ь, а тому прошу пана дати нам загiн для супроводу. - На бога! - заволав Кшемуський. - 3 чим же я лишусь? - Я вже сказав пановi, що тут гарнiзону бiльш нiж досить... А зайвi люди при оборонi тiльки збiльшують метушню i перешкоджають швидкостi маневру... Нарештi, ми вiд'њжджаЇмо, щоб повернутися з вiйськом, принести вам i всьому краю порятунок. - Amen! - закiнчив Мокрицький. Усе заметушилося. Пулавський перебрав владу до своњх рук i почав вiддавати накази на свiй розсуд. Уже через годину сотня драгунiв була готова до походу; багато хто охоче приставав до цього загону, i коли б воля, то за полковником вирушила б уся надвiрна команда: кожному здавалося, що в полi, на привiллi, не так страшно, як у цiй кам'янiй клiтцi. Надвечiр одчинилася брама, i з нењ вињхали обидва полковники й Мокрицький, у супроводi доброњ сотнi драгунiв та невеликого обозу. Випровадивши загiн з усiлякими добрими побажаннями, а головне з проханням швидше повернутися з вiйськом, усi, хто залишався в замку, знову зiбралися в ту ж вiтальню. Панiка, яка була охопила њх, тепер почасти вляглася, њњ заступила дiяльна тривога. У фортецi подвоњли варту й встановили найсуворiший порядок, немов пiд час облоги; комендант фортецi, хоробрий ротмiстр Рустицький, присягався господаревi й дамам, що коли б замок облягло i п'ятдесятитисячне вiйсько, то й таку облогу вiн витримаЇ принаймнi пiвроку. Губернатор погоджувався i на чотири мiсяцi, розумiючи, що до того часу зима й так розжене обiдрану голоту, а росiйськi вiйська прийдуть на допомогу навiть ранiше. Запропонований господарем старий мед i добрий венгжин ще бiльше пiднесли дух, i безтурботний настрiй потроху знову почав опановувати товариство. Навiть панi Кшемуська, вийшовши до гостей, була тепер не така пригнiчена. Коли серед жвавого гомону вже залунали веселi вигуки й голосний смiх, у дверях вiтальнi з'явився гайдук з якимсь вузликом у руцi, всi вiдразу замовкли в тривозi. - Ясновельможний пане! - доповiв гайдук, подаючи губернаторовi вузлик. - Якийсь лицар пiд'њхав щойно до брами й засурмив у рiг. Воротар йому розтлумачив, що по заходi сонця до замку нiкого не впускають, тодi лицар вручив цей вузлик i звелiв його передати вашiй ясновельможностi, та ще додав, що той, хто носив цю сорочку, - живий, здоровий i славний на весь свiт лицар, але що вельможне панство, мовляв, побачить його тодi, коли розквитаЇться iз старим боргом. Панi Кшемуська рвучко кинулася до чоловiка й, вихопивши з його рук вузлик, розв'язала. До њњ нiг упала шовкова дитяча сорочечка. - Сорочечка! - скрикнула панi i втупилася в нењ безтямними очима. - Ай! - зойкнула вона за мить нелюдським голосом. - Сорочечка Стася!.. Мiй Стась живий! - i, знепритомнiвши, впала на пiдлогу. Усi кинулися приводити до пам'ятi нещасну матiр. Губернатор, схопивши сорочечку, судорожно притискав њњ до обличчя, пристрасно шепочучи: "Стась, Стась! Коханий, незабутнiй!" А потiм, опам'ятавшись, наказав негайно знайти того лицаря. Полетiли у всiх напрямках десятки гiнцiв, та невiдомий лицар щез, наче крiзь землю провалився. XXIII Був теплий лiтнiй вечiр; сонце вже заходило, кидаючи останнi променi на багряно-золоте листя в саду Грудського монастиря. Ясновельможний пан Зубревський, грудський губернатор, сидiв на широкiй терасi, яка виходила в сад, i благодушно попивав мед у товариствi шановного прiора монастиря. Грудський монастир належав до суворого ордену босоногих кармелiтiв; та, незважаючи на це, його монахи славилися також майстерним приготуванням пива й меду, i цi благороднi напоњ переповнювали льохи й шлунки чесноњ братiњ. Сам прiор зовсiм не вiдповiдав тому аскетичному iдеалу, який вiн мусив наслiдувати: хоча на його босих, випещених i товстих ногах були тiльки простi шкiрянi сандалi, але кругленьке черевце й гладенько виголене пухляве рум'яне обличчя, облямоване кружалом срiблястих кучерiв, свiдчили про те, що шановний прiор i не думав дотримуватися тих правил посту й помiрностi, якi передбачав суворий статут ордену. Прiора можна було б прийняти за благодушного дiдка, коли б не орлиний гачкуватий нiс i гострi, як у хижого птаха, очi, що кидали з-пiд сивих брiв швидкi, пронизливi погляди. Спiвбесiдник його, грудський губернатор, сухорлявий сивуватий шляхтич, з суворою зовнiшнiстю старого рубаки, у всьому був повною протилежнiстю прiоровi. Губернатор мовчки пив мед, а прiор, зрiдка сьорбаючи з келиха, солодким, вкрадливим голосом переконував його: - Цiлком справедливо, нiчого кращого не можна й придумати... Замурованi вiкна й дверi згодом можна буде й вiдмурувати, а тим часом задушливе повiтря зробить своЇ i таким чином Украњна й Польща позбудуться найзапеклiшого бунтiвника, який терзаЇ паству, довiрену нам найсвятiшим папою. О, коли не стане сього царя схизматського, коли буде вiдрубана голова проклятоњ хлопськоњ гiдри, тодi тiльки в Польщi запануЇ християнський мир i вельможна шляхта спокiйно