обсипаний землею, спускаЇться вниз. Ось i мiсток. Легенький, дощаний вiн, здаЇться, вискакуЇ з берегiв i мчить пiд важкi траки. Один невiрний рух - i самохiдка з розгону влетить у рiчку. Мов скам'янiли пригнутi настороженi бiйцi, не одриваючи очей вiд зоровоњ щiлини. Здавалось, машина злилася з механiком-водiЇм, здавалось, розпластавшись, вона човном ковзнулася по мiстку. Увiгнулось, стрельнуло, захрустiло дерево i. покалiчене, потрощене, розсипалось, закружляло на збуренiй водi. - Ти диви! - з недовiрою i захопленням вирвалося в стрiльця-радиста Самохiдка, здибившись, вискочила з в'язкого прибережжя i, круто звиваючись, помчала на батарею. На повнiм ходу вiдкрили стрiльбу. Леонiд, морщачись од напруги, сам повiв огонь по ворогах. Барвисте узлiсся на очах почало чорнiти, розпухати, з корiнням i верхами пiдноситися вгору. Ось неповоротко i тяжко пiдскочила гармата, пiднiмаючи вгору колеса, як пiднiмаЇ полонений обважнiлi руки. - Скапустилась одна! - завзято гукнув механiк-водiй. - Фрицнулась, - повчально поправив замковий Iбрагiмов. Влучним попаданням на шматки розкришило другу гармату, i обличчя Леонiда просвiтлiло, наче небезпека вже минула. Переполовиненi, приглушенi, заслiпленi вогнем, димом i темiнню розмеленоњ землi, заметушились обслуги помiж порiдiлим чагарником. Але якась сила знову прикувала њх до гармат, i тяжко заворушились, осiдаючи, мертвотнi чорнi жерла, нацiлюючись на самохiдку. - Блямббб! Як страшний молот по ковадлу, вдарив по самохiдцi снаряд, аж назад подалася вона, а з очей воњнiв кiлькома потоками, вгору i вниз, посипались iскри, закружляли, переповнюючи всю машину. Похитнувся Леонiд i широко рукавом протер заслiпленi очi. - Броню не розтрощило! - шаленою радiстю взялося на мить перелякане обличчя Бойченка. - Не розщепило! - по звичцi поправив товариша Iбрагiмов. - Зате ми њх зараз розщепимо, - кидаЇ Леонiд. Гримнув вибух. Задвигтiли i врiзалися в землю покорченi шматки третьоњ гармати, а скупчена обслуга четвертоњ, чорна, розкуйовджена, розвалюЇться i розтiкаЇться лiсом. Ряба самотня гармата, нацiлена на самохiдку, вивiрчуЇ останнi розрiдженi пасма диму. "Ми тобi переломимо хребет", - тремтить злою усмiшкою горде, напружене i потемнiле вiд кiптяви обличчя Леонiда. Проте не забуваЇ пильно стежити за лiсом i полем. Коли до гармати залишилися лiченi метри, побачив, як од вузькоњ лiсовоњ дороги почали одриватися на луг ворожi танки. Самохiдка розвернулась. Увесь стискаючись в Їдину волю i силу, Леонiд першим напав на залiзнi потвори, перед якими вже забушували темнi, як осiннi дуби, стовпи землi. "Лукiн пiдтримуЇ. Зразу намацав ланцюг, - зрадiв, обливаючись чорним масним потом... - Головний, тiльки б головний продiрявити..." Полегшено зiтхнув, коли осiла i зачадила димом машина, пiдбита Лукiним. "А головний пре!" Ось вiн розвернувся, нацiлюючись жерлами та бiльмами роздвоЇних хрестiв. Бiля самих лiнивцiв самохiдки бризнула земля i тяжко загупала по бронi. "Я тобi нацiлюся, гаде фашистський", - летить уперед, забуваючи своЇ рiшення - поменше зчеплюватися з танками. Одночасно з вибухом огонь розщепився на головному танку, i вiн запалав, неначе купина смолистого дерева. Самохiдка Лукiна зриваЇ гусеницю ще з однiЇњ машини; вона похитнулась, шкутильгнула, залишаючи позад себе розпластаний тяжкий мiх тракiв, i закружляла на мiсцi, вивiрчуючи вогку землю. Не витримавши двобiчного вдару, танки, огризаючись, метнулися в лiси. - Тiкають, тiкають! - радiсно вигукнув Бойченко. - Дряпають! - поправляЇ Iбрагiмов. Самохiдка, не вмiщаючи веселого гомону, мчить до рiки. Не роздягаючись, кинувся Леонiд у хвилi, шукаючи броду, а екiпаж почав закривати люки, жалюзi, пiдiймати вгору вихлопнi труби. Незабаром, увесь, з голови до нiг, мокрий i заболочений, повертаЇться СергiЇнко назад. - Риби ж у рiцi, хлопцi! Пройти не даЇ: так i валить iз нiг. Бойченко, це по твоњй спецiальностi - налови! Ото вечеря буде! - Тут риба, товаришу лейтенанте, неапетитна. - Фрицатником тхне, - добавляЇ Iбрагiмов. Загудiв мотор. Щiльно закрита машина влетiла у воду. До самого дна роздалася навпiл розбита рiчка, i екiпаж з радiстю побачив, як до нього наближалися нашi самохiдки. * * * "Дорога моя НадiЇ, радiсть моя! Недавно закiнчився бiй, i я знову дописую тобi листа. Вiрю: вiн вiдшукаЇ тебе... Що ж про себе? Твiй бiлоголовий Льоня стараЇться недаремно њсти солдатський хлiб i дуже, дуже скучаЇ за тобою. Оце щойно пройшов дощик, i лiсова земля тепер пахне, як твоњ коси. Мiй друг, старший лейтенант Лукiн, уже насмiхаЇться з мене: "Тобi й дим самохiдки пахне Надiйчиними косами", а сам потай зiтхаЇ за своЇю дiвчиною... От i експедитор прийшов, поважний, наче сам нарком-поштель; дивуЇться, чому не вiдправляю листа. Вiн i не знаЇ, що менi, як у пiснi спiваЇться, можна надiслати тiльки куди-небудь. Тому й тремтить мiй лист у руцi, як серце..." - Льоню, тебе хазяњн викликаЇ. Страх