е дружину. LI З наростаючим гуркотом повз них промчав ешелон i, вигинаючись, влетiв у широку заводську браму. Всi його платформи були навантаженi темносiрими кругляками подiльського фосфориту. - З Приднiстров'я привезено, - пояснив Кушнiру i Бондарю високий технiк, увесь обсипаний фосфорним борошном. Заводське подвiр'я, що пiдбiгло до мальовничоњ оболонi, було заставлене мiшками з суперфосфатом i величезними сулiями з сiрчаною кислотою. За високими корпусами заводу виднiлась легка напiвпрозора будiвля нещодавно збудованоњ беконноњ фабрики. Основа њњ вростала в лужину Побужжя, а дах впирався у небо золотою хмаркою саду. Грохiт каменедробарок зразу ж оглушив i Бондаря, i Кушнiра. Попелястi кругляки з вищанням i скреготом лопались на половинки, розсипались на дрiбнi шматочки, перемелювались на борошно, яке заснувало усi цехи. Технiк, забуваючи, що перед ним стоять не студенти-екскурсанти, часто починав сипати специфiчними термiнами: - Нашi подiльськi кругляки мають найбiльше п'ятиоксидного фосфориту - до 37 процентiв. А пiщанi фосфорити у найкраших випадках мiстять у собi лише до 15 процентiв, глауконiтовi - до 25, а глинястi - до ЗО процентiв. Увiйшли у другий цех, наповнений випарами. Як у густому туманi, працювали бiля мiшалок робiтники. Вони на мить вiдривались вiд труб, якi струмували свiжим суперфосфатом, пiдбiгали до своњх гостей, вiталися з ними, наче з рiднею. Аж незручно було i Бондаревi i Кушнiревi: вони мало не задихалися од спеки. Гаряче повiтря обпалювало груди, немилосердно щемiли очi. Тут до Бондаря i Кушнiра пiдiйшли Недремний та Мiрошниченко. - Тяжкувате у нас? - засмiявся Недремний, бачачи, як змiнились обличчя гостей. Вся його брезентова спецовка й обличчя були покритi димчастим пилом. - Ох, i трудна ваша праця. I дихнути нема чим. Це не те що на полi. Думалось: бiля плуга та коси важче, аж тут, коло суперфосфату... Полюбити таку роботу - багато треба сили мати, - i Кушнiр з пошаною поглянув на Недремного. - Не стiльки сили, як справжнЇ робiтниче серце. У нас робiтники люблять i гордяться своЇю роботою. З нењ i хлiб росте... - Як нашi дiла? - звернувся Бондар до Мiрошниченка. - Наче на добре йдуть. В мiстi Свирид Яковлевич розгорнув шалену дiяльнiсть. Вiн оббiгав усi установи, що могли чимсь допомогти потерпiлому созу. I незабаром якось виходило, що њхнiй соз чи не найкращий на всю округу, тiльки начальство мало знаЇ про це. - Це все добре, а трактора не дамо, - твердо вiдрiзав йому замiсник завiдуючого окружного земвiддiлу. - Чому? - холонучи запитав, бо вже кiлька разiв у думках бачив трактора на своњх полях. - Машини ми даЇмо лише колективам. - Дайте нам трактор, ми зразу ж i колектив заснуЇмо. - ОрганiзуЇте колектив, тодi поговоримо. - Вiн у нас уже фактично заснований, - сам собi здивувався, як могли вирватись такi слова. Але замiсник не хотiв слухати нiяких пояснень i прохань. - Гаразд, - глухо промовив Свирид Яковлевич. - Коли я зможу застати завiдуючого? - Його зараз в природi не iснуЇ, старого зняли, а нового ще не призначили. Завтра загляньте, - подобрiшав: як стараЇться чоловiк. Цей доб'Їться свого. Мiрошниченко ще зайшов до окружкому i довiдався, що сьогоднi на бюро мають призначити нового зава. На другий день, лаючись, що так пiзно починають працювати в установах, ледве дочекався дев'ятоњ години ранку. I яка ж була його радiсть, коли, тiльки переступивши кабiнет завiдуючого, вiн пiзнав за столом Анастаса Донелайтiса. - Свирид Мiрошниченко! Отой, що до гармат залiзяки приробляЇ? - засмiявся Анастас i, накульгуючи, пiшов назустрiч старому друговi. Обнялись, поцiлувались. - Скiльки лiт промайнуло, скiльки води утекло! - А не старiЇ стара когорта, - всмiхалось розумними зеленими очима худорляве обличчя Анастаса. - Ти такий i в тисяча дев'ятсот двадцятому роцi був. Пам'ятаЇш, як ми Гальчевського бiля Дяковець приперли? - Чому не пам'ятати. А маскарад не забувся, коли бандити попереодягались в бабське лахмiття i хотiли нас в Iвчанцi накрити? Ми саме тодi раки печерували. - Пригадую, Свириде... ГосподарюЇш тепер на своњй землi?.. Коли ж це я до свого Нiману доб'юся? - задумавсь на хвилину i додав: - Трактора вам дамо. Тiльки прийде перша партiя - присилаю вам найкращу... пчихалку. Свирида Яковлевича аж пересмикнуло вiд цього слова. - Чого так насторожено подивився? Я дуже невисокоњ думки про "фордзона", його поки заведеш... От скоро ми побудуЇмо своњ, вiтчизнянi, трактори, такi, як сама мрiя. Аж смiятиметься поле. - Правду кажеш, - погодився Свирид Яковлевич... Увечерi в заводському клубi вiдбулася зустрiч робiтникiв зi своњми гостями. Пiсля Мiрошниченка виступив голова завкому, а потiм Недремний прочитав листа старих кадрових робiтникiв до созiвцiв пiдшефного села: "НадiЇмось, дорогi товаришi, що ви переборете всi труднощi, прямуючи свiтлим шляхом, накресленим Ленiним i Сталiним... Ми, старi кадровi робiтники, бажаЇмо вам великих успiхiв у роботi i обiцяЇмо найближчим часом виготувати у своњй майстернi для вас два плуги, два культиватори, зiбрати сiвалку..." - Спасибi вам, спасибi вам, - тихо шепоче в президiњ Степан Кушнiр, пильно вдивляЇться в обличчя робiтникiв. Пiсля зборiв до созiвцiв пiдiйшов Недремний зi своњм небожем Михайлом Созiновим, рiдкозубим веселим хлопчаком з червоною краваткою. - Захотiлося Михайловi до вас поњхати. Вiн ще й села не бачив - з моЇю сестрою увесь час у КиЇвi проживав. - Заберемо з собою, - погодився Мiрошниченко i звернувся до дитини: - А сам не побоњшся поњхати? - Нi, - твердо вiдповiв Михайло. - Я хочу червоним командиром бути. А командир нiчого не повинен боятися. Чув? - засмiявся Недремний. - Наша змiна росте. LII В тривожно-радiсному i п'янкому туманi промчалися цi днi. Еге ж, Дмитро сп'янiв од усього, бо стiльки людей перевернулось в його домi, стiльки очей вiтало й огрiвало молодих, стiльки було проспiвано веселих i сумовитих пiсень. Бiля них метушилися люди, рiдня, щось заставляли робити, чињсь жiночi руки обсипали њхнi голови добiрним житом. Дмитро вiрив i не вiрив, що то музики грають його весiлля, що бiля нього сидить блiда i сумовита Югина, що то вiн њњ пiд притишений смiх i густе сяйво поглядiв цiлував в обм'яклi, немов зiв'ялi пелюстки, вуста. Болючими перебоями пробивалася радiсть i зразу ж губилась у невеселих думках. Чомусь зараз, сидячи на покутi, пригадав слова Марти: "Буде тобi добре - за мене забудеш, погано буде - згадаЇш..." "Розiйшлася з чоловiком... Як же ти вiк думаЇш прожити?.. Не так-то багато щастя перепадаЇ нам... Чи ж буде менi радiсть з Югиною?" Мовчки приторкнувся рукою њњ долонi, здригнулись пальцi у дiвчини, одначе не вiдвела руки, покiрноњ i холоднуватоњ. А тимчасом Варивон, пiдпилий i веселий, втиснувся до дiвчат. Дмитро ще з суботи помiтив, як його товариш увивався бiля невисокоњ дорiдноњ Василини, спокiйноњ, задумливоњ дiвчини. А та сторонилась парубка, прикриваючись дiвочим колом... Тихоњ зоряноњ ночi, розсипаючи пiснi, гамiр i смiх по всьому селi, почали розходитись гостi. Останнiм попрощався Варивон i кинувся наздоганяти дiвчат. - Припала i менi одна до душi, - кинув уже з-за плота i розтанув у нестихаючiй темрявi. Тихо, понад самою землею, лащиться вiтер, сухо шепоче в прив'яленiй листвi. Понад шляхом на темному небi закрасувалося сузiр'я - дiвчина з коромислом, а нижче нењ, опускаючись до дерев, ясно свiтили три зорi. Вдалинi затихають дiвочi спiви, i тiльки десь аж бiля зарiчки, задушевно i ладно, напевне обнявшись, як i њхнi голоси, виводять два хлопцi широку, немов сама молодiсть, пiсню кохання. Незвична туга i жаль за чимсь безповоротним, загубленим переплелися з трепетним хвилюванням i надiями. Почуття неповного щастя, за яке схопився обома руками, глибоко мучило його. В душi почував провину перед Югиною, пiдсвiдоме вишукував i слова, i погляди, i рухи, якими б можна було змiцнити хитке кросно, що простягнулось одного вечора, коли пожалував дiвчину, як брат сестру. Вiн торопiв, нiяковiв перед тихою покорою, з якою дiвчина зустрiла його останнiми днями; не знаходив слiв для розмови, i все тепер здавалося темнiшим i старiшим. Iз сiней вийшла Докiя, стала на порозi i тихо покликала: - Дмитре, де ти? - Чого, мамо? - вийшов iз темряви i зупинився навпроти матерi. - Чого ж ти такий? Покинув молоду. Хороша вона дiвчина. Бережи њњ, як життя своЇ, - торкнулася вогкими губами, що пахли горiлкою, синових уст. Поволi, навпомацки знаходить клямку i входить у лiву половину хати. Бiля скринi стоњть Югина. На нiй по-жiночому пов'язана хустка, i тому вся њњ постать стала наче бiльшою, а обличчя старшим. В потемнiлих очах мерехтять чи то двi краплинки свiтла, чи то двi сльозинки. - Натомило весiлля тебе? - заслоняЇ спиною свiтло лампи i тепер яскраво бачить, що вiњ дiвчини пiдмивають сльози. - Натомило, - долiтаЇ ледве чутний шепiт i зливаЇться з зiтханням. Вiн розумiЇ, що дiвчина от-от може охопити руками голову i заплакати. Жалiючи њњ, одводить погляд убiк. - Лягай, дорога. Йому зараз хогiлося поговорити по щиростi з нею, попросиги пробачення i знайти хоч малу розраду. Навiть ледве не вирвалось: "Що ж, не осуди. Так нас доля поЇднала, а щастя ж, думаю, i нас не обмине. Коли б ти знала, як люблю тебе. На свiтi немаЇ такого, хто б мiг би так тебе полюбити". Але подумав, що дiвчина не зрозумiЇ його i визнання окропить сльозами, а њх найбiльше боявся. Не роздягаючись, лягаЇ скраю, чуючи, як переривчасте дихаЇ його дружина. Боячись њњ образити, одною рукою знаходить м'яку косу, що вiЇ зiллям i осiннiм дощем. Дрiбна холодна дрож б'Ї усе його мiцне тiло. Прокидалась i знову гасла надiя: "А що коли серце Югини вже лине назустрiч менi? Не могло ж воно бути камiнним". LIII Осiннього надвечiр'я повертався Варивон з поля. На возi поруч з ним сидiв Iван Тимофiйович, позаду них легко дудонiли i на вибоях