користуватиметься правами й привiлеями, наданими њй вiд самого бога. - Так незабаром i буде! - вiдповiв губернатор. - Я одержав таЇмнi iнструкцiњ якнайшвидше тихим способом позбутися клятого бунтiвника. - I треба вiддати належне ясному пановi: спосiб, придуманий його мосцю, - чудовий, швидкий, тихий, не залишить нiяких слiдiв, одно слово, все звершиться lege artis. - При тих словах прiор навiть потер вiд вдоволення руки. В цю мить коло тераси, на дорiжцi, пiд чињмись ногами заскрипiв пiсок, i вiн жваво додав: - Та ось я бачу, до нас iде пан дозорця, може, вже несе втiшну звiстку. Губернатор оглянувся. Справдi, до тераси наближався невеличкий кругленький чоловiчок, з червоним носом, настовбурченими жовтими вусами i в'язкою важких ключiв, якi висiли в нього на поясi. - Го, пан дозорця! - привiтав його губернатор. - Ну, проше, проше, що скажеш, як посуваЇться робота? Пан д зорця пiднявся схiдцями тераси й зупинився на деякiй вiдстанi од губернатора. - Вiкна й дверi, ясний пане, вже замуровано, лишився тiльки невеликий отвiр цеглини в двi. - Ну? Чому ж ти не звелиш замурувати його? - Та от не знаю, чи варто?.. - Хiба в'язень?.. - жваво пiдхопив губернатор. - Якщо не згинув ще, то згине за годину, другу! - вiдповiв дозорця. - Бардзо весь посинiв, майже не дише й очей розплющити не може. - Хай же простить йому господь усi тяжкi його грiхи! - прошепотiв прiор, побожно зводячи очi до неба. - I хай звiльнить швидше душу вiд тiла!.. - Ну, то залиш так, не замуровуй до кiнця, щоб iще не спало комусь на думку вигадати байку, нiби ми задушили його... - Ох, так, так! - пiдхопив прiор. - Язики людськi злi, а така байка, коли дiйде до хлопiв, може викликати бунт... - Ага, там iще прибув якийсь вельможний пан з командою, поспiшають приЇднатися до вiйська, - провадив далi дозорця, - питають твою милость, чи не можна вiдпочити в замку, поки мiсяць зiйде? - Впустити, впустити! Грудський замок нiколи не вiдмовляв у гостинностi польському шляхтичевi. А як звуть пана? - Ян Заблоцький! З ним прињхали також купцi московськi, просять твою милость, чи не можна i њм глянути на те бидло... - Московськi купцi? - здивувався губернатор. - Звiдки ж вони взялися в загонi пана? - ѓхали до Москви з Варшави, та в дорозi њх пограбували гайдамаки, уже й повiсити збиралися, але, на њхнЇ щастя, на ватагу наскочив пан iз своњм загоном, ну, хлопи навтiкача, та, втiкаючи, забули й москалiв, - пан пiдiбрав њх. Тепер вони хочуть добратися з ним до Радомишля, а далi, як бог дасть... - Хе-хе! - зловтiшне засмiявся губернатор. - Виходить, гайдамаки добже поскубли њх... Тим лiпше, тепер i самi розкажуть у Москвi, за яку вiру клопочеться те нiкчемне бидло... - Ого-го, розкажуть... У старшого вiд страху майже вiдiбрало мову... То дозволити њм подивитися на превелебного владику? - з глузливою усмiшкою спитав дозорця. - Пан теж хотiв би глянути на того ведмедя... - А чого ж, пустiть... хай дивляться, нехай усi бачать, що нiякi хлопи з њхнiми бунтiвливими попами не зламають сили шляхетства польського, а всякий, хто хоч голос проти нього наважиться пiднести, дiждеться такоњ ж долi, як цей проклятий пiп!.. - Amen! - зiтхнувши, озвався прiор на гнiвнi слова губернатора. - Тiльки нi, стривай... - щось пригадав губернатор. - Ти кажеш, що й московськi купцi хочуть поглянути на попа? - Вони найпаче!.. - Гм... - губернатор на мить замислився. - От що... - заговорив вiн жваво. - Коли пiп i так здихаЇ, то звели вiдмурувати дверi, знiмiть з нього кайдани й викиньте його з темницi, покладiть коло порога чи що; але сторожi нi в якому разi не вiдсилай... На обличчях прiора й дозорцi вiдбилося крайнЇ здивування. - Сину мiй, - урочисто почав прiор, - не розумiю, що спонукаЇ тебе до такого вчинку? Милосердя - заслуга перед господом, але милосердя до слуг диявола - то Ї грiх, тяжкий грiх i неспокутний. Наша суворiсть наштовхнула б цього слугу диявольського на думки про каяття i полегшила б загробнi страждання його душi, а милосердя тiльки спонукаЇ попа й далi триматися своњх помилок. - Високошановний пане прiоре, це милосердя триватиме доти, доки тут перебуватимуть московськi купцi. Слiд пам'ятати, що цей запеклий бунтiвник - це пiп i пiдданець росiйськоњ iЇрархiњ, i коли б московськi купцi пустили чутку про те, що ми замордували його, то цим могли б вельми нашкодити нам при дворi росiйському, а, як вiдомо вашiй мосцi, Рiч Посполита нинi шукаЇ допомоги проти гайдамакiв i хлопiв у росiйськоњ iмператрицi... - Sapienti sat, mi fili, - мовив прiор, схиляючи голову. - Iди ж, пане, - сказав губернатор дозорцi, - впусти вельможного шляхтича до замку й попроси завiтати до нас, а його челядникам дай пристойне помешкання; коли ж виконаЇш усе, що я тобi сказав, то можеш i попа њм показати. Дозорця вклонився i, зiйшовши з тераси, зник за деревами саду. А губернатор пiдвiвся з мiсця i разом з прiором пiшов зустрiчати вельможного гостя. Незабаром