любив небiжчик це дiло. Iнодi я пiдсобляв йому трохи, i тим самим начальству нiби болячку посадили на м'яке мiсце. Он уже й зараз суне... Грабовський озирнувся. Попiд тюремною загородою поспiшав полiцай, цибатий, мов журавель. - Чого тут порпаЇтесь? - гримнув до копачiв. - Хочемо воду спустити в рiчку, - вiдповiв Грабовський. - Могли б у iншому мiсцi копати. - Для чого ж, коли Ї стара канава. - Пан справник забороняЇ. Хiба не знаЇте, чий це ярок? - А звiдкiля нам знати? - схитрував Павло. - Не забивай менi баки. У Вiлюйську всi знають, хто його викопав. - Може, вiлюйцi й знають, а я прињхав сюди перед рiздвом, коли все було заметено снiгом. Оце вперше бачу. - А ти? - похопився полiцай до Байбала. - I я вперше. Колись любив копати ярки Чернишевський. Але _то було давно i копав не тут, а по той бiк тюрми. Цей не Чернишевського. - Не Чернишевського, не Чернишевського, - глузливо повторив полiцай. - Хто тобi дозволив згадувати злочинця? - А я й не згадую, так, прийшлося до слова. - Годi! - розсердився полiцай. - Кiнчай, кажу тобi, бо справник... - Зараз, зараз, пане. Старий зруйнував гребельку i завдав лопату на плечi. - От бачите, - сказав, дивлячись на брудну воду, що вже наповняла прочищений ярок. - А ви кричите. Хай собi бiжить до рiчки. Людям буде дорога в церкву, а поповi - вигода. - Тепер геть звiдцiля, щоб я вас тут бiльше не бачив, - пробурмотiв полiцай i рушив до мiста. - Добре, добре, - хитав головою Байбал. - Ось я навiть лопати однесу додому, Зiйшовши на кручу, Грабовський окинув зором рiчку. Вона широка й повновода, а на крутому поворотi - швидка, сердита, аж бурунить хвилями. Вони, вкупi з масивними крижинами, навальне летять до пiскуватого пiднiжжя кручi, грiзно б'ються об нењ, i вiд тих ударiв здригаЇться тюремне подвiр'я, поскрипуючи дерев'яними будiвлями. Течiя вихоплюЇ з кручi цiлi брили землi, розмелюЇ _њх мiж крижинами i несе в безвiсть. Ото сила. Перед нею, здаЇться, нiщо не зможе встояти. Ще двi-три весни, й такi розливи, як оце зараз, зруйнують похмуру в'язницю, де загинуло стiльки великих думок мужньоњ й нездоланноњ людини. 19_ День видався хмарний i марудний, наче не доспав у коротку червневу нiч. ВранiшнЇ сонце, вихопившись з-за лiсу, гайнуло пiскуватими горбами, розлилось на вiкнах колишньоњ тюремноњ сторожки i кудись зникло, немовби стрибнуло в провалля. Небо й земля спохмурнiли, зажурилися. Грабовський поспiшав. Стискуючи мiж пальцями ручку, схилявся над папером, i перо тихо поскрипувало. Потiм одривався вiд столу i починав ходити з кутка в куток своЇњ напiвпорожньоњ господи. На ходу видобував з конвертiв листи, перечитанi вже не раз, пробiгав њх очима, супив брови. - Негарно вийшло, негарно, - потираЇ чоло. - Для чого було, не подумавши, робити таке? Ще позавчора пообiцяв своњм маленьким друзям пiти сьогоднi на вiлюйськi плеса й луки. Там зараз дуже цiкаво. Пiсля весняноњ повенi Вiлюй лiниво й тихо перегортаЇ своњ крижанi хвилi. Аж ген-ген, потойбiч вiд тайги, на його широкому узбережжi, вкритому рiвною й густою щiткою трав, купчаться, шукаючи поживи, птахи. Яких тiльки не побачиш: гуси, качки, кулики, дикушi, кукшi, рябчики, лебедi, бiлий журавель, i трипалий дятел, i рожевий мартин... Гудить себе Павло. Пощо було обiцяти? Знав же, сподiвався, що сьогоднi чи завтра прийде пошта i принесе йому, як завжди, разом iз щастям новi тривоги, коли вже нiколи буде думати не те що про звабнi вiлюйськi плеса, дiтвору та пернате царство, а навiть заснути. Давно чекав тiЇњ пошти. Два тижнi тому мала бути, та не була. Уже навiть подумував, що прогавив або що вона нiчого йому не привезла i тому не зайшов поштмейстер. На столi зiбралася он яка купа листiв на Украњну. Думки, як галич, рояться одна чорнiша другоњ. Невже набрид своњми скаржними листами там, на Украњнi? Набрид... Ех люди, коли б ви знали, як тут живеться! Всi понiмiли, наче змовились його докопувати. Що з тими статтями й вiршами, котрi послав уже звiдси в Галичину? Дiйшли вони чи загинули в дорозi? Чому не пише Iван Франко? Це особливо боляче. То ж вiн перший вiдгукнувся на його голос, перший оповiстив читаючу громаду про поета-засланця Павла Граба, а тепер чомусь замовк. Мовчать i Михайло Павлик, i Кость Панькiвський, що вислав ще в квiтнi окремi аркушi "Пролiска", i Василь Лукич - невже