пiдскакували вгору залiзнi борони, подзвякувало переднЇ колесо культиватора. Сьогоднi половину горбка засiяли пшеницею i житом. I хоча по долинi ходили Данько i Денисенко, а Варчук навiть до сiячiв пiдiйшов, та взяти созiвцiв у дрючки не наважились. Перебування представника райпарткому стримало њхнi дiњ. Та ще й до того в окружнiй газетi з'явився њдкий фейлетон, i куркулi тепер потерпали: от-от нањде суд. На шляху, врiвень iз небесним надвечiрнiм поясом, самотньо йшла до села жiноча постать. Небавом, пустивши тюпцем конi, Варивон впiзнав, що це була Василина, дочка полiсовщика, який жив у лiсовому закутi бiля глибокого i навiть у жнива холодного ставка. Давно колись працьовитий Мирон Пiдiпригора загатив греблею вузький вињмчастий яр, на днi якого без угаву подзвонював чистий струмок. Вода почала пiднiматися, затоплювати чiпке плетиво димчастоњ ожини та густi чагарники i згодом заблищала помiж двома розiткнутими струмками, як недосилений разок намиста на срiбнiй нитцi. Потiм пiвденнi i захiднi окрайцi ставка заросли високим очеретом, на греблi . розрiсся верболоз, на водi закрякали свiйськi качки, а над водою заспiвали солов'њ. За хатою затиснутий лiсом розрiсся огороджений воринами молодий садок; помiж побiленими деревами весело зачервонiли вулики. Вирiсши в лiсовому привiллi, Василина увiбрала в себе задуму, спокiй i силу дiброви. Невисока, широка у станi, спокiйно, з прихованим сумом дивилась на свiт темносiрими очима, що з-пiд чорних вiй i брiв теж здавалися чорними. Смагляво-рум'яне обличчя пашiло здоров'ям i мiнливою непостiйною красою, яка раптово одягала дiвчину то в звичайний буденний одяг, то неждано прикрашувала такими чарами, що очам ставало любо дивитись на ту чисту, нерозстрачену, нерозвiяну молодiсть. Зима, вибiлюючи смагу на щоках i невисокому лобi, чудово рум'янiла i надовго прихорошувала дiвчину, весна ж, обсипаючи щоки дрiбним, ледве помiтним ластовинням i темiнню, затiняла свiжу красу, як тiнь затемнюЇ спокiйне плесо. Уперше Варивон побачив Василину на танцях бiля сельбуду, i зразу ж дiвчина припала йому до вподоби. Що б то заговорити з нею ласкаво, по-людськи. Так Варивон зразу ж так нагримав, натупотiв на Василину, що та, мало знаючи парубочу вдачу, засоромилась, почервонiла до слiз i весь час уникала допитливого i вже люблячого погляду. I хоч скiльки припрошував дiвчину пiти з ним у танець - завжди вiдмовляла йому. "Гордовита", - жадiбно дивився на Василину. Любов прийшла неждано-негадано. Переборюючи гордiсть, вiн у недiлю пiшов до ставу, сподiваючись зустрiнути дiвчину. I зустрiв бiля греблi. - Василино, чого ти тiкаЇш од мене? - заговорив, стримуючи хвилювання i неспокiй. - А чого ж ви такi? - здивовано зупинилась дiвчина, що вже зiбралась утекти до хати. - Який? - Насмiшкуватi. Кожного осудите-огудите. Нехай вам ваша гордiсть, а ми люди простi, не привикли, щоб нас на посмiх брали, - i, обернувшись, пiшла вузькою стежкою до ворiт. Але не такий був Варивон, щоб так швидко вiдмовитись вiд свого. Блiднучи i задихаючись вiд припливу кровi, наздогнав дiвчину, перегородив дорогу. - Почекай, Василино, не тiкай, бо я i в хату, значить, не постидаюсь зайти. - Ви можете, ви такi. - I суворо звела брови в одну лiнiю. Варивон, захлинаючись, гнiвно заговорив: - Я можу, я такий. А ти не смiйся, значить, iз мене. Ти питалася, чого я можу? Бо я люблю тебе. ЧуЇш? - люблю. Ще не однiй цього слова не казав. - Що ж це у вас за любов така њдка? - не вiрячи, подивилась великими потемнiлими очима, в яких проскочили двi голубi жмурки. - Не вiриш? - Не вiрю. - Ну, чим я тебе можу запевнити. От щоб менi, значињь, з цього мiсця не ступнути, - уже тихо промовив. Бо опадав, обсипався гнiв, вiдкриваючи печаль та бiль. - Невже ти ще й досi за той жарт гнiваЇшся? Невже ти ненавидиш мене? - Нi, - спокiйно подивилася на парубка, i в соковитих, опущених донизу устах ворухнулась несмiлива усмiшка. - А чого ж ти така строга до мене? - Чого? - задумалась, потiм гордовито пiдвела голову. - Сказати вам по правдi? - Аякже! Все життя мрiяв... - злякано прикусив губу. - Не подобаЇться менi, що ви, ну, як вам сказати... грубий якийсь. Те, що любите посмiятись - це нiчого. А от ви лаЇтесь поганими словами. Про це, гнiвайтесь, не гнiвайтесь, я й на комсомольських зборах скажу. Добра, десь, у вас мало. - Бiльше не почуЇш од мене жодноњ лайки, - вiдповiв з готовiстю i покосивсь на Василину: "Не встигли до комсомолу прийняти, а вже командувати починаЇ. Гляди, ще скоро й начальством стане. Це тобi з таких тихих... Ох, i славна ж дiвчина. Як орiх". - Побачу. - Побачиш. Тiльки ти не думай, що й душа у мене така, як iнодi дурне слово буваЇ. - Василино! - гукнув iз двору полiсовщик, i дiвчина побiгла до хати. А Варивон довго просидiв бiля ставу, передумуючи своњ думи. На Дмитровому весiллi якось без слiв вiдчув, що дiвчина хоч i сторониться, та вже не цураЇться його. Навiть