до дальшого розроблення плану. Як вивести населення з мiст? Силою, терором. Спочатку прочистити одну округу вiд Сонячноњ машини, забезпечити потрiбною кiлькiстю годiвельного й господарського матерiалу, тодi перегнати на цю територiю продезинфiковане населення, вiдiбравши в нього Сонячнi машини. Головне ж - негайно вивести армiю з Берлiна. Розклад набираЇ кањастрофiчного характеру. Пропаганда й уживання Сонячноњ машини провадиться вже в самiй армiњ, по казармах. Наслiдок тактики Сукурамi! Цю нiч буде генеральна iнспекцiя й прочистка. Можливi ексцеси деяких вiддiлiв. Вони будуть знищенi свiтлом в один мент. Окремi одиницi, хоч трохи запiдозренi,- розстрiлянi. На ранок уся операцiя повинна бути скiнчена й армiя виведена в намiчену округу. А тут, у Берлiнi, лишиться тiльки невелика, але цiлком певна частина для дезинфекцiњ мiста й населення. Цебто: всiх провiдникiв, всi непевнi з якого-небудь погляду елементи, помiчених саботажникiв i так далi вивiшати по всьому Берлiну. Без нiякого рахунку. Хоч десять тисяч. Рештi населення даЇться три днi, щоб позносило все скло й одержало спецiальну .посвiдку. Через три днi всякого, хто не матиме такоњ посвiдки, буде вбиватися на всякому мiсцi. Через п'ять днiв усе населення повинно вийти з мiста в призначену округу. На кордонi кожного будуть обшукувати i пропускати на очищену територiю. Там ставиться кожного на роботу й даЇться риж, зерно, м'ясо. Нiяких сонячних хлiбiв нi на хвилину! - А чим же годуватимуться тi, що вiддадуть стекла до переходу в округу? - Чим хочуть. Нехай голодують, здихають. Через п'ять днiв усе мiсто буде вiддане пiд газову дезинфекцiю. Нi одноњ живоњ iстоти тут не буде. Хто не здасть скла, лишиться трупом у мiстi. Отже, кузино, я прошу вас негайно зiбрати все, що ви хотiли б узяти з собою, i приготуватись до негайного вiд'њзду. Можливо, що ще цiЇњ ночi або завтра тут уже розгорнуться такi подiњ, при яких вам не треба бути. Принцеса Елiза обережно, помалу сiдаЇ на стiлець, не зводячи застиглих заокруглених очей iз порожевiлого вiд пiдняття лиця Георга. - Вибачте, Георгу, менi так болить голова, що я не можу ще схопити всього. Це рiшенець остаточний? - Остаточний i безповоротний. У палацi Мертенса засiдаЇ Рада Армiњ. Пiд њњ безпосереднiм доглядом i кермом буде всю нiч провадитись операцiя чищення. Я мушу бути там через годину. Я прошу вас, кузино, поспiшитися. До вiдома вашого додам, що в Америцi йдуть жорстокi боњ мiж сонцењстами й експедицiйною армiЇю Три мiста знищено до одноњ люди ни. (Там не встигли захопити складiв зброњ, i сонцењсти озброњлись). На заходi ™вропи справа стоњть теж критично Особливо в Парижi, де так само йде невтримний розклад армiњ, хоча боња немаЇ. Прохають у нас якомога швидше прислати свiжi вiддiли. На нас уся надiя. ЦiЇњ ночi рiшаЇться доля планети. Принцеса Елiза не може сидiти. Ти душно, њй млосно в хатi. Вона мусить хоч на десять хвилин вин i и в сад, отямитися, обдумати. - Кузино, я вас дуже прошу: обдумувати нема чого. Треба тiльки поспiшити А швидка њзда на авто освiжить вас краще, нiж сад. Дозвольте вам помогти в збираннi речей! Нi, Елiза мусить усе-таки вийти в сад. ѓй треба подумати. 11с так раптово, так кошмарно, так неймовiрно... Очi принца Георга сгають загостренi. - Кузино, ваше хвилювання надзвичайно мене дивуЇ. Я вас не впiзнаю. Що тут неймовiрного, кошмарного? А то не кошмар, що пiвсвiту здичавiлоњ А ви не в кошмарi живете весь час? Слово честi, я вас не впiзнаю. Взимку ви були iнша. Ви тодi вмiли розрiзняти кошмар од лiкування. Принцеса Елiза, одначе, тягне з спинки фогеля чорну мережану шаль. Але, випустивши з рук i не пiдiймаючи, виходить iз кiмнати. Принц Георг, стиснувши щелепи, пiдхоплюЇ з пiдлоги шаль, перекидаЇ њњ собi на руку й поспiшаЇ за Елiзою. В саду темно й тепло-вогко. Небо беззоряне, темно-сiре. Солодким i нiжним духом попахуЇ з бузковоњ алењ. Принц Георг обережно бере пiд руку принцесу Елiзу й мовчки веде њњ дорiжкою, нахиляючи голову пiд навислими вiтами. Раптом принц Георг почуваЇ, як по руцi принцеси проходить чудний рух. Вiн повертаЇ до нењ голову й бачигь повернене до нього лице з двома великими, темними в сiрiй пiвтьмi очима. - Що, Елiзо? Лице мовчки, неначе навiть злякано, зараз же вiдвертаЇться, але в руцi все той самий якийсь внутрiшнiй рух чи напруження. Принц Георг непорозумiло дивиться на Елiзу, потiм повертаЇ голову направо й розумiЇ: в лабораторiњ доктора Рудольфа свiтло. Та що ж це iаке, нарештi? Що за гайна тут ховаЇгьсн в зв'язку з цим проклятим калiкою? Принц Георг обережно зупиняЇ князiвну Елiзу i, не випускаючи руки, але прислухаючись пальцями до найменшого руху њi, шепоче: - Бачте свiтло в лабораторiњ, Елiзо? Елiза байдуже повертаЇ голову й м'яко, але твердо визволяЇ руку. (Ага!) - Бачу. А що таке? Який байдужий сухий голос, абсолютно