рабiж! Це розбiй серед бiлого дня! Скидайте, я вам кажу, зараз же всю одежу. Зараз же! Величезна, пишно вбрана постать широко посмiхаЇться до юрби - њй ця iдея до вподоби. - Оце не погана штука! Та так таки геть чисто все? До со рочки? Смiх, як горохом по барабану, дрiботить по натовпу. - Все, що ви вкрали! Все! Рудий волохатий велетень добродушно ображаЇться. - Е, що ж ви кажете, де ж я там украв? Крадуть потай, а ви менi самi вибирали, примiряли, вихваляли. Юрба вибухаЇ реготом. - Мiй пане! Я вас зараз же вiддам у руки полiцiњ! - Е, навряд. Де ви њњ тепер знайдете? Вся стоњть у черзi за сонячним склом. Тут слухачi не витримують i громовими оплесками вiдзначають високомистецький момент цiкавоњ п'Їси. - Браво! Правда! Другий актор у безсилому мовчазному одчањ скидаЇ жовтявими баньками на юрбу - ух, такi самi грабiжники й злодiњ, як. i цей! Якоњ помочi вiд них чекати? I такий його вiдчай безпорадний i так явно програна гра його, що елегантний велетень проймаЇться жалем. - Та навiщо вам грошi тепер, пане Гольдмане? Начхайте ви на них! - Я не хочу вiд вас грошей! Вернiть менi одежу! - А нащо вам тепер ця одежа? Вiзьмiть собi в магазинi скiльки треба, а решту роздайте людям њй-богу, пане Гольдмане! Бо однаково порозбирають самi. Та от, дивiться! З магазину, дiйсно, виходять елегантно одягненi люди з цiлими паками в руках - вони одяглися самi, ще й додому набрали чого треба Вони весело й лукаво кивають велетневi - очевидно, одна кумпанiя. А за ними мляво поспiшаЇ продавець. - А грошi? Гей, слухайте, грошi! Елегантно повдягненi покупцi смiються - от чудачина, якi тепер грошi? Пан Гольдман якийсь мент уражено, дико дивиться на грабiжникiв, хоче щось крикнути, але раптом махаЇ рукою, вiдвертаЇться i, як Ї, iде геть од магазину, просто на стiну юрби - берiть, розбирайте, грабуйте! Стiна розступаЇться iперед ним, пропускаЇ, ковтаЇ й уся, як вода, перед якою знято загату, бурхливо, з реготом i криками вливаЇться в магазин. Дорога трамваЇвi вiльна. Половина пасажирiв скотилася в юрбу, а друга половина нерiшуче смiЇться. Грабiж чи жарт, чи так i слiд тепер? Макс смiЇться цiлком рiшуче. РозумiЇться, рудий велетень маЇ бiльше прозорливостi, нiж слiпий Гольдман iз своЇю купецькою iнерцiЇю. РозумiЇться, все самi порозбирають, пороздiлюють, порозносять, рiвно, справедливо, кожному вiдповiдно до потреби. Стане ще просторнiше, вiльнiше, буде ще бiльше вибачливоњ, спокiйноњ добродушностi, любовностi, п'яностi, щастя. I на розчищеному мiсцi створять новi одяги, багатшi, пишнiшi й розкiшнiшi за всi одяги, що були коли-небудь на старенькiй землi. Одягайтеся ж, голi, узувайтеся, босi, прибирайтеся, занедбанi! Хапайте своњми корiнчастими пальцями недосяжнiсть вищих, стягайте кумирiв, розбивайте њх смiхом вашоњ добродушностi, мiшайте в купу вищiсть i нижчiсть i куйте, творiть iз них Їдину радiсну сонячну рiвнiсть! А коли перед вами стояли перепони до храмiв краси, коли жрицi њхнi вимагали вiд вас поганьблення ваших святинь за њхню любов, смiйтеся тепер - перепони впали разом iз усiма святинями, i безплатно, вiльно, смiливо хапайте жриць i пийте њхню любов повними цебрами. I коли вони вас ждуть у гротах, одягненi тiльки в зеленi лiани, наготувавши цiни за своњ поцiлунки, не торгуйтеся, не скупiться - усе давайте, обiцяйте й смiйтеся. I берiть усе, берiть iз п'яним зойком радостi й визволення. Бо кiнець тепер усiм торгам й продажам. *** Вже пiв на шосту. Вже пройшов початок намiченоњ програми, вже частина гостей напiдпитку, а Макса все ще немаЇ. Невже ж не прийде зовсiм? Графiвна не пустить? Шкода, шкода, що пролетарiат не вiдчуваЇ потреби телефонiв, а то б можна було хоч телефоном роз'яснити шляхетнiй кокотцi, що нема чого њй боятися за свого коханця, що це побачення дуже безпечне й навiть вигiдне для графiвни. Дякувати графiвна повинна за нього, в ноги поклонитися своњй суперницi, трiумфувати, казитися вiд радостi. Сузанна сьогоднi iскриться, пiниться красою. Крiзь нiжно-бузковий серпанок сукнi гнучко, легко, жваво вигинаЇться то в той бiк, то в другий оголене, туге, кольору молодоњ матово-вишлiфованоњ слоновоњ костi тiло з нiжно бузковими тiнями. Вiд напружених пиптикiв грудей за кожним рухом трiпотливими радiусами пробiгаюгь по серпанку темно-бузковi променi очi сьогоднi вогкiшi, п'янiшi, смiхотливiшi, вони сьогоднi буйнi, розмашистi-гей, розсгупайiеся всi! А Макса немаЇ. Та невже ж не прийде? Невже не дасть останнього щастя: витягти з льоху душi цю калiкувату, злу, як недолуплену кiшку, любов, викинути њњ сюди на прилюддя, бити ii, плювати на нењ й запльовану, добиту жбурнути йому в лице. I раювати з його гнiву, i трiумфувати з його ревностi, i танцювати на його пониженнi, образi, лютi, сумi. Танцювати до закривавлення свого серця, до зацiпленоњ нестями, до екстазу самозаклання. Скульптор Дорн несмiло шукаЇ лiктем шляху до њњ танцю. Рано, Дорнику, ще рано, почекай, поки