проводив њњ додому, але з Василиною йшли дiвчата i поговорити до ладу не змiг... Коли вiз порiвнявся iз дiвчиною, Iван Тимофiйович випередив Варивона: - Здрастуй, Василино. Сiдай, пiдвеземо. - Спасибi. - Спасибi пiзнiше говорять, - вiдповiв Варивон. За мiстком Iван Тимофiйович повернув конi лiворуч, а Варивон з Василиною пiшли прозорими, по-осiнньому дзвiнкими сутiнками до лiсу. Коли минули останнi хати, узяв дiвчину за мiцну руку i не випускав њњ до самоњ греблi. Потiм дужим поривом пiдняв Василину на руки i понiс до саду. - Пустiть, - заборсалась на парубочих грудях. - Не пущу, бо люблю. ЧуЇш? - люблю, - припав устами до теплоњ щоки. - Варивоне, пусти, бо кричати буду, - заговорила сердито, переходячи на "ти". - Батько вийдуть. - I хай виходять. Скажи: любиш чи нi? Тодi пущу. - Нi, не люблю, - усмiхнулася i поглянула, примружившись, на парубка. I Варивон в шаленому поривi пiдняв дiвчину вище своЇњ голови, потiм мiцно притис до грудей. - Зразу ж, у недiлю, старостiв засилаю. Добре? - Який та швидкий. - А чого ж довго вiдкладати? Вiдкладений тiльки сир добрий, а дiвчина скиснути може... - Ти знову своЇ. - Ой, не буду. Таким уже бiс язичком наградив... Щасливий, Василино, я. Ну, наче все небо прихилив до себе, - i бережно пригорнув дiвчину, зацiловуючи њњ уста, щоки, лоб i очi. LIV Осiнь, як добра господиня, ходила од села до села, вiючи здоров'ям i величним задуманим спокоЇм. У високому небi пропливали журавлi. Прощаючись iз рiдним краЇм, вони вже загубили срiбнi переливчастi сурми - в сумовитих голосах низько дзвенiла журлива мiдь. Ночами тривожились прибузькi луги, даючи притулок перелiтним птахам, а днi дивовижно пахнули доспiлими яблуками i лiсовою прив'ялою прохолодою. Та нiщо не радувало Григорiя. Усе остогидло, обридло. Здавалося, що з того дня, коли тiтка Дарка з лихою радiстю, манiрно скрививши побабченi уста, передала слова Югини, минули не лiченi днi, а довгi i безпросвiтнi роки. Стало немилим i своЇ подвiр'я, i парубочi гулянки, i друзi, i погожа осiнь, яку любив мiцною любов'ю, бiльше, нiж саму весну. Злоба на Дмитра не заслiпила його: i себе винуватив, що сплутався з Федорою. Коли ж почув, що маЇ бути весiлля Югини, така туга охопила його, що не знав, куди подiтися, мимоволi звернув на городи, а потiм пiшов до далекого лiсу. В зеленкувато-голубiм небi човником пробивав дорогу мiсяць, далеко вирiзьблялися обриси одиноких дерев i чорною стiною стояла дiброва, перекочуючи плечима мармуровi брили хмарин. I, очищаючись од скверни, тягучих i болiсних накипiв, Григорiй так захотiв черпнути чистого кохання, що мимоволi зупинився, перебираючи в пам'ятi дiвчат, њхнi звички i вдачi. Не раз на собi зустрiчав погляди Софiњ Кушнiр - допитливi, свiтлi i трохи насмiшкуватi. "Що ж, вона хороша дiвчина. Ковтнула горя доволi у Варчука. Чом би й не посватати њњ?". Пiшов до хутора, сподiваючись, що побачить дiвчину. Далеко в таЇмничому сяйвi засинiв великий будинок Варчука. На вiкнах кололося мiсячне промiння, за високим тином зразу загавкало кiлька собак. Прислонившись до круглого стогу сiна, що стояв недалеко вiд загороди, прислухався до переднiчноњ тишi. Наближаючись до нього, загалакали голоси. Хотiв пiти до лiсу, але, впiзнавши по мовi Сафрона i Карпа, не зрушив iз мiсця - вони увiйдуть у хвiртку, не доходячи до стогу. - Вони люди хорошi. Господарi. Тiльки тобi, Карпе, коли оженишся, нi з ними, нi зi мною жити не годиться, - п'яно повчаЇ Варчук свого сина, i Григорiй догадуЇться, що вони йдуть вiд куркулiвни Олени Заятчук, до якоњ останнiм часом почав залицятися Карпо. - А чого ж менi не можна нi з вами, нi з ними жити? - Вiддiлитись треба. На своЇ господарство перейти, зменшити i моњ i тестевi достатки. - Для чого? - Щоб менше пальцями тикали. А потiм вiрнi люди говорять, що дiло починаЇться iз созiв, а далi на повну гуртову комунiю перейде. - Теля iще десь, а вже з довбнею бiгаЇте, - заточився на дорозi Карпо. - Ти менi, батько твiй лисий, витребеньки городити покинь. Голови розумнiшi за тебе говорили. - Може... - притишуЇ голос. - А хоча б i так. Вiн коло начальства треться. Сам у начальниках ходить, дiло розумiЇ... От нам i треба середняками ставати. Оженишся - зразу ж вiддiляю тебе. - Багатiти не хочете? - смiЇться Карпо. - Цить менi. За цiЇю властю розбагатiЇш. - Будинок менi дасте? - Захотiв. Сам збудуй такого, - незграбно втискаЇться в хвiртку... "Середнячки об'явились... Бiсiв Юхим iз води вийде сухим. Такий тобi проскочить i крiзь решето, i крiзь сито". Григорiй довго стояв пiд стогом, але Софiњ не дочекався. I чим бiльше думав про нењ, тим кращою ставала дiвчина, але приглушити попереднього роздратування, болю i смоктливоњ порожнечi не могла. Другого вечора припильнував Софiю на полi, коли та поспiшала вiд Варчука. Стримано поздоровкався i, спiймавши на собi допитливо лукавий i водночас приязний погляд, запитав: - Чого так дивишся? - Дивлюсь, що