розсердився за те, що в листi до Франка назвав його "Зорю" безкритичною? Але за таке сердитися не можна, бо ж сказано таки правду, а правда, братики моњ, вища над усе! Серце ридало. Угамовував його, як мiг. Чого ти, дурне, чого? Заспокойся. Може, њм не до мене, може, своЇ лихо, своњ клопоти допiкають?.. Нарештi не втерпiв, воно, серце, таки здолало, - i самi собою полилися слова, пекучi, мов отрута, настояна на всiх найгiркiших полинах: _ Чи ви живi, чи повмирали; Чи я дiждусь коли, чи нi, Щоб клаптик часом переслали Паперу братнього менi? Прохав, молив... Що бiльше вдiю? Хоча б хто на смiх написав... То все б кохав дурну надiю, Все б долi привид не зникав. Привид долi. А вiн таки тiкав. Тiкала надiя, ховаючись за видноколами. Куди ще звертатися, кому писати, що робити? Питав нiмих стiн, питав Байбала, але стiни не озивалися, а старий якут лише зiтхав i вiдкашлювався, наче його щось дерло по горлi. Iнодi колишнiй тюремний сторож поймався недобрим гнiвом i жбурляв слова, мов камiнцi: - Забудь, Павле, про них, коли такi, хай њм. Микола Гаврилович також усе нудився за листами. Та вiд Байбаловоњ ради не ставало легше. Деякi листи й вiршi, наготованi до вiдсилки, пошматував, викинув за порiг i вирiшив бодай трохи розважити наболiлу душу - пiти з дiтлахами на плеса. А вчора, вже по обiдi, забiг поштмейстер i поклав на його стiл цiлий пакунок. Все з Украњни. Вiд радостi, що враз гарячим прибоЇм залила груди, дав поштмейстеровi цiлого карбованця. Вражений таким несподiваним дарунком, чиновник пообiцяв на один день затримати вiлюйську пошту, аби щедрий засланець спорядив усе те, що маЇ одсилати. Випровадивши поштмейстера, тремтячими руками порозклеював пакунки та листи i взявся читати. Кость Панькiвський надiслав ще десять примiрникiв "Пролiска", а в листi просив нових творiв, запитував, чи все дiйшло з його попереднiх посилок. Лист вiд Михайла Павлика _був значно ширший. Цiлий тобi трактат. От добродiй Павлик, який вiн сумлiнний i розумний. УмiЇ сказати те, що хоче. ЧитаЇш його послання, i нiби прояснюЇться твоя уява, свiтлiшаЇ в головi, постаЇ перед тобою цiла картина галицького лiтературного життя, полiтичних i мистецьких змагань. Спасибi йому, що не пошкодував часу й сил, задовольнив прохання. Потiм узявся за часописи. То були деякi минулорiчнi книжки Народу" й "Хлiбороба" та найновiшi - сьогорiчноњ "Зорi" й "Правди". Спершу припав до "Зорi" - цiЇњ найдавнiшоњ своЇњ знайомоњ. У нiй шукав насамперед те, що ранiш знаходив, - зашифроване листування з ним. Гортав нервово, стрибаючи гарячими очима по сторiнках. - 0-о! ™! - гукнув так, що шибки дзенькнули. I, стишивши голос, прочитав: - "Вп. П. Граб. Поезiњ i iн. статтi дiстали. Незабаром покористуЇмось, спасибi Вам". Сльози радостi котилися по худих щоках. - Спасибi й вам, люди добрi, що не забуваЇте. Книжки "Народу" й "Хлiбороба" переглядав до пiвночi Забув i про вечерю. Поклавши журнали на стiл, ходив по хатi i обдумував прочитане. Почуття були збуренi, а враження строкатi й барвистi, як отi привiлюйськi луки. В "Народi" не сподобалася стаття Якова Невестюка, що без знання справи, подекуди навiть райдужними барвами малювала життя полiтичних в'язнiв царськоњ iмперiњ. Чому чоловiк береться писати про те, чого сам не скуштував? Чому й Павлик легковажить з друком? Якийсь Римар у "Хлiборобi", розповiдаючи про свою тяганину з мiсцевим попом, милуЇться облудною християнською мораллю, готовий навiть схилятися перед цiсарською деспотiЇю... Пiдхопився ще до сходу сонця i зразу ж сiв за стiл. Квапився, сподiваючись, що з хвилини на хвилину галасливi хлопчики принесуть у його нiму хатину свiй дзвiнкий i милий смiх. Писалось легко. Нiби то не перо шурхотiло, а думки, яснi й погожi, злагоджено крокували, зручно влягаючись у рядки. От уже готова вiдповiдь Панькiвському. Вова - стисла, дiлова, густо пересипана назвами книг, часописiв та цифрами. Над листом до Павлика задумався. Чомусь почали розбiгатися думки. Нiяк не зладиш њх, не зосередиш, щоб одним махом викласти на папiр. Ще перечитав Павликове послання, поклав на стiл i непомiтно для самого себе повернувся до того, над чим уже не раз i не два замислювався. Потирав чоло, кошлав чуба. Халепа, та й годi. Не легко розiбратися в тих галицьких лiтературно-полiтичних партiях. Там, на