задоволений тобою. Я змалював обставини зi всiма деталями, ну i сам якось непомiтно примазався до чужоњ слави. Вiрнiше, мене примазали, а я по м'якостi характеру не заперечував: не люблю пiдiймати дискусiњ у воЇнний час, - смiючись пiдiйшов зiбраний, осмiхнений Сергiй Лукiн до СергiЇнка. - О, ти знову посланiЇ Надiйцi строчиш? Вже в тебе скоро листи i в самохiдцi не вмiстяться - доведеться на прицепах возити... Та що ж воно в тебе за лист? Почав чорнилом, потiм синiм олiвцем, а закiнчив червоним. - Кольором перемоги! XXVIII Намучилась, нагорювалась, наробилася дiла за свiй вiк Докiя; спокiйнiше думалося на старостi пожити, тiшачи внучат та коло саду пораючись... Не судилось. Iще тiльки сонце загляне у вiкно, а вже десятник калатаЇ гарапником у вiкно: - На роботу, бабо! З невiсткою йди! Гей! I спробуй не пiти. Хтось, може, вiдпроситься, хтось за чарку вiдкупиться, а тобi, стара, всi дороги заказанi - за сина лютуЇ Варчук. Двiчi вже синцi попоносила Югина, намiрявся i њњ, Докiю, вдарити Варчук, та чи поговору посоромився, чи совiсть заговорила. На зрубi просо в'язала, втомилася, обiперлась спиною в полукiпок, в далину глянула. Iз лiсу вигинався на пагорбок шлях; як синя хвиля, пiднiмався над полями i масивно плив до самого неба, повз вижатi лани, повз високу самотню могилу. Це ж Дмитро прибуде додому Великим шляхом, увiйде в хату, високий, кремезний, i як вiн њй усмiхнеться, як вiн до нењ, матерi, заговорить, як обiйме њњ. I вже бачила свого сина коло себе, вiдчувала дотик його великих рук i не чула, як сльози обривалися з посiчених щiк, падали на рожеву стерню, на босi, порепанi ноги. - Хто ж за тебе дiло буде робити? Може менi накажеш? За совЇтськоњ властi хiба так на полi робила? - конем iз дороги звернув Варчук, пiд'њхав щiльно до нењ. Гаряче кiнське дихання обвiяло њњ руки, спiтнiлi груди. Несподiвано на старiсть роздобрiв Сафрон, погладшав, наче помолодшав, тiльки синцi пiд очима ще бiльше почорнiли, i, немов заокругленi шматки рашпелiв, були насiченi грудочками губчастого тiла. Казали на селi, що навiть до молодиць почав приставати. Що ж, вiд'њвся на чужому горi. - Чого ж мовчиш, бабо? - Нема менi про що з тобою бали розводити. - Он яка гордовита. Може ще своњх ждеш? - Таки жду. - Кого? Свого забiяку? - Армiю Червону виглядаю. Сталiна жду. - Не дiждешся, стара погань. Були вашi бiльшовички, та всi вийшли. Ну, чого ж не в'яжеш?! - Чекаю, поки ти переказишся та з очей гнилим туманом щезнеш. - Я ж тебе! - i пiдняв гарапник, нањжджаючи конем на жiнку. Та вiдiпхнула вiд себе гарячу кiнську голову. - Удариш, може? Покажи свою хоробрiсть. Усi в селi кажуть: хоробрий ти, а менi не вiрилось. Ну, вдар! - вперто поглянула на розбухлого Варчука. - Паскудити рук не хочу, хай iнший паскудить. Тiльки штраф завтра, як миленька, заплатиш, - вперiщив нагаЇм коня i помчав шляхом, закриваючись чорним стовпом пилюки. "Наче й не мати його породила". Одначе швидко забула про це - знову прийшли думки, все про нього, сина свого. I по ночах погано спала, частiше сiдала бiля вiкна, виглядала Дмитра. Тiльки замаячить яка постать на шляху, вже мiсця не може собi знайти. Вiрила, що Дмитро не сьогоднi-завтра подасть њй звiстку. А днi минали, сушачи вдовине тiло i серце. Стала ще бiльш мовчазною, а коли доводилось сказати яке слово в розмовi, неодмiнно споминала Дмитра. Вбiгла якось у недiлю до Югини Килина Прокопчук. Швидким оком оглянула хату - чи нiмця нема, i усмiхнулась змовницьки i щасливо. - ЧуЇш, Югино, що на свiтi робиться? - Нiби що? - кинула замiтати пiдлогу. - Йосифовi дiти цiЇњ ночi погуляли на шляху - двi машини зiрвали. Трупу нiмецького - що колод наложили, самi ж, як вiтер, зникли. - Чињ це дiти, кажеш? - пiдiйшла Докiя до Килини. - Йосифа Вiссарiоновича, Сталiна нашого. Партизани, значить. - Може i наш Дмитро в партизанах. - Може. А яку нову казку про партизанiв говорять! - Розкажiть, тiтонько! - заiскрилися очi в Андрiя. - То ж казка. - Хай казка, аби про партизанiв. - "Що то в полi червонiЇ?" - запитав нiмецький генерал своњх офiцерiв. "Мак", - вiдповiли тi. - "Мак? Вирубати, витоптати його, бо вiн укрив поле, неначе червонi прапори". Кинулись фашистськi вояки i на танках, i на машинах, i так, пiшки, винищувати мак. Ревуть машини, гримлять танки, земля гуде. I тiльки пiд'њхали до червоного поля - почали вгору злiтати. Нi одна машина, нi один фашист не повернулись назад. Утiкаючи, запитав генерал своњх офiцерiв: "Що ж то червонiло на полi?" - "То партизани стрiчки наколювали", - вiдповiли тi. "Не гут, не гут, - похитав головою генерал. - Що ж то буде, коли вони воювати почнуть?" - "Що то в полi так здiймаЇться, то опускаЇться?" - запитав удруге фашистський генерал своњх офiцерiв. "Ячмiнь", - вiдповiли тi. "Ячмiнь? Вирубати, витоптати його, щоб i стеблини не залишилося". Кинулися нiмецькi вояки i на танках, i на машинах, i просто пiшки винищувати