ви такi чуднi, нiби щось загубили. - Я й загубив таки. - Югину? - Югину. А знайшов тебе. - Швидко знаходите, - покосилась на нього: "Чи не смiЇться?" - i зiтхнула. Вона давно вже любила цього чорнявого красуня i любити боялась. Жiночим передчуттям вгадувала, якi думки непокоять Григорiя, i страшно ставало вiд свого самовiдданого почуття, бо знала, що Григорiй потягнувся до нењ не як до кохання, а як до розради. "Щастя моЇ дороге", - шептали самi вуста. I Григорiй з подивом помiтив, як заблищали дiвочi вiњ. I тi притiненi сльози зломили усi гнiтючi перегороди, наблизили до нього, зробили милiшими дрiбнi риси смаглявого чистого обличчя. Охопивши дiвочу голову руками, вiн хоче знайти вуста, але Софiя вислизаЇ з його рук. - Не треба. Ти ж не любиш мене. Цим не жартують. I Григорiй, як п'яний, заточуЇться на стежцi. Справдi, хiба не правду говорить дiвчина? Але знову тягнеться до Софiњ, бо без нењ залягли б нероздiленими самотнiсть, бiль i печаль... LV Погожого ранку вирушали хлопцi у мiсто на терзбори. Iще звечора, змовившись iти разом iз Варивоном, Дмитро приготував немудрi пожитки, розказав матерi й дружинi, що робити без нього. Люблячи вiйськову справу, будучи зразковим кiннотником i стрiльцем, вiн цього разу неохоче збирався йти на збори: не хотiлося покидати молодоњ дружини, з якою не встиг не то що порозумiтися, а й наговоритися. Не стала Югина за цi днi пiсля одруження нi веселiшою, нi ближчою до нього. I вже отой притишений холодок починав сердити Дмитра. Ревнуючи дружину до Григорiя, вiн iнодi мимоволi обпiкав њњ таким поглядом, що та злякано вiдхилялась од нього, спiшила пiд захист матерi. Половинчасте щастя вже не заспокоювало його. Хотiлося зустрiти не сумовитий блиск голубих очей, а налитий щасним сяйвом; хотiлось почути добрий смiх i дотик милих рук i вуст, що самi шукають i знаходять його руки й вуста. Та все це було далеко вiд нього. Осiннiм приморозком вiяло вiд дружини i, пильнiше придивляючись до нењ, не помiчав теплоњ години, що могла б розтопити цей приморозок. Вона поважала його, була навiть вдячна, що так шануЇ њњ, та й, здаЇться, бiльш нiчого. Вдосвiта Варивон, розвихрений, веселий, влетiв у хату. - Господарi вже повставали? Добрий ранок, значить. Ну, що ж, Дмитре, по чарцi та в дорогу. Югино, .чому ж ти не плачеш? Люблю, коли, значить, баби починають плакати: хата реве, сльози по долiвцi рiкою течуть, очi спухають, мов хто цибулиною понатирав. А ти себе, значить, героЇм почуваЇш - за тобою ж голосять, за тобою сльози ллють, за тобою очi пухнуть. I ходиш важно, мов iндик, та потiшаЇш: "Та не вбивайтесь, та не печальтесь, нема чого, нема за ким, та я скоро прибуду", - i пiд шумок, значить, горiлочку цмулиш. - Наговорив повну хату. Коли вже за тобою твоя буде плакати? - усмiхнулася Докiя, ставлячи миски на стiл. - Скоро, тiточко. Коли б ви знали, яка в мене дiвчина. Усе вiддай i мало... Ну, за те, щоб усе було гоже. Югино, до дна тягни. На сльози не лишай. - Яка дiвчина? - поцiкавилася Докiя. - Скажу, тiльки глядiть, значить, нiкому: Василина Приваривона, чи то, пак, Пiдiпригора. ... Всi засмiялися. - А щоб тебе, лепетуне, - сiла Докiя помiж сином i невiсткою. - Дiвчину я, тiтко ДокiЇ, вибрав - кращоњ не треба. Усiх красунь позбирайте до однiЇњ - не вiддам за нењ. Iду, значить, до нењ як на свято, а вона мене стрiчаЇ як празника. - Святого Варивона? - покосився Дмитро i поглянув на Югину. Та, очевидно зрозумiвши його погляд, зарум'янилась небагатим рум'янцем. - Iще краще. Одне тiльки погано: не дасть менi слова промовити - верховодить. Ну, я њй на першiй порi, значить, пiддаюсь, а потiм побачимо, чия буде зверху. Прощаючись, Дмитро мiцно поцiлував дружину i вперше з подивом i хвилюванням почув одвiтний поцiлунок. Аж просiяв i до самого перелазу не випускав дорогоњ руки iз своњх пальцiв. * * * Недалеко вiд старовинноњ, напiврозваленоњ фортецi, збудованоњ ще за часiв татарськоњ навали, кiннотники i пiхота провадили учобу. На зеленiй толоцi бiлiли березовi бар'Їри, чорнiли неглибокi та широкi рови, тягнулися переплетенi лiнiњ Чорного телефонного кабелю. Поперед кiннотникiв простягнулася неширока вулиця свiжо виструганих стовпчикiв, на яких злегка похитувались довгi прутики жовтоњ лози. Вiддiлившись од взводу, Дмитро мiцно пружинить ногами слiпучi стремена i дивиться на взводного командира, що, примружившись, неначе прирiс до рослого жеребця. - Риссю марш! - махнув рукою командир. Дмитро, забуваючи за все, одним рухом нiг пускаЇ коня уперед, а сам не вiдриваЇ погляду од неширокоњ вулицi. Розгарячений кiнь уже бере галопом, i Дмитро з неприЇмнiстю вiдчуваЇ, як у чистий дзвiн копит зрiдка вплiтаЇться металевий перестук, начеб коваль вiдривчасто б'Ї молотком по ковадлу: заднi пiдкови досягають переднiх. Наближаючись до бiлих стовпчикiв, Дмитро легко випростуЇться i звичним рухом вихоплюЇ з пiхов гостру шаблю. Тонко свиснувши, криця