почулися звуки сурем, сторожа спустила пiдйомний мiст i в ворота замку, оточений своњм пишним почтом, в'њхав Найда; у розкiшному одязi й блискучих гусарських латах, вiн так змiнився, що всякий, угледiвши його, мiг би заприсягтися, що бачить перед собою уродженого магната й польського шляхтича. Пишний почет був гiдний свого пана. Тiльки диякон, одягнений у незвичне для нього московське вбрання, вирiзнявся серед усiх своЇю велетенською постаттю й незграбними рухами. Особливо чудернацьке враження справляла його кошлата чорна борода. Уся замкова челядь висипала у двiр, з цiкавiстю розглядаючи новоприбулих гостей i обмiнюючись ущипливими зауваженнями на адресу росiйського купця. Найда скочив з коня i, спритно кинувши поводи челядниковi, що пiдбiг до нього, поквапився назустрiч господаревi. Привiтавши гостя, губернатор запросив його разом з почтом до замку, а через пiвгодини отаман з п'ятьма своњми козаками вже сидiв у трапезнiй за розкiшно сервiрованим столом. - Ясний пане, - звернувся губернатор до Найди, - що ж ми вчинимо з твоњми супутниками, з московитами? Може, i њх запросити повечеряти з нами? При цих словах господаря Найда зробив такий рух, немовби до нього д торкнулась якась бридка гадина: - На бога, пане, хiба ж можна тих хамiв садовити за один стiл з благородними шляхтичами?! Адже вони й шматка до рота пiднести на вмiють! Литовський ведмiдь шляхетнiший за них! - Ха-ха-ха! - зайшовся вдоволеним реготом губернатор, а за ним i гостi. - Пан правду мовить, тому московському ведмедевi тiльки заправити кiльце в губу - i показуй на ярмарку... Закладаюся, що кожен прийняв би його за природженого ведмедя! - i, вдоволений дотепом, пан господар знову зайшовся смiхом. - Одначе що ж з ними робити? - перепитав губернатор Найду. - Викотити њм туди у двiр барило горiлки, та й годi; вони надудляться, як свинi, i то для них найкращий бенкет! Як бога кохам, коли б не та вимушена згода з Москвою, я б нiзащо не взяв з собою те природжене бидло! - Правда! - згодився губернатор i звелiв одному з челядникiв послати московитам горiлки й пива i ще там чого на зањжку. - Та нагодувати й пахолкiв панських! Челядник пiшов виконувати наказ, а губернатор, продовжуючи перервану розмову, знову звернувся до Найди: - Я ще й досi не спитав пана, - звiдки пан, з яких мiсць? З Литви чи з Корони? Отаман чекав цього запитання i в думцi вирiшив вибрати найглухiше, най-вiддаленiше мiстечко на Волинi; але вiн там не бував i тому назвав Їдине вiдоме йому мiстечко Гоща, яке загубилося десь у нетрях Полiсся. - Нi, я з Волинi, - вiдповiв Найда невимушене. - Якщо чували, з мiстечка Гощi... - ™зус-Марiя! - сплеснув губернатор . руками й пiдвiвся, схвильований, з крiсла. - 3 Гощi? З Гощi Волинськоњ? Та як же менi не чувати про це мiстечко, як менi не знати його, коли я там народився, хлопцем гасав по лiсах, плавав у душогубцi по озерах i плесах, полював i тинявся навколо нього, доки на верхнiй губi не вирiс пушок!.. Найда зблiд, слухаючи швидку мову господаря i в душi проклинаючи ту Гощу, яка так фатально потрапила йому на язика. - Ах, який я радии, який я щасливий, - провадив губернатор своЇњ, - що приймаю в себе любого сусiду... Пан менi розповiсть i про моњх рiдних, i про все, що дiЇться нового на моњй коханiй батькiвщинi... Адже, либонь, чверть вiку минуло, вiдколи я востаннЇ побував у рiдних мiсцях. Боже, який я радий! Дозволь, любий пане, обняти тебе!.. Отаман зрадiв тим обiймам - адже вони давали можливiсть виграти трохи часу - i довго не випускав господаря з своњх рук: уже одне те, що губернатор не був у Гощi понад двадцять рокiв, набагато полегшувало безвихiдне становище Найди, а розпач спонукав його до зухвальства - вiн вирiшив iти напролом. Блiдi щоки отамана спалахнули густим рум'янцем... - Як бога кохам, я й не сподiвався на таку зустрiч, - знову заторохтiв балакучий господар, насилу звiльняючись iз залiзних обiймiв любого гостя. - Пан, напевно, син шановного мосцiпана Казимира Зборовського? Адже так? - Пан губернатор вгадав, - рiшуче вiдповiв Найда й гордовито пiдкрутив вуса. - От уже не сподiвався... та людина з людиною не так, як гора з горою... Але зiзнаюсь, що я зовсiм не впiзнав пана! - Ха-ха! Ще б пак! Адже коли я востаннЇ бачив пана, то вiн, так би мовити, ще пiд стiл пiшки ходив... Та й я б тебе, пане, не пiзнав нiколи: пригадую, малим ти був бiлоголовий, а нинi чорний як ворон. А втiм, природа з нами часто жартуЇ: тодi в мене волосся було чорнiше за вугiль, а ось незабаром стане свiтлiше вiд льону... Ха-ха! - i губернатор вдоволено засмiявся. У Найди потроху вiдлягло од серця: господар своњм базiканням давав йому можливiсть оговтатись i хоч сяк-так зiбратися з думками. - Тiльки постривай, пане, постривай! - вигукнув, схаменувшись, губернатор. - Що ж воно виходить? Адже дозорця сказав менi, що до замку пiд'њхав Ян Заблоцький... Чи не так, панове? - спитав вiн офiцера, який сидiв поруч. - Так, саме так! - вiдповiв офiцер i пiдозрiливе глянув на отамана. - Переплутав, либонь, - зухвало вiдповiв Найда. - Зборовський, Заблоцький - недочув, певно... - Ха-ха! Ну, та бiда невелика. Звичайно, коли б я не дiзнався зовсiм, що приймаю в себе сусiду, сина, так би мовити, мого приятеля, друга, тодi б я шельмi повiк не простив такоњ помилки. Але, шановний пане, розкажи ж менi, що там дiЇться у нас на батькiвщинi? Як поживаЇ твiй батечко й шановна панi? А Фелiця, Казя, Вiня?.. А пан Вацлав?.. Ха-ха-ха! Який вiн тепер? Ех, та й приЇмно ж, далебi, приЇмно згадати давнину, перенестися в далеке минуле. Найда врештi почав вiдповiдати на запитання губернатора; кiлька разiв вiн замалим не вклепався, та добре, що, розвеселившись, господар бiльше говорив сам, нiж розпитував. Раз у раз отаман поривався змiнити небезпечну тему розмови, але перепинити спогади губернатора було не так-то легко. Все-таки Найда вибрав хвилину й запитав його про Мельхiседека. - А, ти, ясновельможний пане, ще хотiв поглянути на того бунтiвника, царя схизматського!.. Якщо хочеш, то поспiшай, бо стара лисиця ось-ось здохне! - Туди йому й дорога! - з презирливою усмiшкою вiдповiв Найда. - Але я думаю, що те схизматське бидло не заслуговуЇ, щоб заради нього благородний шляхтич бив ноги! Бачив я на своЇму вiку немало таких дурнiв i думаю, що сей горезвiсний Мельхiседек нiчим не цiкавiший за iнших бородатих попiв! От моњ московити бажали поглянути на нього, то коли вельможний пан буде ласкавий... - Я вже звелiв показати њм попа, хоча вiн i подихаЇ... - А скiльки часу минуло вiдтодi, як ця бестiя попалася? - Та вже тижнiв зо три! - Тижнiв зо три! - скрикнув Найда. - I досi його не посадили на палю? Чого ж дожидалося шляхетство? Якби його ранiше посадили на палю, то не було б i тих бунтiв хлопських!.. А на замковому дворi тим часом вiдбувалося ось що. Недалеко вiд кам'яноњ будiвлi, де було ув'язнено Мельхiседека, на розiсланих килимах розташувалося веселе товариство... Посерединi сидiли диякон i Дарина, навколо них iншi переодягненi гайдамаки, а далi щiльною стiною юрмилась замкова челядь. Тут же, на килимi, стояла й "розрада", презентована губернатором. Диякон розважав товариство якимись небилицями з московського побуту, i чим оповiдання було безглуздiше, тим бiльше захоплення воно викликало серед слухачiв; це захоплення пiдсилювалося ще добрячою пиятикою, в якiй особливо активну участь брала замкова челядь. - Та що ви стоњте, хлопцi, сiдайте до гурту, то й веселiше, i привiльнiше буде! Чого тут манiжитися? Що купець, що стрiлець, коли добра людина - сiдай i пий! У нас на Москвi все попросту: гуляй душа нарозпашку! - i диякон молодецьким рухом розправив на грудях червону шовкову сорочку. - Правду пан купець каже: коли гуляти - то гуляти! - вигукнув Петро, який удавав одного iз слуг вельможного пана. - Адже шляхетне панство бенкетуватиме до ранку, то чого ж нам постити? Сюди, панове! - вiн посунувся i рухом руки запропонував своњм товаришам дати мiсце тим, хто стояв. - Вистачить мiсця для всiх, та й горiлки ще на цiлу ватагу Ї! - Що горiлка? - загаласував диякон, вдаряючи рукою об землю. - Коли вже бенкет, то бенкет на всю губу! Ану бiжи, Сенько, та пошукай там у поклажi, надiсь, зосталося в нас од тих проклятих гайдамакiв хоч барил зо два заморського трунку... Сiдайте, друзi, всiх запрошую! Дарина схопилась i разом з Петром подалася до прив'язаних осторонь коней; а замкова челядь, пересмiюючись i пiдштовхуючи один одного, поспiшила зайняти мiсця довкола кумедного й гостинного московита; сподiвання на добру випивку ще бiльше пожвавило й згуртувало веселу компанiю; однi потирали руки, другi добродушно покректували, третi вже запанiбрата поплескували по плечу щедрого москаля. - Гей! Розсуньтеся, хлопцi! - хвацько гукнула Дарина, пiдкочуючи з Петром двоЇ барил вина. - Набiк, дорогу! - загомонiли всi, розсовуючись. - Славному гостевi честь i мiсце! - виголосив диякон, вiдсовуючи набiк пиво й горiлку. - Сюди, сюди њх, голубчикiв! Вiдбивай, наливай i абiЇ наливай! - скомандував вiн. - Коряки сюди, келихи, черпаки! Давай всяк, хто що може! Команду диякона зустрiли вибухом п'яного смiху. Звiдусiль простяглися руки з коряками, келихами, склянками... Миттю барила були вiдбитi, й дорогоцiнна золотиста волога наповнила пожадливо пiдставлений посуд. - За здравiЇ наших дорогих сусiдiв! - проголосив диякон, високо пiднiмаючи чару. - За здоров'я всiх московитiв! - пiдхопили, розвеселившись, гостi. - I на погибель пiдлим хлопам! - вигукнув Петро, люто потрясаючи кулаком. - Вiват! - загримiло кругом. У цей час до бенкетуючих наблизився кругленький пан дозорця. - Гей, ви, чого розсiлися? - гукнув вiн, намагаючись перекричати п'янi голоси. - Московськi купцi, що прибули з загоном вельможного пана, тут чи нi? Галаслива компанiя на крик дозорцi не звернула нiякiсiнькоњ уваги, але Петро й диякон