ячмiнь. Ревуть машини, гримлять танки, земля гуде. I тiльки пiд'њхали до поля - почали вгору злiтати. Нi одна машина, нi один фашист не повернулись назад. Утiкаючи, запитав генерал своњх офiцерiв: "Що ж то коливалося в полi?" - "То партизани вуса закручували", - вiдповiли тi. "Не гут, не гут, - похитав головою генерал. - Що ж то воно буде, коли партизани воювати почнуть?" - "Що то зеленiЇ вдалинi?" - запитав втретЇ фашистський генерал своњх офiцерiв. "Вода в ставку зеленiЇ", - вiдповiли тi. "Зiрвати греблю, спустити воду!" - наказав генерал. Кинулись нiмецькi вояки i на танках, i на машинах, i просто пiшки руйнувати греблю. I тiльки пiд'њхали вони до ставу - почали вгору злiзати. Нi одна машина, нi один фашист не повернулись назад. Утiкаючи, запитав генерал своњх офiцерiв: "Що ж то зеленiло?" - "То партизани сорочки одягали", - вiдповiли тi. "Не гут, не гут, - сказав генерал. - Що ж то буде, коли партизани воювати почнуть?" - Аж тут земля гуде, спiвають копита, зброя дзвенить i пiсня, наче вiтер, летить. "Хто це спiваЇ?" - запитав генерал своњх офiцерiв, та вже i питати не було кого: всiх мов корова язиком злизала. - А це ми, партизани! - та як вдарять партизани по гiтлерiвцях, рознесли њх, мов чорну хмару, а потiм сказали: "Оце здихайте, фашисти, щоб наших квiтiв не топтали, нашого хлiба не њли, нашоњ води не пили"... - В Янiвських лiсах парашутисти до партизанiв спустились. Послали нiмцi облаву, та мало хто з нењ повернувся. Доброго чосу дали, - озиваЇться гордовито Андрiй. - Може i наш Дмитро з тами парашутистами, - зiтхаЇ Докiя. - А що ще говорять люди! - не вщухаЇ Килина. - Кармелюк зi своњми хлопцями появився. Фашистiв б'Ї, полiцањв б'Ї, бандерiвцiв нищить. I суд простий у нього. Спiймають когось з поганi, Кармелюк у людей питаЇ: "Що вiн зробив?" - "Палив", - скажуть. "То його спалити на вогнi". I горить проклята душа, а Кармелюк далi, вiд села до села, iде, свiй суд чинить, грiзний i справедливий. - Може i наш Дмитро ходить iз хлопцями Кармелюка. - Чудне ви говорите, тiтонько, - усмiхнувшись, не витримала Килина. - Хiба ж може один чоловiк бути то з Кармелюком, то з партизанами, то з парашутистами. - А де ж йому, по-твоЇму, бути? - образилась Докiя. - Може скажеш, на службу до германа пiшов? Вiн у мене нiколи в сiрка очей не позичав, а дороги йому тiльки випадають чи до Кармелюка, чи в партизани, чи в парашутисти. Поживеш - спом'янеш моЇ слово. - Нехай буде так, - здвигнула плечима Килина. - Не нехай буде, а так воно i Ї, - настоювала мати на своЇму. - Совiсть у нього чиста. - I виходила з хати, гордовито й ображено, коли помiчала в очах сусiдки iскорки подиву. У сад пiд хутором пiде, тiльки сяде бiля розчахнутоњ протрухлоњ дубiвки - тут колись Дмитро любив посидiти. Усе, що було миле Дмитровi, стократ стало милiше Докiњ. Прийде з роботи i, коли нiкого нема в хатi, всi Дмитровi фото обцiлуЇ, до серця притискаЇ, нiби то самий син був. Хотiла раз Югина з Дмитровоњ сорочки пошити блузку Ользi. - Не треба, дочко. Переший iз моЇњ блузки. Щось нове з'явилося у вдачi Докiњ. Була вона тою самою ДокiЇю, господаровитою, статечною, не такою, що зiгнеться, куди вiтер повiЇ, та коли заходила мова за Дмитра - забувала все на свiтi. I жалiсно було дивитися, i слухати њњ, змучену, переболiлу найбiльшими болями - материнською любов'ю. XXIX Дiти нiчого не прощають старшим. На довгi роки западають у њхнi душi кривди, глибоко i болюче. Привiвши з пашi трофейного коня, Андрiй довго рився на горищi в книжках i незадоволений, облiплений порохном i павутинням, злiз у сiни. - Чого шукав на горищi, сину? - Книжки якоњ-небудь почитати. I не знайшов - усе читано й перечитано. - А чого ж ти до вчителя ™фрема Федоровича не пiдеш? - Нехай тому нога вiдсохне, хто до нього ступне. - Нiби вiн що? Запродався? - Чи запродався - не знаю, а що слизняк - всiм вiдомо. - Як ти смiЇш говорити так про свого вчителя? - А як вiн посмiв пiти працювати на молочний пункт, та й ще на людей гримати, щоб скорiше нiмцям молоко виносили? Я ранiше - сиджу в класi - i слова не пропущу. Читаю йому вiрш, оповiдання - усiЇю душею тремчу, чи так зрозумiв написане. Сяде вiн, учитель, коло мене, розбалакаЇться i сам щось прочитаЇ. Добре читав - так у мене серце i защемить, i засмiЇться. А тепер вiн людям читаЇ: "Вiсiмсот лiтрiв молока - небагато. Хто не винесе - корову заберемо", - злiсно перекривив. - Спробував би вiн тепер свою руку менi на голову покласти - у вiчi плюнув би. - Хiба ж так можна? - усмiхнулась в душi. - Можна, мамо. - Може чоловiка горе заставило. - Горе? А Микитi Дем'яновичу, на двадцять рокiв старшому, не горе? Запрошували ж бандерiвцi вчителювати - не пiшов. "Старий", - каже. За п'ять верст рибу в Бузi вудити ходить, з юшки на воду перебиваЇться. А повернуться нашi, як цей старий учити нас буде! - А буде, - задумалась Югина, переносячись у думках не .