заслiплюЇ очi голубою блискавицею i, легко скоряючись непомiтному руховi зап'ястка, навскiс пiдтинаЇ першу лозинку. Рiвно поруч iз стовпчиком гостро зрубаним кiнцем упав прутик, завмер на мить i похиливсь до сухоњ землi. Примруженi очi швидко i гостро косують на двi сторони, i шабля, наздоганяючи зiр, легко стинаЇ негустi ряди верболозу. З кожним ударом шаленiючи, вiдчуваЇ, як солодко оздоблюЇться серце, неначе не лозу, а справжнього ворога рубаЇ чоловiк. Коли кiнь вискакуЇ на широкий простiр, шабля сама красиво вириваЇться з руки i летить у пiхви, гасячи слiпуче сяйво, що переливаЇться i ломиться на вирiзаних долах. Пружне тiло з насолодою пiдводиться i опускаЇться на сiдло в ритм галопу. Наближаючись до взводу, чуЇ заздрiсний шепiт: - РубаЇ ж чортяка, як ложкою орудуЇ. - Попадись такому, довiку макiтра не зростеться. Пiсля денних занять, викупавшись в неширокiй рiчцi з кам'янистим дном, Дмитро поспiшаЇ до простороњ ленiнськоњ кiмнати вивчати пiдривну справу. - О, за тобою i тут, значить, мiсця не захопиш, - пiдiйшов Варивон, тримаючи в руцi згорнений трубкою школярський зошит. - Ледачий може й не захопити, - серйозно вiдповiдаЇ, сiдаючи на сосновий ослiн, що iще вiяв бором i живицею. - Недарма ж прийшов червоноармiйський хлiб њсти. Чи як ти думаЇш? - Що правда, то не грiх, - погодився Варивон. - Вояцьке дiло треба, значить, як рiпу гризти. Без цього нам не обiйтися. Тiльки зобижаються на тебе кiннотники. - На мене? - здивувався, насупився, пригадуючи i не можучи пригадати, чим би вiн мiг досадити своњм хлопцям. - Авжеж не на мене, - звузив лукаво очi Варивон, i по виразу його обличчя Дмитро здогадався, що жартуЇ хлопець. - Знову щось вигадав? - Яке там вигадав. Усi iз вашого ескадрону вогнем, значить, дихають на тебе, а особливо Вiктор Снiженко, - кiннотник теж не з останнiх i до того ж голова супрунiвського созу. - Рубака добрий. На конi сидить як вилитий i чоловiк хороший, - погодився Дмитро, пригадуючи розумне, насторожено нервове, з товстими, як лiпленими, бровами обличчя завжди зiбраного i тугого Снiженка. - Ну от бачиш. Чоловiк хоч куди, а ти йому свиню, значить, пiдкладаЇш. - Мели, мели, може до чогось домелешся, - уже почав здогадуватися, про що маЇ йти мова. - От тобi й мели. З-пiд самого носа у чоловiка приза витаскав, а ще й каже, що не винний. ЗнаЇмо вас, значить, тихих та божих, на чортiв похожих. - Ну, коли б не спiткнувся кiнь пiд Снiженком, може б i вiн одержав приз. Вояка - кругом шiстнадцять, - великодушно заступився за свого супротивника. - За тобою похопишся. Руки в тебе самого мiсяця з неба б дiстали. - Чи мiсяця дiстануть, чи нi - не знаю, а чуба твого обскубуть до волосинки. - Еге, цього вже я не хочу: Василина ж мене, лисого, значить, i на подвiр'я не пустить, - i при згадцi про дiвчину Варивон подобрiв, просвiтлiв, усмiхнувся. - Любить вона тебе? - Я тобi й сказати не можу. Сам знаю, що не з красивих, та й бiдний, а вона... От, Дмитре, на дiвчину напав, без нењ, значить, i життя не життям було б. Для нењ б душу вийняв i на тарiлку положив би, бо Ї за що. - I чим довше Варивон розповiдав про Василину, тим бiльше хмурнiв i супився Дмитро, перебираючи своЇ неповне щастя. - В недiлю до перемiнникiв почали приходити i з'њжджатися жiнки, батьки та рiдня. Дмитро i Варивон знали, що до них нiхто не прибуде. Забравшись у розкiшний липовий парк, що розташувався недалеко вiд дороги, полягали на сонцi, поговорили трохи, а потiм Дмитро вийняв топографiчну карту, розгорнув на травi i обоЇ з цiкавiстю почали вивчати "легенду" та розшифровувати мiсцевiсть рiдного Подiлля. - Дмитре, ну, а ти по картi дорогу б знайшов, не заблудився б? Чи який там бiс? - з прихованою повагою i недовiрою подивився на товариша, що на кожному кроцi виправляв його. - З картою - i заблудить? Куди воно таке дiло годиться! - Ну, а якби тебе, значить, з зав'язаними очима?.. - З зав'язаними очима не знайшов би, - перебив Варивона, - а без зав'язаних - дiло наше. Помiж деревами з'явився вiстовий. - Варивоне Очерет, до тебе жiнка прињхала, - гукнув здалека, витираючи рясний пiт з веселого, перепеченого сонцем чола. - Нас не купиш, не на таких, значить, напали, - насмiшкувато вiдповiв Варивон. - Тютюнець у тебе Ї? - Я йому про ремiнь, а вiн менi про луб'я. Кажу, жiнка прињхала - значить, прињхала. Варивон насторожено подивився на вiстового: чи не перекривлюЇ його, вставивши слово "значить". Але той, опускаючись на траву, усмiхаЇться повною соковитою усмiшкою, лукаво натякаючи "на жiноче питання", пiдморгуЇ широкими - в сосонку - бровами. - Яка ж вона iз себе? - обережно запитуЇ, боячись потрапити на вудочку. - Невелика, чорнява. Коса - як праник, а губи - що вишнi, хоч њж, хоч цiлуй... Тiльки гляди, щоб оскома не напала, - добродушно смiЇться вiстовий. - њй-право, напевне, Василина прињхала... От дiвчина. А ти не брешеш? Бо тодi в'язи скручу, - люто накидаЇться