нiчого цiкавого для нењ в тому свiтлi немаЇ. - Ви не розумiЇте, що цiкавого? Це, мабуть, доктор Штор вернувся? - О, не думаю! Може, панi Штор. Ага, вона не думаЇ. Такоњ думки й треба було сподiватися. - А раптом доктор Штор? Його можна зразу арештувати. Це надзвичайно важно було б. Може, ми пройшли б тихенько повз лабораторiю, кузино? - Як хочете. Цiлковита iндиферентнiсть, навiть iз домiшкою втоми, (А рука ж явно дрижала!) ОбоЇ мовчки й помалу посуваються алеЇю. Принцеса Елiза йде з нахиленою головою в глибокiй задумi, байдужа i до лабораторiњ, i до саду, i до принца Георга. I раптом принцовi Георговi стаЇ соромно: вона, нащадок старого королiвського роду, людина, для якоњ змалку всякий нижчий за князя - iстота нижчоњ раси, вона маЇ щось спiльне а якимсь калiкуватим чоловiком, сином пролетаря та ще й слуги?! Та ще найшкiдливiшим мiкробом у тiй хоробi, яка нищить усе життя самоњ Елiзи?! Та ще й у такий момент, коли рiшаЇться доля всiЇњ Нiмеччини, всього свiту?! Що за дикi, абсурднi думки! В лабораторiњ ж свiтло все не гасне й не гасне. Що може робити в нiй так довго панi Штор, коли це вона там? От уже видно крiзь розчинене широке вшно полицi, шафи, iнструменти. Чиясь тiнь хистко походить по стiнi й зникаЇ. Принц Георг зупиняЇться проти вiкна, пiдводиться навшпиньках i зазираЇ через кущi, водячи головою то вправо, то влiво. Принцеса Елiза теж зупиняЇться й байдуже чекаЇ. Раптом принц Георг швидко присiдаЇ, а у вiкнi з'являЇться темний контур мужчини. Вiн якийсь мент стоњть вепорушно, нiби вслухаючись у сад, потiм пiдносить руки до голови й загрiбаЇ волосся назад. I зникаЇ знову в глибинi кiмнати. Принц Георг робить принцесi знак рукою й навшпиньках, зiгвувшись, крадеться алеЇю. Принцеса ж iде так само - повiльно, стомлена, байдужа. Принц Георг зупиняЇться, нахиляЇться до Елiзн й шепоче њй коло самого лиця: - Я мушу побiгти зателефонувати Елленберговi. Такого випадку не можна випускати. Ми повиннi його захопити. Ви пiдете зi мною чи почекаЇте тут? Принцеса Елiза мляпо знизуЇ плечима. - Менi все одно. Тiльки чи встигне Елленберг прињхати? Напевне, Штор зараз вийде. I взагалi... такий момент. Вам же треба на засiдання Ради Армiњ? Як хочете, розумiЇться. - Вибачте, Елiзо. Говорiть тихше. Це забере не бiльше, як пiвгодини-годину. Вони моментально будуть тут. - Як хочете. Телефонуйте. Тiльки швидко, коли так. Я буду тут слiдкувати. Принц Георг знову, без потреби вже зiгнувшись, навшпиньках бiжить алеЇю. На руцi в нього висить шаль i плутаЇться кiнцями мiж ногами. Вернуться та вiддати Елiзi? Вогко сьогоднi в саду. Зненацька якась сила круто зупиняЇ принца Георга. Вона ж нещиро говорила! Це не њњ мова, не њњ тон, голос, слова. "Вам же треба на засiдання... Такий момент". А сама через бiль голови в такий момент пiшла в сад. Принц Георг якийсь мент стоњть на мiсцi, потiм сходить з алењ й поза кущами, зiгнувшись i обережно ступаючи, прокрадаЇться назад, до того мiсця, де покинув Елiзу. Але њњ там уже немаЇ. Правда, вона вся в темному, трудно њњ побачити в темнотi алењ. Принц Георг крадеться далi, напружено витягаючи голову до алењ й зiрко вдивляючись. Нема. Як вона могла так швидко зникнути? Значить, коли вона попереду, то мусила бiгти? Нi. Це абсурд - вона десь позаду, вiн не помiтив њњ. Аж раптом принц Георг чуЇ, виразно чуЇ попереду, перед самою лабораторiЇю голос Елiзи. - Пане докторе! Пане докторе! Вона його кличе! Вона його кличе! Принц Георг, хижо зiгнувшись, м'яким бiгом бiжить понад алеЇю на голос Елiзи. От вона - сiра пляма лиця. Темна постать iз лабораторiњ поспiшаЇ на голос. Штор уже бiля нењ. Хоче щось сказати. Вона хапаЇ його за руку, заводить у тiнь, ховаЇ вiд свiтла з лабораторiњ! Принц Георг чуЇ, як на нього набiгаЇ гаряча, скажена хвиля, слiпить очi, пiдхоплюЇ й кидаЇ на двi постатi в алењ. Хтось iз середини його кричить ревким горловим криком, вiд якого все тiло стрибаЇ в екстазi лютi. Шторова незграбна постать шарпаЇться вбiк од Елiзи. Але принц Георг, пiдхопивши шаль в обидвi руки, накидаЇ њњ як сiть на голову Штора, швидко обмотуЇ њњ, ударом ноги по ногах збиваЇ на землю й усiм тiлом падаЇ згори на голову. За собою вiн чуЇ жiночий верескливий скрик, шарпання за плечi, але цей скрик i шарпання жене на нього ще слiпучiшу, ще екстазнiшу хвилю лютi. Принц Георг впиваЇться обома руками поверх шалi в горло Штора, душить, притискаЇ до землi, топче груди колiнами, харчить, стогне. Голова Штора спазматичне шарпаЇться, шия шалено випинаЇться, все тiло, як велетенський черв'як, на який наступили, вигинаЇться на всi боки, силкуЇться повернутися грудьми до землi. I вмить колiна Георга сприскують iз грудей Штора, i груди моментально повертаються до землi, спина зараз же залiзно вигинаЇться, пiдiймаЇ на собi принца Георга, випростовуЇться й сильно струшуЇ. Але принц Георг