прийде той, що буде розiп'ятий для останнього танцю. Уже шоста година. Пiвкруглий дах банi втягнений у стiни, над головами високо вгорi в сiро-зеленявiй осiннiй синявi туго, як льоди в океанi, просуваються пухкi кучугури хмарин. А тут, унизу, в жагучiй молитовно-сласнiй тузi тягнеться до них мармурове тiло Краси. Розшарпаними, п'яними пасмами й клубками гойдаЇться круг нењ фiмiам, прощальний, останнiй, ридаючий фiмiам. Перисто-фарбною, скаламучено-галасливою, дзенькiтливою, брязкiтливою пiдковою оточуЇ њњ стiл. Всi мiсця побiч господинi зайнятi, тiльки одне вiльне, тiльки одне лiворуч, бiля серця. I невипитi стоять бiля цього мiсця келихи, випустивши всi бульбашки й iскорки зеленувато-срiбного вина. I не випили останнього келиха вогко-хижi, буйнi очi прикритоњ бузковим серпанком мавки. I вже часом задума на мент приколюЇ очi до одноњ точки, ковтнувши галас, дзвякiт, регiт. I раптом iз-за незаймано-чистих нiг Краси з'являЇться золотисто-бiлява хвиляста голова з чорно-синiми бровами. Очi њњ широко, непорозумiло розгорненi, на чiтко-червоних, як накусаних устах, нерiшучо-здивований усмiх. Сузанна гнучко, окрилено пiдводиться i, впевнено несучи грудьми наперед свою голiсть, вогко, смiхотливо вiтаЇ очима. - Браво! Я думала, ви вже не прийдете. I, присунувшись губами до смуглявого лиця золотисто-бiлявоњ голови, швидко видихаЇ разом iз духом вина: - Хочеш iнкогнiто? Правда? Нiхто не знаЇ, що ти член Каесему. Так краще? Га? - А, все одно! Але чекай, Сузi, я думав, що застану тебе саму. Я зовсiм не... - О, нiчого! Це також усi моњ друзi. Ми в тiсному колi по-дружньому справляЇмо маленьке свято. Ходiм, ходiм! Па-новењ Пан Нiманд, мiй добрий друг, трошки запiзнився через деяку невдосконаленiсть сучасноњ комунiкацiњ. Вiн просить вибачення й обiцяЇ екстрене наздогнати нас. Галас, дзенькiт, брязкiт припорошуються легеньким шаром уваги. На Макса наводяться плями рiзнокольорових облич i проводжають аж до його мiсця, лiворуч бiля господинi. Ага, це той самий, колишнiй! Непоганий екземпляр пiджидала Сузанна. Тiльки, здаЇться, пановi Нiмандовi наздоганяти не тре ба - його очi так вогко, iскристо плавають од лиця до лиця, губи такi червонi й усмiх такий вселюбовпий, що вiн цiлком смiливо може не тiльки разом iз усiма, а навiть на iпередку Вакховоњ колiсницi њхати далi. Макс струшуЇ хвилястою гривою, ну, що ж, нехай i так. I так мило, втiшно, чудесно Милi, бiднi, п'янi трупоњдськi пики! Бiднi "аристократи" - вони навiть тепер не такi вже понафарбовуванi й порозмальовуванi, як колись; вони такi пом'ятi, ошелешенi, вибитi з своЇњ самозакоханостi, вищостi, вiдмiнностi, такий одчай пробиваЇться крiзь цей веселий галас; та ще бiльше: вони оце самi собi прислужують. А на весь ганок, на всi сходи, на всю величезну залу один-однiсiнький портьЇ, який iще лишаЇться тiльки для того, щоб пiдiбрати найкращий момент для досконального обiкрадення бiдноњ Сузi. Забере, дурненький, у нењ њњ цяцьки, ганчiрочки, камiнцi й утече. I нi вона, нi вiн не знатимуть, що вiн iз таким самим успiхом замiсть њњ "дорогоцiнностей" мiг би набрати битого скла й жорстви. Але ж Сузi яка гарна сьогоднi! Ах, господи, яка ж вона пекуче, нестерпно гарна! Серце за кожним поглядом на нењ з тихим криком падаЇ в гарячу темну яму! Що сталося з нею?! I що за банкет, що за "маленьке свято" справляЇ вона з своњми друзями? Невже свято поховання старого?! Чи, може?... Сузанна щось шепоче сусiдовi справа, скручено повернувши до Макса оголену обточену спину з пухнастим темно-бронзовим шовком волосся на шињ. Iнтимно, нiжно, переконуючи, поклавши руку йому на плече, шепоче. Сусiда схилив рiзкий мужнiй профiль, не рухаЇться, не клiпаЇ - не вiрить. Хе, i вiн уже, очевидно, знаЇ трошки Сузанну! А вона десь загрозливо лукаво шепоче: "Ти - милий! ЧуЇш: ти - милий!" Хм, так, може, це "маленьке свято" не таке вже близьке до свята похорону? Ну, що ж, хай i так. Хай навiть i цей чудний, дурний, тоск ний бiль. 1 це любо, i це мило, милий навiть рiзкий горбоносий профiль, i Сузаннин шепiт, i самотнiсть серед цих чужих, може, навiть ворожих до нього, порозмальовуваних людей. Бо яка може бути тепер самотнiсть, чужiсть, ворожiсть? Очi Максовi зустрiчаються з великими, непорушно ветром леними в нього очима. Щось знайоме! Ага, це ж та Мадонна, що колись тут танцювала бiскаю! Яка нiжна, щось говоряча скорботнiсть у поглядi, яка чудна пильнiсть, неодривнiсть од його очей. Раптом од столу тихо-тихо здiймаЇться оголена до плеча рожево-бiла рука Мадонни з келихом у пальцях, повiльно пiдносить келих до рiвня очей, i голова Мадонни злегка киваЇ йому. Макс хапаЇ свiй келих, також пiдносить до рiвня очей i також здивовано й радiсно киваЇ. Тодi Мадонна, не зводячи з нього погляду, помалу п'Ї, закинувши лице назад. Але i погляд, i повiльнiсть, i скорботнiсть кажуть, що не вино вона п'Ї. - О пане Нiманде! Що з вами?! Хiба вам можна?! Ах, вибачте! Ну, розумiЇться, за