почули його вiдразу ж. - Тут, тут! Ласкаво просимо, сiдай до нас, не погребуй, твоя милость, випити чару винця! - сказав диякон, пiдводячись назустрiч начальниковi варти. - Гей, ви, розступiться, швидше пропустiть шановного пана! Тiльки тепер замковi челядники звернули увагу на новоприбулого i, пiзнавши в ньому пана дозорцю, трохи збентежились. - Дякую, панЇ добродзЇю, але я не належу до тих свиней, якi й на вартi здатнi нажлуктитись! - бундючно вiдповiв дозорця, зневажливо глянувши в бiк замковоњ челядi; та коли погляд начальника варти майнув по наповнених iскристим вином келихах, очi в нього мимоволi стали вологими й масними. - Його милость, пан губернатор, дозволив московським купцям подивитися на колишнього iгумена Мотронинського монастиря! - Е, та ще встигнемо! Бiжи ти, Сенько, а зараз i ми пiдiйдемо. Тiльки ти, пане, попереду випий з моњх рук - без цього не вiдпущу! Не скривдь! - диякон наповнив коряк вином i пiдiйшов з ним до пана дозорцi. - Надiсь, московськi купцi не часто у вас бувають, та й вино дiлу не завадить, на те й прислiв'я Ї: "пий, та дiло розумiй!" - Хе-хе! Добре прислiв'я, хай йому дiдько! - вiдповiв з люб'язною усмiшкою дозорця. - Тiльки кепсько, що начальство не бере його до уваги. - А начальство що, хiба воду нинi дудлить? Ач, який гомiн, - либонь, не вiд води розгаласувалися так! - Диякон показав рукою в бiк освiтлених вiкон замку i, вклонившись до пояса шановному гостевi, сказав: - Зроби ласку, покуштуй вина заморського, не скривдь, а на людей плюнь: на всякого не догодиш. - Хiба щоб не скривдити! - глибокодумно мовив дозорця i, взявши коряк з рук диякона, пiднiс його до уст. Ледве тiльки вiн зробив перший ковток, як його обличчя розпливлося в блаженну усмiшку, дозорця одхилив голову вбiк, нiби не довiряючи собi, зажмурив очi, зробив ще один ковток i, проказавши "ого-го", одним духом осушив коряк. - Iз самого Царграда! До двору царського везли, та гайдамаки, окаяннi, пограбували! - Диякон наповнив коряк знову й пiднiс його дозорцi. - А чи не забагато? - усмiхнувся той i нерiшуче одвiв коряк рукою. - Ха-ха-ха! Та ти красна дiвиця чи що? Та мiй хлопчисько переп'Ї тебе! - Оце вже нi! - дозорця хвальковито задер голову й пiдкрутив вуса. - Ще не народився той смiливець, який би мене перепив... Не раз пили ми - сто кiп чортiв - i за столом пана графа Потоцького, i князя Радзiвiлла, - вся шляхта покотом лежала, а пан Гжибовський нiколи! - Ха-ха-ха! - добродушно зареготав диякон. - Та хiба у вас умiють так пити, як у нас, на Москвi? - На Москвi! Та я у Варшавi в самого круля випивав - i хiба ж таке вино, як це! - дозорця взяв коряк iз рук диякона й одним духом випив його. - Квасок... - сказав вiн з поблажливо-глузливою посмiшкою. - Квасок? - перепитав диякон. - А от iду в заклад, що я переп'ю тебе, i не вип'Їш ти цих трьох корякiв, як уже не встанеш з мiсця! - Що ставиш? - запально вигукнув розчервонiлий дозорця. - Двадцять червiнцiв! - i з тими словами диякон кинув на землю свою ставку. Коли дозорця побачив золото, очi його заiскрилися. - Згода! - крикнув вiн чванливо. - Подивимось, чи переважить москаль ляха! - Перебивай руки! - звернувся диякон до найближчого сусiди. Один iз замкових челядникiв перебив руки, i всi з голосними вигуками присунулися ще ближче, щоб стежити за цiкавим парi. - А ви, хлопцi, себе не забувайте, наливайте повнiше! - звернувся диякон до челядникiв i, наповнивши два коряки, крикнув дозорцi: - Ану, пане, починай! Тим часом Дарина з Петром i ще з двома-трьома товаришами пiшли до кам'яноњ будiвлi, в якiй був ув'язнений Мельхiседек. Бiля дверей темницi, заздрiсне поглядаючи на веселе товариство, сидiло п'ять сторожiв. - А що, панове, схизматський пiп тут? - звернувся Петро до сторожi по-польськи. - Його мосць, пан губернатор, дозволив московитам подивитися на нього! - То йдiть дивiться! - вiдповiв один iз сторожi, не пiдводячись з мiсця. - Цiлий день нема спокою, диво яке знайшли: њздять та й њздять дивитися на нього, хоча б хлопи, а то й шляхетнi панове. I чого панькаються з цим ворогом, прикiнчили б, та й годi! А то њм забавка, а добрiй людинi нiколи й чарку горiлки випити! - Що правда, то правда! - пробурчали iншi, трохи вiдiйшовши вбiк i пропускаючи Дарину й Петра в темницю. Решта козакiв зосталася бiля входу погомонiти з невдоволеними сторожами; дверi темницi були вiдчиненi, кругом валялися купи щебеню й цегли. Завмираючи вiд жалю та хвилювання, Дарина переступила високий порiг i ввiйшла до вузького й тiсного кам'яного склепу, в якому мав бути живцем похований настоятель Мотронинського монастиря. Затхле й смердюче повiтря вiдразу вдарило в обличчя, Дарина аж вiдсахнулася. - Крiпись! - шепнув њй Петро. Вони ступили крок уперед, напружуючи зiр, щоб побачити владику. Через те, що вiкно було замуроване, у склепi панувала темрява, й тiльки бiля вхiдних дверей, коли њх ширше вiдчинили, стало трохи свiтлiше. - Ось