висить на Шторi, вп'явшись руками в горло, не випускаючи нi на мить. Одначе вiн чуЇ, як залiзнi руки обхоплюють його круг спини, здушують огруддя з такою силою, що спиняЇться дихання, i руки випускають самi собою горло. I в ту саму мить залiзнi страшнi руки пiдiймають його догори, крутять у повiтрi, змахують ним... Але Штор, наступивши ногою на кiнець шалi, спотикаЇться, i обидва тiла з м'яким гупом падають на землю. Тут вони люто зчiплюються в страшний клубок, совають ногами по жорствi, стогнуть, хропуть, корчаться. Принцеса Елiза вже не кричить, не шарпаЇ за плечi. З усiЇњ сили тиснучи собi руки, важ'ко, задихано дихаючи, наче сама б'ючись, перехилившись до страшного клубка, вона стоњть i вся дрiбно-дрiбно тремтить. I раптом якийсь рвучкий рух у клубку. Над ним здiймаЇться голова доктора Рудольфа, обкутана шаллю. Тримаючи одною рукою за горло принца Георга, сидячи верхи й затиснувши зомлiле тiло мiж ногами, доктор Рудольф другою рукою судорожно зриваЇ з голови шаль. ЗриваЇ й зараз же обмотуЇ нею голову, плечi й руки противника й мiцно зав'язуЇ. Напiвнепритомне, уткнуте лицем у пiсок тiло в'яло хилитаЇться, й уже не хрипить, i не сопить. Доктор Рудольф схоплюЇться на ноги i, важко дихаючи, ослiплено, очманiло озираЇться. В ту саму мить принцеса Елiза кидаЇться до нього, для чогось хапаЇ його за руки, тисне њх, гладить, тремтить. I враз руки доктора Рудольфа з тою самою люттю обхоплюють њњ тiло, пiдiймають у повiтря, перегинають, притуляють до хрипко дихаючих грудей i хижо прожогом несуть у лабораторiю. Принцеса Елiза безгучно всерединi скрикуЇ жахом i гострим диким щастям. Хтось iще другий кричить у нiй про безумство, про щось страшне, що десь тут Ї, про щось, що треба зразу ж негайно зробити. Тiкати. Рада Армiњ. Такий момент. Божевiлля. Але, коли б тут усi армiњ всiх вiкiв зчепилися мiж собою в скаженiй борнi, коли iб небо над њх головою зайнялося сiрчаною пожежею, коли б планета звалилася з довiчного шляху в чорну безодню всесвiту й запалала б, як смолоскип, принцеса Елiза не зробила б нi найменшого руху, щоб одiрвати своњ руки вiд цiЇњ пiтноњ гарячоњ шињ, вiд цього хижо, оскаженiло мчущого њњ тiла Згорiти, спопелiти, але не припинити нi на мить цього жахного, забиваючого дух, безгучного крику щастя! I сяйво над Берлiном так само, як пiвгодини тому, мирно й задумливо впираЇться вiялом у темно-сiру запону неба. I сад той самий, мирно шелесливий, спокiйно дихаючий нiжно-солодким духом бузку. I свiтло з лабораторiњ, неначе нiчого не сталося, так само рiвно безшумно лежить на вiтах кущiв. Наче не сталося щойно величезного чуда, наче не вiдбулося в безумному крику щастя страшне тањнство. I хiба не кричуща, не дика неймовiрнiсть, що вони вже от бiжать алеЇю, мало що не переступивши через замотане безживне тiло пiд кущами, сплiвшись руками, жадно торкаючись тiлом об тiло. Елiза нањжена всiЇю шерстю душi: рятувати тепер свою неймовiрнiсть, боронити тепер лазурями, зубами! При воротях повинен бути автомобiль принца Георга. Рудольф умiЇ правувати. Слабо. Добре, вона сама буде при стернi. Адресу салону знаЇ добре. ™ авто! Шофер нетерпляче товчеться. - Це авто його свiтлостi? - Так. Iз ким маю честь... - Його свiтлiсть наказуЇ вам чекати тут на нього. Я беру авто. Зараз воно прийде назад. Шофер придивляЇться й поштиво вiдступаЇ набiк, низько вклонившись. - Пане докторе, сiдайте! Швидше! В лице б'Ї рiвна рiжуча струя нiчноњ свiжостi; у вухах цмокають прожогом налiтаючi стовпи, дерева, кiоски; нсприкрше волосся розтрiпалося пасмами й телiпаЇться, як грива, на плечах. А уста горять, горить усе тiло, над устами ще чути колючi, пекучi слiди вусiв. I нiяка свiжiсть, нiякий вiтер не прохолодять, не здують цього горiння. Що ж це дiЇться?! Один iз нiчних снiв?! Але ще фантастичнiший, неймовiриiший, неправдоподiбнiший. Хочеться стати на весь зрiст в авто, розпустити все волосся палаючою гривою, розставити руки й скажено мчати з вiльним диким криком! Кiнець! Нема лубка! Господи, як здивуЇться Труда, миле, любе Страховище! "Елiзо, правда?!" Правда, Трудо, правда! А лiве плече, лiва рука весь час почувають хвилююче, соромне, моторошно рiдне тепло тiла й о г о. Страшно повернутися, страшно глянути в очi, що, чуЇ вона, невiдривно, покiрно й владно лежать на њњ лицi. - Як слiд ми њдемо? I тепер можна глянути, можна швидко-швидко обняти поглядом дорогу розтрiпану голову з цiлованими очима, що злякано вдивляються у вулицю. РозумiЇться, вiн не знаЇ дороги, не впiзнаЇ вулицi. Та й як можна знати й розпiзнати що небудь у таку нiч? - ЗдаЇться, як слiд . Нi, щось... Так, так. Тепер направо. Авто iз шипучим рипом колiс по асфальтi завертаЇ праворуч, сильно нахиливши його тiло на плече. Перекинеться? Нi, тепер нiщо не смiЇ перекинутись! I все дурницi, всi окупацiйнi армiњ з њхнiм смертельним