пиття до Рити можна всi скрижалi заповiдей розбити на черепочки. Макс повертаЇ голову до Сузанни. I зразу Мадоннинi величезнi, скорботнi очi стають такi маленькi, блiдi, невиразнi. Аж дивно, аж образливо за Мадонну. I зразу знову тоскний бiль струњться вiд лукавих, нiжно-свiжих, як шкуринка баклажана, трошки припухлих (розумiЇться, вiд кохання) уст. - Тепер, панi радникова, все можна. Навiть... - О! МаЇте дозвiл? Може, навiть попозуЇте пановi Дорновi? Вiн хоче злiпити вашу голову. Вона йому дуже вподобалася. Сподiваюсь, iм'я Дорна навiть вам вiдоме? Ах, он це хто! Скульптор Дорн. Той самий скульптор, через якого не полетiла Сузанна на Гiмалањ. Король скульптурного портрета, як же не знати! Макс iз веселим болем нахиляЇ голову: розумiЇться, славне iм'я Дорна навiть йому вiдоме. I, розумiЇться, вiн з охотою попозуЇ, якщо тiльки матиме для цього час. Але... - "Але"?! О пане Максе, ви повиннi попозувати! Я вас дуже прошу. Ну, ради нашоњ дружби! Га? I навiть смiшок розтаЇ вiд чудних гарячих iскорок болю у вогких очах телицi. - Та навiщо, власне, вам, щоб пан Дорн.. - Ну, менi це треба! Дуже треба. Я обiцяла пановi Дорновi, я хочу йому зробити приЇмнiсть. Я його так запевняла, що ви згодитесь, що ви - мiй друг. Ага, вона запевняла його, що Макс тiльки друг, що Макс навiть згодиться позувати њњ коханому. I коли згодиться, то це буде найкращий доказ њњ запевнення. Оце дiйсно справжнiй, остаточний, безсумнiвний кiнець. Оце Ї справжнЇ "навiки". Коли в очах таке благання, таке жадне, шукаюче чекання, то тут сумнiвiв уже нiяких не може бути. Нi сумнiвiв, нi захованих надiй. Голо, чисто, як у пiсковiй тоскнiй пустелi. - Хм Я, розумiЇться, з великою охотою Але який такий особливий iнтерес може бути для пана Дорна в моњй головi? Великий iнтерес! Величезний, надзвичайний! I для пана Дорна, i для мене. Ну, уявiть собi, що я обiцяла йому вашу голову. Мушу ж я виконати свою обiцянку? Нi! Натяк на Соломею? Чи просто вирвалась така подiбнiсть? - Вiн вам такий близький? Але сили дивитися в очi вже не вистачаЇ Сузанна прикушуЇ нижню губу ага, проклятий, любий, болючий, ага! - На це питання дозвольте, друже, поки що вам не вiдповiдати. Ви виконаЇте моЇ прохання без пояснень? Добре? Макс не пiдводить очей, мовчить i все перевертаЇ на столi то на один бiк, то на другий срiбний нiж iз тонкою рiзьбою на держалнi. "Бея нiяких пояснень". Та й справдi, навiщо якiсь пояснення, коли й без них усе ясно. Ясно, що кiнець. Ясно, що бiль страшенно тисне на плечi, на груди, що дихати трудно. Ясно, що треба за всяку цiну не показати цього болю. Нi, не тiльки не показати, а викинути його, струсити його з плечей, з грудей, з дихання. Дихнути на всi груди, вiльно, легко, просторо, як iще пiвгодини тому дихалось. Бо що сталося?! Хiба там, за стiнами цього храму, не було простору, волi, п'яноњ, сонячноњ, щасливоњ легкостi? Що значить перед тою величчю цей крихiтний "храм" iз п'яними, бiдними, в агонiњ людьми, з цими марiонетками, що так довго мали себе за надприроднi iстоти й що тепер уперше починають передчувати гiрку дiйснiсть. А з них же першi Ї - "меценатка" Сузанна й њњ "велетень", "король", "генiй" - пан Дорн I чи не пiдле свинство, не сором, не ганьба забути це все, пiддатися тру-поњдським настроям! Кiнець! Ну так що? Хiба ж його вже не було? Хiба ж уже не було сказано "навiки"? - Пане Максе, я ж чекаю вiдповiдi. Пан Макс швидко пiдводить голову. - Ах, вибачте, ради бога! Я мiркував, як менi викроњти час. - Так ви згоднi?! - Та, розумiЇться, згоден! З охотою, з приЇмнiстю! Чому ж би менi не згодитися, коли це всiм нам тiльки приЇмнiсть, а менi ще й честь? Вона ще не вiрить, ще вишукуЇ в нього на лицi правди, ще навiть не радiЇ, аж хмуриться. - Та, њй-богу, Сузанно, згоден! От тiльки коли саме? Це вдень, розумiЇться? А скiльки часу? Годину на день досить! Сузанна раптом яснiЇ, - повiрила нарештi! Сузанна яснiЇ: ага, милий Масi взяв себе в руки, йому цiлком "байдуже", вiн даЇ њй свою голову, щоб вона пiднесла њњ Дорновi, вiн навiть свою скажену амбiцiю вiддаЇ њй. З амбiцiњ даЇ на пониження амбiцiю. А добре володiЇ собою, браво! Але нехай, нехай iще трошки почекаЇ- чи стане в нього далi цiЇњ буйно-веселоњ байдужостi? - Ну, спасибi. Максе! Я страшенно рада. Вибачте, я не можу, я зараз скажу Дорновi. Дорн балакаЇ з своЇю сусiдкою - вiн усiЇю спиною десь прислухався до њхньоњ розмови. Ну, й нехай собi, що йому, Максовi, до спини Дорнiв, Сузанн i всiх оцих нещасних конаючих людей? I знову погляд, опукою перекочуючись iз обличчя на обличчя, впадаЇ, як у ямки, у двоЇ великих, темних, питально-пильних очей Мадонни. ВпадаЇ й не може вже викотитись. I вiд того, що не може вже викотитись, що очi невiдривне всмоктують його, що в лицi тужне здивування, навiть хмарна грiзнiсть, у грудях поверх болю пробiгаЇ хвильками чудний холодок. I вмить якийсь голос, рух облич, затихання