до вчителiв, а до свого чоловiка. Андрiй пообiдав, вислiдкував, коли нiкого не було на шляху, швидко скочив на коня i, пригинаючись до гриви, галопом подався левадами до лiсу. Свистить у вухах вiтер, забиваЇ дух, курличуть дзвiнкi копита, а хлопець упиваЇться швидкою њздою. В лiсi на всiм льоту зiскакуЇ з вороного, бiжить галявиною, тримаючись за повiд так, неначе летить. Осiнь уже торкнулася лiсу. Розкiшними червоними гнiздами одцвiтаЇ заяча капуста, жаринами горить у безлистих кущах рясний свербиус; бiлий нiздрюватий деревiй пахне густо i владно, прибиваючи сумовитi повiви прив'ялих трав i квiтiв. Восковим нiжним оксамитом вже пiдбито знизу липовий лист; пожовтiли на ньому гострi зубчики, почорнiли в суцвiттi дрiбнi горiшки насiння. В низинах трава дугами припала до самоњ землi, оголяючи напiвзiв'ялi жовтi голiвки дев'ятисилу. Зацвiтали крихiтнi, неначе вишиття, блiдночервонi хрещики вереску. А у верховiттi коливалися шуми, то зеленi-зеленi, обсипанi сонцем, то срiбнi, наче кожний листок ставав дукатом, то попелястосизi, найбiльш сумовитi - десь хмарити починало. Забуркотiв дикий голуб, на дубi заскреготала сойка, i знову шуми: то стихають, як пiсня, то розростаються, немов повiнь. Пролетiв хазяйновитий, неповороткий джмiль, припав до блакитноњ квiтки i незадоволено загув - мовляв, найшла кого перехитувати, не до цього менi, статечному чоловiковi... Впершись лiктями в землю, Андрiй почав читати "Як гартувалася сталь". Не раз схоплювався, i тодi величнi дуби, густолистi берести, срiбнокорi берези чули вигуки. Чого тiльки не було в його малому чутливому серцi. Своњми темними сумовитими очима бачив усе, що робилося в селi. Вже, вперше в життi, вiн узнав, як трiскаЇться шкура на плечах пiд нагаЇм i як самi зриваються сльози з очей вiд безсилоњ злоби i сорому. В його лiтах можна людям допомагати, а вiн коня пасе та по господарству те, се робить. Це вiн завжди встигне, а зараз вiйна. Помагати своњм треба. - I з кожним днем, пригадуючи батьковi слова, вкорiнювалася думка, що вiн мусить пiти в партизани. "Розвiдником буду. Де великий не пройде, малий проскочить". Не раз бачив себе бiля вогнища в колi суворих воякiв, то бiля свого батька, то десь у розвiдцi. Скiльки вiн об'њздив лiсами, яругами в надiњ зустрiтися з якимсь загоном - i все не щастило. А тi розмови про дiтей Сталiна бринiли в його серцi, як музика, не давали супокою. "Дiти Сталiна!" - випливали з лiсових гущавин могутнi партизани, оперезанi кулеметними стрiчками, обвiшанi бомбами, i тiкали нiмцi, тiкали полiцањ, Варчук. Сiв на коня i знову поњхав, пильно придивляючись до кожного байраку, до кожного дерева, особливо дуба, бо вiн - так думалось - повинен бути улюбленцем партизанiв. А лiс шумить таЇмниче. Скрипнула пiд ногами коня розчавлена нiжка гриба, точена шапка вiдлетiла на дорогу, поблискуючи густим-прегустим сизобрунатним ситом. Раптом майнула постать мiж деревами, i Андрiй застиг, зупинив коня. Нi, то тiльки береза, переломлена бурею. В сосняку забринiв пiдземний дзвiн. "Що воно?" Здавалось, сама земля перехитувала било дзвону, i вiн гудiв низько i розмiрене. Потiм iз землi висунулась чорна голова, засмiялась: - Перелякався? - Нi, - зскочив з коня. - Здрастуйте, хлопче. - Здрастуй. Степан Синиця, увесь об'юшений потом, вилiз з глибокоњ ями, викопаноњ навколо величезного соснового пня, i подав Андрiю мiцну, почорнiлу вiд сонця, землi i живицi руку. - КорчуЇш? - Корчую. Думаю дьогтю викурити, - Степан витер полотняним рукавом пiт з чола. - Тепер же нiде його не дiстанеш. - УмiЇш курити? - А чого ж? Наука не хитра. А я не вмiю, - пожалкував Андрiй. - Ще б тобi вмiти, - глузливо засмiявся. - Кашi треба попоњсти. - Набагато бiльше ти за мене попоњв? - Ну, знаЇш... Доживи до моњх лiт. Андрiй хотiв ще щось розсудливо вiдповiсти, але несподiвано всмiхнувся: - Я до твоњх, може, доживу, а от ти до моњх доживи. - Хитрий який, - засмiявся Степан, вдарив сокирою у пень, i вiн задзвенiв, аж застогнав. Оглянувшись, витягнув iз кишенi I кисета. - Куриш? - Нi. - Та ти ще малеча, куди тобi. I я в твоњ года не курив. Проте вiд допитливого ока Андрiя не заховалось, що курити Степан почав тiльки цими днями - хлопець скривився њ i пiсля затяжки довго вiдкашлювався; аж з-пiд довгих чорних вiй, що зовсiм закривали очi, викотились сльозинки. i, Степановi хотiлося розповiсти про зустрiч iз Дмитром Тимофiйовичем, одначе, давши слово, стримував себе i трохи зверхньо слiдкував за найкращим учнем п'ятого класу. - Коня де дiстав? - Вiйна принесла. - Добрий? - Справний. - Старий? - Восьми нема. - Звiдки знаЇш? - По зубах - кореноњ зiрки нема. Та й верхня губа без зморщок. - Та ти не тiльки вiршi читати вмiЇш. Ну, добре, прињжджай сюди через три днi - навчимо тебе дьоготь курити. - Прињду. - Про батька нiчого не чути? - допитливо глянув Степан. - Нiчого, - зiтхнув. - Думаю, думаю... Дома тiльки сльози Хоть би здоровим батько поњхали. - Не журися, все