промiнням, газами, загрозами, сiрахiттями! - Тепер налiво. Авто, жбурляючи позад себе стовпи, перехожих, стрiчнi, рiдкi екiпажi, знову перехиляЇться на лiвий бiк i влiтаЇ в бiчну вулицю. Зовсiм же мирнi, тихi вулицi. Парочки, спiв iз вiкон, вiйськовi постатi. Вони нiчого не пiдозрюють, не вчувають. - Далеко ще? - Нi, зараз. Там, на лiвому боцi, залiзнi ворота. Ах, так, це тi самi ворота, що ще сьогоднi вона бачила Як це давно-давно було. Iндус, Iрма, болюча розмова з ним. Кошмар?! - А ми застанемо кого-небудь у салонi? - Повиннi застати. Вони звичайно всю нiч сидять. А глянути в очi все ж таки страшно, неможливо, а тягне так, як iз височенноњ башти вниз. Дiйсно, вони сидять Рiзнокольорове притишене свiтло в за тишних одгорожених куточках, безперестанний дзюркiт розмов iз виплюском срiблястого смiху, нiжно-рожевi вушка, бiло-ро жевi плечi, шоколаднi, кавовi, шафрановi обличчя. Але, як тiльки в дверях з'являються за зляканою Iрмою двi постатi з розкудовченим волоссям, iз чудним блиском в очах, з рiшучими рухами, з хапливими страшними словами, по затишних куточках пролпае тривога й змiтаЇ дзюркiт, викидаЇ на середину кiмнати рожевi вушка, шоколаднi лиця й збиваЇ њх круг двох посiатей у рiзнобарвну напружену купу. А Мертенс, помалу пiдвiвшись iз свого фотеля, вражено наставивши наперед банькатi молодi очi, не може рушитися далi. Марта Пожежа! Сама Марта Пожежа! Те саме дике, роз'патлане, палаюче волосся на плечах i на лицi, топ самий п'яний, нахабний блиск у зелених очах, тi самi спухлi дигячi й безсоромнi губи! I принцеса Елiза? Оця рiшуча, хижо нањжена, важко дихаюча Марта Пожежа - принцеса Елiза, ота рiвновелична, безстрасно-холодна черниця?! I з доктором Штором?! "Негайно... Заходи... Попередити.." I Труда теж не може отямитись, не може так само пройнятись як слiд страшним змiстом звiстки. Елiза з Рудi?! Елiза з ними за Сонячну машину? Елiза в такому виглядi? Елiза з такими очима, з такими рухами! Це - Елiза, та сама, що ще сьогоднi була тут iз таким неприступним, мертвим лицем, з такою ворожiстю?! Шоколаднi, шафрановi, посiрiлi вiд тривоги й хвилювання обличчя попадають у хапливий пiднятий рух. У казарми! Боронитися! Скликати з усього Берлiна всiх своњх! Повстання! Битися до смертi! Iндус, ухопивши обидвi руки Iрми в своњ, нахилившися, щось гаряче швидко шепоче в пiдняте до нього злякане личко. Шепоче, питаЇ, вимагаЇ, просить А личко то злякано дивиться на нього, то знову вражено повертаЇться кришталевими тарiлями в бiк тих двох постатей, розпатланих, блискаючих очима А в блисковi ж тiм не тiльки тривога, не тiльки страх i рiшучiсть, а ще щось, щось страшнiше за всi страхiття Сукурамi й його Ради! Що ж це таке?! I це та сама принцеса, яка... - Панове! Панове! Треба якийсь план! Так не можна! - План один - пiдняти армiю! Битись до смертi! Знищити проклятих! Величезний, кудлатий негр гарячкове застiбаЇ гудзики френча, i баньки його очей моторошно переливаюгься синiм блиском Японцi њх цiла купка, наставивши один на одного окуляри, дрiбно дрiбно дрiбоњяiь незрозумiлими словами, перебиваючи один одного, хапаючи за руки, нетерпляче облизуючи блiдо синi губи Елну й Рудольфа пообсiдали оголенi плечi, поблiдлi вушка, пороздиранi страхом очi, шарпають на всi боки питаннями, скриками Панове! На хвилину уваги! Голос такий чужий цьому хаосовi, такий спокiйно важкий серед палу тривоги, що всi обличчя зразу повертаюiься до ньою Мертенс! Колишнiй президент Мертенс! Той самий Мертенс! - Панове вiйськовi! Рiшучiсть i одважнiсть - найкраща зброя Особливо в таких випадках. Треба заарештувати Раду Армiњ. Це - найлегший план. ™ у вас сила захопити палац? Не всi вiйськовi розумiють нiмецьку мову. Швидкий шепiт помiж собою. Тодi гиркаючий голос по-англiйському повторюЇ те саме. Негр Ну-шу-му-шу скидаЇ головою, плечима, кулаками. - ™! У нас Ї! Всi сонцењсти! Iндус швидко пiдходить до Мертенса й простягаЇ руку: - Прекрасний, вiрний план. Товаришi! Нас може врятувати смiливiсть i рiшучiсть. Нам треба взяти палац! - Палац охороняЇ свiтляна батарея. Нi з повiтря, нi вiд землi нема доступу! - Все одно! У нас теж найдуться свiтлянi батарењ. - Захопити њхню батарею! - Та як же њњ захопити?! З-пiд землi, чи що?! Тут Мертенс раптом швидко пiдносить куцу руку. - Панове! Палацовiй вартi вiдомi пiдземнi ходи мого палацу? Нiхто не може на це нiчого сказати. Нiхто нiчого не чув про пiдземнi ходи. Японцi вiдбували варту при палацi, але про пiдземнi ходи нiчого не вiдомо. Може, особиста охорона Сукурамi знаЇ про нењ. Але як њх знайти, тi ходи? Куди вони виходять? Що за ходи взагалi? I чи не поначинюванi вони газовими мiнами, якi знищать усякого, хто увiйде в тi ходи? Мертенс якийсь мент важко, задумливо дивиться в пiдлогу, не слухаючи суперечок. Потiм помалу пiдводить сiдлаЇте чоло, наставляЇ його на iндуса й спокiйно