мiсцi, певно, легше розпiзнати њх. Одне нiби ясно: вiн не мiг би пристати нi до москвофiлiв, нi до народовцiв. То вже так. Ранiш, читаючи "Правду" i вiрячи њй, проймався беззастережною повагою до народовцiв. Москвофiлiв зневажав, коли не сказати бiльше. Цих агентiв самодержавства в Галичинi добре показав ще переднiше Чернишевський. Так як нiхто цього не зробить мiж галичан, хiба що Франко. Вони зрозумiлi - недвозначно "твердi" у своЇму, може й платному, служiннi царському троновi. Але народовцi - з цими справа набагато складнiша... Знову простягаЇ руку до Павликового листа, розгортаЇ його, вчитуЇться - i аж на лицi мiниться. Ще заглядаЇ в учора принесену поштмейстером книжку "Народу". Так воно таки й виходить. Залицяються народовцi до цiсаря, б'ють йому доземнi поклони, сподiваються на його ласку. От тобi й "нова ера", нова, м'яко кажучи, недоладнiсть. СхиляЇться над чистим аркушем, i перо шарудить, волочачи за собою кривулясту стрiчечку. "Дорогий брате Павлику! Листи вашi дiстаю правильно - чимале вам спасибi! Ви розчинили трохи моњ очi на справи галицько-руського життя, бо доти я блукав у темрявi. Та й як було не блукати - одно: через лихi обставини, в яких перебуваю; друге - через свою украњнську байдужiсть; третЇ - староруським брехням, що часом появляються на сторiнках росiйських реакцiйних видань, я не вiрив i не вiритиму, навiть тодi, коли що-небудь походитиме на правду... Що тичеться народовцiв, то я виображав њх "свiчадом доброчинностi", високо ставив у своњй уявi, з великим болем перечитував про "нову еру" i другi подiњ... Менi здавалось, що в запалу бiйки Ви, може, й побiльшували вини табору народовського, бо ж самi кажете, що тiй "ерi", як i iншим подiям, причасна гiрстка народовцiв, а далеко не всi вони. Як би там не було, по моњй думцi, у радикалiв може бути згода де в чому тiльки з народовцями..." Нараз плин думок, що набрав потрiбного ладу, скаламутило глухе тупотiння нiг пiд хатою. Грабовський почав наслухати. На устах трiпнулась посмiшка. Догадувався - то прийшли хлопченята. Стало i прикро, i приЇмно. Ну хай так, хай - вiн пiде з ними трохи на луг, може, ще краще збереться думками i вночi закiнчить. - Дядьку Павле! Дя-а! - донеслось з-за вiкна. Грабовський поспiшив до дверей. Одчинивши њх, спинився вражений. Перед порогом стояла чорноока дiвчинка i витирала сльози. Бiля нењ, пiдiгнувши передню лiву ногу, топтався i скавучав кудлатий Тигин. - Аанис?! Заходь до хати. Що з тобою? Але дiвчинка не ворухнулась. - Там чоловiк, - хлипала. - Де? - Там, - показала на чагарник за вiлюйськими плесами. - Весь закривавлений, стогне. Ведмiдь напав на нього. Ми були там. Хтось крикнув, i ми побiгли. Дивимось, а кривоп'ятий йоге[28] на чоловiковi, лапами б'Ї i гризе. Тигин кидався на нього, а вiн одкусювався. Потiм пiшов собi в гущавину, а чоловiк залишився. Дядю Павле, йому ж болить, ходiм туди... *** Вогкий, багнистий грунт, сiрi, бiльма калюж утруднювали ходу. Кудлань Тигин, скаржно гавкаючи, то забiгав далеко вперед, то повертався назад, зазивно дивився в очi дiвчинки i рвався до лiсу. Грабовський, напружуючи всi сили, бiг, аж у головi дурманилось. Чув, як захлинаЇться серце, тремтять ноги, а пiт заливаЇ очi. Оце лише тиждень тому пiдвiвся з лiжка пiсля короткотривалоњ, але гостроњ недуги i почував себе кепсько. По тiй недузi до нинiшнього дня i за порiг не виходив, не те щоб отак далеко бiгти. Важко, ой як важко, наче хуру везеш на гору! Часто спиняЇться, вiдсапуЇ i знову йде. Та ноги плутаються в бур'янi, нiби зовсiм непiдвладнi йому. За першими кущами, де починався лiс, Аанис стала. - О-о, - показала на купу пошматованоњ одежi, бiля котроњ вже метався пес. Грабовський розгорнув лахмiття й жахнувся. На землi лежав Дабиит. Руки, ноги й лице були пораненi, кривавились, очi заплющенi. З-пiд тiла визирало широке лезо ножа, на якому тьмянiв тоненький струмочок кровi. - Дя-а, хто то? - запитала дiвчинка. Вона боялась пiдходити до скалiченого, стояла осторонь, силкуючись угамувати кудланя, що гасав мiж нею й Павлом _та вискав. - Дя-а .. Грабовський не вiдповiдав. Та й що було казати? Аанис не вiдала, що в купi дрантя лежав њњ рiдний батько, найславетнiший вiлюйський мисливець. Ще вчора хвалилася: тато поњхав у Мархiно, побуде там з тиждень i привезе гостинця. От