на вiстового. - Оце так дякують, що по всьому табору його розшукував. Бiжи, невiро, скорiше, та Сидором не забудь подiлитись. Жде тебе бiля прохiдноњ будки i соромиться страх як. Варивон зриваЇться з землi i бiжить в глибину парку, а Дмитро, кусаючи губи, низько схиляЇться над картою. "Привалило щастя чоловiковi. Як зрадiв", - мимоволi ворушиться заздрiсна думка. Не скоро на стежцi з'являЇться Варивон iз невеличкою торбиною в руках. - Значить, моя прињжджала. Це тiльки подумать треба, њж, Дмитре, пирiжки, - моя пекла, - розв'язуЇ торбину. - А смачнi, ну зроду не њв таких. Може, неправду кажу? - Та правду. - Ото ж бо i Ї. ЗнаЇш, провiв я њњ, а бiля яру й питаю: "Ну за що ти мене, Василино, полюбила?" Подивилась так, як вона тiльки умiЇ, i як рiзоне менi: "За те, Варивоне, що ти такий вредний i пащекуватий". Засмiявся я, потiм вона, а потiм обоЇ разом... Нi, ти що менi не говори, а полюбиться правдиво - велике дiло. Це, значить, треба понiмати. Я сам до цього часу понятiя не мав. А тепер наче свiт в очах перемiнився - покращав. I сам, значить, кращим стаю... Ех, аби тiльки з своњх злиднiв вилiзти. Це щоб вродило на горбку. Зимою ж у фурманку треба втягтися. Добро, що нашому созу ще справнi конi дали - зароблю свiжу копiйчину... А ти знаЇш, яка новина: куркулiв судили! - За бiйку на горбку? - Еге. Однi попали в допр, а iншi вiдбуватимуть примусовi... Лише Варчуки викрутились. - Жаль. - Жаль. Чорнi вони, як грязь. I Варивон так уминав пирiжки, що торба на очах меншала i меншала, а потiм зовсiм безсило опустився на траву. - Да, Дмитре, - раптом спохватився. - Там, на селi, побрехеньку пустили, так ти не дуже, того, вiр. Чого язики не виляпають... - Яку побрехеньку? - насторожився. - О, в тебе вже зразу змiна клiмату. Кажу ж тобi, що нашi деякi людцi вмiють так махати язиком, як собака хвостом. Значить, говорять, що Григорiй був до Югини увечерi зайшов... Ну, може й зайшов. Та Югина ж знаЇш яка... - I осiкся, поглянувши на товариша. Дмитро зразу увесь побiлiв, як крейда, тiльки чорнi очi засвiтились двома лихими вугликами; пересмикувались уста, трiпотiли поширенi пелюстки нiздрiв. Кудлатi брови докупи зiбрала сiтка поперечних зморщок. На мить, наче заслiплений, закрив усе обличчя великою рукою, потiм одним швидким ривком пiдвiвся з землi, i безкровнi уста, опускаючись куточками донизу, прошепотiли Їдине слово: - Уб'ю. - Кого ти вб'Їш? - хотiв заспокоњти Варивон товариша, але мимоволi здригнувся, побачивши, яка сила i ненависть заклекотiла в тому Їдиному словi. - Обох, - слiпими очима глянув поверх Варивона. - Чого ти розгадючився? Якийсь собака ляпнув, а вiн уже розбух од злостi. Ти сiльських брехунiв не знаЇш? Про щось добре тобi або крiзь зуби процiдять, або зовсiм промовчать. А чуть що-небудь - так роздзвонять по всiх кутках. Людина ще не подумаЇ, а вони такого приточать, як отой нiмецький барон-брехун, про якого ти казку читав... - Вiдiйди. Не мозоль менi душу, бо й тобi перепаде. - Тю на тебе, божевiльний! - Я як дам тобi "божевiльний!" - рубнув рукою, наче шаблею. Але Варивон вчасно вiдскочив назад i, лаючись, пiшов до табору. Кiлька крокiв, нiчого не бачачи перед собою, пройшов Дмитро i похитнувся. "От як воно буваЇ. Обох уб'ю. Хай тодi хоч чорту в зуби. А щоб хтось насмiявся з мене, з моЇњ честi, з моЇњ любовi - а не дiжде". I швидко почав розшукувати командира ескадрону - хотiв попросити, щоб вiдпустили його додому. Але командир кудись вињхав, а на завтра мали початися маневри, i пiти в село не вдалося... Заслiплений злiстю, вiн раптом похудiв, почорнiв, а очi, увалившись в глибину, втратили свiтлi iскорки: були або зовсiм непрозорi, або загорялись лихими кружельцями. LVI В долинi созiвцi орали на зяб. Коли Григорiй узявся руками за чепiги i з-пiд натертоњ до блиску полицi з смачним хрускотом i шипiнням почала одвалюватися лискуча шоколадна скиба, вiн почув незвичне хвилювання i мiнливу розмивчасту радiсть, що наповнювала все його тiло то добрим спокоЇм, то тривогою. Приблизно таке почуття переживав у дитинствi, коли вперше батько пiдпустив його до плуга, а сам почав поганяти конi... I боязко було, що не втримаЇ плуга, зробить огрiха, i веселилося серце, очi, коли тьмяним срiблом заблищала свiжа борозна. По рiллi, вишукуючи борознякiв, статечно ходили ворони; крутi, навсторч поставленi скиби (щоб вiльгостi бiльше приховати), курилися легким димком i, вiдполiрованi синюватою крицею, сiяли негустим розсипчастим сяйвом. Оралася найкраща земля, що споконвiку належала багатiям. Омрiяне добро пiдiйшло до порога бiдняцькоњ хати i за цими чорними скибами вгадувалось нерозкуштоване щастя. Григорiй недавно записався в соз. На тому тижнi дряпакував, сiяв, а сьогоднi вперше вийшов орати на зяб. Цiлоденна праця i новизна гуртового дiла втихомирили його сердечний щем, одначе вiн не забувався, мов глибока рана, що iще не загоњлась i нагадуЇ про себе якимсь