добре буде, - сказав таким голосом, Що аж здригнувся Андрiй i припав до Степана. - Може знаЇш, чув що, Степане? - Нi, не знаю. Так чувати доводилось. Тiльки щоб нiкому, навiть матерi, нi слова. - У мене як в могилi лежатиме, - твердо вiдповiв, блiднучи вiд хвилювання. - ™ чутки, що твiй батько партизанить. Фашиста б'Ї. - Вiд кого чув? - Сорока на хвостi принесла. Чутка вiрна, бiльше не допитуйся. Зрозумiло? Та держи язик за зубами. - Вiрне твоЇ слово, що батько у партизанах? - Вiрне. Скаменiв Андрiй помiж двома дубами, не ворухнеться, тiльки серце пташиною: тук-тук, тук-тук, наче на волю проситься, та в очах зарiзало i самi повiки затремтiли дрiбно та часто. Неначе наяву побачив хлопець свого батька, такого мовчазного i такого доброго до нього; згадав, як вiн у грозу переносив його через рiчку i як славно було лежати на батькових руках, коли небо кололось на шматки i слiпучим синюватим сяйвом рiзало, било у вiчi i гасло. тi дужi руки нiби знову торкнулись його, виносячи з великоњ грози. - СкупаЇмось, Андрiю? - СкупаЇмось, - нiби прокинувсь од сну. - Не боњшся холодноњ води? Iлля вже минув... З непривички можеш попектися. - Нi. Я привишний. Побiгли до лiсового озера. Вода бiля берега була зелена-зелена - зiлля тiнi поклало, - а посерединi - блакитна, з хмарами в глибинi. - Розступись, ворожа сило! - пiднiмаючи стовп, вскочив Степан першим. Поплавком зникаючи пiд водою, Андрiй бачить перед собою кипучий розбурханий свiт i раптом розумiЇ свою помилку: партизанiв треба шукати не на ковалевiй, не в берестi, а в Городищi. "Далеко тiльки, мати не пускатиме. Вдосвiта вињду, а на левадi зверну на Городище". I вiдразу ж починаЇ кулаками розбризкувати райдужну воду. "Мiй тато живий. То вiн i до нас прибуде". - I хлопець мiцно заплющив очi, щоб яснiше побачити дорогий образ, а серце трепетно, вистукуЇ своњм молоточком велику та тривожну радiсть. * * * Вiн прокидаЇться свiтанком, сповнений неясною радiстю. Що ж у нього хороше на душi? Чи то добрий сон приснився, чи щось трапилось несподiвано приЇмне? Раптом солодкий перестук прокочуЇться по всьому тiлi, i хлопець, посмiхаючись, пiдводиться на лiктi, бачачи i сизi вiкна, i заклопотану матiр, що стоњть коло столу, i свою бабуню, що пораЇться бiля печi. "Бiднi вони. Вони нiчого не знають", - жалкуЇ в душi. Але то жалiсть на мить, бо њњ пiдмиваЇ чуття схвильованого трепету. Його тато живий. В партизанах. ВоюЇ. Бачить перед собою чорне рухливе обличчя Степана, лiс, обкопаний сосновий пень, а здаЇться, що от-от вийде батько з-за дерев, вiзьме його на руки, як тодi, в негоду. I хлопець, посмiхаючись, примружуЇться, мiцнiше заплющуЇ очi, щоб побачити свого рiдного... Перехитуються лiси, гордовито, поважно, iдуть над ними вiтри; веслами по зелених верховiттях гребуть, а внизу шуми закипають. Вiн у лiсi з батьком. Лунко б'Ї сокира пiд дзвiнкий корiнь грабини, i ахкаЇ луна аж у других гонах. Потiм стихаЇ, i тiльки тиха пiсня iде понад землею. Iз-за дерев вiн бачить: сидить його тато на пнi, обперся рукою в держално сокири, тихо наспiвуЇ. Вiн пiдходить ближче, стаЇ за плечима тата i пiдспiвуЇ. "Це ти, сину!" - батько огортаЇ рукою його плечi i ще тихше, неначе обоЇ глибоко задумались, пускають пiсню так, щоб не торкнулась вона лiсового шуму, а тiльки зеленоњ землi... Яке то було щастя! - Вставай, Андрiю, - зажурена мати нахиляЇться над ним, i вiн њй усмiхаЇться широкою усмiшкою. "Може б хоч натякнути њй? Де там, - задумуЇться. - Нiчого не можна сказати. Слово дав. Бо як почнуть допитуваться... Хiба що Степана запитати - може матерi можна похвалитись. I щоб нiкому бiльше". - Мамо, ви не журiться. Наш тато живий. - Бере торбинку з хлiбом, огiрками. - Живий? Ти може чув що? - кидаЇться до нього Югина, i обличчя њњ за одну хвилину мiниться: то освiтлюЇться надiЇю, то покриваЇться тiнями. Як йому жалко матерi! Сказати б усе. - Не чув. Снився менi тато. А мертвi ж не сняться, - промовляЇ роздумуючи i опускаЇ очi униз. - I менi снився, - зiтхаЇ мати. - Коли ми вже, сину, почуЇмо про свого тата? - цiлуЇ його в лоб. - ПочуЇмо, мамо. Скоро почуЇмо, - i його голос так дзвенить, що знову розбуджуЇ якийсь вогник надiњ в Югини, i вона знову зiтхаЇ, глухо i тоскно. Дмитро тепер iще ближчим став њй, неначе тiнь, ходив за нею. Чи працювала, чи лягала на вiдпочинок - незмiнно чула його бiля себе. Часом в пiтьмi навiть руку простягне, торкнеться лiжка - чи нема дружини њњ. Ясно бачила його, i то бiльше парубком, у снах. I не знала Югина, що i цiЇњ ночi був бiля нењ њњ Дмитро. Андрiй, жалiючи матiр, тихо виходить на двiр, i зразу ж його жалiсть розмиваЇться iншим бурхливим почуттям: вiн шукатиме тата в партизанiв у Городищi. Любовно потрiпав по шињ коня i тихо, щоб не збудити нiмця у другiй хатi, вињжджаЇ на вулицю. Довгим поглядом проводить свою хату, подвiр'я, в думцi прощаЇться з матiр'ю, бабунею, Ольгою - може не скоро побачить њх. I