гомону. Ямки випускають погляд, i Макс перекочуЇ його вбiк на кiнець пiдкови. Там стоњть i витираЇ хусткою чоло iстота, дечим подiбна до людини, але явно жаб'ячого походження. Бiле, кругле, широке, зовсiм жаб'яче черево, зеленi, короткi й товстi лапки, нiякоњ шињ; широченнi щелепи з тонкими жаб'ячими устами й вузеньке, лисе чоло. А з потилицi й бiля щелеп чорне. Люди-носхожа iстота крутить головою, жахливо витираючи пiт: вона не хоче сiдати, вона хоче говорити - надзвичайнi подiњ! Хiба що склянку холодного, як кров поетки Круг, вина Надзвичайнi подiњ! До iстоти зараз же простягаються руки з келихами вина, i всi пильно, нетерпляче слiдкують, як зелена лапка перевертаЇ в щелепи склянку й вино ллЇться в бiле широке черево. - Дякую! Годiњ Дякую! Панове! Надзвичайнi подiњ! Насамперед дозвольте донести вам, що бiльше ми не дiстанемо цього чудесного нектару, подiбного до кровi славнозвiсноњ поетки Круг: по всьому мiсту йде саме розгром складiв вина, магазинiв, ресторанiв, льохiв i так далi й так далi. - Та що ви кажете?! - Ах, жах який! - Хто громить? Хто? - Сонцењсти, жiнки! Хмари, мiрiади, сонмища жiнок. Гарненьких нема мiж ними, заспокойтесь, mes-dames. He бачив нi одноњ. Все-негарнi. Картини, я вам скажу, моњ панове, вартi уваги "Товариства свiтового фiльму" (коли б тiльки дев'ять десятих службовцiв i робiтникiв не "пiшло на траву"). Викочують бочки на вулицi, розбивають, галасують, справляють танець чистiсiньких канiбалiв. В одному кварталi позатоплювали цiлi вулицi, порозбивач ши в льохах складу Гомнера всi його гiгантськi бочки з вином При менi витягли двох алкоголiкiв, що з риданням кинулися сторч головою в море вина. Героњ! Чеснi душi! Вони не могли пережити цiЇњ ганьби, цього сонцењстського баб'ячого вандалiзму Ради бога, швидше менi ще склянку! Я мушу вiдчути, що я ще живу, що я ще людина. Макс прикушуЇ на губi смiх: голубчики милi, якою тривогою загули творчi аристократичнi голоси - не храм краси, а чисто тобi вулик, повний непокiйного дзижчання трутнiв. Бо, де ж пак, на улюбленого бога њхньоњ творчостi зроблено такий неделiкатний виступ. Людиносхожа iстота нашвидку витираЇ жаб'ячий рот зеленою хустиною й хапливо засуваЇ њњ кудись пiд зелену пахву. - Але, панове! Це тiльки невинна забавка в порiвняннi з тим, що починаЇ дiятися. Невинна забавка, я вам кажу! ЧуЇте? Гул одразу влягаЇться, прибитий непорозумiнням, як порох вулицi раптовим дощем: невинна забавка?! Оце так! Що ж там може серйознiше дiятись?! - Дiються грандiознi подiњ, моњ дорогi колеги. Насамперед, коли ви менi запропонуЇте поручитися моЇю головою, що вашi помешкання в цей мент належать iще вам, я цього не зроблю, я ще хочу поносити на свiтi свою бiдну голову. СтаЇ зовсiм тихо. Помешкання? Ручитися головою! - Слухайте, Вiнкельмане! Ви часом не викупалися в морi Гомперса? При чому тут нашi помешкання?! Вiнкельман бере ще один келих i виливаЇ його в своЇ бiле кругле черево. Вiн не спiшить одповiдати - розгадка раз-у-раз маЇ тим бiльший ефект, чим довше до нењ рвуться. - Не тiльки, моњ панове, вашi помешкання, але вашi сукнi, бiлизна, одежа, картини, килими, перснi, брильянти. - Вiнкельмане, ви п'янi! - Панове! За невдалий жарт засудити Вiнкельмана на порцiю сонячного хлiба! - Чекайте, чекайте, панове, тут щось Ї! Вiнкельмане, ви чудесний, знаменитий, позаконкуренцiйний комедiйний артист, це вiдомо ™вропi, Америцi й Африцi. Вашi лаври всiм нам дають спокiйно спати, бо вони спочивають на гiднiй головi. Але дайте ж i нам спокiйно спочити тут, у цьому милому ку точку, вiд усяких подiй. Кажiть просто й ясно, що там дiЇться, i не топiть нашого настрою в морях Гомперса та iнших невинних забавках. Дуже вас просимо, Вiнкельмане! Вiнкельман глибоко зiтхаЇ й приплющуЇ маленькi дукатi очi. - Дорогi моњ спокiйнi конкуренти моњх бiдних лаврiв! Скажу вам так: коли б моЇ помешкання було в Берлiнi, я тепер, в оцю хвилину, не мав би щастя бути тут iз вами. Я стояв би на порозi моЇњ хати з револьвером у руках. На жаль, моЇ помешкання в Гамбурзi. Коли я туди прилечу, то хтось iнший зустрiне мене з револьвером у руках. Тому я тут, моњ панове! Ясно? Нi? Добре. В такому разi, панове, скажу яснiше: наш прекрасний пролетарiат, почуваючи себе паном становища, хоче жити вiдповiдно до свого стану, цебто в палацах. Через те вiн вибираЇ найкращi будинки, привозить у колисочках своњх нащадкiв i оселяЇться, як у себе дома. Тiльки-но я мав приЇмнiсть рятувати одного мого хорошого приятеля вiд такоњ навали синiв сонця. До його вiлли з'явилося декiлька родин робiтникiв iз його власноњ фабрики й заявили, що вони хочуть житiњ в палацi так само, як живе хазяњн, що цей палац, мовляв, збудований за грошi, заробленi ними, а через те вони мають цiлковите право мешкати в ньому. Вони, правда, були "справедливi": в палацi двадцять шiсть покоњв, вони лишили фабрикантовi три, а собi взяли решту - двадцять три. У храмi вибухаЇ безладний, бурний, розкудовчений вихор голосiв: - Яке нахабство! - Але ж це грабiж, розбiй! - Це неможливоњ Та що ж це таке?! - А що ж полiцiя? - Ах, яка там тепер полiцiя! - Панове, так що ж це дiЇться?! - Ну, i що ж? I що? Врятували? - Ви покликали полiцiю? Вiнкельман загадково посмiхаЇться. - Полiцiю? Ви знаЇте, панове, що найпотiшнiше в цiй милiй забавцi номер два синiв сонця те. що в найближчому вiддiлi в полiцiњ ми знайшли тiльки двох урядовцiв, якi зайнятi були розбиванням урядовоњ каси. Полiцiњ, панове, вже немаЇ, або ж вона вже разом iз синами сонця вдираЇться до наших помешкань (якщо не зайнята розбиванням урядових кас). - Чекайте! Так це ж... це ж . Панове, так що ж це таке виходить? А що ж уряд? Що знаменитий Каесем? Звертались туди? На тонких, як у глинi тупим ножем прорiзаних устах Вiнкельмана знову розтягуьться загадковий усмiх. - Каесем! Це iакож досигь пiкантний номер Цi люди випустили з зоологiчного саду вовкiв i тепер хочуть њх прокламацiями загнати назад. Вони обiцяють звернутися з вiдозвою до пролетарiату не робити самовiльних, неорганiзованих учинкiв. Вони, мовляв, виробляють план i за тим планом пороздають нашi помешкання, сорочки, черевики, пальта, щiтки, зубо-шпички. Я думаю, панове, що ми можемо цiлком заспокоњтися вiд цього мудрого вирiшення Правда? Сузанна раптом озираЇться до Макса й мовчки, без посмiшки, без насмiшкуватоњ лукавоњ вогкостi дивиться йому просто в очi. - Ну, що ж? Нова ера? Ви задоволенi? Макс граЇться ножем, а в очах граються п'янi смiхотливi iскорки. - Задоволений. Мого палацу нiхто не займе. Сузанна круто повертаЇ до нього матово обточену спину. А в храмi гасаЇ вихор голосiв, рук, облич, крикiв. Дами шукають по гротах своњ капелюхи, рукавички - вони мусять летiти додому, ставати з револьвером у руках на порозi своњх помешкань. Мужчини то грiзно вимахують кулаками, то розгублено хапають один одного за одвороти шовкових смокiнгiв i домагаються вiдповiдi: що ж це дiЇться?! Адже ж учора ще нiчого такого не було чути. Може, це тiльки Вiнкельманове пpибiльшeння? Може, два три вибрики якихсь шалапутiв? Фiмiам перед Красою теж гасаЇ безладними клубками ю в один бiк, то в другий. Тiльки сама Краса стоњть у тiй самiй жагучiй, чистiй непорушностi, чужа й далека цим живим пороз'ятрюваним тiлам. Вiнкельмана шарпають, смикають, вимагають вiдповiдi, грiзно наступають на нього. Вiнкельман нарештi вириваЇться й стрибаЇ на стiлець. - Та дайте ж, панове, слово сказати! Що за чорт такий! Ви на мене так напали, наче я самий органiзатор цього переселення синiв сонця Я зовсiм не кажу, що це охопило вже весь Берлiн. Вашi помешкання ще цiлi, цiлi, цiлi! Заспокойтеся! Було кiлька випадкiв! Я вам бiльше скажу... Тихо, панове! Послухайте!.. Прошу, тихо! . Я вам бiльше скажу: в Каесемi товпляться десяткiв зо три власникiв розгромлених за сьогоднi магазинiв Пролетарiат одбираЇ в буржуазiњ зробленi ним товари Найкращi магазини вщент розграбовано. I Каесем так само обiцяЇ видати вiдозву. Отже ж, не хвилюй? ся й не... - Вiнкельмане, не час для жартiв! - Нi, панове, якраз час для жарив. Прошу трошки уваги. Прошу, кажу, уваги! Панове, оповiщаю вам, що ху-iко ми будемо навiть дуже весело жартувати! ЧуЇте? З найповнiших джерел годину тому я довiдався, що через тиждень Берлiн, Нiмеччина, Францiя, Англiя, - одне слово, вся ™вропа буде окупована Союзом Схiдних Держав. Договiр уже пiдписали всi уряди. Мiльйонова повiтряна армiя Союзу Схiдних Держав, озброЇна газовою й променевою артилерiЇю, стоњть напоготовi. В храмi залягаЇ на якийсь мент тиша, ошелешення I раптом десь iз кутка, з-за лопухiв, чiтко лунаЇ грiзний хрипкий голос: - Це знову жарт, Вiнкельмане?! Людиносхожа постать швидко повертаЇ щелепасте, з крихiтними гудзиками очей лице в бiк голосу й урочисто пiдносить догори зелену лапу. - Присягаюсь моњм гонораром у "Свiтовому Фiльмi" - найсерйознiша правда! Через тиждень, повторюю, ми будемо мати честь вiтати жовто-чорних гостей у нашому божевiльному Берлiнi. - Чому ж через тиждень? Подiбне до людського обличчя живо повертаЇться й на цей голос: - Тому, що через тиждень увесь наш сонячний пролетарiат iз його Каесемом можна буде взяти голими руками. Через тиждень не знайдеться десятка людей, здатних до оборони й органiзацiњ. РозумiЇте? Через це, моњ панове, ми навiть не повиннi б дуже боронитися, коли нас грабують, бо це тiльки прискорюЇ процес розкладу. Але, звичайно, не всi ми здатнi на героњзм. У храмi вже оживаЇ гомiн, нерiшучий, непевний, з нотками полегшення, несмiлоњ радостi, стриманого захвату, але й боязкого сумнiву. Це занадто велике щастя, щоб у нього можна було так одразу повiрити. Чи не фантазiя це? Чи не витвiр мрiйного вiдчаю? Адже цiлком вияснилося, що Союз Схiдних Держав рiшуче вiдмовився вiд цiЇњ пропозицiњ, боячись зарази. Навпаки, в нього тепер усi силкування напрямленi до того, щоб iзолювати себе якнайщiльнiше вiд Заходу й