одерев'янiнням. До того ж майже в усiх думках iз ним була Софiя. Чи любив њњ? Може, тiльки поважав? Нi, дiвчина подобалась йому. З радiстю стрiчався iз нею, але прощався рiвно, спокiйно. А може просто його серце негодне полюбити на всю силу. Що ж, повага переросте в кохання. Доброю дружиною буде. Така, що знаЇ цiну шматковi хлiба, i чоловiка бiльше шануватиме, любитиме. Золотим колесом закотилося сонце за лiс; опустiло, нiмуючи, поле, i в долинi зiтхнув старий i недужий туман. Созiвцi поскладали на вози плуги i тихою ходою поњхали на горбок. Iван Тимофiйович скочив на землю i пiдiйшов до широколистоњ пшеницi, що жадiбно вбирала з надвечiр'я сизозеленi барви. Кущуватi, окрiплi посiви порадували серце хлiбороба. - Як посходило. Неначе барвiнок, - простягнув руку вдалину. - Гарна пшениця, гарна, - нахилився до землi Степан Кушнiр, рiдний дядько Софiњ. - Коли б дiждатися хлiба iз нењ. - Дiждемося, - упевнено мотнув висушеною головою Полiкарп СергiЇнко. - Земля ж яка. Яка пшениця! - Вiн зiрвав одну зiлинку, вогку, в краплинах роси, поклав на суху кiстляву долоню i довго роздивлявся на нењ, мов на найдорожчий скарб. - Це настануть жнива. Заскриплять пiдводи шляхами... I не голодуватимуть бiльше дiти, не сушитиме голову почорнiла жiнка, - пiдiйшовши до Полiкарпа, тихо промовив Iван Тимофiйович. - Iване, - з подивом поглянув на нього Полiкарп. - Як ти всi моњ думки, всю душу взнав? Тiльки що думав про це... i про жiнку, i про дiтей подумав, i про жнива, i про пiдводи... Справедливий ти чоловiк, Iване... Без насмiшки людей узнаЇш... - I Бондар побачив перед собою не того затурканого, прибитого злиднями, недоњданням Полiкарпа, що був посмiховищем усього села i в хвилини забуття скрашував побрехеньками своЇ безвiдрадне життя. Налитi вагою цiлоденноњ працi i спокiйною радiстю, запалюють цигарки i мовчки йдуть в село. Натомленi, спiтнiлi конi, чуючи домiвку, веселiше помахують хвостами i самi беруть риссю по неширокiй 'польовiй дорозi, до якоњ, темнiючи на вiтрах, пiдбiгаЇ широке плесо гуртовоњ працi. - Чого задумався, Грицю? - тихо питаЇ Iван Тимофiйович, i в його голосi нема тоњ байдужостi, з якою ми часто кидаЇмо першi слова. Вiн, певне, помiчаЇ, що нелегко хлопцю на душi, але не надокучаЇ зайвими балачками i не сторониться свого невдалого зятя. - Тобi худоби треба буде чи город зорати, чи дров привезти? - Треба буде, Iване Тимофiйовичу, - i в задумi, принесенiй осiнньою вечориною, знов починаЇ ворушитися той самий неспокiй. Попрощавшись, вiн темними шелехливими городами йде додому, рiзкiше вiдчуваючи приплив самотностi i невдоволення. I сам не помiчаЇ, як пiдходить до хати Дмитра Горицвiта, довго й нерiшуче стоњть недалеко вiд шляху, вдивляючись у невелике вiкно, налите жовтим, неярким свiтлом. Вiн знаЇ, що Дмитро тепер на терзборах i пiсля вагання вирiшуЇ провiдати Югину. Пригинаючись, легко переступаЇ перелаз. З вiкна видно, як Югина в хатi сiче капусту. Ось вона поправила косу, що вибилась з-пiд хустки, i знов узялася за нiж. I пригадалось, як уперше вiн, нiяковiючи, незграбно поцiлував њњ, пригорнув пругкий дiвочий стан i як випурхнула вона з його рук. - Не чекала? - зачинивши дверi, зупиняЇться на порозi. - Не чекала, - блiдне Югина. Нiж випадаЇ з руки i глухо стукаЇ ручкою у вогку клепку. - Скучив за тобою. Провiдати прийшов, - винувато посмiхаючись, порушуЇ насторожену i нiякову тишу. - Спасибi, - одними устами промовляЇ, гiрка посмiшка освiтлюЇ њњ обличчя i сумовитi очi. I дивно: Григорiй, вдивляючись в побiлiле та помарнiле обличчя молодицi, раптом пригадуЇ Софiю i, захлинаючись од нових почуттiв, безповоротно вирiшуЇ, що цими днями одружиться з нею. Вiн уже каЇться, що зайшов до Югини. Якийсь насторожений тяжкий мур невидимо лiг мiж ними, i хлопець знаЇ, що вже не переступити через нього, як не повернути вчорашнього дня. - Як живеш, Югино? - запитуЇ, аби запитати. - Добре, - коротко вiдповiдаЇ. - ШануЇ тебе чоловiк? - Дуже. - I я вирiшив одружитись. Не вдалось з тобою... - Не треба про це, Григорiю... - просить тихо, спiвуче. - Думаю, з СофiЇю Кушнiр... - Вона славна дiвчина. Будь щасливий iз нею, Григорiю. Iще перекинувшись кiлькома реченнями, вони затихають, i довго обоЇ не можуть порушити мовчанки. - Пiду я, Югино. Пробач, що потривожив. БуваЇ так на душi. - БуваЇ, Григорiю. Знаю. I йому здалося, що сльози блиснули в њњ очах. А може то вiдблиск свiтла? У сiнях вiн ловить њњ руку, але та зникаЇ в темрявi, i тихий шепiт обпалюЇ його: - Не треба, Григорiю. Будь хорошим. Шануй Софiю, вона - твоЇ щастя. Дивуючись, звiдки у Югини взялася така розсудливiсть, вiн несподiвано помiчаЇ, що йому стало значно легше i свiтлiше на душi. "А Югинi не так добре живеться... Щастя не розсудливiстю стелиться, а само свiтиться. Ну от як ця зоря", - тихо повертаЇ додому, i знов прокидаЇться дрож, як вередливе дитя. LVII Вiд криницi залишилось пiвдороги до лiсу,