жалiсть прокидаЇться до своњх рiдних. "Може ще повернутись, подивитись на них! Нi, хто повертаЇться - не маЇ удачi". Риссю вињжджаЇ на шлях, а далi - левадами. Оглянувся. Важкий туман закрив його подвiр'я, село, i тiльки неясно бовванiли на Великому шляху розлогi дерева. На Бабизнi повернув коня в об'њзд i подався на Городище. Обминув i пасiку, щоб часом не зустрiтися з Марком Григоровичем До самого пiвдня, натомивши коня, блукаЇ хлопець ярами та болотами. Одначе нiде нi звуку людського, тiльки дерево шумить, тiльки розвихренi хмари летять по обважнiлому небi, тiльки, обтрушуючи пожовклий лист, вiтер перемовляЇться з пересохлою травою та часом прокисле замшiле болото зачавкаЇ пiд копитом коня. Пiсля полудня, обминаючи буйну зарость чагарника, почув, як незадоволено забурчав струмок - напевне якась перепона стояла на завадi, бо далi, в глибинi, мав другий, бiльш спiвучий звук. Направив коня до струмка. Несподiвано з-за дерев виходять озброЇнi автоматом i рушницею високий похмурий дiд з великим скаменiлим обличчям та бiлявий рожевощокий парубок. "Партизани, - зупинилося серце, i заволоженими очима стрiчаЇ вiн лiсовикiв. - Хай батько-мати не гнiваються на нього. А як не приймуть? Приймуть! Хiба ж вони не зрозумiють його? Вони все зрозумiють". - Вiд хвилювання тремтять повiки хлопця i дрижать руки, все тiло. - Ти чого тут блукаЇш? - строго питаЇться дiд. - Дiду, ви партизани? - ледве переводить дух. - Бач, який цiкавий. Чи не зарання? - Я вас, партизанiв, шукаю. - Може щось передати маЇш? - трохи добрiшаЇ голос у дiда. - Нi. Я сам до партизанiв хочу. Розвiдником буду. Де великий не зможе, там... - довiрливо наближаЇться до старого. I той, наче батогом, сiканув: - А березовоњ кашi не хочеш? Превража дитино! Що, ми тебе в кишенi возити будемо? Бачиш, Федоре, який партизан найшовся! Ах ти, ледащиця мала! - Дiду!.. - Цить! Запам'ятай: дитячих ясел у нас нема i вiдкривати не думаЇмо. Цяцьок теж нема. I повертай коня, щоб духу твого не було. Не хочеться менi штанцiв твоњх спустити та кропиви накласти. Приголомшений, ображений, обурений Андрiй уже не може навiть слова промовити. Вiн забув запитати, чи не чули партизани щось за його батька. А бородатий сердитий дiд, заклавши пальцi в рот, пронизливо свиснув, раз i вдруге. Кiнь шарахнувся вбiк i злякано помчав пiд горбок. Андрiй, прикусивши губу, з-за плеча лихим поглядом змiряв дiда i, виструнчуючись, гордовито полетiв . уперед. Дiд Хмара довго дивиться услiд хлопчаковi, похитуЇ головою i говорить до Федора: - А, видать, бойове дитя. - Нащо ви так його?.. Шкода малого. - А менi не шкода! Та де ж з ним зараз дiватися?.. Не крикни на нього - ув'язався б, як тiнь. Це з упертих. I, не помiтив, наче на Дмитра Тимофiйовича схожий? - Справдi! А як на конi сидить, наче вилитий, - любуЇться Федiр постаттю Андрiя, що зникаЇ помiж деревами. - От пiсля цього й подумай собi, чоловiче: який дiдько може захитати нас, коли i старе, i мале до зброњ тягнеться? "Бачиш, який дрiбний прогонич, а вiн уже партизанiв шукаЇ... Ну, пiшли, Федоре, за фашистом сочити. Хоч яка не Ї, а все ,таки робота. А Андрiйко вже вињжджаЇ з Городища. "Який вредний дiд, який скажений дiд, - i сльози образи i злостi спадали на гриву коня. - Ну, добре ж. Не приймаЇте, не хочете - сам стану партизаном. Сам партизанитиму". Мiцно затискуЇ тремтливi уста i кулаки. XXX Високе досвiтнЇ небо затулили заростi колючого терну. На дрiбнолистих гiлках рясно синiють огорненi сизим пилком ягоди, перемежованi розчепiреними пучками продовгуватих колючок. Чагарник тут позаплiтався таким густим вiнком, що й виплазувати з нього не так-то безпечно. Iще в пам'ятi Созiнова пропливають холоднi клаптики недобрих переживань, а серце починаЇ зогрiватися тiЇю надiЇю, тим передвiсником радостi, коли уже щось зроблено i чуЇться сила - зробити ще бiльше, значнiше. Знову уява перебираЇ прикмети i лiсу, i поля, i дорiг, якими його вели - зараз так потрiбно знайти у безкрайньому свiтi той невеликий клаптик землi (праворуч на сiру дорогу виповзаЇ з лiсу покалiчене корiння, попереду в глинястiм яру заспiвуЇ струмок, а посерединi поле з гривастим вiвсом). Там лежить на землi його наган. Дiстати його i почати партизанити - годi вже доганяти своњх, коли всi дороги забитi нiмцями. ВiдшукуЇ вiйчастi голiвки макiвок, i солодке зерно ще бiльше розбурхуЇ голод. Терпкi тернини аж опалюють рот, швидко набивають оскому. Ех, коли б це шматок доброго чорного хлiба, пересипаного крупчастою сiллю, або миску гарячого борщу. Тiснiше стискаЇ ремiнець на поясi i обережно вилазить з чагарника. I раптом насторожуЇться: чуЇ поперед себе тихий переривчастий стукiт, наче хто обережно ступаЇ по землi. Созiнов сторожко вiдступаЇ назад, причаюЇться за зубцюватим клином кущiв. Кроки наближаються, i нiби одночасно з ним гупаЇ наполохане серце. "Це ж тiльки одна зброя тепер у тебе - ноги. Поганенький сопливий фриц