тобi, дiвчинко, й гостинець... Павло розсуваЇ шмаття Дабиитовоњ сорочки i припадаЇ вухом до грудей. Серце б'Їться чiтко, ритмiчно. На грудях ятриться велика вирва. - Аанис, - кличе дiвчинку, вдаючи з себе спокiйного. - Хто? - вириваЇться в нењ тривожне запитання. - Збiгай до мене в хату, вiзьми на вiкнi пляшечку iз спиртом i неси сюди. Не забудь рушника захопити. Аанис ще якусь мить стоњть, переминаючись з ноги на ногу. Наче жде чогось. Так воно i Ї. ѓњ чорнi оченята палають. У них видовжилося нiме й тривожне запитання - хто? - Ну йди Треба кров спинити. Почувши про кров, дiвчинка блискавкою шугнула з лiсу. За нею покульгав Тигин. Зоставшись бiля Дабиита, Грабовський почав оглядати його Мисливець був добре понiвечений. Права рука, вибита з ключицi, лежала безвiльно на землi, наче обривок товстого мотуза. Жили на лiвiй нозi, трохи вище колiна, немовби перерубанi. Глибокi слiди ведмежих пазурiв темнiли на обличчi, спинi, грудях. Видно, довго змагався чоловiк з лютим звiром. Що ж тепер робити? Як же вiн, Дабиит, сьогоднi з'явився тут? Невже за два днi полагодив усi своњ справи в Мархiно? Тричi вже викликали Дабиита за юрту в Бордонському наслегу: чому старий Байбал вештаЇться по свiту та ще й податку в казну не сплачуЇ? Крутили, вертiли, мов злочинця, допитували. Думав, що заспокоњлися, бо ж останнього разу, коли њздив на виклик голови управи, одвiз њм пiвсотнi бiлячих _та заячих шкурок. Але на тому, видно, не минулось. Знову покликали чоловiка... За роздумами Грабовський i незчувся, як з-за куща вихопилася Аанис. - Ага?! --- викрикнула дiвчинка й остовпiла, дивлячись на закривавлене Дабиитове лице. - Ага-а... Тато-о... - Цить, Аанис, цить, - розгубився Грабовський, лаючи себе за те, що не придумав, як зустрiти дiвчинку, щоб вона не перелякалася. - Давай сюди, - схопив њњ за рученята. - Не плач, татко здоровий. Ось ми йому зараз... Вливши _кiлька краплин спирту мисливцевi в рот, почав обкутувати його рушником поперек грудей. Коли притиснув рушник до вирви, гамуючи кров, Дабиит розплющив _очi i застогнав. Почувши батькiв голос, Аанис ще дужче заплакала, а Тигин, що сидiв бiля нењ, зализуючи _скалiчену ногу, хижо нањжачився i загарчав. - Не плач, Аанис, тато вже дивиться. - Дивиться? - Еге ж, - ствердив Павло, хоч мисливцевi очi, блиснувши на мить, знову заплющилися. Скiнчивши порати непритомного, Грабовський зiтхнув. А що ж далi робити? Удвох з дiвчинкою вони не допровадять Дабиита додому. - Тепер, Аанис, бiжи в мiстечко за людьми. Покликавши Тигина, дiвчинка рушила. Грабовський пiдвiвся i лише тепер вiдчув гострий бiль у ногах. Наче сотнi голок ворушилися в них, немилосердно _колючи. Довго навпочiпки порався над Дабиитом, от вони й занiмiли. Ще ж, здаЇться, не такий старий, тридцятий рiк iде. Он Ромась лиш на два роки молодший за нього, а дивись, який дужий та шпаркий. Так захопився описом Вiлюйського округу, що й мiсця не може собi нагрiти. Все шукаЇ, розкопуЇ, нiби золотошукач. Допався чоловiк до живого дiла i нiби вдруге на свiт народився. _ 20_ Дабиитове подвiр'я було переповнене людьми, а господар лежав на ведмежих шкурах пiд юртою i глухо стогнав. Бiля нього, вклякнувши на колiнах, розпачливо голосила Балбаара. Грабовський покликав до себе Аанис, котра стояла в дитячому _гуртi i розповiдала, як вони з Тигином знайшли пiд лiсом батька. Даючи њй записку, сказав: - Скоренько однеси до Гаврилових. Якщо Ольга Василiвна дома, передай, щоб негайно йшла сюди. Дiвчинка вибiгла з двору. - Легiентей... Легiентей... - шугнуло натовпом. Люди шанобливо розступилися, даючи дорогу мiсцевому шамановi i двом чоловiкам, що несли за ним з пiвтора десятка орлiв, ворон, чайок, гагар, зозуль, сайок та iнших птахiв, вирiзаних з дерева, i невеличкий бубон. Про ЛегiентеЇвi камлання проти рiзних хвороб Грабовський уже чував, але самого шамана, вславленого серед вiлюйчан, ще не бачив i тому зараз роздивлявся його з неприхованим iнтересом. Власне, в ЛегiентеЇвi, порiвняно з iншими якутами, нiчого особливого не було. З-помiж них вiн вирiзнявся хiба що опасистим черевом, навдивовиж пронизливими, пойнятими хижим блиском очима та куцим шкiряним кiйосаном, облямованим багатьма залiзними й мiдними прикрасами найхимернiших форм. На головi в шамана стирчала висока однорога шапка, спереду i ззаду