винищити в собi тi мiкроби хороби, що занесенi туди Iнараком i Каесемом. Вiнкельман рiшуче, радiсно водить над головами рукою так, наче розмiтаЇ на всi боки всi цi мiркування. - Неправильно! Дiйсно, раз був Союз одмовився Але тепер вiн мусить, розумiЇте ви, мусить виступити. Саме, рятуючи себе, вiн мусить урятувати нас. Бо коли на Заходi буде панувати ця хороба, то ясно, що i Схiд ранiш чи пiзнiш теж заразиться. Нањвно думати, що можна iзолювати одну половину планети вiд другоњ, так щоб не було нiякого стику. Отже, краще ранiше захопити в нас хоробу, нiж пiзнiше. Випекти њњ, випалити, видушити вогнем, газом, промiнням. Тут Сузанна раптом пiдносить руку й дзвiнко кидаЇ поверх голiв: - Панове! Я пропоную дальшi балачки на цю тему припинити. Всi очi здивовано, непорозумiло, злякано повертаються до суворо пiдведеноњ гарноњ голови в касцi темно-бронзовоњ зачiски. Макс спочатку теж здивовано пiдсуваЇ чорно-синi брови на чоло, але зараз же закидаЇ голову назад i стрiляЇ лукавими iскрами до потемнiлих високих хмар у стелi храму. - Чому припинити? Чому? Прекрасна, матово-молочна точена спина Сузi така непорушна, що Максовi хочеться iз смiхом встати й обняти њњ. Ця мила, бiдна спина вагаЇться. - Тому, що я не можу поручитися за те, що сказане в мо-йому домi не стане сьогоднi ж вiдоме Каесемовi. Вiнкельман швидко й радiсно махаЇ зеленими лапами, неначе видряпуЇться з води на крутий берег. - Та, будь ласка, панi радникова, будь ласка! Каесемовi вже вiдомо, не турбуйтеся. Вже вiдомо. Але в тому й Ї найкращий жарт, що вiн нiчого не може й не зможе зробити проти цього. Вiн - безсилий, як новонароджене кошеня. В цьому й е вся пiкантнiсть, моњ панове! I хай вiн знаЇ, що його першого порозстрiлюють i винищать, вiн нiчого не може зробити, щоб зорганiзувати оборону. Трагiкомедiя, моњ панове! Макс скоса зиркаЇ на сусiдiв: хе, радiсть нарештi прориваЇ всi гатки сумнiвiв i бурним потоком пiдхоплюЇ бiднi понапо-лохуванi вибранi душi генiњв. Але яка ж жагуча, палка радiсть: у першу чергу порострiлювати Каесем! У першу чергу! Нi, мало - не порозстрiлювати, а повивiшувати живими на лiхтарях цих мерзотникiв, злодiњв, душогубiв, негiдникiв, катiв, людоњдiв. Нi, ще мало - зробити величезне багаття з апаратiв Сонячноњ машини й на малому вогнi палити њх! Макс пiдходить до Сузанниноњ спини, нахиляЇться до нењ так, що чуЇ лицем тепло њњ тiла, i тихо шепоче: - Яв страшенному захватi, Сузiњ Спина й голова, непомiтно здригнувшись, швiњт.ко повертаються до нього. О, тепер уже зовсiм iнший воюнь ) цих величезних очах, вогонь багаття. - Яв надзвичайному захвањњ! Тiльки тепер я бачу справжню генiальнiсть, широчiнь, великiсть творчих душ! Який святий вогонь палаЇ на цих великих обличчях! Ям великi iдењ- запалили њх! Знаменито! - Пане... Нiманде! Я радила б вам краще якомога швидше вийти з цiЇњ зали. - Чого?! - Пане Нiманде! Я не маю нiякого бажання бачити людину, яка колись була менi.. мила, розшарпаною на шматки в моњй хатi. Iдiть собi швидше. Я думаю, що вас упiзнали, я бачила погляди, якi на вас увесь час кидали. Ви поводились занадто демонстративно й одмiнно вiд поведiнки всiх. Я вам настiйно кажу: швидше й непомiтно пiти собi геть. Макс стрiпуЇ головою, вирiвнюЇться, розминаЇ широкi плечi, поводить ними так, наче маЇ зараз витримати на них цiлу юрбу генiњв, i п'яно розгортаЇ м'ясистi подвiйнi губи. - Навiть непомiтно?! Невже так страшно?! Сузаннинi уста зовсiм не подiбнi до колишнiх, ах, зовсiм не лукаво-смiхотливi. Сузинi це уста - вони сухi, жорсткi, чужi-чужi. - Максе! Коли ти покладаЇшся на мою оборону, то ти помиляЇшся навiть авторитет господинi дому не може нiчого вдiяти там, де палахкотить полум'я справедливоњ ненавистi. ™дине, чого я мала б добитися, - це щоб тебе було викинуто з; дверей дому на вулицю. Але сподiваюсь, ти не... Що далi мала сказати мила Сузi, Макс не знаЇ. Вiн стрiпуЇ ще раз головою так, що пасмо хвилястого чуба спадаЇ на чоло, i легко стрибаЇ на стiлець. - Панове генi!!! Ха, як слухняно й чуло реагують вищi iстоти! - Дозвольте подати вам маленьку пораду. Не дуже захоплюйтеся творчою фантазiЇю пана Вiнкельмана. Все, що вiн тут говорив про армiњ Союзу Держав Сходу, - тiльки мрiя. Голови здивовано перезираються- що каже цей .. добродiй? Хто вiн, власне? Пай Вiнкельман iз другого стiльця гнiвно викочуЇ гудзики очей. - На якiй пiдставi ви маЇте смiливiсть давати вашi поради? Макс примружуЇ очi. - На пiдставi найдокладнiших фактичних даних, пане добродiю. Не "джерел" i чуток, а радiотелеграфiчних сьогоднiшнiх звiдомлень Каесему Пiвнiчноњ Африки. Союз Схiдних Держав на порозi свого розкладу. Армiњ поспiхом розпускають. Серед урядiв панiка "Хороба" вже в Африцi й Азiњ, моњ любi панове! - Та звiдки ви все це знаЇге, чорт забирай?! Макс весело-недбало й лукаво примружуЇ очi. - Я член Каесему Нiмеччини, моњ панове. Сузанна швидко машинально пiдсуваЇться ближче до стiльця