пiдстрелить, наче зайця. I нiчого не зробиш". I блаженна полегкiсть теплом заливаЇ все тiло. Мiж деревами майнула голубенька, в бiлу горошину хусточка. Дiвчина в синьому платтi вийшла з просiки, оглянулась, зупинилась бiля кореневища ясена. Саме сходило сонце i освiтило невисоку гнучку постать. Двi чорних важких коси вiдтягали назад дiвочу голову. Пильно дивилася вдалину, готова стрепенутись, як птиця перед зльотом. Смаглявi щоки дiвчини просвiчувались блiдiстю втоми; неспокiйно пiдiймались пiд блузкою груди. Чоботи, одежа припали пилом, мiсцями подертi. "Еге, певно й ти, сердешна, немало пережила за цi днi", - i легко вийшов iз чагарника. Здригнулась дiвчина, вiдступила крок назад, але, зустрiчаючи добру усмiшку, зупинилася, гнучка i насторожена, мов дерево перед вiтром... - Не бiйся, дiвчино. Я тобi злого не зроблю. Добрий ранок, - пiдiйшов до ясена. - Доброго здоров'я, - подивилася прямо сумовитими карими очима i зразу ж пригасила њх довгими вiями. - Куди прямуЇш лiсами? - Додому. - Скiльки ж до твоЇњ домiвки? - Та чимало. - Далеко вiдбилася? - Далеко, - i зiтхнула. - Як тебе звати? - СоломiЇю. - А не страшно самiй мандрувати? Помовчала, та довiрливий погляд, повне приязнi округле обличчя розвiяло настороженiсть, недовiру. - Страшно. Та ще тепер, коли по всiх дорогах... - i не доказала. - А ви ж куди путь тримаЇте? - Ще й сам не знаю. З дороги збився, тiкаючи з кошари. - Сидiли? - Сидiв, бодай повiк не сидiти. - I я сидiла, - уже веселiше посмiхнулася. - Випустили? - Нi, сама... вийшла. - Це добре. А як же? - Iнститут я свiй доганяла та й попалася фашистам у руки, - зразу ж похмурнiла. - Завели нас у кошару, поганеньку таку, лише трьома колючими дротинами огороджена - не встигли свою "технiку" показати. А вартували добре. Спробували були вночi вискочити - вбили двох дiвчат. I не забирали кiлька днiв, щоб iншi боялись... Сидимо, голодом морять. Чутки рiзнi йдуть: однi - що будуть випускати, хто не комсомолець, не член партiњ; другi - що потроху розстрiлюватимуть; третi - що повезуть на каторгу. Придивляюсь до табiрного життя, помiчаю, що вдень охорона не так пильнуЇ. В недiлю по дорозi, недалеко вiд табору, iдуть люди на ярмарок. Вибрала я хвилинку, коли людей бiльше було, а вартовий загавився, проскочила крiзь тi дротини i прямо до людей; тi обступили мене, заховали вiд лихого ока. От i помандрувала я до свого краю. Знову ледве в руки нiмця не попала. Облава ж тепер за облавою... От i прямую лiсами сама. - Молодчина! - зразу милiшим стаЇ сумовите обличчя з темновишневими потрiсканими губами. "А може це моя доля?" - мимохiть майнула думка. Одiгнав њњ i знову подивився на дiвчину. М'яка, некриклива краса њњ, оповита задумою, неначе сама говорила про чистий i глибинний внутрiшнiй свiт, до якого не дотягнулись i не могли дотягнутися нечестивi обманнi почуття i думки. "А може справдi ти моя доля?" - знову подумав iз гiркiстю i жалем. Проживши повних двадцять два роки, вiн iще не знав справжнього кохання. Вiрилось, що десь у свiтi Ї його Їдина дiвчина, для якоњ i вiн буде Їдиним; вiрилось у ту любов, коли одне про одного не може навiть у думцi помислити поганого. "Добрi гадки, та не в пору прийшли", - розсердився сам на себе i почав докладно розпитувати дiвчину про мiсцевiсть њњ району, про лiси, де вона живе, про залiзницi й дороги, про роботу й настроњ колгоспникiв. Вiдповiдi Соломiњ порадували його. В думцi вiн твердо вирiшив: доведе свою супутницю до њњ дому - не кидати ж ворогам на поталу, а потiм почне партизанити в лiсах Подiлля. - Що ж, дiвчино, разом будемо добиратись до тебе. - Це добре було б. - Тiльки менi нагана треба вiдшукати. Ти гаразд цю мiсцевiсть знаЇш? - Знаю. Не раз попоходила. Так, кажете, зброя у вас Ї? - захвилювалась, повеселiшав погляд. - Кожну билинку оглянемо. Як же тепер без зброњ? Вона - життя наше. "Це товариш", - подумав про дiвчину, не спускаючи очей з њњ рiшучого обличчя... Думалося найближчими днями дiйти до оселi Марка Григоровича, та не так воно сталося. По всiх шляхах роз'њжджали на мотоциклах автоматники. По лiсах i яругах фашисти влаштовували частi облави, виловлюючи всiх, хто прямував на схiд або переховувався вiд навали. Кiлька разiв Созiнов з СоломiЇю ледве не попали в хитро поставленi пастки i нарештi вирiшили десь переждати непевний час. Мiсячноњ ядерноњ ночi, коли так сумовито у лiсi коливаються тiнi i кожний подих прорiдженого дерева чути за верству, вони пiдiйшли до якогось лiсництва. Обабiч дороги переливались прогнутим сяйвом два невеликi озерця Над ними жорстко шумiв уже сухий очерет, i якась пташка рiзко i тривожно вигукувала: кик-кик-кик! Натомлену Соломiю повiв до стогу сiна, по жердцi легко пiдсадив њњ вгору, а сам пiшов до стиснутих колом будiвель. Став у затiнок, пильно прислухався до кожного звука; тривожились озера характерною осiнньою тривогою перелiтних птахiв. По водi мерехтiли то срiбнi