пiдбита дорогим хутром, а носки чобiт скидалися на пазуристi ведмежi лапища. Балбаара пiдвелася й поспiшила назустрiч ЛегiентеЇвi. - Ой, горе в нас, велике горе, - простягнула благально руки. - Що з ним трапилося? - запитав Легiентей, не дивлячись на Дабиита. - Ведмiдь покалiчив. Шаман закопилив масну губу. - Не плач, - кинув невдоволено. - Слiзьми не зарадиш. Ведмiдь, значить. Даси корову i... - Корову?! А як же ми без нењ? - Корову й п'ять лисячих шкур, - додав Легiентей тоном, що не допускав жодних заперечень. - Боже!.. - Як знаЇш. Калiцтво вiд йоге - то страшне наслання, його важко подолати. - Хай уже й так, аби тiльки жив. - За це нiхто поручитися не може, хiба що святi духи. Значить, корова сьогоднi буде в моњй чередi... Легiентей кивнув двом своњм помiчникам, i тi, оддавши йому бубон, почали ставити довкола Дабиита дерев'яних птахiв, якi символiзували собою святих духiв. Шаман глянув на недужого, обiйшов усiх iдолiв, спиняючись бiля кожного i нечутно щось мимрячи. Звiв побожно очi до неба i якусь мить остовпiло стояв. Нараз з усiЇњ сили гримнув у бубон i пiдстрибнув. Далi годi було й розiбрати, що дiялося з ним. Вигукував якiсь закляття, лиховiсне завивав, чудернацько викривляв руки, ноги, трясся, наче в лихоманцi. Все це, як i несамовите дзеленчання брязкалець на кiйосанi, приголомшувало людей. Дiти, що ранiш було вилiзли наперед, тепер схлипували i ховалися за дорослих. Шаманове бiснування не займало тiльки Дабиита - мисливець продовжував лежати з заплющеними очима. У воротях показалися Аанис i Ольга. - Сюди йдiть! - гукнув њм Грабовський. Гаврилова пройшла мiж iдолами i взяла Дабиитову руку, слухаючи пульс. Легiентей коршуном кинувся до нењ. - Хто ти така? - Милосердна сестра, - вiдповiла Ольга, видобуваючи з своЇњ валiзи медичне приладдя. - Руська? Полiтична? - гримiв шаман. - Для хворих це не маЇ значення. - Але Дабиит - саха, якут. - I це нiчого не важить. - Важить! Ти хочеш отруњти його! Я справниковi поскаржусь! Грабовський став мiж ЛегiентеЇм i Гавриловою. - Скаржитися можете й маЇте право, - кинув шамановi, - але лiкувати потерпiлого не заважайте. Дабиитовi зараз потрiбна медична допомога, а не ваше бiснування. - Бiснування?! - верескнув шаман, немовби його шилом шпигонули. - Я самому губернаторовi!.. Дабиит - саха i може бути врятований тiльки камланням. Ви, полiтичнi, не втручайтесь в наше життя, ми, якути, самi розберемось. Не дозволимо вам його труњти. Iдiть геть! Грабовський не рушив з мiсця, а Гаврилова тим часом перев'язувала мисливцевi рани. - Балбааро!! - затупав ногами шаман. - Вижени њх з двору! Зараз же вижени! Геть! Геть! Приголомшена лихом жiнка тiльки скрушно хитала головою. Вона посоловiлими очима дивилась на людей, наче питала њх, що њй робити, але вони мовчали, переляканi. - Чого стоњш? - наступав Легiентей. - Хiба не бачиш, що вони отруюють твого чоловiка? Виганяй! - Кого виганяти? - донеслося з вулицi. Грабовський озирнувся i побачив Байбала й Дулембу, якi забiгли в подвiр'я, тримаючи в руках довгi вудлища. - Кого, питаю, виганяти? - гукав Байбал. - Легiентей велить, аби я њх вигнала, - вiдповiла Балбаара, показуючи на Грабовського й Гаврилову. - Вони, каже, труять Дабиита, а я... Та Байбал уже не слухав невiстку. Посинiлий вiд обурення, не тямлячи себе, вiн розмашисте ступнув до Легiентея, вихопив у нього бубон i жбурнув об землю. - Труять?! - гукнув, захлинаючись. - Це ти сказав? А хто тебе сюди просив? - Я сам прийшов! - врочисто вiдповiв Легiентей. - Сина твого рятувати прийшов, Байбале, вiд отрути. - Сам?! Ану забирайся геть, щоб тобою й не смердiло! Iди рятувати своњх тойонiв, яким лижеш сiдницi. - А-а-а! Он як, - нањжачився шаман. - Ти тягнеш руку за полiтичними злочинцями, царевбивцями? ЗневажаЇш заповiдi великого шамана? - Не твоЇ дiло! - одрубав Байбал. - А полiтичними менi не дорiкай, бо я не ручусь за себе. Iди! - Я пiду, але пам'ятай про кару святих духiв. - Геть!! Зганьблений шаман ще трохи потоптався i рушив з двору. - А корова щоб сьогоднi була в моЇму загонi, - подав голос уже з вулицi. - Яка корова? - не зрозумiв Байбал. - Наша, - вiдповiла Балбаара. - Вiн заправив њњ за камлання, i я пообiцяла, бо ж iншого виходу не було. - Дурна! - гримнув старий i погрозив ЛегiентеЇвi кулаком: - Я тобi дам корову! Люди якийсь час стояли, мов приголомшенi. - Байбале! Байбале! - загукали навперебiй ЛегiентеЇвi помiчники. - Що ти наробив? Розгубленi й переляканi, вони повизбирували своњх дерев'яних iдолiв i кинулись навздогiн. Тiльки тепер натовп, здавалось, прийшов до тями. - Образив шамана... - Скривдив святих духiв... - Гнiву неба _не минути... - тривожно гомонiли люди й поволi виходили з двору. --Куди ж ви? - хапала Балбаара њх за поли, забувши.