вiн! - шепнув Даринi Петро, показуючи на щось темне в кутку. Дiвчина широко вiдкрила очi й, пронизуючи поглядом темряву, побачила владику, що лежав майже голий, непорушний i нiмий на напiвзогнилiй соломi, прикритий якоюсь драною ксьондзiвською хламидою. - Помер! - придушеним голосом скрикнула Дарина. - Тихше! - Петро стис паннi руку i, швидко озирнувшись на дверi, прошепотiв ледве чутно: - Подивимось! Вiд дверей долетiв голосний регiт сторожiв. Петро з полегкiстю зiтхнув i, ступивши два кроки до Мельхiседека, припав вухом до його грудей: серце ледве чутно билося. - Живий, живий! - прошепотiв парубок, задихаючись од радостi. - Панно, давай сюди вино! З допомогою Дарини Петро трохи пiдняв голову владики й, розкривши йому рота, влив трохи вина. Через кiлька секунд ледь помiтна судорога пробiгла по тiлу нещасного, i з вуст його почувся слабкий стогiн. - Святий отче, владико, чи ти чуЇш нас? - гарячкове зашепотiла Дарина, нахиляючись до вуха страдника. Мельхiседек ледь поворухнувся. - То слухай же, слухай мене, святий отче, - провадила далi дiвчина, - це я говорю з тобою, я, Дарина, дочка генерального обозного кињвського. Ми прибули сюди з Найдою... Збери всi своњ сили, сьогоднi вночi ми врятуЇмо тебе! - Годi! - шепнув Петро. - Воронь боже - помiтять... - i, смикнувши дiвчину за руку, швидко пiдвiвся й разом з нею пiшов до виходу. - А пiп у вас вже сконав, панове! - розв'язно сказав Петро, зупиняючись у дверях. - Нарештi! - сердито пробурчав один iз сторожiв. - Справжнiй камiнь, iнший давно б уже сконав, а цей - двожильний, - двiчi труњли, i то не взяло! - То на якого бiса стерегти трупа? - вигукнув один з козакiв, котрi прийшли з Петром. - Гайда з нами, - там московський купець розходився i таким вином частуЇ, що, дiдько його бери, чи куштував таке вино й сам круль! - Та от, начальство велить! - похмуро вiдповiли сторожi. - Охота њх слухати! - Петро зневажливо махнув рукою. - Свiй розум кращий вiд усякого начальства! Та й куди вiн тепер утече од вас, хiба в пекло? Ну, то душа його вже напевно там, а якщо чорти захотять поцупити й тiло, хоч би тут i тисячi людей стерегли, однак вони своЇ дiло справлять! - Правда! - погодилися сторожi. - Проти нечистоњ сили нiчого не вдiЇш! - Ну, то ходiмо, вип'Їмо чарку-другу, - адже це тут поруч, на очах! - запросив iще раз гостинний козак. - Так-то воно так, - мовив, розтягаючи слова, старший сторож i з досадою сплюнув набiк, -але що скаже пан дозорця? - Дозорця? Та вiн же там... без заднiх нiг уже... - Петро iз смiхом показав рукою в бiк гомiнкоњ компанiњ. - ГуляЇ з московитом, а де начальство, там i сторожi належить бути! - Сто дяблiв, справдi! - рiшуче вигукнув старший сторож. - На якого бiса нам стерегти тут мертвяка? Коли панство гуляЇ, то хiба не можна й доброму шляхтичевi промочити горло? Гайда, панове, вип'Їмо по келиху, адже нiч довга, а вартувати до свiтанку! - Слушно! - одностайно пiдтримала його решта сторожiв, i вся ватага з веселим смiхом подалася до бенкетуючих. Видовище, яке постало перед сторожами, змусило њх зайтися реготом: посерединi на килимку з буряковим спiтнiлим обличчям, з посоловiлими очима сидiв пан дозорця i белькотiв неслухняним язиком, похитуючись з боку на бiк: - Не переп'Їш, бiсiв москалю!.. Я i в Варшавi, i в Краковi, i з самим крулем... Ще один коряк, i дукати моњ!.. Його рука тримала наповнений коряк; та марно пан дозорця намагався пiднести вино до рота: у тремтячiй руцi воно розхлюпувалося, обливаючи бороду i вбрання шляхтича. Осторонь вiд компанiњ, уткнувшись обличчям у землю, лежав "купець" i голосно хропiв; бiльшiсть гостей також валялася кругом, наче мертвяки, й тiльки три чи чотири жовнiри, котрi оточували дозорцю, ще тяглися за вином, вивергаючи п'янi прокляття, розливаючи вино й штовхаючи один одного. - Ге-ге! Та тут уже мертве царство, - весело зауважив Петро, окинувши вдоволеним поглядом усю компанiю. - Та й московит уже звалився! - з досадою сказав старший сторож. - А на дiдька нам московит? Було б тiльки його вино! Петро без усякоњ церемонiњ переступив через розпростертi тiла, узяв барило i, пiднявши його вгору, переможно вигукнув: - Ге-ге! Та тут iще пiвбарила - нам вистачить! Гей, панове, повiдтягайте вбiк цi колоди, - вiн показав на переодягнених гайдамакiв, що лежали долi. - Сюди њх кладiть i розбирайте келихи... Ось так! З допомогою Дарини та њњ супутникiв сторожi вiдтягли вбiк, як њм здавалось, п'яних мов хлюща челядникiв прибулого пана й посiдали навколо Петра. Вiн налив њм келихи, а сам високо пiдняв барило й весело крикнув: - Ну! НЇх жиЇ ясне панство! - i почав нахильцi пити. - Ого-го! Добре дудлить! - схвально загомонiла сторожа, осушуючи келихи. - Та, гляди, не все випивай, залиш i нам! - Залишу, залишу! - i Петро знову наповнив њм келихи. - А не... не... не переп'Їш! Тисячу вiдьом з хвостами... сто тисяч дяблiв... - бурмотiв дозорця, безтямно витрiщаючи п'янi