Макса й злегка виставляЇ руку, наперед готова спиняти скаженi хвилi тiл. Але диво: нi хвиль, нi скаженостi немаЇ. Навпаки, раптове still. А серед притишення - враженi широкi очi, шелест здивування, ошелешення, цiкавостi, страху. Сузанна бачить, як iз-за голiв випинаються iншi голови, як деякi тихенько пiдсуваються ближче, як у деяких очах уже з'являЇться ласкавенька м'якiсть поштивостi. I ще бачить Сузанна, як Вiнкельман непомiтно злiзаЇ з стiльця, а Макс, навпаки, зручнiше вмощуЇ ноги, з п'яним нахабним викликом мружачи синi вiњ. - Так, моњ панове, я член Каесему. I на цiй пiдставi я мушу вас розчарувати, мабуть, чорно-жовтим гостям не доведеться робити багаття з Сонячноњ машини, а нам висiти на лiхтарях Берлiна. Ех, панове! Чого ви так порознервовувалися? Що сталося? Помешкання вашi забирають? Ганчiрки? Щiточки до зубiв? Ах ви, генiњ, широкi, творчi натури! Та як ви не бачите, що всi вашi помешкання, ганчiрки, всi навiть храми й палаци Ї крихiтне, мiзерне зерняточко пiску перед тим, що маЇ бути?! По головах пробiгаЇ вiтрець руху и гомiн здивованого обурення: яке право маЇ цей добродiй говорити таким тоном тут? Але добродiй, видно, справдi маЇ право - вiн iще певнiше й п'янiше задираЇ голову, змахуЇ рукою. - Ну, що таке цей храм? Ну, хай його займуть отi "кретини" й "грабiжники", як ви кажете. Та через рiк-два вся земля буде забудована тiльки храмами й палацами! Ганчiрки? Та все людство буде вдягнене в шовки, в найдорожчi, найкращi тканини. Мистецтво? Та як ви, якраз ви, люди мистецтва, поезiњ, творчостi, як в и но вiдчуваЇте, не розумiЇте, що саме для вас найширше поле розчиняЇ Сонячна машина? Саме для вас, для творчостi, для краси Для Bdc же розгортаються велетенськi сцени, грандiознi аудиторiњ, вам дають мiльйони слухачiв, глядачiв, спiвробiтникiв. Людство ж, моњ бiднi ви поети, визволяЇться вiд влади нижчого, матерiального, звiльняЇ духовi сили, випускаЇ замкнених по каторгах працi. Сотнi тисяч поетiв-творцiв уступаЇ в добу творчостi. Як ви цього не розумiЇте?! I як, як ви можете оступатися за iнтереси тих, то тримають його по каторгах працi, i хотiти вiшати й палити на вогнi тих, що хочуть вiчноњ, всесвiтньоњ творчостi! Якого чорта ви всiма вiками й в усiх епохах стояли на боцi тих, що спиняли дух людства до визволу? Га? Та ви ж якраз повиннi були найкраще розумiти, наприклад, усю велич i красу соцiалiзму. А ви що? Ви раз у раз висмiювали нас, ви глузували з нас, побивали камiнням i оспiвували чесноти тих, хто вдавав Велику Красу i Творчiсть. Вам добре платили за це? Ганчiрками, палацами, винами, брильянтами? I ви готовi тепер повидушувати мiльйони тих, що були в каторгах, за те, що вони хочуть жити теж не в ямах, не в брудi, не в струпах, а подiбно вам? От так ви розумiЇте творчiсть? Ах, голубчики ви моњ! Та плюньте ви на своњ зубошпички! Пороззувайте вашi душi! Пороздягайте ви к чорту вашi ганчiрки! Та ходiм разом працювати. Працювати над тою красою, якiй ви нiби служите Ходiмте творити, панове творцi! Ви радiЇте, що в Каесемi мало сил? Що ми не можемо захопити всiЇњ величезноњ стихiњ, яка вириваЇться з старих форм? Та плакати вам, саме вам, панове, треба! Та треба бiгти до нас, треба всю свою науку, вмiння, розум, енергiю, красу - все-все прикласти, щоб направити стихiю Гей, панове, кажу вам. плюньте на своњ старi ганчiрки! Приймайте сонячний хлiб i хо-дiмте на сонячну велику роботу! Га? Згода? Жовто-бiлява гриваста голова з смуглявим п'яним лицем, з темним рум'янцем, з розхристаними очима, з буйним червоним усмiхом у чеканнi застигаЇ над пiднесеними до нењ обличчями. I раптом живо повертаЇться до правого краю пiдкови-столу, звiдки лопотить бурхливий частий плескiт двох бiло-рожевих оголених ручок. Звiдти з мокрим захватом, з бурною вiдданiстю промiняться в нього величезнi, вже не скорботнi, вже не питайнi очi Мадонни. О, люба, чудесна, прекрасна! I цей плескiт розриваЇ шкуринку замiшання - з-пiд нењ вириваються з рiзних кiнцiв аплодисменти, крики, вигуки, запитання. ЗдiймаЇться знову вихор голосiв. Вони схоплюються однi за одними, борються, гризуться, розриваються й знову сплiтаються з другими: - Каесем маЇ рацiю! - Не маЇ рацiњ! - Армiя Сходу! - Нiякоњ армiњ! Геть усякi армiњ! - Хаос! Руњна! Варварство юрби! - Слава юрбi! Слава хаосовi! З хаосу вийшов свiт! I раптом пањ усiма голосами металiчне, рiвно, дивно-спокiйно ляскае лвiдкись од входу храму голос Сузанни: - Панове! Прошу тишi на одну хвилину! Занадiо спокiйний, занадто рiвний цей голос серед клекiтливих, пiнистих голосiв. I тому з шипiнням, як хвиля од берега, спливаЇ галас: - Панове! Менi донесено, що в сусiднiй вiллi банда грабiжникiв убила власника вiлли, його стару матiр i двох синiв. Тепер там iде розгром i грабiж. Ви можете чути крики звiдси, коли вийдете на терасу дому. Я раджу всiм, у кого дома лишився хтось близький, поспiшати додому. Голос спокiйно замовкаЇ. Велично закам'янiла голова Сузанни повертаЇться i, не хапаючись, випливаЇ з храму, як артистка iз сцени за кулiси. I знову вихор, але дикий, жахний, слiпий. Вiн кидаЇ тiлами, жене њх через стiльцi, через скелi, грати, квiти до дверей, гримить зваленим на мармур пiдлоги посудом, видушуЇ iстеричн" крики, миготить смертельно блiдими обличчями. Макс плигаЇ на землю i, розриваючи руками скорченi, збитi жахом тiла, видираЇться з храму. На сходах в iстерицi б'Їться напiвголе нiжно бiле жiноче тiло, задерев'янiло розкинувши ноги й боком iзсуваючись униз. Через нього стрибають ноги мужчин у шовкових модних штанях iз мереживом на кiнцях. Небо темно-сiре. Колючою мрячкою поспiшаЇ дощ. З-за дерев !