гиркаЇ: - Я знаю ходи. Всi. Можу провести. На Марту Пожежу вiн не дивиться, але бачить њњ швидко повернене до нього палаюче волосся. Iндус дуже повiльно, поштиво вклоняЇться й серйозно дивиться прекрасними задумливими очима у важке, iржавого кольору лице. - Велика небезпека, пане президенте. Ваше життя .. - Небезпека скрiзь. Не в небезпецi рiч МаЇте досить вiрних людей? - Я хочу думати, що маю. - ѓдьмо! Мертенс рiшуче повертаЇться й прямуЇ до виходу, важко й твердо пересгавляючи короткi ноги. На Марту Пожежу вiн усе ж таки не дивиться, але, порiвнявшися з нею, раптом зупиияЇгься, простягаЇ руку й слабо, блiдо посмiхаЇться. - Радий, принцесо, побачитись. ПриЇмно вражений. Сподiваюсь iще побачитись. Принцеса Елiза сильно, мiцно стискаЇ руку, шарпнувши њњ так само, як колись Марта Вона ясно, з викликом якимсь дивиться на нього, хоче щось сказати, але не встигаЇ: японцi, негр, якiсь iншi темнi обличчя пропихаються мiж ними, оточують Мертенса й iндуса й сердито, схвильовано вимагають сказати, що ж њм робити. Не можуть же всi до пiдземних ходiв I взагалi треба розробити детальнiше план. А коли через пiдземнi ходи неможливо? Що тодi? - Стягати всi, якi Ї, сили до палацу! Взяти центр! Робити над палацом демонстрацiњ, притягати до себе увагу, постягати з палацу в повiтря й лоза палац усю варту. Зайняти в повiтрi всi пiдступи до палацу. - Але нашi вогнi? Якi нашi вогнi? - Жовто-зеленi. Вогнi Сонячноњ машини! - Панове! Нема часу на деталi! По дорозi обговоримо - Панове! Не робити в мiстi зайвоњ тривоги Не викликати настороженостi противника. - Але треба попередити iншi салони! - Швидше, швидше! Метання тiл, судорожнi стиски рук, одвертi болючi доцiлунки, чогось шукання, скрики, здоровенний чорний кулак у iповiтрi. - Всi невiйськовi - попереджати салони, попереджати всякого вiйськового на вулицях, в будинках Швидше, панове, швидше! Елiза хапаЇ за одну руку доктора Рудольфа, за другу - Труду, що, нарештi, протискаЇться до нењ, й тягне обох до виходу швидше, швидше попереджати - Елiзо! Елiзо!.. Ради бога, як це, Елiзо? - Потiм, потiм, Трудонько! Там, по дорозi! Швидше! В нас Ї авто? - ™. - Вiддайте iншим i њдьте з нами! Швидше! В саду в пiтьмi чути бурхливий, змiшаний iз рiзнотонних голосiв гомiн - то вiйськовi радяться Ах, що та Труда там так довго! Зелено-жовтою смугою розрiзуЇться тьма над садом, i смуга прожогом летить угору, гягнучи за собою темну масу лiтака Друга ракета свiтла, з темною довгастою гулею лiтака За ними третя Отак би звитися в небо! Ах, що ж та Труда! А вiн сидигь на старому мiсцi, все такий самий затихлий, все так само несмiло плечем шукаючи вiдповiдi њњ тiла. I њњ плече м'яко й сильно вiдповiдаЇ. I бiльше нiчого не треба, нiяких слiв, мов, навiть мови очей. Аж ось нарештi летить миле Страховище. Прожогом вилiтаЇ на авто, обнiмаЇ за шию Елiзу, бурно цiлуЇ в лице, чоло, волосся. - Елiзо?! Це ж... Це ж... Значить, це Рудi?! Рудi?! Елiза пiдводить до нењ вгору вогкi великi смiхотливi очi. - Та ви не Елiза! Я дивилась i не могла пiзнати. Рудi, в мене голова крутиться! Рудi ж теж мовчить, i його очi теж чудно й вогко блищать пiд свiтлом лiхтарiв. Авто злегка шарпаЇться, i Труда падаЇ на сидiння. - Трудо, ви показуйте дорогу. Просто? Назад? - Просто, просто! Труда не може сама сидiти ззаду. Вона схоплюЇться й примощуЇться збоку, тримаючись за плече Рудi - так њй видно принаймнi хоч профiль Елiзи. Але не встигаЇ вмоститись, як iзнову схоплюЇться й хапаЇ Елiзу за руку. - Стоп, стоп! Макс! Максе! Максе! На тротуарi помалу розвезеними кроками посуваЇться висока постать. Зачувши крик, вона здивовано зупиняЇться й придивляЇться до авто - Ну, Максе! Що ж ви стоњте? Швидше! Але, пiдiйшовши вже до самого авто, Макс iзнову зупиняЇться - поруч iз Рудi при стернi сидить простоволоса, розкудовчена принцеса Елiза! Дивиться при цьому на нього й чудно, не то збентежено, не то лукаво, посмiхаЇться. I Рудi мовчить I Труда трiумфуюче стоњть i жде. Невже?! Але Труда перехиляЇться до нього, хапаЇ обома руками за плечi й тягне до авто: - Швидше, швидше, нема часу. В авто ж хапаЇ за голову й несамовито, збожеволiло цiлуЇ. Авто знову шарпаЇться, здiймаЇ вiтер i летить вулицею, ковтаючи все, що жене назустрiч. Макс ошелешено напiвлежить i дивиться в нахилене над ним лице Труди. Воно труситься вiд гону авто, киваЇ кучерями, хилитаЇться то сюди, то туди й хапливо, гарячкове сипле на нього такими словами, вiд яких ошелешенiсть iще дужче налягаЇ на тiло Цiлий вулкан подiй за кiлька годин. - А тепер ми мусимо попередити всi салони, всiх вiйськових, яких зустрiнемо. А Мертенс, Максе, Мертенс! Вiн - герой! Максе, а Елiза?! Я нiчого не розумiю Абсолютно нiчого! Максе, як це могло?! Якби ти бачив њњ! А Рудi, Рудi?! Максе! Ти що-небудь розумiЇш?! Макс раптом бурно скидаЇться, хапаЇ голову Труди, переломлюЇ назад i надушуЇ довгим поцiлунком - вiн розумiЇ. Труда вигинаЇться, вiдштовхуЇться руками, крутить головою й нарештi затихаЇ I як затихаЇ, Макс випускаЇ њњ й вiдкидаЇться назад. А авто жене, цмокаЇ, вищить шинами; вiтер, як кiнським волосом, тягне по лицi; гривасто витяглось пасмо волосся з голови Елiзи. - Максе, ви збожеволiли?! - Може, i збожеволiв. I що тут дивного було б? - Максе, але що буде? Що буде? - Чорт його знаЇ! - Ти думаЇш, вони вiзьмуть палац? Я не вiрю. Вони всi такi розхристанi, ошелешенi I в тi пiдземнi ходи я не вiрю. Максе, треба закопуватися глибоко в землю, пiд льохи навiть. Тодi свiтло й газ не дiстануть КитаЇць казав. Але куди ж ми зањхали?! Елiзо, Елiзо! Праворуч! Назад! Елiза злякано зупиняЇ машину и озираЇться до Труди. - Назад! Ми проњхали. Авто завертаЇ назад, шарпаЇться i знову летить. Елiза ж знову напiвпримружуЇ очi вiд вiтру й од того, що його пальцi обережно просуваються мiж њњ тiлом i обiймають руку нижче лiктя. Так можна тепер мчатися всю нiч - i хай буде, що буде. - Елiзо, налiво! Налiво, Елiзо! - Ах, налiво? Зараз, зараз! Пальцi сполохано зсуваються з руки, i стаЇ видно порожню вулицю, самотнi лiхтарi, поснулi вiкна будинкiв. - Стоп! Тут! Макс i Труда iзстрибують i бiжать у дiм. Увесь перший поверх його жовтою щербиною горить на темнiм безживнiм фасадi. Тодi пальцi хапливо просуваються мiж тiлом, обнiмають руку, i рука нiжно притискуЇ њх разом iз собою до тiла. I тепер так можна сидiти всю нiч - i хай буде, що буде. Але Макс i Труда вже бiжать (що вони там - одну секунду були?) i знову пальцi зсуваються. I знову скажено летить авто пустельними вулицями, зупиняЇться Макс i Труда вистрибують iз нього, зникають, вертаються. Вони щось говорять, говорить в i н, говорить i вона, але все, все, що вони всi говорять, таке нереальне, маленьке, блiде Реальне, велике тiльки те, що говорять пальцi, та те, що там десь говориться в небi над палацом Мертенса чи пiд ним у землi Що там? Що за свiтлянi пасма блискавками пролiтають он там у промiжжi домiв на темному нiчному обрiњ? - Панове! ѓдьмо до палацу Мертенса! Я не можу бiльше! - ѓдьмо, њдьмо! Пальцi сильно здушують руку - њдьмо! А пасма свiтла, що ближче до палацу, стають щораз частiшi Вони прожогом летять, як метеори в темно-сiрiй височинi, зникають за будинками, вистрибують, стрiмголов падають униз. - Панове, там уже бiй! Там бiй! Елiзо, ради бога, швидше! Але авто вже й так гойдаЇться, як колиска, вiд швидкостi, i вiтер рiже очi осокою. Вже виразнiшi й виразнiшi свiтлянi стьожки. Як велетенський серпантин, вони в'ються в густiй тьмi, гоняться одна за одною, сплiтаються. Авто вилiтаЇ на Алею Вiдродження. Зараз палац. Раптом десь далеко розлягаЇться велетенський вибух. Авто здригаЇться пiд рукою Елiзи, робить хисткий вимах убiк i, вирiвнявшись, притишуЇ ходу. Все небо над парком, над Алеею-Вiдродження свiтиться вiд рiзнокольорових стьожок. I ззаду ближчих видно темнi овальнi тiла повiтряних страховищ. Бiльшiсть рухаЇться дуже помалу, поводячи велетенськими свiтляними вусами. Другi вище над ними швидко нишпорять, освiтлюючи одне одного. I тодi видно на мить блискучi металiчнi й склянi заброньованi тiла њхнi з розчепiреними крилами. Елiза пiдводить авто пiд кошлату покрiвлю каштана й зупиняЇ,- далi њхати небезпечно Згори њх не видно, а звiдси видно все. А крiм того, тут так темно, що можна притулити його руку до свого тiла, включити, як ток, його тепло в своЇ й з пiд затишку близькостi слiдкувати за тим, що вирiшуЇ там на небi долю тепла - щастя всiх. Дивний, незрозумiлий рух. Був вiн чи не був? Поразка чи перемога? Нi, перемога iнакше виглядала б, iнакше вiдчувало б небо њњ. Знову вибух здалеку. Другий. Третiй. I щоразу велетенськi вiяла сяйва злiтають угору. - Що це?! Що воно?! - Тш! Тихше треба балакать! Очевидно, вибухи газу. - Дивiться, дивiться, тут якийсь надзвичайний рух Стьожки раптом, як iскри з паровоза вночi, прожогливою, шугливою зграЇю всi кидаються в один бiк Чого?! А звiдти, з боку вибухiв i сяйв, летить якась сяюча смуга, як розпалена штаба залiза Може, сонцењстський полк? Умить, як ударена молотом розпалена штаба, розлiтаЇться вогневими бризками в обидва боки I вмить усi, одна за одною гаснуть Що сталось?! Розбито полк? Упав? Але в ту саму мить гасне й палацова зграя стьожок. Тiльки велетенськi страховища так само сторожко й помалу соваються над палацом, водячи свiтляними вусами. Значить, тi погасили вогню. I тепер там, у тьмi, високо над землею, тихо крадуться, нишпорять, пiдповзають однi пiд одних. Труда не може сидiти спокiйно. Вона з усiЇњ сили тисне Максову руку, шепоче, тягнеться всiм тiлом туди, в небо. Вмить пiд страховищами внизу (очевидно, в палацi) розлягаЇться чудний гомiн, потiм щось страшно вибухаЇ раз за разом, блимаючи в небо таким свiтлом, що всi чотири