очi. - Еге, та вiн, бiдолаха, до рота коряка нiяк не донесе, треба йому допомогти! I Петро, притуливши коряка до губ пана дозорцi, змусив його випити все до дна. Дозорця ще буркнув щось недоладне, похитнувся раз-другий i звалився на одного з челядникiв, що лежали покотом. За чверть години всi були п'янi. - Готово! - прошепотiв Петро, пiдводячись з мiсця. - Ну, панове, тепер до роботи! Почувши це, диякон i гайдамаки, якi лежали осторонь, швидко посхоплювалися. - Ну, друзi, напружте тепер i розум, i очi, i душу! - пошепки сказав диякон товаришам. - Бо доки з них ще не вийшов дурман, треба закiнчити роботу. Ти, панно, лягай сюди на моЇ мiсце та розкинь ширше руки, - коли хто й гляне, то з п'яних очей не второпаЇ; ви, - диякон вiддiлив частину гайдамакiв, - залишайтеся на сторожi, та на випадок, коли прокинеться хто, - приспiть його по-нашому, а ви - гайда за мною! Диякон, Петро i ще зо два чи зо три козаки квапливо подалися до темницi Мельхiседека. - Хто тут? - ледве чутно прошепотiв владика. - Ми, чесний отче, рятiвники твоњ! - вiдповiв диякон. - Треба поспiшати... Чи можеш ти встати, панотче? - НемаЇ сили... Ноги... - вiдповiв Мельхiседек кволим голосом. - Стривай, отче, не розмовляй, не витрачай марно сил... Хлопцi, пiдведiть владику й одягнiть у моЇ вбрання. Диякон швидко зняв iз себе вбрання московського купця, пiд яким була одежа панського пахолка, а козаки насилу пiдвели майже непритомного Мельхiседека й почали натягати на нього купецький одяг. Та коли довелося взувати владику, мимовiльний крик жаху вихопився в Петра i його помiчникiв: ноги Мельхiседека страшенно розпухли, з потрiсканоњ шкiри сочилася сукровиця, а в мiсцях, ранiше стиснутих кайданами, тепер були суцiльнi рани. З великими зусиллями козаки натягли чоботи на ноги Мельхiседека; вiн кiлька разiв непритомнiв, та диякон ще двiчi дав йому випити мiцного вина, й воно знову пiдкрiпило владику. - Тепер пiдеш з нами, превелебний отче, i слухай, що я тобi казатиму: ти московський купець, ти такий п'яний, що не можеш нi стояти, нi говорити, - ти чуЇш мене? Мельхiседек ствердно кивнув головою; та коли гайдамаки поставили владику на ноги, вiн заточився й знов упав би на землю, якби Петро не пiдхопив його. - Гм, кепськi справи! - диякон iз сумнiвом похитав головою. - Коли вiн на ногах стояти не може, то як ми його на коня посадимо? Хiба що всiм удавати п'яних? Так, так... ну, то що ж, пiднiмiть отця iгумена на руки й вiднесiть його якомога швидше на те мiсце, де лежав я, та покладiть долiлиць, а ми з Петром дещо тут зробимо i миттю до вас. Козаки пiдняли на руки безвладне тiло Мельхiседека й понесли його до вказаного мiсця. - Ну, Петре, тепер не барися, - скомандував диякон. - Я тут робитиму опудало, а ти збiгай i принеси менi вiдро води, та дивися, щоб хто не помiтив нас... - Знаю! - парубок вискочив з темницi, а диякон взявся робити опудало. Скрутивши з соломи сяку-таку подобу людського тулуба, диякон натягнув на нього зняту Мельхiседеком ксьондзiвську хламиду, а на голову накинув ганчiрку. Закiнчивши свою роботу, диякон вiдiйшов убiк, глянув на опудало й задоволене пробурмотiв: - Пречудове! П'яному воно справжньою людиною здасться! Потiм сiв на землю, дiстав з кишенi ножицi й заходився стригти свою бороду, залишаючи тiльки довгi вуса. Кiнчивши з цiЇю процедурою, диякон, за козацьким звичаЇм, постриг своЇ волосся пiд макiтру. - Де ж це в дiдька пропав хлопець? - стурбовано пробурчав вiн i, прочинивши дверi, виглянув у двiр. Петра не було видно, а захiдний край неба помiтно посвiтлiшав: очевидячки, незабаром мав зiйти мiсяць. - Тьху ти, чи не попався вiн десь? А мiсяць от-от зiйде. Ех, бий його нечиста сила, i не здогадались же взяти з собою води!.. Диякон сердито плюнув i знову с в на землю. Минуло ще кiлька хвилин, важких, довгих, диякона опанувало нетерпiння, а згодом пiдкрався й справжнiсiнький страх: певно, Петро десь попався. Нiчим iншим не можна було пояснити таку довгу його вiдсутнiсть: звiсно, шкода хлопця, але ще страшнiше те, що, коли вiн попався, загине й владика, i Найда, i всi вони! Далi не можна було чекати, небезпечне становище вимагало якихось заходiв, i хоч кострубате пострижена голова могла привернути увагу ляхiв, диякон рiшуче пiдвiвся й попрямував до виходу. Тим часом Петро, вискочвши з темницi, подався розшукувати колодязь у замковому дворi. Це не становило особливих труднощiв, i за кiлька хвилин парубок знайшов його; але - о жах! На коловоротi телiпалася тiльки вiрьовка, а вiдра не було... Не гаючи й хвилини на марнi жалi, Петро кинувся шукати вiдра десь в iншому мiсцi. Але виявилося, що знайти його не так легко... У замковому дворi всi вже поснули, у монастирi також, - куди не кидався парубок - скрiзь дверi були позамиканi. Пробiгавши отак кiлька хвилин, вiн натрапив, зрештою, на яскраво освiтлену кухню губернатора; дверi њњ були розчиненi навстiж, бiля погаслого вогнища