вже й про недужого чоловiка. - ПокидаЇте нас самих? --Не знаЇмо, нiчого не знаЇмо. Шаман, Легiентей, - озивались до нењ тi, що ще не встигли вийти з подвiр'я, але також поспiшали за переднiми. - Чого ти, Балбааро, побиваЇшся? - гукав Байбал. - Чого? Хай тiкають, коли такi. Скоро подвiр'я майже спорожнiло: на ньому залишились тiльки найближчi Дабиитовi сусiди, що, мабуть, зважили на Балбаарине слiзне благання та плач маленькоњ Аанис. Прикра пригода глибоко вразила Грабовського. Дивувала _не так Байбалова звага, як поведiнка людей, що залишили скалiченого мисливця й пiшли за шаманом. Але чим глибше вдумувався в цю пригоду, тим яснiше добачав те, що ранiше й не приходило в голову. Яка незмiрна далина пролягла мiж ЯкутiЇю i Украњною! ѓњ навiть важко уявити. Яка колосальна вiдмiннiсть у способах життя та рiвнях духовного зросту мешканцiв обапiль Лени i Днiпра, Вiлюя i Бугу, Iндiгiрки та Дiнця, Колими та Десни, а забобони, моторошний страх перед карою господньою - все таке спорiднене й близьке. Хiба там, на Украњнi, не так само, як тут? Трудовий люд, а найпаче сiрома, подiбно до Байбала, дошкульно глузуЇ над попами, називаючи њх брехунами, ненажерами, п'яницями, жiночими облесниками, лицемiрними боговiдступниками, i водночас боњться њхнiх погроз, нерiдко й зрiкаЇться своњх близьких, друзiв, навiть кревних родичiв, вiдданих з амвона анафемi, покараних ЇпiтимiЇю. Дивувало й iнше - взаЇмини мiж Байбалом та Дулембою. Минулоњ зими, одразу ж по прињздi до Вiлюйська, Павло трохи побоювався, щоб цi два його приятелi не стали запеклими ворогами: адже Байбал тодi й не приховував своЇњ неприязнi до Дулемби. Правда, Генрик Адамович не дуже сердився на те, iнодi навiть посмiювався незлобливо, проте могло статися всiляке - у Байбала вдача крутенька: якщо вiн уже зненавидить когось, то не так легко розвiяти ту ненависть. Але згодом, якось зовсiм несподiвано, стався злам на краще. Причини цього повороту залишаються загадкою й досi. Вони могли бути в тому, що Дулемба, закiнчивши вiдбудову вартiвнi, не дуже часто навiдував Павла, i Байбаловi ревнощi, нiчим не живленi, зiйшли нанiвець. Могло вплинути й те, що Байбал вiдчув у Дулембi освiчену людину, знайому з творами Чернишевського. Може, зближало _њх i теслярське ремесло. Ну, та що б там не впливало, але вже ранньоњ провесни варшавський робiтник i бордонський барахсан столярували разом. За роботою, очевидно, багато говорили про своЇ життя, бо, забiгши якось увечерi до Грабовського, Байбал почав розпитувати про Варшаву, Кињв, iркутську тюрму, карiйську каторгу, смерть Надiњ Сигиди, захоплено говорив про тих, хто створив партiю "Пролетарiат", а Дулембою не мiг нахвалитися. Коли ж настало лiто, почали вкупi ловити рибу. _От i сьогоднi з рiчки прибiгли. - Павле! - гукнув Генрик Адамович, що допомагав Гавриловiй. - Йди-но сюди, занесемо Дабиита в юрту. 21_ Свято исиах, котрим якути зустрiчають лiто i вславляють конярство та вдатних вершникiв, Грабовський бачив ще торiк у Бордонському наслегу, i воно не сподобалось йому. Там порядкував Югай. Вiн поскликав до себе таких, як i сам, багатiњв з Мархiно та найближчих селищ, i тут з ними просив бога ДьЇсегея побiльшити њхнi конячi гурти. Вони пили, њли, розважалися, а барахсани лише здалеку дивилися на тi розкiшнi веселощi. Повернувся тодi в юрту з гнiтючим почуттям, якого не мiг позбутися кiлька днiв. Тому й зараз не квапився. - Що там твiй Югай? - говорив з серцем Байбал. - Свято справляЇ не вiн, а громада. Хiба можна не пiти? Правда, Гене? - Правда, - пiдтримав його Дулемба, одягнений по-святковому. - Громаду треба шанувати. Свято влаштовувалось на широкому вигонi, де вже юрмилося чимало люду. Сивоголовий дiдусь Мичар люб'язно вiтав прибулих: - Спасибi, що прийшли, не погордували нами. - Ну,_ не я тобi казав? - радiсно посмiхнувся Байбал. - Громаду, Павле, правду мовить Генрик