обличчя за кожним разом вистрибують iз тьми. I виразно видно поширенi, неприродно блискучi очi. Серед страховищ њздiймаЇться непокiйний рух, миготiння рiзнокольорових вогнiв, звуки труб. Вони прожогом летять одне до одного Але тут же, як налетiлий на яму кiнь, одстрибують убiк, летять угору й гаснуть. Що таке?! - Дивiться, дивiться синiй промiнь, синiй промiнь! Знизу, з палацу, в небо вузьким вiялом увiткнулося пасмо синього свiтла Воно помалу, поволi рухаЇться то в той бiк, то в другий I це легеньке повiвання синього вiяла змiтаЇ з неба, як пушинки, велетенськi страховища. Але в той самий мент у чорнявi неба, там, де зникли страховища, бризкають невеличкi iскри. Бризкають, гаснуть, а через якийсь мент унизу пiд ними громом розкочуються вибухи. - Вони вiдстрiлюються! Палац узято! Палац узято! Синiй вiник жвавiше лiтаЇ по небу, кружляЇ, перелiтаЇ вiд Iскри до iскри, гасаЇ, мете. Часом його синю смугу перерiзуЇ стрiмголов летюче, темне, з блиском i крилами тiло, падаючи вниз,збитий левiафан. У повiтрi чути якийсь гостросолоний дух. У носi крутить, щипаЇ за очi, виступаЇ слина. Доктор Рудольф раптом сильно тисне Елiзу за руку й швидко повертаЇться до Труди й Макса. - Панове! Газ! Швидше звiдси! Елiза хапливо нахиляЇться до стерна, клацаЇ, авто здригаЇться, пнеться задом, м'яко повертаЇ носом i, ставши як слiд на дорогу, прожогом жене до мiста. А вибухи позаду вже переходять у безперестанний дрiботливий гуркiт. Вiяло гасаЇ по небу. З бокiв з'являються счьожки, зникають, iскряться. На вулицях повно народу. Розбурханим, розтривоженим комашником бiгають, перебiгають iз мiсця на мiсце. Летiти вже вулицею не можна Комашня щохвилини зупиняЇ авто, видряпуЇться на нього, засипаЇ питаннями, жахно скрикуЇ, обсипаеться, летить рятувати своњ комашинi подушечки. А замiсть обсипаних насипаються iншi. Небо вже починаЇ сiрiти. Контури будинкiв виступають угорi виразнiше, вогнi вулиць стають блiдiшi. Там же стаЇ все тихше й тихше й нарештi зовсiм затихаЇ. I немаЇ вже свiтляних блискавок, стьожок i вiяла. Кiнець. Але який?! Перемога чи.. Вмить iз того боку вiд палацу вилiтаЇ широке пасмо свiтла. Воно помалу спокiйно сунеться небом низько над землею, як колосальний гребiнь. Зубцi його часом черкають об шпилi й башти будинкiв, i тодi вони загораються на мент свiтлом i гаснуть. - Летять палити Берлiн!! А а-а1! Кишуща маса комашнi ураганом панiки розмiтаЇться з вулицi на тротуари, впихаЇться виючими грудками в дверi, у вiкна, в найменшi щiлини. Рудольф, Макс, Труда кричать, заспокоюють, але њхнiй крик губиться серед зойку й лементу, як писк комарiв серед шуму прорваноњ загати. А страшний гребiнь щораз ближче та ближче. Вже блимаЇ вiдблиск його вогню на шибках вiкон, уже жовтiють стiни будинкiв угорi. От уже майже над головами, вже один бiк вулицi освiтлений, як од пожежi, другий - у косих тiнях. Але що то?! На свiтляних велетенських зубцях гребеня величезнi рамцi, а в тих рамцях якiсь чорнi лiтери. Так, дiйсно, лiтери! Нiмецькi! Читайте, читайте! "Сонцењсти! ВiтаЇмо з перемогою! Вороги Сонячноњ машини в Нiмеччинi знищенi. Армiя з нами й вами! У французькiй експедицiйнiй армiњ повстання. Перемога Сонячноњ машини на всiй планетi. Слава Сонячнiй машинi! Каесем Експедицiйноњ Армiњ Союзу Схiдних Держав у Нiмеччинi" Благовiсний, палаючий щастям, мовчки гримлячий гребiнь просуваЇться далi. Тiнi пересуваються, загораються новi шибки, гаснуть, жовтiють стiни, рухаються, сiрiють. А мiж стiнами, топчучи рухливi тiнi вiд гребеня, задравши голови в жарiюче небо ранку, реве, лопотить, сяЇ очима висипана знову iз щiлин комашня. - Слава!! Слава!! Слава Каесемовi! Ура! О-о! А-а! Юрба кишить, кипить, галасуЇ захватом. Труда задихаЇться вiд щастя. Воно таке велике, що вона не може рухатись, не може навiть за руку взяти Макса, не може крикнути. Елiза, обома руками обнявши руку Рудольфа, ще дивиться вгору, i пальцi њњ судорожно, з гострим болем уп'ялися в тiло Рудольфа. А доктор Рудольф чуЇ, як усе тiло його чудно опадаЇ, слабне, звисаЇ на кiстках. Крик, плескiт, вигуки чудно кудись одсуваються чи прикриваються ватою, навiть бiль у руцi вiд пальцiв Елiзи стаЇ далекий. Як iз-пiд води вiн чуЇ безугавнi крики, чуЇ, як Макс i Труда теж щось кричать, як обнiмають його, вiн бачить перед собою великi, прекраснi, такi страшно знайомi йому зеленi очi, почуваЇ на овойому лицi ослаблену посмiшку, чуЇ свiй далекий слабенький голос. Авто рухаЇться, якiсь обличчя то вистрибують перед ним iз-пiд авто, кричать, махають руками, то зникають Хочеться заплющити очi, лягти й блаженно спуститися на саме дно, тепле, тихе, без найменшого звуку. Але, замiсть того, вода над ним потроху розсуваЇться, звуки стають виразнiшi, предмети роздягають каламутний серпанок, видно вже вгорi над вулицями фiалкову червонiсть на згустках хмар i латки