порався кухар... Зрадiлий Петро влетiв туди й, забувши, що маЇ вдавати ляха, спитав украњнською мовою: - А чи не можна у вас, пане кухарю, роздобути вiдра на часинку? Той змiряв парубка сердитим пiдозрiливим поглядом i погрозливо вигукнув: - А ти звiдки тут, пiдлий хлопе, взявся? - Прошу вибачення: я не хлоп, а слуга вельможного пана, який прибув до замку. Хоча цi слова й було сказано по-польськи, та вони мало переконали кухаря. - Слуга вельможного пана! Нiби пан не знайшов би собi слуг серед полякiв, а набирав таких гайдамакiв, розбiйникiв! Навiщо тобi вiдро? Вiдливати своњх товаришiв? Бач, яку корчму влашт вали на замковому дворi, не могли хоч сюди, в пекарню, зайти. Та хiба порядний шляхтич стане пити надворi, мов те бидло? Чого доброго, ще й сторожiв споњте?! Ось я пiду зараз до пана губернатора та й розкажу йому, що ви тут затiяли у дворi, хай лишень помацаЇ вас, що ви за птахи i яке на вас пiр'я!.. При цих словах Петро вiдчув, як ноги його похололи й приросли до пiдлоги. - Господь з вами, пане кухарю! - вiдповiв вiн, з усiх сил намагаючись зберегти спокiйний тон. - Чи не вiд страху вам скрiзь ввижаються гайдамаки? - Ну, ну, йди собi! - сердито пробурчав кухар. - А я ось пiду зараз i доповiм про все його мосцi, нехай лишень розмiркуЇ, що можна, а що й зась! Петро знизав плечима i, все ще зберiгаючи спокiйний вигляд, вийшов iз кухнi; але, ступивши кiлька крокiв, мимохiть зупинився. Погрози кухаря були не такi, щоб ними можна нехтувати: якщо навiть губернатор i не запiдозрить у ньому гайдамаку, а тiльки побачить поснулу сторожу й замкову челядь, то й тодi все пропало: кинуться до в'язня, виявлять, що вiн зник, дiзнаються, хто це зробив, i загинуть не лише всi вони, але й майбутня доля Украњни. ™диний порятунок - мерщiй тiкати з замку, поки цей озлоблений п'яниця, як видно, ображений, що його не запросили взяти участi в бенкетi, не здiйснив свого намiру. Але як змiнити зовнiшнiсть диякона, щоб його не впiзнали? Чим зачерпнути води? Хiба барилом? - несподiвано спало Петровi на думку: "Так, так, прив'язати його до мотуза i спустити". Вiн схопив порожнЇ барило й почав прив'язувати до коловорота, але в нього нiчого не виходило. - Та навiщо менi це? - мимоволi вголос промовив парубок. - Адже там зосталася горiлка, а вона змиЇ фарбу ще лiпше, нiж чопа. В цю мить чињсь дужi руки зненацька схопили Петра за плече й струсонули так сильно, що барило випало в нього з рук. - Не втечеш, шельмо! - непомiтно пiдкравшись, лросичав над самим зухом Петра кухар. - Ах ти, схизматський пес, бидло! ЗнаЇмо тепер, що ви за птахи! Гей! Гвалт! - крикнув вiн на все горло. Хвилина була вирiшальна: досить прогаяти одну мить - i на хрик ляха прибiжить уся челядь... Петро не довго думав: в його руцi, мов блискавка, мигнув нiж i по саму колодочку увiйшов у кухареве горло; струменем бризнула кров, i лях, захрипiвши, навзнаки упав додолу. Не гаючи й хвилини, Петро кинувся туди, де недавно бенкетували, схопив барило горiлки i щодуху, не оглядаючись, побiг з ним до колишньоњ темницi Мельхiседека. Петро вже добiг був майже до њњ дверей, як нараз чиясь велетенська постать заступила йому дорогу, а могутня рука вп'ялася в горло, i над самим вухом одурiлого вiд страху парубка почулося сичання: - Нi, голубчику, не вирвешся з моњх лап! Почувши той голос, Петро отямився. - Пане дияконе! - скрикнув вiн неголосно. - Та це я, Петро, що ви!.. - Ти? - диякон розцiпив руку й енергiйно сплюнув набiк. - Тьху ти, мара!.. З переполоху ледь-ледь не задушив хлопця. Де пропадав? - Бiда, пане дияконе, треба поспiшати... Можуть застукати, та й мiсяць от-от зiйде... - Знаю... швидше-бо! Вода Ї? - Не вода, а горiлка! - Дарма - лий! Через п'ять хвилин чуприна й вуса диякона були старанно помитi й з чорних знову, як i ранiше, стали рудими. Уламком коси Петро ще попiдголював йому бороду й скронi, i диякон змiнився зовсiм: тепер нiхто не пiзнав би в цьому рудому вусаневi московського купця. Пiд час цiЇњ процедури парубок розповiв дияконовi про сутичку з кухарем. - Ну, - схвильовано промовив диякон, - тепер мерщiй тiкати!.. Вони поквапно пiдiйшли до своњх товаришiв, що сидiли навколо п'яних, як нiч, полякiв. - Бiда, треба поспiшати, панове, - тихо заговорив диякон. - Ви, - звернувся вiн до частини гайдамакiв, - вiднесiть цих сторожiв та й самого дозорцю туди до дверей темницi, а ви - вiдтягнiть кудись пiд стiну цю наволоч, - показав вiн на замкову челядь, - та позакидайте њх так, щоб не потрапили нiкому на очi. А ти, Петре, пiди та скажи отаману, що мiсяць уже зiйшов i загiн на конях чекаЇ вельможного пана. А що, панно, - спитався диякон Дарини, - як превелебний владика? - ДихаЇ й чуЇ, що кажуть, тiльки сам говорити не може: дуже ослаб. - Так! - диякон зiтхнув i розвiв руками. - Як же ми його мосць на коня посадимо? Хiба от що, друзi, - усiм треба вдавати п'яних, похитуватися в сiдлах i пiдтримувати один одного. - Р