Адамович, треба шанувати. Увагу Грабовського привернула дивна споруда. Такоњ на бордонському святi не було. На чотирьох стовпах висотою в сажень прибита гладенька перекладина. Довкола них устромленi в землю молоденькi берiзки, вiття яких сягаЇ перекладини i майже повнiстю закриваЇ њњ. Обабiч струнчаться ще два ряди берiзок, обв'язанi квiтчастою волосяною шворкою. До нењ поприплетено силу-силенну барвистих стрiчок, iграшок та кiлька телячих намордникiв. - Це, - каже тихо Байбал Грабовському й Дулембi, - називаЇться тюселге, тобто коло, а для чого воно, скоро побачите. Сажнiв за п'ять вiд тюселге чоловiки закопують товстий модриновий стовп. Мiцно утрамбувавши землю, просвердлюють вiсiм дiрок i забивають у них чисто виструганi бiлi кiлки. Вище i нижче шийки стовп прикрашають десятьма обручами рiзного кольору, а поверх них прив'язують мотузки з пасмами конячого хвоста й гриви. Повтикавши навкруги берiзки, до нього припинають бiлого коня, озброЇного й окульбаченого старовинним сiдлом у срiбнiй оправi. Жiнки зайнятi своњм дiлом. Он двi несуть масивну шкiряну баддю з кумисом. Притуливши њњ до крайнього стовпа тюселге, перекидають квiтчасту шворку через перекладину. Iншi пiдносять туди наповненi кумисом глечики, кварти, що називаються чоронами, кухлики, миски з м'ясом, кашею та iншими нањдками. - Не кваптеся з цим, - пiдходить до них Мичар. - А де ж стане далбар чибичах? Слiдом за ним парубки пiдносять порожню берестову дiжчину, гарно оздоблену конячим волоссям, i ставлять њњ поруч з великою баддею. Мичар наливаЇ в нењ кумис, кладе кавалок коров'ячого масла i розмiшуЇ новою березовою ложкою, держак якоњ прикрашено мичкою бiлоњ гриви. - Отак, - клацаЇ задоволене язиком. - Далбар чибичах готовий. Хай не гнiваються на нас небожителi й духи природи. Байбал торкнув Грабовського за лiкоть. - Ось почнеться алгис, якого в Бордонському наслегу нiхто не знаЇ i не годен зробити. - Що то таке? - Заклинання, яке виголошуЇться при висвяченнi юнакiв у вершники. Слухай. Ще раз оглянувши тюселге, Мичар надягнув шапку з срiбним вiзерунком, перехоплену двома яскраво-червоними стрiчками, покликав до себе дев'ять юнакiв та вiсiм дiвчат i дав њм по чорону й кухлику з кумисом. Потiм поставив хлопцiв у лаву обличчям до сходу сонця, дiвчат - лiворуч. Став мiж ними, пiдпалив багаття, вклякнув на лiве колiно, пiдняв праву руку догори й почав: Нарештi прийшов той день, Коли ми дев'яти юнакам, Якi ще не зналися з тими, Хто ходить у спiдницях, А також дiвчатам Шанобливо пiдносимо Великi чорони й маленькi кухлики. I повторюЇмо: цей день, молодi наш!, Настав. Ми вас напуваЇмо й годуЇмо Через синЇ полум'я. Залишений нашим дiдом-прадiдом ЕллеЇм Боотуром заповiт, Укладений ним _колись звичай Мусить бути священним I для всiх _наступних поколiнь. Хай царствують щастя й радiсть! Дiдусь на мить змовк, передихнув, звiвся на ноги й обернувся врочистим лицем на схiд: Святи Кюрре ДьЇсегею, Називаючи твоЇ славне iм'я, Звеличуючи твою високу славу, Пiдносимо тобi в чоронах яства, Через священний вогонь наливаЇмо, Через голубе полум'я частуЇмо! Узявши в руки найбiльший чорон, Мичар тричi хлюпнув у вогонь кумис, нахиляючи посуд до себе. - Хто такий цей самий ДьЇсегей, що йому така шана? - питаЇ _стиха Грабовський Байбала. - Наш великий бог, - вiдповiдаЇ той. - Покровитель коней, всього конярства. Слухай, слухай. А Мичар, поклавши спорожнiлий чорон, вiв далi: Боги нашi, святi духи землi! БлагаЇмо: посмiхнiться радiсно нам I дбайте про наш достаток! Вам найпершим подаЇмо яства, Котрих ще нiхто не куштував, - Дев'ять чоронiв кумису пiдносимо вам! ЗвеличуЇмо вашу високу славу, Через вогонь наливаЇмо, Через голубе полум'я частуЇмо! Розмашисте зачерпнув березовою ложкою з далбар чибичаха смачноњ кумисо-масляноњ сумiшi, покропив нею берiзки бiля тюселге, зняв з голови свою обрядову шапку. Люди почали всiдатися на землю. Скоро довкола напоњв та нањдкiв утворилися три гурти: чоловiчий, жiночий, молодiжний. - Вас, - кивнув Мичар Грабовському й Дулембi, - прошу сюди. Сiдайте ось тут, - вказав на вiльне мiсце бiля шкiряноњ баддi. - А ти, Байбале, порядкуй серед дiтей. Мичар першим пригубився до великого чорона i, як велить звичай, передав його сусiдовi - Генрику Адамовичу. Вiд Дулемби чорон потрапив до Грабовського i