перснi, то котилися хвилястi смуги i з тихим плюскотом пропадали в прибережнiм ситняку... Почув, як перед свiтанком випала роса. Над водою спочатку запарувало, а потiм покотився туман, заливаючи гру мiсячного сяйва, прибережнi верболози i дерева. Рано прокинулось лiсництво. Двi жiнки в широких спiдницях метнулись з дiйницями до обори. Потiм невеликий статечний пастушок з гiднiстю погнав двi корови, телицю та бузимка; з вiдчинених дверей великоњ будiвлi вийшов огрядний чоловiк. По тому, як вiн подивився на небо, в далечiнь, ступнув по травi, - Созiнов безпомилково пiзнав лiсника. Смiливо пiшов назустрiч йому. Великi чорнi очi допитливо зупинились на ньому, проте лiсник розмiреноњ легкоњ ходи не стишив - прямував до озера. - Доброго ранку. - Доброго здоров'я, - голос лiсника бринить, наче контрабас. В невелику чорну бороду стiкають два струмки напiвсивих вусiв, i вiд всiЇњ мiцноњ постатi вiЇ глибоким лiсом, живицею i залiзною, впертою силою. "Чоловiк завзятий", - з повагою вiдмiчаЇ в пам'ятi. - Робiтника вам не потрiбно? - допитливо вивчаЇ обличчя лiсовика. - Ти голодний, чоловiче? - i, не чекаючи вiдповiдi, повертаЇться назад. - Ходiм до хати, перекусимо. Може баба що знайде там. Лише на одну мить завагався, та лiсник не помiтив: - Ти що ж думаЇш? Ми не люди? Своњх, чоловiче, нiчого .боятись. Пiшли... Невисока повна жiнка, вихоплюючи з печi казан, з-за плеча поглянула на гостя i зразу ж кинулась до шафи за хлiбом, сiллю, молоком... Яке добро умитися з милом, витертися чистим полотняним рушником, узяти до рук пахучий окраЇць нiздрюватого чорного хлiба i кухоль молока. А ще й сонце бризнуло в простору свiтлицю, заграло на обличчi, на крупчастiй солi в сiльницi. Мовчки вислухав командира Максим Петрович Коваленко i, навiть не замислюючись, промовив: - Приводь сюди свою дiвчину, поживете в мене - хати не перележите, а далi буде видно. Ви люди молодi, бiльше нас тямите, як треба жити на свiтi. Стара, приготуй постiль у тiй кiмнатi, - кивнув головою праворуч. - Будете менi поки за сина i дочку, як своњх тепер нема, - i зiтхнув... Пiсля вечерi Максим Петрович, попихкуючи короткою люлькою, присунувся ближче до Созiнова. - Михаиле, - поволi заговорив, понижуючи голос. - Ти чоловiк грамотний, роз'ясни, що воно робиться?.. Що воно робиться? I така туга була в тому питаннi, що Созiнову стало не по собi. Усе було сказано цими короткими тривожними, трьома словами. Вiдчуваючи, як i його проймаЇ тремтiння, як i йому передаЇться бiль цього мiцнотiлого лiсовика, заговорив пристрасно i швидко. В думцi вiн розумiв, що своњ доводи лiсниковi треба вкладати повiльнiше, окремими частинами, неначе камiння в пiдмурок, але вже не мiг себе спинити, як i холодноњ дрожi, викликаноњ наболiлим питанням i думками про майбутнЇ. - Робиться, Максиме Петровичу, те, що неминуче буваЇ, коли одна велика сила несподiвано раптово нападаЇ на iншу. Отже, ми зараз вигинаЇмось... - Ти менi чесно скажи - ти вояка - знищимо фашиста? - Знищимо! Про це й сумнiву не може бути. Нема тоњ сили в свiтi, не народилася i не народиться та сила, щоб нашi народи на колiна поставила. - Слово насiдаЇ на слово, шепiт переростаЇ в стишену мову i все голоснiЇ, як ота пiсня, що йде здалеку до серця. - На наших дорогах вiдступу народжуЇться перемога. Фашисти, нападаючи на нас, не знали, що таке наш народ. Тепер вони взнають i навiк запам'ятають, що таке наш народ! - I я так думаю, Михаиле. Тiльки тяжко, ой, як тяжко зараз на душi. Вiзьми найпростiшого чоловiка - в нього життя переломилось, на двоЇ переломилось. Шпали мене заставляють заготовляти. А менi краще самому лягти пiд колеса, нiж тi шпали готувати. Ну, iди спати .. Ех, Михаиле. Коли б нам дожити до тих щасливих днiв, коли Червона Армiя прийде, коли до всiх сини прийдуть... Спасибi, що втiшив старого, - подав мiцну куцу руку. А Михайло довго не може заснути, повертаЇться з боку на бiк, думаючи все про одно. Безмiрно багато може вмiститися в людському серцi, коли воно не охоплене каменем байдужостi, тягарем порокiв, смiттям дрiб'язковостi... Нелегко тобi, воњне, у цих гордовитих лiсах... Од кулi можна сховатись, од смертi також, а вiд совiстi нiкуди не втечеш. I кожен день тобi стаЇ за рiк, i хлiб у горлi застряваЇ каменем. Ти розмовляЇш сам iз собою, переконуЇш, що зараз не можна дiяти. Розум погоджуЇться з тобою, а совiсть вигляне, як промiнь з-за хмари, i знову недобре тривожиться серце, перепитуЇ: чи маЇш право њсти незароблений хлiб, чи можеш сидiти тут, в затишному кутку, коли твоњ брати грудьми зупиняють вороже залiзо? Прийде увечерi лiсник, кинеться до нього i знову почуЇ те саме: облави, роз'њзди, автоматники женуть полонених, умирають люди з голоду в таборах. - Почекай, полютують трохи тут - далi поњдуть. - Терпцю нехватаЇ, Максиме Петровичу. Остання павутинка обриваЇться. - Хай розумно обриваЇться. Щоб бiльше ворогiв наших у землi гнило. Вiйна, си