парку чуЇться важкий ритмiчний гупаючий iуркiт, потiм одразу брязкiт i гомiн рявкаючих радiсних голосiв. А побiч них - виючi передсмертнi зойки. Макс вибiгаЇ на вулицю, бiжить лiворуч, розпихаЇ спини цiкавих. Але щодалi, то цих спин щораз бiльше, густiше, непролазнiше. I це вже не цiкавих спини, це вже не мовчазнi, хмурi, скупченi страхом обличчя, а блискаючi п'яним простором очi, роти, пороздиранi мстивим смiхом, вузлуватi руки, зарослi груди. Це вже гудучий, грiзний, невпинний розлив. I це ж - квартал магнатiв i королiв! Макс зупиняЇться й нарештi озираЇться - але куди ж тут шукати рук, що взялися б спинити цю повiдь! ЧАСТИНА ТРЕТЯ Лiктя безвiльно, байдужими вихилясами опадаЇ з мокрих дерев. Сонце мокро блищить на дахах мiстечка, на закурених шибках фабрики сонячного скла. По горах меланхолiйно блукають отари сивих хмарин, залягаючи по межигiр'ях. Доктор Рудольф навмисне не поспiшаЇ з лiсу додому, щоб напевно вже застати звiстку з Берлiна. Не може ж бути, щоб одправлений, навантажений два днi тому потяг був останнiй! Не може бути, щоб Каесем лишив його тут iз усiм персоналом, iнженерами, службовцями, з жiнками њхнiми. Хай не роблять йому нiякоњ зустрiчi, але на можливiсть вернутися додому вiн, здаЇться, заслужив. I чому маЇ припинитися залiзничий рух? Чому немаЇ повiтряного? Чому не працюЇ нiякий нi телеграф, нi телефон? Що там дiЇться? Чому так невиразно, заплутано, нiяково вiдповiдали останнiми днями на запитання звiдси? Доктор Рудольф iзнизуЇ плечима й шкандибаЇ до лабораторiњ. Фабрика стоњть. На подвiр'њ у вагонах чекаЇ вiдправки сонячне скло. В величезних майстернях також купами лежить воно навiть не пiдраховане: Нiмеччина переповнена ним. Порожньо, тихо, смутно тут. А ще ж позавчора стояв веселий завзятий гуркiт працi. Палали печi, совались велетенськi руки-корита з передiлами, з яких так рiвно, точно, як краплини з ринв, випадали готовi жовто-червонi стекла. В лабораторiњ нетерпляча, досадлива тоскнiсть. З Берлiна нiчого.. Всi знизують плечима, i всiм нiяково за нього, Рудольфа Штора Ну, хай до них неувага, але до нього все ж таки можна б i не такими вже бути. Доктор Рудольф крутить головою. - Нi, панове, там щось сталося. Щось несподiване й раптове. Я не можу чекати. Третiй день нiякого сполучення. Ми вiдрiзанi вiд усього свiту. Коли хочете, лишайтеся дожидати, а я полечу до Берлiна. Майстер Кiн пропонуЇ менi свою машину. Я зараз же, сьогоднi ж сповiщу вас. Правда, вже нерано, але майстер Кiн береться до присмеркiв бути вже в Берлiнi. Лiтачок - старенький моторовий - по старечому, з кректiнням i шипiнням iз розгону пiдноситься вгору. Гори, димарi, фабрики, iржаво-червонi дахи мiстечка гойдаються й пливуть назад, пiд аероплан. А потiм, погойдуючись, пропливають унизу такi знайомi сiльськi гiрськi хатинки, кози, корови з дзвiночками та брязкальцями. В лице поколюЇ порох дощу, вiтер гостро голить щоки. Нiчого злого не могло статись у Берлiнi! Сонце то визирне з синюватоњ набухлоњ хмари, то сховаЇться, як мати, що граЇться в пiжмурки з своЇю дитиною-землею. По дорозi зустрiчаються люди з торбами на спинах - по формi видно, з Сонячними машинами. Нi, нi, нiчого злого не могло статись у Берлiнi. Окупацiя Союзу Схiдних Держав? Не може бути. А як i так, то що ж, ненадовго. Адже ж Сонячна машина - найдужча гармата, як пише любий Макс. Вечiр помаленьку запинаЇ землю сiрою полою низини гiр - Мати спати йде. Але спина майстра Кiна такою певною, масивною, волохато-футеральною купою випинаЇться попереду на тлi безмежного неба, що сумнiватися нема чого: на вечiр лiтак буде в Берлiнi. I раптом залiзне тiло машини струшуЇться несподiваним корчем. Доктор Рудольф машинально хапаЇться за поруччя сидiння, а товстелезна рука майстра Кiна швидко перестрибуЇ трошки вгору на блискуче держальце й сильно крутить його вбiк. Але залiзнокрилате тiло знову здригаЇться, потiм починаЇ стрибати вправо, влiво, вгору, скажено, корчево пручаЇться, рветься, лютуЇ. Спина майстра Кiна неспокiйно, розгублено соваЇться то в один бiк, то в другий. Дихання мотора - нерiвне, задихане, передсмертне. I вмить настаЇ моторошна мертва тиша. Голова майстра Кiна озираЇться, синювато-блiде лице хоче сказати щось, крикн