густо-синього неба. Авто рухаЇться вже швидко посеред вулицi. По тротуарах тi самi обличчя, що стрибали на авто, вони iз спiвами, з криками, з дикими пiдскоками безладно товчуться. Вони вже забули всi крики й пiдскоки жаху, вони вже почувають своњ ноги на порозi землi обiцяноњ, з дитячою щирiстю вiрячи в той мент, що на шляху до цiЇњ вiчно прагненоњ землi не буде вже перешкод i пiдскакуючi ноги њхнi не спотикатимуться вже об них. Рудольф повертаЇ голову направо й зразу натикаЇться на пильнi, трошки тривожнi зеленi очi. Вони не сахаються його очей, не вiдстрибують, як увесь час, а питають знепокоЇнi, любовнi. I такi зворушливо стомленi! Доктор Рудольф у вiдповiдь њм обiймаЇ пальцями руку й сильно притискаЇ њњ до свого тiла. I тодi тривога й непокiй, як чорнi мухи, спурхують iз зелених очей, очi скрикують щастям, авто вiд того крику стрибаЇ вперед, рявкаЇ рiжком, розкидаЇ грудками на тротуари злякану комашню. I вмить упираЇться в юрбу й зупиняЇться. Площа. Рухлива поверхня голiв, потилиць, вимахуючих рук. Крики попереплiтанi з гуком бубнiв, свистом флейт, бреньканням струн. З одного кiнця раптом трiскотить крик i лопотiння оплескiв. Над головами, кумедно коливаючись, миготить щось бiло-жовте. - Уррра-а! Урра-аi Слава Армiњ! Слава! Ага, то на руках носять солдатiв. Злiва зовсiм близько теж вибухаЇ той самий крик i лопiт. На головах, на руках юрби,смiшно подригуючи ногами i якось спiднизу блискаючи широким ротом, повним двох бiлих гребiнцњв зубiв, регочеться кучерява чорна голова негра - Слава! Слава!! Проњхати неможливо нi в той бiк, нi в другий, нi вперед, нi назад. Авто загрузло, як човен у ледяках, у морi голiв. У глибинi палацу стоњть величезна бронзова постать Бiсмарка. В руку њй знову встромлено зелено-золотий прапор, i Бiсмарк залiзно, велично благословляЇ ним своњх нащадкiв. Юрба нетерпеливиться й задираЇ голови до неба - хутко зiйде сонце. Зараз жовто-чорнi визвольники будуть частуватися сонячним хлiбом. Прилюдно, вiльно, урочисто. Труда в захватi стаЇ на авто й задираЇ голову до неба: зараз, зараз буде! Макс же радить стати навшпиньки - тодi вона зможе зазирнути через будинки до обрiю. Але Труда не може, ну не може так непорушне чекати. В нењ темнi синцi iпiд очима, губи пошерхли, очi тьмяно й п'яно блищать бронзою. - Елiзо! Я не можу!.. Я вся горю вiд цiЇњ ночi, вiд усього цього Я ж нiчого й досi не розумiю. Елiзо! Ну, повернiться зовсiм сюди! Повернiться, я хочу бачити ваше лице! Елiза тихо повертаЇ лице i вгору дивиться на Труду тихо сяючими, мовчазними й трошки засоромленими очима. (А лице - дитяче-дитяче!!) - Рудi! Повернiться й ви. Повернiться до Елiзи. Ну, Рудi! Рудi повертаЇ теж голову й з усмiхом пiдводить також очi до Страховища Воно ж пильно, схилившись, розглядаЇ њх. - Елiзо! Я все ж таки не розумiю. Нiчого не розумiю. I не вiрю. Поцiлуйте Рудi! Обидва обличчя одночасно швидко вiдхиляються - здурiло Страховище. - Ну, Елiзо! Ну, чудесна, прекрасна! Ну, ради сьогоднiшнього ранку. Ви ж дивiться, яке свято! Зараз сонце зiйде. Елiзо! Ну, тут, прилюдно, одверто, з усiЇњ сили. Поцiлуйте. Дайте доказ усiм1 Ви дивiться - на вас i на Рудi всi вже дивляться Ану! Доктор Рудольф знову повертаЇться до Страховища, почервонiлий, смiшний, засоромлений, сердитий i милий. - Трудо, я вас дуже прошу... Не треба. Але тут раптом червона, палаюча розтрiпаними пасмами голова Елiзи швидко повертаЇться, скидаЇ чудними серйозними очима вгору на Труду, перестрибуЇ ними на зверненi до них голови цiкавих, нахиляЇться, двi руки њњ беруть руку Рудольфа й пiдносять до њњ уст. Рука Рудольфа злякано, замiшано шарпаЇться, але уста Елiзинi притиснулись до нењ довгим поцiлунком i тримають. Потiм червона голова пiдводиться й знову дивиться на юрбу й на затихле, не то вражене, не то пройняте поштивiстю лице Труди. А яо юрбi спочатку шарудить шепiт: "Рудольф Штор... Рудольф Штор, Рудольф Штор!", потiм переходить у гомiн, лиця повертаються до авто, наставляючи в одну точку бiноклi очей, не вiдриваються, тягнуться. I коли червона голова перед ними схиляЇться до руки й застигаЇ в поцiлунку, очi юрби застигають так само, як Трудиш. А коли червона голова пiдводиться й обводить лиця серйозним i сяючим поглядом, вони здригаються одним рухом i вибухають. - Слава Рудольфовi Шторовi! Слава Рудольфовi Шторовiњ Слава! А-а! А-а!) Крик помалу, зигзагами, як по запаленому шнурку, перебiгаЇ всiЇю площею, запалюЇ всi голови, здiймаь величезний вибух оплескiв, вигукiв, натовпу. Рудольф Штор уже стоњть на ногах i киваЇ головою на всi боки. А всерединi прикушуЇ посмiшку: iдола спiймано! Потiк тiл пiдхоплюЇ iдола разом з авто i везе його трiумфальним походом. Iз-за будинкiв на сиво-молочнi хмарини, на пухкi кучерi землi тепло лягають рожево-золотi благословляючi пальцi Великоњ Матерi. Берлiн - 1922. Равен - 1924.