згодом, обiйшовши все чоловiче товариство, вже порожнiй, повернувся до Мичара. Далi кожен пригощав сам себе: пив кухликом кумис, зањдав кашею, м'ясом, симою, заболонними коржами. Пiсля святковоњ трапези почалися розваги. Кволий i хриплий голос Мичара затягнув пiсню про славетних косарiв, яку дружно пiдхопив увесь чоловiчий гурт: Такий, як Титкiв син, Як велет Бахаана, Котрий впродовж всiЇњ косовицi Накошував щодня по вiсiм копиць сiна, Такий не народився ще. - Слава! Слава доброму косаревi! - залунало в молодiжному гуртi так, що бiлий кiнь коло шанобливого стовпа став дибки. Той гурт уже розгойдував свою пiсню: Тих, що з кокардами на шапках, - геть! Тих, хто в еполетах, - повалити! Тих, якi чваняться кортиком, - знищити! Тих, якi троновi служать, - також! - Агей! - гукнув молодi Мичар. - Хто там забаг на хара масу? Тихiше треба. - Чого тихiше?! - подав голос Байбал. - Ми й так багато мовчимо. Не затикай нам рота хоч на свято. Хара маса... Спiвайте, спiвайте, хлопцi, щоб знали царськi офiцери, а вкупi з ними нашi тойони, що чекаЇ њх. Настане пора - згинуть усi до одного, як чорнi паути. Жiнки й дiти слухали олонхосута. До них скоро приЇдналися майже всi учасники исиаху. Олонхосут, чоловiк рокiв за п'ятдесят, видно, з колiна вiлюйських барахсанiв, мав гарний голос i хист iмпровiзатора. Говорив розважно, вдумливо, немовби на ходу складав героњчний епос про легендарного предка якутiв Нюргуна-Боотура, прозваного Стрiмким. Свою розповiдь часто переплiтав ритмiчним речитативом та приЇмним баритональним спiвом. Одягни його в бiлi гребiннi штани й сорочку, дай солом'яного бриля на голову, а в руки бандуру - i готовий тобi кобзар. - Но![29] - заохочуЇ Байбал оповiдача. У Павловiй уявi, збудженiй i розкриленiй натхненними словами олонхосута, поволi виростаЇ оповита романтичним серпанком звабна постать Нюргуна, окреслюються його патрiотичнi й волелюбнi дiла, його самовiддане служiння "середньому свiтовi", тобто якутськiй землi, на якiй випала доля жити племенi айии аймага. На цю багату чудову землю Нюргуна посадовив творець всесвiту Юрюн Айии та властитель людських доль Дьилга Хаан, звелiвши йому бути на нiй господарем i обороняти плем'я айии аймага вiд нападiв абааси - потворних носiњв зла з "нижнього свiту", котрий навiть уявити собi важко. Виконуючи це велiння, Нюргун-Боотур звершуЇ багато подвигiв. У тяжких герцях знищуЇ вiн лихих богатирiв абааси Йииста Хара, Тимiр ДьЇсиентейя, злого чарiвника Алип-Хара; визволяЇ з абааськоњ неволi свою сестру Айтали-Куо, красуню Кюн Туйярима та тридцять дев'ять мужiв "середнього свiту". Тридцять днiв змагаЇться вiн з одноруким та одноногим циклопом Уотом Усутааки... Нюргун не завойовник, а благородний лицар - не бере в полон, не грабуЇ переможених. I мудрий господар, викорiнюючи лихо в рiдному краю, дбаЇ про народний достаток: ЗагороджуЇ обори для скотини, Колиски майструЇ для дiтей, Став прабатьком всiх людей Незмiрноњ якутськоњ землi. - Отакий наш славетний предок Нюргун-Боотур Стрiмкий, - врочисто закiнчуЇ олонхосут. Вiн бере свiй чорон i, сьорбнувши кумису, починаЇ мовчки закурювати. Якийсь час усi мовчать. Тiльки гарячий блиск очей видаЇ њхню глибоку схвильованiсть. - Да-а-а, - порушив мовчанку Байбал. - Були колись мужi в Якутiњ, а тепер - одне смiття. - То _ми, виходить, смiття? - подаЇ голос Мичар. - Нi, не смiття, ми - люди, але зараз не про нас кажу. Тойони, бањ, купцi, царськi чиновники, попи, шамани - коли на них уже прийде безстрашний Нюргун? - Ти знову про своЇ? I свербить же тобi язик. Ануте, хлопцi, починайте стрибки, а ви, дiвчата, готуйте нагороди переможцям. - Зараз! Зараз! - пiдхопилася на ноги весела молодь. _ 22_ Недуга переслiдувала Дабиита довго й настирливо. Минуло коротке вiлюйське лiто, залягла вже й осiнь, а вiн ледве-ледве переступав з ноги на ногу, тримаючись за стiни, стискаючи зуби, щоб не стогнати вiд шаленого болю. Початок зимового полювання ще побiльшив муки запеклого мисливця. Ранками Дабиит, пiдвiвшись з лiжка, брав рушницю в руки, перевiряв набоњ, курки, шкандибав до вiкна i пожадливо дивився на тайгу доти, доки не терпли хворi ноги. Iнодi хапався збиратись у лiс, але стиснутi взуттям i одягом рани починали кровоточити, i вiн непритомнiв. З настанням осiнньоњ негоди глибокi вирви на Дабиитовому тiлi, здава